Мар’ян Кушнір розчарованийпасивністю студентів

Розмова з Сергієм Поле-жакою, студентом п’ятого курсу Інституту Журналіс-тики, організатором «Фото-клубу», фотокореспондентом.

Всупереч повідомленням організаторів, що фотогра-фічний майстер-клас «Спуск затвора як ритм серця» скасо-вано, семінар все ж відбувся. Нам вдалося поспілкуватися з Сергієм Полежакою, лекто-ром майстер-класу.

«Столичний час» Спеціальний номер №6, 23 травня 2013 www.stolichnychas.com.ua

Жан Новосельцев розповів про журналістське розслідуванняЗвіт

Організатори очіку-вали, що «Журналістську весну» студенти ІЖ сприй-муть із більшою зацікав-леністю. Про це повідомляє один із активістів Мар’ян Кушнір».

- Даруєш людям все, а у відповідь чуєш висловлюван-ня щодо низького рівня орга-нізації. Це надихає нічого не робити! Знаю, що вперше й в останнє берусь за таке. Буду задоволений «Журвесною», коли вона принесе комусь ко-

ристь. Поки я в цьому не пе-реконаний, - ділиться своїми враженнями Мар’ян Кушнір.

Приводом негативно-го ставлення до оргкомітету стали неточності у програмі фестивалю. Проте майстер-клас «Спуск затвору як ритм серця» все ж таки не був відмінений, як було повідо-млено на прес-конференції в день відкриття «Журвесни».

Організаторам також вдалось власними силами ви-правити проблему із бійцями спецпідрозділів.

- Майстер-клас мали відмінити, бо люди відмови-лись в останню хвилину. За ніч довелося розбудити всіх знайомих військових. Дуже вдячний Владиславу Бакаліні та його батьку, котрі змогли провести нам майстер-клас із самооборони! – наголошує Мар’ян Кушнір.

Як відомо, фестиваль «Журналістська весна» три-ває уже три дні. Фінальна частина відбудеться у соботу, 25 травня.

Щопонеділка йдемо до васРецензія

На екваторі «Журвесни»Соц. опитування

Розповідь про майстер-клас «Псевдобезпека жур- налістських розсліду-вань», який Жан Ново-сельцев провів в рамках«Журвесни-2013».

Розглянуто основні пере-ваги та недоліки відомо-го політичного ток-шоу «Свобода слова» з Андрі-єм Куликовим, який за-вітав у середу до ІЖ.

Питаємо студентів про їх власні враження щодо пе-ребігу фестивалю «Журна-лістська весна-2013». Прав- да з вуст студентської громади Інституту.5 4 4

Закінчення на стор. 3

Шедеври своїми рукамиФотофакт

Всі, хто не потрапив на майстер-клас Сергія Полежаки мають змогу переконатися у його таланті фотографувати.Марина ГОРДІЄНКО

Фот

о: М

арин

а Го

рдіє

нко

Фот

о: m

edia

nann

y.com

Спеціальний випуск №6 23 травня 2013

Сергій Полежака:«Вирішальний момент» нічого не вирішує»

Інтерв’ю

Фот

о з о

соби

стог

о ар

хіву

С.П

олеж

аки

Фот

о з о

соби

стог

о ар

хіву

С.П

олеж

аки

2

«Столичний час» №61(453), 16-18 www.stolichnychas.com.ua«Столичний час» Спеціальний номер №6, 23 травня 2013 www.stolichnychas.com.ua

Сергій ГОЛОВАЧ

Оперативно, актуально, об’єктивнорубрика свіжих новин

- Пам’ятаєте розділ із книги «Карлсон», де він ба-чить по телевізору опасистого чоловіка, який казав фрази на кшталт «Я вважаю…» і «На мою думку? Карлсон пере-мкнувся і сказав, що йому шкода опасистого чоловіка, бо тепер ніхто не дізнається про те, що він вважає. Я бачу тут 2 моралі. Перше – нікому не цікаво те, яка ваша думка. Друге – для нас важливо не що, а про що чути. Ви можете ставити перед собою завдан-ня передати якусь поверхові та поверхневі враження, тіль-ки якщо дотримуєтеся у робо-ті принципу «піпл схаває», а

так бути не повинно!» - сказав журналіст.

Крім того, Андрій Кули-ков розповів про те, як збира-ти інформацію. На його дум-ку, методів її збору є всього 2: інтерв’ю та спостереження. «Спостереження ми ведемо постійно, і ви це розумієте. А от будь-яка бесіда – це вже інтерв’ю», - зазначив він.

Нагадаємо, що Андрій Куликов – не перший відо-мий журналіст, що проводить майстер-клас в Інституті журналістики в рамках фес-тивалю «Журналістська вес-на-2013».

«Карлсон» як приклад для журналістів22 квітня для проведення майстер-класу «Політикум у жур-налістиці» до Інституту журналістики завітав Андрій Куликов, відомий журналіст, ведучий політичного ток-шоу «Свобода слова» на одному з телеканалів України.

Дмитро ЗАГОРУЛЬКО

- Кількість прогулів через «Журвесну» не зміни-лася. Майстер-класи часто випадають як раз на «вікна» в розкладі. Та й викладачі, розуміючи ситуацію, йдуть назустріч студентам, які хо-чуть відвідати майстер-клас замість пари, - повідомила Ганна Ковальова, староста третьої академічної групи.

Більше того, протягом останніх кількох днів сту-денти ІЖ навіть стали ак-тивнішими. Втім, старости вважають, що це виклика-но не фестивалем «Журна-

лістська весна», а напру-женістю останніх тижнів навчання та наближенням сесії. Багато студентів не ри-зикують пропускати пари й втрачати власні бали через відвідування майстер-кла-сів. Так, у вівторок 22 травня на зустріч з фотокореспон-дентом Сергієм Полежакою завітало менше десяти слу-хачів.

Варто додати, що біль-шість відвідувачів майстер-класів - студенти першого курсу.

Студенти не ризикують пропускати пари заради майстер-класівВідвідуваність занять студентами Інституту журналісти-ки залишається стабільною попри значну кількість майстер-класів «Журналістської весни», які проводяться в навчальний час. Про це повідомляють старости академічних груп.

Володимир ДРЕВАЛЬ

Команда студентiв Iнституту журналiстики Київського нацiонального унiверситету iменi Тара-са Шевченка та коман-да студентiв Iнституту журналiстики Бiлоруського державного унiверситету впоралися iз завданням конкурсу - створили власні повноцінні газети за одну добу. Пiдбиття пiдсумкiв i визначення переможцiв вiдбудеться наступного дня, 23 травня, о 12:40 у залi

Вченої ради IЖ КНУ на 3 поверсi.

Як повiдомлялося ранiше, з 12:00 21 травня до 12:00 22 травня студенти IЖ КНУ та студенти IЖ БДУ брали участь у конкурсі «Га-зета за 24», завдання якого - виготовити цiлу газету за 24 години. Конкурс проводив-ся в рамках «Журналiстської весни», на яку до Києва завiтали бiлоруськi студен-ти.

Конкурс «Газета за 24» завершивсяКонкурс мiж українськими й бiлоруськими студентами-журналiстами завершився 22 травня о 12:00. Про це кореспондентовi «Столичного часу» повiдомила координа-тор проекту «Газета за 24» Iрина Булакевич.

Фот

о: В

лади

слав

Кра

сінс

ький

Фот

о: Л

ілія

Мак

ашов

аФ

ото:

Дми

тро

Заго

руль

ко

«Столичний час» №61(453), 16-18 www.stolichnychas.com.ua

3

«Столичний час» Спеціальний номер №6, 23 травня 2013 www.stolichnychas.com.ua

Сергій Полежака: «Вирішальний момент» нічого не вирішує»(продовження, початок на стор.1)

- Розкажіть, яка нара-зі ситуація у фотожурналіс-тиці.

- Якщо якось потра-пите на певну «фотоп’янку», то не раз почуєте, що з фото все погано, а з фотожурналіс-тикою і поготів. Доведеться почути, ніби фотожурналіс-тика гине… Половина з цього – неправда, хоча дійсно, у цій галузі не все так добре. Давно, в якомусь-там році, в Брази-лії стався невдалий замах на життя Кеннеді. Лише двом фотокорам вдалося вловити цей момент. Це були штатник «Reuters» і Себастіо Сальгадо. Останньому вдалося продати своє фото і за виручені ко-шти купити собі трикімнатну квартиру в Парижі. Це відома байка, але знайте, колись так було, зараз – ні. Якщо поди-витися з прагматичної точки зору, то взагалі, журналістика – річ сумнівна, на медіа-рин-ку все погано, а у фотожурна-лістиці – ще гірше. По-перше, дорога техніка. Я порівнюю нас із таксистами: в них цу-плять машини, у нас – техні-ку. В Україні є такі ЗМІ, що за фото в основному не платять, а якщо й платять, то 50грн. У нас є агентства, де постійно потрібні штатники-фотогра-фи: Укрінформ, Українські новини, УНІАН..

- А Інтерфакс?- Український Інтер-

факс не має фотографів. В Росії, Білорусі є – у нас не-має. До речі, я в Інтерфаксі

пропрацював 9 місяців ніч-ним редактором. Зарплата там маленька, але це робота для себе. Туди треба йти вже хоча б трішки підготованим, принаймні, дуже чесно й агресивно налаштованим до самого себе. Там у будь-якому випадку навчать, і піднімеш стресостійкість: бажано не спати, бо часом що, а ти спиш – зранку буде непереливки. Мабуть, вам часто будуть говорити, що журналіст по-винен уміти все. Почасти це правда, почасти – ні. В ціло-му, журналіст нового поко-ління дійсно повинен уміти все, але не на рівні того, що пишуть у вакансіях (вміння писати новини, висвітлити на сайті, базові навички у роботі з «Photoshop» тощо) і те, що зводиться до рівня офісного планктону: вмію все, всього потрошку…. Порада, осо-бливо для студентів 1 курсу:

якщо при прийомі на роботу ви зарекомендуєте себе, як різноробочого – то так і буде. Вам видадуть айфон чи ка-меру (вбиту, через п’яті руки передану, але ви того не по-мітите, адже вона – перша), і почнеться біганина.. Якщо хтось приходить до цієї спра-ви із фотографії, поступово вдосконалюючи свої можли-вості, то отримає гарний про-дукт. Сьогодні ідея вашого сюжету чи фото куди більш важлива, аніж те, як ви це зробите. Раніше була теорія «вирішального моменту», її вигадав Анрі Картье-Брессон, засновник агентства «Маг-нум»: в кадрі повинен бути саме цей «вирішальний мо-мент», коли всі площини, всі форми, сюжети, погляди, лінії в один момент складаються разом, коли все це буде най-вищою точкою емоційного напруження, саме тоді треба натискати кнопку. Так ось: сьогодні «вирішальний мо-мент» нічого не вирішує.

- Кого можете виді-лити серед українських фото-графів?

- Мого керівника Гліба Гаранич. Він втрапив у незви-чайну пригоду, коли була ві-йна в Південній Осетії, в 2008 році. Він – саме той чоловік, який зробив фото, що посі-ло 3 місце (!) на World Press Photo, він єдиний українець, який щось зайняв на цьому конкурсі. На цій фотографії грузин плаче над тілом убито-

го брата з простертими рука-ми, на фоні руїн. Російською стороною було висунуто об-винувачення в тому, що це фото – постановочне, про-тягом половини дня на «Ехо Москви» зявилося ще й фаль-шиве інтерв’ю, і Гліб не знав про це. Гадаю, всім відома ця історія… Крім того, хочу від-значити Єфрема Лукацького, у нього дивовижне чуття мо-менту. В Сергія Супинського, по-моєму, найкраще відчуття кольору, гами. А також Олек-сандр Глядєлов, Макс Дон-дюк, хлопці в Україні надовго не затримаються.

- Що порадите першо-курсникам і всім, хто захоплю-ється фотографією?

- Заходьте на сайти світових конкурсів й пере-глядайте роботи переможців – це основні тенденції у фо-тожурналістиці в найближ-чому майбутньому. Нічого не чекайте: якщо поглянемо з тієї позиції, що ми за 5 років трохи навчилися лівою ногою верстати в «Індизайні», може-мо трошки підтягнути криві у «Фотошопі» тощо, то й мо-жемо розраховувати на якусь середньозбалансовану посаду в якомусь виданні. Але якщо підійти з іншого боку: обрати те, що тобі подобається, «пе-релопатити» всю літературу, яку тільки можна, на цю тему, постійно вдосконалюватися, то потім ви зможете прийти у редакцію і мати право першо-го голосу при прийомі на ро-боту, ви будете робити оригі-нальний продукт, матимете свій власний стиль і зможете диктувати правила, пропону-вати свій матеріал. Я, щоправ-да, пішов іншим, стандартним шляхом. На першому курсі в мене був переломний момент – я захопився фотографією. Працював, мене помітили, запросили на роботу. І ще: я люто ненавиджу «Інстаграм», особливо, коли відомі видан-ня заводять собі там аккаунти і через це урізаються «під ква-драт» якісні фото…

Тетяна ГОРБАНЬ

Фот

о з о

соби

стог

о ар

хіву

С.П

олеж

аки

Фот

о з о

соби

стог

о ар

хіву

С.П

олеж

аки

4

www.stolichnychas.com.ua«Столичний час» Спеціальний номер №6, 23 травня 2013

На екваторі «Журвесни»

Абсолютно всі респон-денти відмітили деяку не-зручність і непродуманість у розкладі фесту. Ірина Мо-крицька, 4 курс, журналістка: «У нас зараз сесія, ми в Інсти-

туті практично не буваємо.» Олеся Бондаренко, 1 курс, журналістка: «Мені набагато важливіше відвідати семіна-ри та лекції, адже вони у нас уже останні цього семестру.

Коли заліки і сесія на носі, не дуже вдасться відірватися від навчання. Але, безумовно, хочеться брати участь у фес-тивалі. Жаль, що надвоє не розділишся».

Щодо актуальності «Журвесни», то не можна оминути великий досвід, яким зараз активно намага-ються обмінюватись поко-ління журналістів у рамках проекту. До нас приходять колишні випускники Інсти-туту та просто відомі медійні обличчя, щоб навчити моло-дих і зовсім зелених студен-тів того, чого ніде не знайдеш і не прочитаєш. Унікальні знання та поради. З одного боку, фестиваль – це чудова можливість спробувати себе у ролі організатора подібних масштабних дійств, а з ін-шого – відвідати його. Юлія Пустова, 2 курс, журналістка: «Це підтримка зв’язків між

студентами та випускниками. У будь якому разі, це завжди досвід та практика. Я вважаю, що такі проекти постійно бу-дуть актуальними. Це класно. Це необхідно».

Зараз в Інституті запану-вала інтрига – кого ж оберуть найкрасивішим, найсміливі-шим, наймужнішим та най-талановитішим студентом? Дівчата, яких і так чисельно значно випереджують хлоп-ців, не можуть дочекатися фе-єричного конкурсу.

Ні для кого не секрет, що ще одним найочікувані-шим заходом залишається Rock’Day – концерт моло-діжних рок-гуртів та їхніх хедлайнерів. Маємо почу-ти та побачити Олександра Пономарьова, Сергія Ку-зіна, «Groovers», «Mr Lee», «СпецпроектЪ» тощо.

Наталя ЗМІЮК

Сабіна ГРИГОРИШИНА

Фот

о: Д

митр

о За

гору

лько

Вищевказана програма позиціонує себе як головне суспільно-політичне ток-шоу каналу ICTV. Головні герої «Свободи слова» - це завжди яскраві особистості, неорди-нарні точки зору, жорстка, тверда позиція і вміння від-стоювати її в суперечці. Ма-буть, саме ці ознаки прива-били український глядачів, адже програма з Андрієм Ку-ликовим займає друге місце в рейтингу популярності укра-їнських політичних передач. Перевершила її лише «Вели-ка політика із Кисельовим». Воно й зрозуміло: за «Свобо-дою слова» поки ніяких ви-довищних подій не водилося, а «Велика політика» завдяки Бузині та Пояркову вже має чим похвалитись. Трійку лі-дерів замикає «ШустерLIVE». Зрозуміло, усі три передачі мають спільне: постійна на-

пруженість ситуації, емо-ційний виклад думок, мала кількість фактажу і логічної аргументації в основі розмо-ви, а також регулярні плав-ні переходи з однієї теми на іншу – усе це властиво трійці лідерів політичних шоу.

Якщо ж говорити про «Свободу слова» зокрема, то необхідно вказати, що ця теле-програма вигідно виділяється на фоні інших суспільно-по-літичних ток-шоу України. Ведучий Андрій Куликов су-воро слідкує за порядком у студії і безсторонньо оцінює ситуації, які складаються в ході бесіди, ставлячись до усіх її учасників з однаковою не-упередженістю. Та головним недоліком шоу є надзвичай-но енергійний виклад думок з боку учасників та іноді не-дотримання елементарних правил етикету. Як справед-

ливо помітив пан Куликов під час одного з ефірів: «Щоб відповісти на питання, його необхідно дослухати». Інколи складається враження, що за-прошені на шоу щосили нама-гаються довести протилежне.

В загальному ток-шоу «Свобода слова» приваблює широким спектром тем для обговорення. Мандат Вла-сенка, лялька Гітлера, мітинг опозиції, звільнення Луценка – кожен знайде щось своє. Ще

одна значна перевага - те, що глядачі стають учасниками жвавої бесіди і можуть ви-словлювати свою точку зору нарівні з експертами. Така собі й дійсно свобода слова!

Підсумовуючи, можна сказати, що шоу «Свобода слова» займає достойне міс-це серед програм-колег, вона справді цікава, захоплююча і торкається питань, які є про-блемними для нашого сус-пільства.

Щопонеділка йдемо до Вас!Любите мейнстрим? Шукаєте гострих вражень? Полюбляєте роз-логі плюралістичні бесіди на підвищених тонах? Тоді «Свобода сло-ва» з Андрієм Куликовим йде до Вас!

Сьогодні вже пройшов третій день фестивалю. На самій його середині ми вирішили дізнатись думку сту-дентів нашого Інституту, що вони могли б сказати і якими враженнями поділитись. Тож, розглянемо отри-мані результати.

Фот

о: lb

.ua

5

«Столичний час» №61(453), 16-18 www.stolichnychas.com.ua«Столичний час» Спеціальний номер №6, 23 травня 2013 www.stolichnychas.com.ua

Жан Новосельцев розповів про журналістське розслідування Жан Новосельцев, ведучий програми «Гроші» на «1+1» провів в Інституті журналістики майстер-клас «Псевдобезпека журналістських розслідувань», на якому розказав про свій шлях до теперішньої професії, свої найяскравіші та найцікавіші розслідування і дав декілька про-фесійних порад майбутнім журналістам.

Те, що Жан потрапив на телебачення, за його слова-ми, цілковита випадковість, і прийшов він туди без на-лежного розуміння професії. Проте, розібравшись, зро-зумів, що нарешті знайшов справу до душі. «Випадковос-тей у житті не буває», - зробив висновок Жан.

Першим кроком Ново-сельцева у сферу розслідуван-ня була справа з трамадолом. «Тоді це було модне молодіж-не захоплення. На моїх очах друзі перетворилися на моло-дих старців, бо дія трамадолу була навіть не безпечнішою за опіум. З опіуму ще можна було «злізти», а з трамадолу вже ні. Я подумав, якщо я журналіст, то можу якось впливати на це. Так я поринув у журналіст-ське розслідування».

Розповідаючи про по-грози від невідомих 2008-го року, з усмішкою зізнався, що справді захвилювався лише тоді, коли Наталія Мосейчук розповіла про них у прямому ефірі. «Чим більше публічнос-ті, тим більше ворогів. Уявіть собі страшного вампіра з ікла-ми, а ви – це промінь світла. Єдине, чого вони бояться – це світло. З часом чутливість до небезпеки приглушується», - каже Жан Новосельцев. – «Важливо тільки встигнути випустити в ефір ваш мате-ріал до того як вам почнуть погрожувати. Чим раніше ви оприлюдните інформацію, тим безпечніше».

На прохання прокомен-тувати поведінку правоохо-ронних органів під час побит-тя журналістів 18-го травня відповів лише, що Беркутівці були не місцеві, а з Харкова і Дніпропетровська, і тому не зорієнтувалися, адже їм було

наказано не вступати в бої. Студенти натомість поціка-вилися, як бути журналістам у таких ситуаціях. «Канали могли б забезпечувати своїх журналістів охороною. Охо-рона інколи рятує… інколи – ні. Хлопці, займайтеся спор-том, а дівчата… користуйтесь тим, що ви дівчата», - відпові-дає гість.

Відстоювати свої матері-али в редакції порадив колек-тивно: «Один у полі не воїн. Якщо є колектив, то ніякий власник не диктуватиме вам правила».

Жан Новосельцев також розповів про конфлікт з Комі-сією з журналістської етики: «Мене осудили за те, що чоло-віка, якому міліція погрожу-вала розправою і який благав мене про допомогу, знімав не оператор каналу, а друг по-терпілого. Пізніше втікача від міліції вона ж і затримала і він під тортурами змушений був написати, що це я його знай-шов і змусив очорнити мілі-ціонерів».

Справа розвінчання ме-тадонової терапії теж не про-йшла повз Жана. У 2007-му році Віктор Ющенко дозволив

ввозити в Україну ці «ліки», чим посадив наркоманів на ін-ший, «лікарський» наркотик. За сюжет на цю тему Жанові дякували в самій адміністра-ції президента та познайоми-ли з очільниками СБУ, однак подальша спів праця не скла-лася: як тільки Жан розпові-дав їм, кого він хоче викрити, той магічним чином зникав і дістати його вже не було як.

Студентам Новосельцев порадив вирішити, чи подо-бається їм така небезпечна професія: «Якщо так, то від-давайтеся їй цілком. На мис-ливця і звір біжить. Сюжету немає там, де немає журналіс-та, а якщо ви вірите, що щось знайдете, ви виграєте». Ще , за думкою Жана Новосель-цева, журналісту обов’язково необхідно стояти за правду і за добро: «Тоді вам нічого боятися», не брехати в ефірі і не прослуховувати друзів (на його думку, це найбільш не-етично).

-А як вас змінила журна-лістика?

-Я став бородатим!А взагалі журналіст –

найнебезпечніша серед гума-нітарних професій.

Ольга ГОЛОВКО

Жан НовосельцевПортрет

Народився 17 червня 1980 року у Харкові. За пер-шою освітою педагог – вчи-тель валеології та фізкуль-тури.

У 2002-му закінчив Харківську державну акаде-мію харчування та торгівлі за спеціальністю «менеджер зовнішньоекономічної ді-яльності». Тоді ж почав пра-цювати кореспондентом но-вин Харківської державної телерадіокомпанії. Згодом перейшов на харківський канал АТН, а за півроку отримав запрошення від те-леканалу НТН і переїхав до Києва.

У 2006 році перейшов на канал 1+1. Працював ко-респондентом ТСН, з того часу і донині спеціалізуєть-ся на журналістських роз-слідуваннях. Поштовхом до роботи у цій сфері стало те, що ще в дитинстві, живучи в «бандитському» районі Харкова, Жан дізнався з власного досвіду, що таке недоброзичливість людей у погонах.

У 2008 році після циклу розслідувань «Жесть мун-дира» Новосельцев отримав на свою адресу ряд погроз від невідомих. СБУ було змушене надати журналіс-ту охорону - більше місяця його охороняли бійці спец-підрозділу «Альфа».

З 2010 року – один з ор-ганізаторів журналістського руху «Стоп цензурі!». Веде спецпроект журналістських розслідувань «Особиста справа». У квітні 2011 року став ведучим програми «чо-ловічих» новин «Час пік» на каналі 2+2, а з вересня 2012 року – ведучий програми «Гроші».

Юлія ГОПАЛЮК

Фот

о: Д

митр

о За

гору

лько

Фот

о: g

rosh

i.1pl

us1.

ua

«Столичний час» №61(453), 16-18 www.stolichnychas.com.ua«Столичний час» Спеціальний номер №6, 23 травня 2013 www.stolichnychas.com.ua

Головний редактор: Дмитро ЗагорулькоЛітературний редактор: Тетяна ГорбаньКореспонденти: Ольга Головко, Дмитро Грин-ченко, Сабіна Григоришина, Марина Гордієнко,

Юлія Гопалюк, Сергій Головач, Володимир Дре-валь, Наталя Зміюк, Поліна ЗимінаДизайн і верстка: Дмитро ЗагорулькоФото: Дмитро Загорулько

Друк: Марина ГордієнкоНаклад 1 примірник.Мова видання: українська.«Столичний час», м.Київ

Над випуском працювали:

Події на екваторі фестивалюВід грандіозного фіналу сорок шостого фестивалю нас відділяє лише кілька днів. Наближається до логічного за-вершення проект «Газета за 24 години», вже проведено низку майстер-класів за участю акул пера. Чим же здивує й зацікавить нас четвертий день «Журналістської весни-2013»? Читайте у анонсі подій четверга.

Що? Міжнародна сту-дентська конференція «Жур-наліст на варті традиційних медіа: альтернативне поле для існування», підбиття під-сумків проекту «Газета за 24» (учасники - команди ІЖ КНУ та ІЖ БДУ), нагородження переможців, відзначення ла-уреатів премії імені Анатолія Москаленка.

Де і коли? Зала Вченої ради Інституту журналістики (3 поверх), початок о 12.40.

Що? Виставка-ярмарок «Global Village» за участю іно-земних гостей (організатори – AIESEC Україна).

Де і коли? Фойє 1 повер-ху Інституту журналістики, з 14.10 до 17.00.

Що? Майстер-клас «Ви-клики політичної журналіс-тики» від публіциста та по-літичного журналіста Віталія Портнікова.

Де і коли? Аудиторія №22, початок о 15.00.

Що? Конкурс краси та гармонії «Містер Х»(«Містер Інституту журналістики – 2013»). Учасники – Антон Скуратов, Влад Бакаліна, Ан-тон Митник, Олексій Чуба-шев. Концертна програма від Альони Сильчук, колективу StarGirls, танцювальної студії StuDance, музичного гурту «ТакіІнші», Антона Тимошен-ка. Лоторея для глядачів. Мо-дератор події – Вероніка Ко-робко.

Де і коли? Актова зала Інституту журналістики, по-чаток о 17.30.

Інформація може змі-нюватися, тож радимо опера-тивно перевіряти час початку заходів за оголошеннями ор-ганізаторів, що розміщуються в наймасовіших куточках Ін-ституту журналістики.

День обіцяє багато ціка-вого – не пропустіть!

6«Гроші» на варті вашої фінансової безпеки

Дмитро ГРИНЧЕНКО

«Гроші» - це спеціальний проект соціальних розслідувань телеканалу 1+1. Журналісти цього проекту викрива-ють хабарників, розслідують різноманітні економічні зловживання та на собі перевіряють, як діють жорстокі шахрайські схеми сучасних українських економічних злочинців.

Репортери проекту «Гро-ші» працюють під прикрит-тям, ведуть приховані зйом-ки, перевіряють різноманітні версії та показують зсереди-ни, хто ж насправді заробляє гроші на людських бідах.

Обираючи тему, репор-тери спираються на її потен-ційну цікавість для україн-ської аудиторії. Саме тому в програмі переважають соці-альні розслідування.

Головним принципом програми є проведення роз-слідування в рамках закону, а висновки повинні спиратися на перевірену інформацію. Кожне розслідування «Гро-шей» починається з офіцій-них запитів до правоохорон-них органів України.

Щоб показати розсліду-вання зсередини, журналісти проекту «Гроші» часто пра-цюють під прикриттям, вжи-ваються у шахрайські схеми, влаштовують провокації та ведуть приховані зйомки.

Оскільки використання при-хованих камер заборонено, репортери іноді знімають на мобільний телефона.

«Якщо ми говоримо про телевізійні розслідування, то основна проблема — по-казати сам процес скоєння злочину або як мінімум ві-зуалізувати його. Ми все на-магаємося перевіряти на собі. Самі плаваємо по пляжах олі-гархів, лаємося з приватною охороною, ходимо у секти та спілки до аферистів, вла-штовуємося на роботи, які нас цікавлять...У телеку один кадр переконує більше за ти-сячу слів. Це доконаний факт, і знайти цей кадр — найбіль-ший наш клопіт», — Максим Сухенко, головний редактор департаменту журналіст-ських розслідувань телекана-лу 1+1.

Побачити журналістські розслідування актуальних таємниць телепроекту можна щопонеділка о 22.15 на 1+1.

Поліна ЗИМІНА

Фот

о: k

inov

am.co

mФ

ото:

gro

shi.1

plus

1.ua