14 — 21 жовтня 2015 р.

6

Тв

ор

че

об

‘єд

на

нн

я «

СО

БО

Р»

** ÎÎÑÑ ²² ÒÒßßÍÍÑÑÜÜÊÊÈÈÉÉ ÏÏÀÀÍÍÒÒÅÅÎÎÍÍ ** ÎÎÑÑ ²² ÒÒßßÍÍÑÑÜÜÊÊÈÈÉÉ ÏÏÀÀÍÍÒÒÅÅÎÎÍÍ ** ÎÎÑÑ ²² ÒÒßßÍÍÑÑÜÜÊÊÈÈÉÉ ÏÏÀÀÍÍÒÒÅÅÎÎÍÍ **

ПодвижникЯк часто у житті нам бракує тих

наставників, які стали б для насдуховними "маяками"; як частобракує тих подвижників своєїсправи, яких без перебільшенняможна було б назвати ВчителямиВисокого Духу. Замислимося надцими словами. Хіба не в цьому —подвижництві — полягає високепризначення вчителя? Українськіпедагоги залишили нам у спад&щину золоті зерна мудрості, щоне тьмяніють з часом. Таких учи&телів — творців завжди згадують ідовго пам'ятають їх учні як"батьків своєї духовної цінності іне забудуть до самої смерті", бовони справою свого життя тво&рять з народу націю, "з нації своюдержаву". Щасливий той, хтозустріне такого вчителя насвоєму шляху. Щасливий той, хтообрав свою життєву стежину&до&рогу. Миколу Миколайовича Лев&шина сміливо можна віднести доцієї когорти вчителів.

Математика — цетворчість і натхнення

Він був знаним педагогом, вче&ним в освітянському просторі Ук&раїни та зарубіжжя, одним із роз&робників концепції та "Першоговітчизняного дидактико&методич&ного комплексу з математики длячотирирічної початкової школи",автором першої в Україні програ&ми з інформатики для початковоїшколи та відповідного дидактико&методичного комплексу; методи&ки підготовки вчителя початковихкласів до її застосування, розроб&ником інтегративно — синерге&тичної моделі "Психолого&педа&гогічного проектування особистоорієнтованих технологій навчанняі виховання для вищих навчальнихзакладів", концепції особистіснозорієнтованого підручникотво&рення. Побутує думка, щооскільки математика — наука точ&на, то немає тут місця для твор&чості та фантазії. Мовляв, викори&стовуй формули та інтеграли, і нацьому крапка. Зрозуміло, що цейміф легко розвінчати. І своєюдіяльністю Микола Левшин довівтой факт, що математика — наукааж ніяк не суха. Лише творча лю&дина здатна ламати стереотипи івтілювати сміливі ідеї у життя.Нині важко повірити в те, що сво&го часу Микола Миколайович за&лишився без роботи через те, щозаймався проблемами…інформа&тизації початкової освіти. Нині, ко&ли кожен першокласник легковправляється з комп'ютером іпланшетом, це здається немож&ливим. Як неможливим видаєтьсяі той факт, що за новаторські ідеїне завжди можна одержати…по&дяку. Микола Миколайович ствер&джував, що "кожний креативнийрезультат — це палиця з двомакінцями". А новаторські ідеї не

завжди відразу приживаються усуспільстві. Так було у далекому1984 році, коли у підручнику "Ма&тематика" для 4&го класу вченимбуло вперше запроваджено за&вдання для формування імпліка&тивних суджень (імплікація — целогічна операція, за допомогоюякої з двох висловлювань утво&рюється умовне висловлювання"якщо…,то…& Авт.) І хоча нинісхожі завдання пропонують навітьшестирічним дітям, на той часвідчувався певний супротив. ДоМіністерства освіти надходилианонімки, надсилали покресленічервоним підручник. Одначе но&ваторські пошуки Миколи Левши&на мали й підтримку. Зокрема,схвально відгукувався видатнийматематик М.Кузенний, діти якогонавчалися за підручником МиколиЛевшина. І хоча, як казав сам Ми&кола Миколайович, математики єскупими на похвалу, проте М.Ку&зенний виявився винятком з пра&вил. Його схвальний відгук неаби&як підтримав Миколу Левшина.Нині цей факт у біографії науковцякрасномовно свідчить про те, щовсе у нашому швидкоплинномужитті змінюється і оновлюється. Іте, що ще вчора здавалося нечу&ваним, нині сприймається цілкомприроднім. Утім, на той період,коли Микола Левшин залишивсябез роботи, йому було не дожартів. Пізніше він з вдячністюзгадував вірних друзів Р.Посто&ловського (нині ректора Рівненсь&кого гуманітарного університету)та В.Лугового (нині віце&прези&дента НАПН України), які у важкухвилину підставили надійне пле&че. Утім, здійснити усе задуманета реалізувати свої ідеї МиколіМиколайовичу вдалося тоді, колидиректор і засновник Інститутувищої освіти АПН України ВікторПетрович Андрущенко (нині рек&тор НПУ ім. М.П. Драгоманова)запропонував йому посадузавідувача відділом. Напевно,варто було пройти крізь негараз&

ди, зустріти на своєму життєвомушляху перешкоди, аби згодомпрацювати під керівництвом тако&го прекрасного науковця, педаго&га. Підтримка і наполегливістьсприяли тому, що залишилосьнам у спадок від Миколи Левшина— понад 200 наукових і навчаль&но&методичних праць; з них 28підручників, навчальних та на&вчально&методичних посібників тапрограм для загальноосвітньої тавищої школи. Зокрема, він є авто&ром підручника "Математика" для4&го класу чотирирічної початко&вої школи (1989р.), навчальнихпосібників для вищих навчальнихзакладів "Використання інфор&маційних технологій у навчаль&но&виховному процесі початко&вої школи"(2005р.), "Практикумдля користувачів персональнихкомп'ютерів" (2005р., 2007р).Автор "Зошита з математикидля другого класу"(1997р.),"Альбому завдань з математикидля 3 класу" (2003р.), "Педа&гогіки вищої школи" (2008р.),співавтор навчального посібни&ка "Математика" для напрямупідготовки "Початкова освіта"(ч.I&2012р.; ч.II& 2015р.). Підкерівництвом Миколи Левшинауспішно завершена науково&дослідницька робота за темами:"Психолого&педагогічне проек&тування особистісно зорієнтова&них технологій навчання та вихо&вання у вищих навчальних за&кладах", "Психолого&педагогічнізасади інноваційних технологійвикладання у вищій школі". Він єспівавтором монографій "Осо&бистісно орієнтовані технологіїнавчання і виховання у вищих на&вчальних закладах", "Психолого&педагогічні засади проектуванняінноваційних технологій викла&дання у вищій школі", "Проекту&вання навчально&методичного за&безпечення магістрантів", "Кон&цептуально&методологічні основипроектування методів і засобівдіагностики освітніх результатів у

Учительським

Раптова смерть забрала з наших рядів унікальну постать, та�лановитого вченого і педагога Миколу Миколайовича Левшина.Читачам “Освіти” це ім'я добре відоме, адже він на сторінкахтижневика вів рубрику “Методика”, був модератором спільно�го проекту “Педагогічні технології”. Попереду було массапланів, а доводиться вдаватись до спогадів.

Коли хочеш глибше пізнати людину, звернися до її дитячихроків. До щемливого періоду юнацтва, коли перед тобою про�стеляється тисячі незвіданих стежин�доріг. І маєш обратипоміж них одну�єдину, що стане визначальною у виборі про�фесії, у виборі твого майбутнього. Зрештою, у виборі твоєїдолі. Адже хіба може бути щасливою людина, яка помилиласяпри виборі професії? Тому так важливо, коли маєш поряд із со�бою досвідчену, мудру людину, яка б підказала, спрямувалаподальший шлях.

Колектив Інституту вищої освітиНАПН України висловлює глибокеспівчуття з приводу передчасної смертіколишнього завідувача відділу педа�гогіки і психології вищої освіти Інститутувищої освіти НАПН України ЛевшинаЛевшинаМиколи МиколайовичаМиколи Миколайовича

Колектив Національного педагогічногоуніверситету імені Михайла Драгомановаглибоко сумує з приводу тяжкої втрати � пе�редчасної смерті професора кафедрисоціальної філософії та філософії освітиНПУ Миколи Миколайовича ЛевшинаМиколи Миколайовича Левшина.

Пішла з життя добропорядна, чесна, щираі чуйна людина, яскрава особистість, відо�мий науковець. Схиляємо голови в скорботіразом із рідними, близькими, колегами, од�нодумцями і висловлюємо найщиріші словаспівчуття родині.

Світла пам'ять про Миколу Миколайови�ча назавжди залишиться в наших серцях.

ККооллееккттиивв ННППУУ ііммеенніі ММ.. ПП.. ДДррааггооммаанноовваа

Редакція Всеукраїнського громадсько�політичного тижневика “Освіта” глибо�ко сумує у зв’язку з раптовою, передчас�ною смертю свого постійного автора,професора Національного педагогічногоуніверситету імені Михайла Драгоманова

Миколи Миколайовича Левшинаі висловлює щирі співчуття рідним іблизьким покійного.

Романтик і життєлюб...Романтик і життєлюб...Так відзивались про нього друзі і знайомі.

З щирим серцем і широкою душею Він праг�нув обігріти всіх, хто того потребує. Заходи�мо на Фейсбук і читаємо останній коментар,який ще кілька днів тому відмітили позити�вом. Як до болю просто ці слова відобража�ють весь життєвий поклик нашого Друга:"Думаю про кошенят. Позавчора, йдучи нароботу, побачив двох маленьких, біленьких,гарненьких кошенят. Вони тремтіли від хо�лоду, жалібно нявкали. Куди їх взяти?"...Тоді читали це з якоюсь особливоюніжністю, тепер — з жалем і сумом. Ось такВін ділився своєю любов'ю. І не тільки злюдьми...

Таким місце тільки в Раю. Спи спокійно,дорогий Друже. Твої справи буде продов�жено, Твої мрії здійснено, Твою поему бу�дуть писати твої близькі : донька, зять, внуч�ки та ми, — твої друзі...

РРууссллаанн ППООССТТООЛЛООВВССЬЬККИИЙЙррееккттоорр РРДДГГУУ,, ппррооффеессоорр зз ррооддииннооюю;;

ппррооффеессооррии ЮЮрріійй ППЕЕЛЛЕЕХХ,, ВВааллеерріійй ССІІЛЛККООВВ,,РРооммаанн ППААВВЕЕЛЛККІІВВ,,ТТааммаарраа ППООННІІММААННССЬЬККАА,,

ддооццееннтт ВВааллеерріійй ШШЕЕРРЕЕТТЮЮККттаа ббааггааттоо іінншшиихх,, ххттоо шшааннууєє іі ппаамм''яяттааєє..

14 — 21 жовтня 2015 р.

7

Тв

ор

че

об

‘єд

на

нн

я «

СО

БО

Р»

** ÎÎÑÑ ²² ÒÒßßÍÍÑÑÜÜÊÊÈÈÉÉ ÏÏÀÀÍÍÒÒÅÅÎÎÍÍ ** ÎÎÑÑ ²² ÒÒßßÍÍÑÑÜÜÊÊÈÈÉÉ ÏÏÀÀÍÍÒÒÅÅÎÎÍÍ ** ÎÎÑÑ ²² ÒÒßßÍÍÑÑÜÜÊÊÈÈÉÉ ÏÏÀÀÍÍÒÒÅÅÎÎÍÍ **

вищих навчальних закладах". Ми&кола Миколайович Левшинздійснював наукове керівництвопідготовкою кандидатських ди&сертацій, підготував 13 канди&датів наук. Знаному науковцевібуло чим пишатися. Сам же Мико&ла Левшин постійно перебував утворчому пошуку. Тож, оскількивідкривати та підтримувати твор&чих особистостей завжди було (ізалишається) пріоритетом удіяльності Всеукраїнського гро&мадсько&політичного тижневика"Освіта". Миколу Левшина неод&норазово визнавали кращимосвітянином України (2003, 2009,2010р.р.) у номінаціях "Засвітивогонь" та "Залиш мені в спадщи&ну думку найвищу". Вагомі здо&бутки, наче достиглі в осінньомусаду яблука. Усе це — наслідкинатхненної, самовідданої праці. Ілише, блукаючи стежинамиосіннього саду, розумієш, щовсього цього могло не бути, як&би… Якби не ті перші стежини, щосходив разом з незабутніми бать&ками. Також педагогами, з якихбрав приклад, яких завжди згаду&вав, ніжно любив і поруч з якимитепер знайшов свій вічний спокій.

Рідний край, “Степова Еллада”

Завжди пам'ятати, звідки ти ро&дом було життєве кредо МиколиЛевшина. Тож за будь&якої мож&ливості завжди поспішав на ріднуКіровоградщину. "Степовою Ел&ладою" називав цей край пись&менник Євген Маланюк. Кірово&градщина славиться давньоюісторією та дивовижною приро&дою. Це — край унікальних чорно&земів, що демонструються як ета&лон в Паризькому музеї мір та ваг.Саме на Кіровоградщині спалах&нули таланти засновників ук&раїнського професійного театруМарка Кропивницького, ІванаКарпенка&Карого, Панаса Сакса&ганського, Марії Заньковецької. Аще "Степова Еллада" збагатилакрасне письменство іменами Во&лодимира Винниченка, ЮріяЯновського, Арсенія Тарновсько&го. І, звичайно, освітяни завждипам'ятатимуть, що значну частинусвого життя видатний українськийпедагог Василь Сухомлинськийбув директором Павлиської шко&ли на Кіровоградщині. Є, напевно,в цьому щось символічне, щожиттєвий шлях Миколи Левшинабув освячений постатями батьків— педагогів з великої літери. "Щобуло найголовніше в моємужитті?" — запитував Василь Сухо&млинський. І відповідав: "Без ва&гань відповідаю: любов до дітей".Без любові до дітей не уявлялисебе батьки Миколи Миколайови&ча Левшина. Оксана Олек&сандрівна була шанованою люди&ною, викладала історію. А школа,

пригадував Микола Левшин, сто&яла неподалік від батьківськогобудинку. Коли її перевели в іншемісце, мама написала синові: "Пе&ревели школу. Не стало чути дитя&чого галасу. А мені на душі сум&но". Ці слова якнайкраще характе&ризують покоління учителів, які ненажили великих статків, протесерце своє віддавали дітям. І без&межно любили свій край. "Середночі в степу спалахне небосхил івпаде на поля вогняниста зірни&ця", — ці рядки незабутнього Ва&силя Сухомлинського присвячені

рідній землі — Кіровоградщині.Що ж, "Степова Еллада" завждинароджувала поетів. За спогада&ми Миколи Левшина, мама булавзірцем любові та чуйного став&лення до своїх вихованців. Прига&далося, як малими школярикамидопомагала збирати колгоспнийурожай. Вчителька Оксана Олек&сандрівна завжди була зі своїмивихованцями поряд. У пам'яті Ми&коли Миколайовича зберігся ви&падок: осінній день, коли усім кла&сом працювали на полі. І раптом— злива! Питання, де шукати при&хисток від негоди, не виникало.Звісно, треба бігти до вчительки!Оксана Олександрівна, наче тур&ботлива мама, усіх дітей пере&одягнула, висушила одяг. А потімсиділи разом за столом, зігріва&лися гарячим чаєм, ласувалисмачним варенням…Дивна річ —людська пам'ять. Іноді вона без&жально знищує епізоди, що зда&валися такими важливими. А цейдалекий епізод із дитинстванадійно зберігав у його пам'яті на&че у комп'ютері. Здавалося, зви&чайний епізод, а він зігрівав з да&лекого минулого, надійнооберігав від злив і буревіїв у до&рослому житті. Ласкаві маминіочі… Дітлахи&горобчики за сто&лом довірливо дивилися на своювчительку. Для них вона назавждизалишиться берегинею, якаоберігала, захищала. Вчителюваві батько — Микола Миколайович(як бачимо, Миколаїв у родині

Левшиних не бракувало). До речі,любов до математики — то від та&та. Батько був людиною військо&вою, любив точність і порядок,тож невипадково обрав королевунаук — математику. Тоді, у ди&тинстві, товаришам Миколки зда&валося, що бути сином батьків&вчителів — то суцільні переваги.Бо коли твій тато — математик, амама знається на історії, у тебе неможе бути жодних перешкод! Авін все сприймав по&іншому. Бутивчительським сином — то суцільнізобов'язання. Зрештою, вчи&тельські діти завжди мають бути"найкращими поміж найкращих",адже з них беруть приклад іншіучні. Тож вчительський син Мико&ла Левшин не прогуляв жодногоуроку. Так само не пропустивжодної пари, навчаючись в педа&гогічному інституті (нині універси&теті ім. В.Винниченка). А навіщобуло пропускати, якщо вчитисябуло цікаво? Випускники фізматуотримували гарну базову освіту,навички креативного мислення,що ставали у пригоді у доросломужитті, дозволяли вільно орієнту&ватися у науковому просторі. Звдячністю згадував Микола Мико&лайович усіх свої наставників, яківплинули на його становлення:Неонілу Гаврилівну Мальцеву, На&ума Яковича Прайсмана, Серафи&ма Михайловича Чашечнікова,Анатолія Миколайовича Селівер&строва… Утім, з найбільшоювдячністю — професорові Кірово&градського педагогічного універ&ситету, відомому вченому ВіталіюЛукичу Омеляненку, який долу&чився до формування науково&пе&дагогічної діяльності Миколи Лев&шина. Після закінчення навчанняМикола Левшин працював у Ново&миргородській школі №2. Викла&

дав математику у восьмих класах.Приємно було дізнатися, що на&прикінці навчального року отри&мав найвищий учнівський рей&тинг! Це окрилювало, спонукалодо подальшої праці. А ще неабиякпотішили студенти &практиканти,які присвятили математиці…по&етичні рядки. Після служби в арміїМикола Левшин працював лабо&рантом кафедри педагогіки разоміз Віктором Вовкотрубом та Сте&паном Величком (нині це відомівчені). Кожен з них тоді шукавсвою стежку, мріючи про широкийшлях у велику науку. Тоді МиколаЛевшин використав свій шанс.Якось підміняв колегу, працюючина підготовчих курсах педа&гогічного факультету. Продемон&стрував високий рівень викладан&ня, тож результат не забарився.Викликав один з тодішніхкерівників вишу Сергій Гаврило&вич Мельничук: "Ти ж фізматзакінчив! Викладай математику, апотім ми тебе направимо доаспірантури".

Педагогічна скарбничкаТак педагогіка і математика

нерозривно переплелися у долівченого. "Умій відчувати порядіз собою людину, умій розумітиїї душу, бачити в її очах духов&ний світ, радість, горе, нещас&тя", — вкотре процитуємо Васи&ля Сухомлинського. Напевно,людина пізнається ще й тим,наскільки вміє бути вдячною.

Наскільки вміє пам'ятати й ціну&вати людей, з якими колисьзвела доля. Колеги відзначаютьнадзвичайну комунікабельністьМиколи Миколайовича. Сам жевін говорив про "феномен ву&лиці Космічної". І пояснював:колись всі аспіранти Інститутупедагогіки, Інституту психо&логії, Київського педінститутужили в одному гуртожитку. У то&му легендарному гуртожитку, зістін якого вийшло у широкийсвіт чимало вчених&науковців.Панувала у тому гуртожиткутворча атмосфера. Аспірантськіроки нині з вдячністю згадуютьчисленні друзі Миколи Левшина(до речі, саме йому доручилиочолювати студраду). Колишні"космонавти" стали знанимивченими, громадськими діяча&ми. А почуття спорідненостідуш, готовність прийти на допо&могу залишилися на все життя.А ще з тих юнацьких років виніснайголовніше правило: завжди,за будь&яких обставин з пова&гою ставитися до людей. "Дякуйза найменше добро, виявленепо відношенню до тебе, зачуйність, за послугу. Дякуй зате, що тобі поступилися, що те&бе стримали від необачногокроку, що довели тобі твою не&правоту", — золоті слова педа&гога Василя Сухомлинського.Ніби так просто, і в той же часнеймовірно складно. Утім, безповаги до своїх вихованців учи&тель ніколи не відбудеться. Ко&ли Миколу Миколайовича запи&тували про педагогічні секрети,він відповідав: "Студента требалюбити!" Без цього неможливорозпочинати свою діяльність. Упедагогічній скарбничці МиколиМиколайовича усі поради пе&ревірені життям та практикою.Це, насамперед, прагнення допостійного самовдосконален&ня; намагання максимальнорозкрити творчий потенціалкожного студента; введеннястудентів у власну творчу лабо&раторію; підтримання широкогокультурного творчого простору;розуміння потреб та мотивіввчинків кожного; забезпеченнядоброзичливої позитивної ре&акції у будь&якій "позаштатній"ситуації; залучення студентів донаукової діяльності.

Златопільська гімназіяУ Миколи Миколайовича була

мрія, — відродження осередкукультури "Златопільська гімназія",розташованого на територіїрідного міста Миколи Миколайо&вича — Новомиргорода. Колисьтам було два навчальних заклади— педагогічне училище та зоо&технікум (нині, на жаль втраче&них). Разом з цим зазнає руйнаціїпам'ятка архітектури, будова Зла&топільської гімназії. У 1996 роцізусиллями С.Гончаренка, Ю.Ма&льованого, В.Затоки, тодішньогокерівника обласного управлінняосвіти О.Домаранського булопроведено всеукраїнську конфе&ренцію "Златопільська гімназія:минуле, сучасне, майбутнє". УЗлатопільській гімназії свого часунавчалися письменник і політикВолодимир Винниченко (саме намісцевому матеріалі написана йо&го перша збірка оповідань "Красаі сила"), письменник Григорій Гру&шевський (помер у Новомирго&роді під час голоду 1922р.), етно&граф і фольклорист Іван Филипо&вич, композитор Борис Лято&шинський. Його батько викладавтут, а Микола Зеров саме під часвикладання у Златопільськійгімназії розпочав свою роботу надперекладами римських поетів.Інший викладач — історик ОлексійАндріївський мав 400 друкованихпраць (таким доробком може по&хвалитися не кожен столичнийпрофесор). У Златопільськійгімназії свого часу видавалися трилітературні журнали, поряд насусідніх вулицях діяли два са&модіяльних театри, активну участьв яких брали викладачі та учні.Зрозуміло, що Златопільськагімназія уособлювала шляхетність

та аристократизм духу, яким небуло місця у крайні войовничогоатеїзму. Вихор пролетарської ре&волюції розвіяв усе на попіл. Зтридцяти двох останніх випуск&ників гімназії (1919р.) тільки одинпомер своєю смертю. Інших такчи інакше знищено, двоє з нихзустрілися зі своїм учителемМ.Зеровим на Соловках…Утім,плин історії не зупинити. До кінця80&х років минулого століття устінах Златопільської гімназіїрозміщувалася Новомиргородсь&ка середня школа №1 (Златопільстав частиною містечка Новомир&город ще в 50&х роках, хоча не&офіційна назва побутує й досі). Втой час тодішня влада не перей&малася відродженням навчаль&ного закладу. Коли директоромшколи став Василь Затока(який, до речі, перетворив зви&чайну школу на технічний ліцей),тоді заговорили про відроджен&ня приміщення Златопільськоїгімназії. Краяни вдячні усім, хтовиступив з такої ініціативою.Земляків активно підтримувавМикола Левшин. Утім, на тойчас, в середині 90&х, ентузіазмугромади було замало. Еко&номічна криза зводила нанівецьусі масштабні задуми. Тоді Васи&леві Затоці вдалося все ж такизнайти кошти, аби перекрити дахстарого приміщення (без цьоговідроджувати вже було б нічого). Аще Василь Затока написав книжку"Златопільська історія: сторінкиісторії". На жаль, життя подвижни&ка обірвалося, і на місцевому рівніне було кому "просувати" цю ідею.Утім, громадяни, мешканці Ново&миргорода розуміли, що безвідродження вічних духовнихцінностей годі говорити про якісьзрушення у суспільстві. У стінигімназії потрібно було вдихнутинове життя, повернути призабутіідеали шляхетності, інтелігент&ності, жертовності. Новомирго&родці повірили у власні сили, ад&же завдяки їхнім старанням у містівідкрили пам'ятник Тарасові Шев&ченкові (про перебування малогоТараса на цій землі йдеться уповісті "Наймичка"). І ось у справіщодо відродження Златопільськоїгімназії намітилася позитивнатенденція. Як радів цьому МиколаЛевшин, який протягом всього ча&су був активним учасником про&цесу, мріяв про те час, колигімназія все ж таки відродиться донового життя (до речі, за вагомийвнесок у розвиток вищої освіти таутвердження освітянських тра&дицій Миколу Левшина було наго&роджено почесною грамотою Но&вомиргородської міської ради тапочесною відзнакою "Твоє містогордиться тобою").

Життя триватиме любов'ю Микола Миколайович належав

до когорти тих небайдужих людей,які живуть інтересами громади.Тож не дивно, що обирався депута&том Гірської сільської ради. Тішив&ся, що виправдав сподівання своїхвиборців, адже жодного зверненняне залишив поза увагою. На влас&ному досвіді переконався: депутат&ство — то важка й копітка праця.Але він не боявся труднощів. Зновубалотувався до сільради.Зустрічався з виборцями. Плану&вав, планував... На щастя, вдомаМикола Миколайович мав повнерозуміння. Дружна "сімейна ко&манда" підтримувала та допомага&ла. Тішився, що донька Оксаназуміла передати своїм донькамнайголовніше — людяність та доб&роту. Онучата Настя та Варя ніколине пройдуть повз чужої біди. Тож недивно, що безпритульні кошенята,що їх знайшли дівчатка, стали по&вноправними мешканцями їхньоїдомівки. А відтак, на землі помен&шало нещастя… Стало більше доб&роти. І у ній триватиме життя Мико&ли Левшина.

НаталіяОСИПЧУК,

письменниця, член НСПУ

шляхомЗ внучкаки Настею і Варусею.