Відділ освітиДобропільської міської ради

Донецької областіМетодичний кабінет

Місячник педагогічної майстерностіВіртуальна виставка

«Початкова школа: на шляху до змін»

Позакласний захід

Підготували

учителі початкових класів

Білицької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 9

Добропільської міської ради

Донецької області

Федорова Віта Василівна,

Сорокіна Олеся Вікторівна

2016 рік

ТЕМА: ГОСТИНИ У ЯРИНИ (позакласний захід)

МЕТА: ознайомити учнів з традиціями побуту української родини, показати

народознавчі звичаї на гостинах та ярмарці;

розвивати знання про українські обереги, їх значення для родини;

виховувати любов і повагу до своєї родини;

формувати чуйність, доброту, милосердя;

вчити дітей поважати життевий досвід , старших членів родини,

прислухатися до їхніх порад, допомагати їм.

ОБЛАДНАННЯ:

українські рушники, намисто, посуд, елементи української хати ,

музичні інструменти, гарбуз, картопля, лікувальні трави, лялька-

мотанка, вишиванки, тісто ,варенички.

I дія. Гостини

Ведуча: Рано-вранці на гостини

Вас запрошує Ярина.

Тож, уявимо село –

Як раніш воно було.

Чуєш, музика лунає

Ніжно так, аж серце крає.

( Виступ ансамблю бандуристів «Веселка»)

Ярина: Добрий день Вам, любі гості!

Дуже рада Вас вітати і запрошую до хати!

Прошу зручно Вас сідати

Й залюбки відпочивати!

(звучить пісня «Зеленеє жито» )

В гості приходить сусідка Дарина.

Дарина: А я дивлюсь, сусідко, всі до вас ідуть, а я хотіла Вас на ярмарок запросити .

Ярина: Ось бачите , сусідонько, це у мене гості з усього Добропілля. Тож поїдемо разом та гостям покажемо.

Дарина: У Ярини гарна хата,

рушників у ній багато.

Стіни білені біленько,

і у дворі все гарненько.

Та й діточки завжди чистенькі,

і привітні, й здоровенькі.

І матусі помагають, й хист до музики всі мають!

Ну ж бо, дітки, заграйте для гостей!

( звучить композиція у виконанні учнів)

Ярина: Мої любі, діточки. Які ж ви молодці! А чим же вас частувати на сніданок? Що полюбляють мої рідненькі українці?

Діти: Борщ, сало з цибулею, вареники.

Ярина: А з чим ви любите вареники? А які вареники їли наші предки?

Діти: Вареники варили із: житнього, пшеничного, гречаного, ячмінного борошна; начиняли: картоплею, сиром, капустою, овеча бринза (в Карпатах), пшоняна каша або товчена квасоля (Полісся), гречана каша із сиром (Волинь), варена квасоля, часом перетерта з калиною (Полтавщина). Типовими для всіх областей України, є вареники з вишнями й сиром. З пісних начинок поширеною була урда («гурда», «вурда»), яку готували таким чином: трохи підсмажене конопляне (рідше лляне) насіння товкли й розтирали у макітрі, заливали окропом, розмішували, проціджували і ставили на вогонь. Жовтувату піну, яка утворилася при кипінні, знімали і використовували як начинку. Замість насіння часто брали макуху («жмыхи») (залишки після вичавленої олії з насіння). Для вареників «з піском»начинкою служило підсмажене на салі до золотавого кольору борошно. Начинка могла бути із самого борошна, і ці вареники за своєю начинкою називалися – «пирхуни». Бувало і так, що цього вареника давали хлопцеві, який з’ївши його, цілий рік кликався – пирхуном. Але найнезвичнішою була начинка з папороті.

Дарина: Ну що, Ярино, час тісто на варенички замісити та збиратися на ярмарок?!

(замішують тісто і співають пісню « Варенички» )

Тим часом діти у куточку граються ляльками- мотанками.

Ярина: Дивись, як грають мої діти !

(діти виконують колискову )

Та ще в Україні мотанки були популярні як оберіг. Сакральна істота з хрестом замість обличчя. Такі іграшки повинні знаходитися на покуті зі сторони сходу сонця, над ліжечком дітей (оберігає дитину), над дверима (зустрічає і проводжає гостей)...

Ярина: Ну, що, сусідко, нумо вдягатися! Треба до ярмарку красиво прибратися!

Дитина: Мамо, вдягніть своє красиве намисто.

Коли дівчина була мала, бабуся чи мама скручували для неї з якоїсь старої хустки чи полотнини ось таку ляльку. Вона дуже нагадувала малесенького братика чи сестричку. На ляльчиному обличчі дорослі робили очі-вишивали хрестиком. Часом вишивали ще й носик чи ротик. Таку ляльку не можна було купати чи зодягати - її просто носили, колихали і співали їй колискових пісень.

Ярина: А чи ти знаєш, доню, що це - не лише прикраса, а й оберіг?!

Не було в Україні дівчини, котра хоч би в якій скруті жила, не мала власного намиста (коралів). Віддавна побутував звичай: що пишніше у дівчини намисто, то більшу увагу й повагу викликала вона серед односельців. Намисто мало подвійну функцію: магічну й естетичну. Роз'єднувати намистинки – означало б нехтувати давньою національною традицією; магічні й естетичні чинники настільки взаємопов'язані, що важко, а то й неможливо розмежувати їх. І все ж первісно головною роллю була оберегова. За допомогою амулетів людина намагалась убезпечитися від природних катаклізмів та злих сил. Майже кожен атрибут повсякденного побуту мав охоронні функції. Це стосується і намиста. За українським звичаєм, кожна дівчина й жінка постійно носили цю прикрасу, особливо коли виходили на люди. Згадаймо Т. Шевченка:

Ой надіну я сережки

І добре намисто,

Та піду я на ярмарок

В неділю на місто.

Що пишнішим, барвистішим, із більшою кількістю разків було намисто, тим магічнішим вважалося.

Дарина: Всі готові? Вирушаємо на ярмарок!

II дія Ярмарок

Ведучий 1. Увага! Увага! Спішіть-поспішайте!

Господарі й гості, глядіть не минайте!

На ярмарок просим гуртом, поодинці,

Чекають на всіх там чудові гостинці!

Ведучий 2. На ярмарку на тім, веселім, багатім,

Є чим дивуватись і є що придбати.

Там щедрі дарунки із саду й городу,

Тут пісня і жарти- усім в нагороду.

Ведучий 3. Тут речі умільців ні з чим не зрівнянні,

Барвисті стрічки, рушнички вишивані,

Поливаний посуд- тарелі, горнятка,

Сопілки-хлоп’яткам, намисто- дівчаткам.

( Музична композиція у виконанні дітей на сопілках)

Разом. Мерщій-бо на ярмарок всі поспішайте,

Купуйте, милуйтесь, танцюйте і грайте!

(Музична композиція )

Продавець картоплі.

Купуйте, купуйте усі бараболю,

Варіте, смакуйте із сіллю й без солі.

Сто страв господиня з картоплі зготує,

Картопля, як хліб, - вона всіх нагодує.

Продавець гарбузів.

Подивіться, люди добрі, на наші гарбузи.

Жовтобокі, величезні, аж у землю вгрузли.

Їжте кашу гарбузову, вживайте насіння.

А найбільше припасіть парубкам на сватання.

Продавець лікарських трав.

Беріте калину- червоні коралі.

Ці кетяги небо і сонце ввібрали.

Напоїть матуся калиновим чаєм-

Недугу ураз як рукою знімає.

Це – м’ята. 

Росте м’ята на городах, в лісах. Корисна тим, що знімає 

зубний біль. Коли прикласти листя до голови, вона перестає 

боліти. Відвар п’ють від болю в шлунку. А розтерті листочки 

добавляють до вареників. 

Розпізнають м’яту за незвичайним запахом. 

Навіть є м’ятні цукерки. 

 А ось жовтіють дрібні квіточки - ЗВІРОБІЙ 

Ви не бійтеся мене. Не знаю, хто дав мені таку страшну назву. 

Я ж корисний як для людей, так і для звірів. 

Мене називають ліками від 99 хвороб. 

Моїми настоями лікують хвороби шлунка, кишечника, 

печінки і ревматизм. Звіробій підвищує тиск, тамує біль, 

лікує безсоння і неврози. 

Не всі знають, що барвінок – лікарська рослина. Настоєм лікують головний біль, гіпертонію, діабет, зупиняють кровотечі і загоюють рани. 

Продавець вишиванок.

Купуйте, дивуйтеся, та не баріться.

Краса тут яка - підійдіть подивіться!

Яка то робота, які візерунки!

У цих вишиванках- природи дарунки,

Садів щебетання, весняні світання,

Квітковий розмай і калини зітхання!

(Дівчата співають пісню «Вишиванка» ,муз. О.Сандлер, сл.М. Сом )

ВИШИВАНКА

З вечора пригожого аж до ранку.

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчинка , вишивала,

Чорну і червону нитку брала.

А що чорна ниточка- розставання,

А червона ниточка- то кохання.

Щоб та чорна ниточка часто рвалась,

А червона ниточка гладко слалась.

Встану я в неділеньку спозаранку,

Подарую милому вишиванку.

Сердься, мій соколику, чи не сердься,

Будеш ти носить її коло серця.

Ярина. Ой, яка ж ти гарна , моя вишиванка!

А куплю я ще одну, для Іванка!

Дарина. Я візьму з волошками для матусі,

Може ще й для таточка , подивлюся!

( З покупками господині відправилися додому. А вдома духмяний аромат , запашного тістечка)

Ярина.

Та яке ж тісто запашне!

То що ? Ліпимо вареники?

А тісто краще ліпиться, коли пісня співається !

(У цей час приходить кума в гості. )

Дарина. Ой, а ось і моя кумонька!

Ярина. Заходьте до нас у гості на варенички.

Кума Олена. Яке ж гарне тісто! З такого ліпити- одне задоволення .

Ярина. Це мене навчила моя матуся.

Дарина. А моя матуся навчила мене пісні співати.

Кума Олена. А моя любила чорнобривці вирощувати та і взагалі на квітах добре зналася !

( Співають українську народну пісню « Чорнобривці»)

Ярина. Кумоньки, щось ви засумували?!

А-ну, дітки, розвеселіть нас.

Затанцюйте « Гопачок».

( Діти танцюють український народний танець « Гопачок» )

Дарина.

Ох і гарно день у нас пройшов!

На веселому ярмарку ми побували,

Одні продавали, інші купували.

Співали, сміялись та ще й жартували,

Та про предків наших із шаною згадали.

Ярина.

Танцювали, веселились

І нітрішки не втомились.

Якщо стало веселіше,

То поплескайте гучніше.

Діти. Ми бажаємо всім, щоб у

Ваших родинах завжди був достаток,

Щоб було що продавати

І було за що купувати.

Всі. Ну , а нам час гостей частувати !

Додаток