, 60-РІЧЧЮУТВОРЕННЯ СРСР —60 УДАРНИХ ТИЖНІВ

З незміннимІ

успіхомКомсомольсько- молодіж­

ний колектив імені XXIV з’їзду ЛКСМУ кондитерсь­кого цеху Ульяновського об’єднання громадського харчування (керівник Олек­сандра /Кпкул, групком- сорг Олена Катерна) Зобо­в'язався до 60-річчя утво­рення СРСР виконати річ­ний план випуску продукції па 120 процентів.

Нині дівчата значно ви­переджають час, справляю­чись із денними нормами па 130 процентів.

Вироби молодих кондите­рів мають великий попит у

1 населення.

Здобутки

ощадливихДійово проходить соціа­

лістичне змагання за ефек­тивне використання палив­но-мастильних матеріалів у ком со м о л ьсь ко - ' м ол о д і ж йо­му колективі автопарку кол­госпу «Росія». За підсум­ками серпня переможцем став групкомсорг Олег Чир­ка. Його рахунок економії зріс майже на двісті кіло­грамів бензину.

У день 60-річчя утворення СРСР молоді водії працю­ватимуть на зекономлено­му пальному.

С С. КРАВЕЦЬ,інструктор Ульпновсь-

; ного райкому комсомо- і ЛУ-

Темпипередовиків

По-ударному працюють ювілейного року па шахті «Вербо.юзівська» колективи прохідницьких дільниць №№ 3 і 4. Особливо висо­ких показників добивають­ся бригади І. Артемеика та М. Попова. План восьми мі­сяців вони виконали достро­ково, пройшовши відповід­но 2720 і 2150 погонних .мет­рів гірничих вцробок.

У числі кращих — гірни­чі робітники очисного ви­бою В. Орловський та А. Ру-

^^кш, бригадири електрослю,- ^5^сарів В. Гіаірін і І’. Обріза-

пов. машиніст гірничовіїй- мальйнх машин А. Кудря, кріпильник В. Кулявін. Сво­єю самовідданою працею во­ли готують вагомі дарунки 60-річшо утворення Союзу СРСР.

Високі

приростиТамара

років тому доглядати

Ворона шість попросилася

телят до 20- денного віку па молочно­товарній фермі № 1 кол­госпу імені Леніна. Сум- тиіпір порається молода те­лятниця біля тварин, ре­тельно виконує попади зооветепеціалістіз. І доби кається високих результа-

. тів. З початку року Тама- і ра записала на свій раху-

ДфоК майже по І>00 ірамів серед 11 ьодобоВОГ.) прирос­ту {Кнвої ваги кожної тва­рини при плані 500. За працьовитість поважають дівчину односельчани.

В. СОКОЛОВ.Олександрійський

район.

______________________ ПРОЛЕТАРІ ВСІХ КРАЇН, ЄДНАЙТЕСЯ!

Виходитьз 5 грудня 1939 р.

У повній готовності по­чав новий виробничий се­зон Новоукраїнський цук­ровий завод. У цьому чи­мала заслуга й молодих комуністів — токаря Ми­коли Лндріііченка, слюса­ря Віктора Болтяна, елек­трика Василя Харченка, які добре попрацювали на підготовці буряконрин- мального пункту. Разом з іншими працівниками за­воду вони забезпечили без­перебійну роботу бурто- укладальних машин. Водії автомобілів і тракторис­ти, котрі доставляють бу­ряки з плантацій, задово­лені: розвантажують тут

Думаю, політична й мо­ральна відповідальність кожного комсомольського працівника, кожного члена ВЛКСМ перед суспільст­вом, перед товаришами по спілці значною мірою визначає його особис­тість.

Коли мене обирали сек­ретарем комітету комсо­молу, багато хто казав, що мені буде важко працюва­ти з молоддю, що вона ні­бито інертна Я в це не ві­рив. І не помилився, бо самі комсомольці, яких ще на останній міській звітно- Еиборній конференції на­зивали пасивними, довели, що працювати вони вміг ють, що робота для них не тягар. їм треба лише конкретно бачити мету своєї роботи, не абстракт­но «поліпшувати», «підви­щувати» чи «підносити на вищий рівень» трудову дисципліну чи щось інше.

Комітет комсомолу ав­тотранспортного підпри­ємства почав свою діяль­ність із здійснення контро­лю за ефективністю і якістю роботи кожного комсомольця. Члени ко­мітету комсомолу стали частіше бувати на місцях, де працює /молодь, допо­магати їй розв'язувати ок­ремі завдання. Адже ні­яка довідка чи інфор­мація не замінить спілку­вання з молоддю, так са­мо як ніяка вказівка чи рі-

швидко, без зайвих затри­мок.

По-ударному трудиться на перевезенні буряків комсомолець Володимир Новак. Йому, недавньо­му воїнові, приємно, 1ЦО і буряководи з тракторної бригади Героя Соціаліс­тичної Прані М. М. Цер- тія (колгосп «Росія»), і цукровики працюють чіт­ко, злагоджено. А за ним діло не стане. Відстань у 26 кілометрів Володимир Новак трактором ЮМЗ-6 долає щодня чотири— п’ять разів і перевозить до 25 тонн коренів.

Високий клас на других жнивах ювілейного року

КОЛИ ^авторшпеттервинноїI* і*

/Лолоді шофери зеко­номили 0,2 тонни дизель­ного палива. На ньому ма­шина може пройти 400 кі­лометрів. План вантажо- обороту хлопці виконали на 124 проценти. їх наго­родили знаком ЦК ВЛКСМ «Молодий гвардієць п’я­тирічки».

Вміють комсомольці й відпочивати. Недавно акти­вісти створили вокально- інструментальний ан­самбль, він уже встиг здо­бути популярність серед молоді Тепер на вечорах — зустрічах з ветеранами праці та Великої Вітчизня­ної війни, на вечорах від­починку що їх організо­вують виробничі вожаті — шофери нашого підприєм­ства у підшефній школі, — звучить музика у виконан­ні самодіяльних артистів.

Пожвавилась комсо­мольська робота в пер­винних організаціях і по­мітно зменшилась плин­ність кадрів серед моло­ді, сумлінніше стали пра­цювати молоді водії та автомеханіки Чимало ці­кавих справ нині у ком­сомольців. А там, де є справжнє діло, немає міс­ця для нудьги, формаліз­му, пасивності.

В. ДЕМУРА. секретар комітету комсомолу Олександ­рійського автотранс­портного підприєм­ства >0062.

СПРАВЖНЄшення не замінить квалі­фікованої' допомоги пер­винній організації комсо­мольського працівника.

І Іоставили собі за мету — піднести авторитет пер­винної і цим самим дати молодим можливість шир­ше виявляти ініціативу, аби вони повірили у свої сили.

Нині на нашому підпри­ємстві чотири комсомоль­ські організації з права­ми первинної. За звітний період тут відбулися знач­ні зміни. Молодь працює з еогником, стала актив­ною. Скажімо, на субот- нику, присвяченому XIX з їздові ВЛКСМ, комсо­мольці заробили 206 кар­бованців. Цю суму еони перерахували до Фонду миру.

Після зборів з поряд­ком денним «Комсомоль­сько-молодіжному марш­

показує переможець соціа­лістичного змагання серед молодих шоферів області на перевезенні врожаю зернових бригадир комсо­мол ьсько-мол о д і ж II о і бригади Василь ІОрескул. Доставляючи буряки з колгоспу імені Карла Маркса машиною ГАЗ-53

і

руту п’ятирічки — ритм, швидкість, якість» молодь підприємства включилась у підготовку техніки до жнив. Водії вивчали пере­довий досвід товаришів, які вже багато років пеое- возчпи зерно. Працювали гак щоб не втратити на шляхах жодної зернини, щоб не було простоїв.

Під час жнив понад п ят- десят наших машин допо­магали підшефному кол­госпові імені Фрунзе до­ставляти зерно з поля. За кермом багатьох грузови- ків були комсомольці. Очолював молодь грул- комсорг В. Сешенко.

У нас працює п ять ко/лсомольсько- молодіж­них екіпажів. У першому півріччі перемогу вибо­ров екіпаж у складі Воло­димира Жежері та Миколи ГІідгорного, які водять автомашину КамАЗ.

рейсів.На знімках: бригадир

комсомольсько - молодіж­ної бригади водіїв А1 П 10041 Василь Юрескул (фото зліва); йде розван­таження коренів.

Фото В. РУДЕ Н НА.

~КІмЄОЛЮЛ6Є6Кий тпєлЕтайгг

Голованівський районУже більше тижня копа­

ють цукрові буряки в кол­госпі «Україна». Кілька днів тому приступили до збиран­ня і члени механізованої комсомольської ганки по вирощуванню цукристих, де групкомсоргом Олек­сандр Короп. Колектив, до якого входить п’ять комсо­мольців, трудиться високо­продуктивно. На його ра­хунку вже понад 1'0 гекта­рів звільнених площ.

Ваговиті цього року вро­дили корені. Механізатори зобов’язались одержати з кожного гектара по 300 центнерів буряків, але вже перші дні бурякозбирання показують — урожай на 40 —50 центнерів перевищує запланований.

Устинівський районІз зернового комбайна

СК-5 молодий комуніст кол­госпу імені Карла Маркса Анатолій Іеанченко пересів на буряковий РКС-6. На жнивах комбайнер був од­ним із найкращих у госпо­дарстві — видав з бункера своєї машини близько 7 ти­сяч центнерів хліба. Сьогод­ні Анатолій — правофланго­вий бурякових жнив. Він уже викопав буряки на ЗО» гектарах. Урожайність — 308 центнерів.

Працює А. Іванченко без­перебійно ще й тому, що постійно знаходить спільну мову з молодими шофера­ми Василем Бареном та Іваном Бондаренком, які возять буряки з поля на Дс- пинський цукровий завод.

Гайворонський район

400 гектарів поля ьваіили озимою пшеницею КЗАЬЄО мельці колгоспу «Мир» Бо­рис і Микола Яценки та Вільямін Петрик. Безпере­бійно доставляє зерно до сівалок молодий шофер Василь Шевченко. Майже з третиною запланованого вже впоралися хлопці.

По-ударному трудиться на сівбі й комсомолець колгоспу імені Куйбишева Микола Погорілий. Він не виводить із поля свого Т-150 із трьома сівалками СЗ-3,6 доти, поки не вико­

нає наміченого.

[НАВЧАЮТЬСЯМОЛОДІ ЖУРНАЛІСТИ

Боротьба за здійснення рішень травневого(1982 р.) Пленуму ЦК КПРС, XIX з’їзду ВЛКСМ, завдань, що їх висунув у виступі па з’їз­ді Генеральний секретар ЦК КГІРС. Голова Прези­дії Верховної Ради СРСР товариш Л. І. Бержиев, підготовка до 60-річчя СРСР визначають сьогод­ні головний зміст виступів молодіжної преси, телеба­чення і радіо. Про це гово­рилось на зональній нара- ді-семінарі журналістів у Запоріжжі, в якій взяли участь співробітники об­ласних комсомольських га­зет . облтелер а ліоком і тс ті в, а також завідуючі відділа­ми пропаганди і культур-

I. но-масової роботи обкомів комсомолу півдня респуб­ліки.

Зональна летучка виро- і била конкретну програму І діяльності творчих колек- І тпвів, визначила напрями І роботи на перспективу. І Доповідь из нараді-семі- 8 парі зробив ззвідуючни 8 відділам пропаганди і агі- I данії ЦК ЛКСМ України І С. і'. Колдуненко.В Перед учасниками ви- 8 ступили вчені, журналісти, І пропагандисти, відпові- I дальні працівники ЦК 8 ЛКСМУ. (РАТАУІ.

2 crop. «Молодий комунар» 11 вересня 1982 року______

/ СЛОВОМ ЇАКОЖ— Коли тільки встигаєш?

— дивувалися через кілька днів подруги-доярки, яких Валентина Єпішева затрима­ла, щоб провести заплано­вану бесіду. — Цікаво як розповідала про змагання прибалтійських доярок. От би й нам так працювати.

— А чого ж, можемо й ми. Ось як змінилися спра­ви, відколи включилися в декадні змагання, що його запропонувала Валя...

Дівчата були діловими, відвертими. «А давайте зоо­техніка запросимо на збо­ри», «А давайте зроби­мо...», «А давайте спробу­ємо...» — чулося раз у раз.

Валентина слухала, радію­чи в глибині душі; зачепила бесіда, не зоставила байду­жим нікого. А ще вона зна­ла: оці задумки і пропози­ції, що народжуються наче мимохідь, дівчата обоє яз- коао здійснять.

Якби Валентину Єпішееу спитати, що вона любить більше — працю тваринни­ка чи громадську роботу то вона не змогла б відпо­вісти однозначно. Бо не уявляє свого життя без ферми, без корів, звичних клопотів доярки так само, як і без громадських тур­бот, обов'язків, партійних доручень. Вона ж — агіта-

іор, депутат коі районної сільської Рад путатіз, наставниця. Я ж хо­чу розповісти про неї, як про молодого активіста ідеологічної роботи.

Кажуть, найкращий спо­сіб агітації — це особис­тий приклад агітатора. І Валентина Єпішева неухиль­но дотримується цього.

На флагштоці біля першої молочнотоварної колгоспу «Перше піднято Прапор слави на її серпні доярка тритисячний рубіж по на­доях. Та й тепер має най-

АЛаяовискізсь-■ Злинської

народних де-

ферми травня»

трудової честь. Ще в

подолала

в я зливо, вміло орієнтувала їх на виконання тих завдань, які XIX з їзд ВЛКСМ поста­вив перед комсомольцями і молоддю країни. А за кіль­ка днів вона виступила в ра­йонній газеті зі статтею «Будемо гідні високого по­кликання». в який звернула­ся до молодих тваринників району із закликом ознаме­нувати 60-річчя утворення СРСР найвищими показни- кагии в праці.

Тепер комуністка В. Єпі- шева — досвідчений агіта­тор. Кожну політичну ак­цію, подію в житті країни чи за рубежем вона вм'є використати для глибокої і цікавої розмови з колекти­ві. От, скажімо, новий політ нашого земляка, космонав­та Л. І. Попова. Дізнав­шись про нього, політ жін-

кр'.ш'мжпта гКЗЛЗІЕХЯЕЯЗ мягжжпегді

кращий показник — щодо­би 14—15 кілограмів моло­ка від корови.

Кажуть, ущр агітувати — природжений дар. Мабуть, це й справді так. Бо під час перших своїх бесід, тоді ще не знаючи ні про «секреіи» лекторської майстерності, ні про особливості агіта­ційної роботи, вона підсві­домо відчула, що матеріал, підготовленим нею о біб­ліотеці, не зачепить доярок, не схвилює іх. І, зорієнту­вавшись, перевела розмову на близькі й зрозумілі до­яркам проблеми. Відтоді робить гак щоразу.

Повернувшись із Всесо­юзного комсомольського форуму, делегатом якого Бона була, Валентина но тільки ділилася враження­ми з подруга/ли, а й нена-

ки-космонавта С. Є. Савиць"^ кої, агітатор розповіла до­яркам про особисте знайом­ство з космонавтом Леоні­дом Івановичем Поповим, про Зоряне містечко, д якому довелося їй побува­ти. І зуміла спрямувати роз­мову так, що в колективі гаряче обговорили станови­ще, роль та обоз язки жін­ки в соціалістичному й ка­піталістичному світі.

А ще — в дні польоту екіпажу космічного корабля «Союз Т-7» усі доярки що­дня добивалися високих показників у праці. І це для Валентини Єпішево’і, ак­тивістки ідеологічної робо­ти, — найважливіше.

ш

НАШСУЧАСНИК

дамивго

ра-

на-

До кабінету головного ін­женера Саблнно-Знам я:і-

. ського цукрозаводу В. Я. Залесного рвучко зайшов невисокий на зріст буйно- іубпн хлопець. Круглови­

де обличчя з крутим роз­льотом густих брів узяло­ся сонячною усмішкою.

— Валерію Яковичу, — видихнув радо, — пусцілії щ реддефекатор!

I ОЛОВІІІІЙ інженер дієто хлопця поділив:

— Хай працює, яі; і лежить, вісім годин.

-- Гаразд. — 1 зник за дверима.

— них т їм заковика сталась. — пояснив Вале­рій Якович. — Шестерня, ■:>< у нас кажуть, полеті­ла. /\ замішпн нічим. І а Михайло не з піх, хто па­сує перед труднощами. ІІи- В. фО ЖIIЛ11 -1 ю зо ро Ж11 л и і пос гашиш замість шестер­ні мотор-редуктор. Як ба­чите, діло пішло.

— Молодиц спеціаліст? — питаю.

— Та як сказати... Мо­лодий спеціаліст — так, але не з тих, хго прихо­дить .-.а направлениям.

І роки згодом мені роз­повіли про Михайла Па- ііасюка.

Спочатку Михайло І'з- ііасюк працював слюсарем продуктового відділення: ще к училищі мав справу з металом. Поволі втя­гувався, став краще розби­ратися в техніці.

А тут і пуск заводу. Мн- і хайла перевели

ком складача теж потрібні міцні руки.

Потім — поза сходинка слюсарем п’ятого розряду в соксочисшпї цех. І знову — напружені зміїні, кло­поти біля апаратів, по­стійна турбота про ге, щоб технологічне устат­кування працювало без відмовив.

Підготовну ДО ІИ1ИІШ- , нього сезону цукроваріння

Михайло Паиасюк -почав

ПОМІЧІІІі-НОЖІВ, де

і окомір, і

уже майстром сокоочис- ного цеху.

Ного зміні випало вста­новлювати нову станцію фільтрації сиропу. Багато було новинок. Приміром, на вакуум-фільтрах по- ірібпо було поставити но­ві приставки.

— Справились, — як завжди, усміхається Ми­хайло. — Бригада Григо­рія Олексійовича, комсо­молець Вітя Шпак бук­вально дива творили. Та коли провели на заводі (до речі, вперше в практиці) гарячу пробу, тобто пус­тили виробництво в дію так. немов уже йшла пе­реробка сировини, то в на­шій зміні було найменше недоробок.

Михайло швидкий у ру­хах, швидкий у словах. Так само він-і працює — рвучко, без затримок.

— Ми, по суті, — каже, — пустили новий соки- очиснин цех.

І в тому мовна, і дісгь за майстер, дав рацпропозицію по ус­тановці східного полотна на вакуум-фільтр і разом з товариша ми впровадив її.

— А як же з навчан­ням? — цікавлюсь.

— Уже вирішив точно — піду ВІДДІЛ.

* *Добре, коли тобі двад­

цять п’ять і ти знаєш, чого хочеш і як цього добити­ся. Добре поставилоМОЛЬНОМ ми, а він щуче із.ГО МІСЦЯ В ЖИТТІ.

Добре, коли йдеш упез- нено, ступаєш твердо, гар­туючи характер і волю

А. ПЕТРИНА.м. Знам’янка.

На знімку: Михай­ло ПАНАСЮК.

Фото Р. ФУРСИ.

як він це вн- відчувається гор-

і зроблене. Сам , наприклад, по-

оста- ііа заочний

й те, що життя перед комсо- ііелегкі пробле- їх розв’язує рі- розумішям сво-

У ЦІ ДНІ в Красної ірку їдуть учасники Всесоюзної ек­спедиції «Літопис Великої Вітчизняної». їх зустрі­

чають у музеї підпільної комсомольської організації (•Спартак», улаштовують для них зустрічі зі спартаків- цями, що лишилися в живих.

Як повідомив редакцію директор музею Г. В. Кулик, червоні слідопити, котрі побували в селі, виявили ба­жання ознайомитися, зокрема, з матеріалами про сім’ю 3. П. Волощука, на місці страти якої в ході підготовки до святкування 40-річчя створення «Спартака» буде встановлено пам’ятний знак.

Про них, нескорених патріотів, які віддали своє жит­тя за наше щасливе сьогодення, ця розповідь.

ВОЛОЩУКИДО 40-РІЧЧЯ СТВОРЕННЯ ПІДПІЛЬНОЇ

КОМСОМОЛЬСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «СПАРТАК»

... Людей зігнали на сіль­ський майдан. Поставили па Селебні довгий стіл, за яким стали начальник районної жандармерії Шульц і вата­га поліцаїв. Говорили про нові порядки, про допомогу армії фюрера. Шульц ого­лосив Захара Волощука, який до революції був дя­ком, а потім у школі викла­дав співи, старостою, і ко­ли старший поліцай Луцен­ко вивів його-з гурту одно­сельців, поміж жінок почу­лося:

— Невже він ніде проти своїх?.. Таких славних до­чок має. Комсомолки, акти­вістки. Вчив наших дітей у школі...

* * *

ТОДІ ЩЕ не було ство­рено підпільної комсо­

мольської організації. Петро Граматчиков, який щойно прийшов з лісу в село, щоб зустрітися зі зв’язковою партизанського загону «Пів­денний» Олімпіадою Ястрем- ською та майбутнім коман­диром бонової групи «Спар­така» Михайлом Громовим, спитав комсомольського ва­тажка краспогірців Любу Римар:

— Хто ж твої найближчі помічники?

— Нюся Кирилюк, Олена Бойко, Одарка Дубова, На­дя Черевична. Це вони вже кілька раз приносили мені випечений своїми руками хліб і чисту білизну, ЯКІ МИ передали в «Південний».

— А Липа і Галя, дочки старости?

— Вони — теж мої под­руги. Листівки вчора роз-

клеїли біля криниці і на то­ку.

— А батько їхній про це знає? 1 чи відомо йому, що ви збираєтесь разом?

Люба трохи подумала й відповіла:

— Я вже побоювалась — дуже часто з ним зустріча­ється старший поліцай.

— Будьте обережними,— наказав Граматчиков. — Дивіться, щоб про групу Громового він нічого не знав. І про те, у кого пере­ховуються поранені окру­женці.

— Глядіть мені, не пус­туйте, як ваші парубки. Іч, цяцьки знайшли!

А це вже як грім з неба: Лина прибігла до Люби і відразу.

—•• Скиріше збирай хлоп­ців — новина є. Батько вчо­ра приніс якісь папери. Дов­го розглядав їх. А потім, на­че навмисно, залишив їх на сіолі, сам же вийшов на­двір. Я до паперів, а то списки хлопців і дівчат, кот­рих мають відправити у Ні­меччину. Я переписала. Ось вони.

— Оце так донька ста­рости! — Люба заходилась одягатись. — Я — до Яст- ремської, а ти—до Марії Іва­нівни і Громового. Треба передати всім.

І все ж фельдшер Музи­ка доніс поліції про двох юнаків, котрі втекли, не ба­жаючи стати «добровольця­ми». їх розстріляли.* ■ * Ц:

ЗАХАР Волощук ходив по хаті, мов очманілий.

ДО ОТЧОЇ СЛАВИ

Дороге серцюБагатий героїчним ми­

нулим наш район. Туг узимку 1943—1944 років иа смерть стояли радянсь­кі воїни проти німецько- фашистських загарбників. Хто вони? Де народилися, виросли? Чим займалися в мирні дні? Відповідей на ці запитання й шукають червоні слідопити групи «Пошук» Букварської восьмирічної школи.

Беручи активну участь у Всесоюзній • експедиції «Моя’ Батьківщина- - — СРСР», уч(ІІ провС-ЛИ по­

щук під девізом «У боях відстояли Вітчизну свою», узнали імена 465 воїнів, які визволяли наше рідне село Букварну. Багато в чому дітям допомагає ве­теран Великої Вітчизняної війки підполковник у відставці В. ГІ. Ожерель- єв, що проживає в Тбілі­сі. Він установив адреси колишніх бійців 299-ї Хар­ківської стрілецької диві­зії. Зав'язалося листуван­ня; ■ о • • •

А ось лист від гвардії

Роздягаючись, він мовив до старшої дочки:

— Казав же, щоб не дуже галасували. А то зберетесь у тої Фурманші та й почи­наєте голоси надривати. Те­пер уже навіть Шульц знає, що Ястремська — найкраща артистка па всю округу. І начальник сказав, до них на вечорпнку — веселитись хочуі ь...

Молодшу сестру Липа слала до Люби Римар, а ма пішла порадитись Марії Іванівни. Та сповіс­тила .про таку новину в пар­тизанський загін Граматчи­кову.

Він вирішив, раз наміча­ються веселощі, то буде го­рілка. А там, де 'спиртне, пильність притупляється. І хоч як він дорожив своєю найближчою помічницею, та все одно сказав:

— Треба йти, Липо! Ти ж артистка у мене. То зіграй іще одну роль. Ти їм можеш і по-німецькому. Співай і чатуй.

У Головапівськ пішли Олімпіада Ястремська, Лю­ба Римар та Олімпіада Во­лощук. На околиці дівчата попрощалися. Ястремська рушила’ в центр, до будин­ку коменданта, а її подруги до Любішої ті гки. Пізно вве­чері Волощук і Римар при­нишкли в бузку ПІД ВІКНОМ, звідки линув принадний го­лос Олімпіади. Коли йоге змінили вигуки фашистів і їх Ястремська включила радіо­приймач — передавали по­відомлення про розгром фашистських полчищ під Москвою. 1 хоч за якусь хвилину приймач був виклю­чений, дівчата все почули і зрозуміли...

Вранці вони вже писали про це в листівках. І люди взнали правду.

Старша дочка Волощука, повернувшись додому, по­бачила батька радісним. J вона вгамувалася: значить він теж із нами...

па всюполіції Корда

щоб вона прийшла 110-

но- са - до

сп’янілих поплічників,

г. поздняк.Колгосп «Перше травня»* Малозисківський район.

ОВІ1НУ за новиною з хати Волощуків .Чин*

повідомляє в штаб «Спар­така» Олімпіада Ястремсь­ка дізнається від Іа.ньй- чощук, якого дня приїжд­жають у село Корда і ного заступник Кацоєв, коли гіг- черівці і поліцаї затівають провести операцію проси СІІІВДСІНЮГО»...

А старшин поліцай Лу­ценко дедалі частіше зуст­річається зі старостою, сіє- жнть за ним, щось виню­хує. 1 ВІН таки все вивідав.

... Оточили хату Воло- щуків темної ночі. Плав бу­ло добре продумано: знищи­ти сім ю старости, а селом пустит н поголос., ЩО ТО зробили партизани.

Спалахнула солом яиа стріха. Дзенькнула шибка. Пролунав вибух — грана і а розірвалася у світлиці. Раї- са Степанівна, що стояла біля печі, з жахом днвнлщф як носвіїлішало на ііодвгПВг»- від запаленого даху, зойкну­ла й опустилася па лежан­ку. Волощук вибіг у сіни. Відчинив двері — відразу три постріли. Тільки й тиг озватися:

— Тікайте, дівчата!..Галю наздогнали за

ном, Липу — на ріллі, волокли з хати діда Симе­из, який теж допомагав пар­тизанам.

Палала хата Волощука. А поліцай Луценко зі своєю ватагою відходив до лісу — хай люди думають, втікають партизани...

Але зостався один — дванадцятирічна _ Діна, двоюрідна сестра Липи і Галі Волощук, котра пер­шою вистрибнула надвір че­рез причільне ВІКНО, 1 її ніхто із запроданців не ш>; мітив. Причаїлась у лозам і спостерігала, як озвірілі фа­шисти і поліцаї розправля­лися з дорогими їй людьміц^^ Про все це вона згадає че^ рез багато літ, коли судні п- муть злочинців.

А імена всіх членів сім і Волощуків красногірці ви­карбують золотом па черво­ному граніті — поруч, імен Петра Граматчикова. Марії Малої, Люби Римар, Ми­хайла Громового, Савн С ім- * чншіїна, інших героїв не­скореного «Спартака».

М. ШЕВЧУК-с. Красногірка Голозанівського району-

УС-

ТП-Вп-

ІІ Ці ТО

СВІДОК

лейтепапта служби Ганни Шанозалової: школярі! Шлю палкіші своїЩиро вдячна вам за листи і вітальну листівку. Одер­жавши вашу звісточку, я була приємно здивована: звідки в українських учнів моя адреса? Спасибі, мої рідні, що розшукали мене. У свою чергу я постараюсь дати все те, що вас ціка­вить.

Іще раз вдячна вам за ваші добрі, полум’яні сер­ця».

У боях нашого села • робріік --

• д місько;

медичноїМаркішщ

«Дорогі вам най-,

привітання.

іза вігаволешія смертю хо-

•фоліг Герой [>а-| >/о. Союзу Павлоj

Антонович Остапенко. Ім’я воїна посіпь Буквар' ська восьмирічка. Щороку в гості до жителів села і школярів приїздять ЙОГО мати, брати, дружина, А** ти.

37 років минуло ВІДТОД1 • як закінчилась війна. А рідні все їдуть і їдуть. Д° села, щоб уклонит »‘І’ братській могилі, де иї’1*?, / ваію їхніх синів, батькИб братів... Усіх їх госги|(ІІ° зустрічають школярі.

Т. ТЕМЧЕНКО старша піонгрвожата Буиварської восьми­річної школи.

О лексан дріаський район.

t

і

11 вересня 1982 року

& сстатмя.’ ГІГ 'u©ii;a©s

з пошти

ВІДДІЛУ ЛИСТІВ

Велику читацьку пошту викликав лист Світлани С., вміщений у «Молодому комунарі» за 31 серпня цього року під заголов­ком «Коли розлучаються двоє». Читачі обурюються вчинками чоловіка Світ­лани, втішають її, підба­дьорюють, ДІЛЯТЬСЯ СВОЇ­МИ' особистими раздума- ми.

Хай син

росте

мужчиноюМене до глибини душі

схвилював лист Світла­ни С. Але вона не права, якщо думає, що від неї всі відвернулися.

У народі кажуть: «Не тільки світла, що у вікні — за вікном ще більше». Я знаю молоду жінку, кот­ра пережила те, що и Світ­лана. Вона повернулася до своїх батьків в Устнпів- ку. Спочатку й плакала від незаслуженої обрати. Та не опустила рук. Рос­тить маленького сина. Йо­му незабаром виповниться рік. Молода мати збирає­ться вже на роботу, в ко­лектив, до людей. Вона не хоче залежати від чолові­ка, не хоче перед ним при­нижуватись.

Син виросте. Голосне, щоб він виріс хорошою людиною і справжнім му жчпиоіо.

Таня ЖУКОВА.смт Устинівка.

А де ж були друзі?

Ти, Світлано, робила все для того, щоб зберегти сім'ю, прощала йому і за­ради дитини, і через свою палку любов. Л він, твій чоловік, — просто легко­важна людина, він не вар­тий твоїх сліз і жалю. Та й та жінка, певно, теж. Хоча дуже можливо, що вони цього ніколи так і не зрозуміють. <

Світлано! Ти — жінка, у тебе син. Як би ва^кко то­бі не було, ти повинна се­бе перебороти й довести йому, що ти маєш гордість

післяЛ ВИВИНІМ/

«Чия хата скраю? »Під таким заголовком у

номері «Молодого комуна­ра» за 8 липня цього року було надруковано крнтич-

Ми сьогодні подаємо деякі з цих відгуків під рубрикою «Діалог», яка гадаємо, стане постійною на сторінках «Молодого комунара» завдяки вашим листам, шановні читачі. В «Діалозі» ми говоритиме­мо про те, що стосуєть­ся кожного з нас, що хви­лює молодих. Тему ДЛЯ

і людське достоїнство. А потім — невже у тебе на роботі немає спражніх то­варишів, з якими б ти по­ділилася горем, які б тобі допомогли?

Я, наприклад, знаю, що коли б сталося щось по­дібне у мене в житті, ко­лектив нашої технічної ла­бораторії, де я працюю, оточив би мене увагою, допоміг би мені вистояти.

Світланко! Бажаю тобі якомога більше сили волі. Свою жіночу честь треба ніде гоювати.

З повагою до тебеВіра М.

м. Олександрія.

Як жеможна так?

Прочитала з газеті ма­теріал «Коли розлучають­ся дзоє» — і защеміло серце. Мені дуже жаль Світлану А чоловік її, на мою думку, просто підла людина, — хай не здасть­ся зам це визначення над­то різким. Адже ж він знав, що Світлана любить його, як же можна було спекулювати на її почутті?!

Мені 18 років. У мене теж був коханий. До квіт­ня цього року все у мене в житті було легко й пра­вильно. Потім я зустріла Ігоря. І все раптом пере­мінилося, все закрутилося, як у каруселі. Я почала гірше вчитися, рідко ба­чилася з подругами. Ми покохали один одного, здавалося, не було людей щасливіших від нас. І раптом Ігор каже мені. «Ти знаєш, я не буду більше з тобою. У мене є дівчина». Він був у ту хви­лину якимось дивним і чу­жим. Я ніколи не бачила його таким.

Мене це вразило. Та розплакалась я тільки піс­ля того, як він вийшов з кімнати.

Друзі радили: «Біжи до

иий матеріал про погану організацію виховної робо­ти з підлітками, що прожи­вають па вулиці Ініціатив­ній обласного центру. До редакції надійшов лист від першого секретаря Кіровсь- кою райкому ЛКСМУ м. Кі­ровограда О. Романова. Ось що він повідомив:

«Кореспонденцію «Чия хата скраю?» обговорено н.і засіданні бюро райкому ко.м сом ол у. Заплановано провести у вересні суботи:<к по впорядкуванню спортив­ного майданчика. В ньому візьмуть участь комсомоль­ці технічного училища № і.

«Діалогу» зможе запропо­нувати кожен.

Сподіваємося, що сьо­годнішня розмова в «Діа­лозі» зацікавить вас, юні друзі, спонукає до пред­метних роздумів про на­шу особисту відповідаль­ність за долі людей, котрі живуть поруч.

нього. Він повернеться». Але я не хотіла вимолюва­ти собі щастя. Не мала сил. Щоб не бачити Ігоря, переїхала до іншого ра­йону...

Світлано! Мені тепер теж буває самотньо. І по­радитись, по суті, ні з ким. І тому я добре розумію вас. Але ,мила Світлано, у вас є син. У вас є для кого житиі

Ірина X.м. Кіровоград.

Ти

ще зустрінеш

своє щастяЯ працюю вчителькою

математики в школі, і мій перший чоловік працював тут же. У нас була дуже дружна сім’я, народилося три сини. І ось після 15 років спільного життя мій чоловік залишив мене з трьома дітьми й поїхав з іншою жінкою, котра теж залишила свого чоловіка з двома дочками.

Мені було тоді самот­ньо, як і Світлані, але мої сини підтримали мене в тяжку хвилину. Я всі свої сили намагалася віддати роботі в школі й дітям. Мені хотілося хоч трошки про все забути. Я дуже любила свого чоловіка. Мені також хотілося про­снутись і взнати, що все це було сном.

А через рік після нашо­го розлучення до мене прийшов чоловік тієї жін­ки, що забрала у мене чоловіка, разом з двома своїми дівчатками. Тепер я мама п’яти дітей. Цей чоловік дуже добрий, чуй­ний, він поважає мене, ста­рається замінити моїм хлопцям батька. Діти по­любили його.

Світлано, я вірю: і твоє щастя тебе ще знайде.

Ольга Я.Устинівський район.

На засіданні районного штабу комсомольських опе­ративних загонів дружин­ників вирішено включити до графіка чергувань спеціаль­ний маршрут па вулицю Ініціативну. Планується проведення щотижневихрейдів у цьому районі.

З метою поліпшення ор­ганізації вільного часу під­літків і молоді ведеться ро­бота по створенню в дано­му мікрорайоні підлітково­го клубу «Кіровець». У цьо­му беруть участь і деякі підлітки, що мешкають на вулиці Ініціативній у бу­динку № 14».

«Молодий комунар»

ЗАВТРА — ДЕНЬ ТАНКІСТА

Червонопрапорний Прикарпатський військовий округ. Новими успіхами в бойовій і політичній підготовці зустрічають своє свято воїни-танкісти про­славленої Залізної дивізії. Під час занять у нласах, на полігонах і танкодро­мах зони відточують бойову майстерність, продовжуючи славні трапиції бать­ків і старших братів.

Тепер серед особового складу шириться соціалістичне змагання за гідну зустріч 6(^-річчя утворення СРСР.

На знімку: командир відмінної таннової роти, капітан Юрій Попов (право­руч) ставить завдання командирові взводу, старшому лейтенанту Євгену Яог- оиненку.

Фото. 3. І1ЕСГЯКА,

(Фотохроніка РДТАУ).

Колегія Спорткомітсту. УРСР завчасно обговорила

питання про хід підготовки у фізкультурних органі-

■ заціях до Всесоюзного дня оздоровчого бігу і ходьби.

Про ге, що зробили і роблять у цьому напрямі фіз­

культурні активісти області, нашому кореспондентові

розповів завідуючий навчально-спортивним відділом

обласною спор і комітету 10. М. Поворозка:

М ЩЬОРІСТЮ-ЗРАШ

— У всіх колективах фізкультури працівники спортивних організацій, громадські активісти уком­плектували групи бігунів, визначили траси і проїра­ми змагань, суддівські бригади. Виготовлено спе­ціальні облікові картки, емблеми. Намічено кон­кретні заходи, спрямоза- ні на збільшення кількості клубів любителів бігу, лег­коатлетичних спортивних секцій. Кращі спортсмени, тренери, інструктори роз­повідали своїм вихован­цям про значення спор­тивних занять у спразі зміцнення здрров я наших людей.

Якщо весною на місце старту масового легкоат­летичного пробігу ми скликали юнаків і дівчат

БОРОТЬБА ЗАГОСТРЮЄТЬСЯІгри в шостій українській зоні прохо­

дять напружено. І як було, і в останньо­му, тридцять шостому турі- В семи мат­чах перемоги здобули господарі стадіо­нів, в одному — гості, а в чотирьох за­фіксовано нічиї. М ач двадцять сім ра­зів побував у сітках воріт суперників.

Як ми вже повідомляли, «Зірка» ви­грала у «Десни» з рахунком 1 0.

Наводимо результати інших поєдинків: «Шахтар» (Горлівка) — «Авангард > (Роз­но) — 3:2, «Новатор-) (Жданов) — «Торпе­до» (Луцьк) - 2:1, «.Прикарпаття» (Івано-

(Керч)’ — 1:1. «Колос» (Павлоград)«Суднобудівник» (Миколаїв) , и’пЛст талург» (Дніпродзержинськ) — (Хеосон) — 2:1, «Поділля» (Хмельниць кий) - «Маяк (Харчів) — 1:1.на» (Чернівці) - «Стахановець» (Стаха-

’ ьс.а) — 1:1..-.•і і і ■: у ' • • ■ ■ ’ ■ = ■

12 ВЕРЕСНЯ — ВСЕСОЮЗНИЙ ДЕНЬ

ОЗДОРОВЧОГО ВІГУ І ХОДЬБИ '

тисячними загонами, то нині це робитиметься по- іншому. В Кіровограді, на­приклад, кожен колектив фізкультури вибрав для себе окрему трасу. Чер- вонозорівці, скажімо,стартуватимуть цілими ви­робничими підрозділами. Тут б/до визначено не тільки кращих бігунів п особистому заліку, а й ці­лі спортивні бригади. В інституті сільськогоспо­дарського машинобуду­вання за першість змага­тимуться навчальні групи, факультети.

Окрасою завтрашніх змагань будуть старти спортивних сімей. Спсці-

Таблиця на 11 вересняВ н П м о

Колос Пг. 36 23 10 3 50—22 56Буковина Дніпро

36 24 6 6 59 — 25 5436 19 10 7 43—27 48

Авангард 36 18 10 8 49-26 46Десна 35 19 7 9 45—27 45Атлантика 36 18 9 9 55—28 45Низа 36 16 13 7 50—27 45Кривбас 36 19 6 11 40 — 30 44Спартак 34 17 8 9 49 — 32 42Шахтар 36 16 9 11 49—41 41Суднобудівник 36 12 11 13 43-36 35Торпедо Зірка

36 13 8 15 38—41 3436 14 5 16 34 -47 35

Металург 36 13 7 16 34—34 33Прикарпаття 36 13 7 16 27 — 42 33Маяк 35 9 9 17 34 — 44 27Поділля 36 9 9 18 31—52 27Кристал 36 9 8 19 30 — 54 26Океан 36 3 10 18 33—56 26Колос Пт. 36 3 12 16 15-32 28Закарпаття 35 10 5 21 27 — 41 25Новатор 35 8 7 21 28-48 23Стахановець 36 8 7 21 27—46 23Фрунзенець 36 6 9 21 22 — 55 21

Тридцять СЬОМІЇїй ту І' -- У UOIиеділои 13вересня! сЗірка- » ЛУ ЦІ-ку зустрінетьсяз місцевими торіїедітщимп.

; й 1 ■ і з., ШАБАЛІНі-1 є.

З стор

альні нагороди для них підготували в Кіровоград­ському районі, Свїгловод- ську, Долинській.

ххІ ще одне інтерз’ю — з

викладачем Кіровоградсь­кого машинобудізного технікуму, старшим трене­ром збірної команди об­ласті з багатоборства ГПО М. М. Запльоскіни/л.

— Так, заповіт перших олімпійців «Хочеш бути сильним — біт ай!» справді закличний. І тому мої ко­леги, чемпіони області з багатоборства ГГІО, які отримали нагороди тиж­день тому і тепер пішли в колективи фізкультури, передусім пропагують традиції радянськогоолімпійського руху, роз­повідають молоді про розвиток фізкультури і спорту в нашій країні. Я переконаний: якщо на за­водах, фабриках, у кол­госпах, навчальних закла­дах кращі сгортсмени ста­нуть справжніми лідерами гоходу за масозість, ме­ти буде досягнуто. Хай кожен із них виведе на старт хоча б дзох-трьох своїх товаришів по робо­ті, навчанню — і ми вжо матимемо неабиякі зру­шення.

Отже, на старт, друзі! Подаруйте собі бадьорість на трасі Всесоюзного дня оздоровчого бігу і ходьби, визначте для себе проїра­му фізичного вдосконален­ня на доті роки.

ФУТБОЛ

-11 вересня 1982 року«Молодий комунар»

• ПРО НИХ НЕ ЗАБУДУТЬ ЖИВИ

• ІМЕНЕМ ЯСКРАВОЇ ЗІРКИ...

• «ПРЕКРАСНЕ ПОТРІБНО ЗБЕРІГАТИ»

ЗУСТРІЧ НА ВАШЕПРОХАННЯ

Пам’ ЯТЬМ1Л __ АА1/ІР поліг, але не скорився за-

ссмкамБаюнм гарбникові. Незабаром у Корюківці буде відкрито

мемооіальний комплекс

Усе прогресивне люд­ство піднімає сеій голос проти політики геноциду, яку ведуть у Лівані Бегін і Шарон під акомпанемент Вашінгтона. ванського і біль усієї і

Хатинь, . Деїр-Ясін -

. Трагедія лі- народу — це планети.

Лідіце, Сонгмі, — назви цих на-

селених пунктів знає коле­на чесна людина. Вони стали уособленням скор­боти про загиблих від рук загарбників... Мертві сег.а- побратими. Скільки їх е усьому світі! Пам’ять про них бережуть живі.

На Чернігівщині з руїн, з попелу піднялося містеч-

коних жителів 1943 року бу­ло спалено живими. Гітле­рівці по-звірячому зни­щували жінок, стариків, ді­тей. Вони хотіли зломити дух народу. Спалені бу­динки, хати стали іскрами полум’я, що вічно горіти­ме над могилами тих, хто

Корюківка. Його мир-

меморіальний «Пам’ять».

КомпозиториБілорусії. РРФСР нині пра­цюють над створенням музичних творів, присвя­чених пам яті про траге­дію містечка Корюківки. Очолює цю роботу сек­ція військово-патріотич­ної музики Спілки компо­зиторів України.

Так народилася трило-

України,

іія «Вогню Корюківки — особлива ціна». Автором віршів став молодий поет

Петро Протопопов. Він же написав слова до пісень «Озеро скорботи», «Я йду долиною», «Набатна піс­ня», автор музики — ар­тист Київського ордена Леніна академічного укра­їнського драматичного те­атру імені І. Франка Олек­сандр Лякін.

Пропонуємо читачам но­вий музичний твір.

Шановна редакціє!Мені подобаються пісні

у виконанні вокально-ін­струментального ансамб­лю «Олеся». Хотілося б більше взнати про учасни­ків колективу, пре його творчі плани.

Т. ГЕОРГІЦА.Новоархагельський

район.

3=і

м. рнт.

вновь на плаыте'дето^ииць/ртомнои вомлы целятся в нив.

пер. выи вїор вал подме. весь.?

в у. дет тех оґ.нен.ньїх лет.

Qndantc.і—. і Нлб9,тяа>л

ПгС.НЯ крн .жи .лс. над вольным Полесьем .песнявлрє.— к

ла свой мнр.ный. пас.свет, год со*—? А О-

ЗЄЗИ.ПЯ не

ПО В „ТО,

р&І'ет ста.звонно іїал'есве: рю. рсоз.иа-'Ха^

*£0. рнз. кое>-ка,'Ха-Тьіньі не анол

КО..ЄТ накатная пеемя. /7есия взывает из ранений

пти. цей, э.хом войны прояхваето.3-і і—з —» І

Т МЕНЕМ однієї з най- оформлення та оздоблсп- А яскравіших зірок га-, ня відведеної їм тут кім- лактпкн, Фомальгаут, 'на­звали свою дискотеку космомольці Долшіського цукрового заводу.

культури Світлана Мико­лаївна Сметана.

нати. 1 ось проведено дваМолодий муляр буді- перших вечори відпочинку,

всльного цеху Володимир Один із них було присвя-

ДОЗВІЛЛЯ

песняСл. П. Протопопова,Муз. А. ЛянинаПесня кружила над вольным Полесьем, Песня встречала свой мирный рассвет. Но год сорок первый взорвал поднебесье. Земля не забудет тех огненных лет. Корюковка — Хб'гынь, Корюковка — Хатынь — Повторяет стозвонно Полесье.Корюковка — Хатынь, Корюковка — Хатынь — Не смолкает набатная песня.ПРИПЕВ:Песня взывает израненной птицей. Эхом войны пробивает эфир: Вновь на планете детоубийцы Атомной бомбой целиться а мир.Раны планеты не скроешь травою. Росы как слезы сирот, ио утрам И звон колокольный стоит над землею: Люди, вставайте, спасите Ливан!Сонг.мп — Деир-Ясин,Сопгми — Деир-Ясин — Подпевает планете Полесье. Корюковка — Хатынь, Корюковка — Хатынь —‘ Не смолкает набатная песня.

Думку про створення дискотеки подала секретар комітету комсомолу під­приємства Людмила Шев­чук. Ішлося про те, як урізноманітнити культур­ний відпочинок молоді не тільки заводу, а й прилег­лих колгоспів.

Згуртувався ініціативний осередок. Комсомольці Олександр Костюк, Воло­димир Тараненко, Олек­сандр Фіскалепко відразу ж після роботи і в дні відпочинку поспішали до заводського Будинку куль­тури. Приносили з собою потрібні інструменти, від-

Іходн різних матеріалів, які могли б згодитися для

ВІДПОЧИНОК -<

У ДИСКОТЕЦІГуйван виявив неабиякі мистецькі здібності. Разом з Володимиром Тарапен- ком він розмальовував і прикрашав різьбою стіни.

Ефект мрійливої чарів­ності довершило спеціаль­не освітлення. Цс вже до­клали сил старші товари­ші: слюсар ВолодимирДемура і завідуюча дитя­чим сектором Будинку

електроцехуБорисович

чено дню народження О. С. Пушкіна, другий — творчості Сергія Островэ- го.

Програму вечорів готу­ють Люда Шевчук. Саша Костюк і Володя Гуйван. Компонуючі слова тексту і вірші органічно поєдну­ються з музичним фоном. Одночасно музика супро­водиться феєричними світ­ловими ефектами. Все це

ЛКСМ Украины.

Яа vKDnHHCKox, языке опеяснномвмі

«Молодой коммунар» —

орган Кировоградского

областного комитета

НАША АДРЕСА:

316G5O, МСП

Індекс 61103.БК 01668.

м. Кіровоград,

вуп. Луначарського, 36

МЕЛОДІЯ, ЩО НЕСЕ РАДІСТЬ

Чотири рази за останні роки гастролював на Кі- ровоградіцнні вокально-ін­струментальний ансамбль «Олеся» Ровенської філар­монії. Колектив молодий, але вже відомий, має. ав­торитет у глядачів. Кіро- воградці належним чином оцінили мистецтво музи­кантів і співаків Полісько­го краю.

— В українській народ­ній пісні — ''невичерпна сила, краса. Якщо, скажі­мо, десятки, сотні вико­навців співатимуть «Сто­їть гора високая», кожен знаходитиме свою інтона­цію, свій тембр... І те, що народна не тільки старшого

ПРИПЕВ:Песня взывает израненной птицей, Эхом войны пробивает эфир: Вновь на планете детоубийцы Атомной бомбой целятся в мир.

з осе ре д ж у є сл ух ач і в. білізує рівень емоційного сприйняття дійства.

По закінченні художньої програми — танці. Перші печорн перевершили спо­діванки — просторий зал дискотеки виявився тісиу-

ватим, щоб умістити всіх бажаючих.

в. РУДЕНКО.На знімку (зліва

направо): О. Костюк,Л. Шевчук і В. Гуйван го­тують програму для чер­гового вечора відпочинку.

Фото автора.

пісня популярна серед людей покоління, а й

серед молоді, радує. Нині, коли багато виконавців намагаються підігнати на­родні мелодії під ритм, темп стрімкого сьогоден­ня, необхідно боротися за чистоту народних тради­цій. Прекрасне потрібно зберігати. Я за таку музи­ку, яка приносила б ра­дість, — каже керівник «Олесі» Юрій Зоря.

На запитання, коли .ство­рено ансамбль, чому він має назву «Олеся», ІОрій відповідає:

— Спочатку це був жі­ночий вокальний ан­самбль. Створений у серп­ні 1972 року. Письменник Олександр Іванович Куп- ріп свою «Олесю» писав у нашому краї. Звідси й назва. Ровенщпна славить­ся самобутніми піснями, танцями, хороводами. Ба­жання збирати й популя­ризувати перлини народ­ної творчості викликало потребу в складі колекти­ву мати чоловіків. Так ан­самбль- став вокально- ін­струментальним. Нинішнім складом виступаємо вже чотири роки.

Під час гастрольних по­дорожей учасники колек­тиву вивчають і записують давні й сучасні народні пісні, обряди, країні з них включають до репертуару. Тож поряд з «класични­ми», відомими піснями ан­самбль викопує пісні «Ко- мапецька гора», «В кінці греблі шумлять верби», «Йшло дівча лужком», «Косіш косар сіно», «Бала­да про Кармелюка». «Са- ao'fr. садом...» та інші.

У репертуарі ансамблю чимало пісень радянських та зарубіжних композито­рів.

У ансамблю великі пла­ни. Артисти здійснять по­дорожі па Далекий Схід, у Прибалтику, Молдавію, зустрінуться з будівника­ми Б А Му.

иїумлять верби?,.J лужком»,

Ю. ДНІПРОВСЬКИЙ.

РедакторЮ. СЕРДЮЧЕНКО.

ТЕЛЕФОНИ: редактора — 2-45-00; відпо­відального сенретаря — 2-46-8/; відділів; комсомольського життя — 2-46-57, листів І масової роботи — 2-45-36; пропаганди — 2-45-36; учнівської молоді — 2-46-87; військово-патріотичного виховання та спорту, фотолабораторії* — 2-45-35; ого­лошень — 2-56-65; коректорської —3-61-ЯЗ; нічної редакції — 3-03-53.

Обе я і 0.R прин чпи Зам. № 442. Тираж 51300.

Газета виходить v вівторок. четвеп І суботуДрукарня Імені Г. м. Димитрова

видавництва «Кіровоградська правда» Кіровоградського обкому

Компартії України м. Кіровоград, вуп. Гпіннм, 2*