ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКАДО 175-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИХАЙЛА ПЕТРОВИЧА

СТАРИЦЬКОГО

1840 - 1904

ГЕНІЙ НАШОГО НАРОДУ…

Народився Михайло Петрович Старицький 14 грудня 1840 р. в с. Кліщинцях, Золотоніського повіту на Полтавщині, в небагатій поміщицькій родині. Рано осиротівши, майбутній письменник виховувався в дядька по матері – В. Р. Лисенка – батька великого українського композитора М. В. Лисенка. Дружба між однолітками М. Старицьким і М. Лисенком, зародившись у цю пору на грунті спільного захоплення народною творчістю і театральним мистецтвом, з’єднала їх на все життя.

Після закінчення гімназії (1858) М. Старицький вступає до Харківського університету, але згодом переводиться до Київського університету (1860).

Бурхливе громадсько-політичне життя в країні напередодні та в час проведення реформи 1861 р. захопило і М. Старицького. Він обирає шлях культурно-громадської діяльності, спрямованої на розвиток української літератури, мистецтва, стає одним з організаторів недільних шкіл, народних бібліотек, етнографічних і драматичних товариств.

У 1861 р. М. Старицький повертається до рідного села і розпочинає літературну творчість: з під його пера виходять власні й перекладні поезії, драматичні твори.

1871 р. письменник переїздить до Києва. Цього ж року з М. Лисенком він засновує Товариство українських сценічних аматорів, яке здійснює ряд постановок українських опер і оперет.

Особливо активною і плідною була театрально-організаторська й письменницька діяльність М. Старицького у 80-90-ті роки. На цей час припадає переважна частина його художнього доробку.

Чимало сил вкладає М. Старицький у створення українського професіонального театру. З 1883 по 1885 рр. він очолює театральну трупу, де яскравим сузір’ям засяяли такі могутні сценічні таланти, як М. Заньковецька, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий та ін. Згодом М. Старицький організовує театральний колектив з молодих акторів.

1893 р. у зв’язку з погіршенням стану здоров’я М. Старицький залишає театр і цілком віддається літературній роботі: пише твори українською і російською мовами (“Облога Буші”, “Перед бурей”, “Буря”, “У пристани”, “Разбойник Кармелюк”, “Последние орлы” тощо).

Помер письменник 27 квітня 1904 р. в Києві.

Моя Україно! Як я тебе любив!Твої луги, твої степи розлогі,Дніпра ревучого славетнії порогиІ хвилі золоті твоїх шовкових нив.

Як я любив в садочках вишнякуТвої білесенькі, немов хустини, хати, Поважну річ старих дідів чубатихІ регіт дітвори в жартливому танку.

Як я любив в ніч теплу, веснянуЧуть пугача з діброви тихий стогін, Гукання парубків, дівчат веселий гомінІ пісню з-за лугів розкішну, голосну.

Як я любив уосени в стіжкахХліб коло хат, а ранками сідимиСелян за працею хапливою між ними – І стукіт говіркий ціпів геть по токах.

ДО УКРАЇНИ

Як я любив зимової доби При каганці невпиннеє сюрчання Тих веретін, і пісню чи риданняТихесеньке жіночої журби.

Як я люблю безрадісно тебе, Народе мій, убожеством прибитий,Знеможений і темністю сповитий, Що вже забув і поважать себе, Потративши свої колишні сили…Як я люблю твої сумні могили,Україно! Як я люблю тебе!

І ось тепер та змучена любовМене жене в далеку чужину…

М. П. Старицький

ПОВЕРНЕННЯ ІЗ НЕБУТТЯ…М. Старицький залишив

велику літературну спадщину – ліричні, епічні, драматичні твори. Далеко не все з його доробку дійшло до нас: через цензурну заборону частина творів довгий час залишалась у рукописах, багато інших – друкувалися в маловідомій широкому загалові періодичній пресі, деякі з них не витримали іспиту часу.

РОЗДІЛ І

ЛІТЕРАТУРНИЙ ДОРОБОК М. П. СТАРИЦЬКОГО, ЯКИЙ ЗНАХОДИТЬСЯ У ФОНДІ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ КНУКІМ

Старицький М. П. Останні орли / М. П.Старицький ; пер. з рос. М. Шимила, Є.Михайлюк. – Львів : Каменяр, 1990. – 440 с. Історична повість українськогописьменника-класика – широке полотно проКоліївщину, повстання українського народу 1768року на правобережній Україні під проводомЗалізняка та Гонги проти польського панства ікатолицького духовенства. Старицький М. Вибрані твори /М.Старицький. – Київ : Державневидавництво худ. літератури, 1954. – 615 с. До цієї збірки входять : - Поезії;- Переклади;- Драматичні твори.

Старицький М. П. Руїна. Облога Буші / М. П. Старицький. – Київ : Укр. центр дух. культури, 1996. – 280 с.

В історичних творах класика української літератури Михайла Старицького (1840-1904) відтворені яскраві сторінки славної боротьби українського народу з своїми поневолювачами під час визвольної війни 1648-1654 рр. («Облога Буші»)

Старицкий М. П. Повести и рассказы / М. П. Старицкий. – Киев : Днепр, 1986. – 436 с.

В книгу классика украинской литературы М. П. Старицкого (1840-1904) вошли произведения, написанные на русском языке, исторические повести «Червонный дьявол» и «Первые коршуны», социально-психологические и остросюжетные рассказы «Над пропастью», «Благодетель», «Зарница».

Старицький М. П. П’єси / М. П. Старицький. – Київ : Дніпро, 1979. – 247 с.

До однотомника Михайла Старицького (1840-1904) ввійшли кращі драми, в яких показано соціальні протиріччя в українському пореформеному селі («Не судилось», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці») та діяльність прогресивних митців, що прагнуть своєю працею вірно служити народові.

Старицький М. П. Твори. В 6 т. Т. 1 / М. П. Старицький. – Київ : Дніпро, 1989. – 543 с.

До першого тому творів письменника входять оригінальні поезії і поема, переспіви і переклади з Гете, Крилова, Жуковського, Байрона, Міцкевича, Пушкіна, Лермонтова, Некрасова та ін.

Старицкий М. П. Разбойник Кармелюк : роман / М. П. Старицкий. – Киев : Днепр, 1988 . – 687 с.

Роман классика украинской литературы М. П. Старицкого (1840-1904) о народном герое Устиме Кармалюке – руководителе антикрепостнического крестьянского движения на Правобережной Украине в первой половине ХІХ века.

Старицкий М. Молодость Мазепы.

Руина / М. Старицкий. – Киев : Укр. центр дух. культуры, 1997. – 984 с. – Предисл. на укр. языке.

Книга есть первой публикацией неизвестных сочинений украинского писателя-классика Михаила Старицкого «Молодость Мазепы» и «Руина», написанных на русском языке. Под пером основоположника жанра историко-приключенческого романа в Украине оживают картины далекого прошлого, важные страницы истории.

Старицький М. П. Твори. В 2 т. Т1. / М. П. Старицький. – Київ : Дніпро, 1984. – 645 с.

До першого тому класика української літератури М. П. Старицького ввійшли його кращі поезії, повісті та оповідання, в яких відображено побут пореформеного села («Розсудили», «Безбатченко», «Лихо»), життя акторів («Копилка»), події вітчизняної історії («Облога Буші»).

ВОГОНЬ НЕ ЗГАСНЕ, НЕ ЗАМРЕ…

Творчість Михайла Старицького –значний крок вперед у розвиткуукраїнської мови, у поширеннітематичного виднокругу українськоїлітератури, у з зміцненні в нашомуписьменстві реалізму. М. Рильський

РОЗДІЛ ІІ

Комишанченко М. П. Михайло Старицький / М. П. Комишанченко. – Київ : Дніпро, 1968. – 111 с.

У цьому літературному портреті розповідається пр. життєвий і творчий шлях відомого українського письменника-класика Михайла Петровича Старицького. Автор нарису розглядає вагомий творчий доробок письменника.

Тобілевич С. Корифеї українського театру : портрети, спогади / С. Тобілевич. – Київ : Мистецтво, 1947. – 113 с.

В книзі згадуються такі відомі діячі як : М. Л. Кропивницький, М. П. Старицький, П. К. Саксаганський, М. К. Заньковецька, І. К. Тобілевич, М. К. Садовська, М. К. Садовський.

ЛІТЕРАТУРА, В ЯКІЙ ЗГАДУЄТЬСЯ ПРО ВІДОМОГО КУЛЬТУРНОГО ДІЯЧА М. П. СТАРИЦЬКОГО

Януш Я. В. Мова української класичної драматургії / Я. В. Януш. – Львів : Вища школа, 1983. – 146 с.

У монографії вперше в українському мовознавстві на матеріалі золотого фонду української драматургії кінця ХІХ – початку ХХ ст. – п’єс І. Карпенка-Карого, М. Старицького, М. Кропивницького, І. Франка та Лесі Українки – досліджується мова драматичних творів, визначаються її основні характерні риси.

ВИКЛИКНіч яка, господи! Місячна, зоряна: Ясно, хоч голки збирай…Вийди, коханая, працею зморена,Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем у купі ми тут під калиною – І над панами я пан…Глянь, моя рибонько, – срібною хвилеюСтелеться полем туман;

Гай чарівний, ніби променем всипаний, Чи загадався, чи спить?Он на стрункій та високій осичиніЛистя пестливо тремтить;

Небо незміряне всипало зорями – Що то за божа краса!Перлами-зорями теж під тополямиГрає перлиста роса.

Ти не лякайся-бо, що свої ніженькиВмочиш в холодну росу;Я тебе, вірная, аж до хатинонькиСам на руках віднесу.

Ти не лякайсь, що замерзнеш, лебеденько!Тепло, – ні вітру, ні хмар…Я пригорну тебе до свого серденька, – А воно ж палке, як жар.

Ти не лякайсь, аби тут та підслухалиТиху розмову твою:Нічка поклала всіх, соном окутала – Ані шелесне в гаю!

Сплять вороги твої, знужені працею, Нас не сполоха їх сміх…Чи ж нам, окривдженим долею клятою, Й хвиля кохання – за гріх?! Старицький М. П.