Офіцер України» № 6/2014 (у форматі pdf)

№6 (43)’2014

МИ ВІДСТОЇМО НАШЕ СВЯТЕ ПРАВОНА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!

ОФІЦЕР УКРАЇНИ № 6 (43)’20142

ВИПУСКНИКИ АКАДЕМІЇ, ЯКІ ВІДЗНАЧЕНІ ДЕРЖАВНИМИ НАГОРОДАМИ ЗА ОСОБИСТУ МУЖНІСТЬ І ГЕРОЇЗМ

В ХОДІ ПРОВЕДЕННЯ АТО

ОРДЕНОМ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО III СТУПЕНЯ: майор АПОСТОЛОлегОрестович

майор ЗАБРОДСЬКИЙРоманАнатолійович

капітанБОНДАРЕНКОВалерійМиколайович

капітанДУНДУКОлегІгорович

капітанМИХАЙЛЕЦЬКИЙІванІгорович

капітанОВЕРІНСергійІгорович

капітанСУХАРЕВСЬКИЙВадимОлегович

капітанПРИЩЕПАРоманВікторович

капітанКОВАЛЕВСЬКИЙАндрійОлексійович

старшийлейтенантБАХУРВіталійВолодимирович(посмертно)

старшийлейтенантЯГЕЛЬСЬКИЙДмитроВ’ячеславович

старшийлейтенантБАБІЙОлегІванович

старшийлейтенантВІНТОНЯКАртурМиколайович

старшийлейтенантГАДЕВИЧЮрійЯрославович

старшийлейтенантШТОЮНДАОлександрОлександрович

старшийлейтенантКОЗІЙРостиславВолодимирович

старшийлейтенантАЛЄКСЄЙЧЕНКООлексійЮрійович

старшийлейтенантМЕЛЬНИЧУКСергійСергійович

старшийлейтенантМЕНТУССергійЮрійович

старшийлейтенантШЕВЧУКАндрійВолодимирович

старшийлейтенантПИЛИПЧУКВіталійВасильович

старшийлейтенантСАВРУНБогданВолодимирович

старшийлейтенантФАЙФУРАВладиславОмелянович(посмертно)

лейтенантДОВГАЛЬВікторСергійович

лейтенантЧОРПІТАОлександрОлександрович

ОРДЕНОМ «ЗА МУЖНІСТЬ» І СТУПЕНЯ: майорКІСЕЛЬОВІгорОлександрович(посмертно)

ОРДЕНОМ «ЗА МУЖНІСТЬ» ІІІ СТУПЕНЯ: майор МАТЮШКОДенисМиколайович

капітанФЕДУНВалентинАнатолійович

старшийлейтенантВОЗНИЙІванСергійович

старшийлейтенантНОВІКОВІлляОлександрович

старшийлейтенантСАВЧУКСергійВасильович

лейтенантГАЙДУКРоманВолодимирович

3ОФІЦЕР УКРАЇНИ № 6 (43)’2014

ЗВАННЯ ГЕРОЙ УКРАЇНИ– РОВЕСНИКУ

НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Президент України Петро Порошенко присвоїв звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» старшому лейтенанту Євгенію Зеленському (посмертно). Указ Глава держави підписав напередодні Дня Назалежності.

Командир спецгрупи 8-го окремого полку спеціального призначення оперативного командування «Північ» Сухопутних військ старший лейтенант Євгеній Зеленський нагороджений за мужність і героїзм, виявлені під час виконання військового обов’язку в умовах, пов’язаних з ризиком для життя.

17 червня в місті Щастя Луганської області його групі було поставлено завдання визволити з полону українських спецпризначенців. Потрапивши в засідку, під шаленим вогнем терористів старший лейтенант Зеленський до останнього прикривав бійців, надавши їм можливість перегрупуватися. Група відбила напад, однак командир отримав поранення, не сумісні з життям. 24 червня він помер у реанімаційному відділенні Центрального військового клінічного госпіталю.

Народився Євгеній Зеленський 1991 року у м. Потсдам (Німеччина). 2012 року закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У нього залишилися батьки та дві сестри.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 673/2014Про присвоєнняЄ. Зеленському звання Герой України

За героїзм і самопожертву, виявлені у захисті територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі постановляю:

Присвоїти звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» ЗЕЛЕНСЬКОМУ ЄвгеніюОлександровичу –старшому лейтенанту (посмертно).

Президент України Петро ПОРОШЕНКО

23 серпня 2014 року


Напередоднісвятакомандуваннянавчальногозаходуразомзкерівникамиобластітаміставід-відаливійськовослужбовців,щоперебуваютьналікуванніуВійськово-медичномуклінічномуцен-тріЗахідногорегіону.УчасниківАнтитерористич-ноїопераціїпривіталитавручилицінніподарункигенерал-лейтенант Павло Ткачук, голова Львів-ськоїобласноїрадиПетроКолодійтавиконуючийобов’язки голови Львівської державної обласноїадміністраціїЮрійТурянський.

– Ці відважні українці, не шкодуючи власно-го життя та здоров’я, мужньо та самовід-дано стали на захист суверенітету, неза-лежності та територіальної цілісності на-шої Батьківщини, –наголосивусвоємувиступіначальникАкадемії.– І ми повинні зробити усе можливе, аби вони якнайшвидше одужали та повернулись до нормального життя. А нині їм потрібна наша постійна підтримка та щоденна турбота!

ВАкадеміїцьогодняпройшовДеньвідкритихдверей. Члени сімей військовослужбовців, меш-канцітагостіЛьвоваоглянулинавчально-матері-альнубазунавчальногозакладу,поспілкувалисязмайбутнімиофіцерами,ознайомилисяізновітні-мизразкамибронетанковоїтехнікитастрілецькоїзброї,артилерійськихсистем,екіпіровкивійсько-вослужбовцівУкраїнськоговійська.

Під час урочистостей в клубі вишу головаЛьвівськоїобласноїрадиПетроКолодійіначаль-никАкадеміїгенерал-лейтенантПавлоТкачукна-городиливійськовослужбовців,якібралиучастьвАТО,грамотамитаціннимиподарунками.

Хвилиною мовчання присутні вшанували усіх загиблих в зоні АТО, серед яких чотир-надцять вихованців Академії, в тому числі і командир спецгрупи 8-го окремого полку спеціального призначення оперативного

В Академії сухопутних військ відбулися заходи

з нагоди 23-ї річниці Незалежності України...

З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ!


командування “Північ” Сухопутних військ ЗС України старший лейтенант Євген Зе-ленський, якому за мужність і героїзм Указом Президента України присвоєно звання Героя України.

Не менш урочисто пройшли заходи з нагодиДняДержавногоПрапораУкраїни.

Підчасранковогошикуванняособовийскладпривітав генерал-лейтенантПавлоТкачук,якийзазначив:

– Сьогодні Державний Прапор став не лише символом нашої миролюбної держави, але й неодмінним учасником важких крово-пролитних боїв українських патріотів за свою свободу. І у дні, коли український на-род, вкотре у своїй історії, зі зброєю у ру-ках боронить святе право на Незалежність, саме підняття над визволеними від загарб-ників українськими містами жовто-блакит-ного прапора символізує здійснення праг-нень кожного українця жити у незалежній, суверенній та соборній державі. Бажаю усім військовослужбовцям Академії миру, злаго-ди, добробуту та процвітання.

Почесне право підняти Державний ПрапорУкраїни надали першокурсникам – учасникамАТО молодшому сержанту Артему Ломову тастаршомусолдатуАндріюКозловському,якийзавиявлену відвагу під час виконання військовогообов’язку Указом Президента нагороджений ор-деном«Замужність»ІІІступеня.

Керівний склад нашого навчального закладудолучивсяідоміськихзаходівзнагодисвята,по-кладанняквітівдопам’ятниківТарасуШевченку,В’ячеславу Чорноволу, Михайлу Грушевському,СтепануБандері,домогилукраїнців,якізагинулипідчасАТОтатрагічнихподійнаМайданіНеза-лежності. На Личаківському кладовищі відбуло-сяпоминальневічетазаупокійнамолитващодовшануванняпам’ятізагиблихГероїв.

УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!

Майор Антон МИРОНОВИЧ,капітан Андрій ПІДЛІСНИЙ

Фото Юрія ШАГОВА


ДО 24-Ї РІЧНИЦІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ОСВЯЧЕНА КРОВ’Ю

Священні права і вольності Війська Запорозькогобули тим гаслом, яке піднімало тисячі козаків на по-встанняпротинаймогутнішоївтойчасдержавиСхідноїЄвропи–РечіПосполитої.Створенийнимидержавниймеханізм– козацька християнськареспубліка– уXVIIстоліттібувнайбільшдемократичнимдержавнимутво-реннямЄвропи.Спробинещирихсоюзників–москов-ськихцарів–одягнутиярмонашиювільнихкозаківпри-звелидовиступу ІванаМазепи.Нерівнимибулисили,мазепинцізазналипоразки,тазмушенібулизалишитимежіУкраїни,утворившипершувісторіїнашоїВітчизниполітичнуеміграцію.

Короткий спалах мазепинського руху залишив пособі довгу історичну пам’ять – упродовж двох столітьсамтермін«мазепинство»бувнайбільшимпострахомдляцаризму.Вжиттєписіукраїнськогодержавотворен-няназавждизалишивсявизначнийакт,укладений1710року– конституціяПилипаОрлика,абож«Договори іПостановленняПравіВольностейВійськаЗапорозько-го».Хоч ібулавонанаписанавеміграції інатеренахУкраїни в дію не вводилась, в історію суспільно-по-літичноїдумки конституціяПилипаОрликаувійшлаякодна з перших європейських конституцій нового часу.Їїположенняєцілкомдемократичниминавітьзпозиційсьогоднішньогочасу–згадаймохочабвиборнуГене-ральнураду,якамалавиконуватифункціїпарламенту,чивиборністьіпідзвітністьгетьмана.

ХІХстоліттясталодляукраїнськогонародуперіодомнезбройної,адуховноїборотьбизавизволення.Діяль-ність просвітителів, поетів та письменників Івана Кот-ляревського, ТарасаШевченка, МаркіянаШашкевича,Івана Франка та багатьох інших сприяла збереженнюісторичноїпам’ятіукраїнців,формуваннюнаціональноїсвідомостітагартуваннюдухунашогонароду.Царськівласті чудово розуміли небезпеку, яку становило длясамодержавства національне відродження волелюб-нихукраїнців,томунешкодувализусильдляйогопри-душення–чоговарті, хочаб,сумнозвісніВалуївськийциркуляртаЕмськийуказ.Однакусі зусилляжандар-мів були марними. Наполеглива робота просвітителівстворилаумовидляпереходунаціонально-визвольногорухувідкультурницькоїдополітичноїстадії.

Зростання національної свідомості українців на-прикінціXIXст.призвелодорозмежуванняукраїнської

інтелігенції. Старше покоління віддавало перевагу увирішенні «українського питання» культурно-просвіт-ницькійсправі,йоговимогизводилисядопоміркованихреформ, які б скасували національно-культурні обме-ження для українців уРосійській імперії. Революційнумолодьприваблювалисоціалістичні ідеали.Вонавва-жала, що національного визволення можна досягтичерез визволення соціальне, через спільну боротьбуразомзіншиминаціямипротиіснуючогоуРосіїсоціаль-ноголаду.Танесподівано,напочатку1890-х,вукраїн-ськомурусіз’явиласязовсімноватечія.Їїзапочаткува-ламолодалюдина,студент,якийвідкритокинув«боже-вільний»натойчасзакликдодержавноїсамостійностіукраїнськоїнації.Вінсміливопочавпроповідувати,щотількишляхборотьбизаздобуттядержавноїсамостій-ностієєдинимшляхом,наякиймуситьступитиукраїн-ський народ.Цією людиною бувМиколаМіхновський.Щенавчаючисьнаюридичномуфакультеті,вінвисунувгаслоборотьбизасамостійнусувереннуУкраїну,«со-борну,цілуінеподільну,відСянупоКубань,відКарпатдоКавказу».

Утойчас,колипереважнабільшістьукраїнськихпо-літичнихдіячівщелишаласьпосутісвоїймалоросами,неспроможними піднятися вище за вимогу автономіїдляУкраїнивРосійськійдержаві,Міхновськийвисуваєнезрівнянно сміливішу мету: «Наше покоління муситьстворити свою українську національну ідеологію дляборотьби за визволення нації і для створення своєїдержави…Будеможитисвоїмрозумом,хочбивінбувінеотесаний,мужичий,боінакшемисвоєїнаціїніколиневизволимо.Впротилежністьмосковськомуреволю-ційномуінтернаціоналізмуісоціалізму,нашшляхідеполініїіндивідуалізмуіреволюційногонаціоналізму».

НагодареалізуватиідеюМіхновськоговипалау1917році.Цьому передували роки виснажливої світової ві-йни, в якій українці воювали у лавах армій імперії пообидвабокифронту, змушені гинути зачужі інтереси.Зрозуміло,щодовготактриватинемогло– і1917ріквибухнувмогутнімнаціональнимпіднесенням,якезруй-нувалоРосійськуімперіюйпризвелодостворенняно-воїдержави–УкраїнськоїНародноїРеспубліки.

Колижу1918роцізахиталасьімперіяАвстро-Угор-ська,українціГаличинистворилиЗахідно-УкраїнськуНароднуРеспубліку.Жорстокоюідраматичноюбула


боротьбазавласнудержавністьдляукра-їнців,затиснутихукільціворогів.Цвітукра-їнськоїмолодіпоклавголовиуційборотьбі,нацейразнаділі,анепопідручниках,пере-вірившилатинськуфразу:DulceetdecorumestproPatriamori–«СолодкаіпрекраснасмертьзаБатьківщину!».Іхочвідстоятине-залежністьтодіневдалося,загибельукра-їнськихпатріотівнебуламарною–мужняборотьбаїхсталаприкладом,наякомуви-ховувалосьновепоколінняборцівзавизво-лення.Заякихосьдвадцятьроківукраїнцізновусталидоборотьбизавласнудолю,намагаючисьвиборотиїїупротистоянніізновимиімперіями–червоноюрадянськоюйкоричневоюнацистською.Нерівнимибулисили–ізновуУкраїнаопиниласьпідокупа-цією.Таценезламалодухунашогонароду.

Десятиліття,щоминулипісляДругої сві-товоївійни,сталидляукраїнськихпатріотівчасомна-копиченнясил,гартуваннядухуупротистояннізрадян-ськоюрепресивноюмашиною.Нінадень,нінагодинунеприпиняласьборотьбазасвою,вільну інезалежнуУкраїну.Іхочанебулавоназбройною,авеласьідеєюісловом,цестворилопередумовидляновогонаціональ-ногопіднесення,щорозпочалосьізсередини1980-хро-ків.Результатомйогосталопридушенняусерпні1991рокуспробидержавногоперевороту–останньоїсудомиконаючоїрадянськоїсистеми,розвалРадянськогоСо-юзуйвідновлення1991рокунезалежностіУкраїни.

Роки,що пройшли з того часу, не отримали одно-значноїоцінки.Інколиможнапочути,щоцебувперіоддеградації, що, мовляв, Україна нічого не здобула зарокинезалежності.Так,проблемітруднощівнашляхурозбудови нашої державності було чимало. Але позаполемзору критиків залишаєтьсянайважливішийздо-буток:українцізмінились–вонинабулипочуттявласноїгідності,якеуженевідібратисилоючиобманом.

Щожтакегідність?Це,насамперед,–непримирен-ність до будь-яких форм несправедливості, тиранії,готовністьзахищатисвободу ідемократію.Впершері-шуче на захист своєї свободи українці встали під часМайдану2004року.Тодіунасспробуваливкрастинашвибір–таминедозволилицезробити.Іневинанаша,щоті,когомиобрали,виявилисьнегідниминашоїдо-віри.Такпроявиласьщеоднадужеважливадлярозу-міннянинішньоїситуаціїособливість:народігромадян-ськесуспільствоусвоємурозвиткузначновипередилиполітичнихлідерівідержаву.Томуколи2013рокунамспробували знову нав’язати тиранію,ми не лишилисьбайдужими.

НовийМайданразючевідрізнявсявід того, першо-го:якщоподії2004рокуназвали«помаранчевоюрево-люцією»,закольоромоднієїзполітичнихсил,топодії2013-2014років–«революцієюгідності».Народзрозу-мів,щоневполітикахчипартіяхлежитьключдовільно-горозвитку–авсамихнас,унашійгідностійготовностіїїзахищати.Тираніянацейразвиявиласьзначножор-стокішою – вона не зупинилась перед застосуваннямсили.НаМайдані пролилась кров…Та від прагненнязлочинної влади зламати волюнароду ця воля сталатільки міцнішою. Саме наша рішучість іти до кінця в

обстоюванні своєї громадянської позиції дозволиласкинутитиранію.

Майдан 2013-2014 років знаменний ще однієюрисою – бурхливим розвитком громадянського сус-пільства,щопроявивсяунайрізноманітнішихформахсамоорганізації–відзабезпеченнятакиминеобхідни-мидрібницями,якчайіканапки,достворенняповно-цінноїмедичноїслужбиМайдану.Цейдосвідставупригодіунаступніважкімісяці,колиРосія,підступноскориставшисьнашимивнутрішнімипроблемами,за-гарбалаКрим.Нібицьогобуломало–вонарозгорну-лапрямуагресіюусхіднихобластях.

Але диктатор сусідньої країни не розрахував –сподіваючисьмати справу із старим, корумпованимінеповороткимдержавнимапаратом,вінзустрівопіргромадянськогосуспільства,мобільногоізгуртовано-го,консолідованогонедавньоюперемогоюнадвлас-ним тираном. Тисячі добровольців влились до лавЗбройнихСилУкраїни,Національноїгвардіїтадобро-вольчихбатальйонів.Десяткиволонтерськихоргані-заційзмогливнайкоротшістрокизабезпечитивояківнайнеобхіднішим–відпродуктівхарчуваннядобро-нежилетів,шоломів,приладівнічногобаченняізасо-бівзв’язку.Відчуваючизасвоїмиплечимапідтримкународу,нашіЗбройніСилитаіншісиловіформуваннязмогли суттєво скоротити територію, контрольованутерористамиуДонецькійтаЛуганськійобластях.Нажаль,ціуспіхинеобійшлисьбезжертв.Пантеонгеро-ївУкраїнипоповнилисотнібійців,яківіддалиВітчизнінайдорожче–власнежиття.

Кров, пролита патріотами, робить нинішнє святоособливим.Зодногобоку,вонанавіваєсмуток,алез іншого – покладає на нас обов’язок не зганьбитипам’ятьполеглихГероїв,зробитивсе,щобїхняжерт-ванебуламарною.Мимусимодокластиусіхзусиль,щоб відстояти свободу і територіальну цілісністьБатьківщини,забезпечитиїїрозвитокіпроцвітання.

Андрій ХАРУК, доктор історичних наук, професор


Пройогоофіцерську службунапосаді командирагруписпеціальногопризначенняводнійізелітнихвій-ськових частинСухопутних військЗСУкраїни відомонебагато.Однаквонатакожбуланеменшуспішною,аніж навчання. І хоча здобутки військових спецприз-наченців оприлюднювати не прийнято, тойфакт,щозвання капітан Кирило отримав достроково, свідчитьпро його нестримне бажання завжди бути першим.Зрозуміло, що разом із підлеглими. Тому далеко невипадково наміжнародних військових змаганнях,щопроходилиуВеликійБританіїтаучастьвякихбралибільшесотнікомандспеціальногопризначенняізкраїнЄвропитасвіту,українськівійськовики,очолюваніАн-дрієнком,виборолипочеснетретємісце!..

Ось як відгукувався під час поховання нашого

вихованцянаПоліпочеснихпохованьМеморіальногокладовища «Личаківський цвинтар» представник вій-ськовоїчастини,деслуживКирило:

–Цебувсправжнійофіцер,якийодразузавоювавнаші симпатії своїм не за віком розсудливим став-ленням до виконання дійсно непростих службовихобов’язків, по-батьківськи теплимставленнямдо під-леглих, умінням завжди віднайти вихід із будь-якоїскладної ситуації,що виникала чи то під час тактич-нихнавчань,чивходіантитерористичноїоперації…ІостаннійбійдляКирилатайогопідлеглихбувзвитяж-ним: спецпризначенці прикривали відхід українськихпілотів,щокатапультувалисязпідбитоготерористамилітака. В непростих умовах вони завдали непоправ-них втрат противнику, що прагнув будь-що захопити

Що б не казали, а звитяжна хода українських військовиків на Сході все ж таки засмучує непоправними втратами кращих синів Укра-їни, які ціною власного життя наближають мир і спокій у цьому проблемному регіоні і в державі загалом. Не оминула сумна ста-тистика і нашу Академію: 17 наших випускників загинули в ході кривавих боїв з терористами.

Серед них – капітан Кирило Андреєнко, який не так давно, 2011 року, отримав диплом із відзнакою та «золоту» медаль за без-доганне навчання у видовому виші.

«ВІН – НАШ ТОВАРИШ! ВІН–НАШ БРАТ!»

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ


льотчиків.Нажаль,силибулинерівними.Ащеспра-цювавфактор,проякийунас, спецпризначенців, го-воритинеприйнято…ТапопривсеАндреєнкозісво-їмивоїнамибився,яккажуть,доостанньогопатронаі з честювиконавобов’язокпередУкраїноюта її на-родом!Вінбув,є ізавждибудесереднас!Він–наштовариш!Він–нашбрат!Іпам’ятьпроньогожитимеві-чно!Якжитимевічнопам’ятьпротих,хтознешкоджуєнепроханоговорога.

МатиКирилаВалентинаМихайлівнапригадує,щовостанніднісвоєїкороткотерміновоївідпусткисинбувякнаголках.Віннезнаходивсобімісця,навіть,якнанеї, нервував. Коли попрохала поділитися думками,лишейсказав,щонеможеспокійносидіти,їсти,спа-ти,колипідлегліідрузівоюють.Аназапитання,колипереберетьсязКіровоградадоЛьвова,адженаказпройогопереведенняв80-туокремуаеромобільнубрига-дувідбувсянапочаткулипня,відповів:«Отзакінчитьсявійна,тодійпоїдудоЛьвова.Яжнеможузаразпоки-нутисвоїхсолдатів!..».

…ЦьогоднямістоЛевабулоутраурі.ЯкзазначивпідчаспохованняміськийголоваАндрійСадовий,при-кро,щодоводитьсяховатикращихізкращих.Тих,хто,приймаючикулінасвоїгруди,захищаєукраїнськийна-род,авідтак,Україну ісвітвіднелюді,крові ісмерті.«Ми завждибудемоборгу передними і Кирилом зо-крема,якийвстигусвоємукороткомужиттізробититакбагатодобрих справ, – зазначив він. –-Мимусимо ібудеморазом,ботількиразоммипереможемо.СлавановітньомуГероюУкраїниКирилу!СлаваУкраїні!».

Схвально сприйняли присутні на панахиді слованачальника Академії генерал-лейтенантаПавла Тка-чукапропідготовленеклопотаннядоМіністраоборониУкраїнищодоприсвоєнняроті,вякійнавчавсяКирило,почесногозвання«ІменікапітанаКирилаАндреєнка».

–Батькамзавждиболячехоронитисвоїхдітей.Більвашоївтрати–такожінашбіль»,–звернувсяПавлоПетровичдородиниГероя.–Вінбувосвіченимтадис-циплінованим курсантом, став справжнім офіцером.Нажаль,увійнинемаєправил.Алеяпереконанийводному – в нашій перемозі, адже на захист Українисталитакіїїсини,якКирило.Ійогоподвигстанезраз-ком відваги і виховання майбутніх захисників нашоїмолодоїдержавитаїїнароду!

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬвипускникам Академії, які загинули під час Антитерористичної

операції на Сході країни.

Старший лейтенант Ігор ХОЛО.

Випускник2013року.20липняотримав4кульовихпоранення.Померпідчасопераціївхарківськомушпиталі23липняо6-йгодиніранку.

Старший лейтенант Максим САВЧЕНКО. Випускник2010року.

Протягом4місяцівбравактивнуучастьубойовихдіяхвзоніАТО.Загинув19липняубоюпідчасвзяттячерговоївисотиврайоніЛисичанськаЛуганськоїобластіі.Похований

наміськійАлеїСлавимістаСуми.

Лейтенант Микола КУЦЕНКО.Випускник2013року.

Загинув27липня,рятуючиекіпажтанка,якийпотрапивпідобстрілврайоні

Луганська.

Старший лейтенант Андрій РОДИЧ.

Випускник2011року.Загинув29липня:керувававтомобілем

«Урал»,якийпідірвавсянафугасі.ПохованийуЛьвовінаЛичаківськомукладовищінаПоліпочеснихпоховань.

Лейтенант Юрій ДУМАНСЬКИЙ Випускник 2013року.

ЗагинувпідЛуганськом.ПохованийуЛьвовінаЛичаківськомукладовищінаПолі

почеснихпоховань.

Старший лейтенант Валерій БОНДАРЕНКО

Випускник2010року.Загинув14серпняпідЛуганськом.

Капітан Ірина ШАПОВАЛОВА


ДнямидоЛьвова прибуло11домовин із військовослужбов-цями, які мужньо полягли у зоніАТО.Усівони–уродженціЗахід-ноїУкраїни.Усівиконалисвійне-легкий, але почесний обов’язокдо кінця – під кулями та артоб-стріламитерористів,підзухвали-митапідступнимидіямиворога.

Серед загиблих – старшийлейтенант ІванПасевич,заступ-никкомандирароти,якийпрохо-дивслужбуускладі80-їаеромо-більноїбригадиВисокомобільнихдесантних військ Збройних СилУкраїни.Молодийофіцер–мину-лорічнийвипускникнашоїАкаде-мії, якого тут добре пам’ятають.Сумуючизприводузагибелісво-го вихованця, про нього у вишікажуть лише добрі слова. Й нетількитому,щовін–герой,абожтому,щотакприйнято…

Якою була ця людина? Прощомріяла?Якнавчаласятароз-починала службу у війську вженаофіцерськійпосаді?Якоюза-лишитьсяупам’яті?

Підполковник Олександр Ролюк – колишній командир роти курсанта Івана Пасе-вича, а згодом заступник на-чальника факультету аеро-мобільних військ і розвідки, на якому він навчався:

– Важко говорити про люди-ну, яка завчасно пішла з життя.Тимбільшепросвогоколишньо-го підлеглого, для якого ти буві командиром, і вихователем, і

НЕДОСПІВАНА ПІСНЯ

«Вантаж 200»… Останнім часом чи не щодня розпеченим тавром обпікає нашу свідомість ця проклята Богом і людьми закодована назва. Для багатьох українських родин вона стала грізним знаком біди, символом невгамовних душевних мук і безутішного горя. Хто в скорботі не схилить голову перед прахом загиблих героїв, справжніх патріотів, які покладають своє життя там, на сході нашої держави, за її недоторканність, цілісність і волю, за наші спокій та щасливе майбуття…

наставником. Іван народився наВолині 25 листопада 1989 року.Першніжпоступитинанавчаннядонашоговишу,отримавосвітууВолодимир-Волинськомупеда-гогічному коледжі. А відтак, бувстаршим за віком серед курсан-тів підрозділу. Мав досвід вихо-вателя. Невипадково призначи-лийогокомандиромкурсантськоїгрупи,азгодомобралиголовнимсержантом факультету аеромо-більних військ і розвідки. У ко-лективікориставсяавторитетом,активнозаймавсяспортом.

… У зоні антитерористичноїоперації перебував двічі. Упер-ше–з9березня.Запівторамі-сяці отримав відпустку. Вдруге–з29липня.Загинув16серпняо23-йгодиніночі,колипідрозділдесантниківтерористиобстріля-лиз«Градів».Менівінназавждизапам’ятається вимогливим мо-лодшим командиром, який по-стійно дбав про підлеглих. За-уваженьвідстаршихначальниківнемавніколи.Наскількизнаю,ціякостіІванарозкрилисяйпідчасслужбинапервиннійофіцерськійпосаді.

Старший помічник началь-ника навчальної частини фа-культету бойового застосу-вання військ майор Іван Гер-мак:

–Свогомолодшоготезку,якийлишеріктомубувкурсантомАка-демії, пам’ятаю добре. Це буладобра людина, душевна, віру-юча. Зірок з неба не хапав, аленавчався добре, постійно бравучасть у змаганнях з двобою.Останнього часу кілька разівспілкувалисязІваномзадопомо-гоюмобільного зв’язку. Зрозумі-ло,усього,щовідбуваєтьсятам,у зоніАТО, він передати неміг,алепостійнозапевняв,щоівін,ійогопідлегліналаштованінапе-ремогу, що обов’язково прийдечас, коли усі вони повернутьсядодому.

Командир роти, в якій слу-жив Іван Пасевич, капітан Ва-дим Сухаревський (перебуваєна лікуванні у Харківському вій-ськовомушпиталіпісляпоранен-ня):

–УтойденьІванбувпорядзімною.Мизаймалипозиціюнави-соті191,4біляКрасного.Нашим

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ


завданням було спостереженняза дорогою та виявлення воро-жихцілей.Раптовозасікликількабронемашин та піхоту терорис-тів. За кілька хвилин вони булизнищені та розсіяні. Можливо,саме це відіграло свою рольдещо пізніше: наша група по-трапила під обстріл «Градів»ворога.НависотіокрімІванаПа-севича також загинули його під-леглі: старший прапорщик На-зар Пеприк, сержант Артур Лі,молодший сержант Олег Тюрі-ков,молодшийсержантІванДо-бровольський, старший солдатслужбизаконтрактомВладиславМуравйов,солдати-контрактникиТарасКулібаба, ДенисЧасовийтаДенисМарчук.Цебула,скажі-мотак,йогогрупа,якувінготувавособисто. А екіпіровку надаливолонтери.Безбудь-якогопере-більшення, Іван був справжнімофіцером, хорошим другом, і внашій бригаді його цінували захорошікомандирськіякості.

Дружина Івана Олена Пасе-вич:

– Коротке, але такещасливежиттявипалонамобом.Якраді-лимитому,щослужитимеІванкоофіцером саме у Львові – місті,яке поєднало наші серця. Ниніважко стримати сльози від ду-мок,адженіколинепобачитьмійкоханий нашумаленьку донечкуМарійку. Лишень сім місяців ви-повнилосянашомусонечку,яка,нажаль,незнатимесвоготата.

… Горе і біль огортають йбатьківІвана–ОленуІванівнута

Григорія Павловича, його рідно-го брата Василя. Підтримуємооднеодного,але…Скількиразівтелефонував мені чоловік від-тіля, зі сходу, зі словами: «Непереживай,люба»,«обов’язковоповернуся», «у нас попереду –ціле життя», і ось знайшов свійвічний спокій у рідній Залізни-ці (село у Волинській області,Любешівського району. – Авт.).Якцежахливотасумно...

… Зрозуміло, що не на часідля рідних ІванаПасевича усві-домлення подвигу свого сина,брата та чоловіка. Подвигу вім’я Батьківщини. Сьогодні нимпишається наша держава, нашвійськовий навчальний заклад,воїни окремої аеромобільноїбригади.

Пишатимутьсяйрідністаршо-го лейтенанта Івана Пасевича,ім’яякого, іявірюуце,порядзіменами наших випускників ми-нулогоісьогоденнябуденавічнозакарбоване в історії АкадеміїсухопутнихвійськіменігетьманаПетраСагайдачного.Аджездав-ніх-давенукраїнськийнародпле-каєсвященнутрадицію–вкарбо-вувативсвідомістьгрядущихпо-коліньпам’ятьпроратніподвигисвоїхкращихсинівідочок,якіспо-внавиконалисвійпочеснийвоїн-ський обов’язок.Намогилах по-леглихнашіпращуригромадили

Ігор МОСЕЙЧЕНОК,полковник запасу,

випускник ЛВВПУ 1979 року

високіземлянікургани,складалипронихбезсмертніпіснітадуми,зводили величні храми, а в но-вітнічаси,ми,їхнінащадки,спо-руджуємо меморіали, групові чиіменніпам’ятники.

Упевнений, і цю скорботнусторінку сучасної України будезавершеногідно–низькимукло-номтим,хтозізброєюурукахбо-ронитьщастятасвітлемайбуттянашоїдержави,вічноюпам’яттюпрокожногозних.


КАФЕДРА: НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

Відповідаючинацітаіншізапитан-ня, Олексій Миколайович підкреслив:усійогопідлеглімаютьнеабиякийпро-фесійний та службовий досвід, що,найогодумку, і є однією зі складовихуспішного функціонування кафедривзагалі. Наприклад, викладачі праців-никиЗСУкраїниЮрійВишневськийтаОлегДідіченко–полковникиЗбройнихСилзапасу.Перший–колишнійвипус-кник Хмельницького вищого артиле-рійськогокомандногоучилища,підчаспроходження служби офіцером у вій-ськах закінчив Національну академіюоборони України, обіймав посаду на-чальникаштабуокремоїартилерійськоїбригади, є досвідченим спеціалістомвійськовогоуправління.Інший–випус-кник Ленінградського вищого артиле-рійського командного училища і такожНаціональної академії оборони Украї-ни.ПідчасрозпадуСРСРщемолодимофіцером проходив службу у гарячихточках Кавказу.Пройшовшлях від ко-мандира радіолокаційного взводу дозаступника командира розвідувально-го артилерійського полку, а завершивслужбуувійськахнапосадіначальника

розвідки–заступниканачальникашта-бууправлінняракетнихвійськіартиле-ріїЗахідногооперативногокомандуван-няЗбройнихСилУкраїни.

Чималим є досвід служби в армій-ськихколективахйіншихнауково-педа-гогічних працівників кафедри. До речі,їїначальникпіслязакінченнязвідзна-кою та золотою медаллю ВійськовогоінститутуартилеріїприСумськомудер-жавномууніверситетіпроходивслужбуу військових частинах на посадах ко-мандиравзводу та командира гармат-ної самохідно-артилерійської батареї,командира гаубичної артилерійськоїбатареї, начальника штабу – заступ-ника командира артилерійського ди-візіону та командира розвідувальногоартдивізіону.ЗгодомОлексійШевченкопройшов навчання нафакультеті опе-ративно-тактичногорівняНаціональноїакадеміїоборониУкраїни,бувпризна-ченийнапосадузаступниканачальни-ка факультету ракетних військ і арти-лерії у недалекому минулому тоді щеЛьвівськогоінститутусухопутнихвійськНаціональногоуніверситету«Львівськаполітехніка».

–Аякісамедисциплінивикладаютькурсантам на кафедрі? – адресував язапитанняспіврозмовникові.

–Кафедраєвипусковоюдлябака-лаврівзаспеціальністю«Комплекситасистеми озброєння і техніки ракетнихвійськ іартилерії»спеціалізації«комп-лекси,приладитапристроїартилерій-ської розвідки», – розповів підполков-ник. – Тут викладають 12 навчальнихдисциплін 7 специфічних напрямів:дляспеціалізацій«комплекси,приладита пристрої артилерійської розвідки»,«управління діями підрозділів артиле-рії» та «управління діями підрозділівракетнихвійськ».Ряддисциплінвикла-даємо для всіх спеціалізацій Академіїпершогорокунавчання,длявипускнихкурсів спеціалізацій «управліннядіямимеханізованихпідрозділів»і«управлін-нядіямитанковихпідрозділів».

Наприклад, військову топографіюта навігаційне забезпечення – длявсіх курсантів нашого військового на-вчального закладу, а топогеодезичнупідготовку та артилерійську розвідку –лишевихованцямфакультетуракетнихвійськіартилерії.

Протягом кількох років очолює кафедру комплексів та приладів артилерійської розвід-ки підполковник Олексій Шевченко. Нині цей підроз-діл факультету ракетних військ і артилерії є одним з передових в Академії сухопутних військ за пла-нуванням і організацією навчального процесу. Хто саме складає цей колек-тив? Якими є його здобут-ки та перспективи?

«НАШІ ВИХОВАНЦІ ВИЯВИЛИ СЕБЕ СПРАВЖНІМИ ПРОФЕСІОНАЛАМИ ПІД ЧАС БОЙОВИХ ДІЙ У ЗОНІ АТО»


Курсанти, які навчаються, так бимовити, занашимнапрямом, тобто заспеціалізацією «комплекси, приладита пристрої артилерійської розвідки»,опановуютьзнаннятанабуваютьнави-чокздисциплін:будоватаексплуатаціятопогеодезичних приладів, бойове за-стосування підрозділів артилерійськоїрозвідки,артилерійськазвукометричнарозвідка,будоватаексплуатаціязвуко-метричних комплексів, артилерійськарадіолокаційнарозвідка,будоватаекс-плуатація радіолокаційних комплексів,метеорологічна підготовка, будова таексплуатаціяметеорологічнихкомплек-сів,зіспеціальнихрозділіввищоїмате-матики.

Важко уявити собі ефективний тадобре налагоджений навчальний про-цесбезвідповідноїнавчальноїматері-альноїбази,іту,якаєурозпорядженнікафедри, без перебільшення можнавважати потужною та різноманітною.У цьому арсеналі – навчально-лабо-раторний та навчально-тренувальнийкомплекси, чимало навчальної технікита приладів. Практичні заняття у по-льових умовах на базі Міжнародногоцентрумиротворчостітабезпекивишусуттєво допомагають викладачам ка-федриготуватимайбутніхофіцерів-ар-тилеристівобізнанимифахівцями,якихпотребуєвійськосьогодні.

–Аяківідгукинавипускниківнадхо-дятьзвійськ?Чипідтримуєтеізнимизв’язоксьогодні?

– Надходять, і лише позитивні, –пролунало у відповідь. – Зв’язки під-тримуємо, причому постійно. Напри-клад, зараз, під час проведення анти-терористичної операції на сході Укра-їни. У бойових діях проти терористівсьогодні беруть участь минулорічнийзолотий медаліст старший лейтенантОлександр Гелета, випускники цьогороку лейтенанти Володимир Сакун,

Рустам Акаєв, Юрій Смірнов, ДмитроСевостьянчик та інші. Останній є на-чальником комплексу звукометричноїрозвідки.ПіхотаузоніАТОнацихфа-хівцівмалонемолиться.Скажімо,міначи снарядлише випущені у бік нашихсиловиків, а з допомогою комплексуАЗК-7цестаєвідомо.Водночасвикри-ваютьсяйкоординативорожихпозицій,якішвидко надаються нашій артилеріїдля нанесення удару у відповідь. Так,бойоваробота–це,безумовно, і вря-тованіжиттянашихвійськовиків, ізни-щенняживоїсилитазброїворога.

… На війні військовослужбовецьзначноскорішеопановуєсвоїдіїзафа-хом,їхнюпрактичнускладову.Надумкуофіцера,булобзовсімнезайвимузя-ти участь у антитерористичній опера-ціїйофіцерамзнауково-педагогічногоскладу Академії. Згоден, кожного, хтоносить погони, особливо сьогодні, унадскладний для нашої держави час,переповнюютьпатріотичніпочуття.

– Та й викладати тоді матимешбільш вагоме моральне право, – нібичитаючи мої думки, промовив підпол-ковник.

Але,зрештою,це–справаненашоїкомпетенції,іготуватиспеціалістівзве-ликоїлітери,справжніхпатріотіввумо-вах сьогодення є завданням не меншважливої державної ваги, тому і про-довжили ми розмову щодо діяльностікафедри, методів і принципів, якимикеруються її викладачі у навчальномупроцесі.

– У своїй діяльності використову-ємо прості, але досить дієві правила,– розповів Олексій Миколайович. –Обов’язково застосовуємо особистийприклад, під час практичних занятьдемонструємо курсантам свої прак-тичні навички. Це викликає довіру довикладача, надає впевненості у діях.Намагаємосьшукатипідхіддокожного

Ігор МОСЕЙЧЕНОК

з вихованців, викликатив них зацікав-леність в оволодінні спеціальністю. Ацевже–півсправи.Нарешті,добиває-мося того,щоб курсантдобрерозумівтойчиіншийнавчальнийматеріал,анезаймавсязвичайнимзубрінням.

Наприклад, заняття з вивченняапаратури топогеодезичної прив’язки,елементів гірокомпаса, тепловізійнихприладівлегкимивважатинеможна, іофіцер артилерійської розвідки пови-ненвмітипрацюватинелише іздале-коміром або перископічною бусоллю.Наші курсанти вивчають будову і екс-плуатацію багатьох комплексів різнихвидів розвідки, питання бойового за-стосування топогеодезичних підрозді-лів тощо. Ілишеоволодівшиусімцимарсеналом як з теоретичного, так іпрактичногобоків,можнавважатисебепрофесійно підготовленим до службинаофіцерськійпосадіувійськах.Нацеперш за все й орієнтуємо курсанта зпершогорокуйогонавчаннявАкадемії.

На завершення розмови не міг непоцікавитися й здобутками колективукафедри у науково-видавничій діяль-ності, яка є невід’ємною складовоюефективності навчального процесу.Увагупривернулидвацьогорічногодру-кунавчальнівидання«Збірникзадачзтопогеодезичної підготовки» та «Арти-лерійськарозвідка»,якийзатвердженоМіністерством освіти і науки Україниякпідручникдляслухачів,курсантівтастудентів вищих навчальних закладів.Керівникомавторськоїгрупиостанньо-го–начальникАкадеміїгенерал-лейте-нантПавлоТкачук.Азагаломнауково-педагогічними працівниками кафедрипідготовленододрукудесяткипосібни-ків іпідручниківзрізнихдисциплін,яківиданопротягомостанніхроків.Середних–«Бойовароботанарадіолокацій-нихстанціях», «Підготовка таведеннярозвідки з рухомих командно-спосте-режних пунктів», «Бойова робота накомплексі АЗК-7», «Будова та експлу-атація звукометричних комплексів» табагато інших. Ці видання охоплюютьспектрусіхдисциплін,щовикладають-сякафедрою.

– Вже підготовлено ще один на-вчальний посібник, який незабаромбудевиданодрукомунашомунавчаль-ному закладі, – додав підполковникШевченко, – і його авторами є нашіпрацівники.

Цещеоднесвідченнятого,щоро-ботанакафедріщодопокращенняна-вчальногопроцесуєконкретною,ціле-спрямованою.


На базі Міжнародного центру миротворчості табезпеки завершилися заняття з первинної військово-професійної підготовки із першокурсниками, якіцьогоріч поповнили лави курсантів нашого видовоговишу.

Як зазначив начальник факультету бойовогозастосування військ полковник Артур Луньков,який очолював проведення первинної військово-професійної підготовки, найбільше часу буловідведенодлязанятьіздисциплінзагальновійськовогоциклу.Зокрема,тактики,вогневої,фізичної,інженерноїта розвідувальної підготовки, для опанування азіврадіаційного,хімічного ібіологічногозахисту,атакожстатутівЗбройнихСилУкраїни.

Усі заняття були організовані таким чином, аби зперших днів навчання надати майбутнім курсантамнеобхідні знання та навички з урахуванням досвіду,якого набули підрозділи Українського війська в ходіпроведенняантитерористичноїопераціїнапівденномусходіУкраїни.

Доволічасубуловиділенонапроведеннязанятьізпсихологічноїпідготовки,підчасякихвикористовувавсянавчально-тренувальний комплекс. Особливістьпроходження цієї смуги перешкод полягає у тому,щоб, долаючи різноманітні загородження та ділянки,військовослужбовці набували здатності поборювативплив негативних психологічних чинників, якізмодельовані за допомогою спеціальних імітаційнихзасобівтааудіовізуальнихефектів.

В умовах поля майбутні курсанти опановувалиоснови організації зв’язку, ознайомлювалися ізтактико-технічними характеристиками радіостанцій,налагоджували зв’язок між абонентами, вивчалибазові правила порядку роботи в радіоефірі тощо.Вонинабулитакожпевнихнавичокщодовикористанняіндивідуальних засобів захисту від зброї масовогоураження, виконували нормативи з надяганняпротигазівтазагальновійськовихзахиснихкомплектів.А щоб додати реалістичності справжнього бою,керівники занятьшироко використовували спеціальнідимовішашки.

Назаняттяхізінженерноїпідготовкиюнаківтадівчатнавчали обладнувати такі інженерні фортифікаційніспоруди, як індивідуальні окопи для стрільби з

ПЕРВИННА ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА

ЇХНЯ МЕТА –


різних положень, окопи на відділення, кулеметні тагранатометнірозрахункитощо.

Засловамивикладачів,вмінняправильноташвидкообладнати фортифікаційні споруди значно підвищуєшанси особового складу на виживання в умовахреальногобою, особливо колипротивник застосовуєартилеріюабопідчасвідбиттяйогонападу.

За словами полковника Артура Лунькова, юнакитадівчата,якіневдовзі станутькурсантамиАкадемії,демонструваливеликібажаннятанаполегливістьпідчаснабуттябазовихвійськовихзнаньтанавичок.

– Без сумніву, цьогорічні першокурсники зробиливибірсвогомайбутньогофаху,покладаючись,першзавсе,навласніпереконання,цінностітаідеали.Значносприялацьомуіскладнавійськово-політичнаситуаціянапівденномусходінашоїдержави,–зазначивофіцер.– Під час занять в них «горять» очі, а на шляху довиконання поставлених завдань вони не шкодуютьні власних сил, ні творчогопотенціалу.ЦепоколіннязахисниківВітчизнибудуватименову,багатутавільнуУкраїну,їїЗбройніСили.

Середцьогорічнихпершокурсниківзначнакількістьюнаківтадівчатприїхализісхіднихобластей,єтакожвійськовослужбовці, які проходили військову службуза контрактом та брали активну участь в проведенніантитерористичноїопераціїнасходіУкраїни.Тож,окрімтого, чому вчать на заняттях офіцери та викладачі,вчорашні школярі мали змогу отримати поради відтих,хтовжезнає,щотакесправжнійбійіщопотрібноробити,щобвиконатипоставленезавданняйзберегтижиттясвоєтасвоїхтоваришів.

Польова фаза первинної військово-професійноїпідготовки завершилася, курсанти повернулися допунктупостійноїдислокації,девідбудетьсяпідготовкадо урочистого ритуалу складання Вйськової присягинавірністьУкраїнськомународові.

НапідтвердженняслівполковникаАртураЛуньковами поспілкувалися з мабуйтніми першокурсниками іпересвідчилисяутому,щоусіхїхоб’єднуєпатріотизм,бажання бути корисними для своєї держави таприсвятитисвоєжиттярозбудовінового,боєздатноготаміцноговійськаУкраїни.

МІЦНЕ ВІЙСЬКО

Майор Антон МИРОНОВИЧ.Фото автора


Активно долучився до цієї роботи колективкафедри морально-психологічного забезпеченнядіяльності військ, який оперативно відпрацювавспособівзнаданнядопомогивійськовослужбовцям,щоберутьучастьвАТО,визначивсязконкретнимирекомендаціями командирам підрозділів щодопсихологічноїтаінформаційноїпідтримкипідлеглих.Одночасно ці напрацювання впроваджуються і взмістнавчальнихзанятьзкурсантами.

– Наші вихованці підтвердили, що чи ненайскладніше в бойових умовах психологічнопережити втрати своїх підлеглих, друзів, постійніобстріли з ракетно-артилерійських систем, колити не можеш дати відсіч агресору, – розповідає

начальник кафедри полковникАндрійРоманишин.– Дійсно, військовики постійно перебувають підвпливомтакихстресогеннихчинників,якстрахбутивбитимчипораненим,візуальнихішумовихефектів,відчувають невпевненість щодо правильностіприйнятих командуванням рішень, недовіру,відсутністьінформаціїабоїїперенасиченістьтощо.Власне, все це негативно впливає на професійнудіяльністьофіцеравбойовихумовах,ітомупотрібнознайтивсобітакімеханізмиіресурси,щодозволятьякнайшвидшеїхдолатиабожзвикатидоних.Аджесамевідвмінняпоборотинапругу,тривогу істрах,зазвичай, залежить твоє особисте життя і життяпідлеглихуходівиконаннябойовихзавдань.

СТРЕСОСТІЙКІСТЬ – КЛЮЧ ВИЖИВАННЯ В БОЮ

У нинішніх умовах, коли на сході держави ідуть бойові дії, більшість наших громадян переживає значну психологічну напругу. Зрозуміло, що не оминула вона і військовослужбовців, які з честю, достоїнством героїчно захищають рідну землю від

терористичної нечисті. І це не просто слова, адже чи не щоденно командири курсантських підрозділів,

науково-педагогічні працівники спілкуються з випускниками, що беруть активну участь в Антитерористичній операції. Вони розповідають своїм наставникам про те, з якими

труднощами зіткнулися при виконанні завдань, яких вмінь бракує, що найбільше впливає на психіку під час управління підрозділом у бою.

А відтак неважко дійти висновку, що необхідно якнайшвидше визначатися з пошуком потрібних способів і прийомів, аби навчити майбутніх офіцерів ще у ВВНЗ методикам

саморегуляції поведінки, подолання негативних психологічних чинників бойової обстановки в надзвичайних умовах. Як потрібно щоденно знімати негативний вплив

війни, який, на превеликий жаль, може і призводить до незворотних тяжких наслідків для організму військовика.

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА


Вочевидь, не випадково під час так званоїтретьоїхвилімобілізаціїсамевикладачівАкадеміїзалучили до проведення навчальних занять змолодшими офіцерами, призваними із запасу.Цікаво,щовіковийдіапазон командиріввзводів тарот(батарей)надширокий–віддвадцятиодногодоп’ятдесятип’ятироків.Целюдизрізнимжиттєвимдосвідом, цінностями, переконаннями і морально-психологічними якостями. Переважна більшістьз них не служили в армії, а закінчили свого часувійськовукафедруцивільноговишу.

Враховуючи пропозиції і побажання офіцерів-випускників – учасників АТО, на кафедріпідготувалися до проведення шестигодинногопсихофізіологічного тренінгу, на якомувідмобілізовані офіцери власне і вивчали способиподолання негативних психологічних чинниківбойовоїобстановки,набуваливміннясаморегуляціїповедінки і зняттянегативнихвпливівстресорівзадопомогоюспеціальноїметодики.

– До речі, слово «стрес» хоч і надзвичайнопопулярне,алебільшістьнасправдімаєнаувазізовсімне те,що закладають у ньогомедики, психологи,починаючи з самого Ганса Сельє – визначноговченогоірозробникаодногознайвідомішихпонятьсьогодення,–пояснюєприсутнімназаняттяхОлегБойко.–Насправдістрес–цезвичнийдляорганізмулюдинистан,викликанийбудь-якиминеочікуванимивпливами (внутрішніми чи зовнішніми) на йогофункціонування. Більшість таких стресових станівдляорганізмуніякоїзагрозинестановлятьієнавітькорисними в якості активаторів. Але якщо такийвплив стає надмірним (за силою чи тривалістю) –тодійнаступаєстан,якийбільшістьзнасназиває«стресом», а правильно було б говорити –«дистрес»,якийнегативновпливаєякнаорганізм,такінапсихікулюдини.

Виявляється, у бойових умовах перебуванняпсихікипідпостійнимвпливомнегативнихстресовихчинниківможепереростиубойовупсихічнутравмуз тяжкими наслідками для здоров’я людини.Посттравматичний синдром, як показує досвід

участі військовослужбовців у воєнних конфліктахв Афганістані, Іраку, Чечні, Ізраїлі, має негативніпроявиупсихіцівоїнанелишепозавершеннівійни,алейвпродовжусьогожиття.

– Тому сьогодні надзвичайно важливо, щобу систему бойової та психологічної підготовкивійськовослужбовців Збройних Сил України, як,зрештою, й інших силових структур, була введенаметодика антистресової підготовки і саморегуляціїповедінки в бойових умовах, основною метоюякої повинно стати формування стресостійкостіпсихіки воїна до впливу надзвичайних моральних,психологічних і фізіологічних навантажень,– наголошує полковник Андрій Романишин.– Адже нинішні методики спрямовані лише назняття наслідків стресу і на зниження виникненняв майбутньому посттравматичного стресовогорозладу. Всі вони, зазвичай, малоефективні,потребуютьдляпроведення значногообсягучасу,залученняпрофесійнихпсихологів,особливихумовдляїхньоїреалізаціїтощо.

Напереконанняфахівцівкафедри,сьогоднідляЗбройних Сил потрібні методики з профілактикистресових станів, підготовки центральної нервовоїсистеми на стику психічного та фізіологічногорівнів до впливу різноманітних стресорів. Вониповиннібутилегкимиузастосуваннітаоволодінні,високоефективними і практичними. Основнимпринципом їхнього застосування має бутинедопущенняруйнівноговпливустресу,анепостійнаборотьба з його наслідками впродовж життя. Не-даремностресназивають«тихимвбивцею».

–Отже,переднамипосталоодночасноскладнеі цікаве питання: якою методикою озброїти нашихофіцерівщодоподоланнянегативнихпсихологічнихчинників бою і захисту від стресових розладів?, –розповідає Олег Бойко. – Ми усвідомлювали, щоданаметодикаповиннабутипростою,зрозумілою,з найменшими витратами часу, не потребуватиособливих умов для застосування і бутиапробованоювбойовихумовах,аголовне–даватиефективнірезультати,яккажуть,«тутізараз».


Вивчивши досвід зарубіжних і вітчизнянихвійськових психологів у боротьбі зі стресовимирозладами та навчання саморегуляції поведінкисолдата в бою, науково-педагогічні працівникиприйшлидовисновку:найбільшвідповідноюдотакихкритеріївє методика«Ключ».Вонаєрезультатомпонад35-літньоїроботифахівцівЦентрупідготовкикосмонавтів ім.Ю.Гагаріна і застосовуваласядляїхньої підготовки до роботи в умовах невагомості,нештатних ситуаціях тощо. Свою надзвичайнуефективність методика підтвердила свого часуі при тренуваннях військовослужбовців військспеціального призначення. Автором методики єдокторпсихологічнихнаук,професорХасайАлієв.

Виявляється, «Ключ» успішно застосовуєтьсяі для надання екстреної психологічної допомогипостраждалим від терактів, надзвичайних пригод,антистресової підготовки військових психологів,бійцівспецназу,спортсменів,наякихвмайбутньомуочікують відповідальні змагання тощо. Тобтометодикаєуніверсальноюузастосуваннідобудь-яких професій. І за простотою, доступністю таефективністювекстремальнихумовах“Ключ”немаєаналогівусвіті.

Як вже зазначалося, методика максимальноефективна в умовах дефіциту часу і жорсткихзовнішніх обмежень, коли діяльність людиниздійснюється на максимально допустимій межійого розумових і фізичних можливостей, незалежить від навіювання (так, при навчанні, якщонепідходитьодинприйом,людинапідбираєінший.– Авт.), знімає нервову скутість і психологічні«блоки», підвищує стійкість до стресу, прискорюєреабілітаціюідосягненняіншихрізноманітнихцілейтапсихологічнихустановок.

– Іншими словами, стрес зумовлює в людинипевнунапругу,такзванудомінанту,яканедозволяєефективно мислити, діяти, приймати адекватнірішення тощо, – пояснює Андрій Романишин. – Іколивсізусилляорганізмуіпсихікизосередженінаподоланніцьогостресовогочинника,саместресовадомінанта блокує ваші психічні і фізіологічні

процеси,щовикликає такі психоемоційні стани,яктривожність, боягузтво, паніка, афект, фрустраціятощо.

Отже,задопомогою«Ключа»інавчаютьлюдинудолати, руйнувати блоки і причини напруги,узгоджувати і гармонізувати функціонуванняпсихіки й організму. Ця методика викликаєгармонізацію психічних і фізіологічних процесів. Анайбільш доступною дією тут виступає керованийідеомоторнийакт(віддавньогрец.ἰδέα–ідея,образ,відлатин.motor–той,щоприводитьврух,actus–дія).Тобтоідеомоторика–цезв’язокуявленняпрорух з його виконанням, тобто взаємозв’язок думки(образу)йдії(першоїтадругоїсигнальнихсистем).

Експериментально встановлено, щорухові уявлення завжди супроводжуютьсямікроскороченнями м’язових груп, які реалізуютьрухи, що уявляються людиною. Наприклад, руказа вашим бажанням «спливає» без будь-якихфізичнихзусиль.Цесприймаєтьсярозумомлюдинияк парадокс: рух відбувається за його волею, і втойжечасавтоматично(рефлексивно).Водночасузгодження психічних і фізіологічних процесіввідбувається тому, що у виконанні ідеомоторногорухуодночасноберутьучастьпроцесидвохякісновідмінних рівнів: свідомості й організму. Людинаавтоматично налаштовує в себе особливийгармонійний стан – «режим саморегуляції», підчас якого реалізуються й інші бажані психологічніустановки і вирішуються різноманітні проблеми таскладнізавдання.

Автоматичнареалізаціябажаногоідеомоторногоруху наочно свідчить про знайдений контакт міжсвідомістю й організмом та є індикатором станупсихічної релаксації і рівноваги, так би мовити,«свободи і звільнення». Під час його виконаннялюдинунетребаучомусьпереконувати,доводитиабощосьїйнавіювати.Вонавсепереживаєіперевіряєна практиці, самостійно. Після спеціального


тренування людина може довго зберігатистабільний позитивний психоемоційний стан ідолатинегативнічинники,щопризводятьдостресу.Я спостерігав, як офіцери на тренінгу навчалисякерувати ідеомоторними рухами з метою набуттявмінь управліннявласнимпсихічнимстаном.Вонишвидкоперевірялисебена«скутість»,«затиснення»стресом,отримувалиспособитестувати«скутість»та«затиснення»усвоїхпідлеглих,визначаливсебетаіншихступіньсприйнятливостідопевноговпливу.Окрімтого,вонишвидконабуваливміннязнімативсебетаоточуючихстрес,навчатисяінавчатиіншихнавичкам саморегуляції – здатності отримуватив потрібний момент, вже без ідеомоторнихприйомів, бажаний психічний стан, наприклад,для підвищення стійкості до стресу, реабілітації,мобілізації,активізації,регуляціїповедінкитощо.

Як зазначали відмобілізовані офіцери, припроведенні тренінгу, практикуючи відповідніідеомоторні рухи, вони відчули на собі, як працює«Ключ», отримали реальні способи зняття стресу.Усвідомили також, що методика реалізуєтьсябез обов’язкових комфортних умов, у зручній інезручнійпозах,підвпливомшуму ібезнього.Цевигідновідрізняєїївідіншихметодівсаморегуляціїпсихічногостану,щоґрунтуютьсянапринципі«крокзакроком»шляхомзасвоєнняпевнихприйомівчерезбагаторазові повтори. Офіцери не приховували,що під час тренінгу шукали власний «ключ»комфортного стану, гармонії душі і тіла, робилите, що найкраще виходить і від чого отримувализадоволення.Переважнабільшістьзаодну годинузанять досягла комфортного стану саморегуляції– внутрішнєрозкріпачення і легкість, начебто гораз пліч; ясність у голові, бадьорість і впевненістьу собі. А це черговий раз підтверджує, що нашівійськовослужбовці повинні бути добре озброєні ізахищенінелишезвійськово-технічноїточкизору,алейзпсихологічної,тобтовмітичіткорегулюватиповедінкувбоюістійкодолатистресовічинники.

– Ми отримали лише позитивні відгуки відофіцерівщодотеоретичнихзанять і тренінгів.Так,це була їхня перша можливість засвоїти сучасніпсихологічні методики керування стресом. Однакнаші консультації продовжуватимуться і під часвиконання ними бойових завдань, – підбиваєпідсумки нашої розмови полковник АндрійРоманишин.–Ацесвідчитьпроте,щороботавцьомунапрямі продовжуватиметься. Ми працюватимемоз військовослужбовцями і в зоні АТО, а такожнадаватимемо при потребі психологічну допомогупісляїхньогоприбуттязвійни.Вцьомуієсутністьпоєднаннятеорії,наукизвійськовоюпрактикою.

Ігор МАХНО

ТЕМИ НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ ДИКТУЄ ЖИТТЯ

Як і в інших військових навчальних закладахМі-ністерстваоборониУкраїни,внашійАкадеміїретель-ноготуютьсядонового2014–2015навчальногороку.За словами заступника начальника Академії з на-вчальної роботи—начальника навчального відділуполковникаАндріяСлюсаренка,наголосробитьсянапідготовцівійськовихфахівцівзурахуваннямдосвідузастосуванняпідрозділівЗбройнихСилУкраїниван-титерористичнійопераціїнаСходікраїни.

—ДоАкадеміїнадійшлопонаддесятьрізновидівпосібників,методичнихрекомендацій,інформаційнихматеріалівдляадаптаціїпрогрампідготовкивійсько-вихфахівцівдосучаснихреалійведеннязбройноїбо-ротьби,якіоперативнодоведенідокафедр,цикловихкомісій,науково-педагогічнихпрацівників та команд-но-адміністративного складу,— зазначивАндрійВі-талійович.

Зокрема,впідготовкуфахівцівмеханізованих(тан-кових) підрозділів у дисципліну «Управління діямимеханізованихпідрозділів»введеновивченняпитаньорганізації переміщення підрозділу територією, щоконтролюється терористами,дійпід часблокуванняцивільнимнаселеннямвійськовихчастин,охоронитаоборонибазовоготабору,переговорівзвороженала-штованим цивільним населенням, ведення бойовихдійвнаселеномупунктітощо.

Фахівціінженернихвійськвивчатимутьвиявленнята знешкодження саморобних вибухових пристроїв,розмінування доріг та населених пунктів, інженернеобладнання блокпостів тощо. Матеріали вивчати-муться не лише в теоретичній площині, а й під часпрактичнихзанятьнапольовійнавчально-матеріаль-нійбазі.АдженабазіМіжнародногоцентрумиротвор-чостітабезпекивжестворено«блокпост»,«базовийтабір»,«інженернемістечко»таелементижитловогокварталу.Паралельновходіпольовихзанятьзкур-сантамивжениніпроводятьсясоціально-психологічнітренінгизметоювихованнявнихстійкостіпередна-слідкамисучасногобою,вивчаєтьсяпсихологіятеро-ризмутощо.

Такщотеминавчальнихпрограмдиктуєсьогодніжиття.Тожвідповіднодореалійсьогоденняібудутьпідкореговані всі плани й програми підготовки май-бутніхофіцерівводномуізнайпотужнішихвійськовихвишівУкраїни.


У ЗОНІ АТО

–...Ми прибули до базового табору 1 БТГр 128 омБрввечері і чи не одразу приступили до роботи. Перше, щовідзначили для себе після нетривалого спілкування зофіцерамитактичноїгрупи,–їхнювтомленість.Власне,вониінеприховували,щочинецілодобовароботазособовимскладом виснажує як фізично, так і емоційно. Особливовпливаєнапсихічнийстанроботазвійськовослужбовцями,призваними після оголошення часткової мобілізації. Тутпотрібно враховувати вік, життєвий досвід бійців, їхнісвітоглядіцінності,яківжесформованіудорослихлюдей.Ітакихвійськовиків–переважнабільшість.

Намодразупояснили,щообладнанобезлічблокпостів,авідтакіснуєпроблемазповерненнямлюдейдлявідпочинкуу базовий табір. Тому свою роботу, всупереч усімнастановам та рекомендаціям, нам доведеться провадитибезпосередньо в районі виконання військовослужбовцямизавдань щодо реальної діяльності цих, так би мовити,опорнихпунктів.ІвженаступногоранкупідполковникСергійГуцалюк,отримавшизброю,виїхавнаодинізблокпостів,наякому, до речі, провів увесь термін відрядження. Блокпостбулозаблокованотерористами.

МижізпідполковникомВолодимиромПазиноюпрацювалиу базовому таборі підрозділів 3-ї БТГр 80-ї оаемБр, якийдислокувавсяубезпосереднійблизькостідоштабусектора«А». Відверто кажучи, наше прибуття на початку не булосприйнятобійцямипозитивно.Передусімвідмобілізованимирезервістами, які пізніше розповіли, що зарахували насдо«контролерів» ізвищогоштабу.Один іздосвідчених завікомвояків навітьпорадив,абимивседобрезважували,перш аніж відповідати на запитання військовослужбовців.Зрештою,ми ісамізаздалегідь«прорахували»усіможливіситуації,атомуйшлидолюдей,абиГОВОРИТИЇМЛИШЕПРАВДУ!

Вонидійсновимагаличесноїінформаціїщодореальногостану справи, якоюбця правда не була.У нашихбесідахзгадували керівників своїх військкоматів, які запевняли їх,що призивають лише на 45-денні збори, проволочкищодогрошового забезпечення, проведення ротації, проблемиз погашенням банківських кредитів, особливо післянастирливихповідомленьофіційних інформаційнихджерелпро позитивне вирішення цього питання. Виявляється,вдомавідїхніхріднихдляоформленняцихпільгвимагаютьне лише довідку, написану власноруч, але й особиступрисутність(!!!)резервіста…Зрозуміло,щотакідіїчиновниківвкрайнегативновпливаютьнаморально-психологічнийстанбійців, якіщоденно виконують небезпечні для свого життязавдання.

Тут доречно навести приклад. Для оформленнядокументів щодо кредитів ми отримали згоду полковниказапасуОлегаБойка,якийбезпосередньовокремихбанкахЛьвоваз’ясував,учомуполягаєпроблема,авідтак«пакет»

НА ПЕРЕДОВІЙ –ДІЙСНО ВИСОКИЙ БОЙОВИЙ ДУХ

Загальновідомо, що у зовнішній агресії проти України основну «скрипку» відіграє Російська Федерація. А нейтралізувати загрозу поширення терористичної чуми на інші території нашої держави вдається саме завдяки активним діям Українського війська. І хоча підконтрольні незаконним збройним формуванням окремі райони Луганської і Донецької областей чи не щодня блокуються і звужуються, проблем щодо передування наших військовослужбовців в зоні АТО, на жаль, не бракує.

Далеко не випадково в регіон, де триває бойове протистояння, були відряджені і наші підполковники - Дмитро Богородицький, Сергій Гуцалюк та Володимир Пазина. Впродовж двох тижнів академічний «десант» забезпечував організацію заходів інформаційного і психологічного впливу, які суттєво вплинули на покращення морально-психологічного стану військовослужбовців, надавав рекомендації командирам усіх рівнів щодо профілактики негативного психоемоційного стану в особового складу.Сьогодні з читачами

журналу своїми спогадами щодо перебування в зоні АТО ділиться підполковник Дмитро БОГОРОДИЦЬКИЙ.


необхідних банківських документів надіслав електронноюпоштою в район АТО. А ми зі свого боку вже роз’яснилисолдатам, як треба оформлювати ці документи. Це і єреальненаданнядопомоги.

Надзвичайнотісноюбуланашаспівпрацяіззаступникомкомандира тактичної групи по роботі з особовим складомпідполковником Ігорем С. За його допомогою ми укороткийчас«оцінили»настрої особового складу, а відтакпереконались, наскільки психологічний стан воїна дійснозалежить від командира підрозділу, від роботи системитилового та медичного забезпечення, вчасних позитивнихрішеньфінансових таюридичних структур.Такщо зцьогопитаннявданомуколективіособливихпроблем,скажімо,зпоінформованістюбійців,небуло.

Доречі,колинашикуванніособовомускладурозповілипрометутацілінашогоперебування,мивсежтакивідчулинедовірузїхньогобоку.Атомувирішилисамііти«влюди».Поради, роз’яснення зробилисвоюсправу, і невдовзі бійцісамі почали звертатися до нас. Відверті розмови вкотрепідтвердили,що з людьми потрібно постійно спілкуватися,вникати в їхні проблеми та, по можливості, вирішувати їх.Словом, бути небайдужими до своїх підлеглих. На жаль,окремікомандирицьогонерозуміли.Іцеубойовійобстановці.В таких підрозділах офіцери не користувалися дійснимавторитетом, особовий склад їх не поважав і не вважавсправжніми лідерами. А коли командирові не довіряють –такийпідрозділвкращомувипадкуневиконуєзавдання,авгіршому–зазнаєвтратособовогоскладу,інколизначних.

Неможунерозповістиіпропитаннящодоінформаційногозабезпечення військовослужбовців у бойовій обстановці!А з ним, на жаль, далеко все не так, як навчаємо мисвоїх курсантів. В умовах виконання бойових завданьвійськовослужбовець потребує інформації так само, як іводи, їжі, відпочинку,дотримання гігієни.Мипобачили,щоперіодичні видання майже відсутні, а якщо і доходять допідрозділів,тозвеликимзапізненням,колиінформаціявжезастаріла.

У цьому плані, зрозуміло, великі сподіванняпокладаютьсянателебачення.Однак івоновтихрайонахнестабільне. В нашій ситуації все виглядало більш-меншпристойно: ПАК-65/70 працював ефективно і військовикипереглядали інформаційні програми. Та завдячуватипотрібноначальникуклубу,зновужтакирезервісту,ЄвгенуКрайньому,якийзавласнийкоштпридбавмультимедійнийпроектор, телевізійний декодер, ноутбук, принтер, WI-FIроутер тощо. Інколи, правда, доходило до смішного: булидні,колипідчаснегодиЄвгенвласноручутримувавантенуна кунзі ПАКу, аби його товариші могли почути останніновини,передусімізрегіону,деідутьбойовідії.

Ми організували також отримання офіцерами структурпо роботі з особовим складом інформаційних матеріалівдля військовослужбовців АТО електронною поштою.Такі бюлетені готує для них створена на кафедрі

морально-психологічного забезпечення діяльності військАкадемії інформаційна група «Курсант-ВР»: ГалинаПетраківська, Ганна Скобелєва, Оксана Дозірча, МаринаСербенко. Дівчата щоденно відбирають повідомлення зІнтернет-ресурсу про діяльність як ворожих, так і нашихсилвзоніАТО,оперативноїїоформлюютьівідправляютьпонад20адресатам.Зацеофіцериісолдатинадзвичайновдячніїм.

А ще запам’яталося спілкування з командиром1-ї аеромобільно-десантної роти старшим лейтенантомСергіємКречком,випускникомнашоїАкадемії.Вінпередававвелику вдячність викладачам за отримані знання, набутінавичкиівміннящодоуправлінняпідрозділомубою.Разомзтимвінвисловивдумку,щоувишідостатньо,скажімотак,цивільнихнавчальнихдисциплін,якіпотрібнопростоурізати,аби збільшити час на заняття з військово-професійногоспрямування, технічного забезпечення, роботи з особовимскладом, формування вмінь майбутнього офіцера щодойогопсихологічноговпливунавійськовослужбовців.Іншимисловами,надатибільшечасунатіпредмети,щодозволятькомандирупідрозділушвидшездобутиавторитетвособовогоскладуістатисправжнімлідером.

Щодо негативних вражень. В один із дніввисокопосадовець із Києва вирішив провести анкетування.А ось воно було сприйнято дійсно вороже з бокувійськовослужбовців.По-перше,невсі зрозуміливизначенів анкеті питання, а по-друге, задались одним-єдинимзапитанням:длячогоцевтакихумовахробити?Запитанняванкетістосувалисяневирішенняїхнагальнихпроблем,а,приміром, провадження гендерної політики в армії?! Вонитакізаявили:«Визапитайтенас–мивідвертовідповімо!».Однак багато чиновників бояться й уникають чесногоспілкуваннязлюдьми.Такщолишеособисте,безпосереднєспілкування командирів, начальників, чиновників потрібнолюдямубойовійобстановці.

Як на мене, військовослужбовці на передовій маютьдійсновисокийбойовийдухізавданнякомандирапідрозділу,кожного старшого начальника, представників фінансових,юридичних, медичних, тилових та інших структур –щоденнопідтримуватийого.Це–комплексна,надзвичайновідповідальна справа. Формування позитивного морально-психологічного стану особового складу в зоні АТО будеефективним тоді, коли кожнийпосадовецьна своємумісціусвідомить свою роль і відповідальність у цьому процесі.Адже солдат, сержант чи офіцер, який пройшов черезгорниловійни,сприймаєсвіт«чорно-білим»,дляньогонемає«кольорових»відтінків.Аєворог!Іякщохтосьзаважаєйогознищуватисвоїмидіямиабобездіяльністю–тойпереходитьнабікворога...

Осьтакавідвертаправданашоїсправедливоївійни!


Вступити до Академії було над-звичайноважко.Заправонадягнутикурсантськіпогонизмагалисякращізкращих.Щожспонукалонасзробитицей вибір? Особисто я з дитинствамріяластативійськовим,абиборони-тирідну землю.Хочаперспектива їїзахистузізброєюврукахвидаваласямені, дівчині, досить примарною танереалістичною.Протетрагічніподії,свідком яких я стала, змісили менеповіритиузворотне...

Народилася та виросла я уСлов’янську,щовДонецькійобласті.Нія,німоїбатькитадрузініколинемогли подумати, що невеличке ку-рортнемістечкостанеепіцентромбо-йовихдій.Щобудутижнямиховатисявідснарядівтакульупідвалі,аходи-тидошколиповзблокпостизозбро-єними терористами, а інколипростобоятися вийти на вулицю. Що міся-цямижитимуледь не під приціламиавтоматів, постійними обстрілами,тиском російських ЗМІ, які постійнодезінформували народ… Зрештою,усецелишезміцнюваломоєбажан-нястатикурсантомодногоізнайкра-щихвійськовихвишівУкраїни.

Зрозуміло,щопершимкрокомдомайбутніх офіцерських зірок є про-ходженняпервинноївійськовоїпідго-товки.Скількижвраженьмиздобулиза цей незначний період часу!.. По-годьтеся,хтознаснемріяввивчитибойовузброю,пострілятизнеї, здо-латитрасунаБТРі,успішноподолатисмугуперешкодпідзвукистрільбита

Відверто кажучи, я досі не можу повірити, що це не сон. Що я не вчорашня школярка, а курсант, який долає найвідповідальніші випробовування та наван-таження, загартовує тіло й дух. Що позаду підготовка до ЗНО, тренування перед складанням іспитів з фіз-підготовки, хвилювання перед профвідбором, ме-дичною комісією… А якою жаданою була фраза: « Ви зараховані курсантом!».

МОЄ ПОКОЛІННЯ ОБИРАЄ АРМІЮвибухів…Ми не лише загартовуємовласнетіло,міцнішимстаєнашдух,алейвчимосяпрацювативкоманді,привчаємосядовійськовоїдисциплі-ни, самовдосконалюємось,щосекун-диздобуваючиперемогунадсобою.

Івсецебулобнедосяжним,якбипоряд не було талановитих коман-дирів: як офіцерів, так і сержантів.Завдяки їхній опіці ми без поспіху,поступово входили у нове для насвійськове життя. Інколи здавалося,що вонирозуміютьтебе ітвоїмож-ливостікраще,ніжтисама…

А чого лише вартує дружня ат-мосфера у таборі! Ще в перші дніми стали однією великою родиною.Ні,жоденцивільнийВНЗнеподаруєтакихвраженьінезабезпечитьподі-бнийдосвід.

Спостерігаючи за особисти-ми якостями та професіоналізмом

офіцерів, старанністю курсантів,неодноразово ловила себе на дум-ці, що Українське військо має вели-ке майбутнє. Дійсно, підростає новепокоління захисників Вітчизни, які згідністю переймуть Прапор бойовихзвитяг, вперше піднятий ще запо-різькими козаками. Роки незалеж-ностінашоїдержавиподарувалинамнових героїв–захисників,які,попридосить важкі умови боротьби, з го-товністю виступають на захист рід-ноїземлі.Затойчас,щомипровелиразом,жоден з нас не змінив думкущодо доцільності військової профе-сії,непошкодувавпросвоєрішення!

Попереду–рокинапруженого,алецікавогокурсантськогожиття.Тожвперед,доновихзнаньтазвер-шень,наборе2014року!

Курсант Ганна НОВАК

ШИКУЮТЬСЯ ПЕРШОКУРСНИКИ


Курсант Владислав ОГОРОДНИК:

– На мою думку, останні події, які відбуваються у на-шій державі, та агресивні зазіхання нашого північного су-сідавикликалинеабиякухвилюпатріотичнихнастроївсе-редмолоді.Провійськодбаютьнетількиурядовці,айвсігромадяни.Сьогодні,якніколи,військовікористуютьсяпо-вагоюлюдейтапідтримкою,аджерозуміють,щоУкраїна,якібудь-якадержава,повиннаматисвоюармію–сильну,оснащену,професійну,здатнуперемогтиворога.Іящепідчас навчання у середнійшколі вирішив обрати професіюофіцера.Знаю,щодосягтицієїметинелегко,аледоклада-тимуусіхзусильзарадиоволодінняусім,щоповинензнатитавмітисправжнійзахисникВітчизни.

Курсант Володимир ВАСИЛЬЄВ:

–Намійвибірскорішезавсевплинулибойовідіїнасхо-дінашоїкраїнизпроведенняантитерористичноїоперації.ЗамоїмиплечиматрирокинавчанняуКиївськомуунівер-ситетіфізичноговихованнятаспорту.Думаю,мійгартдо-поможеменііунавчаннівАкадеміїсухопутнихвійськ.

Курсант Владислав КАЛІЄВСЬКИЙ:

– Стати професійним військовим я вирішив ще удитинстві,аджемоїбатькиісьогодніносятьпогони.Тато,Ігор Петрович, за званням є старшиною. Мати, СвітланаСтаніславівна, є майором державної служби. Я приїхавнавчатисяізмальовничогомістаУманьЧеркаськоїобласті.

Курсант Руслан БИКОВ:

–Я–випускникКиївськоговійськовоголіцеюіменіІва-наБогуна,вякомунавчавсяпротягомчотирьохроків.За-хоплювався гуманітарними науками, і на моє остаточнерішеннянавчатисяувидовомувійськовомувишівплинулимійдядькокапітанЗбройнихСилУкраїниСергійПавловичтамайорнашоголіцеюСергійКуций,зякимимичастооб-говорювалислужбуувійську,мужністьнашихпатріотів,якізаразперебуваютьу зоніАТО.Заразнашіровесники,якіберуть участь у визволенні рідної землі від терористів, єдлянасприкладом.

Курсант Роман ГОЛУБ:

–Радію,щонавчатимусявАкадеміїсухопутнихвійськ,аджездитинствамріявбутипрофесійнимвійськовим.Будуопановуватинаукитадисциплінизаспеціальністю«управ-ліннядіямимеханізованихпідрозділів».

Без сумніву, гідне поповнення прийшло цьогоріч до Академії. Усі першокурсники різ-ні за характером, походженням, але усіх їх об’єднують патріотизм та спільна мета бути офіцерами, і ми, безумовно, ще не раз дізнаємося про їхні успіхи на цьому шляху.

«Чому я вирішив стати курсантом?»

На знімках: першокурсники під час занять з первинної військово-професійної підготовки


ТОЧКА ЗОРУ

Виступаючи17квітняц.р.підчаспрямоїлінії,президентРосіїВ.Путінназвавпівденно-східнуУкраїнуНо-воросією:«Пользуясьещецарскойтерминологией,яхочусказать,чтоэтоженеУкраина,этоНовороссия.ВотэтотХарьков,Донецк,Луганск,Херсон,Николаев,Одесса—онивцарскиевременаневходиливсо-ставУкраины,абылипереданыейпозже.Зачемэтобылосделано,янезнаю».ПрицьомуВладімірВла-дімірович, «ничтоже сумняшеся»,перекрутив загальновідомі факти:Харківщина або Слобожанщина, атакож більша частина ЛуганщинитаДонеччининіколидоскладуНо-воросіїневходили.ОднакдонецькісепаратистисприйнялицісловаПу-тінаяк«руководствокдействию»іневдовзі заходилися реанімуватинедоброї пам’яті Новоросію— ан-тиукраїнськийколоніальнийпроектКатериниІІ.

24 травня «ЛНР» і «ДНР» під-писали угоду про створення «Фе-деративноїРеспублікиНоворосія»,доскладуякої,згіднозїхпланами,має увійти 8 областей України —Харківська, Луганська, Донецька,Дніпропетровська, Запорізька, Ми-колаївська,ХерсонськатаОдеська.Укладався цей «документ» післязакінчення з’їзду «народних пред-ставників»квазі-республік,якийор-ганізувавглаваруху«Юго-Восток»ОлегЦарьов.

2липняуМосквівідбувся«кру-глий стіл», присвячений розробці

підручника з історії «Новоросії». Взаході взяли участь кілька пред-ставниківсепаратистів,екс-нардепО. Царьов, редактор газети «За-втра»чорносотенникО.Проханов,генерал Л. Івашов, «атеїст-сталі-ніст»А.Вассерман,директорІнсти-тутукраїнСНДК.Затулін,«теоретиканглосаксонської змови»М.Старі-ков і київський журналіст-україно-фобО.Чаленко,який,«рятуючись»від «бандерівців», утік до Москви.Ось ця українофобська компаніянамагалася визначити «ідеологіюНоворосії», обговорити питання

формування ідентичності та «сис-теми цінностей» її мешканців. Засловамипредставника«НародногофронтуНоворосії»О.Зінченка,іде-ологіюпідручникавпершучергуви-значатименалежністьдо«русскогомира».

Ось як сприймає Новоросіювищезгаданий затятий україноне-нависник А. Вассерман: «Я имеюукраинское гражданство и вообщеродомизОдессы—столицыНово-россии.УкраинаоккупировалаНо-вороссиюв18-мгоду,ияэтуокку-пациюимдосихпорнепростили

РЕАНІМАЦІЯ НОВОРОСІЇ ЯК ПРОЯВ

ІМПЕРСЬКОГО СИНДРОМУ КРЕМЛЯІнсинуації і спекуляції московських стратегів і проімперської п’ятої колони в Україні навколо «русского Крыма» і так званої «Новороссии» не

вщухали протягом усіх років незалежності нашої держави. Зухвало фальсифікуючи

загальновідомі історичні факти, прокремлівські ідеологи стверджують, що

Новоросія і Крим є «исконными русскими землями», нібито безпідставно

включеними до складу України у 1919 році.


прощатьненамерен...».«Великий»ерудитігеройбрейн-рингівВассер-ман мав би знати, що на той часНоворосії вже не існувало понад100 років. Якщо проаналізувативсе,щопишеВассерманпроУкраї-ну,тойоговжедавнослідпозбави-тиукраїнськогогромадянства.

Довідково:Переселення іноземців на те-

риторію України розпочалося ще за цариці Єлизавети. Так, у 1752 році навколо Новомирго-рода (нині Кіровоградська об-ласть) на обжиті українськими селянами і козаками землі було переселено сербів, угорців, бол-гар, волохів і молдаван.

Доволі часто між новими пе-реселенцями та українськими козаками виникали непорозу-міння та сутички, але на боці колоністів була імперська вла-да. 1753 року сербів розсели-ли на землях Січі та південної Гетьманщини на правому бе-резі Сіверського Дінця, де було утворено Слов’яносербію, що межувала з землями донських козаків. Кордон між запорозьки-ми та донськими козаками було встановлено указом імператри-ці Єлизавети ще у 1746 році.

У 1762 — 1763 pр. Катери-на II видала два маніфести про іноземну колонізацію Півдня України і переселення на його

територію росіян, сербів, бол-гар, молдаван, німців та пред-ставників інших народів. Ка-терина ІІ поставила завдання розчинити український етнос серед інших етносів, позбави-ти його національних ознак і самобутності і, врешті-решт, повністю його зросійщити. Ці поселення охоронялися росій-ськими військами, чисельність яких була більшою за чисель-ність новопоселенців. Росій-ській експансії козаки протиста-вили ефективне господарське освоєння краю, підкріплене силовими методами витіснен-ня непроханих, підтримуваних царським урядом колоністів.

Новоросійська губернія на Півдні України існувала на козацьких і татарських землях двічі: в 1764-1783 рр. з центром у Кременчуку і в 1796-1802 рр. з центром у Новоросійську (пізні-ше Катеринослав, нинішній Дні-пропетровськ). На початку XIX століття її було розділено на три — Катеринославську, Хер-сонську і Таврійську. До складу найбільшої Херсонської губернії входили сучасні Херсонська, Миколаївська, Одеська, частини Кіровоградської та Дніпропе-тровської областей України, а також Придністров’я. Після чергової російсько-турецької війни (1806-1812 рр.) у 1822 році було утворене Новоросійське

і Бессарабське генерал-губер-наторство, що проіснувало до 1874 року і складалося з трьох згаданих губерній. Термін «Новоросія» ще певний час ви-користовували як географічне поняття. І нині Путін та його оточення намагаються напо-внити цей термін новим полі-тичним змістом, взявши його за підставу для анексії півден-но-східних областей України.

Новоросія — «исконно русская земля»?

На зламі XV–XVI століть укра-їнські козаки почали поступовоколонізувати Причорноморськийстеп, відтісняючи мусульманськихсусідів,щовідкривалодорогуукра-їнському населенню в просуваннідо Чорного і Азовського морів, навеличезну територіювідКубанідопониззя Дунаю. У 1690-х козацькіполки гетьмана Мазепи захопилатурецькі фортеці на Дніпрі, засну-вавшинаїхньомумісцінинішніКа-ховку іБерислав.НапочаткуXVIIIстоліття українські козаки і селянивже домінували в освоєнні цьо-го краю й остаточно зробили йогочастиноюукраїнськоїетнічноїтери-торії,дез’явиласягустамережаза-порозькихзимівників,паланок,сло-бод тамістечок.Спроби витіснитиукраїнське населення або асимі-люватийогозросійськимвцарськічасинемалиширокогоуспіху.Так,у1851роціускладіпонадмільйон-ногонаселенняХерсонськоїгубер-нії частка українців становила 70%,а«великороссиян»—лише3%.В серединіХІХ сторіччя уХерсон-ськійтаКатеринославськійгуберні-яхукраїнціскладали73,5%.Запід-сумками всеросійського переписунаселення 1897 року у Російськійімперії, на той час 85 % мешкан-ців «Новоросії» були українцями.Упродовж другої половини ХІХ ст.частка переселенців з українськихгуберній до «Новоросії» була най-більшою.

НаприкінціХІХ сторіччя терито-ріяКримуразомзпівденноючасти-ноюнинішньоїХерсонськоїобластівходила до складу Таврійської гу-бернії,щоіснувалаз1802по1821рік.Заданимиперепису1897року,

Катерина ІІ

Єлизавета


уповітахТаврійськоїгуберніїукра-їнськамовабуланайпоширенішою(42,2 %), російська — на другомумісці(27,9%)ітатарська—натре-тьому(13,6%).Протесередмісько-го населення Таврійської губерніїнайпоширенішою була російськамова (49%),потімтатарська (17,2%), ідиш (11,8 %) та українська(10,4%).

У 1794 році частка росіян наПравобережній Україні становилавсього 0,1 %, на Лівобережній —5,2%,вНоворосіїіТаврії—19%.

У другій половині XIX століттянаселення Донеччини, за рахунокросійських переселенців, збільшу-валосяв5разівшвидше,ніжв ін-шихрегіонахРосійськоїімперії.

Заданимиперепису1897року,на українській етнографічній тери-торії проживало 3,8 млн росіян,щостановило11,7%від27,8млнвсього населення. За переписом1926року,на територіїУРСРпро-живало 4,2 млн росіян (12,1 %всьогонаселення),ав1939році—2,7млн(9,2%).

Заданимипереписунаселення2001року,вУкраїніпроживало37,5млнукраїнціві8,3млнросіян,від-повідно77,8%і17,3%.

У 2001 році частка етнічнихросіян становила: у Донецькій об-ласті—38,2%,Луганській—39,0%,Харківській—25,6%,Запорізь-кій — 24,7 %, Дніпропетровській— 17,6%, Херсонській— 14,1%,Миколаївській—14,1%іОдеській—20,7%.

Українці і татари —

нащадки спільних

пращурівЗаповідомленнямигрецьких іс-

ториків— Гомера (8 ст. до н. е.),Арістея(7ст.дон.е.),Гакатея(6ст.дон.е.),Геродота(5ст.дон.е.)—Кримськийпівострівбувзаселенийтаврами(або,якщекажуть,таврій-цями),якіспоконвікузасвоїмизви-чаями,особливостямипобудовитаоблаштуванняжитла,культурою,ві-руваннямиіпохованнямибулиспо-рідненими з праукраїнським мате-риковим населенням Подніпров’я.Римський географПлінійСтаршийусвоїй«Природничійісторії»(77р.н.е.)пишепротаврівякпродрев-нійнародКриму.Римський історикТаціт(55-120роки)писавпроантів(праукраїнців) і таврів як проодиннарод. Таври прийнялиназву «ру-сичі» ще до часів перших руськихкиївськихкнязівАскольдаіДіра.

Кримські татари остаточносформувалисяякнародуКримувперіод Кримського ханства (1441–1783рр.).Вониєнащадкамирізнихетнічних груп,щонаселялиКрим іПівнічнеПричорномор’яврізнічаси— таври, скіфи, сармати, алани,анти, кімерійці, гуни, готи, хозари,печеніги, черкеси, турки, римляни,протоболгари,монголо-татари,огу-зи, кипчаки, карлуки, угри, італійці

Олексій ВОЛОВИЧ(Незалежний аналітичний центр

геополітичних досліджень «Борисфен Інтел»)

Далі буде…

тагреки.Практичноукраїнціікрим-ськітатаримаютьспільнихпращу-рів,зокрема,таврів.

УдругійполовиніXVIIст.етнічніукраїнцістановилибільшістьнасе-лення Криму. Згідно з переписом1666-1667років,вКримськомухан-ствімешкало187тис.татар,20тис.вірменів,греків,євреїв,караїмівта920 тис. українських невільників,переважначастиназякихнастіль-ки адаптувалися до життя середтатар, що не бажали повертатисядоУкраїни.Так, 1675року під часпоходунаКримкошовийотаман І.Сірковивівзвідти7тис.українськихбранців. На питання кошового, чибажає хтось із них залишатися вКриму, щонайменше 3 тис. осібдали ствердну відповідь, аргумен-туючицетим,щовКримувжема-ютьродинийсадиби,авУкраїніунихнемаєнічого.

ДосерединиXVIIIстоліттязапо-рожцівжезаснувалисвоїпоселен-ня в Криму у передмісті Бахчиса-рая, Євпаторії та Феодосії. Відомінепоодинокіприкладивзаємодіїко-заків ітатарнетількиувійськовихпоходах,алейвнетриваліперіодимирногожиття.Колиу1675роцівтатарських степах сталасяпосуха,отаман І. Сірко дозволив татарамвипасати худобу на запорізькихземлях.Надокори гетьмана І.Са-мойловича про поступки татарамотаман І. Сірко відповів: «...Колимизтатарамиживемопо-сусідськийдопомагаємооднеодному,тоцедлярозумногойнедивно».ВКон-ституції гетьмана Пилипа Орли-ка 1710 року йдеться про «закониблизького сусідства,що нерозрив-но поєднують долю козацькогонароду з Кримською державою».І сьогодні, після анексії Криму В.Путіним,українціікримськітатари,ставшижертвами імперськогосва-вілля,об’єдналисявборотьбіпротиокупантівзавизволенняКриму.


Головний редакторІгор МАХНО

Редакційна колегія:Павло ТКАЧУК

Юрій ГУСАРІгор МОСЕЙЧЕНОК

Дизайн та верстка:Ірина ШАПОВАЛОВА

Думка редакції не завжди збігається з думкою авторів. Відповідальніcть за

достовірність інформації несуть автори.Редакція залишає за собою право

використовувати матеріали, редагувати та скорочувати їх на свій погляд.

Листи, рукописи, фотоматеріали не рецензуються і не повертаються.

Листування з читачами – лише на сторінках журналу.

При використанні матеріалів посилання на журнал обов’язкове.

Журнал зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію: серія КВ № 17548-6398Р

від 17.03.2011 року

Адреса редакції: 79012, м. Львів,

вул. Героїв Майдану, 32E-mail: [email protected]

Інтернет: http://www.asv.gov.ua

Віддрукованов друкарні Академії сухопутних військ

імені гетьмана Петра Сагайдачного

Обсяг – 7 друк. арк.Замовлення

№ 57 від 26. 08. 2014 р.Наклад – 500 прим.

Офіцер України» № 6/2014 (у форматі pdf)

Documents