Літо

Ось і літо прийшло. Тепле, веселе. Дружньо гудять бджоли, ніжно

колишуться трави, колосяться на полях хліба. Саме у цю пору ліс жив

небаченим життям. Велика лісова галявина, які ніби ще недавно була

вкрита маленькою травичкою, квітувала. Яких тільки рослин на ній не

було: ромашка, звіробій, полин, м’ята, дзвіночки, материнка, люцерна.

Великий – великий килим нагадувала вона. Вухастих любив її. А ще

більше любив літо за найдовші у році дні, за чарівні медові аромати, які

постійно можна було відчувати у повітрі. Цікавим було все. Навіть дощик

який зволожував землю. М’який, лагідний він ніколи і нікого не ображав.

І це розуміли навіть рибки, які жили у ставку. А грибочки? Один за одним

з’являлися вони; маленькі і великі, подібні на хатинки під якими можна

сховатися, відпочити. Літо. Час ягід. Дозріває суничка, приваблює чорним

кольром черемха. Смак її терпкий, але дуже смачний. Пливуть і пливуть

по небу хмарки. Кличуть у подорож, у країну, що називається просто, –

літо.

Олег Погинайко

Краплинки роси.

Цвіте рожевий мак. Уночі впала роса.

Прокинулася вранці квітка, побачила на своїх

пелюстках краплини роси. Питається краплинок:

– Хто ви такі?

Вони й відповідають:

— Ми народжуємось із теплого нічного вітру. Ми

— росяні краплинки.

Здивувалася квітка. Думає:«Що ж робитимуть

росинки?» А вони сидять на пелюстках. Зійшло

сонце, і в кожній краплині загорілося по

маленькому сонечкові.

Сонце піднімалося над землею. Росинки ставали

все менші. Ось вони одна за одною і зникли.

— Куди ж ви йдете від мене? — запитала квітка.

— До сонця, до сонця! — відповіли краплинки

роси. Василь Сухомлинський

ЧЕРВЕНЬ

Червень,місяць –трудівник,

Працювать багато звик.

Косить в лузі зрілі трави,

Пташенят в гніздечках бавить,

Шепче казку зелен-житу.

Червень гарно служить літу.

Т.Коломієць

У ЛИПНІ

Спіють вишні —

мов облипло

Ягідьми гілля у липні.

Липа цвіт пахучий сипле.

Найщедріше сонце в липні.

Н. Ткаченко

СМІЄТЬСЯ СЕРПЕНЬ

Сміється серпень над полями,

То дощ, то спека – Маковій!

Гудуть комбайни за ярами,

Співа бджолиний медо-рій!

В. Березовий

ДЕ ЛІТО ЖИВЕ

У павука хатинка —

Тоненька павутинка.

У коника веселого —

Між травами оселя.

У ластівки швидкої —

Під нашим підвіконням.

А тепле й ніжне літо,

Волошками повите,

Посріблене дощами,—

Живе в очах у мами.

Анатолій Костецький

ЛІТО

Літо, літо золоте

Випиває роси

Та з пшениченьки плете

Україні коси.

Виглядає з-поміж віт

Вишнями в садочку,

Одяга на цілий світ

Сонячну сорочку.

Лель-Анатолій Загрудний

ТЕПЛЕ ЛІТО

Тепле літо йде лужком,

Постьобує батіжком.

По травичці побрело,

Сніп ромашок принесло.

М. Пономаренко