Н НААУУККАА —— … · зі Статтею 50 «Кожен має право на...

Вступ. Ключовими вимогами до природоко-ристування в сучасних умовах є його раціо-налізація та екологізація, призвані, згідно з

А.Ф. Реймерсом [1], забезпечити ощадливу експлуата-цію природних ресурсів та умови ефективного їх від-творення, мінімізацію екологічних втрат при збере-женні соціальної стабільності, життя й здоров’я людей.

Ці вимоги знайшли своє відображення в основно-му Законі нашої країни – її Конституції [2]. Так, згіднозі Статтею 16 Конституції України обов’язком держа-ви є «Забезпечення екологічної безпеки і підтриманняекологічної рівноваги на території України …», згіднозі Статтею 50 «Кожен має право на безпечне для життяі здоров’я довкілля та на відшкодування завданої пору-шенням цього права шкоди», а зі Статтею 66 – «Кожензобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культур-ній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки».

Відповідна стратегія соціально-економічного роз-витку, зорієнтована на раціоналізацію та екологізаціюприродокористування, в сучасному світі отрималаназву концепції «стійкого» (або «сталого») розвитку[3, 4]. Її реалізація передбачає подальше зростанняекономіки при одночасному поліпшенні екологічноїситуації й вирішенні актуальних соціальних проблем.При цьому забезпечення високої якості довкілля, збе-реження та відтворення кількісних та якісних йогопоказників, підтримання біорізноманіття, охорона уні-кальних природних комплексів, пам’ятників історич-ної та культурної спадщини тощо при використанніприродних ресурсів визнаються такими ж важливимияк і стимулювання економічного розвитку, досягненнявисоких стандартів ділової активності, соціально-еко-номічного добробуту людей.

З прийняттям 23 травня 2017 р. Закону України«Про оцінку впливу на довкілля» [5] (далі – Закон проОВД, Закон), над імплементацією якого у вітчизнянезаконодавче поле протягом тривалого часу наполегливопрацювали вітчизняна екологічна та юридична спільно-ти [6—9], з’явилася надія [10—14] на можливість більшпослідовного та ефективного розв’язання складних про-

блем забезпечення екологічної та соціальної безпекиприродокористування в країні в контексті його раціона-лізації та екологізації на цивілізованому рівні: на основізабезпечення основних конституційних прав людини,за рахунок пошуку та досягнення розумних компромі-сів між економічним розвитком держави, свободоюприватної економічної діяльності та збереженням цін-них в екологічному та соціальному відношенні елемен-тів довкілля, з убезпеченням навколишнього середови-ща від надмірного негативного впливу потенційнонебезпечних державних і приватних проектів.

До прийняття Закону про ОВД [5] оцінка впливуна довкілля (навколишнє середовище) в Україні рег-ламентувалася різними правовими актами, постанова-ми та нормативними документами: Зако нами України«Про екологічну експертизу», «Про регулювання міс -тобудівної діяльності», «Про охорону навколишньогоприродного середовища», постановою КабінетуМіністрів України від 28 серпня 2013 року №808 «Прозатвердження переліку видів діяльності та об’єктів, щостановлять підвищену екологічну небезпеку»,«Порядком залучення громадськості до обговоренняпитань щодо прийняття рішень, які можуть впливатина стан довкілля», затвердженим постановою КабінетуМіністрів України від 29 червня 2011 року №771, Дер -жав ними будівельними нормами (ДБН) А.2.2-1-2003«Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколиш-нє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівницт-ві підприємств, бу дин ків і споруд. Ос нов ні положенняпроектування» та іншими нормативно-правовимиактами [9]. Окрім перевантаження вітчизняної проце-дури екологічної експертизи різними нормативнимиактами, суттєвим її недоліком було те, що вона непередбачала вільного доступу громадськості до еколо-гічної інформації, участі громадськості в процесі при-йняття рішень, що стосуються планованої діяльності,яка може загрожувати екологічній та соціальній безпе-ці, і, що також важливо, доступу до правосуддя зпитань, що стосуються довкілля. Тому, після підписан-ня Україною 25 червня 1998 р. Орхуської конвенції

НН АА УУ КК АА —— НН АА УУ КК ОО ВВ ОО �� ТТ ЕЕ ХХ НН ІІ ЧЧ НН ОО ММ УУ ПП РР ОО ГГ РР ЕЕ СС УУВВ ГГ ІІ ДД РР ОО ЕЕ НН ЕЕ РР ГГ ЕЕ ТТ ИИ ЦЦ ІІ

ДЕЯКІ КРИТИЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО ПРАКТИЧНОЇ

РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОЦІНКУ ВПЛИВУ

НА ДОВКІЛЛЯ» У МАЛІЙ ГІДРОЕНЕРГЕТИЦІ

УДК 626/627 ; 504.05

Стаття носить дискусійний характер тому виноситься на обговорення

СТЕФАНИШИН Д.В., докт. техн. наук, ІТГІП НАН України, м. Київ; проф. каф. гідротехнічного будівництва та гідравліки НУВГП, м. Рівне,

ВЛАСЮК Ю.С., аспірант НУВГП, м. Рівне

Висвітлено ключові проблеми, пов’язані з практичною реалізацією Закону України «Про оцінку впливу надовкілля» в малій гідроенергетиці. Дослідження проводилися на основі аналізу повідомлень, які подавалися вЄдиний реєстр із оцінки впливу на довкілля про плановану діяльність, що стосується будівництва та експлуа-тації малих гідроелектростанцій, та представлених звітів про оцінку впливу на довкілля, підготовлених різнимисуб’єктами господарювання. Сформульовано зауваження щодо об’єктивності виконаних оцінок впливу на довкіл-ля об’єктів малої гідроенергетики та подано пропозиції щодо підвищення їх якості.

К л ю ч о в і с л о в а: доцільність, екологічна та соціальна безпека, екологізація, мала гідроенергетика, малігідроелек-тростанції, оцінка впливу на довкілля, раціональне природокористування.

2222 Гідроенергетика України, 3—4/2019, ISSN 1812�9277

(«Конвенція про доступ до інформації, участь гро-мадськості в процесі прийняття рішень та доступ доправосуддя з питань, що стосуються довкілля» [15]),яка займає особливо значиме місце серед міжнароднихприродоохоронних конвенцій, та її ратифікаціїВерховною Радою 6 липня 1999 р. (Закон України від06.07.1999 р., №832), Україна набула сумну славу дер-жави, законодавство якої не відповідає міжнароднимзобов’язанням, що стосуються доступу до інформації,про участь громадськості в процесі прийняття рішеньта доступ до правосуддя з питань, що стосуютьсядовкілля (див. також пункт 6 (а) Рішення ІІ/5bНаради Сторін Орхуської Конвенції) [12]. Прийняттяв 2017 р. Закону про ОВД [5] мало за мету виправлен-ня цієї ситуації шляхом законодавчого забезпечення вкраїні максимальної прозорості в усіх питаннях, щостосуються екологічної експертизи планованої діяль-ності, яка здатна завдавати шкоди довкіллю.

Огляд проблеми, загальна постановка задачідосліджень та мета статті. Згідно з чинним Законом[5] оцінку впливу на довкілля (ОВД), за результатамиякої приймається рішення про провадження планова-ної діяльності і надається на це дозвіл (частина 4 стат-ті 3 Закону), проходять не усі проекти, а лише ті, якіможуть мати значний вплив на довкілля [14]. Законпро ОВД містить вичерпний перелік видів планованоїдіяльності та об’єктів, які підлягають ОВД (частини 2і 3 статті 3 Закону, де в статті 3, частина 3 «Друга кате-горія видів планованої діяльності та об’єктів, якіможуть мати значний вплив на довкілля та підлягаютьоцінці впливу на довкілля», виділено і «гідроелектро-станції на річках незалежно від потужності»).

Таким чином, згідно з Законом [5], визнано, що ітак звані «малі гідроелектростанції» (МГЕС) (вУкраїні до МГЕС відносять гідроелектростанціїпотужністю до 10 МВт) здатні негативно впливати надовкілля і мають вважатися екологічно і соціальнонебезпечними, допоки протилежне не буде встановле-но за результатами ОВД. Тобто, іншими словами,Законом [5] знято будь-які дискусії щодо «абсолют-ної» безпечності для довкілля та місцевого населенняоб’єктів малої гідроенергетики, незважаючи на малупотужність гідроустановок.

Нагадаємо, що саме через малу потужність гідро-установок, в численних публікаціях різних авторів(див., наприклад, [16—21]) тривалий час формуваласяі продовжує відстоюватися думка, що МГЕС в прин-ципі не здатні негативно впливати на довкілля і єапріорі екологічно і соціально безпечними. При цьомувисновки про «екологічність», «нешкідливість» МГЕСдля довкілля формулювалися на основі їх порівнянняз великими гідроелектростанціями (ГЕС), потужністьяких складає більше 10 МВт. Тобто, на думку авторів[16—21], шкідливими для довкілля стають ГЕС, якщоїх потужність перевищує 10 МВт, незалежно від того,на якій річці, де і як їх побудовано.

Можливо завдяки ознайомленню з науковимипублікаціями подібними [16—21] практично всі(винятки нам поки що невідомі) фізичні та юридичніособи, які зацікавлені в будівництві і експлуатаціїоб’єктів малої гідроенергетики, в своїх «По ві дом -

леннях про плановану діяльність, яка підлягає оцінцівпливу на довкілля» (ці повідомлення подаються вЄдиний реєстр із оцінки впливу на довкілля, далі –Реєстр [22], який наразі підпорядковується Мініс -терству енергетики та охорони довкілля України),особливо не переймаються обґрунтуванням суспільноїдоцільності своєї діяльності і ще до формальної оцінкивпливу стверджують про «мінімальність», «незнач-ність» або «повну відсутність» негативного впливубудівництва і експлуатації МГЕС на довкілля, поси-лаючись на малу потужність гідроустановок.

При цьому приватні структури (практично всіМГЕС в Україні – на відміну від об’єктів великої гід-роенергетики, які знаходяться у державній власності,– належать приватному бізнесу), мету здійснення пла-нованої діяльності в «повідомленнях», що подаються вРеєстр, пов’язують з «Націо наль ним планом дій з від-новлюваної енергетики на період до 2020 р.», затверд-женим розпорядженням Кабінету Міністрів Українивід 01.10.2014 р. №902-р, «Програмою розвитку гідро-енергетики на період до 2026 року», схваленою розпо-рядженням Кабінету Міністрів України від 13.07.2016р. №552-р. Тобто приватну діяльність пов’язують не зотриманням прибутку від природокористування (а цеєдино зрозуміла мета приватного інвестора в малу гід-роенергетику), а обумовлюють її доцільність метою«сприяння збільшенню частки виробленої електро-енергії із відновлювальних джерел енергії у загально-му енергетичному балансі України».

В своїх повідомленнях потенційні забудовникиакцентують увагу на «покращенні», навіть «значно-му», екологічної ситуації завдяки будівництву та екс-плуатації МГЕС. Підводять таким чином простогообивателя до думки, що екологічні проблеми на річках,де вони планують побудувати і експлуатувати приват-

Рис. 1. Ріка Случ, літня межінь, біля с. Більчаки (Рівненська обл.,Березнівський р-н) (вверх за течією на річці в Житомирській

та Хмельницькій областях натепер працює сім МГЕС):а) початок 2000-х р. р.; б) 2018 р. (Фото Д. Стефанишина)

a

б

Н А У К А — Н А У К О В О 0 Т Е Х Н І Ч Н О М У П Р О Г Р Е С У В Г І Д Р О Е Н Е Р Г Е Т И Ц І

2323Гідроенергетика України, 3—4/2019, ISSN 1812�9277

ні МГЕС, наразі існують лише тому, що МГЕС на нихще не побудовано.

Серед соціально-економічних перспектив в «пові-домленнях» відзначається і «безперебійне за без печеннянаселення екологічно чистою електроенергією», і «ваго-мий внесок у розвиток як регіональної економіки, так іекономіки України в цілому» та інші численні соціаль-но-економічні «покращення». В довершення, окрім ще й«залучення значних інвестицій», забудовник двохМГЕС на р. Латориця (ТОВ «Гідроресурс-Латориця»)пообіцяв жителям в м. Мукачеве ще й таке: «ні на одно-му з етапів» проекту не використовувати «дитячої чипримусової праці».

В якості технічних альтернатив в багатьох «пові-домленнях» замість МГЕС місцевим жителям пропо-нують розглядати «будівництво та експлуатацію ТЕС»або «нових атомних енергоблоків» (як, наприклад, дляКоростишівської МГЕС, потужністю до 199 кВт, на р.Тетерів, пропонувало ТОВ «Свободна енергія»). Міс це -вий житель, ознайомившись з подібним «повідомлен-ням про плановану діяльність», в Реєстрі, який веде дер-жавна структура, яка відповідає за охорону довкілля, вкращому випадку почуватиметься розгубленим. А рап-том ці інвестори справді захочуть в його селі, селищі чив місті побудувати ТЕС чи АЕС. Краще вже нехайбудують малу ГЕС.

Про те, що об’єкти малої гідроенергетики здатнінегативно впливати на довкілля, причому як кожен ін -дивідуальний об’єкт, так і в сукупності, в тому числі і впорівнянні з об’єктами великої гідроенергетики, достат -ньо повно, і, на нашу думку, досить аргументовано, ви -світ лено в наших попередніх роботах [23—32].

При цьому, якщо зважати на вагу негативних еко-логічних та соціальних наслідків в порівнянні зі вста-новленою потужністю гідроустановок та виробленоюелектроенергією, питомий негативний вплив надовкілля МГЕС може бути не меншим, а можливонавіть і більшим, ніж питомий не гативний вплив надовкілля від великих ГЕС [32].

Мала гідроенергетика також пов’язана з природо-користуванням, і не всі природні ресурси, які викори-стовуються в гідроенергетиці, є відновлюваними. Цене лише водні, а і територіальні ресурси, й такі, мож-ливо ще не достатньо вивчені, як естетичні чи екоси-стемні. Річки, їх екосистеми, природні ландшафтитощо, в тому числі і завдяки малій гідроенергетиці,стрімко деградують (див., наприклад, Рис. 1). Черезнадмірне антропогенне навантаження зменшуєтьсяприродний потенціал річок самостійно справлятися зпроблемами, які привносить і мала гідроенергетика.Дії ж приватних власників МГЕС в екстремальнихекологічних ситуаціях не завжди є конструктивними.Вони до кінця намагаються боротися за свій прибуток,навіть на шкоду довкіллю.

Так, наприклад, у серпні 2017 р. проблема маловод-дя на р. Случ нижче за течією від м. Новоград-Волинський у нижньому б’єфі відновленої в 2015 р.Чижівської МГЕС набула таких масштабів [33] (див.також Рис. 2), що для недопущення пересихання русла загреблею була утворена спеціальна комісія з представни-ків всіх гілок районної влади. І її рішенням, на жаль, булоне спра цювання водосховища з тимчасовим призупинен-ням роботи МГЕС. Замість такого, цілком розумногорішення в ситуації, що склалася, на прохання власникаЧижівської МГЕС (в особі ТОВ «Гід роенергоінвест»)«тимчасово» була зменшена так звана «санітарна» витра-та: з 2,39 м3/с до 1,5 м3/с.

Маємо визнати, що єдине, що по суті відрізняє віт-чизняну малу гідроенергетику від великої в контекстіобґрунтування доцільності будівництва та експлуата-ції гідроенергетичних об’єктів з врахуванням їх впливуна довкілля, це те, що мала гідроенергетика, на відмінувід великої, має серйозну державну підтримку у вигля-ді всіляких послаблень, зокрема і за рахунок «зелено-го» тарифу. Багато в чому ця підтримка є недалеког-лядною, необґрунтованою і навіть шкідливою для віт-чизняної гідроенергетичної галузі, на що ми вказува-ли, наприклад, в [23, 25, 30]. Ця підтримка в принципізаважає прийняттю раціональних рішень щодо приро-докористування в малій гідроенергетиці, їх екологіза-ції, оскільки ці рішення виходять зі співставлення очі-куваних прибутків та затрат приватного інвестора, а неґрунтуються на співставленні суспільної вигоди тасуспільної шкоди планованої діяльності. Зрештою,приватні інвестори і не мають бути зацікавленими уфінансуванні неприбуткових, неефективних для себесфер, зокрема і «комплексного використання воднихресурсів». Тому будь-які «сторонні» для себе затративони розглядають як вимушені (своєрідний «соціальнийчи екологічний хабар» місцевим громадам тощо), і нама-гатимуться їх мінімізувати, а отримувані вигоди, зокремаі від «зеленого» тарифу, – максимізувати. Тому і пропо-нуються проекти МГЕС лише з одним агрегатом, зі вста-новленою потужністю станцій до 199 кВт чи до 999 кВт,з деривацією, з вигідним для забудовника територіаль-ним розміщенням (безпосередньо в населеному пункті,близько до автомобільних доріг, ліній електропередач).

Суспільний інтерес, при цьому, незважаючи напосилання на «Національний план дій», «Програмурозвитку гідроенергетики», що згадуються вище,належно не враховується. Якщо, наприклад, для вели-кої гідроенергетики, яка хоча і має порівняно невеликучастку в загальному балансі (до 9%) електроенергети-ки країни, але відіграє важливу системоутворюючуфункцію в її об’єднаній енергосистемі (ОЕС), і навіть зврахуванням серйозної шкоди, яку завдали і завдаютьдовкіллю великі ГЕС та ГАЕС, як кожна окремо, так ів сукупності, на даний момент соціально-економічногорозвитку країни можна знайти достатню кількістьвагомих аргументів для її виправдання, з врахуваннямрізних ризиків (див., наприклад, [34, 35]) та факторів,що мають суспільне значення, то мала гідроенергетикане лише має вкрай мізерну питому вагу в балансі віт-чизняної ОЕС (біля 0,15%), а й принципово не впли-ває і не зможе впливати в майбутньому на умови енер-гозабезпечення країни, в тому числі і окремих її регіо-нів. Суспільне значення малої гідроенергетики вУкраїні, зокрема і через несприятливі для розвиткугідроенергетичної галузі природні умови [23—32],вкрай мале, а в майбутньому лише зменшуватиметься,а суспільна шкода вже значна, в тому числі і завдяки«зеленому» тарифу, а в майбутньому може ще й збіль-шитися. З часом може постати проблема ліквідаціїбагатьох таких об’єктів на наших річках. Таким чином,перше питання, яке має виникати при обґрунтуваннітого чи іншого рішення щодо будівництва новоїМГЕС, особливо на річці, на якій подібне будівництвоще не провадилось, це питання доцільності такого при-родокористування, його суспільної виправданості впорівнянні з можливою суспільною шкодою.

Основною задачею проведених нами дослідженьбуло формулювання найбільш типових зауваженьщодо об’єктивності ОВД МГЕС на основі аналізупредставлених згідно з Законом України «Про оцінку



впливу на довкілля» [5] в Реєстрі [22] звітів з ОВД, щоготувалися різ ними суб’єктами господарювання.Метою статті є ознайомлення фахівців, зокрема, інже-нерів-гідротехніків, гідроенергетиків, екологів, потен-ційних інвесторів у малу гідроенергетику та широкоїгромадськості з цими зауваженнями, та формулюван-ня практичних рекомендацій, направлених на підви-щення якості ОВД, що розробляються для МГЕС, зметою раціоналізації та екологізації природокористу-вання у вітчизняній малій гідроенергетиці.

Що наразі: оцінка впливу на довкілля чи оцінкавпливу довкілля на об’єкти малої гідроенергетики.Серед звітів з ОВД МГЕС, які були нами проаналізо-вані, виділимо наступні.

1) Звіт з ОВД будівництва мікро ГЕС «Ли пицькаМГЕС» встановленою потужністю 200 кВт на р.Дністер в Миколаївському районі Львівської обл.(реєстраційний номер справи в Реєстрі з ОВД№2018614992/2121); звіт підготовлено ТОВ «Во тер -струм» (директор В.В. Крока); звіт відкликано післявиявлення грубих порушень Закону з ОВД.

2) Звіт з ОВД будівництва мікро ГЕС загальноювстановленою потужністю 85 кВт на р. Серет в с.Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільськоїобл.(справа в Реєстрі №20187251324); звіт підготовленоПМП «Люкс» (директор Дерень Р.М.); відмовлено увидачі висновку Управлінням екології та природнихресурсів Тернопільської ОДА з закриттям справи.

3) Два звіти з ОВД для ТОВ «Гідроресурс-Шо пур -ка» (директор В.М. Сегедій) будівництва і експлуатаціїна р. Шопурка в смт. Кобилецька Поляна Рахівськогорайону Закарпатської обл. двох міні ГЕС встановленоюпотужністю до 999 кВт кожна: в урочищі Підпорей(справа в Реєстрі №201853708) та в урочищі Квасний(справа в Реєстрі №201853709); звіти підготовлено ТОВ«НП «Експертний Центр» (директор Л.П. Крадожон).

4) Звіт з ОВД будівництва Добротвірської МГЕСвстановленою потужністю 1 МВт на р. Західний Буг вс. Старий Добротвір, Кам’янка-Бузького району,Львівської обл. (справа в Реєстрі №2018613978); звітпідготовлено ТзОВ «Компанія «Центр ЛТД» (дирек-тор О.В. Бота) для ТзОВ «Акваресурсенерго».

5) Два звіти з ОВД для ТОВ «Енергія Гір плюс»проектів будівництва двох міні ГЕС встановленоюпотужністю до 999 кВт кожна на річці Шопурка вРахівському районі Закарпатської обл.: №1 в межах смт.Великий Бичків (справа в Реєстрі №2018530883) та №2за межами селища Великий Бичків (справа в Реєстрі№2018530884); звіти підготовлено в Івано-Фран ківсь -кому національному технічному університеті нафти ігазу (ІФНТУНГ); серед авторів звітів – д. т. н., проф.Я.О. Адаменко, д. т. н., проф. Л.М. Ар хи пова, д. т. н., проф.О.М. Мандрик, а також представник Уж го родськогонаціонального університету д. ф.-м. н., проф. С.С. Поп.

6) Три звіти з ОВД для ТзОВ «Гідроресурс-Тересва» (директор В.М. Сегедій) будівництва каска-ду з трьох малих ГЕС на р. Тересва в Тячівському рай-оні Закарпатської обл. у складі: МГЕС-1 в с. Калини,встановленою потужністю до 3500 кВт (справа вРеєстрі №2018426677); МГЕС-2 в с. Калини, встанов-леною потужністю до 2400 кВт (справа в Реєстрі№2018426678); МГЕС в с. Бедевля встановленоюпотужністю до 5100 кВт (справа в Реєстрі№2018426679); звіти підготовлено ТОВ «НП «Експер -тний Центр» (директор Л.П. Крадожон).

7) Звіт з ОВД для ТОВ «Альтернатив електрик»(директор Л.І. Гольштейн) будівництва і експлуатаціїміні ГЕС встановленою потужністю до 1 МВт на річціШопурка в смт. Великий Бичків, в Рахівському районіЗа кар патської обл. (справа в Реєстрі № 2018517802);звіт підготовлено ПБМП «Строїтель-ІІ» (технічнийдиректор В.В. Галат).

8) Чотири звіти з ОВД для ТзОВ «СвидовецьЕнерго» (директор О.М. Савицький) будівництва таексплуатації чотирьох міні ГЕС встановленою потуж-ністю до 1 МВт кожна на р. Шопурка в смт ВеликийБичків, Рахівського району Закарпатської обл.:МГЕС-4 (справа в Реєстрі №2018517801); МГЕС-3(справа в Реєстрі №2018517800); МГЕС-2 (справа вРеєстрі №2018517799); МГЕС-1 (справа в Реєстрі2018517798); звіти підготовлено ПБМП «Строїтель-ІІ» (технічний директор В.В. Галат).

Зазвичай, відповідальними державними структу-рами відхилялися лише ті звіти, де не витримувалисянавіть формальні вимоги Закону про ОВД. В цілому ж,і в тих звітах, які хоча б відповідали формальнимвимогам Закону з ОВД (за складом матеріалів), незва-жаючи на надзвичайно великий об’єм інформації вдеяких з них (включно з додатками це сотні сторінок),дані, які характеризували б власне вплив планованоїдіяльності на довкілля та його наслідки, слід визнатинедостатніми, щоб приймати зважені рішення.Інформація про гідроспоруди та довкілля, яка можерозглядатися як об’єктивна, носить переважно оглядо-вий характер і стосується не стільки впливу планова-ної діяльності на довкілля та його наслідків, скількихарактеристики природних (кліматичних, гідрологіч-них, інженерно-геологічних, гідрогеологічних тощо),екологічних та соціальних умов, які можуть вплинутина плановану діяльність, ускладнити її чи заважати їїпроведенню. Автори звітів часто зловживають суб’єк-тивними оцінками корисності планованої діяльностідля довкілля і місцевого населення, оперуючи спір-ною, перекрученою інформацією, що стосується впли-ву об’єктів гідроенергетики на довкілля. Ця інформа-ція не завжди відповідає дійсності і може вводити воману нефахівця, підводячи його до думки, що плано-вана діяльність має обов’язково здійснюватися щобпокращити стан довкілля, вирішити місцеві соціально-економічні проблеми тощо.

Наприклад, «значно нижчі питомі експлуатаційнівитрати … і більш тривалі терміни експлуатації …» (нащо часто посилаються автори звітів) не можуть розгля-датися як позитивні екологічні чинники, навіть оп о -середковано. Це економічні категорії, які можуть ціка-вити лише інвестора. З точки зору доцільності, навітьвсі діючі, включно і ті, що ще можуть бути побудовані,МГЕС України не здатні посприяти вирішенню пробле-ми «надійного енергозабезпечення заходу України тазменшення залежності від зовнішніх джерел енергії»; нете що, наприклад, дві МГЕС загальною потужністю1,998 МВт, підключені до ОЕС. Навпаки. Стихійнаробота великої кількості МГЕС в ОЕС з часом можепризвести до необхідності створення додаткових аку-муляторів електроенергії (це стосується і роботи аль-тернативних сонячних та вітрових електростанцій), ітаким чином посилити негативний вплив на довкіллявід експлуатації ТЕС, задіяних при регулюванні потуж-ностей в ОЕС, та великих ГЕС, які, вимушено, в більшіймірі почнуть використовуватись в більш жорстких ішкідливих для довкілля пікових і напівпікових режи-



мах роботи. Посилання на існування «більш актуаль-них і критичних» проблем, таких, наприклад, як «виру-бування лісів» тощо, в звітах взагалі є недоречним.Порушення в одній сфері, одними особами, не можутьвиправдовуватися порушеннями в іншій сфері, іншимиособами. Ліс, зрештою, тим більше аж за 50 років(заявлений термін експлуатації більшості МГЕС),виросте, а прибрати набудоване в річці і безпечно відно-вити ріку, як показує світова практика, набагато склад-ніше і набагато дорожче, ніж її забудувати.

В якості прикладу досить упередженого висновкуна користь планованої діяльності на незайманій досі р.Шопурка може слугувати, наприклад, висновок, якийбуло зроблено за матеріалами вже першого розділуодного зі звітів: «Таким чином, хоча на даному етапіпроекту не всі екологічні наслідки планованої діяльно-сті можуть бути оцінені, характер і масштаби цієїдіяльності дозволяють констатувати, що негативнівпливи на довкілля мають характер дуже обмежений упросторі і часі та не спричиняють наслідків на насе-лення і природне середовище, які вимагають додатко-вого втручання чи реагування з метою їх пом’якшеннячи усунення». В принципі, цим висновком не даєтьсяжодного шансу ці наслідки вивчити і якось втрутитисьв ситуацію з метою пом’якшення чи усунення негатив-них впливів планованої діяльності на довкілля.

Зауважимо, що в жодному звіті з ОВД не знайдеть-ся навіть натяку на помилки «незалежних» «експертів»іншого роду – помилки, пов’язані з розглядом невласти-вих проекту чи мало суттєвих для проекту загроз, пере-більшенням небезпек чи масштабу негативних наслідківвпливу будівництва та експлуатації тієї чи іншої МГЕСна довкілля, ігноруванням корисних ефектів тощо. Такіперекручення та перебільшення в звітах відсутні. Однак,при цьому не враховуються чи відверто ігноруються воцінках впливу об’єктів малої гідроенергетики надовкілля вимоги, записані в чинних галузевих нормах

(див. ДБН В.2.4-3:2010. Гідротехнічні, енергетичні тамеліоративні системи і споруди, підземні гірничі вироб-ки. Гідротехнічні споруди. Основні положення [36]).

Нагадаємо, що ці норми (ДБН В.2.4-3:2010 [36])«… поширюються на проектування, …, гідротехнічнихспоруд усіх видів і класів». Їх вимоги «…обов’язкові дозастосування проектно-вишукувальними, будівельни-ми та експлуатаційними організаціями, організаціямиуправління, контролю і експертизи всіх рівнів». І, щоголовне, ці вимоги аж ніяк не суперечать Закону зОВД [5].

Зокрема в ДБН В.2.4-3:2010 [36] (див. п. 1.2.8)вказується, що для вирішення природоохороннихпитань, розроблення природоохоронних за ходів,необхідно робити оцінку і прогнозування:

– зміни геологічних і гідрогеологічних умов – рівне-вого режиму, умов живлення, забруднення підземнихвод, особливо мінералізованих, засолення ґрунтів;

– фільтраційних втрат води з водоймищ через дноі береги;

– змін природного стану в результаті створенняводоймищ; термічного і льодового режимів у б’єфах, утому числі утворення протяжних полинів, посиленнязаторно-зажорних явищ;

– зміни ходу руслового процесу, трансформаціїрусла нижніх б’єфів, замулення водоймищ і переробкиберегів; ландшафту району будівництва і його віднов-лення;

– впливу змін руслового, гідравлічного, термічно-го і льодового режимів водотоків і водоймищ на умовинересту і відтворення риб, гніздування птахів, середо-вища перебування тварин тощо; впливу мікрокліма-тичних змін у районі створення водоймищ і нижньогоб’єфу гідровузла – температурного режиму і вологостіповітря, кількості і режиму вітрів і опадів – на інже-нерно-геологічні процеси і властивості ґрунтів основ, атакож на об’єкти інфраструктури і природне середови-ще. І це ще не всі зміни, які мають враховуватися і про-гнозуватися.

В свою чергу, згідно з вимогами Закону з ОВД [5] взвітах з ОВД слід представити «опис і оцінку можливо-го впливу на довкілля планованої діяльності, зокремавеличини та масштабів такого впливу (площа територіїта чисельність населення, які можуть зазнати впливу),характеру (за наявності – транскордонного), інтенсив-ності і складності, ймовірності, очікуваного початку,тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаю-чи прямий і будь-який опосередкований, побічний,кумулятивний, транскордонний, короткостроковий,середньостроковий та довгостроковий, постійний і тим-часовий, позитивний і негативний вплив)…».

Оскільки тривалість експлуатації МГЕС передба-чається до 50 років (на практиці, це може бути і знач-но більше), то впливи на довкілля та їх наслідки маютьаналізуватися й оцінюватися з врахуванням змін вчасі. Тобто, при ОВД мають бути складені як мінімумтри прогнози для різних факторів впливу: коротко-строковий (на перші кілька років експлуатації), серед-ньостроковий (наприклад, через 10—20 років експлуа-тації) та довгостроковий (на кінець експлуатації).

Рис. 2. Річка Случ в с. Чижівка (Житомирська обл.), травень 2017 р.Нижній б’єф греблі Чижівської МГЕС. Фото Петра Тєстова [33]



Фактично ж жодна з вищеперерахованих вимогДБН В.2.4-3:2010 [36] та Закону з ОВД [5] в звітах зОВД, незважаючи на подекуди надзвичайно великийоб’єм деяких звітів (до 700 сторінок тексту, з додатка-ми), належно не виконується.

Вкрай незадовільно в звітах подається представ-лення та аналіз виправданих альтернатив планованоїдіяльності. По-перше, дуже важко віднести до виправ-даних технічних альтернатив МГЕС, наприклад, будів-ництво ТЕС чи АЕС. По-друге, до технічних альтерна-тив мають відноситися в першу чергу варіанти сплано-ваних суб’єктом господарювання заходів, спрямованихна запобігання, відвернення, уникнення, зменшення,усунення негативного впливу на довкілля, а не спосо-бів підвищення ефективності планованої діяльності(вибір обладнання тощо).

Те ж саме стосується і територіальних альтернатив.Якщо вони й розглядаються, то при їх порівнянні пере-слідується все та ж мета отримання більшого прибутку,а саме «потреба у наявності перепадів висот та достатніхоб’ємів річкового стоку для вироблення електроенергії звідновлюваних джерел; запропоноване розташуванняМГЕС має добре автомобільне сполучення, що є зруч-ним для будівництва» тощо.

Територіальні альтернативи можуть і взагалі нерозглядатися. Після ознайомлення з деякими звітамиз ОВД складається враження, що різні забудовники-інвестори поділили річки та окремі їх ділянки міжсобою і інші територіальні альтернативи для них вжене існують в принципі.

Для об’єктивності ОВД опис виправданих альтер-натив, як технічних, так і територіальних, є надзвичай-но важливим. Зрештою, альтернативами показуєтьсячи виважено забудовник-інвестор ставиться до про-блем охорони довкілля та раціонального природоко-ристування. В свою чергу виконавець ОВД має зроби-ти хоча б якусь їх кількісну оцінку (див., наприклад,[34, 35]): задати критерій оптимальності; визначитицільову функцію; виконати порівняння альтернативтощо. Щоб «вигоди» і «переваги» вибраної альтерна-тиви не були голослівними. В будь-якому разі, дляобґрунтування причин обрання запропонованого варі-анту з врахуванням екологічних наслідків мають наво-дитися конкретні аргументи, які б засвідчували еколо-гічність прийнятого варіанту в порівнянні з іншимиваріантами, а не інформація загального характеру,подібна до передвиборчих лозунгів. Наведена інфор-мація щодо «планованої діяльності як виправданоїальтернативи» має стосуватися лише об’єктів планова-ної діяльності, цілком конкретних об’єктів, які плану-ється побудувати в цілком конкретних створах і наконкретній річці. В звітах з ОВД, в якості одного заргументів на користь вибраної альтернативи спочат-ку можуть, наприклад, посилатися на те, що «дерива-ційні ГЕС вважаються більш екологічно безпечнимипорівняно з русловими ГЕС» з водосховищами, апотім, щоб продемонструвати позитиви «співіснуван-ня об’єктів гідроенергетики та природних угідь охоро-нюваного статусу», можуть писати про «водосхови-ща», які «органічно вписуються в існуючі природнікомплекси», які «покращують умови водопостачання,

рибного господарства, протиповеневого захисту, еко-логічні умови у меженний період …». Досить часто, вякості аргументу на користь планованої діяльності,слугують посилання на інші звіти з ОВД. В якості при-кладів використовуються не вітчизняні об’єкти, азакордонні, які, окрім того, жодним чином, ні за при-родними умовами, ні функціонально, ні структурно, неможуть порівнюватися з планованими МГЕС.

В якості дискусії щодо «безпечності» для довкіллядериваційних МГЕС, що часто пропагується і у вітчиз-няній науково-технічній літературі [16—21], і, відповід-но, у звітах з ОВД, висловимо свою думку.Дериваційна ГЕС за жодних умов, тобто, якими б небули при цьому тип чи конструкція дериваційноготракту, не працюватиме на побутовому стоці в еколо-гічному розумінні проблеми. Дериваційна схема перед-бачає відбір води з природного русла в дериваційнийканал (або тунель, трубу), що є штучними водотоками.Деривація не допускає жодної можливості для її вико-ристання гідробіотою в якості вільного водного шляху.Це фактично мертве русло, навіть якщо це відкритийканал, який, звичайно, виглядає більш естетично, ніжтруба на опорах, або природне русло, залишене безводи (див., наприклад, Рис. 2) завдяки деривації.Особливістю дериваційних ГЕС є також розосередже-ність основних гідроспоруд в просторі, що також можезбільшувати екологічні ризики. Не варто вводити гро-мадськість в оману, наголошуючи на тому, що дерива-ційна схема – це схема, яка завжди є кращою, ніж,наприклад, руслова чи пригреблева схеми.

Що стосується наведених прикладів успішного«співіснування об’єктів гідроенергетики та природнихугідь охоронюваного статусу» більш доцільно було бпоказувати і аналізувати вітчизняні приклади такого«співіснування». Щодо наведених в звітах прикладів, тотут варто було б і зазначати, що більшість з них відно-сяться до випадків створення національних природнихпарків на базі вже існуючих водосховищ, тобто, що дужеважливо, не до будівництва гідровузлів, що мають усвоєму складі ГЕС, а вже після їх будівництва, тобто вперіод експлуатації.

Агітація авторів звітів з ОВД на користь планова-ної діяльності може доходити до відвертого звинувачен-ня в екологічних проблемах місцевого населення та«неорганізованих туристичних груп», як, наприклад, цебуло зроблено в звітах з ОВД для МГЕС на р. Шопурка:«Для річки Шопурки та місця планової діяльності най-більші загрози в цьому аспекті (тобто екологічному)створює населення с. Кобилецька Поляна та частково ісмт В.Бичкова». Саме вони негативно впливають і «набіологічне різноманіття р. Шопурка, яка у верхів’ї маєпонад 18 видів риб». Без належної аргументації є ітвердження, що «погіршення основних соціально-побу-тових умов життєдіяльності населення внаслідок пла-нової діяльності не очікується», оскільки «діяльністьпланового об’єкта сприятиме покращенню соціально-економічного стану регіону». Зазначаємо, місцеве ірегіональне, це не одне й теж. В світовій практиці буливипадки, коли гідроенергетика безумовно сприяла соці-ально-економічному розвитку регіонів, навіть цілихкраїн, але при цьому завдавалась непоправна шкода



життєдіяльності місцевого населення, усталеному спо-собу життя місцевих жителів.

Окремо слід відзначити важливість надійного гід-рологічного обґрунтування планованої діяльності вмалій гідроенергетиці. Якщо дослідити поточний еко-логічний стан довкілля можна за порівняно короткийвідрізок часу (протягом одного-двох років), то об’єк-тивно оцінити гідрологію річки без тривалих гідроло-гічних спостережень практично неможливо. Прицьому саме прорахунки в гідрологічних розрахунках,водноенергетичному обґрунтуванні проекту, багато вчому визначають те, наскільки масштабним може вия-витися негативний вплив МГЕС на довкілля.

Наприклад, гідрологічні дані, що використовува-лися при обґрунтуванні рішень дев’яти МГЕС на р.Шопурка і, зокрема, при «оцінці поточного станудовкілля (базовий сценарій)», є відверто застарілими.Так, «річний стік р. Шопурка визначений за наявнимиданими гідропоста біля смт Кобилецька Поляна забагаторічний період …», але цей період зафіксовано « …з 1954 р. по 1988 р.». Цілком можливо, що за останні 30(тридцять) років гідрологія р. Шопурка могла зазнатизмін, в тому числі і незворотних, які мали б дослідити-ся. Добре відомо, що на водність малих річок, на відмі-ну від великих, значний вплив має діяльність людинита кліматичні зміни. При цьому слід належно обґрун-тувати не лише правомірність використання в якостімоделей при прогнозуванні гідрологічних характери-стик відповідних законів розподілу ймовірності, а івласне самої математичної моделі, представленої увигляді закону розподілу ймовірності.

Втім, навіть криві забезпеченості (ймовірностіперевищення) витрат води, які наводяться в деякихзвітах з ОВД, не завжди виглядають як криві розподі-лу ймовірності (див. Рис. 3).

Зрештою, подібне (Рис. 3) можна тлумачити якпорушення Закону з ОВД шляхом «надання завідомонеправдивих чи неповних відомостей про вплив надовкілля планованої діяльності».

Пропозиції щодо підвищення якості ОВД об’єк-тів малої гідроенергетики. Окрім вже висловленихнами деяких критичних зауважень щодо об’єктивностівиконаних ОВД варто зупинитися і на деяких пропо-зиціях, практична реалізація яких підвищила б якістьОВД для МГЕС.

Найгірше в звітах з ОВД, що стосуються об’єктівмалої гідроенергетики, представляються найбільшважливі для об’єктивної оцінки впливу планованоїдіяльності на довкілля розділи, а саме: опис виправ-даних альтернатив (Розділ 2); опис поточного станудовкілля (базовий сценарій) та опис його ймовірноїзміни без провадження планованої діяльності(Розділ 3); опис факторів довкілля, які ймовірнозазнають впливу з боку планованої діяльності та їїальтернативних варіантів (Розділ 4); опис і оцінкаможливого впливу на довкілля планованої діяльно-сті (Розділ 5) (в цьому розділі в звітах практичнонемає жодних прогнозів щодо негативних змін);опис методів прогнозування, що використовувалисядля оцінки впливу на довкілля, та припущень, покла-

дених в основу такого прогнозування, а також викори-стовувані дані про стан довкілля (Розділ 6); описпередбачених заходів, спрямованих на запобігання,відвернення, уникнення, зменшення, усунення знач-

ного негативного впливу на довкілля (Розділ 7); описочікуваного значного негативного впливу діяльностіна довкілля (Розділ 8) (особливо в питаннях прогно-зування аварійних та надзвичайних ситуацій, в томучислі і екологічно-конфліктних ситуацій).

За формальними ознаками (за кількістю і назвоюрозділів) звіт з ОВД може і відповідати Закону з ОВД.Але за суттю звіт не може вважатися прийнятним,якщо не дозволяє об’єктивно оцінити всі небезпекипроекту. Процедура ОВД повинна мати за мету вияви-ти і дослідити те, чим може зашкодити річці і місцево-му населенню «планована діяльність», щоб мінімізува-ти цю шкоду, а не мати за мету дослідження того, щоможе зашкодити проведенню «планованій діяльності».

Важливе значення може також мати об’єм пред-ставленої інформації. Так, наприклад, щоб не виника-ло додаткових підозр в наданні громадськості «неправ-дивих чи неповних відомостей про вплив на довкілляпланованої діяльності», в звітах з ОВД слід наводитинаступні дані:

– карти не лише постійних, а й тимчасових затоп-лень територій в верхніх б’єфах гідроспоруд, в томучислі і вірогідних додаткових затоплень, спричиненихпідвищенням відміток дна в часі внаслідок відкладан-ня наносів, та ймовірних затоплень внаслідок заторно-зажорних явищ при проходженні паводків різноїзабезпеченості тощо;

– карти ймовірних затоплень при гідродинаміч-них аваріях, що, зокрема, можуть відбуватися не лишевнаслідок «підриву ГЕС», а й в результаті руйнуваннябудь-якої іншої напірної споруди у складі напірногофронту, зокрема і при проривах захисних, протипове-невих дамб; при цьому на перебіг гідродинамічної ава-рії може впливати накладання природного і штучногопаводків, проривний потік може змінити напрямокруху тощо;

– карти вірогідного підтоплення територій, абра-зійної переробки берегів, ймовірного поширеннязаторно-зажорних явищ та прогнозованих гідромор-фологічних змін (донної, берегової ерозії, відкладеннянаносів та продуктів розмиву русла і берегів вниз затечією) тощо, з позначенням ділянок їх інтенсифікації,з розвитком в часі.

Відповідні карти наглядно могли б подавати ін -формацію про вищеперераховані впливи на довкілля від

Рис. 3. Крива забезпеченості максимальних витрат води паводківза холодний період р. Шопурка (с. Кобилецька Поляна) за версі-

єю НП «Експертний Центр» (директор Л.П. Крадожон)



експлуатації МГЕС та про їх наслідки, в тому числі і вчасі (наприклад, для короткострокової, середньостроко-вої та довгострокової перспективи, на початок та накінець можливого затухання негативних процесів тощо).Причому мова тут йде про ті впливи і наслідки, що маютьбезпосереднє значення і для безпеки життєдіяльностікожного місцевого жителя.

Висновки. Згідно з Законом України «Про оцінкувпливу на довкілля» всі гідроелектростанції на річкахнезалежно від їх потужності, в тому числі і МГЕС, від-несено до видів планованої діяльності та об’єктів, якіможуть мати значний вплив на довкілля та підлягаютьоцінці впливу на довкілля (ОВД). Таким чином на зако-нодавчому рівні визнано, що і МГЕС здатні негативновпливати на довкілля і мають вважатися екологічно ісоціально небезпечними, допоки протилежне не будевстановлено за результатами екологічної експертизи.

Інформація, яка подається в повідомленнях проплановану діяльність та в звітах з ОВД має бути об’єк-тивною і повною, не ґрунтуватися лише на суб’єктивнихоцінках корисності проектів і позитивних впливів надовкілля, а й об’єктивно висвітлювати негативні впливиі наслідки для довкілля, навіть якщо ці впливи і наслід-ки малоймовірні, щоб мінімізувати можливу шкоду.

Наразі мала гідроенергетика має статус «зеленої»енергетики і державну підтримку у вигляді різнихпослаблень, зокрема і за рахунок «зеленого» тарифу.Втім, проведений нами аналіз повідомлень про плано-вану діяльність щодо МГЕС, яка підлягає оцінці впли-ву на довкілля, що надходять в Єдиний реєстр із ОВД,та матеріалів звітів з ОВД, показує, що приватні інве-стори в своїх планах часто зловживають наданими нимпреференціями. Повідомлення про плановану діяль-ність, звіти з ОВД для МГЕС готуються недостатньоякісно і не завжди професійно. В результаті інформа-ція про вплив на довкілля МГЕС, яка надається гро-мадськості, часто виявляється неповною, односто-ронньою, перекрученою, а подекуди і такою, що жод-ним чином не відповідає дійсності.

ЛІТЕРАТУРА1. Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-спра-

вочник. Москва : Мысль, 1990. 637 с. 2. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії ВР

України 28 червня 1996 р. Відомості ВР України. 1996. № 30.URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

3. Згуровський М.З. Сталий розвиток у глобальному ірегіональному вимірах: аналіз за даними 2005 р. Київ :Політе-хніка, 2006. 84 с.

4. Стефанишин Д.В., Стефанишина-Гаврилюк Ю.Д.Оптимізація структури інвестиційного портфеля в природоко-ри-стуванні на підставі попарного порівняння альтернатив зврахуванням ризику невикористаних можливостей. Системнідос-лідження та інформаційні технології. 2017. №3. С. 107-116.

5. Про оцінку впливу на довкілля: Закон України №2059-VIII від 23.05.2017. Офіційний вісник України. 2017.№50. С. 5. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 29, ст.315. URL : http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2059-19.

6. Позняк Е. Оцінка впливу на довкілля і участь гро-мадськості в ній у формі громадської екологічної експертизи:мі-жнародно-правові та національно-правові аспекти.Вісник Київського національного університету ім. ТарасаШевченка. Юридичні науки. 74-76. 2007. С. 126-129.

7. Андрусевич А.О. Оцінка впливу на довкілля вУкраїні: вирішення проблеми по-європейськи. Аналітичнийдоку-мент. 2011. 18 с.

8. Оцінка впливу на довкілля та участь громадськості:аналітичний порівняльний огляд європейського й українсь-ко-го законодавства та рекомендації щодо впровадженняєвропейських стандартів в Україні [за наук. ред. Д.Скрильнікова та Є. Алексєєвої]. Львів : ЕПЛ. 2013. 96 с.

9. Чайковська Н. Правові аспекти здійснення оцінкивпливу на довкілля. Науковий часопис Національної акаде-мії прокуратури України. 2017. №4. С. 214-223.

10. Самойленко Ю. Удосконалення системи оцінкивпливу на довкілля в контексті екологічного супроводу про-ектів. Економічний дискурс. Міжнародний науковий жур-нал. 2017. Вип. 3. С. 109-117.

11. Алексєєва Є. Оцінка впливу на довкілля: можливостідля громадськості (посібник) [за заг. ред. О. Кравченко].Львів : Видавництво «Компанія «Манускрипт». 2017. 36 с.

12. Сидор В. Оцінка впливу на довкілля: Закон працює,проблеми залишаються. Підприємництво, господарство іправо. Екологічне право. 2018. №6. С. 142-146.

13. Ландау Ю.О., Сташук І.В. Значення гідроенергетикив розвитку ОЕС України відповідно до НЕС-2035 і екологіч-ні виклики. Гідроенергетика України. 1-2. 2018. С. 3-6.

14. Алексєєва Є. Популярний коментар до Закону України«Про оцінку впливу на довкілля». За заг. ред. О. Кравчен-ко.Львів : Видавництво «Компанія «Манускрипт». 2018. 60 с.

15. Конвенція про доступ до інформації, участь гро-мадськості в процесі прийняття рішень та доступ до право-суддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвен-ція). URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_015.

16. Ландау Ю.А. Основные тенденции развития гидро-энергетики Украины. Техногенна безпека. Наукові праці.2012. Том 53. Вип. 40. С. 82-86.

17. Розвиток теплоенергетики та гідроенергетики / заред. В.М. Клименко, Ю.О. Ландау, І.Я. Сігал. 2013. 399 с.URL: http://energetika.in.ua/ ua/books/book-3/part-2/section-2/2-8.

18. Шкробот М.В. Сучасний стан та перспективи роз-витку гідроелектроенергетики України. Бізнес-навігатор.№1 (27). 2012. С. 66-70.

19. Поп С.С. Гідроенергетичний потенціал Закарпаття:стан та перспективи його раціонального використання. Нау-ковий вісник Ужгородського ун-ту. Серія: Географія.Землеустрій. Природокористування. Ужгород : Говерла.Вип. 2. 2013. С. 98-111.

20. Васько П.Ф., Васько В.П., Ібрагімова М.Р. Мала гід-роенергетика в структурі електроенергетичної галузіУкраїни. Відновлювана енергетика. 2015. № 3. С. 53-61.

21. Васько П.Ф., Мороз А.В. Потенціал використаннягідроенергетичних ресурсів основних малих річок України.Ві-дновлювана енергетика. 2016. № 3. С. 50-56.

22. Оцінка впливу на довкілля. Єдиний реєстр. URL:http://eia.menr.gov.ua/search.

23. Стефанишин Д.В. Соціально-екологічні проблемивідновлення та модернізації малих гідроелектростанцій вУкраїні. Гідроенергетика України. № 1-2. 2015. С. 18-22.

24. Атаєв С.В., Стефанишин Д.В. Прогнозування змінгідролого-морфологічних характеристик річок при техніко-економічному обґрунтуванні проектів відновлення малихгідроелектростанцій. Екологічна безпека та природокори-стуван-ня. Зб. наук. праць. Вип. 17. Київ : ІТГІП НАНУ,КНУБА. 2015. С. 57-64.

25. Стефанишин Д.В., Атаєв С.В. Перспективи віднов-лення малих гідроелектростанцій в Україні в контексті еко-логі-чно безпечного природокористування. Екологічна без-пека та природокористування. Зб. наук. праць. Вип. 18. Київ: ІТГІП НАНУ, КНУБА. 2015. С. 5-11.

26. Стефанишин Д.В., Бенатов Д.Э. О перспективах раз-вития гидроэнергетического комплекса Украины в контекс-те экологизации природопользования. Международныймолодежный научный экологический форум «Экобалтика»




Гідроенергетика України, 3—4/2019, ISSN 1812�92773030

(24-27 августа, 2017, Гродно, Республика Беларусь):Сборник трудов – Гродно: Изд-во Гродн. Гос. Аграрн. Ун-та,2017. С. 100-108.

27. Стефанишин Д.В. Про перспективи розвитку вітчиз-няної гідроенергетики в контексті планів будівництва каска-ду гідроелектростанцій у Дністровському каньйоні. Еко ло -гіч на безпека та природокористування. Зб. наук. праць. Вип.23. Київ : ІТГІП НАНУ, КНУБА. 2017. С. 5-19.

28. Стефанишин Д.В. Про ризики гідроенергетичногобудівництва у Дністровському каньйоні. Математичне моде-лювання в економіці. 2017. № 1-2. С. 172-183.

29. Stefanyshyn D. On peculiarities of hydropower devel-opment in the world and in Ukraine. Екологічна безпека тапри-родокористування. Зб. наук. праць. Вип. 25. Київ :КНУБА, ІТГІП НАНУ. 2018. С. 12-23.

30. Власюк Ю.С., Стефанишин Д.В. Про проблеми таперспективи малої гідроенергетики в Україні. Математичнемоделювання в економіці. № 1 (10). 2018. С. 126-138.

31. Стефанишин Д.В. Деякі критичні зауваження тапропозиції щодо підтримки сталого розвитку гідроенергети-ки в Україні. Гідроенергетика України. № 1-2. 2018. С. 6-12.

32. Стефанишин Д.В., Власюк Ю.С. До питання порів-няльного аналізу водноенергетичних характеристик малих іве-ликих гідроелектростанцій України у складі гідровузлів зводосховищами. Математичне моделювання в економіці. №2. 2018. С. 71-83.

33. Тєстов П. Каскад ставків замість річки Случ?Екологія, право, людина. URL : http://epl.org.ua/announces/ -kaskad-stavkiv-zamist-richky-sluch/.

34. Стефанишин Д.В. Про перспективи гідроенергетики вУкраїні та вибір варіанту розвитку Дніпровського каскаду з вра-хуванням ризику. Гідроенергетика України. 2010. №3. С. 5-11.

35. Стефанишин Д.В. Обґрунтування оптимальногосценарію введення нових агрегатів на гідроакумулюючихелект-ростанціях в Україні з врахуванням ризику.Гідроенергетика України. №3-4. 2018. С. 24-29.

36. ДБН В.2.4-3:2010. Гідротехнічні, енергетичні тамеліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки.Гідро-технічні споруди. Основні положення. Київ :Міністерство регіонального розвитку та будівництваУкраїни, 2010. 37 с.

© Стефанишин Д.В., Власюк Ю.С., 2019

&

Н НААУУККАА —— … · зі Статтею 50 «Кожен має право на...

Documents