Паломництво українців-кат оликів до ЛСировицької Богоматері

при Патріяршому Д вор і в Римі 10 — 20 ли п н я

Святого Р оку 1975

Pilgrimage o f Ukrainian Catholics to Madonna o f Zyrowyci in Rome

Holy Year 1975

OMAGGIO AL PATRIARCA UCRAINO CARDINALE S L IP Y )CONCERTO UCRAINO 13 luglio

Citta del Vaticano Aula delle udienze

Опозиційне ставлення деяких латинських каноністів та латинізаторів до нас іде від неп ра­вильного розуміння обряду та від їхнього само­лю бства. Вони не розуміли того, що патріярх для східніх християн є центральним елементом у ф орм ац ії їхньої Ц еркви, історії і суспільного ж иття. Сьогодні це поняття є пош ирене не лише серед мирян патріярхальної території, але й поза нею в інших краях.

ПОКЛІН ПАТРІЯРХОВІ ЙОСИФОВІ І.

Від

СВІТОВОГО КОНГРЕСУ УКРАЇНСЬКОГО

ПАТРІЯРХАЛЬНОГО СВІТОВОГО

ОБ’ЄДНАННЯ ЗА ЄДНІСТЬ

ЦЕРКВИ І НАРОДУ

Рим, липень 1975(Із л и ста П атр іярха Максімоса V з А н т іо х ії до Папи Павла VI 16 л ю то го 1969 Р-)

ЧИСЛО 7-8 (49-50) ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1975 ENGLISH PAGES 25-31 РІК IX

digitized by ukrbiblioteka.org

ЛИСТ ПАПИ ДО БЛАЖЕННІШОГО ОТЦЯ ЙОСИФА* у справі Патріярхату

Нижче друкуємо переклад листа Лапи Павла VI з неофіційного англійського тексту. Оригінал був висланий латинською мовою, але його переклад, хоч ’’неофіційний”, зроблений Ватиканськими чинниками.

Бажаючи ствердити те, що ми сказали Вам, Достойний Брате, особисто в час авдієнції 5 травня, Ми рішилися написати Вам з батьківським і стурбо­ваним серцем, маючи на увазі поважний уряд, покла­дений на Нас пасти Христове стадо та очолювати ’’вселенську спільноту любови” (див. Св. Ігнатій Антіохійський, Послання до Римлян).

Ми достатньо свідомі Ваших замітних заслуг, які Ви здобули подивугідною витривалістю та відваж­ними терпіннями за справу Христа. Ми знаємо також глибоку пошану, якою оточують Вас брати у вірі. Ми Самі, із свого боку, бажали виявити своє задоволен­ня та признання з приводу цих видатних власти­востей думки і віри, підносячи Вас до гідности Кардинала Святої Матері Церкви. Ми бажаємо запевнити Вас, Найлюбіший Брате, у Нашій постійній пошані до Вашої достойної особи; саме ця пошана заохочує Нас висловити Вам з відкритим серцем Наші почуття стосовно однієї справи, на яку звер­нено Нам увагу, як Намісникові Єдиного і найвищого Пастиря Вселенської Церкви, яким є Господь Наш Ісус Христос.

Нас повідомлено, що в деяких останніх публі­каціях та офіційних документах Української Католицької Церкви Вам було надано титул Патріярха. Це не лише завдало великого болю Нашому серцю, але так само викликало багато замішання та поділів серед єпископів і вірних візантійсько-українськогс обряду; останні звернулися до Апостольської Столиці з проханням про належне вияснення та невідкладні вказівки.

Ви добре знаєте думку Святої Столиці стосовно пропозиції встановлення Українського Като­лицького Патріярхату; ця думка була Вам передана при різних нагодах Нашими компетентними урядами, починаючи з 1963 р. Ми Самі бажали поінформувати Вас про Наше рішення в листі з 7 липня 1971 р. Нагадавши існуючу канонічну дисципліну, ми повідо­мили Вас.іщо ' після розважного перед Богом розгляду висловлених Кардиналами опіній, навіть якщо Ми були дуже схильні прийняти Ваше прохання, все ж Ми знов прийшли до важкого висновку, що не є мож­ливо, хоча б під теперішню пору, продовжувати захо­ди творення Українського Патріярхату”. Це Наше рішення повторно було Вам стверджене відповід­ними Дикастеріями Святої Столиці (напр., Радою для Публичних справ Церкви в листах ч. 5755/72 з 29

Розумна реакція вільних українців на виступи від­носно нашої Церкви має велике моральне значення. Тому кличемо всі українські церковні і громадські

вересня 1972 та ч. 2615/74 з ЗО квітня 1974; та Священною Конґреґацією для Східних Церков у двох листах ч. 368/69 з 23 листопада 1969 та з 9 грудня 1974).

Отримавши останнім часом вищезгадані інформації, Ми бажали знов розглянути це питання, очевидно, в загальному контексті добра Вселен­ської Церкви та в інтересі Української Католицької Церкви. Ми ствердили, що ще далі є дійсними правні, історичні, духовні та душпастирські міркування, як також обставини, що на них ми вказали в Нашому листі з 7 липня 1971 р. Тому, на жаль, ми не бачимо, як прийнята тоді постанова могла б бути зміненою; навпаки, вона була надхнена виключно релігійними і душпастирськими мотивами, що ми вчинили у гли­бокій свідомості Нашої важкої відповідальности за справу Євангелії, як управителі таїнств Бога, Ком} одного дня ми повинні здати звіт з нашої діяль- ности.

Тому, Ми прохаємо Вас, Достойний Брате, не ставити Апостольську Столицю перед факт, який, не маючи потрібного схвалення ані Вселенського Собору, ані Нашої власти (див. Декрет Другого Ватиканського Собору "Орієнталіюм еклезіарум”), готовий заподіяти сумні та поважні рани вже і так розриваному Містичному Тілові Христа, викликуючи таким чином удар проти єдности Церкви, за яку Господь Наш Ісус Христос молився ще заки прийняв болючі страсті і смерть. Це тим більше було б невластивим, якщо б воно відбулося в час цього Ювілейного Року, присвяченого віднові та замиренню з Богом та з Ближніми.

Ми говорили до Вас, Достойний Брате, з відкри­тим серцем, сподіваючися щиро, що Ви зробите все можливе, щоб українські католицькі вірні завжди за­лишилися об ’єднаними між собою та з Престолом Петра та щоб не вирішували на власну руку питання церковного права, які є застережені для Святої Столиці.

Виявляючи до Вашої, завжди так дорогої Нам особи, Нашу особливу доброзичливість, Ми наді­ляємо Вас Нашим Апостольським Благословенням з умилостивлениям небесних ласк.

Дано при Святому Петрі в Римі, 24 травня 1975, на дванадцятому році нашого понтифікату.

Папа Павло VI

*Перекпад тексту з стор. 26.

організації б ути активно чуйними і виявити повну солідарність з Патріярхом ПУКЦеркви Йосифом І.

2

digitized by ukrbiblioteka.org

ПРОПОВІДЬ ПАТРІЯРХА ЙОСИФА І В БАЗИЛІЦІ СВ. ПЕТРА В СУБОТУ 1 липня б.р.ПІДЧАС АРХИЄРЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ БОЖОЇ.

Дорогі в Христі Українські Прочани!

Святий ювілейний рік зібрав нас розсіяних по цілому світі в одно, молитвою, ділами милосердя, милостинями, покутами і подорожами. Так колись чинили впродовж віків наші предки на Україні^колись і тепер, хоч з трудом, до всіх наших чудотворних ікон і місць!

Ювілейний рік проголошений Св. Отцем, папою Павлом VI, це окрема чвертьстолітня нагода, що виводить свій початок від Мойсея, і останніми ві­ками впродовж 25-ть літнього періоду збирає вірних християн з цілого світа в Римі.

Рим — це нині церковний осередок, що притягає вірних з усіх континентів гробами апостолів св. Петра і св. Павла та численних мучеників, ісповідників і святих, котрі за Христову віру віддали своє життя. Рим — це символ єдности Церкви якай для нас най­більша надприродна сила, щоб з ’єднати український народ! За ту єдність, що тривала від початку христи­янства на Україні, і перервану Царгородом та Москвою, наші мученики на Холмщині проливали свою кров, йдучи за прикладом св. Йосафата, що лежить тут тепер, ось-тут побіч гробу св. ап. Петра, і який віддав своє життя за єдність Церкви і Народу.

Обнимаючи оком оті мільйони прочан, що прихо­дять до Риму, щоб очистити свою душу, щоб її обно­вити Божою благодаттю і відпустами, ми линемо поглядом в минулі століття історії нашої Церкви на Україні, до християнства скитів на Чорномор’ю, до часів вел. княгині Ольги, вел. князя Володимира, Ярослава, до папи Климента, Мартина І, до Максима Ісповідника, що понесли мученичу смерть на Україні на Чорномор’ю почавши від св. апостола Андрея. Дальше до Берестейської Унії, до царських переслі­дувань, до часів нашої Церкви під Австрією і Польщею, та й з вдячністю стверджуємо, що ми зберегли єдність, величезними жертвами на Україні ’’горами трупів і ріками крови”, зі св. ап. Петром і Його наслідниками, та прив’язанням і любов’ю до свого обряду і народу.

Саме 900 років минає, коли тут в Римі сталась велика подія нашої історії — зустріч папи св. Григо­рія VII з князем Ярополком, сином великого київ­ського князя Ізяслава. Свідоцтвом тої давньої зустрічі Папи з київськими князями — це лист Григорія VII з17 квітня 1075 р., перший повний і певний історичний документ Апостольського Престолу до України. В ньому Папа між іншим писав, що князь Ярополк, посіщаючи апостольські пороги, прибув до Папи,

щоб це королівство отримати від нього як дарування св. Петра. На що папа Григорій VII згодився, ’’щоб святий Петро беріг Вас і ваше королівство та всі Ваші добра за Божим дозволом опікою, з усяким миром, щоб ви зберегли їх з честю і славою до кінця вашого життя... Тому нехай знає ваше шляхотнє величество— писав Папа до князя Ізяслава— що для якої небудь справедливої справи, будете просити попертя цього престолу для своєї потреби, без сумніву ваше прохання постійно осягне успіх”.

Величава картина, Папа, який ’’полюбив справедливість і возненавидів беззаконія і помер на вигнанні”, що всіми силами боровся за перемогу справедливости, маючи перед собою князя Яропол- ка, запевнив його про поміч Апостольського Престолу для кожної справедливої справи Київської Держави. Подібні торжественні, обіцянки діставали наші предки і пізніше; вистарчитьзгадати папу Інно- кентія IV і архиепископа Петра Акеровича та короля Данила, папу Мартина V і митр. Григорія Цамвлака, лапу Климента VIII і єпископів Іпатія Потія та Кири­ла Терлецького.

Нинішні українські паломники, нащадки Ізяслава і Ярослава, знову посіщаючи апостольські пороги станули при гробі св. ап. Петра, щоб засвідчити свою віру і єдність, яку їхні браття і сестри на Україні обороняють терпінням і кров’ю, опущені, позбавлені свободи, бо не лише не можуть взяти участи в нашому паломництві, але навіть не можуть помолитись в рідних церквах на Україні.

Які щасливі ми, що можемо зібратись нині з цілого світу над гробом св. ап. Петра і принести спільну св. Жертву, подяку за наше славне минуле, за славу наших мучеників, за видержання переслі­дувань і за поміч на майбутнє та за збереження єдности на поселеннях.

Наша загальна національна хиба — роз’єднюван- ня і розбивання, свари і чвари.

Ми радо схліблюємо і коримось другим, щоб могти суперничати між собою.

Дав би Бог, щоб опам’ятались ми всі від гори до долу і думали про майбутнє добро України і її Церкви, щоб закинули свої амбіції і самсобіпанські вольності і користи, а Бога і Україну видвигнули на провідну ідею нашого життя, думок і діяння.

Нехай цей Святий Рік піднесе нас, і ободрить новими силами та пхне в дальше творче життя. Щасливі ми будемо, коли всі надприродні і природ­ні сили, ласки і просвітління вкажуть нам наш дальший шлях. Амінь!.

digitized by ukrbiblioteka.org

ПРОМОВА ЄПИСКОПА ІВАНА ПРАШКА В СВЯТОМУ РОЦІ 1975 В НЕДІЛЮ 13 ЛИПНЯ В АВЛІ АВДІЄНЦІЙ У ВАТИКАНІ.

Ваше Блаженство, Блаженніший наш Патріярше, Емінентіссімі Прінміп', ВПр. Владики, Всесвітліші Крилошани, Монсіньйори, Отці Духовні, Преподобні Сестри, ВПов. Пані і Панове, Дорогі Паломники — Дорогі во Христі Браття і Сестри.

Гер Ґепретер, визначний історик Церкви, коли скінчив свою велику книгу про історію Церкви, у свойому заключені подає, що історія Церкви це голов­но історія її переслідувань. Церкву переслідують із різних причин, різними способами, в різних части­нах світу, в різних часах.

Коли переглянемо історію нашої Церкви тільки за останніх 200 літ, то ми бачимо майже безперервний ланцюг переслідувань зі сторони Москви, і то переслідування найрізнороднішими способами, тільки за те, що наша Церква хоче бути вірна повноті науки Ісуса Христа, хоче бути у злуці з Петровою скелею, хоче вірно служити свойому наро­дові, хоче зберегти свою ідентичність, свою духо­вість.

Якраз на наше покоління, чи радше вже на два покоління, випало напевно найтяжче і тотальне переслідування, запляноване наче самими пеколь- ними силами і переведене всіма засобами комуністичної держави і московської патріярхії та запляноване на цілковите знищення нашої Церкви. Зачалось то переслідування тому ЗО літ і з тією самою силою триває безпереривно по сьогоднішний день. Можна навіть сказати, що цілий той час вишукують нових засобів,всяких підступів та що той натиск сьогодні в якійсь мірі відчувається навіть по країнах нашого поселення.

Сьогодні відзначуємо дві дати: Перша дата — це рік 1945, ніч із 10 на 11 квітня. Арештують усю нашу Ієрархію, провідних священиків, а за ними тисячі- тисячі вірних УКЦ, Києво-галицької митрополії і все це Христа ради.

По свойому змісті цей 1945 р. можна назвати також Святим Роком, бо святість об’явилася не у різнородних вивісках і проклямаціях, які сьогодні легко можемо всюди побачити — але появилась правдива святість у свідченні про правдивість Христової науки: ’’Будете моїми свідками в Єруса­лимі, в усій Юдеї та Самарії і аж до краю землі”. За це свідчення треба було платити арештами, прису­дами, засланнями на Сибір, Колиму, до Казахстану і дуже часто насильною смертю. Україна і згадані краї заслання вкрилися світлими, хоч звичайно безімен­ними пам’ятниками ісповідників і мучеників за віру Христову.

Світ, керівники його історії, ’’власть імущі” цього не бачили. А коли бачили;то мовчали, бо лицемірство і фальшиве братання опанувало людські уми.

Одинокий папа Пій XII в торжественний спосіб, бо енциклікою, голосно запротестував проти того насильства, закликав до молитов за наших страждающих братів, а терплячих і переслідуваних братів наших запевняв, що їхні кайдани і терпіння голосніше проповідують євангельську правду, як це

вони могли б робити на свободі. Нема сумніву, що це були наче пророчі слова видимого голови Церкви, найвищого Первосвященика. Ці терпіння не пішли і не йдуть надармо, вони йдуть до невидимої скарбниці,з якої безнастанно випливає благословення для нашої Церкви і народу нашого. Тоді зачалася нова золота сторінка для нашої Церкви, писана терпіннями і кров’ю наших мучеників та ісповідників. їхні терпіння зродили і зроджують нових ісповідників і тому можемо сьогодні говорити про живучу нашу Церкву в Україні. На наших очах здійснюються слова Терту- ліяна з II ст.,що кров мучеників — це насіння христи­ян. Напевно, що завдяки терпінням наших братів,ми якось урятувалися на скитальщині, завдяки їхнім терпінням ми сьогодні маємо те, що називаємо: небувалий розвиток нашої Церкви — їхніми терпін­нями ми стоїмо. Перша дата — 10-11 квітня 1945 р. на початок переслідування нашої Церкви, це час пов­ний, час святих подвигів дітей Києво-галицької Митрополії.

Друга дата — це сьогоднішний день, а радше цілий 1975 рік, тобто Ювілейний Святий Рік. Читаємо у св. Письмі, як Господь Бог через Мойсея доручив обходити, щоб кожний 50-ий рік був ювілейним, щоб був цілковитий відпочинок для людей і для землі, щоб невільники відзискали свободу, щоб кожний міг повернутись на свою власність, до свого дому. Додаймо — до того духовну Обнову, а св. Отець папа Павло VI на цей святий рік проголосив особливішу програму, а це примирення з Богом, з Церквою, з ближніми. Яке це все гарне, якщо б було виконане...

Пригляньмося, що сьогодні в порівнанні зі 1945 р. змінилося, а що осталося незмінним. Правда — минуло ЗО літ. Це великий час. Але в справі переслідування то наче тільки зовнішня вивіска змінилася, але дійсність та сама: ті самі терпіння, той самий хресний хід, ті самі гонителі, ті самі, а може ще більш вирафіновані способи, а навіть спроба добиратись до нашої Церкви в країнах нашого поселення; той сам серпанок мовчання, яким світ старається закрити терпіння, гонення і святість дітей ПУКЦ.

З тих гарних благ, проголошених у цьому свято­му році, УКЦерква не скористає — повернення свободи, вирівнання справедливости для неї немає. Всі ці гарні кличі часто мішаються бездушними свідченнями охрищеного, хоч не християнського світу.

Незмінним, тим самим, залишився також наш Блаженніший Глава і Батько, наш Патріярх, який надалі, серед тих надзвичайно трудних обставин свідчить за мільйони святих братів і сестер, що ісповідують Христа і Його правдиву благовість. Цей Глава і Батько в’яже обі дати в одну цілість. В’яже, свідчить як сторож віри Божого люду, як Ісповідник, В’язень Каторжник, мовчаливий і промовчуваний.

Але є одна велика зміна: в 1945 р. Вас ув’язнили як Галицького Митрополита, сторожа Київської Митрополії, Екзарха України. А з Вашим приїздом до Риму і під Вашим проводом,ми на VI. Синоді станули

4

digitized by ukrbiblioteka.org

безповоротно на патріярхальних началах у нашій Церкві, а в часі Святого Ювілейного Року 1975 ми побачили перший раз у нашій історії коло Вашого підпису ’’Патріярх Києво-Галицький”. Того вже ніхто не зітре, ніхто не відкличе! Це є то найважніше, чого потрібно нашій Церкві для її збереження, упорядку­вання і розвитку. За це ми всі Вам дуже вдячні. Ми знаємо, що на тій дорозі є ще багато труднощів і то не легких, але ми також знаємо, що Господь Бог милосердний, за нами промовляють також заслуги наших мучеників та ісповідників і за нами є також сила чудотворної ікони Жировицької Богоматері.

Ще одна маркантна різниця: в 1945 р. прийшли до Вас чужі, чи може навіть свої люди ”з мечами, дрючками і шнурами”, наче на розбійника, але сьогодні ми приходимо до Вас з любов’ю,з усіх країн нашого поселення і ми хочемо бути також послан­никами тих мільйонів наших братів і сестер;яких руки і ноги закуті і уста закриті.

Під Вашим проводом ми, владики нашої поміс­ної Церкви, разом зі священиками та нашими вір­ними,зорганізували це величаве паломництво і разом з Вами відбуваємо прощу до святих місць. Як велич­но і молитовно ми вчора відвідали базиліку св. Петра і відслужили св. Літургію над гробом Верховного Апостола Петра: 120 священиків, коло 200 монахів і монахинь, коло 5000 паломників, прекрасний хор. Ми відвідуємо також інші римські святині. У взаємному прощенні і сокрушені серця спішимо також до наших рідних святинь: до собору св. Софії, до чудотворної ікони Жировицької Богоматері, які для нас є свід­ками святости Помісної Укр. Церкви. Інші наші святи­ні на Рідних Землях зруйновані, або стоять як свідки ’’запустіння” та ще й до того дороги нам до них замкнені.

Але ми тут, де нам ще не замкнули уст, де може­мо свобідно ісповідувати нашу віру, підносимо

Слава Ісусу Христу!Філядельфія,4 липня 1975.

ЇХ БЛАЖЕНСТВОБЛАЖЕННІШИЙ КИР ЙОСИФ ІКИЄВО-ГАЛИЦЬКИЙ ПАТРІЯРХПОМІСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИВАТИКАН

Ваше Блаженство — Наш Дорогий Патріярше!

В цих так важних і важких часах, миряни Помісної Української Католицької Церкви є безмеж­но затривожені зловіщими проявами гри на час, несолідарности з починами Вашого Блаженства а то й зради в рядах нашої Ієрархії.

Ми затривожені, бо історично-одноразовий час минає безповоротно, а ми, Ваші вірні, є свідками, як Ви Ваше Блаженство, стараєтесь закрити Вашими широкими але як вже струдженими плечима те, що діється -еред нашої Ієрархії, щоб духова і ідейна малеч тих, з якими Вам приходиться крокувати до намічених Вами ЗІР, не знеславила пам’яти наших світлих Ієрархів, сучасників Вашої доби, якої одино­ким живим представником і спадкоємцем остались Ви, Наш Дорогий Патріярше!

І тому ми, Наш Дорогий Патріярше, — Ваші вірні,

сьогодні занавісу мовчанки і на гробі св. Петра, св. Павла, соток мучеників, що спочивають у катаком­бах, торжественно заявляємо вірність наслідникові св. Петра св. Отцеві папі Павлові VI, вірність нашій прадідній УКЦеркві і її Патріярхові, Блаженнішому Йосифові, рівночасно єднаючися в молитві і терпінні зі страждаючими братами нашими!

В нинішних часах діються дивні речі: там, на Рідних Землях, під безбожним комуністичним московським режимом заборонено молитися за ’’Святішого Вселенського архієрея папу Римського”, але наш Божий люд все таки за нього молиться, хоч нераз за це треба платити переслідуваннями, але вони на це готові. Але яка гіркість, несправедливість чи іронія, коли знову тут, на свободі, наче нам забо­роняється молитися ”за Блаженнішого Отця Йо­сифа, Патріярха Києво-Галицького і всієї Руси”. Та ми таки будемо молитися,щоб не зрадити Христа і Його святої Церкви, щоб також не зрадити нашої Церкви- Страдниці, щоб не зрадити братів і сестер наших ’’страждущих Христа ради”. Ваше Блаженство, Блаженніший наш Патріярше! Мені приємно, напевно в імені всіх ось тут присутних і в імені всіх тих, що знають про наше паломництво, що нас висилали, що просили помолитися про них, що сьогодні думкою є з нами, зложити Вам подяку, признання за всі ті терпіння Христа ради і задля єдности нашої Церкви зі святим Апост. престолом. Ми тільки дещо знаємо про Ваші терпіння, бо Ви мовчите, і ми також знаємо, що Ви є тільки один із ісповідників, а їх є тисячі, а є також мученики і їх є також тисячі, але всемогучий і милосердний Господь Бог прислав нам якраз Вас як вибранця свого незглибимого Провидіння. Прийміть від нас нашу подяку, признання, пошану, запевнен­ня вірности, правдиву синівську любов та запевнен­ня про милитви.

На многі Літа, Владико — наш Патріярше!

звертаємось до Вас з гарячим проханням зробити те, що писав колись польський поет Лободовський:

’’Піднеси посох свій, Владико, вдар клятвою по багряницях і фіолетах!”

Просимо Вас безпощадно роздерти жовто-білу занавісу гіпокризії і обману — так ватиканської держави як і нашого рідного загумінку в діяспорі!

Просимо Вас відділити здорове зерно від полови та раз на завжди покінчити зі станом тривожного очікування і непевности, яка нас всіх виснажила до краю!

Просимо Вас відбути Помісний Собор з вірним Вам Божим Людом і ”на тому Соборі сказати своє власне слово, зобов’язуюче всіх. А хто того слова не послухає, цей нехай буде вічним ізгоєм із нашої Помісної Церкви!”

З цим гарячим проханням до Вас, Наш Дорогий Патріярше,

остаємо в молитвах

За Крайову Управу ТзПУ ПУКЦ

д -р М и р о сл а в Н а в р о ц ь к и й д -р Л е о н ід Р у д н и ц ь к и й (голова) (секретар)

5

digitized by ukrbiblioteka.org

В а си л ь М а р к усь

УКРАЇНСЬКО-ВАТИКАНСЬКІ ВЗАЄМИНИ в НОВІЙ КРИТИЧНІЙ СТАДІЇ

Місяць тому відбувалися доволі драматичні події в Римі, в центрі яких була справа Українського Католицького Патріярхату. Рідко коли світ звертає увагу на наші справи, бо українську проблему воліють уважати за неіснуючу. Про це дуже дбають наші вороги. Але справи, зв’язані з творенням патріярхату Київсько-Галицької Митрополії та прого­лошення патріярхом їх Блаженства Йосифа І про­рвали цю мовчанку і про Українську Церкву та її прагнення заговорила світова преса. Нею принево­лені займатися також найвищі чинники Ватикану і державні представники.

Поряд із такими пресовими заголовками як: "Ватикан відмовляється визнати Кард. Сліпого Патріярхом”, чи ’’Український Патріярхат не існує — каже речник Ватикану”, чи ’’Кардиналові знову від­м овлено”, появилися також інші: ’’Українці докоряють Ватиканові за те, що не боронить їхньої •Церкви на європейській конференції”, ’’Павло VI розчарував українців католиків” або ’’Українці католики занепокоєні Ватиканською політикою”.

Вже самі ці заголовки відзеркалюють кризову ситуацію, яка виникла знов у взаєминах між адміністрацією Апостольської Столиці та Україн­ською Католицькою Церквою. Сценарій Українських Римських Днів з нагоди Святого Року в липні 1975 р. та інших попередних подій, менш-більш відомий нашій громадськості. їхні головні факти й епізоди ось такі: Підписання Первоієрархом УКЦеркви Великоднього спільного послання як "Патріярх Йосиф”, лист Папи з 24 травня, спроба деяких наших єпископів вчинити вилом в українському фронті, Римські врочистості і патріярхальні мані­фестації, Синод єпископів, пресова полеміка, поділ серед ієрархії і священства.

Ці головні факти не вичерпують всього. Був ще ряд інших замітних і не менше важливих епізодів, як наприклад: візити напередодні українських днів у Ватикані московських дипломатичних і церковних емісарів, невідбута авдієнція українських прочан в Папи Павла VI, сконсолідована акція священиків і мирян.

У всьому цьому виявилося недвозначно, що теперішні відносини між українцями католиками та Ватиканом є далі напружені, а може навіть і досягли своєї найнижчої точки. Конфлікт тривав уже довший час щодо справи патріярхального завершення Української Католицької Церкви та фактичного реалізування її помісних прав. Він і раніше мав свої гостріші чи лагідніші вияви. Але тепер знов завогнився, подібно, як з приводу оспорюваних Єпископських номінацій чи заборони відбувати Синоди.

У цьому конфлікті стоять проти себе, з одного боку, свідома і змобілізована частина ієрархії, священиків і вірних Української Католицької Церкви, очолених їх духовним провідником Первоієрархом Йосифом Сліпим, а з другого боку, ватиканська

адміністрація, що діє і говорить в- імені Вселен­ського Архиєрея, та частина податливої і української ієрархії, а також священства, яке не 'приймає концепції церковної самоуправи і помісности, хоч для людського ока також заявляють, що ’’вони також за* патріярхат”... Цим останні сприяють байдужі й опуртуністичні елементи серед вірних, які однак не представляють собою замітної сили і впливу, хоч називають себе "мовчазною більшістю”.

Іншими словами, проти себе стоять: свідомий табір українців католиків, що рішені свою Церкву рятувати і забезпечити її існування на майбутнє, незважаючи на важку дійсність в Україні і діяспорі та табір, якого ці справи не турбують, бо їм і так добре, їм "вірних вистачить” чи "за них думає і ними піклується Свята Столиця”...

Коли для перших — справа помісности і патріяр­хату в цій стадії стала істотним питанням дальшого існування і єдности всієї Української Католицької Церкви, то для других — справа церковної єдности і самоуправности не є суттєва, а долю дочерних Церков в діяспорі слід по-їхньому відділити від долі Церкви-Матері в Україні, а властиво, дати можливість нашим церковним одиницям в діяспорі розплистися в універсальному морі й пристосуватися макси­мально до панівних римокатолицьких спільнот. Таку концепцію заступає сьогодні Ватикан та, по інерції, всі ті з-поміж українців, які ніколи не грішили неза­лежною думкою і дією. Ця концепція сьогодні понутру також панівному режимові в Україні, та толерованій там Російській Православній Церкві, бо візія одности Помісної Української Католицької Церкви та її патріярхального устрою підважує московський стан посідання на українських землях.

Історія листа Папи Павла до Патріярха Йосифа не повинна бути ані переоцінена, ані недоцінена. Папа чи, краще кажучи, його адміністрація, сказали ще раз те, що вони хотіли сказати і що сьогодні є дуже на руку партнерам з другого боку. Він нічого нового не вносить і не змінює. Ватикан, як раніше, так і тепер далі противиться завершенню Україн­ської Католицької Церкви патріярхатом. В міру свого запалу до цієї позиції, буде за це очікувати якихось користей від потойбічних партнерів.

Для української сторони цей лист, споді­ваємося, також не творить нової ситуації. Лист не був прийнятий насамперед їх Блаженством, з ним незгдіні також частина Владик. Його відкидає священство, принайменше його організована частина, його засудили миряни. Ті, що лист приймають, або що "не бажають приєднатися до послуху Святому Отцеві”, воліють щоб їх публично не називали... На Сьомому Синоді рішено відповісти збірно на цей лист, очевидно, квестіонуючи аргу­менти авторів Папського листа, та ставлячи ясно і ще раз слушність українських вимог.

Тому, що аргументи папського листа не є пере­конливі, а навпаки, його вимоги є кривдячими, той лист не може бути прийнятим. В ньому нема ніякої

6

digitized by ukrbiblioteka.org

розумної причини, крім завуальованих натяків на високу політику. Чому ми мали б відмовитися від того, що нам слушно належиться і що ми вже здобули. Блаженніший заявив: ’’Подобається це комусь чи ні, але ми, Святіший Отче, патріярхат маємо і від цього не відступимо!” Менш-більш таку саму прилюдну заяву склав член Постійного Синоду, Кир Іван Прашко на концерті в папській Авлі авдієнцій 13 липня ц. р. Подібно заявляються священики і вірні.

Очевиндно, є голоси, які приймають ’’резолюцію” Ватиканського бюрократа, проф. Алессандріні, мовляв, ’’якими би не були наміри деяких людей, український патріярхат не існує”. Цю ’’резолюцію” українська секція Ватиканського радіо, керована Отцями Василіянами, навіть передала етером в Україну, а це тут деякі католицькі органи, як, наприклад, ’’Нова Зоря” в Чікаґо, публікує автори­тетно своїм читачам. На щастя, в Україну передано й іншу верзію українсько-ватиканських взаємин, а читачі ’’Нової зорі” про інші аспекти тих самих подій будуть приневолені довідуватися не з своєї газети, але з інших, в тому й американських католицьких!

Однак ця ’’р езол ю ц ія” для нас не є зобов’язуючою. Не є вона зобов’язуючою тому, що не подиктована вона ані канонічними, ані душпастирськими турботами за нашу Церкву і її вірних, тільки суто політичними. Це вигідно нинішнім керівникам Курії і це сприяє веденому ними діялогові з Кремлем і Заґорськом. Не має ця заява Алессандріні авторитету й тому, що вже й попередньо той самий урядовець склав дещо аналогічні заяви, а виявилося, що це не було так, а лиш звичайна маніпуляція. В березні 1972 р., коли в Римі з ’явився з України єпископ Луцький покійний вже сьогодні Кир Василь Величковський, той самий Алессандріні сказав пресі, що до Риму прибув ’’падре” Величковський. А коли Кир Василь помер у Вінніпегу і для нікого не було сумніву, що він був єпископом, то на Літургії за усопших у Святій Софії були присутніми чотири кардинали. Мабуть, за звичайним ’’падре” були б не прибули чотири пурпу- ровані достойники до собору Святої Софії.

Напружені відносини, витворені останнім часом між Ватиканом і Українською Католицькою Церквою, ілюструють також перипетії довкола плянованої авдієнції українців у папи з нагоди римських українських днів. Мабуть українська спільнота знає, що не було окремої організованої спільної авдієнції для найчисленнішої досі в Римі української прощі. Блаженніший Патріярх Йосиф плянував і бажав, щоб така зустріч відбулася і щоб Вселенський Архиєрей поблагословив українських вірних. Були заходи, щоб Папа відвідав базиліку Св. Петра в час соборної Літургії для українських паломників. Але в цьому відмовили дорадники Папи. Інша можливість була, щоб папа прийняв в окремій авдієнційній залі українських прочан під проводом їх Владик та Блаженнішого Первоієрарха. Від- повідідальні за це з папської канцелярії поставили умову, щоб під час авдієнції не було ніяких промов від українців (точніше, Блаженнішого) та щоб українці стрималися від голосних маніфестацій, овацій тощо на честь Патріярха.

Без того, щоби мати можливість висло­

вити свої побажання Вселенському Архиєреєві, не було сенсу приймати пропозиції на таку авдієнцію, бо вона не ’’авдієнція-послухання”, але силенція — мовчазне прислухання.

В такій ситуації три єпископи Василіяни і Апостольський візитатор Кир Мирослав Марусин та кількість зацікавлених прочан були на загальній авдієнції для тисяч різних прочан. Тоді й порадили папі сказати кілька слів до українців. Можливо, що труднощі з плянованою авдієнцією, як також два дні раніше відбута пресова конференція українців, мали певний вплив на те, що папа звернувся з порівняно довшим словом до нечисленної групи українських прочан і сказав щось, за брак чого йому докоряли досі. Отже, у його слові були деякі згадки про терплячих наших вірних в батьківщині. Ми зацитуємо це місце повністю, бо його не поспішилися Отці Василіяни передати в етер на Україну (а "Нова Зоря”, користуючися лояльно Василіянськими матерія- лами, також цього не загадала!). Папа дослівно сказав: ”В окремий спосіб ми молимося за вас, ваших рідних та всіх наших католицьких синів і дочок українського обряду в батьківщині і в цілому світі. Ми добре знаємо, як вони героїчно терпіли і терплять, несучи хрест Спасителя. Ми пам’ятаємо лояльність і твердоту віри мирян, священиків і єпископів вашої славної Церкви!”

Це гарні і заслужені слова признання для наших рідних в Україні. Але треба було для цього зробити публичне обвинувачення Ватикану, що нехтує нашою терплячою Церквою. А коли навіть були сказані ці слова, то дивним дивом, тільки для нас на Заході. їх Ватиканське радіо не передало в Україну! До того, склалося так у висліді маніпуляції папських дорадників, що лише горстка українців почула ці слова, бо велика кількість прочан, готових на цю авдієнцію, обсентувалася разом із своїм Первоієрархом.

Отож, існує поважна криза у взаєминах між нашою помісною Церквою та Ватиканською адміністрацією. Ми й так це повинні називати, бо не має кризи, яка б порушувала єдність віри українців католиків з усією Вселенською Церквою чи їх від­даності одній Вселенській, апостольській і като­лицькі Церкві. Ця річ для всіх нас є самозрозумілою, і тому закиди в якихось схизмах чи відступствах є злобні і несумісні з тим усім, чого ми бажаємо і чого прагнемо.

Існує, натомість, криза довір’я, бо українці втрачають довір’я до чесности аргументів і добро- зичливости у трактуванні нас Ватиканською Курією, від уряду для публічних справ починаючи, і на Східній Конгрегації кінчаючи. Це так само криза влади і контролі Ватикану над нашими церковними одиницями. Ця влада з усіх боків оспорювана. Чи може вона довго так утриматися? Куріяльні органи стали для нас, як ніколи досі, непопулярними. їх відкрито натавровується як колоніяльні, що трактують нас наче мешканців колоній. Навіть ті, що виконують доручення Курії, роблять це формалісти­чно і рутинно. Деякі інструкції ігнорується і такий стан радше мусять толерувати в Ватикані. Не є це нормальним. Коли правління, а зокрема духовне стверджує, що є криза влади, треба знайти шляхи і методи переставитися в дусі нових ідей і нової

7

digitized by ukrbiblioteka.org

дійсности. Для нас цією новою дійсністю є визрівання патріярхальної структури і відновлення втрачених прав помісности.

Є це ще криза духовних принципів, певних моральних засад, які бюрократія готова жертвувати для доцільности і практичности. За багато речей робиться з погляду тактики і опортунізму, а на цьому терплять високі ідеали і етичні принципи. У висліді, друга сторона не лише тратить довір’я, але й пошану до авторитету, потрібний взаємний респект і обопільної зв’язі християнської любови. Чи може бюрократія цим нехтувати для того тільки, щоб мати сліпий послух та бездушне виконування чиєїсь волі?!

Ми визнаємо, що такий стан не є нормальним і бажаним для корисних і добрих взаємин між нашою помісною Церквою і центральним управлінням Римської Церкви. Після довгих років конфлікту, напруження і маніпулювань сильнішого супроти слабшого, мабуть, найвищий час, щоби це злагіднити, знайти вихід. Але виходу належить

шукати не шляхом заперечень слушних прав і домагань ’’меншого брата”, лише зрозумінням їх, слушних прав і домагань "меншого б^ата”, лише зрозумінням, здійсненням їх в межах можливостей. А здається, що українська сторона не домагається неможливого! Треба мати також добру волю і бажання зустріти деякі самозрозумілі претензії і жалі своїх таки власних дітей з-боку тих, які говорять і діють в імені Святої Матері-Церкви!

Як хтось вимагає любови, відданости і гото- вости на жертву, то це має бути обопільним. На жаль, ми досі не знайшли і не відчули, що таке ставлення в Римі існує. Без цього криза буде існу­вати, а вона нічого не розв’яже, тільки поглибить прірву. Не допоможе ані фактор часу, яким дехто бажає розігравати. Криза тільки поглиблюється з часом та може кинути тінь і на майбутні взаємини між Ватиканом і Українською Церквою, коли ця перестане бути підрядним чинником!

РЕЗОЛЮЦІЇ Конґресу Мирян, скликаного Українським Патріярхальним Світо­вим Об’єднанням за Єдність Церкви і Народу, що відбувся 15-го

липня 1975 р. в Кастельґандольфо біля Риму.Зібрані на Конґресі представники українських

католицьких мирянських організацій з різних країн і континентів, обміркувавши поважну ситуацію в Помісній Українській Католицькій Церкві, прийняли наступні постанови:

І. В справах патріярхального устрою та здійсню­вання помісности:

1. Конґрес однодушно вітає прийняття Блажен- нішим Отцем Йосифом, покликаним з волі Божої та з бажань українського Божого люду на свого духов­ного провідника, титулу Патріярха ПУКЦеркви та закликає владик, все духовенство і мирян підчини- тися цьому рішенню Глави нашої Церкви.

2. Ствердивши, що постанови шістьох Синодів єпископів, в тому і конституції ПУКЦеркви, значною мірою ще не були введені в життя, Конґрес закликає владик і духовенство льояльно виконувати ці поста­нови. Українські миряни боліють тим, що подекуди дехто з них ставиться із незрозумілою байдужістю до цих постанов, та заповідають, що можуть прийти небажані консеквенції для владик з боку мирян, за які відповідальними будуть ті чинники, які цей стан створили.

3. Конґрес закликає єпископів, висвячених та іменованих без згоди Синоду єпископів ПУКЦеркви, заявити свою вірність і підчинення свому Патріяр­хові та конституції ПУКЦеркви.

4. Конґрес звертається до Блаженнішого Патріярха з проханням висвятити нових єпископів, покликаних згідно з конституцією ПУКЦеркви, з метою скріплення її помісности в центрі та в окре­мих одиницях.

5. Очікуємо і сподіваємося, що Постійний Синод ПУКЦеркви буде внедовзі персонально доповнений та розпічне нормальне здійснювання своїх преро­гатив в управлінні нашою Церквою.

6. Конґрес звертається до Блаженнішого Патріярха, щоб Постійний Синод відновив у нашій Церкві право і привілеї канонізувати своїх святих. Усильно прохаємо Всевишнього, щоб між першими канонізованими святими Української Церкви був Слуга Божий Митрополит Андрей та наші єпископи- мученики.

7. Конґрес ясно займає становище в обороні обряду, традицій та літургічної мови в нашій Церкві, проти тенденції навмисного чи недбалого ставлення до цих вартостей, проти латинізації чи мовної асиміляції, включно зі самовільними і невиправдани­ми спробами змінювати традиційний юліянський календар.

8. Згідно з постановами попередніх мирянських з ’їздів, та в дусі синодальних постанов, Конґрес поновно заявляється за тим, щоб у нашій Церкві допускалося до священства кандидатів у жонатому стані і щоб в скорому часі, після відповідної підготов­ки, були також допущені кандидати до постійного дияконату.

9. Конґрес із вдоволенням стверджує, що значна частина нашого духовенства з великим відданням і посвятою включилася в розбудову помісности і оборону наших прав, зокрема ті священики, що є членами Свщенничого Т-ва св. Андрея.

Вітаємо появу їхнього органу ’’Нива”, в окремий спосіб солідаризуючися із Зверненням Т-ва до українського єпископату з 29-го травня 1975 р.

Заповідаємо співпрацю і підтримку свідомому й відданому духовенству в рядах ПУКЦеркви.

10. Конґрес з прикрістю стверджує, що в деяких єпархіях мали місце пресія і нагінки на священиків за поминання ними їх Блаженства як Патріярха Йосифа. Ці практики засуджуємо та висловлюємо повну солідарність зі священиками, які є об ’єктом тиску, а навіть санкцій.

8

digitized by ukrbiblioteka.org

11. Конґрес висловлює признання усім тим єпар­хіям, організаціям та окремим мирянам, що послі­довно переводять збірки та самі жертвують на Патріярший Фонд ПУКЦеркви. Закликаємо ці справи переводити більш систематично, а водночас зрушити збірки на Патріярший Фонд також там, де їх досі не було, покликаючи до нього відповідні фінансові ко­місії на місцевій та епархіяльній основі.

12. Конґрес закликає нашу Ієрархію до урухомлення спільної центральної семінарії для богословів з цілої діяспори на базі існуючого Україн­ського Католицького Університету в Римі.

13. З жалем і висловом засудження стверджуємо, що дехто з наших ієрархів повівся негідно свого високого стану в час останніх святкових днів в Римі в 1-15 липня, нехтуючи свій літургічний обов’язок поминання Блаженнішого Патріярха. Уважаємо так само негідними деякі інформації подавані чужим чинникам про наші церковні справи.

II. В справах екуменічних:

14. Конґрес стверджує, що утворення Києво- галицького Патріярхату УКЦ нічим не стоїть на перешкоді змаганнюіправославних братів до подіб­ного завершення структури Української Православ­ної Церкви.

15. Конґрес закликає всіх українців зберігати нашу спільну християнську духовість, загрожену сьогодні безбожним московсько-большевицьким режимом та змагати до усунення обопільних упереджень, як також плекати згоду і братолюбієміж собою у всіх ділянках та на різних щаблях нашого релігійного і громадського життя.

16. За джерело головні ідеали українського екуменізму вважаємо ідеї та писання наших славних Митрополитів Вельямина Рутського, Петра Могили, Андрея Шептицького, а також думки та чини вселен­ських екуменістів — св. п. Папи Йоана XXIII та св. п. Патріярха Атенаґораса.

17. Конґрес висловлює бажання, щоб були затіснені наші взаємини з іншими східними Церквами, а зокрема східними помісними католиць­кими Церквами і їх Патріярхатами.

18. Конґрес з тривогою віднотовує спроби зближення Апостольської Столиці з Московською Патріярхією, яка є радше речником і знаряддям без­божного уряду, аніж дійсним представником вірую­чих християн. Заявляємо, що в жодному випадку зговорення між Апостольською Столицею і Москвою не може статися коштом ПУКЦеркви.

III. В справах інформації і зовнішньої діяльности:

19. Стверджуючи, що патріярхальні діячі та організації від початку намагалися інформувати зовнішній світ про слушність та потребу патріяр­хального устрою для ПУКЦеркви, Конґрес однак зауважує, що ця інформація не була достатня. На теперішньому етапі потребуємо солідніших праць — популярних і документації українською і чужими мовами. Вважаємо, що крім існуючих чисельних періодичних і неперіодичних видань українською мовою, є потреба на один центральний періодик, що інформував би чужомовний світ.

20. Конґрес звертає зокрема увагу на потребу інформування та популяризації справ нашої Церкви серед римо-ватол. чинників різних країн, священ- ства, ієрархії та різних організацій. Потрібно нав’язати співпрацю з окремими спорідненими організаціями в крайовому і місцевому маштабі. В цьому може брати участь УПСО прямо або через свої складові чи зближені організації.

21. Стверджуючи також велику потребу звернення уваги на сучасний стан нашої пересліду­ваної Церкви в Україні, Конґрес закликає усі стосов­ні чинники — пресу, громадські і релігійні організа­ції — більш систематично та ефектовніше інфор­мувати український і неукраїнський світ про релігійні справи в Україні. Ми мусимо змагати до відповідної реакції на нинішні переслідування з боку міжнарод­ної опінії та компетентних чинників.

22. Конґрес уважає, що конечно потрібно посилити дипломатичні та інші акції за релігійну свободу в нашій батьківщині, зокрема за привернен­ня леґального статусу в Україні. Одночасно Конґрес доручає керівництву УПСО та його складовим орга­нізаціям включитися в оборонну акцію переслідува­них діячів культури в Україні.

23. Щодо українських пресових органів католицьких, стверджуємо, що деякі з них. як на прим. "Нова Зоря” і ’’Християнський Голос”, зай­мають неґативну і шкідливу позицію у змаганнях за права нашої Церкви. Ми розгядаємо їх деякі виступи як шкідливі для нашого національного інтересу. Закликаємо їх припинити і передумати свю дальшу політику і орієнтацію.

IV. В організаційних та діяльностевих справах:

24. Конґрес стверджує, згідно з постановами Вашінґтонського з ’їзду, що УПСО за Єдність Церкви і Народу спирає свою діяльність на крайових орга­нізаціях, які мають повну автономію у своїй діяль­ності. УПСО координує та надає головні напрямні патріярхальному рухові та є спільною плятформою у всіх діях і починах організацій — членів Світового Об’єднання.

25. Управа УПСО і крайові організації ведуть свою діяльність в дусі помісности й Уставу про патріярхальний устрій УКЦеркви. Поза своєю визначеною діяльністю статутом, УПСО сприяє творенню при парафіях парафіяльних рад, церков­них братств і сестрицтв та всіх тих форм діяльности і організації, які зміцнюють нашу Церкву.

26. Для своєї діяльности УПСО організує власні фонди і тому Конґрес закликає організації — членів Об’єднання, своїми вкладами підтримувати акції та поточну працю президії і головної ради.

27. Конґрес доручає УПСО використовувати сторінки найпочитнішого журналу Крайового Об’єднання в ЗСА ”3а Патріярхат” для публікування своїх офіційних матеріялів для інформації своїх членів.

ПРЕЗИДІЯ З’ЇЗДУ

др. Роман Осінчук — голова ін ж . Сидір Тимяк — заст. гол.Ред. ілія Д м и тр ів — секр. др. Кирило М итрович — секр.

9

digitized by ukrbiblioteka.org

Зоя Когут

ВІТАЮ*

Вітаю Тебе, соняшна Італіє!Країно Мікеланджело, Медіч!Як же далеко ти тут від Австралії,Де вже є день, коли у тебе — ніч.

Зате, можливо, ТИ Д О неба ближче,З аспекту географії й гріхів...Бо все ж — Австралія на глобусі десь нижче, Й до неба — їй ніхто не дав ключів —

Як от тобі... Щаслива ти країна Намісників Христа і чистих душ!Австралія ж, як бідна сиротина:Лиш кукабари, кенгури і буш.

І — українці де-не-де між ними,(Не професійні в тонкощах інтриг...)Шукають ще шляхів, що йдуть до Риму,Та звідтам — щось не видно тих доріг!

Чи заросли вони для нас травою?Чи нам їх заслонили за гріхи?Між іншим: хтось казав, що між Москвою і Римом — вже прочищені шляхи!

Це справді — приклад братньої любові І безкорисної, святої доброти!Цікаво: чом для нас шляхи тернові?Чи ми є меншекорисні брати?..

Та ліпше, мабуть, тут змінити тему...Я мала вірш із іншим напрямним,Та був він — ’’суб’єктивного” позему,Бо зачіпав такий чутливий Рим!

А це — було би майже непростиме Грішній овечці йти в святий город,Де чути ще, як п’яти Нікодима Й Громика топчуть залишки чеснот...

Де розпинають ще Христа й до нині,Чужі — і краю нашого сини!Одні — за владу, за чини і гривні,Наші вислужники — за ласку і — чини!!!

Ех, Риме!.. Тож дозволь вже привітати Тебе, о Місто цезарів, рабів...Незрівняне, хоч — дещо вже зім’яте Терпіннями й розкошами віків.

Місто Петра святого, Колізією!Патриціїв чванливих і — плебеїв!

КВО ВАДІС РИМЕ? Ти — не відповіш? Ну й що ж! Ти вибрав сам собі дорогу, Відповідатимеш колись за неї — Богу!А вміжчасі — прийми мій скромний вірш!..

*Цей свій вірш поетеса Зоя Когут з Мепьборну, в Авст ралії рецитувала на концерті спонзорованому Голо- вою ПУКЦеркви патріярхом Йосифом і, що відбувся в програмі української прощі у Святому Році в неділю 13 липня б.р. в Авлі Авдієнцій у Ватикані. Зміст та мистецьку рецитацію вірша многотисячна публіка сприйняла спонтанно, довготривалими оплесками.

РЕЗОЛЮЦІЇШ и р ш и х зборів па р а ф іян св. В олодим ира й О л ь ги в Ч іка ґо 6 квітня 1975 р., у 30-ту р ічн и ц ю

у в ’я зн ен н я ієрархії У К Ц еркви .

П а р а ф ія н и і п р и х о ж а н и у к р а їн с ь к о ї к а т о ­л и ц ь к о ї п а р а ф ії св. В о л о д и м и р а й О л ьги в Ч і­к а ґо , з іб р а н і ч и сл ен н о н а ж а л іб н и х сх о д и н ах д л я в ід зн а ч е н н я 3 0 -л іття у в ’я зн е н н я у к р а їн с ь ­ко ї к а т о л и ц ь к о ї іє р а р х ії совєтськи м у р яд о м , в и ­сл у х а в ш и в ід п о в ід н и х доп овідей , одн о го л о сн о п р и й м аю ть т а к і п о стан о в и :

1. С х и л я єм о го л о в и п еред п а м ’я тт ю і м у ­ч ен и ц твом н е зл іч е н н и х м у ч ен и к ів т а ісповід- н и к ів в іри з-п о м іж ієр а р х ії, д у х о вен ства , м о н а ­ш ества т а в ірн и х , я к і н а п р о т я з і 30-тьох р о к ів за с в ід ч у ю т ь ж и в у ч ість н аш о ї Ц ер кв и . В ірим о, щ о з крови ци х м у ч ен и к ів зр о д и ться н а с ін н я нового й б уй н ого х р и с ти я н с тв а н а н аш ій б ат ь ­к івщ и н і.

2. З а с у д ж у є м о і не в и зн аєм о н ія к и х а к т ів л ік в ід а ц ії П о м існ о ї К а т о л и ц ь к о ї Ц ер к в и в У к ­р а їн і, бо вони в ід б у л и ся б езп р ав н о т а у ви сл і- д і гр у б о го п о р у ш ен н я ел е м ен та р н и х п р ав л ю ­

д и н и і гр о м а д я н и н а . Усі ті, що н а С ході чи «За­х о д і п о го д ж у ю ть с я з ци м и ак та м и , с т а в л я т ь се­бе в р я д и п о сер ед н іх п о н ев о л ю в ач ів х р и сти ян т а го н и тел ів Х ри ста .

3. Д о м а га є м о с я , щ об А п о сто л ь сь к а С то л и ­ц я , б р атн і р и м о к а то л и ц ь к і й ін ш і х р и с т и я н ­ськ і Ц е р к в и З а х о д у п ід н о си л и сп р ав у п е р е с л і­д у в а н н я р е л іг ії п ід ко м у н ізм о м , а особливо, щ об у с іл я к о і я в н о н а с т о ю в а л и н а в ід н о в л ен н ю п р а ­ва. н а в іл ь н е іс н у в а н н я і р о зв и то к У к р а їн с ь к о ї К а т о л и ц ь к о ї Ц ер к в и р азо м з ін ш и м и заб о р о н е ­ни м и Ц ер к в ам и .

4. О стер ігаєм о п у б л іч н у оп ін ію З а х о д у й А м ер и к и зо к р е м а п еред п о д ібн и м и м іс іям и , я к н е д а в н я в ізи т а со вєтськи х ц ер к о в н и к ів в А м е­риц і, щ о м а л а єд и н у м ету о б м ан у ти З а х ід т а з а к р и т и й ом у оч і н а ф а к т и т р и в а л о го п е р е с л і­д у в а н н я р е л іг ії, Ц е р к в и й б ага т ь о х н арод ів .

5. В іч -н а -в іч в е л и к и х ж ер тв і м у чен и ц тва , с к л а д е н о го р а д и Х р и ста в ід ом и м и й б езім ен н и -

10

digitized by ukrbiblioteka.org

м и си н ам и й д о ч к ам и н а ш о ї П о м існ о ї Ц ер к в и , за к л и к а є м о , щ об ц я м а р т и р о л о г ія б у л а н а л е ж ­но за д о к у м е н т о в а н а , і то м у проси м о н аш С и­нод, У к р а їн с ь к и й К а т о л и ц ь к и й У н івер си тет т а ін ш і у стан о ви з іб р ати , зб ер егти т а о п у б л ік у ­вати всі м а те р ія л и , щ о сто су ю ться до м у ч е ­н и ц ьк о го ш л я х у н а ш о ї Ц ер кв и . Н е х а й все це за л и ш и т ь с я с в ід ч ен н ям п еред світом т а д л я м ай б у тн іх п о к о л ін ь .

6. У в а ж а єм о , щ о н а е т а в н ай ви щ и й час , щ об н аш С инод р о зп о ч ав а к ц ію з а в и зн а н н я м у ч е ­н и к а м и й ісп о в ід н и к ам и в іри ти х б ага т ь о х с в я ­ти х осіб з-п о м іж ієр ар х ії, д у х ів н и ц тв а т а п о б о ж ­ни х в ірн и х , чиє ж и т т я т а м у чен и ц тво м о ж н а у д о к у м ен ту в ати . З а к л и к а є м о всіх , хто м ає п р а ­

во й обов’я з о к п о стави ти сп р ав у к а н о н із а ц ії н а ­ш и х м у ч ен и к ів н а п о р я д о к д н я в н аш ій т а у В сел ен сь к ій Ц ер к в і, це н егай н о зробити .

7. П ер еси л аєм о Г о л о в і н аш о ї Ц ер кви , Б л а - ж е н н іш о м у П а т р ія р х о в і Й о си ф св і, я к о г о Б о ж е П р о в и д ін н я зб ер егл о ж и ви м д л я в и к о н а н н я ве­л и к о ї м ісії, н аш п о к л ін і в и сл ів п од и ву та вд яч - ности з а те, щ о в ін т а к в ел и ч н о о ч о ли в м у ч е ­н и ц тво н аш о ї С вято ї Ц ер кви . Ми с о л ід ар н і з й ого д іям и т а н астан о в о ю бути с у м л ін н я м х р и ­с ти я н с тв а н а З ах о д і, а д л я н ас бути о б 'єд н у ю ­чим ц ен тр о м я к П а т р ія р х П о м існ о ї У к р а їн с ь к о ї К а т о л и ц ь к о ї Ц еркви , я к а хоч п е р е с л ід у в а н а і го н ен а , а л е ж и в а й с и л ь н а в ірою т а зб а г а ч е н а сво їм и с т р а ж д а н н я м и з а Б о г а , Ц е р к в у і н арод .

ПОСТАНОВИ У СПРАВІ ВИЗНАННЯ ПАТРІЯРХА БЛАЖЕННІШОГО ЙОСИФА І

1. Складовою частиною Церкви є вірні, без яких не існує Церква.

2. Вірні апелюють до Владик УКЦ респектувати їхню волю, як інтегральної частини Церкви тим більше, що їх воля покривається у справі Патріяр­хату УКЦ із двосторонніми зобов’язаннями, які випливають із Берестейської Унії, що зобов’язує також Апостольську Столицю, яка визнала за Митро­полією УКЦ патріярші права, а за УКЦ її помісність. Декрет про Східні Церкви Вселенського II Ватикан- ського С обору зрівняв права Верховного Архиєпископату із правами Патріярхату. З ідентичности прав Верховного Архиепископа із правами Патріярха випливає логічно-правний висновок, що обидва уряди це те саме, і з цього погляду прийняття титулу Патріярха це само­зрозуміла справа форми, а не змісту.

3. Творення Патріярхатів Собором або Папою не має відношення до УКЦ, бо Собор перерішив справу Патріярхату УКЦ, зрівнявши Верховний Архиєписко- пат УКЦ із Патріярхатом.

4. Ніхто не може заборонити священикам і єпископам згадувати Блаженнішого Йосифа в Бого­служениях як Патріярха.

Ніхто не може заборонити Патріярхові-Мучени- кові вживати титулу Патріярха визнанням його Верховним Архиепископом і волею християнського люду, вірних УКЦ та законами Української Держави минулих часів.

5. Митрополита Василя Липківського руко­положили священики й вірні благодаттю Св. Софії Київської і для нас — православних і католиків — він наш законний Митрополит із волі Божої і з волі української нації-мученика за Христову правду.

Патріярх Йосиф І є для українців-католиків законним Патріярхом, якого вони визнають, йому підкоряються й закликають усіх священиків та зокрема Владик УКЦ респектувати волю Божого

люду, Брестейську Унію, Декрет про Східні Церкви Вселенського Ватиканського II Собору.

Вірні відмовляються визнати диктоване політичними мотивами — тобто актуальною спів­працею Ватикану з безбожницькою Москвою і лже- патріярхом, захисником народовбивчого атеїсти­чного російського комуністичного режиму Піменом, рішення сучасного Ватикану про заборону згадувати Блаженнішого Йосифа в Богослужбах, як Патріярха.

6. Ми згідні з Папою Пієм XII у його оцінці без- божницького комунізму, але ми не згідні із сучасною політикою Ватикану.

Сучасний Ватикан не став в обороні нашої Церкви, наших мучеників-в’язнів, напр., о. В. Романюка, В. Мороза, Ю. Шухевича, наших жінок- страдниць, але став прилюдно в обороні комуністи­чних ув’язнених злочинців у вільному світі.

7. Ми за екуменізм з катакомбними Церквами УКЦ і УАПЦ, але не з совєтською «церквою» Пімена.

Ми — українці — є вірні воюючим нашим Церквам— УКЦ і УАПЦ — вірні Христові і Його учням- мученикам, але не маємо довір’я до тих, хто спів­працює із кремлівськими злочинцями на чолі з Брежнєвими й Піменами.

8. Ми, вірні, узалежнюємо свою підтримку тим Владикам, які досі неприхильно ставилися до Патріярха й Патріярхату, від визнавання ними Блаженнішого Кир Йосифа Патріярхом УКЦ. Патріярхат УКЦ є необхідною потребою УКЦ й українського народу в його боротьбі за україн- ськість нашої Церкви й суверенітет нашої нації-бо- жої інституції.

Хай буде заощаджена всім, хто відступає від захисту Патріярхату і Патріярха, доля відступників різних часів нашої історії.

За згідність Президія УПСО

Рим, 19. 7. 1975 р.

11

digitized by ukrbiblioteka.org

ЇХ СВЯТІСТЬ СВЯТІШИЙ ОТЕЦЬ ПАПА ПАВЛО VI ВАТИКАН

Рим;15 липня 1975 р.

Ваша Святосте!

Ми, сини й дочки Української Помісної Като­лицької Церкви, довідались про лист Вашої Святос­ти з дня 24 травня 1975 року до Блаженнішого Патріярха Кардинала Йосифа Сліпого, голови Української Помісної Католицької Церкви, в якому Ваша Святість твердить, що вживання титулу патріярха у нашій Церкві ’’спричинило великий зако­лот і поділ між єпископами, священиками і вірними візантійсько-українського обряду”. З цього листа довідуємося теж, що деякі ’’звернулися до Апостоль­ської Столиці, шукаючи відповідного вияснення і спішних напрямних”.

Хочемо запевнити Вашу Святість, що ідея патріярхату Української Помісної Католицької Церкви; як теж сама найдостойніша особа їх Блажен­ства Патріярха Йосифа І, Ісповідника Віри, є най­більш о б ’єднуючими чинниками для владик, священиків, монашества та мирян нашої Церкви.

Ті, які виступають проти ідеї патріярхату, є в на­шій Церкві незначною меншістю, яка залишається без впливу на загал вірних. Про це свідчить україн­ська преса — як релігійна так і світська — та інші публікації, які виразно обстоюють засаду патріяр­хального устрою в нашій Церкві. Подавляюча більшість українських католицьких мирянських орга­нізацій з цілого світу, о б ’єднані ідеєю Києво-Галиць-

кого патріярхату, створили в днях 28-29 грудня 1974 року у Вашінґтоні надрядне тіло під назвою ’’Україн­ське Патріярхальне Світове Об’єднання за Єдність Церкви і Народу”. Змагання цього об ’єднання за патріярхат є зумовлене виключно релігійними моти­вами.

Ми віримо, що створення Києво-Галицького патріярхату, з універсальною і персональною юрис­дикцією патріярха над всіми вірними візайтійсько- українського (греко-руського) обряду у цілому світі, буде об ’єднуючим чинником нашої Церкви і ствердженням її живучости на Україні, не зважаючи на її переслідування. В об ’єднаній Церкві ми зможемо краще виконати наше завдання в лоні Вселенської Церкви як східня і помісна Церква між Сходом і Заходом. Створення Києво-Галицького патріярхату скріпить віру в нашому народі, викличе релігійний запал і підтвердить вірність та відданість Святій Апостольській Римській Столиці та Наслід- никові св. Петра.

Ще раз звертаємося до Вашої Святости з гаря­чим проханням не звертати уваги на голоси пооди­ноких осіб, які, роблячи неправильні висновки, вису­вають безпідставні закиди на адресу їх Блаженства Патріярха Йосифа І, якого загал вірних визнає за першого нашого патріярха.

Просимо ласкаво прийняти, Ваша Святосте, вислови нашого Синівського прив’язання та просимо уділити нам Ваше Апостольське Благословення.

Під цим листом підписалися т і самі представники УПСО і краєвих організацій, які підписали л и ста до Українських Владик (гл. с т . 13-14)

ДО ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННИХ І ПРЕОСВЯЩЕННИХ ВЛАДИК ПОМІСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ.

Рим,15 липня 1975 р.СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!

ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННІ І ПРЕОСВЯЩЕННІ ВЛАДИКИ!

Зібрані в Римі на Українських Днях з нагоди Святого Року 1975-го тисячі українських мирян з різ­них країн і континентів, разом зі своїми організа­ціями, які вони репрезентують, підносять до Вас свій голос тривоги і прохання.

Преосвященним Владикам, вам так як і нам, добре відома критична ситуація, в якій знайшлася наша Церква сьогодні. Коли на землях України вона жахливо переслідується, у вільному світі Її дальше існування і статус поважно загрожені.

По десятьох роках спільних змагань ми осягли її патріярхальне завершення, зокрема через два акти: схвалення Шостим Синодом уставу про патріяр­хальний устрій нашої Церкви та прийняття їх Блаженством Йосифом титулу Патріярха.

Нас затривожила реакція декого з Владик на останній акт. Дехто заквестіонував цей акт Їх Блаженства, навіть звертаючися до Святішого Отцязі своїми суб’єктивними застереженнями. Нам відомий зміст листа Папи Павла VI д о Блаженнішого

Отця Йосифа, копія якого є у Ваших руках, у якому Римський Архиєрей, покликуючися на інтервенцію до нього деяких українських єпископів, робить закиди їх Блаженству про викликані ним нібито роз’єднання і поділ в нашій Церкві.

Ми рішуче відкидаємо ці закиди та ті дії, які довели до таких кривдячих закидів. Роз’єднання й замішання с е р е д нашого віруючого народу спричинюють ті Владики і священики, які вже довший час паралізують патріярхальне завершення нашої Церкви. їх діяльність вже починає бути широко відомою громадськості і вона на них відповідно реагує. Один з наших єпископів виразно заповів свою неучасть в римських святкуваннях і до цього закликав й інших членів ієрархії.

Доводимо до Вашого відома вияв невдоволення мирян таким станом речей. Наше священство також цим дезорієнтоване і висловило свій неспокій і затривоження справами в нашій Церкві (Див. ’’Нива”,ч. 1, 1975). Ми дуже прохаємо Вас вплинути своїми публічними заявами та практичними діями на заспокоєння умів і направлення вчиненої шкоди.

Ми вітаємо Владик присутніх в Римі й закликаємо їх до солідарности з Блаженнішим Патріярхом Йосифом. Ми діткнені демонстра­

12

digitized by ukrbiblioteka.org

тивною відсутністю декого, як також незрозумілою пасивністю більшости щодо визнавання нашого Блаженнішого Отця Йосифа Київсько-Галицьким Патріярхом.

Зокрема ми прохаємо всіх Високопреосвящен- них Владик, присутніх в Римі, відбути після торжеств Святого Року в Базиліці Святого Петра та Соборі Святої Софії, черговий Синод єпископів. Цей Синод повинен прийняти рішення про повне і негайне впровадження в життя Патріярхальної устави Помісної Української Католицької Церкви. Він має далі публічно оголосити заяву про верховну владу в нашій Церкві Патріярха Йосифа І. Очікуємо також, що Синод І Владики окремо у своїх країнах поставлять справу тривалого нищення нашої Церкви в Україні перед міжнародньою опінією та до уваги дипломатичних чинників Ватикану і західніх держав, домагаючися відновлення її в правах.

Це є лише кілька пекучих справ, які повинні б привернути головну увагу Синодальних Отців. Існує ряд літургічних, організаційних та обрядових справ, які вимагають полагодження. Ми також прохаємо Отців Синоду дати можливість висловитися про ці

справи речникам священства та мирянства. Важливим буде також, щоб нарешті була прийнята постанова про скликання Помісного Собору всієї нашої Церкви з участю Владик, представників мона- ших чинів, духівництва і мирян.

Якщо б заповіджений Сьомий Синод єпископів Помісної УКЦеркви не відбувся з успіхом, вірні і священство будуть глибоко вражені і глибоко огірчені. Це може довести до послаблення віри, відчуження вірних від своєї Церкви, затрачення авторитету ієрархії та й до інших непередбачених акцій.

Ми усім цим боліємо і Вас, Високопреосвященні Владики, прохаємо поважно передумати наслідки таких відносин.

Дорогі Владики! Постійте твердо за своїм Блаженнішим Первоієрархом, Блаженнішим Патріяр­хом Йосифом, що є нині нашою одинокою надією і гордістю! Будьте з своїм народом, а не проти нього! Нехай не буде у рядах нашої ієрархії ухильників і слабодухів!

Нехай Всевишній благословить Ваші всі добрі заходи і працю для добра нашої Святої Церкви.

ПРЕЗИДІЯ УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІЯРХАЛЬНОГО СВІТОВОГО ОБ’ЄДНАННЯ

Зелений Петро Кирило Митрович Володимир Поповичголова секретар заст. голови

ЧЛЕНИ ГОЛОВНОЇ РАДИ:

П етро Біланюк, Роман Осінчук, Ярослав Крив’як Оксана Бережницька, Олександер Сидоряк, Михайло Марунчак, Василь Маркусь, Василь Пасічняк, Степан Ворох.

ГОЛОВИ КРАЙОВИХ ТОВАРИСТВ, ЯКІ Є ОДНОЧАСНО ЗАСТУПНИКАМИ ГОЛОВИ СВІТОВОГО ОБ’ЄДНАННЯ, ТА СЕКРЕТАРІ:

ТОВАРИСТВО ЗА ПАТРІЯРХАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКЦЕРКВИ, КРАЙОВА УПРАВА В ЗСА:Мирослав Навроцький Василь Пасічняк

голова секретар

КРАЙОВА РАДА УКРАЇНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЗА ПАТРІЯРХАТ УКЦЕРКВИ, КАНАДА:

Михайло Марунчак Михайло Хом’якголова секретар

ГРОМАДСЬКИЙ КОМІТЕТ ЗА ПАТРІЯРХАТ УКЦЕРКВИ, ВЕЛИКОБРИТАНІЯ:

Т. Кудлик І■ Дмитрівголова секретар

ТОВАРИСТВО ЗА ПАТРІЯРХАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКЦЕРКВИ, НІМЕЧЧИНА:

Маркіян Заяць А. Куцанголова секретар

ТОВАРИСТВО ЗА ПАТРІЯРХАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКЦЕРКВИ, БЕЛЬГІЯ:

Зелений Петро Володимир Поповичголова секретар

ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ КАТОЛИЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В АВСТРАЛІЇ:

Іванчо Василь Цюпак Павлочлен Управи член Управи

13

digitized by ukrbiblioteka.org

ЦЕНТРАЛЯ КОМІТЕТІВ ОБОРОНИ ОБРЯДУ, ТРАДИЦІЙ І МОВИ УКЦЕРКВИ В ЗСА Й КАНАДІ:П етро Біланюк Іван Ярош

член Управи член Управи

РАДА КРАЙОВИХ ФЕДЕРАЦІЙ УКР. КАТ. АКАДЕМІЧНИХ ТОВАРИСТВ’ОБНОВА ”:Роман Данилевич Богдан І. Лончина

голова секретар

УКРАЇНСЬКА КАТОЛИЦЬКА АСОЦІАЦІЯ ПРЕСИ:

Василь Маркусь заст. голови

ТОВАРИСТВО ПРИХИЛЬНИКІВ УКРАЇНСЬКОГО КАТОЛИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ:

Ева Піддубчишин Олександра Ш устчлен Управи член Управи

УКРАЇНСЬКИЙ ХРИСТИЯНСЬКИЙ-РОБІТНИЧИЙ РУХ, НІМЕЧЧИНА:

Євген Гарабач Сімків Тарасчлен Управи член Управи

КОМІСІЯ ЗВ’ЯЗКУ ЦЕРКОВНИХ БРАТСТВ І СЕСТРИЦТВ В АМЕРИЦІ:

Ярослав Кривяк Юрій Ганкевичголова член Управи

ОБ’ЄДНАННЯ УКР. ХРИСТ. РОБІТНИКІВ У ФРАНЦІЇ (ЦФТЦ):

М. Семенюк голова

ОБ’ЄДНАННЯ ПАТРІАРХАЛЬНИХ ТОВАРИСТВ В ЕВРОПІ:

Омелян Коваль Микола К огутчлен Управи член Управи

Рим, 15 липня 1975 р.СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!

ЕМІНЕНЦІЯ КАРДИНАЛ ЖАН ВІЙО,РАДА ДЛЯ ПУБЛИЧНИХ СПРАВ ЦЕРКВИ РИМ — ВАТИКАН

Ваша Еміненціє,

Зібрані на Конґресі українських католицьких мирян, що відбувся 15 липня 1975 р. в Кастель Ґандольфо, розглянувши сучасну важку ситуацію Української Католицької Церкви на землях України, звертають увагу Святої Столиці на деякі аспекти цієї ситуації.

Вже тридцять років ця найбільша в лоні Вселен­ської Католицької Церкви Східня Українська Церква переживає свою найбільшу трагедію від часу її з ’єдинення з Апостольським Престолом. Про мартирологію Української Католицької Церкви добре відомо керівним чинникам Апостольської Столиці, якої найвищі речники в минулому нераз підносили голос в Її обороні. Ми вдячні тим Вселенським Архиєреям та високим достойникам Апостольської Столиці, які щиро підносили свій голос в обороні переслідуваної Української Церкви. Зокрема ми

глибоко вдячні за заходи світлої пам’яті Папи Йоана XXIII за звільнення з совєтськогоув’язнення дорогого нам усім Первоієрарха, Ісповідника віри Кир Йосифа Сліпого, нині всенародньо визнаваного Патріярхом нашої Помісної Церкви.

Ваша Еміненція знає, що Українська Католицька Церква в СССР фактично не зліквідована насиль­ними актами з 1946 і 1949 рр. В Україні діє Церква в катакомбах з її єпископами, священиками та багатьма тисячами вірних. Всі вони свідчать про свою глибоку віру, їх прив’язання до своєї Церкви й готовість приймати мучеництво за неї. Все це відбувається в умовах колоніяльного поневолення України та нових репресій проти діячів української культури та проти інших прошарків українського населення.

Є крайньо ненормальним і парадоксальним, що Російська Православна Церква, яка стала знаряддям совєтського режиму у формальній ліквідації Україн­ської Церкви, сьогодні заанґажувалася в екуменічні зв’язки з Католицькою Церквою. Є також не­нормальним, що совєтський уряд, який заборонив і переслідує існування нашої Церкви, сьогодні в ім’я політики відпруження і коекзистенції ставить вимоги до визнання статус кво і невтручання у внутрішні справи Совєтського Союзу. Представники СССР на поточних конференціях про Европейську безпеку і

14

digitized by ukrbiblioteka.org

співробітництво противляться спробам впливати на відпруження внутрішніх відносин контролі і релігій­них репресій в комуністичних країнах.

З прикрістю стверджуємо, що представники Европейської конференції не поставили виразно справи повної свободи релігії в країнах Східньої Европи. Зокрема жаліємо, що, на відміну від справи вільної еміграції з СССР, не була поставлена проблема відновлення заборонених релігійних спільнот.

Українська Католицька Церква є сьогодні поза законом в СССР. Її вірні домагаються легалізувати відкриту діяльність цієї Церкви, згідно з існуючим законодавством та в ім’я прав людини. Це д о ­магання повинно б бути підтриманим представ­никами Апостольської Столиці. Якщо акти про Европейську безпеку і співробітництво будуть під­писані представником Апостольської Столиці без зобов’язань з-боку уряду СССР респектувати вільне здійснювання релігійної свободи, ми будемо уважати це великим знехтуванням основних моральних принципів та обов’язків Вашого високого уряду і Вашої Особи.

Ми бажаємо бути поінформованими, що зроблено Апостольською Столицею в напрямі відновлення в правах нашої Церкви в Україні. Очікуємо запевнення

від Вашого Уряду, що інтереси нашої Церкви в Україні будуть боронені та що Апостольська Столиця зробить все, щоб рятувати нашу Церкву і її вірних перед дальшими репресіями.

Залишаємося із запевненням нашої відданости в Христі Господі.

ЧЛЕНИ ПРЕЗИДІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІЯРХАЛЬНОГО СВІТОВОГО ОБ’ЄДНАННЯ ЗА ЄДНІСТЬ ЦЕРКВИ І НАРОДУ:

Петро Зелений Володимир Поповичголова заступник голови

Кирило Митрович Сидір Тимяксекретар скарбник

ЧЛЕНИ ГОЛОВНОЇ РАДИ:

П. Біланюк Р. Осінчук Я. КривякО. Бережницька О. Сидоряк М. МарунчакВ. Маркусь В. Пасічняк С. Ворох

Василь Пасічняк

З ДІЄПИСУ УКРАЇНСЬКИХ ДНІВ У РИМІ

Паломники в базиліці Св. Петра 12 липня б.р.

Число паломників, на основі нашого обчислення, на св. Літургії в базиліці св. Петра, разом з чужинця­ми, було около 7,000. З Патріярхом Йосифом було 15 ієрархів. Єп. Сапеляк з Аргентини поступив щойно пізніше до Риму, по дорозі з прогулькою до Совєт- ського Союзу й участи в Богослужбі не взяв. Священиків було 124. Число 7000 підтвердилося тим, що три четверті із 7120 місць в Авлі авдієнцій у Вати- кані підчас концерту спонзорованого Його Святістю Патріярхом Йосифом І, в неділю 13 липня б. р., були зайняті. Якщо відчислимо 500 місць для чужинців, то й тут число українців сягало 5,000 осіб. Це число також подав Патріярх Йосиф І на зустрічі з паломниками. Міжнародня Пресова Агенція і Націо­нальна Католицька Агенція подали число 4,000, а римська преса подала число 3 000.

Возгласи за ПатріярхаВ базиліці св. Петра в Римі й у св. Софії всі

священики, від інтонації головного диякона о. крилошанина Когута Павла з Парижа, при вході через Святі Двері до головного престола й кінчаючи возгласом головного диякона о. рад. Романа Набережного з Торонта, поминали в своїх возгласах Блаженнішого Патріярха Йосифа, а проф. д-р о. Гриньох ужив традиційний возглас Київської Митро­полії у грецькій мові ”3а Блаженнішого Патріярха Київо-Галицької Митрополії і всієї Руси".

В часі Богослужби митр. Германюк, по піднесе­ному Патріярхом Йосифом І возгласі "Святішому

Вселенському Архиєреєві Нашому Павлові VI, Папі Римському; сотвори Господи многая літа”, вказав дискретно вівтарному забрати піднесений мікрофон і мовчав, а коли Блаженніший Отець Йосиф прийшов і звернувся до митр. Германюка, щоб він продовжу­вав черговий возглас, як велить св. Літургія, то митр. Максим відмовно покивав головою і не пом’янув Блаженнішого Отця Йосифа. Тоді по хвилинній перерві гол. диякон о. Роман Набережний, коли також ніхто з єпископів цього не зробив, підніс возглас: "Блаженнішому нашому Патріярхові Йосифові сотвори Господи многая і благая літа”. Також і в неділю у св. Софії митр. Максим не підніс возгасу, щоб Господь сотворив для Блаженнішого Патріярха ’’многі й благі літа”. Та цим разом зробив це єпископ Прашко з Австралії.

Тяжко оправдати поступок митр. Максима. Мабуть він, хоч публично піддержував Патріярха Йосифа І, не хотів його поминати в обличчі 5-тьох тисяч народу як Верховного Архиепископа, щоб не виявити свого дійсного становища, а з другого боку не хотів поминати Блаженнішого як патріярха, ради своїх причин.

По закінченню Богослужби о. крилош. Маркіян Бутринський відспівав молитву за Патріярха. При виході з базиліки св. Петра вірні гаряче окликували "Слава Патріярхові!” Ці ентузіястичні оклики були повторені по проповіді єп. Ізидора з Торонта й повід- співанні многолітствія в патріяршій церкві св. Софії, інтонованому єп. Іваном Прашком.

Поступок митр. Максима викликав глибокий біль

15

digitized by ukrbiblioteka.org

і жаль серед паломників. Надужито покладані на нього надії, зокрема українськими мирянами з Канади. Ми бачили багато гарячих сліз на побожних обличчях. Нам, а ще більше мирянам з Канади, лишається молитва, щоб Господь допоміг Митро­политові повернути на путь ПУКЦеркви, тай вказав правдиві шляхи для дії церковної братії своєї митро­полії. А якщо він є в конфлікті інтересів ватикан- ських і українських, то треба чесно вибрати одну сторону й лише при одній стояти, бо така є ситуація. Це вимога моралі.

КОНЦЕРТ У НЕДІЛЮ 13 ЛИПНЯ 1975 Р.О год. 5:30 поп. в Авлі авдієнцій у Ватикані був

спонзорований Його Святістю Йосифом І концерт. В концерті взяли участь багато хорів, солістів і декляматорів, яких названо на іншому місці. Вирізненими вокальними виступами, кромі самого господаря концерту Патріярха Йосифа І, були виступи маєстра Йосипа Гірняка й поетеси Зої Когут з Австралії. І інші виступи хорів і декляматорів були вдалі. Промова єпископа Івана Прашка на цьому концерті увійде в історію ПУКЦеркви як історичний поновлений переломовий і унапрямлюючий документ наших відносин із Ватиканом.

На концерті було присутніх 14 кардиналів, амбасадори західніх держав акредитовані при Ватикані, та представники Східніх Церков. Появу на залі концерту кардиналів і Патріярха Йосифа І при­сутні вшанували повстанням з місць. Патріярха витали окликами ’’Слава Патріярхові”. Концерт затягнувся довго, тож зрозуміло, що деякі старші віком кардинали не висиділи до кінця. Поведінка на­шої групи паломників подібна до інших, відпустова. В часі входу до базиліки люди йшли як ”по свячену воду”, щоб ближче бути свого Патріярха. Нічого тут злого. Це свідчить про любов народу до свого Патріярха, котрого дехто хотів хоч раз діткнутися. Це нагадує описи біблійні. Очевидно, що якщо в когось холодне відношення до патріярхату, і поїхав до Риму на прогульку, чи як обсерватор, то така людина голосом п. Бараболяка в ’’Свободі”, або голосом о. Ґавліча по радіо оо. Василіян з Нью- Йорку буде сіяти дефетизм в народі й заперечувати факт заіснування патріярхату. Базиліка св. Петра стала немов домом показу людської творчости, а не домом молитви. Ми багато разів були в базиліці й бачили в ній метушню туристів. Українці в базиліці молилися і тисячі з них прийняли св. Причастя. Про це треба говорити, зокрема тепер, коли західні християни перестали молитися... і зі шкіл викинули Бога...

ПО СЛУЖБАХ БОЖИХ І ПО КОНЦЕРТІГолова Конґреґації для Східніх Церков Філіппі

покликав до себе єпископа Івана Прашка, і єписко­пів Ізидора з Торонта, Ніля з Едмонтону й його єпископа помічника Дмитра Грещука. Знаємо, що їх хотіли ’’зломити” й переконати в тому, що вони не повинні визнавати і згадувати Патріярха Йосифа в Богослужениях. Проте єпископи обстояли своє становище, заявляючи, що це справа їхньої совісти й серця і по цій авдієнції в Конґреґаццї,дальше в Бого­служениях, на яких ми були, поминали Патріярха Йосифа І.

Митр. Германюк, єпидкопи Сапеляк, Марусин, Горняк і Химій хотіли, щоб Блаженніший Отець Йосиф пішов з ними до Папи, але він на цю авдієн- цію не пішов. Пишемо про все так, як воно було. В нинішніх часах також італійські й ватиканські власті підслухують телефонні розмови. Тому ми можемо бути поінформовані. Ми довідалися, що митр. Максим перепрошував Патріярха Йосифа І, але йому сказано, щоб він доручив Патріярхові письмо до Папи Павла VI із відкликом того, що він попередньо написав на нього до Папи.

VI СИНОД ЄПИСКОПІВ ПУКЦЕРКВИ.Цей синод відбувся в понеділок 14 липня і у

вівторок 15 липня б. р. з участю митр. Максима і єпископів: Ніля Саварина, Дмитра Грещука, Івана Прашка, Ярослава Ґабра, що розпоряджав пере­даними йому голосами митр. Амврозія Сенишина і єпископа Василя Лостена,та єпископів Корнеляка і Володимира Маланчука. Разом було 10 голосів. На синоді говорено й вирішено такі справи: власної беатифікаційної комісії, відповідь Папі Павлові VI на його листа з 24 травня ц. р. в справі Патріярхату, інтабуляцію церковних маєтків ПУКЦеркви в Римі, участь ПУКЦеркви в Світовому Євхаристійному Конгресі в Філядельфії в 1976 р. і програму чергового світового синоду Єпископів Вселенської Церкви по справі молоді.

ВИЇМКИ ІЗ ПРОМОВ ПАТРІЯРХА НА ЗУСТРІЧІ ІЗ ГРУПАМИ ПАЛОМНИЦТВА

Його Святість Патріярх Йосиф І відбув окремі зустрічі із групами, священиками, членами Ради Українського Патріярхального Світового Об’єднання за Єдність Церкви й Народу, та групами паломників з Бельгії, Англії, Німеччини, ЗСА, Канади та одну загальну на прощання. На цих зустрічах і на зустрі­чах під час спільних обідів в патріяршому дворі при парохії Матері Божої Жировицької, Його Святість Отець Йосиф виразно говорив: ” Чи х т о цього хоче чи ні, чи це комусь подобається чи не подо­бається, ми, українці, маємо патр іярха т”. ’’Патріярхат, це не є справа кард. Сліпого, це справа українського народу. А проте є й такі, що кплять собіз патріярхату. Це такі українці, як я китаєць. Якщо комусь не подобається український католицизм, то нехай він іде до чужої католицької церкви, не руйнує,і не розбиває Української Церкви. Ніхто не може уявити собі, що я пережив за тих 18 років за мою вірність народові, Рідній і Вселенській Христовій Церкві. І за це тут дальше мене називають шпіоном, нельояльним папі, хоч я відмовився очолити Церкву в цілій Україні, бо її зробили режимно-православною, московською. Я заявив папі, що якщо б я був прийняв пропозиції Москви, то нині папа звертався би до мене так як звертається до московського патріярха: ’’Ваша Святосте”. Я своєчасно написав Папі, що в конституції УНР є постанова, що Київ є осідком Патріярхату. Я такий католик, як православний і ви всі є такі православні,як католики. Конґреґація має около ЗО осіб. Хто хоче резиґнувати й розв’язувати вигідну собі установу? Зверніть увагу на те, як поступили польські єпископи, коли представники Ватикану погодилися були, щоб уряд варшавський номінував для Польської Церкви єпископів. Польські

16

digitized by ukrbiblioteka.org

єпископи сказали представникам папи, що н іх т о не м ож е р іш а ти про нас без нас і ніхто цього не називає нельояльністю до папи. Всі чільні україн­ські провідники погодилися з нами в тому, що нас може об ’єднати й ратувати єдність нашої Церкви в Патріярхаті. Ви мене визнаєте й називаєте патріярхом, але якби ви знали, скільки терпінь я через це переношу, який бідний тому цей ваш патріярх. Але щераз кажу, що Патріярхат це справа Української Церкви й Українського Народу. Я не попадаю в розпуку. Справа Патріярхату не є про­паща. Большевики є проти патріярхату, бо знають що "українці без патріярхату скорше подохнуть”. Я міг мати мільйони, якщо б був зрезиґнував зі свого вірую. Ви будете мати те, що самі здобудете. Нині світ дуже егоїстичний і ніхто вам нічого даром не дасть. Кожний хай працює на свому місці. Питайте все себе, що ви даєте для свого народу. Гроші це ще не все. Треба нам багато розуму й освіти, шоб в світі протидіяти ворожій нам пропаганді. Мене завтра може не бути, а Церква і нарід має дальше змага­тися за своє життя. В нас зараз немає солідарности єпископів, та за митр. Андрея Шептицького було ще

гірше й тому ми терпимо. Такі, що виступають проти мене, проти свого патріярха, діють проти добра народу, бо патріярхат це не справа особи. Без патріярха вас тут розіб’ють, погинете як нарід. Що кому патріярх винен? Нас 3 000 000 католиків на поселеннях, 5,000.000 вивезли на Сибір. До зголо- шеного "гостя” Нікодима я сказав: Ви хочете й робите заходи, щоб ми, українці за кордоном, стали римокатоликами, того ви ніколи не дочекаєтеся. Чому ж ви московські православні не хочете стати римокатоликами?”

В патріяршому дворі, на обіді з українцями з Бельгії, в неділю 20 липня, Блаженніший заявив: ”Я сказав Папі, український патріярхат є, незалежно від того, чи ви годитеся чи ні. Не йдеться тут про мою особу, бо якби я хотів, то ви тепер зверталися б до мене словами Ваша Святосте так, як говорите до Пі- мена”.

Вістки, начебто Патріярх Йосиф І мав діловий зв’язок з групою Континенту та із Солженіцином, виявились безпідставними.

17

УКРАЇНСЬКА ЦЕРКВА-ПАМ’ЯТНИК ЧИ ЩЕ ОДНІ БЕЗДУШНІ МУРИ?Від останнього звітування про церковно-мовний

конфлікт у парафії Пресв. Родини у Вашінґтоні, Д.К. на сторінках цього журналу в лютому ц.р. тут не зареєстровано жодного поліпшення ситуації. Навпа­ки, завідуючі парафією Редемптористи, ОО. Шавельі Й. Денищук, увівши в одну св. Літургію в цілости ан­глійську мову, роз’ятрили конфлікт до тої міри, що миряни, оборонці правопорядку в Церкві, хіба будуть змушені знайти іншу, довготривалу розв’язку на те, щоб зберегти правопорядок та ідентичність нашої Церкви та обряду для майбутніх поколінь.

Тимчасом, проти всякого здорового глузду та реальних можливостей, ОО. Редемптористи роблять заходи для побудови церкви-пам’ятника з ґротою Почаївської Богоматери. В тій цілі без вони без порозуміння й апробати загалу парафіян, закупили три-акрову площу за приблизно 300.000 долярів. Союз Українців Католиків ’’Провидіння” поспішив з позичкою 150.000 долярів не зважаючи на те, що в парафії існує затяжний роздор та що приблизно 60 жертвенних родин — парафіян — відмовились піддержувати церковну політику ОО. Редемптори- стів спрямовану на денаціоналізацію мирян та англійщення нашого обряду та Церкви. Безперечно, громада Вашингтону потребує свойого Божого храму, але, як слушно підкреслив п. Богдан Казанівський, секретар "Провидіння” в своїй статті п.з. ’’Український Вашингтон” (гл. ’’Америка” від 33-ого травня 1974) ’’для осягнення тої мети необхідним є, щоб в парохії заіснувало гармонійне співжиття, взаємне довіря та вияв доброї волі”. Як дивно, але виглядає, що Управа не взяла до уваги цих логічних думок свойого секретаря та примкнула очі на цей сумний стан у Вашингтонській парафії. У рекомпен- сату за уділення позички Управа ’’Провидіння” зажадала "хабара” у виді 50 нових членів для місце­вого Відділу ’’Провидіння”. Як зачуваємо, хоч торгу добито, то проте нових членів покищо обмаль!

Праця в парафії поступає вперед в напрямі на швидше занглійщення обряду. В цьому ОО. Редомп- тористи не самі! Коли переглянути список членів церковного комітету, то можна завважити, що ввійшли там підібрані ’’одною листою” переважно симпатики англізації нашої Церкви, а між ними декілька т. зв. ’’суперкатоликів”, для яких римські декастерії та прелати є непомильні навіть, якщо йдеться про договорювання з московськими комуністами, та деякі старі емігранти, що затратили вже рідні традиції та яким чужі рідна мова та право­порядок в обряді та Церкві. Є там теж такі, що в свойому житті покланялись вже різним "богам”, а також поголовно члени місцевого Відділу ’’Провидін­ня” (Відділ 222) на чолі зі заступником голови, п-ом Богданом Скасковим та п-ом Іваном Мали- новським, скарбником цього ж Відділу. Оба вони від­дані дорадники душпастирів.

При такому складі комітету тутешня парафія щораз то більше уподібнюється до парафій ”пит- сбургського типу”, де, як знаємо, перед ведуть мадя- рони, словаки, малороси та національно несвідомий елемент. Кажуть, що ОО. Редемптористи дістали дозвіл від філадельфійського Митрополита-Ордина- рія створити тут свою місійну станицю. Мабуть на те, щоб звідси ширити денаціоналізацію у нашій Церкві. Коли цю ситуацію представлено недавно філадель­фійському Владиці-Помічникові, Василеві Лости- нові, то він признав, що ситуація не є потішаючою. Бо є очевидним, що постепенне усування україн­ської, чи церковно-слов’янської мови зі св. Літургії грозить нашій Церкві повною втратою ідентичности так, як це, на жаль, сталось із Церквою наших братівіз Закарпаття. Зі сумом треба ствердити, що деякі наші зопортунізовані інтелігенти не хочуть бачити цеї загрози та критикують дотичні "Постанови Архиєпископського Синоду” з 1969-ого року, як замало ліберальні.

digitized by ukrbiblioteka.org

При цій нагоді слід відмітити, що намір будувати українську з назви Церкву-Пам’ятник в американ­ській столиці не під смак багатьом тут народженим (т. зв. з походження) українцям, які йдуть радше по лінії усунення всього, що українське, а не по лінії закріплення ідентичности нашої Церкви. Ці люди зв’язують початок своєї Церкви з філядельфійським центром, а не Києво-Галицькою Митрополією.

На день 14-ого вересня проголошено посвячення площі під церкву і для цеї цілі ОО. Редемптористи створили окремий комітет, в складі якого знайшовся навіть один знаний тут ’’малорос” із Закарпаття. До праці в підготовці святочного ’’концерту” 0 0 . Редемптористи притягають легковірних осіб та орга­нізації. Як на сміх, цю сумну подію хочуть ’’увіковіч- нити” в пропам’ятній книзі. Одначе, багато мирян та організацій не пішли на співпрацю так, що довелось парохові Шавелеві вербувати позамісцеві сили. Деякі члени названого комітету — проти виразної забо­рони пароха Шавеля — вийшли з пропозицією на однім засіданні, щоби звернутись до Блаженнішого Патріярха Йосифа з проханням, щоб Блаженніший Отець прийняв протекторат в цьому посвяченні площі. Отак 0 0 . Редемптористи підривають авторитет Го­лови нашої Церкви!

Маючи піддержку від своїх англізаторів-поміч- ників, парох Шавель не завагався також внести роздор і в організацію жінок при парафії. Коли

місцева ’’Марійська Дружина” під проводом п-і Ольги Козак виявила негодування з праці пароха та припи­нила діяльність аж до часу привернення церковного правопорядку, то парох Шавель — проти правил Статуту — створив собі нову ’’Марійську Дружину”, що її очолила п-і Слава Скасків, що враз із своїм мужем, до речі б. студентом теології у Львові, обоє не добачають загрози від англізації нашої Церкви та легковірно таку політику 0 0 . Редемптористів під­держують. В цьому їм допомагають деякі ’’псевдо- патріоти” та ще дехто з бувших студентів теології, що потурають та мовчать на те, що діється в парафії. А на нашу думку, боронити свою Церкву це передусім їхній священний обов’язок.

Не знайшла наша Помісна Церква оборонців й серед членів т. зв. ”Ліґи Української Католицької Молоді”. Ця організація виявилась денаціона- лізуючим нашу молодь знаряддям: засідання та сходини послуговуються виключно англійською мовою, бракує зовсім українського духа, а ширять там нікому непотрібний т. зв. католицький інтер­націоналізм.

Помимо всіх труднощів та перешкод, вірні своїй Помісній Церкві та Блаженнішому Патріярхові Йосифові миряни твердо стоять на позиціях право­порядку та ідентичности своєї Церкви та обряду.

— Мирянин —

В ЧІКАҐО СТВОРЕНО ВІДДІЛ ТОВАРИСТВА ЗА ПАТРІЯРХАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКЦЕРКВИ

П ід к ін ец ь о стан н ьо го р о ку (28-29 гр у д н я ) н аш і з у с и л л я довести до об’єд н а н н я м и рян сь- ко го р у х у за П а т р ія р х а т У К Ц ер к в и у в ін ч ал и сь в ел и к и м усп іхом , бо я к р а з тоді засн о в ан о у В а- ш ін ґт о н і один ц ен тр ал ь н и й провід , щ о м ає к е р ­м у в ати у к р а їн с ь к и м м и р ян ськ и м п атр ія р ш и м рухом у ц іл о м у с в іт і; той ц ен тр а л ь н и й провід— це У к р а їн с ь к е П а т р ія р х а л ь н е С вітове О б’єд ­н а н н я п ід г о л о в у в а н н я м д -р а П етр а З ел ен о го . Ц е, безп еречн о , в е л и к а р ад ість д л я всіх тих з-п о м іж нас, щ о щ иро п р а гн у т ь п ат р ія р ш о го з а ­вер ш ен н я н аш о ї Ц ер кви , бо ти м способом у с у ­нем о в ся к і м о ж л и во ст і н еп отр іб н ого р о зд р іб ­н ен н я , р и в а л із а ц ії чи, н ав іть , в заєм оп оборю - в ан н я , чого т а к д у ж е п р а гн у т ь н а ш і п роти вн и ­ки. А в ж е н ап евн о н ай б іл ь ш е р ад ів ц ією под ією н аш Б л а ж е н н іш и й П а т р ія р х И о си ф , я к и й у своїй т я ж к ій боротьбі з а п р и в ер н ен н я н аш ій Ц ер кв і н а л е ж н и х її п р ав чи не н а й б іл ь ш у п ід ­д е р ж к у о д ер ж у є т а к и від м и р ян і том у хоче б а ­чити м и р ян з ’єд н ан и х в од н ом у сп іл ьн о м у ф р о н ті. М ож е бути, щ о і ц я п о д ія — м и р ян ськ е об’єд н а н н я в боротьбі з а п а т р ія р х а т т а к о ж в п л и н у л а у в ел и к ій м ір і н а р іш е н н я н аш о го Б л а ж е н н іш о го О тц я п р и й н яти о ф іц ій н о ти ту л п а т р ія р х а .

Т епер , п ісл я о ся гн е н н я ц іє ї т а к довго о ч і­к у в а н о ї єдности , тр еб а цю єд н ість щ е б ільш е

скр іп и ти п о си л ен н ям м и р ян ськ о го р у х у , тво ­р ен н ям нови х в ід д іл ів Т о вар и ств за П а т р ія р ­х а л ь н и й У стр ій У К Ц ер к ви , п р и єд н у в а н н я м н о ­ви х член ів . Ц ю п о тр ебу зр о зу м іл о зо к р ем а у к р а їн с ь к е Ч ік а ґо , я к е все сто ял о в п ер ш и х р я ­д а х зм а г а н ь за пом існ ість , п а т р ія р х а т , зб ер е­ж е н н я п р а д ід ів с ь к и х тр ад и ц ій . Н а й к р а щ и м д о ­к а зо м ц ього є т р ад и ц ій н а , п о м існ сго ти п у п а р а ­ф ія св. В о л о д и м и р а й О льги , щ о д у ж е акти вн о п р о я в л я є т ь с я у вс іх д іл я н к а х н аш о го ц ер к о в ­ного , н а ц іо н а л ь н о го , гр о м ад сь к о го і к у л ь ту р н о - м и стец ьк о го ж и тт я . А ле, кр ім п а р а ф ії, тр еб а щ е в ід п о в ідн о ї м и р я н сь к о ї о р га н іза ц ії, я к а б з а й ­м а л а с я в и к л ю ч н о п а т р ія р х а л ь н и м рухом . П ід ч ас в ід в іди н н аш р го м іста гіроф. З ел ен и м н а п о ­ч а т к у ц. р. створи вся ту т ін іц іяти вн и й ком ітет , я к о г о за в д а н н я м б у ло з а с н у в а н н я н ового в ід ­д іл у Т о в ар и ств а за П а т р ія р х а л ь н и й У стр ій У К Ц ер к ви . 1 ч ер в н я , о год. 12 оп івдн і п о ч ал и сь осн овую чі з а г а л ь н і збори в авд и то р ії собору св. В о л о д и м и р а й О льги . Збори в ід кр и в го л о в а іні- ц ія ти в н о го к о м ітету ін ж . А н д р ій Г ар асо вськи й . П іс л я п р о вед ен н я м о л и тви о. кр и л . М. Б у тр и н - ськи м д а л ь ш е вед ен н я збор ів п ер ей н яв д-р О. Ф аріон , д о в го л ітн ій го л о вн и й р ад н и й п а р а ф і­я л ь н о ї р ад и св. В о л о д и м и р а й О льги . П іс л я ви ­б ору п р ези д ії ко р о тке, а л е зм істо вн е слово про з а в д а н н я і п р о гр а м у Т о в ар и ств а з а П а т р ія р -

18

digitized by ukrbiblioteka.org

х а л ь н и й У стр ій У К Ц ер к в и ви го л о си в д-р В. М ар ку сь . П отім з а в ’я з а л а с ь о ж и в л е н а і р ечева д и с к у с ія , в я к ій б р ал о у ч асть б ага то п р и су тн іх . У ч асн и к и збор ів п ід п и су в ал и ч л е н сь к і з а я в и та в п л а ч у в а л и р іч н і вн еск и у висоті 3 д о л я р ів . Н а вн есо к д -р а П . Г л а д к о г о ви б ран о н о м ін ац ій н у ко м іс ію в т а к о м у с к л а д і: д-р І. М и китю к, д-р М. Г о л о в а ти й і П . Х ом а. З а в д а н н я м ц іє ї ком іс ії б у л о в и го то в л ен н я к а н д и д а т ів н а ч л ен ів у п р а ­ви. Р ів н о ч асн о п о к л и к а н о р езо л ю ц ій н у ком ісію в осо бах Є. Ів а н к о в а і д -р а В. П етрини . П ід час г о л о с у в а н н я ви б р ан о У п р ав у в та к о м у с к л а д і: го л о в а — ін ж . А н д р ій Г ар асо в ськ и й , за сту п н и к г о л о в и — м ґр . М. К о сар чи н , сек р етар — п ан і М. С ен и ц я , с к а р б н и к — д-р М. Г о л о вати й , п р е ­совий р еф ер ен т — Є. Ів а н к ів , о р га н іза ц ій н и й р е ф ер е н т — п ан і Р о м а Я хторови ч , ч л ен и : П. Х ом а, ін ж . Л ев Б о д н ар , І. Г у м ен ю к . К о н тр о л ь ­н а к о м іс ія с к л а д а є т ь с я з т а к и х осіб : д-р П. Г л а д к и й , д -р М. П ан ч и ш и н , п ан і А н н а Б іл и н сь - к а . Д о Т о в ар и ськ о го С у д у в в ій ш л и Р . Б о д н ар , В . М иська, С. Г о р ал ев сь к и й . Ч л е н а м и Р а д и М и­р я н с т ал и т а к і особи : д -р Т. В оробець, д-р Р.

К о б и л ец ьк и й , ред. М. Д ен и сю к , д -р О. Ф аріон, д -р В. М ар ку сь , д-р Р . С м ик, д-р В. П етр и н а , дир. П . Б а б ’я к і п роф . Р . З авад о ви ч .

П іс л я п р о ч и тан н я і п р и й н я ття р езо л ю ц ій к ін ц еве слово ви го л о си в щ е о. кр и л . М. Б у тр и н - ський , я к и й за о х о ч у в ав н ас до п осл ідовн о ї, ак ти в н о ї п р ац і в п а т р ія р ш о м у рус і т а в к а зу в а в н а зб іл ь ш е н у д ія л ь н іс ть свящ ен и чо го Т о в ар и ­ства св. А н д р ея , щ о є н ен ач е в ід п ов ідн и ком ми- р я н с ь к о го Т о в ар и ств а за П а т р ія р х а л ь н и й У ст­р ій У К Ц ер к в и . Збори за к ін ч е н о м олитвою . З а ­к л и к а є м о в с іх н аш и х св ідом и х у кр аїн ськи х - к а ­т о л и ц ь к и х м и р я н м асово всту п ати до н аш о ї но- востворен о ї п а т р ія р ш о ї о р га н іза ц ії. П о м о ж ім н аш о м у Б л а ж е н н іш о м у П а т р ія р х о в і в о с я гн е н ­н і Й ого в е л и к и х зад у м ів . Х ай н а ш а Ц е р к в а не буде в ж е б іл ь ш е б езду ш н и м зн а р я д д я м ч у ж о ї п о л іти к и , п редм етом то р гів м іж В ати к ан о м і М осквою , а л е х ай стан е вл асн о п ід м етн о ю р івн о ­п р ав н о ю оди н и ц ею у в сел ен ськ ій х р и сти я н сь ­к ій родин і.

Є. Іва н к ів

ПОСМЕРТНА ЗГАДКА

В середу, 2-го квітня 1975 р., відійшов у вічність в лічниці в Гюстон, Тексас, після операції, лікар-гро- мадянин, публіцист та політичний діяч

д-р ТОМА ЛАПИЧАК

Д-р Лапичак походив з Ніжанковичів в Україні. За свої політичні переконання і за активну участь в студентському житті й революційному націо­налістичному русі, багато часу провів у польських в’язницях, а під час Другої Світової Війни, в рр. 1942- 45 був в’язнем нацистського концентраційного табору в Саксенгавзені. В роках 1941-42 був про­відником Крайової Екзекутиви Організації Україн­ських Націоналістів під проводом полк. Андрія Мельника.

По звільненні з табору був дальше активний в ОУН, редаґуючи в Німеччині журнал ’’Орлик”.

Прибувши до Америки відновив лікарську

практику в Чікаґо, продовжуючи разом з тим суспільно-політичну та публіцистичну діяльність. В рр. 1950-75 був редактором ’’Українське життя”, яке до 1972 р. було трибуною борців за Патріярхат УКЦеркви.

Від 1961 р. деякий час був редактором ’’Лікар­ського вісника". Крім багатьох статтей і есеїв, був автором виданої в 1961 р. книжки "Український націоналізм — критика і оборона”. Після смерті бл. п. Миколи Шлемкевича був активний в Українському Публіцистично-Науковому Інституті, який був заініціював д-р Шлемкевич.

Осиротив дружину Аріядну, дочку славного українського дириґента Дмитра Котка, сина Дмитра, студента медицини в Еспанії і дочку Лярису, замужну Чопівську, тепер у Вашінґтоні, Д. К.

Висловлюємо Його Родині щирі співчуття.

Редакція

КРАЙОВА УПРАВА Т-ВА ЗА ПАТРІЯРХАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКОЇ ПОМІСНОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ

ЦЕРКВИ В ЗСА,

Повідомляє що дня 10-го липня ц.р. відійшов у віч­ність

БЛ. П. ПРОФ. Д-Р МИКОЛА ЧУБАТИЙ

визначний вчений і церковний та громадський діяч так на рідних землях як і в ЗСА, ініціятор таспівор- ганізатор руху за Патріярхат Української Помісної Католицької Церкви, провідний борець за помісні

права і патріярхальний устрій Української Помісної Католицької Церкви, близький співробітник їх

Блаженства Патріярха Йосифа І.

ПАНАХИДИ — в четвер 17 і п’ятниця 18-го липня о год. 8-ій вечора в похоронному заведені Van Emburgh— Sneider — 100 Darlington Ave. Ramsey, N.J. ПОХОРОН — в суботу 19-го липня о год. 9.30 з того ж заведення до української католицької церкви св. Павла в Ramsey, N.J. а опісля на український като­лицький цвинтар св. Духа в Гемптонбурзі, Н.Й.

•

Вельмишановній Родині Покійного висловлюємо наше співчуття.

19

digitized by ukrbiblioteka.org

ПОХОРОНИ МИКОЛИ ЧУБАТОГО

У Гемптонбурзі, в суботу 19 липня на Україн­ському католицькому цвинтарі св. Духа Стемфорд- ської єпархії, покладено на вічний спочинок тлінні останки св. п. професора д-ра Миколи Чубатого, історика і вченого, піонера на полі історії україн­ського права, автора праці ’’Історія християнства на Руси-Україні”.

Похоронного обряду довершив єпископ Стемфордської дієцезії Владика Йосиф Шмондюк і священики о. О. Панасюк, о. В. Федаш, о. Р. Білецький, о. П. Чавс. Над могилою промовляв від імені мирянського руху за патріярхат ред. В. Качмар, який розповів про ролю сл. п. проф. М. Чубатого як активного пропаґатора і оборонця ідеї Київсько- галицького патріярхату Української Католицької Церкви. На закінчення промови ред. Качмар поклав на домовину грудку землі з України, служінню якій Покійний присвятив усе своє життя. Після похорону,в недалекому містечку Ґошен відбулася традиційна тризна.

Похоронний обряд на цвинтарі попередили панахиди і Служба Божа у Рамсей, Ню Джерзі, місцевості, де проживав св. п. проф. Микола Чубатий. Біля домовини промовляли представники Українського Конгресового Комітету Америки і

Українського Інституту Америки, д-р Володимир Бачинський — від Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви, а проф. Василь Ленцик від імені колишніх професорів і студентів Богословської Академії у Львові, де Покій­ний був професором.

В п’ятницю вечером парастас відправив Владика Василь Лостен з Філядельфії в сослуженні оо. О. Панасюка і В. Федаша. Того ж вечора прощали Покійного від Наукового Т-ва ім. Шевченка в ЗСА і від Головної Ради Наукових Товариств ім. Шевченка і від НТШ в ЗСА.

В суботу 19 липня ранком оо. О. Панасюк та В. Федаш відправили в похоронному заведенні панахиду, після чого домовину з тлінними останками Покійного перевезено до місцевої церкви св. Павла, де Кир Йосиф Шмондюк в сослуженні священиків відслужив поминальну Службу Божу. Прощальне слово від парафії після Богослужения сказав в церкві парох о. О. Панасюк, а від ієрархії Української Като­лицької Церкви Покійного попрощав Владика Йосиф.

По закінченні відправ в церкві, тлінні останки св. п. проф. Миколи Чубатого перевезено на цвинтар св. Духа в Гемптонбурзі.

Василь Пасічняк

ПІД ВРАЖІННЯМ ЛИСТА ПАПИ ПАВЛА VI

В історії християнства не знаходимо доказу на те, щоб єпископ Риму, згодом патріярх-папа Захід- ньої Церкви, мав право, або когось наділював своїм правом мати власть над другими єпископами. Папи не мали права номінувати чи затверджувати єписко­пів, митрополитів, чи патріярхів у Східніх Церквах. Противне цьому було надужиттям їхньої влади.

У нашій св. Літургії співаємо: ’’Один святий, один Господь...” В Церкві від її початків завжди діяли також людські політичні впливи, серед її проводу, зокрема в Апостольській Столиці. Людське в Церкві підлягає людському осудові.

Тому нам треба постійно держатися своїх церковних законів, звичаїв і традицій Київо-Галицької Митрополії і заложень Берестейської Унії з Римом з 1595/6 рр., якщо не хочемо щоби ПУКЦерква дальше була під політичним впливом кесаря Москви і його сотрудників, які ради людських міркувань нівечать здоровий розвиток подій у нашій Церкві й це оправдують не зобов’язуючим нас правом. Без нашої переорієнтації на власні церковні права й на права Східніх Церков — тих не з римської редакції, ми не зможемо унормувати внутрішніх відносин у ПУКЦеркві. Ми впродовж десяти років захоплю­валися декретом про Східні Католицькі Церкви з 21 листопада 1964 р., зокрема його частиною про ’’Права Східніх Патріярхів”. Тимчасом цей декрет не вніс нічого нового ні корисного для Східніх Церков. Нам легковірним це захоплення накинули індоктриновані римською мудрістю люди, що

захоплюються розголошеним блеском Риму, дарма що цей Рим нині під оглядом християнства стоїть нижче як Нью-Йорк, де в церквах ви ще бачите багато богомольців, а в Римі, як в СССР — тут і там у кутку старушки... і туристи. А проте римські власть- імущі ще й нині вважають нас християнами нижчої кляси, хоч державні статистики країн вільного світу високо оцінюють моральну поведінку своїх горожан українців.

Декрет про Східні Церкви, де він відноситься до догм і прав віри, треба оцінювати як іновацію, досто- совану до прийнятої вже в 1963 р. лінії церковної промосковської політики. Зокрема 11 то ч ка декрету про Права Східніх Патріярхів, яка застерігає тво­рення патріярхатів екуменічним собором або папою, являється постановою, для бльокування творення патріярхатів там, де згідно із ’’екуменічним діяло- гом”, новоповсталий патріярхат нарушував би дого­вір Ватикану — чи це буде сьогодні з Москвою, чи завтра з Польщею чи Мадярщиною. Ця точка легалі­зує узурпацію Риму відносно творення нових патріярхатів у Східніх Церквах. Коли взяти під увагу, що на Ватиканському Соборі II в 1963 р., на ІІІ-тій Сесії, голосувало 2151 отців в тому 2,000 римо- католиків з різних країв, і різних людських орієнта­цій, то хто з поінформованих в церковній політиці може вірити, що такий собор, буде діяти під впливом св. Духа в справах церковної політики. Чейже на 11-му Ватиканському Соборі протикомуністичну резо­люцію єпископату ПУКЦеркви провідники Собору

20

digitized by ukrbiblioteka.org

знівечили й резолюції місто увійти до документів Собору пішли до коша, або з димом.

Декрет про Східні Церкви, римські власті раз його не визнавали як зобов’язуючий, тоді коли це їм було вигідно, то знову на нього покликуються як їм цього треба. (Прес-конференція Андреотті Алессандріні, 16 серпня 1975 р. в Римі). Ми пригаду­ємо, що і зримонізоване законодавство, Східніх Католицьких Церков з 1957 р., є далеко корисніше для Східніх Церков, як цей декрет. Силою законо­давства з 1957 р. яке ще зобов’язуюче й діюче , Східні Церкви самі вирішували справи свого само­управління і патріярхату.

В частині цього законодавства з 1957 р. ’’Про Духовні Особи” в кан. 221 кажеться, що ’’Патріярх назначується канонічним вибором на Синоді Єпископів свого патріярхату, що його скликав патріярхальний адміністратор”, а в кан. 235 пар. 2 написано, що ’’якщо вибраний прийняв вибір, Синод приступає Згідно з приписами свого обряду (підкр. наше) до проголошення та інтронізації, якщо це є єпископ”. Отже це законодавство ніяк не перед­бачає канонічного надання патріяршої влади Папою.

Ми не повинні забувати тої істини, що люди, які встановлюють права, встановлюють їх для різних потреб — особистих, урядових, державних чи націо­нальних. Чому ж тоді наші єпископи не шанують встановлених церковних прав своїх попередників, і тепер ними встановлені нові закони, потрібні ПУКЦеркві і українському народові не здійснюють. Чому ж, оскаржують перед папою Павлом Іспо­відника Христової Церкви Його Святість Патріярха Йосифа І, мовляв "він без нашої згоди прийняв титул Патріярха й цим розбиває духовенство й вірних...” Адже правдою є зовсім противне. Наш Патріярх хоче об’єднати й об ’єднує нас ’’всіх сущих розсіяних у різних країнах світу”.

Невже ж Митрополит Максим, як член Комісії

для Єдности Християн, зложив присягу голові цеї комісії, що тайно буде виконувати зобов’язання цеї комісії, яка працює, якщо йде про московську патріярхіютак.що інтереси цієї патріярхії мають бути збережені, а ПУКЦерква має зникнути в морі москов­ського державного православ’я. Митрополит Максим довгі роки мовчить і нічого нам не сказав про свою ролю в цій комісії. Говірка ”з яким пристаєш, таким сам стаєш” хіба не здійснилася. Та все таки митр. Максим і єпископи Сапеляк з Аргентини, Марусин з Риму і Горняк з Англії, улягли чужим впливам. Вони оскаржують Патріярха Йосифа І в нельояльності до Папи та донесли Папі, що Патріярх без згоди єпископів присвоїв собі титул патріярха, хоч наші єпископи на свомуСиноді погодилися, щоб Блаженніший Йосиф був патріярхом, і хоч цього не треба було, просили Папу Павла VI, щоб він це потвердив, чого очевидно Папа не зробив ’’бодай під сучасну пору”.

Лист Папи нас не заскочив і по гірких досвідах ми до таких листів привикаємо. Нас болить однак те, що деякі єпископи — власні діти, під чужими впли­вами, розпинають свою Рідну Церкву, яку вони покликані боронити, розбудовувати й єднати. Болить нас також і те, що є в нас і миряни, які завжди вишу­кують контраргументи проти основних інтересів Церкви й народу й це-ка австрійським підходом анахронічного мислення хочуть індоктринувати українську громадськість проти її життєвих інтересів. Болить нас також і те, що дехто висилав на прощу до Риму ’’своїх свідків”, котрі, повернувшись з Риму, на доручення тих, що їх післали, самі, або за їх свід­ченням другі, сіють неправдиві вістки з Риму про Українську Прощу про події Українських Днів у Римі.

Тому ми подаємо тут інформації про діяльність паломництва українського Божого люду, яких читач не знайде на інших сторінках журнала чи інших публікацій.

КОМ УНІКАТ КонґресуУкраїнського Патріярхального Світового Об’єднання за Єдність Церкви і Народу

(УПСО)

Українські Дні в Римі

1. Блаженніший Патріярх Помісної Української Католицької Церкви проголосив в Соборнім Посланні нашої Ієрархії з дня 19 серпня 1974 р., що в рямках Ювілею Святого Року відбудеться між 10 —20 липня 1975 р. в Римі, осідку Апостольської Сто­лиці, проща українського Божого люду — ієрархії, священиків, монаших чинів і мирян.

2. Відгомін на заклик Патріярха ПУКЦеркви був спонтанний: на прощу прибуло понад 5.000 палом­ників. Вони взяли участь у св. Літургії в базиліці св. Петра в Римі, в суботу, 12-го липня 1975 р.; крім них було ще около 2.000 посторонніх прочан.

В цій св. Літургії, під проводом Блаженнішого Патріярха Йосифа, взяли участь митрополит Кир Максим з Канади, Кир Василій — єпископ в заступ- стві митрополита Кир Амврозія із ЗСА, Кир Ніль — єпископ едмонтонський і його помічник єпископ Димитрій Грещук, Кир Ізидор — єпископ торон-

ський, о. мітрат Олійник — Іван уповноважений єпис­копа Андрея зі Саскатуну (Канада), Кир Ярослав — єпископ чікаґський, Кир Іван — єпископ українців в Австралії і Новій Зеляндії, Кир Плятон — єпископ українців в Німеччині, Кир Володимир — єпископ українців у Франції, Кир Августин — апостольський екзарх українців в Англії, Кир Єфрем Кривий — єпископ помічник Кир Володимира з Бразилії і апостольський візитатор українців в Бенелюксі та Скандинавських країнах, єпископ Кир Мирослав, який досі не ввійшов в склад ієрархії ПУКЦеркви.

В цьому Богослуженні головними діяконами були о. крил. Павло Когут з Франції та о. Роман Набережний з Канади.

Процесійний похід до храму-базиліки св. Петра перейшов через його ’’Святу браму”, у молитвах. Перед входом діякон о. Павло Когут перший підніс до Бога возглас-молитовну за ’’Блаженнішого ПАТРІЯРХА ЙОСИФА”.

21

digitized by ukrbiblioteka.org

Через Святу браму похід прийшов до головного вівтаря в базиліці св. Петра, на св. Літургію. ЦЕ ВПЕРШЕ В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ!

Чотирнадцять ієрархів і около 120 священиків та понад 7.000 богомольців почали величну св. Літургію. Співав хор УКЦеркви з Нюарку, Ню Джерзі, ЗСА, під управою Михайла Добоша.

Маєстатичність обряду, церковних, священичих і єпископських риз, велике число сослужителів духов­них і вірних, та й сам престіл і храм св. Петра творили величню цілість на прославу Бога-Творця. На Великому Вході священики по молитві за св. Отця Папу Римського молились за Блаженнішого Патріяр­ха Йосифа, це започаткував діякон о. Роман На­бережний, а закінчив о. проф. д-р Іван Гриньох возгласом у грецькій мові ”3а Блаженнішого Отця нашого Йосифа, Патріярха Києво-галицького і всієї Руси”, нав’язуючи до історичної традиції.

Це перше історичне поминання Блаженнішого Отця Йосифа як Патріярха ПУКЦеркви в базиліці Голови Вселенської Церкви. Це дійсна інтронізація Патріярха Йосифа в його уряд.

Св. Літургія була схоплена телевізійною мережою і її бачив Патріярх західньої Церкви — папа Павло VI.

Цеї величі Служби Божої і молитовного підйому тисячних душ до свого Творця не могли зламати деякі неприхильно наставлені душі до фактичного заіснування українського патріярхату, а між ними був і митрополит Максим, який порушив догматичність Служби Божої, бо не пом’янув у возгласах, в ієрархіч­ному порядку, по св. Отцеві, Блаженнішого Отця Йосифа, а натомість пом’янув ’’всіх єпископів...”

3. В неділю, 13-го липня 1975 р., на подвір’ю патріяршого Собору св. Софії в Римі, 7 ієрархів, з головним сослужителем митр. Кир Максимом Германюком, відправили архиєрейську Службу Божу при участі великого числа священиків та вірних.

І на цій Службі Божій митр. Германюк взагалі не згадував Блаженнішого Отця Йосифа, а зробили це, подібно як і в базиліці св. Петра, наші отці і єпископ Ізидор з Торонта, який під кінець Служби Божої про­мовив до численної маси паломників. Єпископ Ізидор підчеркнув, що Блаженніший Отець Йосиф є визнаний Патріярхом, бо його оплесками признали Отці Вселенського Собору Ватиканського II, бо його Патріярхом називали єпископи підчас його світових візитацій та його спонтанно проголосив своїм патріярхом люд Божий, якого ніхто з цеї дороги вже не заверне, бо й ніхто на це не має сили. ”Бо велике число паломників” — говорив єпископ Ізидор — ’’які не жаліли ні коштів, ні трудів, ні своїх відпочинкових днів для свого Патріярха — це дуже здорова частина вірних нашої Церкви, якої ніхто не може легко­важити”.

4 Підчас цієї Служби Божої 5-ох отців духовнихіз різних країн введено в ієрархічний стан крило- шанів.

На закінчення Служби Божої ієрарх ПУКЦеркви, Кир Іван з Австралії, вніс стих Многолітствія за Блаженнішого Патріярха Йосифа.

Так як в час виходу процесії на площу базиліки св. Петра до спільної знимки, так і по Службі Божій на подвірї св. Софії ” паломники ’’єдиними устами і

єдиним с е р ц ем ” підносили оклики: ’’Слава патріярхові!” — на підкреслення того, що українські миряни вміють шанувати того, хто є вірним Богові, своєму народові і своїй рідній Церкві.

5. Тої самої неділі, вечером о годині 17:30, відбувся величавий концерт, який ділово був присвячений 30-річчю московського поневолення ПУКЦеркви та її Помісности, виявленій і уосібленій її Головою Блаженішим Патріярхом Йосифом.

На концерті було присутних понад 7.000 осіб. Приявними були 12 кардиналів, наші владики, представники Коптійської Церкви, амбасадори Австрії, Великої Британії, Австралії, Нідерляндів та інші.

Вступне слово виголосив Блаженніший Патріярх Йосиф в українській та італійській мові, обгрунто­вуючи права Української Церкви і Народу. Появу Блаженнішого Патріярха всі присутні привітали спонтанними оплесками і повстанням з місць з окликами "Слава Патріярхові”!

Цими самими мовами виголосив історичну промову єпископ Кир Іван Прашко з Австралії, стверджуючи, що ми маємо Патріярха Блажен­нішого Йосифа та що ПУКЦерква станула твердо на шлях патріярхального устрою без огляду на всі перешкоди, і завертати назад не буде. З черги проф. д-р Петро Зелений, голова УПСО, прочитав доповідь п.з. ”3а Єдність Церкви і Народу”, яку присутні прийняли спонтанними оплесками.

Численні хори з різних країн світу, з перевагою молодечих декляматори та рецитатори із відповідно дібраними до святочного концерту піснями, поезіями і рецитаціями утримали на мистецькій висоті цей дуже вдалий вечір ’’Єгоже сотвори Господь” через Блаженнішого Патріярха Йосифа для українського Божого люду.

6. В понеділок, 14-го липня 1975 р., представ­ники УПСО запросили чужинецькі пресові агенції та журналістів на пресову конференцію, яка відбулась в готелі "Колюмбус”. Темою цієї конференції були: східня політика ватиканських кіл, переслідування за віру в Україні, та патріярший устрій ПУКЦеркви. Ева Піддубчишин відкрила конференцію. Справи реферували: проф. д-р Василь Маркусь і проф. д-р Леонід Рудницький. В конференції взяли ще участьо. проф. д-р Іван Гриньох і проф. д-р Петро Біланюк. Перекладачем на італійську мову був проф. д-р Бог­дан Лончина.

На конференції були заступлені пресові агенції та представники італійської, англійської і американ­ської преси та польські журналісти у вільному світі. Дискусія між чужинцями і діячами патріярхального руху продовжувалась також підчас прийняття, якого господарем було Т-во за Патріярхат УКЦеркви в ЗСА. Цю успішну пресову конференцію підготовила комісія під проводом Еви Піддубчишин та д-р Роми Чавроцької.

7. У вівторок, 15-го липня 1975 р., відбувся 1-ий Світовий Конґрес УПСО у Кастельґандольфо, в Обителі оо. Студитів. Учасниками Конгресу були представники Крайових патріярхальних Т-в і Органі­зацій і запрошені гості. Конґрес мав честь привітати і представників Світового Об’єднання Т-ва Священиків ім. св. Андрея, якими були оо. Роман Набережний і Володимир Жолкевич з Канади.

22

digitized by ukrbiblioteka.org

Конґрес започатковано молитвою в каплиці. Коротку науку виголосив о. д-р Любомир Гузар, настоятель манастиря Студитів.

Конґрес відкрив вступним словом голова УПСО проф. д-р Петро Зелений, після чого вибрано Президію Конгресу під проводом д-ра Романа Осін- чука з Нью-Йорку, ЗСА.

Після привітів відзначено померлого визначного діяча патріярхального руху і історика Церкви, бл. п. проф. д-ра Миколу Чубатого.

Програмову доповідь виголосив секретар УПСО др. Кирило Митрович з Парижа, після чого розвинулась жива дискусія. Реферат і дискусія послужили багатим матеріялом для таких 4-ох студійних комісій:

1. Зовнішних звязків УПСО — голова д-р Кирило Митрович — Франція

2. Синодальних постанов — голова д-р Маркіян Заяць — Німеччина

3. Екуменічної — голова д-р Володимир Попович— Бельгія

4. Організаційної — голова інж. Сидір Тим’як — ЗСА.

Резолюції поодиноких комісій стали основою загальних резолюцій Конгресу.

8. Під час ’’Українських Днів” в Римі провід УПСО на окремих засіданнях виготовив письма до єпис­копів ПУКЦеркви в справі їхньої постави до патріярхального устрою ПУКЦеркви, до папи ПавлаVI відносно його листа до нашого Патріярха та листа до державного секретаря Ватикану, кардинала Війо, про положення нашої Церкви в Україні та в інших комуністичних країнах.

9. Головна Рада УПСО під проводом свойого голови проф. д-ра Петра Зеленого відбула потрібні кількакратні засідання Головної Ради УПСО для схвалення програми своєї діяльности і пов’язання цеї діяльности із всіма групами паломників.

Президія З’їзду УПСО

д-р Роман Осінчук — голова ін ж . Сидір Тимяк — заст. голови

ред. ілія Д м и тр ів — секр.Кирило М итрович — секр.

ТЕОЛОГІЧНІ РОЗМОВИ МІЖ КАТОЛИЦЬКОЮ І РОСІЙСЬКОЮ ПРАВОСЛАВНОЮ ЦЕРКВОЮ

Розмови на тему "Християнська проповідь спасіння в змінному світі” між представниками Католицької і Російської Православної Церкви від­булись в Тренто, Італія, в днях 23 — 28 червня, 1975 р. Ці розмови були четвертими в ряді розмов, які почались в Ленінграді в 1967 р., і продовжувались в Барі, Італія, в 1970 р. і в Заґорську, СССР, в 1973 р.

Між учасниками розмов були митр. Нікодим і, в останніх двох днях, кард. Віллебрандс.

Розмови основувалися на інформаціях із Синоду Єпископів в Римі в 1974 р. і на душпастирській праці Російської Православної Церкви. Головними питан­нями були: як зробити Христову проповідь зрозумілою модерній людині, як пристосувати голошення Євангелія людям із різних культур, яке повинно бути відношення між церковними місце­вими одиницями і Вселенською Церквою, як далеко повинен сягати авторитет Церкви. Ще раз стверджено, що тайну священства можна надавати лиш чоловікам, але жінки також повинні мати мож­ність більш активної участи. Розглянено проблему спасіння.

28-го червня російська делеґація взяла участь у святі свв. Апостолів Петра і Павла в Римі, а 3-го

липня делегацію прийняв папа Павло VI на при­ватній авдієнції. Делегати від’їхали до Москви 6-го липня.

Митрополит Нікодим, перед своїм поворотом до Москви, як гість папи Павла VI, ”по плану...” відвідав українського патріярха Йосифа І і ’’посітив” український патріярший собор — св. Софії в Римі. Зроблено це за розрахунком Москви на те, щоб всім патріярхофобам і більш ’’папським” як сам папа фаресеям дати в руки пропаґандивний аргумент проти Патріярха Йосифа І.

Ці патріярхофоби не квестіонують і не питають: Чому папа прийняв митр. Нікодима на авдієнції і разом із ним відправляв св. літурґію в базиліці св. Петра? Чому дозволено митр.Нікодимові відвідати голову ПУКЦеркви, який живе на території Ватикану?

Напасники несвідомо сповняють інтенції Москви. Серед "аргентинців” вже розповсюджено питання: Чому Блаженніший прийняв Нікодима і показував йому св. Софію” — (Перед малою укр. семінарієюоо. Сепязіян в Римі 23 липня 1975 р. — ред.) Це питання ми вже чули також в ЗСА.

Він прийняв митр. Нікодима з льояльности до папи і згідно з дипломатичним протоколом держави Ватикану, як один із Кардиналів.

ПЕРШІ КОНТАКТИ КОМУНІСТІВ З ВАТИКАНОМ

Італійський часопис ’’Панорама” подав, що фактич­но перші контакти комуністів з Ватиканом сягають кінце­вих 1920-их і початкових 1930-их років. Перші тайні контакти започаткували самі комуністи, що мало зв’язок з ув’язнен” ім у 1926 році одного з основників італійської комуністичної партії — Антоніо Ґрамші, якого фашист­ський уряд засудив на 20 років в’язниці. Опісля один з головних комуністичних діячів Італії — Амброджіо Доніні звернувся письменно до Папи Пія ХІ-го про

інтервенцію в справі Ґрамші. Водночас совєтська амба- сада в Римі тайно звернулася до субститута Папського Секретаря Стану Джузеппе Піццардо, щоб Ватикан зробив заходи в італійському уряді Муссолінія в справі звільнення Ґрамші. Тоді монс. Піццардо особисто подався до в’язниці, щоб відвідати Ґрамші, але до розмови не дійшло, бо була стисла заборона від Мусолліні. Ґрамші помер у 1937 році. Це були перші тайні контакти італійських комуністів і совєтського уряду з Ватиканом, у якого вони шукали помочі.

23

digitized by ukrbiblioteka.org

ПАТРІЯРХ НЕВМІРУЩОЇ ЦЕРКВИ*

У вівторок, 1. квітня цього року, прийшло до нашої Редакції найновіше число півофіціозу нашого Блаженнішого Первоієрарха ’’Вісті з Риму”, з 26. березня 1975, а в ньому найбільш офіційна стаття — ’’Соборне Великоднє Послання Ієрархії П. У. К. Церкви”, а під ним підпис: ЙОСИФ (СЛІПИЙ- КОБЕРНИЦЬКИЙ-ДИЧКОВСЬКИЙ) — П А Т Р І Р X і Кардинал і проч. Це перший офіційний підпис Блаженнішого Йосифа: п а т р і я р х , на який Українська Спільнота в цілому світі нетерпляче чекала, і який викликав велику радість та підняв всіх угору.

Те, чого увесь нарід бажав, за що ми всі благали Всемогучого Бога у наших приватних і літургічних молитвах, чого ми домагались у наших листах до найвищих властей церковних, у наших часописах, на різних зібраннях, за що нас вороги тієї нашої ідеї —власного патріярхату нашої Церкви — осуджували і ненавиділи, — сталося фактом.

Відколи — в лютому 1963 року — вийшов на волю з 18-літньої московської каторги Галицький Митрополит Йосиф Сліпий і відколи він, осяяний німбом ісповідництва і терпінь за свою віру в Бога, за свою прадідну Церкву і за найвищі ідеали її і всього Українського Народу, та поставив на II. Сесії Вселен­ського Собору в Римі історичний внесок на під­несення Київської Митрополії д о гідности Патріярхату, а Соборові Отці з цілого світу прийняли його внесок схвальними оплесками, — відтоді справа Київсько-Галицького Патріярхату стала найпеку- чішою проблемою Української пільноти у всіх країнахВільного світу, біля якої оберталися наші думки, наші бажання, наша праця і наші зусилля, які вели до того, щоб Найвищий Зверхник Вселенської Христової Церкви проголосив цей історичний внесок Митрополита-Ісповідника ’’urbi et orbi” і щоб Галицький Митрополит — у міжчасі піднесений Апостольським Престолом до гідности Верховного Архиепископа з патріяршими правами — був офіційно проголошений п а т р і я р х о м Україн­ської Помісної Церкви.

Ідея патріярхату Української Церкви була провідним мотивом всієї праці нашого Патріярха, так наукової і виховної, як і архипастирської, але дозріла вона і скристалізувалась у серці цього Лицаря Божого на далекому засланні, в каторзі ворога, серед важких фізичних і моральних терпінь у нелюд­ському й кривавому режимі, серед голоду, холоду і тяжкої праці та серед темних сибірських ночей — і він поставив її перед очі найвищих представників цілого християнського світу, замраченого і спанте­личеного московсько-комуністичним обманом і

брехнею. А для Українського Народу ідея патріярхату стала іскрою святого огню Прометея, яка розбудила його і сповнила серце його гарячим бажанням — підняти героїчну Церкву свою на належну їй висоту для більшої сили її і кращої долі Народу. І він, розігрітий огнем святої ідеї, пішов за своїм Мойсеєм та ввесь час працює і змагається за здійснення тієї святої ідеї.

І хоч згода Отців Вселенського Собору після поставлення внеску Геройським архипастирем Християнської України, у жовтні 1963 р., про­гомоніла і ’’забулась” у колах, що були обов’язані цей внесок зреалізувати, а політики Ватикану станули до нечуваного і шкідливого для всієї Церкви діялогу з представниками московського атеїстичного режиму, хоч деякі свої духовні провідники були також захитались, то святий огонь прометеївської ідеї не перестав горіти і палав щораз могутніше в серцях великої більшости цих провідників, і душпастирів, і національно-культурного проводу Божого люду, словом, ввесь нарід всюди і при кожній нагоді та всілякими способами домагався патріярхату для своєї мученицької Церкви і всім серцем бажав собі, щоб Блаж. Верховний Архиепископ, наділений патріяршою властю, прийняв по закону титул патріярха.

Господь Бог Всемилостивий — зглянувся на нас, на пролиті нами кров і сльози, на руїну нашої Церкви і всього нашого духовного і національно- культурного життя та допоміг нам і благословив наші змагання і післав нам Патріярха як запоруку нашого кращого майбутнього. Бо патріярхат це символ єдности Народу, так церковної, як і національної, а де єдність, там сила.

Те, за чим тужили і змагалися наші великі духовні провідники у княжій добі нашої історї, за чим побивалися найкращі владики, священики, і світські провідники у смутній добі ’’боротьби Руси із Руссю”, те, що реалізував Великий Дух України — Сл. Божий Митрополит Андрей Шептицький, те осягнув наш Блаженніший Архиепископ — Патріярх Йосиф.

До неба, перед престіл Всевишнього линуть благодарні мольби всього Народу і сердечні благання, щоб Він — Всемилостивий благословив нашого Першого Патріярха обильними ласками — здоров’ям, силою і довголіттям та спроможністю мудро керувати Кораблем нашої Церкви у цьому ’’лютому времені” її історії — на більшу славу Божу і на щасливе майбутнє Українського Народу.

”Да благословить тя Господь от Сіона” — на Многі і Благі Літа!

*Наша Мета ч. 16, 12 квітня 1975 р.

СОЦІАЛЬНИЙ ЄПИСКОП” У ЦАРГОРОДСЬКОМУ ПАТРІАРХАТІ

Царгородський Патріярх Димитрій висвятив помічного єпископа Йоакима, якого завданням є зайнятися соціяльними проблемами в нужденній частині Істамбулу. Новий єпископ, народжений 1942

року, дістав титул єпископа єпархії Мелітени, яка була великою й квітучою єпархією до 1920-22 років, тобто до часу прогнання Турками звідтам християн­ського грецького населення.

24

digitized by ukrbiblioteka.org

Venerabili Fratri Nostro IOSEPHO S.R.E. CARDINALI SLIPYJ

Archiepiscopi Maiori Leopolitano Ucrainorum

PAULUS PP- VIVenerabilis Frater Noster, salutem et Apostolicam Benedictionem

Ea cupientes confirmare quae tibi, Venerabilis Frater Noster, die V huius mensis Maii coram diximus, praesentes Litteras Nostras paterno sollicitoque animo tibi scribendas censuimus, qui quidem grave humili Nostrae Personae commissum meminimus munus gre­gis Christi pascendi atque "universo caritatis coetui" praesidendi (cfr. S. Ign. Ant., Epist. ad Romanos).

Plane conscii sumus insignium meritorum, quae, pro causa Christi, doloribus mira patientia fortique animo toleratis, tibi comparavisti; compertum etiam hab­emus, quanta observantia fratres in fide te pro­sequantur. Ceteroqui Nosmet ipsi, quantum tibi gratulati essemus quantique egregias animi et fidei faceremus qualitates tuas, tunc tibi id significavimus, cum te ad dignitatem S.R.E. Cardinalis extulimus.Adhuc in presens volumus te certiorem facere, dilectissime Frater Noster, de constanti erga venerandam personam tuam aesti­matione Nostra, quae vero Nobis animum addit, ut quae sentimus tibi aperte dicamus de quadam re, quae Nobis consideranda subiecta est ut Vicario unius et summi Pastoris Ecclesiae Universalis, qui est Dominus Noster lesus Christus.

Nobis nuntiatum est in quibusdam recentioris temp­oris foliis atque in publicis Catholicae Ecclesiae Ucrainae documentis, te titulo Patriarchae praeditum exhibitum esse. Ex qua re non modo magnumcepit dolo­rem cor Nostrum, sed etiam haud parva facta est confusio et divisio inter Praesules atque fideles ritus byzantini-ucraini, qui hanc Apostolicam Sedem adier­unt, ut opportunas explicationes et normas instanter peterent.

Tu probe nosti mentem Sanctae Sedis circa iam propositam erectionem Catholici Patriarchatus Ucraini; quam mentem Officia Nostra, ad quae res pertinet, tibi saepe inde ob anno MCMLXIII communicaverunt. Nosmet ipsi per Litteras, die VII mensis lulii anno MCMLXXI datas, decisionem Nostram tibi sign­ificavimus: postquam canonicam vigentem doctrinam commemoravimus, te certiorem fecimus de istis: "mature perpensis coram Domino opinionibus Patrum Cardinalium, quamquam animus Noster ad tuas excip­iendas preces propensissimus erat, nihilominus rursus aegre in sententiam devenimus procedi non posse, saltem hoc tempore, ad Patriarchatus Ucraini constitutionem". Quae decisio Nostra exinde tibi saepe confirmata est a Dicasteriis Sanctae Sedis, ad quae pertinet (v.g. a Consilio pro Publicis Ecclesiae Negotiis per litteras n. 5755/72 die XXIX mensis Septembris anno MCMLXXII et n. 2615/74 die XXX mensis Aprilis anno MCMLXXIV datas, a Sacra autem Congregatione pro

Ecclesiis Orientalibus anno MCMLXXIV per duo folia, quorum alterum die XXIII mensis Novembris dieque IX mensis Decembris alterum, utrumque autem sub n. 368/69 datum est).

Nuntiis recens acceptis, quae diximus, iterum rem penitus perscrutati sumus, considerantes totius quidem Ecclesiae bonum atque Catholicae Ecclesiae Ucrainae utilitatem, ut patet. Adhuc validas omnino invenimus rationes tum iuridicas et historicas, tum spiritales et pastorales, tum etiam adiuncta, omnia nempe quae in commemoratis Litteris Nostris, mense lulio anno MCMLXXI datis, descripta erant. Quapropter non videmus — pro dolor — quo pacto decisionem tunc captam mutari possit; iterum dicimus, hoc saltem tempore. At Nostra interest asserere, rationes politicas omnino ab iterata hac Nostra decisione abesse; quam, ex contrario, suadent magni momenti rationes ad relig­ionem et rem pastoralem pertinentes, cum plena Nobis sit conscientia gravium ministerii officiorum Nostrorum pro Evangelii causa, quippe qui administratores mysteriorum Dei simus, cui aliquando de actionibus Nostris rationem reddere debebimus.

Conversi igitur ad te, Venerabilis Frater Noster, petimus ut Sanctae Sedi factum nolis opponere, quod, cum neque ab aliquo Concilio Oecumenico appro­batum sit neque Nostra quidem auctoritate (cfr. ipsum Decr. Concilii Vat.ll "Orientalium Ecclesiarum"), periculum inducit Mystico Christi Corpori, sat iam dilacerato,- dolenda alia vulnera et gravia inferendi, sicque illi insidiatur unitati Ecclesiae, pro qua rogavit Dominus Noster lesus Christus paulo ante, quam Suam acerbissimam subiret passionem et mortem. Eoque detestabilius id esset, cum fieret hoc ipso lubilari Anno, qui spectat ad animorum renovationem et ad homines cum Deo et fratribus reconciliandos.

Aperte collocuti sumus tecum, Venerabilis Frater Noster, fore confisi ut tu ipse operam des, ut catholici christifideles ucraini suam semper servent unitatem inter se et cum Sede Beati Petri, neque per semet ipsos audeant quaestiones dirimere iuris ecclesiastici, quae ipsi Sanctae Sedi sunt reservatae.

Dum peculiarem benevolentiam Nostram in te con­firmamus, quem semper dilectissimum habemus, Nostram tibi impertimus Apostolicam Benedictionem, propitiatricem caelestium auxiliorum.

Datum Romae, apud Sanctum Petrum, die XXIV mensis Maii, anno MCMLXXV, Pontificatus Nostri duo­decimo.

PAULUS PP. VI

THIS IS OUR STAND

We, U kra in ian Catholics, ask fo r no favors. N or do we beg fo r priv ileg-s.We demand no special consideration. We want the righ ts due our Church.

25

digitized by ukrbiblioteka.org

OUR VENERABLE BROTHER S.R.E. CARDINAL JOSEPH SLIPYJ ARCHBISHOP MAJOR OF LVIV FOR UKRAINIANS

Desirious to confirm what We told you personally, Venerable Brother, during the Audience of May 5th last. We have decided to write to you, with a paternal and solicitous heart, mindful of the serious office entrusted to Our humble person to feed the flock of Christ and to preside over the "universal community of charity" (cfr. St. Ignatius of Antioch, Letter to the Romans).

We are well aware of your remarkable merits, gained with admirable patience and courageous suffering, for the cause of Christ. We know also the profound respect in which the brethen in the faith hold you. We oursel­ves, on the other hand, have wished to add Our satis­faction and appreciation of these your eminent qualities of mind and faith, by elevating you to the dignity of a Cardinal of Holy Mother the Church. We wish to assure you, most beloved Brother, of Our continous esteem for your venerable person; and it is this esteem which encourages Us to express to you, with an open heart, Our sentiments regarding a question which has been brought to Our attention, as Vicar of the one and supreme Pastor of the Universal Church, who is Christ Jesus Our Lord.

We have been informed that in certain recent publications and official documents of the Catholic Ukrainian Church the title of Patriarch has been given to you. This has not only pained Our heart very deeply, but has also provoked much confusion and division among the Bishops and the faithful of the bizantine-ukrainian rite; these have approached this Apostolic See seeking opportune explanation and urgent directives.

You know well the mind of the Holy See with regard to the proposal of erecting a Catholic Ukrainian Pat­riarchate; this mind has been communicated to you on various occasions by Our competent Offices since 1963. We Ourselves have wished to inform you of Our dec­ision in a Letter, dated July 7th 1971: after having re­called the existing canonical discipline, We informed you that "after mature consideration, before the Lord, of the opinions expressed by the Cardinals, even though We were most inclined to accede to your request, none­theless We came once again with difficulty to the con­clusion that it is not possible to proceed, at least for the present moment, with the establishment of an Ukrainian Patriarchate". This Our decision has since been repeatedly confirmed to you through the competent Dicasteries of the Holy See (e.g. by the Council for the Public Affairs of the Church in letters n. 5755/72 of Sept­ember 29th 1972 and n. 2615/74 of April 30th 1974; and by the Sacred Congregation for the Oriental Churches

in two letters n. 368/69, dated November 23rd and Dec­ember 9th 1974).

On receiving recently the above-mentioned information, We have wished to study the question again, obviously in the general context of the good of the Universal Church and in the interest of the Ukrainian Catholic Church. We found the juridical, historical, spiritual and pastoral considerations, as well as the circumstances mentioned in Our Letter of July 1971, still fully valid. We, therefore, do not see — unfortunately — how the decision taken then may be changed: We repeat, at least for the present moment. We hasten to assure that this renewed decision on Our part is completely devoid of any political considerations; on the contrary, it is inspired by eminently religious and pastoral motives, profoundly conscious as We are of Our grave responsibility in the service of the cause of the Gospel, as administrators of the mysteries of God, to Whom one day We must render an account of Our actions.

We, therefore, request you, Venerable Brother, not to put this Apostolic See before a fact which, lacking the necessary approval either of an Ecumenical Council or of Our authority (cf. even the Decree of the Second Vatican Council, "Orientalium Ecclesiarum"), risks to produce sad and serious wounds in the already too lacerated Mystical Body of Christ, provoking in this manner an attack against that unity of the Church for which Our Lord Jesus Christ prayed just before going to His most painful passion and death. This would be all the more deprecable, as it would occur precisely in this Jubilee Year devoted to renewal and to reconciliation with God and with one's brethren.

We have spoken to you with an open heart, Vener­able Brother, hoping sincerely that you will do your utmost that the Catholic Ukrainian faithful remain always united among themselves and with the See of Peter and not proceed to decide, on their own, questions of ecclesiastical law reserved to the same Holy See.

While confirming Our particular benevolence towards your person, always so dear to Us, We impart to you Our Apostolic Blessing, propitiatory of heavenly favours.

Given at St. Peter's in Rome, on May 24th 1975, in the twelfth year of Our pontificate.

PAULUS PP. VI

TO UKRAINIANSPope Paul at his regular weekly evening audience.

July 16. speaking to Ukrainians who had come to Rome from various countries, told them;

"Your pilgrimage to the tombs of the Apostles Peter and Paul, and your visit to us today are eloquent proof of your firm attachment to the faith of your fathers, namely to Christ and to this Apostolic See.

"Your presence here shows how much you are a part of the universal Church, the Mystical Body of

Christ, which you enrich with the contribution of your own liturgy and traditions.

In a very special manner we pray for you, your relatives and all our Catholic sons and daughters of the Ukrainian rite in their homeland and throughout the world. We are well aware of how heroically they have borne and are bearing their share of the cross of Christ. We remember the loyalty and the constancy of the faith­ful, of the priests and of the bishops of your glorious Church."

26

digitized by ukrbiblioteka.org

SOCIETY FOR THE PROMOTION OF THE PATRIARCHAL SYSTEM IN THE UKRAINIAN CATHOLIC CHURCH P. O. Box 11012, Philadelphia, Pa. 19141

Laudetur Jesus Christus!

His Eminence Jean Cardinal Villot Secretary of the Vatican State Vatican

June 21, 1975

Your Eminence:

We take the liberty of submitting the following memorandum for Your Eminence's consideration.

The month of April 1975 marked the thirtieth anniversary of the wanton destruction of the Ukrainian Catholic Church in Ukraine by the Soviet government in collaboration with the Russian Orthodox Church.

We, the representatives of the Ukrainian Catholic Laity in the United States, moved by the tragic memory of this event, ask Your Eminence to bring this sad anniv­ersary to the attention of the Holy Father, Pope Paul VI. It is our firm conviction that the Holy Year 1975, which is now so solemnly celebrated by the Universal Church, should not pass without a reminder to all the members of the Mystical Body of Christ, that a great number of their brothers in faith are currently suffering religious persecution. These people, the Ukrainian Catholics in the USSR, have been deprived of their right to bring up their children in the spirit of their ancient Christian tradition; in effect, they have been deprived of their right to live according to the dictates of their conscience. These forgotten members of the Universal Church, the Ukrainian Catholics in the USSR, are constantly sub­jected to fierce persecution because, in spite of adver­sity, they have remained loyal to the teachings of Christ and to the Apostolic See.

It is for this reason that we ask Your Eminence to recall to His Holiness' memory these forgotten Catholics. The Ukrainian people, both in Ukraine and in the diaspora, expect some words of solace from the Pontiff at this moment in their history. A Papal pro­nouncement concerning the plight of the Ukrainian Catholic Church would strengthen their faith and imbue them with the spirit of hope and courage so sorely needed to overcome the tragic sense of the past and the anguish of the present. In addition, such a Papal pro­nouncement would dispel the persistent rumor as an irreversible historical fact and that it considers Ukraine a

spiritual dominion of the Russian Orthodox Church.Your Eminence, we feel that Christian Justice

demands that we remember those who suffer for Christ and that we continue to remind others of their plight, especially now, during the Holy Year 1975. There is no doubt in our mind, that a word from the Holy Father, spoken in defense of our brothers in faith and blood, would have a far-reaching effect on the future of the Ukrainian Catholic Church. In this connection, we would also like to remind Your Eminence that the encyclical ORIENTALES OMNES (1946), issued by Pope Pius XII of blessed memory, reverberates most favorably in the hearts and minds of the Ukrainian Catholic faithful both in Ukraine and in the diaspora. Similarly, his letter to the Ukrainian Catholic hierarchy issued in 1955 on the occasion of the 950th anniversary of the baptism of St. Olha, Grand Princess of Kiev, was also received with great enthusiasm. Ukrainians every­where recall with deep love His Holiness Pope JohnXXIII for his paternal care extended to the Ukrainian Catholic Church and for his love of her Primate, His Beatitude Joseph Slipyj, a Confessor of Faith and a Cardinal of the Universal Church. We also cherish the memory of Pope Paul Vi's participation in the solemn consecration of the St. Sophia Cathedral in Rome, 1969, as we await further manifestations of his solicitude for the Ukrainian Catholic Church.

Your Eminence, we are convinced that a pro­nouncement by the Holy Father concerning the plight of the Ukrainian Catholic Church issued during the Holy Year 1975, would have a salutary effect on our per­secuted brothers and, with God's help, perhaps even on those, who deprived of Grace and blinded by hatred, continue to persecute them. We are certain that our view of the situation would be confirmed by our brothers in the USSR if only they had the opportunity to do so. We are equally certain, that in the given situation, we have the duty to speak to Your Eminence in the name of those who must remain silent.

For the Society:

Myroslav Nawrockyj, M.D. Leonid Rudnytzky, Ph. D. President Secretary

IN QUEST FOR NEW SPIRITUAL DIMENSIONS: THE SEARCH OF THE SOVIET MAN

The following article is a translation from the writings of a young Ukrainian novelist and science fiction writer Oles' Berdnyk. Oles' Berdnyk started publishing in 1957. Todate he has 17 books to his credit. He, as other talent­ed young Ukrainian writers, strives to add a spiritual dimension to contemporary Ukrainian literature. His writing, however, is of particular interest because it

presents a synthesis of traditional Ukrainian Christian thought and some aspects of Buddhism. At present, he is being persecuted by the regime and all his writings have been banned. Our excerpt is taken from a collect­ion entitled Zoloti vorota (The Golden Gate) published by the "Samvydav" in Ukraine and reprinted by ”Smoloskyp” Publishers, Baltimore, 1975.

27

digitized by ukrbiblioteka.org

People of the Earth!

I was born among you, I lived among you, I studied in your schools, thought in your words, your ideas, and breathed the air of your planet. I became the son of humanity. For a long, long time I tried to understand your ideals, your aspirations, in order to find a path or means of which humanity could attain universal unity. And now the circle is closing, the meaning of further suffering has been vitiated,for the Compassion of Love, although inexhaustible, exists in a higher order of being. Today, the time of Love's suffering for the Earth is crowned. The planet is obliged to yield it's seed. The taut millenia of evolution have passed. You have received from the Cosmos invaluable treasures of spirit and of intellect, the teachings of freedom, the flame of manliness, the ideal of heroism. You have made the messengers of the Great Mother your gods, your idols, creating for them churches, museums, and mau­soleums. But how did you use these gifts for under­standing life, how did you remold by means of these high ideals society, the human soul, the body, activities, the word and thought?

You have cosmic energy, but you are impotent in face of the illusory hand of death.

You have the religions of love, but in their name you bless murder and hatred. .

You have created the brotherhood of science, but in the name of the ideas of science you have split the body of humanity into inimical particles.

You have broken away from the gravitation of the planet, but the departure of your ships into inter­planetary space did not free you from the web of petty everyday desires. The cosmic era became for you only the arena of a new struggle for triv ia l, earthly goals, it only spread the diseases of your spirit into star-studded space, threatening distant worlds. You have mastered the terminology of the Sons of the Light in proclaiming the ideals of a New World, but you carefully preserve in word, thought, and action the laws of Darkness. No community on earth has proclaimed the sanctity and the

inviolability of life, as the irreversible expression world- bearing prime essence.

You seek panaceas for diseases, but at the same time, under the cover of your pseudo-laws, you destroy millions of people in prisons, in concentration camps and in hospitals. You wage unceasing wars, which have yet to produce a humane result,only the most base re­presentatives of the human race have made use of vic­tory.

You have created an infinite number of technical devices by exploiting the genius of scholars and scient­ists, but you have not raised by a single iota the moral- ethical level of the present generation: the order of a dictator or of a parliament easily removes from man any kind of responsibility to be a compassionate creature. The experience of the last century bears striking test­imony of the total degradation of the inhabitants of the earth. All these terrible losses could be justified by the pursuit of a GRANDIOSE GOAL. But you have NO SUCH GOAL.

The idea of co-suffering, proclaimed by numerous proponents has been transformed in its opposite: it feeds the Draco of Hatred and Evil with the energy of love and goodness. Thus the painful efforts of the Sons of Light to lead humanity out of slavery were used for an even more ignoble cause, the imprisonment of the spirit.

You have converted the idea of the Spirit into a cult of barter with God. You have transformed the idea of freedom into the corner-stone of tyranny. You have con­cealed the idea of love with clouds of hatred and sex.

You have made the idea of cognition a slave of utilitarian technology.

You have raised death to an absolute. You have torn the twain of life's continuity in the psyche of gener­ations, thus you have alienated your own planet from the One Organism of the Cosmos.

Your world has become a gangrenous sore, a malignant tumor, which devours the fiery energy of pri- meaval substance, creating nothing in its place, except psychotic images of baseness and hatred. The neo­sphere of the earth is the vampire of the cosmos.

THE PAULINIAN ERROR: A REPORT ON THE OSTPOLITIK OF THE VATICAN by Lo Svizzero

Editorial note: the Following article is translated from the Italian journal II Borghese, April 13, 1975. Its auth­or, as the pseudonim indicates, appears to have a connection with the famed Swiss Guard of the Pope. The present article is the first of a series dealing with the subject matter.

Vatican City.- How are things going with the Ostpolitik? This question, posed with a sense of an­xiety, is heard more and more often behind the Bronze Gate. There is nothing to be happy about. Let's face it: to the diplomatic stasis, rekindled every once in a while by the Casarolian zoomings, corresponds an accentuated worsening of the international political picture, which clogs up the weak air-holes of the hopes nourished for years on the positive results of the "Turn to the East".

But such a question, although worrying, imposes on one hand the necessity of a balance sheet, and on the other hand, the hope of a revision. This is what hierarchs and prelates of the Curia strongly contend, formulating even harsh criticism over the progressive deterioration of the diplomatic positions of the Holy See in Eastern Europe. They are well known figures, both Italian and foreigners, some of them really prestigious. They are among those who "count" in the little Vatican world and the more ample Catholic universe. It is not a mystery for anybody that the successor of Cardinal Ottaviani at the former Holy Office, the Yugoslavian Seper, looks with great worry and open pessimism on the entanglement of the Vatican politics.

The "curtain of whispers" omits neither Italian pre­lates of the caliber of a Felici, a Samore, or a Palazzine,

28

digitized by ukrbiblioteka.org

not to mention so many others whose position is equally uncertain. And the "Foreigners of the Curia" are also among the critics of the Ostpolitik. Although they have been called with the specific purose of counter­balancing, the Italian "influence" in the central government of the Church, they have quite readily ass­imilated the typically Curial art of the real-politik and have taken the same positions as those whose views they were supposed "to balance". We mean the Wrights and the Knoxes, to mention only two among the best known.Yet this is sufficient to give an idea of the width and weight of that "Roman" line-up, which does hold back strong criticism of the diplomatic maneuverings toward the East. Occupying same positions are the cerebral high level Cardinals of the old Western Europe: the German ones, such as Bengsch; the Polish ones, such as Wyszynski; the Hungarian ones, such as (the late) Mindszenty, not to mention the Bishoprics of the Third World, especially the Afroasiatic and of the countries of mission.

In short, there is an air of balance sheet, on the other bank of the Tiber. Perhaps it is still too early to affirm that the Ostpolitik is placed under accusation; certainly, however the idea of a revision of the objectives, of a more calculated, prudent, and moderated choice of the methods is emerging. And, as it happens in all the balance sheets, we look back in order to pinpoint the prime reasons, the initial move that has given the start to the complex gigantic but disappoint­ing overturn of the traditional lines of the Holy See diplomacy.

The scientific, rational, and global formulation of the Ostpolitik, we dare say, has been the work of Pope Montini. It takes inspiration, as well as justification, from a psychological conviction, from a deed of profound will, in short, the reigning Pontiff is convinced that the historical development of the contemporary world, is inevitably addressed toward the process of social­ization of the earth. Now, the Church is obliged to understand with a certain anticipation the lines along which human society develops, and look for a space of its own in the new historical context. According to Paul VI, such a context would emerge with a specific sign; a shifting to the left by the government as well as by the social institutions.

From this conviction derives the assumption which we might define as logic: the "Montinians" theorize, on the basis of the above-mentioned lines of tendency, that a constant advance of Communism in the world is historically inevitable. Nevertheless, they think, with an optimism more illuministic than the traditional realism, that the ideological Marxism is a transitory phenomenon, and that it would constitute a path­ological manifestation of the tendency toward the left in the future conditions of the world. This same phenomenon expresses today some fundamental lines of that which could be the international society of the year 2000, the "third millennium" of Christian civil­ization.

On this premise, which is basic in order to under­stand the developments of the Ostpolitik of the Vatican, a strategy at medium and long range has been elabor­ated by the Pauline staff. Lets take a look at the first one.

A "limited exploration" is developed by means of partial agreements, minicompromises, "modus vivendi," protocols of coexistence and further stipulations, in the attempt of salvaging, the salvageable. They try, therefore, by adopting such tactics, to lessen the pressure that the Communist systems exert on the Ecc­lesiastical Hierarchy and in general on the Catholics in the various states of East Europe and East Asia. In the end, the Holy See pays a price rather high to obtain in one way or another, on the one hand, decent juridical warranties, and, on the other hand, a simulacre of inter­national recognition, from the regimes of the moment.

The long range strategy has more ambitious object­ives; it reconnects itself directly to the Montinian belief about the future of the world. It has the purpose of creating a "de facto" situation in reference to the "presence" of the Church within the realities of the states, the policy and the society of the Communist regimes, in order, first of all, to oblige them to ack­nowledge the unsuppressable ecclesiastical presence, and secondly, to start a process of re-evaluation of the Marxist doctrine itself in reference to religion. All this is based on the assumption that the Communist ideo­logists will be spurred, in a hypothetical future, to review even the thesis of the spiritual "overstructure". As a result, it should be possible to elaborate a line of co­existence between Christianity and Marxism. And it is exactly this strategy that is based on the increasing hopes of Paul about the role of "mediation" of the world Church in the conflict between Capitalism and Communism.

This is, therefore, the ideological, political, and diplomatic platform on which the Vatican Ostpolitik is developed. But once placed in the contemporary reality, it shows immediately the first cracks, revealing itself for what it really is: a cold, perhaps rational, but without doubt, abstract elaboration of a principle that must still be completely demonstrated. At these gaps, and on the disfunctions that derive from them, the criticism of the "brains" of the Roman Curia and of the great bishoprics of Central Europe is directed. They say, in fact, that one thing is the theory, and a completely different thing is reality; generally, between the first and the second opens up an abyss in which the good intentions of the "Turn to the East" disappear. In fact, in the practical daily life, as the critics point out, in the negotiations with the diplomacy from beyond the Tiber, the single Comm­unist regimes are obliged to follow ridgidly the in­structions issued by the headquarters of international Communism. And Moscow exploits all the negotiations keeping an eye on its global strategy.

Today, the Kremlin wants first of all "to narcotize" the world public opinion, and the European one in part­icular, in order to arrive at the so much desired Con­ference for Peace and Security; hence its "availability" to negotiate even with the Vatican. Thus, to the world public opinion is presented a "conciliatory" face, per­haps even a "humane" face of Communism, which is a rude but efficient trap, because there is no blind man more blind than one who does not want to see.

But there is an internal reflection in the single regimes that deserves to be underlined. The negotiations with the Vatican diplomacy and the apparent distension allow the Communist hierarchies first to mislead and then to weaken the opposition both

29

digitized by ukrbiblioteka.org

ideologically and politically. Insofar as the practical consequences are concerned, there is only reason for weeping: in the best of the hypothesis, the Communist partner in the dialogue does not grant anything more than what has been already, acquired "de facto" by the ecclesiastical hierarchies in the single countries. It is a question, in general, of an unstable equilibrium, which the reality of the situation has imposed on the heads of government themselves, who, nevertheless, are quick in presenting all this as a generous concession.

The cause of the discontent, not to mention the opposition, of the Catholics in the East in reference to the Vatican diplomatic actions, rests exactly in the per­ception of these negative realities. For example, in Hungary, the "concession" of the teaching of catechism for two hours has been presented by the agencies of the press and propaganda of the regime as a deed of great and disinterested liberality, and in the Western world,

the dolt ones have accepted it without discussion. As a matter of fact, the supporters of the Ostpolitik have spread it around as an exceptional conquest and one more demonstration of the changing of Communism. But the Hungarian Catholics do not share the idea: they know well, that before the "concessions" of the regime, catechism could be taught, not only two hours, but every day, inside the churches.

In truth, the moods of the Roman Curia reflect faith­fully the negative attitudes of the Catholic world from beyond the curtain. Certain "agreements", some "min­icompromises", are judged, to say the least, foolish in substance. For the defenders of the Ostpolitik, however, one of the advantages of the present situation is the presence in loco of a pontifical diplomatic repres­entative. Therefore there are many, beyond the Tiber, who ask, paraphrasing an old famous saying, if "a Nuncius is worth a surrender"? The answer is negative. We shall see why.

VATICAN AGAIN REBUFFS UKRAINIAN STAND

VATICAN CITY, July 18 (AP)The Vatican today restated Pope Paul's refusal to

grand Cardinal Josyf Slipyj, the 83 — year-old Ukrain­ian Catholic leader, the title and power of patriarch.

Earlier this week Wasyl Markus, a professor of political science at Loyola University,Chicago, III., had said the refusal was to please Soviet authorities. He led a group of defiant Ukrainians in holding a news con­ference a few blocks from St. Peter's Basilica and said they would consider Cardinal Slipyj a patriarch in his full right.

Today's statement from Vatican spokesman Federico Alessandrini said the pontiff acted in line with church law which stipulated that patriarchs, who have broader powers than a bishop and can appoint their own bishops, exert their authority within well defined territorial boundaries.

Alessandrini said Pope Paul had rejected twice, in 1971 and earlier this year, the demand that Cardinal Slipyj be made patriarch extending his ecclesiastical powers over all Ukrainian Catholics outside and inside the Soviet Union.

The demand has repeatedly been pressed by Ukrainian bishops and lay persons in the West, espec­ially by those in the United States.

According to a Vatican Radio report, Mr. Alessan­drini noted that on the two occasions that Pope Paul communicated "his negative decision" on the patriar­chate to Cardinal Slipyi the Pontiff had added the ex­pression. "at least for the moment."

(For several years, Ukrainian Rite Catholics, principally through the worldwide Society for a Patriar­chal System in the Ukrainian Catholic Church, have been seeking official Vatican recognition o f Cardinal Slipyi as patriarch and have unofficially proclaimed the cardinal "Josyf I Patriarch of the Ukrainian Catholic Church.")

In his statement to newsmen. Mr. Alessandrini said that during a recent gathering of Ukrainian Catholic pilgrims in Rome for the Holy Year "groups of Ukrainians spoke about attributing the title to Cardinal Slipyi."

Udienza del Papa a una Delegazione del Patriarcato di Mosca

Il Santo Padre ha ricevuto in udienza nella mattinata di oggi, giovedì 3 luglio, come riferiamo nella rubrica "Nostre informazioni", una Delegazione del Patriarcato di Mosca guidata dal Metropolita di Leningrado e Novgorod S. Em. Monsignor Nikodim. A questi visitatori Paolo VI ha rivolto il seguente discorso:

Your Eminence and dear brothers of the Russian Orthodox Church, To all of you we say: "Grace to you and peace from God our Father and the Lord Jesus Christ" (1 Cor 1:3).

We cordially welcome you after the completion of the fourth encounter in a series of providential meetings

between the Catholic Church and the Russian Orthod­ox Church. We know that you have dedicated yourselves with diligence and fidelity to the examination of the theme: "The Christian Proclamation of salvation in a world of transformation". We realize what an important and complex subject that you have treated, in a spirit of sincere effort to be better equipped to bring the liberat­ing and uplifting message of salvation to the men and women of our time. We know that your method has been perserving and that the meetings have not lost sight of the final goal of Christianity and of its supernatural and transcendent aims. At the same time your solicitude has

30

digitized by ukrbiblioteka.org

been directed to apostolic effectiveness, in order "that the word of the Lord may speed on and triumph" (2 Thess 3:1).

It is our ardent prayer that these joint efforts may bear lasting fruit. We pray that the divisions of centuries will be overcome in the truth and charity of Christ, and that the Holy Spirit will bring to completion a work that has been begun under his inspiration — a work that is indeed manifested among the signs of the times.

It is the world that is awaiting with anxiety to enjoy

in its fullness the liberating and salvific message of the Lord. We must go forward, dear friends and brothers, intent on rendering this service in the name of Jesus to those who await his Coming.

We thank you sincerely for this visit, and as we renew the expression of our own esteem in the Lord, we invoke abundant blessings upon you and all the beloved people of your venerable Church. And we ask you kindly to convey our best wishes to His Holiness the Patriarch.

Daily American Tuesday July 15-1975 For not defending church at security conference

UKRAINIAN CATHOLICS RAP VATICAN

ROME, July 14 (UPI) Ukrainian Rite Catholics living in the West accused the Vatican today of failing to defend their church at the European Security Con­ference.

Officials of the Ukrainian Patriarchal World Federation for Unity of Church and People told a news conference that the Vatican is discriminating against the largest Eastern Rite Church in union with Rome.

"The Holy See is represented at the European Security Conference in Helsinki and Geneva but we hardly hear a word from the representative of Holy Mother Church about the persecution of Ukrainian Catholics in the Soviet Union," said Wasyl Markus, a political science professor at Loyola University in Chicago, III.

"We fear the Vatican's representative may sign an accord which will not contain any guarantee of basic religious rights for Ukrainian Catholics," Markus said. "We urge the Curia and the Vatican Secretariat of State to stand up and defend a branch of the Catholic Church in the same way it defends social justice and basic human rights everywhere except in the Soviet Union."

Markus said, "We resent the silence of Vatican

officials and Osservatore Romano (the Vatican news­paper) on the persecution of the Ukrainian Church under the Soviet regime.

We feel like stepchildren of the mother church. It is a question of survival not only for the Ukrainian Catholic Church bur for basic universal church principles as well."

About 4,000 Ukrainian Rite Catholics from through­out the Western world Saturday attended a Holy Year service in St. Peter's Basilica presided over by Cardinal Josyf Slipyi.

Slipyi spent 18 years in Soviet prisons and labor camps before his release and exile to the West in 1963. In 1971 he accused the Vatican of betraying his estimated five million followers in the Ukraine for the sake of improved diplomatic relations with Moscow.

The 83 — year — old Slipyi, as head of a virtually autonomous church within the Catholic communion, has asked Pope Paul VI to make him a patriarch like leaders of other Eastern Rite churches. The Pope has re­peatedly refused on the ground Slipyi does not, and cannot, live in his See at Lvov.

In 1973 Slipyi's followers in the West unilaterally declared him their patriarch.

Explosive issues face next synod

VATICAN CITY, July 18 (UPI) — An international synod of Roman Catholic bishops in 1977 may discuss the explosive issues of youth and the family in the modern world, Vatican sources said today.

They said the two subjects were on a list of five possible agenda items the synod's permanent secret­ariat circulated to national hierarchies in April, seeking their recommendations.

At least one national bishop's conference already has replied it favors a debate on youth, the sources said.

Recommendations are not binding on Pope Paul VI, who sets agendas of synods as he sees fit and can veto debate on any subject he does not like.

Synods — initiated by Pope Paul in 1967 and now held at three-year intervals — are gatherings of bishops to advise the pontiff on religious subjects.

Participants include some prelates elected directly

by the world's more than 3,000 Catholic bishops and others appointed by the Pope. 1977.

Vatican sources said the Pope might ban debate of the family issue — already discarded in 1974 — because it might bring to light dissent on such key points as divorce, abortion, and birth control. The Pope has strongly reaffirmed the Roman Catholic Church's traditional ban on all three.

Other subjects the synod secretariat suggested as possible agenda items included "the faith and the teaching authority” , catechistical work and "the objective principles of morality."

The first would deal with the Pope's authority to decree Catholic doctrine, the second with ways to teach that doctrine to modern man and the third would be a search for a set of moral rules acceptable to believers and non-believers alike.

31

digitized by ukrbiblioteka.org

ЗМІСТ

1 3 Патріярхом за єдність Церкви і Народу.2 Лист папи Павла VI до патріярха Йосифа І.3 Проповідь патріярха Йосифа І в базиліці св. Петра в Римі.4 Промова Єпископа Івана Прашка в Авлі авдієнцій у Ватикані5 Лист Крайової Управи Т-ва до патріярха Йосифа І.6 Василь Маркусь: Українсько-ватиканські взаємини.8 Резолюції Світового Конґресу Мирян в Римі — 1975 p..

10 Зоя Когут: Вітаю.Резолюції зборів Парафіян Церкви св. Володимира і Ольги і Чікаґо.

11 Постанови Світового Конґресу УПСО у справі визнання Патріярха Йосифа І.12 Лист Світового Конґресу УПСО до Папи Павла VI.

Лист Світового Конґресу УПСО до Владик УПКЦеркви.14 Лист Проводу УПСО до кардинала Жана Війо.15 Василь Пасічняк: 3 дієпису Українських Днів в Римі.17 Мирянин: Церква-Пам’ятник чи ще одні бездушні мури.18 Е. Іванків: В Чікаґо створено відділ Товариства за Патріярхат УКЦеркви.19 Повідомлення Крайової Управи про смерть Проф. Миколи Чубатого.

Згадка про др. Тому Лапичака.20 Василь Пасічняк: Під вражінням листа Папи Павла VI21 Комунікат Світового Конґресу УПСО за Єдність Церкви і Народу.23 Розмови між римською і російською Церквами.25 Venerabili Fratri Nostro Josepho S.R.E. cardinali SLIPYJ — Paulus P.P. VI26 Letter from Pope Paul VI to cardinal Joseph Slipyj27 Letter from Society for PPS to Pope Paul VI. The search of the soviet man.29 Lo Svizzero: A report on the ostrolitik of the Vatican.30 Vatican again rebuffs Ukrainian stand31 Ukrainian Catholics rap Vatican — Daily American

Explosive issues face next synod

ЗА П А Т Р І Я Р Х А Т — видає К рай ова У права Т овари ств а за П атр іярхальн и й Устрій Української К атоли ц ьк о ї Церкви F o r The P A T R IA R C H A T E — published by the Society fo r th e P ro m o t io n o f th e Patr ia rcha l System in th e U kra in ian Catholic Church

ЧИТАЙТЕ "ЗА ПАТРІЯРХАТ”

ІПОШИРЮЙТЕ

ЙОГОМІЖ

СВОЇМИРІДНИМИ

ІЗНАЙОМИМИ

Релакиійна Колегія:

К оректор :

Кореспонденти:

Василь П ас іч няк — М орістовн Леонід Рудницький — Філядельфія М и х а й л о Т опорович — Клівленд

Лев Коленський

Евген Ґіль — Вашінгтон Сидір Т и м як — Пітсбург

Ціна: 1.50 дол.

Р ічна п ередп лата 10 дол.

Завідатель адміністрації: Василь О щ ипко

Редакція застерігає собі право скорочувати і справляти мову надісланих м атеріялів Підписані статті і дописи не завжди є висловом опінії редакції. В кожному черговому числі ”3а Патріярхат” будемо помішувати матеріяли отримані до половини попереднього місяця.

Адреса РедакціїWasyl Pasiczniak Адреса Адміністрації: F O R T H E P A T R IA R C H ATE -11 De Kalb Place P. О. Box 11012M orris tow n N.J. U. S. A. 07960 Philadelphia Pa, U.S.A., 19141

Printed in USA by Computoprint Corporation 335 Clifton Ave, Clifton, N.J. 07011

digitized by ukrbiblioteka.org