Бойовий бюлетень Центру морально-психологічного забезпечення

Збройних Сил України

№162

День Святої Трійці, Зелені свята, П’ятидесятниця — це одне велике свято для християн. Вважається найважливішим з 12 календарних свят року і відзначається три дні.

Що означає Свята Трійця?

Якщо в цей день іде дощ – буде гарний врожай, тепле та грибне літо.

Як і зазвичай, на великі свята, не можна працювати в полі та городі, прибирати в домі, шити, прати, лагодити щось. Краще взагалі звести до мінімуму фізичну працю. Бажано перед святами добре відмитись та постригтись, адже в три дні Зелених Свят це робити суворо заборонено.

На Трійцю в храмах правлять дві святкові служби: вранці і ввечері. Під час них освячують зібрану зелень та несуть її додому. Особливою пошаною користувались обереги, сплетені напередодні свята із лікарських трав і освячені на Трійцю. Вони ще довго зберігались в домі поблизу ікон.

Воно є перехідним, починається через п'ятдесят днів після Великодня.

Усі храми у цей день прикрашені гілками берези, бузку, клену – вони символізують оновлення душі.

Оскільки свято досить шановане — воно є державним офіційним вихідним, який переноситься на понеділок, тож у ці дні в нас буде три вихідних.

Традиції та прикмети

Трійцю святкують три дні. Господині до неї дуже ретельно готуються: наводять в будинку чистоту, прикрашають житло свіжими гілками клена, берези, верби, липи, квітами і травами, що символізує процвітання і новий життєвий цикл.

Субота перед святом є поминальним днем. Люди в храмах ставлять свічки за упокій померлих родичів. Особливо моляться за тих, хто помер передчасною смертю, вважаючи їх жертвами підступних русалок.

До свята жінки печуть пироги, готують м'ясні та рибні закуски. У деяких регіонах в цей день фарбують яйця в зелений колір.

Перший день – Зелену неділю – у народі вважають днем активності й підступності русалок та іншої міфічної нечисті. Зелень, якою прикрашають будинки, є захистом і оберегом від них. Вранці в цей день в храмах відбуваються святкові богослужіння. Потім люди ходять один до одного в гості. Починаються масові гуляння, ярмарки.

На третій, Богодухів день, хлопці вибирали собі наречених. Дівчата “водили тополю”, в ролі

якої була незаміжня дівчина – перша красуня на селі. Її наряджали вінками, стрічками, гілками та водили по дворах. Зустріти Тополю вважалося до великої удачі. У цей день в колодязях освячували воду.

Трійця завжди вважалася дівочим святом. Вони плетуть вінки, опускаючи їх у річку для ворожіння. Потім вони йшли в ліс гуляти. До цього дня пекли коровай і роздавали його в лісі незаміжнім дівчатам.

Саме в цей день на святих апостолів, послідовників Ісуса Христа, зійшов Святий Дух, який і символізує триєдність Бога. З цього дня Бог послав апостолам дар розмовляти різними мовами. І саме Трійця вважається Днем народження Церкви. Тиждень після неї називається “Зеленими святами”.

Другий день свята називається Клечальним понеділком. Після служби священики йшли на поля читати молитви з проханням до Бога благословення на майбутній урожай.

За матеріалами інтернет-журналу ВСВІТІ

Роса, що випала в Трійцю, вважається дуже корисною для здоров'я і краси. Дівчатам радять нею вмиватися, щоб зберегти молодість і красу.

№ 162 червень 2020 року № 162 червень 2020 року

Із початком особливого періоду в державі, а саме з 18 березня 2014 року, усіх військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів було звільнено на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» від сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, зокрема банками та фізичними особами.

Про те, від яких складових кредитних зобов'язань звільняються військові і чи завжди їх звільняють відповідно до вимог чинного законодавства, розбирався кореспондент «АрміяInform».

Так, рішенням Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2018 року (справа № 521/12726/16-ц) було визнано, що штрафні санкції та проценти за користування кредитом не підлягають стягненню з військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.

Водночас Національний банк України в своєму листі від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО» надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142 . Такими документами є: військовий квиток, у якому в відповідних розділах здійснюють службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною,

а для резервістів − витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Однак не всі військовослужбовці обізнані про свої права з питань звільнення від сплати відсотків, штрафів та інших виплат за кредитами. За інформацією офіційного сайта Національного банку України, до НБУ станом на 20 лютого 2020 року вже надійшло понад 100 звернень військовослужбовців, які скаржаться на те, що банки нараховують їм відсотки та штрафи за кредитами в період проходження військової служби. Наразі оскаржується протиправна діяльність 17 українських банків. Також відповідно до законодавства звільняти від сплати відсотків та штрафів військових повинні не лише банки, але і небанківські фінансові установи, зокрема, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Національний банк України поки не є їх регулятором, але отримує також звернення від військовослужбовців щодо порушень законодавства цими фінустановами.

У кожному випадку виявленого фінансового порушення Управління захисту прав споживачів фінансових послуг Національного банку України звертається безпосередньо до банків із вимогою вирішити ситуацію. Близько 60% таких випадків розглянуто позитивно для споживачів — банки списали неправомірно нараховані відсотки. Решта випадків наразі вивчаються відповідними фахівцями.

Під час розгляду таких справ у судовому порядку не всі суди приймають рішення на користь

військовослужбовців з питань звільнення від сплати процентів та штрафних санкцій. Так, рішенням Верховного Суду від 11.12.2019 року (справа № 199/2418/15-ц) було відновлено право військовослужбовця на звільнення від сплати процентів та штрафних санкцій за отриманим кредитом. Колегія суддів у цій справі скасувала рішення апеляційного суду, не погодившись з відмовою військовослужбовцю у звільненні від стягнення процентів, штрафів та пені за кредитом. Верховним Судом не були взяті до уваги обґрунтування апеляційного суду, що від сплати нарахованих штрафів, пені та відсотків за користування кредитом звільняються лише мобілізовані позичальники.

Аналогічну правову позицію з питань звільнення військовослужбовців від сплати процентів, штрафів та пені за кредитами було викладено в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 306/1157/15-ц та від 10.01.2019 року в справі № 327/353/16-ц.

Водночас висновки Верховного Суду відповідно до ч.4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України мають бути враховані судами при виборі й застосуванні норм права під час спірних правовідносинах.

За матеріалами АрміяІнформ

#Герої_з_НуЛІВ

1—2 червня 1652-го на лівому березі Південного Бугу неподалік гори Батіг зійшлися українсько-татарське військо (30—35 тис.) під командуванням Богдана Хмельницького і польське військо (30 тис.) Мартина Калиновського.

2 червня відбулися вирішальні бої, в яких відзначилася козацька кіннота на чолі з Іваном Богуном. Вранці розпочався артилерійський та рушничний обстріл польського табору. Після цього в атаку пішли козаки. Серед шляхти розпочалася паніка. Проте німецькі найманці, що воювали в королівській армії, запекло захищалися.

Але їх опір було зламано, козаки увірвалися до польського табору. Армія Речі Посполитої була розгромлена вщент, сам Калиновський загинув. Також загинули комендант німецької піхоти Сигізмунд

Пшиємський, брат майбутнього короля Яна Собеського Марек. Польща втратила вбитими 8000 добірних вояків.

Батозьку битву її сучасники порівнювали з перемогою карфагенського полководця Ганнібала під Каннами 216-го року до н.е.

Переможна битва під Батогом викликала масове повстання козацької України проти шляхти. До початку липня на території України відновлюється козацький адміністративний устрій. Богдан Хмельницький знову відновив кордон по Дністру і Случі.

За матеріалами Українського інституту

національної пам’яті

ЗНАТИ ВЛАСНУ історію

Ця тендітна дівчина − санінструктор окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Я зустрів Вікторію Фасун на Рівненському військовому полігоні з кевларовим шоломом на голові, на плечах бронежилет, а за спиною поруч із АК-74 тактичний рюкзак із медикаментами. Її ім'я за римською міфологією «Богиня перемоги», а за дивним збігом у нашої санінструкторки механізованого батальйону «300 спартанців» у складі механізованих рот та мінометної батареї.

Дівчина закінчила медичне училище, успішно працювала в приватній стоматологічній клініці на Київщині, допоки її батька не мобілізували.

– Тоді моє життя змінилося на до й після, − згадує Вікторія. − Я ніколи не чула, що йому важко, проте він часто повторював, заради чого взяв до рук зброю та де зустрів друзів усього життя. Тож після одної з таких

розмов вирішила підписати контракт зі Збройними Силами України. Щоб відчути себе максимально самостійною, я поїхала на службу в іншу область й ні разу не пожалкувала, − запевняє дівчина. − Місяць в навчальному центрі Десна, потім служба у Володимир-Волинському.

На Схід України вона вперше відбула в складі батальйонної тактичної групи. Виконували завдання майже рік на Луганщині, поблизу селищ Золоте, Гірське, Хутір Вільний, Катеринівка. У 2019 -му знову відрядження на Донбас − цього разу в район Новотошківського.

− Основне завдання для санінструктора − врятувати життя пораненим. Ми або евакуюємо поранених із «червоної зони», або ж спільно з представниками мобільного військового госпіталю надаємо медичну допомогу цивільному населенню, яке проживає уздовж лінії

розмежування. Дорослим робимо кардіограми, флюорографії та інші обстеження, а маленьким пацієнтам після огляду ще й роздаємо цукерки.

За кілька років військової служби дівчина ні разу не пожалкувала про свій вибір. Вона знайшла вірних друзів та справжню себе.

За матеріалами АрміяІнформ

Командиру БРДМ старшому солдатові Олександру Апоріну – 27. Та за його плечима – вже три ротації до району ведення бойових дій на Сході держави. За цей час він відбувся як військовий спеціаліст і командир.

– Після строкової служби я пробував себе у різних професіях, допоки не зрозумів: моє – це армія, – каже воїн. – Пішов на контракт. Місцем служби обрав 59-ку. Тут знаю свою роботу, розумію, що від мене вимагають і що потрібно робити. Впевнений: тут я на своєму місці.

На війні Олександр виконував обов'язки командира взводу – командира ВОПу.

– Чесно кажучи, перша ротація була для мене найважчою. Постійні обстріли, нас буквально вибивали з позицій, норовили прорватися ДРГ, полював снайпер, – розповідає Олександр. – Найчастіше згадую травневий ранок 2017-го. Ми тільки зайшли на позицію в Павлополі, і почався обстріл. Крили з БМП-2 десь з кілометрової відстані. Я відразу і не зрозумів, що відбувається. Та й більшість моїх побратимів теж

потрапили під обстріл уперше. Якусь мить нас заполонив страх… Та завдяки командирам, їхнім вказівкам і командам ми швидко опанували себе й відкрили вогонь у відповідь. А потім раптово настала така разюча тиша. І тоді ми зрозуміли: тут і зараз усе залежить тільки від нас. Я багато разів переживав цей момент у душі й досі пам'ятаю запах першого бойового пороху.

Пригадуючи попередні ротації, хлопець розповідає ще один з випадків.

– Нам швидкими темпами потрібно було облаштувати позиції неподалік бліндажа. Але ми навіть не встигли задіяти інструмент, як в нашу роботу втрутився снайпер. І так погода не дуже, зима, холоднеча… А тут ще й він дошкуляє, – усміхається Олександр. – Залітаємо в укриття і, змінивши інвентар на кулемети, вгамовуємо знахабнілого противника. Вони щось там намагалися пошуміти мінометами, але ми знову дали адекватну відповідь. А втім, роботи ми змогли відновити лише під вечір. Ворог того дня вже не дошкуляв. Напевне, зрозумів, що чіпати нас було собі ж дорожче.

Усі три ротації Олександра Апоріна супроводжував спорт. У 2017-му в Павлополі, в 2019-му в Попасній, не стала винятком і Світлодарка цього року. Всюди, де доводилося захищати Батьківщину від російського окупанта, хлопець з побратимами облаштовував імпровізований спортмайданчик.

– Бруси, турнік – традиційні вправи

щоразу, коли випадала вільна від чергувань хвилина, – розповідає Олександр. – Гадаю, що підтримувати фізичну форму потрібно навіть на війні. І класно, коли не тільки ти так думаєш, а й побратими. Не покидаю заняття і тепер, повернувшись додому. До цього привчатиму й сина Артема. Йому, щоправда, лише сім місяців, але нехай трішки підросте та займатимемося у парі.

Нині бригада у повному складі повернулася в ППД, військові – у заслужених відпустках, а рідні намагаються не думати, що дні відпочинку пролетять дуже швидко .

– Я родом із Херсонщини. Там – батьки, рідні й друзі. І так само – у більшості моїх побратимів. Але ще жоден з них не подумав переривати контракт, – запевняє боєць. – Адже наші сім'ї все розуміють і завжди чекають нас додому. А ми зі свого боку намагаємося їх не розчаровувати.

Хлопець розповідає, що за три ротації на Донбас він багато що здобув: дружбу, бойовий досвід, нові звички. Але чимало й утратив…

– Я бачив свого сина тільки раз – щойно він родився. І я поїхав на війну. Коли повернувся, Артем уже потроху починав ходити, – на закінчення розмови говорить Олександр Апорін. – Увесь цей час мене не було поряд і я неймовірно за ним сумував. Тож тепер намагаюся приділити йому щонайбільше уваги, адже знаю – ще трішки і я знову поїду…

За матеріалами АрміяІнформ

№ 162 червень 2020 року № 162 червень 2020 року

Із початком особливого періоду в державі, а саме з 18 березня 2014 року, усіх військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів було звільнено на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» від сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, зокрема банками та фізичними особами.

Про те, від яких складових кредитних зобов'язань звільняються військові і чи завжди їх звільняють відповідно до вимог чинного законодавства, розбирався кореспондент «АрміяInform».

Так, рішенням Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2018 року (справа № 521/12726/16-ц) було визнано, що штрафні санкції та проценти за користування кредитом не підлягають стягненню з військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.

Водночас Національний банк України в своєму листі від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО» надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142 . Такими документами є: військовий квиток, у якому в відповідних розділах здійснюють службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною,

а для резервістів − витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Однак не всі військовослужбовці обізнані про свої права з питань звільнення від сплати відсотків, штрафів та інших виплат за кредитами. За інформацією офіційного сайта Національного банку України, до НБУ станом на 20 лютого 2020 року вже надійшло понад 100 звернень військовослужбовців, які скаржаться на те, що банки нараховують їм відсотки та штрафи за кредитами в період проходження військової служби. Наразі оскаржується протиправна діяльність 17 українських банків. Також відповідно до законодавства звільняти від сплати відсотків та штрафів військових повинні не лише банки, але і небанківські фінансові установи, зокрема, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Національний банк України поки не є їх регулятором, але отримує також звернення від військовослужбовців щодо порушень законодавства цими фінустановами.

У кожному випадку виявленого фінансового порушення Управління захисту прав споживачів фінансових послуг Національного банку України звертається безпосередньо до банків із вимогою вирішити ситуацію. Близько 60% таких випадків розглянуто позитивно для споживачів — банки списали неправомірно нараховані відсотки. Решта випадків наразі вивчаються відповідними фахівцями.

Під час розгляду таких справ у судовому порядку не всі суди приймають рішення на користь

військовослужбовців з питань звільнення від сплати процентів та штрафних санкцій. Так, рішенням Верховного Суду від 11.12.2019 року (справа № 199/2418/15-ц) було відновлено право військовослужбовця на звільнення від сплати процентів та штрафних санкцій за отриманим кредитом. Колегія суддів у цій справі скасувала рішення апеляційного суду, не погодившись з відмовою військовослужбовцю у звільненні від стягнення процентів, штрафів та пені за кредитом. Верховним Судом не були взяті до уваги обґрунтування апеляційного суду, що від сплати нарахованих штрафів, пені та відсотків за користування кредитом звільняються лише мобілізовані позичальники.

Аналогічну правову позицію з питань звільнення військовослужбовців від сплати процентів, штрафів та пені за кредитами було викладено в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 306/1157/15-ц та від 10.01.2019 року в справі № 327/353/16-ц.

Водночас висновки Верховного Суду відповідно до ч.4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України мають бути враховані судами при виборі й застосуванні норм права під час спірних правовідносинах.

За матеріалами АрміяІнформ

#Герої_з_НуЛІВ

1—2 червня 1652-го на лівому березі Південного Бугу неподалік гори Батіг зійшлися українсько-татарське військо (30—35 тис.) під командуванням Богдана Хмельницького і польське військо (30 тис.) Мартина Калиновського.

2 червня відбулися вирішальні бої, в яких відзначилася козацька кіннота на чолі з Іваном Богуном. Вранці розпочався артилерійський та рушничний обстріл польського табору. Після цього в атаку пішли козаки. Серед шляхти розпочалася паніка. Проте німецькі найманці, що воювали в королівській армії, запекло захищалися.

Але їх опір було зламано, козаки увірвалися до польського табору. Армія Речі Посполитої була розгромлена вщент, сам Калиновський загинув. Також загинули комендант німецької піхоти Сигізмунд

Пшиємський, брат майбутнього короля Яна Собеського Марек. Польща втратила вбитими 8000 добірних вояків.

Батозьку битву її сучасники порівнювали з перемогою карфагенського полководця Ганнібала під Каннами 216-го року до н.е.

Переможна битва під Батогом викликала масове повстання козацької України проти шляхти. До початку липня на території України відновлюється козацький адміністративний устрій. Богдан Хмельницький знову відновив кордон по Дністру і Случі.

За матеріалами Українського інституту

національної пам’яті

ЗНАТИ ВЛАСНУ історію

Ця тендітна дівчина − санінструктор окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Я зустрів Вікторію Фасун на Рівненському військовому полігоні з кевларовим шоломом на голові, на плечах бронежилет, а за спиною поруч із АК-74 тактичний рюкзак із медикаментами. Її ім'я за римською міфологією «Богиня перемоги», а за дивним збігом у нашої санінструкторки механізованого батальйону «300 спартанців» у складі механізованих рот та мінометної батареї.

Дівчина закінчила медичне училище, успішно працювала в приватній стоматологічній клініці на Київщині, допоки її батька не мобілізували.

– Тоді моє життя змінилося на до й після, − згадує Вікторія. − Я ніколи не чула, що йому важко, проте він часто повторював, заради чого взяв до рук зброю та де зустрів друзів усього життя. Тож після одної з таких

розмов вирішила підписати контракт зі Збройними Силами України. Щоб відчути себе максимально самостійною, я поїхала на службу в іншу область й ні разу не пожалкувала, − запевняє дівчина. − Місяць в навчальному центрі Десна, потім служба у Володимир-Волинському.

На Схід України вона вперше відбула в складі батальйонної тактичної групи. Виконували завдання майже рік на Луганщині, поблизу селищ Золоте, Гірське, Хутір Вільний, Катеринівка. У 2019 -му знову відрядження на Донбас − цього разу в район Новотошківського.

− Основне завдання для санінструктора − врятувати життя пораненим. Ми або евакуюємо поранених із «червоної зони», або ж спільно з представниками мобільного військового госпіталю надаємо медичну допомогу цивільному населенню, яке проживає уздовж лінії

розмежування. Дорослим робимо кардіограми, флюорографії та інші обстеження, а маленьким пацієнтам після огляду ще й роздаємо цукерки.

За кілька років військової служби дівчина ні разу не пожалкувала про свій вибір. Вона знайшла вірних друзів та справжню себе.

За матеріалами АрміяІнформ

Командиру БРДМ старшому солдатові Олександру Апоріну – 27. Та за його плечима – вже три ротації до району ведення бойових дій на Сході держави. За цей час він відбувся як військовий спеціаліст і командир.

– Після строкової служби я пробував себе у різних професіях, допоки не зрозумів: моє – це армія, – каже воїн. – Пішов на контракт. Місцем служби обрав 59-ку. Тут знаю свою роботу, розумію, що від мене вимагають і що потрібно робити. Впевнений: тут я на своєму місці.

На війні Олександр виконував обов'язки командира взводу – командира ВОПу.

– Чесно кажучи, перша ротація була для мене найважчою. Постійні обстріли, нас буквально вибивали з позицій, норовили прорватися ДРГ, полював снайпер, – розповідає Олександр. – Найчастіше згадую травневий ранок 2017-го. Ми тільки зайшли на позицію в Павлополі, і почався обстріл. Крили з БМП-2 десь з кілометрової відстані. Я відразу і не зрозумів, що відбувається. Та й більшість моїх побратимів теж

потрапили під обстріл уперше. Якусь мить нас заполонив страх… Та завдяки командирам, їхнім вказівкам і командам ми швидко опанували себе й відкрили вогонь у відповідь. А потім раптово настала така разюча тиша. І тоді ми зрозуміли: тут і зараз усе залежить тільки від нас. Я багато разів переживав цей момент у душі й досі пам'ятаю запах першого бойового пороху.

Пригадуючи попередні ротації, хлопець розповідає ще один з випадків.

– Нам швидкими темпами потрібно було облаштувати позиції неподалік бліндажа. Але ми навіть не встигли задіяти інструмент, як в нашу роботу втрутився снайпер. І так погода не дуже, зима, холоднеча… А тут ще й він дошкуляє, – усміхається Олександр. – Залітаємо в укриття і, змінивши інвентар на кулемети, вгамовуємо знахабнілого противника. Вони щось там намагалися пошуміти мінометами, але ми знову дали адекватну відповідь. А втім, роботи ми змогли відновити лише під вечір. Ворог того дня вже не дошкуляв. Напевне, зрозумів, що чіпати нас було собі ж дорожче.

Усі три ротації Олександра Апоріна супроводжував спорт. У 2017-му в Павлополі, в 2019-му в Попасній, не стала винятком і Світлодарка цього року. Всюди, де доводилося захищати Батьківщину від російського окупанта, хлопець з побратимами облаштовував імпровізований спортмайданчик.

– Бруси, турнік – традиційні вправи

щоразу, коли випадала вільна від чергувань хвилина, – розповідає Олександр. – Гадаю, що підтримувати фізичну форму потрібно навіть на війні. І класно, коли не тільки ти так думаєш, а й побратими. Не покидаю заняття і тепер, повернувшись додому. До цього привчатиму й сина Артема. Йому, щоправда, лише сім місяців, але нехай трішки підросте та займатимемося у парі.

Нині бригада у повному складі повернулася в ППД, військові – у заслужених відпустках, а рідні намагаються не думати, що дні відпочинку пролетять дуже швидко .

– Я родом із Херсонщини. Там – батьки, рідні й друзі. І так само – у більшості моїх побратимів. Але ще жоден з них не подумав переривати контракт, – запевняє боєць. – Адже наші сім'ї все розуміють і завжди чекають нас додому. А ми зі свого боку намагаємося їх не розчаровувати.

Хлопець розповідає, що за три ротації на Донбас він багато що здобув: дружбу, бойовий досвід, нові звички. Але чимало й утратив…

– Я бачив свого сина тільки раз – щойно він родився. І я поїхав на війну. Коли повернувся, Артем уже потроху починав ходити, – на закінчення розмови говорить Олександр Апорін. – Увесь цей час мене не було поряд і я неймовірно за ним сумував. Тож тепер намагаюся приділити йому щонайбільше уваги, адже знаю – ще трішки і я знову поїду…

За матеріалами АрміяІнформ

Видання не комерційне. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Наші контакти: е-mail vspr22@ukr.net; www.facebook.com /Бойовий бюлетень-350122962046015: № 162 червень 2020 року

#мандруй_Україною

За матеріалами АрміяІнформ

Понад 70 років НАТО боронить свої країни та народи, постійно адаптуючись до нових викликів. У час, коли весь світ протистоїть COVID-19, фахівці закликають до боротьби з пропагандою. Адже швидше за саму недугу світом шириться лише дезінформація. Її ціль – не лише поодинокі держави, а й потужні міжнародні організації, як НАТО. Тож АрміяInform пропонує ознайомитися з поширеними на офіційному сайті НАТО міфами про Альянс.

Міф 1: Присутність НАТО у Балтійському регіоні становить небезпеку

Насправді: У відповідь на зміни в середовищі безпеки НАТО вжила оборонних і пропорційних заходів. Після того, як Росія здійснила агресію проти України, держави-члени Альянсу звернулися до НАТО з проханням розширити присутність у регіоні.

2016 року НАТО розгорнула чотири багатонаціональні бойові групи, відомі як «посилена передова присутність» на територіях Естонії, Латвії, Литви та Польщі. 2017 року ці бойові групи досягли цілковитої боєготовності. У рамках передової присутності НАТО понад 4 500 військовослужбовців з Європи та Північної Америки несуть службу пліч-о-пліч з національними збройними силами в країнах базування.

Присутність НАТО в регіоні було запроваджено на прохання держав базування, і вона має широку підтримку громадськості цих країн.

Згідно з зобов'язанням країн-

членів НАТО гарантувати прозорість, у листопаді 2017 року й у березні 2018 року російські інспектори з питань контролю над озброєннями відвідали Естонії, Латвію та Литву. Вони побували на низці військових об'єктів, зокрема тих, де базуються багатонаціональні бойові групи НАТО.

Міф 2: Протиракетна оборона НАТО загрожує безпеці Росії

Насправді: Система протиракетної оборони НАТО є виключно оборонною і не спрямована проти Росії. Згідно з двосторонніми угодами, укладеними між США і країнами базування, ракетні об'єкти можуть використовувати виключно з метою забезпечення протиракетної оборони.

Ця система гарантує захист від балістичних ракет, що можуть походити з-поза меж Євроатлантичного простору.

Міф 3: НАТО прагнула ізоляції й маргіналізації Росії

Насправді: Протягом понад двох десятиліть НАТО наполегливо намагалася розбудувати відносини співробітництва з Росією.

Ще на Лондонському саміті Альянсу у липні 1990 року НАТО простягнула руку дружби Росії, запропонувавши діалог замість конфронтації. Згодом Альянс сприяв розвитку діалогу та співпраці, започаткувавши програму «Партнерство заради миру» (ПЗМ) і створивши Раду євроатлантичного партнерства (РЄАП), участь у яких відкрито для всіх без винятку держав Європи, включаючи Росію.

1997 року НАТО та Росія підписали Основоположний акт про взаємні відносини, співпрацю та безпеку, згідно з яким було започатковано Постійну спільну раду НАТО – Росія. У 2002 році її статус було підвищено та створено

натомість Раду НАТО – Росія (РНР).Втім, у березні 2014 року внаслідок

російської агресії проти України НАТО призупинила практичну співпрацю з Росією.

Міф 4: НАТО обіцяла Росії, що після «холодної війни» не розширюватиметься

Насправді: Держави-члени Альянсу ухвалюють рішення на основі консенсусу, і ці рішення фіксуються у протоколах. Не існує жодного протоколу подібного рішення, ухваленого членами НАТО. Особисті запевнення з боку окремих лідерів не можуть замінити консенсус на рівні Альянсу й не є офіційною згодою з боку НАТО.

Політика відкритих дверей НАТО ґрунтується на Статті 10 основоположного документа НАТО – Північноатлантичного договору від 1949 року. У Договорі йдеться, що членом НАТО може стати будь-яка «європейська держава, яка в змозі просувати принципи цього Договору й робити внесок у гарантування безпеки на Північноатлантичному просторі». Зазначається також, що будь-яке рішення щодо розширення НАТО має ухвалюватися за принципом «одностайної згоди».

Міф 5: НАТО бере Росію в кільцеНасправді: Цей міф суперечить

географії. Довжина кордонів Російської Федерації становить понад 20 000 км. З них менш ніж одна шістнадцята (1 215 км) – це спільні кордони з країнами-членами НАТО. Росія має сухопутні кордони з чотирнадцятьма країнами. Лише п'ять з них – це держави-члени НАТО. Поза територією Альянсу НАТО має військову присутність лише у двох точках, а саме: у Косові й Афганістані.

Яким же були відчуття героїв епохи Великих Географічних відкриттів? Наприклад, що відчував Джеймс Кук відкривши Гавайські острови? Важко уявити. Особливо зважаючи на неймовірну радість від невеличких відкриттів, які не ліниться мені підкидати наша країна. Як от Покровська церква у селі Антонівка (Варвинський район Чернігівської області)

Антонівка з'явилася у 16 столітті, як уходницьке поселення засноване якимось Антоном – втікачем від панської сваволі. Місця тут були дикі й далекі від польських жовнірів, тому хутір почав швидко наповнюватись іншими втікачами. Згодом у місці впадіння річки Суботи в Удай виросло велике село.

Наприкінці 18 століття село, з волі Катерини ІІ, перейшло у власність

Тарновських. Тоді ж почалося закріпачення селян. Але більшість антонівчан вважали себе вільними козаками й не пішли в кріпаки. Вони знайшли кошти щоб відкупитись й продовжували жити за козацькими традиціями. Мали власну управу, старосту, навіть бригаду з ремонту доріг. Антонівка жила, як своєрідна козацька комуна. Посади в ній були виборні. Цікаво, що досить значною посадою був сільський сторож, який стеріг село в нічну пору – нікого не впускав і не випускав до світанку.

Церква унікальна оформленням інтер'єру. Величезний об'єм пофарбований у сині, жовті, червоні та (інколи) білі кольори. Найбільше навантаження покладене на синій та жовтий. А ще вона унікальна тим, що

немає жодної колони - громадина храму тримається виключно на арках. Місце знаходження: Чернігівська обл., Варвинський р-н, с.Антонівка, тел.(04636)25736

За матеріалами відділу культурологічної роботи у

військах (силах) Центру МПЗ ЗСУ