ЧЕРВЕНЬ • 2018 СОЛІДАРНІСТЬ · Гадаю, в цьому Луганщина...

ПАРТІЙНА ГАЗЕТА

СОЛІДАРНІСТЬЧЕРВЕНЬ • 2018

Віталій Курило:Ми не займаємося демагогією, а робимо реальні справи

Народний депутат від БПП, голова Луганської територі-альної організації партії Ві-талій Курило – історик, доктор педагогічних наук, президент Луганського національного університету імені Т. Шевченка (нині виш функціонує в Старо-більську). Пан Курило відповів на запитання газети

< Віталію Семе-новичу, війна з Росією на сході України триває

вже більш як чо-тири роки. Сьогод-

ні знову спостерігається поси-лення активності ворога. Люди призвичаюються виживати в будь-яких умовах, невже мож-на звикнути й до війни?

Люди, справді, живуть сво-їм життям, хоча жите-лям містечок і сіл, що

УКРАЇНА – ЄВРОСОЮЗ: НАДІЙНЕ СПОЛУЧЕННЯ

ЯКЩО рік тому окремі політичні сили лякали українців тим, що без-

віз нам не дадуть, то зараз продовжують лякати тим, що безвіз у нас ось-ось

відберуть. І те, що жодних підстав для всіх тих заяв не

було й немає, популістам не завада. Утім, і статистика (у перші місяці безвізу кордон

перетинали до 80 тисяч укра-їнців щомісяця), і поява нових транспортних сполучень з єв-ропейськими країнами крас-номовно свідчать: українська дипломатія і Президент Петро Порошенко недарма зосере-дили стільки уваги на запро-вадженні безвізу – українці хочуть бути європей-цями.

РІК БЕЗВІЗУ. ПРОДОВЖУЄМО СТИРАТИ КОРДОНИЗ 11 червня 2017-го майже півмільйона українців скористалися безвізовим режимом з країнами ЄС

Бескидський тунель – символ масштабного оновлення країни, переходу до сталого розвитку

НАШ ПРОРИВ У КАННАХ Фільм Сергія Лозниці «Донбас» отримав головний приз у номінації «Особливий погляд»

КЕЙТ Бланшет, Пенело-па Крус, Жан-Люк Годар та інші легендарні акто-ри, режисери, діячі кіно-мистецтва виходили на червону доріжу Каннсько-го кінофестивалю, який у травні цього року відбувся вже сімдесят перший раз. Для України цьогорічний кінофорум став знаковим – наша країна була представ-лена у двох секціях, і в обох

стор. 2

стор. 3стор. 5стор. 2

стор. 5

• Сергій Лозниця

• Бескидський тунель

• День Європи у Вінниці

АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД: СПІЛЬНА ПЕРЕМОГАПарламент проголосував за президентський закон

7 ЧЕРВНЯ Верховна Рада ухвалила закон про створення в Україні Вищого антикоруп-ційного суду. «За» проголосу-вала конституційна більшість – 317 народних депутатів. На голосуванні був присутній іні-ціатор законопроекту Прези-дент Петро Порошенко.

Найбільші суперечки в се-сійній залі викликали поло-ження щодо Громадської ради міжнародних експертів. За словами голови парламент-ського Комітету з питань пра-вової політики та правосуддя Руслана Князевича, ці поло-ження закону стосу-ються відбору суддів.

2

• ПОЗИЦІЯ

СОЛІДАРНІСТЬ |

закінчення. початок на стор. 1


розташовані в «сірій зоні» і які по-трапляють під обстріли, сьогодні особливо тяжко.

Гаряче завжди в Троїцькому Попаснянського району, Лопас-кіному Новоайдарського району – їх постійно обстрілюють. Облас-на адміністрація, районні органи влади допомагають мешканцям відновити зруйновані будинки. Якщо є необхідність, то й ми на рівні партійного осередку орга-нізуємо допомогу.< А яка загалом специфіка ді-яльності партії в області, де проходить лінія фронту?

Якщо порівнювати з довоєн-ним періодом, то це абсолютно інший стиль роботи... Доводить-ся працювати з людьми, які в усьому зневірилися, які самі для себе не можуть визначити, хто є хто, хто ворог, а хто свій.

Чимало людей демонструють розгубленість. Особливо ті, що вважали себе прибічниками Ро-сії, «російського світу». У їхніх головах нині таке робиться… З ними й тоді було складно, а зараз – ще складніше.

Вони добре бачать, хто стрі-ляє, та не можуть дати собі ради з оцінками того, що діється. Вони не можуть збагнути – як таке можливо? Тому з ними складно працювати, переконувати їх. Та все одно це потрібно робити. І ми – робимо.

Свідченням серйозних по-зитивних змін стали вибори в місцеві органи влади. В усіх об’єднаних територіальних гро-мадах, де відбулися вибори голо-ви, перемогу здобули представ-ники БПП, за винятком однієї ОТГ. Причому здебільшого з великим відривом. Ніде не перемогли ко-лишні «регіонали» – представни-ки «Опоблоку». Гадаю, це добрий

показник того, що свідомість лю-дей змінюється.

Багато людей переосмислили своє ставлення до держави Укра-їна. І проукраїнськість загалом зростає. Особливо це стосується молоді. Збільшується кількість людей, котрі виявляють патріо-тичні настрої. Але й тих, хто коли-вається, ще достатньо. < З якими найчастіше питан-нями люди звертаються до партії?

Гадаю, в цьому Луганщина мало відрізняється від інших областей. Переважно це соціальні питання, проблеми медицини, пенсійного забезпечення. У сільській місце-вості часто звертаються щодо зе-мельних питань. < А як проходить децентра-лізація в Луганській області? Чи всі вже визначилися, з ким об’єднуватимуться?

Ні, ще не всі. Луганська область не пасе задніх, але й не лідирує. Та процес пішов. Я ось щойно приїхав до Києва з області. Був у Старобільському районі, де тіль-ки одну ОТГ створено. Коли ми запросили всіх голів селищних рад на презентацію центру адмі-ністративних послуг, показали, який у об’єднаної громади бю-джет, то всі за голови схопилися й побігли організовувати ОТГ. У результаті так прискорилися, що за два дні зробили більше, ніж за два роки.< Тобто їм бракує інформації?

Не стільки інформації, скільки наочного прикладу: мовляв, у вас це може бути так, як у сусідів, а не десь там… Вони побачили, що було звичайне село, як усі решта сіл, і що воно дуже змінилося. І це для них найкращий приклад.

Гадаю, до кінця цього року – початку наступного основні кро-ки з децентралізації в Луганській області буде зроблено.

< В Україні також інтенсивно впроваджується медична ре-форма. Як цей процес прохо-дить на Луганщині? Чи мають люди можливість обрати свого сімейного лікаря?

Обирають... Але маю сказати, що медична реформа йде склад-но. У неї чимало противників. Пе-реважно – серед самих медичних працівників.

Якщо в децентралізації, ска-жімо, є голова громади, то все працює, реформа йде. Та коли головний лікар – перший про-тивник медичної реформи, то, відповідно, її важко впроваджу-вати.

Як на мене, медичному відом-ству бракує роз’яснювальної ро-боти не тільки серед населення, а й серед медперсоналу.

Нещодавно зайшов до однієї з лікарень. Я такого наслухався про медичну реформу… Вони вважають, що це розвал старої системи.

Я вважаю, якщо міністерство, обласні управління не переко-нають головних лікарів, то з про-суванням медичної реформи будуть проблеми. Так само – до-поки директори шкіл не стануть прихильниками освітньої ре-форми, там теж нічого не вийде. Тому треба працювати з цими ланками.< Чи відчувається в області наближення виборів, які відбу-дуться наступного року?

Так, відчувається передвибор-ний настрій. Активізувалися інші партії, особливо на останніх міс-цевих виборах. Ці партії вже за-раз відпрацьовують механізми, технології підкупу виборців.

Квітневі вибори в ОТГ про-демонстрували, що є політичні сили, націлені на роботу з вибор-цем саме через прямий підкуп. І, на жаль, їм це часто вдається.

< Тобто люди продовжують вестися на якісь подачки?

Подекуди так.< Чи з’явилися якісь нові ме-тоди підкупу?

Знаєте, перестали носити греч-ку. Носять гроші. Мабуть, суто технологічно так легше.< Як тоді конкурувати з таки-ми партіями, якщо їхні брудні методи є ефективними?

Сподіватимемося, що їм не ви-стачить стільки грошей, аби ку-пити всю країну.

На мою думку, треба вдоско-налювати законодавство. Поки ми не посадимо кілька десятків чи сотень «активістів», які дають, а також тих, хто беруть, доти не буде ладу. Цьому треба покласти край раз і назавжди.

Вибори 2019 року мають бути чистими і чесними. Інакше чесну країну ми не збудуємо.< А як БПП готується до вибо-рів?

Ми просто працюємо – постій-но, системно. Ми не займаємося брудними технологіями.

І в нас є з чим іти до людей. Я вже казав, що майже всі наші кан-дидати перемогли на виборах голів громад. Без підкупу і без брудних технологій. Це гарний показник. < Чи можете назвати конкрет-ні справи, якими партія відзна-чилася в області?

Ой, їх дуже багато… Ну, напри-клад, ми взяли шефство над школа-ми. У нас десятки відремонтованих шкіл. Десятки відремонтованих фельдшерсько-акушерських пунк-тів. Це також волонтерські справи. Приводимо до ладу сквери, парки. Допомагаємо конкретним людям у конкретних питаннях. Відновили залізницю, яка була зруйнована ві-йною.

У цих всіх справах об’єднуємо різних людей, до всіх достукує-мося… Тобто наша партія – дово-лі серйозний ресурс.

Ми не боїмося йти до людей. Бо не займаємося демагогією, а ро-бимо реальні справи.

Розмовляла Ксеня Лесів

Народний депутат Віталій Курило:

Ми не займаємося демагогією, а робимо реальні справи

24 травня по новому Бескид-ському тунелю вирушив перший вантажний потяг з рудою до Словаччини. Запуск потяга від-бувся під час урочистостей з на-годи відкриття тунелю.

Президент Порошенко назвав будівництво тунелю найбільшим інфраструктурним проектом, реалізованим протягом останніх десятиліть. За його словами, ту-нель чітко збігається з напрям-ком руху України до Європи, а товарообіг з ЄС уже перевищує 40 відсотків усього товаро обігу України.

«Це – не лише найбільший інф-раструктурний проект, реалі-зований у нас у країні протягом

останніх десятиліть. Це – проект, завдяки якому Україна стає ще ближчою до Європейського Со-юзу, а Євросоюз – до України», – написав Порошенко у «Фейс-буці». – Адже він – частина між-народного транспортного кори-дору, який прямує територією Італії, Словенії, Угорщини, Сло-ваччини, України та далі на схід. Бескидський тунель – символ масштабного оновлення країни, переходу до сталого розвитку».

З початку реалізації проекту профінансовано 2,2 млрд грн, із яких кошти ЄБРР – 526,8 млн грн, ЄІБ – понад 1 млрд грн, власні кошти Укрзалізниці – 666,5 млн гривень. Вартість виконаних ро-біт 2,4 млрд грн з ПДВ.

Довжина тунелю – 1764,5 м.

УКРАЇНА – ЄВРОСОЮЗ: НАДІЙНЕ СПОЛУЧЕННЯ

• Петро Порошенко в кабіні машиніста під час відкриття Бескидського тунелю

ПІДСУМКИ. ПРИГОЛОМШЛИВИЙ ТРАВЕНЬ

ПОВІДОМЛЕННЯ про смерть та воскресіння росій-ського журналіста Аркадія Баб-ченка стали справжньою сенса-цією. Проте його повернення до життя не надто сподобалося представникам деяких міжна-родних організацій та окремим українським політикам.

Нічого дивного, адже спец-операція СБУ позбавила їх нагоди «від пуза віялом» кри-тикувати українську владу, зви-нувачуючи в неспроможності захищати життя громадян.

Ці представники забули, що ефективність спеціальних та правоохоронних органів не передбачає узгодження влас-них дій з численними активіс-тами. СБУ спрацювала профе-сійно та якісно.

На Донбасі розпочалася Операція об’єднаних сил, яку очолює генерал Сергій Наєв. Змінилася не лише риторика офіційних повідомлень сто-совно конфлікту на Донбасі, а й ситуація вздовж лінії зі-ткнення.

У результаті російсько-теро-ристичні загони помітно по-жвавили обстріли української території, їх жертвами стають не лише наші військові, а й мирні люди, навіть школярі. На це ЗСУ відповідає влуч-ними вогневими ударами, за-хопленням нових полонених і трофеїв.

Після вручення премії Карла Великого французькому пре-зидентові в німецькому Аахе-ні Ангела Меркель, Еммануель Макрон та Петро Порошенко обговорили шляхи врегулюван-ня конфлікту на Донбасі. У Ки-єві, Берліні та Парижі роблять ставку на миротворців. На жаль, візити Меркель та Ма-крона до Росії не дають змоги

говорити про порозуміння з Путіним стосовно цього пи-тання. Ба більше: господар Кремля намагався використа-ти високих європейських гос-тей у власних цілях.

У Росії відверто клеять дур-ня й у відповідь на висновок Спільної слідчої групи про причетність Москви до зни-щення рейсу МН17, де стали жертвами 298 чоловік. Путін заявив, що РФ не визнає цьо-го рішення, бо не брала участі в розслідуванні. У Кремлі про-довжують іти шляхом самоізо-ляції.

Це підтверджує й уникання Росією можливостей продо-вжити діалог зі Сполученими Штатами про врегулювання ситуації в Україні. Спеціаль-ний представник Державно-го департаменту Курт Волкер вкотре побував на Донбасі, де підтвердив, що саме Росія несе відповідальність за роз-палювання конфлікту на схо-ді України, наголосивши, що

ЄВГЕН МАГДА політолог

Безвіз не лише відкрив две-рі до європейських музеїв, курортів, пам’яток архітек-тури. Він став каталізатором розвитку транспортної інфра-структури – колись екзотичне слово «лоукост» (у перекладі з англійської «низька ціна») міц-но увійшло до повсякденного лексикону українців. Сьогод-ні дістатися Європи літаком можна за 15–20 євро. Якщо у 2015 році авіакомпанії-лоу-кости здійснювали польоти за 18 повітряними лініями, то минулого року їхня кількість зросла удвічі. І продовжує зростати.

Так, цього року в Україні по-чне працювати найбільший європейський лоукост-пере-візник Ryanair. Створено й український лоукост – авіа-перевізник SkyUp. Зростання кількості авіаперевізників – це ще й підґрунтя для активного розвитку в’їзного туризму – у Європі активно заговорили про відпочинок в Україні.

До того ж, після успішного проведення в Києві фіналу Ліги чемпіонів, напевне, зрос-те кількість іноземців, котрі прагнутимуть на власні очі побачити країну, яка так гос-тинно приймала футбольних

уболівальників. А отже, три-ватиме розвиток туристичної сфери, створюватимуться ро-бочі місця, зростатимуть до-ходи.

Зокрема, говорячи про по-чаток польотів Ryanair зі Льво-ва, Петро Порошенко відзна-чив: «Львів стає справжньою «туристичною Меккою». В італійських газетах Львів уже називають «східною Флорен-цією» і радять чимшвидше від-відати Україну, поки її не запо-лонили туристи.

Утім, запровадження безві-зу з ЄС – не єдине досягнення чинної влади й особисто Пре-зидента на безвізовому полі. Лише за чотири місяці цього року українці отримали право на безвізовий в’їзд ще до чо-тирьох країн.

Загалом сьогодні громадя-ни України можуть подорожу-вати без віз до 85 держав світу. У щорічному рейтингу Індексу паспортів, що охоплює 199 країн, Україна нині посідає 38-му сходинку – найвищу з усіх пострадянських країн. Водно-час у Міністерстві закордон-них справ запевняють: упро-довж наступних двох років Україна може отримати част-кову або повну лібералізацію візового режиму ще з більш як 20 країнами світу.

РІК БЕЗВІЗУ. ПРОДОВЖУЄМО СТИРАТИ КОРДОНИ

«Я НОСИВ із собою фо-тоапарат із першого дня на фронті. Через це на третій день служби хлопці дали мені по-зивний «Спілберг», – ділить-ся автор. – Коли я публікував фото, читачі вимагали, аби я подавав якісь пояснення до знімків. І на мій подив, більше лайків отримували мої оповіді, ніж самі фотографії. А одного разу так сталося, що я розміс-тив оповідання без фото».

Віталій Запека публікував знімки у «Фейсбуці», у газеті «Болград», журналі «Міліта-рист» та інших виданнях, його фото нині виставлено в музеях

КОНКУРС «ВІДКРИТА СОЛІДАРНІСТЬ»: ПЕРЕМІГ «СПІЛБЕРГ»

30 травня за рішенням кон-курсної комісії переможцем конкурсу громадських про-ектів «Відкрита Солідарність» став проект «Батальйон «Полтава». Роки війни. Доку-ментальна фотокнижка з роз-повідями», поданий ГО «Все-українська спілка учасників АТО, бойових дій та миротвор-чих місій». Керівник проекту Віталій Запека – доброволець батальйону спецпризначення «Полтава», відомий фотоху-дожник, портретист. Воював із лютого 2015 року до люто-го 2018-го на сході України. Віталій розповів про історію створення книжки

Ірина Геращенко закликала українців бойкотувати Чемпіонат світу з футболу в Росії

ПЕРШИЙ заступник Го-лови ВР Ірина Геращенко закликала українських вбо-лівальників не їхати на Чем-піонат світу з футболу до країни-агресора – РФ.

«Звертаюся до тих п’яти тисяч українців, про яких говорять, що начебто вони купили квитки на Чемпіонат світу з футболу, – сказала Геращенко. – Шановні укра-їнці, подумайте над тим, чи варто їхати до країни-агре-сора, де вас можуть схопити й затримати! У такій ситуації українській владі буде дуже важко вам допомогти. Не варто навіть ні гривнею, ані рублем підтримувати будь-які заходи, які відбуваються в країні, яка окупувала наші території та веде проти України війну».

та зберігаються в державному архіві. Загалом він зробив по-над 10 тисяч знімків.

«Книжка «Батальйон «Пол-тава». Роки війни» задуму-валася давно, – каже автор. – Спочатку вона мала нази-ватися «Батальйон «Полтава» Рік війни», але історія розпо-рядилась інакше. Два місяці я готував макет, підбирав фото, оповідання. Практично весь дизайн і макет зробив само-стійно. Звернувся до небайду-жих людей, зібрав кошти, до-дав свої, та все одно грошей не вистачало.

Випадково побачив у «Фей-сбуці» оголошення про кон-курс громадських проектів «Відкрита Солідарність» і звернувся до керівництва гро-мадської організації учасників АТО, членом якої я є. Мені пішли назустріч, посприяли,

призначивши мене керівни-ком проекту. Далі справа була за читачами, яким подоба-ються мої оповідання й фото. Саме завдяки їм удалося зі-брати голоси. Принагідно хочу подякувати всім, хто мене під-тримує».

Конкурс проектів для гро-мадських організацій партія БПП «Солідарність» оголо-сила 17 квітня. Сума фінан-сування – до 50 тисяч грн. У конкурсі взяли участь проекти громадських організацій, які відповідають програмним по-ложенням партії, спрямова-ні на європейську інтеграцію України, розвиток громадян-ського суспільства, реалізацію реформ. До голосування було допущено 72 проекти з різних регіонів України. Переможці визначалися шляхом онлайн-голосування.

3СОЛІДАРНІСТЬ | ЧЕРВЕНЬ 2018

АКЦЕНТ

двері для діалогу США трима-ють відкритими. На жаль, Ро-сія не поспішає скористатися цією можливістю.

Тим часом українські полі-тичні в’язні в Росії оголосили голодування. Якщо бути точ-ним, то Володимир Балух три-має його вже майже два місяці. Олег Сенцов, якого російська влада запроторила до найвід-даленішої колонії Лабитнангі, наголосив, що відмовляється від їжі в надії привернути увагу до ситуації та добитися звіль-нення всіх українських в’язнів. Їх нині в Росії понад 60.

Наостанок – про приємне. В Україні пройшов фінал Ліги чемпіонів, який став справ-жнім святом футболу.

Десятки тисяч уболівальни-ків зуміли оцінити гостинність української столиці та якість гри грандів круглого м’яча. Приємно, що президент УЄФА Александр Чеферін від-значив якість організації свята футболу.


• Переможець конкурсу Віталій Запека

38 місце2018 р.

199країн

4 СОЛІДАРНІСТЬ | ЧЕРВЕНЬ 2018

ОЛЕКСАНДР ПАЛІЙ історик

Невже через «колабораціонізм»?

За наслідками депортації кримських татар у 1944 році загинуло, за різними оцінка-ми, від 15 до 46 відсотків де-портованих.

Радянські історики, які на-магалися виправдати цю ге-ноцидну акцію, стверджували, що в пронімецьких форму-ваннях нібито числилося 9 ти-сяч кримських татар. Але це в будь-якому разі набагато мен-ше від тих, що воювали в скла-ді радянської армії в 1941–1945 роках (понад 35 тисяч).

Радянська влада звинувачу-вала кримських татар у їхній участі в кримськотатарських комітетах, організованих ні-мецькою окупаційною адміні-страцією. Але в кожному з ра-йонів Криму діяли точнісінько такі ж створені німцями росій-ські комітети – як і на окупо-ваній території Росії.

Для прикладу, один лише так званий Локотський район пронацистського російського самоврядування в нинішніх Орловській і Брянській облас-тях Росії за територією і насе-ленням був більший за Крим.

А в усіх російських прона-цистських формуваннях брали участь, за найскромнішими підрахунками, більш як міль-йон росіян.

Відповідь дає історія

То чому ж насправді Сталін депортував кримських татар?

Річ у тім, що по головному радянському курорту не пови-нні були ходити представники етносів, котрі нагадували сво-єю присутністю глибоку до-російську історію Криму. Тим більше, що ця історія була для Москви досить травматична.

Після відокремлення Мос-ковії від занепалої Великої Орди в 1480-му Москва про-довжувала виплачувати дани-ну Кримському ханству – як

Чому Кремль депортував кримських татар

БЕЗ ПОВЕРНЕННЯ Криму до складу Украї-ни і відновлення потоп-таних норм міжнарод-ного права під загрозою залишається весь світо-порядок. Про це упо-вноважений Президента України у справах крим-ськотатарського народу, депутат від БПП Муста-фа Джемілєв заявив під час свого виступу в Стен-фордському університеті

(Каліфорнія, США) з лекцією про Крим. За словами політи-ка, реакція міжна-родної спільноти на ситуацію в Криму і проблеми ко-рінного народу часом більше залежить від е к о н о м і ч н и х інте ресів дер-жав, ніж їхньої прихильності

нормам міжнародного права.

«Наприклад, у пар-ламенті Італії мені заявили, що еконо-

міка країни зазнає збитків від ан-тиросійських санкцій, на що я відповів, що за свободу треба заплати-ти деяку ціну. Позиція глави

МЗС Великобританії Бо-риса Джонсона набагато твердіша. Твердої позиції з питання Криму дотри-муються і США… Тобто, кожна країна реагує на дії Росії в міру своїх мож-ливостей, але, на жаль, не всі розуміють, що іно-ді потрібно поступатися миттєвим економічним добробутом... Крім того, без повернення Криму до складу України і без

відновлення потоптаних норм міжнародного пра-ва під загрозою залиша-ється весь світопорядок», – зауважив Джемілєв.

Водночас лідер крим-ських татар упевнений: деокупація Криму неми-нуча. Для її початку він запропонував створити переговорну платформу з числа країн, котрі під-писали свого часу Буда-пештський меморандум.

«Санкції, запроваджені проти Росії, уже досить серйозно впливають на її економіку, а деякі проце-си, що розпочалися в ре-зультаті санкцій, мають незворотний характер… Окупація – це найжор-стокіший удар по нашо-му народу. У нас немає іншої батьківщини, крім Криму, і ми домагатиме-мося його деокупації», – підсумував Джемілєв.

МУСТАФА ДЖЕМІЛЄВ У США: ОКУПАЦІЯ КРИМУ ПОРУШУЄ ВЕСЬ СВІТОПОРЯДОК

Івановська область

Горьковська область548

2 376

284

3 591

10 000 93

56 64113 431

19 773

16 000

31 604

10 0006 000

200 000

6 0005 000

У ТАБОРИ УПРАВЛІННЯ РЕЗЕРВІВ

ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ ДЕПОРТОВАНИХ

СПЕЦКОНТИНГЕНТУ ДЛЯ МОСКОВСЬКОГО ВУГІЛЬНОГО ТРЕСТУ

НА ЗАГАЛЬНЕ СПЕЦПОСЕЛЕННЯ

також серед дорослих спецпоселенців знаходилося 2882 українців, росіян, ромів, караїмів та представників інших національностей

ДО ГУЛАГУ

4 000

2 426

6 338

Башкирська АРСР

Костромська область

Молотовська область

Свердловська область

1 червня

2 червня

5 червня

7 червня

ПОНАД 2/3 КРИМСЬКИХ ТАТАР БУЛИ ВИСЕЛЕНІ В УЗБЕЦЬКУ РСР 7 ешелонів

24 ешелони44 ешелони

54 ешелони

Ташкентська областьНаманганська область

Андижанська область

Ферганська область

Самаркандська область

Кашкадар'їнська область

Бухарська область

Якутська АРСР

її спадкоємцеві. Приміром, у 1521 році московський князь Василь ІІІ – «Владимирский, Новгородский, Тверской, Вят-ский, Югорский, Пермский, Булгарский и других земель, государь Псковский и вели-кий князь Смоленский» у страхові перед кримськотатар-ським військом залишив Мо-скву. Як пише сучасник і оче-видець подій на Московщині австрійський посол Сигізмунд Герберштейн, московський князь тиждень переховувався від кримських татар у скирті сіна. А коли вийшов – видав грамоту про повну залежність Московщини від Криму й від-новлення сплати Кримові ви-

ходу – поголовної данини з кожного московита.

Загалом утікати від крим-ських татар – дуже властиво для московських царів. Іван Грозний добігав аж у Новго-род, Ростов і на Біле Озеро. Як подають джерела: «А ве-ликий князь разом з військо-вими людьми – опричниками – утік у незахищене місто Рос-тов... Як і торік, коли спалили Москву, великий князь знову кинувся навтікача – у Вели-кий Новгород, за 100 миль від Москви, а своє військо і всю країну кинув напризволяще» («Записки про Московщину», Генріх Штаден, 1577 рік).

І ще кілька цитат. «Коли та-

тарський посол їхав до Москви, то зустрічав його князь москов-ський, ідучи першим, без шап-ки, і виносив послу на дорогу кобилячого молока. А коли той пив і крапля молока капала на гриву, то московит мусив її зли-зати. А тому, хто читав лист від татарського царя, він повинен був підстелити соболині хутра, а сам з усією радою стояв на ко-лінах, поки читали того листа» (А.Гваньїні, «Хроніка Європей-ської Сарматії», 1578 рік).

«Московит, як тільки пуска-ється навтьоки, не думає вже ні про яке інше спасіння, крім як втечу. Захоплений і спій-маний ворогом, він і не захи-щається, і не просить пощади.

Татарин же, скинутий з коня, втративши будь-яку зброю, навіть важко поранений, як правило, відбивається руками, ногами, зубами, взагалі поки і як може до останнього подиху (Сигізмунд Герберштейн, «За-писки про московитські спра-ви», 1526–1549 роки).

«В кінцевому підсумку со-тня татар завжди змусить тіка-ти двісті росіян, якщо тільки це не будуть найкращі воїни. Якщо трапиться, що загін з п’ятнадцяти чи двадцяти тисяч вершників почне переслідува-ти татар, то до відстані гармат-ного пострілу не доїде разом і трьох-чотирьох тисяч моско-витів, а решта будуть швидше схожі на привидів на віслюках, ніж на людей на конях. Таким чином, татари йдуть, ніколи не зазнаючи великих втрат, якщо тільки, чекаючи їх по-вернення, не перекриють про-хід через який-небудь ліс або річку. Але це трапляється не-часто» (Жак Маржерет, «Стан Російської держави і Велико-го князівства Московського, 1607 рік).

Як ідеться в «Історії Русів» (українському літописі ХVІІІ століття), «дивний і неймо-вірний страх перед Татарами, закорінений у Московитах з часів великих їхніх завойовни-ків Батия і Мамая, змушував їх у поході триматися всім вкупі, терплячи страшенні через те нестатки, утиски і нужду, так що й саму воду вважали інко-ли за велику рідкість і коштов-ність, і ті, що нею торгували, наживали грубі гроші».

Тож у той час, як запорожці брали Білгород, Бендери, Оча-ків та інші найбільші турецькі й татарські фортеці, нападали на околиці Стамбула, моско-вити захищалися від татар у себе вдома, і, треба сказати, без особливого успіху. Аж до становлення українських ко-зацьких слобідських полків захисна лінія Московії проти татар проходила за 200 км від Москви – біля м. Тули.

Тому справжньою причи-ною страждань депортованих кримських татар була не кола-борація, а історичний страх і бажання загарбати їхній чудо-вий край.


АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД: СПІЛЬНА ПЕРЕМОГА

мала успіх. Так, трилер «Жін-ка на війні» про ісландську екоактивістку, що має намір

вдочерити дівчинку з України (спільне виробництво Фран-ції, Ісландії та України) був включений до «Тижня крити-ки» – конкурсу, що має на меті

УКРАЇНСЬКИЙ ПРОРИВ У КАННАХ відкривати та підтримувати таланти.

Спеціальним призом відзна-чено музику до фільму «Жінка на війні» – українські народні пісні, які виконує наше жі-ноче тріо: Ірина Данилейко, Галина Гончаренко, Сусанна Карпенко.

Та головним українським тріумфом Канн-2018 став по-каз картини Сергія Лозниці «Донбас», що показує анато-мію окупаційного режиму на сході України.

«Донбас» знімали в Криво-му Розі, у копродукції Украї-ни, Німеччини, Нідерландів,

Франції та Румунії. Картина відкрила програму «Особли-вий погляд», другу за значи-містю на Каннському кіно-фестивалі.

За іронією долі, світова прем’єра «Донбасу», у якому Лозниця, зокрема, викриває фейки російської пропаганди, відбулася 9 травня. Журі «Осо-бливого погляду», яке очо-лював відомий голлівудський актор Бенісіо дель Торо, при-судило українському автору приз як кращому режисерові за «пронизливий погляд на війну на його батьківщині, в Україні».

Сам дель Торо аплодував стоячи після показу фільму.

Для європейського глядача ця картина стала одкровен-ням: Росія не цурається жод-них, навіть найбільш підступ-них і брудних методів.

Президент Петро Порошен-ко відзначив, що визнання картини Лозниці – важлива перемога українського кіне-матографа.

Сам Сергій Лозниця не зміг бути присутній на врученні нагороди.

Від його імені зачитали звер-нення з підтримкою режисера Олега Сенцова.


• Творча група фільму «Донбас» у Каннах

ЯК ЗМІНИЛАСЬ УКРАЇНА2014–2018

4РОКИ НА ПОСАДІ

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Так, закон передбачає, що не менш як 3 з 6 членів Ради міжнародних експертів можуть на-класти вето на будь-яку кандидатуру, запропо-новану до суду Вищою кваліфікаційною комісі-єю суддів. Після цього кандидатуру розглядають на спеціальному засіданні, у якому беруть участь ВККС і Рада експертів.

Якщо більшість складу цього спільного за-сідання та мінімум половина міжнародних експертів не підтримають кандидатуру, вона припиняє участь у конкурсі на посаду в антико-рупційному суді.

Крім того, за словами Князевича, Рада екс-пертів може ініціювати співбесіди з кандида-

тами на посаду судді. Згідно з пояснювальною запискою до закону, членів Ради міжнародних експертів призначатиме ВККС на підставі пропозицій міжнародних організацій, з яки-ми Україна співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції.

Таким чином, ухвалений закон передбачає, що міжнародні експерти відіграватимуть вирі-шальну роль у призначенні суддів антикоруп-ційного суду.

Вищий антикорупційний суд розглядатиме кримінальні провадження щодо корупційних злочинів.

Він буде сформований протягом 12 місяців і почне свою роботу за умови призначення не менш як 35 суддів.

Ухвалення закону сприятиме економічному зростанню

Сьогодні голосування за ан-тикорупційний суд є лакмусо-вим папірцем для кожного на-родного депутата. Бо сьогодні ми завершуємо створення ефективної прозорої антико-рупційної інфраструктури, у тому числі незалежне антико-рупційне бюро, законодавчо забезпечено функціонування Спеціалізованої антикоруп-ційної прокуратури, створено Національне агентство запо-бігання корупції, законодавчо забезпечено заповнення елек-тронних декларацій.

Ухвалення закону створить можливості щодо підвищення кредитного рейтингу України, величезні можливості щодо збільшення довіри до України з боку іноземних інвесторів, забезпечить економічне зрос-тання.

І ключова позиція – довіра людей…

Хотів би окремо наголоси-ти, ми приймаємо цей закон не для Міжнародного валют-ного фонду, як дехто може по-думати. Ми його приймаємо і не для Венеційської комісії. Не для Ради Європи, не для Європейського Союзу чи для

Сполучених Штатів Амери-ки. Ми його приймаємо для України.

Для того, щоб забезпечити ефективну прозору боротьбу з корупцією. Цей суд стане час-тиною всієї реформованої су-дової системи…

Великі дискусії відбувалися навколо панелі міжнародних експертів. Дискусії, які зачі-пали декілька питань. Але пи-тань створювати її чи ні – не було. А от – яким чином па-нель міжнародних експертів, забезпечивши свою функцію щодо довіри прозорості, щодо професіоналізму і компетент-ності, не порушуватиме суве-ренітет України і буде повною мірою відповідати Конститу-ції. Законопроект, винесений на голосування, повністю від-повідає Основному Законові України.

Історичний день

Це є перемога. Перемога України. Перемога україн-ського народу. Наша спільна перемога.

Хочу наголосити на рішу-чості дій української влади у боротьбі з корупцією. Бо в жодній країні світу не існує на-стільки рішучих законодавчих

актів, які прийняті цим парла-ментом і підписані мною.

Я вважаю, сьогоднішній день є історичним. Вітаю з цим вас всіх. І хочу просто по-людськи подякувати, подяку-вати за дуже гарний подарунок на четверту річницю мого пре-зидентства.

Процедуру створення суду маємо завершити у 2018 році

Антикорупційний суд з та-ким рівнем незалежності, з таким рівнем захисту, з таким, я сподіваюсь, рівнем ефек-тивності, ми маємо зробити якомога швидше. Дехто мене критикував, коли я звернувся з проханням завершити про-цедуру створення антикоруп-ційного суду в Україні вже у 2018 році. Це не є обіцянка. Це є наша з вами спільна справа.

Хочу звернутися до кан-дидатів-українців, які пред-ставляють народ України, із суддівського корпусу, з адво-катського корпусу, з науков-ців – не бійтеся брати участь у конкурсі. Служіть Україні. Забезпечте функціонування ефективного і незалежного антикорупційного суду. Бо тільки через вашу байдужість це може не відбутися.

З виступу Петра Порошенка у Верховній Раді 7 червня 2018 року


90% українських земель врятовано від війни. Збережено незалежність та соборність України

60 нових заводів побудовано в Україні за останні три роки

товари та послуги на суму понад100 тис. грн - відкрито і автоматично через ProZorro

увійшли в ТОП-10 найсильніших армій Європи (8 місце за версією міжнарод-ного рейтингу Global Firepower)

Національне агентство

із запобігання корупції

(НАЗК)

млн сімей отримали субсидії на сплату ЖКП (березень 2018)

Заборонено:

мовлення українською мовою на ТБ

мінімальна квота на українську пісню в ефірі радіостанції25%

2018 р.2017 р.2016 р.

млрд грн

на розвиток українського кінематографа(2018 рік)30%

35%

Національне антикорупційне

бюро України (НАБУ)

Спеціальна антикорупційна

прокуратура (САП)

Антикорупційний суд

та Державне бюро

розслідувань

ВВП України2014

2014 2017 2018

- 6,6%- 9,8%

+ 2,4%

24млрд грн

68,82 млрд грн


+ 2,5% + 3%+ 4%

2015 2016 2017 2018 2019

Ліквідація корупції в держзакупівлях

Створено нові Збройні сили України

Формується антикорупційна інфраструктура

2019 рік – система повноцінно запрацює

Соціальна підтримка

Захист культурного мовного та інформаційного простору

Фінансування армії росте

Від падіння до економічного росту

108 тис. грн


Весна 2014 р. Весна 2018 р.

на єдиному казначейському рахунку

6,5 75% 1

8


ПОЗИЦІЯ

ЦЕ НАЙБІЛЬШ красномовний доказ того, що українці з мо-менту здобуття незалежності прагнули жити в мирі та своїм прикладом спонукали до цього інші народи. Будапештський ме-морандум – це угода, укладена 5 грудня 1994 року між Україною, Росією, США та Великобрита-нією. За цією угодою в обмін на нашу відмову від атомної зброї ці країни зобов’язувалися нада-вати нам гарантії безпеки (серед іншого – «поважати суверенітет, незалежність та існуючі кордони України»).

Відмовившись від ядерного ар-сеналу, Україна визначила курс на нейтралітет, хоча не мала еко-номічної можливості самостійно зміцнювати національну безпеку та оборонний потенціал для за-хисту власних територій.

На сьогодні з упевненістю мож-на констатувати, що статус поза-блоковості був невигідний ані з політичної, ані з економічної, ані з безпекової точок зору. Україна протягом двох десятиліття стоя-ла осторонь глобальних процесів

зміцнення колективної безпеки. При цьому Москва не випускала нашу країну з лабетів власного впливу аж до 2014 року.

Тільки Революція гідності ста-ла початковою точкою європей-ського вектора розвитку України. Щоб зупинити стрімкий розво-рот у бік Заходу, Російська Феде-рація вдалася до окупації Криму та розв’язала війну на Донбасі. Зовнішня агресія від гаранта ці-лісності України за Будапешт-ським меморандумом остаточно довела нікчемність позаблоково-го статусу для збереження миру.

Єдиний механізм, що справді гарантує суверенітет демокра-тичних держав уже 70 років – ко-лективна безпека, яку забезпечує НАТО. Із наростанням гібридних загроз Альянс вчиться злагодже-но й оперативно на них відпові-дати.

Для нас як держави, що добро-вільно відмовилася від ядерного арсеналу, важливими є саме га-рантії захисту від зброї масового ураження. Вони передбачають, що в разі застосування радіоло-гічної, бактеріологічної, хімічної чи атомної зброї проти члена Альянсу ядерні держави блоку – США, Велика Британія та Франція – зобов’язані завдати тотожного удару у відповідь по противни-ку. Тобто ядерний потенціал для

Надійний спосіб приборкати агресора

ІРИНА ФРІЗ депутат ВР, голова постійної делегації України в ПА НАТО

На момент підписання Будапештського меморандуму в 1994 році Україна володіла третім за обсягами ядерним арсеналом у світі. Однак наша держава пішла на безпрецедентний в історії крок – від-мовилася від цього виду зброї масового ураження задля посилення міжнародної безпеки

стримування зовнішньої агресії використовують усі члени НАТО, навіть найменші держави. При цьому багатомільйонні витрати на утримання ядерного озброєн-ня лежать на «власниках» боєго-ловок.

Загалом принцип колективної безпеки НАТО передбачає розці-нювання нападу на одного з чле-нів як напад на весь Альянс. Саме тому за роки існування блоку жо-ден противник не наважився на відкриту збройну агресію проти НАТО. Яскравий приклад – краї-ни Балтії, де кількість населення удвічі менша за населення Мо-скви. Однак ці території не зазна-ли гібридної агресії Кремля, як це відбувається з Україною.

Нині перспектива членства для нашої держави виглядає як чи не єдина реальна можливість при-боркати імперські зазіхання Росії.

Стало очевидним, що саме га-рантії НАТО, а не Будапештсько-го меморандуму, необхідні були Україні після відмови від ядерної зброї. Проте реальна інтеграція в євроатлантичні структури та зміц-нення співпраці з Альянсом фак-тично розпочалися у 2014 році завдяки рішучій політиці Пре-зидента Петра Порошенка. По-передні спроби Заходу долучити Україну до колективної безпеки в середині 2000-х наштовхнулися на істеричний спротив проросій-ського лобі в українській політиці. У той час суспільство було паралі-зоване багаторічними міфами про «страшний» Альянс.

За останні два роки вдалося зламати бар’єр стереотипів. Ве-лику роль у цьому процесі віді-грає партійний проект «Україна – Солідарність – НАТО». Це про-світницька платформа, яка по-

яснює політичні, економічні та безпекові переваги членства для України. Демократичні сили пар-ламенту підтримують ініціативи щодо законодавчого закріплен-ня зовнішньополітичного курсу України на здобуття членства в Альянсі та ініціативи Президента України щодо реформи сектору безпеки за стандартами НАТО.

Внаслідок послідовної політи-ки на зближення наша держава отримала статус країни-аспіран-та. Україна впритул наблизилася до геополітичної перемоги над агресором. І в найвідповідаль-ніший момент одержання і ре-алізації Плану дій для членства українське суспільство повинно зберегти у Верховні Раді пред-ставництво демократичних сил, здатних на рішучі зовнішньопо-літичні кроки для захисту націо-нальних інтересів.

31 ТРАВНЯ 2018 року Прези-дент Петро Порошенко підписав Указ «Про невідкладні заходи щодо зміцнення державного ста-тусу української мови та сприян-ня створенню єдиного культур-ного простору України».

«Я прийняв рішення і підписую Указ про те, що з 2018 року ми оголошуємо десятиліття україн-ської мови і робимо все можливе для того, щоби мову захистити. Бо головне, що тримає націю, що забезпечує її розвиток – є україн-ська мова», – сказав Порошенко, підписуючи документ.

Указом передбачено затвер-дження відповідної цільової про-грами на 2018 – 2028 роки.

Також ідеться про створення умов для забезпечення реаліза-ції громадянами права на одер-жання інформації українською мовою, в тому числі через друко-вані засоби масової інформації, рекламу тощо.

Президент підписав указ про утвердження державної мови

РЕАКЦІЯ на зрив замаху на опозиційного російського журналіста Аркадія Бабченка показала, хто є хто в цьому світі і чиї інтереси захищає.

Кілька міжнародних органі-зацій, покликаних відстоювати свободу слова, звинуватили Україну у «введенні в оману» громадськості, таким чином ставлячи власні інтереси вище за життя журналіста та десятків його колег.

Може, так вони прикривають власні поспішні заяви, якими встигли потрапити пальцем у небо: мовляв, ця справа «під-риває авторитет української влади і є трагічною ілюстра-цією її неспроможності захис-тити громадянське суспільство і свободу слова в Україні».

Та, схоже, не все так просто. Ці порожні й скороспілі заяви чомусь пролунали в унісон з

реакцією на вбивство журна-ліста з боку російської влади, коли в Москві ще не знали, що злочинців викрито.

У багатьох міжнародних ор-ганізаціях зберігається зна-чний російський вплив – через прямий підкуп та діяльність агентури.

Нещодавно депутат Євро-парламенту Пятрас Ауштреві-чюс заявив про наявність дока-зів того, що в Європарламенті є депутати, котрі «активно пра-цюють на Путіна й отримують за це гроші», а проникнення політики Росії в Європі «вели-чезне». На замовлення Росії чимало продажних політиків у Європі розповідають про ко-рупцію в нашій країні не для того, щоб допомогти її вико-рінити, а щоб лишень знайти привід не допомагати Україні.

Водночас абсолютна біль-

шість західних медіа не ве-дуться на цю пропаганду й подають українську позицію щодо війни з Росією, зокрема й стосовно терористичної ді-яльності РФ, без купюр. А най-серйозніша європейська сила – Європейський Союз – санкці-ями, дипломатичними діями та іншими заходами бере активну участь у стримуванні ворога.

«Україна перебуває в дуже особливій ситуації, яка стосу-ється її безпеки, зважаючи на

ситуацію в Криму та війну на Сході. У цьому контексті Укра-їна має право захищати свій національний інтерес та свою територію», – заявила речниця зовнішньополітичної служби ЄС Майя Косьянчич.

В операції зі знешкодження терористів у справі Бабченка СБУ виявила неабияку май-стерність, адже не просто за-побігла черговій диверсії, а ще й зуміла викрити Кремль на весь світ.

ЗВІДКИ НОГИ РОСТУТЬ Що стоїть за критикою операції з порятунку Бабченка ОЛЕКСАНДР ПАЛІЙ

• Василь Грицак, Аркадій Бабченко та Юрій Луценко

Моя місія – зробити так, щоб Україна безповоротно вийшла зі смертельно небезпечної зони тяжіння до Російської імперії. Ми, український народ, зробили свій європейський вибір. Ми впевнено виходимо із сфери російського впливуПрезидент Петро Порошенко, 20 травня 2018 року

БОРИС КУШНІРУК

Порушення балансу

Дарма що сама держава за-знає збитків внаслідок відсут-ності на роботі посадовця, який покликаний виконувати ті чи інші функції. Жоден виконувач обов’язків насправді повно-цінно виконувати їх не може. Особливо якщо йдеться про керівника установи, відомства, підприємства.

Ситуація абсурдна, але ви-нуваті в цьому не судді, які ухвалюють відповідні рішення, а модель соціально-правових відносин, успадкована ще з ра-дянських часів.

В її основі – гіпертрофований пріоритет захисту прав найма-ного працівника, навіть якщо це високопосадовець, якого звинувачують у корупційних чи посадових злочинах.

Але в такому співвідношенні пріоритетів закладено фунда-ментальну суперечність між со-ціальним захистом працівника та правом роботодавця не пра-цювати з тим, кому він не дові-ряє.

Права і гроші

Скажімо, у США працівник може бути звільнений будь-якої миті. Якщо його звільняють, то навіть не дозволяють підходити до робочого місця. Відразу на-правляють у відділ кадрів чи у бухгалтерію. Особисті речі такій особі виносять на прохідну. Це стосується як приватних компа-ній, так і державних інституцій. Така система відносин між на-йманим працівником та робо-тодавцем показує, що пріорите-том є ефективність діяльності. Якщо роботодавець незадово-

лений працею найманого пра-цівника чи, тим більше, не дові-ряє йому, то розраховувати на повноцінну, продуктивну діяль-ність як керівника (роботодав-ця), так і підлеглого неможливо.

При цьому права найманого працівника надійно захищені з фінансової точки зору: йому сплачують від чотирьох до шес-ти місячних зарплат і навіть більше, якщо це передбачено трудовим контрактом.

Зміни назріли

Отже, на мою думку, в Україні відносини між роботодавцем та найманим працівником, осо-бливо державним службовцем, потребують істотного вдоско-налення.

Передусім це стосується Ко-дексу законів про працю. На моє переконання, в системі державної служби має бути за-кріплено право керівника чи колегіального органу (уряду, міністра, міського голови тощо) звільняти найманого працівни-ка. Водночас і сам цей керівник може бути звільнений у будь-який момент тим, хто є його ро-ботодавцем.

У цьому разі (якщо робото-давець не бажає працювати зі своїм підлеглим) найманому працівникові має бути випла-чено не двомісячну, а чотири-місячну вихідну допомогу чи навіть більше.

Якщо йдеться про відсторо-нення від роботи у зв’язку зі звинуваченням держслужбов-ця у скоєнні посадового зло-чину, на весь час слідства та судового процесу посадовець не може виконувати посадо-ві обов’язки. Навіть якщо сам роботодавець держслужбов-цеві довіряє. У цьому разі по-

садовцю мають виплачувати частину окладу, що буде гаран-тією захисту його соціальних прав. Але й далі виконувати обов’язки, якщо оголошено про підозру у вчиненні коруп-ційного чи посадового злочи-ну, він не може. У разі виправ-дувального судового вердикту чи закриття справи прокура-турою роботодавець має ком-пенсувати всю недоотриману частину зарплати.

Водночас, якщо в разі від-криття кримінального прова-дження роботодавець вважає, що сам цей факт підриває до-віру до посадовця, він повинен дістати право звільнити його відразу. Виплата вихідної до-помоги має бути обмежена. А різниця компенсується лише за умови виправдувального рі-шення суду чи закриття справи.

Депутати, судді, мери…

Обмеження прав щодо ви-конання посадових обов’язків та часткової оплати праці має також застосовуватися щодо посадовців, котрі обіймають виборні посади. Наприклад, на-родних депутатів, суддів, місь-ких голів, членів Вищої ради правосуддя тощо.

Очевидно, що до ухвалення судового рішення на їхню ко-ристь, яке набуло законної сили,

вони не повинні мати права ви-конувати посадові обов’язки.

Не можна допускати ситуацій, коли суддю піймали на хабарі, а наступного дня він, ніби нічого не сталося, веде судові процеси та ухвалює рішення іменем дер-жави. Те саме стосується членів Вищої ради правосуддя, місь-ких голів та народних депутатів – якщо йдеться про корупційні та посадові злочини. Не може народний депутат, якого спій-мали на хабарі (і це зафіксовано на відео), голосувати за закони, за якими мають жити всі україн-ські громадяни.

Зрозуміло, що відповідаль-ність правоохоронних органів, особливо керівників, за оголо-шення підозр обраним поса-довцям, істотно підвищується. «Розвал» справи в суді озна-чатиме, що вони своїми діями безпідставно обмежили права цих виборних посадовців пред-ставляти інтереси українського народу.

Якщо вносити зміни у право-ве регулювання трудових від-носин, то очевидно, що слід та-кож вдосконалювати практику призначень на державні поса-ди на конкурсних засадах. Адже відповідальність за ефективну діяльність всього органу влади покладається на керівника, а не обраного на конкурсі його під-леглого.


Трудові відносини як тяжка спадщина радянського минулого

Нерідко чуємо, як посадовці, піймані на хабарі й усунуті від роботи, поновлюються рішенням суду на своїй посаді. Або ж мі-сяцями не виходять з лікарняного – у цьому разі їх звільняти не дозволяє законодавство. Якщо ж таке стається, то чиновник лег-ко опротестує звільнення в суді, а роботодавець в особі держави змушений виплачувати «постраждалому» грошову компенсацію

«ЗАРАЗ ми думаємо над тим, як вирівняти умови придбання авто для всіх гро-мадян та створити для всіх рівні можливості, – заявила народний депутат від БПП, голова парламентського Ко-мітету з питань податкової та митної політики Ніна Южа-ніна під час публічної лекції в рамках проекту Public Talks, що відбувся у Відкритому офісі БПП «Солідарність». – Ми вже напрацювали нові

пропозиції щодо встанов-лення ставок акцизного податку при розмит-ненні авто та першої реєстрації в Україні. Вони будуть стосува-тися усіх авто – і нових, і тих, що збираються в Україні, і тих, які можуть ввозити громадяни. Я на-полягатиму, щоб узгоджений про-

ект документа був напрацьо-ваний та ухвалений упро-

довж поточного року».«З кожним днем про-

блема з автомобілями на європейських номе-

рах наростає, – сказала депутат. – Іноді мені здається, що я їду не в Україні, тому що ав-томобілів, завезених

з порушенням По-даткового кодексу, дуже багато. Зараз

підходи до вирішення цієї проблеми змінилися. Якщо раніше ми говорили про на-дання преференцій людям, які ввезли авто, – суспільство за деякий час заперечило та-кий підхід. Усі рівні перед за-коном, усі мають сплачувати податки. Або ми надаємо од-накові можливості для всіх, або ні для кого», – заявила голова парламентського Ко-мітету з питань податкової та митної політики.

НІНА ЮЖАНІНА НАПОЛЯГАТИМЕ НА РОЗВ’ЯЗАННІ ПРОБЛЕМИ АВТО З ЄВРБЛЯХАМИ ДО КІНЦЯ РОКУ

ПОКИДЬКИЗА ЄВРОПЕЙСЬКИМ досвідом,

у Росії ніколи не було уряду, чи-єму слову можна було б вірити. Також не було вищих вельмож, які б не крали, не кажучи вже про середні й нижчі чини.

За Катерини II, наприклад, украли два рекрутські набори. Кріпаків, узятих на 25-річну ар-мійську службу, розібрали по своїх маєтках найбільші сановни-ки й поміщики.

Усе сказане про брехливість і жадібність стосується й путінізму. Є, однак, і важливі відмінності. Царі та їхні наближені походили з привілейованого стану. Як пра-вило, це були представники зна-тних родів: цар – царського, князі – княжих, графи – графських і т. д.

Вони отримували відповідне їхньому становищу виховання й частково освіту. Сама приналеж-ність до верхівки готувала їх до державної кар’єри. Так принай-мні вважалося.

Незбагненно, але явно зло-дійські замашки декотрих із них поєднувалися з певними дер-жавними здібностями. У цьому контексті зазвичай називають передусім князя Меншикова, злодія № 1 і сподвижника Петра Великого. Той ламав на його спи-ні палиці, але не вішав, віддаю-чи належне його заповзяттю на держслужбі.

Путінізм же на самій верхівці представлений людьми іншого сорту. Їхні критики у гніві, але не-дарма, вживають поширене сло-во «шпана». У звичайному житті вони виділяються явною грубіс-тю, розбещеністю, зухвалістю.

Це колишні або майбутні меш-канці місць ув’язнення. Причому мешканці нижчого розряду. Деякі з помітних путіністів постають та-кими не лише в ділах, а й у мане-рах на публіці. Цього не водилося навіть за більшовиками, озлобле-ними громадянською війною.

Уже видно, що перед нами – обставина, яка матиме історич-ні наслідки. Справа в тім, що Путін та його оточення повели-ся на світовій арені так, ніби на чолі найбільших вільних країн стоять люди їхньої породи. До тих це не відразу й дійшло – так тяжко їм було повірити, що ма-ють справу зі справжніми мар-гіналами, котрі підпорядкували собі величезну державу. Інозем-не слово «маргінали» означає «покидьки».

Напали на Україну, почали втручатися у виборні справи аме-риканців, підкуповувати західних діячів, чинити вбивства в інших країнах. І що особливо подіяло на лідерів Заходу – нахабна брехня й порушення обіцянок. Тут вони й зрозуміли, що знавці кремлів-ської душі мали рацію, коли каза-ли їм від самого початку: світовий бешкетник на ім’я путінізм розу-міє тільки силу. Ну а сили Заходо-ві не позичати.

АНАТОЛІЙ СТРІЛЯНИЙ публіцист

• ДИСКУСІЯ

СОЛІДАРНІСТЬПАРТІЙНА ГАЗЕТА

Партійна газета «Солідарність», №6 (27), 7.06.2018 р. Головний редактор Володимир Ільченко. Відповідальний за випуск Ільченко В.І. Адреса редакції: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А. Тел.: (044) 351-75-33. www.solidarnist.ua. Засновник: ПАРТІЯ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА

«СОЛІДАРНІСТЬ». Свідоцтво про реєстрацію: КВ №21367-11167Р від 25.06.2015 р. Тираж 500 000 прим. Безкоштовно. Видавець: ПП «ВИДАВНИЦТВО ПРЕС АРТ» 02068, м. Київ, Харківське шосе, буд. 56. Адреса друкарні: 03680, м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, буд. 3.


Розуміти козу теж треба вміти

< Пане Тарасе, ви пишете як дорослу літературу, так і ди-тячу. Кажуть, непросто пере-ключатися з однієї аудиторії на іншу?

Кожна написана річ, кожен твір, кожен текст є результатом бажання розказати щось те, що побачив чи пізнав. Якщо є таке бажання, то немає суттєвого зна-чення, з ким ділитися – з дорос-лими чи з дітьми, з чоловіками чи з жінками, з розумними чи не дуже…

Коли йдеться про дитячу лі-тературу, то потрібно лишень зважати на те, що можуть розу-міти діти. Тому дитяча література складніша. До неї – вищі вимо-ги. Адже з дорослими можна не панькатися. Для них розказуєш, як умієш.

А дітям ще, слава Богу, багато чого невідомо. Тому розповідати їм треба інакше – аби було зрозу-міло.< Одна з дитячих книжок у вас називається «Як зрозуміти козу». І як її зрозуміти?

Коза – це просто випадковість. Ідеться про те, що аби взагалі ко-гось розуміти, треба старатися. Розуміння є результатом якихось зусиль і намірів. У тому числі й розуміння кози. Потрібна уваж-ність до самого процесу, а з розу-міння виростає порозуміння.

Справжнє розуміння може бути тільки тоді, коли воно свідоме. Коли ти розумієш, що для того, аби щось зрозуміти, потрібно до-класти зусиль.< Коли пишете, чи уявляєте собі свого читача?

Я маю власну дуже давню мето-ду. Я її прийняв, виробив і дотри-муюся… Кожен свій твір – роман, оповідання чи газетну колонку – я подумки адресую комусь кон-кретному, кого я знаю, кому хочу це розказати...

Не хочу писати, доки не побачу, що можу сказати щось справді нове< Для творчої людини, у тому числі для письменників, акту-альним є питання, як вижити, продаючи результати своєї

творчості. Як у вас із цим за-раз? Чи змінилася ситуація для українського письменника в останні роки?

Трохи змінилася, але в Україні жити лише з художньої літерату-ри дуже важко. Так звана мотива-ційна література, кухонні рецеп-ти завжди видавалися великими накладами.

Але коли йдеться про художню літературу, то лише окремі авто-ри можуть жити зі своїх книжок.

За останні 5–7 років україн-ський книжковий ринок дуже розвинувся. Я не хочу сказати, що він досяг свого піку, але всі меха-нізми, важливі для індустрії, уже працюють. Принаймні з’явилося відчуття того, що це справді роз-винута галузь, так би мовити, на-родного господарства.

Відповідно, це позначається й на авторах. Для того, аби була можливість жити з літератури, треба багато працювати. Проте якість продукції стає вже не та-кою важливою, велике значення має кількість.

Я ж пишу дуже мало й дуже рідко. Тому не можу розрахову-вати, що з цього проживу. Але, як і багато інших письменників в Україні, живу з публіцистики, яку друкую в різних періодичних ви-даннях. < А ви не бажаєте чи не може-те стати «конвеєрним» пись-менником?

Я не хочу писати, доки не по-бачу, що можу додати чогось нового до вже написаного мною чи іншими людьми. Не хочу по-вторювати те саме, лише інши-ми словами, аби лишень видати нову книжку.

Важливо – не латати дірки, а придумати текстиль без дірок< Живучи в Івано-Франків-ську, чи цікавитеся загально-українською політикою?

Звичайно. Цікаво спостеріга-ти, як різні політичні тенденції, рішення, процеси в політиці по-значаються на щоденному жит-ті рідного міста. Адже все у світі пов’язано…

Мене як літератора цікавлять не якісь там хитросплетіння, ігри у високих ешелонах. А те, як по-

Український письменник, лауреат численних вітчизняних та міжнародних премій, автор дуже незвичайних творів Тарас Прохасько живе і працює в Івано-Франківську. Розмовляємо відразу після Книжкового Арсеналу, що відбувся в Києві

Письменник Тарас Прохасько:

Суспільство має бачити, що влада відстоює українські цінності

літика перетікає в повсякденне життя. < Чи можете поділитися спо-стереженнями за останній час?

Україна нестримно включена у світові процеси. На всіх рівнях. Починаючи від політики, техно-логій, стратегії споживання… Усі ці тенденції, звісно, підкоригову-ються на рівні українського керів-ництва, але все одно проникають до нас. Експансія світових про-цесів часто випереджає рішення влади. Українським державникам потрібно робити не те, що потріб-но сьогодні, а те, що необхідним буде завтра й післязавтра… Тоб-то через 10–15 років.

Важливо – не латати дірки, а придумати текстиль без дірок. Випередити тенденції, які є невід-воротними.

У людей виникають нові по-треби, а старими методами задо-вольнити нові потреби уже не-можливо.< А ви особисто дуже вибагли-ві у повсякденному житті?

Нє-є. Я не є вибагливий у по-буті. Щоправда, маю деякі осо-бливості, через які мене можна назвати вередливим. І ця веред-ливість часто вступає у конфлікт із якимись загальними тенден-ціями. Наприклад, ненавиджу щільних вікон. Мене не те, що нервує металопластик на старих екстер’єрах, мені просто зле в закупорених приміщеннях. Мені подобається, аби крізь вікна про-дувало, аби приміщення дихало. А це суперечить такій тенденції, яка називається енергозбере-ження. (Сміється.) Крім того, я намагаюся не їсти явно шкідли-вих речей, але водночас розумію, що уникати їх майже неможливо.

< Усе це пояснюється проце-сами глобалізації. Вона вас не лякає?

Не лякає. Мені подобається багато речей у глобалізації, на-приклад оця відкритість до світу. Мені подобається те, що навіть у Франківську навчається багато іноземних студентів. Місто про-сто кольорове. Мене це тішить.

Але мені не подобається засил-ля розважальності в літературі, у культурі. Розважальність – як до-мінанта в культурній сфері. Це та-кож світова, глобальна тенденція.

У цьому контексті мені та-кож не подобається, що дедалі менше людей готові сприймати складніші тексти. Масовий читач відкидає їх зразу. І мені не подо-бається, що багато інтелектуалів замість того, аби підтримувати цю планку складності, вважають за краще проповідувати певні цінності простішим методом. Але таким чином втрачається здат-ність мислити, працювати над са-мим собою.

Влада повинна давати орієнтири щодо наших цінностей < В українському суспільстві спостерігається тенденція розчаровуватися в усьому, не бачити позитиву. «Зрадофіль-ство» буквально заполонило соцмережі. Ви, сподіваюся, не належите до когорти «зрадофі-лів»?

Я не можу бути таким, бо є хрис-тиянином. І розумію, що людські вади, як і суспільні, є вічними, не-переборними й природними.

А Українська держава є ще дуже молода. Щоб пройти якісь етапи, процеси, навіть у прискореному варіанті, потрібен час. Я не кажу про сорок років Мойсея. Просто потрібен час для вироблення якихось корисних рефлексів.

Ось зараз народився такий рефлекс – бажання зробити щось для себе. Уперше за багато де-сятиліть в українського народу з’явилася можливість самому по-дбати про себе.

Зміни вже відбуваються. Про-сто цей процес дуже повільний, оскільки це проблема не еко-номічна, не правова, а психо-логічна, ментальна, проблема звичок і рефлексів.

Я бачу, як змінюється укра-їнське суспільство. Не знаю,

як в інших регіонах, але в нашому з’явилося набага-то більше толерантності,

зважання на ближнього – ніж це було десять років тому. Ста-ло більше безпеки, більше уваги одне до одного.

У суспільстві більше тих, хто відчуває, що потрібно робити якісні зміни. І навіть не бояться робити їх у середовищах, які це заперечують.

Важливо, аби були орієнтири. Аби на найвищому рівні орієнти-ри щодо правильних цінностей служили підтримкою для всіх, хто далеко від влади. Щоб до най-віддаленіших куточків доходила впевненість у тому, що робиться саме те, що має робитися.

Не може бути Української держави без тотального володіння державною мовою

< Чи, на вашу думку, побіль-шало українськості в Україні?

Так. Я бачу, що українська книж-ка вже не є в загоні. Читачі мають великий вибір.

Як на мене, це помітніше стало й на радіостанціях. Хоч українська музика, можливо, і не поліпшила-ся порівняно з тією, яка була, але це українська поп-музика.

Водночас спостерігається праг-нення включити до українського російськомовність.

І це аргументується тою ж ві-йною, мовляв, багато захисників України на передовій розмовля-ють російською.

Вважаю таку тенденцію загроз-ливою. Адже не може бути Укра-їнської держави без тотального володіння українською мовою.< Президент, до речі, пере-буваючи з візитом у Івано-Франківську, підписав Указ «Про невідкладні заходи щодо зміцнення державного статусу української мови та сприяння створенню єдиного культурно-го простору України». Цей до-кумент передбачає план захо-дів з утвердження державної мови на десять років. Як ви оці-нюєте цей крок Президента?

Гадаю, такі речі є правильні. Як я вже казав, для людей у провін-ції потрібен сигнал від найвищих посадовців щодо орієнтирів. Під-тримувати українську мову – на-сущне рішення. Такий сигнал дуже важливий. Суспільство має бачити, що політична еліта озву-чує і відстоює українські цінності.

Це вірний орієнтир.

Розмовляла Оксана Климончук

• ІНТЕРВ’Ю

ЧЕРВЕНЬ • 2018 СОЛІДАРНІСТЬ · Гадаю, в цьому Луганщина...

Documents