Олег Семенович -...

Випуск 3-4’2013 ЄВРОПЕЙСЬКІ ПЕДАГОГІЧНІ СТУДІЇ

81

ООллееггССееммееннооввииччППААДДААЛЛККАА

Перший проректор з організаціїнавчально-виховної роботи іекономіки Національного педаго-гічного університету ім.М. П. Драгоманова (Київ, Україна),професор, доктор педагогічних наук.

First Vice-rector for educationalwork organization of NationalPedagogical Dragomanov University(Kyiv, Ukraine), professor, Doctor ofPedagogical Sciences.

ВВ.. ОО.. ССУУХХООММЛЛИИННССЬЬККИИЙЙ –– ВВИИЗЗННААННИИЙЙ УУ ССВВІІТТІІ ППЕЕДДААГГООГГ ІІ ВВЧЧЕЕННИИЙЙ

У статті проаналізовано педагогічний досвід татворчу спадщину В. О. Сухомлинського, досліджено йогопогляди на процес шкільного навчання у початковійшколі

Ключові слова: методи навчання в початковій школі,педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського, творчаспадщина В. О. Сухомлинського.

ЄВРОПЕЙСЬКІ ПЕДАГОГІЧНІ СТУДІЇ Випуск 3-4’2013

82

Початкова освіта – це першийосвітній рівень, який закладаєфундамент загальноосвітньоїпідготовки школярів. Пріорітетнезавдання навчання і виховання упочатковій школі на сучасному етапімає не лише сформувати в учнівпевну кількість знань, загально-навчальних умінь та навичок, а йзабезпечити подальше становленняособистості дитини, розвиток їїрозумових здібностей, і в першу чергунавчити дітей самостійно і творчомислити. У ході навчальної діяльностіформування мислення та розумовийрозвиток учнів здійснюється ворганічній єдності з формуванням уних дійових знань. Знання – це основамислення, а в процесі формуваннядійових знань формується мисленняшколярів.

З огляду на це цінними єтеоретичні положення та практичніздобутки Василя ОлександровичаСухомлинського у галузі розумовоговиховання учнів, який прагнув, щобпочаткова школа стала “школою”мислення, фундаментом творчихрозумових сил учнів” [6; 429]. Йогоідеалами були вчитель, що є вмілим,вдумливим вихователем розумудитини, та учень, який є мислителем,дослідником та умільцем. Щобдосягнути цих ідеалів,В. О. Сухомлинський закликавучителів дбати, “щоб дитина впочатковій школі була передусімдумаючою, активним добувачемзнань, допитливим шукачем істини,мандрівником у світі пізнання” [6; 428].Лише тоді знання, які засвоюютьмолодші школярі, будуть дійовими, ане формальним багажем. Учнізможуть застосовувати їх длярозв’язання різних завдань унавчальній та практичній діяльності, а

це у свою чергу сприяє формуваннювміння мислити.

У спадщині В. О. Сухомлинськогопроблема розумового розвитку постаєяк категорія педагогіки, психології,філософії. У працях “Вихованняособистості в школі”, “Сто порадвчителеві”, “Павлиська середняшкола”, “Розмова з молодимдиректором школи”, у статтях “Натрьох китах”, “Гармонія трьох начал”,“Розумова праця в процесі навчання”,“Розвиток індивідуальних здібностей інахилів учнів”, “Вчити вчитися”, “Урок ізнання” та інших В. О. Сухомлинськийз різних точок зору розглядаєпроблему розумового розвитку учнів.

У своїх працях В. О. Сухомлин-ський розкриває різні джереларозумового розвитку дітей. Аленайголовнішим із них вважає природу,оскільки краса природи загострюєсприймання і пробуджує мисленнядітей. “Думка дитини виявляється у їїактивному ставленні донавколишнього світу” [28; 238]. Протене сама природа, а запитання, щовиникають у процесі її спостереження,встановлення причинно-наслідковихзв’язків, є джерелом формування“учня-мислителя”. У книзі “Серцевіддаю дітям” Сухомлинський висвітивсистему своєрідних “уроків мислення”серед природи, що проводились уПавлиській середній школі. На цихуроках учням пропонувалисязавдання на основі спостережень уприроді, які потребували активногомислення. Завдяки таким завданнямдіти “замислюються над причинамиявищ, починай мі. розуміти загальнийзв’язок у природі, вчаться аналізуватиі синтезувати, роблять припущення іперевіряють їх на практиці” [28; 253].

Тепер, коли так багато увагиприділяється формуванню дійовихзнань та розвитку мислення учнів,


83

педагогічна спадщина В. О. Сухом-линського не втратила актуальності і єсправжньою скарбницею ідей тазнахідок для творчого вчителя.

У античні часи давньоримськийфілософ Сенека Луцій Антей (4 р. дон. е. – 65 р. н. е.) відзначав, щоспочатку треба навчитися добримправилам моралі та розуму, а потіммудрості. Ця думка із століття встоліття пронизувала праці багатьохвідомих мислителів і педагогів –Аристотеля, Платона, Франсуа Рабле,

Еразма Роттердамського, ДжонаЛокка, Яна Коменського, ИоганнаГербарта, Марію Монтессорі, ЛьваТолстого, Костянтина Ушинського,Григорія Сковороду, ВасиляСухомлинського та багатьох інших.Розумове виховання філософивважали провідним у системівиховання дітей і молоді. Розумзавжди був високоморальним,красивим, всебічним у відображенніреальної дійсності.

Таблиця 1.1.

Контент-аналіз поняття “розумове виховання”

№п/п Джерело Визначення Суттєві, істотні ознаки

поняття1. Волкова Н. П.

Педагогіка. – К. :Академвидав, 2007.– С. 96.

Розумове виховання –діяльність вихователя,спрямована на розвитокінтелектуальних сил імислення учнів з метоюприщеплення культурирозумової праці.

діяльність вихователя;спрямованість на розвитокінтелектуальних сил і мислення;прищеплення культурирозумової праці

2. Фіцула М. М.Педагогіка : навч.посібник. –Видання 2-ге. – К. :Академвидав, 2006.– С. 264-271

Розумове виховання –цілеспрямована діяльністьпедагогів з розвиткурозумових сил і мисленняучнів, прищеплення їмкультури розумової праці.

цілеспрямована діяльністьпедагогів; прищепленнякультури розумової праці

3. Кузьмінський А. І.,Омеляненко В. Л.Педагогіка. – К. :Знання, 2004. –С. 283.

Розумове виховання –виховання, спрямоване наопанування системою знаньпро наукові засади розвиткуприроди і суспільства;розвиток потенційнихінтелектуальних сил особис-тості; формування культурирозумової праці.

опануваннясистемою знань пронаукові засади розвитку природиі суспільства; розвитокпотенційних інтелектуальних силособистості; формуваннякультури розумової праці.


84

№п/п Джерело Визначення Суттєві, істотні ознаки

поняття4. Максимюк С. П.

Педагогіка : навч.посібник. К. :Кондор, 2005. –С. 322.

Розумове виховання – цецілеспрямована діяльністьпедагогів, батьків,громадськості, самого учнящодо розвитку розумовихсил і мислення, прищепленняїм культури розумової праці.

цілеспрямована діяльністьпедагогів, батьків, громадськості,самого учня; (розвитокрозумових сил і мислення;прищешіфннякультурирозумової праці.

5. Мойсеюк Н. Є.Педагогіка : навч.посібник. – К.,2007. – С. 422.

Розумові сили (розум) – цесукупність індивідуальнихздібностей до накопиченнязнань, оволодіння основнимирозумовими операціями,інтелектуальними уміннями.

сукупність індивідуальнихздібностей до накопиченнязнань; оволодіння основнимирозумовими операціями,інтелектуальними уміннями.

6. Практикум зпедагогіки : навч.посібник / за ред.О. А. Дубасенюк. –К. : Центрнавчальноїлітератури, 2004. –С. 314.

Розумове виховання – цепроцес розвитку розуму,пізнавальних здібностей таінтересів дітей, озброєння їхзнаннями, вміннями танавичками, формуваннянаукового світогляду.

процес розвитку розуму;формування науковогосвітогляду.

Здійснивши контент-аналізпоняття “розумове виховання”, доістотних ознак цієї категорії мизарахували такі: цілеспрямованадіяльність вихователя; оволодінняосновними розумовими операціями,інтелектуальними уміннями; розвитокрозумових сил і мислення;прищеплення культури розумовоїпраці.

Отже розумове виховання –цілеспрямована діяльність педагогів зрозвитку розумових сил і мисленняучнів, прищеплення їм культурирозумової праці.

Мета розумового вихованняполягає в забезпеченні засвоєнняучнями основ наук, розвитку їхпізнавальних здібностей, формуванніна цій основі наукового світогляду.

Його зміст охоплює систему фактів,понять, положень з усіх галузей науки,культури і техніки. Безперечно,освічена людина повинна володітиосновами наук, техніки, мистецтва ікультури, її знання мають бутисистематизовані, постійно попов-нюватися.

Розумова діяльність є провідноюв житті людини. Розумове вихованняспрямоване на розв’язання рядузавдань.

1. Опанування системи знань пронаукові засади розвитку природи йсуспільства.

2. Розвиток потенційних інтелект-туальних сил особистості.

3. Формування культури розу-мової праці.


85

Провідним завдання розумовоговиховання є створення оптимальнихумов для розумового розвитку кожноїособистості, максимальне вико-ристання потенційних можливостейлюдини для зростання їїінтелектуальних сил.

Інтелект – це суб’єктивназдатність живих істот здійснюватидоцільно орієнтовану діяльність, щодає змогу особистості забезпечуватиактивну діяльність у природному йсоціальному середовищі.

У системі розумового розвиткулюдини важливе місце посідаємислення. Мислення – це процесопосередкованого відображенняоб’єктивної дійсності в зіставленнях,взаємозв’язках її структурнихкомпонентів. Школа має закластиоснови формування різних видівмислення: діалектичного, логічного,абстрактного, узагальненого, кате-горіального, теоретичного, індук-тивного, дедуктивного, алгорит-мічного, репродуктивного, продук-тивного, системного.

Процес розумового вихованнялюдини супроводжує її впродовжусього життя. Можна виділити певнінапрямки (шляхи) розумовоговиховання:

1) стихійне сприйняття явищ іпроцесів навколишньої природної тасоціальної дійсності людиною зраннього віку;

2) навчання в загальноосвітніхнавчально-виховних закладах, девідбувається оволодіння основаминаук;

3) навчання у професійнихнавчальних закладах;

4) користування засобамимасової інформації (книгами,газетами, радіо, телебаченням);

5) участь людини у продуктивнійпраці;

6) залучення учнів до позакласноїі позашкільної виховної роботи;

7) організація досвіду поведінкиособистості в соціальній діяльності;

8) включення людини у системусамоосвіти.

Засобами розумового вихованняє широкий спектр предметів, яківикористовуються у системіпізнавальної діяльності людини: книги,комп’ютерна техніка, лабораторнеобладнання, письмове приладдя та ін.

Одне із важливих завданьрозумового розвитку учнів упочатковій школі – оволодінняосновними мислительнимиопераціями, до яких відносятьсяаналіз, синтез, порівняння ікласифікація. Ці мислительні прийоминайбільш розвиваються у дітей науроках математики, природознавства,рідної мови.

З перших днів навчання дитини ушколі потрібно формувати у неїкультуру розумової праці. Правильнийрежим розумової роботи передбачаєобов’язкове чергування періодіврозумової праці з відпочинком абоіншою, в тому числі і фізичноюроботою; вибір зручного для працічасу з врахуванням подальшоїдіяльності і тієї, що буде слідувати заданою роботою, так, щоб чергувалисьрізні види діяльності. Це має важливезначення як для складання розкладу вшколі, так і для організації самостійноїроботи дома. Самостійна роботапередбачає вироблення низкиособливих якостей, потрібних дляоволодіння знаннями: уміннязосереджено і уважно працювати;наполегливість в подоланнітруднощів; розвиток пам’яті івикористання різних її форм –логічної, моторної, зорової; уміннявести спостереження і записи;володіння деякими раціональними


86

способами розумових дій; умінняконтролювати себе [26; 75].

Таким чином, вищевикладенідумки приводять до виділеннянаступних найбільш актуальнихзавдань розумового виховання:нагромадження фонду знань як умовимислительної діяльності; оволодінняосновними мислительними проце-сами; формування інтелектуальнихумінь, що характеризуютьінтелектуальну діяльність; розвитокпізнавальних інтересів молодшихшколярів; формування світоглядуособистості.

Видатний український педагогВасиль Олександрович Сухом-линський стверджував, що розумовевиховання потрібне людині не тількидля праці, а й для повноцінногодуховного життя. Бути розумнимповинен і математик, і тракторист.Проблему розумового вихованнявисвітлено у таких працях ВасиляОлександровича, як “Серце віддаюдітям”, “Сто порад учителеві”,“Павлиська середня школа”, “Школа іприрода”, “Природа, праця, світогляд”,“Розумове виховання”.

В умовах постійно зростаючогообсягу інформації, навчальногоматеріалу, що його повинна засвоїтидитина, виникає негайна потребашукати шляхи ефективного навчання івиховання, скриті резерви розумовоїактивності, підвищення самостійностіу пізнанні навколишнього світу,методи і прийоми більш якісногозасвоєння дітьми знань, умінь інавичок у різних видах діяльності. Якпо-сучасному звучать слова ВасиляСухомлинського про те, що “... у світлінових завдань, поставлених передшколою, по-новому треба підходитидо питання про інтелектуальнийрозвиток людини”. Якщо діти рідкозалучаються до творчої роботи, часто

позбавляються можливостісамостійно вирішувати завдання,доступні для їхнього розуміння;одержують знання у готовому вигляді,запам’ятовують їх і механічновідтворюють, то у такому разі їхнядумка “дрімає”. У подальшому дітистають інтелектуально пасивними,відчувають труднощі у навчанні [22;639].

Розвиток творчого розумузначною мірою залежить від рівняпізнавальної діяльності дитини. Й уцьому провідну роль вчений відводивсаме педагогу, від якого залежитьдобір таких форм і методів взаємодії зучнями, які б максимальнозбуджували інтерес до конкретногонавчального чи виховного матеріалу.Адже “... у самій глибині людськогоєства є невикорінна потреба відчуватисебе відкривачем, дослідником,шукачем. У дитячому ж духовномусвіті ця потреба особливо сильна. Таякщо немає поживи для неї – живогоспілкування з фактами, явищамирадості пізнання – ця потребапоступово слабне, а разом з неюзгасає й інтерес до знань” [30, 207-282].

Представляючи досвід роботиучителів початкових класів Павлиськоїшколи, Василь Олександровичакцентував увагу на тому, “... щобпредметом розумових операцій дітейбули насамперед явища природи,праця людей; щоб перші наслідкисвоєї розумової праці дитина відчулав процесі активної взаємодії зприродою”.

Багато уваги приділяв видатнийпедагог проблемі розвитку мислення ірозумових сил дитини. “Дати знання –це лише один бік розумовоговиховання. Розвиток думки йрозумових сил – це розвитокобразного й логіко-аналітичного


87

елементів мислення, а також вплив нарухливість розумових процесів, тобтоусунення уповільненості мислення”[19; 149-157]. Надзвичайно важливимє сформувати у дітей уміннякористуватись такими поняттями, якявище, причина, наслідок,послідовність, схожість, відмінність таін., оскільки це відіграє дуже важливуроль як у розвитку абстрактногомислення, так і в аналізі явищнавколишньої дійсності.

Ефективність методів навчанняоцінювалася В. О. Сухомлинським наоснові того,”... наскільки вонисприяють процесу загальногорозумового розвитку дитини, якоюмірою процес навчання є водночаспроцесом розумового, морального,ідеологічного, естетичного виховання”[28; 238].

Виняткового значення надававВ. О. Сухомлинський дослідницькомухарактеру розумової праці. Цеважливо не тільки через те, що учнімають справу з наочними сторонамипредметів і явищ, але й тому, що це єдобрим стимулятором для активізаціїнаявного у них запасу знань. Адже,спостерігаючи, думаючи, вивчаючи,зіставляючи, діти знаходять істину абож бачать, що для відкриття істинипотрібні нові спостереження, потрібнечитання, експериментування.

Мета будь-якого досліду,лабораторної чи практичної роботи –не тільки розкрити ту чи іншупричинно-наслідкову залежність,зв’язок, але й прагнути, щоб учнівиявляли розумову активність.

Виходячи з вищесказаного,педагогу “учити треба так, щоб знаннядобувалися за допомогою уженаявних знань”, сприяти розвиткуумінь розкривати ту чи іншу причинно-наслідкову залежність, зв’язок,добиватися, щоб учні виявляли

розумову і вольову активність,прагнули зробити хоч би маленькийкрок на шляху використання силприроди.

Розвиток мислення В. О. Сухом-линський тісно пов’язував з пам’яттю.Зберігання в пам’яті необхідних знань– одна з важливих умов творчогомислення. Дитині з поганою пам’яттюважко мислити, міркувати. Тридцятьроків роботи в школі відкрили передпедагогом одну важливузакономірність: відставання,неуспішність у середніх і старшихкласах з’являються головним чиномтому, що в роки навчання в молодшихкласах учень не зберіг у пам’яті тихелементарних істин, які є, так бимовити, фундаментом знань.В. О. Сухомлинського постійнонепокоїло питання, як зміцнити,розвинути пам’ять дітей, збагатити їїпоняттями, істинами, узагальненнями,аби завжди можна було б використатив процесі мислення. Отже розвитокпам’яті – одна з гострих проблемшкільної практики. В. О. Сухом-линський сформулював низку порад ірекомендацій стосовно вихованняпам’яті, які ґрунтуються на емпіричнихданих, його власному досвіді.Назвемо їх.

Пам’ять у дитячі роки дужегнучка, гостра і, якщо нею вмілокерувати і не перевантажувати, товона стає вашим найпершимпомічником. Те, що запам’ятав учень уперші роки життя й навчання, майжене забувається.

Чим більше знань, здобутихвласними зусиллями, напруженнямволі, чим глибше зачепило логічнепізнання емоційну сферу учня, тимміцніша пам’ять, тим у чіткішомупорядку, стрункіше вкладаються уйого свідомості нові знання.


88

Про виховання пам’яті особливотреба дбати тоді, коли дитині ще ненадійшов час заучувати,запам’ятовувати ні на уроках, нівдома. Дошкільні роки і навчання вшколі – чудовий час для закладанняфундаменту міцної пам’яті. Требапіклуватися про те, щоб важливіістини про явища й закономірностінавколишнього світу були засвоєнідітьми без спеціального заучування йзапам’ятовування, тобто в процесібезпосередніх спостережень.

Одним із засобів розвитку пам’ятів діяльності Павлиської середньоїшколи був “арифметичний ящик”. Це –наочний посібник, за допомогою якогодіти перевіряли свої знання зарифметики. Перевірка полягала вконструюванні математичних квад-ратів: з дерев’яних кубиків треба булоскласти сторони квадрата; щобцифри, написані на кожному кубику,давали в сумі однакове число на всіхсторонах. В “арифметичному ящику”були спеціальні завдання, розрахованіна повторення таблиці множення.

Що необхідно для того, щоброзвивати в учнів елементи творчогорозуму? Відповідь на це запитання – утворчій спадщині ВасиляСухомлинського. Пропонуємокороткий виклад його ідей.

Найважливіша риса розвиненогорозуму – спостережливість. Ізспостережливістю тісно пов’язані іншіриси розумового розвитку:

– допитливість, тобто активнеставлення до явищ навколишньогожиття, прагнення пізнавати і знати;

– системність, тобтоцілеспрямований відбір об’єктівпізнання, понять, висновків;

– місткість, тобто вміннязберігати в пам’яті знання таорієнтуватись в інтелектуальнихбагатствах;

– дисциплінованість;– гнучкість;– самостійність;– критичність.Розвиткові системності, гнучкості,

самостійності розуму сприяють такіприйоми впливу на внутрішні психічніпроцеси: постановка проблемнихзапитань; розумовий аналізрезультатів спостережень.Самостійність, творчий характеррозуму формуються завдяки тому, щоу розумовій праці учнів на уроці і впроцесі первинного сприймання... єелементи дослідження.

Вчений зауважував, що творчийрозум та розумові здібностірозвиваються у процесі оволодіннязнаннями та вміннями їхвикористовувати. Тому важлива рольв інтелектуальному розвиткувідводилася кожному із навчальнихпредметів. Як зазначав В. Сухом-линський, “... математичне мисленняпотрібне для успішного вивчення усіхпредметів [31; 304]. Предметиприродничого циклу є джереламидопитливості, цікавості, віри в силурозуму [29; 639]. Розумовий розвитоку процесі вивчення історії кращий, ніжпри вивченні будь-якого іншогопредмета... Оволодіння рідною мовоювизначає багатство, широтуінтелектуальних та естетичнихінтересів особистості” [26; 321-330].

Розумове виховання завжди булой буде однією з головних ланокнавчально-виховного процесу.Розумове виховання потрібне людиніне тільки для того, щоб воназастосовувала знання в праці, а й дляповноти духовного життя – для того,щоб уміти цінувати багатства культурита мистецтва [7; 209-401].

Таким чином, одне знайголовніших завдань навчання – недопустити байдужого ставлення учня


89

до знань, які він здобуває, такогоставлення, коли йому немає ніякогоділа до їх змісту. ВасильОлександрович Сухомлинськийвелику увагу приділяв розумовомурозвитку учнів, розвитку творчогомислення учнів початкової школи.

Педагогічні погляди В. О. Сухом-линського сформувалися в ході йунаслідок натхненної копіткоїучительської праці (розпочаввикладати рідну мову і літературу уВасильківській, потім Зибківськійшколах Онуфріївського району в1935 р. і скінчив свій шлях у 1970 роціна посту директора Павлиськоїсередньої школи), творчої діяльностівченого (кандидат педагогічних наук1955 року), заслуженого вчителяУкраїни, члена-кореспондента кількохпедагогічних академій. Тож основніпраці відомого і визнаного у світіпедагога увібрали в себе і частку йогопрактичної діяльності, в якій, якзворотний зв’язок, апробувалисяпровідні теоретичні висновкиВ. О. Сухомлинського як вченого,педагога-експериментатора, учителя-новатора.

Фундаментом своєї педагогічноїсистеми Василь Олександровичвважав організацію інтелектуальногожиття дитини, що складає основу їїдуховного світу. Важливо, щоб зраннього віку перші істини дитинапізнавала у довкіллі, бо процеспізнання навколишньої дійсності –найкращий емоційний стимул думки.

Так, у книзі “Серце віддаю дітям”педагог-учений дає філософськеосмислення процесу навчання тавиховання дитини молодшогошкільного віку. Він вчить, що дитинітреба давати змогу щодня відкриватидля себе щось нове, відчувати радістьсприйняття. Розвиток розуму, за йогопереконанням, необхідний дитині не

тільки для праці, а й для повнотидуховного життя. Тому необхіднорізними засобами в юні рокирозвивати інтелект, а знання якінструмент розумового вихованнямають шліфуватися в продуктивнійпраці, дослідницькій роботі,самостійному вивченні життєвихявищ, у спробах літературноїтворчості [19; 83-91].

Навчальну діяльністьВ. О. Сухомлинський розглядав якнеобхідну умову формування духовнобагатої особистості. Вона (діяльність)має бути активною і творчою, чомудопомагають спеціальна організаціярозумової праці на уроках і впозакласний час, включення учнів дотворчості, пошуково-експедиційноїроботи тощо. Обстоюючи необхідністьна кожному уроці вольових зусиль,емоційного пробудження розумудитини, інтелектуального натхненняучнів у пошуковій діяльності,В. О. Сухомлинський водночасзасуджує псевдоноваторські ідеї щодоефективності навчання, створенняобстановки постійного розумовогонапруження на уроці: “Не втратити науроці жодної хвилини, жодної миті безактивної розумової праці, що можебути найкращим у такій тонкій справі,як виховання людини. Такацілеспрямованість у роботі вчителяпросто означає: витиснути з дітей все,що вони можуть дати. Після таких“ефективних” уроків дитинаповертається додому стомленою.Вона легко роздратовується ізбуджується”. Урок ВасильОлександрович образно називавпершим вогнищем, зігрівшись біляякого, дитина прагне стати вдумливиммислителем. В першому класі вінвзагалі не визнавав “чистих” уроківчитання, письма, математики тощо.Так у праці “Серце віддаю дітям”


90

Василь Олександрович ділиться своїмдосвідом: “Як тільки діти починаливтомлюватись, я переходив до іншоговиду роботи. Могутнім засобомурізноманітнення праці буломалювання. Ось, я бачу, що читанняпочинає втомлювати дітей, кажу:“Розгорніть, діти, альбоми, в дитячихочах – радісні вогники, одноманітнадіяльність змінилась творчістю. Це жстосується й інших уроків” [30, 282].

Педагоги Павлиської середньоїшколи виробили структуру уроку дляпочаткових класів, в побудові якихВасиль Олександрович рекомендуєвиходити з таких принципів:

1. Поєднання, об’єднання, злиттяпрактичної роботи, що її виконуютьучні, з первинним сприйняттям знань,з їх поглибленням, розвитком,застосуванням.

2. Застосування знань (унайрізноманітніших формах) якнайважливіший, головний шлях нетільки поглиблення, а й їх виявлення,перевірки та обліку. Потрібно прагнутизабезпечити постійний зворотнийзв’язок застосування знань;одержання вчителем інформації проте, як учні думають, яких результатівдосягає кожен з них. А своєчаснеодержання інформації про розумовупрацю кожного залежить від тогонаскільки правильно вчитель дібравзавдання для застосування знань,наскільки в учнів розвинені їхнііндивідуальні сили і здібності, аособливо – самостійність,індивідуальний характер розумовоїпраці.

3. Тривалість і поступовістьпроцесу оволодіння знаннями [27,135].

Щодо “Школи радості”, якузасновано понад 40 років тому вПавлиській середній школіВ. О. Сухомлинський, то її можна

вважати першою науково обґрун-тованою і експериментально переві-реною моделлю систематичногонавчання дітей шестилітнього віку.Взагалі помиляються ті, хто вважає,що чим молодші діти, тим простіше їхучити й виховувати. Ні, складніше,адже дитина тільки починаєформуватися, вона піддається будь-якому впливу. Адже непомірноювимогливістю з перших днів у неїможна відбити бажання до знань, аможна так вести урок, що всісприйматимуть навчальний матеріал“на льоту”, і з кожним урокомпідвищуватиметься інтерес донавчання. Головне в навчанні івихованні дітей – розвивати у нихпродуктивне мислення, навчитиодержувати задоволення відінтелектуальної праці, а для цього,зауважував В. О. Сухомлинськийнеобхідно добре знати духовний світдітей, сердечно і своєчасно практичнодопомагати, дбайливо ростити їхздоровими, розумними, щасливими.

В. О. Сухомлинський повертаєнас до його головної думки проповноту щастя дитини. Духовнуповноту і насиченість життя можедати тільки широка, різнобічна освіта,допитливе пізнання світу, активне ірадісне бажання оволодіватизнаннями. Дитина не може бутищасливою, якщо в школі їй погано,нудно, якщо вона почуваєтьсянедостатньо здібною, щоб опануватишкільну науку. Зробити дитинущасливою – це найперше допомогтиїй учитися. Шкільні успіхи,самосвідомість сили дитини –запорука її щасливого дитинства.

Вивчення праць ученого іознайомлення з досвідом роботивчителів початкових класів Павлиськоїшколи дає змогу виділити головніскладові проблеми розвитку


91

пізнавального інтересу молодшихшколярів: постановка вчителемдедалі складніших перспективнихзавдань для забезпечення розвиткутворчих сил дітей; проведення уроківмислення в природі; стимулюванняінтелектуальних почуттів дитини;систематизація творчих робіт зрозвитку мови; єдністьінтелектуальної та трудової діяльностімолодших школярів.

У Павлиській школі ВасильОлександрович знайшов своїходнодумців. Заняття в зеленому класі,складання дітьми казок, праця зрозвитку мови, робота в кабінетах,дитяча творчість, корисна праця надослідній ділянці – цим жили і живутьпедагогічний і учнівський колективишколи.

Таким чином, В. О. Сухом-линський у своїх працях “Серцевіддаю дітям” та “Павлиська середняшкола” розумову працю дітейрозглядав як засіб розвитку розумовихсил і здібностей, засуджуючи

механічне заучування і неусві-домленість знань.

Сучасний етап розвиткусуспільства висуває нові вимоги доорганізації освіти. Процесреформування освіти здійснюється унапрямку зміни і мети. Дослідницькаробота була проведена середучителів початкових класів, з метоюз’ясування стану використаннясучасними вчителями початковихкласів педагогічного досвіду ВасиляОлександровича Сухомлинського.

Опрацювавши результатианкетування по першому питанню “Якітвори Василя Сухомлинського вичитали?”, можна зробити висновок,що з опитаних учителів усі без виняткучитали різні твориВ. О. Сухомлинського. Респондентипрочитали такі праці, як “Сто порадучителю” та “Серце віддаю дітям”(рис. 5.1).

Обізнаність вчителів з творами В. Сухомлинського

Рис. 5.1. Відповідь респондентів на запитання”Які твори Василя Сухомлинського ви читали?”


92

Опрацювавши друге питанняанкети “Якими порадами В.Сухомлинського ви користуєтеся?”,можна зробити такі висновки: всі, безвинятку, вчителі користуютьсяпорадами В. Сухомлинського.Найбільше користуються порадамищодо індивідуальної та колективноїбесід і порадами щодо мотиваціїоцінок; найменше – порадами щодооднакового та ввічливого ставленнядо дітей, оцінки за повну, ґрунтовнувідповідь і лише тоді, коли ученьосмислив матеріал (рис. 5.2).

Проаналізувавши третє питанняанкети “Що з досвіду Сухомлинськоговам найбільше подобається?”, можназробити висновок, всім опитанимподобається педагогічний досвідСухомлинського. А найбільше – те, яківиди батьківського авторитету вінрозробив і його казки, екскурсії наприроду, поради та інше (рис. 5.З).

Досвід Сухомлинського, який найбільше подобається вчителям

Рис. 5.2. Відповіді респондентів на запитання”Якими порадами Сухомлинського ви користуєтеся?”


93

Проаналізувавши четвертепитання анкети, також отримановтішні результати: усі вчителівикористовують досвід В. О. Сухом-линського у роботі з батьками.Найбільше вчителі дають порадибатькам щодо фальшивого бать-ківського авторитету (рис. 5.4).

У цілому, опрацювавширезультати анкетування, ми з’ясували,

що 60% опитуваних ведуть щоденникспостереження за учнями (рис. 5.5).

З проведеного дослідженняможна зробити висновки, що вчителіпочаткових класів у сучасних умовахвикористовують педагогічний досвідВасиля Олександровича Сухом-линського як у навчально-виховнійроботі з дітьми, так і з їхнімибатьками.

Досвід Сухомлинського, який найбільше подобається вчителям

Рис. 5.3. Відповіді респондентів на запитання”Що з досвіду Сухомлинського вам найбільше подобається?”

Використання досвіду Сухомлинського У роботі з батьками

Рис. 5.4. Відповіді респондентів на запитання“Як ви використовуєте досвід Сухомлинського у роботі з батьками?”


94

Ведення щоденника спостереження за учнями

Рис. 5.5. Відповіді респондентів на запитання “Чи ведете ви щоденник?”

Сучасний етап розвиткусуспільства висуває нові вимоги доорганізації освіти. Процесреформування освіти здійснюється унапрямку зміни мети. МіщукВалентина Степанівна, вчителькапочаткових класів Ківерцівської ЗОШ№ З І-ІІІ ступенів вважає, щопершочерговим завданням є неорганізація передачі знань, а процесформування навичок і вміньсамостійного здобуття знань. Затакого підходу нової актуальностінабувають погляди В. О. Сухом-линського на розумове вихованняшколярів.

Аналізуючи праці В. О. Сухом-линського, В. С. Міщук вказує на низкуфакторів, які педагог вважавосновними для успішного розумовогорозвитку дітей молодшого шкільноговіку та першокласників зокрема:

1. Наявність допитливості таінтересу.

2. Вміння спостерігати, спосте-режливість.

3. Увага до слова, мовлення.4. Вплив (наявність) емоційних

переживань.5. Спеціальне навчання, спрямо-

ване на оволодіння мисленнєвимиопераціями.

Ідеями В. О. Сухомлинського микерувалися у розвитку мовленняпершокласників у період навчанняграмоти. Оскільки мовленнянероздільно пов’язане з мисленням,на нашу думку, уроки розвиткумовлення саме в період навчанняграмоти найповніше сприятимутьрозумовому вихованню школярів.Період навчання грамоти – час, колидіти систематизують наявні знання таактивно поповнюють цю систему.Взаємопов’язаний розвиток мисленняі мовлення створює оптимальні умовидля розумового виховання дітей.

Продемонструємо на прикладахможливості організації розумовоговиховання першокласників у процесірозвитку їхнього мовлення, якіздійснюються у Ківерцівській ЗОШ І-ІІІступенів № 3.

Розвиток допитливості. Допит-ливість, за В. О. Сухомлинським, цевияв пізнавального інтересу дитини.З’являється він тоді, коли дитинасприймає достатню кількість образів.Чим більше предметів і явищзовнішнього світу сприймає дитина,тим більше вона бачитьнезрозумілого, загадкового, тимяскравіше виявляється її інтерес.“Допитливість, цікавість – це віковічні


95

властивості людини. Де немаєдопитливості – немає школи”. Такимчином, основним джерелом розумовоїактивності та рушійним мотивоммисленнєвої діяльності дитиниВ. О. Сухомлинський вважавнаявність у неї інтересу, бажаннядізнатись нове. Але й це бажаннятакож потрібно виховувати, постійнодбаючи про розширення кола речей іявищ, які сприймає та осмислюєучень. Саме тому в тексти вправ ізрозвитку мовлення ми включилислова на означення предметів, якихдіти, можливо, й не бачили раніше,наприклад, єхидна, тюлень, папуга,факел, сом.

Тісно пов’язане із допитливістюдітей уміння спостерігати: не простобачити предмети та явища, арозрізняти в них істотні ознаки,найменші деталі та елементи.В. О. Сухомлинський зазначав, що“спостережливість, уважність,допитливість – ці якості великоюмірою визначають розумовийрозвиток та успішність учнів” [24; 57].Для того, щоб ці якості сталифундаментом розумового виховання,їх потрібно цілеспрямованоформувати. Поєднуючи вправи зрозвитку мовлення із завданнями, щоактивізують вміння спостерігати,вчитель має змогу здійснюватирозумове виховання першокласників.Наприклад, у посібнику “Барвистемовлення” вміщені вправи, в якихучням пропонується зіставити двамалюнки, знайти відмінність міжмалюнками і скласти речення.

Вплив слова на розумовийрозвиток дитини. Крізь усі науковіпраці В. О. Сухомлинського проходитьдумка про нерозривний зв’язок міжкнигою та розумовим вихованнямучня. “Дитина не бачить красиоточуючого світу, якщо вона не

відчула краси словак прочитаного вкнизі” [15; 267]. Але до того, якпрочитати перше слово, дитинаповинна почути читання матері йбатька, вчителя, відчути красухудожніх образів. “Краса й сила творуторкають серце й хвилюють розумлише за умови, що дитина відчуланайтонші відтінки слова ще до того, якнавчилася читати” [15; 273]. Тому науроках навчання грамоти передучителем постає завданняознайомити учнів з різноманітнимивідтінками слів, синонімами, різнимисловами на позначення одного й тогож предмета чи явища. Так, наприклад,ознайомлюючи за допомогоюпосібника “Барвисте мовлення” учнівіз українською народною піснею“Сорока-ворона”, вчитель запитує:“Якими словами ви б назвалинайменше сороченя?

Ознайомлення з новою буквою –можливість розвитку мислення імовлення дітей одночасно. “Длябільшості дітей букви – це малюнки. Ікожний малюнок щось нагадує” [15;106]. Враховуючи цю тезу, слід даватидітям завдання на порівняння літери ізпредметами, використовувати вірші.

Вивчаючи накреслення кожноїлітери, учні придумують і вкладають укожний малюнок реальний зміст; прицьому буква осмислюється і швидшезапам’ятовується.

4. Слово лише тоді буде дляпершокласників значущим, коливикликатиме емоції. “Я досягав того,щоб слово було для дитини не простопозначенням речі, предмета, явища,але несло в собі емоційнезабарвлення – свій аромат, найтоншівідтінки” [15; 105]. Емоційна пам’ятьпосідає значне місце у житті дитинимолодшого шкільного віку. Все, щодля них є емоційно забарвленим,набагато краще запам’ятовується,


96

довше утримує їхню увагу та глибшеосмислюється.

Вагомим важелем розумовоговиховання першокласника єінтелектуальні почуття – емоції, щовиникають в результаті йогопізнавальної активності, а саме:радість відкриття нового, здивування,інтерес.

Але не менш значущими є емоції,що виникають у дітей під час слуханняі читання віршів, казок, оповідань,складання власних розповідей,споглядання та описів картинприроди. Саме тому у посібнику“Барвисте мовлення” мизапропонували матеріал дляскладання оповідань, який викликає удітей усмішку, пожвавлення, бурхливеобговорення.

5. Спеціальне навчання, спря-моване на оволодіння мисленнєвимиопераціями, синтезує вміння дітейспостерігати, уважність до слова,інтерес та пізнавальні емоції.Вчителям слід цілеспрямованостворювати ситуації, в яких дітямпотрібно щось проаналізувати,узагальнити, порівняти, згрупувати.Підкреслюючи це, В. О. Сухомлин-ський пропонував ввести у школіспеціальні, уроки розвитку мислення.

У порадах батькам він наводитьприклад милування лісом разом здітьми. Після опису лісу виховательставить дітям запитання: “А чимвідрізняється старий ліс відмолодого?” “Дитина побачила те, нащо вона ніколи б не звернула уваги,якби ви не збудили в неї бажаннядізнатися, чому в молодому лісі рівнірядки” [9; 48].

Пошук учнями істотних ознакпредметів і явищ навколишнього світує необхідною передумовоюмисленнєвого розвитку. У періоднавчання грамоти є можливість для

розвитку всіх мисленнєвих операцій,наприклад, складання речень зааналогією, порівняння, пошук зайвогослова, узагальнення.

Таким чином, ми прагнулипродемонструвати можливості нав-чального процесу в період навчанняграмоти з організації розумовоговиховання першо-класників. Ураху-вання ідей В. О. Сухомлинськогощодо розумового виховання дає змогурозвивати мовлення і мислення увзаємозв’язку. Проблема ж системивправ, спрямованих на розвитоквласне мисленнєвих операцій уперіод навчання грамоти потребуєподальшого обговорення і глибшогоаналізу.

У спадщині видатного педагогаВ. О. Сухомлинського знаходимовідповіді на актуальні питання,пов’язані з розвитком мовлення івиховання учнів початкових класівзасобами слова. Як слово входить усвідомість дитини? Як навчити дитинусприймати і розуміти його? Як навчитиїї використовувати слово в усному іписемному мовленні?

В. О. Сухомлинського турбувало,що треба для того, щоб відповіді учнівне були сухими, книжними,стандартними, вимученими. Щоб вонивчилися думати, розуміти те, щоговорять. Хай то буде розповідь провесняний ліс, про шлях краплі води,про срібну росу на гілочці чи веселку внебі. Переконувався: цього вартовчити дітей. А потрібних зразківнемає, треба творити самому іпривчати учнів. І ВасильОлександрович починає створювативласні поетичні мініатюри. “Своїтвори, мініатюри й вірші я став читатидітям. Мені було радісно поділитися зними своїми думками, враженнямипро чарівність природи, про людейпраці. Я помічав, як дітей особливо


97

хвилює той твір, в якому вонизнаходять те, що самі переживали”[15].

Учитель написав понад тисячумаленьких творів-мініатюр. Цесправжнє багатство. Ось деякі назвитворів: “Краплі роси під час сходусонця”, “Цвітіння соняшника”,“Конюшинове поле”, “Бджоливилітають з вулика”, “Лісовий шелест”,“Могила Тараса Шевченка”, “Букетпольових квітів”, “Зоряна ніч”, “Книжка– мій друг”, “Посади своє дерево”...

Усі складені ним твори-мініатюрибагаті змістом, поетичні, емоційні,несуть у собі багатогранні відтінкидумки й почуттів.

Праця над творами, казками – цене тільки розвиток мовлення, а йсамовиховання почуттів, цезагальнопедагопчна проблема, відрозв’язання якої залежить розумовийрозвиток учнів, багатство їхньогодуховного життя. Цю роботу требарозпочинати із спілкування зприродою.

Досвід показав, що складатитвори-мініатюри діти можуть навіть уперіод дошкільної підготовки, босприйняття навколишнього світу,краси рідної природи в них доситьгостре й активне. Сама природадитячого мислення схильна дотворчості. Треба вести учнів на берегрічки, ставу, разом з нимиспостерігати явища природи(наприклад, як сонце сідає за обрій, уякі кольори забарвлюються вода,поле, луки) і допомогти кожному з нихзнайти потрібне слово длявисловлення думки, побудови фрази.

Для розвитку своїх творчихзадатків дитина має писати пробачене, відчуте, пережите, бо самезвідси вона черпає логіку викладу,систему розповіді, правдиве власнеслово. Протягом навчального року

учні початкової школи склали по п’ять-шість творів з натури.

В. О. Сухомлинський домагався,щоб учитель, починаючи заняття з1 класом, визначав теми, на які дітиписатимуть твори під час навчання умолодших класах. Закінчуючипочаткову школу, учні повинні вмітидобре розповідати про те, що вонибачать, спостерігають, про щодумають.

Робота над розвитком мислення,усного і писемного мовлення у 1-3(4)класах потребує особливого вміння істаранності з боку вчителя. Розуміючице, директор школи всіляко допомагавколегам, не жаліючи свого часу і сил.Наприклад, він радив вести дітей восінній сад, розповідати їм про красузолотої осені, ласкаві промені сонця,різнобарвне вбрання дерев, про те, якусе живе в природі готується до довгоїі холодної зими. Переконавшись, щохлопчики і дівчатка переймаютьсябагатством змісту й емоційнимзабарвленням слів, слід пропонуватиїм розповісти про те, що вони бачать,відчувають. Іноді власним прикладомВасиль Олександрович переконувавколег у тому, що поштовхом дляспалаху дитячої емоційної творчостістають думки вчителя, бо лишевчитель може відкрити перед дитиноювіконце в навколишній світ. У праці“Урок і знання” вчений пише:“Вкладайте у свідомість дитини живе,трепетне слово, дбайте про те, щобвоно не перетворилося на засушенуквітку, а вилетіло, як із гніздечка,співучою пташкою, раділо красінавколишнього світу” [30; 368].

У ранньому віці в дитини повинназакарбуватися краса рідного слова,краса довкілля, що її оточує. Педагогпереконався, що чим ближче діти доджерела думки і слова – до світу, якийживе навколо них, – тим багатшою і


98

виразнішою буде їхня мова, тимкраще вони володітимуть словом як вусному, так і писемному мовленні.

Уже в перший рік навчання учніПавлиської школи складали усні іписьмові маленькі твори про червонігрона калини, про збирання врожаю,про багряне небо, перші осіннізаморозки, про Діда Мороза, щосковує річки та запропонувалиматеріал для складання оповідань,який викликає у дітей усмішку,пожвавлення, бурхливе обговорення.

Слово для дітей стало засобомвисловлення їхнього ставлення докраси навколишнього світу. З 2 класуучні складали твори про своїхстарших товаришів, працю батьків,про бруньки яблуні і квітки ромашки,що в’яне, про срібні павутинки“бабиного літа” і збирання яблук усаду. За роки навчання в початковихкласах кожен учень складав по 40-50 творів-мініатюр на теми зособистих спостережень.

Вагоме місце у роботі з дітьмипосідала казка. В. О. Сухомлинськийвважав, що без казки – живої,яскравої, яка заволоділа свідомістю іпочуттям дитини, – неможливо уявитимислення і дитячого мовлення, якпевного ступеня людського мислення імови.

Завдяки казці дитина пізнає світне тільки розумом, а й серцем. І нетільки пізнає, а й відгукується на подіїі явища навколишнього світу, виражаєсвоє ставлення до добра і зла. З казкичерпаються перші уявлення просправедливість і несправедливість.Казка виховує любов до рідної землі,вона – творіння народу.

Досвідчений учитель-практик ітонкий психолог, В. О. Сухомлинськийбачив у кожній дитині особистість,тонку душу поета, домагався того,щоб у ній заграла поетична струна,

відкрилося джерельце творчості. Дляцього треба спостерігати і помічатичисленні зв’язки між речами іявищами, щоб пробудилася живадумка, вилилася у твір чи казку.

Працюючи з дітьми надскладанням казок, педагог учив їхзнаходити свої слова, доводив, щопро весняне сонечко, бджолу, гілочкуможна скласти декілька казок, сюжеткожної буде цілком самостійний. Устатті “На трьох китах”В. О. Сухомлинський наводить зразкиказок, вибраних із десятків інших, якімають однакову назву.

Такого злету в педагогічній праціможна досягти лише тоді, коли слововходить у життя дитини як глибокоособистий інструмент творчості, який,за В. Сухомлинським, требавикористовувати в пору дитинства іраннього отроцтва.

У своїй школі педагог створивчудово оформлену Кімнату казок, якучасто відвідували діти. Учні знетерпінням чекали наступноїподорожі до таємничої кімнати. У нійбуло створено атмосферу, щовводила дітей у світ казок: багатомалюнків, які відтворювали епізодиказок, декорації. Час від часу, залежновід того, які казки читалися,розповідалися чи інсценізувалися,обладнання в кімнаті змінювалося, бокожна картина, кожний наочний образ,за словами вченого, загострюютьсприймання художнього слова,допомагають розкриттю ідеї казки.

За час багаторічної педагогічноїпраці В. Сухомлинський переконався,що створення казок – один ізнайцікавіших для дітей видівтворчості. Складена казка має інеабияке значення для психічногорозвитку дитини, зокрема, їїмислення. Якби не казка, мовленнябагатьох дітей було б плутаним, а


99

мислення – хаотичним. Казку педагогсправедливо розглядає як першевогнище, що “розпалює дитячусловесну творчість”. Він радитьвикористовувати цей жанр у творчостідітей від дошкільного до підлітковоговіку.

Казки – цінний матеріал длявивчення рідної мови. Діти не тількилюблять слухати казки, а й іззадоволенням їх складають. З першихднів перебування у Павлиській школіучнів навчали складати казки, якіВ. О. Сухомлинський упродовжбагатьох років збирав ісистематизував (7 тисяч в 45 томахрукописних збірників).

Казки павлиських школяріввидано окремою книжкою у 1979 році.Вчитель сам написав багато казок,притч, оповідань. Видавництво“Освіта” 1991 року видало збірку казокі оповідань В. Сухомлинського “Казкишколи під Голубим Небом”. КазкиВасиля Олександровича написанояскравою, соковитою, багатою мовою,у них розповідається про розмаїттянавколишнього світу, глибокі почуттялюдини.

Педагог систематично навчавдітей писати казки, надихав їх тим, щосам творив казку. Великі педагогизавжди писали для дітей. У цьому,напевне, є якась закономірність,зв’язок між талантом вихователя ілітературною творчістю (пригадаймоК. Д. Ушинського, А. С. Макаренка,Януша Корчака).

В. О. Сухомлинський вважав, щостворення казок дітьми – це один іззасобів пробудження у нихпізнавального інтересу, розвиткуїхнього мовлення.

Твір, казка стали для дитинипершою сферою творчості, в якій вонаутверджувала свої здібності,

пізнавала себе, переживала почуттягордості від того, що створює.

Тривалі роки роботи в школіпривели В. О. Сухомлинського допереконання, що в ранньомушкільному віці слово, різні видироботи над ним не тільки розвиваютьмовлення і мислення дитини, а ймають великий виховний і освітнійпотенціал.

Важко переоцінити творчийдоробок В. Сухомлинського – учителя,вихователя, письменника. Оповідан-ня, створені великим педагогом,несуть у собі любов до природи,людини, тварин, любов до життя,енергію доброти.

В. О. Сухомлинський відзначав,що готуючись до уроку, досвідченийпедагог завжди продумує, яквідбиватимуться повідомлені нимзнання на розумовому розвитку учнів.Розвиток дитини, її пам’яті, мислення,волі залежить від того, якою єдидактична мета уроку, які дібранонавчальні завдання, як методинавчання забезпечують активність,самостійність на творчість учня вдіяльності навчання.

Раціональними є сформульованіним рекомендації педагогам:

1. Поважаючи релігійні почуттявіруючих учнів та їхніх батьків,поважно ставлячись до релігії, школа івчитель повинні формувати у своїхвихованців науковий світогляд.

2. Учитель має бути людиноювисокої культури, знати історію,світову літературу, мистецтво, Біблію.

3. Визначаючи форми і методиформування світогляду, враховувативікові та індивідуальні особливостіучнів, а також сімейні умовивиховання.

4. Учитель повинен запобігативиникненню конфліктів, образ,


100

приниження гідності й почуттіввіруючих учнів.

5. Учитель має спиратися напринцип релігійного плюралізму івіротерпимості, які ґрунтуються натому, що всі люди віруючі: тільки однівірять у те, що Бог є, а інші – що йогонемає. Головне – прищепити дитинідоброту і чесність, здатність наблагородний вчинок, уміння мислити іобстоювати свої переконання. А вірачи невір’я – цей вибір має бутисамоусвідомленим.

Актуальним сьогодні євпровадження у навчальний процестаких засобів активізації, як системипізнавальних і творчих завдань,застосування різних прийомівспівробітництва і навчального діалогу,групової та індивідуальної роботи, щосприяє зміцненню інтересів дітей. Прививченні нового матеріалу даю дітямзавдання підготувати своїдослідження на ту чи іншу тему. Науроці здійснюю “Довідкове бюро” і учнірозповідають про свої думки по цьомупитанню.

В. О. Сухомлинський вважав, щокожний учень за роки навчання усередній школі повинен обов’язковооволодіти такими загально-навчальними вміннями:

– спостерігати за явищаминавколишнього світу;

– думати, зіставляти, порівню-вати, протиставляти, знахо-дитинезрозуміле, дивуватися;

– висловлювати міркування проте, що учень бачить, спостерігає,робить, думає;

– вільно, виразно, свідомочитати;

– вільно, досить швидко іправильно писати;

– виділяти у прочитаному логічнозавершені частини, встановлювативзаємозв’зок і взаємозалежність міжними;

– знаходити книжку з питання, щоцікавить;

– знаходити в книжці матеріал,що цікавить;

– робити попередній логічнийаналіз тексту в процесі читання;

– слухати вчителя і водночасстисло занотовувати зміст йогорозповіді;

– читати текст і водночас слухатиінструктаж учителя щодо роботи надтекстом, над логічними складовимичастинами;

– написати твір – розповісти пробачене навколо себе.

Отже, кожен учитель має знати іоб’єктивно оцінювати свої методичніздібності і можливості та відповідновизначати в кожному конкретномувипадку, якому з методів навчаннятреба надавати перевагу. Зрозуміло,що з цього не можна робити висновокпро необхідність використаннявчителем тільки одного чи кількохметодів, якими він досконало володіє.Вчитель повинен постійноудосконалювати свою методичнупідготовку, звертатися допедагогічного досвіду видатнихпедагогів, зокрема і творчої спадщиниВ. О. Сухомлинського.


101

Л іт ера тура

1. Андрущенко В. П. Пріоритети розвиткуосвіти ХХІ століття / В. П. Андрущенко// Актуальні філософські такультурологічні проблеми сучасності :альманах. – К., 2000. – С. 155–160.

2. Антонець М. Погляди В. О. Сухом-линського на процес шкільногонавчання // Рідна школа. – 2002. –№ 5. – С. 16-18.

3. Безлюдна Н. В. Навчай, розвиваючи.[Нові підходи до навчання, щоґрунтуються на ідеях великогопедагога В. Сухомлинського]. – К. :Наук. світ, 2001. – 93 с.

4. Вихрущ А. Контроль і оцінювання уконцепції розвивального навчанняВ. О. Сухомлинського // Початковашкола – 2002. – № 9. – С. 32-34.

5. Волкова Н. П. Педагогіка. – К. :Академвидав, 2007. – 575 с.

6. Жаркова І. Формування “учня-мислителя” у творчій спадщиніВ. О. Сухомлинського // Початковашкола. – 2002. – № 9. – С. 35-36.

7. Замашкіна О. Ідеї розвивальногонавчання молодших школярів упедагогічній спадщині В. О. Сухом-линського // Початкова школа. – 2001.– № 10. – С. 74-77.

8. Зязюн І. А. Освітні технології у вимірахпедагогічної рефлексії / І. А. Зязюн// Постметодика. – 1998. – № 1. –С. 4–10.

9. Корнеєв В. Замилуйся синім небом,співом жайвора: [В. Сухомлинськийпро вивчення природи // Освіта. –2002. – 25 верес. – 2 жовт. – С. 3.

10. Кузь В. Школа В. О. Сухомлинського –школа нового покоління // Початковашкола. – 2002. – № 9. – С. 28-30.

11. Кузьмінський А. І., Омеляненко В. Л.Педагогіка. – К. : Знання, 2004. –447 с.

12. Неперервна професійна освіта:філософія, педагогічні парадигми,прогноз : моногр. / В. П. Андрущенко,І. А. Зязюн, В. Г. Кремень [та ін.]. – К. :Наук. думка, 2003. – 853 с.

13. Онишків 3. В. О. Сухомлинський проіндивідуалізацію навчально-виховногопроцесу в початкових класах// Початкова школа. – 2002. – № 9. –С. 30-32.

14. Падалка О. С., Нісімчук А. С.Технологія інтенсивної педагогічноїосвіти : монографія. – Луцьк : ПДВ“Твердиня”, 2001. – 576 с.

15. Пархета Л. П. Виразне читання упрактиці В. О. Сухомлинського// Педагогіка і психологія. – 2001. –№ 3-4. – С. 233-237.

16. Практикум з педагогіки : навч.посібник / за ред. О. А. Дубасенюк. –К. : Центр навчальної літератури,2004. – 462 с.

17. Рапіна Л. У Китаї випускник вищогопедагогічного закладу не отримаєдиплом, доки не складе залік закнигою В. Сухомлинського “Сто порадучителю” // Освіта України. – 2001. –16 листоп. – С. 6.

18. Рындак В. Г. Уроки Сухомлинского. –2-е изд., доп. – М. : Пед. вести., 2003.– 340 с.

19. Сухомлинський В. О. Духовний світшколяра // Вибрані твори : в 5-т. –Т. 1. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 209-400.

20. Сухомлинський В. О. Вчити вчитися// Вибрані твори : в 5 т. – К. : Рад.школа, 1976. – Т. 5. – С. 426-436.

21. Сухомлинський В. О. Гармонія трьохначал // Вибрані твори : в 5 т. – Т. 5. –С. 569-578.

22. Сухомлинський В. О. Думки прошкільне виховання // Вибрані твори : в5 т. – Т. 5. – С. 378-392.

23. Сухомлинський В. О. Інтерес доуміння – важливий стимул навчальноїдіяльності учнів // Вибрані твори :в 5 т. – Т. 5. – С. 7-16.

24. Сухомлинський В. О. Людина –найвища цінність // Вибрані твори :в 5 т. – Т. 5. – С. 446-472.

25. Сухомлинський В. О. Методикавиховання колективу // Вибрані твори :


102

в 5-т. – Т. 1. – К. : Рад. школа, 1976. –С. 403-636.

26. Сухомлинський В. О. Найвідсталіші укласі // Вибрані твори : в 5 т. – Т. 5. –С. 584-590.

27. Сухомлинський В. О. Народженнягромадянина // Вибрані твори : в 5-т. –Т. 3. – К. : Рад. школа, 1977. – С. 283-582.

28. Сухомлинський В. О. Павлиськасередня школа // Вибр. тв. : у 5-ти т. –К. : Рад. школа, 1977. – Т. 4. –С. 7-390.

29. Сухомлинський В. О. Розумова праця ізв’язок школи з життям // Вибранітвори : в 5 т. – Т. 5. – К. : Рад. школа,1977. – С. 53-69.

30. Сухомлинський В. О. Серце віддаюдітям // Вибрані твори : в 5 т. – К. :Рад. школа, 1976. – Т. 3. – С. 7-300.

31. Сухомлинський В. О. Сто порадучителеві // Вибрані твори : в 5-т. –Т. 2. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 419-651.

32. Сухомлинський В. О. Тайники пере-вантаження // Вибрані твори : в 5 т. –Т. 5. – К. : Рад. школа, 1977. – С. 223-229.

33. Сухомлинський В. О. Урок і знання// Вибрані твори : в 5т. – Т. 5. – К. :Рад. школа, 1977. – С. 366-371.

34. Ткачук Л. В. О. Сухомлинський проскладові успіху в навчанні// Початкова освіта. – 2001. – Травень(№ 19). – С. 2.

35. Фіцула М. М. Педагогіка : навчальнийпосібник. – Видання 2-ге. – К. :Академвидав, 2006. – 560 с.

ПАДАЛКА ОЛЕГ СЕМЕНОВИЧ.В. О. СУХОМЛИНСКИЙ –ПРИЗНАННЫЙ В МИРЕ ПЕДАГОГ ИУЧЁНЫЙ.

В статье проанализированпедагогический опыт и творческоенаследие В. О. Сухомлинского,исследованы его взгляды на процессшкольного обучения в начальнойшколе.

Ключевые слова: методыобучения в начальной школе,педагогическое наследие В. О. Сухо-млинского, творческое наследиеВ. О. Сухомлинского.

PADALKA OLEG. VASYLSUKHOMLINSKY – A WORLD-RECOGNIZED TEACHER ANDSCIENTIST

The article analyzes pedagogicalexperience and creative heritage ofVasyl Sukhomlinsky, his views on theelementary school education process isexamined.

Keywords: elementary schoolteaching methods, pedagogical heritageof Vasyl Sukhomlinsky, creative heritageof Vasyl Sukhomlinsky.

Олег Семенович -...

Documents