Середа, 7 вересня 2016 року № 112 (5105)

Учорашні курси

НБУ:

1 $ = 26,79 грн

1 € = 29,88 грн

1 рос. руб. = 0,3 грн

Мат москалямНа шаховій Олімпіаді українські майстри, здолавши російську збірну,

перебувають у числі лідерів; також без втрат

іде й наша жіноча командастор. 15 »

На шаховій Олімпіаді в Баку українські шахісти здолали рейтинг-фаворита турніру — збірну Росії. ❙

«Російський акцент Європи»

Парламент відкрив чергову сесію.

Депутати зібралися послухати

Президента Порошенка, котрий

озвучив кілька засадничих речейстор. 4 »

Білоруські

парламентські

вибори

відбуваються

в атмосфері

байдужостістор. 9 »

Історію шукав у своєму родові

Марко Грушевський описав

дітей в українських звичаях

і хотів молитися Богу

рідною мовоюстор. 10 »

Від бурі до затишшя

СЕРЕДА, 7 ВЕРЕСНЯ 20162 ІнФорУМ«Завдяки посиленню оборонних спроможностей наших збройних сил ми почуваємося в більшій безпеці, ніж рік тому. Температура конфлікту зараз нижча, ніж була позаминулого й минулого років». Петро Порошенко

Президент України

УКРАЇНА МОЛОДА

Магістраль зі Львова до Херсона У наступному році Мініс-терство інфраструктури Ук-раїни планує почати будів-ництво сучасної автодоро-ги Львів—Херсон, повідомив міністр інфраструктури Воло-димир Омелян. За його слова-ми, будівництво нової автома-гістралі поліпшить умови тран-зиту між одеським напрямком і Євросоюзом, оскільки припи-нився транзит iз Росією.

Окрім цього, Омелян за-значив, що в 2016 році 19 млрд. грн., спрямованих на ре-монт автодоріг, вистачило на 1000-2000 км. Він сподіваєть-ся почати системне будівниц-тво магістралей в Україні за умови подвоєної суми бюдже-ту.

Американська допомога У Вінницю з міста-побра-тима — американського Бір-

мінгема прибула гуманітарна допомога для військових АТО. Це десять коробок iз медични-ми інструментами та виробами медичного призначення: сис-теми для переливання крові, катетери, перев’язувальні ма-теріали, одноразові хірургіч-ні інструменти, інше. Допомо-гу з Бірмінгема вже вчетверте поставляють в Україну. Перший гуманітарний вантаж Бірмінгем передав Вінниці ще у листопаді 2014-го.

Залізницею зі Львова до Чернівців — 150 років 8 вересня на вокзалі у Коло-миї відзначать 150-рiчний ювілей будівлі вокзалу і відкриття заліз-ничного сполучення Львів—Чер-нівці. Ініціатором будівництва за-лізничної колії у XIX столітті став князь Лев (Леон) Людвіг Сапі-га, наща дкок відомого литовсь-ко-руського магнатського роду Сапіг. Збудувавши у 1864—1866 роках залізницю зі Львова

до Чернівців через Станіславів і Коломию, за його задумкою, ця колія мала б проходити далі через Кишинів до Одеси, через Константинополь і Багдад до Перської затоки та далі до Індії. Але через брак підтримки бри-танських фінансистів і чиновни-ків ідея залишилась нереалізо-ваною. Завтра урочисті заходи, у Коломиї розпочнуться прибут-тям раритетного потяга з паро-возом.

Олена КАПНІК

Сьогодні в Ялті поховають колишнього заступника мера міста Олександра Стрекаліна, який днями помер y реанімації Сімферопольської міської лі-карні. У перші дні вересня 75-річний чоловік облив себе бен-зином і вчинив самоспалення.Чоловіка відразу було госпі-талізовано з опіками кінцівок, голови, тулуба та дихальних шляхів, проте лікування не до-помогло.Такий рішучий крок кримчанин зробив на знак про-тесту проти дій самопроголоше-ної влади півострова, яка ухва-лила рішення знести його кафе «Старик Хоттабыч». Попри те, що власники мають усі необхід-ні документи та дозволи на за-клад, місцеві чиновники визна-ли його незаконним. Рiч у тiм, що кафе розташо-ване на території Приморсько-го пляжу, a тому є ласим шма-точком. За словами місцевого журналіста Сергія Сардика, на місці закладу Стрекаліна пла-нується реалізація проекту, в якому є особиста фінансова за-цікавленість глави адміністра-ції Ялти Андрія Ростенка. За не-офіційною інформацією, очіль-ник міста продав оренду зем-лі (незважаючи на те, що її вже орендує Олександр Стрекалін) кабардинам. Ті ж y свою чергу чинили пресинг на 75-річного чоловіка та членів його родини, оскільки вирішити питання за-конно не могли. Ще y червні на засіданні в залі Ялтинського міськвикон-

кому (адміністрації) Стрекалін розповів про конфлікт із мером міста i пригрозив самоспален-ням біля міської дошки Поша-ни, на яку тричі був занесений. За словами чоловіка, y квітні десяток кавказців увірвалися y заклад i намагалися зруйнувати його конструкції. Коли ж влас-ники стали на захист свого май-на — невідомі перейшли до фі-зичних дій: 13-річний племін-ник отримав струс мозку, a дру-жина, тесть та зять — численні гематоми на тілі та голові. Пос-траждалі звернулися y Генп-рокуратуру Росії, звідти заяву відправили y прокуратуру Кри-му, втім i там звернення не роз-глянули. «Тривожно, що всі дії цих кавказців супроводжують юристи адміністрації Ялти. Це

означає, що це не просто банди-тизм, а пряма корупційна заці-кавленість. Усі події, що відбу-лися, наводять на сумні думки.Я не зупинюся ні перед якими труднощами, тому що у відчаї, відчуваючи бандитизм, рей-дерство, свавілля на собі», — заявив тоді пан Стрекалін. До слова, ще y вересні мину-лого року депутати Держдуми внесли зміни в Цивільний ко-декс Федерації. Відповідно до змін, органи місцевого самовря-дування можуть зносити само-вільні споруди на територіях за-гального користування або в зо-нах з особливими умовами без рішення суду. A таких самовіль-них споруд на території півос-трова аж 30 тисяч. Таким чином цієї осені заплановано ліквідува-

ти близько 6 тисяч об’єктів, a це, як констатує самопроголошений очільник республіки Сергій Ак-сьонов, i «стаціонарні i нестаціо-нарні споруди, які визнані само-вільними», y стометровій прибе-режній зоні. Першими містами, де проводитиметься знесення, стали Ялта і Алушта. Там уже працювала спеціальна комісія, яка проводила повну інвентари-зацію землі й визнала 241 об’єкт незаконними спорудами, що під-лягають демонтажу. У більшості випадків — це гаражі, паркани, кіоски та кафе. Коментуючи ситуацію «УМ», адвокати кажуть, якщо до анексії Криму, згідно з ук-раїнським законодавством, кримчани могли облаштовува-ти прибережні зони, то росій-ські закони забороняють само-вільно зводити будь-які спору-ди. Отже, власники будівель, які знесуть, не матимуть мож-ливості оскаржити винесене рі-шення і отримати компенсацію за завдані збитки. Оскільки рес-публіка не визнана світом, пода-ти позов у міжнародні суди вони теж не можуть. ■

ДО РЕЧІ

Днями у Санкт-Петербурзі за-тримали одного з десяти активістів руху «Солідарність», які вийшли на акцію підтримки заступника голови Меджлісу кримськотатарського на-роду Ільмі Умерова. Учасникам піке-ту заважали провокатори з «НОД» («Национально-освободительное движение»), які поводили себе аг-ресивно, перетворюючи одиночний пікет на масовий. Саме тому одного з активістів i затримали. Організато-ри пікету кажуть, що до акції їх під-штовхнуло прохання самого Умеро-ва говорити не тільки про нього, але в цілому про репресивну політику в Криму. Окрім цього, активісти орієн-тувалися на саміт «Великої двадцят-ки» y Китаї з тим, щоб на Росію був учинений міжнародний тиск.

■

НА ФРОНТІ

Міномети не мовчатьЧерез ворожі обстріли під Маріуполем загинув захисник України, ще троє — поранені Іван БОЙКО

Через тиждень після ого-лошення режиму тиші на Дон-басі вздовж лінії розмежуван-ня практично мало що зміни-лося. Адже ворог, хоча й зни-зив інтенсивність обстрілів, але не припинив вогонь, як про це було домовлено в Мінську. За даними штабу АТО, поза-минулої доби окупанти 21 раз об-стріляли позиції ЗСУ. І якщо на Донецькому та Луганському на-прямках ворог відкривав вогонь лише з кулеметів i гранатометів (особливо неспокійно було у Ста-ниці Луганській), то на Маріу-польському напрямку, зокрема в районі Широкиного, — з міно-метів калібру 120 і 82 мм. Застосування мінометів оку-пантами поблизу Широкиного призвело до втрат: один захис-ник України загинув, ще одного поранено. За словами речника адміністрації Президента з пи-тань АТО Олександра Мотузя-ника, ще одного бійця поранено в Авдіївці. З пораненнями госпі-талізовано й одного поліцейсько-го, який підірвався на вибухівці поблизу цього ж райцентру. ■

А ТИМ ЧАСОМ...

Генеральний штаб ЗСУ створив оперативний військовий резерв iз 85 тисяч чоловік. За словами начальника Генштабу Віктора Муженка, всі резервісти ма-ють бойовий досвід і високий рівень психологічної готовності (80% згідно з опитуваннями) захищати Україну. Днями у дев’яти бойових брига-дах усіх оперативних командувань ЗСУ розпочалися навчальні збори з резервістами. «Вісім тисяч чоловік виконуватимуть навчально-бойові за-вдання у складі своїх підрозділів ра-зом iз військовослужбовцями-конт-рактниками», — стверджує генерал армії Муженко.

■

■

Тарас ЗДОРОВИЛО

Вочевидь, що мера Черно-вецького кияни пам’ятатимуть ще довго. І не через його заслу-ги, як «батька» міста, а саме як одного з найзахланніших мерів. Льоня «Космос», який потрапив в мерське крісло завдяки щед-рим «пайкам» й «улюбленим бабусям» столиці — фактично втік до Ізраїлю. І недарма, адже прокурорам із НАБУ безумовно є що пред’явити екс-меру. А тим часом у столиці залишилося ба-гато власності сім’ї Черновець-ких, яку «розкопали» журналіс-ти програми «Гроші». Виявляється, екс-меру Ле-оніду Черновецькому належить цілий житловий будинок у цен-трі Києва. Коли ще пан мер пра-

вив у столиці, кожен із членів родини Черновецьких жив на своєму поверсі. Один належав сину Степану, інший — його батькові. Мали по поверху дру-жина мера та донька Христи-на. Сьогодні це помешкання че-кає на господарів і, за словами сусідів, частково здається ними в оренду. Прибуток Черновецьким

приносять й інша нерухомість та фірми родини. Зокрема, у кількох квартирах будинку на Печерську, що належить Хрис-тині Черновецькій і де пропи-саний Степан, і досі є група їх-ніх бізнес-структур. Більшість із цих втаємничених фірм діють i приносять прибутки, в першу чергу, за рахунок здачі в оренду нерухомості родини екс-мера.

У Христини є квартири на Печерському узвозі та вулиці Михайла Грушевського. А та-кож вона є власницею щонай-менше трьох земельних ділянок та величезного, більш ніж на ти-сячу метрів, палацу в Кончi-За-спі. Ба, більше, володіє нежит-ловими приміщеннями й офіса-ми у Києві та Вінниці. Напевно, на законних підставах. Щодо колишньої дружи-на мера — Аліни Айвазової (з якою ще будучи мером Черно-вецький розвівся, знайшовши молодшу), то вона також не бі-дує. Жінка володіє чотирикім-натною квартирою у центрі сто-лиці, землею в Козині та двома величезними квартирами із пар-комісцями в розкішному готелі «Респект Хол» на березі Чорно-

го моря в окупованому Криму. Додайте ще до її власності 3-кім-натну квартиру в престижному Комфорт-Тауні, 1000 квадрат-них метрів нежитлової площі в будинку №7, що на Кловському узвозі (котрий належить фірмі Черновецьких), а також 7000 метрів бізнес-центру «Холдинг-сіті». Cловом, по-багатому жити не заборониш! Загалом на всю «рідню» за скромними підрахунками вихо-дить десь 15500 квадратних мет-рів житла, офісів і магазинів, і ще 1,5 гектара землі в елітній Кончі-Заспі. Напевно, список цей є неповним. Та й навіть цьо-го достатньо, аби зрозуміти, що лише на оренді квартир і офісів Черновецькі можуть заробляти мільйони щомісяця. ■

ГРОШІ НЕ ПАХНУТЬ

Космічні статкиЛеонід Черновецький продовжує заробляти на киянах

■

НОВИНИ ПЛЮС■

ПРОТЕСТ

Не змирився з бандитизмомПомер чоловік, який на знак протесту проти дій самопроголошеної влади Криму вчинив самоспалення

■

Приморська територія пляжу з кафе — ласий шматок.❙

3УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 7 ВЕРЕСНЯ 2016ІнФорУМПОЗИЦІЯ

Проти «биків»Миколаївці розвісили на білбордах фотографії «мажорів»Ірина КИРПА

У Миколаєві волонтери організу-вали флешмоб, розмістивши на біл-бордах фотографії «мажорів», які влаштували п’яний скандал у центрі міста. Світлини із написом «Не будь як Артем та Гена, поважай людей» розвісили вздовж доріг, що прохо-дять через центр Південного міста. Однак буквально через добу невідо-мі примудрилися заклеїти облич-чя хуліганів, які встигли просла-витися на всю Україну, аркушами чистого паперу. Проте організато-ри акції залишилися задоволені на-віть таким результатом, адже якщо їх роботу вирішили зіпсувати роди-чі прославлених бешкетників, зна-чить, вони постаралися недаремно! «Гена та Артем устигли стати справжніми народними вулични-ми «героями» в той час, поки вони в браслетах «насолоджуються» примусовим взяттям під домашній арешт, — сказав голова ради волон-терів при Міноборони Давид Араха-мія. — Я хочу висловити щиру по-дяку невідомим активістам, які вла-штували флешмоб проти хамства та свавілля у місті Миколаїв». Нагадаємо, 32-річний бізнесмен iз села Врадіївка Геннадій Симов i його друг, 26-річний житель Мико-лаєва Артем Слободянник, улашту-вали розборки на одній із централь-них вулиць Миколаєва. П’ять екі-пажів поліції, які прибули на місце події, не зуміли урезонити п’яних хуліганів. Очевидцям цього скан-далу довелося своїми силами захи-щатися від зухвалих чоловіків на «Мерседесі», які представляли ре-альну небезпеку для дітей та дорос-лих. Нічний скандал відзняли на мо-більні телефони. Згодом те відео ста-ло доказом непрофесіоналізму полі-цейських, які просто не знали, як їм діяти у такій ситуації. Наслідком та-кої безпорадності «силовиків» ста-ло звiльнення боягузливих право-охоронців. Інформація про те, що мико-лаївські хулігани нібито мають впли-вових родичів серед українських політиків, не підтвердилася. Ген-надій Симонов є затятим прихиль-ником «русського мiра», свої гро-ші заробив на контрабанді у Крим. Чоловік не приховував своїх про-російських поглядів і в соціальних мережах виклав фото з георгіївсь-кою стрічкою біля Кремля. Його друг Артем Слободянник займаєть-ся торгівлею зерном. Його батьки давно виїхали на заробітки до Італії й залишилися там на постійне міс-це проживання. За словами знайо-мих Артема, п’яні дебоші вже дав-но увійшли у звичку цього молодого чоловіка. Незважаючи на той страх, який миколаївські хулігани зуміли навес-ти на місцеву поліцію, Гену та Ар-тема все-таки змусили з’явитися до відділення поліції й дати свої свід-чення. Пізніше центральний суд Миколаєва ухвалив рішення посади-ти бешкетників під цілодобовий до-машній арешт строком на два місяці. Також їх зобов’язали відшкодувати збиток, заподіяний водієві міського таксі. А ось питання про відшкоду-вання моральної шкоди буде вирі-шуватися у судовому порядку вже після з’ясування співробітниками поліції всіх обставин нічної події. ■

■

Катерина БАЧИНСЬКА

Щодня ми заглядаємо у гаманець і бачимо там зобра-ження Володимира Велико-го і, якщо пощастить, Гри-горія Сковороди. Як змінюва-лись українські гроші впро-довж своєї історії, розповідає виставка до 20 річниці націо-нальної валюти «Від гривні до гривні» у Національному му-зеї історії України. Там пред-ставлено більш як 300 експо-натів: не лише грошові одини-ці, а й фотографії, документи, медалі, ескізи монет та інстру-менти монетного виробниц-тва. На виставці хронологіч-но представлена довга історія створення української валюти — від першої нашийної при-краси, яка називалася грив-нею, і до сьогоднішніх онов-лених купюр, які представ-ляє НБУ. Першим експонатом у виставковій залі є карбовані монети Давньої Русі, які існу-вали ще за часів Володимира Великого — златники та сріб-ляники. Це найдавніші давнь-оруські державні акти, закар-бовані в монеті. Вони містять зображення київських князів, їхнiх геральдичних знаків, українського тризуба і написи давньоруською мовою. «Сріб-ники і златники Володимира Великого, на яких зображе-но тризуб, — це перша монета на теренах України. Ці експо-

нати є в нашій колекції, вони представлені широкому колу оглядачів, і я думаю, що вони мають привернути особливу увагу наших відвідувачів, ос-кільки це український сим-вол», — розповідає директор НМІУ Тетяна Сосновська. За словами організаторів, абсолютно всі представлені експонати — це оригінали ук-раїнських грошей. Можна там побачити й українські гроші Доби визвольних змагань Ук-раїнської Народної Республі-ки та Української Держави Павла Скоропадського. Нез-важаючи на те, що цей період в історії України не був дов-готривалим, саме за ці роки вдалося випустили 23 різно-

види банкнот, проте вже з 1920 року ці гроші вийшли з ужитку. «Перед організацією виставки ми ставили собі го-ловне завдання: через монету розповісти всю історію Украї-ни. Незважаючи на те, скіль-ки і які гроші були в ужитку, ми все одно завдяки ним по-казуємо крок за кроком істо-ричні моменти життя нашої країни. Адже гривня як на-ціональна грошова одиниця є символом та невід’ємним ат-рибутом незалежної Украї-ни», — коментує «УМ» Зінаї-да Зразюк, завідувач сектору нумізматики у музеї. Найбільша увага на вис-тавці — сучасній гривні неза-лежної України. Варто згада-

ти, що до 1996 року Україна не мала свого власного монет-ного двору і тому перші банк-ноти друкували за кордоном, а частково монети виробля-лись на Луганському верс-татобудівному заводі. З про-голошенням незалежності у 1991 році велися активні ро-боти зі створення свого влас-ного монетного двору. І вже 22 березня 1994 року Банк-нотно-монетний двір НБУ ви-пустив першу пробну паперо-ву гривню вітчизняного ви-робництва. А вже в 1996 році в Україні повноцінно була вве-дена нова національна валюта — гривня, яка і стала єдиним законним платіжним засобом. За два роки у столиці відкрили Монетний двір, який і по сьо-годні друкує українські гроші. У скарбниці НБУ за 20 років уже більш як 600 видів монет, що об’єднані у 29 серій. В експозиції, яка трива-тиме до кінця року, можна побачити монети перемож-ці конкурсів Американської нумізматичної асоціації «Мо-нета року», «Віченза нуміз-матична», «Монетне сузір’я» — одного з найпрестижніших нумізматичних конкурсів сві-ту, який організований видав-ничим домом «Уотер Марк», міжнародного конкурсу «Мо-нета року». На виставці та-кож представлено монети з конкурсу НБУ «Краща моне-та року України». ■

ЮВІЛЕЙ

Монета історію бережеУ Києві відкрили виставку до 20-річниці української гривні

■

Добре, коли гривня не лише в кишені, а й під склом — як експонат.❙

ВАНДАЛІЗМ

Нецензурна наруга У Черкасах вандали знову пошкодили пам’яткиЛюдмила НІКІТЕНКО

У Черкасах розперезалися невідомі вандали. Їхні напади на пам’ятники захисникам України в облас-ному центрі продовжуються з настирливою і нахаб-ною постійністю. Цього разу зловмисники здійсни-ли напад на недавно встановлений пам’ятний знак Степанові Бандері та Роману Шухевичу, залишив-ши на ньому образливий напис. Тільки над цим міні-пам’ятником вандали вчиняють наругу вдруге за ос-танній місяць. Черкаські «свободівці» обіцяють відмити пам’ятний знак, як це вони зробили після першого нападу, коли пор-трети провідників були заляпані фарбою. Також члени Всеукраїнського об’єднання «Свобода» запевняють, що будуть відновлювати пам’ятник доти, доки вандалам не набридне його замальовувати. А ще хлопці кажуть, що збираються патрулювати біля пам’ятного знака, а якщо спіймають там вандалів, то «поламають їм руки». Водночас із нападом на пам’ятний знак Бандері та Шухевичу невідомі тієї ж ночі залишили нецензурний напис на інтерактивному пам’ятнику Небесній сотні на Соборній площі перед Черкаською облдержадміністра-цією. Цей пам’ятник, на екрані якого відображалося фото загиблих Героїв Небесної сотні, встановили ще у 2014 році. Потім зламався комп’ютер, його демонтува-ли, а інтерактивна стела так і залишилася пусткою бов-ваніти перед очима влади. «У центрі міста Черкаси під прицілами десятків ка-мер спостереження пошкоджують пам’ятний знак Бан-дері та Шухевичу. За кілька місяців пошкоджували пам’ятники борцям за волю України, героям Небесної сотні, іншi патріотичнi обеліски та постаменти. А що ро-бить СБУ та поліція? Повідомляє, що записи з відеоспос-тереження довго чекати, та й запити про надання писа-ти не дуже хочеться», — обурюється у «Фейсбуцi» «сво-бодівець» Ярослав Нищик. ■

■

Євдокія ФЕЩЕНКО

Фредерік Беґбедер — найві-доміший сучасний французький письменник, публіцист, сцена-рист та актор. Уже 18 вересня він завітає до Києва. Це знако-ва літературна подія, адже впер-ше письменник такого рівня за-вітає до України на запрошення видавництва. Візит Фредеріка Беґбедера в Україну організо-вує Видавнича група КМ-Букс за сприяння української націо-нальної мережі книгарень «Бук-ва». Перед візитом до Києва Беґ-бедер відвідає Львівський форум видавців. У столиці, зрозуміло, в якій мережевій книгарні, але не в центрі, як зазвичай це роб-лять інші, а трохи далі — ТРЦ DreamTown 1, що біля станції метро «Мінська», — автор осо-бисто представлятиме світові бестселери — «99 франків» і «Кохання живе три роки», які були успішно екранізовано в од-нойменних фільмах. А ще Фре-дерік Беґбедер презентує збірку інтерв’ю «Бесіди нащадка епо-хи», до якої увійшли бесіди з Умберто Еко, Мішелем Уельбе-ком, Бернаром-Анрі Леві та ін-шими видатними особистостями сучасності. В арсеналі автора є й «Уна і Селінджер» — останній

роман письменника, який при-свячений історії кохання двох публічних людей. «Ми працюємо над тим, щоб розвивалася мода на читання у нашій країні. Наше видавниц-тво шукає і друкує найкращі та найцікавіші видання, сподіваю-чись і вірячи в те, що сучасна мо-лодь, і не тільки, стане прихиль-ником україномовної книжки», — розповідає керівник марке-тингових проектів видавничої групи КМ-Букс Олена Одинока. Видавці переконані, що книги українською мовою таких відо-мих особистостей, як Беґбедер, ще більше популяризуватимуть Україну та українську культу-ру, а також впливатимуть на виховання нового покоління — мислячого й обізнаного. ■

ВІЗИТ

Кохання i франкиКнижки Фредеріка Беґбедера презентують у Києві українською

■

Фредерік Беґбедер.❙

СЕРЕДА, 7 ВЕРЕСНЯ 20164 ПОЛIТИКА«Саме на цій сесії буде закладено умови для проведення дострокових парламентських виборів навесні-влітку наступного року». Руслан Бортник

політолог

УКРАЇНА МОЛОДА

Наталія ЛЕБІДЬ

Якщо вважати, що політичний сезон в Україні розпочинається із відкриттям першого осінньо-го засідання Верховної Ради, то можна привітати себе з його стартом. Парламент учора зібрав-ся вперше після літніх канікул, які народні обранці вирішили не пе-реривати задля розгляду питання щодо зняття недоторканності з судді Чауса. Тепер же їм дове-деться не тільки розв’язувати цю проблему, а й побувати в шкурі самого Чауса — незадовго до по-чатку сесії Генпрокурор Луценко заанонсував порушення кількох кримінальних справ проти захи-щених імунітетом нардепів.

Ховайся, хто може Конкретних прізвищ Лу-ценко не називав. Лише заявив таке: «Можу вам сказати, що це не кінець, це лише початок. Я планую внести на розгляд Вер-ховної Ради інші подання про притягнення до кримінальної відповідальності за підозрою в державній зраді деяких діячів, у тому числі депутатів». За сло-вами Луценка, слідство збирає останні факти для формування підозри і подання в парламент. «Буду до вас iз цим скоро звер-татися», — сказав Генераль-ний, звертаючись до депутатів. Якщо йдеться не про коруп-ційну складову, а саме про дер-жавну зраду, можна припус-тити, що йтиметься про сепа-ратизм, а відтак караюча рука Луценка вхопить за карк когось із представників Опо блоку, у лі-дера яких, до речі, дуже підріс рейтинг (але про це — згодом). Утім Луценко й сам потрапив днями у скандал, з якого нама-гається недолуго виборсатися. Мається на увазі діловий вояж голови ГПУ до Кіпру, у який він взяв із собою депу-тата Олександра Грановсько-го — негласного «смотрящєго» від фракції БПП. Нині Гранов-ський пояснює, що це саме він організував зустріч Луценка з генпрокурором Кіпру Коста-сом Клерідісом. А Лариса Сар-ган, прес-секретар Юрія Лу-ценка, тим часом терміново ви-даляє з соцмереж фото зустрічі, на яких видно геть зайвого у ць-ому форматі Грановського.

«Мир, безпека і реформи» Однак повернімося до вчо-рашнього засідання Ради. Роз-почалося воно із послання Пре-зидента України Петра Поро-шенка парламенту. На чому наголосив глава держави, див-лячись на нардепів, котрі, мож-ливо, проводжають свою остан-ню політичну осінь (якщо тіль-ки вважати дострокові вибо-ри вірогідними?). Порошенко говорив про консолідацію і єд-ність політичних сил як запору-ку виживання країни. Він нагадав, що невдовзі Україна відзначатиме століт-тя від початку відродження національної державності і додав, що причиною провалу тієї спроби стала відсутність

єдності серед патріотичних політиків. За словами Прези-дента, тоді політики зрозумі-ли це лише у вигнанні. «Пере-конаний, що ми не перетнемо ту межу, за якою починаються хаос, анархія і отаманщина», — сказав Порошенко. А відтак перейшов до улюб-леної теми Юлії Володимирів-ни Тимошенко — соціального та матеріального благополуч-чя громадян. Для забезпечен-ня подібних гараздів, на пе-реконання Порошенка, «нам потрібен мир, безпека і рефор-ми». Президент запевнив, що українська армія наразі досяг-ла високого рівня забезпечен-ня і мотивації і здатна захисти-ти країну від російської агресії. За його словами, якби у 2014-му армія існувала у нинішньому форматі, «то зелені чоловічки не сунулися б у Крим і на Дон-басі не було б російських вій-ськ». Останній посил спірний, бо ми пам’ятаємо, що сама вла-да не дала навіть можливості нашим військовим зупинити тих «зелених чоловічків»...

НАТО як Полярна зірка і санкції як протистояння гібридній війні Від теми армії Порошен-ко логічно перейшов до теми НАТО, запевнивши слухачів у вірності курсу на інтеграцію до Альянсу. «Нашою стратегіч-ною метою залишається вступ до НАТО. Цей дороговказ для нас непорушний, як Полярна зірка на зоряному небі. І важ-ливо, що за 2,5 року кількість прихильників вступу України значно зросла та вже істотно пе-ревищує кількість противни-ків», — сказав Порошенко. Але, додав він, «слід усві-домлювати, що в Альянсі теж нема консенсусу щодо членства України. Так, формально двері відкриті, починаючи з Буха-рестського саміту 2008 року. Але ці двері сенсорні — можуть і зачинитися при надто різкому наближенні. Тому кожен наш крок має бути виваженим, на-перед прорахованим — щоб не вийшло так, як із планом членс-тва вісім років тому». Проте «сенсорні двері» ве-дуть не лише в НАТО. Є певні

проблеми і з порозумінням Ук-раїни та Європи, зокрема, щодо пролонговування антиросійсь-ких санкцій. «Європа досі гово-рить єдиним голосом, але є краї-ни, в яких можна почути росій-ський акцент», — зазначив гла-ва держави. «Неважко помітити засто-сування Росією в країнах ЄС невійськових методів гібридної війни. Кремль не приховує, що використовує європейські цін-ності Заходу для його ж — Захо-ду — руйнування. Я впевнений, що Європа подолає ці виклики. Але на тактичному рівні це ус-кладнює завдання для нашої дипломатії», — вважає Поро-шенко, одночасно закликаючи європейську коаліції до єдності в питанні санкцій.

Про лукавство політиків та фантазії на тему територій Говорячи на тему війни, По-рошенко вкотре увійшов в амп-луа радше «голуба», аніж «яс-труба», якщо послуговуватися традиційними термінами для означення прихильників ради-кальних та дипломатичних ме-тодів. «Ми даємо собі звіт, що військового розв’язання про-блеми територіальної цілісності України не існує», — сказав По-рошенко, даючи зрозуміти: зі зброєю в руках Україна не ста-не повертати собі захоплений Росією Схід. «По-перше, потенціал нашої армії суто оборонний. По-дру-ге, ворог окопався в найбільш урбанізованих і густонаселе-них районах, населених наши-ми співвітчизниками. Єдиний шлях у питанні відновлення територіальної цілісності — політико-дипломатичний. Але при цьому з опорою на оборонні можливості ЗСУ», — відзначив Президент. І пожалівся на нерозуміння його тактики та стратегії в окре-мих колах: «Частина українсь-ких політиків атакує «норманд-ський формат» і мінський про-цес насправді лише тому, що і «Нормандія», і «Мінськ» від-кривають реальний шлях до повернення Донбасу і є єдиним інструментом, щоб цього досяг-нути. Виявляється, не всі тут цього хочуть...».

«Уголос цього ніхто не арти-кулює, але лукавство читаєть-ся між рядків. Ця філософія є неприйнятною. І я скажу її апо-логетам так само коротко: «По-вашому не буде!». Фантазії про мир в обмін на території — аб-солютно ілюзорні. При такому підході не буде ні миру, ні те-риторії», — резюмував Прези-дент. І щоб завершити тему тери-торій, Петро Порошенко відре-агував на недавні слова прези-дента Росії: «Для мене головним була, є і буде боротьба за віднов-лення територіальної цілісності України в кордонах 1991 року. Заява Путіна, ніби питання Криму закрите, — це його ма-рення. Хоча воно дійсно закри-те і в 1954-му, і 1991 року: Крим був, є і буде українським».

Захистити мову та студентів Від оборонної тематики Пет-ро Порошенко перейшов до со-ціальної, пообіцявши студен-там збереження стипендій та не-допущення будь-яких новацій, котрі могли би зашкодити сис-темі вищої освіти. «Я не пропу-щу бюджет на наступний рік, в якому буде скасування стипен-дій, скасування держфінансу-вання навчання на магістра-турі та інші експерименти», — пообіцяв глава держави. А от власникам телеканалів від нього надійшло інше пос-лання. Порошенко закликав відповідальних осіб збільшу-вати частку української мови у сітці мовлення. Президент нага-дав, що раніше вже говорив про це, наполягаючи на швидко-му вирішенні даного питання. «Сподіваюся, що телевізійна ін-дустрія відреагує на це раніше, ніж ви ухвалите відповідні за-кони», — сказав він, звертаю-чись до депутатів. За його словами, «у такій чутливій сфері свідома само-регуляція — це завжди значно краще, ніж примус законом». «Тим більше, що ми жодним чином не зазіхаємо на право те-леканалів мовити російською та іншими мовами для задоволен-ня потреб всіх громадян Украї-ни», — запевнив він. Порошен-ко додав, що статус української мови як єдиної державної «буде наповнюватися реальним зміс-том, але з повагою до національ-них меншин». Торкнувся Петро Порошен-ко і питання дострокових ви-борів, котре, судячи з усього, сприймається ним доволі боліс-но. Недарма Президент називає дострокові вибори «сценарієм Кремля». «Дуже мріють вони (росіяни) про дострокові вибо-ри, усунути ненависний їм так званий «київський режим». На жаль, і в українському політи-кумі є люди, які готові свідомо грати в цей сценарій. Є такі, хто дає використовувати себе наос-

ліп, а є і такі, про кого кажуть: «Боже, прости їм, бо не віда-ють, що творять», — сказав По-рошенко.

І про завдання на найближчий час І поки глава держави ци-тував Ісуса Христа, у Верхов-ній Раді склали присягу семеро нових народних депутатів, об-раних на проміжних виборах. Це — Сергій Шахов, обраний в окрузі № 114 (Луганська об-ласть, висуванець партії «Наш край»); Богдан Руслан, обраний в окрузі № 151 (Полтавська об-ласть, партія «Батьківщина»); Ірина Констанкевич, яка пере-могла в окрузі № 23 (Волинсь-ка область, висувалась від пар-тії «Українське об’єднання пат-ріотів — УКРОП»); Тетяна Рич-кова, обрана як самовисуванка в окрузі № 27 (Дніпропетровсь-ка область); Віктор Шевчен-ко, обраний в окрузі № 85 (Іва-но-Франківська область, пар-тія «УКРОП»); Юрій Одарчен-ко, який переміг в окрузі № 183 (Херсонська область, кандидат від ВО «Батьківщина»); Мак-сим Микитась, що переміг в ок-рузі № 206 як самовисуванець (Чернігівська область). Прися-гу відомого забудовника Мики-тася супроводжували вигуки «Ганьба!», що однак не зіпсува-ло новоприбулому настрою. Тепер, коли склад Ради по-повнено, депутати мають взя-тися за розв’язання питань, що лишилися невирішеними ще з попереднього «сезону». На по-точній сесії Рада повинна роз-глянути розширення переліку підприємств, які підлягатимуть приватизації. Планується, що до цього переліку увійдуть під-приємства аграрної, транспорт-ної та енергетичної галузей. Серед запланованих законо-проектів є й такі, від ухвален-ня яких залежить видача Ук-раїні чергового траншу кредиту МВФ. Це, зокрема, документи, що торкаються податкових змін та управління ринком природ-ного газу. Плюс закон про спец-конфіскацію, який допоможе повернути до бюджету майже 50 млрд. грн., у крадіжці яких звинувачують Віктора Януко-вича. Ще тиждень тому ухва-лити цей документ просив сек-ретар РНБО Олександр Турчи-нов, посилаючись на брак кош-тів на армію та «оборонку». Серед «боргів» Ради — i не-оновлений склад ЦВК та Кон-ституційного Суду, незакриті питання щодо конституційної реформи в частині децентралі-зації тощо. Наскільки ефектив-ною буде п’ята сесія Верховної Ради VIII скликання — зале-жить лише від самих депутатів. Попередню сесію вони відверто прогуляли та пробайдикували. Може, й дійсно не відають, що творять?... ■

ПАРЛАМЕНТ

«Російський акцент Європи»Парламент відкрив чергову сесію. Депутати зібралися послухати Президента Порошенка, котрий озвучив кілька засадничих речей

■

ДО РЕЧІ

На початку статті ми зачепили тему рейтингів провідних політиків України. Якби вибори Президента України відбувалися найближчим часом, то за лідера «Батьків-щини» Юлію Тимошенко проголосували б 17,7% українців, повідомила соціологічна група «Рейтинг». Згідно з отриманими даними, голову фракції «Опозиційний блок» Юрія Бой-ка підтримують 11,5% виборців, чинного президента України Петра Порошенка — 10,7%, лідера Радикальної партії Олега Ляшка — 9,8%, мера Львова Андрія Садо-вого — 8,9%, лідера партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка — 7,5%. За народного депутата Надію Савченко готові проголосувати 5,6% виборців, за лі-дера «Свободи» Олега Тягнибока — 4,3%. Більше 2% віддали б свої голоси за Дмит-ра Яроша і Сергія Тігіпка. У порівнянні з груднем 2015 року, рейтинг Президента Поро-шенко зменшився майже в два рази (з 23% до 11%), рівень підтримки Тимошенко зріс з 13% до 18%. За останні два місяці з 10% до 6% знизився рейтинг Савченко.

■

Петро Порошенко говорив iз депутатами про «мир, безпеку та реформи».❙

5УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 7 ВЕРЕСНЯ 2016ПОЛІТИКА

Чому саме партія? Ставки на окремих політиків як до, так і після Євромайдану не виправдали себе. Громадські ор-ганізації та ініціативи можуть об’єднати громадян та організу-вати їхню роботу за окремими на-прямами, але знову ж таки — по-валити совково-корупційну сис-тему, а тим більше замінити її на дієвий механізм творення ук-раїнської, демократичної та спра-ведливої держави вони не можуть через розпорошеність і — основ-не — відсутність у них головно-го й необхідного чинника — полі-тичної складової. Таке завдання під силу лише політичній партії. Влада розуміє це, і тому робить усе для зменшен-ня як ролі партій у житті держа-ви, так і довіри до них. Закони, що регулюють діяльність полі-тичних партій та їх участь у ви-борах за часів незалежності змі-нювалися винятково в бік уне-можливлення ефективного фун-кціонування та виборчих успіхів непідконтрольних системі полі-тичних сил. До того ж практично всі такі об’єднання були і залишаються лідерськими, коли партією рока-ми й навіть десятиліттями керує одна особа, ніскільки не зважа-ючи на програші чи падіння рей-тингів. Перманентна внутрішнь-опартійна боротьба, прямий чи опосередкований підкуп лідерів швидко дискредитували такі пар-тії і опускали їхній рейтинг. Рівень довіри до політичних партій, за даними опитувань Центру Разумкова, з січня 2006 по березень 2016 року знизився вдвічі: з 23% до 11,7%. У цих умовах програма міні-мум для нової політсили — пот-рапити до Верховної Ради і ство-рити там фракцію — виглядає як утопія. Враховуючи практично пов-ну монополізованість ЗМІ, за-діяність адмінресурсу, необме-женість у фінансах, ймовірність підняття прохідного бар’єра до 7% — для перемоги потрібно буде орієнтуватися на 10% голо-сів виборців. Чи є нові політич-ні сили, які на це здатнi? Ризик-ну стверджувати: так, є — і одна з них уже навіть показала на ос-танніх місцевих виборах саме та-кий результат, правда в масшта-бах лише трьох міст — Маріупо-ля на Донеччині, Кузнецовська на Рівненщині та Знам’янки на Кропивниччині. Йдеться про «Силу людей», що виникла зовсім недавно, не мала ні зв’язків з олігархами, ні будь-якого іншого зовнішнього фінансування, покладалася лише на завзяття та енергію двох десят-ків «батьків-засновників», які, не маючи доступу до ЗМІ, обрали єдину правильну за цих умов так-

тику «місіонерства» і об’їздили всю країну, виступаючи перед прихильниками та створюючи нові осередки. На виборах 2015 року СЛ потужно заявила про себе, провівши до місцевих ор-ганів влади дві з половиною со-тні депутатів, міських та сільсь-ких голів.. На жаль, після цього партія зупинилася. Як дослідник, що спостерігає за «Силою людей» iз моменту її створення, як людина, що має серед її «батьків-заснов-ників» багаторічних приятелів і друзів, як практик партійного будівництва зі стажем спробую проаналізувати причини цієї па-узи та висловити свої пропозиції для її подолання та отримання партією «другого дихання». При цьому не претендую на істину в останній інстанції й маю надію, що мої роздуми будуть корисни-ми не тільки для СЛ, а й інших по-засистемних політсил. Як на мене, були три основнi причини зупинки СЛ. Перша — об’єктивна і зро-зуміла: партія, як живий ор-ганізм, після надважкої робо-ти зі створення структур у регіо-нах, проведення виборчої кам-панії до місцевих органів влади і отримання дуже пристойного результату, просто «відключи-лася» від втоми. Друга — те, що називається «запамороченням від успіху». В головах декого з провідників з’явилося передчуття невідво-ротності наступної перемоги пар-тії на парламентських ви борах, що активізувало боротьбу за лі-дерство в партії, яка вилилася не стільки в чесну конкуренцію, скільки у відкрите і підкилимне протиборство. Третьою причиною стали за-демократичність і задецентралі-зованість СЛ. Партія, в якій цент-ральні політичний і контрольний органи формуються регіональ-ними організаціями, де «перша особа» обирається не загально-українським з’їздом, а знову ж таки — представниками регіонів просто об’єктивно стала статич-ною і неповороткою. Це дозволи-ло першим двом причинам спро-вокувати розшарування партії за територіальним та особистіс-ним критеріями, коли всередині партії створилися групи підтрим-ки окремих батьків-засновників, боротьба між якими переформа-тувала зовнішньо конструктив-ний вектор діяльності партії у внутрішньо деструктивний. Осо-бистості, які були каталізато-ром і рушієм партії, бачачи це, відійшли вбік, «Сила людей» стала першою партією, що зміни-ла свого керівника не після пораз-ки, а після перемоги. В результаті всього цього партійний «паротяг» просто зупинився.

Тож що треба робити, щоб зру-шити його з місця і спрямувати за переможним маршрутом? Перш за все — усунути причини зупин-ки та мінімізувати ризики її повто-рення, давши відповіді на питан-ня: що таке партія, для чого вона створена і якою має бути, щоб до-сягти своєї природної цілі — прий-ти у владу і змінити країну?

Партія як модель Створення партії — це пер-ший етап будівництва нею Украї-ни, як держави своєї мрії. По суті це лабораторна мо-дель, на якій публічно відпрацьо-вуються стиль та механізм управ-ління державою. Програма партії — це бачення нею прообразу ом-ріяної держави. Статут — це мо-дель узгодження інтересів між керівними органами та членами, між центром та регіональними організаціями. У процесі створення та роз-витку партії можна бачити, якою буде держава та система її управ-ління, коли ця партія прийде до влади. Бо «скажи мені, який у тебе Статут партії і як ти його до-тримуєшся, — і я скажу, як ти ви-конуватимеш Конституцію Ук-раїни». Партія, що покладаєть-ся лише на себе і своїх прихиль-ників, прийшовши до влади, не звинувачуватиме зовнішні обста-вини і не стане їхньою функцією. Незалежною і самодостатною Ук-раїна може вирости лише з неза-лежності і самодостатності про-відних партій. Тож якою має бути партія, щоб після перших виборів до пар-ламенту створити в ньому фрак-цію, а після других — більшість? По-перше — зробити структу-ру партії динамічною, гнучкою, а механізм таким, що працюватиме автоматично і надійно при будь-якому керівникові, за будь-яких внутрішніх чи зовнішніх змін. По-друге — отримати довіру. А це можливо лише тоді, коли ви-борець побачить у діяльності пар-тії чітке слідування власним рі-шенням і переконається, що вона — єдиний злагоджений механізм, який не залежить від того, хто ним управляє в той чи інший момент, але діє відповідно до Статуту. Бо довіра отримується не за риторикою, якій уже ніхто не ві-рить, а «за плодами» — і не май-бутніми, ефемерними, а тими, що кожен бачить щодня. А для такої продуктивно-публічної роботи

критично необхідною є оптималь-на система управління партією. Парадоксальним є те, що пар-тії, які у свої програмах деклару-ють проєвропейськість, за стату-тами залишаються «капесес», де партійне керівництво є непідкон-трольним, де центральна конт-рольна комісія обмежується фор-мальним спостереженням за ру-хом партійних коштів і сухим зві-том на черговому з’їзді. Партії з одним незаперечним лідером швидко «цементіють», бо не дають перспектив для моло-дих активістів. Такі політсили у боротьбі за владу неодмінно ста-ють заручниками свого лідера. Бо, по-перше, нема людини без гріха. Знайти «промашку» чи на-віть придумати її, роздути в олі-гархічних ЗМІ до розмірів все-ленського злочину і тим самим «потопити» репутатацію лідера і політичне майбутнє партії, як по-казує вітчизняний досвід, не ста-новить жодної проблеми. По-дру-ге, знаходити «ключі» для при-ручення найнепоступливішого одноосібного лідера система теж уміє непогано. Колегіальність, чи, як зараз модно говорити, багатолідерність, убезпечує від такого сценарію, але необхідність постійних узгод-жень практично унеможливлює оперативне керівництво партією та прийняття швидких рішень, що є абсолютно необхідним, особ-ливо під час передвиборчих кам-паній. При цьому очевидно, що у час перманентної політичної кри-зи передвиборча кампанія є теж перманентною.

То що ж робити? У цих умовах «Силі людей» можна порадити наступне. Перше. Намагатися зберігати в управлінні партією людей, які доклали найбільше зусиль для її становлення, показали свою ефективність і користуються ав-торитетом у Києві та регіонах. Друге. Внести зміни до Стату-ту, які б передбачали: а) регуляр-ну — раз на півроку-рік — рота-цію обраного з’їздом лідера пар-тії, який на цей період отримає повноваження за узгодженням зі своїми попередником і наступни-ком приймати оперативні рішен-ня, що не суперечать Програмі та Статуту партії; б) відхід від регіо-нального принципу формування політради і ЦКРК, обрання їх як рівних за вагою органів на з’їзді партії; в) наділення ЦКРК основ-

ним обов’язком: постійного всебіч-ного контролю діяльності лідера та Політради партії, легітимності прийнятих ними рішень. Третє і головне. «Батькам-за-сновникам» — зібратися, подиви-тися один одному в очі і прийняти як аксіому і догмат наступне: а) абсолютна пріоритетність перемоги на виборах і усунення олігархократичної системи над емоціями й особистими інтере-сами; б) дискусії в партії не тільки можливі, а й бажані, але винят-ково до прийняття рішення. Піс-ля цього кожен працює або на їх виконання — або на систему, тре-тього не дано; в) будь-які нові політичні варіанти поза СЛ для кожного — контрпродуктивні. Бо в уже існу-ючі партії його візьмуть лише «в прийми», як другорядного грав-ця. А створювати нові — це, по-перше, втрата часу і непропор-ційно більших зусиль, врахову-ючи початок не з «нуля», а з «мі-нуса». А по-друге — немає жодної гарантії, що партнери по новому проекту «будуть кращими». Усе це дозволить трансфор-мувати внутрішній вектор діяль-ності партії з нинішнього руйнів-ного у конструктивний, покаже суспільству несхожість iз «тради-ційними» політсилами і тим са-мим уможливить ефективне під-ключення до спільної виборчої «толоки» всеукраїнських та міс-цевих громадських об’єднань та ініціатив, бізнес-асоціацій і прос-то громадян, дозволить спряму-вати хрестоматійний українсь-кий індивідуалізм у конструктив-не об’єднавче русло, а саму кам-панію перетворити на кінцевий етап Революції гідності, який за-вершиться ліквідацією олігархіч-ної системи, становленням справ-ді демократичної, європейської та заможної України. Так, це буде важко. Але ж на-зву собі «Сила людей» взяла не просто так?! І наостанок. У статті приведе-ний не винятковий перелік при-чин і рекомендацій. «Сила лю-дей» — не єдина молода полі-тична сила, яка кинула виклик системі і при належній старан-ності має шанси пройти у парла-мент. Одна конкретна партія з її здобутками і проблемами обра-на перш за все для конкретизації розмови, щоб стаття не перетво-рилася на «оповідання взагалі і ні про що». ■

КОПАЙТЕ ТУТ!

Нові партії як шанс для УкраїниХто може кинути виклик системі і реалізувати запити нації

■

Павло ЖОВНІРЕНКО, голова правління Центру стратегічних досліджень

Криза в Україні є системною, тобто маємо кризу олігархократичної системи влади, яка в силу своєї антинаціональної суті (див. «УМ» №51 за 16.04.15 http://www.umoloda.kiev.ua/number/2638/180/92723) не працює і не може працювати в інтересах суспільства і держави.Чекати природної смерті такої системи немає сенсу і контрпродуктив-но. Бо олігархократія — це фактично ракова пухлина, яка живиться організмом і помирає лише після того, як вб’є його.Тож ціль Євромайдану — усунення надвеликого бізнесу від влади — залишається головною, життєво важливою ціллю українців. Май-дани довели свою ефективність як руйнівники верхівки системи, але знищити її всю вони апріорі не можуть через свою неструктурованість і неспроможність налагодити тривалу конструктивну роботу.

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

❙❙❙

6 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 7 ВЕРЕСНЯ 2016 ЕКОНОМІКА

Висвітлити тіньовиків «Рішення про зарахуван-ня двох прожиткових міні-мумів людям працездатно-го віку при оформленні суб-сидії покликане стимулюва-ти населення до офіційного працевлаштування та спла-ти податків. У такий спосіб держава бореться з тіньо-вою економікою та прихова-ною зайнятістю», — заявляє міністр соціальної політики України Андрій Рева. Субсидійна тема то ви-рує, то стихає, залежно від того, чи є чинники, що її розбурхують. А також через наближення холодів. Отож помірковані українці в по-шуках золотої середини — об’єктивності вимагають де-тальних покрокових пояс-нень. Нагадаємо, що субсидія на оплату житлово-кому-нальних послуг — це безпо-воротна адресна грошова де-ржавна допомога. Її надають родинам, якщо їхні витрати за такі послуги перевищують у середньому 15% щомісяч-ного доходу. Уже, скажімо, про те, що механізм отримання де-ржавної допомоги на оплату житлово-комунальних пос-луг у цьому сезоні спрости-ли, знають усі. Для оформ-лення субсидії необхідно по-дати заяву й декларацію про доходи. Також неодноразово наголошувалось, що єдиною причиною відмови надання субсидії може бути однора-зова покупка товару більш ніж на 50 тисяч гривень. І то не завжди. Бо якщо обста-вини складаються таким чи-ном, що сім’ї, скажімо, дове-лось продати більшу кварти-ру й купити меншу, а різни-цю потратити на лікування когось із членів родини, тоді комісія таки може призна-чити субсидію. Ну, і загаль-новідомо й те, що тим, хто раніше оформив субсидію, не потрібно проходити цю про-цедуру знову. Усе продов-жується автоматично. Однак чималу кількість співвітчизників непокоїть ще один, лише на перший погляд, дивний момент: чому, нараховуючи субсидію тим, хто не працює, беруть для розрахунку два прожит-кові мінімуми? Ініціатори цієї норми за-являють: у такий спосіб дер-жава бореться з тіньовими доходами, і ті, хто сплачує свої податки чесно, опиня-ються у виграші.

Чи не хочуть працювати, чи не можуть? Часто трапляється так, що здорові молоді люди пра-цездатного віку деклару-

ють відсутність доходів, бо не навчаються, не перебува-ють на військовій службі, не працюють, тощо... А за які ж кошти вони живуть? Зна-чить, доходи таки є. «Стверджую: в Україні немає людей, які отримують доходи менші за офіційний прожитковий мінімум. Ло-гічний висновок: такі молоді люди або не хочуть працюва-ти, або просто приховують свої доходи. Але вони пре-тендують на субсидію», — наголошує міністр соціаль-ної політики Андрій Рева. За його словами, не-офіційні доходи отримує ве-личезна кількість українсь-ких домогосподарств. Не сплачуючи нічого до бюдже-ту, громадяни, котрі працю-ють у тіньовому секторі еко-номіки, хочуть отримати до-помогу від держави на оп-лату житлово-комунальних послуг — субсидію — у мак-симальному розмірі. І така практика донедавна дійсно існувала. Тепер же, якщо людина працездатного віку не пра-цює, не служить в армії, не вчиться, то з 1 травня 2016 року, під час оформлення суб-сидії її сукупний дохід розра-ховується у розмірі двох про-житкових мінімумів — 2 900 грн. на місяць. Це стосується лише пра-цездатних осіб. Водночас се-ред них є ті, хто насправді перебуває у складних жит-тєвих обставинах. І тоді ко-місія при розгляді заяв від таких претендентів на суб-сидію, якщо згадані обстави-ни дійсно підтверджуються, може встановити державну допомогу з урахуванням од-ного, а не двох прожиткових мінімумів.

Субсидія для вчительки «За обсягом субсидія, скажімо, у скромної вчи-тельки, яка невтомно пос-тійною напруженою пра-цею заробляє гроші і чес-но сплачує податки, не по-винна бути меншою, ніж у тих, хто не декларує жод-ної копійки доходу, але при цьо му споживає газ, світло і т.д. на рівні з іншими. Зара-хування до сукупного дохо-ду двох прожиткових міні-мумів (2900 грн.) дещо ви-рівнює ситуацію і змушує офіційно непрацюючу осо-бу сплатити більше кош-тів за спожиті комуналь-ні послуги, оскільки суб-сидія в неї зменшується. Вона (особа) може уникну-ти такого негативного роз-витку подій, якщо офіційно працевлаштується хоча б на мінімальну зарплату й поч-не сплачувати податки до бюджету», — зауважує Ан-дрій Рева. Саме для боротьби з ті-ньовою економікою, прихо-ваною зайнятістю, стиму-люванням людей до праці та офіційного працевлашту-вання, наголошують автори проекту закону, й запрова-дили такий механізм нара-хування субсидій. Сьогодні тіньова економі-ка становить 40% ВВП Ук-раїни. Це майже 200 млрд. грн. Завдання-мінімум — детінізувати фонд заробіт-ної плати. Уже підготовле-но законопроект про суттєве реформування системи оп-лати праці, що покликаний підвищити соціальні стан-дарти. Він буде поданий ра-зом із проектом Державного бюджету на 2017 рік до Вер-ховної Ради України у перші ж дні її роботи. ■

Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ

Колишній міністр енергетики і вугільної промисловості України В. Демчишин під час телеінтерв’ю наприкiнцi серпня чи не вперше публічно заявив про те, що низ-ку наших теплових електростан-цій можна дообладнати для спа-лювання вугілля газової групи, а не — вугілля антрацитної гру-пи. І навіть назвав, що мінімаль-не таке дообладнання може кош-тувати приблизно 400 млн. амери-канських доларів. Після такого дообладнання українська теплова енергетика повністю може відмовитися від спалювання вугілля антрацит-ної групи, яке видобувається на тепер непідконтрольних Києву територіях, і перейти на вико-ристання вугілля газової групи, яке вдосталь видобувається, зок-рема, у Львівсько-Волинському і Дніпровському вугільних ба-сейнах. Іншими словами — це б дало можливість Україні позбу-тися залежності від РФ (безпосе-редньо чи опосередковано через їй підконтрольні території) у пи-танні забезпечення енергетики антрацитним вугіллям. Звичай-но, видобуток вугілля у згаданих басейнах має бути організований українською державою бездоган-но, як це має місце у багатьох дер-жавах, де теплова енергетика за-безпечується тільки вугіллям га-зової групи. Це було друге відверте «одкро-вення» вже колишнього мініст-ра. Перше було у березнi минуло-го року, коли міністр чесно кон-статував, що в Україні 25—30% нафтопродуктів за рік нелегаль-ні (за іншими оцінками, не мен-

ше 100%). Очевидно, що інфор-мація про ТЕС і ТЕЦ надiйшла до міністра від фахівців у галузi теп-лової енергетики. Немає сумніву, що така інформація (можливо, на-віть розширена) є в розпоряджен-ні теперішнього міністра енерге-тики та вугільної промисловості України Ігоря Насалика. У цьому контексті згадуєть-ся, що під час візиту до України у квітні 2015 року президент Поль-щі Б. Коморовський обіцяв при-близно 50 млн. євро на дооблад-нання українських теплових стан-цій для технічних можливостей використовувати тільки «газове» вугілля. Очевидно ж, що поляки виходили з того, що решту грошей для цієї мети українська сторона забезпечить сама — чи за рахунок бюджету, чи міжнародних гран-тів, чи позик, адже, серед іншо-го, йдеться про реальну незалеж-ність України від РФ щодо вугіл-ля. На жаль, подальша доля зга-даних коштів не відома. Треба сподіватися, що завдан-ня про фінансування створення технічних можливостей унеза-лежнення України від РФ щодо вугілля отримали і проробляли відповідні державні структури, а відтак — усе це і реалізація про-екту втаємничені. Тут варто за-уважити, що Міненерго до таких структур не належить. З iншого боку, якщо згаданих коштів не було, напрошується думка, що колишній і теперішній міністри енергетики і вугільної промисловості України інформа-цію мали, а фінансових можли-востей не мали. Вiдтак рано чи пізно в українському суспільстві постане питання: «Як це зрозумі-ти, кому вигідно?» ■

Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ

Нещодавно низка ЗМІ, поси-лаючись на міністра енергетики і вугільної промисловості Украї-ни Ігоря Насалика, повідомили, що на шiсть із 15 блоків українсь-ких АЕС постачатиме ядерне па-ливо не РФ, як було дотепер, а японсько-американська компанія Westinghaus. При цьому про-звучало уточнення, що ці шiсть блоків уже відмовилися від росій-ського і використовують лише па-ливо компанії Westinghaus. Ви-ходить, що йдеться про 40% не-російського ядерного палива на українському ринку. Без сумніву, міністр озвучив ін-формацію, яку підготували йому підлеглі фахівці-ядерники. Така інформація приємна, об-надійлива і навіть смілива, зокре-ма тепер, у час російської агресії. Водночас виникає низка про-фесійних запитань. Варто нагадати, що на найви-щому рівні тему співпраці з поста-чання ядерного палива в Україну компанією Westinghaus обговорю-вали, і навіть уперше був підписа-

ний двосторонній документ у 2008 році, під час зустрічі президентів України і США у Києві. До цього згадана компанія працювала в Ук-раїні у напрямку виготовлення дуб-ліката російського ядерного палива для українських АЕС. Але офіцій-на співпраця з виходом на конкрет-ний результат була започаткована у 2008 році. З того часу проводи-лися експерименти з адаптації ЯП Westinghaus разом iз російським ЯП на двох блоках Південноук-раїнської АЕС. Перенесення цього досвіду на інші блоки українських АЕС, за твердженням українських і закордонних фахівців-ядерників у 2008 році, можливе лише за умо-ви додаткових експериментів саме на тих блоках. Тепер iдеться про готовність двох блоків Південноукраїнської АЕС і чотирьох блоків Запорізь-кої АЕС до використання ЯП ком-паніїWestinghaus без російсько-го ЯП. Отже, треба думати, що екс периментальна адаптація ЯП Westinghaus без російського ЯП на всіх згаданих блоках проводилася таємно, що само по собі викликає схвалення. ■

ВЕКТОРИ ПАРТНЕРСТВА

Конспiрацiя для атомаНеобхiдно позбуватись залежностi вiд росiйського ядерного палива для українських АЕС

■

КОЛІЗІЇ

Що «розляпав» екс-мiнiстр...Дообладнання ТЕС І ТЕЦ не зроблено?

■ВАРТО ЗНАТИ

Субсидійні пристрастіТой, хто працює у тіньовому секторі економіки, не може отримувати субсидію більшу, ніж той, хто офіційно декларує дохід

■

Тетяна ПАРХОМЧУК

Субсидію в цьому опалювальному сезоні отримуватиме кожен другий українець, або 9 мільйонів домогосподарств із наявних в Україні 15. Зараз субсидіями користуються 6 мільйонів сімей. Наразі отримувачі субсидій в середньому покривають 12% від реальної вартості комунальних платежів. У цьому опалювальному сезоні цей показник збільшать до 15%.

Міністр соціальної політики Андрій Рева.❙

СЕРЕДА, 7 ВЕРЕСНЯ 2016 7СЕЛЯНИ I КО

«Усі ми рано чи пізно доходимо висновку, що коли в природі і є щось природне та раціональне, то придумали це ми самі...»

Олдос Леонард Хаксліанглійський письменник, філософ

УКРАЇНА МОЛОДА

Вирубку лісів гальмуватимуть гривнею Держлісагентство розроби-ло зміни до законодавства, які передбачають суттєве збільшен-ня юридичної відповідальності за незаконну рубку та протидію обі-гу незаконно добутих лісових ре-сурсів. Відповідні зміни розроб-лено на основі рекомендацій екс-пертів Світового банку. Як повідо-мила виконувач обов’язків голови Державного агентства лісових ре-сурсів Христина Юшкевич, сьо-годні штрафи за незаконну руб-ку — від 800 до 1700 гривень. Пропонується за незаконну руб-ку збільшити їх від 8,5 до 17 ти-сяч гривень, або карати позбав-ленням волі до 5 років. А штрафи за неправильну видачу лісоруб-них та лісових квитків, що при-зводить до порушення правил під час будь-яких рубок, плану-ють збільшити до майже 4,5 ти-сячi гривень (зараз це максимум 136 гривень). За порушення пра-ва державної власності на ліси та незаконне використання земель лісового фонду штрафи зростуть до 8500 тисяч грн. (зараз 306 грн.). А за підпали лісів та зни-щення їх вогнем передбачено штраф 12 тисяч грн. Якщо ж це призвело до людських жертв — каратимуть позбавленням волі до десяти років. Окрім того, на за-конодавчому рівні пропонується закріпити ведення єдиного елек-тронного обліку для всіх лісоко-ристувачів. Для боротьби з неза-конним обігом деревини впрова-дять обов’язковість проведення обліку, до того як її буде вивезе-но. «Зараз у законодавстві вза-галі відсутня відповідальність для підприємців, які скуповують деревину без документів про її походження. Здебільшого це — власники пилорам. Ми пропонує-мо ввести штрафи від 8,5 до 17 тисяч грн. iз конфіскацією необ-робленої деревини», — повідо-мила Христина Юшкевич.

Землевпорядкування в реальному режимі Уряд закрив можливості от-римання неправомірної вигоди посадовцями при затверджен-ні землевпорядної документації. Відповідну постанову, «Деякі пи-тання реалізації пілотного проекту із запровадження екстериторіаль-ності погодження проектів земле-устрою щодо відведення земель-ної ділянки територіальними орга-нами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадаст-ру» прийняли на засіданні Кабі-нету Міністрів України 31 серпня. «Це важливий антикорупційний крок, який робить команда мініс-терства в рамках реформування галузі, і потужний революційний інструмент у сфері земельних від-носин», — наголосив міністр аг-рарної політики та продовольс-тва Тарас Кутовий. Територіаль-ний орган Держгеокадастру, який здійснює погодження про-екту землеустрою, віднині визна-чатиметься автоматично програ-мою електронного документообігу Держгеокадастру, що дозволить уникнути особистого контакту між розробником проекту зем-леустрою та органом, який здій-

снює його погодження. За слова-ми Тараса Кутового, у разі, якщо технічна документація подана в одному районі, теоретично її роз-гляд, згідно з вибором електрон-ної системи, може здійснюватися в іншому районі України. Умовно кажучи, подача документів може бути у Полтавській області, а роз-гляд технічної документації, ос-кільки вона вся в електронній формі, здійснюватиметься в Чер-нігівській. Також кожен, хто подав відповідні документи і має реєст-раційний номер в онлайн-режимі, зможе подивитися, на якій стадії перебуває розгляд його докумен-тів. «Ми сподіваємося що це при-скорить хід розгляду документів, оскільки громадяни багато наріка-ють iз цього приводу, та унемож-ливить отримання неправомірної вигоди чиновниками», — резю-мував міністр.

АЧС контролюють Мінагрополітики разом iз від-повідними службами взялося за ліквідацію африканської чуми свиней та недопущення її роз-повсюдження. «Сьогодні актив-но вживаються заходи, щоб не-допустити поширення хвороби свиней на інші території та сис-теми біозахисту господарств. Усі заходи відбуваються за інструк-цією щодо профілактики та бо-ротьби з африканською чумою свиней у новій редакції, яка пов-ністю синхронізована з вимогами міжнародного законодавства та затверджена міністерством», — розповів міністр аграрної політи-ки та продовольства Тарас Куто-вий. Держпродспоживслужба ви-дала низку наказів та розпоряд-жень для посилення державного ветеринарно-санітарного контро-лю та нагляду за профілактични-ми заходами проти АЧС. У резуль-таті вжитих заходів в Україні оз-доровлено 70 із 105 неблагопо-лучних по АЧС пунктів. При цьому не було зареєстрованого жодного повторного випадку в оздоровле-них неблагополучних пунктах.

Риболовецький флот iз прибутком За результатами робо-ти у 2015 році до держбюджету надійшло більш як 13 мільйонів гривень від діяльності держав-ного океанічного риболовець-кого флоту. Це перша в історії України сплата дивідендів за дев’ятнадцять років існування під-приємства-судновласника, пові-домив голова Держрибагентства Ярема Ковалів. Отримання диві-дендів державою від діяльності рибопромислового океанічного флоту стало можливим завдяки повному погашенню боргу, збіль-шенню ставок фрахту на 40 від-сотків, зміною умов контракту на користь України та зміною фрах-тувальника для судна «Іван Голу-бець». З минулого року Держри-багентство веде системну робо-ту, щоб зберегти державний оке-анічний флот та покращити умови його використання. Сума дивіден-дів була визначена на основі ме-неджерської звітності за 2015 рік: загальний прибуток держав-ного океанічного риболовецького флоту становив більш ніж 680 ти-сяч доларів США. ■

Оксана Сидоренко

Десяток сіл у шести областях Ук-раїни вже реалізували проекти з ви-користання сонячної енергетики в освітленні територій за гроші ЄС. Однак на перешкоді до повноцінно-го завершення цих проектів постала серйозна проблема: для транспорту-вання виробленої енергії до користу-вача потрібні електромережі, які на-лежать обленерго. Ми ж пам’ятаємо: обленерго, приватизовані свого часу за доволі сумнівних обставин. Поки що по-людськи домовитися з місце-вими енергетиками вдалося тіль-ки на Івано-Франківщині. «Грома-да села Тюдова оформила з енергети-ками «нестандартне приєднання». Встановили сонячну електростан-цію відкритого типу, приєднали її до існуючої лінії електропередач, од-ночасно уклавши угоду з «Прикар-патобленерго» про оренду цих ліній iз метою транспортування ними ви-робленої сонцем електричної енер-гії», — повідомив координатор про-екту ЄС-ПРООН «Місцевий розви-ток, орієнтований на громаду» Ми-кола Никифоряк. Тим часом, наприклад, у селі Ва-ряж Сокальського району на Львів-щині сонячна електростанція на 20 фотовольтажних панелей, яка забез-печує вуличне освітлення, поки що не може працювати з повноцінною ефективністю. «Узимку ми забезпечуємо себе лише на 70 відсотків. Решту енергії треба докуповувати в обленерго. А от улітку нам стільки не треба: у нас надлишок», — розповіла інтернет-виданню «Дойче Веллє» місцева гро-мадська активістка Андріана Мамо-тенко. Надлишок енергії тут плану-

вали використовувати на освітлення дитячого садочка, Народного дому і навіть заробляти, продаючи енергію. Але енергетики пояснили, що поки що громада цього не може зробити. Щоб користуватись «зеленим тари-фом», краще оформити все на фізич-ну особу. «Для юридичних осіб пра-цюють інші правила, для них пот-рібна ліцензія, інші потужності. А ми — неприбуткова громадська ор-ганізація. Тому як вихід: треба ко-мусь цю станцію переоформлюва-ти на себе, але охочих — поки що не-має», — каже Мамотенко. Взаємообмін, як на Івано-Фран-ківщині, могла б використати і гро-мада Варяжа. Однак у «Львівобл-енерго» коментувати такий варіант не захотіли й порадили звернутися до Національної комісії з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕП). Керівник регіонального відділу НКРЕП Любов Кордюк по-яснила, що це право обленерго: йти чи не йти селянам назустріч. «Якщо є такий досвід взаєморозрахунків, як на Івано-Франківщині, то чому б його не перейняти», — каже вона. І також для простішого господарюван-ня радить перевести сонячну елект-ростанцію на фізичну особу. Вітчизняним громадським ак-тивістам, схоже, простіше знахо-

дити порозуміння з європейськи-ми організаціями, ніж iз місцеви-ми енергетиками. Наприклад, со-нячну електростанцію мешканцям Варяжа вдалося встановити заод-но з ремонтом даху у сільському ди-тячому садочку. Місцеві активісти спробували отримати для цього єв-ропейський ґрант. Отриманих гро-шей вистачило ще й на ремонт ві-кон у будівлі садка. Окрилені успі-хом активісти вирішили пошукати фінансування на вуличне освітлен-ня: подалися на проект ЄС-ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». За проектом, частину грошей (приблизно п’ять відсотків) мали зібрати самі селяни, частину дали з бюджетів області та району, ще 200 тисяч гривень виділила Варязька сільська рада. А після цього майже 330 тисяч гривень дали донори Євро-союзу. На ці кошти у селі змогли за-купити двадцять сонячних модулів, які виробляють електроенергію для освітлення центральних сільських вулиць, та 43 опори, на які кріплять світильники. Але коли провели тен-дер і зрозуміли, що гроші залиша-ються i на додаткове обладнання, — проект продовжує розвиватися вже власним ходом. От би ще з енерго-монополістами домовитися... ■

Втрачений студентський квиток, виданий Національною музичною академією України ім. П. І. Чайковського на ім’я Крещук (Постевка) Діа-ни Олександрівни, вважати недійсним.

Оксана СИДОРЕНКО

Експерти Держгеока-дастру та Фонду iннова-ції і розвитку розробили програмне забезпечення для системи електронних аукціонів. Це забезпе-чить більшу прозорість при оформленні прав на земельні ділянки. Під час презентації нової розробки перший заступник мініст-ра аграрної політики та продовольства України Максим Мартинюк зазна-чив: «На сьогодні не іс-нує альтернативи земель-ним аукціонам за рівнем антикорупційного та за-гальноекономічного ефек-ту. Тому створення інфра-структури для проведення торгів онлайн, аби залучи-ти якомога більшу кіль-кість учасників та забез-печити прозорість проце-су, було визначене одним із пріоритетних напрямів роботи». Максим Мартинюк повідомив, що розмір се-редньої орендної ставки

за результатами земель-них торгів удвічі пере-вищує середню вартість оренди без аукціонної пе-редачі землі, що має пря-мий вплив на наповнення місцевих бюджетів. «Ус-пішне випробування сис-теми стане ще одним аргу-ментом для внесення змін до законодавства щодо впровадження електрон-них земельних аукціонів на національному рівні», — сподівається Марти-нюк. Усього на земель-ні торги другого вересня було виставлено 19 діля-нок в Одеській області за-гальною площею 708,57 гектара. Їх стартова вар-

тість 1,319 млн. гривень. За результатами земель-них торгів Система елек-тронних аукціонів (СЕА) автоматично формує рей-тинг ставок учасників та протокол торгів. СЕА на сьогодні вже синхронізо-вана з банками, що доз-воляє успішно проводити грошові операції, зокре-ма сплачувати гарантій-ні та реєстраційні внески. Робота над проектом здій-снювалася без залучення додаткового фінансуван-ня з державного бюджету України. Як повідомляє прес-служба Мінагрополітики, порядок продажу земель-них ділянок державної

та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону встанов-лений главою 21 Земель-ного кодексу України. На сьогодні можливості про-ведення електронних тор-гів земельним законо-давством не передбачено. Держгеокадастр розро-бив проект Закону Украї-ни «Про внесення змін до деяких законодавчих ак-тів України щодо активі-зації проведення земель-них торгів», яким пе-редбачається, зокрема, можливість проведення електронних земельних торгів. ■

НОВИНИ ПЛЮС■

ОГОЛОШЕННЯ■

ПЛАНІВ ГРОМАДДЯ

Земля на продаж — онлайнДержгеокадастр презентував систему електронних аукціонів з проведення земельних торгів

■

ЕНЕРГОДИЛЕМИ

На лініях електропередач «хазяїн — барин»Розвиток «сонячних» електромереж у селах гальмують монополії енергетиків

■

Громадська активістка Андріана Мамотенко каже, що доглядати за сонячноюелектростанцією просто: достатньо акуратно протирати панелі від пилу влітку та вчасно струшувати з них сніг узимку.Фото Deutsche Welle.

❙❙❙❙

Степан ТРОХИМЧУК, професор, голова Львівського обласного відділення Всеук-раїнського об’єднання ветеранівЛьвів

Серед українських полі-тиків доби Незалежності довго залишалася найзагад-ковішою, а тепер стала вже повністю розкритою та доб-ре зрозумілою особистість Юлії Тимошенко. За вигада-ною харизмою і сильною осо-бистістю ховається пересічна кар’єристка, яка володіє да-ром перевтілення і вміння вво-дити в облуду як своїх опонен-тів, так і мільйони глядачів і слухачів. Приваблива зовніш-ність, яка при мікроскопному розгляді виявляється суціль-ною маскою, розкута нахаб-ність та настирливість, яка не дає можливість опоненту зма-гатися нарівні, дають їй пе-ревагу на деякий час. Після осмислення почутого і поба-ченого лише з часом вдається зрозуміти її сутність. Вона во-лодіє здатністю підміняти по-няття, дріб’язкове видавати за основне, вміло маніпулю-вати фактами, применшува-ти чужі заслуги і гіперболізу-вати свої. Чого бракує їй, так це правди і щирості. Вона ні-коли не відповість по суті на задане їй незручне запитання або просто проігнорує його. Аналіз діяльності як біз-несмена і державного діяча, а також книжки її тітки про неї дає можливість зрозумі-ти її прагнення і мету в житті та політиці, осмислити образ і діяння, добутки і втрати. Стає зрозумілим, що метою є ба-гатство і влада, влада і багатс-тво за будь-яку ціну як амок, як закляття. Жодної турботи про народ, державу, а лише власні шкурні інтереси, а для цього лише підступні та підлі методи досягнення мети. Мрію про велике багатство вона здійснила в досить молодо-му віці. Дуже багатою вона ста-ла за рахунок спекулятивних маніпуляцій газом під крилом свого земляка Павла Лазарен-ка, недарма їй дали прізвисько «газова принцеса». Свої статки вона вміло заховала в офшорах. Англійська газета «Файненшл таймс» оцінює її статки в 6-11 мільярдів доларів США. Вміє прикидатися бідною, водночас жити в палацах, записаних на родичів чи просто чужих осіб. Обожнює дорогий одяг та аксе-суари, постійно їх міняє, дбає про свою особу і зовнішність, за чим стежить чимала обслуга, не менша, напевно, ніж у коро-леви Англії. Розуміє, що гроші, місце в суспільстві та особисту без-пеку дає влада, а тому бажан-ня влади перевершує всі інші. Вершиною її омріяної влади стала посада Президента Ук-раїни — держави, яка, по суті, є чужою для неї, беручи до уваги її походження, освіту і те оточення, в якому вона нав-чалася, виховувалася і жила. Ця ідея-фікс переслідувала її ще з дитячих літ і завдала чи-

мало лиха українському наро-дові. Щоб отримати підтримку на президентських виборах від запеклого ворога української нації В. Путіна, леді Ю пішла на пряму національну зраду, підписавши ганебну кабаль-ну газову угоду в 2009 році, за якою Україна купувала в Росії найдорожчий, порівняно з єв-ропейськими країнами, при-родний газ і отримувала най-меншу оплату за його транзит через нашу газотранспортну мережу. Через цю угоду Ук-раїна зазнала величезних еко-номічних, політичних та мо-ральних збитків, а Тимошенко в телеефірі подає ще до сьогод-ні її як велике досягнення та утвердження української не-залежності. Чи ж не є це вер-шиною підлості та нахабства? Вона зрадила ідеали По-маранчевої революції,ставши особистим ворогом Президен-та Ющенка, який двічі брав її в урядову команду, вважав своїм соратником, а вона його зрадила і все робила для того, щоб звести нанівець усі його починання і реформи. Направ-ду, правильними були його слова, що пригрів собі на гру-дях змію, яка його вжалила. Та чи не вершиною віро-ломства і зради була її спроба здійснити державний перево-рот і укласти спілку з Януко-вичем про їхню спільну дикта-туру на 20 років з чергуванням посад Президента і Прем’єра. Навіть колишній зек усвідо-мив небезпеку з боку підступ-ної партнерки і відмовився від такого звабливого проекту та зважився на ризиковані пря-мі президентські вибори. Чому ж і нині наша влада не розслі-дує цієї ганебної змови і не вне-се повної ясності у цю темну справу? І тепер, вимушено будучи в коаліції зі своїм конкурен-том Порошенком, якого вона кревно ненавидить, продовжує політику інтриг та зрад, опиня-ючись в одній в’язці з колиш-німи «регіоналами», творячи ще не оголошену опозицію в коаліції. Обструкція її фракції проти низки коаліційних за-конів, відверта, хоч і гарно за-вуальована критика уряду та Президента, виступи в різних телешоу насторожують. Зникають із національно-патріотичного горизонту ті «щиро українські патріоти», які знищували ще за життя В. Чор новола, свою нікчем-ність і зраду ховали за уль-трапатріотичними фразами і самоназвами, свої програми будували на негативах і кри-тиці інших побратимів. Не хочеться називати їхніх пріз-вищ, бо їх надто багато і не вар-ті вони того. Українська нація буде дуже щасливою, коли наш політикум нарешті поки-не вірна подруга Путіна і Яну-ковича леді Ю, перестане нас усіх обдурювати та шантажу-вати, а буде насолоджуватися своїми мільярдами як найбіль-шою втіхою і забаганкою десь на Канарах чи Багамах. ■

В. МАТИШАКПолтава

Було б дуже добре, якби хтось провів жур-налістське розслідування цькування Віктора Ющенка та його сім’ї. На це Партія регіонів за допомогою Москви витратила чималі кош-ти. Як згадаю, що творилося: скрізь, де тіль-ки можна, розвішували плакати, якісно ви-готовлені, де Ющенка зображали таким собі фашистом зі свастикою на рукаві; по телеба-ченню якийсь «добродій» на прізвище Козак усе докоряв Ющенку, що його дружина — аме-риканка; слідкували за його сином. На довер-шення всього ще й отруїли діоксином (добре, що хоч не полонієм, як Литвиненка в Лондоні російські спецслужби). Таку потужну маши-ну було задіяно, стільки коштів на це витраче-но. Думаю, що вже давно знищили документи, сліди цього злочину. І чому його так Москва злякалася, думали, що відразу в НАТО нас

поведе, як колишній комуніст Кваснєвський Польщу? Кваснєвський — патріот, та й поля-ки правильно зорієнтувалися. Була ж і у них розруха й біда, але ж вистояли! А от наша леді Ю, завдяки популістським обіцянкам, рейтинг свій, кажуть, підняла. Вона вже добре «попрацювала», коли була Прем’єром: разом із комуністами голосувала проти Ющенка. Навіть у Шустера на шоу ті кадри хроніки показали. ■

ПОЛІТПАРНАС

В офшорному олігархатіАркадій МУЗИЧУККиїв

У тих — торги, у тих — гризня,А ті черговий раз збрехали.І не минає навіть дня,Щоб у народу щось не вкралиІ тут, і там... І все чини,А не безхатченки злиденні,Беруть з державної казни,Неначе з власної кишені.Стрижуть усіх під гребінецьНародолюбники вельможні,Неначе світові кінець — Гребуть під себе все, що можна.Закон не дишло — решетоДля друзів, рідних і знайомих,Бо у Феміди, на всі сто, Давно спадкова глаукома.Розв’яжуть очі їй чи ні,Во славу євродемократій?..Та істина не виросте в цініВ офшорному олігархаті.

■

Іван САМЧЕНКОНовомиргород, Кропивницька область

Минуло 25 років відтоді, як Україна проголосила Незалеж-ність. Саме проголосила. Колиш-ній Союз затріщав по швах: При-балтика відділилася, на Кавказі заворушення, Середня Азія про-являла непокору, Молдова біль-ше почала горнутися до Румунії. Саме тоді у білоруській Біловезь-кій Пущі Єльцин, Шушкевич і Кравчук поділили між собою за-лишки Радянського Союзу. Вер-ховна Рада України, виходячи зі смертельної небезпеки, яка на-висла над Україною у зв’язку з державним переворотом у СРСР 19 серпня 1991 року, своїм ак-том проголосила Незалежність України та створення самостій-ної української держави — Ук-раїни. Акт було затверджено 1 грудня 1991 р. всенародним референдумом. Та, як виявилося, цього зама-ло. Якби українці, на зразок при-балтійців чи поляків, свідомо об-рали свою долю, життя власної держави, то сьогодні була б і гро-

мадянська злагода на землі Ук-раїни, була б розвинута й міцна демократична, соціальна, пра-вова держава, у якій людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека були б найвищою соціальною цінністю, перед якою держава відповідала б за свою діяльність; права і сво-боди людини та їх гарантія виз-начали б зміст і спрямованість діяльності держави. Таку державу потрібно ще ви-борювати, облаштувати, підня-ти до рівня свого серця, аби вона відбулася, відродилася. А що ми маємо сьогодні? Нація постійно перебуває у пошуку месії. А він не приходить та й не приходить. Забули, або й не знали, мабуть, слів пророка нашого — Тара-са Шевченка: «Не жди сподіва-ної волі. Її приспали...» Духовна бездіяльність української спіль-ноти дуже дорого обходиться Україні. Ми досі платимо доро-гу ціну за своє малоросійство, національний нігілізм. Ще не вмерла Україна, але може вмер-ти, бо це ми, ледачі, ведемо її до смерті.

Чужих богів жало зміїне,чужинська мова і хохлитебе, довірлива Вкраїно,до краю прірви привели!Мені так жаль тебе, народе!Ну аж до болю в серці жаль,адже ти сам накликав лихоІ винуватий лише сам,що Україна ледве диха...Ти відвернувсь від свого Бога,від духу предків відвернувсь...А небо жде на твоє слово,віки цілісінькі вже жде,щоб привернути тебе знову,зрум’янить личенько бліде.А небо жде...

Усвідомлюючи свою відпові-дальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішні-ми й прийдешніми поколіннями, встаньмо з колін та почнемо здійс-нювати свою владу безпосередньо. Адже носієм суверенітету та єди-ним носієм влади в Україні є народ. Влада обдирає народ, Президент не є гарантом Конституції. Чи достатньо в теперішніх умовах українцям та-кої повільної еволюції в політиці та в житті України? Не думаю. Потріб-но довести те, що ми почали на Май-дані! Перезавантажити країну. ■

ПЕРСОНАЛІЇ

Геній мімікрії та зрадиНепарадний портрет партійного лідера

■

ПОСТ’ЮВІЛЕЙНЕ

«А небо жде на своє слово...»Сумні роздуми над нашою Незалежністю

■

ВІДЛУННЯ

Отруйний слiдЧи розслідують колись злочин проти нашого Президента?

■

Якщо вам набридли блага цивілізації, ви втомилися від міської ме-тушні — вам дорога на озеро Кагул, що в Одеській області. Любителі дауншифтінгу (це не лайка, а модний спосіб відпочити від мегаполісу) знайдуть тут ідилічні умови: велике озеро, на якому можна чудово порибалити і плавати у лагідній теплій воді; високий берег, з якого відкривається прекрасний краєвид на південні степи; чисте повітря, на-поєне гарячими ароматами різнотрав’я; тихі заводі з комишами; піщані береги, де можна засмагати; чудові заходи сонця, якими можна милу-ватися щовечора. А найголовніше — мінімум людей, адже населені пункти розташовані віддалік, а туристів там поки що не надто багато.

8 УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 7 ВЕРЕСНЯ 2016 Я ВАМ ПИШУ...

9УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 7 ВЕРЕСНЯ 2016СВІТ

Віра СВІТЛИЧНА

Про неохайність журналіст-ської професії говорять чимало і, на жаль, не даремно, адже для цього є підстави. Все те, що сто-сується нашого життя і окремої людини в цілому сприймається через призму словесного портре-та, який подають нам ЗМІ. Гірше те, що відверто спотворена, пере-кручена інформація має право на існування у будь-якому вигляді. Більше того, її сприйматимуть за чисту монету, навіть не піддаючи сумніву чи аналізу. Намаганням маніпуляції громадською дум-кою сьогодні нікого не здивуєш, а свідомість населення формують саме мас-медіа так само, як сма-ки прищеплює нам реклама. Від-верта брехня легко просочуєть-ся в сучасні медіа, які частіше за все не бояться ні правової від-повідальності, ні громадського осуду. Часто журналісти, корис-туючись недостовірними факта-ми, або й самі ретушують дійс-ну правдиву інформацію, щоб не лише створити собі імідж право-захисників-професіоналів, а й переслідують власні фінансові інтереси. Наприклад, iз цією метою журналіст Ірина Петрушова взялася захищати дисидента з

Казахстану Мухтара Аблязова на міжнародному рівні. У кон-тексті цієї справи вона у своїх публікаціях неодноразово ак-центувала увагу на тому, що та-ким країнам, як Франція і Вели-кобританія, потрібно ширше ро-зуміти права людини. Це дуже цікавий приклад того, як люди-на, яка вчиться демократії в за-хідних країнах, звинувачує ці ж країни у відсутності демократії. Рiч у тiм, що Лондон засудив Мухтара Аблязова до 22 місяців в’язниці (і це в рамках цивільно-го судочинства), а Франція ухва-лила рішення про його екстради-цію. Саме Петрушова, як чесний журналіст, кинулася завзято за-хищати «постраждалого» Абля-зова. Причому вона односторон-ньо подавала інформацію, нех-туючи нормами журналістської етики, перекручуючи факти і виставляючи суддів як хабарни-ків. Саме з такого боку можна оці-нити її інформаційні пасажі. Пет-рушова намагається змалювати Аблязова як політичного опонен-та до діючої в Казахстані влади, нарікаючи, що в Англії і Франції не можуть зрозуміти цього оче-видного факту. — Він — лідер демократич-ної опозиції в Казахстані, дуже довгі роки підтримував цю опо-

зицію, — такий меседж поси-лає журналістка в маси. Але ін-формація про те, що Казахс-тан відібрав у цього опозиціоне-ра БТА-банк доволі несподівана, адже з’являється причинно-на-слідковий зв’язок діяльності опо-зиціонера з багатьма невідомими. Петрушова свідомо замовчує, що олігарха позбавили політично-го притулку в Британії, прихо-вує й те, що націоналізація БТА-банку була вимушеним заходом. Вона сталася після того, як Аб-лязов, його колишній керівник, обікрав своїх вкладників. При-чому робив це на системній ос-нові впродовж декількох років. У 2009 році, коли у світі спалах-нула фінансова криза, проблеми банку різко і випукло проявили-ся на тлі загальних проблем iз ліквідністю. За великим рахун-ком, це було банкрутство. Але держава, побоюючись ефекту «доміно» і втрати довіри до бан-ківської системи в цілому, зму-шена була влити чималі кошти, щоб підтримати банк на плаву. Аблязов, природно, не став че-кати фінансової перевірки своєї діяльності, бо знав, чим вона за-кінчиться. За оцінками право-охоронних органів, йому вдало-ся вивести з банку в офшори по-над 5 мільярдів доларів. Саме цей

факт довів суд Лондона і постано-вив повернути кошти та наклав арешт на майно олігарха. Від дій Аблязова постраждали не лише вкладники з Казахстану, а й між-народні інститути, які кредиту-вали БТА-банк, у тому числі з Ту-манного Альбіону. Природно, що втрачати гроші Аблязов боявся, а тому всіма правдами і неправ-дами приховував активи. За це йому і дали термін, мотивуючи це «неповагою до суду». Проте, не бажаючи перебувати у тюрмі, Аблязов просто втік. Але всупереч фактам, всу-переч рішенням судової вла-ди Петрушова вперто твердить: «він не винен». «Аблязову дуже гірко від того, що в європейських краї-нах, зокрема у Франції, де за-вжди були ліберальні традиції, не можуть розібратися в його справі, не розуміють її політич-ного підґрунтя», — жалкує жур-налістка. Чому саме Петрушова заці-кавлена у відмиванні іміджу Аб-лязова, у захисті його інтересів? Адже всі її статті переслідують одну-єдину мету — захистити від кримінальної відповідальності Аблязова. Саме на Казахстан,

який вимагає видати Аблязо-ва, спрямовані її гострі статті, а Францію та Англію вона звину-вачує в необ’єктивності. Сьогодні Петрушова відповідає за інформа-ційний супровід діяльності всього угруповання Аблязова. Та й сама вона має неоднозначний стосу-нок до оточення цього опозиціо-нера. З огляду на її особисті від-носини, складається враження, що Петрушова всього лише бід-на і безправна жінка, яку, немов річ, передають iз рук у руки в цій ієрархічній структурі. Спочатку її чоловіком був Бахитжан Кете-бай, вірний сподвижник Абля-зова, котрий у минулому очолю-вав макаронний відділ холдингу імперії олігарха. Саме Бахитжан згодом курирував підконтроль-ні ЗМІ Аблязова. Потім Бахит-жан пішов на інші позиції, а га-зету «Республіка» та інші медіа взяв під контроль його брат Му-ратбек Кетебай. Формально голо-вним редактором газети була Пет-рушова, Муратбек одружився на Ірині. Відтак Петрушова, захи-щаючи честь Аблязова, відстоює «чесне ім’я» керівника своїх чо-ловіків, хоча тим самим шкодить власному іміджу чесного й неза-ангажованого журналіста. ■

БАЖАНЕ І ДІЙСНЕ

Етика журналіста: яка ціна питання?Для британського суду маска опозицiонера — не аргумент

■

Олег БОРОВСЬКИЙ

11 вересня майже сім мільйонів громадян Білорусі з правом голосу будуть обирати депутатів палати представників національних зборів Білорусі. У виборчій кампанії беруть участь 498 кандидатів, 316 з яких реп-резентують політичні партії. Ця виборча кампанія разюче відріз-няється від попередніх. Жодних сутичок правоохоронних органів iз представниками опозиції, жод-них арештів. Офіційний Мінськ дуже зацікавлений у поліпшен-ні відносин iз Заходом, тому ро-бить усе, щоб ці вибори, можли-во, були визнані демократични-ми. Втім ця головна політична подія року відбувається тихо і непомітно, за атмосфери байду-жості та апатії з боку суспільс-тва. Люди вже набули досвіду, усвідомлюють, що навіть при те-перішньому допуску представ-ників опозиції до участі у вибо-рах ця опозиція настільки слаб-ка, а державна машина настіль-ки відпрацьована на збереження при владі панівного білорусько-го режиму, що результат буде та-кий самий, як і за протестів, як і за повного ігнорування виборчої кампанії. Тож народ зайнятий своїми щоденними проблемами в умовах білоруської економіч-ної кризи. Викопування бульби важливіше від боротьби за влад-ний олімп. За таких умов влада навіть до-пустила опозиціонерів до держав-них ЗМІ. Але у моніторингу Бі-лоруської асоціації журналістів (БАЖ) під назвою «Висвітлення парламентських виборів у біло-руських ЗМІ» зазначається, що державні медіа представляють потенційних кандидатів та полі-

тичні партії «у переважно депер-сонiфікованій та узагальненій формі». Голова групи моніто-рингу Алесь Антипенко зазна-чив в інтерв’ю Міжнародному французькому радіо, що депер-соніфікована манера репрезен-тації головних учасників вибор-чого процесу не сприяє інтересу до виборів iз боку виборців. А влада при цьому говорить про спокійну та позитивну ат-мосферу виборчої кампанії. «На цей момент жодних чинників, які могли б негативно вплину-ти на виборчу кампанію, не спос-терігається. Немає інформації про якісь елементи провокатив-них дій. Кампанія відбувається в абсолютно спокійній обстанов-ці», — заявив на прес-конферен-ції у Мінську представник МВС Білорусі Дмитро Кур’ян. А голо-ва ЦВК Білорусі Лідія Єрмошина зазначила: «Ми проводимо вибо-ри все більш досконало, вони ста-ють цивілізованішими. Це чем-ність, толерантність до інако-думства». Щоправда, Єрмошина відразу ж забула про толерантність, коли заговорили про спостерігачів на виборах. Вона просто вибухнула гнівом: «Відразу можу сказати, що багато скарг (до ЦВК) є вига-даними. Таке відчуття, що спос-терігачі, особливо від Білорусь-кого Гельсінського комітету, пе-ребувають на поштучній оплаті праці: більше скарг — більше,

певне, якихось преміальних бо-нусів». Прозорий натяк, що спос-терігачі — це іноземні агенти. Один iз таких «агентів» Де-нис Садовський говорить: «Пе-редусім ми робили акцент на етап формування виборчих ко-місій, які рахують голоси вибор-ців. На жаль, тут ми констатує-мо: жодних серйозних покра-щень у порівнянні з попередніми вибочими кампаніями. Відсоток представників опозиції у складі дільничних виборчих комісій становить лише 0,1% від усього складу комісій». До складу семи територіальних та 110 окруж-них виборчих комісій з виборів депутатів палати представників увiйшов лише 31 представник опозиційних політичних пар-

тій. Відповідно, жодного впливу на підрахунок голосів, на роботу комісій представники демокра-тичних сил не мають. На думку спостерігачів, в’ялу агітаційну кампанію можна по-яснити також останніми зміна-ми у виборчому законодавстві. Вже згаданий Денис Садовський говорить: «Якщо у нас раніше кожен iз зареєстрованих канди-датів мав рівну суму коштів від держави для ведення агітації, то три роки тому ця стаття виборчо-го законодавства була відмінена — тепер кожен iз кандидатів сам формує свій фонд. Усі чудово ро-зуміють, що підтримка опозиції в умовах Білорусі — це нереаль-но. По-перше, сам рівень стра-ху у суспільстві такий, що люди-

на сто разів подумає, чи дати хоч якусь копійку представникам опозиції. По-друге, бізнес, при-родно, ніколи не буде фінансува-ти опозицію, тому що чудово ро-зуміє, що матиме наслідки. Про-владні кандидати мають свої ви-борчі фонди, грошові засоби в максимальному розмірі, а при цьому для них, звичайно ж, і ви-користання адміністративного ресурсу не становить жодної про-блеми. А вони фонди свої форму-ють, досить таки великі. Фактич-но, лише п’ять хвилин виступу по рідіо та стільки ж по телеба-ченню, це єдина можливість для опозиційних кандидатів широко заявити про себе. Ми будеми ро-бити акцент на явці виборців — приблизно півтори тисячі спос-терігачів вийдуть у день виборів, щоб зафіксувати явку». Експерти вважають, що надії на те, що хоч хтось від опозиції потрапить до парламенту, не-має. А Захід буде звертати увагу лише на відсутність грубих дій влади. Глава Центру політично-го аналізу та прогнозу у Варшаві Павло Усов говорить: «Сама ідея того, що опозиція в країні існує, що вона здатна перемагати, є не-прийнятною для влади. Це може зашкодити , перекреслити всі на-магання влади стерилізувати на-віть на рівні ідеології політичний простір Білорусі. Стосовно Євро-союзу, то для нього головне, щоб вибори пройшли тихо та непо-мітно, як президентські. Вла-да не збирається розмінювати і робити якісь формальні поступ-ки, тому що це шкодить владі в цьому ідеологічному контексті. Тому всі ці байки про те, що вла-да когось кудись пропустить, це лише бажання опозиції виправ-дати власну участь у заздалегідь провальній компанії». ■

СУСІДИ

Від бурі до затишшяБілоруські парламентські вибори відбуваються в атмосфері байдужості

■

Фото з сайта belta.by.❙

10 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 7 ВЕРЕСНЯ 2016 КУЛЬТУРА

Микола КУЧЕРЕНКО

Серед безлічі достойників, закатованих більшовицькою владою, до нас повер-тається й Марко Федорович Грушевський — педагог, богослов, етнограф, краєзна-вець. Нещодавно видано книгу «Постать Марка Грушевського на зламі епох: істо-рико-культурологічні візії».Як ієрарх-патріот він прагнув відродити національну церкву, як дослідник-патріот — «роскрить правдиво очі всім об ук-раїнському народові, який він справді є».

За перший рік пройшов дворічний курс навчання Народився Марко Грушевський у день євангеліста Марка — 25 квітня (7 травня за новим стилем) 1865 року в селі Худоліївка Чигиринського повіту (тоді це була Київ-щина) в родині дяка місцевої церкви свя-тої Параскеви. Особисте щастя його бать-ка довго не складалось — він двічі вдовів. Нарешті 1861 року, будучи дяком у сусід-ньому містечку Медведівка, одружився з 19-річною Мар’яною Дишкант. Через два роки повернувся з молодою дружиною до Худоліївки, де й прожив решту життя. Марко був третім у родині, де з одинадця-ти дітей виросли восьмеро. За розповідями, дітей змалечку віддавали до Медведівки на виховання бабусі — Домахи Дишкантки, і лише в 7-8 років батьки повертали кожно-го назад до Худоліївки: «літом на допомо-гу їм у господарстві та в пасічництві, а зи-мою на вивчення грамоті». За прикладом старших до навчання в «бурсі» чи семінарії готувались молодші — батькове «дяківство надавало права учи-ти дітей дяківських у вищих школах, чого не допускалося щодо простого селянства, за тодішніми законами». 1876 року Марка віддали до Черкаського духовного училища (бурси). Наука давалась легко, і хло пець за перший рік пройшов дворічний курс нав-чання. Втішений з цього батько ще біль-ше розгорнув своє господарство і, за сино-вим спогадом, «в цьому захваті здобув собі якийсь веред у здоровлі свойому, [...] пролі-кував усе, що мав, і таки помер, лишивши всю сім’ю без ніяких коштів». Та все ж через волю до навчання, «за тяжкою працею й ро-зумом» удови-матері і допомогою односель-ців Марко та інші сини продовжили освіту. По закінченні 1883 року бурси він вступив до Київської духовної семінарії, де як сиро-та був на казенному утриманні. Поміж семінарських товаришів Мар-ка Грушевського були і його родичі, зокре-ма двоє чотириюрідних братів — Грицьків Грушевських — Григорій Іванович з Пиро-гова під Києвом і Григорій Миколайович із Шабельник (Шабельників) Чигиринсь-кого повіту. Дещо пізніше до них додав-ся і Михайло Грушевський, котрий з 1886 року навчатиметься в Київському універ-ситеті Святого Володимира. В автобіографії Марко Грушевський писав, що, маючи «повне довірря семі-нарського уряду, як казенно-коштний учень, [...] року 1885, потай від урядового ока, з учнів вищих і нижчих кляс Семінарії заснував цілком конспіративний «кру-жок». Семінаристи налагодили зв’язки зі своїми однодумцями з Університету Свя-того Володимира (за виразом Марка Гру-шевського, «не порозумітися між собою представникам обох гуртків було б не при-родньо») і вже, мабуть, за їхньою допомо-гою заручились підтримкою діячів київсь-кої Старої громади — Івана Нечуя-Левиць-кого, В. Антоновича, О. Кониського (його вважали «духовним керівником і привід-цею» семінарської громади) та інших. Про громадянську активність молодо-го семінариста свідчать два оповідання: «Мужицька совість» і «Підслухана роз-мова», що 1887 року були опубліковані у львівському часописі «Правда» — від-повідно під псевдонімами «Грицько Диш-кант» і «Чи[гири]нець». За словами авто-ра, друге оповідання «надсилалось зі Льво-

ва в Київ на тонкому цигарковому папері в закритих листах. Тут воно списувалось і друкувалось на стенографах і таким ладом розповсюджувалось».

Дослідив родове дерево Закінчивши у 1889 році семінарію, Марко Грушевський повернувся до рід-ної Худоліївки, де почав учителювати в церковно-парафіяльній школі. У 1890-му Марко Федорович став учителем у с. Чор-нявка Черкаського повіту і псаломником місцевої Петропавлівської церкви, проте вже наступного року відмовився від поса-ди на користь свого молодшого брата Ма-кара. У 1892 році (за іншими даними — в 1893) Марко знову спробував оселитись у Києві, ставши псаломником у київській Андріївській церкві. У спогадах диригента, композитора й етнографа Олександра Кошиця читає-мо: «Приблизно в 1893 р. приходить раз до мене мій товариш Полікарп Гдішинсь-кий, який брав уже участь у цих гуртках, і каже, що зо мною хоче познайомитись дяк Андріївської церкви — Грушевський — та повести мене до Лисенка. А приводом до цього було от що: я вже не тільки запису-вав тоді пісні сам та одержував записи від брата Федора, що був учителем на селі, а й сам почав їх аранжувати, а семінаристи їх співали, хоч аранжовки ці були досить нескладні. Дізнавшись про це, Грушевсь-кий, активний діяч українських гуртків, вирішив, що молодого етнографа треба повести до великого українського музи-ки. Почувши таке, я страшенно переля-кався. Але врешті пішов із Гдішенським до дяка, що жив під Андріївською церк-вою. Як побував я там, то ще більше пере-лякався — так він налякав мене своїм до-кторальним тоном конспіративного дія-ча та своїми окулярами. До Лисенка дяк мене не повів, а тільки сказав час, коли я міг би застати його дома». Вісім років праці по різних селах Пів-денної Київщини і в самому Києві не пройшли даремно для Марка Грушевсь-кого. Не обтяжений ще тоді власною ро-диною, молодий випускник духовної семі-нарії й активіст семінарської громади міг вільно присвятити багато часу громад-ській і дослідницькій діяльності. Марко Грушевський збирав кошти для львівсь-кого Наукового товариства ім. Шевченка (Михайло Грушевський очолював його іс-торико-філософську секцію з 1894 р., а все Товариство — з 1897 р.). Значних зусиль приділяв і поширенню літератури націо-нально-демократичного спрямування, зокрема «було засновано, за офіційним оформленням, продаж книжок шляхом розвозки їх по ярмарках та селах». Історію він шукав в усьому, зокрема у своєму родові. В архівах Київської духов-ної консисторії йому вдалося розшукати відомості про кілька поколінь своїх пред-ків, на основі чого, як згадують нащадки,

була складена генеалогічна схема роду Грушевських. Під час арешту Марка Фе-доровича в 1938 року зображене родове де-рево було вилучене енкаведистами разом з іншими рукописними працями.

У Суботові Влітку 1897 року Марко Грушевський одружився і був рукопокладений на свя-щеника до Михайлівської церкви села Су-ботова на Чигиринщині. Отець Марко був не лише священиком, із 1899 року також став законовчителем у місцевому 1-клас-ному міністерському училищі. Працюючи по селах Чигиринщини, Марко Грушевський з великим інтере-сом почав збирати і занотовувати перека-зи про старовину. Не складно уявити, яку магічну силу мали для нього старожит-ності Суботова, де на кожному кроці він ба-чив напівзабуту козаччину. За роки праці в Чигиринському та Черкаському повітах о. Марко зібрав багато відомостей з історії, етнографії та фольклористики краю. Він записував перекази місцевих селян, пісні, приказки, повір’я тощо. Ці матеріали, пе-реписані в окремі томи-зшитки, Марко Фе-дорович пересилав найчастіше до Михайла Грушевського. З одного з листів довідуємось, що о. Мар-ко «з осені заказав фотографові поздеймати деякі історичні місця: стіну, шо одкопана на усадьбі Хмельницького, льох, три кри-ниці, саму єго усадьбу, городки, шпилі і т. і.». Фотографії та записи селянських пере-казів склали «Гетьманське гніздо. Урочи-ща і перекази села Суботова, зібрані в рр. 1897—9» — унікальне фольклорно-істо-ричне видання з історії цього найзагадкові-шого куточка Чигиринщини, яке побачи-ло світ 1909 році у «Записках НТШ». На основі розповідей селян з його рідної Худоліївки, в тім числі і його власної ма-тері — Мар’яни Йосипівни Грушевської, дослідник-ентузіаст створив оригінальну етнографічну працю «З життя селян на Чи-гиринщині», присвячену народним звича-ям та уявленням, пов’язаним з будівниц-твом житла. Опубліковано 1914 р. в київсь-кому «Українському етнографічному збір-нику». Були й «Дитячі забавки та гри усякі» (1904). Але головною опублікованою працею Марка Федоровича, поза сумнівом, стала його двотомна «Дитина у звичаях і віру-ваннях українського народа», що вийш-ла у 1906—1907 рр. у Львові в серії «Ма-теріали до українсько-руської етнології» Етнографічної комісії Наукового товарис-тва імені Шевченка.

За українську церкву А тим часом, за переконанням повітово-го справника, «священник Марк Грушевс-кий, ярый сторонник отделения Малорос-сии, давно уже подозреваемый в тайной аги-тации, [...] очень хитрый и осмотрительный и потому был неуязвим». Жандарми шука-ли у нього вдома не раз, найперше, українсь-кі книжки та періодику. Через доноси місце-вих священиків Марко Грушевський був під пильною увагою Київського губернського жандармського управління за звинувачен-нями в підбурюванні селян проти царської влади та пропаганді українофільських ідей. Київська духовна консисторія кілька разів розглядала справу опального священика, а в жовтні 1909-го постановила перевести його в інший приход наглядати за ним посилено. Після чого Марко Федорович переїздить до містечка Таганчі Канівського повіту.

Повалення самодержавства Марко Фе-дорович зустрів із надією на добрі зміни. Дуже мало відомо про переїзд Марка Фе-доровича з родиною до Києва. Найімовір-ніше, це сталося влітку 1918 року. На жаль, поки що недостатньо відомо про становлення Української Автокефаль-ної Православної церкви, що проголошу-вала українізацію та гуманізацію право-славної церкви на Батьківщині, очищен-ня її від деспотичних традицій офіційно-го православ’я Російської імперії. Марко Грушевський брав участь у Всеукраїнській православній церковній раді (створеній у Києві в листопаді 1917 р.), у 1918 році був виконуючим обов’язки «смотрителя бу-динків міністерства ісповідань», став чле-ном Всеукраїнської спілки православних парафій (заснована у квітні 1919 р.). Марко Грушевський був одним із тих, хто у 1919 році ухвалив ініціятиву «здійс-нити в житті давню мрію української люд-ности — молитися Богу в Святих Храмах рідною мовою». Він став штатним свяще-ником Києво-Софійського катедрального собору, дуже скоро — Києво-Подільського Святоандріївського собору. Зі слідчої справи довідуємося, що в 1922—1923 роках Марко Грушевський працював єпископом на Волині. Михайло Грушевський з еміграції намагався всіля-ко підтримувати свого побратима Марка та його родину. В часи жахливого голоду, що охопив Україну, він організовував за кор-доном збір коштів для допомоги співвітчиз-никам, а 26 січня 1923 року писав із Бадена до Львова Кирилові Студинському: «Дуже добре, що вчас купили долярів для «Голо-дної] України, значить, матимете на якийсь час. Коли можна, просив би післати посил-ку епископові Маркови волинському...» За своє українофільство Марко Гру-шевський знову зазнав переслідувань, значно серйозніших, ніж за царських часів. У 1922 році він був заарештований і 3 тижні пробув у в’язниці. Мабуть, цього періоду стосуються і рукописні свідчення доньки: «Після наказу відлучення церкви [...] від держави переслідувало ЧК, а потім ГПУ вислало в Єкатеринослав. Сидів. Ви-магали зречення сану». Незабаром становище начебто поліп-шилось. Марко Федорович входив до скла-ду редколегії журналу «Церква і життя» (протягом 1927—1928 рр. вийшло дев’ять чисел). Отець Марко видавав до часопису ще й додаток «Церковні Вісті». ■

ПОСТАТЬ

Історію шукав у своєму родовіМарко Грушевський описав дітей в українських звичаях і хотів молитися Богу рідною мовою

■

Марко Грушевський із сім’єю.Архівне фото.

❙❙

ДО РЕЧІ

Дружина Марка Грушевського Марія високо ці-нувала мистецтво народної вишивки і зібрала се-ред суботівських селян до 500 зразків. За словами онуки — Валерії Грушевської (Левчук), «частина зразків виконана лише нитками золотистої барви. Такий колір ниток досягався фарбуванням природ-ними барвниками і запіканням ниток у тісті або ви-варюванням в олії. Завдяки такій народній техно-логії нитки досі не втратили свого забарвлення».

■

РОЗПРАВА НКВС

Мабуть, ми вже ніколи не дізнаємось, як саме чи-нився тиск на Марка Федоровича: обіцяли більше не чіпати, залякували, шантажували родиною? Коли чи-таєш на сторінках київської «Пролетарської правди» витриманий в агітпропівському дусі 1930-х рр. текст заяви «колишнього єпископа Марка Грушевського» про зречення від сану, оскільки «т. зв. УАПЦ була й є не що інше, як зручне знаряддя в руках українсь-кої контрреволюції в її боротьбі з радвладою та соція-лістичною революцією», починаєш задумуватись, чи його то були слова... Заяву про зречення сану було розтиражовано, за словами Марка Федоровича, «по майже в усіх ук-раїнських органах друку». Виборчого права, навіть формального, він не мав, на жодну роботу не прийма-ли. Лише в червні 1931 році через біржу праці вдало-ся влаштуватись сторожем Жовтневої лікарні, а в січ-ні 1932-го він «тим же шляхом здобув посаду кур’єра при матеріальній частині ВУАН». За «Споминами» Михайла Грушевського, на 1934-й рік Марко Федоро-вич був там на посаді двірника. А слідча справа 1938 року застає його сторожем в артілі інвалідів. Під час обшуку енкаведисти забрали паспорт і профспілковий квиток, особисте листування (3 пач-ки, де, очевидно, були й листи від Михайла Грушевсь-кого), записник, печатку сургучну, дві оправи «жел-того металла» від окулярів, хрест та годинник (обид-ва — «белого металла»), а також — ощадну книж-ку «на сумму 5 руб.»... А ще «годинник кишеньковий золотий, ланцюг до нього золотий, каблучку шлюб-ну золоту, Евангеліє в золотій оправі, Часослов у сріб-ній ризі. Ще — найцінніше — щоденники, які Марко Грушевський вів із семінарських літ день за днем. Як слідство, так і вирок цілком відповідали своє-му часові. 9 серпня 1938 року Особлива трійка УНК-ВС по Київській області засудила Марка Грушевсько-го до розстрілу. Вирок виконали уже 2 вересня. Немає жодних відомостей про місце поховання. Найімовір-ніше, воно десь поміж сосон Биківнянського лісу. Во-сени 2012 року з ініціативи Елеонори Коваль, онуки Марка Грушевського, на одній із сосон там встанови-ли пам’ятну табличку.

■

ПОГЛЯД

Ментальність «Отанкіно»Діана ДУЦИК, журналіст

А к т у -альна кни-га. «Наче якийсь не-вмолимий пе-кельний дух знову й зно-ву повертає буття «на круги своя». Невмолимий провісницький Еклезіяст! Скільки Росія зна-ла всіляких смутних епох, що проносилися крізь її історію з моторошною періодичністю комети Галлея! І хочеться помилитися у своє-му враженні, що нині ми знову є свідками ли-хої з’яви комети Галлея, її злої історії, а ця ж бо комета її історії своїм смертельним хвос-том завжди чіпала нас, ми ніяк не могли по-рятуватися з її силового поля» — цитата з книги Євгена Гуцала «Ментальність орди», яка вийшла у 1996 році. Це збірка статей, які були опубліковані в «Літературній Україні». Вони переверта-ли уявлення про російський народ, образ якого десятиліттями формувала радянська пропаганда. У цій книзі можна знайти пояс-нення і нинішнім подіям. Найцікавіше, що Гуцало, досліджуючи ментальність росіян, у першу чергу опирається на російських же істориків та письменників. Тоді, в середині 90-х, цю книгу читали лише у вузькому колі, як тоді називали це середовище, націонал-демократів, основ-на маса політичних еліт такими дрібниця-ми не переймалася, її більше цікавив біз-нес із «братнім» народом, і ще — вели-кий бізнес із «братнім» народом. А твереза оцінка російсько-українських відносин була відсутня. Відтак ми отримали те, що отри-мали... Рекомендую прочитати цю невели-ку збірку. Навіть назви статей, які увійшли до неї, промовисті, наприклад: «Безодня, або ж Іван Грозний: «Все воры», «Оргія, або Ефект мухомора», «Знак Чечні» тощо. Хто не любить читати, є аудіоверсія. Ще кілька цитат із книги. «Намагання загарбати чужі землі й уярмити інші наро-ди привело з жорстокою історичною неми-нучістю до уярмлення народу власного». Про Чечню: «Ці рядки пишуться в січні-лютому 1995 року, коли штурмується Гроз-ний, коли точиться війна в Чечні, коломос-ковське телевізійне «Отанкіно» торочить і торочить iз шизофренічною зацикленістю про те, що, мовляв, у Чечні пенсіонери дав-но не одержували пенсій, то Кремль поста-вив собі за мету ощасливити пенсіонерів пенсіями і надати гуманітарну допомогу знедоленим. Та схаменіться, кому ви хоче-те надати пенсію і гуманітарну допомогу — отим тисячам і тисячам жертв мирного на-

селення, отим від ваших бомб і ракет за-гиблим дітям і жінкам?! Як тут знову не

повторити вже багатократно повторю-ване з О. Твардовського: «Сама ре-жет, сама давит, сама помощь пода-ет». ■

■

11УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 7 ВЕРЕСНЯ 2016КУЛЬТУРА

Валентина ГРИГОРЕНКО

Київські «Золоті ворота» відкривають 37-й те-атральний сезон. Нова команда театру під керівниц-твом Стаса Жиркова починає роботу над своїм третім сезоном. Першою прем’єрою осені стане постанов-ка за п’єсою «Порох» сучасного угорського драма-турга Дєрдя Шпіро, який у своїй творчості зачіпає важливі соціальні теми: як-то розбита віра в демок-ратію, втрачені можливості, безробіття. Постановку вистави, яка у версії столичного театру матиме назву «Як не стати порохом», робить Орест Пастух, режи-сер з Івано-Франківська. Прем’єра відбудеться на-прикінці вересня. «Золоті ворота» продовжують співпрацю з Теат-ром Переселенця та німецьким режисером Георгом Жено, проект якого буде створено на основі трьох іс-нуючих п’єс відомого драматурга Максима Курочкі-

на, четверта п’єса буде написана під час репетицій-ного процесу вистави, прем’єра якої планується на жовтень. До української «нової драми» звернеться ре-жисерка Влада Бєлозоренко, яка вибрала для пос-тановки п’єсу найуспішнішого сучасного драматурга України Павла Ар’є «Кольори». До роботи над виста-вою буде залучено жіночий склад акторської трупи театру, адже п’єса торкається питань щодо світоуяв-

лення та переживань жінки в різному віці. Прем’єра вистави запланована на кінець січня. «Золоті ворота» популяризуватимуть і твор-чість представниці української нової драми Анни Яб-лонської. Постановку за п’єсою «Занедбане радіо», в якій досліджується непроста проблема сімейних стосунків у сучасному світі, у березні здійснить ві-дома київська режисерка Тамара Трунова. А вже до завершення театрального сезону Пав-

ло Ар’є втілить амбіційний проект: напише нову п’єсу та виступить у ролі режисера майбутньої постанов-ки й проекспонує свій погляд на місце людини у цьо-му великому та шаленому світі. Також упродовж сезону троє молодих сту-денток-режисерок Даяна Зима, Тетяна Губрій та Ірина Шимоняк (майстерня Андрія Білоуса та Стаса Жиркова) створять свої вистави за сучас-ною драматургією. У середині листопада золотоворітська вистава «Сталкери», створена разом із Молодим театром, поїде на міжнародний молодіжний театрально-му-зичний фестиваль JULA, який із 2004 року щоріч-но проходить у Німеччині, у Мюнхені. А навесні ху-дожній керівник «Золотих воріт» Стас Жирков знову відвідає Німеччину та візьме там участь у театраль-ному проекті, після завершення якого планується показ вистави в Україні. ■

Інна УСТИЛОВСЬКА

Новий міф розуміння світу створять вiд 16 до 25 вересня на арт-заводі «Платформа» органі-затори ГогольFest-2016. Гостям фестивалю нагадають давню іс-торію про Вавилон, коли люди перестали розуміти один одно-го, втратили спільну мову, по-родили війни та жорстокість. Упродовж усього ГогольFest . митці з України та світу разом iз глядачами та слухачами шу-катимуть ключі від миру, дові-ри та взаєморозуміння, аби здо-лати апокаліптичний тренд у новинах, кризові явища тако-го непокірного ХХІ. Програма фестивалю — яскравий багатогранник зі сто-ронами «театр», «музика», «кіно», «живопис», «танець», «перформанс», «література». Плануються освітні акції, зе-лена сцена та фешн-арт, однак виміри цих граней фігури Го-гольFest поки не розголошу-ють. Театральна сторона бага-тогранника представляє оди-надцять вистав, рівномірно роз-поділених по днях фестивалю. За день до старту, 15 вересня, о 20 годині, у рамках спецпроек-ту «Пролог. ГогольFest» відбу-деться показ вистави «Остання стрічка Креппа». Це вісточка Вільнюського міського театру Оскараса Коршуноваса, постав-лена за п’єсою ірландського дра-матурга Семюела Беккета. Вона представляє живу та актуальну класику абсурду — на сцені єди-ний актор Юозас Будрайтіс, ге-рой якого досліджує болісну тему старіння, прослуховуючи купу магнітофонних плівок за-писів власного голосу. Латвійський «Театр на ву-лиці Гертрудес» 25 вересня о 17.00 представить виставу «Ле-гіонери», побудовану на реаль-них подіях, що трапилися у Швеції по закінченні Другої світової війни. У виставі боліс-но озиваються питання про-тистояння свободи особистості та свободи суспільства і зно-ву таки відголоски вавилонсь-кої вежі втрати довіри. Поба-чимо на ГогольFest і постанов-ку «Попи, мєнти, бабло, баби» українського альтернативного «Дикого театру», дітища яко-го зухвалі, провокативні, але на сто відсотків живі. Dakh Daughters представить цирк-кабаре «Баби Babylon», а в ніч iз 24-го на 25 вересня відвіду-вачів запросять послухати со-нОперу «НепрОсті» за рома-ном Тараса Прохаська. Впро-довж п’яти годин глядачі, заку-

тавшись у пледи, на матрацах, вимкнувши всі гаджети, пори-натимуть у перформанс-колис-кову. Чародійний президент фес-тивалю Влад Троїцький пока-же дві власні вистави. В першій «...Але вітер...» йтиметься про те, що присутнє навіть у тоталь-ній відсутності — потік скеро-ваний у певному напрямку. Ре-жисер розмірковує над тим, чому все тече, завдяки чому в будь-якій пустці виникає жит-тя. Знаходячи відповідь, цей спалах природних сил він на-зиває вітром. Для декорацій на сцені — п’ятдесят вентиля-торів, а актори натомість не го-ворять ні слова та майже не ру-хаються. А о 19 годині 18 вере-сня Владислав Троїцький пока-же прем’єру своєї опери-цирку «Вавилон». Глядач побачить не лише народження та смерть башти, а й відчує, як близько ця історія до нас зараз, коли конф-лікт людини і Бога проектуєть-ся на урбаністичну трагедію су-часного суспільства. Щодо перформансів, то на цій грані фігури ГогольFest розмістяться три дійства, се-ред яких твір ізраїльської ре-жисерки Тамар Рабан. В його основі Шулхан Арух — серед-ньовічний текст, в якому кон-спективно викладено закон іу-даїзму і дотошно регламенто-ване повсякденне життя пра-вовірного єврея. Якщо цей перформанс відбудеться 18 ве-ресня о 18 годині, то 20 вересня о 19:00 Лабораторія тілесних образів з Харкова представить «Памфлейти. Після прочитан-ня спалити». Вистава настіль-ки щира, як документи особис-того користування, що їх до-цільніше спалити після прочи-тання. У танцювальній програ-мі — постановка-імпровіза-

ція Motion Mode Dance Theatre Femminile, яка відбудеться 15 вересня о 20 годині. Мовою танцю актори розкажуть про ту жінку, яку бачать на просто-рах ХХІ століття, яка змагала-ся, але чи отримала справжню рівність із чоловіком? Відверта хореографічна вистава «Близь-кість» о 19 годині 16 вересня за допомогою складних підтри-мок та захоплюючих трюків рухами акторів «розмовляти-ме» про стосунки, зраду, кра-су, що в’яне. Спектакль пос-тавив ірландський хореограф Стів Баттс, який у минулому був доктором політичної філо-софії та економіки в Оксфорді. Танцювальними будуть два вечори ГогольFest. На 17 вере-сня запланований вечір сучас-ного танцю, на якому молоді хореографи представлять свої вистави, а 24 вересня о 19 го-дині розпочнеться вечір тан-цювальних мініатюр. Це спіль-на хореографічна постановка іспанського хореографа та ре-жисера Чеві Мюрадай із тан-цювальною компанією «Totem Dance Group» під керівництвом художнього керівника Христи-ни Шишкарьової. Українську, світову та ака-демічну музику організатори пропонують послухати у під-земному бункері. 17 вересня відвідувачі почують концерт-імпровізацію «Сонце зайшло, земля ся стрясла» Хелени Він-кельман зі Швейцарії та гурту «Древо». Голландський дует Еріка Босграафа і Ольги Па-щенко 18 вересня о 17.00 не-традиційно зіграє на старо-винних інструментах в про-екті «Капсула часу». А драму для тромбона та симфонічно-го оркестру Hamlet 25 вересня о 20 годині розпочнуть Еліас Файнгерш з Ізраїлю та Де-ржавний естрадно-симфоніч-

ний оркестр України. Програму візуального мистецтва Burn, Babylon на-малюють, витешуть, представ-лять художники AES+F, Борис Михайлов, Віктор Сидоренко, Юрій Сивірін, Даніїл Галкін, Object №, Сергій Панасенко, Лукаш Суровец, Флорін Леоні та Сильва Бауманн, Наталя Ко-ротяєва, Дмитро Кавсан, Адам Ніклевич, Андрій Сигунцов, Янка Бачинська та Євген Ка-зак, Адаміна Шнайдер та інші. На окремій локації в закинуто-му бункері Юлія Беляєва реалі-зує проект, присвячений надії, яка веде до позитивних змін. Література на ГогольFest з’явиться у новому форматі. Book Platform — це книжко-вий ярмарок, який побудують за принципом лабіринту, коли кожен учасник змоделює влас-ний унікальний простір, через який розповість про себе. Для дітей до трьох років литовсь-кий театр танцю Dansema 17 та 18 вересня об 11 годині за-пропонує пізнавальне дійс-тво, учасниками яких малень-кі відвідувачі ГогольFest змо-жуть стати. Також 17 вересня о 13 годині дітям покажуть виставу «Баранцева подорож» на основі великого білого екра-на, на якому розповідь піде за допомогою фарб, води, пір’я, кольорових скелець. А 18 ве-ресня о 13.00 дітей та батьків запросять на найвеселішу пос-тановку литовського Театру столу «Говірковий стіл». У рамках ГогольFest-2016 буде представлена кон-курсна кінопрограма «Золо-тий СУК». Також цьогоріч-ний фестиваль нанесе візит у відповідь Atlas Weekend 2016. У липні ГогольFest по-казував свою програму в рам-ках музичного фестивалю, за-раз же команда концерт-холу ATLAS привезе на «Платфор-му» Vivienne Mort, Один в каное, Бумбокс, BAHROMA, SunSay, та інших. ■

ЧАС «Т»

Як не стати порохомСтас Жирков продовжує експериментувати

■

Митці чекають на глядачів. ❙

КВИТКИ

16 вересня вхідний квиток кош-тує 150 гривень і 120 у передпро-дажу. В основні дні фестивалю 17, 18, 23, 24 та 25 вересня квиток кош-тує 80 грн, а 20, 21, 22 вересня — 25 грн. Вхідний квиток не дає пра-ва проходу на платні події, а квиток на платну подію дає можливість про-ходу на фестиваль лише у цей день. Квитки на платні вистави, концер-ти, опери, перформанси — від 80 до 300 гривень.

■

ФЕСТИВАЛЬНИЙ СИНДРОМ

Платформа багатогранника Скоро стартує Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва ГогольFest

■

СЕРЕДА, 7 ВЕРЕСНЯ 201612 XVІІI ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ РЕЙТИНГ «КНИЖКА РОКУ ’2016»

Інститут літератури імені Т.Г.Шевченка Національної академії наук України;Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова; Фонд сприяння розвитку мистецтв;газета «Україна молода»; Центр рейтингових досліджень «Еліт-Профі»

УКРАЇНА МОЛОДА

Візьмімо останню книжкуДанила Янев сь-кого«Проект «Україна». Відомі і історії нашої дер жави: продовження. 1774—1914» (Х.: Фоліо, 2015).Розкішне ілюст-рування, дизайн, папір, друк є її справжніми род-зинками —вона просить-ся до рук, гортати-розгля-дати. А читати? Все-таки називається вона не «аль-бом», а «науково-попу-лярне видання». Заслужений журналіст Д.Яневський анотує себе як доктора історичних

наук, однак у тексті при-нагідно характеризує, як «не дуже вправного компі-лятора сотень новітніх досліджень з української історії». Як для україн-

ця, так занадто скром-но; як для доктора наук, то компілювання — не краща чеснота. Тим біль-ше, що у книжці відсут-ній список використаної

літератури, а в тексті не набереться й десятка по-силань. Іншою необхід-ною складовою наукової праці є наявність бодай натяку на чітко артику-льовану теорію чи певну концепцію. Для історії це тим важливіше, що кож-не покоління має пере-осмислювати минувши-ну, творити власну візію пройденого, ієрархію ге-роїв, символів, здобут-ків, порівнювати омріяне і зроблене. Скласти гарно ілюст-ровану хронологічну таб-лицю не досить навіть для популярного видання, не кажучи про науково-по-пулярне. Бо гуманітар-на наука (історія є саме нею) — це не так фак-ти, як їх осмислення. Для викладу «науково-го обґрунтування» автор відвів із десяток сторі-нок вступу, наповнених дивними нестиковками. Приміром, періодизацію історії «наших прото-українських пращурів» Д.Яневський розпочинає «від часів Сотворення — до Володимирового Хрещення (тобто до 988 р. н. е.)», а далі почи-нається плутанина з де-фініціями «народ» і «на-ціональність». Народом автор називає всіх людей (незалежно від етнічно-го походження), які про-живали на території Речі Посполитої/Великого князівства Литовського.

Хай би краще розібралися з науковістю ототожнення народу й населення вчені з Інституту політичних і етнонаціональних до-сліджень. Із «національ-ністю» ще туманніше. Поринувши в розумуван-ня від «початку процесу утворення окремих на-цій — ХVІ Вселенського (Константського) собо-ру 1414р.», Д. Яневський так у процесі й залишив-ся, звівши його до баналь-ного «впродовж багатьох століть у білорусів і ли-товців була одна доля». Дивно виглядають й узагальнення. «Ніякої окремої «української» іс-торії від історії інших на-родів, які споконвіку на-селяли (і населяють до сьогодні) землі нашої краї-ни, не існує», — ствер джує він. Але ж про які різ-ні народи йдеться, якщо вся людність — це єди-ний народ? А подавати як інтелектуальний здобу-ток висновок, що історія Середньовіччя — це іс-торія «правлячих Домів... та взаємин між ними» — що винаходити власний велосипед. Кепсько у до-ктора й зі шкільною ариф-метикою. За його словами, станом «на середину ХVІІІ ст. Річ Посполита обій-мала територію майже в 725 тис. кв. км, нарахову-вала 12,2 млн. осіб». Після поділу Росія окупувала те-риторію з 45% населення, Пруссія — 23%, Австрія

— 23%. Де поділося 9% люду? Д. Яневський від-повіді не дає. Ще одну спробу теоре-тизування бачимо напри-кінці книжки, де автор характеризує українсь-кі політичні партії почат-ку ХХ століття. Складно погодитися з віднесенням Української соціал-демок-ратичної та Української соціал-революційної пар-тій до партій націонал-со-ціалістичної орієнтації, діячі яких «марили ідея-ми народної, селянської, соціалістичної держави». Закидати лідерам цих партій, що вони «навіть теоретично не розгляда-ли питання відновлення окупованої в 1772/1795 рр. єдиної русько-литовсь-кої Речі Посполитої» — безглуздо. Утім, книга має й пози-тиви. Подієвість розгля-дається в широкому куль-турному і географічному контексті. Д. Яневський виокремлює важливі для історичного трен-ду події, котрі відбува-лися на Азійському та Американському конти-нентах і стосувалися не лише власне політики, а й розвитку науки, техніки. Не оминув він увагою й таємні, зокрема масонсь-кі, товариства, та їх вплив на події в Російській імпе-рії й Європі. Шкода, що такі пунктирні знахідки, — мізерний наїдок для до-питливого розуму. ■

МИНУВШИНА

Історія для неуків?■

Костянтин ДИКАНЬ

Перед тим як упасти головою в тарілку з квашеною капустою чи перехилити черговий кухоль браги, раб Московської імперії слухає плачі. Такі, щоб душу на-виворіт. Цю пристрасть московіти при-щеплюють упокореним народам. Чи не звідси наша невольнича журба пісень, песимізм прози? Такі ж мотиви чулися в блюзі «брудних нігерів», допоки вони не порвали пута духовного рабства і пере-творилися на афроамериканців, що спі-вають оптимістично-рухливий реп.

З античних часів життя для європей-ців — це рух: actio est vita. Кожна рево-люція прискорювала цю динаміку. Agir! (Діяти!) — принцип переваги справи над словом. І в житті, і в літературі. Не так, на жаль, в українському житті і в ук-раїнській літературі. А надто — в істо-ричних романах. Трилогія Володимира Шовкошитного «Кров — свята» (К.: Український пріоритет, 2015) — сумна ілюстрація. Анотація до книжки інтригує зуст-річчю з непересічним текстом: «Через такий твір ми приходимо у художній світ великих майстрів... Твір-ключ, твір-паспарту... родова сага... пригод-ницька епопея... роман-андрогін». Та й автор передмови К.Родик постарався на славу: «Та раптом, буває, з’являється книжка, котра замикає увесь ланцюг поодиноких фактів у структуру цілого феномену — й уможливлює більш-менш адекватні прогнози. Саме таким вигля-дає твір Володимира Шовкошитного... У результаті епопея неначе скидає з на-

шої історії шкаралущу ворожих міфів і являє читачеві храм української дер-жавності вже без риштувань». Боже, як красиво і правильно! Як за-чекався наш читач високохудожнього роману, що — так і написано в реклам-ному врізі — «вказує шлях очищення ко-лективної пам’яті через її звільнення від намулу малоросійства й меншовар-тості, через прищеплення українському суспільству гену гідності й самоповаги та психології переможців». От тільки PR-порівняння насторожує: «Це наш український аналог «Війни і миру» чи «Тихого Дону». У пам’яті спливає відома стаття Івана Нечуя-Левицького «Непотрібність ве-ликоруської літератури для України та Слов’янщини» (1878): «Талант Толстого — то високий талант опи-суючий, чисто аналітичний, а не син-тетичний... головну частку творів

Толстого займають описи картин зви-чайного людського життя... в тих ши-роких розкішних сценах стирається індивідуальність типів; їх типічність розпливається на широкому фоні, в орди-нарних побутових сценах... В Толстого сцени малюються для самої сцени, а не для характеристики типів... Це не один роман, а пять-шість, зшитих докупи бі-лими нитками». Читання роману В.Шовкошитного підтверджує підставність побоювань і правоту Івана Семеновича. Як і нале-жить біографічній родовій сазі, сучас-ний автор занурює нас у круговерть сотень героїв, тисячі сцен і сценок; сю-жетні гілки, гілочки, друзочки спліта-ють складне мереживо фактів, історій, етюдів, думок та версій — і в цьому паву-тинні читач залипає як муха, обдираю-чи звивини та закапелки мізків об вовч-ки глухих епізодичних кутів. Позірно всі компоненти епопеї відповідають кла-сичним приписам: є декілька любовних чотирикутників, витканих драмою жит-тя й трагедією української історії, кіль-ка детективних ліній і конспірологічних сюжетів, безкомпромісний поділ на доб-ро/зло, біле/чорне, хороших/поганих героїв. Є й інтрига. Книга, безумовно, впливає на чита-ча. Їй притаманна афектація, перебіль-шення почуттів, сентиментальність, мізантропічна чуттєвість, започатко-вані Лоренсом Стерном, абатом Прево, Ж.-Ж. Руссо, іншими батьками єв-роітератури. Тоді ж літературно-фі-лософські твори переплелися з філо-софсько-політичними трактатами, творячи свободолюбиву, бунтівну ро-мантистику доби Просвітництва. Й це є у В. Шовкошитного: онтологічні постула-ти переходять у трансцендентально-ес-хатологічні роздуми й узагальнюються жорсткими політологічними оцінками сьогодення. Воно й не дивно, доба така: немає практично жодної значущої події чи процесу ХХ століття, котре б обійшов увагою автор.

Але ж, як, м’яко кажучи, непоспіш-но й дидактично це викладено. Життя може бути страшним, жорстоко-не-справедливим («немає в Бога пекла, крім землі, і саме тому всіх найтяж-чих страждань зазнає людина тут»), — але не буває нудним! Що вже казати про віддзеркалення буття — роман. Та ще й коли він описує рух С. Бандери, се-ред багатьох означень котрого є й таке — «чинний націоналізм», тобто дієвий. Тож через утрату сюжетної динаміки, дії, чину — сагу дочитуєш лише із по-чуття обов’язку. Та ще й кінець книжки завер-шується малодоречним описом подій Революції гідності: так сагу можна й зовсім не закінчити, бо життя триває. Публіцистичність — не перевага, а ґандж роману. Згадується вислів Стендаля: «Позаяк кожен має певне судження про Наполеона, його життєпис нікого не зможе задовольнити повністю». Так само з оцінками подій місячної чи річ-ної давнини: надто мало часу минуло, надто печуть серце і розум втрати. Та й зайве насичувати роман політологічни-ми оцінками подій і процесів, надто що більшість із них не просто суб’єктивні, а спірні. Через те перші дві книги три-логії, де йдеться про Визвольні змаган-ня 1920—1930 років, Другої cвітової, у В. Шовкошитного цікавіші (хоча також переобтяжені другорядностями). «Скільки б не з’являлося цікаво-до-казових історичних досліджень, зру-шення у колективній пам’яті здатна спричинити лише уґрунтована на мі-тології белетристика», — стверджує у передмові К. Родик. Не безспірна дум-ка. Надто мала в нашому літературному обігу жанрова лінійка прози, ще мен-ше авторів, які системно й послідовно розробляють тематику українських «бі-лих плям» — та й працюють вони радше в науково-популярному, інформаційно-му жанрі. Тож до «зрушень у колектив-ній пам’яті» епопея В.Шовкошитного поки що не надто наближає. ■

КРАСНЕ ПИСЬМЕНСТВО

Анемія діїу трясовині другорядностей

■

Безмежна популярністьКостянтин ДИКАНЬ

Україна потребує книжок із історії. Хороших і різ-них. Бажано, щоб ринок наповнювали видання, корисні читачам різного віку, роду занять і базо-вих знань із минувши-ни рідного краю. Та, на лихо, як завжди, маємо, що маємо — тобто кни-гу, котру в кращому разі можна віднести до кате-горії «різне».

13УКРАЇНА МОЛОДА

СЕРЕДА, 7 ВЕРЕСНЯ 2016СМАЧНЕ ЖИТТЯ

Тетяна ЗІНЧЕНКО

Нещодавно я прове-ла модне нині «соціологіч-не опитування» серед друзів і знайомих. За моїм скромним дослі-дженням, топ-п’ятірка найулюбленiших дарунків вересня вибудува-лася таким чином: яблука, мед, горіхи, картопля і виноград. Брали-ся до уваги смак, корисність і доступність у приготуванні. Правильність «обраного народом кулінарного курсу» підтвер-джує і столичний лікар-дієтолог Оксана Скиталінська. «Не забудь-те заїхати на базар, купити ягід, свіжих овочів, горіхів, — не втом-люється вона повторювати з екранів телевізорів та писати в ЗМІ та соцмережах, мотивуючи все більше людей на смачне і здорове хар-чування. — Вживайте свіже. Навіть найздоровіша їжа, якщо її пот-рібно повторно розігрівати, втрачає майже весь вітамін С, деякі ві-таміни групи В, зокрема дуже цінну фолієву кислоту (вітамін В9), протизапальну, противірусну, протиракову властивості. Вживайте різнокольорове. Не слухайте тих, хто каже відмовитись від жирів, щоб швидко схуднути, — натуральні жири необхідні для безпере-бійної роботи трильйонів клітин тіла (горіхи, насіння льону, жовток яйця, оливкова якісна олія, омега-3 жири, кисломолочний сир нор-мальної жирності)». Більшість людей, на жаль, мають дефіцит магнію, вважає лікар, бо харчуються очищеною їжею, білим хлібом. Зараз сезон горіхів. У них багато магнію. Оксана Скиталінська радить купу-вати нелущені горіхи, лущити їх безпосередньо перед вживан-ням і додавати до каші вранці. «Дорогі друзі! Горіхи мають бути у вашому раціоні щодня, — і наголошує, і наполегливо нагадує лікар. — Звісно, корисні всі горіхи, кожен по-своєму, але наші, свіжі, волоські, куплені на ба-зарі у бабусі або зібрані власноруч — найкращі. Особливо цінні — осінні. Це природні ліки від алергій, очищувач судин від «по-ганого» холестерину, помічник для печінки, енергетик. Цілющі «горіхові» жири омолоджують клітини, з яких складається наш організм, зміцнюють імунну систему, мають протиракову дію. Горіхи потрібно вживати свіжими — почистили і відразу з’їли, тоді вони лікуватимуть. Не можна купувати горіхи, які дов-го були очищеними, стали гіркуватими на смак: їхнi жири окис-лились, такі горіхи навіть шкідливі. Не можна горіхи смажити, пекти і варити — бо корисні жири втрачають свою силу. Горіхи дуже калорійні, тому стримуйтеся і зумійте відірватися хоча б від четвертого», — радить лікар і до-дає, що дітям особливо потрібні горіхи, бо вони сприяють форму-ванню здорових клітин, які стійкі до запалень та вірусів; а також хорошій роботі мозку, тобто пам’яті, навчанню, врівноваженості. Не так часто лікарі приписують таку смакоту, як горіхи, по-годьтеся? Отож, прокинувшись, дійте за «рецептом»: до будь-якої каші (залийте крупу на ніч, а вранці вона буде майже готовою — доведiть до кипіння і куштуйте, щоб крупинки були м’якими, таким чином збережуться цінні речовини круп) додайте жменю горіхів, ягід чи подрібнених кілька слив, або шматок яблука чи груші, трішки насіння льону, половинку чайної ложки куркуми, за-правте чайною ложкою (ну двома) меду, заваріть ароматний чай — i буде вам щастя! Принаймні надовго забудете про голод і лі-татимете, неначе пір’їнки, перевірено на практиці! А якщо звикли до ранкових бутербродів та кави — будь лас-ка, ніхто не забороняє! Приготуйте бутрики із сиром і волоськи-ми горіхами. Потрібно 40 г волоських горіхів, 350 г сиру, 2 сто-лові ложки сметани чи йогурту. Горіхи подрібнити, сир зі сме-таною чи йогуртом злегка збити, змішати всі інгредієнти. Потім намажте цією масою шматок цільнозернового хліба і прикрась-те виноградинками. Смакота! Для кого без кави ранок — не ранок, до кави існує смачнез-ний «додаток» — бутерброд з авокадо та горіхами. Розімніть м’якоть авокадо, змішайте її з волоськими горіхами і намажте нею грінку з житнього хліба. Прикрасьте огірком, помідором чи зеленню. Як каже моя однокурсниця і тезка: ця ранкова гра кон-трастів (вона таки каву вживає з цукром) настільки тонізує, що хочеться світ обійняти. Про салат iз моркви, яблук, волоських горіхів, меду і лимонно-го соку, сподіваюся, ніхто не забув? Я точно не забуваю, сьогодні з величезним задоволенням ним снідала, і робила б це щодня, якби віднаходити час, щоб терти моркву, яблука чистити та дрібнити горі-хи. Але для такого варто віднаходити: хто скуштує — підтвердить! Отож — про моркву і горіхи. З ними, якщо ви нікуди не збирає-теся, тобто можете собі дозволити часничок, можна приготувати не-сподівано смачний салат. 4 очищенi морквини натерти на крупній тертці, змішати з подрібненими ядрами 15-20 волоських горіхів. 2-3 зубчики часнику розтерти з сіллю. Змішайте ці інгредієнти і заправ-те салат сумішшю бальзамічного оцту та оливкової олії. Якщо ще запечете картоплі в мундирах, то можете кликати до столу і друзів, навіть часник не стане на заваді такiй смакотi. Урізноманітнюйте своє життя новими смаками! ■

Тетяна ЗІНЧЕНКО

Кожна господиня має такий «банк» баночок, у яких — усі дари весни, літа і осені, які солодко при-чаїлися десь у комірчинах, щоб дов-гими зимовими вечорами перетвори-ти родинне чи святкове чаювання на сонячне літо. І кожна господиня ста-ранно поповнює цей свій банк. Уже, здається, всього вдосталь! Але сусідка несе цілий кошик слив, iще й кілька апельсинів, і торбинку горіхів — і зви-чайна жіноча цікавість бере гору: а що це буде? І запускається у виробництво новий рецепт. Сусідка без довгих розпитувань хвалиться: буде «новеньке варення» — те, що з горіхами. «Як, ти ще не знаєш, що сливи з горіхами прекрас-но смакують? Ну так, є «родзинка» — цитрусові! На 2 кг слив треба 1,5 кг цукру, 2 апельсини, лимон і 300 г подрібнених волоських горіхів. Зі слив і цитрусових треба вибрати кіс-точки (цедру залишити!), пропустити все крізь м’ясорубку, додати цукор і подрібнені горіхи, старанно розміша-ти і довести до кипіння, — тараторила жінка. — Далі ти знаєш. Піну зняла — відставила. Тричі доводиш до ки-піння і відставляєш на годин п’ять, можеш і на більше. А потім закатай — і все». «І все! — не зупиняється вона, —ідемо до мене куштувати!» І в такий момент, коли ти уявляєш запашний сливово-цитрусовий джем із горішками, ти і не замислюєшся, що сливи поки що тільки в кошику господині, а як зача-рований ідеш дегустувати уявну сма-коту. За столом iз чаєм надходить «про-світління». «Так ти ж іще тільки го-туватимеш свої сливи», — із запізнен-

ням, але все-таки промовляєш ти. «Ти думаєш, нам не буде що дегустувати?» — дивується вона і дістає пузату ба-ночку з медом, а в ній — прозоро-бурш-тинові часточки, неначе витвір мистец-тва. Мить — і баночка уже біля тебе настільки близько, що ти знову впа-даєш у «смакову прострацію»: пахне осіннім сонячним садом, ваніллю. І медом. «Це не мед, це — із різних сор-тів яблук і з ваніллю, куштуй!». Що вам сказати — воно чудове! Отож оті напівпрозоро-бурштинові часточки — то кислі яблука. Солодкі розваряться і утворять так само прозо-ре желе. Тому треба яблук — кислих і солодких — порівну. Почистити від шкірки, порізати часточками і зану-рити в заздалегідь приготовлений си-роп (на 1 кг яблучних часточок — 1 кг цукру і 200 мл води). Яблука довести до кипіння, даємо хвилини 3 побуль-кати і відставляємо. І таку «опцію» виконуємо тричі. Наприкінці додає-мо трохи ваніліну і закручуємо. «А що не помістилося в баночки — на дегус-тацію!». Буде смачно. Побачите! «Контрольний удар» буде також несподіваний: «Груші з маком ти вже зробила?». Відповіді, зрозуміло, ніх-то і не чекатиме, бо вже подаються ті, які «не помістилися». Щоб не потрап-

ляти в патову ситуацію незнання цьо-го кулінарного кроку, знайте, що цей неймовірно смачний десерт готується так: груші — 1 кг, цукор — 0,5 кг г, сік од-ного лимона, мак — 3 столові ложки, стручок ванілі. Груші слід очистити і порізати кубиками, засипати цукром, додати половину лимонного соку і за-лишити на двi години. Коли з’явиться сік, додати до груш розрізаний нав-піл стручок ванілі. На невеличкому вогні довести груші до кипіння і ва-рити 10 хвилин, помішуючи. Відста-вити до охолодження. Мак підсуши-ти на сухій пательні, половину груш збити в блендері, половину залиши-ти шматочками. Все змішати, додати решту лимонного соку, знову довести до кипіння і варити ще 10 хвилин на повільному вогні. Далі — в баночки і в свій «банк». І зимове чаювання буде по-літньому смачним! ■

Тетяна ЗІНЧЕНКО

Дуже вдало поєднують-ся з горіхами баклажани. Інколи настільки вдало, що, здається, вони ростуть один задля одного. Бакла-жани, фаршировані горі-хами, баклажанні рулети-ки з горіхами, баклажанні язички з горіхами, різно-манітні салати і соуси — далеко не повний перелік цього «симбіозу». Слухаю-чи досвідчених господинь, утвердилася у власній дум-ці, що особливих рецептів шукати й не потрібно, бо якраз iз цими продуктами можна дати волю фантазії. Головне — горіхи поперед-ньо подрібнити, часто ра-зом iз ними подрібнюється і зелень та часник. А бак-лажани перед приготуван-ням слід півгодинки пот-римати в підсоленій воді, вони і гіркоту віддадуть, і олію не вбиратимуть, а бу-дуть ніжні і маложирні. Скуштуйте баклажа-ни з горіховою підливою. І неодмінно — з рідними чи друзями, будьте пев-ні, такі синенькі сподоба-ються всім: і любителям ситних страв, і тим, хто притримується дієт. На 4 баклажани потрібно пів-склянки горіхів, 2 столові ложки олії (дасте оливко-ву — чудово, але соняшни-кова також гідний конку-рент), пучок петрушки, сік половини лимона, перець чорний мелений — дрiбка,

сіль — за смаком. Очищені баклажани нарізати кружечками, посолити, дати поле-жати або просто опус-тити кружечки в со-лону воду. Через 10-15 хвилин обсу-шити баклажани на кухонному рушнич-ку. Розігріти на ско-вороді олію й обсмажи-ти баклажани з двох боків до зарум’янення. Для го-тування підливи товчені ядра горіхів з’єднати з дрібно нарізаною зелен-ню. Суміш заправити сіл-лю і перцем. Влити 2 сто-лові ложки гарячої води та лимонний сік. Довести двічі до кипіння, а потім остудити. При подачі по-лити баклажани горіхо-вою підливою. І не пропустіть сезон синеньких, щоб приготу-вати рулетики. Вам зна-добиться 4 баклажани, 2 зубчики часнику, 200 г во-лоських горіхів, сіль, 2-3 столові ложки майонезу (можна сметани чи йогур-ту), пучок зелені (петруш-ки, кінзи або кропу — на свій смак), чайна ложка меленого коріандру, олія для смаження. Синенькі після солоних ванночок розрізати на поз-довжні скибочки товщиною не більше 5 мм. Обсмажити, присолюючи з двох сторін. Дати охолонути. Подріб-нити зелень і горіхи, дода-ти решту інгредієнтів, час-

ник попередньо також слід подрібнити. Ретельно змі-шати, солити не потрібно, тому що баклажани під час смаження підсолювали-ся. Маса повинна вийти до-сить густої консистенції. На край баклажанової скибоч-ки покласти столову ложку начинки і скрутити руле-тиком. Викласти на таріл-ку, за бажанням прикраси-ти. Як варіант, можна ра-зом iз начинкою загорнути в рулет маленький шмато-чок свіжого помідора чи со-лодкого перцю. А фаршировані бакла-жани з горіхами запишіть у розділ «Святкові страви» відразу. І так само відразу починайте готувати, як тільки припасете 4 бакла-жани, 200 г твердого сиру, 200 г сметани, склян-ку горіхів і улюблені спе-ції (добре підходять тра-ви італійської кухні, про-ванські трави або змішані сухі базилік, петрушка і

м’ята). Синенькі порі-зати поперек на 3-

4 частини разом зi шкір-кою, щоб вийшли брусоч-ки висотою приблизно 4 см. Покласти їх у гарячу воду на 20 хвилин. Затим воду злити, баклажани об-сушити і вирізати гострим ножем або ложкою серце-вину, щоб вийшли малень-кі стаканчики. Робити виїмки потрібно акуратно, щоб не прорізати стінки або дно. Горіхи очистити і под-рібнити, сир дрібно натер-ти і змішати зі сметаною і горіховою масою. Додати в сирний крем спеції, тра-ви і перемішати. Баклажа-нові стаканчики натерти зсередини сіллю і заповни-ти до країв начинкою. Деко змастити олією, помістити туди баклажани і випікати в розігрітій духовці близь-ко півгодини при 180°С, поки не зарум’яниться вер-хній шар. Можна подавати гарячими або холодними як самостійну страву чи з будь-яким гарніром. ■

КОМПЕТЕНТНО

«Волоський» вересеньДієтолог Оксана Скиталінська радить їсти свіжі горіхи

■

Оксана Скиталінська.❙

Фаршировані баклажани з горіхами.❙

ДО СЕЗОНУ

Симбіоз: синенькі та горіхи Страви з баклажанів — на будень і свято

■

ПРО ЗАПАС

«Банк» баночок Сливи з горіхами і цитрусовими не пробували?

■

Груші з маком.❙

14 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 7 ВЕРЕСНЯ 2016 МАНДРІВКИ

Шик і простота Один із готелів, де ми зупи-нилися, — Sunrise, має унікаль-не розташування, з приголомш-ливим видом на острів Тиран. Із рецепції і до берега моря його но-мери спускаються терасами, на кожній з яких є басейни. Різно-маніття ресторанів загрожує зай-вими кілограмами, бо шеф-ку-харі тут високого рівня, і страви не тільки смачні, а й представля-ють світові кухні. Спа, тренаже-ри, море, корти, звичайно, при-ходять на боротьбу з гладкістю, проте спокуса спробувати пот-роху всього вельми велика. У го-телі представлено номери різ-ного класу, всі вони затишні та зручні. Величезною територією (70 га) для комфорту гостей кур-сують автобусики. Треба лише, підійшовши до зупинки, зняти слухавку і сказати номер стан-ції, на якій чекаєш. За мить по тебе приїдуть. Sunrise — мере-жа, яка у Єгипті нараховує 13 готелів. Компанія постійно пе-ревіряє якість їжі, меблів, сер-вісу. Політика «таємного гостя» надає можливість вести прихова-ний контроль. Невипадково тут люблять проживати знамени-тості та прискіпливі туристи. У цьому готелі з елегант-ною східною архітектурою ра-зом з арабами відпочивають і українці. Серед них ми зустрі-лися з молодятами, які щойно побралися, а батьки зробили їм весільний подарунок — медо-вий тиждень у Шарм-ель-Шей-ху. Ще кілька родин із дітьми, які приїжджають сюди із Захід-ної України не вперше. Три под-ружжя із Вінниці. Компанія молодих киян, які люблять за-нурюватися з аквалангами — зі всіма ми перетиналися під час вечері у барі, тому враження висловлювалися невимушено і були переважно піднесеними, всі були задоволені сервісом. На пляжі до нас приєднували-ся білоруси, зачувши майже рідну мову. До речі, самі араби добре навчилися ідентифікува-ти українців і вітатися: «Сла-ва Україні!», а продавець фрук-тів просив написати, як звучить українською побажання «Гар-ного дня!». Це зворушливо, та для місцевих жителів це ще й необхідність звернути на себе увагу, аби продати товар.

Що вабить туристів Зі слів представника мініс-терства туризму Єгипту, кіль-кість українців, що приїхали сюди на відпочинок, збільши-лася на 17 відсотків, і сьогодні саме українцям належить пер-ше місце серед представників європейських держав, які манд-рують країною пірамід. Єгипет-ська асоціація госпітальєрів, у свою чергу, планує тур по Ук-раїні з метою зав’язати контак-ти з нашими оздоровницями. Для громадян України най-

першою перевагою відпочин-ку в Єгипті є приваблива ціна — під час кризи і для нас, і для єгиптян ціна диктує поведін-ку. Стверджують, що для ук-раїнців вона нижча, ніж, нап-риклад, для самих арабів з ін-ших країн. Безпека відпочинку також дуже важливо. Для її здійснен-ня вжито серйозних заходів: у аеропорту, на дорогах, у са-мих готелях. Так, охоронців зі зброєю помітно, але вони вико-нують свої функції досить про-фесійно та ненав’язливо. І, зрештою, унікальність Червоного моря. Екскурсія до національного парку Рас-Мо-хамед, розташованому, як і Шарм, на Синайському півос-трові, вражає морським крає-видом: тут зливаються Суець-ка та Акабська затоки, і ми-луватися багатством коралів та екзотичних риб радять теж тут. Хоча щодня у море вихо-дять десятки яхт до острова Ти-ран, де всі охочі занурюються у морську безодню з аквалангами чи просто у масках. Ціна тако-го задоволення цього року теж здешевшала вдвічі (до $ 25). На державному рівні морську флору та фауну дбай-ливо охороняють: у Червоно-му морі заборонено вилов риби, карається законом вивіз ко-ралів та мушлів. Будь-яке сміт-тя збирають у торби і вивозять. Можливо, ще й від цього вода у морі прозора до глибини, а риби нелякані, що надзвичайно при-ваблює туристів. Так країна, що живе з туризму, викорис-товує будь-яку нагоду, аби збе-регти неповторність та приваб-ливість власного краю.

Фішка сезону Проте особливою фішкою прийдешнього сезону збирають-ся зробити виступи зірок шоу-бізнесу. І розпочала цей парад неповторна співачка з України Світлана Лобода. Ще задовго до її концерту по місту розвісили рекламу при-вабливої білявки Лободи, яка збуджувала цікавість туристів. Виступ планувався у культовій дискотеці Dolce vita, що працює по середах. Він збiгся з нашим Днем Незалежності, тому коли Світлана вийшла на сцену, було враження, ніби в нічному клубі Єгипту відкрилася філія Украї-ни — Світлані хвацько підспіву-вали співвітчизники. Сам клуб, побудований серед пустелі, біля підніжжя Синайських гір, зби-рає любителів швидких ритмів не тільки з усіх країн, а й єгип-тян також. Тут виступають ві-домі у світі співаки і діджеї. Зазвичай у День Незалеж-ності Світлана виступає на ук-раїнських майданчиках, про-те цього року не змогла відмо-вити батькам Шарм-ель-Шей-ха і приїхала на свято в місто,

яке дуже любить, щоб разом зi співвітчизниками радісно відзначити його. Колись дав-но у Шарм-ель-Шейху Світла-на вперше закохалася, звід-си шість разів літала до Каїра, тут, у Червоному морі, захопи-лася дайвінгом і занурювалася з аквалангом на 20 метрів... Її виступ був присвячений тому, до чого прагнуть усі люди, — красі природи і красі почут-тів, миру і коханню... Не див-но, що після концерту Світла-ни єгипетські аніматори на-співували то «Революцію», то «Пора домой». Єгипетська мо-лодь давно знає і любить зірку української естради не лише за її пісні, а й за веселу вдачу, нез-мінну усмішку та елегантність.

Недарма її тут сприймають як образ сучасної українки.

«Літати стильно» — гасло авіакомпанії Хасан Азіз, голова єги-петської туристичної ком-панії Intercontinental, пові-домив, що є позитивні но-вини на початку нового ту-ристичного сезону в Єгипті. Українцям не треба буде спо-чатку їхати до сусідніх Лит-ви або Польщі, аби дістатися звідти дешевшим лоукостом до єгипетських курортів. Починаючи з жовтня цього року, відбуватимуть-ся регулярні прямі рейси між Єгиптом і Україною: уже підписано угоду на рів-

ні урядів обох країн. Двічі на тиждень можна буде замо-вляти квитки до Шарм -ель-Шейха або до Хургади на ае-робус, що вміщує пасажирів на 164 місця економ-класу плюс 8 місць бізнес-класу. Представником єгипетських авіаліній в Україні є турфі-ма A-tour, хоча маленькі ту-ристичні агенції самі змо-жуть викуповувати квитки у компанії, зможуть замовля-ти квитки й туристи напря-му через iнтернет. Орієнтов-на вартість — близько $300. Авіапарк компанії нара-ховує п’ять літаків, пілоти отримують освіту в Єгипті та Сполучених Штатах Амери-ки, стажування проходять у Франції. Особливі заходи безпеки компанія здійснює в аеропорту, прискіпливо кон-тролює напої та їжу, а також сам літак та багаж. Стюарти володітимуть українською мовою, а зручні салони вже створять гарний початок відпочинку. Стиль комфор-ту супроводжуватиме кож-ного гостя від початку і до кінця мандрівки.

Висловлюємо щиру подяку міністерству туризму Єгипту, єгипетській туристичній ком-панії Intercontinental та Халі-ду Гамалю, генеральному дирек-тору A-TouristikInternational, за чудову нагоду відвідати їхню країну. ■

НА ВЛАСНІ ОЧІ

Відпочивати і літати елегантноСотні прекрасних готелів Єгипту вже чекають на українців. А з жовтня запрацюють регулярні рейси єгипетських авіаліній

■

Басейн на центральній терасі готелю Sunrise та виходи з номерів до прилеглих басейнів.Фото Сергія КОМІСАРОВА.

❙❙❙

Олена ПРИМАК

Про місто Шарм-ель-Шейх чув майже кожний: і хто відпочивав у ньому, і хто ще мріє поїхати до теплих країв. «Багата затока» — так переклав цю назву наш гід. Сотні готелів, що тягнуться її узбере-жжям, і справді розкішні, потопають у зелені пальм та екзотичних квітів, а спекотне сонечко виробляє ендорфіни радості в усіх, хто під ним ходить. Сезон найкращих місяців для відпочинку в Єгип-ті починається з вересня і триває до Нового року. Тому, якщо ви не відгуляли ще своєї відпустки, є сенс подумати про Шарм-ель-Шейх — цінових варіантів існує безліч.

Хасан Азіз, керівниктуристичної компанії Intercontinental.

❙❙❙❙❙

Ось таким літаком українці вже скоро діставатимуться Єгипту.❙

СЕРЕДА, 7 ВЕРЕСНЯ 2016 15СПОРТ

«Побачив на полі одну єдину команду».Андрій Шевченкоголовний тренер збірної України з футболу

УКРАЇНА МОЛОДА

Григорій ХАТА

Незважаючи на постійний відтік ви-сококваліфікованих кадрів, інтелекту-альний потенціал України залишається на незмінно високому рівні. Одним із під-тверджень цього факту є знакові перемо-ги вітчизняних гросмейстерів як на ко-мандному, так і персональному рівнях. На весь голос про українські шахи по-чали говорити в 2002 році, коли 19-річний Руслан Пономарьов виборов титул чемпіо-на світу. Відтоді українські гросмейстери не раз дивували шаховий бомонд знакови-ми тріумфами, зокрема в 2004-му та 2010 роках підкорюючи шаховий Олімп. Водночас сплеск чемпіонської актив-ності українських шахісток прийшовся на другу декаду 2000-х років. Звісно, найбільш знаковими подіями в цьому контексті є здобуття Ганною Ушеніною (2012) i Марією Музичук (2015) світових шахових корон. Обидві наші екс-чемпіонки світу на-разі перебувають у хорошій формі й, як зауважив капітан жіночої збірної Ми-хайло Бродський, разом iз Наталією Жуковою, Анною Музичук та Інною Га-поненко-Яновською оптимістично нала-штовані на боротьбу за найвищі нагоро-ди шахової Олімпіади, котра 1 вересня стартувала в Баку. На попередньому турнірі аналогіч-ного штибу наші дівчата здобули «брон-зу», пропустивши вперед команди Росії та Китаю. До речі, на Олімпіаду до Баку китаянки прибули на чолі з чинною чем-піонкою світу Хоу Іфань, яка нагадаємо, послідовно відбирала чемпіонську коро-ну у наших співвітчизниць. З огляду на командний характер Олімпіади, де одному навіть найгеніаль-

нішому шахісту забезпечити перемож-ний результат своїй команді нереально, у Музичук-молодшої та Ушеніної є чудо-ва нагода повернути боржок своїй старій знайомій. Власне, після чоти рьох зігра-

них турів українські шахістки разом з командами Росії, Казахстану та Сер-бії очолюють турнірну таблицю, маючи стовідсотковий результат. Переможно проведені поєдинки про-

ти збірних Португалії, Молдови, США та Франції можна вважати непоганою розминкою перед протистояннями з най-рейтинговішими колективами, до яких належать Китай та Росія. Якщо в наших дівчат головні олім-пійські баталії ще попереду, то наші гросмейстери вже помірялися силами з представниками провідних шахових де-ржав. Учора «синьо-жовті» протистояли ки-тайським шахістам, а позавчора україн-ці мали дуель з росіянами. Її переможця-ми, що приємно, стали наші співвітчиз-ники. По черзі здолавши Йорданію, Ал-банію, Німеччину та Росію, перебувають на чільній позиції, ділячи її, щоправда, одразу з п’ятіркою збірних (Азербайд-жан, Індія, Китай, Голландія, Білорусь), котрі також наразі йдуть без втрат. Примітно, що до Баку наша чолові-ча збірна поїхала без свого лідера Васи-ля Іванчука, котрий, за словами Сули-пи, через поганий функціональний стан вирішив пропустити змагання. «Васи-ля дуже непокоять його нестабільні ре-зультати, коли хороші матчі змінюють-ся провалами. Аби не підвести команду, він вирішив узяти паузу», — пояснив капітан нашої чоловічої збірної. Від-так обов’язки лідера покладені на Пав-ла Ельянова, котрий на першій дошці здобув дві перемоги та одного разу роз-писав мирову. Саме внічию завершила-ся його партія з одним із знаних шахістів сучасності, екс-чемпіоном світу, росія-нином Володимиром Крамником. Пере-могу ж над збірною Росії нашій команді забезпечили Руслан Пономарьов та Ан-дрій Волокітін, котрі, граючи чорними, здолали Євгена Томашевського та Олек-сандра Грищука відповідно. ■

Григорій ХАТА

У часи, коли новий головний тренер збірної України Андрій Шевченко перебував на піку іг-рової форми, збірна Ісландії не входила до рядiв лідерів європей-ського футболу. Такий собі міц-ний середняк, який міг попсува-ти нерви будь-якому супернику. Приміром, у відборі на Євро-2000 острів’яни відібрали у збірної України два очки, зігравши з «синьо-жовтими» в Києві вні-чию (1:1). Через 17 років ісланд-ці знову гостювали в столиці Ук-раїни, й знову зуміли розписати з господарями мирову. ...Після участі ісландців у чвертьфіналі ЧЄ-2016 їхні опо-ненти дивляться на них зовсім під іншим кутом, розглядаючи острів’ян, як серйозного кон-курента в боротьбі за найвищі позиції. Перед збірною Украї-ни на кваліфікаційний турнір ЧС-2018 стоїть високе завдан-ня. Разом зі своїми іноземними помічниками Андрій Шевчен-ко має вивести команду до фі-нальної частини «мундіалю», котрий, схоже, вже ніхто не пла-нує відбирати у Росії. Щоправ-да, для досягнення поставле-ної мети «синьо-жовтим» дове-деться серйозно перебудуватися, адже той рівень гри, продемонс-трований ними на ЧЄ у Франції, аж ніяк не дозволяє розраховува-ти на пристойний результат. У цьому контексті поєдинок з ісландцями був хорошим тестом, який продемонстрував хід рефор-

маторських ідей Андрія Шевчен-ка та його штабу. Відзначимо, що на колишнього тренера «Міла-на», італійця Мауро Тассотті, котрий iз радістю прийняв запро-шення свого старого товариша з України, поклали завдання з ре-організації захисної гри, тоді як екс-асистенту Сергія Реброва в «Динамо», іспанцю Раулю Ріан-чо довірили стратегічне завдан-ня — розробку нової стратегічної моделі, на основі якої й будувати-меться гра «синьо-жовтих». Маючи на чолі збірної одно-го з кращих бомбардирів серії А, важко навіть уявити, що ко-манда Шевченка гратиме у щось інше, ніж атакувальний футбол. На поєдинок проти ісландців тре-нерський штаб «синьо-жовтих» обрав доволі оригінальну так-тичну модель, виставивши «ос-нову» без номінального форвар-да. «Наші нападники не мають достатньої ігрової практики», — так пояснив Шевченко свій вибір на користь формату, котрий сво-го часу активно використовувала «Барселона» Гвардіоли. Щоправ-да, продемонструвати на порож-ньому НСК «Олімпійський» ха-рактерну для каталонського клу-бу «тікі-таку» наші збірники не змогли. «Ми лише призвичаюємося до нового стилю», — зауважив но-воспечений капітан нашої збір-ної Олександр Кучер. Зміна іг-рового акценту на користь атаки автоматично збільшила наван-таження на український захист, який уже на початку поєдинку з

острів’янами дав слабину. Не вит-римавши з партнерами по «Шах-тарю» «лінію», Богдан Бутко дав можливість Фіннбогасону вийти на побачення з П’ятовим і з дру-гої спроби відкрити рахунок у матчі. Звісно, не найкращий по-чаток дебютного для Шевченка-тренера поєдинку. Проте його підопічні не знітилися й з часом нав’язали опонентам той футбол, грати в який, власне, й планують у штабі української збірної. «Ми більше тримаємо м’яч, виходить добре. Виходимо на но-вий рівень, і будемо додавати», — наголосив атакувальний пів-захисник «Шахтаря» Віктор Ко-валенко, котрого наставники від-рядили на вістря атаки. Іще до перерви зусиллями Андрія Ярмоленка «синьо-жов-ті» зрівняли рахунок у матчі. А якби трохи більше пощастило Євгену Коноплянку під час уда-ру з «позначки», то дебют Анд-рія Шевченка на посту головно-го тренера української команди можна було б назвати успішним. Проте новачок «Шальке» влучив

у стійку воріт ісландців, змусив-ши гравців і тренерів збірної Ук-раїни після фінального свистка говорити про втрачену перемо-гу. Водночас, за словами Шев-ченка, гра проти ісландців при-несла йому більше позитивних моментів, ніж негативу. Окрім того, з’явилося у наставника чи-

мало нової інформації для роз-думів, адже матч проти Іслан-дії став узагалі першою пробою пера Андрія Шевченка як голо-вного тренера. ■

ШАХИ

Мат москалямНа шаховій Олімпіаді українські майстри, здолавши російську збірну, перебувають у числі лідерів; також без втрат іде й наша жіноча команда

■

Особливо не виблискуючи на особистих змаганнях, Руслан Пономарьов продовжує приносити величезну користь українській збірній.

❙❙

ФУТБОЛ

Хто побачив позитивКваліфікацію на чемпіонат світу-2018 національна збірна України розпочала з нічиєї

■ ТАБЛО

Чемпіонат світу-2018. Кваліфіка-ція. Група І. Хорватія — Туреччина — 1:1, Фінляндія — Косово — 1:1.Україна — Ісландія — 1:1 Голи: Ярмоленко, 41 — Фіннбогасон, 6 Нереалізоване пенальті: Коноп-лянка, 83 (У) У: П’ятов, Бутко, Ракицький, Кучер, Соболь, Сидорчук (Зозуля, 63), Степа-ненко, Ярмоленко, Зінченко (Шахов, 90), Коноплянка, Коваленко І: Халльдоурссон, Севарссон, Арнасон, Р. Сігурдссон, Скуласон (Магнуссон, 42), Гудмундссон (Халль-фредссон, 84), Гуннарссон, Г. Сігурдс-сон, Бьярнасон (Траустасон, 75), Фінн-богасон, Бодварссон Попередження: Кучер, 12 — Гун-нарссон, 22; Фіннбогасон, 59 Суддя — Турпен (Франція) Київ, НСК «Олімпійський», матч відбувся без глядачів.

* * * Група D. Грузія — Австрія — 1:2, Сербія — Ірландія — 2:2, Уельс — Молдова — 4:0. Група G. Іспанія — Ліхтенштейн — 8:0, Ізраїль — Італія — 1:3.

■

ПРЯМА МОВА

Андрій Шевченко, головний тренер збірної України: — Гра без форварда не була експе-риментом. Судячи з незабитого пеналь-ті, ми втратили два очки. Проте Ісландія — серйозний суперник, тож, вважаю, що ми досягли непоганого результату».

Хеймір Хадльгрімссон, головний тренер збірної Ісландії: — Думаю, що жодна команда не зможе здобути в Україні більше очок, ніж ми. Україна — дуже сильна ко-манда, яка додає в другому таймі.

■

Тренерський штаб Андрія Шевченка — італійці Тассотті та Малдера, іспанець Педро Харо. Четвертий же помічник Шеви — Рауль Ріанчо — за матчами стежить iз трибун.Фото Олександра ПРИХОДЬКА.

❙❙❙❙

Відбір на ЧС-2018 українські футболісти розпочали мировою з ісландцями.

❙❙❙

КАЛЕЙДОСКОПСЕРЕДА, 7 ВЕРЕСНЯ 201616

Читайте в наступному номері:

КРОСВОРД ВІД МАЛАНКИ №107■

ПОГОДА■

Трейдер там править балПро енергетичну безпеку України — напередоднi професiйного свята нафтовикiв i газовикiв

УКРАЇНА МОЛОДА

1 2

3 4

5 6

7 8

9 0

Редактор Михайло Дорошенко

Засновник i видавець —

ПП «Україна молода»

Свідоцтво про реєстрацію:

КВ №3386 вiд 29.08.98

© Дорошенко М.І., 2013

Передплатні індекси: 60970, 1555

Наша адреса:

03047, Київ, пр. Перемоги, 50

Телефон для довідок:

т./ф.: (044) 454-84-92

Рекламне бюро:

т./ф.: (044) 454-88-86,

reklama@umoloda.kiev.ua

Вiддiл реалiзацiї:

т./ф.: (044) 454-84-41,

sale@umoloda.kiev.ua

Коректорська група:

(044) 454-87-53

«УМ» в iнтернетi: http://www.umoloda.kiev.ua

Відділи:

новин — 454-85-76, novyny@umoloda.kiev.ua;

права — leonov@umoloda.kiev.ua, 454-88-36;

мiжнародної політики — svit@umoloda.kiev.ua, 454-88-25;

економіки — eko1@umoloda.kiev.ua, 454-86-39;

медицини — novyny4@umoloda.kiev.ua, 454-85-99;

культури — culture@umoloda.kiev.ua, 454-87-96;

соціальних проблем — socium@umoloda.kiev.ua, 454-85-99;

спорту — sport@umoloda.kiev.ua, 454-87-93

Газета друкується у видавництвах:

«Преса України» — у Києвi Зам. 3009112

«Видавничий дім «Високий Замок» — у Львові

Зам. блок № 715 Верстка та виготовлення

фотоформ — комп’ютерний центр

редакції «УМ», тел.: 454-87-71

Газета виходить у вівторок, середу, четвер,

п’ятницю—суботу (спільний номер)Тираж 86734

При використаннi наших публiкацiй посилання на «УМ» обов’язкове.

Рукописи не рецензуються i не повертаються

Вiдповiдальнiсть за змiст реклами несе рекламодавець.

Комерційні публікації виходять під рубриками:

«Український виробник», «Позиція», «Банківська справа»,

«Фінансова експертиза», «Здоровенькі були», «Це — працює!»,

«Знайомтеся — новинка», «Партнерство», «Програми»,

«Проекти», «Альма-матер», «Наша марка», «Продукт»,

«Протистояння», «Вітаємо», «Любов і шана».

Матерiали iз позначкою р друкуються на правах реклами

«Україна молода» розповсюджується в київській мережі ресторанів «Піца Челентано»

— Софочко, ви таки погодитеся стати моєю дружиною? — Яшо, негайно підніміться з колін, не псуйте наші штани!

* * * Світ втрачає своїх геніїв: Ейнштейн помер, Бетховен оглух,

Пушкіна застрелили, тепер у мене щось голова болить.

* * * У громадському транспорті справжні чоловіки завжди сидять iз закритими очима, тому що їм боляче бачити, як жінки стоять.

По горизонталі: 1. Дівчина-прислуга у Сірків у ко-медії Михайла Старицького «За дво-ма зайцями». 4. Шестикрилий янгол вищого рангу. 8. Той, кого в Росії на-зивали «заплічних справ майстром». 9. Український аналог литовського «Саюдіса» чи польської «Солідар-ності» початку 90-х. 10. У журналіс-тиці – головна частина повідомлен-ня, що, зазвичай іде одразу після за-головку. 11. Музичний інструмент, який Клара украла у Карла. 13. Су-часний український художник-ілюст-ратор дитячих книжок. 14. Знамени-тий фільм Олександра Довженка. 16. Ім`я героя казки Андерсена, який роз-носить сни. 18. Інфекційне захворю-вання, яке часто проявляється при-щиками на губах. 20. Перський цар, який наказав покарати батогами море. 22. Евфемізм, яким називають війну на сході України. 24. Дорожня сум-ка, яка чіпляється до сідла. 26. Ук-раїнський співак і художник, перший голос легендарного ансамблю «Коб-за». 27. Дуже твердий матеріал (ал-маз, корунд, карборунд та ін.), що за-стосовується для шліфування, точін-ня і полірування. 28. Батько Оксани із повісті Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». 30. Що не тре-ба казати, доки не перескочиш? 31. Електрично заряджена частинка. 32. Українська народна казка про роботя-щого півника і двох лінивих мишеня-ток. 33. «Та це я, ..., уха-уха-уха-ха» (народна пісня). По вертикалі: 1. Сталь, яка використовувалася в домонгольський період в Київській Русі для виготовлення особливо міц-них і гострих мечів. 2. Один із основних атрибутів ватаги колядників на Малан-ку. 3. Вожак зграї вовків, яка прихисти-ла Мауглі. 4. Горлівський хімічний кон-церн, у недалекому минулому – один із

лідерів виробництва мінеральних доб-рив та лікарських препаратів. 5. Пташ-ка, яка будує гніздо у формі рукавички. 6. Попередження у спорті за порушен-ня правил, грубу гру. 7. Донька колхід-ського царя Еєта і Океаніди Ідії, онуч-ка Геліоса, яка допомогла Ясону здо-бути золоте руно. 11. Жалка росли-на, яку оспівав Михайло Поплавський. 12. Річка, на якій стоїть Житомир. 15. Речовина, якою покривають поверх-ню предметів із дерева чи шкіри для блиску і збереження їх від псування. 16. Хижа комаха. 17. Автор романів «Ім’я троянди» та «Маятник Фуко». 19. Історичний відрізок часу. 21. «... грає, серце крає. Наше літо догорає. ... грає, плаче гірко – то кохання гас-не зірка» (пісня). 23. Кількість відві-дувачів сайта за певну одиницю часу. 24. Частина зрізаної чи зламаної гіл-ки, що лишилася на дереві. 25. Кон-турний малюнок предмета. 26. «Як за село прово джала долю свою моло-ду, щедро мені щебетала мамина ... в саду» (пісня). 29. Ім’я американсько-го президента, який гарно грав на сак-софоні. 30. «Реве та стогне Дніпр ши-рокий, сердитий вітер завива. Додолу верби ... високі, горами хвилі підійма» (Тарас Шевченко).

Кросворд №106від 6 серпня

Наступний номер «України молодої» вийде в п’ятницю—суботу, 9—10 вересня

ПРИКОЛИ■

Інформація

надана

Гідрометцентром

України.

Захід +9…+14

+24…+29

Північ +8…+13

+21…+26

Центр +9…+14

+23…+28

Схід +9…+14

+21…+26

дощ,

гроза

сонячно

мінлива

хмарність

хмарно

дощ

снігПівдень +13…+18

+25…+30

Ната НЕТУДИХАТА

Нині практично будь-який фільм можна знайти і подивити-ся в інтернеті безкоштовно. Для цього існують тисячі різноманіт-них сайтів та інших інтернет-ре-

сурсів, які множаться, як гриби після дощу. Водночас власни-ки авторських прав намагаються регулярно відстежувати піратсь-кі сайти і блокувати їх. Утім у цій грі хто кого голо-вне — не перестаратися. Так, фір-

ма Vobile, яку кіностудія Warner Bros найняла стежити за інтер-нетом, настільки захопилася по-люванням на піратів, що у новий список «піратських» сайтів вклю-чила і сайти самої кіностудії. Так, у список на видалення з пошуку

потрапили посилання на офіцій-ні сторінки фільмів «Темний ли-цар», «Матриця», «Щасливчик», а також сторінки продажу легаль-них копій у сервісі Amazon і Sky Cinema. На щастя, спеціалісти ком-панії Google, куди надійшла за-явка, помітили помилку і не ста-ли блокувати сайти. Проте вони порахували, що з початку року отримали від Warner Bros понад чотири мільйони посилань на «імовірно піратський контент». Ото вже точно — перестарали-ся. ■

БУВАЄ

Самі собі піратиСтудія-контролер ледь не заблокувала власний сайт

■

Аліса КВАЧ

Схоже, інформація про те, що британський актор Тео Джеймс, відомий за фільмами «Ди-вергент» та «Бедлам», стане сьомим «Джейм-сом Бондом», виявилася дещо перебільшеною. Автори франшизи, після того як попередній виконавець культової ролі. невисокий блон-дин Деніел Крейг відмовився продовжити кон-тракт, досі не можуть знайти йому гідної замі-ни. Донедавна букмекери робили ставки на ак-тора Гіддлстона, однак, поки що йому офіцій-ної пропозиції не надходило. Натомість з’явилися чутки, що студія Sony, яка знімає «бондіану», готова заплатити Крей-гу за повернення 150 мільйонів доларів. Утім на-вряд чи він на це погодиться. По-перше, актор зараз зайнятий у зйомках серіалу «Чистота» за однойменним романом Джонатана Фрай-зера. А, по-друге, як він зізнавався сам, при підготовці до ролі у серії «007: Спектр» він так надивився фільмів про Бонда, що зараз його нудить від однієї згадки про це ім’я. Цікаво, що Деніел Крейг і так уже став для Sony найдорожчим «Бондом» — його гонорар лише за фільм «007: Спектр» разом із промокомпанією ста-новив 30 мільйонів доларів. Спочатку за повернення у «бондіану» йому про-понували 68 мільйонів доларів, а те-пер збільшили гонорар більш як удвічі. Ставки ростуть. ■

АКТОРИ І РОЛІ

Півцарства за БондаСтудія Sony пропонує актору Деніелу Крейгу $150 млн за повернення у «бондіану»

■

Деніел Крейг.❙

1 2 3 4 5 6 7

8

9 10

11 12

13 14 15

16 17

18 19 20 21

22 23

24 25 26

27

28 29 30

31

32 33

Н К К А Л А Н Ч А

М А Р А Б У І А К

Х Н В І Л Ь Н О Л

С А Х А Р А Л І Д Е Я

Б Д Л Ь А З

Ш А Л А Н Д А Б О Р Т Ь

Е И А А К М

К У К С А Б Л О К А Д А

С Е Г Х Р І

П І Р С В І Л І А Д А

І А У Т И З М С О

Р Л Н І С Т И Н А

С П А Р Т А К І А

8 вересня за прогнозами синоптиків

Київ: мiнлива хмарнiсть, без опадiв. Вiтер пiвнiчно-захiдний, 5-10 м/с. Температура вночi +12...+14; удень +24...+26.

Миргород: без опадiв. Уночi +11...+13; удень +23...+25.Вiнниця: без опадiв. Уночi +11...+13; удень +26...+28.Одеса: без опадiв. Уночi +17...+19; удень +28...+30.

Курорти Карпат: невелика хмарнiсть, без опадiв. Трус-кавець: уночi +11...+13; удень +25...+27. Моршин: уночi +12...+14; удень +25...+27.

6 вересня температура води в Чорному та Азовському мо-рях становила 21-25 градусiв, у Днiпрi бiля Києва — 21.