Офіційне Видання Єпархії Святого Миколая liv, ХРИСТОС...

Офіційне Видання Єпархії Святого Миколая Том LIV, № 5 Травень, 2019

Нехай ця радісна подія, попри всі ви-

пробування, які сьогодні переживає

кожен з нас, утверджує наші переко-

нання про те, що достойні терпіння на-

городжуються перемогою, а чеснотли-

ве життя - увінчується славою.

ХРИСТОС ВОСКРЕС! Воскресіння Ісуса –

це утвердження віри і надії у

серці кожного християнина,

це великий дарунок

Господньої любові.

Здоров'я, миру, радості Вам у поступах на життє-

вих дорогах. Нехай Господня ласка Вас зігріває і

навчає щастя. Нехай любов Господня зійде в осе-

лю Вашу світлим гостем і перебуває з Вами зав-

жди!

Вітаючи зі світлим Воскресінням Христовим,

щиро бажаю добра, радості,

благополуччя та миру.

З молитвою за всіх Вас,

Владика Венедикт

Нова Зоря Том LIV, № 4 Квітень, 2019 2

2 Нова Зоря Том LIV, № 5 Травень, 2019

7 квітня 2009 року, у день празника Благовіщення Пресвятої Богородиці, в архикатедральному соборі

Святого Юра у Львові відбулася архиєрейська хіротонія владики Святослава Шевчука. Тоді він став

Єпископом-помічником єпархії Покрови Пресвятої Марії в Буенос-Айресі.

7 квітня 2019 року на свято Благовіщення в Патріаршому соборі в Києві відбулася урочиста Свята Лі-

тургія з нагоди десятої річниці Архиєрейських свячень Блаженнішого Святослава.

10-та річниця архиєрейської хіротонії владики Святослава Шевчука

«Ці десять років засвідчили ваші високі чесноти християнина і пастиря, подвижницьку готовність

служити церковній громаді і всьому українському народові у нинішніх випробуваннях, що випали

на його долю. Високо ціную Ваш особистий внесок у волонтерську роботу Української Греко-

Католицької Церкви, у підтримку наших воїнів, розбудову служби капеланів і все те, що робиться

вами для перемоги і миру», — наголосив у своєму зверненні Президент України Петро Порошенко.

І згодом додав: «Пам’ятна дата Вашого служіння припадає на Благовіщення, велике християнське

свято, що будить у наших душах надію і весняну радість. Бажаю, щоб ця радість була з Вами

завжди та надихала Вас, Ваше Блаженство, на невтомну працю і молитву за єдність і мир, яких наш

народ так потребує».

«Ваші молитви та діяння проникнуті християнськими чеснотами, турботою та піклуванням про лю-

дей, підтримкою їхнього прагнення жити у гідному та справедливому суспільстві, служінням інте-

ресам європейської, демократичної та незалежної України. Своїм прикладом духовного служіння та

патріотизму Ви надихаєте наших громадян на реалізацію добрих справ і зміцнення нашої Батьків-

щини, особливо перед внутрішніми і зовнішніми загрозами, що стоять перед нашою країною та

майбутнім українців», — підкреслив Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. «Нехай Гос-

подь завжди дарує Вам духовні сили, невичерпні ідеї та творчу наснагу для здійснення добрих

справ, а Божа благодать і милість нехай завжди будуть з Вами!» — побажав він.

Нова Зоря Том LIV, № 5 Травень 3

У неділю, 7 квітня 2019 року, духовенство та миряни УГКЦ, зібравшись разом з нагоди свята

Благовіщення Пресвятої Богородиці, мали нагоду дякувати Богові за десять років архиєрейсько-

го служіння владики Святослава.

«У це світле свято Благовіщення наша християнська

любов та синівські почуття вдячності й пошани про-

являються до Отця і Глави нашої Церкви Блаженні-

шого Святослава, який саме 10 років тому в архика-

тедральному соборі Святого Юра у Львові прийняв

повноту Христового священства через єпископську

хіротонію», — сказав владика Богдан Дзюрах, Сек-

ретар Синоду Єпископів УГКЦ, у своїй проповіді

до вірних під час Архиєрейської Божественної Літу-

ргії у Патріаршому соборі Воскресіння Христового

у Києві.

«Блаженніший Святослав вирушив за океан в далеку

Аргентину, щоб там служити нашим вірним, але на-

довго там не затримався. Він повернувся на рідні

землі, щоб тут прийняти на свої рамена хрест духов-

ного проводу багатомільйонної греко-католицької

спільноти в Україні та світі. Ваше Блаженство, зараз ваші духовні діти по всьому світі єднаються із

вами в подячній молитві за дар вашої особи для нашої Церкви, для українського народу», — підк-

реслив владика Богдан Дзюрах.

«Ми розуміємо як єпископи, що наші здобутки — це ваша радість, а наші проблеми — це ваш

хрест, — промовив у привітанні владика Йосиф Мілян, Єпископ-помічник Київської архиєпархії.

— Ваша співпраця у різних галузях: духовного, суспільного, політичного та громадського життя,

дає нам тепер усім єпископам нагоду для радості. Адже за ласкою Святого Духа, Синод Єпископів

УГКЦ вибрав наймолодшого, але найдостойнішого кандидата, якому під силу нести хрест Церкви».

«Я хочу, щоб ви відчували під час цього свята присутність Папи, яка переповнена любов’ю. Він пе-

редає вам свій поцілунок та свої батьківські обійми. Його благословення обіймає роки, які пройш-

ли, і ті роки, які залишаються перед вами. Проте цим жестом він виражає ще інший, особливий, не-

ймовірний дар. Це таємничий дар, бо його важко збагнути нашим розумом його природу, — повне

сопричастя УГКЦ із Вселенською Церквою. Ви є нашою радістю, силою, а благословення мучени-

цької крові породжує благодать. Ви тепер докладаєте усіх зусиль, щоб заново відбудовувати мора-

льність. Це надзвичайно велике завдання», — стверджує Апостольський нунцій в Україні владика

Клаудіо Гуджеротті.

Блаженніший Святослав висловив усім слова щирої вдячності за присутність і привітання. Він по-

дякував усім своїм святителям, особливо владиці Ігорю Возьняку, Митрополиту Львівському.

Блаженнійший Святослав наголосив, що

адже цього дня також відзначає 11 років єпископської хіротонії владика Йосафат Говера, Екзарх

Луцький, а владика Михайло Бубній, Екзарх Одеський, — п'ять років єпископської хіротонії, вла-

дика Володимир Груца, Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, — три роки єпископської хіро-

тонії, а о. Андрій Максимович, адміністратор Патріаршої курії, святкує свій день народження».

Департамент інформації УГКЦ

«Ідея Благовіщення посідає особливе вагоме місце у нашій Церкві,

Нова Зоря Том LIV, № 2 Лютий, 2019 Нова Зоря Том LIV, № 5 Травень, 2019 4

Владика Борис Гудзяк: Що означає, коли,

один з найвідвідуваніших храмів світу у вогні?

ПАСХА ПАРИЖА–ПАСХА ГОСПОДНЯ

Місце молитви. Пресвята Мати. Намолений храм, який для мене як і для мільйонів став міс-цем особливих духовних пережиттів…Вже завт-ра мав там бути з французькими єпископами, священиками і вірними на Божественній Літургії освячення мира…

Там, де починалося моє служніння в Парижі…

Але не йдеться про мене, а про нас всіх – про Це-ркву, про цивілізацію, про спасіння.

Що означає, коли, один з найвідвідуваніших хра-мів світу у вогні? В суспільстві, в політиці, в Це-ркві в Україні і світі стільки розбиття, каліцтва…Страдальна Мати!

Що означає наш біль, коли ми дивимося, як во-гонь нищить храм, якому більше, ніж 850 років?

Втрата неймовірна, але… ніяк непоправна.

Світова реакція свідчить, що незважаючи на наш раціоналізм, деконструкцію і десакралізацію, значимість і необхідність символів не втрачена. Критичність раціональної доби не толерує міфу чи казки: кохання – не більше, ніж секс, освіта – інструмент для здобування грошей, гроші – ін-струмент для здобуття влади. Символи мали би лишитись десь в минулому, у некритичній, орга-нічній, наївній добі.

Чому? І чи справді?

Мабуть ні, бо вічне просто не вмирає, бо Дух жи-ве і дає нове життя. Таким є символ святости, Бо-жої присутності, гостинності, Його господа, наш —у Нього— дім.

Символ же переносить нас до глибинних змістів. Він не самодостатний, не вичерпаний, не опано-ваний нашими силами, смилами, апетитами чи владою.

У ньому завжди продовження. Ми не затримує-мося на ньому, бо він несе нас далі, до іншого. Він відкриває Тобі і мені врата таїнства.

Крізь сльози втрати радію, що символ промовляє, навіть у своїй смерті. Що він сколихнув цілий світ. Що святе знову на виду. Ви того свідками.

Так буде в цих днях страстей. Втрата тотальна. смерть ганебна. Любов безумна. Пасха Господ-ня…в Парижі, зрозуміло мабуть

зокрема, але так може бути всюди, там де Ти і я.

Багато, хто вважав, що все втрачено. Їх шокувало і обурювало те, що святині гірше, ніж знищені – позбавлені значення і змісту. Позбалені живих людей…

Не так!

Храм, в якому я знаходив теплий притулок, іконі-чну серцевину в секулярному Парижі, сьо-годні як ніколи привернув увагу світу. Ще

Понеділок, 15 квітня, в одній з головних культу-рних пам’яток Франції соборі Нотр-Дам у Пари-жі спалахнула пoжeжа. В результаті спaлaху обpушився шпиль собору. За словами заступника мера Парижа Еммануеля Грегуара, знаменитому твору архітектури завдано “величезного збит-ку”.

За словами одного Американського журналіста пожежа собору була подією такого ж масштабу як теракт 11 вересня, але без людських жертв. Відео палаючого Собору транслювалося усіма за-собами масової інформації, а соціальні мережі були переповнені фотографіями та спогадами, що ними ділилися люди . Ми усі з біллю в душі спільно спостерігали за подіями в Парижі та мо-лилися з парижанами, які зібралися довкола Со-бору.

В 2012 році під час ніавгурації владики Бориса Гу-дзяка Собор Нотр Дам «заговорив українскою». Більше ніж міг вмістити Собор гостей прибуло на цю подію. А в 2015 році Літургією в цьому ж Соборі відзначили річницю Голодомору в Україні за участю президента Петра Порошенка.

Нова Зоря Том LIV, № 5 Травень, 2019 5

ніколи в його історії сті-льки людей не задивля-лись на нього, на Неї, прагнучи бути там, ра-

зом.

З чим, з каменем, мистецтвом, чи з джерелом життя?

Він живе, і як фенікс з попелу востане — в Пасці.

Те, що відбулося цього тижня, жахливе, але в глибині душі я переконаний, що це потрясін-ня епохальне і доленосне. Во-но промовить до душ, посіє в серцях запитання –

Чому те, що сталося так бен-тежить і болить?

Що ми втрачаємо в попелі цієї пожежі?

Що ми хочемо віднайти, відновити, оживити?

Нотр-дам востане і відновиться віра. Бо Він востав.

Бо без Нього, без Неї, вез тої віри, немає краси, ні глибини, ні правдивого життя…

Наш сьогоднішний жах і переживання – це парадоксальний коментар, відповідь на культуру одно-разовості і споживацтва. Ми враженні, що пропадає щось вічне…помимо наших щоденних звичаїв і рефлексів.

Ми так прагнемо вічності…

Пережитий світом шок це — заклик до подвигу, до тривалої Хресної Дороги, яка провадить до Во-скресіння, до вічного правдивого життя.

В цю ніч світ прокинувся. Навряд чи всі до кінця зрозуміли, що побачили, але вони щось пережили і будуть думати та молитися.

І відбудовувати..

…не вперше…

і не лише храм…

…а цивілізацію…

Бо храм – це символ. Він несе далі і в глиб. За ним –таїнство. За ним – спасіння. За ним – дар жит-тя.

Життя здобувається Смертю, яка смерть долає. І там, де сокрушені сили ада, проявляється Божа слава, до якої у цих днях запрошує нас Господь і його Пресвята Мати – Notre Dame.

Ідім, не сумніваймось!

Владика Борис,

Митрополит Філадельфійський.

Запрошуємо Вас на Чин інтронізації

Архиєпископа-Митрополита Бориса

Ґудзяка «Від серця до серця», що

відбудеться 4 червня в катедрі Непо-

рочного Зачаття у Філадельфії.

Програма заходів на 2-9 червня 2019

року, а також реєстрація на подіях

за дресою: https://coradcor.us/

https://coradcor.us/

Нова Зоря Том LIV, № 2 Лютий, 2019 13 6 Нова Зоря Том LIV, № 5 Травень, 2019

Щоб справді стати Глобальною Церквою не достатньо відкрити парафії

в десятках країн, - потрібно мислити і діяти по-глобальному

Протягом 150-ти років і особливо впродовж останніх трьох десятиліть Українська Греко-Католицька Церква перетворилася на Глобальну Церкву, вірні якої сьогодні присутні на усіх п’яти континентах Земної кулі. У де-яких таких країнах як Саудівська Аравія чи Південно-Африканська республіка ми лише починаємо засновувати перші громади, у той час коли в інших країнах, таких як Польща, Сполучені Штати, Канада, Австралія, Бразилія та Аргентина, ми вже давно маємо свої розвинуті струк-тури у вигляді єпархій та Митрополій.

Найбільшою на території Америки є Чиказька єпархія святого Миколая, до якої входять більшість централь-них, північних та південних і практично усі західні шта-ти Америки. Більшість українців зосереджена у великих містах, таких як Чикаго та Детройт. Тут ще можна часто натрапити на великі громади, що налічують сот-ні, а то й тисячі новоприбулих, які радо моляться україн-ською мовою і віддають перевагу Юліанському календарю. Однак більшість парафій єпархії святого Миколая розпо-рошені по доволі віддалених закутках Сполучених Шта-тів і відзначаються малим числом вірних, які слідують за Григоріанським календарем і у своїй переважній більшос-ті розмовляють англійською мовою. Це є водночас пев-ним викликом для єпархії, адже деякі найменші громади

вже попросту помирають, але водночас це можна розглядати і як певну можливість для впроваджен-ня нових методів місійної праці, які можуть дати нашим невеликим громадам нове дихання.

Серед таких громад – наша церковна спільнота святої Софії у Колоні, невеликому північному передміс-ті Далласу, що в Техасі. Протягом останніх кількох років ця громада зросла майже вдвічі, а її настоя-тель налагодив чудові партнерські стосунки з навколишніми римо- та східно-католицькими громада-ми. Тож наша розмова з молодим і дуже динамічним священиком, отцем Павлом Поповим, який пого-дився поділитися своїми думками стосовно місійних перспектив нашої Церкви на поселеннях.

- Отче Павле, не зважаючи на те, що до Чи-казької єпархії належить лише кілька десят-ків священиків, не важко зауважити, що існує доволі відчутна різниця стосовно пастораль-них методів, які вони застосовують по своїх парафіях. Мабуть, це бодай частково випли-ває із того, що вони формувалися у різний час і різних середовищах. Хтось із них народився і навчався в Америці, інші приїхали у 90-х уже з досвідом душпастирювання в Україні, ще інші приїхали після повного курсу навчання у семі-наріях Львова чи Івано-Франківська десять-п’ятнадцять років тому, а в останніх двох роках спостерігаємо нову хвилю прибуття до США душпастирів з України, які часто ма-ють вже наукові ступені і досвід парафіяльної праці, але ще недостатньо відчувають специ-фіку душпастирства в Америці. Ви ж нале-жите до мабуть найменш чисельної категорії священиків єпархії, які з юних років навчалися і формувалися в США. Чи це допомагає Вам краще розуміти потреби і виклики парафіяль-ного життя в Америці?

- До США я потрапив, коли мені ще не було і двадцяти років. Протягом восьми років я вивчав філософію та богослов’я і водночас здобував фо-рмацію у Семінаріях Стемфорду, Йонкерсу та Вашінгтона. В Америці одружився і прийняв свя-чення вже майже десять років тому. Перших кіль-ка років після семінарії я працював як капелан однієї з католицьких лікарень Чикаго, а у вільний час служив як священик при катедрі святого Ми-колая. У 2011 році отримав своє перше повноцін-не призначення на душпастирство у Колоні, Те-хас і вирішив зосередити всі свої зусилля на роз-будову парафії на доброму фундаменті, який за-лишив після себе попередній адміністратор.

Громада відразу дуже щиро прийняла мене і всі-ляко підтримувала мою не малу родину (сьогодні ми з дружиною виховуємо п’ятеро дітей). Наза-гал люди в Техасі дуже відкриті, гостинні, емо-ційні і побожні. Вони хочуть побачити у своєму душпастирі автентичність і солідарність з грома-дою і, якщо знаходять їх, то залишаються вірни-ми до кінця. Думаю, що довгі роки духовної фор-мації і практичний досвід семінарійного


продовжують допомагати мені краще розуміти моїх парафіян, однак я звик завжди шанувати своїх попередників. Я не прийшов на голе місце. Основи для функціонування громади було закла-дено до мене. Маємо прекрасний, хоч і невели-кий храм з одним із найкрасивіших іконостасів в Америці, гарне помешкання для священичої ро-дини, кілька класів, які ми винаймаємо цілодобо-вому дитячому садочку. Це великий позитив. Од-нак, з перших днів я стикнувся і з серйозними викликами фінансового характеру. Довелося пи-сати десятки листів і шукати всеможливих кон-тактів з римо-католиками, маронітами, сиро-малабарцями, русинами. Це не лише посприяло виходу із фінансової скрути, але і дало початок тривалим дружнім стосункам, які приносять свої плоди і сьогодні.

- На відміну від східних чи центральних штатів Америки, де є достатньо багато наших громад і священиків, тут у Техасі моїм найближчим і вла-стиво єдиним сусідом є лише отець Микола Дов-жук – настоятель церкви св. Покрови, що у Хью-стоні. Однак навіть його парафія віддалена від моєї майже на 400 кілометрів. Таким чином для мене достатньо природнім було будувати стосун-ки з католицькими священиками, які служать по-близу Даласа. Мене неодноразово просили про заміни отці-русини, а єпископ місцевої римо-католицької дієцезії Форт Ворту надав мені бі-рітуалізм, для того, щоб я міг пасторально допо-магати співбратам-латинникам. Тут у Техасі ка-толики і навіть протестанти залишаються доволі консервативними і водночас достатньо активни-ми у своїх громадах. На відміну від Східної Аме-

рики вірні тут дуже часто сповідаються і відвіду-ють богослуження. Водночас існує брак у свяще-никах. Тому римо-католицький клир і мирянські організації дуже радо прийняли мене в своє сере-довище і з великим кредитом довіри відкрилися до взаємної співпраці. Скажімо Лицарі Колумба, членом яких я теж є ще від семінарійних років, регулярно приготовляють обіди у нашій церков-ній залі, щоб виручати кошти на різні доброчин-ні проекти. Зі свого боку я не заперечував сусід-ній римо-католицькій громаді Святого Хреста, у якій вже протягом пів року триває ремонт, слу-жити щонедільні Меси у нашому храмі. Так бу-дуються стосунки. Русини і римо-католики є час-тими гостями у нашій церкві, бо відчувають тут якусь особливу і до певної міри навіть містичну атмосферу. Водночас римо-католики і протеста-нти часто не розуміють ким насправді ми є як східні католики-українці, тож я намагаюся розк-ривати їм багатства візантійсько обряду і суттєві елементи нашої церковної і національної іденти-чності. Важливо, щоб про нас знали тут у Техасі не лише українці, але і представники інших наці-ональностей, які можуть прийти до нас і від-найти в нашій парафії свою духовну домівку. Ми відкриті до всіх і саме так розуміємо наше місій-не покликання.

- Справді, бодай у неділю наша невелика церков-ця є достатньо повною і це мене дуже тішить, бо нові прихожани чи зацікавлені в нашому обряді сім’ї не хочуть бачити напівпорожньої церкви. Коли хтось новий бажає познайомитися з нашою молитовною громадою, то зустріне тут людей не лише старшого, але й середнього і молодого віку, багато дітей, кілька осіб з іншим кольором шкіри чи мексиканським походженням, які разом творять динамічну спільноту. Я поки

- Отче Павле, я неодноразово чув з різних дже-рел, що Ви і Ваша громада дуже відкриті на співпрацю з різними Східно-Католицькими та Римо-Католицькою Церквою. Як виникла ця співпраця, і які плоди вона приносить?

- За останній час Ваша церковна спільнота зросла майже вдвічі. Як Вам вдається залуча-ти до громади нових парафіян та прихожан?


що не бачу потребу служити в неділю дві Божественні Літургії, бо не бажаю ділити нашу громаду за мовним чи будь-яким ін-шим принципом. Сьогодні число вірних

сягає лише трохи більше сотні, тому жодні національні, календарні чи інші тертя, які мо-жуть виникати між представниками різних хвиль еміграції вважаю за неприпустимі.

Від самих початків мого служіння тут у Техасі, я закотив рукави і присвятив всі свої зусилля на розбудову парафії. Важливо було і в Українсько-Американській Спільноті Техасу і в Рідній школі і в засобах масової інформації постійно наголо-шувати, щоб українці не забували, що поблизу Даласу є Українська Католицька Церква, двері якої відкриті для всіх. Я зробив наголос на пок-ращення нашої веб-сторінки, змістовно підсилив наповнення щотижневого парафіяльного бюлет-ня. Крім того розпочав один раз в місяць виголо-шувати дитячі проповіді, навчати дітей адаптова-ного до їх віку катехизму, і це спрацювало, бо коли задоволені діти – то задоволені і батьки, і тоді вони не шукають іншої церкви, але залиша-ються там, де їм добре та ще й підтягують до спі-льноти інші родини.

Я часто кажу, що “намагаюся тримати руки в бруді,” тобто я роблю багато такої роботи коло церкви, що не входить в мої посадові обов’язки. Я сам кошу траву, прибираю храм, нарівні з па-рафіянами роблю вареники, мию посуд, даю з власної платні пожертву на храм. Парафіяни це бачать і цінують, вони розуміють, що я дбаю про громаду і намагаються наслідувати, а я їх заохо-чую власним прикладом і наголошую на тому, що якщо я можу працювати і складати пожертву – то цього ж очікую і від них. Тому кожної неділі родини по черзі приготовляють обіди для нашої парафіяльної спільноти і за це ми не встанов-люємо фіксованої оплати, попросто кожен по своїй совісті жертвує по своїй спроможності. Стараюся постійно навчати людей не лише про церкву чи релігію, але й про те, якими мають бу-ти наші стосунки, і поступово дух спільноти міняється.

- Відповідіючи на це запитання, хочу зазначити, що крім околиць Даласу, я ще раз на місяць від-відую українську греко-католицьку громаду в іншому великому місті Техасу – Остині. Там гро-мада складається виключно з новоприбулих мо-лодих і освічених спеціалістів, які недавно приї-хали з України до Техасу і віддають перевагу ук-раїнській мові та Юліанському календарю. Тут же, в Колоні – частина парафіян зовсім не розу-міє української мови, натомість усі розуміють англійську, тому я зробив акцент саме на цій мо-ві і в богослуженнях і в проповідях. Маємо також частини по-українському і я подаю проповідь і всі читання українською мовою в бюлетні, однак безпосередньо під час богослуження ми не дуб-люємо Апостола і Євангелію чи проповідь, а рад-ше все є в англійській мові. Церква не повинна ставити собі за головний пріоритет збереження мови, чи служіння національним інтересам час-тини громади. Наша місія – доносити Христа і його Добру Новину до кожного і кожної особи незалежно від національності чи расової прина-лежності.

Зараз часто говорять, що бодай географічно УГКЦ вже стала Глобальною Церквою присут-ньою на усіх континентах світу, але моє спосте-реження спонукає мене сказати, що ми є “Глобальною Церквою для українців.” Для того щоб справді стати Глобальною Церквою не до-статньо відкрити парафії в десятках країн, - по-трібно мислити і діяти по-глобальному, тобто представляти цілому світу вартості нашої багатої церковної традиції у зрозумілий для всіх без ви-нятку спосіб. Звичайно ж я стикався з закидами щодо того, що якщо ми і так не часто чуємо українську мову в нашій церкві, то тоді краще відвідуватимемо найближчу римо-католицьку церкву, адже і тут і там все є по-англійськи. Од-нак такі закиди мене дивують. Головна перлина, яку ми маємо в нашій церкві – це наш обряд, це наша літургійна, богословська, архітектурна, іконічна спадщина, це наші традиції, це наш спів... Тож чи маємо ми право все це зберігати виключно для себе? Чи правильно було б ска-жімо знайти ліки від раку і застосовувати

- Знаю, що в наших парафіях тут в Америці люди достатньо чутливо ставляться до мов-ного питання. Дехто бажав би, щоб усе було українською мовою, немов би церква – це мале-нький шматочок України чи острів українст-ва посеред океану чужинців. Але деякі парафі-яни наших храмів не мають українського по-ходження і віддавали би перевагу тому, щоб усе було виключно англійською мовою. Який підхід до мовного питання переважає у вашій громаді?


- Мені важко щось сказати з цілковитою певністю, бо європейських обставин, в яких живуть чис-

ленні українці сьогодні я не знаю. Однак, вважаю, що душпастирі і вірні не повинні мислити ка-

тегоріями свого тимчасового перебування у тій чи іншій країні. Так думали і наші попередники

тут в Америці: “Побуду кілька років, зароблю гроші – і повернуся.” Запевняю вас, - повернуться

далеко не всі. Будуть творитися мішані сім’ї, народжуватися діти і внуки на чужині. Тому потріб-

но спитати себе: “Що буде з моєю Церквою через 30 чи 50 років? Який пасторальний план я маю

на наступні десятиліття? Чи не живу я лише для себе, не дбаючи про майбутнє? Що я залишу по

собі?” Тому від Американського досвіду українців наші новоімігранти в Європі повинні перейня-

ти розуміння того, що потрібно будувати власні храми і структури, а не лише випозичати їх від

римо-католиків. З іншого боку важливо не повторювати помилок українців Америки, які часто

вибудовували невидимі мури навколо своїх парафій, творячи такі-собі гетто за національною

ознакою. Глобальна Церква – це відкрита Церква. Якщо ми в громаді будемо єдині в Христі, то

хто тоді буде нашими чи не нашими? По тому пізнають, що ми послідовники Христа, якщо ми

будемо мати любов до всіх. За цим майбутнє місійної Церкви.

о. Юрій Саквук настоятель храму св. Йосафата, Манстер, ІН

- Відчувається, що протягом останніх років Ви здобули чималий пасторальний і місійний до-свід тут, у Техасі. Однак американські реалії, в яких сьогодні намагаються знайти себе тисячі наших емігрантів доволі сильно відрізняються від європейських реалій. Що із американського місійного досвіду, на Вашу думку, можна було б застосувати для кращого служіння нашим вір-ним в Європі?

- Дякую, отче Павле, за можливість провадити Великопосною місією на Вашій парафії і за змістовну розмову.

Їх лише для невеликої групи людей. Думаю – ні. Ми маємо чим пишатися і чим ділитися, тож

відкриваймо наші скарби широкому загалові. Я не зможу цього зробити сам. Це завдання

всієї громади бути місійними і зростати, а не помирати.

Дорогою Марії

Саме так називалася Марійська проща на свято Благовіщення, яка відбулася 7-го квітня 2019 р. Б.

на парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в м. Палатайн.

Так склалося, що стараннями працьовитих вірян і щирим молитвам невтомного пароха о. Михай-

ла Кузьми, вже традиційно в м. Палатайн кожного року відбувається дві прощі – весняна і осіння.

Унікальність цьогорічної веснної прощі полягала в тому, що вона востаннє проводилась у старому

храмі. Парафіяльна громада щиро сподівається, що в недалекому майбутньому, з Божою допомо-

гою, в м. Палатайн постане новий відпустовий єпархіальний храм Всіх Святих Українського

Народу ХХ ст. Святі часточки багатьох українських святих вже присутні на чиказькій землі і

зберігаються у церковному мощівнику.

Багато хто сьогодні, особливо тут у діаспорі може запитати: - а що то є проща, для чого брати уч-

асть у прощі в наш часу?.. Найперше, проща – це можливість зустрічі з Богом. Традиційно для

України проща є пішою мандрівкою до християнських святинь. Суть прощі в тому, що ми зали-

шаємо клопоти щоденного життя, з його виклики і переживаннями і вирушаємо в дорогу, щоб від-

бути цей час у молитві на особливому місці Божої присутності. В Палатайні це була можливість

посвятити свій день для Бога, очистити свою душу, відкрити своє серце для Нього і з’єднати-

ся з Ним, спробувати пізнати глибину Його Любові.


Головними гостями цьогорічної весняної прощі в Палатайн були правлячий єписком Чиказької єпархії Преосвященнний Влади-ка Венедикт з о. дияконом Ігорем Хомницьким, та доктор богосло-в’я о. Юрій Саквук парохом па-рафії Св. Йосафата в Манстер,ІН. Після урочистої Архиєрейської Літургії Преосвященний Владика Венедикт звернувся із пастирсь-ким словом до вірних, де щиро привітав всіх прочан і наголосив на важливості та унікальності свята Благовіщення Пресвятої Богородиці. Церква була переповнена людь-ми, адже на прощу до Церкви

Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в м. Палатайн прибули також люди з Чикаго та його околиць. В програмі прощі, яка тривала цілий день, було чимало цікавих заходів. Традиційно одне з основ-них місці в програмі займали духовні науки. Реколектант о. Юрій Саквук в трьох своїх науках ви-рішив поєднати духовні розважання над подіями з життя Марії з живим свідченням того, наскіль-ки свято Благовіщення є важливим для нас християн. Нагадаємо, що саме на Благовіщення 10 ро-ків тому відбулася епископська хіротонія Блаженнішого Святослава. В особистому житті о. Юрій теж особисто пережив кілька значущих подій, що співпали з цим святом. Зокрема, на Благовіщен-ня він прийняв священичі свячення, а кілька років по тому на Благовіщення в їхній сім’ї народила-ся донечка Софійка. Отець наголосив, що ми всі, християни, є покликані свідчити своїм життям про нашу віру, про присутність і діяльність Живого Господа в нашому житті. Родзинкою на цій прощі став чоловічий хор, що при парафії Св. Йосифа Обручника, який відспівав Акафіст та зарва-ницьку прочанську пісню «Із Києва міста». Проща в м. Палатайн відрізняється від багатьох подібних заходів, адже в тут гармонійно об’єднали різного роду активності. Новостворене товариство Української Молоді Христової при Катедрі св. Миколая провели духовну вікторину для прочан. Об’єднані у дві групи учасники за підтримки гурту вболівальників активно змагалися у знаннях Святого Письма. Також були християнські банси для молоді. Після Акафісту відбулася «Кава з Ісусом». Це була нагода в маленьких групках під проводом свя-щеника в добрій та невимушеній атмосфері обговорити важливі питання, посвідчити про свою ві-ру та отримати підтримку і свідчення групи. «Відвертий діалог зі священниками» став ще однією нагодою задати питання священикові. Спіль-но участь в цьому динамічному і цікавому діалозі брали о. Михайло Кузьма, о. Ярослав Мендюк та о. Юрій Саквук. Завершилася проща молитвою на оздоровлення і соборуванням. Свято Благовіщення в м. Палатайн було інтенсивним днем молитовного єднання і роздумів. Людмила Худик - Голова оргкомітету з проведення прощ в єпархіальному відпустовому храмі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці і Всіх Святих Українського Народу у ХХ Ст. Орієнтовно в травні цього року заплановано розпочати будівництво нового відпустового єпархіа-льного храму в м. Палатайн. Просимо всіх небайдужих допомогти в цьому своєю щирою молит-вою, а по можливісті також підтримати матеріально. Пожертви можуть бути зроблені на бу-дівельний фонд в кредитівці Самопоміч, № рахунку 163668; на веб-сайті www.ukrainianic.net за допомогою PayPal, або через висланий чек, виписаний на парафію Immaculate Conception, Будівель-ний комітет, за адресою: 755 S. Benton St., Palatine, IL 60067. Для отримання додаткової інформації телефонуйте: 847-991-0820 Нехай Господь віддасть Вам сторицею за Вашу жертовність!


Кривавий Великдень у Шрі-Ланці

Щонайменше 160 осіб загинули під час терористичних замахів,

що сталися у храмах та готелях Шрі-Ланки. За повідомленнями,

вибухнуло шість пристроїв у трьох храмах і трьох готелях. Ви-

бухи сталися о 8.45 ранку за місцевим часом, коли у храмах слу-

жили літургію, сказав речник поліції Руван Гунасекера.

Як повідомляє ВВС, загалом вибухів в цей день було вісім.

Шість перших пролунали на Великодніх богослужіннях у хра-

мах одразу кількох міст — Кохчайкаде, Баттікалоа і Неґомбо, а

також у трьох готелях столиці держави, місті Коломбо. Минуло

близько двох годин, і сьомий вибух (також у столичному готелі)

забрав життя ще двох людей, це були поліцейські. За півгодини

пролунав восьмий вибух. Він стався у передмісті Коломбо й був

звершений смертником. Окрім самого нападника, загинули троє

поліцейських.

Міністр оборони Шрі-Ланки повідомив, що за підозрами в при-

четності до організації вибухів затримано сім чоловік. За його

словами, більшість атак здійснили смертники.

За офіційними даними поліції Шрі-Ланки, загинуло 207 осіб і

понад 450 дістали поранення.

credo.pro/2019/04/235228

«З великим сумом я сприйняв

новину про серйозні напади, які

в день Великодня, принесли жа-

лобу та біль у деякі храми та ін-

ші місця в Шрі-Лінці. Хочу ви-

словити мою сердечну близь-

кість християнській спільноті,

яка зазнала нападу в ту мить, ко-

ли зібралася на молитву, та всім

жертвам цього лютого насильст-

ва. Довіряю Господу всіх, хто

трагічно загинув, молюсь за по-

ранених та всіх, хто страждає

через цю драматичну подію», —

сказав папа Франциск.

«Від усієї повноти Української Греко-Католицької Церкви я б хотів висловити наші співчуття та

запевнення в молитвах через терористичні атаки у Шрі-Ланці, які забрали життя понад 200 невин-

них осіб і залишили ще більше осіб пораненими. Такий насильницький і брутальний напад, який

вчинений на Пасху і який мав за мішень християнські спільноти, котрі розпочинали свої пасхальні

богослужіння, показує, що зло є справжньою загрозою для миру і безпеки в усьому світі.» Такими

словами висловив своє співчуття з приводу терористичних актів у Шрі-Ланці Блаженніший Святос-

лав, Глава УГКЦ, у своєму листі до кардинала Малкома Реджифа, Архиєпископа Коломбо.

«Глибоко засмучені цим беззмістовним актом насильства, висловлюємо наші співчуття родичам і

сім’ям загиблих. Уся наша Церква молиться за вічний упокій наших невинно убієнних братів і сес-

тер. Єднаємося в молитвах із сім’ями потерпілих в результаті цієї трагедії», — запевнив Предстоя-

тель УГКЦ.

«Завдяки Воскресінню Христовому жодне зло цього світу, навіть смерть, не має ніякої влади над

нашим життям. Воскреслий Христос нагадує нам сьогодні: «Я воскресіння й життя. Хто вірує в Ме-

не, — хоч і вмре, буде жити... І кожен, хто живе, та хто вірує в Мене,— повіки не вмре» (Ів. 11, 25-

26). Христос воскрес, і Він є нашим справжнім сонцем, яке просвічує наше життя», — написав Бла-

женніший Святослав. Департамент інформації УГКЦ


Великоднє диво: виставка сакрального мистецтва

в Українському Національному Музеї в Чикаго.

Кожна виставка - це дослідження і пізнання ми-

нулого. Наші предки залишили нам міцне

підґрунтя з усталеними морально-етичними нор-

мами. Почуття краси плекалося сторіччями.

«Великоднє диво» у музеї - це перша хоругва

катедри св. Миколая в Чикаго, ікони XVII-XIX

ст., плащаниця, фелони, писанки, рушники.

У п’ятницю, 12 квітня відбулося відкриття за уч-

астю священиків, сестер, чисельної музейної гро-

мади. Прикметно, що саме у час очікування Ве-

ликодня головним доповідачем вечора був о.

Юрій Саквук, доктор богослов’я, настоятель па-

рафії Святого Йосафата у Манстері, штат Індіана.

“Великодній піст – це час не лише духовної

підготовки до великого свята, а є також періодом

творчості, - вважає о. Саквук. Мета посту - це

зустріч з Богом, і наші добрі справи ближнім за-

ради Христа, який не тільки приймає діла, але й

вітає наміри.”

Лідія Ткачук, президент музею, привітала амери-

канських гостей, серед яких були студенти уніве-

рситету, реставратори, шанувальники мистецтва.

Над формуванням експозиції, дослідженням істо-

рії окремих експонатів працювала куратор Марія

Климчак,а також музейні співробітники Галина

Парасюк та Тетяна Червінська.

Один з розділів експозиції присвячується ми-

стецтву монастирського шитва XVIII-XIX сторіч.

Музей завдячує меценатові д-ру Юрієві Подлусь-

кому (Чикаго), який передав свою колекцію ста-

ровинних ікон та фелонів. Цікавою пам'яткою є

плащаниця, справжній шедевр із зображенням

Ісуса Христа після зняття його з хреста. По боках

на оксамиті ангели з рипідами, знаряддя муче-

ництва Христа - батіг, цвяхи, драбина, губка. Ви-

сокий рівень гаптарської техніки вказує на те, що

невідомий майстер створив її, ймовірно, у XVIII

сторіччі. З часів українського бароко дійшли до

нас фелони або ризи священика - верхній бого-

службовий одяг без рукавів. Відомими центрами

шитва та гаптування були жіночі монастирі:

Печерський Вознесенський, Києво-Фролівський,

Києво-Йорданський, П'ятницький на Чернігівщи-

ні. Можемо припустити, що зразки, представлені

на виставці, виготовлені до 70-80-х років XVIII

сторіччя.

Про події визвольних змагань 1917-1921 років

нагадує старовинна ікона з зображенням у

центрі св. Архістратига Михаїла в колі святих.

На реверсі пам'ятне гравірування на металевій

пластинці про те, що ікону врятували від

знищення більшовиками січові стрільці. Місцева

влада на знак подяки за звільнення м. Олек-

сандрівськ (нині Запоріжжя) подарувала її Васи-

леві Вишиваному (архикнязю Вільгельму фон

Габсбургу). Історія розповідає, що зі січня 1918

року більшовики тримали міцну облогу в місті,

тривав «червоний терор», була заборонена церк-

ва. Звільнення відбулося 16 квітня 1918 року при

допомозі групи «Запорожців» П. Болбочана та

Українських січових стрільців під загальним ко-

мандуванням Вільгельма фон Габсбурга. На про-

позицію міської управи Олександрівська обидві

військові формації влаштували парад. Поперед

січових стрільців йшла церковна процесія з

хоругвами, духовенством і керівництвом мі


ста. На жаль, українська влада не втримала-

ся надовго. Комуністи закрили церкву у

1929 році, а сама історична будівля церкви

св. Миколая була знесена в 1932 році під час

прокладання трамвайної колії. Це - диво, що ця

безцінна реліквія сьогодні у музеї. А сталося

воно з допомогою мецената д-ра Юрія

Подлуського, який у своїх 96 років також мав

слово під час відкриття виставки.

Почитання Богородиці приходить на українські

землі з Візантії разом з християнством. Першою

церквою Богоматері в Києві був собор Успіння

Пречистої Богородиці збудований святим Воло-

димиром Великим. Князь Ярослав мудрий збуду-

вав Храм Благовіщення на Золотих Воротах і в

ньому у 1037 році прилюдно віддає наш народ

під опіку Божої Матері. Князь Володимир Моно-

мах у своїх споминах пише, що перемогу над по-

ловцями завдячує Богові і Пресвятій Діві Марії.

Князі, йдучи в похід проти половців у 1103 році

складають обіти Богові і Богородиці. Князь Ігор

Святославович, герой епосу "Слово о полку Іго-

ревім," після своєї втечі з полону йде з поклоном

до чудотворної ікони Божої Матері. Важливою є

ікона “Всіх скорботних Радість”.

Її сила приходить на допомогу в найтяжчих жит-

тєвих ситуаціях, сприяє зціленню душі та тіла,

вирішує будь-які проблеми, дозволяє долати ви-

пробування, каятися в вільних і невільних гріхах,

неухильно дотримуватися Господнім заповідям

та проявляти істинно християнські чесноти. Що

символізує ікона “Всіх скорботних Радість”. Ві-

ряни завжди шанували Діву Марію, яка дарує

людям прощення, розраду та порятунок. На Її

честь зводять величні храми, пишуть прекрасні

образи, складають гімни. Даний тип іконографії

виник в XVII ст. Діва Марія показана в повний

зріст. Її оточує мандорла - сяйво овальної форми,

що огортає всю фігуру. Богородиця постає в са-

моті, супроводжувана лише ангелами та святими.

У таких випадках лики Господа Саваофа, Спаси-

теля або всієї Новозавітної Трійці поміщають в

хмарах на самому верху образу - як нагадування

про незримому присутність вищих сил. Голов-

ною особливістю реліквії є те, що на ній зображе-

ні звичайні люди, які страждають від недуг, скор-

боти та поневірянь. Вони припадають до ніг

Пресвятої Діви, благаючи про полегшення своєї

долі, і Вона сходить до людських благань. Та-

ким чином, ікона символізує безмежну милість

і всепрощення Господа, закликає частіше звер-

татися до Нього в моменти потреби, згадуючи в

молитвах про себе, своїх родичів, знайомих і

близьких.

Існує легенда за якою Святий Лука був першим,

хто написав ікону Богородиці ще за їх життя.

Традиційні іконографічні прийоми християнсь-

кого образотворчого мистецтва присутні в іконі

“Благовіщення Пресвятої Богородиці”(ХІХ ст.

Тип народної ікони).

Також цікавими є зразки коругв із зображенням

Пресвятої Богородиці «Одігітрії». Її створив

невідомий геній. Вона зберігає строгий лад віза-

нтійських ікон, вражаючу правильність рисун-

ку, абсолютно досконалу технологію виконан-

ня. Фігура Божої Матері представлена фронта-

льно, з невеликим нахилом голови в бік Богоне-

мовля. Це символ ласки, любові, материнської

ніжності і в той же час схиляння перед Спасите-

лем роду людського. Погляди Матері Божої і

Богонемовля звернені безпосередньо на того,

хто молиться. Коругви знаходилися в одному із

соборів в Києві, датовані за словами мецената

др. Подлуського VIII - XIX століттям.

Нова Зоря Том LIV, № 2 Лютий, 2019 17 14 Нова Зоря Том LIV, № 5 Травень, 2019

Особливістю музейного Великодня є пи-

санка, створена майстрами прикладного

мистецтва України. Колекція, яка нарахо-

вує понад 300 рукотворів, є власністю колекціо-

нерів сім’ї Олега Курила та сім’ї Василя Татари-

на (Чикаго). Захоплення писанками стало родин-

ною справою. Вони діляться з відвідувачами му-

зею красою писанкових розписів, графічних міні-

полотен, модерних рефлексій, які нанесені на яй-

це. Донька Олега Уляна Курило запросила одно-

курсників з North Western University показати

красу рідного краю та приналежність родини до

творення і зберігання шедеврів, а одинадцятиліт-

ній син Олег зумів зацікавити учителів “Рідної

школи” ім. Василя Стуса і в суботу запросив уч-

нів до музею та особисто розповідав про писан-

ки. Страусині, гусячі, курячі, перепелині яйця -

магічні шедеври. Ця колекція заслуговує найви-

щих нагород з огляду на техніку, професійне ви-

конання, а найголовніше - їй нема рівних за духо-

вним призначенням. Серед майстрів - «писанкар-

воїн» Олег Кіращук. У його доробку - понад 15

тисяч писанок. У 2009 році відомий бренд Ґуччі в

одній із своїх колекції одягу використав орнамен-

ти авторських писанок О. Кіращука. Писанкар

добровольцем пішов на війну. Воював у складі

128-ї гірсько-піхотної бригади, пройшов через

пекло дебальцівського «котла», був пораненим.

Коломийський майстер є членом Національної

спілки майстрів народного мистецтва України,

учасником всеукраїнських та міжнародних виста-

вок. Зачаровують Америку також твори живопис-

ця Михайла Голютяка, дипломанта міжнародних

конкурсів, народного майстра з авторською пи-

санковою графікою. Народився Михайло Голю-

тяк в м. Бучач, на Поділлі.

Поруч у вітринах писанки художниць, майстрів

народної творчості Галини Коваленко, Марії Го-

цуляк, Анни Славінської, Уляни Роман. Окремої

уваги заслуговують писанки Тараса Городецько-

го, чудом збережені Василем Татарином. Життя

писанкаря минуло, як спалах свічки. За свої 42

роки він настільки оволодів цим видом ми-

стецтва, що став одним з найшанованіших май-

стрів-писанкарів не лише в Україні, а й у цілому

світі. Інженер-будівельник писанкою захопився

наприкінці 1980-х років. Музеї та колекціонери

США, Німеччини, Чехії, Польщі прагнули мати

у своїх збірках роботи Тараса Городецького.

Палітра його творчості надзвичайно широка:

давні народні символи гармонійно поєднані з

використанням трипільської символіки,

сокальських і космацьких мотивів.

Спогади, повернення в дитинство, навернення

до свого - у рушниках, вишиваних оберегах

українства. У колекції дизайнерки Оксани Ам-

броз-Трихти рушників чимало, але для Вели-

кодня вибрала якнайкращі. Вишиване небо

дніпровського краю над музейною світлицею

подвоює радість свята. Живі вазони з квітами

нанесено нитками на рушникове полотно - тон-

ке й вузьке, вибілене, таке, що протягом

півмісяця прали й сушили. Це - те диво, яке

народжувалося з конопляних зерен. Вони ж ки-

далися в мокру землю навесні, до Благовіщення.

Колекціонерка об'їздила багато районів

України, подружилася з майстринями на

Поліссі і Полтавщині, зібрала цікавий наочний

матеріал, який використовується в декоратив-

них побутових речах для оздоблення інтер'єру.

Оксана Амброз-Трихта переконує своїх клієнтів

у тому, що у декоративному мистецтві найкра-

щу гармонію створюють у хаті лляні тканини, а

візерунки на них концентрують у собі сим-

волічний зміст.

Знайдіть час причаститися прекрасним до кінця

квітня

Марія Климчак, куратор музею.

" Жив собі один чоловік , у якого рясно зародив горіх . Позбиравши горіхи , він відніс їх на ба-

зар , щоб здати їх всіх разом продавцям на базарі .

Не мав часу продавати покупцям сам особисто . Коли він запропонував трьом продавцям горі-

хи , ті у присутності один одного вирішили їх перевірити .

Кожен розлупив по горіху . Два продавці , покивавши головою , відразу розвернулися і пішли .

А один з них придбав в господаря всі горіхи .

Одному , що пішов , попався горіх , гнилий всередині ... Іншому - з величезним черв'яком ...

А третьому , що придбав всі горіхи , - попався чудовий горіх , ядро якого було смачне і велике ...

І хоча він бачив горіхи , які попалися іншим двом , він все одно заплатив за всіх ... "

Ядром нашого християнства є любов . Хоча є багато різних видів горіхів (є ті , навіть яких я ні-

коли не видів) , проте у всіх є тверда скарлупа і ядро всередині .

Часто горіхи гарні з вигляду , виявляються без ядра всередині . Так і люди : зовнішність є оман-

лива ... Ззовні - гарні , всередині - без любові .

Через навіть найтвердішу шкаралупу до середини може потрапити хробак . Так і через гріх , не-

нависть та байдужість диявол в серці людини краде любов .

" Без любові все марне." ( див. 13 главу Першого послання до Коринтян ) .

Молитва , добрі справи і взагалі все в житті ...

Гнилизна горіха і той хробак робить горіх ні на що нездатним . Посадивши його навіть в найсп-

риятливіші умови , він не проросте і не дасть плід ...

Але Господь , що "милосердний до невдячних і злих " , -

любить всіх нас однаково ... Той з продавців , що купив всі горіхи , це сама Любов , - Бог .

Він інший від нас ... Його логіка

нам незрозуміла . Як Він міг за-

платити одну ціну хрестом за всіх

нас , таких різних ?

Бо в Нього немає "шкаралупи" ,

яка є в нас ...

Тому Він на Голгофі і виявився

таким беззахисним !

о. Олег Кобель

Стрийська єпархія

Історія для душі

ПРИТЧА ПРО ГОРІХИ

Нова Зоря Том LIV, № 2 Лютий, 2019 17


Календар Владики Венедикта

04.03. - Онлайн конференція - засідання комітету

Міссійного інституту.

04. 07. - Участь в Марійській прощі — «Дорогою Ма-

рії» на парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Бого-

родиці в м Палатай, ІЛ.

04.12-14. - Відвідини та посвячення іконостасу на

місіі в Церкві Богородиці Зарваницької в Сієтлі., ВА

04.21. - Великодні богослужіння в катежлі св. Миколая, Чикаго ІЛ,

04.23 -.05.08 - Візит до України

04.15-20 - Страсний тиждень в катедрі св. Миколая,

Чикаго, ІЛ.

18 Нова Зоря Том LIV, № 2 Лютий, 2019


04.18 - Літургія Василія Великого катедта чин оми-

вання ніг священикам в катедрі св. Миколая, Чикаго,

ІЛ.

04.28 - Великодні богослужіння (Юліанський кален-

дар) в Патріаршому соборі Воскресіння Господнього

в Києва

Офіційне Видання

Єпархії Святого Миколая

Адреса редакції:

New Star

2245 W Riсe St.

Chicago, IL 60622

Єпископська канцелярія

Відчинена з понеділка по п’ятницю

З 9:00 ранку до 4:00 вечора

(Центральний часовий пояс)

ТЕЛ: 773-276-5080

Англійська версія:

[email protected]

Українська версія:

[email protected]

Марія Саквук

(Редактор української версії)

Нова Зоря Том LIV, № 2 Лютий, 2019 19


Ось мій Слуга,

якого я підтримую, мій вибраний, якого впо-

добало моє серце.

Я поклав на нього дух мій:

він сповістить народам правду.

Iс. 42, 1

Страсний Четвер —

заснування священства

Вітаємо Преосвященного Владику Венедикта,

усіх священиків, дияконів та семінаристів

з Днем Христового Священтсва!

«БОЖИЙ СЛУГА, ДУХОВНИЙ ОТЕЦЬ ПАРОХІЇ»

З таким посланям Блаженніший Святослав звернувся до духовентва УГКЦ на Великий четвер

У цьогорічному Посланні Блаженніший Святослав згадує 75-ту річницю мученицької смерті бла-

женного священномученика Омеляна Ковча, святого священика, доброго батька багатодітної роди-

ни, колишнього пароха містечка Перемишляни на Львівщині, який сьогодні відомий у світі як па-

рох Майданека, бо довершив своє пастирське служіння і був знищений нацистами саме там, у цьо-

му таборі смерті.

Блаженніший Любомир рівно 10 років тому урочисто проголосив його покровителем душпастирів

УГКЦ.

«Саме у Страсний четвер, день установлення на Тайній вечері нашим Спасителем Святого Таїнст-

ва Священства, нехай стануть для нас живим і втіленим Божим словом до священиків нашого часу

життя, служіння, страждання та мученицька смерть цього душпастиря», – побажав Предстоятель.

Блаженныший Святослав звертає увагу священиків на книжечку блаженного Омеляна Ковча

«Чому наші від нас утікають?» – це не трактат із догматики і не підручник з еклезіології чи пасто-

рального богослов’я, а радше роздуми звичайного душпастиря, якому лежало на серці добро наро-

ду і людини. Ці його роздуми і поради, як побачимо, не втратили своєї актуальності донині, вважає

він.

Глава Церкви нагадує, що блаженний Омелян Ковч пройшов дорогу взірцевого Господнього слу-

ги, залишивши нам не тільки приклад ревного душпастирства, безкорисливого служіння всім пот-

ребуючим, незважаючи на конфесійну чи етнічну належність, і вірного слідування за Христом аж

до мученицької жертви з власного життя. Від нього маємо також письмові свідчення, які віддзер-

калюють його силу духу й щире вболівання за віднову всієї Церкви й рідного народу.

Департамент іінформації УГКЦ

Офіційне Видання Єпархії Святого Миколая liv, ХРИСТОС...

Documents