Розкрилля душі - man.gov.ua almanah/almanah.pdf · 7 РАЗМЫШЛЕНИЯ О...

Розкрилля душі

Творчість юних літераторів — членів Малої академії наук

Альманах

Київ•2006

Äî àëüìàíàõó “Ðîçêðèëëÿ äóø³” óâ³éøëè êðàù³ ïîåòè÷í³ òà ïðîçîâ³ òâîðè ìîëîäèõ ë³òåðàòîð³â ç óñ³õ ðåã³îí³â Óêðà¿íè — ÷ëåí³â Ìàëî¿ àêàäåì³¿ íàóê Óêðà¿íè.Âèäàííÿ ï³äãîòîâëåíå ç ìåòîþ ïîïóëÿðèçàö³¿ òâîð÷îñò³ îáäàðîâàíî¿ ìîëîä³ òà çà-îõî÷åííÿ ¿õ äî ïîäàëüøî¿ òâîð÷î¿ ä³ÿëüíîñò³.

ÐÅÄÀÊÖ²ÉÍÀ ÐÀÄÀ:

Ãàëè÷ Îëåêñàíäð Àíäð³éîâè÷, äîêòîð ô³ëîëîã³÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð, çàâ³äóâà÷ êàôåäðîþ ë³òåðàòóðè Ëóãàíñüêîãî íàö³îíàëüíîãî ïåäàãîã³÷íîãî óí³âåðñèòåòó ³ìåí³ Òàðàñà Øåâ÷åíêà, êåð³âíèê ñåêö³¿ «Ë³òåðàòóðíà òâîð÷³ñòü» Ëóãàíñüêîãî òåðèòîð³àëüíîãî â³ää³ëåííÿ ÌÀÍ Óêðà¿íè;

Äîâãèé Îëåêñ³é Ïðîêîïîâè÷, â³äîìèé ïîåò, ÷ëåí Íàö³îíàëüíî¿ ñï³ëêè ïèñüìåííèê³â Óêðà¿íè, Çàñëóæåíèé ä³ÿ÷ ìèñ-òåöòâ Óêðà¿íè, àâòîð áàãàòüîõ êíèæîê òà ï³ñåíü;

Êîáåë³íåöü Ë³ë³ÿ Âîëîäèìèð³âíà, êåð³âíèê ãóðòêà ìèñòåöòâîçíàâñòâà ²âàíî-Ôðàíê³âñüêîãî îáëàñíîãî â³ää³ëåííÿ ÌÀÍ Óêðà¿íè;

Ìàñëîâà Ëàðèñà Àíàòîë³¿âíà, êåð³âíèê çðàçêîâî¿ ë³òåðàòóðíî¿ ñòóä³¿ «Äæåðåëüöå» Êàì ’ÿíåöü-Ïîä³ëüñüêîãî Öåí-òðó äèòÿ÷î¿ òâîð÷îñò³ Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³;

Ïàí÷åíêî Îëåíà Ãåííàä³¿âíà, â÷èòåëüêà óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè Îáëàñíîãî ë³öåþ Ëóãàíñüêîãî íàö³îíàëü-íîãî ïåäàãîã³÷íîãî óí³âåðñèòåòó ³ìåí³ Òàðàñà Øåâ÷åíêà;

Ñîðîê³í Îëåêñàíäð Àíàòîë³éîâè÷, êàíäèäàò ô³ëîëîã³÷íèõ íàóê, â÷èòåëü âèùî¿ êàòåãîð³¿, êåð³âíèê ñåêö³¿ ë³òåðàòóðíî¿ òâîð÷îñò³ «Ãàðìîí³ÿ» Äîíåöüêîãî îáëàñíîãî Ïàëàöó äèòÿ÷î¿ òà þíàöüêî¿ òâîð÷îñò³;

Òàðàíåíêî Îëüãà Ñòåïàí³âíà, ïîåòåñà, ÷ëåí Íàö³îíàëüíî¿ ñï³ëêè ïèñüìåííèê³â Óêðà¿íè, â³äì³ííèê îñâ³òè Óêðà¿íè, êåð³âíèê ãóðòêà ë³òåðàòóðíî¿ òâîð÷îñò³ «Çàâ ’ÿçü» Õàðê³âñüêîãî îáëàñíîãî Ïàëàöó äèòÿ÷î¿ òà þíàöüêî¿ òâîð÷îñò³.

Óïîðÿäêóâàííÿ, ðåäàãóâàííÿ: Âàñèíþê Â.Î., Ãàéäàé Ë.Ì.

ГОЛОСИ МАЙБУТНЬОЇ УКРАЇНИ

З великим задоволенням перечитав наймолодшу літературу України — поезію і прозу учнів шкіл, гімназій і колегіумів. На мене дихнуло свіжістю ди-тячих душ. Оригінальністю їхнього сприйняття жит-тя і безкомпромісною щирістю.

Я з радістю відчув, що нова Україна гряде, що будувати і захищати є кому. Дуже часто у своїх по-етичних і прозових сповідях діти стоять вище і духо-вніше, ніж частина їхніх батьків. Я відчув, що діти прозоріші і далекоглядніші. Діти не обтяжені негати-вами, які принесло людям убоге життя. Діти чесніші, ніж їхні попередники, і найголовніше — відвертіші. Читаючи, я побачив велику любов дітей до України, міст і сіл, де вони живуть, вони готові прилучити себе до її розквіту. Мене здивувало навіть, де взяли-ся оті “чорні піари” політиків, якщо на нашій землі живуть такі дивовижні юні мешканці, закохані у все українське, її мову, історію, пісню. Цей дисонанс є очевидним “недорозвитком” старших поколінь. Вони не сучасні, вони вчорашні, а їхні діти — майбутнє. Це світлі душі, мислячі розуми, непідкупні серця. Їхні почуття любові до України непідробні. Це велике щастя мати таких дітей. Щастя для населення, яке ще не визначилося, куди іти, що робити і яку дер-жаву будувати; їхні діти їм вкажуть правильну до-рогу не тільки своїми словами, а й серцями, душами. Для дітей не існує питання — любити, чи не любити Україну і її мову, у них відчувається громадянська турбота за долю України. Я вважаю, що було б ве-ликою подією — опублікувати все, що пишуть діти про себе, батьків і Батьківщину. Тоді б само по собі знялося питання про мову і про роз’єднання, і ще ба-гато-багато різних питань. Адже тільки діти — май-бутнє України.

Îëåêñ³é Äîâãèé

5

ЦАРСЬКИЙ КУРГАН

Вічний насип,Ім’я невічне.Пил у вальсі.Життя недорічне.Змете зі шляхівІ залише нам пилВолі і сили,Розірваних крил.

ГРІШНІ ДУШІ

Очі відкрий, навкруги подивись,Так прийшлося і нам.До світла, не мружачись, повернись —Ти не повіриш очам.Чорний потікЗдійметься в синь,З пеклаВ блакить жовтооку.“Милості!!!Дайте ковтокХоч чого-небудь!”“Згинь!До чорта!І звідти ні кроку!”

* * *

Старе камінняЛежить віками.Крізь хмари — проміння,І небо над нами.

Що за створіння?Неживеє — існує.Сіре камінняБачить і чує.

Рязанова Марина1990 ð. í., ó÷åíèöÿ 10 êëàñó ×èñòåíñüêî¿

ÇÎØ ²–²²² ñòóïåí³â Ñ³ìôåðîïîëüñüêîãî ðàéîíó ÀÐ Êðèì

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ìîñêàëåíêî Í.À., êåð³âíèêïîåòè÷íî¿ ñòóä³¿ “Ìàã³ÿ ñëîâà” Êðèìñüêîãî

ðåñïóáë³êàíñüêîãî öåíòðó äèòÿ÷î-þíàöüêî¿ òâîð÷îñò³

6

Я ВІРЮ В МАЙБУТНЄ ТВОЄСвітові — світло,Людині — повітря,Життя не спинятьНі грози, ні вітри.

Сьогоднішнє “завтра”Залишиться марою,До зір полетитьз хмарою.

По молодихБ’є знецінене вчора.Ті, що забудутьМинуле, — потвори.

Вони не можутьДійсність зцілити,Тишу і спокійУ ній утворити,

Бо не зуміютьЇї поєднати:Багато нещирих,Завзятих багато.

Вміють і гімни,Як треба, писати,Вміють, де требаЇх заспівати.

Жадоби сліпоїІ грошей діти,Такі БатьківщинуНе вміють любити.

Не треба вставати,Майданів не треба —Живіть по честі,Дивіться у небо.

Буде і щастя,І довгії літаТам, де людиНавчаться любити.

Моїй УкраїніНаснаги і квітів.Трудом і натхненнямправедно жити.

Дні у безодню,Пам’ять у скриню.Я вірю в майбутнєТвоє, Україно.

7

РАЗМЫШЛЕНИЯ О СЕБЕДля себя самой непонятная,И не знаю я, что же правильно.Не покрыть бы темными пятнамиБелый лист судьбы, не исправленный.Все вокруг еще не изведано,И душа моя — мир загадочный.Сердце другом еще не предано,За все лучшее — не заплачено.

И дорог впереди — не меряно,Но ведут — в разные стороны,Ничего еще не потеряно,Только детство ушло — “до скорого!..”

Если верится, то в хорошее,Если помнится, то счастливое,А судьба со случайным прохожимУлыбается мне шаловливо…

Я прошу ее не испытыватьМое сердце жестоко на прочность.Двери в путь для меня открыты,Я иду к ним тихонько очень.

Мархоцька Юлія1989 ð. í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó ÇÎØ ¹ 1 ì. Ùîëê³íå

Ëåí³íñüêîãî ðàéîíó ÀÐ Êðèì

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ïëàêñèíà Í.Â.,÷ëåí Íàö³îíàëüíî¿ ñï³ëêè ïèñüìåííèê³â Óêðà¿íè

8

ДРЕВНЯЯ КЕРКИНИТИДАСолнце закатилось,Горизонт да пыль,Тихо и унылоШелестит ковыль…Вдруг весь сон слетает,Вся земля гудит —Огненный табунНад землей летит.Только ржанье, ржанье…Да всполохи небес.Вот промчались кони,Смолкло все окрест.И опять ложитсяПылью тишина —Древняя дорога,Древняя земля.

Груодис Анна Марія1991 ð. í., ó÷åíèöÿ 9 êëàñó ÍÂÊ “Ã³ìíàç³ÿ ³ì. ². Ñåëüâ³íñüêîãî” ì. ªâïàòîð³¿ ÀÐ Êðèì

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Âàëü÷åíêî Ë. Þ., êåð³âíèê ë³òåðàòóðíî¿ ñòóä³¿ ³ì. Â. Áàëòåðà Öåíòðó äèòÿ÷î-þíàöüêî¿ òâîð÷îñò³ “Ñó÷àñíèê” ì. ªâïàòîð³¿

9

ЯКИЙ ВЕЛИЧНИЙ СВІТ!Присвячую усім велетням,

Які вважають себе карликами.Автор

“Який величний світ!” — були його перші слова.Разом з первісним словом явилося немовля.Тендітне й ніжне, із волоссячком рудим,Розумні оченята, в них — небесний дим.

Він існував.Існував, бо таке життя важко було назвати життям.Усі вважали його карликом,Але й він не міг аргументовано заперечити це.Він обожнював слова із коренем “вел”.

Він існував.І коли вперто снувавПоміж босими забрьоханимиАбо обмотаними брудним ганчір’ям ногами,То натхненно складав віршіПро велич світуІ тихенько мугикав романси метеликам.Він існував.І коли він ішов вулицями,Остерігаючись усього, що рухається,Часом якась пара нігГромовим голосомОшпарювала його словами“Рудий шмаркач”.Він рум’янів і, прикривши пергаментом руду чуприну,Вигадував формулу золота.

Півницька Софія Юріївна1991 ð. í., ó÷åíèöÿ 9 êëàñó Íîâîâîëèíñüêî¿

ñïåö³àë³çîâàíî¿ øêîëè ¹1 Âîëèíñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ìàð÷óê Ìèðîñëàâà Îëåêñàíäð³âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè ³ ë³òåðàòóðè

Íîâîâîëèíñüêî¿ ñïåö³àë³çîâàíî¿ øêîëè ¹1

10

Він існував.І коли вони, велетні, дикими вихилясамиТанцювали навколо вогнища,Він сидів на стокротці,Спостерігаючи, як пасуться у чебреці їжакиІ моляться сонцю бджоли.

Він існував.І коли вони брутально нищили кучеряві ліси,Він ховався під боровиком,Розглядаючи під краплинкою росиЛисточок папороті,Пожмаканий ногою велетня.

Він існував.І коли вони лаштували грубі крем’яні стріли,Готуючись до полювання на благородних оленів,Він, знайшовши трісочку,Розпушував землю,Викопував ямку для зернятка дикої пшениці.Він існував.І часом, коли йому набридала їх байдужість,Він слимаком видряпувався на спину сивого коняІ терпляче пояснював їм, що таке світ,І у чому криється його велич і грандіозність.Вони проходили мимо, поблискуючи холодними очима.

Він закінчив існувати.На його сивому, ледь рудуватому волоссіПримостився метеликІз поетичними крильцями.А багряно-чорне сонечко ридало біля його крихітних ніг,Молоденька мушка тужливо поблискуваламеталевими крильцями…… “Який величний світ!!!” — вигукнув востаннєЄдиний ВЕЛЕТЕНЬ на цій ЗЕМЛІ..

Іноді варто дивитись під ноги.

11

* * *

Маленька лялька з червоного дерева —Мабуть, все-таки мулатка.Тільки душа від чогось протерласяАж до останньої латки.

Крихітні пальчики голку не втримають;І не зашити серце,Поки один хтось попід вітриноюМайже беззвучно сміється.

Продадуть ляльку з червоного дерева,Або й сама віддасться.А на могилі напишуть: “ПомерлаВід передозування щастям”.

Глодзь Галина Леонідівна1986 ð. í., ñòóäåíòêà Íàö³îíàëüíîãî óí³âåðñèòåòó

“Êèºâî-Ìîãèëÿíñüêà Àêàäåì³ÿ”, ÷ëåí Íàö³îíàëüíî¿ ñï³ëêè ïèñüìåííèê³â Óêðà¿íè

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ñòðóöþê Éîñèï Ãåîðã³éîâè÷, ÷ëåí Íàö³îíàëüíî¿ ñï³ëêè ïèñüìåííèê³â Óêðà¿íè

12

РІДНА МОВАНе раз нам виривали язика,Пекли залізом і мотали жили,Казали — наша мова не така,Не модна, старосвітська говорили.За неї помирали сотні літ,Ішли на ешафот, та не корились.І ось нарешті розтопився лід,А прапори та символи змінились.Бо мова невід’ємна, як душа.Це наша гордість і ознака вірна.Вона народ наш живить, воскрешає,Мов чарівна вода високогірна.

Омельковець Олександр Ярославович1990 ð. í., ó÷åíü 11 êëàñó Ëóöüêî¿ ã³ìíàç³¿ ¹ 4

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ëóöþê Â.Â., â÷èòåëü-ìåòîäèñò Ëóöüêî¿ ã³ìíàç³¿ ¹ 4

13

* * *

Дерева… Небо… Світязь… Літо…Туман упав на воду пеленою.І хвиля вранішня несамовито,Як цуценя мале, біжить за мною.І лащиться до ніг, і лиже п’яти,І знов тікає, наче гратись хоче.Торкає носиком холоднуватим,І шерстю-піною лоскоче.

* * *

Побито градом жито молоде.У землю втоптано колосся.Та пагінець новий зійде —Так вже у світі повелося.І я образу проковтну,Переступлю чужу вину.В обличчя град? І це забуду.Переживу, міцніша буду.

Карасюк Ольга Володимирівна1989 ð. í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó ÇÎØ ¹ 8

ì. Êîâåëÿ Âîëèíñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Í. Ï. Ãîðèê-Ëèòâèíþê, çàñëóæåíèé â÷èòåëü Óêðà¿íè,

÷ëåí Íàö³îíàëüíî¿ ñï³ëêè ïèñüìåííèê³â Óêðà¿íè

14

ШЕДЕВРЛегенький дотик — серденько спинилось,Затріпотіло пташкою у грудях.Вона мені, як сон легкий, наснилась,І я тепер несу хвалу за неї людям.Її ім’ям благословлялись сотні уст,Мільйони сліз від її погляду зривались.Вона — прекрасніша з усіх відомих муз,Найбільш жаданою була й зосталась.Богиня кольорів і пройдених доріг,Легкої усмішки на ніжному обличчі,Чарівна діва, наче перший сніг,Божественна, як стародавня притча.Той, хто не бачив цих очей,Хто не зумів легенді відчинити браму,Не зрозуміє ні простих земних речей,Ані барвисту доленосну гаму.Життя людини — лиш печалі і журба,А світлі хвилі — мов струмочки швидкоплинні.Джокондо, ти — велична і нова,О, Монно Лізо, втілення святині!

ЛІРИЧНЕМій любий лицарю, не требаНі лиха, ні добра й надій.Давайте сядемо під небомУ конюшині золотій.Давайте слухати світанкиІ танцювати на траві,Співати зоряні веснянки,Що шаленіють в голові.І цілувати свіжий вітер,Так безсоромно, на очах,Як діти, променям радіти,

Купіч Юлія Олександрівнаó÷åíèöÿ 11 êëàñó Äí³ïðîäçåðæèíñüêîãî òåõí³÷íîãî ë³öåþ Äí³ïðîïåòðîâñüêî¿ îáëàñò³, âèõîâàíêà ìèñòåöüêîãî îá’ºäíàííÿ “Â³âàò” Äí³ïðîïåòðîâñüêîãî â³ää³ëåííÿ ÌÀÍ Óêðà¿íè

Êåð³âíèêè: Êóðà÷åíêîâà Ïàðàñêîâ³ÿ Àíäð³¿âíà, Áåðøàê Ëþáîâ Äìèòð³âíà

15

Тримати сонце у руках.Метеликів яскраве мореЛовити поглядом озер,І знати, що в житті є горе,В цю мить, сьогодні і тепер.Я вмру, а ви, мій вірний княже,Тримайте сльози у собі,Бо люди — звірі, й хтось вам скаже:“Погано не лише тобі”.

ЛИСТ — ВІДПОВІДЬА Ви мені сказали: “Штамп!”І не подумали, напевно,Що я кажу те ж саме Вам,І Ваша праця теж даремна.Чи думали колись про те,Що слово гірше сталі ріже,Для Вас воно просте й пусте,Затягане, брудне, несвіже.Ви — літератор і поет,Розчулений, меланхолійний,Та без емоцій Ваш сонет,Оригінально — мелодійний.Він не захопить читача,Всього до краю і до скону,Й навіщо Вам в душі свіча?Незрозуміло це нікому.Сказали Ви, що гарна я,Та з тим нічого, бач, не маю.Проста поезія моя,Та в ній живу, люблю, палаю.

16

ЧОРНОБРИВЦІ

Оповідання

Олег вийшов за село і зупинився. Дорога по-вертала вправо й губилась в заростях бур’я-ну, квітів та трави, що зелено-буйним ки-

лимом стелилися навкруги. Ледве розгледів стежину, яка, як він зрозумів, мала довести до хутора.

Скільки сягав зір — розкинулось і хвилювалось зе-лено-жовте море пшениці та достиглого жита, що пов-ним налитим колоссям нагадувало про початок жнив. А далі, на обрії, чорно-синьою смугою виднівся ліс. Між полем та лісом — річка, що поросла густою осо-кою, очеретом та вербами. Стояв густий настояний дух м’яти та чебрецю, звіробою та материнки. Сонце тихо котилося в небесній блакиті, сонно та ліниво дивилось на квітучу землю. Ромашки привітно кивали до нього своїми жовто-білими голівками, жваво підморгували своїми очима-пелюстками одна до одної та приязно усміхалися молодому парубкові.

Стежина довела його до неширокої річки, через яку був перекинутий місток-кладка. Він, місток, був настільки вузький, що двом чоловікам розминутись на ньому було неможливо. Під тихий шепіт осоки та привітно-мовчазну згоду старої-престарої дуплястої верби, що примостилася неподалік від берега, Олег сміливо ступив на хисткий місток.

Раптом на другому кінці кладки появився хлопець. Він рвучко ступив на неї і не перейшов, а майже перебіг по ній та й швидко подався стежиною на село. І тільки на якусь хвильку зупинив свій погляд на Олегові, що відступив з містка, даючи йому дорогу. Від презирливо стиснутих уст, злого прищуреного погляду незнайом-ця війнуло холодком небезпеки. Та це була лиш мить.

Перейшовши на другий берег і піднявшись на па-горбок, Олег помітив хутірець своєї коханої. Вірніше, здогадався, що це був він. Поправив рукою ремінь сумки на плечі і, стримуючи хвилювання від майбут-ньої зустрічі, сховався разом зі стежиною у зеленому буйноцвітті трав…

Бондаренко Сніжана Михайлівна1991 ð. í., ó÷åíèöÿ 10 êëàñó Êðèâîð³çüêî¿ ÇÎØ ²–²²² ñòóïåí³â ¹ 130 Äí³ïðîïåòðîâñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Áîíäàðåíêî Ìèõàéëî Àíàòîë³éîâè÷, êåð³âíèê ãóðòêà “Þíèé æóðíàë³ñò” Öåíòðó äèòÿ÷î¿ òà þíàöüêî¿ òâîð÷îñò³ “Ãàðìîí³ÿ” Äîâãèíö³âñüêîãî ðàéîíó ì. Êðèâîãî Ðîãó

17

* * *Познайомились вони з Наталею зовсім випадково,

хоч він все-таки схилявся до думки й не раз доводив своїй коханій, що ця зустріч у доленосний для України час, стала доленосною і для них, з’єднавши їхні серця в столиці.

Олег згадав, як їм, шахтарям, видали відрядні, роз-садили в автобуси та й відправили до Києва — від-стоювати їхнє чи чиєсь право обирати президента. Та приїхавши і побачивши Майдан, зрозуміли: нема на світі нічого мудрішого та сильнішого від народу. Деякі з його товаришів почали тихенько зникати, тікаючи додому. Він же, сидячи зі своїм товаришем Миколою в кафе за чашкою кави, розмірковував, як їм бути далі: чи сидіти в холодному автобусі, гріючись час від часу “оковитою”, чекати, чим все закінчиться, чи теж тих-цем гайнути нічним потягом слідом за рештою. Сиділи, думали-гадали…

— Даруйте, хлопці, за вашим столиком місця віль-ні? — раптом почув він чарівно-мелодійний голос.

Повільно підвів голову і… зустрівся з темно-бла-китним поглядом незнайомки. Смугляве обличчя з ма-леньким кирпатеньким носиком, чорними стрімкими бровами та кучерями, уважні і разом з тим проникливі очі з нетерпінням та цікавістю чекали на відповідь. Хлопці розгубились. Поступово приходячи до тями та посадивши дівчат навпроти себе, розговорились.

Остаточно оговтався Олег вже аж тоді, коли вони вийшли з кафе і направились з дівчатами на Майдан з твердим переконанням: нарешті вони визначились в своєму праві вибору. А ще хлопцям було радісно від цього знайомства з Наталією та Мариною — так зва-ли їх знайомих незнайомок. І коли він тихцем ловив усміхнено-лукавий погляд Наталі, серце в грудях по-чинало частіше битись.

Ця зустріч, дні, проведені на Майдані, як хвилі бур-хливого океану, охопили і полонили їх, стали життєвим екзаменом: героїчним і романтичним, осяяним полум’ям закоханих сердець. Та коли вони перемогли в цьому гер -ці — прийшов час розлуки. Й стоячи на пероні Київського вокзалу, Олег до болю-щему зрозумів, дивлячись в очі-озера, що ніхто ніколи до кінця його життя не відбере її, таку милу й кохану, ніжну й чарівну Наталю. А очі діво-чі дивились на нього небесною блакиттю, палахкотіли й зоріли тільки йому і… чекали. Ледве спромігся: “Можна я приїду до тебе на хутір… назавжди?”. Й осікся в німо-му чеканні, затих в її погляді. Аж раптом її очі-оченята спалахнули, загорілись — запалали. І стільки сонячного проміння, щастя й радості, тепла й любові огорнули його у відповідь, що він сам незчувся, як їхні вуста злилися в медово-п’янкому цілунку…

18

* * *Стежина вела його до такої омріяної та бажаної

зустрічі. Поступово розширюючись, вона перетвори-лась у добре втоптану дорогу, обсаджену з обох сто-рін вербами та тополями, вишнями та березами. Олег зупинився, роздивляючись вулицю, хутір, шукаючи поглядом її будинок. А ось і він — схований вишневим садом та обсаджений чорнобривцями. Так, тими чорно-бривцями, про які розповіла Наталя йому на Майдані.

* * *Давним-давно це було… На місці, де розкинувся ху-

тір, скільки сягало око, стояв густий-прегустий ліс, на краю якого било джерело цілющої води. Турки та тата-ри навіть вдень боялися наближатися до нього, нази-ваючи його лісом шайтана. Та це не відлякувало їх від набігів-походів на Україну за ясиром — живим това-ром. Особливо вони запеклими були, коли очолював їх хан Менглі-Гірей. А неподалік від лісу, в одному з по-селень, жив завзятий козак на ім’я Іван Зігнипідкова. Що сміливий, вродливий, завзятий, розумний та ще й сили небувалої. Страх як боялися його бусурмани, а дівчата за ним, як приїжджав у рідне село зі своїми козаками після походів та битв з яничарами, ходили табунами. Та ні до кого з дівчат не хилилось його серце. Тільки до коня вороного, шаблі вірної та буйного вітру в полі. Не один зайда-бусурманин залишився без голо-ви після зустрічі з козаком. Слава про його силу, від-вагу та героїзм сизокрилим птахом літала по Україні. Долетіла вона й до вух хана Менглі-Гірея. Поклявся той ім’ям Аллаха, що зловить Івана Зігнипідкову та посадить його на палю. Знав про цей намір і сам козак. Та не боявся Іван цих нахвалянь ворога.

Але одного разу, повертаючись з битви-походу до-дому, заночував із своїм невеличким загоном серед сте-пу широкого. Дуже зморені були козаки. Виставивши дозорців, швидко поснули, не відаючи про наближення небезпеки, яка вже нависла чорним круком над загоном. Вирізавши нічну варту, накинулись татари на сплячого отамана, закували в кайдани та й повезли в свої воло-діння, щоб одержати винагороду за полоненого. З гордо піднятою головою, сміливим орлиним поглядом постав Іван Зігнипідкова, закутий в кайдани, перед Менглі-Гіреєм. Довго дивився-обдивлявся на козака хан, дума-ючи-гадаючи, яку б йому придумати кару: чи посадити-прикувати на веслах при галері, чи посадити на палю… Та навіть і його вразила-приголомшила врода, сміли-вість та гордість козака… Задумався бусурманин.

“Знаєш, козаче, не буду я тебе карати, хоч і за-слуговуєш ти найлютішої смерті, бо згубив багатьох

19

моїх слуг. Дам тобі сотню своїх вірних воїнів, і ти будь мені вірною та надійною опорою в моїх майбутніх по-ходах проти невірних. Але ти мусиш прийняти на-шого Пророка до свого серця — стати мусульмани-ном. За це я збережу тобі життя, озолочу та віддам за тебе свою найменшу дочку — Мунісе”, — запропо-нував він.

Нічого не сказав на це козак, а тільки презирливо посміхнувся і плюнув в обличчя ханові. Запалав гнів в очах Менглі-Гірея, але пересиливши його, він проси-чав: “Посадіть його до ями-темниці та добре закуйте в кайдани. Не давайте ні їсти, ні пити. Пильнуйте пильно вдень та вночі за ним. Пройде час, і ми побачимо, що з ним робити далі”.

Закували Івана трьома ланцюгами за руки та ноги й кинули до ями-темниці. Але не знав хан, що його наймолодша донька, побачивши козака, закохалася в нього. Підкупивши варту, вона таємно носила йому їсти та пити. Спочатку не хотів Іван Зігнипідкова ні-чого приймати з рук дочки ворога, та потім поступо-во прив’язався й покохав її, дивуючись сам із себе. Закохані добре розуміли, що рано чи пізно, але хан дізнається про їхнє кохання, і не минути їм гніву та кари хана. І вирішили вони тікати. Підкупивши та під-поївши варту, викрала Мунісе ключі, відімкнула двері темниці, замки від кайданів коханого, і темна ніч стала для них порятунком.

Ранком дізнався Менглі-Гірей про зраду улюбленої доньки та її втечу з козаком. Чорним гнівом помсти за-палало його серце. Кинувся він в погоню за втікачами. А вони, міняючи та купляючи коней, смертельно стом-лені, вже мчались степом, наближаючись до рідного села козака. Ось і ліс чорною смугою показався на об-рії… Та захропли коні від безперервного бігу, стишили біг. Аж раптом із-за пагорбка появились вершники, і Мунісе скрикнула від розпачу. Це були татари. Погоня наближалась. Та наближався до них і рятівний ліс. Ось ще трохи і… Ворожі стріли зі свистом проносились над головою…Стомлені коні ледве несли своїх вершників. Рятівна прохолода лісу вже дихає в розпашілі обличчя втікачів… Раптом здригнувся козак, захитався в сід-лі…Одна із стріл впилася в тіло козака. Та рятівний ліс вже сховав їх в своєму лоні.

Іван непритомний лежав на шовковій траві під бе-резою, а Мунісе, ламаючи руки від розпачу та відчаю, розгубившись, не знала, що робити далі. Чужий ліс, чужий край ще не став своїм. Опритомнів коханий та попрохав води. Кинулась дівчина до бурдюка з во-дою, але він був прострілений і порожній. Знову зне-притомнів Іван. І хоч вона перев’язала йому рану на

20

грудях, але все ж таки розуміла, що потрібно добути воду. А вона там, де чигають на них татари. Довго ду-мала-гадала. Врешті наважилась. Знову осідлала свого коня й тихенько, раз по раз оглядаючись, рушила до джерела, біля якого нещодавно вони перепочивали. Сонце котилось на захід, червоно виблискуючи в траві. Поспішила. Ось і джерело. Та не судилося… З-за кущів калини, немов примари, появились татари, оточили Мунісе.

“Ну от, дочко, ми й зустрілися. А де ж твій…”, — не доказав, замовк, вловивши на собі презирливий погляд Мунісе. І злоба помсти та гніву затьмарила йому очі. Різко махнув рукою, віддаючи наказ воїнам.

Блиснули шаблі. Востаннє поглянула дівчина на ве-чірнє небо, червоно-кривавий захід сонця.

Івана, непритомного, знайшли на другий день одно-сельці. Повільно одужував козак. Ще будучи кволим і немічним, кинувся на розшуки своєї коханої-рятів-ниці Чорнобривки, як називав він її за чорні брови та вроду, добре серце та вірність. Довго шукав, стомився і вирішив перепочити біля джерела. Та що це?! Звідки ці дивні квіти, що так привітно і радісно хитають чер-воно-чорними голівками до нього? Страшний здогад боляче вколов серце…

І назвали люди ці квіти чорнобривцями на честь вірності закоханих. А козак ще довго воював з бусур-манами, мстив за свою кохану Чорнобривку та рідну землю, наводячи смертельний жах на ворогів. А потім, вже на старості років, побудував біля джерела буди-нок, який і став початком заснування хутора.

І ростуть-проростають тепер чорнобривці по всій Україні.

* * *Олег підійшов до будинку Наталі. Раптовий здогад

схвилював його серце, адже це була легенда-розповідь і разом з тим освідчення в коханні… Як він про це не здогадався відразу?

Набравшись рішучості, з ніжно-тремтливим хви-люванням ступив він у дворище і…зустрівся з небесно-голубим поглядом коханої.

* * *Сьогодні вони з Наталею поверталися з села поночі.

Зранку подали заяву до загсу в селищній раді, а потім навідались в гості до тітки Явдохи. Цілий день та вечір кохана щебетала зі своїми численними родичами, дру-зями та знайомими, знайомлячи з ними свого коханого та сяючи від щастя.

Ввечері заручені сходили на дискотеку в Будинок культури. І тут, на танцях, Олег знову зустрівся зі

21

злим та хижим поглядом хлопця, якого бачив, ідучи через кладку. Це був Василь — однокласник Наталі. Вона помітила цю розмову поглядів і пояснила, що Василь ще з п’ятого класу не дає їй спокою своїм зали-цянням. Але, заспокоюючи Олега, сказала, що її серце належить тільки йому. Та все ж якийсь тривожний не-спокій залишився в нього на серці.

Вийшли за село. Повновидий ясноокий місяць ви-котився з-за лісу разом із своїми зорями та й застиг на нічному небосхилі. Річка сріблястою стрічкою струме-ніла між вербами та осокою. Темною смугою виднівся ліс, приховавши хутірець, і лише верхівки осокорів кидали на землю химерні тіні, які, немов примари, то з’являлися, то зникали. Міріади дрібних крапель роси переливались та світились тремтливим холодним світ-лом. Стояла глибока нічна тиша. І тільки їхні серця по-рушували цю ідилічну картину.

Підійшли до річки, яка холодно виблискувала при місячному сяйві. Ось і місток-кладка. Раптом від старої розложистої верби відокремилась тінь і, перегородив-ши стежку, зупинилась. Наталя з острахом притули-лась до коханого.

— Ну що, зайда, злякався? — обізвалася прима-ра. — Мало тобі дівчат у місті, що ти явився сюди? Але Наталя буде моєю. Ти чуєш? — вже не говорила, а си-чала примара.

— Василю, отямся! — переборовши перші хвилі остраху, вигукнула Наталя.

Але тінь-примара, випльовуючи брудну лайку, по-чала наближатись до них. Олег, заступивши кохану, зробив крок назустріч небезпеці. В руці Василя щось блиснуло. “Ніж…” — здогадався Олег. Раптом дівчи-на відштовхнула коханого і кинулась наперед; та не встигла щось сказати, як, тихо ойкнувши, почала осі-дати на траву. Олег, підхопивши її за плечі й нічого не тямлячи, кинувся на свого недруга, але той раптово зник-розчинився в нічній темряві. А кохана мовчки хилилася до укритої росою трави…

…Батькові здавалось все це страшним сновидінням. Прихилившись до дверей, заціпеніло дивився то на доньку, то на Олега, який щойно серед ночі на руках приніс Наталю. Зі спальні вийшла мати та й застигла в німому відчаї, а потім впала-припала до своєї дити-ни…

* * *Хірург, стомлений операцією, безсило опустився на

вільний стілець навпроти рідних Наталі:— Я зробив все можливе й неможливе. Та я не бог.І потемнів сонячний день, зупинив свій біг від неви-

мовного болю втрати…

22

* * *Її ховали на другий день. На похоронах не було

тільки Олега. Його затримали до з’ясування обставин злочину. Вже відправив панахиду батюшка й пово-лі відступав від домовини, даючи попрощатись рід-ним. Мати, вся в чорному, з сухими виплаканими очи-ма, тихо стояла поряд з чоловіком і не відводила ні на хвильку очей від дочки, яка, немов жива, лежала у труні, обсипана-уквітчана чорнобривцями. Раптом почувся шепіт, і люди розступились, даючи прохід Олегові і двом міліціонерам. Він мовчки ступив до бать-ка, став, пригорнувши матір Наталі до себе, та й застиг у німому прощанні. А люди із здивуванням помітили на його голові ранню приморозь. І раптом вони почули тихий спів-шепіт матері:

Чорнобривців насіяла матиУ моїм світанковім краю.Та й навчила веснянки співатиПро квітучу надію мою.

Пісня хвилями-колами стелилась-літала над до-мовиною та головами заціпенілих від подиву людей, а потім полинула туди, до неба, де сяяли небесною бла-киттю очі Наталі…

Їх так і повезли вдвох: Олега в міліцію, а її, матір, з божевільно-сивими очима, — в лікарню.

А на хуторі, вмиваючись росою-сльозою, цвіли-розцвітали чорнобривці.

23

ОСЕНЬОсень повязалаЖелтые платочки,Клены нарядилаВ яркие листочки.Белые косынкиОтдала березам.Жухлые травинкиСкрасила морозом.Небо обагрилаВечером не к сроку.И туман стелилаУтром на дорогу.Ветром постучалаВ хмурое оконце.Я ее встречала,Краски ее, солнце.Улетит листочкомВ край далекий, тайный,Дождиком-звоночкомПрозвенит прощально.Кто летит, швыряетОсени наряды?Белым одевает?То зима шагает.

Лисакова Дарина Володимирiвна

1991 ð.í., ó÷åíèöÿ 9 êëàñó ÇÎØ ¹ 57 ì. Äîíåöüêà

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ñîðîê³í Îëåêñàíäð Àíàòîë³éîâè÷, êåð³âíèê ñåêö³¿ ë³òåðàòóðíî¿ òâîð÷îñò³ “Ãàðìîí³ÿ” Äîíåöüêîãî îáëàñíîãî Ïàëàöó äèòÿ÷î¿ òâîð÷îñò³

24

* * *

От пустых и ненужных слов,От застывшей в душе печали,От того, что зовется любовьУдержи меня.

От безжалостности тоски,От паденья по вертикали,От теченья смертельной рекиУдержи меня.

От безумья в пустой ночи,Одиночества, слез и боли.Что угодно, но лишь не молчи —Удержи меня!

От ударов в ответ Судьбе,По ладоням стекающей крови,От невозможной любви к тебеУдержи меня!

Удержи меня от смертей,И от страстности бега в Небо.Но сквозь боль бесконечных потерьПозови меня…

Хадикіна Катерина Андріївнаâèõîâàíêà ñåêö³¿ ë³òåðàòóðíî¿ òâîð÷îñò³ “Ãàðìîí³ÿ”Äîíåöüêîãî îáëàñíîãî Ïàëàöó äèòÿ÷î¿ òâîð÷îñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ñîðîê³í Îëåêñàíäð Àíàòîë³éîâè÷, êåð³âíèê ñåêö³¿ ë³òåðàòóðíî¿ òâîð÷îñò³ “Ãàðìîí³ÿ”Äîíåöüêîãî îáëàñíîãî Ïàëàöó äèòÿ÷î¿ òâîð÷îñò³

25

* * *

В земле, от битв ещё горячей,От веры в Бога, от любвиЦветы украдкой тихо плачутО людях, лёгших здесь костьми:

О том, как иго свет накрыло,Пыталось небо сжечь живьём;О том, как вражью злую силуМечи пронзали остриём.

Не зря на поле этом палиГерои славные веков:Земле сердца свои отдали,А души — бездне облаков.

ЗАКАТСолнце, горящее в белом тумане,Правду искало в глазах океана,В глубь нанеся бесконечные раны,В недры загадок сквозь тень прорываясь.

Красными сводами в тихой лазури,В тайнах морского вечернего гулаМедленно в огненном мраке уснуло,К берегу тайной вселенной касаясь.

Белінська Тетяна Олегівна1990 ð. í., ó÷åíèöÿ 10 êëàñó áàãàòîïðîô³ëüíî¿

ã³ìíàç³¿ ¹ 150 ì. Äîíåöüêà


26

ЧЕРЕПАХА ДЛЯ КАРАПУЗАВот на пляже, как арбуз,Появился ка-ра-пуз!Деловой. Ведро с лопатой,Круг в руках у мамы с папой.Ковыляет не спешаЭта добрая душа.Всем нам улыбается,Понравиться старается,Он нас за руку берет,К мокрому песку ведет,Говорит без страха:— Будет че-ре-па-ха!Хорошо. Помочь решилиСпинку, лапки ей слепили.Есть и хвост, и голова —До чего ж она мила!Мы ракушки собираем,Спинку ими украшаем.Глазки, носик ей слепили,Ну а что же мы забыли?Отдает малыш панамку:— Надевайте, мне не жалко!

ЖУРАВУШКАРанним утром босикомПобежим по травушке,Познакомлю я тебяС маленьким журавушкой,Набирается, как ты,Навыков он, силы.Мы ему помочь должныВырасти счастливым.

Мелентьєва Дар’я Олегівна1993 ð. í., ó÷åíèöÿ 7 êëàñó ÍÂÊ ¹ 1 ì. Äîíåöüêà


27

Ты не бойся, разожмиТеплые ладошки,Осторожно он возьметКорочку и крошки.

Он тебя благодаритЭтот птаха-крошка.Слышишь, крыльями стучит —Хлопает в ладошки.Улыбнись и распахниТы ему объятьяИ запомни: на землеВсе живое — братья!

28

ПРИСВЯТАЗахлинулося небо від сліз, і зірки закривавили,Засвистіли в повітрі нагайки, киї, батоги…Ти пройшла через концтабори, через газові камери,Розпинали Тебе на хресті і сини, й вороги.Ти палала вогнем і була у кайдани закована,І знущалися з Тебе, і псам на поталу кидали.Ти, зруйнована вщент, Ти, знедолена і розшматована,Піднялася з руїни страшної, з могили повстала.Ти своїм нерозумним синам все на світі пробачила,Солов’їною піснею мова Твоя залунала.Україно моя! Хоч Ти стільки зазнала й побачила,Та в покорі ніколи в житті голови не схиляла!Колосіться ж, лани! Зеленійте, степи і долини!Розливайся блакиттю небес, всемогутній Дніпро!Берегтиму у серці прекрасну свою Україну!Доки буде палати і битися буде воно!

ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯНізащо я тепер не відступлю,І зайвих слів не треба говорити.Усе, що я ізмалечку люблю,Тепер до смерті буду боронити!Вже не спинить, не стати на заваді,Вже білий день на ніч не повернуть.Скінчилася епоха страху й зради,Народ сьогодні обирає путь.Ми — Нація. Велика й нездоланна.Нехай не вірять скептики похмурі.В моєму серці — всі серця Майдану,Бо я — то мій народ в мініатюрі.Нас розуміють в Римі і Неаполі,Бо перемога правдою освячена.І вже сьогодні на моєму прапоріЄ жовто-синій разом з помаранчевим!Ми довели, що нас не подолати, -Для правди не існує перешкод!За грати сядуть понтії пілати,Бо ми йдемо! Ми — Сила! Ми — Народ!

Кірмус Оксана Вікторівнаó÷åíèöÿ 11 êëàñó ÑÇÎØ ²–²² ñòóïåí³â ¹ 15 ì. Áåðäè÷åâà Æèòîìèðñüêî¿ îáëàñò³

29

ІДЕ ОСІНЬВже зриває вітерЗолото беріз.Застогнали віти,Похилились вниз.

Листячко тріпоче,Сумно шелестить,Заховатись хоче,Боязко тремтить.

Осінь йде полями,Стелить килими.Вже не за горамиБілий кінь зими.

Вовчок Маріяó÷åíèöÿ 11 êëàñó ÇÍÇ ¹ 1 ñìò. Ì³æã³ð’ÿ

Ì³æã³ðñüêîãî ðàéîíó Çàêàðïàòñüêî¿ îáëàñò³

30

РЕКІТИ(легенда )

В одній чудовій місцевості, яка розкинулась серед прекрасних лісових масивів, розта-шувалось невелике село. А на околиці села

жили прекрасні діви-феї Щастя, Краси, Природи. А всім, хто проходив повз їхню хатину, добрі феї нео-дмінно дарували трішки щастя, доброти та міцного здоров’я.

Одного чудового літнього ранку почули феї якийсь незрозумілий крик у садочку. Вийшли, щоб подивити-ся, що там таке. А там під деревцем дитятко маленьке лежить. Та таке красиве: голубі оченята з невимовною цікавістю дивились на них. Забрали феї дитинча до хати, чекають, чи не обізветься мама.

Дарма чекали. Та хлопчик ріс потроху, був надто допитливим і мав міцне здоров’я. Тож названі мами не могли нарадуватися ним. Тільки говорив дуже важко, а звук “р” взагалі вимовляв по-своєму. Тому й виходило так, що він постійно рекітав. Люблячі мами прозвали його малим Рекітайликом. А йому хоч би що: бігає по зеленій травичці, перегукується з лісовими птахами, купається в ранкових росах.

А тим часом в одного короля захворіла єдина до-нечка. Вирішили феї якось допомогти їй. Залишили хлопця вдома самого, а поки лікували молоду королів-ну, їх синок покохав Марічку. Почастішали їх зустрічі, тільки була Марічка гордою та пихатою, і на побачення з хлопцем ходила тільки задля заздрощів своїх подру-жок..

Одного разу приїхав з міста в село до бабусі на авто-мобілі хлопець Іванко. Не втрималась Марічка — вже біля нього упадає, адже як-не-як, а хлопець міський, та ще й заможний, тож до Рекітайлика й дорогу забу-

Криванич Наталія Іванівна1991 ð. í., ó÷åíèöÿ 9 êëàñó Ðåïèíñüêî¿ ÇÎØ ²–²²² ñòóïåí³â Ì³æã³ðñüêîãî ðàéîíó Çàêàðïàòñüêî¿ îáëàñò³

Êåð³âíèê: Ëåìàê Ìàð³ÿ Þð³¿âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè

31

ла. Здивувався хлопець, затужив і сам до неї прийшов. Вдома Марічки не було, а коли повертався, то побачив, як вона з іншим ходить. Закололо серце в хлопця, душа заплакала гіркими сльозами. Побачила його Марічка, почервоніла, мов мак, а щоб Іванко не зрозумів ні-чого, почала сміятися з хлопця, що він бідний найда, ще й говорити не може. Іванко теж сміявся… Постояв Рекітайлик, постояв і, плачучи, додому побрів. Не їв, не спав, тільки плакав. Повернулись додому названі мами і все зрозуміли. Що тільки не робили, а хлопець пропадав на очах. А тим часом Іванко з Марічкою до весілля готувалися. Пішла дівчина і фей запрошувати, бо так вже було заведено. Феї побажали щастя, добра, а як вийшла вона з хати, сказали: “Якщо, Марічко, ти добра, і Іванко теж, чисті у вас душі, хай буде так. А якщо ні — хай матінка-Природа в день вашого весілля забере вас навіки”.

І ось настав той день. Щедро лило золоте сонечко промінці на землю, всі були щасливі, веселі. За дав-нім звичаєм молодята пішли за село. Якимись дивни-ми барвами заграли поля, застогнав ліс. Це матінка-Природа забрала їх, перетворивши Іванка на бука, а Марічку — на смерічку. Саме це і побачив Рекітайлик. Заголосив, заплакав ще дужче, обхопив руками сме-річку і закричав: “А я її кохатиму вічно!”.

Бачать феї, що порятунку не буде, тоді заговорила Фея Природи: “Будеш ти, Рекітайлику, стерегти їхній спокій, охоронятимеш тишу цих могутніх буків та ві-чнозелених красунь-смерічок, а серед них — і свою кохану Марічку…”

І перетворила його в лісовичка. А село, де розігра-лася ця трагедія, діви-феї назвали Рекітами. В честь названого сина. А добрий лісовик літає лісом і дуже сердиться, коли хтось порушує спокій його коханої Марічки.

Ліси свої завжди оберігайте,Струмки і гори, полонини й річку.Дерева, прошу вас, не вирубайте,Бо можете зрубати ви Марічку.Бо всемогутній, знаний лісовикЗа свою милу покарає вас навікЙ не схоче стерегти село Рекіти —Прекрасні ці сади й чудові квіти.

32

ЧАС

21 століття. Людство стало на шлях вели ких відкриттів. Давно сформульована теоре-ма Піфагора, відкриті закони Пуанкаре,

Даламбера, Ньютона, розкопана Троя, відомі людям праці Сенеки, Сократа, Мільтона, знайдено Ноїв ков-чег, відомий людству і чоловік, який на п’ять років старший за Христа (Агасфер). Але що об’єднує ці по-дії, чи то поняття?

Час… Саме так. Його величність Час. Немає універ-ситету, у якому б була кафедра майстерності з вико-ристання часу, а людям це дуже потрібно, особливо у 21 столітті.

Час… Його ніколи і ніхто не бачив, ми запізно від-чуваємо, коли він минає, якщо взагалі відчуваємо. Час неначе якась містична річка, що заносить на своїх хвилях людство все далі і далі, неначе павутиння, що окутує все більше і більше матерію, неначе гірський могутній потік, що несе свої води із шаленою швидкіс-тю, тільки ми цього не помічаємо.

Розлука із коханою чи дорогою тобі людиною може тривати роки, це також час, це — вічність. Так, час — це те, що завжди було, є і буде. І ти іноді запитуєш себе: а який він, який тепер, коли минуло стільки років? Чим живе, про що мріє? Чи не згас той неповторний блиск у його очах?.. Отак і не помічаємо, як починаємо вести діалог із вічністю.

Всі ми знаємо, що часу ніхто не бачив. Та, мабуть, є одна… напівлюдина, міфічна істота, що уособлює в собі плин часу. Це — Сфінкс. “Розгадай мене, або я тебе по-глину”, — так сказав він колись людині. А чи не гово-рить нам час те ж саме?!

Справді, того хто не розгадає, не зрозуміє плин часу — він його поглинає.

Зрозуміти час дано теж не всім. Зафіксувати його може лише митець від Бога: художник на полотні, поет у вірші, коли заходиш у музей, то час ніби зупиняється. Та це самообман. Насправді час швидко плине. Недавно

Іляшович Людмилаó÷åíèöÿ 10 êëàñó ÇÍÇ ñ. Ëèï÷³ Õóñòñüêîãî ðàéîíó Çàêàðïàòñüêî¿ îáëàñò³

33

ж була весна, а зараз листя пожовтіло. Осінь… Так ка-жуть люди. Отак і минає час, а коли приходить до нас осінь життя, ми розуміємо, що марно прожили роки, бо не залишили дарунка часу. “Яким же має бути той дарунок часу?”, — спитаєте ви. “Мона Ліза” да Вінчі, Америго Веспуччі, ім’ям якого ми дотепер називаємо континент і частину світу, квіти Катерини Білокур, музика Миколи Лисенка, забуте, але не стерте із сто-рінок не тільки української, але й світової музичної сторінки ім’я Максима Созонтовича Березовського..?

Виринає із закутків душі така картина: пустеля, сонце гріє так, ніби років сто не віддавало свою енер-гію, розпечений пісок, вітер, що заносить піраміди і Сфінкса. Десь чути шепіт людей…Це у гробниці, у пастці помирають браконьєри, вони хотіли знищити дарунки часу от і поплатилися… Не знали, що там час зупинився… Розгадаймо таємницю часу. Хай Сфінкс підніметься із золотого піску і ми зрозуміємо, що на-зивається вічністю…

34

***

Піднялися з колін українці,На Майдані пліч-о-пліч стали:— На землі своїй ми не чужинці,Не манкурти і не яничари.

І хоч гірко було нам не раз у житті,І неправда сміялася в очі,Та народ не корився, як віл у ярмі,Його кликало слово Шевченка пророче.

Ми сьогодні велика держава,Ми народ, що собою гордиться,І не згасне довіку козацькая слава,Рідна мова, культура і пісня.

Нас тепер роз’єднати не зможе ніхто,Ми єдині — Донецьк і Карпати.За соборну державу, за Львів і ДніпроНаша молодь готова стояти.

ДИВНИЙ СОН— А чи замислювалась ти колись,Чого усім завжди не вистачає? —Спитав мене в сні дуже дивний дідусь,Сказавши, що Часом його називають.

Попелясте волосся спадало до пліч,Суворо дивились розумні очі —Все немов наяву, це не сон і не ніч —Я до Часу потрапила в гості.

У старенького втомлені руки,Хоч робота його і проста:Він намотує білії ниткиНа колесо життя.

Та іноді біле замінює чорним,Бо не завжди в житті усе гладко,Тоді і секунди здаються довгими,І їх пережити важко.

Моланич Наталія Іванівна1990 ð.í., ó÷åíèöÿ 10 êëàñó ë³öåþ “²íòåëåêò” ì. Óæãîðîäà

Êåð³âíèê: Êîìèøíà Íàòàë³ÿ Ñòåïàí³âíà, ó÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè ë³öåþ

35

КРИЛА

Я зламала крило. Сам Бог не знає, як це ста-лося, недодивився… А все через цей гро-мадський транспорт! Хтось штовхнув, хтось

смикнув — і ось результат: крило безнадійно висить за спиною й, до того ж, нестерпно болить. Мене душать сльози образи:

— Боже, як же так? Чого ж ти мені не допоможеш?— Мені що, треба власноруч охороняти кожного ан-

гела-охоронця? Обережнішою треба бути! Крило — це тобі не рука…

Та я й сама чудово розумію, що крило — не рука. Зламана рука порівняно швидко заживає, крило ж — тендітне й тонке, не зростається практично ніколи. Та краще померти, ніж почути жорстокий вирок…

— Боже! Як болить!!!— Та не волай ти так. Зараз подивлюся…Буркочучи собі під ніс, Бог одягає окуляри й уваж-

но вивчає зламане крило. Потім зітхає:— На пенсію, звичайно, рано. Спробуємо пошукати

тобі яку-небудь роботу. Але не обіцяю.“На пенсію?!! Яку-небудь роботу?!!” За що, Боже,

за що ти відмахуєшся від мене, як від набридливої мухи? Невже така твоя дяка за мою старанність та сумлінність? І що тепер чекає на мене — перепис люд-ських гріхів у забутій Богом конторі? Чи це те, що я заробила?…

Сльози туманом застилають очі. Не кінець життя, звичайно — без одного крила ще ніхто не помирав. І навіть не так шкода крила, як його — мого Сашка. Ех, Сашко, Сашко… Хто ж тепер буде переводити тебе че-рез дорогу? Хто буде тягатися з тобою дворами за без-домними собаками, лікувати розбиті колінця, витира-ти сльози та соплі? Хто буде водити тебе до музичної школи, берегти тебе й твою скрипку від хуліганів?…

Приходжу до лікаря.— Докторе, подивіться, будь ласка.Доктор дивиться. Хитає головою:

Палачова Катерина1987 ð.í., ñòóäåíòêà ²²² êóðñó åëåêòðîòåõí³÷íîãî ôàêóëüòåòó

Çàïîð³çüêîãî íàö³îíàëüíîãî òåõí³÷íîãî óí³âåðñèòåòó.

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ñëàâè÷ Âàëåíòèíà ßðîñëàâ³âíà, â÷èòåëü-ìåòîäèñò

36

— Ну-у… Можна, звичайно, спробувати операцію. Але без гарантії, і… у вас гроші є?

Гроші… Ну чому ви, смертні, так любите ці папірці? Невже думаєте, що від них усе щастя? Дурні, дурні люди…

Звідки взятися грошам у бідного ангела. Я шепочу ледве чутно:

— Ампутуйте…Крило відрізали. Навіть без наркозу. Думаєте, анге-

лам не буває боляче? Ха! Ще й як буває. Просто профе-сія у нас така — страждати за інших, приймати чужий біль на себе, не очікуючи на вдячність. Ну то й добре, за звичкою прощаю… Поклала крило в пакет, іду вули-цею. Що, смієтеся, пальцем тикаєте? Звичайно, ангел з одним крилом — оце смішно! О, уявляю, який же в мене зараз вигляд!… Потайки витираючи сльози, по-вертаюся до лікарні. Звідти виходжу вже з двома кри-лами в руках…

Сиджу в парку на лавці. Роздивляюся крило: пух-насте білосніжне пір’я, тонке й ніжне — неначе мере-живо. Тепер воно мені більше не знадобиться. Можна голубам подарувати — он якраз ходить один з під-битим крилом… Раптом помічаю Сашка: він сидить на краю пісочниці й щось там колупає паличкою на мокрій землі. Ага, це він вчиться виводити літери: “МАМА. МNР”.

— Ні, Сашко, дивись, буква “И” в інший бік пи-шеться.

Сумує чогось… Я саджуся поряд із ним на край пісочниці й кладу йому на коліна бездомне кошеня. Сашко в захваті. Він кидає свої вправи з каліграфії та зосереджується на кошеняті.

— Знаєш, Сашко, я тобі ось що сказати хочу. Найголовніше: не ставай таким, як вони, таким, як люди. Нехай у тебе тикають пальцем — не бійся вигля-дати однокрилим ангелом!… Тепер у тебе, мабуть, буде інший охоронець. Але я все одно буду поряд. Або… хоча б часточка мене.

Я відкриваю Сашків футляр зі скрипкою, обережно виймаю її й прикріплюю до деки легкі, вже майже про-зорі крила. На прощання цілую Сашка в лоба.

— Бережи її, твою першу скрипку. Я вірю: ти обов’язково станеш великим музикантом!..

Тепер вже з упевненістю прямую до Бога. Я знаю, чого хочу.

— Ну, то й чого?— Зроби мене людиною.— Ти добре подумала? Нащо тобі це?— Хочу вірші писати… як Сашків батько.— А-а, це той божевільний, якого дружина покину-

ла, залишивши йому сина?

37

— Просто не зрозуміла, злякалася, бо був не як усі.— Хм… Чи не забагато філософії для рядового ан-

гела?— Боже, це моє останнє прохання.— Ну дивись, щоб потім не шкодувала: не так вже

й приємно бути людиною, а якщо ще й жінка з тебе ви-йде — то тим більш.

Я поспішно киваю головою у відповідь. Бог замаху-ється своєю важкою рукою, я зіщулююся й замружую-ся, відчуваючи приголомшуючий удар…

…Приходжу до тями. Довго лежу на спині з заплю-щеними очима, прислухаючись до гулу в голові, який поступово стихає. Потім нарешті розплющую очі. Небо. Здійснюю ще одне зусилля й трохи підіймаюся з землі. Мацаю спину. Людина.

Із під’їзду виходить молодий чоловік, помічає мене, допомагає піднятися з землі — я ще не звикла до люд-ського тіла, руки й ноги наче дерев’яні, зовсім не слу-хаються…

— Спасибі, — я пізнаю в ньому свого поета. — Якби ви… якби ти тільки знав, як я люблю твої вірші!

Його очі світяться здивованою і трохи розгубленою посмішкою. Він вдивляється в моє обличчя, ніби нама-гаючись щось пригадати.

— Ні, ми ніколи не бачилися з тобою раніше, я просто завжди була з тобою. Невже так важливо, що тебе називають “божевільним”, якщо ти пишеш такі вірші…

Він дістає з кишені куртки м’ятий рукопис і віддає мені. Я стою наче зачарована й спостерігаю, як він іде… Потім роздивляюся рукопис. Його почерк, його вірші. На останній сторінці — слова: “Нехай поезія стане тобі крилами. Лети, мій ангеле!…”

Зовсім недоречно з неба на весь світ рухнув дощ од-ночасно з думкою: “Боже, здається, ти нарешті даруєш мені щастя — хоча й людське, та все ж таки щастя…”

ТІНІ (НЕ?)ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ

Колеса поїзда старанно виспівують свою мо-нотонну пісню, схожу на п’єсу “Take Five” і водночас на колискову. Сплять втомлені па-

сажири. Сплять міста, села, вокзали… Цієї глухої ночі не спиться лише Лелеці. Вона лічить жовтоокі ліхтарі, що проносяться у вікні, і згадує…

Лелека їде додому?“Та ні, просто до родичів. До далеких родичів…”Скалок тривожного місяця гойдається у склянці

холодного чаю. Як зустрінуть її, “городську”, у крихіт-ному селі, що загубилося в зеленому морі розкішних

38

верб та кришталевих ставків. Востаннє тут була… вже й забула коли.

А було колись…Старий Лелечин дід (було йому далеко за дев’янос-

то, а може, й за сто) брав її, п’ятирічну, за руку, і вів до величного дуба, що здавався тоді гігантським хма-рочосом. Дідові очі вже давно перестали бачити, але йшов він упевнено, бо знав напам’ять кожен крок цього шляху. Біля самого дуба зупинявся, торкався стовбура втомленою старечою рукою, довго мовчав, важко зітха-ючи, а потім починав свою розмову. Оповідав про те, як у війну біля цього дуба розстріляли усіх жителів села “…й у одну могилу поскидали, а тепер, чуєш, Лелеко, ні хреста, ні дошки якої, тілько сам дуб і лишився.” Міцна дідова рука, якій доводилося тримати гвинтівку не у одній битві, раптом починала тремтіти. З білих сліпих очей котилася тиха і самотня, ледь помітна сльоза. “Чуєш, Лелеко, як не буде мене, прийди до дуба хоч раз і згадай…” Розумні оченята дивилися так, ніби й справді усе розуміли, і шкода було старого діда…

Любила вона дивитися, як урочисто й поважно несе свої води Тясмин. А вечорами — слухати народні співи у два голоси, від чистоти яких аж дзвеніло у вухах. Але Тясмин зовсім змілів, та й розучилися люди співати…

…У плеєрі — одвічна “Take Five”, і серце б’ється у ритмі коліс. Про що думаєш, мандрівнице?

“Наше життя — залізниця з кількома знайомими станціями. А де ж мій вокзал? На якому пероні чека-ють?”

…Усе життя прожила у великому місті, і було тут добре й затишно. Та час від часу щось траплялося у душі, кидала усі справи й летіла невідомо куди, не-відомо для чого, щось шукала у лабіринті провулків та перехресть. Як завжди, не знаходила… Поверталася, бо якось шкода було надовго залишати тісну квартиру: тут вона народилася, тут жила її люба мама…

Її мама так схожа на багатьох матерів великого міс-та, які намагаються бути привабливими й сучасними. Модно одягаються, фарбують волосся у яскраві кольори, старанно роблять макіяж, щоб приховати свої роки…

“Мамо, не ховай сивину, прошу тебе! Ти ж така красива…”

Ні! Ніколи не могла б Лелека надовго залишити свою квартиру-клітку.

…Та якось згадала. Згадала чорну воду Тясмина і тихенький несміливий голос із дитинства. І вкотре щось ворухнулося в серці, й перевернулася душа, та й весь світ перевернувся. І ось знову мчить Лелечин поїзд, і летить її пам’ять далеко-далеко, обганяючи швидкісний потяг. А перехрестя колій такі ж заплута-ні та незрозумілі, як перехрестя життя.

39

“…і ніхто не скаже, що чекає на нас за наступним поворотом, і не знаємо напевне, чи обривається колія, чи веде у нескінченність, а чи замикається у коло…”

У загальному вагоні — все, як завжди: нікотиновий дим та важкий сон пасажирів. Та Лелека вже давно не з ними. Вона — там, де серед урочистого мовчання неза-йманого лісу гордо розкинув руки тисячолітній титан, оберігаючи вічний спокій воїнів, що сплять під його вітами… Лелека вже напевне знає, як зустрічатимуть її на глухому ранковому вокзалі і як дивитимуться на неї давно забуті, але рідні очі. Дивитимуться не як на міську горду панночку (хоча… може, вона й є такою…). Не вміють ці очі ні заздрити, ні лицемірити — прощати вміють і любити…

“О! Місто навчило нас гордині! Що з нами сталося? Ми обманюємо ближнього, ми розучилися пробачати, ми забули слово “любов”. Ми вбиваємо один одно-го… Та попри все звемося культурними та освіченими людьми. Що ж, ми самі обрали власну долю…”

…Глухе українське село зустріне Лелеку тишею. Ні пісень, ні сміху, ні гомону птахів. Нікого… І тоді Лелека, озирнувшись навколо, раптом скине взуття й побіжить шляхом уздовж хатин, радісно здіймаючи пил на доро-зі. А потім — також босоніж, униз, через росяні левади, до ранкового лісу, до дуба, до прадідів… Там стоятиме тихо й дивитиметься, як перші промені пробиваються крізь мереживо гілок високо-високо над головою…

Але почнеться день, і почнеться нове маленьке життя кожного мешканця села. І тут почнуться тра-диційні балачки, чутки, жарти, якими, здається, живе все село. І серце обійме втома та спокій, коли велика родина збереться за одним столом — не заради вечері, а для спілкування. І вже не слухатиме Лелека цих роз-мов, вона буде просто щасливою…

…Уночі вона чомусь знову прокинеться. Лелечин брат Ванько крадькома читатиме її вірші про місто, мріятиме побачити “город на Неве”… Лелека тихо ви-йде у двір і довго-довго стоятиме під чорним куполом, мережаним сріблом.

“Як просто і вічно: життя продовжується. І невже так важливо, що там, за вікном: чи вікна сусідньої ба-гатоповерхівки, а чи зелена левада і лагідний Тясмин? Адже всі ми живемо під єдиним небом — хіба цього не достатньо, щоб відчувати, що ти не самотній, що хтось тебе чекає на цій землі?..”

…Ніч у вікні блідне, і закінчується “Take Five”. Натомість знайомий надривний голос починає плака-ти: “Я їду додому, до тебе додому, де очі знайомі, і за-вжди до них…” Почервонілі від безсонної подорожі очі посміхаються, а губи втомлено й радісно шепочуть:

— Додому…

40

ДРУЖБА

Давно вже я пірнаю в це море. І з кожним ра-зом воно стає глибшим і ширшим. Але я по-стійно пірнаю — шукаю. В мене немає звички

це робити, мене ніхто не просить це робити, я просто сама кожного разу стрибаю у море мрій та надій.

Роблю це без всіляких кисневих балонів. Вони штучні. А я хочу справжнього повітря. Пірнаю я за перлинами. Вже довго цим займаюся. Майже з того часу, як народилася. Відштовхуюсь від берега і пірнаю на глибину. Бачу мушлю та беру у руки. Коли випли-ваю, намагаюсь її відкрити, важко буває.

Дуже рідко трапляються мені великі, цінні перли-ни. А то дістаю — і якась зовсім маленька трапляється, так я її знову у море кидаю — хай росте. Ще часті-ше пірнаю, шукаю, шукаю — знаходжу величезну мушлю. Думаю: “Зараз як відкрию…” — відкриваю, а там — порожньо. Тоді дуже розчаровуюсь. Але що ж робити, таке життя.

Цінні перлини треба не просто знайти, їх ще треба берегти, доглядати. А то хто знає, може загублю, чи ще краще — знайдеться така собі “дуже хороша” людина і вкраде те, що в душі моїй живе. А мені боляче буде. Бо не можна відривати те, що вже вросло в серце.

Точно знаю одне — найцінніші перлини лежать на самому дні. Вони на мене вже чекають. І я намагати-мусь їх дістати.

Фандікова Вероніка Костянтинівна1989 ð.í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Çàïîð³çüêîãî ñ³÷îâîãî êîëåã³óìó

Êåð³âíèê: ×åõîâñüêà Ëþäìèëà Éîñèï³âíà, â÷èòåëü-ìåòîäèñò

41

КАЗКА ПРО КРИХІТКУ

Одної прекрасної літньої днини падав теплий дощик. Народжувались і одразу спускались з неба маленькі крапельки дощу.

Падаючи, одна краплина задумалася. В одну мить вона згадала своє минуле життя. І з жалем крихітка скрикнула: “Дощику, батечку, забери мене назад”. Але у відповідь нічого не почула.

Краплинка упала на долоньку Марійки, яка збирала квіти. Дівчинка одразу побачила її, тому що вона була така тепла і приємна, аж душу милувала. Та не всти-гла Марійка надивитись на пречудову Крихітку, як та заговорила до неї: “Дівчинко, відпусти мене”. Довго не думаючи, Марійка пішла до маленького озерця та опустила краплинку у воду. Шкода стало їй Крихітки, і дівчинка заплакала. А потім вона подивилася в озер-це і побачила себе щасливу, усміхнену, і разом із кра-плинкою.

І кожного літнього дощу вона виходила і насоло-джувалась ним…

Джус Адріана1994 ð.í., ó÷åíèöÿ 7 êëàñó Êàëóñüêî¿ ã³ìíàç³¿

²âàíî-Ôðàíê³âñüêî¿ îáëàñò³

42

ЗАЙЧЕНЯТКОМаленьке звірятко —Зайченятко.Ховається від мене підКущем, бо не знає, що яНе скривджу його.

СЛОВОРідне слово.Найкраще. Мамине.Колискове.Пахне рутою-м’ятою,Лине піснею калиновою.

СОНЦЕЗолотосяйне сонце.Воно усміхається до мене,Бо добре знає, що я понадУсе його люблю.

ПІСНЯПісне вкраїнська,Прекрасна і ніжна.Інколи грізна і войовнича така.Радість без межТебе почути,З тобою бути,Жити з тобою.Колись ти до боюЗа щастя і волюБійця закликала,Скелі ламала,І колихалаДитя на калині,Щоб усміхалосяСонце Вкраїні.

Селюх Оксана1994 ð. í., ó÷åíèöÿ 7 êëàñó Êàëóñüêî¿ ã³ìíàç³¿ ²âàíî-Ôðàíê³âñüêî¿ îáëàñò³

43

Пригорнуся до слова.Рідного.І складеться розмова.Радісна.І веселкою зновуРозцвіте Україна.

Дідоха Мар’яна1992 ð. í., ó÷åíèöÿ 9 êëàñó Êàëóñüêî¿ ã³ìíàç³¿

²âàíî-Ôðàíê³âñüêî¿ îáëàñò³³

НІЧНЕ НЕБОЗорями небо засіялось,Диво-хмаринки замріялись.Місяць між зорями — серпиком,Я пригорнусь до них серденьком.

ТРОЯНДАКвітів царівна,Горда і пишна,Врода чарівна,Одіж розкішна —Темно-вишнева,Дивно-казкова,Тепло-липнева,Ніжно-шовкова.

Машталер Олеся1994 ð.í., ó÷åíèöÿ 9 êëàñó Êàëóñüêî¿ ã³ìíàç³¿ ²âàíî-Ôðàíê³âñüêî¿ îáëàñò³

44

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУУкраїно, мати рідна,Ти квітко пахуча,Я за тебе у молитвіДо Бога молюся.

Я молюся…І серденьком Господа благаю;Щоб моїй Вкраїні-неньціЖилось, як у раю.

Бо того життя земногоВона заслужила,Бо таки багато роківВорогам корилась.

Вона ворогам корилась,Мріючи про волю,Вона у піснях співалаПро свою недолю.

Але все ж таки усталаВона із руїни,І весь світ побачив нашуРідну Україну.

Що так вперто і відвертоЛюбила свободу,Синьо-жовтий і незламнийСвій прапор й народу.

То ж ми, люди, жиймо чесно,Люб’ячи Вкраїну,Пам’ятаймо, що вона лишСкинула руїну.

І Її знов брать не буде,Не буде коритись,Врагу ж лютому і вбивціБуде мститись, мститись.

Стецька Ірина Володимирівна1991 ð.í., ó÷åíèöÿ 9 êëàñó ÇÎØ ²–²²² ñòóíåí³â ¹ 25

ì. ²âàíî-Ôðàíê³âñüêà

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ñàâ÷óê ²ðèíà Ìèõàéë³âíà

45

46

Бо вона, то наша ненька,Наша рідна мати,Дух народу і свободуЇї не зламати.

Понівечити і вбити їїВам не вдасться,Бо лише, лише недавноПрийшло її щастя.

Пам’ятаймо і любімоСвою Україну,Бережімо і шануймоЇї до загину.

Лише доти вона будеУ достатку жити,Доки чесний її нарідБуде їй служити.

То ж давайте разом вкупіБудемо гордитись,Що ми вільні й незалежні,Що ми будем вчитись…

Тут, на рідній Україні,На рідній земленці,На прекрасній й неповторнійУкраїні-неньці.

Господи, Ісусе-Христе,Синочку Марії,Зглянься Ти на насІ нашу Матір-Україну.

47

Я ЗРОЗУМІЛА, ЩО ВСЕ СКЛАДАЄТЬСЯ З КРАСИМені не небо синє,Мені не сльози є гарячі.Для мене дощ не є водою,Сліпець для мене зрячий.

Мені не квіти пелюстками,Роса на них чи є вода?Райдуга не моїх крапельМожливо двохколірна гама.

Сопілка забутих тінейКричить терпкі теми.Подаровані твої незабудкиНіколи не забудуться мною.

Востаннє чекати плавності ліній,Гармонії тепла наших тіл,Чорнило плаче кольорові слова,А ти побачиш красу, де ЇЇ нема?…

Кочєткова Олена Сергіївна1990 ð.í., ó÷åíèöÿ 10 êëàñó ÇÎØ ²–²²² ñòóïåí³â ¹ 22

ì. ²âàíî-Ôðàíê³âñüêà

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ìàñëÿê Ì.Ä., ÷ëåí Íàö³îíàëüíî¿ ñï³ëêè æóðíàë³ñò³â Óêðà¿íè

48

* * *

А журавлі летять собіДодому ключами.Плаче козак — шляхи битіЗаросли тернами.

Т.Г. Шевченко

Як дивно влаштований світ.Історія давня, для нас же сучасна:З чужини комусь хтось привітШле з болем, а може з оманою щастя.

І знову летять журавлі.Кричать з висоти, що додому.Несуть послання на крилі.Чи буде зустріть їх хоч кому

* * *

Дністер повільно котить хвилі.Ті ніжно гладять береги.Кигичуть чайки гострокрилі,Торкаючись живлющої води.

Що бачила ріка ця предковічна?Чиї сліди змивали води з берегів?А таїна в відбитках тих велична,Як дух язичницьких богів.

Співають ночами плакучі верби.Шепоче очерет вві сні.І птах нічний, в бажанні світло стерти,Кричить на місяць уповні.

Якби перегорнути було б можнаІз плюскоту сторінки Дністрові,Яких легенд, казок повідала б з них кожна,Які б розкрилися архіви вікові.

Андрищак Світлана Богданівна1988 ð.í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Çàäí³ñòðÿíñüêî¿ ÇÎØ ²–²²² ñòóïåí³â Ãàëèöüêîãî ðàéîíó ²âàíî-Ôðàíê³âñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Òðà÷ Ìàð³ÿ ²âàí³âíà

Â÷èòåëü-êîíñóëüòàíò: Àíäðèùàê Ñâ³òëàíà Ìèõàéë³âíà

49

* * *Шлях додому…Він завжди коротший.Як добре, коли єкуди повернутись.Як добре, коли єдо кого прихилитись.Як добре, коли єіз ким поділитись.

Коли маємо —не бережемо,а втрачаємо —гірко каємось.В Рідний Дім повертаємось,до матусиного плеча прихиляємось,ділим смуток і радість на двох.Коли маємо —не бережемо,а втрачаємо —гірко каємось.Через роки у думках повертаємосьв Рідний Дім.Сиротливо в душі…Гірчить пам’ять…А без цього — пустка.

* * *До сонця… ближчеДо неба… ввисьДо життя… завжди

Сірі плити зімкнулись щільно.Шахова дошка із сірих плит.Ходять люди по дошці повільно.Не помічаючи цього, та й квит.

Лиш інколи трапить під ноги людиніМаленька стеблинка живої трави.Як вижили тут павутинки-корінняЙ пробратись на світ через камінь змогли?

Яка загадковість у силі природи,Звідки береться упертість така,Що навіть сірі камінні незгодиМаленьким корінчиком перемага?

Ще не дано це пізнати людині.Надто заглиблена у власне “я”.Адже не хоче помітить в билиніСутність земного, та й свого, буття.

50

БРАТОВІТи появивсь на світБезпомічним і милим.Ти появивсь на світ,Щоб мріяти й любити.Ти появивсь на світ,Щоб мрії всі збулися.Ти появивсь на світ,Щоб майбуття творити.

Хімчак Марія Василівна1992 ð.í., ó÷åíèöÿ 8 êëàñó Íàäâ³ðíÿíñüêî¿ ÑÇÎØ ²–²²² ñòóïåí³â ¹ 3 ²âàíî-Ôðàíê³âñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Êîáåë³íåöü Ë³ë³ÿ Âîëîäèìèð³âíà, êåð³âíèê ãóðòêà ìèñòåöòâîçíàâñòâà ²âàíî-Ôðàíê³âñüêîãî îáëàñíîãî â³ää³ëåííÿ ÌÀÍ Óêðà¿íè

51

МОВОМово моя світанкова,Ти — як зірка ранкова.Ти — наче лагідний промінь,Ти — моя сонячна повінь.

Ти — моя мила розрада,Серця мого серенада.Ти — як волошки у житі,Срібними росами вмиті.

Мово моя солов’їна —Рідна моя Україна.Щира молитва до Бога,Серденька мого тривога.

Бец Ніна Олександрівна1991 ð.í., ó÷åíèöÿ 9 êëàñó Íàäâ³ðíÿíñüêî¿

ÑÇÎØ ²–²²² ñòóïåí³â ¹ 3 ²âàíî-Ôðàíê³âñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Êîáåë³íåöü Ë³ë³ÿ Âîëîäèìèð³âíà, êåð³âíèê ãóðòêà ìèñòåöòâîçíàâñòâà

²âàíî-Ôðàíê³âñüêîãî îáëàñíîãî â³ää³ëåííÿ ÌÀÍ Óêðà¿íè

52

УКРАЇНІДо своєї верби прихилюся,До калини уста прихилю.Україно! За тебе молюся,Бо тебе усім серцем люблю!

Я молюся за дух твій небесний,За просторів твоїх медодзвін,Й твердо вірю: ми скоро воскреснемоІ піднімемось гордо з руїн.

І цвістимуть пшениця і жито,І лежатиме хліб на столі,Й буде гордо і радісно житиУкраїнський народ на землі!

Коваль Іванна Володимирівнаó÷åíèöÿ 11 êëàñó Ñêâèðñüêîãî ÇÍÇ ¹ 2 Êè¿âñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ïë³âà÷óê Êàòåðèíà Âîëîäèìèð³âíà

53

ДЕ ТИ, МАМО?У нашім paї на земліНічого кращого немає,Як тая мати молодая3 своїм дитяточком малим.

Т.Г.Шевченко

— Яка здорова й гарненька у вас донечка!Чули? Це я — гарненька маленька

дитинка. Я щойно народилася. Треба ж привітатися iз матусею, хай чує, яка я у неї голосиста…

Молода медсестричка загортає мене в білосніжну пелюшку й обережно кладе в ліжечко. Я сьогодні дуже стомилася. Все ж таки тільки-но з’явилася на світ…

…Ой! Що це так пpигpівaє? Що це так лоскоче щоки й сліпить очi? Сонечко! Скільки я спала? Мабуть, усю ніч.

Так… Щось мені їсти хочеться. Коли вже маму по-бачу? Зараз покличу медсестру, хай віднесе мене до матусі.

Ось i сама тьотя в білому халаті йде. Вправно мене переповиває. Та швидше! Я хочу до мами! Їсти хочу! Швидше, будь ласка!

Що це? Чому мене знову поклали в ліжечко, а ін-ших — у візочок?! Нічого, скоро по мене повернуться. Так, я вже чую брязкіт візка по коридору. Сестричка кладе у візочок одну мою сусідку, другу. Залишилося кілька вільних місць. Одне з них — моє!

Та чому ж тьотя навіть не дивиться в мій бiк i зни-кає за білими широкими дверима?

Медсестра принесла пляшечку з молоком. Бере мене на руки, пригортає до себе. Називає своїм “соне-чком”, “зайчиком”, “малесенькою дівчинкою” i годує.

Вона дуже добра й лагідна, але я знаю, що моя мама — найкраща! Їй всього сімнадцять pоків, вона iще зовсім юна. Нам буде дуже гарно й затишно разом, ми розумітимемо одна одну. Я вибрала coбi матусю ще тоді, коли розглядала Землю, сидячи на біленьких хмаринках. Моя мама — справжня красуня i така ве-села щебетуха!

Корж Анастасія Іванівнаó÷åíèöÿ 10 êëàñó Á³ëîöåðê³âñüêîãî äåðæàâíîãî ë³öåþ

Êè¿âñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ãóòíèê Â³ðà Äìèòð³âíà, êåð³âíèê ñòóä³¿ “Ïåðâîöâ³ò” Öåíòðó òâîð÷îñò³ ä³òåé òà þíàöòâà

“Ñîíÿøíèê” ì. Á³ëî¿ Öåðêâè

54

Як я її люблю! Скоріше б мене віднесли до неї, я так сумую…

Медсестра пішла, сказавши на прощання, що я — викапана мама. А я все дивлюся на стелю i думаю…

Цікаво, яким бантом мене перев’яжуть, коли ви-писуватимуть — малиновим чи рожевим? Особисто я надаю перевагу рожевому, а у нас iз матусею смаки співпадають…

Переконана, що у мамусі чудовий голос. Я хоч i дуже її люблю, але щоночі трохи вередуватиму, вима-гаючи, щоб iще раз заспівала колискову. Мабуть, неня знає безліч захоплюючих казочок. А яку ж розповість першою? Звісно, про Курочку Рябу, її всім дітям роз-повідають.

Я знаю, що моїм першим словом буде “мама”. Це буде виявом вдячності матусі за те, що дала мені життя.

Хотілося б знати, чи дозволить мені мама завести котика чи собачку? А, може, краще папужку?

Та це не так важливо. Головне, щоб завтра мене від-везли до матусі й не годували з пляшечки, а то соска незручна, тверда і якась чужа, ще й муляє ротика…

… І що воно робиться?!! Чому мені досі не показали маму, не дали їй потримати мене на руках?! Чому це так?! Чим я гірша? Ні, то, мабуть, так треба. Дорослі, розумні лікарі й медсестри краще знають, коли кого везти до мам. Певне, вони хочуть, щоб наша зустріч була довгожданою, а від того ще більше радісною…

Сьогодні вранці я чула, як одна з медсестер, пере-кладаючи дітей у візок, назвала мою сусідку справа Галинкою. Це в неї таке ім’я. А в мене яке ім’я? Хочу бути Наталочкою. Думаю, мама здогадається про це, і скоро медсестра, прийшовши мене годувати, скаже:

— Ну що, Наталю, як ти тут поживаєш? Хочеш їс-тоньки?

А взагалі-то я часто помічаю, що тьоті й дяді в білих халатах уникають дивитися на мене. Вони чомусь бо-яться зустрітися зі мною поглядом. Дивно.

А то іноді прийде хтось із них, візьме мене на руки, носить по кімнаті, підходить до вікна, показує, що ро-биться надворі. Розповідає про дерева, машини, пта-шок… Тоді змовкне, задумається, гляне на мене — і важ-ко зітхне. Поносить ще трохи та й кладе назад до ліжка.

Після таких відвідин завжди дуже тривожно, не-спокійно на душі. Що можуть означати ці зітхання, ці зажурені, наче аж винуваті, швидкі погляди? Щось не так? Матуся захворіла? Я починаю плакати, бо непо-коюся, боюся, щоб не сталося нічого лихого.

Але що може статися?Я так люблю матінку, а вона, я певна, і жити без

мене не може. То що ж не так? Поступово заспокоююсь і засинаю…

55

… Сьогодні я прокинулась і відразу зрозуміла, що день, який настав, буде особливим. І справді: в кімнаті, де я живу, як ніколи людно. Знову мене всі хвалять, кажуть, що я здорова й дуже вродлива. Ще б пак! У мене ж і мама — найкраща в світі!

… Що це? За дверима чути легкі кроки. Так може йти тільки одна-єдина людина-моя люба мама! Вона прямує сюди і нарешті забере мене!

… Зупинилася… Про щось питає у медсестри в ко-ридорі. Які можуть бути питання?!! Швидше сюди, ма-мочко, я так за тобою скучила!

Відчиняються двері. На порозі з’являється струнка постать у квітчастому халатику.

Мамо!!! Я тут!!! Іди до мене! Зараз, зараз я вивіль-ню рученята з пелюшки, зараз дотягнусь до тебе!

Ось вона підходить ближче. Я бачу її обличчя! Та воно якесь чуже і байдуже…

Мамо!!! Мамочко! Ти що, не рада мене бачити? Я тобі не подобаюсь?! Чому ти не дивишся на мене?!! Глянь хоч один разочок — потім уже просто не змо-жеш відірвати від мене очей!

Мама обминає моє ліжко, швидко простягає одному з лікарів якийсь папірець. Він рвучко бере його, не під-водячи очей. Вона теж уникає його погляду.

Я нічого не розумію! Чому всі так бояться зустрітися зі мною очима? Може, вони щось від мне приховують?

І я кричу — відчайдушно, благально, розпачливо.Постать у халатику різко розвернулася і зникла за

дверима…— Мамо, куди ти?!! Ти про мене забула! Одна з мед-

сестер хоче взяти мене на руки.Не дамся!!! Буду пручатися, доки стане сил і крича-

тиму, кричатиму, кричатиму!Все-таки медсестрі вдається взяти мене з ліжка і

піднести до вікна. Я бачу, як на подвір’ї з’являється моя мама. Виходить сама, без мене, зовсім не так, як я мріяла…

— Куди ж ти, матусю?Я втомилася кричати. Нічого, зараз зберу останні

сили — вона має мене обов’язково почути.— Мамо!!! Озирнися! Забери мене!Раптом вона зупинилася. Повертає голову. Я знову

бачу її незворушне суворе обличчя.Погляд! Один погляд!— Мамо! Куди ти?!! Я в чомусь провинилася? Я

буду слухняною!Вона відвернулася і майже побігла геть.А я зостаюся на руках у заплаканої медсестри…Але я знаю: завтра матуся повернеться і забере

мене звідси. Бо це неправильно, щоб дитина була без мами, а мама — без дитини.

56

ПРОСТО ЛЮБЛЮВід холоду стомлене небо,В очах його повно жалю.Тепла йому трішечки треба.А я тебе просто люблю.Б’є вітер холодний у груди,Асфальт я водою заллю.На ожеледь скаржаться люди.А я тебе просто люблю.Мабуть, підхопила застуду.А завтра я навпіл ділю:Забуду або не забуду.Сьогодні ж я просто люблю.

Гордієнко Дарія Сергіївнаó÷åíèöÿ 11 êëàñó ÇÎØ ²-²²² ñòóïåí³â ¹13 ì. ²ðïåíÿ Êè¿âñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: ×åðíþê Ìèðîñëàâà ²âàí³âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè ³ ë³òåðàòóðè ÇÎØ ¹ 13 ì. ²ðïåíÿ

57

“МАМИНА ВИШНЯ”

Я йду рожевим травневим ранком. Обережно ступаю по росяній оксамитовій траві і зали-шаю на ній ледь помітні сліди. Позаду білява

сонна хата, що ніжиться в ласкавій пелені бузкового туману, а попереду — проміння сонця грайливо обі-ймає сріблястий сад у вишневій заметілі.

Я йду до маминої вишні. Сьогодні вона наче нарече-на у весільному вбранні. Я вже багато років приходжу до неї і бачу, як безтурботна і тендітна наречена стає дбайливою мамою: купає своїх немовлят у вранішній росі, вигойдує на ніжних вітах, прикриває листячком від грози й пекучого сонця, пестить їх, віддаючи свої силу й тепло, радіє, коли вони стають дорослими, а по-тім проводжає їх у дорогу, а сама стоїть у тихій журбі, витираючи сльози, аж поки біла віхола не запорошить її скроні.

У такі хвилини я розумію, що справжня цінність життя в тому, щоб дарувати його своїм дітям, відчува-ти вічну радість і тривогу материнства.

Мамо! Ти теж колись маленькою дівчинкою ступа-ла по цій росяній траві своїми босими ноженятами, щоб поглянути, як росте твоя вишенька, яку ти посадила своїми руками.

Ти кожного дня поливала її, а вона все міцнішала, набиралася сил і вже не боялася ні пекучого сонця, ні тріскучого морозу, ні колючих вітрів, ні сердитого грому.

Ти зростала разом зі своєю вишенькою, і ви стали подругами.

Ця вишня знає всі твої таємниці. Ти розповідала їй про свої перші радощі і невдачі, про своє перше палке і чисте кохання.

Ти, як і я, приходила сюди щодня. Твоя подружка обіймала тебе тінню своїх віт, і ви могли годинами ше-потіти про свої дівочі мрії.

Мамо! Це під цією вишнею розквітла твоя душа і дівоча краса. Це разом з нею ви, дві щасливі красуні-наречені, кружляли у весільному вальсі…

Смілянець Ольга Сергіївнаó÷åíèöÿ 11 êëàñó ë³öåþ ì. Ñëàâóòè÷à Êè¿âñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Áîíäàðåíêî Ëþäìèëà Â³êòîð³âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè ³ ë³òåðàòóðè ë³öåþ ì. Ñëàâóòè÷à

58

А потім ти розповіла їй про мене, про те, що станеш матір’ю…

Матусю! Може, вишня мені розповість, що ти від-чула, коли вперше пригорнула мене до своїх грудей? Щастя? Радість? А може, страх і тривогу за моє май-бутнє? Не знаю. І вишня мовчить.

Я тільки знаю, що ти зі мною з першої миті мого життя, найрідніша, наймиліша і найсвятіша моя ма-тусю!

Це для тебе була моя перша посмішка, моє перше слово і мій перший невпевнений крок був теж до тебе!

З перших днів свого життя я відчула тепло і ніж-ність твоїх рук, якими ти пригортала мене до свого серця, а потім грайливо підкидала аж до неба!

Матусю! Це промінчики твоїх добрих очей вису-шували сльозинки і розтоплювали сніжинки на моєму обличчі. Це твій гарячий подих зігрівав мої льодяні ру-ченята, коли я ліпила кумедну снігову бабу, а цілющий поцілунок загоював мої найболючіші рани.

Я засинала під твою ніжну чарівну колискову і ба-чила тебе у своїх солодких рожевих снах. А може, то був не сон, а все наяву: ти сиділа, схилившись над моїм ліжечком, і милувалася мною.

Я і зараз люблю забиратися до тебе під ковдру. За вікном гроза. А ти розповідаєш мені, такій дорослій, чарівні казки. І мені уже нічого не страшно: ні серди-того грому, ні сліпучої блискавки. Я засинаю в твоїх обіймах і відчуваю себе, як у дитинстві, маленькою ді-вчинкою, а ти така молода.

Вічна моя мамо!Мабуть, у тобі втілилися краса, добро і ніжність

усього світу. Мене зачаровує твій погляд, твоя незрад-лива посмішка. У твоїх бездонних очах і радість, і сму-ток, і щастя, і тривога.

Я милуюся твоїм волоссям, твоєю постаттю. Мене бентежить твоя хода, твій голос.

А руки! Що є святіше за твої руки?! Вони готують мені найсмачніші у світі страви, перуть, прибирають дім, обіймають мене в хвилини радості і розчарування, пригортають мене до серця в мить зустрічі і витирають сльозу, проводжаючи в далеку дорогу.

І як би далеко не була від рідної домівки, я завжди відчуваю твою турботу і тривогу за мене. І я телефо-ную тобі, щоб почути твій голос і сказати, що у мене все гаразд, або пишу тобі листа, бо знаю, з яким не-терпінням ти його чекаєш і що означає для тебе кожне написане мною слово.

Мамо! Але ти навіть не можеш уявити, що ти озна-чаєш для мене. У тобі все моє життя. Яка радість, коли ти поруч! І як холодно і самотньо, коли ти далеко!

59

І якби мені довелося вибирати батьків серед най-кращих людей, я вибрала б тільки тебе, моя люба, мила, найкраща у світі матусю!

Найзаповітніша моя мрія — щоб ти, мамо, жила ві-чно, щоб у твоєму житті буяла цвітом вічна весна.

Я стою під білосніжною вишнею, милуюсь її не-займаною ранковою красою і вдихаю п’янкий аромат вишневої заметілі.

Свою доньку я теж приведу в цей чарівний сад мого дитинства. Може їй стара вишня розповість таємниці тієї тендітної золотокосої дівчини, що тепер зветься її бабусею.

60

РІЧЕЧКА МОКРИЦЯ

На масштабних мапах не шукайте її гідроніма “Мо к риця”. Це моя річка. Вона тоненькою жилкою пульсує на скроні нашої Землі.

Поросла ситняком та осокою, захаращена драними черевиками, відрами, річка здається хворою дитиною, занедбаною нерадивою родиною.

Брижиться дрібна хвилька, сірий піскар ліниво ви-гинає тіло, пихата жаба спесиво, невдоволено поглядає на мене.

Побродити б у цьому літеплі, покупатися, та де там. А щоб напитися води — годі й гадки.

Дивимось одна одній у вічі — я і річка…… Полин спокути у моїй душі.

Я ваша. Жива я. Жива я. Жива. Правічна, звичайна і завжди новаЯ жилочка на скроні сивої Землі, Занедбане дитя на велелюдді, Мокриця я.Колись стрункі засмаглі оріянкиУ літеплі моїм лудіння прали грубе, Пили із мого повноводдя коні, люди,І поривалась скіфська бабаЗмочити скам’янілі спраглі губи, Дівчаті біле личко умивалаІ у Купальську ніч рай-долю віщувала, Красуючись вінками при багаттях. Поїла пташок, вербам коси мила.Ой людоньки, і що ж я вам зробила, Що ви мене, як татари,Загидили, сплюндрували,Дівич-вінок розірвали.Ой полину хвилькою, полинуТа покину вас, невігласів, покину.Буде рости в моїм руслі будяк з лободою,Нехай навіть ім’я моє спливе за водою.Ой заплаче-заголосить рибочка-линочок,

Люшня Валентина Володимирівнаó÷åíèöÿ Ìîêðåöüêîãî ÇÍÇ Áðîâàðñüêîãî ðàéîíó Êè¿âñüêî¿ îáëàñò³

Êåð³âíèê: Êàðïåíêî Îëüãà ²âàí³âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè ³ ë³òåðàòóðè Ìîêðåöüêîãî ÇÍÇ

61

Хай спитає завтра в батькаМаленький синочок:Чого, тату, наша річка, наче сиротинка,Чого, тату, цієї річки лишилась сльозинка?Сльозинка печалі, сльозинка розпуки,Чого сльоза в стозажурі заломила руки?Дитятко, я ваша. Жива ще. Жива,Як сміх. Як веселка, повітря, трава,Я річка твоя. Я Мокрицею звуся,Прислухайсь — я вразДзвінкохвиллям озвуся,Згадаєш, покличеш — то знов повернуся.Найдужче в житті лиш байдужих боюся.…Манюня рідна річечка В долоньках берегів.

62

ТАКОГО НЕ МОЖНА ЗАБУТИ

Вступ

В багатостраждальній історії нашого народу є сторінки, про які неможливо забути.

Я хочу розповісти про події, які відбува-лися в україн ському селі Пустовійти1, що на Київщині, наприкінці 20-х та на початку 30-х років, під час при-мусової колективізації та Голодомору 1932–1933 років. Хочу розповісти правду про ту нелюдську наругу над моїми земляками, яка призвела до масового вимиран-ня людей села, стала жорстоким геноцидом українців, і яка творилася злочинним сталінським режимом.

Архівні матеріали, відповідна наукова та художня література, періодика, зібрані історичні документи, родинні реліквії пустовійтівців, фотодокументи, роз-повіді, записи спогадів та свідчень живих очевидців Голодомору 1932–1933 років — це страшна правда Історії про наше минуле, про вражаючі масштаби і прояви голоду в одному українському селі, де голод знищив майже половину жителів.

В Україні, як і в багатьох країнах світу, відзнача-ють День пам’яті жертв голодоморів і політичних ре-пресій 26 листопада.

В селі Пустовійтах відбувається урочисте покла-дання траурних вінків і пшеничного колосся до пам’ят-ника померлим в ті роки пустовійтівцям, також відбу-вається молебень в Пустовійтівській церкві та поми-нальна панахида за померлими.

Але не лише сьогодні, а завжди живі нащадки по-винні пам’ятати про мільйони убієнних голодом спів-вітчизників, аби запобігти такому лиху у майбутньому. Пам’ятати і гідно вшановувати їх пам’ять, розкриваю-чи маловідомі сторінки минулого, формуючи почуття поваги до людей похилого віку, за плечима яких важкі випробування на своїй землі, а в серцях палає іскрою любов до рідного краю.

Колісник Інна Юріївнаó÷åíèöÿ 11 êëàñó Ïóñòîâ³òñüêî¿ ÇÎØ ²–²²² ñò. Ìèðîí³âñüêîãî ðàéîíó Êè¿âñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Êðàâ÷åíêî Â³ðà Âîëîäèìèð³âíà,â÷èòåëü ³ñòîð³¿ Ïóñòîâ³òñüêî¿ ÇÎØ ²–²²² ñò.

1 Споконвіку село називалося Пустовійти. За радянських часів село назвали Пустовітами, порушивши історію походження цього села.

63

Великий цвинтар української нації

Найбільшою трагедією в історії українського на-роду є Голодомор 1932–1933 років. Ця подія, замовчу-вана десятиліттями радянською владою, не може не хвилювати свідоме українство. Адже лише за два роки жертвами чорного мороку смерті стали понад 8 мільйо-нів українців. І це було результатом дії бездушної і бездумної машини терору і нищення, за допомогою якої сталінський режим нав’язував примусову колек-тивізацію, руйнував та винищував життєдайні демо-графічні, національні та економічні джерела нації.

Україну віками називали “житницею Європи” — саме через плодючість її земель, яка зробила її уніка-льною країною на планеті. І от в XX столітті ця жит-ниця перетворилася на могильник мільйонів людей. Її невтомний працелюбний народ був доведений до кані-балізму. В українського села був відібраний весь хліб, а жінок засилали в тюрми за те, що вони підбирали на полях колоски для своїх конаючих дітей. В могили піш-ли найкращі. Гинули працьовиті, самостійні володарі вікового досвіду роботи на землі, яким інкримінували “куркульський” саботаж. Відходили в небуття сільські майстри і винахідники, яких ніколи не бракувало в Україні. Але найжахливіше те, що найчисленнішими жертвами геноциду стали діти, майбутнє нації. Історик культури Вадим Скуратівський сказав свого часу, що українська нація впродовж багатьох десятиліть не знала того, що жила на краю велетенського цвинтаря, що залишився від України 30-х років. В могили загна-ли найкращих, а вгору підняли найгірших. Тогочасна влада підіймала наверх злодіїв, вбивць, п’яниць і во-лоцюг, антипод нації. Чи мало майбутнє таке суспіль-ство, де на місце порядку прийшов хаос, де все було покрито павутиною мороку, смерті, крові і мовчання? Українському суспільству було фактично не тільки заборонено згадувати, — йому було заборонено опла-кувати своїх мертвих. Та прийшов час вклонитися невинним жертвам, і посадити калинові гаї на древніх кручах Дніпра. Настав час говорити, і довести, що го-лод 1932–1933 років був планомірним актом геноциду української нації.

Страхіття колективізації

Перші колгоспи на Україні виникли ще в 1917–1920 роках. Але до них селяни вступали неохоче. Від-соток колективних господарств був мізерний. Та й хліба колгоспи здавали державі всього лише 14 млн пудів, а заможні селянські господарства — 160 млн пу-дів. Стан речей ускладнився в ході хлібозаготівельної

64

кризи 1927–1928 років. Хліба, зібраного в державні за-сіки, було катастрофічно мало. І саме це підштовхнуло Сталіна до думки, що не держава має бути залежною від неконтрольованих індивідуальних господарств, а селяни, об’єднані у колективні господарства, мусять перебувати в залежності від держави. Тому, на почат-ку 1928 року, сталінський режим висунув гасло суціль-ної колективізації. А в листопаді 1929 року пленум ЦК ВКП (б) прийняв горезвісну постанову про здійснення колективізації в найкоротший строк. Керівники дер-жави вже не зважали на принципи кооперації, за-тверджені рішенням XV з’їзду ВКП (б) 1927 року, які передбачали поступовий, добровільний, несилуваний процес кооперації.

Колективізація у сталінських планах розглядалась як основне джерело надходжень коштів до державного бюджету і мала забезпечувати надійний механізм без-перебійного постачання хліба для держави.

Отож, у 1928–1929 роках силовими методами про-водиться підготовка до форсованої колективізації. Була заборонена приватна торгівля продуктами, роз-почалося масове вилучення хліба у заможних селян, вони обкладаються непосильними податками, штра-фами, їхнє майно розпродується, а самих господарів депортують за межі України.

30 січня 1930 року політбюро ЦК ВКП (б) ухвали-ло постанову про виселення розкуркулених родин до Сибіру, Уралу, Казахстану. Постанова забороняла де-портованим селянам брати з собою реманент, гроші, майно; дозволялося брати лише “мінімум продоволь-чих запасів”. Значну частину вивезених із рідної землі спецпоселенців використовували як робочу силу на лісоповалах, у шахтах, копальнях Північної Росії та Сибіру.

У Пустовійти колективізація прийшла в 1929 році. Колісник Марта Євменівна (1916 р.н.) пам’ятає перші збори на вигоні та реєстраційний номер 17, під яким було записане батьківське господарство до колгоспу “імені Молотова”, названого на честь голови РНК СРСР. Всього у селі були створені три колективні господар-ства: “імені Молотова”, “Комунар” і “Незаможник”.

Під час цієї “кампанії” найбільше постраждали за-можні селяни, їх було чимало. Одне з них — господар-ство Кузьми Дриги та його синів.

Кузьма Дрига завдяки сумлінній праці за три десяти ліття з бідного парубка перетворився на най-багатшого сільського хазяїна, мірошника. Дриги мали 5 млинів-вітряків, в тому числі один голландського типу, млин-тупчак, дві клуні, 5 добротних будинків під залізним дахом, магазин, телефон. Все забрав колгосп

65

“Незаможник”, навіть будівельний камінь пішов на сільмаг. Всі сини Кузьми були вислані разом із роди-нами до Сибіру та Середньої Азії. Деякі нащадки ще й досі там проживають.

У сусідньому селі Росаві така ж доля спіткала і ба-гатого селянина Мироненка Павла Васильовича, донь-ка якого — Коваленко Ганна Павлівна (1916 р.н.) про-живає з 1935 року в Пустовійтах. Павло Васильович мав кінного млина, молотарку, дві віялки, трьох коней, четверо корів, борони, вози, плуги та інший реманент, побудував гарну велику хату, вкриту залізом, з де-рев’яною підлогою та добротними меблями. За хатою простягався великий сад. Забрали все і мали вивезти сім’ю. Тому неповнолітні діти роз’їхались в різні села до родичів, а батько — поїхав у село Красилівку, що на Чернігівщині, де організував взуттєву майстерню.

Багато пустовійтівців були виселені з домівок. Ак-тивісти ж колективізації переселялися зі своїх халуп до чужих садиб. Так, сусідом Ольги Микитівни Ко -лісник був Прохор, який проживав з дружиною в хорошій хаті. Їх вигнали, бо Прохор не вступав до колгоспу. В хату поселили активіста Івана Самарця. Таке “новосілля” на різних вулицях справили пар-тійці Шинкаренко, Деменко, Захарко та інші. Деякі з них, відчувши необмежену владу, примушували голодуючих “продавати” облюбовані ними обійстя за 2 пуди гороху і пуд вівса, як, наприклад, “купи-ли” будинок доньки Кузьми Дриги Анастасії Шами, або вимінювали будівлі за кусень хліба у голодних, змучених людей.

З рідної оселі вигнали і маму Надії Михалівни Боченко, не пожалівши її чотирьох маленьких діток. Та ще й забрали все: коня, воза, реманент. Живучи по чужих хатах, помирають один за одним три братики Надії Михалівни — Петро, Андрій і Степан. Вигнали зі свого обійстя і сім’ю Амоса Ткаченка. Правда, відчув-ши наближення лиха, він уже встиг продати частину добра, але хату, крамницю, крупорушку, молотарку, січкарню та інший реманент забрали. Господар з дру-жиною-мачухою та старші брати і сестри виїхали до Середньої Азії, а найменша — Єлизавета (1914 р.н.) залишилась голодувати у чужій хаті. У родині Шинкаренка Дем’яна, який мав семеро дітей, забра-ли до колгоспу худобу та реманент. Розкуркулили та позбавили житла також і сім’ю Андрія Бакуменка з Демидівки. Сім’ю Колісника Євмена теж намагалися вигнати з будинку уже в 1932 році, бо щось не поділив з новою владою, любив правду. От за правду і пованта-жили на вози нажите добро, вже мали вигнати його ве-лику родину. Але Євмен якраз виграв на позику деякі

66

гроші, з того виграшу він і розплатився із сільськими активістами за свою ж хату.

Вигнали з будинку, вислали на Соловки і багатого господаря Савицького, що займався переробкою кру-пів. Спровадили на вулицю сім’ю Симона Колісника, вір ніше його дружину Василину з дітьми. Самого Симона, як куркуля, ще раніше відправили на Соловки. Ще й досі пам’ятає Марта Євменівна, як сто-яла Василина з макітрою в руках, а дітки обступили її навколо, держалися за корсетку: Тося, Марія, Катя, Талимон, Василь, Опанас. Відправили їх на Кубань. Брата Марти Євменівни, Семена, теж примусили за-лишити хату. І коня з возом забрали, бо до колгоспу добровільно не вступав. Якби ж то знав молодий хазя-їн, що поплатиться за це під час голоду своїм життям і життям маленького синочка Івана. В центрі села до 2004 року стояв будинок Гайдара, дбайливого господа-ря, що мав деревообробну майстерню, водяного млина. За радянських часів нова влада облаштувала в ній сільську раду, відділення зв’язку. Доля самого Гайдара невідома, та здогадатися неважко, якою вона була.

Нова влада, руйнуючи старий світ, не будувала “но-вий”, як обіцяли рядки комуністичного гімну, а знищу-вала дотла те, що було українським і успадковувалося віками. Всі колгоспні будівлі загального користування порозміщували у будинках репресованих пустовійтів-ців. Навіть церкву перетворили на сільський клуб. І не треба бути статистиком, щоб здогадатися, які сім’ї найбільше постраждали від голоду. Саме ті, які зали-шили з чужої волі свої домівки і тулилися по чужих кутках.

Прелюдія голоду

А попереду чекало нове, найстрашніше лихо укра-їнського геноциду — ГОЛОДОМОР.

Голодомор 1933 року став наслідком державних хлібозаготівель з врожаїв 1931–1933 років. Саме тоді деградація села набула свого апогею. Обсяги хлібо-заготівлі більш-менш врожайного 1931 року обнадія-ли союзний уряд, створили у пересічних чиновників ілюзію безмежних можливостей сільського господар-ства. У травні 1932 року РНК СРСР та ІДК ВКП (б) встано вили план хлібоздачі з врожаю 1932 року — 1,3 млрд. пудів, у тому числі для України — 356 млн пудів. Для порівняння: з Білоруської РСР вимагали 4 млн пудів, Казахстану — 38 млн пудів, Московського, Іванівського районів РСФСР — 40 млн пудів. Через те, що Україна була одним з головних виробників зерна, то за її рахунок сподівалися створити великі державні

67

резерви. План в Україні вимагали виконати до 1 січня 1933 року.

З тих днів розпочалася “хлібоздача”. Селян при-мушували навантажувати вози зерном і відвозити його у Миронівку, де вже на хліб чекали вагони. На той час уряд України перейшов до жорсткішої політики. Було заборонено торгівлю хлібом та перемелювання збіж -жя на млинах без дозволу влади. А після серпневого 1932 року “закону про п’ять колосків”, який перед-бачав десять років позбавлення волі за крадіжку кол-госпної власності, у Пустовійтах наче перевернувся світ.

Голод наступав невідворотно. В усіх трьох колгос-пах були створені бригади шукачів, які складали по десять осіб у кожній. Ці “камсамольці”, як їх називали в селі, вимітали з осель буквально все. Не гребува-ли вони ні картоплею, ні квасолею, забирали крупи, навіть приготовлену їжу з печі забирали, — словом, гребли все їстивне. Вони “штричками” (загострени-ми палицями) проколювали всі можливі місця схову продуктів. Кололи комини, лежаки, валяли грубки, лежанки, стягували ганчір’я з підлоги, копали ями в льохах і підвалах, нишпорили в стріхах, покрівлях, уночі стежили за людьми, чи не закопали вони бува на городі яку діжечку зерна. А коли вранці виявляли такі схованки, забирали збіжжя. Часто вдавалися до фізичної сили і примушували господаря віддати хліб під страхом побоїв і навіть смерті. Так батько Фен-ченко Феодосії Маркіянівни змушений був під погро-зою фізичної розправи вказати на закопану в коморі діжку пшениці. В сім’ї Донченко Ганни Пилипівни теж забрали з льоху діжку з ячменем і навіть ковану скриню з глиняним та дерев’яним посудом. Вони не пожаліли 5-х діток, на яких чекала голодна смерть. Коли прийшли до хати Таран Марти і побачили квочку з курчатами, то й це хотіли забрати. Та хазяїн ухопив макогона і вигнав непроханих гостей. Колісник Ми-хайло повикидав “активістів” з хати, за що наступного дня озброєні міліціонери відправили його за грати.

“Пошуковці-виконавці” відрізнялися не лише соба-чим нюхом, а ще й жадібністю та цинізмом. У Шами Мар-ка з льоху забрали всю картоплю і повезли її на возі до колгоспу. Коли ж упала одна картоплина, то один з грабіжників сказав іншому: “Підбери, бо куркулі роз-живуться й з однієї картоплини”.

Ткаченко Єлизавета із сестрою пошили матрац і, на-пхавши туди проса, поклали його на лежанку. Сама се-стра лягла зверху, але це не допомогло. Зерно відібрали. Такі випадки мали місце і в інших оселях. Коли до сім’ї Слободяників “завітали” шукачі, господиня саме спе-

68

кла житнього коржа. Активістка Бон дар Оксана схопи-ла того коржа зі словами: “Мої діти теж їсти хочуть”. А дітям Тетяни Слободяник їсти не треба. Менший син Микола Слободяник помер у 1933 році... А в дванад-цятирічної Антоніни Гуленко золійник з картоплею вихопили прямо з рук. Навіть дитячий плач не спиняв колгоспних прихвоснів-активістів.

Людська лють не мала меж, а ще більше не мала меж голодна смерть, яка вже стукала в оселі пустовій-тівців.

Як виживали

Якими були джерела для виживання у ту страшну годину? Врятувалися ті сім’ї, які доглядали корів. Ця тварина тоді стала справді священною. Корів трима-ли прямо в хатах, по черзі чергували біля них і вдень, і вночі, щоб не вкрали голодні люди. А якщо корови не було, то виживали, вживаючи всю можливу рос-линну і тваринну їжу; їли м’ясо коней, собак, котів і навіть жаб. З рослинної їжі найпопулярнішими були листки з вишень, шовковиць, слив, інших фруктових дерев. Таран Ганна пам’ятає, як шестирічною вона з подругою Надією ділилися листям вишень, які перед цим старша подруга зірвала на дереві. Їли різні види бур’яну, а саме: корінь лопуха, чорнобиль, кропиву, царську борідку, корінь бугили, лободу, калачики, щи-рицю. Навесні збирали бур’ян на гноївках, що перший витикався з-під снігу. Збирали торішні колоски, лущи-ли, терли їх і варили гарячі страви. Зривали з дерев перші плоди вишень, яблунь, слив. Ходили до скирт по полову і лупу. Товкли все це в ступі, пекли з них луп’яники2, галети з остюками. Збирали на колгоспно-му полі мерзлі буряки і картоплю, готували з них їжу. Як тільки з’являлися перші колоски озимих, зрізали їх і варили юшку. Хоча все це було доволі небезпечно. З серпня 1932 року в країні діяв закон, що передбачав смертну кару за розкрадання “соціалістичної власнос-ті”. За вкрадену в’язку соломи людину засуджували на 10 років виснажливої праці у таборах. Такі випадки в селі були.

З колгоспних кухонь приносили шліхту, кришили туди бур’янець і варили баланду для сім’ї. В холодну пору відкривали двері в хаті і заманювали туди горобців, які зліталися на тепло, їли потім їх. Декому присилали посилки з сухариками родичі з Росії та Середньої Азії. Їли також і гриби, часто отруйні, та отруйні рослини. Слободяник Марія пам’ятає, як пішли з мамою до річки збирати сходи бугили. Коли вже поверталися, то втра-

2Луп’яники — млинці з пшеничної полови з домішкою бур’яну.

69

тили свідомість — подіяла отрута. До тями прийшли наступного дня. А були випадки, коли люди труїлися і помирали. Стало зле і Колісник Антоніні, яка наїлась мухоморів. Але здоровий організм переборов отруєння.

Від недоїдання люди часто хворіли. Таран Ганна захворіла на черевний тиф. З Караписької лікарні її направили в сусідню Росавську, але дійти туди сил не було. Тому дитина лікувалася вдома, хоча їсти нічого не могла. Коли мати попросила у завгоспа дитячих ясел Шкапи Олекси дитячий пайок, їй було відмовле-но. У дитячому садку в той час три рази на день вида-вали по 50 г хліба на дитину. Коли ж пізніше той хліб віддали, мати засушила його, щоб підтримати доньку, коли та одужає. Шестирічна Ганна вмовляла матір з’їсти той хліб, а сама чекала смерті. Та Бог повернув її до життя.

Вижили, звичайно, ті сім’ї, які змогли зробити на-дійну схованку для зерна. В декого на городі були зако-пані діжки з кукурудзою, вівсом, гречкою. Загородній Тимофій насипав чимало зерна у полову, потім віяв його під час голоду, а дружина пекла хліб. Сім’я таким чином вижила. Не пухли від голоду і працівники ку-хонь, пекарні. Так, врятувала своїх семеро дітей мати Мотрони Данилівни Залізної (1917 р.н.), яка пекла хліб у колгоспній пекарні. Пощастило і Ткаченко Єлизаветі, Бакуменко Любові, Яценко Єві, які варили в колгоспі шліхту.

Ознаки голоду ще давалися взнаки і в 1934–1935 роках… Виснажені люди часто хворіли, помирали. А влада не відчувала за собою і крихти вини за скоє-ний геноцид. Навпаки, засуджувала, карала за вбив-ство, канібалізм, особливо, за крадіжки колгоспного майна. Так, у фондах Державного архіву МВС України збереглися кримінальні справи виявлених та засудже-них людей, які вчинили акти канібалізму. Їх засуджу-вали спочатку до розстрілу, але згодом ув’язнювали на 10 років. Чому ж не понесли покарання справжні винуватці цих актів, цих смертей? Сталінська держава змилувалася над селянами лише в червні 1933-го року, коли надійшло в колгоспи перше зерно. Та рятувати людей було вже пізно... Голодомор чорною рукою зла-мав людей, покалічив долі мільйонів. Основними ж на-слідками голоду була повна ліквідація індивідуальних селянських господарств.

Голод на довгі роки витравив із свідомості людей бажання працювати для себе, почуття господаря на землі.

Україна втратила тих господарів, які споконвічно, з року в рік, переймали народний досвід вирощування хліба на землі. Ніяка наука, ніяка сільська цивілізація

70

не поверне вже того, що знали ці люди, як вони любили і леліяли землю, нашу рідну годувальницю і оселю.

Як помирали

Після страшних років голоду Україна не дорахува-лась понад 8 мільйонів душ, які в страшних муках піш-ли з життя, так і не погодившись з неправдою режиму. Лише в нашому селі полягли в братські могили близь-ко тисячі осіб. Голод змінив життя людей. Не ходили до школи діти, а ходили з матерями на буряки, щоб заро-бити за четвертий рядок горщик шліхти. Дехто із сиріт пас у колгоспі за півлітрову пляшку молока корів. Для працюючих створили колгоспні кухні, які розміщува-лися в хатах розкуркулених родин. В кухнях варили шліхту для колгоспників: по 2 черпаки шліхти на особу та по скибочці хліба.

А хто вже не ходив через голод на роботу, тому зо-всім не давали їсти. Часто люди не могли дістатися до жаданого віконця і падали прямо на дорозі. Єлизаветі Амосівні пощастило працювати у “Комунарі” на кухні. На все життя запам’ятала вона рецепт того кулішу: на 35 відер води в чан добавляли одне відро борошна. Оце й увесь наїдок. Неподалік від кухні знаходилась кол-госпна конюшня, — то знесилені люди спали в жолобах для коней, щоб ближче було ходити. В жолобах часто й помирали. Голод робив своє.

Від неякісної їжі та хронічного недоїдання люди пухли, наливалися ноги, животи. Одинадцятирічна Гуленко Тоня теж опухла з голоду. Ноги поналивалися і порепалися, при ходінні з них текла вода. Тому ді-вчинка майже не ходила. Обличчя теж опухло, особли-во очі, які не можна було розплющити. Все її тіло пекло вогнем, тому Тоня ховалась у тінь від сонця.

Такі спогади не можуть залишити байдужим нікого. Донченко Ганна Пилипівна, згадуючи голод, розповіла, що в родині її батьків Шупика Пилипа Давидовича та її мами Шулик Марини Йонівни всі були пухлі: і бать-ки, і діти — Архип, Володимир та Євгенія. Лише Ганна зосталася худою, сухою, як дубчик. Вона не могла ди-витись на ту їжу, яку вживала родина, і залишилась живою. А всі інші померли. Після такого лиха сирітку забрала бабуся. Ганна переборола голод, а бабуся з дідусем померли. У Пустовійтах після колективізації були створені дитячі ясла на різних вулицях села. А в голодовку ще сирітські ясла з’явилися, де виживали або помирали діти-сироти. В таких яслах боровся з голодом і Фенченко Микола Аврамович, який єдиний з родини залишився живим. В садочку діти теж були пухлі і худі, дошкуляв педикульоз, скарлатина, інші

71

хвороби. Сотні дітей забрала в Пустовійтах голодна смерть.

Ще більше жертв у село принесли голодні весна і літо 1933-го року. Помирали від голоду і хвороб, від вживання у їжу отруйних грибів та рослин. Дехто по-мирав, коли з голоду з’їдав багато свіжоспеченого хлі-ба, як наприклад, Іван, батько Сашки Морячки, 6-річ-ний Іван Онучак та інші. Голодна година породила мо-торошні прояви злочинності. Це і крадіжки продуктів, майна. Так, у родині Чепака Степана через підкоп до хати злодії викрали весь новий одяг з комори, навіть галети під попелом у хаті знайшли. Але особливо жах-ливо, що за кусень вкраденої балабушки дитину могли вбити. Так був вбитий 10-річний Михайло Притула своїм дорослим сусідом, в якого він “поцупив” пару млинчиків. Добряче побили сусіди 12-річного Василя Колісника, дитина ледве вижила після тих побоїв. Але найстрашніше те, що траплялися випадки канібаліз-му. Люди вбивали членів родини, щоб їхнім м’ясом вга-мувати голод. Таких випадків у селі було багато. Так, наприклад, у Загороднього Йосипа було вбито сина Опанаса, який саме повернувся з Ленінграда. Опанас на своє “горе” був кремезним хлопцем. Ще й досі сусі-ди пам’ятають, як 11-річна його сестра Меланія хва-лилася: “А у нас є повні золійники м’яса. Ми Опанаса зарізали...” Мало того, наступного дня мати понесла на базар продавати те м’ясо, про що розповідали потім родичі з Росави, у яких заночувала. Незважаючи на це, сім’я в голодовку так і не вижила. Не стало також хлопця Андрія у родині Заболотніх. Люди говорили, що родина його з’їла…

Померлих людей звозив до ями Саков Герман, який жив на вулиці Калоша. У віз він запрягав двох волів, а то й корів, і об’їжджав кожну вулицю, щоб зібрати померлих. Часто він забирав ще живих людей, щоб не їхати за ними наступного разу. На кладовищі були викопані рови-могили, куди в різних позах скидали померлих. Ями відразу не закопували, а лише після того, як вони наповнювалися трупами. Видовище було жахливе, та лякатися не було кому. Були випадки, коли ще живі люди вилазили з ям і поверталися додо-му: одні — щоб померти, а інші — щоб вижити. Часто людей підбирали прямо на вулицях, у ровах, схиле-них на дереліс, там, де їх настигла смерть. Помирали і малі, і дорослі, і старі, немічні і ненароджені у лонах матерів, як померла з ненародженим дитям красива молода жінка Лобас Федора з Терешківки. Помирали поодиноко і цілими сім’ями. Так, померла і була виве-зена в один день вся сім’я Христі Гарячкової з Гуківки. Молода сім’я, господарі саме звели добротний будинок

72

з віконницями, та прийшов голод на лихо. Зосталася садиба порожньою.

За 70 років значні зміни відбулися в селі, померло багато очевидців подій, а головне, що деякі сім’ї ви-мирали до кореня, не залишивши нащадків. Ще в 1939 році почали виселення вулиці Новосілка, що з’єднува-ла колгоспи “Комунар” із залізничною колією. Після голоду половина хат на вулиці залишилася пустками, а через 20 років вулиці взагалі не стало.

Голодомор був спланований радянською держа-вою для знищення саме української нації. Прикладом цього є офіційні дані про приріст населення у сусідніх Білорусії та Росії і демографічний спад на Україні. Та є ще і живі свідки, які пам’ятають цей страшний пе-ріод. В 1932 році багато сільських родин в передчутті лиха виїхали до різних районів Росії: родини Ону -чака Никона, Лобаса Давида, Фенченка Маркіяна. Невдовзі всі вони були примусом повернуті додому. Фенченко Феодосія пам’ятає, що в Росії ніхто не вірив чуткам і свідченням про голод в Україні. Заболотній Опанас теж змушений був повернутися під тиском по-гроз на Україну з Ленінграда по свою смерть. Отже, Голодомор був беззаперечним актом геноциду, спря-мованим на винищення української нації. А Україна з вини радянських катів перетворилася на великий конц-табір, гетто, де люди знищувались найжорстокішим способом.

Як тая мати молодая з своїм дитяточком…

Як не дивно, саме ці слова Т.Г. Шевченка спадають на думку, коли думаєш про жахливі події Голодомору. Найсвятіші почуття материнської любові були розтоп-тані сталінським керівництвом. На вулиці Теришківка під час голоду у частині хати поселилася молода жін-ка, яка за лантух зерна продала свою велику хату пар-тійцям, а сама тулилася з немовлям у невеликій комір-чині. Та смерть була невблаганною. Померла Охтиста, а дитя залишилось на му′ку. Коли приїхали забирати жінку до цвинтаря, то забрали і немовля, щоб не кри-чало, вкинули до ями разом з матір’ю... В Уляни Коліс-ник, незаміжньої дівчини, знайшовся хлопчик. Сім’я голодувала і Уляна підкинула немовля родині ймовір-ного батька, а сама втекла з села. Дві родини носили того хлопчика одна до одної, поки він не помер...

Таїса Красноліцька після смерті чоловіка Прохора наважилася з’їсти свого двохрічного синочка Іванка...

Омельченко Селевета народила дитятко, спекла його в печі і з’їла. Коваленко Клавдія пам’ятає, як мати нещадно била її 10-річну за те, що вона з’їла зерно для

73

кулішу, яке сама дитина налущила з колосків, зібра-них на полі.

Колісник Тетяна, помираючи і лишаючи сиротами сім’ю, хотіла задушити найменшу донечку Ганну, бо все одно дитині буде горе без матері.

У Гуленко Катерини Гнатівни померло від голоду п’ятеро діток; лежачи без сил голодною на печі, по-просила найменшого синочка Петра нарвати листків із слив, щоб юшки наварити. Повернувся він ні з чим, бо високо вони, не дістане, ліг коло мами, обійняв її руче-нятами і вже більше не просинався...

Таких прикладів можна навести багато. Помирали матері, а немовлята ссали мертве тіло; матері вбивали рідних дітей і їли їхнє м’ясо. Голод відібрав розум у людей, розтоптав інстинкт материнства, познущався над найсвятішим. Хто і коли відповість за це? До чого було доведено ту нещасну матір, щоб вона підняла руку на своє дитя? Чим же винна була українська мати, чим? Тим, що зранку до вечора трудилася на цій святій землі, политій кров’ю...

Жертви

Щоб краще зрозуміти, що тоді робилося в селі, до-цільно описати ті страшні події, уявно йдучи колиш-німи вулицями села. На вулиці Восьмий район, нині вулиця Радянська, від голоду померли:

- родина Пушенко Мотрони, 9 осіб; - родина Пушенка Савата, жінка і двоє дітей; - родина Прищепи Павла Бакумовича, мати, брат

Павло, дружина Параска і син Іван; - дві доньки Тарана Полікарпа, Катерина і Галина

та його сестра Горпина, 25 років, мати Полікарпа, Мокрина...;

- родина Рохманенко Ганни Вікторівни, 7 осіб, бать-ки і сестри, Ганна з сестрою вижили;

- троє братів і сестер Марії Шкапи; - вся сім’я Гуленка Мартина, дружина Параска і

діти; - два сини, Василь і Микола, і перша дружина

Опанаса Веремійовича Гуленка Оксана; - сестра і брат Варвари Омельченко; - вся родина Загороднього Йосипа, в тому числі дру-

жина, син Опанас та донька Меланія, 11 років; - сім’я Григора Охріменка, дружина Параска і бага-

то дітей, вижило два сини; - сім’я Гуленка Андрія;

74

- сім’я Гуленка Думента; - сім’я Гуленка Семена, дід Філін;- сім’я Івана Тарана, діти Тетяна, Григорій, батько,

дружина, вижила одна донька Ніна;- Притула Григорій та його два сини — Яків і

Михайло;- вся сім’я Лавра, одного його сина, який вижив, вси-

новила інша сім я;- батько Олександри Морячки, Іван;- мати і родичі Рекала Дем’яна;- Колісник Тетяна Тимофїївна, мати багатодітної

сім’ї;- Черченко Софія;- шестеро дітей Гуленко Катерини Гнатівни;- сім’я Чучів;- ще семеро сімей, будинки яких залишилися пуст-

ками, прізвища яких встановити не вдалося;Голод майже повністю знищив жителів невеличкої

вулиці Сукурівка, нині вулиця Польова, де проживало 8 сімей. На Дригівці, нині центральна вулиця Леніна, з голоду померли:

- діти Кості Дриги, в тому числі донька Уляна; - родина Володимира Залізного, діти — Семен і

Ольга; - Іфон Залізний і його син Яків; - родина Кузьми та Секлети Залізних, в тому чис-

лі діти — Корній, Омелько, Текля і син Теклі, Дмитро;

- сім’я Кузьми Гуленка, дружина Ганна; - сім’я Чайковських Пилипа та Софії, діти — Анто-

нина, Йосип, Степан; - Чепак Надія Іванівна, Чепак Євдокія; - сім’я Омельченка Степана; - сім’я Петра та Лукії Омельченків, діти; - Чепак Нечипір та його сини — Герасим, Андрій і

Григорій;На вулиці Драмбур, нині вулиця Шкільна, голод за-

брав: - сім’ю Рекала Луки з 4-х осіб; - сім’ю Павлищенка Харитона; - сім’ю Охріменка Івана з 10-ти осіб, один син Тимо-

фій залишився; - родину Олександри Морячки по материнській лінії; - сім’ю Чепак Теклі;

75

- велику сім’ю Шайди Артема Лавиновича; - батьків, сестри і братів Мороз Федори, вона зали-

шилася єдина жива; - сім’ю Дроб’язка Василя; - сім’ю Кукенів, вижив один син;

В різних місцях вулиці під час Голодомору вимерли ще 8 сімей, прізвище яких встановити не вдалось.

На вулиці Терешківка, сучасна Комсомольська, в 1932–1933 роках померли:

- сім’я Лиски: жінка і троє дітей; - шестеро дітей з родини Колісника Михайла Іль-

ковича; - сім’я Колісника Євмена: дружина, діти; вижила

одна донька Ганна; - Петро, Павло, Марія — діти Колісника Івана та

Оксани; - Семен Колісник та його син Іван; - Гуленко Тетяна та її донька Марія; - молода жінка Охтиста з невовлям; - сім’я Гирджана Левка: дружина, діти (померли в

яслах); - сім’я Лобаса Йоня, дружина Ганна; - шестимісячний син Уляни Колісник; - Лобас Влас, четверо дітей, донька Федора; - дружина Симона Колісника, Василина, мати бага-

тодітної родини.На вулиці Гуківка, нині Жовтнева, не пережили

Голодомору: - Слободяник Антон Кирилович та його син Микола; - сім’я з шести осіб, мати Христя; - дівчина Євдокія; - сім’я з шести осіб (прізвища не встановлено); - брати Гуленки: Никон і Лука; - четверо дітей з родини Колісника Сидора та Ольги

і ще багато інших людей.По вулиці Бляшана, сучасна Московська, під час

голоду померли: - брат Онучак Уляни Сергіївни, 6-річний Іванко; - сім’я Симона Котенка; - сім’я Шами Фоми, залишилась одна донька Анто-

нина; - багатодітна сім’я Пакелії; - сім’я Залізного Юхима; - Шама Марко і його дочка Пелагея.

76

По вулиці Демидівка, нині Київська, було втрачено: - сім’ю Фенченка Авраама і Галини, вижив один син

Микола; - сім’ю Фенченка Хотя і Фенченко Євдокії, в тому

числі троє дітей; - сім’ю Коваленка Степана і Клавдії; - сім’ю Василя Сизоненка з 8-ми осіб; - сім’ю Чалого Ларіона; - сім’ю Івана Мартиновича; - сім’ю Христі і Миколи Чалих, дітей Захарка, Гри-

горія, Василину, Марію; - Клименко Ганну.

І ще 4 сім’ї, прізвища яких не встановлено.Вулиця Цезарівка, нинішня Першотравнева, після

Голодомору не дорахувалась: - Романенка Євмена та його доньку Марію; - сім’ю Гриценків; - Донченка Хотія Самсоновича, його сина Донченка

Йоси па Хотьовича; - Пономаренка Терешка, його доньку Василину; - сім’ю Притули Єфрема, дружину Агафію і трьох

дітей; - багатьох членів родини Пархоменків;

По вулиці Колоша, нинішня Шевченка, під час го-лоду померли:

- брати Боченко Надії Михалівни: Гук Петро, Анд-рій і Степан;

- сім’я Герман Уляни Амосівни, діти — Василь, Єв-генія, і Тетяна;

- сім’я Красноліцької Таїсії, чоловік Прохор, і син Іван;

- сім’я Фенченка Івана Мартиновича, дружина Тек-ля і діти.

- четверо дітей в сім’ї Донченко Пелагеї Іовни.На невеликій вулиці Набережній (Лука) під час го-

лоду вимерла родина Шайди Григорія, дружина Ярина і п’ятеро дітей.

На вулиці Загребелля, нині — Горького, від голоду померли:

- Заболотній Андрій; - сім’я Іваненків: брати Тарас, Кузьма, Дмитро; - сім’я Кирила Чернявського: батько, мати, доньки,

син Нечипір; - Дрига Іфон, батько великої сім’ї.

В різних місцях вулиці від голоду померло близько 5 родин.

77

Звичайно, цей перелік неповний. На жаль, важко встановити точне число померлих та їхні імена.

Наведені факти голодомору у Пустовійтах — лише частка того страхіття, яке принесла людям радянська влада у 30-ті роки та на початку 40-х. Пустовітійців, які пережили ті страхіття, залишилось мало. А мертві вже ніколи не розкажуть про те, що вони пережили і як вони помирали.

Ми ж, сучасники, мусимо по краплинці збирати матеріали про трагедію наших батьків, дідів, сестер і братів, розповідати про них усім людям, всьому світо-ві, аби такого вже ніколи не було. Голодомор на нашій землі не повинен повторитися.

Винуватці ж злочину повинні понести, якщо не кару, то осуд людства всієї планети Земля.

Пам’ятник

Радянський Союз доживав свої останні роки. З теми про Голодомор було знято табу, все частіше появляли-ся матеріали у ЗМІ про трагічні події 30-х років. Було прийнято постанову ЦК Компартії України „Про Голод 1932–1933 років на Україні та публікацію пов’язаних з ним архівних матеріалів”, яка поклала край піввіково-му замовчуванню народної трагедії. У 1989 році на тра-диційних січневих зборах пенсіонерів села Пустовійти ветеран війни і праці, захисник блокадного Ленінграда Олексій Аврамович Фенченко вніс пропозицію побу-дувати пам’ятник жертвам Голодомору. Він був єди-ним у своїй сім’ї, хто переміг голод і вижив у притулку. Збори підтримали цю ініціативу. На сесії сільської ради створили комісію, до складу якої входили люди з кожної вулиці села, очевидці Голодомору. Вони та інші свідки зуміли згадати 834 особи, які померли всього за 8 місяців. В селі проживало тоді 2400 чоловік.

За кошти місцевого господарства імені І. Франка спорудили пам’ятник. А на 9 травня 1990 року пам’ят-ник відкрили. Встановили його неподалік рову, куди в Голодомор кидали тіла померлих. Тоді ж пам’ятник було освячено, відправлено молебень над убієнними в 1933 році. Службу відправив отець Борис, який нині є настоятелем храму в м. Києві. На сьогодні пам’ятник є єдиним в Миронівському районі. Вклонитися мучени-кам 1933 року приходять пустовійтівці, учні місцевої школи, приїжджі люди. Щороку, на день провід по-мерлих та 26 листопада біля пам’ятника відправляєть-ся урочиста панахида за померлими, яку відбувають настоятель храму Іоана Богослова Іван Наливайко та церковний хор. Доглядають за пам’ятником старшо-класники місцевої школи: висаджують квіти, приби-

78

рають, розпушують грунт навколо пам’ятника, взимку від кидають сніг. Часто проводяться біля нього навчаль-ні екскурсії для учнів Пустовітської ЗОШ І–Ш сту -пенів.

Пам’ятають школярі про тих дітей, які народилися, щоб померти в лихі години Голодомору. Пам’ятають дорослі про матерів, які зійшли в могилу, не порадівши за своїх діток. Пам’ятає молодь про дівчат і юнаків, які не встигли насолодитися життям.

Закінчення

Ніколи не звучатимуть голоси тих, хто пішов у ві-чність. Але є пам’ять, є свідчення очевидців траге-дії, фотографії, документи, інші письмові джерела… З вини тоталітарного радянського режиму в Україні відбувалися найжахливіші події в житті народу, що видно на прикладі реальних фактів, які мали місце в селі Пустовійти на Київщині, де жертвами геноциду стали близько тисячі осіб.

Колективізація на селі проводилася примусовим, насильницьким способом. Селян, які чинили опір, прини жували, грабували, позбавляли житла, нажи-того майна, ув’язнювали, або виганяли до Сибіру, Середньої Азії, на Кубань. Хлібозаготівля 1932 року перетворилася на відкритий санкціонований грабіж селянина радянською державою. Селянські сім’ї були позбавлені будь-яких харчових запасів і були прире-чені на вимирання. Про що добре видно з історії сотень сільських родин, що були повністю винищені, не зали-шивши нащадків.

Тогочасна влада піднімала знизу наверх вбивць, злодіїв, ледацюг, які, відчувши свободу дій, знуща-лися над сільськими господарями, одноосібниками, вселялися в їхні будинки, позбавляли трударів остан-нього куска хліба, навіть дітей не шкода було цим бу-зувірам, у яких вони з рук вихоплювали золійники з харчами... І такі “керівники” очолювали владу в країні на різних рівнях.

В ході колективізації, процесу хлібозаготівель та під час Голодомору грубо порушувалися особисті, по-літичні, соціальні та економічні права людини. Людей принижували, били, безпідставно арештовували, ви-ганяли з обжитих місць, позбавляли майна, відбирали будинки, силою заганяли до колгоспів, вбивали, мори-ли голодом, знущалися над їхніми релігійними переко-наннями. Відсутні були охорона здоров’я, доступність освіти, соціальне забезпечення, належна оплата праці. Люди були позбавлені права говорити, вільно вислов-лювати свою думку. І цьому є безліч прикладів.

79

Саме радянська влада та її виконавці були винними в масовій загибелі людей під час Голодомору, актах канібалізму, вбивствах та інших злочинах. Сама влада штовхала людей на злочини, бо голодна, доведена до відчаю людина не керує своїми вчинками. На совісті керівників лежать ті сотні смертей, які мали місце в селі взимку та навесні 1933 року.

Під час голодомору був відсутній взагалі держав-ний захист сім’ї та дитинства. Діти, зморені голодом, не навчалися в школі. В дитячих сирітських яслах зберігалася висока дитяча смертність. Не надавалася допомога хворим дітям. Ще живих немовлят відправ-ляли на цвинтар разом з померлими матерями. Тому дітей серед померлих було дуже багато. Адже слабкий дитячий організм не міг змагатися зі страшними лабе-тами голоду.

Враховуючи великий показник смертності лише в одному, окремо взятому селі, де штучний голод ви-нищив половину жителів, можна дійти висновку, що Голодомор 1932–1933 років був жорстоким актом гено-циду, спрямованим на приниження почуття національ-ної гідності, мови, традицій, та суверенних устремлінь українського народу, знищення українського госпо-даря, української нації в цілому, страшним наслідком державної політики радянсько-партійного керівництва в міжвоєнний період. Втрати, яких зазнав український народ, показують на те, що це є найбільші втрати на-селення у XX столітті.

Неможливо повернути до життя померлих. Але важливо зрозуміти причини загальнолюдської біди, знати, хто винен у загибелі українців. Це одна із гаран-тій того, що історія не повернеться до висхідної точки цієї трагедії.

80

Я — УКРАЇНОЧКАЯ — україночка, і мати — українка,Цим сказано вже більше, ніж усе!Звучить моя співуча мова дзвінко,В ній кожне слово пахне і цвіте.

Цвіте, як диво-квітка у діброві,І пахне, як любисток на зорі.Тож жити і звучати рідній мові,Поки живуть на світі матері.

Бо мати і мова — це одна кровинка,Як мати й дитя — рідніше не знайти.Мабуть, сам Бог вказав мені стежинкуВ життя с тобою, рідна мово, йти.

Я — україночка, і мати — українка,Цим сказано вже більше, ніж усе.Звучить моя співуча мова дзвінко,В ній кожне слово пахне й цвіте.

УКРАЇНІРушниками прибранаІ любистком заквітчана рясно,Ти стоїш над Дніпром,Непокірна і чиста, й свята.Пролітають вікиІ встеляються рястом,То зеленим, то сивим,Наче доля твоя непроста.

Скільки рук простягалосьДо тебе чужинських,Та несла ти у світСвою дивну красу.

Федорова Олександра Олександрівна1988 ð.í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Îáëàñíîãî ë³öåþ Ëóãàíñüêîãî íàö³îíàëüíîãî ïåäàãîã³÷íîãî óí³âåðñèòåòó ³ìåí³ Òàðàñà Øåâ÷åíêà

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ãàëè÷ Îëåêñàíäð Àíäð³éîâè÷, êåð³âíèê ñåêö³¿ “Ë³òåðàòóðíà òâîð÷³ñòü” Ëóãàíñüêîãî òåðèòîð³àëüíîãî â³ää³ëåííÿ ÌÀÍ Óêðà¿íè

81

І дзвеніли в степахКозацькі обжинки,І несли по світуПро тебе ясу.

Розплелися на сонціПшеничнії коси.Забіліли в степуОстрівцем ковили.Зарясніли сльозамиЧебревцевії роси,Як дочок — полонянокНа чужину вели.

Скільки сліз пролилаНад дітьми ти своїми —Потемніло від горяПравічнеє сонце.І молитва до БогаЗлітала чаїно,І цвіли — червонілиКалинові гронця.І ти не померла,Моя Україно.

МАМИНІ РУКИДля них не буваєЧужого болю,Для них немаєЧужого горя.Обіймають вониГолівку дитини,Як сонця промінчик,Як тепла днина.А коли забринитьДалека дорога,Благають щастя дляМене у Бога,Злітають до неба чаїноЙ болять вониКлопотами моїми.І коли серцеДесь заблука,Розіллється зневіриБезодня,Наче мамина рідна рука,Допоможе мені рукаГосподня.

82

ЖИТТЯ ЯК ПОДВИГ, СТРОКА ЯК СПОВІДЬ

Життя занадто коротке,щоб бути незначним

Вступ

Як відомо, кожна людина — це особистість, це безмежний неповторний світ, який заслуго-вує поваги та уваги людей, які оточують його.

Як казав Ф. Достоєвський:” Людина — це таємниця, і її потрібно розгадати”.

Кожна особистість народжується ще десь у ран-ньому дитинстві, росте, розвивається, пізнає ази наук. Узагалі, жити, значить поступово народжуватися, казав А. Сент-Екзюпері. Це дійсно так. Дитинство і юність — дві чарівні пори в житті людини, та по-милково вважати їх безтурботними та безхмарними, часто саме в цей період формується світогляд, погляд на добро та зло, чесність та справедливість. Тому так важливо виховувати моральність та духовність люди-ни з раннього дитинства, формувати її зв’язок зі своїм народом.

Ось і я б хотіла, як можна більше дізнатися про свій рідний край та його духовну спадщину.

Луганщина — шахтарський край. Важкою працею заробляють тут свій хліб. Соціальна несправедливість, непридатні умови життя та праці, і люди, які все ж таки живуть і працюють тут, залишаючись людьми зі своїми переживаннями та проблемами, — ось основ-ні теми творів донбаських письменників. А також, не дивлячись на негаразди, — велика любов до рідної землі, до її природи. Відомо, що Луганщина — край доволі молодий, але тим паче вже має свої сформовані літературні традиції. Їх на протязі ста років закладали видатні поети та прозаїки.

Рябова Ганна Олександрівна1989 ð.í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó ÇÎÑØ ¹ 3 ì. Êðàñíèé Ëó÷ Ëóãàíñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ãóñüêîâà Îëåíà Ãåííàä³¿âíà

83

Одним із таких видатних людей був відомий радян-ський письменник та драматург Федір Григорович Во-льний. Його життя саме по собі — захоплююча книга, в якій було все: важка праця, кохання, війна, суспіль-но-корисна робота. Тільки поверхово ознайомившись з його творчістю, я не лише відкрила для себе новий непізнаний світ письменника робочого класу, а й по-бачила реальну картину життя шахтарів мого рідного міста Красний Луч і сусідніх районів на початку ХХ сторіччя, також дізналась багато з історії нашої краї-ни, і так образно та доступно, як не розповість жоден підручник з історії.

Творчість цього письменника, як і його життя, спо-внена героїчного пафосу та любові до рідного народу. ”Великий розум проявить себе не лише в умінні мис-лити, але й в умінні жити,” — казав Ральф Емерсон, і цей вислів можна сміливо віднести до Ф. Вольного. Він яскраво відтворив свою епоху, її цінності та ідеали.

Кожен митець вчить чогось, виховує позитивні риси. І якщо всесвітньо відомі класики, такі як Пушкін, Толстой, Шекспір, розкривають загальнолюдські цін-ності, актуальні завжди і всюди, то менш відомі місцеві письменники розповідають про рідний край, допома-гають краще зрозуміти його історію, культуру, життя людей.

Джерела творчостіНародився Ф. Вольний майже сто років тому, 1 січ-

ня 1908 року, в родині з діда-прадіда шахтарів. Доля з дитинства не пестила його, перші роки життя були важкими. Не було в нього того щасливого, безтурбо-тного дитинства, яке всім так потрібно. Вже дванад-цятирічним хлопцем залишився сиротою та почав сам пізнавати весь тягар шахтарської праці, освоювати це важке та небезпечне ремесло. Несолодко жилося йому в той період, багато труднощів переніс він на своїх ще не зміцнілих плечах: важку роботу від зорі до зорі, жахливі умови праці, недоїдання.

Федір Григорович пройшов у молодості добру шко-лу праці. На практиці освоїв декілька спеціальностей, трудився на шахті міста Красний Луч підземним ро-бітником: саночником, коногоном, плитовим, кріпиль-ником. У свій час був і підручним, і учнем слюсаря, і слюсарем, і начальником цеху, і бригадиром. Без від-риву від виробництва вчився. Закінчив Державну ака-демію художніх наук, втіливши таким чином у життя свою мрію про освіту, але потяг до навчання він проніс крізь все життя.

Значну роль у формуванні поглядів майбутнього письменника відігравала комуністична партія. Він ще в тринадцять років вступив до комсомолу та значну

84

частину свого життя віддав служінню партії. Пізніше був комсомольським ватажком шахт у містах Красний Луч і Антрацит.

Ф. Вольний був комуністом, але при цьому не на-лежав до правлячої, елітної верхівки. Він був одним із мільйонів людей, які щиро вірили в комунізм та до-кладали всіх зусилль для його побудови. В партії він знаходив також суспільно корисну роботу і спосіб слу-жіння народу, такі необхідні письменнику.

Писати почав рано. Спочатку писав для місцевого драмгуртка, пізніше почав писати повісті та романи. Першим значним твором була повість “Секретар ком-сомолу”, написана в 1928 році, першим читачем якої був М. Горький. Саме він відкрив тоді молодому пись-меннику двері у світ літератури.

Юність Федора Вольного пройшла в місті Красний Луч. Письменник завжди цікавився суспільним жит-тям, тому був одним із натхненників піонерського руху в Донбасі. Також його заслуга полягає у створенні першого в Красному Лучі театру робітничої моло-ді (ТРАМ). Продовжуючи працювати на шахтах, він написав для нього п’єси “Сьома південна” (1930 р.), “Більшовицька формула” (1932 р.) та інші. Вони дру-кувались у центральних та республіканських видан-нях і ставились на сценах багатьох театрів.

Час мужності…Війна… Різким ураганним вітром увірвалась вона

в життя радянських людей, ламаючи та руйнуючи всі існуючі тоді порядки. Життя доводить, що такі великі та водночас страшні події, які відбувались тоді у світі, насправді розкривають справжні людські характери, перевіряють людей на мужність, витримку, стійкість.

У будинок Федора Вольного увійшла вона знена-цька. В той день, 22 червня 1941 року, його родина си-діла за святковим столом, святкуючи день народження однорічного первістка Федора — Ігорка. У розпалі свята радіоприймач приніс страшну звістку. Почалась війна.

За станом здоров’я Ф. Вольний не призивався до армії. Але вже на початку Великої Вітчизняної ві-йни, у липні 1941 року, коли лінія фронту почала на-ближатися до Донбасу, він, як справжній захисник Батьківщини, добровольцем пішов у діючу армію, від-правивши свою родину в евакуацію.

Випадково до мене потрапила частина його листів із фронту:

“Невже я так і не розшукаю тебе. Скільки від-правлено листів у всі кінці, скільки довідок. Ні тебе, ні мами — нікого не знайду. Тепер знову змінилась адре-

85

са. Навіть якщо ти й отримала мої листи та відповіла — чи дійде до мене твоя звісточка? Кому ще писати і куди писати? Все частіше починаю думати: чи не трапилося чого? Мене, мабуть, теж не раз хоронила. А я, як і ра-ніше, живий. Також намагаюся думати про тебе, про хлопчика, про інших.”

Цей лист писався в одну з ночей березня 1942 року там, де пролягала передова лінія радянських військ, що брали участь у Керченсько-Феодосійській опера-ції. Комісар 197-ї окремої артилерійської батареї про-титанкової оборони старший політрук Ф. Г. Вольний шукав свою родину.

“15 липня 1942 р.Мила моя, хороша моя! Нарешті я можу написа-

ти листа, першого за весь час війни, знаючи, що ти його отримаєш, ти прочитаєш його. Відповідь на твою листівку вже відправлена... Запізнись вона хоч трохи, і знову я один, один на всій Землі. Важке це по-чуття і в бою, і у затишші, і перед боєм.

Скільки разів я прочитав листівку? Мені здається, що я її читаю безвідривно. Все хочеться вичитати: а як син ходить, а що каже, а як регоче? Адже він рего-тав, курносий, особливо коли я з ним грав у піжмурки, або, коли ти смішила його. Якби ти знала, як чітко я пам’ятаю його день за днем з хвилини, коли ти ви-йшла з ним з лікарні і до прощання біля вагону...”

Між прощанням з дружиною та сином біля вагону під рев сирен повітряної тривоги і першою листівкою від дружини умістився рік війни. Майже безперервно Ф. Вольний був на передовій. Спочатку доброволець у комуністичному батальйоні, політбоєць, а потім по-літрук стрілецької роти на Південно-Західному та Південному фронтах. Потім поранення, контузія. Після госпіталю — комісар.

Призначений секретарем парткомісії 238-ї штур-мової артдівізії, старший політрук Вольний змінив за-гальновійськові емблеми на авіаційні та продовжував воювати. Вів політроботу, в ролі повітряного стрільця літав на штурм ворожих позицій.

Тяжка контузія та рана, отримані під час обстрілу на польовому аеродромі, надовго прив’язали Вольного до госпітального ліжка. Вирок медичної комісії: “до воїнської служби не придатний, після лікування під-лягає демобілізації”. Але Вольний з цим був не згоден та подавав рапорт за рапортом з проханням відпра-вити його на фронт. Наполегливість перемогла. Його призначили викладачем соціально — економічного циклу та військової історії Харківського авіаційного училища, а потім Тамбовського піхотного училища. На заняття до курсантів він йшов з госпітальної палати.

86

Війна закінчилась. Усі її страшні тягарі не зломили письменника, а навпаки, зробили сильнішим та стри-манішим, загартували його характер, дечого навчили, в чомусь переконали. У ті страшні часи він довів свою готовність служити Вітчизні, на ділі показав свою без-межну любов до неї.

Воєнні листи Вольного — це своєрідна повість. Написані в окопах та на госпітальному ліжку, вони розповідають про те, чим жив та про що думав солдат Великої Вітчизняної війни.

Співець Донбаського краюПід час війни у Федора Вольного накопичилася чи-

мала кількість ідей та планів, які він мріяв втілити в життя. Це були й література, й воєнна історія, культу-ра прадавніх слов’ян і наукова та викладацька робота. Але післявоєнне відновлення рідного краю практично не залишало часу на літературу.

Ворошиловград (нині м. Луганськ) стає для нього другим рідним містом. Тут, починаючи із середини 50-х років, розквітає його творча діяльність, саме тут написані його найвідоміші та найвидатніші твори, при-свячені Донбасу.

Драматургічна спадщина письменника складає 21 п’є су. Всі вони відображають різні періоди життя Донбаського краю. Драма “Більшовицька формула” (1931 р.), комедія “Об’єктивні, в забут” (1933 р.) роз-повідають про події першої п’ятирічки, в п’єсі “Су-перники” (1940 р.) розкриваються характери шахтарів у передвоєнний період, твори “Дорога щастя” (1949 р.), “Міра любові” (1952 р.), “Сувора повість” (1956 р.), “Я люблю тебе, життя” малюють післявоєнний Донбас. Усі вони з успіхом йшли в багатьох театрах країни та отримали високу оцінку критиків.

В 1952 році світ побачив один із найкращих творів Федора Григоровича — роман “Третій східний”. Він був написаний у післявоєнні роки, коли на рідних йому вугільних шахтах Донбасу вводились та освоювались нові технології. Автор своїм тонким почуттям сприй-няв це та відтворив у романі, піднявши сучасну та ак-туальну проблему переоснащення шахт, торкнувся до кровної шахтарської справи.

В 1963 році почав публікуватися роман “Тимко”, а в 1970 році — роман “Тимофій”, що складають ди-логію “Гвардія”. Це найбільш удалий його твір, який дістав загальне схвалення. В центрі роману — життя Тимофія Саламатіна. В дитинстві головного героя не важко побачити життя самого автора: важка робота в шахті, важкі умови життя, сирітство. Нелегким шля-хом веде Ф. Вольний свого героя, як колись доля вела

87

його. В Донбасі, на шахті, де шукає щастя син шахтаря Тимко, зароджується революційний рух, учасником якого він стає. Тут, серед гірніків — більшовиків, ви-ховується характер героя. В романі яскраво та образно змальована дореволюційна конспіративна боротьба, далі — жовтневі події, стихія революції, вихор грома-дянської війни. Після війни герої приймають участь у відродженні зруйнованих шахт Донбасу, водночас ведучи боротьбу “на-гора” та “під землею” із троцькіс-тами, есерами тощо.

В романі письменник досліджує складні долі людей на зламі двох епох. Тимофія ми бачимо в праці, в рево-люційній боротьбі, в царських катівнях, на передовій. Усюди, куди потрапляє, він веде потаємну революцій-ну роботу, здійснює героїчні вчинки, не одноразово ри-зикуючи життям заради праведної справи. Поруч із ним його друзі та соратники: більшовик Гордій Стародуб, учитель та наставник Тимофія, отаман коногонів Іван Лига, вірна подруга героя Настя та інші.

Дилогія Ф. Вольного “Гвардія” малює сторінки істо рії Донецького басейну у важкі часи переломних моментів двох епох, вчить молодь справжній історії свого краю.

16 червня 1974 року помер співець Донбаського краю Федір Григорович Вольний.

ВисновкиДослідивши творчий та життєвий шлях письменни-

ка — нашого земляка, ми переконалися в тому, що його особистість була яскравою та неординарною. І кожна його свідома мить була закарбована в літературній спадщині — творах, листах, публікаціях, що були спо-віддю — чистою, відкритою і тому сучасною навіть за-раз, на початку нового сторіччя.

За часів Радянського Союзу його твори були дуже популярні. Герої, створені Ф. Вольним, виховують по-зитивні риси характеру, подають зразок мужності, сміливості, відваги у боротьбі за свою справу. На їх прикладі виросло не одно покоління людей. Його твор-чість була внеском у радянську літературу і мала зна-чний вплив на розвиток літератури на Луганщіні.

Після ознайомлення з творчим та життєвим шля-хом Ф. Вольного, мене засмутило те, що сьогодні цей письменник майже забутий, його твори не читаються та не передруковуються, його біографія не вивчається. Боляче від того, що цікаві імена забуваються, та ще більш боляче за нас з вами, бо саме ми в цьому винні, що не цікавимося своєю історією, обкрадаємо себе, не відаючи про справжні цінності літератури.

Я вважаю, що настав час відроджувати історію та культуру Донбасу, кожного його міста та села. І пер-

88

шим кроком до цього стане вивчення та відродження мистецтва і літератури, а саме творчості Ф. Вольного, який вніс неабиякий вклад у її розвиток. І ось так, по-чинаючи з маленького, ми по крихтах зберемо та від-новимо нашу культуру і зможемо по праву пишатися нею.

89

МОВЧИТЬ ГРАНІТМовчить граніт під гіллями верби.І навкруги якась панує тиша.Це згадка про жахливі дні війни.Це пам’ять тим, хто із вогню не вийшов.

Під каменем важким серця людей,Які, на жаль, ніколи не воскреснутьІ не розкриють вже сумних очей.Чому все так? Куди поділась чесність?

Мовчить граніт і вдень, і уночі.Мовчить… лише птахи пісні співаютьТа, мов кришталь, струмок собі дзюрчить…Мовчить граніт… лише роки минають.

ТОПОЛЯПри дорозі тополяТихо гілля хитає.А тим часом дівчинаСвою долю шукає.

Свою долю шукає,Тягне руки до неба.А ніхто не питає,Що їй, дівчині, треба.

Серце скигле від болю,Ніби птах в клітці б’ється:Чом же той, кого любить,Над коханням сміється?

При дорозі тополяТихо гілля хитає.А тим часом дівчинаСвою долю шукає.

Шаталова Ірина Олександрівна

ó÷åíèöÿ 11 êëàñó ÇÎÑØ ¹ 10 ³ì. Î.Ñ. Ïóøê³íà ì. Êðàñíèé Ëó÷ Ëóãàíñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ãóñüêîâà Îëåíà Ãåííàä³¿âíà

90

Свою Україну любіть,Любіть її… Во время люте,В остатню тяжкую минутуЗа неї Господа моліть.

Т. Шевченко

Далека батьківська домівка. Нікого не зали-шилося в тій хаті, і стоїть вона стара й по-хила, неначе сторічна бабуся, та ще розлогий

ясен скрипить на причілку, німий, але вірний сторож, поставлений над солом’яним дахом самою долею…

Все більше віддаляється від нас в шаленому темпі атомної епохи біленька хатина у вишневому садку з колискою та мудрим усміхом батька. У цій хатині — наш корінь роду, щось одвічне, як життя, і святе, як мамина пісня.

У світі земного буття кожна людина неповторна. А від природи вона має певне, притаманне їй обдаруван-ня. Воно виявляється в особливих здібностях кожної людини. Шлях, на якому якнайповніше розкриваєть-ся самобутність людини, її природне обдарування, є шляхом істинного буття. Тому так важливо віднайти напрямок того шляху, пізнати його виміри. Але кож-на людина не є сама по собі у світі. Вона невіддільна від свого роду, народу, Батьківщини і Всесвіту вза-галі. Ми починаємося від наших батьків, від землі. Усвідомлення себе в єдності з родом і природою спону-кає людину уважно ставитися до всього, що її оточує.

…Ярослав з Яриною часто бродили вулицями міста. Вони познайомилися, коли Ярослав був на практиці у маленькому селі Маківці. Він — молодий, амбіційний сам обрав шлях у житті — бути лікарем. Вона — про-ста сільська дівчина, закохалася у нього з першого по-гляду. Як і він, її Ярослав…

Після закінчення практики вони одружилися. На весіллі гуляло все село. А потім… Потім був переїзд. Ярина ніколи нічого не боялася, а тепер їй справді було

Ракова Катерина Василівна1990 ð.í., ó÷åíèöÿ 10 êëàñó Îáëàñíîãî ë³öåþ Ëóãàíñüêîãî íàö³îíàëüíîãî ïåäàãîã³÷íîãî óí³âåðñèòåòó ³ì. Òàðàñà Øåâ÷åíêà

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ïàí÷åíêî Îëåíà Ãåííàä³¿âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè Îáëàñíîãî ë³öåþ ËÍÏÓ ³ì. Òàðàñà Øåâ÷åíêà

91

страшно. Нове місто, друзі, знайомі, життя. Але вона пообіцяла собі, що зможе почати інше життя заради кохання.

І почалось нове життя — пліч-о-пліч з Ярославом. Вона звикла до постійного галасу міста, життя закру-тило її у вирі подій. Але Ярина завжди згадувала своє село, свої Маківці. Так, саме його, бо не було жодної вулиці, де вона не ходила, не було жодної квіточки, про яку вона не знала. Хоч давно вже померли батьки, Ярина ніяк не могла забути своєї біленької хатини, у її голові постійно жили рядки О. Довженка про хатку, “білу, з теплою солом’яною стріхою, що поросла зеле-ним оксамитовим мохом, незамкнену, вічно відкриту для всіх без стуку в двері… і просту, ніби створили її не робочі людські руки, а сама природа…”

Ярина не могла поїхати у Маківці, бо не змогла ли-шити коханого, свого Ярослава…

Весна видалася чудовою. Мліла, парувала земля в сонячній купелі. Вкривалася густою щіткою зелених трав. Травень забуяв зеленню і квітами, задурманив медовими пахощами. У житті Ярослава ще не було такої весни. Хотілось чогось незбагненного, вабило ку-дись у незнане, в незвідане, буяла в крові молода сила, жадала небуденних справ, подвигів. Здавалося, щоб не трапилось на шляху, — переборов би, перейшов, пере-силив. Ніщо не лякало, ніщо не здавалося важким. І ніби не помічав доти, а вперше відчув, що хоче з’їздити у ті самі Маківці, хоче побачити ту хатину край села, дихати п’янким ароматом трав.

Ярина була в захваті! Вона так давно мріяла про цю поїздку. Вже уявляла, як зайде у свою хатину, при-тулиться до верби, яку вони ще в дитинстві посадили разом з татом.

Коли ще тільки сходив сніг, ледь пригрівало сонце, верба вже спішила привітати світ з весною, даруючи йому пухнасті жовті котики. Навесні хата оживала. Коли розтавали сніги, найпершими коло призьби про-бивалися зеленими шпичаками півники. Викидала зе-лене пагіння ружа, з-під землі п’явся любисток. Весна ніби прагнула прикрасити убогу хатину квітом, щоб людям у ній було веселіше жити. Набравшись тепла і сонця, розвивався ясен. Розкішна крона розпускалася під покрівлею, немов зелений парашут, і від того хата ставала зовсім іншою — кращою, кращою на селі… Побілені крейдою стіни повертали хаті молодість, зе-лений вінок, сплетений самою природою, прикрашав архаїчну оселю.

Рідна хата, що на мить виринула ніби з туману, відпливала, немов шаланда, так само несподівано, як і з’явилась.

92

Дорога виявилась важкою. Серце калатало. Ярина міцно вхопилася за руку Ярослава. Вони йшли разом уздовж річки. По воді простелилася золота мерехтли-ва стежка — стежка до щастя. Вона манила, сліпила очі.

Тихо линула пісня. Ледве вгадувались слова. Бри-ніла у ній мрійна туга, м’яка, заколисуюча, сповнена теплого, глибокого почуття. Ярина співала. Півголосом, вкладаючи в слова щось незвичайне, особливе. Яро-слав заслухався і, заспокоївшись, пішов ще повільні-ше. Пісня скоро одбриніла, завмерла.

Високо над пагорбами стояло травневе сонце. Дур-манно пахтіли трави, квіти, верби. Ярина побачила верхівку церкви, тої самої старої, дерев’яної церк-ви, куди вона дуже любила ходити в дитинстві. Над церквою шугали стрижі. У синьому небі, у сліпучому зеніті вилися зграями над гарячо-золотим хрестом і кричали-кричали. Такий крикливий вихор у сліпучій синяві.

Серце защеміло… Але вони йшли. Йшли знайоми -ми з дитинства стежками, вулицями. Але все було ін-шим. Все змінилося. Дуже багато хат стояли пустками. Сумні, похилені, вони дивилися на Ярину очима-ві-концями. На місці дитсадка тепер були руїни. Хоч руї-ни були скрізь: на місці магазину, пошти, медпункту, сільського клубу… Ярина не вірила своїм очам. Їй хо-тілося прокричати: “Боже! Люди, що ж ви накоїли?” Біля криниці теж не було нікого. А в дитинстві… всі стежки сходилися до криниці, там можна було почути всі новини, найнеймовірніші чутки, там зупиняли-ся втомлені подорожні. А тепер вона стояла розбита, закидана камінням. А он… Вона стоїть край вулиці. Приземкуваті вікна, колись підведені синькою, насу-плено стережуть весняний сад; самотня хатина в бать-ківському саду. Навіки вже одійшли господарі оселі і саду, але їхня пам’ять живе тут: дерева, виплекані та-товими руками, і калина, випещена маминою любов’ю.

Так це вона — батьківська хата. Але не така, зовсім не така, якою була в дитинстві: колись білі стіни тепер пооблуплювались, посіріли, та сама солом’яна стріха розпалась, двері покосились, тин був зовсім розбитий. І тільки мальви нагадували про те, що тут колись жили люди.

Ярина завмерла на порозі, вона так і не змогла за-йти в середину. Батько вчив доньку: “Хата, як і люди-на, уміє плакати й усміхатися, вона може бути горда й сумна, пихата й доброзичлива. Все залежить від того, яка родина в ній мешкає”. І мала Ярина завжди на-магалася чимось прикрасити оселю, посадити якісь квіточки. А тепер все інакше. Таке почуття, ніби Ярина

93

не приїхала в рідне село, а дісталась в зовсім інший світ — світ її дитинства, яке дивилось на неї з кожного кутка, яке тягнулося до неї гіллям яблуневого саду. Це був світ її рожевих мрій, які, здається, ще зосталися жити тут — ось тільки варто їй вийти у поле, як вона зустріне його. Це був світ, творений чорною землею, синім небом, травами, цвітом весняним дерев — світ, який вона щиро могла назвати рідним, який її народив і до якого Ярина зберегла глибоке почуття вдячності.

Вона зайшла на горбок — звідси село відкривало-ся навсібіч далеко. Довго дивилася на знайомі вулиці, кожну з яких сходила не один раз, і на хати, в кожній з яких колись була як своя, а не чужа. І що довше ди-вилася, тим більше здавалося, що хоч і виїхала звідси давно, та все-таки коренем своєї душі назавжди зоста-лась тут. До неї підійшов Ярослав, взяв за руку і вони пішли… Все вище та вище забиралось сонце. Ярина з Ярославом топтали м’ясисті соковиті стебла рясту, рвали дзвіночки його цвіту, вдихали міцний і п’янкий дух землі. І вони тільки тепер зрозуміли, як любили землю, топтану чужинцем, але свою, рідну, як матір.

Надвечір сідало сонце за далекі темно-фіалкові горби. Пурпуром бралося небо, сяяв вінцем окрайок темної хмари над лісом. Вони сіли відпочити. Перед Яриною і Ярославом у глибокій балці росли високі вер-би, осокори, берест. Вздовж берега стелився невели-кий, густо засаджений польовими маками луг. Ярослав пошукав очима і, обравши місце, сів у макову гущину. Ярина підійшла нескоро. Коси її вже були закладені. Збоку, біля маленького рожевого вуха, в темному во-лоссі червоніла квітка польового маку. У руці тримала великий букет лугових квіток. Ховала в нього обличчя і, здригаючись, беззвучно ридала. Ярослав розгублено гладив її плече, коси. Тоді залишив її так, поки не ви-плакалась. Потім вони мріяли, згадували минуле. І світ тепер був лише в них і для них. Однак світ був і поза ними. Жорстокий, безжальний, але такий захоплюю-чий і сповнений щастя світ.

Їм треба було йти далі…Взявшись за руки вони пішли луками над річкою.

Йшли, тримаючись за руки, так, ніби стискали в до-лонях власне щастя. Вона, Ярина зі своїм Ярославом… Вони вирішили більше не повертатись у місто.

94

Я — УКРАЇНАЯ молода, та сильна духом:В мені суворість й співчуття,В мені молитва й каяття —Я маю право на життя.

Я заслуговую на мир!Я недосвідчена та юна,Але вже мудрість в мені б’є,Яку народ мій спраглий п’є…Я — Україна, і я — є!

Зуб Веста Юріївна1989 ð.í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Îáëàñíîãî ë³öåþ Ëóãàíñüêîãî íàö³îíàëüíîãî ïåäàãîã³÷íîãî óí³âåðñèòåòó ³ì. Òàðàñà Øåâ÷åíêà

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ïàí÷åíêî Îëåíà Ãåííàä³¿âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè Îáëàñíîãî ë³öåþ ËÍÏÓ ³ì. Òàðàñà Øåâ÷åíêà

95

МІЙ РІДНИЙ КРАЙТам, де стежки заплутались в траві,Де дзвін струмочка чути так далеко,І де співають дзвінко солов’ї,Де голосно курликає лелека,Тут рідний край і тут моя земля.Немає кращої для мене в світі.Лиш тут у квітах рясних є поля,І зорі сяють загадково й сумовито.Нема ніде таких людей привітнихІ вечорів таких, як тут, ніде нема.І лише наш степ різнотрав‘ям квітне;Тут стала білою Сосюрина зима.Так випала нам доля, що Донбас —Це край вугілля, шахт і териконів.Вони, мов сторожі, пильнують завжди насВід горя, від біди і від прокльонів.Не раз тебе топтали вороги,Не раз тебе недоленька спіткала…Та все одно ти піднімався догори,Скидав тяжкії пута, ламав жала.І де б я не була, і де б я не ходила,Не раз я бачила красу ясну.Та більш за все мені країна мила,В якій я народилась і живу!

Пасько Аліна Ігорівна1988 ð.í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Îáëàñíîãî ë³öåþ

Ëóãàíñüêîãî íàö³îíàëüíîãî ïåäàãîã³÷íîãî óí³âåðñèòåòó ³ì. Òàðàñà Øåâ÷åíêà

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ïàí÷åíêî Îëåíà Ãåííàä³¿âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè

Îáëàñíîãî ë³öåþ ËÍÏÓ ³ì. Òàðàñà Øåâ÷åíêà

96

РІДНЕСЕНЬКА МОВАНе мало часу вже відтоді минуло,Минали години, роки і віки.Багато років посивішати встиглоЗ тих пір як в народі з’явилася ти. Як сонце нове засвітилася ясно На всю Україну любу мою. Яскрава і ніжна, мов квітонька рясна, Ріднесенька мова, про тебе кажу.Для всього народу, для всіх українцівТи — скарб найдорожчий у нашім житті.Рідна мова моя, ласкава, єдина,Тебе берегли ми крізь довгі віки. Тобою звертаюсь до рідної мами. Тобою молюся, до Бога кажу. Ти лагідним словом загоюєш рани, Душевні страждання та муки жалю.Померти мені не даси на чужині,Найкраща у світі мово моя.І пташкою птиця летить з України,Дзвінка і весела, ніжна, рідна. І стільки років, скільки житимуть люди, Мов квітка небесна ти будеш цвісти. І наші нащадки казати нам будуть. Що кращої мови не можна знайти

Золкіна Марія Юріївна1988 ð. í.,ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Îáëàñíîãî ë³öåþ Ëóãàíñüêîãî íàö³îíàëüíîãî ïåäàãîã³÷íîãî óí³âåðñèòåòó ³ì. Òàðàñà Øåâ÷åíêà

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ïàíàðèíà ²ðèíà Âîëîäèìèð³âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè Îáëàñíîãî ë³öåþ ËÍÏÓ ³ì. Òàðàñà Øåâ÷åíêà

97

Поезія — це завжди неповторність,Якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

Маючи поетичну душу, я з дитинства поети-зую будь — яке явище. Якщо це берізка, то обов’язково струнка дівчина, якщо дуб, то

кремезний парубок. Калина нагадує знедолену україн-ську жінку. Красиву весною, білу, як наречена, та збризнуту кров’ю, як полонянка восени.

Коли навчилась писати, мої уявлення почали ри-муватись, створюючи поетичні твори. Щоб повноцінно осмислити зміст художнього слова, потрібно оволодіти навичками виразного читання, усіма його засобами, які допомагають донести до слухача глибину і красу ху-дожнього твору. Приймаючи участь в шкільних захо-дах, я вдосконалюю вміння декламувати і свої, і інших авторів вірші.

Вірш — це явище мистецтва. А мистецтво — це своєрідне відображення навколишнього світу в ху-дожніх образах або картинах через призму естетич-ного сприйняття, тобто сприйняття через прекрасне. Поезія допомагає сприймати красу оточуючого світу, розвиває почуття людської гідності, навчає сприймати прекрасне, прищеплює любов до життя та навколиш-нього світу.

А ще вміння римувати допомагає мені в організації шкільних свят, редагуванні газет, написанні сцена-ріїв.

Друзі залюбки слухають мої куплети про них, про шкільні курйози.

В нашому районі багато талановитих, обдарованих людей.

Нещодавно вступила до педуніверситету моя зем-лячка Оля Кудінова. Які красиві змістовні вірші ви-ходили з-під її пера! Ми часто спілкувались, раділи успіхам одна одної.

Брюховецька Оксана Анатоліївна

1988 ð.í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Êðèçüêî¿ ÇÎØ ²-²²² ñòóïåí³âÌàðê³âñüêîãî ðàéîíó Ëóãàíñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ãàëè÷ Îëåêñàíäð Àíäð³éîâè÷, êåð³âíèê ñåêö³¿ “Ë³òåðàòóðíà òâîð÷³ñòü”

Ëóãàíñüêîãî òåðèòîð³àëüíîãî â³ää³ëåííÿ ÌÀÍ Óêðà¿íè

98

А Світлана Солдатко ! Ця жінка має свою збірку, де кожен вірш як та пружина б’є по почуттях та нервах. Такі напружені, такі експресивні її рими. Це соціальна лірика, а коли читаєш вірші про кохання — душа від-почиває. Скільки там почуттів, яка гама літературних прийомів, яке розмаїття переживань. Першим моїм вчителем і керівником моєї роботи є моя мама. Вона ві-ршує з студентських років. Жодне свято в селі, жоден візит пошани до ветеранів не обходиться без її віршів. Оце моє натхнення, оце для мене приклад.

Не знаю, чи буде моя подальша доля пов’язана з віршуванням, але одне знаю напевне — поезія завжди буде моїм дороговказом.

Під впливом нових подій, знайомств, вражень, по-чуттів виникають нові вірші.

Вірші, як діти, їх носимо в душі, як немовля на ру-ках. А коли вони виливаються на папір, довго дивлять-ся буквами — очима мені в очі. Хочеться вибудувати кожну строфу, підібрати кожну риму, щоб було їм хороше і любо стояти на папері, а людям було легко читати і сприймати.

Маю вірші — описи, роздуми, малі і великі за обся-гом та в кожен з них, як в долоню, я вклала своє серце.

Тож запрошую ознайомитись з моїми творами, щиро вислухати і полюбити їх, як люблю їх я.

ДАЙ НАМ, НЕНЬКО!Якось ранньою весноюВ саду тьохкав соловей.Про майбутнє УкраїниСповіщав усіх людей.Він співав, від серця тьохкав,І спинявсь, із болем охкав.Віщував їй силу й славу,Щастя і любові сплав.Й ми співаємо країні,Нашій матінці єдинійСвою пісеньку маленькуІ звертаємось до неньки:“Дай нам, мамо, щастя жити,Із дитинства радість пити,Сонцем грітись. Небом вкритись.В очі чесно всім дивитись”.

99

ЩОБ РАЙДУГОЮ КВІТЛА ЗЕМЛЯ МОЇХ БАТЬКІВЩоб райдугою квітлаЗемля моїх батьків,Я насаджаю квітів,Збудую рай з садків.Щоб райдугою квітлаЗемля моїх батьків,Хай трави зеленіютьІ гай навкруг ставків.Хай небо завжди синєНад головою буде,Хай в краї моїм ріднімЩасливі будуть люди.А з мамою і татом,Сестричкою і братомМи будем жити дружноЙ завзято працювати.Сім кольорів веселкиЗасяють над землею,З веселкою нам весело,Співаємо ми з нею.Червоний колір — щастя,А жовтий — то тепло.Зелений — степ широкий,Щоб щастя в нім було.Синій — очі материнські,Голубий — небесна даль.Хай ніколи не торкнетьсяМоїх рідних сум й печаль.Я все люблю в селі моїм:Людей, ліси, поля,Щоразу небеса молю:Вітчизна квітла щоб моя.Вплетуться стрічки щастяХай в тузі віковій,Веселкою хай сяєЗемля моїх батьків.

СПАСИБІ, МАМО, ЩО ТИ ЄНад колискою схилилась,На устах усмішка грає.Ті щасливі діти в світі,Кого мама зігріває.Про кого дбає неупинно,

100

За кого всі її турботи,Не може жодної хвилиниМоя матуся без роботи.Матусю, мамо, рідна нене,Лише одна ти в світі є.Це доля віддала у рукиТобі колись життя моє.Бо вона знала — ти найкраща,Найдивовижніша між мам.Ласкаві маєш, ніжні руки,За тебе я життя віддам.За ніжне серце, за терпіння,За щедру душу, за любов.Тобі подякувати хочуВід серця щирого я знов.Вклонитися доземно маю,За те, що я дитя твоє.Найбільш за всіх тебе люблю я.Спасибі, мамо, що ти є!

СИНИЧКИЯ всю зиму синичок жалілаЇх пшоном і зерном годувалаІ в дворі у нас жодна синичкаВід голодної смерті не впала.Вони весело в небі кружляли,Коли сонечко гріло — співалиТа весь час в годівничку своюІз цікавістю заглядали.Там шматочок сальця їх чекав —(вони люблять несолене сало),І водичка стоїть, і насіння лежить,І набралося крихіт чимало.Хай їдять і радіють,Літають, співають,У вікна моїВони заглядають.А весною, як садНаш почне зеленіти,Як прикрасять йогоВишні білої квіти,Як на яблунях вліткуДостигнуть плоди,Позлітаються жовті синички сюди,І віддячать мені за харчі і тепло,Бо хто родить добро —Пожинає добро.

101

* * *

Майбутнє для УкраїниМає дві стежини:Або іти нагору,Або летіти вниз.Для кожної людини,Доля Батьківщини,Займає місце в серці,У думках і душі.Піднімемся ми вгору,До синього простору,І буде УкраїнаЛетіти в далечінь.І будемо співати,Жити і кохати,Майбутнє УкраїниУ кожного в душі.Забудемо всі чвари,Посіємо крізь чари,І будемо ми житиУ світі доброти.Майбутнє України,Для кожної людиниІз серця має вихід,А інколи з душі.Любити Батьківщину,І у скрутну годину,Повинні усі люди,Великі і малі.Підніметься Вкраїна,Прийде її година,Ми будемо радітиНайкращому життю.

Гузун Олеся1987 ð. í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Ëóòóã³íñüêî¿ ðàéîííî¿ ã³ìíàç³¿

Ëóãàíñüêî¿ îáëàñò³



102

В. СОСЮРІПадіння й злети, осуд і хвала —Усе було в твоїй суровій долі.Слова, залиті променем тепла:Поет тривоги, ніжності і болю.

Твій образ не загублений в літах.Бо житиме й звучатиме у слові.Я за взірець візьму тернистий шляхПоета мук, страждання і любові.

ЛЕСІСтояла я і слухала веснуТак, як і ти багато років тому,В її словах і пісні чула втому,Надворі ніч — мені все не до сну.

Була весна, і я була у ній,В твоїй весні! Одна і просто неба,Ось так би полетіла я до тебеНа крилах світлих нездійсненних мрій.

* * *На струні теплазастигла мить,і розквітла посмішкавесною.Повені небесноїблакитьВисочіє прямонаді мною.І хоч дме щеВ подихах нічних

Кудінова Ольга1988 ð. í., ñ. Ë³ñíà Ïîëÿíà Ìàðê³âñüêîãî ðàéîíó Ëóãàíñüêî¿ îáëàñò³


103

Холодом з розчиненихфіранок,Гріє серце жмутокКвітів тих,Що подарувавласкавий ранок.

СТАРА ВЕРБАВерба схилилась. Вже не молода.Схилилася, замислилась неначе.Роса блищить, й верба, здається, плаче,Літа давно минулі вигляда.І борознами зморшки розляглисьНа стовбурі її здерев’янілім…Здригнулася. Мороз пройшов по тілі,По тілі, що гнучким було колись.Пополотніла, мов якась примара,Стоїть верба над ставом край села.Коріння хвиля змила догола,Чекає ранку, як із неба кари.Зійшло. Діждалось. Небо загорілосьНа сході й вітер, що вночі дрімав(І юною вербу цю обіймав),Війнув безжально — дерево схилилось…Не описати пустки і журби,і сліз, і болю, що пульсує в скронях.Тремтить ще й досі на моїй долоніЛисточок з тої самої верби…

104

УКРАЇНСЬКА МОВАЯк з’явилась я на світ,Почула мелодійне слово,Дитям не знала ще тоді,Що то є українська мова.Вбирала серцем я словаТієї щирості й любові,З якою матінка казала:“Плекаймо найкраще в рідній мові!”Не розуміла творів тих,Де йшлось про мовні заборони,Коли казали українцям:— Немає вас! Немає мови!Не розуміла тих казок,Яких в книжках було немало,Як слово рідне крізь бур’ян,Мов колос в полі проростало.Всього того не розуміла(Мабуть, була іще малою),Що мова в нас — чудова й мила,Про неї дбати нам з тобою.

Горбатюк Христина1989 ð. í., ó÷åíèöÿ 10 êëàñó Áðÿíê³âñüêî¿ ã³ìíàç³¿ ¹ 3 Ëóãàíñüêî¿ îáëàñò³


105

З ДУМОЮ ПРО КОБЗАРЯПоет, що й нині у серцях людей,Невільник щирого лиш слова,Своїх переконань і визвольних ідей,Ти надихаєш нас — народ свій — знову.Відчуєш ти любов до України,До рідної нам Батьківщини-нені.І досі закликаєш не чинить руїни.Ти справжній наш НАРОДНИЙ ГЕНІЙ

УКРАЇНА — НАЧЕ ПІСНЯУкраїна — наче пісня,Та, що лине в височінь,Мов червоне намистоІ небесна ясна синь.

Україна — сива матиІ прекрасна земля,У селі біленька хата —Батьківщина це моя.

Україна — це синенькіТі волошки у саду,Україна — це куточокТой, який я так люблю!

МОВО ВКРАЇНСЬКАМова вкраїнська,Багата й вродлива,Як материнськаПісенька мила,

В серденько моєТихо ввійшла,Наче весноюДуша зацвіла,

Стовпець Юлія1987 ð. í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Îëåêñ³¿âñüêî¿ øêîëè-ã³ìíàç³¿

Íîâîàéäàðñüêîãî ðàéîíó Ëóãàíñüêî¿ îáëàñò³



106

Наче у небіЛастівка мила,Мов на планетіМоре красиве.

Мово рідненька.Матінко ненько,Мовив тихенькоВірші Шевченко,

Мовила віршіЛеся Петрівна.Линь же скорішеЛегко й неспинно.

Ти і ФранкаЗаклики щирі,Ти і СосюриВислови милі,

Ти солов’яПісня висока,Ти КулішаДума глибока,

Душу торкнешЩиро й зненацька,І ти розквітнеш,Мово козацька!

Вільна й красиваМова рідненька,Мовонька мила —Радість серденька!

УКРАЇНСЬКІ ПІСНІЯк би хотілось збагнути меніТі неповторні вкраїнські пісні.

В чому секрет їхній, що та красаРобить, що в серці панує весна?

Бо як чіпатиме струни сумні,Наче гроза та піде навесні.

Сумом наповниться враз вся душа,А на щоці заіскриться сльоза…

В чому ж секрет наш? Відкрийтесь меніВи, неповторні вкраїнські пісні!

107

МОВО!Мовонька рідна моя!Ти пташина в гаю на гіллі,Ти вранішній спів солов’я,Ти криниця холодна в селі.

Наче квіточка ти у саду.В золотому волоссячку нива,Ти чудові народні пісніЙ ковила ти на полечку сива.

108

НЕ ЗАБУВАЙТЕ МАТЕРІВНе забувайте матерів!Вони ж ніколи не забудуть.Серед буденних плину днівїх пам’ять з вами завжди буде.Хай журавлями в вишинілетять роки і не вертають.Про вас згадають в тишині,і з вами мовчки розмовляють.Вже осінь тихо відлунаі інеєм покриє коси,та у душі співа весна,співає серце стоголосо.Стріча світанки край воріті вас стріча,все виглядає.Ще тільки сонечко на світ -вона вже рук не покладає.На ній тримається весь дім,немає краю тій роботі.Та не буває матерівбез ласки ніжної й турботи.Не жаль їй серця — хай болитьвід радості й не завмирає.Від хвилювання хай бринитьнехай жаліє й співчуває.І від любові хай щемить,чим від тягучого мовчання.Хай сонце в нім сія щомить,ніж буде там сумне провалля.В руках у них цвітуть жита,в словах духмяні пахнуть вишні,їх правда — чиста і проста,любов же їхня — життєдишна.Не забувайте матерів!Вони ж завжди на вас чекають,розлуки не рахують днів,і вам за це не дорікають.Спішіть до них, поки є час,поки не пізно — поспішайте!Поки чекають ще на вас,прошу вас, їх не забувайте!

Кучер Анна Сергіївна1990 ð.í., ó÷åíèöÿ 9 êëàñó Êàçàíê³âñüêî¿ ãóìàí³òàðíî¿ ã³ìíàç³¿ Êàçàíê³âñüêîãî ðàéîíó Ìèêîëà¿âñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Áóðë³é Îëåíà Âîëîäèìèð³âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè ã³ìíàç³¿

109

Шумить гай, шумить ліс,Шумить віття беріз.Шумить жито в полях,Шумить крилами птах.Шумить хвиля морська.Шумить річка гірська.Шумить вітер стрімкий,Шумить лист золотий.Ти прислухайсь на мить —І почуй, як шумить…

САДИ СЕМІРАМІДИ АБО ПОРТРЕТ НЕВІДОМОЇУ феєрверках зоряної зливи,У шепотінні рисових полів,Мов гілочка прекрасної оливи,Дівочий стан на вітрові тремтів.В густих туманах тінь його зникала,І схлипувала росами земля,А де тендітна ніженька ступала —Там проростала парость мигдаля.Пінились хвилі водяного плеса,В траві ріка змією пролягла…Із вродою мідійської принцесиКрасуня та зрівнятись не могла.Зітхала сумно зіронька іскриста,А в небі місяць лотосом пропах,І розсипались сяйвом аметистаГарячі сльози на блідих щоках.Бриніли десь мелодії ручаюТа пряний сік лаврового листа,І терпкістю смарагдового чаюП’янили ніч її тонкі вуста.Гойдався світ на терезах Феміди,Звивалися стежини, як вужі,І квітнули сади СемірамідиУ царстві одинокої душі.

Шепель Леся Володимирівна1987 ð.í., ñ. Êðàñíîãîð³âêà Â. Áàãà÷àíñüêîãî ðàéîíó

Ïîëòàâñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Äàöåâà Âàëåíòèíà Ìèõàéë³âíà

110

МЕТЕЛИК У ДОЛОНІВідпусти метелика на волю —У пахуче шовкове зело,Доки в мить нерівного двобоюВін тендітне не зламав крило.Доки в світу райдужного лоніБудуть мрії мальвами цвісти,Розтули метелику долоніІ в сліпуче небо відпусти.Хай барвистим спалахом черпаєНеозору далечінь свою.Десь на нього віддано чекаєЗолота ромашка у гаю.…Стиглий день свідомість розтривожитьМаревом гарячих промінців…А моя душа достоту схожаНа метелик у твоїй руці.

МРІЯПропахло небо першими дощами,Пульсують вишні соками землі…Відбились від самотнього причалуМаленькі паперові кораблі.Вони, минувши найдрібнішу тріску,В задумі прямуватимуть туди,Де напува розчулену берізкуДзвінкий струмочок талої води.Цілує сонце пуп’янки на вітах,І радісно виспівують шпаки…Погнав кораблик халамидник — вітерРозчахнутим провулком в рівчаки.…Чи допливе до пристані чужої?…Чи заблукає в синій далині?…Розбив корму мій білосніжний човенІ поховав свій парус в глибині…

ЧАС — НЕ ЛІКАРВідкрила очі. Тісні кімнати.У білості болість похована.Я вже втомилась дива чекати,Тож стала сумна і знервована.Бряжчить залізо. Рубають тишу,Тікають кудись при нагоді іВ чужому серці провини пишуть,Ховаючи слід, наче злодії.

111

Тебе, відтятого, так бракує,Що навіть змарніла депресія…Ну хто сказав вам, що час лікує?!У нього ж — бо інша професія.

БРЕХНЯОтруйним лезом безпорадну душуНещадно крає гіркота брехні.Чужу байдужість болем не зворушу,Та й не потрібні співчуття мені.

І так повільно котяться хвилиниГустими перехрестями доріг…Чому плачу не за свої провини?Чому спокутую не власний гріх?

Дивлюся в даль пригнічено крізь сльози,Дарма шукаю правду дорогу.За що оті прокльони і погрозиЗаклякле серце топчуть на снігу?!

РОЗВАГАНа замерзлі яблуневі віти,Знайшовши притулок навмання,У грудневий день перепочитиВсілося дрібне горобеня.Від морозу лапки посиніли…Хто б йому подарував тепло?І воно, малесеньке, тремтіло,Заховавши дзьобик під крило.У сіреньке пір’ячко пташиниПовпинались інею голки.Може, дочекається зерниниІз чиєїсь щедрої руки…Раптом хлопчик, крадучись швиденько,Хижим оком на пташа зирнувІ пахучих крихот цілу жменькуГороб’яті кволому сипнув.І воно, довірившись Любові,Йому радо скочило до ніг.А за мить — гарячі краплі кровіТак тривожно бризнули на сніг.Вже востаннє стрепенулись крильця,Й оченята снігом замело…Плакав вітер над холодним тільцем,

А Людині байдуже було…

112

ЧОРНІ ЯНГОЛИ“Фабрика-кухня”… Якщо існує “той

світ” по думці всіх смертних, то оце він і є. Світ по той бік таємничої брами, що розді-лила життя на відоме й невідоме, на просте й загадкове.

Іван Багряний “Сад Гетсиманський”

Копають могили в повітрі…до світла… до темряви… глибше…Лягає “валетом в ялинку” зґвалтований жахом народ.А он збожеволілий вітер мотузки на шиях колише,І прокляті Богом гадюки сповзаються на ешафот.І дихати нічим… В задусі конають отруєні люди.Скрегоче пекельний конвейєр, машиною смерті гримить.Клюватиме дике вороння чиїсь пошматовані груди,І будуть голодні вовчиці над тілом скривавленим вить.Клекочуть у “фабриці-кухні” солоні диявольські страви.На відстані снів — порятунок; на відстані дотику —біль.Копають могили в повітрі… у хвилях нічної заграви,Над берегом хворого смутку і слізьми заюшених піль…

113

Приналежність до певної нації —То у творі лише передмова.Відбудову у вирі руйнаціїПочинає поетове слово.

Не чекаючи вдячності з погляду,Він шукає шляхи для оновлення.Ми життя проживаємо з огляду,А поет перетворює з кореня.

І в знеціненні рамок буденностіТільки він повертає до тонусу.Наша сила в його незнищенності,А у нього майбутнє без бонусу…

Григорович Віталіна Іванівна1989 ð.í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Ïîëòàâñüêîãî ì³ñüêîãî ë³öåþ ¹1

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Áàëàãóðà Òåòÿíà ²âàí³âíà, ó÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè

114

ПОЛТАВІ

Я піду туди, де монастирські шпилі лоскочуть небо. Звідки віє духом давньої Полтави і си-рістю віків. Туди. Куди злітаються тіні воїнів,

попіл старих паперів і відголоски Марусиних пісень.Піду туди, бо саме там, у мовчазній дзвіниці, спочи-

ває душа міста. Спочиває від довгих віків боротьби за красу, за долю, за право бути Полтавою. Саме монас-тир вибрала вона, бо це єдине, що не змінилося з тих часів, коли літню вечорову тишу заколихував чистий, несміливий голос Чураївни. Бо тільки тут зберігся той дух, яким була переповнена Полтава тоді…

Коли в Полтаві зацвітають липи,і вулиці пахнуть медом,а синя безмежність небамов кличе до себе ввись,люблю я ходити містом,дивитись, вивчати, жити,і слухатитихий шепітзабутих давно таємниць.Дивитись Полтаві в очі.В очі полтавські блакитні.Вогнем життя і надіїпронизані наскрізь вони.Вивчати історію славну,пісні старовинні дівочіі вишити білим і синімбабусині рушники.І жити в Полтаві Вічно.І вічно Полтаву любити,і у майбутні століття її ім’я пронести.

Дмитренко Наталія Володимирівна1987 ð. í., ñòóäåíòêà Íàö³îíàëüíîãî óí³âåðñèòåòó “Êèºâî-Ìîãèëÿíñüêà àêàäåì³ÿ”

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Êðàìàðåâà Î.Â

115

ШКІЛЬНЕ ЖИТТЯ

Школа — це не тільки приміщення, де ми здобуваємо освіту, а й місце, де вчимо-ся жити. Школа — наче мінімалізований

Всесвіт. Таке враження, ніби з цілого світу взяли всьо-го потроху й помістили в один будиночок.

Змалечку ми ходимо до школи. Тут ми знаходимо друзів, “наживаємо ворогів”. Усі ситуації, що трапля-ються в майбутньому дорослому житті, бувають і у школі, але тут їх наслідки, мабуть, більш безпечні для нас, учнів.

Головне, що дає нам школа, окрім знань у різних галузях науки, — це вміння працювати як самому на себе, так і в команді, заради її благополуччя. Інколи буває так, що необхідно поступитися власною виго-дою, щоб у виграші лишився клас або твої друзі. Так пізнаються люди. Тут інтриги й плітки, зради й образи, кохання і справжня дружба.

У школі ніколи не буває нудно. Завжди знайдеться людина, що схоче зіпсувати тобі життя, а ти цього й не підозрюєш. Коли отямишся й помітиш негаразди, тоді вже може бути запізно. Ось і починаєш крутитися, наче білка в колесі. Упораєшся із проблемами — тобі тільки плюс, а як ні, то вважай тебе збороли, перемо-гли. Головне тільки йти вперед і не опускати голову, бо і з ніг зіб’ють. У цей час на допомогу приходять друзі; піднімуть тебе з підлоги, на ноги поставлять, порад надають — і ти вже знову готовий до бою. Потрудивсь трохи, — дивись, уже все добре, але не треба розсла-блятися, бо хтось інший думає, що в тебе життя медове й треба його трохи підсолити. І знову все довкола ви-рує, не дає тобі спокою. Це все втомлює, навіть дуже, та хіба ж без цього жити цікаво? А проблеми як при-йдуть, так і підуть. Як кажуть у народі: “Не було б і щастя, та нещастя допомогло.”

Соловйова Олена Валеріївна

ó÷åíèöÿ 11 êëàñó ã³ìíàç³¿ ³ì. Â.Î.Íèæíè÷åíêà ì. Êîìñîìîëüñüêà Ïîëòàâñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ì³ò³íà ²ðèíà Âàëåíòèí³âíà, â÷èòåëü-ìåòîäèñò

116

КОХАННЯУсі задоволення не варті страждань кохання.

Ралф Уолдо Емерсон

Що таке кохання? Мабуть, це найбільш ба-нальне запитання. І, напевне, його б ніхто не повторював, якби відповідь існувала.

Любов така ж стара, як і наш світ. Чому ж ніхто не може пояснити просто й легко, що це? Можливо, тому що в кожної людини вона інша, відмінна.

Відомо тільки одне: це змушує нас, людей, робити, здавалося б, неможливі речі. Любов будує і руйнує, підносить і скидає у прірву, але все ж залишається тим найпрекраснішим, заради чого ми всі живемо.

Одного разу мені сказали, що через кохання в на-шому світі відбулося безліч трагедій, катастроф. Так люди кінчають життя самогубством, Ван Гог відрізав собі вухо заради коханої жінки, причиною падіння Трої була прекрасна Єлена. Чи варте кохання всього цього? Можливо, ти й злетиш у небо, але потім все одно впадеш. А чим вище до небес, тим болючішим буде падіння. Але виникає запитання. Чи справді кохання штовхає людей на такі жахливі вчинки? Можливо, це ніщо інше, як людський егоїзм. Ці люди могли керу-ватися таким принципом: “Ти зробила (зробив) мені боляче, отож, отримуй! Моя смерть (або смерть інших людей) буде на твоїй совісті”.

Отож, я залишаюся на своєму. Кохання — ось справді рушійна сила. Так, вона нас знищує, але й вона породжує. Кохання руйнує, але і зводить, воно дає нам зміст нашого буття, хоч так само легко може його і за-брати. Можливо, падати і боляче, зате перед цим ти злетиш до небес. За кожну насолоду в житті необхідно платити, а за кохання, що є найвищою і найжаданішою насолодою, треба платити відповідно більше. Заради кохання ми живемо, бо тільки заради нього жити й можна.

117

МОЯ НАТХНЕННИЦЯ(Ліні Костенко присвячується)

Я з дитинства гарну книжку полюбилаІ по-російськи стала віршувать.Та у широкий світ вікно відкрила,Коли у Тебе вчилась римувать.В поезіях — красиві українки,Готові і життя віддать за рідний край,Твоя любов до Батьківщини-ненькиЙ безсмертна пісня славної Чурай.Пейзажі любі і зимою, й влітку,Найбільше осінь любиш золоту.Плекаєш слово, як тендітну квітку,Воно запало в мою душу молоду.Навчаєш жити і любити,З палким коханням все на Ви.Святим умієш почуття зробити,Додать натхнення і снаги.“Поет від Бога”, — так говорять ті,Кому в біді Ти простягнула руку.Спасибі, що зустрілася мені,Дала надію, радість й творчу муку.

Панченко Юлія Олегівнаó÷åíèöÿ 11 êëàñó Îï³øíÿíñüêî¿ ñïåö³àë³çîâàíî¿ øêîëè

²–²²² ñòóïåí³â Ç³íüê³âñüêî¿ ðàéîííî¿ ðàäè Ïîëòàâñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ëîñêîò Þë³ÿ Ìèêîëà¿âíà, ó÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè âèùî¿ êàòåãîð³¿

118

ЕРА

Уся справа була в часі, в тисячоліттях. Саме вони змушували мене перероджуватися, і кожен новий Цикл проживати новим жит-

тям. За своє багатовічне існування я бував багато де. Я проживав у багатьох системах, в багатьох галактиках, я знову починав відлік своїх майбутніх років заново, і знову зі мною траплялося щось незвичайне. Як не див-но, але я бував центральною фігурою багатьох важ-ливих подій. Я страждав, я радів, я сумував, я злився і знову, вже в котрий раз, помирав. Я не пам’ятав ні одного свого минулого життя, та знав, я точно знав, що вони дійсно були. Якимось фантастичним чином, ін-формація з попередніх життів зберігалася десь у най-глибших закутках мого невмирущого мозку, і спливало назовні майже наприкінці наступного, сповна прожи-того життя.

Так сталося і цього разу, але дуже дивно, чому я досі про це не забув, а поки пам’ятаю. Якраз перед са-мою смертю мого застарілого переродження і реінкар-нації у нову особистість, що ось-ось мала народитися, я й згадав одне з моїх попередніх життів. Мене дещо здивував той факт, що саме це переродження я зміг побачити майже у найдрібніших деталях. До того ж, воно було найдавнішим, які мені доводилося бачити, принаймні я так пам’ятав, хоч і дуже мало.

З того часу, як людська цивілізація знайшла спо-сіб заселяти нові світи та здійснювати міжпланетні та міжгалактичні мандрівки, наша кількість у Всесвіті збільшилася принаймні втричі. Ми стали жахом кос-мосу, ми стали дрібною всесильною “сараною”, що все плодилася на нескінченних чорних просторах, від-войовуючи собі місце у інших, менш сильних і менш чисельних рас. Ми підкорювали нові планети й жили там тисячі років, вичерпуючи, які тільки можна, при-родні та рослинні багатства, що знаходили на кожній з них, але поновлювати їх ніхто не збирався. Ми вига-дали більш економніший спосіб, як позбутися помира-

Токовий Віталій1990 ð. í., ó÷åíü 10 êëàñó Íîâîñàíæàðñüêîãî íàâ÷àëüíî-âèõîâíîãî êîìïëåêñó Ïîëòàâñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ëåùóê Ëþäìèëà Ìèêîëà¿âíà, ó÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè Íîâîñàíæàðñüêîãî ÍÂÊ

119

ючого небесного тіла, яке вже ледве дихало від нашої паразитичної діяльності. Ми просто знищували його. Знищували, втім, багатьма способами: починаючи із банального й уже доволі застарілого способу закла-дання вибухівки біля планетного ядра, і, закінчуючи справжнім модерном, — розстрілом планети велетен-ським крейсерським лазером, зменшивши потужність до мінімуму, бо такою силою можна було знищити цілу галактику. Та, власне, ми робили і це також. Не одна галактика закінчила своє існування саме завдяки нам. Пригадую, в одному зі своїх попередніх перероджень я також брав участь в знищенні однієї непокірної нам галактики. Скажу більше: я був не якимось рядовим, а командиром зоряного крейсера “Медуза”, здається, середнього класу А-5, безперечної гордості Зоряного Флоту землян, і я, так, так, саме я тоді віддав наказ знищити ту галактику, аніскільки не турбуючись за долю тих мільярдів в більшості своїй ні в чому не ви-нних інопланетян, які мали розплачуватися власним життям за помилки свого керівництва, що затіяло з нами війну. А невдовзі.., вони перетворилися на дріб-ну космічну пилюку, що “розвіялася” по вакууму і помандрувала в глибини космосу… Стираючи з лиця Всесвіту непокірні галактики, ми ще більше укріплю-вали зброєю здобуте лідерське місце в космосі.

Таким чином, ми майже десять тисяч років не зу-стрічали достойного опору з боку інших рас і вже зо-всім розслабилися, вважаючи, певно, себе неперемож-ними. Але на кожного звіра завжди знайдеться ловець, щоправда, це ми зрозуміли лише в останній момент, уже тоді, коли прийшла біда.

Усе почалося десь у сто двадцять четвертому пере-родженні. Численні, багато в чому переважаючі нас племена невідомої раси, про яку ми ніколи нічого не чули, виринули наче нізвідки. Їхні удвічі потужніші за наші кораблі, почали робити те, що колись виробляли ми на своїх кораблях, розправляючись із іншими ра-сами…

Знищивши майже увесь наш флот, вони вторгли-ся у прикордонну зону людської Імперії. За короткий проміжок часу, наша, до цього непереможна держава, втратила близько шістдесяти відсотків власних воло-дінь. Імператор та Верховні Канцлери були в розпачі. Ніякі військові маневри, розраховані на вдалий контр-наступ імперських військ, ніякі мирні переговори з по-дібними на тіней представниками агресора не давали результату. Ми хотіли зрозуміти: навіщо їм завойо-вувати людську расу, якщо ми могли б вдало співпра-цювати? Один з їхніх верховних Вождів(так називали себе привілейовані правлячі особи керівних кланів)

120

погодився відповісти. Він дуже довго розповідав про свою віковічну цивілізацію, культуру свого войовничо-го народу, історичні та суспільні цінності. Та найбіль-ше часу своєї розповіді він відвів для оповіді про війни своєї раси. Тисячами, сотнями тисяч років вони готу-валися до так званого Походу Очищення, що мав на меті викоренити непотріб з усього Всесвіту. Їхні нау-ковці розробляли новітні надпотужні види зброї, після чого запускали її у серійне виробництво; армія вчила численних новобранців військовому ремеслу; заготов-лялися мільярди тонн боєприпасів та продовольства. Міць держави тіньовиків росла з кожним днем. І тут я зрозумів, що долі обох цих держав: і людської Імперії, і Імперії тіньовиків неймовірно схожі. Адже так само, як і землян, їхні вороги не знали собі рівних ні в рідній, ні в найближчих, а іноді й найдальших галактиках. Так само, як і нащадки землян, вони переважали ворогів своїм числом та силою інтелекту. Підказка на питання, що мучило нас усіх, була десь зовсім поряд, але ніхто з нас так і не зміг знайти відповідь, яка, можливо, вря-тувала б Імперію від знищення…

Наступне моє переродження було найтяжчим.Я народився рабом — людиною без прав та захис-

ту. Мене гнобили й ображали, мене нещадно били і примушували працювати по двадцять годин на день. Звичайно ж, моє тіло невдовзі не витримало таких тортур й виснажене увійшло в забуття. Але розум та душа продовжили своє існування.

В наступному переродженні, я очолював невеликий повстанський флот, чи не єдине джерело опору в усій колишній Імперії. Інколи нам вдавалося наносити ті-ньовикам несподіваного і від того відчутного удару. Та жили ми сутужно. В постійному чорному страху, що отруйною змією заповзав у наші серця, ми мовчки очі-кували з дня на день своєї неминучої погибелі, і про-довжували робити свою справу. Погибель прийшла не очікувано, й врятувала нас від неминучих мук…

Знаєте, докторе: поки я, з болем у душі, очікував нового переродження, мандруючи стежками звичного забуття, то весь цей час, неначе підсвідомо, прагнув зрозуміти усю суть свого небесного призначення. Мене дуже дивував той факт, що я чомусь почав пам’ятати більшість своїх перероджень, тому що раніше я забу-вав їх повністю, більше того, навіть не усвідомлював, до цього моменту, що вони взагалі існували! Хтозна чи судилося мені коли-небудь, остаточно померти, і як усі нормальні люди й подібні до них істоти відійти у вічність. Я хотів зрозуміти: навіщо я живу, навіщо сам страждаю і заодно спостерігаю за муками свого народу?! Можливо, це була кара за усі ті гріхи, що

121

накопичилися протягом існування людського роду, і мені самому доводилося за них розплачуватися? Та щось тут не сходилося. Адже мій випадок був чимось дуже особливим, нічим і ні на що не схожим… Але тоді це мене цікавило не найбільше. Головна пробле-ма полягала не зовсім у цьому. Поряд з прагненням зрозуміти своє призначення, я більше схилявся до проблеми не стільки філософського чи духовного ро-зуміння власних перероджень, а більше до проблеми свого безсмертя. Я всією своєю душею прагнув звіль-нення, але не знав, яким чином досягти абсолютної смерті. Бо чи не прийшов уже час зупинити все це, чи не прийшов час прислухатися до внутрішньої чисто-ти, що кожен раз в забутті пульсувала невидимою жилою в моїй напівсплячій свідомості та спробувати звільнитися, хоча б спробувати, якщо це, звісно, було можливо…

Волею, а може й не волею долі, нове моє переро-дження повинне було більш-менш прийнятно відпо-вісти на деякі мої питання… І ось я тут, перед вами! Розповівши вам свою дійсно фантастичну історію, я терпляче чекаю, що ви мені на неї відповісте. Я не роз-раховую на ваш позитивний відгук і тим паче на те, що ви повірите у цю так звану маячню, адже якось інакше це назвати практично неможливо. Я втомився, докто-ре. Мені вже майже все одно, що зі мною може статися внаслідок цієї з вами розмови. Я просто хотів, щоб мене хто-небудь вислухав. Можете навіть не відповідати і просто виставити мене за двері чи сховати в психлі-карню. Головне те, що ви мене просто погодилися ви-слухати. Даруйте, якщо я, можливо, відбираю у вас до-рогоцінний час, але я вже звик до такого. Повірите ви мені чи ні, та час давно став моєю головною проблемою, і хто в цьому винен — невідомо…

Зіас, врешті, змовк, понуро опустивши голову. Що робити далі, він і справді не знав. Тепер доля його за-старілого переродження була тільки в руках сивого чоловіка в маленьких окулярах, який сидів на проти-лежному боці столу, біля прикритого жалюзями вікна. Схоже, що його розповідь, незважаючи на неправдо-подібність, все ж таки чимось зворушила пристарілого професора. Принаймні, той про щось довго й серйозно роздумував, явно навіть і не думаючи виганяти Зіаса.

Після довгої мовчанки, що напружено нависла в кабінеті, Донаван нарешті зняв окуляри й, протерши втомлені очі, промовив:

— Отже це все? Ви більше нічого не хочете мені сказати, містере Люйт? Зрозумійте мене правильно: деякою мірою я вірю вам, але розголошувати вашу історію на всю планету, а згодом, можливо, і на весь

122

Головний Всесвіт було б нерозумно, та сама ця історія здається мені вже не такою й неможливою! Отже, ви можете додати ще що-небудь, чи це все?

Зіас підняв голову. Мовчки похитав нею. Трохи по-думавши, Донаван мовив далі:

— Якби мене в присутності величезної аудиторії спитали, чи вірю я в переродження душі або інтелекту, я, звісно, відреагував на це негативно…

Зіас криво усміхнувся. Донаван помітив це, але продовжував говорити:

… але в присутності багатьох людей, що мають від-ношення до науки, це змушений би був зробити кожен, бо якби ти сказав, що віриш у такі речі, тебе б і справді сховали в психушку. Зовсім інша справа говорити про такі речі з кимсь, хто теж у це вірить і, як не дивно, ціл-ком нормальна особистість… Ось що я вам скажу, міс-тере Люйт: приходьте ще, коли вам буде зручно, та й мені також, от хоча б завтра. Добре, завтра зранку. Ми з вами поговоримо ще про вашу проблему і, може, тоді мені вдасться зробити більш конкретний ви сновок.

Зіас важко зітхнув, чудово розуміючи, ким він за-втра може прокинутися. Але, незважаючи на це, у нього з’явилася надія, у нього з’явився перший фраг-мент майбутнього пізнання та розуміння, і він повинен, він обов’язково повинен його зберегти, незважаючи ні на що. Можливість пам’ятати минуле повинна допо-могти йому, і хто знає, можливо, в майбутньому йому ще вдасться зустрітися з професором і тоді він на-решті зможе дещо зрозуміти. З цією думкою Зіас по-тиснув руку Донавану й скоро опинився поза дверима Інституту Часової Психології. Тим часом по вулиці Айльтанра, найбільшого міста на Омезі, туди-сюди сновигали стривожені тіньовими поліцейські. У цей час, як на Омезі, так і по всій системі було неспокійно: людська раса майже відкрито готувала найбільшу за весь час панування тіньовиків революцію та обережно, але впевнено збирала сили. Зіас ще раз легенько по-сміхнувся: це ж треба, все дійсно йде до того, що у на-ступному переродженні він і справді знайде відповіді на ті питання, на які не зміг знайти відповідей у цьому, і таки схоже, що тоді він і побачить зовсім іншу расу земних нащадків… А поки що час додому: слід поспі-шати, а то ще, не дай Боже, він спізниться на смерть…, звісно, що на ще одну власну смерть…

123

ЗБЕРЕЖІМО ЦЮ КАЗКУ ПРИРОДИРозкішний вінок із барвінку і рути,Безмежні долини, степи та поля,Лани золотої пшениці,Це наша рідна ненька-Земля.

Це природа рідного краю,Втілення добра та краси.Берегиня, колиска людства,Це могутні діброви й ліси.

Біле сяйво Чумацького Шляху,Бризки сонця, міріади зірок,Різнобарв’я кольорів довкола,Ти зроби назустріч лиш крок!

Збережи цю чарівність навіки,Адже ми із природою — ціле,Без якої наш світ — це руїна,Без якої ми зовсім безсилі.

Схаменіться довкола всі люди,Збережімо цю казку природи,Ці прекрасні ліси і простори,Для дітей, для майбутнього роду.

Ольхова Аліна Анатоліївна1989 ð. í., ó÷åíèöÿ 10 êëàñó Ç³íüê³âñüêî¿ ñïåö³àë³çîâàíî¿

øêîëè I–III ñòóïåí³â ¹ 1 Ïîëòàâñüêî¿ îáëàñò³

Òâîð÷èé êåð³âíèê: Øê³ëü Âàëåíòèíà Âàëåð³¿âíà

124

НОМІНАЦІЯ “ГУМОР”Дякувать доні…Зекономили солідно Батьки Валентини -Справили дочці весілля Й одночас хрестини.

* * *

Вміють масть свою мінять Спритні тьоті й дяді: Царства падають, тріщать, А вони при владі!

* * *

Ростемо ж ми, гей!За цей рік наше село Значно оновилося: Дев’яносто душ померло, Десять народилося.

* * *

Негаразд із зором.— Здоров!— Здоров!

— Ну, як життя ,Семене?— Ох, не питай! Став сліпнуть, мов на гріх:З тих пір, як чоботи позичив ти у мене,Вже цілий рік, як я не бачу їх.

Абраменко Анна15 ðîê³â, ó÷åíèöÿ Ðîìåíñüêî¿ çàãàëüíîîñâ³òíüî¿ øêîëè ²–²²² ñòóïåí³â ¹ 2 Ñóìñüêî¿ îáëàñò³

125

ЯК Я ПИСАВ ЕСЕ

Теплий ясний день бабиного літа. Я сиджу на лабораторці з фізики. Все як завжди: від об-курених Антона та Дмитра із задньої парти

чується тільки “ги-ги, ги-ги”, Маша та Даша обговорю-ють якогось хлопця. Всі займаються якимись сторон-німи справами, тільки гігант вселенської думки й не-втомний мислитель Гаджиєв Денис старанно, сумлінно переписує лабораторну в Маринки-відмінниці. Нібито ніщо не віщує біди. Аж ось на порозі класу з’явилася Клавдія Петрівна.

— Шикуйсь в струнку! Рівняння на середину! — швидко вигукнув командир 1 взводу (тобто нашого класу) Троценко трохи зляканим і тремтячим голосом, як побачив учительку української мови та літератури тьотю Клаву. Вона була жінкою в роках, але не згубле-ні через роки вольове підборіддя, струнка, натягнута мов струна, фігура та спопеляючий погляд, який на всіх наводив панічний жах…

— Ось що зробив з людьми Афган… — прошепотів, ледь-ледь дотягнувшись до мого вуха, сусіда Малик, вказуючи на вчительку.

— Криницький! До мене! — вигукнув дзвінкий го-лос учительки, коли та дійшла до середини класу.

— Разрешите бегом! — У мене від несподіванки закалатало серце й тим калатанням зовсім вибило ненчину мову із голови і я чомусь заговорив по-мос-кальськи.

Але про це я подумав пізніше, коли вже був на місці дислокації.

— У мене є до тебе серйозна розмова. Ходімо із кла-су, — сказала спокійним голосом Клавдія Петрівна.

— У нашому місті проводиться літературний кон-курс “Проба пера”, ти повинен взяти участь у конкурсі на краще есе або роздум. Ти призваний! Попрацюєш на гордість школи та бойового прапора! Тарас Шевченко — ФОРЕВА! Приступаєш до виконання зобов’язань із цієї хвилини, — монотонно, але дуже дохідливо та зро-зуміло роз’яснювала вчителька.

— Часу в тебе до четверга, щоб написати есе. Не виконаєш — будеш до кінця школи на кожний урок

Криницький Павлоó÷åíü ÇÎØ ¹ 2 ì. Îõòèðêè Ñóìñüêî¿ îáëàñò³

126

готувати доповіді про “Кайдашеву сім’ю”, — вже чер-воніючи та розлючуючись, продовжувала Клавдія Петрівна.

— Та розбереш кожне слово із цього твору. Питан-ня є ?

— А надворі гуляти можна ? — трохи соромлячись запитав я, бо сьогодні лише понеділок…

— Добре, можна. Тільки не ходи до дерев’яного лісу, бо там — Змій Горинич! Виведе тебе в чисте поле, поставить обличчям до стінки й пустить кулю в лоб, щоб на все життя запам’ятав, як ходити до дерев’яного лісу! — розказувала мені з якоюсь інтонацією казки Клавдія Петрівна, але не повірити їй — краще помер-ти, бо треба завжди вірити своєму вчителю й настав-нику.

Нарешті я прийшов до рідної хати, де народився, ріс, їв, спав… до своєї барлоги!

Сьогодні на мене навалилося стільки честі! — по-стійно думав я, що навіть почав нервувати, щоб вона мене зовсім не привалила. Від цієї нервової напруги за весь день, прийшовши додому, я одразу заснув мерт-вим сном.

Коли наступного дня я прийшов до школи, Артем заявив мені, що сьогодні в атмосфері геомагнітні яви-ща, і у школі нам обом робити нічого. Тому альтерна-тивний варіант у нього — піти до ігрового комп’ютер-ного центру (не залишатися ж цілий день без діла!). Я згодився, куди дінешся — сьогодні не наш день для школи.

Невже сьогодні вже середа? Невже? — з цим зой ком я прокинувся вранці цього дня. “Ні, сьогодні до школи не піду, буду писати есе, щоб воно було таке гарне-е-е-е, вели-и-и-и-ке і чудове!!!” — остаточно вирішив я, коли мама підійшла до мене з дубцем, щоб я йшов до школи. Коли я розповів їй про свої плани на день, то вона зрозуміла мої високі бажання “досягти висо-кої мети”. Розповіси мамі про свої глобальні плани на користь усього людства — і не підеш до школи, це без-програшний варіант (порада для братів по не щастю).

Ось я вже сів за комп’ютер писати безсмертний твір-есе. За вікном гарна погода, співають пташки, я добре попоїв, але окрім титульної сторінки нічого пи-сати не можу. Спробував подумати про хороше, таке щось красиве, високоморальне (у такому стані душі мусить прийти натхнення, але чомусь його нема!..) Якщо це не допомагає, то треба прогулятися десь у красивій місцевості. Може, завітати на дачу?

Я вже йду знаменитою стежкою Левади: сонечко ще не високо піднялося і в його жовтогарячих проме-нях світиться вже трохи пожовкла трава, а ось на вербі

127

в’ється дикий виноград з його червоним листям, а коли на них попадають сонячні промені, то листя загораєть-ся пурпуровим світлом… Яка краса!

Прийшовши на дачу, я згадав, що фрукти допомага-ють зміцнити імунітет, розумову діяльність та загаль-ний стан організму, а у великій кількості допомагають викликати словесну діарею! Треба побільше поїсти яблук та особливо винограду, може, допоможе?..

Нарешті! Є думки, є вступ, є основна частина, на-слідки і закінчення! Хіба я не молодець, хіба не прямий потомок Достоєвського? Я стану знаменитим, зароблю багато грошей на письменницькому поприщі, мені бу-дуть усі заздрити Як це чудово — бути талановитим!

З цими думками я швидше побіг додому, сів за комп’ютер і… Нічого. Десь усі зникли… Де вони? Де мої думки?! Куди вони поділися ?

Так, знову. Треба було підтримати організм у скрутну хвилину. Тепер важкою артилерією — кавою, цукром, шоколадкою та “Квейком”. Повинен бути ре-зультат, що ошелешить, мабуть…

Так і було, але не на тім поприщі. Я увесь вечір програв у комп’ютерну гру “Квейк”, пройшов три рів-ні складності, вбив п’ятсот дуже страшних монстрів, схожих на Горинича, та дуже ошелешив свого друга Сашка, котрий сидів поруч і стежив за моїми подвига-ми, що аж підборіддя йому відвисло.

Не пам’ятаю, як заснув, а снився мені страш-ний есес-фюрер Горинич, котрий ганявся за мною по Лева ді й кидався яблуками та виноградом. Я ско-чив з ліжка і швидко написав усі ці рядки. Можливо, Клавдія Петрівна, побачивши мої роздруковані творчі муки над есе, не заставлятиме мене бути обдарованою дитиною?..

128

НАВІВ ПРИКЛАДПідніма Степана вчительІ ставить питання,Ну, а той літає в мріях,Наче пташка рання.— Приведи, юначе, приклад,Ну, хоча б найменший,Про той рух криволінійний,Що вивчали першим.Степан глянув у віконце —Зразу осінило:— По дорозі он ідеП’яний дід Данило.

Подгорний Олександрó÷åíü 11 êëàñó ÇÎØ ñ. Ïîï³âêè Êîíîòîïñüêîãî ðàéîíó Ñóìñüêî¿ îáëàñò³

129

ДІАЛОГ ЧЕРЕЗ СТОЛІТТЯ

Почати свій твір, на жаль, доведеться з болю-чих означень: зневажена, багатостраждаль-на, згорьована. Неважко здогадатись, що всі

ці слова стосуються моєї держави. Хтось, заперечую-чи, скаже, що стосовно України можна використати й інші епітети — співуча, нездоланна, вишнева. З цим важко не погодитись. Але сьогодні я з сумом конста-тую, що за тими словами смутку й горя постає історія України. Але скільки б не пройшло років, які б пере-будови не довелося пережити українцям, та ніколи з їхньої пам’яті не зітруться імена справжніх патріотів, у чиїх серцях незгасним полум’ям горить святе по-чуття любові до Батьківщини. Так, горить, а не горіло, бо іскри справжнього патріотизму дивують нас своєю постійністю і яскравістю.

Сьогодні я пишу роботу про Тараса Шевченка. Мені здається, що поет говорить до нас крізь гомін, віяння й болі нашого часу. Він — наш сучасник, бо слово любові не старіє й не в’яне. Я на мить уявила собі зустріч Тараса Шевченка з дев’ятнадцятого століття й нашого сучас-ника. Думаю, вони б мали що сказати один од ному.

Шевченко: Все йде, все минає — і краю немає.Куди ж воно ділось ? Відкіля взялось?Сучасник: Справді, нічого в цьому світі немає віч-

ного. Спливають роки, руйнуються будівлі, але віч-ною залишається пам’ять. Пам’ять про наше минуле. Знання минулого дає нам змогу глибше пізнати свій народ, умови його життя.

Шевченко: Ви хочете знати, як жили українці в XIX столітті? Слухайте. Життя моїх земляків із Кирилівки було нестерпним… неволя

Робота тяжкая…ніколиІ помолитись не дають.

Я не перебільшую. Ота тяжка робота поклала в могилу мою 37-річну матір. Покинула вона сиротами шестеро дітей. Та не тільки моя родина потерпала від кріпацтва. Я пам’ятаю, як плакало під снопом дитя, бачив, як під тином помирала “опухла дитина” від го-лоду в той час, коли мати жала на панщині пшеницю. Сучасник: Душа терпне від такої розповіді: мені жаль, Тарасе Григоровичу, що Ви не дожили до того часу, коли було скасоване кріпацтво. І хоча народ назвав

Нікуліна Оленаó÷åíèöÿ ÇÎØ ¹ 2 ì. Îõòèðêè Ñóìñüêî¿ îáëàñò³

130

“голодною волею” декларовану свободу, та вже то був крок (хай і великий) до іншого життя. Українці сьогодні вільні. Та є одне “але”. Під час одного із своїх виступів Президент України сказав: “Немає батьківщини без свободи, немає свободи без батьківщини”. Це правда. Але не вся правда, Тарасе Григоровичу. Правда є і те, що у вільній тепер Україні в деяких сім’ях у холодній кімнаті дитячі сльози падають у порожню тарілку. Воля тоді воля, коли вона робить людину щасливою, а батьківщина тоді батьківщина, коли вона не віддає на поталу кращих синів своїх і дочок.

Шевченко: Бачу, нащадку, що тобі болить Україна, як і мені. Вона завжди була мені джерелом кра-си й замилування, та в той же час і причиною болю. Безталанна моя Україно! Скільки б не пройшло років, я буду повторювати:

Я так її, я так люблюМою Україну убогу,Що проклену святого бога,За неї душу погублю.

Та й як можна було не любити мого широкого Дніпра, який то стогнав, то красувався на всю Україну, “нена-че в молоці дитина”; як можна було лишатися байду-жим до тієї червоної калини, що “зацвіла в долині”; до високої пошани. Куди б мене не кидала доля, я бачив уві сні українські краєвиди, рідне село:

Село! — і серце одпочине.Село на нашій Україні -Неначе писанка село,Зеленим гаєм поросло.

Сучасник: Знаєте, мій далекий предку, я не можу з такою любов’ю говорити про село XXI століття. Як виживають в отих селах люди, забуті державою, відо-мо хіба що тільки Богу. Давайте послухаємо вірш мого сучасника І. Сергієчка з с. Качанівка про село.

Село у нас завжди в останніх —Півроку грязь, півроку — сніг,Оце й усе з сільських утіх,Живемо наче на засланні.

Важко сказати, хто винен у тому, що селяни “Старцями стали на розпутті”. Україна перетворилася на якийсь суцільний город. І сьогодні хочу звернути-ся до тих, від кого залежить доля українського села Вашими словами, Тарасе Григоровичу:

Схаменіться! Будьте люди,Бо лихо вам буде.

131

Не подумайте, що я погрожую. Ні. Я справді хочу, щоб зрозуміли всі, що ми на благословенній Богом землі розвели пекло. А щоб повернути віру людей в справедливість, щоб викликати в них зацікавленість у результатах праці селянина-трудівника, нам усім тре-ба схаменутися, бо ми несемо відповідальність за зем-лю-годувальницю перед прийдешніми поколіннями.

Шевченко: Добре, що ти усвідомлюєш відповідаль-ність перед нащадками, бо не тільки сьогоднішнім днем ми повинні жити. Колись мені було однаково, чи згаду-ють мене в молитвах своїх нащадки. Та доля України, доля Її майбутнього мені ніколи не була байдужою. Думаю, всі мусять усвідомити, що сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє. До твоїх сучасни-ків колись і я звертався у своїх віршах, намагався сформувати заповіти ще не народженим землякам своїм. Чи дійшли до вас ті заповіти? Чи виконуєте ви їх? Якби ви вчились так, як треба, то мудрість би була своя.

Сучасник: Якби ми вчились так як треба…Погано, Тарасе Григоровичу, ми виконуємо цей за-

повіт. Чи не тому вчились, чи не тому нас вчили. Якби ми вчились, ой, якби ми вчились, то

… ми б, одвічні хліборобилюб’язно схованок сумнихне планували для Європи, —щоб хорошити ізотопи.А заодно — себе самих.

А. Бортняк

І знаєте, за що боляче, Тарасе Григоровичу. Мої співвітчизники не сидять, склавши руки. Та й розу-му нам ніколи не доводилось позичати. Не сороми-лись чужому навчатись. Мабуть, усьому світові відомі імена українських вчених та письменників, акторів, спортсменів та філософів. Та, здається, не вистачає нам сьогодні мудрості чесно виконувати свої обов’яз-ки, мудрості не рапортувати достроково, про ще не ви-рішені проблеми, мудрості усвідомити себе народом, а не горохом при дорозі, який кожному дозволено скуб-нути. А якби ми мали ту мудрість, то не доводилось би сьогодні переживати наслідки страшної катастро-фи на ЧАЕС, не довелось би жахатись, споглядаючи тварин-мутантів. Та найактуальніше те, що мутація торкається людських душ. Нам, українцям, часто до-рікають за двомовність, але на мою думку, роздво-єння душі набагато страшніше. Говорю Вам про це, Тарасе Григоровичу, і думаю, що мій народ заслуговує щасливішої долі й рівнішої дороги, заслуговує на те, щоб збулися Ваші мрії, Кобзарю.

132

Шевченко: Всього можна домогтися, якщо буде “в своїй хаті своя правда й воля”. Скільки моїх сучасни-ків мріло про це! Скільки за ту святу волю й правду поклало голову.

Сучасник: Маємо ми свою хату. Маємо і небо над хаткою голубе. Але поки що рано говорити про щас-ливе життя в тій хаті. Та й правда якась мілкувата, “незбагненно замало її”. Яку правду я маю на увазі? Нинішнє покоління хоче знати правду про минуле, хоче знати правду про сучасне. Чому сьогодні такою небезпечною стала професія журналіста? Чому стали можливими вбивства на замовлення, крадіжки дітей? Чому за кордон їдуть ешелони з національним багат-ством України, а гроші за ті багатства осідають у ки-шенях нечесних політиків?

Ой, Тарасе Григоровичу! Скільки тих “чому” ятрить сьогодні душу пересічного українця! А сьогодні, як ні-коли, треба об’єднатися, треба усвідомити, що “немає на світі України, немає другого Дніпра”.

Шевченко: Я знаю це, довгий час жив я далеко від рідного краю, носив у серці спогади про “садок вишне-вий коло хати”, про рідне село.

В Орських степах ховав свою тугу, свій біль за “сол-датську халяву”. Хрест розлуки з рідним краєм дове-лося нести мені впродовж не одного десятка років. І хочу ще раз сказати землякам своїм, українцям XXI століття: наше багатство — у наших щедрих серцях, у “повній власних чеснот і щедрот душі”. Не втрачайте його. Нехай ніякі ерозії не з’їдять тих чеснот, якими завжди відзначався мій великий народ.

Сучасник: Вашими словами хочу промовити Тара-се Григоровичу:

Мій Боже милий,Як то малоСвятих людей на світі стало.

Може, їх ніколи й не було багато. Але сьогодні зне-віра панує в багатьох українських родинах. Багато хто б’є себе в груди і називає патріотом, але його патрі-отизму вистачає тільки для того, щоб набити власні кишені народним добром.

Кожний мітить в гетьмани, й упертись,В ілюзорну видимість мети,Здатний в міжусобиці за першість.

Шевченко: Обнімете ж, брати мої,Найменшого брата.

Тільки в єдності ваша сила, українці! Об’єднайтесь! Ви зможете подолати всі труднощі. Пам’ятайте слова з моєї “Молитви”:

133

А всім нам вкупі на земліЄдиномисліє подайІ братолюбіє пошли.

Сучасник: Як вчасно сказані ці слова! Сьогодні нам, справді, потрібен не розбрат, не поділ на десятки пар-тій — нам потрібна єдина Україна. Ми не повинні втра-тити тих орієнтирів, заради яких все починалося в 1991 році.

Шевченко: Кожен з вас повинен серцем полягти за свою Україну, зрозуміти врешті-решт, що це наша, не чужа земля.

Сучасник: Розумію Вас, Тарасе Григоровичу. Справді, сьогодні ми переживаємо не найкращі часи. Але на початку кожної розмови Ви ж говорили, що “все йде, все минає”. Минуть і ці труднощі. Я вірю в це. Вірю, що на Україні буде Україна, а не чиясь окраїна глуха. Я знаю, що обов’язково настануть часи, коли ніхто нам не зможе дорікнути, що “ми премося на чу-жину шукати доброго добра”, бо “оживе добра слава України”, бо обніметься брат з братом “і світ, який яс-ний невечірній” тихо засіяє.

Я знаю, що буде так, бо Діла добрих обновляться, Діла злих загинуть.

Шевченко: Мій гордий нащадку! Прошу тебе, да-вай звернемося до всіх українців і мертвих, і живих, і не народжених із словами, які допоможуть об’єднатися і перемогти всі труднощі. Я мрію про те, щоб ніколи слово Україна не викликало жалю ні в українця, ні в чужинця. Слово Україна має пов’язуватися із злаго-дою й миром, слов’янською гостинністю і працелюбніс-тю. Пригадай слова із вірша “Чи ми ще зійдемося зно-ву?” (яка промовиста назва, чи не правда?). Ти готовий проголосити ті слова разом?

Шевченко й мій сучасник:


134

МОВАНаша мова — дерево густе —Пишним квітом зоряно цвіте.Скільки слів чудових в мові є!Кожне слово рідне тут, своє.Сипле дощик срібний і густийЧи листок злітає золотий —Для всього слова віднайдем ми.Хай вони заплескають крильмиІ злетять в небесну висоту,Заспівають пісню на льоту.Пісню ту почують небеса.Наша мова — гордість і краса.

Сотник Ганнаó÷åíèöÿ ÇÎØ ¹ 9 ì. Êîíîòîïà Ñóìñüêî¿ îáëàñò³

135

У ЧОВНІЧервоногаряче небо,Червоногаряче.Дорога така ж рожева,До неба неначе.

Спокійна ріка біліє —Вечірня, молочна.У тиші човен німіє,Мальований точно.

Сурма на небі співає,А в ній щастям плачеЖовтогаряче сонце,Жовтогаряче…

Лук’яненко Ганна16 ðîê³â, ó÷åíèöÿ Êîíîòîïñüêî¿ ì³ñüêî¿ ã³ìíàç³¿,

÷ëåí ë³òñòóä³¿ “Äæåðåëî” ì. Êîíîòîïà Ñóìñüêî¿ îáëàñò³

136

РІДНА ДОМІВКАЛюбисток стелиться до ніг,І верби в двір наш заглядають,На світі безліч є дорігІ всі додому повертають.Бо найсмачніша за усеВода в криниці біля хати,Де мальва під вікном росте,Де завжди нас чекає мати.

Акименко Анна18 ðîê³â, âèõîâàíêà Îõòèðñüêîãî ì³ñüêîãî öåíòðó äèòÿ÷î¿ òà þíàöüêî¿ òâîð÷îñò³ Ñóìñüêî¿ îáëàñò³

137

***

Забери мене, вітре, з собою,Занеси у небачений світ…Будем мріяти разом з тобоюПро щасливу чаруючу мить.

Забери мене, вітре, з собою,Й будем роси прозорі спивать,Над п’янкою від квіту травоюБудем мрії свої розстелять.

Забери мене, чайко, до моря,Я так хочу по хвилях пройтиІ скупатись із зорями в ньому,Щоб кохання довічне знайти.

Забери мене, чайко, до моря,Пронеси через тисячу миль,Будем слухати разом з тобоюМелодійну симфонію хвиль.

Заберіть мене, квіти, на луки,Я зіп’ю ваш солодкий нектар,Я омию в струмку свої рукиІ босоніж пройду серед трав.

Заберіть мене квіти, на луки,Я так хочу щасливою стать,І я вірю — хвилини розлукиБільш ніколи не зможу згадать.

Забери мене, вітре, з собою,Я прошу тебе знову і знов.Забери мене, чайко, до моря,І не згасне до нього любов.

Заберіть мене, квіти на луки,Покажіть мені бажану путь.Хай не буде хвилини розлуки —Я так хочу щасливою буть!

Сачок Марина15 ðîê³â, ó÷åíèöÿ Êîíîòîïñüêî¿ ñïåö³àë³çîâàíî¿ øêîëè

²–²²² ñòóïåí³â ¹ 9 Ñóìñüêî¿ îáëàñò³

138

***Краплина думки(дитина смутку)впала дощемна аркуш,краплина байдужості(дитина суєти)не зітре їїніколи…

***Тіснов просторі людськомулюдині,здатній до творіння.Уденьіз ліхтарем в рукахвонашукає творчогопрозріння.

***Вечірні сутінкизібрали думкув кулак.Хоче вирватись.Пручається.Тісно їй в долоняхвечірньо-сутінковогосмутку.Волі!Свободи!Вільного життя!Хочеться їй.

Вирвалась.Упала на аркуш.Живе.Хоче далі житив долоняхвранішньо-світанковоготепла…

Бойчук Ілона Ігорівна1989 ð. í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Òåðåáîâëÿíñüêî¿ ã³ìíàç³¿-øêîëè-³íòåðíàòó Òåðíîï³ëüñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ìàðòèí÷óê Í.Á., â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè Òåðåáîâëÿíñüêî¿ ã³ìíàç³¿-øêîëè-³íòåðíàòó

139

***

Після світумрійреальнийсвітздаєтьсятаким безглуздим!Таким безпорадно-сірим,безпробудно-сліпим,і безнадійно-смутним…А божевіллюдумок-фантазійнікуди подітись,щоб зігрітись.Нема до чого притулитись,щоб зцілитись.

То куди ж в тобі горнутисямоїм безталанним думкам,мій реальний сіро-сліпо-смутний світе..?!

***

Я хочу жити!Я пила би це життя!Цього не дано кожномузумітизрозуміти.В мені палає дивне почуття…Оце життя!Моє життя!Я буду жити!

***

Хтось вилив вітерНа подвір’яне затишшя.Хтось вилив зрадуНа подружнє життя.Безглуздя якесь!!!

***

Чорне море.Сіре небо.Чорні хмари.Сірий дощ…Мені нічого більш не треба…Подаруй лиш кольорове “щось”.

140

“НЕ ГРІЄ СОНЦЕ НА ЧУЖИНІ…”(Уривки з листів…)

Там, де степ широкий і прекрасний обніма-ється з небом, там, де ліси вдивляються у плесо-дзеркало озера, де шумлять колосисті

поля, де біжить, танцюючи, річка, на самому краю села стоїть хата. Хоч стара, та охайна, чепурна, як грибо-чок, всілась між великими деревами і виблискує вдень білими щоками, а вночі світить жовтими очима. Живе в тій хаті баба Катря. Добра, тиха, працьовита, літня жінка. Усе в неї гаразд, і все до ладу, хоч живе сама. Є у неї син. Любить його більш за все на світі, пестить і побивається за ним від самого народження. Пішов хлопець у матір — вродливий, добрий, працьовитий, людяний. Дуже шанував і любив свою неньку.

Хотів зробити так, щоб жилось легше, краще, щоб не працювала тяжко, то й подався у чужі краї. Скільки не просила, не благала: “Не їдь, сину, не покидай мене, не залишай землю рідну, — не послухався”. Єдине, що могла зробити Катря, то дати в руки “Кобзар”, щоб не збивсь, бува, з дороги. Коли прощались, то сказала: “Хай береже тебе Бог і Тарас пильнує…”.

З того часу сумною стала Катря, не виходить у село, не жартує, не сміється, але і не плаче — сильна жінка.

Ніхто не пробував розвеселити і підтримати стару матір, тільки мовчки співчували, бо ж у багатьох таке горе. Лиш цікавило усіх, чому кожного вечора до піз-ньої ночі горить світло у бабиній хаті…

…Пізно вночі, щоб ніхто не бачив, сідає Катря за стіл, витягає синові листи і ридаючи перечитує…

…Здрастуй, мамо! Пишу здалека, сама знаєш… Дуже тяжко мені тут, голодую. Але Ти не переживай, я скоро знайду роботу, зароблю багато грошей — і будем жити ми з тобою в багатстві, в добрі. Тут дуже гарно: великі ошатні дорогі будівлі, магазини. Якщо ми буде-мо тут, то обов’язково підемо з тобою на берег океану.

Шумка Олена Василівна1988 ð. í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Óêðà¿íñüêî¿ ã³ìíàç³¿ ³ì. ².Ôðàíêà ì. Òåðíîïîëÿ

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Íîâà Ìàð³ÿ Àíòîí³âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè Óêðà¿íñüêî¿ ã³ìíàç³¿ ³ì. ².Ôðàíêà ì. Òåðíîïîëÿ

141

Мамо, якби Ти знала, що то океан Такий прекрас-ний, не порівняти ні з чим. Ти пишеш, щоб я повер-тався, бо вдома ми теж непогано жили, нічого, будем жити ще краще. Всі їдуть — і я поїхав. А що там у нас вдома?! Сама біднота, нічого доброго нема. Ти б тут по-бувала, дізналася б що є в світі…

10. 08. 1999.

…Мамо, ти не журися. Все добре. Працюю, гроші заробляю. У нас таких не заробиш. Робота неважка. Запитуєш, чи сумую. Коли ж сумувати? Працюю зран-ку до вечора. Маю вихідні, то пишу тобі або гуляю міс-том, милуюсь красою. Пиши мені частіше, мамо…

05. 09.1999.

…Ти кажеш, що плачеш, сумуєш. Не плач! Мені тут добре, хоча теж трохи сумно, та сам не знаю — чому? Не люблять мене тут, не поважають. Якось обізвали господарі наймитом. Погане те слово, мамо, болить воно мене. Наймит…, так, справді, я наймит, але ж бо я людина! Я маю душу, котра болить…

…З часом мені дали зрозуміти ще й те, що тут я ві-чний наймит. Духовно і матеріально, для них я лиш най-мит. Страшне слово. Правду ти казала, мамо: “В своїй хаті, своя й правда, і сила, і воля”. Пиши частіше…

25.10.1999.

…Працюю, хоча й праця не мила. Знову мене лаяли, та нехай вже, я зрозумів хто я тут, та лають же мовою отою, їхньою, чужою. Вже так би ті слова і не пекли, якби на рідній мові сказані були… Так хочеться почути голос твій. Я сумую. Співай мені, мамо, обіцяю, що по-чую через ліси й гори. Співай…

Ну, що, здавалося слова…Слова та голос — більш нічого.А серце б’ється — оживаЯк їх почує..

12.12.1999.

…Тяжко мені, мамо, усе є: і гроші, й краса, і тепло, і затишок, але за чимось серце тужить. Не смачна тут кутя, не добрий тут хліб Божий, і світ мені не милий. Сиджу на березі того океану, дивлюсь на його без-межність, на його красу, і не красивий він, мамо, не красивий: і хвилі не хвилі, і обрій не той, і вода не вода. Мамо, я розумію: “Не гріє сонце на чужині, а вдома надто вже пекло..!” Але ще трохи грошей назбираю і приїду…

07.01.2000.

142

… Знаєш, бувало іду собі дорогою і зупинюсь, заду-маюсь, згадаю дитинство. Пам’ятаєш, мамо, як я малим любив бігати у степ. Як там гарно було! Одного разу я досліджував мурашник: він був великий, оброслий травою, і лише де-не-де по ньому лазили мурашки, як сторожові дому свого. Я ткнув палицею прямісінько в живий горбик — так у ньому утворилась невеличка дірка. І знаєш, що трапилося потім ?! Всі мурашки, де тільки які були, всі-всі намагалися залагодити ту шпаринку, кожна щось несла сюди: одна — крупинку землі, інша — шматочок листочка. Всі щось робили для того, щоб урятувати свій дім. Одна навіть залізла мені на ногу і почала щипати.

Мамо, вони мурашки-крихітки, вони не побоялись мене, не втекли! І тільки тепер, коли я згадую це, я ро-зумом піднімаюся високо-високо і бачу, що ми мураш-ки, ми лазимо по тім світі, але не знаємо чого Мамо, я зрозумів, я побачив, що ми тікаємо, ми не вміємо ряту-вати свій рідний дім Каюсь, я погана мурашка, прости. “Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!”

30.01.2000.

… Знову сіра ніч, похитуючись вилазить місяць, чорні волохаті хмари розплющують очі-зорі. Я див-люсь на ті зорі і не знаю, мамо, не знаю, чи сяють вони вдома, чи мерехтять яскраво і весело, чи світять вони, скажи мені, мамо… Скажи, чи є у нас ще весна, чи ко-лишуться поля, чи біжить, шпортаючись об гори вітер, чи у сонця такі ж червоні щоки, чи любиш Ти ще мене, мамо ? Скажи… “Нема на світі України, немає друго-го Дніпра, а ви претеся на чужину шукати доброго добра…”

03.02.2000.

…Ти дала мені в руки, коли прощались, книжечку малу, поношену, стару, книжку, котру сама колись читала. Книга та — то Біблія моя, то правди шлях і любові, тому усім “і мертвим, і живим, і ненародже-ним землякам моїм…” хочу сказати: “Пам’ятай, що під тими поношеними обкладинками, на тих жовтих сто-рінках — доля матері твоєї, і твоя любов до неї, її і твоє життя. Лише дотик до неї, лише слово із неї рятувало мене. Знай, що та книга — це промінь, промінь надії, любові і віри у те, що не треба більш нічого, окрім мате-рі старої, окрім Дніпра широкого, окрім поля зеленого, окрім України милої. Той промінь горить у моїм серці і віддаю тобі його, мамо”…

…Уже вкотре вона перечитує ці листи. Отак кож-ного вечора: запалить у печі, сяде біля лампи і читає…

143

Тихо котиться сльоза по вишитому життям обличчі, омиває кожну зморшку, а потім капає на списаний лист паперу, розчиняється у ньому — і все. Ніхто й не бачить тих сліз. Все те, що відчув і зрозумів її син на чужині, вона давно вже добре знала тут. Раділа, що прозріває, проте весь час запитувала: невже для того, щоб зрозуміти, що милішого за рідну землю немає, що ніде тебе не будуть любити так, як тут, що краще жити лиш на сухому хлібі і бути щасливим, аніж купатися у багатстві і бути завжди бідним, невже задля цього по-трібно було все покинути, залишити ?

Закінчувала читати, відкладала однією рукою у бік листи, а другою тягнулася до поношеної жовтої кни-жечки, ніжно гортала сторінки за сторінками і шепоті-ла: “Порятуй його, Тарасе, порятуй, поверни…”.

Стояла Мати Україна… і знала, що поверне сина, бо вклала в серце “Кобзар”…

144

ВЧИТЕЛЬЦІВікна шкільні замітає пороша.Очі, мов вогники, бачать весь клас.Добру людину, милу й хорошу,Мов зачарований, слухає клас.

Ловимо з вуст її ми кожне слово,Мовить з любов’ю вона до дітей.Ти нас навчила рідної мови,Ти з нас зробила добрих людей.

* * *

Світ блискавки яскравий,проте короткочасний.І цим нагадує життя…

* * *

Прийшла холодна осінь,мов старість до людинираптово, безупинно…

Бочарова Вікторія Володимирівнаó÷åíèöÿ 11 êëàñó Ðîãàíñüêîãî àãðàðíîãî ë³öåþ Õàðê³âñüêîãî ðàéîíó Õàðê³âñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Êåöîâà Â³êòîð³ÿ Òèõîí³âíà

145

ДІТИ ГОЛІВУДУ(з повісті, що має обсяг 150 сторінок, подається

лише початок)

У віті немає правди, але має бути шоу.Що ти хочеш бачити за своїм стодолом?Ми — діти Голівуду, в нас має бути щастя.Скажи, яким боком ляжуть чотири масті?

(Олександр Сидоренко — Фоззі)

Частина 1

Світло холодного осіннього проміння обливає все навкруги: жовтогаряче листя, стіни сі-рих будинків, скрипучі каруселі на дитя-

чому майданчику, обличчя людей, втомлених довгим робочим тижнем. На небі ані хмарини, вже кілька днів немає дощу. Десь взявся легкий подих вітру і змусив найслабіші листочки покірно зірватися з гілок, повіль-но злетіти на землю. Все виглядає сонним, але прива-бливим.

Чомусь всюди панує думка, що осінь — це пора гіркоти і печалі, час смутку та підведення якихось під-сумків. Але я ніколи з нею не погоджувалась й нама-галась зазирнути за подібну сіру завісу, а там — різ-нобарв’я осінніх кольорів, зачарований стукіт дощу, довгі вечори роздумів і крилатих мрій…

Я повертаюсь зі школи. Чую вигуки із сусідського вікна. Навіть при величезному бажанні не почути їх — неможливо. Так порушилася раптом моя “елегія гармонії із собою” …

— Стара відьмо, годі тобі язиком тріпати! Не-ма-є! І сьогодні в мене грошей немає! — кричав Степанович.

— Ледацюго! Куди ж ти їх діваєш, га ? Ти ж заро-бляєш! — ще голосніше верещала його дружина.

— Не твоє діло, ясно? Як же мені набридли твої до-рікання! Якби хто знав!!!

— Я тобі теж набридла? Ну, звісно, тобі твої друзя-ки дорожчі!..

Коломієць Ірина Анатоліївна1989 ð. í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Ìîíà÷èí³âñüêîãî ÇÍÇ

Êóï’ÿíñüêîãî ðàéîíó Õàðê³âñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Êîðîòóí Í³íà Âîëîäèìèð³âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè

146

— Що тобі до них? Хіба я не маю права відпочити ?— Бачити тебе не можу, грамотій!..Весело жити поруч із цими людьми. Вже до вчора

“стара відьма” виставить за двері валізи “ледацюги”. Але за кілька днів вони пробачать одне одного і далі житимуть щасливо. Принаймні, тиждень.

— Фроню, кицю! — я помітила біля дверей під’їзду свою кішку. — Що ж ти робиш на вулиці?

Я підійшла до дверей квартири і хотіла було повер-нути ключа, щоб відімкнути їх, коли раптом зрозуміла, що вони відчинені.

— Привіт! — мовила я батькові, який сидів у ві-тальні. — Тату, ти випадково випустив Фроню! А ти рано з роботи…

Я підійшла до своєї кімнати, поклала книжки, по-тім попрямувала на кухню годувати кицьку. У дверях з’явився тато.

— Як справи? — поцікавився він.— Нормально. А чому ти питаєш? Ти якийсь неве-

селий. Був у лікарні? Як мама?— Жанно,… — ледве проговорив він…І я, чесно кажучи, злякалась тієї дивної невідомос-

ті, що ховалася в його паузі.— Мама померла…Котячий обід, що тримала в руці, впав на підлогу.Несподівано, страшно, жорстоко. Мене ніби огріли

чимось важким по голові. Я довго не могла оговтатись.

Нарешті після похорону дім опустів. Від співчутли-вих і підбадьорюючих слів голова йшла обертом. Нас із батьком приїхали підтримати навіть ті, хто давно з нами не спілкувався, ті, хто мали на нас якісь безпід-ставні образи… Як дивно — людей зближує смерть, а не життя.

— Залишайся вдома ще кілька днів. Це тобі не за-шкодить. Я домовлюсь із учителями, — говорив мені батько з тією похмурою нотою в голосі, що з’явилася зовсім недавно.

Мені дуже погано, душать сльози й біль. Що ж далі робити? Жити, напевно. Я сильніша…

Минув майже місяць. Наді мною весь час якась на-пруга. Я сама страждаю від власних страхітливих ду-мок. Я не можу радіти простому спілкуванню з друзя-ми. Плутаюсь у своїх бажаннях. Я стала нігілісткою до світу, циніком до людей, я боюсь своїх почуттів і мрій…

Частина 2

Моє улюблене крісло, оббите коричневим велюром. Біля мене книжки: Франко, Бодлер, сучасниця Карпа —

147

таке різноманіття літературних скарбів. Але потоки культурної інформації давно припинилися. Я вмикаю, вимикаю, вмикаю лампу, знову вимикаю. Чую, як від-чинилися вхідні двері. Два голоси: тато з Ритою по-вернулися із ресторану. Мимоволі підслуховую їхню розмову.

— Чаю? — татів голос. — У мене чудовий чай, з апельсином. Ти такого, певен, не куштувала.

— Володю, я все ще дивуюся… Нещасна дівчина. Втратила останню рідну людину. Бідолашна, і навіть не підозрює, яка самотня в цьому світі…

Про кого це Рита так говорить? Про кого йдеться?— Не плети дурниць, — глухо заперечує тато.Чим далі йшлося, тим дужче калатало моє серце,

пальці чомусь тремтіли, і я боялася порушити тишу, щоб раптом не проґавити чогось дуже-дуже важливо-го, як мені здавалося в ту мить.

— Пробач. Але мені її дійсно шкода, — править сво-єї Рита. — Чай? Це добре. Та мені б хотілося чогось… міцнішого. Маєш коньяк?

— Коньяк, то й коньяк. Ось, прошу. Однак я наполя-гаю: не згадуй про те, що я розповів. Я не хочу ранити її серце, їй і так нелегко, особливо тепер… Ну, що ж, Рито, давай вип’ємо за кохання і закоханих людей!

Як романтично! Тьху. Я ніяк не могла второпати, чому мене так вразило почуте…

— Ти, Рито, зрозумій, не все так просто. Я ж люблю її, як рідну.

— З іншого боку, Володю, вона ж бо тобі ніхто…— Не говори так більше. Я не хочу, щоб вона об-

разилась, кинулась розшукувати свого справжнього татуся.

— То він живий?— А куди він подінеться?..Ось тепер я ледве не зомліла. На мить заплющила

очі, серце не стихало. Я вискочила з кімнати. Пильно подивилася на батька. І знову кинулася до себе. У голо-ві все кружляли батькові слова. Я сіла в крісло. Та за мить підвелася. Знову побігла у вітальню.

— Я тут випадково почула… Випадково! Тату, що значать слова “справжній татусь”?

— Жанно, Жанно, — розгублено мовив батько. — Ти хіба не на дні народження?

— Ні, таточку, ти наплутав, день народження у по-други завтра.

— Значить, ти все чула? Жанно, я все поясню…

Я б рада зайнятись чимось корисним, не сидіти без діла, загубленою у безкінечних проблемах. Та не ви-ходить.

148

Кінець листопада. Сонце хилиться до горизонту. Воно незвично ясно світить, зважаючи на те, що цілий тиждень було заховане за сірими хмарами. В глибині душі я раділа сонцю, мов дитина. Дитинство… Коли найменше думаєш про цінність часу і найбільше ві-риш у щастя, коли перед очима — цілий шлях, довгий, широкий, нічим не заплямований, який сподіваєшся пройти з гідністю. Та раптом повертаєшся у спогади, розумієш, що десь припустився похибки, щось пішло не так, і навколо зовсім не те, чого прагнув.

Зараз у голові поставали одвічні питання: чому так сталося? Хто винен? Що робити далі? Я пройшлася парком, наївно усміхаючись стрічним. Від моїх кроків роздавалося шурхотіння пожовклого листя. Я обереж-но обійшла величезну калюжу посеред тротуару… Опинилася біля свого будинку. Дійшла до дверей квар-тири, не зупиняючись, попрямувала далі.

Я на даху. Голі верхівки дерев, сірий серпантин доріг, маленькі автомобілі, ще крихітніші люди — все знаходилося там, унизу. Мене душили сльози, а розум твердив, що я сильна. Я стримаюсь. Я сіла, тіло окутав біль і безпорадність. Мене полонила думка про марне існування. Я підвелась і долонею витерла очі.

Випадково поглянула вгору. Небо чисте і манливе… Воно наче сміється і кричить про щастя, воно сповне-не життям. Душевний щем притих. Я глянула униз ще раз. Я не хотіла туди стрибати. Мені раптом захотілося понад усе побачити внизу таку ж гармонійність, недо-торканість, яка панувала між хмарами. На жаль, там усього цього не було. Кожному — своє. І нічого не може бути більш правильним.

Мені згадався сюжет фільму “Біжи, Лоло, біжи!”. Нічого чекати, я не маю права зупинятись, я повинна прийняти правильні рішення. Може, тоді я сама оберу вдалий фінал?

Хочу жити, як кілька місяців тому, коли була мама, коли не було Рити Василівни. Коли я точно знала, хто мій справжній батько. Правду кажуть: менше знаєш — краще спиш. Але жорстока правда відкрилася пере-ді мною, я мушу щось з нею робити. Не хочу сидіти, склавши руки, не хочу ні з чим миритися. І я не ми-рюсь. Яким чином? Я протестую проти брехні, зло-сті, я прагну справедливості, я організовую страйки і революції за свободу думки і слова, я веду боротьбу з сірістю і ненавистю за добро. Зараз ця боротьба не виходить за межі моєї душі, та революційний рух вже зайняв кожен клаптик мого серця.

149

* * *

І випадало сонце із кишені,І не встигала я його ловить.Були у мене віршів повні жмені,І я не знала, їх куди подіть.

* * *

Повітря трохи пахне листям прілимІ першими морозяними днями.Бабуся біля хати, посивіла,Збира зерно згрубілими руками.Душа безмежна, щира і проста,А на вустах — слова солодкуватіЗемлі, дерев, похилого хреста……І образи, і образи у хаті.І дуже-дуже тихо шепотитьПро щось годинник і шкребуться миші.…Вона все жде, коли зашурхотитьМашини колесо посеред тиші.

* * *

Червоні візерунки на хустинках,Пісочно-зеленаві акварелі…Медова літньо-сонячна скоринкаЛежить на порцеляновій тарелі.Пухнастий кіт пригрівся на осонні,І ніжить двір свою старечу втому.Я кухлик з молоком візьму в долоні.Нарешті я приїхала додому.

Кальченко Тетяна Юріївна1989 ð. í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Õàðê³âñüêî¿

çàãàëüíîîñâ³òíüî¿ øêîëè ²–²²² ñòóïåí³â ¹ 131

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Òàðàíåíêî Îëüãà Ñòåïàí³âíà, êåð³âíèê ãóðòêà ë³òåðàòóðíî¿ òâîð÷îñò³ “Çàâ’ÿçü” Õàðê³âñüêîãî

îáëàñíîãî Ïàëàöó äèòÿ÷î¿ òà þíàöüêî¿ òâîð÷îñò³

150

* * *

Дерева, пізня осінь і дорога…Іржавий вітер дме у вікна вранці.Мандруємо до Істини і Бога —До того, що шукаємо в романтиці.Шалений простір ліг нам під колеса,Перетворивсь на автомагістралі.Віддаємо дорогу ми за безцінь.В сувої згорнуті поля безкраї.

* * *

У небі не було смутних примар,Лише чогось їжачились ліси.У синю глибину летів димар.І вітер хмари угорі місив.Той вітер в димарі заворушився.Під небом залишились тільки ми.Ти, біля мене стоячи, молився,Бо ми впритул стояли до зими.

151

* * *

Ластовиння осіннього листяГільотина та чорне гілля.Сніготрясця і сніговістяпередчасно частують поля.

Недоплакано і недобитовигинається вигоном дощ.Шлях у вирій містам відкрито,Бо затерпли вже крила площ.

* * *

Вишкіряються шахові конініби Цербери, хворі на сказ.У лакованому полоніб’ється серце раз у раз.

У полоні картатих імперійпішаків променад навкруги.Королі жадають феєрійі ковбасяться від нудьги.

Під турою проломлена дошка,офіцери тримають мечі,ферзь застиг, як в астралі ворожка.Тільки спробуй мені, наврочи!

Хворостова Ольга Сергіївнаâèõîâàíêà ãóðòêà ë³òåðàòóðíî¿ òâîð÷îñò³ “Çàâ’ÿçü” Õàðê³â-

ñüêîãî îáëàñíîãî Ïàëàöó äèòÿ÷î¿ òà þíàöüêî¿ òâîð÷îñò³



152

ЗАВТРА БУДЕ ВЕСНАХтось шепоче над вухомтихо й ніжно:завтра буде весна.…Білосніжновсе встеляють снігипокривалом,змерзли руки в зими,заспіваликольорові вітри,слух морочать.Завтра буде весна —я так хочу.

ЗА СТУСОМСміється вікно світами,а я не сміюся, ні.Велика межа між нами,далеко до нього мені.

Тотальний, такий нестерпний,пекучий і звичний біль.Можливо, здолаю терни,іще уклонюсь тобі…

Жорстока піді мною слава,чужий за дверима світ.А син, а дружина, мама?Усі за дверима. Всі…

Скидан Ярослав Анатолійович1988 ð.í., ó÷åíü 11 êëàñó Äåðãà÷³âñüêî¿ ã³ìíàç³¿ ¹ 3 Õàðê³âñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Òàðàíåíêî Îëüãà Ñòåïàí³âíà, êåð³âíèê ãóðòêà ë³òåðàòóðíî¿ òâîð÷îñò³ “Çàâ ’ÿçü” Õàðê³âñüêîãî îáëàñíîãî Ïàëàöó äèòÿ÷î¿ òà þíàöüêî¿ òâîð÷îñò³

153

РОЗЫКрасные розы стояли два дня.Желтые розы целы до сих пор.В них очень много тоски и огня.Запах, как ветер заснеженных гор.

Красные были стандартно милы,цветом своим оттеняли закат.Желтые розы с отливом золы.Глянешь на них — затуманится взгляд.

ЧУВСТВО ПРИРОДЫВетер травку колышет.Падают с неба звезды.Кто-то совсем не слышитэто сквозь смех и слезы.

Зелень листвы и радостьсолнца, что где-то светит.Запах цветов, их сладостьтоже не все заметят.

ПЕРЕД РАССВЕТОМВ каплях росы перевернутый мир.Звезды погасли в предутренней мгле.Хоть этот лес и туманен, и сыр —места красивее нет на земле.

Призрачным светом белеет восток.Ивы над озером плачут в тиши.Пусть этот мир и свиреп и жесток —дни зарождения так хороши…

Рижкова Дарина Сергіївна1990 ð.í., ó÷åíèöÿ 10 êëàñó ÑÇÎØ ²–²²² ñòóïåí³â ¹ 150

ì. Õàðêîâà

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Òàðàíåíêî Îëüãà Ñòåïàí³âíà, êåð³âíèê ãóðòêà ë³òåðàòóðíî¿ òâîð÷îñò³

“Çàâ’ÿçü” Õàðê³âñüêîãî îáëàñíîãî Ïàëàöó äèòÿ÷î¿ òà þíàöüêî¿ òâîð÷îñò³

154

ЗИМОВА ГАЛЕРЕЯОстаннє листя скинув ліс.На хвилях вітер зиму ніс.Мороз скляними чобіткамипробіг між хатами й дворами.В скляній неначе галереї —покрились склом усі алеї.Зима прийшла, і не впізнатині рідного села, ні хати.

* * *

Я забула в осінньому листі згадку про літо.Я забула згадати про тебе, сонячне світло.А все тому, що сонечко про мене забуло —Залишило у літній ночі. Як минуле.

Зима збожеволіла сьогодні —Вирішила показати зуби:Дівчата йдуть на дискотеку, модні —Червоні щоки та сині губи.

* * *

Твоє “мабуть” мені набридло.Твоє “нехай” мене дістало.Твоє “не знаю” просто дике.Твого “люблю” мені замало.

Трощій Ірина Олександрівна1989 ð. í., ó÷åíèöÿ 10 êëàñó Îãóëüö³âñüêî¿ ÇÎØ ²–²²² ñòóïåí³â Âàëê³âñüêîãî ðàéîíó Õàðê³âñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Òàðàíåíêî Îëüãà Ñòåïàí³âíà, êåð³âíèê ãóðòêà ë³òåðàòóðíî¿ òâîð÷îñò³ “Çàâ’ÿçü” Õàðê³âñüêîãî îáëàñíîãî Ïàëàöó äèòÿ÷î¿ òà þíàöüêî¿ òâîð÷îñò³

155

* * *

Мене розбудив вітер —на вулиці вже листопад.А вчора ще був квітень,а тиждень тому — снігопад.Та час не спливає так швидко —це тільки рядками вірша.

На жаль, хтось не вміє прощати.А я чомусь зовсім інша…

* * *

Буває важко зримувати події.Успіх тікає в небесні простори.Ти зазираєш в мої мрії,як сонце під попелясті штори.

Ти захворів (застудився від вітру?),а небо розплакалось, ну то й що ж?Ти просто існуєш.І це приємно.Хоч ти і є лише мій дощ.

Хижняк Дарина Іванівна1990 ð. í., ó÷åíèöÿ 10 êëàñó Ïîíîìàðåíê³âñüêî¿

ÇÎØ ²–²²² ñòóïåí³â Õàðê³âñüêî¿ îáëàñò³



156

* * *

Сторінки роману сховані туманом.І повільно пада, наче хустка, нічВсе чогось чекає…Розцвіте серпанок,та не в небі, мабуть,а з людських облич.

***

А все таке самотнє в цьому світімов цяточка на білому листі.А сонце знов ховається у житі.Далекі душі.Зламані мости.

* * *

Залишила осінь в пам’яті живопис.Прилетіла мрія на хмарках думок.А життя минає…Дні холодні й босі.І беззвучно пада за листком листок.

* * *

А сум уже тане десь там, в небесах,І сонце промінням дзвенить,Розбудить дерева в промерзлих лісах…Зима ще!…А хочеться жить.

Мар’єнко Наталія Іванівна1991 ð.í., ó÷åíèöÿ 10 êëàñó Çîëî÷³âñüêî¿ ÇÎØ ²–²²² ñòóïåí³â ¹ 3 Õàðê³âñüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Òàðàíåíêî Îëüãà Ñòåïàí³âíà, êåð³âíèê ãóðòêà ë³òåðàòóðíî¿ òâîð÷îñò³ “Çàâ’ÿçü” Õàðê³âñüêîãî îáëàñíîãî Ïàëàöó äèòÿ÷î¿ òà þíàöüêî¿ òâîð÷îñò³

157

ОСІННЯ КАЗКА

Осінь… Я дуже люблю цю пору року… Сім ко-льорів, сім дощів, сім вітрів…

Кожен вітер має свій колір. Вони спуска-ються на землю, зриваючи листя з дерев того ж самого кольору. Це їх скарб, багатство. Вони кружляють його у вихорах, намагаючись забрати з собою, підняти до небес, але не можуть. І так кожну осінь — вони повер-таються спробувати взяти новий, інший скарб.

Перший вітер приходить із першим дощем: обидва ніжні, чисті, легкі; люди ховають парасольки, бо не бо-яться їхніх обіймів.

Другий вітер полюбляє піддивлятись за закохани-ми в парках, підіймаючи листя і ховаючи кохання від зацікавлених очей людей.

Третій вітер дуже сильний та холодний — він про-бирається до людей під одяг, намагаючись зрозуміти ці цікаві створіння, які не тільки не бояться, а й захища-ються від нього.

Четвертий вітер споконвіку намагається прогнати осінь, вірніше, не осінь, а її романтику. Його історія дуже сумна: колись він випадково потрапив до літа і побачив там найпрекрасніше створіння — ромашку. І закохався, але осінь зруйнувала його кохання…

П’ятий вітер — найвеселіший серед усіх; він при-ходить, розганяє хмари і дарує людям останні промін-чики сонця.

Шостий вітер — найповажніший. Він спускається на землю лише один раз, щоб привітатися з людьми, він змушує їх вклонитись, а з дуже непокірних зриває капелюшки.

Сьомий вітер приходить разом із зимою. Вони за-бирають останні листочки на деревах та останні мрії і спогади про літо. Все завмирає…

Але все це: всі дощі, всі вітри, всі кольори — моє, рідне, кохане…

Адже осінь — це Я!

Гаєвська Аліна Олексіївна1990 ð.í. ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Õàðê³âñüêî¿

ñïåö³àë³çîâàíî¿ øêîëè ²–²²² ñòóïåí³â ¹ 108

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ïîáåëÿí Ìèêîëà Ôåäîðîâè÷, ÷ëåí Íàö³îíàëüíî¿ ñï³ëêè ïèñüìåííèê³â Óêðà¿íè,

ó÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè ³ ë³òåðàòóðè

158

“І НА ОНОВЛЕНІЙ ЗЕМЛІ ЩАСЛИВИМИ МАЮТЬ ПРАВО

БУТИ ВСІ”

Багато хто вважає, що дитинство — це най-щасливіша пора в житті людини. Уявляється все в рожевих тонах: турбота батьків, мате-

ріальне забезпечення, добросердечні відносини в сім’ї, гарні іграшки, казки, мультики, розваги, забезпечені дідусі, бабусі, мир і благополуччя в країні, гарні умови для розвитку в садочку. Ідеально. Але… Життя вияв-ляється не для всіх дітей таке щасливе і безтурботне. І на це є об’єктивні і суб’єктивні причини.

Я вчусь в 10 класі пансіону, поряд зі мною в класі навчаються діти, які потребують соціальної допомоги. Вони, з їх розповідей, з дитинства знають, що таке жорстокість, несправедливість і байдужість з боку дорослих і, на жаль, держави взагалі. Тобто, їх права, що гарантовані міжнародними та вітчизняними право-вими докумен тами, порушувались з боку людей, що їх оточували. А чому це можливо? Що треба зробити, щоб всі діти, маючи права на папері, мали їх гарантію і в житті?

Проблеми прав людини і дитини зокрема мене хви-люють, тому що Україна добилася незалежності і, зви-чайно, дуже хочеться щоб вона була дійсно демокра-тичною державою, де кожна людина відчувала б себе захищеною. Якщо заглянути у далеке минуле, то мож-на пересвідчитись, що до американської та французь-кої революцій XVIII століття поняття “права людини”, а не те, що дитини, взагалі не існувало.

Я ознайомилась з літературою про права людини і дізналась, що перший крок до визнання прав лю-дини було зроблено в Декларації незалежності США від 4 липня 1776 року, яка урочисто проголосила: “Ми вважаємо очевидними наступні істини: всі люди ство-рені рівними і всі вони обдаровані своїм Творцем не-від’ємними правами; до цих прав належать життя, свобода і прагнення до щастя…”

Донченко Наталія Романівна1989 ð.í., ó÷åíèöÿ 10 êëàñó Øåïåò³âñüêîãî çàãàëüíîîñâ³òíüîãî ïàíñ³îíó ²–²²² ñòóïåí³â Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ï³âåíü ²ðèíà Âàëåð³¿âíà

159

Наша держава пережила страхіття Другої світової війни. Злочини проти людства тоталітарних режи-мів, які її розв’язали, довели, що для захисту прав і основних свобод людини недостатньо конституційних гарантій, національного права — потрібні також за-ходи світового масштабу. Я горда тим, що українці стали в перших рядах захисників прав людини, адже з моменту визнання таких прав кожна людина набуває відповідного правового ста тусу згідно з міжнародним і національним правом.

Дитину жодним чином не можна прирівнювати до дорослої людини, дитина має бути забезпечена особ-ливим захистом, наділена особливими правами, які ма-ють часовий вимір і спеціальне призначення. Особливі права дитини — це “права росту”, зумовлені її фі-зичною, розумовою і духовною незрілістю. Вони яв-ляють собою особливий зріз у загальному контексті прав людини. “Світовою конституцією прав дитини” називають Конвенцію про права дитини, прийняту Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року. Норми цієї Конвенції діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікацїї Україною.

Особливістю прав дитини є необхідність соціаль-ного захисту цих прав, забезпечення можливостей та сприятливих умов для вільного і повноцінного розвит-ку дітей.

На жаль, навіть в благополучних сім’ях порушую-ться права дитини на індивідуальність, на самовира-ження, але найстрашніше, коли порушується най-необхідніше право для кожної дитини — право на батьківське піклування, а значить право на нормаль-ний фізичний, духовний та соціальний розвиток. А це межує із порушенням основного права — права на життя, бо ставить під загрозу саме життя таких дітей. У нашій школі в 6-му та 3-му класах навчаються троє дітей, які після смерті мами залишились з батьком, який грубо поводився з ними, залишав без їжі, пиячив, вночі виганяв їх з дому, вони змушені були ховатись від рідного батька в чужих людей. У цьому випадку батько був позбавлений батьківських прав, а опіку над дітьми взяла держава, помістивши їх на навчан-ня і проживання в пансіон, який став для них другою сім’єю.

Конвенція про права дитини проголошує рівність дітей і право дітей знати свої права і, звичайно, всі діти повинні бути впевнені, що ніхто не може посяга-ти на їхнє життя, що це найбільший злочин. Стаття 6 Конвенції про права дитини проголошує право на жит-тя і зобов’язує державу забезпечити виживання і роз-

160

виток дитини. Я вдячна нашій державі за те, що вона піклується про збереження миру і вносить свою част-ку в боротьбу з тероризмом. Те, що сталося 1 вересня 2004 року в Беслані, не повинно ніколи повторитись, адже там в результаті терористичного акту загинули діти. Вчені вважають, що життя належить до вищих абсолютних цінностей.

У “Філософському словнику” Дідьє Жюліа фран-цузького видавництва “Ларус” наводиться визначення: “Життя — комплекс феноменів, характерних для всіх організмів”, але я розглядаю життя інакше і вважаю, що життя дається людині щоб вона могла реалізува-тись у чомусь, принести користь, врешті “Збудувати будинок, народити сина і посадити дерево…”, мати хо-рошу роботу, бути вільною, щасливою.

У нашій державі створено систему доступної та безплатної дошкільної, повної загальної, професій-но-технічної та вищої освіти, також систему післяди-пломної освіти.

Законом України “Про освіту” (Ст. 51, пп. 1, 52) пе-редбачені права та обов’язки учнів. Право обирати за-клад освіти і форму навчання вже було розглянуто, так само як і обов’язок отримати загальну середню освіту. Серед інших обов’язків учня визначається обов’язок сумлінно оволодівати знаннями, дотримуватися ви-мог чинного законодавства, статуту школи, поважати права інших учасників навчально-виховного процесу. Доцільним та своєчасним є надання учням права брати участь в роботі органів шкільного самоврядування.

Мене в цьому році обрали у виконавчі органи нашої Учнівської шкільної республіки, я стала Прем’єр-міні-стром школи.

Історія учнівського самоврядування в нашій школі сягає 60-х років, коли паралельно з відкриттям школи створювалась піонерська організація Шепетівської восьмирічної школи-інтернату; згодом школа попов-нилась комсомольською організацією, учкомом. Пізні-ше в пансіоні створюється учнівський парламент.

Але із зміною громадських організацій, назв орга-нів учнівського самоврядування мало що змінювалось в підходах до його організації. До учнівського самовря-дування ставились як до особливого способу виховної роботи, коли діти граються у демократію. В таких умо-вах, попри всі розмови і заклики до активної життєвої позиції, в учнів формувались байдужість, пасивність, інфантильність. Їх швидше готували до позиції ста-тистів, виконавців, а не громадських активістів.

Лише з часом на перший план почали висувати ви-могу щодо реальної участі учнів в управлінні школою. Для учнівського самоврядування відкрилися цілком

161

інші перспективи, а саме: бути реальною частиною пе-дагогічного процесу.

Я впевнена, що дійсне самоврядування починаєть-ся не зі створення тих чи інших органів, а з конкретної самодіяльності учнів, яка є наслідком їхньої потреби щось зробити, самостійно організувати. На початку ро-боти з оновлення системи учнівського самоврядування в школі постало питання створення дієвого активу, тому в школі створюється “Школа лідерства”, активно впроваджується в роботу з учнями концепція освіти “Рівний — рівному”.

Відомо, що активність стимулюється змаганням. Тому для заохочення активної участі в громадсько-му житті школи була оголошена акція “Учень року”. Взяти участь у конкурсі має право будь-який учень школи. Протягом навчального року за успішні виступи у міських та обласних олімпіадах і конкурсах, за ви-рішення конкретних справ в школі, класі, за активну участь в громадському житті школи та класу вруча-ються “Акції”, залежно від участі та ролі кожного учня в підготовці та проведенні певного заходу акції, опера-ції, конкурсу і тому подібне. Кожна з акцій, яка вру-чається на загальношкільній лінійці, оцінюється пев-ною сумою балів. Протягом року Парламентом школи ведеться облік отриманих акцій, а в кінці навчального року за підведеними підсумками визначаються канди-дати на звання “Учень року”. Процедури обговорення, визначення та нагородження переможців передбачені в “Положенні про проведення конкурсу “Учень року”.

Я в цьому році неодноразово була нагороджена “Акцією” і надіюсь, що вийду в переможці.

Мені дуже подобається, що за формою існуюча модель учнівського самоврядування в пансіоні — пре-зидентська республіка. Вона складається з трьох гі-лок влади: законодавчо-контролюючої — Парламент пансіону, виконавчої — Президент, Кабінет міністрів, старостат класів, судової — суд Честі.

Парламент — це колегіальний орган, який обира-ється раз на рік учнями 9–11 класів на класних учнів-ських зборах. Кожен клас обирає 2 представники до Парламенту і покладає на них обов’язок відстоювати інтереси колективу класу. Роботу Парламенту органі-зовують голова Парламенту та заступник. Парламент проводить свої засідання раз у місяць та позачергові в разі потреби. Всі засідання Парламенту протоколю-ються, найбільш важливі рішення оголошуються на загальношкільній лінійці “Вісник Парламенту” (про-ходить раз в два тижні) та публікуються в інформацій-ному органі Учнівської республіки — газеті “Велика перерва”. Представники Парламенту у визначеному

162

порядку контролюють роботу міністерств, участь кла-сів у загальних пансіонівських справах і несуть відпо-відальність перед Парламентом за об’єктивність семе-стрових звітів міністерств і старост класів.

Парламент дає згоду на призначення Президентом школи Прем’єр-міністра, міністрів, голови суду та суддів. Парламент затверджує комісію з виборів Президента, визначає день виборів Президента, тер-мін виборчої компанії. Виборча комісія формується з представників 8–11 класів (один учень від класу) на час виборів Президента. Виборча комісія реєструє кандидатів у президенти пансіону, готує необхідні для виборів списки, виборчі бюлетені, організовує вибори Президента у визначений Парламентом день, публі-кує результати виборів та оголошує про вибори ново-го Президента. В цьому році я була теж кандидатом в президенти нашої республіки, але не набрала необхід-ної кількості голосів. Президентом стала учениця 10 Б класу — Тимощук Олена.

Президент пансіону є главою Учнівської республі-ки і обирається шляхом таємного голосування стро-ком на два роки. Порядок виборів, коло повноважень, сфери діяльності визначенні Конституцією Учнівської республіки (розділ 4).

Ми гордимося тим, що вибори Президента Учнів-ської республіки, яким передує активний пері-од передвиборної агітації, проходять демократично. Кандидати у Президенти та їхні команди готують пе-редвиборні програми, які захищають перед виборцями. Конкуренція завжди висока. Обговорення висунутих програм, цікаві змістовні запитання учнів засвідчують високий інтерес до організації навчально-виховного процесу школи.

Цікавою, пізнавальною і хвилюючою для учнів шко-ли є церемонія інавгурації Президента Учнівської рес-публіки, яка проходить на загальношкільній лінійці. Президент приймає присягу, текст якої склали самі учні. Така форма роботи дає великий емоційний ефект для формування в учнів правосвідомості. Виконавчою владою є Кабінет міністрів Учнівської республіки, го-ловою якого є Прем’єр-міністр, до речі, мені випала ця честь — стати в цьому році Главою уряду.

В Учнівській республіці діє 6 міністерств: мініс-терство освіти, міністерство внутрішніх справ, мініс-терство зовнішніх справ, міністерство культури, мі-ністерство милосердя, міністерство охорони здоров’я і спорту.

До складу кожного міністерства, крім міністра, вхо-дять його заступник і представники відповідних комі-сій класів.

163

Я впевнена, що шкільне виховання лише тоді ви-конує свою роль, коли дитина почувається в школі захищеною і авторитетною. Якщо вона не вписується в систему колективних стосунків, але змушена там пе-ребувати, колектив стає перешкодою для її розвитку.

Система шкільного самоврядування стала для мене прикладом того, як можна реалізувати права дитини в одному освітньому закладі. Мене, звичайно, турбують і інші питання: захист від економічної експлуатації, від виконання дітьми роботи, небезпечної для їх здоров’я і життя, недостатній життєвий рівень та інші. Нашій державі належить розв’язати ще чимало проблем, але я вірю, що записане в її Конституції положення про те, що вона є Державою правовою і для дорослих, і для дітей буде не тільки декларацією намірів та прагнень, а й справді відповідатиме дійсності. Хочеться дійсно вірити, що після закінчення школи моє життя буде на-сичене добром і радістю, любов’ю людей до мене і моєю любов’ю до людей, що я буду відчувати себе захище-ною на нашій прекрасній землі.

164

СЛОВО…Кожна країнаСвою має мову,Кожна людинаСвоє має слово.Слово плюс слово —Дорівнює мова.З мови складаєтьсяРідна розмова.

РІДНА МОВАЯк добре, що у нас своя є мова,Така чудова, гарна, чарівна.Вона пливе нестримно і невпинно,Неначе повноводная ріка.Вона немов без дна чиста криниця,Мов гострий меч, немов незламна криця,І, разом з тим, — ніжнішої нема,Немов матуся рідна промовля.Тож бережімо і шануймо рідну мову,Як берегли її у всі віки.Вона держави нашої основа,Це щедрий спадок,Який нам зберегли батьки.

Кучерова Дарина Леонідівнаó÷åíèöÿ 7 êëàñó ÇÎØ ²–²²² ñòóïåí³â ¹ 3 ì. Øåïåò³âêè Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ïàâëþê Òåòÿíà Àíàòîë³¿âíà, â÷èòåëü ÇÎØ ²–²²² ñòóïåí³â ¹ 3 ì. Øåïåò³âêè

165

РІЧНИЦІ МАЙДАНУСтояв на майданіІ Київ, і Харків,Моя Шепетівка —Містечко душі.За волю народу,За честь і за правдуБуяв помаранч,Наче квіти весни.Коли народ разом,Нас дуже багато.Ми прагнемо щастя,Добра і любові.І волі народуНічим не здолати,Нічим не зламатиНі дух, ні свободу.

Гаврилюк Єлизавета Геннадіївна

ó÷åíèöÿ 8 êëàñó íàâ÷àëüíî-âèõîâíîãî îá’ºäíàííÿ ¹ 2 ì. Øåïåò³âêè Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Êîâàëü÷óê Í³íà Ìèêîëà¿âíà

166

І БУДЕ ВІЛЬНА УКРАЇНА— За волю, за життя, за УкраїнуЗа твій рушник, матусю,За рясну калинуВ бою під Крутами сьогодні гину…Червоний сніг… Мовчить земля…А десь чекає мати сина…Мовчить? О, ні! Кричать поля:“Ще прийде час і буде вільна Україна!”Сьогодні нас багато, нас не подолати,Ми всі за щастя, за життя і за Вкраїну,За того хлопця, що під Крутами загинув.І на Майдані разом мати з сином,Ми переможем, воля не загине!

ПОЛЕЗа селом жовтіє поле,Жито колоситься,За селом, неначе море,Грає, веселиться.

Колосок до колосочкаНіжно нахиляється,Ген, далеко за горбочком,Наче батько із синочком,Вітер з полем грається.

В небі сонечко сміється,Жайвір заливається…Між полями стежка в’ється,Наче вуж звивається.

Юхимович Світлана Андріївнаó÷åíèöÿ 7 êëàñó Øåïåò³âñüêîãî íàâ÷àëüíî-âèõîâíîãî êîìïëåêñó ¹1 ó ñêëàä³: “Çàãàëüíîîñâ³òíÿ øêîëà ²–²² ñòóïåí³â òà ë³öåé” Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ãóìåííà Ëþáîâ Ñïèðèäîí³âíà

167

ДРУГОВІЧи знаєш ти, мій любий дуже,Цю рідну землю, що нам, як мати?Якщо тобі Вкраїна не байдужа,Ти зможеш все зробити, все здолати!Прислухайся до шепоту струмка,До співів птахів, до вітрів у полі,Тобі розкаже сосонка струнка,Нашепчуть сиві дві тополі,Що ця земля для нас всіх наймиліша,Вона і найбагатша, й найсвітліша,Ти кожен день тут сонце зустрічаєш,Ти тут живеш, навчаєшся, кохаєш…

168

МАТЕРИНСЬКА ЛЮБОВ — НАЙСВЯТІША

Материнство… Святе і красиве, оспіване поета-ми, увічнене художниками.

Мамо… У тебе на обличчі — терпіння, вимога, щас-тя. Ти ждеш тієї миті, коли дитя вимовить перше сло-во. Ти відчуваєш усю планету, тримаючи дитину на руках, ти держиш усю землю на своїх руках. Ось чому ми матір називаємо святою.

Материнське серце здатне перейматися болем ди-тини на відстані, все життя вболівати душею за дітьми. Якби могла б то й сонце прихилила б…

Мамина пісня, мамина колискова завжди звучить у серцях навіть тоді, коли вже і наші скроні посріб ляться.

Хочеться низько вклонитися матері, цілувати її руки. Хочеться, щоб здійснювалися її мрії, щоб їх ото-чувала турбота дітей. Любов дітей … Про це прекрасно сказав В.Сухомлинський: “Берегти матір — означає піклуватися про чистоту джерела, з якого ти пив з першого свого подиху й питимеш до останньої миті свого життя: ти живеш людиною і дивишся в очі інших людей як людина лише остільки, оскільки ти назавжди залишаєшся сином своєї матері”.

ОСІННІЙ ЕТЮД. ОСІНЬ У МОЄМУ МІСТІ

Ще вчора сонечко гріло по-літньому. А сьогодні вночі до мого міста непомітно вступила чарів-

ниця-осінь.Виглянула я у вікно — і не впізнала трьох братів-

осокорів, що ростуть у дворі. У їхні буйні зелені кро-ни осінь вже де-не-де вплела пасма жовтого листя. Молода берізка опустила додолу довгі коси-віти. А вітер чеше, чеше їх, заспокоюючи красуню. Не сумуй, що незабаром опаде твоє листя.

Прийде весна — і на місці опалого листочка вирос-туть нові, молоді пагінці.

Ще пишніше розквітне твоя врода.Кожний новий ранок зустрічає мене по-іншому:

то загорне у густий туман, то сипне за комір кілька холодних краплинок осіннього дощу, то збадьорить прозорою прохолодою. А інколи розщедриться ранок і зустріне свіжовимитим сонечком, скісні промені якого заглядають під самі повіки, ніби просять пробачення за своїх сердитих побратимів…

Шацька Яна Вікторівна1991 ð. í., ó÷åíèöÿ 9 êëàñó ÍÂÊ ¹ 2 “ÇÎØ ²–²²² ñòóïåí³â-ã³ìíàç³ÿ” ì. Øåïåò³âêè Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ïèïè÷ Í.Â., â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè

169

Я люблю осінь за її тихий смуток, що щемом озива-ється в серці, за важкі кетяги горобини, за срібні нит-ки бабиного літа, що дарують нам окрайчик літнього тепла, за шерхіт опалого листя, який заспокоює отой щем у серці.

У садочках пахнуть достиглі яблука викохані ще-дрим літнім сонцем, вони вже не в змозі втриматися на гілці, голосно гупають з віт, проливаючись липким соком у холодну траву.

— “Не сумуй, — каже мені жовта гілка за вікном. — Мине осінь, пройде зима. Пора згасання зміниться по-рою цвітіння”.

І я не сумую, бо про це мене просила сама Осінь сьо-годні вночі. Осінь, що завітала до мого міста.

КВІТИ ДЛЯ МАТУСІМоя нене найдорожча,Наймиліша в світі.Прийми нині в своє святоВід донечки квіти.Це фіалка тобі скаже,Що моє серденькоБ’ється щирою любов’юВсе до тебе, ненько!А та рута заговоритьВ день свята твого,Що тобі бажаю щастяВід усього серця.

ПРИЙШЛА ВЕСНАПрийшла до нас у гостіКрасуня чарівна.Володарка природи,Жадана всім весна.Зазеленіли віти,Зійшли в річки сніги,А квіти, наче діти,Розбіглись на луги.

НІЧКА НАСТУПАЄСонечко заходить,Пташечки затихли,Зірочка на небіПоглядає стиха.Ось нарешті місяцьРіжками спустився,Щоб діткам-маляткамСон хороший снився.

170

НАМ НІЧОГО ВТРАЧАТИ…Нам нічого втрачати,Та ми завжди втрачаємо.Нам нікуди втікати —Повік ми утікаємо.Нам нічого боятись,Ми завжди боїмося.Нам остогидло все —Ми знову навчимосяЛюбити те,Що тяжко полюбити.І жити з тим,Що може нас згубити.

Оксенчук Антоніна Сергіївна1989 ð. í., ó÷åíèöÿ ²² êóðñó Íåò³øèíñüêîãî ÍÂÊ “ÇÎØ ²–²² ñòóïåí³â òà ë³öåé” Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³

Êåð³âíèê: ßð÷óê Ñâ³òëàíà Ìèêîëà¿âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè

171

КРУТИВ нас подій є багато,Що їх важко збагнути.Серед них пам’ятатиЯ завжди буду Крути.

А історія гнеться,Як вербова гілка.Хтось доводить береться:“Це не подвиг — помилка.

Всі палкі “патріоти”Стали з міста тікати,Лиш якоїсь голотиЗосталось небагато”.

Так, як приказка мовить,Нас в грязюку штовхнули.Та народ не дозволитьВам паплюжить минуле.

Не вмирать наодинці;Щоб найшвидше убили —Не для того вкраїнціВоювати ходили.

Без страху і без плачу…Кожен знав, що загине,Та воліли не бачить,Як вмирала Україна.

Шамренко Максим Ігорович1989 ð.í., ó÷åíü ² êóðñó Íåò³øèíñüêîãî ÍÂÊ

“ÇÎØ ²–²² ñòóïåí³â òà ë³öåé” Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³

Êåð³âíèê: Ñàì÷óê Îëåíà Àíäð³¿âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè

172

ПАРТИЗАНСЬКИЙ ЛІСЯ у лісі стою, край старого окопу,Чагарями густими давно він поріс,Це відлуння війни сорок першого рокуДля нащадків зберіг цей прадавній наш ліс.

Коли темная ніч над країною сталаІ зловіщим крилом все змітало з путі,Ті — хто міг і хотів всі на ворога встали,Щоб не дати біді йти по нашій землі.

І шуміли гіллям осокори,І дуби свою пісню гули,Вилітали із лісу соколи,Вилітали із лісу орли.

Щоб фашистську чумуЯкнайшвидше розбити,Не давати віддиху ні вдень, ні вночі,Щоб могли ми спокійно і радісно житиНа своїй Українській прекрасній землі.

ДО Т.Г. ШЕВЧЕНКАВже багато літ минуло,Як ти в домовині.Встань, Тарасе, подивисяНа свою Вкраїну.

Нема миру в наших хатах,Немає поради.Кожен тягне, що лиш може,Скоро все розкрадуть.

Он убивця, а чи злодійКайдани волочить,Там пройдисвіт, шахраючи,Робити на хоче.

Он сидить чиясь дитина,Рвана одежина,Наркомани мати й батькоА не сиротина.

Алексєєв Дмитро Геннадійович1990 ð. í., ó÷åíü 10 êëàñó ÇÍÇ ¹ 6 ì. Øåïåò³âêè Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³

Êåð³âíèê: Ìàëüêî Â.Ã.

173

Гинуть люди на Вкраїні,Гинуть, пропадають.А урядовці ж засідають,Та все щось рішають.

Розірвем кайдани, батьку,Розженемо тучі.Ось тоді і заговорять:І Дніпро і кручі.

Заговорять на всю силуІ Дніпро і кручі.І тоді весь світ почує,Як реве ревучий.

Я УКРАЇНЕЦЬЯ — українець!Вольниця козацькаВ моїй кровіВирує повсякчас.

Я — українець!Гордість та звитягаЗі мною поруч.У нелегкий час!Кармелюк та Гонта,Мазепа, Орлик —То мої брати.

Я — українець!І моя колискаДніпро — Славутич,Гори та степи.

Я — українець!Вишита сорочка,Мамина пісня,Батькова рука.

Я — українець!Великодні дзвони,Святі ікониТа прості слова.

Я — українець!І “Кобзар” ШевченківМені народнуМудрість розказав.

Я — українець!Син твій, Україно,Я — українець!Цим я все сказав!

174

ШЕПЕТІВКА

Шепетівка — найрідніше місто на землі.Найрідніше… Це слово несе у собі стіль-ки тепла та ніжності, стільки ласки та

любові… Багато людей їдуть із свого села, чи то міста і нарешті з Батьківщини, їдуть туди, де на їхню думку, їм буде краще жити. Може, воно й так…Але як можна забути свій рідний край, те місце де ти народився, провів своє босоноге дитинство, де навчив-ся багато чому? Як можна все це забути!? Де б ти не був, ти все одно душею і серцем будеш линути сюди, на свою Батьківщину. Для когось — це Москва, для когось Лондон, а для мене — це невеличке містечко в Україні — Шепетівка. Тільки подумати, скільки в цій назві шелесту листя, запаху лісу, ніжності. Саме тут народилася я, саме тут виросла, саме тут проходило моє дитинство і юність. Мої друзі, рідні — вони теж родом з Шепетівщини. І я, наче коренем вросла в неї, відчуваю себе її частинкою, її майбутнім, її безконечним життям.

А вулички… Які вони цікаві, в’ються собі наче десят-ки струмочків, то ліворуч, то праворуч, і біжать кудись далеко-далеко. А ліс? Який він могутній, різноманіт-ний, неприступний. Як чудово побігати його вузеньки-ми, безконечними, старезними стежками. Шепетівські сосни зачаровують своєю величністю та красою. Коли вдихаєш цілющий аромат сосни, здається, що твої життєві сили збільшуються втричі. А чого вартий наш шепетівський березовий гай. Проїжджаючи повз нього неможливо відірвати погляд від тендітних, білокорих берізок.

Темп сучасності та сьогодення шалений і неспин ний. І у цьому швидкоплинному ритмі живе, зміню ється усе наше місто. Прагнучи до всього нового, Шепетівка від-будовується та розвивається, стає схожою на сучасні міста. Маленькі магазинчики, кафе, ресторани, перу-карні красуються на вулицях міста, приваблюючи усіх своєю красою і комфортом.

Шепетівка! Не забуду ніколи цієї назви. Назавжди в пам’яті залишаться прожиті тут хвилини. Саме вони дарували мені радість і печаль, посмішку і сльози, захо-плення та розчарування. Люблю своє місто. Найкраще, найрідніше на усій землі.

Пасічник Марина Іванівна1989 ð.í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó ÑÇÎØ ²–²²² ñòóïåí³â ¹ 2 ì. Øåïåò³âêè Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³

Êåð³âíèê: Ãðàáîâñüêà Òåòÿíà Ìèêîëà¿âíà

175

МИ — УКРАЇНЦІЗамайоріли переможні прапори,В блакить небес правдива пісня лине.Ми піднімаємось з колін, і з нами ти,Нескорена і вільна Україно!

Ми — українці, ми — нащадки козаків,Гаряча кров тече у наших жилах,Тому із сивих ще віківЛише свобода нам і правда милі.

Ми вірим, що настав благословенний час;На схід і захід нас не розділити,Нікому розбрат не пояснять серед нас —Ми в злагоді і мирі хочем жити.

Усі разом ми перемогу здобули,І наша єдність — це навіки сила.Ми горді тим, що вірним шляхом завжди йшли,І наша Україна — незборима!

Прихода Ірина Валентинівна1991 ð. í., ó÷åíèöÿ Øåïåò³âñüêîãî íàâ÷àëüíî-

âèõîâíîãî êîìïëåêñó ¹ 1 ó ñêëàä³: “Çàãàëüíîîñâ³òíÿ øêîëà ²–²² ñòóïåí³â òà ë³öåé” Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Âîéòþê Òåòÿíà Â³êòîð³âíà

176

ДІВЧИНА З ПІВНОЧІ(переклад з Роберта Бернса)

І хай розлучить нас жорстока доля.І в різні боки світу кине мимохіть,Та її образ дорогий з любов’юНе перестане серце полонить.Хай гори виростуть, пустельний вітер люто дме,Чи океан між нами буде вирувати,Я більше за життя своє,Тебе, Джин, буду кохати.

ПАСОВИЩЕ(переклад з Роберта Фроста)

Піду почистити струмок, що біля пасовища,Я зупинюсь, аби опале листя розгребти,І милуватимусь, як джерело іскриться.Я там не забарюсь. — Піди і ти.Піду на пасовище, щоб телятко взяти,Воно іще мале й хитається, колиЙого матуся почина вмивати.Я там не забарюсь. — Піди і ти.

ПЕРЕКЛАД З Е. ДІКІНСОНАЯк серце — хоч одне —Від ран я вбережу —Отож, не марним стає життя.Якщо у скруті двері не замкну,Як біль втамую я,Або пташині кволійЯ сили поверну,Отож, таки не марно на світі я живу.

Костюк Ольга Олександрівна1989 ð. í., ó÷åíèöÿ Øåïåò³âñüêîãî íàâ÷àëüíî-âèõîâíîãî êîìïëåêñó ¹1 ó ñêëàä³: “Çàãàëüíîîñâ³òíÿ øêîëà ²–²² ñòóïåí³â òà ë³öåé” Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Òèõîí÷óê Ëþäìèëà ²âàí³âíà

177

МОЯ РОДИНА ЧИТАЄ КОБЗАРЯ

Як тільки приходять вихідні чи канікули, я поспішаю у село до своєї бабусі Гані. Як за-тишно і прохолодно в її старій хатині. Білі

стіни, весела піч, а у кутку, неподалік зображення ма-тері Божої, уквітчаний вишитими рушниками портрет. Тарас Григорович Шевченко…

Скільки пам’ятаю себе, стільки і пам’ятаю цей пор-трет і поличку, на котрій лежать найдорогоцінніші ба-бусині книги — Біблія і “Кобзар”.

Тепер, коли я навчаюсь уже в шостому класі, почи-наю розуміти, звідки у моєї матусі, комп’ютерщика за професією, любов до шевченківських поезій. Моя мама знає безліч творів поета і чудово їх виконує. Звичайно, напам’ять.

Згадую, коли я була маленька, мама читала мені казки братів Грімм, вірші С. Маршака, А. Барто, і до п’яти років уся дитяча домашня бібліотечка була мені знайома до останньої сторіночки.

Якось я дотягнулась до томика в яскраво-червоній обкладинці і попросила маму почитати. А мама, трохи вагаючись, усміхнулась і мовила: “Це, донечко, не ті казки із щасливим кінцем, котрі ми до цього часу ви-вчали з тобою”. “Ну, будь-ласка,” — наполягала я. “Ну що ж — обличчя мами стало серйозним і якимось уро-чистим. — Мабуть тобі і справді уже пора зустрітись з цією книгою. Це — “Кобзар…”

Відтоді вечорами мама розповідала мені про важке, сирітське життя поета, читала маленькі вірші та по-еми, і в моїй дитячій свідомості народжувався образ велетня, котрий здатен був перенести стільки випро-бувань.

Недавно, узявши до рук яскраво-червоний том, я здивувалась: “Мамо, хіба це той самий “Кобзар”, ко-трий ти мені читала ще до школи?” “Так, — підтверди-ла мама, — а ти знаєш, що він з’явився у мене, коли я була на рік молодшою за тебе? Нас, дітлахів, повезли на екскурсію до Києва. Скільки було радості і захо-

Ільницька Ірина Ігорівна1991 ð. í., âèõîâàíêà çðàçêîâî¿ ë³òåðàòóðíî¿ ñòóä³¿ “Äæåðåëüöå” Êàì’ÿíåöü-Ïîä³ëüñüêîãî Öåíòðó äèòÿ÷î¿

òâîð÷îñò³ Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³

Êåð³âíèê: Ìàñëîâà Ëàðèñà Àíàòîë³¿âíà

178

плення! Аж ось ми потрапили до музею Т.Г. Шевченка. Я одразу помітила на прилавку, де торгували книгами, Цього “Кобзаря”. Глянула, а він шість карбованців ко-штує. У мене ж залишалось вісім. Багато чого хотілось купити у столиці, та я, не роздумуючи, витягла з ки-шені гроші”.

Вечір. Мама десь затрималась, а мені треба вкласти спати трьохрічного братика Сашка. Хлопчик капри-зує, відмовляється від тих казок, під котрі, зазвичай, засинав. І тоді я читаю перше, що спало мені на думку (цього вірша я вивчила до уроку): “Мені тринадцятий минало…”. Сашко, на превеликий мій подив, одразу вгамовується, тулиться до мене, уважно слухаючи. “…Чи то так сонечко сіяло…”. Ну ось і все. Сашко тихо розплющує очі і просить: “Іро, ще раз…”.

Урок літератури. В класі тихо, як ніколи. З кори-дора можна подумати, що нікого нема. А ми усі на місці. І з нами — Шевченко. Його читає нам вчителька.

179

О МОВА!О мова! То — душа народу,то — наше сонце, наша слава.О мова! То — початок роду,опора нашої держави.

Щодня вона живе із нами,Щодня ми чуємо її.Вона ішла до нас вікамиСтежками рідної землі.

Неоціненна і єдина.Вона для нас — мов Божий дар.Прекрасна мова України,Ми слів твоїх п’ємо нектар.

Твої сини ішли за тебеВ кривавий і запеклий бій.Ти — наше сонце, наше небо.Лиш ти початок всіх надій.

Іди в нові ти покоління,Неси до них свою красу.Тебе плекатимем невпинно,Як садівник свою лозу.

Недзельський Михайло1990 ð. í., ó÷åíü 10 êëàñó Ïîëîíñüêî¿ ÇÎØ

²–²²² ñòóïåí³â ¹ 2 Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³

Êåð³âíèê: Ëàâðåíþê Íàòàë³ÿ Âîëîäèìèð³âíà, â÷èòåëü Ïîëîíñüêî¿ ÇÎØ ²–²²² ñòóïåí³â ¹ 2

180

САД ДЛЯ ВСІХ

На канікули ми завжди їдемо в село до дідуся Івана. Яка там краса! У спеку можна захо-ватись у великому садку і досхочу наїстись

вишень, яблук, абрикосів.Серед молодих дерев зажурено похилилась стара

яблунька. Крива, суха.— Дідусю, а чого ви її не зрубаєте? — запитую.

Дідусь посміхається задумливо: — Жаль. Ми росли разом із нею. Ось ти, Олю, з яким запахом пов’язуєш Різдво, наприклад? Я, не розуміючи, питаю:

— З чим? Ну, з мандаринами, бо мама нам завжди купує їх дуже багато на свята. Дідусь замислюється: Мандарини, кажеш… А от моє Різдво мало запах… яблук… Ти ж знаєш, онучко, у нас була чималенька сім’я: я, три сестрички. Біднота… Командувала у нас усім бабуся, яка здавалась мені дуже скупою. Яблука рвати не дозволяла, зате сама кожного ранку йшла під оцю, про котру ти запитала, яблуньку і визбирувала усе, що вітер зривав за ніч. А нам, малим, так хотілось того яблучка… Їх бабуся складала спочатку до неве-личкого дерев’яного сарайчика, а згодом переносила до холодної хати, де зберігала їх у скрині. Звичайно, вона закривала її на замочок. То я до чого додумався:узяв довгу палицю, закріпив на один кінець цвяшок гострячком вверх, та й витягував через малюсіньке ві-конце яблучка. Щоправда, вдавалось це рідко, бо яблу-ка зривались і падали. Бабуся ж дивувалась: і чого це у тих яблук якісь дірочки.

Зате на Різдво по хаті йшов такий аромат! Ніколи не забуду це духмяне диво. Ось тоді ми, діти, і ласува-ли яблуками.

Я ж дав собі обіцянку, що, коли виросту, насаджу тих яблунь море, і усім, кожному, буду дозволяти їсти ці чудові плоди.

Сад мого дідуся знають усі. Дітлахи зі всієї вулиці “пасуться” у ньому зранку до вечора. А дідусь прила-штував між деревами ще й гойдалку, збудував пісоч-ницю для зовсім маленьких і навіть поставив надувний басейн — хлюпайся, скільки хочеш.

Кріль Ольга Сергіївна1992 ð. í., âèõîâàíêà çðàçêîâî¿ ë³òåðàòóðíî¿ ñòóä³¿ “Äæåðåëüöå” Êàì’ÿíåöü-Ïîä³ëüñüêîãî Öåíòðó äèòÿ÷î¿ òâîð÷îñò³ Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³


181

Усе літо та осінь хрумтять яблуками у нашому сад-ку веселі, червонощокі діти.

ДАЛЕКОГО ДИТИНСТВА ТЕРПКИЙ ПРИСМАК

Довгими зимовими вечорами, гріючись біля розпаленої грубки, я проводила свої зимові канікули. Дідусь заносив до хати дрова, ба-

буся місила тісто на пиріжки. Моя прабабуся Оля по-чала щось шукати у себе в шухляді і витягнула звідти пахучий мішечок. На моє запитання, що це, вона відпо-віла: “Ось зараз побачиш”. Всипавши невідоме зілля у казанок з окропом, вона попросила мою бабусю Олену залишити їй трохи тіста, щоб вона випекла і собі пи-ріжки. Звісно, бабуся погодилась. По всій хаті пішов приємний запах, що нагадав мені весну, зелені свята… Я зацікавлено заглянула у казанок: “Лобода? Навіщо тобі, бабусю Олю, розпарювати лободу?”

— Я розповім…І прабабуся поринула у спогади……Коли я була іще малою, у країні почався голод.

Багато людей повмирало. Цілі села пустошіли. Наша сім’я також не жила в розкоші і голодувала. Ще так-сяк перезимувавши, ми з’їли всі запаси, що їх мати заховала у потаємну комірчину. Нарешті заквітувала весна. Тепла, сонячна. Проте ніхто їй не радів. Люди гинули, як мухи. Наша мама також захворіла. Тоді ми з сестрою та двома братами вирішили будь-що підтри-мувати життя в нашій оселі. Ми ділились на дві групи і йшли добувати їжу. Брати ходили в поле, розкопували мишачі нірки і видобували звідти зерно. А ми із се-строю Надею рвали лободу. Потім ми збиралися разом і готували щось із цих, як нині кажуть, інгредієнтів. Смажили лободу, товкли пшеницю на муку, місили темне тісто і додавали при випіканні у ці коржики ло-боду. Ти, внучко, не повіриш, але саме лобода врятува-ла нашу сім’ю від голодної смерті.

Ми все ж дожили до літа. Завдяки отій лободі. А коржики, між іншим, з невеликим вмістом крапель соку із лободи дуже смачні. Вони нагадують мені смак мого дитинства. У мене є стеблинка лободи, онучко, з тієї самої весни. Я все життя її бережу…

Бабуся важко піднялась і пішла до скрині. “Ось, — простягнула вона мені дерев’яну коробочку, — у ній лежить частинка тієї весни, тієї пам’ятки про страшні часи для нашого народу”.

І справді, пиріжки з лободою мають якийсь надзви-чайний смак. Одночасно і терпкий, і ніжно-солодкий.

Смак бабусиної лободи…

182

ДИВНІ ДОРОСЛІ

“Дивіться! Вона усміхається — маму впіз-нала!” — захоплено вигукнула мама, схилившись над колискою з Марійкою.

Ще б пак! — ображено подумав семирічний Вов-чик. — Адже моя сестричка не перший день бачить маму… Дивні ці дорослі! Сестричка усміхнулася — і вони радіють такій дрібниці. Та я, коли вчора ввечері дивився “Каламбур”, не просто усміхався — я реготав на весь дім. Але батьки не зраділи, а насварили мене за те, що здійняв галас… Або ще випадок. Прийшли ми в гості до тьоті Клави. Вона запрошує: “Заходьте й почу-вайтеся як удома!” Я одразу до вітальні, вхопив вазочку з цукерками, влігся на канапу, ввімкнув телик і кличу тата, бо якраз наша улюблена команда грала. А тато мені суворо: “Володимире, злізь негайно. Постав вазоч-ку на стіл, вимкни телевізор і поводься пристойно!”.

Пам’ятаю, коли я був ще зовсім малий, мені весь час набридали: “Ану скажи це, скажи те…”. А тільки-но навчився говорити як слід — так уже з претензіями: “А чому б тобі, синку, трохи не помовчати?”. А коли я йшов до першого класу, дідусь казав: “З першою п’я-тіркою приходь до мене, влаштуємо свято”. Та тільки-но я прибіг із п’ятіркою порадувати старенького, він наче відрізав: “Знайшов чим хвалитися! Якби ти 10 або 11 балів одержав — інша справа!”. А я йому у відповідь нагадав казку про золоту рибку. Там баба теж ніяк не могла визначитись: то одне їй подавай, то інше. А за-лишилася біля розколотих ночов. Просто й зрозуміло.

Однак це не тільки в моїй родині такі непорозумін-ня. Наша сусідка тьотя Іра теж не знає, чого хоче. Ще місяць тому не могла дочекатися, коли її однорічний Сашко ходитиме. А тепер жаліється: лізе всюди, спо-кою нема. А варто хлопчикові годинку тихо посидіти, вона зразу ж у паніку: щось дитина надто млява — чи, бува, не захворіла?..

От і зрозумій цих дорослих!

Копанева Катерина Сергіївна1991 ð. í., âèõîâàíêà çðàçêîâî¿ ë³òåðàòóðíî¿ ñòóä³¿ “Äæåðåëüöå” Êàì’ÿíåöü-Ïîä³ëüñüêîãî Öåíòðó äèòÿ÷î¿ òâîð÷îñò³ Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³


183

ДО ПАРЛАМЕНТУ — В ДВАНАДЦЯТЬ!(Гумореска)

Тільки-но Брюс Уіліс замкнув на злочинцеві наручники і сказав: “Ви маєте право…”, як мама одразу вигукнула: “Миколко, вимкни

негайно! У тебе завтра дві контрольні!”.“Господи, навіть злочинці мають якісь права, —

подумав Миколка, з жалем вимикаючи телевізор. — А тут фільм не дають додивитись. Якби не ті контроль-ні — дивився б зараз спокійненько “Міцного горішка”!

Вмостившись за столом і обклавшись з усіх боків підручниками, намагався зосередитися на контроль-них. Та де там! У голові крутилась єдина фраза “ви маєте право…”.

“Цікаво, — розмірковував Миколка, — виходить, що поки вчусь, я не маю жодних прав? А хто оці права придушує? Дорослі! Думають тільки про себе. Законів усіляких понавигадували. А що ці дорослі розуміють у нашому житті? Щоб дізнатися, що нам потрібно, тре-ба запросити до парламенту юних представників. Не завадило б їм до дітей прислухатись. А то в них таке не засіданнях робиться — на шкільній перерві спокій-ніше.”.

Миколка присунув до себе листок паперу і написав: “Діти мають право: • Обирати й бути обраними в парламент країни (ро-

ків так з 12-и). • Не відповідати на запитання вчителя за відсутності

адвоката (адвокат може відповідати за учня). • Брати участь у складанні питань до контрольних

робіт та бути присутнім на педрадах не тільки як звинувачені.

• Подавати скарги на несправедливе покарання та вимагати його перегляду.

• Дивитися телевізор, скільки заманеться, й гуляти досхочу”.— Так, права значить складаєш, — почув Миколка

за спиною мамин голос, — а про обов’язки свої ти не забув? Може, спочатку треба було про них написати?!

Миколка лише тяжко зітхнув…

У СНІ ТА НАЯВУ

Нарешті наступила гарна погода. Сонечко пригрівало уже зовсім по-літньому. Кузьма лежав на лавочці біля під’їзду і дрімав. Йому

снився чудовий, ну просто царський сон.Взагалі-то Кузьма був звичайним домашнім котом,

ніякого особливого родоводу він не мав, але велична

184

постава, густа шерсть та величезний пухнастий хвіст одразу привертали до нього увагу. Було у ньому щось аристократичне. У снах він частенько перетворювався в справжнього царя звірів, так що сусідський пікінес Баді тікав, щойно забачивши Кузьму, а кіт лише з презирством дивився йому вслід. І навіть хлопчаки, з котрими Кузьма наяву намагався зустрітись якомога рідше, у сні, побоюючись, обходили його стороною. І ніхто не смів його називати Кузею, а поштиво велича-ли Кузьмою Кузьмичем. Ось і зараз він запросто роз-правився однією лапою із собакою невідомої породи на прізвисько Замухрижка, не забуваючи другою лапою відбивати удари кота Барсика. Ну, чистий тобі Джекі Чан. Кузьма уже майже розправився із ворогами, як раптом щось загриміло. Він здригнувся, відкрив очі і озирнувся.

З під’їзду вибігли дві дівчинки і всілись на лавочку, де відпочивав Кузьма. Кіт закрив очі і спробував знову заснути — та куди там! Дівчатка застрекотіли, як со-роки. Одна з них розповідала подружці чергову серію “Комісара Рекса”. “Знайшли, за що говорити, — зне-важливо думав Кузьма. — Той Рекс виглядає таким розумником, бо перед ним шматок ковбаси тримають. Відомий фокус. Днями я спіймав мишу у підвалі й грався з нею у дворі, то Барсик таким розумним погля-дом за нею слідкував. Та якби мені стільки ковбаси да-вали, я ще й не те зміг би. І чому б режисерові серіалу, наприклад, про котів не зняти. Скажімо, “Кузьмич — гроза бандитів”. А що, чим я не герой?”. Кузьма став мріяти, уявляючи себе у головній ролі, не помічаючи, як у двір вибіг його вічний ворог — Баді. А пікінес, по-мітивши кота, підскочив до лавки, намагаючись схопи-ти Кузьму за хвоста. Останній, заверещавши, миттю опинився на верхівці дерева.

“Ну ось, і помріяти спокійно не дають, — образився Кузьма, — але зажди, я з тобою, Баді, у наступному сні, знаєш, як розправлюся!”.

185

МЕТАМОРФОЗИПодих вовка і повний місяць.Світло сонця мене залишить.Пісня вовка весілля мого,Сонце щезло під чорним тоном.Вовкулачине божевілля.Очі магія є не вільна.Блиском золота світять очі,Місяць б’ється під тоном ночі.Скеля гордо приймає друзів.Вовк на скелі — натхнення музи.Диха небо мені тобою,Надихає мене на волю.Вовк укусить, і вже змінилась.Крок зі скелі, життя розбилось.Сонце зійде, і вовкулакаРозумітиме мої знаки,Але пізно, і зорі-крила,Замальовані, розлучились.Я розбилась. Тобі вже пізно.В тілі вовка два духи різнихПобратались, і наді мноюВиє вовк — один за двоє.

ВЕСНЯНІ ШАЛЕНСТВАГойдає небо мою колискову.Колише хмари.Сонце розбило морозні окови.Палить бульвари.Стіни бетонні дихають жаром.Хочеться пити.Вітер налетів, щоб залишки хмариРозмолотити.Сонце й дерева шкодують нам датиТінь живодайну.

Гаврилова Тетяна Олексіївна1990 ð. í., âèõîâàíêà çðàçêîâî¿ ë³òåðàòóðíî¿ ñòóä³¿ “Äæåðåëüöå” Êàì’ÿíåöü-Ïîä³ëüñüêîãî Öåíòðó äèòÿ÷î¿

òâîð÷îñò³ Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³


186

Небо пускає білі фрегатиВ далечі крайну.Сили згоріли. Ми натомились.Що ще робити.Хвилі повітря дихають пеклом.Хочеться пити.Ось як приходить в наші місциниВесна чудесна.Квіти привозить в великих машинахЗ моря і Десни.Листя розвішує замість гірлянди,Воно дешевше.Дорого платить за воду і світло —Розбитим серцем.А я іду по шалених проспектах —Світло чи темно.В мене весна, і у грудях б’єтьсяСерце шалене.

ЧУДОНе вірю не знаюСумую шукаюПитаю, куди ти подівся.І ангела крилаУпали, стомились.Нема їм у людстві місця.Всі хочуть чудаІ просять чуда,Та камінь летить в пророка.Вже Бог стомився,Не хоче — в гостіПриходить разВ півроку.А крила ангелаВідростають.Він виздоровів —І в небо.А людство впершеЗітхнуло легко —ПозбавилосяЧуда.

187

ВОЛОШКА

Вона блукала в полі серед волошок, шукаючи спогади про нього, а Він… Він покинув її са-мотню серед квітів. І, можливо, Вона б навіки

зосталась серед ніжних мовчазних друзів, але спогади все ж знайшлись. Вони були дивні, аморфні, трохи обі-рвані. Вона шукала їх, шукала годинами. І знайшла.

Здавалось би, що таке спогади?! Які вони у дівчини серед волошок?! Може, це чорно-білі візерунки, схожі на малюнок немовляти? Ні, це візерунки, що були її життям. І зовсім вони не чорно-білі, а синьо-зелені, волошкові. Дивно красиві, неймовірні!

Вона, ВОЛОШКА, — самотня, покинута, згублена, ніжна, цнотлива. Тож і спогади здавались обірваними, оскільки Вона — квітка.

Цікаво, яке її справжнє ім’я? Чи має Вона щось спільне з Ним? Чи взагалі квіти мають серце? Дивні запитання… Але чому турбують її саме вони, а не ніжний шепіт вітерцю, ласкаве проміння сонця, веселі метелики?

Раптом Вона відчула лагідний дотик Промінчика. Він пестив її, грів, ласкавив, а Вона сміялась: Вона — квітка. І де не візьмись — грайливий Вітерець. Він приніс новини про світ. Вони були нецікавими, тому Вона позіхнула. А Вітер не здавався і шепотів їй без-глузді пустощі. І врешті Волошка почала сміятись: Вона — квітка.

Їй подобалось гратись з Промінчиком, Вітерцем, Метеликом. Так пройшов день. Потім Вона заснула.

Ніжна посмішка сонця привітала її. Квітка вмилась кришталево чистою та холодною крапелькою роси, яка зовсім розвіяла сон. Волошка почала сміятись — їй було весело. Світ любив її. Вона — квітка. І знову — Промінчик, білесенький Метелик, Вітерець… Ніжні пустощі квітки, словом, ЖИТТЯ. Але Вона не забула Його, чиї ніжні дотики були схожі на щось незвідане для неї, незнане. Вони були приємні, хоча й болісні!

Турчина Марія Анатоліївна1989 ð.í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó ã³ìíàç³¿ ¹ 1 ì. Õìåëüíèöüêîãî,

Íàóêîâ³ êåð³âíèêè: Äîëèíñüêà Ñâ³òëàíà Âàñèë³âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè ³ ë³òåðàòóðè ã³ìíàç³¿ ¹ 1

ì. Õìåëüíèöüêîãî; Ìàçóðåíêî Ëþäìèëà Âîëîäèìèð³âíà, â÷èòåëü çàðóá³æíî¿ ë³òåðàòóðè ã³ìíàç³¿ ¹ 1

ì. Õìåëüíèöüêîãî

188

Але вона б залюбки віддала все, що мала зараз, аби знову побачити Його. Побачити й сказати: “Прощай!”.

Мріючи, забула про друзів. Раптом крик: котрась з її “подруг-волошок” померла. Вона страшенно зляка-лась. Затремтіла усім тільцем, бо побачила їх, тих, що так легко можуть зірвати квітку й викинути її. А що як і Він так зробить з нею? І раптом Вона випросталась та потягнулась до сонця: “Я хочу кохати… Я хочу бути коханою…”.

Її побачили. І раптом… Він доторкнувся до її пелюс-ток. Знову Вона відчула те дивне почуття насолоди, впала Йому на руку і тихо сказала: ”Ти повернувся до мене. Ми знову разом”. Вона благала Його залишитися. Вона — зачарована квітка. А потім… Потім біль! Вона не кричала, а лише дивно усміхалась. Волошка повіри-ла, що вони тепер завжди будуть разом і ніколи, ніколи Він її не покине. Їй здалось, що у ньому теж щось змі-нилося. Квітка не знала, що саме. Вона знепритомніла від щастя.

Прокинулась Волошка ближче до вечора серед ін-ших квітів: ”Невже це був сон? Невже це мені на-снилось?”. Але раптом відчула, що її ніжка замерзає в росі.

— Де я?— У полоні, — відповіла їй якась інша квітка. — Ми

у полоні й тут помремо.— Ні, не помремо…І вона замовкла, тому що побачила Його. Він більше

не підходив до Неї і не пестив її. І раптом — спалах: Вона — МЕРТВА квітка! Прийшов і Її час смерті. І зараз Волошка, покинута, ніжна, зраджена лежала серед мертвих тілець інших квітів. Але померла Вона ЩАСЛИВОЮ: останню мить свого життя Вона була з Ним!

189

ЧИМ СТРІНЕ НАС ЛУКАВЕ СВІТЛЕ “ЗАВТРА”?

(Віночок сонетів)

І золотої й дорогої…Мені, щоб знали ви, не жальМоєї долі молодої…

Т.Г. Шевченко

Печально я дивлюсь на наше покоління!Порожнє жде його чи темне майбуття?Під темним тягарем зневіри й розумінняБез дії відцвіте його життя…

М.Ю. Лермонтов

Чим стріне нас лукаве світле “завтра” —Дарунком щедрим мрій, надій, пісень,Чи, може, горе, ще одним ударомЗатьмарить нам прийдешній ясний день?Від крапель сліз затвердне наше серце,Зчерствіє до незгод не звикла ще душа,Лише як спомин наш колись озветься:“Ота ідея нас вперед вела”.Трудяго-доле, що, скажи, наткала —Стежину, прірву, шлях із мойриних ниток? Де камінь, терни, квіти ти поклала,Вгадала кожен наш наступний крок?Без зла й турбот дитинством ми блукали,А шлях життєвий навмання обрали.

І.

Чим стріне нас лукаве світле “завтра”,Коли в “сьогодні” ми не впевнені тепер?Гори, палай, мого дитинства ватро,Аж доки час найкращих днів не стер.Аж доки десь там, на краю безодні,Дитячі мрії не розбились вщент,А друзі щирі, юні, безтурботніЧитають свій “народний” модний реп.

Заверуха Світлана Миколаївна1989 ð.í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Êðàñèë³âñüêî¿ ÇÎØ ²–²²² ñòóïåí³â

Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Àòàìàíîâà Íàä³ÿ Îëåêñ³¿âíà

190

Ми не знеславлені, ще зовсім не відомі,Життя як віршів ненаписані рядки.Неблагородно так і зовсім безтактовноЧужі рахуєм справно помилки.Майбутнє! Стань же біля наших йменьДарунком щедрим мрій, надій, пісень.

ІІ.

Дарунком щедрим мрій, надій, пісеньЯк довго тішитись в житті ми будем?А може, десь спіткнемось та й впадемІ втратимо його, а світ візьме — осудить.За що осудить?.. Він не знає сам.І винних ніколи уже шукати.Одні підуть за тим, хто небесаСьогодні ж обіцяв подарувати.Уникнуть щоб образ, тривог, турбот,На мить в дурман ілюзій заховатись.Вони ітимуть в “світ чудес”, і от —В реальність змоги вже нема вертатись.Чужою розкішшю закрила очі хмара,Чи, може, горе ще одним ударом?

ІІІ.

Чи, може, горе ще одним ударомРаз і назавжди виб’є із сідла?Й наскільки гідно зможем ми триматисьУ світі заздрості, брехні і зла,Коли усі готові ззаду вдарить —Свої супроти нас ще гірше, ніж чужі,У світі, де давно моральність правилЛиш тільки згадують… Ховатись нам “в норі”,Мов хатнім мишам, на яких полюєЗажерливий хитрющий спритний кіт,На кожнім кроці ж бо на нас чатуютьНаркотики, гулянки, п’янство, СНІД.А розпач втрати мрій своїх, натхненьЗатьмарить нам прийдешній ясний день?

IV.

Затьмарить нам прийдешній ясний деньЖорстока згадка про батьків турботи,І страх великий все єство пройме:В якому ж то зростали ми “болоті”.Вперед держава юна ледве йшла,Хитаючись то вправо, а то вліво,

191

А ми учились промовлять слова,Робили перші кроки теж невміло.Хотіли дуже зразу мати все,Що солодко так славила реклама,І думали, хто перший принесеЗарплату: а чи тато, а чи мама.Коли ж ми правильно оціним все це,Від крапель сліз затвердне наше серце.

V.

Від крапель сліз затвердне наше серце,Та з часом біль затихне, все спливе.Щось збудеться, забудеться, минеться,Бо кожен мріє, вірить — то й живе.Чи всі ж ми знаємо, чого так щиро прагнемІ ради чого ми готові жить?Плекаєм змалку світлі ідеалиЛюдей, які повинні нас любить.Мінятися не хочем (тож чи станем?),Ніби й не робим власних помилок.Всі почуття за грубістю ховаєм,Цураємось і мрій своїх, й думок.А поки світ приймать таких не поспіша,Зчерствіє до незгод не звикла ще душа.

VІ.

Зчерствіє до незгод не звикла ще душа,Якщо не стріне знов тепла й любові,Коли нема в кишені ні гроша,Підтримка так потрібна хоч у слові.Її чекаєм з нетерпінням ми,Щоб стати впевненими в власних силах,Щоб зрозуміти своє місце між людьми.І не зірватись на високих схилах.Щоб вистояти й знов вперед іти,Бажання є, та ще немає вміння.То ж вірних друзів у житті знайтиПодай смирення, Боже, і терпіння.Бо як аукнеться, то так і відгукнеться,Лише як спомин наш колись озветься.

VІІ.

Лише як спомин наш колись озветьсяДитяча безтурботність, наша лінь.Усе у почуттів одну ріку зіллєтьсяІ перетвориться у довгий-довгий фільм.

192

Складеться з кадриків нудних й цікавихІсторія, як мексиканський серіал,А ми ж їх надивилися не мало,І мріяли, вдивляючись в екран.Ми вірили, уперті та амбітні,Що піднімемось до незвіданих висот, —Полинуть вільно наші погляди новітні,Щасливим стане вільний наш народ.І ми згадаєм між достатку і добра:“Ота ідея нас вперед вела”.

VІІІ.

Ота ідея нас вперед вела.І ми хотіли, щоб усі це розуміли.Ідея злагоди, достатку і добра,Ідея з чорного зробити в світі біле.І, дивлячись, що іншим не вдалось, —В “світі дорослих” важко шлях пробити —Бажали, щоб над краєм пронелось:“Надія нашого народу — діти.В них віра є, не зломимо ж її, —Змінити б в цьому світі щось на краще.”Та ми — не цвіт минулих поколінь,Нове ми щось… але чомусь — ледаче.Чужих досягнень нам завжди замало.Трудяго-доле, що, скажи, наткала?

ІX.

Трудяго-доле, що, скажи, наткалаНа сорочки? Не шовк! А — полотно.Яких прикрас на нього начіпляла,Щоб приховати, що залатане воно?На стіл поклала ти, на скатертинуНе хліб, не сіль — з усіх усюд дари,Щоб ми хоч не спинились на хвилину —Не думаючи, щоб в обійми йшли.Ти думала, лукава, ми чекаємДопоки ти все вирішиш за нас,А ми, невдячні, від трудів твоїх тікаємІ обминути їх так прагнемо весь час.То ж що пророчить нам наступний крок —Стежину, прірву, шлях із мойриних ниток?

X.

Стежину, прірву, шлях із мойриних ниток —Що виграєм в життя у лотерею?Котрий на цей раз впаде номерок,

193

Чи ж обдарує владою своєю?І не в пасьянс зіграли ми, не в бридж,Не спробували своє щастя в покер,Та виграш свій назвемо золотим,З найменшим програшем — утратим спокій.Життя — не ігри, та як вічне казино,Де хочеш чи не хочеш — мусиш грати.Щодня на щастя ставку робимо давноІ дуже вже не хочем програвати.О доле! Ти круп’є чи власниця начала?Де камінь, терни, квіти ти поклала?

XІ.

Де камінь, терни, квіти ти поклала,Лукава доле, на моїм шляху?А знаєш, я б ніколи не вгадала,Де каверзу готуєш і яку.Бо ще в думках спливають ранні мрії:Принцеси, принци, їх бенкетний зал…Та наяву вирують сніговії,Збиває з ніг байдужий лютий шквал.Тож хочеться роки ті повернути,Коли наївна віра ще жила,Що можна все лихе за мить забути,За мить створити світ добра й тепла,В якім любов стремлінням до зірокВгадала кожен наш наступний крок.

XІІ.

Вгадала кожен наш наступний крокТи, як астролог, і без знаків зодіаку,І щастю й бідам хоч не визначила строк,Та бачила, де впасти і як встати.Мов на стежині, що життям веде,На список зібрані усі нещастя,Гадала, що попереду нас ждеДля того, щоб не дати нам пропасти.Збирала по краплині десь знання,Щоб міряти життєві наші сили.Стремління до висот, жага до пізнанняВід тебе в нас, моя матусю мила.Коли любов і ласку відчувалиБез зла й турбот дитинством ми блукали.

XІІІ.

Без зла й турбот дитинством ми блукали,Про птаха щастя вірили в казки,

194

Так, ніби ми в житті своїм чекали,Щоб наші крила ще хоч трошки підросли,Сильніші щоб, моторніші щоб стали,Щоб з ними ми побачили світи.Та ми, малі, тоді іще не знали —Ростуть так крила, як і страх до висоти.Та ще й не звиклі до чужої славиТихенько шепчуть вслід: “Як, в вись летіти? —Ми радим добре, ми ж бо не лукавим —Зламати крила може сильний вітер”.Так мріяли, і вірили, й шукали,А шлях життєвий навмання обрали.

XІV.

А шлях життєвий навмання обрали,Хоч марились усім в прозорій далині:Кому веселі марші, горді п’єдестали,Кому без змісту покручі-пісні.У мріях ми на все своє життяНесли ідеї свіжі і хороші,Та в “хліб насущний” — вічне поняттяВкладати мусим термін звичний — гроші.І перемоги, й помилковий крок —Все вмить змішалось, як пісок у жмені,А розбере їх брязкіт копійок,Шурхіт “зелених” в батьківській кишені.Отак згорить дитинства чиста ватра.Чим стріне нас лукаве світле завтра?

195

O ВЧИТЕЛЮ! ЗВЕЛИЧУЮ ТЕБЕ!

Яке прекрасне, тепле слово “Вчитель”!І скільки мудрості, поваги в нім однім!Із спогадами, повз роки прожиті,Несем подяку в серці ми своїм.

За ті невтомні, довгі дні навчання,За важкий труд, за віру в майбуття,За те що несли в серці сподівання,Що ваші учні гідно підуть у життя!

Дівчина стояла на подвір’ї школи і заворожено ди-вилась. Школа сьогодні вирувала… Прикрашена різно-кольоровими кульками, завішана яскравими плаката-ми, вона відзначала одне із найбільших своїх свят — “Останній дзвоник”. Веселий, бадьорий сміх першо-класників переплітався із сумним, журливим настроєм випускників. Як важко їм сьогодні!

Тетяна теж була випускницею. Сьогодні, в цей свят-ковий день, її серце розривалось. Невже вона востаннє почує шкільний дзвоник, невже востаннє подарує кві-ти першій вчительці, востаннє сяде за шкільну парту? Пильно вдивляючись у рідні, затишні стіни своєї шко-ли, спостерігала за метушнею дітлахів, що радісно зу-стрічали літо, зовсім не замислюючись над тим, що не-забаром вони також будуть йти, перев’язані стрічками на Останньому дзвонику. Мимоволі з’явилися слова:

Як швидко це дитинство промайнуло!Звучить сьогодні вже останній наш дзвінок.Як боляче нам згадувать минуле.Тепер ми робим у майбутнє перший крок.

Несподівано по щоці дівчини прокотилась малень-ка краплинка. Зі слізьми на очах вона згадувала най-кращі роки свого життя, безтурботні, щасливі роки. В той час вперше сама навчилася переборювати життєві труднощі та негаразди, навчилася любити, мріяти та досягати мети. Спогади були веселі і сумні, в них ві-

Трикуш Оксана Павлівна1989 ð. í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Íåò³øèíñüêî¿ ÇÎØ

²–²²² ñòóïåí³â Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³

Êåð³âíèê: Ãåðàñèì÷óê Íåëÿ Ïàâë³âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè

196

дображалася маленька, чиста душа учениці, учениці життя.

Незабаром її спогади зупинились на одному не-згасаючому образі. Вона пригадала свою улюблену вчительку. Вже чотири роки її немає в школі, нікому було вислухати і порадити, зрозуміти та захистити вразливу дитячу душу.

Марія Іванівна була вчителем літератури. Вона одна із тих небагатьох, яких справді можна назвати “Вчителем”, незамінним магістром своєї справи, та-лановитим скульптором людської душі. За роки ви-кладання у школі вона закохала в себе безліч дитячих сердець, вражала своєю щирістю, добротою, безмеж-ним талантом спілкування.

Саме вона стала для маленької, вразливої, нерішу-чої дівчинки мудрим другом та великим натхненням. Поряд зі своїм вчителем Тетяна навчилася відкри-вати в собі всі приховані таланти, навчилася любити прекрасне життя. На уроках літератури, заворожено слухаючи декламування викладачем поетичних ряд-ків славетних митців, навчаючись повністю заглиблю-ватись у сутність великої поезії, вона пізнавала світ. Він здавався таким незвичайним, бурхливим, захоп-люючим.

Саме тоді, на уроках літератури, з’явились її пер-ші власні вірші, які пізніше стали частиною її жит-тя. Тетяна вже не могла їх не писати. Поезія допо-магала вилити на папері всі переживання, думки та мрії. Марія Іванівна, з великою радістю та гордістю за свою ученицю, перечитувала її вірші і завжди ві-рила, що Тетянин талант обов’язково буде помічено. Дівчинка дуже любила слухати вчителеві розповіді про життя, мов великий скарб, зберігала в душі всі її поради.

Та невдовзі багато чого змінилося в Тетяниному житті. Марія Іванівна вже багато років страждала від хвороби серця, її імпульсивність, чуйність, без-межні переживання за своїх учнів незабаром позна-чились на здоров’ї. Їй було запропоновано виїхати за кордон, щоб пройти курс лікування. Звичайно, для вчителя це дуже важкий крок — залишити рідну шко-лу, своїх колег, рідних. А Тетяна? Це були важкі дні прощання зі справжньою подругою та наставником, з людиною, якій вона довірила всі свої думки.

Минуло півроку. Багато хто сподівався побачи-ти улюблену вчительку в стінах рідної школи. Але Марія Іванівна не змогла повернутися. Її педагогічний талант помітили за кордоном. Чудовому педагогу за-пропонували роботу. Чутливе серце патріотки рвало-ся на Батьківщину, але, щоб покрити всі борги своєї

197

родини, потрачені на лікування, змушена була зали-шитися. Це все, про що дізналася Тетяна з останнього листа вчительки. Після цього вона вже нічого не знала про її долю. Листування обірвалося…

Дівчина ще довго стояла і, не відриваючи погляду від школи, тихенько ковтала гіркі сльози. Невже вона її більше ніколи не побачить, єдиного справжнього друга? Сльози в день Останнього дзвоника були най-гіркіші: вона прощалася не тільки з усім, що нагадува-ло їй дитинство, а й зі своєю улюбленою вчителькою.

Пройшли роки бурхливою рікою.І стільки літ стекло у небуття.Тоді разом з останньою сльозоюВступила вже вона в нове життя.

Пройшли роки, вона вже не дитина,Забрало вже життя в бурхливий світ.Призначення своє вона знайти зуміла,Та зберегла в душі всіх мрій своїх політ.

Тетяна пройшла всі життєві випробування, які да-рувала їй доля. Не зупинялась ні перед чим, впевнено крокувала до своєї мети. Тепер стала вже дорослою жінкою, знаменитою поетесою, викладачем мови та лі-тератури в університеті. Розповідала, що безліч її за-повітних мрій збулося, а одна з них була справжньою несподіванкою.

Одного разу в Києві вона запримітила знайомі риси обличчя в літній перехожій жінці. Її очі сяяли безмеж-ним теплом і щирістю, а погляд іскрився теплотою та ніжністю. Так, це була вона, Марія Іванівна, її не-замінний життєвий наставник, людина, якій Тетяна завдячувала всім своїм життєвим успіхом, прямою, незаплямованою життєвою дорогою. Яка це була зу-стріч! Марія Іванівна також не була розчарована. Вона пишалася Тетяною, своєю тендітною ученицею, яку з гордістю можна назвати “Людиною”.

О вчителю! Творителю мистецтва!Завжди несеш в шкільний наш дім тепло. На голос твій душа моя озветься,Щоб твоє серце завжди квітами цвіло!

198

РЕТРО-СПЕКТИВА* КОХАННЯ АБО НЕТИПОВИЙ ВИПАДОК

УСКЛАДНЕНОГО ЛЮ-БОЛЮ(БОВІ)…п’єса у 5 поглядах

Дійові особи:

Сліпець типова половина “людини у футлярі”. Не най-краща з двох. Знаходиться у стані гострого від-риву від минулого й майбутнього одночасно.

Пес його вічний, безликий поводир. Без імені, без роду без племені, що живе і помирає по слову й думці свого хазяїна. Попереднього доведення не потребує. Народжується послідовністю.

АріАнна просто “вона”. Джульєтта з вуличним придихом. Одна з двох невідомих у єдиній системі відліку. Чого?

Голос alter ego Сліпця. Певна частина теперішнього, що поступово переростає у майбутнє. Перебуває по іншу сторону дзеркала.

Каї-вель повна завершеність Сліпця й Голосу. Найчистіша форма їхнього абсолюту.

Суфлер недосконала форма Творця. Розгублений у влас-них ідеях, поглинутий спогляданням неможли-вості, часто стає жертвою власних дітищ.

Погляд 1. Визначення Зворотності.Сцена. Сіре, без єдиної цяточки полотно у якості

тла. Згори звисає, час від часу спалахуючи, мов си-гаретний недопалок, восьмикутна зірка з надщерб-леними кінцями. У повній тиші залу, яскраво освіт-лений прожектором, виходить Сліпець — людина невизначеного віку та долі. Довге сиве волосся нечеса-

Ямковий Станіслав Олександрович1989 ð. í., ó÷åíü 11 êëàñó Õìåëüíèöüêîãî êîëåã³óìó ¹ 16

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Ãëåãà Ëþäìèëà Ìèêîëà¿âíà

*погляд не лише з іншої позиції стереотипу, а й з невеликим відступом у минуле для кращої панорамності.

199

ними пасмами спадає йому на чоло, майже повністю закриває його бліде обличчя. В агонічно-імпульсивно-му спалахуванні зірки лиховісно-фаталістично ви-блискують темні скельця його окулярів. Сліпця веде пес-поводир, вчепившись іклами у рукав його запраної сорочки. Пес також сліпий й, жахаюче поводячи не-видющими очима, тягне свого Господаря за собою у нікуди. Той, одначе, не поспішає, у якійсь задумі. Його тонкі знекровлені губи ворушаться, немов щось тихо примовляючи, потім застигають у гіркій усмішці. Сліпець зупиняється. Пес відпускає його рукав і по-чинає з гарчанням крутитися навколо себе, намага-ючись наосліп ухопити себе за хвоста. Це спричиняє неабиякий шум, але Сліпець не зважає. Він сідає на підлогу “по-турецьки” й закриває нижню половину обличчя долонями, немов намагається стримати власні слова. Та марно…

Сліпець (приглушеним, хрипким голосом):

Серце терпло самонаведенням тортур,Било в ціль з абсолютною точністю,Та рвалася тятива,Ламалися стріли, залишаючи своїГрубо відшліфовані наконечники у шорсткості мішені.Чекай-но.…пестить кривими пазурами,роздирає на тонкі смужки шкіру щік,і п’є, і п’є з них яскраво-червону вологу.Крапка. Крапка.Поцілунок. І терпкий смак власного життяНа вустах.А ЛюбовЗовсім поруч, за тонкою фанерною перегородкою,Що по всій площі своєї нефарбованої поверхніБула списанаЗвивистим дитячим матом,Виведеним змоченим в слині мізинцемПо свіжій пилюці.Кидалася з вікна.Не насправді — граючисьУ власне відображення у запльованому склі,Метушливо чіпляючись двома парами рукЗа пробите дощовими краплями наскрізьВузьке підвіконня.

Пес-поводир тим часом все ж таки спромагаєть-ся спіймати свого облізлого хвоста й з неймовірною жадобою починає його пожирати. Той застрягає у нього в горлі, й пес починає задихатися, одночасно

200

намагаючись відкашляти те, що вже встиг запхати собі до пащі..

Сліпець (продовжує у спокійно-трагічній манері, не зважаючи на метушню та шум в стороні):

…і все ж таки падалаЗім’ятим, пожмаканим обривкомГазети для любителів пікантних подробиць щоденної хроніки.Всерйоз.З широко розкритими у щирому здивуванні очима —Вона не могла загинути! — вона просто не знала,Як це робити згідно правил.Правил щоденних хронік.Залишала на мокрому асфальтіКривавим відбитком двох надламаних простягнених тіл Метелика з розправленими крильцями.З двома виразами на одному обличчі,Якщо можна так назватиТу маску щасливої агонії,Що застигала на ньомуВіднині й Довіку.

Пес, задихаючись, знаходить в собі сили, плазуючи на животі, дістатися до Сліпця, що сидить в сто-роні, й в агонії, знесилено кілька разів б’ється своїм кудлатим тілом об нього. Але той неначе не помічає його. Пес здригує лапами ще кілька разів, востаннє, й затихає…

Сліпець (несподівано віднімає долоні від обличчя, й стає помітним, що зараз він говорить, не ворушачи губами):

…Й Дотепер.А все ж таки…Що таке Любов?Л — це улеслива брехня,Вульгарний символ примітивностіЙ Першого Гріхопадіння,А чим воно було, як не Першою Любов’ю?Ю — це юність,Пора перших смертей по вечорах і воскресінь зранку —Час Фенікса.Перших поламаних надій і перших вознесінь.Останніх.Б — це біль,Без його вишукано-гіркого присмакуНе обійтись ні одній дволикій драмі.О — одречення. Від самого себе,Себе самого, смаго себеса, сесе себмаго…

201

Найсвятішого.В — це Віра. Сліпа, п’янка і безнадійна.Крива посмішка бездоганної білизниНаточених ікол.Без коментарів. Ріж, як м’ясник, саму суть.

Ще? Є образ,І більше нічого.Все інше — його оточує.Як і ти.Відповідно, тебе не існуєПоза як тисяч таких самих,Із загнаним в прямий кут поглядом.

Тінь метелика з розправленими крильцями…Клеймо нової Доби…

Сліпець різко обриває свій монолог й починає об-мацувати простір навколо себе, одночасно кличучи свого собаку:

Сліпець (трохи розгублено, з втомою у голосі):

Де? Ти?Останній запроданецьДобровільного рабства.Чи, може,Й ти…

Рука Сліпця нарешті знаходить зовсім поруч з со-бою мертве тіло пса. Й зовсім не відчуває життя.

Сліпець (разом з видихом, після довгої паузи, за-кінчує звернення. Тепер уже в порожнечу):

…Брут?

Деякий час Сліпець сидить не рухаючись, облич-чям до залу. Стан гострого ступору. Потім різкий надлом. Сліпець хватає мертве тільце свого поводиря у обидві руки, догори хвостом, й з усієї сили притис-кає його до своїх грудей. Різкий, несподіваний звук ав-томобільного клаксону зразка 20-их років символізує зупинку Руху Часу.

Світло прожектора плавно переміщується зі Сліпця з собакою на сіре полотно, що досі відіграва-ло роль тла. Воно, в свою чергу, перетворюється на велетенський екран. Кадри чорно-білої кінохроніки. Крупним планом — коротко острижений хлопчик у великих, затемнених окулярах на півобличчя. У своїх тонких дитячих руках він тримає щеня, притис-нувши його до грудей. Притиснувши догори хвостом.

202

Затягнута зашморгом на шиї глядача пауза. Екран повільно згасає. Прожектор знову поверта-ється до Сліпця й яскраво висвітлює його обличчя, що не виражає зовсім ніяких емоцій. Тиша. Чутно чиєсь уривчасте дихання…

Завіса

Погляд 2. Початок Яв.Повільно, з натужним рипом відкривається заві-

са. З перших рядів залу доноситься набридливе хрус-тіння поп-корну. У якості тла для сцени є повислий у зашморгу під стелею Ейнштейн. На шиї у нього та-бличка “Ніщо людське мені не чуже”. Ноги у професо-ра босі й сині від холоду. Мотузка, на якій він висить, настільки коротка, що ногами він майже торкаєть-ся підлоги. Але все ж таки не торкається…

Сліпець у тому ж вбранні, сидить на тому ж місці, як і у кінці першої дії. Лише зараз у нього в руках вже немає пса. Він зосереджено зашиває собі проріху на ру-каві сорочки — саме в тому місці, де його зазвичай три-мав іклами поводир. Наосліп. Широкими невмілими стібками, іржавою голкою. Після чергового невправно-го руху він заганяє голку собі в палець. На ньому одразу ж виступає краплина крові. Сліпець, зойкнувши, засо-вує його собі до рота. Тут, знову несподівано, звучить той самий автомобільний клаксон, що й у Першому Погляді. Зупинка Часу. На сцені з тіньового простору за Ейнштейном з’являється АріАнна — збірний об-раз. Руда невисока дівчина з гострими рисами облич-чя, вона неквапливо підходить до Сліпця зліва й кладе йому руку на плече. Коли вона пересувається сценою, одразу стає помітним, що одна нога в неї коротша за іншу і, щоб компенсувати це, вона, кульгаючи, намага-ється вульгарно вихляти задом. Але… Отже, доторк до плеча. Звук автомобільного клаксону вдруге. Час по-вертається до нормального русла.

Сліпець здригається від несподіваної появи іншої людини поряд, але далі вже практично не реагує на неї. Видно, що його дратує присутність АріАнни. Коротка пауза мовчання.

Сліпець (дивлячись прямо перед собою, з цинічною посмішкою):

На випробуваннях ядернихРозподілень неділимості Істини.Залишив тебе. Підлабузниця.Як бумеранг Долі, запущений несвідомоТа незграбно.Повернулася…

203

АріАнна (граційними рухами кішки робить крок ближче та обіймає його руками за шию. Улесливо-по-кірно):

Що ти сказав? “Як ти мене дратуєш?”

Сліпець (зовсім не реагуючи на її дії):

Іншими словами…

АріАнна (перехиляється через нього й намага-ється розгледіти його очі скрізь темні скельця оку-лярів…марно. По її обличчю пробігає легка тінь роз-дратування, але тут же пересилюється вимушеною посмішкою):

Хто?

Сліпець (сама Байдужість, але в тон. Схожий на забутий посеред Світу мотлох):

Про що буває не ліньки…Про те, що не здається болісним,Що не ріже м’якоті долоніЗазубреним лезом тупого ножа…Коли сльози, від болю та відчаюСтікаючи по щоках, зриваються донизуЙ розбиваються…Кожен раз новим життям, обсмоктаним та стертимДо стану зниклих фарб,Мільйоном чужих очей та рук —Старої іграшки з сумно-дитячими очима.В них стерлося розумінняПіщинки,загубленої в Пустелі.

АріАнна не рухається, боячись обірвати й без того натягнуту до межі нитку моменту. Вона все ж таки обривається і, з голосним свистом розсікши повітря, б’є її по губах…

АріАнна (болісно, крізь сльози):

“Людський” і “людяний” — однокореневі єднанняОднозмістовна насиченість. Людина — Звір.Eg ego monstrum.*

Послідовно. Людяність — похідна від абстракції людини.Ніщо інше, окрім звіриної основності руху…Покликання до прекрасності простоти.Основного звіро-людського інстинкту:Жерти, спати й отримування задоволення…

*Eg ego monstrum— (лат.) людина людині звір.

204

(кидає швидкий погляд назад на висячого у за-шморгу Ейнштейна. Його голова являє надзвичайну гармонію синього кольору обличчя та білосніжності сивини. Тихо додає):

Інколи розуміти —Щось для інших.Але все одно, людськість —Це та серцевина істинної двоногої Божої тварюки,Що живиться ближніми своїми.Серцевина вкрита тонким прошарком цивілізації,Як крила метелика пилком.Змахни його — й тоді пробудиться,Сяючи на сонці своєю полірованоюКривавістю, звірина людяність,Або ж “ніщо людське ”…На задньому тлі, за Ейнштейном, спалахують

вогняні літери “Не сотвори собі кумира…”. Вони в’яло висять у повітрі потроху розпливаючись й на-буваючи нових контурів. Трохи згодом вже чітко ви-мальовується “Мене Мене Текел Парес”.*

Сліпець (похмуро і все не рухаючись):

Я не забороняю тобі вірити у свої переконання.І вмирати за них.Як засихає квітка від надмірного сонцяАбо зогниває від перезволоження.

Тиша. АріАнна ігнорує Сліпця відсутністю відпо-віді. Той несподівано скидає рухом плеча її руку з себе. Вона безсило падає й, одірвавшись від плеча, з легким грюкотом падає на підлогу. Чомусь нікого це не дивує. Сліпець у тій же триваючій тиші підіймає цю руку й пише нею у повітрі…

“Немає Бога, окрім людини.Вона має право жити за своїми власними законами.Жити, як хоче і де хоче. Має право вмерти, як хоче.Вбити тих, хто обмежує її у цих правах…”

По мірі, як він це пише, слова тануть та щезають у повітрі…Коли Сліпець ставить останню крапку, залишається лише перша з них трьох…На цьому все й спиняється. АріАнна з відсутнім виразом обличчя починає танути вслід за словами. Сліпець продовжує сидіти, тримаючи її руку, витягнутою у напрямку

*слова написані невидимою рукою на стіні палацу під час бенкету Вавилонського царя Валтасара. Буквальне зна-чення — “бог підрахував царювання твоє, воно зважено на терезах й розділено…”

205

залу. Час від часу він поводить нею, немов намагаю-чись визначити когось з аудиторії…АріАнна зникає остаточно.

Світло прожектора різко падає на голову пові-шеного Ейнштейна — у нього тепер її обличчя. Невпевнений свист із залу. Синє обличчя Ейнштейна-Аріанни посміхається, не розплющуючи очей.

Завіса

ПОГЛЯД 3. ЗЛИТТЯ.Звучить гучна приголомшуюча музика. Ревуть

сурми, істерично скрикують скрипки. Час від часу у цій загальній какофонії прослуховується тихий плач фортепіано. Завіса починає повільно розходитися та несподівано застрягає. У вивільненій частині сцени стоїть Сліпець.

На цей раз він вдягнений у плащ, зшитий з одного суцільного відрізу темно-синьої, місцями витертої до білизни тканини. Його обличчя повністю закрите капюшоном, і про те, що це справді Сліпець, глядач може здогадатися лише з голосу.

Сліпець (повільно здіймає догори руки, немов до когось звертаючись, й кричить…у відчаї, намагаю-чись перекрити своїм хрипким тихим голосом усе це божевілля звуку. Чутно лише обривки окремих слів…):

Хіба…мо…я…чий……битися…пішим…!?..ба же… ухийзроб…хішим…!?

Музика стає ще голоснішою. Голос Сліпця посту-пово зливається з нею у єдиному гаморі й перестає бути чутним як окреме вираження. Завіса несподівано починає рухатися назад, закриваючись. Сліпець нама-гається зупинити її невпинний холоднокровний рух, але хіба можливо зупинити щось м’яке та покірне, що обминає будь-який опір своєю пластичністю? Своєю невпевненою метушнею він нагадує безликого Самсона, що шукає руками колони храму філістимлян.

Раптом все спиняється в одну мить — і музика, і рух завіси. З-за частини сцени, все ще прикритої за-вісою, чується Голос, що ще не має обличчя.

Голос (чітким і спокійним тембром):

Ні.Сліпець машинально розвертається на Голос,

виставивши вперед руки, немов хоче відчути його

206

близькість. Його пальці повільно ворушаться, пестя-чи порожнє повітря…

Сліпець:

Що?

Завіса нарешті розкривається. Голос стає види-мим і утворює собою високу постать у такому пла-щі, як і Сліпець, тільки яскраво-червоного кольору. Його обличчя також прикрите капюшоном.

Голос (награно сухо й холодно, ховаючи за цим пев-ну небажану до загального розгляду реальність):

Ти спитав…Ховаючись від самого себеЗа власною недосконалістюТа звичністю до Неї —Культом того, що Вона створилаЗ тебе. Як з глини…Попит породжує користь…Чи наважишся заперечити?

“Хіба може незрячийзробитися ще сліпішим?Хіба може глухий зробитисяЩе глухішим?”

Ні.В повітря.Але риторика вже давноЗажувалася Часом,Який і сам давно забув власну точку відліку.А полеміка зійшла з глуздуВід одинокості, замкнутостіУ обмеженості своїх Творців.

Сліпець (опускає руки, тихо):

Ви почули…

Голос:

Це було неважко —ти намагався дихати повними грудьмиЧерез пори шкіриЙ позустрічно брехав самому собі,Люблячи себе Жалістю,Знаючи себе Малістю…Як наймаліше,НайзнедоленішеТа найрозбещеніше дитя Вічності…

207

Сліпець (стискає кулаки):

Жаліти себе — це….

Голос (різко обриває його та закінчує фразу сам):

…значить “жалити”. Годі!Підкреслювати свою сліпоту,Так ніколи в житті й не розплющивши очі…

Голос робить крок до Сліпця й різким рухом зди-рає з нього капюшон. Той не рухається, заціпенівши у просторі невимовленим знаком запитання.

Глядачу відкривається гострий профіль Сліпця, наполовину закритий все тими самими чорними оку-лярами…Голос здирає й їх і з розмаху кидає на під-логу.

Вони, немов гумові, підскакують у повітря і роз-літаються на безліч мініатюрних темних скелець. Одне з них випадково(?) влучає в око Сліпця. Він з криком хапається за нього руками й згинається, як надламане древко прапора. Голос, не говорячи ні слова, робить крок назад й зупиняється, мовчки спостері-гаючи за Сліпцем. У того крізь долоні, закриваючі очі, тече чорна волога.

Її краплі повільно стікають по його шкірі й пада-ють на підлогу, одна за одною…Як ніч, перемішана з чистими сльозами. Проходить декілька миттєвос-тей у повному мовчанні. Нарешті Сліпець повільно розгинається й віднімає від очей долоні. Замість них у нього тепер тьмяно палають відповідно холодно-синім та насичено-багряним два дорогоцінні камені — алмаз та рубін. Алмаз — грубої огранки, з каламут-ними вкрапленнями — абсолютне заперечення існу-ючих норм стереотипу. Рубін — навпаки, найчисті-ший, з чітко означеними кривавими гранями.

Сліпець (випрямившись, тихо, але з силою у го-лосі):

Хто ти?

У відповідь Голос, продовжуючи берегти цінність моменту тиші, просто знімає зі своєї голови капю-шон. Він, як дві краплі води, схожий на Сліпця. Лише дві помітні відмінності — в очах у нього шліфований, чистий алмаз та практично необроблений рубін, а замість Сліпцевої брудної сивини на чоло спадають довгі каштанові локони.

Здається, сцена поділена навпіл невидимим дзер-калом, що вібрує нечутними, загрозливими хвилями од будь-якого звуку.

Тільки, де реальність, а де її віддзеркалення? Залом з тихим шелестом апатії блукає залітний вітер…

208

Голос (не рухаючись з місця, протягає руку до Сліпця):

Я шукав тебе…

Сліпець дивиться на Голос з насмішкуватою, дещо втомленою посмішкою…Здається, відновлений зір повернув йому не тільки чистоту сприйняття на-вколишньої реальності, але й внутрішньої заблудлос-ті себе — у тому числі й лабіринти пам’яті.

Сліпець:

Звичайно…Після стількох років.

Голос (надломленим голосом):

Випадковість.

Сліпець (байдуже знизує плечима):

Забув…

Голос:

…Блукав по невідомості,Шукав тебе між полюсами Життя і Смерті,Плутав у протягах часів,Заглядав у щілини підсвідомостіЙ не знаходив…За мною руйнувалисьНадії й Сумніви,Мости від НеможливостіДо відчуття легкості пір’їни МріїУ руках.Я підпалював світ, намагаючись розрізнити тебеУ відблисках його пожарищ…Й сам згорав.Ти зник,Залишивши поза собоюЛише брехливе “прощавай”Й не менш двоістинну Надію.Але вони замінили мені повітря…

Вітер, що досі блукав десь у залі, проноситься по сцені. Під час його подиху Сліпець раптово починає швидко молодшати. Нові соки повертають його тіло до життя, як засохле дерево. У той самий час, як по-вний антипод того, що відбувається, Голос на очах починає старішати. Зморшки викривлюють перво-зданну свіжість його молодої шкіри, перетворюючи її у цинічний жарт Природи, закладений на дріж-джах Часу. У волоссі несміливо, першими сріблясти-ми нитками починають проблискувати сиві пасма. Голос увесь якось згорблюється, як під тягарем про-

209

житих років, потім падає на коліна. Дорогоцінні ка-мені у його очах починають тьмяніти і втрачають свій внутрішній вогонь. Алмаз випадає з зіниці й ко-титься до залу, де одразу ж зникає в темряві та тіс-ноті пожадливих рук. З останніх сил Голос піднімає на Сліпця благаючий погляд. Йому важко говорити…

Голос (тремтяче, по-старечому):

Все одно…Це не зможе тривати вічно.Молодість перейде в Старість,Старість поглине Життя…І тоді Ти знову знайдеш Мене,Або я тебе — щоб відновитисяУ себеподібності…Й так від сотворіння Світу.Ще від того, як Хтось з нас простив Іншого,А Той перед цимВ насмішку оцінив його у тридцять срібняків.

Голос криво усміхається зморщеними губами.

Пам’ятаєш, що з того вийшло?І як потім, усі два тисячоліттяМи разом і водночас поодинціРозшукували їх і серед неймовірної розкоші палаців,І у дірявих кишенях касти “недоторканих”?І все одно не змогли спокутувати однієї ВиниНа двох…

По обличчю Сліпця пробігає тривожна тінь спо-гадів. На чолі залягає глибока зморшка.

Сліпець (стримано):

Пам’ятаю…

Голос (продовжує, намагаючись перехопити ініці-ативу):

….крали один одного і один у одного…Пам’ятаєш, навіть колись Один із нас вбив Іншого,Думаючи, що тим самим уникне Боротьби.Просто, брудно і наївно — каменем по голові…Хто тоді був Каїном, а хто Авелем?Тільки все це було, як спроби відкрити ВічністьЙ Безкінечність просторуУ межах своєї Клітки.Не легше було б нарешті зрозуміти…

Сліпець (нарешті скидає с себе ностальгічне ма-рення):

Що?

210

Голос:

Що легше було б просто…Простіше, ніж коли-небудь…Легка, примарна рука тягнеться з минулого…Лише вона здатна витягнути нас із майбутнього —Й не датиУ черговий раз по вухаЗануритися у цей світ.

Сліпець (задумливо дивиться на Голос згори до-низу):

Здається, я зрозумів…ні — згадав.….можливо, ти зараз не і брешеш —Просто вміло викривляєш простірЗа допомогою кривого дзеркала,Сам же залишаєшся тим самим….Як і у той раз, коли клявся перед Ним,Що не знаєш імені мого вбивці…Клявся, не встигши навіть змити кров із рук…

Голос (здивовано, з жахом розширивши очі, вигу-кує, захлинаючись розумінням у горлі):

Так Авелем тоді був ти?!

Сліпець (хитаючи головою, з повною усвідомленіс-тю в очах):

Я…

Голос (схиляє голову донизу, здавлено):

Прости…

Сліпець не відповідає, дивлячись понад головою Голосу у затіненість віддалених куточків сцени. Шукаючи підказки? Чи стверджуючись у її істин-ності?

Врешті-решт він знову опускає погляд на схилену перед собою голову Голосу…

Сліпець (тихо):

Каїн…

Голос (різко здригається, немов хтось щойно на-звав його давно забутим ім’ям, пов’язаним не з най-ліпшими спогадами… не піднімає голови):

Так….

Сліпець:

Я завжди пробачав ТобіБільше, ніж міг дозволити,Але,

211

Видно…Прийшов час збирати каміння.Точніше — камінь…Бо справа не в тому,Добрі ми чи Злі,Чорні чи Білі,Творці чи Руйнівники…Головне в тому, щоб на порозіВходу у нове життяМожна було б сміливо вигравіюватиБожевільністю власної долі —“Повертайся з Честю!”

Дай мені руку…

Голос (несміливо підіймає очі на Сліпця):

Авелю…

Сліпець (нетерпляче):

Ну ж бо…Досить називати один одного забутими долями,Які вже давно стали курявою на дорозі тисячоліть…Порослі мохом легенди не постають із попелу…Ну ж бо!Руку…

Не витримуючи нерішучості Голосу, Сліпець сам хапає його за зап’ясток і з силою рве на себе. Голос, безглуздо змахнувши руками, падає в глибину своєї другої половини…Привселюдна внутрішня боротьба. Плач немовляти й тихий, заспокійливий голос матері. Місце на сцені, де стоять Сліпець та Голос, на декіль-ка секунд щезає за дихаючою поволокою рожевої імли. Потім вона повільно розсіюється. Захлинаючись її залишками, на сцені нечіткими контурами вима-льовується лише один силует — людини у синьо-червоному плащі з суцільного відрізу тканини. Вона одночасно схожа й на Сліпця, й на Голос…Лише пара ясних, блискучих очей відіграють переливами світла прожектора на гранях алмазу…Рожева імла повільно кружляє у повітрі й осідає на одязі та тілі людини найдрібнішим рубіновим пилом. Із-за куліс лунає від-далений, приглушений Голос Сліпця…

….і така можливістьПриблизно дорівнюєМінус одній сотійВід заздалегідь відомого результату.Але навіть така дрібницяНе спокутується кров’ю….

Завіса.

212

Погляд 4. Відкриття.На сцену найтоншим павутинням спадає місячне

сяйво. Змішуючись з ним у просторі, звучить тихий вальс. АріАнна у сумнівній видимості вечірньої сукні кружляє босоніж у повільному танку з власною тін-ню та весь час метаморфує, поступово переходячи від ніжних обрисів дівочої фігури до потворності не-відомої, химерної істоти, й навпаки. АріАнна немов би не помічає цього й продовжує вальсувати зі своїм блідо-прозорим відображенням…З лівого боку сцени з’являється Возз’єднаний Сліпець, вбраний у свій но-вий червоно-синій плащ…АріАнна, надто захоплена стихією гармонії рухів й ритму, не помічає його; навіть тоді, коли, у черговий раз пролітаючи повз нього, випадково торкається холодної кисті його руки…Він не реагує. Лише тихо щось промовляє, спо-стерігаючи за її граційними рухами.

Сліпець (стиха, зважуючи кожне слово, як свій смертний вирок):

Коли кришталики льоду в келихуВостаннє,З легким стуком торкнутьсяПрозорого дна.І люди за столом, втомившись від їжі,Відкинуться на спинки стільцівЙ розпочнуть, нервово жестикулюючи,Голосно обговорювати те,У що ніколи до кінця не вірили самі.Я встану.Перекину з грюкотом стіл.Й тричі проклявши все те,Що ніколи не знав.Зроблю крок у вікно,Залишаючи за собою лишеДзенькіт розбитого скла…

Й летячи понад вулицею,Легким, нечутним нарисом повітря…Буду заглядати у вічі випадкових перехожих,Щоб побачити відроджене “своє”У зіницях їх осклянілих очей.Можливо, буде пізно…Можливо, ні…

Мелодія вальсу уповільнюється… Місячне сяйво зменшується в обсязі простору й концентруєть-ся в одній точці — на кінці сцени, протилежному тому, де стоїть Сліпець. Там вимальовується фігура огрядного, лисуватого чолов’яги у смугастому під-жаку з шкіряними латками на ліктях, що сидить на триногому стільці й зосереджено перебирає у руках

213

якісь папери…АріАнна, продовжуючи танцювати, все ще не помічає ні його, ні Сліпця — двох безмовних свідків її усамітненої вільності.

Сліпець (нарешті не витримавши випробування відстанню, невпевнено):

АріАнна…

Вона різко зупиняється і спалахує червоним ко-льором, немов спіймана на чомусь непристойному. Музика стихає. Її погляд без особливої складності відшукує високу фігуру Сліпця й наливається крис-тальною щирістю непідробного здивування…

Хто…тобто хто…

Сліпець (дивиться на неї одночасно із тугою і з тягою в очах):

Сліпець, хоча вже ні…Каї-вель. Чи ти не впізнаєш те,Що, здавалось, вивчила до останньої подряпинкиНа внутрішньому покриві тіла?…Арі…

АріАнна (невпевнено вдивляється в нього. Раптово проблискує Третє Око. Вона в захопленні кидається йому на шию):

Так!Відірвавшись од кореня, залишившись без молодих пагонівЙ без сил, що дає рідна земля…Я вижила. Пройшла усі дев’ять кіл пекла,Щоб наприкінці не витриматиЙ одвернувшись од неминучого,Зійти на тринадцяту сходинку…Ти спитаєш: “Чому?”, адже можна було б все забути…Забути…й знов згадати — частину самої себе.І все ж таки дочекатися тебе…

З алмазного ока Каї-веля витікає й повільно зволо-жує поверхню щоки прозора сльоза. АріАнна, стоячи в його обіймах, несміливо прилинає до неї губами й до дна пізнає її гіркоту — ціну, яку Він заплатив за про-бачення…

Каї-вель (дивиться АріАнні прямо у вічі, на відста-ні однієї, зотлілої у мить незворушності, помилки):

Я…я…(губиться в словах)

Зі сторони сцени, де так і сидить незнайомець, що зайнятий перебиранням паперів, чується ціле-спрямоване шарудіння. Потім голос — гучний і про-мовистий бас. Людини, впевненої та звиклої створю-вати імперії на крихітних площинах язика…

214

Я люблю тебе!!!Каї-вель і АріАнна одночасно повертають голови

у напрямку вигуку. Чоловік на стільці, тепер сидить увесь закутаний в газети…З-за їх сіро-білого, печат-ного покрову виглядають лише його ніс та до відрази білі ноги у непристойно коротких шортах…

У правій руці він тримає зім’ятий листок паперу, звідки й зачитує фрази, які продовжують сипатися на сцену з дрібним стукотом розсипаних намисти-нок…

….я люблю тебе! Люблю!Більш, ніж Сонце, сповите рожевим саваном Світанку!Більш, ніж Життя, що обручилось зі мною чорним перснем Долі!Більш, ніж Волю у її найвищій формі — Падінні!Більш, ніж лагідну посмішку Жертви, що перед смертюПробачає свого вбивцю!

Каї-вель (похмуро):

Хто ти? І як насмілився влізти у мить,Призначену лише на двох, нахабно розтягуючиВ діаметрі її недоторкану площину…?

Чоловік на мить піднімає від листка голову й від-махує рукою фразу Каї-веля, як набридливу муху… Оглушена, вона падає на підлогу, і чоловік, навіть не пригледівшись до її суті, чавить її своєю ногою.

Зачекайте, зачекайте…! Не до того.Не пропустити б головну репліку.Відповіді-звертання-рефлексії…

Каї-вель (повторює ще раз, з металом у голо-сі…Кожне його слово вилітає з рота разом з ударами серця, що до них так обережно прислухається, по-клавши йому голову на груди, АріАнна…):

Ти не відповів на моє запитання…

Чоловік дивиться на Каї-веля, неначе бачить крізь нього…Посмішка, непомітна за газетами, але від-чутна у повітрі. Від нього гостро тхне відчуттям штучності та беззмістовної альтернативи.

Я — Суфлер.

Каї-вель (здивовано):

Суфлер?

Чоловік схвально киває газетним нагромаджен-ням, що в нього на голові…Каї-вель вказує йому паль-цем на вихід за куліси…

215

Йди —Коханню, що знайшло себеЧерез перевтілення й час,Не потрібні Суфлери…Для одностороннього розуміння.

Суфлер:Але ж…я не можу…

Каї-вель (здивовано):

Чому?

Суфлер у відповідь робить спробу піднятися. Виявляється, він приклеєний до стільця, а той, в свою чергу є прибитим усіма своїми трьома ногами до підлоги….Людиноподібний ворох газет знову за-спокоюється й дивиться на Каї-веля спокійними, само усвідомленими очима.

Каї-вель (прищурюючи очі-алмази, нібито при-гадуючи щось):

То ти був тут увесь час?

Суфлер (лаконічно):

Так.

Каї-вель:

І ти все бачив? Чому ж не підказав?Не зронив ні словаТоді, коли так тогоЖадалось у заблудлості людей,Тіней…?

Суфлер: (знизує плечима):

Відбиваючи ритм на барабанах Долі,Не забувай зрідка прислухатися до цокання годинника…Адже ти можеш впасти, піднятися,Перевернути увесь свій світ з ніг на голову,Так нічого у ньому й не змінивши.Але ніколи, нікуди не втечешДалі цього безвихіддя рухуСтрілок по колу…Вони сильніші за тебе. Й не чекають...Я давав сигнал зупинки Часу.

Каї-вель (крізь зуби):

Байдужий творець…Спробуй зупинити Час зараз…

Каї-вель різким рухом випростує у напрямку Суфлера випрямлену руку. У ній холодно зблискує ме-

216

талевий ствол револьвера. Палець згладжує зморш-ки на істеричності спускового гачка. Постріл. На газетах, у які вбраний Суфлер, різко розпливається червона пляма з розмитими краями, що змушує різні листки з різними долями, сподіваннями та шрифта-ми злипатися разом.

Огрядне тіло Суфлера мішком обвисає на стільці, не маючи змоги впасти з нього через завчасну прокле-єність основ.

Світло, що відокремлювало його від іншого про-стору, повільно згасає.

АріАнна (не віднімаючи голови од теплоти грудей Каї-веля, тихо):

Ти вбив його?

Каї-вель (опускає револьвер):

Так…

АріАнна (проводить рукою по його щоці):

Він намагався коректувати чужі долі,Не змігши навіть вберегти свою…

Прекрасна моральДля чужої повісті…

Світло на сцені гасне повністю. Чутно лише ди-хання подвійної сили — одночасно глухо-хрипке й умиротворене…Зал урізнобій намагається повтори-ти його мотив й задихається власною недорозвине-ністю. Синхронний подих розчарування.

Завіса

Погляд 5. Кінцевий.Вільна від людської метушні сцена. Порожнеча.

Лише у центрі стоять на різьблених підставках з потемнілого від часу дуба дві картини — портрети Каї-веля та АріАнни по пояс. Їх зображення на по-лотнах є настільки візуально об’ємними, що, здаєть-ся, виходять за вкриті павутинням золочені рами й єднаються з реальністю у своїй найкращій альтер-нативній подобі.

Руде, зазвичай скуйовджене волосся АріАнни ле-жить на її плечах покірними шовковистими локона-ми. На обличчі — нічого зайвого, окрім живого погляду, з дещо відсутнім в усвідомленні навколишньості ви-разом. Та й чи потрібна воно зараз?

Справа від АріАнни, у свої персональній замкну-тості — Каї-вель. Стоїть невимушено та холодно-кровно, вочевидь вважаючи все те, чому не завдячує іс-нуванням, своїм єдиноликим боржником.

217

Від обох портретів віє теплом, відчутним на близькій відстані. Але хто здогадається підійти до них ближче й спробувати відчути? Й, можливо, зро-зуміти.

Тишу, що затягнулася, перериває тихий, ніби від-далений голос Каї-веля. Видно, як під час цього у його зображення на портреті ворушаться губи. Все інше, однак, залишається нерухомим…

Образ Каї-веля:Був збентежений —Непередбачено й жаданоВперше в Житті.Простотою й чистозмістовністю слова.Хороший.Як нев’януча пелюстка троянди,Вона впала з так мало знайомих,Вивчених до останньої плямки ідеальної рожевостіГуб,Й пробудила у глибині серця Людини-СобакиКлич Хамелеону,Прошепотівши йому у миттєвостяхТаємницю свого відтінку…

Тихо й ніжно голосу Каї-веля вторять слова АріАнни, що з’являються нізвідки, переплітаючись у повітрі в загадкові сріблясті візерунки…

Так малоПотрібно, щоб повернутиЗабуте на свої місця —Вивернути усе навиворіт,А самим жеЗалишитися тими ж.

Образ Каї-веля (вплітає у її візерунки свою ледве помітну червону нитку…Єдину, тонку й нерозривну у вічній цілісності):

Ікона моя…

Образ АріАнни (…його нитка потрапляє у саму серцевину новоутвореного мережива відчуттів):

Лик Новоявленості…Скільки ж ще залишилося пройти?Адже, здавалось би, вже всі залізні чоботиСтоптані до дір, і всі окови для затерплих крилЗотліли,Не витримавши перегонівЗ неминучим.

Образ Каї-веля (лагідно-заспокійливо):

Ще трохи…

218

Сцену починає поволі заповнювати сірим, теплим димом…У повітрі відчувається запах паленого. Зал з тривожним гомоном починає зриватися зі своїх місць й безладною неорганізованою масою просува-тися до виходу. Чуються голосні стогони кількох затоптаних у тисняві, але на них ніхто не звертає уваги.

Образ АріАнни (з тривогою в голосі):

Що відбувається….

Образ Каї-веля (гармонійно з зовнішністю та внутрішністю):

Здається, цей СвітУ черговий раз,Граючись із залишеними кимосьІз Дорослих сірниками,Підпалив себе…Для повноти безглуздості експерименту.Навряд чи хтось з Породивших зможе покаратиЙого цікавість, повернувшись додому…

Оскільки вже не будеНі Його,Ні Дому…

Образ АріАнни (майже скрикує):

А що ж буде з нами?Образ Каї-веля (не міняючи інтонації):

Нічого…Згорить лише матерія,Сфера — навпаки,Лише почне відтворювати свій циклЗ небуття.І ти…

Образ АріАнни (тихо):

І ти…Кращий…

Образ Каї-веля:Я знаю…

Сцена повністю вкривається пологом диму з ви-падковими, танцюючими прожилками вогню…У сі-рій, дихаючій жаром імлі помітно загадковий рух — дві руки, що поєднуються у дотику повної сили. Можливо, це тільки ілюзія. Палаюча завіса падає на сцену й назавжди хоронить під своїм покровом усі останні крапки у цій історії. Назавжди.

Кінець

219

ЧОРНОБИЛЬСЬКА ЗОНАПустою стала вмить селянська хата,Лиш кіт старий ще бродить у саду…Десь плаче за селом старенька мати,Й гойдалки гойдають лиш одну біду.

Не вплітають квітів у своє волосся,На холодну землю опада зерно,За селом на ниві хилиться колосся,На потіху вітру виросло воно…

Тут нема вже буднів і немає свята,Із сумних віконець пустка вигляда.Де ж нам, Україно, ліків тобі взяти.Щоби від отрути зцілилася вода?

Щоб защебетали знов птахи веселіЙ принесли на крилах лагідну весну?Щоби покатали діток каруселі,Хором заспівали пісню чарівну?

Не кажіть, не треба — я не хочу віритьВ те, що вже ніколи не озветься співДітлахів веселих, що біжать зі школи.Краю ти мій рідний! Чом ти занімів?

Не озветься річка, бо струмочок висох,Пилом припадає зранена земля:“Людоньки! Рятуйте! Знаю я: у світіНе найщасливіша доленька моя”.

Радченко Анна Леонідівна1991 ð.í., ó÷åíèöÿ 8 êëàñó Í³æèíñüêî¿ ã³ìíàç³¿ ¹ 3

×åðí³ã³âñüêî¿ îáëàñò³

Êåð³âíèê: Ôåäþðêî Â³ðà Ãðèãîð³âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè

220

РІДНА ЗЕМЛЕ МОЯ, ТИ КОЗАЦЬКОЮ СЛАВОЮ ЩЕДРА…

(п’єса)

Головні особи:

Катерина II.Петро Румянцев.Козак.Сивий дід.Літописець.Хлопчик.Микола.Перехожий.

Сцена 1

Петербург, Зимовий палац.

Катерина II. Треба викоренити звихнену думку (українців), за якою вони вважають себе окремим на-родом, іншим від тутешнього (московського). Мала Росія, Ліфляндія і Фінляндія є провінціями, якими управляють на основі конфірмованих їм привілеїв, порушити ж їх, раптом відмовившись від них, було б дуже непристойно. Але й називати їх чужоземними і поводитись з ними на такій самій основі було б більше, ніж помилкою, можна сказати певно безглуздям. Ці провінції, а також Смоленську треба найлегшим спо-собом привести до того, щоб вони обрусіли і перестали дивитись, неначе вовки в ліс. Приступити до цього буде дуже легко, якщо розумні люди будуть обрани-ми начальниками цих провінцій. Коли ж у Малоросії не буде гетьмана, то треба змагатися, щоб час і назва гетьманів зникли.

Петро Румянцев. Але для того, щоб це стало реаль-ністю, необхідно все ретельно продумати, аби великих повстань на території Малоросії не спостерігалося при ліквідації Гетьманщини.

Сахнюк Оксана Олександрівна1989 ð. í., ó÷åíèöÿ 11 êëàñó Íåò³øèíñüêî¿ ÇÎØ ²–²²² ñò. ¹ 2 Õìåëüíèöüêî¿ îáëàñò³

Íàóêîâèé êåð³âíèê: Òðîô³ìþê Âàëåíòèíà Ëåîí³ä³âíà, â÷èòåëü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà ë³òåðàòóðè

221

Катерина II. Саме так. Тому перше, що я зроблю, — це позбавлю Кирила Розумовського поста гетьмана, а тебе призначу замість нього, щоб запобігти виникнен-ню непокори в середовищі холопів. Ти ж у свою чергу повинен переконати козацьку старшину, що будеш ді-яти виключно в інтересах України. А потім…

Петро Румянцев. Що станеться потім?Катерина II. Потім я знищу Запорізьку Січ. Зроблю

все, щоб з політичної карти Європи зникла Українська держава. Ти ж в реалізації цього плану мені допомо-жеш.

Петро Румянцев. Моя царице, тоді ти повинна бути готова до вияву непокори з боку патріотично налашто-ваної української інтелігенції.

Катерина II. Це питання вже вирішене. Щоб укра-їнська знать підтримала знищення Гетьманщини, цар-ський уряд подарує для неї значні за розмірами землі і порівняє в правах з російським дворянством.

Сцена 2.

Сонячний ранок у селі Вільний Край. На галявині в оточенні дітей сидить Козак, одягнений у жупан з кармазину, шаровари. Обличчя кругле, смагляве від літньої спеки й степового вітру. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде об-личчя Козака роблять довгі козацькі вуса.

Козак. Гриміло по усьому світу своєю мужністю запорозьке козацтво, охороняючи рідну землю від не-наситних турків і ляхів. Чимало кращих синів нашої землі склали голови за священну свободу і незалеж-ність батьківщини. Гонта, Кривоніс, Дорошенко — це справжні патріоти, національні герої. Та найвидатніша постать серед них — Богдан Хмельницький.

Діти уважно слухають козака, затамувавши по-дих, намагаючись не пропустити жодного слова. У цей час з’являється Микола і починає прислухатися.

Козак. Він був одним з найосвіченіших людей сво-го часу, гнучким дипломатом і видатним військовим стратегом. Авторитет у запорожців він здобув і своїм розумом, і хоробрістю на полі бою. Ставши гетьманом, Богдан очолив боротьбу народу проти польських по-неволювачів. У битві під Жовтими Водами він розбив ущерть королівське військо. Це була перша перемога у визвольній війні українського народу 1648–1654 рр. Люди вдячні Хмельницькому за те, що врятував Україну від польського пана…

Хлопчик. Коли я виросту, я стану таким дужим і сміливим, як Богдан Хмельницький.

222

Козак. І що ж ти, хлопче, хочеш зробити, щоб твоє ім’я стало відоме всьому світові, щоб воно лунало крізь століття, як великий гімн великій землі, великому на-родові, великій державі, як ім’я Хмельницького?

Хлопчик. Буду відбирати гроші у багатих панів і віддавати їх бідним.

Козак. Що ж, будеш наслідувати дії Устима Кармелюка? Це досить благородна справа. Але і цього замало.

Хлопчик. Замало?Козак. Так. Треба, друзі мої, ширше на світ диви-

тися. Зло України ось тут, у центрі (намалював Козак контури Російської імперії). Щоб знищити його, всім слов’янам треба докупи зійтися. Насамперед потрібно гуртувати народ, щоб селяни і ремісники відчули, що вони не поодинокі, що з ними йде наша вчена молодь. Треба вселяти віру людям, що лише в боротьбі з крово-пивцями можна здобути волю.

Хлопчик (з сумнівом). І ви думаєте, що тоді з’яв-ляться нові Кармелюки?

Козак (із запалом). Не з’являться, а вони є, є! Велике вогнище починається із маленької іскри. То ж будьте, дру-зі мої, тими іскрами, з яких виникає величезна пожежа.

Микола проганяє всіх дітей.Микола. Козаче, ти хочеш усіх нас до Сибіру від-

правити? Невже не знаєш, що біля кожного села стоять московські війська? Не нацьковуй нас на них. Царський уряд заборонив згадувати про героїчне минуле козаків. Непокірних чекає жорстока розправа. А ти ще тут роз-повідаєш про Богдана Хмельницького дітям, цікавість яких не має меж.

Козак. Від них залежить доля нашої України. Саме їм закладати підвалини побудови незалежної Батьківщини. Майбутнє України — в їх руках. Ось чому вони повинні знати історію рідного краю, знати за що віддавали козаки своє життя, якою ціною здобута для них свобода.

Микола. Тихіше, будь ласкавий, нас можуть почути.Козак. Хто?Микола. Є тут один, Данило… Одного разу за мою

відвертість, яку зараз виявляєш і ти, мав великі не-приємності. Між учителями якось розповів про утиски щодо українських шкіл, то наступного дня про це вже знало все місцеве начальство і навіть жандарми. І по-чалося переслідування… То ж застерігаю, щоб не че-кало таке поневіряння, як і на мене.

Козак. На таких зрадниках і тримається царська влада. Але якби ми об’єднали всі свої зусилля і…

Микола. Козаче, народ же зараз спить, спить не-пробудним сном.

223

Козак. Спить? То треба будити! Знаєш, що колись наш великий Сковорода сказав? “Всяк сон есть про-будный, и кто спит, тот не мертвечина и не трунище околевшее. Когда выспится, так и проснется”. То ж будіть народ від сну. Будіть, а не чекайте, поки він сам прокинеться. І не чекайте, що Бог з неба надішле вам нових Кармелюків. Самі ставайте ними.

Микола. Ну гаразд. Народ вже будили і Кармелюк, і Трясило, і Дорошенко. А що з того вийшло? Марно їм голови постинали, а інші й досі гниють у копальнях Сибіру.

Козак. Справді, чи не даремно загинули кращі люди за волю народу? Ні, мій друже; не даремно. Адже ти знаєш, за що вони віддали своє життя? Знаєш?

Микола. Знаю.Козак. Заради цього варто боротися і не думати про

смерть. Хіба герої всіх віків і народів, що виступали проти тиранії, не хотіли жити? Ось коли ти, мій друже, відчуєш, що твоя боротьба за кращу долю народу най-головніше в житті, то не будеш думати про те, коли і як закінчиться твоє буття. А боротьба — то життя!

Микола. Життя? Та що ти знаєш, Козаче, про жит-тя? І розумові вже важко осягнути усю несправедли-вість і жорстокість світу. І, здається, несила йти далі. Душа хоче вирватись із цього безладу… І що тепер? Навіки заплющити очі, уже не хвилюватись і не дума-ти про те, куди закине тебе доля завтра і що вона тобі принесе? Дивлячись в очі світу, проклинати своє наро-дження? Ні! Пізно. Уже надто пізно. Серце в грудях ще б’ється, і відчуваючи його поштовхи, ти сам повинен зрозуміти, що це не останній крок. І я живу. Я знайшов у собі сили, зумів пройти свій шлях. Та шлях, який я обрав, — шлях боротьби — був занадто тернистий. Я втратив все, що було найдорожчим для мого серця: дружину і дітей — вони на панщині, хату спалено, мене ж відправили на Соловки, але пощастило втекти з одним побратимом.

Микола переборює гнів і з гіркотою продовжує.Микола. Байдужість світу… Прожити з нею все

життя і при цьому розуміти, що ти справді не маєш права голосу. Розуміти, що зараз тобі залишається лише біль і час. Ось і весь дарунок за роки важких ви-пробовувань. Ось що ти називаєш життям?

Микола, не дочекавшись відповіді Козака, покидає сцену.

Сцена 3

Козак наодинці.

Козак. Бідний Микола. Хороший він парубок, та життя його повністю зламало. Що ж робити? Невже

224

просто скласти руки і спостерігати до скону віку за цим безправ’ям? Ні! Цього не буде! Де подівся той віль-ний дух народу, який постійно жеврів-нуртував під попелом неволі, а коли було вже зовсім несила терпіти, спалахував полум’ям непокори і помсти? Невже і його царська влада знищила?!

Раптом звідкись з’являється Сивий дід.

Сивий дід. Не царська влада, Козаче, а роз’єдна-ність нації. Століттями позбавлений власної держав-ності, розкраяний на частини між сусідніми країнами український народ втратив свою єдність і соборність. Озираючись назад, я бачу, як козацька старшина про-дає батьківщину і народ за маєтки і царські титули, як більшість українців починає цуратися свого роду, своєї мови, батька і матері.

Козак. Може, ти порадиш мені, Кобзарю, як повер-нути українському народу ідею єдності і соборності? Що необхідно зробити, щоб народ знову ожив, пробу-дився і йшов уперед, щоб вела його зоря державності, волі і демократії у майбутнє?

Сивий дід. Є один спосіб. Чув я ще від свого прадіда, що об’єднати народ можна лише словом. Але словом не звичайним, а чарівним і могутнім. Натхненним Словом Кобзаря.

Козак. Де ж мені його шукати?Сивий дід. Дорогу вкаже тобі серце. Частіше при-

слухайся до нього і тоді знайдеш те, що шукаєш. Але будь обережний. На тебе будуть чекати три випробу-вання.

Козак. Три випробування?Та коли Козак обернувся, то не побачив позаду себе

Сивого діда. Він зник, здавалось, розчинився у пові-трі.

Козак. Що ж, треба вирушати якнайшвидше у до-рогу. Але куди іти? Сивий дід сказав, щоб я керувався своїм серцем, і воно саме ж вкаже мені дорогу. А якщо воно мовчить…. Що ж мені робити?

Сцена 4.

Дике поле. Козак після виснажливої поїздки зупи-няється.

Козак. Де б не був козак, його завжди тягне якась невідома сила до батька Дикого поля і матері Січі. Бо саме тут, вдихнувши на повні груди повітря, він зможе відчути себе дійсно вільною людиною. Це особливе міс-це — місце свободи і демократизму.

Центр Запорізької Січі. Вали, рови, руїни і могили нагадують про колись славну Запорізьку Січ.

225

Козак (з великою тугою). Ось вона, минула слава України. Знищена, сплюндрована та занедбана остан-ня твердиня українських традицій, української дер-жавності. Ні, не можна забувати про дух волі та неза-лежності, що панував тут колись, про традиції побра-тимства, відданості товариству, про мужність славних лицарів-запорожців. Треба швидше знайти натхненне Слово Кобзаря, щоб зберегти державність України. Необхідно зібрати всю свою мужність і дати сподіван-ням крила, наповнитись могутнім духом впевненості і сміливості. І завжди думати лише про те, що саме я маю ті унікальні можливості, які вищі над усю міць цього світу.

Раптом звідкись з’являється Сивий дід.

Сивий дід. Вітаю тебе, Козаче. Ти пройшов перше випробування.

Козак. Перше випробування?Сивий дід. Так, випробування на любов до своєї

Батьківщини. Бачу, що нищо не може вбити у тобі ви-сокої любові до рідної України, якою освітлене все твоє життя, спрямоване на боротьбу за вільну і щасливу Вітчизну. А зараз прямуй до Києва і спробуй знайти Літописця. На місці про все дізнаєшся. Щасти тобі.

Сцена 5.

Один із монастирів Києва. Похмуре приміщення, в якому висить величезна кількість полиць. На по-лицях знаходяться сувої, які, судячи з їхнього зо-внішнього вигляду, лежали тут не одне століття. У центрі приміщення стоїть стіл, на якому розкла-дені численні папери. За столом сидить Літописець, який, замислившись у власні роздуми, записує свої думки. В цей час з’являється Козак.

Літописець. Я давно вже чекаю тебе, Козаче.Козак. Чекали? Звідки Ви знали, що я прийду?Літописець. Твій прихід був передбачений ще за-

довго до твого народження. У цих сувоях розписане життя кожної людини, у тому числі й твоє. Тобі суди-лося відіграти велику роль в історії України. Ну що ж, до діла. Якщо я не помиляюся, то зараз ти повинен пройти друге випробування — випробування на знання історії і культури рідного краю. Якщо даси правильні відповіді на всі мої запитання, отримаєш ключ, який відкриє тобі скриню, де знаходиться Слово Кобзаря. Отож, перше запитання. У біографії цієї людини важко відокремити правду від вигадки. Але те, що саме він у 1556 році зібрав розрізнені загони козаків і заснував на острові Мала Хортиця фортецю, встановлено точно.

226

Трагічною була доля цієї людини. Бажаючи відвоювати Крим, він організував кілька військових походів проти татар. Став свідком зруйнування татарами Хортицької фортеці. Був страчений у Стамбулі 1564 року за нака-зом турецького султана. Назви цю історичну особу.

Козак. Та хто ж серед свідомих козаків не знає Дмитра Вишневецького, про якого мені не один раз розповідав мій прадід?

Літописець. Відповідь правильна. Слухай друге запитання. А чи знаєш ти, як називалася українська козацька держава, що виникла у ході національно-визвольної війни українського народу під прово-дом Богдана Хмельницького на звільнених від влади Польщі землях?

Козак. Звичайно, знаю. Та кожен козак у нашому селі знає, що Гетьманщиною.

Літописець. Правильно. І останнє запитання, най-важче. Ім’я цієї людини — це символ незнищенності нашого духу. У ньому сплелися воєдино дух гайдамаки з духом Кармелюка та непокірністю опришка. Його ім’я — ознака невмирущості народу. Воно єднає по-коління.

Козак. Цією людиною може бути лише той, чиє Слово поєднає покоління, — Великий Кобзар…

Літописець. Правильно. А ти виявив неабиякі знан-ня історії і культури рідного краю.

Козак. Мудро сказано: хто не знає і не шанує свого минулого, той не вартий майбутнього.

Літописець. Історична справедливість рано чи піз-но перемагає. Ти пройшов друге випробування.

Літописець дає Козаку ключ.Козак. Дякую!Літописець. Не варто. Ось нові покоління матимуть

кому дякувати. Бо прийде поет і борець за долю і щас-тя народне, Великий Кобзар.

Сцена 6.

Канів, славна Чернеча гора. Навкруги зелено, сві-жо, все наповнене пахощами різнотрав’я; шумлять старі дуби і клени, звідусіль лине пташиний спів, над стежиною похитується червона калина.

Козак. Нарешті я знайшов цю Чернечу гору. Яка ж вона висока!

Чим вище підіймається Козак, тим гора стає крутішою, стрімкішою. Нарешті він добирається до невеликої галявини, з якої відкривається вхід до великої печери. Та єдиною перешкодою, яка віддаляє Козака від Слова, є величезна, здавалося безмежна, яма.

227

Козак. Що ж робити? А я був вже так близько до мети.

Раптом з’являється Сивий дід.Сивий дід. Доля часто підкидає нам якісь життєві

негаразди, випробування, але на те вони, мабуть, і да-ються, щоб людина зрозуміла і сутність життя, і ціну землі, де вперше з’явилась на світ. І зовсім небезпід-ставно кажуть, що, якою б не була життєва стежина, яке б лихо не спіткало, яких би втрат не зазнали, ма-ємо пам’ятати: навіть тоді, коли здається, що доля зі-йшла на манівці і ти позбувся найдорожчого, пам’ятай, що є ще в тебе одне — Батьківщина! А це так багато! Для цього варто жити і впевнено йти далі, долаючи перешкоди. Я вірю в те, що ти зможеш змінити світ на краще. Здаючись безпорадним з першого погляду, ти, справжній патріот землі своєї, володієш нескоримою силою думки. Вічною і чистою… Вона часто пригнічу-ється, але все одно з глибин свідомості ми відчуваємо суть реалій життя. Знаємо ціну усьому, що нас оточує, та часто недооцінюємо себе, втрачаємо віру у власні сили, і тільки це стає перешкодою у розкритті своїх здібностей. Не втрачай своєї віри.

Козак. Та я вірю, що не душителям народів і волі, а народу рідному прислужуся роботою цією. І ще я вірю, що встане правда, встане воля, що звільнить-ся у кайдани закута земля від Польщі аж до Сибіру далекого, а народи вольні збратаються навіки без кривди й зла. Отак воно й буде. Я переконаний, що ми зможемо відбудувати нашу українську дер-жаву, доклавши до цього певних зусиль, розуму й уміння. Вірю, бо є ще один неоціненний скарб у тебе, моя Україно. Це народ. Добрий, лагідний, щирий, до-брозичливий, працьовитий, який непохитно прагне до щастя.

Козак несподівано робить перші кроки, і перед ним з’являється міст, який, власне, і приводить його до печери.

Сивий дід. Ти пройшов третє випробування на віру. Поспішай. Доля України — в твоїх руках.

Козак входить під високе крем’яне склепіння. Печера нагадує велику кімнату, на стелі і стінах якої ножами чи якимось іншим знаряддям вирізь-блені прізвища і імена героїв України. Були і давні написи, були і свіжі, ніби вчора і сьогодні з любов’ю викарбувані невмілими, але твердими мозолястими руками. У центрі печери стоїть величезна золота скриня. Козак бере ключ, який дав йому Літописець, і відкриває її. В скрині лежить “Кобзар”.

Козак. У ньому наше спасіння.

228

Сцена 7.

Головнай вулиця села Вільний Край. В центрі стоїть Козак. У руках він тримає “Кобзар”. Навколо нього зібралися односельці.

Козак. Тепер інший час, ніж сто років тому. Козаць-ка старшина давно вже проміняла батьківщину і народ на маєтки і цареві титули та шкуру дере з братів не-зрячих, гречкосіїв, не гірше, ніж поміщики-чужинці.

Козак дістає “Кобзар” і починає читати:

Он глянь, — у тім раї, що ти покидаєш,Латану свитину з каліки знімають,З шкурою знімають, бо нічим обутьКняжат недорослих; а он розпинаютьВдову за подушне, а сина кують,Єдиного сина, єдину дитину,Єдину надію! В військо оддають!Бо його, бач, трохи! А онде під тиномОпухла дитина, голоднеє мре,А мати пшеницю на панщині жне.

Чи не так? Може, у вас не так робиться по селах? Може, у вас поміщики добріші? Всі мовчать.

Козак. Ми як господарі долі маємо поставити заслін і відродити свою людську та національну гідність. Тож єднаймося, братаймося, всі чесні люди України, — на Заході, Сході, Півночі, Півдні, у Центрі! Заради добро-буту, миру, злагоди, заради України!

Читає далі:Схаменіться! Будьте люди,Бо лихо вам буде.Розкуються незабаромЗаковані люде,Настане суд і заговорятьІ Дніпро, і гори!І потече сторікамиКров у синє мореДітей ваших…

Всі мовчать.Козак. Я знаю, що в нас є ще люди, які не втратили

віри в Україну і в себе, уміють мислити, діяти, терпі-ти злигодні і перемагати. Сюди ж належать і ті, хто тимчасово втратив опору і впевненість у собі, але все одно мають Україну за Матір. Серед них і ти, Миколо. Невже ти будеш стояти осторонь?

Микола. Ні, не буду. Та мені і так вже нічого втрача-ти. Безмежне царське свавілля, праця до сьомого поту, кріпацтво, злидні, моральне і фізичне рабство народу — ось чим була Україна вчора. Сьогодні настав наш час.

Односельці. Микола має рацію…

229

Козак. Наш народ може просто загинути, його може просто не стати.

Продовжує читати:Доборолась УкраїнаДо самого краю.Гірше ляха свої дітиЇї розпинають.

Микола. Ми обрали різні шляхи боротьби, панує розбрат, взаємні звинувачення, небажання слухати і розуміти один одного. Це дуже небезпечно, це шлях до занепаду та чвар.

Козак передає Миколі “Кобзаря” і той читає:…Нас порізнили, розвели,А ми б і досі так жили.Подай же руку козаковіІ серце чистеє подай!

Козак. Але чи кожен розуміє, що навколо цих іде-алів треба об’єднатися, а не тягнути віз у різні боки? Рвучи ж країну на шматки, ми самі себе можемо роз-топтати; зникнути, піти в забуття… Але цього не ста-неться, цього ніколи не станеться — ми могутні і вільні. І саме зараз можемо довести це всьому світові. Настав наш час. А може, нам і не треба нічого доводити іншим, може, найголовніше довести це собі?

Об’єднаймося ж, брати мої…

Сцена 8.На галявині під старим дубом сидить Козак.Козак. Моя рідна країна, земля наших батьків, на

якій нам судилося народитися і жити. Де, у кого ще є такі вишневі сади, такі безмежні золотаві поля, таке високе і чисте небо, такий старий і сивий Дніпро, і з такою щедрою душею люди?

З’являється Сивий дід.

Козак. А, це ти?.Кобзар. Я.Козак. Знаєш, батьку, а ти все-таки мав рацію. Це

Слово незвичайне, чарівне, воно надає неабиякої смі-ливості, спонукає на героїчні подвиги.

Сивий дід. Слово Кобзаря уособлює нашу націо-нальну природу, наше світосприйняття, воно — наше минуле та надія на майбутнє, символ душі українсько-го народу, втілення його гідності, духу, пам’яті.

Козак. Здавалося, що нація не прокинеться ніколи, однак знайшовся той, хто зміг проголосити:

Воскресну нині! Ради їх,Людей закованих моїх,

230

Убогих, нищих… Возвеличу,Малих отих рабів німих!Я на сторожі коло їхПоставлю слово.

Та ніяк не збагну: навіщо я проходив ті випробу-вання?

Кобзар. У національному світогляді Кобзаря осно-вну роль відіграють три символи: перший — це любов до своєї Батьківщини; другий — знання історії рідного краю та національної культури, і третій — віра у пере-могу. Щоб пізнати глибину слова Кобзаря, потрібно так любити Батьківщину, як радив він сам:


У цьому може допомогти духовна спадщина, до якої належить любов до української культури і знання героїчного минулого України. Все це він заповів збері-гати та цінувати.

Учітесь, читайте,І чужому научайтесь,Й свого не цурайтесь,Бо хто матір забуває,Того Бог карає…

Все розберіть… та й спитайтеТойді себе: що ми?..Чиї сини? Яких батьків?Ким? За що закуті?..

І як би важко йому не довелось у житті, він завжди віритиме, що:

… на оновленій земліВрага не буде, супостата,А буде син, і буде мати,І будуть люди на землі.

Козак. Так ось чому я проходив саме три випробу-вання…

Сивий дід. Козаче, ти почув голос Кобзаря — голос всенародної свідомості, відчув легкість тієї думки і визнав, що в тобі закладена вся його надія, всі його по-мисли і переживання. Пам’ятай про це.

Козак. Його слово вічно житиме в народі, бо він — наша душа, наша мудрість, наша сила. Які б нещастя і випробування не випали на долю нашого народу, він ви-стоїть, якщо з ним буде Слово Великого Кобзаря. Воно завжди підтримуватиме нас, додаватиме наснаги.

Кінець

МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК ВИСЛОВЛЮЄ ЩИРУ ВДЯЧНІСТЬ

Міністерству України у справах сім’ї, молоді та спорту

та компаніям:

«Millennium capital», зокрема пану Левченку Михайлу Петровичу

ТОВ Нокіа Україна, зокрема пану Веллі Мікко Еломаа та пану Богомолову Олександру Федоровичу

«Квазар-Мікро», зокрема пану Уткіну Євгену Володимировичу

ТОВ «БМС Трейдинг», зокрема пану Сидоренку Юрію Миколайовичу

за допомогу у виданні матеріалів та активну підтримку обдарованої молоді України —

учнів-членів Малої академії наук

Ïîçàøê³ëüíèé íàâ÷àëüíèé çàêëàä Ìàëà àêàäåì³ÿ íàóê ó÷í³âñüêîї ìîëîä³ 03186, ì. Êè¿â, ×îêîë³âñüêèé áóëüâàð, 13, ò. (044) 245-54-76;

www.man.gov.ua

ÊèїâÖÍÒÅ² 03680, ì. Êè¿â, âóë. Ãîðüêîãî, 180, ò. (044) 528-81-91

Çäàíî äî íàáîðó 20.11.06. Ï³äïèñàíî äî äðóêó 26.12.06. Ôîðìàò 70×108/16. Ïàï³ð îôñåòíèé. Äðóê îôñåòíèé. Óìîâ.-äðóê. àðê. 13,49.

Íàêëàä 400 ïðèì.

Âåðñòêà, äèçàéí òà äðóê — ÒÎÂ «Ä²À» ì. Êè¿â, âóë. Âàñèëüê³âñüêà, 45, îô. 400, ò. (044) 455-91-52

e-mail: [email protected]

Розкрилля душі - man.gov.ua almanah/almanah.pdf · 7 РАЗМЫШЛЕНИЯ О...

Documents