Здавалось би, що нового можна розповісти про Миколу Хвильового, цього символа української літератури 1920-х років, зовні схожого, як подей-кують знавці радянського кіно, на актора Батало-ва? Книжка «Полювання на Вальдшнепа» претен-дує саме на це — сказати нове слово.

Певною мірою сенсацію створити вдалось (ін-ше питання, наскільки за умов відомого культур-ного рівня нашого суспільства сенсація, що ви-росла на літературних ґрунтах, здатна зачепити широкі маси). І то дуже просто. Упорядник Юрій Шаповал віднайшов в архівах і законспектував особисту справу, яку завели на Миколу Григоро-вича Фітільова (Хвильового) доблесні радянські чекісти. Звісно, в книжці є ще коментарі й супро-відні статті самого Юрія Шаповала та літературо-знавця з Києво-Могилянської академії Володими-ра Панченка, є диск із документальним фільмом, але все це лише обгортка — головне, що в широ-кої громадськості тепер є можливість зазирнути на сторінки реальної справи, заведеної на пись-менника.

Що ж можна побачити на тих сторінках?Передусім, звичайно, фактаж. У того, хто про-

читає це зібрання доносів, спостережень, виснов-ків та іншого добра, навряд чи залишаться сум-ніви в тому, що Хвильового справді планували заарештувати, тож самогубство в певному сен-сі було кроком на випередження. Надто вже ак-тивно оплутували ланцюгами свідчень письмен-ника, а «дописувачі» били в тривожні дзвони, що ВАПЛІТЕ явно нагадує їм філію потужної ди-версійної організації, що, буваючи за кордоном, Хвильовий і його друзі неодмінно обертаються

в усіляких антирадянських колах і що вся їхня творчість — суцільна загроза радянському ладу.

Місцями навіть шкода, що все те було відвер-тим перебільшенням. Як часто доводилося чути майже з цього приводу, «шкода, що процес Спіл-ки Визволення України був, а самої Спілки не бу-ло». Хоча якби письменники «Розстріляного Від-родження» відпочатку брали участь у реальних антирадянських організаціях, можливо, вони не мали б часу написати те, що написали, і стерп но прожити бодай двадцяті роки? А з іншого боку, наприклад, мої родинні перекази, що я їх чула від бабусі, розповідали про далеких родичів, які, бу-дучи студентами в Києві у двадцятих роках, бра-ли участь у діяльності підпільного гуртка, що за-ймався «жовто-блакитною» агітацією, і заразом, товаришували з письменником Григорієм Косин-кою. То, може, бодай частина з тогочасних репре-сованих перед загибеллю не мала підстав шкоду-вати, що насправді не чинили опору?

Та повернімося до Миколи Хвильового й опуб-ліковної «Темпорою» його справи. Що іще вра-жає у цій книжці — кількість людей, що надавали свідчення і доноси. Хтось із них спеціалізувався на розлогому «класовому аналізі» художніх тво-рів (цікаво, таким людям гонорари платили за ти-сячі знаків чи існувала інша схема стимулюван-ня? скільки ще фахових таємниць ховають архіви і пам’ять ветеранів…). Хтось займався спостере-женням за певними колами людей, середовища-ми. Хтось просто епізодично повідомляв важли-ві, на його думку, дані. Звісно ж, велася й активна перлюс трація листування, про що, здається, пре-красно знали й самі автори та отримувачі листів.

Усі «помічники» режиму діставали псевдоніми (наприклад, «Професор», «Літератор», «Юнак»), і навіть головний об’єкт стеження дістав вельми символічне прізвисько «Вальдшнеп».

Але — о, диво! — машина репресивної системи працювала не ідеально. Книжка «Полювання на Вальдшнепа» є живим свідченням того, що на-віть така грізна й демонізована структура, як ГПУ- НКВД, вміла помилятися (чим не привід для опти-мізму?). І донощики, й слідчі, й інші суб’єкти регу-лярно плутали назви творів, імена людей, події, їхнє значення і контекст. Чим постійно демон-стрували, наскільки слизько, невпевнено й дез-орієнтовано почуваються в просторі мистецтва. Навіть коли цей простір наповнено стукачами, навіть коли саме мистецтво зґвалтоване й дефор-моване. Зрештою, і той факт, що «Вальдшнеп» встиг зробити свій публічний жест і бути почу-тим, засвідчує неможливість усеохопного контро-лю, принаймні на 1933 рік.

Також ця книга доволі пізнавальна для того, хто хоче відчути, так би мовити, дух часу. Стиль письма і мовлення персонажів (до речі, справу вели як російською, так і українською мовами з переважанням першої), промовисті деталі та купа інших речей створюють у цьому сенсі не-повторну атмосферу двадцятих-тридцятих. А ще, звісно, ілюстрації — фотографії двадцятих років, знімки Охтирки та інших слобідських містечок і сіл, де народився і жив у молодості Хвильовий, інтерв’ю з його донькою, згадок про яку дотепер було дуже мало. Окрема психологічно ефектна частина книги — матеріали ГПУ з приводу само-губства Хвильового. Тут за сухими рядками звітів

і допитів можна побачити й конфлікт ГПУ та про-куратури з приводу того, кому дістануться па-пери письменника, і те, як інтелігенція тишком-нишком прагнула перетворити похорон на таку собі напівманіфестацію, і те, наскільки гнітюче та гіпнотичне враження той похорон справляв. Зда-ється, навіть у найзатятіших життєлюбів уже не лишалось ілюзій (що це було так, можуть свідчи-ти, наприклад, опубліковані в іншому місці листи Валер’яна Поліщука тих часів, котрі передавалися не поштою, а через друзів, тобто містили більш-менш відверті судження, сповнені цілковитої при-реченості).

Набагато слабше враження справляє фільм, доданий до книжки на диску. У ньому немає ні-чого нового, порівняно з текстом видання, зйомки не виглядають шедеврально, а сцени реального полювання на вальдшнепів зняті невиправдано натуралістично, так, ніби історія, яку розповідає нам книга, недостатньо жорстока і потребує гос-тріших емоцій.

Юлія Стахівська

 9Микола Хвильовий під кривим мікроскопом доносів

Червень 2010

Полювання на Вальдшнепа. Розсекречений Микола Хвильовий.

Київ, «Темпора», 2009 (296 с.). Ціна — 74,50 грн.

Ці та багато інших книжок українською можна придбати у книгарні «Смолоскип» за адресою: вулиця Межигірська, 21

1 Людмила Тарнашинська. Українське шістде-сятництво: профілі на тлі покоління Київ, «Смолоскип», 2010 (45 грн.)

2 Українська літературна газетаЧисла 8–10, 2010 рік (3 грн.)

3 Михайль Семенко. Вибрані твориКиїв, «Смолоскип», 2010 (35 грн.)

4 Майк Йогансен. Вибрані твориКиїв, «Смолоскип», 2009 (35 грн.)

5 Український журнал. Числа 4, 5; 2010 (8 грн.) 6 Микола Неврлий. Минуле й сучасне.

Збірник слов’янознавчих праць Київ, «Смолоскип», 2009 (50 грн.)

7 Українське дошкілля. Збірка для читанняКиїв, «Смолоскип», 2009 (27 грн.)

8 Олег Ольжич. Вибрані твориКиїв, «Смолоскип», 2009 (30 грн.)

9 Поети Празької школи: Срібні сурмиАнтологія. Київ, «Смолоскип», 2009 (40 грн.)

10 Тарас Шмігер. Історія українського перекладо знавства ХХ століття. Київ, «Смолоскип», 2009 (25 грн.)

11 Журнал «Березіль». Числа 1-2, 3-4, 2010 (11 грн.) 12 Оксана Забужко. Музей покинутих секретів

Київ, «Факт», 2010 (74,50 грн.)13 Олесь Обертас. Український самвидав

Київ, «Смолоскип», 2010 (25 грн.)14 Улас Самчук. Марія

Київ, «Смолоскип», 2009 (20 грн.)15 Олег Коцарев. Неймовірна історія правління

Хлорофітума ПершогоКиїв, «Смолоскип», 2009 (17 грн.)

16 Український декламаторКиїв, «Смолоскип», 2006 (15 грн.)

17 Вячеслав Чорновіл. Твори в 10 томах. Том 3Київ, «Смолоскип», 2009 (35 грн.)

18 Всесвіт. Спеціальний випуск. Альманах китай-ської літератури (14 грн.)

19 Український визвольний рух. Числа 1–12Львів, ЦДВР, 2008 (20,50; 27 грн.)

20 Іван Багряний. Вибрані твориКиїв, «Смолоскип», 2006 (30 грн.)

Київ, «Махаон-Україна», 2010 (192 с.) Ціна — 63 грн.

Де татуюванням лікували ревматизм? Коли лікарі поливали рани гарячою олією? Як пліснява рятує людство? Чому пожирач вогню не обпікається?

Ти не повіриш, але неймовірні сенсації оточу-ють нас у повсякденному житті. І траплялися во-ни завжди. У цій книжці зібрано вражаючі факти з галузі медицини, кулінарії, моди, а також історії про незвичайні ігри та розваги.

Річард Платт

Енциклопедія сенсацій

Київ, «Либідь», 2009 (544 с.) Ціна — 202,50 грн.

Видання присвячено трагічним подіям періоду «Великого терору» в Україні. Спираючись на уні-кальні архівні джерела, автори-упорядники роз-кривають мотиви, основні напрямки, наслідки та технології репресивних акцій, вчинених у добу «єжовщини». Розвідки доповнено добіркою дру-кованих уперше документів і матеріалів, відомос-тей про структуру і кадри НКВС УРСР.

Юрій Шаповал

Україна в добу «Великого терору»: 1936–1938 роки

Боґуміла Бердиховська

Україна: люди і книжки

Переклад із польської. Київ, «К.І.С.», 2009 (232 с.)Ціна — 26 грн.

Ядро збірки складають есеї, присвячені знаним українським постатям XX століття — від борців за незалежність (Суровцева) і тих, хто пройшов пек-ло Другої світової війни (о. Антін Навольський), через шістдесятників (Стус, Горська) та діячів емі-грації (Осадчук, Шевельов) до наших сучасників (Маринович, Брюховецький). Герої представляють ту українську традицію, яка, попри зовнішній тиск, протистояла тоталітарній спокусі, незалежно від кольору. Інші нариси присвячені українським дис-путам довкола історичної спадщини, національ-ного самовизначення та цивілізаційного вибору.

Із португальської переклав Віктор Шовкун. Харків, «Фоліо», 2010 (539 с.). Ціна — 55 грн.

«Євангелія від Ісуса Христа» (1991), мабуть, одна із найскандальніших книжок XX століття. Церква визнала її образливою для католиків, однак саме за цей роман автор одержав Нобелівську премію. Сарамаґо зумів дати власне — глибоке та оригі-нальне — трактування епізодів Нового Завіту. Ав-тор показує Ісуса передусім як людину з її бідами та сумнівами, бажаннями та помилками.

Жозе Сарамаґо

Євангелія від Ісуса Христа

Ірина Пустиннікова

Вісім мандрівок Буковиною

Київ, «Грані-Т», 2009 (192 с.)Ціна — 30 грн.

Мальовничі карпатські краєвиди, незвичайна ар-хітектура, що поєднує у собі, здавалося б, непо-єднувані стилі, дивні легенди зроблять мандрівку Буковиною неповторною. Путівник Ірини Пустин-нікової не лише скерує Вас до найцікавіших ку-точків регіону. Історія заструменить джерелами життєвих доль людей, малюючи колорити цьо-го поліетнічного краю. Сподіваємося, що ці вісім мандрівок залишаться незабутніми спогадами.

Михайль Семенко

Вибрані твори

Упорядник — Анна Біла. Київ, «Смолоскип», 2010 (688 с.). Ціна — 35 грн.

Михайль Семенко (1892–1937) — один із найжва-віших і найзагадковіших учасників літературного процесу початку XX століття. До видання ввійшли поетичні, прозові й драматичні твори письмен-ника, написані протягом 1910-х — початку 1930-х років, а також його маніфестографія, що умож-ливлює зіставлення програмових положень фу-туризму і його творчої реалізації. Водночас книга містить матеріали біографічного характеру про «українського футуриста номер один».

Видання можна використовувати як посібник у школах і вищих навчальних закладах.

Випуск 9 (червень 2010)

Літературний додаток до щомісячного часопису творчої молоді «Смолоскип України».Реєстраційне свідоцтво: КВ № 4040 від 15.02.2000.

Думки авторів публікацій не завжди збігаютьсяз точкою зору редакції.

Адреса редакції:

04071, Київ, вулиця Межигірська, 21.Видавництво «Смолоскип»(044) 425 23 93, www.smoloskyp.org.ua

Редакційна колегія: Ольга Погинайко, Ростислав Семків, Олег Коцарев.

Друк видання:

02100, Київ, вулиця Краківська, 6-А. КП КОР «Друкар».  Замовлення № 110. Гарнітура «Нат Ґротеск». Наклад 2500 прим. 

Типограф Микола Ковальчук.Ілюстратор Олена Павлова.

У наступному випуску:

Рецензія Тетяни Трофименко на книгу Ліни Костенко «Берестечко».

Коротка проза Анни Багряної та Олега Шинкаренка.

Максим Солодовник Олена СтепаненкоКиїв. Родом — із південної Чернігівщини, одного з поетично най-плідніших регіонів країни. А ще Степаненко — живе заперечен-ня стереотипу про те, ніби поети перестають творити після одруження. Її твори завжди задумані, з повільним розгортан-ням ритму, а метафори та просто вигадливі образи містять під собою своєрідний прихований сюжет, існування якого поміт-не неозброєним оком, а от відчитати його виходить далеко не завжди й не відразу. Міфологія, релігія, візуальність, стьоб та сполучення інших несподіваних речей роблять цю поезію ду-же об’ємною.

Полтава. Крім своїх поетичних досягнень, Максим відомий та-кож завдяки активній промоції сучасних різної міри «важкос-ті» й «альтернативності» українських рок-груп у блогосфері. Захоплення субкультурами просто так не минається — і, мож-ливо, саме тому в його віршах так багато своєрідного відчут-тя асоціальності, відстороненості, того, що тривіально інколи називають «антисистемністю». Проте, навіть коли йдеться про доволі жорсткі речі, Солодовник залишається м’яким і лірич-ним, навіть десь замріяним. Окрім того, його поезії притаман-на уважність до структури й краєвидів урбаністичного та пост-урбаністичного світу.

правильнийритм,правильнахвиля

скільки ж нам треба пройти,щоб позбутись колючої криги в легеняхі тривоги — отам, насподі.

як легкий мерехтливий метелику спекотно-гарячому середмісті,всуціль посмугованому сигналамибазових мобільних станційі ледь вловним запахом неминучості,оминаючи зустрічні та зайві потоки,пробираючись непомічениміз півзатамованим віддихомна нові та звабливі простори,не збиваючись із еталонного ритму,немов драмер-віртуоз,гра якого видається такою знайомою,почутою невідомо де.

десь безперечно існуєця надпульсуюча найголовніша єдино правильна для тебе самогожиттєдайна радіохвиля між сущимі вона зовсім поруч:

ближче, ніж палички драмерадо своїх барабанів,розігнаних до найскаженішого ритму,ближче, ніж стукіт самотніх сердець за старими й новими бетонними стінамиспекотно-гарячого середмістяз усіма його сигналамиі запахами,де бринитьнеминучість.

*

Ще кілька зусиль — і розверзнеться прірва.

Юрій Андрухович, «I wanna woman»

Ця історія з тих, які мало хто розказуєі ще менше хто слухає.Початок — краса і лірика,рання осінь у ледь вижовклих поляхабо в затишному віскі-барі на околиці міста;і зовсім не відчутно, якзгортається простір між півкулями клепсидри —рівною мірою кривавими і шерехкими.

Насправді дивно, знаючи цю передмову,бачити самого себеу продиранні між ментальними фронтами,що здалеку — як півтундра або напівтайга;в аболютній самотності та зневазі, —без друзів і подруг,дружин і навіть коханок;класичним маргіналом-терористомз літром чистого спиртуу майже пустому наплечникуй одним боєкомплектом,що без карти, компасу й GPRSблукає,зрідка орієнтуючисьза крижаними планетамина небосхилі мушлівласної психіки, знавісніло пошматованоїненастанними атаками й відступами — як піна морським прибоєм.

Ще кілька рок-фестів — і молодість скінчиться.Ще кілька нестерпних тижнів — і в цьому аукціоніне лишиться непроданих лотів.

покинутіміста

покинуті міста — це те, що відходитьце те, що змиваєтьсякожною зливою в порох

якась випадкова,страшна таємницязаколочує наглуходвері та вікназавмираютьв повітрі птиці

і все, що давнокричало,кохалось,вбивалоперетліває німим кінояк ніби його й не було

це місто, де пам’ятьзбивається клоччямй уламками — час — мовчазний і відносний

історія таких міст —руїни театру з порожнім партером,сухуватий скрипгодинникової стрілки.

слідинапіскуKeep smiling for me.

Massive Attack, «Butterfly Caught»

колись не так вже й давно я йшов лиш вперед,доводячи собі небуденність затій,ігноруючи дармове тепло — і дихання свіже, і плани не марні,як вечір удвох і приблизні слова,проказані в тиші бінарній

і позаду — багато, дуже багато слідів

та надмір придушує рух — поступово зникаютьв коридорах знімілих буднівдавні коханки та друзіі мурчить водогін свої занепадницькі мантри

примарніші за димсліди на піску

непритомне фортепіанозвідкись із моряз далекої палуби потонулого корабля

напівзабуте солодамські парфуми минулих років,скуті довічним архівомяк засланням

ось і все — лиш сліди на піску

і хоч кожен із нас — археолог свого минулого,частіше це схоже не на розкопкидавніх культур,а на спантеличене сновигання слідами суєти,сутність яких — неприхована пустка,наростаюча, монолітно-суха пустеля

та все ж усміхнись мені щиро навзаємза 5 хвилин до нових обріїв та імпровізацій

адже крім планів є боротьба крім масок — спонтанність крім піску — наївно-шалена любов.

пацифікЕта

Чорт забирай твою катастрофічну впертість!Чорт забирай твою вперту катастрофічність!На тій стороні серця, де лежить твоя незалежністьНа мапі мого — простяглась безсоромна ніжність.І скільки не накладай на кальку ці контурні карти, Скільки не намагайся пробитися через ці кляті митниці, кордони і вододілиЦе все одно що крізь скло продиратися голими пальцямивідчуваючи врешті тепло лише власної крові що залишає тіло…

І кожного ранку через наше ліжко летять Потяги смерті від Еускаді до Аскатасуми І кожної смерті в мені торохтять залізні іржаві квіти, залізні підсклянники, гроші залізні на божевільні суми,і кожного разу, коли ти відходиш без мене — без нас — у ніч ми розуміємо

русалії(дЕнниця)

Ти мариш не шовком струминним, а теплим пахучим сіном,Повіки стуливши плавно, мов створки глибинних скойок,Та риба минулого — снула, і слабко штиняє тліном,Замулені рани не ниють, далекі мов зорі — зойки…

Вона ж — ластовинна спочатку, а далі темна і тьмаваОсь, знаю, проїде потяг — й вона за хвостом зімкнеться.Опустиш туди яку-небудь руку, для прикладу, праву.А витягнеш — шуйцю, оту, що поближче до серця.

Бо це лиш — вода, рівнобіжно-примхлива у трьох своїх станах,Та радше не льоду-пари, а мабуть, Отця і Сина — І б’ють поїзди затонулі в серце твоє хвостамиЛоскоче повітря зябра, луска огорта коліна.

русалії(нічнЕ)

Сутінкові часи минають і все — привітВіття повітря обтяжене тарою слівТепла вода не гнеться — хіба що вишити плітНе заважай тому хто програє у крем’яхи світНе переходь цей брідНе переймай цих дів — виплинь-виплинь сердушко із води до іншого бережка доведиЯк не засліпнуть небкові? — з тіста-бо із пісківЗ парафіяльних вогників з волглої лободиІз пелюсток під ребрами втрачених берегівТой хто його утримає — той його й відпустив Мій паперовий вдих —Твій прямовисний спів — дві ріці дві зіроньки не велять із місяцем-звіриком танцюватьАле відстань це коло-змій а іще — болить І Прекрасний Георгій косу кладе на плечеТепла вода не гнеться — не переходь цей брід…

Серце іржавий цвях місяця зуб магнітВодорость срібна душаПальці мина мина тече…

— ти щоразу ідеш востаннєі щоразу я забираю в тебе одну яку-небудь річніби на пам’ять — й ніколи не повертаю…Але чорт забирай ці святі божевільні гори!Чорт забирай цих освячених гір божевілля!Врешті-решт ти береш автомат і рушаєш дитинно голийлишивши навіть окуляри Навпомацки…Попідтинню…

дЕньнЕзалЕжностізмахном2008

Того божевільного літа нам остаточно зірвало дах.Такого літа як те — дахи відмирають як соціальний клас як біологічний виді марно ховатися під матрас, викликати омон чи грінпіс — так само, як марно намагатися зусиллям волі зупинити фугас стримати пронос, пустити вагон під укіс, чи — ковтнути цілком ананас…Повітря того божевільного літа можна було продавати смаженим і лускати, як насіння, спльовуючи пилюку, що вщент забиває рота, горло і ніс —

Того божевільного літа Бог ходив поміж нас.Того благословенного літа Бог нас на руцях ніс…

І планета футбольного поля гуляйпільського «Сільмашу»летіла в похмільний космос, розкручуючись по орбіті її населяли спраглі, і ниці духом, і просто п’яні, босі та голі любителі драйву, коротше кажучи, наші —яким уже пофіг, куди летіти — аби летіти,простіші за голубів, і веселіші, ніж діти… І Бог віддав їм у спадок і володіння всю землю, від сих і до сих воріт того божевільного літа, але замість Петра на воротах стояли ментилагідно гладили гумові палицілагідно обіцяли дати всім прикурити —

Того божевільного літаТого благословенного літа

І янголи смерті ширяли немитими селюками,У маєчках-сітках, беззубі і агресивні, усе наривались стрельнути сигарету — тобто начистити рило — і получали в рило. Їхня кров була як виноа вино — солодке й гаряче, рожеве і біле.і під ногами свіжі пляшки хрустілияк пересмажені вафлі, лопались, мов гранатиТого божевільного літа ми тримались за руки Ми говорили — так просто не може бути,Не можна по стільки пити і так кохати! І засинаючи поряд, не розмикаючи рук,Прокидаємось нині посеред ночі, наче шкарпеткиСкинуті Богом того божевільного літа порожні білі шкарпетки, кинуті біля пральні…І все, про що ти молиш у Бога, і про що я молю — показати нам двері повернень,показати ворота, хай навіть з Петром і з ментами —у те божевільне літо, де залишки даху трималися лише завдяки дурнуватим якимсь шапочкамПоказати — у літо, у те нескінченне літо, де кожен наш день був останнім…