ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ МЕТОДИЧНІ...

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ХАРЧУВАННЯ ТА ТОРГІВЛІ

Кафедра міжнародної економіки

ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО

СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

для студентів за напрямом підготовки

6.030503 «Міжнародна економіка»

денної та заочної форми навчання

Харків 2013

2

Рекомендовано кафедрою

міжнародної економіки ХДУХТ,

протокол № від «18» вересня 2013 р.

Схвалено навчально-методичною комісією

економічного факультету ХДУХТ,

протокол № 5 від «31» вересня 2013 р.

Рецензенти: к.е.н., проф. ВЛАСОВА Н.О.

к.е.н., проф. УШАКОВА Н.Г.

3

ВСТУП

Семінарські заняття є ефективною формою організації

навчальних занять, з якими органічно поєднуються інші форми

навчального процесу: лекції, самостійна та індивідуальна робота.

Метою вивчення дисципліни «Транснаціональні

корпорації» є – надати студентам розуміння сутності сучасних

інтернаціоналізаційних процесів, допомогти оволодіти навичками, що

пов’язані з формуванням та реалізацією міжнародних стратегій

транснаціональних корпорацій; надання теоретичних аспектів

діяльності ТНК; формування сучасного економічного мислення в

умовах ринкового середовища, а також спеціальних знань у сфері

стратегії та тактики ТНК на світових ринках, оцінки впливу ТНК на

міжнародну економіку.

Основними завданнями викладання курсу «Транснаціональні

корпорації» є:

- дати загальне уявлення щодо сутності та значення великого

міжнародного бізнесу за умов ринкової економіки та глобальної

інтеграції;

- розглянути структуру та загальні закономірності

функціонування провідних ТНК світу;

- обґрунтувати доцільність прямого іноземного

інвестування, розглянути його економічну природу;

- сформувати у студентів сучасний погляд на специфіку

функціонування ТНК;

- розглянути сутність процесу ринковій капіталізації -

показнику за яким оцінюється діяльність ТНК на сучасному етапі;

- надати розуміння ролі ТНК для приймаючих країн та країн

базування;

- розглянути особливості корпоратизації національної

економіки (функціонування ПФГ);

- сформувати навички роботи з іноземною літературою.

4

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Тема 1. Транснаціональні корпорації як суб’єкт

міжнародного бізнесу

Студент повинен:

розкрити поняття та підходи до визначення ТНК;

знати критерії належності до ТНК;

знати еволюційні форми корпорації (різновиди);

вміти охарактеризувати середовище функціонування ТНК

скласти термінологічний словник за темою (5-10 термінів).

План семінарського заняття: 1. Характеристика сучасного міжнародного бізнесу

2. Підходи до визначення поняття «Транснаціональна

корпорація».

3. Еволюційний розвиток корпоративних підприємств.

4. Критерії належності підприємств до ТНК.

5. Середовище функціонування ТНК

Контрольні питання та проблеми для обговорення:

1. Дайте визначення поняття «транснаціональна

корпорація».

2. Зазначте критерії належності до ТНК.

3. Висвітліть основні еволюційні моменти становлення

транснаціональної діяльності.

4. Охарактеризуйте середовище функціонування ТНК.

5. Що таке картель, синдикат, трест? В чому полягає різниця

між цими різновидами об’єднань? Чи існують сьогодні

перелічені форми?

Змістовий модуль І. Транснаціональні корпорації як

суб’єкт міжнародного бізнесу в умовах глобалізації

5

6. Що таке концерн, конгломерат, консорціум?

Охарактеризуйте ці форми монополій, наведіть приклади.

7. Як Ви вважаєте, чи є сучасні ТНК агентами глобалізації

світової економіки? Обґрунтуйте Вашу відповідь.

8. Дайте порівняльну характеристику поняттям:

«багатонаціональна корпорація», «транснаціональна

корпорація», «глобальна корпорація».

9. Охарактеризуєте роль ТНК у сучасній міжнародній

економіці та міжнародному бізнесі.

10. В чому, на Вашу думку, полягає сутність ТНК на

сучасному етапі функціонування світової економіки?

Типові тестові завдання 1. На чому базується структурний критерії

приналежності до ТНК?

а) транснаціональний статус визначається різною країновою

приналежністю власників фірми або її вищого управлінського

персоналу;

б) транснаціональність де термінується кількістю країн, у яких

функціонує фірма;

в) приналежність базується на базі двох підходів а + б;

г) усі відповіді вірні.

2. Згідно біхевіорального (поведінкового) критерію, фірма

може називатися транснаціональною, якщо:

а) її керівництво розглядає весь світ як сферу своїх

потенційних ділових інтересів;

б) її керівництво орієнтується на розширення діяльності через

участь у спільних програмах;

в) її вищий менеджмент не розглядає весь світ як сферу

потенційних інтересів;

г) всі відповіді правильні;

д) всі відповіді неправильні.

3. Форма монополістичного об’єднання, учасники якого

зберігають власність на засоби виробництва і вироблений продукт,

а також виробничу і комерційну самостійність, це:

а) синдикат;

б) картель;

в) трест;

г) усі попередні відповіді невірні;

6

4. Форма монополії в якій під єдиним фінансовим

контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно

не пов’язаних між собою галузях: а) консорціум;

б) конгломерат;

в) багатогалузевий концерн;

г) холдинг;

д) немає правильної відповіді.

5. Внутрішнє середовище функціонування ТНК

складається з:

а) місії ТНК та структурної побудови;

б) технології, мети, людського капіталу, структури;

в) політики, стратегії, бюджету;

г) стратегічного розвитку фірми та її орієнтирів;

д) немає правильної відповіді.

Ситуаційна вправа

Восени 1998 p. компанія «Citicorp» об’єдналася з «Travelers Group».

Об’єднання мало надходження в сумі близько 50 млрд дол.,

активи, що перевищували 700 млрд дол., та глобальну сферу дії.

До злиття «Travelers Group» була найбільшою в США компанією зі

страхування життя та майна від нещасних випадків. Крім того,

«Travelers» здійснювала значні інвестиції в банківську сферу, біржову

справу та управління активами. Страхові операції «Travelers» були

майже завжди внутрішніми за своїм спрямуванням, хоч банківські

інвестиції та операції з управління активами мали певною мірою

міжнародний характер.

«Citicorp» до злиття був одним із найзначніших у світі глобальних

банків. Бізнес «Citicorp» вівся у двох основних напрямках:

корпоративна банківська діяльність та обслуговування населення

(роздрібна діяльність). У корпоративній сфері бізнесу компанії було

зосереджено у сфері надання широкого спектра фінансових послуг 20

000 корпорацій у 75 країнах, що розвиваються, і 22 розвинутих

країнах. Цей бізнес, що завжди мав міжнародний характер, забезпечив

банкові в 1997 p. доходи сумою 8 млрд дол., половина з яких надійшла

від операцій у країнах, що розвиваються. Увагу привертав і стрімкий

розвиток сектора банківського обслуговування населення «Citicorp» у

всьому світі. Роздрібна діяльність банку передбачала надання базових

7

фінансових послуг фізичним особам, у тому числі відкриття чекових

рахунків, емісію кредитних карток та індивідуальні позики. У 1997 р.

банк обслуговував мільйони споживачів у 56 країнах світу через

глобальну мережу з 1200 місцевих відділень і одержав доходи сумою

15 млрд дол.

Уважається, що ініціатором злиття компаній був головний

виконавчий директор «Travelers» Сенді Вейл (Sandy Weill). Беручи до

уваги швидку глобалізацію світової економіки, Вейл уважав, що для

«Travelers» важливо негайно розпочати продаж своїх страхових

продуктів у зарубіжні країни. До недавнього часу бар’єри на шляху

міжнародної торгівлі та інвестицій у сфері фінансових послуг

унеможливлювали активну діяльність. Але за умовами угоди,

підписаної в грудні 1997 р. за посередництва Світової організації

торгівлі, понад 100 країн світу погодилися відкрити для зовнішньої

конкуренції свої банківські та страхові ринки, а також ринки цінних

паперів. До угоди, яка набула чинності 1 березня 1999 p., приєдналися

всі розвинуті країни і чимало країн, що розвиваються. Вона вперше

дала змогу страховим компаніям, таким як «Travelers», продавати свої

продукти на зовнішніх ринках. Однак, щоб скористатися цими

можливостями, «Travelers» потрібна була глобальна система

роздрібного обслуговування, котру мав «Citicorp» і розбудова якої

упродовж останніх 20 років була центральною стратегією банку.

Розробником глобальної банківської роздрібної стратегії «Citicorp»

був головний виконавчий директор цього банку Джон Рід (John Reed),

котрий перебував на цій посаді протягом багатьох років. Нині Рід є

одним із двох головних виконавчих директорів «Travelers», другим

лишається Вейл. Саме Рід свого часу доклав максимум зусиль, щоб

перетворити «Citicorp» на глобальну торговельну марку, щось на

зразок «Coca-Cola» чи «McDonald’s», у світі фінансових послуг.

Основним принципом, на якому ґрунтувалася стратегія банківського

обслуговування споживачів «Citicorp», було визнання того факту, що

люди в усіх країнах мають однакові фінансові потреби, котрі

змінюються та розширюються в міру того, як особа послідовно

проходить через етапи свого життя і рівні достатку. На початку

споживачам, можливо, потрібна позика для навчання в коледжі. У міру

нагромадження достатку їм стають необхідні послуги кредиту для

оренди чи купівлі житла, кредиту для придбання авто та інвестицій (а

також страхування всіх згаданих операцій). За подальшого збільшення

добробуту пріоритетами стають управління портфельними

інвестиціями та майнове планування. «Citicorp» прагне надавати

згадані послуги клієнтам в усьому світі за стандартною схемою, так

8

само як «McDonald’s» пропонує однакове базове меню своєї «fast

food». Завдяки злиттю з «Travelers» компанія зможе розвивати свою

концепцію далі, продаючи через власну глобальну систему збуту в

міжнародному масштабі страхові продукти та послуги з управління

активами.

Рід переконаний, що глобальні демографічні, економічні та

політичні сили істотно сприяють втіленню цієї стратегії в життя. У

розвинутих країнах у фінансових послугах зацікавлені, здебільшого,

представники старших вікових категорій. У бурхливо зростаючих

економіках багатьох країн, що розвиваються, цільовою групою для

новоствореної «Citigroup» є «середній клас», коло потреб яких у

споживчих банківських і страхових послугах розширюється в міру

підвищення їхнього добробуту. Таке бачення світу стало причиною

того, що представництва «Citigroup» з’яви-

лися в багатьох країнах, що розвиваються, набагато раніше від

представництв його конкурентів. У результаті «Citigroup» на сьогодні

є найбільшим емітентом кредитних карток в Азії (7 млн) та Латинській

Америці (9 млн). Що ж до політичних сил, — всесвітній рух у

напрямку дерегуляції фінансових послуг дав змогу «Citigroup»

розгорнути споживчі банківські операції в країнах, на ринки яких ще

десять років тому іноземні банки не допускалися. Прикладами в

азіатському регіоні є Індія, Індонезія, Японія, Тайвань, В’єтнам і

найбільш вигідний потенційний партнер — Китай.

Ключовим елементом глобальної стратегії «Citigroup» є надання

банківських послуг в усіх країнах світу. Це знайшло своє найяскравіше

відображення у створенні так званої моделі стандарт-

ного відділення банку. Ідея цієї моделі, розробленої спершу для Чилі

та відпрацьованої в Афінах, полягала в тому, щоб мобільні клієнти

банку, незалежно від країни перебування, потрапляли в однакову

атмосферу стандартного банківського відділення: від привітання біля

дверей до блакитного логотипа на стелі, банкомата й позолочених

дверей, через які власники елітних карток «Citi-Gold» мають пройти,

аби зустрітися зі своїм «особистим фінансовим розпорядником».

Модель «стандартного відділення» була втілена в 600 з 1200 відділень

«Citicorp» ще до кінця 1997 p., і найближчим часом процес уніфікації

буде завершено. Інший елемент стандартизації не такий очевидний для

клієнтів і полягає в тому, що «Citigroup» робить наголос на

забезпеченні однакової моделі для всіх технологічних систем в усіх

відділеннях, включаючи систему управління чековими та

розрахунковими рахунками, взаємними фондовими інвестиціями

тощо. Згідно з ідеологією «Citigroup» цей курс на уніфікацію робить

9

процес розширення мережі відділень банку на нових ринках швидшим

і простішим. «Citigroup» також користується перевагами своєї

глобальної мережі, щоб централізувати деякі аспекти своїх операцій та

одержати додаткові прибутки завдяки «економії на масштабах».

Наприклад, усі кредитні картки для бурхливо зростаючого

європейського кредитного бізнесу виробляються в Неваді, весь друк

матеріалів зосереджено в Нідерландах, а опрацювання даних — у

Піденній Дакоті. У межах кожної країни всі операції з кредитними

картками здійснюють працівники маркетингової мережі і два штатних

відділи: служба роботи з клієнтами та ощадна служба. Джерела: Loomis С. Z. Citicorp: John Reed’s Second Act // Fortune. — 1996. — April 29.

— PР. 89—98; Klee К. Brand Builders // Institutional Investor. — 1997. — March. — PР. 89—101;

Siconolfi М. Big Umbrella // The Wall Street Journal. — 1998. — April 7. —

PP. A1.—A6; а також Spiro L. N. and Silverman G.. Will Citigroup’s Parade Get Rained On? // Business Week. — 1998. — September 28. — PP. 111—114.

http://www.citigroup.com

Ознайомившись із спробою створення глобального фінансового

гіганта «Citigroup» за матеріалами, наведеними в ситуаційній вправі,

дайте відповідь на такі запитання:

1. Які причини злиття «Travelers» та «Citicorp»? Яку користь від

цього матимуть: а) акціонери «Citigroup»; б) клієнти глобального

роздрібного банку «Citigroup»?

2. У 1997 р. за посередництва Світової організації торгівлі (WTO)

було підписано угоду про лібералізацію міжнародної торгівлі та

інвестицій у сфері глобальних фінансових послуг. Як вплинула ця

угода на рівень конкуренції на національних ринках?

3. У який спосіб «Citigroup» намагається розбудувати глобальну

роздрібну мережу збуту? Які припущення покладено в основу її

стратегії? Як ви вважаєте, наскільки обґрунтованими є ці припущення

і стратегія?

Тема 2. Еволюція організаційних структур

транснаціональних корпорацій


проаналізувати теорії прямого закордонного інвестування;

охарактеризувати основні теорії міжнародної торгівлі з

огляду функціонування ТНК;

з’ясувати економічні основи діяльності ТНК;

http://www.citigroup.com/

10

розкрити сутність та переваги процесу інтерналізації;

скласти термінологічний словник (5-10 термінів).

План семінарського заняття 1. Теорії прямого закордонного інвестування і ТНК.

2. Огляд теорії міжнародної торгівлі, теорії прямих

закордонних інвестицій

3. Економічні основи діяльності ТНК

4. Сутність та переваги інтерналізації. 5.Стадійність інтерналізаційного процесу.


1. В чому полягає сутність теорії життєвого циклу продукту

Р. Верона?

2. Розкрийте сутність теорії технологічного розриву.

Концепція імітаційного лагу.

3. Охарактеризуйте сутність теорії ПІІ ( теорія руху капіталу,

теорія ринкових імперфекцій).

4. Сутність теорії інтерналізації як найбільш авторитетної

теорії ТНК.

5. Особливості здійснення ПІІ згідно теорії Дж. Данінга

(еклектична теорія міжнародного виробництва або OLI-

підхід).

6. Сутність динамічної моделі конкурентних переваг М.

Портера.

7. Охарактеризуйте дуалістичну концепцію інтерналізації.

8. Специфіка стадійного процесу інтернаціоналізації фірми.

9. Сутність EPRG-моделі Х. Перлмуттера.

10. Як, на Вашу думку, еволюція міжнародної торгівлі

впливала на становлення та розвиток ТНК?

Типові тестові завдання

1. Кожен продукт проходить через 5-ть стадій: поява,

розвиток, насичення, спад, вихід з ринку. Ця теорія має назву:

11

а) «парадокс Леонтьєва»;

б) теорія технологічного розриву М.Познера;

в) теорія життєвого циклу Р.Вернона;

г) теорія негативного зростання Дж. Бхагваті.

2. До 20-х років минулого століття в міжнародному бізнесі

переважало:

а) портфельне інвестування, орієнтоване на одержання

фінансових дивідендів;

б) пряме інвестування, що супроводжується одержанням

контролю над об’єктом інвестування;

в) портфельне інвестування та пряме у рівних пропорціях;

г) усі відповіді є правильним.

3. Теорія ринкових імперфекцій зазначає, що:

а) розширення міжнародної діяльності ТНК приносить

переваги у міжнародному бізнес-середовищі;

б) ТНК здійснює пряме закордонне інвестування (ПЗІ) через

бажання використати переваги, що недоступні національним фірмам;

в) ТНК здійснює ПЗІ через бажання отримати «специфічні

переваги володіння» (firm-specific advantages or ownership specific

advantages) і складаються з матеріальних і нематеріальних активів

(tangible and intangible assets);

г) усі відповіді вірні;

д) відповіді б та в вірні та тотожні;

е) усі відповіді невірні.

4. Еклектичну теорію міжнародного виробництва розробив:

а) Дж. Даннінг;

б) Альфред Маршал;

в) Р. Гросса і Д. Куджави;

г) М.Портер.

5. Чотири детермінанти конкурентної переваги країни за

М.Портером включають:

а) переваги володіння, переваги дислокації,переваги

інтерналізації;

б) фактори виробництва; умови попиту; зв’язані та

підтримуючі галузі; фірмова стратегія, структура та конкуренція + дві

додаткові змінні (роль уряду і ймовірні параметри);

в) обсяг і характер попиту на товари та послуги з боку

місцевих споживачі та наявність та відсутність національних

постачальників і зв’язаних галузей;

г) немає правильної відповіді.

12


Наприкінці 1989 p., коли комуністичні режими один за одним

зазнавали краху по всій Східній Європі, компанія «General Electric»

(«GE») ухвалила рішення про масштабну експансію в Угорщині,

придбавши за 150 млн дол. 51 % акцій компанії «Tungsram». Ця фірма

— виробник освітлювального обладнання —

вважалася однією з «перлин» угорської промисловості. «GE»

приваблював низький рівень заробітної платні в Угорщині та

можливість за допомогою «Tungsram» здійснити експорт

освітлювального обладнання в країни Західної Європи. Як і багато

інших західних компаній, «GE» була переконана в тому, що

трансформація Угорщини з комуністичної держави, у якій домінувала

державна власність і планова економічна система, у демократичну з

політичного погляду країну, де переважатиме вільна ринкова

економіка, створить цій компанії великі й довготривалі можливості

для ведення бізнесу.

У той час чимало спостерігачів було переконано, що «General

Electric» покаже іншим західним компаніям, як треба трансформувати

підприємства, керовані ставлениками комуністичної партії, на

капіталістичні високоприбуткові компанії. «General Electric» негайно

відрядила кількох своїх талановитих менеджерів на «Tungsram»,

очікуючи швидких ефективних результатів. Проте виявилось, що

компанія помилилася в розрахунках. У міру того, як зростали суми

збитків, у «General Electric» почали розуміти, що не врахували

можливість зіткнення з жорсткими реаліями старої культури

виробництва, зокрема марнотратством, неефективністю,

байдужістю до потреб споживачів та рівня якості.

Американські менеджери скаржились на лінощі угорців, угорці

вважали американців надто настирливими. Агресивність системи

менеджменту «General Electric» великою мірою зумовлювалась

розвиненою системою комунікації між робітниками та менеджерами;

колишня, комуністична система такі відносини забороняла, тому зміна

звичок виявилася для «Tungsram» нелегкою. Американці вважали за

необхідне провадити агресивну збутову та маркетингову політику,

щоб привабити споживача, угорці обстоювали думку, що «речі самі за

себе скажуть». Угорці сподівалися, що об’єднання компаній дасть

змогу наблизити заробітну платню робітників «Tungsram» до рівня

13

західних стандартів, тоді як «General Electric» приваблювала в Угорщині

саме можливість низької оплати праці.

Озираючись у минуле, менеджери «General Electric» визнають, що

вони не були готові до того, що реорганізація «Tungsram» забере

стільки часу і коштуватиме так дорого. Як висловився Чарльз Пайпер

(Charles Pipper), американський генеральний менеджер «Tungsram»,

«модернізація людей виявилась набагато складнішим завданням, ніж

модернізація виробництва». На сьогодні в «General Electric»

переконані, що їм вдалося подолати кризу. Проте, щоб досягти такого

результату, компанії довелося звільнити половину з 20 000 працівників

«Tungsram», у тому числі дві третини менеджерів. Крім того, компанія

додатково мусила вкласти ще 440 млн дол. інвестицій у новий завод,

обладнання, а також перенавчання решти робітників та менеджерів. У

1997 р. інвестиції нарешті почали приносити прибуток. Незважаючи на

звільнення половини працівників, обсяги виробництва порівняно з

1989 р. подвоїлися. У той же час, деякі великі східноєвропейські

споживачі відмовилися від продукції «Tungsram», однак це мало

вплинуло на становище компанії, бо більшість із них були

неефективними державними підприємствами. Джерела: Perlez J. GE Finds Tough Going in Hungary // New York Times. — 1994. —

July 25. — PP. С1, С3; Whitney С. R. East Europe’s Hard Path to New Day // New York Times. — 1994. — September 30. — PP. A1, A4; Agassі T. Hungary for Capitalism // The

Jerusalem Post. — 1997. —June 18. — P. 8.

http://www.ge.com

Ознайомившись з матеріалами ситуаційної вправи дайте відповідь

на такі питання:

1. Про що, на Вашу думку, свідчить досвід роботи «GE» в

Угорщині з погляду зв’язку між економічними і політичними

системами та національною культурою?

2. Ураховуючи проблеми, з якими зіткнулася «GE» у випадку з

«Tungsram», як ви вважаєте, чи була оптимальною обрана цією

компанією стратегія проникнення на західноєвропейські ринки

освітлювального обладнання?

3. Як Ви вважаєте, який би розвиток мала ситуація, якщо замість

Угорщини була б Україна?

http://www.ge.com/

14

Тема 3. Особливості формування та реалізації стратегії

транснаціональної корпорації

Студент повинен: розкрити особливості реалізації стратегій

транснаціональних корпорацій;

визначити конкурентні стратегії транснаціональних

корпорацій;

охарактеризувати особливості дії конкурентних сил на

реалізацію стратегій ТНК.

проаналізувати особливості виходу з ринку як процес

реалізації стратегії ТНК;

проаналізувати особливості структурної побудови ТНК;

дати оцінку впливу стратегії ТНК на її організаційну

побудову


План семінарського заняття:

1. Особливості реалізації стратегій транснаціональних

корпорацій.

2. Конкурентні стратегії транснаціональних корпорацій.

3. Особливості дії конкурентних сил на реалізацію стратегій

ТНК.

4. Специфіка процесу виходу з ринку як елементу реалізації

стратегії ТНК.

5. Структура транснаціональних корпорацій.

6. Вплив стратегії ТНК на її організаційну побудову.


1. Проаналізувати еволюцію організаційних форм ведення

бізнесу ТНК. 2. Які фактори впливають на успішність стратегії ТНК?

15

3. В чому полягає специфіка реалізації глобальної стратегії

ТНК?

4. В чому полягає специфіка реалізації багатонаціональної

стратегії ТНК?

5. Охарактеризуйте особливості ринкових стратегій ТНК

(стратегії на функціональному рівні, стратегії бізнесу).

6. В чому полягає сутність стратегії входження на ринок

(стратегія низьких витрат, диференціювання товару, стратегія

концентрації)?

7. Які, згідно М. Портера, конкурентні сили впливають на

організацію діяльності ТНК у міжнародному економічному

просторі?

8. Охарактеризувати специфіку стратегії виходу з ринку.

9. Сутність організаційної структури ТНК (функціональна,

регіональна, матрична).

10. Чи взаємопов’язані, на Вашу думку, структурна

організація ТНК та її стратегія?


1. Ключові компетенції можна визначити, як:

а) важливий інструмент для розробки стратегії ТНК;

б)певна спроможність, що дає компанії можливість

створювати конкурентоспроможну вартість для споживачів або

нейтралізує загрози зовнішнього середовища;

в) можливість створювати конкурентоспроможність;


д) немає вірної відповіді.

2. Стратегія, що базується на основних стратегіях

конкуренції (найнижчих витрат, диференціації, фокусування), але

має специфічну особливість – використовуючи її, ТНК вносить

зміни до свого стратегічного підходу в різних країнах залежно від

конкурентних умов – це:

а) глобальна стратегія ТНК;

б) багатонаціональна стратегія ТНК;

в) стратегія з урахуванням конкурентних сил;

г) всі попередні відповіді невірні.

3. Вихід з ринку залежно від спонукальних мотивів,

характеру і методів може бути визначений, як:

а) різновид стратегії, що пов'язаний з сферою обертання;

16

б)примусовий, скорочення масштабів діяльності,

раціоналізація господарської діяльності;

в) вихід через проблеми з бізнес - діяльністю;

г) усі відповіді вірні.

4. Така форма організаційної побудови ТНК передбачає

виділення підрозділів, які концентруються на певних

функціональних сферах діяльності, таких як дослідження та

розробки, виробництво, маркетинг, тощо. - це:

а) функціональна організація;

б) регіональна організація;

в) матрична структура.

5. Стратегія низьких витрат, стратегія диференціювання

товару, стратегія концентрації – це:

а) стратегія бізнесу, що орієнтована на вступ у ринок, які б засоби

конкурентної боротьби не використовувалися;

б) стратегія господарювання;

в) стратегія світового ринку;


е) немає вірної відповіді.

Англо-голландська компанія «Royal Dutch/Shell» є найбільшою у

світі недержавною нафтовидобувною компанією з філіями в понад 130

країнах та надходженнями, що за 1997 p. досягли 128 млрд дол. З 1950-

х по 1994 рp. компанія функціонувала на основі матричної структури,

розробленої для фірми консалтинговою компанією «McKinsey &

Company», що спеціалізується в організаційному проектуванні. За цією

структурою керівник кожної діючої компанії звітував перед двома

вищими керівниками. Один із них відповідав за стан справ у

географічному регіоні або країні, в яких базувалася компанія, а інший

керував діловою діяльністю останньої (ділова діяльність «Royal

Dutch/Shell» складалася з розвідки нафтових родовищ і видобутку

нафти, нафтопродуктів, хімічних речовин, газу та вугілля). Наприклад,

президент місцевої компанії «Shell chemical» в Австралії звітував перед

президентом «Shell Australia» та керівником підрозділу хімічного

виробництва «Shell», що містився в Лондоні. Теоретично обидва вищі

керівники мали однаковий вплив і статус у рамках організації.


17

Матрична структура «Shell» зумовлювала два цілком очевидних

наслідки. По-перше, оскільки кожна діюча компанія

підпорядковувалася двом вищим керівникам, рішення ухвалювались

переважно на підставі взаємної згоди, з урахуванням можливих

перспектив діяльності президентів у певній країні (або певному

регіоні) та керівників ділових підрозділів (ці перспективи

розроблялися в процесі дебатів). Хоча цей процес і був досить

повільним та громіздким, він оцінювався позитивно в

нафтовидобувній індустрії, де більшість важливих рішень ухвалюється

на довготерміновій основі, за необхідності значних витрат капіталу, і

де поінформовані учасники дебатів не заважають затвердженню

рішень, а радше сприяють з’ясуванню всіх «за» і «проти». По-друге,

через повільний характер такого процесу прийняття рішення до нього

вдавалися тільки в особливих випадках (наприклад у разі обговорення

нових значних капіталовкладень). Завдяки цьому існувала суттєва

децентралізація, за якої президенти окремих діючих компаній несли

повну відповідальність за виконання своїх функцій. Така

децентралізація допомагала «Shell» реагувати на місцеві особливості

державного регулювання, умови конкуренції, а також уподобання

споживачів. Так, скажімо, президент австралійської хімічної компанії

«Shell» мав повну свободу у визначенні стратегій ціноутворення та

маркетингу на ринку Австралії. Рішення на підставі взаємної згоди

керівної верхівки вимагалося лише тоді, коли президент прагнув

зробити значне капіталовкладення, — наприклад, спорудити новий

хімічний завод.

Якою б доцільною не видавалася ця матрична структура, 1995 p.

«Shell» оприлюднила свій радикальний план її ліквідації.

Найголовнішими причинами, висунутими керівною верхівкою фірми,

були довготривалий малоінтенсивний попит та низькі ціни на нафту,

що негативно позначалося на чистих прибутках «Shell». Хоч «Shell»

традиційно належала до найприбутковіших нафтовидобувних

компаній світу, її відносні показники на початку 1990-х років почали

знижуватися, тоді як інші нафтовидобувні компанії, на зразок «Еххоn»,

швидше адаптувалися до низьких цін на свою продукцію, різко

зменшивши накладні витрати і скон-

центрувавши виробництво на найефективніших підприємствах.

Зосередження виробництва в таких компаніях часто означає

обслуговування світового ринку з кількох великомасштабних очисних

заводів та закриття менших підприємств. Тим часом «Shell»

продовжувала зберігати свій великий центральний офіс у Лондоні, де

працювало 3000 службовців (що було необхідно для координації дій у

18

межах матричної структури), а також численні очисні заводи нафти та

хімічних речовин у різних країнах.

1995 p. керівна верхівка «Shell» дійшла висновку, що зменшення

операційних витрат вимагає різкого скорочення штату центрального

офісу та ліквідації зайвих підприємств у різних країнах. Задля

досягнення поставлених цілей компанію було вирішено реорганізувати

за її структурними підрозділами. Нині «Shell» оперує п’ятьма

провідними глобальними підрозділами: розвідки й видобутку,

нафтопродуктів, хімічних речовин, газу та вугілля. Кожна з діючих

компаній звітує відповідному глобальному підрозділу. Так, президент

австралійської хімічної компанії тепер звітується безпосередньо перед

президентом глобального хімічного підрозділу. Як гадають, це

посилить вплив глобального хімічного підрозділу і дасть йому

можливість усувати будь-яке зайве дублювання функцій у різних

країнах. Зрештою, виробництво можна зосередити на великих

підприємствах, що обслуговують цілий регіон, а не окрему країну, а це

дозволить «Shell» одержувати більшу економію на масштабах.

Керівники підрозділів у кожній країні (кожному регіоні)

залишилися на своїх місцях, однак їхню роль та функції було

переглянуто. Нині їхнім головним обов’язком є координація бізнесу

діючих компаній певної країни (певного регіону) та відносини з

місцевими органами влади. Крім того, між президентами діючих

компаній та керівниками глобальних підрозділів створено

неперервний ланцюг звітності та відповідальності, а між президентами

діючих компаній і керівниками регіональних компаній такий ланцюг

має умовний характер. Отже, унаслідок проведеної реорганізації

спроможність президента «Shell Australia» самостійно формувати

рішення щодо значного капіталовкладення в хімічний завод «Shell

Australia» значно послабилася. Більше того, спрощена система

звітності зменшила потребу у великому бюрократичному апараті

центрального офісу, а тому «Shell» оголосила про намір скоротити

штат службовців Лондонського офісу на 1170 осіб, що має сприяти

зменшенню структури витрат компанії.

Перші результати свідчать про те, що зміни дали бажані на-

слідки. Наприклад, розглядаючи рішення про закупівлю у світовому

масштабі, підрозділ нафтопродуктів сплачує за ресурси, такі як домішки

до бензину, значно менше ніж у тому разі, якби кожна діюча компанія

самостійно купувала їх. Проведені зміни в хімічному підрозділі спонукали

компанію спорудити новий завод з виробництва полімерів ближче до

споживачів штату Луїзіана, а не до існуючого заводу в Британії (до

проведеної в 1995 p. реорганізації він автоматично увійшов би до складу

19

британської структури). Результати змін вже починають виявлятися у

фінансових звітах компанії. Прибуток від капіталу зріс від 7,9 % у 1993 p.

до 12 % у 1997 p. Джерела: Shell on the Rocks // The Economist. — 1995. — June 24. — PP. 57—58;

Lascelles D. Barons Swept out of Fiefdoms // Financial Times. — 1995. — March 30. — P. 15; Lorenz С. End of a Corporate Era // Financial Times. — 1995. — March 30. — P. 15;

Corzine R. Shell Discovers Time and Tide Wait for No Man // Financial Times. — 1998. —

March 10. — P. 17; Corzine R. Oiling the Group’s Wheels of Change // Financial Times. — 1998. — April 1. — P. 12; Guyon J. Why Is the World’s Most Profitable Company Turning

Itself Inside Out? // Fortune. — 1997. — August 4. — PP. 120—25.

http://www.shell.com

Ознайомтесь із матеріалами, наведеними в ситуаційній вправі та

дайте відповіді на запитання:

1. Чи були аргументовані організаційні зміни в компанії «Royal

Dutch/Shell»?

2. Як виглядала схема колишньої (матричної) структури компанії?

3. Яка, на вашу думку, організаційна структура утворилась після

реорганізації «Royal Dutch»? Спробуйте побудувати її схему.

Тема 4. Маркетингові стратегії діяльності транснаціональних

корпорацій

Студент повинен: знати визначення поняття та специфіки маркетингових

стратегій ТНК;

характеризувати вплив міжнародного середовища на

маркетингову стратегію ТНК;

аналізувати еволюцію маркетингових стратегій ТНК країн,

що розвиваються;

знати сутність стандартизованих маркетингових стратегій;


План семінарського заняття

1. Поняття маркетингових стратегій ТНК

2. Класифікація маркетингових стратегій ТНК

http://www.shell.com/

20

3. Вплив міжнародного середовища на маркетингову стратегію

ТНК.

4. Міжнародний життєвий цикл товару.

5. Маркетингові стратегії ТНК країн, що розвиваються.

6. Специфіка впровадження стандартизованих маркетингових

стратегій

Контрольні питання та проблеми

для обговорення:

1. Що являє собою маркетингова стратегія ТНК?

2. Охарактеризуйте специфіку багатонаціональної маркетингової

стратегії.

3. Охарактеризуйте специфіку глобальної маркетингової

стратегії.

4. Розкрийте особливості впливу зовнішнього макро- та

мікросередовища на формування маркетингових стратегій

ТНК.

5. В чому полягає агресивна інноваційна стратегія ТНК?

6. Охарактеризуйте особливості діяльності ТНК країн, що

розвиваються.

7. Охарактеризуйте матрицю «базових стратегій» М. Портера.

8. В чому полягає специфіка просування бендінгових товарів?

9. Міжнародний життєвий цикл товару: дати характеристику та

оцінку використання міжнародного ЖТЦ ТНК.

10. Як, на вашу думку, чи вигідною є стратегія всесвітньої

адаптації продукту?


1. Цю стратегію обирають за наявності істотних соціально-

культурних, політичних, економічних умов, які відрізняють один

національний ринок від іншого:

а) глобальна маркетингова стратегія ;

б) багатонаціональна маркетингова стратегія ;

в) стратегія з урахуванням конкурентних сил;


21

2. Чи можна назвати виникнення та функціонування

транснаціональних стратегічних альянсів як продукт глобального

міжнародного середовища?:

а) так, це новий феномен в еволюції ТНК;

б) ні, це продукт мультинаціонального середовища;

в) ні, це специфічна риса транснаціонального середовища;


3. На міжнародному ринку життєвий цикл товару

складається з:

а) тих самих етапів, що і на внутрішньому ринку;

б) шести етапів, а на внутрішньому з чотирьох;

в) етап диференціації товару, стандартизації, імпорту,

виробництво за кордоном, міжнародна реалізація;


4. Така стандартизація пропонує єдину, уніфіковану за

підходами стратегію маркетингу, яка спирається на стратегію

єдиної глобальної марки, забезпечує економію витрат на

виробництво і просування продукції, поширюється на максимальну

кількість ринків:

а) всесвітня стандартизація;

б) стандартизація на основних ринках;

в) стандартизація на глобальних ринках;

г) всі попередні відповіді вірні.

5. Використання корпоративного бренду сприяє:

а) створенню конкурентної переваги компанії перед

конкурентами,

б) визнанню продукції у всьому світі;

в) упорядкуванню процесу збуту продукції;



«Unilever» — дуже давня компанія, що діє на світовому ринку

мийних засобів та харчових продуктів. Десятками років «Unilever»

управляла своєю торгівлею дистанційно. На усіх національних ринках

було створено по окремій філії, що функціонували значною мірою

самостійно, причому кожна з них виконувала увесь діапазон операцій

зі створення цінностей, включаючи виробництво, маркетинг та

22

науково-дослідницьку діяльність. На середину 1980-х років компанія

мала 17 самостійних національних підрозділів у Європі.

У 1990-і роки «Unilever» почала перетворювати свою діяльність на

ринку мийних засобів з ліберальної форми конфедерації в жорстко

керований бізнес із глобальною стратегією. Така зміна була

продиктована усвідомленням керівництвом компанії, що традиційний

спосіб ведення справ втратив свою ефективність у середовищі, де

першочергового значення набули суттєва економія коштів, інновації та

швидка реакція на мінливі тенденції ринку. Це завдання постало ще в

1980-х роках, коли давній суперник компанії «Procter & Gamble»

декілька разів випередив «Unilever» у просуванні нових товарів на

ринку. У межах «Unilever» на те, щоб «переконати» 17 європейських

підрозділів прийняти нову продукцію, могло піти 4—5 років. Крім

того, «Unilever» потерпала через високозатратну структуру, причиною

якої було дублювання виробничих потужностей у різних країнах, а

також нездатність компанії домогтися такої самої економії за рахунок

масштабів, як це зробила «Procter & Gamble». Значні витрати

«Unilever» звели нанівець конкурентні методи ціноутворення.

Щоб змінити цю ситуацію, «Unilever» створила товарні підрозділи

для координації діяльності регіональних підструктур. Сьогодні 17

європейських компаній безпосередньо звітують перед «Lever Europe».

Такий підхід базується на так званій діловій угоді: усі компанії

відмовляються від самостійності на своїх традиційних ринках в обмін

на можливість сприяти розвиткові та впровадженню єдиної

всеєвропейської стратегії.

Унаслідок цих змін виробництво сьогодні раціоналізується,

причому випуск мийних засобів для європейського ринку

зосереджується в кількох найважливіших місцях. Кількість заводів —

виробників мила — було зменшено від 10 до 2, а деякі нові товари

вироблятимуться тільки на одному підприємстві. Розміри та

упакування продукції були уніфіковані заради зменшення

закупівельних витрат і зручності єдиної всеєвропейської реклами

товару. За оцінками «Unilever», такі заходи допоможуть заощаджувати

щорічно 400 млн дол. на її операціях у Європі.

«Lever Europe» намагається прискорити розроблення нової

продукції та синхронізувати впровадження нових товарів по всій

Європі. Зусилля компанії, як видається, винагороджуються: засіб для

миття посуду, впроваджений у Німеччині на початку 1990-х років,

через рік продавався по всій Європі — а це було відчутним прогресом.

Проте діяльність компанії й досі обмежена. Провідна марка

прального порошку компанії «Procter & Gamble» називається однаково

23

у всій Європі, a «Unilever» продає свою продукцію під різ-

ними назвами. Компанія не планує змінювати становище. Витративши

100 років на формування цих марочних назв, компанія вважає

безглуздям відмовлятися від них в інтересах всеєвропейської

стандартизації.

http://www.unilever.com Джерела: Guy de Jonguieres Unilever Adopts a Clean Sheet Approach // Financial

Times. — 1991. — October 21. — P. 13; Bart-lett С. A. and Ghoshal S., Managing across

Borders. — Boston: Harvard Business School Press, 1989.

Ознайомившись з ситуаційною вправою дайте відповідь:

1. Чи доцільним була обрана стратегія «Unilever» щодо

марочних назв?

2. Чи доцільним була обрана стратегія «Unilever» щодо

раціоналізації виробництва?

Тема 5. Функціонування ТНК у міжнародній господарській

діяльності

Студент повинен: Специфіку поширення корпоративного бізнесу як

домінуючої форми господарювання у міжнародному бізнесі;

охарактеризувати переваги та недоліки діяльності ТНК;

з’ясувати економічні основи діяльності ТНК у країнах

базування;

охарактеризувати специфіку взаємодії ТНК та приймаючих

країн ;



1. Поширення корпоративного бізнесу як форми

господарювання.

2. Сучасні аспекти діяльності ТНК у міжнародній

господарській діяльності.

3. Переваги та недоліки діяльності ТНК.

4. Діяльність ТНК у країнах базування.

5. ТНК та приймаючі країни.

24

Контрольні питання та проблеми для обговорення

1. Охарактеризуйте специфіку поширення діяльності ТНК у

історичному аспекті.

2. В чому полягає, на вашу думку, сучасна реалізація

господарської діяльності ТНК?

3. Чи можна охарактеризувати діяльність ТНК для

приймаючих країн як позитивну?

4. Дати характеристику взаємовідносин ТНК та країн

базування.

5. Чому, на Вашу думку, останніми роками національні

уряди розглядають, ТНК як засіб зміцнення національних

позицій і створення національних переваг?

6. Розкрийте суть дипломатичної функції ТНК. Відповідь

проілюструйте прикладами.

7. Доведіть, що діяльність ТНК підвищує конкурентність

національних ринків приймаючих країн.

8. У чому виявляється негативний вплив ТНК на економіку

країн, у яких вони функціонують?

9. Чому ТНК у своїй стратегічній політиці зорієнтовані, як

правило, на поглинання місцевих компаній приймаючих країн

10. Яким чином трансфертні ціни, які використовують ТНК,

впливають на економіку приймаючих країн?


1. До сучасних тенденцій розвитку ТНК можна віднести

наступні: а) суттєвий вплив НТР, прискорений розвиток і

вдосконалення факторів виробництва, що використовуються

ТНК, особливості інноваційної діяльності ТНК;

б) розширення діяльності ТНК у сфері послуг;

в) зниження частки інвестицій у базові галузі, видобувну і

обробну промисловість;

г) всі попередні відповіді вірні.

2. Дж. Даннінг стверджував, що основні сучасні положення

відносин між урядами і ТНК, зводяться до таких положень:

25

а) уряд змушений розглядати переваги порівняльних переваг у

галузі ресурсів, що перебувають під контролем ТНК, як самостійну

економічну мету та надавати все більше уваги ТНК у державній

політиці;

б) дії урядів можна оцінити як нерегулярні й нескоординовані

спроби розробити економічну стратегію і тактику щодо зростання

ПЗІ ТНК;

в) прямі іноземні вкладення розглядаються як основний

інструмент, за допомогою якого державі можна утримувати свої

позиції на зарубіжних ринках;


д) усі відповіді невірні.

3. Негативний вплив ТНК на економіку приймаючих країн

характеризується такими складовими, як:

а) ТНК захоплюють найбільш розвинуті та перспективні

сегменти промислового виробництва і науково-дослідних структур

приймаючих країн;

б) ТНК несуть небезпеку перетворення приймаючої країни на

місце розташування застарілих і екологічно небезпечних технологій;

в) ТНК зорієнтовані як правило, на поглинання місцевих

компаній і таким чином спричиняють посилення нестійкості

інвестиційного процесу;

г) стійке становище ТНК дає їм змогу вживати більш рішучих

заходів у разі криз - закривати підприємства, скорочувати

виробництва, що призводить до безробіття та інших негативних явищ;

д) трансфертні ціни на продукцію ТНК є однією із

найзлободенніших проблем для приймаючих країн;

е) створення монопольної влади;

ж) ТНК можуть здійснювати тиск на уряд приймаючої країни

і втягнути її у конфронтацію;

з) усі відповіді вірні.

4. Переваги ТНК перед іншими формами організації міжнародного

бізнесу полягають у:

а)можливості підвищення ефективності та

конкурентоспроможності через доступ до ресурсів іноземних держав;

б) можливість використання у власних інтересах особливостей

державної, зокрема податкової політики, у різних країнах,

відмінностей у курсах валют;

в) вірно а і б.

5. Що стосується трансфертних цін ТНК, то:

а) це ринкова ціна, яка встановлюється за законами попиту й

26

пропозиції;

б) вони регулюються антимонопольним комітетом однієї з

держав;

в) вони є внутрішніми регульованими цінами ТНК.

Компанія «Electrolux», загальний обсяг продажу якої в 1998 p.

становив понад 110 млрд шведських крон (14 млрд дол. США),

є найбільшим у світі виробником електропобутових приладів

(пральних машин, машин для миття посуду, холодильників, пилососів

тощо). Шведська компанія з невеликим вітчизняним ринком збуту

завжди розглядала зовнішні ринки як неодмінну умову для свого

розвитку. До 1997 р. компанія здійснювала понад 85 % своїх продажів

за межами Швеції, з них дещо більше як 52 % припадало на Західну

Європу і 27 — на Північну Америку. Останнім часом найшвидший

приріст спостерігається в Азії (на яку 1997 р. припадало 5,1 %

надходжень), Східній Європі (7 % надходжень) та Латинській Америці

(6,4 %). На початку 1998 р. на підприємствах компанії в різних країнах

світу працювало 100 000 робітників. До складу компанії входили 150

заводів і 300 складів, розміщених у 60 країнах світу. Обсяги продажу

становили 55 млн виробів на рік у 150 країнах світу.

Експансія «Electrolux» в Азію, Східну Європу та Латинську

Америку стартувала на початку 1990-х років зі здійснення планового

огляду, який засвідчив, що попит на побутову техніку в Північній

Америці та Західній Європі стабілізувався і більше не зрос-

татиме. Лейф Йогансон (Leif Johansson), котрий у той час був

головним виконавчим директором «Electrolux», дійшов висновку, що

компанія надто залежна від цих насичених ринків. Він вирішив, що

для того, аби утримати досягнуті темпи розвитку, слід здійснити

енергійну експансію на новостворені ринки країн «третього світу». За

оцінками фахівців компанії, попит на побутову техніку в Азії, Східній

Європі та Латинській Америці може впродовж принаймні 10

найближчих років зростати не менше ніж на 20 % на рік. У 1994 р.

Йогансон поставив перед «Electrolux» амбітну мету: подвоїти обсяги

продажу на ринках цих країн з 1,35 млрд дол. у 1994 р. до 2,6 млрд

дол. у 1997 р. (зауважимо, що навіть такий дуже амбітний план було

перевиконано). Крім того, компанія повинна була досягти й іншої цілі:


27

до 2000 р. стати одним із трьох найбільших постачальників побутової

техніки в Південно-Східній Азії.

Попри звичайне прагнення до розвитку, діями «Electrolux»

керувала та обставина, що її основні глобальні конкуренти — «General

Electric» і «Whirlpool» зі Сполучених Штатів та «Bosch—

Siemens» із Німеччини — також анонсували подібні плани.

Керівництво «Electrolux» розуміло, що їхній компанії слід діяти дуже

енергійно, аби забезпечити реалізацію поставленої мети, уникнувши

загрози конкуренції на цих нових ринках.

Ухваливши рішення про здійснення експансії, «Electrolux» мала

визначитися, як досягти своїх амбітних цілей. Поєднання цінових

чинників та імпортних бар’єрів робили прямий експорт продукції з

заводів у Західній Європі та Північній Америці економічно

недоцільним. Тому для різних країн і регіонів були застосовані

індивідуальні підходи придбання акцій діючих підприємств, побудова

нових заводів, створення спільних підприємств та інтенсивна

маркетингова діяльність. Як заявляло керівництво «Electrolux»,

компанія була готова витрачати до 200 млн дол. на рік для

забезпечення своєї присутності на згаданих ринках.

Перший крок у Східній Європі було зроблено 1991 р., коли

«Electrolux» придбала «Lehel» — найбільшого угорського виробника

побутової техніки. Крім того, керівництво «Electrolux» вирішило

створити виробничі підприємства зі 100 % іноземними інвестиціями в

Росії, Польщі та Чеській Республіці. Усі вони створювалися «з нуля».

В Азії довелося пристосовуватись до міс-

цевих умов. Наприклад, вимоги чинного законодавства щодо іноземної

власності в Індії та Китаї, фактично, змусили «Electrolux» працювати

через спільні підприємства з місцевими партнерами. У Китаї, який

являє собою найдинамічніший ринок у світі, компанія вже 1994 р. мала

спільні підприємства з виробництва ком-

пресорів, пилососів та обладнання для очищення води. За період з 1994

по 1997 рp. «Electrolux» витратила ще 300 млн дол. на будівництво в цій

країні п’яти нових заводів. У Південно-Східній Азії акцент було

зроблено на маркетинговій діяльності та продажу товарів,

імпортованих з Китаю, а не на локальному виробництві. Експансію в

Латинській Америці компанія здійснювала через придбання місцевих

підприємств. Зокрема, 1996 р. було придбано компанію «Refripar» —

найбільшого виробника холодильного устаткування в Бразилії. Метою

«Electrolux» було перетворення «Refripar», обсяг продажу якої 1995 p.

становив близько 600 млн дол., на власну базу в Латинській Америці

для виробництва побутової техніки.

28

Попри те, що «Electrolux» досягла значних успіхів у своїх

намаганнях створити глобальну виробничу та збутову мережу, не

обійшлося і без серйозних проблем. У 1997 р. компанія зазнала значних

втрат через погіршення ринкових умов у Бразилії та країнах

азіатсько-тихоокеанського регіону. Різке скорочення прибутків

виявило серйозні недоліки в глобальній виробничій системі

«Electrolux». Хоч на початку 1990-х років компанія завдяки своїм

придбанням стрімко розвивалася, роботу підприємств не було

раціоналізовано. Унаслідок цього спостерігалося значне дублювання

виробничої діяльності в країнах регіону. На початку 1998 p. новий

головний виконавчий директор «Electrolux» Майкл Трешоу (Michael

Treschow) оголосив про план структуризації, згідно з яким було

передбачено закриття 25 заводів, 50 складів і ліквідацію 12 000

робочих місць. Водночас М. Трешоу підтвердив наміри перетворити

«Electrolux» на глобальну корпорацію зі значною часткою операцій у

країнах, що розвиваються. Джерела: Brown-Humes С. Electrolux Plugs into Households All over Asia // Financial

Times. — 1995. — April 27. — P. 15; Brown-Humes С. Electrolux Buys Control of Brazilian

Group // Financial Times. — 1996. — January 11. — P. 30; Mclvor G. Electrolux Comes to the

Scalpel // Financial Times. — 1997. — October 29. — P. 27;

http://www.electrolux.com

Ознайомившись із ситуаційною вправою, дайте відповідь на такі

запитання:

1. Охарактеризуйте масштаби діяльності компанії «Electrolux».

2. У чому проявився експансивний характер дій компанії?

3. Чи можна вважати «Electrolux» агентом світової глобалізації?

Тема 6. Особливості економічного механізму діяльності

транснаціональних корпорацій


розкрити сутність економічного механізму ТНК;

проаналізувати специфіку оподаткування діяльності ТНК;

знати процес міжнародного позиціювання активів;

знати особливості використання трансфертних цін;

визначати економічні моделі транснаціональної діяльності;



29

1. Сутність економічного механізму ТНК.

2. Специфіка оподаткування діяльності ТНК.

3. Міжнародне позиціювання активів ТНК.

4. Специфіка використання трансфертних цін в діяльності ТНК.

5. Економічні моделі транснаціональної діяльності.


1. Сутність поняття «економічний механізм ТНК».

2. Охарактеризуйте податкові умови діяльності ТНК.

3. В чому полягає різниця між національним та резидентським

підходами до оподаткування прибутків корпорацій?

4. Сутність поняття «міжнародне позиціювання активів».

5. Яким чином «блоковані фонди» використовуються для

оптимізації економічної структури?

6. Охарактеризувати «фронтовані кредити» як метод доцільного

використання «блокованих фондів».

7. Яким чином непов’язаний експорт виступає методом

подолання неконвертованості або обмеженої конвертованості

місцевої валюти?

8. Охарактеризувати сутність операції - примусове

реінвестування прибутку.

9. В чому полягає значення трансфертних цін у економічному

механізмі ТНК?

10. В чому полягає сутність методу визначення оптимальної

форми діяльності ТНК С.Хірша?


1. Одним з основних підходів, що пояснює невідповідність теорії

корпоративних фінансів практиці фінансової діяльності ТНК, є:

а) теорія Модільяні-Міллера;

б) теорія асиметричної інформації;

в) немає правильної відповіді.

2. Контрольний пакет акцій — це:

а) частка в статутному фонді дочірнього підприємства, що дає

право здійснювати контроль над оперативною діяльністю холдингу;

30

б) кількість акцій (пай, частка в статутному фонді), яка дає

право холдинговій компанії здійснювати фактичний контроль за

суб'єктом господарювання;

в) привілейовані акції на суму вартості компанії, що

поглинається.

3. При визначенні податкових умов діяльності ТНКрозрізнюють

такі підходи:

а) національний та резидентський;

б) світовий та територіальний;

в) обидва варіанти вірні;

г) вірним є варіант А.

4. Корпоративні активи ТНК, які інвестовані або застосовуються в

країнах з неконвертованою чи обмежено конвертованою валютою

й іншими значними валютними обмеженнями, що не дають змоги

переказувати дивіденди з філій до штаб-квартири ТНК, або

значними обмеженнями на трансферт дивідендів, контролем і

обмеженням сплати роялті та послуг до штаб-квартири ТНК –

це:

а) «блоковані фонди»;

б) податковий механізм ТНК;

в) «фронтова ні» кредити.

5. Метод визначення оптимальної форми діяльності ТНК серед

трьох альтернатив: експорт; ліцензування;пряме іноземне

інвестування – це:

а) метод С.Хірша;

б) метод С.Хірша та Т. Агмонона;

в) метод стимулювання іноземних інвестицій;

г) метод транспарентності.

Одна з найбільших компаній авіаперевезень «Japan Airlines» («JAL») є,

крім того, одним з найзначніших клієнтів «Boeing», світового

виробника літаків комерційного призначення. Щороку «JAL» мусить

асигнувати на купівлю літаків у «Boeing» близько 800 млн дол. Літаки

«Boeing» оцінюються в доларах США, а ціни коливаються від майже

35 млн за «Boeing 737» до 160 млн за найновішу модель «Boeing 747—


31

400». «JAL» замовляє літак за 2—6 років до фактичної потреби в

ньому, при цьому компанія переважно сплачує «Boeing» завдаток

сумою 10 %, а остаточний розрахунок здійснює після одержання

літака. Тривалий часовий проміжок між здійсненням замовлення та

остаточним розрахунком становить для «JAL» проблему. Більшу

частку свого виторгу вона одержує в японських ієнах, а не в доларах

США (що не дивно для японських авіакомпаній). Купуючи «Boeing»,

«JAL» мусить обміняти свої ієни на долари, щоб розрахуватися з

американською компанією. Від часу розміщення замовлення до

моменту остаточного розрахунку цінність ієни відносно долара

може змінитися. Через це вартість літака може зростати або змен-

шуватися. Розглянемо приклад із замовленням, зробленим 1985 р.

на модель 747, яку мали поставити в 1990 р. У 1985 p. вартість

цього замовлення становила 100 млн дол. Переважний курс обміну

того року був $1 = 240 ієн, отже, ціна моделі 747 становила 2,4

млрд ієн. Однак, коли в 1990 р. наставав час остаточного

розрахунку, курс обміну долара на єну міг змінитися. Наприклад

обмінний курс становив би $1 = 300 ієн. За такої умови ціна на

модель 747 зросла б від 2,4 до 3,0 млрд ієн, тобто на 25 %. За іншим

(сприятливішим) сценарієм, ієна могла зрости до рівня 200 ієн за

1 долар. Тоді б ціна на модель 747 впала на 16,7 %, тобто до

2 млрд ієн. Замовляючи літак, «JAL» не могла знати, якою буде вартість

ієни відносно долара в 1990 р. І все ж у 1985 p. «JAL» могла укласти угоду

з валютними трейдерами на купівлю доларів у 1990 р., спираючись на їхні

оцінки щодо обмінного курсу того року. Такий акт називається

укладанням форвардної угоди про обмін. Перевага її укладання полягає в

тому, що вже 1985 p. «JAL» знала, скільки їй доведеться сплатити за

«Boeing 747» у 1990 p. Наприклад, якщо за прогнозами від 1985 до 1990

pр. вартість ієни відносно долара зросте, валютні трейдери могли

запропонувати «JAL» угоду про обмін, яка дозволить компанії придбати в

1990 p. долари за співвідношенням $1 до 185 ієн. За такого форвардного

курсу модель 747 коштувала б лише 1,85 млрд ієн, що дало б змогу

заощадити 23 % на ціні ієни, визначеній обмінним курсом 1985 р.

«JAL» зіткнулася з таким розвитком подій у 1985 p., коли уклала на 10

років форвардну угоду про обмін на загальну суму близько 3,6 млрд

дол. Цей контракт давав право «JAL» протягом наступних 10 років

купувати американські долари в різних пунктах Консорціуму

валютних трейдерів за середнім курсом $1 = 185 ієн. Для «JAL» це

була дуже вигідна угода, коли врахувати, що обмінний курс 1985 р.

становив $1 = 240 ієн. Однак у вересні 1994 р., коли договір було

практично виконано, виявилось, що ситуація була не на користь

32

компанії. На подив усіх, вартість ієни відносно долара стрімко зросла.

До 1992 р. обмінний курс залишався на рівні $1 = 120 ієн, а до 1994 р.

він становив $1 = 99 ієн. На жаль, «JAL» не змогла скористатися цим.

Натомість вона, згідно з угодою, була зобов’язана купувати долари за

визначеним курсом ($1 = 185 ієн), що в 1994 р. було неймовірно

високою ціною. Такий прорахунок дорого обійшовся «JAL». 1994 p.

«JAL» сплачувала за кожний літак «Boeing» доларами, придбаними за

довготривалою угодою, на 86 % більше від можливого! У жовтні 1994

p. «JAL» привселюдно визнала, що цей прорахунок завдав їй збитків

на суму 450 млн дол., або 45 млрд ієн, протягом фінансового року.

Більше того, за оцінками валютних трейдерів, «JAL», починаючи з

1988 р., втратила на цій угоді загалом 155 млрд ієн (1,5 млрд дол.).

http://www.boeing.com Джерела: Dawkins W. JAL to Disclose Huge Currency Hedge Loss // Financial Times. —

1994. — October 4. — P. 19; Dawkins W. Tokyo to Lift Veil on Currency Risks // Financial

times. — 1994. — October 5. — P. 23.

За матеріалами, наведеними в ситуації, надайте обґрунтовані від-

повіді на такі запитання:

1. Як впливає зміна валютного курсу на фінансове становище ТНК?

2. Яким чином можна управляти валютним ризиком?

3. Чи вірний інструмент хеджування був обраний «JAL»?

У чому полягала помилка? До яких наслідків вона призвела?

4. Який би інструмент запобігання валютного ризику обрали ви в

такій ситуації? Дайте пояснення.

33

Тема 7. Міжнародні фінанси транснаціональних

корпорацій

Студент повинен: знати особливості середовища фінансової діяльності ТНК;

знати основні характеристики фінансової структури ТНК;

визначити сутність теорії асиметричної інформації;

навести приклади проблемних питань фінансів ТНК;

проаналізувати значення теорії Модельяні -міллера;



1. Середовище фінансової діяльності ТНК.

2. Характеристика фінансової структури ТНК.

3. Теорія Модільяні-Міллера: проблема корпорації з погляду

рівноваги на фінансовому ринку.

4. Сутність теорії асиметричної інформації .

5. Проблемні питання фінансів ТНК.


1. В чому полягає специфіка змін щодо ПЗІ в історичному

аспекті розвитку світового господарства?

2. Охарактеризуйте фінансовий ринок з точки зору ТНК (як

фінансовий ресурси світу).

3. Специфіка фінансово-економічного блоку ТНК.

Змістовий модуль ІІ. Транснаціональні

корпорації як елемент міжнародної

інвестиційної діяльності

34

4. Охарактеризуйте холдинговий механізм групової

організації у функціонування ТНК.

5. Які форми фінансування корпорацій виділяються згідно

теорії корпоративних фінансів?

6. Розкрийте сутність теорії Модельяні-Міллера.

7. Охарактеризуєте специфіку теорії асиметричної

інформації.

8. Дати оцінку проблемам фінансів ТНК.

9. Охарактеризуйте особливості управління валютними

ризиками.

10. Яким чином ТНК взаємодіють зі світовими фінансовими

інститутами?

Типові тестові завдання 1. Який із напрямів зовнішньоторговельної політики

забезпечує захист внутрішніх ринків від іноземних експортерів?

а) лібералізація;

б) протекціонізм;

в) вільна торгівля;

г) ембарго.

2. Введення країною митного тарифу, який не забороняє

імпорт:

а) завжди погіршує її добробут;

б) завжди погіршує добробут споживачів цієї країни;

в) завжди приносить додатковий виграш виробникам у

імпортозаміщуючих галузях;

г) завжди приносить додатковий дохід державі;

д) усі перераховані вище відповіді вірні;

е) усі перераховані вище відповіді вірні, крім відповіді а).

3. Ефективний митний тариф:

а) різновид змінних мит, ставки яких залежать від обсягів

імпортних товарів та комплектуючих до них;

б) реальний рівень мита па кінцевий товар з урахуванням

субсидій на виробництво комплектуючих товарів;

в) реальний рівень мит на кінцеві товари, розраховані з

урахуванням ріння мита, накладених па імпортні вузли і деталі цих

товарів.

4. Якщо Україна мала країна щодо споживання бавовни, то

введення імпортного тарифу на цей товар приведе:

35

а) до зростання цін на бавовну на світовому ринку;

б) падіння цін на бавовну на світовому ринку:

в) не вплине на світові ціни на бавовну.

5. Жорстока протекціоністська політика з використанням

високих тарифів на імпорт:

а) може збільшити рівень зайнятості у даній країні у

короткостроковому періоді;

б) сприяє зниженню рівня безробіття за кордоном;

в) базується на абсолютних перевагах іноземного партнера у

виробництві продукції;

г) припускає зростання доходів державного бюджету даної

країни у довгостроковій перспективі.


«Caterpillar Inc.» («Cat») є найбільшим у світі виробником зем-

лерийної техніки. На дану продукцію припадає близько 70 % обсягу

щорічного доларового продажу будівельної техніки у всьому світі. У

1980 p. «Cat» належало 53,3 % світового ринку землерийної техніки.

Найбільшим конкурентом фірми є японська «Komatsu», яка має 60 %

японського і лише 15,2 % світового ринку.

У 1980 p. «Cat» уважалася однією з провідних виробничих та

експортних компаній Сполучених Штатів. 50 років поспіль вона

одержувала прибутки та доходи від акціонерного капіталу на рівні

27 %. У 1981 p. 51 % обсягу збуту фірми реалізовувався за межами

Сполучених Штатів, і близько двох третин замовлень становив

експорт. «Cat» зафіксувала свої рекордні прибутки до оподаткування

сумою 579 млн дол. Однак наступні три роки стали катастрофічними.

«Cat» втратила цілий мільярд доларів, а її частка ринку в 1985 p.

скоротилася до 40 %, тоді як у «Komatsu» вона зросла до 25 %. Така

несподіванка пояснювалася трьома чинниками: вищим рівнем

продуктивності «Komatsu», зростанням курсу долара та борговою

кризою країн «третього світу».

У ретроспективі «Komatsu» вже давно звернула увагу на «Cat». У

1960-х роках присутність японської компанії за межами Японії була

мінімальною. На 1974 p. вона збільшила свою частку світового ринку

землерийної техніки до 3 %, а на 1980 p. — до 15 %. Зростання

масштабів «Komatsu» частково пояснювалося надвисокою

продуктивністю праці; протягом 1970-х років компанія мала змогу

36

призначати ціни на свої машини на 10—15 % нижче ніж у «Cat».

Водночас «Komatsu» не мала широкої дилерської мережі за межами

Японії, а першокласний післяпродажний сервіс, консультативні

функції та світова дилерська мережа «Cat» в очах покупців

виправдовували вищу ціну на її машини. Із цих причин, на думку

багатьох оглядачів галузі, «Komatsu» не мала змоги збільшити свою

частку ринку понад рівень 1980 p.

Безпрецедентне зростання курсу долара відносно більшості

провідних валют світу змінило ситуацію. З 1980 по 1987 p. долар зріс

щодо валют десяти інших індустріалізованих країн у середньому на

87 %. Його курс підвищувався завдяки стійкому економічному

зростанню Сполучених Штатів, а це зумовлювало потужні потоки

капіталу від іноземних інвесторів, котрі прагнули одержати великі

прибутки від капітальних активів. Високі реальні ставки відсотка

також приваблювали іноземних вкладників, метою яких були вагомі

прибутки від фінансових активів. Водночас, політичний безлад в

інших частинах світу та відносно повільне економічне зростання в

країнах Європи сприяли формуванню уявлення про Сполучені Штати

як про належний об’єкт інвестування коштів. Такий приплив капіталу

збільшив попит на долари на ринку іноземних валют, що посунуло

курс долара вгору відносно інших валют.

Стабільна грошова одиниця значною мірою сприяла підвищенню

доларових цін на машини «Cat». Водночас ціна в доларах на

продукцію «Komatsu», імпортовану до Сполучених Штатів, знизилася.

Через зміщення відносних курсів долара та ієни в 1985 p. ціни на

машини «Komatsu» були на 40 % нижчими за ціни «Cat». На тлі такої

неймовірної розбіжності цін багато споживачів відмовилися від

першокласного сервісу та консультацій «Cat» і почали купувати

машини «Komatsu».

Третій чинник — боргова криза країн «третього світу» — став

очевидним у 1982 p. На початку 1970-х років країни ОРЕС учетверо

підвищили ціну на нафту, що призвело до потужного припливу

капіталу до цих країн. Комерційні банки позичали ці кошти в країн

ОРЕС і надавали позики багатьом країнам «третього світу» для

фінансування великомасштабних будівельних проектів, що викликало

глобальне зростання попиту на важку землерийну техніку. Від цих

подій виграла «Caterpillar». Однак до 1982 p. стало очевидним, що

комерційні банки позичили надто багато грошей під ризикові та

непродуктивні інвестиції, а уряди кількох країн (зокрема Мексики,

Бразилії та Аргентини) загрожували припинити повернення боргу.

37

Для «Cat» кращі дні закінчилися; замовлення на важку землерийну

техніку припинилися, а ті, що залишилися, дістались виробникам

найдешевшої продукції, і нерідко це була «Komatsu».

Унаслідок цих подій «Cat» наприкінці 1982 p. потрапила в глибоку

кризу. Її реакцією було зменшення витрат з 1982 по 1985 p. більше ніж

на 20 %. Цього досягли завдяки скороченню штатів на 40 %, закриттю

дев’яти заводів та інвестиціям, сумою 1,8 млрд дол., у гнучкі

виробничі технології, призначені для підвищення якості та зменшення

витрат. Крім того, компанія вимагала від уряду знизити курс долара на

ринках іноземних валют. До 1984 p. «Cat» мала вирішальний голос

серед американських експортерів, які спонукали адміністрацію

Рейгана втрутитись до ринку іноземних валют.

Справи компанії покращилися на початку 1985 p. Натхненні

прикладом «Cat» та інших експортерів, представники уряду США

зустрілися з представниками Японії, Німеччини, Франції та

Великобританії в нью-йоркському готелі «Плаза». У спільному

комюніке — відомому як Угода в «Плаза» — уряди п’яти країн

визнали надмірну переоцінку долара і зобов’язалися вжити заходів,

які б знизили його вартість на міжнародному ринку. Центральний

банк кожної країни втручався в діяльність міжнародного ринку

валют, продаючи долари і купуючи інші валюти (у тому числі і

власні). На початку 1985 p. долар уже почав знецінюватися

внаслідок низки рекордних дефіцитів зовнішньоторговельного

балансу США. Угода в «Плаза» прискорила цю тенденцію, і

протягом наступних трьох років курс долара впав до рівня 1980 р.

Наслідки для «Cat» далися взнаки майже негайно. Як і будь-який

провідний експортер, компанія мала власний валютний відділ.

Підозрюючи, що незабаром курс долара буде скориговано, «Cat» на

початку 1985 p. збільшила свої запаси іноземних валют,

скориставшись для їх закупівлі стабільним доларом. Після падіння

курсу долара компанія змогла конвертувати ці валюти назад у долари,

одержавши пристойний прибуток. У 1985 p. прибутки «Cat» до

оподаткування становили 32 млн дол.; без 89-мільйонного виграшу від

обміну валют компанія зазнала б збитків.

У 1986 р. виграш від валютних операцій сумою 100 млн дол. становив

близько 2/3 прибутків до оподаткування сумою 159 млн дол.

Велике значення для майбутнього становища «Cat» мало падіння

курсу долара відносно ієни та зменшення витрат компанії до 1988 p.,

що допомогло подолати 40 % перевагу, яку «Komatsu» мала над «Cat»

чотирма роками раніше. Після спроб знизити свої ціни «Komatsu» того

ж року була змушена підняти їх на 18 %, тоді як «Cat» обмежилася

38

лише 3 % підвищенням. В умовах, коли торгівлі останньої вже нічого

не перешкоджало, компанія майже відновила свою втрачену частку

ринку. До 1989 p. фірма, за її даними, володіла 47 % світового ринку

важкої землерийної техніки, порівняно з 40 % три роки тому, тоді як

частка «Komatsu» скоротилася до менш ніж 20 %. Джерела: Eckley R. S. Caterpillar’s Ordeal: Foreign Competitions in Capital Goods //

Business Horizons, 1989. — Marсh — April. — PP. 80—86; Byme H. S. Track of the Cat:

Caterpillar Is Bulldozing Its Way Back to Higher Profits // Barren’s.— 1987. — April 6. — PP.

13, 70—71. Henkoff R. This Cat Is Acting Like a Tiger // Fortune. — 1988. — December 19. — PP. 71—76; Caterpillar and Komatsu, in Transnational Management: Text, Cases, and

Readings in Cross-Border Management / Ed. C. A. Bartlett and S. Ghosal. — Homewood, IL:

Richard D. Irwin, 1992. http://www.caterpillar.com

Ознайомтесь із фінансовою діяльністю компанії «Caterpillar» та

дайте відповіді на питання:

1. До якої міри конкурентне становище «Caterpillar» відносно

«Komatsu» залежить від курсу обміну долара на ієну? Із середини 1996

р. до початку 1998 p. долар подорожчав стосовно ієни на 40 з лишком

відсотків. Як, на Вашу думку, це могло б позначитися на відносно

конкурентному становищі «Caterpillar» і «Komatsu»?

2. Якби Ви були виконавчим директором «Caterpillar», яких би

заходів ви вжили нині, щоб запобігти повторенню подій?

3. Який потенційний вплив на бізнес «Caterpillar» можуть мати дії

МВФ та Світового банку? Чи може «Caterpillar» якимось чином

вплинути на дії МВФ та Світового банку?

4. Якому режиму Ви, як виконавчий директор «Caterpillar», надали

б перевагу: фіксованого валютного чи наявного керовано-плаваючого

курсу?

Тема 8. ТНК у системі сучасного міжнародного інвестування


Проаналізувати роль ТНК у процесах глобального руху

капіталів;

визначити сутність акціонерних форм транснаціоналізаії;

з’ясувати специфіку неакціонерних форм експансії ТНК;


39

План семінарського заняття 1. Роль ТНК у процесах глобального руху капіталів.

2. Акціонерні форми транснаціоналізації.

3. Неакціонерні форми експансії ТНК


1. Яку роль у процесах інтернаціоналізації господарського

життя відіграє інвестиційна діяльність ТНК?

2. Охарактеризуйте значення ТНК у формуванні сучасних

тенденцій руху капіталів.

3. Дайте оцінку основним організаційним формам

концентрації виробництва на міжнародному рівні.

4. Визначте векторно-географічну спрямованість основних

інвестиційних потоків у сучасному світі.

5. Охарактеризуйте пріоритетні сфери концентрації

виробничої діяльності ТНК.

6. Охарактеризуйте неакціонерну форму експансії ТНК.

7. Визначте тенденції світового попиту на інвестиційні

ресурси як об'єктивну передумову розширення сфери

діяльності ТНК.

8. Розкрийте сутність поняття «капіталізація ринку».

9. Охарактеризуйте тенденції розвитку акціонерної експансії

ТНК.

10. Розкрити сутність підходів до класифікації форм

міжнародного руху капіталів.

Типові тестові завдання 1.Традиційним та історично першим інструментом

створення міжнародних комерційних структур є:

а) шлях акціонування;

б) пряме інвестування;

в) портфельне інвестування;

г) концентрація ринку.

40

2. Показник. який відображає ринкову вартість усіх

компаній, що входять до лістингу (ринкова вартість компанії

визначається як добуток курсової вартості її акції на кількість її

акцій, що перебувають в обігу): а) довгостроковий капітал;

б) капіталізація ринку;

в) диверсифікація форм транснаціональної господарської

діяльності;


д) немає вірної відповіді.

3. Контрольний пакет акцій — це:

а) частка в статутному фонді дочірнього підприємства, що дає

право здійснювати контроль над оперативною діяльністю холдингу;

б) кількість акцій (пай, частка в статутному фонді), яка дає

право холдинговій компанії здійснювати фактичний контроль за

суб'єктом господарювання;

в) привілейовані акції на суму вартості компанії, що

поглинається

4. Одним з основних підходів, що пояснює невідповідність

теорії корпоративних фінансів практиці фінансової

діяльності ТНК, є:

а) теорія Модільяні-Міллера;

б) теорія асиметричної інформації;

в) немає правильної відповіді.

5. Основними джерелами інвестицій на підприємстві є:

а) власні кошти й банківські кредити;

б) емісія цінних паперів;

в) вірна відповідь а) і б).


«Abbott Laboratories» — одна з найбільших світових компаній у

сфері охорони здоров’я з обсягом продажів, що в 1997 р. сягнув 12

млрд дол. Спочатку компанія була поділена на три підрозділи —

фармацевтичний, лікарняних продуктів та харчових продуктів (так було в

1960-і роки). Кожен підрозділ діяв як комерційний центр і був відносно

самостійною та самоокупною одиницею, з власною науково-

41

дослідницькою діяльністю, функціями виробництва й маркетингу.

Наприкінці 60-х років ХХ ст. обсяг закордонних продажів «Abbott»

швидко зростав, а тому компанія створила міжнародний підрозділ, що

виконував усі операції фірми поза межами США швидше за

географічними, ніж за товарними показниками.

Водночас, паралельно з цими чотирма підрозділами виникла нова,

організована іншим способом форма бізнесу. Діагностичний бізнес

«Abbott Laboratories», започаткований у 1970-х роках, нині є світовим

лідером з обсягом світового продажу 2,4 млрд дол.

На відміну від інших форм, даний організовано на глобальній основі, і

він діє в закордонних країнах не через міжнародний підрозділ, а радше

через власний персонал. Компанія скористалася двома різними

способами глобального збуту — через підрозділ глобальної продукції

(організація діагностичного бізнесу) та через міжнародний підрозділ.

Тепер компанія намагається знайти найкращий спосіб організації

інтернаціональних операцій.

Дискусія з приводу даного питання викликана певними змінами,

що відбуваються в зовнішньому оточенні «Abbott» і зумовлюють

двоїсте становище. Одна з цих змін — зміщення в бік розроблення

глобального продукту в галузі охорони здоров’я. Прагнучи швидко

компенсувати свої витрати на розроблення нової продукції (які іноді

можуть перевищувати 100 млн дол.), фармацевтичні компанії

намагаються якомога інтенсивніше впроваджувати нові товари у

світовому масштабі. Як виявила «Abbott Laboratories», розроблення

продукції спочатку для ринку США з наступною її модифікацією для

закордонних споживачів є повільним та дорогим процесом. Натомість

задіявши всі чотири сфери бізнесу компанії, «Abbott Laboratories»

намагається створити глобальні продукти, а потім одночасно

поставити їх на ринки всього світу. Тільки підрозділи глобальної

продукції дадуть змогу компанії суворо контролювати процес

розроблення нового продукту та стратегію виведення відповідного

товару на ринок (такий контроль уважається необхідним).

Іншою зміною є наявність численних покупців різних рівнів як у

Сполучених Штатах Америки, так і у великих організаціях охорони

здоров’я в інших країнах. Значні групи лікарень та організацій сфери

охорони здоров’я координують свою закупівлю за різними товарними

рядами. Ці впливові покупці висловили бажання мати ділові контакти

виключно з «Abbott Laboratories», і компанія усвідомила, що розвиток

тісних стосунків із солідними покупцями набуває дедалі більшого

значення. Найкращий спосіб зробити це — створити в кожній країні,

де компанія має бізнес, єдину маркетингову організацію. Така

42

організація могла б продавати продукцію кожного з чотирьох

підрозділів «Abbott Laboratories». 1994 p. «Abbott» із цією метою

створила в США окремий маркетинговий відділ, а далі міжнародний

підрозділ компанії скористався цим методом у всіх країнах, де він діяв.

Сьогодні компанія «Abbott Laboratories» підтримує існуючий стан

речей. Службовці міжнародного підрозділу компанії згодні з таким

рішенням, тоді як керівники товарних філій надають перевагу

зміщенню в бік глобальної чотирьохрівневої побудови. Водночас, як

видається, керівна верхівка фірми дійшла висновку, що ідеальних

способів розв’язання організаційних проблем компанії немає, і що за

всієї недосконалості існуючої структури вона нині діє надто добре, щоб

була потреба ревізувати найголовніші зміни. Джерела: Walters R. Two’s Company // Financial Times. — 1995. — July 7. — P. 12;

Abbott Laboratories 1997 Annual Report.

Виконайте такі завдання:

1. Складіть схему початкової організаційної структури компанії

«Abbott». Визначте її тип.

2. Складіть схему управління новою організаційною моделлю

«Abbott Laboratories». Порівняйте отриманий результат з попередньою

схемою. Визначте переваги нової організаційної моделі. Чи є в неї

недоліки і чому?

Тема 9. Регулювання транснаціональної діяльності


оцінити регулювання транснаціональної діяльності у

історичному аспекті;

проаналізувати діяльність ООН щодо регулювання

діяльності ТНК;

проаналізувати діяльність ОЕСР щодо транснаціональної

діяльності;

мати уявлення про сучасну специфіку регулювання

діяльності ТНК ;



43

1. Історичні аспекти регулювання транснаціональної

діяльності.

2. Діяльність ООН щодо регулювання господарської та

інвестиційної поведінки ТНК.

3. Діяльність ОЕСР щодо регулювання

транснаціональної діяльності

4. Специфіка регулювання ТНК на сучасному етапі

функціонування світового господарства.


1. Визначте мету і завдання створення міжнародної угоди

щодо захисту закордонних інвестицій ТНК.

2. Охарактеризуйте основні положення Андійського

кодексу щодо регулювання іноземних інвестицій.

3. Охарактеризуйте фактори, що вплинули на розвиток

міжнародних економічних відносин у другій половині XX ст.

4. З якою метою країни ОЕСР підписали Угоду про ТНК?

Охарактеризуйте її структуру.

5. Який вплив на діяльність ТНК мала ця Угода?

6. Дайте оцінку основним причинам виникнення

суперечностей між країнами - учасницями ООН.

7. Дайте оцінку ефективності захисту прямих іноземних

інвестицій ТНК у рамках БАГІ.

8. Охарактеризуйте мету і завдання укладання

двосторонніх договорів про захист інвестицій. Які країни

беруть участь у цьому процесі?

9. Проаналізуйте напрями змін у національних

нормативних положеннях щодо регулювання прямих

іноземних інвестицій і діяльності ТНК.

10. Визначте ступінь участі України в наддержавному

регулюванні діяльності ТНК.


44

1. Угод, що а була підписана в Гавані 24 березня 1948 року

та складалася з декількох положень, що регламентували

регулювання закордонних інвестицій корпорацій. - це:

а) Хартія міжнародної торгової організації;

б) Кодифікація міжнародного права;

в) транспарентність;

г) обопільні умови про захист і стимулювання іноземних

інвестицій;

2. У 1970р. до країн Андійської групи входили такі країни:

а) США, Великої Британії, ФРН, Франції, Італії;

б) Болівія, Чилі, Колумбія, Еквадор, Перу, Венесуела;

в) країни ОПЕК;

г) США, Франція, Болівія, Венесуела, Італія.

3. Один із принципів сумлінного співробітництва держав у

сфері міжнародних інвестицій, що дає змогу країнам-партнерам

отримувати своєчасну інформацію про дії іншої сторони і

досягати домовленості до початку конфлікту.

а) транспарентність;

б) ліберальність;

в) конкуренція;

г) принцип «екологічної чистоти».

4. Щоб послабити негативні наслідки подвійного

оподаткування:

а) приймається відповідне рішення ООН;

б) укладаються угоди між країнами про уникнення подвійного

оподаткування;

в) вірно а) і б).

5. Нову редакцію Кодексу поведінки ТНК країн — членів

ОЕСР прийнято:

а) 2002 року;

б) 2001 року;

в) 2000 року.

У 1976 p. нафтову промисловість Венесуели було націоналізовано і весь

сектор ефективно ізольовано від іноземних інвесторів. Метою цієї акції


45

було забезпечення контролю за використанням цього важливого

природного ресурсу в інтересах народу Венесуели, а не іноземних нафтових

компаній. Однак досягнуті результати не виправдали сподівань. Державна

нафтова монополія «Petroleos de Venezuela SA («PDVSA») не змогла

освоїти нові нафтові родовища з метою заміни старих, на яких запаси

нафти вже вичерпувалися, і з середини 1980-х років видобуток нафти в цій

країні почав зменшуватися.

Зіткнувшись із перспективою скорочення експортних надходжень

від продажу нафти, уряд Венесуели в 1991 р. кардинально змінив свою

політику у сфері нафтовидобування і почав поступово відкривати дану

галузь своєї країни для іноземних інвесторів. Венесуельський уряд

вдався до пошуку інвесторів із трьох причин. По-перше, було визнано,

що «PDVSA» не має досить капіталу, необхідного для здійснення

інвестицій власними силами. По-друге, з’ясувалося, що «PDVSA»

бракує технологічних ресурсів і знань, якими володіють чимало

основних нафтових компаній, особливо у сфері пошуково-

розвідувальних робіт, освоєння нафтових родовищ та переробки

нафти. Уряд розумів, що для того, аби «PDVSA» могла своєчасно

освоїти нові родовища у Венесуелі, немає іншого виходу, як

звернутися по допомогу до іноземних компаній. По-третє, уряд

сподівався, що «PDVSA» зможе використати спільні підприємства з

іноземними нафтовими компаніями як засіб для вивчення сучасних

схем організації менеджменту в галузі. Після цього «PDVSA» могла б

скористатися одержаними знаннями для підвищення ефективності

власної роботи.

Поточними планами передбачено інвестиції в нафтову галузь сумою

73 млрд дол. План, складений Густаво Рузеном (Gustavo Roosen),

президентом «PDVSA», розрахований на розвиток до 2002 p.

потенціалу видобутку сирої нафти до 4 млн барелів на день і до 7 млн

барелів на день у 2007 р. (1991 р. в країні видобувалося 2,6 млн барелів

нафти на день). З 73 млрд дол. капітальних витрат «PDVSA» планує

інвестувати 45 млрд, а решту 28 млрд дол. передбачено одержати у формі

інвестицій іноземних нафтових компаній. Першу угоду щодо ПІІ було

підписано в 1992 р. з компанією «British Petroleum» («ВР»). «ВР»

погодилася інвестувати до 1995 p. 60 млн дол. в освоєння прикордонних

нафтових родовищ за умови, якщо їй буде надано право експлуатувати їх

упродовж 20 років. Використовуючи дослідження, здійснені «ВР»,

«PDVSA» визначила сектори в східних регіонах Венесуели, де були

великі шанси знайти потужні поклади нафти, і створила низку спільних

підприємств з іншими західними партнерами для освоєння цих регіонів. У

разі виявлення комерційних покладів нафти «PDVSA» та її партнери одер-

46

жуватимуть частку від її видобутку. За умовами більшості угод, «PDVSA»

отримуватиме 35 % надходжень від кожного успішного пошуково-

розвідувального проекту. Крім того, разом з іноземними інвесторами,

такими як «Соnосо» й «Total», «PDVSA» вкладає кошти в реконструкцію

існуючих заводів для переробки важкої сирої нафти в мазут та підготовки

сирої нафти на експорт. І, нарешті, «PDVSA» разом із «Shell», «Exxon» та

«Mitsubishi» взяла участь у створенні спільного підприємства, вартістю

5,6 млрд дол., з виробництва зрідженого природного газу на експорт.

До 1997 р. у Венесуелі виконувалися 40 пошуково-розвіду-

вальних проектів щодо нафти, у тому числі й спільні проекти «PDVSA» та

іноземних компаній. Практично всі великі світові нафтові компанії беруть

певну участь у роботах, що розгорнулися в цій країні, тоді як до 1991 р.

жодна з них не вела тут справ. Видобуток венесуельської нафти

збільшився і досяг 1997 р. позначки 3,5 млн барелів на день (для

порівняння — у 1985 р. ця цифра становила

1,7 млн барелів). Джерела: Mann J. A Little Help from Their Friends // Financial Times. — 1993. — November 10. — P. 28; Luce E. Oil: Foreign Investment: Finding a Balanced Approach //

Financial Times. — 1997. — October 21. — P. 6.

Проаналізувавши ситуаційну вправу, дайте відповіді на такі запитання:

1. Які стратегічні орієнтири оволодіння закордонними ресурсами

використали компанії «British Petroleum», «Conoco», «Total», «Shell»,

«Exxon», «Mitsubisi»? Порівняйте їх.

2. Які проблеми вирішила для себе «Petroleos de Venezuela SА»?

3. Як вплинули інвестиції від ТНК-партнерів на економіку

Венесуели?

Тема 10. Транснаціоналізація української економіки


знати специфіку міжнародної економічної діяльності

України;

надати характеристику промислово-фінансовим групам;

з’ясувати сучасні аспекти функціонування ТНК в Україні;



47

1. Міжнародна економічна діяльність України в умовах

глобалізації світового господарства.

2. Сучасні аспекти функціонування ТНК та міжнародного

бізнесу в Україні

3. Промислово-фінансові групи як організаційна форма

управління інвестиціями ТНК


1. Дайте оцінку міжнародній економічній діяльності України за

умов глобалізації світової економіки.

2. Які перепони суттєво впливають на обсяги інвестування в

Україну?

3. Охарактеризуйте особливості прямого іноземного

інвестування в економіку України.

4. Чи доцільно здійснення інвестування ТНК у економіку

України?

5. Дати оцінку процесу становлення українських корпорацій,

навести приклади.

Які галузі економіки України є найбільш привабливими для

іноземних інвесторів? Чому?

6. Охарактеризуйте принципи формування відкритої економіки.

7. Як проходить процес транснаціоналізації української

економіки?

8. Чи впливатиме, на Вашу думку, вступ України до СОТ на

збільшення обсягів залучення прямого інвестування у

економіку України?

9. Яку б стратегію щодо діяльності ТНК в України Ви би

запропонували. Відповідь обґрунтуйте.

10. Чи є, на Вашу думку, доцільним обмеження

транснаціоналізації української економіки?


1. Інвестиційний холдинг — це:

а) холдинг, що не проводить якихось заходів щодо управління

портфелем цінних паперів підприємств, що входять у холдингову

48

компанію;

б) холдинг, що керує портфелем цінних паперів підприємств

холдингу, здійснює інвестиційну діяльність, у тому числі продає і

купує будь-які цінні папери;

в) окремий підрозділ у структурі підприємства, що здійснює

інвестиційну діяльність.

2. Промислово-фінансова група — це об'єднання, в основі якого:

а) великі групи олігополістів;

б) інвестиційні фонди, банки, торговельні підприємства;

в) сукупність юридичних осіб, які об'єднали свої активи на основі

договору для реалізації виробничої, інвестиційної, інноваційної та

іншої діяльності.

3. Учасниками промислово-фінансової групи можуть бути:

а) господарські товариства (відкриті й закриті АТ, товариства з

обмеженої відповідальністю);

б) громадські й релігійні організації;

в) дочірні підприємства;

г) підприємство, яке вже входить до складу однієї або більше

промислово-фінансових груп.

4. Конгломератний тип промислово-фінансової групи

характеризується:

а) високим рівнем виробничого кооперування;

б) підпорядкуванням банків головному підприємству;

в) відсутністю системи кооперування виробництва між підприєм-

ствами об'єднання.

5. Діяльність промислово-фінансових груп не пов'язана з:

а) об'єднанням інвестиційних ресурсів;

б) кооперуванням у постачально-збутовій діяльності;

в) інтеграцією без жорсткої централізації контролю над ресурсами;

г) придбанням банками акцій промислових підприємств.


Компанія «Procter & Gamble» вийшла на японський ринок у 1972 p.

й була першою, що запропонувала тут одноразові серветки. Невдовзі

частка «Procter & Gamble» на цьому ринку становила 80 %. Здавалося

б, існували всі передумови для розгортання подальшої успішної

роботи компанії в цій країні. Однак все склалося зовсім інакше. До

49

1985 p. ринкова частка «P&G» зменшилася до 8 %; компанії ніяк не

вдавалося захопити міцні позиції на японських ринках засобів для

прання й догляду за тілом. Як повідомлялося, втрати японської філії

«P&G» становили близько 40 млн дол. на рік. Основною проблемою

було те, що «P&G» просто перенесла свої маркетингові стратегії та

систему оптового продажу в Японію, не адаптуючи їх до культурних

особливостей цієї країни. Американські менеджери, які очолювали

японську філію «P&G», не врахували, що ідеї, котрі спрацьовують в

Америці, можуть мати негативні наслідки в Японії.

Пропонуючи до продажу піну для ванн, «P&G» випустила в

телевізійний ефір рекламний ролик, сюжет якого полягав у тому, що

жінка лежала в повній піни ванні, а її чоловік заходив до ванної

кімнати й питав про цей засіб. Така реклама була ефективною в США

та Європі, однак у Японії, де культурні традиції забороняють особам

чоловічої статі заходити до ванної кімнати, коли там купається жінка,

навіть якщо це дружина, такий рекламний сюжет зазнав цілковитого

фіаско.

Японські конкуренти швидко скористалися з такої

недалекоглядності менеджерів «P&G». Наприклад, на ринку

одноразових серветок фірма «Као» розробила лінію елегантних

виробів, які більше відповідали смакам японських споживачів, і

невдовзі захопила 30 % ринку, витіснивши при цьому саме «P&G».

Усвідомивши, що нерозуміння особливостей міжнародного біз-

несу багатьма американськими менеджерами, котрі працювали в

японській філії, спричинило невдалу роботу компанії на ринку цієї

країни, «P&G» почала призначати на керівні посади в багатьох

іноземних філіях представників місцевого населення. Джерела: Perestroika in Soapland // The Economist. — 1989. — June 10. — PР. 69—71; C. Bartlett and Ghos-hal, Managing Across Borders: The Transnational Solution. — Boston:

Harvard Businness School Press, 1989.

Ознайомившись із прикладом діяльності компанії «Procter&

Gamble» на японському ринку, дайте відповідь на запитання:

1.Чим викликані проблеми, що спіткали «P&G» на японському

ринку?

2.Які дії менеджерів «P&G» були невірними?

3.Чи можна було вирішити таку проблему іншим способом? Дайте

пояснення.

50

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ

1. Загальні закономірності розвитку ТНК.

2. Особливості функціонування ТНК наприкінці ХІ – початку ХХ

століття.

3. Проблеми функціонування ТНК у 1950-1970 рр.

4. Особливості діяльності ТНК у 1980-1990- і роки.

5. Особливості діяльності ТНК на початку ХХІ сторіччя.

6. Вплив глобалізації світової економіки на розвиток ТНК.

7. Загальна характеристика сучасних теорій ТНК.

8. Футурологічні концепції розвитку ТНК.

9.Особливості горизонтальної та вертикальної інтеграції в сучасних

умовах.

10. Особливості сучасного етапу транс націоналізації світової

економіки.

11. Економічний поділ світу між найбільшими ТНК світу.

12.ТНК та зміна сил між трьома центрами влади (Північна Америка,

Західна Європа, Японія). 13. Особливості експансії ТНК в країни, що розвиваються, на

сучасному етапі.

14. Причини та наслідки змін в динаміці, формах та напрямках

експансії ТНК в сучасних умовах.

15. Особливості та масштаби діяльності ТНК, які походять з країн, що

розвиваються. 16. Транснаціоналізація середніх і малих фірм.

17. Вплив науково-технічного прогресу на діяльність ТНК.

18.РольТНК в розв`язанні глобальних проблем сучасності.

19.Зміни в міжнародній торгівлі та роль ТНК в цьому процесі.

20. Вплив ТНК на монополізацію та конкуренцію в світовому

господарстві.

21. Масштаби та напрями міжнародної інвестиційної діяльності ТНК в

сучасних умовах.

22. Проблеми створення та перспективи розвитку міжнародних

виробничих мереж ТНК.

23. Поширення в останнє десятиріччя вивозу портфельних інвестицій.

24. Особливості вивозу позичкового капіталу ТНК в сучасних умовах.

25. Формування науково-технічного потенціалу ТНК.

26. Еволюція стратегій розвитку ТНК.

27. Модифікація організаційних структур ТНК в сучасних умовах.

51

28. Фінанси ТНК та проблеми контролю в міжнародних корпораціях . 29. Проблеми оптимізації управління виробництвом в ТНК.

30. Проблеми формування іміджу та культури міжнародних

корпорацій.

31. Вплив ТНК на економіку країн-донорів.

32. Роль ТНК в структурній перебудові економіки України.

33. Вплив ТНК на індустріалізацію у нових індустріальних країнах.

34. Необхідність, наслідки та механізм державного регулювання

діяльності ТНК.

35. Порівняльний аналіз різних моделей державної політики щодо

допуску ТНК в національну економіку.

36. Особливості регулювання діяльності ТНК на міжнародному рівні.

37. Особливості діяльності ТНК в країнах СНД.

38. Порівняльний аналіз основних форм діяльності ТНК в країнах

колишнього СРСР.

39. Особливості функціонування іноземних корпорації в Україні.

40. Особливості національної політики України щодо ТНК та

іноземних інвестицій.

41. Основні пріоритети державної політики щодо залучення капіталу

ТНК в економіку України.

42. Спільні підприємства в Україні як одна з форм налагодження

інвестиційного співробітництва з іноземними підприємствами.

43. Перспективи розвитку взаємовідносин між українськими та

іноземними компаніями.

44. Вплив ТНК на економіку країн-реципієнтів.

45. Конфліктність інтересів держави та ТНК.

46. Регулювання діяльності ТНК в Європейському Союзі.

52

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова

1. Давидова І.О. Транснаціональні корпорації: Навч. підручник.-

Х.:ХДУХТ,2006.-54с.

2. Давидова І.О., Величко К.Ю. Транснаціональні корпорації.:Навч.

посібник.-Х.:ХДУХТ,2009.-273с.

3. Кузнецов Э.А., Волошина В.В. Транснациональные копорации:

экономика и менеджмент. Курс лекций.- Х., Бургун Книга, 2008.-320с.

4. Рогач О.І. Транснаціональні корпорації. – К.: ВЦ “Київський

університет”, 2009.

5. Руденко Л.В. Транснаціональні корпорації: Навч.-метод. посібник для

самост. вивч. дисц.-К.:КНЕУ, 2007.-227с.

6. Якубовський С.О., Козак Ю.Г., Логвінова Н.С. та ін. Транснаціональні

корпорації:Навч. посібник.-К.:Центр навчальної літератури, 2011 - 472с.

Допоміжна

1. Гохан П.А. Слияния, поглощения и реструктуризация компаний.

Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. – 741с.

2. Демапфилис Д. Слияния, поглощения и другие способы

реструктуризации компании/Д. Демапфилис; пер. с англ. – М.: Олимп-

Бизнес, 2007. – 960 с.

3. Міжнародна макроекономіка: навч. посіб. / Ю. Г. Козак, Ю. М.

Пахомов, Н.С. Логвінова [та ін.] ; за ред. Ю. Г. Козака, Ю. М.

Пахомова, Н. С. Логвінової. – 3-тє вид., переробл. і доповн. – К. : ЦУЛ,

2012. – 400 с.

4. Рогач О.І. Міжнародні інвестиції: Теорія та практика бізнесу

транснаціональних корпорацій: Підручник. – К.: Либідь, 2005. – 720 с.

5. Рогач О.І. Транснаціональні корпорації у світовому господарстві. –

К.: ВЦ “Київський університет”, 2006.

6. Фостер Р., Рид А. Искусство слияний и поглощений. 2-е изд. – М.:

Альпина Бизнес Букс, 2006. – 575 с.

7. Хаустова В. Е . Слияния и поглощения компаний в экономиках

стран мира/ Соціально-економічний розвиток України ті її регіонів:

Монографія. – Х.: ВД «ІНЖЕК». – 2008. – С. 200 – 222.

8. Холленсен С. Глобальный маркетинг, Новое знание, 2004.- 521с.

53

9. Янчев А.В., Печенка О.І., Величко К.Ю. Моделювання МЕВ :

практикум / А.В. Янчев, О.І. Печенка, К.Ю. Величко. – Х.: ХДУХТ,

2012. – 173 с.

10. Casson М., Singh S. Corporate research and development strategies:

The influence of firm, industry and country factors on the decentralization

of R&D // R&D manadgment-Oxford. — 1993. — Vol.23 (№ 2). — PP.

48—56.

11. Dunning J. H. The globalization of business: The challenge of the

1990s. — L.; N. Y.: Routledge, 1993. — 518 p.

12. Dunning J. The Globalization of Business. — London: Routledge, 1993.

13. Vernon R. Transnational corporations. Where are they coming from,

where are they headed? // Trans.corp. — 1992. — vol.l (N 2). — PP. 2—19

Інформаційні ресурси

1. Європейський вибір України [елек. ресурс]. – Режим доступу:

<www.minyust.gov.ua/7g.html>.

2. План стратегії України в умовах глобалізації [елек. ресурс]. -

Режим доступу: <www.delukr.ses.eu.int>.

3. Транснациональная корпорация [елек. ресурс]. URL:

http://www.ru.wikipedia.org/wiki/ Транснациональная корпорация

4. Multinational corporation [елек. ресурс]. URL:

http://en.wikipedia.org/wiki/Multinational_companies

5. Multinational Corporation [елек. ресурс]. URL:

http://www.investopedia.com/terms/m/multinationalcorporation.asp

http://www.minyust.gov.ua/7g.html

http://www.ru.wikipedia.org/wiki/%20Транснациональная

http://en.wikipedia.org/wiki/Multinational_companies

http://www.investopedia.com/terms/m/multinationalcorporation.asp

54

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………3

Методичні матеріали за темами дисципліни………………..4

Тематика рефератів……..…………………………………….50

Рекомендована література…………….……………………..52

55

Навчально-методичне видання

ВЕЛИЧКО Катерина Юріївна

ПЕЧЕНКА Оксана Іванівна

ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО

СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ для студентів за напрямом підготовки

6.030503 «Міжнародна економіка»

денної та заочної форми навчання

Авторська редакція

Підп. до друку 05.12.2013 р. Формат 60х841\16. Папір офсетний. Друк офсет.

Ум. друк. арк. 4,6 Обл.-вид. арк. 3,5. Тираж 30 прим. Замов. №

Надруковано ТОВ «Видавництво «Форт»

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців

ДК №333 від 09.02.2001р.

61023, м. Харків, а/с 10325. Тел. (057)714-09-08

ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ МЕТОДИЧНІ...

Documents