УРОК № 1 клас(1... · web viewvi. ПІДСУМКИ УРОКУ З аключне...

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6

Тема. Поняття про основні галузі господарства і технології, які в них застосовуються. Правила внутрішнього розпорядку і правила безпечної роботи в шкільних майстернях.

Мета: ознайомити учнів із програмою й об'єктами праці, основними галузями виробництва, із прикладами технологій, які в них застосовуються; повторити правила внутрішнього розпорядку і безпечної роботи в шкільних майстернях; навчити характе-ризувати основні галузі виробництва і види технологій; формувати свідоме виконання правил внутрішнього розпорядку і безпечної роботи під час роботи в майстернях.

Обладнання: таблиці «Правила внутрішнього розпорядку в шкільних майстернях», «Правила безпечної праці в шкільних майстернях».

Основні поняття: галузі господарства (промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво, зв'язок); види технологій; правила внутрішнього розпорядку, безпечної роботи.

Тип уроку: комбінований.Структура уроку

І. Організаційний момент.................................. 1 хв.II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів. . . 8 хв.III. Вивчення нового матеріалу……………… 26 хв1. Поняття про основні галузі господарства і технології, які в них застосовуються.2. Правила внутрішнього розпорядку і безпечної в шкільних майстернях (із

практичним закріпленням).IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів............. 7 хв.V. Підсумки уроку.................................................... 1 хв.VI. Домашнє завдання.............................................. 2 хв.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ Ознайомити учнів із програмою курсу, із завданнями й об'єктами праці в 6 класі,

продемонструвати зразки виробів, виготовлені учнями в попередні роки (на експозиціях у майстерні).

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Що таке технологія?2) Назвіть відомі вам види технологій у побуті.3) Яке обладнання, інструменти, матеріали використовуються в кожному з цих

видів технологічної діяльності? Яке їхнє призначення?1. Поняття про основні галузі господарства і технології, які в них застосовуюся.Розповідь учителя.Господарство (економіка) — найважливіша сфера суспільного життя. У ній на

основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності.

Основні галузі господарства:— промисловість;— транспорт;— сільське господарство;

— будівництво;— зв'язок.

Мозковий штурм. Зформулювати проблемне питання (записати на дошці) і запропонувати всім

висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою.Усі пропозиції записуються на дошці чи великому аркуші паперу в порядку їх

виголошення без зауважень, коментарів чи запитань.Коли всі присутні вважатимуть кількість поданих ідей достатньою, їх висування

припиняється.Після того, як ідеї зібрано, їх групують, аналізують, розвивають.Вибираються ті ідеї, що допоможуть вирішенню поставленої проблеми.Проблемне питання. Назвіть відомі вам галузі промисловості, сільського

господарства, транспорту, будівництва, зв'язку.

Евристична бесіда.Чи можна сказати, що процеси виробництва різних товарів (машин, тканин, одягу,

взуття, продуктів харчування та ін.) є технологічними? Доведіть це.

Підвести учнів до висновку про те, що в різних галузях господарства застосовуються відповідні технології. Наприклад, у промисловості основними є такі технології:

-машинобудування; - приладобудування; -верстатобудування; -літакобудування; -суднобудування; - виготовлення меблів (деревообробна промисловість); - виробництво продуктів харчування (харчова промисловість);

- виробництво тканин (текстильна промисловість); - виробництво одягу (легка промисловість); - виробництво взуття тощо.

У сільському господарстві застосовуються такі технології:— овочівництво, садівництво, вирощування кормових культур;— скотарство, свинарство, вівчарство, кролівництво, птахівництво,

рибництво та ін.Для галузей будівництва також характерні певні технології:— спорудження житлових будинків;— спорудження комунальних об'єктів;— будівництво доріг;— будівництво і реконструкція заводів, фабрик та інших виробничих

споруд та ін.У транспорті застосовуються технології:— експлуатація електротранспорту (трамваї, тролейбуси);— експлуатація автотранспорту (автобуси, таксі та ін.);— експлуатація залізничного транспорту;

— експлуатація повітряного транспорту (літаки, вертольоти) тощо. У галузях зв'язку розрізняють такі технології:

— радіозв'язок; - пошта;— телеграф; - телефон;— телебачення; - мобільний зв'язок та ін.Слід звернути увагу учнів на те, що структура господарства постійно

удосконалюється і змінюється, з'являються нові технології, запровадження яких приводить до виникнення нових галузей (наприклад, поява Інтернету, мобільного зв'язку і т. ін.).

2. Правила внутрішнього розпорядку і безпечної роботи в шкільних майстернях (із практичним закріпленням).

Бесіда.1) Із якими інструментами та обладнанням ви працювали на уроках

трудового навчання в 5 класі?2) Пригадайте, яких правил безпечної роботи необхідно було при

цьому дотримуватися.(До обговорення залучається максимальна кількість учнів.)

Міні-практикум. об'єднати учнів у групи (3—5 осіб), повідомити (нагадати) їм правила роботи в малих групах.

Кожна група одержує картки з правилами внутрішнього розпорядку і безпечної роботи в шкільних майстернях.

З а в д а н н я .1) При виконанні яких видів робіт необхідно дотримуватися цих правил?2) До яких наслідків може призвести їх недотримання? ,

Подальше спільне обговорення дозволить у короткий термін повторити необхідні правила.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВІз метою закріплення нових знань про види технологій , які застосовуються в

господарстві, учитель може організувати роботу в групах або індивідуально, письмово або біля дошки.

З р а з о к д и д а к т и ч н и х к а р т о к

Картка 1Установіть відповідність між назвою галузі й технології.

( ) Промисловість 1) Поштові послуги( ) Сільське господарство 2) Верстатобудування( )Зв'язок 3) Рослинництво

Картка 2Виберіть і підкресліть технології, які застосовуються у сфері зв'язку.Літакобудування, поштові послуги, виготовлення меблів, виробництво взуття,

мобільний зв'язок, телеграф, будівництво шкіл, приладобудування, експлуатація автотранспорту, телебачення.

Картка ЗДоведіть або спростуйте твердження, що процес виготовлення у швейних

виробів є технологічним.

V. ПІДСУМКИ УРОКУЗаключне слово вчителя.Будь-яка галузь народного господарства пов'язана із застосуванням різних

технологій, оскільки виробництво тих чи інших товарів, організація роботи транспорту, зв'язку, вирощування рослин та інше є перетворюючим технологічним процесом.

I. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ1) Повторити правила внутрішнього розпорядку і безпечної роботи в шкільних

майстернях.2) Підготувати інструменти і матеріали для практичної роботи.


Тема. Об'єкти технологічної діяльності. Методи проектування. Види одягу.Мета: ознайомити учнів з об'єктами технологічної діяльності, повідомити про

джерела інформації про швейні й вишиті вироби, види одягу і його призначення; ознайомити зі способами копіювання графічної інформації; навчити розпізнавати та ідентифікувати різні види одягу; створювати нові моделі; користуватися спеціальною літературою; розвивати просторове уявлення й аналітичні здібності під час створення моделей одягу.

Обладнання: спеціалізовані видання (журнали мод, видання з вишивки і пошиття виробів), альбоми, зразки готових виробів, ілюстрації моделей одягу, зразки кальки, копіювального паперу.

Інструменти і матеріали: аркуш паперу (формат А4), кольорові олівці (або інші інструменти), лінійка, лекала (за необхідністю).

Основні поняття: види одягу (повсякденний, домашній, робочий, спортивний, святковий), способи копіювання (за допомогою кальки та копіювального паперу, ксерокопіювання), метод комбінування, моделі-аналоги.

Тип уроку: комбінований.

Структура урокуІ. Організаційний момент................................. 1 хв.II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів... З хв.III. Вивчення нового матеріалу........................... 10 хв.1. Одяг, його види і призначення.2. Спеціалізовані видання про швейні й вишиті вироби.1. Метод комбінування при створенні нових об'єктів технологічної діяльності.IV. Практична робота. Створення моделі виробуз використанням методу комбінування................. 25 хв.V. Закріплення нових знань і вмінь учнів........ 4 хв.VI. Підсумки уроку.............................................. 1 хв.VII. Домашнє завдання

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТIІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Із чого починається процес проектування виробу?2) Чим керуються, вибираючи об'єкт проектування?3) Люди якої професії займаються створенням ескізу майбутнього виробу?4) Назвіть спеціалізовані видання про швейні та вишиті вироби.5) Яку інформацію вони містять?6) Як її можна використовувати?7) Які види одягу ви знаєте? Яке його призначення?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ1. Одяг, його види і призначення. Розповідь учителя.Дати класифікацію одягу за призначенням:— побутовий;— робочий;— формений.До побутового належить повсякденний, домашній і святковий одяг.

Робочий одяг може бути домашнім (фартух) і спеціальним (комбінезон муляра, зварювальника; халат медсестри, лікаря; куртка і ковпак кухаря тощо).

Формений одяг призначений для представників певних професій — міліціонерів, стюардес, військових, льотчиків, залізничників тощо.

Бесіда.Яка різниця між святковим і повсякденним одягом? Повсякденним і робочим?

Міні-практикум.Із запропонованих учителем ілюстрацій (або зразків) одягу виберіть:домашній одяг; робочий; повсякденний; святковий.Супроводжується демонстрацією ілюстрацій, зразків готових виробів.

2. Спеціалізовані видання про швейні й вишиті вироби.Розповідь учителя.

До послуг сучасних модельєрів, а також аматорів крою, шиття і вишивки представлений широкий вибір спеціалізованих видань. Вони прекрасно ілюстровані та містять інформацію про сучасні матеріали та фурнітуру, напрямки моди, корисні поради з виконання швейних, вишивальних робіт тощо.

Журнали мод (наприклад, «Вигdа», «Воtique» та ін.) описують кожну представлену модель одягу (особливості фасону, деталі, вид матеріалу, фурнітуру, додаткові аксесуари тощо), містять фотографії та викрійки (як правило, на кілька розмірів).

(продемонструвати відповідні видання.)Представлені в журналах й альбомах викрійки та схеми копіюються у такі способи:— за допомогою кальки;— за допомогою копіювального паперу;— методом ксерокопіювання.(продемонструвати прийоми користування калькою та копіювальним папером.)— Від чого залежить вибір способу копіювання?Вибір способу копіювання залежить від розмірів обраних схем, способу їх

показування в журналі. Метод ксерокопіювання дає можливість одержати зменшену або збільшену копію схеми, викрійки.

3. Метод комбінування при створенні нових об'єктів технологічної діяльності.Розповідь учителя.Об'єкт технологічної діяльності можна не тільки скопіювати, але й створити новий,

використовуючи моделі-аналоги і метод комбінування.У цьому випадку в моделях-аналогах обираються найкращі ознаки (форма деталей,

матеріали, оздоблення та ін.) і створюється модель, що поєднує ці ознаки. Не слід забувати такі показники якості готового виробу

функціональність, економічність, технологічність.— Охарактеризуйте яку-небудь модель з урахуванням цих якостей.

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Створення моделі виробу з використанням методу комбінування

Інструменти, матеріали, обладнання: аркуш паперу (формат А4), кольорові олівці, лінійка; ілюстрації виробів, журнали мод й інші спеціалізовані видання, зразки готових виробів.

Методичні рекомендації.Роботу можна організувати, об'єднавши учнів у творчі групи. Робота завершується

демонстрацією розроблених ескізів, оцінкою їх доцільності та відповідності призначенню виробу.

Послідовність виконання.1) Виберіть моделі-аналоги об'єкта проектування.2) Розгляньте їх уважно, відберіть кращі, на ваш погляд, ознаки (форма деталей,

види оздоблення, матеріал).3) Створіть нову модель, використовуючи ці ознаки.4) Намалюйте ескіз моделі.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВІндивідуальні завдання.Запропонувати декільком учням виконати завдання на дидактичних картках.

Картка 1Установіть відповідність між назвою виду одягу і моделлю, зображеною на

рисунку (проставте цифри в дужках).

( ) ( ) ( )

1 — спортивний 2 — робочий З — святковий

Картка 2Із запропонованих ілюстрацій виберіть моделі-аналоги. Які ознаки ви б відібрали

для нової моделі? Відповідь обґрунтуйте.Бліц - опитування.1) Назвіть спеціалізовані видання про швейні та вишиті вироби.2) Як називають моделі, подібні за призначенням і формою?2) У які способи можна скопіювати графічну частину інформації (схеми,

викрійки)?3) Визначте призначення одягу, на запропонованих учителем ілюстраціях.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУЗаохотити учнів, які створили найбільш цікаві моделі в ході виконання практичної

роботи.

Заключне слово вчителя.Метод комбінування дає можливість створювати нові моделі, використовуючи

певні ознаки моделей-аналогів, а також додаючи нові. При цьому можна виявити свої творчі та художні здібності.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ1) Підготувати інструменти і матеріали для практичної роботи.2) Продумати варіанти моделей робочого одягу.3) Підготувати повідомлення про історію розвитку машин, меблів, одягу (на вибір

учнів).

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6Тема. Художнє конструювання виробу.Мета: дати уявлення про види робочого одягу та вимоги до нього, про базову

форму виробу, навчити розпізнавати моделі-аналоги, створювати ескізи моделей-аналогів; розвивати творчі здібності, навички колективної роботи, уміння аналізувати, робити висновки.

Обладнання: ілюстрації (зразки) робочого одягу. Інструменти і матеріали: кольорові олівці, аркуш паперу (формат А4), лінійка.Основні поняття: види робочого одягу (фартух, халат, косинка, куртка і ковпак

кухаря, халат і шапочка медичного працівника, комбінезон, берет), базова форма, моделі-аналоги, метод комбінування.

Тип уроку: комбінований. Структура уроку

І. Організаційний момент...................................1 хв.II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.....З хв.III. Вивчення нового матеріалу.............................8 хв.1. Історичні відомості про розвиток форм різних виробів.2. Види робочого одягу.IV. Практична робота. Створення ескізів мод єлей-аналогів 26 хв.V. Закріплення нових знань і вмінь учнів........ 5 хв.VI. Підсумки уроку................................................... 1хв .VII. Домашнє завдання......................................... 1 хв.

Хід урокуІ. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТII. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Наведіть приклади видів одягу різного призначення.2) Схарактеризуйте ознаки, за якими ви вибрали одяг того чи іншого

призначення.3) Для чого призначений робочий одяг?4) Назвіть види робочого одягу.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ1. Історичні відомості про розвиток форм різних виробів. Повідомлення учнів.Запропонувати виступити учням, які підготували відповідні повідомлення. Після

цього підвести підсумки.

Розповідь учителя.Більшість предметів, що нас оточують, люди використовують у своєму

повсякденному житті здавна. Але їх форма постійно вдосконалюється й змінюється. Це відбувається внаслідок розвитку технічних можливостей, застосування більш досконалої техніки, технології, використання нових матеріалів, зміни вимог до виробів. Але, як пра-вило, первісна (базова) форма не зазнає істотних змін.

Міні-практикум.Продемонструвати зразки виробів (меблів, взуття, одягу) різних епох і

запропонувати учням визначити і намалювати (на дошці, у зошитах) основну базову форму і відповісти на запитання.

1) Наскільки змінився зовнішній вигляд виробу в результаті технічного прогресу?2) Які зміни пов'язані з удосконалюванням техніки і технології? Із появою нових

матеріалів?

3) Які виявлені зміни є раціональними і необхідними, а які — надмірними і непотрібними?

Підвести учнів до висновку про те, що при створенні нових моделей виробу його базова форма зазвичай не зазнає істотних змін, при цьому слід звертати увагу на те, щоб виріб не був перевантажений великою кількістю додаткових деталей, аксесуарів, оздоблення. Створювана модель виробу має бути функціональною, економічною та технологічною.

2. Види робочого одягу.Розповідь учителя.Робочий одяг призначений для запобігання впливу шкідливих речовин.

Робочий одяг

Домашній Спеціальний

Халат, фартух, косинка

Комбінезон, куртка і шапочка кухаря, халат і шапочка

медичного працівника

Міні-практикум.Продемонструвати учням ілюстрації (зразки) фартухів і запропонувати вибрати

моделі-аналоги (з обґрунтуванням свого вибору).1) Чим відрізняються моделі-аналоги?2) Що в них спільного? ЇЦо вам подобається в цих моделях?3) Які зміни ви б запропонували?4) Виберіть моделі з однаковою базовою формою.

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Створення ескізів моделей-аналогівІнструменти, матеріали, обладнання: ілюстрації моделей робочого одягу, кольорові

олівці, аркуш паперу (формат А4).

Послідовність виконання.1) Виберіть моделі з однаковою базовою формою2) Створіть ескізи моделей-аналогів.3) Намалюйте ці ескізи.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВЦей етап рекомендується провести за одним із запропонованих варіантів.

ВАРІАНТ 1Учні демонструють розроблені ескізи моделей-аналогів, учитель організує їх

обговорення.ВАРІАНТ 2

Робота за дидактичними картками.Картка 11) Назвіть вид робочого одягу,

зображеного на малюнку.2) Запропонуйте варіанти моделей-аналогів

Картка 21) Назвіть вид робочого одягу,

зображеного на малюнку.2) Запропонуйте варіанти моделей-аналогів.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУЗаключне слово вчителя.Об'єкти технологічної діяльності постійно вдосконалюються. Створюючи моделі-

аналоги на основі базової форми, не, слід забувати про вимоги до якості виробу: технологічність, функціональність, економічність, естетичність.

VII.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯПідготувати інструменти і матеріали для практичної роботи.


Тема. Технічне конструювання. Загальні відомості про проеціювання. Прямокутне проеціювання.

Мета: дати первісне уявлення про проеціювання деталей, про види проеціювання і проекції, навчити читати і виконувати креслення деталей об'ємної форми, аналізувати форми предмета за його кресленням, виховувати чіткість і акуратність під час виконання креслярських робіт, розвивати просторове уявлення.

Обладнання: предмети об'ємної форми (циліндричної, конічної, призматичної), атлас «Елементи креслення».

Інструменти і матеріали: аркуш паперу (формат А4), лінійка, олівець, циркуль.Основні поняття: види проеціювання (центральне, прямокутне), проекція

(фронтальна, горизонтальна, профільна).Тип уроку: комбінований.

Структура урокуІ. Організаційний момент......................................... 1 хвII. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів......... 4 хвIII. Вивчення нового матеріалу................................ 12 хв1. Методи проеціювання.2. Прямокутне проеціюванні.IV. Практична робота. Виконання кресленьпредметів об'ємної форми....................................... 22 хвV. Закріплення нових знань і вмінь учнів........ 4 хв.VI. Підсумки уроку.............................................. 1 хв.VII. Домашнє завдання....,................................... 1 хв.

Хід уроку І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Бесіда.1) Пригадайте основні правила виконання креслень плоских деталей (нанесення

розмірів, умовні позначення — R, O, S). 2) Чи відрізняється, на ваш погляд, креслення деталей плоскої й об'ємної форми?(Продемонструвати такі деталі.)

Узагальнюючи відповіді учнів, підвести їх до висновку, що предмети об'ємної форми на кресленнях слід зображувати, розглянувши із декількох боків. Тільки тоді можна отримати повне уявлення про предмет.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ1. Методи проеціювання.

Розповідь учителяПредмети об'ємної форми мають три виміри: довжину, ширину й висоту. В основу

побудови зображення предмета на кресленнях покладений метод проеціювання. Суть його полягає в тому, що зображення предмета на площині одержують за допомогою проеціюючих променів.

— Уявіть, що відбудеться, якщо предмет розмістити перед стіною й освітити його спереду ліхтариком, тобто створити проеціюючі промені. (можна продемонструвати цей спосіб.)

— Що дістанемо на стіні?На стіні вийде тінь цього предмета.

Створене таким методом проеціювання зображення предмета на площині називають його проекцією. Залежно від того, як спрямовані проеціюючі промені, розрізняють такі види проеціювання:

центральне (рис а); паралельне косокутне (рис. б) ; паралельне прямокутне(рис б).

Пояснити різницю між цими видами проеціювання і підвести учнів до висновку, що саме прямокутне проеціювання використовують у кресленні, оскільки воно є більш простим, зручним і більш наочним.

2. Прямокутне проеціювання. Розповідь учителя,Зображуючи плоскі предмети на площині, ви користуєтеся саме методом

прямокутного проеціювання. Утворена проекція предмета називається фронтальною, а отримане зображення предмета — виглядом спереду.

Продемонструвати кілька предметів різної форми, що мають однакову фронтальну проекцію, і підвести учнів до висновку про те, що не завжди однієї проекції буває достатньо, щоб одержати повне уявлення про форму зображуваного предмета. Таке явище називають невизначеністю форми об'ємного предмета за однією проекцією.

У цьому випадку виконують проеціювання предмета на дві площини проекцій: вертикальну (вигляд спереду) і горизонтальну (вигляд зверху). На кресленнях горизонтальну проекцію розташовують під вертикальною.

Якщо предмет має складну форму і двох проекцій виявляється недостатньо для повного уявлення про нього, то додають третю проекцію — профільну (вигляд ліворуч). Невидимі частини поверхні предмета показують на вигляд штриховими лініями (лініями невидимого контуру). У такий спосіб можна дати уявлення про форму окремих частин предмета.

У ході розповіді зформувати в учнів уявлення про види проекцій, використовуючи схему, подану нижче.

Види проекції

Фронтальна Горизонтальна Профільна (вигляд спереду) (вигляд зверху) (вигляд ліворуч)

Розташування виглядів (проекцій) на кресленні суворо впорядковано: під видом спереду розміщують вид зверху, а праворуч від виду спереду — вид збоку, використовуючи лінії проекційного зв'язку.

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Виконання креслень предметів об'ємної форми

Інструменти і матеріали: аркуш паперу (формат А4), лінійка, олівець, предмети об'ємної форми.

Методичні рекомендації.Робота виконується фронтально, у групах або індивідуально.Форму проведення можна вибирає залежно від рівня підготовленості учнів і

наявності демонстраційного матеріалу.Під час роботи вчитель контролює дії учнів, акцентуючи їхню увагу на дотриманні

правил оформлення креслень.

Послідовність виконання.1) Оформити рамку креслення, штамп.2) Розмістити перед собою зображуваний предмет так, щоб головний вигляд

(вигляд спереду) давав найбільш повне уявлення про форму предмета.3) Визначити необхідну кількість проекцій.4) Виконати головний вигляд (вигляд спереду). Нанести лінії невидимого

контуру.5) За допомогою ліній проекційного зв 'язку виконати вигляд зверху і вигляд

збоку.6) По закінченні роботи всі видимі частини предмета на зображеннях обвести

суцільною товстою основною лінією, а допоміжні лінії стерти.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Для цього етапу уроку необхідно підготувати дидактичні картки. Роботу можна організувати як групову або індивідуальну.З р а з о к к а р т о к

VI. ПІДСУМКИ УРОКУУчитель оцінює результати виконання учнями практичної робот і роботи за

картками, відзначає й аналізує допущені помилки.

VII.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати конспект.

Роздатковий матеріал

Картка 1Установіть відповідність між зображенням предмета та його проекціями.

Картка 2Установіть відповідність між зображенням предмета та його проекціями.

Картка ЗУстановіть відповідність між зображенням предметів та їхніми проекціями.


Тема. Загальні відомості про будову фігури людини. Знімання мірок для побудови креслення фартуха.

Мета: ознайомити з основними лініями фігури людини, із правилам знімання і записування мірок, їх умовними позначеннями; навчити правильно знімати і записувати мірки; виконувати технічний рисунок моделі фартуха і його опис; розвивати точність й акуратність під час знімання мірок, просторову уяву учнів.

Обладнання: манекен навчальний, зразки фартухів (роботи учнів).Інструменти і матеріали: сантиметрова стрічка, тасьма або шнур для

оперізування талії.Основні поняття: лінії фігури людини (шиї, грудей, талії, стегон, низу, середини),

мірки (довжина виробу — Дв, довжина нагрудника — Дгр, півобхват талії — Ст, півобхват стегон — Сс, відстань між високими точками грудей — Цг).


Структура урокуІ. Організаційний момент................................. 1 хв.II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів ....... .............. З хв III. Вивчення нового матеріалу ..........................10 хв.1. Загальні відомості про будову фігури людини.2. Правила знімання і записування мірок.3. Мірки для побудови креслення викрійки фартуха.

IV. Практична робота. Знімання і записування мірок для побудови креслення викрійки фартуха. «Виконання технічного рисунка фартуха..» 26 хв.

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів......... З хв.VI. Підсумки уроку............................................... 1хв.VII. Домашнє завдання......................................... 1хв.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Що таке конструювання?2) Із чого починається конструювання виробу?3) Якою буквою позначаються мірки довжини (ширини)?4) Яким інструментом користуються при зніманні мірок?5) Які ви знаєте правила записування мірок?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ1. Загальні відомості про будову фігури людини. Розповідь учителя.Для правильного знімання мірок необхідно знати розміщення основних ліній,

уявно проведених на фігурі людини через орієнтовні точки. Ми можемо уявити такі лінії незалежно від статі людини, її віку, зросту і статури.

Назвати основні лінії і продемонструвати їх на манекені їхнє розташування

а А) лінія шиї (позначається ЛШ);

б Б) лінія грудей (ЛГ);в В) лінія талії (ЛТ);г Г) лінія стегон (ЛС);Д Д) лінія середини переду;е Е) лінія низу (ЛН).

Надягнути на манекен (або на одну з учениць) фартух і запропонувати учням визначити, де на фартуху проходять лінії, уявно проведені через орієнтовні точки. Після цього робиться висновок, що при виготовленні креслень викрійок одягу завжди встановлюються орієнтовні точки тіла, через які уявно проводяться необхідні лінії. За цими лініями і знімають мірки. Слід ураховувати симетричність фігури людини відносно середини, тобто права і ліва половини фігури однакові. Це дає можливість будувати викрійки на праву половину фігури.

2. Правила знімання і записування мірок.Розповідь учителя.

Конструювання будь-якого об'єкта технологічної діяльності слід починати з визначення його розмірів. Для побудови креслень швейних виробів необхідно знати параметри людини.

Із цією метою знімають мірки. Щоб готовий виріб мав привабливий зовнішній вигляд і добре сидів на фігурі людини, слід знати і дотримуватися правил знімання і записування мірок.

Робота з підручником.Учні опрацьовують відповідний матеріал підручника [18, с. 95], записуючи в зошит

ті правила знімання і записування мірок, із якими вони знайомляться впершеБесіда.Чому мірки ширини й обхвату записують у половинному розмірі?3. Мірки для побудови креслення викрійки фартуха.

Розповідь учителя.Для побудови креслення викрійки фартуха необхідно зняти і записати такі мірки:а) довжина виробу (Дв);б) довжина нагрудника (Дгр);в) відстань між високими точками грудей (Цг),г) півобхват стегон (Сс);д) півобхват талії (Ст).

Продемонструвати на манекені прийоми знімання мірок, пояснюючи призначення мірок.

Бесіда.Які мірки записуються в половинному розмірі, а які — повністю?

ІV.ПРАКТИЧНА РОБОТА. Знімання і записування мірок для побудови креслення викрійки фартуха.

Виконання технічного рисунка фартуха

Методичні рекомендації.Перед початком роботи провести інструктаж. У ході виконання роботи

проконтролювати дотримання правил знімання і записування мірок.

Учні працюють у парах.1) Зняти мірки один до одного. Результати вимірювань записати до зошитів у

вигляді таблиці. У ході роботи учні використовують інструкційну карту 6 у підручнику (18, с.98)

Назва мірки Умовне

Числове значення

Довжина виробу ДвДовжина нагрудника ДгрВідстань між високими

точками грудейЦг

Півобхват талії СтПівобхват стегон Сс

2) Виконати технічний рисунок фартуха. 3) Описати обрану модель, назвавши матеріал, особливості фасону,

оздоблення, призначення.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНЮБесіда.1) Назвіть види робочого одягу.2) Із якого боку фігури знімаюсь мірки?3) Як записують мірки довжини, ширини, обхвату?Індивідуальне завдання.Напишіть (на дошці) і покажіть (на манекені), як позначається і знімається мірка

довжини нагрудника (півобхвату талії, півобхвату стегон).

VI. ПІДСУМКИ УРОКУЗаключне слово вчителя.Знімання мірок — важливий етап конструювання виробу. Від того, чи правильно

зняті необхідні мірки, буде залежати загальний вигляд виробу і відповідність його фігурі конкретної людини.

Оцінити роботу учнів, заохочуючи тих, хто найбільш успішно і швидко виконав роботу.

VII.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯПідготувати інструменти і матеріали для практичної роботи.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6Тема. Креслення викрійки фартуха.Мета: ознайомити учнів із правилами побудови креслення фартуха; навчити

виконувати креслення в масштабах 1 : 4 і 1 : 1; виховувати акуратність і чіткість при виконанні креслярських робіт.

Обладнання: таблиця «Креслення фартуха», навчальний манекен, зразок фартуха»Інструменти і матеріали: лінійка закрійника, олівець, лінійка, міліметровий папір. Основні поняття: базисна форма, деталі конструкції. Тип уроку: комбінований.

Структура урокуІ. Організаційний момент................................. 1хв.II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів... Зхв.III. Вивчення нового матеріалу з практичним закріпленням 15 хв.Правила побудови креслення викрійки фартуха.IV. Практична робота. Побудова креслення викрійки фартуха в масштабі 1:1....

20 хв.V. Підсумки уроку............................................. 5 хв.VI. Домашнє завдання......................................... 1хв.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Бесіда. 1. Назвіть і запишіть на дошці мірки для побудови креслення фартуха 2. Підкресліть мірки, які записують у половинному (повному) розмірі.

3. Із якого боку фігури людини знімають мірки? Чому? 4. Для чого знімають мірку Сс (Цг, Ст, Дв, Дгр)? 5. Які вимоги висуваються до постави й одягу людини під час знімання мірок? Чому?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ З ПРАКТИЧНИМ ЗАКРІПЛЕННЯ!^

Правила побудови креслення викрійки фартуха. Слово вчителя.Перед побудовою креслення необхідно визначити, із яких деталей складається

виріб, їх кількість, розміри. Спочатку будують креслення великих деталей, а потім — дрібних.

Міні-практикум.1) Визначте, із яких деталей складається обрана вами модель фартуха, їх

кількість, розміри, розміщення.2) Як ви уявляєте собі базову форму вашої моделі? (Один-два учні працюють біля

дошки.)

Розповідь учителя.Побудова креслень викрійок починається з побудови базисної форми, розміри якої

визначаються знятими мірками.

Базисна форма — це перетинання вертикальних і горизонтальних ліній, що визначають загальні розміри виробу щодо основних ліній фігури людини.

Пояснити послідовність побудови креслення викрійки фартуха, користуючись наведеною інструкційною картою.

Поясненні супроводжується побудовою креслення на дошці. Учні виконують креслення в масштабі 1 : 4 у зошитах, використовуючи стандартні мірки на 36-й розмір.

Міні-практикум.1) Визначте на кресленні розташування лінії грудей, лінії талії, лінії стегон, лінії

низу, лінії середини виробу.2) Установіть відповідність між відрізком креслення і лінією фігури людини. ( ) НН1 а) ЛГ( ) ВВ1 б) ЛТ( ) ТТ1 в) ЛН

3) Які деталі фартуха ви бачите на кресленні? Які відсутні?

Звернути увагу учнів на те, що вузькі й довгі деталі (пояс і бретелі) можна кроїти без викрійок, тому що їхня форма дуже проста, і їх розмічають безпосередньо на тканині.

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА.

Побудова креслення викрійки фартуха в масштабі 1 : 1У ході практичної роботи учні закріплюють здобуті знання, виконуючи побудову

креслення викрійки фартуха за своїми мірками на міліметровому папері. При цьому вони користуються інструкційною картою.

V. ПІДСУМКИ УРОКУОцінити результати практичної роботи (побудова креслені викрійок фартуха},

проаналізувати типові помилки. Заохочуються учні, які самостійно і швидко виконали роботу. Їх можна залучити для перевірки креслень інших учнів.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯПідготувати матеріали для моделювання.

Інструкційна карта «Побудова креслення викрійки фартуха»

Інструменти і матеріали: масштабна лінійка, олівець, косинець.

Буквене по-значений на кресленні то-чок і відрізків

Призначення відрізка Формул

а для роз-рахунку

Розрахунок на 36-й розмір

Розрахунок на свій роз-мір

Базисна формаВ Побудувати прямий кут із

вершиною в точці В

ВН Довжина фартуха Дгр + Дв 20 + 45 =65

ВВ1 Ширина фартуха Сс:2 + 6 32:2 + 6 = 22

ВТ Довжина нагрудника Дгр 20ВВ1Н1Н Добудувати прямокутник

Деталі конструкціїВВ2 Ширина нагрудника Цг 10ТК Відстань від лінії талії до

лінії входу в кишеню10 —

КК1. Відстань від лінії сере-дини переду до кишені

5 —

К1К2 Ширина кишені 12—15 —КгК3 = К1К2 Глибина кишені 12—15

Т2Т3 Заокруглення боку на-грудника (по бісектрисі)

6

Дв - 45; В В1

Дгр = 20; Цг=10; Ст = 25; Сс = 32

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6Тема. Моделювання і виготовлення лекал.Мета: ознайомити учнів із найпростішими прийомами моделювання базової форми

креслення, вимогами щодо підготовки лекал, навчити вносити зміни в базову форму викрійки, оформляти лекала; виховувати художній смак при виборі оздоблення для виробу.

Обладнання: зразки виробів різного фасону, зразки оздоблення для фартуха (тасьма, вишивка, аплікація, канти).

Інструменти і матеріали: кольорові і прості олівці, лінійка, ножиці, клей, креслення базової форми фартуха.

Основні поняття: моделювання, оздоблення виробу, лінії фасону,лекала. Тип уроку: комбінований.

Структура урокуІ. Організаційний момент..............................1хв.II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.. . З хв.III. Вивчення нового матеріалу з практичним закріпленням 16 хв.1. Поняття про моделювання викрійки.2. Найпростіші прийоми моделювання.3. Підготовка лекал до розкроювання.4. Розрахунок кількості тканини для фартуха.ІV. Практична робота. Моделювання креслення базової форми і підготовка лекал до

розкроювання............................................................. 20 хв.V. Закріплення нових знань і вмінь учнів........ З хв.VI. Підсумки уроку............................................... 1хв.VII. Домашнє завдання......................................... 1хв.

Хід урокуI. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.Звернути увагу учнів на креслення базової форми фартуха, яке виконане на дошці.1. Назвіть основні лінії фартуха.2. Покажіть основні лінії на фартусі й манекені.3. Яка мірка використовувалася для розрахунку ширини сітки креслення?

Наведіть формулу для розрахунку. Покажіть на кресленні відповідний відрізок.4. Які мірки використовуються для розрахунку довжини фартуха? Наведіть

формулу. Покажіть відповідний відрізок на кресленні.5. Поясніть, як визначається положення кишені.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ З ПРАКТИЧНИМ ЗАКРІПЛЕННЯМ1. Поняття про моделювання викрійки. Розповідь учителя.Моделювання — творчий процес створення нового за зовнішнім виглядом

швейного виробу шляхом зміни форми деталей, а також художнього оформлення виробу (вишивкою, тканиною іншого кольору, аплікацією, тасьмою, мереживом тощо). Моделюванням займаються художники - модельєри. Вони змінюють викрійки відповідно до фасону виробу.

Учитель нагадує, що на основі креслення базової форми можна делювати велику кількість фасонів фартухів, але одного розміру

Додаткова інформація.Оздоблення фартуха може бути найрізноманітнішим: декоративна строчка, бейка,

тасьма, вишивка, аплікація, мереживо та ін.Декоративна строчка (рис. а) виконується нитками контрастного кольору по

контуру дрібних деталей —-кишень, нагрудника, пояса, бретелей. Цей вид оздоблення підходить для гладкофарбованих тканин.

Бейка — смужка тканини різної ширини, що нашивається зверху і вшивається в зовнішній шов для оздоблення (рис. б).

Бейку виконують з оздоблювальної тканини. Ця тканина може бути гладкофарбованою, контрастного кольору (якщо основна тканина з малюнком) і з малюнком (якщо основна тканина гладкофарбована). Бейку з тканини без малюнка можна використовувати і на гладкофарбованих тканинах. У цьому випадку вона може бути не тільки контрастного кольору, але й у тон основної тканини. Бейку зазвичай розміщують на краях деталей.

Дуже часто для оздоблення фартухів використовують тасьму різної ширини і з різними малюнками (рис. в). Якщо тасьма широка, то її використовують одночасно для оздоблення зрізів кишень, нагрудника, низу фартуха. Вузьку тасьму можна настрочувати в будь-якому напрямку й у кілька рядів.

Дуже гарно прикрашає фартух вишивка (рис. г). Це можуть бути декоративні шви («козлик», «петельковий» тощо), розташовані на краях виробу, або великий узор на кишенях і нагруднику.

Аплікацію (рис. д) виконують зі клаптів тканини одного або декількох кольорів і розміщують у різних місцях - на кишенях, нагруднику, нижній частині фартуха. Вона може бути розташована й асиметрично. Сьогодні часто використовують готову термоаплікацію.

Дуже вишуканою прикрасою для фартуха є мереживо, оборки, волани (рис. е), Оборки і волани виконують з основної або оздоблювальної тканини, їх настрочують уздовж бретелей, випускають з-під кишень, низу виробу або настрочують в один або кілька рядів у будь-якому місці і напрямку.

Вибираючи оздоблення для виробу, необхідно пам'ятати, що воно має гармонійно поєднуватися з деталями виробу і відповідати його функціональному призначенню. Не слід перевантажувати виріб великою кількістю оздоблюваних елементів.

2. Найпростіші прийоми моделювання.Розповісти про найпростіші прийоми зміни форми деталей фартуха: лінії низу

(трикутна, овальна), форми кишень (відповідно лінії низу) і нагрудника; продемонструвати їх на дошці.

Міні-практикум.Запропонувати учням уважно розглянути обрані ними фасони фартухів і

підготувати відповіді на запитання.1) Чи має фасон загальні і відмінні риси відповідно до базової форми?2) Які зміни, на ваш погляд, необхідно внести до базової форми?3) Які варіанти оздоблення характерні для вашої моделі? Чи доцільне таке

оздоблення?(Роботу можна провести, об'єднавши учнів у творчі групи.)

3. Підготовка лекал до розкроювання.Розповідь учителя.

Важливу роль у процесі розкроюванні відіграє підготовка лекал. Підготовка лекал полягає в тому, що на кожній деталі вказується:

а) назва деталі;б) верх деталі в) напрямок нитки основи ;г) кількість деталей (на парних деталях);д) лінія згину тканини (на симетричних деталях);е) величина припусків на шов і підгин.

4. Розрахунок кількості тканини для фартуха. .Розповідь учителя.

Після підготовки лекал необхідно розрахувати кількість тканини Для пошиття конкретного виробу.

Розрахунок кількості тканини для пошиття фартуха виконуєтьсяза формулою: Дв + Дгр+5, при ширині тканини 90—100 см. Саметаку ширину найчастіше мають бавовняні та лляні тканини, які використовуються для пошиття фартухів. Якщо тканина має асиметричний або великий малюнок, то її буде потрібно більше.

Міні-практикум.Розрахуйте необхідну кількість тканини для пошиття фартуха

(Учні розраховують кількість тканини, використовуючи свої мірки.)

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Моделювання креслення базової формиі підготовка лекал до розкроювання

Інструменти і матеріали: креслення базової форми фартуха, ножиці, олівці, лінійка, клей (по необхідності).

Послідовність виконання.1) Визначити необхідні зміни, які відповідають вибраному фасону виробу. 2) Нанести на креслення базової форми фартуха нові лінії фасону.2) Вирізати деталі фартуха по нових лініях.3) Підготувати отримані лекала до розкроювання:а) написати назви деталей;б) позначити верх деталі:в) указати напрямок нитки основи;г) на парних деталях (кишеня) указати їх кількість;д) на симетричних деталях (фартух) указати лінію згину;е) указати величину припусків по зрізах на шви і підгин.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВРобота в парах.Запропонувати учням, які сидять поряд, обмінятися підготовленими

лекалами, перевірити і прокоментувати роботи.

Індивідуальні завдання. ,Окремі учні одержують картки із завданнями, які виконують біля дошкиКартка 1

На кресленні фартуха нанесені лінії фасону. Намалюйте ескіз цього фартуха.

Картка 2

Розгляньте ескіз фартуха. Поясніть, як треба змінити викрійку-основу фартуха, моделюючи цей фасон.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя.Використовуючи нескладні прийоми моделювання, можна створювати

різноманітні фасони фартухів.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ1) Опрацювати конспект.2) Підібрати зразки тканин для пошиття виробу,3) Підготувати повідомлення про бавовну і льон.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6Тема. Конструкційні матеріали та їх вибір.Мета: ознайомити учнів із властивостями конструкційних матеріалів, дати

уявлення про волокна рослинного походження, про властивості тканин, що виготовляють із цих волокон, розкрити вплив властивостей конструкційних матеріалів на їх вибір для виготовлення виробів, навчити розпізнавати бавовняні і лляні тканини, підбирати тканини для пошиття фартуха; поглибити знання учнів про властивості і структуру тканин; розвивати увагу, спостережливість, аналітичні здібності.

Обладнаний: колекція «Бавовна», «Льон», зразки бавовняних і лляних тканин, таблиця «Види волокон», «Властивості тканин».

Інструменти і матеріали: колекції тканин (бавовняні і лляні), ножиці, лупа, голка, сірники.

Основні поняття: шовк-сирець, льон-довгунець, насінні волокна, луб'яні волокна, звитість, сурова тканина, відбілювання, тріпання, чесання, рівниця, типи властивостей тканин: оптичні (блиск, колорит), механічні (міцність, зминальність, драпірувальність), гігієнічні (гігроскопічність, повітропроникність, пилоємність, теплозахисні властивості), технологічні (зсідальність, обсипальність ниток, розсувність ниток у швах).


Структура урокуІ.Організаційний момент..,................................... 1хвII. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів... З хв;III. Вивчення нового матеріалу.......................... 16 хв:1. Поняття про властивості тканин.2. Волокна рослинного походження.

3. Лляні й бавовняні тканини, їх властивості. Розпізнавання тканин.:4. Вибір тканини для виготовлення виробів.IV. Практична робота. Розпізнавання бавовняних і лляних

тканин. Вибір тканини для виготовлення фартуха ... 20 хв:V. Закріплення нових знань і вмінь учнів........ З хв:VI. Підсумки уроку.............................................. 1 хв:VII. Домашнє завдання……………………………1хв

Хід уроку І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда1) Поясніть сутність процесу прядіння.2) Як із пряжі одержують тканину?3) Як називається процес виготовлення тканини?4) Як називаються нитки, що йдуть уздовж і впоперек тканини5) Що таке пруг?6) За якими ознаками можна визначити в тканині нитку основи?

Індивідуальне завдання (біля дошки).

Заповніть пропуски в логічних ланцюжках.

Сировин

аПрядильні фабрики

Ткацкі фабрики Тканини

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Поняття про властивості тканин.Розповідь учителя.Тканини є одним із видів конструкційних матеріалів і мають певні властивості, які

залежать від волокняного складу, структури, особливостей їх обробки.Під час розповіді учитель демонструє зразки тканин і заповнює таблицю.З р а з о к т а б л и ц і

Властивості тканинТип Властивість Характеристика

Оптичні Блиск Здатність відбивати світлоКолорит Співвідношення кольорів

Механічні Міцність Здатність витримувати певне зовнішнє навантаження

Зминальність Здатність зберігати заломиДрапірувальність Здатність утворювати м'які

складкиГігієнічні Гігроскопічність Здатність вбирати вологу

Теплозахисні влас-тивості

Здатність зберігати тепло

Повітропроникність Здатність пропускати повітряПилоємність Здатність вбирати пил,

забруднюватисяТехноло-гічні

Зсідальність Зменшення розмірів при замочуванні, пранні, волого-тепловій обробціОбсипальність ниток Випадання ниток по обрізаних краяхРозсунення ниток у

швахЗсування ниток у результаті розтягування або згинання тканини

Узагальнюючи інформацію про властивості тканин, під вести учнів до висновку про те, що в різних тканинах є домінуючими і більш вираженими певні властивості.

2. Волокна рослинного походження. Розповідь учителя.Використовуючи схему «Текстильні волокна», повідомити, що сировиною для

виготовлення тканин є текстильні волокна, які поділяються на натуральні й хімічні. Далі пояснити різницю між ними

Повідомлення учнів.Заслуховуються повідомлення учнів про бавовну і льон, які вчитель за необхідності

доповнює, систематизує й узагальнює.

Розповідь учителя.До текстильних волокон рослинного походження належать волокна бавовни, льону,

коноплі, джуту тощо.

Текстильні матеріали

Натуральні Хімічні

Рослинного тваринного Штучні Синтетичніпоходження походження Нейлон

Бавовна Льон Вовна Шовк Віскоза Ацетат Капрон Лавсан

Найпоширенішою прядильною культурою, яку вирощують з метою одержання текстильного волокна, є бавовник — одна з найдавніших технічних рослин нашої планети. В Індії, Китаї його вирощували вже в III тис. до н. е.

Сьогодні бавовник вирощують у всіх районах із теплим сухим кліматом, великою кількістю сонячних днів у році — у Китаї, Індії, Бразилії, Казахстані, Киргизстані, Азербайджані, Вірменії, тощо.

Бавовник — рослина заввишки 70—200 см, із великими квітами. Плід бавовнику — це коробочка, у якій є насіння, покрите волокнами. На одній насінині розвивається 5—15 тис. волокон завдовжки 30—50 мм. Волокно разом з насінням називають бавовною-сирцем. Зазвичай волокна бавовнику білого кольору, тому цей цінний вид сировини

називають «білим золотом». Нині виведені сорти бавовнику з кольоровим волокном — коричневим, зеленим.

Льон — трав'яниста однолітня рослина, одна з найважливіших технічних культур . Існує близько 200 видів льону, але вирощують в основному льон-довгунець, що має у стеблах лляне волокно у вигляді пучків. Це волокно називають луб'яним.

Льон-довгунець — дуже давня культура. Вважається, що він походить із виду льону, який в далекому минулому вирощували в гірських районах Індії, Китаю, Середземномор'я.

У X—XIII ст. льон-довгунець став основною прядильною рослиною Русі й одержав назву «російське золото»

Вирощують льон у районах із помірним кліматом. Основні посіви розташовані на території України, Білорусі, країн Балтії (Естонії, Литви), багатьох областей Росії (Вологодської, Мурманської тощо).

Бесіда.Розповісти про властивості волокон бавовни і льону, використовуючи колекції

«Бавовна», «Льон». У ході обговорення складається таблиця.Властивості волокон бавовни і льону

Назва ВластивостіКолір Блиск Звитість Довжи-

на, ммТовщин

аМіцність М'якість

Бавовна

Білий Мато-вий

Звите 65 Тонке Середня М'яке

Льон Сірий Різкий Пряме 250— 1000

Товсте Висока Тверде

Продемонструвати процес горіння волокон. Учням пропонується охарактеризувати його за такими критеріями: колір полум'я, тривалість горіння, який запах виділяється під час горіння, що залишається після згоряння.

Узагальнюючи свої спостереження, учні роблять висновок щодо характеру горіння волокон рослинного походження: горять добре, яскраво-жовтим полум'ям із палахкотливими іскрами, поширюють запах згорілого паперу, після згоряння волокон залишається сірий попіл.

3. Лляні й бавовняні тканини, їх властивості.Розпізнавання тканин. Міні-практикум.Скласти порівняльну характеристику тканин, залучаючи учнів, які одержують

зразки бавовняних і лляних тканин. У ході роботи відбувається заповнення таблиці.Властивості бавовняних і лляних

Властивості й ознаки визначення виду

ТканинаБавовняна Лляна

Блиск Матовий БлискучийГладкість Цупкі, відчуття тепла Гладкі, відчуття про-

холодиМ'якість М'які ЦупкіРівномірність ниток товщиною

Рівномірні Нерівномірні

Розтяжність за ниткою основиза ниткою піткання

Слабко розтягуютьсяСильно

Не розтягуютьсяСлабко розтягуються

Міцність Середня Висока

Вид обриву нитки Пензлик у вигляді ватки

Пензлик у вигляді прямих волокон

Зминальність Середня Висока

Гігроскопічність Добре вбирає вологу Добре вбирає вологу

Повітропроникність Середня Висока

Зсідальність Дає велику зсідальність по основі

Дає сильну зсідальність

Обсипальність ниток Слабко обсипаються Сильно обсипаються

Бесіда.1) Які з властивостей ви б назвали позитивними, а які - небажаними?2) Як ці властивості слід враховувати при розрахунку кількості тканини,

розкроюванні?

Розповідь учителя.Бавовна-сирець надходить на бавовноочисні підприємства, проходить первинну

обробку (відділення волокон від коробочок, гілок, сторонніх домішок, насіння, сміття). Потім її пресують у паки і відправляють на бавовнопрядильні фабрики. На фабриках волокна піддають складній обробці, яка включає такі операції: чесання, вирівнювання (отримують рівницю), прядіння — витягування і скручування волокон у суцільну нитку- пряжу. Пряжу, змотану в бобіни, відправляють на ткацькі фабрики. Тут шляхом переплетення ниток на ткацьких верстатах виготовляють сурову тканину. Для надання тканині нових властивостей її піддають спеціальній обробці: відбілюють, фарбують, наносять малюнок, обробляють хімічними речовинами тощо.

Льон також проходить первинну обробку, перш ніж стане текстильним волокном. Його висмикують із корінням, вимочують, сушать й обмолочують (тріпають) для відділення волокон від стебла.

Подальший процес обробки волокон льону подібний до процесу обробки бавовни-сирцю.

5. Вибір тканини для виготовлення виробів. Евристична бесіда.Як ви вважаєте, підходять для пошиття фартуха бавовняні або лляні тканини?

(Відповідь обґрунтуйте, користуючись таблицею «Властивості бавовняних і лляних тканин».)

Розповідь учителя.Тканини з бавовни і льону міцні, мало розтягуються, добре вбирають вологу і

пропускають повітря, мають високу міцність, швидко сохнуть і добре прасуються.Усе це визначає вибір таких тканин для пошиття фартуха. Вибір тканини за

зовнішнім виглядом (колір, характер малюнка) залежить від призначення фартуха. Так, фартух для кулінарних робіт краще шити з бавовняних тканин гладкофарбованих або з малюнком на світлому фоні, фартух для прибирання — із лляної гладкофарбованої тканини або з тканини з друкованим малюнком, але більш темних кольорів. Дитячі фартухи часто шиють із тканини з тематичним малюнком (іграшки, звірі, будиночки тощо).

(Учитель демонструє-зразки тканин.)

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Розпізнавання бавовняних і лляних тканин. Вибір тканини для виготовлення фартуха

Обладнання ї матеріали: зразки тканин (підготовлені учнями вдома або надані учителем).

Послідовність виконання.1) Розглянути зразки тканин.2) Вибрати зразки бавовняних і лляних тканин, використовуючи таблицю

«Властивості бавовняних і лляних тканин».3) Підібрати тканину для пошиття фартуха.4) Виконати завдання на картці.

З р а з о к к а р т о к

Картка 11) Волокна рослинного походження називаються: а) натуральними; б) хімічними.

2) «Білим золотом» називають: а) льон; б) бавовну.

3) Нитка, що проходить поперек тканини, називається ниткою:

а) основи; б) піткання.

________________________________________________________________________

Картка 2

Позначте знаком « + » правильні твердження. ( ) Лляне волокно довге і міцне. ( ) Бавовняні волокна мають матовий блиск. ( ) Волокна льону мають однакову товщину по всій довжині. ( ) Бавовняне волокно звите і пружне._______________________________________________________________________

Картка 3

Які властивості волокон роблять бавовняні тканини м'якими і теплими, а лляні — цупкими і холоднуватими?

_______________________________________________________________________

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Організувати обговорення результатів практичної роботи з ґрунтуванням висновків.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУЗаключне слово вчителя.Властивості та якість тканин залежать від властивостей волокон, із яких вони

виготовлені. Чим тонші й довші волокна, тим тонші й міцніші тканини.Бавовняні й лляні тканини мають спільні властивості: вони гігроскопічні,

термостійкі, досить міцні, погано драпіруються, мають значну зсідальність. Ці тканини легко визначити на дотик за рівномірністю ниток, товщиною, м'якістю (бавовняні — м'які, теплуваті, лляні — цупкі, холоднуваті).

Вибір тканини залежить від призначення виробу, вимог, що висуваються до властивостей тканини.

VII.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ1) Підготуватися до оцінювання навчальних досягнень за розділ «Проектування

виробів».2) Підготувати інструменти і матеріали для практичної роботи.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6Тема. Оцінювання навчальних досягнень учнів за розділом «Проектування

виробів». Види технологічних процесів. Розкроювання виробу.Мета: систематизувати й оцінити рівень знань учнів за розділом «Проектування

виробів»; ознайомити з вимогами підготовки тканини до розкроювання, правилами розкроювання, (настил тканини, раціональне розкладання лекал); навчити підготовлювати тканину до розкроювання, розкроювати виріб, виховувати свідоме виконання правил безпечної роботи при розкроюванні, економне ставлення до використання матеріалів, формувати навички самоконтролю якості виконання роботи.

Обладнання: таблиці «Розкладання лекал на тканині», «Дефекти тканини», «Правила безпечної праці».

Інструменти і матеріали: тканина, ножиці, кравецькі шпильки, шматочок крейди або мила, олівець, лінійка, лекала.

Основні поняття: дефекти тканини, настил тканини «у згин» («у розгортку»), контур, обведення, припуск, деталі крою.


І. Організаційний момент................................. 1 хв.II. Оцінювання навчальних досягнень учнів за розділом «Проектування виробів»......15 хв.

III................................................................................Актуалізація опорних знань і вмінь учнів............................................................................ 1 хв.

IV................................................................................Вивчення нового матеріалу з практичним закріпленням...................................................23 хв.

1. Підготовка тканини до розкроювання.2. Розкроювання виробу.V. Закріплення нових знань і вмінь учнів.............. Зхв.VI. Підсумки уроку............................................. 1 хв. VII. Домашнє завдання..................................... 1хв.

Хід заняття


ІІ. ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ ЗА РОЗДІЛОМ«ПРОЕКТУВАННЯ ВИРОБІВ»

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Які інструменти необхідні при розкроювання?2) Які правила безпечної роботи з ними?3) Як правильно організовувати робоче місце під час розкроювання?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ З ПРАКТИЧНИМ ЗАКРІПЛЕННЯМ1. Підготовка тканини до розкроювання. Розповідь учителя.Для якісного виконання розкроювання швейного виробу необхідно правильно

підготувати обрану тканину.Підготовка тканини до розкроювання полягає в тому, що:а) визначають лицьовий і виворітний боки тканини;б) визначають напрямок малюнка;в) перевіряють якість тканини: чи немає ткацьких дефектів (пропуску або обриву

ниток основи і піткання) або дефектів фарбування (плям, перекосів малюнка).(Учитель використовує таблицю « Дефекти тканини», а також демонструє зразки

тканин із відповідними дефектами);г) визначають напрямок нитки основи;д) зволожують і прасують тканину (із метою запобігання зсідальності при

подальшому використанні виробу).У ході розповіді вчитель залучає учнів до обговорення таких питань: ознаки

визначення лицьового боку в різних тканинах (гладкофарбованих, із малюнком), ознаки визначення напрямку нитки основи, вплив напрямку малюнка тканини на розкладання лекал.

При цьому доцільно продемонструвати зразки тканин із малюнком, спрямованим в один або два боки, із великим малюнком, у смужку тощо.

Міні-практикум.Підготувати тканину до розкроювання.Учні перевіряють якість тканини, визначають лицьовий бік, напрямок нитки основи,

малюнка, зволожують, прасують і складають тканину.

4. Розкроювання виробу.

Розповідь учителя.Розкроювання виробу — відповідальний етап, тому виконувати його потрібно дуже

акуратно й уважно, дотримуючись певних вимог.

1) Тканину складають удвічі ( « у згин») за ниткою основи, зрівнюючи пруги й зрізи.2) Лекала розкладають з урахуванням напрямку нитки основи, малюнка, економно,

спочатку великі, потім дрібні деталі.3) Деталі обводять загостреним шматочком крейди (мила) або простим олівцем.4) Припуски на шви повинні відповідати величині припусків, яку зазначено на лекалах.5) Викроювати необхідно точно по лініях припусків на шви.

Продемонструвати розкладання лекал на тканині, характеризуючи варіанти для різних моделей виробів).

ПРАКТИЧНА РОБОТА. Розкроювання виробу. Інструменти і матеріали: тканина, лекала, лінійка, ножиці, шматочок крейди або мила,

кравецькі шпильки.

Послідовність виконання.1) Підготувати тканину.1) Скласти тканину вдвічі по лінії нитки основи лицьовим боком усередину, сколоти

шпильками.2) Вирівняти поперечний зріз тканини.2) Накласти лекало фартуха серединою на згин тканини, відступивши від поперечного

зрізу на величину припуску, зазначеного на лекалі.3) Послідовно розкласти на тканині інші деталі, приколоти, перевірити наявність усіх

деталей.3) Обвести лекало по контуру.4) Відміряти припуски на обробку зрізів фартуха і провести другу лінію, паралельну

першій.5) Вузькі та довгі деталі (пояс, бретель) розмітити прямо на тканині.9) Викроїти деталі фартуха по другій лінії. 10)Відколоти деталі викрійки і сколоти деталі крою.

Контроль правильності розкладання лекал, обведення їх крейдою, дотримання правил безпечної роботи. Підбиваючи підсумки роботи, відзначити учнів, які самостійно й успішно виконали завдання, звернути увагу на типові помилки.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда. Поясніть, як враховують при розкладанні лекал:а) дефекти тканини;б) напрямок нитки основи та малюнка. Назвіть лекала фартуха, які розташовують упритул до згину тканини. Які деталі розкладають першими: великі чи дрібні? Поясніть, навіщо лекала обводять двома лініями.Яких правил безпечної роботи слід дотримуватися під час розкроювання?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУЗаключне слова вчителя.Згадайте приказку «Сім разів відміряй, один — відріж». Під розкроювання виробу

не забувайте про це правило. Помилки, допущені при розкроюванні деталей, не завжди вдається виправити, і тканина може виявитися безнадійно зіпсованою;

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯПідготувати інструменти і матеріали для практичної роботи.

ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ ЗА РОЗДІЛОМ«ПРОЕКТУВАННЯ ВИРОБІВ»

ВАРІАНТ .1.

І рівень1. Технології виготовлення швейних виробів застосовуються: а) у легкій промисловості; б) машинобудуванні.2 .Лляні тканини:

а) м'які й теплі; б) цупкі й колючі,З.Лінію грудей позначено на малюнку цифрою:

а)1; б) 2; в) 5.

І І рівень4. Підпишіть назви робочого одягу, що зображений на малюнках

1) 2)

5. Заповніть пропуски у твердженнях.

Мірки знімають................................ боку фігури ……………………………... стрічкою,Мірки обхвату і ширини записують у……………………….. ... розміріСпочатку знімають мірки................, а потім .......................................

6.Доповніть схему класифікації технологічних властивостей тканини.

Технологічні властивості тканини

I I I рівень7 . Установіть відповідність між позначеннями мірок та їх призначенням

(проставте цифри у дужках).( ) Цг 1) Для розрахунку довжини нижньої частини фартуха. ( ) Сс 2) Для розрахунку довжини нагрудника. ( ) Дгр 3) Для розрахунку ширини нагрудника. ( ) Дв 4) Для розрахунку ширини нижньої частини фартуха.

8. Заповніть пропуски в таблиці.

Характеристика властивостей тканини

Властивості тканини Тип властивостей тканини

Здатність вбирати вологу

Повітропроникність Гігієнічний

Здатність витримувати навантаження

Драпіруватість

9. Охарактеризуйте моделі-аналоги фартухів, зображених на малюнках.

IV рівень10. Використовуючи метод комбінування, створіть модель фартуха. Намалюйте її

ескіз.

ВАРІАНТ 2

І рівень1. Технології вирощування рослин застосовуються: а) в авіабудуванні; б) сільському господарстві. 2. Бавовняні тканини мають нитки: а) рівномірної товщини; б) нерівномірної товщини.

3. Лінію стегон позначено на малюнку цифрою:

а) 1; б) 2; в) 5;

5. Заповніть пропуски у твердженнях. Лінію..................... оперізують...................................

Мірки довжини і висоти записують у……………………………. розміриТой, із кого знімають мірки, повинен бути ...................... одязі й стояти у позі,

вільно опустивши………………..6. Доповніть схему класифікації гігієнічних властивостей тканини.

Гігієнічні властивості тканини

III рівень7. Установіть відповідність між позначеннями мірок і правилами їх знімання

(проставте цифри у дужках). ( ) Дв 1) По лінії грудей між високими точками. ( ) Сс 2) Від лінії талії вгору до бажаної довжини. ( ) Цг 3) По точках сідниць, які виступають, з'єднується рівні живота. ( ) Дгр 4) Від лінії талії вниз на бажану довжину.

8. Заповніть пропуски в таблиці

Характеристика властивостей тканини

Властивість тканини Тип властивостей тканини

Здатність зберігати тепло

Зсідальність

Здатність зберігати заломи Механічний

Обсипальність

9. Охарактеризуйте моделі-аналогів фартухів, зображених на малюнках а) б)

І І рівень4. Підпишіть назви робочого одягу,, що зображений на малюнках.

10. Використовуючи метод комбінування, створіть моделі фартуха. Намалюйте ескіз


Тема. Техніка. Поняття про механізми в машинах. Призначення і принцип роботи моталки.

Мета: ознайомити учнів із видами механізмів, із призначенням і будовою моталки, сформувати поняття про кінематичну схему, навчити читати кінематичну схему, намотувати нитку на шпульку; розширити технічний кругозір, виховувати дбайливе ставлення до устаткування, доповнити знання про будову і можливості швейної машини.

Обладнання: таблиці «Швейна машина», «Правила безпечної роботи і санітарно-гігієнічні вимоги», швейні машини.

Інструменти і матеріали: шпульки, нитки.Основні поняття: механізм, кінематична схема, фрикційна і пасова передачі,

моталка, натяжні пристрої, холостий хід. Тип уроку: комбінований.

Структура уроку .І. Організаційний момент......................................... 1хвП. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів... 2 хIII. Вивчення нового матеріалу...............................13хв1. Поняття про механізми.2. Поняття про кінематичну схему. Умовні позначення на кінематичних схемах. 3. Призначення і будова моталкиIV. Практична робота. Намотування ниток на шпульку 24хвV. Закріплення нових знань і вмінь учнів....:.................... З хVI. Підсумки уроку.............................................. 1 хVII. Домашнє завдання......................................... 1 х

Хід урокуІ. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.Запропонувати учням згадати з курсу 5 класу основні поняття, які

використовуються в техніці.1) Що таке типові і спеціальні деталі? Наведіть приклади.2) Якими способами можна з'єднати

деталі?

Узагальнюючи відповіді учнів, учитель робить висновок: чим більше деталей бере участь у з'єднанні, тим складніший сам пристрій і операції, які він виконує.

Ш. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Поняття про механізми.

Розповідь учителя.У сучасному світі практично в усіх сферах людської діяльності використовуються

різні механізми.Механізм - це пристрій для передачі руху від одних деталей до інших або для

перетворення одного виду руху на інший.Розглядаючи види механізмів, учитель використовує таку схему.

Види механізмів

Для передачі обертального руху Для перетворення руху з одного виду на інший

Передачі: зубчаста, пасова Механізми: рейковий, фрикційна кривошипно-шатунний

Коментуючи схему, наголосити на тому, що при передачі руху зменшується або збільшується частота обертання, змінюється напрямок руху. При перетворенні руху обертальний рух переходить у поступальний (рейковий механізм) або навпаки (кривошипно-шатунний механізм).

У механізмах розрізняють ведучу, передаточну і ведену ланки,

2. Поняття про кінематичну схему. Умовні позначення на кінематичних схемах.

Розповідь учителя.З метою розуміння будови і принципу дії певного механізму використовують

схеми.Схема — це рисунок, на якому за допомогою умовних позначень показані складові

частини механізму і зв'язки між ними.Схема, на якій зображені тільки ті частини механізму, що беруть

участь у передачі руху (зубчасті колеса, вали, шківи тощо), називається кінематичною. Для складання таких схем використовують певні умовні позначення.

Робота підручником.Учні знайомляться з умовними позначеннями, які використовуються у

кінематичних схемах, використовуючи табл. 3 підручника [18, с 15].

3. Призначення і будова моталки.

Бесіда.1) Як підготувати швейну машину до

роботи?2) Назвіть і покажіть пристрої, розміщені на стояку рукава.3) За допомогою якої деталі швейну машину встановлюють на холостий хід?

Покажіть її, продемонструйте прийоми роботи з нею.Розповідь учителя.Кожна швейна машина має спеціальний пристрій для механічного намотування

ниток на шпульку-моталку, прикріплену до стояка рука і натяжний пристрій, розміщений на платформі швейної машини.

Пояснити будову моталки, використовуючи настінну таблицю «Швейна машина».

Робота з підручником.Учні опрацьовують відповідний текст підручника [19, с. 80]. .

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Намотування ниток на шпулькуІнструменти і матеріали: нитки, швейна машина, шпулька. Послідовність виконання.1) Встановити котушку ниток на котушковий стержень , розміщений на платформі

машини.2) Пропустити нитку між шайбами натяжного пристрою .3) Кінець нитки вручну намотати кілька разів на

шпульку.4) Надягти шпульку на вісь моталки так, щоб нитка

була спереду.5) Рамку моталки відтиснути вниз і закріпити за допомогою заскочки.

6) Встановити швейну машину на холостий хід, використовуючи фрикційний гвинт.

7) Надати руху маховому колесу і намотувати нитку на шпульку доти, поки палець заскочки автоматично не відскочить від шпульки.

Намотана нитка повинна лягати щільно і рівномірно. У ході практичної роботи вчитель контролює дотримання учнямиправил безпечної роботи, правильність виконання намотування ниток на шпульку.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Назвіть правила безпечної роботу на швейній машині, яких ви дотримувалися

при намотуванні нитки на шпульку.1) Чому моталкою користуються на холостому ході машини?2) Що може статися, якщо шпулька неправильно встановлена на вісь моталки?2) Яке призначення натяжного пристрою?3) Чи є моталка механізмом? Відповідь обґрунтуйте.3) Установіть відповідність між назвою механізму і його умовних позначенням.

( ) Вал ( ) Гвинт

( ) Нерухоме з'єднання деталі з валом ( ) Вал в опорах ( ) Шарнірне з'єднання ( ) Рухливе з'єднання деталі з валом VI. ПІДСУМКИ УРОКУОцінити результати навчальної діяльності учнів.



Тема. Регулятори натягу ниток. Технологія виконання накладного і настрочного швів.

Мета: розширити знання учнів про будову швейної машини, ознайомити з будовою і призначенням регуляторів натягу, видами оздоблювальних швів; навчити усувати несправності в роботі швейної машини, пов'язані з натягом ниток, виконувати на-кладний і настрочний шви; виховувати дбайливе ставлення до обладнання, акуратність і чіткість під час виконання машинних, ручних і прасувальних робіт.

Обладнання: таблиці «Швейна машина», «Правила безпечної праці і санітарно-гігієнічні вимоги», зразки строчок і швів.

Інструменти і матеріали: швейні машини, тканина, нитки, голки, ножиці, праска, дошка для прасування.

Основні поняття: регулятор натягу верхньої нитки, регулятор натягу нижньої нитки, настрочний шов, накладний шов, туга строчка, слабка строчка, петляння.


І. Організаційний момент............................... 1хв П. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів. . Зхв III. Вивчення нового матеріалу.........................12хв1. Призначення і будова регуляторів натягу ниток.2. Несправності в роботі швейної машини, пов'язані з натягом ниток.3. Технологія виконання накладного і настрочного швів.IV. Практичні роботи. Виконання зразків швів..... 25хвV. Закріплення нових знань і вмінь учнів.............. 2хвVI. Підсумки уроку................................................... 1хвVII. Домашнє завдання......................................... 1хв


ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Учитель демонструє зразки машинних строчок (правильної і

правильної) і пропонує обговорити такі запитання:— Чи траплялися у вашій практиці випадки, коли строчка виглядала саме в такий

спосіб?— Як ви вважаєте, у чому причина?— Як можна її усунути?Учитель підводить учнів до висновку, що така строчка є результатом

несправностей у роботі швейної машини, пов'язаних із невідрегульованим натягом ниток.2) Скільки ниток беруть участь в утворенні машинного стібка?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ1. Призначення і будова регуляторів натягу ниток.

Розповідь учителя.Машинна строчка утворюється шляхом переплетення верхньої і нижньої ниток.

Машинна строчка вважається правильною, якщо переплетення ниток відбувається в середині тканин, які зшивають. Продемонструвати малюнок такої строчки на таблиці «Швейна машина» і показує зразок машинної строчки.)

Якщо ж натяг ниток не відрегульовано, утворюється неправильна строчка. Щоб строчка вийшла гарною, необхідно правильно відрегулювати натяг ниток. Для цього в швейних машинах є регулятори натягу нижньої і верхньої ниток. (Учитель розповідає про їхню будову, використовуючи таблицю «Швейна машина».)

Регулятор натягу нижньої нитки (гвинт А на рисунку) розміщений на шпульному ковпачку. Його будова доволі проста.

Більш складною є будова регулятора натягу верхньої нитки, який може бути розташований на фронтовій дошці (у швейних машинах ПМЗ) або на голівці рукава (у швейних машинах «Чайка»)

(див. рисунок).

Робота з підручником.Учні опрацьовують відповідний матеріал підручника [19, с 78—79].

2. Несправності в роботі швейної машини, пов'язані з натягом ниток.

Розповідь учителя.При неправильно відрегульованому натягу ниток під час шиття на швейній машині

утворюється неправильна строчка («петляння»). Натяг ниток регулюють, дотримуючись таких правил.

1) Для посилення натягу нижньої нитки необхідно за допомогою викрутки повернути гвинт, розміщений на шпульному ковпачку, за годинниковою стрілкою, а для послаблення натягу — проти годинникової стрілки.

2) Для посилення натягу верхньої нитки необхідно гайку регулятора натягу верхньої нитки повернути за годинниковою стрілкою, а для послаблення — проти годинникової стрілки.

3) Натяг ниток регулюють тільки при опущеній лапці (саме тоді шайби натягу притиснуті одна до одної).

4) Натяг ниток регулюють обережно, повертаючи регулятори потроху.5) Регулювання натягу ниток починають з регулятора верхньої нитки, тому що

він більш доступний.

Робота в групах.об'єднати учнів у групи і пропонувати їм виконати завдання.1) Позначте знаком « + » зразок машинної строчки, яка петляє зверху.

2. Чим спричинено цю несправність? 3.Запропонуйте варіанти її усунення. 4.Продемонструйте свої дії.

3. Технологія виконання накладного і настрочного швів.

Бесіда.1) Які групи машинних швів ви знаєте?2) Наведіть приклади з'єднувальних і крайових швів.Коригувати відповіді учнів і повідомити, що до групи з’єднувальних швів належать

й оздоблювальні шви: накладний і настрочний.

Міні-практикум.Розгляньте запропоновані зразки швів і дайте відповіді на запитання.

1) Що спільного в цих швах?2) Скільки машинних строчок необхідно для виконання кожного шва?3) Як виконуються ці шви?4) Для чого їх можна застосовувати?систематизувати відповіді учнів, використовуючи подану таблицю.

Назва шва (операції) Призначення шва Графічне зображення й умовне позначення

Накладний (настрочування)

Наастрочування накладних кишень, кокеток, манжет

Настрочний (настрочування)

З'єднування і закріплення припусків шва і складок, спрямованих в один бік

IV. ПРАКТИЧНІ РОБОТИ. Виконання зразків швівВиконання зразка настрочного шва Інструменти і матеріали: тканина, нитки, голка, ножиці, швейні машини, праска.

Послідовність виконання.1) Підготувати тканину.1) Скласти дві деталі лицьовим боком, з'єднавши зрізи, і заметати (рис. а).2) Зшити дві деталі, видалити наметку.2) Розкласти деталі, відігнути припуски шва на один бік, запрасувати і заметати

(рис. б).3) Настрочити з лицьового боку, видалити наметку і припрасувати шов (рис. в).

а б в

Виконання зразка накладного шва Інструменти і матеріали: тканина, нитки, голка, ножиці, швейні машини, праска.

Послідовність виконання.1) Підготувати тканину.2) Підгорнути зріз однієї деталі на 1,2—1,5 см і

заметати (рис а).3) Накласти цю деталь на іншу і наметати (рис. б).4) Настрочити одну деталь на іншу (рис. в),5) Видалити наметку і припрасувати шов.Під час роботи контролювати дотримання учнями правил безпечної роботи,

технології виконання швів.

+1,2...1,5 см а) б) в)

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ Гра «Блеф-клуб». Гра може проводитися в усній або письмовій формі. Учням пропонується

визначити правильні й помилкові твердження, позначивши їх знаками « + та « - »1) Якщо машинна строчка петляє зверху, необхідно посилити натяг верхньої

нитки.2) Якщо машинна строчка петляє знизу, необхідно послабити натяг нижньої

нитки.3) Якщо машинна строчка туга, необхідно послабити натяг верхньої і нижньої

ниток.4) Натяг ниток регулюють при опущеній лапці.5) Накладний шов належить до крайових швів.6) Настрочний шов належить до оздоблювальних швів.7) При виконанні накладного шва виконують ручні операції: заметування і

наметування.8) При виконанні настрочноґо шва виконують машинні операції: зшивання і

настрочування.9) Для посилення натягу ниток необхідно повернути відповідну деталь

регулятора проти годинникової стрілки.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУЗаключне слово вчителя.Несправності в роботі швейної машини, пов'язаній з натягом ниток вважаються

найпростішими. Їх можна усунути самостійно, дотримуючись нескладних правил.Накладний і настрочний шви можна використовувати не тільки для з'єднання

деталей, але й для оздоблення виробу. Виконана шовковою ниткою в тон або ниткою контрастного кольору, ця строчка прикрасить будь-який виріб.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ1) Підготуватися до оцінювання навчальних досягнень за тематичним блоком

«Види технологічних процесів. Техніка».2) Підготувати інструменти і матеріали для практичної роботи


Тема. Оцінювання навчальних досягнень учнів за тематичним блоком «Види технологічних процесів. Техніка». Поняття про схему монтажу виробу.

Мета. систематизувати й оцінити рівень навчальних знань учнів за тематичним блоком «Види технологічних процесів. Техніка»; дати уявлення про схему монтажу виробу, навчити складати план із пошиття виробу, виховувати уміння працювати в ко-манді, розвивати аналітичні здібності.

Обладнання: зразки фартухів, ескізи, зразки швів.Основні поняття: схема монтажу виробу, машинні шви (обшивний, упідгін,

накладний).Тип уроку: комбінований.

Структура уроку І. Організаційний момент........................... 1 хв. II. Оцінювання навчальних досягнень учнів за тематичнимблоком «Види технологічних процесів. Техніка» 15 хв. ІІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учців . 2 хв. ІV. Вивчення нового матеріалу із практичним закріпленням ...... 24 хв.Складання схеми монтажу фартуха. V. Закріплення нових знань і вмінь учнів... 5 хв. VI. Підсумки уроку........................................ 2 хв. VII. Домашнє завдання 1 хв

Хід уроку


ІІ. ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ ЗА ТЕМАТИЧНИМ БЛОКОМ «ВИДИ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ. ТЕХНІКА».

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Який вид з'єднання використовується при пошитті виробів?2) Чи необхідно заздалегідь уявити, у якій послідовності та у який спосіб

будуть оброблені і з'єднані окремі деталі в готовий виріб?

У результаті обговорення учні доходять висновку, що монтаж виробу необхідно здійснювати, дотримуючись певної послідовності. Така Організація процесу забезпечує відповідність зовнішнього вигляду виробу критеріям якості.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ІЗ ПРАКТИЧНИМ ЗАКРІПЛЕН.Складання схеми монтажу фартуха.Розповідь учителя.Послідовність складання моделей-аналогів виробу залежить від особливостей

фасону (наявність додаткових деталей), оздоблення. Так, наявність в моделі кишень, оборок, використання тасьми не тільки для оздоблення, але і для обробки деяких зрізів вносить додаткові операції в технологічну послідовність складання фартуха.

При складанні схеми монтажу виробу необхідно продумати, види швів, матеріали (нитки, оздоблювальні матеріали) будуть використані. При пошитті виробів застосовуються ручні й механічні знаряддя праці.

Бесіда.1) Назвіть ручні й механічні знаряддя праці, які ви плануєте використовувати при

пошитті фартуха.2) У чому ви вбачаєте переваги механічних знарядь перед ручними?

пояснити послідовність складання схеми монтажу фартуха на конкретному прикладі, вибираючи одну з моделей. Результати пишіть до таблиці.

З р а з о к таблиці Номер

з/пНазва операції Спосіб обробки

1. Обробка пояса, бретелі Обшивний шов

2. Обробка кишені 1) Шов упідгин із відкритим, закритим зрізом.2) Оздоблювальна тасьма

3. З’єднання кишені з фартухом

1) Шов упідгин із відкритим зрізом.

2) Накладний шов4. Обробка бічного зрізу

нагрудника Шов упідгин із закритим зрізом

5. Зборка фартуха

1) Шов упідгин із закритим зрізом.2) Оздоблювальна тасьма

ПРАКТИЧНА РОБОТА. Складання плану монтажу фартуха.Об'єднати учнів у творчі групи (із подібними моделями фартухів).

Послідовність виконання.1) Продумати послідовність пошиття виробу з огляду на особливості фасону

фартуха.2) Скласти план монтажу фартуха і заповнити таблицю.

№ з/п

Назва операції Спосіб обробки

V . ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВорганізувати обговорення результатів виконання практичної роботи, за

необхідності коригуючи їх.

VІ. ІПІДСУМКИ УРОКУЗаключне слово вчителя.Планування робіт із пошиття виробу дозволяє уникнути помилок і забезпечити

високу якість готового виробу.

VІІ.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯПідготувати інструменти і матеріали для практичної роботи.

ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ ЗА ТЕМАТИЧНИМ БЛОКОМ «ВИДИ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ. ТЕХНІКА».

ВАРІАНТ 1

І рівень1. Розкладання деталей викрійок на тканині починають:

а) з великих деталей; б) дрібних деталей.

2). Намотування ниток на шпульку виконують за допомогою: а) регулятора строчки; б)моталки.

3).Для встановлення швейної машини на вільний хід використовують: а) фрикційний гвинт; б) махове колесо.

II РІВЕНЬ

4.Намалюйте умовні позначення машинних швів напроти їх назв.

Настрочний Накладний 5. Позначте знаком «+» правильні твердження.

( ) Волосся потрібно сховати під косинку, рукави одягу застебнути. ( ) Необхідно перевірити, чи немає у виробі шпильки або голки. ( ) Можна нахилятися близько до частин машини, які рухаються й обертаються.

( ) Потрібно стежити за правильним положенням рук. ( ) Ножиці слід передавати зімкнутими лезами вперед.

6. Укажіть на схемі стрілками несправності, пов'язані із сильним натягом ниток.

Сильний натяг ниток

Поломка голки Туга строчка Обрив нитки Строчка петляє

III РІВЕНЬ

7. Покажіть послідовність виконання накладного шва (проставте цифри у дужках).

( ) ( ) ( )

8. Установіть відповідність між деталями регулятора натягу верхньої нитки та їх назвами (проставте цифри у дужках).

( ) Гвинтова шпилька. ( ) Гайка. ( ) Шайби натягу.( ) Пружина натягу. ( ) Компенсаційна пружина.

9. Заповніть таблицю. Назва деталі або

з'єднанняУмовне

позначення ВалНерухоме з’єднання

Шарнірне з'єднання

IV РІВЕНЬ10. Позначте знаком «+» зразок машинної строчки, що петляє зверху.Поясніть причину й способи усунення цієї неполадки.

11. Заповніть таблицю, указавши назви ручних, машинних операційта операцій волого-теплової обробки, які використовуються при виконанні шва.

Назва шва Види операційРучні Машин

ніВолого-теплової обробки

Настрочний

ВАРІАНТ 2І РІВЕНЬ

1. Розкладання деталей викрійок на тканині проводять: а) довільно; б) з урахуванням напрямку малюнка й нитки основи.

2. Натяг верхньої нитки регулюють за допомогою: а) шпульного ковпачка; б) регулятора натягу верхньої нитки.

3. Нитку на шпульку намотують! а) на вільному ходу машини; б) на робочому ходу машини.І І рівень4. З'єднайте стрілками графічні зображення машинних швів з їх назвами. Настрочний Накладний

5. Позначте знаком «+» правильні твердження.

( ) Необхідно прибрати з машини сторонні речі.( ) Виконуючи підготовчі роботи, можна не знімати йогу з педалі.( ) Можна торкатися до паса рукою.( ) Не тягнути і не підштовхувати тканину під лапку дід час шиття.( ) Приколюючи викрійки на тканину, вістря шпильок направляти в один

бік.6. Укажіть на схемі стрілками несправності, пов'язані зі слабим натягом

ниток

Слабий натяг ниток

Пропуск стібків

Слаба строчка

Обрив нитки

Строчка петляє

III рівень7. Визначте послідовність виконання настрочного шва (проставте цифри у

клітинках).

□ □ □8. Установіть відповідність між деталями моталки та їх назвами (проставте

цифри у клітинках).

□ Вісь.

□ Шпонка.

□ Рамка.

□ Палець.

□ Гумове кільці 9. Заповніть таблицю

Назва деталі або з'єднання Умовне

позначення Вал в опорах

Рухоме з’єднання

Гвинт

IV рівень

10. Позначте знаком «+» зразок машинної строчки, що петляє знизу. Поясніть причину й способи усунення цієї неполадки.

□

11. Заповніть таблицю, указавши назви ручних, машинних операцій та операцій волого-теплової обробки, які використовуються при виконанні шва.

Назва шва Види операцій

Ручні Машинні Вололого-теплової обробки

Накладний

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6Тема. Підготовка деталей крою до обробки.

Мета: ознайомити учнів із технологією підготовки деталей крою до обробки, із видами ручних стїбків, які використовуються, навчити готувати деталі крою до обробки, виховувати акуратність під час виконання ручних робіт, неухильне дотримання правил безпечної роботи з ручними інструментами, розвивати навички само- і взаємоконтролю.

Обладнання: зразки ручних стібків, машинних швів (зшивного), зразки фартухів, ілюстрації, таблиці «Правила безпечної роботи».

Інструменти і матеріали: деталі крою, нитки, голка, кравецькі шпильки, ножиці, праска, швейні машини (за необхідності).

Основні поняття: копіювальні стібки (сільця), прокладні стібки.Тип уроку: комбінований.

Структура уроку І. Організаційний момент............................. 1 хв. П. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів 2 хв. III. Вивчення нового матеріалу........................ 10 хв. Технологія підготовки деталей крою до обробки. IV. Практична робота. ПІДГОТОВКА ДЕТАЛЕЙ КРОЮ ДО ОБРОБКИ ...... 20 хв. V. Закріплення нових знань і вмінь учнів. . .. Зхв. VI. Підсумки уроку............................................. Зхв.

VП. Домашнє завдання………1хв

Хід уроку І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Бесіда.1) Назвіть правила безпечної роботи під час роботи з голками шпильками,

ножицями, праскою, на швейній машині.2) Що таке деталі крою? Чим вони відрізняються від деталей викрійок?3) Поясніть, чому напрямок нитки основи на деталях фартухрано саме таким.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУТехнологія підготовки деталей крою до обробки.Розповідь учителя.При підготовці деталей крою до обробки використовуються стібки: копіювальні

(сільця) і прокладні. Ці стібки є різновидом «уперед голку».— За запропонованими зразками стібків визначте технологію виконання.Прокладні стібки призначені для позначення середини симетричних деталей,

копіювальні — для перенесення ліній і контрольних знаків з однієї деталі на іншу.

Міні-практикум.1) Визначте лінії на деталях крою фартуха, за якими слід прокласти а) копіювальні стібки; б) прокладні стібки.2) Поясніть свій вибір.

Назвати вимоги до підготовки деталей крою до обробки.1) Стібки виконують нитками контрастного до тканини кольору.2) У довжині стібків допускаються незначні відхилення.3) На деталях, що мають форму квадрата (кишеня), позначають верх (ниткою або

крейдою).4) Довжина прокладних стібків по лицьовому боці виробу повинна в три рази

перевищувати їх довжину по виворітному.

5) Довжина копіювальних стібків не повинна перевищувати 1 см.До операцій підготовки деталей крою до обробки належить і з’єднання частин деталей, які розкроювалися частинами (наприклад пояс або бретель). Їх з'єднують зшивним швом.

Бесіда.1) Які варіанти зшивного шва ви знаєте?2) Який із них доцільно застосовувати в цьому випадку?

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Підготовка деталей крою до обробкиІнструменти і матеріали: деталі крою, нитки, голка, ножиці, шпильки, праска,

швейна машина (за необхідності).

Послідовність виконання.1) Виконати прокладні стібки по лінії середини фартуха.1) Прокласти копіювальні стібки на контурах фартуха, на місцях кишень.2) Витягнути кравецькі шпильки.3) Розсунути тканину і розрізати копіювальні стібки.2) Якщо бретель або пояс складаються з окремих елементів, то з'єднати їх

зшивним швом: а) зметати частини деталі; б) зшити на машині; в) шов розпрасувати.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВРобота в парах.Учні, які сидять поруч, обмінюються підготовленими деталями крою для

взаємоконтролю.Коментувати їхні дії, у разі потреби доповнити і допомогти учням виконати цю

роботу.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУЗаключне слово вчителя.Метою підготовки деталей крою до обробки є створення умов для якісного й

акуратного виконання подальшої обробки швейного виробу.

VII. Домашнє завданняПідготувати інструменти і матеріали для практичної роботи.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6Тема. Обробка пояса та бретелі.

Мета: ознайомити учнів зі способами обробки пояса та бретелі; навчити їх обробляти пояс і бретелі обшивним швом; виховувати акуратність і старанність під час виконання ручних, машинних операцій, операцій волого-теплової обробки.

Обладнання: зразки фартухів, швів, зразки повузлової обробки, таблиці «Правила безпечної роботи».

Інструменти і матеріали: деталі крою, нитки, голка, ножиці, шпильки, швейні машини, праска.

Основні поняття: обшивний шов, зметування, заметування, обшивання, припрасовування.


І. Організаційний момент....................... 1 хв. П. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів 2 хв. III. Вивчення нового матеріалу.................. 10 хв. 1.Технологія обробки пояса і бретелі 2. Ручні, машинні операції й операції волого-теплової обробки (при

обробці пояса та бретелі) IV. Практична робота. Обробка пояса та бретелі обшивним швом .... 23 хв. V. Закріплення нових знань і вмінь учнів .. 5хв. VI. Підсумки уроку......................................... Зхв.

VП. Домашнє завдання 1хв

Хід уроку


ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Який спосіб обробки бретелі та

пояса ви вибрали для пошиття своєї моделі?1) Опишіть послідовність його

виконання.

III.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ1. Технологія обробки пояса та бретелі.Розповідь учителя.Обробка пояса та бретелі фартуха може виконуватися одним із перелічених

способів:а) обшивним швом;б) накладним швом;в) швом упідгин із закритим зрізом.Серед швів обшивний шов є найбільш міцним. Пояснити технологію виконання обшивного шва, використавши зразок шва.Познайомити учнів із вимогами до якості обробки.1. Колір нитки для внутрішньої строчки повинен відповідати кольору тканини.2. Ширина обшивної деталі повинна бути однаковою по всій довжині3. Кути деталі повинні бути ретельно виправлені.4.Деталь необхідно акуратно припрасувати.5.Після машинної обробки необхідно видалити стібки тимчасового призначення.Учитель показує прийоми роботи на швейній машині при обробці кутів.

2. Ручні, машинні операції й операції волого-теплової обробки (при обробці пояса та бретелі).

Робота з підручником.Учні опрацьовують табл. 8, 9,10 й інструкційну карту 8 «Обробка пояса і бретелі»

[18, с. 106 — 108] і заповнюють таблицю (за зразком).Операції при обробці пояса та бретелі

Ручні Машин ВТО Зметування Обшивання

Заметування Припрасувати

Учні обговорюють варіанти заповнення таблиці, учитель коригує (за необхідності).Міні-практикум.Учитель організує повторення правил безпечної роботи на швейній машині і при

виконанні прасувальних робіт.

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Обробка пояса та бретелі обшивним швомМетодичні рекомендації щодо проведення практичної роботи див. с. 24.Учні виконують практичну роботу, використовуючи інструкційну карту 8 [18, с.

109].

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Яким швом обробляють пояс?1) Навіщо зрізують надлишки тканини на кутках пояса перед вивертанням його

на лицьовий бік?2) Із якою метою заметують деталь пояса?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУУчитель перевіряє й оцінює, наскільки якісно учні виконали обробку пояса та

бретелі, демонструє кращі роботи.

VIІ.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯПідготувати матеріали й інструменти для пошиття виробу.


Тема. Обробка кишені та з'єднання її з основною деталлю. Мета: ознайомити учнів із технологією обробки кишені; навчити їх обробляти кишеню та з'єднувати її з фартухом; удосконалювати вміння і навички виконання ручних, машинних і прасувальних робіт. Обладнання: зразки виробів; швів, зразки повузлової обробки, таблиці «Правила безпечної роботи». Інструменти і матеріали: деталі крою, нитки, голка, ножиці, кравецькі шпильки, швейні машини, праска. Основні поняття: накладний шов, заметування, наметування, настрочування, застрочування. Тип уроку: комбінований.

Структура уроку І. Організаційний момент.............................. 1хв II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів 2хв III .Вивчення нового матеріалу....................... 10хв

1. Технологія обробки кишені. 2.Ручні, машинні операції й операції ВТО при обробці кишені та з'єднання її з основною деталлю.

IV. Практична робота. Обробка кишені та з’єднання її з основною деталлю….26хв. V. Закріплення нових знань і вмінь учнів....... 3 хв VI. Підсумки уроку...... 2хв

VII. Домашнє завдання….1 хвХід уроку


ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ.Бесіда.

1)Кишеня якого виду використовується у вашій моделі фартуха?2)Чи є оздоблення на вашій кишені?3)Чи впливає характер оздоблення на вибір способу обробки?4)Запропонуйте свій варіант обробки кишені.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ1. Технологія обробки кишені. Розповідь учителя. Обробку кишені починають з обробки її верхнього зрізу.

Існує кілька варіантів обробки кишені, але найчастіше застосовують обробку оздоблювальною тасьмою й обробку швом упідгин із закритим зрізом. продемонструвати різні способи обробки, більш докладно зупиняючись на тих, які учні

будуть використовувати при пошитті фартуха. Вимоги до якості обробки кишені в основному повторюють вимоги до якості обробки

пояса та бретелі. Але є деякі особливості:а) у готовому вигляді кишеня повинна мати правильну форму (квадрат);б) машинна строчка повинна бути рівною і проходити на певній відстані від згину

тканини; в) кожний оброблений зріз має бути припрасованим.

2. Ручні, машинні операції й операції ВТО при обробці кишені та з'єднання її з основною деталлю.

Робота з підручником.

Учні опрацьовують табл. 8, 9,10 й інструкційну карту 9 «Обробка кишені і з'єднання її з основною деталлю» [18, с 106—108,110] і заповнюють таблицю (за зразком)

Операції при обробці кишеніРучні Машинні ВТО

Заметування Застрочування Припрасуватии Наметування Настрочування

Учні обговорюють варіанти заповнення таблиці, учитель уносить корективи (за необхідності).

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Обробка кишені та з'єднання її з основною деталлюМетодичні рекомендації щодо проведення практичної роботи див. на с. 24.Учні виконують роботу, використовуючи інструкційну карту 9 підручника [18, с.

110].Учні можуть скористатися інструкційною картою з обробки кишені з

використанням оздоблювальної тасьми.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Які машинні шви використовувалися під час виконання практичної роботи?2) На якому етапі обробки кишені виконується наметування (заметування)?3) Коли необхідно припрасувати оброблюваний вузол?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУОцінити якість виконання обробки кишені та з'єднання її з основною деталлю,

продемонструвати кращі роботи учнів, проаналізувати допущені ними помилки.

VII.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати інструменти і матеріали для практичної роботи

Інструкційна карта «Обробка накладної кишені».Інструменти, матеріали, обладнання: ножиці, голки, нитки, шпильки, крій деталі

фартуха, оздоблювальна тасьма, швейна машина, праска, дошка для прасування.

Послідовність виконання Графічне зображення

Обробка верхнього зрізу кишені

1. Провести крейдову лінію на 1 см від верхнього зрізу кишені з виворітного боку

2 Накласти тасьму виворітним боком на виворітний бік кишені таким чином, щоб край тасьми проходив по наміченій лінії. Приколоти і наметати.

3 Настрочити тасьму на 0,1—0,2 см від краю.

4 Видалити змету вальні стібки. Відігнути тасьму на лицьовий бік і наметати.

5 Настрочити тасьму на 0,1—0,2 см від краю.

6 Видалити зметувальні стібки.

Обробка нижнього і бічного зрізів кишені

7. Підігнути зрізи кишені на виворітний бік на 1 см.

8. Обробити кутки, як показано на малюнку, і заметати підігнуті зрізи.

9. Припрасувати кишеню.


Тема. Монтаж виробу. Мета: ознайомити учнів із технологією складання фартуха, правилами догляду за

швейними виробами; навчити виконувати складання фартуха; виховувати акуратність при виконанні обробки кожного вузла виробу, формувати розуміння необхідності дотримання правил безпечної роботи, організації робочого місця.

Обладнання: зразки виробів, швів, зразки повузлової обробки фартуха, таблиці «Правила безпечної роботи», «Умовні знаки догляду за виробами».

Інструменти і матеріали: деталі крою, нитки, голка, ножиці, кравецькі шпильки, швейні машини, праска.

Основні поняття: відтягнути, пропрасувати.Тип уроку: комбінований.

Структура уроку І. Організаційний момент............................. 1 хв. II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів . 2 хв. III. Вивчення нового матеріалу....................... 10 хв.

1. Догляд за швейними виробами. 2. Монтаж виробу.3. Ручні, машинні операції й операції ВТО при монтажі виробу. IV. Практична робота. Монтаж виробу..............27 хв. V. Закріплення нових знань і вмінь учнів........ З хв. VI. Підсумки уроку................................................ 1хв.

VII. Домашнє завдання 1хв

Хід урокуІ. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Бесіда.1) Яким швом можна обробляти краї фартуха? Чому?2) Чи можна для цього використовувати шов упідгин із відкритим зрізом?

Відповідь обґрунтуйте.ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ1. Догляд за швейними виробами. Бесіда.1) Які тканини ви вибрали для пошиття фартуха?2) Які властивості тканин обумовили цей вибір?Розповідь учителя.Бавовняні та лляні тканини прасують з лицьового і виворітного боків за напрямком

нитки основи. Вони стійкі до тертя і впливу високих температур, тому вироби з них витримують багаторазове прання (навіть із кип'ятінням) і прасування. Вироби з білих тканин можна відбілювати та виварювати.

На готових швейних виробах завжди нашиті ярлички з умовними значками стосовно догляду за виробами.

Продемонструвати такі ярлички і пояснити значення умовних знаків, використовуючи таблицю.

Умовні знаки догляду за виробами

Вид роботи Умовний знак

Значення умовного знака

Прання

Прасування

Хімічне чищення

Застосовувати тільки ручне прання

Прати при температурі води не вищій за 60 °С

Праати при температурі води не вищій за

40 !С

Дозволено прання в пральній машині

Прати не можна

Прасувати обережно, при температурі не

вищій за 200 °С

Прасувати обережно, при температурі не

вищій за 160 °С

Прасувати обережно, при температурі не вищій за 120 °С

Прасувати не можна

Можна застосовувати всі відомі розчиники

Можна застосовувати тільки конкретні розчинники

2. Монтаж виробу.Розповідь учителя.

Після того як усі деталі фартуха оброблені, виконують монтаж виробу.Послідовність монтажу виробу залежить від особливостей моделі. Розглянути різні

варіанти, використовуючи зразки повузлової обробки, формує вимоги до якості виконання складання виробу.

1) Ширина швів повинна бути однаковою по всій довжині і відповідати зазначеній в інструкційній карті.

2) Машинні строчки мають бути рівними і проходити на певній відстані від зрізу або згину тканини.

3) Кути країв фартуха повинні бути правильно оброблені і ретельно виправлені.4) Усі оброблені зрізи мають бути ретельно пропрасовані.

3. Ручні, машинні операції й операції ВТО при монтажі виробу.Робота з підручником.

Учні опрацьовують табл. 8, 9,10 підручника [18, с. 106—107], інструкційну карту 10 «Обробка і складання фартуха» [18, с 111—117] і заповнюють таблицю.

Операції при складанні фартуха

Ручні Машинні ВТОЗаметування Застрочування Відтягнути

ПрипрасуватиНастрочування Пропрасувати

Учні обговорюють варіанти заповнення таблиці, учитель вносить корективи (за необхідності).

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Монтаж виробуМетодичні рекомендації щодо проведення роботи див. нас 24. Учні виконують практичну роботу, використовуючи відповідні інструкційні карти

[18, с 111}.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВГра «Блеф-клуб».Методичні рекомендації щодо проведення гри див. на с. 56.1) Учитель демонструє зразки швів, які застосовуються при обробці деталей

фартуха, і називає їх (правильно або неправильно).2) Операція «наметати» використовується при обробці пояса.3) Операція «заметати» використовується при з'єднанні кишені з основною

деталлю.4) Операція «обшивання» використовується при обробці пояса.5) Операція «застрочування» застосовується при обробці бічного зрізу

нагрудника.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУУзагальнюючи і систематизуючи знання учнів, акцентувати їхню увагу на тому, що

під час виготовлення швейного виробу необхідно чітко уявляти його конструкцію, враховувати властивості використовуваних матеріалів (тканини, оздоблювальних матеріалів), слідкувати за точним з'єднанням деталей виробу, працювати за заздалегідь складеним планом, чітко дотримуватися технології пошиття.


УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6Тема. Кінцева обробка виробу.

Мета: ознайомити учнів із правилами і вимогами кінцевої обробкивиробу, дати уявлення про операції контролю та критерії якості пошиття, навчити виконувати кінцеву обробку готового виробу, виховувати акуратність під час виконання прасувальних робіт, розуміння необхідності відповідності виробу вимогам якості.

Обладнання: праска, дошка для прасування, таблиця «Правила безпечної роботи у швейних майстернях».

Інструменти і матеріали: готові вироби, ножиці, щітки.Основні поняття: кінцева обробка виробу, ВТО (поопераційна, кінцева), критерії

якості. Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

І. Організаційний момент.........1хвII. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів …….5хвIII. Вивчення нового матеріалу 10хв1. Кінцева обробка виробу.2. Критерії якості пошиття виробу.IV. Практична робота. Кінцева обробка виробу…….24хв

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів…..3хвVI. Підсумки уроку.................... 1хвVII. Домашнє завдання........1хв

Хід урокуІ. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.Запропонувати учням розглянути свій виріб і відповісти на запитання.1) Чи можна користуватися виробом у такому вигляді?2) Як ви вважаєте, які роботи ще необхідно виконати?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ1. Кінцева обробка виробу. Розповідь учителя.По закінченні пошиття виріб проходить кінцеву обробку.1) Видаляють центральні і контрольні лінії (нитки, мітки, крейдові лінії).2) Виріб чистять з виворітного і лицьового боків (особливо ретельно слід чистити

вироби з тканин із начісом або ворсом).3) Виконують прасування для надання виробу остаточного вигляду. Деталі і вузли

виробу, що піддавалися поопераційному прасуванню, відпрасовувати не слід.У сучасних прасках передбачено регулювання температури прасувальної поверхні.- Від чого залежить вибір температури прасувальної поверхні? Лляні та бавовняні тканини слід прасувати за температури 180-200°, що відповідає

умовному позначенню (показати його) -Які правила безпечної роботи із праскою ви можете назвати?

2.Критерії якості пошиття виробу. Бесіда. 1. Як ви вважаєте, із чого складаються вимоги до якості готового виробу? 2. Назвіть параметри, за якими можна оцінити якість виконаного виробу.

Під час бесіди зформулювати вимоги до якості готового бору.1) Виріб повинен відповідати ескізові.

2) Оцінювання якості пошиття виробу:а) Машинні строчки повинні бути рівними і проходити на певній відстані від

зрізів або згинів тканини, а кути деталей - ретельно виправлені.б) Парні деталі виробу мають бути однакового розміру і розташовані симетрично.в) Після прокладання зметувальних стібків повинні бути вилучені копіювальні

стібки і кравецькі шпильки, а після виконання машинних строчок — зметувальні стібки.3) Оцінювання якості ВТО:а) Кожен шов, оброблений зріз і готова деталь виробу мають підлягати волого-

тепловій обробці.б) Готовий виріб повинен бути добре відпрасований.4) Оцінювання відповідності готового виробу естетичним вимогам (правильність

вибору оздоблення).

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Кінцева Обробка виробуІнструменти, матеріали, обладнання: готові вироби, праска, ножиці (за

необхідності), щітки.Послідовність виконання.1) Почистити виріб.2) Виконати кінцеву волого-теплову обробку.3) Скласти виріб.

Контроль дотримання учнями правил безпечної роботи під час виконання ВТО.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВОцінити виконання кінцевої обробки виробу.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУКінцева обробка виробу завершує технологічний процес його виготовлення та є

обов'язковим етапом при виготовленні виробу. VIІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ1) Підготуватися до оцінювання навчальних досягнень за тематичним блоком

«Ручна і механізована обробка деталей виробу. Монтаж виробу».2) Підготувати фартух для оцінки якості пошиття.


Тема. Оцінювання навчальних досягнень учнів за тематичним блоком «Ручна і механізована обробка деталей виробу. Монтаж виробу». Оцінка об'єктів і процесу технологічної діяльності.

Мета: систематизувати й оцінити рівень знань учнів за тематичним блоком «Ручна і механізована обробка деталей виробу. Монтаж виробу», ознайомити зі способами і прийомами контролю геометричних розмірів деталей; навчити виконувати контроль розмірів швейного виробу й оцінювати якість його пошиття; виховувати акуратність при виконанні ручних, машинних і прасувальних робіт, доброзичливість і коректність у спілкуванні, формувати розуміння необхідності дотримання технології пошиття виробу.

Обладнання: готові вироби, картки «Оцінка якості готового виробу», лінійка, сантиметрова стрічка.

Основні поняття: якість пошиття, критерії оцінки, вимірювальні інструменти (лінійка, сантиметрова стрічка, рулетка, складаний метр, штангенциркуль).


І. Організаційний момент............................... 1 хв. II. Оцінювання навчальних досягнень учнів за тематичним блоком «Ручна і

механізована обробка деталей виробу. Монтаж виробу»................................................. 15 хв.

III. Вивчення нового матеріалу........................ 5 хв. Способи і прийоми контролю геометричних розмірів деталей. IV. Практична робота. Оцінювання якості готового виробу........ 17 хв. V. Закріплення нових знань і вмінь учнів...... 5 хв. VI. Підсумки уроку................................................ 1хв.

VII. Домашнє завданняХід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТI. ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВЗА ТЕМАТИЧНИМ БЛОКОМ «РУЧНА І МЕХАНІЗОВАНА ОБРОБКА ДЕТАЛЕЙ

ВИРОБУ. МОНТАЖ ВИРОБУ»III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУСпособи і прийоми контролю геометричних розмірів деталей. Бесіда.1) Якими інструментами вам доводилося користуватися при вимірювані

предметів?2) Які параметри предметів можна визначити з їх допомогою?3) Від чого залежить вибір інструментів?

Учні повинні дійти висновку, що вимірювальні інструменти (лінійка, косинець) призначені для вимірювання геометричних розмірів предметів (довжина, ширина, товщина тощо).

Розповідь учителя.Вибір інструментів залежить від розмірів виробу, виду конструкційного матеріалу,

із якого він виготовлений.Вироби з металу, деревини, пластмаси зручно виміряти за допомогою лінійки,

косинця, штангенциркуля, складаного метра, рулетки; вироби з тканини, пряжі — сантиметровою стрічкою, лінійкою.

Такі вимірювання дозволяють визначити відповідність геометричних розмірів виробу заданим параметрам. При цьому допускаються деякі відхилення від параметрів, і тоді йдеться про дійсні та номінальні розміри.

Бесіда.Назвіть критерії якості готового виробу.

ІV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Оцінка якості готового виробуВироби і матеріали: готові вироби, сантиметрова стрічка, лінійка.

Перевірка й оцінювання якості виробів можуть бути проведені методом роботи в парах або довірені найбільш компетентним учня

Послідовність виконання.1) Підготувати картку «Оцінка якості готового виробу» за зразком.№ з/п

Критерії оцінювання Зауваження К-сть балів

1 Відповідність виробу обраному фасону

2 Якість пошиття Обробка пояса та бретелі Обробка кишені З’єднання кишені з фартухом Складання фартуха

3 Кінцева обробка виробу4 Якість ВТО5 Правильність виробу

оздоблення 2) Обмінятися картками і готовими виробами

3) Перевірити якість виконання обробки вузлів фартуха, відзначити допущені помилки, недоліки.

4) Заповнити картку й оцінити якість роботи.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВПо закінченні практичної роботи проводиться обговорення результатів. За

необхідності вчитель коригує оцінки, виставлені учня»

VI. ПІДСУМКИ УРОКУЗаключне слово вчителя.Пошиття виробу - творчий процес. Так, застосовуючи додаткові

деталі (кишені), змінюючи їх форму, використовуючи оздоблювальні матеріали (тасьму, волани, аплікації), можна урізноманітнити вироби, сконструйовані за однаковим кресленням-основою.

Запропонувати учням пошити фартух для мами або бабусі..

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ1) Підготувати інструменти і матеріали для практичної роботи

2) Підготувати повідомлення про українську народнуОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ

ЗА ТЕМАТИЧНИМ БЛОКОМ «РУЧНА І МЕХАНІЗОВАНА ОБРОБКА ДЕТАЛЕЙ ВИРОБУ.»

ВАРІАНТ 1

I рівень1. Прокладними стібками позначають: а) середину симетричної деталі; б) напрямки нитки основи в тканині.

2. Стібки тимчасового призначення потрібно видаляти: а) після машинної обробки; б) при остаточній обробці виробу.3. Верхній зріз кишені обробляють швом упідгин:

а) із закритим зрізом; б) з відкритим зрізом.II рівень4. Підпишіть назви машинних швів.

……………………. ……………………………5. Заповніть пропуски в правилах безпечної праці.

Не залишати праскуНе... …………..і не... ……………тканини під час шиття на швейній машині. Не можна працювати... …………….голками і шпильками.Потрібно стежити за ...................положенням рук пришитті на швейній

машині.Потрібно прибрати з машини... …………………речі. Не можна брати шпильки до.............................. Перевірити відсутність у виробі................ або..........................

6. З'єднайте стрілками графічні зображення умовних знаків по догляду за одягом з їх значеннями.

Прати обережно, при температурі води не вищій за 60 °С


III рівень7. Установіть відповідність між назвами операцій ВТО й операціями з пошиття

виробу (проставте цифри дужках ).

( ) Обробка нижнього зрізу фартуха. 1) Пропрасувати.( ) З'єднання деталей зшивним швом. 2) Розпрасувати;( ) Остаточна обробка виробу. 3) Припрасувати.

8.Опишіть вимоги до якості обробки накладної кишені та з'єднанняїї з фартухом.

……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

…………………………………………………………………………………………………………

IV рівень9. Визначте послідовність пошиття зображеної на малюнку моделі фартуха.

Запропонуйте варіант оздоблення цієї моделі фартуха. ………………………………………………………………….………………………………………………………………….…………………………………………………………………..…………………………………………………………………….……………………………………………………………………..……………………………………………………………………..…………………………………………………………………………………………………………………………………………..

ВАРІАНТ 2І рівень1. Копіювальні стібки призначені:

а) для переносу ліній з однієї деталі на іншу; б) позначення напрямку малюнка на тканині.2. Стібки тимчасового призначення виконують нитками: а)контрастного кольору; б) будь-якого кольору.З. Бічні зрізи нижньої частини фартуха обробляють швом упідгин: а) із закритим зарізом; б) з відкритим зрізом.

ІІ рівень 4 . Підпишіть назви ручних стібків.

………………….. …………………….

5. Заповніть пропуски в правилах безпечної праці. ……………... і......................... праску сухими руками.

Не можна................... шпильки в одяг. Не можна............................ ременя рукою. Приколюючи викрійку до тканини,......................................... шпильок направляти

в ………………………… бік. Не нахилятися низько до........................ і................................ частин швейної

машини. Волосся сховати під ..............................., рукави одягу................................. Виконати підготовчі роботи, знявши......................................................... із...........................................6. З'єднайте стрілками графічні зображення умовних знаків по

догляду за одягом з їх значеннями.


Прати при температурі води 95 °СI I I рівень7. Визначте послідовність обробки кишені та з'єднання її з фартухом

8. Установіть відповідність між назвами ручних операцій і операціями з пошиття виробу (проставте цифри у дужках).

( ) Обробка верхнього зрізу кишені. 1) Приметування.

I I I

( ) З'єднання пояса з фартухом. 2) Наметування.( ) З'єднання кишені з фартухом. 3) Заметування.

9. Опишіть вимоги до якості обробки пояса і бретелі фартуха. ………………………………………………………………………………………………

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

IV рівень10. Визначте послідовність пошиття зображеної на малюнку моделі фартуха.

Запропонуйте варіант оздоблення цієї моделі фартуха.

…………………………………………………………………………

………………………………………………………………………….

…………………………………………………………………………

………………………………………………………………………….

………………………………………………………………………….

………………………………………………………………………….

…………………………………………………………………………


Тема. Оздоблення виробів. Види швів для вишивання.Мета: ознайомити з історією і традиціями української народної вишивки,

дати уявлення про класифікацію швів для вишивання, навчити розрізняти шви за технікою і способом виконання, виховувати художній смак, любов до традицій українського народу, формувати інтерес до історії української вишивки.

Обладнання: зразки швів, готові вироби, ілюстрації з журналів, зразки тканин для вишивання, таблиця «Правила безпечної роботи у швейних майстернях».

Тип уроку: комбінований.Структура уроку.

І. Організаційний момент................................. 1хв.II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів... 5 хв.III. Вивчення нового матеріалу із практичним закріпленням ...... 31 хв.1. Українська народна вишивка - вид декоративно прикладного мистецтва

2. Санітарно-гігієнічні вимоги і правила безпечної роботи при вишиванні. 3. Класифікація швів для вишивання

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів............ . 5 хв.V. Підсумки уроку----............................................ 2 хв.VI. Домашнє завдання............................................. 1 хв.

Хід урокуІ. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Які шви для вишивання ви освоїли в 5 класі? 2.Намалюйте графічне зображення цих швів. (Один учень працює біля

дошки, інші — у зошитах.)2) Який вигляд має виворітний бік шва?3) Які інструменти і матеріали необхідні для вишивання?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ1. Українська народна вишивка — вид декоративно-ужитковогомистецтва. Повідомлення учнів.Учні виступають із заздалегідь підготовленими повідомленнями про

українську народну вишивку.

Розповідь учителя.Вишивка — це один із найулюбленіших і найпоширеніших в Україні видів

декоративно-ужиткового мистецтва. У вишивці яскраво розкривається душа українського народу, його прагнення до краси. Це давнє і вічно молоде мистецтво.

Декоративним прикрашанням одягу і предметів побуту наші предки займалися віддавна, про що свідчать археологічні знахідки, писемні пам'ятки, відомості древніх істориків.

Всесвітньо відома золота пектораль із кургану Товста Могила (IV ст. до н. е.) біля м. Орджонікідзе (Дніпропетровська обл.), срібна амфора зі скіфського кургану Чортомлик (IV ст. до н. е.) неподалік від м. Нікополь (Дніпропетровська обл.) дають можливість ознайомитися з побутом скіфів. Відомо, що святкове вбрання скіфів було щедро прикрашене золотими нашивками із зображеннями грифонів, левів, оленів, декоративними швами, аплікаціями з кольорової шкіри. Орнаментами у вигляді смуг

геометричного малюнка обшивали краї комірів, подоли, рукави. Штани скіфи розшивали узорами у вигляді завитків, зиґзаґів, ромбів, спіралей.

Одяг сарматів, які прийшли на наші землі після скіфів у III ст. до н. е., також свідчить про високий рівень мистецтва вишивання. При розкопках кургану Сватова Лучка (Луганська обл.) були знайдені лишки жіночого вбрання, вишитого бісером. Одяг багатих сарматів прикрашався золотим шиттям і нашивками, а одяг бідних — звичайною кольоровою вишивкою.

Про поширення вишивання в ранньослов'янський період свідчить срібна фігурка, знайдена в Мартинівському кургані на Черкащині (IV ст. н, є.). На ній збереглися рештку сорочки з довгими рукавами, прикрашеними широкою вишивкою геометричного орнаменту.

У період становлення Київської Русі (IX ст.) вишивка стає художньою і досягає високого рівня розквіту. Про це свідчить той факт що наприкінці IX ст. сестра Володимира Мономаха Анна заснувала в Києві школу, у якій навчали вишивати золотом і сріблом.

Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. на території України повсюдно діяли поміщицькі майстерні, у яких жінки-кріпачки вишивали одяг і різноманітні предмети побуту (скатертини, рушники, гаманці тощо). Однією з характерних рис української вишивок є яскраво виражена самобутність. У процесі історичного і культурного розвитку етнографічних регіонів (Поділля, Гуцульщини, Полтавщини, Полісся та ін.) складалася характерна, гама кольорів, орнаментальні мотиви і композиції, техніки вишивання, властиві саме цій місцевості.

2. Санітарно-гігієнічні вимоги і правила безпечної роботи при вишиванні.Міні-тренінг.Учні одержують картки-інструкції із санітарно-гігієнічними вимогами і правилами

безпечної праці при вишиванні, записують їх до зошитів.Після виконання роботи учням пропонується дати відповіді на запитання.1) На якій відстані від очей потрібно тримати вишивку?2) Чи використовується при вишиванні наперсток?3) Де необхідно зберігати голки і шпильки?

1. Класифікація швів для вишивання(із практичним закріпленням).Розповідь учителя.Мистецтво української народної вишивки формувалося протягом багатьох століть.

До наших днів дійшли майже 100 технік (швів) вишивання.За способом виконання шви поділяються на вільні та лічильні. Вільні техніки

вишивання виконують за заздалегідь наміченими контурами узорів, а лічильні — точно рахуючи нитки тканини. Тому для виконання вільних швів можна використовувати будь-яку тканину, а для лічильних — тканину полотняного переплетення або спеціальну тканину для вишивання (канву).

(Учитель демонструє зразки тканин.)

Міні-тренінг.

Визначте, до якої групи належать шви, вивчені вами у 5 класі, і заповніть таблицю в зошитах.

Спосіб вишивання

Приклади швів

Вільні швиЛічильні шви « Півхрест», «косий хрест», «прямий

хрест», «болгарський хрест», «кривулька», «штапівка», «ретязь»

Розповідь учителя.За технікою вишивання шви поділяються на наскрізні (ажурні) і глухі. (Продемонструвати зразки швів або вироби з цими швами.) Глухі шви виконують

на цільній поверхні тканини, а наскрізні — розміщуються в самій тканині (на смужці висмикнутих із тканини ниток). Для виконання наскрізних швів також необхідна тканина полотняного переплетення.

Міні-тренінг.Заповніть таблицю в зошитах.

Класифікація швів за технікою вишиванняТехніка

вишиванняПриклади швів

Глухі шви Наскрізні шви « Мережки, виколювання («солов'їні

вічка»), вирізування

Розповідь учителя.Залежно від виду лицьового і виворітного боку шви поділяються на однобічні

(лицьовий і виворітний боки мають неоднаковий вигляд ) і двобічні (лицьовий і виворітний боки мають однаковий вигляд).

Міні-тренінг.За запропонованими зразками швів визначте однобічні і двобічні шви і заповніть

таблицю в зошитах.Види швів

Однобічні Двобічні

Оцінити правильність заповнення таблиці, аналізуючи допущені помилки.

Міні-практикум.Можна провести роботи індивідуально або в групах.Учні одержують зразки вишивок, вишитих виробів і виконують завдання.1) Розглянути запропоновані зразки.2) Визначити шви, використані в цьому виробі.3) Схарактеризувати кожен шов за технікою і способом вишивання, за виглядом

лицьового і виворітного боку.4) Запропонувати ескіз виробу з використанням цього виду вишивки.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда. 1) Як поділяються шви за способом виконання? Наведіть приклади.2) Як поділяються шви за технікою виконання? Наведіть приклади.3) У чому полягає відмінність однобічних і двобічних вишивок?4) Схарактеризуйте види орнаментів.5) Розкажіть про санітарно-гігієнічні вимоги при вишиванні. Якими можуть бути

наслідки недотримання цих вимог?6) Назвіть правила безпечної роботи при вишиванні.

V. ПІДСУМКИ УРОКУУчитель оцінює результати виконання практичного завдання, демонструє кращі

ескізи.

Заключне слово вчителя.Розманітність технік вишивання дозволяє у виробах відобразити неповторність

навколишнього світу, прикрасити предмети побуту, одяг. Вишивання розвиває творчі здібності, почуття прекрасного, дає можливість створювати красу своїми руками.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯПідготувати інструменти і матеріали для вишиваний.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6Тема. Види орнаментів. Технологія виконання шва «штапівка».Мета: ознайомити з видами орнаментів у вишивці, із технологією виконання шва

«штапівка», навчити розпізнавати основні види орнаментів, характерні для української народної вишивки, виконувати шов «штапівка», виховувати акуратність, чіткість при виконанні практичних робіт із вишивки, дотримання правил безпечної роботи.

Обладнання: зразки швів і виробів, ілюстрації з журналів.Інструменти і матеріали: п'яльці, нитки, голка, ножиці, тканина.Основні поняття: види орнаментів (зооморфний, геометричний, рослинний,

антропоморфний).Тип уроку: комбінований.

Структура урокуІ. Організаційний момент................................. 1хв.II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів... 5 хв.III. Вивчення нового матеріалу із практичним закріпленням ...... 34 хв.1. Види орнаментів.2. Характеристика лічильних (хрестикових) швів.3. Технологія виконання шва «штапівка».IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів............ 2 хв.V. Підсумки уроку----............................................ 2 хв.VI. Домашнє завдання............................................. 2 хв.


ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВРобота в парах.

Учитель роздає учням картки зі зразками швів.Учні повинні схарактеризувати шов за такими критеріями: спосіб і техніка

виконання, однобічний або двобічний.Один учень складає характеристику, інший оцінює її правильність. Потім

учні міняються ролями.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ІЗ ПРАКТИЧНИМ ЗАКРІПЛЕННЯМ1. Види орнаментів.

Випереджальне завдання.Під час розповіді вчителя записати до зошитів характерне видів орнаментів.

Розповідь учителя.Українські вишивки здавна славилися багатством і розмаїті узорів і високою

якістю виконання.Створюючи орнаменти для вишивок, художники в усі часи зверталися до

природи, навколишнього світу, при цьому вони прагнули копіювати побачене, а витворити художній образ у спрощеній стилізованій формі, зберігаючи характерні особливості.

Для української народної вишивки найбільш характерними є такі види орнаментів:

а) рослинний (складається зі спрощеного зображення рослинних елементів — квітів, листя, дерев);

б) зооморфний (поєднує зображення птахів, тварин тощо);

в) антропоморфний (складається зі стилізованих зображень фігур людей); г) геометричний (поєднує геометричні елементи).

Міні-практикум.За запропонованими зразками виробів або ілюстраціями визначте види

орнаментів.

2. Характеристика лічильних (хрестикових) швів.Розповідь учителя.

Українська народна вишивка характеризується застосуванням великої кількості технік вишивання. Однією із найулюбленіших і найпоширеніших в Україні є техніка вишивання хрестиковими швами. У такій техніці вишивають рушники, дитячі й чоловічі сорочки, жіночі блузи, скатертини, серветки, картини, сумки, диванні подушки тощо.

Ця техніка належить до лічильних, тобто виконується на основі лічби ниток основи і утоку на тканинах полотняного переплетення, на канві. Лічильними техніками зазвичай виконують геометричні, рослинно-геометричні орнаменти, тематичні вишивки.

Вишивка «хрестом» поширена на території України з кінця XIX— початку XX ст. Ця техніка використовувалася для вишивання різних предметів інтер'єру: декоративних панно, скатертин, доріжок, накидок.

Краса хрестикових швів залежить насамперед від точності і порядку накладання стібків: усі верхні стібки повинні перекривати нижні в одному напрямку.

3. Технологія виконання шва «штапівка». Розповідь учителя.До лічильних техніків вишивання належить і шов «штапівка». Його

використовують для прикрашання серветок, рушників, постільної білизни, скатертин тощо.

Вишиваючи узори «штапівкою», необхідно уважно рахувати нитки тканини для стібків вишивки.

Шов «штапівка» — двобічній. Він складається з вертикальних і го -ризонтальних стібків, виконується у два прийоми: спочатку зліва направо прокладається ряд вертикальних стібків однакової висоти на однаковій відстані один від одного, а потім зворотним ходом справа наліво — ряд горизонтальних стібків.

Учитель демонструє графічне зображення шва:

ПРАКТИЧНА РОБОТА.

Виконання шва «штапівка»інструменти і матеріали: тканина, нитки, голка, п'яльці, ножиці.

Номер з/п


1 Закріпити нитку в тканині, відсту-пивши від лівого зрізу. Виконати вертикальні стібки зліва направо, рахуючи нитки тканини

2 Виконати горизонтальні стібки у зворотньому напрямку(справа на ліво), заповнюючи проміжки

3 Виконати за малюнком шов «клітинка» (різновид шва «штапівка»)

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВГра «Блеф-клуб».Методичні рекомендації щодо проведення див. с. 56.1) «Раппорт» —це частина орнаменту, розташована в центрі;2) Рослинний орнамент містить зображення листя, квітів, де3) У геометричному орнаменті присутні зображення тварин.4) Це композиційний центр цього орнаменту. (Учитель демонструє орнамент.)5) Штапівка — шов глухий.6) Штапівка — шов вільний.7) Штапівка — шов однобічний.8) Це графічне зображення шва «штапівкам.9) При вишиванні світло повинно падати зліва. V. ПІДСУМКИ УРОКУПідводячи підсумки уроку, учитель відзначає кращі роботи, звертає увагу учнів на

допущені помилки при виконанні швів.

Заключне слово вчителя.За допомогою шва «штапівка», можна створювати ажурні геометричні орнаменти.

Також можна використовувати його як доповнення до узору, виконаного в інших техніках.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯПідготувати інструменти і матеріали для вишивання.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6Тема. Переведення малюнка для вишивання на тканину. Технологія

виконання шва «косий хрест».Мета: ознайомити з особливостями переведення малюнка на тканину способом

припороху, із технологією виконання шва «косий хрест», навчити виконувати «косий хрест» у горизонтальному, вертикальному і діагональному напрямкам, виховувати акуратність і точність при виконанні вишивальних робіт.

Обладнання: зразки швів, виробів, ілюстрації з журналів.Інструменти і матеріали: п'яльці, нитки, голка, ножиці, тканина.Основні поняття: шов «косий хрест», спосіб припороху.Тип уроку: комбінований.

Структура урокуІ. Організаційний момент................................. 1хв.II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів... 5 хв.III. Вивчення нового матеріалу із практичним закріпленням….31 хв.1. Способи переведення малюнка для вишивання на тканину.2. Технологія виконання шва «косий хрест».IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів............ 5 хв.V. Підсумки уроку....................................... 2 хв.VI. Домашнє завдання............................................. 1 хв.


Бесіда.1) Із запропонованих зразків вишивок виберіть ті, які мають рослинний

(геометричний та ін.) орнамент.1) Схарактеризуйте технологію шва «штапівка».2) Намалюйте графічне зображення шва «штапівка».3) Чи є ця техніка вишивання характерною для вашого малюнка?2) Знайдіть раппорт у цьому орнаменті. ( Запропонувати зразки орнаментів.)

І. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ІЗ ПРАКТИЧНИМ ЗАКРІПЛЕННЯМ1. Способи переведення малюнка для вишивання на тканину. Розповідь

учителя.Існують кілька способів переведення малюнка для вишивання на тканину.

Найбільш простим і доступним є переведення за допомогою копіювального паперу.Професіонали-вишивальниці застосовують спосіб припороху:1) Під кальку з малюнком узору підкладають тканину, складену в кілька шарів.2) Гострим кінцем нетовстої голки роблять проколи по контуру узору на відстані

1—1,5 мм один від одного.3) Роблять суміш із машинного масла і зубного порошку з додаванням синьки

(для світлих тканин); суміш повинна мати консистенцію сметани.4) Кальку з малюнком прикладають до обраного місця на виробі і приколюють

шпильками на відстані 4—5 см від краю.5) Невеликим шматочком губки суміш наносять на малюнок і втирають її.

2) Переконавшись, що узор переведений повністю, кальку відколюють і приступають до вишивання.

3. Технологія виконання шва «косий хрест».

Розповідь учителя.Шов «косий хрест» є дуже поширеним і використовується при оформленні

різноманітних виробів (чоловічих, жіночих, дитячих), а також для вишивання картин, панно тощо.

Цей варіант лічильної техніки дуже легкий і доступний у виконанні.Краса виконання шва залежить від точної лічби ниток тканини і діагонального

перекриття верхніх стібків.До якості виконання цього шва висуваються певні вимоги.1) Стібки повинні мати однакову довжину.2) Верхні стібки повинні перекривати нижні в одному напрями3) Довжина стібків і товщина нитки повинні бути такими, щоб стібки повністю

закривали тканину.

Графічне зображення шва «косий хрест»:

Шов «косий хрест» складається з двох діагональних перетин них стібків однакової довжини. Існує кілька варіантів виконання цього шва.

1) У горизонтальному напрямку.На виворітному боці утворюються вертикальні стібки. Спочатку виконують стібки

зліва направо, а потім перекривають їх справа на ліво (рис. а,).2) У вертикальному напрямку.На виворітному боці утворюються горизонтальні стібки. Спочатку виконують

стібки знизу вгору, а потім — зверху вниз (рис. б).3) По діагоналі.На виворітному боці утворюються такі стібки. Спочатку виконують стібки по

діагоналі вгору, а потім — по діагоналі зверху вниз (рис. в).4) Кожний хрестик вишиваюсь повністю.

а б вПРАКТИЧНА РОБОТА. Виконання шва «косий хрест».Учні виконують практичну роботу, користуючись інструкційною картою.IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Закінчіть речення. Шов «косий хрест» — це лічильний, .................................

шов.2) Охарактеризуйте спосіб припороху при переведенні малюнка для вишивання

на тканину.3) Які вимоги висуваються до якості виконання шва «косий хрест»?Індивідуальні завдання.1) Намалюйте на дошці виворітну сторону шва «косий хрест», виконаного по

діагоналі (у горизонтальному, вертикальному напрямку).

1) Намалюйте графічне зображення шва «косий хрест».V. ПІДСУМКИ УРОКУVI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Продумати композицію для вишивання вибраного виробу.2) Підготувати інструменти і матеріали для вишивання.Інструкційна карта «Виконання шва "косий хрест"». Інструменти і матеріали: тканина, нитки, голка, п'яльці, ножиці.

№ Послідовність виконання Графічне зображення

1Закріпити нитку в тканині, відсту-пивши від лівого зрізу. Виконати діа-гональні стібки

2Виконати діагональні стібки у зворотному напрямку

3

Закріпити нитку внизу тканини. Ви-конати діагональні стібки знизу вгору, а потім — зверху вниз

4

Закріпити нитку ліворуч на нижньому краї тканини. Виконати стібки по діагоналі знизу вгору, а потім — зверху

5 Вишити композицію (за наявністю резерву часу)

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6Тема. Професія — майстер народної вишивки. Оформлення виробу вишивкою.

Мета: ознайомити учнів із професією майстра народної вишивки та вимогами до неї, з поняттями композиція у вишиванні, навчити створювати нескладні композиції для вишивання і виконувати їх, виховувати поважне ставлення до народних традицій, розвивати художній смак і творчі здібності, інтерес до професії.

Обладнання: зразки швів, виробів, ілюстрації з журналів.Інструменти і матеріали: тканина, нитки, голка, п'яльці, ножиці.Основні поняття: композиція, композиційний центр, симетрія, раппорт.Тип уроку: комбінований.

Структура урокуІ. Організаційний момент............................. 1 хв.II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів... 5 хв.III. Вивчення нового матеріалу........................... 10 хв. 1. Професія— майстер народної вишивки. 2. Поняття композиції у вишиванні. 3. Оформлення готового вишитого виробу.IV. Практична робота. Розробка композиції вишивки.Вишивання виробу......................................... 25 хв.V. Закріплення нових знань і вмінь учнів............. З хв.VI. Підсумки уроку............................................. 2 хв.VII. Домашнє завдання........................................ 1 хв.


Гра «Я це знаю».Об'єднати учнів у дві команди і видати їм дидактичні комплекти: зразки швів,

набори карток, на яких подано санітарно-гігієнічні вимоги і правила безпечної роботи під час вишивання.

Команда 11) Із запропонованих зразків виберіть лічильні й вільні шви. Свій вибір

обґрунтуйте.2) Із запропонованого набору карток виберіть ті, на яких погано санітарно-

гігієнічні вимоги під час вишивання.3) Які з розглянутих швів можна застосовувати при створенні геометричних

орнаментів? Свою відповідь обґрунтуйте.________________________________________________________________________

Команда 21) Із запропонованих зразків виберіть однобічні двобічні шви. Свій вибір

обґрунтуйте, 2) Із запропонованого набору карток виберіть ті, на яких подано правила безпечної роботи під час вишивання.

3) Які з розглянутих швів можна застосовувати при створенні рослинних орнаментів? Свою відповідь обґрунтуйте.

Для оцінювання результатів гри вчитель може вибрати двох - трьох помічників із найбільш компетентних учнів.________________________________________________________________________________III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ1. Професія — майстер народної вишивки.

Розповідь учителя.Вишивка — один з найулюбленіших і поширеніших видів народної

творчості. Народні майстри не тільки дотримуються традицій, але й використовують сучасні сюжети. Вишиті рушники є необхідним атрибутом свят і обрядів. Вишиті картини і панно також знайшли своє місце у сучасному інтер'єрі.

Вишивання потребує особливого вміння і витонченого художнього смаку.— Які вимоги до особистості майстра висуває ця професія?Майстер народної вишивки повинен досконало володіти всіма техніками

вишивання, правильно підбирати необхідні матеріали (нитки, тканини), кольори. При створенні композицій для вишивок кожен майстер прагне знайти нові художні рішення кольорів. Особливий талант і майстерність виявляються при створенні орнаментів з урахуванням давніх традицій певної місцевості. Для цього майстри копітко, іноді все свідоме життя збирають і вивчають перлини народної вишивки. У цьому виявляється любов до свого краю, до народної творчості. Досягти вершин цієї професії може людина, яка має такі риси характеру, як посидючість, акуратність, уважність.

2. Поняття про композицію у вишиванні. Композиція – це побудова, структура, розміщення і взаємозв ’язок

складових частин художнього твору. З’єднання їх в єдине ціле. Ця побудова має бути обумовлена змістом, характером і призначенням твору.

Композиція малюнка у вишиванні залежить від призначення виробу та виду тканини.

Продемонструвати готові вироби з вишивкою, ілюстрації з журналів, звертаючи увагу учнів на відмінності в композиції вишивки для оформлення столових серветок і рушників, чоловічих сорочок і жіночий блуз, панно і диванних подушок тощо і пропонує дати відповіді на запитання.

1) Чи є в запропонованих вишивках фрагмент, який повторюється кілька разів? Виділіть його.

2) Схарактеризуйте розміщення вишивки на виробі (у центрі, на краї виробу, симетрично щодо центра виробу тощо).

Підвести учнів до формування визначення таких понять, як «композиція», «раппорт», «композиційний центр», «симетрія», і називає основні принципи створення композиції вишивки.

1) Деталі орнаменту мають відповідати один одному і основній темі вишивки.

2) Орнамент має відповідати площі тканини для вишивки, повністю або частково повторювати її контури.

3) Орнамент повинен мати композиційний центр. Він розташовується в тій частині виробу, яка привертатиме найбільшу увагу.

4) Необхідно дотримуватися пропорційності — визначеного спів-відношення різних елементів між собою і з виробом у цілому.

5) Одним з основних понять композиції є симетрія. Це повторення певних елементів вишивки в установленому порядку. Але часто асиметричне розташування елементів узору дозволяє створювати оригінальні орнаменти.

6) Необхідно створити ритм композиції —чергування однакових орнаментальних мотивів — рапорт.

Загальне враження від композиції вишивки багато в чому зале жить від колірної гами ниток. Як відомо, кольори здатні викликати певні емоції: червоний (гарячий)— радість, синій (холодний) — сум тощо.

Про колір можна сказати, що він виграє «малиновим передзвоном», «усміхається», «святкує», «сумує» тощо. Тому, підбираючи кольори ниток для вишивання композиції, потрібно враховувати призначення виробу, те, яке враження він повинен справити.

Міні-практикум.Розгляньте підготовлені вдома композиції, оцініть3. Оформлення готового вишитого виробу. Розповідь учителя.Будь-яка вишита річ потребує відповідного оформлення. Особливо

це стосується обробки краю готового виробу. Існують різні способи його обробки, наприклад: рубець, китиці, зубці, підігнутий і підшитий край.

Так, для оформлення країв серветок, рушників, скатертин, панно використовують китиці або торочки, які можна зробити з ниток самого виробу або з кольоровий ниток за допомогою гачка.

Продемонструвати наведені нижче зразка оформлення країв виробу

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Розробка композиції вишивки. Вишивання виробуІнструменти і матеріали: нитки, тканина, голка, ножиці.

Послідовність виконання. 1) Розробити композицію вишивки, використовуючи графічні зображення швів.2) Підібрати нитки, зберігаючи колорит вишивки.3) Вишити композицію.4) За необхідності обробити краї виробу:а) Підрівняти краї виробу.б) На відстані 1,5—3 см від краю виробу прошити по контуру стібки шва «уперед

голку» або «рядочок».в) Підібрати колір нитки відповідно до колірної гами вишивки (у тон або

контрастний колір).г) По лініях, намічених швом «уперед голку», виконати шов «косий хрест».д) Виріб випрати і пропрасувати.е) Висмикнути поперечні нитки —- утворяться китиці.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВРобота в парах. <Учитель пропонує учням оцінити роботу один одного і зробити висновок про те,

наскільки виконання вишивки виробу відповідає принципам композиції і правилам підбору колірної гами ниток.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУЗаключне слово вчителя.Вишивка на виробах має бути виконана грамотно, акуратно і відповідати

композиції. Не можна допускати довишивання елемента узору нитками іншого відтінку, перекошеності або зсуву малюнка (порушення симетрії), вишивання грубою ниткою на

тонкій тканині. На вишитих виробах не повинно бути підпалин тканини після волого-теплової обробки.

Доцільно продемонструвати найкращі роботи учнів.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ1) Підготуватися до оцінювання навчальних досягнень за тематичним блоком

«Обробка виробів».2) Підготувати інструменти для практичної роботи.3) Закінчити оформлення виробу, якщо це не було зроблено на уроці.


Тема. Оцінювання навчальних досягнень учнів за тематичним блоком «Обробка виробів». В'язання гачком як вид декоративно-ужиткового мистецтва.

Мета: систематизувати й оцінити навчальні досягнення учнів за тематичним блоком «Обробка виробів», ознайомити з асортиментом виробів, виконаних гачком, інструментів і матеріалів для в'язання, із правилами безпечної роботи і санітарно-гігієнічними вимогами, навчити підбирати гачок і нитки для в'язання, виховувати свідоме виконання правил безпечної роботи, художній смак, інтерес до цього різновиду рукоділля.

Обладнання: вироби, виконані гачком, або їх ілюстрації, роботи учнів, таблиця «Правила безпечної роботи», колекція ниток для в'язання, гачки різного виду.

Інструменти і матеріали: нитки для в'язання, гачки.Основні поняття: декоративні вироби, пряжа (бавовняна, вовняна,кордова нитка), гачок.Тип уроку: комбінований.

Структура урокуІ. Організаційний момент...........……….1хвII. Оцінювання навчальних досягнень учнів за тематичним блоком «Обробка

виробів»…………………………………….15хв III. Вивчення нового матеріалу..........................16хв 1. В'язання гачком як вид декоративно-ужиткового мистецтва.2. Інструменти і матеріали для в'язання (із практичним закріпленням).3. Санітарно - гігієнічні вимоги і правила безпечної роботи під час в'язання.IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів.............5 хвV. Підсумки уроку ...........................:........................2 хвVI. Домашнє завдання...............................................1 хв

Хід уроку І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ IІ. ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ ЗА ТЕМАТИЧНІБЛОКОМ «ОБРОБКА ВИРОБІВ»

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ1. В'язання гачком як вид декоративно-ужиткового мистецтва. Розповідь

учителя.В'язання це спосіб виготовлення полотна або окремого виробу шляхом згинання

ниток у петлі, що переплітаються між собою.В'язання — один із найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва, що

існує понад трьох тисяч років. В'язані речі були знайдені у стародавніх похованнях Єгипту, Риму, Греції.

В одній із гробниць фараонів була знайдена дитяча в'язана шкарпетка. Великий палець був вив'язаний окремо, тому що в той час носили взуття, схоже на наше пляжне.

У V ст. в'язання набуває розвитку на Сході й приблизно у IX ст. приходить до Європи.

Особливо поширилося мистецтво в'язання у середні віки в Англії і Шотландії у зв'язку з розвитком вівчарства у цих країнах.

У ХІІІ ст. ручне в'язання стало доволі прибутковим ремеслом у країнах Західної Європи, але найвищого рівня розквіту воно досягло наприкінці XVI ст.

В'язання гачкові доступно всім. За допомогою цього простого інструмента можна виготовити модний одяг, а також декоративні вироби (серветки, скатертини, гардини, шалі тощо). Тому в'язання гачком залишається модним і популярним і нині. Невичерпна кількість вузлів і їх комбінацій дають можливість виявити свою творчу фантазію.

2. Інструменти і матеріали для в'язання (із практичним закріпленням).Розповідь учителя.Використовуючи матеріали й інструменти, наявні у швейній майстерні, а

також підготовлені учнями для роботи, учитель розповідає про види ниток, гачків.Основним матеріалом для в’язання гачком є пряжа. Для в'язання гачком

підходить будь-яка пряжа, головне, щоб вона відповідала призначенню виробу.Для декоративних виробів частіше використовують бавовняну пряжу:

котушкові нитки № 10, кроше, «ромашка», ірис, а також бавовняну рибальську ліску (кордову нитку).

Для моделей літнього одягу також підходять бавовняні нитки, а для зимового одягу — шерстяні й напівшерстяні нитки з додаванням акрилу, бавовняних ниток та ін.

Гачки для в'язання виготовляють зі сталі, дерева, пластмаси завтовшки 1—8 мм, завдовжки 12-—15 см. (Учитель демонструє будову гачка, пояснює призначення його частин, демонструє прийоми роботи з ним.)

Гачки повинні бути добре відполіровані.Кращими є сталеві гачки (не гнуться, не ламаються), а для в'язання виробів

із вовни і мохеру можна користуватися дерев'яними і пластмасовими гачками.— Як, на вашу думку, слід підбирати гачок для роботи?Товщина гачка певним чином повинна відповідати товщині пряжі: гачок

повинен бути вдвічі товщим за нитки. Таке співвідношення забезпечує оптимальну щільність в'язання.

Міні-практикум.1) Розгляньте підготовлені вами для роботи пряжу і гачок.2) Оцініть відповідність товщини гачка товщині пряжі.3) Для в'язання яких виробів можна використовувати пряжу?3. Санітарно-гігієнічні вимоги і правила безпечної роботи під час

в'язання. Бесіда.1) Яких санітарно-гігієнічних вимог ви дотримувалися при вишиванні? Чи

можна сказати, що при в'язанні слід виконувати такі ж вимоги?2) Які правила безпечної роботи, на ваш погляд, важливі при в’язанні?Доповнити і систематизує відповіді учнів.IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Як правильно підбирати гачок

для в'язання?2) Із запропонованих зразків пряж виберіть нитки для в'язання:а) декоративних виробів;б) зимового одягу;в) літнього одягу.3) Назвіть санітарно-гігієнічні вимоги при в'язанні й обґрунтуйте їх

доцільність.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя. Вибір пряжі і гачка для в'язання залежить від призначення виробу. Опанувавши прості прийоми в'язання гачком, ви зможете ви-готовляти красиві вироби, які не мають аналогів.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Підготувати інструменти і матеріали для в'язання..

ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ ЗА ТЕМАТИЧНИМ БЛОКОМ «ОБРОБКА ВИРОБІВ»

ВАРІАНТ І

І рівень1. Зразок геометричного орнаменту зображений на малюнку:

А ……………….. Б ………………………..2. Виворітний бік шва « косий хрест », виконаного в горизонтальному напрямку, має

вигляд:

3. Шов «штапівка»: а) наскрізний; б) глухий.

II рівень4. Доповніть схему класифікації ручних швів за способом виконання.

Ручні шви

5.Закінчіть речення.

Орнамент, що складається зі спрощеного зображення рослинних елементів (квітів, листя, дерев), називається .......................................................

Орнамент, що поєднує зображення птахів, тварин тощо, називається ...........................

6. Позначте знаком «+» твердження, що належать до санітарно-гігієнічних вимог під час вишивання.

( ) Вишивати потрібно при достатньому освітленні.( ) Сидіти необхідно прямо, не нахиляючи низько голову.( ) Під час вишивання потрібно використовувати наперсток.( ) Ножиці потрібно класти зімкнутими лезами від себе.( ) Вишивку потрібно тримати на відстані 25—30 см від очей.( ) Не можна користуватися іржавими голками та шпильками.

III рівень7. Знайдіть у наведеному тексті помилки та закресліть їх. Правильне

напишіть зверху.Шов «штапівка» належить до рахункових наскрізних швів. Він однобічний,

складається з вертикальних і горизонтальних стібків. У народних вишивках виконується в три прийоми: спочатку зліва направо, а потім у зворотному напрямку (справа наліво). «Штапівкою» можна вишивати ажурні геометричні орнаменти з тонких ліній.

8. За графічним зображенням визначте назву шва й опишіть технологію його виконання.

9. Схарактеризуйте таке поняття композиції при вишиванні, як

«композиційний центр».

IV рівень10. Використовуючи символіку української народної вишивки і мотиви-символи,

розробіть авторську композицію для вишивання носовичка.

ВАРІАНТ 2

І рівень1. Зразок рослинного орнаменту зображений на малюнку:

2. Виворітній бік шва «косий хрест», виконаного у вертикальному напрямку, має вигляд:

3. Шов «косий хрест»: а) лічильний; б) вільний.

ІІ рівень4. Доповніть схему класифікації ручних швів за технікою виконання.

Ручні шви

5. Закінчіть речення.Орнамент, що складається зі стилізованих зображень фігур людей, називається

...........................................................................................................................Орнамент, що поєднує геометричні елементи (лінії, кола, крапки), називається...……………………………………………………………………………….6. Позначте знаком «+» твердження, що належать до правил безпечної праці під

час вишивання.( ) Кожні 40—50 хвилин роботи необхідно робити перерву на 10—15 хвилин.( ) Голки і шпильки слід зберігати у гольнику.( ) Вишивати потрібно при достатньому освітленні.( ) Не можна вколювати голки в одяг.( ) Ножиці потрібно передавати кільцями вперед, тримаю зімкнуті леза.( ) Під час вишивання слід користуватися наперстком. III рівень7 . Знайдіть у наведеному тексті помилки і закресліть їх. Правильне напишіть

зверху.Шов «косий хрест» належить до вільних глухих швів. Він утворюється з двох

діагональних перехрещених стібків. Таким швом можна вишивати в горизонтальному, вертикальному і діагональному напрямках. Якщо вишивається ряд хрестиків, то спочатку кладуть стібки справа наліво, а потім їх перекривають у зворотному напрямку. Існують інші різновиди шва «хрест»; «прямий хрест», «український хрест», «ретязь».

8. За графічним зображенням визначте назву шва й опишіть технологію його виконання.

9. Охарактеризуйте таке поняття композиції при вишиванні, як «ра-порт».

IV рівень10. Використовуючи символіку української народної вишивки і мотиви-символи,

розробіть авторську композицію для вишивання рушника.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6Тема. Прийоми роботи гачком. Техніка в'язання основних елементів.Мета: ознайомити учнів із прийомами роботи гачком, технікою в'язання

ланцюжка, стовпчика без накиду, навчити в'язати ці елементи, виховувати посидючість, акуратність, формувати стійкі навички в'язання гачком.

Обладнання: зразки в'язання основних елементів, виробів.Інструменти і матеріали: гачок, пряжа, ножиці, тканина (папір) для

композиції.Основні поняття: повітряна петля, ланцюжок, півстовпчик, узори в'язання

(щільні, ажурні, філейні, фонові).Тип уроку: комбінований.

Структура урокуІ. Організаційний момент........ ......................... 1хв.II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів... З хв.III. Вивчення нового матеріалу .......................... 24 хв:1. Прийоми роботи гачком.2. Техніка в'язання ланцюжка, півстовпчика (із практичним закріпленням).3. Види узорів в'язання.IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів 5 хв


ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Які інструменти і матеріали необхідні для в'язання серветок, іграшок та ін.?

Обґрунтуйте свій вибір.2) Наведіть приклади декоративних виробів (одягу), зв'язаних гачком.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ1. Прийоми роботи гачком.

Розповідь учителя.Узори в'язання складаються з переплетень петель і стовпчиків. До основних видів петель і стовпчиків належать:

а) повітряна петля; б) півстовпчик;в) стовпчик без накиду; г) півстовпчик із накидом;д) стовпчик з одним, двома, трьома і більше накидами.Першим кроком до в'язання гачком є вміння правильно тримати гачок і нитку та

виконувати першу петлю. (Продемонструвати ці прийоми).Міні-практикум.1) Візьміть нитку і гачок.2) Виконайте першу петлю.3) Проконтролюйте правильність дій (метод взаємоконтролю)

2. Техніка в'язання ланцюжка, півстовпчика (із практичним закріпленням).

Пояснити і продемонструвати прийоми в'язання ланцюжка і півстовпчика, використовуючи наведені інструкційні карти. Після цього учні виконують в'язання.

ПРАКТИЧНА РОБОТА. В'язання ланцюжка.Інструменти і матеріали: гачок, нитки, ножиці, тканина (папір).

Інструкційна карта «В’язання гачком»

№ Послідовність виконання

Графічне зображення

1 Узяти нитку великим і вказівним пальцем лівої руки

2 Підвести тачок борідкою вниз під нитку і повернути, утворюючи петлю

3

Підвести борідку під нитку, і, зачепивши її, утягнути в петлю. Продовжити в'язання ланцюжка потрібної довжини

4

Умістити ланцюжок на тканину чи папір відповідно до рисунку, пришиваючи в декількох містах

ПРАКТИЧНА РОБОТА. В'язання півстовпчика (глухої петліІнструменти і матеріали: гачок, нитки, ножиці.

Інструкційна карта «В'язання півстовпчика (глухої петлі)»

№ Послідовність виконання

Графічне зображення

1 Зв'язати ланцюжок із 10 повіт-ряних петель. Увести гачок у петлю ланцюжка, підхопити нитку і протягнути її через петлю ланцюжка

2П Повторити до кінця ланцюжка

3

Повернути в'язання, виконати петлю підйому. Пров'язати другий і наступний рядки півтовпчиків. Закріпити нитку

У разі необхідності допомогти учням, контролювати дотримання ними техніки в'язання.

3. Види узорів в'язання.Розповідь учителя.Використання гачків різної товщини та комбінування елементів в'язання дозволяє

створювати різні узори, що розрізняються за густотою (щільністю) в'язання. Щільне в'язання можна одержати, використовуючи товсті нитки і тонкий гачок.

Якщо для тонких ниток узяти товстий гачок, в'язане полотно буде ажурним, із великими просвітами.

Залежно від щільності в’язання розрізняють такі види узорів:

а) ажурні;б) щільні;в) фонові;г) філейні.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Які узори отримують при в'язанні півстовпчиків?2) Для в'язання яких виробів є характерним застосування них (ажурних) узорів?. ПІДСУМКИ УРОКУУчитель оцінює результати виконання практичної роботи.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯПідготувати інструменти і матеріали для в'язання.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6Тема. Техніка в'язання основних елементів і записування узорів.Мета: ознайомити з технікою в'язання основних елементів, способами запису

візерунків в'язання, умовними позначеннями прийомів в'язання, навчити виконувати стовпчик без накиду, стовпчик із накидом, розпізнавати умовні позначення, формувати стійкі навички в'язання гачком, виховувати уважність, посидючість.

Обладнання: зразки прийомів в'язання, вироби, зв'язані гачком, ілюстрації.Інструменти і матеріали: гачок, нитки, ножиці.Основні поняття: умовні позначення прийомів в'язання, стовпчикбез накиду, стовпчик із накидом, схема узору.

Структура уроку.І. Організаційний момент................................. 1хв.II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів... З хв.III.Вивчення нового матеріалу із практичним закріпленням ...... 36 хв.1. Умовні позначення основних прийомів в'язання.2. Техніка в'язання основних прийомів. IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів............ З хв.V. Підсумки уроку........................................,.......... 1 хв.VI. Домашнє завдання............................................. 1хв.

Хід урокуІ. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВЦей етап можна провести за одним із пропонованих варіантів.

ВАРІАНТ ІБесіда.

1. Які прийоми в'язання ви вже освоїли? 2. Чи можна зв'язати ажурний узор, використовуючи ці прийоми? 3. Із якого елемента починається в’язання будь-якого узору

ВАРІАНТ 2 Гра-змагання «Моторні ручки».Учням пропонується за певний проміжок часу (І—З хв) зв'язати ланцюжок із

повітряних петель.

Перевірити засвоєння практичних навичок.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ІЗ ПРАКТИЧНИМ ЗАКРІПЛЕННЯ

1. Умовні позначення основних прийомів в'язання.

Розповідь учителя.Для в'язання виробів використовуються записи узорів — послідовність

пров'язування певних елементів.Узори зазвичай складаються з повторюваної комбінації елементів, яка може бути

записана:а) у вигляді схеми з використанням умовних позначень; б) вигляді тексту.Робота з підручником.Більш наочним є використання схем в’язання узорів – запис в’язання за

допомогою умовних позначень.

2. Техніка в'язання основних прийомів.Розповідь учителя.Полотно, зв'язане гачком, складаються з рядів, розташованих один над одним. При

виконанні виробу ряди можуть вив'язуватися в один із способів.1) В одному напрямку по колу (берет, панчоха, серветка тощо)У такий спосіб кожен новий ряд починають в'язати після того, як будуть з'єднані

перший й останній елементи узору попереднього ряду.2)У двох напрямках — прямому і зворотному (деталь одягу, шарф тощо).Ряди узору, що йдуть у прямому і зворотному напрямку, роблять таким чином:

вив'язавши перший ряд на петлях ланцюжка, виріб повертають виворітним боком до себе і виконують другий ряд на стовпчиках і петлях першого ряду та ін.

ПРАКТИЧНІ РОБОТИ. В'язання стовпчика

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.

1. Які прийоми в'язання ви використовували при в'язанні півстовпчика? 2. Які прийоми в'язання ви використовували при в'язанні стовпчика з накидом? 3. Запишіть їхні умовні позначення. 4. Назвіть тип узору, що утворюється при в'язанні півстовпчиків і стовпчиків.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ домашнє завданняПідготувати інструменти і матеріали для практичної роботи

Інструкційна карта «В'язання стовпчика без накиду»

Інструменти і матеріали: гачок, нитки, ножиці.№

з/пПослідовність виконання Графічне зображення

1 Зв'язати ланцюжок із 10 повітряних петель

2 Увести гачок у третю петлю від тієї, що розташована на гачку

3 Підхопити нитку і протягнути її через що петлю ланцюжка

4 Підхопити нитку і протягнути її через дві петлі на гачку

5 Одержати стовпчик без накиду

6 Повторити п. 2—4 у кожну петлю ланцюжка

7 Пров'язати петлю підйому, по-вернути в'язання і в'язати другий і наступні рядки. (Кількість стовпчиків у кожному ряді має бути однаковою.)

8Закріпити нитку

Інструкційна карта «В'язання стовпчика з накидом в один прийом»Інструменти і матеріали: гачок, нитки, ножиці.

Номер з/п


1 Зв'язати ланцюжок із 10 повітряних петель

2 Зробити накид, підхопивши нитку на гачок

3 Увести гачок у третю петлю лан-цюжка

4 Підхопити нитку і витягнути петлю 1

5 Підхопити нитку ще раз і про-стягнути її через три петлі, що розташовані на гачку

6 Повторити п. 2—5 на кожній петлі попереднього ряду

7 Пров'язати дві петлі підйому, повернути в'язання і в'язати на-ступний ряд

8 За Закріпити нитку

Інструкційна карта «В'язання стовпчика з накидом і у два прийоми» Інструменти і матеріали: гачок, нитки, ножиці.

Ц Послідовність виконання Графічне зображення

1 1 Повторити п. 1—4 інструкційної карти «В'язання стовпчика з на-кидом в один прийом»

2 Підхопити нитку і протягнути її через дві петлі на гачку

3. Підхопити нитку і протягнути через дві петлі на гачку

4 Одержати стовпчик із накидом у два прийоми

5 У кінці ряду зробити три петлі підйому і продовжувати в'язання наступних рядів

6 Закріпити нитку


Тема. Читання і записування схем в'язання. В'язання виробу за схемою .Мета: ознайомити учнів із правилами читання схем для в'язання, навчити

користуватися схемами узорів і в'язати за ними складні вироби, виховувати посидючість, акуратність, художній смак під час оформлення виробів.

Обладнання: зразки виробу, ілюстрації. Інструменти і матеріали: пряжа, гачок, ножиці.Основні поняття: схема узору, напрямок в'язання.Тип уроку: комбінований.

Структура уроку І. Організаційний момент……. 1хвІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів. . 5хвІІІ. Вивчення нового матеріалу ............................... 8хвЧитання і запис схем узорів.IV. Практичні роботи. В'язання виробу за схемою…….. 34хвV. Закріплення нових знань і вмінь учнів........ 5хв;VI. Підсумки уроку................................................... 1хвVII. Домашнє завдання......................................... 1хв;

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнівРобота в групах. Об'єднати учнів у групи.Кожна група одержує по два комплекти карток: з умовними позначеннями

прийомів в'язання та із зображенням цих елементів або їх зразками. Учні мають установити відповідність між ними.

Учитель оцінює правильність і швидкість виконання завданняІІІ. Вивчення нового матеріалуЧитання і запис схем узорів. Робота з підручником.Учні вивчають рис 113 і 114 у підручнику [18, с 117]. Потім учитель організує обговорення.1) Які елементи в'язання застосовані в цих візерунках?2) Опишіть послідовність виконання узорів.Міні-практикум.Складіть схеми узорів, виконаних на попередньому уроці.IV. ПРАКТИЧНІ РОБОТИ- В'язання виробу за схемоюВиготовлення прихватки.Інструменти і матеріали: гачок, нитки (двох кольорів), ножиці, голка.

Послідовність виконання»1) Виконати в'язку за схемою (15 рядів).

2 • + + + ++ + + + + + + ++ + + ++ + +.+ + + + + + + + ++• 1 _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

2) Обв'язати краї прихватки: дужками з 5 повітряних петель, закріплюючи дужки стовпчиком без накиду в кожен другий стовпчик краю прихватки.

3) Прикрасити прихватку квітами, стебла яких виконати з ланцюжків повітряних петель.

Інструкційна карта «В'язання квітки»Інструменти і матеріали: гачок, нитки, ножиці.

№ Послідовність виконання Графічне зображення

1 Скласти нитку в коло, зробити кілька витків, обв'язати стовпчиками без накиду

2 Останній стовпчик з'єднати з першим глухою петлею

3

Зв'язати ланцюжок із восьми повітряних петель, який з'єднати з кожним третім стовпчиком

4

Кожну пелюстку обв'язати стовпчиками без накиду

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВОрганізувати обговорення виконаних практичних робіт, практичних робіт,

відзначити кращі роботи учнів.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУЗаключне слово вчителя.Опанувавши основні прийоми в'язання гачком, можна створювати красиві й

оригінальні речі, що стануть чудовим подарунком.

VII.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯПідготуватися до оцінювання навчальних досягнень за тематичним блоком

«В'язання гачком».УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6

Тема. Оцінювання навчальних досягнень учнів за тематичним блоком «В'язання гачком». Нормування харчування в сім'ї.

Мета: систематизувати й оцінити знання учнів за тематичним блоком «В'язання гачком», ознайомити з енергетичною цінністю продуктів і страв, із методикою підрахунку харчової цінності продуктів, використовуючи спеціальні таблиці, навчити визначати норми харчування людей різного віку, статури, професій, формувати розуміння впливу порушень норм харчування на організм людини, прищеплювати принципи здорового способу життя і раціонального харчування.

Обладнання: таблиці «Енергетична цінність страв», «Середньодобова потреба в енергії», зразки упаковок продуктів.

Основні поняття: калорійність, кілокалорія (ккал), кілоджоуль (кДж), норма харчування.


І. Організаційний момент................................. 1хв.II. Оцінювання навчальних досягнень учнівза тематичним блоком «В'язання гачком»..……15 хв.

III...............................................................Актуалізація опорних знань і вмінь учнів............................................................................ 1 хв.

IV...............................................................Вивчення нового матеріалу 10 хв.

1. Поняття про калорійність харчування.2. Нормування харчування.V. Практична робота. Ознайомлення з таблицями норм харчування. Розрахунок

енергетичної цінності продуктів... ... 16 хв.VI. Закріплення нових знань і вмінь учнівVII. Підсумки уроку............................................... 1 хв.VIII. Домашнє завдання........................................ 1 хв.

Хід уроку


ІІ. ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ ЗА ТЕМАТИЧНИМ БЛОКОМ «В'ЯЗАННЯ ГАЧКОМ»

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВРозповідь учителя.У процесі життєдіяльності людина постійно витрачає свою енергію.Кількість енергії, яку витрачає людський організм, залежить від статі, віку, стану

здоров'я, роду занять, кліматичних умов проживання і багатьох інших умов. Їжа як джерело енергії повинна містити всі поживні речовини, необхідні для підтримання життя, здоров'я і працездатності (їх понад 60 найменувань).

Бесіда.Порівняйте енергетичні витрати людей різних професій (наприклад, сталевар і

лікар), різного віку (молоді люди і люди похилого віку), у різні пори року (узимку і влітку).

Учитель підбиває підсумки обговорення і робить висновок, що кількість енергії не може бути однакового для всіх людей, а залежить від багатьох умов.

V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ1. Поняття про калорійність харчування.Розповідь учителя.Кількість енергії, яку отримує і витрачає організм людини, вимірюється в

спеціальних одиницях — кілокалоріях (ккал) або кілоджоулях (кДж): 1 ккал = 4Д9 кДж. Кількість калорій, одержуваних організмом із їжею, називаються калорійністю харчових продуктів.

Розраховувати калорійність їжі навчилися не так давно. Це дозволило виконати енергетичну і харчову цінність страв певного раціону харчування. Сьогодні на упаковках продуктів указується їх калорійність.

2. Нормування харчуванняРозповідь учителя.Для нормальної життєдіяльності організм людини потребує не

конкретних продуктів харчування, а необхідної кількості енергії й певних комплексів харчових речовин. Кожний із нас повинен одержувати стільки енергії, скільки витрачає її протягом дня. В Інституті харчування Академії медичних наук були розроблені спеціальні таблиці потреби в енергії для груп дорослого і дитячого населення залежно від роду занять (професії) і віку (для дітей).

Середня добова потреба в енергії для груп дорослого населення

Рід занять Середня потреба, ккал

Особи, які займаються розумовою працею

3000Особи, які займаються фізичною механізованою працею

3500

Особи, які займаються помірно важкою немеханізованою працею

4000

Особи, які займаються важкою фізичною працею

до 5000

Середня добова потреба в енергії для дітей

Вікові групи, роки Середня потреба, ккал1-3 10003-5 1500

5-8 18008-12 2000

На сьогодні дуже актуальною для всього людства є проблема зайвої ваги. Основна причина цього — неправильне харчування. Складаючи меню на день, необхідно враховувати добову потребу в енергії для різних членів сім'ї. При цьому страви слід підбирати за їх енергетичною цінністю, стежачи за тим, щоб їхня сумарна калорійність відповідала добовій потребі в енергії конкретної людини.

— Якими є наслідки такої невідповідності?Учитель особливу увагу приділяє характеристиці популярної зараз їжі, що

називається «швидкою їжею» (fast food).Перелік страв на день (меню) повинен бути за можливістю більш різноманітним за

складом, відповідати витратам енергії членів сім'ї. Порушення енергетичного балансу спричиняє виникнення відхилень у здоров'ї людини, призводить до порушення процесів обміну речовин, підвищення стомлюваності, зниження працездатності людини.

Роздатковий матеріал

«Енергетична цінність страв»

Страва Маса, г Калорійність, ккалСалати, закуски

Салат із редиски й огірків зі сметаною 50 74Салат із томатів і яблук 100 156

Салат із томатів і квасолі з майонезом 100 126 Салат із червоноголової капусти та яблук 100 171

Салат із білоголової капусти та яблук 100 79Салат із квасолі зі сметаною 100 102

Салат із буряку 100 102 Салат із солоних огірків і квашеної капусти 100 117

Салат із цибулі з яблуками й огірками 100 88

Салат із фруктів та овочів із сиром 100 117Салат з мочених яблук із майонезом 100 177Салат м'ясний зі свіжими огірками 100 230

Помідори, начинені яйцями 125 163Помідори, начинені морквою 125 83

Оселедець під маринадом 50 63Супи

Борщ український 300 191Капусняк із грибами 300 154

Розсольник домашній 300 265Юшка рибна 300 206

Куліш пшоняний 300 176Борщ холодний із квасолею 300 126Суп із буряку холодний 300 128

Рибні стравиРиба, тушкована з овочами 75/75 184 Биточки рибні 100 419Риба, запечена з картоплею 200/10 477

М'ясні стравиМ'ясо, тушковане з овочами 250 532 М'ясо, тушковане з картоплею 325 460Свинина, тушкована з капустою і картоплею 325 532Голубці українські з рисом 275 361Перець, начинений м'ясом і рисом 250 392 Кабачки, начинені м'ясом і пшоном 250 398 М'ясо, смажене М'ясні страви з циулею 75 344 Котлети 130 572Курка з яблуками в сметані 150 252

Страви з яєцьЯєчня із салом 100 450 Яєчня з помідорами 170 306

Страви з картоплі й овочівКартопля варена 250 370 Картопля, смажена з олією 200 310 Деруни з цибулею й олією 200 451 Оладки з кабачків 200 455Капуста з грибами 150/20 236Картопля молода варена 100 123Пюре картопляне 100 117

ГарніриКапуста тушкована 100 156Каша розсипчаста рисова 100 145Макаронні вироби варені 100 162

Сирні та борошняні виробиВареники з м'ясом . 200 343

Вареники із сиром і сметаною 230 397Вареники з картоплею, цибулею й олією 215 345Вареники з вишнями 200 341Млинці з м'ясом 175 424Млинці із сиром 175 451Галушки із сиром запечені 230 524Пампушки із часником 100 367Пиріжки печені з м'ясом 80 215

Солодкі страви, напоїЯгоди зі збитими вершками 150 281Яблука, начинені сиром 120 343Десерт із гарбуза 100 209Соки томатний 200 42

морквяний 200 56Кава із цукром 200 72Чай із цукром 200 34 ПіциПіца з овочами 300 800Піца з грибами 300 860Піца з куркою 300 700

V. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Ознайомлення з таблицями нормхарчування. Розрахунок енергетичної цінності продуктів

Послідовність виконання.1) Використовуючи таблиці « Середня добова потреба в енергії для груп

дорослого населення» і «Середня добова потреба в енергії для дітей», визначити добову потребу в енергії для людей певної професії (на прикладі батьків) і дітей віком 10—12 років. Скласти для них приблизне меню на день.

2) Використовуючи таблицю «Енергетична цінність страв», розрахувати енергетичну цінність страв, що входять до складу меню.

3) Порівняти отримані результати (добову потребу в енергії й енергетичну цінність страв у меню) і зробити висновок.

VI. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.

1) Назвіть прийняті одиниці вимірювання енергії.

2) Що таке калорійність їжі?3) Від чого залежать енергетичні витрати людського організму?

Після бесіди доцільно обговорити результати практичної роботи, заслухавши й оцінивши висновки, зроблені учнями.

VII. ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя.Як під час напруженої роботи, так і при відносному спокої людському організмові

необхідна енергія. Джерелом цієї енергії є їжа. Отже, їжа має бути достатньо калорійною для задоволення енергетичних потреб людини. Недостатньо калорійна їжа призводить до виснаження організму, виникнення відхилень у його функціонуванні і, як наслідок, до різних хвороб. У тих випадках, коли калорійність їжі перевищує енергетичні витрати людини, розвивається ожиріння — накопичення надлишкових жирових відкладень.

VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ1. Підготувати продукти для практичної роботи.2. Підготувати повідомлення про овочі та оформлення страв.

ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ

ЗА ТЕМАТИЧНИМ БЛОКОМ «В'ЯЗАННЯ ГАЧКОМ»

ВАРІАНТ 1І рівень1. Для в'язання літніх предметів одягу доцільно використовувати нитки: а) бавовняні; б) шерстяні.2. Декоративний виріб, який можна зв'язати гачком, зображено на малюнку:

3. Гачок має бути товщий за нитку: а) у 1,5—2 рази; б) у 4 рази.

II рівень4. З'єднайте стрілками зображення елементів в'язання з їхніми назвами. Півстовпчик Стовпчик

5. Позначте знаком «+» правильні твердження.( ) Під час роботи світло повинне падати справа.( ) Під час в'язання слід сидіти вільно, злегка нахиливши голову, лікті повинні

бути притиснуті до тулуба.( ) Гачком не можна гратися. І І І рівень6. Підпишіть назву зображеного елемента в'язання. Визначте послідовність його

виконання (проставте цифри у дужках).

( ) ( ) ( )

7. Порівняйте зразок узору за схему його в'язки. Укажіть стрілками на зразку в'язки

ряди, що відповідають рядам 3 та 9 на схемі (наприклад <— 3)

IV рівень8. Складіть схему запропонованого вчителем зразка в'язки.

ВАРІАНТ 2

І рівень1. Для в'язання зимових предметів одягу доцільно використовувати нитки: а) шерстяні; б) шовкові.2. Одяг, який можна зв'язати гачком, зображено на малюнку: а) б)

3. Для в’язання товстими нитками використовують гачок: а) товстий; б) тонкий.

II рівень

4. З'єднайте стрілками зображення елементів в'язання з їхніми назвами

Петля

Стовпчик із накидом

5. Позначте знаком «+» правильні твердження. ( ) Коробка з рукоділлям повинна стояти праворуч.

( ) Світло повинне падати безпосередньо на робоче місце. ( ) Гачок слід зберігати в коробці в горизонтальному положенні

III рівень 6. Підпишіть назву зображеного елемента в'язання. Визначте послідовність його

виконання (проставте цифри у дужках ).

( ) ( ) ( )7. Порівняйте зразок узору та схему його в'язки. Укажіть стрілками на зразку в'язки

ряди, що відповідають рядам 2 та 6 на схемі (наприклад <— 2).

IV рівень7. Складіть схему запропонованого вчителем зразка в'язки.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6Тема. Значення овочів у харчуванні людини. Способи нарізування овочів.Мета: ознайомити зі значенням овочів у харчуванні людини, способами

нарізування овочів, призначенням і прийомами користування спеціальними інструментами і пристроями; навчити різних форм нарізування, виховувати художній смак і творче ставлення при оформленні страв.

Обладнання: таблиці «Правила безпечної роботи в шкільних майстернях» , «Обробка овочів», «Види нарізування овочів», «Оформлення готових страв», «Вміст вітамінів у 100 г овочів».

Інструменти і матеріали: обробні дошки, жолобковий ніж, тертка, шатківниця, кухонні ножі, столовий посуд і прибори.

Основні поняття: первинна обробка продуктів, жолобковий ніж,, вітаміни, фітонциди.


І. Організаційний момент...... 1 хв.II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів...26 хв.III. Вивчення нового матеріалу ........................ 1хв.

1. Види овочевих культур.2. Значення овочів у харчуванні людини.3. Обробка овочів.4. Способи нарізування овочів (із практичним закріпленням).

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнівV. Підсумки уроку................................................... 2 хв.VI. Домашнє завдання............................................. 1хв .

Хід уроку І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ.АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Цей етап уроку можна провести за одним із запропонованих варіантів.

ВАРІАНТ 1Заслуховуються заздалегідь підготовлені повідомлення учнів про овочі, після чого

проводиться їх колективне обговорення.

ВАРІАНТ 2Бесіда. 1. Які овочі використовуються в раціоні вашої сім'ї? 2. Яким овочам (сирим, вареним, смаженим, запеченим) віддається перевага? 3. Як часто у вашій сім'ї готуються салати? 4. Назвіть страви з овочів, які найбільш полюбляєте ви і ваші

Незалежно від обраного варіанта роботи вчитель підводить підсумки бесіди і робить висновок про те, що овочі є продуктами харчування без яких не обходиться практично жоден прийом їжі: сніданок, або вечеря. Людина вживає овочі як самостійну страву, так і в поєднанні з іншими продуктами в салатах, закусках, перших і другихстравах, соках.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Види овочевих культур.Розповідь учителя.Залежно від того, яку частину рослини вживають у їжу, овочеві культури

поділяють на групи. Під час подальшої розповіді про види овочевих культур разом з учнями скласти схему.

Види овочевих культур

Цибульні Плодов Коренеплоди Бульбоплоди Квіткові Листкові

Цибу- Перець, Ріпа, Кар- Цвітнака

Капусталя, час- томат, буряк, топля, капуста (біло-,

ник огірок, ка- морква, топі- червоно-бачрк, гар- редиска, намбур голова),буз, кавун, петруш- кріп, зе-

квасоля, ка, селе- лень пет-боби, соя, ра, хрін рушки,

горох селери

2. Значення овочів у харчуванні людини.Розповідь учителя.Овочі — основне джерело вітамінів (від латин. Vita — життя) мінеральних солей,

вуглеводів, рослинних білків, необхідних для нормальної життєдіяльності організму людини.

Міні-практикум.Використовуючи таблицю « Вміст вітамінів у 100 г овочів » , наз в і ть овочі,

найбільш багаті на вітаміни С, А, РР.Зміст вітамінів у 100 мг овочів

Овочі С, мг А, мг РР, мгКартопля 15,0 сліди 1,22Капуста білоголова 45,8 сліди 0,32Капуста цвітна 69,8 0,03 0,6Доорква 5,7 8,1 0,81Буряк столовий 10,0 0,01 0,23Огірки 7,5 0,17 0,2Томати 24,2 0,82 0,53редиска 29,0 0,02 0,25Цибуля ріпчаста 8,5 0,03 —Цибуля зелена 60,0 6,0 ; —Салат 10,0 0,94 0,37Петрушка 41,0 0,03 2,0Кріп 150,0 — —

Вітаміни відіграють дуже важливу роль у харчуванні людини. Їжа, що містить достатню кількість вітамінів, сприятливо впливає на всі функції організму, поліпшує обмін речовин, сприяє зміцненню здоров'я.

Розглянемо значення деяких вітамінів для людини.Вітамін С (аскорбінова кислота) — впливає на обмін речовин, підвищує опірність

людського організму інфекційним захворюванням (грип тощо). Недостатня кількість вітаміну С призводить до зниження захисних функцій організму, слабкості, сонливості, запаморочення, дратівливості, кровоточивості ясен. Знижується працездатність людини і вона починає часто хворіти.

Вітамін А (ретинол) — має особливе значення для дітей у період росту, сприяє правильному розвитку кісткової системи, він також необхідний для нормального зору. За його нестачі розвивається так звана щуряча сліпота: людина втрачає здатність бачити при слабкому освітленні, у присмерках.

Вітамін РР (нікотинова кислота) — захищає організм від такого захворювання, як пелагра, при якому вражаються нервова система, органи травлення, шкіряний покрив.

Крім вітамінів, овочеві культури містять й інші речовини, які сприятливо впливають на людський організм.

Цибуля і часник цінні фітонцидами, які в них містяться. Ці речовини знижують хвороботворні мікроорганізми. Петрушка, кріп, селера Містять ароматичні речовини, що збуджують апетит.

Отже, овочі є цінними і незамінними продуктами харчування, що забезпечують організм людини багатьма корисними речовинами.

3. Обробка овочів. Розповідь учителя.

Перед приготуванням страв овочі піддають первинній обробці, що включає такі операції: сортування, миття, очищення і нарізування.

Робота з підручником.Учні опрацьовують схему «Обробка овочів» у підручнику; (18, с. 125).

Бесіда.— Як ви вважаєте, чи всі овочі проходять стадії первинної обробки?

Відповідь побудуйте на конкретних прикладах.

Розповісти про інструменти, які використовуються для очищення овочів, акцентувати увагу учнів на тому, що ці інструменти повинні бути виготовлені з нержавіючої сталі.

4. Способи нарізування овочів (із практичним закріплення)Розповідь учителя.

Однорідні овочі, нарізані однаково за величиною і формою, надають стравам красивого вигляду, а при тепловій обробці одночасно доходять до готовності.

Робота з підручником.Учні опрацьовують текст підручника [18, с 126—127] і заповнюють таблицю.

Форми нарізування овочів

Спосіб нарізування

Рисунок Приклади овочів, які можна нарізати у такий спосіб

Розповідь учителя.Для приготування страв овочі нарізають і подрібнюють за допомогою різних видів

ножів (рис. а, с. 131), терток (рис б), ножів для карбування (рис в,), виїмок (рис г,) тощо. Існують різні способи фігурного нарізування овочів для приготування і

прикрашання страв. Красиво й оригінально нарізати можна, використовуючи такі кухонні пристрої: тертки для корейської моркви і картоплі фрі, струнні овочерізки, ножі-виїмки (нуазетні ножі), штопороподібний ніж.

За допомогою звичайних кухонних ножів можна нарізати овочі у вигляді зірочок (рис д,), гребінців (рис е,), бочечок(рис є,) тощо для прикрашання страв.

Повідомлення учнів.Учні виступають із заздалегідь підготовленими повідомленнями про прикрашання страв.

Міні-практикум.Нагадати учням про дотримання правил безпечної праці при користуванні обробними

дошками, показати прийоми роботи ножем, терткою, шатківницею, провести інструктаж.Учні вправляються в нарізуванні овочів у різні способи.Здійснювати контроль за роботою учнів, заохочувати тих, хто виявляє творче ставлення до

виконання завдання.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Наведіть приклади овочевих культур, із яких використовують у їжу плоди,

коренеплоди, листя, цибулини.1) Назвіть операції первинної обробки овочів.2) Якими інструментами і пристроями користуються для очищення (нарізування)

овочів?

V. ПІДСУМКИ УРОКУЗаключне слово вчителя. Однією з умов гарного самопочуття людини є споживання достатньої кількості

вітамінів і мінеральних речовин. їх невичерпнимджерелом є овочі. Намагайтеся споживати якомога більше св'

овочів, а готуючи страви з них, подбайте про максимальне зберепоживних речовин.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯПідготувати продукти для практичної роботи.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6Тема. Правила приготування овочевих салатів. Приготування салату з

капусти.Мета: ознайомити з видами салатів, їх поживною цінністю, із правилами

приготування салатів, навчити готувати і подавати салат зі свіжий овочів, формувати навички використання інструментів і пристроїв, виховувати художній смак при оформленні готових страв, культуру поводження за столом, почуття товариства і взаємодопомоги.

Обладнання: таблиці «Правила безпечної роботи в шкільних майстернях», «Види нарізування овочів», «Оформлення готових страв»

Інструменти й матеріали: обробні дошки, кухонні ножі, шатківниці, тертки, столовий посуд, прибори.

Основні поняття: шинкування, карбувальні ножі, фігурне нарізування.Тип уроку: комбінований.

Структура урокуІ. Організаційний момент.........................................1 хвII. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів..........3 хвIII .Вивчення нового матеріалу................................ 1 хвПравила приготування салатівIV. Практична робота. Приготування салату з капусти 26 хвV. Закріплення нових знань і вмінь учнів...............3 хвVI. Підсумки уроку...................................................1 хвVII. Домашнє завдання.............................................1 хв


Робота в групах.Учитель об'єднує учнів у групи (3—4 особи) і пропонує їм виконати

завдання на картках Картка 1

1) Заповніть таблицю, поставивши знак «+» або «-» у відповідній графі.Назва Операції первинної обробки овочів

сортування миття очищення нарізуванняКартопля

Цвітна капуста

3) Установіть відповідність між назвами овочів і групами, до яких вони належать (укажіть стрілками).

Листкові Цибульні Квіткові Плодові

Коренеплоди Бульбоплоди

3) Назвіть правила безпечної роботи під час нарізування овочів.

__________________________________________________________________Картка 2


сортування миття очищення нарізуванняБуряк

Цибуля зелена

5) Установіть відповідність між назвами овочів і групами, до яких вони належать (укажіть стрілками).

Листкові Цибульні

Квіткові Плодові


6) Сформулюйте загальні правила приготування салатів із сирих овочів.

_______________________________________________________________________________

Картка 3


сортування миття очищення нарізуванняТомат

Морква

2) Установіть відповідність між назвами овочів і групами, яких вони належать (укажіть стрілками).

3) Сформулюйте загальні правила приготування салатів із варених овочів.

________________________________________________________________________III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Правила приготування салатів.Розповідь учителя.Салат — це холодна страва з одного або декількох видів овочів. Залежно від

його рецепту додають й інші продукти: м'ясо, рибу, яйця, крабові палички, ягоди тощо. Салати заправляють олією (соняшниковою, кукурудзяною, маслиновою, соєвою), сметаною, майонезом, різними заправками.

Прикрашають салати зазвичай тими ж продуктами, із яких вони приготовлені, використовуючи певні способи фігурного нарізування.

Подають салати на початку обіду, вечері як самостійну страву (закуску) або як гарнір до м'ясних і рибних страв. Для подавання салатів використовують спеціальний посуд — салатниці різної форми і ложки.

Загальні правила приготування салатів

Листові Цибульні

Квіткові Плодові


1. Усі продукти для салату мають пройти первинну обробку, а деякі ще й теплову. 2.Після теплової обробки продукти слід охолодити. 3. Салати із сирих овочів готують безпосередньо перед подаванням на стіл. 4. Салати заправляють безпосередньо перед подаванням на стіл. 5. Готувати і зберігати салати слід в емальованому, скляному або керамічному посуді. 6. Незаправлені салати повинні зберігатися в холодильнику не більше ніж 12 годин, заправлені — 6 годин.

IV. ПРАКТИЧНА РЮБОТА. Приготування салату з капустиМетодичні рекомендації.Перед початком роботи вчитель нагадує учням про дотримання правил

безпечної роботи (користування обробними дошками, прийоми роботи ножем, терткою, шатківницею), проводить інструктаж.

Під час виконання практичної роботи вчитель пропонує учням про-демонструвати фігурні форми нарізування овочів для оформлення страв (фігурки, квіти, пружинки, бордюри і власні «домашні заготовки») і прийоми використання відповідних пристроїв.

Учні виконують роботу, користуючись підручником [18, с. 129].

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.

1) Назвіть способи нарізування, які ви використали під час приготування салату.2) Якими пристроями ви користувалися під час практичної роботи?3) Назвіть правила безпечної роботи з цими інструментами і пристроями.4) Які правила приготування салатів ви застосовували?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУЗаключне слово вчителя.Важливо не тільки правильно приготувати страву, але й прикрасити так,

щоб її зовнішній вигляд збуджував апетит і свідчив про те, які продукти входять до складу страви.

Вказати учням на характерні помилки, допущені ними під час виконання практичної роботи, відзначити учнів, які найкраще виконали роботу, проявили оригінальність при оформленні страви, звернути увагу на необхідність дотримання правил поведінки за столом під час дегустації страв.

VII.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Підготувати продукти для практичної роботиУРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6

Тема. Види теплової обробки овочів. Приготування дерунів.Мета: ознайомити учнів зі способами теплової обробки продуктів, посудом і

інвентарем для теплової обробки, технологією приготування овочевих страв; навчити готувати другі овочеві страви і подавати їх до столу; поглибити знання і практичні навички учнів з приготування страв, формувати свідоме дотримання правил безпечної роботи під час виконання теплової обробки продуктів, виховувати культуру поведінки за столом.

Обладнання: таблиці «Правила безпечної роботи в шкільній майстерні», «Теплова обробка овочів», «Оформлення готових страв», «Сервірування столу», «Втрати вітаміну С під час теплової обробки картоплі».

Інструменти і матеріали: обробні дошки, тертка, кухонні ножі, лобковий ніж, сковороди, кухарська лопатка, столовий посуд і прибори.

Основні поняття: варіння, смаження, тушкування, припускпасерування. Тип уроку: комбінований.

Структура урокуІ.Організаційний момент…………………………1 хвII. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.........3 хвIII. Вивчення нового матеріалу...............................8 хв

1. Види теплової обробки овочів.2. Посуд, інвентар для теплової обробки продуктів.

IV .Практична робота. Приготування дерунів.......28 хвV. Закріплення нових знань і вмінь учнів..............3 хвVI. Підсумки уроку...................................................1 хвVII. Домашнє завдання....:.......................................1 хв


Бесіда.1) Наведіть приклади овочевих страв, під час приготування яких овочі підлягають тепловій обробці.

2) Які види теплової обробки ви знаєте? 3) Як, на вашу думку, впливає теплова обробка на вміст вітамінів в овочах? 4) Запропонуйте способи збереження вітамінів.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ1. Види теплової обробки овочів. Розповідь учителя.Під час приготуванні деяких страв овочі, крім первинної обробки, піддають

тепловій обробці. Існує кілька видів обробки. Під час подальшої розповіді вчитель спирається на схему.

Обробка овочів

Варіння Смаження Тушкування Запікання Припускання

Варіння — це процес нагрівання і доведення продуктів (овочів тощо) до готовності в киплячій рідині (воді, бульйоні, молоці) або на парі.

Існує кілька способів варіння:а) у великій кількості «рідини (основний спосіб);б) на парі (без закладання у воду);в) у невеликій кількості рідини або власному соку (припускання).

Смаження - це процес нагрівання продуктів (овочів тощо) у жирі до утворення рум'яної шкірочки. Застосовується для приготування гарнірів і заправок для супів.

Способи смаження:а) у невеликій кількості жиру (основний спосіб);б) невеликій кількості жиру до напівготовності (пасерування);в) великій кількості жиру (у фритюрі).Тушкування — це комбінований спосіб теплової обробки, під час якої продукти

спочатку обсмажують, а потім припускають (доводять до готовності) у невеликій кількості рідини або соусу з додаванням корінців, цибулі, спецій.

Під час теплової обробки овочі втрачають вітаміни і поживні речовини, які містяться в них. Але ці втрати не однакові для різних способів теплової обробки овочів.

— Який зі способів теплової обробки, на вашу думку, дозволить зберегти найбільшу кількість корисних речовин в овочах?

Міні-практикум.Проаналізуйте таблицю «Втрати вітаміну С під час теплової обробки картоплі» і

визначте, що впливає на збереження корисних властивостей цього овоча при тепловій обробці.

Втрати вітаміну С під час теплової обробки картопліВид теплової обробки Втрати вітаміну С, %

Варіння неочищених бульб закладання в холодну воду закладання в гарячу воду

25 Незначні

Варіння очищених бульбзакладання в холодну

воду закладання в гарячу воду

357

Тушкування 80 Смаження 20—25 Приготування пюре 72—78 Приготування запіканки 90—92 Приготування котлет 93—95

Під час роботи учні доходять висновку, що чим триваліший процес теплової обробки овочів (запікання, обсмажування), тим більше втрачається вітаміну С (до 95 %).

Далі вчитель, повідомляє про певні правила приготування овочів, що дозволяють зберегти вітаміни, які містяться в них.

Правила приготування овочів1) Очищені овочі не слід тримати у воді тривалий час.2) Нарізувати овочі безпосередньо перед тепловою обробкою.3) Очищені овочі (крім буряку і моркви) закладати в киплячу і солену рідину і

варити при слабкому кипінні.4) Рівень води повинен перевищувати рівень овочів не більше на 1,5 см. .5) Овочі варити в посудині із закритою кришкою.6) Картоплю і моркву краще варити на парі.7) Для смаження овочі класти на сковороду з розігрітим жиром.5) Намагатися не застосовувати такі способи теплової обробки , як тушкування,

припускання, приготування пюре, під час яких руйнується найбільше вітаміну С

2. Посуд, інвентар для теплової обробки продуктів.Розповідь учителя .— Який посуд ви використовуєте вдома для варіння, смаження?

Для теплової обробки овочів слід використовувати такий посуд із нержавіючої сталі або з емальованим покриттям:

а) каструлі (для варіння овочів й овочевих супів);б) сковороди (для смаження, пасерування);в) пароварки (для варіння на парі);г) фритюрниці (для смаження у фритюрі);д) скороварки (кришка каструлі герметично закривається).

Необхідно враховувати, що при пошкодженні емалі втрати вітаміну С при варінні овочів значно збільшуються.

Перед початком практичної роботи вчитель проводить міні-тренінг із повторення правил безпечної роботи з гарячими рідинами й інструментами.

Міні-тренінг.Учні одержують картки-інструкції з безпечної праці при роботі з гарячими

рідинами і посудом, записують їх до зошитів.

Учитель проводить контроль засвоєння цих правил у вигляді бесіди.1) Як слід знімати кришку з посуду з гарячою рідиною?2) Назвіть правила користування ручними тертками і шатківницею.3) Продемонструйте, як правильно передавати ніж.

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Приготування дерунівПосуд та інвентар: сковорода, миска, обробна дошка ОС, жолобковий ніж,

кухонний ніж, ложка, кухарська лопатка, тарілка, тертка, часничниця.Продукти: картопля —-160 г, яйце — 1 шт., борошно — 30 г, часник — 20 г, сіль,

перець мелений — за смаком, олія, сметана — 30 г.

Послідовність виконання.1) Первинна обробка продуктів.Картоплю необхідно помити, почистити, натерти на тертці, часник — очистити,

подрібнити, яйце — помити.2) Приготування маси для дерунів.У натерту картоплю додати яйце, борошно, сіль, подрібнений часник, перець

мелений і ретельно перемішати.3) Смаження дерунів.Приготовлену масу викладати ложкою на сковороду з розігрітою олією й

обсмажувати з двох боків до утворення рум'яної скоринки.4) Оформлення готової страви.Викласти деруни на тарілку. Окремо подати сметану.Під час роботи вчитель контролює дотримання правил безпечної роботи, технології

приготування, звертає увагу учнів на допущені ними помилки, оцінює сервірування столу і дотримання правил поведінки за столом.

Учні проводять дегустацію готової страви.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВБесіда.1) Які операції первинної обробки проходить картопля під час приготування

дерунів?2) Яким інструментом користуються при очищенні картоплі?3) Які соуси можна подавати до дерунів?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУЗаключне слово вчителя.Під час приготування овочів використовують різні види теплової обробки. Готуючи

овочеві страви, необхідно дбати про збереження в них вітамінів і поживних речовин. Із цією метою слід дотримуватися основних правил варіння, смаження і тушкування овочів.

VII.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ1) Підготувати продукти для кулінарних робіт.2) Підготувати повідомлення про українську кухню за темами (на вибір): «Перші

страви», «Другі страви», «Особливості української національної кухні», «Традиційні свята і страви».

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6Тема. Особливості української національної кухні. Сервірування столу до

обіду.Мета: поглибити знання учнів про українську національну кухню, ознайомити з

призначенням предметів столового сервісу, навчити підбирати необхідний посуд і прибори, сервірувати стіл до обіду відповідно до меню, виховувати акуратність, формувати навички користування столовими приборами.

Обладнання: таблиці: «Сервіровка столу», столовий сервіз, столові прибори, скатертина.

Основні поняття: столовий сервіз, столові прибори.Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

І. Організаційний момент ……………………………1 хв

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь……………….8 хвIII. Вивчення нового матеріалу.....................…….31 хв

1. Особливості української національної кухні. 2. Сервірування столу до обіду (із практичним закріпленням)

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів. …….3 хвV. Підсумки уроку.............................................1 хвVI. Домашнє завдання......................................1 хв

Хід уроку І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВЦей етап уроку рекомендується провести за одним із запропонованих варіантів.

ВАРІАНТ 1Бесіда.1) Назвіть операції теплової обробки овочів.1) Перелічіть продукти, які використовуються для приготування дерунів.2) Яких правил безпечної праці потрібно дотримуватися під час приготування

дерунів?3) Як можна запобігти втраті вітаміну С під час приготування страв із овочів?

ВАРІАНТ 2Гра «Блеф-клуб.Методичні рекомендації з проведення гри.1) Варіння проходить на сковороді з розігрітим жиром.1) Варіння в невеликій кількості води називається припусканням.2) Під час варіння на парі зберігається більше вітаміну С.3) Тушкування — це комбінований спосіб теплової обробки.4) Перед тушкуванням овочі відварюють.2) Щоб зменшити втрати вітаміну С під час варіння, овочі слід закладати в

холодну підсолену воду.3) При варінні рівень води повинен перевищувати рівень овочів на 10 см.4) Кришку посуду з гарячою рідиною слід брати прихваткою, рухом на себе.9) Коли рідина в каструлі закипить, потрібно виключити плиту.

10) Смаження у фритюрі — це смаження в невеликій кількості жиру, із неповним закладенням продуктів у жир.

ВАРІАНТ З Гра «Загадковий конверт».Учні виконують завдання на дидактичних картках, які подано в конвертах.

Конверт 1З а в д а н н я1. Виберіть картки з назвами продуктів, необхідних для приготування дерунів.2. Опишіть технологію приготування цієї страви.

К о м п л е к т к а р т о к

К а р т о пл я

Б о р о шн о

М о р кв а

Я й ц е О л і я С м е т ан а

М а р г ар и н

К у р к а

Конверт 2

З а в д а н н я1. Виберіть картки з назвами операцій обробки овочів: а) первинної; б) теплової.2. Які операції обробки овочів виконувалися під час приготування дерунів?

Схарактеризуйте кожну з них.

К о м п л е к т к а р т о кС о р т у ва н н я

М и т т я О ч и ще н н я

Н а р і з ув а н н я

В а р і нн я

С м а ж е нн я

Т у ш к у в а нн я

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ3. Особливості української національної кухні. Повідомлення учнів.Учні виступають із заздалегідь підготовленими повідомленнями про українську

національну кухню.

Розповідь учителя.Страви української кухні полюбляють не лише слов'янські народи. Національні страви нашого народу — український борщ, вареники, галушки тощо

стали відомі далеко за межами України та забезпечили меню різних народів.Своєрідність української кухні виражається у використанні таких продуктів, як

свинина, сало, буряк, гарбуз, а також в особливостях технології приготування — комбінована теплова обробка кількох компонентів страви на фоні головного.

- Яка перша страва найчастіше готується у вас удома?Класичним прикладом є український борщ, під час приготування якого до буряку

додають інші продукти, смак яких не переважає смак буряку, а лише доповнює його. Сирі продукти спочатку злегка обсмажують і швидко пасерують, а потім варять і запікають.

Традиційними технологічними прийомами української кухні є шинкування, січення й інші способи подрібнювання продуктів, у тому числі й м'яса. Звідси наявність в асортименті української кухні різних рулетів (завиванців), начинених страв, запіканок, кручеників із м'ясними начинками і січеників, тобто різноманітних м'ясних страв типу битків і котлет.

До національних блюд належать також вироби з простого тіста: вареники, галушки, шулики, коржі, гречаники, вергуни, ставбиці тощо. Важливу роль також відіграють овочі — буряк, морква, гарбуз, картопля, томати. Овочі споживають у вигляді гарнірів, вико-ристовують під час приготування холодних супів (борщ холодний із квасолею, буряковий).

2. Сервірування столу до обіду (із практичним закріпленням).

Бесіда.1) Що називають сервіруванням столу?2) Як треба сервірувати стіл до сніданку?3) Як ви вважаєте, чи різниться сервірування столу до сніданку й обіду? Чому?4) Навіщо потрібно приділяти увагу сервіровці столу?5) Від чого, на ваш погляд, залежить набір посуду для сервірування столу?

Розповідь учителя.Обід може складатися з трьох-чотирьох страв. Традиційно під час обіду спочатку

подають закуски (гострі або солоні), потім першу, другу страви і десерт.Пояснити призначення і розміщення посуду і приборів (зразок сервіровки столу до

обіду показаний на рисунку).

До складу столового сервізу входить супниця (для подачі перш страв). її подають на стіл після того, як заберуть посуд, використаний при подачі закусок. Поверх мілкої тарілки ставлять глибоку.

Друга страва може бути подана в загальному посуді або на порціонних тарілках.Завершує обід десерт — фрукти, компоти, киселі, желе, креми, морозиво, соки

тощо. Десерт подають у спеціальних посудинах (соки) — Від чого залежить вибір посуду для сервіровки столу?Після обговорення вчитель робить висновок, що столовий посуд і прибори

підбирають залежно від передбачуваного меню та кількістю запрошених.Міні-практику .Учитель об'єднує учнів у групи, які одержують картки-меню і виконують завдання.

-1) Вивчити картку-меню.2) Підібрати необхідний столовий посуд і прибори.3) Сервірувати стіл до обіду.

З р а з о к к а р т о к - м е н ю

Картка-меню № 11) Борщ зі сметаною.2) Картопляне пюре, котлета. 3) Салат зі свіжих овочів.4) Компот із сухофруктів.

Картка-меню № 21) Суп курячий із вермішеллю.2) Овочеве рагу, куряча відбивна.3) Помідори свіжі з майонезом.4) Сік яблучний.

Картка-меню № З1) Бульйон із грінками.2) .Гречана каша, гуляш із телятини.3) Вінегрет.4) Компот із яблук.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВОрганізувати взаємне обговорення результатів виконанняБесіда.1) Продемонструйте прийоми користування ножем і виделкою.2) Розкажіть про призначення предмета столового посуду, запропонованого

вчителем.3) Які страви їдять, користуючись ножем і виделкою, и які — тільки виделкою?

V. ПІДСУМКИ УРОКУЗаключне слово вчителя.

Асортимент овочевих страв дуже широкий і різноманітний. Овочі використовують для приготування закусок, салатів, перших і других страв. Необхідно щодня включати овочі до свого раціону харчування, віддаючи перевагу свіжим овочам.

Красиво й зручно сервірований стіл створює гарний настрій. Страви, оформлені з вигадкою і фантазією, збуджують апетит.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯПідготуватися до оцінювання навчальних досягнень за тематичним блоком

«Технологія приготування страв».

Оцінювання навчальних досягнень учнів за тематичним блоком «Технологія приготування страв».

ВАРІАНТ І

І. рівень1. Овочі мають харчову цінність через велику кількість: а) вуглеводів і білків; б) вітамінів і мінеральних солей.

2. Інструмент для фігурної нарізки овочів зображений на малюнку:

3.Усі овочі проходять обробку: а) первинну; б) теплову.

ІІ. рівень4. Назвіть овочі, плоди яких використовують у їжу (3—5прикладів).5. Заповніть пропуски у твердженнях.

Варити овочі потрібно у... ……………у воді при ............................ Щоб під час припускання овочі не........................, їх укладають шаром не більше…… сантиметрів.

Для смаження овочі потрібно класти на сковороду із………….жиром.Овочі потрібно чистити ....................... ножем. Під час кипіння вміст посудини не повинен ......................... через край.

6. Укажіть на схемі стрілками операції теплової обробки овочів.

Варіння Сортування Смаження Очищення

Операції теплової обробки овочів

Тушкування Запікання Розморожування

ІІІ рівень7. Знайдіть у наведеному тексті помилки і закресліть їх. Правильне напишіть

зверху.Смаження — це вид первинної обробки продуктів. Продукти готують, нагріваючи

їх у великій кількості жиру до утворення рум'яної шкірочки. Існує також спосіб

смаження, коди продукти повністю занурюють у холодний жир. Такий спосіб

називається смаженням у фритюрі.

8. Установіть відповідність між зображеннями видів нарізуванняовочів та їх назвами (проставте цифри у клітинках). Які овочіможна нарізувати кубиками?

□ □ □ 1) Кубики. 2) Брусочки. 3) Часточки

9. Поясніть поняття «калорійність їжі».

IV рівень10. Напишіть рецепт свого улюбленого овочевого салату. Які види обробки овочів і способи

нарізування ви використовуєте під час його приготування?11. Сформулюйте вимоги до якості цієї страви.

ВАРІАНТ 2

І рівень

1. Калорійність страв вимірюються: а) у ккал; б) кг.

2. Інструмент для чищення овочів зображено на малюнку:

3. Пасерування — це вид обробки оводів: а) теплової; б) первинної.

II рівень4. Назвіть овочі, коренеплоди яких використовують у їжу (3— прикладів).5. Заповніть пропуски у твердженнях.

Закладати овочі потрібно у ............воду, її шар над овочами бути........ сантиметрів.

Якщо овочі …………..і легко.................... виделкою, вони готові.

Неможна зберігати……………….. овочі тривалий час у воді, тому що вони втрачають

свою поживність.

Нарізувати овочі потрібно на..................... дошках.

Знімати кришку з гарячого посуду потрібно................... і відкривати………………..

6. Укажіть на схемі стрілками операції первинної обробки овочів

Припускання Сортування Миття Очищення

Операції первинної обробки овочів

Нарізування Запікання Тушкування

III рівеньЗнайдіть у наведеному тексті помилки і закресліть їх. Правильне

напишіть зверху.

Тушкування — один з основних видів приготування харчових продуктів. Це

комбінований спосіб первинної обробки продуктів. Продукти спочатку відварюють, а

потім припускають у великій кількості рідини (соусу ).

8. Установіть відповідність між зображеннями видів нарізування овочів та їх назвами (проставте цифри у клітинках). Які інструменти можна використовувати для нарізування кружальцями?

□ □ □ 1) Кружальця. 2) Соломка. 3) Шматочки.

9. Поясніть поняття «нормування харчування».

IV рівень10. Напишіть рецепт своєї улюбленої другої страви з Овочів. Які види обробки

овочів і способи їх нарізування ви використовуєте під час її приготування?11. Сформулюйте вимоги до якості цієї страви.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС____ Тема: Біологічні особливості столових коренеплодів

Мета уроку: Засвоєння знань про біологічні особливості столових коренеплодів, їх основні види та сорти. Розвивати зорову пам'ять, увагу. Виховувати основи культури праці, повагу до роботи с/г працівників, старанність.

Об’єкт навчальної праці: робоче місце учня.Обладнання. Зразки рослин та насіння коренеплодів (моркви, буряка), плакати з с/г

виробництва та рослинництва.Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Орієнтовний план проведення урокуІ.Організаційна частина (5 хв.)ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (7 хв.)ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв.)IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (1 хв.)V. Вивчення нового матеріалу (15 хв.)VI. Практична робота (10 хв.)VIІ. Підсумок уроку (5 хв.)

Хід урокуІ.Організаційна частина. ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують

питання):1.Яку роль відіграють овочі в житті людини? 2.Як ви розумієте слово «коренеплоди»? 3.Які ви можете назвати коренеплоди? ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Учитель нагадує учням, що в житті вони дуже часто зустрічаються з овочами взагалі та з

коренеплодами зокрема, можливо навіть сьогодні за сніданком, користь від вживання овочів прописана в народних прислів’ях та приказках. А також в попередніх класах на заняттях з інших предметів Вам неодноразово нагадували про неоціненну користь вживання овочів.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку V. Вивчення нового матеріалу.План вивчення.1) біологічні особливості столових коренеплодів;2) підготовка насінь і посів столових коренеплодів.1) Коренеплоди столового буряка використають у їжу протягом року. У їжу

використовують також листи молодого буряка. Коренеплоди містять білки, вуглеводи й воду. У сирих коренеплодах є різні вітаміни. Столовий буряк - дворічна рослина. Щоб одержати насіння, необхідно висадити коренеплід навесні після зимового зберігання. Висаджений коренеплід розвиває розетку листів, а потім стебла з гілками й суцвіттями. До осені утворяться насіння в клубочках. Столові коренеплоди належать до холодостійких культур. Семена проростають при температурі 6...7 °З. Сходи витримують короткочасні заморозки 1...2 °З. Найпоширенішими є такі сорти буряка: „носовский плоский”, „бордо-237” .

В овочевих сівозмінах буряк необхідно розміщати після помідорів, цибулі, огірків, картоплі, озимої пшениці.

Столова морква - найпоширеніша культура із суцвіттям складна парасолька. Коренеплід моркви широко використається в їжу в різних видах: у сирому, вареному, смаженому, сушеному. Коренеплоди моркви містять: цукру 5 %, білків і води - 86 %, різні вітаміни й багато каротину.

Морква - дворічна рослина. У перший рік розвиваються коренеплід(1) і прикоренева розетка листів(2). На другий рік висаджені коренеплоди розвивають розетку листів, а потім стебла з гілками й складними суцвіттями у вигляді парасольки(3). Морква - культура помірно теплого й вологого клімату. Семена проростають при температурі 4...5С°. Оптимальна температура для росту, і розвитку моркви 18...20 С°. Най поширені такі сорти моркви: Гренада, Нантекая, Шантані-2461.

2) Насіння буряка за 10...12 днів до посіву зволожують водою, потім витримують у холоді при температурі 0...1 С°. Після цього насіння підсушують і висівають. Найпоширеніший спосіб посіву - рядкової з міжряддями 45 см. Норма висіву - 18...20 кг/га, глибина - 3...5 см.

Перед посівом моркви проводять калібрування насіння, обробку мікроелементами й протравляння. Особливо гарні результати дає калібрування - сортування насіння по розмірах і

масі. Відбирають велике насіння з високими посівними якостями. Сіють морква широкополосним способом одночасно з ранніми зерновими культурами. Насіння висівають овочевими сівалками із шириною міжрядь 45 см при ширині смуг 6...8 см. На легких торф'яних ґрунтах можна сіяти рядковим способом з міжряддями 45 см. Висівають насіння на глибину 3...4 см по 6...7 кг на 1 гектар. Після посіву насіння моркви поле коткують, щоб вирівняти ґрунт і ущільнити його, що дає можливість підняти вологу до насіння і прискорити їх проростання.

VI. Практична робота6.1 Вступний інструктаж Завдання Ознайомитися із зразками насіння та коренеплодами.Учитель, застосовуючи метод ілюстрації, спільно з учнями, ілюструє зразки насіння та

овочів.6.2 Заключний інструктажУчитель просить дітей уважно переглянути отримані результати і коротко обговорити

такі питання: 1. Як готовлять насіння столового буряка до посіву?2. Як готовлять насіння моркви до посіву?3. Яка різниця між посівами буряка й моркви?4. Яке значення для харчування мають столові коренеплоди?5. Які особливості будови коренеплодів?6. Яких умов вимагають коренеплоди для росту й розвитку?7. Які сорти буряка й моркви вирощують на вашій території?

VII. Підсумок уроку. 7.1 Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи)

1. Що нового ви дізналися на уроці? 2. Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де, і за яких

умов це може бути? 7.2 Заключна частина:

– виставлення оцінок за роботу на уроці;– Домашнє завдання: запитайте у батьків, бабусь, сусідів які сорти коренеплодів вони висаджують на власних городах.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС____ Тема: Посадка та догляд за посівами столових коренеплодів

Мета уроку: Засвоєння знань про технологію висівання коренеплодів. Формування знань про технологічний процес висаджування коренеплодів та догляд за посівами. Розвивати в учнів увагу, логічне мислення. Виховувати культуру праці, працелюбність, акуратність.

Об’єкт навчальної праці: інформаційні джерела з техніки та технології сільського виробництва.

Дидактичні матеріали. журнали, зразки рослин та насіння коренеплодів (моркви, буряка), плакати з с/г виробництва та рослинництва, моделі агротехнічного обладнання.

Тип уроку. Комбінований.

Орієнтовний план проведення урокуІ.Організаційна частина (2 хв.)ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв.) ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв.)IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 2 хв.)V. Вивчення нового матеріалу ( 9 хв.) VI. Практична робота (19 хв.)VII. Підсумок уроку (5 хв.)

Хід урокуІ.Організаційна частина.

– Перевірка присутніх;– Призначення чергових.

ІІ. Актуалізація опорних знань (метод бесіди):1.Як ви розумієте слово „коренеплід”? 2.3.Де використовуються коренеплоди?3.Чому ми повинні вживати овочі?4.Назвіть сорти які вирощують на нашій території ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Для того щоб виростити сільськогосподарську продукцію необхідно мати відповідні

знання, уміння. На попередньому уроці ми з вами вже ознайомились з поняттями, які стануть першими кроками у вирощуванні коренеплодів. Так, ми з’ясували, що таке коренеплоди, для чого ми повинні вживати коренеплоди регулярно, як правильно готувати насіння до висадження. Наступними кроками у цій справі буде пошук інформації у літературних джерелах з техніки догляду за рослинами. Яка нам необхідна інформація, щоб виростити овочі на власній городині? Як її віднайти – відповідь на ці запитання є метою нашого уроку.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку. V. Вивчення нового матеріалу.План вивчення.1) Поняття про сівбу коренеплодів;2) методи догляду за рослинами.1) Семена перед посівом калібрують, проводять обробку мікроелементами й

протравляння. Сіють одночасно з ранніми зерновими культурами. Семена висівають овочевими сівалками із шириною міжрядь 45 см при ширині смуг 6...8 см. На легких торф'яних ґрунтах можна сіяти рядковим способом з міжряддями 45 см. Висівають насіння на глибину 3...4 см по 6...7 кг на 1 гектар. Після посіву насіння поле коткують, щоб вирівняти ґрунт і ущільнити його, що дає можливість підняти вологу до насінь і прискорити їх проростання

2) Після появи сходів буряка необхідно спушити міжряддя. Глибина першого розпушування - 5...6 см. З появою в рослин першої пари дійсних листів проводять другий раз розпушування, міжрядь. У цей же період посіви проривають, залишаючи відстань - між

рослинами 4...5 см. Після проривання рихлять міжряддя на глибину 6 - 8 см. Коли товщина коренеплоду досягає 1,5 см. і більше, проводять вторинне проривання посівів.

Відстань між рослинами залишається 8...10 см. Після кожного дощу необхідно розпушувати ґрунт міжрядь.

Семена моркви проростають протягом 8-10 днів. Тому догляд за посівами потрібно починати ще до появи сходів: знищити молоді сходи бур'янів і розпушити кірку легкими боронами.

Після появи сходів необхідно ще раз провести боронування в період утворення 2-3-го сьогодення листа. Подальший догляд за морквою - це розпушування ґрунту в міжряддях, прополка бур'янів у смугах. Крім механічної прополки, застосовується й хімічна прополка бур'янів з використанням гербіцидів.

Питання 1.Чому на посівах моркви проводять досходове боронування, а на посівах буряка не

проводять? 2.Які види робіт з догляду за рослинами проводять на посівах буряка й моркви?VI. Практична робота.6.1. Вступний інструктаж.Завдання. Практична робота. Догляд за посівами столових коренеплодівУстаткування : мотики, механічна фрезаПослідовність виконання роботи1. Після появ сходів розпушити міжряддя на глибину 6-7 см.2. Прорідити сходи коренеплодів, залишаючи рослини на відстані: моркви 3 - 4 см,

буряка - 6...8 см, редиски - 3 см.3. Забрати з ділянки залишки рослин.Обережно провести розпушення відповідними агротехнічними засобами, не

пошкодивши сходи овочів, дотримуватись правил обробітку не залишаючи сміття та сорників. 6.2. Поточний інструктаж:

слідкувати за дотримуванням правил агротехнічного обробітку; акцентувати увагу дітей на те, що корисно працювати власними руками;

6.3 Заключний інструктаж:1. зробити підсумок про те, що сільськогосподарська праця є однією з

найважливіших форм діяльності людини на планеті.VII. Підсумок уроку.7.1 Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:1. Що ми робили на уроці?2.Що нового він дізнався на уроці? 3.Чи досягли очікуваних результатів? Що саме вдалося зробити?

7.2 Заключна частина:– виставлення оцінок за роботу на уроці;– домашнє завдання: продовжити догляд за овочами, провести пошук цікавої інформації в журналах „Юний натураліст”.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС____ Тема: Значення лікарських трав у житті людини

Мета уроку: Засвоєння знань про історію, особливості використання та діючі речовини лікувальних рослин. Формування вмінь розрізняти лікарські рослини. Розвивати зорову пам'ять, увагу, мислення. Виховувати повагу до оточуючого середовища, раціонально використовувати ресурси природи.

Об’єкт навчальної праці: робоче місце учняОбладнання: зразки лікувальних рослин, плакати, журнали.Тип уроку: Комбінований.

Орієнтовний план проведення урокуІ.Організаційна частина (5 хв.)ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (7 хв.)ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв.)IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (1 хв.)V. Вивчення нового матеріалу (20 хв.)VI. Практична робота (5 хв.)VIІ. Підсумок уроку (5 хв.)


– Перевірка присутніх– Призначення чергових

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди):1.Яку роль відіграють рослини в нашому житті ? 2.Які вам відомі корисні чи лікувальні рослини з власного досвіду? 3.Як на вашу думку рослини можуть лікувати?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Учитель нагадує учням, що в з давніх часів людство завжди намагалось навчитись від природи і лікування є одним з прикладів адже в прадавні часи коли медицина та фармакологія в сучасному уявленні не була сформована давні лікарі використовували саме лікарські рослини для одужання хворого тож глибоке вивчення лікарських рослин – це шлях в напрямі невичерпних можливостей єднання людини с природою та оточуючим середовищем. IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку V. Вивчення нового матеріалу.

План вивчення.1)Вступ 2)Історія використання лікарських рослин. 3)Основні діючі речовини рослин біологічні особливості столових коренеплодів;1) Вивчення досвіду народної медицини з її численним набором лікувальних засобів,

аналіз їхньої дії дають можливість при сучасному розвитку фітохімії, фармакології й новітньої лабораторної техніки виявляти в них нові, раніше невідомі лікувальні компоненти й включати їх в арсенал медикаментозних препаратів сучасної лікувальної практики. Прикладом цього є родиола рожева (золотий корінь), секуринега гілкоцвітна, аралія маньчжурська, стефанія гладка й ряд інших рослин, які донедавна були відомі тільки в народній медицині.

Незважаючи на безліч синтетичних і антибіотичних речовин, що використовуються у сучасній медицині, інтерес до лікування засобами народної медицини не зник, більше того, він за останні десятиліття значно зріс, що певною мірою пояснюється ростом алергійних реакцій на прийом синтетичних препаратів. Багато хворих, особливо в сільській місцевості, де ще зберігся багатовіковий досвід народної медицини, більш охоче прибігають до лікування настоями й відварами цілющих трав.

Застосування засобів народної медицини дається з урахуванням класифікації хвороб, їх

этропатогенетичною сутністю. При цьому лікарські рослини найчастіше призначаються у вигляді зборів, у яких одна рослина підсилює дію іншї. Серед них певний інтерес являють рецептурні прописи, які призначаються з урахуванням динаміки процесу хвороби й функціонального стану організму.

2)Серед всіх засобів народної медицини ліки рослинного походження користуються найбільшою популярністю, особливо ліки, отримані з рослин. Східна мудрість говорить, що «немає такої рослини, що не було б лікарський, немає такої хвороби, яку не можна було б вилікувати рослиною».

Перші записи про лікарські рослини належать шумерам, що жили в Азії за 3000 років До нашої ери. Лікування рослинами було широко поширене в Древньому Єгипті, там ще за 4000 років до нашої ери були добре відомі лікувальні властивості рицини, акації, білену, маку, м'яти, подорожника, верби й багатьох інших рослин.

У глибину століть іде історія лікування травами в Китаєві, Індії, Японії, Кореї, Лаосі, В'єтнамі, країнах Арабського Сходу, Середній Азії й Америці. Народна медицина не є ізольованим явищем тільки однієї країни або одного материка, вона є продукт мудрості всього людства. Але у зв'язку з різними кліматичними умовами, рослинним миром у кожного народу накопичувався свій власний досвід лікування травами й свій набір лікарських рослин.

У Росії лікарські рослини застосовувалися здавна; Вивчення численних писемних пам'яток показує, що лікування травами на території Русі вели ще скіфи, що жили в Північне Причорномор'я від Дністра до Дону (VII .століття до н. ери I століття н.е.). Досвід скіфів через покоління антів перейняли волхви. Із введенням християнства лікуванням травами стали займатися священнослужителі, які в основному обслуговували імущих людей, народ же лікували знахарі, травники.

Більшою подією для того часу стала поява книги «Ізборник Великого князя Святослава Ярославовича» (1073), у якій давався опис рослин, що виростають на Русі й найбільше часто застосовуваних для лікування. З поширенням писемності досвід народної медицини з усної спадщини став переноситься в книги. Зберігся екземпляр російського лікарського порадника «Мазі», укладачем якого була онучка Володимира Мономаха Євпраксія яка окрему главу присвятила зовнішнім хворобам із включенням хвороб порожнини рота (С. Я. Соколов, И. П. Замотаев, 1984). Лікування травами стає державною справою. В 1581 році Цар Всея Русі Іван IV наказує відкрити першу аптеку для обслуговування царського двору, і в цьому ж році по царському велінню була заснована Аптекарська хата, в обов'язок якої входив збір лікарських рослин, що виростають на землях Русі.

Особливе поширення збір і використання лікарських рослин прийняли при Петрі I, що власноручно сіяв лікарські трави у своєму городі. за наказом Петра I у Москві було організовано вісім приватних аптек, а в 1714 році створений аптекарський город, яким цар досить пишався. З тих пір лікарські рослини міцно ввійшли в офіційну медицину. Досвід народної Медицини вивчається на всіх рівнях медичної науки, і багато лікарських трав стають повноправними засобами лікування, Найвідоміші вчені, державний діячі, полководці, мандрівники, і практичні лікарі Російської держави приділяли велику увагу цілющим властивостям трав, уживаних простим народом.

А. Т. Болотов (1738-1833), М. В. Ломоносов (1711-1765), И. И. Шувалов (1727-1797), И. И. Лепьохін (1740-1802), С. П. Крашенинников (1711-1755), Н. М. Максимович-Амбодик (1744-1812), А. В. Суворов (1730-1800), М. И. Кутузов (1745-1813) надавали рослинам надзвичайно велике значення як лікувальному й профілактичному засобам, сприяли широкому впровадженню їх у народні маси.

А. В. Суворов у наказі по фінляндському корпусі в 1792 році, коли у військових частинах виникла велика захворюваність і смертність від цинги, дизентерії й інших кишкових захворювань, указував: «...12-і солдатське проносне ревінь і корінь коневного щавлю теж. 19-і обережності по кліматі: капуста, хрін, тютюн, літні трави; ягоди ж у свій час, спілі, у помірності, кому здорові». Пізніше він писав: «Строгим дотриманням солдатського здоров'я... за допомогою кислої капусти, тютюну й хрону немає скорбуту (цинги), а паче при чистоті».

М. И. Кутузов у наказі по військах молдавської армії в 1808 році про запобіжні заходи проти цинги пропонував: «...уживання ж щавлю й різних кислих трав у вариві солдатському всього більше сприяти буде попередженню цинготної хвороби. Також рекомендую я, щоб добродії начальники намагалися про заклад квасу для солдатів своїх як про напій, що кислотою своєю послужить досить до запобігання від цинги» (Р. Е. Альтшулер, Воен.-мед. журнал» 1950),

Великим шанувальником і пропагандистом народної медицини був професор Ф. И. Іноземців (1802-1869), що доводив необхідність якнайбільше використати в практичній медицині народних засобів лікування. Описав: «Іноді від наукової емпірії до: народного, котра при лікуванні хвороб неодноразово приносила нам незаперечну користь»,

С. П. Боткін (1832-1889) приділяв велику увагу діючих початків лікарських трав.Вивчення діючих речовин лікарських рослин не припиняється й у наш час, Для цього в

багатьох районах країни створені спеціалізовані дослідні станцій по виведенню лікарських рослин, які перебувають у віданні науково-дослідного інституту лікарських рослин (ИЛР). Інститут є центром дослідження нових лікарських рослин, вивчення досвіду народної медицини й розробки фітопрепаратів. У цей час арсенал наукової медицини безупинно поповнюється новими лікарськими препаратами, як запозиченими з народної медицини, так і вперше отриманими з рослин.

За останні два-три десятиліття стали популярними соки зі свіжих рослин, ягід і фруктів. Вважається, що соки мають більшу активність дії на органи й системи, є бактерицидними, містять більшу кількість вітамінів і елементів у порівнянні з відварами й настоями.

Найбільше часто рекомендують для прийому соки берези, ялини, сосни, яблук, граната, лимона, гарбуза, суниці, калини, брусниці, журавлини, кропиви, подорожника, чистотілу, матері-і-мачухи, деревію, капусти, хрону, редьки, моркви, буряка, картоплі й інших рослин. Найкращим уважається сік, приготовлений своїми руками.

3)Лікувальні властивості рослин обумовлені змістом у них активно діючих речовин, здатних впливати на організм у цілому, на його органи й системи. активних речовин, не постійне, воно міняється залежно від фази розвитку рослини, від ґрунту, на якій воно росте, практики заготівлі, обробки й зберігання.

Як показують проведені дослідження, серед діючих активних речовин рослин найбільший лікувальний ефект мають алкалоїди, глюкозиди, сапоніни, полісахариди, ефірні масла, органічні кислоти, флавони, фітонциди, вітаміни, хімічні елементи, пігменти, смоли, жирні масла.

Алкалоїди - складні органічні сполуки, що містять азот, здатні з'єднуватися з кислотами, утворюючи солі, що добре розчиняються у воді. На смак самі алкалоїди і їхні з'єднання гіркі й часто отрутні. Зміст алкалоїдів у рослинах не перевищує 2-3 % у перерахуванні на масу сухої рослини. Найбільша кількість їх у рослині отримується в період цвітіння або утворення насінь. До виділених з рослин алкалоїдам відносять морфін, атропін, хінін, кофеїн, папаверин, пілокарпін, ефедрин і ін. Найбільше алкалоїдомісткими рослинами є барбарис, ріжки, корінь раувольфии насіння чилибухи, мак і ряд інших рослин. Алкалоидоносні рослини застосовуються у вигляді водних настоїв.

Глюкозиди - це органічні речовини рослинного походження, що складаються із цукрової частини. Глюкозиді, одержувані в чистому виді, звичайно гіркі кристалічні речовини, добре розчинні у воді. І лікувальній практиці найбільше часто використаються серцеві глюкоїди, представниками яких є строфантин, эризимин, ликозидй наперстянки. Гликозидомісткими рослинами є идонис весняний, жовтушник сірий, кендирь коноплевый, конвалія травнева, морська цибуля, наперстянка червона й ін.

Сапоніни - це глюкозиді, що не містять у своєму складі азоту. Вони зустрічаються дуже часто, добре розчиняються у воді, при збовтуванні утворять Стійку піну, схожу на мильну. У медицині сапоніни використають як відхаркувальний засіб, а також як сечогінні, загальзміцнювальні, стимулюючі й тонізуючі речовини. Сапонінами багаті первоцвіт, солодець гола, хвощ польовий, бруньковий чай, аралія маньчжурська, женьшень, заманиха, элеутерокок.

Полісахариди - це складні вуглеводи. Для організму є одним з основних джерел енергії,

що утвориться в результат обміну речовин При дослідженні в них виявлена Різноманітна біологічна активність: антибіотична противірусна, противопухлинна, антидотная. До полісахаридів відносяться камеді, слизи, пектинові речовини, інулін, крохмаль, клітковина.

Камеді це колоїдні напівпрозорі клейкі речовини різної хімічної будови (вишневий клей, аравійська камедь або гуммиарабік), добре розчинні у воді й нерозчинні в спирті, У медицині їх використають у якості емульгаторів. Сповільнюють всмоктування лікарських речовин в кишечнику, вони подовжують строк їхньої дії.

Слизи - це без азотисті речовини, які є пом'якшувальними й обволікаючими засобами. Вони використаються для захист слизової оболонки зева, шлунка, бронхів від впливу дратівних речовин при лікуванні шлунково-кишкового тракту. Найбільша кількість слизу втримується в лляному насінні, у ромашці аптечної, коріннях алтея, у коровяке, низці трехраздельной, насіннях подорожника, квітках липи серцеподібній і іншій рослинах,

Лекти - нові речовини широко поширені в природі, вони входять до складу міжклітинного речовини, що склеює, близьких до камедей і слизів. У присутності органічних кислот зі старому утворять студні, які володіють адсорбуючої, і протизапальною дією. Більше того, студениста речовина зв'язує стронцій і кобальт, видаляючи їх з організму.

Пектини - поліпшують травлення, сприяють видаленню з організму надлишків холестерину. Багато пектинів утримується в плодах суниці лісовий, шипшини, у ягодах журавлини, чорної смородини, у яблуках, апельсинах і мандаринах.

Ефірні масла — це складні суміші різних летучих речовин. Вони добре розчиняються в спирті й погано у воді. Залежно від хімічної будови одні з них мають болезаспокійливу властивість, інших - заспокійливої або збудливим, треті - зм'якшуючий кашель, бактерицидним, антисептичним і противоглистным. У деяких рослинах ефірного масла втримується до 20 %. До эфироолійних рослин відносяться м'ята, материнка, тимьян, лаванда, полинь гірка, троянда, герань, коріандр, кріп, аніс, кмин, лимон, апельсин і ін.

Органічні кислоти - це органічні сполуки із властивостями кислот. У вигляді солей або у вільному стані вони втримуються в клітинному соку. Найпоширенішими є - яблучні, лимонні, винно-кам'яні, щавельні, саліцилові, оцтова кислоти. Органічні кислоти збільшують виділення слини, жовчі, соку підшлункової залози, підсилюють перистальтику кишечнику, гнітять процеси гниття в товстому кишечнику, беруть участь в обміні речовин. Їх багато міститься в яблуках, лимонах, чорній смородині, шипшині, щавлі, журавлині.

Флавониди:- органічні сполуки, що мають жовте колір, не розчиняються у воді. Утримуються у квітках і листах багатьох рослин. У медицині використаються для зміцнення стінок судин, запобігають синцям й внутрішні крововиливам. Широко застосовуються при алергії, променевій хворобі. Флавониди і їхні з'єднання не отрутні. Вони втримуються в спориші, безсмертнику, терні.

Фітонциди - це органічні сполуки, які виробляються рослинами з метою самозахисту від мікробів, грибків і інфузорій, а також для активізації багатьох життєвих функцій самих рослин. Їх іноді називають антибіотиками вищих рослин. Фітонциди багатьох рослин зберігають свою активність протягом тривалого часу, вони стійкі до впливу високих і низьких температур. У медицині застосовуються при лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту, легеневих захворювань, ран, ангін і деяких шкірних захворювань. Фітонциди втримуються в цибулі, часнику, червоному стручковому перці, хроні, кочанній капусті, яблуках, мандаринах, лимонах, апельсинах, кропиві, шавлії, евкаліпті, березі, дубі, сосні, бузку, журавлині, брусниці, калині, черемшині.

Вітаміни - біологічно активні органічні речовини різноманітної хімічної будови, беруть активну участь в обміні речовин і утворенні ферментів. У цей час відомо понад 30 вітамінів. При захворюваннях потреба організму у вітамінах зростає. При недоліку їх в організмі порушується обмін речовин, знижується працездатність, затримується ріст молодого організму, наступає швидка стомлюваність. Вітаміни, входячи до складу ферментів, беруть участь в утворенні гормонів. Велике значення надається вітамінам при лікуванні захворювань нервової системи, шлунково-кишкового тракту, серця, органів кровотворення. Так, аскорбінова кислота

(вітамін З) сприяє підвищенню протромбіну; фолієва кислота, що втримується в листах рослин, особливо шпинату, - утворенню еритроцитів; вітамін Д - нормального згортання крові. Вітамін Р підвищує міцність капілярів; вітамін У сприяє загоєнню ран і виразок, він утримується в капусті, зелених овочах, у медицині застосовується при лікуванні виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки. Багато вітамінів перебуває в шипшині, обліписі, сосні, кропиві, лимона, чорній смородині, шпинаті, горобині, журавлині й багатьох інших рослинах і плодах.

Хімічні елементи втримуються в складі кожної рослини й живого організму. При їхньому недоліку порушується обмін речовин, різко знижується опірність організму до факторів зовнішнього середовища. Вони входять до складу ферментів, гормонів, вітамінів і беруть участь у процесах тихорєцького подиху.

Жирні масла - це складні ефіри гліцерину й жирних кислот. Утворяться в насіннях, а деякі, як маслинове масло у м'якоті плодів. У медицині найчастіше використаються для зовнішнього застосування, касторове й соняшникове масло приймають усередину.

VI. Практична робота6.1 Вступний інструктаж

Завдання Ознайомитися із зразками лікувальних рослин.Учитель, застосовуючи метод демонстрації, спільно з учнями, демонструє зразки насіння,

лікувальних рослин.

6.2 Заключний інструктажУчитель просить дітей уважно переглянути отримані результати і коротко обговорити такі питання:

1. Чому людство здавна використовує лікувальні можливості рослин?2. Які історичні особистості сприяли розвитку гомеопатії в давній Росії?3. Які ви знаєте лікувальні речовини, що містяться в рослинах?

VII. Підсумок уроку. 7.1 Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи)

1. Що нового ви дізналися на уроці? 2. Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де, і за

яких умов це може бути? 7.2 Заключна частина:– виставлення оцінок за роботу на уроці;– домашнє завдання: зберіть зразки лікарських рослин які знаходяться біля вашого будинку.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС____ Тема: Пошук, збір і зберігання лікарських рослин

Мета уроку: Формування знань про раціональну заготівлю лікарських рослин, способів їх зберігання та методи застосування. Розвивати в учнів увагу, мислення. Виховувати основи культури праці, та поваги до природи, працелюбність, акуратність.

Об’єкт навчальної праці: інформаційні джерела з лікарських трав, їх зберігання та переробки.

Дидактичні матеріали. журнали зразки рослин та насіння, плакати.Тип уроку: Комбінований.

Орієнтовний план проведення урокуІ.Організаційна частина (2 хв.)ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв.) ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв.)IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 2 хв.)V. Вивчення нового матеріалу ( 9 хв.) VI. Практична робота (19 хв.)VII. Підсумок уроку (5 хв.)



ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з’ясовують питання):1.Які рослини називають лікарськими? 2.Чому з давніх часів люди для лікування використовують рослини? 3.Які лікарські рослини ви знаєте? 4.Завдяки яким речовинам рослини на допомагають?5.Назвіть сорти які вирощують на нашій території ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Для того щоб використовувати чудодійну здатність лікарських рослин нам необхідно

знати важливі правила завдяки яким ми могли б раціонально, без шкоди для природи збирати лікарські рослини. Адже час та місце збору відіграють велику роль для накопичення діючих речовин в рослині. Проте не лише коректний збір, а й вірне зберігання, переробка та застосування не менш важливі для отримання користі від дарунків природи.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку. V. Вивчення нового матеріалу.План вивчення.1) поняття про збір лікарських рослин;2) зберігання та переробка рослинами;3) форми лікувальних засобів.1)Відправляючись на пошук і заготівлю рослин, завжди пам’ятайте, що ви йдете в храм

Природи, у його зелену Аптеку, щоб поправити своє здоров'я або здоров'я близького вам людини. А для цього треба мати в руках рецепт із перерахуванням необхідних трав, Ніколи не зрізуйте рослину «про всякий випадок, либонь придасться, це дурна прикмета. Збирайте те, що вам потрібно. Багато рослин мають подібні ознаки, і малодосвідченому збирачеві часом буває дуже важко розібратися в різноманітті трав. Тому раджу перед виходом у ліс або на луг добре вивчити по малюнках або гербарію, а ще краще по живим квітам які приніс ваш сусід, що вам потрібно заготовити. Докладніше розпитаєте, де ростуть потрібні вам рослини.

Дуже важливо знати, коли треба заготовлювати рослини, від цього залежить вміст у них активних цілющих речовин. Адже ці строки бувають різні навіть для окремих частин рослини.

А коли принесете зібране додому, не кидайте в кут до наступного ранку, підготуйте для сушіння. Висушивши ж, зумійте зберегти до потрібного часу. Без знання цих положень не позбавляйте рослини життя, адже з кожним роком їх стає усе менше. Багато хто з них уже занесені в «Червону книгу». У цьому винуваті ми. Скільки людей у вихідні дні виїжджають відпочивати на лоно природи! І кожний прагне зібрати для прикраси стола або тумбочки букет квітів. Рвуть усе не перебираючи, тому що вибирати вже нема чого, усе посмикано й витоптано. А до вечора, коли треба повертатися додому, аматори природи з подивом дивляться на пониклі букети, позбавлені колишньої краси й безжалісно викидають їх.

Збирають лікарські рослини або їхні частини найчастіше в суху погоду відповідно строкам збору, зазначеному в їхньому описі. А строки зборів визначаються з урахуванням змісту в рослинах найбільшої кількості активних речовин. Дослідження показали, що надземні зелені частини рослин (листи, трав'янисті стебла) найбільша кількість активних речовин містять у період цвітінь і початку плодоносіння, плоди - у період повного дозрівання, корінь і кореневища - пізньої восени після зів'янення надземної частини або ранньої навесні, бруньки - ранньої навесні до їхнього набрякання, кора навесні.

По народних повір'ях деякі рослини варто збирати в певні годинники доби або ж удень, уночі, опівночі, у повню, під час відсутності місяця. Так, листи папороті рекомендується збирати опівночі при повному місяці, а кореневище папороті - опівночі при відсутності місяця. Уважається, що викопувати корінь валеріани треба обов'язково присмерком при збитковому або новонародженому місяці й у жодному разі не в повню, інакше в кореня сила буде не та. Дурман і блекоту збирають тільки вночі.

Радами народної мудрості не слід зневажати. Установлено, що, у повню корінь рослин більше всмоктують води, тим самим знижуючи в них діючі початки. Є відомості про вплив на рослини місячного світла; наприклад, нагромадження глюкозидів у рослинах відбувається найбільше вночі при слабкої місячному світлі.

Треба заготовлювати тільки ті частини рослин, у яких утримується лікарська речовина. Залежно від погодних умов строки збору можуть коротшати, наприклад при посусі, або подовжаться, наприклад у зв'язку з рясними дощами.

Бруньки варто збирати в пору їхнього набрякання, коли вони ще, не рушили в ріст. бруньки, Що Розпустилися, лікарської цінності не мають. Як лікарська сировина найбільше часто використають бруньки берези, тополі, смородини й сосни. Період заготівлі їх збігається з березнем - квітнем, але бруньки сосни й берези можна заготовлювати й раніше - у лютому. Великі бруньки (соснові) зрізують ножем разом з 2-3 мм пагонів минулого року. Дрібні бруньки (березові, смородинні) зрізують із галузями й з ними ж сушать, а потім обмолочують.

Кору дерев і чагарнику (дуба, калини, жостеру, верби, липи) варто збирати навесні, у період найбільшого соковиділення, у цей час її легко відокремити від деревини. Для зняття кори на гілці роблять кілька поздовжніх розрізів довжиною 30-40 см, кінці яких з'єднують поперечним надрізом. Піднявши надрізану кору з верхнього кінця, неї знімають у вигляді жолобка або трубочки. Мети кора уражена лишайником, її попередньо варто очистити ножем. При сушінні не можна вкладати трубочки кори одна в іншу, вони можуть покритися цвіллю або темними плямами, що погіршує якість сировини.

Листи збирають у період утворення бутонів і цвітіння. Краще це робити в суху погоду з ранку, після того як просохнуть листи . Вологі листи швидко чорніють і псуються. Обривати треба розвинені прикореневі, низькі й середні стеблові листи, вручну. Брудні, побурілі й ушкоджені листи брати рекомендується. Якщо рослина має дрібні листи (чебрець, материнка), їх зривають разом зі стеблом, висушують, а потім обривають або обмолочують, відкидаючи стебла. Виходить терта трава.

Квітки й суцвіття збирають на початку цвітіння вручну, общипуючи або обриваючи квітконіжки. При зборі великих квіток, наприклад ромашки, користуються спеціальними пристосуваннями - совками. При зборі квіток з дерев застосовують садові ножиці, секатори, ножі, ціпки з гачками для нагинання рослин.

Трави - надземна частина рослин разом із квітками, заготовлюється цілком, її зрізують

серпом у підстави або на рівні нижніх листів. У деяких рослин (полинь, кропива, пустирник, звіробій) зрізується тільки квітуча верхівка - з верхніми листами. У голих стеблах дуже мало лікарських речовин.

Плоди й насіння збирають у період їхнього повного дозрівання в суху погоду. Соковиті плоди (ягоди) краще збирати рано ранком або ввечері, акуратно відокремлюючи їх від плодоніжки, укладаючи шарами в плетені кошики. Між шарами кладуть гілочки з листами.

Корінь і кореневища звичайно збирають восени, коли осиплються насіння й зів'яне надземна частина рослини. Їх викопують лопатами на відстані-10-15 див від стебла, обтрушують від землі й укладають у кошики, потім промивають водою (краще проточної). Промитих корінь розкладають на рогожці або на траві, підсушують і після цього видаляють залишок надземної частини. Не можна мити корінь і кореневища гарячою водою, вона вимиває активні речовини, особливо глюкозиди. Підсушених корінь і кореневища сортують, великі розріжуть на частині. Зібрана сировина після первинної обробки швидко висушують щоб уникнути загнивання.

У період цвітіння рослини викопувати корінь, кореневища й бульби категорично забороняється.

2)Сушіння рослин є важливим процесом з погляду збереження в них активних лікувальних речовин. Зібрані й оброблені рослини не можна залишати в кошиках більше доби, без доступу повітря вони швидко псуються. Глюкозиди, алкалоїди, цукри, дубильні речовини й органічні кислоти руйнуються під дією своїх же ферментів у вологому середовищі при температурі близько 30 С.

Тому ще при заготівлі лікарські рослини варто вільно укладати в кошики, а після прибуття додому відразу ж розкласти на папір або тканину рівним шаром товщиною не більше 2 см.

У більшості випадків заготовлене рослинне .сировину сушать у теплом, сухому, добре провітрюваному приміщенні. За народною традицією для цієї мети використається горище, особливо під залізним дахом. При відсутності горища годяться сараї, порожні кімнати, намети, тіньові навіси. Сушіння в них відбувається повільно, зате сировина зберігає свій вид і в достатній кількості активні речовини.

Листи, квіти, траву на сонце сушити не можна, прямі сонячні промені руйнують багато активних речовин рослин, і особливо глюкозиди. На сонце сушать тільки кореневища, що містять дубильні речовини й алкалоїди (наприклад, кореневища й корінь перстачу, кровохлебки). У процесі сушіння треба стежити за сировиною, перевертати його 3-4 рази в день, на ніч сировина варто вкривати або заносити в сарай, щоб не дати росі випасти на нього.

Восени, коли часто йдуть дощі й мало сонячних днів, рекомендується штучне сушіння в російської печі або в духовці звичайної грубки при температурі не вище 60 °С,

Сушіння вважається закінченої, якщо листи й квітки легко розтираються в руках, корінь і кореневища не гнуться, а ламаються на вигині з невеликим тріском, ягоди й плоди при стисканні не склеюються в грудки, а розсипаються.

Суху сировину зберігають у матер'яних мішечках, паперових пакетах, коробках, ящиках, обкладених чистим білим папером, банках. Якщо лікувальна дія рослини пов'язане з ефірним маслом, його зберігають у скляній банці із притертою пробкою. Корінь і кореневища поміщають у ящики, обклеєні білим папером, траву - у картонні коробки, сухі ягоди - у паперові пакети.

У кожне впакування кладуть етикетку із вказівкою назви сировини, часу й місця збору. Упаковану сировину зберігають у чистому, добре провітрюваному приміщенні, у темному місці. Строк зберігання корінь, кореневищ і кори 2-3 року, трави, квіток і листів - до 2 років.

3)У народній медицині лікарські рослини використаються у свіжому виді й у вигляді різних форм і препаратів. Зі свіжих і особливо висушених лікарських рослин у домашніх умовах готовлять порошки, настої, відвари, спиртові настойки, чай, мазі й соки.

Порошки є найбільш простою лікарською формою. Для їхнього готування висушені частини рослин подрібнюють у ступці й у такому виді приймають усередину або використає

для присипки ран, виразок, попрілостей, пролежнів.Настої й відвари є водними витяжками з лікарської рослинної сировини. Для їхнього

готування сировину подрібнюють: листи й квітки - до часток розміром не більше 5 мм; стебла, кору, корінь, кореневища - не більше 3 мм; плоди й насіння - не більше 0,5 мм; Здрібнену сировину поміщають в емальовану або порцелянову судину, заливають водою, закривають кришкою й ставлять на киплячу водяну лазню. Як правило, настій нагрівають 15 хв, відвар - 30 хв при частому помішуванні. Після нагрівання судину прохолоджують при кімнатній температурі, уміст проціджують, а залишок сировини віджимають, отриманий настій або відвар доводять кип'яченою водою до потрібного обсягу.

Настойки готовлять на 70 або 40 % спирті. Здрібнену сировину насипають у пляшку, заливають спиртом або горілкою, закупорюють пробкою й витримують при кімнатній температурі 7 днів. Після цього настойку зливають, залишки обжимають і рідину фільтрують через кілька шарів марлі. Отримана настойка повинна бути прозорої, зберігати її можна тривалий час. Приймають настойки в невеликих кількостях і дозують звичайно краплями.

Чаї. Ягідний, ягідні-плодово-ягідні й трав'яний-трав'яні-квітчасто-трав'яні чаї в населення нашої країни продовжують залишатися традиційно популярними й у наш час. Для їхнього готування використаються широко відомі й розповсюджені рослини: суниця, смородина, ожина, шипшина, материнка, м'ята, малина й багато хто інші. У Сибіру й на Далекому Сході до названих трав приєднуються «бадан товстолистий (чорні листи), володушка, копійочник забутий, обліпиха, родиола рожева (золотий корінь), курильський чай і ін.

По своєму призначенню чаї діляться на побутовий-побутові-повсякденні-побутові, профілактичні й лікувальні.

Побутовий-побутові-повсякденні-побутові чаї готовлять із харчових і лікарських рослин, що містять велику кількість вітамінів, мікроелементів і біологічно активних речовин. Вони мають приємний смак і захід, добре вгамовують спрагу, поліпшують травлення, нормалізують обмінні процеси. Умовно побутовий-побутові-повсякденні-побутові чаї підрозділяють на полівітамінні, тонізуючі й заспокійливі. У полівітамінні чаї входять рослини, що містять велику кількість вітамінів (смородина, горобина, шипшина, обліпиха, суниця); вони стимулюють обмін речовин, кровотворення, підвищують захисні властивості організму. Тонізуючий чай готують із рослин, що містять біологічно активні речовини, які стимулюють центральну нервову систему, роблять позитивна дія на печінку, залози внутрішньої секреції, регулюють тиск, зміст цукру в крові, знімають стомлення, підвищують розумову й фізичну працездатність. До них ставляться брусниця, кипрей вузьколистий (іван-чай), бадан товстолистий, левзея сафлоровидная (маралий корінь), родиола рожева (золотий корінь), тимьян повзучий (чебрець), материнка й інші трави.

Заспокійливі чаї містять у своєму складі рослини, які знімають напруга, дратівливість, поліпшують сон. Такими властивостями володіють тимьян повзучий (чебрець), материнка, глід криваво-червоний, меліса лікарська, м'ята й інші рослини.

Профілактичні чаї відрізняються від перших певною спрямованістю дії. Наприклад, протсклеротичні, протиспазматичні, що заспокоюють нервову систему, що регулюють цукровий обмін, протизапальні й протимікробні чаї. У їхній склад входять рослини, що володіють конкретною дією на певні органи й системи. Наприклад, при порушенні цукрового обміну в збір профілактичного чаю включають чорницю, квасолю, кропиву, деревій; в, збір проти склеротичного складають - суницю лісову, хвощ польовий, руту запашну, малину й т-д

Лікувальні чаї на відміну від перерахованих мають більше виражену лікувальну дію. Вони складніше по своєму складі й більше спрямовані по дії. До таких чаїв ставляться протимікробні, жовчогінні, відхаркувальні, м'якшильні, кровоспинні, протизапальні, ранозаживляючі.

На відміну від настоїв і відварів, застосовуваних з лікувальною метою, чаї мають меншу концентрацію діючих речовин і, як правило, не містять сильнодіючих і отрутних рослин.

Мазі найчастіше готовлять із порошків рослинного походження (квітки, листи, корінь і кореневища). Для їхнього готування користуються рецептами народної медицини. Як основу беруть вазелін, несолоне свиняче сало, вершкове або рослинне масло, з якими змішують

порошок лікарської рослини.Соки. Часто з лікувальною метою застосовують свіжі соки рослин, Ягід, фруктів і

овочів. Із усього свіжої рослини сік готовлять у пору його цвітіння, з корінь і кореневищ свіжевідритих, із плодів - повністю дозрілих, не тепличних. Здавна в народній медицині використають і соки дерев (берези, липи, дуба, .клена, ялини, сосни).

Соки мають бактерицидну, антисептичну, протизапальну, болезаспокійливу й заспокійливу властивості.

Народна медицина часто використає «лікарські засоби складного складу. Уважається, що для лікування необхідно багатобічний вплив на організм хворого, що припускає застосування комплексу лікувальних речовин у певних сполученнях, спрямованих на поліпшення харчування, підвищення захисних функцій організму, активізацію обмінних процесів і відновлення функціональної гармонії всього організму. Народна медицина часто прибігала до використання складного складу лікарських засобів Так, у рецептах часів Івана Грозного зустрічаються збір, що складаються з 60 компонентів.

Про користь складних ліків писав ще Абу Алі ибн Синд (Авіценна) біля тисячі років тому. Він учив що для лікування складної хвороби потрібно складні ліки. Так, у якості проти кашлю він пропонує «терьяк фарук», що означає буквально «розділяй кадий терьяк», тобто ліки, що відокремлює хвороба від здоров'я й має у своєму складі близько 70 компонентів рослинного, тваринного й неорганічного походження.

У цей час застосування багатокомпонентного складу зборів лікарських рослин розглядається як прогресивна терапія. Н. Г. Ковальова (1972) пропонує лікарські збір з 15-20 компонентів, С. Я. Соколов і И. П. Замотаев (1989) з 10 компонентів, Але це створює більші труднощі, пов'язані із придбанням такої кількості лікувальних трав. Як показує практика лікування рослинами, найбільш зручною формою збору є 4-6-компонентні прописи.

VI. Практична робота.6.1. Вступний інструктаж. Завдання. Практична робота. Збирання лікарських рослин

Обережно та уважно провести збір рослин визначених вчителем, не пошкодивши інші рослини, проводити збір після ретельного ознайомлення з рослиною. 6.2. Поточний інструктаж:

слідкувати за дотримуванням правил збору; акцентувати увагу дітей на те, що працювати треба обережно зберігаючи

багатство природи;6.3 Заключний інструктаж:

2. зробити підсумок про те, що в сучасному світі переглядають своє відношення до природи: її охорону, раціональне та економне використання ресурсів. Тому звернення до природи, як до сучасного аптекаря є не поглядом в минуле, а кроком в майбутнє на шляху до єднання та порозуміння людини та світу.VII. Підсумок уроку.7.1 Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:1. Що ми робили на уроці?2.Що нового він дізнався на уроці? 3.Чи досягли очікуваних результатів? Що саме вдалося зробити?

7.2 Заключна частина:– виставлення оцінок за роботу на уроці;– домашнє завдання: виконати операції по зберіганню зібраних зразків лікарських рослин.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС____Тема: Утримання свійських та декоративних птахів.

Мета уроку: Засвоєння знань про види свійських та декоративних птахів, породи і утримання. Формування вміння розрізняти породи птахів, доглядати за свійськими тваринами. Розвивати увагу, логічне мислення. Виховувати культуру праці, акуратність, працелюбність, шанобливе ставлення до тварин.

Обладнання: фотографії порід пташок.Тип уроку: Засвоєння нових знань.

Орієнтовний план проведення урокуІ.Організаційна частина (1 хв.)ІІ. Актуалізація опорних знань учнів (7 хв.)ІІІ. Повідомлення теми, мети завдань уроку (2 хв.)IV. Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв.)V. Вивчення нового матеріалу (15 хв.)VI. Практична робота (15 хв.)VII. Підсумок уроку (3 хв.)



ІІ. Актуалізація опорних знань учнів (методом бесіди з’ясовують питання):1.Що ви розумієте під терміном лікарські трави?2.Назвіть умови зберігання лікарських рослин.3.Які способи переробки лікарських рослин ви знаєте?4.Які форми лікарських рослин ви знаєте?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Важливе значення в житті людини мають свійські тварини. Деякі свійські тварини прикрашають наше життя, інші використовуються в харчуванні, оскільки тваринне м’ясо має в собі незамінні білки. Однією з груп свійських тварин є птахи.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.- Вчитель записує на дошці тему і основні завдання уроку.

V. Вивчення нового матеріалу.План вивчення.1) свійські тварини та їх утримання;2) декоративні птахи та їх утримання;1) До заслуг цієї птиці можна віднести спокійну вдачу, малу схильність до впливу стрес-

факторів. До того ж кури м'ясо-яєчних порід завжди є прикрасою двору.Там, де про них піклуються, вони обдаровують хазяїна високою яйцекладкою 200 і

більше яєць на рік. У них смачніше, ніж у яєчних порід м'ясо, тушки мають гарні м'язи. Жива маса, залежно від породи, у курей — 2,0-3,0 кг, у півнів — 2,5-3,5 кг.

Відомі багато порід курей серед яких кучинська ювілейна, московська чорна, адлерська срібляста, нью-гемпшир, род-айланд та ін. Птиця, як ніякий з інших видів сільськогосподарських тварин, має потребу в різноманітних, багатих білком і вітамінами кормах.

Під правильно організованою годівлею розуміють раціональний набір концентрованих, вітамінних і мінеральних кормів, їхню підготовку і техніку згодовування.

Основним кормом для курей є зерно злакових культур — кукурудза, пшениця, ячмінь, просо, овес. Із бобових кормів — горох. Кури не відмовляються поласувати і деякими відкидами олійницького виробництва — макухою і шротами. Завжди бажані для них корми

тваринного походження; відкиди рибної і м'ясної промисловості, молочної переробки, що є важливим джерелом повноцінного білка.

Із вітамінних зелених кормів кури охоче поїдають траву конюшини, зелене перо цибулі, бадилля буряка, моркви. Дуже корисним буде і згодовування червоної моркви, цукрового буряка, листя капусти, м'якоті жовтих сортів гарбуза, вареної картоплі.

Охоче поїдає птиця і відкиди кухні і столу. Взимку с зелені вітамінні корми з успіхом заміняють висушена кропива, сіно бобових трав, борошно бобових культур, хвойне борошно. Важко сказати, від чого птиця відмовляється. Навіть дрібні камінчики допомагають роботі її шлунка.

Кури гостро реагують на відсутність у раціоні таких необхідних їм хімічних елементів, як кальцій, фосфор, що беруть участь в утворенні кісткової тканини і міцної шкаралупи яйця.

Постійно необхідна і кухонна сіль.А для тих птахівників, які не можуть

придбати комбікорм, промисловість пропонує вітамінно-мінеральні суміші, готові для готування повноцінних комбікормів безпосередньо у себе у присадибному господарстві. І назви в них цілком прозорі: «Зозуляста» — для курей — несучок, «Сонечко» для курчат і ін.

Що не можна курці? Гадають, що в курки дуже погано розвинутий нюх, і вона ні до чого не принюхується, не може вчасно розпізнати якість

пропонованих їй кормів. Навіть скуштувавши цвілі і прогнил! корми і поплатившись бурхливою реакцією шлунково-кишкового тракту, птиця буде скльовувати непридатний корм.

Отут напоготові повинен бути хазяїн, зацікавлений у здоровому поголів'ї. Окислені риб'ячий жир, м'ясо, кісткове і рибне борошно (із запахом старого сала) також не підлягають згодовуванню, тому Що вони обеззброюють вітаміни — нейтралізують початок їхньої дії, що неминуче призводить до авітамінозу.

Категорично заборонено птиці споживати воду, у якій варилася картопля, позеленілі бульби картоплі, паростки, тому що можливе отруєння алкалоїдом-соланіном.

Іншим представником свійської птиці є індичка.

Інди чка — крупна сільськогосподарська птиця, належить до підвиду курячих. Уперше була одомашнена індіанцями Північної Америки ще до приходу європейських колонізаторів. Жива маса самця — 5 кг, самки — 3 кг. Це довгонога птиця з короткими крилами та хвостом. Дикі види індичок влаштовують гнізда безпосередньо на землі. Навесні самки відкладають 15-20 яєць. Інколи вони виводять індичат і восени. Буває і так, що дикі самці приєднуються до зграй свійських індичок.

Розводять індичок із метою одержання цінного м'яса з надзвичайно високими смаковими, харчовими, дієтичними якостями. В тушках індичат міститься в середньому 49-51% м'язової тканини, 10-16% підшкірного жиру, до 9% внутрішнього жиру.

Основні показники продуктивності індичок — несучість та жива маса. Несучість вважається за основу м'ясної продуктивності: чим більше буде одержано біологічно

повноцінних інкубаційних яєць і, відповідно, здорових індичат, тим більше буде м'яса. Індички культурних порід починають відкладати яйця, досягнувши 8-8,5-місячного віку, інтенсивно несуться п'ять-шість місяців. За цей період вони можуть знести 100-120 яєць. За середньої виводимості (65-70%) від однієї індички одержують 65-85 індичат, від яких при вирощуванні до 120 днів можна одержати близько 200 кг м'яса у живій масі. Індички добре окупають корм за рахунок приросту живої маси. На 1 кг ваги при збалансованому за всіма поживними речовинами годуванні витрачається 3-4 кг корму. Вихід м'яса під час забою в них перевищує 80%.

У присадибних господарствах індичок можна використовувати як яйценосну птицю. Індичі яйця поживні й смачні. Завдяки щільній та міцній шкаралупі й підшкаралуповій оболонці вони можуть зберігатися значно довше, ніж курячі. Середня маса яйця 80-90 г. У ньому в середньому міститься 58% білка, 31% жовтка, 11% шкаралупи з підшкаралуповою оболонкою. У 100 г яєчної маси міститься 169 ккал, білка – 49 ккал, жовтка – 374 ккал.

2)Канарка, птах сімейства вьюркових. У природі звичайний птах на Канарських островах, Азорських островах і на острові Мадейра. У 15 столітті завезена в Європу й одомашнена. Виведено багато порід декоративних і красиво співаючих канарок.

Дика канарка — птах невеликих розмірів (довжина тіла 12-14 см.). Оперення самця сірувато-зелене з темними подовжніми смугами, на черевці зеленувато-жовте. Оперення самки тьмяно-сіре. Місцями проживання є гірські ліси.

Утримання канаркиКанарка легко приручається, цілком довірлива, піддається «вихованню» і успішно

розмножується в домашніх умовах. Канарки можуть жити в домашніх умовах 15-18 років, поміщають їх у клітках і вольєрах.

Клітки виготовляють із твердої породи деревини: бука, дуба, ясена й ін. Можна користатися металевими клітками. Їх легше мити, простіше обшпарити. За формою найбільш зручні прямокутні клітки. Розміри кліток повинні бути такими, щоб птах у ній могла вільно рухатися, літати і достатніми для того, щоб можна було установити в ній 1-2 жердинки в один ярус.

Величина клітки 30-35 см. у довжину, 20- 22 см. у ширину, висота 27-29 см. Відстань між прутиками — не більш 1,2-1,4 см. Дверка в клітці повинна розташовуватися збоку. Дно повинне бути обов'язково подвійним, бажано з тонкої нержавіючої сталі (внутрішнє дно) і обов'язкове висувним, щоб легше було чистити клітку, змінювати в ній пісок і проводити дезінфекцію. Чистити клітки необхідно не рідше двох разів у тиждень.

Годівниці можна ставити на дно клітки, але це найчастіше приводить в антисанітарний стан корм і клітку. Бажано все-таки, щоб годівниці в клітках були висувними. У такому положенні легко діставати їх при годівлі і пташкам буде менше занепокоєння.

У клітці повинно бути сідало для птаха, що представляє собою круглі жердинки товщиною не більш 1,5 см.

Канарки люблять купатися. Купання очищає шкіру і зміцнює оперення. Вода для купання повинна бути кімнатної температури.

Після дезінфекції клітки на дно клітки насипають чистий, сухий річковий пісок, тонким шаром здрібнену яєчну шкарлупу від яйця. Пісок і яєчна шкарлупа служать мінеральною підгодівлею птаха, підтримують її здоров'я і сприяють травленню. Після цього в годівниці насипають корм і ставлять його на місце годівлі.

Вода для питва повинна бути кімнатної температури. Її наливають у скляний чи порцеляновий посуд невеликого розміру.

Клітку розташовують у добре освітленому місці, але не на сонце, не на вікні і не на протязі. Якщо кімната закривається, можна і потрібно випускати птаха політати. Спочатку 5-10 хвилин, а потім до 40-45 хвилин.

Папуги загін птахів. Нараховує 1 сімейство, 7 підродин, 324 види. Папуги живуть головним чином у тропіках. Довжина від 9,5 див до 1 м. Самочки менше самців.

Утримання папуг не представляє особливих труднощів. Клітка підбирається для папуги по розмірі, нерідко улаштовуються вольєри, де можна розмістити різні види разом. Переселяючи в нову клітку, птаха переживають стрес, нерідко перестають їсти. Необхідно давати папугам літати по будинку: цьому як какаду корисно вправляти лапки з допитливому птаху необхідно не тільки розім'яти крильця, але й оглянутися. У клітках передбачаються всілякі жердинки і кільця.

Крім свіжої води в поїлці, необхідно 1-2 рази в тиждень давати медяну воду (1 частина меду на 1 частину кип'яченої води; сюди ж додають таблетку полівітамінів). Чергуючи з медяною водою, дають воду із соком чорної і червоної смородини, журавлини. Для мінеральних підгодівель використовують виварену протягом 5 хвилин товчену яєчну шкарлупу, крейду, черепашник, деревне вугілля, таблетки глюконата і гліцерофосфату кальцію і навіть стару штукатурку. У теплий час року в клітку кладуть шматок лугової чи

лісової дернини. Папуги люблять купатися, але вода не повинна бути холодної.Природна розмаїтість кормів для папуг в умовах домашнього змісту цілком відтворити

неможливо. Птахам, що потрапили в неволю дорослими, особливо важко звикнути до зміни харчування. Купивши такого птаха, варто пропонувати йому різноманітний корм, домагаючись максимальної розмаїтості. Зернової корм — основа харчування. Його повинно бути в надлишку. Це суміш різних сортів проса, вівса, пшениці, коноплі (небагато, тому що від її жиріють), канаркового насіння, соняшника, кукурудзи. У суміш додають горіхи (волоський, лісові і фундук, мигдаль, кедрові горішки). Якщо немає повної суміші, то можна давати й окремі компоненти, частина зерна повинна бути неочищеною, навесні й узимку пророщеною.

Папуги люблять свіжий сир, із задоволенням їдять білу булку, особливо розмочену в молоці чи чаєві. Не слід пропонувати папугам м'ясо, ковбасу, шинку, вершкове масло. У природі папуги їдять безліч фруктів, п'ють їхній солодкий сік. Їм підходять солодкі сорти яблук і груш і привізні тропічні фрукти, ретельно вимиті. З ягід підходять спіла полуниця, малина, чорна смородина, горобина свіжа і сушена. Дають скибочки дині, кавуна. Люблять папуги шматочки морквини, гарбуза, сирої картоплі.

Папугам, особливо середнім і великим, живучим поодинці, життєво важливе спілкування з людиною. Полюбивши людини, папуга обожнює, коли його гладять і чешуть, нагадуючи в цьому відношенні багатьох кішок. Головна умова навчання папуги людської мови — він повинний бути без пари. Молоді птахи, природно, навчаються швидше дорослих.

VI. Практична роботаЗавдання. Влаштування годівниць для диких птахів.6.1Вступний інструктаж.

учитель пояснює послідовність виготовлення годівниці; при необхідності демонструє зразок.

Папуги: 1 — маскові неразлучники; 2 —

желтохохлий какаду; 3 — червоний ара; 4 —

яскравий лори; 5 — волнистий папуга; 6 — жако;

7 — дамский або черноголовий, лори; 8 — кеа.

6.2 Поточний інструктаж учитель слідкує за роботою учнів, при необхідності допомагає.

VIІ. Підсумок уроку.7.1 Рефлексія Учитель пропонує запитання:

1.Які види домашньої птиці ви знаєте?2.Які умови утримання домашньої птиці?

7.2 Заключна частина:– виставлення оцінок за роботу на уроці;– домашнє завдання: вивчити основні положення конспекту.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС____Тема: Домашні тварини.

Мета уроку: Засвоєння знань про види та породи домашніх тварин(котів, собак). Формування вмінь утримувати домашніх тварин в залежності від виду та породи. Виховувати доброту, бережливе ставлення до тварин, акуратність. Розвивати увагу, світогляд, логічне мислення, пам’ять.

Обладнання: фотографії порід домашніх тварин. Тип уроку: Комбінований.

Орієнтовний план проведення урокуІ.Організаційна частина (2 хв.)ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв.) ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв.) IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв.)V. Вивчення нового матеріалу (15 хв.)VI. Практична робота (15 хв.)VII. Підсумок уроку (3 хв.)



ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з’ясовують питання):1. Які види ті породи домашніх птахів ви знаєте? 2. Яких умов необхідно дотримуватись під час розведення курей?3. Які особливості утримання канарок?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. На попередньому занятті ми з вами ознайомилися з свійськими та декоративними прахами. Сьогодні ми ознайомимося з умовами утримання собак і котів, оскільки ці тварини прикрашають наше життя.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.Учитель записує на дошці тему уроку та повідомляє (записує) дидактичні завдання:V. Вивчення нового матеріалу.При виборі собаки необхідно враховувати свої житлові умови: місце проживання, розмір

квартири, кількість членів родини. У городян собака живе в квартирі, де їй виділяють постійне місце, бажано у віддаленні від опалювальних приладів і не на протязі. Як підстилку найкраще використовувати ватяний чи солом'яний матрац зі знімним чохлом, що змінюють 2-3 рази в тиждень, або щільний коврик. Для маленьких собак це може бути кошик з матрациком. У сільських умовах собаку можна утримувати поза будинком у дерев'яних будках. Стіни і підлогу роблять подвійними, а між дошками кладуть утеплювач. Ставлять будку на опорках. Знімний дах дозволяє робити прибирання усередині будки. У холодний час року на дно кладеться підстилка із соломи. Не можна утримувати собак у тваринницьких приміщеннях і не рекомендується тримати їх на ланцюгу.

Собак необхідно вигулювати незалежно від умов утримання. Після прогулянки лапи оглядаються і миються теплою водою. Вовну, намочену під дощем, також необхідно витерти насухо м'якою ганчіркою. Собак, що проживають в квартирі, миють не часто. Для цього використовуються різні спеціальні шампуні, вибір яких достатній. Зуби собак не мають потреби

в особливому догляді й очищаються самі по собі при правильній годівлі. Вуха необхідно ретельно оглядати й обробляти спиртом. Варто провести дегельмінтизацію собаки при наявності в неї глистів, тому що деякі з них небезпечні для людини, а для боротьби з блохами й іншими паразитами треба використовувати спеціальні засоби.

Відомо, що утримання дорослого собаки і його здоров'я вимагають набагато менше турбот, якщо він правильно вирощений, вихований і навчений, а також використовується за призначенням. Кожен власник собаки повинен дотримуватись правил утримання тварин у місті: вигулювати собаку треба тільки у відведених для цього місцях; не можна дозволяти йому забігати на дитячі майданчики, клумби та у під'їзди; агресивного собаку варто виводити в наморднику і не спускати з повідця; у громадських місцях також необхідно тримати собаку на повідку. Під час перевезення собак треба дотримуватись вимог ветеринарної служби.

У поводженні собака як би запрограмована на безмежну любов до хазяїна. Собака звичайно відчуває його стан і разом з ним переживає радість, сум, тривогу. Однак, не слід забувати, що собака сприймає світ по-своєму. Поводження його зв'язане з приналежністю до зграї, і з цим треба рахуватися. Хоча людина і собака не знають мови один одного, вони можуть легко обмінюватися інформацією. Існує цілий ряд зовнішніх ознак, за якими уважний хазяїн може оцінити стан свого “друга”. Взаємне спілкування значно полегшується при правильному вихованні собаки.

Кішки різних порід розрізняються розмірами і масою тіла, формою тулуба, кольором очей, довжиною та кольором окрасу. По останній ознаці породи розділяють на довгошерсті (перська, колорпойнт), напівдовгошерсті (ангорська, балинезийская, бірманська, мэйн-кун, сибірська й ін.), короткошерсті (рекси, єгипетський мау, сіамська, російська блакитна, британська). Сіамську й орієнтальну кішку часто виділяють в окрему групу. До короткошерстого відносяться також безхвості кішки. На відміну від собак, породи кішок не мають службової спеціалізації. На земній кулі живе порядку 600 млн. домашніх кішок.

Кішка, при всій турботі про неї і любові людини, не стає його рабом і зберігає свою індивідуальність, залишається особистістю. Кішка має потребу в тісному контакті з хазяїном: вона любить поглажування, лежання на колінах, «розмови». Але при цьому контакт можливий лише при її бажанні. У кішки, яка довгий час позбавлена можливості спілкуватися з хазяїном виникає стрес. Кішки володіють і негативними рисами. Насамперед це періодичні прояви агресивності, часто пов'язані з неправильним поводженням з кішкою. Хоча кішка — тваринне незлобне, і її агресивна реакція найчастіше буває оборонною, усе-таки поступово ці прояви закріплюються і входять у звичку.

Позитивною особливістю кішок є їхня вірність тій місцевості, що стала їх житлом. Консервативність в основі котячої природи визначає її тягу до осілості, і кішка нерідко повертається до свого колишнього житла, якщо хазяїн змінює місце проживання. Кішка на відміну від собаки — індивідуалістка, вона не любить підкорятися, виконувати накази, чому-небудь навчатися. Тому примусове дресирування неможливе, якщо в кішки немає інтересу до тих чи інших вправ. Далеко не кожну кішку вдається навчити ходити на повідку. Важка справа — привчити кішку до чистоти. Кошенята одержують перші навички гігієни від кішки-матері, до місячного віку вони вже самостійно освоюють свій «туалет». Кішку не можна часто карати, та й робити це треба дуже обережно, уважно спостерігаючи за реакцією тварини на ті чи інші дії.

До інших осіб котячого роду ці тварини відносяться терпимо, якщо ті нічим їм не загрожують. Своє житло і територію в безпосередній близькості від нього кішка вважає своїм особистим володінням. Свій район кішка намагається розширити за рахунок сусідніх територій, позначаючи ароматичною речовиною, виділюваним залозами.

Повагою і взаємною терпимістю визначаються відносини двох чи декількох кішок, що живуть в одному будинку. Їм властиво піклуватися один про одного, спати разом, доглядати за кошенятами. Навіть коти, що виросли в одному будинку, не конфліктують. Коли кішки знаходяться в зграї, «колективі», вступають у дію свої закони — тут принцип верховенства однієї тварини над іншою.

Дивне в кішках почуття часу й уміння дотримувати розпорядку дня. Причому поводження проживаючої в будинку й обмеженої в просторі кішки відрізняється від поводження кішки, що володіє свободою переміщення. Спить кішка досить багато — на це в неї іде дві третини життя.

Одним з найсильніших для кішки є мисливський інстинкт. Кішка має велике терпіння в чеканні здобичі. Вона — природжений ловець мишей, але пристрасть до полювання не завжди продиктована почуттям голоду. Навіть кішка, що приймає їжу від людини, любить полювати і приносить здобич у будинок хазяїна як подарунок.

VI. Практична робота.Завдання. Влаштування годівниць для диких птахів.6.1Вступний інструктаж.

учитель пояснює послідовність виготовлення годівниці; при необхідності демонструє зразок.

6.2 Поточний інструктаж учитель слідкує за роботою учнів, при необхідності допомагає.

VIІ. Підсумок уроку7.1 Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:1. Що нового ви дізналися на уроці?2.Чи досягли ми поставленої мети?3. Що сподобалось чи не сподобалось під час уроку?

7.2 Заключна частина:виставлення оцінок за роботу на уроці.

ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ ЗА ТЕМАТИЧНИМ БЛОКОМ «ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ РОСЛИН»

ВАРІАНТ 1І рівень

1. Сорт «Нантський» зображений на малюнку:

2. Насіння буряка проростає за температури: а) 6—7 °С; б0 10-12 °С;

З. Підготовка ґрунту для висівання насіння зображена на малюнку:

І І рівень4. Заповніть пропуски у правилах безпечної праці.

Працювати потрібно тільки .................................

Висівати насіння в ґрунт потрібно в ...........................................

Не можна сидіти або .............................. на землі, це може спричинити..........................................

Після закінчення роботи вимити руки з ................................................ , звернути увагу на

чистоту...........................

4. Позначте знаком «+» правильні твердження. ( ) Морква — дворічна рослина. ( ) Буряте багатий на вітаміни , білки, вуглеводи.

( ) Насіння буряка калібрують.( ) Оптимальна температура для росту моркви 18—20 °С.6.Закінчіть речення.

Калібрування насіння — це ... іI I I рівень7.Визначте послідовність дій при підготовці насіння буряка до посіву (проставте

цифри в дужках): ;

( ) Насіння перемішують кожні 6—8 годин.( ) Насіння зволожують.( ) Насіння витримують 7—8 днів за температури 0—1 °С.( ) Зволожене насіння вкривають вологою тканиною на 2—3 дні за температури 15

°С ( ) Насіння підсушують і висівають.

8. Знайдіть зайве словосполучення. Свій вибір обґрунтуйте.Трамбування грунту, міжрядна обробка, використання хімічних препаратів.Словосполучення……………………….. зайве тому, що ……………………………………9. Опишіть технологію висівання насіння буряка й догляду за посівами.

IV рівень10. Назвіть умови, необхідні для росту й розвитку коренеплодів.ВАРІАНТ 2

І рівень1. Сорт «Бордо» зображений на малюнку:

2. Насіння моркви проростає за температури: а) 4—5 °С; б) 10—13 °С.3. Висівання насіння у борозенки зображено на малюнку:

II рівень4. Заповніть пропуски у правилах безпечної праці.

Надіти халат або...

Користуватися потрібно тільки.................... реманентом.

Після закінчення роботи .....................реманент і поставити у... ……………………..місці.

Забороняється залишати в траві... ……………….та...................................................

5. Позначте знаком «+» правильні твердження.( ) Буряк — однолітня рослина.

( ) Морква багата на білки, каротин.( ) Насіння моркви яровизують.( ) Буряк витримує заморозки -1...-2 °С.

6. Закінчіть речення.Яровизація насіння — це.......................................................

III рівень7. Визначте послідовність дій при висіванні насіння у ґрунт (ставте цифри у дужках ).( ) Укочують поверхню ґрунту після посіву.( ) Промаркіровують площу ґрунту.( ) Укочують поверхню ґрунту.( ) Вирівнюють поверхню гунту.( ) Рівномірно висівають насіння.

8. Знайдіть зайве слово. Свій вибір обґрунтуйте. Буряковий довгоносик, вовчок, бурякова блошка. Слово............................. зайве тому, що.......................9. Опишіть технологію висівання насіння моркви й догляду за сівами.

IV рівень10. Назвіть методи боротьби зі шкідниками коренеплодів.

УРОК № 1 клас(1... · web viewvi. ПІДСУМКИ УРОКУ З аключне...

Documents