Офіційне видання Міністерства Освіти і науки, МОлОді та спОрту україни

WWW.PEDPRESA.COM.UA ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: 40123

# 93-94 (1264) 5 грудня 2011 року

ПРЯМА МОВА

українські школярі придумали, як поліпшити життя людям з обмеженими можливостями – розробили інвалідний візок-всюдихід і дешевий слуховий апарат

ПОБАЧИТИ ПАРИЖ І… ОТРИМАТИ ДИПЛОМ

ДВОБІЙ М’ЯСА І ОЛІЇМАЛІ ТА КМІТЛИВІ ПРИГОДИ МИШЕНЯТИ-ОЛІГАРХА

10 1311 14

З ініціативи податкової знято мультфільм, що пояснює дітям, чому і як важливо платити податки. «Місто Мрій» створювали півроку і працювало над ним 40 українських художників-аніматорів

вища французька освіта користується стабільним попитом і лишається в основному бюджетною. Ми розпочинаємо цикл матеріалів про освітні системи різних країн, аби читачі могли порівняти їх з вітчизняною

на думку медиків, піст є більш фізіологічним, ніж голодування чи роздільне харчування. але чи рекомендується постувати дітям? адже білок для організму, який росте, – на вагу золота

ЯК РОЗПРАВиТиСЯ... З ПСихОЛОГОМ?Мати хлопчика вимагає звільнити шкільного психолога за те, що та… визнала дитину не готовою до навчання. Судова тяганина триває вже кілька місяців, навіть попри те, що дитину врешті-решт прийняли до гімназії. Ця історія яскраво демонструє, якими беззахисними можуть бути шкільні працівники

сТоР.

8

Начальник головного управління освіти і науки чернівецької ОДАмихайло баУеР:

mim

imot

ik.ru

Загальноосвітні навчальні за-клади області на 99 % за-безпечені комп’ютерними кла-сами. В школах функціонує більш як 5 тисяч комп’ютерів. У рамках національного про-екту передбачається забезпе-чити 1,5 мільйона школярів нетбуками або іншими інтерак-тивними пристроями, що міс-тять український навчальний продукт, з можливістю досту-пу до інтернету

управління освіти і науки

сТоР.

5

2 «Освіта України»Головнеза тиждень

Редакційна комісія, обрана ІІІ-м Всеукраїнським з’їздом праців-ників освіти, завершила свою роботу над основним докумен-

том з’їзду – проектом Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 роки. У документі максимально врахо-вано зауваження і пропозиції, що надійшли від делегатів з’їзду і структурних підрозділів МОНмолодьспорту України, яким було подано проект на погодження.

Остаточний варіант Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 роки буде подано на затвердження Прези-дентові України згідно з резолюцією ІІІ-го Всеукраїнського з`їзду працівників освіти.

Відбулося засідання комісії з питань інноваційної діяль-

ності і дослідно-експеримен-тальної роботи загальноосвітніх навчальних закладів Науково-методичної ради з питань осві-ти Міністерства освіти і нау-ки, молоді та спорту України. Були запрошені навчальні за-клади, адміністрація яких разом із науковими керівниками зві-тувала про завершення відпо-відних етапів дослідно-експери-ментальної роботи.

На високому науковому рів-ні були представлені звіти за темою: «Психолого-педагогічні чинники розвитку Я-концепції учнів вальдорфської школи» на базі комунального закла-ду освіти «Дніпропетровська вальдорфська середня загаль-ноосвітня школа» Дніпропе-тровської міської ради і ко-мунального закладу освіти Криворізького навчально-ви-ховного комплексу.

Педагогічна громадськість України позитивно оцінила ме-дико-педагогічний проект «Гар-монія інтелекту та здоров’я». Свої педагогічні здобутки презентува-ли Бугринський агротехнічний ліцей Гощанського району Рів-ненської області та позашкільні навчальні заклади: Міський палац дитячо-юнацької творчості «Го-рицвіт» м. Кривого Рогу і Центр творчості дітей та юнацтва «Шев-ченківець» м. Києва.

Схвальну оцінку отрима-ли звіти директора дитячого будинку «Перлинка» (м. Оде-са) С. Петрової М. та дирек-тора гімназії № 117 імені Лесі Українки (м. Київ) В. Нідзієвої. Також було розглянуто дві за-явки на проведення дослідно-експериментальної роботи на базі Ніжинського дитячого бу-динку-інтернату Чернігівської області, навчально-виховного комплексу с. Дмитрівки Київ-ської області.

У МОНмолодьспорту відбулася зустріч першого заступника міністра освіти і на-

уки, молоді та спорту Євгена Суліми з пер-шим заступником міністра охорони здоров’я Раїсою Моісеєнко і ректорами медичних ви-щих навчальних закладів України. В зустрічі взяли участь директори департаментів обох міністерств.

Євген Миколайович повідомив, що ме-тою зустрічі є виконання доручення міністра Дмитра Табачника у зв’язку з ухваленням урядом рішення про передачу МОНмолодь-спорту ВНЗ І – IV рівнів акредитації, під-порядкованих іншим міністерствам і відом-ствам.

Передусім, перший заступник міністра на-голосив на тому, що міністерство не має наміру і не збирається порушувати норма-тивно-правові акти, які діють на території України. Тому передача ВНЗ медичного про-філю до сфери управління МОНмолодьспор-ту буде здійснена відповідно до всіх норм, які є в державі.

Євген Суліма підкреслив, що жоден контракт з ректорами медичних вищих на-чальних закладів не буде розірвано.

А перший заступник міністра охорони здоров’я Раїса Моісеєнко повідомила, що на-передодні в Міністерстві охорони здоров’я також відбулася зустріч з ректорами і пред-ставниками МОНмолодьспорту. Вона окрес-лила кілька важливих питань, які необхід-но унормувати обом міністерствам, зокрема, нормативно-правову базу.

Раїса Моісеєнко зазначила, що «вищі навчальні заклади Міністерства охорони здоров’я досить специфічні і це накладає дуже велику відповідальність». Також по-рушила питання роботи деяких кафедр на базі клінік, які належать ВНЗ.

Євген Суліма попросив ректорів провести зустрічі з викладачами, студентським акти-вом і профспілками та поінформувати про зустріч у міністерстві.

Після обговорення питань сторони домо-вилися створити робочу групу з представни-ків міністерств і ректорів медичних вищих навчальних закладів для виконання завдання щодо передачі до сфери управління МОНмо-лодьспорту ВНЗ медичного профілю.

Перший заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту Євген Суліма повідомив, що міністер-

ство видало наказ про склад експертних рад і Поло-ження про експертні ради з проведення експертизи дисертаційних робіт. Питання атестації кадрів днями обговорювалися на зустрічі з головами експертних рад з проведення експертизи дисертаційних робіт.

Було наголошено, що спеціалізована рада повинна стати тим робочим органом, де кожен, хто входить до її складу, особисто відповідає за результати роз-гляду дисертаційних досліджень.

Перший заступник міністра зазначив, що керів-ник вищого навчального закладу повинен нести пер-сональну відповідальність за роботу спеціалізованої ради, оскільки вносить пропозиції про її створення і особовий склад.

Обговорюючи питання співпраці експертних рад з міністерством, Євген Суліма висловив бажання, щоб засідання рад відбувалися щомісяця і наголо-сив, що міністерство в особі першого заступника міністра завжди відкрите для діалогу.

– Наша робота повинна сприяти розвиткові на-укової складової як у вищих навчальних закладах, так і вихованню науковців в наукових установах. Це наш основний орієнтир. Ми повинні допомагати мо-лодим науковцям, – наголосив Євген Миколайович.

Учасники наради обговорили кілька важливих пи-тань щодо Положення про експертні ради, зокрема, визнання наукових ступенів і розроблення єдиного переліку вимог до фахових видань.

НаціоНальНа стратегія

РОБОТУ НАД ПРОЕКТОМ ЗАВЕРШЕНО

Школа сьогодНі

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕДАГОГІКА

ПерсПектива

ДЕРЖЗАМОВЛЕННЯ НА НОВИх МЕНЕДЖЕРІВ

вісті даку

КІЛЬКОМ ВИШАМ АНУЛЬОВАНО ЛІЦЕНЗІЇ

НовиНи уряду

ДО ПИТАННЯ ПРО МЕДичНІ ДОВІДКи

встуП – 2012

860 ПРАВиЛ ПРИЙОМУ

РАМКУ КВАЛІФІКАЦІЙ ЗАТВЕРДЖЕНО

вищі НавчальНі заклади

ОПТиМІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ

атестація кадрів

РОЗВиТОК НАУКОВОЇ СКЛАДОВОЇ

Постановою Кабінету Міністрів України затверджено зміни до Положення про дошкільні навчальні закла-

ди. Зокрема, змінами врегульовано питання щодо оформ-лення в поліклініці медичної довідки про стан здоров’я дитини, яка видається для прийому в дошкільний на-вчальний заклад. Так, у Положенні про дошкільний на-вчальний заклад передбачено, що в медичній довідці має бути висновок лікаря про те, чи може дитина від-відувати заклад. Також визначено, що переведення ді-тей з однієї вікової групи до іншої, формування ново-створених груп здійснюється наприкінці оздоровчого періоду (в серпні).

У вищих навчальних закладах буде введено держзамовлен-

ня на менеджерів муніципаль-ного управління, повідомляє інформагентство УНН. Про це на прес-конференції сказав мі-ністр регіонального розвитку, будівництва і житлово-кому-нального господарства Анато-лій Близнюк.

– Ми домовилися з Дмитром Табачником, що на державному рівні готуватимемо людей, які розумітимуть, що таке система життєзабезпечення міста, регіо-ну, держави, громади, – додав Анатолій Близнюк.

Кабмін схвалив Постанову «Про затвердження Наці-

ональної рамки кваліфікацій України», підготовлену на ви-конання Національного плану дій на 2011-й рік щодо впро-вадження Програми економіч-них реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна еконо-міка, ефективна держава». Рі-шення датоване 23 листопада 2011 року.

Ухвалення цього документа стало результатом спільної ро-

боти представників Міністер-ства освіти і науки, молоді та спорту, вищих і професійно-технічних навчальних закладів, Національної академії педаго-гічних наук і Конфедерації ро-ботодавців України.

Національна рамка квалі-фікацій розроблялася з ура-хуванням зауважень і реко-мендацій, наданих експертами Ради Європи і Європейсько-го фонду освіти. Її проект об-говорено на міжнародних се-мінарах, проведених у Києві

за підтримки Ради Європи та Європейського фонду освіти у березні, травні і листопаді цьо-го року.

Національна рамка кваліфі-кацій покликана стати осно-вою для розроблення і модер-нізації багатьох документів, які визначатимуть розвиток і якість української освіти відповідно до вимог сучасної економіки та єв-ропейських стандартів із забез-печення якості, а також має ре-алізувати системні реформи в суспільстві.

Відповідно до розділу IV Умов при-йому до вищих навчальних закла-

дів України у 2012 році Міністер-ство освіти і науки, молоді та спорту 29 листопада 2011 року завершило погодження 860 правил прийому до ВНЗ України І – ІV рівнів акреди-

тації незалежно від підпорядкуван-ня та форми власності.

Погоджені Міністерством прави-ла прийому 2011 року будуть опри-люднені на офіційних веб-сайтах і інформаційних стендах приймаль-них комісій ВНЗ не пізніше 9 грудня.

На черговому засіданні Державної акредитаційної комісії, крім питань надання ліцензій і акредитації спеціальностей, розгля-

далися результати перевірки дотримання Ліцензійних умов ви-щими навчальними закладами.

Такі перевірки останнім часом здійснювало міністерство разом з Державною інспекцією навчальних закладів. Результати переві-рок виявилися невтішними, оскільки в окремих закладах знайшли істотні порушення в організації і здійсненні навчального процесу.

Державна акредитаційна комісія запропонувала міністерству ухвалити рішення про анулювання ліцензій таких ВНЗ: Інституту екології і медицини і Міжнародного медичного коледжу, розташова-них на території Київської міської клінічної лікарні № 1; Кримської філії Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, що знаходиться в Сімферополі; Рівненської філії Міжрегіональної академії управління персоналом. Протягом наступних трьох місяців міністерство разом із керівниками цих закладів вирішуватиме пи-тання переведення студентів до інших навчальних закладів.

Нагадаємо, що за результатами попереднього засідання ДАКу, яке відбулося у вересні цього року, прийнято рішення про по-збавлення ліцензій двох навчальних закладів: Київського інсти-туту соціальних і культурних зв’язків імені Святої княгині Ольги і Українського фінансово-економічного інституту, які не в змозі забезпечити надання якісної освіти через відсутність науково-пе-дагогічних кадрів, суттєві проблеми з матеріально-технічним і на-вчально-методичним забезпеченням. Ухвалені рішення по суті пе-рекрили шлях так званого «продажу дипломів законним шляхом».

3№ 93-94, 5 грудня 2011 року Головнеза тиждень

вітаємо!

хай доля бУде щедРою для Вас!чарівну і розумну жінку Світлану Даниленко – директора департа-

менту економіки та фінансування МОНмолодьспорту вітаємо з Днем народження. Своєю працелюбністю, мудрістю і наполегливістю Ви,

Світлано Василівно, здобули авторитет і повагу освітян, досягли успіхів у роботі.хай доля буде щедрою і прихильною до Вас, дає Вам многії літа і здоров’я, натхнення для подальшої праці.хай у Вашому житті будуть тільки сонячні дні.

Колективи газети «Освіта України» і видавництва «Педагогічна преса»

у бориса ПатоНа – деНь НароджеННя

ВельмишаНоВНий боРисе єВгеНоВичУ!Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України щиро вітає Вас з Днем народження! бажаємо Вам успіхів, незгасної енергії у Вашій повсяк-денній діяльності на благо українського народу. Нехай Ваш талант керівника і організатора, відданість справі і високий професіоналізм і надалі плідно слугують нашій державі! Зичимо Вам міцного здоров’я, особистого щастя, творчого натхнення і нових сил у Вашій благородній справі! хай благосло-венною буде Ваша життєва дорога, звеличується і багатіє талантами Ваш рід, а Ваші дні будуть радісні, сповнені сонця, тепла і плідних надбань!

З глибокою повагою, Т.в.о. міністра Євген Суліма

вітаємо!

хай доля бУде щедРою для Вас!чарівну і розумну жінку

менту економіки та фінансування МОНмолодьспорту вітаємо з Днем народження. Своєю працелюбністю, мудрістю і наполегливістю Ви,

Світлано Василівно, здобули авторитет і повагу освітян, досягли

У місті Жиліна (Словаччина) відбулася Міжнародна студентська олімпіада з на-

вчальної дисципліни «Безпека життєдіяль-ності». В змаганні взяли участь 10 команд з десяти країн – України, Словаччини, Ро-сії, Польщі, Чехії, США, Німеччини, Єгип-ту, Індії, Франції.

Команду України представляли студентка Сумського державного університету Ганна Ви-нокурова, студент Національного університе-ту кораблебудування імені адмірала Макарова Олександр Вітер, студент Одеської державної академії холоду Федір Дівінський, студентка Національного технічного університету «Хар-ківський політехнічний інститут» Юлія Єв-сеєва, студентка Національного університету водного господарства і природокористування Людмила Одуд.

Студенти з України вибороли перше місце в командному змаганні, а також золоту медаль в індивідуальних змаганнях (Ганна Винокурова). ІІ та ІІІ місця посіли студентські команди з Че-хії і Словаччини.

Прем’єр-міністр України Микола Азаров вважає важливим питання забезпечення права українців, які живуть у Росії,

навчатися рідною мовою. Про це він заявив під час зустрічі з Головою Ради федерації Федеральних зборів РФ Валенти-ною Матвієнко. Сьогодні в Росії немає жодної української загальноосвітньої школи, – сказав Глава уряду.

Микола Азаров наголосив, що лише в кількох школах Росії викладається українська мова в межах базової на-вчальної програми. Водночас Прем’єр-міністр розраховує на те, що в сусідній країні з’являться школи з україн-ською мовою навчання.

А Валентина Матвієнко запевнила Миколу Азарова в готовності Російської Федерації створювати українсько-мовні школи в разі надходження від громадян відповідних звернень. «Ми готові відкривати стільки українських шкіл, скільки потрібно. Але для цього необхідно, щоб були за-яви від бажаючих навчатись у цих школах. Якщо такі за-яви надійдуть, то всі умови для цього створимо», – зая-вила вона.

В місті Абу-Дабі (Об’єднані Арабські Емірати) проведе-

но Всесвітню олімпіаду з ро-бототехніки – WRO 2011. У найпрестижніших світових зма-ганнях талановитої молоді, яка разом створює нове майбут-нє робототехніки, взяли участь шість українських команд з Ки-єва, Кременчука і Кіровограда. Юні техніки боролися за світо-ву першість з командами із 38 країн світу.

Учасники змагань 11 – 16 років створювали і програмували власних роботів з конструктора LEGO, кожен з яких має свою спеціалізацію від-повідно до олімпіадних завдань.

Тематика цьогорічної олімпіади: «Роботи, що полегшують життя». Укра-їнська збірна змагалася в кількох лігах і відповідних тематиках: молод-ша – «Роботи, що допомагають людям з вадами зору орієнтуватися у про-сторі»; середня – «Роботи, що допомагають пересуватись сходинками»; старша – «Роботи розв’язують проблеми вторинної переробки сміття»; творча – проекти з робототехніки на тему «Роботи, що полегшують жит-тя людей»; робофутбол – змагання між командами автономних роботів.

за матеріалами прес-служб мОнмолодьспорту, ііТзО, Урядового порталу підготував дмитро шУліКіН, «Освіта України»

ікт в освіті

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ Й ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕхНОЛОгІЇ

талаНовита молодь

ФІНАЛІСТи ВСЕСВІТНЬОЇ ОЛІМПІАДИ

НовиНи столиці

СПОРТШКОЛИ НЕ ЗДАВАТиМУТЬ В ОРЕНДУ

соціальНа Політика

ЗАБЕЗПЕчиТи ПІДТРИМКУ ДІТЕЙ

україНа – росія

ПРАВО НА ОСВІТУ РІДНОю МОВОю

Новобудови

ДО КІНЦЯ РОКУ – ДВІ НОВІ ШКОЛи

здобутки НаШих

УКРАЇНСЬКІ СТУДЕНТи – ПЕРШІ

Нині будівельники завершують два освітян-ських об’єкти – в селі Будераж Здолбу-

нівського району та Берестя Дубровицького району, що на Рівненщині. Темпи і якість бу-дівництва навчальних закладів проконтролював заступник голови Рівненської облдержадміні-страції Володимир Новак. Так, у селі Будераж готують до відкриття школу на 135 учнів із про-сторими класами, спортивною і актовою зала-ми, їдальнею. Приміщення обігріває автономна котельня, яка працює на відходах деревини – щепі. Така сама, задля економії бюджетних ко-штів, опалює й інший навчальний заклад – у селі Берестя Дубровицького району. За сло-вами Володимира Новака, там нині встанов-люють меблі, під’єднують комп’ютерний клас і монтують обладнання в інших предметних кабінетах. Будівельники завершують благоу-стрій території.

Отже, доручення голови Рівненської облдер-жадміністрації Василя Берташа буде виконано: учні сядуть за парти в нових навчальних кла-сах уже цьогоріч. Адже завдання було – ви-вести дітей з аварійних приміщень. Саме таки-ми були визнані старі навчальні заклади в селах Будераж і Берестя.

м іжнародна науково-практич-на конференція «Наукова ді-

яльність у поєднанні із сучасними інформаційно-комп’ютерними тех-нологіями – основний чинник ін-новаційного розвитку вищої освіти» зібрала в Сумському державному університеті понад 120 керівників із майже 65 вищих навчальних за-кладів України, Республіки Білорусь, Республіки Польща, Російської Фе-дерації, Федеративної Республіки Ні-меччина.

Під час свого виступу перший за-ступник міністра Євген Суліма звер-нув особливу увагу на те, що в су-часних умовах розвитку суспільства виникає потреба у спеціалістах, го-тових ефективно працювати в бізнесі інформаційних технологій. Тож якіс-на підготовка фахівців у ВНЗ можлива лише за умови активного впроваджен-ня інформаційно-комунікаційних тех-нологій у навчальний процес. «Тому використання ІКТ має стати нормою не лише в процесі підготовки фахів-ців з інформаційно-комп’ютерних тех-нологій, а й під час підготовки фа-хівців технічного, економічного та гуманітарного профілів», – зауважив Євген Суліма. Він закликав керівни-ків ВНЗ продуктивно співпрацювати з ІТ-корпораціями, які дадуть студен-там і викладачам можливість отриму-вати знання, навички і вміння, необ-хідні для фахової діяльності, а також для самовираження і самовдоскона-лення, поширення досвіду і впрова-дження спільних програм.

За результатами обговорення до-повідей учасники конференції від-значили динамічний характер роз-витку науково-дослідної роботи й інформаційно-комп’ютерних техноло-гій в університетах. Це підтверджуєть-ся підвищенням якості наукових до-сліджень і їх визнанням міжнародною науковою спільнотою. Динаміку роз-витку засвідчує й активізація міжна-родної наукової співпраці, зростання кількості грантових проектів і збіль-шення чисельності студентів, аспіран-тів і науковців, які від’їжджають на стажування та навчання у провідні за-рубіжні ВНЗ.

для цього додатково виділено 953,3 мільйона гривень. Відповідна Поста-

нова ухвалена на засіданні Кабінету Мі-ністрів України. Документ передбачає збільшення загального обсягу субвенції на виплату соціальної допомоги. За ра-хунок цих коштів буде виплачена допо-мога сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інва-лідам і тимчасова допомога дітям.

Окрім того, з метою забезпечення фі-нансовими ресурсами фактичних нара-хувань такої допомоги передбачено пе-рерозподіл річних обсягів цієї субвенції з державного бюджету місцевим. Отже, буде забезпечено своєчасну виплату со-ціальної допомоги в повному обсязі.

Постанова, відповідно до вимог бюджет-ного законодавства, знаходиться на пого-дженні в Комітеті Верховної Ради України з питань бюджету. Після погодження Ко-мітетом будуть ліквідовані всі затримання з виплати допомог, а соціальна підтримка буде забезпечена повною мірою.

У Києві дитячо-юнацьким спортивним школам кому-

нальної власності міста Києва заборонили здавати в оренду іншим організаціям та устано-вам тренувальні зали, спортивні майданчики та плавальні басей-ни під час проведення навчаль-но-тренувального процесу, пові-домляє інформагентство УНІАН. Про це йдеться у відповідному розпорядженні Київської місь-кої держадміністрації, текст яко-го оприлюднено на офіційному сайті влади столиці.

Міська влада також зо бо в’я-зала загальноосвітні школи Киє-ва здавати в оренду на безоплат-ній основі спортзали чи інші свої приміщення в позаурочний час, передусім муніципальним дитячо-юнацьким спортшколам.

4 «Освіта України»Післяуроків

–Формально середня школа контролює ди-тину близько 4 – 6

годин на добу. А що далі? – запитує Михайло Костицький, член-кореспондент Національ-ної академії педагогічних наук України, академік Академії пра-вових наук України.

Водночас держава несе від-повідальність за результати на-вчання і виховання своїх гро-мадян. На думку Михайла Васильовича, однією з причин того, що тисячі дітей нині пе-ребувають за колючим дротом і ще десятки тисяч стоять на об-ліку в міліції, є саме не найкра-щий стан позашкільної освіти. А кількість педагогів цієї ланки освіти і число людей, які працю-ють з неповнолітніми злочинця-ми, є взаємозалежними. Тобто, якщо економити на педагогах позашкілля, то врешті-решт до-ведеться готувати спеціалістів для міліції та департаменту ви-конання покарань.

ТаКа ВажлиВа доПоміжНаПозашкільну освіту, попри її важливу роль, часто називають допоміжною.

– Треба змінити ставлення до цього великого освітнього явища,– впевнений Іван Бех, директор Інституту проблем виховання НАПН України.– Адже воно нині є недооціне-ним. Ця галузь освіти повинна стати центром, який інтегрува-тиме всю життєдіяльність ди-тини. Зокрема – шкільний на-вчальний процес.

Структура позашкільної осві-ти повинна бути синхронізова-ною зі шкільною освітою, вва-жає Іван Дмитрович. Адже середня освіта має різну мету для кожного шкільного року. Тому потрібно зважати не тіль-ки на вік дитини, яка прихо-дить до закладу позашкільної

освіти, а й на ті завдання, які ставить перед нею школа. Звіс-но, не треба забувати і про ві-кові особливості – працювати зі, скажімо, шестикласником варто зовсім по-іншому, ніж з учнем десятого класу.

Іван Бех зауважує, що нині є два фундаментальних підхо-ди в сучасній освіті: діяльніс-ний і компетентнісний. Однак у школі дуже важко реалізува-ти обидва ці підходи.

– Якщо ми не розширимо рамки уроку і не виведемо за них дитину, то компетентнісний підхід ми не реалізуємо,– гово-рить Іван Дмитрович.– Добре, що нині наше суспільство є сус-пільством знань. Але ми маємо створити також суспільство генія практичної дії. А якщо не генія, то, принаймні майстра. Такі про-блеми були і за радянської доби, є вони і тепер. У нас є хоро-ші ідеї, методологія і теорії. Але завжди була слабкою практика.

Правильно організована ро-бота в дошкільному закладі розв'язує проблему міцності знань. А саме цей показник – серед основних, що демонстру-ють своєрідний «коефіцієнт ко-рисної дії» шкільної системи освіти. Діти навчаються тут аж одинадцять років, тож тре-ба подумати про те, щоб цей час вони використали максимально ефективно.

– Однак для більшості змін потрібні кошти,– зауважує ди-ректор Національного еколого-натуралістичного центру Во-лодимир Вербицький.– Треба вирішити питання оплати праці керівника гуртка, щоб він отри-мував не менше за вчителя. І, звичайно, потребує оновлення матеріальна база.

диТиНа обиРає сама– Насправді в Україні є дуже міцна система позашкільної освіти. Вона в нас збереглася в традиційному стані. Це – пів-тори тисячі позашкільних на-вчальних закладів комунальної і державної форм власності,– говорить Алла Середницька, начальник відділу позашкіль-ної освіти, виховної роботи та захисту прав дитини Міністер-ства освіти і науки, молоді та спорту України.– Однак і досі є актуальними питання мате-ріально-технічного оснащення, оплати праці. Перспективи роз-витку – в якості позашкільної освіти. А якісну освіту може за-безпечити тільки висококвалі-фікований педагог.

За словами Алли Дмитрівни, однією з проблем є співвідно-шення того, що система може запропонувати родині і дити-ні, а також того, що вони хо-чуть отримувати в закладах по-зашкільної освіти. Наприклад, у

невеликих населених пунктах заклади не завжди можуть на-дати саме те, що буде бажаним для дитини.

– Якраз у позашкільній осві-ті реалізується право дитини на вибір,– зазначає Алла Дмитрів-на.– Такого немає ні в одній іншій структурній ланці освіти. Наприклад, шкільна система є формалізованою, дитина там не має великого вибору. А в по-зашкіллі кожен може реалізу-вати своє право на вибір педа-гога, одного чи кількох гуртків.

Справді, позашкільна освіта є не обов’язковою, тому дитину до цих закладів ходити не змусиш. Тож потрібно створити такі умо-ви, щоб у малят і підлітків ви-никло бажання систематично їх відвідувати.

– А також потрібно готува-ти справжнього фахівця, викла-дача, організатора. До нього ма-ють тягнутися діти, – впевнений ректор НПУ імені Михайла Дра-гоманова Віктор Андрущенко.

ПРоблема – В КадРахНа жаль, нині ще досить ве-ликим є розрив між рівнем сучасних світових наукових досягнень і кваліфікацією й

підготовкою викладачів-поза-шкільників. Аби зацікавити ді-тей, щоб вони були зорієнтова-ними на передові досягнення, необхідно підвищувати науко-вий і професійний рівень пра-цівника позашкілля.

– Але підвищення кваліфіка-ції кадрів можливе тільки тоді, коли ці кадри є, – зауважує Оксен Лісовий, директор Націо-нального центру «Мала академія наук України». – Звісно, голо-вне – це матеріально-технічна база і кошти, щоб залучити пер-спективних і креативних людей до роботи в позашкільній осві-ті. Нині наш заклад має і до-статньо потужну базу. Зокрема, ми створили сучасні хіміко-біо-логічну і фізико-технічну лабо-раторії. Платимо непогану заро-бітну плату нашим педагогам. Та нині маємо проблему – бракує кваліфікованих, сучасних педа-гогів-позашкільників. Ми відчу-ваємо кадровий голод. У актив-них, мислячих молодих людей виникає велика потреба в осві-ті за профілем «позашкільна пе-дагогіка». В кожній з областей є така проблема, адже нам усюди потрібно формувати штат висо-кокваліфікованих спеціалістів.

ТУТ ВчиТимУТь На ПозашКільНиКа– Необхідно відродити ті хоро-ші традиції, які позашкілля вже мало,– зауважує Віктор Андру-щенко. – Тому підготовка педа-гогів для позашкільної освіти є чи не найактуальнішим завдан-ням для нашої держави.

НПУ імені Михайла Дра-гоманова протягом 2011 року відповідно до Указу Президен-та України «Про призначен-ня грантів Президента Укра-їни для підтримки наукових досліджень молодих учених на 2011 рік» проводив науко-ве дослідження «Розроблення змісту підготовки педагогіч-них працівників для позашкіль-ної освіти в Україні». Під ке-рівництвом ректора Інституту екології, економіки й права Олени Биковської дослідники науково обґрунтували і розро-били структуру й зміст профе-сійної підготовки педагогічних працівників для позашкільної освіти. Також створили сайт «Позашкільна освіта», навчаль-ну програму «Теорія і методика позашкільної освіти» і навчаль-ний посібник «Основи поза-шкільної освіти».

– Ми маємо на меті відкрити кафедру, потім розпочати підго-товку фахівців, отримати дер-жавне замовлення,– ділиться планами Віктор Андрущенко. За його словами, після розробки науково-методичного комплек-су цей досвід перейматимуть й інші вітчизняні заклади освіти.

– Під час роботи над цією навчальною програмою був створений науково-методичний посібник «Позашкільна педаго-гіка: теорія, історія, практика». Ми зробили все, щоб видати цю книгу,– говорить Оксен Лісо-вий. Він вручає примірник ав-торці – Тетяні Сущенко.

– Я впевнена, що позашкіль-на педагогіка має свої особли-ві закономірності, свій педаго-гічний процес, не схожий ні на який інший,– зауважує Тетя-на Іванівна.– Він «настояний» на духовності. Вважаю, що ця презентація – результат «тес-ту» держави, що, зрештою зро-зуміла важливість саме цієї сис-теми освіти.

максим КоРодеНКо, «Освіта України» Фото автора

У Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова презентували результати наукового дослідження «Розроблення змісту підготовки педагогічних працівників для позашкільної освіти в Україні», виконаного за грантом Президента України

Упевнено можна сказати, що в більшості дітей є творче мислення і бажання самоствердитися. Однак часто буває, що дитина хоче творити, конструювати, розводити рослини, доглядати за тваринами... Та мрії так і залишаються недосяжними – у батьків не вистачає часу, щоб займатися з дітьми цими справами, часто бракує матеріалів чи приміщень. Тож, аби дитина не пішла «на вулицю», не переймала щось аморальне чи просто шкідливе і працюють заклади позашкільної освіти.

ПозашКільНа осВіТа є Не обоВ’язКоВою, ТомУ диТиНУ до цих заКладіВ ходиТи Не змУсиш. ТОж пОТрібнО сТвОриТи Такі УмОви, щОб У маляТ і підліТків виниклО бажання сисТемаТичнО їх відвідУваТи

Я В ПОЗАШКІЛЬНИКИ ПІШОВ бИ, хАЙ МЕНЕ НАВчАТЬ…

5№ 93-94, 5 грудня 2011 рокумова

ПРяма

– Михайле Йозефовичу, яки-ми здобутками в освітній галу-зі за цей рік можете похвали-тися? Що найбільше вдається?

– Досягнень у нас чимало. Це і реорганізація навчальних закладів у навчально-виховні комплекси, і комп’ютеризація шкіл, розвиток мережі дошкіль-них і позашкільних закладів, по-ява нових професій у системі ПТНЗ тощо. Приділяємо вели-ку увагу роботі з обдарованою молоддю. З 1 січня 2011 року розпочав роботу комуналь-ний обласний позашкільний навчальний заклад «Буковин-ська мала академія наук учнів-ської молоді», в якому навчаєть-ся 1869 учнів. ГУОН проводить відповідну роботу зі створення багатопрофільного ліцею-інтер-нату для обдарованої сільської молоді. Хочемо зробити цей за-клад зразковим.

без ПоПеРедНього заПисУ– Чи виконується в Чернівець-кій області Закон України про обов’язкову дошкільну освіту дітей п’ятирічного віку? Якщо так, то яким чином і якими шляхами? Що конкретно ро-биться в цьому напрямі?

– Сьогодні діти п’ятирічного віку, які проживають у Черні-вецькій області, на 100 % охо-плені обов’язковою дошкіль-ною освітою. Напрацьовано позитивний досвід роботи з цього напряму. По-перше, за-проваджено облік дітей від на-родження до шести років, які проживають на закріплених за навчальними закладами тери-торіях. По-друге, при відділах/ управліннях освіти створено персоніфіковані банки даних ді-тей дошкільного віку, які щоро-ку поновлюються. Проведення цих заходів сприяє своєчасно-му вивченню потреби в забез-печенні дітей місцями. Найпо-ширенішою формою охоплення дітей є дошкільні навчальні за-клади. Нині їх відвідують 71,5 % дітей від загальної кількості ді-тей старшого дошкільного віку. Вводяться і альтернативні фор-ми дошкільної освіти: дошкільні групи підготовки до школи при загальноосвітніх навчальних за-кладах, групи недовготривалого перебування, центри розвитку дитини. З нового навчального

року розпочали діяльність 128 консультаційних центрів для батьків і дітей, які виховують-ся в сім`ї. За бажанням батьків діти пятирічного віку упродовж навчального року можуть бути залучені до будь-якої форми до-шкільної освіти без попередньо-го запису на чергу.

оПеРація «оПТимізація»– Як відбувається процес опти-мізації шкільної мережі? Чи з розумінням ставляться до цьо-го батьки?

– Одним із шляхів доступ-ності і якості освіти для дітей, особливо для тих, які прожи-вають у сільській місцевості, є створення цілісної освітньої системи – освітнього округу. Відкриваються заклади, де зо-середжено сучасні освітні ре-сурси, яких немає в окремо розташованій чи територіаль-но наближеній до споживачів освітніх послуг школі. В об-ласті раціонально і ефективно враховано освітні запити те-риторіальної громади, визна-чено потужні матеріально-тех-нічні і кадрові ресурси задля створення й функціонування 28 округів. Ця інновація дає змо-гу досягти бажаної освітньої ді-яльності, а також задовольнити потреби батьків. Першим ета-пом задля виконання постав-лених завдань були громадські слухання. Рішення територіаль-ної громади дало змогу безбо-лісно владнати питання опти-мізації. Батьки і учні сьогодні відчувають перевагу навчання в освітніх округах.

Відповідно до рішень се-сій сільських/міських рад, розпоряджень районних дер-жавних адміністрацій, згоди те-риторіальних громад упродовж 2010/2011 навчального року за-крито один загальноосвітній на-вчальний заклад, призупинено діяльність трьох шкіл, реоргані-зовано 35 (через утворення на-вчально-виховних комплексів). Крайова влада ставить крапку на оптимізації шкіл і дошкіль-них установ у зв’язку з тим, що мережу приведено у відповід-ність до освітніх потреб регіону.

ПоПиТ На ПРоФесію– Поговорімо про систему про-фільного навчання.

– Профільне навчання стар-шої школи є одним із механіз-мів модернізації загальної середньої освіти, розши-рення її варіативності, за-безпечення доступності для всіх дітей. Внаслі-док набутих навичок діяльності відповідного профілю ми формуємо готовність до свідомого вибору і опанування май-бутньою професією.– А що можете сказати про стан справ у професійно-тех-нічній галузі? Чи розвивається вона в області? Чи є проблема недобору учнів?

– Мережа професійно-тех-нічних навчальних закладів у нашому краї збережена і реор-ганізована. В області функціо-нує 16 професійно-технічних на-вчальних закладів різних типів. Із них шість – заклади ново-го типу (вищі професійні учи-лища), вісім ліцеїв, Сокирян-ський навчальний центр № 67 при установі виконання пока-рань і одне професійно-техніч-не училище. Загальний контин-гент учнів, слухачів налічує 7354 особи. Кваліфікованих робітни-

ків готують з 71 професії (75 % інтегровані) за новими держав-ними стандартами. Впровадже-но нові професії: «Оператор поштового зв’язку», «Електро-монтер з ремонту та обслуго-вування апаратури та пристро-їв зв’язку», «Електрозварник на автоматичних машинах та напів-автоматичних машинах», «Адмі-ністратор», «Черговий по повер-ху», «Покоївка», «Фотограф». У кожному професійно-техніч-ному навчальному закладі ство-рено електрон ну базу переліку підприємств, установ і органі-зацій, які надають робочі міс-ця для проведення виробничої практики і виробничого навчан-ня учнів.

У зв’язку з демографічною ситуацією не тільки в нашому регіоні, а й у державі, цього року була певна проблема з на-бором учнів до ПТНЗ. Проте у професійно-технічних навчаль-них закладах, які здійснюють підготовку з професій, що ко-ристуються попитом серед мо-лоді, було перевиконання пла-ну прийому.

ВчиТелі «молодшаюТь»– Яких заходів вживає Головне управління освіти у плані за-охочення до роботи в школах молодих учителів, випускників педагогічних вишів? Який се-редній вік учителя загальноос-вітньої школи?

– В органах управління осві-ти Чернівецької області вже стало традицією урочисто ві-тати на серпневих педагогіч-них конференціях з початком трудової діяльності кожного молодого педагога. Всі молоді фахівці – випускники ВНЗ, за-лучаються до роботи в клубах (школах) молодого вчителя, де відбувається тісне спілкування і змістове дозвілля молодих учи-телів, а саме: проведення тема-тичних вечорів, зустрічей, екс-курсій, інших цікавих заходів, виявлення різнобічних захо-плень молодих педагогів.

Стимулювання молодих спе-ціалістів до закріплення за ро-бочими місцями здійснюється не лише моральними, а й мате-

ріальними чинниками: виплата їм одноразової адресної грошо-вої допомоги, п’яти мінімальних заробітних плат.

В області збільшується кіль-кість вчителів до 30 років. Се-редній вік учителя в Чернівець-кій області становить 45 років.

галУзеВі ПРіоРиТеТи– Михайле Йозефовичу, якими, на Ваш погляд, є найбільш ак-туальні проблеми освітньої га-лузі – для всієї України і для Чернівецької області, зокрема? Що передусім потрібно для їх розв’язання?

– Перше завдання, яке ста-вить перед нами уряд –збіль-шення охоплення дітей дошкіль-ною освітою найближчим часом до 75%. У цьому контексті акту-

альним є питання відновлення ді-яльності дошкільних навчальних закладів, які в попередні роки було продано, здано в оренду або передано у приватну власність.

Особливої уваги потребує пи-тання навчання дітей, яким не-обхідна корекція фізичного і ро-зумового розвитку. Цьогоріч на Буковині відкрито навчально-ре-абілітаційний центр, який облад-нано сучасною медичною апа-ратурою, де поряд із навчанням здійснюватиметься серйозна ре-абілітаційна робота. Але існую-ча мережа таких закладів задо-вольняє освітні проблеми цієї категорії дітей лише на трети-ну. Вважаю за доцільне район-ним державним адміністраціям вивчити питання щодо створен-ня навчальних закладів компен-суючого типу.

Чи не найосновнішим завдан-ням органів управління освітою є підвищення освітньо-кваліфі-каційного рівня освітян. Не за-довольняє нас і забезпечення та-кими фахівцями, як практичний психолог, соціальний педагог, учитель-логопед, інструктор з фізкультури. Важливим є питан-ня здоров'я молодого покоління. Поставлено завдання комплекта-ції дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів медичними працівниками на 100 відсотків.

Пріоритетом у роботі Голов-ного управління освіти і науки обласної державної адміністра-ції й надалі залишиться будівни-цтво нових, реконструкція і капі-тальні ремонти вже працюючих навчальних закладів. Ну і, зви-чайно, застосування сучасних ін-формаційних технологій. Як ба-чимо, перед освітньою галуззю стоять досить складні завдання. Їх виконання потребує злагодже-ної діяльності всіх учасників на-вчально-виховного процесу.

підготувала Наталія КУлиК, «Освіта України»

МихАЙЛО БАУЕР: ПЕРЕД ОСВІТНЬОю гАЛУЗЗю СТОЯТЬ ДОСИТЬ СКЛАДНІ ЗАВДАННЯ

5мова

– Профільне навчання стар-шої школи є одним із механіз-мів модернізації загальної середньої освіти, розши-рення її варіативності, за-безпечення доступності для всіх дітей. Внаслі-док набутих навичок діяльності відповідного профілю ми формуємо готовність до свідомого

ПЕРЕД ОСВІТНЬОю гАЛУЗЗю СТОЯТЬ ДОСИТЬ СКЛАДНІ ЗАВДАННЯЇх розв’язання потребує злагодженої діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу

Ми продовжуємо спілкування з керівниками управлінь освіти при обласних держадміністраціях. Сьогодні пропонуємо вашій увазі розмову з начальником головного управління освіти і науки чернівецької ОДА Михайлом бауером.

сТимУлювання мОлОдих спеціалісТів здійснюєТься Не лише моРальНими, а й маТеРіальНими чиННиКами

мовою цифр

На початок 2011/2012 навчального року загальноосвітні навчальні заклади області на 99 % забезпечені комп’ютерними класами. В школах функціонує більш як п’ять тисяч комп’ютерів. У рамках національного проекту передба-чається забезпечити 1,5 мільйона школярів нетбуками або іншими інтерактив-ними пристроями, що містять український навчальний продукт, з можливістю доступу до інтернету.

ПрофільНість На Практиці

В освітньому просторі чернівецької області працюють 23 заклади нового типу: 13 ліцеїв, 20 гімназій, які безпосередньо втілюють профільність на практиці. Аналіз організації профільного навчання в області в 2011 – 2012 навчально-му році показує, що всього є 698 класів, де навчається 13 045 учнів, з них 11 470 учнів забезпечені профільним навчанням у 618 класах, що становить 92 %, в тому числі: філологічним – 3763 (29 %), технологічним – 2776 (21,4 %), природничо-математичним – 2623 (20,2 %), суспільно-гуманітарним – 1870 (14,5 %), спортивним – 665 (5,1 %) художньо-естетичним – 236 (1,8 %). Ре-шта 8 % перевагу віддають універсальному профілю.Профільне навчання супроводжується допрофільним, яке в навчальних закла-дах області проводиться через поглиблене вивчення окремих предметів, вве-дення курсів за вибором, профільну орієнтацію та інформаційну роботу.

6 «Освіта України»освіти

обличчя

Реалізує обов’язкову ділову документацію, навчально-наочні посібники, підручники, допоміж-ні засоби навчання та шкільне обладнання, рекомендовані міністерством для дошкільних і за-гальноосвітніх навчальних закладів; м. Київ, тел./факс (044) 456-24-31, моб. 067-794-79-34, 093-149-81-15; e-mail: averg@ukr.net (для заявок), сайт www.dpotp.com.ua.

Наші представництва: м. Луцьк, тел. 0332-246-368; м. Івано-Франківськ, тел. 0342-580-514; м. Луганськ, тел. 0642-551-391; м. Тернопіль, тел. 0352-235-519.

– Голови інспекції;– першого заступника Голови інспекції;– заступника Голови інспекції.У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють державною мовою, мають повну вищу освіту, досвід роботи у навчальних закладах, на керівних посадах, стаж державної служби чи служби в органах місцевого самоврядування не менш як п’ять років та займають (займали) посади в державних органах чи органах місцевого самоврядування не нижче четвертої категорії. Термін подання заяв – 30 днів від дня опублікування оголошення.До конкурсної комісії подаються такі документи: заява про участь у конкурсі, копія першої та другої сторінок паспорта громадянина України, заповнена особова картка форми № П-2ДС, копії документів про освіту, наукові ступені й вчені звання, фотокартка розміром 4 х 6 см.Документи подавати за адресою: 03065, м. Київ, вул. Метробудівська, 5-А, Державна інспекція навчальних закладів України, кім. 202, тел.: 239-16-81.

Співбесіда відбудеться в приміщенні Державної інспекції навчальних закладів України, дату і час проведення якої уточнювати за тел.: 239-16-81.

деРжаВНе ПідПРиємсТВо По ТоРгіВлі міНісТеРсТВа осВіТи і НаУКи, молоді Та сПоРТУ УКРаїНи

деРжаВНа іНсПеКція НаВчальНих заКладіВ УКРаїНи оголошУє КоНКУРс із заРахУВаННя

до КадРоВого РезеРВУ На Посади:

рекл

ама

рекл

ама

– Катерино Степанівно, у Вашій біогра-фії зазначено, що Ви після закінчення Київського університету захотіли пої-хати зі столиці. Чому? Адже більшість, навпаки, рветься до Києва…

– Було таке. Свого чоловіка, він економіст за фахом, попросила поїха-ти якнайдалі від столиці. Як тепер, так і тоді це справді було не актуально, бо більшість дівчат мріяла вийти заміж саме за киянина, щоб залишитися тут. Пам`ятаю, декан економічного факуль-тету Іван Степанович Ступницький був вражений, коли мій чоловік (до речі, від-мінник) сказав, що не бажає залиша-тися в місті, бо так захотіла наречена. Може, це видавалося трішки смішним, але я і тепер сприймаю той вчинок як нормальне явище. Навіщо все це було мені потрібно? Бо хотіла добре знати мову. Я філолог, але мови в Києві не чула. І навіть на той час ходили жарти, що українська звучить лише на філфа-ці й на Ломоносова в п`ятому гуртожит-ку, де жили ті самі філологи. І ось ми поїхали до Львова, хоча в Києві я мала прописку і невеличку квартиру.

– Не були розчаровані?– Звичайно, ні. Мій чоловік за роз-

поділом потрапив у Львівську політех-ніку, а я стала вчителькою української мови й літератури у школі № 9 (росій-ська школа, біля знаменитої Львівської пошти у самому центрі). Захопила дітей так, що коли на святі директор попро-сила учнів прочитати вірші, то 33 із 35 прочитали українською. Хоч це була, по-вторюю, російська школа, де навчалися діти з російськомовних родин.

– Але Ви все одно вирішили рухати-ся далі…

– У львівській газеті «Львовская правда» було надруковано оголошен-

ня про конкурс на посаду асистента кафедри видавничої справи і реда-гування в Українському поліграфіч-ному інституті імені Івана Федорова (тепер – Українська академія дру-карства). І я подала документи. Сам конкурс полягав у тому, що здобу-вач отримував тему для проведення заняття, йшов і читав без підготов-ки. Дві пари практичного заняття. Можеш витримати – читай. Не мо-жеш – ідеш геть. Отак там бра-ли на роботу. Я дуже хвилювалася, бо дати тему «Стилістичне наванта-ження сполучників і прийменників в українській мові» було дуже важ-ко. Якби лекція, це ще нічого. Але то було практичне заняття. Тобто на ходу треба продумувати різні види

робіт. Та я впоралася і стала асистен-том у цьому інституті. Звісно, життя стало насиченим: була членом Това-риства української мови (входила в комісію з його створення). Потім усе це переросло в Рух, і я стала членом Руху. Працювала з В`ячеславом Чор-новолом пліч-о-пліч. І мене висунули депутатом від інституту до Шевчен-ківської районної ради. Напружени-ми і цікавими були ті часи, але потім Рух розвалився: ситуація була дуже критичною...

– А як Ви потрапили до Інституту жур-налістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка?

– Мої батьки, котрі жили в Київській області, стали частіше хворіти. Було важ-ко постійно до них приїжджати. Якось я сказала чоловікові, що хочу повернутися додому. Він заперечував. Говорив: «Ти ж не виживеш без громадської роботи! Ні-коли. До того ж у Києві – море доцен-тів, і на тебе ніхто не чекає. Подумай, що ти робиш. У 40 років життя не по-чинається». А ось я все одно спробува-ла. І хочу запевнити: і в 40 років можна розпочати нове життя. Я приїхала сюди, і мене відразу взяв на роботу до Інституту журналістики тодішній директор Анато-лій Москаленко. Пам`ятаю, як зайшла до його кабінету без жодних рекомендацій, ще й 28 серпня, і запевнила, що можу робити все, тому що в поліграфічному інституті я викладала мову, стилістику, могла викладати літературу. Все стало-ся миттєво. Я дещо була приголомшена, бо Анатолій Захарович тільки зауважив: «А де ж ви так довго були?». Від таких слів спершу я злякалася, відійшла до ві-кна, повернулася до декана спиною. Який смисл він вклав у ці слова? Чи мав на увазі, що вже серпень і я спізнилась? Чи

те, що він хотів би мати такого праців-ника? Хоч це й не скромно, але я вирі-шила, що правильним є саме другий ва-ріант. І тоді відповіла: «Я покажу вам, як працюю зі студентами!». Бо ще у Льво-ві готувала творчі вечори, присвячені та-ким талантам, як Стус, Симоненко… І ось я зі студентами приготувала виста-ву про життя й творчість Симоненка. Вечір вдався на славу. Мені Москален-ко потім сказав: «Починаємо нове жит-тя: працюємо зі студентами», маючи на увазі, що справжнє навчання не закін-чується за межами аудиторії.

– Катерино Степанівно, розкажіть, будь ласка, докладніше про етнографічний вокальний ансамбль «Катруся».

– Ми зі студентами створювали таке враження, що весь Київ колядує в ніч з 6 на 7 січня. Їздили майже по всьому міс-ту, співали. Так приємно, коли підходять люди, дякують, просять співати ще. Дея-кі давали одну – дві гривні. Ми казали: «Що ви! Ми ж не заради цього колядує-мо!». «А заради чого тоді?» – запитува-

ли нас. – «Традиція така». – «Якщо за традицією, то треба брати!». І ми брали наколядоване, щоб не ображати людей. З кожним разом зростає впевненість у тому, що ми робимо корисну й важли-ву справу. Бо, якщо у слухачів сльози на очах, то все це недаремно.

– До Вашого колективу може долучи-тися кожен бажаючий?

– Тепер уже є умови відбору: кожен, хто хоче до нас приєднатися, має при-нести колядку зі свого регіону. Хочемо, щоб наш матеріал був якомога різнома-нітнішим, аби колядки не повторювали-ся і був представлений кожен регіон.

– Як Ви, крім того, ще встигаєте займа-тися благодійною діяльністю?

– Коли ставишся до людей не так, ніби вони тобі щось винні, а навпаки, сам дивишся, що конкретно ти можеш зробити корисного для них, то на все знайдеться час. Ось і ми зі студентами, а тепер уже і з колегами, впродовж вось-ми років опікуємося долею дитбудинку «Оберіг». Спочатку возили так само, як і інші – ящик цукерок, ящик печива. А потім вирішили, що це треба зміню-вати і робити адресну допомогу. Скіль-ки дітей – стільки подарунків. Бо як приємно, коли дитина отримує свій пер-сональний пакунок, де написане її ім`я. Приїздимо до дитбудинку двічі на рік: на день захисту дітей веземо літній одяг, на Миколая – зимовий. Ось і тепер буде-мо курточки купувати. Щороку все до-рожчає – купувати важче, бо це наші гроші, жодного фонду немає. Коли ра-ніше лише студенти збирали – складно було. А ось коли викладачі наші долучи-лися, стало легше: гарно дітлахів одягає-мо. Веземо і шкарпетки, і колготи – все необхідне. Знаємо і вік, і статуру кож-ної дитини. Купуємо лише новий одяг! А ще, хоча директор будинку це й не схвалює, кладемо гроші в особисті по-дарунки. Чому так? Бо дітки навчають-ся в загальноосвітній школі, а на пере-рві інші учні купують жуйки, цукерки… А наші нічого не можуть собі дозволи-ти. То ми бодай хоч на місяць дамо їм можливість відчути себе такими, як усі.

– Катерино Степанівно, наостанок хочу запитати Вас як викладача, чи є се-ред сучасної молоді справжні поети, прозаїки?

– Звичайно. Є діти, студенти дуже талановиті. Задля них особливо приєм-но працювати, бо бачиш віддачу.

даніела моРозоВа, журналіст

Колектив видавництва «Педагогічна преса» приєднується до привітань друзів і колег Катерини Степанівни Серажим з її 60-річним ювілеєм. Бажаємо їй здоров`я, сил і натхнення!

КАТЕРиНА СЕРАЖиМ: СПРАВЖНє НАВчАННЯ НЕ ЗАКІНчУєТЬСЯ ЗА МЕЖАМИ АУДИТОРІЇ

Талановита, працьовита, неординарна – можна й надалі добирати епітети для характеристики Катерини Степанівни Серажим, яка є провідним в Україні фахівцем у галузі дискурсознавства, текстознавства й літературного редагування. Крім того, вона – академік АН ВШ України, доктор філологічних наук, професор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З Катериною Степанівною ми спілкуємось про те, як можна досягти успіху в житті й реалізувати себе повною мірою.

ми зі сТУдеНТами На РіздВо їздили По КиєВУ, сПіВали КолядКи. Так приємнО, кОли підхОдяТь люди, дякУюТь. деякі давали ОднУ – дві гривні заради Традиції

7№ 93-94, 5 грудня 2011 рокув освіті

РефоРми

НаціоНальНа сТРаТегія РозВиТКУ– Сергію Миколайовичу, ось-ось у світ вийде Національна стра-тегія розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 роки. Що вона передбачає?

– Це дуже важливий доку-мент, який охоплює всю сфе-ру освіти. Без перебільшення, на основі стратегії формувати-меться нове законодавство, що регулюватиме діяльність галу-зі. Тому ініціатори ретельно пі-дійшли до сворення документа, залучивши найкращих фахівців у країні. Так, у розробці проек-ту Національної стратегії брали участь працівники Національ-ної академії педагогічних наук, Інституту інноваційних техно-логій і змісту освіти та інших установ. Зрештою, Проект На-ціональної стратегії отримав по-зитивні відгуки Директорату з питань освіти Ради Європи і На-ціонального інституту стратегіч-них досліджень. А це дуже авто-ритетна оцінка документа.

– Розкажіть про Національну стратегію докладніше.

– Вона визначає основні на-прями і шляхи реалізації ідей Національної доктрини розвитку освіти, а також основні напря-ми розвитку галузі, серед яких:

1. Оновлення законодавчої бази системи освіти (законопро-ект «Про вищу освіту»).

2. Оптимізація структури сис-теми освіти.

3. Модернізація змісту освіти (стандарти освіти: за рік буде впроваджено Стандарт дошкіль-ної освіти).

4. Забезпечення умов для розвитку і соціалізації дітей та молоді.

5. Забезпечення безперерв-ності і доступності освіти.

6. Інформатизація освіти.7. Забезпечення наукової та

інноваційної діяльності в освіті.8. Національний моніторинг

системи освіти.

9. Кадрове забезпечення освіти.10. Міжнародне партнерство.11. Фінансування і матеріаль-

но-технічне забезпечення освіти.Коротко суть стратегії фор-

мулюється так: перед прокла-данням дороги треба, щоб хтось протоптав стежку. Її орієнти-ри: новий зміст, сучасні тех-нології, підготовлений учитель. Вони чіткі і зрозумілі. Страте-гія передбачає, насамперед, на-дання якісної освіти всім дітям України.

НоВий сТаНдаРТ– У чому суть нового Держав-ного стандарту середньої освіти, який нині узгоджується в Кабі-неті Міністрів?

– Стандарт є основою об’єк-тивної оцінки освіченості шко-лярів основної та старшої шко-ли. Він ґрунтується на системі цінностей освіти і компетент-ностей, які визначають здат-ність особистості бути успіш-ною в життєвих і навчальних ситуаціях, нести відповідаль-ність за свої вчинки. Адже характеристика сучасної лю-дини не обмежується знання-ми, вміннями і навичками. Невід’ємними ознаками освіче-ності є переконання, світогляд, активна громадянська пози-ція – вони дають змогу інте-груватися в соціокультурне се-редовище, креативно реагувати на виклики сучасності, усвідом-лювати своє місце в світі.

Досягти такого результа-ту можна, формуючи клю-чові й предметні компетент-ності. Згідно з міжнародними домовленостями до них нале-жать: уміння навчатися; спіл-кування державною, рідною та іноземними мовами; мате-матична і базові компетентнос-ті в галузі природознавства і техніки; інформативна; соці-альна і громадянська; загаль-нокультурна; підприємниць-ка. Враховуючи актуальність проблеми здоров’я нації, до

переліку ключових компе-тентностей додано ще одну – здоров’яформувальну.

– Якщо докладніше, що перед-бачає стандарт?

– Він усуває перевантаженість навчальним змістом, що спричи-няє надмірну кількість предметів, у тому числі й одногодинних. Та-кож усунуто нераціональний роз-поділ навчальних годин між інва-ріантним і варіативним освітніми компонентами, особливо в стар-шій школі. А нераціональний роз-поділ годин приводить до переван-таження школярів і не дає змоги реалізувати ідею особистісно-орі-єнтованого навчання.

Якщо стисло, новий стандарт передбачає:

– єдиний підхід до структу-рування характеристики змісту освіти в освітніх галузях, єдиний формат таких характеристик і рі-вень деталізації;

– рівні можливості отриман-ня якісної освіти;

– наступність основних освіт-ніх галузей і ліній початкової, основної і старшої школи;

– розвантаженість змісту ок-ре мих освітніх галузей, з огля-ду на передбачену базовим на-вчальним планом кількості годин

на їх вивчення, зменшення кіль-кості предметів, що вивчаються, ліквідацію одногодинних курсів;

– відображення у змісті осві-ти її виховного потенціалу, спря-мованності на розвиток творчих здібностей особистості, форму-вання прийомів і стратегій твор-чої діяльності;

– повноцінну реалізацію ідеї особистісно-орієнтованого на-вчання, зокрема забезпечення його профільної спрямованості у старшій школі;

– збалансованість питомої ваги гуманітарного, природни-чо-математичного і технологіч-ного складників у змісті освіти.

Стандарт чітко визначає ба-зовий рівень освіти. Він за-кінчується в дев’ятому класі з обов’язковим вивченням усіх базових дисциплін. В основній школі має бути розширено об-сяг варіативної складової на-вчального плану, зокрема, для здійснення допрофільної підго-товки учнів.

– Тут ми підійшли до найцікаві-шого. Здається, новий стандарт передбачає, що старша школа

функціонує переважно як про-фільна?

– Саме так. Досвід орга-нізації профільного навчан-ня засвідчив надмірний обсяг обов’язкового для всіх учнів (інваріантного) освітнього ком-понента. Стандарт унормовує співвідношення між навчальни-ми предметами:

1. Загальноосвітні (для всіх профілів) – це предмети обо-в’яз кові для всіх учнів: україн-ська мова, іноземна мова, ма-тематика, практична екологія, фізична культура.

2. Цикл профільних предме-тів, що обирає учень, і предмети якого є для нього обов’язковими. Профіль може бути одно– (на-приклад, економічний) або бага-топредметним (наприклад, еко-номіко-правовий). Передбачено можливість отримання не лише допрофесійної, а й професійної підготовки (фінансовий профіль, туризм тощо). Предмети можуть об’єднуватися за галузями, на-приклад, математика і економіка, природничі дисципліни і техно-логії, суспільні дисципліни і еко-номіка; література і мистецтво.

3. Обов’язково-вибіркові пред-мети – мистецтво, ІКТ, основи здо ро в’я.

4. Предмети/курси за вибо-ром (скажімо, основи підпри-ємництва, основи споживчих знань тощо).

Профільний освітній компо-нент у старшій школі слугує для забезпечення відповідного освіт-нього вибору учня, зумовлено-го його здібностями, нахилами, пізнавальними інтересами і на-вчальними можливостями; він орієнтує на майбутню професію.

НазУсТРіч одНе одНомУ– Сьогодні багато говорять про інформаційно-комунікаційні технології. Якою має бути їхня роль в освіті?

– Суть освіти – її зміст. Лише зміна змісту є реформою. Все інше – фасад, косметика. Найсу-часніший зміст потребує найно-віших технологій, насамперед – інформаційно-комунікаційних. Тому уряд затвердив Державну програму широкомасштабного використання ІКТ (Інформацій-но-комунікаційні технології. – О.У.) в навчальному процесі – «100 відсотків». Її порівнюють з ракетоносієм, з перепусткою в майбутнє. На жаль, за викорис-

танням ІКТ Україна замикає пер-шу сотню країн світу. Так, маємо один комп’ютер на 28 – 29 дітей, у Києві – один на 18. Водночас в Європі один комп’ютер припа-дає на п’ятьох дітей, а в Синга-пурі – відношення 1:1.

Попри це обмеження, до кінця року вчителі мають лік-відувати свою комп’ютерну неграмотність. Наступні кро-ки – навчитися використовува-ти набуті вміння. Потім – са-мостійно створювати навчальні програми. Цей шлях має ста-ти яскравою сторінкою в істо-рії освіти. Далі без цього просто неможливо.

– Як Ви ставитеся до введення вже з наступного навчального року іноземної мови для першо-класників, а з другого класу – основ інформатики?

– Ці зміни – потреба часу. З 2011 – 2012 навчального року іноземну мову почнуть вивчати з першого класу всі учні загаль-ноосвітніх навчальних закладів, а «Сходинки до інформатики» школярі опановуватимуть уже з 2-го класу. По-хорошому їм за-здрю, бо свого часу в мене не було такої можливості. Коли мої діти були в першому класі, для вивчення іноземної мови дове-лося наймати репетитора.

– Ще до нашої розмови Ви ска-зали, що в школі повинно бути цікаво і дітям, і вчителям. Що малося на увазі?

– Учень має бути здивова-ним на уроці, зачарованим від-критими можливостями. При цьому вчитель непомітно в ці-кавій формі дає складні знання. Розкриваючи секрети учневі, він формує толерантну, компе-тентну, вдумливу особистість, готову до співтворчості, диску-сії – з однокласниками, вчите-лями, будь-ким.

Сьогодні часто все навпаки – вчителі не намагаються піти на-зустріч потребам і інтересам учнів. Не секрет, що в сучасній школі 40 % педагогів – це люди пенсійного або передпенсійно-го віку. Між ними і учнями – прірва. Більшість учнів не уявляє, як можна жити без покетбуків, смартфонів, айподів тощо. А вчи-телі часто бояться цих слів і учні говорять з ними різними мовами.

У деяких ситуаціях навіть вар-то було б продумати систему за-хисту педагогів від школярів, які можуть дозволити собі сказати все, що думають, без священно-го трепету перед Учителем, як це було 20 – 30 років тому.

Але й учителі, які тепер пра-цюють у школі, повинні бути го-тові відповідати сучасним вимо-гам: уміти захопити матеріалом; мати свій стиль; бути ерудова-ним; мати образність мислення; бути готовим до імпровізації.

Тобто і учні, й учителі мають іти назустріч один одному.

юрій зУщиК, «Освіта України»

УчеНь має бУТи здиВоВаНим На УРоці, зачаРоВаНим ВідКРиТими можлиВосТями. при цьОмУ вчиТель непОміТнО в цікавій ФОрмі дає складні знання. він ФОрмУє ТОлеранТнУ, кОмпеТенТнУ, вдУмливУ ОсОбисТісТь

Народний депутат України, член Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Сергій Баранов-Мохорт про Національну стратегію розвитку освіти, новий Державний стандарт середньої освіти, Державну цільову програму «Сто відсотків» та інші ініціативи освітянської влади

2010 – 2011 роки стали для вітчизняної освіти переломними – на цей відтинок часу припадає початок реформ в освіті. Зроблено рішучі кроки в її модернізації та осучасненні – від дошкільного сегмента до вищої школи. Цьому не в останню чергу сприяли державні програми і стратегії, ініційовані МОНмолодьспорту і підтримані урядом. Про деякі з них «Освіті України» розповів один з учасників процесу, екс-голова кадрового департаменту МОНмолодьспорту Сергій баранов-Мохорт.

ПРОКЛАДАючи ДОРОГУ, СПЕРШУ ПРОТОПТУюТЬ СТЕЖКУ

8 «Освіта України»

можемо розпочати нашу розповідь, як у казці: у тридев’ятому царстві, в

тридесятому королівстві є шко-ла з поглибленим вивченням од-ного з предметів... А в ній пра-цює психолог.

чи гоТоВа диТиНа до НаВчаННя?– У квітні в нас прийом у пер-ший клас,– розпочинає вона свою розповідь.– Так сталося, що цьогоріч до нашого навчаль-ного закладу захотіло вступи-ти близько 200 дітей. Але наша школа може прийняти обмеже-ну кількість першачків – сто діток.

З потенційними учнями пер-шого класу спілкувалися вчи-телі й психолог. Завдання пси-холога – протестувати діток за традиційним тестом А. Кер-на – Я. Йерасека. Це потрібно для визначення рівня їх психо-логічної готовності до навчання в школі. Тест охоплює три суб-тести: 1) малюнок людини, що

свідчить про рівень загального психічного розвитку; 2) зма-льовування схеми розташуван-ня точок, що демонструє вміння діяти за формальними правила-ми; 3) списування слів, що по-казує, чи сформувалось у ди-тини уявлення про поділ мови на слова і літери. Підсумував-ши бали, можна визначити рі-вень готовності або неготовнос-ті до шкільного навчання.

Крім тестування, з дітьми спілкувалися вчителі. Після під-биття підсумків і обговорення батькам оголошували кількість балів. Якщо дитина набирала прохідний мінімум, а це – 36, то батьки одразу мали змогу написати заяву про прийом до школи. Одна з матерів, які при-йшли зі своїми дітками першо-го дня, виявилася особливою. Її син набрав усього... 12 балів. Дитина показала низький рі-вень готовності до навчання та навантажень. Цей тест хлопчик проходив і раніше – в дитячо-му садку, адже дошкільні психо-

логи теж ним послуговуються. Отже, завдання йому були ві-домі, тож можна було їх вико-нати значно краще. Показово, що результати тестів хлопчика, виконані в дитсадку і в школі, дуже схожі.

Коли оголосили результати, батьки дітей, які не набрали по-трібної кількості балів, пішли. А ця матір увірвалася в кабінет і почала кричати, що не може та-кого бути, щоб її синок набрав так мало балів.

– Хотіла поговорити зі мною, але мене вже чекали інші діти,– розповідає шкіль-ний психолог.– Я сказала, що обов’язково поспілкуюся з нею. Але не одразу, як вона хоче, а коли закінчу свою ро-боту. Порадила звернутися до директора і вирішити це питан-ня. Якщо потрібно, то можна ще раз перевірити дитину – ну, може, вона злякалася і тому показала такий низький результат.

Мати вийшла, та згодом по-вернулася. В цей час батьки, ді-тей яких тестували останніми, ще дописували заяви, працюва-ли з документами, що потрібні для вступу до школи. За словами шкільного психолога, мати, не соромлячись, почала нав’язливо пропонувати хабар. Учителі й психолог не погодилися вирішу-вати це питання в такий спосіб.

– Добре, раз ви не можете по-людськи, тоді я з вами буду говорити по-іншому,– сказала мати. І розповіла, що вона – ад-вокат, що в неї є влада і мож-ливості. І вона зробить усе, аби покарати «винних».

ПоКаРаННя… заКоНом«Першою ластівкою» стала зая-ва директору цієї спеціалізова-ної школи. В ній мати висловила незгоду з результатами перевір-ки готовності її сина до навчан-ня у школі. А ще – звинува-чувала психолога в низькому професійному рівні. За слова-ми шкільного психолога, висно-вок про те, що низькі резуль-

тати співбесіди не відповідають календарному віку дитини, мати спотворила. І зазначила в заяві, що психолог сказала, що її син є «психічно відсталим». Це, мов-ляв, відбувалося в присутності її дитини, яка через це отрима-ла психологічну травму. Дирек-тор відповів на лист. Матір від-повідь не задовольнила, і вона написала в районне управлін-ня освіти. Як розповідає психо-лог, жінка підмовила ще двох

матерів, діти яких теж отрима-ли низькі бали при тестуванні. І вони вже від свого імені на-діслали скарги з таким самим текстом. А, якщо скарги надхо-дять від кількох людей, то мож-на зробити висновок, що вони не безпідставні.

Однак і відповідь районного управління освіти маму не за-довольнила. Тож наступним був лист до головного управління. А ще – вповноваженому Прези-дента України з прав дитини.

Хлопчика до першого класу зарахували. Однак мама, навіть отримавши бажане, не припи-нила своєї «юридичної епопеї».

– На всі листи-відповіді вона не реагує,– говорить шкільний психолог.– На мої характерис-тики і сертифікати навіть не дивиться. Вона поставила собі мету – не хоче, щоб її син зі мною ходив одним коридором. Навіть подала до суду на управ-ління, після того, як воно не ви-

темаГаРяча

Повоюємо?

до речі

альФа-баТьКи – діТям гоРеє такі батьки, які звикли в усьому бути першими. Тож і своїх дітей вони ба-чать тільки найкращими, найрозумнішими, найздібнішими. На жаль, у таких дітей дуже часто проблем ще більше, ніж у їхніх однолітків. Адже амбітність батьків не дає їм змоги зрозуміти, що діти з різних причин можуть і не від-повідати очікуваному «високому рівню».Програми в сучасних спеціалізованих школах – дуже щільні, насичені. Тут по-трібно поглиблено вивчати і профілюючий предмет, і іноземні мови, і обов’язкову програму засвоювати. В таких навчальних «перегонах» не кожен учень почува-тиметься комфортно. Адже не всі діти працюють в однаковому темпі і можуть швидко сприймати та засвоювати матеріал. А коли дитина проходить співбесіду перед зарахуванням до такого закладу, то психолог може дати корисну пораду. Тож не варто одразу бачити в ньому особистого ворога. Можливо те, що дитина навчатиметься у звичайній школі, збереже їй здоров’я – і фізичне, і психічне.

Мати шестирічного хлопчика вимагає звільнити шкільного психолога за те, що та… визнала дитину не готовою до навчання

Як кажуть, «художника образити просто». Почувши розповідь одного зі шкільних психологів, ми дійшли висновку, що простіше простого образити і шкільного працівника. До того ж влаштувати ще й справжнє цькування. Для цього лише треба мати мету і… знайомих з юридичною освітою.

ЯК РОЗПРАВиТиСЯ З ПСИхОЛОгОМПСИхОЛОгОМ дало їй ксерокопії документів про мою освіту, трудової книж-ки. І суд визнав, що закон було порушено. Я тоді адвоката не мала і розуміла, що мене легко заплутати. Після цього я найня-ла адвоката і ми подали позов до апеляційного суду. Я консульту-валася в багатьох адвокатів – управління не порушило закон.

і ПозачеРгоВа аТесТаціяКомісії, які приїздили для роз-гляду скарг, не підтвердили фактів, викладених матір’ю, і ознак професійної неком-петентності в діях практич-ного психолога не виявили.

– Але мені чомусь при-значили позачергову атеста-цію, сказали – як покаран-ня,– бідкається психолог.

У 2011 – 2012 році вона мала намір поза-чергово атестуватися на вищу кваліфікаційну ка-тегорію. Вже й заяву по-

дала. Та шкільна атестацій-на комісія ухвалила рішення

про атестацію психолога на відповідність… першій квалі-фікаційній категорії. Але зни-ження рівня професійної ді-яльності не було – факти, викладені в скаргах, не під-тверджено.

– Я запитала, за що мене збираються покарати. На якій підставі? Немає відповіді,– каже психолог.– У мене – три-надцятирічний стаж роботи в психології, документи, серти-фікати…

щоб боялисяПісля спілкування з учасника-ми цієї історії складається вра-ження, що кожен побоюється адвокатських запитів. Можли-во, саме тому керівництво не бажає зайвий раз розмовляти з цією мамою. Адже, якщо вона прийде зі своїм адвокатом, то після такого спілкування, ймо-вірно, будуть складені нові ад-

вокатські запити. А навіщо за-ради вирішення цієї ситуації створювати прецедент у себе на роботі? Щоб засумнівалися в твоїх професійних здібностях?

– Я вже й звільнятися наду-мала,– каже психолог.– Відчу-вала, що більше так не зможу. Але потім змінила своє рішен-ня. А мені натякали: звільняйся. Адже, як кажуть, немає люди-ни – немає проблеми. Ми вже зрозуміли, що висококваліфіко-ваний адвокат робить нас май-же безсилими у відстоюванні власної позиції.

Можливо, людям, по в’я за-ним з цією історією, варто подумати над сенсом понят-тя «професійна солідарність» чи просто «щирість». І ще над тим, чи встоїть система не пе-ред однією «юридично підко-ваною» мамою, а десятьма? А сотнею?

максим КоРодеНКо, «Освіта України»

можлиВо, людям, ПоВ’язаНим з цією ісТоРією, ВаРТо ПодУмаТи Над сеНсом ПоНяТТя «ПРоФесійНа солідаРНісТь» чи ПРосТо «щиРісТь». і ще над Тим, чи всТОїТь сисТема не перед Однією «юридичнО підкОванОю» мамОю, а десяТьма? а сОТнею?

sam

alce

nter

.kz

9№ 93-94, 5 грудня 2011 року

Треба сказати, що в зако-ні, автором якого є депу-тат Олександр Фельдман,

немає нічого принципово ново-го – аналогічне розпоряджен-ня МОНмолодьспорту про те, що дітей не треба тестувати при за-рахуванні до загальноосвітньої школи, є досить давно. До речі, багато вчителів молодших класів і практичних психологів вважає, що перевірка вмінь читати і лі-чити справді не потрібні.

Три складові зрілосТіАле спробуймо подивитися на тестування дещо з іншого боку. По-перше, якщо його проводить фаховий психолог, він може, зва-жаючи на особливості дитини (наприклад, темперамент, швид-кість процесів мислення), реко-мендувати батькам конкретного вчителя, клас, навіть програму. А по-друге, якщо йдеться про спеціалізований навчальний за-клад, то батькам варто зважити, чи «потягне» дитина більш склад-ну програму?

І основне: мета співбесіди з психологом полягає не в тому, щоб з'ясувати, чи вміє дитина читати, а в тому, аби оцінити всі складові готовності малюка до школи. А це – не лише ін-телектуальний рівень. Тож пого-воримо про шкільну зрілість де-тальніше.

Більшість батьків упевнена, що найважливіше – вміти писа-ти, читати і лічити. Але насправ-ді ці навички – лише малесень-ка частка того, що спеціалісти називають «готовністю до шко-ли». Якщо дитина все це вміє, ще не факт, що їй пора до шко-ли. Бо шкільна зрілість насправ-ді складається з трьох частин – фізіологічної, психологічної та інтелектуальної. Зазвичай бать-ки зосереджуються на останній. І не здогадуються про важли-

вість двох перших. Адже, якщо дитина не готова до школи фі-зіологічно, це може вилитися у хвороби. А, якщо немає психо-логічної зрілості (тобто вміння працювати в колективі, знахо-дити спільну мову з однолітка-ми і вчителем), дитина згодом може відчути відразу до школи і навчання.

Фізіологія: як дісТаТи до вуха?Багато батьків навіть не чуло, що, виявляється, є спеціальні тести, за допомогою яких можна чітко визначити, чи достатньо дитин-ка фізично «дозріла» до школи. Основний з них – так званий «філіппінський тест» шкільної зрілості. Дитина має дотягнути-ся правою рукою через голову до мочки лівого вуха (чи навпаки). Як варіант – прикласти зап’ястя до маківки і дотягнутися до вуха кінчиками пальців.

Коли я розповіла про ці тести в редакції, мої колеги – дорослі дяді й тьоті – почали з ентузі-азмом шукати власні вуха. Зви-чайно, з'ясувалося, що вони до школи дозріли повністю. А ось серед шестирічок цю нескладну вправу не може виконати майже ніхто. Що цікаво, в сім років – це зовсім не проблема!

Ще одна ознака: вважаєть-ся, що до початку навчання в дитини має помінятися міні-мум два зуби. Логопедичні про-блеми, слабкість, хворобливість теж є протипоказаннями. До чого може привести нехтуван-ня фізіологічною зрілістю? Не-зріла дитина не може витри-мувати шкільні навантаження (особливо, якщо школа – спе-ціалізована, зі складною програ-мою). Деякі спеціалісти вважа-ють, що фізично незріла дитина не спроможна не те що 45 хви-лин висидіти на одному місці, а

навіть півгодини нерухомості для неї забагато – може призвести до проблем із серцем.

Психологія: розумію слово «Треба»Психологічну зрілість фахівці по-діляють на дві складові: емоційну й соціальну. Емоційна зрілість – це вміння опанувати власні ім-пульсивні реакції і досить три-валий час виконувати не дуже цікаву справу. Психологи нази-вають це – «довільність пове-дінки». Під соціальною зрілістю мається на увазі потреба у спіл-куванні з однолітками і вміння підкорити свою поведінку зако-нам дитячих груп, здатність при-ймати роль учня, вміння слуха-ти і виконувати вказівки вчителя.

Якщо вміння читати і писа-ти легко перевірити при вступі до школи, то вирішити, чи гото-ва дитина психологічно, набагато важче. Можливо, декому з бать-ків тут якраз і допоможе профе-сійний психолог. На що треба звернути увагу? Насамперед, на те, як дитина реагує на невда-чі, рутинну працю, на прохання зробити щось. Як узагалі вона сі-дає працювати, чи сприймає сло-во «треба». Навіть, якщо дитина дуже розумна, але не бажає на-вчатися, марнує час на різні там

«не хочу», «не буду», користі від навчання також не буде.

Ще одна проблема психоло-гічно незрілих дітей – неспро-можність відчути себе «одним з багатьох». Особливо це стосуєть-ся діток, які виховувалися тільки у сім’ї, не відвідували дитсадок. Вони звикли почуватися «пупом землі», а тут: «Я піднімаю руку, а мене не запитують!». Раз не запитали, два, три – і дитина припиняє працювати, цікавити-ся тим, що відбувається на уро-ці. Добре це? Авжеж ні…

інТелекТ: уміння вчиТисяОсь що-що, а критерії інтелек-туальної готовності добре ві-домі. Знайти їх можна в будь-якому довіднику. Більшість

стандартних тестів також спря-мована на те, аби визначити ступінь інтелектуального роз-витку дитини. Якщо спростити й узагальнити, то інтелектуаль-на зрілість для дитини шести – семи років – це вміння виді-лити фігуру з фону, здатність концентрувати увагу, знахо-дити зв’язки між явищами та подіями, можливість логічного запам’ятовування, вміння від-творювати зразок, а також роз-виток дрібної моторики руки і координація її рухів.

Коли батьки готують дитину до школи, левову частку зусиль вони зазвичай вкладають саме в розумову підготовку. Але іно-ді розуміють її вельми своєрід-но: ставлять знак рівності між «добре підготовленою» і «добре дресированою» дитиною. Зви-чайно, можна навчити малюка письма, читання, лічби. Мож-на навіть «натаскати» його на всі запитання стандартних тес-тів – були б час та бажання. Але навіщо це робити? Вчи-телі молодших класів можуть розповісти багато історій про те, як вимуштрувані діти дуже швидко перетворюються з від-мінників на трієчників. Це тра-пляється саме тому, що вони вміють зубрити, але не вміють навчатися.

Вміння вчитися передбачає готовність мозку до сприйнят-тя нових знань. А мозок теж визріває в певний час. До речі, смішний, на перший погляд, тест з пошуками власного вуха теж нерозривно пов’язаний зі зрілістю мозку. Згадаймо один цікавий нюанс: маленькому ге-рою історії, яку ми розповіли в матеріалі «Як розправитися з психологом» ледве виповни-лося шість рочків. А за статис-тикою, хлопчики взагалі відста-ють у розвитку від дівчаток на рік – два. І не лише фізично, а й розумово. І про це також треба пам’ятати.

людмила заглада, «Освіта України»

01135, м. Київ, пр. Перемоги, 10;тел.: (044) 236-59-22;www.vbo.com.ua, e-mail: info@vbo.com.ua

рекл

ама

темаГаряча

інформація до роздумів

ТесТуваТи не можна заборониТиДе ставити кому – залежить від того, про який навчальний заклад ідеться

У вересні цього року Верховна Рада ухвалила законопроект № 6515, згідно з яким заборонено перевіряти знання дитини при зарахуванні її до школи. на думку народних обранців, тестування порушує Конституцію України, а саме статтю 52 – про рівні права кожної дитини. До того ж тестування може стати інструментом здирництва. але в законі йдеться лише про звичайні середні школи. Заборона на тестування не стосується спеціалізованих навчальних закладів – гімназій, ліцеїв, колегіумів і спецшкіл з поглибленим вивченням окремих предметів.

Психологічний Практикум

чи сПравді ваша диТина гоТова до школиЦей нескладний тест допоможе не лише «альфа-мамам», а й звичайним батькам, і вчителям перевірити, чи справ-ді готовий малюк до школи. За кожну ствердну відповідь нараховуйте один бал. отже, поїхали!• Чи хоче ваша дитина до школи? • Чи приваблює дитину те, що вона може багато дізнати-

ся і в школі буде цікаво навчатися? • Чи може ваша дитина займатися самостійно будь-якою

справою, що потребує зосередженості протягом 30 хви-лин (наприклад, збирати конструктор)?

• Чи правда, що в присутності незнайомих людей дитина зовсім не соромиться?

• Чи може ваша дитина за картинкою складати оповіда-ння мінімум з п’яти речень?

• Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?• Чи може ваша дитина змінювати іменники за числами?• Чи вміє дитина читати по складах або навіть цілими

словами?• Чи вміє ваша дитина лічити до 10 і назад?• Чи може вона розв’язувати прості задачі на додавання

та віднімання одиниці?

• Чи любить вона малювати або розмальовувати кар-тинки?

• Чи може ваша дитина використовувати ножиці і клей (на-приклад, робити аплікації)?

• Чи може вона зібрати розрізну картинку з п’яти частин за одну хвилину?

• Чи знає дитина назви диких і домашніх тварин? • Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назва-

ти одним словом «овочі» помідори, моркву та цибулю)?• Чи любить ваша дитина займатися чимось самостійно –

скажімо, малювати чи збирати мозаїку? • Чи розуміє вона і точно виконує словесні інструкції? результати:14 – 17 балів – можна вважати, що дитина готова до школи. Якщо і виникнуть якісь складнощі, подолати їх буде досить просто. 9 – 13 балів – усе добре. Ви на правильному шляху. а зміст запитань, на які ви відповіли «ні», допоможуть ви-значитися з подальшими напрямами роботи.8 і менше – дитина потребує консультацій лікаря-не-вролога.

prod

etey

.ru

10 «Освіта України»у світі

освіта

У два роки французькі діти йдуть до дитсадків або так званих материн-

ських шкіл. Дошкільна освіта з цього віку – не обов’язкова. Обов’язковим є лише підго-товчий рік перед школою для п’яти– шестирічок. До речі, в закладах викладають ті самі педагоги, що й у молодшій школі. Тобто вчитель почат-кових класів починає працю-вати з дітьми двох з полови-ною років.

до ПеРеможНого КіНцяШкільна освіта триває 12 років, початкова охоплює п’ять, а се-редня (колежі) – чотири. По-чаткові школи є фактично в усіх населених пунктах, а колежі – вже у великих.

У ліцеях – аналогах нашої старшої школи є три класи: перший, другий і термінальний (підготовчий). У ліцеях уже від-бувається розподілення за про-фільними класами, наприклад, літературними, економічними тощо. Найпрестижнішими вва-жають наукові.

На відміну від англосаксон-ських систем, у Франції немає такого, щоб у старшій школі вивчали лише три предмети, з яких потім складатимуть іспити. Французи, як, до речі, й укра-їнці, всі предмети вивчають до переможного кінця.

– До якого університету не вступав би абітурієнт, кра-ще закінчувати науковий клас. Адже це відчиняє двері вищих навчальних закладів набагато ширше,– розповідає коорди-

натор стипендіальних програм Французького інституту в Укра-їні Оксана Ландо.

ВАС (бакалавріат) – так на-зивається у Франції документ на кшталт нашого атестата про повну загальну середню освіту. Екзамен або єдиний тест ВАС не такий уже й простий. Чи-мало учнів не складає його з першого разу. Це іспит з усіх предметів, до якого справді по-трібно готуватися.

ВсТУПиТи до УНіВеРсиТеТУ Не ПРоблема, яКщо зНаєш моВУБудь-який французький абіту-рієнт, котрий має загальну се-редню освіту і отримав атестат, приходить до університету, по-дає документи і його прийма-ють без іспитів.

Для іноземних абітурієнтів є окрема система вступу – проце-дура попереднього зарахування (досьє DAP). Потрібно скласти специфічний тест з французь-кої (це можна зробити і в Укра-їні), обрати три університети з однією спеціальністю, яка ціка-вить абітурієнта і очікувати на відповідь навчального закладу. В момент остаточного зарахуван-ня до Франції (оскільки наші випускні іспити не є вступни-ми до французьких університе-тів) єдине, що потрібно буде по-дати – довідку про те, що ви є студентом українського ВНЗ або зараховані за результатами вступних випробувань на таку саму чи суміжну спеціальність.

– Якщо знаєш мову і маєш знання, вступити не пробле-

ма,– констатує Оксана Лан-до.– Фактично вступ – це конкурс досьє, підготувати які нескладно.

Такими можливостями ско-ристалось чимало наших абі-турієнтів. Сьогодні у Фран-ції навчається приблизно 1400 українських студентів. Щороку близько 400 молодих людей їде до університетів цієї країни.

– Я не раджу дітям їхати до Франції одразу після школи. Українська освіта не гірша,– говорить Оксана Ландо.– І показник цього – кількість французьких освітніх закладів, які співпрацюють з Україною. Викладачі задоволені рівнем наших студентів. Моя пора-да – закінчуйте бакалаврат в Україні, а потім здобувайте ди-плом у Франції. Тим більше, що там дуже багато магістерських програм, які викладають англій-ською мовою майже за всіма напрямами. Крім того, отрима-ти візу, вступаючи на рівень ма-гістра, набагато легше, ніж на навчання на перших курсах.

соРбоННа Не для ВсіхНерідко французи змінюють університет три – чотири рази. На відміну від України, тут не-має вступних іспитів і можна хоч щороку переводитися до ін-шого університету на ту саму чи суміжну спеціальність. Вони не бояться відрахування, бо немає такої, як у нас «прив’язаності» до ВНЗ. Інколи буває, що з по-току на наступний рік залиша-ється 50 – 70 відсотків.

Традиційним попитом в іно-земців користуються паризькі вищі навчальні заклади. Зви-чайно, в столиці багато мож-ливостей, краща база, і більша частина університетів насправ-ді дуже високого рівня.

Проте це зовсім не означає, що в регіонах не можна знайти заклад відповідного рівня. Так, у Греноблі є потужний техноло-гічний центр, до якого входить й Університет Жозефа Фур’є.

Це об’єднання називають єв-ропейською Силіконовою до-линою.

Здебільшого університети, яких у країні 84, багатопрофіль-ні і мультидисциплінарні. Уні-верситетська освіта в держав-них ВНЗ, як ми вже згадували, безкоштовна. Держава виділяє з бюджету від 8 до 14 тисяч євро на рік на кожного студен-та, незалежно від того, француз чи іноземець.

– В українського студен-та є альтернатива Парижа,– вважає Оксана Ландо.– Бо є адекватно якісна освіта в ре-гіонах. Якщо це право – оби-раємо університет Страсбурга,

Бордо, Нансі. Якщо говорити про економетрію, то Універси-тет Тулузи-1 є одним з найкра-щих у світі. Коли йдеться про політичні науки, то згадуються інститути Лілля і Ренна.

Деякі батьки хочуть, щоб їхня дитина навчалася в Сор-бонні. Але цього університе-ту в його первинному вигляді вже немає. Сорбонною сьогод-ні називають кілька універси-тетів у Парижі і центрально-му регіоні. Деякі університети мають у своїй назві це слово. Так, Сорбонна-4 – ВНЗ для ви-вчення мов. Там є кафедра ро-сійської – це добрий мовний університет. Але навіщо туди їхати українцеві?

Вищі шКоли – еліТаРНа осВіТаОсобливість освіти у Фран-ції – існування так званих ви-щих шкіл. Більшість з них було засновано на початку ХІХ сто-ліття як альтернативу універси-тетській освіті.

Потрапити до них складні-ше, ніж до університету. Ди-плом вищої школи дає найшир-ші можливості, адже ці заклади, як правило, тісніше, ніж кла-сичні університети, співпрацю-ють з роботодавцями, тому й рі-вень працевлаштування вищий. Є різноманітні вищі школи: ін-женерні, аграрні, мистецькі, біз-нес-школи, архітектурні тощо – загалом понад три тисячі.

Традиційно навчання тут триває три роки. Та спершу потрібно закінчити дворіч-ні підготовчі класи до прохо-

дження конкурсу. Здебільшо-го такі класи діють при ліцеях, але є й інтегровані в самих школах.

Мабуть, це найліпша і най-якісніша французька осві-та. Хоча, якщо взяти рейтин-ги, французькі ВНЗ, на відміну від Оксфорду, Гарварду, не за-ймають провідні місця, напри-клад, у Шанхайському рейтин-гу. Їх кілька у першій сотні. Але, якщо подивитись, хто очолює найбільші світові корпорації, там буде чимало випускників французьких вищих шкіл, зо-крема інженерних.

дмитро шУліКіН, «Освіта України»

деяКі баТьКи хочУТь, щоб їхНя диТиНа НаВчалася В соРбоННі. але цього УНіВеРсиТеТУ В його ПеРВиННомУ Вигляді Вже Немає. сОрбОннОю сьОгОдні називаюТь кілька УніверсиТеТів У парижі й ценТральнОмУ регіОні

На відміну від Великої британії і США, де система освіти значною мірою комерціалізована, у Франції вона залишається в основному бюджетною. Ця країна посідає третє місце у світі за кількістю студентів вищих навчальних закладів. Так, класична університетська освіта там безкоштовна. «Освіта України» розпочинає цикл матеріалів, у яких аналізуватиме освітні системи різних країн, аби читачі могли порівняти їх з вітчизняною.

ПОБАчиТи ПАРиЖ І… …отримати диплом. Вища

французька освіта

користується стабільним попитом у

всьому світі. Не виняток і

Україна...

виПробуваНо На собі

мій шлях до ФРаНціїСеред студентів, а особливо їхніх батьків, побутує думка, нібито в закордонних університетах навчаються в основному діти сильних світу цього. Але під лежачий камінь і вода не тече. Якщо поставити собі мету навчатись за кордоном, то, як показує практика, це цілком реально. Своїм досвідом з «Освітою України» поділилася Наталія Кірюніна – студентка французького університету «Universitе du Maine», що в невеликому містечку неподалік Парижа.– В Україні я навчалась у НТУУ «КПІ», який співпрацює з багатьма інозем-ними університетами. На другому курсі я дізналася, що політех підписав уго-ду з великим французьким університетом, і що вже є студенти, які поїхали навчатися на магістратуру за програмою подвійного диплома. Це означає, що студент навчається у Франції, але складає сесію як в тамтешньому ВНЗ, так і в українському. В результаті має два магістерських дипломи. Це, звичайно, здавалося неможливим. Живеш спокійним студентським життям, вибудовуєш плани на п’ять років уперед, а тут ідеться про країну, в якій і побувати не мріяв, а тим паче провести там кілька років. Ще один аспект – французька мова, якої зовсім не знаєш. Але батьки допомогли мені прийняти рішення, запропонувавши спробувати вивчати французьку мову, а там видно буде. Так на третьому році навчання я почала відвідувати курси при універ-ситеті. Звичайно, не просто було починати вивчати мову з нуля, при цьо-му не знаючи, чи поїдеш ти до Франції і чи знадобиться вона тобі взагалі. Навчання у ВНЗ безкоштовне для всіх, проте потрібно зробити вступний вне-сок від 200 до 500 євро (охоплюючи медичну страховку). В кожному універ-ситеті своя вартість. Студенти, які їдуть по програмі подвійного диплома, як правило, за участь у програмі не платять.В Україні я закінчила університет за спеціальністю «економічна кібернетика», але я могла обирати спеціальність у французькому університеті. Для них немає значення, яку спеціальність ти здобув, важливий напрям – економіка, філоло-гія тощо. Я обрала фах, не пов’язаний з попереднім – «міжнародний бізнес». Аби підтягнути мову, я пройшла двомісячні літні курси у Франції при універ-ситеті, до якого вступила. У вересні розпочалося навчання. Освітній заклад достатньо великий. Лише українських і російських студентів тут близько 50. чимало молодих людей з Алжиру, Марокко, Тунісу. В моїй групі є також сту-денти з Німеччини, Італії, чехії.

студеНтський гамаНець

ФРаНція – ТаРиФ молодіжНийЖитло. Від 150 євро за кімнату в гуртожитку до 600 євро за маленьку од-нокімнатну квартирку в Парижі на місяць. Їжа. За три євро (33 гривні) можна наїстися від пуза в студентській їдаль-ні. Тобто витрати становитимуть приблизно 200 євро на місяць, якщо щодня обідати і вечеряти в студентській їдальні. Транспорт. Проїзний (тариф молодіжний) – 31 євро на місяць.Інше. Ви у Франції. Як не використати таку можливість не лише для на-вчання, а й для дозвілля? На ці витрати щомісячно закладаємо ще 130 євро. 700 євро вистачить прожити місяць у Франції без проблем. чимало, скажете ви. Однак уявіть собі, що ви навчаєтесь у Києві та ще й винаймаєте кварти-ру. Ще невідомо, в якому разі сума буде більшою. Дізнатися більше про освіту у Франції українському абітурієнтові можна на сайті www.ukraine.campusfrance.org.

фот

о з

особ

исто

го а

рхів

у Н

атал

ії К

ірю

ніно

ї

11№ 93-94, 5 грудня 2011 рокуречі

коРисні

– В Україні, на відміну від країн Єв-ропи і США, мало хто переймається проблемою якості життя людей з обме-женими можливостями, – розповідає Тимур. – Часто той, хто позбавлений можливості ходити власними ногами, навіть маючи інвалідний візок, само-стійно не може виїхати за поріг квар-тири. Адже в нашій країні більшість громадських споруд не обладнана пан-дусами, які допомагали б людям у віз-ках вільно пересуватися. Та й ті, що є, встановлюються з порушеннями, так би мовити, аби відвести очі.

Колеса… ТРиКУТНої ФоРмиСаме хобі підштовхнуло хлопця до ство-рення такої конструкції інвалідного віз-ка, яка дала б можливість легко й швид-ко долати перешкоди і «крокувати» сходами без сторонньої допомоги. Ви-нахідник уже отримав патент на свою модель візка.

Коли Тимур оформляв документи для отримання патенту на винахід, йому довелося провести так званий «патентний пошук» таких конструк-цій. З’ясувалося, що є всього два ва-ріанти інвалідних візків, які можуть долати різноманітні перешкоди. Пер-ша конструкція – крокуючий ві-зок – була запропонована російським підприємством. Особливістю цього за-собу пересування є те, що, крім зви-чайних коліс, він має спеціальні зуб-часті протектори, схожі на лижі. Щоб піднятися сходами, людині потрібно під’їхати до них ззаду, за допомогою спеціального важеля підняти спочат-ку задні колеса, а потім передні. Та-ким чином візок опиняється на «ли-жах» і скеровується вверх сходами спеціальною ручкою. Але такий під-йом забирає багато часу: на подолання одного сходинкового прольоту знадо-биться близько чотирьох хвилин. По-вільність і важкість в управлінні осо-бливо відчутна, коли потрібно всього лише заїхати на бордюр. Ще один ро-сійський аналог рухався сходами з до-помогою хрестоподібних опор. Але та-кож не дуже зручний: налаштований тільки під певну висоту сходинок і до-сить дорогий.

А ось Тимур врахував усі недоліки попередників. Запорізький школяр за-хоплюється різними технологічними но-винками, тож якось зацікавився робо-том, якого використовують військові під час саперних робіт. Саме відео, що демонструвало, як робот легко крокує сходами завдяки незвичайним колесам трикутної форми, стало поштовхом для створення візка-всюдихода.

ПоблажоК У НаВчаННі Не бУлоАби втілити в життя свій задум, вина-хідник працював два роки. Кілька ра-зів він змінював конструкцію розробки.

– Спочатку я планував, що людина зможе сама керувати підйомом коліс з допомогою ручного приводу, – розпо-відає Тимур. – Але, коли зробив роз-рахунки, довелося відмовитися від цьо-го задуму. Потім я вирішив використати спеціальні шестерні, однак виявилося, що українська автомобільна промисло-вість не виробляє такі деталі масово, тому їх вартість дуже висока для візка, розрахованого на соціально незахищену верству населення. Тож довелося знову шукати більш прийнятний варіант кон-струкції. Нарешті я зрозумів, що найе-фективнішим буде радіокерований візок зі спеціальним електродвигуном потуж-ністю 1,5 кВт.

Розробці візка Тимур приділяв увесь вільний час. Найскладніші розрахунки виконував під час канікул, коли міг за-нуритися в процес без відриву на на-вчання. Така активна діяльність винахід-ника не могла не позначитися на його шкільних оцінках. Учителі знали про ро-боту Тимура, проте особливих поблажок не давали. Зате викладачка фізики, яка свого часу прищепила хлопцеві любов до свого предмета, була головним по-мічником і консультантом.

Саме через навчання винахідник не встиг виготовити справжню модель віз-ка-всюдихода, аби представити її на виставці науково-технічної творчості «Майбутнє України». Зате вже зміг по-хвалитися патентом на свій винахід. Од-нак українські заводи поки що не по-спішають купувати проект у школяра.

– Я розіслав листи на кілька заво-дів, які виготовляють інвалідні візки, але жодної відповіді поки що не отримав. Тож першу модель свого візка спробую виготовити власним коштом, – зізна-ється Тимур.

За попередніми підрахунками вина-хідника, унікальний засіб пересування для людей з обмеженими можливостя-ми коштуватиме близько 10 тисяч гри-вень. Але хлопець упевнений, що змо-же вдосконалити і зменшити вартість моделі, аби зробити її більш доступною для тих, кому вона є такою необхідною.

– В Україні є дуже гостра необхідність в зручних, дешевих і ефективних слухо-вих апаратах, – впевнений першокурс-ник Луганського коледжу. – Адже за статистикою, кожен другий українець після 45 років відчуває втрату слуху на 25 децибелів. Це відбувається через шум сучасних міст й інші негативі фактори, які впливають на здатність людини до-бре чути. Моя модель слухового апарата дуже економічна за споживанням енер-гії, тому елементи живлення потрібно замінювати рідше, ніж раз на місяць. Тож пристрій має прийнятну для пере-січних українців ціну.

ВиНахідНиК ПочиНаВ з ліхТаРиКіВХлопець уже підрахував, що собівар-тість слухового апарата становить усього 35 гривень. Це зумовлено використан-ням у пристрої не специфічних деталей, а побутових радіоелементів.

Принцип дії дуже простий, як і все геніальне. Мікрофон апарата вловлює навколишні звуки. В коробці містяться елемент живлення і посилювач низької частоти, що спрямовує сигнал у зви-чайні навушники. Сам пристрій дуже легкий і маленький, тож поміститься в будь-якій кишені. Найближчим ча-сом хлопець планує запатентувати свій винахід і запропонувати українським промисловцям запустити його в серій-не виробництво.

Вигадником Михайло був з дитин-ства. З першого класу хлопець постій-но щось майстрував і вдосконалював різноманітні електронні пристрої.

– Завжди любив придумувати різні штучки, – розповідає винахідник. – Розпочинав з найпростіших ліхтари-ків. Багато чого уже досяг у цій сфе-рі, зокрема і завдяки Малій академій наук. Адже участь у конкурсах-захис-тах допомогла реалізувати мої ідеї. На-уковий керівник консультував мене

під час написання наукової роботи, підказував, як вигідніше презентува-ти проект.

ПодаРУНоК ВодіямКрім слухового апарата, Михайло при-віз у столицю ще один свій винахід, який з’явився буквально напередодні виставки, – електроамортизатор. Цей пристрій дає можливість видобувати електроенергію від коливань підвіски автомобільних коліс. Такий електроа-мортизатор буде особливо корисний українським водіям, яким щодня дово-диться їздити, м’яко кажучи, не ідеаль-ними вітчизняними дорогами.

Мене завжди цікавило, як народжу-ється ідея винаходу. З визнаними ви-гадниками все зрозуміло: то яблуко на голову впаде, то вода з ванни вихлюп-неться… А ось як приходять ідеї в го-лови вундеркіндам у наш високотех-нологічний час, коли, здавалося б, усе вже створено до нас? У Михайла Щер-біни поки що немає цікавої історії про народження ідеї якоїсь з його розро-бок. Хлопець тільки ніяковіє і запев-няє, що й сам не знає, як йому на дум-ку спадає поєднати різні, на перший погляд, речі, аби створити щось нове. Однак Михайло зізнався, що любить удосконалювати й підвищувати ефек-тивність уже відомих пристроїв. Тож саме схильність до перфекціонізму є основною рушійною силою для юно-го винахідника.

– Усе, що я роблю – це тільки мої ідеї. Наукові керівники й вчителі лише консультують, – говорить Ми-хайло. – Ці задуми досить прості, їх нескладно втілити в життя. Мені ви-стачає власних знань, а якщо потрібна додаткова інформація, її завжди мож-на знайти в книжках чи в інтернеті.

анна цяцьКо, «Освіта України» Фото максима короденка

МАЛІ ТА КМІТЛИВІ

Українські школярі придумали, як поліпшити життя людям

з обмеженими можливостями

Кожна річ, куди не глянь, має свого автора. Щоправда, з часом імена винахідників навіть найуживаніших пристроїв губляться на сторінках енциклопедій. Комусь пощастило зробити відкриття зовсім випадково, а хтось роками працював над схемами, поки світ побачив його задум. Однак історія доводить: справжні винахідники виявляють себе ще з дитинства. Українські школярі могли б позмагатися з дорослими вченими за кількістю унікальних ідей, які вони не просто виношують, а й втілюють у реальних проектах. Та ще й в яких! «Освіта України» розпочинає цикл публікацій, присвячений юним винахідникам. Написати комп’ютерну програму або сконструювати робота, який зміг би замість тебе виконувати домашню роботу, не тільки корисно, а й цікаво. Але наші герої вирішили полегшити життя тим, хто найбільше цього потребує – людям з обмеженими можливостями. Інвалідний візок-всюдихід допоможе швидко і легко подолати найбільшу перешкоду – сходинки і бордюри, а надпростий і дешевий слуховий апарат зможуть собі дозволити всі, хто має проблеми зі слухом.

схильНісТь до ПеРФеКціоНізмУ є голоВНою РУшійНою силою для михайла щербіни

від вигадки до ПатеНту доскоНалості Немає меж

ІНВАЛІДНиЙ ВІЗОК, ЯКИЙ УМІє КРОКУВАТИ

ВУхО В КИШЕНІ

Інколи захоплення фізикою і військовою технікою переростає у корисний винахід. Саме так сталося з одинадцятикласником Запорізького технічного ліцею Тимуром Аббасовим.

Коли ти молодий і безтурботний, іноді так дратує, що бабусі чи дідусеві доводиться кілька разів щось голосно повторювати, аби ті почули. На жаль, з віком гострота слуху зменшується. А слуховий апарат, призначений для людей із серйозними вадами слуху, дуже дорогий. Саме цією проблемою перейнявся молодий винахідник Михайло Щербіна й створив дуже простий і дешевий слуховий апарат, який зможе собі дозволити навіть пересічний пенсіонер.

12 «Освіта України»st

ingb

log.

test

coun

try.c

om

за даними європейсько-го опитування учнівської молоді щодо вживання ал-

коголю і наркотичних речовин (ESPAD), в Україні є позитивна динаміка серед підлітків 15 – 16 років, особливо хлопців. Однак частка курців серед дітей до 18 років усе ще є дуже високою. Так, майже 40 % хлопців ку-рять принаймні щотижня. Для порівняння – цигарками затя-гується половина дорослих чо-ловіків-українців. Серед дівчат-підлітків таких – 26 %, що, до речі, набагато вище, ніж поши-реність куріння серед доросло-го жіночого населення України (11 %). Отже, можна говорити про те, що звичка ця народжу-ється ще на шкільному подвір’ї. Причому в дівчат-тинейджерок цигарки чомусь викликають більше захоплення, ніж навіть у дорослих жінок. Але все – по порядку.

ПолоВиНУ Площі Віддай хВоРим легеНям Про заходи, які посприяли не-значному зменшенню поши-реності куріння серед підліт-ків, розповів завідувач сектору контролю над тютюном Укра-їнського інституту стратегічних досліджень МОЗ України Кос-тянтин Красовський.

– Кабінет Міністрів України у вересні 2009 року затвердив соціальну програму зі зменшен-ня шкідливого впливу тютюну на здоров’я населення до 2012 року,– сказав він.– Планува-лося зменшити рівень вживан-ня тютюнових виробів у 2010 році до 23 %. І Державна про-грама була успішно виконана! Загалом поширеність куріння серед осіб, старших 12 років, зменшилася з 25,6 % 2008 року до 22,4 % 2010 року, тобто на 3,2 відсотка. Однак, незважаючи на позитивні результати, МОЗ ре-гулярно недоотримувало гроші, а в червні 2011 року програ-му взагалі згорнули. Сьогодні міністерство, відповідальне за здоров’я, намагається ввести заходи контролю над тютюном

до загальнодержавної програми «Здоров’я 2020: український ви-мір» на 2012 – 2020 роки.

Загалом усе, що можна зро-бити для запобігання курінню серед дітей, – просто, як і все геніальне. Найкращим заходом є підвищення акцизів (податок на продукти масового вжитку). За 2008 – 2010 роки їх підня-ли в сім разів. А ще й завдя-ки економічній кризі збільшен-ня ціни на цей товар багатьох наших громадян стимулювало кинути курити. Україна також пішла шляхом демократичних країн, звільняючи робочі і гро-мадські місця від тютюнового диму. Щоправда, цей закон май-же не фінансується. Непогано діє також повна заборона тютю-нової реклами, але відповідний закон застряг у Верховній Раді. Попередження на пачках цига-рок, які займають 30 % площі, зробили внесок у зменшення куріння. А з жовтня 2012 року вони займатимуть уже 50 % і доповнюватимуться зображен-ням хворих легенів.

ПРо забоРоНеНий Плід і ВіРТУальНі шТРаФи То як же найкраще запобіг-ти тому, щоб ваше чадо не по-тяглося до цигарки? Психоло-ги вважають, що треба було б потурбуватися про це заздале-гідь, ненав’язливо підсунувши синові чи доньці матеріали, де детально розписана шкідливість куріння, і… нічого не заборо-няти. Дослідники з Оксфорд-ського університету, наприклад, з'ясували, що суворі написи із забороною куріння інколи ви-кликають зворотний ефект. І рука тягнеться за черговою ци-гаркою...

А найкращий приклад нега-тивних наслідків заборони де-монструють Микита і Сергій із мого під’їзду. Дружать вони з дитячого садочка, а курити кіль-ка років тому почав лише один. На запитання – «Чому так?» відповідає Сергій.

– Мені мама ніколи нічого не нав’язувала. Казала: «Якщо

будеш курити, я тобі не змо-жу заборонити». Та мене якось і не тягне… А в нього (киває на Сергія. – Авт.) постійно кри-чить: «Тільки спробуй!».

Звісно, це не означає, що не може бути і навпаки… Але за-лишаючись дитині другом, ви все одно виграєте, бо знати-мете, коли вона почала кури-ти і зможете підтримати, якщо захоче кинути. Але перед тим, як карати, коли побачите на подвір’ї з цигаркою, подумай-те, чи ваш уже не малюк сам

вирішив почати курити? При-чин можуть бути сотні. Й по-збутися цієї звички без вашої допомоги досить непросто, адже нікотин викликає нарко-тичну залежність і однією за-бороною тут не обійтися.

Крім того, можливо, ви й самі причетні до згубно-го захоплення? Є навіть ці-кава тенденція: якщо в роди-ні курить батько, його звичку, найімовірніше, підхопить син. Якщо мати – то донька. Осо-бливо вразливими в юно-му віці, як ми вже зазнача-ли, є дівчата, оскільки саме вони найбільше турбуються за зовнішність, як вписатися в компанію… Та ще й куди не глянь – на дитячих майдан-чиках, у кафе, на зупинках громадського транспорту – дорослі беруться за цигарку.

– Куріння тютюнових ви-робів у заборонених законом місцях тягне за собою штраф від 51 до 170 гривень, – по-яснює Костянтин Красов-ський. – Із дітей до 18 ро-ків, його, до речі, стягувати не можна…

Та й хто-небудь із знайомих вам курців коли-небудь платив цей штраф? Можна ще дов-го пояснювати, як відмовити вашу дитину від куріння, але той факт, що вона бачить цю «основну» ознаку дорослості щодня, робить усі педагогічні намагання марними…

баТьКіВсьКа цигаРКа – НайсмачНіша! Здавалося б, нічого нового щодо проблеми куріння ми не напи-сали. Більше того, про хвороби, які викликає (чи сприяє їхньо-му розвитку) цигарка, всі давно вже все знають. І що?.. Ми про-понуємо забути про ці знання – на якусь мить уявити, що це ви читаєте вперше. Тут – лише мі-зерна частина інформації, яку зі-брали Костянтин Красовський і кандидат медичних наук Тетя-

на Андрєєва, бажаючи розпові-сти всім, насамперед – дітям і підліткам, про те, що насправ-ді представляє собою папірець із загорнутим у нього тютюном.• Нікотин, що міститься в тю-

тюні, – це природний захист рослини від поїдання комаха-ми. Він більш отруйний, ніж стрихнін і втричі токсичні-ший за миш’як.

• Для дорослого смертельна доза нікотину – 60 мг, для дітей – ще менше. У цигарці є близько 10 грамів нікотину. Цього не досить, щоб отруїти-ся дорослому. Проте сигарети становлять реальну небезпеку для дітей, які можуть проков-тнути їх і отруїтися. В Япо-нії підрахували, що з 886 ви-падків дитячих отруєнь за рік

майже половина сталася че-рез те, що малюки «поласува-ли» батьківськими цигарками.

• Нікотин близький за своїми властивостями до ацетилхолі-ну – речовини, яка регулює передачу нервових імпульсів у мозку. Він відкриває «хіміч-ні засуви», через які регулю-ється доступ до процесів нер-вової системи.

• Тютюновий дим потрапляє в рот у вигляді аерозолю. При охолодженні він утво-рює смолу, що осідає в ди-хальних шляхах. Речовини, які містяться в смолі, є кан-церогенними, тобто виклика-ють рак легенів.

• Чадний газ (монооксид вуг-лецю) в цигарковому димі має властивість з’єднуватися з гемоглобіном у 200 разів вищу, ніж кисень. А високий рівень оксиду вуглецю змен-шує здатність переносити ки-сень до всіх органів і тканин.

• Дослідження в США свід-чать, що серед сьогоднішніх 15-річних підлітків, до того, як їм виповниться 70, тю-тюн уб’є втричі більше осіб, ніж наркотики, самогубства, вбивства, ДТП, СНІД і алко-голь, разом узяті.

• Невелике дослідження в Іта-лії показало, що тютюновий дим забруднює повітря біль-ше, ніж вихлопні гази авто-мобіля. За півгодини роботи авто концентрація речовин, які забруднюють повітря, ви-явилася в 10 разів меншою від тління протягом цього часу трьох цигарок. Туберкульоз, патології легень,

рак, лейкемія, ішемічна хвороба серця, безпліддя, психічні роз-лади, катаракта, виразка, карі-єс і остеопороз – усім цим хво-робам, інколи й непомітно, але «допомагає» розвинутися згуб-на звичка курити. Якщо цікаво, яка саме патологія розвинеться у вас, можете починати…

олена солодоВНіК, «Освіта України»

майже 40 % хлОпців кУряТь принаймні щОТижня. для пОрівняння – заТягУєТься цигарками пОлОвина дОрОслих чОлОвіків-Українців. а ось У діВчаТ-ТиНейджеРіВ цигаРКи чомУсь ВиКлиКаюТь більше захоПлеННя, Ніж У доРослих жіНоК

хто штовхає дітей до згубної звички?

Смердючі, блювотні, смоктульки для харкання, «ракові палички», що призводять до ранньої смерті… Незважаючи на такі «схвальні» характеристики цигарок у соціальній антирекламі тютюнових виробів, щодня сотні дітей долучаються до лав курців. хоча, насправді, більшість підлітків не затягується цигарками постійно або, спробувавши раз, не захоплюється такою звичкою. То з яких же причин тютюновий сморід стає солодким і приємним? Це все ще данина моді, задоволення від порушення правил, чи щось не так робимо ми, дорослі?

ШТРАФ І ЗАБОРОНА

НЕ ДОПОМОЖУТЬ ПІДЛІТКОВІ КИНУТИ ЦИгАРКИ…

мовою цифр

У дВа РоКи – 40 цигаРоК!• У тих країнах Західної європи і Північної Америки, де заборонили ку-

ріння в громадських місцях, кількість інфарктів зменшилася на 17 % у перший рік і на 36 % – за три роки.

• В Індонезії 25 % дітей від 3 до 15 років пробували цигарки, 3,2 % з них – активні курці. В цій країні зафіксовано випадок, коли дитина почала курити у 18 місяців. У два роки малюк викурював 40 цигарок на день.

• Курці-підлітки – менші на зріст, ніж ті, які не курять. Вони мають мен-ший обсяг легень і відстають від однолітків у розумовому розвитку. Американці підрахували, що, граючи в бейсбол, діти-курці втрачають на чверть м’ячів більше, ніж ті, хто не курить.

трохи історії

за Все ВідПоВідає Не ПУшКіН, а КолУмб…Саме христофора Колумба вважають відповідальним за те, що він привчив до тютюну європу. Інквізиція навіть кинула до в’язниці одного з членів його екіпажу. Побачивши, як у того з носа йшов дим, люди вирішили, буцімто він одержимий дияволом. Власне, інквізиція і стала спочатку на заваді поширен-ню невідомої рослини. Але потім з’явилися чутки про нібито корисні власти-вості тютюну. В 1560 році його рекомендували Катерині Медичі як засіб від мігрені. З часом тютюн почали вживати в їжу, нюхати і курити, вірячи, що це допоможе від болю в зубах, при застуді, вилікує шкіряні та інфекційні хворо-би. хоча не всі поставилися до такої моди схвально. В Росії патріарх назвав куріння смертним гріхом, і цар Михайло Романов видав указ: чоловік, який закурить, отримає 60 ударів палицями. Якщо його бачили з цигаркою вдру-ге – виривали ніздрі. Коли й це не допомагало – відправляли у заслання.

бо здоровийРозумний,

13№ 93-94, 5 грудня 2011 року

В західних районах Украї-ни, де я жила довгий час, дуже набожні люди. Тіль-

ки приходить час посту – вони починають дотримуватися різ-них обмежень, які рекомендує церква. В тому числі і харчових. В родині готуються пісні стра-ви без грама м’яса, сала і масла. Табу – на яйця, молоко, сир, сметану. В сім’ї, яка живе на периферії і переймається про-блемами, як прожити в нелег-кий теперішній час, навряд чи вистачає часу, аби розкладати арсенал каструльок і готувати рекомендовані страви окремо для дітей. Як кажуть, їдять усі!

без гРама м’ясаБільше того, дехто цілком сві-домо обмежує своїх дітлахів у споживанні скоромної їжі. Не задумуючись при цьому про фі-зіологічні аспекти дитячого ор-ганізму.

– Відварила картопельки, кулешки (традиційна в захід-них областях туга каша з ку-курудзяного борошна грубо-го помолу. – Авт.) – і дитина їсть, аж пальці облизує, – зі-зналася мені давня знайома Га-лина Ш. із прикарпатського се-лища Кути, в якої троє дітей і вже двоє онуків. – Не маю часу готувати окремо. Що зва-рила – те й ставлю на стіл для всіх. Ніхто не перебирає.

Більше того, зі слів моєї спів-розмовниці, дитина осмислено повинна звикати до обмежень, які дисциплінують, – і періо-дичних обмежень у їжі також.

Найцікавіше, що Галини-ні діти справді виросли здоро-ві-здоровісінькі. Не пам’ятаю, щоб хворіли чимось, а роже-вощокі онуки бігають і в свято, і в піст – енергії хоч відбав-ляй. Ростуть, одним словом. Не без того, що їм відварять десь-колись куряче стегенце – та це швидше виняток, аніж пра-вило. Годують їх добре, але ось тільки пісним.

Чи так усе просто? А як же ріст і розвиток дитини, який без білків не відбувається? Піс-ні страви – це зло чи благо для юних?

НаВіщо ПосилюВаТи сТРес?Лілія Гуцуляк – педіатр (до речі, з Івано-Франківської області, де піст досить популярний) розпо-віла «Освіті України»:

– Якщо вибирати між дво-ма крайнощами, жирна м’ясна їжа – набагато більший «мі-нус» для дитячого організму,

ніж пісне картопляне пюре на олії. Якщо в дитини вия-вили дискінезію жовчовивід-них шляхів – всілякі жирні заправки потрібно вилучити з її раціону. Мама повинна году-вати школярика пісними стра-вами, якщо в нього з’явилися закрепи. Олія, хліб із борош-на грубого помелу (але в ро-зумній кількості) поліпшують роботу кишечника. Ви не по-вірите, але дітям, які стражда-ють від алергії чи астми, теж корисно їсти пісне. Адже при споживанні нежирної їжі очи-щується кров. А також мен-ше передумов для виникнен-ня алергії

І нарешті, зі слів лікаря, від-мова від усяких тлустих окоро-ків, сметани, сирків захмарної жирності допомагає уникну-ти зайвих кілограмів, які наво-дять сум в будь-якому віці (а ми вже писали недавно про ді-тей-товстунчиків!). Пісні стра-ви упереджують накопичення «шлаків» і виводять їх із крові без застосування дорогих пре-паратів.

Проте лікар застерігає: по-збавлені й грама тваринного жиру й білка страви не реко-мендують для дітей у період ви-дужування після хвороби (той самий курячий бульйончик зве-ли в ранг ледь не панацеї, якщо треба підняти на ноги хвору ди-тину), під час гострих інфекцій-них хвороб, у малих астеніків (у наш передовий вік інфор-маційних технологій і такі є в неблагополучних родинах), при анемії.

Можливо, діти периферії більш загартовані і стійкі, про-те все-таки педіатри не реко-

мендують загодовувати їх піс-ним до чотирнадцяти років. Лікар вкотре підкреслює: орга-нізмові, що росте, необхідний м’ясний білок. Багато сучасних хлопчиків і дівчаток (а особли-во це стосується міських дітла-хів) і так страждає на нестачу вітамінів і мікроелементів. Піс-не харчування безпосередньо не приводить до цієї нестачі, але посилить стрес організму.

гоРішКи ВиРУчаТь?Інша лікар-педіатр виявилася не такою категоричною в питанні пісних страв для дітей. На дум-ку Ольги Тенні-Струєвої, якщо в холодильнику нема м’яса – білкове наповнення організму і потребу дитини в калоріях мож-на компенсувати іншими про-дуктами. Основне, не зловжи-вати цим.

– Необхідні інгредієнти за-вжди можна замінити іншими. Наприклад, щоб поповнити за-пас калорій, треба згадати про горіхи. Формуючи раціон ди-тини, ми пам’ятаємо не тіль-ки про окремі елементи (той самий білок м’яса), а і про за-гальну калорійність. Ріст і роз-виток дитини може постражда-ти не лише від нестачі білка, а й від недостатньої кількості ка-лорій, незбалансованості хар-чування. Я вважаю, що коли сім’я поститься, в цей пері-од можна харчуватися смачно (це теж важливо для наймен-ших) і повноцінно без шкоди для здоров’я. Тим більше, що піст не триває цілий рік. Отже, особливих проблем для дітей я не бачу.

КоРисНий аПогей Продовжуючи роздуми ліка-рів про користь пісної їжі, за-біжимо трохи наперед. Апогей різдвяного посту – Святвечір із пісною вечерею. Страви, які подаються в цей час, дуже ко-рисні для дітей.

Різдвяний стіл не можна уя-вити без куті, яку на Святве-чір їдять усі православні хрис-тияни. Пшениця – основа куті, багата на вітаміни, білки, вуг-

леводи і мікроелементи. А це якраз у точку для організму, що росте і розвивається! Клей-ковина пшеничних зерен зміц-нює м’язи – особливо це акту-ально для дітей, які займаються спортом. Мед, який традиційно додають у кутю, містить вели-ку кількість легкозасвоюваної глюкози – вона укріплює сер-цевий м’яз. Він також корис-ний для шлунка, поліпшує апе-тит у малого вередуна, в якого часом не можна запхнути й ложку страви. Користь грець-ких горіхів й ізюму, які дода-ють в кутю, для дітей просто неможливо переоцінити! Вони позитивно впливають на мозок, серце і печінку.

– Але не забувайте про де-які обмеження, – радить лікар Гуцуляк. – Не давайте дитині кутю на голодний шлунок. По-їдання великої кількості пше-ниці викликає здуття живота і дискомфорту. А ось смакові добавки куті – мед, горіхи та ізюм – абсолютно не скомп-рометували себе як їжа. Єди-не – ховайте подалі мед від алергіків.

На Святвечір їдять і боби. В них багато білка і вітамінів, вони захищають нервові клі-тини і запобігають нервовим розладам. Але боби посилюють газоутворення – всі мами по-винні пам’ятати про це.

На забудьте про рибу. В ній багато йоду і марганцю, необ-хідних для нормального обмі-ну речовин. Ще у рибі є ве-лика кількість фосфору. Без цього елемента, знаємо дуже

добре, мозкові – ну ніяк. Більше рибки – кращі зна-ння у школяра!

Корисними є узвар і суше-ні яблука. Вони допомагають при закрепах. Також в узварі багато калію. Його радять при дисбактеріозах, шлунково-киш-кових негараздах і розхитано-му імунітеті.

Основне, каже лікар, па м’я-та ти про користь цих продуктів для організму дитини не лише в різдвяний час, а й протягом усього року.

ПісТ – НедиТяча сПРаВаДієтолог Олександр Вороши-лов вважає, що піст – неди-тяча справа. І не тільки через особливий раціон.

– З погляду дієтолога-аг-носта, піст – це обмежене в часі вегетаріанство (чи веган-ство), – каже лікар. – З раціо-ну виводяться продукти тварин-ного походження. Та, оскільки частина амінокислот в організмі людини не синтезується (на від-міну від травоїдних тварин), ви-никає дефіцит білка. Зазвичай запас власних білків у дорос-лої людини дає їй змогу легко пережити цей період. Але коли витрата білків велика, що і спо-стерігається при інтенсивному рості в дітей – низький вміст білків у рослинних продуктах не компенсує цієї втрати. Тому природний хід подій може спо-вільнитись – ріст і формуван-ня дитини, видужування після хвороби тощо.

Зі слів лікаря, якщо все-таки через певні обставини дитині довелось перейти на веганство (той самий піст), для форму-вання її раціону треба виби-рати продукти, в яких більше рослинних білків. А їх різно-манітність зробить харчування повноцінним. Наприклад, при поєднанні сої, квасолі чи горо-ху з рисом, пшеничним борош-ном з кукурудзою білкова цін-ність страви збільшується.

– Все життя можуть посту-вати тільки люди, які виросли тілесно й духовно, – нагадує Олександр Павлович. – Зріла людина може сидіти на воді і хлібі роками. Дитина без шко-ди для її здоров’я – недовго. Можливо, місяць, але потім по-чнуться проблеми. Хочете, щоб дитина постувала? Читайте на-станови отців церкви: «Діти, хворі, виснажені, вагітні від по-сту звільняються». Піст – це не дієта для порятунку душі. Це тест на її здатність встояти пе-ред найслабкішим із бісів (біс черевоугодництва), в якому є вибір. З’їсти чи утриматись? Чи є вибір в ув’язненого, раба, же-брака? Нема вибору, нема свя-тості в поведінці. А в дитини вибір є? Цей тест – для дорос-лих. Випробовуючи себе, вони виховують себе і укріплюють-ся у вірі. Для дітей піст – це пам’ять про те, що тато з ма-мою змінювали своє життя, на-магаючись стати кращими. Але це приклад для наслідування в майбутньому.

оксана КоВТоНюК, «Освіта України»

бо здоровийРозумний,

ДВОБІЙ М’ЯСА І ОЛІЇНа думку медиків, піст є більш фізіологічним, ніж голодування чи роздільне харчування. Пісна їжа корисна для тих, хто має проблеми із серцем. Завдяки тимчасовій відмові від м’яса очищуються судини, нормалізується жировий обмін. Зниження кількості білків у раціоні, на які багате м’ясо, дає перепочинок ниркам. Але всі ці постулати розраховані на дорослих. А як же з молодшими? білок для організму, який росте, – на вагу золота. Отже, чи рекомендується постувати дітям? Порушили ми це питання не просто так – розпочався передріздвяний піст. Але суть його, насамперед, не в дієтологічній складовій. Дочитайте до кінця.

зРіла людиНа може сидіТи На Воді й хлібі РоКами. диТина без шкОди для її здОрОв’я – мОжливО, місяць, але пОТім пОчнУТься прОблеми

ВікКількість білка

(г/добу)

всього тваринного

0–3 місяці 10,5 10,5

4–6 місяців 17,2 17,2

6–12 місяців 29,5 29,5

1–1,5 року 48 36

1,5–2 роки 53 40

3–4 роки 63 44

5–6 років 72 47

7–10 років 80 48

11–13 років 96 58

14–17 років (хлопці) 106 64

14–17 років (дівчата) 93 56

мовою цифр

молоКо – Наше ВсеПотреба в білку у дітей, особливо раннього віку, значно вища, ніж у дорос-лого. Діти від одного до семи років повинні отримувати на добу три – чоти-ри грами білка на кілограм ваги, в шкільному віці – від двох до трьох гра-мів (залежно від віку). Для порівняння: потреба дорослого в білках зазвичай становить 1,1 – 1,3 г на кг маси тіла. В ранньому дитячому віці особливо цінні білки молочних продуктів. Вони містять весь комплекс незамінних амі-нокислот. Крім того, легко перетравлюються в шлунково-кишковому тракті ди-тини і добре засвоюються її організмом.

чи корисно поститися дітям?

klee

nexm

ums.

com

14 «Освіта України»наука

Цікава

Вік чомучок не закінчується ніколи. Спочатку на запи-тання доводиться відпові-

дати батькам, потім – учите-лям, згодом – Гуглу. Різниця тільки в тому, якими слова-ми пояснювати дитині те, що вона хоче знати. Батьки пови-нні інформацію «фільтрувати» на власний розсуд, аби не заби-вати дитячу голову зайвим чи, наприклад, вони вважають, що до теми маточки і тичинок чадо ще не дозріло.

Та не тільки тема сексуаль-ного виховання вважається до-рослою. Ще важче дитині буває розібратися в державних фор-мах правління, законах, подат-ках, економіці та інших сер-йозних речах. Тексти про це написані по-дорослому і для дорослих. Погодьтеся, важко пояснювати 10-річному шибе-никові, чому в місті є мер, ра-йонні адміністрації і якісь ради та які функції вони виконують. Якщо чесно, навіть не кожен до-рослий на цьому знається. Що робити? Спробувати допомогти дитині і не обов’язково само-стійно. Батьки сміливо можуть зняти з себе цю просвітницьку місію, якщо знайдуть те, що під-готували професіонали.

Звісно, можна обурюватися. Мовляв, навіщо витрачати дер-жавні кошти на те, що дітям

найближчим часом і не знадо-биться. Сварити уряд і подат-ки вони зможуть пізніше, коли зрозуміють, що справа торка-ється їх безпосередньо. Мож-на згадати США, де більшість людей навіть не знає, що таке вибори, бо ніколи на них не ходила. Просторікувати про сві-домість малих громадян, мабуть, також зарано. Однак, якщо ди-тина хоче знати, то чому їй не допомогти?

УКРаїНсьКий олігаРх – миша Два тижні тому в Києві презен-тували мультфільм українсько-го виробництва. Він зроблений по-сучасному – яскраві ко-льори, чітке зображення. Ди-тині такий мультик сподоба-ється. А ще – в ньому немає страшних монстрів (хоча, до-рослі, особливо підприємці, ска-жуть, що мали б бути). Сюжет мультфільму під назвою «Міс-то Мрій» розвивається навко-ло батька (Сан Санич Лелеко), двох його дітей, які грають у щось на зразок «Монополії». В цій грі обов’язково треба пла-тити податки. Бо мультик не простий, а зроблений на за-мовлення Державної податко-вої служби. Бідні дітки-кенгу-рятка, які плавають вулицею в половинці глобуса, покину-

ті вчителькою, і сантехнік-бо-бер, в якого болять зубки, бо він не може їх «відремонтува-ти» – ось результати того, що плюшеве мишеня не сплатило податків і втекло у тунель, зали-шивши у скриньці (тобто в бю-джеті) велику прогризену діру. Тому Місто Мрій почало зане-падати, а миша – жирувати у своїй неприступній фортеці.

За задумкою, діти, перегля-даючи цей мультфільм, мають зрозуміти, чому і як важливо платити податки. «Місто Мрій» створювали півроку і працюва-ло над ним 40 українських ху-дожників-аніматорів. Глядацька аудиторія – діти п'яти – деся-ти років, а бюджет становив 350 тисяч гривень. Знайти мульт-фільм можна через пошукову систему. А подивитися буде ці-каво і дорослим, бо ті, хто ба-чив, уже похвалили креатив-ність авторів і знайшли щось для себе. Одним сподобалося, що податковий інспектор у сту-пі літає, іншим – олігархічні мишачі замашки, які наче ско-пійовані зі знайомих постатей. Ще іншим – говірка базарно-го папуги-бариги.

ПРо КабміН РозПоВісТь УчеНий КіТ А пояснення про українську владу й уряд можна знайти на спеціальному сайті, створеному для дітей. Інформацію з нього можна сміливо використовува-ти на уроках історії. Партнера-ми зі створення урядового сай-та для юних громадян (children.kmu.gov.ua) в 2007 році ста-ли Секретаріат Кабінету Мі-ністрів, Національна академія педагогічних наук, Інститут іс-торії України НАН і Націо-нальна бібліотека України для дітей. Екскурсію державою на веб-сторінці проводять учений кіт і квартет дітлахів. (Щоправ-да дорослі хихикають: чому це на першій сторінці дівчина На-талка, яка хоче стати журналіс-том, ніжно обнімає Сашка, який мріє бути міністром). Тут досить легко, без зарозумілих слів і за-кручених словосполучень пояс-нюється, що таке законодавча, виконавча і судова влада. Мож-на віртуально відвідати Будинок уряду, ознайомитись з історі-єю творення держави і видат-ними особами. Можна закріпи-ти якісь знання, погравшись у кілька тематичних ігор – на-приклад, склавши пазл з карти України чи правильно розсор-тувати гілки влади. Крім усього, на сайті є також телефон «Га-рячої лінії» з питань запобіган-ня насильству в сім’ї та захис-ту дитячих прав.

КРиміНальНий КодеКс можНа ВиВчиТи за малюНКамиКримінальний кодекс – ой, як він мучить студентів-юрис-тів! Для дітей, які також хочуть щось дізнатися про відповідаль-ність, таку можливість надали українські юристка та худож-ниця. У книзі «Кримінальний кодекс для дітей» охоплено 13 статей кодексу (наприклад, ху-ліганство, грабіж, вбивство, розбій), за які відповідальність настає з 14 років. Але зробле-но книжку так, щоб проблему зрозуміла і десятирічна малеча. Ролі злочинців виконали персо-нажі казки про Буратіно.

іНсПеКТоРи ПоКазУюТь діТям ВисТаВи Правила безпеки дорожнього руху доводиться втовкмачува-ти змалечку. Без цих знань ді-тей навіть на прогулянку від-пускати не варто. Тому батьки щодня повчають: «Не гуляй поблизу дороги», «Не грай-ся біля автомобілів», «Диви-ся, чи зелене світло»… А пра-цівники ДАІ вже не перший рік тренують зорову пам'ять маленьких школярів. Усеукра-їнський тиждень безпеки до-рожнього руху (9 по 15 лис-топада) визначається тим, що в школах інспектори дорож-нього руху проводять відкриті

уроки. Це зазвичай не: «бу-бу-бу, будьте уважні, пішохід, бу-бу-бу…», а вистави, малюнки, конкурси – те, на що дитина зверне увагу. До речі, прави-лам дорожнього руху для дітей присвячена чи не найбільша кількість серйозно-несерйоз-них книжок. І в громадсько-му транспорті час від часу з’являються плакати, де дітки чи звірятка або чемно стоять перед світлофором, або з пе-реляку бігають поміж машин. Іноді їх з цікавістю читають і дорослі пасажири. Можливо, їм також так легше навчати-ся правил поведінки на дорозі?

Наталія чомКо, «Освіта України»

ПРИгОДИ МиШЕНЯТи-ОЛІГАРхАНеоподаткований гризун, Кабмінівський кіт і терорист Буратіно розкажуть дітям про доросле життя

є такий анекдот: – Тату, тату, а чому кораблі на воді не тонуть? – М-м-м… Не знаю… – Тату, а як риби можуть дихати під водою? – Е-е-е… Не знаю, синку… – Тату, ну тату, а чому небо блакитне? – А-а-а… Не знаю... – Тату, а нічого, що я багато запитань задаю? – Звісно, запитуй! Інакше, як ти зможеш про все дізнатися?

ПогодьТеся, ВажКо ПоясНюВаТи 10-РічНомУ шибеНиКоВі, чомУ В місТі є меР, РайоННі адміНісТРації і яКісь Ради Та які ФУнкції вОни викОнУюТь. якщО чеснО, навіТь не кОжен дОрОслий на цьОмУ знаєТься. щО рОбиТи?

а як у Них

альоНУшКа ПоПоВич РозПоВісТь ПРо ПРезидеНТаНе в усіх країнах є владні інтернет-проекти, розраховані на дітей. Та все-таки Україна в цьому плані не перша і не єдина. В Росії вже кілька років є сайт, на якому діти можуть познайомитись з Президентом РФ (за час існу-вання сайта вже з другим главою держави). По www.uznai-prezidenta.ru шко-лярів водять Ілюша Муромцев, якому 11 років, відмінник 12-річний Добриня Нікітич і хорошистка Альонушка Попович. Маленькі відвідувачі сайта дізна-ються не тільки про Президента, а й про країну, Кремль, отримують уроки демократії. Тут їм навіть пояснюють, навіщо потрібна опозиція. є дитяча веб-сторінка й у Німеччині. Сайт www.regierenkapieren.de присвячений канцлеру Ні-меччини Ангелі Меркель.

тук-тук

«ПаВлиК моРозоВ» По-КаНадсьКиУ Канаді й у США маленьких школярів на уроках навчають не тільки грамоти. Діти також повинні орієнтуватися в законах. Причому так, що обов’язково ма-ють донести інформацію про правопорушення батьків, сусідів і рідних. Цього їх навчають на уроках. Процедура дає результати: маленькі «стукачі», навіть коли виростають, упевнені, що доносити має кожен законослухняний грома-дянин. Може, тому в них такий низький рівень злочинності і такі важкі вза-ємини між людьми.

15№ 93-94, 5 грудня 2011 рокусвіти

уявні

НезвичНий Нелегал

З гУРТОЖИТКУ УчИЛИЩА ВиСЕЛиЛи ЗЛОГО чОТиРиЛАПОГО ЖиТЕЛЯдва роки одну з

кімнат гурто-житку Сиктивкар-ського професійно-го училища займала «особа», з якою не могли справитися ні студенти, ні комен-данти. «Грозою об-щаги» тут був три-річний кіт. Вусань жив у кімнаті один, після того, як звід-ти виїхала його господарка. Студентка вирішила залишити його в гуртожит-ку, оскільки тварина має дуже поганий характер і не може ні з ким ужити-ся. Єдина особа, яку він підпускає до себе – це його господарка. Цілих два роки дівчина справно приходила году-

вати свого вихован-ця. Але керівництво училища вирішило, що ціла кімната для одного кота – це вже занадто. Тому, в рамках виконан-ня розпорядження про звільнення не-законно займаного приміщення в гур-тожитку, кота було виселено. Це зроби-

ли співробітники відділу судових при-ставів по Сиктивкару – коли вони приї-хали на місце, то застали там господарку разом із твариною. Дівчина підписала всі необхідні папери, тож тепер їй до-ведеться вирішувати питання про нове місце проживання кота.

robo

tlibr

e.co

m

один з класиків української дитячої літератури Богдан Чалий – живе в Києві. Його ще називають пое-

том Країни дитинства, батьком Барвін-ка, казкарем-патріотом. І все це насправді так. Письменник сам зростав в атмосфе-рі добра і казки, тож йому не було іншо-го шляху, як створювати й вибудовувати цю чудесну країну.

ПоВеРНеННя з ВійНи В диТиНсТВоА народився Богдан Чалий у сім'ї київ-ських лікарів 1924 року. Дід майбутньо-го письменника був лісником і дитинство Богдана минуло в Ізяславі – на зелених берегах Горині. Батьки хлопчика, віддані своїй справі лікарі, зранку до ночі про-падали в лікарні, а їхній син виростав на природі: вудив з друзями рибу, пас вно-чі коней. Батько знав від діда чимало ці-кавих історій. Маленький Богдан любив слухати про тварин і пташок, нерідко й вигадані, казкові оповідки. В їхній домів-ці постійно проходили «курс лікування» різні пацієнти – поранені перепілки чи лелеки. Тато приносив синові маленьких кізок, лисиць, їжаків і зайченят. Навесні їх урочисто відпускали на волю.

Коли батьки переїжджають працюва-ти на Київщину, до Ірпеня, Богдан іде до школи і починає займатися в літературно-му гуртку. Школяр побачив свій перший вірш, надрукований у газеті, та ще й отри-мав премію на республіканському конкур-сі юних літераторів. Тому подальша його доля вже була визначена. Хлопчик захо-пився книжками, зачитувався і фантасти-кою, і класичною світовою, й українською літературою. Здавалося б, усе складалося просто чудово: закінчив школу з відзна-кою, поїхав святкувати випускний разом із класом на Чернечу гору до Канева – до могили Тараса Шевченка, а попереду був вступ без іспитів до університету… Та було це якраз 21 червня 1941 року.

Батьків одразу мобілізували на фронт, а Богдана відрядили навчатися до Орджо-нікідзенського піхотного училища. Моло-дий офіцер уперше вступив у бій у горах Кавказу в 1942-му. Його тяжко порани-ли, але вже на початку 1943 року, підлі-кувавшись, Чалий їде на фронт. Так він пройшов усю війну і брав участь у штур-мі Берліна. Пощастило просто казково: вижив, ще й повернувся з фронту з ор-денами та медалями, вступив на факуль-тет журналістики Київського державно-го університету імені Тараса Шевченка.

І все-таки молодий журналіст не хоче розлучатися з чарівним світом дитинства,

тому працює в редакціях молодіжних і ди-тячих видань. І водночас пише вірші, опо-відання, балади, повісті для дітей. Однак справжній визначний твір, твір свого жит-тя йому судилося написати у співавторстві з іншим знаним українським письменни-ком Павлом Глазовим. Це була шикарна, геніальна ідея – придумати малесенько-го лицаря-квітку Барвінка і його Коника Дзвоника та ще й нагородити їх неаби-якими захоплюючими пригодами. Взага-лі, Богдан Чалий написав чимало цікавих творів і для дітей, і дорослих, але…

баРВіНоК – Тема На Все жиТТяВ українському фольклорі барвінок вва-жається незвичайною, чарівною квіт-кою. Ця невеличка рослинка із синіми квіточками в народі є уособленням ві-рності, стійкості й шляхетності. Тож ге-рой Чалого і Глазового має всі ці якос-ті. А ще він – кмітливий, дотепний, прудкий. Словом, саме такий персонаж, з яким залюбки ототожнює себе будь-який хлопчик. І він, як справжній козак, має вірного та стійкого друга – Коника Дзвоника. Разом вони стають на шлях боротьби зі злом.

Віршована казка так сподобалася ді-тям, що відтоді вже Чалий сам напи-сав цілий, як кажуть сьогодні, серіал про Барвінка. З’являються нові персо-нажі, зокрема подружка Ромашка, ча-рівні пригоди і перемоги маленького ли-царя-козачка, який і весну відвойовує, і подорожує, у вирій літає: «Як Барві-нок став героєм» (1966), «Як Барвінок та Ромашка у вирій літали» (1968), «Бар-вінок і Весна» (1971), «Сто пригод Бар-вінка та Ромашки» (1973), «Барвінок у школі» (1977).

За книжки «Ласкаво просимо!» і «Як Барвінок та Ромашка у вирій лі-тали» письменник був удостоєний Рес-публіканської комсомольської премії ім. М. Островського (1972). Ну, а скіль-

ки років був головним редактором од-нойменного українського дитячого жур-налу «Барвінок»…

Зрештою на XIV конгресі Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури у 1974 році за казку «Барвінок і весна» ав-торові присуджено почесний диплом іме-ні Ганса Крістіана Андерсена.

Його твори для дітей надзвичайні, він пише їх легко, зрозуміло й цікаво. І що особливо важливо для дитячого письмен-ника – він уміє просто і задушевно, без патетики і сюсюкання розповідати хлоп-чикам і дівчаткам про найважливіше.

Чудово розуміючи дитячу психологію, постійно спілкуючись зі своїми читачами, він вивчив їхні смаки і звички. І сам не-рідко поводився безпосередньо і просто-душно. Дитинство так глибоко вкорени-

лося в натурі Богдана Чалого, що йому було просто розмовляти з меншими, за-глиблюючись у світ їхніх думок і почут-тів, знаходячи найкоротший шлях до сер-ця співрозмовника.

І це тому, що на дійсність поет ди-виться з радісним здивуванням; і все довкола освітлюється казковим чарів-ним світлом. Саме таким бачать світ, так мріють і відчувають діти, адже для них немає життя без казки, а казки – без життя. Поет майстерно, без наймен-шої фальші передає особливість дитячо-го сприйняття.

Богдан Чалий займався і перекладами, а почав з віршів Самуїла Маршака. Потім робив чимало перекладів багатьох проза-їків і поетів як Сходу, так і Заходу. А са-мого Чалого російською мовою перекла-дали Маршак, Сергій Михалков, Михайло Свєтлов. Зрештою, невідомо, якою була б доля іншого улюбленого казкового серіа-лу – про Незнайка, якби свого часу Ча-лий не підтримав морально Миколу Но-сова в цьому проекті.

я ВчиВ їх сПіВаТи…«Провістити весну неважко – захищати треба її!»,– цими словами казкового ге-роя Чалий висловив і своє життєве кре-до, яке цілком варте бути й лицарським девізом. Адже саме такий лицарський, ко-

зацький дух Барвінок демонструє малень-ким читачам. А які діти не люблять ка-зок про відважних лицарів?

А ще важливий інгредієнт казки – до-брота. І саме вона – лейтмотив чарівних розповідей про Барвінка і основна риса характеру Богдана Чалого. Ось що він говорить в інтерв’ю, пригадуючи війну: «Пам’ятаю бої за Франкфурт на Одері. Бій був жорстоким, німці тоді вже фа-устпатрони застосовували. Місто палало, і у вогні я побачив білого коня. А кінь для мене – як символ рідного краю, як ознака належності до українського наро-ду. Адже в нашій історії був він і году-вальником на мирному полі, і козацьким конем у битвах. Ми кинулися з бійцями рятувати того коня з вогню і таки витягли його під пострілами. Він став моїм вели-ким другом. Виконуючи різні доручення командування, я їздив на ньому по місту.

На білому коні я прибув і до табору полонених, де були зібрані кілька тисяч дітей різних національностей, але одного віку, десь років 12 – 13. Не знаю, для яких «експериментів» зігнали їх фашис-ти, але, звичайно, не для добра. В одно-му з кутків табору я побачив величезну купу гайок – цілий Еверест.

Виявляється, діти цілий день бігали, під нагайками наглядачів переносили ці гай-ки з одного кутка в інший. Отаке нівелю-вання особистості, механізування людини придумали фашисти. Я на коні привозив їм їжу, годував цих дітей, співав їм пісень, вчив і їх співати. Мови у них були різні, але пісню діти розуміли...

Ми з Одером, так назвали бійці біло-го коня, увесь час були беззмінними го-дувальниками і охоронцями колишніх по-лонених дітей...».

ольга КоВалеНКо, «Освіта України»

БОГДАН чАЛиЙ: ДОбРИЙ ЛИЦАР НА бІЛОМУ КОНІБатько квітки-лицаря Барвінка дійшов до Берліна і рятував від голоду в’язнів дитячого концтабору

В українській літературі минулого століття, незважаючи на велику кількість трагічних подій, були все-таки чудові дитячі письменники, котрі зуміли написати добрі чарівні казки, якими і дорослі, і малі зачитуються донині.

диТиНсТВо ТаК глибоКо ВКоРеНилося В НаТУРі богдаНа чалого, що йомУ бУло ПРосТо РозмоВляТи з меНшими, заглиблюючись У свіТ їхніх дУмОк і пОчУТТів, знахОдячи найкОрОТший шлях дО серця співрОзмОвника

на зайняття посади ректора Національного університету «Острозька академія», Національного технічного університету «харківський політехнічний інститут». У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють українською мовою, мають вчене звання професора, науковий ступінь доктора або кандидата наук і стаж науково-педагогічної діяльності не менше ніж десять років.Строк подання заяв – один місяць з дня опублікування оголошення.Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають такі документи: заяву, особовий листок з обліку кадрів з фотогра-фією, автобіографію, копії документів про вищу освіту, наукові ступені і вчені звання, копію трудової книжки, список дру-кованих праць і винаходів, завірених у встановленому порядку.

Документи надсилати на адресу: 01135, м. Київ–135, проспект Перемоги, 10, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Телефони для довідок: 486-74-92

сПівчуваємоНа 62-му році життя зупинилося серце видатного освітянина, громадського ді-яча, Заслуженого працівника народної освіти України, колишнього заступника міністра освіти і науки України, справжнього професіонала, талановитого управ-лінця богомолова Анатолія григоровича.Народився Анатолій григорович богомолов у Луганську, там же закінчив Лу-ганський машинобудівний інститут. Пройшов свій трудовий шлях від інженера до заступника міністра. Із жовтня 1997 р. до січня 2006 року обіймав посаду заступника міністра освіти і науки України. Заслуги Анатолія богомолова відзначені державними та урядовими нагоро-дами. Він удостоєний почесного звання «Заслужений працівник народної освіти України» 17 травня 2000 року, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня та Орденом Дружби народів.Міністерство освіти і науки, молоді та спорту висловлює глибоку скорботу та співчуття від усієї освітянської спільноти рідним, близьким з приводу смерті Анатолія григоровича богомолова.

міНісТеРсТВо осВіТи і НаУКи, молоді Та сПоРТУ УКРаїНи оголошУє КоНКУРс:

цілк

ом о

фіц

ійно

16 «Освіта України»

Завідуючі відділами:Оксана КОВТОНЮК, Юрій ЗУЩИК,Ольга КОВАЛЕНКО, Максим КОрОдЕНКО Оглядачі – дмитро ШУЛІКІН, Анна ЦЯЦЬКОЖурналісти –Наталія КУЛИК, Олена СОЛОдОВНІК, Наталія ЧОМКОЛітературний редактор –Людмила СКОрУКхудожній редактор –Тетяна ВОрОШИЛОВСЬКАВерстальник – Віталій СІГНАТУЛІНголовний дизайнер – Антон ЯКОВЛЄВОператор комп’ютерного набору –роман ПЛОдЕНКО

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

Рукописи не повертаємо.

Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

При використанні наших публікаційпосилання на газету «Освіта України» обов’язкове.

Відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори та рекламодавці.

Адреса редакції: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24.Тел.: (044) 486-7960, факс: (044) 486-8237Рекламний відділ: тел. (044) 486-8581e-mail: osvita@pedpresa.com.uawww.pedpresa.com.ua

газету надруковано в друкарні ВАТ «Видавництво «Київська правда»м. Київ, вул. Маршала гречка, 13, тел. (044) 422-57-85Друк офсетний. Зам. № 1159 від 3 грудня 2011 року

Реєстраційне свідоцтво: КВ № 2770 від 27.08.1997 р.

Директор видавництва «Педагогічна преса» – Олександр ОВЧАрголовний редактор – Ігор ЮрЧЕНКО Перший заступник головного редактора –Марія КОрЮНЕНКОЗаступник головного редактора –Людмила ЗАГЛАдАВідповідальний секретар –Світлана КУШПІЙЗаступник відповідального секретаря –Оксана ЖОВАНИКСтарші літературні редактори –Ірина ЗАЛЕСЬКА, Тетяна КАрПОВА

газета

Передплатний індекс: 40123

виходить щопонеділка

Наклад у грудні: 55240 примірників

Засновники:Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Національна Академія педагогічних наук України, Профспілка працівників освіти і науки, Вища атестацІйна комісія України, ДІВП Видавництво «Педагогічна преса»

Видавець:# 93-94 (1264) 5 грудня 2011 року

Офіційне видання Міністерства Освіти і науки, МОлОді та спОрту україни

офіц

ійна

інф

орма

ція