МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ ІМЕНІ ІВАНА ЧЕРНЯХОВСЬКОГО

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ

ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

К И Ї В – 2 0 1 7

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ ІМЕНІ ІВАНА ЧЕРНЯХОВСЬКОГО

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Науковий центр дистанційного навчання

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ

ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

Затверджено

начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

як навчально-методичний посібник для слухачів університету

Видання університету

2 0 1 7

2

УДК 378.018

А вт о р с ь к и й ко л е к т и в: С. Ю. Гогонянц, Р. А. Миколайчук,

А. О. Кучерявий, І. П. Даценко, І. В. Новікова, І. О. Диба, Є. О. Судніков,

В. Ю. Кива, Ю. С. Дрозд.

За загальною редакцією заступника начальника Національного

університету оборони України імені Івана Черняховського з навчальної

роботи С. М. Салкуцана.

Організація та використання технологій дистанційного навчання у

Збройних Силах України : навч.-метод. посіб. / колектив авторів ; за заг. ред.

С. М. Салкуцана. – К. : НУОУ, 2017. – 124 с.

У навчально-методичному посібнику описано організацію дистанційного навчання

та використання відповідних технологій у Збройних Силах України на базі системи

управління навчальним контентом MOODLE. Запропоновано структуру електронного

навчального курсу, описано процес його створення і роботу з формування електронного

журналу курсу із заданими властивостями. Розглянуто засоби створення курсів, тестових

завдань і тестів у системі MOODLE, а також організацію автоматизованого контролю й

оцінювання навчальних досягнень слухачів у системі електронного навчання.

Для фахівців у галузі інформаційних технологій в освіті, керівників навчальних

підрозділів ВВНЗ, науково-педагогічних та наукових працівників, які впроваджують

технології дистанційного навчання в освітній процес.

УДК 378.018

© Автори вказані на звороті титульного аркуша, 2017

© НУОУ ім. Івана Черняховського, 2017

3

ВСТУП

Сучасні тенденції розвитку освітніх технологій, а також основні

напрямки державної політики у цій сфері, визначені Національною

стратегією розвитку освіти України на період до 2021 року, потребують

спрямування зусиль на розвиток дистанційного навчання у Збройних Силах

України як одного з дієвих інструментів реалізації моделі безперервного

навчання.

Відповідно до оперативної цілі 5.2 Стратегічного оборонного бюлетеня

України, якому надано чинності Указом Президента України від 06.06.2016

№ 240/2016, передбачене впровадження технологій дистанційного навчання в

освітній процес з метою удосконалення системи військової освіти та

підготовки кадрів.

Дистанційне навчання відповідно до Закону України “Про вищу освіту”

є однією з форм навчання у вищих навчальних закладах України поряд з

очною (денною, вечірньою) та заочною формами.

Дистанційне навчання – особлива форма цілеспрямованого процесу

засвоєння знань, умінь і навичок, відмінною особливістю якої є взаємодія

віддалених учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі,

яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-

комунікаційних технологій.

Головною особливістю дистанційного навчання є його екстериторіаль-

ність, тобто необов’язковість перебування слухачів у навчальному закладі.

При цьому одним з основних компонентів дистанційного навчання є

психолого-педагогічні технології, наявність яких не заперечує участі науково-

педагогічних працівників у ході освітнього процесу.

Технології дистанційного навчання можуть бути використані в інших

формах навчання військових фахівців: очній, заочній та змішаних формах

навчання, системі перепідготовки та підвищення кваліфікації, системі

індивідуальної підготовки під час вивчення окремих дисциплін (тем) або

блоків дисциплін.

Отже, дистанційне навчання реалізовується шляхом застосування

дистанційної форми як окремої форми освіти або використанням технологій

дистанційного навчання для забезпечення освітнього процесу в інших

формах.

При цьому слід чітко розуміти, що впровадження дистанційної форми

освіти, яка передбачає видачу диплома державного зразка (після проведення

за окремою програмою практичної підготовки та проведення державної

4

атестації відповідно до Закону України “Про вищу освіту”), потребує

погодження з Міністерством освіти і науки України.

Використання технологій дистанційного навчання для забезпечення

освітнього процесу, а також перепідготовка, підвищення кваліфікації (після-

дипломна освіта) кадрів за дистанційною формою навчання здійснюються за

ліцензованими напрямами підготовки (в межах ліцензованого обсягу за

заочною формою навчання) і не потребують погодження з Міністерством

освіти і науки України.

В будь-якому разі необхідно забезпечити відповідність ВВНЗ вимогам до

організаційного, кадрового, науково-методичного, матеріально-технічного,

програмного та інформаційного забезпечення дистанційного навчання, визна-

ченими Наказом Міністерства освіти і науки України від 30.10.2013 № 1518.

Зокрема цим наказом визначено необхідність 100% забезпеченості

закладу освіти науково-педагогічними працівниками, що розробляють

ресурси та забезпечують освітній процес дистанційного навчання, які

підвищували кваліфікацію з питань організації та використання технологій

дистанційного навчання не менше одного разу за останні п’ять років і мають

відповідний документ про підвищення кваліфікації. Нині такі курси

підвищення кваліфікації організовуються у Національному університеті

оборони імені Івана Черняховського.

На цей час у Збройних Силах України завершується впровадження

дистанційного навчання в освітній процес з урахуванням напрацювань та

здобутків, отриманих вищими військовими навчальним закладами та

військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів протягом

останніх років.

Зокрема, Наказом Міністерства оборони України від 21.12.2015 № 744

затверджено Концепцію дистанційного навчання. Для її реалізації на базі

Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

створено науковий центр дистанційного навчання, який визначено головним

підрозділом дистанційного навчання Збройних Сил України, завершується

створення відповідних його.

Закуплено сервер центрального репозиторію ресурсів дистанційного

навчання у Збройних Силах України і тривають заходи із введення його в

експлуатацію. Триває співпраця з вітчизняними та закордонними партнерами

з питань обміну досвідом та реалізації спільних проектів. Національний

університет оборони України імені Івана Черняховського співпрацює з

громадським об’єднанням “Вишкіл” щодо вивчення передового досвіду

використання масових он-лайн курсів у дистанційному навчанні і створення

якісних курсів відповідно до сучасних поглядів і методик.

Слід зазначити, що саме створення інтерактивних курсів, в яких повною

мірою реалізована взаємодія користувача з віртуальним навчальним

середовищем, дає змогу забезпечити належну якість освіти. На жаль, серед

5

створених на цей час у вищих військових навчальних закладах дистанційних

навчальних курсів, більшість мають низький рівень інтерактивності або

взагалі не мають такої властивості. Для виправлення такої ситуації потрібно

активізувати діяльність науково-педагогічних працівників у створенні

ресурсів дистанційного навчання. Для цього організовані відповідні курси

підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників. на базі

Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

Надалі – розробити та впровадити дистанційний навчальний курс з

означеного питання.

Впровадження технологій дистанційного навчання у систему підготовки

Збройних Сил України покликане забезпечити появу нових можливостей для

оновлення змісту навчання та методів викладання дисциплін і поширення

знань, розширення доступу до навчальних ресурсів, реалізації можливості

навчання без обмежень за просторовою та часовою ознаками з мінімальним

відривом від виконання професійних обов’язків, індивідуалізації навчання.

Світові тенденції розвитку дистанційного навчання у збройних силах

передових країн світу вказують на намагання забезпечити, з одного боку,

наближення віртуального навчального середовища до реального життя через

використання технологій імітаційного моделювання та “серйозних ігор”, з

іншого – здійснення навчання з урахуванням індивідуальних можливостей та

наявних знань тих, хто навчається. Розглядаються можливості використання

результатів проходження дистанційних навчальних курсів з метою відбору

персоналу для участі у конкретних операціях (місіях) із урахуванням

відповідних вимог.

Перспективні засоби дистанційного навчання мають забезпечити

ефективну індивідуальну підготовку особового складу з урахуванням

службової необхідності та можливостей військовослужбовців і працівників,

впровадження рейтингової системи їх оцінювання на рівні Збройних Сил

України, дистанційне підвищення кваліфікації.

Подальший розвиток дистанційного навчання приведе до необхідності

створеня у Збройних Силах України закритих комунікаційних мереж, що

дасть змогу використовувати інформацію з обмеженим доступом.

Для підвищення якості освіти найдоцільнішим виглядає застосування

змішаного навчання із використанням різних форм навчання.

Використання технологій дистанційного навчання дасть змогу поряд з

підвищенням якості освіти за рахунок використання новітніх технологій

знизити витрати на військову освіту завдяки значному зниженню потреби у

навчальних аудиторіях та відповідному обладнанні, зменшенню термінів та

кількості відряджень особового складу до місць проведення навчання,

мінімізації необхідної кількості друкованих видань, тощо.

6

У цілому впровадження дистанційного навчання забезпечить:

підвищення рівня професійної підготовки і якості освіти військових

фахівців завдяки використанню сучасних педагогічних та інформаційних

технологій, наданню доступу до додаткових інформаційних ресурсів;

зростання професійної мобільності військових кадрів, їх ділової та

соціальної активності;

формування єдиного освітнього простору в рамках безперервної

ступеневої системи навчання військових фахівців “протягом усього життя”.

Вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи

вищих навчальних закладів, що використовують дистанційне навчання,

зможуть:

оперативно реагувати на зміни предметної галузі навчання (теорії та

практики збройної боротьби);

ефективно вирішувати складні й актуальні педагогічні завдання з

розвитку інтелектуального і творчого потенціалу, аналітичного мислення та

самостійності своїх випускників;

удосконалювати зміст навчання та інформаційно-методичного

забезпечення навчальних дисциплін завдяки доступу до інформаційних

ресурсів, навчально-методичних матеріалів і дидактичних засобів інших

навчальних закладів;

ефективно використовувати науково-педагогічний потенціал і

матеріально-технічну базу.

7

Розділ 1

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ОСВІТИ

1.1. Передумови виникнення, сутність дистанційного навчання в сучасній системі освіти

Перший заклад дистанційного навчання – Берлінський інститут вивчен-

ня іноземних мов – було створено викладачами іноземних мов Берлінського

університету Ч. Тусеном і Г. Ланченштейдтом у 1856 році. Навчання в ньому

відбувалося за перепискою, яке отримало назву “corresponding learning”. У

1858 році Лондонський університет дозволив допуск пошукачів до захисту

дипломних робіт від осіб, які навчалися самостійно або через листування. У

1877 році шотландський Університет Святого Андрія розпочав заочну

підготовку жінок з різних країн для отримання звання ліцензіата мистецтв.

Заочну підготовку студентів започаткували Королівський університет Канади

(1899), Чиказький університет у США (1891), Квіслендський університет в

Австралії (1911).

У 1892 році у каталозі заочних кореспондентських курсів Університету

штату Вісконсін (США) вперше вжито термін distant education (дистанційне

навчання). Цей рік деякі дослідники вважають роком започаткування

дистанційного навчання.

Розвиток дистанційного навчання у другій половині ХІХ та протягом

першої половини ХХ століття, коли його обсяги значно зросли, став

можливим завдяки масовому впровадженню поштового, телеграфного,

телефонного зв’язку, радіо і телебачення, можливості яких почали активно

використовувати учасники навчального процесу.

Поряд з традиційним навчанням в університетах створюють структури

дистанційного (заочного) навчання, розробляють педагогічну логістику

такого виду навчального процесу. Юридично цю форму навчання визнано

після підтвердження студентами набутої кваліфікації та отримання офіційних

документів про освіту.

Обсяги дистанційного навчання значно зросли у 30-х роках та другій

половині ХХ століття, що пов’язано зі створенням спеціалізованих

національних та міждержавних закладів дистанційного навчання. Зокрема

1939 року був заснований Французький національний центр дистанційного

8

навчання (CNED). Нині його філіали існують у 120 країнах і навчаються

185 тис. студентів за 2,5 тис. навчальних курсів. Навчальний процес у цьому

закладі здійснюється за допомогою супутникового телебачення, поширення

відокремлених носіїв електронної інформації, електронної пошти, Інтернету і

традиційних літературних джерел. У 1969 році в Лондоні засновано

Британський Відкритий Університет, контингент студентів якого зараз

перевищує 200 тис. осіб.

Протягом ХХ століття такі навчальні заклади було створено і в інших

країнах; в Іспанії – Національний університет дистанційного навчання; у

прибалтійських країнах – Балтійський університет з центром у Стокгольмі,

який об’єднує 10 країн балтійського регіону; у Канаді – Відкритий

університет, в якому нині навчаються 14 тис. студентів; у Китаї –

Шанхайський телевізійний університет, де навчаються 0,5 млн. студентів; у

Німеччині – університет Ферн (Хаген), у якому за дистанційними

технологіями навчаються 55 тис. студентів; у Нідерландах – Голландський

відкритий університет, де навчаються 22 тис. студентів; у США –

Міжнародний університет бізнесу, де нині навчаються 33тис.студентів.

Наприкінці ХХ століття кількість вищих навчальних закладів, у яких

навчають студентів за дистанційною формою стрімко збільшується. Цей

період можна визнати початком масового використання дистанційного

навчання, становлення його як найперспективнішої форми отримання освіти.

Цей пов’язано з розвитком комп’ютерної техніки, широким використанням,

(починаючи з 80-х років ХХ століття) персональних комп’ютерів, а також

розвитком мережевих та телекомунікаційних технологій. Нова технологічна

база активізувала відповідну форму освіти, яка в нових умовах підтверджує

актуальність і перспективність.

На початку ХХІ століття кількість закладів дистанційного навчання

різних типів у світі перевищила 1100. В окремих країнах (Китай, Латвія,

Нідерланди, Алжир, Велика Британія, Туреччина та ін.) від 10 до 25%

студентів здобувають освіту у закладах дистанційної освіти.

Особливістю сучасного дистанційного навчання є значний вплив

університетів на його розвиток. Прикладом цього може слугувати спільний

проект Массачусетського технологічного інституту і Гарвардського

університету, які створили власну платформу дистанційного навчання та з

2012 року почали розміщувати на ній дистанційні курси.

В Україні першими на шлях впровадження дистанційної форми навчання

стали Національний технічний університет України (КПІ), Київський

національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний

університет “Харківський політехнічний інститут”, Сумський державний

університет, Харківський національний університет радіоелектроніки,

Хмельницький національний університет, Херсонський державний

університет.

9

Для активізації роботи з розвитку дистанційного навчання в Україні це

питання було розглянуто у 2005 році на Колегії Міністерства освіти України.

Колегія відзначила важливість розвитку системи дистанційного навчання, яке

значно розширить можливості і підвищить конкурентоздатність вітчизняного

ринку освітніх послуг, збільшить доступність до них різних соціальних груп і

категорій населення, створить передумови для прискорення розвитку всіх

стратегічно важливих сфер суспільства і полегшить повноцінне входження

України у світовий інформаційний простір, зберігаючи при цьому

високоякісний людський капітал.

Крім того, було вказано на необхідність розвитку системи дистанційного

навчання у контексті створення єдиного національного освітньо-наукового

інформаційного середовища, що дасть змогу Україні приєднатися до

Європейських освітньо-наукових комп’ютерних мереж та інформаційних

ресурсів і зробить побудову системи дистанційного навчання у державі

ефективнішою і менш затратною у використанні кадрових, матеріальних і

фінансових ресурсів.

Для забезпечення розвитку системи дистанційного навчання

Міністерство освіти і науки України розробило Програму розвитку системи

дистанційного навчання, затверджену Кабінетом Міністрів України і

зареєстровану в Міністерстві юстиції; Положення про дистанційне навчання,

підготовлене і розглянуте на засіданні державної акредитаційної комісії і

прийняте за основу проект Ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері

вищої освіти за дистанційною формою навчання; проект Положення про

регіональні центри системи дистанційного навчання; проект Норм часу для

планування й обліку навчальної роботи педагогічних та науково-педагогічних

працівників вищих навчальних закладів, які забезпечують навчання за

дистанційною формою.

Для організаційного забезпечення розвитку системи дистанційного

навчання при Міністерстві освіти і науки України створено координаційну

раду на основі Українського центру дистанційної освіти, Український

інститут інформаційних технологій в освіті Національного технічного

університету України “Київський політехнічний інститут”, формується перша

черга мережі регіональних центрів системи дистанційного навчання. Крім

цього, тривають педагогічні експерименти, що сприяють набуттю досвіду з

питань впровадження дистанційного навчання у таких ВНЗ: Київському

національному університеті імені Тараса Шевченка, Національному

технічному університеті України “Київський політехнічний інститут”,

Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”,

Сумському державному університеті, Харківському національному

університеті радіоелектроніки, Хмельницькому національному університеті,

Херсонському державному університеті, Міжнародному університеті

10

фінансів, Науково-виробничому комплексі “Академія дистанційної освіти”,

Відкритому міжнародному університеті розвитку людини “Україна” та інших.

Триває формування трирівневої системи телекомунікаційних мереж,

використовуваних навчальними закладами для інформаційної взаємодії під

час організації навчального процесу та керування ним. На нижньому рівні всі

з опитуваних вищих навчальних закладів створили локальні мережі, на їх базі

– регіональні, відомчі, корпоративні та інші мережі, забезпечили їх вихід

безпосередньо в Інтернет – мережу першого рівня телекомунікаційної

взаємодії. Другий – національний – рівень телекомунікаційної взаємодії

продовжують формувати на основі науково-освітньої мережі URAN, вузли

якої наявні вже у 18 регіонах, разом з іншими науково-освітніми мережами.

Істотні зміни відбуваються у забезпеченні дистанційного навчання у

вищих навчальних закладах. Усі вищі навчальні заклади мають мінімально

необхідний рівень оснащеності комп’ютерною технікою, щоб забезпечити

впровадження дистанційного навчання або його елементів, а у понад 50

вищих навчальних закладах III–IV рівнів акредитації в різних регіонах

практично сформовано центри дистанційного навчання із відповідним

технічним, програмним, методичним та кадровим забезпечення.

У багатьох вищих навчальних закладах заявлено про використання

спеціального програмного забезпечення дистанційного навчання – платформ,

які забезпечують комплексне управління дистанційним навчанням або його

елементами. Серед них – платформи загальновідомих світових виробників,

адаптовані й інтегровані пакети спеціалізованого програмного забезпечення

національних розробників, а також розроблене самостійне програмне

забезпечення.

У дидактичному забезпеченні дистанційного навчання у вищих

навчальних закладах також помітний значний поступ.

Так, станом на кінець 2014/2015 навчального року вищі навчальні

заклади задекларували наявність загалом понад 2200 розроблених дистанцій-

них курсів. Для кадрового забезпечення дистанційного навчання провідні

вищі навчальні заклади (Національний технічний університет України “КПІ”,

Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”,

Харківський національний університет радіоелектроніки, Київський

національний економічний університет, Дніпропетровський національний

університет, Національна академія державного управління при Президентові

України, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН

України та інші) проводять заходи із підвищення кваліфікації професорсько-

викладацького складу. На цей час момент на спеціальних підготовчих курсах

з основ дистанційного навчання підготовлено понад 3300 фахівців різної

спеціалізації з навчальних закладів різних рівнів акредитації усіх регіонів

України – розробників дистанційних курсів, програмістів, системних

адміністраторів, методистів, менеджерів тощо.

11

Розпочато впровадження дистанційного навчання у загальноосвітні та

інші професійні навчальні заклади.

Зокрема триває формування телекомунікаційної мережі з виходом в

Інтернет для обслуговування системи загальної середньої освіти. Вже зараз у

кожному регіоні є, як правило, не менше чотирьох опорних шкіл,

підключених до Інтернету. Розроблено кілька дистанційних курсів, частина з

яких розраховані на викладачів, що супроводжують навчальні комп’ютерні

комплекси, надані у школи за програмою інформатизації.

Аналогічна робота триває в системі професійно-технічної освіти. На

сьогодні 347 професійно-технічних навчальних закладів підключені до

мережі Інтернет, 51 мають веб-сайти, розроблено 10 дистанційних курсів, у

навчальному процесі використовують два електронних підручники.

Фінансове забезпечення дистанційного навчання у вищих навчальних

закладах відбувається переважно за рахунок спеціальних коштів.

Найдинамічніше розвивається дистанційне навчання у системі

післядипломної освіти.

Незважаючи на позитивні тенденції розвитку системи дистанційного

навчання, Україна значно відстає у цій сфері від розвинутих країн

задовольняє освітніх потреб суспільства.

Відставання спричинене такими проблемами:

1. Запровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіті і

науці, у тому числі системи дистанційного навчання (СДН), не визнано на

державному рівні як однин із пріоритетних напрямів розвитку освіти, не

координується і не розвивається на єдиній системній основі. Зокрема, не

запроваджено координацію і методичне забезпечення дистанційного навчання

для різних рівнів освіти (загальної середньої, позашкільної, професійно-

технічної, вищої та післядипломної). Немає системи підготовки кадрів для

СДН, не розроблено єдиних вимог та рекомендацій до спеціалізованого

програмного, дидактичного і методичного забезпечення дистанційного

навчання.

2. Немає комплексного підходу до створення національного освітньо-

наукового інформаційного середовища України, яке б включало

телекомунікаційну інфраструктуру, інформаційні ресурси освіти й науки,

мережі електронних бібліотек, інформаційно-аналітичні системи управління

освітою і наукою, що робить розвиток системи дистанційного навчання

малоефективним і високовитратним, не сприяє приєднанню до європейських

освітньо-наукових комп’ютерних мереж (GEANT, GEANT 2) та

інформаційних ресурсів.

3. Відсутнє бюджетне фінансування розвитку системи дистанційного

навчання та інших складових освітньо-наукового інформаційного середо-

вища, не впроваджені механізми комплексного багатоканального фінансу-

вання інформаційно-комунікаційних технологій у сфері освіти і науки.

12

4. Не сформовано нормативно-правову базу дистанційної форми

навчання, а наявна – недосконала.

Головною причиною посилення уваги до дистанційного навчання з боку

навчальних закладів у багатьох країнах світу є вплив на освітню галузь

процесу інформатизації суспільства:

стало можливим створення наукових і навчальних джерел, які в рази

перевищують можливості інформаційних джерел на паперових носіях та

стали доступними необмеженій слухацької аудиторії;

дистанційне навчання, спираючись на комп’ютерну техніку і

телекомунікаційні мережі, відкрило якісно нові умови для зручного та

необмеженого спілкування учасників навчального процесу;

дистанційні технології навчання як ніколи раніше дають змогу зробити

цей процес прозорим і забезпечити вивчення слухачами всіх завдань,

передбачених навчальними планами фахової підготовки;

дистанційне навчання дає змогу передовим університетам світу

виходити на освітні ринки будь-яких країн, і хоча на шляху освітньої

глобалізації поки що стоїть “мовна проблема”, але її поступово долають.

Для дистанційних курсів, на яких побудовано дистанційне навчання,

характерні:

гнучкість – можливість викладання матеріалу курсу з урахуванням

підготовки і здібностей слухачів завдяки створенню альтернативних сайтів

для одержання детальної або додаткової інформації з незрозумілих тем;

актуальність – можливість впровадження новітніх педагогічних,

психологічних, методичних розробок;

зручність – можливість навчання у зручний час, у певному місці,

здобуття освіти без відриву від основної роботи, відсутність обмежень у часі

для засвоєння матеріалу;

модульність – поділ матеріалу на окремі функціонально завершені теми

для вивчення по мірі засвоєння, відповідність його здібностям кожного

слухача або групи загалом;

економічна ефективність – метод навчання дешевший, ніж традиційні,

завдяки ефективному використанню навчальних приміщень, полегшеному

коригуванню електронних навчальних матеріалів та мультидоступу до них;

раціональність – можливість одночасного використання великого обсягу

навчальної інформації будь-якою кількістю слухачів;

інтерактивність – активне спілкування між слухачами групи і

викладачем, що значно посилює мотивацію до навчання, поліпшує процес

засвоєння матеріалу;

діагностичність – більші можливості контролю за якістю навчання, які

передбачають проведення дискусій, чатів, використання самоконтролю і

запобігають створенню психологічних бар’єрів;

13

географічна необмеженість – відсутність географічних кордонів для

здобуття освіти, можливість вивчення різних курсів у різних навчальних

закладах світу.

Дистанційне навчання має такі переваги порівняно з очним навчанням:

оперативні – подолання бар’єрів у просторі та часі, одержання

актуальної інформації, швидкий зворотний зв’язок;

інформаційні – зростання доступності освітньої інформації, розміщеної

на спеціалізованих серверах, надходження її до учнів за допомогою

інтерактивних веб-каналів, публікація в телеконференціях, списках

розсилання та інших засобах мережі Інтернет;

комунікаційні – збільшення кількості потенційних учасників навчання

(школярів, учителів, фахівців), які оперативно взаємодіють один з одним за

допомогою електронних мереж, ліквідація територіальних обмежень для

проведення Інтернет-уроків, проектів, олімпіад;

педагогічні – більша мотивованість, інтерактивність, технологічна

індивідуалізованість, спрощеність публікації учнівських робіт у мережі, їх

експертизи й оцінювання;

психологічні – створення більш комфортних, порівняно з традиційними,

емоційно-психологічних умов для самовираження учня, зняття психологічних

бар’єрів і проблем, усунення помилок усного спілкування;

економічні –зменшення загальних витрат на навчання завдяки економії

витрат на транспорт, оренду приміщень, скороченню паперового діловодства

і тиражування посібників;

ергономічні –можливість для учнів і вчителів розподіляти час за зручним

для себе графіком і темпом, вибирати і використовувати для занять найбільш

придатні техніку і комп’ютерне устаткування.

Можна навести велику кількість визначень поняття “дистанційне

навчання”, що відображає різноманітні підходи до його розуміння. Ось деякі

з них.

1. Дистанційне навчання (ДН) це форма освіти, поряд з очною та

заочною, у якій в освітньому процесі використовують кращі традиційні та

інноваційні засоби і форми навчання, що ґрунтуються на комп’ютерних і

телекомунікаційних технологіях. Основою освітнього процесу в ДН є

цілеспрямована й контрольована інтенсивна самостійна робота слухача, який

може навчатися в зручному для себе місці, за індивідуальним розкладом,

маючи комплект спеціальних засобів навчання й погоджену можливість

контакту з викладачем телефоном, електронною та звичайною поштою, а

також очно.

2. Дистанційне навчання – цілеспрямований інтерактивний асинхронний

процес взаємодії суб’єктів і об’єктів навчання між собою та із засобами

навчання, причому процес навчання індиферентний до просторового

розташування. Освітній процес відбувається у специфічній педагогічній

14

системі, елементами якої є підсистеми: мета навчання; зміст навчання; засоби

навчання; організаційні форми навчання – ідентифікаційно-контрольна, нав-

чально-матеріальна, фінансово-економічна, нормативно-правова, маркетингова.

3. Дистанційна освіта – особлива, досконала форма, яка поєднує

елементи очного, очно-заочного, заочного й вечірнього навчання на основі

нових інформаційних технологій та систем мультимедіа. Сучасні засоби

телекомунікацій та електронних видань дають змогу подолати недоліки

традиційних форм навчання, зберігаючи при цьому всі їх позитивні риси.

4. Дистанційна освіта – комплекс освітніх послуг, наданих за допомогою

спеціалізованого інформаційного освітнього середовища, що базується на

засобах обміну навчальною інформацією на відстані. Інформаційно-освітнє

середовище ДН становить системну сукупність, організовану із засобів

передачі даних, інформаційних ресурсів, протоколів взаємодії, апаратно-

програмного й організаційно-методичного забезпечення, яке зорієнтоване на

задоволення освітніх потреб користувачів. Дистанційне навчання є однією з

форм неперервної освіти, що покликана реалізувати права людини на освіту й

отримання інформації.

5. Дистанційне навчання – нова організація освітнього процесу, що

базується на принципі самостійного навчання слухача. Середовище навчання

характеризується тим, що слухачі переважно, а часто й повністю віддалені від

викладача у просторі й часі, водночас мають можливість у будь-який момент

підтримувати діалог за допомогою засобів телекомунікації.

6. Дистанційне навчання – сукупність інформаційних технологій, що

забезпечують надання слухачу основного обсягу навчального матеріалу,

інтерактивну взаємодію слухачів та викладачів у процесі навчання, надання

слухачам можливості самостійної роботи із засвоєння навчального матеріалу,

а також оцінювання їх знань та умінь у процесі навчання.

7. Дистанційне навчання – це нова сходинка заочного навчання, що

забезпечує застосування інформаційних технологій, які ґрунтуються на

використанні персональних комп’ютерів, відео- та аудіотехніки, космічної

техніки й оптичних систем зв’язку.

8. Дистанційне навчання – це універсальна гуманістична форма

навчання, що базується на використанні широкого спектра традиційних та

нових інформаційних і телекомунікаційних технологій, технічних засобів, які

створюють умови для вибору слухачами вільних освітніх дисциплін, що

відповідають стандартам, діалоговому обміну з викладачем, при цьому

процес навчання не залежить від розташування слухача в просторі та часі.

Така значна кількість визначень поняття “дистанційне навчання” вказує

на стрімкий розвиток цієї галузі освітньої діяльності та намагання знайти

оптимальне її науково-методичне і технологічне наповнення.

При цьому слід зазначити, що посильним внеском у цю справу є

напрацювання досвіду організації дистанційного навчання у вищих

15

навчальних закладах України та його узагальнення в нормативних

документах Міністерства освіти і науки України.

1.2. Сфера застосування дистанційного навчання та моделі дистанційної освіти

Найпоширенішими моделями дистанційної освіти є:

дистанційна освіта як самостійна (основна) форма навчання;

дистанційна освіта як допоміжний елемент стандартної системи

навчання;

міжуніверситетське навчання (навчання у спеціально створених

навчальних класах за допомогою мультимедійних аудиторій та віртуальних

лабораторій);

віртуально-тренінгове навчання.

Характерними рисами дистанційної освіти є гнучкість, модульність,

паралельність, економічність, технологічність, соціальна рівність, нова роль

викладача.

Відокремлюють такі групи технологій дистанційного навчання.

1. Кейс технологія – технологія, що діє на основі наборів (кейсів)

навчально-методичних комплексів, навчально-методичних матеріалів на

паперових та електронних носіях (CD, DVD дисках), навчально-тренуваль-

них комплексів. Взаємодія між учасниками навчального процесу в цьому разі

відбувається за допомогою традиційної пошти, факсу, телефону.

2. Мережеві технології на основі комп’ютерних мереж, тобто сукупності

комп’ютерів, з’єднаних за допомогою каналів зв’язку в єдину систему.

3. Телекомунікаційні технології, що діють на основі інформаційних

навчальних ресурсів, у вигляді цифрових бібліотек, відеолекцій, відеоконфе-

ренцій, відеоконсультацій, інтерактивного телебачення.

Типова модель використання систем дистанційного навчання

передбачає:

підготовку конкретного навчального курсу на основі освітніх потреб

певної групи людей;

організацію доступу до матеріалів курсу;

організацію спілкування учасників навчального процесу;

проходження слухачами точок контролю і завершення курсу

екзаменом.

В Україні практичний перехід до впровадження дистанційних технологій

є достатньо складним. Це пов’язано з неналежним розробленням методо-

логічних та психолого-педагогічних особливостей дистанційної освіти, дуже

високими вимогами до “віртуального” викладача, який, крім звичайних

знань, повинен знати дидактичні властивості й уміти користуватися засобами

інформаційних і комунікаційних технологій, а також відсутністю нормативно-

16

правової бази з використання й охорони інтелектуальної власності в

цифрових мережах та ін.

Повноцінному впровадженню національної системи дистанційного

навчання заважає відсутність єдиного інформаційного середовища ВНЗ

України, тому дистанційна освіта як форма навчання поширюється лише

завдяки ініціативі навчальних закладів, зацікавлених викладачів та

реалізовується як експериментально-апробаційна форма.

1.3. Стан і перспективи розвитку дистанційного навчання в сучасній освіті

Велика кількість звітів, оглядів і досліджень щодо розвитку всесвітньої

мережі показали, що електронне навчання набуває значного поширення. Усе

більша кількість осіб, корпорацій та установ визнають електронне навчання і

використовують його. Пропонуємо деякі важливі статистичні дані та факти

стосовно електронного навчання станом на 2015 рік.

Глобальний ринок електронного навчання, як очікувалося, досягнув

$107 млрд, Глобальний ринок доходів від електронного навчання досяг

$32,1 млрд у 2010 році, і має темп річного зростання приблизно 9,2%

протягом останніх п’яти років.

Темпи зростання електронного навчання по країнах становлять: Індія –

55%, Китай – 52%, Малайзія – 41%, Румунія – 38%, Польща – 28%, Чеська

Республіка – 27%, Бразилія – 26%, Індонезія – 25%, Колумбія – 20%, Україна –

20%.

Ринок систем управління навчанням LMS становив $2,55 млрд у 2013

році з темпами річного зростання приблизно 25,2%, приблизно $4 млрд у

2015 році й навіть більш ніж $7 млрд у 2018 році.

Світовий ринок мобільних продуктів і послуг навчання досягнув

$5,3 млрд у 2012 році. При можливих сукупних темпах річного зростання на

18,2% протягом наступних п’яти років, за існуючими оцінками, світовий

ринок мобільного навчання має досягти $12,2 млрд у 2017 році. Передбача-

ється, що топ-покупцями мобільних продуктів і послуг навчання мають стати

Китай, США, Індонезія, Індія й Бразилія.

На 2017 рік 8% компаній використовують масові відкриті он-лайн курси

MOOCs, а ще 7% збираються експериментувати з ними. Протягом наступних

двох років цей відсоток має зрости до 28%. Вже понад 350 компаній

співпрацюють з провайдерами MOOCs Coursera й Udacity для виявлення

кращих слухачів.

Корпоративний ринок он-лайн, як можна передбачити, буде зростати

щорічно на 13%. Нині 77% американських компаній пропонують он-лайн

корпоративне навчання для підвищення кваліфікації своїх співробітників.

17

Великі компанії є основними покупцями продуктів та послуг

електронного навчання і становлять майже 30% усіх покупців подібних

навчальних послуг.

У 2014 році були використані такі форми навчання:

47% навчального часу – очна форма;

29,1% навчальних годин – змішане навчання, що показало зростання на

0,8% порівняно з попереднім роком;

28,5% навчального часу – дистанційна форма, що свідчить про 2,6%

зростання порівняно з попереднім роком;

15% навчальних годин – форма “віртуального класу”, цей результат

виявився нижчим на 1 % порівняно з попереднім роком;

4,2% навчального часу – соціальне навчання, що показало зростання на

0,9% порівняно з попереднім роком;

1,4% навчальних годин – з використанням мобільних пристроїв, що

показало зменшення часу застосування цієї форми на 0,5% порівняно з

попереднім роком.

У 2014 році використано такі технології:

системи управління навчанням (LMS) і віртуальний клас – 74% компаній;

інструменти моделювання – 33% компаній;

он-лайн підтримка діяльності або системи управління знаннями – 21%

компаній;

мобільні додатки – 18% компаній.

Малі, середні та великі компанії мали намір придбати в 2015 році:

он-лайн-інструменти і системи навчання – 44% компаній;

системи управління навчанням LMS – 41% компаній;

авторські інструменти або системи – 37% компаній;

інструменти та системи віртуального класу – 33% компаній;

веб-продукти та системи для проведення відео конференцій – 18%

компаній.

Центр об’єднаних досліджень європейської комісії (Joint Research

Centre) спільно з Інститутом перспективних досліджень у галузі технологій

(Institute for Prospective Technological Studies)провели дослідження “School’s

Over: Learning Spaces in Europe in 2020: An Imagining Exercise on the Future of

Learning”. У звіті про дослідження визначено тренди, що розподілені на:

макро-, мезо- та мікро- умовні рівні.

Макро-тренди. Поява нових умінь і компетенцій проявляється в

поступовому перерозподілі трудової активності, зумовленому глобальними

змінами: появою нових професій і спеціальностей, автоматизацією певних

видів діяльності та змінами, що виникають у складі трудових ресурсів

відповідно до потреб суспільства.

18

Демографічні зміни зумовлені тим, що більшість сучасних працівників-

інтелектуалів вийде на пенсію значно пізніше, ніж покоління їхніх батьків.

Тривалість робочого стажу зростатиме, отже, стане не тільки потрібно, а й

необхідно вчитися та засвоювати нові знання і навички протягом усього

життя. Для Європи цей чинник особливо важливий, оскільки саме в

європейських країнах населення старіє особливо швидко. Зворотним боком

цієї проблеми може стати міграція, що для бізнесу спричинить нестачу

потрібних умінь, а корпоративне навчання й освіта сприятимуть вирішенню

цих складнощів.

Глобалізація (міжнародне поширення торгівлі та бізнесу) приводить до

появи потреб у нових гнучких і системних знаннях та уміннях, а також до

виникнення нових професій. Трудові ресурси за таких умов мають бути

гнучкими, здатними відмовлятися від колись вивченого, але тепер не

актуального, і вчитися новому.

Мезо-тренди. У сучасному світі набуває популярності неформальне

навчання, зумовлене соціально-психологічними чинниками: меншою довірою

до зовнішніх авторитетів, веденням дуже різнорідного життя, сумнівами

щодо рольових моделей, шаблонів та ідентичностей. При цьому люди

починають відчувати велику потребу у взаємній довірі, повазі, спілкуванні.

Реформування освіти передбачає надання слухачам практичних,

потрібних і корисних у житті вмінь та компетенцій, чого не можуть надати

системи освіти в її нинішньому вигляді, система організації та

інформаційного забезпечення.

У корпоративному навчанні формальне й неформальне навчання

поєднуються, і саме в цьому компанії вбачають шлях для розвитку потрібних

компетенцій, а не просто отримання формальних результатів.

Мікро-тренди. Для сучасності характерні визнання неформального

навчання, тенденція до надання різного за рівнем складності навчального

контексту для представників різних поколінь, а також прояв уваги до

розвитку компетенцій. Крім того, зростає кількість представників покоління Y

у складі трудових ресурсів, що спричиняє відповідні зміни як в академічному,

так і в корпоративному навчанні.

У процесі навчання представники різних поколінь нерівномірно

використовують навчальні технології. Виділяються такі тренди:

інтернет-речей – сенсори і процесори поширюються повсюдно,

перетворюючи весь світ на єдину програмовану систему;

середовище нових медіа – крім тексту, з’являється нова мова

комунікацій, що ґрунтується на образах;

структуровані організації – соціальні технології дають можливість

вивчати колективний досвід величезної кількості людей, робоче місце й

робочі відносини усе далі відходять від традиційних корпоративних уявлень.

19

Усі ці зміни пов’язані з розвитком інформаційних технологій (табл. 1).

Таблиця 1

Рік Технологія Педагогічна теорія

1980 Ресурси мультимедіа

Дистанційні курси

на підставі біхевіоризму

й когнітивізму

1993 Веб

1994 Навчальні об’єкти

1995 LMS Blackboard, Moodle, Sak

1998 Мобільні пристрої

1999 Навчальне проектування

2000 Ігрові технології

Дистанційні курси

на підставі конструктивізму

2001 Відкриті освітні ресурси

2004 Соціальні медіа Веб 2.0

2005 Віртуальні світи

2007 Електронні книги та смарт-пристрої

2008 сМООС Дистанційні курси

на підставі коннективізму 2010 Навчальна аналітика

2011 xMOOC

20

Розділ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

2.1. Загальні положення, основні визначення та принципи дистанційного навчання, актуальність

його впровадження у систему підготовки військових фахівців Збройних Сил України

Одним із вирішальних факторів успішної трансформації та модернізації

Збройних Сил України на нинішньому етапі їх функціонування є

широкомасштабна реформа системи військової освіти.

Метою реформи є наближення військової освіти до сучасних вимог та

перспектив розвитку теорії і практики збройної боротьби. Світовий досвід

показує, що виконання цього завдання можливе лише завдяки впровадженню

безперервної ступеневої системи навчання військових фахівців “протягом

життя”.

Впровадження цієї моделі навчання військових фахівців має

забезпечити:

виникнення нових можливостей для оновлення змісту навчання,

методів викладання дисциплін і поширення знань;

розширення доступу до навчальних ресурсів, реалізацію можливості

навчання без обмежень за просторовою та часовою ознаками з мінімальним

відривом від виконання професійних обов’язків;

індивідуалізацію навчання.

Сучасні тенденції розвитку освітніх технологій, а також основні напрями

державної політики у цій сфері, визначені Національною стратегією розвитку

освіти в Україні на період до 2021 року, яку затверджено Указом Президента

України від 25.06.2013 № 344/2013, потребують спрямування зусиль на

розвиток дистанційного навчання у Збройних Силах України як одного з

найдієвіших інструментів реалізації моделі безперервного навчання.

Ця Концепція відображає мету, завдання, сутність, основи та напрями

впровадження дистанційного навчання в систему підготовки військових

фахівців для Збройних Сил України та інших військових формувань.

Дистанційне навчання – особлива форма цілеспрямованого процесу

засвоєння знань, умінь і навичок, у ході якого віддалені один від одного

21

учасники навчального процесу взаємодіють у спеціалізованому середовищі,

що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-

комунікаційних технологій.

Відповідно до Закону України “Про вищу освіту” ДН є однією з форм

навчання у вищих навчальних закладах України поряд з очною (денною,

вечірньою) та заочною формами.

Дистанційна форма навчання – форма організації навчального процесу

у вищих навчальних закладах України, яка забезпечує реалізацію ДН та

передбачає можливість отримання випускниками документів державного

зразка про здобуття відповідного освітнього ступеня вищої освіти.

Дистанційна форма навчання може бути застосована у поєднанні з очною

(денною, вечірньою) та заочною формами навчання, коли технології ДН

використовують обмежено як засіб оновлення змісту й методів навчання та

розширення доступу слухачів очної (заочної) форм навчання до освітніх

ресурсів ВВНЗ, держави та інших країн.

Технології дистанційного навчання – комплекс освітніх технологій, у

тому числі психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних, що

дають можливість реалізувати процес ДН у навчальних закладах та наукових

установах.

Дистанційний навчальний процес – навчальний процес, який

організовують та здійснюють за дистанційною формою навчання або з

використанням технологій ДН під час проведення окремих занять, вивчення

окремих дисциплін (тем) або блоків дисциплін.

Інформаційно-комунікаційні технології дистанційного навчання –

технології створення, накопичення, зберігання та доступу до веб-ресурсів

(електронних ресурсів) навчальних дисциплін (програм), а також

забезпечення організації і супроводження навчального процесу за допомогою

спеціалізованого програмного забезпечення та засобів інформаційно-

комунікаційного зв’язку, у тому числі Інтернету.

Психолого-педагогічні технології дистанційного навчання – система

засобів і прийомів, кроків, послідовне застосування яких забезпечує

виконання завдань навчання, виховання і розвитку особистості.

Репозиторій веб-ресурсів дистанційного навчання – централізоване

електронне сховище сертифікованих ресурсів ДН. Центральний репозиторій

ресурсів ДН системи ДН Збройних Сил України містить усі сертифіковані

ресурси ДН, що використовуються у системі підготовки військових фахівців

Збройних Сил України.

Веб-ресурси дистанційного навчання – систематизоване зібрання

інформації та навчально-методичних засобів, необхідних для засвоєння

навчальних дисциплін (програм), доступ до якого можливий через Інтернет

(локальну мережу) за допомогою веб-браузера та (або) інших доступних

користувачеві програмних засобів.

22

Система дистанційного навчання Збройних Сил України (далі –

система ДН) – підсистема системи військової освіти, що є сукупністю

взаємодіючих з метою організації та здійснення дистанційного навчального

процесу в єдиному інформаційно-освітньому середовищі адміністративного

персоналу, підрозділів ДН, слухачів, які навчаються за дистанційною формою

навчання або з використанням технологій ДН, та науково-педагогічних

працівників.

Система управління дистанційним навчанням – програмне забезпе-

чення для створення, збереження, накопичення та передачі веб-ресурсів,

забезпечення авторизованого доступу суб’єктів ДН до цих веб-ресурсів, а

також організації навчального процесу і контролю за навчанням через

Інтернет та (або) локальну мережу.

Процес ДН, виховання та розвитку особистості відбуватиметься у

специфічному веб-середовищі – системно організованій сукупності веб-

ресурсів навчальних дисциплін (програм), програмного забезпечення

управління веб-ресурсами, засобів взаємодії суб’єктів ДН та управління ДН.

Суб’єкти дистанційного навчання – особи, які навчаються, та особи,

які забезпечують навчальний процес за дистанційною формою навчання

(педагогічні та науково-педагогічні працівники, методисти тощо).

Основними принципами ДН військових фахівців є:

гнучкість – навчання слухачів дистанційної форми у зручний для себе

час, у зручному місці і зручному темпі, реалізація незначної за часом та

обсягом частини дистанційного навчального процесу за очною формою

(складання підсумкової звітності, виконання практичних, лабораторних робіт

тощо);

модульність – створення кожним окремим курсом цілісного уявлення

про окрему предметну галузь, що дає змогу з набору незалежних курсів-

модулів сформувати навчальну програму, яка найкраще задовольняє

індивідуальні або групові потреби навчальної аудиторії;

паралельність – можливість навчання без відриву (або з мінімальним

відривом) від виконання службових обов’язків;

економічність – ефективне використання навчальних площ і технічних

засобів, концентроване й уніфіковане подання інформації, використання і

розвиток комп’ютерного моделювання для зменшення витрат на підготовку

військових фахівців;

технологічність – використання сучасних інформаційних технологій

навчального процесу, що сприяють входженню особи, яка навчається, у

світовий інформаційний простір;

інтернаціональність – можливість одержати освіту у навчальних

закладах іноземних держав без виїзду за кордон та надання освітніх послуг

іноземним громадянам і військовим фахівцям Збройних Сил України (інших

військових формувань), які проходять службу за межами держави;

23

якість – на рівні очної форми навчання, оскільки до підготовки

дидактичних засобів залучають найкращий професорсько-викладацький

склад і використовують найсучасніші навчально-методичні матеріали,

введять спеціалізований контроль за якістю дистанційної освіти на

відповідність її освітнім стандартам.

Актуальність впровадження ДН у систему підготовки військових

фахівців Збройних Сил України зумовлена:

динамічністю змін у розвитку військової справи, що потребує

постійного удосконалення професійних знань, умінь та навичок, якими

повинен володіти сучасний військовослужбовець;

використанням новітніх інформаційних технологій у сучасному

озброєнні та військовій техніці і, відповідно, особливостями їх бойового

застосування;

переходом Збройних Сил України на комплектування армії

військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, що

потребує якісної та гнучкої системи підготовки висококваліфікованих кадрів;

спроможністю технології ДН забезпечити своєчасне коригування

змісту навчання військових фахівців завдяки високій швидкості оновлення

інформаційних ресурсів інформаційно-освітнього середовища;

значним скороченням витрат на організацію та забезпечення процесу

навчання.

В умовах подальшої інтеграції військової і цивільної освіти в Україні

теоретична та практична робота над проблемами впровадження, створення і

розвитку системи ДН Збройних Сил України має тривати постійно,

цілеспрямовано і продуктивно, паралельно з розвитком системи дистанційної

освіти в Україні.

2.2 Мета, завдання та основні види забезпечення впровадження, використання та розвитку

дистанційного навчання у Збройних Силах України

Головною метою впровадження, використання та розвитку ДН у

Збройних Силах України є створення умов для надання якісних сучасних

освітніх послуг на основі використання інформаційних технологій із

дотриманням основних принципів ДН усіма категоріями користувачів

незалежно від місця проходження служби або роботи.

Основними завданнями впровадження, використання та розвитку ДН у

Збройних Силах України є:

формування та забезпечення функціонування нормативно-правового,

організаційного, науково-методичного, навчально-методичного, інформацій-

но-телекомунікаційного, матеріально-технічного, кадрового та фінансово-

24

економічного забезпечення процесів впровадження, використання і розвитку

ДН у Збройних Силах України;

активізація процесу впровадження технологій ДН на всіх рівнях

військової освіти та підготовки фахівців для Збройних Сил України;

забезпечення системності і керованості процесів впровадження,

використання та розвитку ДН у Збройних Силах України;

перехід від фрагментарного використання технологій ДН за окремими

навчальними модулями, темами або розділами навчальних дисциплін до

повномасштабного використання як дистанційної, так і поєднаної з іншими,

наприклад заочно-дистанційною формами навчання;

розроблення власних та адаптація наявних ресурсів ДН;

удосконалення і подальший розвиток телекомунікаційної інфраструк-

тури вищих військових навчальних закладів, військових навчальних

підрозділів вищих навчальних закладів (далі – ВВНЗ, ВНП ВНЗ) і системи

військової освіти в цілому для забезпечення використання ДН;

забезпечення конфіденційності персональної інформації учасників

дистанційного навчального процесу, цілісності і захищеності ресурсів та

організаційної інформації ДН;

дотримання режиму безпеки інформації у процесі ДН;

координація впровадження та розвитку ДН у Збройних Силах України

з розвитком загальнодержавної системи дистанційної освіти в Україні.

Впровадження, використання та розвиток ДН у Збройних Силах України

є одним із системних процесів реформування системи військової освіти і

підготовки військових фахівців, який потребує всебічного забезпечення.

Нормативно-правове забезпечення ДН передбачає створення таких

нормативно-правових актів:

щодо регламентації взаємин суб’єктів навчального процесу,

організованого за дистанційною формою або з використанням технологій ДН;

регулювання відносин власності на ресурси та навчально-методичні

матеріали ДН;

встановлення порядку доступу до ресурсів ДН, у тому числі

конфіденційної інформації в інформаційно-освітньому середовищі

навчального закладу;

визначення економічної зацікавленості авторів ресурсів ДН та захисту

авторських прав;

забезпечення нормування праці викладацького, адміністративного та

технічного складу.

Крім того, до нормативно-правового забезпечення ДН належать

внутрішні нормативні документи, що регламентують організацію та

здійснення дистанційного навчального процесу у ВВНЗ та ВНП ВНЗ.

25

Нормативно-правові акти, що потребують розроблення у першу чергу:

наказ Міністерства оборони України щодо запровадження ДН у

Збройних Силах України;

Положення про ДН у Збройних Силах України;

Типове положення про ДН у військовому навчальному закладі

Збройних Сил України.

До основних завдань організаційного забезпечення ДН належать:

визначення напрямків та обґрунтування шляхів поширення освітніх

послуг з використанням технологій ДН на усі сфери підготовки військових

фахівців;

аналіз ситуації з використанням технологій ДН, прогнозування її

розвитку та планування подальшої діяльності щодо впровадження,

використання та розвитку ДН у Збройних Силах України;

розроблення пропозицій для керівництва Збройних Сил України щодо

розвитку ДН;

співробітництво у галузі ДН з вітчизняними та закордонними

навчальними і науковими установами;

розроблення та реалізація спільних програм і проектів тощо.

Науково-методичне забезпечення ДН передбачає:

розроблення методики створення ресурсів ДН, організації та

здійснення дистанційного навчального процесу;

вироблення рекомендацій щодо вибору або розроблення спеціального

програмного забезпечення для ДН з урахуванням існуючих стандартів;

проведення пошукових та прикладних наукових досліджень з проблем

розвитку ДН;

участь у виконанні державних наукових програм у відповідній галузі;

розроблення наукових, методичних, експертних рекомендацій щодо

формування та розвитку всіх видів забезпечення ДН;

розроблення умов і методики сертифікації ресурсів ДН Збройних Сил

України.

Навчально-методичне забезпечення ДН передбачає:

розроблення ресурсів ДН на основі сучасних педагогічних,

інформаційних та комунікаційних технологій;

підготовку та підвищення кваліфікації науково-педагогічних

працівників системи ДН Збройних Сил України щодо використання

технологій ДН, методичного забезпечення перевірки їх професійної

підготовки, тестування, атестації;

організацію поширення вітчизняного та закордонного досвіду

використання ДН у системі підготовки військових фахівців.

Основними завданнями інформаційно-телекомунікаційного забезпечення

ДН, що становить його програмно-технічну основу, є:

26

надання інструментальних засобів для розроблення ресурсів ДН;

надання інструментальних засобів для організації та здійснення ДН

процесу;

гарантоване збереження ресурсів ДН та усієї організаційної

інформації;

надання доступу до інформаційно-освітнього середовища усім

суб’єктам дистанційного навчального процесу та забезпечення їх оперативної

взаємодії;

забезпечення у процесі ДН режиму доступу до інформації та

персональної конфіденційності.

Матеріально-технічне забезпечення ДН є сукупністю різноманітних

засобів обчислювальної техніки та периферійних пристроїв, об’єднаних за

допомогою телекомунікаційного обладнання в обчислювальні мережі різного

масштабу.

Крім того, до засобів матеріально-технічного забезпечення ДН належать:

системи та пристрої відеоконференцзв’язку;

відео-, аудіо- та інша апаратура, призначена для продукування

мультимедійних навчальних матеріалів;

системи та засоби резервування даних.

Кадрове забезпечення ДН у процесі розроблення електронних навчаль-

но-методичних матеріалів передбачає наявність військових (цивільних)

фахівців з відповідною кваліфікацією, розподілених за своїми функціональ-

ними обов’язками:

керівник розроблення ресурсу ДН – створює, спрямовує та керує роз-

робленням ресурсу ДН, забезпечуючи взаємозв’язок між усіма учасниками,

які беруть участь у його розробленні розподіляє обов’язки між усіма

учасниками;

фахівець з педагогічного дизайну – забезпечує педагогічну коректність

навчального матеріалу під час його переміщення у веб-середовище; обирає,

компонує та редагує навчальний матеріал; визначає педагогічну стратегію,

види діяльності і мультимедіа, компоненти проекту; формує тести й елементи

оцінювання;

фахівець з мультимедіадизайну – розробляє візуальні макети курсів,

обирає або створює мультимедійні компоненти, що містять графіку,

зображення, анімацію, аудіо, відео тощо, для ефективного використання

навчального матеріалу відповідно до стратегії його вивчення, створеної

педагогічним дизайнером;

фахівець з програмування – відповідає за тестування та інтеграцію

курсу із системою управління навчальним процесом, відповідає за

адміністрування системи управління дистанційним навчальним процесом;

27

експерт предметної галузі – один із головних, хоча і тимчасових членів

команди з розроблення проекту ДН, надає знання та досвід з певної

предметної галузі, працює з педагогічним дизайнером для розроблення змісту

курсу, забезпечення коректності і точності його елементів.

Кадрове забезпечення також передбачає організацію професійної

підготовки і підвищення кваліфікації усіх категорій суб’єктів ДН.

Фінансово-економічне забезпечення ДН здійснюється в межах

відповідного забезпечення системи військової освіти.

Щоб забезпечити системність, комплексність та узгодженість дій у

реформуванні системи військової освіти і підготовки військових фахівців у

напрямі впровадження, використання та розвитку ДН, слід створити і

розвивати систему ДН Збройних Сил України.

2.3. Першочергові завдання, цільова аудиторія та очікувані результати створення системи

дистанційного навчання у Збройних Силах України

Система ДН має стати частиною системи військової освіти, що

забезпечить використання ДН як окремої, так і поєднаної з іншими формами

навчання, з видачею державних документів про освіту, а також ДН за

окремими курсами чи блоками курсів з видачею свідоцтв (сертифікатів)

відповідних навчальних закладів системи військової освіти.

Першочерговими завданнями системи ДН Збройних Сил України є:

формування та розвиток нормативно-правового, організаційного,

науково-методичного, інформаційно-телекомунікаційного, матеріально-тех-

нічного, кадрового і фінансово-економічного забезпечення ДН у Збройних

Силах України;

створення Центрального репозиторію ресурсів ДН системи ДН

Збройних Сил України;

використання ДН як самостійної, так і поєднаної з іншими формами

навчання (очною, заочною);

впровадження технологій ДН на всіх рівнях безперервної ступеневої

системи навчання військових фахівців;

науково-методичне супроводження використання ДН під час підготов-

ки військових фахівців;

удосконалення і розвиток телекомунікаційної інфраструктури для

реалізації технологій ДН;

розвиток міжнародного співробітництва у галузі використання ДН під

час підготовки військових фахівців.

28

До цільової аудиторії системи ДН Збройних Сил України належать:

військовослужбовці, яких готують для участі в антитерористичній операції, миротворчих операціях, міжнародних навчаннях та служби в об’єднаних штабах;

слухачі заочної форми навчання ВВНЗ та ВНП ВНЗ, слухачі (курсанти) ВВНЗ та ВНП ВНЗ очної форми навчання під час самостійної роботи і факультативного навчання;

слухачі курсів перепідготовки і підвищення кваліфікації, Вищих академічних курсів;

державні службовці органів державної та виконавчої влади, які займаються питаннями національної безпеки та оборони держави;

офіцери органів управління, кандидати на вступ до ВВНЗ та ВНП ВНЗ під час проходження підготовчих курсів і попереднього конкурсного відбору;

громадяни України, які навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу;

військовослужбовці, що звільняються з лав Збройних Сил України; громадяни іноземних держав відповідно до міжнародних угод. Внаслідок впровадження ДН очікуються:

зростання рівня професійної підготовки і якості освіти військових фахівців за рахунок використання сучасних педагогічних та інформаційних технологій, надання доступу до додаткових інформаційних ресурсів;

зростання професійної мобільності військових кадрів, їх ділової та соціальної активності;

формування єдиного освітнього простору в межах безперервної ступеневої системи навчання військових фахівців “протягом життя”.

Вищі військові навчальні заклади та ВНП ВНЗ, що використовують ДН, зможуть:

ефективно вирішувати складні й актуальні педагогічні завдання з розвитку інтелектуального і творчого потенціалу, аналітичного мислення і розвитку самостійності своїх випускників;

удосконалювати зміст навчання й інформаційно-методичного забезпечення навчальних дисциплін через доступ до інформаційних ресурсів, навчально-методичних матеріалів та дидактичних засобів інших навчальних закладів;

ефективно використовувати науково-педагогічний потенціал і матеріально-технічну базу.

29

Розділ 3

ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТУВАННЯ

ДИСТАНЦІЙНИХ НАВЧАЛЬНИХ КУРСІВ

3.1. Визначення змісту навчального курсу

Дистанційний навчальний курс, як і традиційний, має ґрунтуватися на

навчальній програмі курсу. Підходи до створення цієї програми можуть дещо

різнитися залежно від статусу і призначення дистанційного курсу, що може

бути або самостійним навчальним курсом, тобто основним, або складовою

частиною загального (аудиторного) навчального курсу, тобто допоміжним.

Від призначення курсу залежать цілі вивчення окремих тем: якщо курс

основний, знання й уміння визначають у навчальній програмі як кінцевий

результат опанування навчального матеріалу, якщо курс допоміжний, цілями

вивчення теми можуть бути первинне ознайомлення з навчальною

інформацією, формування понять, елементарних умінь тощо.

Отже, першим етапом проектування дистанційного курсу є створення

його навчальної програми, яка визначає цільові орієнтири та зміст курсу. Її

обов’язковими структурними елементами повинні бути:

1. Назва курсу.

2. Категорія осіб (слухачів), які навчатимуться за цим курсом.

3. Тип курсу (основний, допоміжний).

4. Цілі вивчення курсу.

5. Теми курсу:

5.1. Назва теми.

5.2. Цілі вивчення теми.

5.3. Стисла змістова характеристика теми.

Перелік рекомендованої літератури.

Відзначимо деякі особливості створення навчальної програми для

дистанційного курсу. Так, цілі ДН, зумовлені не лише призначенням курсу, а

й умовами його вивчення. Як відомо, в ході аудиторного навчання педагог

постійно має можливість безпосередньо спостерігати за навчальною роботою

та здобутками слухачів (курсантів, слухачів), і надавати їм ситуативну

допомогу, пропонувати актуальні завдання, що складніше реалізувати в

умовах дистанційного навчання.

30

Також під час використання дистанційних навчальних курсів важко

забезпечити врахування специфіки засвоєння змісту окремих навчальних

дисциплін, яке має відбуватися у спеціалізованих лабораторіях, із

застосуванням спеціального обладнання, у ході виконання групових вправ

або вправ у присутності інструктора (викладача).

Отже, формулювання конкретних знань та умінь, здобутих за

результатами дистанційного навчання, має бути коректним з огляду на

реалістичність їх досягнення. Наприклад, формулювання мети “знати норму

наказу” є цілком коректним, оскільки слухач (курсант, слухач) дійсно здатний

її засвоїти, працюючи за комп’ютером.

Водночас така мета, як “уміти застосовувати норму наказу” не завжди

коректна: лише якщо дистанційний курс допускає відтворення ситуацій

практичної діяльності військовослужбовця, мета стосовно формування такого

вміння виправдана.

Відповідними прикладами можуть бути тактичні уміння щодо

планування та прогнозування певних процесів і ситуацій, уміння працювати з

картами, документацією тощо. В інших випадках йдеться про формальний

бік уміння, яке формується в умовах, коли практичну ситуацію подається

описано абстрактно. Наприклад, сумнівною буде якість уміння,

сформованого засобами лише дистанційного навчання, щодо управління

військовою технікою, військовим підрозділом чи використання засобів

самозахисту тощо. У ряді випадків коректним формулюванням практико-

зорієнтованої мети дистанційного курсу буде, наприклад, “вміти

застосовувати норму наказу під час розгляду теоретичних завдань” або “вміти

використовувати норму наказу під час моделювання певних ситуацій”.

Остаточне формування деяких умінь може бути предметом подальшого

навчання, навчальної практики чи стажування, тому у програмі

дистанційного курсу відповідні цілі можуть зумовлювати сформованість

умінь на певному рівні – первинному, елементарному, початковому,

репродуктивному, що забезпечить коректність їх визначення.

Сукупність визначених цілей дистанційного навчального курсу є

підставою для розроблення його змісту, який складається з окремих тем, а

також розподілу загальних цілей курсу між темами. Зауважимо, що

формування змісту дистанційного курсу також має свої особливості.

Відомо, що під час підготовки навчального курсу для аудиторного

вивчення зміст навчальної програми не залежить від кількості годин

(кредитів), відведених на його вивчення. При цьому викладачі, спираючись на

власний досвід, формують зміст курсу такого обсягу, який реально

опрацювати на навчальних заняттях та у ході самостійної роботи, адже ці

види навчальної діяльності слухачів (курсантів, слухачів) регламентовані

часом і мають календарні обмеження.

31

Проблем із часом у ході вивчення курсу дистанційного навчання

фактично немає, адже працювати з ним слухач (курсант, слухач) буде у

зручний для себе час, стільки разів повертаючись до навчального матеріалу,

скільки йому потрібно для забезпечення високої якості засвоєння.

Отже, на відміну від аудиторного навчання, зміст дистанційного курсу

може бути визначений у будь-якому обсязі.

Таким чином, за результатами завершення першого етапу проектування

дистанційного навчального курсу, якщо він є основним, мають бути з’ясовані:

1. Цільове призначення всього курсу (знання та уміння).

2. Структура курсу (теми).

3. Цілі вивчення окремих тем (певна проекція цільового призначення

всього курсу).

4. Зміст окремих тем.

5. Основні та додаткові джерела інформації, на яких базуватиметься

викладення кожної теми.

Якщо дистанційний навчальний курс є допоміжним, результатами

першого етапу його проектування є:

1. Цільове призначення дистанційного курсу як компонента певного

навчального курсу, його роль у формуванні кінцевих результатів вивчення

основного навчального курсу, (наприклад, формування понять, закріплення

знань, початку чи завершення формування окремих умінь, набуття певного

досвіду діяльності тощо).

2. Структура дистанційного навчального курсу (теми).

3. Цілі вивчення окремих тем (у межах цілей усього курсу, але в

контексті вивчення кожної окремої теми).

4. Зміст окремих тем, які будуть розглянуті у ході вивчення

дистанційного курсу.

5. Основні та додаткові джерела інформації, на яких базуватиметься

викладення кожної теми.

Створена навчальна програма дистанційного курсу є підґрунтям для його

подальшого проектування.

3.2. Визначення та цілепокладання модулів дистанційного навчального курсу

На підставі навчальної програми дистанційного курсу створюють його

структуру, що відображає траєкторію засвоєння змісту курсу суб’єктами

дистанційного навчання (користувачами курсу). Складовими елементами

структури є модулі навчального матеріалу (дистанційного курсу).

Модуль дистанційного курсу – певна тема або її складова, яка потребує

окремого опрацювання користувачем курсу з огляду на методику вивчення

32

теми. Отже, модуль дистанційного курсу є вираженням його змістового

складника.

Дистанційний курс конструюють з урахуванням таких правил:

1) забезпечення лінійної послідовності вивчення модулів дистанційного

курсу особою, яка навчається;

2) використання модулів повторення навчального матеріалу, потрібного

під час вивчення наступної теми, якщо цей матеріал не був безпосереднім

предметом вивчення попередньої теми;

3) запровадження модулів узагальнення навчального матеріалу та

контролю за навчальними досягненнями суб’єкта навчання.

Відповідно до зазначених правил можна спроектувати таку орієнтовну

структуру дистанційного курсу за змістом (рис. 3.1)

Рис. 3.1. Орієнтовна структура дистанційного курсу за його змістом: М1П, М2П, МnП – модулі повторення навчального матеріалу; М11, М12 … Мn1 – змістові модулі дистанційного курсу; М1УК, М2УК, МnУК – модулі узагальнення навчального

матеріалу та контролю за навчальними досягненнями користувачів курсу

Якщо в майбутньому користувач курсу вважатиме, що добре обізнаний із

матеріалами певної теми, він пропускатиме деякі змістові модулі, зупиня-

ючись лише на модулях узагальнення навчального матеріалу і контролю за

власними навчальними досягненнями, виконання завдань яких є обов’язко-

вою умовою переходу до вивчення наступної теми. Користувач курсу зможе

повертатися до повторного опрацювання окремих модулів, якщо буде

незадоволений своїми навчальними досягненнями за результатами

проходження підсумкового модуля за темою.

М1П

М12

М11

М1УК

М13

ТЕМА 1 ТЕМА 2

М22

М21

М2П

М2УК

ТЕМА N

⁝

Мn1

МnП

МnУК

…

33

Отже, за результатами другого етапу проектування дистанційного

навчального курсу має бути сформована його структура – впорядкована

сукупність модулів дистанційного курсу, передбачених для послідовного

опрацювання. Ці модулі призначені для повторення навчального матеріалу,

вивчення окремих складових змісту нової теми, узагальнення та перевірки

якості засвоєння навчального матеріалу.

3.3. Визначення навчальних завдань до кожного модуля дистанційного навчального курсу

Навчальні завдання розробляють і добирають, щоб окремі з них

відповідали не лише темі, а й особливостям процесу засвоєння навчального

матеріалу, який характеризується етапами чуттєвого сприйняття, розуміння,

закріплення і застосування знань.

Розглянемо окремі етапи зазначеного процесу в контексті визначення

навчальних завдань під час проектування дистанційного курсу.

І етап засвоєння – чуттєве відображення навчального матеріалу,

результатом якого стає уявлення.

Вивчення навчального матеріалу слухачами (курсантами, слухачами)

завжди базується на наявних у них знаннях, уміннях та досвіді певної

діяльності.

Проте з точки зору логіки побудови процесу навчання таке поняття, як

“нова тема” від початку традиційно характеризується нульовим рівнем

засвоєння, тому що під час її опрацювання в об’єкта навчання

формуватимуться нові знання та вміння, які не були до цього предметом

формування під час вивчення ані цієї, ані інших навчальних дисциплін.

Чуттєве відображення є першою і необхідною ланкою відображення

раціонального, завдяки якому на початковій стадії ознайомлення з новою

інформацією у свідомості слухача (курсанта, слухача) відбувається відобра-

ження окремих відношень, властивих предметам і процесам зовнішнього

світу, виокремлюється цілісний предмет із навколишнього середовища.

Таке відображення в навчальній ситуації формується внаслідок зорового,

тактильного, слухового сприйняття, що і визначає сутність першого етапу

засвоєння навчального матеріалу. Висока якість реалізації етапу чуттєвого

сприйняття може бути забезпечена через одночасне залучення різних органів

почуттів. Задля ефективної реалізації цього етапу користувачеві можна

запропонувати перегляд навчального уроку, навчального чи документального

фільму, відео з конференції чи інтерв’ю відомих фахівців з проблематики

поточної теми. Завдання може стосуватися, зокрема, й самостійного

спостереження за явищем природи, проведення лабораторного експерименту

чи дослідження певної ситуації у службовій діяльності користувача курсу.

34

Зазначимо, що яким би не було завдання, його дидактичною цінністю є

створення умов для найширшого залучення органів почуттів слухача

(курсанта, слухача) під час першого ознайомлення з навчальним матеріалом.

На відміну від аудиторної роботи викладач, який скеровує пізнавальну

діяльність користувачів дистанційного курсу, не має можливості поточного

спостереження за якістю сприйняття ними навчального матеріалу. Це

зумовлює потребу забезпечення різних засобів подання навчального матері-

алу, що збільшить ймовірність його повного та правильного сприйняття.

Так, разом, наприклад, із відеосюжетом користувачеві курсу доцільно

запропонувати для первинного ознайомлення слайди, фрагмент із підруч-

ника, схему тощо, це збільшить ймовірність сформованості в нього

необхідного й безпомилкового уявлення про предмет вивчення.

Після першого ознайомлення з навчальним матеріалом (як і після

завершення наступних етапів його опрацювання) викладач може

запропонувати слухачеві (курсанту, слухачу) пройти нескладне тестування,

результати якого необхідні саме педагогу, щоб пересвідчитися у правильності

руху його підопічного на шляху засвоєння матеріалу.

У разі негативних результатів тестування педагог засобами комунікації в

межах дистанційного навчання може оперативно внести корективи у

вивчення курсу.

Отже, за результатами цього етапу засвоєння навчального матеріалу в

користувача дистанційного курсу формується уявлення – чуттєво-наочний,

узагальнений образ предметів і явищ у вигляді образів пам’яті й уяви. Цей

образ зберігається та відтворюється у свідомості без безпосереднього впливу

предметів і явищ на органи почуттів.

ІІ етап засвоєння – розуміння навчального матеріалу, результатом якого

стає засвоєння поняття.

Цей етап характеризується спрямованістю діяльності користувача курсу

на розкриття зав’язків і відношень у світі, сутності предметів та явищ,

з’ясування значення окремих слів і фраз, внутрішнього, іноді прихованого,

сенсу суджень. Розуміння означає включення інформації, яку вивчають, у

систему зав’язків з уже відомими іншими поняттями, утворення нових

зав’язків, нових асоціацій.

Добір навчальних ситуацій (питання, постановка проблем, виконання

вправ, задач, обговорення на форумі тощо), які забезпечують розкриття

слухачем (курсантом, слухачем) об’єктивних зав’язків між окремими

елементами об’єкта дослідження, визначення його місця серед інших і

зрештою якісне засвоєння поняття, є одним з основних завдань викладача на

етапі проектування дистанційного навчального курсу.

Отже, етап розуміння навчального матеріалу має реалізовуватися через

добір навчальних завдань, які допоможуть користувачу курсу з’ясувати

особливості змісту виучуваних явищ, процесів, моделей. Вочевидь, це

35

завдання виконуватиметься під час перегляду відеоуроку чи інших відео-,

аудіо- або текстових матеріалів, тобто реалізація перших двох етапів

засвоєння навчального матеріалу відбуватиметься послідовно у ході

опрацювання одного об’єкта пізнавальної діяльності.

Проте якщо для реалізації першого етапу важливим було одночасне

залучення різних органів почуттів, то для другого – цілеспрямована розумова

діяльність, спрямована на формування понять.

Отже, на цьому етапі засвоєння важливо передбачити такі навчальні

завдання, які забезпечать максимальну активність суб’єкта навчання у

процесі пізнання. Засобом активізації розумової діяльності слухача (курсанта,

слухача) можуть стати запитання, які змусять його звернути увагу на

особливості навчального матеріалу, порівняти його з раніше вивченими

об’єктами тощо.

Запитання можуть бути запропоновані користувачеві курсу як до

опрацювання навчального матеріалу, так і після нього. Перший варіант

доцільний, якщо повторне спостереження за об’єктом пізнання неможливе. У

такому разі заздалегідь визначені запитання створять необхідну цільову

настанову на сприйняття. Другий варіант, ймовірно, потребуватиме

повторного перегляду відеоуроку, прослуховування аудіоматеріалів тощо.

Цілком можливим є й комбінування обох варіантів: заздалегідь запропоновані

запитання формують цільову настанову на сприйняття навчального матеріалу,

а запитання, задані після ознайомлення з ним, призначені для уточнення

правильності сприйняття, акцентування на необхідних нюансах тощо.

Як зазначено вище, розуміння навчального матеріалу передбачає не

лише відповіді на запитання, а й занурення в сутність наукових чи

професійних проблем, виконання вправ, розв’язання задач, обговорення

питань у колі інших користувачів курсу та педагога тощо. В такому разі

прикладами можливих завдань є:

з’ясування труднощів у практиці використання певних теоретичних

положень;

визначення причин негативних подій;

пошук переваг і недоліків певних технологій (тактик, видів озброєння

тощо);

порівняння об’єктів;

визначення сутнісних ознак об’єкта вивчення, його складових,

властивостей тощо;

розв’язування найпростіших задач (наприклад, на репродуктивне

відтворення алгоритмічних дій);

підготовка інформації для доповіді на форумі чи підготовка до

обговорення на ньому певного проблемного питання.

Таким чином, за результатами проектування цього етапу засвоєння

навчального матеріалу викладач має розробити чи дібрати таки завдання для

36

користувача курсу, які забезпечать розуміння понять і положень навчального

матеріалу.

ІІІ етап засвоєння – закріплення навчального матеріалу, результатом

якого стає засвоєння знання.

Закріплення навчального матеріалу може відбуватися протягом кількох

днів не тільки в умовах дистанційного навчання, а й традиційного, коли

чергуються аудиторна та самостійна форма роботи слухачів (курсантів,

слухачів).

Певна тривалість цього етапу зумовлена необхідністю повторення,

узагальнення і систематизації, які є предметом спеціально розроблених чи

дібраних навчальних завдань.

Слід зазначити, що ознаками (критеріями) засвоєння знань можуть бути:

елементарний рівень засвоєння (здатність користувача курсу

передавати матеріал своїми словами, формулювати визначення понять чи

законів, пояснювати їх, аргументувати, наводити приклади для конкретизації

відповідних теоретичних положень);

рівень, що характеризує готовність користувача курсу успішно

застосовувати знання на практиці як у звичайних (стандартних, за зразком),

так і проблемних умовах;

рівень, коли знання стає основою переконання, світогляду, особистим

здобутком особи, яка навчається.

Перший рівень засвоєння необхідний як базовий для наступних, проте

загалом система навчальних завдань має бути орієнтована на два інших рівні.

Стосовно видів навчальних завдань зазначимо, що визначення низки

запитань залишається доцільним і на етапі закріплення навчального

матеріалу, проте запитання, мають іншу зорієнтованість і цілі ніж на

попередньому етапі.

У ході засвоєння навчального матеріалу запитання мають спонукати

користувача курсу до синтезу нової навчальної інформації з наявними

знаннями, бути проблемними, потребувати від суб’єкта навчання аналізу,

синтезу, порівняння й узагальнення інформації.

Крім запитань, користувачеві курсу доцільно визначити завдання з

опрацювання тексту зі складанням плану, тез чи конспекту, розв’язування

теоретичних задач тощо. Сприятиме закріпленню нових знань і тестування,

яким передбачають не лише вибір правильної відповіді, а й формування

тверджень, доповнення визначень, встановлення правильного порядку

виконання алгоритмів, пошук помилок тощо.

ІV етап засвоєння – застосування знань, результатом якого стає набуття

уміння.

Застосування знань відбувається, як правило, у ході виконання вправ,

тобто певних дій або видів діяльності, що мають на меті їх засвоєння,

спираються на розуміння та супроводжуються свідомим контролем і

37

коригуванням. вимогою до визначення вправ у системі дистанційного

навчання є гарантування розуміння користувачем курсу мети і точності

виконання кожної з них.

Вимогами до сукупності вправ є їх оптимальна кількість і системний,

спланований у певній послідовності добір. З огляду на поточний рівень

володіння слухачем (курсантом, слухачем) уміннями добирають вправи

різного цільового призначення та рівня складності: підготовчі (актуалізація

опорних знань, умінь і навичок), ввідні (пізнавальні, мотиваційні, які

сприяють якісному засвоєнню знань (правил, понять), і можуть бути

використані на попередньому етапі), пробні (первинне застосування знань),

тренувальні (за зразком, інструкцією, завданням (відбувається оволодіння

уміннями в стандартних умовах), творчі (творче перенесення знань і умінь у

нестандартні умови), контрольні (педагогічний і самостійний контроль,

корекція та оцінювання умінь і навичок) тощо.

Якщо дистанційний курс є допоміжним до аудиторного, викладач під час

його проектування має впорядкувати навчальні завдання так, щоб їх загальна

сукупність утворювала цілісну послідовність з огляду на логіку формування

певного уміння.

Зокрема виконання підготовчих, ввідних, пробних та частково

тренувальних вправ є доцільнішим під керівництвом викладача або може

відбуватися самостійно в ході дистанційного навчання за допомогою

ретельно підготовлених методичних рекомендацій.

Перевагою використання саме дистанційного навчання на цьому й інших

етапах засвоєння навчального матеріалу є його часова необмеженість. Через

це більшість тренувальних, а також творчі вправи потрібно пропонувати для

самостійного опрацювання як складової дистанційного курсу.

Під час самостійної роботи тренувальна вправа водночас є контрольною,

адже суб’єкт дистанційного навчання у ході її виконання свідомо контролює

власний рівень засвоєння знань та умінь.

Кількісно-змістовна характеристика навчальних вправ і завдань,

визначених для самостійного опрацювання під час дистанційного навчання,

залежить від низки чинників:

1) ситуативного перебування користувачів курсу на певному етапі

засвоєння навчального матеріалу (наприклад, після лекції або першого

практичного заняття з теми);

2) передбачуваності кінцевого результату набуття слухачами (курсан-

тами, слухачами) певного рівня оволодіння навчальним матеріалом,

спланованого та обов’язкового для організації наступного етапу навчання;

3) співвідношення доступності навчального матеріалу з навчальними

здібностями користувачів дистанційного курсу та наявністю певних

методичних умов для опрацювання матеріалу;

38

4) застосування можливого й доцільного тренінгу, спрямованого на удос-

коналення особистості суб’єкта навчальної діяльності як військовослуж-

бовця.

Природний для початку вивчення теми розрив між першим та другим

чинниками зумовлює потребу в доборі завдань із послідовним їх

ускладненням відповідно до особливостей засвоєння навчального матеріалу і

мети досягнення необхідного рівня засвоєння навчального матеріалу. Кожне

попереднє завдання має бути підготовчим до виконання наступного.

Результат виконання кожного поточного завдання утворює нову зону

перспектив навчальних досягнень (певного розвитку користувача курсу), у

просторі якої формулюють нове завдання, зорієнтоване на самостійне

опрацювання, вже іншого змісту і складності. Схематично проектування

послідовності вправ зображено на рис. 3.2.

Рис.3.2. Послідовність проектування навчальних вправ у ході засвоєння

навчального матеріалу та відповідно до рівня складності завдань: в1, в2, в3, в4, в5 – вправи 1, 2, 3, 4, 5 відповідно, з1, з2, з3, з4 – нові зони актуального

розвитку слухача (курсанта, слухача), утворені в результаті виконання вправ 1, 2, 3, 4 відповідно

Третій чинник забезпечення необхідної якості та кількості навчальних

завдань передбачає їх кількісний добір у межах кожної із зон розвитку для

надання користувачеві дистанційного курсу можливості вибору завдання за

рівнем доступності: слабкий за рівнем навчальних здібностей суб’єкт

навчання виконуватиме більшу кількість завдань, перш ніж створить для себе

необхідну зону перспектив навчальних досягнень. При цьому банк завдань

буде містити вправи в11, в12, в13, в21, в22, в31, в32, в33, в34, в41, в42, в43 та ін.

Рівні

засвоєння

Кінцевий (запланований)

рівень засвоєння

Початковий рівень

засвоєння

Рів

ень с

клад

но

сті

нав

чал

ьн

их з

авд

ань

в1 в2

в3 в4

в5

з1 з2

з3

з4

39

Сильний з огляду на навчальні здібності слухач (курсант, слухач) зможе

пропускати деякі вправи, коротшим шляхом вийти на виконання останньої з

них і завершить засвоєння навчального матеріалу на запланованому рівні.

Взагалі вправа може бути єдиною, наприклад, розроблення власного

проекту, написання курсової роботи, письмове надання відповідей на

контрольні запитання тощо, проте її виконання потребуватиме від різних

користувачів курсу різного обсягу зусиль та часу на виконання. У такому разі

має бути створене досконале методичне забезпечення для опрацювання

певного навчального матеріалу, яке гарантовано сприятиме повному

виконанню завдань навіть найслабшим слухачем (курсантом, слухачем).

Також важливим є кількісний добір вправ, адже недостатня їх кількість

не сприятиме успішному формуванню умінь і навичок. Це враховували і

вході вивчення різних предметів у школі, коли одній темі присвячували кілька

уроків, учні на них і під час домашньої роботи набували певних умінь та

навичок, виконуючи однотипні завдання.

Отже, складність і кількість навчальних завдань має бути адекватною

цілям засвоєння навчального матеріалу, запланованим у навчальній програмі

під час проектування дистанційного курсу.

Застосування можливого і доцільного тренінгу, спрямованого на

удосконалення особистості користувача курсу як військовослужбовця,

потребуватиме добору вправ як за кількістю, так і за рівнем складності,

орієнтованого на формування й удосконалення відповідних особистісних

якостей і професійних здібностей.

Це відповідає одному з першочергових завдань вищої освіти –

формуванню особистості професіонала. Зауважимо, що особистісні якості

формуються в ході діяльності, тобто й під час виконання навчальних завдань

у системі дистанційного навчання.

Таким чином, кількісний і якісний добір завдань у межах дистанційного

курсу зумовлений: станом поточної готовності його користувачів до

виконання вправ; запланованим кінцевим станом засвоєння матеріалу;

послідовним упорядкуванням навчальних завдань з огляду на їх призначення

і складність; можливістю слухача (курсанта, слухача) обирати ситуативно

доступне завдання; методичною забезпеченістю курсу та цільовими

настановами щодо формування особистості військовослужбовця.

Загальна сукупність навчальних завдань дистанційного курсу, який є

основним, повністю забезпечує реалізацію процесу засвоєння навчального

матеріалу кожної теми.

Якщо дистанційний курс є допоміжним, то завдання, передбачені в

межах кожної теми, мають створювати єдине ціле з навчальними завданнями,

виконуваними протягом аудиторних занять – лекційних, семінарських,

практичних тощо.

40

Отже, якщо, наприклад, вивчення теми розпочиналося з лекції, протягом

якої реалізовували етапи чуттєвого відображення та розуміння навчального

матеріалу, навчальні завдання дистанційного курсу доцільно спрямовувати на

реалізацію етапу його закріплення, а, можливо, й застосування знань. Це

залежить від того, чи проводитимуться ще аудиторні заняття з цієї теми, які

саме, в якій кількості і наскільки кінцевого результату вивчення теми можна

досягти під час саме аудиторних занять.

Якщо навчальний курс не завжди містить лекції або на лекціях

розглядають не всі теми, то певний модуль дистанційного курсу може

передувати груповим аудиторним заняттям і забезпечувати реалізацію

першого та другого етапів засвоєння навчального матеріалу.

Аудиторні заняття і модулі дистанційного навчання можна чергувати

відповідно до етапів засвоєння навчального матеріалу (рис. 3.3.)

Навчальні заняття та модулі самостійної роботи слухачів, співставлені з поточними

етапами засвоєння навчального матеріалу:

Етап чуттєвого

відображення

(результат –уявлення)

Етап розуміння

(результат –поняття)

Етап закріплення

(результат –знання)

Етап застосування

знання

(результат –уміння)

Тема 1

(початковий рівень засвоєння матеріалу – нульовий, кінцевий – знання)

аз дк аз –

Тема 2

(початковий рівень засвоєння матеріалу – уявлення, кінцевий – знання)

– аз дк аз –

Тема 3

(початковий рівень засвоєння матеріалу – нульовий, кінцевий – знання, уміння)

аз дк аз др аз

Тема 4

(початковий рівень засвоєння матеріалу – нульовий, кінцевий – знання, уміння)

аз дк аз дк

Тема 5

(початковий рівень засвоєння матеріалу – поняття, кінцевий – знання, уміння)

– – дк аз дк

Тема 6

(початковий рівень засвоєння матеріалу – уявлення, кінцевий – знання)

– дк –

Рис. 3.3. Моделювання розподілу форм аудиторної та самостійної роботи щодо

вивчення окремих тем курсу: аз – аудиторне заняття, дк – модуль дистанційного курсу.

41

Таким чином, у ході проектування дистанційного курсу, який є допоміжним до основного аудиторного, педагог має забезпечити цілісність, наступність і послідовність використання навчальних завдань. Для цього необхідно:

1) визначити всю сукупність навчальних завдань, які слухач (курсант, слухач) має виконати в ході опрацювання теми;

2) визначити місце дистанційного курсу (його модулів) у системі аудиторних занять із певної теми;

3) виділити навчальні завдання до кожного модуля дистанційного навчання з їх загальної сукупності.

Під час розроблення чи добору навчальних завдань важливо звертати увагу не лише на їх відповідність темі навчального курсу та місцю у процесі її засвоєння, а й на можливість формування навчальної мотивації в користувача курсу.

Зауважимо, що існують різні механізми формування мотивації, проте найважливіші з них стосуються поєднання внутрішніх потреб особистості та змісту навчання. Якщо потреба ще не сформована або не усвідомлена слухачем (курсантом, слухачем), тобто не може стати мотивом, викладач повинен створити необхідні умови для її емоційного переживання й осмислення. Як відомо, у кожної людини існує природна потреба в самореалізації, зокрема професійній і навчальній. Відсутність можливості проявити себе під час виконання навчальних завдань не дасть змогу реалізувати таку потребу. Отже, завдання мають містити елемент творчості для користувача курсу, потребу зробити внутрішньо прийнятний крок вперед, що зумовить активізацію його навчальної діяльності.

Формуванню потреби слухача (курсанта, слухачем) в активізації пізнавальної діяльності сприяє й елемент новизни навчального матеріалу: будь-який новий матеріал є складним, потребує зусиль для його опрацювання, активує творчу дію.

Задоволенню потреби користувачів курсу у зручному сприйнятті навчального матеріалу сприяють його систематичність, кольорова виразність, наявність оригінальних символів, які уособлюють образи термінів, понять, подій, способів поведінки тощо.

Значущими для зручного сприйняття є такі форми подання матеріалу, як схеми, класифікації, моделі (зокрема тривимірні), макети, ескізи, зображення предметів у розрізі та ін. Сприятимуть емоційному відгуку користувача курсу насиченість теорії прикладами військового буття, актуалізація навчальної інформації статистичними відомостями, наявність фотографій тощо.

Користувач курсу повинен мати можливість задовольнити засобами дистанційного навчання комунікативну соціальну потребу. Для цього в дистанційному курсі передбачають створення форуму, на якому обговорюватимуть різні питання, проводитимуть дискусії, робитимуть наукові повідомлення, а також отримуватимуть консультації викладача.

42

Формуванню мотивів навчання сприятимуть контрольні й оцінні заходи

у вигляді тестів, письмових робіт та ін. Виключної ефективності чинник

контролю й оцінювання набуває в разі орієнтації викладачем слухача

(курсанта, слухача) на самоконтроль та самооцінювання, що потребує

створення умов для цілком свідомої, а отже вмотивованої навчальної

діяльності користувача курсу.

Таким чином, існують різні можливості формування навчальних мотивів

у слухачів (курсантів, слухачів) засобами дистанційного навчання,

провідними серед яких є: виконання творчих робіт, спрямованих на

досягнення професійної і навчальної самореалізації; задоволення соціальної

потреби в комунікації; застосування контрольних та оцінних заходів (у тому

числі заходів самоконтролю і самооцінювання).

Результатом третього етапу технології проектування дистанційного

курсу мають стати розроблення та добір навчальних завдань, які сприятимуть

досягненню цілей вивчення кожного з модулів.

3.4. Розроблення вимог до методичного забезпечення модулів курсу

На останньому етапі технології проектування дистанційного курсу

розробляють вимоги до методичного забезпечення модулів дистанційного

курсу. Належне методичне забезпечення створює умови для успішної роботи

слухачів (курсантів, слухачів) під час засвоєння змісту кожного модуля

дистанційного курсу з урахуванням визначених у програмі цілей. Мета цього

етапу полягає в передбаченні умов для зручного сприйняття навчальної

інформації, правильного розуміння змісту навчальних завдань та

особливостей їх виконання.

Загальними вимогами до методичного забезпечення є визначення цілей

для користувачів курсу під час опрацювання кожного модуля, наявність

завдань, що передбачають можливість самоперевірки, а також посилання на

джерела, які необхідно використовувати у ході виконання завдань. З

урахуванням специфіки навчальної дисципліни, її окремих тем і визначених

модулів вимоги до методичного забезпечення можуть стосуватися обсягів

теоретичного матеріалу, обов’язкових для самостійного опрацювання

користувачами курсу, ілюстрацій, карт, відео, алгоритмів та прикладів

виконання практичних вправ, форм і строків звітності, засобів комунікації з

керівником дистанційного навчання (викладачем) та ін. отже, проектувальник

дистанційного курсу має передбачити:

визначеність для користувача курсу цілей опрацювання кожного

модуля дистанційного курсу;

перелік теоретичних питань, що будуть надані для опрацювання;

43

аспекти навчальної інформації (закони, технічні характеристики,

алгоритми тощо) на яких буде акцентовано увагу під час ознайомлення

слухачів (курсантів, слухачів) з новою темою;

форму подання навчальної інформації певного змісту (відео, аудіо,

графічна, текстова);

перелік засобів навчання, що використовуватимуться (електронні й

друковані підручники, методичні рекомендації, відеофільми тощо);

перелік запитань, які необхідно поставити користувачеві курсу після

первинного ознайомлення з навчальним матеріалом, та форму їх поставлення

(текстова, з використанням ілюстрацій, тестова тощо);

коментарі щодо розгляду теоретичних питань модуля в навчальній і

науковій літературі (перелік питань, джерела пошуку інформації за ними,

форма нотування нового матеріалу в робочому зошиті, строки опрацювання,

засоби самоконтролю та контролю тощо;

запитання та завдання для опрацювання навчального матеріалу (форма

їх подання, наявність зразків виконання завдань, алгоритмів виконання,

вимог щодо звітності та ін.);

вправи (наявність коментарів і рекомендацій щодо виконання,

відеосюжетів із прикладами правильного чи неправильного виконання,

вимоги щодо кількості та часу виконання вправ);

творчі роботи (визначення сутності і мети, формулювання завдань,

вимоги до проміжних і кінцевих результатів роботи та строків звітності

тощо).

За результатами четвертого етапу проектування дистанційного курсу

мають бути з’ясовані кількість і зміст засобів навчання, які необхідно

розробити, зокрема відеофільмів, презентацій, карт, аудіозаписів, фотографій,

текстових фрагментів, тестів тощо, а також зміст вимог до визначення та

подання навчальних завдань різного типу.

Таким чином, проектування дистанційного навчального курсу може бути

реалізоване на технологічних засадах. Етапами технології є створення

програми курсу, його структурування за модулями, визначення навчальних

завдань до кожного модуля та розроблення вимог до методичного

забезпечення модулів курсу. Відповідно проект дистанційного навчального

курсу міститиме:

програму курсу;

структуру курсу за модулями;

перелік навчальних завдань до кожного модуля;

перелік відео-, аудіо-, графічних і текстових засобів навчання, які

необхідно розробити або підготувати для використання під час вивчення

кожного модуля курсу;

цілі опрацювання модулів курсу, опис вимог і коментування

особливостей виконання окремих завдань.

44

Розділ 4

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

4.1. Порівняльна характеристика сучасних платформ дистанційного навчання

Оскільки одним зі стратегічних напрямів реформування освітньої

системи України є активне використання інформаційних та комунікаційних технологій для розвитку дистанційного навчання зупинимося на дослідженні застосовування платформ дистанційного навчання, без яких організувати дистанційне навчання неможливо.

Платформа дистанційного навчання – це програмне забезпечення для підтримки дистанційного навчання, цілями якого є створення педагогічного змісту та управління ним, індивідуалізоване навчання і телетьюторат. Платформа дистанційного навчання містить засоби, необхідні для трьох основних користувачів – викладача, слухача, адміністратора. Тобто це цент-ральний елемент, навколо якого збираються учасники дистанційної освіти.

У цій системі викладач створює загальний курс навчання, викорис-товуючи мультимедійні педагогічні ресурси, індивідуалізує його до потреб і здібностей кожного слухача, підтримуючі їх діяльність.

Слухач вивчає в мережі або завантажує рекомендований педагогічний зміст, організовує свою роботу, виконує вправи. Слухач може бачити еволюцію своєї діяльності на інтерфейсі комп’ютера, виконувати завдання для самооцінювання та передавати виконані завдання на перевірку викладачеві. Викладачі і слухачі спілкуються індивідуально або в групі, пропонують теми для обговорення та співпрацюють під час вивчення або створення загальних документів.

Адміністратор платформи забезпечує й підтримує обслуговування системи, управляє доступами та правами викладачів і слухачів, створює зв’язки із зовнішніми інформаційними системами (адміністративними документами, каталогами, педагогічними ресурсами тощо), тобто має специфічну роль, яка відрізняється від ролі адміністратора установи.

На сьогодні у світі існує значна кількість e-learning платформ для організації електронного навчання, які поділяються на дві великі категорії: із закритим кодом (комерційні); із відкритим кодом (поширювані безкоштовно).

45

Світовим лідером серед розробників комерційних продуктів є

американська компанія Blackboard Inc. (www.blackboard.com), яка розробила

платформу для електронного навчання Blackboard (рис. 4.1). Компанія

володіє цілою лінійкою програмних продуктів, активно використовуваних по

всьому світу для організації навчального процесу на всіх рівнях освіти.

Особливо широко продукцію компанії використовують в Північній Америці і

Японії. Після придбання іншої великої компанії WebCT, що також

спеціалізувалася на електронної освіті, Blackboard зміцнила свої позиції і в

Європі. Недоліком цього продукту є висока вартість.

Рис. 4.1. Платформа Blackboard

До складу системи Blackboard Learn входять:

Blackboard Course Delivery – платформа електронного навчання,

призначена для управління віртуальним навчальним середовищем і надання

платформи для курсів дистанційного навчання;

Blackboard Content Management – сховище електронних освітніх

ресурсів, призначене для централізованого накопичення та структурування

електронних освітніх ресурсів, а також управління доступом до них

користувачів і зовнішніх додатків;

Blackboard Community Engagement – навчальний портал, призначений

для організації єдиного доступу до сервісів системи Blackboard Learn,

забезпечення комунікацій і спільної роботи користувачів.

46

Система Blackboard забезпечує єдине інтерактивне середовище для навчання, взаємодії, обміну інформацією між студентами, викладачами і тьюторами ВНЗ. Система дає змогу управляти віртуальним навчальним середовищем, створювати електронні освітні ресурси, забезпечувати віддалений доступ до освітніх ресурсів навчального закладу, контролювати освітній процес, надавати платформи для курсів дистанційного навчання, накопичувати, структурувати, поповнювати освітню базу, керувати доступом до неї, а також надавати засоби комунікації та інформування учасників.

Система Blackboard дає змогу автоматизувати такі основні сфери діяльності вузу в освітньому процесі: підготовку освітніх матеріалів, дистанційне навчання, спільну науково-дослідну діяльність, облік і контроль персональних критеріїв освітнього процесу, ведення нормативно-довідкової інформації, спільну роботу віддалених членів освітніх проектів.

Компанії Blackboardмає такі веб-сервіси: програму SafeAssign – для запобігання плагіату, що дає можливість

викладачам доносити до студентів важливість академічної порядності та встановлення справжності авторства;

інтеграцію з платформою Facebook – для забезпечення доступ до інформації з курсу навчання, оновлень інформації, списків та оповіщень, а також соціального навчання в рамках інтерфейсу Facebook.

Перевагами системи є: можливість роботи в єдиній системі на різних мовах; можливість масштабування системи; цілодобова технічна та методична підтримка користувачів; наявність гарантій якості рішень; наявність впроваджень системи у проектах з більш ніж 100 тис.

користувачів; можливість швидкої автоматизованої підготовки звітів; використання єдиної централізованої бази даних; інтеграція з єдиним каталогом користувачів. Ліцензія на користування системою надається на 12 місяців, її вартість

(залежно від кількості користувачів) від $38 тис. Система дистанційного навчання “Прометей” (розробник – ООО

“Віртуальні технології в освіті”, Росія) – платформа, за допомогою якої можна створити віртуальний університет та організувати дистанційне навчання з великою кількістю студентів, автоматизуючи при цьому весь навчальний процес від вступу до видачі диплома.

“Прометей” має таку модульну архітектуру: навчальний портал, реєстр-рація, контроль за оплатою за навчання, керування групами, календарний план, бібліотеки, тестування, спілкування.

Платформа відзначена сертифікатом Міністерства освіти Росії про відповідність вимогам СДН. Налаштування інтерфейсу можлива п’ятьма мовами (російською, українською, казахською, англійською та іспанською).

47

Перевагами платформи є:

простота освоєння та експлуатації;

відсутність ліцензій на клієнтські місця;

використання методики онлайн-навчання;

висока продуктивність та масштабність відповідно до зростання

кількості користувачів і навантаження;

наявність 10 видів тестів (можливість використання графіки та

мультимедіа);

мінімальні вимоги до сервера і клієнтських місць;

можливість об’єднання кількох систем в єдине освітнє середовище;

інтеграція з кадровими, бухгалтерськими, інформаційними ресурсами;

встановлення протягом одного дня.

Систему дистанційного навчання на основі платформи “Прометей”

(рис. 4.2) успішно використовують у державних та корпоративних установах,

ВНЗ Росії, України та інших країнах СНД.

Рис. 4.2. Система дистанційного навчання на основі платформи “Прометей”

Крім комерційних систем організації електронного навчання з закритими

кодами, існують і так звані open source (рішення з відкритим вихідним

кодом). Вихідні коди цих програм відкриті для користувачів і допускають

48

будь-які виправлення, модифікацію і доповнення. Згідно з ліцензією, за якою

поширюють ці продукти, вони абсолютно безкоштовні і такими залишаться.

На сьогодні існують кілька десятків платформ електронного навчання,

побудованих за принципом відкритих джерел. Для дослідження були

відібрані дев’ять найбільш популярних відкритих платформ і проведено

зіставлення їх можливостей. Нижче наведено перелік (в алфавітному

порядку) з указанням інтернет-адрес, де зацікавлений читач може знайти

детальну інформацію про кожну з платформ:

Atutor – http://www.atutor.ca;

Dokeos – http://www.dokeos.com;

DotLRN – http://www.dotlrn.org;

ILIAS – http://www.ilias.de/index.html;

LON-CAPA – http://www.lon-capa.org;

Moodle – http://moodle.org;

OpenUSS – http://www.openuss.org;

Sakai – http://sakaiproject.org;

SpaghettiLеarning – http://www.spaghettilearning.com.

Платформа ATutor (рис. 4.3) є веб-орієнтованою системою керування

навчанням (Learning Management System, LMS). Програмний продукт простий

у встановленні, налаштуванні та підтримці для системних адміністраторів;

викладачі (інструктори) можуть досить легко створювати та переносити

навчальні матеріали і запускати свої онлайн-курси. Оскільки система

модульна, тобто складається з окремих функціональних одиниць – модулів, її

відкрито для модернізації і розширення функціональних можливостей.

Програму розробляють і підтримують з 2001 року Ґреґ Ґей (Greg Gay), Джоел

Кроненберґ (Joel Kronenberg), Гайді Гейзелтон (Heidi Hazelton) із

Дослідницького центру адаптивних технологій Університету Торонто

(Adaptive Technology Resource Centre, University of Toronto). Система ATutor

поширюється на основі GNU General Public License (GPL), яка, зокрема, дає

змогу вільно використовувати, змінювати та доповнювати програму.

В ATutor визначено три типи користувачів: студенти, інструктори-

викладачі та адміністратори. Система надає різним категоріям користувачів

різні можливості:

Для студентів:

редагування персональної інформації (у тому числі можливість

завантаження власного фото, зміни паролю та адреси електронної пошти);

перегляд існуючих курсів та відправлення запиту на отримання прав

доступу до них;

використання навчальних курсів (можливість перегляду в повному

обсязі інформації навчального курсу пакетного завантаження навчальних

матеріалів, якщо це дозволено інструктором курсу);

тестування й опитування (перегляд результатів тестувань);

49

можливість спілкування – синхронного (чатів, телеконференцій),

асинхронного (оголошень, форумів, внутрішніх повідомлень, електронної

пошти, блогів, вікіпедії, надання коментарів у файлообміннику);

використання файлообмінника (можливість завантаження файлів та

обміну ними в рамках навчального курсу або своєї групи);

пошук по TILE (в межах навчального курсу, всіх курсів та зовнішніх

джерел інформації).

Рис. 4.3. Система ATutor

Для інструкторів (викладачів)

Крім можливостей передбачених для студентів, додаткові інструменти

для ефективного створення навчальних курсів у системі ATutor:

навчальний курс (створення навчальних курсів у межах системи,

визначення прав доступу до них та інших властивостей);

матеріал (створення навчальних матеріалів із використанням

вбудованого редактора матеріалів, керування навчальними матеріалами та

перегляд статистики використання матеріалів, можливість експорту й імпорту

навчальних матеріалів у формат обміну навчальними матеріалами SCORM);

файловий менеджер (завантаження на сервер необхідних навчальних

матеріалів, наприклад текстів лекцій, практичних занять тощо у

різноманітних форматах (Microsoft Word, PDF, DJVU), можливість пакетного

завантаження файлів);

50

тести (створення тестів, керування тестами і запитаннями, організація

бази даних питань курсу, попередній перегляд тестів, перегляд спроб

складання тестів користувачами, можливість їх оцінювання, перегляд

статистики по тестах);

запис на курс, у групи (керування записом на курс, перегляд записаних

на курс студентів та керування їх правами у межах курсу, можливість

призначення асистентів та випускників курсу, створення груп у межах курсу

та керування ними);

електронна пошта курсу (можливість розсилання повідомлень різним

категоріям студентів – усім зареєстрованим у курсі, тільки привілейованим

студентам, випускникам, тим, кому в запису на курс було відмовлено, або

студентам окремих груп);

резервна копія курсу (можливість створення резервних копій курсу,

відновлення курсу з резервної копії);

оголошення (можливість додавати, видаляти та редагувати оголошення

для студентів курсу із відображенням на домашній сторінці курсу або

розсиланням через RSS, якщо таку функцію увімкнено у властивостях курсу);

опитування (можливість організовувати неоцінювані опитування

студентів для з’ясування їх думки з певних питань);

словник (можливість введення і редагування словникових термінів);

список літератури (можливість вказувати список джерел, обов’язко-

вість й термін ознайомлення з ними);

статистика (показ даних про те, як користуються курсом студенти та

незареєстровані користувачі).

Для адміністраторів:

керування користувачами (можливість керування користувачами системи

та їх правами);

керування курсами (можливість керування курсами системи, резервними

копіями);

керування загальними параметрами системи (можливість керування

загальними параметрами системи, зокрема темами оформлення, мовою

інтерфейсу тощо).

Серед ВУЗів України систему ATutor використовує Тернопільський

національний технічний університет імені Івана Пулюя.

Система Dokeos (рис. 4.4) платформа побудови сайтів дистанційного

навчання, заснована на гілці (fork) Claroline (версія 1.4.2.) клоні вільно

поширюваного програмного продукту, створеному для заміни додатка-

оригіналу.

Платформа Dokeos безкоштовна і залишиться такою, оскільки ліцензія

Claroline (GNU/GPL) передбачає, ліцензування гілок. Оскільки гілка була

виділена недавно, обидва додатки нині схожі між собою, хоча деякі

51

відмінності в ергономіці, побудові інтерфейсу, функціоналі вже починають

проявлятися. Платформа Dokeos – результат

роботи деяких членів початкової команди розробників Claroline, які задумали змінити орієнтацію додатка. Система Claroline прекрасно адапто-вана для університетського середо-вища, що виражається в підтримці великої кількості учнів та курсів, у той час як Dokeos більше орієнтована на професійну клієнтуру, наприклад персонал підприємства.

Система Dokeos має великий набір психологічних та організаційно-технічних можливостей, а саме:

створення та підтримка онлайн-курсів; облік і контроль успішності; можливість постійного оновлення і доповнення змісту курсу;

модульність (кожен модуль окремо можна редагувати, робити відкритим або прихованим, а також експортувати у вигляді SCORM);

можливість поділу студентів на малі групи; використання вбудованих мультимедійних додатків для доповнення

змісту зображеннями, анімацією, звуком і відео; різноманітні засоби комунікації з викладачем та іншими студентами

(пошта, чат, форум, обмін файлами, відеоконференції), можливість проводити онлайн анкетування студентів про ефективність

навчання й отримувати дані у вигляді порівняльних таблиць. До переваг Dokeos належать: автоматизація навчання; оптимізація для мобільних пристроїв та планшетів; відеоконференції як базовий функціонал, що дуже важливо для

ефективного дистанційного курсу або інтернет-тренінгу; наявність інструментарію для створення колективних проектних робіт

і вікі-документів; можливість створювати різноманітні тести (тести множинного вибору

з однією або кількома правильними відповідями, завдання на зіставлення або вибудовування елементів по порядку, завдання на заповнення пропусків, завдання на маркування різних частин рисунка, питання для вільної відповіді);

можливість сортувати надіслані письмові роботи, обмежувати терміни виконання;

можливість відкривати або закривати студентам доступ до робіт однокурсників;

Рис. 4.4. Платформа Dokeos

52

менеджер звітів, за допомогою якого можна отримати як глобальний

звіт про успішність студентів за курсом, так і детальний звіт про успішність

кожного студента, а також додаткову інформацію про те, як часто і як довго

студент працював з дистанційним курсом.

Система Dokeos високо оцінена зарубіжними фахівцями в галузі

дистанційної освіти. Завдяки функціональності і простоті використання

системи, її сумісності з різними операційними системами, ергономічності й

економічності. Крім того, систему постійно розвивають, додають нові інтер-

активні інструменти створення контенту та організації процесу навчання.

Платформа MOODLE (модульне об’єктно-орієнтоване динамічне

навчальне середовище) (рис. 4.5) може бути використана для електронного, у

тому числі дистанційного навчання. Платформа MOODLE – безкоштовна,

відкрита (Open Source) система управління навчанням, що реалізовує

філософію “педагогіки соціального конструктивізму” з орієнтацією

насамперед на організацію взаємодії між викладачем та учнями, хоча може

бути використана і для організації традиційних дистанційних курсів, а також

підтримки очного навчання. Система MOODLE використовується у 175

країнах світу, перекладена на десятки мов, у тому числі й українську.

Головним розробником системи є Martin Dougiamas з Австралії. Цей проект

відкритий, у ньому беруть участі інші розробники.

Рис. 4.5.Платформа MOODLE

53

У сучасному інформаційному суспільстві MOODLE набуває все

більшого поширення. Нині систему використовують у закладах вищої школи,

загальноосвітніх школах, некомерційних організаціях, приватних компаніях,

а також індивідуальні викладачі і навіть батьки, що самостійно навчають

дітей. Цьому сприяє те, що система придатна для використання не тільки у

варіанті роботи у глобальних мережах, а й легко адаптується під

самодостатню платформу для створення локальних однокористувацьких

офлайн навчальних ресурсів та ресурсів, здатних повноцінно функціонувати

в рамках локальних мереж. Цей комплекс забезпечує розробника навчального

ресурсу великою кількістю інструментів, які дають можливість

співпрацювати на рівнях учень – учень, учень – викладач, викладач – учень в

мережному варіанті, учень – система керування курсом, система керування

курсом – учень в офлайн режимі роботи. Під час підготовки та проведення

занять на платформі MOODLE викладач може використовувати її можливості

для організації вивчення матеріалу таким чином, щоб форми навчання

відповідали цілям та завданням конкретних занять.

Основні характеристики системи, які дали їй змогу стати визнаним

лідером серед програмного забезпечення цього типу:

розширена функціональність (викладення матеріалів, перевірка знань,

аналіз активності студентів, простота оновлення контенту; можливість

створення копій, висока стійкість);

низька вартість впровадження – сама система безкоштовна, немає

обмежень за кількістю ліцензій на слухачів (студентів) та підтримуваних

курсів. Витрати на впровадження системи, розроблення курсів і її супровод-

ження – мінімальні, не потребують спеціальних технічних знань (адміністру-

вати систему здатний користувач з поглибленими знаннями в галузі мереж-

них технологій, а під час створення курсу визначальними є тільки знання у

сфері створення курсу, навички впевненого користувача комп’ютера);

наявність вбудованих засобів розроблення та редагування навчального

контенту, інтеграція освітніх матеріалів різного призначення та підтримка

міжнародного стандарту SCORM – основи обміну електронними курсами, що

забезпечує перенесення ресурсів в інші системи (з інших систем);

модульність – наявність у навчальних курсах набору блоків матеріалу,

які можуть бути використані в інших курсах;

зручність і простота використання – інтуїтивно зрозумілі інтерфейс і

технологія навчання (можливість легко знайти меню допомоги, простота пе-

реходу від одного розділу до іншого, можливість підказок інструктора тощо;

наявність веб-сайту moodle.org як централізованого джерела інфор-

мації, дискусій та співпраці серед користувачів moodle – системних

адміністраторів, викладачів, дослідників, проектувальників і розробників.

Подібно платформі moodle сайт постійно розвивається, щоб забезпечувати

потреби користувачів.

54

Порівняно з комерційними продуктами open source продукти мають свої

переваги і недоліки. Придбавши комерційний продукт будь-якої компанії,

користувач прив’язаний до неї на весь цикл використання. Якщо у процесі

використання виявиться будь-яка помилка або будуть необхідні нові

функціональні можливості, це зможе вирішити тільки компанія-розробник.

Використання open source рішень дає змогу звернутися в альтернативні

служби підтримки продукту або підтримувати його самостійно. При цьому

реалізацію додаткового функціоналу можна замовити у сторонньої організа-

ції, адже вихідні коди системи і принципи її роботи доступні всім безкоштовно.

У свою чергу, програмні продукти з відкритим кодом зазвичай створю-

ють не компанії, а незалежні сторони, що не несуть відповідальності за

роботу. Крім цього, ніхто не зможе гарантувати продовження безкоштовного

розроблення. Однак навколо open source рішення moodle сформувалося

велике стійке співтовариство, яке надалі розробляє та підтримує платформу і

продовжить розробляти свій продукт, навіть якщо основний розробник

припинить його розвиток.

Таким чином, основну увагу під час розроблення та впровадження

систем дистанційного навчання приділяють питанням управління навчальним

процесом, обліку результатів навчання, тестуванню інтеграції з механізмами

електронного спілкування і зовнішніми системами. З розвитком дистанційної

освіти і появою подібних систем в україномовному просторі все більшу увагу

починають приділяти розробленню багатоплатформних систем, що

відповідають міжнародним стандартам.

Курс дистанційного навчання – це не тільки сам текст занять, а й

цілісний процес, що містить пошук необхідної інформації в мережах, обмін

листами з куратором курсу, та іншими учнями, звернення до баз даних,

періодичних інформаційних видань, поширюваних через Інтернет.

4.2. Використання платформи дистанційного навчання MOODLE в освітньому процесі

Система MOODLE (рис. 4.6) є пакетом програмного забезпечення для

створення курсів дистанційного навчання та веб-сайтів.

Основними особливостями системи є:

спроектованість з урахуванням досягнень сучасної педагогіки із

зосередженням уваги на взаємодії між студентами;

використання як для дистанційного, так і для очного навчання;

наявність простого і ефективного веб-інтерфейсу.

модульна структура дизайну і проста модифікація;

підтримання мовних пакетів для повної локалізації (на цей час

підтримуються 43 мови);

55

для студентів можливість редагувати свої облікові записи, додавати

фотографії, змінювати особисті дані та реквізити;

для кожного користувача – можливість вказати свій локальний час, при

цьому всі дати в системі будуть переведені для нього в місцевий час (час

повідомлень у форумах, терміни виконання завдань тощо);

підтримання різних структур курсів (календарного, форуму, тематичного);

можливість додаткового захисту кожного курсу за допомогою кодового

слова;

багатий набір модулів – складових для курсів (чат, опитування, форум,

глосарій, робочий зошит, урок, тест, анкета, scorm , survey, Wiki, семінар,

ресурс у вигляді текстової або веб-сторінки, у вигляді каталогу).

можливість відображення на першій сторінці курсу змін що відбулися

в курсі з часу останнього входу користувача в систему;

можливість редагувати вбудованим WYSIWYG RichText-редактором

майже всі тексти (ресурси, повідомлення у форум, записи в зошиті);

можливість зібрати на одній сторінці (або у вигляді файлу) всі оцінки

(з форумів, робочих зошитів, тестів і завдань);

доступність повного звіту про входження користувача в систему і

роботу (у вигляді графіків і детальним відображенням роботи над різними

модулями, зокрема останнього входу, кількості прочитань, повідомлень,

записів у зошитах;

можливість налаштування E-mail для розсилки новин, участі у

форумах, повідомлення про оцінку і коментарі викладачів.

Рис. 4.6. Система MOODLE

56

Щоб використовувати можливості системи, необхідно мати комп’ютер,

підключений до мережі Інтернет.

Щоб почати роботу, необхідно набрати в рядку адреси веб-браузера URL

сервера, на якому встановлена система дистанційного навчання –

http://localhost.

Після обробки запиту браузер покаже стартову сторінку системи.

Платформа MOODLE дає змогу організувати чітку систему рольового

доступу до ресурсів, достатня захищеність якої захищає від перегляду

небажаними користувачами даних, які для них не передбачені. Цим

забезпечується можливість проведення мережних контрольних робіт

(інструменти для їх організації система надає у великій кількості). Крім того

захищеність ресурсів від доступу сторонніх користувачів мережі сприяє

введенню в навчальний курс таких активних елементів, як тематичний чат,

форум, інтернет-семінар, робочий зошит тощо.

Платформа MOODLE має велику кількість контролюючих модулів.

Викладач може оцінити будь-який вид діяльності в навчальному курсі, а

також написати відгук на будь-яку роботу, де вказати на недоліки та шляхи їх

усунення. У системі передбачена можливість створення та використання в

межах курсу будь-якої системи оцінювання, яка задає викладач курсу. У

MOODLE можна проаналізувати участь та активність окремих учасників

курсу, час, відведений на роботу з матеріалами; оцінити опанування яких

елементів курсу викликало у групи (або певного учасника) труднощі; швидко

надати допомогу під час навчальної роботи слухачів у мережі Інтернет чи

локальній мережі навчального закладу шляхом завантаження додаткових

матеріалів.

Важливою особливістю MOODLE є можливість системи створювати і

зберігати портфоліо кожного слухача: усі виконані роботи, оцінки, коментарі

викладача, повідомлення на форумі.

Під час роботи через мережу Інтернет платформа дає змогу слухачеві

опановувати навчальний матеріал безпосередньо на сторінці курсу, а також

завантажувати окремі файли курсу на свій комп’ютер та вивчати у зручний

час, не виходячи в мережу Інтернет. Платформа надає можливість слухачам

курсів вільно використовувати багато навчальних ресурсів та матеріалів, а

також забезпечує комунікаційну взаємодію учасників навчального процесу як

у синхронному режимі за допомогою чату, так і в асинхронному режимі за

допомогою форуму, e-mail, робочого зошита тощо. Система підтримує обмін

файлами будь-яких форматів, як між викладачем та слухачем, так і між

самими слухачами.

Платформа MOODLE в мережному варіанті є майданчиком для про-

ведення форумів та чатів окремих груп слухачів курсів. Чат використовують

на дистанційному етапі згідно з графіком навчального процесу, який отримує

кожний слухач, для “живого” спілкування викладача зі слухачами курсів.

57

Проведення інтернет-семінарів у режимі чату є ефективним, коли завчасно

висвітлено коло питань, для обговорення і слухач має змогу підготувати свої

відповіді на питання.

Інша можливість, яку надає MOODLE в мережному варіанті для

спілкування – це форум який можна вважати семінаром, розтягнутим у часі.

Крім того, форум використовують для проведення консультацій як на

дистанційному етапі курсового навчання, так і в міжкурсовий період для

обговорення актуальних питань. Ці види спілкування на дистанційному етапі

можуть замінити тематичну дискусію чи семінарське заняття.

Це не повна характеристика системи MOODLE, а лише короткий опис її

можливостей, які можуть зацікавити користувачів і спонукати спробувати

використати систему в цілому або її окремі модулі в педагогічні практиці.

4.3. Розроблення інтерактивних дистанційних курсів

Використання елемента Lesson. Модуль Lesson “Урок” дає змогу

викладачеві доставити контент і (або) провести практичне заняття цікавими

та гнучкими способами.

Викладач може використовувати “Урок” для створення набору однорів-

невих веб-сторінок або навчальної діяльності, у якій пропонуються різні

шляхи або варіанти для слухача.

У будь-якому разі викладачі можуть вибрати для збільшення взаємодії та

забезпечення розуміння різні питання, такі як множинний вибір, вибір

відповідності і коротка відповідь.

Залежно від вибору слухачем відповіді і того, як викладач проводить

урок, слухачі можуть перейти на наступну сторінку, повернутися назад на

попередню сторінку або бути перенаправлені на інший урок.

“Урок” може бути використаний:

для самостійного вивчення нової теми;

для сценаріїв або вправ із моделювання прийняття рішень;

для диференційованого перегляду з різними наборами питань залежно

від відповідей на попередні питання.

Модуль “Урок” є серією HTML-сторінок для слухачів, на яких, як

правило, просять зробити якийсь вибір під областю контенту. Залежно від

вибору слухач переходитиме на конкретну сторінку в модулі “Уроку”. У

простій формі уроку, слухач може вибрати посилання на наступну сторінку.

Для збільшення активної взаємодії між викладачем і слухачем, а також

контролю за засвоєнням матеріалу слухачем використовують типові питання,

такі як множинний (багатопараметричний) вибір, вибір на відповідність,

коротка відповідь. Залежно від обраної слухачем відповіді і розробленої

викладачем стратегії слухачі можуть перейти на іншу сторінку, повернутися

на попередню або бути скеровані іншим шляхом.

58

Оцінки за урок, а оцінки відображаються у журналі оцінок.

“Урок” може бути використаний для самостійного вивчення нової теми,

для сценаріїв або вправ з моделювання (прийняття рішень), для розрізня-

ючого контролю з різною кількістю запитань залежно від відповідей на перші

запитання.

Слухач, обравши “Урок”, побачить вступну сторінку з одним або

кількома посиланнями, які він може обрати для продовження перегляду

відповідного уроку (рис. 4.7).

Рис. 4.7. Сторінка входу в “Урок”

Після переходу до “Уроку” відкривається його зміст, в якому, в

інтерактивному вигляді, описано відповідне питання (рис. 4.8).

Рис. 4.8. Сторінка входу в “Урок”

Після проходження “Уроку” слухач може вийти з нього та закінчити

навчання, шляхом вибору посилання “Вихід” (рис. 4.9).

59

Рис. 4.9. Сторінка результату виходу з навчального уроку

Після виходу з “Уроку” можливий перехід на кінцеву сторінку, яка

інформує про успішне проходження уроку та пропонує повернутися або

подивитися оцінки.

Порядок створення та налаштування інтерактивного уроку

Урок створюють у такій послідовності:

1. Перейти до відповідного курсу, де необхідно створити урок та

натиснути “Додати діяльність або ресурс” (рис. 4.10).

Рис. 4.10. Сторінка додавання відповідного ресурсу або діяльності

Після цього відкривається вікно “Додати діяльність або ресурс” для

створення відповідного елемента. У нашому випадку ми обираємо елемент

“Урок” та створюємо його (рис. 4.11).

2. У вікні “Додати діяльність або ресурс” після створення уроку

необхідно налаштувати та заповнити всі необхідні параметри налаштування:

загальні, налаштування вигляду, доступності, обміну даних, оцінювання,

загальні налаштування модуля, налаштування обмеження доступу,

налаштування міток, компетентності.

60

Рис. 4.11. Вікно додавання елемента “Урок”

На рис. 4.12 показано “Загальні налаштування”, де вказано назву уроку

та його опис.

Рис. 4.12. Загальні налаштування

61

3. У вікні “Налаштування вигляду” (рис. 4.13), вказують параметр для

індикатора виконання (якщо його увімкнено, то індикатор відображається на

сторінках уроку, показуючи у відсотковому значенні проходження уроку) та

параметр показу меню (якщо його увімкнено, то буде показано список

сторінок уроку, слухачі зможуть відразу переходити до потрібної інформації).

Рис. 4.12. Налаштування вигляду уроку

4. У “Налаштуваннях доступності” (рис. 4.14) вказують параметри

налаштування доступності слухачам відповідного розробленого уроку в

системі дистанційного навчання, а саме час доступу до навчальних

матеріалів, кінцевий термін коли урок буде останній раз доступний для

навчання, та часові обмеження на проходження відповідного уроку в системі

дистанційного навчання.

Рис. 4.14. Налаштування доступності

62

5. У секції “Управління обміном даним” (рис. 4.15), можна налаштувати

параметри:

перегляду уроку (після активації слухач може переміщуватися в межах

одного уроку знов на початок);

параметри виправлення (після активації, якщо слухач відповів

неправильно, йому надається можливість спробувати відповісти ще раз, але

без можливості заробити бали, або ж продовжувати урок);

налаштування максимальної кількості спроб відповіді (це налашту-

вання визначає максимальну кількість спроб для кожного питання, якщо

неодноразово надається неправильна відповідь, то настає межа, після якої

потрібно переходити на наступну сторінку).

Рис. 4.15. Налаштування “Управління обміном даних”

6. Налаштування секції “Оцінки” (рис. 4.16), дає можливість вибрати:

тип оцінювання діяльності. Якщо вибрано “шкалу”, то вибирають одну

з доступних шкал у випадному меню. Якщо вибрано “бали”, то вказують

максимально можливе значення оцінки діяльності, шкалу і максимальний

бал, категорію оцінки (цей параметр визначає категорію в журналі оцінок, у

якому буде розміщено оцінку за діяльність);

прохідний бал (цей параметр визначає мінімальну оцінку для

проходження, значення використовують для оцінювання в діяльності і

проходження курсу, а також відображають у журналі оцінок (бали вищі за

прохідний бал підсвічуються зеленим, нижчі – червоним);

налаштування перездачі (після активації слухачі матимуть можливість

пройти урок більше, ніж один раз).

63

Рис. 4.16. Налаштування секції “Оцінки”

7. У секції “Загальні налаштування модуля” (рис. 4.17), можна

налаштувати:

доступність уроку слухачам вказанням ідентифікатора (налаштування

ідентифікатора надає спосіб визначення діяльності для розрахунку балів).

Якщо діяльність не входить у будь-який розрахунок, то поля ідентифікаторів

можуть бути порожніми. Ідентифікатор може бути встановлений у журналі

оцінок, хоча змінений тільки на сторінці налаштування діяльності;

режим роботи з групами (налаштування має три опції: без груп –

окремі групи не виділяються, а всі слухачі працюють єдиною спільнотою;

окремі групи – кожен член групи може бачити тільки колег по своїй групі, а

решта будуть невидимі; видимі групи – кожен член групи може бачити всіх

колег по своїй групі, а також бачити інші групи). Тип роботи груп визначають

на рівні курсу для всіх діяльностей. Кожна діяльність підтримує режими

групової роботи, але якщо на рівні курсу вибрано примусовий режим, то в

межах активності його змінювати не можна;

налаштування групування (об’єднання різних груп у межах курсу).

Якщо вибрано групування, то слухачі груп у межах цього групування

зможуть працювати разом.

64

Рис. 4.17. Секція “Загальні налаштування модуля”

Після налаштування всіх параметрів переходять до посилання

“Зберегти” й повернутися до створеного курсу (рис. 4.18).

Рис. 4.18. Завершення налаштування уроку

Після збереження налаштувань та повернення до курсу починають

безпосереднє наповнення та редагування уроку. Для цього можна вибрати

один з варіантів наповнення уроку (рис. 4.19), а саме:

імпортувати питання;

додати сторінку з даними;

додати кластер;

додати сторінку з питанням.

65

Рис. 4.19. Сторінка налаштування елементу “Урок”

Для наповнення власного уроку даними вибирають посилання “Додати

сторінку з даними”, де відкриється нова сторінка на якій можна редагувати

власний урок та наповнювати його актуальною для слухачів інформацією

(рис. 4.20.).

Рис. 4.20. Сторінка налаштування елемента “Урок”

66

Використання елемента “Урок” дає змогу додавати прості за структурою

питання для опитування, щоб оцінити рівень засвоєння матеріалу. Для цього

переходять до відповідного уроку навчання, обирають вкладку редагування, а

в ній у категорії дії “Тип дії” – питання (рис. 4.21).

Рис. 4.21. Сторінка вибору типу дії в елементі “Урок”

Після вибору типу дії “Питання користувача” система перенаправляє на

сторінку елемента “Урок” для налаштування відповідних питань (рис. 4.22).

Рис. 4.22. Сторінка вибору типу дії в елементі “Урок”

67

Після вибору відповідного типу питання потрібно натиснути “Додати

сторінку з питанням” (рис. 4.23).

Рис. 4.23. Сторінка вибору типу дії в елементі “Урок”

Далі налаштовують саме питання за відповідними секціями (рис. 4.24).

Рис. 4.24. Сторінка налаштування назви питання та заголовка

Потім налаштовують вигляд навчального питання, де вказують назву

питання, кількість можливих відповідей і бал з оцінювання (рис. 4.25).

Рис. 4.25. Сторінка налаштування відповіді на питання

68

Після налаштувань необхідно натиснути “Зберегти сторінку” (рис. 4.26).

Рис. 4.26. Сторінка кінцевого налаштування питання в елементі “Урок”

Після збереження налаштувань питань до уроку переходять знову до

редагування відповідного уроку, де видно створене питання (рис. 4.27).

Рис. 4.27. Сторінка редагування та відображення створеного питання

Кінцевим кроком для перевірки роботи створеного уроку є проходження

створеного уроку та короткого опитування (рис. 4.28, 4.29).

Рис. 4.28. Сторінка тестування після проходження уроку

69

Рис. 4.29. Сторінка успішного проходження уроку та закінчення тестування

Тести як засоби навчання та контролю. Вимоги до тестів

Тест – це інструмент, призначений для вимірювання ступеня навченості

учня, тест складається з системи тестових завдань, стандартизованої

процедури проведення, обробки та аналізу результатів.

Тест дає змогу викладачам створювати і редагувати різні типи питань,

серед яких множинний вибір, правильно (неправильно) і короткі відповіді.

Питання зберігаються у банку питань і можуть бути багаторазово використані

в різних курсах. Користувачам курсу можна дозволити кілька спроб

проходження тесту, кожна з яких буде автоматично оцінена. Викладач може

дати пояснення до відповіді та/або дозволити переглядати правильні

відповіді.

Тестове завдання – складова частина тесту, що відповідає вимогам до

завдань у тестовій формі та пройшла обов’язкову перевірку статистичних

властивостей.

Тестові завдання мають відповідати таким вимогам:

однозначність завдань – не допустимість вільного трактування. Особа,

яка проходить тестування, не повинна замислюватися про сенс трактування

сформульованого у тестовому завданні судження;

однозначність відповідей – виключення можливості багатозначних

відповідей;

відповідність вивченому навчальному матеріалу;

унікальність – відмінність від формулювань підручника.

Тестові завдання за формуванням відповідей поділяються на такі типи:

закритої форми – особа робить вибір із запропонованого їй готового

переліку варіантів відповідей;

відкритої форми – особа сама генерує відповідь і додає її у поле тесту за

допомогою клавіатури;

комбінованої форми – вміщує елементи як закритої так і відкритої форм.

Важливими критеріями методів вимірювання навченості є валідність

(дієвість), надійність та ефективність їх результатів.

70

Валідність (дієвість) – повнота, всебічність перевірки, представленість

всіх елементів знань та умінь, які вивчаються, чітка та зрозуміла постановка

питань у межах засвоєних знань. Тест, що виходить за межі засвоєного змісту

або не досягає запланованого рівня навчання, не буде дієвим для осіб, які

навчаються.

Надійність – стабільність, сталість показників під час повторних

педагогічних вимірювань за допомогою того ж тесту або його аналогу.

Кількісно надійність характеризує імовірність досягнення запланованих

результатів. Надійність тесту збільшується зі збільшенням кількості тестових

завдань. Чим ширша тематична спрямованість тестових завдань, тим менша

надійність тесту, слід зважати на складність виконання тестових завдань.

Остання що визначається співвідношенням правильних та неправильних

відповідей. Включення до складу тестів тестових завдань, на які всі особи

відповідають правильно або неправильно, різко зменшують надійність тесту.

Ефективність – порівняльний критерій для порівняння тестів. Ефектив-

ним можна назвати тест, за допомогою якого можна найкраще виміряти

знання учнів на потрібному рівні підготовки (з меншою кількістю завдань,

якісніше, швидше, дешевше).

Особливістю ефективних тестів є дискримінативність – придатність тесту

до виділення тих осіб, які засвоїли навчальний матеріал на запланованому

рівні, від тих, хто його не засвоїв. Для визначення дискримінативності тесту

застосовують статистичні параметри: індекс дискримінації та коефіцієнт

дискримінації.

Тест складається з тестових завдань, правил їх застосування, оцінок за

виконання кожного завдання рекомендацій з інтерпретації результатів

тестування.

Підготовка та використання педагогічного тесту передбачає таку

послідовність виконання дій:

визначення мети і завдань тестування;

аналіз змісту навчальної дисципліни;

підготовка специфікації тесту, добір навчального матеріалу;

підготовка тестових завдань різної форми, рівня складності відповідно

до специфікації;

аналіз завдань експертами для оцінювання відповідності визначеному

для тестування навчальному матеріалу і меті тестування;

упорядкування тестових завдань у тесті, групування завдань за

формою, підготовка їх до пробного тестування;

написання чітких інструкцій до всього тесту та окремих його частин;

перевірка й оцінювання підготовленого тесту на групі слухачів;

статистичний аналіз результатів первинного тестування, оцінювання

надійності тесту, коригування змісту тестових завдань;

71

формування тесту із завдань, що пройшли перевірку, з урахуванням їх

складності;

проведення тестування за стандартизованими процедурами;

аналіз виконання завдань тесту.

В основу визначення статистичних характеристик тестових завдань

покладено дискримінантний аналіз, який є одним із методів багатовимірного

статистичного аналізу. Мета дискримінантного аналізу – класифікація об’єкта

на основі вимірювання його різних характеристик (ознак, параметрів) деяким

оптимальним способом.

Для аналізу тестових завдань, які входять до складу тесту, використову-

ються такі статистичні параметри:

середньоквадратичне відхилення (СКВ) – визначає розкид балів отрима-

них особами під час відповіді на конкретне тестове завдання. Якщо всі особи

відповіли на тестове завдання однаково, розкид балів буде дорівнювати нулю

(СКВ = 0). Цей результат показує, що завдання не є тестовим, його треба

вилучити;

індекс дискримінації (ІД) – є індикатором здатності конкретного тесто-

вого завдання відокремити здібніших осіб, які проходять тестування, від

менш здібних. Цей параметр набуває значення від +1 (всі особи з сильної

групи відповіли правильно, а з слабкої – неправильно) та –1 (всі особи з

сильної групи відповіли неправильно, а із слабкої – правильно). Від’ємні

значення індексу свідчать, що слабкі особи відповідають на певне тестове

завдання краще, ніж сильні. Такі тестові завдання мають бути вилучені з

тесту, адже фактично зменшують точність всієї процедури тестування;

коефіцієнт дискримінації (КД) – є коефіцієнтом кореляції між множи-

ною значень відповідей, наданих особами на конкретне тестове завдання, з

результатами виконання ними тесту в цілому. Цей параметр також може

набувати значень від +1 до –1. Позитивні значення коефіцієнта відповідають

тестовим завданням, які дійсно розділяють сильно та слабо підготовлених

осіб, від’ємні значення показують, що слабо підготовлені особи відповідають

на тестове завдання в середньому краще, ніж добре підготовлені. Тестові

завдання з від’ємним значенням коефіцієнта не є тестовими і їх використання

треба уникати, через невідповідність вимогам тестування, тобто оцінювання

рівня підготовки особи, яка навчається. Коефіцієнт дискримінації ураховує

інформацію всю сукупність осіб, а індекс дискримінації – тільки критичні

верхні та нижні третини цієї сукупності. Таким чином коефіцієнт дискримі-

нації чутливіший до оцінювання ефективності вимірювальної здатності

тестового завдання.

Зі способами розрахунку статистичних характеристик тестових завдань,

використаних у тестовій підсистемі moodle, детальніше можна ознайомитися

на сторінці сайту офіційної документації “Quiz statistics calculations”.

Тестова підсистема платформи MOODLE має дві складові:

72

1) банк тестових завдань – середовище створення, попереднього перег-ляду, редагування, збереження, імпортування, експортування тестових завдань;

2) тест – оболонка для тестових завдань, додана до секції електронного курсу за допомогою програмного модуля діяльності “Тест”.

На рис. 4.30 показана загальна структура тестової підсистеми платформи moodle.

Рис. 4.30. Текстова підсистема платформи MOODLE

Для зручності управління множиною тестових завдань електронного курсу у банку тестових завдань може бути створена певна структура розділів, що відповідатиме змістовому наповненню курсу. Розподіл тестових завдань за розділами банку дає змогу додавати тестові завдання випадковим чином, для забезпечення більшої їх варіативності.

Тестові завдання також можуть стосуватися контексту електронного курсу, розділу сайту або сайту в цілому.

Модуль діяльності “Тест” забезпечує: обрання у банку тестових завдань певного переліку завдань для

тестування; оцінювання результатів тестування;

73

встановлення певного режиму тестування (навчального, режиму контролю, режиму обмеження часу тощо;

налаштування умов доступу до тесту (за термінами, за умовою тощо); налаштування режиму показу результатів тестування. Тестові завдання додають до Банку тестових завдань двома основними

способами (рис. 4.31): поштучним додаванням тестових завдань за допомогою інтерфейсу

MOODLE; імпортуванням з текстового файла різного формату розмічання його

змісту – GIFT, MOODLE XML, Aiken тощо.

Рис. 4.31. Створення тесту

Основними початковими діями із додавання тестового завдання за допомогою інтерфейсу moodle є:

визначення змісту тестового завдання і його типу; обрання з випадного списку розділу до якого потрібно додати тестове

завдання. Після підтвердження дії зі створення питання відкривається вікно

налаштування питань (рис. 4.32).

Рис. 4.32. Додавання типу питань

74

Система moodle підтримує такі типи питань:

1) множинний вибір – можливість вибрати одну або кілька відпові-

дей з наданого списку;

2) правильно / неправильно – проста форма питання з множинним

вибором тільки з двома варіантами вибору: “Правильно” і “Неправильно”;

3) відповідність – відповідь на кожне підпитання має бути вибрана

із заданого списку можливих відповідностей;

4) коротка відповідь – можливість відповісти одним або кількома

словами (фразою або реченням), які оцінюються порівнянням з відповідними

зразками, які можуть містити символи підстановки (*);

5) числовий – можливість відповіді кількома реченнями або абзаца-

ми, результати викладач оцінює вручну;

6) есе – можливість відповіді одним або кількома словами (фразою

або реченням), які оцінюються порівнянням з відповідними зразками, які

можуть містити символи підстановки (*);

7) вбудовані відповіді (пропущені слова) – питання можуть бути

створені тільки введенням тексту, що містить спеціальні коди, які створюють

вбудований множинний вибір, короткі відповіді і числові запитання (текст з

пропущеними словами);

8) визначити пропущені слова – необхідність заповнити пропущені

в тексті слова за допомогою випадного меню;

9) відповідність коротких випадкових відповідей – створення з

питань типу “Коротка відповідь”, які вибирають випадковим чином з указаної

категорії;

10) перетягування в тексті – необхідність заповнити пропущені в

тексті слова за допомогою перетягування;

11) перетягування маркерів –перетягування маркерів та розміщення

їх на картинці;

12) перетягування на картинку – перетягування міток із зображенням

або текстом в зони відповіді на тлі зображення;

13) розрахунковий – можливість вибирати числа випадковим чином з

деякого заданого набору в момент запуску тесту;

14) розрахунковий з множинним вибором – вибір розрахункових

формул з числовими значеннями із певного набору в момент запуску тесту;

15) розрахунковий простий – вибір чисел випадковим чином із певно-

го набору, в момент запуску тесту;

16) опис – спосіб додавання деяких інструкцій, рубрик, описів або

іншого вмісту до тесту, для додавання контенту на сторінці курсу (опис слід

додавати як фіксоване (не випадкове!) питання до списку питань тесту у

потрібне місце.

Розглянемо порядок створення тесту “Вибір з множини”.

75

Тестові завдання вибору з множини потребують, щоб тестована особа,

обрала одну або кілька правильних відповідей із запропонованого набору

варіантів. Кожен варіант відповіді може мати свою вагу оцінювання. Загальна

оцінка за завдання складається з оцінок обраних варіантів.

Стандартними тестовими завданнями цього типу є:

вибір з множини з однією правильною відповіддю (рис. 4.33);

вибір з множини з кількома правильними відповідями (рис. 4.34);

вибір з множини – пропущене слово (рис. 4.35);

вибір з множини – розрахункове (рис. 4.36).

Рис. 4.33. Вибір з множини з однією правильною відповіддю

Рис. 4.34. Вибір з множини з кількома правильними відповідями

Рис. 4.35. Вибір з множини – пропущене слово

76

Рис. 4.36. Вибір з множини – розрахункове

Для налаштування тестового завдання “Вибір з множини з однією

правильною відповіддю” необхідно заповнити такі параметри (рис. 4.37), а:

назву тестового завдання (ввести необхідну назву для створюваного тесту);

текст тестового завдання (ввести безпосередньо питання для

створюваного тесту).

Рис. 4.37. Налаштування назви та тексту тестового завдання

Далі налаштовують обрання кількості правильних відповідей, порядок

показу відповідей і спосіб позначення варіанта відповіді (рис. 4.38).

Рис. 4.38. Налаштування кількості правильних відповідей

77

Потім налаштовують варіант правильної відповіді, де вводять макси-

мальний бал за відповідь і власне відповідь на тестове питання (рис. 4.39).

Рис. 4.39. Налаштування правильної відповіді

Після налаштування правильної відповіді налаштовують неправильну

відповідь (рис. 4.40).

Рис. 4.40. Налаштування варіанта неправильної відповіді

Для налаштування тестового завдання “Вибір з множини з кількома

правильними відповідями” необхідно заповнити такі параметри (рис. 4.41):

назву тестового завдання (ввести необхідну назву для створюваного тесту);

текст тестового завдання (ввести безпосередньо питання для створюва-

ного тесту).

Рис. 4.41. Заповнення форм назви і тексту тестового завдання

78

Потім налаштовують обрання кількості правильних відповідей, порядок

показу відповідей та спосіб позначення варіанта відповіді (рис. 4.42).

Рис. 4.42. Налаштування обрання кількості правильних відповідей

Далі налаштовують варіант правильної відповіді, де вводять

максимальний бал за відповідь та саму відповідь на тестове питання

(рис. 4.43).

Рис. 4.43. Налаштування варіанта правильної відповіді

Після налаштування правильної відповіді налаштовують неправильну

відповідь (рис. 4.44).

Рис. 4.44. Налаштування варіанту неправильної відповіді

79

Для налаштування тестового завдання “Вибір з множини – пропущене

слово” заповнюють такі параметри (рис. 4.45):

назва тестового завдання;

текст тестового завдання. На місцях, де потрібно вставити слово,

друкують так звані маркери – [[1]], [[2]].

Рис. 4.45. Налаштування тестового завдання

Налаштовуючи варіанти відповідей, враховують, що номер варіанта

правильної відповіді має збігатися з номером групи варіантів (рис. 4.46).

Рис. 4.46. Налаштування варіантів відповідей

Організація спілкування засобами moodle (чати, форум).

Модуль “Форум” дає змогу учасникам дискутувати асинхронно, тобто

протягом тривалого часу.

Є кілька типів форумів для вибору, наприклад:

стандартний – кожен учасник може почати нову дискусію в будь-який час;

форум, де кожен слухач може брати участь тільки в одному обгово-

ренні;

питання-відповідь – слухачі повинні спочатку надіслати своє повідом-

лення, перш ніж зможуть переглянути повідомлення інших.

80

Викладач може дозволити прикріплення файлів до повідомлень на

форумі. Прикріплені зображення відображаються безпосередньо в

повідомленнях форуму. Учасники можуть підписатися на форум, щоб

отримувати сповіщення про нові повідомлення. Викладач може встановити

режим підписки “за бажанням”, “примусовий” чи “авто”, чи заборонити

підписку. У разі потреби слухачі можуть бути заблоковані від розміщення

більш ніж заданої кількості повідомлень за певний період часу, що допоможе

не відвертати увагу людей від домінуючого обговорення.

Повідомлення форуму можуть оцінювати викладачі або слухачі.

Оцінювання можуть бути об’єднані, щоб сформувати остаточну оцінку, яку

буде записано в журнал оцінок.

Можливе таке застосування модуля “Форум”:

соціальний простір для слухачів, щоб краще пізнати один одного;

місце для оголошень курсу (із використанням новин із примусовою

підпискою);

обговорення змісту курсу або читання матеріалів;

тривале онлайн обговорення суперечливих питань, попередньо

порушених у ході особистого спілкуваннях;

дискусії тільки між викладачами (за допомогою прихованого форуму);

центр допомоги, де викладачі та слухачі можуть дати пораду;

підтримка “один на один” для приватного спілкування викладача зі

слухачем (з використанням форуму з окремими групами та одним слухачем у

групі);

розширена діяльність, наприклад, створення “головоломок” для

слухачів, що навчатимуть обмірковувати проблеми і пропонувати їх рішення.

Форуми є інтерактивними засобами комунікації між учасниками курсу,

призначеними для обміну інформацією між усіма учасниками процесу

дистанційного навчання. Форуми надають слухачам більше часу для

підготовки відповідей і можуть бути використані для проведення дискусій.

Повідомлення у форумі схожі на поштові – кожне має автора, тему і

власне зміст, але для відправлення повідомлення у форум потрібно просто

заповнити відповідну форму. Принциповою властивістю форуму є

об’єднання у ньому повідомлень в треди (від англ. thread — нитка). Коли

користувач відповідає на форумі на чиєсь повідомлення, його відповідь буде

“прив’язано” до вихідного повідомлення. Послідовність відповідей на

відповіді створює тред. Зрештою, форум має деревоподібну структуру, що

складається з тредів. На відміну від чатів, повідомлення, відправлені у

форум, можуть зберігатися необмежено довго і відповідь у форумі може бути

надана не в той же день, коли постало питання.

Ще одним способом спілкування в системі дистанційного навчання

MOODLE є чат.

81

Модуль “Чат” дає змогу учасникам мати режим синхронного онлайн

обговорення в текстовому режимі.

Чат може бути одноразовою діяльністю або повторюватися в той же час

щодня або щотижня. Сесії чатів зберігаються і можуть бути доступними усім

для перегляду або обмежені для користувачів з можливістю переглядати

записи у системному журналі.

Чати особливо корисні, якщо група не в змозі зустрітися наживу, і

можуть застосовуватися у таких формах:

регулярні зустрічі слухачів, які беруть участь в онлайн-курсах, щоб

поділитися досвідом з іншими на тому ж курсі, але в іншому місці;

слухач тимчасово не може бути присутнім особисто на зустрічі з

викладачем, щоб надолужити пропущене ;

слухачі збираються разом, щоб обговорити досвід між собою та зі

своїм викладачем;

залучення молодших дітей до роботи в соціальних мережах вдома

ввечері під наглядом;

сесія запитань та відповідей із запрошеним доповідачем, який

перебуває в іншому місці;

підготовка слухачів до випробувань у вигляді консультації.

Елементи для забезпечення соціальної активності та їх налаштування

Для створення елементу “Форум” на власному курсі потрібно натиснути

функцію “додати діяльність або ресурс” та вибрати діяльність “форум”

(рис. 4.47).

Рис. 4.47. Додавання форуму до курсу

Потім налаштовують інші секції форуму: “Загальне”, “Підрахунок

вкладень та слів”, “Розсилання та вистежування”, “Discussion locking”, “Ліміт

повідомлень для блокування”, “Оцінка”, “Рейтинги”, “Загальні налаштування

82

модуля”, “Обмеження доступності”, “Виконання діяльностей”, “Мітки”,

“Компетентності”.

У секції “Загальне” вказують назву форуму, виставляють показ опису на

сторінці із коротким коментарем про форум (рис. 4.48).

Рис. 4.48. Налаштування секції “Загальне”

Далі налаштовують тип форуму. На цей час існує п ’ я т ь типів форумів:

1) проста одиночна дискусія – проста дискусійна гілка, на яку кожен

може надіслати відповідь;

2) кожен публікує одну дискусію – кожен слухач може почати тільки

одну дискусію, всі можуть надсилати відповіді;

3) форум питання-відповідь – слухачі повинні надсилають свою

відповідь і лише потім бачать відповіді інших;

4) стандартний форум у форматі блогу – відкритий форум, де кожен

може почати нову дискусію будь-коли, всі відповіді відображаються на одній

сторінці;

5) стандартний форум для загального використання – відкритий форум,

де кожен може в будь-який час почати нову тему та надіслати відповідь.

Потім налаштовують секцію “Підрахунок вкладень та слів” (рис. 4.49),

де визначають:

83

розмір вкладених файлів – максимально можливий розмір для файла,

який буде вкладено до повідомлення форуму;

максимальна кількість вкладених файлів – максимально можливу

кількість файлів, які можуть бути вкладеними у повідомлення форуму;

кількість слів – необхідність показу підрахунку використаних слів для

кожного повідомлення.

Рис. 4.49. Налаштування секції “Підрахунок вкладень та слів”

Далі налаштовують секцію “Розсилання та відслідковування” (рис. 4.50).

Рис. 4.50. Налаштування секції “Розсилання та відслідковування”

Ця секція має два параметри налаштування:

84

1) режим підписки — дає можливість отримувати на свою електронну

пошту копії повідомлення з форуму. Є чотири типи підписки: звичайне

розсилання (учасники можуть вибирати, підписуватися або ні); примусове

розсилання (кожен є адресатом і не може самовільно відписатися);

автоматичне розсилання (кожен є адресатом від початку, але може у будь-який

час відписатися); розсилка відключена (розсилання не здійснюється). Будь-які

зміни режиму розсилання впливатимуть тільки на користувачів, які будуть

підписані в майбутньому, а на існуючих не відобразяться;

2) відслідковування прочитаних / непрочитаних повідомлень – якщо

функцію увімкнено учасники можуть відстежувати повідомлення у форумі та

дискусії як прочитані та непрочитані за трьома опціями: не обов’язково

(учасники можуть вибрати, увімкнути чи вимкнути відстеження); увімкнути

(відстежен-ня обов’язково увімкнуте); вимкнути (відстеження обов’язково

вимкнуте).

Наступним кроком є налаштування секції “Ліміт повідомлень для

блокування” (рис. 4.51)

Рис. 4.51. Налаштування секції “Ліміт повідомлень для блокування”

Ця секція має три параметри налаштування:

1) період часу для блокування – слухачі можуть бути обмежені

можливою кількістю повідомлень форуму за вказаний період (користувачі з

правом mod/forum:postwithoutthrottling не підпадають під обмеження);

2) ліміт повідомлень для блокування – установка вказує максимальну

кількість повідомлень, які слухачі можуть написати за вказаний період

(користувачі з правом mod/forum:postwithoutthrottling не підпадають під

обмеження);

85

3) ліміт повідомлень для попередження – слухачі можуть бути поперед-жені про наближення максимальної кількості повідомлень, дозволених на цей час. Параметр визначає, за скільки повідомлень до критичної кількості надійде попередження (користувачі з правами mod/forum:postwithoutthrottling не підпадають під обмеження).

Далі налаштовують секцію “Оцінка” (рис. 4.52).

Рис. 4.52. Налаштування секції “Оцінка”

Ця секція має два параметри налаштування: 1) категорія оцінки — параметр визначає категорію в журналі оцінок, де

буде розміщено оцінку за діяльність); 2) прохідний бал — параметр визначає мінімальну оцінку для проход-

ження. Значення використовують для оцінювання діяльності та проходження курсу, а також у журналі оцінок. Бали вищі за прохідний бал підсвічуються зеленим, нижчі — червоним.

Потім налаштовують секцію Рейтинг (рис. 4.53), яка має два параметри налаштування.

Перший параметр – тип підсумку — тип визначає, як оцінки будуть комбінуватися у фінальну оцінку в журналі:

середня оцінка – середня зі всіх оцінок; кількість оцінок – кількість елементів, які складають фінальну оцінку,

(загальна оцінка не може перевищувати максимальну оцінку за діяльність); максимум – найбільша оцінка, представлена як фінальна; мінімум – найменша оцінка, представлена як фінальна; сума – всі оцінки будуть просумовані (загальна оцінка не може

перевищувати максимальну оцінку за діяльність; якщо вибрано “Без оцінювання”, діяльність не буде відображена в

журналі оцінок. Другий параметр – шкала, що дає можливість вибору однієї з доступних

шкал у випадному меню. Якщо вибрано тип “бали”, то вказують максимально можливе значення оцінки за діяльність.

86

Рис. 4.53. Налаштування секції “Рейтинг”

Наступним кроком є налаштування секції “Загальні налаштування

модуля” (рис. 4.53).

Рис. 4.54. Налаштування секції “Загальні налаштування модуля”

87

Ця секція має чотири параметри налаштування:

1) доступність слухачам – визначає можливість слухачам перегляду

форуму;

2) ідентифікатор – надає спосіб визначення діяльності для розрахунку

балів. Якщо діяльність не може бути розрахована, то поля ідентифікаторів

залишають порожніми. Ідентифікатор може бути встановлений у журналі

оцінок, а змінений тільки на сторінці налаштування діяльності;

3) режим роботи з групами – налаштування має три опції: без груп –

окремі групи не виділяються, а всі слухачі працюють єдиною спільнотою;

окремі групи – кожен член групи може бачити тільки колег по своїй групі, а

решта будуть невидимі; видимі групи – кожен член групи може бачити всіх

колег по своїй групі, а також інші групи. Тип роботи груп визначаються на

рівні курсу для всіх діяльностей. Кожна діяльність підтримує режими

групової роботи, але якщо на рівні курсу вибрано примусовий режим, то в

межах активності його змінювати не можна;

4) групування – об’єднання різних груп у межах курсу.

Після налаштування всіх параметрів форуму зберігають їх і переходять

до відповідного курсу, де будуть відображені відповідні дані з форуму

(рис. 4.55, 4.56).

Рис. 4.55. Збереження налаштувань форуму

Рис. 4.56. Сторінка переходу до відповідного форуму заданого курсу

88

Після переходу на форум користувачу системи пропонується додати

тему обговорення для форуму, актуальну для цього уроку та курсу в цілому

(рис. 4.57).

Рис. 4.57. Сторінка додавання теми обговорення на форумі

Після натискання кнопки “Додавання теми для обговорення” налашто-

вують тему обговорення за двома головними параметрами (рис. 4.58, 4.59):

теми обговорення на форумі та часовий показник перегляду форуму.

Рис. 4.58. Налаштування форуму

Рис. 4.59. Сторінка налаштування назви теми обговорення та безпосередньо питання по темі обговорення

89

Далі налаштовують період показу форуму: час початку та кінцевий час

доступності для слухачів (рис. 4.60).

Рис. 4.60. Налаштування часу показу форуму

Після загальних налаштувань форуму (теми обговорення та часу показу)

натискають кнопку “Надіслати до форуму” (рис. 4.61).

Рис. 4.61. Сторінка кінцевого етапу налаштування

Після завершення налаштувань відкривають сторінку початкового

налаштування форуму, де відображені створені теми для обговорення та є

можливість додати ще одну тему для обговорення (рис. 4.62).

90

Рис. 4.62. Сторінка додавання нової теми для обговорення та перегляд створеної раніше теми для обговорення

Після переходу до відповідної теми обговорення видно відповідну тему

обговорення та питання до відповідної теми (рис. 4.63).

Рис. 4.63. Перегляд тематики форуму

91

Щоб відповісти на питання на форумі натискають на посилання

“Відповісти” і переходять до сторінки редагування відповіді на поставлене

питання у форумі за тематичним уроком у системі дистанційного навчання

MOODLE (рис. 4.64).

Рис. 4.64. Редагування відповіді на поставлене питання на форумі

Після закінчення налаштування відповіді на форумі натискають кнопку

“Надіслати до форуму” та переходять на сторінку форуму, де видно відповіді

на питання у форумі (рис. 4.65).

Для створення чату необхідно додати нову діяльність “Вибрати чат”

(рис. 4.66).

Після додавання форуму до курсу відкривається сторінка з налашту-

ваннями параметрів функціонування модуля “Чат”, а саме: “загальне”; “чат-

сесії”; “загальні налаштування модуля”; “обмеження доступності”; “виконан-

ня діяльностей”; “мітки”; “компетентності”.

92

Рис. 4.65. Відповіді на форумі

Рис. 4.66. Додавання чату до курсу

Розглянемо детальніше параметри налаштування модуля “Чат”. спочатку

налаштовують секцію “Загальне” (рис. 4.67): вводять назву чату, який

стосується навчального курсу, роблять вступний опис чату навчального курсу

та виставляють параметри показу чату на сторінці курсу.

93

Рис. 4.67. Вікно налаштування секції “Загальне”

Потім у секції “Чат-сесії” (рис. 4.68), налаштовують час відтворення

чату, можливість повтору сесії чату, збереження минулих сесій та права

перегляду чату.

Рис. 4.68. Вікно налаштування секції “Чат-сесії”

Далі налаштовують загальні параметри модуля “Чат” (рис. 4.69):

доступність слухачам – дає можливість сховати або показати наявний

чат для слухачів, які проходять навчання в межах відповідного курсу;

ідентифікатор –надає спосіб визначення діяльності для розрахунку

балів. Якщо діяльність не може бути розрахована, поля ідентифікаторів

залишають порожніми. Ідентифікатор може бути встановлений у журналі

оцінок, а змінений тільки на сторінці налаштування діяльності;

режим роботи з групами – налаштування має три опції: без груп –

окремі групи не виділяються, а всі слухачі працюють єдиною спільнотою;

окремі групи – кожен член групи може бачити тільки колег по своїй групі, а

94

решта будуть невидимі; видимі групи – кожен член групи може бачити всіх

колег по своїй групі, а також інші групи. Тип роботи груп визначають на рівні

курсу для всіх діяльностей. Кожна діяльність підтримує режими групової

роботи, але якщо на рівні курсу вибрано примусовий режим, то в межах

активності його змінювати не можна;

групування – об’єднання різних груп у межах курсу.

Рис. 4.69. Вікно секції “Загальні налаштування модуля”

Після закінчення налаштування параметрів модуля “Чат” натискаємо на

кнопку “Зберегти й повернутися до курсу” (рис. 4.70).

Рис. 4.70. Збереження налаштувань чату

95

Після збереження налаштування чату повертаються на головну сторінку

курсу, де вже відображається створений чат (рис. 4.71).

Рис. 4.71. Відображення створення чату в межах власного курсу

Далі переходять безпосередньо до чату курсу, натиснувши на назву чату

у відповідній темі (рис. 4.72).

Рис. 4.72. Сторінка відображення входу у чат

Потім переходять на посилання “Увійти в чат”, де відображатиметься

така інформація (рис. 4.73): інтерактивне вікно перегляду листування в

системі moodle з використанням модуля “Чат”, список користувачів, поле для

редагування і створення повідомлень.

Рис. 4.73. Вікно створення та перегляду повідомлень у модулі “Чат”

96

Далі можна створити власне повідомлення в чаті та надіслати його для

обговорення доступним користувачам системи дистанційного навчання

MOODLE (рис. 4.74).

Рис. 4.74. Створення та надсилання питання в модулі “Чат”

Після закінчення обговорення в чаті можна просто закрити діалогове

вікно та перейти на наступний курс, у разі потреби переглянути історію чату

(рис. 4.75, 4.76).

Рис. 4.75. Посилання на перегляд обговорень у чаті

Рис. 4.76. Перегляд історії чату

97

4.4. Особливості аналізу успішності засвоєння курсу в системі MOODLE

Елемент завдання. Оцінювання успішності

Модуль діяльності “Завдання” (рис. 4.77) дає змогу викладачам видавати

завдання, збирати роботи, оцінювати їх та залишати відгуки на ці роботи.

Рис. 4.77. Створення модуля “Завдання”

Слухачі можуть відправляти будь-який цифровий контент (файли):

текстові документи, електронні таблиці, картинки, аудіо- та відеофайли. Крім

того можна дозволити студентам вводити відповідь безпосередньо в

редакторі на сайті.

Також завдання може бути нагадуванням для слухачів, що їм потрібно

зробити в “реальному світі”, наприклад, творчу роботу, яку не можна

оцифрувати.

Під час розгляду завдань викладачі можуть залишати текстові відгуки

або файли з детальним роз’ясненням щодо роботи слухача. Завдання

оцінюють у числовому вигляді або буквеною шкалою. Також доступний

розширений метод оцінювання у вигляді рубрик. Фінальна оцінка за роботу

буде записана в журнал оцінок.

Для створення елемента “Завдання” необхідно перейти до відповідного

курсу, де буде створений елемент, і створити його. Після цього відкриються

параметри налаштування елемента (рис. 4.78).

98

Рис. 4.78. Налаштування модуля “Завдання”

Модуль “Завдання” складається з таких секцій налаштувань:

загальне – вказання назви модуля завдання;

доступність – визначення термінів подання та виконання завдань;

типи подання відповідей – онлайн або завантаженням файла;

типи відгуків – онлайн або завантаженням файла;

параметри відповідей – визначення параметрів відправки завдання на

оцінювання, можливість перездачі та максимальна кількість спроб);

налаштування групової здачі – розподіл на групи слухачів автоматично

або вручну, групи слухачів і всі члени групи будуть бачити здані та змінені

роботи своїх колег;

повідомлення – визначення параметрів звітності викладачам про зроб-

лене завдання;

оцінка – вказання параметрів типу бала, шкали бала, максимальності

бала, методів оцінювання, прохідного бала;

загальні налаштування модуля – визначення доступності завдання

слухачам.

Розглянемо детальніше головні необхідні налаштування елемента

“Завдання”.

У секції “Загальні налаштування” (рис. 4.79). вказують назву завдання ,

його зміст, виставляють опис на сторінці курсу (у разі увімкнення цього пара-

метра вказаний опис відображатиметься на сторінці курсу під посиланням на

цей ресурс / діяльність курсу), у разі потреби додають додаткові файли

наприклад, шаблони відповідей, які буде видно на сторінці завдання після опису).

99

Рис. 4.79. Сторінка “Загальних налаштувань”

Далі налаштовують елемент “Завдання”, а саме секції “Доступність”

(рис. 4.80), яка дає можливість визначити параметри часу прийняття

відповідей на поставлене завдання в межах відповідного курсу, “Кінцевий

термін здачі завдань”, “Термін не прийняття здачі завдань”.

Рис. 4.80. Налаштування секції “Доступність”

100

Далі налаштовують секцію “Типи відповідей” (рис. 4.81), де вказують

типи подання відповідей (онлайн текстова відповідь, за допомогою

завантаження файла), обмеження відповіді в кількості слів, максимальну

кількість файлів для завантаження та максимальний розмір файла відповіді.

Рис. 4.81. Сторінка налаштування “Типу подання відповідей”

Потім налаштовують секцію “Параметри відповідей” (рис. 4.82), яка

надає можливість перездачі для слухача в разі негативного проходження

завдання та визначення максимальної кількості спроб перездачі.

Рис. 4.82. Сторінка налаштування “Параметрів відповідей”

101

Потім налаштовують секцію “Повідомлення” (рис. 4.83), яка дає

можливість повідомляти викладачам про здані і прострочені роботи, а також

налаштовують порядок відображення оцінки під час оцінювання.

Рис. 4.83. Вікно налаштування секції “Повідомлення”

Наступним кроком є налаштування секції “Оцінка” (рис. 4.84), що дає

можливість визначити:

тип виставленої оцінки (бал або шкала);

максимальний бал за виконане завдання;

метод оцінювання (метод розширеного оцінювання, який буде

використовуватися для підрахунку балів в цьому контексті, для відміни

розширеного оцінювання та повернення до звичайного методу, вибирають

“Просте оцінювання”);

категорію оцінки (параметр визначає категорію в журналі оцінок, в яку

буде розміщено оцінку за діяльність);

прохідний бал завдання (параметр визначає мінімальну оцінку для

проходження, значення використовують для оцінювання діяльності та

проходження курсу, а також у журналі оцінок: бали, вищі за прохідний,

підсвічується зеленим, нижчі – червоним).

Кінцевим кроком налаштування секції “Загальні налаштування модуля”

(рис. 4.85), що дає можливість налаштувати доступність завдання слухачам в

межах відповідного курсу, є визначення ідентифікатора (надає спосіб

визначення діяльності для розрахунку балів). якщо діяльність не може бути

розрахована, то поля ідентифікаторів залишають порожніми. Ідентифікатор

можна також встановити у журналі оцінок (змінити – тільки на сторінці

налаштування діяльності) та налаштуваннях групування (об’єднання різних

груп у межах курсу, якщо вибрано групування, то слухачі груп, яких

об’єднано у групування, зможуть працювати разом).

102

Рис. 4.84. Вікно налаштування секції “Оцінка”

Рис. 4.85. Вікно налаштування загальних налаштувань модуля “Завдання”

Кінцевим кроком для налаштування модуля “Завдання” є його

безпосереднє збереження та перехід до відповідного курсу для проходження

курсу та окремого завдання (рис. 4.86).

103

Рис. 4.86. Збереження налаштувань елемента “Завдання”

Потім переходять до системи дистанційного навчання та заходять неї як

користувач (у нашому випадку – користувач з логіном victor) (рис. 4.87).

Рис. 4.87. Авторизація користувача системи

Одразу після авторизації користувач побачить у своїх доступних для

навчання курсах відповідне завдання (рис. 4.88).

Одразу після отримання завдання необхідно перейти за посиланням на

завдання та ознайомитися з його змістом. Завдання має часові обмеження

щодо виконання, яке вплине на успішність слухача після закінчення

проходження навчання в системі дистанційного навчання MOODLE.

Безпосередньо з терміном виконання завдання можна ознайомитися на

інтерактивному календарі системи дистанційного навчання, розміщеному

справа на сторінці (рис. 4.89).

104

Рис. 4.88. Відображення завдання в доступних для слухача курсах

Рис. 4.89. Відображення терміну завдання

Після переходу до завдання розгортається допоміжне вікно, у якому

червоним кольором відображається стислий зміст завдання, а також термін

його виконання (рис. 4.90).

Далі переходять до завдання і бачать безпосередньо його вміст для

виконання відповідному користувачу в системі дистанційного навчання,

зокрема статус виконання завдання, статус оцінювання, кінцевий термін здачі

завдання, час, що залишився до його здачі (рис. 4.91).

105

Рис. 4.90. Відображення стислого вмісту завдання

Рис. 4.91. Відомості про виконання завдання

106

Після перегляду всіх параметрів завдання, поставлених викладачем,

слухач може почати виконувати завдання, натиснувши на посилання “Здати

роботу” (рис. 4.92).

Рис. 4.92. Перехід на посилання “Коментарі” для виконання завдання

Після цього користувач курсу вводить відповідь на питання (рис. 4.93):

Рис. 4.93. Формування відповіді на питання

107

Після введення відповіді на питання натискають на посилання

“Зберегти” (рис. 4.94).

Рис. 4.94. Вікно налаштування відправлення відповіді на питання

Система автоматично пересилає користувача на сторінку “Статус

роботи”, де видно внесену відповідь на питання. Якщо користувач вважає

внесену відповідь правильною, натискає на посилання “Відправити на

оцінювання”, якщо хоче уточнити свою відповідь на питання переходить на

посилання “Редагувати мою відповідь”.

Далі ще раз підтверджують відправлення роботи на оцінювання або

скасовують його і знову переходять до редагування відповіді (рис. 4.95).

Рис. 4.95. Відправлення відповіді на питання

108

Після відправлення виконаного завдання система пересилає користувача на

сторінку з відображенням статусу роботи, де надається інформація, про

відправлення роботи на оцінювання і статус оцінювання її викладачем (рис. 4.96).

Рис. 4.96. Статус виконання завдання

Наступним кроком є оцінювання викладачем виконаної роботи. Для

цього викладач відкриває завдання відповідного користувача та переходить за

посиланням “Переглянути / оцінити всі роботи” (рис. 4.97).

Рис. 4.97. Оцінювання викладачем виконання завдання

109

Після переходу за посиланням “Оцінити роботу” викладач бачить повну

інформацію про відповідь на поставлене питання (рис. 4.98, 4.99).

Рис. 4.98. Вікно перегляду виконаного завдання

Рис. 4.99. Вікно перегляду змісту відповіді на питання

Після цього викладач натискає на посилання “Оцінка” та переходить у

системі навчання до безпосереднього налаштування оцінки відповідному

слухачу (рис. 4.100, 4.101).

110

Рис. 4.100. Перехід до оцінювання

Рис. 4.101. Процес оцінювання викладачем слухача

111

Після оцінювання потрібно

натиснути “Зберегти зміни” про що

система підтверджує інтерактивним

вікном (рис. 4.102).

Коли викладач оцінив виконане

завдання, слухачу у своєму обліковому

записі може перейти до свого

виконаного завдання та побачити

оцінку за нього (рис. 4.103).

Рис. 4.103. Перегляд оцінки користувачем

Рис. 4.102. Вікно підтвердження збереження оцінювання завдання

слухачем

112

Також можливо переглянути звіт виконання завдань слухачами. Для

цього необхідно перейти до журналу оцінок (рис. 4.104) і переглянути звіти,

де відображатиметься інформація про виконані завдання та нараховані за них

бали (порівняно з максимальним балом).

Рис. 4.104. Перехід до перегляду журналу оцінок

Після переходу на посилання “Журнал оцінок” можна переглянути звіт про кожного користувача на курсі та показники їх успішності за поставленими завданнями (рис. 4.105).

Звіти про проходження курсів. Організація зворотного зв’язку

Для контролю за діяльністю слухачів та їх рівнем засвоєння навчального матеріалу викладач може переглянути звіти щодо успішності відповідного слухача. Розглянемо коротко процес проходження та перевірки звіту про проходження курсу відповідним користувачем (слухачем) у системі moodle.

Процедура міститиме такі етапи: реєстрація користувача (слухача) в системі дистанційного навчання

MOODLE; вибір відповідного курсу для проходження навчання; проходження навчального курсу; проходження тестування відповідно до пройденого курсу;

113

перегляд успішності слухачем наприкінці проходження навчального

курсу;

перегляд успішності слухачів викладачем у системі дистанційного

навчання MOODLE.

Рис. 4.105. Звіт щодо користувача про проходження завдання та курсу

Етап реєстрації в системі дистанційного навчання moodle, дає можли-

вість користувачу увійти в систему та перейти до відповідного розробленого

курсу для ознайомлення та вивчення навчальної дисципліни (рис. 4.106, 4.107).

Рис. 4.106. Посилання входу в систему MOODLE

114

Потім слухач вибирає

відповідний курс для

проходження (рис. 4.108).

Рис. 4.108. Перехід до навчального курсу

Наступний етап передбачає безпосереднє проходження навчального

курсу (рис. 4.109). Після переходу на відповідний курс навчальної програми

відкривається навчальний урок проекту “Курс”.

Рис. 4.109. Відображення відповідного уроку в межах навчального курсу

Рис. 4.107. Вхід у систему MOODLE

115

Після натискання посилання “Урок” система перенаправляє користувача

на зміст навчального уроку для ознайомлення з його змістом та

проходженням навчання (рис. 4.110, 4.111).

Рис. 4.110. Відображення навчального уроку

116

Рис. 4.111. Прогрес проходження курсу

Закінчивши проходження уроку навчального курсу, слухач має

можливість перевірити рівень засвоєння матеріалу проведенням тестування в

системі MOODLE (рис. 4.112).

117

Рис. 4.112. Проходження тестування в MOODLE

Після проходження тестування система показує максимальну оцінку за

проходження тестування і кількість пройдених питань у тесті (рис. 4.113).

Рис. 4.113. Кінець проходження уроку в межах навчального курсу

Наступним кроком є особистий перегляд слухачем звіту про проход-

ження курсу в системі MOODLE. Для цього необхідно перейти за посилан-

ням “Подивитися оцінки” (рис. 4.114), де відкриється “Звіт по користувачу у

курсі”.

118

Рис. 4.114. Звіт по користувачу у курсі

Після цього користувач курсу натискає на посилання “Переглянути звіт”,

де показується оцінка за курс (рис. 4.115).

Рис. 4.115. Оцінка користувачу за проходження курсу

119

ЗАКІНЧЕННЯ

Система дистанційного навчання нині бурхливо розвивається. Немає

сумнівів, що дистанційне навчання увійшло в освітній процес навчальних

закладів як найефективніша система підготовки і безперервної підтримки

високого рівня кваліфікації фахівців. Будь-який вищий військовий

навчальний заклад у цілому та окремий викладач вже не можуть вважатися

носіями високої педагогічної майстерності, якщо не володіють засобами,

методами і технологіями дистанційного навчання.

Діяльність викладача під час організації дистанційного навчання зазнає

істотних змін. Його першочерговим завданням стає підготовка дистанційного

навчального курсу на основі вже існуючих джерел, оригінальних авторських

напрацювань за тематичними розділами. У створенні електронної версії

курсу викладачеві можуть допомагати спеціалісти у галузі інформаційних

технологій.

Бурхливе поширення дистанційного навчання спричинило появу великої

кількості навчальних програм і систем, а також освітніх середовищ та

платформ дистанційного навчання. Найкращі з них мають стати щоденним

робочим інструментом викладача. Платформа дистанційного навчання

Moodle за великою кількістю критеріїв, переважає інші подібні програми.

Крім того, її підтримує і постійно розвиває міжнародне співтовариство.

Незважаючи на простоту платформи та дружність веб-інтерфейсу, оволодіння

системою дистанційного навчання Moodle все ж потребує певних навичок та

умінь.

Використання технологій дистанційного навчання дасть змогу

підвищити якість освіти за рахунок використання новітніх технологій,

знизити витрати на військову освіту завдяки значному зниженню потреби у

навчальних аудиторіях та відповідному обладнанні, зменшенню термінів та

кількості відряджень особового складу до місць проведення навчання,

мінімізації необхідної кількості друкованих видань тощо. Слід мати на увазі,

що впровадження дистанційного навчання потребує всебічного забезпечення:

апаратних засобів (персональних комп’ютерів, мережевого обладнан-

ня, джерел безперебійного живлення, серверів, обладнання для відеоконфе-

ренц-зв’язку тощо), що забезпечують розроблення і використання

веб-ресурсів навчального призначення, управління навчальним процесом та

необхідні види навчальної взаємодії між суб’єктами дистанційного навчання

у синхронному й асинхронному режимах;

інформаційно-комунікаційного забезпечення із пропускною здатністю

каналів, що надає всім суб’єктам дистанційного навчання цілодобовий доступ

120

до веб-ресурсів і веб-сервісів для реалізації навчального процесу у

синхронному та асинхронному режимах;

програмного забезпечення загального та спеціального призначення

(у тому числі для осіб з особливими потребами), яке має бути ліцензійним

або побудованим на програмних продуктах з відкритими кодами;

веб-ресурсів навчальних дисциплін (програм), необхідних для

забезпечення дистанційного навчання – методичних рекомендацій щодо їх

використання, послідовності виконання завдань, особливостей контролю;

документів планування освітнього процесу; відео- та аудіозаписів лекцій,

семінарів; мультимедійних лекційних матеріалів тощо.

Метою дистанційного навчання є цілеспрямоване застосування сучасних

інформаційно-комунікаційних технологій за певними освітньо-професій-

ними, освітньо-науковими, науковими програмами підготовки та підвищення

кваліфікації військовослужбовців, державних службовців, працівників

Збройних Сил України та громадян іноземних держав, які навчаються в

університеті відповідно до міждержавних контрактів. Реалізація мети

спрямована:

на створення умов для особистого розвитку і творчої самореалізації

слухачів;

створення рівних можливостей у здобутті якісної освіти;

доступність освіти та освітнього процесу незалежно від місця

перебування слухача;

формування загальнолюдських та національних цінностей;

розроблення і запровадження інноваційних педагогічних технологій

дистанційного навчання;

єдність і наступність у навчанні (від тактичного до оперативно-

тактичного та оперативно-стратегічного рівнів підготовки);

постійне вдосконалення змісту навчання, орієнтування на новітні

технології та методики навчання, максимальне використання в навчальному

процесі сучасних інформаційно-аналітичних систем;

інтеграцію освітніх і наукових підходів для розвитку діяльності

університету;

взаємозв’язок із навчальними закладами;

інтеграцію вищої освіти в європейський і світовий простір.

У ході подальшого розвитку дистанційного навчання у Збройних Силах

України будуть створені закриті комунікаційні мережі, що дасть змогу

використовувати інформацію з обмеженим доступом.

Отже, дистанційне навчання є найперспективнішим напрямом розвитку

освітнього процесу. Разом з тим для підвищення якості освіти найдоцільні-

шим застосування змішаного навчання, впровадження якого дасть змогу

повною мірою реалізувати потенціал вищих військових навчальних закладів.

121

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.

2. Закон України “Про вищу освіту”. від 01.07.2014 №1556-VІІ.

3. Закон України “Про Збройні Сили України” від 06.12.1991 №1934-ХІІ.

4. Указ Президента України “Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні

на період до 2021 року” від 25.06.2013 № 344/2013.

5. Наказ Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Положення про

дистанційне навчання” від 25.04.2013 № 466.

6. Наказ Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Вимог до вищих

навчальних закладів та закладів післядипломної освіти, наукових, освітньо-наукових

установ, що надають освітні послуги за дистанційною формою навчання з підготовки та

підвищення кваліфікації фахівців за акредитованими напрямами і спеціальностями” від

30.10.2013 № 1518.

7. Наказ Міністерства оборони України “Про затвердження Концепції дистанційного

навчання у Збройних Силах України” від 21.12.2015 № 744.

8. Биков В. Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти : монографія /

В. Ю. Биков. – К. : Атіка, 2009. – 684 с.

9. Організація дистанційного навчання. Створення електронних навчальних курсів

та електронних тестів : навч. посіб. / [В. В. Вишнівський, М. П. Гніденко, Г. І. Гайдур,

О. О. Ільїн]. – К. : ДУТ, 2014. – 147 с.

10. Пащенко Т. П. Сучасні методи підтримки прийняття рішень : курс лекцій /

Т. П. Пащенко. – К. : НУОУ, 2011.

11. Семеріков С. О. Теоретичні та методологічні засади професійної освіти. Моделі

комбінованого навчання / С. О. Семеріков, А. М. Стрюк// Вісник Дніпропетровського

університету імені Альфреда Нобеля. Серія: Педагогіка і психологія. № 2 (4). –

Дніпропетровськ : ДУ, 2012. – 59 с.

12. Морально-психологічне забезпечення у Збройних Силах України : підручник ; у

2-х ч. ; ч. 1 / [В. М. Вилко, В. М. Грицюк, В. Г. Дикун та ін.] ; за заг. ред. В. В. Стасюка. –

К. : НАОУ, 2012. – 464 с.

13. Cole J. Using Moodle: Teaching with the Popular Open Source Course Management

System. Free on-line edition.

14. NATO e-Learning Concept, Release 4, Jan 28, 2014.

122

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………………………. 3

Розділ 1. Тенденції розвитку дистанційного навчання в сучасній системі освіти … 7

1.1. Передумови виникнення, сутність дистанційного навчання в сучасній

системі освіти ................................................................................................ 7

1.2. Сфера застосування дистанційного навчання та моделі дистанційної

освіти ............................................................................................................... 15

1.3. Стан і перспективи розвитку дистанційного навчання в сучасній освіті 16

Розділ 2. Організація дистанційного навчання у Збройних Силах України .............. 20

2.1. Загальні положення, основні визначення та принципи дистанційного

навчання. Актуальність його впровадження у систему підготовки

військових фахівців Збройних Сил України ............................................... 20

2.2. Мета, завдання та основні види забезпечення впровадження, викорис-

тання та розвитку дистанційного навчання у Збройних Силах України .. 23

2.3. Першочергові завдання, цільова аудиторія та очікувані результати

створення системи дистанційного навчання у Збройних Силах України 27

Розділ 3. Технологічні особливості проектування дистанційних навчальних курсів .. 29

3.1. Визначення змісту навчального курсу ......................................................... 29

3.2. Визначення та цілепокладання модулів дистанційного навчального курсу 31

3.3. Визначення навчальних завдань до кожного модуля дистанційного

навчального курсу .......................................................................................... 33

3.4. Розроблення вимог до методичного забезпечення модулів курсу ............ 42

Розділ 4. Використання інформаційно-комунікаційних технологій дистанційного

навчання у Збройних Силах України ................................................................ 44

4.1. Порівняльна характеристика сучасних платформ дистанційного

навчання ......................................................................................................... 44

4.2. Використання платформи дистанційного навчання MOODLE в

освітньому процесі ........................................................................................ 54

4.3. Розроблення інтерактивних дистанційних курсів ...................................... 57

4.4. Особливості аналізу успішності засвоєння курсу в системі MOODLE ... 97

Закінчення ................................................................................................................................ 119

Список літератури ................................................................................................................... 121

123

Н а в ч а л ь н о - м е т о д и ч н и й п о с і б н и к

Авторський колектив

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

Редактор О. П. Сухомлин

124

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Підписано до друку Формат 60×841/16.

Папір офсетний. Обл.-вид. арк. 7,068. Друк. арк. 7,75.

Зам. 287. Вид. № 29. Тираж 30 прим.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Надруковано у друкарні Національного університету оборони України

ім. Івана Черняховського: 03049 м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 28

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції,

серія ДК № 2205 від 02.06.2005 р.