Во имя добра

Думаю, многие знают, что

деньги с ярмарки «Лучик добра»

обычно идут на лечение и поддержку

детей, которые, действительно, в этом

нуждаются, то есть на

благотворительность.

В этом году наша школа собрала

невероятные 101 905 гривен! Из них

14997 гривен пошло на лечение Ксении

Вяленко с диагнозом «лимфома

Ходжкина»; 10423.91 гривен

переведены на лечение Христич

Наталии с диагнозом «острая

лейкемия»; 30000 гривен пошло на

питание и проживание детей из

Мольницкого детского дома во время их

приезда в Одессу в декабре 2018 года и

последние 40 000 гривен мы с

директором Натальей Владимировной,

Еленой Михайловной, Ниной

Петровной и несколькими ребятами из

нашей школы поехали вручить деткам

из Мольниц, которые остановились в

отеле в Отраде.

Сначала я немного волновалась.

Для меня это был важный и

ответственный момент. Но как только я

зашла туда и увидела всех этих добрых

людей, всех деток, у меня будто камень

с души упал. Мне было очень приятно

было познакомиться с отцом

Михаилом, его аура полна света и

доброты. Это неописуемое чувство

облегчения можно назвать катарсисом

(очищение души).

Я еще долго была под

впечатлением этой встречи. Я очень

рада, что каждый год наша школа

объединяется, чтобы помочь этим

детям. Это меньшее, что мы можем

сделать, но это значит очень многое.

Лазаренко Дарья, 9-А класс

Сегодня в номере:

Сторінками шкільних творів -2

Шкільні новини – 3

Батьківська сторінка - 3

Кіберпросвіта - 4

Життєві роздуми - 5

Стань природі другом – 6-8

Вітаємо переможців обласних олімпіад:

Гек Едуард, 10-А клас – ІІ місце,

англійська мова,

Новоселя Марія, 11-А клас – ІІ місце,

англійська мова,

Завадський Віталій, 9-А клас – ІІІ місце,

англійська мова

Мельник Дар`я, 11-А клас – І місце,

іспанська мова,

Буравцова Анастасія, 9-А клас– ІІ місце,

іспанська мова

Аміци Денис, 9-А клас – ІІІ місце,

іспанська мова

Зейні Насим, 11-А клас – ІІІ місце,

іспанська мова

2 Сторінками шкільних творів РАДАР № 6 (106) 01.02.2019

Я людина, і це мене багато до чого зобов`язує. На мою думку, цей вислів є правдивим та одним із

найобговорюваних сьогодні. Частіше за все люди не

дотримуються цього правила та при будь-якій можливості

взяти на себе відповідальність цього не роблять і

звинувачують у цьому інших.

По-перше, усі люди мають обов`язок перед собою,

родиною і, нарешті, перед батьківщиною. Переконливим

аргументом до мої слів я можу навести приклад з роману

Михаїла Булгакова «Майстер і Маргарита», а саме образ

Понтія Пілата. У романі образ прокуратора Іудеї предстає

перед читачем холоднокровним та жорстоким, але коли до

нього приводять звинуваченого Ієшуа Га Ноцрі, він єдиний,

хто зрозумів, що перед ним не небезпечний злодій, а лише

«бродячий філософ». Побачивши справжню натуру Ієшуа Га

Ноцрі, Понтій Пілат намагається врятувати його від страти,

проте обов`язок є обов`язком, і він стає саме тим, хто

відправив звинуваченого на страту. У цьому моменті чітко

прослідковується, що обов`язок іноді може стояти вище за

моральні цінності того, хто його виконує.

По-друге, обов`язок має бути у кожній людині, бо без

нього вона поступово стає безхарактерною та

невідповідальною. Я вважаю, якби будь-яка людина діяла

згідно із своїми моральними цінностями, то вона виконувала

б свій обов`язок без сумління, а навпаки – з радістю. Адже

більша кількість людей не дослухається до свого

внутрішнього голосу та виконує тільки те, що їм кажуть

інші, тим самим вони втрачають право вибору. Право вибору

є в кожної людини, проте не кожна використовує його.

Зокрема і для того, щоб виконувати свій обов`язок, своє

призначення.

У висновку я хотів би засвідчити, що людина має

дотримуватися обіцянок, які вона дала, слідувати своїм

моральним цінностям та виконувати свій обов`язок. Якщо

всі будуть дотримуватись цього, то це дасть змогу кожній

людині відчувати себе здоровим як у моральному, так і

фізичному плані. Медяник Євген, 11-А клас

Я людина, і це мене багато до чого зобов`язує. Я доволі часто замислююсь над тим, навіщо я народилася і яка моя життєва місія, бо я не хочу, аби моє життя

пройшло дарма. Нам всім дано лише одне життя, тому люди мають прожити його так, щоб після могли залишитися

нагадування про те, що вони колись жили на світі. На мою думку, завдання кожної людини – робити людей навколо менш

байдужими, більш добрими, розвивати свої природні здібності, поважати одне одного. Ми намагаємося жити в душевній

рівновазі, а цього можливо досягти тільки тоді, коли робимо добрі справи та у відповідь отримуємо те ж саме від інших.

Думаю, що заздрість, гнів, ненависть душевно та емоційно спустошують людину, а точніше – морально вбивають її.

Я вважаю, що в житті мені дуже пощастило. Адже за мною завжди поруч були люди, які допомагали мені стати

вихованою, ввічливою та доброзичливою. Вони справили вплив на формування моєї особистості, тому я така, якою є

сьогодні. Ці люди – це вчителі в школі, моє найближче оточення та, перш за все, мої батьки – добрі та небайдужі люди, з

яких я завжди беру приклад. Вони вплинули на мій характер і навчили чуйно ставитись до оточуючих та поважати їх. Кожен

повинен стати людиною, яку люблять і поважають.

Не можна не згадати Мавку з «Лісової пісні» Лесі Українки. Героїня, незважаючи на зраду коханого, благає

Лісовика, щоб той перетворив хлопця знов на людину, не думаючи про помсту Килині чи матері Лукаша, які завадили її

щастю. Лісова Мавка, маючи можливість покарати, прощає їх. Це дуже добрий приклад доброти та людяності.

Як можна побачити, кожна людина не схожа одна на одну, але кожна людина прагне поваги, щастя, свободи і любові.

І нас об`єднує одна проблема – швидкість людського життя. Нам здається, що усе життя у нас ще попереду, але, насправді,

день пролітає за днем, не встигаєш цього помітити. Здається, ще учора було літо, а ось вже і зима настає. Часто,

сподіваючись на «завтра», ми забуваємо сказати теплі слова любові рідним та близьким, допомогти друзям. А коли

згадуємо, то жалкуємо, що не встигли цього зробити.

Що ж треба зробити мені, щоб бути дійсно людиною? Вважаю, що я маю сумлінно навчатися, допомагати батькам,

обрати спеціальність за бажанням. Також хочу бути вірним та небайдужим другом і людиною, на яку завжди можна

покластися. Хочу жити так, щоб мене і далі поважали. Я можу переконатися, що цього достатньо, щоб бути та називатися

людиною! Афанасьєва Софія, 11-А клас Мрія

Багатьох людей переслідує стереотип: якщо

загадати бажання в новорічну ніч, чи коли падає зірка, чи

щось подібне, бажання обов’язково здійсниться. Я не можу

сказати, що не роблю так само, але вважаю це лише

переконанням людини самої себе. Нажаль, це так не

працює. Якщо хочеш чогось досягти, то бери усе в свої руки

та досягай своїх цілей.

Для мене слово «мрія» - означає те, що спонукає

мене встати з дивану та почати творити. Здійснення одного

з моїх бажань робить мене щасливою і дає мені сили

продовжувати мріяти та ставити перед собою цілі вищі за

попередні.

Навчаючись у восьмому класі, я остаточно

визначилась, що буду навчатися на журналіста. Я почала

писати до шкільної газети та приймати участь у різних

конкурсах. Якісь були для мене провальні, а якісь

переможні. У одному конкурсі, на жаль, я не вийшла у

фінал, але отримала пропозицію навчатися на курсах

журналістів, і це для мене було дуже цікаво та повчально.

Закінчивши навчання, я почала писати статті на їх сайт, а

поступово ще і на два інших сайти. І, будучи у восьмому

класі, навіть не могла подумати, що навчаючись у десятому,

буду писати на різні платформи.

Одного разу почула дуже цікаву фразу з уст мого

друга: «Мрія складається з маленьких цілей. Кожного разу,

коли ми досягаємо однієї з них, ми наближуємо себе до

втілення своєї мрії». Поступово починаю розуміти, що так і

є. Моя мрія стати журналістом обов`язково здійсниться, але

спочатку я повинна пройти шлях, який буде налічувати у

собі багато перепон, поразок та перемог у великій кількості

конкурсів, навчання, практики.

Не має значення, чи маленька це мрія, яка втамує

твою спрагу, чи настільки велика, що зможе змінити усе

твоє життя. Не слухай інших, кожна людина має власну

думку, але вона не повинна змінити ваші плани. Ніколи не

покладай рук, витрачай дні та ночі, будь впевненим в тому,

що робиш, а головне - повір сам у себе.

Я вірю в свої сили та впевнена, якщо буду докладати

максимум зусиль, я впораюся з будь-чим та досягну своєї

мрії. Каплінська Анна, 10-А клас

РАДАР Шкільні новини 3№ 6 (106) 01.02.2019

Экскурсия в музей 5-й мужской гимназии

25 января наш класс посетил музей Одесского государственного

аграрного университета. На фасаде университета находится мемориальная

доска братьям Валентину и Евгению Катаевым. Эта доска была

установлена благодаря ученикам нашей школы под руководством Нины

Петровны Димовой. И теперь мы, ее новые ученики, часто приезжаем сюда

и возлагаем цветы.

Работник музея рассказала нам, что кроме братьев Катаевых в

помещении бывшей 5-й гимназии также учились Корней Чуковский, Борис

Житков, Юрий Олеша, а также Соломон (Зельман) Ваксман, получивший в

1952 году Нобелевскую премию по физиологии и медицине за открытие

стрептомицина, первого антибиотика, эффективного при лечении

туберкулеза.

Мы узнали, что 5-я мужская гимназия была построена в 1898 году.

Прежде чем стать гимназией, она называлась подгимназией, или, на нашем

современном языке, начальной школой. Она находилась на окраине города,

возле железнодорожного вокзала, и в ней учились дети из обычных

небогатых семей.

Здание бывшей 5-й мужской гимназии прошло тяжелые

исторические времена: две мировые войны, румынский режим, бандитские войны. Все это отразилось на

состоянии дома: он был полуразрушен. И только в 2007 году здание было отреставрировано.

С интересом мы узнали про распорядок учебного дня гимназистов, изучаемых предметах. Нам

показали случайно сохранившиеся дневники

лицеистов: их спрятали нерадивые ученики под

полом, чтобы о плохих отметках не узнали их

родители. Во время ремонта здания полы

подрывались и дневники были найдены.

Больше всего нас удивило то, что во всех

классах писали красивым каллиграфическим

почерком, несмотря на то, что писали пером.

Можно еще долго пересказывать, но

лучше самим посмотреть. Экскурсия,

действительно, очень интересная и

познавательная.

Лебеденко Максим, Головин Михаил, 6-В класс

Продолжаем говорить о том, как помочь ребенку научиться самостоятельно делать уроки.

Итак: 1. Берем дневник и заполняем его. Все уроки должны быть записаны в дневнике.

2. Готовим ресурс, куда будем выписывать все задачи. Дома мы используем термин "задача", а не "домашнее

задание".

3. Выписываем из дневника все задачи (на завтра, или, если выходные, то на неделю). Не забываем про долги

(стихи, практическая работа, рисунки).

4. Начинаем выполнять и по мере выполнения закрашиваем цветным маркером то, что сделано. Закрашивание - это

самый любимый момент, и ради него ребенок готов выполнять задание. Автоматически появляется желание

поскорее вычеркнуть все задачи.

Необходимо уделить ребенку время, выполнить эту процедуру вместе. Возможно, придется это повторить

несколько раз. Но через время ребенок начнет это делать самостоятельно, потому что почувствует силу этого

несложного метода.

Было бы идеально расставить приоритеты. Это значит, что нужно выделить те задачи, которые необходимо

выполнить в первую очередь. А дальше очень важно дать ребенку выбор. Пусть школьник сам решит, с какой задачи

ему начать. Моя дочь, например, начинает всегда со сложного и нелюбимого. Я бы сделала совсем по-другому, но

это ее темп и выбор. Тот вариант, когда выбирается вначале приятная работа, тоже неплох. Легкие задачи помогают

раскачаться, войти в правильный настрой, переключиться на рабочий процесс. Главное, не увлечься...Но тема

времени - это уже совсем другая история. Как говорится, "Москва не сразу строилась".

Покась Елена, мама ученицы 6-В класса

4 Кіберпросвіта РАДАР № 6 (106) 01.02.2019

Статья 1.0

ДИСКЛАЙМЕР: ЭТОТ РАССКАЗ НЕ БУДЕТ ОСОБО ИНТЕРЕСЕН ЛЮДЯМ НЕ

УВЛЕКАЮЩИМСЯ ПРОГРАММИРОВАНИЕ, КИБЕРБЕЗОПАСНОСТЬЮ И ТАК ДАЛЕЕ. В СТАТЬЕ

ПРИСУТСТВУЕТ МНОГО НЕПОНЯТНЫХ СЛОВ И ТЕРМИНОВ, В НЕЙ НЕ БУДЕТ

РАССКАЗЫВАТЬСЯ ПРАКТИЧЕСКИ НИЧЕГО ПРО СЛЕЖЕНИЕ В ИНТЕРНЕТЕ, ТЕОРИИ

ЗАГОВОРОВ И Т.Д.

Итак, если ты всё ещё с нами, то настало время теории. В прошлой статье наш разговор был про

анонимность, безопасность и о том, как за нами можно следить. Но есть проблемка - если я сейчас задам

вам вопрос, например: Что такое интернет, WiFi, Локальная сеть, LAN, WLAN, WPA, WPA2? Сможете ли

вы дать ответы на эти элементарные вопросы по этим простым понятиям, которые должен знать каждый

человек, даже тот, кто не увлекается программированием.

Начнём с основ. Что же такое Интернет?

— С точки зрения пользователя, интернет — это важное средство обмена информации, способ быстрого

и удобного общения с людьми по всему миру, развлечение и отдых. Но что же это с технической стороны,

как все устроено?

Если соединить два компьютера между собой специальным кабелем (название кабеля - Ethernet кабель

или кабель сетевого подключения), они смогут обмениваться между собой всевозможной информацией:

пересылать друг другу фильмы, музыку, документы и все, что душе угодно. В данном случае эти два

компьютера образуют маленькую, локальную сеть.

Представьте, что будет, если таким же кабелем соединить между собой миллионы компьютеров по всему

миру и дать им возможность обмениваться информацией друг с другом. Это — и есть интернет, всемирная

сеть, в которой каждый компьютер подчиняется определенному набору правил обмена информацией.

Помогают всему этому работать специальные мощные компьютеры со своими специальными задачами

— серверы. О серверах мы поговорим как-нибудь в другой раз.

Про WiFi объяснять слишком долго, так что если вы заинтересовались, то почитайте про него как-

нибудь сами. Переходим к локальной сети:

— Для того, чтобы понять, что такое сеть, давайте, для начала, представим водопровод у вас на даче или

в саду.

Водопровод состоит из труб, верно? Которые, в свою очередь, также можно представить в виде канала

связи. Но водопровод не существует (обычно) в виде простых труб, по трубам течет вода, её можно

представить в виде данных, которые и передаются по каналам связи (трубам). Так же, как это обычно

бывает, водопровод есть не только у вас, а еще и у соседа по даче или саду, или может в саду есть несколько

кранов, куда и приходит вода (данные), которые текут по каналам связи (трубам). Если подойти к более

сложным вещам, то компьютерную сеть, будь она локальная или глобальная, можно характеризовать как

совокупность оборудования, которое, в свою очередь, соединено посредством каналов связи в единое

целое. Устройства в локальной сети могут делиться файлами между собой. Есть много типов локальных

сетей, начиная от объедений компьютеров в офисе какой-либо фирмы, и заканчивая объединением

нескольких зданий.

Можно заметить, что контента в этой статье собралось уже прилично, с учетом того, что я дал всего две

неполных формулировки. Я более чем уверен, что и половина тех, кто начал читать эту статью, не

дочитали её до конца. Тех, кого это заинтересовало, прошу вас почитать про эти термины дополнительно.

Также я могу посоветовать вам правильно в Инстаграм @_f__society_ и такие каналы на YouTube, как

ТОПЛЕС, itpedia, Хауди Хо, Utopia Show, overbafer1 ну и всё.

Из сериалов настойчиво советую посмотреть «Мистер Робот», «Чёрное зеркало» и «Кремниевая

долина» (Последнее понравится только тем, кто увлекается программированием).

Прощай, юзер. Ну и задачка для размышлений: благодаря чему происходит взлом 80% аккаунтов,

телефонов и т.д.? Материалы: https://tulun-admin.ru/chto-takoe-lokalnaya-set.html(Про локальную сеть)

cool хацкер

РАДАР Життєві роздуми 5 № 6 (106) 01.02.2019

Жестокость в нашем мире

В последнее время всё чаще мы сталкиваемся с жестокостью людей по обращению к братьям

нашим меньшим. Почему люди бывают так жестоки? Что заставляет их так вести себя? Мне сложно

ответить на эти вопросы. Я не понимаю, как можно обидеть маленькое беззащитное существо?

Каждые день зимой в холодную погоду - это испытание для уличных животных и борьба за

выживание в поисках еды и тёплого места для ночлега.

Очень важно понимать, что решение завести питомца должно быть взвешенным и обдуманным. Если ты

решил взять кота или собаку, пойми, что это не игрушка. Её нельзя просто взять и выбросить на улицу,

если вдруг тебе она надоест. Хотя я не понимаю, как может надоесть преданный друг, который любит тебя

и ждёт твоего возвращения домой.

К братьям нашим меньшим нужно относиться с любовью и заботой, проявлять человечность и

доброту. Жестокое отношение к животным - это большое зло, с которым нужно бороться, и если мы его

преодолеем, то мир станет хоть капельку лучше!

Волкова Валерия, 8-Б класс

Умение наладить контакт

Находить общий язык с людьми, приобретать лидерские качества, новые знакомства и мирное

решение конфликтов… Если ты обладаешь этими возможностями, то твой социальный интеллект можно

назвать высокоразвитым.

Зачем развивать свой социальный

интеллект?

•на этом базируется вся наша жизнь,

•появляются друзья,

•происходит саморазвитие личности,

•помогает счастливо жить.

И как его развить?

Да, социум для нас является одной из

самых важных штук на сегодня.

Конечно, можно сбежать в лес и жить там,

разговаривая с птичками и белочками, но так

пожив, самому можно хватануть белочку, увы.

Ведь общение человека с человеком

способствует интеллектуальному и

моральному росту.

Конечно, всё это важно, да-да, но с чего начать,

если ты даже не представляешь общую

картину.

Итак:

•будь собой (заезженная фраза, но актуальная),

•ищи то, что тебе по душе,

•найди общие интересы с другими людьми,

•будь вежлив и не забывай временами слушать собеседника.

А теперь всё по полочкам.

Когда ты не строишь из себя того, кем не являешься, - проще жить. Ведь рано или поздно «образ

порвётся» и скорей всего это сделаешь ты сам, поскольку интересоваться тем, что тебе не нравится - не

ок. А вот как только ты по-настоящему найдешь дело по душе, люди со схожими предпочтениями сами к

тебе потянутся (а может и станут твоими друзьями).

И это, на самом деле, только начало, ведь дальше важно поддерживать общение, уделять этому

время, слушать и делиться своими чувствами и мыслями.

Социум-легко и тяжело одновременно, но интересно.

Так что зная теорию, стоит применить её на практике, удачи ;))

Шумко Екатерина, 9-А класс

6 Стань природі другом РАДАР № 6 (106) 01.02.2019

Вдячна яблуня

На широкій галявині, у серці нашого села стояла велика

плодовита яблуня. Влітку вона радувала дітей, які могли ховатися від

пекучого сонця під її листям, дівчата вішали гойдалки, а хлопці

робили мечі та луки з її гілля. А восени яблуня щиро обдаровувала

людей своїми наливними яблуками.

Але одне літо видалося дуже засушливим, без дощів. Гілля

висохло, а листя опало дуже рано, тай зібрати з яблуні не булу що

восени. Люди зрозуміли, що теж винні в тому, що улюблена яблуня

згасла. Багато років вони обходили її, підрізали гілки, носили воду

відрами, щоб її поливати.

І от однієї осені яблуня вродила багатше, ніж раніше Так вона

віддячила людям за турботу. Відтоді діти ніколи не обривали гілки, а

дорослі завжди піклувалися про яблуню в засушливу пору.

Гребенюк Даніель, 2-Б клас

Добрі друзі

У моєї бабусі жили чорний-пречорний кіт

Маркіз та собака Саїд. Зазвичай кіт з собакою

живуть не дружно. Але в нас вийшла зовсім інша

історія.

Перша зустріч сталася за звичайним сценарієм. Саїд

так зрадів, що в нього з`явився маленький друг, що

одразу вирішив спробувати його на смак. Ми всі

дуже злякалися, затримавши подих: що ж буде далі?

Почали кричати: «Відпусти, відпусти!»

А надалі вони стали добрими друзями. Саїд

вважав його своїм молодшим братом. Захищав його,

і навіть іноді віддавав свою їжу.

Одного разу взимку Маркіз повернувся

додому весь пошматований злими вуличними

собаками. Вухо розірвано, око підбите. Саїд йому

зализував рани, піклувався про нього, заштовхавши

його в свою будку. А вже через тиждень Маркіз

пішов на поправку.

От така цікава історія про кота Маркіза і

собаку Саїда.

Хатьянов Максим, 2-Б клас

Шукаємо рішення

Жив собі Бобрик. Він дуже полюбляв гратися у воді з рибками. Хатинка його була біля ставка поряд

з лісом.

Настала осінь, і він почав готуватися до зими – робити запаси кори та

гілля дерев.

Одного разу він почув: «Допоможіть! Допоможіть!» Це кликав на допомогу

Лебідь. Маленький Бобрик помчав туди, звідки доносився голос. Він

побачив, як Лебідь лежав у глибокій ямі та кликав на допомогу.

Бобрик запитав:

- Що сталося, Лебедю?

- Я летів та в одну мить мої крила заминіли і я впав у цю яму, а тепер я

не можу вилізти.

Бобрик почав оглядатися навколо себе, побачив поряд велике дерево і сказав:

- Лебедю, почекай ще трошки.

Бобрик підійшов до дерева і почав гризти, гризти, гризти. Бобрик підгриз

стовбур дерева, і воно впало до ями, утворивши місток.

По місточку бобрик спустився до Лебедя і подав йому лапку. Так Лебідь

вибрався на берег ставку.

- Дякую тобі, Бобрик! Я завжди пам`ятатиму твою доброту. Галата Кристина, 2-Б клас

Бабуся з дідусем.

Приїхали до бабусі та дідуся онуки. Петрику – 17 років та Олені -19 років. Приїхали вони

допомагати бабусі збирати врожай. Олена з бабусею зривали яблука, груші, виноград, а потім робили

закрутки.

Тим часом Петрик з дідусем збирали гриби у лісі, щоб бабуся зробила грибний суп.

Бабуся з дідусем завжди радіють, коли допомагають онуки. Черепанов Георгій, 2-Б клас

РАДАР Стань природі другом 7 № 6 (106) 01.02.2019

Лісові звірята

У великому густому лісі у дуплі одного дерева жила весела, добра й спритна білочка. Вона дуже

любила гратися зі своїми друзями – лісовими звірятками.

Ціле літо вона допомагала своїм друзям готуватися до зими. Їжачку

допомагала збирати гриби та яблука, бобрам вона приносила гілки дерев,

щоб будувати на зиму хатку, мишенятам допомагала збирати з полів

колосочки пшениці. Сама ж білочка собі збирала на холодну зиму орішки

і клала їх у своє дупло н дереві.

Одного холодного осіннього дня піднявся сильний вітер, який

зламав дерево, де жила білочка, всі її припаси знесло вітром.

Наближалася холодна зима, а білочка залишилась без домівки та їжі.

Білочка так засмутилася, що аж заплакала.

Побачив Їжак, що в білочки очі засмучені та й питає:

- Білочка, ти чого така сумна?

- Ой, Їжачок, була в мене домівка та вітер зруйнував її. Що мені робити?

Де я буду жити, що я буду їсти взимку?

Шкода стало Їжачку Білочку та пішов він до друзів розповісти про біду

білочки. Тоді звірята знайшли білочці нове дупло у великому товстому дубі, а потім разом пішли ї

назбирали у лісі багато горішків. Білочці дуже сподобалась нова домівка.

- Дякую вам, друзі за турботу і допомогу! – щиро подякувала білочка і запросила всіх у гості.

Аврамов Богдан, 2-Б клас

Хоробрі рятівники

Десь далеко у Новій Зеландії на березі океану живе

велика і дружна сім`я пінгвінів. Вдень вони

бавляться на березі, ловлять дрібну рибку Один з

пінгвінят так захопився, що його

далеко віднесла течія від родини,

і тут, коли він підняв очі

подивитися, де його сім`я, він

помітив у воді чорну пляму

нафти, в якій плескалися птахи

Пінгвінятко побігло на

допомогу, але і сам весь

забруднився у нафту. Він почав

відмиватися, але нафту відмити

не так-то і легко.

- Допоможіть! – кричав

безпорадний пінгвінчик.

- - Стій! Не ворушись! –

прокричала дівчина, яка

прогулювалась берегом.

Дівчина покликала своїх батьків,

і вони почали відмивати пінгвінчика, але це було

дуже важко.

І все ж таки задача була виконана і пінгвін побіг у

бік пташок, які лежали на березі. Та це ж чайки!

Дівчина і батьки теж побачили птахів, які помирали

від нафти. Як же ми впораємося без допомоги?

І тут на березі з`явилася вся родина пінгвінчика. І

справа пішла скоріше. Пінгвини вишикувалися

ланцюжком і передали постраждалих чай ой один

одному.

Дівчинка з батьками і пінгвіни організували

справжній душ, щоб відмити бідних птахів, які

потрапили в нафтову пляму.

Батько зв`язався з рятівниками.

Вони повідомили всім про

катастрофу і поспішили до місця, де

була розлита нафта.

Зібрати її дуже складно, але

залишати нафту не можна на

поверхні океану, адже тоді в ньому

загине все живе! Коли дівчина з

батьками закінчила свою роботу по

порятунку птахів, вони

потоваришували зі всіма

пінгвінчиками, які працювали поруч

з ними. Так треба шукати справжніх

друзів. Всі чайки були врятовані. А

люди зуміли зібрати багато нафти з

поверхні океану.

І тепер вже не було великої чорної масляної плями.

Дівчинці і її батькам було дуже шкода залишати

своїх товаришів, але вони домовились навідувати

своїх самих кращих друзів пінгвінів і завжди їм

допомагати.

Людина – цар природи і від неї залежить життя

цілого миру! Бережіть мир! Любіть мир! Творіть

мир!

Ніжнік Ксенія, 2-Б клас

8 Про серйозне і смішне РАДАР № 6 (106) 01.02.2019

У гарному лісі жило собі маленьке оленя. І звали його Бембі. Оленя дуже любило гратися та

бешкетувати разом зі своїми друзями: білочкою, зайчиком і барсучком.

Була у Бембі мрія: він дуже хотів возити Санту на чарівних санях, літаючи в небі. Але усі звірі

насміхалися з його мрії. Тому Бембі ходив сумний по лісу.

Одного разу оленя Бембі прийшло на галявину. Йому було дуже сумно. Сльози стікали по щічкам.

Раптом Бембі почув ласкавий голос:

- Чому ти сумуєш?

Бембі підняв голову і побачив дорослого оленя з довгими розами. Це був Робін. Бембі розповів

Робіну про свою мрію і про насмішки.

- Зі мною теж таке траплялось, - Робін розповів свою історію. - Коли я був маленький, мій

червоний ніс світився, як ліхтар, друзі з мене насміхалися. А коли я виріс, Санта взяв мене до

себе, щоб я возив його сані і своїм носом освітлював дорогу вночі. Тому приходь завтра на цю

галявину, я тобі щось покажу.

Наступного дня Бембі прийшов на галявину і побачив Робіна з ельфом, а поруч з ними великі червоні

сані.

- Ну що, політаємо? – спитав Робін.

- Але я не вмію, - відповіло оленя.

- Ти зможеш! – підтримав друга Робін, і вони запряглися в сані.

Над ними посипався пилок, і Бембі відчув, що він може літати. Пролетіли вони над лісом два кола і

спустилися з неба над поляною. Тоді Робін говорить:

- Тобі треба ще підрости.

І коли Бембі підріс і прийшов на галявину, вони разом з Сантою розвозили подарунки.

Ткаченко Жанна, 2-Б клас

Історія про мого кота Тристана

Одного разу влітку ми відпочивали на пляжі. І мій тато

раптом почув розмову чоловіка та жінки:

- Через декілька днів нам від`їзжати, що робити з

Тристаном?

І папа вирішив цього кота зібрати до нас. Це було 7

місяців потому. Деякий час він жив у моєї бабусі, але після

того, як він не їв 2 дні, ми забрали його до нас. Він дуже

милий. Спочатку у нього була депресія, він сумував

за своїми попередніми хазяїнами. Зараз він почуває себе

добре, йому вже 4 роки, його день народження 2 серпня.

Він великий, його вага – 7 кілограмів, порода – британець з різнокольоровими очима: померанчевим

та голубим. Коли він голодний, він стрибає. Він любить мене та усю мою родину. Його улюблена

іграшка – мишка. У нас вже багато історій з Тристаном.

Михайло Булгаков, 2-Б клас

Газета Одеського ліцею «Ланжеронівський» м. Одеса-44, пр. Гагаріна, 6. Тел.: 776 11 21

Засновники газети (2007 рік):

Зюзько В., Коваленко М., Чистякова К. Головний редактор – Ткач Андрій Тираж 385 примірників

Електрона версія: https://lanzheronivskyi.com.ua/students/shkilne-samovryaduvannya/shkilna-gazeta-radar