Історія Відділу зброї...

Наукові записки ЛІМу, вип. XVI

200

Лілія Бреннер, Андрій Прокіп

Історія Відділу зброї „Музей-Арсенал“

У 2011 році Відділ зброї „Музей-Арсенал“ відзначив своє 30-ліття. Саме стільки часу минуло відтоді, як 18 травня 1981 р., у Міжнародний день музеїв, було врочисто відкрито Відділ Львівського історичного музею (ЛІМ). Він справедливо успадкував назву „Арсенал“, адже саме тут у ХVI—XVII ст. була міська зброярня. З 1772 р., коли Львів, як і вся Галичина, відійшов до Австрії, приміщення Міського арсеналу використовували по-різному: як в’язницю, склад зброї, склад продовольства тощо. Нині це єдиний державний Музей зброї в Україні, який ознайомлює з історією розвитку зброї від Х ст. до першої половини ХХ ст. [32]. Щороку „Арсенал“ приймає тисячі відвідувачів — як львів’ян, так і гостей міста.

Історію „Арсеналу“ досліджували Б. Мельник, М. Косів, О. Роман, О. Василюк, публікували матеріали про Музей Т. Вархоляк [8], В. Вукович [11], Л. Марчук та ін.

Автори наукової розвідки мають на меті доповнити історію Відділу зброї „Музей-Арсенал“ й, у міру можливого, розкрити її основні віхи. Джерельною базою для написання статті стали накази ЛІМу, спогади сучасників, публікації у ЗМІ тощо.

Історію Відділу прийнято розпочинати від 1973 р. (рис. 1), коли завдяки зусиллям тодішнього директора ЛІМу Терентія Новака було ухвалено принципове рішення львівської влади про передання приміщення колишнього Міського арсеналу на баланс Львівського історичного музею [1]. Зауважимо, що до ухвалення цього рішення будівлю арсеналу використовували як склад (рис. 2). Вона була в занедбаному стані й потребувала ремонту [5, арк. 2]. Далеко не всі тодішні владні керівники міста й області підтримували ідею створення у цьому приміщенні Музею зброї. Дехто навіть пропонував віддати його під ресторан.

201

Бреннер Л., Прокіп А. Історія Відділу зброї „Музей-Арсенал“

Згідно з договором № 227 від 15 березня 1973 р. [4, арк. 1] реставрацію будівлі Міського арсеналу проводила Львівська міжобласна науково-реставраційна виробнича майстерня. Загаль-не керівництво ходом реставраційних робіт було доручено на-чаль нику науково-дослідних реставраційних відділів Львів-ської міжобласної спеціальної науково-реставраційної май-

Рис. 1. Загальний вигляд будівлі колишнього

Міського арсеналу перед початком

реставраційних робіт 1973 р.

Рис. 2. Складське приміщення у будівлі колишнього Міського

арсеналу 1973 р.


202

с терні (установа після реорганізацій стала відома як Інститут „Укрзахідпроектреставрація“) Андрієві Новаківському [16, c. 8], якому активно допомагали колеґи — головний архітектор І. Могитич, начальник науково-дослідного реставраційного відді-лу № 1 К. Присяжний, старший архітектор Г. Новаківська, старший науковий працівник Л. Лещинський, архітектори М. Верес, В. Федьків, Л. Горницька, Л. Липка та ін. [4, арк. 2]. Збір архівних письмових, іконографічних матеріалів, креслень, гравюр здійснив відомий дослідник Львова В. Вуйцик [30]. До реставраційних робіт були також залучені працівники Львівського державного історико-архітектурного заповідника.

У березні 1973 р. представники замовника — Львівського історичного музею в особі заступника директора Музею В. Дудникова та представники підрядника — старший архітектор НДРВ № 1 К. Присяжний (рис. 3) і начальник дільниці Львівської міжобласної СНРВМ А. Шаталов детально обстежили пам’ятку архітектури — Міський арсенал — і склали акт про її технічний стан [5, арк. 1].

Тодішній директор Львівського державного історико-архітектурного заповідника В. Плихівський згадував: „Ми звернулися до колективів багатьох підприємств, об’єднань, організацій з проханням допомогти реставрувати Міський арсенал.

Рис. 3. Реставратор К. Присяжний у цокольному приміщенні колишнього Міського арсеналу. 1973 р.

203


Напевно, усі вони могли знайти вагомі арґументи, щоб відмовитись, бо в кожного є план, який треба виконувати. Та почуття любові до рідного міста переважило“ [21]. Понад тридцять підприємств, заводів, фабрик, навчальних закладів прийшло на допомогу. Львів’яни згадали, що є така народна традиція — толока, й саме завдяки їй вдалося відновити Міський арсенал. Сотні львів’ян внесли свою частку праці „для слави, краси і розквіту культури свого міста“ [22].

Особливо відзначилися Львівське ремонтно-будівельне управління тресту „Рембудмонтаж“, Управління тресту „Цент-ростальконструкція“, ГСКБ автонавантажувачів, ВО „При-кар патпромарматура“, Ленінський райвідділ комунального гос подарства, підприємства Львівського заводоуправління буд матеріалів. Ініціативно працювали учні технікуму проми-с лової автоматики, курсанти пожежно-технічного училища, вій-ськовослужбовці Львівського гарнізону [30]. Мобілізаційним центром відновлення „Арсеналу“ став виконком Львівської місь кої ради, керований колишнім його головою Вячеславом Секретарюком [21].

Усе, що реставраторам удалося розшукати, ретельно відновлювалося. Наприклад, були збережені зразки цегли ХVI ст. (рис. 4). Саме така великорозмірна цегла мала стати матеріалом

Рис. 4. Первісна кладка з „ґотичної“ цегли Реставрація 1973 р.


204

відбудови Шевської вежі. Але хто випалить таку цеглу? Адже для того потрібні спеціальні форми, сушки та інше обладнання. Кожну цеглину уважно оглянули спеціалісти заводоуправління „Львівбудматеріали“. Слюсарі Михайло Кравець та Павло Кордикевич переробили і пристосували сучасне обладнання для виготовлення потрібної цегли. Не минуло й трьох місяців, як в арсенал привезли сто тисяч штук спеціальної „ґотичної“ цегли [34]. Так була відреставрована північна сторона арсеналу.

При реставрації цокольного поверху для того, щоб дістатися до його старої долівки, довелося вивезти тисячі кубометрів землі та сміття. У тому допомогли водії автоколони № 2207. Щоб не псувати інтер’єрів, реставратори заховали опалення у каналах під підлогою, яку зробили з плит пісковика. Реставрація 1973—1981 років частково розкрила первісний рівень будівлі. Рівень під-логи в цокольному поверсі було понижено майже на метр. При поглибленні рівня підлоги на стовпах відкрилися залишки гео-метричного орнаменту. Наявність розпису на такій споруді, як арсенал, стало доволі цікавим та небуденним явищем. Його дату-вання реставратори віднесли до початку 30-х років ХVII ст. [6].

Під час реставрації було також віднайдено й відтворено фор-ми і габарити давніх віконних прорізів, що надало фасадам по-чаткового вигляду. „Коли реставратори зняли тиньк із Високого муру, — згадував старший науковий працівник Львівської рестав-раційної майстерні Л. Лещинський (рис. 5), — то вони виявили виносну зовнішню галерею, з якої колись захисники міста кида-ли каміння й лили окріп на ворогів“ [18]. Разом з оборонною га-ле реєю було відкрито й реконструйовано машикулі оборонних мурів. Збережено існуючі дерев’яні конструкції 1869 року, хо ча повернена попередня висота даху за знайденими старими крес-леннями [13]. Дахові конструкції ХІХ ст. реставратори зали шили як зразок мистецької теслярської роботи.

Високий науковий рівень реставрації належно оцінювався спеціалістами різних країн. На жаль, проект не був до кінця реалізований — залишилися нереставрованими Вежа токарів і поворозників, у якій до 1616 року мешкав „малодобрий кат із челяддю“, та частини Високого муру.

У період реставрації арсеналу відвідувачі мали можливість знайомитися з виставкою Відділу „Палата зброї“, яка діяла в будинку № 6, що на площі Ринок, й частково задовольняла інтерес львів’ян та гостей міста до історії зброї та озброєння.

205


У путівнику по ЛІМу за 1976 рік, зокрема, відзначалося, що виставка зброї працює „щоденно, крім середи і чет-верга, з 10 до 18 години. Вартість вхідного квитка для дорослих — 10 коп., для школярів і солдатів — 5 коп.“ [19, с. 246].

У Відділі „Палата зброї“ працювали такі науковці, як Іліодор Фольварочний — завідувач Відділу (з 12 липня 1973 р.), автор низки публікацій на військову тематику [35], Роман Костир- ко — старший науковий працівник Відділу (з 23 вересня 1974 р. до 15 грудня 1976 р.), Володимир Шевчук — завідувач сектора Від-ділу „Палата зброї“ (з 10 січня до 14 лютого 1975 р.), Ніна Зайце- ва — старший науковий працівник Відділу, Ростислав Дмитерко — з 1 січня 1974 р. — старший науковий працівник Відділу „Палата зброї” [2, арк. 185], Всеволод Полянський — завідувач сектора Відділу „Палата зброї“, який взяв найактивнішу участь у підготовці до відкриття нового Відділу ЛІМу „Музей-Арсенал“, Олександр Василюк — старший науковий працівник, автор публікацій про „Музей-Арсенал“ [9], та ін.

Багато зусиль до відкриття „Музею-Арсенал“ доклав директор ЛІМу Богдан Чайковський — з 1978 року незмінний керівник Львівського історичного музею. У березні 1979 р. Б. Чайковський, у статті „Львівський історичний“, розповідаючи про Музей,

Рис. 5. Старший науковий співробітник

Л. Лещинський Реставрація 1973 р.


206

наголошував, що реставрація Міського арсеналу завершується й там незабаром буде відкрито експозицію зброї ЛІМу [33].

Відновлювальні роботи в Міському арсеналі (рис. 6) тривали аж до 1981 р. Саме в тому році влада планувала гучно відзначити 725-річний ювілей Львова, й реставрований Міський арсенал мав стати показником „особливої турботи“ комуністичної влади в питаннях задоволення культурних потреб громадян міста [37].

Й ось у травні 1981 р. Музей зброї гостинно відчинив свої двері перед відвідувачами. Часопис „Ленінська молодь“ ціл ком у дусі тодішньої радянської патетики так описував цю по дію: „Учора, у Міжнародний день музеїв, у Львові відкрито „Арсе нал“. З цієї нагоди відбувся мітинг трудящих міста. Його відкрив голова виконкому Ленінської райради депутатів трудящих В. Ле тю га. На відкритті виступив також секретар Львівського міськ кому компартії України А. Борзенко, начальник обласного Управління культури В. Висоцький. Про те, як ішов процес рес тав рації пам’ятки архітектури ХVI ст., розповіли директор Між обласної спеціалізо-ваної науково-реставраційної виробничої майстерні Ю. Бондарен-ко та робітник виробничого об’єднання „Прикарпатпромарматура“ Б. Боднар“.

У своєму виступі директор Історичного музею Богдан Чайковський подякував усім, хто брав участь у реставрації, та окреслив завдання, які стоять перед колективом новоствореного Музею (рис. 7).

Рис. 6. Вид на колишній Міський

арсенал зі сторони вул. Братів Рогатинців

(в радянський період вул. Комсомольська)

1973 р.

207


За активну роботу в підготовці до відкриття „Музею-Арсенал“ велика група робітників, керівників підприємств, наукових працівників Львова була нагороджена грамотами від місцевої влади. Грамоти їм вручив голова Міської ради народних депутатів В. Піхота.

Право відкрити новий Музей — перетяти червону стрічку — було надано голові міськради В. Піхоті та першому секретареві Ленінського райкому Компартії України Ю. Курапову. В церемонії відкриття узяли участь перший секретар Львівського міського комітету Компартії України В. Секретарюк, голова облпрофради Г. Пижик, завідувач Відділу культури обкому Компартії України М. Божко, секретар Львівського міськкому партії А. Тавпаш, секретар Ленінського РК КПУ З. Гіптерс, перший секретар обкому комсомолу В. Жипа, заступник голови виконкому Львівської міськради І. Панцюк, секретар облпрофради М. Вахула, представники громадськості [23].

Відкриття у Львові Музею зброї „Арсенал“ стало важливою подією культурного життя не тільки для львів’ян й мешканців України, а й всього тодішнього Радянського Союзу. Про це свідчать публікації, які з’явилися не тільки в місцевій, а й у республіканській пресі (стаття Л. Марчук „Міський арсенал“, стаття П. Романюка „Із запасників — у новий музей“ [22; 28]), всесоюзній пресі

Рис. 7. Виступ директора ЛІМ Б. Чайковського на урочистому мітинґу з нагоди відкриття Відділу зброї „Музей-Арсенал“

18 травня 1981 р.


208

(наприклад, повідомлення В. Панова „Подарок древнему Львову“ [26], коротке повідомлення „Arsenal’s peaceful life“ („Мирне життя Арсеналу“ [39]).

Унікальний музей не мав аналогій не тільки в Україні й на території колишнього СРСР. Підготувати експонати та змонтувати експозицію удалося завдяки старанням таких працівників, як художник-реставратор 1 категорії Йосип Артех, який реставрував сотні експонатів для новоствореного Відділу „Музей-Арсенал“, Володимир Станчак — автор-оформлювач стаціонарної виставки Відділу та ін. Над втіленням експозиції Музею, розробленням його концепції тривалий час працювали провідні науковці Б. Мельник, М. Косів, Я. Анцибор, В. Полянський, А. Феньов та ін.

Штат працівників Відділу зброї поступово формувався ще задовго до його офіційного відкриття, й це можна простежити за наказами дирекції ЛІМу, наприклад, у наказах директора ЛІМу за березень 1981 р. читаємо: „Наказ № 62. П. Наливайка прийняти на посаду пожежника в „Музей-Арсенал“ з 16 березня 1981 року. Директор Музею Б. Чайковський“ [3, арк. 64], „Наказ № 57. Нечиперович Наталію Андріївну прийняти наглядачем Музею в „Музей-Арсенал” з 12 березня 1981 року з тижневим іспитовим терміном. Директор Музею Б. Чайковський“ [3, арк. 59]. На посади наглядачів у Відділ зброї „Музей-Арсенал“ були прийняті також Ольга Король та Ніна Офегенден з 11 березня 1981 р. [3, арк. 54].

Експозиція Відділу зброї формувалася на основі фондів ЛІМу, що нараховують близько 4,5 тис. пам’яток. Величезна ко-лекція зброї ЛІМу збиралася протягом багатьох років. До неї увійшли збірки колишнього Національного музею ім. короля Яна ІІІ (зокрема пам’ятки з колекції В. Лозинського). Ба гато предметів зброї та озброєння надійшло внаслідок активного обміну між музеями Львова, України, інших республік колишнього СРСР. Зокрема, Львівська державна картинна галерея передала ЛІМу колекцію зброї з відомої збірки Болеслава Ожеховича, колишній Промисловий Музей Львова — старовинну зброю з депозиту родини Вибрановських та ін. [17, с. 3]. Пам’ятки надходили також з Києва, Одеси, Ленінграда, Москви, інших міст колишнього СРСР, з археологічних розкопок й навіть від окремих громадян.

„В експозиції представлена лише невелика частина того, чим ми диспонуємо, — зазначав в інтерв’ю газеті „Львівська правда“ від 29 червня 1985 року тодішній завідувач Відділу зброї „Музей-Арсенал“ А. Феньов, — колекційний фонд дуже багатий.

209


У ньому зразки зброї більш як 30 країн світу, датованих ХІІІ—ХХ століттями, багато різноманітних військових регалій“ [37].

Анатолій Феньов став виконувачем обов’язків завідувача Відділу в липні 1981 р., а з вересня того самого року обійняв посаду його завідувача. Ще з юнацьких років він цікавився історією зброї. Після закінчення історичного факультету Львівського державного університету А. Феньов, грунтовно поповнивши свої знання у вибраній галузі, став знаним фахівцем з історії старовинної зброї, мундирів і нагород. Небагато людей знає, що саме він консультував з цих питань творців багатьох популярних радянських та українських кінофільмів, таких як „Сильні духом“, „Марина“, „Д’Артаньян і три мушкетери“, „Не залишай“, „Табір іде в небо“, „Львів — Аляска“, „Пастка“, „Час збирати каміння“, „Вбивство з багатьма невідомими“, „Дике полювання короля Стаха“. До речі, в останньому фільмі науковець навіть знявся в епізодичній ролі.

А. Феньов був автором та співавтором багатьох виставок, зокре ма виставки „Мундири з фондів ЛІМ“, виставки „Нова українська символіка“, організа тором виставки з історії рицар-ських орденів та гербів, одним з авторів виставки „Старовинні і радянські ордени. Виставка голограм“ (рис. 8). Ця виставка, відкрита ще наприкінці 1983 року, стала першою у колишньому СРСР тематичною виставкою голо гра-фічних зобра жень орденів. На ній було виставлено 110 зобра-жень [31, с. 3]. Виставка з успіхом експонувалася не тільки в Україні, а й в Польщі, Росії.

А. Феньов — автор численних наукових статей з історії зброї та проблем військових відзнак („Виникнення української фале-рис тики“, „Відзнаки та нагороди українського війська“, „Відзнаки та нагороди УНР“, „Українські відзнаки та нагороди, випущені за кордоном (в екзилі)“ та ін.) [7, с. 63]. В роки незалежності України

Рис. 8. Титульна сторінка каталогу виставки „Старовинні

і радянські ордени“ 1987 р.


210

він узяв участь у Комісії для створення відзнак та нагород молодої дер жави. А. Феньов є визнаним не тільки в Україні, а й за кордоном фахівцем з питань геральдики. На посаді завідувача Відділу зброї „Музей-Арсенал“ перебував до 1998 р. Нині працює завідувачем сектора цього ж Відділу.

Окреме почесне місце серед досить нечисельної когорти львів-ських фахівців-зброєзнавців займає Борис Мельник (рис. 9), який є одним з авторів наукової концепції експозиції „Музею-Арсенал“ (1980—1981 роки). Освіту здобував на історичному факультеті Львівського державного університету. Шанувальники львівської давнини чудово знають Бориса Васильовича. І не лише знають, а й визнають його незаперечний авторитет у всьому, що стосу ється зброєзнавства, давньої історії Львова [24].

Історик з більш як 40-річним стажем, він зробив і робить надзвичайно багато для упорядкування та вивчення збірки зброї ЛІМу. Б. Мельник підготував каталоги: географічний (холодної та вогнепальної зброї), прізвищ майстрів та назв фірм-виробників холодної і вогнепальної зброї. На архівних матеріалах ним написана ціла низка наукових статей з проблем зброєзнавства. Б. Мельник був співавтором путівника „Музей-Арсенал у Львові“ (1990 р.), який вийшов друком у Москві накладом 25 тисяч примірників українською та російською мовами [20, с. 50]. Брав участь у підготовці матеріалів до видання „Польські гусари“, здійсненого польськими науковцями (2003 р.). Перу Б. Мельника належать такі публікації, як „Львовский „Музей-Арсенал“ (1992 р.), „Меч“ (1993 р.), „Шабля“ (1994 р.), „Львівські зброярі“ (1999 р.) та ін. [7, с. 24].

Рис. 9. Провідний фахівець ЛІМу Б. Мельник

2003 р.

211


З великою шаною працівники „Арсеналу“ згадують свого колеґу Михайла Косіва (рис. 10) — згодом відомого громадського та політичного діяча, народного депутата Верховної Ради Ук раї-ни кількох скликань, який довгий час працював у Відділі зброї „Музей-Арсенал“, до 31 травня 1989 р. був завідувачем сектора цього Відділу. 1981 року вийшла друком його стаття „Упокорена зброя“ [14], у 1983 р. упорядкував путівник „Вис тавка старовинної зброї“ (рис. 11) [10]. У 1987 р. М. Косів та А. Феньов упорядкува-ли путівник виставки голограм „Старовинні і радянські ордени“, яка розмістила ся у цокольному при міщенні „Арсе на лу“. У 1990 р. М. Косів став одним із співавторів брошури „Музей-Арсенал у Льво-ві“ [15]. Його методичні розробки й досі є основою для проведення ек-скур сій по виставці зброї „Музею-Арсе налу“.

Багато зусиль для налагодження діяльності Відділу доклав також Яків Анцибор — у 1981—1982 роках старший науковий працівник Відділу „Музей-Арсенал“, завідувач сектора [3, арк. 130], один з авторів експозиції Відділу.

Ще в жовтні 1980 р. у Відділ на посаду старшого наукового пра -

Рис. 10. Михайло Косів 2007 р.

Рис. 11. Титульна сторінка каталогу „Виставка старовинної зброї“

1983 р.


212

цівника прийняли Петра Лазеч ка. Пра цював у Відділі зброї до бе-рез ня 1996 р. Був автором ба га тьох наукових праць, статей, опу-б лікованих у періодичних ви даннях та наукових збірниках. До-сліджував історію зброї та вій ськової справи у Львові й Укра їні („З глибини віків (хто виливав львівські гармати)“, „Як створю-вав ся український морський флот у 1917—1918 роках“, „Зброю узяли дівчата“), вивчав проблеми розвитку національної культу-ри, освіти в першій половині ХХ ст., підготував дослідження „Ви-значні українські меценати“ [7, с. 22—23]. У 1990 р. П. Лазеч ко захистив дисертацію на тему: „Будівництво залізниць і його вплив на со ціально-економічний розвиток Східної Галичини 1861—1914 ро ків“. Його кандидатська дисертація — плід десяти річної тяж-кої праці — стала спонукою до написання книжки „Львів ська залізниця. Історія і сучасність“ (співавтори П. Гранкін, І. Сьомоч-кін, Г. Шрамко), що побачила світ у 1996 р. й була при свячена 135-річчю однієї з найстаріших магістралей України.

У серпні 1981 р. на посаду молодшого наукового працівника у Відділ зброї прийшла Олена Роман (рис. 12), тоді ще зовсім молода, але вже щиро закохана в музейну справу людина. Вона активно взялася за вивчення колекції зброї Музею, брала участь у підготовці каталогу „Вогнепальна зброя у збірці ЛІМ. Пістолети і револьвери“ (1993 р.), у підготовці виставки „Мисливська

Рис. 12. Заступник директора ЛІМу О. Роман (у центрі) з працівницями

Відділу „Музей-Арсенал“ Л. Бреннер, О. Мігус,

Т. Нагаткіною 2008 р.

213


зброя ХVI—ХІХ ст.“ (1995—1996 роки). Ця виставка з великим зацікавленням була сприйнята мешканцями багатьох міст Польщі. Директор Народного музею у місті Кельце Алойзи Оборни писав: „На виставці вперше в повоєнній Польщі можна було оглянути частину колекції зброї з Львівського історичного музею — близько 200 екземплярів старовинної мисливської зброї, що поєднувала ужиткові елементи з мистецькими“ [40, s. 6]. На виставку „Мисливська зброя ХVI—ХІХ ст.“ потрапили різноманітні експонати, зокрема мисливська повітряна рушниця австрійського майстра Антона Аша кінця XVIII ст., яка сьогодні представлена в експозиції „Музею-Арсенал“ [40, s. 64].

О. Роман була співавтором двомовного каталогу зазначеної виставки, автором низки наукових публікацій. З грудня 2001 р. є заступником директора ЛІМу з питань наукової праці, керує науковими дослідженнями, координує підготовку музейних видань, здійснює їхнє наукове редагування.

Упродовж 1980-х — початку 1990-х років в „Арсеналі“ також ефективно працювали Катерина Пелещишин (у 1988—1993 роках завідувач сектора Відділу, автор досліджень із табірної творчості українських політв’язнів), Марина Кантор (старший науковий пра цівник (рис. 13), екскурсовод 2 категорії, яка за період 1981—1990 років провела понад тисячу екскурсій в експозиції

Рис.13. Працівники Відділу (стоять зліва направо) О. Макар, М. Кантор,

Л. Бреннер, М. Ґенгало 1987 р.


214

Відділу), Надія Крохмальна (у 1982—1984 роках молодший науковий пра цівник Відділу, екскурсовод 3 категорії), Марта Ґенгало (з 1982 р. екскурсовод 2 категорії, з 16 червня 1989 р. — завідувачка сектора Відділу, провела понад тисячу екскурсій в експозиції „Музею-Арсеналу“, була автором резонансної виставки „Реквієм пам’яті жертв сталінських репресій на Західній Україні“, яка експонувалася у 1989 р. в цокольному приміщенні „Музею-Арсеналу“), Тетяна Угримова (у 1980—1984 роках — наукова працівниця Відділу, провела понад 500 екскурсій по експозиції Відділу), Олеся Макар (у 1984—1988 роках — молодша наукова працівниця Відділу), Маргарита Когут (у 1989—1992 роках — молодша наукова працівниця Відділу), Валентина Петрова (довголітня працівниця Музею, екскурсовод 1 категорії, завідувачка сектора Відділу).

Вже в 1985 р., лише за чотири роки від часу відкриття Музею „Арсенал“, його відвідало понад півмільйона осіб [37]. Крім експозиційної праці, науковці Відділу активно займалися науковими дослідженнями, надавали консультації, пропаґували діяльність Музею в установах Львова та області, читали лекції та займалися налагодженням співпраці з учителями середніх шкіл, готували матеріали для уроків у приміщенні Музею (рис. 14).

У Музеї експонувалися цікаві тематичні виставки, які з ці-кавістю оглядали львів’яни та гості міста. Однією з ориґіналь-них виставок, що привернула увагу широкої громадськості,

Рис. 14. Провідні фахівці Відділу (зліва направо)

Б. Мельник, Л. Бреннер, А. Феньов

1999 р.

215


стала виставка автомобілів та мотоциклів „Автомото-100“, де були представлені старі автомобілі та мотоцикли 20-х — 30-х років ХХ ст. із приватних колекцій Львова, міст Прибалтики та Росії. Організатори виставки присвятили її 100-річчю світового автомобілебудування. Виставка експонувалася у цокольному приміщенні „Арсеналу“ в 1986 р.

Як уже було зазначено, резонансною подією у Львові стала виставка „Реквієм пам’яті жертв сталінських репресій на Західній Україні“ 1989 р., яка розповідала про жахіття сталінського терору в Україні [12, с. 61].

У травні 1991 р. „Музей-Арсенал“ відзначив свій 10-літній ювілей. Однак цей складний в житті країни рік запам’ятався музейним працівникам іншою подією — збройним нападом та пограбуванням експозиції „Музею-Арсеналу“, які сталися 25 травня 1991 р. [36, с. 8]. Викрадені з „Арсеналу“ іранські, турецькі, японські шаблі (тачі) й досі не знайдені та перебувають у міжнародному розшуку.

Незважаючи на цю неприємну подію, Музей продовжував працювати, приймати тисячі відвідувачів, готувати нові цікаві виставки. Зокрема, у 1991 р. завідувач Відділу А. Феньов організував виставку „Мундири, нагороди, спорядження армій світу“. Вперше за останні сто років у музеях України організовано таку виставку, на якій була представлена велика кількість мундирів, нагород, відзнак з більш як 15 країн світу. У 1994 р. експозиція Музею поповнилася колекцією зброї на довгих ратищах. Цікавим доповненням існуючої експозиції стала також добірка зброї, якою користувалися українські козаки [27].

У 1995—1996 роках до Відділу прийшли нові працівники: Андрій Прокіп та Костянтин Несвіцький. Цілу низку публікацій, безпосередньо пов’язаних з експозицією Відділу зброї, підготував А. Прокіп. Зокрема: „Колекція мечів музею „Арсенал“, „Шоломи в експозиції музею „Арсенал“, „Військова діяльність Михайла Галущинського“, „Колекція захисного озброєння в експозиції Музею „Арсенал“, „Колекція зброї Болеслава Ожеховича (на матеріалах збірки Львівського історичного музею)“. У 2003 р. А. Прокіп захистив кандидатську дисертацію на тему: „Громадська і політична діяльність Михайла Галущинського“.

Костянтин Несвіцький був автором дуже цікавого досліджен-ня „Герби та написи на холодній зброї (На матеріалах фондової збірки „Зброя“ Львівського історичного музею“). На жаль, життя


216

К. Несвіцького — молодого та перспективного науковця — тра-гічно обірвалося у 1997 році…

У 1998 р. відбулася зміна керівництва „Музею-Арсеналу“. Анатолія Феньова — багаторічного завідувача Відділу змінила на цій посаді Лілія Бреннер (рис. 15), яка прийшла працювати до ЛІМу ще в далекому 1973 р. За цей час виросла з наукової працівниці до завідувачки Відділу. Працюючи у Відділі „радянського суспільства“ ЛІМу, брала участь у створенні експозиції періоду 1939—1945 років. З 1988 р. працювала зав. Відділу масової, науково-освітньої роботи, де провадила значну організаційну працю, спрямовану на залучення до Музею учнівської та студентської молоді, військовослужбовців.

Проводила також уроки львовознавства, організовувала лекції на підприємствах, у школах, вишах Львова та області, була співавторкою програми „Музей — школі“ та „Музей — профтехучилищам“.

Отже, у 1998 р. Л. Бреннер очолила Відділ зброї „Музей-Арсенал“. Любов до зброї передалася від Б. Мельника, якого Л. Бреннер вважає своїм учителем. Під її керівництвом в „Арсе-налі“ були організовані виставки „Оборон ні споруди Львова у наукових студіях та мистецтві“, „Військово-історична

Рис. 15. Завідувачка Відділу Л. Бреннер. 2005 р.

217


мініатюра“, „Військова тематика в речах побуту з фондів ЛІМу“, „Військова тематика у поштівках із фондів ЛІМ“, „У небі Першої світової“, „І летіла стріла...“, „Армія королівства Польського в живописі Юзефата Лукашевича“ з фондів ЛІМу“, „Діти і зброя“. Разом із Львівським реґіональним відділенням української секції Міжнародної поліцейської асоціації була організована виставка „Правоохоронні органи світу“ (експонувалися мундири, зброя, головні убори, емблеми). Спільно з Львівським авіаційно-ремонтним заводом та Галицьким історико-технічним товариством організовано дуже цікаву виставку „Авіація світу“ (літаки в мініатюрі). Пожвавлення виставкової діяльності Відділу на початку 2000-х років стало можливим завдяки тісній співпраці з працівниками фондів ЛІМу Т. Раком та П. Слободяном.

У травні 2001 р. Відділ зброї святкував своє 20-ліття. З цієї нагоди дирекція ЛІМу відзначила працівників Відділу цінними нагородами (рис. 16). Серія публікацій про Музей з’явилася у львівській пресі, зокрема в часописах „Молода Галичина“, „Високий замок“ [29].

Рис. 16. Працівники Відділу на святкуванні Дня Музею Зліва направо стоять: М. Боленська, А. Прокіп, Т. Нагаткіна, М. Щирба, Л. Бреннер, А. Феньов, Б. Чайковський, В. Петрова. 18 травня 2001 р.


218

У 2002 р. лави наукових працівників Відділу поповнили Андрій Панів (автор статей „Колекція револьверів музею „Арсенал“, „Виставка „Майстер-клинок 2005—2006“ та ін.), Павло Сапоцький (автор статей „Колекція японської зброї у музеї „Арсенал“, „Російські шашки у експозиції музею „Арсенал“).

У 2003 р. працівники Відділу зброї разом з іншими музейними працівниками відзначили 110-літній ювілей Львівського історичного музею, узяли діяльну участь у підготовці та виданні книги „110 раритетів Львівського історичного музею“ [38, с. 230]. До числа раритетної зброї, представленої у цій книзі, увійшла чимала кількість експонатів з експозиції Відділу. Серед авторів текстів до книги — П. Сапоцький, А. Прокіп, А. Панів.

У травні 2005 р. та квітні 2006 р. науковий працівник А. Панів представляв Музей „Арсенал“ та окремі його експонати на спеціалізованій виставці „Майстер-клинок“, що проходила в Києві, у приміщенні Торгово-промислової палати, й отримала статус міжнародної [25].

Окремі експонати Відділу зброї побували на виставках не тільки в Україні, а й за кордоном, зокрема в Польщі. Між музейними працівниками „Арсеналу“ та польськими музейними працівниками із Вроцлава, Познані, Радома, Кракова була налагоджена тісна співпраця. Зокрема, у 2005—2006 роках зав. Відділу Л. Бреннер узяла участь у підготовці виставки „Скарби зброї ХVI—XVIІI ст.“, яка з великим успіхом експонувалася у Республіці Польща.

2006 року у зв’язку з відзначенням 25-річчя Відділу було видано книжку М. Косіва „Музей упокореної зброї“ — цікаву ілюстровану розповідь про експозицію одного з найкращих музеїв

Львова та України (рис. 17). У 2006—2007 роках, уперше з часів

реконструкції 1973—1981 років, у Музеї „Арсенал“ були проведені значні від нов-лю вальні роботи у зв’язку зі свят кування- ми 750-літнього ювілею міста. Було, зокре ма, замінено застарілу систему сиг налізації на сучасну, встановлено відеоспостереження, здійснено ремонт даху (стару черепицю знято й замість неї

Рис. 17. Титульна сторінка книжки М. Косіва „Музей упокореної зброї“. 2006 р.

219


встановлено нову металочерепицю), замінено вітрини, їхній дизайн. Під ке рів ництвом Л. Бреннер (рис. 18) експо зицію було переоформлено та доповнено новими предметами. Най цікавішою серед нових експо-на тів стала повітряна руш ниця ХVIII ст., виготовлена в Ав стрії відомим майстром Антоном Ашею.

У 2007 р. Відділ поповнили мо -лоді випускники Львівського на- ціонального університету ім. І. Фран- ка Тарас Дідула, Любомир Ха-хула, Тарас Процак, а 2010 ро ку — Олександр Олешко.

Л. Хахула підготував історичну довідку на тему: „Історія вогнепаль-ної зброї“, розпочав ро боту над упо-рядкуванням бібліографічного ка- та логу на те му „Зброя“. У 2013 р. захистив дисертацію „Історичні сте-реотипи про Україну та українців у сучас ній Польщі (1991—2005)“.

У 2010 р. Л. Бреннер, Т. Процак, Л. Хахула, О. Олешко брали участь у заміні старого етикетажу на новий, розширений. Т. Процак та Л. Хахула — неодмінні учасники різноманітних культурних імпрез, здійснюваних працівниками ЛІМу. Т. Процак проводив спеціальні тематичні екскурсії для людей з обмеженими фізичними можливостями.

Нині у Відділі молодь плідно працює поруч зі старшими колеґами (Лілією Бреннер, Анатолієм Феньовим, Валентиною Петровою). Відвідувачів зустрічає касир Марія Щирба, а в залах оберігають музейні цінності доглядачі Тетяна Нагаткіна, Оксана Мігус, Людмила Журавська та Надія Кравецька.

На початку 2011 р. працівники Відділу розпочали безпосеред-ню підготовку до відзначення 30-літнього ювілею „Арсеналу“. Було передбачено організування нових виставок та інших цікавих заходів. Справжньою окрасою Музею стало монументальне полотно-діорама „Битва під Грюнвальдом“, створене Зиґмунтом Розвадовським і Тадеушем Попелем 1910 року для відзначення

Рис. 18. Завідувачка Відділу Л. Бреннер керує

відновлювальними роботами в „Музеї-Арсеналі“. 2007 р.


220

500-ї річниці битви. У рамках міжнародного проекту „Грюн- вальд-600“ дванадцять найкращих фахівців Королівського замку на Вавелі, очолені доктором Євою Вілкойц, за фінансової підтримки Міністерства культури та національної спадщини Польщі здійснили ґрунтовну реставрацію полотна. Репрезентація відреставрованої картини „Битва під Грюнвальдом“ була приурочена до 600-ї річниці битви та 30-ї річниці заснування „Музею-Арсенал“. Величезна діорама розмірами 10,52 x 5,30 м викликає захоплення відвідувачів.

У липні 2011 р. вперше в „Арсеналі“ проводилася нічна екс-курсія, яку відвідало понад 300 осіб. Відвідувачі були поділені на кілька груп, для яких наукові працівники Музею провели огля дові екскурсії. За участі фахівців з історичних клубів були представ-лені також реконструкції середньовічного бою (рис. 19) та серед-ньовічних танців, репрезентовано одяг доби Середньовіччя.

За роки існування Відділу зброї його працівниками проведено тисячі екскурсій — як тематичних, так і оглядових. Так, з 2001 по 2013 роки працівники Музею провели 22 тисяч 598 екскурсій, які прослухало понад 400 тисяч відвідувачів, а всього тут побували 896 тисячі 698 осіб. Нині Відділ зброї „Музей-Арсенал“ є першим за відвідуваністю у Львівському історичному музеї. Динаміку відвідуваності останніх років (з 2008 по 2013 роки) можна простежити за поданими далі даними:

Рік Кількість екскурсій

Кількість екскурсантів

Разом відвідувачів

2008 1855 33791 785922009 1730 25239 549532010 1666 23973 589172011 1851 23609 743042012 2140 35518 970442013 2719 45788 103263

Всього 11961 187918 467073

У Книзі відгуків Музею можна прочитати чимало побажань захоплених відвідувачів. Ось деякі з них: „Щиро вдячні за цікаву екскурсію. Гості з Пшеворська надзвичайно задоволені. Успіхів, наснаги і міцного здоров’я всім працівникам музею. З повагою, директор музичної школи Пшеворська“, „З найкращи ми побажаннями колективу одного з найкращих музеїв стародав нього Львова. Чудова екскурсія! Чудові враження! З повагою львів’яни і гості міста! 14.01.2012 р.“.

221


1. Архів ЛІМу. — Звіт Музею за 1973 рік.2. Там само. — Накази дирекції за 1974 рік.3. Там само. — Накази дирекції за 1981 рік. 4. Архів Українського регіонального спеціалізованого науково-

реставраційного інституту „Укрзахідпроектреставрація“. — Спр. Л-15-11. — Арк. 1, 2.

5. Там само. — Спр. Л-15-1. — Арк. 1, 2.6. Там само. — Спр. Л-15-10. — Арк. 7.7. Бібліографічний покажчик публікацій працівників Львівського

історичного музею (1945—2004). — Львів: Новий час, 2005. — 134 с.8. В а р х о л я к Т. А ми їх — „оленячим копитом!” // Львівські

новини. — Львів, 2010. — 23—30 верес. — С. 16.9. В а с и л ю к О. Нове обличчя старого арсеналу // Львівсільмаші-

вець. — Львів, 1981. — Чис. 34. — С. 4.10. Виставка старовинної зброї: Каталог. — Львів: Облполіграфвидав,

1983. — 16 с. 11. В у к о в и ч В. Музеи переезжают в замки // Известия. — Москва,

1976. — 27 нояб. — С. 4.12. Г у л ь М. З історії виставкової діяльності Львівського історичного

музею (1945—2003) // Ми з Львівського історичного… 1893—2003. — Львів: Новий час, 2003. — С. 61—67.

13. К а з а н ц е в а Т., П р е д к о О. Міський арсенал у Львові // Галицька брама. — Львів, 1998. — Чис. 3. — С. 6—7.

14. К о с і в М. Упокорена зброя // Наука і суспільство. — К., 1981. — № 10. — С. 37—38.

15. Музей „Арсенал“ у Львові / Косів М., Коссой В., Мельник Б., Чайковський Б. — Москва: Союзрекламкультура, 1990. — 24 с.

16. К о с і в М. Музей упокореної зброї. — Львів: Каменяр, 2006. — 52 с.

17. К р у т о у с А. Сторінки з минулого (1939—1990) Львівського історичного музею // Наукові записки ЛІМу. — Львів, 2000. — Вип. 9. — С. 3—22.

Рис. 19. Реконструкція середньовічного

бою під час нічної екскурсії у „Музеї-

Арсенал“29 липня 2011 р.


18. Л е щ и н с ь к и й Л. Нові шати старої зброярні // Вільна Украї- на. — Львів, 1979. — Чис. 30. — С. 4.

19. Львівський історичний музей: Путівник. — Львів: Каменяр, 1976. — 248 с.

20. М е л ь н и к Б. Колекція зброї Львівського історичного му- зею // Ми з Львівського історичного… 1893—2003. — Львів: Новий час, 2003. — С. 50—52.

21. М а р ч у к Л. Зайдіть до старої зброярні: До 725-річчя Львова // Вільна Україна. — Львів, 1981. — Чис. 115. — С. 4.

22. М а р ч у к Л. Міський арсенал // Наше слово. — К., 1981. — 19 лип. — С. 3.

23. Н і к о л а є н к о Т. „Арсенал” — новий львівський музей // Ленінська молодь. — Львів, 1981. — Чис. 60. — С. 1.

24. Н о с а р є в а Л. Головний „феодал“ і зброяр Львова. — [електронний ресурс]. — Режим доступу: www.dt.ua.

25. П а н і в А. Виставка „Майстер-клинок 2005—2006“ // Наукові записки / Львів. іст. музей. — Львів, 2006. — Вип. 11. — С. 234.

26. П а н о в В. Подарок древнему Львову // Комсомольская прав- да. — Москва, 1981. — Чис. 115. — С. 4.

27. Р о м а н О. Науково-експозиційна робота // Ми з Львівського історичного… 1893—2003. — Львів: Новий час, 2003. — С. 58.

28. Р о м а н ю к П. Із запасників — у новий музей // Культура і жит-тя. — К., 1981. — Чис. 50. — С. 4.

29. С и н я к Д. Чому музейні пістолети ніколи не стріляють // Високий замок. — Львів, 2001. — 20 лип. — С. 16.

30. С о л о м о н ч у к А. Первый на Украине // Львовская правда. — Львов, 1981. — Чис. 98. — С. 4.

31. Старовинні і радянські ордени. Виставка голограм. — Львів: Облполіграфвидав, 1987. — 16 с.

32. Ч а й к а І. Арсенал — перший музей зброї // Молода Галичи- на. — Львів, 2001. — 8 лют. — С. 4.

33. Ч а й к о в с ь к и й Б. Львівський історичний // Львівсільмаші-вець. — Львів, 1979. — Чис. 13. — С. 1.

34. Ч е р н о в В. Тайна древнего арсенала // Львовская правда. — 1981. —Чис. 98. — С. 4.

35. Ф о л ь в а р о ч н ы й И., Д м и т е р к о Р. Они сражались в Испании // Слава Родины. — Львов, 1971. — 17 октяб. — С. 3.

36. Ш а п о ч к а Я. Ну, у вас тут, як у Чикаго… // Факты. — К., 2002. — 29 мая. — С. 8—9.

37. Ш и п о в А. Мирная профессия „Арсенала” // Львовская прав- да. — 1985. — Чис. 124. — С. 4.

38. 110 раритетів Львівського історичного музею. — Львів: Афіша, 2003. — 240 с.

39. Arsenal’s peaceful life // Moskow news information. — Moskow, 1981. — N. 45. — P. 5.

40. Broń mysliwska XVI—XIX w. ze zbiorów Lwowskiego Museum Historycznego: Katalog wystawy. — Kielce, 1995. — 70 s.

Історія Відділу зброї...

Documents