Реформи в Україні - ahk...Судова реформа в Україні Д-р...

Реформи в Україні

Deutsch-Ukrainische Industrie- und Handelskammer, vul. Pushkinska 34, 01004 KievHімецько-українська промислово-торговельна палата, вул. Пушкінська 34, 01004 КиївTel.: +380 44 377 52 00 I Fax: +380 44 235 42 34, 234 59 77E-Mail: [email protected] I http://www.ukraine.ahk.de

Спільна публікація комітету з питань права і комітету з питань податків і фінансової звітності AHK Ukraine

Gett

y Im

ages

/nat

asaa

dzic

Gett

y Im

ages

/ber

ndst

uhlm

ann

Gett

y Im

ages

/Yur

olai

tsAl

bert

ВИХІДНІ ДАНІ

Видавець:Німецько-

Українська

промислово-

торговельна

палата

Germany Trade

& Invest (GTAI)

Контакти:Юліанна ВельбовецьЗв'язки з громадськістю/робота з майбутніми членами палатиНімецько-українська промислово-торговельна палатаВул. Пушкінська 34, 01004, Київ, УкраїнаE-Mail: [email protected]@ukraine.ahk.deСайт: ukraine.ahk.deTwitter: AHK_UkraineFacebook: www.facebook.com/ahk.ukraine/Telefon: +38 044 481 3399, 234 5595, 234 5998Telefax: +38 044 235 4234, 234 5977

Відмова від відповідальності:Інформаційний бюлетень базується на інформації національних та іноземних інформаційних агенств та ЗМІ, а також на повідомленнях Німецько-Української промислово-торговельної палати та GTAI. Видавець не несе відповідальності за правильність, точність та актуальність пред’явленого змісту та авторизованих текстів Палати і GTAI. Тиражування, продаж чи розповсюдження інформаційного бюлетеня, також і часткове, без письмового погодження Німецько-Української промислово-торговельної палати забороняються.

Реформи в Україні 3

Реформи в УкраїніСпільна публікація комітету з питань права

і комітету з питань податків і фінансової звітності AHK Ukraine

Жовтень 2018

Відповідальність за зміст публікації несуть автори текстів. Німецько-Українська промислово-торговельна палата

не несе відповідальність за зміст авторських матеріалів.

Копіювання або часткова перепублікація можлива за умови посилання на джерело і автора.

Deutsch-Ukrainische Industrie- und Handelskammer, wul. Puschkinska 34, 01004 Kiew Німецько-українська промислово-торговельна палата, вул. Пушкінська 34, 01004 Київ

Tel. +38 (044) 377 52 00 | Fax +38 (044) 235 42 34, 234 59 77 E-mail: [email protected] | http://www.ukraine.ahk.de

4 Реформи в Україні

ЗмістПередмоваОлена Стахурська, Taylor Wessing, Голова комітету з питань права .............................................5

ПередмоваТомас Штюмер, Siemens Ukraine, Голова Комітету з питань податків та фінансової звітності .............................................................6

Реформа системи державної реєстрації форм ведення бізнесу в УкраїніАртем Барінов, SCHNEIDER GROUP .........................................................................................................7

Прозоро: реформа публічних закупівель в Україні і нові можливості для іноземних інвесторівЯрослав Свердліченко, OMP ................................................................................................................... 10

Судова реформа в УкраїніД-р Беата Панковська-Лір, Rödl & Partner Kyiv ............................................................................... 13

Медична реформа: нові стимули для фармвиробниківЛана Сінічкіна, Євгенія Очеретько, Arzinger ...................................................................................... 17

Акціонерне законодавство в Україні: оглядВасиль Юрманович, Integrites ................................................................................................................ 20

Реформа корпоративного управління у товариствах з обмеженою та додатковою відповідальністюОлена Стахурська, Taylor Wessing ......................................................................................................... 24

Система оподаткування пдв в УкраїніД-р Вільфрід Зерлєс, IB Interbilanz ...................................................................................................... 28

Трансфертне ціноутворення в Україні: статус і перспективи розвиткуІван Шинкаренко, WTS .............................................................................................................................. 32

Податкова реформа 2019 рокуДавід Заха, German Advisory Group Ukraine Томас Оттен, Otten Consulting ................................................................................................................ 35

Останні зміни у законодавстві про захист економічної конкуренції та його гармонізація з законодавством ЄСЄвгенія Прудко, CMS Reich-Rohrwig Hainz ........................................................................................ 39


ПередмоваОлена Стахурська, Taylor Wessing Голова комітету з питань права

Україна робить подальші важливі кроки на шляху у майбутнє країни через втілення сьогоденних реформ у різних важливих галузях, як зокрема у сфері охорони здоров’я, судової системи, освіти або в цілому в царині державного регулювання та управління.

Процес реформування, який було розпочато з Революції Гідності у 2014 році, привернув увагу до питань, яких не торкалися із часу проголошення незалежності України у 1991 році. Успіх реформ, які наразі проводяться в Україні, буде перш за все залежати від того, чи вони матимуть сталі економічні та соціальні переваги для суспільства. Незалежно від втілення таких структурних реформ у країні вже наявна широка підтримка обраного курсу на подальше зближення з Європою.

Урядом було створено повністю нові та було проведено фундаментальне реформування раніше сформованих інституційних органів. У сфері публічних закупівель процедури стали більш прозорими, також позитивних результатів було досягнуто у галузях децентралізації та державного управління. Разом із змінами до законодавства, варто зазначити і пов’язане з цим поліпшення бізнес середовища у багатьох сферах України.

З огляду на перспективи успіху реформ та загалом сприятливу ринкову ситуацію, інтерес до економічного розвитку України і в подальшому буде зростати.

Комітет з питань права при Німецько-Українській промислово-торговельній палаті не лише спостерігає за тим, що відбувається, але і за нагоди залучає свій професійний досвід та знання для вдосконалення законодавства та істотних умов для ведення підприємництва. З цією метою ми постійно ведемо діалог із представниками влади, бізнесу та громадянського суспільства.

Цією спільною публікацією комітету з питань права та комітету з питань податків і фінансової звітності ми прагнемо надати Вам огляд українських реформ у галузях права та оподаткування, які зможуть зацікавити як національні компанії, так і іноземних інвесторів. Всі наші автори із задоволенням готові проконсультувати Вас або особисто прокоментувати те, що Вас може зацікавити.


ПередмоваТомас Штюмер, Siemens Ukraine Голова Комітету з питань податків та фінансової звітності

Податкове законодавство та його реальне впровадження в будь-якій країні є важливими факторами для прийняття інвестиційних рішень. Це стосується, зокрема, України, оскільки існуючий тут у минулому податковий режим був радше інвестиційною перешкодою, ніж перевагою.

В останні роки в цьому напрямку відбулися позитивні зрушення. На мій погляд, тиск податкових органів на компанії з іноземними інвестиціями знизився. Проте, є ще багато проблем і питань, які повинні бути з'ясовані; до цього часу ще надходить багато скарг, особливо від українських компаній, щодо порядку дій податкових органів. Німецько-Українська промислово-торговельна палата з нашим комітетом питань податків та фінансової звітності є компетентним партнером для Вас, щоб поділитися існуючим досвідом, а також обговорити шляхи прийняття та реалізації рішень.

В Україні запроваджено систему електронного адміністрування ПДВ, яка з часом працює все краще. В результаті цього, величезна проблема минулого - відшкодування ПДВ – вирішується значно ефективніше. Та все ж ще не відшкодовані значні суми так званих „старих періодів“, іcнує ще чимало уточнюючих запитань щоденного використання системи, насамперед, в особливих випадках. Детальну інформацію за цими темами можна знайти в статті д-ра Вільфріда Серлеса, компанія IB Interbilanz, у цій брошурі.

Українські податкові органи переорієнтовують свою увагу на контроль та аудит операцій у сфері трансфертного ціноутворення. Це повністю відповідає міжнародній тенденції. Українське законодавство також базується на керівних принципах ОЕСР. Будь ласка, прочитайте на цю тему детальну статтю Івана Шинкаренка, WTS tax legal consulting у цьому номері.

Томас Оттен, Otten Consulting, і Давід Саха, Berlin Economics, своєю статтею додали цікавої оновленої інформації про податкову реформу для підприємств корпоративного типу. Україна планує замінити податок на прибуток податком на виведений капітал капіталу. Поки що тільки Естонія, Грузія та Латвія мають тут практичний досвід.

Шановні читачі, я бажаю Вам отримати багато корисної і цікавої інформації при ознайомленні з нашою актуальною брошурою та почерпнути корисні ідеї для Вашого бізнесу в Україні!


Реформа системи державної реєстрації форм ведення бізнесу в Україні

Артем Барінов,SCHNEIDER GROUP

Напевно, у кожного іноземного інвестора, який обирає Україну для здійснення інвестицій, рано чи пізно виникає необхідність офіційно зареєструвати свій бізнес у відповідній організаційно-правовій формі згідно із національним законодавством. Допомогти у цьому покликана система реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що функціонує в Україні на підставі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (надалі – Закон). Починаючи із 2015 року, до вказаного Закону було внесено чимало змін, більшість з яких, насамперед, були спрямовані на спрощення та пришвидшення реєстраційних процедур, що, як наслідок, має сприяти покращенню інвестиційного клімату в Україні.

В рамках даної статті будуть розглянуті найважливіші зміни законодавства України про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців, що мали місце за останній час.

Насамперед, слід згадати зміни до Закону, внесені Законом України № 835-VIII від 26.11.2015 р., що набули чинності з 01.01.2016 р. Зазначені зміни, перш за все, були спрямовані на реформування системи надання адміністративних послуг та виконання таких завдань як забезпечення відкритості прозорості та оперативності надання адміністративних послуг, мінімізація бюрократії, а також скорочення часу для розгляду поданих документів.

Так, було скасовано норму, яка передбачала подання реєстраційної картки як необхідного для реєстрації документу. Замість неї заявник для певних реєстраційних дій став зобов‘язаний подавати заяву про реєстрацію, а для деяких реєстраційних дій такий обов’язковий документ узагалі став непотрібний.

По-друге, одним із найважливіших нововведень стало впровадження Кабінету електронних сервісів, що надало можливість заявнику вчиняти різноманітні дії, пов’язані з реєстрацією суб’єктів господарювання, в режимі он-лайн. Перелік послуг, які можна отримати через


Кабінет електронних сервісів є досить широким. До них, зокрема, належать подання та отримання документів для державної реєстрації в електронній формі, перевірка статусу поданих документів тощо. Поступово у користувачів Кабінету електронних сервісів також з’явилися можливості отримувати інформацію з інших державних реєстрів (Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об’єднань), користуватися можливостями електронного суду, замовити електронний цифровий підпис тощо.

Ще однією новелою українського законодавства стало запровадження принципу екстериторіальності по усій території України, суть якого полягає в тому, що реєстраційні документи можуть бути прийняті будь-яким суб’єктом державної реєстрації в межах його компетенції незалежно від місцезнаходження заявника.

Нововведенням стало також те, що новий закон про реєстрацію передбачив можливість подати заяву про обрання спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційну заяву про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість одночасно з поданням заяви про первинну реєстрацію суб’єкта господарювання.

В межах зазначених змін також було встановлено, що строк розгляду документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій щодо суб’єктів господарювання не повинен перевищувати 24 години після надходження таких документів (за виключенням вихідних та святкових днів). Також у Законі передбачили можливість проведення реєстраційних дій у скорочені строки із застосуванням підвищеного розміру сервісного збору.

Крім того, зміни торкнулися і оскарження дій державного реєстратора. Якщо попередня редакція Закону передбачала можливість оскарження виключно в судовому порядку, то після внесення змін суб’єкти господарювання отримали можливість звернутися зі скаргою у адміністративному порядку, що значно спростило загальну процедуру оскарження та пришвидшило розгляд відповідних справ.

З метою реформування системи органів державної реєстрації суб’єктів господарювання та усунення перепон для користування адміністративними послугами у цій сфері правами державних реєстраторів було наділено нотаріусів, що створило дієву альтернативу державним органам у наданні відповідних послуг.

Насамкінець, було скасовано нотаріальне засвідчення більшості документів, що подаються державному реєстратору для вчинення нотаріальних дій: установчі документи юридичної особи, рішення уповноваженого органу юридичної особи про зміну керівника або внесення змін до установчих документів.

Таким чином, Законом України № 835-VIII було суттєвим чином змінено законодавство України про державну реєстрацію суб’єктів господарювання, скорочено реєстраційні


процедури, розширено перелік надавачів відповідної адміністративної послуги та її доступність через Кабінет електронних сервісів та зменшено перелік вимог до документів, що подаються для державної реєстрації.

Разом з тим, практика застосування відповідного законодавства після 01.01.2016 р., показала, що у деяких випадках лібералізація реєстраційних процедур та відсутність обов’язкової вимоги щодо нотаріального засвідчення документів, які подаються для державної реєстрації, призводила до неправомірних дій окремих осіб, спрямованих на захоплення контролю над юридичними особами за допомогою підробки документів про призначення директора або внесення змін до установчих документів (так зване «рейдерство»).

Для боротьби із рейдерством 06.10.2016 р. було прийнято Закон України від. № 1666-VIII, що набрав чинності 02.11.2016 р. Ним передбачено, що відтепер обов’язковим є нотаріальне посвідчення підписів засновника (учасника), уповноваженої ними особи або голови та секретаря загальних зборів на:• протоколах загальних зборів (рішеннях засновника) юридичної особи, що подаються

для державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу;• статутах та інших установчих документах юридичної особи (вимога не поширюється на

первинну реєстрацію юридичної особи);• передавальному акті та розподільчому балансі юридичної особи;• заяві учасника про вихід зі складу товариства.

Крім того, з цією ж метою застосування вищезгаданого принципу екстериторіальності було обмежено однією адміністративною одиницею на рівні області або м. Києва.

Відтак, підбиваючи підсумки, можна відзначити, що із прийняттям законів № 835-VIII від 26.11.2015 р. та № 1666-VIII 06.10.2016 р. в Україні було встановлено прогресивні правила державної реєстрації суб’єктів господарювання, що поєднують як можливість вибору державного або приватного надавача відповідних послуг, відносну швидкість їх надання та спрощений перелік необхідних документів і форму їх подання з одного боку, так і контроль за автентичністю відповідних документів через вимогу їх обов’язкового нотаріального засвідчення з іншого боку.

Ефективність зазначених законодавчих новел та їхній позитивний вплив на інвестиційний клімат в Україні було відзначено суттєвим прогресом у рейтингу Doing Business від Світового банку, де за результатами звіту 2018 Україна посідає 52 місце у світі зі 190 у категорії «Початок бізнесу», що, наприклад, майже у два з половиною рази перевищує відповідне місце Польщі, яка історично є одним з лідерів із залучення інвестицій від німецькомовного бізнесу у Східній Європі.


Прозоро: реформа публічних закупівель в Україні і нові можливості для іноземних інвесторів.

Ярослав Свердліченко, OMP

З прийняттям Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. (надалі – «Закон») в Україні була започаткована істотна реформа публічних закупівель, яка зобов’язала державні та муніципальні органи, а також державні та комунальні компанії1 реалізовувати відповідні тендери через систему проведення відкритих публічних закупівель ProZor-ro (далі – ProZorro). На відміну від різноманітних процедур публічних закупівель, які використовувались раніше, ProZorro забезпечує створення, розміщення та публікацію тендерів онлайн, обмін між учасниками торгів інформацією та документами в електронному вигляді, доступність умов тендерів для аналізу та громадського контролю та значно зменшує можливості наперед спланувати тендер під відбір конкретних учасників. Сьогодні електронна платформа Прозоро є основним інструментом для здійснення публічних закупівель у формі відкритих торгів, а також джерелом інформації про тендерні процедури, проведені в інших формах в Україні.

Загалом, законодавство передбачає три процедури здійснення закупівлі: відкриті торги, конкурентний діалог та переговорна процедура закупівлі. Відкриті торги проводяться через ProZorro, в той час як конкурентний діалог та переговорна процедура закупівлі можуть проводитися без залучення ProZorro, проте їх результати підлягають обов’язковій публікації в ProZorro за умови перевищення певних фінансових лімітів. Загалом за неповний 2017 рік в Україні було проведено процедури публічних закупівель на суму до 15,9 млрд Євро, з них понад 55% здійснювалися у формі відкритих торгів через Прозоро2.

З практичної точки зору в процедурах державних закупівель можуть приймати участь як дочірні компанії іноземних інвесторів, так і безпосередньо іноземні компанії. Як приклад успішної участі іноземних компаній в публічних закупівлях протягом 2017 року можна

1 Щодо державних та комунальних компаній існують певні обмеження у застосуванні Прозоро, як зазначено далі по тексту статті2 Інформація за період з 1 січня 2017 року по 27 листопада 2017 року. За цей період у Prozorro укладено договорів на понад 458

мільярдів гривень, з них за підсумками відкритих торгів – 255 млрд.


згадати польський концерн Pesa, який переміг у тендері на суму приблизно 65 523 871 Євро, а серед українських дочірніх компаній – турецьку компанію Онур, яка у 2017 р. перемогла у тендерах на загальну суму до 179 000 000 Євро. Варто відзначити, що окремі тендери України публікуються на веб-сайті тендерів ЄС «Tenders Electronic Daily», що було вимогою Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

За загальним правилом застосування процедури відкритих торгів у ProZorro є обов’язковим для усіх замовників, що належать до державних та муніципальних органів, органів соціального страхування, а також державних та комунальних підприємств. При цьому, існують певні винятки щодо обов’язку використання ProZorro державними підприємствами, наприклад, відкриті торги у ProZorro не є обов’язковою при проведенні тендерів за рахунок комерційних доходів державних компаній. Проте, на практиці більшість державних компаній тим не менш активно використовують систему Прозоро навіть щодо своїх комерційних доходів (наприклад Укрзалізниця). Станом на сьогодні використання муніципальною чи державною компанією системи ProZorro з метою проведення відкритих торгів без прямого обов’язку стало фактично маркером доброчесності такої компанії у бізнес-середовищі.

Порогом, який зобов’язує здійснювати державну закупівлю за процедурою відкритих торгів, є сума у 200 000 грн. для товарів та послуг (наближено 6 250 Євро станом на 05.04.2018) та 1 500 000 грн. для робіт (46 930 Євро) для усіх замовників. Для замовників юридичних осіб, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання (як правило, під це визначення підпадають різні види державних монополістів) ліміти становлять 1 000 000 грн. (31 290 Євро) для товарів та послуг та 5 000 000 грн. (156 450 Євро) для робіт. Замовники мають право за власною ініціативою здійснювати закупівлю товарів і на менші суми через процедуру відкритих торгів, що доволі часто відбувається на практиці. У будь-якому випадку Закон вимагає дотримання основних принципів державних закупівель і на допорогових тендерах, а при сумі закупівлі у розмірі 50 000 грн. (1 564 Євро) обов’язковою є публікація відомостей про закупівлю на відповідному електронному майданчику у Pro-Zorro. При цьому законодавство вимагає додаткової публікації інформації англійською мовою у закупівлях, сума яких перевищує 133 000 Євро для товарів і послуг, а для робіт – 5 150 000 Євро.

Строк проведення закупівель за процедурою відкритих торгів визначається замовником, однак оголошення про проведення тендеру та вся тендерна документація повинні бути оприлюднені не пізніше 15 днів до розкриття тендерних пропозицій, а у закупівлях, сума яких перевищує 133 000 Євро для товарів і послуг, а для робіт – 5 150 000 Євро – не пізніше 30 днів. Термін розгляду пропозицій, поданих учасниками тендеру, не повинен перевищувати п’яти робочих днів з дня визначення найбільш економічно вигідної пропозиції, проте може бути ще продовжений до 20 робочих днів.

Тендерна пропозиція подається в електронному вигляді через систему ProZorro із зазначенням інформації про ціну, інші критерії оцінки (у разі їх встановлення замовником),


інформації від учасника про його відповідність кваліфікаційним критеріям та вимогам, що передбачені Законом та тендерною документацією. Новий Закон чітко формулює можливі кваліфікаційні критерії для учасників, серед яких:1) наявність обладнання та матеріально-технічної бази;2) наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; 3) наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору.

Це суттєво зменшує ризик вимагання надмірного документального підтвердження учасниками тендеру своєї відповідності та можливості виконати публічне замовлення.

Іншою позитивною зміною є ефективна та зрозуміла система позасудового оскарження. Органом, який розглядає скарги у сфері державних закупівель є Антимонопольний комітет України (надалі – «АМКУ»). Скарга до АМКУ подається у формі електронного документа через електронну систему закупівель. Строк розгляду скарги становить п’ятнадцять робочих днів. Статистика свідчить про ефективність даного інституту. Так, з січня по неповний листопад 2017 р. до АМКУ подано 5 134 скарг. Відповідно власної статистики АМКУ станом на кінець листопада 2017 року процент розглянутих та задоволених скарг склав 65,6%, а у 7,4% випадків замовником було самостійно відмінено публічну закупівлю після надходження скарги3.

Варто також окремо звернути увагу на діяльність Ради бізнес-омбудсмена в Україні, яка допомагає бізнесу врегулювати спірні питання з державними органами, зокрема, і у сфері змінених правил публічних закупівель. Наприклад, у ІІІ кварталі 2017 року Рада бізнес-омбудсмена провела консультації, посприявши зміні тендерної документації при закупівлі серверного обладнання на суму приблизно 1 640 400 Євро. Крім цього, будь-яка особа, яка вважає умови публічних закупівель несправедливими, може подати заяву до Державної аудиторської служби України, яка є органом контролю у сфері фінансів.

Загалом же реформа публічних закупівель розкриває нові напрями для поглиблення економічної співпраці України та іноземного бізнесу. Успіх ProZorro відзначили, зокрема, і у Німецькому товаристві міжнародного співробітництва [Deutsche Gesellschaft für Inter-nationale Zusammenarbeit], за даними якого уже було зекономлено до 1 мільярда Євро завдяки новій системі4.

3 http://www.amc.gov.ua/amku/doccatalog/document?id=138365&schema=main 4 https://www.giz.de/en/downloads/giz2018-uk-laenderseite.pdf


Судова реформа в УкраїніД-р Беата Панковська-Лір, Rödl & Partner Kyiv

Здійснення судової реформи в Україні було одним з головних вимог «революції гідності» в лютому 2014 року. Українське судочинство було одним з найкорумпованіших інститутів і не мало жодної довіри у населення, а також у міжнародних інвесторів. Тому необхідна всеосяжна реформа, щоб поліпшити інвестиційний клімат в Україні та відновити довіру до правової держави.

Судова реформа є однією з найбільш складних і всеосяжних реформ, які зараз проводяться в Україні. Вона розрахована на декілька років і буде завершена лише через деякий час.

Судова реформа була розпочата 2 червня 2016 року після того, як український парламент прийняв поправки до Конституції і закон «Про судоустрій і статус суддів». Ці два правові акти набрали чинності з початку вересня 2016 року і ними внесені основні зміни в український судоустрій та процедуру виборів суддів.

Нововведення в судоустрої

Систему судоустрою із 4-х інстанції (місцевий суд, апеляційний суд, вищий спеціалізований суд, Верховний суд) замінено на трьохінстанційну систему: місцевий суд, апеляційний суд, Верховний суд. Це має прискорити процес та забезпечити більш швидке остаточне рішення для сторін. Суперечливі касаційні суди, які вважаються корумпованими, були скасовані. Новою касаційною інстанцією відтепер є Верховний суд, який складається з п'яти «палат»: адміністративної, господарської, цивільної та кримінальної палат та Великої Палати Верховного суду. Був призначений новий склад Верховного Суду. Судді були вибрані дуже суворою процедурою із юристів, які мали відмінний досвід в галузі права (наприклад, судді, адвокати, правознавці тощо)

Порядок вибору суддів

Судова реформа змінила порядок призначення суддів. Згідно з новими правилами судді вибираються у процедурі відбору та призначаються Президентом на вимогу Вищої ради юстиції. Проте Президент не може спростувати призначення, тому його обов'язок


обмежується лише підписанням указу про призначення. Судді не можуть бути молодшими, ніж 30 та не старше 65 років (раніше нижня межа складала 25 років), і тепер вони повинні мати принаймні 5 років професійного навчання замість 3 років. Для боротьби з корупцією в судових органах посада судді повинна бути більш привабливою. Тому реформа також повинна забезпечити значне збільшення заробітної плати суддів

Закон запровадив обов'язок надання доказів походження майна суддів. Судді також зобов'язані розкривати свої сімейні та особисті зв'язки з особами, які працюють в інших державних органах (наприклад, прокуратурі, вищій державній службі, системі судоустрою). Зумисні неправдиві свідчення караються введенням дисциплінарного провадження. Це положення спрямоване на запобігання утворенню кланових структур у системі судоустрою та уникнення конфлікту інтересів. Імунітет суддів був суттєво обмежений.

Вища рада правосуддя

У 2019 році з'явиться новий орган - «Вища рада правосуддя». Багато з повноважень, раніше наданих Президенту, Парламенту або Вищій раді юстиції, передаються за законом Вищій раді правосуддя. Вона прийматиме рішення про призначення суддів після попередньої рекомендації «Вищої кваліфікаційної комісії суддів» та клопотатиме про призначення суддів перед президентом. Крім того, Рада повинна нести відповідальність за дисциплінарні процедури та скасування недоторканності суддів. До створення цього органу в 2019 році Вища рада юстиції залишатиметься чинною, але відтепер буде наділена повноваженнями Вищої ради правосуддя.

Інші зміни

Деякі зміни стосуються виконання судових рішень. Крім державних органів виконавчої влади, у майбутньому будуть також приватні виконавці судових рішень. Це спрямовано на боротьбу з корупцією та підвищенням ефективності виконання судових рішень.

Зміни в Конституції України гарантують громадянину України право звернутися зі скаргою до Конституційного Суду. Це можливо в тому випадку, коли судовий шлях вирішення справи вичерпаний, і громадянин переконаний, що закон, який застосовується до рішення, не відповідає Конституції України.

Зміни у Конституції також створили основу для реформування прокуратури та ведуть до посилення незалежності Генеральної прокуратури України. Наприклад, з встановлених законом причин, Генеральний прокурор може бути звільнений лише Президентом. Термін повноважень Генерального прокурора був продовжений з 5 до 6 років.

Деякі зміни, передбачені реформою, стосуються представництва адвокатів у суді. До цього часу будь-який юрист, який не мав дозволу виступати у якості адвоката, міг представляти інтереси своїх клієнтів у суді (за винятком кримінальних справ). У майбутньому лише


кваліфіковані адвокати (тобто з дозволом) повинні представляти клієнтів (юридичних та фізичних осіб). Існують винятки, наприклад, стосовно соціальних або трудових спорів. Для цих змін введені перехідні періоди.

Вищий антикорупційний суд

Реформа передбачає створення двох нових судів: Вищого антикорупційного суду та Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

До компетенції Вищого антикорупційного суду належить розгляд справ, переданих йому для вирішення Національним антикорупційним бюро. Створення незалежного Вищого антикорупційного суду є вирішальним аспектом судової реформи. Створення цього органу вимагали Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Європейський союз (ЄС). Без суду неможливе ефективне подолання корупції та ефективна робота антикорупційних органів (таких як Національне антикорупційне бюро (НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), Національне агентство з питань запобігання корупції в Україні (НАЗК), Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА)).

Закон «Про антикорупційний суд» був прийнятий 7 червня 2018 р. та набрав чинності в кінці червня 2018 р. (Закон 2740-VIII).

Згідно з Законом Вищий антикорупційний суд повинен стати новим постійним судом в системі судоустрою України. Суд має функціонувати як перша інстанція та як апеляційний суд і його компетенція поширюється на всю територію України. Законопроект визначає вимоги до кандидатів на посаду судді в цьому суді. Кандидати повинні бути громадянами України, віком не менш 35 років, а також мати відповідний професійний досвід (в якості суддів, адвокатів, викладачів права, або співробітників міжнародних організацій). Процедура відбору повинна бути дуже прозорою і проводитися за участю міжнародних експертів. Майбутні судді цього суду повинні одержати високі заробітні плати та особисту охорону. Процедура вибору суддів уже почалася. Наразі однак не відома точна дата, коли антикорупційний суд розпочне свою роботу.

Змінено порядок судочинства

Як продовження судової реформи в жовтні 2017 року Законом «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів» змінений порядок судочинства, щоб уможливити безперешкодну роботу Верховного суду, а також модернізувати та адаптувати положення про порядок судочинства. Зміни, внесені в порядок судочинства забезпечують також зміцнення прав сторін відповідно до прийнятих процесуальних принципів, таких як принцип диспозитивності, пропорційність.


«Електронні» суди

У майбутньому слід запровадити «електронний суд», який повинен забезпечити можливість здійснення всіх процедурних дій за допомогою електронних засобів зв'язку. Необхідно забезпечити відповідні механізми ідентифікації та безпеки. Скарги та інші судові справи повинні бути зареєстровані в цій системі в день їх надходження. Всі судові документи виготовляються в електронному вигляді, проте сторони також можуть одержати рішення суду на вимогу в паперовій формі. Створення цього «електронного суду» може зайняти деякий час, але створення правової основи для цього є позитивним фактором.

Висновок

Судова реформа є початком, що подає великі надії, причому багато деталей все ще потребують уточнення подальшими законодавчими актами. Реалізація реформи триватиме декілька років. Проте український уряд усвідомлює, що збільшення міжнародних інвестицій можливе лише за умови, що якісні незалежні суди забезпечать правову безпеку. Тому судова реформа є першим необхідним кроком у правильному напрямку.


Медична реформа: нові стимули для фармвиробників

Лана Сінічкіна, Євгенія Очеретько, Arzinger

Ринок України, що складається з більш ніж 42 мільйонів населення, завжди викликав інтерес у міжнародних та національних виробників лікарських засобів. Водночас, постійно змінювані геополітичні підходи, нестабільне фінансування, відсутність обов’язкового медичного страхування та обмежена реімбурсація, ускладнені регуляторні процедури та ринок, що майже на 90% фінансується пацієнтами, а не державою, досить часто змушували міжнародних фармацевтичних виробників утримуватися від виводу нових препаратів на український ринок. Це призводило до обмеження конкуренції, що, в свою чергу, означало завищення цін як в аптеках, так і в публічному секторі, а також неможливість вибору лікарями та пацієнтами оптимальних схем для лікування.

З огляду на недосконалість існуючої системи охорони здоров’я, команда Міністерства охорони здоров’я під керівництвом в.о. Міністра доктора Уляни Супрун ініціювала ряд змін, які направлені на покращення доступу пацієнтів до лікування.

Незважаючи на те, що ключові складові елементи реформи (автономізація державних та комунальних лікарень, самостійне обрання лікаря пацієнтом, перехід від фінансування ліжко-місць до сплати за фактично проліковані випадки та ін.) стосуються саме лікарняно-профілактичних заходів, реформа напряму зачіпає й інтереси фармацевтичних виробників.

Національний перелік лікарських засобів

В першу чергу, при плануванні діяльності на території України виробники лікарських засобів мають звернути увагу на посилення ролі національного переліку лікарських засобів (Нацперелік) у формуванні споживчого попиту. Якщо раніше єдиною метою впровадження Нацпереліку було встановлення певних обмежень щодо ціноутворення на включені до нього лікарські засоби та забезпечення більшої їхньої доступності під час закупівлі пацієнтами за власний рахунок, то з початку 2018 р. саме лікарські засоби, включені до Нацпереліку, є пріоритетними при закупівлі державними та комунальними лікарнями. В


першу чергу, лікарні зобов’язані забезпечити 100% річної потреби в лікарських засобах, включених до Нацпереліку, і лише потім закуповувати будь-які інші лікарські засоби, зареєстровані в Україні.

Крім того, за планами Міністерства, саме лікарські засоби, включені до Нацпереліку, в майбутньому будуть підлягати реімбурсації – відшкодуванню вартості в амбулаторному сегменті. І хоча наразі реімбурсація в Україні дуже обмежена (23 МНН для лікування бронхіальної астми, діабету другого типу та серцево-судинних захворювань, а також реімбурсація всіх інсулінів, зареєстрованих в Україні), в планах Міністерства значно розширити цей перелік та забезпечити до 2020 р. реімбурсацію всіх лікарських засобів, що будуть включені до програми медичних гарантій – гарантованого пакету медичних послуг та лікарських засобів, що фінансуватиметься з державного бюджету. При цьому формування програми медичних гарантій також відбуватиметься з огляду на Нацперелік. Таким чином, включення ліків до Нацпереліку має стати першочерговою метою будь-якого фармвиробника, що бажає забезпечити собі передбачуваний обсяг постачання препаратів через процедури реімбурсації та державні закупівлі.

Електронна система здоров’я

Іншою складовою частиною медичної реформи, що напряму стосується фармацевтичних виробників, є впровадження системи eHealth. Ця система фактично слугуватиме реєстром українських пацієнтів, забезпечить зберігання медичних даних всіх пацієнтів в єдиній захищеній базі даних. Наявність реєстру дозволить державі ефективно визначати рівень захворюваності та потреби в тих або інших препаратах, а виробникам – планувати рівень виробництва та постачання, прогнозувати рівень продажів, формувати маркетингову стратегію із урахуванням реальних потреб населення.

Спрощена реєстрація для ліків, що походять з суворих регуляторних юрисдикцій

Крім того, для виробників лікарських засобів, що вже пройшли реєстрацію в ЄС за централізованою процедурою, та тих лікарських засобів, що зареєстровані в США, Канаді, Австралії, Швейцарії або в Японії, існує додаткова можливість забезпечити швидкий вихід таких лікарських засобів на український ринок: з кінця 2016 р. в Україні функціонує система спрощеної реєстрації для лікарських засобів з вищезазначених юрисдикцій. Спрощена реєстрація спрямована на покращення доступу українських пацієнтів до лікування, пришвидшення виходу нових ліків на ринок та підвищення конкуренції. Реєстрація лікарських засобів, вже зареєстрованих в т.зв. «суворих регуляторних юрисдикціях», відбувається за 17 робочих днів (не включаючи строків, необхідних на надання додаткових пояснень і документів за необхідності) на підставі скороченого пакету документів та без дублювання перевірок з боку українських державних органів, в той час коли реєстрація за стандартною процедурою займає в середньому близько року. Наразі ряд американських, канадських та європейських виробників вже успішно зареєстрували лікарські засоби за спрощеною процедурою.


Інші важливі ініціативи

Подальшими кроками в реформуванні української системи забезпечення лікарськими засобами мають стати:• гармонізація законодавства в сфері обігу лікарських засобів з європейськими

процедурами, • визнання сертифікатів GMP для виробників з країн PIC/S, • створення закупівельної агенції, що здійснюватиме централізовану закупівлю

лікарських засобів від найбільш соціально значущих захворювань (орфанні захворювання, ВІЛ/СНІД, туберкульоз та ін.), а також зможе здійснювати закупівлю інших лікарських засобів у відповідності до заявок окремих лікарень,

• зміна підходу до закупівлі вакцин: наразі в законодавстві впроваджується механізм довгострокового планування потреб та здійснення рамкових закупівель вакцин, що дозволить виробникам мати передбачувані обсяги виробництва та постачання, а пацієнтам – вчасно отримувати необхідну вакцинацію.

Серед інших очікуваних нововведень – впровадження т.зв. договорів про вихід препаратів на ринок – угод між державою та фармвиробником, в яких визначаються взаємні права та обов’язки сторін договору, в тому числі і щодо ціноутворення, пост-маркетингового контролю тощо. Така практика є поширеною в Європі та у світі та дозволяє знайти баланс інтересів держави, пацієнта та виробника при виводі на ринок нових препаратів.

Також наразі здійснюється оптимізація організаційної структури самого Міністерства та очікується вдосконалення роботи Державного експертного центру МОЗ – державного підприємства, що виконує ключові функції в сфері державної реєстрації та клінічних досліджень лікарських засобів.

***

Безсумнівно, для успішного виводу нових препаратів на ринок та для посилення позицій вже існуючих лікарських засобів фармвиробники мають не лише орієнтуватися на законодавчі зміни, але і проводити власні дослідження ринку, аналізувати конкурентне середовище та реальні потреби та можливості української системи охорони здоров’я. Водночас, вищезазначені структурні зміни сприятимуть спрощенню та забезпеченню прозорості ведення фармацевтичного бізнесу та мають всі підстави для формування інтересу фармацевтичних виробників в посиленні позицій на українському ринку.


Акціонерне законодавство в Україні: огляд

Василь Юрманович, Integrites

Вступ

В Україні юридична особа створюється у формі акціонерного товариства («АТ»), якщо це вимагається спеціальними законами (наприклад, для фінансових установ чи банків, корпоративних фондів) або є доцільним з інших міркувань (наприклад, для залучення фінансування від третіх осіб шляхом публічної пропозиції або торгівлі акціями на фондових біржах).

Акціонерні товариства підзвітні Національній комісії з регулювання цінних паперів та фондового ринку та подають до цієї комісії регулярну та нерегулярну звітність відповідно до вимог законодавства. Обсяг звітності є доволі значним (особливо для публічних АТ) та збільшує адміністративні витрати на їх утримання.

На практиці, створення АТ є трудомістким та тривалим процесом, що займає близько 6 місяців. Через вище наведені чинники інвестори, як правило, обирають інші організаційно-правові форми для інвестування.

В той же час, велика кількість АТ утворилась в результаті багаторічних приватизаційних процесів, оскільки державні підприємства перетворювались в АТ. Тому багато інвестиційних об’єктів існують саме у формі АТ. Після запровадження механізму сквіз-ауту їх кількість буде зменшуватись, оскільки багато АТ у найближчі роки перетворяться на ТОВ.

Основні риси АТ

Акціонерне товариство є юридичною особою, статутний капітал якої розділений на акції однакової номінальної вартості.

Відповідальність акціонерів за зобов’язаннями АТ є обмеженою. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства,


тільки в межах належних їм акцій. Мінімальний статутний капітал АТ становить 1250 мінімальних заробітних плат на момент створення (що зараз відповідає близько 150 тисяч євро та змінюється час від часу).

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні АТ та приватні АТ. Публічним є АТ, щодо акцій якого здійснено публічну пропозицію та/або акції якого допущені до торгів на фондовій біржі в частині включення до біржового реєстру. Публічну пропозицію власних акцій може здійснювати виключно публічне АТ. Більш того, публічне АТ зобов'язане пройти процедуру допуску акцій до торгів на фондовій біржі та залишатися допущеним хоча б на одній фондовій біржі в Україні.

Органами управління акціонерного товариства є загальні збори, наглядова рада та виконавчий орган (правління).

Загальні збори

Порядок скликання та проведення загальних зборів є доволі складним та тривалим. Скликання загальних зборів вимагає персонального повідомлення акціонерів, публікації на власному веб-сайті, розміщення у інформаційній базі Комісії та надіслання фондовій біржі, на якій розміщені акції.

За загальним правилом, повідомлення здійснюється не пізніше ніж за 30 днів до проведення загальних зборів.

Загальні збори мають кворум за умови участі у них акціонерів, які сукупно є власниками більш як 50 відсотків голосуючих акцій.

Наглядова рада

Створення наглядової ради є обов'язковим у публічних АТ та банках. У приватних АТ створення наглядової ради є обов'язковим, якщо товариство має 10 і більше неафілійованих акціонерів.

Члени наглядової ради АТ обираються акціонерами на строк до трьох років. Наглядова рада публічного АТ складається з щонайменше 5 осіб.

Наглядова рада публічного АТ та АТ з державною часткою понад 50% має складатися не менш ніж на одну третину з незалежних директорів, але менше двох осіб. Незалежним є член наглядової ради, на якого не впливають інші особи під час прийняття рішень.

Наглядова рада акціонерного товариства може утворювати постійні чи тимчасові комітети з числа її членів. У публічному АТ та АТ з державною часткою понад 50% обов'язково утворюються комітет з питань аудиту, комітет з питань визначення винагороди посадовим особам товариства і комітет з питань призначень.


З початку 2018 року в Україні посилено вплив наглядової ради на управління АТ. Відповідно до закону загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності АТ, крім тих, що віднесені до виключної компетенції наглядової ради законом або статутом. Статутом приватного АТ (окрім товариств з державною часткою понад 50%) може бути передбачено інше.

Виконавчий орган

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор). Кількісний склад виконавчого органу, порядок призначення його членів визначаються статутом товариства.

Сквіз-аут

4 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах», яким передбачено впровадження механізмів сквіз-аут та сел-аут для акціонерних товариств.

Сквіз-аут внаслідок поглинання: якщо особа (особи, що діють спільно) стала власником 95 і більше відсотків акцій товариства в результаті придбання (домінуючий акціонер), вона має право викупити акції інших міноритарних акціонерів протягом 90 днів з дня повідомлення товариства.

Корпоративний сквіз-аут: акціонеру, який на дату набрання чинності Законом вже володіє 95 і більше відсотками акцій товариства (домінуючий акціонер), надається право протягом 2 років (до 4 червня 2019 року) викупити акції міноритарних акціонерів.

Сел-аут: якщо акціонер внаслідок придбання акцій товариства стає власником 50, 75 або 95 відсотків акцій, він зобов’язаний запропонувати іншим міноритарним акціонерам викупити їх акції. Тож така особа повинна бути готова до викупу 100 відсотків акцій, якщо інші акціонери звернуться з такою вимогою.

Механізм сквіз-ауту передбачає встановлення на користь домінуючого акціонера обтяження з найвищим пріоритетом та реалізації такого обтяження шляхом передачі на користь останнього акцій міноритарних акціонерів. Як правило, ціна визначається як найвища з визначених такими способами: (i) на рівні ринкової, визначеної професійним оцінщиком, (іi) ціни, за якою особа протягом останніх 12 місяців придбавала акції товариства.

Передача акцій відбувається після перерахування на банківський ескроу рахунок ціни акцій та перетворення обтяжень, що накладені на акції міноритаріїв на користь третіх осіб, в обтяження на кошти, що перераховуються на ескроу рахунок.


Протягом трьох років банк, у якому відкрито такий рахунок, зобов’язаний зберігати такі кошти та здійснювати перерахування ціни акцій відповідним міноритарним акціонерам з ескроу рахунку на їх вимогу.

Витіснення міноритарних акціонерів спрощує управління товариством, сприятиме скороченню адміністративних витрат та полегшить перетворення акціонерного товариство на товариство з обмеженою відповідальністю.


Реформа корпоративного управління у товариствах з обмеженою та додатковою відповідальністю

Олена Стахурська, Taylor Wessing

Необхідність реформування системи корпоративного управління обумовлена низкою факторів, пов’язаних із неспроможністю законодавства задовольняти потреби національних суб’єктів господарювання та, а також відповідати очікуванням іноземних інвесторів та вимогам, які взяла на себе Україна відповідно до Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Враховуючи той факт, що жодних значних змін у сфері регулювання діяльності господарських товариств не відбувалося ще з часів прийняття Цивільного кодексу України, тому, впровадження корпоративної реформи в Україні було довгоочікуваною подією для бізнес середовища.

Заснована на принципах диспозитивності та гнучкості правового регулювання, концепція реформи корпоративного управління покликана встановити абсолютно нову систему корпоративних відносин. Так, законодавчі нововведення не лише змінюють наявні правовідносини, але й впроваджують нові інструменти, невідомі раніше для української правової системи (такі як інститут корпоративних договорів, безвідкличні довіреності та ін.).

І. Зміни у правовому регулюванні процесу створення та державної реєстрації товариства з обмеженою та/або додатковою відповідальністю (надалі – «товариства»).

Нещодавно прийнятим Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю1» (надалі – «Закон про ТОВ») змінюється порядок формування статутного капіталу. Строк внесення учасниками товариства своїх вкладів у статутний капітал скорочений з одного року до шести місяців від дати державної реєстрації товариства. Водночас, у статуті засновники товариства мають право погодити інший період часу для внесення своїх вкладів.

1 http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19


Оскільки за засновниками товариства збережено право укладати окремі установчі договори, учасники можуть також включати до них положення, що регулюють строк формування статутного капіталу.

Окрім того, після підписання першої редакції статуту товариства всіма його учасниками, подальші зміни до статуту товариства мають право підписувати лише ті учасники товариства, які голосували за прийняття такого рішення, або особа, яка уповноважена на це загальними зборами учасників, якщо це передбачено статутом товариства.

Дане правило спрямоване на усунення можливості зловживання учасниками, які володіють незначною часткою у статутному капіталі товариства, своїми правами, що може зашкодити як ефективному управлінню товариством, так і самій діяльності товариства, в цілому.

З метою забезпечення можливості учасникам товариства застосовувати гнучкі способи врегулювання спорів між собою, здійснення ефективного внутрішнього управління, уникнення потенційних «тупикових ситуацій», Закон про ТОВ передбачає низку нововведень щодо відомостей, які може містити статут .

Серед іншого положення статуту можуть передбачати:• спільне вирішення питання щодо строків виплати дивідендів;• альтернативні способи голосування на загальних зборах учасників (голосування

шляхом опитування, голосування за відсутності) • розподіл голосів щодо обмеження зміни співвідношення часток учасників;• застереження щодо розпорядження власниками часток у статутному капіталі

товариства;• спеціальний порядок здійснення переважних прав на придбання акцій.

ІІ. Зміни у здійсненні учасником товариства його прав на участь в управлінні та впровадження інституту корпоративних договорів

Згідно з новим підходом до регулювання порядку виходу учасника із товариства, учасник, який володіє часткою у статутному капіталі товариства, яка перевищує 50 відсотків, може вийти з товариства лише за згодою інших учасників.

Системний аналіз Закону про ТОВ свідчить про те, що учасник може бути виключений з товариства виключно у випадках:• Невнесення учасником повністю або частково свого вкладу до статутного капіталу

товариства, до закінчення відповідного строку;• Неподання протягом встановленого строку спадкоємцем учасника товариства заяви до

реєстратора про намір вступити до товариства.

Новим Законом про ТОВ не передбачено необхідності отримання згоди інших учасників, стосовно переходу частки померлого учасника товариства до його правонаступника.


Мінімальний поріг володіння часткою товариства, що дозволяє учаснику самостійно скликати загальні збори зменшений із 20% до 10% статутного капіталу, що є відмінною рисою, впровадженою для посилення безпеки тих учасників, які володіють незначною часткою у статному капіталі товариства.

Закон про ТОВ більше не передбачає необхідності досягнення кворуму на загальних зборах учасників, за наявності якого загальні збори будуть вважатися правомочними приймати рішення, натомість, рішення зборів повинні прийматися простою більшістю голосів учасників, за винятком визначених питань, які повинні прийматися кваліфікованою більшістю голосів учасників товариства, або одностайно.

Іншим нововведенням, прийнятим спочатку для реалізації своїх прав акціонерами, а зараз вже й поширені на учасників ТОВ і ТДВ, є корпоративні договори. Особливостями даного виду договорів є їх безоплатний характер, конфіденційність і обов’язковість, виключно для сторін такого договору.

Не дивлячись на те, що правовідносини, урегульовані статутом товариства та корпоративним договором між його учасниками можуть бути подібними, відповідальність за порушення умов корпоративного договору, відрізняється. Так, невиконання умов корпоративного договору спричиняє цивільно-правові наслідки у вигляді обов’язку відшкодувати шкоду або покладення судом на сторону-порушника заборони вчиняти певні дії (т.н. «негативного обов’язку»). В той же час, порушення положень статуту учасником товариства може мати наслідком прийняття судом рішення про скасування або визнання недійсним рішення органу управління товариства, або припинення дії, яка не відповідає положенням статуту.

Здатність окремих положень корпоративних договорів бути належним чином виконаними, зокрема, тих, що стосуються майнових прав на частку в статутному капіталі та здійснення права на участь в управлінні учасником товариства, може забезпечуватися виданням безвідкличної довіреності. Очевидно, що такий інструмент корпоративного управління не може слугувати підставою для жодної іншої мети, окрім як належного виконання умов корпоративного договору.

ІІІ. Положення законодавства, що стосуються корпоративної структури товариства

Вперше корпоративне законодавство офіційно передбачає можливість утворити наглядову раду в структурі ТОВ або ТДВ, згідно з положеннями статуту. Раніше, дана концепція була властивою лише для акціонерних товариств.

Наглядова рада, поряд з учасниками товариства та його виконавчим органом має право скликати загальні збори учасників товариства. Головна функція наглядової ради товариства полягає у здійсненні контролю над виконавчим органом. Закон про ТОВ передбачає, що члени наглядової ради, а так само члени виконавчого органу, можуть діяти як на підставі трудового, так і цивільно-правового договору. До того ж, Цивільно-правовий договір може


бути оплатним чи безоплатним. Це відкриває шлях для втілення концепції незалежних директорів та членів наглядової ради в національному законодавстві України.

Окрім впровадження нормативного регулювання щодо функціонування наглядової ради, Закон про ТОВ встановлює нові правила діяльності виконавчого органу товариства. Виконавчий орган товариства зобов’язаний зберігати конфіденційність, уникати конфлікту інтересів, нести відповідальність за відшкодування шкоди, завданої товариству за неправомірні дії його учасників (включаючи порушення обов’язку скликання загальних зборів, для уникнення неплатоспроможності товариства, укладення значних правочинів та правочинів із заінтересованістю, в порушення визначеного законом порядку їх схвалення, тощо).

Як додатковий елемент контролю вищим органом товариства та наглядовою радою над діяльністю виконавчого органу, Закон про ТОВ передбачає спеціальну процедуру схвалення значних правочинів та правочинів з заінтересованістю.

Таким чином, хоч реформа корпоративного управління є, безсумнівно, чи не найбільшим здобутком української бізнес-спільноти у даній сфері за останнє десятиліття, вона є лише першим кроком на шляху до впровадження високих корпоративних стандартів. З огляду на те, ми вважаємо, що Україна може продовжувати запозичувати позитивний досвід країн Європейського Союзу з метою вдосконалення правового регулювання корпоративних відносин.


Система оподаткування пдв в УкраїніД-р Вільфрід Зерлєс, IB Interbilanz

Загальна інформація щодо системи оподаткування ПДВ

Податок на додану вартість (далі – «ПДВ») є податком, який сплачується споживачами у складі вартості товарів і послуг. Доки між підприємствами відбувається обмін товарами та послугами, ПДВ не є фактором витрат. Наука про податки містить положення про «податковий нейтралітет ПДВ».

Взагалі ПДВ є дуже простим податком: продавці товарів і послуг додають ПДВ до цін та сплачують його до державного бюджету, підприємець, як одержувач послуг, отримує податковий кредит у розмірі ПДВ, зафіксованого у виставленому йому рахунку, а кінцевий споживач сплачує зафіксований в рахунку ПДВ у складі ціни придбання.

Проблеми завжди виникають тоді, коли підприємець не сплачує зафіксований в рахунку ПДВ або не надає жодні послуги, проте виставляє фіктивні рахунки, а одержувач послуг відображає податковий кредит за ці послуги. Держава запобігає таким зловживанням, для чого запроваджується низка контролюючих заходів для боротьби з махінаціями при сплаті ПДВ. Тому система оподаткування ПДВ у країнах-членах ЄС надзвичайно складна, і в Україні вона не простіша.

У рамках боротьби з податковими махінаціями, в частині ПДВ з 01.07.2015 року було запроваджено нову систему адміністрування ПДВ. Сутність цієї системи полягає в тому, що платник податку може зареєструвати податкову накладну, яка дає право одержувачу послуг на податковий кредит, в Електронному реєстрі тільки у разі, якщо податкові зобов’язання за податковою накладною покриваються податковим кредитом або грошовими коштами, перерахованими на спеціальний рахунок, відкритий у держказначействі. У Податковому Кодексі наведена певною мірою складна формула, за якою мають розраховуватися суми.

Для надходження коштів до державного бюджету введені суттєві штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, які можуть сягати 50 % від суми податкових зобов’язань, визначених у своєчасно не зареєстрованій податковій накладній. З теоретичної точки зору, нова система адміністрування ПДВ має повністю виключити


податкові махінації, оскільки платник податку завжди отримує податковий кредит лише у розмірі ПДВ, сплаченого до державного бюджету. В результаті, українські платники податку гарантують сплату податку.

До введення нової системи адміністрування ПДВ в Україні існувала серйозна проблема з відшкодуванням ПДВ: недостатність фінансових ресурсів у державі не дозволяла покрити відшкодування ПДВ усім платникам податків і призводила до свавільного відшкодування окремим компаніям. На даний час відшкодування стало доступним для всіх компаній, але на жаль, є не вирішеною проблема відшкодування ПДВ, яке було заявлене до відшкодування у періодах до 01.02.2016.

З 01.07.2017 року до системи адміністрування ПДВ були введені додаткові критерії, які передбачають блокування податкових накладних податковими органами, якщо операція викликає сумніви. Завдяки цьому мають бути усунуті зловживання, пов’язані з ПДВ.

Огляд законодавчих норм

Основною ставкою ПДВ є ставка 20 %. Крім цього, існують ставки ПДВ 0 %, здебільшого, для експорту товарів, та 7 % для операцій з лікарськими засобами та медичними виробами.

Набуття статусу платника ПДВ може бути добровільним або обов’язковим. Добровільно зареєструватись платником ПДВ можна шляхом подання відповідної заяви як під час створення компанії, так і в будь-який момент її діяльності. Обов’язковій реєстрації підлягають компанії, які мають обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 місяців більше 1 млн. грн.

Звітний період дорівнює календарному місяцю. Звітність з ПДВ подається протягом 20 днів після закінчення звітного місяця, а податок підлягає сплаті протягом 30 днів після закінчення звітного місяця.

База оподаткування ПДВ визначається на рівні договірних цін, але при цьому законодавство визначає, що база оподаткування не може бути:• для операцій з продажу товарів або послуг – не нижче їх придбання або собівартості;• для операцій з продажу необоротних активів – не нижче їх залишкової вартості.

Законодавство містить значний перелік операцій, які звільняються від оподаткування ПДВ. Операції, звільнені від оподаткування ПДВ, можна умовно розподілити на такі категорії: • Міжнародні операції – транзитні перевезення; послуги з аеронавігаційного

обслуговування повітряних суден; ввезення міжнародної технічної допомоги, товарів/послуг, передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ і представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання їх персоналом та членами їх сімей тощо.

• Соціальні товари та послуги – продукти дитячого харчування; засоби та послуги реабілітації для інвалідів; послуги та товари релігійних організацій; перевезення пасажирів.


• Державні послуги – платні державні послуги.• Галузеві преференції – операції банків із заставним майном та за кредитами і

депозитами; забезпечення діяльності Збройних сил України; ввіз енергозберігаючого обладнання; операції з постачання, розробки та обслуговування програмного забезпечення.

• Звільнення від оподаткування для підтримки окремих вітчизняних виробників – видавнича діяльність; ввезення товарів для виробництва космічної техніки; постачання державних фільмів.

Звільнення від оподаткування не застосовується до товарів, що мають походження або ввозяться з країни, визнаної згідно із законодавством державою-окупантом або державою-агресором по відношенню до України (наприклад, Росія).

Також законодавство містить перелік операцій, які не є об’єктом оподаткування ПДВ, наприклад: діяльність на ринку цінних паперів та фондовому ринку; послуги страхування та перестрахування; лізингові (проценти та комісії) платежі; обіг валютних цінностей.

За загальним правилом, податкові зобов’язання та податковий кредит з ПДВ визначаються із договірних (звичайних) цін за правилом «першої події»:• або на дату отримання коштів на банківський рахунок (аванси);• або на дату підписання первинних документів, що підтверджують фактичне передання

товарів покупцю (акти, накладні).

Однак, при цьому існують спеціальні правила визначення дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ. Так, наприклад, датою виникнення податкових зобов’язань для операцій з фінансового лізингу є дата передання об’єкту фінансовий лізинг лізингоодержувачу. Також, при ввезенні товарів на митну територію України дата виникнення податкових зобов’язань визначається на дату їх ввезення, незалежно від того, була авансова оплата за ці товари чи ні.

Відшкодування ПДВ

Платник податку, який має право та бажає отримати відшкодування ПДВ повинен подати податкову декларацію, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. Податковий орган протягом 30 календарні днів зобов’язаний провести перевірку заявлених сум до відшкодування. Якщо перевірка не виявила порушень, протягом 5 днів податковий орган направляє рішення про відшкодування ПДВ органу казначейства. Протягом 5 днів після отримання висновку податкового органу казначейство перераховує кошти на поточний банківський рахунок платника податку.

Законодавство передбачає, що суми ПДВ, не відшкодовані платникам протягом встановлених законом строків, вважаються заборгованістю бюджету. На суму такої заборгованості


нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ. На практиці держава не виплачує зазначену пеню, і виплату пені можна домогтися тільки через судові інстанції.

З 1 липня 2017 року стало можливим блокування реєстрації податкових накладних. Така система була розроблена з метою припинення зловживання стосовно формування незаконного податкового кредиту та недопущення реєстрації податкової накладної, якщо відповідна господарська операція не здійснювалась. Блокування податкових накладних здійснюється за рядом критеріїв, які встановлюються Міністерством фінансів України.

Якщо податкова накладна була заблокована, платник податків має право довести реальність операції, звернувшись до спеціальної комісії ДФС України зі скаргою, до якої додаються підтверджуючі документи. ДФС України має протягом 10 календарних днів розглянути скаргу і прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної або про відмову у реєстрації.

На жаль, система блокування податкових накладних суттєво ускладнила ведення бізнесу для реального сектору економіки, особливо для середніх і малих підприємств. Спеціальна комісія ДФС України, яка відповідала за розгляд скарг підприємств на блокування податкових накладних, мала обробляти дуже велику кількість скарг від платників податків і часто приймала рішення про відмову у реєстрації податкової накладної без належної мотивації та з формальним обґрунтуваннями.

Недосконалість системи блокування податкових накладних призвела до протесту підприємств, тому наприкінці 2017 року Парламент України призупинив систему блокування податкових накладних з 01.01.2018 до 22.03.2018, а фахівцями були розроблені нові критерії для блокування податкових накладних

На час підготовки цієї статті було ще замало практики, щоб зробити висновки щодо доцільності нових критеріїв для блокування податкових накладних.

Висновок

Нова система адміністрування ПДВ є амбіційним проектом боротьби з податковими махінаціями в Україні. Позитивним моментом є те, що з того часу відшкодування ПДВ у цілому є можливим. Негативним є те, що система блокування податкових накладних, яка має запобігати проведенню фіктивних операцій, на практиці не діє, оскільки на даний момент заважає, перед усім, сумлінним платникам податків. Залишається чекати на успіх нового списку критеріїв для блокування податкових накладних. Також залишається сподіватися, що зловживання буде дійсно подолане та ніщо не заважатиме роботі сумлінних платників податків.


Трансфертне ціноутворення в Україні: статус і перспективи розвитку

Іван Шинкаренко, WTS

Контроль за трансфертним ціноутворенням (далі – ТЦУ) з’явився у Податковому кодексі України (далі – ПК України) з вересня 2013 р. і досі ця сфера законодавства знаходиться на стадії періодичних змін, направлених на удосконалення існуючих механізмів та недопущення ухилення від правил ТЦУ.

В поточній редакції правила ТЦУ багато в чому базуються на Настановах ОЕСР щодо трансфертного ціноутворення для транснаціональних компаній та податкових служб (далі – Настанови ОЕСР), зокрема, базове правило також полягає в тому, що умови операцій, на які поширюються правила ТЦУ, повинні відповідати принципу «витягнутої руки».

Операції, на які поширюються правила ТЦУ

Наразі (в редакції ПК України, чинній з 01.01.2018 р.) контроль ТЦУ охоплює господарські операції платників податків, які:1) здійснюються з пов’язаними особами-нерезидентами;2) є продажем/придбанням товарів/послуг через комісіонерів-нерезидентів;3) здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у «низькоподаткових» державах

(територіях);4) здійснюються з нерезидентами, що не сплачують корпоративний податок (податок на

прибуток) або не є податковими резидентами держави, де вони зареєстровані (відповідно до затвердженого переліку організаційно-правових форм нерезидентів в розрізі держав);

5) а також ті, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.

Чинний перелік «низькоподаткових» держав включає 80 держав та територій, серед яких є й такі, що, на перший погляд, не видаються «низькоподатковими», наприклад, Кіпр, що є членом ЄС, Ліхтенштейн, Об’єднані Арабські Емірати.

Також починаючи з 2017 р. під контроль ТЦУ потрапили операції із нерезидентами, які мають особливу організаційно-правову форму, включену до спеціального переліку, затвердженого


Кабінетом Міністрів України. У такий перелік увійшли і деякі організаційно-правові форми німецьких компаній, серед яких, до прикладу, повне партнерство (Offene Handelsgesellschaft, скорочено – OHG) чи командитне партнерство (Kommanditgesellschaft, скорочено – KG).

Законодавчо встановлений вартісний «поріг» для визнання операцій контрольованими. Так, для операцій, вказаних в пп. 1) – 4) діє комплексний критерій:

Примітка. Суми на рисунку вище вказані за вирахуванням непрямих податків. Суми в EUR надаються станом на 24.04.2018 р. по курсу 1 EUR = 31,972453 UAH.

Операції, які здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, визнаються контрольованими, якщо виконується єдиний вартісний критерій: обсяг господарських операцій між такими особами — 10 млн грн за відповідний рік.

При цьому за новим правилом, яке діє з 01.01.2018 р., об’єм операцій між сторонами потенційних контрольованих операцій має визначатися не просто за правилами бухгалтерського обліку, а за цінами, які відповідають принципу «витягнутої руки».

Обов’язки з подання звітності з ТЦУ та документування операцій

У платників податків, які здійснювали контрольовані операції (далі – «КО») протягом звітного року виникає зобов’язання:1) подати звіт про КО до 01 жовтня року, що настає за звітним, виключно засобами

електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису;

2) складати та зберігати документацію з ТЦУ за кожний звітний період і у випадку отримання запиту від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, подати таку документацію протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту.

Типовий зміст документації з ТЦУ, а саме перелік блоків інформації, які необхідно розкрити в документації, закріплений ПК України. Серед іншого, така документація має включати інформацію про міжнародну групу компаній, опис діяльності платника податків, основні умови здійснення контрольованих операцій і, власне, економічний аналіз, який полягає у застосуванні одного із п’яти методів ТЦУ, і дозволяє з’ясувати, чи відповідають умови контрольованих операцій принципу «витягнутої руки».

Перелік методів ТЦУ, а також особливості їх застосування, як їх передбачає українське законодавство, узгоджуються з положеннями Настанов ОЕСР.

Дохід платника податків від будь-якої діяльності >150 млн грн за рік

(еквівалент EUR 4 691 538,68)

Обсяг операцій з кожним контрагентом >10 млн грн за рік

(еквівалент EUR 312 769,25)


Контроль за дотриманням правил ТЦУ

У сфері ТЦУ можуть проводитися два види перевірок: (1) документальні перевірки з метою виявлення фактів проведення контрольованих операцій, звіт про які не був поданий, та (2) перевірки з питань дотримання принципу «витягнутої руки».

Функція здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері ТЦУ покладена на Державну фіскальну службу України (далі – ДФС України) та її органи. Такий контроль здійснюється, окрім перевірок, шляхом спостереження за цінами та умовами КО через аналіз звітів, документації та інших інформаційних джерел.

На своєму офіційному веб-сайті ДФС України звітує про наступні результати уже здійсненого контролю у сфері ТЦУ за період 2014 – 2018 рр. (результати станом на 01.02.2018 р.):• встановлено понад 600 фактів порушення вимог щодо своєчасності та повноти подання

звітів про КО за період з 2013 по 2016 звітні роки та застосовано штрафні санкції на загальну суму 160,8 млн грн;

• направлено 235 запитів на документацію з ТЦУ;• розпочато 58 перевірок з ТЦУ, з них 34 – завершено.

Перспективи розвитку правил ТЦУ

Під егідою Міністерства фінансів України та за участі ДФС України розроблено проект закону про внесення змін до ПК України з метою реалізації ряду положень Плану дій BEPS в контексті ТЦУ.

Зокрема, проект передбачає запровадження трирівневого підходу до формування звітності з ТЦУ, рекомендований кроком 13 BEPS, згідно з яким документація з ТЦУ повинна складатися з (i) основного файлу, (ii) місцевого файлу та (iii) Звіту в розрізі країн.

Концептуально положення Законопроекту узгоджуються з планом BEPS, однак запропонована версія має свої особливості, наприклад, суттєво знижений поріг для подання Звіту в розрізі країн для «українських» транснаціональних корпорацій.

Важливим нововведенням, яке пропонує Законопроект, є впровадження «принципу економічної доцільності», тобто у документації з ТЦУ платник податків повинен буде доводити комерційну мету КО.

Висновок

Таким чином, правила ТЦУ в Україні після початкового періоду еволюції наразі є працюючим механізмом. Фіскальні органи здійснюють контроль як щодо дотримання формальних вимог до документування та звітності, так і по суті принципу «витягнутої руки». А відтак фактор ТЦУ стає важливим для планування бізнес-транзакцій і в Україні.


Податкова реформа 2019 року Давід Заха, German Advisory Group Ukraine Томас Оттен, Otten Consulting

Впровадження так званого податку на виведений капітал замість податку на прибуток, яке зараз обговорюється, значитиме фундаментальну зміну системи оподаткування підприємств в Україні. Запропонований новий податок - це на сьогоднішній день незвична для міжнародної практики форма оподаткування. Незважаючи на незначний вплив на інвестиційну поведінку підприємств в короткостроковій перспективі, новий податок може поліпшити бізнес-клімат у довгостроковій перспективі. Проте, впровадження нового податку, як очікується, призведе до фіскальних втрат у перші роки після реформи, які мають бути профінансовані за рахунок інших статей бюджету.

Фундаментальна реформа

В Україні зараз обговорюється суттєва реформа оподаткування підприємств. Проект закону про заміну податку на прибуток підприємств «податком на виведений капітал» 2019-го року був затверджений Кабінетом Міністрів і підтримується Президентом. Перед наступним кроком, поданням в парламент, розгорнулось інтенсивне відкрите обговорення нової реформи, в основному через побоювання Міжнародного валютного фонду (МВФ) щодо пов'язаних з нововведеннями втрат податкових надходжень.

Впровадження податку на виведений капітал значитиме фундаментальну реформу системи оподаткування підприємств в Україні. Податком на виведений капітал оподатковуватимуть дивіденди та подібні операції, за допомогою яких виплачується прибуток підприємства фізичним та юридичним особам за межами України, тим самим вилучаючи капітал у підприємства. На сьогодні оподатковується річний прибуток компаній. В той час як податок на прибуток є міжнародно визнаною системою з точки зору податкової бази та податкової ставки, то податок на виведений капітал - це незвична форма оподаткування підприємств, вперше запроваджена в Естонії в 2000 році. З тих пір лише деякі країни впровадили подібні реформи, такі як Македонія, Молдова, яка пізніше таки скасувала цю реформу, та Грузія, де цей податок був введений у 2017 році.


Діюча система оподаткування підприємств в Україні

Питання, пов'язані з оподаткуванням підприємств, часто обговорюються в Україні. Зокрема, розмір сплаченого податку на прибуток в останні роки був досить низькими в порівнянні з міжнародними показниками.

Ставки і розмір сплаченого податку на прибуток як % від ВВП

Джерело: KPMG, МВФ (Державна Фінансова Статистика), дані 2015 року

За даними фіскальної служби у 2016 році менше 5% усіх підприємств, що є платниками податку на прибуток, сплатили його. Це відбулося в основному за рахунок двох факторів: по-перше, економічна криза в Україні спричинила у багатьох компаніях великі і збитки, які зменшуватимуть податкове навантаження протягом багатьох років. По-друге, на початку 2015 року правила розрахунку податку на прибуток були докорінно змінені, так що податкові органи повинні з того часу використовувати для визначення бази оподаткування фінансову звітність за українськими (або міжнародними) стандартами бухгалтерського обліку, а не спеціальні податкові правила. Так як українські стандарти бухгалтерського обліку, що були введені в 1999 році, базуються на міжнародних стандартах (МСФЗ), працівникам податкових органів не вистачає кваліфікації та знань для проведення перевірок у відповідності зі стандартами бухгалтерського обліку. Проблема браку висококваліфікованих працівників у податкових органах також спричинена низьким рівнем оплати праці у державному секторі, тому вони переходять на роботу в приватні підприємства, так як там теж бракує висококваліфікованих спеціалістів. Цей факт підтверджується постійним браком спеціалістів у відділі перевірок трансфертного ціноутворення Департаменту податкового та митного аудиту ДФС України.

Обмежений вплив на інвестиції

Одним із двох основних очікуваних позитивних результатів запропонованої податкової реформи є ріст інвестицій. Так як отримані та реінвестовані прибутки підприємства не оподаткуватимуться податком на виведений капітал, то прихильники реформи вважають,


що компанії інвестуватимуть більше. Проте, аналіз Німецької консультативної групи показує, що позитивний вплив податку на виведений капітал на інвестиції найближчим часом буде досить незначним. І так як теперішній податок на прибуток є звичним для міжнародної практики та не сприймається як значна перешкода для інвестицій, не слід очікувати великого інвестиційного ефекту через зміну системи оподаткування.

Крім того, з огляду на інвестиції, різниця між податком на виведений капітал та податком на прибуток підприємств буде меншою, ніж очікується, через існуючу можливість прискореної амортизації при інвестуванні, а також через наявність накопичених збитків минулих періодів у багатьох платників податків.

Можливе спрощення податкового адміністрування

Іншою перевагою податкової реформи можна назвати зменшення адміністративного навантаження, оскільки оподаткування реальних грошових потоків замість річного прибутку зменшить адміністративне навантаження як для підприємств, так і для податкових служб. Це сприятиме покращенню ділового клімату і таким чином може сприяти середньо- та довгостроковому росту інвестицій.

Короткострокові високі фіскальні втрати

Незважаючи на концептуально надійну податкову базу податку на виведений капітал, його впровадження тимчасово призведе до сильного скорочення податкових надходжень. Німецька консультативна група підрахувала розмір короткострокового зменшення фіскальних надходжень після впровадження податку на виведений капітал у 2018 році. Відповідно до цих підрахунків за перші два роки надходження до бюджету скоротяться на 1,2% - 1,5% ВВП.

Висновок

Незважаючи на незначний позитивний вплив на інвестиції та економічне зростання а також тимчасове збільшення фіскальних втрат, податок на виведений капітал – це можлива опція для реформування системи оподаткування підприємств і вона має потенціал для позитивних результатів в середньостроковій або довгостроковій перспективі.

Коли Україна наважиться на цю реформу, її довгостроковий успіх буде залежати від двох умов: по-перше, сума податкової недоїмки, що виникне в результаті впровадження податку на виведений капітал, повинна бути повністю компенсована в бюджеті. Незважаючи на недавні покращення, стан державного бюджету в Україні залишається напруженим, особливо це буде відчуватись в наступні 2018 і 2019 роки, коли необхідно буде погасити державний борг в іноземній валюті на суму близько 12 млрд доларів. По-друге, податкова реформа не замінює реформу податкових органів. Зокрема, підвищення професійної компетентності та вже запущена інтеграція державної фіскальної служби (ДФС) і надалі


необхідні, щоб гарантувати, що податкові органи можуть здійснити податкову реформу на практиці і можуть розібратись з існуючими складними питаннями, такими як податкове регулювання трансфертного ціноутворення.

Публікація:

Вихідні дані: Ця стаття вже опублікована у схожому форматі як Ньюзлетер 113/2018 Німецької консультативної групи.


Останні зміни у законодавстві про захист економічної конкуренції та його гармонізація з законодавством ЄС

Євгенія Прудко, CMS Reich-Rohrwig Hainz

Один з найважливіших аспектів ринкової економіки – конкуренція. Саме тому для розвитку бізнес-клімату в Україні вельми важливо розвивати та захищати конкуренцію.

В цій статті я наведу стислий огляд того, які важливі зміни відбулися в законодавстві про захист економічної конкуренції в останні роки та що ще необхідно зробити, аби гармонізувати відповідне законодавство з законодавством ЄС.

Почнемо з того, що з 18 травня 2016 року були суттєво підвищені та змінені порогові показники, при досягненні яких необхідно отримувати згоду Антимонопольного комітету України (АМКУ) на концентрацію. Отже, у наступних випадках концентрація здійснюється лише за умови отримання попередньої згоди АМКУ (нові порогові показники):

• Якщо сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 30 мільйонам євро1, при цьому:– вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів

в Україні не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 4 мільйонам євро; АБО

• Якщо сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів в Україні суб’єкта господарювання, щодо якого набувається контроль, або суб’єкта, активи, частки (акції, паї) якого набуваються у власність чи одержуються в управління і користування, або хоча б одного із засновників створюваного суб’єкта господарювання, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік перевищує суму, еквівалентну 8 мільйонам євро, і при цьому обсяг реалізації товарів хоча б одного іншого учасника

1 Всі суми визначаються за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, що передує року, в якому відбувається концентрація


концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 150 мільйонам євро.

Таким чином, був скасований показник досягнення певної частки на ринку (через його невизначеність) і залишилися лише вищеописані фінансові порогові показники.

Крім того, також з травня 2016 року була запроваджена спрощена процедура отримання дозволу на концентрацію. Така процедура передбачає подання меншого обсягу документів та інформації, а також розгляд протягом 25 днів з моменту надходження заяви. Спрощена процедура застосовується у разі, якщо:• лише один учасник концентрації здійснює діяльність на території України, АБО• сукупна частка учасників концентрації на одному і тому самому товарному ринку не

перевищує 15 відсотків, АБО • частки або сукупні частки учасників концентрації не перевищують 20 відсотків на

товарних ринках, на яких реалізується продукція (товари, роботи, послуги), без придбання або реалізації якої господарська діяльність будь-якого іншого учасника концентрації, є неможливою.

Ще одним прогресивним нововведенням стало офіційне започаткування попередніх консультацій з АМКУ. Це означає, що після подання заяви заявник має право на спілкування з АМКУ з метою обговорення поданих інформації та документів, а також на виправлення можливих недоліків у заяві протягом 15 днів з моменту її подання.

Перейдемо до вертикальних узгоджених дій. АМКУ розроблені і затверджені Типові вимоги до вертикальних узгоджених дій суб’єктів господарювання стосовно постачання та використання товарів (далі – «Типові вимоги»). Типові вимоги затверджено Розпорядженням АМКУ від 12 жовтня 2017 року № 10-рп і вони розроблені повністю на підставі та з врахуванням європейського законодавства.

Згідно з Типовими вимогами вертикальні узгоджені дії суб’єктів господарювання стосовно постачання та використання товарів – узгоджені дії, в яких беруть участь два або більше суб’єктів господарювання, що в межах таких узгоджених дій діють на різних рівнях ланцюга виробництва або постачання, та учасники яких можуть купувати, продавати або перепродавати окремі товари (далі – «вертикальні узгоджені дії»). При цьому договори доручення або комерційне посередництво (агентська діяльність) не визнаються вертикальними узгодженими діями, але лише за умови, що повірений (комерційний агент) у зв’язку з такою діяльністю не несе або несе лише незначні комерційні та/або фінансові ризики.

Типові вимоги визначають, які саме вертикальні узгоджені дії є дозволеними, а які – суворо забороненими (hardcore restrictions). Наприклад, дозволяються вертикальні узгоджені дії, які містять вертикальні обмеження, якщо частка постачальника на ринку, на якому він продає контрактний товар, не перевищує 30 відсотків, і частка покупця на ринку, на якому


він придбаває контрактний товар, не перевищує 30 відсотків2. При цьому в будь-якому випадку забороняються узгоджені дії, які обмежують територію або коло замовників, регулюють ціни тощо.

Також 27 грудня 2017 року АМКУ затвердив Рекомендаційні роз'яснення щодо оцінки горизонтальних концентрацій. Згідно з зазначеними роз’ясненнями оцінка АМКУ горизонтальної концентрації включає:• визначення відповідних товарних та географічних ринків;• оцінку впливу концентрації на конкуренцію.

Чинники, які є предметом аналізу під час оцінки горизонтальних концентрацій:(а) зміна структурних передумов конкуренції на ринках (частки учасників концентрації та

рівні концентрації на задіяних товарних ринках);(б) можливі антиконкурентні наслідки на задіяних товарних ринках;(в) врівноважуюча влада покупця;(г) можливість вступу нових учасників на ринок;(д) ризик банкрутства.

Зазначені Рекомендаційні роз’яснення також мають на меті узгодження процесу контролю за концентраціями зі стандартами ЄС.

Що ж ще має бути зроблено?

Із найголовнішого, що треба зробити, аби гармонізувати законодавство України з законодавством ЄС, а також підвищити прозорість роботи АМКУ та, відповідно, покращити бізнес-середовище в Україні:• прийняття законодавства, що регулює порядок проведення перевірок органами АМКУ;• затвердження АМКУ нової методики, що стосується визначення суб’єктом

господарювання частки на ринку;• затвердження АМКУ Методики розрахунку штрафів (не просто як рекомендаційного

акту, а як обов’язкового для АМКУ);• впровадження Регламенту Ради (ЄС) N 1/2003 від 16 грудня 2002 року про

імплементацію правил конкуренції;• впровадження Регламенту ЄС про злиття;• впровадження Регламенту Комісії (ЄС) N 772/2004 від 27 квітня 2004 року (щодо угод

з передачі технології).

Слід зазначити, що українське законодавство з захисту конкуренції в останні роки дійсно змінюється та розвивається і ми сподіваємося, ця тенденція залишиться та набере додаткових обертів.

2 ринкові частки розраховуються на основі даних за календарний рік, що передує року, в якому здійснюється розрахунок

Реформи в Україні - ahk...Судова реформа в Україні Д-р...

Documents