ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИdspace.tneu.edu.ua ›...

Міністерство освіти і науки УкраїниТернопільський національний економічний університет

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ

ДУМКИПідручник

За редакцією В. В. Козюка, Л. А. Родіонової

Тернопіль2015

До 50-річчя Тернопільського національного економічного університету

УДК 330.8(075.8)

ББК 65.02я73

І-90

Авторський колектив: викладачі кафедри економічної теорії Тернопільського національного економічно-го університету: В. В. Козюк, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри (керівник авторського колективу, підрозд. 12.4; 14.1; 14.2.8; 14.2.10); Л. А. Родіонова, кандидат економічних наук, доцент (керівник авторського колективу, розд. 1–11; підрозд. 12.1–12.3; 14.2.1; 14.2.2; 14.2.3; 14.2.7); О. В. Длугопольський, доктор економічних наук, професор кафедри (підрозд. 14.2.3; 14.2.4); Ю. І. Гайда, доктор сільськогосподар-ських наук, доцент, професор кафедри (підрозд. 9.3); О. І. Заклекта, кандидат економічних наук, доцент (розд. 13; 15); О. Я. Лотиш, кандидат економічних наук, доцент (підрозд. 14.2.5; 14.2.6); М. М. Фаріон, кан-дидат економічних наук, доцент (підрозд. 12.2.3; 14.2.7); О. П. Шиманська, кандидат економічних наук, до-цент (розд. 13; 15); Ю. П. Івашук, кандидат економічних наук, викладач (підрозд. 14.2.4); О. С. Полікарпова, кандидат економічних наук, старший викладач (підрозд. 12.2.2; 14.2.9).

Рецензенти: В. М. Фещенко, доктор економічних наук, професор кафедри історії та теорії господарства ДВНЗ «Київ-ський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»;

П. М. Леоненко, доктор економічних наук, професор, завідувач відділу теорії економіки і фінансів ДННУ «Академія фінансового управління при Міністерстві фінансів України»;

О. М. Стрішенець, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки природокористу-вання та економічної теорії Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

Рекомендовано до друку вченою радою Тернопільського національного економічного університету (протокол № 10 від 29 квітня 2015 р.)

І-90 Історія економіки та економічної думки : підруч. / В. В. Козюк, Л. А. Родіонова, О. В. Длугополь-

ський [та ін.] ; за ред. В. В. Козюка, Л. А. Родіонової. – Тернопіль : ТНЕУ, 2015 – 792 с.

ISBN 978-966-654-394-6

У підручнику подано інтегрований виклад історії економіки та економічної думки як органічної єднос-ті історико-економічних наук. Використані найновіші досягнення американських, європейських і україн-ських вчених-економістів, що дозволило забезпечити взаємодію «науки досліджень» і «науки навчання», узагальнити практику досліджень у цій галузі науки. Історію світового господарського розвитку від первіс-ного суспільства і ранніх цивілізацій до сучасного часу викладено в контексті розуміння економічної ре-альності видатними мислителями, науковими школами, течіями і напрямами економічної думки. Історія економіки простежує суспільно-економічні закономірності та конкретні практики. Історія економічної дум-ки розкривається як квінтесенція досвіду господарського життя. Розкрито процес створення сучасного економічного знання. Важливою складовою підручника є історія господарства та економічної думки Укра-їни в загальносвітовому контексті. Подані авторські оцінки окремих світогосподарських тенденцій, нових підходів і контекстів сучасної економічної науки. Методологічним підґрунтям підручника є цивілізаційна парадигми та системно-синергетичний підхід. Кожний розділ починається загальними характеристиками досліджуваного періоду, завершується навчальним тренінгом з контрольними запитаннями і завдання-ми, має бібліографію, що охоплює першоджерела, навчальну обов’язкову і рекомендовану літературу. В кінці підручника подано загальний список першоджерел і рекомендованої літератури.

Для студентів, аспірантів і викладачів економічних вищих навчальних закладів, а також для всіх, хто цікавиться історією економіки та економічної думки.

УДК 330.8 (075.8)ББК65.02я73

ISBN 978-966-654-394-6 © Козюк В. В., Родіонова Л. А., 2015

Jel Classifi cation: B 10; В 11; В 12; В 13; В 14; В 15; В 19 ; В 20; В 22; В 24; В 25; В 29; В 30; О 50.

ЗМІСТПЕРЕДМОВА ..............................................................................................................7

Частина І. ГОСПОДАРСТВО ПЕРВІСНИХ СУСПІЛЬСТВ.

ГОСПОДАРСТВО ТА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СУСПІЛЬСТВ ДОІНДУСТРІАЛЬНИХ РАННІХ І ТРАДИЦІЙНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

Розділ 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ІСТОРІЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ.....131.1. Предмет і методологія історії економіки та економічної думки,

її місце в системі економічних наук. Економічний мейнстрим .........................131.2. Розвиток історії економіки та економічної думки як науки

та навчальної дисципліни ..................................................................................201.3. Проблеми періодизації історії економіки та економічної думки.

Пошуки парадигми пізнання суспільного розвитку ..........................................221.4. Мета і завдання навчальної дисципліни

«Історія економіки та економічної думки» ................................................................... 37Навчальний тренінг ..................................................................................................39

Розділ 2. ПРИРОДА ТА ЕВОЛЮЦІЯ ГОСПОДАРСТВА ОБЩИННОГО СУСПІЛЬСТВА ..412.1. Господарство та господарська діяльність

у первіснообщинному суспільстві. Первісні основи цивілізації ..........................412.2. Господарство первісних суспільств в історії України ........................................48Навчальний тренінг ..................................................................................................50

Розділ 3. ГОСПОДАРСТВО ТА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СУСПІЛЬСТВ РАННІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ ............................................................................................................533.1. Становлення господарської сфери суспільств ранніх цивілізацій .....................533.2. Господарський розвиток та економічна думка в Месопотамії ..........................573.3. Господарський розвиток Стародавнього Єгипту

та його відображення в економічній думці .......................................................603.4. Ранньоцивілізаційні суспільства Стародавньої Індії

та Стародавнього Китаю ...........................................................................................643.5. Суспільство Крито-Мікенської цивілізації та особливості його

господарського розвитку ...................................................................................653.6. Розвиток господарства у добу бронзи та раннього заліза

на території України ..................................................................................................66Навчальний тренінг ..................................................................................................67

Розділ 4. ГОСПОДАРСЬКИЙ РОЗВИТОК ТА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СУСПІЛЬСТВ ТРАДИЦІЙНИХ (РЕГІОНАЛЬНИХ) ЦИВІЛІЗАЦІЙ У VIII СТ. ДО Н. Е. – V СТ. Н. Е. СТАНОВЛЕННЯ СУСПІЛЬСТВ СХІДНОЇ ТА ЗАХІДНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЙ.......................694.1. «Осьовий час» і формування сучасних цивілізацій ............................................694.2. Східна цивілізація та її характеристика в «осьовий час» ...................................704.3. Західна цивілізація та господарський розвиток античних держав ...................774.4. Розвиток господарства на території України в «осьовий час».

Господарство давніх слов’ян ..............................................................................95Навчальний тренінг ..................................................................................................98

Історія економіки та економічної думки4

Розділ 5. ГОСПОДАРСТВО ТА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СУСПІЛЬСТВ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ (КІНЕЦЬ V–XV СТ.) ....................................................1015.1. Загальна характеристика економічного розвитку та економічної

думки цивілізацій середньовіччя .....................................................................1015.2. Господарство та економічна думка держав Західноєвропейської цивілізації ......1065.3. Розвиток феодальної системи господарства

на українських землях (VI–XV ст.). Пам’ятки економічної думки ....................127Навчальний тренінг ................................................................................................144

Частина II. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ІНДУСТРІАЛЬНОЇ МАКРОЦИВІЛІЗАЦІЇ (XVI ст. – кінець XX ст.). ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА У СУСПІЛЬСТВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

ТА ЙОГО ВІДОБРАЖЕННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ ДУМЦІРозділ 6. ГОСПОДАРСТВО ТА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА У КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ (XVI ст. – СЕРЕДИНА XVIII СТ.) .............................1496.1. Формування Новоєвропейсько-Північноатлантичної (Європейської)

цивілізації. Вплив цивілізаційних факторів на господарство країн Європейської цивілізації ..................................................................................149

6.2. Становлення ринкового господарства у країнах Європейської цивілізації. Розвиток меркантилістської доктрини ............................................................153

6.3. Особливості первісного нагромадження капіталу та меркантилізму в провідних країнах Західної Європи та США ................................................162

6.4. Становлення класичної політичної економії ....................................................1736.5. Виникнення соціалістичних ідей. Економічні ідеї раннього

утопічного соціалізму. ......................................................................................187Навчальний тренінг ................................................................................................189

Розділ 7. УТВЕРДЖЕННЯ РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ В ОКРЕМИХ КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ (КІНЕЦЬ XVIII СТ. – СЕРЕДИНА XIX СТ.). ЕКОНОМІЧНА ДУМКА ПРО СУТЬ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ ........................................................................................1937.1. Утвердження ринкового господарства.

Еволюція класичної політичної економії ..........................................................1937.2. Особливості розвитку ринкового господарства у провідних країнах

Європейської цивілізації та його висвітлення в економічні думці ..................1997.3. Розвиток соціалістичних економічних ідей .....................................................240Навчальний тренінг ................................................................................................249

Розділ 8. СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВИХ ФОРМ ГОСПОДАРСТВА ТА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА УКРАЇНИ В XVI СТ. – CЕРЕДИНІ XIX СТ. ......................2518.1. Значення політичного чинника для розвитку господарства українських

земель. Регіонально-територіальний характер економіки України ..................2518.2. Економічний розвиток українських земель у XVI ст. – середині XVIII ст. ......2538.3. Меркантилізм у суспільно-економічній думці України.

Започаткування демократичної течії української суспільної думки ...............2758.4. Господарство України в останній третині XVIII ст. – середині XІX ст. ............2808.5. Поширення ідей економічного лібералізму в суспільній економічній думці.

Розвиток класичної політичної економії ..........................................................296Навчальний тренінг ................................................................................................304

5Зміст

Розділ 9. ГОСПОДАРСТВО ПРОВІДНИХ СУСПІЛЬСТВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ В УМОВАХ МОНОПОЛІЗАЦІЇ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ В ОСТАННІЙ ТРЕТИНІ XIX СТ. – НА ПОЧАТКУ XX СТ. РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ ............3079.1. Загальні тенденції господарського розвитку

країн Європейської цивілізації. Перша хвиля глобалізації ..............................3079.2. Маржиналізм. Становлення неокласичної економічної теорії .........................3159.3. Втрата Великою Британією світового економічного лідерства.

Кембриджська школа неокласики ...................................................................3349.4. Перетворення США на провідну індустріальну державу світу.

Американська школа неокласики ....................................................................3439.5. Індустріальний розвиток Німеччини. Розвиток історичної школи. Соціальний

напрям політичної економії як передумова появи інституціоналізму ...................3519.6. Економічний розвиток Франції .......................................................................363Навчальний тренінг ................................................................................................366Розділ 10. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ (КІНЕЦЬ XIX СТ. – ПОЧАТОК XX СТ.) ..... 36910.1. Утвердження ринкових форм господарства в Україні ..................................35310.2. Основні напрями економічної думки України.

Місце української економічної думки у світовій економічній теорії .............388Навчальний тренінг ................................................................................................403Розділ 11. РИНКОВІ ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XX СТ. (1914–1940 рр.) .................................40511.1. Економічні наслідки Першої світової війни. Економічний розвиток

провідних індустріальних країн Європи та США в 1918–1928 рр. Дезінтеграція міжнародної економіки. Посилення автаркічних процесів....... 407

11.2. Світова економічна криза (1929–1933 рр.). Становлення різних систем макроекономічного регулювання ......................415

11.3. Розвиток неокласики. Теорії ринку недосконалої конкуренції ......................42411.4. Виникнення кейнсіанства. Теоретична система Дж.-М. Кейнса ...................43211.5. Зародження і розвиток інституціонального напряму економічної думки

як обґрунтування соціального контролю суспільства над економікою ..........44111.6. Еволюційна теорія Й. Шумпетера ..................................................................45111.7. Виникнення, сутність, методологічні засади та школи неолібералізму .........45511.8. Економічний розвиток європейських країн і США в період

Другої світової війни та її вплив на структуру господарства ........................460Навчальний тренінг ................................................................................................466Розділ 12. ЕВОЛЮЦІЯ РИНКОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ В 50–80-Х РР. XX СТ. ..........46912.1. Системоутворювальні фактори розвитку світової системи

господарства та їх вплив на національні економіки .....................................46912.2. Економічна політика зростання. Теорії економічного зростання ..................50612.3. Особливості змішаних економічних систем індустріально

розвинених країн світу. Теорії трансформації ринкової економіки ..............53512.4. Економічний розвиток у 70–80-х рр. XX ст. Антикризова політика

у реформуванні господарств країн Західної Європи. Макроекономічні теорії 70–80-х рр. XX ст. ....................................................555

Навчальний тренінг ................................................................................................582


Розділ 13. ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ ТА ЙОГО ТРАКТУВАННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ ДУМЦІ (1914–1991 РР.) ..............................................................58513.1. Господарство України у міжвоєнний період в умовах

ринкової економіки (1914–1939 рр.) ..............................................................58513.2. Розвиток радянської соціалістичної економіки в Україні

та його відображення в економічній думці ...................................................59413.3. Спроби реформування соціалістичної економіки в 1985–1991 рр. ...............632Навчальний тренінг ................................................................................................635

Частина ІІІ. ФОРМУВАННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ.

ПОШУК ОПТИМАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУРозділ 14. ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ГОСПОДАРСТВ У СИСТЕМІ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ (90-ТІ РР. XX СТ. – ПОЧАТОК XXI СТ.) ....... 63914.1. Глобалізація та інформаційне суспільство .....................................................63914.2. Домінантні напрями розвитку сучасної економічної теорії ...........................669Навчальний тренінг ................................................................................................753

Розділ 15. ЕКОНОМІКА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ ..................................................75715.1. Формування основ національної системи господарства (1991–1999 рр.) ......75815.2. Стабілізація ринкової економіки України (2000–2008 рр.) ............................76615.3. Україна: сучасний стан економічного розвитку та його перспективи ..........774Навчальний тренінг ................................................................................................778

ЕКОНОМІСТИ – НОБЕЛІВСЬКІ ЛАУРЕАТИ .............................................................781

ЛІТЕРАТУРА ............................................................................................................785

ПЕРЕДМОВА

Історико-економічні знання є необхідною складовою професійної підготовки еко-номістів. Їх завдання – розширити світогляд, сформувати економічне мислення та еко-номічну культуру сучасного спеціаліста. Опанування світового і вітчизняного досвіду розвитку господарської практики та економічної думки, їх особливостей на різних ета-пах суспільної еволюції допомагає враховувати здобутки минулого, запобігати повто-ренню помилок, долати старі стереотипи і визначати нові аспекти проблем. В умовах інформаційно-комунікаційної революції та входження України в глобальний економіч-ний простір більш актуальним стає питання інтелектуалізації праці та ролі людини в «новій економіці». Освітній рівень і потенціал особистості істотною мірою визначають і пришвидшують процес формування людини творчої (homo creator), здатної дослі-джувати, аналізувати, прогнозувати та використовувати здобуті знання у практичній діяльності.

Відомий економіст Й. А. Шумпетер писав: «Ніхто не зможе зрозуміти економічні явища будь-якої епохи, враховуючи сучасну, без належного знання історичних фак-тів, належного історичного чуття і того, що може бути назване історичним досвідом»1. Американський історик економіки Д. Макклоскі справедливо зауважила, що економіст, який скаче на економічній нозі, піджав історичну, відрізняється вузьким поглядом на сьогоднішні проблеми, прихильністю до поточних і дрібних економічних ідей, нездат-ністю оцінювати сильні та слабкі сторони економічних даних і відсутністю вміння ви-користовувати економічний аналіз до великих проблем2.

Підручник з дисципліни «Історія економіки та економічної думки» укладено відпо-відно до освітньо-професійної програми підготовки бакалавра за галузями знань 0305 «Економіка і підприємництво», затвердженої Міністерством освіти і науки України. Це інтегрований і структурований виклад історії економіки та історії економічної думки з метою розкриття їх нерозривного зв'язку. У підручнику на основі цивілізаційної парадиг-ми суспільствознавства і зумовленої нею періодизації історико-економічного розвитку, системно-синергетичного підходу з використанням найновіших досліджень світової еко-номічної науки висвітлено еволюцію і функціонування економічних систем, дослідже-но господарство країн Європейської цивілізації та викладено наукове розуміння їхньої економічної реальності представниками різних напрямів, течій і шкіл економічної думки. Висвітлення матеріалу завершується серединою другого десятиліття XXI ст.

1 Шумпетер Й. Л. История-экономического анализа : пер. с англ. : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; под ред. В. С. Автоно-мова. – СПб. : Экон. шк., 2001. – Т. 1. – С. 15.2 Мак-Клоски Д. Полезно ли прошлое для экономических наук? / Д. Мак Клоски // Thesis. – 1993. – T. I, вып. 1. – С. 130–131.


Головне завдання підручника – узагальнити, систематизувати й інтегрувати на-укові досягнення з історії економіки та історії економічної думки. Авторський колектив прагнув витримати загальну логіку розвитку історико-економічної науки, відобразити світове надбання економічних знань та історичного досвіду. На початку кожного розді-лу характеризуються цивілізаційні (політичні, соціальні, культурно-ідеологічні) факто-ри впливу на економічний розвиток, визначаються основні тенденції економічної теорії і господарської практики конкретного історичного періоду. Ґрунтовно досліджуються історичні процеси, методологічні та загальнотеоретичні погляди окремих учених, їхнє значення для економічної науки.

Кожний розділ завершується навчальним тренінгом, до складу якого входять контрольні запитання і завдання, навчальні й тестові завдання, список першоджерел та рекомендованої літератури. У пропонованих завданнях звертається увага на по-рівняльний аналіз економічних теорій і практики господарювання. У кінці підручника подано загальний список першоджерел і рекомендованої літератури.

За структурою викладу матеріалу підручник відповідно до міністерської та на-вчальної програми складається з15 розділів.

Розділ «Предмет і метод економіки та економічної думки» знайомить з історією фундаментальних історико-економічних наукових дисциплін, проблемними питаннями їх наукової періодизації і пошуками парадигми пізнання суспільного розвитку. Проана-лізовані основні моделі всесвітньо-історичного розвитку: унітарно-стадіальна, світо-системна, плюрально-циклічно-цивілізаційна і контамінаційна (компромісно-універ-сальна, синтезована, інтеграційна, полілінійна).

Розділ «Природа та еволюція господарства общинного суспільства» описує госпо-дарство та господарську діяльність в ранньопервісному і пізньопервісному суспільствах, формування східного і західного шляхів цівілізаційного розвитку, процес інституціоналі-зації суспільного життя (виникнення реципрокної та редистрибутивної систем розподілу матеріальних благ, влади-власності, племен-вождівств, соціального статусу).

Розділ «Господарство та економічна думка суспільств ранніх цивілізацій» роз-криває основні характеристики економічного розвитку та економічної думки ранніх до-осьових цивілізацій давньосхідного типу.

Розділ «Господарський розвиток та економічна думка суспільств традиційних (ре-гіональних) цивілізацій у VIII ст. до н. е. – V ст. н. е. Становлення суспільств Східної та Західної цивілізацій» аналізує «осьовий час» як період глобальної системної транс-формації духовного, політичного, економічного та соціального життя, світоглядні зміни в осмисленні економічних явищ і процесів. Характеризуються господарський розвиток традиційних регіональних суспільств Сходу, західна модель цивілізаційного розвитку, в межах якої виокремилися антична греко-римська і західноєвропейська ранньоциві-лізаційна системи.

Розділ «Господарство та економічна думка суспільств середньовічної Європи (кі-нець V–XV ст.)» визначає періодизацію, типологізацію та загальні ознаки феодальної системи господарства, висвітлює економіку суспільств західнохристиянської цивіліза-ції та українських земель. Виклад матеріалу забезпечує можливості для порівняльного аналізу українського історичного досвіду з європейським.

9Передмова

Розділ «Господарство та економічна думка у країнах Європейської цивілізації (XVI – середина XVIII ст.)» дозволяє аналізувати інституціональні чинники становлення Європейської цивілізації як основи всесвітньої макроцивілізаційної системи, розвиток ринкового проіндустріального господарства, економічну думку у формі меркантилізму – першого теоретичного осмислення ринкового господарства, його торговельно-фінан-сової фази, та становлення і формування ідейно-теоретично-методологічних засад класичної політичної економії.

Розділ «Утвердження ринкового господарства та його особливості в окремих кра-їнах Європейської цивілізації (кінець XVIII – середина XIX ст.). Економічна думка про суть та функціонування ринкової економіки» розглядає загальні закономірності та на-ціональні особливості утвердження ринкового індустріального господарства. Розкрито формування метамови економічної науки і базових теорій англійської, французької й американської шкіл класичної політичної економії як мейнстриму економічної думки, німецької історичної школи і соціалістичних учень як гетеродоксичних напрямів еконо-мічної думки.

Розділ «Становлення ринкових форм господарства та економічна думка України в XVI ст. – cередині XIX ст.», ґрунтуючись на матеріалі попередніх двох розділів, ви-світлює особливості господарського розвитку українських земель порівняно з західно-європейськими країнами, формування української лінії в економічній думці.

Розділ «Господарство провідних суспільств Європейської цивілізації в умовах монополізації ринкової економіки в останній третині XIX – на початку XX ст. Розвиток економічної думки» визначає основні тренди періоду індустріальної змішаної економі-ки, характеризує їх прояви на першому етапі розвитку. Розкрито інструментарій нео-класичної теорії, який запропонував реальний аналіз ринкових відносин, можливість прогнозування та надання рекомендацій економічним агентам. Описані дослідження німецької історичної школи, які наголошували на важливості морально-етичної сторо-ни економічної науки, врахування національних особливостей і необхідності держав-ного ругулювання господарського розвитку.

Розділ «Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрями еконо-мічної думки в Україні (кінець XIX – початок XX ст.)» розкриває вітчизняняну практику утвердження індустріальної економіки, основні напрямки економічної думки.

Розділ «Ринкові економічні системи країн Європейської цивілізації у першій половині XX ст. (1914–1940)» описує основні проблеми функціонування світового і національних господарств, програми виходу з економічної кризи та їх реалізацію. Розбираються основні положення неокласичної, інституціональної терій та вчення Дж.-М. Кейнса.

Розділ «Еволюція ринкових економічних систем провідних країн світу та основні напрями економічної думки в 50–80-х роках XX ст.» головну увагу приділяє аналізу системоутворювальних факторів розвитку світової системи господарства та їх впливу на національні економіки, особливостям змішаних економічних систем індустріально розвинених країн світу. Розбираються конкретні положення неокласичного, традицій-ного, інституціонального та кейнсіанського напрямів економічної теорії.

Розділ «Господарство України та його трактування в економічній думці (1914–1991 рр.)» викладає складний і суперечливий розвиток радянської соціалістичної еко-


номіки в Україні та його відображення в економічній думці, спроби реформування со-ціалістичної економіки в 1985–1991 рр.

У розділі «Функціонування національних господарств у системі глобальної еко-номіки (90-ті роки XX ст. – початок XXI ст.)» аналізуються фундаментальні пердумови, кількісна оцінка, принципові структурні зрушення, проблеми, напрями дослідження глобалізації як панівної теоденції сучасного періоду розвитку економіки та суспільства. Досліджується сучасний стан теоретико-економічного наукового знання.

Розділ «Економіка незалежної України» висвітлює основні тенденції соціально-економічного шляху України і формування концептуальних підходів до створення і роз-витку сучасної індустріальної змішаної економіки глобалізованого трансформаційного простору.

Колектив авторів сподівається, що пропонований підручник допоможе студентам у засвоєнні знань і досвіду, нагромаджених людством на шляху економічного розвитку, в опануванні здобутків світової та вітчизняної економічної думки, сприятиме збагачен-ню економічного світогляду, розвитку творчості та формуванню високої професійної культури майбутніх фахівців.

ЧАСТИНА IЧАСТИНА I

ГОСПОДАРСТВО ПЕРВІСНИХ СУСПІЛЬСТВ. ГОСПОДАРСТВО ТА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА

ДОІНДУСТРІАЛЬНИХ РАННІХ І ТРАДИЦІЙНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

► ПРЕДМЕТ І МЕТОД ІСТОРІЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ

► ПРИРОДА ТА ЕВОЛЮЦІЯ ГОСПОДАРСТВА ОБЩИННОГО СУСПІЛЬСТВА

► ГОСПОДАРСТВО ТА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СУСПІЛЬСТВ РАННІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

► ГОСПОДАРСЬКИЙ РОЗВИТОК ТА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СУСПІЛЬСТВ ТРАДИЦІЙНИХ (РЕГІОНАЛЬНИХ) ЦИВІЛІЗАЦІЙ У VIII СТ. ДО Н. Е. – V СТ. Н. Е. СТАНОВЛЕННЯ СУСПІЛЬСТВ СХІДНОЇ ТА ЗАХІДНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

► ГОСПОДАРСТВО ТА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СУСПІЛЬСТВ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ (КІНЕЦЬ V–XV СТ.)

Розділ 1 ПРЕДМЕТ І МЕТОД ІСТОРІЇ ЕКОНОМІКИ

ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ

1.1. Предмет і методологія історії економіки та економічної думки, її місце в системі економічних наук. Економічний мейнстрим.

1.2. Розвиток історії економіки та економічної думки як науки і навчальної дисципліни.

1.3. Проблеми періодизації історії економіки та економічної думки. Пошуки парадигми пізнання суспільного розвитку.

1.4. Мета і завдання навчальної дисципліни «Історія економіки та економічної думки».

1.1. Предмет і методологія історії економіки та економічної думки, її місце в системі економічних наук. Економічний мейнстрим Історія економіки та економічної думки є складовою системи економічних наук,

загальний науковий об’єкт дослідження яких – економіка. Поняття «економіка» (з грецької – мистецтво ведення домашнього господарства) використовується для ви-значення сфери суспільного життя, де в процесі господарської діяльності людини виробляються, розподіляються, обмінюються і споживаються життєві (матеріальні та духовні) блага з метою задоволення потреб людини та суспільства.

Предметом історії економіки та економічної думки є: ● становлення, функціонування та розвиток економіки у процесі історичної

еволюції на нано-, мікро-, мезо-, макро- і глобальному рівнях; конкретні форми ста-новлення, розвитку і функціонування економічних систем у різні історичні епохи з урахуванням національних, природних, політичних, духовних та інших особливос-тей конкретних країн, їх угруповань, міжнародної економіки, системоутворювальні зв’язки економічних систем;

● історичний процес виникнення, розвитку, змагання та зміни економічної дум-ки, закономірностей її еволюції та ролі в розвитку цивілізацій; етапні внески видатних особистостей, основних шкіл, течій та напрямів; аналіз фундаментальної бази хрес-томатійних позицій економічної науки та сучасних економічних вчень; адекватність, повнота та достовірність теоретичного відображення закономірностей перебігу гос-подарських процесів на певному етапі історичного розвитку;


● встановлення та дослідження методологічних засад історико-економічного аналізу, еволюції методів пізнання економічної дійсності.

У системі економічних наук та економічної освіти історія економіки та еконо-мічної думки – самостійна фундаментальна наука та навчальна дисципліна.

Історія економіки та економічної думки доповнює та поглиблює знання з по-літичної економії, мікро- і макроекономіки, функціональних і галузевих економічних наук, систематизує та аналізує економічні знання. У ній сконцентровано пізнаваль-ний досвід поколінь з дослідження соціально-економічних проблем, який викорис-товують для формування сучасної політики, теорії та практики. Історико-економічні знання у структурі кожної економічної науки постають у формі її історії, даючи змогу отримати інформацію про напрями, темпи та проблеми розвитку, методологічні ас-пекти дослідження. Історико-економічна наука забезпечує синтез історико-еконо-мічних і теоретичних знань сучасних економічних наук, відіграє роль пропагандис-та інтеграції наукового принципу розвитку в галузевих і функціональних науках, є ініціатором постановки міждисциплінарних проблем, сприяє гуманізації наукового змісту економічних знань. Вона тісно пов’язана з історією, філософією, географією, соціологією, політологією та іншими суспільними науками.

Вивчення історії економіки та економічної думки зумовлює визначення об’єктивних закономірностей розвитку світової економіки, розкриття взаємозв’язку теорій та умов їх виникнення з потребами економічної практики. Дослідження госпо-дарського досвіду та сучасних проблем економічної теорії, проведення порівняль-ного історико-економічного аналізу дають змогу забезпечити єдність теорії, історії та соціально-економічної практики, ефективно використовуючи досягнення еконо-мічної науки сьогодні.

Історія економіки та економічної думки виконує такі функції:● світоглядну – формування наукової картини світового процесу господар-

ської еволюції людства;● акумулятивну (нагромадження) – збір, вивчення та узагальнення господар-

ського досвіду людства;● пропедевтичну (підготовча) – визначення змісту базових економічних тер-

мінів на основі конкретних фактів з економічної історії;● формування реалізму економічного мислення – вивчення й аналіз позитив-

них і негативних факторів, що впливають на досвід господарської діяльності людства;● методологічну – історична ілюстрація та критика економічних законів і тео-

рій економічної теорії, наукове обґрунтування нових економічних теорій;● прогнозування – на основі використання досвіду передбачення майбутньо-

го розвитку;● виховну (гуманістичну) – уміння приймати рішення, враховуючи політичні

та моральні чинники. Сучасна наука виокремлює такі науково-організаційні форми історико-еко-

номічних досліджень, як економічна думка, економічне вчення, школа, течія та напрями економічної думки, теорія, концепція, погляд, гіпотеза. Поділ на школи, течії та напрями умовний, оскільки залежить від критеріїв, проблематики і методо-логії, на які спираються дослідники у процесі їх визначення. У сучасній економічній

15Розділ 1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки

літературі відсутня термінологічна строгість. Як наслідок, часто безпідставно ото-тожнюються ці поняття.

Економічна думка є найзагальнішим, широким і багатоплановим поняттям, що охоплює сукупність усіх поглядів і переконань, які існували та існують у суспільній свідомості.

Економічне вчення – це система упорядкованих та пов’язаних між собою по-глядів і думок, в яких сконцентровано теоретико-методологічне відображення істо-ричного процесу пізнання економічних явищ і процесів, система поглядів у певний період розвитку знань.

Напрям економічної думки – наймасштабніше утворення в історії економічної думки, яке охоплює сукупність течій, які відстоюють базові принципові положення та еволюціонують протягом тривалого історичного періоду.

Течія економічної думки – сукупність шкіл, які пропонують альтернативні варіанти або модифікації розвитку єдиних вихідних положень економічних досліджень.

Школа економічної думки – сукупність економічних теорій, об’єднаних базови-ми принципами, спільністю та наступністю методів.

Теорія – це структурована (за допомогою наукових категорій, понять і законів) сис-тема достовірних теоретичних та емпіричних знань, яка дає цілісне пояснення всього різноманіття фактів і подій господарського життя певної економічної системи.

Концепція – сукупність або система поглядів, спосіб розуміння, тлумачення певного предмета, провідний задум, що визначає стратегію дослідження.

Гіпотеза – припущення, міркування про закономірний (причинний) зв’язок явищ на основі спостережь і суджень.

Погляд – це напрям думок, позиція, переконання.Методологія історії економіки та економічної думки. Прогрес наукового

знання досягається як в теоретичному пізнанні, так і в методах, що використовують дослідники. Теорія та методологія утворюють внутрішню єдність. Якщо предмет на-уки розкриває, що пізнається, то методологія науки – як пізнається.

Методологія наукового дослідження охоплює фундаментальні положення, які використовуються як аксіоми дослідження, методи і принципи пізнання. Науковий метод – це шлях пізнання, сукупність взаємопов’язаних засобів і правил досліджен-ня та здобуття знань, їх обґрунтування. Застосування окремих методів не може бути довільним. Вони повинні відповідати особливостям предмета дослідження. Принци-пи методології – це певні визначальні установки суб’єкта пізнання щодо відносності, можливості, допустимості та доцільності використання того чи іншого методу в науко-во-пізнавальній діяльності, а також на підставі яких здійснюється оцінювання ступеня істинності отриманого знання. Функціональна роль методології полягає у побудові пев-ного теоретичного обґрунтування, виявленні внутрішньої логіки формування системи теоретичного знання, взаємозв’язку його структури та механізму функціонування. Від характеру обраних методів і принципів багато в чому залежать результати дослідження, його достовірність, рівень всебічності, ступінь переконливості та істинність.

Існують дві традиції вивчення історії науки: презентизм – бажання розповісти про минуле мовою сучасності і антикваризм – відтворення минулого у внутрішній цілісності, без посилань до сучасності.


Українські дослідники вважають, що методологічні засади історії економіки та економічної думки ґрунтуються на використанні загальнонаукових і спеціальних ме-тодів економічної науки. Методологія історико-економічного аналізу є системною конструкцією, до якої належить сукупність методів і принципів наукового пізнання.

Відбувається оновлення методології економічної теорії. Переосмислю-ються положення класичної парадигми1 пізнання Декарта–Ньютона і поширюється застосування системно-синергетичної парадигми.

Згідно з загальною теорією систем, розробленою в 30-х рр. XX ст., по-перше, система аналізується як множинність взаємодіючих елементів, об’єднаних струк-турою зв’язків, що забезпечують взаємосприяння та взаємообмеженість їх власти-востей і функцій; по-друге, використовуються принципи диференціації та інтеграції, коли визнається об’єктивна необхідність поділу конкретної системи на частини з подальшою інтеграцією їх у цілісність, що має нові якості; по-третє, як стимул роз-глядається не причина (минула подія), а результат.

Основою синергетики є теорія відкритих нерівноважних і необоротних сис-тем, створена в середині XX ст. брюссельською школою термодинаміки І. Пригожи-на. Остання дала назву новому науковому напрямку – синергетика. Вона поєднує структурно-функціональний аспект системного підходу з дослідженням системи в її розвитку через діалектику порядку та хаосу.

Синергетика – це концепція самоорганізації систем, зокрема людського суспіль-ства, яка відкидає запрограмованість розвитку початковими умовами, визнає об’єктивні причинно-наслідкові зв’язки, випадковість і спонтанність, можливість і дійсність, бага-товаріантність розвитку із періодами стабільності, нестійкості та нерівноваги в «точці біфуркації», що означає кризу системи та вузловий момент історії, коли відбуваються взаємопов’язані трансформації економічної, політичної, соціальної та культурної сфер життєдіяльності людини. Трансформація суспільства розглядається як процес виник-нення «порядку із хаосу». Виходячи на новий рівень самоорганізації, система вибирає один з декількох варіантів руху. Для характеристики ситуацій великої складності та ви-сокого динамізму, пришвидшення темпів змін американський учений Дж. Розенау за-пропонував поняття «турбулентний стан». Відмова від єдиного критерію та визнання багатоваріантності розвитку системи є базовим принципом сучасного наукового мис-лення, сучасною концептуально-теоретичною основою праць економістів.

Сучасна економічна теорія та історико-економічна наука ґрунтуються на еволюційній парадигмі. Еволюційна економічна теорія розглядає економічну систе-му в динаміці, зростанні, розвитку та вдосконаленні як природно-історичний процес. Методологія еволюційної економіки спирається на діалектичну філософію та логіку, розкриття причинно-наслідкових зв’язків і залежностей у розвитку економічних сис-тем, єдність теорії та практики, закони еволюції органічної системи.

Метод наукової абстракції дає змогу відобразити загальні та найсуттєвіші властивості економічного життя суспільства, що узагальнюються поняттям «еконо-мічні категорії».

1 З грецької «paradigma» – «приклад, зразок». Трактується як матриця, програма дослідження, фундаментальна картина предмета наукового аналізу.


Метод емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, сис-тематизація подій і фактів) допомагає описати, порівняти, дослідити та узагальнити реальні економічні явища, сформувати знання про економічну дійсність. Цей метод спирається на філософію позитивізму, яка критерієм істини вважає два головних прин-ципи: верифікації (перевірка гіпотези, теорії) та фальсифікації (заперечення гіпотези, теорії). Емпіричний метод використовує економічна компаративістика, що досліджує розвиток економічних систем та його соціально-економічні наслідки в різних зіставлен-нях у національному, регіональному та світовому масштабах, тенденції та особливості розвитку економічних систем постсоціалістичних країн в умовах ринкових перетворень.

В оцінюванні історичних фактів і подій значну роль відіграють кліометричні до-слідження, що використовують статистичні методи дослідження за допомогою ЕОМ, моделювання, аналогії й альтернативи для пояснення минулого, економічну теорію для вивчення економічної історії.

Історико-економічний аналіз – це поглиблене дослідження системності, рівня інтегрованості та причинно-наслідкового механізму процесу економічного розвитку, відмова від догматичного розуміння історії розвитку економіки та визнання плюра-лізму форм теоретичного відображення економічної дійсності.

Вирішальне значення у методологічному арсеналі має системно-структурний (системно-функціональний) метод, згідно з яким економіка вивчається як система з широкими функціональними зв’язками, коли ціле та його частини взаємопов’язані різноманітністю внутрішніх і зовнішніх зв’язків, структурних елементів та рівнів.

Історико-генетичний метод дає змогу з’ясувати послідовний аналіз фактів і процесів генезису та еволюції об’єктів дослідження, розкрити причинно-наслідковий механізм розвитку економіки, визначити місце і роль теорії у сукупному системному знанні певної історичної доби, розкрити зв’язок між теоріями минулого та сучасного, взаємозв’язок ідей з політикою та практикою.

Історико-порівняльний метод порівнює об’єкти історико-економічного дослідження у часі та просторі, виявляє взаємодію загального, особливого та одиничного в економіч-ному розвитку. Історико-типологічний метод виявляє однотипні властивості та ознаки у різних явищах і подіях економічного життя. Порівняльно-статистичний – отримання, обробка, збирання і відбір, класифікація і аналіз історико-статистичної інформації. Моно-графічно-дедуктивний метод встановлює загальні закономірності через вивчення окре-мих економічних структур. Проблемно-логічний метод дослідження розкриває глибинні сутнісні характеристики на основі виявлення внутрішньої логіки, дає змогу представити розвиток економіки та економічної науки як об’єктивно зумовлену історію.

Історико-економічна наука використовує також метод економічного моде-лювання, що здійснює пошук найбільш ефективних, оптимальних схем організації економічних систем, є формалізованим описом і кількісним виразом економічних процесів і явищ. Метод ідеальних типів є теоретичною моделлю, що найповніше відображає певний стан господарської системи, її ідеальний тип, використовується для розкриття особливостей господарської сфери конкретного суспільства на від-повідному етапі його історичного розвитку. Метод контрфактичних моделей ви-значає можливості альтернативних шляхів розвитку, висвітлює невикористані мож-ливості, ставиться питання, як результати могли б змінювати, значення позитивних


і негативних сторін реального процесу. Абсолютистський (від лат. «absolutes» – «необмежений, довершений») підхід полягає у розгляді теорії як безперервного про-гресу від помилкових тверджень до істини, яка зводиться в «абсолют». Цей підхід виключає можливість існування інших методологічних підходів. Кумулятивний під-хід (від лат. «сumulatio» – «збільшення, накопичення») припускає, що нові за часом теорії є безперечно кращими від «старих», а отже, вивчати останні необов’язково. Релятивістський підхід (від лат. «relaivus» – «відносний») відкидає можливості піз-нання об’єктивної істини взагалі на підставі повної відносності всіх людських знань. Використовують також метод соціологічних дослідів і соціальної психології.

Серед методів історико-економічної науки особливе значення мають органі-заційний підхід та процесний аналіз господарської системи. Організаційний підхід передбачає встановлення цілісних (емерджентних) характеристик господарської системи: цілей, господарських форм, мотивів діяльності та характеру взаємодії між ними. Процесний аналіз передбачає вивчення необхідних суспільних умов (еконо-мічних інститутів) та перебігу процесів господарської взаємодії. Застосовують спеці-альні історичні методи дослідження: хронологічний, синхронний, діахронний (метод періодизації), історичне моделювання.

Методологи економічної науки наголошують на існуванні шкіл економічно-го аналізу кожного з основних напрямів економічної думки: маржинальної методо-логічної школи, неокласичної, австрійської, кейнсіанської, інституціональної та ін. Увага акцентується на синтезі методологічних підходів в економічних дослідженнях. Виокремлюють два види синтезу: внутрішньодисциплінарний і міждисциплінарний. Останній реалізується як економічний імперіалізм, під яким розуміють метод дослі-дження і тип міждисциплінарної взаємодії в соціальних науках, змістом якого є теза: оскільки будь-яка діяльність людини раціональна, вона є предметом економічного аналізу; економічна васальність, коли економічні дослідження здійснюються від-повідно до теоретико-методологічних засад іншої науки; рівноправне співробітни-цтво за умов поглиблення і збагачення всіх теорій і методології1.

Обґрунтовується перспективність методологічного інституціоналізму – ме-тоду інституціонально-еволюційого дослідження, який поєднує такі принципи, як визнання наукових напрямів специфічними інститутами, відмова економістів від со-ціальної нейтральності пізнання, конкуренція наукових співтовариств на основі до-віри та репутаційного капіталу, дослідницьких угод і стратегій2.

Науковці, досліджуючи процес еволюції історико-економічної науки, ви-користовують різні моделі її розвитку.

Кумулятивна модель французького вченого П. Дюгема (1861–1916) розглядає розвиток науки як еволюційний поступально-неперервний спадкоємний накопичу-вальний процес, наукове знання – як сукупність фактів, теорій та методів, які погли-блюють, розширюють і доповнюють ідеї, нагромаджені людством.

Фальсифікаційна модель розвитку науки англійського дослідника К. Поппера (1902–1994) стверджує, що розвиток науки є циклічним процесом висування гіпо-

1 Орехов А. М. Методы экономических исследований : уч. пособ. / А. М. Орехов. – М. : ИНФРА-М, 2009. – С. 20.2 Фролов Д. Методологический институционализм: новый взгляд на эволюцию экономической науки / Д. Фролов // Вопросы экономики. – 2008. – № 11. – С. 90–97.


тез, їх фальсифікації (спростування) у процесі емпіричних перевірок (через екс-перимент і спостереження). Наукові знання формуються шляхом припущення та спростування, усунення виявлених наукових помилок і висування нових наукових гіпотез (механізм спроб і помилок).

Згідно з моделлю «наукових революцій» американського вченого Т. Куна (1922–1996), базовим структуроутворювальним елементом науки є парадигма (дисциплі-нарна матриця), яку він трактував як визнані наукові досягнення, які протягом певного часу формують модель проблем та шляхи їх розв’язання науковому співтовариству; сукупність переконань, ідеалів, методів і схем дослідницьких програм науковців пев-ної групи, в рамках яких визначаються вибір проблем і запропоновані рішення. Наука проходить три періоди розвитку: допарадигмальний (теоретико-методологічного су-перництва і дискусій), парадигмальний, або «нормальної науки» (накопичення знань, розвиток не виходить за межі прийнятої парадигми) і постпарадигмальний (поява аномалій/фактів, які науковці не можуть пояснити в межах парадигми, поява альтер-нативних теорій, криза, вихід з якої можливий через а) доведення панівною парадиг-мою своєї спроможності розв’язати проблеми, б) відкладання вирішення проблеми, в) наукову революцію шляхом зміни однієї парадигми іншою. Погляди Т. Куна еволю-ціонували від визнання конкретної парадигми наукового знання в кожний історичний період до можливості співіснування декількох парадигм.

Модель наукових дослідних програм британського філософа та історика науки І. Лакатоса (1922–1974) ґрунтується на твердженні, що наукове знання у кожний період розвивається через конкурентні відносини або боротьбу науково-дослідних програм як сукупності динамічних і послідовних теорій, структура кожної з яких охо-плює «жорстке ядро», «захисний пояс», негативну евристику і позитивну евристику. «Жорстке ядро» розглядається як фундаментальні аксіоматичні теоретичні осно-ви та методологічні принципи, які вважаються незаперечними в межах науково-до-слідної програми. «Захисний пояс» програми – це гіпотези, теоретичні положення і граничні умови, які постійно розвиваються, змінюються та оновлюються під впли-вом наукової критики («спростовувальні варіанти» програми). Негативна евристи-ка – це обмеження у формі правил, яке забороняє зміну тверджень, включених у «жорстке ядро». Позитивна евристика складається з доводів і припущень, які до-зволяють спростування, зміну, розвиток і модифікацію «захисного поясу» дослідної програми. Еволюція конкретної програми відбувається за рахунок уточнення, зміни «захисного поясу». Руйнування «жорсткого ядра» означає відміну програми і за-міну її конкурентною. І. Лакатос виокремлює два періоди в розвитку науки: прогре-сивний, коли позитивна евристика виконує функції захисту «жорсткого ядра» через висування нових гіпотез, відбувається зростання знання і розширюються емпіричні та теоретичні можливості програми; регресивний, коли теоретичне зростання від-стає від емпіричного, втрачається сила передбачення, нові знання досліджуються конкурентною програмою. Зміна основних наукових дослідних програм є науковою революцією. Сучасна наука характеризується плюралізмом і конкуренцією дослід-них програм.

Модель циклічного розвитку французьких вчених Ш. Жіда і Ш. Ріста доводить циклічний характер еволюції економічної думки. В конкретно-історичних умовах па-


нує певна теорія, яка відступає під натиском інших ідей, потім повертається в новій формі на новому етапі розвитку.

Еволюційна економічна теорія Й.-А. Шумпетера (1883–1950) розглядає роз-виток економічної науки як об’єктивно зумовлені етапи: внутрішні ендогенні зміни; нововведення, що долають супротив, порушуючи безперервність, і через «творче руйнування» виходять на новий ступінь розвитку. Й.-А. Шумпетер вважав, що наука стала гал

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИdspace.tneu.edu.ua ›...

Documents