Рекомендацій ICMJE із підготовки, подання, редагування та публікації наукових робіт у медичних рецензованих виданнях

Це переклад на українську мову Рекомендацій ICMJE із підготовки, подання, редагування та публікації наукових робіт у медичних виданнях, які рецензуються. ICMJE не спонсорувало і не затверджувало цей переклад. Офіційна англомовна версія цих рекомендацій розміщена на сайті www.ICMJE.org. Будь ласка, використовуйте адресу сайту, цитуючи ці рекомендації.

"This is a Russian language translation of the Recommendations for the Conduct, Reporting, Editing and Publication of Scholarly Work in Medical Journal. The ICMJE has not endorsed nor approved the contents of this reprint/translation. The official version of the Recommendations for the Conduct, Reporting, Editing and Publication of Scholarly Work in Medical Journal is located at www.ICMJE.org. Users should cite this official version when citing the document."

Рекомендації з підготовки, подання, редагування та публікації наукових робіт у медичних рецензованих виданнях.

Оновлено у грудні 2015 р.

I. Про Рекомендації

A. Мета Рекомендацій

B. Кому адресовані Рекомендації?

C. Історія Рекомендацій

II. Роль та відповідальність авторів, інших учасників роботи, рецензентів, редакторів, видавців та власників

A. Визначення ролі авторів та інших учасників роботи

1. Чому авторство має значення?

2. Хто є автором?

3. Інші учасники роботи

B. Обов’язки автора: конфлікти інтересів

1. Учасники

a. Автори

b. Рецензенти

c. Редактори та співробітники журналу

2. Повідомлення про конфлікт інтересів

C. Обов’язки в процесі подання і рецензування статті

1. Автори

2. Журнали

a. Конфіденційність

b.Своєчасність

Рецензування

d. Чесність

3. Рецензенти

D. Власники журналу і редакційна свобода

1. Власники журналу

2. Редакційна свобода

E. Захист прав учасників досліджень

III. Видавничі та редакційні питання, пов’язані з публікаціями в медичних журналах

A. Виправлення та и контролювання версій

B. Наукова недобросовісність, вираження занепокоєння і спростування

C. Авторське право

D. Публікації, які перекриваються

1. Подвійне подання рукопису

2. Публікації, які дублюються

3. Допустима повторна публікація

rich4/zai-aim/zai-aim/zai22213/zai0001d13a guidts S=14 12/16/14 13:36 Art:

4. Рукописи, побудовані на одній и тій же базі даних

E. Кореспонденція

F. Винагороди

G. Додатки, тематичні випуски и спеціальні серії

H. Спонсорство чи партнерство

I. Електронні публікації

J. Реклама

K. Журнали і засоби масової інформації

L. Реєстрація клінічних досліджень

IV. Підготовка і подання рукопису

A. Підготовка рукопису до подання в медичний журнал

1. Загальні принципи

2. Рекомендації щодо опису досліджень

3. Розділи рукопису

a. Титульна сторінка

b. Резюме

c. Вступ

d. Методи

i. Відбір і опис учасників

ii. Технічна інформація

iii. Статистика

e. Результати

f. Обговорення g. Список літератури

i. Загальні зауваження

ii. Стиль і формат

h. Таблиці

i. Ілюстрації (Малюнки)

j. Одиниці виміру

k. Абревіатури і символи

B. Відправка рукопису в журнал

I. Про Рекомендації

A. Мета Рекомендацій

Міжнародний Комітет редакторів медичних журналів (ICMJE) розробив ці рекомендації, щоб визначити найвищі практичні й етичні стандарти проведення досліджень і написання статей із дослідницьких та інших матеріалів, які публікуються в медичних та інших журналах, а також, щоб допомогти авторам, редакторам і решті учасникам рецензування і публікації біомедичних досліджень у створенні та поширенні точних, ясних, відтворюваних та неупереджених медичних журнальних статей. Ці рекомендації можуть також допомогти досконаліше зрозуміти процеси медичного редагування і публікації представникам засобів масової інформації, пацієнтам та членам їхніх родин і пересічним читачам.

B. Для кого призначені ці Рекомендації?

Ці Рекомендації призначені, насамперед, для авторів, які планують подати свої роботи для публікації в журналах-членах ICMJE. Багато журналів, які не є членами ICMJE, використовують ці

рекомендації добровільно (см. www.icmje.org/journals.html). ICMJE заохочує це, але не має права контролювати дотримання цих рекомендацій, а чи робити їх обов’язковими. У будь - якому випадку, автори мають використовувати ці рекомендації поряд з інструкціями для авторів кожного окремого журналу. Автори також повинні ознайомитися з інструкціями щодо подання певних типів досліджень (напр., рекомендації CONSORT із подання рандомизованих досліджень); см. http://equator-network.org.

Бажано, щоб журнали, які дотримуються цих рекомендацій, включали їх у свої інструкції для авторів і ясно вказували в цих інструкціях, що вони узгоджуються з рекомендаціями ICMJE. Журналам, які бажають бути включеними у розміщений на сайті ICMJE список видань, які дотримуються цих рекомендацій, слід звернутися в секретаріат ICMJE за електронною адресою icmje@acponline.org. Журналам, які раніше просили включити їх у цей список, але більше не дотримуються рекомендацій ICMJE, слід таким же чином звернутися з проханням видалити їх зі списку.

ICMJE підтримує поширення цих рекомендацій і повне відтворення справжнього документу з метою просвітницьких, некомерційних цілей, що не тягне за собою порушень авторських прав. Одначе, за будь-якого використання цих рекомендацій і документу, необхідно звертати читачів на сайт www.icmje.org для ознайомлення з офіційною, найостаннішою версією, оскільки ICMJE періодично обновляє ці рекомендації, як того потребує поява нових проблем.

C. Історія Рекомендацій

ICMJE випустив цілий ряд справжнього документу, який раніше був відомий як Єдині Вимоги до рукописів, які подають в медичні журнали (URMs). Вперше Єдині Вимоги були опубліковані в 1978 г . як посібник зі стандартизації формату и підготовки рукописів, поданих у ці журнали. З роками виникли питання, пов’язані з публікаціями, котрі вишли далеко за межі підготовки рукописів. Це прислужилося розробленню ряду Особливих Положень редакційної політики. Повну версію Єдиних Вимог було переглянуто в 1997 г.; окремі розділи були поновлені у травні1999 р . і у травні 2000 р. У травні 2001 р. ICMJE переглянув розділи, пов’язані з можливими конфліктами інтересів. У 2003 р. комітет повністю переглянув і реорганізував документ, включивши в текст Особливі Положення, и знову опрацював його в 2010 р. З попередніми версіями цього документу можна ознайомитись у розділі «Архіви» на сайті www.icmje.org. Нинішня версія, котра тепер має назву «Рекомендації із виконання, подання, редагування й публікації наукових робіт у медичних журналах» (Рекомендації ICMJE), була оновлена 2013, 2014 і 2015 року.

II. Роль і відповідальність авторів, інших учасників роботи, рецензентів, редакторів, видавців та власників

A. Визначення ролі авторів та інших учасників роботи.

1. Чому авторство має значення

Авторство передбачає вияв довіри і має велике академічне, соціальне і фінансове значення. Авторство також має на меті обов’язки та відповідальність за роботу, яка пропонується до публікації. Наведені рекомендації допоможуть не тільки забезпечити, щоб учасники, які внесли істотний інтелектуальний вклад у статтю, були вказані як автори , але також, щоб учасники, вказані як автори, усвідомлювали свою роль і відповідальність за опубліковану роботу.

Оскільки авторство не несе інформацію про те, який вклад зробив даного учасника роботи автором публікації, нині окремі журнали затребують і публікують інформацію про вклад кожної особи.

Редакторам настійно рекомендується розвивати і впроваджувати політику співавторства, а також виділяти автора, відповідального за добросовісність роботи, якою вона є. Така політика значним чином усуває неоднозначність, пов’язану зі співавторством, але залишає відкритим питання про кількість і якість вкладу, необхідного для кваліфікації його авторства. Тому ICMJE розробив критерії авторства, які можуть використовуватися всіма журналами и допоможуть виділяти авторів серед інших учасників роботи.

2. Хто є автором?

ICMJE рекомендує базувати авторство на наступних 4 критеріях:

1. Істотний вклад в концепцію и дизайн досліджень, чи отримання й аналіз даних, чи їх інтерпретацію, та

2. Написання першого варіанту статті чи істотна переробка її важливого інтелектуального змісту, та

3. Прикінцеве затвердження версії для публікації, та

4. Згода відповідати за всі аспекти роботи й гарантувати відповідний розгляд і вирішення питань, пов’язаних з точністю й добросовісністю усіх частин роботи.

Окрім відповідальності за ту частину роботи, котра була виконана автором, автор повинен указати, хто із співавторів відповідає за окремі частини роботи. Крім того, автори мають бути впевненими у добросовісності вкладу їх співавторів.

Всі особи, позначені як автори, повинні відповідати усім чотирьом критеріям авторства, а всі особи, які відповідають критеріям авторства, мають бути вказані у списку авторів. Особи, які не відповідають усім чотирьом критеріям авторства, мають бути вказані в розділі «Подяки» (див. Розділ II.A.3 нижче). Ці критерії авторства слугують тому,щоб статус авторства був присвоєний тим, хто заслуговує довіри і може взяти на себе відповідальність за роботу, яку подає до публікування. Ці критерії не повинні служити засобом відлучення від авторства колег, які відповідають решті критеріїв, шляхом позбавлення їх можливості відповідати критеріям 2 або 3. Тому все особи,котрі відповідають першому критерію, повинні мати можливість брати участь в опрацюванні, написанні першого варіанту рукопису та остаточному затвердженні його для публікації.

Особи, які здійснюють роботу, відповідають за визначення тих, хто відповідає цим критеріям і, в ідеалі, мають зробити це під час планування роботи, а під час виконання роботи вносить необхідні корективи.

Автори, але не журнал, в котрий подається робота, повинні спільно установити, що всі особи, вказані у списку авторів,відповідають усім чотирьом критеріям. У завдання редакторів журналу не входить визначення того, хто відповідає чи не відповідає вимогам до авторства, або розв’язання пов’язаних з авторством конфліктів. Якщо не вдається досягти згоди про те, хто може бути кваліфікований як автор, слід просити про розв’язання спірного питання установу (установи), де виконувалась робота, але не редактора журналу.

Якщо автори просять вилучити чи додати автора після подання або публікації рукопису, редактори журналу повинні отримати відповідне пояснення і підписану заяву про згоду від усіх перерахованих у списку авторів на зміну, про яку йде запит, а також від автора, чиє ім’я має бути вилучено чи додано.

Автор, який веде листування, несе головну відповідальність за спілкування з журналом у процесі подання, рецензування і публікації рукопису, и він же зазвичай забезпечує правильність виконання всіх адміністративних вимог журналу, як от: детальна адреса авторів, отримання схвалення комітету з етики і документів про реєстрацію клінічного дослідження, збір форм і заяв про конфлікт інтересів. Одначе, ці обов’язки можуть бути також покладені на одного чи кількох з решти співавторів.

Автор, який веде листування, має бути доступним упродовж усього процесу подання та рецензування рукопису для своєчасної відповіді на запитання редакції, а також після публікації, щоб відповідати на критику роботи і надавати на запит редакції будь які відомості та додаткову інформацію у випадку виникнення запитань щодо статті після її публікації . Хоча той автор, який провадить листування, несе основну відповідальність за кореспонденцію с журналом, ICMJE радить редакторам надсилати копії всієї кореспонденції усім переліченим у списку авторам.

Якщо дослідження проводиться великою групою, найкраще, коли ця група має вирішити, хто буде автором, до початку робіт і підтвердити це рішення до подання рукопису в журнал. Усі члени групи, включені до списку авторів, повинні відповідати всім чотирьом критеріям авторства, включно затверджуючи прикінцевий варіант рукопису, взяти на себе публічну відповідальність за цю роботу і мати цілковиту впевненість у точності й чесності роботи усіх членів групи авторів. Вони також мають особисто заповнити форми, які мають відношення до конфлікту інтересів.

Деякі крупні групи авторів позначають авторство назвою групи із зазначенням чи без зазначення окремих осіб. Подаючи рукопис від імені групи авторів, автор,який провадить листування, повинен указати назву групи, якщо вона є, і чітко визначити членів групи, котрим можна довіряти, і покласти відповідальність за цю роботу як на авторів. У рядку авторів статті вказується, хто безпосередньо відповідає за рукопис, а в MEDLINE перелічують всі автори, вказані в цьому рядку. Якщо у рядку авторів указано назву групи, в MEDLINE будуть перелічені індивідуальні члени групи, які є авторами, а також співробітники, які іноді називаються учасниками,але не є авторами, за наявності примітки до рядка авторів, в котрому ясно вказано, що список індивідуальних учасників приведений у статті в іншому місці, і хто з цих учасників є автором чи іншим учасником.

3. Інші учасники роботи

Учасники роботи,які не відповідають усім чотирьом приведеним вище критеріям авторства, не повинні вказуватися як автори, але їм слід висловити вдячність. Прикладами видів діяльності, котрі самі собою (без іншого вкладу в роботу) не можуть вважатися достатньою підставою для авторства, є залучення джерел фінансування, загальне керівництво дослідницькою групою чи загальна адміністративна підтримка, допомога в написанні, технічне редагування, лінгвістичне редагування, редагування й вичитка коректури. Особам , чий вклад не кваліфікується як авторство, можна висловлювати подяку індивідуально або всім разом як групі під одним заголовком (наприклад, «Клінічні дослідники» чи «Учасники досліджень»), а їхній конкретний вклад має бути вказаний (наприклад, «брав участь як науковий консультант», «критично

оцінював план дослідження», «збирав дані», «залучав до випробувань пацієнтів і брав участь у їх лікуванні», «брав участь у написанні чи технічному редагуванні рукопису»).

Позаяк включення в розділ «Подяки » може мати на увазі підтвердження даних і висновки дослідження особами, котрим висловлюється подяка, редакторам рекомендується попросити автора, котрий провадить листування, отримати письмовий дозвіл на згадування в «Подяці» від усіх осіб, яким висловлюється подяка.

B. Обов’язки авторів — Конфлікти інтересів

Суспільна довіра до наукової діяльності й достовірності статей, котрі публікуються, частково залежить від того, наскільки відкрито вирішується конфлікт інтересів під час планування, виконання, написання, рецензування, редагування і публікації наукової роботи.

Конфлікт інтересів виникає тоді, коли автор (чи організація, відрекомендована цим автором), рецензент чи редактор мають фінансові або особисті взаємини, котрі недоладно впливають на їхні дії. Такі взаємини відомі також як «подвійні стосунки», «конкуруючі інтереси» або «конкуруюча лояльність». Конфлікт інтересів присутній тоді, коли професійна думка, котра стосується головних питань (таких як благополуччя пацієнтів чи правомірність дослідження), може потрапити під вплив другорядного питання (такого як фінансова вигода). Відчуття конфлікту інтересів так само важливо, як реальний конфлікт інтересів.

Фінансові взаємовідносини (наприклад, робота по найму, консультування, акціонерна власність чи опціони, гонорари, патенти і оплачувані експертні оцінки) є найтиповішими прикладами конфліктів інтересів, котрі з найбільшою вірогідністю можуть підірвати довіру до журналу, авторів і науки загалом. Одначе конфлікти можуть виникати й з інших причин , таких , як особисті стосунки й и суперництво, наукова конкуренція й інтелектуальні переконання. Автори повинні уникати вступу в угоду зі спонсорами дослідження, як комерційних, так і некомерційних, котрі можуть впливати на доступ авторів до даних досліджень, чи на можливість аналізувати й інтерпретувати дані, чи незалежно готувати й публікувати рукописи, коли і де вони вважають за потрібне.

1. Учасники

Всі учасники процесу рецензування і публікації – не тільки автори, але також рецензенти, редактори і члени редколегії журналу – повинні враховувати свої конфлікти інтересів при виконанні своїх функцій у процесі рецензування і публікації статті й повинні сповіщати про усі взаємовідносини, котрі можуть розглядатися як потенційний конфлікт інтересів.

a. Автори

Коли автори подають рукопис будь якого типу і формату, вони відповідають за розкриття усіх фінансових и та особистих взаємовідносин, які можуть реально внести необ’єктивність чи створити враження необ’єктивності роботи. ICMJE розробив форму сповіщення про конфлікт інтересів з метою спростити цю інформацію для авторів і стандартизувати її. Журнали-члени ICMJE вимагають, щоб їх автори використовували цю форму, а ICMJE вітає використання цієї форми іншими журналами .

b. Рецензенти

Одночасно з проханням про рецензування рукопису рецензентів слід запитувати, чи не мають вони конфліктів інтересів, які можуть ускладнити рецензування. Рецензенти повинні повідомляти редакторам про будь-які конфлікти інтересів, які можуть вплинути на об’єктивність їхньої оцінки рукопису, і самі відмовлятися від рецензування певних рукописів, якщо для них існує потенційна можливість упередженості. Рецензенти не повинні використовувати своє знання роботи, яку рецензують, у власних інтересах до її опублікування .

c. Редактори і співробітники журналу

Редактори,які ухвалюють остаточні рішення стосовно рукописів, повинні відмовлятися від прийняття рішень за наявності конфлікту інтересів чи взаємостосунків, котрі можуть потягти за собою потенціальний конфлікт інтересів, пов’язаний зі статтею, яка розглядається. Інші співробітники редакції, у тому випадку, якщо вони беруть участь в ухваленні редакційних рішень, повинні подати редактору опис своїх поточних фінансових інтересів чи інших конфліктів (оскільки вони можуть впливати на думку редакції) і самостійно відмовитись від прийняття будь яких рішень, в яких може бути присутнім конфлікт інтересів.

Співробітники редакції не повинні використовувати інформацію, отриману при роботі с рукописами, для особистих цілей. Редактори повинні регулярно публікувати повідомлення про потенційні конфлікти інтересів, пов’язані з діяльністю співробітників журналу. Запрошені редактори повинні дотримуватись тих же процедур.

2. Сповіщення про конфлікти інтересів

До статей, які публікуються, мають додаватися заяви чи супровідні документи , як от - форма заяви про конфлікт інтересів ICMJE, в котрих вказуються:

– Конфлікти інтересів авторів і– Джерела фінансування роботи, включаючи імена спонсорів, з поясненням ролі цих

джерел (якщо вона була) у розробці дизайну дослідження, зборі, аналізі й інтерпретації даних, написанні статті, рішенні подати статтю для публікації чи заяву про те, що джерело фінансування не брало в цьому участі, і

– Чи мали автори доступ до даних досліджень, з поясненням характеру і ступеня доступу, зокрема, чи постійно зберігається цей доступ.

Для підтвердження цих заяв редактори можуть вимагати, щоб автори досліджень,які фінансуються спонсорами з патентною чи фінансовою зацікавленістю в результатах роботи, підписували відповідну заяву, на кшталт, «У мене був повний доступ до всіх даних в цьому дослідженні, и я несу цілковиту відповідальність за чесність даних и точність їх аналізу».

C. Зобов’язання в процесі подання і рецензування статті

1. Автори

Автори повинні дотримуватися усіх принципів авторства и декларації про конфлікт інтересів, детально описаних у розділі IIA і B цього документа. Зростає кількість видань, які рекламують себе як «медичні журнали», але такими не є («журнали-смітники»). Автори мають бути впевнені в чесності, історії , практиці та репутації журналів, в які вони подають свої рукописи. Детальні рекомендації доступні тут: http://www.wame.org/about/principles-of-transparency-and-best-practice.

2. Журнали

a. Конфіденційність

Рекомендований в журнал рукопис є конфіденційним повідомленням, яке становить приватну, конфіденційну власність, і дочасне розкриття будь яких і усіх деталей рукопису може завдати шкоду авторам.

Тому редактори не повинні розголошувати інформацію про рукописи, зокрема, чи були вони отримані й направлені на рецензування, їх зміст, статус у процесі рецензування, критику рецензентів і остаточну долю, нікому, крім авторів і рецензентів. Запити третіх сторін на використання рукописів і рецензій для вирішення правових питань мають ввічливо відхилятися, і редактори мають робити все можливе, щоб не надавати подібні конфіденційні матеріали,якщо їх будуть запрошувати суди.

Редактори повинні роз’яснювати рецензентам, що вони повинні зберігати сувору конфіденційність стосовно рукописів, супутніх матеріалів та інформації, яка в них міститься. Рецензенти і співробітники редакції не повинні публічно обговорювати роботу авторів, а рецензенти не повинні користуватися ідеями авторів до опублікування рукопису. Рецензенти не повинні зберігати копії рукописів для особистого користування ; паперові копії мають бути знищені, а електронні копії стерті після надання рецензій.

Якщо рукопис відхилений , то оптимальною практикою журналу є видалення його копій з редакційних систем, якщо тільки місцеві правила не вимагають цих копій. Журнали, які зберігають копії, повинні повідомляти про це в Інформації для авторів.

Коли рукопис опублікований, журнали повинні зберігати копії первісно представленого рукопису, рецензій, перероблених версій і листування не менше трьох років, а, відповідно до місцевих правил, можливо, і протягом невизначеного часу, щоб мати можливість у майбутньому відповідати на запитання, якщо вони виникнуть.

Редактори не повинні публікувати чи розголошувати коментарі рецензентів без дозволу рецензента й автора. Якщо політика журналу має на меті анонімність рецензента для автора, і рецензії не підписуються, то особа рецензента не розкривається ні автору, ні будь-кому іншому без письмового дозволу рецензента.

Конфіденційність може бути порушена за підозри на шахрайство чи обман, але редактори повинні сповістити авторів чи рецензентів про свої наміри порушити конфіденційність. У решті випадках до конфіденційності необхідно ставитися з повагою .

b. Своєчасність

Редактори повинні робити усе можливе, щоб забезпечити своєчасне опрацювання рукописів, використовуючи доступні ресурси. Якщо редактори мають намір опублікувати рукопис, вони повинні намагатися зробити це своєчасно, а будь-яка планована затримка повинна обговорюватися з авторами. Якщо журнал не має наміру публікувати рукопис, редактор повинен постаратися відхилити її якомога раніше, щоб дати змогу авторам подати її в інший журнал.

c. Рецензування

Рецензування – це критична оцінка поданих в журнали рукописів, котру виконують експерти, які зазвичай не входять у штат редакції. Оскільки об’єктивна, незалежна критична оцінка є невід»ємною частиною будь якої наукової роботи, включаючи дослідження, рецензування є важливою складовою наукового процесу.

Хоча реальна цінність рецензування викликає широкі суперечки, але вона полегшує неупереджену оцінку рукопису серед членів наукового співтовариства. З більш практичної точки зору, рецензування допомагає редакторам вирішити, які рукописи підходять для їхніх журналів, і часто допомагає авторам і редакторам поліпшити якість статей.

Журнал повинен мати всі засоби для вибору найбільш підходящих рецензентів. Редактор повинен забезпечити рецензентам доступ до всіх матеріалів, які можуть знадобитися для оцінки рукопису, включаючи допоміжні матеріали для рукописів, які публікуються лише в електронному вигляді, а також належну оцінку й інтерпретацію зауважень рецензентів з урахуванням заявлених ними конфліктів інтересів. Журнал, який рецензує, не зобов’язаний надсилати поданий рукопис на рецензію, і не зобов’язаний слідувати рекомендаціям рецензентів, як позитивним, так і негативним. Редактор журналу несе головну відповідальність за підбір усіх матеріалів, и рішення редактора може базуватись на міркуваннях , не пов’язаних з якістю статті , а, наприклад, з тим, наскільки стаття підходить для журналу. Редактор може відхилити будь - який рукопис в будь-який час до публікації, зокрема, і після її прийняття, якщо виникнуть сумніви щодо чесності цієї роботи.

Журнали можуть відрізнятися щодо кількості й виду рукописів, які вони направляють на рецензію, по кількості й типу рецензентів, котрих вони добирають для кожного рукопису, по тому, є процес рецензування відкритим чи сліпим, та інших аспектах рецензування. Через цю причину, а також, щоб допомогти авторам, журнали повинні публікувати опис їх процесу рецензування. Журнали мають повідомляти рецензентам остаточне рішення про прийняття чи відхилення статті і висловлювати подяку рецензентам за їхню роботу для журналу. Редакторам рекомендується передавати відгук рецензента іншим рецензентам тієї ж статті, щоб рецензенти могли вчитися один в одного процесу рецензування.

У рамках процесу рецензування редакторам пропонується знайомитись с протоколами досліджень, планами статистичного аналізу, якщо вони відокремлені від протоколу, і/чи контрактами, пов’язаними з дослідженнями в даному проекті. Перш ніж приймати такі дослідження до друку, редакторам варто запропонувати авторам зробити ці документи гласними під час або після публікації. Окремі журнали можуть ставити це як умову прийняття статті для публікації.

Вимоги журналів до незалежного аналізу даних и до публічної доступності даних в наші часи змінюються, що віддзеркалює еволюцію ставлення до доступності даних для рецензування до і після публікації.

Деякі редактори журналів в нинішній час, перш ніж розглядати можливість публікації дослідження, вимагають проведення статистичного аналізу даних незалежним біостатистом. Інші просять авторів подати повідомлення, чи доступними є дані дослідження для ознайомлення і/чи використання/повторного аналізу третьою стороною. Треті рекомендують чи вимагають, щоб автори передавали свої дані іншим для рецензування чи повторного аналізу. Кожен журнал повинен установити свої спеціальні вимоги до аналізу і розкриття даних і розмістити їх так, щоб потенційні автори могли б легко с ними ознайомитись.

Існує думка, що справжнє наукове рецензування починається лише в день опублікування статті. Тому медичні журнали повинні мати механізми, котрі дозволяють читачам надавати свої коментарі, запитання чи зауваги з приводу опублікованих статей, и зобов’язувати авторів належним чином відповідати на них та реагувати на будь- які запити журналу про дані чи додаткову інформацію, якщо після публікації статті щодо неї виникнуть запитання (см. Розділ III).

ICMJE вважає, що дослідники зобов’язані зберігати первісні дані і процедури аналізу, які покладені в основу опублікованих результатів, не менше 10 лет. ICMJE рекомендує утримувати ці дані у спеціальному сховищі, щоб забезпечити їх доступність протягом більш тривалого часу.

d. Чесність

Рішення редактора має базуватися на тому, чи підходить рукопис для журналу, а також виходити з його оригінальності, якості і вкладу у вирішення важливих питань. На це рішення не повинні чинити вплив комерційні інтереси, особисті взаємовідносини чи внутрішня упередженість , отримані авторами негативні результати, чи результати, котрі обґрунтовано ставлять під сумнів загально визнані догми. Крім того, авторам слід подавати для публікації чи іншим чином розголошувати, а редакторам не варто виключати з розгляду для публікації дослідження, в ході яких були отримані статистично недостовірні чи непереконливі результати. Дані таких досліджень, об’єднані з даними інших досліджень за допомогою мета-аналізу, все ж можуть допомогти відповісти на важливі питання, а публікація таких негативних чи непереконливих даних може упередити непотрібне дублювання такої роботи чи виявитись корисною іншим чином для дослідників, які планують аналогічну роботу.

Журнал повинен чітко викласти свій процес подання апеляцій і мати систему відповіді на апеляції і претензії.

3. Рецензенти

Поданий в журнал рукопис є конфіденційним повідомленням, яке містить приватну, конфіденційну власність, і дочасне розкриття будь-яких і всіх деталей рукопису може завдати шкоди авторам.

Із цієї причини рецензенти повинні зберігати сувору конфіденційність стосовно рукописів та інформації, яка в них міститься. Рецензенти не повинні публічно обговорювати роботу авторів і не повинні користуватися ідеями авторів до опублікування рукопису. Рецензенти не повинні зберігати рукопис для особистого користування; копії рукопису мають бути знищені після подання рецензій.

Очікується, що рецензенти будуть швидко відповідати на прохання про рецензування і подавати рецензії в узгоджений час. Коментарі рецензентів повинні бути конструктивними, чесними та ввічливими.

Рецензенти повинні повідомляти про свої конфлікти інтересів і самостійно відмовлятися від рецензування за їх наявності.

D. Власники журналу й редакційна свобода

1. Власники журналу

Власники й редактори медичних журналів мають спільну мету, але виконують різні обов’язки, тому іноді ці відмінності призводять до конфліктів.

В обов’язки власника медичного журналу входить призначення і звільнення редакторів. Призначаючи редакторів, власники повинні укладати з ними контракт, в якому мають бути чітко вказані права і обов’язки редактора, повноваження, основні умови призначення на посаду й механізми розв’язання конфліктів. Діяльність редактора може оцінюватись за допомогою взаємно узгоджених показників, як от (але не тільки) кількість читачів журналу, час подання й обробки рукописів і різноманітні параметри журналу.

Власники повинні звільняти редакторів лише через серйозні причини, такі як порушення наукової етики, незгода з довгостроковим редакційним спрямуванням журналу, незадовільна робота по узгоджених показниках чи поведінка, несумісна з відповідальною посадою. Призначення і звільнення має базуватися на оцінці комісії незалежних експертів, а не невеликої групи керівних працівників організації - власника. Це особливо важливо у випадку звільнення, оскільки свобода слова в науці високо цінується суспільством, і оскільки часто редактору доводиться кидати виклик існуючому порядку речей у такій формі, що це може суперечити інтересам власника журналу.

Медичний журнал повинен ясно вказати статус його управління і зв’язки із власником журналу (наприклад, спонсоруюче товариство тощо).

2. Редакційна свобода

ICMJE прийняв визначення поняття «редакційна свобода», дане Міжнародною Асоціацією Редакторів Медичних Журналів, відповідно до якої головний редактор повністю контролює зміст журналу і терміни публікації матеріалів. Власники журналів не повинні вмішуватися в оцінку, відбір матеріалів для публікації і редагування окремих статей ні прямо, ні опосередковано, шляхом створення обставин, які істотно впливають на прийняття рішення. Приймаючи рішення, редактори повинні керуватися цінністю роботи і її важливістю для читачів журналу, а не комерційною вигодою. Редактори повинні мати можливість вільно висловлювати свою критичну, але відповідальну думку з усіх аспектів медицини, не боячись заходів у відповідь, навіть коли ця думка суперечить комерційним цілям видавця.

Головний редактор також повинен мати можливість сказати вирішальне слово у рішеннях про те, яку рекламу чи спонсорські матеріали, включно додатки, журнал буде чи не буде публікувати. Головний редактор також повинен приймати остаточне рішення про використання бренду журналу і загальної політики журналу стосовно комерційного використання його матеріалів.

Заохочується створення журналом незалежної редакційної ради, яка б допомагала журналу формувати й підтримувати редакційну політику. Редактори повинні за необхідності звертатися до широкого кола радників, таких як рецензенти, співробітники редакції, редколегія і читачі, за підтримкою рішень редакції та думок, які викликають суперечки, а власники журналу повинні забезпечити відповідне страхування, і за необхідності – поради юриста на випадок судового процесу проти редакторів. За виникнення юридичних проблем редактор повинен негайно повідомити про це юристу і власнику журналу і/ чи видавцю. Редактори повинні захищати конфіденційність авторів і рецензентів (прізвища і коментарі рецензентів) відповідно до політики ICMJE (см. Розділ II C.2.a). Редактори повинні вживати всіх розумних кроків задля

перевірки фактів у коментарях свого журналу, включаючи розділи новин і повідомлення в соціальних мережах. Редактори також повинні забезпечити дотримання усіма співробітниками журналу принципів належної журналістської практики, включаючи ведення оперативних записів і вияснення реакції усіх зацікавлених сторін до появи публікації. Така діяльність на користь істини і громадських інтересів може мати особливе значення в захисті від наклепницьких звинувачень у суді.

Щоб забезпечити редакційну свободу на практиці, редактор повинен мати прямий доступ безпосередньо до власників журналу, а не до делегованого менеджменту чи адміністративного службовця.

В обов’язки редакторів та редакційних організацій має входити підтримка концепції редакційної свободи і представлення на суд міжнародної медичної, академічної та широкої громадськості серйозних випадків зазіхання на цю свободу.

E. Захист прав учасників досліджень

Описуючи експерименти, які проводилися на людях, автори повинні вказати, чи оцінювалися процедури досліджень відповідним комітетом з етики (локальним чи національним), а за відсутності офіційного такого комітету – чи відповідали вони вимогам Хельсінської Декларації 2013 р. (www.wma.net/en/30publica tions/10policies/b3/index.html). За наявності сумнівів у тому, чи проводилось дослідження відповідно до вимог Хельсінської Декларації, автори повинні аргументувати свої дії і подати докази того, що локальний комітет з етики однозначно схвалив аспекти досліджень, які викликали сумніви. Схвалення комітету з етики не чинить перешкод редактору скласти свою власну думку про правильність проведення дослідження.

Пацієнти мають право на захист персональної інформації, котра не може бути розкрита без інформованої згоди. Персональна інформація, яка включає імена, ініціали чи номери історій хвороб не повинна публікуватись ні в письмовому вигляді, ні у вигляді фотографій чи родоводів, якщо тільки вона не є необхідною для наукових цілей, і пацієнт (батько чи опікун) не надав письмової інформованої згоди на подібну публікацію. Отримавши таку інформовану згоду, необхідно показати пацієнту призначений для публікації рукопис. Автори мають повідомити пацієнту, чи будуть потенційно ідентифікуючі пацієнта матеріали доступні в Інтернеті чи у друкованих виданнях після публікації рукопису. Відповідно до місцевих правил чи законодавства, згода пацієнта має бути письмовою і повинна зберігатися в редакції журналу чи у авторів, або в тих та інших. Відповідне законодавство розрізняється залежно від регіонів, і журналам слід здійснювати свою політику, консультуючись з юристом. Оскільки журнал, в якому зберігається інформована згода, буде сповіщений про особистість пацієнта, журнал може вирішити, що конфіденційність пацієнта буде краще захищена, якщо інформована згода зберігатиметься у авторів. У цьому випадку автори повинні повідомити редакцію журналу в письмовій формі про те, що вони отримали на зберігання письмову інформовану згоду пацієнтів.

Несуттєві відомості що ідентифікують пацієнтів, слід опускати. Інформовану згоду необхідно отримувати в тих випадках, коли є сумніви стосовно можливості зберегти анонімність пацієнтів. Наприклад, маскування ділянки очей пацієнта на фотографії не є достатнім захистом анонімності. Якщо автори змінюють ідентифікуючі характеристики з метою захисту анонімності, автори повинні гарантувати, а редактори зазначити, що такі зміни не спотворюють наукового змісту результатів.

Вимога про надання інформованої згоди має бути включена в журнальні Інструкції для авторів. Отримання інформованої згоди повинно бути вказане у статті, яка публікується.

Описуючи експерименти на тваринах, автори повинні вказати, чи відповідали вони локальним і національним стандартам догляду за лабораторними тваринами та їх використання. З подальшими інструкціями щодо етики досліджень на тваринах можна ознайомитися в Узгодженому Керівництві для авторів з етики і благополуччя лабораторних тварин Міжнародної Асоціації редакторів ветеринарних журналів (www.veteditors.org/consensus-author-guidelines-on- animal-ethics-and-welfare-for-editors).

III. Видавничі й редакційні питання, пов’язані з публікаціями в медичних журналах

A. Виправлення й контролювання версій

Добросовісні помилки стаються в науці й публікаціях, і при їх виявленні потребується опублікування виправлень. Виправлення потрібні для корекції помилок у фактах. Спірні питання краще від усього вирішувати в листах до редактора, як у письмовій, так і в електронній формі, чи у формі повідомлень на Інтернет-форумі, який спонсорує журнал. Обновлення попередньої публікації (наприклад, обновлення систематичного огляду чи клінічних рекомендацій) вважається новою публікацією, а не версією раніше опублікованої статті.

За необхідності внесення виправлень журнал має дотримуватися наступних мінімальних стандартів:

• Журнал повинен опублікувати повідомлення про виправлення якомога раніше і навести внесені зміни разом із посиланням на висхідну публікацію. Виправлення повинне бути розміщене на електронній чи пронумерованій друкованій сторінці, що містить електронне або друковане Оголошення , для забезпечення правильного індексування.

• Журнал також повинен вмістити нову версію статті з детальним описом змін, зробленим у початковому варіанті, і датою внесення цих змін.

• Журнал має зберігати всі попередні варіанти статті. Ця стаття або повинна знаходитися в прямому доступі для читачів, або читач повинен мати можливість отримати її по запиту.

• У попередніх електронних версіях має ясно вказуватись, що існують більш пізніші верстки цієї статті.

• У посиланнях має вказуватись найостанніша версія. Якщо помилка настільки серйозна, що може спотворити результати і висновки всієї роботи, то може потребуватися спростування.

B. Наукова недобросовісність, вираження занепокоєння і спростування

Наукова недобросовісність включає фальсифікацію даних (але необов’язково зводиться тільки до неї). До фальсифікації даних належать також маніпуляція ілюстраціями и плагіат, які вводять в оману. Дехто вважає, що не опублікування результатів клінічних випробувань та досліджень, що проводяться на людях, є формою наукової недобросовісності. Хоча всі ці випадки складають проблему, вони не рівнозначні. Кожна ситуація потребує індивідуальної оцінки відповідними організаціями. За підозри на наукову недобросовісність чи за виникнення інших сумнівів в етичності проведення або чесності роботи, викладеної у поданих чи опублікованих статтях, редактор повинен ініціювати відповідні процедури, детально описані такими комітетами,

як Комітет по публікаційній етиці (СОРЕ) (publicationethics.org/resources/flowcharts). В очікуванні результату проведення цих процедур, редактор може опублікувати занепокоєння. Якщо процедури включають проведення розслідування в установі автора, редактор повинен узнати його результат, за необхідності повідомити його читачам і, якщо розслідування довело наукову недобросовісність, опублікувати спростування цієї статті. Можуть скластися обставини, коли недобросовісність не доведена, але в цьому випадку можна опублікувати обмін листами з редактором, щоб поставити читача до відома про сутність дискусії.

Вираження занепокоєння і спростування не повинне бути простим листом до редактора. Вони мають бути добре помітними, розміщені на електронній чи пронумерованій друкованій сторінці, включаючи електронне чи друковане Оголошення для правильності індексування, а також містити в заголовку назву висхідної статті. В Інтернеті спростування і висхідна стаття повинні мати взаємні посилання, а стаття,яка спростовується, повинна бути чітко позначена як спростована у всіх її формах (Резюме, повний текст, PDF). В ідеалі, спростування має бути написане авторами статті, але за відсутності у них бажання чи можливості, редактор за певних обставин може прийняти спростування, написане іншими відповідальними особами. Редактор може бути і єдиним автором спростування чи висловлення занепокоєння. Текст спростування має пояснити причину спростування даної статті і містити її повні висхідні дані. Після спростування стаття має залишатися доступною для громадськості і повинна бути чітко позначена як вилучена.

Достовірність наукової роботи, яка була раніше виконана автором недобросовісної статті, підлягає сумніву.

Редактори можуть попросити, щоб установа автора засвідчила добросовісність раніше опублікованих в цьому журналі робіт чи вилучити їх. Якщо це не виконується, редактори можуть опублікувати заяву із висловленням занепокоєння достовірністю раніше опублікованих робіт.

Чесність дослідження може також підлягати сумніву невідповідною методологією, що може призвести до спростування.

Подальші рекомендації щодо спростувань і висловлення занепокоєння є у блок-схемах СОРЕ.

Поради, як уникнути посилань на спростовані статті, див. у Розділі IV.g.i.

C. Авторське право

Журнали повинні чітко роз’яснювати свою позицію стосовно умов авторського права, на яких публікуються роботи. Якщо журнал зберігає за собою авторське право, то позиція журналу має бути детально викладена на формах передачі авторських прав для всіх типів матеріалів, включаючи аудіо- и відеоматеріали, протоколи і дані досліджень. Медичні журнали можуть просити авторів передати авторське право журналу. Окремі журнали вимагають передачі дозволу на публікацію. Інші журнали не вимагають передачі авторських прав и покладаються на такі засоби передачі, як ліцензії Creative Commons. Статус авторського права може різнитися для окремих статей одного і того ж журналу. На окремі статті авторське право не поширюється (приміром, на статті, підготовлені урядовими службовцями деяких країн під час їх професійної діяльності). Стосовно окремих статей редактори можуть відмовитись від авторського права, а окремі статті можуть бути захищені відповідно до інших погоджень, деякими правами.

D. Публікації, що перекриваються

1. Подвійне подання рукопису

Автори не повинні подавати один і той же рукопис на одній і тій же , чи на різних мовах одночасно більш, ніж в один журнал. Підставою для цього правила є можливість розбіжностей, коли два (чи більше) журнали заявляють про своє право на публікацію рукопису, надану в них одночасно, а також можливість того, що два чи більше журнали мимоволі візьмуть на себе непотрібну роботу із рецензування, редагування і публікації однієї і тієї ж статті.

2. Дублюючі і пріоритетні публікації

Дублюючою публікацією є публікація статті, яка значною мірою співпадає з уже опублікованою роботою без чітких, помітних посилань на попередню публікацію. Пріоритетна публікація може включати представлення інформації у вільному доступі.

Читачі медичних журналів повинні бути впевнені, що вони знайомляться з оригіналом, за винятком тех випадків, коли є чітка заява автора і редактора про наміри перевидання статті (що можливо, наприклад, стосовно історичних чи етапних робіт). Основою для цієї позиції є міжнародні закони про авторське право, етичні норми, а також необхідність ефективного використання матеріальних ресурсів. Подвійна публікація оригінальних досліджень складає особливу проблему, оскільки це може призвести до ненавмисному подвійному підрахунку даних чи наданню результатам одного дослідження невідповідної значущості, що викривляє доступну доказову базу.

При поданні рукопису роботи, значна частина якої уже була опублікована у вигляді статті, міститься повністю в іншій статті чи близько нагадує іншу статтю, яка була подана чи прийнята для публікації в іншому виданні, автори повинні ясно вказати це в супровідному листі й надати копії попередніх публікацій, щоб допомогти редактору вирішити, як діяти з поданою статтею. Див. також Розділ IV.B.

Ця рекомендація не чинить перешкод журналу приймати до розгляду повнотекстові статті після попередньої публікації завчасного повідомлення, наприклад, листа до редактора, тез чи стендової доповіді, представленої на науковій конференції. Також журнали можуть брати до розгляду статті, які були представлені на науковій конференції, але не були опубліковані повністю, чи готуються до публікації у працях конференції чи видання аналогічного формату. Прес-релізи періодичних запланованих конференцій зазвичай не вважаються порушенням цього правила, за винятком випадків, коли подібні описи містять додаткові дані чи копії таблиць і рисунків. Автори повинні враховувати, наскільки поширення їх результатів за межами наукової доповіді може знизити оцінку редактором пріоритетності їх роботи. У випадку виникнення надзвичайної ситуації для суспільного здоров’я (за визначенням посадових осіб суспільної охорони здоров’я), важлива інформація для впровадження в суспільну охорону здоров’я повинна поширюватися негайно, без побоювань, що це буде перешкоджати подальшій публікації в журналі.

Передача засобам масової інформації , урядовим агентствам чи підприємцям наукової інформації, описаної у статті чи в листі до редактора, які були прийняті до друку, але ще не опубліковані, протирічить політиці багатьох журналів. Таке інформування може бути виправдане, якщо у статті чи листі описані істотні успіхи в лікуванні того чи іншого захворювання, загрози суспільному здоров»ю, такі як серйозні небажані ефекти ліків, вакцин, інших біологічних

продуктів і медичних приладів. Подібні повідомлення, як друковані, так і розміщені в ІнтернетІ, не повинні впливати на наступну публікацію роботи, але їх необхідно, по можливості, попередньо обговорити і узгодити з редактором.

ICMJE не розглядає як попередню публікацію результати, вміщені в будь-які реєстри клінічні дослідження, які відповідають критеріям, вказаним у Розділі III.L., за умови, що вони представлені у вигляді короткого (500 слів) структурованого резюме чи таблиць (включаючи тих, хто брав участь в дослідженні пацієнтів, основні результати і небажані прояви). ICMJE рекомендує авторам , реєструючи дослідження, включати заяву, в котрій вказати, що результати дослідження поки не були опубліковані в журналі, який рецензує роботу. Після публікації результатів автори повинні обновити реєстр результатів повними вихідними даними статті.

Редактори різних журналів можуть одночасно чи спільно вирішити опублікувати статтю, якщо вони вважають, що це відповідатиме інтересам суспільного здоров»я. Одначе, Національна бібліотека медицини (NLM) індексує всі такі одночасно спільно опубліковані статті окремими, і тому редактори мають включити в публікацію заяви, що пояснюють читачам цю одночасну публікацію.

Авторам, які намагаються здійснити подвійну публікацію без такого сповіщення, варто очікувати, ймовірно, негайної відмови від друкування поданого рукопису. Якщо редактор не був попереджений про порушення, і стаття була уже надрукована, може бути опубліковане спростування з поясненнями зі згоди автора, чи без згоди.

Подальші рекомендації щодо поводження з дублюючими публікаціями див. у блок-схемах COPE.

3. Допустима повторна публікація

Повторна публікація матеріалу, опублікованого в інших журналах чи в ІнтернетІ, може бути виправданою і корисною,особливо, якщо вона призначена для поширення важливої інформації серед максимально широкого кола читачів (напр., рекомендації, розроблені урядовими агенціями і професійними організаціями тією чи іншою мовою). Повторна публікація з інших причин також може бути виправдана за дотримання наступних умов:

1. Автори отримали схвалення редакторів обох журналів (редактор, який займається повторною публікацією, повинен мати доступ до первинної версії статті).

2. Пріоритет первинної публікації має бути дотриманий за допомогою інтервалу між публікаціями, який обидва редактори узгодять з автором.

3. Стаття для повторної публікації призначена для іншого кола читачів; у цьому випадку буває досить скороченої версії.

4.У вторинній версії добросовісно приводяться дані та їх інтерпретація, яка міститься в первинній версії.

5. У вторинній версії повинна міститись інформація для читачів, експертів і організацій, що документують, про те, опублікована стаття в іншому виданні частково, чи повністю, наприклад: «Ця стаття базується на результатах дослідження, вперше опублікованого(назва журналу з повним посиланням)». У вторинній версії повинне бути посилання на первісну версію.

6. Назва вторинної публікації повинна вказувати на те, що вона є повторною (повне чи скорочене перевидання ,чи переклад) стосовно первинної публікації. Варто відзначити, що NLM не розглядає переклади як «перевидання», а також не цитує і не індексує переклади, якщо оригінальна стаття була опублікована в журналі, який індексує MEDLINE.

Якщо один и той же журнал одночасно публікує статті кількома мовами, то у посиланні NLM ці мови будуть відмічені (наприклад, Angelo M. Journal networking in nursing: a challenge to be shared. Rev Esc Enferm USP. 2011 Dec 45[6]:1281-2,1279-80,1283-4. Article in English, Portuguese, and Spanish. No abstract available. PMID 22241182).

4. Рукописи, засновані на одній и тій же базі даних

Якщо редактори отримують рукописи від окремих дослідницьких груп або від однієї і тієї ж групи з аналізом одних і тих же даних (наприклад, із загальнодоступної бази даних чи систематичні огляди чи метааналізи одних і тих же даних), вони повинні розглядати ці рукописи незалежно, оскільки вони можуть різнитися методам аналізу, висновками або тим й іншим. Якщо інтерпретація даних однакова, редактору доцільно, хоча й не обов’язково, віддати перевагу тому рукопису,що надійшов першим.

Редактор може розглядати можливість публікації більш, ніж одного з таких рукописів,які перекривають одна одну, так як різні аналітичні підходи можуть бути взаємодоповнюючими та рівноцінними. Однак, щоб були підстави для публікації рукописів, заснованих на одних і тих же даних, як окремих статей, вони повинні істотно доповнювати один одного і в інтересах відкритості мати відповідні посилання на попередні публікації.

У статті з повторним аналізом даних клінічного випробування повинне бути посилання на всі первинні публікації, чітка вказівка на те, що в ній міститься повторний аналіз/результати, а також повинні використовуватись ті ж реєстраційні номери клінічного випробування, як і в первинній статті.

Іноді в крупних клінічних дослідженнях з самого початку планується цілий ряд окремих публікацій, в котрих розглядаються різні аспекти дослідження, але використовується одна і та ж вихідна вибірка пацієнтів. У цьому випадку автори можуть використовувати один и той же реєстраційний номер дослідження, якщо у вихідній реєстрації були визначені всі параметри результатів. Якщо автори зареєстрували декілька розділів основного дослідження під різними номерами, наприклад, на clinicaltrials.gov, то для дослідження, яке розглядається, має бути приведений його власний ідентифікаційний номер. Головне питання полягає в прозорості, тому незалежно від того, який підхід використовується, він повинен бути відкритим для читачів.

E. Кореспонденція

Медичні журнали повинні забезпечувати читачам можливість надсилати коментарі, запитання чи критичні зауваження щодо статей, які публікуються, зазвичай, але не обов’язково завжди, через спеціальний розділ листування чи форум в ІнтернетІ. Автори статей, які обговорюються в листуванні або в ІнтернетІ, повинні відповідати на серйозну критику їх роботи, використовуючи ті ж засоби, а редактори мають просити їх надати такі відповіді. Авторів коментарів необхідно просити вказати наявність будь-якої конкуренції чи конфлікту інтересів з авторами статті.

Кореспонденцію, яка публікується, можна редагувати стосовно обсягу, граматики і журнального стилю. Редактори можуть також віддати перевагу публікуванню невідредагованої кореспонденції, наприклад, в ІнтернетІ. ТакІ коментарі не індексуються в MEDLINE, якщо лише вони в подальшому не публікуються на пронумерованих електронних чи друкованих сторінках. Яким би чином журнал не працював з кореспонденцією, він повинен оголосити цю практику. У всіх випадках редактори повинні намагатися виявляти неввічливі, неточні чи наклепницькі коментарі.

Конструктивні суперечки, критика і незгода є важливою частиною науки, і редактори журналів повинні заохочувати такі обміни думками, в ідеалі, на сторінках своїх журналів і з приводу опублікованих ними матеріалів.

Однак, прерогативою редакторів є відмова в публікації, яка не відноситься до справи, нецікавої або необгрунтованої кореспонденції. Водночас, редактори є відповідальними за можливість вираження широкого спектру думок і аргументів. З метою справедливості і збереження контролю над обсягом кореспонденції, журнали можуть встановити часові обмеження для відповідей на публікований матеріал і дебати на певну тему.

F. Винагороди

Журнали мають бути прозорими стосовно видів отримуваних ними доходів. Будь- які внески чи витрати, котрі потребуються для оплати опрацювання рукопису і/чи видавничих матеріалів, мають бути ясно вказані в такому місці, де їх можна легко виявити потенційним авторам до подання рукопису на розгляд, або роз’яснені авторам до того, як вони почнуть підготовку рукопису для подання(http://publicationethics.org/files/u7140/Principles_of_Transparency_and_Best_Practice_in_Scholarly_Publishing.pdf).

G. Додатки, тематичні випуски і спеціальні серії

Додатки - це добірки статей за спорідненими питаннями чи темами, які публікуються в окремому випуску журналу або як частина регулярного випуску. Додатки можуть фінансуватися не видавцем журналу, а з інших джерел. Оскільки джерела фінансування можуть впливати на зміст додатків шляхом відбору тем і поданих кутів зору, журнали повинні дотримуватись приведених нижче принципів, які належать також до тематичних і спеціальних серій, що мають зовнішнє фінансування і /чи запрошених редакторів:

1. Редактор журналу повинен нести повну відповідальність за спрямування, форму і зміст додатків, включаючи повний контроль над прийняттям рішень за вибором авторів, рецензентів і матеріалу, який публікується в додатку. Редагування додатку організаціями, які його фінансують, не повинне допускатися.

2. Редактор журналу повинен мати право призначати одного чи більше зовнішніх редакторів додатку і відповідати за роботу цих редакторів.

3. Редактор журналу має зберігати за собою право відправляти рукописи додатку на зовнішнє рецензування і відхиляти рукописи, надані для додатку, як після зовнішнього рецензування, так і без нього. Ці умови мають бути відомі авторам и всім зовнішнім редакторам додатку до початку редакційної роботи над ним.

4. Ініціатори ідеї додатку, джерела фінансування досліджень і публікацій, а також продукти, які розглядаються в додатку, вироблені джерелами фінансування,повинні бути чітко вказані у вступному матеріалі.

5. Реклама у додатках повинна відповідати тій же політиці, що й основні випуски журналу.

6. Редактори журналу мають слідкувати за тим, щоб читачі могли легко відрізнити сторінки основної частини журналу від сторінок додатку.

7. Редактори журналів і додатків не повинні приймати персональні послуги і прямі винагороди від спонсорів додатків.

8. Повторна публікація у додатках (перевидання статей, опублікованих в інших виданнях) повинна бути чітко визначена цитуванням повних вихідних даних оригінальної статті, а також у заголовку.

9. До додатків застосовуються ті ж принципи авторства і розкриття потенційного конфлікту інтересів, котрі вже обговорювалися в цьому документі.

H. Спонсорство чи партнерство

Різні підприємства можуть бути зацікавлені у взаємодії з журналами і редакторами у формі спонсорства, партнерства, конференцій та інших видів діяльності. Для збереження редакційної незалежності ці взаємодії повинні базуватися на тих же принципах, які були описані вище для Додатків, Тематичних випусків і Спеціальних серій (Розділ III.G).

I. Електронні публікації

Більшість медичних журналів нині видається як у друкованому, так і в електронному вигляді, а деякі – лише в електронному. Принципи видання друкованих і електронних версій однакові, і рекомендації, приведені в даному документі, рівнозначно належать до обох форм. Однак електронні публікації відкривають можливості для створення багатьох версій статті, що порушують питання про стабільність посилань і збереження змісту, який обговорюється в даному документі.

Рекомендації щодо виправлень і контролю версій детально приводяться в Розділі III.A.

Електронні публікації дозволяють розміщувати посилання на інші поза журнальні сайти і ресурси, які не контролюються редакцією журналу. Із цієї причини, а також у зв’язку з тим, що посилання на інший сайт може сприйматися як скрита рекомендація другого сайту, журнали повинні проявляти обережність, розміщуючи на своїх сайтах посилання на інші сайти. Якщо журнал розміщує посилання на зовнішній сайт, то має бути чітко вказано, що журнал не рекомендує і не бере на себе юридичну чи якусь іншу відповідальність за зміст, рекламу, продукти та інші матеріали, розміщені на цьому внутрішньому сайті, а також не відповідає за доступність цього сайту.

Довготривале збереження журнальних статей на веб-сайті журналу, в незалежному архіві чи в надійному сховищі необхідне для їх історичного обліку. Повне видалення статті з веб-сайту журналу майже ніколи не виправдане, позаяк копії цієї статті могли бути скачані, навіть якщо вона була розміщена на сайті на короткий термін. Такі архіви мають перебувати у відкритому

доступі чи бути доступні для членів архіву. Вітається розміщення статей у кількох архівах. Однак, якщо це необхідно через юридичні причини (напр., при звинуваченні в наклепі), URL видаленої статті має містити детальне пояснення причин її видалення, а стаття повинна бути збережена у внутрішньому архіві журналу.

Довготривале зберігання всіх матеріалів журналу є обов’язком видавця, який, у випадку припинення існування журналу, повинен забезпечити передачу файлів журналу відповідальній третій стороні, яка може надати всі матеріали журналу.

На веб-сайті журналу повинна бути вказана дата останнього оновлення позастатейных веб-сторінок, таких як сторінки зі списками співробітників журналу, членів редколегії й інструкціями для авторів.

J. Реклама

Більшість медичних журналів розміщають рекламу, котра приносить прибуток їх видавцям. Тем часом, реклама не повинна домінувати в журналах, і вплив реклами на прийняття редакційних рішень недопустимо.

Правила забороняють сумісне розміщення рекламних і редакційних матеріалів, які стосуються одного і того ж продукту. Реклама має бути чітко визначена як реклама. Редактори повинні бути наділені повним і остаточним правом затвердження друкованої та електронної реклами. На редактора також покладений обов’язок слідкувати за дотриманням політики журналу стосовно реклами.

Журнали не повинні публікувати рекламу продуктів, стосовно яких доведено, що вони завдають істотної шкоди здоров’ю. Редактори повинні забезпечувати дотримання існуючих у країні регуляторних і промислових стандартів розміщення реклами чи розробити власні стандарти журналу. Організації і агентства не повинні у власних інтересах контролювати рубрикову чи іншу текстову рекламу, за винятком випадків, коли це зумовлено вимогами законодавства. Редактори також повинні розглядати можливість публікації всіх критичних зауважень стосовно реклами.

K. Журнали і засоби масової інформації

У взаємодії журналів із засобами масової інформації має витримуватися баланс конкуруючих пріоритетів. Широка громадськість проявляє законний інтерес до утримання всіх журналів і має право на своєчасний доступ до важливої інформації, і редактори повинні цьому сприяти. Однак, повідомлення у засобах масової інформації про результати наукових досліджень , які з’явилися до того, як вони пройшли рецензування і всебічну перевірку, можуть привести до поширення неточних і передчасних висновків. Водночас, практикуючі лікарі повинні мати можливість ознайомитися з науковим дослідженням у всіх подробицях, перш ніж вони зможуть повідомити своїм пацієнтам про висновки цього дослідження.

У деяких країнах і деякими журналами встановлена система накладення заборони, яка допомагає дотриматись цієї рівноваги і не допустити появи публікацій у засобах масової інформації до оприлюднення результатів оригінального дослідження в медичному журналі. Ця система заборони створює «єдині правила гри», котрі приймаються більшістю журналістів і письменників, оскільки це мінімізує для них вимушену необхідність публікувати матеріали раніше від конкурентів, в той час, як вони ще не мали часу належним чином підготувати ці матеріали.

Закономірна послідовність оголошення біомедичної інформації також важлива для мінімізації економічної нестабільності, оскільки в окремих статтях міститься інформація, здатна вплинути на фінансові ринки. ICMJE визнає критику системи заборон наукової інформації , але вважає , що користь такої системи переважує її шкоду.

Для редакторів, які намагаються встановити політику взаємодії із засобами масової інформації, можуть виявитися корисними наступні рекомендації , які відносяться як до друкованих, так і до електронних публікацій:

• Редактори можуть заохочувати організовану передачу громадськості медичної інформації від дослідників через журнали, які рецензуються. Це можна здійснити шляхом укладання угоди з авторами про те, що вони не будуть оголошувати свою роботу , доки їх рукопис перебуває на розгляді чи очікує публікації , а із засобами масової інформації – про те, що вони не друкуватимуть статті із даних питань, до того часу, як результати оригінального дослідження будуть опубліковані в журналі. Журнал, у свою чергу, буде співпрацювати із засобами масової інформації і допомагати у підготовці грамотних публікацій, наприклад, випускаючи прес – релізи.

• Редактори повинні мати на увазі, що система заборон працює на засадах взаємної довіри; офіційної політики і примусових механізмів стосовно цього не існує. Рішення значної кількості засобів масової інформації чи біомедичних журналів не дотримуватися системи заборон приведе до її швидкого розпаду.

• Попри те, що автори упевнені в своїй роботі, дуже небагато медичних досліджень є настільки важливими чи невідкладними для мережі охорони здоров’я, щоб новини про них необхідно було надрукувати до повної публікації в науковому журналі. Якщо виникнуть такі виняткові обставини, відповідні керівні організації , які відповідають за суспільне здоров’я, мають вирішити, чи повідомляти цю інформацію лікарям дочасно, і відповідати за своє рішення. Якщо автор і відповідні керівні організації хочуть, щоб рукопис розглядався у певному журналі, необхідно проконсультуватися з редактором цього журналу до публікації в засобах масової інформації .

Якщо редактори згодні з необхідністю негайної публікації у засобах масової інформації , вони повинні зробити виняток із правил, які обмежують передпублікаційну гласність.

• Політика обмеження перед публікаційної гласності не повинна поширюватися на звіти у засобах масової інформації про презентації на наукових конференціях і тези цих конференцій. (див. Розділ «Дублюючі публікації»). Дослідники, які подають свою роботу, на наукових конференціях мають право вільно обговорювати свою презентацію з журналістами, але вони не повинні повідомляти журналістам більш детальну інформацію про свою роботу, ніж те,що міститься в їхній доповіді. Дослідники повинні враховувати, що вказання таких деталей може знизити оцінку редактором пріоритетності їхньої роботи (див. Розділ «Дублюючі публікації»).

• Коли стаття близька до публікації, редакторам співробітникам журналу варто допомогти засобам масової інформації підготувати грамотні повідомлення : надати нові релізи і препринти статті, відповісти на запитання чи направити журналістів до відповідних експертів. Така допомога надається за умови згоди засобів масової інформації присвячувати випуск своїх матеріалів до публікації статті.

L. Реєстрація клінічних випробувань

Політика ICMJE стосовно реєстрації клінічних випробувань детально викладена в серії редакційних статей (див. «Оновлення і редакційні статті» [www.icmje.org/update.html] и «Запитання, які часто ставлять » [www.icmje.org/faq_clinical.html]).

Якщо говорити коротко, ICMJE вимагає і рекомендує, щоб усі редактори медичних журналів вимагали реєстрації клінічних випробувань в реєстрі під час або до включення першого пацієнта в якості умови розгляду роботи для публікації. Редактори, які просять включити їх журнал до списку публікацій на веб-сайті ICMJE, які дотримуються рекомендації ICMJE [icmje.org/journals.html], мають розуміти, що під включенням у цей список мається на увазі дотримання журналом політики ICMJE стосовно реєстрації клінічних випробувань.

ICMJE визначає клінічне випробування як будь-який дослідницький проект, в якому людина чи група людей проспективно зараховуються в групу медичного втручання, з одночасним порівнянням з контрольною групою чи без неї, з метою причинно-наслідкових зв’язків між цим втручанням та наслідком для здоров’я. Медичним втручанням вважається втручання, призначене для зміни біомедичного чи медичного наслідку, включаючи вживання ліків, хірургічні процедури , використання медичного обладнання , терапію поведінки, навчальні програми, дієтотерапію та зміни алгоритмів надання медичної допомоги. Результатом для здоров’я є будь - який біомедичний чи медичний показник, отриманий у пацієнтів чи учасників, включаючи фармакокінетичні показники і небажані явища. ICMJE не визначає час включення в дослідження першого пацієнта, але оптимальна практика вимагає, щоб дослідження було зареєстроване до моменту отримання інформованої згоди пацієнта.

ICMJE приймає реєстрацію в будь-якому реєстрі, котрий є первісним реєстром Платформи Реєстрів Міжнародних клінічних досліджень ВОЗ (ICTRP) (www.who.int/ictrp/network/primary/en/index.html), чи на сайті ClinicalTrials.gov, який є джерелом даних для ICTRP ВОЗ. ICMJE підтримує реєстрацію в цих реєстрах, оскільки вони відповідають ряду критеріїв. Вони безкоштовно доступні для громадськості, відкриті для всіх бажаючих зареєструватися, управляються некомерційною організацією, володіють механізмом гарантії законності реєстраційних даних і можуть бути легко знайдені в Інтернеті. Прийнятний реєстр повинен складати набір даних для реєстрації дослідження , який складається не менш, ніж з 20 пунктів (http://prsinfo.clinicaltrials.gov/train Trainer/WHO-ICMJE-ClinTrialsgov-Cross-Ref.pdf чи www.who.int/ictrp/network/trds/en/index.htmlна момент реєстрації і до включення першого учасника. ICMJE вважає недостатньою реєстрацію випробування, в якому відсутній хоча б один пункт з цього набору даних, чи котра містить неінформативні пункти. Хоча такого пункту вимог не існує, ICMJE заохочує авторів включати в реєстрацію заяву, в котрій указано, що результати до цього часу не були опубліковані в журналі, який рецензується, і оновити реєстрацію, включивши повні вихідні дані статті, після опублікування результатів.

Мета реєстрації клінічних випробувань полягає в тому, щоб попередити вибіркову публікацію і вибіркове подання результатів дослідження, непотрібне дублювання дослідження, щоб допомогти пацієнтам і громадськості узнати, які клінічні дослідження плануються чи проходять нині, для розгляду можливої участі в них, а також, щоб допомогти комітетам з етики, які розглядають питання про схвалення нового дослідження, отримати уявлення про аналогічні роботи і дані, які мають значення для дослідження, яке розглядається. Ретроспективна реєстрація, наприклад, яка проводиться під час подання рукопису в журнал, не відповідає жодній з цих цілей. Ці цілі відносяться також до досліджень з альтеративним дизайном, таким як спостережні

випробування. Із цієї причини ICMJE заохочує реєстрацію досліджень, які виконуються не в форматі клінічних випробувань. Однак, оскільки в таких дослідженнях відсутня експозиція до лікарського препарату чи втручання, ICMJE не вимагає цього.

Вторинний аналіз даних головного (вихідного) клінічного випробування не реєструється як окреме клінічне випробування, але повинне містити посилання на реєстраційний номер головного дослідження.

ICMJE заохочує вміщення результатів клінічних випробувань в реєстри, але не вимагає цього. ICMJE не буде вважати попередньою публікацією розміщення результатів дослідження в будь-якому реєстрі, який відповідає вищезазначеним критеріям, якщо опис результатів обмежується коротким (500 слів) структурованим резюме чи таблицями (включаючи пацієнтів, які брали участь, головні висновки та небажані явища).

ICMJE рекомендує журналам друкувати реєстраційний номер клінічного випробування в кінці резюме.

Також ICMJE рекомендує авторам за наявності реєстраційного номера вказувати його при першому використанні скороченої назви клінічного випробування, яке вони описують, чи досліджень, які згадуються в рукопису.

Редактори можуть вирішувати, чи відсутність відповідної реєстрації клінічного дослідження було навмисною спробою необ’єктивного подання даних, чи призвела до цього. Якщо був допущений виняток із правила проспективної реєстрації, то дослідження повинно бути зареєстровано, і автори повинні вказати в публікації, коли реєстрація була проведена, і чим була викликана її затримка. Редактор повинен опублікувати заяву, яка пояснює, чим викликаний такий виняток. ICMJE підкреслює, що такі винятки не повинні бути частими, і що автори, які своєчасно не зареєстрували дослідження, ризикують бути не допущеними в журнали ICMJE.

IV. Підготовка і подання рукопису

A. Підготовка рукопису до подання в медичний журнал

1. Загальні принципи

Текст статті, присвяченої оригінальному дослідженню, зазвичай складається з розділів «Введення», «Методи», «Результати» й «Обговорення». Ця так звана структура «IMRAD» («ВМРО») - не випадковий публікаційний формат, а відбиток процесу наукового відкриття. У статтях в окремих розділах часто потрібними є підзаголовки для кращої організації їх змісту. Для інших типів статей, таких як мета-аналізи можуть потребуватися інші формати, в той час, як повідомлення про клінічні випадки, огляди літератури або редакційні статті можуть мати менш структуровані чи неструктуровані формати.

Електронні формати дозволяють додавати окремі деталі або цілі розділи, «нашаровувати» інформацію, розміщувати перехресні посилання чи видаляти фрагменти електронної версії статті.

Додаткові матеріали, призначені тільки для електронної версії, повинні бути подані в журнал і направлені на рецензування одночасно з первинним рукописом.

2. Рекомендацїї щодо опису досліджень

Рекомендації щодо опису досліджень розроблені для досліджень з різним дизайном, наприклад, CONSORT (www.consort-statement.org) – для ран д о м и з и р о в а н и х клінічних досліджень , STROBE – для спостережних досліджень (http://strobe-statement.org/), PRISMA – для систематичних оглядів і мета-аналізів (http://prisma-statement.org/), а STARD – для випробувань за точністю діагностики (www.stardstatement.org/). Бажано, щоб журнали просили авторів слідувати цим інструкціям, оскільки вони допомагають авторам описувати дослідження досить детально для оцінки редакторами, рецензентами, читачами та іншими дослідниками, які вивчають медичну літературу.

Авторам оглядових рукописів рекомендується описувати методи, які вони використовували для находження, відбору, витягів й узагальнення даних. Для систематичних оглядів це обов’язково. Хорошим джерелом рекомендацій щодо написання статей є EQUATOR Network (www.equator-network.org/home/) і «Р е к о м е н д а ц і ї та п е р ш і кроки в о п и с і досліджень » NLM (www.nlm.nih.gov/services/research_report_guide.html).

3. Розділи рукопису

Нижче приводяться загальні рекомендації із написання розділів у рамках загального дизайну дослідження й формату рукопису.

a. Титульна сторінка

На титульній сторінці рукопису подається загальна інформація про статтю та її авторів. Зазвичай ця інформація включає назву статті, відомості про авторів, відмову про відповідальності, джерела підтримки, кількість слів й іноді кількість таблиць і малюнків.

Назва статті. Назва є стислим описом всієї статті і повинна включати інформацію, яка разом з Резюме зробить пошук електронної версії статті чутливим і специфічним. Рекомендації із підготовки статті радять, а окремі журнали вимагають, щоб назва включала інформацію про дизайн дослідження (особливо важливо для рандомизированих клінічних випробувань, систематичних оглядів і мета-аналізів). Окремі журнали вимагають вказувати коротку назву, зазвичай не більше 40 символів (включаючи букви і пробіли), на титульній сторінці чи як окремий пункт, який заповнюють при поданні статті через Інтернет. При електронному поданні статті число знаків у назві може бути обмеженим.

ІнформацІя про авторів. Вказується найвищий учений ступінь кожного автора, хоча деякі журнали його не публікують. Необхідно вказати назву відділу (відділів) і установи (установ), де виконувалась робота.

Більшість систем електронного подання статті вимагає, щоб автори привели повну контактну інформацію, включаючи поштову та електронну адреси, але на титульній сторінці необхідно вказати номер телефону і факсу та e-mail автора, котрий відповідає за листування. ICMJE заохочує публікацію ідентифікатора ORCID.

Відмова від відповідальності. Прикладом відмови від відповідальності може бути заява автора про те, що точки зору, виражені в поданій статті, є його/її власними, а не офіційної позиції установи чи джерела фінансування.

Джерело(а) підтримки. У їх число входять гранти, оснащення, лікарські препарати і/чи будь-яка інша підтримка, яка допомогла проведенню роботи, описаної у статті, чи написанню самої статті.

Кількість слів. Підрахунок кількості слів тексту статті, не враховуючи резюме, подяк, таблиць, підписів до рисунків і списку літератури, дозволяє редакторам і рецензентам оцінити, чи виправдовує інформація, котра міститься у статті, розмір цієї статті і чи відповідає поданий рукопис формату журналу і ліміту слів. Окремий підрахунок слів в Резюме корисний із тієї ж причини.

Кількість рисунків і таблиць. Деякі системи подачі статті вимагають вказати число Рисунків і Таблиць до завантаження відповідних файлів. Ці дані дозволяють співробітникам редакції і рецензентам переконатися, що всі рисунки і таблиці дійсно були включені в рукопис, а також, оскільки Таблиці і Рисунки займають місце, оцінити, чи виправдовує інформація , подана на рисунках і в таблицях, розмір статті, і чи вміщується рукопис у межі відведеного їй місця.

Заява про конфлікт інтересів. ІнформацІя про конфлікт інтересів кожного автора повинна бути частиною рукопису. Кожний журнал розробляє власні стандарти для форми цієї заяви і місця, де вона буде розміщена. ICMJE була розроблена спеціальна форма розкриття конфлікту інтересів для використання журналами-членами ICMJE ((www.icmje.org/coi_disclosure.pdf), і ICMJE вітає використання її іншими журналами. Хоча ця форма є, редактори можуть вимагати, щоб заяву про конфлікт інтересів було розміщено на титульній сторінці рукопису, щоб скоротити роботу по отриманню форм від усіх авторів до прийняття редакційного рішення, або щоб позбавити рецензентів і читачів від необхідності читати форму кожного автора.

b. Резюме

Для оригінальних досліджень, систематичних оглядів и метааналізів потребується структуроване резюме. У ньому повинні бути представлені введення чи підстави для проведення дослідження, формулювання мети дослідження, основні процедури (відбір учасників дослідження, умови, приведені показники, методи аналізу), основні результати (за можливості, з указанням величини ефекту, який спостерігається, і його статистичної достовірності) і основні висновки. Необхідно виділити нові і важливі аспекти дослідження чи спостережень, відмітити нові і важливі обмеження и не перебільшувати значимості отриманих даних.

Резюме статей, які описують клінічні випробування, повинні містити пункти, які група CONSORT вважає необхідними. (www.consort-statement.org/resources/downloads/extensions/consort-extension-for-abstracts-2008pdf/). Джерела фінансування повинні бути вказані окремо після Резюме. Це допомагає правильному розміщенню й індексуванню для пошуку статті в MEDLINE.

Оскільки резюме є єдиною істотною частиною статті, яка індексується у багатьох електронних базах даних, і единим розділом, який прочитується багатьма читачами, автори мають бути впевнені, що вони точно відобразили зміст статті. На жаль, інформація, надана в резюме, часто відрізняється від змісту статті. У процесі рецензування і переробки статті автори і редактори повинні забезпечити відповідність цієї інформації. Вимоги до формату структуризованого резюме відрізняються в різних журналах; деякі журнали використовують більше одного формату. Автори повинні складати резюме відповідно до формату,котрого потребує журнал, який вони обрали для публикації.

ICMJE рекомендує журналам вміщувати реєстраційний номер клінічного випробування наприкінці резюме. Также ICMJE радить, щоб автори за наявності реєстраційного номера указували його при першому використанні скороченої назви клінічного випробування, яке вони описують чи згадують у статті.

Якщо дані були поміщені у громадське сховище, автори повинні указати в кінці резюме назву набору даних, назву і номер сховища.

c. Вступ

У вступі описується стан проблеми, яка вивчається і підстава для проведення дослідження(тобто,природа проблеми і її значущість). Указується конкретна мета чи завдання дослідження або гіпотеза, яку перевіряли дослідженням чи спостереженням. Приводяться посилання тільки на роботи, які мають пряме відношення до даного дослідження, і не включаються дані чи висновки із описуваного дослідження.

d. Методи

Головний принцип складання розділу «Методи» -це ясний виклад того, як і чому дослідження проводилось певним чином. Розділ «Методи» має бути досить детальним, щоб інші дослідники, які мають доступ до цих даних, могли відтворити отримані результати. Загалом цей розділ повинен включати тільки ту інформацію, яка була доступна на момент складання плану чи протоколу дослідження, а вся інформація, отримана в ході дослідження, належить до розділу «Результати».

Якщо будь-яка організація отримала винагороду чи іншим чином працювала за угодою, допомагаючи проводити дослідження (наприклад, збір даних чи управління), це має бути детально описано в методах.

Розділ «Методи» повинен включати заяву, яка вказує, що дослідження було схвалене відповідальним комітетом з етики( установи чи національним) чи звільнене від необхідності цієї оцінки. За відсутності офіційного комітету з етики у цій заяві вказується , що дослідження проводилось відповідно до принципів Хельсинської декларації.

i. Відбір і опис учасників

Слід ясно описати, як проводився відбір учасників спостереження чи експерименту (здорові обличчя чи пацієнти, включаючи группи контролю), привести критерії включення і винятки і указати вихідну популяцію. Оскільки значення таких показників, як стать, вік й етнічна приналежність, на момент розроби дизайну дослідження не завжди відоме, дослідники повинні намагатися включати репрезентативні популяції у дослідження всіх типів, і, як мінімум, привести описові дані для цих та інших істотних демографічних характеристик. Якщо дослідження провадилось лише на певній популяції, наприклад,на учасниках лише одної статі, автори мають обґрунтувати це, виключаючи очевидні випадки( наприклад, рак передміхурової залози). Автори повинні уточнити, як визначалась расова чи етнічна приналежність, і обгрунтувати її важливість.

ii. Технічна інформація

Приводяться головні і другорядні цілі дослідження, які зазвичай називаються первинними і вторинними виходами. Методи, обладнання (з указанням у дужках назви і адреси виробника) і процедури описуються настільки детально, наскільки це необхідно, щоб інші дослідники могли

відтворити отримані результати. Варто привести посилання на загальноприйняті методи, включаючи методи статистичного аналізу (див. нижче). Для методик, котрі були опубліковані раніше, але недостатньо добре відомі, необхідно привести відповідні посилання й короткі описи. Слід описати нові або істотно модифіковані методи, пояснити причини їх використання й оцінити їх обмеження.

Мають бути чітко вказані всі використовувані лікарські препарати й хімічні речовини, включаючи непатентовані назви, дози і способи введення. Вказуються відповідні наукові назви і назви генів.

iii. Статистика

Статистичні методи необхідно описати досить детально, щоб поінформовані читачі, які мають доступ до вихідних даних, могли судити про правильність проведення досліджень і перевірити приведені результати. За можливості слід подати кількісне опрацювання даних і вказати відповідну помилку виміру чи ступінь ймовірності (наприклад, звірені інтервали). Не варто покладатися лише на перевірку статистичної гіпотези(наприклад,значення Р), оскільки це не відображує важливу інформацію про ступінь ефекту, який спостерігається, і точність оцінок. За можливості, при описанні дизайну дослідження і статистичних методів слід приводити посилання на загальноприйняті джерела( з указанням сторінок). Слід привести визначення статистичних термінів, абревіатур і більшої частини символів, а також указати , який використовується пакет (пакеты) статистичних програм і його версію. Варто розмежувати завчасно заплановані та досліджувані аналізи, включаючи аналізи підгруп.

e. Результати

Результати мають бути подані в логічній послідовності у тексті, таблицях і на рисунках. Насамперед приводяться найбільш важливі результати. Не варто повторювати всі дані з таблиць і рисунків у тексті, досить виділити чи узагальнити найбільш важливі спостереження. Приводятся дані по всіх первинних і вторинних виходах, указаних в розділі «Методи». Додаткові матеріали і детальну технічну інформацію можна розмістити у додатку, де вони будуть доступні без порушення цілісного сприйняття тексту, або опублікувати лише в електронній версії журналу.

Численні результати приводяться не лише у вигляді похідних (наприклад, процентів), але також у вигляді абсолютних значень, на підставі яких були розраховані ці похідні , і за наявності статистичної достовірності для цих значень, вказати її. Окрім того, необхідно вказати статистичні методи, використовувані для аналізу даних. Число таблиць і рисунків має бути обмежене тими, які необхідні для пояснення основної ідеї статті й оцінки підтверджуючих даних. Графіки слід використовувати як альтернативу таблицям з великою кількістю даних; дані в графіках і таблицях не повинні дублюватися. Необхідно уникати нетехнічного використання у статистиці технічних термінів, таких як «випадковий» (що передбачає наявність рандомизації), «нормальний», «значущий», «кореляція» і «вибірка».

Роздільне приведення даних по демографічних характеристиках, наприклад, по віку і статі, полегшує об»єднання даних всього дослідження у підгрупи. Таке розділення повинне проводитися завжди, крім випадків, коли є вагомі причини не проводити стратифікацію результатів; ці причини повинні бути пояснені.

f. Обговорення

Корисно на початку обговорення коротко підсумувати основні результати, а також вивчити можливі механізми чи пояснення цих результатів. Виділяйте нові і важливі аспекти вашого дослідження в контексті всієї сукупності відповідних доказів. Заявіть про обмеження ваших досліджень, а також вивчіть наслідки їх впровадження для майбутніх досліджень і клінічної практики. Не повторюйте в деталях дані чи іншу інформацію, представлену в інших частинах рукопису, наприклад, у Вступі чи у розділі Результати.

Потрібно пов’язати висновки з метою дослідження, але уникати необґрунтованих заяв і висновків, які не цілком підтверджені отриманними даними. Зокрема, слід проводити розмежування між клінічними і статистичними поняттями й уникати стверджень про економічну вигоду затрати , якщо рукопис не містить відповідних економічних даних та їх аналізу. Варто уникати заяв про пріоритетність дослідження чи посилатися на ще не завершену роботу. Можна висувати нові гіпотези, якщо вони обгрунтовані, але ці гіпотези повинні бути чітко визначені як гіпотези.

g. Список літератури

i. Загальні зауваження

Автори повинні по можливості приводити прямі посилання на оригінальні дослідження. Список літератури не повинен використовуватися автором, редактором чи рецензентами у власних інтересах. Хоча посилання на оглядові статті можуть ефективно спрямовувати читачів до більшого обсягу літератури з даної теми, огляди не завжди точно відображують оригінальні роботи. З іншого боку, обширні списки літератур, з посиланнями на оригінальні роботи із відповідної тематики, можуть зайняти надто багато місця.

Невелика кількість посилань на ключові оригінальні роботи виконують свою функцію так же добре, як більш повні списки, особливо враховуючи , що тепер посилання можна додавати в електронні версії статей, які публікуються, а також те, що електронний пошук літератури ефективно відкриває читачам доступ до опублікованих статей.

Слід уникати посилань на тези. Їх можна цитувати у тексті в дужках, але не як примітки до тексту.

Посилаючись на статті, схвалені до друку, але ще не опубліковані, необхідно додавати примітку «у друку».

Інформація з рукописів, поданих, але не прийнятих до друку, повинна цитуватися в тексті як «неопубліковані спостереження» з письмового дозволу відповідного джерела.

Слід уникати цитування «особистого повідомлення», якщо лише в ньому не міститься важлива інформація, недоступна в опублікованих джерелах. У цьому випадку в тексті у дужках слід указати ім»я особи, яка повідомила інформацію, і дату повідомлення. При цитуванні в наукових статтях треба отримати письмовий дозвіл і підтвердження точності цитати від особи, котра надіслала особисте повідомлення.

Не всі, а тільки окремі журнали перевіряють точність усіх посилань, тому в опублікованих версіях статей іноді з»являються помилки у посиланнях. Для зведення до мінімуму таких помилок треба перевіряти посилання з використанням електронного бібліографічного джерела, такого як PubMed, или друкованої копії оригінальної статті. Автори відповідають за відсутність

посилань на вилучення статті, за винятком цитування зі вказівкою, що стаття була вилучена. Для статей, опублікованих у журналах, індексованих в MEDLINE, ICMJE розглядає PubMed як авторитетне джерело інформації про вилучені публикації.

Автори можуть визначити вилучені статті в MEDLINE шляхом пошуку в PubMed за терміном «Retracted Publication [pt]», де «pt» у квадратних дужках означає тип публікації, чи безпосередньо у списку вилучених публікацій PubMed (www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed?term=retracted+publication+[pt]).

Посилання мають бути пронумеровані послідовно, в тому порядку, в якому вони вперше згадуються в тексті. Посилання в тексті, таблицях і підписах до рисунків треба позначати арабськими цифрами у дужках.

Посилання, подані тільки в таблицях чи підписах до рисунків, мають бути пронумеровані в послідовності, що відповідає першій згадці у тексті певної таблиці чи рисунка.

Назви журналів потрібно скорочувати відповідно до стилю, який використовується в MEDLINE (www.ncbi.nlm .nih.gov/nlmcatalog/journals). У різних журналах авторів просять цитувати електронні джерела чи у дужках в тексті, чи як пронумеровані посилання після тексту. Автори повинні вияснити це в журналі, в який вони планують подати свою роботу.

ii. Стиль і формат

Посилання повинні відповідати стандартам, узагальненим на веб-сторінці «Рекомендації по проведенню, поданню , редагуванню і публікації наукових робіт в медичних журналах Міжнародного Комітету редакторів медичних журналів (ICMJE) NLM: Зразки посилань » (www.nlm.nih.gov/bsd/uniform_requirements.html) і більш детально - на веб-сайті Citing Medicine, 2-е видання NLM (www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK7256/). Ці ресурси регулярно поновлюються відповідно до розробки нових видів носіїв інформації і в нинішній час включают рекомендації щодо друкованих документів, неопублікованих матеріалів, аудіо- і відеоматеріалів, матеріалів на CD-ROM, DVD, чи дисках, а також матеріалів в ІнтернетІ.

h. Таблиці

Таблиці подають інформацію у стислому вигляді й еффективно, причому інформація може быть подана з будь-яким бажаним рівнем точності й деталізації. Включення даних у таблиці замість тексту часто дозволяє зменшити розмір рукопису.

Таблиці повинні бути підготовлені відповідно до вимог конкретного журналу. Щоб уникнути помилок, краще від усього імпортувати таблиці безпосередньо в програму журнальної публікації. Таблиці нумеруються послідовно, відповідно до першої згадки у тексті. Кожна таблиця має бути позначена короткою назвою. Заголовки таблиць повинні бути короткими, але ясними, містити інформацію, яка дозволить читачам зрозуміти зміст таблиці без повторного звернення до тексту. Кожна таблиця неодмінно повинна бути процитована в тексті.

Кожна колонка таблиці повинна мати короткий чи абревіатурний заголовок. Авторам слід вміщувати пояснювальний матеріал у виноси, але не в заголовки. Слід розшифрувати всі нестандартні абревіатури у виносах, використовуючи за необхідності у пояснювальній інформації символи: У різних журналах символи можуть різнитися (букви алфавіту чи такі символи, як *, †, ‡,

§), тому необхідно ознайомитися з інструкціями для авторів. Необхідно указати статистичні параметри варіабельності, наприклад, стандартне відхилення і стандартна помилка середнього.

Якщо використовуються дані з інших опублікованих чи неопублікованих джерел, необхідно отримати дозвіл і належним чином висловити подяку цьому джерелу.

Додаткові таблиці з резервними даними, надто об»ємними для публікації у друкованому варіанті, можуть підійти для публікації в електронній версії журналу, депонування в архіві чи можуть бути надані читачам безпосередньо авторами. У текстІ необхідно повідомити читачам про наявність додаткової інформації й указати її розміщення. Такі таблиці треба подавати на розгляд разом зі статтею, щоб рецензенти могли з ними ознайомитися.

i. Ілюстрації (Рисунки)

Цифрові зображення до рукопису повинні бути представлені у підходящому для друкованої публікації форматі. Більшість систем для подання рукопису мають детальні інструкції стосовно якості зображення і перевіряють його після завантаження рукопису. У наданому друкованому варіанті мають бути або професійно нарисовані і сфотографовані, або подані як цифрові снитки фотографічної якості.

Рентгенограми, томограми та інші діагностичні зображення, а також зображення патологоанатомічних препаратів і мікрофотографії слід подавати у вигляді файлів з фотографічними зображеннями високого дозволу. Оскільки в багатьох наукових статтях як первісні дані використовуються блоти, редактори можуть затребувати депонування оригінальних фотографій блотів на веб-сайті журналу.

Хоча деякі журнали перемальовують рисунки, багато з них цього не роблять. Тому літери, цифри і символи на рисунках повинні бути чіткими, мати єдиний образ і досить крупними, щоб залишитись розбірливими і після зменшення рисунка для публікації. Рисунки мають бути якомога яснішими, оскільки багато з них будуть використані безпосередньо для слайдової презентації. Назви рисунків і детальні пояснення до них слід приводити у підписах до рисунків, а не на самих ілюстраціях.

Мікрофотографії повинні містити маркери масштабу внутрішньої шкали. Символи, стрілки чи літери,використовувані на мікрофотографіях, повинні контрастувати з фоном. Необхідно пояснити внутрішню шкалу і вказати метод фарбування на мікрофотографіях.

Фотографії повинні бути пронумеровані відповідно до порядку, в якому вони згадуються в тексті.

Якщо рисунок раніше був опублікований, необхідно включити подяку оригінальному джерелу і надати письмовий дозвіл від власника авторських прав на його відтворення. Дозвіл потребується незалежно від авторства чи видавця , за винятком документів, які знаходяться в публічному доступі.

Підписи до рисунків розміщуються в рукопису на окремій сторінці з нумерацією арабскими цифрами, відповідно до илюстрацій. Якщо для позначення частин ілюстрації використовуються символи, стрілки, цифри чи літери, вони повинні бути чітко позначені й визначені підписи до рисунків.

j. Одиниці виміру

Значення довжини, висоти, ваги і об»єму мають бути указані в метричних одиницях (метр, кілограм, літр) чи в їх десятинних кратних одиницях.

Температура має бути указана в градусах по Цельсію. Артеріальний тиск позначається мілі метрами ртутного стовпчика, за винятком випадків, коли журнал спеціально потребує інших одиниць вимірювання.

У різних журналах використовуються різні одиниці для опису гематологічних, біохімічних та інших показників. Автори повинні ознайомитися з Інформацією для авторів конкретного журналу і подати лабораторні показники як відповідно до місцевих вимог, так й відповідно до міжнародної системи СИ.

Редактори можуть попросити авторів додатково указувати альтернативні (не СИ) одиниці виміру, оскільки одиниці СИ використовуються не скрізь. Концентрації лікарських препаратів можуть приводитися в одиницях СИ чи в одиницях маси, але альтернативні одиниці там, де вони потрібні, мають бути вказані в дужках.

k. Абревіатури і символи

Доречно використовувати лише стандартні абревіатури; використання нестандартних абревіатур може ввести в оману читачів. Слід уникати використання абревіатур у назвах рукописів. При першому використанні абревіатури вона повинна бути вказана в дужках після її розшифровки, за винятком абревіатур стандартних одиниць вимірювання.

B. Надсилання рукопису в журнал

До рукописів необхідно додавати супроводжувальний лист чи заповнену форму подання рукопису в журнал, де має міститися наступна інформація:

Заява редактору про всі подання рукопису і попередні повідомлення, які можуть бути розцінені як дублююча публікація тієї ж чи дуже схожої роботи. Будь-яка така робота повинна бути згадана в новій статті з повним посиланням. Копії цих матеріалів повинні бути подані разом з рукописом, щоб редактору вирішити цю ситуацію. Див. також Розділ III.D.2.

Заява про фінансові чи інші взаємостосунки, які можуть спричинити конфлікт інтересів, якщо ця інформація не включена в сам рукопис чи у дані авторів. Див. також Розділ II.B. Заява про авторство.

Журнали, в яких не використовується декларація про вклад усіх авторів, можуть потребувати включити у супроводжувальний лист заяву про те, що рукопис прочитаний і схвалений усіма авторами, що вимоги до авторства , викладені раніше в цьому документі, витримані, і що кожен автор упевнений, що рукопис є честно виконаною науковою роботою, якщо ця інформація не указана в іншій формі.

Див. також Розділ II.A.

Контактна інформація автора, відповідального за листування з іншими авторами з приводу перероблення рукопису і остаточного схвалення коректури, якщо ця інформація не включена в самий рукопис.

Редактора слід інформувати у листі чи формі про будь-які сумніви, які виникають (напр., через установу і/чи керівні органи) стосовно проведеня досліджень, чи якщо рекомендуються корегуючи дії. У листі чи формі повинна міститись будь-яка додаткова інформація, котра може бути корисною для редактора, наприклад, пояснення, якому типу чи формату публікації, як це прийнято в цьому журналі, відповідає стаття, яка подається. Якщо рукопис подавався раніше в інший журнал, корисно надати разом з рукописом коментарі редактора цього журналу і рецензентів, а також відповіді авторів на зауваження. Редактори заохочують авторів надавати таке попереднє листування. Це може прискорити процес рецензування і сприяти відкритості й обміну досвідом.

Багато журналів надають автору перевірочний список, який допомагає йому переконатися, що всі необхідні компоненти включені в рукопис. Окремі журнали також вимагають, щоб автори заповнювали перевірочні списки для повідомлень про певні види досліджень (наприклад, список CONSORT для статей про рандомизировані контрольовані випробування). Авторам слід перевірити, чи використовуються в журналі подібні списки, і, якщо вони потрібні, відправити їх разом з рукописом.

До рукопису необхідно додати дозвіл на відтворення раніше опублікованого матеріалу, використання раніше опублікованих ілюстрацій, надання інформації про ідентифікованих осіб, а також подяки за вклад в роботу.