Київ 2017

2

Шановні користувачі!

Вашій увазі пропонується поточний бібліографічний огляд статей 10, 11 та

12 чисел журналу «Мистецтво в школі» за 2016 рік.

Бібліографічний огляд підготувала Рудік І.В.

3

Мистецтво – нескінченний ритм,

митець – його чутливий резонатор.

О. Богомазов

У рубриці «VERNISSAGE» 10-го числа журналу розміщено дослідження про

видатного художника-експресіоніста Франка Марка.

Орлова, Є. Г. Експресіонізм у живописі. Творчість Франка Марка :

VERNISSAGE / Є.Г. Орлова // Мистецтво в шк. – 2016. – № 10. – С. 22 –

28.

«Художники-експресіоністи не сприймали раціональних творчих пошуків,

художніх експериментів, їхнім орієнтиром та найважливішою

цінністю були власні світовідчуття й суб’єктивні

переживання», - пише авторка статті. До лідерів та

найяскравіших представників німецького експресіонізму

належить Франц Марк, якому присвячено дану розвідку.

Франц Марк. Автопортрет. 1905

Зі статті читач дізнається, що Франц Моріц Вільгельм

Марк народився 8 лютого 1880 року в Мюнхені. Його батько

був юристом й захоплювався пейзажним живописом. Франц

після закінчення гімназії вступив до філософського факультету

Мюнхенського університету. Проте вже за рік став студентом Мюнхенської академії

мистецтв. На формування художніх смаків Марка, на думку авторки статті,

найбільше вплинули його неодноразові відвідування Франції. Але особливу роль у

становленні майстра відіграли імпресіоністи, зокрема Вінсент Ван Гог. За манерою

живопису твори Ф. Марка наближаються до імпресіонізму.

У грудні 1911 року Ф. Марк разом з іншими художниками

заснував товариство «Синій вершник», яке незабаром

посіло провідне місце в мистецтві нового століття, а назва

цього об’єднання стала синонімом німецького

експресіонізму. Франц Марк.Дві жінки на горі. 1906

У невеликому етюді «Дві жінки на горі» художник

зобразив жінок, з якими мав любовні зв’язки відразу з двома.

Особисте життя художника інколи порушувало межі

моральних норм і традицій.

Ф. Марк розробив власну теорію кольору, де надавав

кожному з основних кольорів духовний сенс: синій – чоловіче

начало, жовтий – жіноче, червоний – матерія…

Франц Марк. Синій кінь. 1911

До найвідоміших творів майстра належить картина

«Синій кінь». «Кінь – немовби юнак, - пише авторка статті, -

4

повний сил та енергії. Він схилив голову набік. Його тіло виконано в дещо ломаних

формах. Груди коня пронизує білий колір, а груди й копита віддають синявою.

Завдяки цьому контрасту зображення коня є дуже незвичним: видається, нібито він

доповнює тло, а тло доповнює його».

Франц Марк. Квіти. 1914

Художник мав особливу пристрасть до зображення

тварин у природних умовах. Він серйозно вивчав анатомію

тварин, багато часу проводив у

зоологічному музеї, замальовував

звірів із натури в Берлінському зоопарку.

Франц Марк. Ягня ІІ . 1914

Проте анімалістом його не вважають, адже це означало б

укласти в тісні рамки і його творчість, і його філософські погляди.

1914 року Франц добровольцем вирушив на фронт. 4 березня 1916 року в битві

при Вердені уламок снаряду обірвав життя талановитого художника-експресіоніста,

якому на той час ледь виповнилося 36 років.

У рубриці «VERNISSAGE» 11-го числа журналу знаходимо розвідку про

відомого англійського графіка Ф.С. Хейдена.

Орлова, Є.Г. Видатні графіки. Френсіс Сеймур Хейден : VERNISSAGE /

Є.Г. Орлова // Мистецтво в шк. – 2016. – № 11. – С. 26 – 31.

«Ф.С. Хейден, - пише авторка даної розвідки, - відома постать в історії

культури Великої Британії XVIII – початку XIX століття. Він був винятково

обдарованою та високо освіченою людиною (лікар і меценат,

художник, графік), видатним митцем, який зробив особливий

внесок у розвиток графічного мистецтва».

Ф.С. Хейден.Томас Хейден. 1864

А народився сер Френсіс Сеймур Хейден 1818 року в

Лондоні в родині відомого лікаря. Його сім’я вирізнялася

особливою любов’ю до музики. Френсіс Сеймур 1840 року

отримав диплом лікаря. Він розпочав

широку хірургічну практику,

наукову й громадську діяльність.

Ф.С. Хейден. Бриг на якорях. 1870. Фрагмент

Проте, як ми дізнаємося зі статті, медицина не була

його єдиним захопленням. Він мав неабиякі художні

здібності й потяг до творчості. Хейден не мав професійної художньої освіти,

самостійно опановував ази образотворчого мистецтва. Він наполегливо вивчав

творчість видатних митців, особливу увагу приділяючи саме графічному мистецтву.

«Так, поступово техніка офорта, - пише Є. Орлова, - полонила його на все життя».

5

Улюбленою темою майстра були краєвиди (зображення рідної природи).

Митець був членом Французького інституту,

паризької Академії мистецтв і Товариства французьких

художників.

Ф.С. Хейден. Ферма. 1877. Фрагмент

Ф. С. Хейден прожив довге й плодотворне життя,

відійшовши у вічність 1910 року.

У рубриці «VERNISSAGE» 12-го числа журналу йдеться про одного з кращих

художників-імпресіоністів Каміля Коро.

Орлова, Є.Г. Співець світанку Каміль Коро : VERNISSAGE /

Є. Г. Орлова // Мистецтво в шк. – 2016. – № 12. – С. 20 – 25.

Огюст Ренуар писав, що найбільше йому «подобається в

Коро те, як він одним сучком дерева вміє передати вам усе».

Авторка статті про художника Є. Орлова розповідає читачеві,

що народився Жан-Батист Каміль Коро 1796 року в родині

поважних паризьких буржуа. Навчався в приватному

пансіоні, а потім у привілейованій школі в Руані. Коро брав

уроки живопису у відомих майстрів, на формування його як

живописця вплинули подорожі Італією, плідними були також

мандрівки рідною Францією.

К. Коро. Дівчина в червоному за читанням. 1845 – 1850

Узимку художник зазвичай працював у паризькій

майстерні, відвідував оперу й консерваторію. З настанням

весни він вирушав на природу. «Спілкування з живою

природою, - читаємо в статті, - давало майстрові значно

більше, аніж відвідування музеїв і концертних залів».

К. Коро. Лист. Бл. 1865

На окрему увагу, як зазначає Є.

Орлова, заслуговують портретні

роботи Коро. З’явилися вони у другій

половині життя художника. На жаль,

заслуженого визнання здобули вони лише після смерті

митця. Писав Коро здебільшого жіночі образи, виявивши

себе гідним представником французької школи портрета.

К. Коро. Жінка за читанням. 1869 – 1870

Художник вважав, що в портреті найважливіше – не

персона, а настрій.

6

К. Коро. Міст у Манті. Бл. 1870. Фрагмент

Помер Коро 22 лютого 1875 року від раку шлунку в

Парижі. Поховано митця було на кладовищі Пер-Лашез.

Того самого року картини самобутнього майстра на

виставці паризького Салону отримали захопливі відгуки

публіки.

«Життя Коро, - читаємо в статті, - було позбавленим яскравих подій і

бурхливих пристрастей, він навіть не створив власної сім’ї. Але в творчій царині він

виявив мужність і стійкість, подолавши нелегкий шлях від не сприйнятого

публікою художника до визнаного майстра, вірного своєму мистецтву до кінця

життя».