РЯТІВНИК

Т. Ю. Земерова, І. М. Скирда

10–11 класи

Всесвітняісторія

Основні поняття й терміни

Перебіг основних подій

Історичні карти

Довідкова інформація

у визначеннях, таблицях і схемах

www.e-ranok.com.ua

УДК 94(075)ББК 63.3(0)я721

З-51

Серія «Рятівник»

Р е ц е н з е н т Т. В. Ніколаєва, учитель-методист

Харківської спеціалізованої школи І—ІІІ ступенів № 119

Земерова Т. Ю.З-51 Всесвітня історія у визначеннях, таблицях і схемах. 10—11 кл. /

Т. Ю. Земерова, І. М. Скирда. — Х.: Вид-во «Ранок», 2013.— 128 с. — (Серія «Рятівник»).

ISBN 978–617–09–1098–1.

Пропонований навчальний посібник є довідником із курсу всесвітньої історії. Переважна форма подачі матеріалу — у вигляді схем і таблиць, що полегшує його сприйняття. Посібник структуровано відповідно до чинної навчальної про-грами.

Призначений для учнів загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів, а також абітурієнтів.

УДК 94(075)ББК 63.3(0)я721

© Земерова Т. Ю., Скирда І. М., 2013ISBN 978–617–09–1098–1 © ТОВ Видавництво «Ранок», 2013

Н а в ч а л ь н е в и д а н н я Серія «Рятівник»

ЗемероВа Тетяна Юріївна СКИрДа Ірина миколаївна

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ у визначеннях, таблицях і схемах

10—11 класиРедактор Л. а. Шведова

Технічний редактор В. I. Труфен

Код Г19392У. Підписано до друку 29.03.2013. Формат 60×90/16.

Папір друкарський. Гарнітура Шкільна. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 7,44.

ТОВ Видавництво «Ранок» Свідоцтво ДК № 3322 від 26.11.200861071 Харків, вул. Кібальчича, 27, к. 135

Для листів: 61045 Харків, а/с 3355E-mail: office@ranok.com.ua Тел. (057) 719-48-65, Тел./факс (057) 719-58-67

З питань реалізації: (057) 727-70-80, 727-70-77. E-mail: commerce@ranok.com.ua

www.ranok.com.ua

www.e-ranok.com.ua

3

НовітНя історія (1914—1939 рр.)

Вступ

основні цінності та здобутки індустріальної цивілізації

Поняття

Індустріальна цивілізація — це один із типів всесвіт-ньої цивілізації, який характеризується еволюцією соці-ального прогресу від аграрного до передового промислово-розвиненого суспільства, домінуванням промислового ви-робництва, інтенсивним використанням машинної праці.

Основні цінності

та здобутки

Завершення формування на початку XX ст. індустрі-ального суспільства в Англії, Франції, Німеччині, Росії, США та Японії.

Прискорений розвиток нових галузей промислового виробництва (машинобудування, автомобілебудування, електротехнічна, нафтохімічна промисловість тощо)

Науковий і технічний прогрес.Модернізація виробництва.Складання ринкових відносин.Становлення правових держав.Соціальний реформізм (запровадження соціального

страхування, 8-годинного робочого дня, заборона дитя-чої праці, пенсійне забезпечення тощо).

Періодизація світового розвитку

І (1900—1914 рр.).

Період дово-єнного роз-

витку

Економічне зростання передових країн світу, яке су-проводжувалося поліпшенням матеріального становища людей, розвитком культури та освіти.

Наростання військово-політичного протистояння на міжнародній арені. Загострення протистояння між Тро-їстим союзом та Антантою.

Гонка озброєнь.Посилення соціальних та міжнаціональних супереч-

ностей усередині країн.

ІІ (1914—1918 рр.).

Перша світова війна

Участь у війні Антанти та Троїстого (згодом Четвер-ного) союзу, поразка останнього.

Суттєві політичні, економічні та територіальні зміни в більшості країн світу й особливо в Європі.

Припинення існування Німецької, Російської, Австро-Угорської, Османської імперій.

Утворення нових держав (Польща, Чехословаччина, Югославія, Австрія, Угорщина, Фінляндія, Латвія, Лит-ва, Естонія).

www.e-ranok.com.ua

4

ІІІ (1918—1923 рр.).

Період після-воєнної не-

стабільності

Зміна розстановки сил у світі (послаблення позицій Великої Британії та Франції, зростаючий вплив США та Японії, тимчасова втрата статусу великих держав Росією та Німеччиною).

Повоєнна перебудова міжнародних відносин (станов-лення Версальсько-Вашингтонської системи, створення міжнародної організації Ліги Націй).

Хвиля революцій в Європі (Німеччина, Австрія, Угор-щина, Словаччина, Фінляндія).

Встановлення диктатури пролетаріату в Росії.Посилення впливу у світі країн Азії, Африки та Ла-

тинської Америки; активізація рухів за незалежність та розширення громадянських прав.

Економічна криза 1920—1921 рр., яка викликала за-гострення соціальних суперечностей і піднесення робіт-ничого руху.

Прихід до влади в Італії фашистів.Курс західноєвропейських країн із міцними демокра-

тичними традиціями на здійснення реформ.

ІV (1924—1929 рр.).

Період економічної стабілізації

Стабілізація міжнародних відносин.Модернізація виробництва, впровадження нової тех-

ніки та технологій.Стабілізація кредитно-фінансової системи.Спад революційного та робітничого рухів.Зростання впливу фашистів та нацистів в Італії та Ні-

меччині.Утвердження авторитарних режимів у країнах Цен-

тральної та Південно-Східної Європи.Зростання ролі засобів масової інформації, кіно, спор-

ту в повсякденному житті; зародження масової культури.

V (1929—1933 рр.).

Період «великої депресії»

Економічна криза перевиробництва (найглибша та най масштабніша), в основі якої були високий рівень мо-нополізації капіталів та виробництва та невідповідність між темпами виробництва і зростанням заробітної плати.

Банкрутство підприємств, інфляція. Безробіття.Різке зниження рівня життя населення.

VІ (1933—1939 рр.).

Період назрівання

Другої світової

війни

Посилення протистояння демократії та фашизму.Пошук виходу з економічної кризи: проведення лібе-

ральних реформ у США, Великій Британії, Канаді, Скан-динавських країнах; прихід до влади Народних фронтів в Іспанії та Франції; встановлення тоталітарних режи-мів у Німеччині, Італії та СРСР.

Формування союзу фашистських та мілітаристських держав (Німеччина, Італія, Японія).

Початок боротьби за переділ світу країнами, незадо-воленими результатами Першої світової війни.

Неспроможність демократичних країн створити сис-тему колективної безпеки та запобігти початку Другої світової війни.

www.e-ranok.com.ua

5

Людство в 1900—1939 рр.

Демографіч-ний портрет

Міграція населення європейських країн до США, Ка-нади, Австралії, Нової Зеландії.

Збільшення загальної кількості населення у світі (у 1900 р. кількість населення світу становила 1,630 млрд осіб, а в 1927 р. — уже 2 млрд).

Завершення формування націй.

Процес урбанізації

у провідних країнах світу

Посилення в розвинутих країнах Європи та Північ-ної Америки процесів урбанізації — зростання ролі міст у розвитку суспільства, який супроводжується розвит-ком міських поселень, зростанням питомої ваги місь-кого населення, поширенням міського способу життя.

Прискорен-ня економіч-ного, техніч-

ного, інте-лектуального

прогресу

Вільний розвиток ринкових відносин.Становлення системи державного регулювання еконо-

міки в різних варіантах.Домінування промислового виробництва над виробниц-

твом сільськогосподарської продукції.Широке використання найманої праці.Становлення й подальший розвиток нових галузей про-

мисловості: автомобілебудування, електротехніки тощо.Прискорення інтелектуального та технічного прогресу.Поява нових технологій, машин, механізмів.Широке запровадження конвеєрного виробництва.

Активізація суспільних та політич-

них рухів

Прагнення великих фінансистів і підприємців, які до-сягли високого рівня матеріального забезпечення, мати значно більший вплив на політичне життя.

Намагання аристократії зберегти свій вплив.Зростання в суспільстві ролі середнього класу — серед-

ніх і дрібних підприємців, чиновників, творчої та тех-нічної інтелігенції.

Провідні політичні сили: консерватори та ліберали.Поглиблення суперечностей між роботодав цями та ро-

бітниками.Відстоювання робітниками своїх прав через профспілки.Зростання серед робітників впливу та популярності

соціал-демократів, представники яких засуджували ка-піталізм, відстоювали ідеї соціальної справедливості, бо-ролися проти гонки озброєнь та війн.

Розширення виборчих прав шляхом запровадження за-гального виборчого права для чоловіків.

Розгортання фемінізму — руху за рівність прав і мож-ливостей для жінок.

Національні рухи

Піднесення національно-визвольного руху за суверені-тет та незалежність у країнах Азії та Африки: револю-ції в Ірані (1905—1911 рр.), Туреччині (1908—1911 рр.), Синьханська революція в Китаї (1911—1913 рр.), національно-визвольний рух народів Індії та інших азі-атських країн; активізація антиколоніальної боротьби народів Африки.

www.e-ranok.com.ua

Міст

а з

насе

ленн

ям п

онад

1

млн

жите

лів

Конс

титу

ційн

і мон

архії

Абсо

лютн

і мон

архії

Респ

ублік

и

Рево

люці

ї та

рево

люці

йні

вист

упи

Країн

и Тр

оїсто

го со

юзу

(186

2 р.

)

Країн

и Ан

тант

и (1

904

р.)

Євр

опа

на

поча

тку

ХХ

ст.

www.e-ranok.com.ua

7

Тема 1. Передумови Першої світової війни

війНа та її НасЛідки

створення троїстого блоку та антанти

Назва Троїстий союз Антанта

Дата створення 1882 р. 1907 р.

УчасникиНімеччина, Австро-Угорщина, Італія

Велика Британія, Фран-ція, Росія

Наслідки

Підтримка миру в Європі рівновагою військово-��полі тич них союзів.Гонка озброєнь, посилення мілітаризму.��Наближення світової війни.��

Міжнародні кризи та конфлікти на початку ХХ ст.

Перша Марок-канська криза,1905—1906 рр.

Виникла через вирішення міжнародного статусу Ма-рокко: Німеччина спробувала перешкодити Франції встановити своє панування в Марокко (Північна Аф-рика); конфлікт було розв’язано на користь Франції.

Друга Марокканська

криза, 1911 р.

Викликана продовженням суперечок між Францією та Німеччиною; завершилася підписанням угоди, за якою німці погоджувалися на французьке домінуван-ня в Марокко й отримували натомість територію в ко-лонії Середнє Конго.

Боснійська криза,

1908—1909 рр.

Міжнародний конфлікт, викликаний анексією Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини; визнання анексії Ро-сією.

Італійсько-турецька війна,1911—1912 рр.

Протистояння між Османською імперією та Італією, результатом якого стало захоплення Італією Лівії та островів Родос і Додеканес поблизу Малої Азії.

Перша Балканська

війна,1912—1913 рр.

Війна Балканського союзу (Болгарія, Греція, Сербія, Чорногорія) проти Османської імперії, яка заверши-лася підписанням договору, за яким Туреччина втра-тила європейські території на захід від лінії Енос—Медея та визнала незалежність Албанії.

Друга Балканська

війна,1913 р.

Швидкоплинна війна за розділ Македонії між Бол-гарією, з одного боку, та Османською імперією, Ру-мунією, Чорногорією, Сербією і Грецією — з іншо-го; війна була спровокована Австро-Угорщиною та Ні-меччиною, які прагнули розвалити Балканський союз. Протистояння завершилося поразкою Болгарії, Сербії та отриманням Туреччиною більшої частини Македо-нії, а Фракією та Румунією — Південної Добруджі.

Міст

а з

насе

ленн

ям п

онад

1

млн

жите

лів

Конс

титу

ційн

і мон

архії

Абсо

лютн

і мон

архії

Респ

ублік

и

Рево

люці

ї та

рево

люці

йні

вист

упи

Країн

и Тр

оїсто

го со

юзу

(186

2 р.

)

Країн

и Ан

тант

и (1

904

р.)

www.e-ranok.com.ua

8

Причини, привід та початок Першої світової війни

Причини

Загострення суперечностей між провідними держава-ми світу внаслідок нерівномірності їх економічного та соціально-політичного розвитку.

Наявність двох ворогуючих блоків — Троїстого союзу та Антанти.

Загарбання нових територій, контроль над ринками збу-ту та джерелами сировини. Гонка озброєнь.

Бажання урядів воюючих країн відвернути увагу наро-дів від внутрішніх проблем.

Привід28 червня 1914 р. — убивство в місті Сараєво спадкоєм-

ця австро-угорського престолу Франца Фердинанда серб-ським націоналістом Г. Принципом.

Початок

Австро-Угорський уряд використав убивство в Сараєво як привід для розв’язання війни, висунувши ультиматум, умови якого не можна було виконати.

28 червня 1914 р. — проголошення Австро-Угорщиною війни Сербії.

29 липня 1914 р. — виступ на захист Сербії Росії, яка розпочала часткову мобілізацію.

1 серпня 1914 р. — підтримка Австро-Угорщини Німеч-чиною, яка проголосила війну Росії; початок Першої сві-тової війни.

3 серпня 1914 р. — проголошення Німеччиною війни Франції.

4 серпня 1914 р. — проголошення Англією під приво-дом захисту Бельгії війни Німеччині.

6 серпня 1914 р. — проголошення Австро-Угорщиною вій-ни Росії, у відповідь їй оголосили війну Англія та Франція.

Масштаби

У війні брали участь 38 країн світу.Мобілізація на фронт 73,5 млн осіб.Демографічні втрати — 10 млн осіб.Військові витрати — 30 млрд доларів.

стратегічні плани противників

НімеччинаЗагарбання нових колоній за рахунок Англії та Фран-

ції. Послаблення Франції та Росії. Панування в Європі.

Велика Британія

Збереження своїх колоній та панування на морі. Посла-блення Німеччини. Загарбання в Туреччини Месопотамії та частини Аравійського півострова.

ФранціяПослаблення Німеччини. Повернення Ельзасу та Лота-

рингії. Приєднання Саарського вугільного басейну та лі-вого берега Рейну.

Австро-Угорщина

Розширення сфери впливу на Балканах. Підкорення не-залежних слов’янських держав Сербії, Болгарії та Чорно-горії. Панування на Чорному, Адріатичному та Егейсько-му морях.

www.e-ranok.com.ua

9

Росія

Послаблення німецького та австрійського впливу в Ту-реччині та на Балканах. Оволодіння чорноморськими про-токами Босфором та Дарданеллами. Прагнення приєднати Східну Галичину, Північну Буковину та Закарпаття.

СШАРозширення впливу на весь американський континент.

Проникнення в Китай, де велику активність проявляла Японія.

військові кампанії та основні битви 1914—1918 рр.

Західний фронт Східний фронт

1914 рік

Серпень — вторгнення німець-ких військ у Бельгію та Фран-цію згідно з планом Шліффена, який передбачав «блискавичну ві-йну» — швидкий розгром по черзі спочатку Франції, а згодом Росії.

Вересень — битва на Марні, у якій англо-французькі війська зупинили наступ німців.

Листопад—грудень — перехід до «позиційної війни», за якої супротивники закріплюються на досягнутих рубежах, створюючи систему окопів і бліндажів та не ведуть масштабних бойових дій; морська блокада країн Троїстого союзу Великою Британією.

Серпень — початок наступу ро-сійських військ у Східній Пруссії та Галичині з метою розпорошення ні-мецьких сил.

18 серпня — 21 вересня — Га­лицька битва — одна з найбільших битв Першої світової війни, у резуль-таті якої російські війська зайняли майже всю Східну Галичину та Буко-вину і взяли в облогу Перемишль.

Вересень — відступ російських військ зі Східної Пруссії; запеклі бої на території Польщі.

Жовтень — вступ у війну на боці Троїстого союзу Туреччини.

Грудень — вторгнення турецької армії на Кавказ, який належав Ро-сії; поразка турків.

1915 рік

Лютий — початок Дарда­нелльської операції, здійснюва-ної англійцями та французами на прохання Росії з метою нанесен-ня відволікаючого удару по Ту-реччині; завершилася на почат-ку 1916 р. поразкою країн Ан-танти, які так і не змогли захо-пити протоки.

Квітень — газова атака німців у районі містечка Іпр — перше в історії застосування отруйних речовин (хлору), чим було по-кладено початок хімічній війні; у результаті газової атаки отру-єння дістали 15 тис. осіб, із них 5 тис. загинуло.

Спрямування головного удару про-ти Росії.

Лютий — битва на Мазурських озерах, у якій німецькі війська роз-громили 10-тисячну російську ар-мію, примусивши її залишити Схід­ну Пруссію.

Березень — захоплення 1-ю ро-сійською армією під командуванням О. Брусилова фортеці Перемишль.

Травень—червень — Горліцький прорив — прорив німецькими вій-ськами фронту в районі Горліце та Тарново, результатом якого став відступ російських військ; австро-німецькі війська вступили до Льво-ва, а російські війська повністю за-лишили Галичину.

www.e-ranok.com.ua

10

Західний фронт Східний фронт

Травень — розгортання Ні-меччиною «підводної війни»; за-топлення німецьким підводним човном англійського лайнеру «Лузитанія».

25 травня — оголошення Іта-лією війни Австро-Угорщині; вступ у війну Італії на боці Ан-танти.

Травень—серпень — російські вій-ська залишили територію Польщі, Литви, частину Білорусії та Латвії.

Жовтень — вступ у війну на боці Троїстого союзу Болгарії; трансфор-мація Троїстого союзу у Четверний.

Грудень — розгром сербської ар-мії на Балканах, яка відступила до Албанії.

1916 рік

Перенесення головного удару на Захід.

21 лютого — 21 грудня — Вер­денська битва (так звана «Вер­денська м’ясорубка»), у резуль-таті якої втрати з обох сторін ста-новили близько 1 млн осіб; Вер-ден залишився за Францією.

Травень — Ютландська мор­ська битва між англійським та німецьким флотами.

Червень—серпень — англо-французький наступ на Соммі, у ході якого вперше були засто-совані танки.

Січень—лютий — успішний наступ російських військ на Кавказі; захо-плення турецької фортеці Ерзерум.

Червень-серпень — Брусиловський прорив німецько-австрійського фрон-ту, у ході якого російські війська знову зайняли більшу частину Схід-ної Галичини і Буковину; призупи-нення російського наступу у зв’язку з нестачею боєприпасів.

Серпень 1917 р. — оголошення вій ни Австро-Угорщині Румунією.

1917 рік

Лютий — початок використан-ня бомбардувальної авіації проти цивільних об’єктів у тилу.

Квітень—травень — вступ у війну на боці Антанти США; початок наступу військ Антанти у Європі: вдалий наступ 3-ї ан-глійської армії поблизу Арраса та невдалий — французької ар-мії в районі Реймса.

Червень—серпень — успіш-ний наступ англійських військ у Фландрії, але під Іпром їхні зусилля не мали успіху.

Листопад — битва біля Камб­ре за ініціативою англійського командування; окупація англій-цями Німецької Східної Афри-ки; початок бойових дій амери-канських військ у Франції.

Лютий — Лютнева революція в Росії, у результаті якої було пова-лено самодержавство (цар Микола ІІ зрікся престолу) та створено Тимча-совий уряд, який заявив про продо-вження війни до переможного кінця.

Червень—серпень — невдалий на-ступ російської армії; втрата Росією частини Прибалтики; початок розпа-ду Східного фронту (через масове де-зертирство).

25 жовтня — Жовтневий біль­шовицький переворот у Росії, у ході якого було повалено Тимчасовий уряд і створено більшовицький уряд — Раду народних комісарів (Раднар-ком) на чолі з В. Леніним; проголо-шення Декрету про мир із закликом про припинення війни.

Грудень — початок більшовиків се-паратних переговорів із Німеччиною.

www.e-ranok.com.ua

11

Західний фронт Східний фронт

1918 рік

Березень — спроба німецьких військ прорвати оборону союзни-ків під Аррасом.

Квітень — наступ німецьких військ у Фландрії; велика бит­ва на Марні (так звана «друга Марна»); обстріл столиці Фран-ції німцями.

Серпень — розгром німецьких дивізій під Ам’єном.

Січень—лютий — окупація Бесса-рабії румунськими військами.

3 березня — укладення між радян-ською Росією та Німеччиною Брест-ського миру, за яким Росія відмовля-лася від претензій на Україну, При-балтику, Фінляндію, повертала Ту-реччині захоплені області, сплачува-ла репарації у 6 млрд марок. Вихід Росії із війни.

Завершення війни. Поразка Німеччини та її союзників

28 вересня 1918 р.

Перемир’я Антанти з Болгарією.

3 жовтня 1918 р.

Перемир’я Антанти з Австро-Угорщиною.

30 жовтня 1918 р.

Перемир’я Антанти з Туреччиною.

11 листопада 1918 р.

Укладення країнами Антанти з Німеччиною Комп’єн­ського перемир’я, основні умови якого передбачали:

звільнення всіх загарбаних Німеччиною територій на ��Заході та відведення німецьких військ за Рейн;виведення німецьких військ зі Східної Європи після ��прибуття туди військ Антанти;перехід усіх військовополонених та військового май-��на в руки союзників.

Підсумки війни

Великі людські втрати (Німеччина — 1,770 млн осіб; Росія — ��1,700 млн осіб; Франція — 1,36 млн осіб; Австро-Угорщина — 1,2 млн осіб; Велика Британія — 910 тис. осіб).Матеріальні збитки — 359,9 млрд доларів.��Знищення матеріальних цінностей, загальна вартість яких стано-��вила 58 млрд крб.Економічна криза, причиною якої була війна.��Скрутне становище в сільському господарстві (скорочення посівних ��площ, зниження врожайності, зменшення поголів’я худоби тощо).Розпад імперій (Австро-Угорської, Німецької, Російської та Осман-��ської).Виникнення на карті світу нових держав (Польща, Фінляндія, ��Литва, Латвія, Естонія, Чехо-Словаччина, Угорщина, Австрія, Ко-ролівство словенів, хорватів і сербів).Становлення нової міжнародної правової системи.��Переосмислення системи загальнолюдських цінностей; зростання ��пацифістських (антивоєнних) настроїв.

www.e-ranok.com.ua

12

Тема 2. Повоєнне облаштування світу

версаЛьсько-вашиНгтоНська систеМа договорів

Паризька мирна конференція (18 січня 1919 — 21 січня 1920 р.)

Поняття

Паризька мирна конференція — міжнародна конфе-ренція, скликана державами-переможницями для виро-блення і підписання мирних договорів із державами, пе-реможеними в Першій світовій війні.

Учасники 27 країн

Організація роботи

Головування на конференції французького прем’єр-��міністра Ж. Клемансо.Вирішення найважливіших питань �� «Радою деся­ти» — представниками США, Франції, Англії, Япо-нії та Італії (по 2 особи від кожної країни).Домінування «Великої трійки» — прем’єр-міністра ��Франції Ж. Клемансо, прем’єр-міністра Великої Бри-танії Д. Ллойд­Джорджа, президента США В. Віль­сона.Радянська Росія, Німеччина та інші переможені кра-��їни на конференцію не були запрошені.

Ціл

і д

ерж

ав-у

час

ни

ць

СШАЗакріплення своїх претензій на світове лідерство.��Впровадження «14 пунктів» В. Вільсона.��

Велика Брита-

нія

Відновлення позицій країни, що похитнулися під час ��війни.Прагнення не допустити надмірного ослаблення Ні-��меччини для забезпечення рівноваги сил в Європі.Захоплення німецьких колоній в Африці та турець-��ких на Близькому Сході.Підтримка Японії на Далекому Сході як союзника ��проти США.

Фран-ція

Розчленування Німеччини на кілька держав.��Захоплення значної кількості німецьких та турець-��ких колоній.Прагнення відігравати провідну роль в Європі.��Розширення своїх кордонів за рахунок Німеччини.��Повернення Ельзасу та Лотарингії.��Отримання значної частини репарацій.��

ІталіяПриєднання балканських територій, які входили до

складу Австро-Угорщини.

ЯпоніяУтвердження панування в Азії.��Претензії на німецькі колонії в Китаї та Тихому океані.��

«14 пунктів» в. вільсона (8 січня 1919 р.)

«14 пунктів» — проект мирного договору, який би мав заверши-ти Першу світову війну, розроблений президентом США В. Вільсо-ном і представлений Конгресу.

www.e-ranok.com.ua

13

Відкриті мирні договори та відкрита дипломатія.��Свобода судноплавства на морях.��Усунення економічних бар’єрів у торгівлі.��Встановлення гарантій, які могли б забезпечити скорочення озброєнь.��Справедливе врегулювання колоніальних питань.��Визволення від німецької окупації російських територій, надання ��Росії можливості визначати її політичний розвиток і національну політику.Визволення і відновлення Бельгії.��Повернення Франції Ельзасу й Лотарингії.��Уточнення кордонів Італії з урахуванням національних ознак.��Надання автономії народам Австро-Угорщини.��Визволення від німецької окупації території Румунії, Сербії та ��Чорногорії, надання Сербії виходу до моря.Самостійне існування турецьких та автономія інонаціональних час-��тин Османської імперії.Створення Польської держави.��Утворення Ліги Націй.��

версальський договір

Сторони укладення

Держави-переможниці в Першій світовій війні (США, Британія, Франція, Італія, Японія, Бельгія тощо), з одно-го боку, і переможена Німеччина — з іншого.

Дата 28 червня 1919 р.

Зміст

Територіальні обмеження Німеччини (повернення ельза-су та Лотарингії Франції, передача їй Саарського вугільно-го басейну на 15 років; передача Польщі Познані, районів Померанії, Західної і Східної Пруссії, частини Верхньої Сі-лезії, у тому числі й виходу до Балтійського моря (так зва-ний «польський коридор»); передача Бельгії округів ейпен і мальмеді; перехід до Данії частини Шлезвігу).

Перерозподіл колоніальних володінь (перехід німецьких колоній Того та Танганьїки (колишня Німецька Східна Аф-рика) до Англії, Камеруна — до Франції, руанди та Урун-ді — до Бельгії; закріплення за Японією Маршаллових, Ма-ріанських та Каролінських островів у Тихому океані, а та-кож китайської області Цзяочжоу і концесії в Шаньдуні).

Військові обмеження (заборона загальної військової повин ності в Німеччині, скорочення війська до 100 тис. осіб; заборона мати підводний флот, військову авіацію, важку артилерію і танки; створення 50-кілометрової демі­літаризованої Рейнської зони, вільної від зброї, до якої на 15 років вводилися війська країн-переможниць).

Політичні обмеження (заборона об’єднання Німеччини з Австрією з метою утворення єдиної Німецької держави, проголошення Німеччини єдиним винуватцем війни).

Накладення великих репарацій — відшкодування завда-них збитків.

www.e-ranok.com.ua

14

створення Ліги Націй (1919 р.)

Ліга Націй — міжнародна організація, що мала на меті розвиток співпраці між народами і гарантію миру і безпеки.

Мета та принципи

діяльності

Підтримка миру та запобігання міжнародним кон-фліктам.

Відмова від війни як засобу вирішення міжнарод-них суперечок.

Застосування економічних та політичних санкцій проти агресорів.

Керівні органи

Асамблея (збори представників країн-членів).Рада (чотири постійні члени — Велика Британія,

Франція, Італія, Японія; чотири тимчасові члени — змінювалися щорічно).

Секретаріат (на чолі з Генеральним секретарем).

Результат діяльності

Ліга Націй не виконала своє основне завдання і не змогла зупинити розв’язання Другої світової війни; формально була ліквідована в 1946 р.

Мирні договори із союзниками Німеччини

Сен-Жерменський

(між країнами Антанти та Ав-стрією) (10 ве-ресня 1919 р.)

Припинення існування Австро-Угорської імперії.Передача частини Південного Тиролю та Істрії Італії.Чехія і Моравія — частина нової держави Чехо-

словаччини.Передача Буковини Румунії.Обмеження австрійської армії (30 тис. осіб).Заборона об’єднання Австрії та Німеччини.

Нейїський (між країнами Ан-

танти та Болга-рією) (27 листо-

пада 1919 р.)

Перехід частини території Королівства сербів, хор-ватів та словенців до Румунії.

Позбавлення виходу в Егейське море.Обмеження армії (20 тис. осіб).

Тріанонський (між країна-

ми Антан-ти та Угорщи-ною) (4 червня

1920 р.)

Передача Хорватії, Бачки й західної частини Бана-ту Королівству сербів, хорватів та словенців.

Передача Трансильванії та східної частини Бана-ту Румунії, а Словаччини і Закарпатської України — Чехословаччині.

Обмеження армії (35 тис. осіб).Сплата репарацій переможцям.

Севрський (між країна-

ми Антан-ти та Туреччи-

ною) (10 серпня 1920 р.)

Втрата всіх територіальних володінь в Європі на користь Греції.

Втрата земель на Арабському Середньому Сході: Франція отримала опіку над Сирією, а Британія вста-новила контроль над Палестиною, Йорданом та Іраком.

Встановлення з боку Антанти контролю над чор-номорськими протоками, які були демілітаризовані.

Сплата репарацій.

www.e-ranok.com.ua

15

розпад багатонаціональних імперій і утворення нових незалежних держав у Європі

Розпад Османської

імперії

Втрата Туреччиною за Севрським договором близько 80 % своїх володінь.

Перехід під контроль Франції Сирії та Лівану.Встановлення контролю Великої Британії над Палес­

тиною, Йорданією та Іраком.Утворення на заході Аравійського півострова незалеж-

них держав: Хіджаз, Неджд, Асир і Йемен (пізніше Хі-джаз і Асир увійшли до складу Саудівської Аравії).

Розпад Російської

імперії

Здобуття незалежності Фінляндією, Польщею, Лит­вою, Латвією, Естонією.

Встановлення радянської влади в Білорусії, Україні, Закавказзі, Криму та Середній Азії.

Розпад Австро-

Угорщини

Здобуття незалежності Чехословаччиною, Королів­ством сербів, хорватів і словенців, Угорщиною.

Тимчасове існування Західно-Української Народної Рес-публіки (ЗУНР), Словацької Радянської республіки та ін.

вашингтонська конференція (12 листопада 1921 — 6 лютого 1922 р.)

Вашингтонська конференція — конференція з обмеження озброєнь та вирішення проблем Далекого Сходу та басейну Тихого океану після Першої світової війни.

Ініціатор проведення

та його мета

США, які розраховували домогтися сприятливого для себе вирішення питання щодо морських озброєнь та за-кріплення нового співвідношення сил у Китаї та басей-ні Тихого океану.

Особливості роботи

Радянська Росія не отримала запрошення на конфе-ренцію.

Договори, укладені в ході роботи конференції, та їх основні положення

«Договір 4-х»

(13 грудня 1921 р.)

Підписали СШа, англія, Франція, Японія.Скасування японсько-англійського союзу 1902—

1921 рр. про поділ сфер впливу на Тихому океані.Зобов’язання країн поважати права одна одної щодо

їхніх острівних територій в Тихому океані та спільно за-хищати їх у разі нападу іншої держави.

Надання таких самих гарантій тихоокеанським воло-дінням Португалії та Голландії тощо.

«Договір 5-ти»

(6 лютого 1922 р.)

Підписаний представниками СШа, англії, Франції, Італії, Японії.

Встановлення тоннажу лінійних кораблів та авіанос-ців для США, Великої Британії, Японії, Франції та Іта-лії у співвідношенні 5 : 5 : 3 : 1,75 : 1,75.

Заборона будувати лінкори водотоннажністю понад 35 тис. тонн.

Скасування права Британії мати такий флот, який би дорівнював флотам двох наступних за нею держав.

Зобов’язання не будувати морські бази ближче ніж 5 тис. км від Японії та ін.

www.e-ranok.com.ua

16

«Договір 9-ти»

(6 лютого 1922 р.)

Підписаний представниками СШа, англії, Франції, Японії, Голландії, Бельгії, Португалії, Італії, Китаю.

Визнання суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності Китаю.

Рівні можливості в економічній діяльності в Китаї й торгівлі з ним (принцип «відкритих дверей» та «рів-них можливостей»).

Відмова Японії від монопольного становища в Китаї та її зобов’язання повернути Китаю колишні німецькі кон-цесії в Шаньдуні та вивести свої війська з цього регіону.

Спрямування договору проти китайського національно-визвольного руху та ін.

Завершення формування версальсько-вашингтонської системи, її переваги та недоліки

Версальсько­Вашингтонська система — це система міжнародних до-мовленостей, яка визначала відносини у світі після закінчення Першої світової війни.

Творці та правова

основа сис-теми

Версальсько-Вашингтонська система була встановлена державами-переможницями.

Основу цієї системи становили договори, підписа-ні в ході роботи Паризької мирної конференції (1919—1920 рр.), та угоди, ухвалені на Вашингтонській конфе-ренції (1921—1922 рр.).

Переваги

Закладення фундаменту післявоєнних міжнародних відносин.

Розрядка післявоєнної напруженості.Оновлення принципів міжнародних відносин.Створення Ліги Націй — першої міжнародної орга-

нізації.Визнання незалежності та суверенітету ряду європей-

ських держав.

Недоліки

Недосконалість Версальсько-Вашингтонскої системи (її договори не ліквідували повністю суперечностей між провідними країнами світу, а лише констатували нову розстановку сил на міжнародній арені).

Суперечності у відносинах розвинених країн із коло-ніями (створення мандатної системи, згідно з якою ні-мецькі колонії та деякі володіння Османської імперії пе-реходили до Англії, Франції та ін.).

Загострення міжнаціональних відносин у Європі у зв’язку з виникненням держав із великими націо-нальними меншинами (компактне проживання німців у Польщі та Чехословаччині, українців та білорусів — у Польщі тощо).

www.e-ranok.com.ua

17

Перегляд повоєнних договорів у 20-х рр. ХХ ст.

Генуезька конференція.10 квітня —

19 травня 1922 р.

Пошук шляхів вирішення економічних і фінансових ��питань у післявоєнному світі.Домінування на конференції �� «російського питання»: вимоги західних держав до Росії сплатити борги по-передніх російських урядів (18,5 млрд золотих ру-блів), повернути або відшкодувати вартість націона-лізованих підприємств у Росії, ліквідувати монополію на зовнішню торгівлю; вимоги Росії до західних дер-жав відшкодувати збитки, завдані інтервенцією країн Антанти в роки громадянської війни в Росії (39 млрд золотих рублів), надати Росії допомогу і вигідні кре-дити, підписати з Росією вигідні торговельні угоди.Припинення роботи конференції через неспроможність ��урегулювати взаємні фінансово-економічні претензії.

Гаазька конференція.15 червня —

20 липня 1922 р.

Нова спроба вирішити фінансово-економічні питання.��Обговорення претензій західних країн до радянської ��Росії, пов’язаних із націоналізацією майна іноземних власників та анулюванням боргів царського та Тим-часового урядів, а також розгляд питання про кре-дити РРФСР.Відхилення представниками західних країн усіх про-��позицій радянської делегації, спрямованих на міжна-родне співробітництво; відмова обговорювати питання про кредити без виконання РРФСР попередніх умов.Неспроможність прийняти заключний документ ��у зв’язку з тим, що конференція зайшла у глухий кут.

Лозаннська конференція.

Листопад 1922 — ли-

пень 1923 р.

Спроба врегулювати становище на Близькому Сході.��Укладення �� Лозаннського договору, який передбачав встановлення миру між Туреччиною та державами Антанти, зобов’язання Туреччини сплатити частину боргу Османської імперії, скасування міжнародного фінансового контролю над Туреччиною.Підписання �� конвенції про Чорноморські протоки, згідно з якою встановлювався режим вільного прохо-ду військових і торгових суден через протоки Босфор і Дарданелли; передбачалася демілітаризація зони проток та евакуація англійських військ із території Туреччини.

Локарнська конференція.

5—16 жов-тня 1925 р.

Прийняття Рейнського гарантійного пакту, який за-безпечував недоторканність кордонів між Францією, Бельгією та Німеччиною.

Зобов’язання Франції та Бельгії не вдаватися до вій-ни з Німеччиною.

Виступ Великої Британії та Італії гарантом Локарн-ської угоди.

Вирішення спірних питань через міжнародний арбі-траж.

Схвалення плану Дауеса.

www.e-ranok.com.ua

18

вирішення проблеми репарацій

Рурський конфлікт

Січень, 1923 р.�� — неспроможність Німеччини сплатити на-кладені на неї репарації. Окупація Францією та Бельгією території Рурського вугільного басейну і Рурської області, у якій була зосереджена важка промисловість Німеччини.Вирішення конфлікту завдяки репараційним планам Да-��уеса та Юнга.осінь 1923 р.�� — виведення французьких та бельгійських військ із Рурської області.

План Дауеса (16 серпня 1924 р.)

План Дауеса — репараційний план для Німеччини, розроблений між-народним комітетом експертів під керівництвом Ч. Г. Дауеса і затвер-джений на Локарнській конференції держав-переможниць.

Зміст

Виведення французьких військ із Рура.��Визначення розмірів щорічних виплат Німеччини на най-��ближчі чотири роки — 1—1,75 млрд марок на рік, на на-ступні роки — по 2,5 млрд марок.Встановлення контролю над залізницями і Державним ��банком Німеччини, який був гарантом її репараційних виплат.Надання Німеччині значних позик США.��

План Юнга (1929 р.)

План Юнга — план стягнення репараційних платежів із Німеччини, що був названий на ім’я американського банкіра О. Юнга, який очолив розробку плану; план затверджений на Гаазькій конференції.

Зміст

Встановлення загального розміру репарацій Німеччини ��(майже 114 млрд марок).Щорічна сплата Німеччиною близько 2 млрд марок упро-��довж 37 років.Сплата репарацій винятково за рахунок надходжень до ��бюджету Німеччини та прибутків залізниць.Скасування фінансового контролю та контролю над еко-��номікою Німеччини.

рапалльський договір (16 квітня 1922 р.)

Рапалльський договір — радянсько-німецький договір, підписаний в місті Рапалло під час Генуезької конференції.

Основні умови

договору

Відновлення дипломатичних відносин між Німеччи-ною та Росією. Встановлення режиму найбільшого спри-яння в торго вельно-економічних відносинах.

Зобов’язання країн врегульовувати всі спірні питання шляхом взаємної відмови від претензій.

Визнання Німеччиною націоналізації німецької влас-ності в Росії й відмова від претензій на її повернення або відшкодування.

Взаємна відмова країн від відшкодування будь-яких збитків, заподіяних одна одній в попередній період.

Припинення виплат на утримання військовополонених.

www.e-ranok.com.ua

19

Значення та наслідки

Була подолана міжнародна ізоляція радянської Росії та Німеччини.

Уперше юридично було визнано радянську Росію.Було внесено суттєві зміни в міжнародну політичну

ситуацію.

Значення пакту Бріана—келлога (1928 р.) як першої спроби створення системи колективної безпеки

Передумови 1925 р. — підписання Женевського протоколу «Про за-

борону використання хімічної й бактеріологічної зброї».

ПоняттяПакт Бріана—Келлога — міжнародний договір про

відмову від війни як знаряддя національної політики.

Передумо-ви укладен-ня пакту та

його зміст

Пропозиція міністра закордонних справ Франції А. Бріана укласти зі США договір про «вічну дружбу», який би забороняв війну як засіб національної політики.

У відповідь державний секретар США Ф. Келлог за-пропонував підписати не двосторонній, а багатосторон-ній договір.

27 серпня 1928 р. — підписання в Парижі договору між США, Великою Британією, Францією, Німеччиною, Італією, Японією та ін. (усього 15 держав).

Проголошення в пакті відмови від війни як знаряддя національної політики та визнання за необхідне вирішу-вати конфлікти за допомогою мирних засобів.

Підписання в майбутньому пакту 69-ма державами.

ЗначенняПакт став першою спробою створити систему колек-

тивної безпеки і запобігання війні.

Тема 3. Провідні держави світу в 1920—1930-х рр.

сПоЛучеНі штати аМерики

доба «проспериті»

«Проспериті» — доба процвітання в Америці в 1920-ті рр., економіч-не піднесення в США після Першої світової війни.

Передумови

Перетворення США на світового кредитора.Зростання попиту на відносно дешеві та якісні аме-

риканські товари.Зростання питомої ваги США у світовій економіці

(48 % промислового виробництва всього західного світу).Політична стабільність у країні, фінансова міць, ве-

ликі резерви внутрішнього ринку.Інтенсивний розвиток нових галузей (автомобілебуду-

вання, електротехнічна, хімічна промисловість, радіотех-ніка тощо).

www.e-ranok.com.ua

20

Президент-ство респу-

бліканця В. Гардінга

(1921—1923 рр.)

Основне гасло — «менше уряду в бізнесі, більше біз-несу в уряді».

Подолання наслідків післявоєнної економічної кризи 1920—1921 рр.

Виступ проти політики державного регулювання.Заклик до скорочення державних витрат на соціаль-

ну допомогу.Отримання урядових субсидій підприємцями.Анулювання закону про податок на прибуток.Фактичне скасування контролю над цінами.У зовнішній політиці — курс на ізоляціонізм — не-

втручання США у справи держав поза межами Амери-канського континенту.

Політична та економічна експансія в країни Латин-ської Америки.

Боротьба за посилення свого впливу в Китаї.Закріплення панування США в Далекосхідно-Тихо-

океан ському регіоні.

Президент-ство респу-

бліканця Дж. К. Кулі-

джа (1923—1929 рр.)

Основне гасло — «Справа америки — бізнес».Відкидання концепції державного регулювання еко-

номіки.Принцип «індивідуальної відповідальності» американ-

ців за результати своєї діяльності.Надання пільг корпораціям.Стимулювання зовнішньої торгівлі.Проведення політики протекціонізму — захисту вну-

трішнього ринку від іноземної конкуренції.Прийняття законів, що обмежували прийом емігрантів.Продовження в зовнішній політиці курсу свого попе-

редника.

Наростання проблем

Застій виробництва в традиційних сферах економіки (видобуток вугілля, суднобудування, текстильна про-мисловість тощо) при швидкому зростанні нових галу-зей важкої індустрії.

Несприятливі умови в аграрному секторі (збільшення обсягу сільськогосподарської продукції через застосуван-ня машин, штучних добрив, нових технологій; ця про-дукція не знаходила збуту на внутрішньому та зовніш-ньому ринку через конкуренцію з боку Аргентини, Ав-стралії та Канади).

Соціальні проблеми (3 млн безробітних, звуження вну-трішнього ринку через невідповідність зростання заробіт-ної плати та виробництва, падіння купівельної спромож-ності більшості населення тощо).

www.e-ranok.com.ua

21

велика депресія

«Велика депресія» — це найбільш тривала економічна криза в істо-рії промислово розвинених країн.

Причини

Біржові спекуляції, численні тіньові операції, у ре-зультаті яких курс продажу акцій значно перевищував їх реальну вартість.

Криза на Нью-Йоркській фінансовій біржі 24 жовтня 1929 р. Порушення балансу між виробництвом та спо-живанням.

Непомірно великі пільги монополіям, які не зважали на ситуацію на ринку і враховували лише власні інтереси.

Заборгованість Америці з боку союзників, а також Ні-меччини значних сум, які вони не могли виплатити.

Прояви кризи

Падіння обсягів виробництва.Банкрутство 130 тис. підприємств та 20 % всіх бан-

ків країни.Зниження видобутку вугілля на 42 % та виплавки ста-

лі в 4 рази.Скорочення заробітної плати на 33 %.Розорення 897 тис. фермерських господарств; скоро-

чення прибутків фермерів на 58 %.Безробіття (13 млн осіб).Загальнонаціональні «голодні походи» у Вашингтон

(1931, 1932 рр.).Випадки голодної смерті.

Президент-ство респу-

бліканця Герберта

Гувера(1929—

1933 рр.)

Висунення програми «знищення бідності».Прагнення примирити бізнес та профспілки.Сприяння розвитку вільного підприємництва.Діяльність, спрямована на подолання кризи 1929—

1933 рр. (скупка надлишків сільськогосподарської про-дукції у фермерів, запровадження кількох федеральних програм, у тому числі програми будівельних робіт).

Неспроможність подолати кризу.

Наслідки кризи

Падіння життєвого рівня.Падіння авторитету республіканської партії, яка втра-

чала важелі управління країною.Перетворення кризи на світову.

«Новий курс» республіканця Ф. рузвельта

«Новий курс» — система заходів уряду президента Ф. Рузвельта в 1933—1938 рр., яка базувалася на поєднанні заходів посилення дер-жавного регулювання економіки з реформами в соціальній сфері й була спрямована на подолання економічної кризи в країні.

www.e-ranok.com.ua

22

Заходи у фінансовій

сфері

Відкриття лише конкурентоспроможних банків.Закони про девальвацію долара, вилучення монетно-

го золота з приватних рук.Полегшення доступу до кредиту.Реформування системи оподаткування (підвищення

ставок податків на надприбутки, спадки і дарування).

Заходи в промисло-

вості

Закон «Про відбудову промисловості» від 16 червня 1933 р., що передбачав вироблення «кодексів чесної кон-куренції», які встановлювали розмір виробництва, визна-чали рівень заробітної плати й тривалість робочого дня, розподіляли ринки збуту між окремими конкурентами.

Створення з метою впровадження закону Національної адміністрації з оздоровлення промисловості (НІРА).

Заходи в сільському господарстві

Закон про допомогу фермерам від 12 травня 1933 р., який передбачав скорочення посівних площ і зменшен-ня поголів’я худоби, скуповування державою сільсько-господарської продукції.

Закон 1936 р., який передбачав заходи, спрямовані на збереження родючості ґрунтів.

Заходи в соціальній

сфері

Програма допомоги нужденним (суспільні роботи для безробітних тощо).

Закон Вагнера (1935), згідно з яким дозволялася ор-ганізація профспілок та створення системи державного регулювання трудових відносин.

Закон про соціальне забезпечення (1935), який перед-бачав створення системи заходів для надання допомоги вдовам, сиротам, інвалідам, щодо страхування безробіт-них та пенсійного забезпечення.

Прийняття закону про справедливі умови праці (1938), який надавав право уряду встановлювати мінімальну по-годинну ставку заробітної плати і максимальну трива-лість робочого дня, забороняв дитячу працю.

Значення

Доведення важливості державного регулювання у сфе-рі ринкового господарства.

Тенденція до зростання державного регулювання на-була форми ліберального реформізму, що давало змогу знайти вихід із кризи за допомогою соціального комп-ромісу.

Створення умов для подальшого розвитку ліберальної демократії (розширення прав громадян).

Суттєві зрушення в соціальній політиці держави.

Зовнішньо-політич-

ний курс ад-міністрації

Ф. Рузвельта

Прагнення зміцнити міжнародні позиції США і під-няти престиж країни у світі.

Політика «доброго сусіда» щодо країн Латинської Америки.

Загострення суперечностей між США, з одного боку, та фашистськими і мілітаристськими державами — з другого.

Відхід від політики «ізоляціонізму».

www.e-ranok.com.ua

23

Збро

йне

повс

танн

я ма

трос

ів у

Кілі З

лис

топа

да 1

918

р. —

по

чато

к ре

волю

ції

Прог

олош

ення

рес

публ

іки 9

лис

топа

да 1

918

р.Ра

йони

мас

ових

рев

олюц

ійних

вис

тупів

Міст

а, у

яких

у сі

чні—

трав

ні 19

19 р

. бул

о пр

огол

ошен

о ра

дянс

ькі р

еспу

бліки

Бава

рськ

а ра

дянс

ька

респ

ублік

а (к

вітен

ь—тр

авен

ь 19

19 р

.)

Угор

ська

рад

янсь

ка р

еспу

бліка

(бер

езен

ь—се

рпен

ь 19

19 р

.)

Слов

ацьк

а ра

дянс

ька

респ

ублік

а (ч

ерве

нь—

липе

нь 1

919

р.)

Країн

и М

алої

Анта

нти

(192

0—19

38 р

р.),

спря

мова

ної п

роти

Уг

орщ

ини

Країн

и Ба

лтійс

ької

Анта

нти

(192

2—19

40 р

р.),

ство

рено

ї дл

я за

хист

у від

рад

янсь

кої Р

осії

Держ

ави,

які

підпи

сали

Рей

нськ

ий га

рант

ійний

пак

т(Л

окар

но, ж

овте

нь 1

925

р.)

Гран

ична

меж

а пр

осув

ання

Чер

воно

ї арм

ії під

час

рад

янсь

ко-

поль

сько

ї війн

и (н

а се

реди

ну се

рпня

192

0 р.

)Ра

йони

, охо

плен

і мас

овим

роб

ітнич

им р

ухом

в Іт

алії

(192

0—19

21 р

р.)

Зага

льни

й ст

райк

в А

нглії

(тра

вень

192

6 р.

)Де

ржав

и, я

кі під

писа

ли П

акт

Бріан

а-Ке

ллог

а (П

ариж

, сер

пень

192

8 р.

)

Держ

ави,

які

приє

днал

ися

до

Пакт

у в

1929

р.

Райо

ни м

іжна

ціон

альн

ої на

пруж

енос

тіПе

рево

рот

д'Ану

нціо

у Фі

уме

(вер

есен

ь 19

19 р

.)По

хід іт

алійс

ьких

фаш

истів

на

Рим

у ж

овтн

і 192

2 р.

Наци

стсь

кий

путч

у М

юнхе

ні в

лист

опад

і 192

3 р.

Роки

вст

анов

ленн

я ав

тори

тар-

них

і тот

аліта

рних

реж

имів

Мон

архії

Роки

пов

ален

ня м

онар

хій

Респ

ублік

и Ут

воре

ння

держ

ави

Вати

кан

у лю

тому

192

9 р.

кр

аїни

Євр

опи

в

19

18

—1

93

2 р

р.

www.e-ranok.com.ua

24

веЛика БритаНія

внутрішня та зовнішня політика правлячих кіл великої Британії у 1920-х рр.К

онсе

рва

тивн

і у

ря

ди

1922—1923 рр.�� — голова уряду ендрю Бонар-Лоу.1923—1924 рр., 1924—1929 рр.�� — голова уряду Стенлі Болдуїн.Подолання застою �� 1922—1923 рр. в економіці.Прибутки переважно від �� «невидимого експорту» — вивозу ка-піталу, міжнародних банківських операцій, вигідного вико-ристання морського транспорту тощо.Нехтування капіталовкладеннями в промисловість і, як наслі-��док, відставання (особливо провідних галузей — вуглевидобув-ної, металургійної, машинобудівної).Падіння конкурентоспроможності англійських товарів на сві-��товому ринку.Відновлення золотого еквіваленту фунта стерлінга.��Зміцнення приватної власності (закон про приватну власність, ��закон про купівлю землі, закон про реєстрацію власності на землю).Соціальні конфлікти (шахтарська проблема).��

Лей

бор

ист

ськ

і у

ря

ди

Формування урядів Рамсеєм Макдональдом.1924 р. — перший лейбористський уряд:здійснення гнучкої політики: часткові поступки робітникам ��і підприємцям із метою збереження стабільності в суспільстві;стимулювання розвитку підприємництва;��невиконання лейбористами передвиборних обіцянок щодо на-��ціоналізації шахт і залізниць та введення прогресивного по-датку з капіталу;значна увага приділялась соціальним питанням: збільшення ��розмірів допомоги безробітним і пенсій, поліпшення системи соціального страхування, збільшення державних асигнувань на житлове будівництво;наростання політичної нестабільності в країні, наслідком чого ��став розпуск парламенту.1929—1931 рр. — другий лейбористський уряд:діяльність в умовах світової економічної кризи, яка розпоча-��лася в 1929 р.;балансування економічної політики на межі інтересів трудя-��щих і підприємців: надання великим підприємствам субсидій і пільгових кредитів; покращення становища безробітних за-вдяки закону про страхування (1930);загострення економічних і політичних проблем в умовах кри-��зи (зменшення допомоги безробітним; 7-годинний день на шахтах так і не було відновлено; антипрофспілковий закон 1927 р. так і не був скасований);вимога промислових і фінансових кіл подолати фінансову кри-��зу шляхом зменшення витрат на соціальні потреби.Серпень 1931 р. — початок урядової кризи, яка призвела до

відставки другого лейбористського уряду.

www.e-ranok.com.ua

25

Загальний страйк 1926 р.

Передумови

Намагання власників шахт знизити високу собівар-��тість вугілля та підвищити його конкурентоспромож-ність на зовнішніх ринках шляхом зниження заро-бітної плати гірникам (на 15 %) та збільшення ро-бочого дня.Проголошення ультимативних умов власниками шахт ��про зниження заробітної плати та збільшення робо-чого дня, погроза локаутом — одночасним закриттям підприємств і масовим звільненням робітників.Відхилення вимог власників шахт федерацією гірни-��ків; підтримка їх залізничниками, транспортниками та машинобудівникамиСпроба уряду пом’якшити конфлікт шляхом виплат ��шахтовласникам протягом 9-ти місяців субсидій для підтримки заробітної плати.

Перебіг подій

Проголошення власниками шахт по закінченні 9-мі-��сяч ного терміну локауту.4 травня 1926 р. �� — проголошення Генеральною ра-дою Британського конгресу тред-юніонів загального страйку, у якому взяли участь 18 млн осіб.11 травня 1926 р.�� — визнання Верховним судом кра-їни страйку незаконним.12 травня 1926 р.�� — заявлення керівництва Гене-ральної ради тред-юніонів про припинення страйку.Продовження страйку шахтарями, що не підкорили-��ся цьому рішенню (до листопада 1926 р.).

Результати та наслідки

Поразка страйкарів (зниження заробітної плати гір-��ників, збільшення робочого дня).1927 р.�� — прийняття парламентом закону «Про про-мислові конфлікти і профспілки», за яким загальні страйки та пікетування фактично заборонялися.

велика Британія в роки кризи

Криза розпочалася пізніше, ніж в інших розвинутих країнах (на ��початку 1930 р.).Найбільшої глибини криза досягла навесні 1932 р.��Економічне падіння не таке значне, як у США, Франції та Німеч-��чині, оскільки економіка Великої Британії не зазнала «процвітан-ня» в роки стабілізації.Найскрутнішим було становище традиційних галузей промисловос-��ті — вуглевидобувної, металургійної, текстильної, суднобудуван-ня тощо.Важке становище сільського господарства (зниження цін на сіль-��ськогосподарську продукцію на 34 %).Скорочення зовнішньоторговельного обігу більше ніж у 2 рази.��Падіння вартості фунта стерлінга на одну третину.��Безробіття (3 млн осіб).��

www.e-ranok.com.ua

26

спроби реформування Британської імперії Національним урядом (1931—1940 рр.)

Національний уряд — коаліційний уряд лейбористів, консерваторів та лібералів; перебував при владі в 1931—1940 рр.

Мета Подолання кризи та її наслідків

ЛідериЛейборист Р. Макдональд (1931—1935), консерва-

тор С. Болдуїн (1935—1937), консерватор Н. Чемберлен (1937—1940).

Діяльність

Відмова від золотого забезпечення національної валю-��ти з метою ліквідації бюджетного дефіциту.Ставка на �� державне регулювання економіки і політи-ку протекціонізму.Зростання капіталовкладень у різні галузі економіки, ��покращення умов зовнішньої торгівлі.Нестабільність та нерівномірність економічного під-��несення (вугільна, будівельна і текстильна промисло-вість на 1937 р. не змогли досягти докризового рівня).Створення для боротьби з конкуренцією �� стерлінго-вого блоку — валютного об’єднання держав на чолі з Великою Британією, що вели між собою розрахун-ки у фунтах стерлінгів і підтримували певний курс своїх валют відносно англійського фунта і своїх ва-лютних резервів.1931 р.�� — прийняття Вестмінстерського статуту, який надавав домініонам суверенні права.Зростання військового виробництва.��Боротьба проти радикальних політичних сил — �� кому-ністів і фашистів (прийняття законів, спрямованих проти радикальних рухів: «Про підбурювання до за-колоту» (1934) та «акту про громадський порядок» (1937)).

ФраНція та ісПаНія

Політичний та соціально-економічний розвиток Франції в 1920-х рр.

Уряд Національного блоку (1919—1924 рр.)

СкладПраві партії (Національно-республіканської дії,

республі кан сько-демократична та ін.).

ЛідериРадикал Ж. Клемансо (1919), соціаліст А. Мільєран

(1920—1921), Р. Пуанкаре (1922—1924).

Діяльність

Відновлення господарського життя північно-східних ��районів.Болісне переведення економіки на мирні рейки (змен-��шення кількості робочих місць, зниження заробітної плати).

www.e-ranok.com.ua

27

Посилення робітничого руху.��Встановлення 8-годинного робочого дня, дозвіл на ��укладання колективних договорів, збільшення заро-бітної платні на 20—25 %.Курс на подолання соціально-економічної кризи.��Денаціоналізація промисловості.��Встановлення режиму економії (припинення дії закону ��про 8-годинний робочий день, посилення податково-го пресу, замороження підвищення заробітної плати).Надання вигідних кредитів селянам.��Встановлення прогресивного податку на прибуток.��У зовнішній політиці — курс на подальше послаблен-��ня Німеччини (рурський конфлікт 1923 р.).

Уряд Лівого блоку (або Картель лівих сил) (1924—1926 рр.)

Склад Ліві партії (радикали, соціалісти тощо).

Лідер Радикал Е. Ерріо.

Діяльність

Політична амністія (звільнення значної частини заліз-��ничників, які були заарештовані за участь у страйку, їх відновлення на роботі).Асигнування 300 млн франків на потреби житлово-��го будівництва.Евакуація французьких військ із Рурської області.��Опір великих підприємців і фінансистів, викликаний ��поступками уряду робітникам та дрібним підприєм-цям, наслідком чого стало розміщення капіталів за межами Франції; це призвело до неспроможності уря-ду розв’язати фінансові проблеми.

Уряд Національної єдності (1926—1929 рр.)

СкладШирокий спектр політичних партій (від радикалів до

правих).

ЛідерЧлен Республікансько-демократичної партії Р. Пуан­

каре.

Діяльність

Надання парламентом уряду фактично необмежених ��повноважень для проведення фінансової реформи, на-слідком якої стала стабілізація фінансів.Підвищення непрямих податків, тарифів на залізни-��цях і водних шляхах.Скорочення заробітної плати державним службовцям ��та пенсій інвалідам війни.Забезпечення умов для економічного зростання (швид-��кі (вищі, ніж у Німеччині та Великій Британії) тем-пи промислового розвитку).Реалізація соціальних програм.��Відставка уряду в результаті загострення міжпартій-��ної боротьби.

www.e-ranok.com.ua

28

Прояви кризи у Франції

Початок кризи �� восени 1930 р. (пізніше, ніж в інших західних країнах).Затяжний характер кризи (до кінця 1935 р.).��Падіння промислового виробництва не таке швидке, як у США та ��Німеччині.Скорочення обсягів випуску продукції машинобудівної промисло-��вості на 69 %, виплавки чавуну та сталі — майже на 50 %, змен-шення обсягів виробництва автомобілів тощо.Важке становище текстильної промисловості.��Крах низки великих банків.��Зменшення обсягів зовнішньої торгівлі більше ніж у 2 рази.��Різке зниження цін на пшеницю, овес, ячмінь, вовну, цукор.��Пошук шляхів реформування економіки за допомогою втручання ��держави в економіку (прихильників державного управління нази-вали дирижистами — від фр. «дириже» — управляти, керувати).Дотримання принципу приватної власності, що допомогло уникну-��ти економічної та соціальної катастрофи.Наростання в умовах кризи фашистської загрози: активізація пра-��воекстремістських сил, які пропонували встановити відкриту дик-татуру («Ліга французької дії», «Патріотична молодь», «Вогня-ні хрести»); розгортання антипарламентської та антиреспублі-канської діяльності фашистської організації «Французька солідар-ність».

Прояви кризи в іспанії

Наростання в умовах кризи організованого опору диктатурі �� Прі­мо де Рівери.28 січня 1930 р. �� — відставка диктатора Прімо де Рівери.Відновлення конституційного правління.��Створення нового уряду �� Д. Беренгера, який намагався зберегти мо-нархію і заспокоїти громадську думку окремими поступками.1931 р.�� — революція, у результаті якої мирним шляхом було по-валено монархію (король Альфонс ХІІІ залишив країну) і проголо-шено республіку.Здійснення урядом А. Самори демократичних перетворень: при-��йняття конституції, яка проголошувала основні демократичні пра-ва, відокремлення церкви від держави, надання автономії Катало-нії, проголошення помірної аграрної реформи.Обрання президентом республіки �� Н. Алькала Самори, а прем’єр-міністром лідера лівих республіканців М. Асаньї.Непослідовність заходів уряду.��Листопад 1933 р. �� — поразка уряду Асаньї на виборах та перехід влади до рук центристів і правих сил.Зростання в умовах кризи впливу Комуністичної та Соціалістичної ��партій; агресивна поведінка анархістів різних напрямків.Активізація фашистів (створення в �� 1933 р. сином колишнього дик-татора Х. Прімо де Ріверою фашистської організації «Іспанська фаланга»).

www.e-ranok.com.ua

29

Політика урядів Народних фронтів у Франції та іспанії

Народний фронт — об’єднання демократичних сил у 1930-х рр., зу-силля яких були спрямовані на боротьбу з фашизмом.

Народний фронт у Франції(1936—1938 рр.)

Народний фронт в Іспанії(1936—1939 рр.)

Передумови виникнення

6 лютого 1934 р. — спроба держав-ного перевороту з боку активістів військових і фашистських ліг.

16 лютого 1936 р. — перемога Народного фронту на виборах у парламент.

Лідери

Л. Блюм, Е. Даладьє М. Асанья, К. Кірог

Склад

Соціалісти, радикали (комуністи не увійшли до складу уряду, але заяви-ли про його підтримку в парламенті).

Комуністи, соціалісти, Загаль-ний союз трудящих, Республі-канський союз та ін.

Досягнення та прорахунки

Заборона фашистських ліг.��Підвищення заробітної плати.��Встановлення 40-годинного робочо-��го тижня.Запровадження оплачуваних від-��пусток.Закон про соціальне страхування.��Надбавка до заробітної плати та ��пенсій службовцям.Надання кредитів дрібним підпри-��ємцям.Закон �� «Про часткову націоналіза-цію воєнної промисловості і вста-новлення державного контролю над Французьким банком» тощо.Підписання Мюнхенської угоди ��(1938)

Заборона діяльності фашист-��ських ліг.Відновлення дії Конституції ��1931 р.Прийняття законів про ��40-годинний робочий тиж-день, про щорічну двотиж-неву оплачувану відпустку, збільшення пенсій і допомо-ги у разі безробіття.Продовження розподілу по-��міщицьких земель.Скупка зерна за підвищени-��ми цінами в селян.Запровадження контролю ��держави над банками та за-лізницями

Результати діяльності

Ліквідація безпосередньої загрози ��приходу до влади фашистів.Успішна соціально-економічна по-��літика.Пом’якшення соціальних супереч-��ностей.

Зростання суперечностей ��в рядах Народного фронту.Неспроможність уряду про-��тистояти фашистській за-грозі; поразка.

www.e-ranok.com.ua

30

НіМеччиНа

Листопадова революція в Німеччині

Причини

Поразка Німеччини в Першій світовій війні.Наявність організованої опозиції кайзеровському ре-

жиму — СДПН (Соціал-демократична партія Німеччи-ни) та НСДАП (Незалежна Соціал-демократична партія Німеччини).

Вплив російської революції 1917 р.

Перебіг подій

3 листопада 1918 р.

Початок революції; повстання моряків у Кілі, яке по-ширилося на інші міста.

9 листопада 1918 р.

Початок збройного повстання в Берліні.Зречення Вільгельма ІІ від престолу та втеча до Гол-

ландії.Формування коаліційного уряду — Ради народних

уповноважених (РНУ), до складу якого ввійшли пред-ставники СДПН та НСДПН; очолив уряд Ф. Еберт.

11 листопада 1918 р.

Підписання Німеччиною Комп’єнського перемир’я з країнами Антанти.

12 листопада 1918 р.

Публікація урядом програми дій РНУ, яка передба-чала проголошення демократичних свобод, запроваджен-ня рівного виборчого права, працевлаштування демобілі-зованих солдатів і безробітних, вирішення проблем со-ціального забезпечення, прийняття закону про 8-годин-ний робочий день.

Січень, 1919 р.

Організація збройного повстання Комуністичною пар-тією з метою повалення уряду Ф. Еберта.

Придушення виступу урядовими військами, убивство лідерів КПН — Р. Люксембург та К. Лібкнехта.

13 квітня 1919 р.

Проголошення Баварської Радянської республіки, яка проіснувала три тижні, після чого урядові війська від-новили державну владу в Баварії.

Результати та наслідки

Припинення існування Німецької імперії.Визнання поразки Німеччиною у Першій світовій

війні.Початок роботи Установчих зборів, які мали визначи-

ти державний устрій Німеччини.Встановлення Веймарською конституцією 1919 р.

в Німеччині республіканської форми правління.Обрання президентом Німеччини Ф. Еберта.Формування коаліційного уряду Ф. Шейдеманом.

www.e-ranok.com.ua

31

становлення веймарської республіки в Німеччині. світова економічна криза в Німеччині

Веймарська республіка — німецька держава в 1919—1933 рр., яка відповідно до Веймарської конституції була конституйована у формі де-мократичної парламентської федеративної республіки.

І етап (1919 — 1923 рр.) —

період утвердження

Веймарського режиму

Економічна криза 1919—1923 рр., безробіття, ін-фляція.

28 червня 1919 р.— укладення принизливого Вер­сальського договору.

Вихід на політичну арену нацистів (створення в 1919 р. НСДАП — Націонал-соціалістичної робіт-ничої партії Німеччини).

Січень 1923 р. — Рурський конфлікт.Боротьба з правими і лівими радикалами:березень 1920 р. — «капповський путч» — невда-

ла спроба захопити владу представниками монархо-націоналістичних кругів під керівництвом Каппа і Людендорфа;

жовтень 1923 р. — озброєний виступ комуністів у Гамбурзі під керівництвом Е. Тельмана, який був придушений урядовими військами;

листопад 1923 р. — «пивний путч» — невдала спроба нацистів на чолі з А. Гітлером здійснити дер-жавний переворот, який було придушено.

ІІ етап (1924 —

1928 рр.) — «золоті роки»

Веймарської республіки

Стабілізація економіки завдяки послабленню репа-раційного пресу після запровадження плану Дауеса.

Потужні іноземні інвестиції в німецьку економіку.Посилення процесів монополізації.Прискорений розвиток важкої промисловості, онов-

лення капіталу, модернізація виробництва.Вихід Німеччини за обсягом промислового виробни-

цтва на друге місце у світі.Вступ до Ліги Націй (1926).Військово-політична співпраця з СРСР.

ІІІ етап (1929—1933 рр.) —

«велика депресія»

і крах Веймарської

демократії

Німеччина — одна з найбільш постраждалих від світової кризи 1929 р. країна.

Безупинне падіння виробництва.Зменшення обсягу промислової продукції на 40 %.Європейський рекорд за рівнем безробіття (9 млн

осіб).Скорочення сільськогосподарського виробництва на

31 %.Впровадження плану Юнга (1929).Політична та урядова кризи.Послаблення позицій центристських партій.Перетворення НСДАП на парламентську партію та

зростання її популярності.30 січня 1933 р. — призначення президентом П. фон

Гіндебургом канцлером А. Гітлера та доручення йому сформувати уряд.

www.e-ranok.com.ua

32

встановлення нацистської диктатури в Німеччині. Політика гітлерівського режиму

1 лютого 1933 р.

Достроковий розпуск парламенту.

У ніч з 27 на

28 лютого 1933 р.

Організація нацистами підпалу рейхстагу з метою скомпрометувати політичних супротивників — комуніс-тів. Заборона комуністичної і соціал-демократичної преси, ліквідація недоторканності особи, свободи слова, зібрання.

5 березня 1933 р.

Перемога на виборах нацистів (завдяки оголошенню недійсними 81 мандату комуністів). Надання парламен-том уряду Гітлера надзвичайних повноважень.

Травень 1933 р.

Заборона нацистами вільних профспілок.

Червень 1933 р.

Закон про заборону діяльності будь-яких політичних партій, крім НСДАП.

2 серпня 1934 р.

Суміщення посад канцлера та президента Гітлером піс-ля смерті П. Гіндебурга.

Загальна характерис-

тика

Надання за результатами плебісциту виняткової вла-ди Гітлеру.

Затвердження в усіх структурах влади вертикальної системи фюрерства — підпорядкування нижчестоящих фюрерів вищестоящим.

Злиття апарату НСДАП із державними органами.Розгул насильства і терору (створення концтаборів для

противників нацистського режиму; діяльність спеціаль-них органів насильства і терору — гестапо, СА, СС, СД).

Войовничий антисемітизм — нетерпимість, вороже ставлення до євреїв (бойкот єврейських підприємств і установ; низка законів, які позбавляли євреїв німецько-го громадянства і забороняли їм займати посади в держ-установах; створення гетто; масштабний єврейський по-гром у ніч з 9 на 10 листопада 1938 р.).

Державне регулювання економіки (створення Генераль-ної ради німецького господарства, запровадження контро-лю над цінами та заробітною платнею, започаткування поступового переходу до карткової системи розподілу).

Мілітаризація економіки (прискорений розвиток во-єнної промисловості, підпорядкування економіки воєн-ним приготуванням).

Заходи щодо ліквідації безробіття.Ідеологічна політика нацистів (створення міністерства

пропаганди на чолі з Й. Геббельсом (1933 р.), встановлен-ня контролю над усіма засобами масової культури, нама-гання підпорядкувати їх служінню нацистському режиму).

Агресивна зовнішня політика (аншлюс Австрії 1938 р., приєднання до Німеччини Судетської області Чехословач-чини завдяки Мюнхенській угоді).

www.e-ranok.com.ua

33

ітаЛія

Прихід до влади в італії Б. Муссоліні

Криза італійського парламентаризму (неспроможність урядів ��В. орландо, Ф. Нітті, Дж. Джолітті, І. Бономі та Л. Факта по-долати урядову та економічну кризу).Вихід фашистів на політичну арену (установчі збори фашистської ��організації «Бойові союзи», керівником якої став Б. Муссоліні (кві-тень, 1919 р.), уперше обрання фашистів до парламенту в резуль-таті дострокових парламентських виборів у травні 1921 р.).Надання фашистам фінансової допомоги з боку великого капіталу, ��який побоювався перемоги лівих сил.Листопад 1921 р.�� — з’їзд фашистів, на якому офіційно було прого-лошено створення партії, публікація фашистами програми, засно-ваної на ідеї «величі нації».Початок фашистських погромів демократичних організацій (осінь, ��1922 р.), підготовка Б. Муссоліні до здійснення державного пере-вороту, пред’явлення уряду ультиматуму з вимогою надати шість міністерських портфелів для фашистів.28 жовтня 1922 р.�� — організація фашистами «походу на Рим», унаслідок якого король Віктор­Еммануїл запропонував Б. Муссолі­ні посаду голови уряду (парламент виявив йому довіру).

основні заходи уряду Б. Муссоліні

Грудень 1922 р.�� — створення Великої фашистської ради.Січень 1923 р.�� — створення Добровільної міліції національної без­пеки.Квітень 1924 р.�� — перемога на парламентських виборах шляхом терору (убивство соціаліста Дж. Маттеотті, який критикував но-вий режим).Боротьба проти опозиції, яка утворила «Авентинський блок» (де-��мократи, соціалісти, більшість лібералів).Скорочення прямих та збільшення непрямих податків.��Заборона фабрично-заводських комітетів.��Прийняття закону про чистку державного апарату від «підозрілих ��елементів» (1925 р.) та закону про права прем’єр-міністра, за яким глава уряду був звільнений від відповідальності перед парламен-том.1926 р.�� — прийняття надзвичайних законів (розпуск усіх політич-них партій, крім фашистської, закриття їхніх газет, анулювання їхніх парламентських мандатів; заснування особливого трибуна-лу; відновлення страти за політичні злочини; запровадження адмі-ністративної висилки без суду і слідства; закон про профспілки, за яким всі нефашистські профспілки оголошувалися розпущеними).Знищення парламентаризму, завдяки низці законів 1928 р. ��Пропагування ідеї «загальнонаціональної» влади, яка вимагала для ��народу повного підкорення (гасло «Все в державі, все для держави, і нічого поза державою»).Контроль фашистів над економічним життям.��Союз із католицькою церквою.��

www.e-ranok.com.ua

34

створення корпоративної системи

Корпоративізм — вид соціальної організації суспільства, що харак-теризується наявністю твердої ієрархічної системи влади, у якій одер-жавлені корпорації, що об’єднують робітників і підприємців за галузе-вою ознакою, тримають під контролем практично все економічне і со-ціальне життя країни.

Корпоративна держава — одна з форм авторитарного політичного ре-жиму, ідеологи якого розглядають державу як сукупність корпорацій, що виконують певні соціальні функції.

Принципи корпоратив-

ної політики

Викладені в «Хартії праці», схваленій Великою фа-шистською радою (1927).

Визначення функцій Національної ради корпорацій (1930), яка очолювала всі корпоративні організації.

Початок створення корпорацій (1934), які мали об’єднати підприємців і робітників певної галузі.

Створення економічної ради, яка координувала діяль-ність корпорацій у місцевому масштабі.

Завершення будівництва «корпоративної держави» реорганізацією вищих законодавчих органів держави (1939), згідно з якою місце Палати депутатів зайняла палата, що формувалася фашистською партією разом із Національною радою корпорацій.

Тема 4. росія — срср у 1917—1939 рр.

Лютнева революція 1917 р. в росії

Причини

Невдачі у внутрішній та зовнішній політиці царизму ��(воєнні поразки, господарська розруха, розлад фінан-сової системи тощо), падіння авторитету царизму.Прагнення економічно сильної буржуазії захопити ��владу.Невирішеність аграрного, робітничого та національ-��ного питань.

Завдання

Ліквідація самодержавства та перехід до парламент-��ської демократії.Створення умов для вільного розвитку ринкової систе-��ми на селі, ліквідація поміщицького землеволодіння.Демократизація суспільно-політичного життя країни.��Гарантія захисту соціальних прав трудящих.��Забезпечення вільного розвитку націй.��

Падіння монархії

23 лютого 1917 р.

Початок революції: страйк робітників Путилівського за-воду, викликаний погіршенням продовольчого забезпе-чення.

www.e-ranok.com.ua

35

24—26 люто-го 1917 р.

Страйком у Петрограді було охоплено понад 200 тис. осіб; перетворення страйку на загальний, висунення політичних вимог «Геть царат!», «Геть самодержав-ство!»; перехід на бік страйкуючих солдатів Петроград-ського гарнізону

27 лютого 1917 р.

Захоплення повсталими вокзалів, мостів, урядових уста-нов; створення з ініціативи меншовиків Петроградської ради на чолі з м. Чхеїдзе та о. Керенським; створення Тимчасового комітету Державної думи на чолі з м. род-зянко

2 березня 1917 р.

Зречення престолу Миколою ІІ; формування Тимчасово­го уряду на чолі з князем Г. Львовим

Діяльність Тимчасового уряду

ПоняттяТимчасовий уряд — вищий орган влади й управління в Росії з 2 березня по 25 жовтня 1971 р.

ГоловаГ. Львов (березень—липень 1917 р.), о. Керенський (липень—жовтень 1917 р.)

Політика

Проголошення демократичних свобод.��Зрівняння в правах жінок і чоловіків.��Скасування смертної кари.��Демократизація армії, створення солдатських комі-��тетів.Ліквідація старої поліції та жандармерії.��Встановлення незалежності судів та суддів.��Політична амністія.��Підготовка Установчих зборів (УЗ).��Початок розробки земельної реформи на основі пере-��дачі землі тим, хто її обробляє.Запровадження 8-годинного робочого дня, підвищен-��ня заробітної плати.Збереження гасла «Єдина неподільна Росія».��Продовження війни до переможного кінця.��

Корніловський заколот

Дата 25—29 серпня 1917 р.

Поняття

Корніловський заколот — спроба правих сил здійснити державний переворот із метою встановлення військової диктатури, організована головнокомандувачем російської армії Л. Корніловим.

Результат та наслідки

Придушений за допомогою більшовиків.Зменшення авторитету Тимчасового уряду, який не зу-мів ні попередити заколот. Посилення впливу більшо-виків у радах.Курс більшовиків на збройне повстання з метою пова-лення Тимчасового уряду.

www.e-ranok.com.ua

36

Прихід до влади більшовиків

Жовтневий переворот 1917 р. в Росії — збройне повалення Тимчасо-вого уряду і прихід влади до більшовиків.

Підготовка та здійснен-

ня перево-роту

Курс більшовиків на насильницьке захоплення влади.25 жовтня 1917 р. — блокування військ, вірних Тим-

часовому уряду, у Зимовому палаці; арешт міністрів Тимчасового уряду і відправлення їх до Петропавлов-ської фортеці; перехід влади в столиці до Петроградсько-го Воєнно-революційного комітету (ВРК)

Причини перемоги

більшовиків

Наростання соціально-економічних проблем.Зволікання зі скликанням Установчих зборів.Падіння авторитету Тимчасового уряду після Корні-

ловського заколоту.Наростання суперечностей між лібералами та прави-

ми соціалістами (меншовиками та есерами).Обіцянка лідерів більшовиків вирішити проблеми сус-

пільного розвитку тощо.

Перетворен-ня радян-

ської влади

Декрет про мир (пропозиція більшовиків до урядів і народів воюючих країн негайно почати переговори про «справедливий та демократичний мир»).

Декрет про землю (скасування поміщицької та при-ватної власності на землю, перехід землі в державну власність, зрівняльний розподіл землі між селянами).

Ліквідація Сенату, Синоду, Державної Ради; переда-ча місцевих органів влади (міських дум, земських управ) у підпорядкування місцевим Радам, ліквідація останніх до літа 1918 р.

Ліквідація станів; зрівняння в громадянських правах чоловіків і жінок.

Відокремлення церкви від держави, а школи від церкви.Створення репресивних органів нової влади —

Робітничо-селянської міліції, Всеросійської Надзвичай-ної комісії, революційних трибуналів тощо.

Створення Робітничо-селянської Червоної армії.Встановлення 8-годинного робочого дня.Націоналізації фабрик і заводів; експропріація майна

підприємців, банкірів тощо.Запровадження робітничого контролю на підприєм-

ствах.Декларація прав народів Росії, яка проголошувала

знищення національного гніту, надавала націям право на самовизначення до їх повного відокремлення й утво-рення самостійних держав, скасовувала всі національні й релігійні привілеї й обмеження, проголошувала віль-ний розвиток будь-якої нації.

Створення більшовицького уряду — Ради Народних Комісарів (Раднаркому) на чолі з В. І. Леніним.

www.e-ranok.com.ua

37

громадянська війна в росії (1917—1920 рр.)

Громадянська війна 1917—1920 рр. в Росії — збройна боротьба між соціальними групами на чолі з більшовиками та їхніми супротивниками.

Причини

Гостре політичне протиборство в країні.Глибокі соціально-економічні та суспільно-політичні

конфлікти і проблеми.Помилкова економічна політика більшовиків («во-

єнний комунізм»).Політичний екстремізм більшовиків, які розігнали

в січні 1918 р. Установчі збори й уклали в березні 1918 р. сепаратний мир із Німеччиною.

Прагнення буржуазії та поміщиків повернути втра-чені багатства та політичний вплив.

ОсобливостіІноземна інтервенція країн Антанти, яка надава-

ла допомогу супротивникам більшовиків — «білому руху».

Найголовніші події

І період (літо 1918 р. — жов-

тень 1918 р.)

Початок громадянської війни, розгортання воєнної інтервенції Антанти.

ІІ період (листо-пад 1918 р. —

квітень 1919 р.)

Посилення інтервенції Антанти.

ІІІ період (1919 р.)

Вирішальні перемоги радянської влади над силами внутрішніх супротивників (м. Юденича, о. Колчака і а. Денікіна) та іноземних інтервентів.

Виведення військ Антанти.

ІV період (1920 р.)

Радянсько­польська війна.Розгром білогвардійських військ П. Врангеля.

Наслідки

Великі демографічні втрати.Матеріальні збитки (50 млрд крб).Падіння промислового виробництва та скорочення

обсягів сільськогосподарського виробництва.Еміграція значної частини населення.

Причини перемоги

більшовиків

Розкол сил опозиції. Розрізненість дій. Амбіцій-ність лідерів.

Політичні прорахунки (прагнення відновити монар-хічний режим, повернути землю поміщикам, фабри-ки і заводи колишнім власникам).

Терор проти населення.Прорахунки в національному питанні (відмова

в підтримці національним рухам).Вузькість соціальної бази.Стратегічно вигідне розміщення частин Червоної

армії, залучення до її лав талановитих офіцерів цар-ської армії з бойовим досвідом.

Широка більшовицька пропаганда тощо.

www.e-ranok.com.ua

38

доба «воєнного комунізму»

«Воєнний комунізм» — це соціально-економічна політика більшови-ків у 1917—1920 рр.; модель державного регулювання економіки, яка являла собою набір вимушених, тимчасових заходів в умовах громадян-ської війни.

Сільське господарство

Уведення продрозкладки, насильницьке вилучення «надлишків» продовольства в селян.

Державна монополія на продаж та заготівлю хліба.

Промисло-вість

Прискорена націоналізація промисловості.Уведення загальної трудової повинності.Мілітаризація праці.Зрівняльний розподіл продуктів харчування.

Торгівля та фінанси

Заборона приватної торгівлі.Перехід до прямого товарообігу.Встановлення твердих цін на товари.Карткова система постачання міського населення.Скасування платні за житло, комунальні послуги,

транспорт.

Методи впро-вадження

Червоний терор; жорстка централізація; створення продзагонів, реквізиції, конфіскації тощо.

Результати та наслідки

Бюрократизація державного апарату.Формування адміністративно-командної системи.Ігнорування економічних важелів регулювання та

управління народним господарством.Катастрофічне падіння виробництва.Зростання цін. Інфляція. Голод 1921—1923 рр.Процвітання «чорного ринку» та спекуляції.

Нова економічна політика (НеП)

Нова економічна політика (неп) — економічна політика більшовиків у 1921—1928 рр., що змінила політику «воєнного комунізму» та базу-валася на впровадженні елементів ринкової економіки.

Сільське господарство

Скасування продрозкладки, уведення продподатку — натурального податку із селянських господарств, який встановлювався у вигляді процентного відрахування від виробленої продукції.

Дозвіл оренди землі та найманої праці.Розвиток різних форм кооперації.Скасування кругової поруки.

Промисло-вість

Продаж у приватну власність дрібних та частини се-редніх підприємств.

Дозвіл оренди та найманої праці.Об’єднання великих підприємств у трести та переве-

дення їх на госпрозрахунок.Скасування загальної трудової повинності.Перехід від зрівняльної до відрядної заробітної платні.

www.e-ranok.com.ua

39

Торгівля та фінанси

Поновлення вільної торгівлі.Уведення державних податків, плати за проїзд у тран-

спорті, комунальні послуги.Випуск конвертованого червонця.

Результати та наслідки

Зростання господарчої ініціативи, зацікавленості в ре-зультатах праці; підвищення продуктивності праці.

Швидкі темпи відбудови народного господарства країни.Зростання життєвого рівня населення.Незмінність авторитарного характеру влади.

Проекти утворення срср

Назва, автор Суть

Автономіза-ція,

Й. Сталін

Входження радянських республік до складу РСФРР ��на правах автономії. Керівні органи РСФРР стають центральними союзни-��ми органами. Обмеження повноважень автономних республік.��

Конфедера-ція,

Керівництво Грузії

Укладення радянськими республіками двосторонніх ��угод. Центральні союзні органи не створюються. ��Рівні повноваження суб’єктів об’єднання.��

Федерація, В. Ленін

Об’єднання всіх республік у рівноправний союз — ��Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Створення союзних керівних органів. ��Збереження республіками широких повноважень.��

Юридичне оформлення срср

30 грудня 1922 р.

Прийняття Декларації й Договору про утворення СрСр на І Загальносоюзному з’їзді Рад; обрання ЦВК СРСР на чолі з М. Калініним і РНК СРСР на чолі з В. Ле-ніним.

31 січня 1924 р.

Прийняття на ІІ з’їзді Рад Конституції СрСр, яка за-кріпила створення нової держави.

Перемога й. сталіна в боротьбі за владу

Бороть-ба з «лівою опозицією»

Розгортання після смерті В. Леніна (21 січня 1924 р.) боротьби за владу між Й. Сталіним, якого підтримали Л. Каменєв та Г. Зинов’єв, та Л. Троцьким, який очо-лював «ліву опозицію» в партії.

Звинувачення Л. Троцького в підривній діяльності.

Боротьба з «об’єдна-

ною опозиці-єю»

Формування «нової опозиції», яку очолили Л. Каме­нєв і Г. Зинов’єв (1925). Вони виступали проти монопо-лізації Сталіним права на «ленінську спадщину», його гасла про можливість побудови соціалізму в окремо взя-тій країні. Розправа Й. Сталіна з новим опозиційним об’єднанням під гаслом «захисту ленінізму».

www.e-ranok.com.ua

40

Боротьба з «правим

ухилом»

Різке загострення відносин Й. Сталіна зі своїми ко-лишніми союзниками М. Бухаріним, О. Риковим, М. Том­ським, об’єднання яких було названо «правим ухилом» (січень 1928 р.).

Звинувачення М. Бухаріна, О. Рикова, М. Томського та інших у надто м’якому ставленні до селянства, опо-рі планам форсованої індустріалізації й неправильному тлумаченні марксистського вчення.

Розгром «правого ухилу» (1929).

стаЛіНський ПЛаН «соціаЛістичНого БудівНицтва»

Політика форсованої (насильницької) індустріалізації

Індустріалізація — це процес створення великого машинного виробни-цтва і на цій основі перехід від аграрного до індустріального суспільства.

Проголошен-ня курсу

Грудень 1925 р. — ХІV з’їзд ВКП(б), на якому було проголошено курс на індустріалізацію.

1929 р. — курс на форсовані (прискорені) темпи («рік великого перелому»).

Мета

Ліквідація техніко-економічної відсталості.Розвиток нових галузей промисловості.Досягнення техніко-економічної незалежності.Підведення технічної бази під відстале сільське гос-

подарство.Укріплення оборонного потенціалу країни.

Особливості

Можливість використання лише внутрішніх джерел фінансування.

Перекіс у бік важкої промисловості.Нестача кваліфікованих кадрів.Форсовані темпи.Жорстка централізація економіки, директивне госпо-

дарювання.Запровадження п’ятирічок — планів розвитку, розра-

хованих на п’ять років.Розгортання соціалістичного змагання (Стахановський,

Ізотовський рух).

Результати

Перетворення СРСР на потужну індустріальну країну.Розвиток нових галузей промисловості, будівництво

нових заводів і фабрик.Організація виробництва всього необхідного всереди-

ні країни.Покращення технічного оснащення сільського госпо-

дарства.Створення потужного воєнно-промислового комплексу.

www.e-ranok.com.ua

41

колективізація в срср

Колективізація сільського господарства в СРСР — це масове створен-ня колективних господарств (колгоспів), що супроводжувалося ліквіда-цією одноосібних господарств, відчуженням селян від засобів виробни-цтва та кінцевого результату їхньої праці.

Завдання

Перекачування засобів із села в місто задля індустріаліза-ції. Забезпечення промисловості дешевою робочою силою.

Вирішення продовольчої проблеми в країні.Ліквідація куркульства (заможного селянства) — «воро-

га радянської влади».Укріплення впливу держави на приватний сектор у сіль-

ському господарстві.

Складові

Примусове усуспільнення землі, засобів виробництва, ху-доби. Обов’язкові планові завдання хлібоздачі.

Позбавлення селян прав розпоряджатися вирощеною про-дукцією через обов’язкові поставки державі за значно ниж-чими цінами, ніж ринкові.

Натуральна плата за послуги машинно-тракторних станцій (МТС), що обслуговували технікою колгоспні господарства.

Розкуркулювання заможних селян, які чинили опір на-сильницькій колективізації.

Паспортна система, за якою заборонялася видача паспор-тів на селі.

Основні заходи

Грудень 1927 р.

Курс ХV з’їзду ВКП(б) на колективізацію.

Січень 1928 р.

Рішення політбюро ЦК КПРС про примусове вилучен-ня в селянства надлишків зерна та необхідність форсова-ної колективізації.

Грудень, 1929 р.

Перехід до відкритого терору проти «куркульства».

5 січня 1930 р.

Постанова ЦК ВКП(б) «Про темпи колективізації і про засоби допомоги держави колгоспному будівництву», за якою зернові райони за строками завершення колективіза-ції були поділені на три категорії: І — райони Північного Кавказу та Поволжя — завершення колективізації навесні 1932 р., ІІ — Україна та Білорусь — весна 1933 р., ІІІ — усі інші та незернові райони — весна 1935 р.

30 січня 1930 р.

Постанова ЦК ВКП(б) «Про засоби в справі ліквідації кур-кульських господарств у районах суцільної колективізації».

1 лютого 1930 р.

Постанова ЦВК і РНК СРСР «Про заходи для зміцнення соціалістичної перебудови сільського господарства в районах суцільної колективізації і в боротьбі з куркульством».

1932—1933 рр.

Голод, який охопив Україну, Північний Кавказ, Повол-жя, Казахстан та ін. Мав штучний характер і був части-ною загальної політики радянської влади щодо всього се-лянства.

www.e-ranok.com.ua

42

Результа-ти та на-

слідки

Фізичне знищення самостійних, заможних селян, які ба-жали працювати без диктату з боку держави.

Дезорганізація сільськогосподарського виробництва. Скорочення поголів’я худоби. Повне одержавлення сіль-

ськогосподарського виробництва, підпорядкування всіх сто-рін сільського життя партійно-державному керівництву.

Масове переселення селян у міста.

репресії 1930-х рр.

Причини та передумови

репресій

Прагнення Й. Сталіна захистити й зміцнити свою владу.Ліквідація політичних супротивників.Бажання посіяти в усіх верствах населення страх та

почуття незахищеності, покори «великому вождеві».Ідеологічне обґрунтування репресій (розгортання бо-

ротьби проти «ворогів народу»).Створення системи каральних органів.

Боротьба зі шкідництвом

1928 р. — «Шахтинська справа» (53 інженери і ке-рівники шахт Донбасу були звинувачені в навмисному шкідництві).

1930 р. — Справа Промпартії (обвинуваченими в осно-вному були представники так званої «буржуазної інтелі-генції», яких звинувачували в саботажі індустріалізації СРСР та співпраці з іноземними розвідками).

1930 р. — Справа Трудової селянської партії (обвину-вачення засуджених у саботажі в галузі сільського гос-подарства та індустріалізації).

1931 р. — Справа «Союзного бюро» (процес над ко-лишніми меншовиками, яких було звинувачено в са-ботажі у сфері планування господарської діяльності, у зв’язках з іноземними розвідками) тощо.

Боротьба проти

заможного селянства

Ліквідація куркульства як класу.Розстріл або масове вивезення до таборів примусової

праці на Північ або до Сибіру заможних селян, які чи-нили активний опір.

Позбавлення власності.Найбільших масштабів розкуркулювання набуло

у 1929—1930 рр.Голод 1932—1933 рр.

Боротьба проти націо-нальної елі-

ти та інтелі-генції

1930 р. — сфабрикований процес проти вигаданої на-ціоналістичної організації «Спілки Визволення України» (було засуджено 45 учених, письменників та інших пред-ставників інтелігенції, включаючи С. Єфремова, В. Че-хівського, А. Ніковського та інших, які були звинува-чені в підготовці збройного повстання, що мало на меті відновлення самостійної «буржуазної» України).

1931 р. — сфальсифікована справа «Українського на­ціонального центру» (УНЦ) — процес над колишніми провідними діячами УНР, серед яких М. Грушевський, В. Голубович та інші.

www.e-ranok.com.ua

43

Партійні чистки

Спалах репресій після вбивства С. Кірова.Боротьба з ухилами в партії.Чистка партійної верхівки: виключення з партії

(протягом 1921—1933 рр. — 800 тис. осіб); репресії про-ти членів партії тощо.

Репресії в армії

Червень 1937 р. — суд над групою вищих офіцерів Червоної армії, включаючи М. Тухачевського, звинува-чених у підготовці військового перевороту (серед репре-сованих були відомі радянські полководці Й. Якір — командуючий київським військовим округом, І. Дубо-вий — командуючий Харківським військовим округом, Є. Ковтюх, І. Федько, Д. Шмідт, І. Уборевич та інші).

Доба «вели-кого терору»

1937—1938 рр. — доба «великого терору» — назва пе-ріоду в історії СРСР, коли сталінські репресії різко по-силилися й були доведені до максимуму своєї інтенсив-ності; інша поширена назва цього історичного періоду, «єжовщина» (за прізвищем керівника НКВС (Народного Комісаріату Внутрішніх Справ) М. Єжова).

Тема 5. країни центральної та східної Європи в умовах 1920—1930-х рр.

соціально-економічний розвиток країн

Заг

альн

і р

иси

Економічне відставання країн Центральної та Східної Європи ��(за винятком Чехо-Словаччини) від провідних країн світу.Повоєнна економічна розруха та криза.��Відсутність розвинутої промисловості.��Переважання в економіці видобувної та сировинної галузей.��Вирішальна роль в економічній структурі сільського госпо-��дарства.Домінування в експорті сировини й сільськогосподарської ��продукції.1924—1929 рр�� . — відносна стабілізація економіки за рахунок іноземних позик.Посилення позицій іноземного капіталу (переважно англій-��ського, французького, бельгійського).1929—1933 рр.�� — охоплення країн Центральної та Східної Єв-ропи світовою економічною кризою, яка найбільше вразила Польщу, Болгарію та Румунію й тривала там значно довше, ніж в інших країнах.Банкрутство середніх та дрібних підприємств, параліч діяль-��ності великих монополій, масове безробіття під час кризи 1929—1933 рр.Скрутне становище сільського господарства.��Загострення соціально-економічних проблем унаслідок кризи.��

www.e-ranok.com.ua

44

Пол

ьща

1923—1924 рр.�� — реформи уряду В. Грабського, які сприяли економічній стабілізації та інтеграції розрізнених земель.Переважання сільського господарства, у якому було зайнято ��понад 70 % населення.Найбільш розвинені — вугільна і текстильна промисловість.��Значне відставання за рівнем економічного розвитку східних ��районів, у яких проживали українці, білоруси та литовці.Велика залежність економіки від іноземного капіталу.��1926 р.�� — створення сприятливих умов для розвитку еконо-міки в умовах «санації» («оздоровлення»): вливання інозем-ного капіталу, створення нових картелів; підвищення рівня промислового виробництва, скорочення безробіття; послаблен-ня соціальних конфліктів.1929—1933 рр.�� — посилення економічних проблем в умовах економічної кризи.

Чех

о-С

лов

ачч

ин

а

Чехословаччина — одна з найбільш економічно розвинутих ��країн Європи.Кінець �� 1923 р. — подолання післявоєнної економічної кризи.Завоювання чеським капіталом багатьох ринків.��Переважання у �� Словаччині та на Закарпатті аграрного секто-ру, значно нижчій рівень життя в цих регіонах, ніж у Чехії.Надходження до Чехословаччини іноземних інвестицій ��із Франції, Великої Британії, США, Бельгії та інших країн, співробітництво з Австрією та Італією.Випуск лідером чехословацької економіки — заводами «Шко-��да», автомобілів, авіамоторів, літаків.Провідні позиції у світі з експорту взуття, бавовняної ткани-��ни, цукру, виробів зі скла.1929—1933 рр. — складне становище в умовах світової еко-��номічної кризи.

Уго

рщ

ин

а

1919 р.�� — економічні перетворення радянського уряду, які передбачали націоналізацію банків, підприємств, транспорту; скасування поміщицького землеволодіння; створення на наці-оналізованих підприємствах у примусовому порядку коопера-тивів; встановлення 8-годинного робочого дня, підвищення за-робітної плати.1920—1921 pp.�� — проведення аграрної реформи (вилучення за викуп землі у великих поміщиків та продаж її селянам).1924—1926 рр. �� — стабілізація економічного становища: по-жвавлення промислового виробництва, стабілізація валюти за допомогою міжнародної «позики оздоровлення», яку Угорщи-на отримала за посередництва Ліги Націй; швидкий розвиток важкої промисловості, у тому числі машинобудування, тек-стильної промисловості.Жовтень 1932 р.�� — призначення в умовах економічної кризи прем’єр-міністром генерала Д. Гембеша, який висунув програ-му «відродження угорської нації».1934 р.�� — початок нового піднесення промисловості.

www.e-ranok.com.ua

45

Ру

му

нія

Економічна відсталість (аграрна країна, переважання легкої та ��харчової індустрії, панування в економіці іноземного капіталу).1920—1921 рр. �� — аграрна реформа, яка передбачала від-чуження та викуп державних, королівських, поміщицьких і частини церковних земель із подальшим їх продажем беззе-мельним і малоземельним селянам.1921—1928 рр.�� — пожвавлення промислового розвитку (будів-ництво нових підприємств, збільшення видобутку нафти тощо).Загострення соціальних проблем (найнижча в Європі заробіт-��на плата; збільшення робочого дня до 16 годин).1928 р.�� — початок економічної кризи, яка найбільшої глиби-ни досягла в 1931—1932 рр. (різке скорочення обсягу промис-лового виробництва майже в усіх галузях, банкрутство банків і підприємств, часта зміна урядів).

Бол

гар

ія

1919 р.�� — соціально-економічні реформи уряду А. Стамболій­ського (аграрна реформа, яка передбачала відчуження на ко-ристь держави земельних володінь площею понад 30 га та розподіл між безземельними та малоземельними селянами, сплата викупу вартості земельного наділу селянами розтягу-валася на 20 років); надання монопольного права селянським кооперативам вивозити за кордон продукцію; прийняття зако-ну про загальну трудову повинність тощо).1928 р.�� — початок економічної кризи, яка тривала до 1934 р.1934 р.�� — формування військового уряду на чолі з полковни-ком К. Георгієвим.

Кор

олів

ство

сер

бів,

хор

ваті

в і

слов

енц

ів (

СХ

С),

із

19

29

р.

Юго

слав

ія

Значні труднощі в господарському житті (фактична відсут-��ність промисловості, фінансовий хаос тощо).Нерівномірність економічного розвитку (більш високий рівень ��розвитку Словенії та Хорватії).Зростання в роки часткової стабілізації ролі Сербії, яка отри-��мувала основну частину кредитів Національного банку (про-кладання шосейних доріг, створення нових промислових під-приємств).Відставання �� Боснії, Герцеговини та македонії.Невисокий рівень промислового розвитку в цілому; фактич-��на відсутність важкої промисловості (за винятком гірничови-добувної галузі).1919 р.�� — проведення аграрної реформи, яка досить сильно обмежила поміщицьке землеволодіння в Словенії, Хорватії і Воєводині, де поміщиками були здебільшого особи австрій-ського й угорського походження; повільне просування рефор-ми в Далмації, Боснії і Герцеговині; збереження дрібного се-лянського землеволодіння в сербському селі; відсутність істот-них змін у результаті проведення реформи (близько 70 % зем-лі залишилося у власності великих і середніх господарів).Кінець 1929 р.�� — погіршення економічного становища в країні.1931—1933 рр.�� — охоплення кризою промисловості, сільсько-го господарства, фінансів (скорочення виробництва в гірничо-рудній галузі на 50—70 %; зростання безробіття — 300 тис. осіб; масове розорення селян.

www.e-ranok.com.ua

46

риси деМократичНиХ та авторитарНиХ режиМів у країНаХ регіоНу

Польща

7 лис-топада

1918 р.

Проголошення Польської республіки. Проголошення тимча-совим начальником держави Ю. Пілсудського.

25 червня 1919 р.

Визнання представниками Антанти права Польщі на окупа-цію Східної Галичини.

1920—1921 рр.

Радянсько­польська війна, яка закінчилася укладенням Ризького миру, за яким Польща визнала існування УРСР, а Західна Україна (Східна Галичина) та Західна Білорусія ввійшли до складу Польщі.

Березень 1921 р.

Прийняття Конституції Польської республіки, яка установи-ла парламентсько-демократичний лад, декларувала демокра-тичні свободи, запровадила двопалатний парламент; істотно обмежила владу президента. Відмова Ю. Пілсудського висува-ти свою кандидатуру на посаду президента. Ускладнення си-туації частою зміною урядів (за вісім років їх змінилося 13).

1926 р.Прихід до влади Ю. Пілсудського в результаті здійснення державного перевороту.

1926—1929 рр.,

1930—1935 рр.

Перебування Ю. Пілсудського на посаді прем’єр-міністра. Запровадження в умовах кризи парламентаризму авторитар-ного режиму «санації» («оздоровлення»), спрямованого на консолідацію нації, суспільства і держави шляхом досяг-нення балансу різних верств населення.

П о ч а т о к 1930-х рр.

Намагання Ю. Пілсудського зміцнити свою владу, консоліду-вати суспільство, покращити міжнародне становище країни.

1935 р. Прийняття нової конституції (зміцнила авторитарний режим).

чехо-словаччина

14 лис-топада

1918 р.

Проголошення Чехо-Словаччини республікою. Включення рі-шенням Паризької конференції на основі Сен-Жерменського договору до складу Чехо-Словаччини Закарпаття.

1920 р.

Прийняття Конституції, яка проголошувала Чехо-Словаччину унітарною державою, надавала основні демократичні свобо-ди громадянам, запровадила двопалатний парламент — На-ціональні збори, наділяла широкими повноваженнями пре-зидента, який обирався. Обрання першим президентом рес-публіки — Т. Масарика. Встановлення демократичного ре-жиму в країні.

1935 р.Обрання президентом Чехо-Словаччини Е. Бенеша, який на-магався продовжувати політику свого попередника.

1938 р.

Укладення Мюнхенської угоди — договору про поділ Чехо-Словаччини. Передбачав передачу Німеччині Судетської об-ласті й прикордонних районів з Австрією, а також задово-лення територіальних претензій Польщі та Угорщини.

www.e-ranok.com.ua

47

5 жовтня 1938 р.

Відставка президента Чехословаччини Е. Бенеша (на знак протесту проти політики диктату і розчленування Чехосло-ваччини).

угорщина

1918 р.Революція, результатом якої стало утворення незалежної і суверенної Угорської держави.

16 лис-топада

1918 р.

Проголошення Угорщини республікою. Створення уряду на чолі з М. Карої, який ініціював проведення демократичних перетворень: встановлення загального, рівного і прямого ви-борчого права; закон про свободу зборів і союзів; закон про 8-годинний робочий день; планування аграрної реформи, яка передбачала зменшення поміщицького землеволодіння та пе-редачу частини землі безземельним селянам тощо.

Березень 1919 р.

Соціалістична революція в Угорщині, у результаті якої до влади прийшла Соціалістична партія Угорщини (СПУ), у якій домінуюча роль належала комуністам; встановлення в країні диктатури пролетаріату за зразком російських біль-шовиків та створення уряду — Революційної урядової ради, що проголосила Угорську Радянську Республіку (УРР); про-ведення соціалістичних перетворень.

Листопад 1919 р.

Повалення комуністичної диктатури силами держав Антан-ти та військових формувань адмірала М. Хорті.

Листопад 1921 р.

Прийняття Національними зборами під тиском М. Хорті закону про скасування права Карла Габсбурга на престол; встановлення М. Хорті авторитарного режиму. Зростання впливу фашистів.

румунія

Закріплення за Румунією згідно із Сен-Жерменським (1919) і Тріа-нонським (1920) договорами території Буковини, Трансильванії і схід-ної частини Банату; анексія за Нейїським (1919) договором Південної Добруджи і Бессарабії.

1923 р.

Прийняття Конституції, яка проголошувала конституційну монархію, запроваджувала загальне, пряме, виборче пра-во, наділяла законодавчою владою двопалатний парламент (Палата депутатів і Сенат); обмежувала владу парла-менту правом короля ініціювати закони і накладати вето; встановлювала підконтрольність виконавчої влади королю, який мав право призначати і зміщувати міністрів, розпус-кати парламент тощо.

1927—1930 рр.

Династична криза, захоплення влади королем Каролем ІІ. Активізація діяльності профашистських організацій; ство-рення фашистської організації «Залізна гвардія» (1931).

Лютий 1938 р.

Встановлення в умовах політичної кризи королівської дик-татури.

www.e-ranok.com.ua

48

1938 р.Прийняття нової конституції Румунії, яка надавала королю всю повноту влади і перетворювала парламент на дорадчий орган. Зростання в країні антикоролівських настроїв.

6 вересня 1940 р.

Підписання королем акта зречення від престолу.

Вересень 1940 р.

Встановлення диктаторського режиму І. антонеску, який скасував дію королівської конституції 1938 р., знищив пар-ламентаризм, скасував усі громадянські свободи; у зовніш-ній політиці орієнтувався на нацистську Німеччину.

Болгарія

1918 р.

Розгортання революційних подій: посилення антимонархіч-ного та антивоєнного рухів. Звільнення з ув’язнення ліде-рів селянської партії Болгарський землеробський народний союз (БЗНС) А. Стамболійського і Р. Даскалова.

27 верес-ня 1918 р.

Проголошення лідерами БЗНС повалення монархії і вста-новлення республіки.

29 ве-ресня

1918 р.

Підписання урядом перемир’я з країнами Антанти; початок окупації Болгарії військами країн-переможниць. Зречення царя Фердинанда престолу на користь сина Бориса ІІІ. По-ширення впливу лівих сил, переважно БЗНС.

1919—1923 рр.

Перебування при владі уряду на чолі з лідером БЗНС А. Стамболійським («селянська диктатура»), який ініцію-вав проведення ряду соціально-економічних реформ.

Червень 1923 р.

Здійснення «Народною змовою» (організацією правих сил) за підтримки царя Бориса ІІІ державного перевороту, у ре-зультаті якого було вбито А. Стамболійського, сформовано уряд на чолі з лідером «Народної змови» А. Цанковим та встановлено авторитарний режим правих сил.

Вересень 1923 р.

Повстання Болгарської комуністичної партії та БЗНС, яке було придушене урядовими військами.

1931 р.Перемога на парламентських виборах Народного блоку, до складу якого увійшли Демократична партія, робітнича партія, БЗНС.

1934 р.

Здійснення правими профашистськими організаціями Вій-ськова ліга та «Ланка» державного перевороту; формування нового військового уряду на чолі з полковником К. Георгіє­вим (лідер «Ланки»), який намагався консолідувати націю, створити сильну державу, зосередити всю владу у своїх руках.

1935 р.

Відставка уряду К. Георгієва та встановлення монархічної диктатури Бориса ІІІ: зосередження всієї влади в руках монарха, який прагнув надати своєму правлінню надпартій-ного характеру; заборона всіх партій і політичних організа-цій; основа монархічної диктатури — офіцери болгарської армії; орієнтація в зов нішній політиці на Німеччину.

www.e-ranok.com.ua

49

королівство сербів, хорватів і словенців (сХс), із 1929 р. Югославія

1 грудня 1918 р.

Підписання угоди про утворення єдиної держави — Коро­лівства сербів, хорватів і словенців на чолі з А. Караге­оргієвичем; проголошення нової держави парламентською монархією.

28 червня 1921 р.

Ухвалення Установчими зборами Конституції Королівства сербів, хорватів і словенців (отримала назву Видовданської — була прийнята у день Святого Вида), яка проголошувала державу конституційною, парламентською і спадкоємною монархією, наділяла короля широкими повноваженнями, закріплювала унітарний державний устрій, проголошувала демократичні права, рівність усіх громадян перед законом.

6 січня 1929 р.

Здійснення королем Александром державного перевороту, у результаті якого відбувся перехід від парламентської мо-нархії до диктаторського режиму: король скасував дію Ви-довданської конституції та розпустив Народну скупщину (парламент), зосередив усю повноту влади у своїх руках, розпустив політичні партії та організації, перейменував Ко-ролівство СХС на Королівство Югославія, у 1931 р. «дару-вав» нову конституцію.

1934 р.Убивство короля Александра македонським терористом; проголошення королем його 11-річного сина Петра, регент-ську раду при якому очолив брат Александра Павло.

27 бе-резня

1941 р.

Організація державного перевороту прихильниками орієн-тації на Велику Британію та США, у результаті якого на престол офіційно зійшов король Петро ІІ замість скинутого регента Павла; новий уряд очолив генерал Д. Силович.

Тема 6. країни сходу та Латинської америки

осоБЛивості НаціоНаЛьНо-виЗвоЛьНого руХу іНдії в Перші десятиЛіття ХХ ст.

Піднесення національно-визвольного руху в Індії, яке було викли-��кане невиконанням британською колоніальною владою обіцянки надати Індії самоуправління; обмеженням правлячими колами Ан-глії підприємницької діяльності місцевого населення; небажанням йти на політичні поступки; важким становищем селян через непо-мірні податки; виступами робітників за поліпшення умов праці та підвищення заробітної плати.Найвпливовіші політичні сили національно-визвольного руху — Ін-��дійський Національний конгрес (ІНК), Мусульманська ліга.Проведення британцями реформи �� Монтегю—Челмсфорда, яка за-кріпила колоніальний статус Індії, та закону Роулетта, спрямова-ного проти учасників антиколоніального руху.Перетворення ІНК на масову політичну партію (майже 10 млн осіб).��

www.e-ranok.com.ua

50

гандизм

Гандизм — соціально-політичне та релігійно-філософське вчення, що стало ідеологією індійського національно-визвольного руху.

Лідер Мохандас Ганді (1869—1948)

Основні принципи та

методи бо-ротьби

Досягнення незалежності мирними, ненасильницьки-��ми засобами, шляхом залучення до боротьби широ-ких народних мас (сатьяграха). Об’єднання в боротьбі за незалежність усіх індійців ��незалежно від їх походження, каст та класової при-належності. Намагання вирішувати конфлікти мирним шляхом.��

Сутність сатьяграхи

Відмова від титулів і посад, дарованих колоніальною ��владою. Бойкот постанов колоніального уряду та англійських ��товарів, судів, шкіл та адміністративних установ та створення власних структур. Організація мирних демонстрацій, страйків. ��Відмова від сплати податків.��

Кампанії громадянської непокори

Перша(1919—

1922 рр.)

Спричинена реформою Монтегю—Челмсфорда і зако-ном Роулетта.

Заклик М. Ганді до закриття крамниць і припинення будь-якої ділової активності.

Квітень 1919 р. — розстріл англійською колоніаль-ною владою мирної демонстрації в Амрітсарі.

Стихійні заворушення в Пенджабі та інших провінціях.Рішення ІНК про бойкотування виборів за новим за-

коном (бойкот зірвав вибори).

Друга (1930—

1931 рр.)

Була спричинена світовою економічною кризою.26 січня 1930 р. — проголошення Дня незалежно сті

Індії.Розгортання боротьби за повну незалежність країни.Висунення М. Ганді «11 вимог»: зменшення податку

на 50 %, уведення протекціоністських тарифів на інозем-ні текстильні вироби, відміна монополії англійської вла-ди на видобуток солі та ліквідація податку на сіль, ско-рочення воєнних видатків, звільнення політв’язнів тощо. Англійський уряд відхилив ці вимоги.

Весна 1930 р. — організація М. Ганді «соляного по­ходу» з метою випарювання солі з морської води всупе-реч соляній монополії британської влади.

Проголошення ІНК поза законом, арешт М. Ганді, Дж. Неру та понад 60 тис. учасників руху.

Березень 1931 р. — укладення між ІНК та британ-ською адміністрацією Делійського пакту — компроміс-ної угоди, згідно з якою влада зобов’язалася припини-ти репресії і звільнити ув’язнених, а ІНК — припини-ти кампанію непокори.

www.e-ranok.com.ua

51

осоБЛивості НаціоНаЛьНо-виЗвоЛьНого руХу китаЮ в Перші десятиріччя ХХ ст.

«рух 4 травня»

Поняття

«Рух 4­го травня» — антиурядовий, культурний і по-літичний рух у Китаї, що розпочався з демонстрації сту-дентів 4 травня 1919 р. в Пекіні, учасники якого висту-пили проти підписання Версальського договору та за збе-реження за Китаєм півострова Шаньдун.

Результати та наслідки

Активізація боротьби за об’єднання країни і звільнен-ня її від японського впливу.

Відмова Китаю підписати Версальський мирний договір.Звільнення з ув’язнення організаторів та учасників де-

монстрації.Зняття з посад прояпонськи налаштованих чиновників.Активізація політичного життя: 1921 р. — створення

Комуністичної партії Китаю (КПК), яка швидко пере-творилася на впливову політичну силу.

Національна революція 1925—1927 рр.

Передумови

1924 р. — об’єднання комуністів і Китайської Наці-ональної Народної партії — Гоміндану у єдиний фронт боротьби за об’єднання країни і звільнення її від япон-ського впливу.

Створення Національно­революційної армії (НРА) з метою приходу Гоміндану до влади.

Створення на півдні країни в Гуаньчжоу республікан-ського уряду на чолі з Сунь Ятсеном, який став оплотом визвольної боротьби китайського народу.

ПричиниРоздробленість Китаю та його напівколоніальний статус.Відставання від провідних країн Азії та світу.

МетаПолітичне об’єднання країни.Модернізація країни, проведення аграрної реформи.Позбавлення колоніальної залежності.

Основні події

Травень 1925 р. — початок національної революції, поштовхом до якої став розстріл мирної демонстрації в Шанхаї. Формування в Гуаньчжоу Гомінданівського Національного уряду Китайської республіки.

1926 р. — перехід влади в Гомінданівському уряді до Чан Кайші, який став головнокомандувачем НРА.

1926—1927 рр. — Північний похід НРА, установлен-ня контролю над третиною Китаю.

1927 р. — розкол у національно-революційному табо-рі: розрив Чан Кайші з комуністами.

Результати та наслідки

1928 р. — обрання Чан Кайші президентом.Заява Гоміндану про завершення воєнного етапу рево-

люції та переходу до модернізаційних реформ.

www.e-ranok.com.ua

52

громадянська війна гоміндану та комуністів

Передумови

Початок КПК власної революційної боротьби, під час якої було організовано кілька повстань (усі були приду-шені урядовими військами).

Переростання протистояння між Гомінданом і КПК у громадянську війну.

Відмінності програмних цілей Гоміндану та КПК (на-магання комуністів продовжити революцію, встановити диктатуру пролетаріату і селянства в формі рад, здійсни-ти аграрну реформу, націоналізацію підприємств і бан-ків, у той час як більшість членів Гоміндану вважали революцію закінченою і пропонували перейти до здій-снення реформ).

Результати та наслідки

1930—1934 рр. — проведення Гомінданом п’яти похо-дів проти радянських районів, створених комуністами; поразка Червоної армії, створеної комуністами.

1934—1935 рр. — «Великий похід» партизанської ар-мії КПК на чолі з Мао Цзедуном.

1936 р. — відновлення коаліції КПК і Гоміндану.Виснаження країни громадянською війною.

Політика уряду чан кайші

Реформи у сфері фінансів і промисловості (встановлення конт ролю ��над фінансовою системою, формування могутнього державного сек-тору в промисловості, при цьому заохочення розвитку приватного підприємництва; обмеження привілеїв іноземного капіталу і розви-ток національного підприємництва).Реформи у сфері соціальних і трудових відносин (створення систе-��ми державних профспілок, встановлення мінімального рівня заро-бітної плати, встановлення шляхом поступок окремим верствам ро-бітників контролю над робітничим рухом у країні).Реформи в сфері аграрних відносин. Однак кардинально реформу-��вати аграрні відносини не вдалося; влада на селі залишалася в ру-ках колишньої сільської феодально-лихварської верхівки, сільське господарство залишалося відсталим і малопродуктивним.

осНовНі теНдеНції вНутрішНьо- та ЗовНішНьоПоЛітичНої стратегії яПоНії в Перші десятиЛіття ХХ ст.

Форма державного правління — конституційна монархія.��Провідні позиції правлячих партій — �� мінсейто і Сейюкай, за яки-ми стояли великі підприємці, фінансисти і землевласники.Діяльність �� шовіністичних організацій, які були засновані на ра-систських ідеях паназіатизму (гасло «Азія для азіатів»).Консолідація лівих сил на тлі загострення соціальних проблем: ��1920 р. — створення Японської соціалістичної ліги, яка була забо-ронена урядом і незабаром розпалася; 1921 р. — утворення Феде-рації праці Японії, яка об’єднала профспілки; 1922 р. — створен-ня Комуністичної партії Японії (КПЯ).

www.e-ranok.com.ua

53

Слабкість демократичних позицій через відсутність відповідних тра-��дицій і необхідної соціальної бази (багатопартійна система і парла-ментаризм сформувалися лише наприкінці ХІХ ст.); неспромож-ність демократичних сил стати на шлях зростання шовіністичних і агресивних устремлінь правлячих кіл країни.Провідне місце в економіці великих промислових об’єднань нале-��жало компаніям: «Міцуі», «Міцубісі», «Сумімото», «Ясуда».Загострення відносин зі США і Великою Британією.��

Мілітаризація економіки, державних інституцій та суспільної свідомості населення

Проведення модернізації країни у формі мілітаризації (майже всі ��уряди очолювали військові — адмірали та генерали).Посилення військової могутності (збільшення збройних сил, удо-��сконалення озброєння, оперативна підготовка, ідеологічна обробка військовослужбовців).Активізація шовіністичної підготовки (пропагування особливої ролі ��Японії в Азії).Невдалі спроби встановлення військової диктатури (1932, 1936 рр.).��1927 р.�� — меморандум Танаки — таємне звернення прем’єр-міністра Японії Танаки Гіїті до Імператора Сьова з детальним пла-ном завоювання Китаю, а в подальшому і всієї Азії.1931 р.�� — початок агресії Японії проти Китаю.Встановлення жорсткого політичного контролю військово-державної ��бюрократії над суспільством, розпуск усіх політичних партій, ство-рення могутньої реакційно-шовіністичної організації — «асоціації допомоги трону».1938 р. �� — видання закону «Про загальну мобілізацію нації».Встановлення військово-державного контролю над економікою.��

роЗПад осМаНської іМПерії ПісЛя ПораЗки в Першій світовій війНі

кемалістська революція

Мета Збереження цілісності Туреччини

Лідер Мустафа Ататюрк

Події

1919 р. — скликання в Анкарі меджлісу — Великих Національних Зборів Туреччини, який ухвалив Декла-рацію незалежності.

1921 р. — звернення М. Кемаля по допомогу до радян-ської Росії, укладення договору про дружбу; отримання фінансової та військової допомоги від Росії.

1922 р. — розгром кемалістськими військами грецької армії. Антанта змушена була підписати перемир’я і ви-знати уряд Кемаля.

Результати та наслідки

1923 р. — проголошення Туреччини республікою, об-рання її першим президентом М. Кемаля.

Перегляд на Лозаннській конференції кабальних умов Севрського договору 1920 р.; визнання незалежності Ту-реччини.

www.e-ranok.com.ua

54

реформи кемаля ататюрка

Зміст

Ухвалення конституції 1924 р., що закріпила респу-бліканський устрій і проголосила основні демократич-ні свободи.

Відділення релігії від держави, а школи від церкви; зрівняння у правах жінок та чоловіків. Відміна багато-женства.

Запровадження європейських звичаїв та одягу, судо-чинства, латинського алфавіту.

Запровадження прізвищ (Кемаль отримав від меджлі-су прізвище Ататюрк — батько турків).

Основна увага приділялась розвитку національної про-мисловості. Запровадження в державному секторі еконо-міки елементів планування.

Намагання ліквідувати залежність Туреччини від іно-земного капіталу шляхом заохочення національних то-варовиробників.

Заборона профспілок (крім державних), опозиційних партій і організацій.

Результати та наслідки

Швидкі темпи розвитку.Туреччина почала посідати провідні позиції в Азії.

витоки Палестинської проблеми

1920 р.

Отримання Великою Британією мандату на управлін-ня Палестиною.

Дозвіл переселятися до Палестини єврейському насе-ленню (англійці розраховували використовувати супереч-ності між арабами та євреями у власних цілях).

Арабо-єврейське протистояння набуло надзвичайної го-строти; британці спробували обмежити переселення євре-їв, але це не мало успіху.

1937 р.

Пропозиція Британії розділити Палестину, що перебу-вала під управлінням Англії, на дві держави — арабську та єврейську; однак до початку Другої світової війни па-лестинська проблема так і не була вирішена.

ЛатиНська аМерика: осоБЛивості екоНоМічНиХ і ПоЛітичНиХ Процесів у регіоНі

Латинська америка�� — об’єкт колонізації Іспанії та Португалії.Населення�� : білі нащадки переселенців, негри-раби, індіанці, ме-тиси (нащадки білих та індіанців), мулати (нащадки білих та не-грів).Більшість країн регіону�� — республіки президентського типу; кон-ституції створені за зразком США (демократизм формальний, зна-чну роль відігравали класи латифундистів — землевласників, а та-кож армія, яка часто здійснювала військові перевороти та лишала при владі каудильйо — вождя).

www.e-ranok.com.ua

55

Найбільша роль у регіоні належала Бразилії, Аргентині та Мекси-��ці, але вони, як і інші країни, перебували в економічній залеж-ності від США.Країни Латинської Америки були аграрно-сировинними (Бразилія ��спеціалізувалася на вирощуванні кави, Аргентина — виробництві вовни та м’яса, Перу — на виробництві бавовни та видобутку срі-бла); суттєва залежність від зовнішніх ринків.Існування різких соціальних контрастів між життям місцевих олі-��гархів та більшістю населення.Основа сільського господарства — �� латифундії (великі земельні во-лодіння); високі прибутки поміщиків; орієнтація латифундистів на іноземний капітал.Важке становище в регіоні під час світової економічної кризи ��1929—1933 рр.Перебудова латифундій наприкінці 1930-х рр. (поширення оренди, ��найманої праці), але при цьому збереження залежності економіки країн регіону від виробництва кількох експортних продуктів.Напівколоніальна залежність деяких держав (особливо Централь-��ної Америки) від США, які активно втручалися у внутрішні спра-ви цих країн.Збереження панування англійського капіталу в Бразилії, Аргенти-��ні та Уругваї.Намагання США та західноєвропейських країн не допустити еко-��номічної незалежності регіону; активна експлуатація мінеральних ресурсів Латинської Америки.Проникнення в економіку Аргентини та Парагвая в передвоєнні ��роки німецького капіталу, але його позиції не були особливо міц-ними.

Протиборство демократичних сил і диктаторських режимів у Латинській америці

Диктаторські режими

Причини виникнення

Відсутність демократичних традицій, наявність кауди­лізму — режиму особистої влади диктаторів.

Вплив армійських та католицьких угруповань.Кризи консервативних та реформістських форм прав-

ління.Економічна залежність від іноземних держав.

Приклади режимів

режим Ж. Варгаса в Бразилії, який спирався на се-реднє офіцерство та ліберальну буржуазію (Правління Варгаса дало можливість уникнути революційних потря-сінь, це був ліберально-демократичний режим).

режим Х. Урибуру в аргентині (1930—1932), який спирався на реакційне офіцерство та поміщиків (відмі-на конституції, уведення стану облоги, переслідування опозиції).

режим Ібанеса в Чилі (1927—1931) та мочало на Кубі, які наслідували приклад фашистів Італії (викорис-тання соціальної демагогії, насадження культу «вождя», переслідування політичних супротивників).

www.e-ranok.com.ua

56

Демократичний рух

Характерні риси та осо-

бливості

Антиолігархічна спрямованість.Укріплення демократичних свобод, прав громадян, по-

кращення соціальної сфери.Намагання послабити залежність від інших держав.Прийняття демократичним рухом форми боротьби за

Народний фронт, яка посилювалася в міру наростання загрози фашизму.

Приклади

Формування уряду Народного фронту П. Агірре Сер­да (1938—1941) в Чилі, який здійснив ряд перетворень (розширення демократичних свобод і прав трудящих; по-кращення соціального забезпечення, медичного обслу-говування; передача частини землі селянам); відставка уряду в січні 1941 р. у зв’язку із суперечностями все-редині Народного фронту.

Створення Національно­визвольного альянсу в Брази­лії — опозиційного руху проти режиму Варгаса (заборо-на урядом діяльності альянсу в 1935 р.).

Піднесення демократичного руху в мексиці на чолі з Л. Каденасом, уряд якого провів аграрну реформу в ін-тересах селян, заохочував розвиток кооперації, націона-лізував залізниці та нафтову промисловість.

Тема 7. Міжнародні відносини 1930-х рр. Назрівання другої світової війни

Зовнішньополітичні пріоритети провідних країн світу

США

Повернення до політики ізоляціонізму.Намагання Америки проводити багатополюсну політику:

1933 р. — встановлення дипломатичних відносин та поча-ток економічного співробітництва із СРСР; проголошення політики «доброго сусіда» щодо країн Латинської Амери-ки, 1935 р. — ухвалення закону про нейтралітет.

Велика Британія

Виконання ролі стримувача французьких претензій на лідерство на континенті.

Загострення англо-німецьких суперечностей: змагання у військовій сфері (1934 р. — рішення британського уряду про збільшення кількісного складу королівських військово-повітряних сил у відповідь на швидке посилення німецької військової авіації; зазіхання Німеччини на першість Ан-глії на морі тощо).

Німеччина

Відмова Німеччини від дотримання статей Версальського договору: повернення під контроль Німеччини Саару, який відповідно до Версальського договору на 15 років був пе-реданий під управління Ліги Націй; відмова А. Гітлера дотримуватися обмежень щодо переозброєння Німеччини, визначених Версальським договором; збільшення армії до 550 тис. осіб; відновлення загального військового обов’язку.

www.e-ranok.com.ua

57

Франція

Наполягання в перші повоєнні роки на безумовному ви-конанні Німеччиною Версальського договору.

Курс Франції на створення у Східній та Центральній Єв-ропі військово-політичних, так званих «тилових союзів», які, крім їхньої антинімецької спрямованості, повинні були замінити для Франції її традиційне партнерство з Росією: союз із Польщею (1921, 1934); створення блоку придунай-ських країн (Чехо-Словаччина, Югославія, румунія), який отримав назву Малої Антанти.

1924 р. — встановлення дипломатичних відносин між Францією та СРСР.

1932 р. — підписання між цими країнами пакту про не-напад.

Середина 1930-х pp. — створення з ініціативи Франції Балканської Антанти у складі Греції, румунії, Туреччини та Югославії.

Докладання активних зусиль для збереження своєї ко-лоніальної імперії, насамперед в Африці.

Італія

Експансіоністські претензії Італії:1923 р. — захоплення Б. Муссоліні грецького о. Корфу

у відповідь на відмову Греції задовольнити ультиматум Іта-лії з вимогою виплатити компенсацію в розмірі 50 млн лір за вбивство італійських солдатів на грецько-албанському кордоні невідомими греками; втручання у вирішення кон-флікту Ліги Націй, завдяки чому вдалося досягти компро-місу: Греція виплатила суму, на якій наполягала Італія, а Італія вивела свої війська з Корфу.

1924 р. — встановлення дипломатичних відносин із Ра-дянським Союзом.

1925 р. — формулювання загальних засад фашистської зовнішньої політики, які полягали у створенні могутньої Італійської імперії.

1925 р. — проголошення приєднання до Італії Албанії.Постійні вимоги з боку Італії до Ліги Націй визнати за

Римом права на колоніальні мандати та активне освоєння африканських колоній (Сомалі, Ефіопія, Лівія, Еритрея).

Підтримка Б. Муссоліні антидемократичних сил у Єгипті та антифранцузьких повстанців у Сирії та Лівані.

СРСР

Суперечливий характер радянської зовнішньої політики.Розробка зовнішньополітичної доктрини СРСР, згідно

з якою в центрі світової політики перебувала боротьба на знищення двох соціальних систем — соціалістичної (СРСР) і капіталістичної (увесь Захід, незалежно від того, чи це демократичні США, Велика Британія й Франція, чи фа-шистська Італія та нацистська Німеччина); загострення цієї боротьби в міру «просування» СРСР до комунізму.

Нарощування військової могутності.Намагання зіштовхнути між собою капіталістичні країни.

www.e-ranok.com.ua

58

Процес утворення вогнищ війни на далекому сході, в африці та Європі. Наростання загрози війни

Зростання агресив-

ності Японії

Виникнення першого вогнища нової світової війни.Зростання мілітаризму.Загострення суперечностей між Японією, з одного боку,

та США і Великою Британією — з іншого: 1924 р. — при-йняття в США плану воєнних дій проти Японії — «Оран­жевого плану»; спрямування меморандуму Танаки проти США та усунення їхньої присутності та впливу на Дале-кому Сході.

1931 р. — початок агресії в Південно-Східному Китаї: окупація японськими військами Маньчжурії та створення маріонеткової держави маньчжоу-Го на чолі з Пу І; звер-нення Китаю до Ліги Націй: невизнання її комісією само-стійності Маньчжоу-Го та пропозиція вивести японські вій-ська з Китаю; ігнорування Японією цих вимог.

1933 р. — вихід Японії зі складу Ліги Націй.7 липня 1937 р. — початок широкомасштабної війни

в Китаї: захоплення японськими військами Тянцьзіня, Пе-кіна, Шанхая і Нанкіна; кровопролитні бої в Центрально-му і Південному Китаї; підтримка Японії її союзниками (визнання А. Гітлером маріонеткової держави Маньчжоу-Го та схвалення дій японських військ у Китаї, припинен-ня Німеччиною продажу зброї Китаю).

Підготовка Німеччини

до війни

Курс на форсовану мілітаризацію країни.Цілеспрямована підготовка до війни: надання широких

військових замовлень концернам, здатним швидко наро-щувати виробництво озброєння, будівництво нових воєн-них заводів; створення нової боєздатної армії (закон про створення вермахту всупереч положенням Версальсько-го договору); військова підготовка молоді та виховання її в мілітаристсько-нацистському дусі; нарощення будівни-цтва військово-морського та військово-повітряного флотів.

1933 р. — вихід із Ліги Націй.1935 р. — розробка плану війни проти Франції («рот»),

планів вторгнення в Австрію («отто») та Чехословаччи-ну («Грюн»).

1936 р. — операція «Шулунг» — уведення німецьких військ у демілітаризовану Рейнську зону.

Вересень 1936 р. — затвердження «чотирирічного пла-ну», який передбачав підготовку до війни армії Рейха до 1940 р. та повний перехід економіки країни на воєнний лад.

Курс А. Гітлера на переділ кордонів із метою приєднати до складу Німеччини всі населені німцями території.

1938 р. — аншлюс Австрії: вторгнення німецьких сухо-путних і повітряних сил в Австрію; захоплення країни без жодного пострілу; формування нового австрійського уряду з нацистів; проголошення цим урядом Австрії «німецькою землею»; закриття Великою Британією, Францією та США своїх дипломатичних місій у Відні та фактичне визнання цими країнами аншлюсу.

www.e-ranok.com.ua

59

Підготовка Італії

до війни. Напад на

Ефіопію

Мілітаристська пропаганда; нав’язування думки про «виключність» італійської нації тощо.

1934 р. — прийняття закону про воєнізацію італійської нації. Щорічне збільшення збройних сил.

1935 р. — вторгнення Італії в Ефіопію. Зближення з на-цистською Німеччиною на зовнішньополітичній арені: спіль-на агресія проти республіканської Іспанії; укладення угоди між Італією та Німеччиною про розмежування сфер впливу в Європі та на Середземному морі; 1939 р. — підписання між Б. Муссоліні та А. Гітлером договору «Сталевий пакт».

1937 р. — виключення Італії із Ліги Націй.Загарбання Італією Ефіопії: 1928 р. — невдала спроба

анексувати Ефіопію мирним шляхом за допомогою догово-ру про дружбу; 1932 р. — розробка плану збройного втор-гнення; 3 жовтня 1935 р. — початок воєнних дій; героїч-ний опір місцевого населення; 5 травня 1936 р. — захо-плення італійцями столиці Ефіопії Аддис-Абеби; капітуля-ція Ефіопії; Ліга Націй проголосила Італію агресором, але до необхідних санкцій не вдалася.

громадянська війна 1936—1939 рр. в іспанії

Сторони протисто-

яння

Республіканці за підтримки СрСр та франкісти (при-хильники генерала Ф. Франка, військові, аристократія, буржуазія) за підтримки Німеччини та Італії.

Позиція великих

держав

9—17 вересня 1936 р. — Міжнародна конференція в Лон-доні у зв’язку з Громадянською війною в Іспанії, результа-том роботи якої стало створення «Комітету з невтручан-ня», до якого приєдналися 27 країн.

Основні події

17 липня 1936 р. — початок військового заколоту проти республіканських сил в іспанському Марокко.

18 липня 1936 р. — зіткнення республіканців із регу-лярними військами заколотників по всій країні, що при-звело до початку Громадянської війни в Іспанії; загальний страйк у Мадриді з вимогою озброїти народ.

19 липня 1936 р. — відставка уряду К. Кірога; створен-ня уряду Х. Хираля, який віддав розпорядження про пере-дачу зброї робітничим організаціям для боротьби із заколо-тниками; формування загонів народної міліції

Серпень 1936 р. — запеклі бої по всій країні; розгром осередків заколоту в мадриді, Барселоні, Валенсії та ін-ших містах.

осінь 1936 р. — Проголошення вождем військової хун-ти генерала Ф. Франка.

Червень 1937 р. — вихід Німеччини та Італії з «Комі-тету з невтручання» та перехід цих держав до відкритої широкомасштабної агресії проти республіканської Іспанії.

28 березня 1939 р. — вступ франкістських військ до Ма-дриду.

Результат Встановлення фашистської диктатури Ф. Франко.

www.e-ranok.com.ua

60

Формування блоку агресивних держав «осі Берлін—рим—токіо»

«Вісь Берлін—Рим—Токіо» — агресивний блок, створений ініціато-рами гонки озброєнь (Німеччиною, Італією та Японію) з метою насиль-ницького переділу світу.

Жовтень1936 р.

Підписання італо-німецького протоколу про співробітни-цтво, який отримав умовну назву «Вісь Берлін—рим».

Листопад1936 р.

Укладення між Німеччиною та Японією «Угоди про бо-ротьбу проти Комуністичного Інтернаціоналу» (Анти-комінтернівський пакт).

Листопад1937 р.

Приєднання до Антикомінтернівського пакту Італії; за-вершення формування «осі Берлін—Рим—Токіо».

витоки, прояви та наслідки політики умиротворення

Зміст Спроби Великої Британії та Франції, із мовчазної під-

тримки США, не застосовуючи рішучих дій проти Гітле-ра і роблячи йому всілякі поступки, запобігти війні.

Витоки

Суперечності між Францією та Великою Британією (остання остерігалася надмірного посилення Франції).

Пом’якшення найбільш жорстких умов Версальсько-го договору, що призвело до досить спокійної реакції за-хідних держав на їх порушення Гітлером.

Підтримка політики умиротворення суспільною дум-кою західних країн.

Нерозуміння західними державами всієї небезпеки по-літики та постаті Гітлера.

Прояви

Поступки Німеччині з боку Англії і Франції в ході Мюнхенської конференції (розчленування Чехословаччи-ни в результаті Мюнхенської угоди 1938 р.: передача Су-детської області Чехословаччини Німеччині, задоволен-ня територіальних претензій Угорщини на Закарпатську Україну та Польщі на місто Тешин у Силезії).

Аншлюс Австрії 1938 р.: вторгнення до Австрії ні-мецьких сухопутних і повітряних сил, захоплення кра-їни без жодного пострілу; формування нацистського ав-стрійського уряду, який проголосив Австрію «німець-кою землею».

Поступка Литвою Німеччині в березні 1939 р. містечка Мемель — єдиного виходу литовської держави до моря.

НаслідкиПеретворення Німеччини на наймогутнішу державу.��Посилення впевненості Гітлера в безкарності своїх дій.��Втрата реального шансу запобігти новій світовій війні.��

спроби створення системи колективної безпеки країнами Заходу. англо-франко-радянські переговори 1939 р.

Зближення СРСР із Великою Британією та Францією — останній шанс запобігти новій світовій війні й створити систему колективної безпеки в Європі.

www.e-ranok.com.ua

61

Квітень 1939 р.

Початок тристоронніх переговорів у Москві, під час яких кожна зі сторін діяла винятково у своїх інтересах.

Приєднання СРСР після тривалих вагань до «гаран-тій» західних країн Польщі.

Наполягання СРСР на розширенні свого впливу в Схід-ній Європі і праві проходження радянських військ через Польщу та Румунію для боротьби з Німеччиною.

Згода Великої Британії та Франції включити балтій-ські країни у сферу «східних гарантій» за умови «захід-них гарантій» для Голландії, Бельгії та Люксембургу.

Кінець липня

1939 р.

Початок переговорів про укладення воєнної конвенції.Затягування переговорів: включення до складу англій-

ської та французької делегацій другорядних осіб, які не мали повноважень для підписання документів, неспро-можність вирішити питання про пропуск Червоної ар-мії через територію Польщі та Румунії тощо.

Зрив переговорів, відповідальність за що несуть усі країни-учасниці переговорів.

Серпень 1939 р.

Початок паралельних переговорів СРСР із нацист-ською Німеччиною.

радянсько-німецький пакт про ненапад і таємний додатковий протокол до нього (Пакт Молотова—ріббентропа)

Причини радянсько-німецького зближення

Практичне згортання торгівлі із СРСР з боку США та інших західних країн під тиском громадської думки та через комуністичний терор, що призвело до стрімкого скорочення обсягів виробництва в Радянському Союзі.

Поняття

Пакт Молотова—Ріббентропа — договір між Німеччи-ною та СРСР про ненапад, підписаний у Москві міністром закордонних справ Німеччини Йоахімом фон Ріббентро-пом та Головою Ради народних комісарів, народним комі-саром закордонних справ СРСР В’ячеславом Молотовим.

Дата 23 серпня 1939 р.

Зміст договору

Укладення договору терміном на 10 років.��Набуття чинності договору з моменту його підписання.��Зобов’язання сторін не нападати одна на одну як ��окремо, так і разом з іншими державами.Гарантія взаємного нейтралітету в разі війни однієї ��з країн.Зобов’язання СРСР і Німеччини не брати участі в ко-��аліціях держав, спрямованих відповідно проти Німеч-чини або СРСР.

Зміст таєм-ного прото-

колу

Розподіл Європи на сфери впливу:до �� радянської сфери належали Фінляндія, естонія, Латвія та Бессарабія;до �� німецької сфери — Литва;розділ Польщі між СРСР та Німеччиною по лінії ��Нарев—Вісла—Сян.

www.e-ranok.com.ua

62

Тема 8. розвиток культури в перші десятиліття ХХ ст.

Найважливіші досягнення науки, їх вплив на повсякденне життя людей

Фізика

м. Планк (розробив квантову теорію); Н. Бор (створив модель атома та квантово-планетарну теорію побудови атома); а. ейнштейн (створив теорію відповідності, роз-крив взаємозв’язок матерії, простору та часу); П. Дірак (один із творців квантової механіки); е. Фермі (довів іс-нування нових радіоактивних елементів, уперше здій-снив ядерну ланцюгову реакцію); І. і Ф. Жоліо-Кюрі (від-крили штучну радіоактивність) та інші.

АстрономіяК. Лундмарк (відкрив 9-ту планету Сонячної системи — Плутон та безліч інших Галактик, довів існування «по-загалактичних» зоряних систем).

ХіміяПочаток виробництва штучного каучуку, авіаційного бензину, винайдення синтетичних речовин (пластмаси), тканин (капрону та нейлону).

ФілософіяПраця о. Шпенглера «Занепад Європи», Б. рассел (вивчав питання захисту прав жінок, поширення соціальної сво-боди та великої власності, боротьби проти війни тощо).

Медицина

Початок використання електрокардіографів та електро-енцефалографів.І. Павлов (засновник науки про вищу нервову діяль-ність), З. Фрейд (засновник психоаналізу, який суттєво вплинув на психологію, медицину тощо).

Виникнення нових напрямів у природничих науках: хімічної фізики, біо-фізики, біохімії, геофізики та геохімії

Найважливіші досягнення техніки, їх вплив на повсякденне життя людей

Початок 1920-х рр.�� — науково­технічна революція (НТР) — доко-рінне, якісне перетворення продуктивних сил на основі досягнень науки як провідного чинника розвитку суспільного виробництва.Масове виробництво і використання �� електроенергії.Прогрес у �� двигунобудуванні (використання двигунів внутрішнього згоряння). Конструювання реактивних двигунів.Удосконалення �� машинобудування (запровадження конвеєрного ви-робництва, роботи з промислової стандартизації, створення автома-тичних верстатних ліній тощо).Розвиток �� автомобілебудування: початок масового виробництва ав-томобілів (лідер — США); провідна роль інженерів та організато-рів виробництва К. Бенца, В. майбаха, Г. Даймлера, Ф. Порше (Ні-меччина), П. д’Левассара (Франція), Д. Дюранта, Г. Форда (США); початок будівництва сучасних автомобільних доріг «надвисоких швидкостей» — автострад.

www.e-ranok.com.ua

63

Швидкі темпи зростання �� авіації: здійснення першого керованого польоту братами райтами, великий розмах аеродинамічних дослі-джень (Г. Юнкерс у Німеччині, а. Туполєв у СРСР), конструюван-ня І. Сікорським першого сучасного гелікоптера, перший переліт британськими авіаторами Д. алькоком і а. Брауном через Атлан-тичний океан, тощо.Розвиток �� телебачення та радіомовлення: демонстрація першої сис-теми телепередач у Великій Британії Дж. Бердом, удосконален-ня електронних систем В. Зворикіним у США і П. Тимофєєвим у СРСР, удосконалення техніки кінематографії — поширення зву-кового кіно, початок виробництва кольорових фільмів.Входження в повсякденне життя людей технічних новинок (радіо-��приймачів, пилососів, холодильників, пральних машин тощо).

Міжнародні жіночі рухи. Фемінізм

Фемінізм — суспільний рух, метою якого є повна рівноправність чо-ловіків і жінок у всіх сферах життя.

Організаційне оформлення

Кінець ХІХ — початок ХХ ст.

Основні напрями

Суфражизм — рух за надання жінкам виборчих прав.Гуманістичний — рух, який вбачав звільнення жін-

ки в розвитку її інтелекту, підвищенні освіченості.марксистський — рух, учасники якого вважали, що

становище жінки-робітниці зумовлене класовими при-чинами, тому боротьба за її звільнення збігається із за-гальним завданням звільнення пролетаріату.

основні ідеї та течії в розвитку культури

Зв’язок культури з усіма сферами життя суспільства.��Ідеологізація та заполітизованість культури через посилення гро-��мадянської активності, соціальні потрясіння, встановлення дикта-торських режимів.Наростання песимізму і розчарованості (поширення �� декаденства — течії кінця ХІХ — початку ХХ ст., що характеризується опозиці-єю до загальноприйнятої «міщанської» моралі, культом краси як самодостатньої цінності, переживанням відрази до життя й одно-часно насолоди ним).Різноманіття художніх напрямів і авторських стилів (від �� реалізму до модернізму).Зміна художньої географії світу, виникнення регіональних худож-��ніх шкіл (художні школи з національним корінням — індіанський фольклор (Перу, Мексика), первісне мистецтво племен (Бразилія), мистецтво країн Азії, яке поєднувало естетику східного мистецтва та новоєвропейські віяння (бенгальське відродження в Індії, школа гохуа в Китаї, поєднання традицій середньовічної східної мініатю-ри, народного живопису з європейськими тенденціями в Туреччи-ні та на Цейлоні тощо).Суперечливий процес розвитку культури (велика кількість худож-��ніх шкіл, груп, стильових тенденцій, радикальне відновлення мови мистецтва, формування нового мислення і сприйняття світу).

www.e-ranok.com.ua

64

Поява «масової культури»

Масова культура — культура, яка популярна серед широких верств населення, як правило, комерційно успішна та елементи якої поширені в повсякденному житті: у кулінарії, одязі, споживанні, засобах масової інформації, у розвагах (наприклад, у спорті та лі-тературі) і яка контрастує з «елітарною культурою».

Нові напрями в мистецтві

«Новий реалізм»

Характерні соціальні теми, критика й аналіз дійснос-ті: портрети В. Сєрова, пейзажі І. Грабаря, К. Коро-віна (Росія), а. марке (Франція), Ф. Ходлера (Швей-царія).

Символізм

Напрям мистецтва, який одухотворяв дійсність, до-давав їй особливої глибини; його представники наси-чували твори яскравими, обов’язково «зримими» об-разами (серія картин м. Врубеля, роботи о. Скрябі-на, м. Чюрльоніса).

Абстракціонізм

Напрям у європейському мистецтві, який відходив від традиційних образів та основним завданням ста-вив «прорив» у нову духовну реальність, тому все зриме і матеріальне, на думку його представників, — оманливе («Імпровізації» і «Композиції» В. Кандін-ського, роботи К. малевича, П. мондріана).

КубізмНапрям у мистецтві початку ХХ ст., який спирав-ся на геометричний аналіз форм реальності (П. Пі-кассо).

Фонізм

Напрям у мистецтві, який отримав назву в одній із рецензій на виставку Осіннього салону (Париж, 1905); це живопис «без правил», без урахування світ-ла і тіні, об’єму і перспективи (а. матісс, а. Дерен, а. марке та інші).

Експресіонізм

Напрям у мистецтві, основним принципом якого була виразність мови і форми як ознаки «перемоги Духа над матерією»; насамперед він передає емоційний стан людини.

Конструктивізм

Напрям у мистецтві, який створює абстрактні форми з нових промислових матеріалів і тісно пов’язаний з науково-технічним прогресом; цей напрям відіграв важливу роль в архітектурному мистецтві, дизайні та промисловому будівництві.

СюрреалізмНапрям у мистецтві, який спирається на людську підсвідомість як єдину справжню реальність та нама-гається зобразити ірраціоналістичний світ (С. Далі).

www.e-ranok.com.ua

65

НовітНя історія (1939 р. — сьогодеННя)

Тема 1. друга світова війна. світ після другої світової війни

Причини, характер, періодизація другої світової війни

Причини

Версальська система, яка поставила Німеччину в не-рівноправне становище й обділила Японію та Італію; прагнення цих країн до переділу світу.

Загострення суперечностей між великими державами внаслідок світової економічної кризи 1929—1932 рр.

Встановлення та посилення в окремих країнах то-талітарних режимів, які прагнули розширити власний «життєвий простір», захопити сировинні ресурси, рин-ки збуту товарів, забезпечити себе дешевою робочою си-лою за рахунок поневолених народів.

Політика умиротворення агресора, яку здійснювали Велика Британія і Франція. Ізоляціонізм США.

Пакт Молотова—Ріббентропа, який засвідчив під-тримку Радянським Союзом агресивних планів Німеч-чини.

Характер

Для країн агресорів — несправедлива, загарбниць-ка з метою розширення власних територій, завоюван-ня ринків збуту та джерел сировини.

Для окупованих країн — справедлива, визвольна.

Періодизація другої світової війни

І період(1.09.1939 —

21.06.1941)

Від нападу Німеччини на Польщу до нападу на СРСР; розширення агресії Німеччини та СРСР у Європі

ІІ період(22.06.1941 —

18.11.1942)

Від нападу Німеччини та її союзників на СРСР до Ста-лінградської битви: період тяжких оборонних боїв для радянської армії; формування антигітлерівської коаліції

ІІІ період(19.11.1942 —

5.06.1944)

Докорінний злам у війні на користь країн антигітлерів-ської коаліції; початок наступу радянських військ після перемог під Сталінградом та на Курській Дузі; витіснен-ня ворога з території Радянського Союзу; перемоги союз-ників СРСР в Африці та на Сицилії; капітуляція Італії

ІV період(6.06.1944 —

9.05.1945)

Відкриття Другого фронту; наступ військ антигітлерів-ської коаліції по всіх фронтах; розгром і капітуляція нацистської Німеччини

V період(9.05.1945 —

2.09.1945)

Завершення бойових дій в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні; розгром і капітуляція Японії

www.e-ranok.com.ua

66

« »

« »

«

Уведення

»

« »

« »

« »

Поділ Польщі у вересні 1939 р.Лінія поділу Польщі та розмежу-вання сфер інтересів Німеччини і СРСР за Пактом Молотова-Ріббен-тропа 23 серпня 1939 р.Напад Німеччини на Польщу. Дії німецьких військ 1—17 вересня 1939 р. (план «Вайс»)Дії радянських військ проти Польщі 17—28 вересняПольські території, що за радянсько-німецьким договором про «Дружбу і кордони» від 28 вересня, перейшли до СРСР

Радянсько-фінська війна (листопад 1939—березень 1940 р.)

Наступ радянських військПротидія фінських військТериторії, які відійшли до СРСР за Московським мирним договором від 12 березеня 1940 р.

Окупація Німеччиною Данії та Норвегії у квітні—червні 1940 р. (операція Везерські навчання)

Дії німецького флоту і військДесантування англійських військ

Окупація Німеччиною Нідерландів, Бельгії, Люксембургу і Франції у травні—червні 1940 р.

Наступ німецьких військКонтрудари союзних військОточення групи союзних військ під Дюнкерком та їх евакуація (операція «Динамо», 26 травня—4 червня)Франко-німецька демаркаційна лінія за умовами перемир'я від 22 червня 1940 р.

Експансія СРСР улітку 1940 р.Уведення радянських військ у країни Прибалтики, Бессарабію і Північну Буковину в червні 1940 р.Території, включені до складу СРСР 2—6 серпня 1940 р.Західний кордон СРСР станом на вересень 1940 р.Територія Румунії після територіальних поступок на користь СРСР, Угорщини і Болгарії в серпні—вересні 1940 р.

Окупація Югославії та Греції у квітні—травні 1941 р. (операція Маріта)

Наступ німецьких, італійських, угорських і болгарських військ у квітні 1941 р.Шляхи евакуації англійських і грецьких військТериторії, окуповані Німеччиною та її союзниками до 21 червня 1941 р.

Кордони держав на початку серпня 1939 р.Територія «Третього рейху»Фашистська Італія та її володінняДержави — союзниці Німеччини та ІталіїНейтральні державиМорські битви

Європа на початку другої світової війни

www.e-ranok.com.ua

67

Характеристика військових дій на першому етапі війни (1939 — червень 1941 р.)

Роз

гром

Пол

ьщі

1 вересня 1939 р. — напад Німеччини на Польщу.3 вересня 1939 р. — проголошення Великою Британією та

Францією війни Німеччині, відповідно до своїх зобов’язань пе-ред Польщею, але воєнних дій ці країни так і не розпочали (так звана «дивна війна»).

17 вересня 1939 р. — вступ на територію Західної України та Західної Білорусії згідно з пактом Молотова—Ріббентропа радянських військ.

28 вересня 1939 р. — захоплення німцями столиці Польщі — Варшави; підписання між Німеччиною та СРСР договору «Про дружбу і кордон», який зафіксував поділ Польщі та уточнив лі-нію німецько-радянського кордону: Німеччина отримала влас-не польські землі, СРСР — території Західної України, Захід-ної Білорусії та вплив на Литву.

Вх

одж

енн

я П

івн

ічн

ої Б

ук

ови

-н

и,

Бес

сар

абії

, Л

атві

ї, Л

итв

и,

Ест

онії

до

скл

аду

СР

СР

Червень 1940 р. — на вимоги СРСР Румунія поступилася Бес-сарабією та Північною Буковиною, де більшість населення ста-новили українці: входження Північної Буковини та придунай-ських українських земель до складу УРСР, розподіл Бессарабії між новою союзною республікою — Молдавською РСР та УРСР.

Літо 1940 р. — утворення в Латвії, Литві та естонії коа-ліційних урядів, які контролювалися з боку Москви.

3—6 серпня 1940 р. — прийняття Верховною Радою СРСР по-станови про входження проголошених Литовської РСР, Латвій-ської РСР, Естонської РСР до складу Радянського Союзу.

Рад

ян

ськ

о-

фін

ськ

а ві

йн

а

Жовтень 1939 р. — пропозиція Фінляндії з боку СРСР здати йому в оренду на 30 років порт Ханко, віддати півострів Ри-бачий, перенести лінію радянсько-фінського кордону на північ від Ленінграда на кілька десятків кілометрів в обмін на тери-торію Карелії. Відмова Фінляндії.

30 листопада 1939 р. — початок радянсько-фінської війни, що тривала 105 днів.

Березень 1940 р. — підписання мирної угоди, згідно з якою Фінляндія втратила Карельський перешийок та район на півно-чі країни (близько 9 % територій), проте зберегла незалежність.

Ок

уп

ація

Нім

ечч

и-

ною

Дан

ії,

Нор

вегі

ї,

Бел

ьгії

, Г

олл

анд

ії

Квітень 1940 р. — напад Німеччини на Данію та Норвегію: капітуляція Данії фактично без опору вже через годину після вторгнення німецьких військ; збройний опір Норвегії, не зважа-ючи на який більша частина країни була захоплена німецькими військами, а до влади прийшов ватажок норвезьких фашистів В. Квіслінг; початок у Норвегії потужного руху Опору.

10 травня 1940 р. — початок вторгнення військ вермахту до Голландії та Бельгії: 15 травня — капітуляція голландських збройних сил; 17 травня — вступ гітлерівських військ до Брюс-селя — столиці Бельгії.

« »

« »

«

Уведення

»

« »

« »

« »

Поділ Польщі у вересні 1939 р.Лінія поділу Польщі та розмежу-вання сфер інтересів Німеччини і СРСР за Пактом Молотова-Ріббен-тропа 23 серпня 1939 р.Напад Німеччини на Польщу. Дії німецьких військ 1—17 вересня 1939 р. (план «Вайс»)Дії радянських військ проти Польщі 17—28 вересняПольські території, що за радянсько-німецьким договором про «Дружбу і кордони» від 28 вересня, перейшли до СРСР

Радянсько-фінська війна (листопад 1939—березень 1940 р.)

Наступ радянських військПротидія фінських військТериторії, які відійшли до СРСР за Московським мирним договором від 12 березеня 1940 р.

Окупація Німеччиною Данії та Норвегії у квітні—червні 1940 р. (операція Везерські навчання)

Дії німецького флоту і військДесантування англійських військ

Окупація Німеччиною Нідерландів, Бельгії, Люксембургу і Франції у травні—червні 1940 р.

Наступ німецьких військКонтрудари союзних військОточення групи союзних військ під Дюнкерком та їх евакуація (операція «Динамо», 26 травня—4 червня)Франко-німецька демаркаційна лінія за умовами перемир'я від 22 червня 1940 р.

Експансія СРСР улітку 1940 р.Уведення радянських військ у країни Прибалтики, Бессарабію і Північну Буковину в червні 1940 р.Території, включені до складу СРСР 2—6 серпня 1940 р.Західний кордон СРСР станом на вересень 1940 р.Територія Румунії після територіальних поступок на користь СРСР, Угорщини і Болгарії в серпні—вересні 1940 р.

Окупація Югославії та Греції у квітні—травні 1941 р. (операція Маріта)

Наступ німецьких, італійських, угорських і болгарських військ у квітні 1941 р.Шляхи евакуації англійських і грецьких військТериторії, окуповані Німеччиною та її союзниками до 21 червня 1941 р.

Кордони держав на початку серпня 1939 р.Територія «Третього рейху»Фашистська Італія та її володінняДержави — союзниці Німеччини та ІталіїНейтральні державиМорські битви

www.e-ranok.com.ua

68

Роз

гром

Фр

анц

ії

14 травня 1940 р. — прорив німцями оборони французів під Седаном.

Оточення під Дюнкерком 340-тисячного угруповання англо-французьких військ, які змогли евакуюватися до Великої Бри-танії.

5 червня 1940 р. — початок наступу згідно з планом «рот» нацистських військ на Париж, до якого вони увійшли через дев’ять днів без бою.

22 червня 1940 р. — підписання в Комп’єнському лісі мар-шалом А. Петеном від імені французького уряду акту про перемир’я з Німеччиною, який передбачав капітуляцію Франції; окупацію Північної Франції німецькими військами; створення у Південній Франції маріонеткового уряду маршала А. Петена зі столицею у м. Віші; повернення Ельзасу та Лотарингії Ні-меччині.

Би

тва

за А

нгл

ію

16 липня 1940 р. — підписання А. Гітлером плану захоплен-ня Великої Британії під кодовою назвою «морський лев».

Початок бомбардування німецькою авіацією Лондона та ін-ших міст, яке мало підготувати висадку німецького десанту на Британські острови.

Встановлення морської блокади підводними німецькими чов-нами Британських островів.

Тимчасова відмова Німеччини від плану захоплення Брита-нії через зростаючі втрати німецької авіації та погіршення по-годних умов.

Агр

есія

Нім

ечч

ин

и

на

Бал

кан

ах

Особливе стратегічне значення німецьке командування при-діляло Балканам.

28 жовтня 1940 р. — невдала спроба Італії захопити Грецію, звернення Б. Муссоліні по допомогу до А. Гітлера.

Квітень 1941 р. — напад Німеччини та її союзників — Іта-лії, Угорщини, Румунії та Болгарії на Югославію та Грецію: розгром Югославії, унаслідок якого країну було розділено на Сербію та Хорватію, а решту земель поділили Італія, Болгарія, Угорщина та Німеччина; капітуляція Греції.

План «Барбаросса»

План «Барбаросса» — кодова назва плану війни Німеччини проти СРСР.

Дата ухвалення

18 грудня 1940 р.

Зміст

Блискавична військова кампанія з повним розгромом Червоної армії.Захоплення європейської частини СРСР по лінії Волга—Архангельськ.

Союзники Німеччини

Японія, Італія, Румунія, Фінляндія, Угорщина.

Головні стратегічні

об’єкти

Ленінград, Москва, Центральний промисловий район, Донецько-Криворізький басейн.

www.e-ranok.com.ua

69

головні напрямки німецького наступу на срср

Група армій Командуючий Завдання

«Північ»Генерал-фельдмаршал В. Леєб

Наступ на Прибалтику, Ленінград, Псков із метою знищення радянських військ у При-балтиці, захоплення балтійських портів

«Центр»Генерал-фельдмаршал Ф. Бок

Нанесення удару по флангах радянських військ у районі Білостока, з’єднання в ра-йоні Мінська і наступ на Москву

«Південь»Генерал-фельдмаршал Г. Рундштедт

Знищення радянських військ у Західній Україні та на Правобережній Україні, на-ступ на Харків, Донбас, Крим

Перебіг подій на радянсько-німецькому фронті в 1941—1942 рр.

22 червня 1941 р.

Напад Німеччини на СРСР

23—29 черв-ня 1941 р.

Танкові бої в районі рівне—Дубно—Луцьк—Броди, які затримали просування ворога в глиб СРСР

Липень 1941 р.

Смоленська битва: форсування Дніпра німецькими вій-ськовими угрупованнями та захоплення Смоленська.Контрудари Червоної Армії під Оршею, Вітебськом, Вели-кими Луками і Смоленськом, які змусили німецькі війська вперше в ході Другої світової війни перейти до оборони.

7 липня — 26 вересня

1941 р.

Оборона Києва, яка закінчилася катастрофою для Південно-Західного фронту. Понад 600 тис. осіб загину-ло та потрапило в полон; у котлі загинули командуючий фронтом М. Кирпонос і частина офіцерів штабу; захо-плення фашистськими військами столиці України

5 серпня — 16 жовтня

1941 р.

Оборона Одеси, яка утримувала значні сили противника і дозволила Червоній армії відійти за Дніпро

10 лип-ня 1941 —

27 січня 1944 р.

Бої за Ленінград: встановлення тривалої блокади міста німцями; здійснення Червоною армією чотирьох невда-лих спроб зняти блокаду; неспроможність групи армій «Північ» взяти місто

30 верес-ня 1941 —

7 січня 1942 р.

Московська битва: розробка німецьким командуванням операції «Тайфун», яка стала початком битви за Москву; ціною героїчної оборони противника було зупинено на підступах до столиці.Грудень 1941 р. — перехід Червоної армії в контрнаступ, у результаті якого було відкинуто гітлерівців від Москви на 100—250 км; зрив плану «бліцкригу»

30 жов-тня 1941 —

4 липня 1942 р.

Оборона Севастополя: тривала 250 днів, унаслідок чого було зірвано плани Німеччини знищити Чорноморський флот СРСР

www.e-ranok.com.ua

70

Березень—травень 1942 р.

Любанська операція, мета якої — зняти блокаду Ленін-града, що закінчилася оточенням 2-ї ударної армії та пе-реходом на бік Німеччини її командувача генерала Вла-сова

Травень 1942 р.

Фактичний розгром німцями Кримського фронту: втрати Червоної армії становили 200 тис. осіб, залишено Керч, що ускладнило ситуацію в Севастополі

12—29 травня

1942 р.

Битва за Харків, у ході якої в оточення потрапили вій-ська Південно-Західного фронту під командуванням мар-шала С. Тимошенка; у полон потрапили 240 тис. осіб

Червень 1942 р.

Захоплення німцями Донбасу та Ростова-на-Дону

Процес формування антигітлерівської коаліції

Антигітлерівська коаліція — це воєнно-політичне об’єднання держав і народів, які під час Другої світової війни боролися проти нацистів Німеччини, фашистів Італії, мілітаристів Японії.

22 червня 1941 р.

Заява прем’єр-міністра Великої Британії У. Черчілля та президента США про солідарність із СРСР.

16 липня 1941 р.

Підписання угоди між урядами СРСР та Великої Брита-нії про спільні дії у війні проти Німеччини

Березень 1941 р.

Прийняття конгресом США закону про ленд-ліз, який надавав право американському уряду постачати різно-манітні товари та надавати послуги країнам-союзникам у період Другої світової війни

2 серпня 1941 р.

Обмін нотами між СРСР і США щодо продовження на рік радянсько-американської торгової угоди та про еко-номічне сприяння з боку США Радянському Союзу у вій-ні проти нацистської Німеччини

29 верес-ня — 1 жов-

тня 1941 р.

Конференція представників СРСР, Великої Британії та США в Москві, на якій ішлося про конкретні форми співробітництва в період війни

Листопад 1941 р.

США поширили дію закону про ленд-ліз на СРСР, згід-но з яким Радянський Союз отримував зброю, військо-ву техніку, стратегічну сировину

1 січня 1942 р.

Підписання Декларації Організації Об’єд наних Націй представниками США, Великою Британії, СРСР та Ки-таю (згодом приєдналися інші країни)

26 травня 1942 р.

Укладення радянсько-британського договору «Про союз у війні проти гітлерівської Німеччини та її спільників у Європі та про співробітництво після війни»

11 червня 1943 р.

Підписання радянсько-американської угоди «Про прин-ципи, застосовувані до взаємної допомоги у веденні вій-ни проти агресії»

www.e-ranok.com.ua

71

воєнні дії в азії та Північній африці в 1941—1942 рр.

7 грудня 1941 р.

Напад Японії на американську військово-морську базу в Тихому океані Перл-Харбор, у результаті якого було потоплено п’ять лінкорів, ще три сильно пошкоджені; японці втратили 55 осіб, американці — 2400

8 грудня 1941 р.

Оголошення США та Великою Британією війни Японії

Грудень 1941 — чер-вень 1942 р.

Захоплення Японією Таїланду, Бірми, Малайзії, Індоне-зії, Філіппін

Травень — червень 1942 р.

Морські битви в Кораловому морі та на о. Мідуей у Ти-хому океані, які дозволили США та Великій Британії зупинити наступ Японії

Червень 1942 р.

Наступ німецько-італійських військ під командуванням генерал-фельдмаршала Е. Роммеля на британські війська в Єгипті, у результаті якого в полон потрапили 33 тис. англійських солдатів

Жовтень 1942 — тра-вень 1943 р.

Нанесення удару англо-американських військ під коман-дуванням Б. Монтгомері та Д. Ейзенхауера по армії Ром-меля під Ель-Аламейном; згодом оволодіння військами союзників Північною Африкою

особливості окупаційного режиму. голокост

Особливості

Встановлення на загарбаних територіях «нового порядку».Реалізація плану «Ост», затвердженого 25 травня 1940 р.Зруйнування населених пунктів разом із жителями

з метою залякування.Вивезення мільйонів людей (так званих остарбайтерів)

на примусові роботи до Німеччини.Здійснення особливої расової політики, жертвами якої

стали євреї (Голокост), цигани, а згодом і слов’янське на-селення Східної Європи.

1942 р. — прийняття керівництвом Німеччини рішен-ня про фізичне знищення євреїв у Європі (загальна кіль-кість загиблих євреїв за даними Нюрнбергського проце-су становила 5,85 млн осіб).

Поширення мережі концтаборів (Бухенвальд, Освен-цим, Майданек, Дахау тощо).

Поняття

«Новий порядок» — режим нещадного терору та на-сильства, який зводився до ліквідації незалежності й су-веренітету, усіх демократичних і соціальних здобутків поневолених країн, нещадної економічної експлуатації та свавілля окупантів.

План «Ост» — таємний план німецького уряду, який передбачав колонізацію Радянського Союзу та країн Схід-ної Європи, знищення мільйонів людей, перетворення жителів окупованих країн на рабів німецьких колоністів.

Голокост — переслідування і масове знищення євреїв у роки Другої світової війни.

www.e-ranok.com.ua

72

рух опору на окупованих територіях

Рух Опору — підпільна і повстанська боротьба народів Європи в роки Другої світової війни проти окупації Німеччиною та її союзниками.

Причина Встановлення жорсткого окупаційного режиму в по-

неволених країнах.

МетаВідновлення національної незалежності та державного

суверенітету окупованих країн.

Форми боротьби

Саботаж, страйки, диверсії.Антифашистська пропаганда.Розвідувальна діяльність.Партизанська боротьба.Антифашистські повстання (Варшавське гетто, 1943 р.).

Діяльність

У Франції розгорнула діяльність організація «Вільна Франція» під керівництвом Ш. де Голля

Створення Комітету національного визволення Іта-лії, який координував діяльність партизанських бригад імені Гарібальді.

Активна діяльність у Греції загонів еЛаС — Народно-визвольної армії Греції, яка вела бойові операції на всій території країни.

Особливо сті в Східній

Європі

Непримиренність місцевого населення, викликана жор-стокістю окупаційного режиму (на відміну від Західної Європи); суттєве обмеження колабораціонізму — спів-праці з окупантами.

Розкол руху Опору на національну і комуністичну те-чії, які часто ворогували між собою: Польща — армія Крайова, підпорядкована емігрантському уряду в Лондо-ні, та комуністична Гвардія Людова; СРСР — Українська Повстанська армія (УПА) та комуністичні партизанські загони; Югославія — комуністична Народно-визвольна армія Югославії (НВАЮ) під проводом Й. Б. Тіто та чет-ники — сербські партизани-монархісти.

Створення національних збройних сил у складі Чер-воної армії (Чеська бригада Л. Свободи, Військо Поль-ське тощо).

сталінградська битва

Перебіг подій

17 липня—18 листопада 1942 р. — оборонний період.19 листопада 1942 — 2 лютого 1943 р. — наступаль-

на операція радянських військ, у результаті якої війська Червоної армії оточили та знищили 330-тисячне угрупу-вання ворога на чолі з Ф. фон Паулюсом.

Результат та історичне

значення

Наступ під Сталінградом перейшов у загальний стра-тегічний наступ радянських військ.

Противника було відкинуто на 600—700 км.Битва започаткувала докорінний перелом у ході Дру-

гої світової війни.

www.e-ranok.com.ua

73

розгром німецьких військ на орловсько-курській дузі

Передумови

Рішення німецького командування провести великий наступ на радянсько-німецькому фронті з метою повер-нення втраченої стратегічної ініціативи.

Розробка німецьким командуванням операції «Цита-дель», яка передбачала використання для наступу ні-мецьких військ Курський виступ (дугу), що утворився внаслідок зимово-весняного наступу радянських військ.

Перебіг подій

5 липня 1943 р. — наступ головних сил на орловсько-му напрямі.

Розгортання найбільшої танкової битви Другої світо-вої війни біля с. Прохорівка.

12 липня 1943 р. — розгортання наступу радянських військ; перехід німецьких частин до оборони.

Результат та історичне

значення

5 серпня 1943 р. — визволення міст Орел та Бєлгород.23 серпня 1943 р. — звільнення Харкова.Поразка гітлерівського командування у спробі повер-

нути втрачену стратегічну ініціативу.Перехід німецьких військ до оборони.Курська битва ознаменувала завершення докорінного

зламу в ході Другої світової війни.

Наступальні операції червоної армії

27 січня 1944 р.

Переможне завершення битви за Ленінград, яка трива-ла 900 днів.

Січень—лютий

1944 р.

Корсунь-Шевченківська операція («Сталінград на Дні-прі»), що поклала початок звільненню Правобережної України, у ході якої було оточено десять гітлерівських дивізій.

Березень—травень 1944 р.

Новий наступ радянських військ, який завершився ви-зволенням від нацистів миколаєва, одеси, Тернополя, Кам’янця-Подільського.

26 березня 1944 р.

Вихід радянських військ на лінію державного кордону СРСР із Румунією.

Квітень—травень 1944 р.

Визволення Криму.

Червень 1944 р.

Розгортання бойових дій на Карельському перешийку: прорив укріплення лінії Маннергейма, взяття Виборга, унаслідок якого між СРСР та Фінляндією було укладено угоду про перемир’я та вихід останньої з коаліції.

Червень—липень

1944 р.

Визволення Білорусії внаслідок наступальної операції під кодовою назвою «Багратіон».

Вересень 1944 р.

Визволення Прибалтики; звільнення портів на Баренцо-вому морі та Мурманської області.

www.e-ranok.com.ua

74

визволення території срср, перенесення військових дій у центральну та східну Європу

Серпень—вересень 1944 р.

Визволення румунії в результаті організації повстання румунських патріотів проти диктатури Й. Антонеску на тлі посилення наступу радянських військ; наказ короля Міхая заарештувати диктатора й оголошення війни Ні-меччині; підписання Румунією перемир’я із СРСР, що підтвердило передачу Радянському Союзу Бессарабії та Північної Буковини.

Вересень 1944 р.

Визволення Болгарії; прихід до влади прокомуністично-го уряду Вітчизняного фронту, який проголосив війну Німеччині.

Серпень—вересень 1944 р.

Визволення Югославії в результаті спільних дій 3-го Українського фронту та підрозділів Народно-визвольної армії Югославії (НВАЮ) під командуванням Й. Броз Тито.

Квітень 1945 р.

Капітуляція в результаті Дебреценської, Будапештської та Балатонської стратегічних операцій останнього союз-ника нацистської Німеччини в Європі — Угорщини. Ви-зволення Австрії.

Липень 1944 — лю-тий 1945 р.

Початок визволення Польщі в ході операцій «Багратіон» та Львівсько-Сандомирської; організаці польськими па-тріотами, очолюваними лондонським емігрантським уря-дом, повстання у Варшаві, яке Червона армія не підтри-мала (гітлерівці жорстоко придушили повстання, заги-нуло близько 200 тис. поляків); остаточне визволення Польщі в ході Вісло-Одерської операції.

Травень 1945 р.

Визволення Чехословаччини.

Зміна ролі чоловіка і жінки в повсякденному житті в умовах війни

Участь у Великій Вітчизняній війні близько 800 тис. жінок.��Нелегке випробування для жінок несенням військової служби (ар-��мійська дисципліна, великі фізичні навантаження, чоловіче ото-чення тощо).Служба жінок у різних військових структурах: госпіталях (61 % ��середнього медперсоналу), підрозділах зв’язку (80 %), дорожніх військах (50 %), авіації (уславлений жіночий полк «Нічні від-ьми», інших підрозділах — жінки-снайпери, розвідниці, зенітни-ці тощо).Участь у діяльності партизанських загонів та підпілля.��Несення тягаря важкої праці в тилу.��

відкриття другого фронту в Європі

Другий фронт — умовна назва в Другій світовій війні сухопутних бо-йових дій після висадки союзників (військ Британської імперії та США) у Франції.

www.e-ranok.com.ua

75

6 червня 1944 р.

Відкриття другого фронту: операція «Оверлорд», яка пе-редбачала висадку англо-американського десанту в Нор-мандії (Північ Франції)

15 серпня 1944 р.

Операція «Енвіл», у ході якої відбулася висадка британ-ської армії та французьких військових частин, сформова-них у Британії генералом де Голлем, у Південній Франції

Осінь 1944 р.

Звільнення Голландії та майже всієї Франції, крім ра-йону Арденн

Грудень 1944 р.

Контрнаступ німецьких військ в Арденнах

Лютий—квітень 1945 р.

Наступальна операція союзників: оточення великого угруповання німецьких військ, захоплення Руру (Ні-меччина)

Квітень—травень 1945 р.

Звільнення Італії у взаємодії з італійськими партизанами

кримська (ялтинська) конференція

Дата 4—11 лютого 1945 р.

УчасникиЙ. Сталін (СРСР), Ф. Рузвельт (США), В. Черчілль

(Велика Британія)

Основні рішення

Окупація Німеччини військами США, СРСР, Великої Британії та Франції.

Створення з головнокомандуючих окупаційних військ Союзної Консультативної Ради з метою координації дій в окупаційних зонах.

Сплата Німеччиною репарацій, розмір яких не був узгоджений.

Питання про польські кордони: східний — за лінією Керзона, західний не затверджений.

Визначення складу польського уряду, до якого мали увійти представники Тимчасового польського уряду, створеного в Любліні, та діячі емігрантського уряду Польщі в Лондоні.

Визначення складу уряду Югославії, який мав скла-датися наполовину з представників емігрантського уря-ду, наполовину — із НВАЮ.

Зобов’язання СРСР оголосити війну Японії через 2—3 місяці після розгрому Німеччини; визнання права СРСР на Курильські острови, Південний Сахалін, орен-ду Порт-Артура.

Призначення на 25 квітня 1945 р. скликання Уста-новчої конференції Організації Об’єднаних Націй (ООН) у Сан-Франциско (США), учасниками якої могли стати держави, що до 1 березня 1945 р. оголосять війну Ні-меччині та Японії

www.e-ranok.com.ua

76

воєнна поразка та капітуляція Німеччини

Січень—травень 1945 р.

Звільнення Східної Німеччини.Останній центр опору нацистської Німеччини — Берлін.

16 квітня 1945 р.

Початок Берлінської операції, у ході якої радянські війська зламали опір гітлерівських військ

30 квітня 1945 р.

Взяття рейхстагу, над яким розвідники 150-ї стрі-лецької дивізії встановили прапор Перемоги; самогуб-ство А. Гітлера

1 травня 1945 р.

Початок капітуляції Берлінського гарнізону; пропози-ція німецького командування розпочати переговори про перемир’я

8 травня 1945 р.

Підписання представниками німецького командування Акта беззастережної капітуляції Німеччини

Потсдамська конференція

Дата 17 липня — 2 серпня 1945 р.

УчасникиЙ. Сталін (СРСР), Г. Трумен (США), В. Черчілль, зго-

дом К. Еттлі (Велика Британія)

Основні рішення

Проголошення повоєнного устрою Німеччини, який мав ґрунтуватися на принципі «4-Д»: денацифікація, демілітаризація, демократизація, декартелізація.

Поділ Німеччини та Берліну на чотири зони окупації (СРСР, США, Велика Британія, Франція).

Німеччина залишається єдиною державою; до часу де-мократичних виборів влада належить окупаційній адмі-ністрації.

Сплата Німеччиною репарацій (із загальної суми ре-парацій 20 млрд доларів 50 % отримав СРСР у вигляді промислового обладнання).

Остаточне визначення польських кордонів на заході та сході.

Вирішення питання про передачу СРСР Кенігсберга та області.

Розподіл німецького флоту між союзниками.Передача воєнних злочинців Міжнародному військо-

вому трибуналу.

розгром японії

Літо 1944 р. Стратегія союзників «крок за кроком»: захоплення де-сантами, за підтримки флоту та авіації, острівних опор-них пунктів

Жовтень1944 р.

Поразка японського флоту поблизу Філіппін; уперше ви-користані літаки-бомби, керовані льотчиками-камікадзе

Квітень 1945 р.

Висадка союзників в Японії (о. Окінава)

www.e-ranok.com.ua

77

5—9 серпня 1945 р.

Заява СРСР про денонсацію пакту про нейтралітет з Япо-нією, початок бойових дій Радянського Союзу проти Японії

Серпень 1945 р.

Нанесення основного удару радянськими військами по японській Квантунській армії

6 та 9 серп-ня 1945 р.

Атомне бомбардування американцями японських міст Хі-росими та Нагасакі, унаслідок якого загинуло близько 100 тис. мирних жителів; серед причин цієї акції: збере-ження життів американських солдатів; помста за Перл-Харбор, попередження СРСР

2 вересня 1945 р.

Підписання Акта про беззастережну капітуляцію Японії.Завершення Другої світової війни

Зміни у світі внаслідок другої світової війни

Нова розстановка сил на міжнародній арені: СРСР та США із со-��юзників перетворилися на супротивників у суперництві за світо-ве лідерство.Початок «холодної війни» та гонки озброєнь.��Поширення радянської моделі суспільного устрою на країни Схід-��ної, Центральної, Південної Європи, на Далекому Сході; формуван-ня комуністичних тоталітарних режимів.Початок формування постіндустріального суспільства (провідна ��роль науки, освіти, сфери послуг).Поширення інтеграційних процесів: створення Європейського еко-��номічного союзу (ЄЕС), Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ).Створення Організації Об’єднаних Націй (ООН).��Підйом національно-визвольного руху народів Азії та Африки, ви-��никнення нових держав.

Мирні договори з колишніми союзниками Німеччини

19 липня — 15 жовтня 1946 р. — Паризька мирна конференція, на якій були остаточно вироблені та узгоджені тексти мирних договорів із Німеччиною та її союзниками.

Німеччина

Позбавлення всіх територіальних придбань 1930— ��1940-х рр.Втрата Східної Пруссії та земель на схід від Одера.��Поділ країни на окупаційні зони.��Впровадження принципу «4-Д».��Сплата репарацій.��Покарання військових злочинців (Нюрнбергський ��процес).

Італія

Позбавлення колоній.��Передача земель Югославії (Юлійська Країна, Істрія) ��та Греції (Додеканезькі острови).Обмеження збройних сил.��Сплата репарацій.��

www.e-ranok.com.ua

78

Румунія

Підтвердження територіальних втрат на користь ��СРСР (1940 р.).Перебування в країні радянських військ.��Сплата репарацій.��

Угорщина

Позбавлення територіальних придбань 1930—1940-х рр.��Передача Північної Трансильванії Румунії, Закарпат-��ської України — СРСР.Перебування в країні радянських військ.��Сплата репарацій.��

Фінляндія

Підтвердження передачі СРСР Печенги (Петсамо).��Порккала-Удд на 50 років став радянської військо-��вою базою.Сплата репарацій.��

АвстріяЗаборона об’єднання з Німеччиною.��Окупація країни до 1955 р. військами союзників.��Сплата репарацій.��

Японія

Позбавлення колоній і залежних територій.��Відмова від Курильських островів і південного Саха-��ліну на користь СРСР.Окупація військами США.��Запровадження політики демократизації, декартеліза-��ції, демілітаризації; проведення аграрної реформи.Покарання військових злочинців.��

сан-Франциська конференція та створення ооН

Організація Об’єднаних Націй (ООН) — міжнародна організація, за-снована на конференції в Сан-Франциско на основі Хартії Об’єднаних Націй.

Мета

Підтримка миру та безпеки.Розв’язання міжнародних спорів мирними методами.Розвиток міжнародного співробітництва в економіч-

ній, соціальній, культурній сферах.Розвиток поваги до прав людини.

Дата заснування

24 жовтня 1945 р. — набрав чинності Статут ООН.

Керівні органи

Генеральна Асамблея за участю всіх членів ООН; пра-цює посесійно, рішення приймає 2/3 голосів.

Рада Безпеки: складається з п’яти постійних (США, СРСР (Росія), Велика Британія, Франція, Китай) і шести (згодом десяти) тимчасових членів, що обираються кож-ні два роки; питання ухвалюються постійними членами одностайно; може застосовувати воєнні санкції.

Міжнародний Суд розглядає суперечки між державами.Економічна та Соціальна Ради, які вивчають міжна-

родні проблеми і складають рекомендації для Генераль-ної Асамблеї.

Секретаріат ООН виконує адміністративні функції; його очолює Генеральний секретар.

www.e-ranok.com.ua

79

Процеси над воєнними злочинцямиН

юр

нбе

ргс

ьки

й

пр

оцес

Міжнародний судовий процес над колишніми керівниками гіт-лерівської Німеччини, перший в історії міжнародний суд, який визнав агресію найтяжчим кримінальним злочином.

Відбувався у м. Нюрнберг із 20 листопада 1945 по 1 жовтня 1946 р. в Міжнародному військовому трибуналі.

Притягнення до судової відповідальності вищих державних та військових діячів нацистської Німеччини, яких звинувачували в змові проти миру й людяності, у вчиненні найтяжчих воєн-них злочинів.

Порушення питання про визнання злочинними дій керівно-го складу нацистської партії, штурмових (СА) та охоронних за-гонів (СС), служби безпеки (СД), державної таємної поліції (гес-тапо) та генштабу.

До смертної кари було засуджено 12 злочинців, сім — до три-валих термінів або довічного ув’язнення.

Ток

ійсь

ки

й

пр

оцес

Суд над головними японськими воєнними злочинцями.Відбувався із 3 травня 1946 по 12 листопада 1948 р. у Між-

народному військовому трибуналі для Далекого Сходу.Притягнення до судової відповідальності 28 найвищих япон-

ських урядовців за ведення Японією протягом 1928—1945 рр. агресивних воєн проти Китаю, СРСР, США та інших країн, вчи-нення воєнних злочинів і злочинів проти людяності.

До страти було засуджено сім осіб, 16 підсудних — до довічно-го ув’язнення, решту — до різних термінів ув’язнення.

Тема 2. сша та канада в 1945 р. — на початку ХХі ст.

утвердження сша як провідної країни повоєнного біполярного світу

Досягнення найвищого за свою історію рівня військової могут-ності: розміщення американських військ у Німеччині, Японії, Іта-лії та ряді інших країн; монополія на ядерну зброю.

Послаблення основних суперників США внаслідок участі в Дру-гій світовій війні.

Прагнення посилити свій вплив на перебіг подій в усіх країнах світу.

Основна мета зовнішньополітичного курсу — зміцнення націо-нальної безпеки, створення союзу західних країн, протидія поши-ренню комунізму.

Посилення ролі США у світі завдяки реалізації плану Маршал­ла, який передбачав надання економічної допомоги 17 країнам сві-ту, що постраждали в роки Другої світової війни.

1949 р. — ініціювання створення Північноатлантичного блоку (НАТО).

Посилення науково-технічного потенціалу через еміграцію видат-них учених з Європи.

Перетворення США на центр світової політики.

www.e-ranok.com.ua

80

сша у 1945—1960 рр.

Пр

ези

ден

тств

о Г

. Т

ру

мен

а(1

94

5—

19

52

), д

емок

рат

Програма «Справедливий курс:Адаптація до мирного життя демобілізованих військовос-��лужбовців: ухвалення «Солдатського білля про права», який передбачав надання пільг колишнім солдатам та офіцерам для отримання кредитів на освіту, житло, від-криття власного бізнесу.Федеральна програма дешевого житлового будівництва.��реконверсія�� (перехід до мирного життя), яка передбача-ла поступову ліквідацію контролю держави над цінами; збільшення зарплати; приватизацію державних заводів, побудованих під час Другої світової війни.Зменшення прибутків американців унаслідок переведен-��ня промисловості на мирні рейки; зростання безробіття, розгортання страйкового руху.1947 р. — ухвалення закону Тафта—Хартлі, який суттє-

во обмежував профспілкову діяльність та право на страйки.У зовнішній політиці домінування доктрини «стримуван­

ня комунізму», яка передбачала надання економічної допо-моги бідним країнам для попередження соціальних вибухів; конфронтацію із СРСР.

Участь під прапором ООН у корейському конфлікті (1950—1953 рр.).

Пр

ези

ден

тств

о Д

. Е

йзе

нх

ауер

а(1

95

2—

19

60

), р

есп

убл

ікан

ець

Програма «Злагода» (суть якої полягала у відмові рес-публіканців і демократів від взаємних звинувачень, пошу-ку порозуміння в питаннях зовнішньої та внутрішньої по-літики):

Обмеження державного регулювання та втручання ��в справи бізнесу.Сприяння великому бізнесу: полегшений доступ до кре-��дитів; скорочені податки на корпорації та особисті при-бутки.Прискорення науково-технічного прогресу, який супро-��воджувався розвитком нових галузей економіки, доко-рінним перетворенням старих галузей, масовим впрова-дженням автоматизації та електроніки тощо.Покращення матеріального становища великої кількості ��американців; набуття популярності ідеї «суспільства за-гального процвітання».Скасування закону Тафта—Хартлі.��Скорочення федеральних видатків, системи громадських ��робіт.Визнання незаконності сегрегації (расової дискримінації) ��на транспорті та в навчальних закладах; розгортання мирного руху афроамериканців за громадянські права.У зовнішній політиці домінування доктрини «звільнен-��ня від комунізму».Покращення відносин із СРСР: участь у нараді глав уря-��дів СРСР, США, Великої Британії, Франції (1955); візит лідера СРСР М. Хрущова до США (1959).

www.e-ranok.com.ua

81

Початок 50-х рр. ХХ ст. — посилення в сша внутрішньополітичної реакції у вигляді маккартизму

Маккартизм — реакційна політична течія в США, що отримала свою назву за іменем провідника політики сенатора, організатора Комісії з розслідування антиамериканської діяльності Дж. Маккарті.

Основні заходи

Масові перевірки на лояльність до уряду.Розпалювання антикомуністичної істерії: 1950 р. — на-

буття чинності закону маккарена—Вуда, який зобов’язав компартію та деякі інші громадські об’єднання зареє-струватися в міністерстві юстиції як «підривні органі-зації».

Переслідування вільнодумства: звільнення «неблагона-дійних осіб» із роботи, тюремне ув’язнення.

Переслідування видатних діячів науки, культури, мистецтва, серед яких опинився і видатний американ-ський актор Ч. Чаплін.

Результати та наслідки

Невдоволення заходами маккартистів, які отримали на-зву «полювання на відьом», в американському суспільстві.

1954 р. — засудження Конгресом США діяльності Дж. Маккарті.

Масовий негритянський рух у 1960-х рр.

Причини

Расова дискримінація чорних американців, особливо в південних штатах, політика сегрегації (відокремлення).

Активізація громадянської позиції афроамериканців завдяки, залученню до міського життя.

Зростання національно-визвольної боротьби в колоні-альних і залежних країнах Африки та Азії.

ЛідерМартін Лютер Кінг — лідер руху за громадянські

права 1960-х рр.; нагороджений Нобелівською премією миру 1964 року.

Основні події

Початок 1960-х рр. — вихід негритянського руху на новий рівень.

Радикалізація руху, який набув характеру масової бо-ротьби за соціальні права, досягнення громадянської рів-ноправності та доступ до політичної влади.

1966 р. — утворення партії «Чорні пантери», що ви-ступала проти ненасильницької боротьби.

1967 р. — «довге гаряче літо» — масові негритян-ські виступи, якими було охоплено понад 120 амери-канських міст.

1968 р. — убивство М. Л. Кінга, яке поставило кра-їну на межу громадянської війни.

Результати та наслідки

Масові негритянські повстання.Загострення соціального напруження в країні.Ліквідація расової дискримінації на законодавчому рівні.

www.e-ranok.com.ua

82

сша в 1960—1970-ті рр.

Дж

он К

енн

еді

(19

60

—1

96

3 р

р.)

,д

емок

рат

Програма «Нові рубежі»:Збільшення капіталовкладень в економіку.Оптимальне використання досягнень НТР.Підвищення кваліфікації працівників; професійна перепід-

готовка безробітних.Збільшення мінімуму погодинної оплати праці, строків ви-

плати субсидій з безробіття.Розширення житлового будівництва.Програма «Аполлон» до підготовки польоту на Місяць.Допомога збіднілим фермерам.Зміцнення позицій на міжнародній арені.Протидія поширенню комунізму у світі.1962 р. — Карибська криза — надзвичайно напружене про-

тистояння між СРСР і США, спричинене розміщенням Радян-ським Союзом ядерних ракет на Кубі.

Спроба зменшити напруження в міжнародних відносинах («гнучке реагування»): підписання Московського договору про заборону ядерних випробувань у трьох сферах (1963 р.).

22 листопада 1963 р. — вбивство Дж. Кеннеді під час по-їздки до м. Далласа.

Л.

Дж

онсо

н(1

96

3—

19

68

рр

.),

дем

окр

ат

Програма «Війна проти бідності»: допомога сім’ям із низь-кими доходами; будівництво дешевого житла; безкоштовне ме-дичне страхування для літніх людей.

Малоефективність програми.Початок спаду в економіці.1964, 1968 рр. — заборона расової дискримінації виборців,

на виробництві, у сфері освіти, у громадських місцях.Розгортання ракетно-ядерної зброї, збільшення армії.1964 р. — початок масштабних бойових дій у В’єтнамі; роз-

гортання молодіжного антивоєнного руху.

Річ

ард

Нік

сон

(19

68

—1

97

4 р

р.)

,р

есп

убл

ікан

ець

Програма «Нова економічна політика», що запроваджува-лася в умовах економічного спаду.

Оголошення президентським декретом надзвичайного стану.Надання компаніям значних пільг, скорочення податку на

прибуток, скасування акцизного податку на продаж легкових автомобілів, з метою стимулювання капіталовкладень та спо-живчого попиту.

Встановлення державного контролю над цінами та заробіт-ною платнею.

Оголошення про скорочення допомоги іншим державам.Серпень 1974 р. — відставка Р. Ніксона внаслідок «Во­

тергейського скандалу», сутність якого полягала в тому, що під час президентських виборів 1972 р. агенти Білого дому та Федеральне бюро розслідувань (ФБР) із відома президен-та Р. Ніксона встановили підслуховуючу апаратуру в штаб-квартирі Демократичної партії в готелі «Вотергейт»; Р. Нік-сона було звинувачено у причетності до цієї справи.

www.e-ranok.com.ua

83

сша в 1980—1990-ті рр. Президентство р. рейгана (1980—1988), республіканець

Рейганоміка — державна економічна політика американського уряду Р. Рейгана в 1981—1988 рр.

МетаПодолання економічної кризи 1980—1982 рр. та її на-

слідків.

Основні заходи

Підтримка приватної ініціативи.Повне оновлення промислового потенціалу США, стиму-

лювання капіталовкладень до наукомістких галузей.Відмова від жорстокої регламентації бізнесу.Штучне зниження курсу долара для здешевлення амери-

канських товарів і підвищення їх конкурентоздатності.Скорочення витрат усіх державних відомств, за винятком

Пентагону (військово-промислового комплексу).Зменшення федеральних витрат.Зниження податків.Орієнтація соціальної політики на середній клас.

Резуль-тати

Позитивні: подолання кризових явищ; збільшення част-ки наукомістких галузей; приток іноземних інвестицій; роз-ширення сфери послуг; переозброєння американської армії.

Негативні: дефіцит федерального бюджету, державного боргу; перетворення США з кредитора в боржника; посилен-ня конкуренції з товаровиробниками Європи та Японії; зрос-тання воєнних витрат; посилення соціального розшарування.

Зовнішня політика

До 1985 р. — протистояння з СРСР; збройні акції про-ти Гренади, Лівану та Лівії; розміщення в Західній Європі крилатих ракет та ракет середньої дальності; початок реа-лізації програми Стратегічна оборонна ініціатива (СОІ), яка передбачала створення великомасштабної протиракетної обо-рони з елементами космічного базування.

Від 1985 р. — нормалізація відносин із СРСР: щорічні зустрічі з лідером СРСР М. Горбачовим (1985—1988 рр.); Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (1987 р.); переговори про скорочення звичайних озброєнь.

Президентство Б. клінтона (1992—2000 рр.), демократ

Вн

утр

ішн

я п

оліт

ик

а

Програма «Нова економічна філософія»:Полегшення податкового тиску на середній клас.Надання податкових пільг підприємствам, що створювали нові

робочі місця.Щорічне підвищення інвестицій у федеральні програми: інвес-

тиції в будівництво шосейних доріг, комунальний благоустрій, енергозбереження, підтримка молоді тощо.

Реформа системи охорони здоров’я.Скорочення дефіциту федерального бюджету.Зростання податків.Скорочення державного апарату.Згортання програми Стратегічної оборонної ініціативи (СОІ).Скорочення збройних сил США з одночасним підвищенням їх

мобільності та боєготовності.

www.e-ranok.com.ua

84

Зов

ніш

ня

пол

іти

ка

Встановлення «світового лідерства» у зв’язку із закінченням «холодної війни». Підтримка конструктивних відносин із постра-дянськими державами, курс на «поширення демократії і ринко-вої економіки у світі».

Сприяння перетворенню НАТО на політичну організацію, роз-ширення НАТО на Схід.

Участь в інтеграційних процесах американського континенту.Миротворчі місії: підписання Дейтонських угод з урегулюван-

ня конфліктів у Боснії та Герцеговині (Югославія); посередництво в переговорах між Ізраїлем та Палестинською автономією.

Боротьба з тероризмом.Покращення стосунків з Китаєм.

сучасні внутрішньополітичні та зовнішньополітичні пріоритети американських президентів ХХі ст.

Ек

оном

ічн

е п

ідн

есен

ня

Кінець ХХ ст. — продовження динамічного розвитку.Зростання життєвого рівня американців.Збільшення прибутків підприємств.Зростання авторитету країни у світі.Зростання масштабів і значення сфери послуг.Кінець 2000 р. — початок спаду американської економіки.11 вересня 2001 р. — терористичний акт, у результаті якого

було зруйновано Світовий торговий центр і постраждав Пентагон.Виникнення паніки на торгових і фінансових біржах; ката-

строфічне падіння долара; стабілізація ситуації внаслідок ство-рення антитерористичної коаліції.

2008 р. — фінансова криза, яка призвела до падіння обсягів виробництва, зростання безробіття, скорочення соціальних про-грам, зниження рівня життя.

2008 р. — обрання президентом США Барака Обами (демо-крат), який розгорнув широкомасштабну боротьбу з проявами кризи, що мала наслідком покращення соціально-економічної ситуації в країні, стабілізація рівня життя більшості населен-ня, спад соціального напруження.

2012 р. — переобрання Б. Обами на другий термін.

Рол

ь С

ША

в

між

нар

одн

их

від

нос

ин

ах

Розширення НАТО на Схід та прийняття до цієї організації нових членів: вступ до НАТО Угорщини, Польщі, Чехії, Сло-ваччини, Словенії, країн Прибалтики, Болгарії, Румунії, Хорва-тії та Албанії.

Початок ХХІ ст. — заява про створення системи Національ-ної протиракетної оборони, що було одним з елементів воєнно-політичної доктрини США, яка все більше схилялася до викорис-тання воєнних і силових методів вирішення міжнародних проблем.

2001 р. — антитерористична операція в Афганістані проти ре-жиму талібів, які підтримували міжнародну терористичну орга-нізацію «Аль-Каїда» та її лідера Усаму бен Ладена.

2003 р. — «Буря в пустелі» — військова операція США проти Іраку, яка мала на меті знищити режим Саддама Хусейна.

Відмова президента Б. Обами від створення Національної систе-ми протиракетної оборони та підписання договору (ПРО) з Росією.

www.e-ranok.com.ua

85

канада в другій половині ХХ — на початку ХХі ст.

Економічне піднесення: національний дохід збільшився вдвічі, при-��скорилися темпи індустріалізації.Вихід Канади на третє місце в світі за обсягом ВВП.��Відкриття значних запасів нафти, газу, кольорових металів.��Активне освоєння західних і північних територій, приєднання ��в 1949 р. Ньюфаундленду.Участь у заснуванні ООН та НАТО.��Діяльність на політичній арені двох політичних партій — лібераль-��ної та прогресивно-консервативної.Посилення інтеграції зі США; підтримка широкого залучення ��в економіку країни американського капіталу.Підтримка у післявоєнні роки Канадою основних заходів амери-��канської зовнішньої політики.1970-ті рр. — здійснення Канадою більш самостійного і незалеж-��ного зовнішньополітичного курсу: зменшення участі в діяльності НАТО, розширення зв’язків із країнами Спільного ринку, СРСР, встановлення в 1970 р. дипломатичних відносин із КНР; пожвав-лення канадсько-японської торгівлі тощо.

Проблема квебеку

Суть

Боротьба за урівняння у правах франкомовних грома-дян Канади, що проживають переважно в провінції Кве-бек, становлять 27 % населення країни і сповідують ка-толицизм, з англоканадцями, які становлять 44 % насе-лення, є протестантами та займають провідне місце в усіх сферах життя країни, що призводить до напруження у від-носинах цих національних груп.

Причини

Квебек — провінція з найвищим рівнем безробіття.Домінування англоканадців в економічному житті про-

вінції.Соціальна нерівність англо- та франкоканадців.Домінування англійської мови в освіті, культурі,

соціально-економічному житті та загроза насильницької асиміляції франкоканадців.

Спроби вирішення

1968 р. — створення Квебекської партії, метою якої є вихід Квебеку з Канади.

1969 р. — реформи лідера ліберальної партії франко-канадця П. Трюдо, завдяки яким французька мова стала другою державною, уведення двомовності в регіонах, ви-вчання в школах обох мов; надання Квебеку значної уря-дової допомоги.

1970 р. — «жовтнева криза»: через теракти нелегаль-ного Фронту визволення Квебеку в провінції запровадже-не надзвичайне становище на один рік, уведені федераль-ні війська, проведені арешти.

1974 р. — прийняття парламентом Квебеку закону про єдину державну мову в провінції — французьку.

1995 р. — на референдумі 49,9 % квебекців проголосу-вали за відокремлення від Канади.

www.e-ranok.com.ua

86

канада в 1980 р. — на початку ХХ ст.

Кон

сти

туц

ійн

а

реф

орм

а 1

98

2 р

.

Припинення дії законодавчих повноважень Великої Британії ��щодо Канади, проте Канада залишилась у Британській Спів-дружності націй.Надання самостійності провінціям у вирішенні їх внутрішніх ��справ: законодавча влада належить законодавчим асамблеям, а виконавча — кабінетам міністрів на чолі з прем’єрами.Поява нового розділу про основні права і свободи (Хартія ��прав), міжнародних організацій та ООН (право на працю, на житло).Невизнання рівноправності франко-канадців як нації, що ви-��кликало акції протесту, особливо в провінції Квебек.Невдоволення положеннями конституції з боку національних ��меншин — корінних жителів Канади — індіанців, ескімосів, метисів, які вважали, що їх права не гарантовані.

Соц

іал

ьно-

екон

оміч

ни

й

роз

вито

к

1990-ті рр.�� — динамічний та стабільний розвиток: зростан-ня продуктивності праці, ефективності виробництва, обсягу експорту тощо.Висока ефективність сільського господарства.��Сучасна Канада — одна з провідних індустріальних країн ��світу, яка посідає сьоме місце за обсягами промислової про-дукції, входить до складу «великої вісімки».Канада — найбільший в західному світі виробник кольоро-��вих металів, кам’яних солей, паперу тощо.Наявність передових суднобудівельної, автомобільної, авіа-��ційної, аерокосмічної галузей промисловості, розвинутого су-часного наукоємного виробництва тощо.

Тема 3. країни Західної Європи (1945 р. — початок ХХі ст.)

країни Західної Європи в другій половині ХХ — на початку ХХі ст.

Наслідки війни

Значні матеріальні та людські втрати, насильницьке пере-міщення людей, мілітаризована економіка, розірвані світо-ві економічні зв’язки, інфляція.Допомога за «планом Маршалла» (1947—1952 рр.).Військово-політичне співробітництво (НАТО).Євроінтеграція (ЄЕС, ЄС).Ліквідація авторитарних режимів у Португалії, Греції, Іс-панії (1974—1975 рр.).

План Маршалла

ПоняттяПлан Маршалла — програма економічної допомоги краї-нам Західної Європи після Другої світової війни.

Автор Державний секретар США Джордж Маршалл

МетаВикористання американських ресурсів для відбудови євро-пейської економіки, убезпечення від голоду, захист країн, яким загрожував комуністичний наступ

www.e-ranok.com.ua

87

Країни, що отримали допомогу

Велика Британія, Франція, Австрія, Бельгія, Греція, Да-нія, Ірландія, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Португалія, Туреччина та ін.

Позиція СРСР

Відмова СРСР від участі у плані.��Відмова від участі у плані під тиском СРСР Польщі та ��Чехословаччини.

Реалізація

Надання західноєвропейським країнам 13,15 млрд дол. Країни, які отримували допомогу, повинні були надати ві-домості про стан своєї економіки, про втрати в роки війни, валютні резерви та плани використання допомоги.

Результат Відбудова економіки

інтеграційні процеси в Європі

Євроінтеграція — процес економічного, політичного та військового зближення країн Європи з метою сприяння соціально-економічному роз-витку, консолідації європейських народів, зростання ролі Європи у ви-рішенні світових проблем.

Європейський союз (ЄС) — економічне та політичне об’єднання 27 єв-ропейських держав із метою створення економічного союзу (спільна зо-внішня економічна політика, спільний ринок послуг, капіталу і праці), монетарного і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства.

Рада Європи (РЄ) — міжнародна організація 47 держав-членів в єв-ропейському просторі.

1948 р. Підписання Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, Франці-єю та Великою Британією Брюссельського договору

1949 р. Створення міжнародної організації — Ради Європи (РЄ), країнами-засновницями якої стали Бельгія, Велика Брита-нія, Данія, Ірландія, Італія, Люксембург та ін.

1951 р. Підписання ФрН, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, Францією, Італією договору про заснування Європейського об’єднання вугілля і сталі

1957 р. Заснування шістьма європейськими державами Європейсько­го економічного співтовариства (ЄЕС) та Європейського спів­товариства з атомної енергії (Євратом)

1992 р.

Прискорення інтеграційних процесів в Європі: підписання Договору про Європейський союз (Маастрихтська угода), який передбачав трансформацію ЄЕС у новий економічний, валютний та політичний Європейський союз (ЄС)

1999 р. Уведення єдиної грошової одиниці — євро

2004 р.До ЄС увійшли: Польща, Чехія, Угорщина, Кіпр, Латвія, Литва, естонія, мальта, Словаччина, Словенія

2007 р. Приєднання до ЄС Болгарії та Румунії

2007 р.Підписання Лісабонського договору — нової базової угоди щодо принципів функціонування Європейського союзу

www.e-ranok.com.ua

88

Кордони держав станом на середину 1938 р.Прибалтійські республіки, включені до складу СРСР у 1940 р. (Мемельська обл. у 1945 р.)Закарпатська Україна, передана СРСР за договором із Чехо-Словаччиною від 29 червня 1945 р.

Потсдамська конференція 17 липня—2 серпня 1945 р.Території, втрачені Німеччиною:північна частина Східної Пруссії, передана Радянському Союзу;південна частина Східної Пруссії, місто Данциг, Силезія і Східна Померанія, передані ПольщіЗони окупації Німеччини та Австрії

радянська британська

американська французька

Міста Берлін і Відень, поділені на чотири окупаційні зониКолишні польські території, включені до складу СРСР у 1939 р. (підтверджено радянсько-польським договором від 16 серпня 1945 р.)Території, повернуті Польщі

Паризькі мирні договори між країнами-переможницями і колишніми союзниками нацистської Німеччини (10 лютого 1947 р.)

Юлійська Крайна, півострів Істрія, міста Фіуме і Зара перейшли від Італії до ЮгославіїВільна територія Трієст, вилучена зі складу Італії (до 1954 р. незалежна держава)Острови Додеканес, передані Італією ГреціїПівнічна Буковина і Бессарабія, чию належність до СРСР було підтвердженоПівденна Добруджа, остаточно закріплена за БолгарієюКарельські території, втрачені Фінляндією в 1940 р. і чия приналежність до СРСР була підтвердженаОбласть Петсамо, передана Фінляндією СРСРПовалення монархійРоки встановлення комуністичних режимів у східноєвропейських державахКордони держав станом на 1950 р.

Європа після другої світової війни. територіальні зміни

www.e-ranok.com.ua

89

НіМеччиНа

створення ФрН і Ндр

1945 р. Розподіл між союзниками Німеччини на чотири зони окупації

1946 р.Підписання між США та Великою Британією угоди про об’єднання їхніх зон окупації; виникнення Бізонії

1948 р.Трансформація Бізонії у Тризонію після приєднання до ви-щезгаданої угоди Франції; формування в об’єднаній зоні ор-ганів влади; проведення грошової реформи тощо

1949 р.

Набуття в об’єднаній західній зоні чинності конституції, яка закріпила основні громадянські свободи й проголосила За-хідну Німеччину демократичною федеративною державою; проведення перших парламентських виборів, на яких пе-ремогу здобула коаліція Християнсько-демократичного та Християнсько-соціалістичного союзів (ХДС-ХСС), до якої приєдналася Вільна демократична партія (ВДП); обрання на посаду канцлера лідера ХДС-ХСС К. Аденауера; формування коаліційного уряду, що завершив процес утворення на тери-торії Тризонії Федеративної Республіки Німеччини (ФРН).Оголошення радянською стороною про утворення на терито-рії своєї зони окупації Німецької Демократичної Республі­ки (НДР), у якій розпочалося будівництво соціалізму за ра-дянським зразком.Поділ на дві зони окупації Берліна, східна частина якого стала столицею НДР.

Німецьке «економічне диво»

Німецьке економічне диво — поняття, що використовується для по-значення вражаючих темпів економічного та соціального розвитку Ні-меччини в 1950—1960-ті рр.

Автор Економіст Л. ерхард

Провідник Канцлер К. аденауер

ПринципВідмова держави від регулювання господарських проце-сів при встановленні форм підприємницької діяльності.

Передумови

Значна промислова база.Відсутність воєнних витрат (до 1956 р.).Допомога за планом Маршалла.Експлуатація робочої сили (62 години на тиждень).

Зміст

Вільна приватна ініціатива та конкуренція.Гнучка податкова і кредитна політика держави.Ставка на дрібний і середній бізнес. Протекціонізм.Заміна застарілого обладнання, оновлення виробництва, створення нових галузей економіки.

РезультатВідродження економічного потенціалу ФРН.Одне з перших місць у світі за темпами розвитку, друге місце за обсягом запасів золота (після США).

www.e-ranok.com.ua

90

об’єднання Німеччини

10 листопада 1989 р.

Відкриття кордону між Західним і Східним Берліном; падіння Берлінської стіни, яка простояла 28 років

1 липня 1990 р.

Вступ у дію Угоди про економічний, грошовий і соці-альний союз між НДР та ФРН, перехід на західноні-мецьку марку

31 серпня 1990 р.

Підписання договору про об’єднання ФРН і НДР, який передбачав входження Східної Німеччини до складу ФРН

12 вересня 1990 р.

Укладення угоди між СРСР, США, Великою Британією та Францією, а також ФРН і НДР про остаточне врегу-лювання німецького питання (формула «2 плюс 4»), згід-но з якою проголошувались непорушність європейських кордонів; заборона на володіння Німеччиною засобами масового знищення; передбачалося створення армії кіль-кістю не більше 370 тис. осіб; тимчасове збереження ра-дянських військ у Східній Німеччині (до кінця 1994 р.)

3 жовтня 1990 р.

Урочисте проголошення акту возз’єднання Німеччини на підставі ст. 23 Конституції ФРН

2 грудня 1990 р.

Проведення виборів до бундестагу об’єднаної Німеччи-ни, на яких переміг альянс ХДС-ХСС; формування уря-ду федеральним канцлером Гельмутом Колем

Наслідки об’єднання

Здобутки

Перетворення об’єднаної Німеччини на провідну інду-стріальну державу світу, повноправного члена міжнарод-ного співтовариства. Сучасна Німеччина — правова де-мократична країна, яка забезпечує своїм громадянам гід-ний рівень життя та соціальний захист

Проблеми

Болісний перехід Східної Німеччини до капіталізму: ско-рочення виробництва, безробіття, зниження рівня соці-альної захищеності. Значні витрати уряду ФРН на мо-дернізацію та оздоровлення східних земель

сучасна Німеччина

2005 р.

Обрання канцлером А. Меркель — лідера ХДС, основни-ми напрямками програми якої є: реформування федера-тивної системи, енергетичної сфери, бюджетної та фінан-сової політики, реформування системи охорони здоров’я, боротьба з бюрократизмом тощо.

2008—2010 рр.

Ініціатива А. Меркель щодо надання фінансової допо-моги країнам — членам ЄС, які найбільше постражда-ли в період світової економічної кризи.

www.e-ranok.com.ua

91

веЛика БритаНія

внутрішня і зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 1940—1970-х рр.

Лейбористські уряди

Кабінет К. Еттлі

(1945—1951)

Програма «Обличчям до майбутнього»: націоналіза-��ція Англійського банку, вугільної та газової промис-ловості, залізниці, електроенергетики за викуп.Державне регулювання імпорту, експорту, вивезення ��капіталу, ринку робочої сили.Система соціального страхування працівників.��Безкоштовна медична допомога (одна з кращих у світі).��Житлове будівництво (близько 1 млн індивідуальних ��будинків).

Кабінет Г. Вільсона

(1964—1970, 1974—1976)

Національний п’ятирічний економічний план: роз-��виток НТР, співпраця за схемою «уряд—бізнес—профспілки».Примусове замороження зростання зарплати.��Ольстерська криза�� : після надання незалежності Ір-ландії в складі Великої Британії залишилось шість графств Північної Ірландії, заселених переважно про-тестантським населенням; католицька меншість Оль-стеру почала в 1968 р. боротьбу за громадянські пра-ва; у 1969 р. в Ольстер було введено англійські вій-ська; у відповідь Ірландська республіканська армія (ІРА) розв’язала терор проти англійських солдатів

Кабінет Дж.

Каллогена(1976—1979)

«Соціальний контракт» між профспілками й урядом: ��підвищення зарплати — не більше 5 % на рік, уряд стримує ціни.Падіння реальної зарплати, інфляція.��

Консервативні уряди

Кабінет У. Черчилля (1951—1955)

Збереження статусу великої держави.��Створення власної ядерної зброї.��Зміцнення фінансової системи.��Здійснення часткової денаціоналізації, скорочення ��соціальних програм.

Кабінети А. Ідена

(1955—1957), Г. Макмілана (1957—1961) та А. Х’юма (1961—1964)

Намагання зміцнити позиції Великої Британії в Єв-��ропі, створивши Європейську асоціацію вільної тор-гівлі, що було своєрідною противагою ЄЕС.«англійська хвороба»�� — поразки Англії як у вну-трішній, так і в зовнішній політиці, унаслідок чого країна з кожним роком втрачала свої позиції вели-кої держави.Посилення впливу прихильників розвитку приватно-��го підприємництва, згортання державного втручання в економіку, європейської інтеграції.

КабінетЮ. Хіта

(1970—1974)

Державний контроль за ціноутворенням і зарплатою.��Обмеж�� ення профспілкової діяльності та страйків.1973 р. — вступ до ЄЕС.��

www.e-ranok.com.ua

92

трансформація Британської колоніальної імперії

Наростання після Другої світової війни опору колоніальній політи-��ці Великої Британії, що призвело до процесу деколонізації.1947 р.�� — поділ британським урядом колишньої колонії Індії на дві незалежні держави — Індію та Пакистан.1948 р.�� — здобуття незалежності о. Цейлон та Бірмою.Кінець 1950-х рр. �� — початок головного етапу деколонізації Британ-ської імперії: здобуття незалежності африканськими країнами — Ганою (1957), Нігерією (1960), Угандою (1962), Кенією (1963), Тан-занією, Замбією, Малаві (1964) та ін.; країнами Азії — Малайзією (1963), Брунеєм (1983); Йорданією на Близькому Сході та ін.Заміна назви «Британська імперія» на «Британська Співдруж-��ність», яка зберігає суверенітет над 14 територіями за межами Британських островів.

тетчеризм

Тетчеризм — політика консервативного правління Великої Британії у 1979—1990 рр., тісно пов’язана із соціально-економічними поняттями неолібералізму та «шокової терапії». М. Тетчер — перша в британській історії жінка — прем’єр-міністр.

Програма дій

Приборкання інфляції. Скорочення податків.��Максимальна свобода приватного підприємництва.��Денаціоналізація промисловості.��Скорочення соціальних програм.��Обмеження права профспілок на проведення страйків.��Підтримка приватних освіти та охорони здоров’я.��Військово-політичне та економічне співробітництво зі ��США та НАТО.

Результати та наслідки

Високі темпи економічного зростання.��Модернізація традиційних і розвиток нових науко-��містких галузей.Бездефіцитний бюджет, низькі темпи інфляції.��Зниження безробіття.��Збільшення плати за комунальні послуги та транспорт.��Зростання військових витрат.��

«третій шлях» т. Блера. сучасне становище у країні

1997 р. �� — перемога лейбористів; обрання прем’єр-міністром Т. Бле-ра, який заявив про обрання «третього шляху» розвитку.Здійснення конституційної реформи, яка передбачала формування ��регіональних парламентів у Шотландії та Уельсі; поступове рефор-мування палати лордів із метою перетворення її в орган, до якого обирають, а не призначають.Зміцнення позицій вільного підприємництва та приватної ініціативи.��Надання Центральному банку права на регулювання відсоткових ��ставок. Приборкання інфляції.Сильна соціальна політика (реформи в системі освіти, охорони ��здоров’я; подолання проблеми безробіття). Зростання впливу проф-спілок.

www.e-ranok.com.ua

93

Традиційна основа зовнішньополітичної доктрини: володіння ядер-��ним потенціалом; постійне членство в Раді Безпеки ООН; «особливі відносини» із США; участь у «великій вісімці» й провідних угру-пованнях Заходу (НАТО та ЄС).2007 р.�� — обрання прем’єр-міністром представника лейбористської партії Г. Брауна, який мав репутацію поміркованого євро скептика та обіцяв продовжувати курс Т. Блера у внутрішній та зовнішній політиці, проте йому перешкоджали світова економічна криза, без-перервний потік емігрантів, зменшення довіри виборців до влади.2010 р.�� — обрання прем’єр-міністром Д. Кемерона (консерватив-на партія).

ФраНція

соціально-економічний та політичний розвиток четвертої республіки

Передумови

Компрометація політичних сил, які уособлювали Третю республіку капітуляцією перед нацистами.

Вихід на політичну арену нових суспільно-політичних об’єднань — Союз деголлівців, Французька комуністична партія (ФКП), Французька соціалістична партія (ФСП).

1944 р. — формування Ш. де Голлем коаліційного Тим-часового уряду, до якого увійшли учасники руху Опору.

13 жовтня 1946 р. — прийняття Конституції Четвер-тої республіки.

Положення Конституції

1946 р.

Загальне виборче право; гарантовані права на працю, відпочинок, соціальне забезпечення, освіту.

Заміна назви «Французька імперія» на «Французький союз».

Проголошення парламентської республіки.Поділ парламенту на дві палати — Національні збори

(обирають президента) та раду республіки.Обрання Президента на сім років, наділення його дру-

горядними повноваженнями.

Внутрішня політика

Відставка Ш. де Голля, незадоволеного статусом пре-зидента.

Отримання допомоги за планом Маршалла.Інвестиції в національні виробничі галузі, розвиток на

основі НТР ядерної енергетики, електротехніки, автома-тики, хімії.

Ліва опозиція (комуністи) та права (Ш. де Голль) зву-зили політичну базу Четвертої республіки, що сприяло не-стабільності. Діяльність коаліційних урядів.

Зовнішня політика

1949 р. — Франція стала членом НАТО.1951 р. — Франція — співзасновниця Європейського

об’єднання вугілля та сталі.Колоніальні війни (Індокитай, Північна Африка).Визнання суверенітету Камбоджі, Лаосу, В’єтнаму, Ту-

нісу, Марокко.Алжирська криза: нездатність уряду нормалізувати си-

туацію в країні.

www.e-ranok.com.ua

94

становлення П’ятої республіки. ш. де голль

Дата28 вересня 1958 р. — прийняття Конституції П’ятої

республіки

Положення Конституції

1958 р.

Франція — президентська республіка.Наділення президента повноваженнями глави держа-

ви і верховного головнокомандувача, правом признача-ти та зміщувати прем’єра та членів уряду, підписувати закони, оголошувати надзвичайний стан тощо.

Прези-дентство

Ш. де Голля

21 грудня 1958 р. — обрання президентом Ш. де Голля.Вирішення колоніального питання: визнання незалеж-

ності Алжиру та решти 14 африканських країн.Реконструкція важливих промислових галузей: хіміч-

ної, нафтової, автомобільної тощо, заснування нових — атомної, ракетної.

1960 р. — перше випробування ядерної зброї.Надання субсидій монополіям для підвищення конку-

рентоспроможності промисловості.Інтенсифікація аграрної сфери: Франція — другий

після США експортер сільськогосподарської продукції.Самостійна зовнішня політика: вихід Франції з НАТО

(1966), виведення американських воєнних баз, засуджен-ня інтервенції американських військ у В’єтнамі тощо.

травневі події 1968 р.

Причини

Соціальна напруженість через зростання податків, без-робіття, обмеження профспілкового руху.

Поширення лівих, анархістських настроїв під гаслом «Ні — буржуазному суспільству!», особливо серед молоді.

Вимоги

Студентів: розширення технічної освіти, виплата сти-пендій, участь у самоврядуванні, гарантії працевлашту-вання.

Профспілок: збільшення зарплати, покращення соці-ального забезпечення.

Перебіг подій

3 травня 1968 р. — початок страйку студентів Па-ризького університету, сутички з поліцією.

Підтримка студентського руху профспілками і кому-ністами, масові страйки (до 10 млн осіб).

28 травня 1968 р. — збільшення мінімальної зарпла-ти на 35 %, допомоги по безробіттю — на 15 %.

30 травня 1968 р. — розпуск Ш. де Голлем парламен-ту; перемога на позачергових виборах голлістів.

Результати та наслідки

Задоволення основних вимог страйкуючих.1969 р. — відставка Ш. де Голля (за власним бажанням).

www.e-ranok.com.ua

95

Франція наприкінці ХХ — на початку ХХі ст.

Ф. Міттеран(1981—1995)

Прихід до влади в умовах гострої економічної кризи.Зростання частки державного сектору економіки, міні-

мальної зарплати та соціальних виплат, тривалості від-пустки, що мало наслідком скорочення капіталовкладень у виробництво, прискорення інфляції.

Від 1986 р. — реприватизація, скасування контролю за цінами, спрощення звільнення працівників «з еконо-мічних причин»; наслідок — стабілізація економіки.

Зближення з НАТО.

Ж. Ширак(1995—2007)

Лідер партії «Об’єднання на підтримку республіки».Скорочення дефіциту держбюджету через підвищення

податків, замороження соціальних програм.Вирішення соціальних конфліктів; здійснення рефор-

ми системи соціального страхування.Обмеження легальної імміграції.Активна участь в ЄС, проте голосування за конститу-

цію Євросоюзу було провалено.

Н. Саркозі(2007—2012)

Ліберальний курс: скорочення державних соціальних програм, стимулювання самозайнятості, заморожування зарплати державних службовців тощо.

Прийняття жорстких законів щодо іммігрантів.Співробітництво зі США.

ітаЛія

Проголошення республіки

Негативні наслідки Другої світової війни для Італії: втрата трети-��ни національного багатства, скорочення промислового виробництва більше ніж удвічі, сільськогосподарського — утричі; масове безро-біття, інфляція, розорення дрібних власників.Провідна роль у політичному житті партій, які очолювали антифа-��шистську боротьбу та рух Опору в роки війни — комуністичної та соціалістичної, які в 1946 р. підписали пакт про спільні дії.Найбільш впливова партія повоєнної Італії — �� Християнсько-демократична партія (ХДП), програма якої передбачала демокра-тизацію політичного життя країни, надання автономії окремим ре-гіонам, проведення аграрної реформи.Листопад 1945 р.�� — формування лідером ХДП А. де Гаспері уря-ду, до складу якого ввійшли також комуністи та соціалісти.18 червня 1946 р.�� — проголошення Італії республікою.22 грудня 1947 р.�� — ухвалення Конституції, яка найвищим зако-нодавчим органом проголошувала двопалатний парламент (палата депутатів і сенат), що обирався на загальних виборах за пропор-ційною системою на п’ять років; формування уряду лідером партії, яка набрала більшість місць у палаті депутатів; обрання президен-та, повноваження якого були обмеженими, на спільному засіданні обох палат на сім років; запровадження суду присяжних, втілення принципу повної незалежності судової влади.

www.e-ranok.com.ua

96

італійське «економічне диво»

Передумо-ви

Дешева робоча сила.��Масова закупівля патентів і ліцензій з промислово роз-��винених країн, структурна перебудова економіки, ефек-тивне використання досягнень НТР.Допомога за планом Маршалла, іноземні інвестиції.��Скорочення військових витрат.��Вступ до ЄЕС.��

Зміст

Державна підтримка великих корпорацій, стимулюван-��ня централізації капіталу («ФІАТ», «Оліветті» тощо).Створення значного держсектору економіки (до 40 %).��Пільги дрібному і середньому бізнесу.��Значні капіталовкладення в розвиток відсталого Півдня.��Орієнтація на експорт.��Розвиток туризму.��

Результат

Зростання промислового виробництва втричі (1950—��1963 рр.).Перетворення на високорозвинену індустріальну державу.��Збільшення міського населення.��Збереження диспропорцій в розвитку Півдня і Півночі.��

соціально-економічний і політичний розвиток країни наприкінці ХХ — на початку ХХі ст. державна програма боротьби з мафією

Перебування при владі протягом повоєнних років коаліцій право- ��та лівоцентристських партій.Кінець 1970-х—1980-ті рр.�� — захоплення провідних позицій у вну-трішньополітичному житті мафією; розгул тероризму.1980—1990-ті рр.�� — розробка державної програми боротьби проти тероризму та мафіозних структур: 1986 р. — найбільший судовий процес у м. Палермо, у ході якого на лаву підсудних потрапили майже 500 злочинців; 1992 р. — операція «Чисті руки».1990-ті рр. �� — крах існуючої партійної системи через підрив авто-ритету існуючих партій, створення нових партій («Уперед, Італіє!» С. Берлусконі, «Ліга Півночі», «Національний альянс»).Березень 1994 р.�� — формування уряду С. Берлусконі, який через чотири місяці змушений був піти у відставку.Квітень 1996 р.�� — формування уряду колишнім християнським де-мократом Р. Проді, за прем’єрство якого відбулося повернення Іта-лією втрачених позицій: початок інтенсивного розвитку провідних галузей — електроніки, машинобудування, легкої промисловості.2000-ні рр.�� — послаблення державного регулювання економіки, приватизація державних підприємств; потужний кооперативний сектор; головні проблеми: низький рівень народжуваності та ста-ріння населення; безробіття; промислова відсталість Півдня.2008 р.�� — повернення до влади правоцентристів на чолі з асоціаці-єю «Уперед, Італіє!» С. Берлусконі, популістські лозунги якого по-єднувалися з переконаннями італійців, що вивести країну з кризи та покінчити з корупцією зможе тільки «сильна рука».2011 р. �� — відставка уряду С. Берлусконі; призначення на посаду голови уряду М. Монті.

www.e-ranok.com.ua

97

Тема 4. срср. Нові незалежні держави

ЗавершеННя еПоХи й. стаЛіНа (1945—1953 рр.)

відбудова економіки

Промисло-вість

Здійснення процесу відбудови на основі єдиного за-гальносоюзного плану.

Першочергове відновлення підприємств важкої про-мисловості та енергетики; часткове переведення на ви-пуск мирної продукції.

Використання праці в’язнів ГУТАБу.Нехтування світовими тенденціями розвитку (відмова

від допомоги за планом Маршалла).1949 р. — успішне випробування атомної бомби.

Сільське господарство

Підвищення норм хлібозаготівель і податків.Низькі ціни на сільськогосподарську продукцію, ката-

строфічна нестача продуктів харчування.Голод 1946—1947 рр. (Україна, Молдавія, частина об-

ластей Росії).Збереження обмежень свободи пересування колгосп-

ників.

Соціальна сфера.

Житлове будівництво

Низький життєвий рівень населення.Скасування карткової системи і грошова реформа

(1947 р.), що пограбувала заощадження населення.Скасування виплат фронтовикам за бойові нагороди.Забезпечення достатньо високого рівня життя партійно-

державної номенклатури через систему спецмагазинів і спецрозподільників.

суспільно-політичне життя

Обмеження впливу військових (відправлення К. Рокоссовського мі-��ністром оборони до Польщі; підготовка процесу проти Г. Жукова).1949 р.�� «Ленінградська справа» — серія судових процесів проти партійних і державних діячів.1953 р.�� «Справа лікарів» — кампанія проти групи високопоставле-них радянських лікарів (більшість — євреї), звинувачених у змові та вбивстві ряду радянських лідерів; сплеск антисемітизму.Кампанія �� «боротьби проти безрідного космополітизму», під яку підпали знавці зарубіжної культури і мистецтва; практичне розі-рвання зв’язків зі світової наукою і культурою.Депортація народів з їхніх етнічних територій (поволзьких німців, ��калмиків, чеченців, інгушів, кримських татар, балкарців, турків-месхетинців, курдів, греків, болгар тощо).1946 р.�� «Ждановщина» — ідеологічна кампанія, запроваджена се-кретарем ЦК КПРС із питань ідеології А. Ждановим, яка передба-чала встановлення повного контролю над мистецьким життям; ре-пресії проти творчої та наукової інтелігенції.«Лисенківщина»�� — специфічний період у сільськогосподарській і біологічній науці й практиці, пов’язаний із проявом культу осо-би академіка АН УРСР Т. Лисенка.

www.e-ranok.com.ua

98

Хрущовська «відЛига» (1953—1964 рр.)

«Відлига» — назва періоду перебування при владі в СРСР М. Хру-щова (за назвою однойменного роману І. Еренбурга), що характери-зувався політикою десталінізації — критикою культу особи Й. Ста-ліна, політичною реабілітацією, непослідовністю реформ, відносною демократизацією, гуманізацією політичного та громадського життя.

Загострення політичної боротьби після смерті й. сталіна

5 березня 1953 р.�� — смерть Й. Сталіна.Тимчасове «колективне керівництво» — розподіл найвищих посад ��між найближчими соратниками Й. Сталіна: Г. маленков — Голова Ради Міністрів СРСР, м. Хрущов — Перший Секретар ЦК КПРС, Л. Берія — Голова Міністерства внутрішніх справ і держбезпеки.26 червня 1953 р.�� — арешт Л. Берії за звинуваченням у шпигун-стві й підготовці державного перевороту та його таємна страта.Вересень 1953 р.�� — обрання Першим Секретарем ЦК КПРС М. Хру­щова.1955 р.�� — відставка Г. Маленкова з посади Голови Ради Міністрів СРСР; обрання головою уряду М. Булганіна.

основні етапи десталінізації

І етап (1953—

1956 рр.)

Амністія ув’язнених строком до п’яти років, які були засуджені за посадові та господарські злочини, неповно-літніх в’язнів, жінок, які мали дітей віком до 10 років.

Засудження керівників МДБ, які сфабрикували «Ле-нінградську справу»; реабілітація її учасників.

Початок перегляду справ політичних в’язнів, реабілі-тації репресованих.

ІІ етап (1956—

1961 рр.)

Лютий 1956 р. — ХХ з’їзд КПРС, на якому виступив М. Хрущов із доповіддю «Про культ особи Сталіна та його наслідки», де піддав критиці сталінську політику, засуджував масові репресії і депортації народів, методи ведення слідства тощо.

Повна реабілітація керівників партії та держави, воє-начальників, письменників.

Звільнення та реабілітація сотень тисяч громадян — жертв масових репресій 1930—1950-х рр.

Поновлення статусу Чечено-Інгуської, Кабардино-Балкарської, Калмицької, Карачаєво-Черкаської АСРР, проте не були реабілітовані німці Поволжя, кримські та-тари, вірмени та ін.

ІІІ етап (1961—

1964 рр.)

ХХІІ з’їзд КПРС, на якому знову пролунала критика культу особи (йшлося про активних помічників Й. Ста-ліна — В. Молотова, Л. Кагановича, П. Маленкова).

Знесення встановлених Й. Сталіну пам’ятників, за-криття музеїв вождя, перейменування фабрик, заводів, колгоспів, населених пунктів, названих його ім’ям.

РезультатОбмежений характер критики сталінізму, яка не тор-

калася суті системи, що породила тоталітаризм.

www.e-ranok.com.ua

99

соціально-економічні реформи

Управління та промисло-

вість

Скасування міністерств, запровадження раднаргоспів за територіальним принципом.

Розширення прав республік і місцевих органів влади.Впровадження досягнень НТР (1957 р. — запуск пер-

шого штучного супутника Землі, 1961 р. — політ пер-шого космонавта Ю. Гагаріна в космос, розвиток атом-ної енергетики тощо).

Збільшення обсягу випуску товарів народного вжитку, проте їх кількість і якість були недостатніми.

Сільське господарство

Підвищення закупівельних цін на сільськогосподар-ську продукцію в кілька разів, зменшення податків.

Заохочення утримання особистих господарств.Збільшення капіталовкладень у галузь, зокрема в сіль-

ськогосподарське машинобудування.«Укрупнення» сіл.«Надпрограми»: освоєння цілинних земель Казахстану

і Південного Сибіру (1954—1956 рр.); розширення посі-вів кукурудзи (1959 р.); форсоване збільшення виробни-цтва м’ясо-молочної продукції (1957 р.).

Соціальна сфера

Паспортизація колгоспників.Підвищення реальної заробітної плати і пенсій, пен-

сійне забезпечення колгоспників.Скорочення робочого тижня.Скасування плати за навчання.Масове житлове будівництво на промисловій основі.

усунення М. Хрущова від влади

12 жовтня 1964 р. — засідання президії ЦК КПРС, ініційоване се-кретарями ЦК КПРС Л. Брежнєвим, М. Підгорним, О. Шелепіним, головою КДБ В. Семичастним, яке затвердило зняття М. Хрущова з усіх посад; обрання першим секретарем ЦК КПРС Л. Брежнєва.

роки БрежНЄвського «ЗастоЮ» (1964—1985 рр.)

«Застій» — назва періоду перебування при владі в СРСР Л. Бреж-нєва, який характеризувався політикою, що заперечувала будь-які спроби оновлення суспільства, консервувала існуючий режим, на-слідком чого стало наростання кризи радянського ладу.

суспільно-політичне життя країни

Твердження про побудову в СРСР �� «розвиненого соціалістичного суспільства», закріплене Конституцією 1977 р.Звеличення керівництва держави, передусім Л. Брежнєва.��Фіктивність більшості прав і свобод.��Корупція управлінського апарату, формування «тіньової економіки».��Русифікація: різке скорочення кількості вузів із рідною мовою на-��вчання, переведення на російську мову періодичних видань.Формування явища подвійної моралі.��

www.e-ranok.com.ua

100

косигінська економічна реформа (1965 р.)

Автор Голова Ради Міністрів СРСР О. Косигін.

Зміст

Повернення до галузевого принципу управління еко-номікою, відновлення міністерств.

Збільшення самостійності підприємств.Замість показника кількості випущеної продукції вве-

дено показник її реалізації.Формування фондів розвитку культури й відпочинку,

сфери побуту для працівників.Покращення матеріально-технічної бази колгоспів;

стабільність планових показників, що затверджувалися на п’ять років; підвищення оплати надпланових поста-вок колгоспів.

Результат

Реформа не була комплексною, проте дала тимчасові позитивні результати: п’ятирічка 1966 — 1970 рр. стала кращою за всі попередні, була збільшена реальна зарп-лата, зросла кількість баз відпочинку та профілакторі-їв; фонди зарплати залишилися прив’язані до кількості працюючих, не було стимулів підвищення продуктивнос-ті праці, та якості продукції; це призвело до зниження темпів економічного розвитку.

дисидентський рух

Дисидентський рух — рух, учасники якого в СРСР виступали за де-мократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини (друга по-ловина 1950-х—1980-ті рр.)

Причини та передумови

виникнення

Хрущовська «відлига», лібералізація суспільного життя.Антикомуністичні виступи в країнах Центральної Єв-

ропи.Світовий правозахисний рух, породжений прийнят-

тям Декларації прав людини (1948 р.), Гельсінського Заключного Акта (1975 р.).

Фіктивність проголошених Конституціями СРСР прав і свобод людини.

Монополія КПРС на владу.

Методи боротьби

Заперечення насильницьких методів боротьби.Демонстрації протесту (наприклад, проти вводу радян-

ських військ у Чехословаччину, 1968 р.).«Самвидав» — підготовка і поширення забороненої

літератури, відомостей про порушення прав людини в СРСР (журнал «Хроніка поточних подій»); «тамви-дав» — друк дисидентських матеріалів за кордоном.

Звернення до керівництва країни, урядів демократич-них держав, міжнародних організацій.

Утворення правозахисних організацій.

www.e-ranok.com.ua

101

Течії

За демократичний соціалізм (П. Григоренко, Р. Мед-ведєв).

Національно-визвольна — за створення незалежних держав (Л. Лук’яненко, З. Гамсахурдіа).

Правозахисна (А. Сахаров (фізик, лауреат Нобелів-ської премії миру), О. Солженіцин (письменник, автор «Архіпелагу ГУЛАГ» про мережу сталінських концта-борів), А. Марченко, Л. Богораз).

Релігійна (Г. Якунін, Й. Тереля).

Результати діяльності

Переслідування діяльності дисидентів (звільнення з роботи, ув’язнення, поміщення до психлікарні). За-мовчування діяльності дисидентів; рух не став масо-вим. Підйом руху свідчив про глибоку кризу соціаліс-тичної системи.

від «ПереБудови» до роЗПаду срср (1985—1991 рр.)

«Перебудова» — соціально-економічний і політичний курс радян-ського керівництва, спрямований на реформування всіх сфер суспільно-го життя при збереженні соціалізму, ініціатором якого став новообра-ний Генеральний секретар ЦК КПРС М. С. Горбачов.

І етап (1985—

1987 рр.)

1985 р. — квітневий пленум, який проголосив курс на прискорення соціально-економічного розвитку СрСр (ре-форма а. аганбегяна), що мав на меті подолати значне зниження темпів економічного зростання, відставання віт чизняного машинобудування на основі широкого впро-вадження досягнень НТР, виробити новий господарський механізм, розвивати матеріальні стимули виробництва.

Провал першого етапу реформ.

ІІ етап (1987—

1989 рр.)

реформа рижкова—абалкіна, яка передбачала надан-ня самостійності підприємствам, переведення їх на самоо-купність і самофінансування, прив’язку заробітної плат-ні до результатів господарської діяльності.

Здійснення реформи в умовах монополії державної власності в економіці. Зростання інфляції.

Проведення авантюрної антиалкогольної кампанії. Виникнення дефіциту, уведення карткової системи. Провал реформи.

ІІІ етап (1990—

1991 рр.)

Перехід до регульованої економіки: запровадження ринкових механізмів під контролем держави.

Розробка програми «500 днів» Шаталіна—Явлінського, яка передбачала динамічні темпи переходу до ринку, злам командно-адміністративної системи, можливість від-родження приватної власності.

Проголошення урядом поступового планомірного пе-реходу до ринку, що фактично нівелювало всю сутність програми Шаталіна—Явлінського.

Крах нової програми реформ.

www.e-ranok.com.ua

102

Лібералізація суспільного та політичного життя

1987 р.�� — ініціатива М. Горбачова щодо розвитку гласності та де-мократизації суспільства: створення комісії з вивчення сталінських репресій; повна реабілітація жертв масового терору тощо.1988 р.�� — проголошення політичної реформи, основними завдання-ми якої були: відновлення ролі рад народних депутатів як органів влади; перерозподіл влади при збереженні керівної ролі КПРС.1989 р�� . — І з’їзд народних депутатів СРСР, вибори до якого впер-ше проходили на альтернативній основі; створення постійно діючо-го законодавчого органу — Верховної Ради СРСР.14 листопада 1989 р. �� — прийняття Верховною Радою СРСР Декла-рації про визнання незаконними й злочинними репресивних актів проти депортованих народів.Скасування Статті 6 Конституції СРСР, яка закріплювала привіле-��йоване становище КПРС.Запровадження інституту президентства: першим і останнім прези-��дентом СРСР став М. Горбачов.Весна — літо 1991 р.�� — активізація національно-визвольного руху: проголошення в Латвії, Литві, Естонії, РРФСР, Україні декларацій про державний суверенітет (так званий «парад суверенітетів»).Призначення на 17 березня 1991 р. Всесоюзного референдуму з пи-��тань збереження СРСР.Початок «Новоогарьовського процесу» — переговори керівників ��дев’яти республік (Росія, Україна, Білорусія, Казахстан, Узбекис-тан, Туркменистан, Киргизстан, Таджикистан, Азербайджан) із президентом СРСР; 23 квітня 1991 р. — підписання «Заяви 9+1», яка задекларувала принципи нового союзного договору.24 липня 1991 р.�� — заява М. Горбачова про завершення роботи над союзним договором, який передбачав надання республікам до-даткових повноважень.

антидержавний путч 1991 р. розпад срср

Серпневий путч — спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 р., коли самопроголошений Державний комітет із надзвичайного ста-ну (ДКНС) намагався усунути від влади президента СРСР М. Горбачова.

УчасникиВищі посадові особи СРСР: віце-президент Г. Янаєв,

прем’єр-міністр В. Павлов, голова КДБ В. Крючков, міні-стри оборони (Д. Язов) і внутрішніх справ (Б. Пуго) тощо.

МетаЗірвати підписання нового союзного договору, що

розширював права республік, яке було призначене на 20 серпня 1991 р. Встановлення диктатури.

Перебіг подій

19 серпня 1991 р. — заява про перехід влади до ДКНС у зв’язку із хворобою М. Горбачова; оголошення надзви-чайного стану, заборона мітингів.

Укази президента Росії Б. Єльцина, що кваліфікували дії ДКНС як державний заколот і закликали військовос-лужбовців не виконувати накази заколотників.

Захист парламенту — «Білого дому» на заклик Б. Єль-цина.

21 серпня 1991 р. — поразка путчу, арешт змовників.

www.e-ranok.com.ua

103

Результати і наслідки

Від 23 серпня до 1 вересня 1991 р. — Естонія, Лат-вія, Україна, Молдавія, Азербайджан, Узбекистан, Кир-гизстан проголосили свою незалежність.

8 грудня 1991 р. — нарада президентів росії й Укра-їни Б. Єльцина та Л. Кравчука, голови Верховної Ради Білорусі С. Шушкевича у Біловезькій Пущі, на якій було прийнято рішення про припинення існування СРСР і створення Співдружності незалежних держав (СНД).

21 грудня 1991 р. — приєднання до СНД азербайджану, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, молдови, Таджикис-тану, Туркменистану, Узбекистану; від 1993 р. — Грузії.

росія НаПрикіНці ХХ — На Початку ХХі ст.

Перехід до ринкової економіки

12 червня 1990 р.�� — проголошення Росією суверенітету.Жовтень 1991 р.�� — проголошення Б. Єльциним програми радикальних економічних перетворень шляхом «шокової терапії».1992 р.�� — реформа Є. Гайдара, яка передбачала лібералізацію цін, зо-внішньої торгівлі; приватизацію землі та промисловості; дозвіл приват-ного фермерства; створення стійкої конвертованої національної валюти; подолання інфляції шляхом скорочення державних видатків.Наслідки реформи�� : початок структурної перебудови економіки і форму-вання ринку; соціальне розшарування; зростання соціальної напруже-ності, падіння виробництва і життєвого рівня громадян; кризовий стан бюджетної сфери, культури, науки, освіти; криміналізація бізнесу.Відставка уряду Є. Гайдара, призначення головою уряду �� В. Чорномирді­на, який намагався поєднати зміцнення ролі держави в економіці з роз-витком ринкових відносин.1994 р.�� — початок приватизації.1998 р.�� — відставка уряду В. Чорномирдіна, призначення новим прем’єр-міністром С. Кирієнка.Серпень 1998 р.�� — глибока фінансова криза, «обвал рубля».Повернення до влади «старої гвардії» під керівництвом �� Є. Примако­ва, який зумів поступово стабілізувати соціально-економічну ситуацію в країні.1999 р.�� — призначення прем’єр-міністром В. Путіна, який продовжив курс на подальшу стабілізацію.31 грудня 1999 р.�� — добровільна відставка Б. Єльцина.Березень 2000 р. �� — перемога на президентських виборах В. Путіна, що перебував на посаді Президента вісім років: проведення адміністративної реформи, завдяки якій вдалося посилити централізацію влади, ліквіду-вати прояви сепаратизму; прийняття податкового кодексу, за яким було введено єдиний податок у розмірі 13 %, боротьба з всевладдям олігархів.2008 р.�� — обрання Президентом Д. Медвєдєва, який продовжив курс свого попередника.2012 р.�� — повернення на посаду Президента В. Путіна (уперше прези-дент РФ обирався на шість років).

www.e-ranok.com.ua

104

Зовнішня політика

Російська Федерація (РФ) — правонаступниця СРСР на міжнародній ��арені.Росія — постійний член Ради Безпеки ООН.��Росія — велика ядерна держава, із якою має рахуватися Захід.��Долучення РФ до «клубу обраних» — «великої вісімки».��Налагодження політичного та економічного співробітництва з країнами ��близького (у рамках СНД) та далекого зарубіжжя.Росія — ініціатор посилення інтеграційних процесів у рамках СНД; вод-��ночас послаблення зв’язків із країнами колишнього соцтабору.Розширення економічного та стратегічного співробітництва з країнами ��Азії, особливо з Китаєм та Індією.

Нові НеЗаЛежНі держави

особливості історичного розвитку

Бал

тія

Країни Прибалтики — �� Латвія, Литва, Естонія.Демократичні республіки зі зростаючою ринковою економі-��кою: особливих успіхів у цьому напрямку досягла Естонія.Компенсація власникам втраченого в перші роки радянської ��влади майна.Національно-державні пріоритети розвитку країн.��У Латвії, Естонії — проблема російськомовного населення, ��для якого вводилися особливі умови набуття громадянства (екзамен на знання державної мови).2004 р.�� — вступ Латвії, Литви та Естонії до ЄС.Членство в НАТО.��Сучасне керівництво: �� естонія (президент — Т. Ільвес; прем’єр-міністр — А. Ансип); Латвія (президент — А. Бер-зіньш; прем’єр-міністр — В. Домбровскис); Литва (прези-дент — Д. Грибаускайте; прем’єр-міністр — А. Буткявичюс).

Біл

ору

сь

Здобуття незалежності за �� С. Шушкевича, який не поспішав з упровадженням ринкових реформ, сподіваючись здійснити їх без «шокової терапії», що спричинило закриття підпри-ємств, безробіття, зниження життєвого рівня.Авторитарне правління президента�� О. Лукашенка (від 1994 р.): Рада Європи та США назвали О. Лукашенка диктатором, що призвело до ізоляції країни.Встановлення жорсткого державного контролю за економіч-��ною діяльністю.Економічна і політична інтеграція з Росією: значні дотації ��з Москви, наднизькі ціни на енергоносії, об’єднання грошо-вих систем.Обмеження демократичних прав і свобод (переслідування жур-��налістів, політична цензура ЗМІ, ув’язнення опозиційних по-літиків).Квітень—травень 2011 р.�� — початок глибокої фінансово-економічної кризи, яка призвела до девальвації білоруської грошової одиниці та погіршення життєвого рівня населення.

www.e-ranok.com.ua

105

Мол

дов

аУ перші роки незалежності — курс на возз’єднання з етнічно

близькою Румунією, повернення латинського алфавіту, як наслі-док — посилення сепаратистських настроїв на лівому березі Дні-стра, де більшість населення — українці й росіяни.

1992 р. — проголошення Придністровської республіки; до 1994 р. тривали воєнні дії між Молдовою та Придністров’ям за підтримки РФ; 1997 р. — надання Придністров’ю та Гагаузь-кій республіці широкої автономії, проте конфлікт лишається не розв’язаним до сьогодні; Придністровська республіка не визна-на у світі.

Складне економічне становище через наслідки війни та втрату значної частини промислового потенціалу в Придністров’ї.

У зовнішній політиці — орієнтація на ЄС.

Зак

авк

аззя

Країни Закавказзя — Азербайджан, Арменія, Грузія.Привабливі економічні перспективи Азербайджану, який май-

же 30 років очолював Гейдар Алієв, а нині його син — Ільхам Алієв; багаті поклади нафти в країні.

Територіальний конфлікт між Вірменією та азербайджаном че-рез Нагірний Карабах; бойові дії, у яких перевагу мала Вірменія, було припинено в 1994 р.; незважаючи на посередництво ОБСЄ та Росії, конфлікт досі не розв’язано.

1989 р. — початок грузинсько-абхазського протистояння: бо-ротьба Південної Осетії за незалежність від Грузії.

1992 р. — громадянська війна між прибічниками і противни-ками президента З. Гамсахурдіа, що завершилася його відсторо-ненням від влади та обранням президентом Е. Шеварднадзе.

1992 р. — проголошення місцевим парламентом незалежно-сті Абхазії та відокремлення від Грузії; переростання конфлік-ту у воєнну фазу.

1994 р. — підписання між Грузією та Абхазією угоди про при-пинення воєнних дій та розмежування збройних сил.

2003 р. — «революція троянд», у ході якої під тиском опози-ції Е. Шеварднадзе пішов у відставку; обрання новим президен-том М. Саакашвілі; покращення економічного становища Грузії, викликане вкладанням значних інвестицій в розвиток сучасних галузей економіки, будівництво нових підприємств; впроваджен-ня європейських норм життя.

Сер

едн

я А

зія

Держави Середньої Азії — Казахстан, Киргизтан, Узбекистан, Туркменистан.

Прихід до влади після розпаду СРСР колишніх керівників рес-публіканських компартій, які прагнули зберегти старі феодально-комуністичні порядки, залучаючи на допомогу мусульманське ду-хівництво.

Авторитарні, формально демократичні держави; об’єднані Ор-ганізацією економічного співробітництва (1999 р.); члени СНД.

2005 р. — «революція тюльпанів» у Киргизії (найбіднішій дер-жаві регіону), викликана невдоволенням авторитарним режимом А. Акаєва; прихід до влади нового уряду, який ініціював прове-дення реформ у сфері економіки та політики.

www.e-ranok.com.ua

106

Тема 5. країни центральної та східної Європи (1945 р. — початок ХХі ст.)

країНи цеНтраЛьНої та сХідНої ЄвроПи ПісЛя другої світової війНи

становлення прорадянських режимів

Країни Центральної та Східної Європи — Польща, Угорщина, Болга­рія, Румунія, Чехословаччина, Югославія.

1944—1945 рр. — прихід до влади урядів національних фронтів, які складалися з кількох партій та організацій, що боролися проти окупантів.

Послідовне встановлення комуністичного режиму.

І ет

ап

Створення справжніх коаліційних урядів, які протрималися: у Болгарії — до січня 1945 р., у румунії — до лютого 1945 р., в Угорщині — до весни 1947 р., у Чехословаччині — до люто-го 1948 р.

Здійснення перетворень у різних сферах.Ліквідація фашистських партій та організацій.Функціонування парламентів; створення нових органів місце-

вого управління — національних комітетів або рад.

ІІ е

тап

Створення формальних коаліційних урядів, у яких вся влада належала комуністам.

Ліквідація поміщицького землеволодіння (крім Болгарії, де ця проблема вже була вирішена).

Націоналізація найважливіших підприємств та банків.Утиски буржуазних партій, які перебували в опозиції, арешт

їхніх лідерів.Збереження в певних межах політичного плюралізму, багато-

партійності, різноманітних форм власності.Соціальні реформи; розширення можливостей для здобуття

освіти та користування культурними цінностями.Прагнення компартій зміцнити соціальну опору для майбут-

ніх виборів.

ІІІ

етап

Створення власне комуністичних урядів: восени 1947 р. — у Болгарії та Румунії; у лютому 1948 р. — у Чехословаччині; у березні 1948 р. — в Угорщині.

Реалізація сталінського плану будівництва соціалізму — ін-дустріалізація та колективізація, яка мала примусовий, насиль-ницький характер.

Культ вождів: Б. Берута в Польщі; К. Готвальда в Чехосло-ваччині, М. Ракоші в Угорщині та ін.

утворення системи світового соціалізму

Намагання СРСР закріпити свій вплив на країни Східної Європи.��1949 р.�� — створення Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) у складі СРСР, Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Чехосло-ваччини для спільного розв’язання економічних проблем, реаліза-ції спільних проектів. 1991 р.�� — припинення діяльності РЕВ.

www.e-ranok.com.ua

107

1955 р.�� — заснування Організації Варшавського договору (ОВД) — воєнно-політичного союзу європейських соціалістичних держав, створеного на основі договору про дружбу, співробітництво і вза-ємну допомогу, підписаного у Варшаві Албанією (від 1962 р. не брала участі в роботі, а 1968 р. вийшла з ОВД), Болгарією, НДР (після об’єднання Німеччини 1990 р. вийшла з ОВД), Польщею, Румунією, СРСР, Угорщиною та Чехословаччиною; 1991 р. — при-пинення дії Варшавського договору.

кризові явища 1960—1970-х рр.

Пр

ич

ин

и Смерть Й. Сталіна та початок «відлиги» в СРСР.��Значне погіршення матеріального становища селянства через ��здійснення індустріалізації, оскільки основні капіталовкла-дення спрямовувались у промисловість; низький рівень жит-тя робітників тощо.

Пр

ояви

Посилення невдоволення комуністичними режимами: ��1956 р. — антитоталітарна революція в Угорщині, під час якої лідер І. Надь сформував коаліційний уряд; введення радян-ських військ, які розпочали штурм Будапешта та придушили революцію. Розгортання антикомуністичного руху в Польщі; придушення військами антитоталітарних виступів у Познані.Зміна політики керівництвом країн Східної Європи, щоб усу-��нути головні причини невдоволення; припинення масових ре-пресій та проведення часткової реабілітації їх жертв; лібера-лізація у сфері культури, ідеології, освіти.

Початок 1960-х рр.�� — спроба провести в більшості країн ре-гіону економічні реформи, які передбачали надання підприєм-ствам відносної економічної самостійності.Друга половина 1960-х рр.�� — вичерпання резервів, які забез-печували можливість екстенсивного розвитку, що спричинило зменшення прибутку та сповільнений розвиткок економіки.1968—1969 рр. �� — криза в Чехословаччині: звільнення з поса-ди першого секретаря комуністичної партії А. Новотного (дис-кредитував себе авторитарним стилем керівництва); обрання новим лідером А. Дубчека, який розпочав будувати «соціалізм з людським обличчям», намагаючись поєднати засади соціаліс-тичного суспільства з ринковою економікою, плюралізмом та демократією (так звана «Празька весна»); серпень 1968 р. — введення до країни військ ОВД, яке поклало край цим пе-ретворенням; квітень 1969 р. — прихід до влади в Чехосло-ваччині промосковського керівництва на чолі з Г. Гусаком.Початок 1970-х рр.�� — загострення економічних проблем в Югославії; посилення диспропорції в розвитку Слове-нії та Хорватії, з одного боку, та решти югославських зе-мель — з другого; поглиблення національних суперечностей; 1971 р. — заворушення в Хорватії, учасники яких вимагали відокремлення від Югославії.Посилення тоталітарних режимів у Східній Європі після по-��разки «Празької весни»; згортання економічних реформ; по-глиблення відставання від країн Заходу; активізація диси-дентського руху.

www.e-ranok.com.ua

108

демократичні революції 1989—1990 рр.

Причини та передумови

Криза в економічній, політичній та ідеологічній сфе-рах: політичне банкрутство керівництва правлячих пар-тій; недосконалітсь адміністративно-командних методів управління; небажання більшості населення жити в умо-вах тоталітарного режиму.

Національний чинник.Процеси «перебудови» в СРСР.

Мета

Прагнення ліквідувати монопольну владу правлячих партій, установити демократичну форму правління, оно-вити соціально-економічне життя.

Руйнація тоталітарної системи, інтеграція до демокра-тичного Західного світу.

ХарактерРеволюційний, оскільки революції кардинально змі-

нювали характер суспільно-політичних і соціально-економічних відносин у регіоні.

Форми і методи

Від «оксамитових революцій» в одних країнах до кри-вавих зіткнень — в інших.

Особливості здійснення

Польща

1989 р. — проведення засідання «круглого столу» вла-ди та опозиції, у результаті якого відбулася легалізація опозиції, яку представляв масовий рух «Солідарність» на чолі з Л. Валенсою; було відновлено посаду президен-та і другу палату парламенту — сенат; проведено вільні парламентські вибори, що привели до влади опозицію.

Чехословач-чина

«Оксамитова революція» — безкровне повалення ко-муністичного режиму в Чехословаччині у 1989 р.

1977 р. — виступ групи діячів науки і культури з відозвою, у якій були висунуті вимоги демократизації суспільства на основі положень Декларації прав люди-ни (так звана «Хартія-77»).

17 листопада 1989 р. — придушення міліцією сту-дентської демонстрації в Празі.

18 листопада 1989 р. — створення за ініціативою «Хартії-77» Громадянського форуму (ГФ) — патріотичного демократичного фронту, який об’єднав противників кому-ністичного режиму, та демократичної організації у Словач-чині «Громадськість проти насильства», що об’єдналися на антикомуністичній платформі за демократію.

27 листопада 1989 р. — загальнонаціональний 2-го-динний страйк.

30 листопада 1989 р. — скасування статті Конститу-ції про керівну роль КПЧ.

28 грудня 1989 р. — обрання президентом дисидента В. Гавела, головою парламенту — О. Дубчека.

1990 р. — перемога «Громадянського форуму» і «Гро-мадськості проти насильства» на виборах до Федераль-них зборів; початок демократизації країни.

www.e-ranok.com.ua

109

Угорщина

«Тиха революція» 1989 р.�� : 1988 р. — формування ба-гатопартійної системи. 1989 р. — входження до пар-ламенту представників опозиції, прийняття демокра-тичних законів (свобода мітингів і зборів, організа-цій та об’єднань; право на страйки; про господарські об’єднання; заснування конституційного суду та поса-ди президента тощо). Відкриття кордонів з Австрією.1990 р.�� — перемога на парламентських виборах Угор-ського демократичного форуму.

Болгарія

Демократичні зміни 1989—1990 рр.�� : ініціювання змін керівництвом держави; усунення з посад найбільш скомпрометованих діячів, у тому числі Т. Живкова.Скасування законів, що обмежували громадянські ��права; ліквідація політичних органів в армії та мілі-ції; реабілітація жертв політичних репресій.Початок формування багатопартійної системи.��1990 р.�� — обрання президентом Ж. Желєва (лідер Со-юзу демократичних сил).1991 р.�� — прийняття Конституції Республіки Болгарія.

Румунія

Народне повстання проти диктатури:��16 грудня 1989 р. — сутички між силами правопоряд-

ку та демонстрантами в м. Тимішоарі.22 грудня — захоплення повстанцями будинку ЦК

РКП у Бухаресті. Арешт подружжя Чаушеску.23 грудня — заява голови створеного під час револю-

ції Фронту національного порятунку Й. Ілієску про пе-рехід влади до Фронту.

25 грудня — страта подружжя Чаушеску за вироком військового трибуналу.

результат�� : загибель у вуличних боях понад 1 тис. осіб; формування багатопартійності, заборона діяль-ності РКП;1990 р�� . — проведення демократичних виборів; обран-ня президентом Й. Ілієску.

Югославія

Громадянська війна з етнічним протистоянням: ��1990 р. — перемога на виборах опозиційних сил у Сло-венії, Хорватії, Боснії та Герцеговині; висунення ви-моги новим керівництвом про конфедерацію країни.Утримання влади комуністами в Сербії та Чорногорії; ��намагання утримати федерацію силовим шляхом.Утворення нових держав на території Югославії: від-��бувалося порівняно легко, якщо в республіках не було сербської меншості (Словенія, македонія), в ін-шому випадку — за силовим сценарієм (Хорватія, Боснія і Герцеговина).

Результати та наслідки

революцій

Припинення існування Компартій або перехід на плат-форму західної соціал-демократії. Формування багато-укладної економіки. Лібералізація режимів: формування багатопартійної системи, гарантія прав і свобод людини.

www.e-ranok.com.ua

110

Політичні, економічні та соціальні трансформації посткомуністичного суспільства

Формування багатопартійної системи громадянського суспільства.��Проведення радикальних економічних реформ.��Різні темпи трансформаційних процесів: здійснення більш послідов-��них і радикальних перетворень у Польщі, Словенії, Угорщині; по-вільний перехід до ринкової економіки в Румунії, Болгарії, в Союз-ній республіці Югославії (СРЮ), македонії, Боснії та Герцеговині.1992 р.�� — утворення у Чехословаччині двох незалежних респу-блік — Чеської та Словацької; інтегрування Чехії у світове спів-товариство завдяки досягненню політичної стабільності та створен-ню розвиненої промисловості; входження Чехії до Організації еко-номічного співтовариства і розвитку («клубу багатих») та вступ до НАТО (1997); вступ до НАТО та ЄС Словацької республіки.Складний перебіг трансформаційних процесів у �� Югославії: 26 черв-ня 1991 р. — проголошення незалежності Словенії та Хорватії: ого-лошення федеральною владою в Белграді цих актів незаконним, введення на території цих країн військ; рішуча відсіч військам у Словенії, яка спромоглася відстояти незалежність; драматичний характер подій у Хорватії, де проживала значна сербська менши-на (600 тис.), що виступала за приєднання цих територій до Сер-бії та проголосила власну республіку — Сербську Країну; введення військ ООН для припинення етнічного конфлікту в регіоні.1995 р.�� — проведення хорватською армією успішної операції «Буря», унаслідок якої республіка Сербська Країна була ліквідо-вана, а значна частина сербів стала біженцями.1997 р.�� — Хорватія домоглася суверенітету над Східною Словенією.14 жовтня 1991 р.�� — проголошення незалежності Боснії та Герце-говини, у якій в березні 1992 р. спалахнув етнічний конфлікт між православними сербами, католиками хорватами та сербами й хор-ватами, які сповідували іслам.1995 р.�� — підписання президентом СРЮ С. Мілошевичем, голо-вою президії Боснії та Герцеговини А. Ізетбеговичем і президен-том Хорватії Ф. Туджманом мирних документів щодо боснійсько-го врегулювання, за яким Боснія та Герцеговина залишалася єди-ною державою, однак складалася з двох суб’єктів — Боснійської мусульмано-хорватської Федерації та Республіки Сербії.Вересень 1992 р.�� — здобуття незалежності Македонії шляхом рефе-рендуму, уникнення воєнного конфлікту.1992 р. �� — втручання в балканський конфлікт Європейського спів-товариства, члени якого вирішили визнати всі нові держави, які забажали вийти зі складу Югославії.Квітень 1993 р.�� — утворення Сербією та Чорногорією Союзної Рес-публіки Югославія (СРЮ); обрання президентом — С. Мілошовича; 2007 р. — мирне «розлучення» Сербії та Чорногорії.1999 р.�� — розгортання нової балканської війни: застосування зброї силами НАТО з метою припинення «гуманітарної катастрофи» в Косово, де президент СРЮ С. Мілошович анулював автономію албанської громади та розпочав етнічні чистки проти албанського населення; березень 2001 р. — арешт С. Мілошовича та передача до Міжнародного суду в Гаазі як воєнного злочинця; під час судо-вого процесу він помер.2008 р.�� — проголошення незалежності краєм Косово.

www.e-ranok.com.ua

111

Роки

втр

ати

влад

и ко

муніс

тами

в к

раїна

х Сх

ідно

ї Єв

ропи

Держ

ави,

які

прип

инил

и існ

уван

ня в

199

1—20

02 р

р.:

Союз

Рад

янсь

ких

Соці

аліст

ични

х Ре

спуб

лік —

у

серп

ні 19

91 р

. роз

павс

я на

15

неза

лежн

их д

ержа

вНі

мець

ка Д

емок

рати

чна

Респ

ублік

а —

3 ж

овтн

я 19

90 р

. об'є

днал

ася

з Фе

дера

тивн

ою Р

еспу

бліко

ю Ні

мечч

ина

Чехо

-Сло

вачч

ина

— 1

січн

я 19

93 р

. роз

діли

лася

на

Чех

ію і

Слов

аччи

нуЮ

госл

авія

— у

чер

вні 1

991

— б

ерез

ні 19

92 р

. вт

рати

ла С

лове

нію, Х

орва

тію, М

акед

онію

та Б

оснію

і Г

ерце

гови

нуФе

дера

тивн

а Ре

спуб

ліка

Юго

слав

ія в

межа

х 19

92—

2006

рр.

(від

бер

езня

200

2 р.

— «

Держ

авне

сп

івтов

арис

тво

Серб

ії і Ч

орно

горії

») —

3 ч

ервн

я 20

06 р

. роз

діли

лася

на

Серб

ію і

Чорн

огор

іюНо

воут

воре

нні д

ержа

ви та

нов

і кор

дони

Осер

едки

збр

ойни

х ко

нфлік

тів у

198

9—20

01 р

р.Ра

йони

між

етніч

них

конф

ліктів

у к

олиш

нійЮ

госл

авії

(у Б

оснії

і Ге

рцег

овин

і — 1

992—

1995

рр.

, у

Косо

во —

199

8—20

01 р

р.)

Розм

ежув

ання

Бос

нії і

Герц

егов

ини

згід

но з

Дей

тонс

ькою

уго

дою

від

21 л

исто

пада

199

5 р.

:Се

рбсь

ка р

еспу

бліка

Мусу

льма

нськ

о-хо

рват

ська

фе

дера

ція

Прид

ністр

овсь

ка

Мол

давс

ька

Респ

ублік

а (в

ід 1

990

р.)

Євро

пейс

ький

Сою

з ст

аном

на

199

4 р.

Держ

ави,

при

йнят

і до

Євро

союз

у:у

1995

р.

у 20

04 р

.у

2007

р.

Країн

и НА

ТО:

стан

ом н

а 19

98 р

.пр

ийня

ті в

1999

р.

прий

няті

у 20

04—

2009

рр.

кр

аїни

Євр

опи

в 1

98

9—

20

11

рр

.

www.e-ranok.com.ua

112

Тема 6. розвиток провідних країн азії, африки та Латинської америки в другій половині ХХ — на початку ХХі ст.

розпад світової колоніальної системи

Деколонізація — ліквідація колоніального володарювання й надання політичної незалежності колишнім колоніям.

Причини

Демократизація світового співтовариства після Дру-гої світової війни.

Створення національних політичних партій та орга-нізацій.

Посилення національно-визвольного руху.Прагнення національної буржуазії посісти панівне ста-

новище у своїх країнах, зростання ролі інтелігенції та робітничого класу.

Розуміння європейськими державами переваг вивозу свого капіталу до країн Азії та Африки для будівництва там підприємств через наявність дешевої робочої сили, джерел сировини та енергоносіїв.

І етап(1945—

1955 рр.)

1947 р. — надання незалежності колишнім англій-ським колоніям — Індії та Пакистану; 1948 р. — ство-рення незалежних урядів у Бірмі, Ізраїлі та Цейлоні.

Революції у В’єтнамі та Індонезії, метрополії яких (Франція та Голландія) спробували повернути пануван-ня над цими країнами, але зазнали поразки; 1954 р. — здобуття незалежності Лаосом і Камбоджею.

У результаті: виникнення 15 суверенних держав.

ІІ етап(середина 1950-х —

кінець 1960-х рр.)

Більш організоване та планомірне вирішення питань про надання незалежності колоніям.

1960 р. — прийняття Генеральною Асамблеєю ООН Декларації про надання незалежності колишнім коло-ніальним країнам; «Рік Африки» — надання незалеж-ності 17 африканським країнам.

1954—1962 рр. — колоніальна війна в Алжирі, у який цій французькій колонії вдалося відстояти власну неза-лежність.

У результаті: здобуття незалежності 7 країнами Азії та 37 — Північної та Екваторіальної Африки.

ІІІ етап(з другої по-

ловини1970-х рр.)

1975 р. — надання незалежності португальським коло-ніям — анголі, мозамбіку, Сан-Томе та Принсіпі.

1990 р. — надання незалежності останній африкан-ській колонії — Намібії.

Здобуття до середини 90-х рр. ХХ ст. незалежності 11 країнами Південної Африки.

У результаті: ліквідація залишків колоніальної ім-перії.

www.e-ranok.com.ua

113

шляхи розвитку незалежних держав. Нові індустріальні країни сходу

Вирішення завдань зміцнення політичної незалежності, завоюван-��ня економічної самостійності, проведення соціальних реформ, роз-виток освіти та культури.Обрання окремими країнами Азії та Африки під тиском СРСР �� «со-ціалістичної орієнтації» (Ангола, Алжир, Гвінея-Бісау, Ефіопія, Мозамбік, Південний Ємен та ін.), розвиток яких характеризував-ся наявністю державного сектору, централізованим регулюванням економіки, насильницьким кооперуванням, створенням авторитар-них політичних структур, обмеженням громадянських свобод тощо; 1980-ті рр. — глибока політична криза майже в усіх країнах, що обрали соціалістичний шлях розвитку; 1990-ті рр. — обран-ня цими країнами шляху економічної та політичної лібералізації.Труднощі перших років незалежності: слабкість національних еко-��номік, зорієнтованих на видобування сировини; демографічний бум; нерозвинута інфраструктура тощо.Друга половина ХХ ст. �� — перетворення більшості країн Азії та окремих країн Африки з аграрні на індустріально-аграрні; набут-тя окремими державами статусу передових індустріальних держав.Успішний економічний розвиток так званих �� «малих тигрів» (Сін-гапур, Гонконг, Тайвань, Південна Корея, Таїланд, Малайзія) та «великих драконів» (КНР, Індонезія, Пакистан).Інтенсивні темпи економічного зростання цих країн.��

яПоНія

Повоєнне реформування країни

Ліквідація японського мілітаризму.��1947 р�� . — впровадження конституції, згідно з якою в країні була збережена монархія; вищим органом влади проголошувався парла-мент, який мав обирати уряд.Проведення прогресивних реформ, які усунули середньовічні пере-��житки та спрямували країну на шлях буржуазно-демократичного розвитку.1946—1947 рр.�� — проведення аграрної реформи, яка ліквідувала поміщицьке землеволодіння.Структурна перебудова всієї економіки.��Проведення реформ податкової системи, системи освіти тощо.��Соціальні реформи: 8-годинний робочий день, тижнева оплачувана ��відпустка, обов’язкова безкоштовна 9-річна освіта.

японське «економічне диво»

Японське «економічне диво» — потужні темпи зростання японської економіки (11 % на рік) протягом 1955—1973 рр.

www.e-ranok.com.ua

114

Пр

ич

ин

и

та п

еред

ум

ови

Потужні американські інвестиції. Оновлення промислового обладнання та створення принци-

пово нових видів виробництва. Обмежені витрати на оборону. Працелюбність і дисциплінованість японців. Реалізація «плану Ідзангі» — плану повоєнного подвоєння

національного прибутку, розрахованого на 10 років. Згідно з його положеннями Японія мала посісти провідне місце у світі в окремих галузях економіки, значно підвищити якість това-рів, отримувати прибутки за рахунок експорту; план передба-чав різке зниження податків та ставок банківських кредитів, завдяки чому в країні мала зрости ділова активність.

Інтенсифікація праці в сільському господарстві, що вивіль-нило робочі руки, необхідні для реалізації реформ у промис-ловості.

Використання зарубіжних досягнень (закупівля патентів та ліцензій на наукові відкриття, нові технології тощо).

Висока ефективність державного регулювання економічного розвитку; високий ступінь координації зусиль між державою та приватним бізнесом.

Здійснення протекціоністської політики (обмеження доступу іноземних товарів на внутрішній ринок, сприяння національним виробникам тощо); згодом лібералізація зовнішньої торгівлі.

Рез

ул

ьтат

и

та н

асл

ідк

и

1951—1970 рр. — середньорічні темпи приросту промисло-вого виробництва — 15,2 %, темпи зростання ВВП — 11 % на рік.

Створення найсучаснішого виробництва в металургії, автомо-біле-, судно-, приладобудуванні, хімії, електроенергетиці.

Країна перетворилася на провідного виробника електро-нних та радіотехнічних приладів найвищих світових стандар-тів (аудіо-стереосистем, відеокамер, відеомагнітофонів тощо), лі-дера світового науково-технічного прогресу.

внутрішня та зовнішня політика японії наприкінці ХХ — на початку ХХі ст.

1990-ті рр.�� — структурна перебудова економіки в напрямі зрос-тання ролі інформаційних технологій та реалізації концепції, голо-вним пріоритетом якої визначені нові знання й інформація.Японія — світовий лідер у розвитку галузей, пов’язаних із новіт-��німи технологіями виробництва, використанням передових досяг-нень науки.Слабкі місця японської економіки: значний державний борг, висо-��кі податки, значне державне регулювання.Боротьба зі стихійними лихами: землетрусами, повенями, цунамі ��тощо (2011 р. — останній руйнівний землетрус, що призвів до ка-тастрофи на атомній станції «Фукусіма»).Стабільна політична ситуація: вміння правлячої ліберально-демо-��кратичної партії пристосовуватися до нових умов.На зовнішньополітичній арені — прагнення налагодити взаємо-��вигідні відносини з усіма країнами світу; основний стратегічний партнер — США.

www.e-ranok.com.ua

115

китай

Проголошення китайської Народної республіки (кНр)

Боротьба за владу двох впливових сил — Гоміндану на чолі з Чан Кайші та Комуністичної партії Китаю (КПК) на чолі з Мао Цзе­дуном, за якими стояли великі держави — США та СРСР.

1946—1949 рр. — громадянська війна, у ході якої війська Го-міндану були розгромлені; до влади прийшли комуністи.

1 жовтня 1949 р. — урочиста церемонія проголошення Китай­ської Народної Республіки (КНР).

Евакуація Чан Кайші на о. Тайвань, де в 1950 р. була створена інша китайська держава — Китайська Республіка.

культ особи Мао цзедуна

Соц

іал

ьно-

екон

оміч

ні

ек

спер

им

енти

ком

ун

істі

в

1958 р. — план «трьох червоних знамен»:«Генеральна лінія»: форсована побудова комунізму (за модел-

лю СРСР).«Великий стрибок» — курс на форсовану індустріалізацію: різ-

ке збільшення видобутку вугілля та виплавки чавуну за рахунок будівництва кустарних доменних печей (так звана «мала металур-гія»); створення на селі «народних комун», у власність яких пе-рейшли не тільки засоби виробництва, а й свійська худоба, по-суд, хатнє начиння; безоплатний і зрівняльний розподіл продо-вольства; воєнізація праці й побуту.

«Культурна революція» (1966—1967 рр.): створення молодіж-ної організації хунвейбінів («червоногвардійців») та цзаофанів («бунтарів»), які громили культурні та освітні установи в пошу-ках ворогів Мао; розправа над вищими посадовцями; виселення жителів міст «на перевиховання» у віддалені села тощо.

Рез

ул

ьтат

и

та н

асл

ідк

и

Падіння продуктивності праці, низька якість промислової про-дукції.

Скорочення сільськогосподарського виробництва, голод.Масові селянські повстання.1961 р. — «врегулювання економіки»: повернення селянам при-

садибних ділянок; запровадження матеріального стимулювання.Зміцнення влади Мао.Репресовано понад 100 млн осіб.

реформування економіки китаю наприкінці ХХ — на початку ХХі ст.

Грудень 1978 р. — пленум ЦК КПК під керівництвом Ден Сяопіна, який проголосив курс на радикальну реформу з метою побудови соціа-лізму з китайською специфікою.

Перебудова сільського

господарства

Розпуск народних комун та кооперативів; надання се-лянам землі в довгострокову оренду; підвищення держа-вою закупівельних цін на продовольство.

результат: значне зростання прибутків селян; напо-внення продовольством внутрішнього ринку; перетворен-ня Китаю з імпортера сільськогосподарської продукції на її експортера.

www.e-ranok.com.ua

116

Реформу-вання

промисло-вості

Створення особливих економічних районів, через які до країни надходили іноземні інвестиції, сучасні техно-логії тощо. Розширення прав підприємств.

Матеріальне стимулювання робітників. 1984 р. — реформування системи управління держав-

ною промисловістю, спрямоване на відмову від централі-зованого директивного та перехід до ринкових відносин.

результат: темпи економічного зростання — 11—12 % на рік.

Освіта та наука

Реформи в системі освіти: сприяння розвитку профе-сійно-технічної освіти, 9-річне обов’язкове навчання; збільшення фінансування освіти, розширення самостій-ності вищих навчальних закладів.

1985 р. — реформування системи управління у сфері науки та техніки для її прискореної модернізації відпо-відно до вимог НТР.

Кінець 1993 р. — початок проведення нових реформ, спрямованих на зміцнення національної валюти, удосконалення податкової системи, за-хист прав корпорацій та громадян, права власності.

Підвищення життєвого рівня внаслідок проведених реформ.Вирішальна роль КПК у політичному житті при переході економіки

країни на ринкові рейки.Початок ХХІ ст. — перетворення Китаю на провідну державу світу.У 2010 р. голову КНР Ху Цзінтао було визнано найвпливовішим лі-

дером світу.

іНдія

Перемога народів індії в боротьбі за незалежність

Посилення національно-визвольного руху, яким керували дві пар-��тії: Індійський національний конгрес (ІНК) на чолі Дж. Неру, який виступав за збереження цілісності країни, та Мусульманська ліга на чолі з М. Алі Джинною, члени якої вимагали створити не-залежну мусульманську державу Пакистан.1947 р.�� — згідно із законом «Про незалежність Індії», ухваленим парламентом Великої Британії, колишню колонію було розділено на два домініони — Індійський Союз (більшість населення — інду-си) і Пакистан (більшість — мусульмани).Входження обох країн до Британської Співдружності націй.��Встановлення кордону між новоутвореними державами без ураху-��вання історичних традицій, що призводило до конфліктів (штат Кашмір).Засудження індійським лідером �� М. Ганді політики протистояння; на знак протесту він оголосив голодування; 1948 р. під час одного з мітингів М. Ганді було смертельно поранено.26 січня 1950 р.�� — набуття чинності конституції Індії, за якою країна проголошувалася федеративною республікою; голова держа-ви — президент, який обирався на п’ять років колегією виборців; вищий законодавчий орган — двопалатний парламент (Народна па-лата і Ради штатів); уряд — Рада Міністрів.

www.e-ranok.com.ua

117

курс дж. Неру у внутрішній та зовнішній політиці

Промис-ловість

Джавахарлал Неру — перший прем’єр-міністр незалеж-ної Індії.

Створення державного сектору в економіці; зміцнення по-зицій приватного капіталу (легка і харчова галузі); розви-ток мішаного сектору економіки (сучасні галузі економіки: аерокосмічна, приладобудівна, нафтохімічна та ін.).

Проблема капіталовкладень.Допомога з боку західних країн (насамперед Великої Бри-

танії та США), які ділилися своїм технічним досвідом, на-давали кредити, вкладали кошти в індійську економіку.

Від 1955 р. — економічне співробітництво між Індією та СРСР.

Сільське господар-

ство

Головна проблема індійського села — малоземелля.Сутність аграрної політики ІНК була зведена до розвитку

великих господарств, які мали високу продуктивність.Обмежений характер «зеленої революції» — комплекс аг-

ротехнічних заходів, пов’язаних із застосуванням високов-рожайних сортів культур, добрив, сучасної сільськогоспо-дарської техніки (охопила невелику кількість поміщицьких і заможних господарств).

Зовнішня політика

Зовнішньополітичні пріоритети — боротьба за мир, без-пеку та співробітництво, протидія агресії, колоніалізму та расизму.

Участь Індії в Русі неприєднання до військових блоків.Загострення відносин із Китаєм через китайську агресію

в Тибеті та окупацію КНР частини індійської території.

курс і. ганді у внутрішній та зовнішній політиці

Внутріш-ня полі-

тика

Індіра Ганді�� — прем’єр-міністр Індії в 1966—1977 рр.Здійснення планового розвитку національних основ еко-��номіки.Націоналізація 14-ти найбільших банків.��Погіршення становища в країні за умов світової енерге-��тичної кризи: зниження рівня виробництва в енергети-ці, що негативно позначилося на розвитку промисловос-ті; зростання цін; інфляція.Погіршення ситуації в сільському господарстві через ��страшні посухи протягом чотирьох років поспіль.Наростання спротиву опозиції та зниження популярнос-��ті І. Ганді.1975 р.�� — запровадження в країні надзвичайного стану.1977 р.�� — прихід до влади правих партій, які об’єдналися в Народну партію («Джаната парті»).

Зовнішня політика

Неучасть Індії у військових блоках.��Підтримка миру та міжнародної співпраці.��Подальший розвиток дружніх радянсько-індійських від-��носин.Засудження агресії США у В’єтнамі.��

www.e-ranok.com.ua

118

розвиток індії наприкінці ХХ — на початку ХХі ст.

1980 р.

Повернення до влади І. Ганді, уряд якої продовжив курс ре-форм лівоцентристського спрямування; поступове вирішен-ня економічних проблем. Загострення етнічних та релігій-них проблем: виникнення сепаратистських течій — прагнен-ня сикхів створити незалежну державу Халістан на терито-рії Пенджабу; застосування ними терористичних методів бо-ротьби.

1984 р.

Захоплення сикхами Золотого храму в м. Амрітсарі (так зва-на сикхська Мекка); проведення урядовими військами опера-ції «Блакитна зірка», завданням якої було очищення Золо-того храму від сикхських терористів.

31 жов-тня

1984 р.

Убивство сикхськими екстремістами І. Ганді, що призвело до зростання сепаратистських тенденцій на етнокультурно-му ґрунті.

1984 р.

Формування уряду Р. Ганді, який вжив рішучих заходів для забезпечення законності й порядку; курс на подальше зміц-нення єдності країни, на боротьбу проти сепаратизму; із бід-ністю, безробіттям, неписьменністю, хворобами тощо; поряд із цим зросли зловживання владою в правлячій партії, що викликало обурення з боку різних верств суспільства.

1991 р.

Призначення дострокових виборів до парламенту; вбивство терористами Р. Ганді; перемога на виборах ІНК; формування уряду на чолі з Н. Рао, який розпочав кардинальні перетво-рення в економіці: лібералізація економічної системи; збіль-шення капіталовкладень у промисловість і сільське господар-ство шляхом залучення іноземних інвестицій.

1991—1995 рр.

Економічне зростання (5 % на рік).

1996 р.Перемога на виборах опозиційної релігійно-громадської орга-нізації «Бхаратія джаната парті» (БДП) на чолі з А. Біхарі Ваджпаї, який став новим прем’єр-міністром.

1998 р.

Випробування в Індії ядерної зброї (згодом те саме зробив і Пакистан); приєднання до «ядерного клубу». Існування низ-ки проблем: низький рівень доходів населення; зростання на-селення, яке вже перевищило мільярд людей, сепаратизм ет-нічних меншин, що завдає шкоди цілісності країни.

країНи аФрики та БЛиЗького сХоду

Здобуття незалежності народами континенту

1957—1962 рр.�� — звільнення від колоніалізму майже всіх афри-канських країн.1957 р.�� — здобуття незалежності Лівією, Марокко, Тунісом, Суда-ном, Золотим Берегом (Ганою).

www.e-ranok.com.ua

119

Відносно спокійна деколонізація колоній Великої Британії, яка ��створювала адміністрацію з місцевих кадрів: Нігерія (1960), Тан-ганьїка (1961), Уганда (1962), Кенія (1963), Занзібар (1964).1960 р.�� — здобуття незалежності Сомалі, територія якої належала Британії та Італії; 1992 р. — початок у Сомалі громадянської ві-йни, яку не спромоглися зупинити навіть війська ООН.«Поділ» колишніх колоній на сфери впливу між СРСР та захід-��ним світом.Трайбалізм�� — залишки родоплемінного ладу, схильність до куль-турної, суспільно-політичної відокремленості племен і міжплемін-ної ворожнечі.Встановлення авторитарних режимів, фальсифікації виборів.��Регулярні військові перевороти і міжетнічні чистки (Руанда, Со-��малі, Ліберія). Нестача професійних державних чиновників, ко-рупція.Відсталість провінцій порівняно з центром.��Економіка більшості країн базується на сільськогосподарському ви-��робництві або видобутку корисних копалин (Нігерія — нафта, Зам-бія — мідь).Найвідсталіший континент світу, масова неписьменність, яка пере-��шкоджає поширенню передових технологій.Втрата інтересу великих держав до Африки через закінчення «хо-��лодної війни»; скорочення допомоги.Періодичний голод, що долається тільки за сприяння ООН.��Міждержавні конфлікти через адміністративні кордони, які не збі-��гаються з етнічними.

крах апартеїду на півдні африки

Апартеїд�� — крайня форма расової дискримінації.1948 р.�� — офіційне запровадження в Південно-африканському Со-юзі (ПАС; від 1961 р. — ПАР — Південно-африканська республі-ка) політики апартеїду («роздільне існування» рас).Уряди ПАС ухвалили понад 300 законів, сформували систему апар-��теїду. Особливої гостроти набув закон «Про розвиток», який обґрун-товував створення за межами проживання білої громади 10 бантус­танів — маріонеткових «національних держав», призначених для окремих етнічних груп.Розгортання населенням Африки боротьби проти апартеїду.��Боротьба проти апартеїду �� Африканського національного конгресу (АНК) на чолі з Н. Манделою, який згодом був заарештований та засуджений до довічного ув’язнення.1989 р. — �� початок поступового демонтажу системи апартеїду, пов’язаний з приходом до влади Ф. де Клерка (лідер націоналіс-тичної партії): скасування обмежень для африканського населення, анулювання закону про заборону мішаних шлюбів.1994 р. — �� перші вибори до парламенту без расової дискримінації, на яких перемогу здобув АНК; обрання президентом ПАР Н. Ман-дели, політика якого була спрямована на національне примирен-ня та покращення соціально-економічного становища африкансько-го населення.1999 р. — �� перемога на чергових президентських виборах Т. Мбекі, який продовжив курс свого попередника.

www.e-ranok.com.ua

120

створення держави ізраїль

1897 р.Ухвалення сіоністським конгресом у Базелі рішення про утворення на території Палестини держави євреїв.

1920-ті рр.

Початок переселення євреїв на підмандатну Великій Брита-нії територію Палестини, де проживали араби.

1947 р.Резолюція Генеральної Асамблеї ООН про створення на те-риторії Палестини єврейської (56 % території) та арабської (43 %) держави.

1948 р.

Виведення британських військ із Палестини, проголошення Держави Ізраїль; перший прем’єр-міністр Д. Бен­Гуріон; по-чаток протистояння між євреями та арабами, які виступили противниками єврейської держави на своїй «священній землі».

Близькосхідна проблема та шляхи її врегулювання

1948—1949 рр.

Вторгнення в Ізраїль військ Єгипту, Сирії, Іраку, Ліва-ну, Йорданії.

результат: Єгипет захопив сектор Газа, Сирія — Голани і Галілею, Йорданія подвоїла свою територію; Ізраїль зберіг незалежність.

1956 р.

Агресія Великої Британії, Франції, Ізраїлю проти Єгипту. Мета — покарати країну за націоналізацію Суецького кана-лу та допомогу Алжиру у війні з Францією, розширення із-раїльських територій.

результат: війна була засуджена СРСР і США, війська виведені з Єгипту.

1967 р.

Випереджаючий удар Ізраїлю по союзниках Єгипту, Іра-ку, Сирії, Йорданії («шестиденна війна»). Ізраїльтяни захо-пили Сінайський півострів, арабську частину Єрусалима, За-хідний берег річки Йордан, Голанські висоти.

результат: військова перемога, проте дипломатична по-разка Ізраїлю: СРСР і союзники розірвали дипломатичні від-носини з Ізраїлем, арабські країни відмовилися вести пере-говори; формування прорадянського табору (Єгипет, Органі-зація визволення Палестини, Ірак, Сирія); гостре протисто-яння на Близькому Сході.

1969 р.

Оголошення Єгиптом Ізраїлю «війни на виснаження»: се-рія бомбардувань та вилазок спецназу за участю радянських військових.

результат: людські втрати та матеріальні збитки з обох сторін.

1973 р.

«Війна Судного дня»: єгипетсько-сирійська агресія про-ти Ізраїлю.

результат: поразка Єгипту (втрата Сінайського півостро-ва, Голанських висот, Західного берега річки Йордан); закін-чення війни під тиском СРСР і США.

www.e-ranok.com.ua

121

1978 р. Кемп-Девідський мирний договір між Єгиптом та Ізраїлем

(за посередництва США): Ізраїль повертав Сінайський півост-рів в обмін на встановлення дипломатичних відносин.

1982—1983 рр.

Участь Ізраїлю в Ліванській громадянській війні між християнською меншістю та мусульманською більшістю.

результат: до кінця ХХ ст. південь Лівану перебував під контролем Ізраїлю.

1987 — 1996 рр.

Перша інтифада — народне повстання палестинців.результат: на Західному березі річки Йордан та в секто-

рі Газа виникла Палестинська автономія, очолювана Я. Ара-фатом.

2000 — 2005 рр.

Друга інтифада. Будівництво Ізраїлем «стіни безпеки», що відгородила Ізраїль від палестинських земель; виведення ізра-їльських поселень із сектора Гази; розробка і початок реаліза-ції плану «дорожня карта» з мирного врегулювання проблеми.

ЛатиНська аМерика

особливості соціально-економічного та політичного розвитку країн регіону в повоєнний час

Країни Латинської Америки поділяються на три групи: �� аргентина, Бразилія, мексика, Чилі — країни з найбільш розвиненою оброб-ною промисловістю; Колумбія, Венесуела, Перу — розвинута гірни-ча промисловість; решта країн — переважно аграрні.Латифундизм (великі землеволодіння), архаїчність відносин у сіль-��ському господарстві.Реалізація ідеї імпортозамінної індустріалізації, суть якої поляга-��ла у створенні власного машинобудування та інших галузей про-мисловості; із цією метою одержавлення значної частини економі-ки, а також будівництво підприємств державного сектору; провід-ники цієї політики — Х. Перон в аргентині, Ж. Варгас та Ж. Ку­бічек у Бразилії та інші.Велике соціальне розшарування (понад 70 млн латиноамериканців ��живуть за межею бідності).Намагання США запобігти проникненню в регіон СРСР: із цією ��метою посилення військово-політичного співробітництва з країна-ми Латинської Америки (1948 р. — укладення угоди про колек-тивну безпеку; створення Організації американських держав (оаД) тощо).Економічна інтеграція: Латиноамериканська асоціація вільної тор-��гівлі (11 країн); Латиноамериканська економічна система (26 кра-їн), Спільний ринок країн півдня Америки (МЕРКОСУР).Наявність потужних і впливових кримінальних структур, неле-��гальне виробництво наркотиків.1960-ті рр. — �� військові перевороти в еквадорі, Гватемалі, Гонду-расі, Домініканській республіці, Бразилії; прихід до влади лівих сил на Кубі, у Чилі та Нікарагуа.

www.e-ranok.com.ua

122

варіанти революційного процесу

Кубинська революція

Розгортання на Кубі боротьби проти військово-політичної диктатури американського ставленика Ф. Батісти­і­Сальдівари молодих революціонерів на чолі з Ф. Кастро.

1951 р. — перемога кубинських революціонерів; обран-ня Ф. Кастро прем’єр-міністром, який основне своє за-вдання вбачав у зміцненні незалежності Куби від США; націоналізація американської власності; зближення з СРСР; перетворення Куби на типову соціалістичну кра-їну; збереження традиційної залежності кубинської еко-номіки від експорту цукру (основні експортери — СРСР і країни Східної Європи).

Революція в Чилі

1973 р. — військовий переворот у Чилі, унаслідок яко-го було повалено уряд президента-соціаліста С. Альєнде і встановлена диктатура А. Піночета, яка проіснувала до .

Встановлення режиму терору і масових репресій, вод-ночас — прискорені реформи і темпи розвитку економіки.

встановлення конституційного ладу в ряді країн регіону

1980—1990 рр�� . — повалення авторитарних режимів у 13 країнах Латинської Америки; переважно мирний перехід від диктатури до демократії в більшості країн регіону, окрім Гранади та Панами, де мало місце воєнне втручання.Розгортання громадянської війни в Нікарагуа та Сальвадорі; ��1990 р. — завершення війни в Нікарагуа проведенням вільних ви-борів.Кінець ХХ ст�� . — відмова більшості країн регіону від системи про-текціонізму; поворот до роздержавлення та приватизації, до демо-кратії та ринку; активна інтеграція країн регіону у світове госпо-дарство; залучення в економіку іноземних інвестицій.

Тема 7. Міжнародні відносини в другій половині ХХ — на початку ХХі ст.

виникнення і розгортання «холодної війни»

Холодна війна — період міжнародної напруженості, ідео логічного та політичного протистояння внаслідок загострення відносин між СРСР і США після Другої світової війни.

Причини

Мілітаризація економіки за роки Другої світової вій-ни, суспільних інститутів і масової свідомості.

Пошук зовнішньополітичного «ворога» як засіб кон-солідації суспільства.

www.e-ranok.com.ua

123

Причини

Перетворення СРСР та США на наддержави та виник-нення між ними гострих суперечностей з питань пово-єнного устрою світу.

Установлення радянської моделі тоталітарного сус-пільства в країнах Східної Європи та протидія цьому процесу з боку США.

Боротьба за сфери впливу між СРСР і США в різних регіонах світу.

Формальний початок

Промова В. Черчілля у Фултоні (США, 1946 р.), у якій він закликав до боротьби «із міжнародним ко-мунізмом на чолі з СРСР», що опустив «залізну завісу» між Східною Європою та іншим світом.

Основні складові

Формування військово-політичних блоків.��Мілітаризація економіки, гонка озброєнь.��Заснування військових баз по всьому світу.��Шпигунство, психологічна та ідеологічна війна.��Локальні конфлікти.��Економічні ембарго.��Боротьба за вплив у країнах «третього світу».��

Періодизація «холодної війни»

1945—1953 рр.

«Берлінська криза» 1948 р.; війна в Кореї

1953—1962 рр.

Зведення Берлінської стіни; Карибська криза — надзвичайно напружене протисто-

яння між СРСР і США через розміщення Радянським Со-юзом ядерних ракет на Кубі в жовтні 1962 р.

Проголошення президентом США Дж. Кеннеді мор-ської блокади Куби.

Переведення військ НАТО і країн Варшавського дого-вору в стан бойової готовності — світ опинився на межі нової війни.

Вирішення конфлікту шляхом домовленостей у вза-ємних поступках обох країн: СРСР забирають ракети з Куби і допускають туди інспекторів ООН; США про-тягом шести місяців знищують свої ракети в Туреччині і не роблять спроб здійснення перевороту на Кубі.

1962—1979 рр.

Війна у В’єтнамі; загострення близькосхідної пробле-ми; «розрядка» міжнародної напруженості; уведення ра-дянських військ до Афганістану

1979—1985 рр.

Загострення міжнародної напруженості; воєнні кон-флікти в Індокитаї, на Близькому Сході; війна за Фол-клендські острови; переговори М. Горбачова та Р. Рей-гана про скорочення наступальної ядерної зброї

1985—1991 рр.

Зустрічі керівників СРСР і США та підписання важ-ливих угод про скорочення та нерозповсюдження ядерної зброї; виведення радянських військ з Афганістану; припи-нення конфлікту в Індокитаї; розпад Радянського Союзу

www.e-ranok.com.ua

124

спроби роззброєння

Договір про заборону випробувань ядерної зброї

5 серпня 1963 р.�� — підписання урядами ядерних держав СРСР, США та Великою Британією Договору про заборону ядерних випробувань у повітрі, у космічному просторі і під водою.Згодом до нього приєдналося понад 130 держав світу.��Неприєднання до договору Франції та Китаю, які створили власні ��ядерні арсенали пізніше.Історичне значення�� : став першою угодою з обмеження гонки озброєнь.

Нарада з питань безпеки і співробітництва в Європі

Дата 31 липня — 1 серпня 1975 р.

Рішення

Підписання Заключного акта, який містив розділи з пи-тань безпеки в Європі, економічного, науково-технічного співробітництва, гуманітарних питань тощо.

Створення постійно діючої Наради з безпеки і співробіт-ництва в Європі (НБСЄ); з 1994 р. — організації з безпе-ки і співробітництва в Європі (оБСЄ).

Історичне значення

Діяльність організації стала унікальним, безпрецедент-ним явищем у міжнародному житті, відігравши велику роль у стабілізації становища у світі.

Закінчення «холодної війни» (друга половина 1980-х — 1990-ті рр.)

Пер

еду

мов

и

роз

ря

дк

и

Досягнення до початку 1970-х рр. військово-стратегічного па-��ритету між СРСР і США.Загострення соціальних проблем у США внаслідок війни ��у В’єтнамі.Розуміння політичною елітою ядерних держав, громадськістю ��світу катастрофічних наслідків гонки озброєнь для людства.

Рад

ян

ськ

о-ам

ери

кан

ськ

і

уго

ди

1972 р.

Підписання двосторонніх угод між США та СРСР: До-говір про обмеження систем протиракетної оборони (Про), що має безстроковий характер; Тимчасова уго-да про деякі засоби щодо обмеження стратегічних на-ступальних озброєнь (ОСВ-1), укладена на п’ять років; Угода про запобігання ядерної війни.Конвенція про заборону розроблення, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та їх знищення, підписана Вели-кою Британією, СРСР та США.

1974 р.

Підписання лідерами СРСР Л. Брежнєвим та США Дж. Фордом попередньої угоди про подальші радянсько-американські дії у сфері контролю над озброєнням.Підписання між СРСР і США Договору про обмежен-ня підземних випробувань ядерної зброї

1979 р.Підписання між СРСР і США Договору ОСВ-2, який не був ратифікований, але обидві сторони дотримува-лися його положень.

www.e-ranok.com.ua

125

Нове політичне мислення

Поступове формування у свідомості світової громадськості негатив-��ного ставлення до ідеї насильницького розв’язання протистояння між Заходом і Сходом.Формування під час «перебудови» в СРСР �� «нового політичного мислення», яке полягало в пріоритеті загальнолюдських цінностей над ідеологічними. Узгодження комплексу політичних і військово-технічних заходів ��щодо зменшення ризику війни в Європі на Стокгольмській конфе-ренції (17 січня 1984 — 21 вересня 1986 р. з перервами).

1985 р.

Припинення СРСР розгортання ракет середньої дальності в Європі; односторонній мораторій СРСР на ядерні випробу-вання на півтора року; підписання на зустрічі М. Горбачова та Р. Рейгана проміжного договору про ядерні сили середньої дальності, домовленості про скорочення ядерних озброєнь.

1986 р.

Нова радянсько-американська зустріч на вищому рівні в Рейк’явіку, на якій були ухвалені рішення про скорочення на 50 % стратегічних наступальних озброєнь протягом пер-ших п’яти років та їх подальшу ліквідацію; передбачалося звільнити Європу від ракет середньої дальності; домовилися про заборону ядерних випробувань.

1987 р.Нова зустріч М. Горбачова та Р. Рейгана, у результаті якої був укладений Договір про ліквідацію ракет середньої та ма-лої дальності (РСМД).

1989 р.Зустріч М. Горбачова та Дж. Буша, під час якої були накрес-лені перспективні плани американо-радянських відносин, була зроблена спільна заява про припинення «холодної війни».

1991 р.Підписання М. Горбачовим і Дж. Бушем Договору про обмежен-ня і скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1).

1993 р.Підписання Президентом Росії Б. Єльциним і Дж. Бушем нового Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-2), до якого приєдналася й Україна.

Перехід від конфронтації до співробітництва

1990 р.�� — ухвалення на Лондонській нараді керівників держав Пів-нічноатлантичного альянсу декларації про радикальні зміни у сво-їй воєнній доктрині, згідно з якою країни НАТО зобов’язувалися не нападати на інші держави, а ядерне озброєння оголошувалося «зброєю екстремальної ситуації».Листопад 1990 р.�� — прийняття трьох важливих документів: Хар-тія для нової Європи.Розпад Організації Варшавського договору (1991) та трансформація ��НАТО внаслідок припинення «холодної війни».1991 р.�� — початок роботи у Відні постійно діючого Центру із за-побігання конфліктам.результат�� : перемога «нового політичного мислення» у зовнішній політиці СРСР, реальні кроки щодо її реалізації стали завершен-ням періоду «холодної війни» між Заходом і Сходом.

www.e-ranok.com.ua

126

Теми 8—9. розвиток культури (1945 р. — початок ХХі ст.). глобальні проблеми людства

основні напрямки Нтр та їх вплив на життя пересічного громадянина

Прискорення технічного та інформаційного розвитку, якісне на-��сичення побуту новітнім електронним обладнанням, персональни-ми ЕОМ.Відкриття та мирне використання атомної енергії (перші атомні ��електростанції).Поява нових, пов’язаних з освоєнням космосу наук.��Початок освоєння космічного простору (запуск першого штучно-��го супутника Землі; перший політ людини в космос; Ю. Гагарін, 1961 р.).Нові форми передачі інформації (телебачення, Інтернет, аудіо- та ��відеозапис тощо).Розвиток транспортних засобів (особливо реактивної авіації), на-��фтохімічної промисловості.Створення і розвиток кібернетики — науки про зворотній зв’язок, ��отримання, обробку і передачу інформації (Н. Віннер).Автоматизація та роботизація виробництва.��Значні відкриття у генетиці та біотехнологіях: вивчення ДНК, кло-��нування, вирощування геномодифікованих рослин.Створення мікропроцесора і комп’ютера (1976 р.).��Результат: НТР принципово змінила суспільство, підвищила рівень ��задоволення потреб усіх його членів.

основні тенденції і течії розвитку літератури та образотворчого мистецтва

Соціалістич-ний реалізм

основні риси: герой — революціонер, комуніст; оспіву-вання комуністичних ідеалів; оцінка подій і людей з по-зицій марксизму-ленінізму.

Домінування тем війни, революційної боротьби, соці-алістичної праці.

Представники: письменники М. Шолохов, Л. Арагон; кінорежисер С. Герасимов та ін.

Екзистенціа-лізм

Відображає трагічне відчуття абсурдності буття; у цен-трі уваги — питання вини і відповідальності, життя та смерті, вибору та рішення, а проблеми науки та історії розглядаються тільки в контексті цих питань.

Представники: А. Камю, Ж.-П. Сартр, К. Ясперс.

Неореалізм

Напрям в італійському мистецтві, що виник після Другої світової війни.

основні риси: протест проти жорстокості сучасного життя; прагнення соціальної справедливості; демокра-тизм.

Головна тема: життя звичайної людини.Представники: кінорежисер Р. Росселіні, художник

Р. Гуттузо, письменник Е. Вітторіні та ін.

www.e-ranok.com.ua

127

Гіперреалізм

Поширений наприкінці 1960-х рр. Сюжет не має зна-чення, головне — документальність зображення, імітація фотографії, що демонструє абсурдність світу речей.

Представники: гамбургська група «Зебра».

Абстракціо-нізм

Мистецтво має відображати не реальну дійсність, а ду-ховний світ митця.

основні течії: абстрактний експресіонізм (Дж. По-ллок): головне — не твір, а процес його створення; абстрактно-геометричне мистецтво: створення геометрич-них малюнків, псевдомеханізмів.

Сюрреалізм

мета: проникнення в потаємні бажання і підсвідо-мість людини, звільнення від розуму з метою пізнання справжньої людини.

основа: фрейдизм. Представники: Г. Ернст, С. Далі.

Концептуа-лізм

Об’єднує процес творення та процес дослідження.Відмова від створення традиційного художнього тво-

ру, звернення до концептуальних «об’єктів», що висту-пають у формі проектів або ідей, супроводжуваних на-писами, текстами та іншою документацією.

Представники: І. Кабаков, І. Подольчак, Р. Раушен-берг.

Поп-арт

Іронічне відтворення продуктів «масової культури» (плакатів, упакування, коміксів, предметів масового ви-робництва), критика філософії споживання.

Представники: Дж. Джонс, Е. Уорхол.

Кінетичне мистецтво

Головний принцип: рух твору.Створення винаходів із механізмів, що гудуть, обер-

таються, самознищуються тощо.Представники: Г. Юнкер, Ж. Тенгелі.

основні тенденції розвитку театру

Країна, особливості розвитку Режисери

СШа. Відтворення картини абсурдності й ганебності людських стосунків; проблеми цінності внутрішньо-го світу людини, відповідальності кожного за влас-ні вчинки.

Ю. О’Ніл, Т. Вільямс, А. Міллер

Франція. Домінування відчуття жаху та безглуздос-ті існування. Перетворення театру на елітарне мис-тецтво.

Е. Йонеско, С. Беккет

СрСр. Високий рівень розвитку; створення театрів у кожному обласному центрі; найвідоміші театри: Вели-кий драматичний театр у Ленінграді, Московський те-атр на Таганці, МХАТ, театр «Современник» та ін.

Г. Товстоногов, Ю. Любимов

www.e-ranok.com.ua

128

основні тенденції розвитку кіно

Особливості кінематографічних шкіл Режисери

Італія. Неореалізм: достовірний показ реального жит-тя, переживань простої людини. Картини-притчі.

В. де Сіка, Дж. де Санті, Ф. Фелліні

Франція. «Нова хвиля»: кіно — засіб вираження ав-торського погляду на світ, а не розважання глядачів; розвиток короткометражного кіно. Ліричні, сатирич-ні, фарсові комедії.

Ж. Л. Годар, А. Дуанель, Ж. Урі

Велика Британія. «Вільне кіно» і «молоді розсердже-ні»: протест проти старого укладу, буржуазних цін-ностей.

Т. Річардсон, Д. Лін

Німеччина. «Молоде німецьке кіно»: увага сучасно-му життю.

В. Герцог

Польща. «Польська школа»: осмислення трагічних подій Другої світової війни. «Кіно морального пережи-вання»: незадоволення соціалістичними порядками.

А. Мунк, А. Вайда, Є. Кавалерович

Чехія. «Нова хвиля» (до 1968 р.): практично немає іс-торичних кінострічок, звернення до сучасності.

В. Хітілова, М. Форман

СШа. Сформована система кіножанрів: вестерн, мю-зикл, трилер, детектив, фільм жахів, комедія, дра-ма. Насичення фільмів спецефектами. Звернення до фантастики.

Дж. Лукас, С. Спілберг, Ф. Коппола

Японія. Відтворення традицій японського театру. Ви-користання європейської класики. «Повсякденний ре-алізм»: життя японської сучасної родини.

А. Куросава, К. Мідзогуті, Я. Одзу

Індія. Вплив національного мистецтва: головне — не достовірність, а поетичний настрій; кіно перериваєть-ся піснями, танцями.

Династія Капурів

глобальні проблеми людства

Екологічна проблема, пов’язана з наслідками людської діяльно-��сті (забруднення навколишнього середовища, зменшення озоново-го шару атмосфери, глобальне потепління, зменшення родючого шару ґрунту тощо).Загроза війни із застосуванням зброї масового знищення (термоя-��дерної, хімічної, бактеріологічної).Проблема енергоресурсів: пошук нових джерел енергії, економія ��сировинних та паливних ресурсів.Демографічна проблема.��Проблеми голоду, неписьменності, СНІДу та інших невиліковних ��хвороб.Проблема загальної кризи моралі.��

www.e-ranok.com.ua