.VV->A,

.1%ГI *i7'J*|

ійШм

ЇУл>у.£Щ ‘і$з«Н£Лздч

■1 | j K ? \« V e o .«••••«••Ч | J

’■ У Л ^їйІяІ.'і *.*. УЛу Г '.У 'І';- ’ЛуД '-У * *^Ж і:Ж У > -A W >' <й

Олена Кульчицька: Чорна хмара, аквареля

Видає Союз Українок Америки раз в місяць за вийнятком серпня

Редагує Колегія — Лідія Бурачинська, Осипа Грабовенська, Олена Лотоцька, д-р Наталя Пазуняк, Ірина Пеленська, Марта Тарнавська і Марія Юркевич.

Листування й передплату висилати на адресу;

4936 N. 13th St. Philadelphia 41, Pa.

Tel. DA 4-7304

Річна передплата в ЗДА і Канаді від січня 1959 ......................... $4.00

Піврічна передплата................... $2.50Річна передплата в Англії 1U ф. ст. Річна передплата в Австралії 2 ф. ст. Річна передплата у Франції 10 н. фр. В інших країнах рівноварт. 4 ам. дол.

Поодиноке число 45 центів

З м і с т :

В. Вовк: Баляда про св. Кекнлію За право для живих І мертвих Л. Д.: Як ми голосували?На сторожі здоров'я Л. Бурачинська: Олена Кульчицька д-р Л. Ганкевич: Перша українка К. Гардецька: Між „Впередом, а „На­шою Метою"

Т. Лихолай: Перша зупинка О. Василеза: На крилах швидше за звук

Тамара: Чи втрачені можливості?О. Яримович: Подяка Л. Б.: Листопад у Зідділі В оборні Собору О. 3.: Відзначення 80-ліття Р. Коцик: Невибагливі кімнатні ро­слини

3. Терлецька: Що подається на прий­няття?

Укр. нар. стрій: Чоловіче взуття3. Терлецька: На ловецький сезон М. Стратієнко: Мудра Галочка

,г Кінець осениГ. Чорнобицька: Колискова О. Цегельська. Павине перо д-р Є. Єржківська: Вісті з Централі При громадській роботі П. Щ-а : У століття .,Запоржця“

Edited by Editorial Board Monthly publication except August, of the Ukrainian National W om en’s

League of A m erica, Inc.4936 N. 13th St.

Philadelphia 41, Pa.Phone DA 4-7304

Subscription in the United States of America $4.00 per year, h alf year $2.50. Subscription in Canada $4.00 per year, half year $2.50. Subscription in England ІУ4 pound sterling, per year. Subscription in A ustralia 2 pound sterling per year. Subscription in France 10 n. fr., per year.

Entered as second class m atter Ju ly 8, 1944, at the Post O ffice at P h ila ­delphia, Penna., under the A ct of

March 3, 1879.

Single Copy 45 cents

ПРЕДСТАВНИЦТВА „НАШОГО ЖИТТЯ*4

ФРАНЦІЯ:Mme. Anna Pasternak16, rue de 5 Diam ante

Paris 13e France

АНГЛІЯ:Mrs. M yroslaw a Rudeneka

245 W igm an Rd. B ilborough Estate

N ottingham , England

АВСТРАЛІЯ: "Library & B ook Supply”

Australia 1 B arw on St.,

G lenroy, W9, Victoria

Нова книжка

ДОКІЇ ГУМЕННОЇ

Серед хмаросягівЗ б і р к а о п о в і д а н ь

ЦІНА 2 .50 ДОЛ. Замовляти в Централі СУА.

Дня 10. і 11. листопада — участь у Міжнар. Торгах — 22 Відділ СУА в Шикаго.

Дня 11. листопада — посвячення Но­вого Дому СУА у Филаделфії — Цен- траля СУА.

Дня 17. листопада — Вишивані Be- черниці — 22 Відділ СУА у Шикаґо.

Дня 18. листопада — День Подяки — 48 Відділ СУА у Филаделфії.

Дня 18. листопада — Ювілей 10-літ- тя — 11 Відділ СУА у Трентоні.

Дня 24. листопада — Вечір сміху й розваги — 43 Відділ СУА у Филадел­фії.

Дня ЗО. листопада — Ялинка в Му­зеї Знання і Промислу — 22 Відділ СУА в Шикаґо.

Дня 7. грудня — Програма „З Різд­вом ' довкола світу“ в Музеї Знання і Промислу — 22 Відділ СУА в Ши­каґо.

ІСТОРИЧНИЙ КАЛЕНДАР1612 — 350 літ тому МЕЛЕТІЙ CMO-

ТРИЦЬКИЙ видав свій „Тренос або ламент святої східньої церкви44, в яко­му з жалем згадує про всі шляхетські роди, що її відцурались.

1722 — 240 літ тому старшина обра­ла наказним гетьманом ПАВЛА ПО­ЛУБОТКА. Два роки він вперто бо­ровся за рештки автономії Гетьман­щини й українська традиція збереггла його ім’я в особливій пошані.

6. листопада 1912 — 50 літ тому по­мер МИКОЛА ЛИСЕНКО. Видатний український музика й композитор, створив кілька опер та згармонізував безліч українських пісень.

1932 — 30 літ тому померла у Вар­шаві артистка МОРІЯ МОРСЬКА. Ви­датна драматична артистка, дружина режисера Загарова, вона виступала в драматичних ролях у Львові, Ужго­роді й Подєбрадах. Пізніше не повер­нулась із чоловіком на Україну, а жи­ла в Варшаві.

ІЗ ЛИСТІВ ДО АДМІНІСТРАЦІЇ Для кращої долі української жінкиБажаю Вам сили й витривалосте у

Вашій праці для кращої долі україн­ської жінки та цілого многострадаль- його українського народу.

Параска Олексюк

Точне висиланняПересилаю передплату за журнал ;

дякую за точне висилання мені зга­даного журналу в попередньому році.

Софія Ліщинська, Филаделфія

www.unwla.org

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

РІК XIX. ЛИСТОПАД, 1962 Ч. 10

Віра Вовк

Баляда про св. Кекилію(П ам’яті Кекилії Ґардец ько ї)

— П о с л у х а й т е Д ів у , я к п и ш е Н а с т р у н а х н е б е с н у в ід п о в ід ь !К л ю ч е м д и т я ч о г о п о г л я д о м В о н а в ам р о з к р и є д у ш у .

— Щ о м о ж е н а м б у т и з а в ід п о в ід ь , Я к н е к о с т р е в е п о л у м ’я ?(І ц ів к о ю к р о в в и н о г р а д н а Т е к л а з к и 'в о т н о ї ч а ш і.В и н о п 'р и ч а сн е н е з в о г ч и л о У ст , щ о ш е п т а л и в о р о ж е .)Щ е з н о ч і д и к а с в а в о л я Р о з б и л а н а д х н е н н і с т р у н и :

— Х а й д ів а -ч е р н 'и ц я з а г р а є , Н а в е р н е к а м ін ь н а с е р ц е .

Ц е р к в а р о з п л ю щ и л а о ч і,Л у к и б р о в а м и в з н е с л и с я ,В ж е к и д а л и с м о л о с к и п и К р и л а т і в о г н і н а м у р и ,І б л и с к а в к а м и з а с я л и С к л а д к и д е р е в ” я н и м с т а т у я м .Т и х о в ід к р и л а К е к и л ія Р о з х и т а н е в ік о с к р и н і.Н е 'б у л о с т р у н в к л а в ік о р д і ,Щ о б г о в о р и т и про' Б о г а .

К е ки л і я д о т о р к ну л а с ь Б е з с т р у н н о г о ін с т р у м е н т у Й н е н а ч е з г о р т а н о к я н г о л ів Д о б у л а в е с е л к у т о н ів .Б іл ь м а в і ш и б и с о б о р у Р о з к в іт л и б а г а т и м и б р а т к а м и ,Н ік о л и н е с л у х а л и с т ін и Т а к о ї в с е л е н с ь к о ї п іс н і!

І в с і н а в к о л іш к а х с л у х а л и ,Б о г а о д н о г о с л а в и л иВ с е л е н н о г о в к р и ш е ч ц і х л іб а ,Р о ж д е н н о г о з Д ів и М а р ії .

За право для живих і мертвих

„Ми стоїмо перед дверима історії і ми заходим о до ї ї будинку як рівні з Н аполеоном і Л еонідом під Термо- пілями. .

Ця цитата з „Чотирьох Ш абель“ Юрія Яновського нагадується завж ди, коли надходить сірий Листопад,і коли згадується львівські дні року 1918-го.

Ті, щ о нічною порою пробігали темними вулицями галицької столиці, — ті, що завішували на ратуш евій вежі блакитно-золотий прапор української держаіви. — ті, що в холодну ніч стукали до дверей, щ об повідомити цісарського намісника про те, що його дні вже скінчи­лися у Львові, — ті, що роззброю вали чуж их вояків у казармах архикнязя Фердинанда — так само, як ті, що підготовляли великий переворот, і ті, що видавали на­кази та приймали звіти у Н ародньому Домі — всі вони стояли перед дверима історії і заходили до ї ї будинку, як рівні — з Наполеоном, і з Л еонідом з-п ід Термопілів.

Але — не всі, що увійдуть у будинок історії — мають щастя діждатися успіху того діла, щ о його п о­чали. Програв своє діло і Наполеон, поляг у нерівному бою і Л еонід. Бо, „є один момент4*, — каже письмен­ник — „коли птах щастя сідає на зем лю — тоді його треба і ловити. Програвши хвилину — будеш чекати довгі роки . . . “

Годі сказати з перспективи пів століття, як пішов би хід подій, якби птах щастя попав бу в у наші руки тоді, в листопаді 1918 року, і годі вирішити, хто в цьому за ­винив, що так не сталося. Далека і трудна є дорога від легенд до правди і важко вирішити „чому“?

А сьогодні, у сірому, підсовєтськом у, безрадісному „Городе Львове" — не можна відзначити річниці Ли­стопада.

Там, де кожен закрут вулиці щ ось говорить, д е ко­ж ен камінь скроплений кров’ю — у день Першого Ли­стопада все мовчить. Тільки впорядковані могили на Янівському цвинтарі говорять про те, шо за них дбає чиясь рука. їх , тих видимих свідків листопадових боїв, не мала відваги знищити большевицька влада, хоч во­єнні д ії тут і там пошкодили їх .

Ми віримо, що прийде щ е день, коли нових україн­ських вояків вітатимуть на вулицях Львова розсмїяні дівчата, старі матері і малі діти. Вони вийдуть на вулиці Львова, ці вояки — мож е з лісів, мож е злетять з повітря, м ож е вийдуть із рядів тих, щ о щ е сьогодні носять не­нависну криваву зорю на шоломах.

Вони вийдуть на львівські вулиці — ці нові україн­ські вояки і стануть перед будинком історії, так як їх попередники у 1918-ому.

І ми віримо, що на цей раз прийде для нас цей мо­мент, коли птах щастя сідає на землю і нашою буде пе­ремога — за право для живих і мертвих.

НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962 1

Як ми голосували?К оли це число д о с я гн е чи тач ок

Н аш о го Ж и ття , вж е б у д у ть п р о ­веден і ви б ори й н о во в и б р ан і чи п ер еви б р ан і п ар л я м ен тар і з а с я ­д у т ь на с в о їх м ісцях . А ми б уд ем о зас т а н о в л я т и с ь н ад тим чи інш им вислідом го л о су в ан н я , щ о нас з а ­скочив.

М и, у к р а їн ц і, не в ід о гр аєм о в и ­зн а ч н о ї рол і в ам ер и к ан ськ о м у п оліти ч н ом у ж и тт і з т іє ї причини, щ о ми, в п о р ів н ян н і з інш ими н а ­ціями, є ту т тільки м алою гр у п о ю . В се ж таки , щ об сп овн ити свій о б о в ’я з о к су п р о ти н о в о ї б а т ь к ів ­щ ини, ми п ови нн і п ідходи ти при го л о су в ан н і до 'кандидатів ін ди в і­д у ал ьн о , н е зал еж н о від п а р т ії, до я к о ї вони н ал еж ать . А в он о з в и ­чай н о так д іється , щ о лю ди оп ре- д ілю ю ть себ е до я к о їс ь п а р т ії і не зас т а н о в л я ю т ь с я н ад кан д и д атом .

Н ай к р ащ е сл ід ку в ати за цим під час в и б о р ч о ї к ам п ан ії. Т о д і к а н ­ди дати їз д я т ь по с в о їх п артій н и х о сер ед к ах , п о р ізн и х ф аб р и к ах , по у н ів ер си тетах і там в и го л о ш у ю ть св о є ,,в ір у ю “ , н ак и д аю ться на п р о ­ти вн ика, п р и гад у ю ч и й ого п ро гр і- хи, а на к ін ц і о б іц я ю ть д л я свого стей ту р ізн і к о н ц е с ії в д ілян ц і ш к іл ьн и ц тва , су с п іл ь н о ї доп ом оги і т. д.

В том у час і тр еб а п ри святи ти ден н о 10— 1 5 м ін ут ч ас у і п е р е ­чи тувати в щ од ен н ій п рес і зв ідом - лен н я з тих віч, а тод і м ож на д у ­ж е ск о р о зо р ієн т у в а т и с ь , із ким нам п о д о р о зі.

Т у т п одам оди н к о н к р етн и й в и ­п адок , щ о м ож е стати п ри кл адом дл я о р іє н т а ц ії. В одн ом у стей ті п р и їх ав к ан д и д ат на г у б е р н а т о р а на у н ів ер си т ет сь к е в іче. П о св о їй п ром ові п роси в п у б л и к у ( з а л я п овн а сту д ен т ів ) ставити йом у п и ­тан н я . О дин сту д ен т зап и т ав :

— Чи це п равд а , щ о ви н едавн о заяви л и , щ о в аш о го п роти вн и ка (с е б т о к ан д и д ата з п р о ти в н о ї п а р ­т і ї ) п ід д ер ж у ю ть к ом у н істи ?

— Д у ж е д о б р е , щ о ви зав д ал и м ені так е п и тан н я , —- в ідп овів к а н ­д и д ат на гу б е р н а т о р а . — Я н іколи так о го не го во р и в . А ле я ск азав т а к е : К ож н ого к ан д и д ата на г у ­б ер н ато р а п ід д ер ж у ю ть р ізн і п о л і­тичні ф р а к ц ії ам ер и к ан ськ о го г р о ­м ад ян ства , за ви й н ягко м к о м у н і­стів. Тим часом у н ай н овіш ом у числі к о м у н істи ч н о го ч ас о п и су , щ о ту т п о я в л я є т ь с я , були п одан і кан д и д ати о б о х п арт ій і з а р а з п о ­тім р ед ак то р н ак и н у вся на к ан д и ­датів п ар т ії, я к у я р еп р езен ту ю , з і ск аж ен о ю лю ттю , а про м о їх оп он ен тів ані словом не згад ав . Ц е вам і в ідп овідь на ваш е п и ­тання.

Як ам ери к ан к и у к р а їн с ь к о г о п о ­х о д ж ен н я ми п ови нн і бул и г о л о ­сувати на кан д и д атів , щ о к р и ти ч ­но став л я т ь ся до к о м у н істи ч н о ї М оскви , а не тих, щ о в и ш у к у ю ть у ся к и х дор іг, щ о б т ільки о п р а в ­дати своє п ри хи л ьн е стан о ви щ е до н е ї. Т ом у п ам ’я та й м о : н еваж н е , до я к о ї п а р т ії н ал е ж и ть дан и й к ан д и д ат , а важ н е чи й о го п о г л я ­ди у в ідн ош ен н і до к о м у н ізм у є б езком п ром ісов і.

Із наш им п р и їзд о м на ам ер и ­к ан сь к у зем лю і з хвили ною , коли ми стали ї ї гром адян ам и , ми п р и ­дб али в ели к е п р а в о : в и б и р ати з а - к о н о д атн е й ад м ін істрати вн е тіло н ай м о гу тн іш о ї в світі д ер ж ав и . Т о м у не тр атьм о н іколи н агоди і все стар ай м о ся в и б и р ати лю дей , щ о зд аю ть соб і сп р ав у з н е б е з п е ­ки, я к а за г р о ж у є А м ериц і і ц іл о ­му в ільн ом у св ітові з і сторон и н а ­ш их ворогів . JI. Д.

НА СТОРОЖІ ЗДОРОВ’ЯДві жінки відкликались недавно то­

му до сумління Америки. Вони вка­зали на певну аномалію нашого жит­тя, над якою треба застановитись. Своєю поставою перестерегли амери­канський світ.

Перша — це лікарка Д-Р ФРЕН- СИС ОЛДГЕМ КЕЛСІ. Працюючи, як медичний знавець в уряді Адміністра­ції Харчів і Ліків, вона відмовилась допустити до виробу і вжитку лік та- лідомін, що його вагітні жінки вжи­вали, як насонного засобу. І хоч цей лік був поширений в Европі, проте д-р Келсі вимагала ще дальших дослідів над ним. Помимо натиску аптечного промислу вона зволікала з дозволом. Врешті ствердили в Европі, що талі- домін деформує дітей у лоні матері й стягнули його з обігу. Америці зао­щадила цього прикрого досвіду тільки постава сумлінної вченої. За її чуй­ність у медичній службі президент Кеннеді нагородив її найвищою меда- лею федерального службовця.

Друга вчена — це біолог РАХЕЛ KAPGOH. Вона видала недавно тому книжку „Мовчазна весна*4 (Сайлент спрінґ), в якій вказала на загрозу вжи­вання хемікалій для природи й людей. Оці рідини й порошки, що ними опри- скують дерева й городину, нищать комах і хробачню, але рівночасно за- троюють їх. Від цих хемікалій вигибає пташня й риби, в деякій мірі воно шкодить і людям. За якийсь час, пише вчена, зовсім зміниться довкільна при­рода.

Книжка викликала бурю спротиву, яку підняли круги хемічного проми­слу. Твердження Рахел Карсон заата- кували, як нереальні, бо, мовляв, не­вживання хемікалій привело б до у- падку наше хліборобство. Дискусія ще йде, але саме цього бажала ав­торка осягнути. Призадуми й кращих дослідів над уживаними хемічними засобами.

Чи не вимовні це випадки? Обидві вчені вийшли зі свого кабінетного від­окремлення, щоб остерегти загал. їх солідне знання, оперте об вражливе жіноче серце, вказало їм загрозу для довкілля.

Готуймось до Окружних З’їздів СУА!

г НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

О л е н а К у л ь ч и ц ь к аН едавн о том у пройш ла крізь

наш у п р е су вістка тіро ю вілей н у виставку О лени К ульчи ц ьк ої, щ о ї ї влаш товано у Л ьвові з нагоди ї ї 8 5 -л іття. М истец ькі ж урн ал и У країн и відмітили цю да т у , а п р е д ­ставники влади зл ож и л и мисткині свій поклін.

У зв ’я зк у з тим о со б л и в о го зн а ­чення н аби р ає м он огр аф ія О лени К ульчи ц ьк ої, видана заходам и А- к адем ії Н аук У РС Р щ е в 1961 р. У цій ч еп у р н о виданій книж ці ї ї автор В. І. С ен ів і відповідальний редак тор В. І. К асіян зл ади л и м и­стец ь к у сильветку мисткині. В дбай л и в о п ід ібр ан ом у м атеріялі й д ет а л ь н о м у ж и т т єп и сі накреслили весь ї ї м истецький ш лях.

У р о зд іл і „Ф ор м уван ня св іт о ­гля ду “ п р и д іл ен о б а га т о місця ш кільном у п ер іо до в і творчости . О лена К ульчицька не навчалась в ак адем ії, б о на п ер ел ом і ст ол іт ­тя щ е ж ін о к на такі с т у д ії не п р и ­ймали. А ле м и стец ьк о-п р ом и сл ова ш кола у В ідн і мала гарний рівень і дала їй д о б р е зн ання і б а г а т о ­гранність.

У даль ш ом у р озв и тк у автори книж ки відмітили повільний в ідхід .мисткині від принципів д ек о р а т и в ­н о ст е в ід ен сь к о ї ш коли. П о б у т у р ідн ом у краю дав їй зр о зу м ін н я й ого при роди й й ого пр обл ем , а п о д о р о ж і в за х ід н ю Е в р оп у з б а г а ­тили п огл яд на м и стец тво. П раця вчительки рисунк ів відіймала ба-

Олена Кульчицька: Екслібріс Olena Kultchytska: E x lib ris

гато ц ін н ого часу , але не зм ен ­ш ила ї ї т в о р ч о ї снаги.

С в ої творчі осяги О лена К ул ь­чицька р о зго р н у л а н айбіл ьш е в ділян ц і граф іки. Як м айстер о ф о р ­ту й гравю ри вона п овел а цю у нас п р и за б у т у т ехн ік у д о н ов ого р озк в іту . їх вона д о п о в н ю є л іно- ритом і аквангиною , яких ск ладну т ехн ік у д о б р е оп анувала.

Та найбільш им майстро-м О лена К ульчицька проявила с е б е в п е й ­заж і. 'В ідчуття р ід н о ї при р оди, ї ї тип ови х прикм ет і п итом ен н остей вона вміє м ай стер но п ер едати . В акварелі, о л ії й гравю рі вона дала десятки ч у д о в и х картин.

Та н айбільш е в ідм ічує книжка ї ї творчість у га л у з і н ар одн ь ого м истецтва. Зар и совк и ц ер ков дали біля 1 5 0 пам’яток н ар одн ь ого б у ­дівництва, а н ар одн є вбрання мисткиня схоп и ла на 74 табли цях. Ця велетенська праця виконана під час вакаційних м андрівок із великим мистецьким відчуттям та л ю б о в ’ю.

К оротк о згадан а в книж ці т а ­кож праця О лени К ульчи ц ьк ої в ділянці п ри к ладн ого м истецтва, л зок рем а ї ї килими, вик онан і вкупі з сест р о ю О льгою . А вона п р о б у ­вала с в о їх сил так ож у п р оек тах виш ивок, щ о появлялись у ж у р ­налі „Н ова Х а т а “ . Її сп івпраця з коогі. „ У к р а їн сь к е Н а р о д н є М и ­стецтво" у Л ьвові б у л а о б о п іл ь ­ним збагач ен ня м , про щ о в к н и ж ­ці не зга д а н о .

Н е р озгл я н ен а так ож п ед а го г іч ­на діяльн ість О лени К ульчи ц ьк ої. А вона мала, як ^майстер п ен зл я та звел ичн иц я н ар одн ь ого м истецтва, великий вплив на м олодь . З -п ід ї ї вмілого п р о в о д у вийш ла н еодн а досл ідн и ц я й зн ав ец ь того діла.

Та й у за га л і в цілій напрямній книж ки сл ідн е нам агання уви дат- нити в О лени К ул ь чи ц ьк ої ви ­клю чно соц іял ьн і мотиви т в о р ч о ­сти. Т од і коли з картин п ром овл яє д о нас н едол я у к р а їн с ь к о ї л ю д и ­ни, страдальний ш лях у к р а їн с ь к о ­го н ар о д у . Ц е правда, щ о гор е вбоги х д ітей чи селян-еміґра-нтів вр аж ало гл и бок о ї ї д у ш у , але с а ­ме том у, щ о ц е бул и лю ди ї ї н а ­р о д у .

У к р аїн сь ке ж ін оц тв о у в ільн о­му світі з р адістю п рийняло в іст ­ку про 85 -л іття мисткині. Д арм а,

Олена Кульчицька: АвтопортретP ortra i t of a celebrated painter Olena K ultchytska of Lviw, Ukraine,

on her 85th b ir th anniversary.

щ о відділена від нас за л ізн о ю з а ­сл он ою й оф іц ійни м станови щ ем , воно тямить д о б р е ї ї велетен ськ ий вклад в у к р а їн сь к у к у л ь ту р у та багатор іч н у п ед а го г іч н у працю .

Л. Б урачи н ська

Ол. Кульчицька: Церква в с. СквіртнеOlena Kultchytska: Church in

Skvirtne, Ukraine.

НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962 З

В окупованому ЛьвовіПЕРША УКРАЇНКА В РЕДАКЦІЇ

ЩОДЕННИКАН ед о в го ви ходив щ оден н ик

„В п ер ед" у к р а їн сь к о ю м овою в о б л о ж ен о м у Л ьвові. А л е зам ітн е в н ьом у те, щ о в й о го р ед а к ц ії працю вала м ол ода ж урн ал істк а Ц ьопа В олян ськ а, м абуть, перш а ж інка в р ед а к ц ії щ оден н и к а.

П раця ї ї б ул а н елегка. Д о н е ї н алеж ал а рання коректа. О год . 5 р ано вона вж е б ул а в др укар н і, щ о б прочитати склад. К оли п о ­щ астило з ц е н зу р о ю , то щ е п ер ед п ол удн ем наш а головн а к ольпор- терка, стара Л єхов а , р озділ ю вал а г а зе т у між с в о їх пом ічниць та п о ­мічників, а потім , почавш и від Р и н ку б ігла з голосни м криком „ В п е р е д 1*! , ,В п е р е д “ !

А в р ед а к ц ії Ц ьопа вж е сиділа при праці, коли інш і працівники щ ой н о сходи л и ся . П ерш им п р и х о ­див П ор ф ір Б уняк, щ о в ід р а зу зникав у др ук ар н і на довш ий час. П отім Іван К васниця, все ввічли­вий, товариський, за р а з брався за вступ н у статтю .

З а ним п оволі всувався Іван Іваш ко і в ід р а зу спинявся біля г л о б у с у , щ о стояв у н ього на бю р к у. Ц е, м абуть , привичка з часів, коли б у в працівником в о д ­ній ім іґрац ійн ій ф ірмі. З а хвили ну п р и ходи л о р ів ноч асно д в о х — Є в­ген Г уц айл о , н ародн ій учи тель із Б уковин и й р еем ігр ант із К анади А ндрій Г оловка, ст у д ен т ф іл о с о ­ф ії. П ерш ий р еф ер у в а в за о к е а н ­ські справи, а д р уги й б у в автором сантим ентальних ф ей л етон ів .

О станнім п ри ходи в , го л о сн о стук аю чи п р о т езо ю , в се за х м а р е­ний і д у ж е сварливий А нтін Ч ар- нецький. Головний ф ей л ет он іст Т и бер ій Г о р о б ец ь (С теп ан Ч ар- н ец ьк и й ) не сидів у р ед а к ц ії, а писав у б о гем сь к ом у ш иночк у А тляса в Р и н к у. Т ут , ц ей колись к расень і талановитий тю'ет, п р о ­си дж ував годинам и в товари ств і приятелів а б о зн ай ом и х і -під чаркою н ер а з творив с в о ї „ п е р ­лини “ . Дістати" від н ь ого за м о в л е­ний ф ей л ет он — ц е б у л а п ек ел ь ­на м ука. П іслан ець р ед а к ц ії мав н аказ не сп уск ати з ока ш инку й н езави дна б ул а й ого роля! Н ер аз

д о в ел о сь й ом у в и сл ухати від р е ­дак тор а , так і від „ Ф у н я “ .

З го д о м з ’являлись у р ед а к ц ії дея к і наш і гром адяни , щ о хотіл и дов ідати сь новин „ із т о го боку" та почитати най н ов іш е число. Н ай точн іш е п ри ходи в д -р Іван К урівець , вуй к о Ц ьогш . Г ор е, к о ­ли газет а щ е не б ул а готова!

Ц ьоп а п рац ю вала сол ідн о і ск о ­р о. Р едак ц ій н і товариш і д и в у в а ­лись, як ск ор о вона схоп и ла всі п о д р о б и ц і га зет н о го діла. В идно б у л о , щ о полю би ла цю п р о ф ес ію . К оли став виходити м ісячник „ Н а ­ша М ета", то ми їй дор уч и л и цю ж ін о ч у г а зе т у й вона при сп івп ра­ці т р ь ох видатни х гр ом адськ и х діячок — Д а р ії С т ар осол ь сь к о ї, С т еф а н ії П аш кевич і О лени Ф е- дак -Ш еп ар ови ч п ровади л а ї ї .

А ле д ов го ми не тіш ились нею . М іж тими, щ о нас в ідв ідували , був милий, культур н ий м олоди й ч о л о ­вік, д -р М аріян Ґар дец ьк и й , к о ­лись сл у ж б о в и к ц. к. д и р е к ц ії п о ­л іц ії у Л ьвові, як у пок и н ув, коли Львів ок уп ув ал а П ольщ а. І в тій наш ій р ед а к ц ії, н еп ом ітн о для нас, зац в іл о коханн я . І для н ього Ц ь о ­па поки нула Львів і п р о ф ес ію , яку полю би ла.

Та все ж п ри єм н о при гадати , щ о в наш ій р ед а к ц ії „ В п ер ед у " в и ­ш колилась ж ур н ал істк а , щ о потім п роявлялась часто св о їм пер ом в ук р а їн сь к ій пресі.

д-р Лев ГанкевичПримітка: У першу річницю смерти

бл. п. Кекилії Гардецької подаємо спо­гад про початки ї ї журналістичної праці. Свого власного покійна не всти­гла закінчити.

М ІЖ „ВПЕРЕДОМ“, А „НАШОЮ МЕТОЮ“

М иттю п р ом и н ул о славних, хоч і тр и вож н и х 21 л и ст оп адов и х днів 1 9 1 8 р ок у . Страш ним кош м арем с у м н о ї д ій сн ост и лягла на нас ок уп ац ія Л ьвова. Р о з ’ю ш ена во- ячня гуч н о святкувала п ер ем о гу погром ам и у к р а їн сь к о го й ж и д ів ­ськ ого н асел ен н я .

У Л ьвові я опинилась в и п адк о­во. Б у д у ч и на бан ков ій п рац і у Кракові, я вибр алась д о Л ьвова на за д у ш н і дн і, користаю чи з в іль­

н ого . З д а єт ь ся чи не остан нім п о їзд о м п р и їхал а я і вранці д о ­би лась д о м еш кання с в о їх свояків д -р а К урівц я в Н ар. Д ом і. В ж е по д о р о з і д ійш ла д о нас у п о їз д і в і­стка про те, щ о у к р а їн ц і п е р е б р а ­ли вл аду у Л ьвові. Т ом у я в ід р а зу піш ла д о м агістрату зго л о си т и сь д о я к о їн е б у д ь праці. М ені ск а за ­ли, щ о н айбільш а п о т р еб а є в кухні, б о т р еб а б у л о п ри готувати їж у для вояків, щ о приходили зм уч ен і, п ер ем ер зл і й го л о д н і. Т о ж за р а з зн айш л ася гр уп а ж і­нок, щ о р о зв ел а на п о д в ір ’ї два великі вогнищ а і в к азан ах варила ден ь і ніч на зм ін у .

Д е с ь 1 0 -го дня м ен е закликали на пращ о д о В ій ськ ового С екр е- т ар ія ту у б у в ш о м у Н ам існиц тві. Т у т зн ов новий к руг р о б о т и у г а ­рячк овом у тем пі. Щ е не встигла я зап ізн ат и сь із к ругом діяння, коли в ж е наш і поки н ули Львів.

П ром инув деяки й час. В ж е н е п р и гадую дати, але ви р азн о п а ­м’ятаю оті зб о р и при вул . Р усь к ійч. З, д е ор ган ізув ав ся Г ор ож ан - ський К ом ітет. П остав з ін іц іяти - ви д -р а Л. Ганкевича та покликав д о ж иття С ам аританську С екцію під п р ов одом д -р а М аріяна П анчи- ш ина для опіки над раненим и по ш питалях та ареш тованим и по тю рм ах.

Зн ов п оч ал ось для нас варення та нош ен н я харчів д о ш питалів і в’язниць. У п р ов оді С ек ц ії стояли О лена Ф едак-Ш еп аров ич , С оф ія Ф едорч ак і О лена К осевич . П раця б у л а к уди т рудн іш а в ід п о п е р е д ­н ь о ї, б о вж е не мали ми п о д в ір ’я Н а р од н ь ого Д о м у та м агазинів із харчам и. Та з тим більш им за в зя т ­тям р о зд о б у в а л и ми в се п о тр іб н е .

К отр огось дня с е р е д н а ш о ї м е ­туш н і почули ми На вул и ц і ви гук ук р а їн сь к о ю м овою . Щ о так е? — „ К у п у й т е н аш у г а зет у ! К у п у й т е » В п е р е д « !“ — лун ав ж ін оч и й г о ­л ос . Н ев ж е сп р авді? -—- Так, в ід ­п ов ідаю ть пані, д -р Ганкевич і П ор ф ір Б уняк р оби л и за х о д и к о ­ло в ідн овленн я „ В п ер ед у " і в и д ­но, щ о їм п ощ асти л о . А г а зе т у п р о д а є Л єхов а , щ о взял ась за те том у , щ о малим хлопц ям поляки відби рал и га зет у .

Г азета стала ви ходи ти й бул а

4 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

Перша зупинкаУривок із опису подорожі, нагородженого на Третьому Літературному Конкурсі СФУЖО

Тамара Лихолай

І ось ми в повітр і. Я краз вчасно— завтра в А п о ст о л ес і перш ий ви ступ .

Д о р о г о ю п р и гадую с о б і в се, щ о я знала про М ісіон ес . Сама н азва п оходи ть від м ісіон ер ів є з у їт с ь к о ­го о р д ен у , щ о щ е в XV I. стол ітті р о зб у д у в а л и на ц ій т ер и т о р ії св о ї р е д у к ц ії, — т р уди л и ся й в и х о в у ­вали з диких індіян, щ о за м еш к у ­

одиноким ук раїн сь ки м пресови м органом в ок уп о в а н о м у Л ьвові. Н е п ром и н ул о кілька днів , коли д о н а ш о ї к ухн і прийш ов х т о сь із р ед а к ц ії й покликав м ен е. — Н е ­гай но п отр ібн о нам д оп ом оги , — п оч ул а я, — а в к ухн і х т о н е б у д ь вас заступ и ть .

І так почалась моя праця в р е ­д а к ц ії газети . П орф ір Б ун як вчивм ен е р оби ти к ор ек ту , а потімскладати новинки та коротк і н о ­татки. П оволі я впра'влялась у т о ­м у. Д авал и вказівки й інш і п р а­цівники р ед а к ц ії, а д -р Л ев Ганке- вич лиш загал ь н у н астан ов у . -— П исати т р е б а к ор отк о й логіч н о ,— при гадував, -—- щ о б я к н ай біл ь­ш е читачів ц е зр о зу м іл о . — Т о зн ов : — У никайте д ов ги х р ечен ь! В они затем н ю ю ть зм іст!

У д ій сн о ст і він м ало б у в у р е ­д а к ц ії, б о д у ж е був зайнятий у с я ­кими ін тервенц іям и . В есь тягар п рац і спочивав на пл еч ах Б уняк а, а вона не б у л а л егк ою в том у часі. Г азета м усіла вийти д у ж е рано, б о заки п ер ей ш ла ц е н зу р у , (а к он ф іск увал и ї ї м ало не щ о ­д н я ) , т о м огла п оявитись щ ой н о по п ол удн і. У к раїн сь ка гр ом ада Л ьвова ж дал а н етер п ел и в о появи к ож н ого числа, б о ц е б у в о д и н о ­кий з в ’я зо к із зовн іш нім світом .

В ідн ов л ен о так ож м ісячник для р об іт н и ч ого ж ін оц тва „Н аш а М е­та", в як ого р ед а к ц ії працю вали Д ар ія С таросольськ а, С теф анія П аш кевич, С оф ія О леськів, а сп ів ­працю вали О лена Ф едак -Ш еп а- рович і М ілена Р удн иц ь ка.

П ольська влада ск ор о закрила „ Б п е р е д “, поставивш и у м ов у , щ о б й ого др ук ув ат и латинськими ч е ­ренками.

вали ці п р ов ін ц ії — д о б р и х х р и ­стиян. В ід величн іх м анастирів т о ­го ч а су т еп ер у прал ісах п о за л и ­ш алися лиш р у їн и . Я л ю бл ю ст а ­р ов и н у, кам інь... о б о в ’я зк ов о їх відвідаю .

Кілька годи н л е т у — і ми в с т о ­лиці п р ов ін ц ії М іс іо н ес — місті П осад ас. М отор ови й ч ов ен п ід ’їх а в , щ о б п ер ев езт и пасаж ир ів на б ер ег . К ам арера та п ілоти нас прощ али св о їм и традиційним и „ m u c h a s u - e r t e " 1) .

З човна р озгл я даю б ер еги : один чи два т ягар ови х пароплавів та кілька д р іб н и х човнів причалені попри д о в г у д е р е в ’ян у б у д о в у . Щ е хвилина— і ми п ід ’їхал и д о ц ього д е р е в ’я н о го двір ця п ор т у . П ер едн я й ого частина трим ається на палях над в о д о ю . Зв ідти за д о п о м о го ю о б сл у ги , по д е р е в ’яніїм, доси ть д е ­лікатнім м істоч ку , п рокин ен ім над в од ою , в и ходи м о н а го р у , на б ер ег .

Н ас зу ст р іл а п р остор а , чиста і д о б р е д огл я н ен а , типова для П ів­д е н н о ї А м ерики, площ а. З о д н о го ї ї б о к у р о зм іщ ен і буди н к и м итни­

х) Багато щастя!

ці, д е зав ж ди є ск уп ч ен ня п о д о ­р ож н іх , а з д р у г о г о б о к у , в ід б е р е ­га р о зл о г і гіллясті д ер ев а к в іту ­чою н изк ою зам и каю ть п л ощ у. їх ек зотичн и й я ск р ав о-ч ер в он и й цвіт красить ув есь б ер ег , а г у ст е та т в ер де бл и ск уч е листя р я т у є в дн і спеки. Б удов а в старім колон іяль- нім стилі з ґратам и на вікнах і кількома примітивними б а р ел ь єф а ­ми.

Д ал і нам п отр ібн о їх а т и а в т о ­б у со м д о А п о ст о л е су . Д о а в т о б у с ­н о ї станиці б ер ем о таксі. „ Б е р е ­мо" — терм ін т рохи невдалий. Р адш е ш оф ер , зод я гн ен и й в т и п о ­вий одя г „ g a u c h o “ 2) , нас в ід в о ­й о в у є від інш их і тр ак тує як свою „в ій ськ ову з д о б и ч “, нам агаю чися зиск ати якн айбільш е. Т ом у їд е м о найдов ш ою д о р о го ю , п ер ед м іст я ­ми попри б ер ег , за сел ен и й т у б іл ь ­цями, щ о ж ив уть у с в о їх н ев и б а ­гливих „ r a n c h o s " 3) . Т ут д о нас п р и єд н у єт ь ся третій п о д о р о ж н ій , щ о вж е в ідтеп ер суп р ов оди ть нас

Овочеві фарми часто зустрічаються в Аргентині F ru it tree farms are very frequent in Argentine.

НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962 5

2) Пастух, щось у роді американ­ського кавбоя.

3) Хатина.

ч ер ез ц ілочасн ий п о б у т у М ісіон е- сі. Ц е густи й , всепроникли вий ч е р ­в о н о -б у р и й п о р о х . Ґ р у н т у М ісіо - н есі червон ий , асф альтов і до р о ги м айж е в ідсутн і, лиш е звичайний, як у нас казали „би ти й ш лях", покритий влітку г р у б о ю к овдрою л егк ого п о р о х у . Н езн ач ни й в іт е ­рець чи п о д о р о ж н ій в із зд ійм аю ть ч ер в он е м ар ево. Цим п о р о х о м п о ­кривається все довк ол и ш н є, а в тім числі й лю дина.

іВ недовзі ц е м ар ево сп адає і ми п р и їзд и м о на імалу п л ощ у, д е б е ­р уть п очаток а в т о б у си — „ e x t e ­r io r " , с е б т о ті, щ о в и їж д ж аю ть п оза м істо.

П ід н евели к ою гал ер ією р о зм і­стилися ятки з сол одощ ам и та о в о ­чами. Кілька тубил ьц ів п р о п о н у ­ю ть речі в л асн ого в и р о б у : рем інні п ояси , п л етен і со л о м ’яні кош ики та брилі, картки м ісц еви х к р аєви ­дів. З су с ід н ь о го р ест о р а н у д о н о ­ситься за п а х п ік ан тн ої, св іж о с п е ­ч ен о ї п іцци. М іж ятками зн а х о д и ­мо н евели чк у к асу, д е б ер ем о квитки д о А п о ст о л е су . Н еза б а р о м підійш ов а в т о б у с , на як ом у б у л о написане чисто у к р а їн сь к е ім’я — - П анасю к. Ц е власник о д н іє ї з б іл ь­ш их т у теш н іх автокомпаній.

І ось ми зн о в у м ан друєм о. А с ­ф альтова д о р о га вивела нас лиш за м істо , а там зн айом и й вж е нам— „би ти й ш л я х“ і ті ж п ор охи . П ер ед нами яких дві години д о р о ­ги. Р ап тов о нахм арило і стало н а ­крапати. Ш о ф ер зуп и н и в а в т о б у с та одя гн ув на к ол еса ланц ю ги: в цій м ісц ев ості ґр у н т м ає св о ї о с о ­бли вості, — невеличкий д о щ і вж е год і їх а т и далі. Ч ер в он е, в’язк е багн о зал іп л ю є к ол еса і вони б е з ­пом ічно к овзаю ться на м ісці, але пів години сон ц я по тім — гр унт ш видко ст у ж а в іє і вж е м ож на п р о ­дов ж ув ат и п о д о р о ж .

Н евеличкий дощ , щ о щ ой н о впав, прибив п ор охи , осв іж ив п о ­вітря, і в ід р а зу краєвид зм інився. Яка п регарна .м етам ор ф оза: зел ен і гор би та долин и по ч ер зі зм іню ю ть од н і одн и х; попри д о р о г у п о р о з ­р остал и ся ліски, часом струм ок, а б о невеличка річка п р ок р адається пом іж ними. Якби не чер вон і, повні д и к о ї краси, стрілки квітучих ананасів , щ о тягн уть ся низкою зд о в ж ц их лісків, м ож на б у л о б на хви лину за б у т и про д ій сн ість і уявити с о б і далекі дитячі роки,

щ о босим и ногам и обб ігал и не оди н такий л ісок , чи п ер ебр ел и стр ум ок. А ось д е гай! Н еви сок і к учер яві кущ і ви ш икувалися р я д ­ками, ут в орю ю ч и тікаю чі аж д о об р ію , п л ан тац ії. А ц е — y e r b a 4)— вж е більш і, багато вищ і кущ і, часами п ок р уч ен і стар і ст ов бур и .

С усіди п о д о р о ж і виявились у к р а ­їнцям и. З а якийсь час зн о в у з ін ­ш ого к ута д о н о си ть ся р ідн а мова. Н а зуп и н к ах входять нові лю ди і так ож — своя мова.

— А гак! — відп ов ідаю ть на н а ­ш е зди вуван ня — тут всю ди наші лю ди і цей гай та ж е р б а — ц е пр.і- ця наш их п ерш их к ол он іст ів -п іо - нерів, яким провінційний у р я д о ф і­ц ійно висловив п ризнанн я за п ід ­н есен н я та р озв и ток ц ь ого краю . К олись ці п р остор и бул и лиш с х о ­вищ ем злочи нців та 'бандитів, а -ми його п ер етвор ил и в к вітучу п л о д о ­виту зем л ю ...

-При в’їз д і д о м іста зв ер т а є на с е б е у в а гу великий сірий обел іск . Н а нім в м ур ован о кілька пропа- м’ятних плит у ч есть ш ість пер ш их у к р а їн сь к и х р оди н — - п осел ен ц ів і ф ун дат ор ів ц ь ого м іста, щ о п р и ­бул и сю ди 2 7 . серп н я 1 8 9 7 р ок у . Сіра, німа, н еза п ер еч н а к р асн ом ов ­ність. В ідтак центральна вулиця вн и зу пом іж гор бам и в е д е нас д о к ін ц ев о ї зуп ин к и на п лощ і, щ о яв­ляє со б о ю цен тр к ом ер ц ій н ого та адм ін істр ати вн ого ж иття м. А по- ст ол ес , з н ев ід ’ємними м ун іц и п ал ь­ними будинкам и, к остел ом та ш к о ­л ою . В сі буд ів л і п озн ач ен і о д н о м а ­н ітно р ож еви м к ольором п ор охів М ісіо н есу .

Р о зп и т у є м о с в о їх краян про д о ­р о гу д о О .О . В асиліян .

— А он і ї х церква.В еличава в ізантійська б у д о в а на

р о зл о г ій го р і д о м ін у є і при к раш ує ц іл у ок оли ц ю . П ер ед ц ер кв ою — майдан, ч астк ово за са д ж ен и й м о ­лодим и дер евам и , які за р ік-два створять т ут д о б р и й парк. Н авколо церкви п р о ст о р е п о д в ір ’я. Ч асти ну й ого зай м ає сем інарія св. Й о са ф а - та, д е навчається ук р а їн сь к а м о ­л одь . З п р от и л еж н ого б о к у п о д в і­р ’я, п ер ей ш овш и го р о д , в якім п о ­руч із овочевим и тропічним и р о ­слинами — мамонами та пальтою— пиш ається густи й кріп, н атр ап ­л я єм о на кам’яниці, в яких зн а х о -

4) Рід чаю.

дяться канцелярія , к ухня та п ри ­ватні кімнати отців . Н а д зв ін о к ви ­ходи ть зак л оп отан и й і привітнийо. М ельничин, за ним о. д -р К ов а­лик, давн і наш і зн айом і щ е з Б у е - н ос А й р есу . Н еза б а р о м ми в г о ­стиннім колі п ров ади м о р озм ов и й сп огади . П отім пляни та п р о гр а ­ма наш их к он ц ер тов и х виступів .

Н а меш кання прийняла м ен е н адзви ч ай н о привітна та гости нна р один а пана М ирона З а д о р о ж н ь о - го . П ер ш у н аш у в ізи ту ск л адаєм о д о С естер В асиліянок . В ж е здал ек а б у л о видно м о д ер н о зб у д о в а н у ш к ол у, в якій зн аход и ть ся д івоча сем інарія . В исок ий ц егляний м ур о т о ч у є всю їх п осіл ість , щ о р о зм і­щ ен а н едал ек о церкви. Н а наш дзв ін о к в ідчиняє масивні д е р е в ’яні дв ер і одн а з сест ер . М о л о д е у с м іх ­н ен е личко і ти хе привітне „С лава Ісу с у Х р и сту" , щ о спливає з ї ї уст , н а га д у є нам таке р ід н е... й т а ­ке дал еке.

Із ш кільн ого п о д в ір ’я м ож на б у л о бачити і чути п ер еб іг в и х о в ­н о ї р о б о ти та науки ц іл ого у ч б о ­в ого зак л а д у . О сь дек ілька у ч е ­ниць, зо д я гн ен і в одн ак ов і у н іф о р ­ми, доп ом агаю ть сест р і в садк у: п ідп ол ю ю ть квіти, п ідр ізу ю т ь т р а ­ву, р озчи щ аю ть д ер ев а . Там ж е , — в глибині са д у — от оч ен а квітами, б іл іє викладена з кам еню п р ек р а с­на каплиця Б о ж о ї М атер і.

З в ідчин ени х вікон ли нуть р и т­мічні звук и п ісен ь. Там діти навча­ю ться м узики . В інш ій клясі п р ов а­диться годи н а сп іву. М узи ц і та в о ­к альном у ви хованню в сем ін ар ії приділяю ть багат о уваги .

Т еп ер іш н і у ч ен и ц і сем ін ар ії — ц е вж е т р етє покол іння від ч асу п р и буття п ер ш и х у к р а їн ц ів -п о с е - л енців д о М іс іо н ес у . С ь огодн і вони гот ую т ь ся відзначити к он ц ертом с о т у р ічницю з дня см ерти ген ія зем л і у к р а їн с ь к о ї — Т. Ш евченка.

Ц е ж — н адзви ч ай н е: за тисячі кілом етрів в ід р ід н о ї зем л і, в ід р і­зан і від н е ї п он ад ш ести деся ти л іт- нім часом , ц е п окол іння плекає лю бов д о зем л і батьків. П о р о з ­кидан их ук р а їн сь к и х ч ак рах5) п л е­каю ть традицій н і о бр я ди та зв и ч а ї, на ж аль, за б у т і навіть на р ідн и х зем л ях . В есіл ля чи хр ести н и п р о ­х од я т ь з і вс ією п ош ан ою тр а д и ц ій ­н ого ц ер ем о н ія л у : заси ланням сва-

(Закінчення на ст. 8)5) Хутір.

6 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

О л ен а В аси лева

На крилах швидше за звукД о восьм и років вона не мала

взуття . Ї ї л іж ком був о б ер ем о к с о ­лом и, а часом п р осто п ідлога. В брання р о б и л о ся з викинутих л ан тухів в ід бор ош н а . Х арчів л е д ­ве вистачало, щ о б н е вмерти з г о л о д у . Ч асом дівчинка зд о б у в а л а для с е б е їж у в л ісах , у найближ чій за т о ц і. Т аке б у л о ж иття на л іс о ­пилках п івн іч н ої Ф лоріди . Гірке ж иття навчило н еза л еж н о ст и . С та­ла о со б л и в о н еза л е ж н о ю в ідтоді, коли випадково п оч ул а , як ї ї „м а­ти" сказала інш ій ж ін ц і, щ о Д ж ек і не належ и ть д о ї ї родин и , але в о ­на к ом усь об іц я л а ніколи не г о в о ­рити про ц е дитині.

Р озк ри вш и таєм н и цю , дівчинка зр а д іл а , б о „мати" б ул а д у ж е л і­нива й н еохай н а . А Д ж ек і зн ала, щ о з таким самим зли ден н им з а р о ­бітком по інш их р од и н ах б у л о ч и ­стіш е й більш е п ор я дк у . Д івчинка навчилась ловити р и б у й крабів, а часом хт о сь із р ибал ок дар ував їй к еф алю .

Її н азван і батьки не б ул и в ір у ­ю чі, та коли п р и їзд и в д о селищ а свящ енник, вони казали дівчинці відвідувати С л у ж б у Б о ж у . М абуть вони к ом усь ц е об іц я л и . Д івчинка п р и зв и ч а їл ась ходи ти д о церкви. В ступи л а д о ш коли, та на третій д ен ь навчання вчителька вдарила ї ї л ін ійкою . Д івчинка відповіла у - д а р о м і накивала п’ятами. Ц ілий рік не ход и л а д о ш коли, аж поки т у д и н е п р и їх а л а нова вчителька. Д ж е к і прив’я зал ась д о н е ї. В ч и ­телька платила д івчинці деся ть цен тів на ти ж ден ь за те, щ о вона їй п риносила з л ісу с у х е гілля для м ал ен ь к о ї гр убк и ї ї кімнати. Н е з а ­бар ом б у л о стільки гілля, щ о й ого н іде б у л о складати. Та дівчинка в се приносила, б о ц е давал о їй зм о г у бути в теп л ом у прим іщ енні й п оговори ти з уч и тел ьк ою . З п е р ­ш о ї книж ки, як у їй дала вчи тель­ка — Д а в ід К оп п ер ф іл д — вона в иписувала н езн ай ом і слова й п о ­тім питала зн ачен н я їх та як т р еба вимовляти.

П ізн іш е в ж итті Д ж ек і часто зга д у в а л а свою вчительку, яка не тільки навчила ї ї читати, а й т р и ­мати тіл о в чи стоті, при чісуватись . К упила їй убр ан н я , гр еб ін е ц ь і

стр ічку для в о л о сся . Запалила б а ­ж анням зм агати д о к р ащ ого . На пам’ять про цю вчи тельку Д ж ек і взяла м аленьк у ж еб р а ч к у з вулиці в Гавані й пом істила ї ї в м анастир- ську ш к олу, а т ак ож утрим увала й в и ховувал а т р ь ох м аленьких б ід ­них хлопчиків в Е сп ан ії.

Коли їй б у л о вісім років, „ р о д и ­на" п е р е їх а л а д о К о л ю м б у су (Д ж о р д ж ія ) , і Д ж е к і р озп оч ал а працю на ф абр и ц і, д істаю чи щ ось із ш ість центів на го д и н у . П р ац ю ­вала дван адця ть годи н у н ічну зм ін у , р о зв о зя ч и в ізоч ком нитки для ткаль в антисан ітарни х ум ови - нах п ідп р иєм ства т о го ч а су . Так за р о б и л а вона с о б і на п ер ш у п а ­р у в зуття .

З го д о м п очала п оацю вати в п е ­р укар н і, а ч оти р н адц я ть ох років б ул а в ж е ф ахів цем . П ізн іш п р а ­цю вала в сал он і краси Сакс на п’ятом у авеню в Н ью Й о р к у , а вліті в и їзди л а на таку ж р о б о т у д о М аямі Біч. Так почались ї ї д о ­бр і зар об іт к и . П рацю ю чи і р о з ­важ аю чи сь у М аямі Біч, вона о д ­н ого р а зу зу ст р іл а п ід час п ри й ­няття в ій ськ ового л ітун а Ф лойда О длум а. К оли й о го п е р е д тим у - мовляли прийти, п ер ер а х о в у ю ч и сл ав н озв існ и х арти сток , які мали б ут и , він в ідповів , щ о п о ч у в а є с е ­б е надто втом леним , щ о б п ідт р и ­мувати р озм ов и про остан н і к н и ж ­кові новини а б о вистави. А коли дов ідав ся , щ о там б у д е звичайна гарненьк а дівчина, щ о за р о б л я є с о б і на п рож и ття , він п огоди в ся прийти, якщ о матиме н а го д у си д і­ти п ор уч н е ї.

П ід час веч ер і Д ж е к і ск азала йом у, щ о х о ч е п окинути працю в сал оні, б о ї ї втом лю є бути весь час на н огах . В о л іє п родавати к о с ­м етику, б у д е їзд и т и автом. Н а це Ф л ойд відповів , щ о для у с п іх у , за теп ер іш н іх темпів, п о тр іб н е н е ав­то , а крила.

Д ж ек і в ідчула, щ о ця зу ст р іч — ї ї дол я . І спр авді ц е б у л а подвійна дол я . П ід час р озм ов и з ним у н е ї виникла дум ка стати л ітун к ою , а зго д о м Ф л ойд став ї ї чоловіком .

В літі 1 9 3 2 р о к у Д ж ек і взяла на три тиж н і в ід п у ст к у й вступ и ла д о л іт у н сь к о ї ш коли. В он а зап л ат и ­

ла за весь к ур с. Щ о б д істати л і­ц ен зію , мала вчитись 2 -3 м ісяці. Н ап олегл ивість і зд іб н іст ь д о п о ­могли їй з д о б у т и д ок ум ен т за час ви .пустки.

Д іставш и до зв іл , вона не у с в і­дом лю вала, як мало вона щ е зн а є , і коли К анада зап р оси л а л ітун ів С п ол уч ен и х Ш татів на зу ст о іч v повітр і в М он треалі, — - Д ж ек і, позичивш и літака, виріш ила л е т і­ти туди . їй казали, щ о т р еб а бути д у р н о ю , щ о б летіти з таким о б м е ­ж еним досв ід ом . В она п одум ал а: „ Г о сп о д ь п ікл ується дур ни м и ", і полетіла д о р о го ю , щ о їй вказав досв ідч ен и й л ітун — в зд о в ж Г у д ­зо н у д о Л ейк Ч ем плейн, т о д і д о Б арл ін ггон у , В ер м он т, щ о б пройти митний к онтроль, а там мали вка­зати ш лях д о М он тр еал у . К оли р о ­

НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962 7

Джекліна Какрен Jacqueline Cochrane, prom inent

American pilot.

бітник а ер о п о р т у визначив їй к ур с к ом паса і в іддаль, вона м усіла п р и ­знати сь , щ о н е в о л о д іє к ом пасом .

П ісля п ол ь оту !вона зн о в у п о ч а ­ла вчитись, а найбільш т р е н у в а ­лась у га л у з і м о р сь к о ї ав іяц ії.

Б аж ання літати в и п ер ед ж у в а л о ї ї т еор ети ч н і знання. О дн ого р а зу , коли Ф л ойд за ст у д и в ся в Н ью Й ор к у , Д ж е к і п о в езл а й ого а кілька днів д о Ф лоріди . В д о р о з і ї х захоп и л а н его д а , і т р еб а бул и н есп од ів ан о летіти н аосл іп . В она не знала техн іки ц ь о го л ь оту , але н е наваж илась п овер н ути сь н а ­за д , б о н е вміла. Л етіла в п ер ед , не зваж аю чи на ж ахл и в у п о го д у . П е ­р ехр ести л ась . Ф лойд, побачивш и ц е, сказав їй , щ о д у ж е втом лений і х о ч е задр ім ати . З р о б и в ц е, щ о б за сп о к о їт и ї ї , а сам пильно с т е ­ж ив за керм ом . П ісля т о го Д ж ек і зн о в у почала брати л е к ц ії, с т у д і­ю вала п ідручники і дала с о б і с л о ­во не брати пасаж ир ів , поки не о- п ан ує до ск о н а л о техн іки ль оту .

У 1 9 3 8 р. Д ж ек л ін К акрен д іст а ­ла н а г о р о д у за найбільш ий ін ди ­в ідуальний вклад у сп р аву л ітун - ства, а в 1 9 5 3 р. ї ї н агороди л и за видатні у сп іхи зо л о т о ю м едаллю Ін тер н ац іон ал ьн ої А ер он ав ти ч н о ї Ф ед ер а ц ії.

В она мала такі ж ш видкісні ін ­тер нац іон ал ьн і р ек ор ди в літаках з п р оп ел еоам и , як і чоловіки . А. весн ою 1 9 5 3 р ок у встановила той св ітових р ек ор ди з реактивними літаками і п ік ірувала з ш видкістю ви щ ою за звук .

М айор Ч ор л з ,,Ч ак “ Іґер був перш им чоловік ом , щ о летів ск о ­р іш е за звук , а Д ж ек л ін п ер ш ою ж ін к ою . Ц е був н еп овторн и й е к с ­перим ент. К ож ен у зя в неактивний літак, п іднявся на височ інь коло п ’я т и д еся ть ох тисяч ф утів і, н а ­близивш и літаки вептикально один д о о д н о го так, щ о крила мало не торкались, п ік ірували з ш ви дк іс­тю вищ ою за звук .

П ід час 2 -о ї св іт о в о ї війни Д ж ек л ін — пілот бр и т ан сь к о ї ав і­я ц ії, потім член ш т а б у н о в о у т в о ­р е н о ї ам ер и кан сь к ої ав іяц ії в А н ­гл ії, п ізн іш у ген ер ал ь н ом у ш та­бі п овітр ян и х сил С п ол уч ени х Ш татів. С постер ігал а , як зд а в а ­лись яп он ц і, а потім верн ул ась д о Н імеччини, щ о б б ут и на н ю р н ­б ер зь к о м у суд і.

Д ж ек л ін К акрен ч асто бул а г о ­стею п р ези ден т ів 'С п ол уч ен и х Ш та­

тів, а так ож к ор ол івсь к ою . М ала авдієн ц ію у П апи. З устр іч ал ася з кардиналом С пелм аном . З а х о п л ю ­валась м андрівк ою , бачила б іл ь­ш ість ч у ж и х к р а їн . Н авіть за два тиж н і д о в и б у х у К о р е й с ь к о ї війни бул а в С ов єтськ ом у С ою зі, як г о ­стя адм ірала А л ен а К ірка, ам ба- садор а д о СССР.

В се, щ о вона бачила п ід час св о ­їх м андрівок , щ е більш е п ід к р ес­лю вало п ер ев а гу ам ериканців. І вона н есп о д ів а н о за х о п и л а сь п о л і­тикою . Її політична діяльн ість б у ­ла п од іб н а д о ав іяц ій ного р е к о р ­д у — коротка, з б у д ж у ю ч а , у с п і­шна. Стала членом К о н гр ес у й з а ­кінчила свою п ол ітич н у кар’є р у ви борам и ген ер ал а А й зен гав ер а на п р ези д ен т а .

1 9 5 4 р ок у вийш ла ї ї книга с п о ­гадів „ З о р і у п івдень" з п ер ед м о ­вою м айора Ч арлза „Чак" Іґера і в ступ ом ї ї чоловік а Ф лойда О дл у- ма, щ о доп ом іг Д ж ек л ін осЬоомити дум ки в ідп ов ідн о д о вим ог гр ам а­тики, і вніс п осл ідов н ість у р о з п о ­відь.

П Е Р Ш А ЗУ П И Н К А(Закінчення зі ст. 6)

тів, п ов ’язанням руш ників, та інш е.

П р и гадую ть ся слова п рор ок а: „Н аш а дум а, наш а пісня не вмре, не заги н е ..." Б ез сум н іву , м усим о це завдяч увати наш ій вірі та наш ій церкві.

Ц ього ж е дня в ечор ом , в н ай ­кращ ій зал і м. А п о ст о л ес п р и зн а­чена б ул а ак адем ія -к он ц ерт . Чи то р о б о т а ор ган ізат ор ів , чи н а ц іо ­нальна св ідом ість н аш их лю дей , зібр ал а д у ж е ч и сл ен н у п убл ік у . Щ е за д о в г о д о п оч атк у заля бул а п ер еп ов н ен а й багато ох о ч и х з а ­лиш илися на х ідн и к у п ер ед в х о д о ­вими двери м а. Ін тер ес був за га л ь ­ний. Завітала н е лиш у к р а їн сь к а частина А п о ст о л е су , прийш ло б а ­гато й ч уж инц ів .

В родл ива і струнк а М абель Ш и ­рока вела ц іл у пр огр ам у, зн а й ш о в ­ши для к о ж н о ї точки в ідп овідн і п оясн ен н я та вплітаю чи пом іж них ін ф о р м а ц ії про р ідний край. Т о ­чок програм и б у л о багато , проте найбіл ьш е м ені сп о д о б а л и ся гарно п ідготов ан і дитячі х о р и о б о х с е ­мінарій. їх керівники св оєю л ю б о ­в’ю та п освя тою дом огл и ся п р и ­

к л адн о ї ди сципл іни та ч у д о в о г о виконання. Х ар ак тер н о , щ о с е р е д ди тя ч ого х о р у б у л о кілька ч у ж и н ­ців, щ о так сам о, як і інш і, б е з д о ­ганно п ер едавал и співом всі н ю ­анси ч у ж о ї для них мови.

П овер таю ч и ся з к о н ц ер т у в т ем ­ряві, крутиіми дор огам и А п о с т о л е ­су , я н есл а китицю квітів б л ід о - р о ж е в о г о ж ер б а л ю і п оч уття ч о ­гось неви м овн ого: н іж н ого і си ль­н ого .

Р аптом маленька Л іта, щ о йш ла п ор уч , п р и гор н ул ась д о м ен е й ст у р б о в а н о запитала:

— - С ен ор а, я т ак ож ук р аїн к а , правда?

— П евн о, щ о так, м оя к охан а ,— за сп о к о їл а я ї ї . Ми всі — ук р а їн ц і.

ПОДЯКАЗ допомогою Вашого журналу „На­

ше Ж иття“ вдалося нам здобути дещо книжок для наш ої української молоді в Німеччині. На наш заклик відізва­лись чуйні душі наших сестер за оке­аном і прислали книжки, якими ми змогли обдарувати дітей наших шкіл. Тому, щ о акція не дала стільки кни­жок, щоб можна було обдарувати кожну дитину, ми вийшли з ситуації так, що книжками обдарували тільки тих дітей, які справді заслуж или собі на вирізнення і нагороду.

На закінчення шкільного року, при роздачі шкільних свідоцтв нагородж е­но вибраних учителями дітей книжка­ми, які прислали нам на наш заклик Союзянки з Америки. Тепер, коли на­ше діло успішно увінчалось, хочемо цією дорогою сердечно подякувати тим усім жертводавцям, що відізва­лись на наш заклик. А саме:

Головній Управі СУА з а 6 книжокі 12 журналиків „Веселка";

33 Відділові СУА в Клівленді за ЗО примірників „Кобзаря“ ;

Вп. п-і Єнзен із Бруклина за 10 при­мірників „Вартові";

Вп. п-і Яхтороівич з Ш икаґа за 4 книжки і 3 журналики „Веселка".

Ми дуж е вдячні усім жертводавцям за їх щедрий дар, бо радість і розсмія- ні очі наших нагороджених дітей були такі великі, що з цілою певністю мо­жемо запевнити: дар Ваш не був да­ремний. Дітвора зуміє його оцінити й напевно така нагорода принесе свої позитивні наслідки.

О. Яримович Ш кільна референтка

8 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

Наше інтерв'ю

Чи втрачені можливості?Д о р о г а пані р едак тор к о!

М ені так п ри єм но, щ о в хащ ах н а ш о ї скитальщ ини Ви віднайш ли м ен е з баж анням зр о б и т и ін т е р ­в’ю . Н а к о р от к у мить уявл яю с е ­б е з ір к ою Б р одв ею , за якою п о ­лю ю ть кам ерам ени і влізливі к о ­р есп о н д ен т и , щ о ш ук аю ть с е н с а ­ц ійних відкрить м ого інтим ного ж иття.

Ц е лиш на к о р о т к у мить, б о в д ій сн о ст і м оє ім’я не с т о їт ь с е р е д с у з ір ’я Б р о д в ею та й Ви не б а ­ж а єт е сен сац ій н и х ін ги м н остей , а п р осто к аж ете -— „напиш іть щ ось про с е б е " ... І я виріш ила н ап и са­ти про ті в ідр ізк и м ого ж иття, які, п евно властиві не лиш м ені, але й б іл ь ш ості м истців м ого п окоління, п окоління „втр ач ен и х м ож л и в о­стей" . Н а м ою до л ю й до л ю м ого п окол іння в час н аш ого м и ст ец ь ­к ого дозр ів ан н я й ш укання м о ж ­л и востей св ого вияву випав п е ­р іо д війни, коли лю ди н е творять, а зн и щ ую т ь м и стецьк і ц ін н ощ і...

А ле р озп ічн ім у с е з початку. Співи в м о їй р оди н і — явищ е сп адк ов е по ж ін оч ій л ін ії. М оя мати — так ож співачка й ц ь ом у зав д я ч ую , щ о мій п ер ш ий т е а ­тральний у с п іх в ід б у в ся , коли м ені б у л о три роки. На сц е н і м ен е поставили на накритий килимом стіл і сказали , щ о б я р озп оч и н ал а сп івати, як в ідкрию ть за в іс у . М ій спів су п р о в о д ж а л а на ф о р т еп ія н і м оя мама. В ж е б у л а п ізн я ніч і я зм агалася з і сном . Н есп о д ів а н о , на сер ед и н і п існ і, я зуп и н и л ась (в зал і б у л а а б сол ю т н а т и ш а ), с о л о д к о п о з іх н у л а , а потім , р о з ­почавш и в ід п ер ер в а н о го такту, д осп ів ал а п існю д о кінця. У сп іх б у в нейм овірни й . В сі і в се п р о р о ­к ув ал о м ені б л и ск уч у ар ти сти чну к а р ієр у .

Д ал ь ш і м о ї м ол од і роки п р о ­йш ли п ід зн ак ом навчання м узи ки і сп іву . В той час м іж інш ими ін ­стр ум ен там и я оп анув ал а т ех н ік у гри на б а н д у р і. К оли р озп оч ал ася д р у га св ітова війна, я в ж е б у л а ст у д ен т к о ю ст о л и ч н о ї к о н сер в а ­т о р ії. В о єн н і д і ї зм уси л и м ен е п о ­вер н ути ся д о р ід н о го м іста. Ф ронт у ж е п ер ей ш ов і на р у їн а х п о ч а ­л ось в ідновлю вати ор га н ізо в а н е

ж иття. П ід той час у м істі з н а х о ­дився талановитий р еж и сер Х а р ­к івськ ої М у зи ч н о ї К о м ед ії п. Ш . Б ули й інш і, зак и н ен і в оєн н ою хвилею д о б р і артисти . їхн ім и з у - силями п остав театр . В ц ь ом у т е ­атрі я співала три роки. П анночка з „ В ія “ , П арася з „С ор оч и н ськ ого ярм арку" , О ксана з н ев м ір ущ ого „ З а п о р о ж ц я за Д у н а єм " , „Н атал ­ка з „Н аталки-П олтавки" ось такі бул и м о ї ролі. Ц е б у в блискучий початок .

Т еатр мав великий у сп іх і н а ­брав п о п у л я р н о ст е , а з ним і всі артисти. Глядач нас лю бив. П ри ­кладалося всіх зуси л ь , щ о б р я т у ­вати театр від „А р бай тсам ту" та інш их н ім ецьких в ійськови х п а ­сток . З а лаш тунками б у л о завж ди багато відв ідувачів . Я к огось в е ч о ­ра я там п озн ай ом и л ася з д у ж е високим, д у ж е худи м м олодим ч о ­ловіком , щ о був одягн ен и й у ви ­ш ивану у к р а їн сь к у сор оч к у .

Наш і вдачі бул и цілком п р о т и ­л еж н і. М о ї ін тер еси б у л и ск о н ­ц ен тр ован і навколо м и стец ьк ого ж иття т еа т р у , й ого — вкладалися в рамки с у х о ї логіки та м атем а­тичних р озр ахун к ів . Та п р от е за п іврок у ми п обр ал и ся .

— Є дн іст ь п р от и л еж н ост ей , — казав він мені, ж ар т ую ч и і в ітаю ­чи з нашим п о д р у ж ж я м .

А ч е р е з рік ф р он т почав п р и с у ­ватись із д а л ек о го С талін граду. В місті лиш е й ч ул ося р озм ов и про ев ак уац ію . Н астав і для м ен е ден ь, коли мій чоловік сказав:

— М оя крихітко, я їд у на з а ­х ід , ти м аєш лиш итися, ем іграція не для т е б е . Е м іграція -—- ц е не лиш злидн і, це щ о сь гірш е, ц е втрата твого ф а х у , а м ож е й ж и т ­тя...

іВін був зав ж ди такий п е р е к о н ­ливий! А ле цим р азом й ого логіка не п одія ла на м ен е. Ф ронт був у ж е цілком бли зьк о, коли я — д о в го й б езн а д ій н о ш укаю чи п е ­р укар н і -—- сама в ідр ізал а с в о ї д і ­вочі коси й залиш ила їх мамі на сп огад . М и вируш или на за х ід .

Ем ігрантська хвиля зак ин ул а нас д о Б ратіслави. Т ут я співала в оп ер і. М ій ліричний го л о с та

сцен ічний виш кіл зв ер н ул и на с е ­бе ув а гу і я встигла цілком у сп іш ­но „аклім атизуватись" у ч у ж о м у мені р еп ер ту а р і та мові. П ер ед і мною відкривались нові м истецькі о б р ії . А ле ф р он т нас п е р е с л ід у ­вав. Н а цей р аз об ій ш л ося б е з дов ги х і п ер ек он л и ви х ди ск усій . П рийш ов наказ для всіх чуж инц ів залиш ити к р а їн у і військова ж а н ­дар м ерія п ер еп р ов ади л а нас на др уги й б ер іг Д у н а ю . Д о В ідня ми дібр ал и ся самі.

Так р озп оч ал ася д о б а табор ов а , к оротк і т у р н е по ук р а їн сь к и х ( ін ­коли й ч у ж и н ец ь к и х) т абор ах , п о ­їзд к и д о Ш вай ц ар ії, ви ступ и на ак адем іях і т. д . Т у т я п ізнала щ ире сер ц е у к р а їн сь к о го артиста. В іддан і д о сам опосвяти , зав ж ди в д о б р о м у гум орі, ж ер ц і „ф ал ь ш и ­в о ї М ельпом ени" творили о д н у велику сім ’ю . К олись х то сь п ов и ­нен написати р о зв ід к у про зн а ­чення артиста п ід час ц іє ї с ір о ї д о б и „ п ер есе л е н н я народів" . У ній б у д е зга д а н е ім’я п-ва К -их (к ох а н а „ М у х о " , д е Ви т е п е р ? ) .

П отім прийш ла А р гентина. М и­стец ь к е ж иття т у т відм інне. Я х о ­чу дум ати , щ о п е р е б у в а є щ е в ст а д ії ев о л ю ц ії. Т у теш н є м и ст ец ­тво не в и х о в у є , не з б у д ж у є ш ля­х ет н и х стрем лінь, а ж и в е на п о ­сл угах см аку глядача. Т ом у н ай ­більш ий у с п іх м ає — • найменш одягн ен а ж ін к а в сп ов н ен и х дв о- зм істовим и дотеп ам и ревіях.

НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962 9

Тамара Лихолай S in g e r T a m a ra L y k h o lay , w on a l i te r a ry a w a rd fo r h e r tr a v e l re p o r t

on A rg en tin a .

Є також м истецькі Д о н К іхоти , щ о п р о б у ю т ь творити поваж ні т е ­атри. У д в о х таких театр ах сп ів ­п рацю вала й я. Ц е бул и м узичні к о м ед ії, аб о , як на з а х о д і к аж уть, оп ер ет и . Н авіть ц ей легкий ж анр п рогор ів . В огнен н и й ен т у зія зм а р ­тиста о х о л о д ж у є зим ний в ідгук напів п о р о ж н ь о ї залі.

Т еп ер я вчу співати інш их. М о ж ­ливо, часи зм іняться, і те, ч ого не зм огла дося гн у т и я, зр о б л я т ь оці, сь огод н і тонен ьк і й н еп евн і дитячі гол оси . Т а п р оте я н е залиш аю мріяти. В ечорам и читаю м истецькі часоп и си , щ о о п и с у ю т ь ж иття під „В огня м и Б р о д в е ю “. П ригадалась м ені зв ідтіля р озм ов а о д н іє ї ж у р ­налістки з тан еч ни ц ею Z ie g f ie ld . М іж ж інками нав’язал ась щ ира р озм ов а. З ір ка р озп ов іл а про св о ї інтим ності, вклю чаю чи лю бовн і скандали, пиятику й о р г ії. Коли закінчила свою істор ію , ж у р н а ­лістка спитала, чи та н е м ає на сум лінні я к огось вчинку, щ о його т еп ер ш кодувала б. З ір ка, після л е гк о ї надум и, в ідповіла:

— Так! Д ум аю , щ о не повинна бул а в ідр ізувати св ого вол осся !

■Коли кінчаю ц ього листа, мій малий 5-л ітн ій Д ан и л к о з і с л ь о за ­ми на к ругл ен ьк и х щ ічках вб ігає до хати. В ін був н ео б ер еж н и й і смикнув н аш ого Б ровка за хвіст. За те зухв ал ь ст в о той лиш ив йом у на р учц і дві синенькі цяточки від зу б ів . Я м ащ у й оди н ою це м ісце й поцілункам и в и су ш у ю й о го сл ьози . Т еп ер я вж е зн аю напевне.

— Ні, моя к охана й далека пані р едак тор к о! Я не ш к од ую , щ о т іє ї осен и , п ід гур к іт ф р он т ов и х г а р ­мат я в ідр ізал а св о ї дов гі коси. Зовсім не ш к одую !

Ваш аТамара.

НОВІ книжкиОлена Василева: Море житей­

ськеє. Н ю -Й ор к , 1 9 6 2 . П ер едм ов а Б огдана іКравцева. О бгортк а м и ст­ця С ер гія іК індзерявого-ГТастухова. С тор. 70 . Ц іна 2 дол .

А вторка відом а з к ор отк и х н а­рисів, щ о м істились у ж ур н ал ах . О це впер ш е вона накреслила о п о ­відання з епічним п оди хом , щ о й ого навіть м ож на б н азвати п ов і­стевим нарисом . А ж дивно, як б а ­

гато п ер еж и в ан ь і гор я м ож на вмістити в такій к оротк ій речі!

Т ем ою оп ов іданн я є дол я м о л о ­д о ї у к р а їн с ь к о ї р один и в часі 2. св іт о в о ї війни. ІТайсильніш ою с т о ­рінкою й ого — ц е складний п си ­хологічн ий малю нок, щ о ним ав ­торка м ай стер но в о л о д іє . Р и су н о к обгор тк и доп о в н я є ц е св о їм и ш ля­хетним и лініями.

Героїчний бій під Чорним О- стровом. Т ор он то , 1 9 6 1 . В и дав­ництво У к р а їн сь к о го В о є н н о -Іс т о ­ри чн ого Ін ституту в Т орон ті, н а­кладом Є ли савети П рок опович . Із рисунк ом - схем ою Ч ор н оостр ів - ськ ого бою . Ст. 104 . Ц іна 2 дол .

П ід ц ією н азвою книж ка є в л а­стиво м он огр аф ією ви датн ого у - к р а їн сь к ого військовика ген ер ала Є вгена М єш к овсь к ого. В бою з больш евицьким и частинам и під Чорним О стровом дня 6. липня 1 9 2 0 р. він заги н ув . А л е ц е б у л о тільки завер ш ен н ям д о в го го в ій­сь к ового ш ляху, щ о почався с л у ж ­б о ю в царській арм ії, а найкращ і сили віддав св о єм у р ід н о м у в ій ­ську.

Ж и ттєп ис Є вгена М єш к овського написала й ого д р уж и н а Є лисавета П рокоп ович. Ц ю си льветк у д о п о в ­нили сп огади товариш ів з б р о ї й сучасників — Є. М аланю к, М. Ка- пустянськи й , 'М. Т атар уля , О. К озьм а, В. С авченко, А . Ч есго - сер дев і О. ІІІульгин. Ц ю сер ію зам кнул а Є лисавета М єш ковська словом д о м олоді. 'Вона ж зв ер т а ­єть ся 'в ж и ттєп и сі з прохан ням п е ­р ен ести тлінні останки п ок ій н ого д о „ зо л о т о в ер х о г о " , коли У к раїн а б у д е вільною .

Улюблена книжкаАнкета під наголовком „Моя улю б­

лена книжка" змінила зовсім правиль­но свій первісний замисл. Звичайно, коли один твір якогось письменника подобається, шукаємо зараз за інши­ми його творами і вони майже всі ста­ють для нас любимими книжками. То­му добре сталося, щ о дискутантки звернули анкету на цей шлях, щ о на­перед вичерпують тему „улюблена письменниця", а потім „улюблений" її твір.

Деякі письменники пишуть так, що їхні твори є актуальні темою на якийсь період часу. І хоча твір є не­раз високо мистецький, а тема дорога нашому серцю, перечитаєш раз один цю книжку і вже до неї не повертаєш.

Твори Д окії Гуменної можна читати багато разів і все найдеш там щось для себе нового. Тут нема сюжетів, що надавалися б „до подушки". Засі­даєш до книжки, як до умової праці, яка все таки дає тобі приємність! І тим вартість її велика. Докія Гуменна — на мою скромну думку -—- займає пе­редове місце в нашій літературі. Л ю ­блю читати „Діти Чумацького Ш ляху"і „Ману". М ова творів Д. Гуменної є прекрасна, а для нас, галичан, то. пря­мо стає школою. Нераз речення так гарно й штудерно збудоване, що чи­таю його пару разів.

Другою письменницею, якої твори читаю з приємністю, є О льга Мак. ї ї твори дають відпруження. Тут є рух, думка легко розвивається, ситуації одна за одною йдуть, як на кіновій ленті. Відпочиваєш! А того нам тепер дуж е потрібно. Люблю книжку „Чуда­сій" і „Проти переконань".

Дарія Бойчук Дітройт.

Розуміючи вагу товариського життя й доцінюючи значення ви­ховної сатири Екзекутива Союзу Українок Америки проголошує

ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС НА САТИРИЧНИЙ ТВІР.Предметом Конкурсу є сценка-одноактівка з сучасного побуту,

з злободенною тематикою. Побажано було б щоб кількість осіб не була надто численна і декорації відповідали нашим спромогам.

Учасниками Конкурсу можуть бути всі талановиті люди, що вміють спостерігати.

Нагороди Конкурсу — перша 100 дол., друга 75 дол., третя 50 дол. Нагороджені й відзначені твори призначені для виключного викори­стання Відділів СУА.

Твори розгляне Мистецьке Жюрі у складі: пп. Ніна Лужницька, Іванна Савицька, Лідія Бурачинська.

Реченець Конкурсу — ЗО, квітня 1963 р.Твори слід надсилати на адресу Централі СУА з допискою „Кон­

курс Сатири“. Е к з е к у т и в а С У А

10 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

Листопад у Відділі

Із загальних зборів Над. Ради Ж інок Америки:Зліва до права: п-ні Олена Лотоцька, голова Централі СУА, п-ні Естер Пе- терсен, асистентка секретаря праці ЗДА, п-ні II. Миррі, професор права уні­

верситету Єйл.F ro m th e A n n u a l M eetin g of th e N a tio n a l C ouncil of W om en

of U. S. in N ew Y ork C ity.(Left to right) : Mrs. Helen F. D. Lototsky, President, Ukra in ian National W omen’s League of America; The Honorable Esther Peterson, Assistant Secretary of Labor of the United States and Miss Paline Murray, Tutor of Law at Yale University at the 1962 All-Women Conference sponsored by the National Council of Women of the United States at the Waldorf-

Astoria Hotel, New York, October 11, 1962.

Н е р а з б у в аю ть згад к и п ро те, щ о В ідділи в л аш то в у ю ть л и с т о п а ­дові п рограм и . З в и ч ай н о у к р а їн ­ська гр о м ад а в ід зн ач у є Л и с т о п а ­довий Ч ин в ел и ч ави м святом . А ле й у м ен ш и х гу р т а х хочем о 'п ри га­дати цю .річницю , щ об ї ї н алеж н о зр о зу м іл и й оц інили .

Т а к у п р о гр ам у п ід го ту в ав 43 В ідділ у Ф и л ад ел ф ії. Щ ом ісячн і зб о р и й ого п ри п али сам е на 2. л и ­стоп ада 1962 . П олагод и вш и <біжу- чі сп рави , ч л ен к и вж е о год. 8 :3 0 були го то в і сл у х ати і сприйм ати .

В ступ н е слово голови п-іні О. Г р а б о в е н с ь к о ї в п р о в ад и л о в с іх у св ято ч н и й н астр ій . В она п р и г а д а ­л а зн ач ен н я Л и сто п ад о в о го Ч и ну й п о д ал а к о р о т к о ж ін оч і п остат і й почини , щ о п ри ч и н и ли сь до т о ­го . П ом іж ними в и со ч ів о ся г К о н ­стан тан и М ал и ц ь к о ї, щ о вж е в 1912 ,р. д а л а за к л и к до ство р ен н я ф о н д у „ Н а п о тр еб и У к р а їн и 11. З і ­бр ан і гр о ш і п іш ли на о р г а н із у ­в ан н я УСС у 1914 р.

З ч ер ги п ан і т о л о в а п р е д с т а в и ­ла п ри сутн ім п -ню Г ан н у Д м и тер - KOJPaTH4, п ред став н и ц ю того п о ­к ол ін н я , щ о тво р и л о чи н П ер ш о го Л и сто п ад а . Я'К чл ен к а тай н ото П ласту , я к у ч ас н и ц я ж ін о ч о ї чети УСС, івона в сту п и л а у стр іл ец ьк і ряди і зі зб р о єю в р у к а х 'п ер е ­йш ла етап и в и зв о л ьн и х зм аган ь . Ч и тачк и н аш о го ж у р н а л у мали зм о гу п р о ч и тати ї ї сп о гад із тих б у р х л и в и х днів у попередньоім у числі.

Ч ленки В ідділу п р и в італ и п-ню Д м и терко -іР ати ч оп лескам и , а м а­ла К ат р у ся О р ан ськ а , в н у ч к а н д о н еч к а ч л ен о к В ідділу, в р у ч и л а їй кити ц ю квітів . Д л я дитини це б у л о гарн и м п ер еж и ван н ям , а п -н і Р ат и ч ц е п р и єм н о в р ази л о .

С л ідувал а ї ї д о п ов ідь . Т ем у , за - т о р к н ен у у в сту п н о м у слові, до - п о в ід н и ц я п о ш и р и л а . Д б ай л и ви м зу си л л ям вон а в и зб и р ал а в с і дан і п ро у ч а с ть у к р а їн с ь к о г о ж ін о ц тв а у в и зв о л ьн и х зм аган н ях . П о д іл и в ­ш и ї ї н а р ізн і д ілян ки , а сам е -— сан ітар н у сл у ж б у , п р ац ю р о з в ід ­ниць, к ан ц ел яр ій н и х сил, т е л е ф о ­н істок і х ар ч у в ан н я , во н а п о д ал а р я д п р ізв и щ та д ал а х а р а к т е р и ­сти ку їх п р ац і. П о с та л а ш и р о ­к а к ар ти н а зу с и л ь і п о д в и гу ж і­

н оц тва , щ о так м ало оц ін ен а досі. Д о п о в ід ь зак ін ч и л ась зав в аго ю , щ о коли в тих ч асах у ч ас ть ж ін ки б у л а і н о в и н о ю , то теп ер ко ж н а к р а їн а п р и т я гає їх до сп ів ­у ч а с т е в о б о р о н і к р а їн и .

Д ал ьш о ю то ч к о ю б у л о відчи- гання сп о гад у С ем ен а Б ай д о ви ч а .З в ідп ов ідн ою ін то н ац ією в ід ч и та ­ла й ого ч л ен к а У прави В ідділу п-н і Н ін а Л у ж н и ц ьк а . У з в ’я зк ій ф орм і ав то р п одав п р и го д у з того часу , щ о так д у ж е х а р а к т е р и з у є т р у д н у о б о р о н у Л ьвова .

П р о гр а м у зак ін ч и л а п -н і Л ю да Ч ай ко в ськ а , в ідчи тавш и в ірш С. Ч ер к асен к а „П ер ш и й Л и с т о п а д а 11. С во їм и п алким и словам и п о ет н е ­мов в ід гу к н у в ся н а п о ч у в ан н я ус іх п ри сутн іх , у гарн ій п ер ед ач і д ек л я м ато р к и .

П р и чаю щ е д о в го гу то р и л и член ки . Д е я к і стар ш і ‘п р и гад у в ал и собі дн і Л и сто п ад а , а м олодш і р о зп и т у в ал и . З а о х о ч е н а п р о х а н ­ням п-іні Д м и т е р к о -Р а т и ч р о з к а ­за л а одн у з в есел и х п р и го д , щ о їй тр ап и л ась п ід ч а с в ій сь к о в о ї сл уж б и . Н ап ев н е бу л о й б агато

п р и к р о го й тр у д н о го , але Д О П О ' В І Д -

Н И Ц Я не зг а д у в а л а того . Я к г а р ­но, ш о м аєм о між собою свідка й уч асн и ц ю в и зв о л ьн и х зм аган ь і м ож ем о ї ї в ітати м іж нам и!

П рограм а тр и вал а не ц ілу г о д и ­ну. З б а га ч е н і й рад існ і р о зх о д и ­лись член ки дод ом у . Л . Б.

ОСОБИСТЕНашу дорогу голову п-ню Осипу

Грабовенську вітаємо з одруженням донечки Ярини з п. Ю рієм Телепком, а молодій парі бажаємо всього добра на новій життєвій дорозі.

Членки 43 Відділу СУА у Филаделфії

Пресовій референтці Гол. Управи СУА п-ні Осипі Грабовенській скла­даємо ширі побажання з нагоди одру­ження дочки Ярини з п. Ю рієм Те­лепком. Молодій парі — многая літа!

Екзекутива СУА

НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962 1L1

дітройт, мит.Д іл и м ося сум н ою вісткою з

членством СУА, щ о відійш ла в ід нас н еза б у т н я членка 2 6 В ідд іл у СУА бл . п. Марія з Кушнірів Слю- сарчук, прож ивш и 6 6 літ.

П ом им о того , щ о від сам ого п р и їзд у д о А мерики бл. ті. М арія С л ю сарчук тяж ко хвор іла, п р оте зр а зу вклю чилася в ор ган ізов ан і ряди СУА і прац ю вала ж ер тв ен н о до остан н іх днів св ого ж иття. Д овш и й час б ул а в н аш ом у В ід ­ділі р ек о р д о в о ю сек р етар к ою , а три роки займ ала ц ей п ост в Окр. Р аді. П ок ійн у всі д у ж е лю били й ш анували за х р у стально-чисти й хар актер та ж ер т в ен н у працю , щ о ї ї влож ила в СУА. Д о к а зо м того був ф акт, щ о членство Д іт р о й т у вибрало ї ї п о ч есн о ю гол ов ою Окр. Р ади .

Д н я 11. серп н я 1962 п о п р о щ а - ли П ок ійн у ш ирокі к руги н аш ого гром адянства, членки У к р а їн сь к о ­го З о л о т о г о Х р еста з гол ов ою п. М. К зітк овською та ч л ен ств о С У А . Членки 26 В ідд іл у С У А віддали П окійній свою остан ню п р и сл угу із св о їм п рапором .

Бл. п. М арію С л ю сарчук п о х о ­ронили на цвинтарі Мо;нт О лівет після за у п о к ій н о ї Служ'би Б о ж о ї, як у в ідсл уж и в о. М . Н ичка, ЧОВВ, в асисті о. д -р а Ґавліча, ЧОВВ, іо. М. Д у б и ц ь к о го . «Над м оги лою п опр ощ ал а П ок ій н у п -н і А. В ок ер від Окр. Р ади СУА.

Бл. п. М арія С л ю сарч ук п ол и ­шила в великом у см утк у чоловіка, сина і брата. Н ехай вільна зем ля В аш ингтона стан е їй пер ом !

❖ *❖Д іл и м ося сум н ою вісткою із

членством СУА, щ о дн я 2 6 . в е р е с ­ня відійшла' в ід нас у вічність бл. п. Анна Байор, членка 2 6 В ідд іл у СУА. Ч ленки В ідд іл у у Г ем трем ку віддали їй остан ню п р и сл у гу з і св о їм п рап ор ом . П окійна п рож и л а 7 0 літ і полиш ила у вел и к ом у см у ­тк у чоловіка і дві дочки . Вічна їй пам’ять!

Стефанія Заплітна, секр.

ПОСМЕРТНА ЗГАДКА

Своєчасно внесена передплата дає здорову фінансову підставу видавництву.

ню йорк, н. аЗ сум ом пов ідом л яєм о членство

СУА, щ о 15. в ер есн я 1 9 6 2 р. в ід і­йш ла у вічність довгол ітн я членка4 В ідд іл у СУА бл. п. Параскева

(П авл ин а) Гладун. Н ар оди л ася 1 8 9 0 р. в р оди н і П азун я к ів у П ід- гайчиках, а д о А м ерики п р и бул а в 1 9 1 2 р. Д о У к р а їн сь к ого Д ем о к р а ­тич н ого К л ю бу, 4 В ід д іл у СУА при ступ и ла н еза б а р о м по й о го з а ­снований Б ул а сп о к ій н о ї вдачі і лю би ла ж ер твув ати на народн і цілі, ніколи не п ом и н ул а п о т р е б у ­

ю чих чи то в о р га н іза ц ії чи п оза н ею .

П олиш ила у см утк у чоловік а М и колу й дві дочки , А н н у Г о р б е т і У ляну К опія, ч ет в ер о внуків і д в о є правнуків. П о х ор он н а відправа в ід ­б ул ася 18. в ер есн я в ук р а їн сь к ій православн ій ц ер кв і св. В ол оди м и ­ра, д е прощ ал и ї ї на вічний с п о ­чинок р оди н а і членки 4 В ідд іл у СУА. З ж алем пров ели ї ї С о ю зя н ­ки в остан ню д о р о г у . В ічна їй П а­м’ять!

Іванна П. Бенцаль, голова

НАШЕ СПІВЧУТТЯ Паням Єлисаветі Антонович І д-р І.

Левицькій складаємо щире співчуття з приводу смерти чоловіка й батька бл. п. радника Миколи Антоновича і замість квітів на його могилу склада­ємо 20 дол. на фонд „Мати й Дитина“.

Членки 33 Відділу СУА в Клівленді

Замість квітівЗАМІСТЬ КВІТІВ на могилу бл. п.

Марії Кашевки, членки Гуртка ОУЖ у Брадфорд!, складає, на. пресовий фонд Нашого Життя

Головна Управа Організації Українських Жінок

Вел. Британії

ЗАМІСТЬ КВІТІВ на могилу бл. п. Миколи Антоновича і бл. п. Миколи Міарковського складають 15 дол. на фонд „Мати й Дитина“

Марія й Осип Бандера Гартфорд, Конн.

У змагу за Наше ЖиттяЗнов почали працювати наші пресові референтки і прихильниці нашого

журналу. В останньому часі приєднали ряд нових передплатниць.Пригадуємо умовини нашого контесту: за приєднання 5 нових передплат­

ниць і надіслання передплати признаємо одну передплату даром або книжок видання СУА вартости 5 доларів*

Придбали нових передплатниць в останньому часі:Іванна Бенцаль, Бронкс (Від. 4) 1 Євгенія Кікта, Клівленд 1Єлисавета Бодруґ, Дітройт 1 Олена Кошарна, Лондон 1Уляна Бобків, Клівленд 1 Теофіля Конотопська, Бофало 1Юлія ДЬбош, Нюарк 1 Ольга Муссаковська, Ірвінґтон 1Ванда Ґардей, Дірнборн (Від. 23) 1 Олена Назар, Джерзі Ситі (Від. 71) 2Марія Гуцаль, Шикаґо 1 Олександра Шуст, Бриджпорт 1Осипа Грабовенська, Фила. (В. 43) 1 Емілія Стасюк, Бофало 2Марія Євсєвська, Фила. (Від. 43) 1 Людмили Сердюк, Трентон (Від. 11) 2Пракседа Ясінська, Милвіл (В. 39) 1 Софія Скрипник, Ріджайна 1Віра Квіт, Клівленд 1 Меланія Семків, Шикаґо (Від. 22) 1

Хто черговий? АДМІНІСТРАЦІЯ НАШОГО ЖИТТЯ

12 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

Світова Федерація Українських Ж іночих Організацій

ЧОТИРНАДЦЯТИЙ РІК ВИДАННЯ ЧИСЛО ОДИНАДЦЯТЕ

В обороні СоборуН едавн о том у один берлінський

ч асоп и с приніс вістку, щ о в К иєві в ід бул ась певна дем он ст р ац ія з п р и в оду зап еч ан н я А н д р іїв сь к ого с о б о р у . С п одів аю ч и сь такого акту, в с о б о р і з іб р а л о сь ок ол о сотн і ж і­нок, щ о хотіл и ставити оп ір. В ід- п оруч н и к и влади п останов и л и п е ­р ен ест и запечатаїння « а 'пізніш е. А ле коли в ідділ м іл іц ії п р и був о 2 годи н і вночі для т іє ї ц ілі, то з а ­став ж ін ок щ е в со б о р і. В они с п о ­д івали сь п ід с т у п у й не хотіл и п о ­кинути святині. Т о д і м іліція си л о ­міць у с у н у л а дем он стр ан ток , с а ­дж аю ч и їх у п ри готован і вантаж ні авта. О дн и х в ід в езен о д о тюрми, а д р у ги х д о д о м у бож ев іл ь н их .

К оротким и рядками зм альовано сц ен у , в якій кри ється багато сліз і д у ш е в н о ї м уки. У к раїн сь ка Ц е р ­ква зазн ал а багато п ер есл ід ув ан ь на св о єм у тер н и ст ом у ш л я ху. Б у ­л о бага т о більш п о тр я са ю ч и х ви­падків кривди й насилля н ад н ею . А л е ц ей німий спротив гр упки ж і­нок м ає о со б л и в е зн ачен ня . З го р и за су д ж ен и й на н ев дач у , він став р озп ач л и в ою м ан іф естац ією о б о ­р они хр ам у Б о ж о г о . О станнім з у ­силлям вірних — й ого о б ор он и т и .

П р о новий н аступ проти р ел іг ії в СССР м аєм о щ о р а з більш е н о ­вих дан их. О ф іц ійн о й ого не п р о ­гол ош ен о , але часті вістки п ро з а ­криття ц ер ков п ідт в ер дж ую т ь це. В одеськ ій обл асті 7 5 ц ер ков п е ­р ем інено на клю би і б ібл іотек и , в дн іп р оп етр ов ськ ій обл аст і з 190 існ ую ч и х п ар о х ій зали ш и лось л и ­ш е 4 0 , у волин ськ ій о б л а ст і з а ­крито 180 цер ков . Ц ю акцію с у ­п р ов оди ть цькування д у х о в ен ст в а й вірних. їх обв и н ув ач ую ть у р із ­них зл оч и н ах у ч асоп и сах чи п е ­р ед судом . Н едавн ій ви ступ проти д у х о в н о ї сем ін ар ії в Л уц ь к у к аж е

д огад ув ат и сь , щ о ця кампанія в е ­д ен а в у с іх напрям ках і з м етою закрити ст у п н ев о всі церкви в СССР на п р отя зі сем ирічки і тим самим д о кінця 1 9 6 5 р. взагалі припинити д іяльн ість Ц еркви.

Зап еч атан ня А н д р іїв сь к о го с о ­б о р у в ходи л о в той ж е плян. К а­ж уть , щ о в н ьом у в н ед іл і був ал о до 3 0 0 о с іб р ізн о го віку, в и ш у к а ­на краса ц ь ого б у д ів ел ь н о го п а ­м’ятника н а ш о ї ар х ітек тури п р и ­тягала й тури стів . Ц я увага вірних для у л ю б л е н о ї святині не бул а владі вигідна. Т ом у ст в ер д ж ен о нібито у су н ен н я ґр у н т у д о Д н і­пра, що>б б ул а причина с о б о р з а ­крити.

М ож ли во, щ о і в інш их церквах вірні ставили спротив. А л е вістки з обл а стей не прони каю ть так л егко загр ан и ц ю . З н а єм о тільки про сотн ю киянок, щ о мали в ід ­вагу зам ан іф естув ати . Бачимо їх п ер ед со б о ю — отих за п р а ц ь о в а ­них, в и сн аж ен и х ж ін ок у х у с т и ­нах, щ о зам ітаю ть міські вулиці чи приби раю ть в у ст ан ов ах . В они не боя л и ся втратити с в о є ї „ п о с а ­ди ", чи провинити сь суп р оти п ар ­т ії. їм н іч ого втрачати в ж итті, окрім віри, щ о давала їм п ідтр им ­ку й ціль.

Ц е не значить, щ о нем ає б іл ь ­ш е в ір ую ч и х л ю дей в У к раїн і. П р оц еси проти ц ер к ов н и х гром ад, м асова уч асть у Р ізд в я н и х і В ел и ­к одн іх в ідправах, х р ещ ен н я д ітей— ц е д о к а зи то го . У п р есі в е д е т ь ­ся інтенсивна п роти рел ігійн а кам­панія на всяк ом у рівні, о т ж е знак, щ о релігійні н а с т р о ї існ ую ть .

Та великих м ан іф естац ій віри вж е н ем ає. К ож ен схов ав с о б і Б о ­га в д у ш і й п о -св о єм у Й о го там носить. Р ізн и х хитр ощ ів у ж и в а ­ю ть батьки, щ о б повчити д ітей

про правди Б ож і. З д е б іл ь ш о го цю ролю сповн яю ть у р оди н і б а б у н і, щ о не бояться вж е н ічого .

В они ж і виступили в о б о р о н і А н д р іїв сь к ого с о б о р у . П о ВСІХ ГІО- тря сен н ях, щ о їх зазн ал и за св оє ж иття, щ е п ер еж и л и оцю велику втрату. А ле не віддали й ого б е з сп р оти ву , а засвідчи ли й ом у свою вірність, дарма, щ о не могли й ого обор он и ти .

ВКЛАДКИ ДО СФУЖО Свою членську вкладку до СФУЖО

за 1962 р. вилатали в міжчасі: Союз Українок Америки 250 дол., Ліґа Укра­їнських Католицьких Жінок 100 дол., Об’єднання Жінок Ліґи Визволення України 100 дол., Союз Українок Ав­стралії 28 долярів, Організація Укра­їнських Жінок при Хліборобсько- Освітньому Союзі в Бразилії 32 дол. За своєчасну вплату складаємо оцим нашу подяку.

У п р а в а СФУЖО

НА ФОНД ІМ. К. ҐАРДЕЦЬКОЇ Ред. Колегія англомовного видання

про Україну, недавно тому відбула своє засідання і устійнила плян публі­кації. Це має бути гарно ілюстрована інформаційна книжка з основними да­ними про географічне положення, історію, культуру й економію Укра­їни. Намічено дальші кроки для реалі­зації цього видання.

У міжчасі вплинули дальші пожерт­ви на видавничий фонд. Союз Укра­їнок Америки зложив 100 дол., п-ні Ольга Солук 10 дол., п-ні Ірина Пелен- ська 5 дол., п-ні Ольга Батенчук 5 дол. Щире Спасибі!

Чи ви вже подарували м іськ ій бібліотеці „Д ух Полумя" — твори Л. Українки англ. мовою ?

НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962

Відзначення 80-літтяМинулого літа представники укра­

їнських організацій Відня й окремі громадяни відвідали з побажаннямиі квітами сеніорку довголітньої актив­ної праці в українських жіночих ор­ганізаціях Відня — Анну Ж ук, дру­жину відомого кооперативного діяча й організатора Союзу Визволення У- країни, Андрея Ж ука.

Більш як пів сотні тому (1909 р.) українок Львова, зокрема студенток університету, зацікавила поява моло­дої, смуглявої, скромної і поважної жінки, що приїхала з Києва. У Львові перебувало годі чимало емігрантів із центральних земель України, які, вті­каючи від переслідувань царського режиму за самостійницьку українську діяльність, перебирались нелегально до Галичини і залишались тут на по­стійне або переїздили дальше на за ­хід. Але жінок між ними було мало, хіба ще в перших роках 20-го віку — Настя Грінченко чи Катря Лозенко. Тому й те зацікавлення новоприбу­лою наддніпрянкою.

Була це Анна Неділко, вчителька з м. Григоріополя над Дніпром, що за участь в українських революційних гуртках, що їх організувала під час учительських курсів у Києві 1906 p., була арештована й засуджена на рік тюрми.

Відбувши засуд в ославленій київ­ській Л уб’янці переїхала нелегально до Львова, де жив уже ї ї наречений Андрій Ж ук, що раніше переїхав теж нелегально і працював у Ревізійному Союзі Кооператив. Весільним їх сва­том та заступником рідні був Кость ГІаньківський (батько теперішнього громадського діяча), тодішній органі­затор і керівник кооперативного руху в Галичині та великий прихильник і добродій емігрантів із Наддніпрян­щини.

Оселившись у Львові, Анна Ж ук зразу ввійшла в місцеве українське культурне життя і продовж кількох літ аж до вибуху І. світової війни та розв’язання „Просвіт" була бібліоте­каркою в централі „Просвіти".

Війна і царська окупація Галичини заскочила її з малими дітьми у Л ьво­ві. По переїзді влітку 1915 р. до Відня, де ї ї чоловік працював у Союзі Ви­зволення України, замешкала з роди­ною в тій самій кам’яниці, де було приміщення С ою зу і де живе й досі майже 50 літ із малими лише перерва­ми. У Відні включилася теж зразу в

культурне життя української громади, в якому брала посильну участь, осо­бливо активну в pp. 1920і—1935. Пра­цювала вона як референтка допомо- говнх справ, окрема в допомозі голо­дуючим в Україні, опікувалась шкіл­кою для дітей емігрантів у Відні, ви­ступала з доповідями на Святі Д ер­жавносте і концерті в честь Лесі У-

країнки. Продовж 5 років була го­ловою Українського Ж іночого Союзу у Відні, а й членом управи відновле­ної по 2-гій світовій війні тієї ж орга­нізації. На ювілею 40-ліття Україн­ського Ж іночого Союзу перед двома роками виголосила доповідь про ді­яльність українок на терені того важ ­ливого європейського культурного центру. Ця її стаття була друкована в Вістях СФУЖО, як цінний причинок до історії нашого жіночого руху.

Тож як нашій співробітниці пере­силаємо п-ні А. Ж ук привіт із нагоди її 80-ліття враз із побажаннями ще довгих літ життя й активности та дальших вартісних громадських зу­стрічей в її гостинній хаті! О. 3.

ЧЛЕНКИ-ПРИХИЛЬНИЦІУ часописі Наша Мета з 7. липня

появився перелік членок-прихильниць СФУЖО в Торонті враз із цікавою характеристикою їх ролі в Федерації. Зрозуміння, що вони виявляють для праці СФУЖО, є тією міцною підста­вою, що дозволяє Федерації прово­дити певні почини й акції.

Ось список членок-прихильниць,

що вплатили свою вкладку в 1. пів­річчі 1962:

Пп. Софія Барабаш, Анна Баран, Стефанія Басюк, Марія Бігус, Анна Бойко, Іванна Бриґідер, Марія Вели- горська, Любомира Велигорська, Іри­на Вжесневська, Анна Банківська, О ль­га Горачук, Любов Гордієва, Надія Івахнюк, Ольга Заяць, Олександра Ко­вальська, д-р Віра Кос, Стефанія Ку- ник, Анастазія Лебідь, Іванна Левиць- ка, Іванна Софронів-Левицька, Яро­слава Ломаґа, Люба Луцька, Юлія Ма- ньоска, Наталія Медвицька, Бронисла- ва Мельник, Марія Менцінська, Дозя Михайлюк, Марія Мудрик, Дуда Муд- рик-Демків, Анна Мудик, Надія Не- белюк, д-р Ірина Нітефор, Лідія Н о­сик, Ірина Павликовська, Агата П а­рій, Катерина Пелешок, Софія Проців, Стефанія Пушкар, Марія Ревеґа, Яро­слава Ребрик, Стефанія Савчук, Са- льомея Самотюк, Марія Слободян, Сте­фанія Слюсар, О льга Федейко, Яро­слава Харак, Галина Черниш, Дарія Цибульська, Ярослава Ш афранюк, Да- р'я Шах, Лідія Щ ербанюк, Євгенія Ян- ківська. Щ ире Спасибі!

Замість квітівЗАМІСТЬ КВІТІВ на могилу заслу­

женої членки Вих. Комісії СФУЖО бл. п. Кекилії Ґардецької складає 16 дол. на фонд її імени

Виховна Комісія СФУЖО у Филаделфії

ЗАМІСТЬ КВІТІВ на могилу бл. п. Теодосія Осьмачки 10 дол. складає на видавничий фонд ім. К. Ґардецької

Олена ЧехівськаЗАМІСТЬ КВІТІВ на могилу бл. п.

О. Миґоцької складає 10 дол. на ви­давничий фонд ім. К. Ґардецької

64 Відділ СУА в Ню йоркуЗАМІСТЬ КВІТІВ на могилу бл. п.

Теофілі Воевідки складає 5 дол. на ви­давничий фонд ім. К. Ґардецької

Лідія Бурачинська

СПІЛЬНА МОЛИТВА В ДЕНЬ1. ЛИСТОПАДА 1962

Як перед тим, так і цього року жі­ночі організації відзначили день Пер­шого Листопада спільною молитвою за наш поневолений народ та переслі­дувану Церкву. Коли не було мож­ливо в той день зійтися, членки про­вели молитву у своїх родинах, щоб з’єднатись у ній з усією українською громадою у вільному світі

14 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962

Анна Ж ук Mrs. Anne Zhuk, prom inent U kra in ­ian leader, celebrated her 80th b i r th ­day anniversary in Vienna, Austria.

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

Із життя наших ЦентральОрганізація Українських Жінок

БразиліїДня 20. травня відбулись ширші схо­

дини ОУЖ, які відкрила голова п-ні Ольга Горачук. Першою точкою була тема, яку впровадила п-ні Віра Куль- чинська: „Чи варто давати дітям гро­ш і?", що й викликало живу дискусію. Другу тему зреферувала п-иі Наталія Лиса: „Щ о цікавить наше жіноцтво і що воно від організації баж ало б". На це присутні мали відгукнутись при кінці сходин, а тепер п-ні Іванна Бо- рушенко виголосила доповідь „Укра­їнські стилеві вишивки", що теж ви­кликало велике зацікавлення.

Згодом подано смачну перекуску і при тому присутні свобідно вислов­лювали свої погляди й побажання. Висунено аж 12 точок майбутньої п ра­ці в організації, а з того найбільш ці­каві організаційні, а саме — апелю ва­ти до всіх жінок, щоби вступали в члени, дбати про те, щоб усі почува­лися добре в організації і щоб кри­тика була завжди доброзичлива, кон­структивна.

Ширшими сходинами всі були не­звичайно вдоволені. Дискусія в друж ­ній ат.мосфері завжди скріплює охоту до праці.

Союз Українок АвстраліїСоюз Українок Вікторії заплянував

відзначити 100-ліття смерти Т. Ш ев­ченка в небуденний спосіб. Хотілось притягнути до тієї події якнайбільше чужинців, щоб спопуляризувати там ім’я поета й його вийняткову постать. У тій цілі СУВ, а саме пп. Ірина Бі- линська і Марія Осідач, нав’язали кон­такт із жіночою секцією ліберальної партії й назначено імпрезу на 16-го жовтня 1961 р. в Ситі Гол Кю. Зі сто­рони австралійців запрошено видат­них стейтових і федеральних урядов­ців, членів ліберальної партії, дипло­матичний корпус, а з українців — представників організацій. У самому будинку, в передкімнатах уладжено вибагливу виставку народнього ми­стецтва.

Сам вечір відкрила голова секції ж інок ліберальної партії п-ні Вест, представляючи гостям доповідача, держ. секретаря Вікторії п. Райля. П о­тім п-ні І. Білинська, референтка зв’яз­ків СУВ привітала гостей від наш ої організації, нав’язуючи в кількох сло­

вах до постаті того, що його пам’ять відмічуємо. Слідувала передача з маг- нетострічки „Україна, поневолена Мо­сквою". Основну доповідь про Тараса Ш евченка відчитала п-ні Зірка Яське- вич. Дальше віддеклямовано кілька віршів Т. Ш евченка англійською мо­вою та відспівано кілька пісень квар­тетами „Коралі" й „Акорд".

На кінець програми слово забрала п-ні І. Ґрін, секретарка Секції, і п-ні І. Білинська, яка при цій нагоді відчи­тала привітальне письмо від прем’єра

Австралії п. Р. Ґ. Менціса. Про цей вечір були обширні звідомлення в „У- країнськім Слові", „Вільній Думці" й „Українці Австралії".

Мабуть, це була одинока того роду імпреза у вільному світі, що в формі вибагливої товариської зустрічі відмі­тила роковини великого поета.

*}•

У лютому ц. р. при Відділі СУА в Кабраматі заснувався хор. Його ди­ригентом є. п. А. Фіґоль, а організа­цією хору зайнялась п-ні С. Берегу- ляк.

Вперше хор виступав на святі Лесі Українки, а вдруге на академії АБН у Лімкомбі. Дня 9. вересня хор висту­пив на Святі Ж інки-Героїні у Лідком-бі і 23. вересня в відзначенні 20-ліття УПА у Стратфілді.

Хор виступає у гладких чорних сук­нях, що відсвіжені білою квіткою зпе-

реду, до цього довгі, білі рукавички. Стрій спроектувала й допомогла по­ш т и п-ні А. Лихо.

Єдиному жіночому хорові в А встра­лії бажаємо успіху в праці!

ПРИВІТАННЯВисокошановну й дорогу п-ні Марію

Павлівну Юркевич сердечно вітаю з нагоди її вісімдесятліття. На знак по­шани для її цінної педагогічної й ре­дакторської праці складаю на пресо­вий фонд дитячої сторінки в Н. Ж.5 долярів.

Щиро віддана — О. Чорнобицька

ВИДАННЯ ТВОРІВ ОЛЕНИ ТЕЛИГИЗ ініціативи Відділів Українського

Золотого Хреста в Трентоні і Ню Йор­ку Гол. Управа УЗХ започаткувала збирання фондів на видання творів поетки. В тій цілі створено Видавни­чу Комісію під проводом Культ. Освіт­ньої Референтки СФУЖО п-ні д-р Со­фії Карпінської. Редагуванням збірки займеться О. Жданавич.

Комісія почала інтензивну збіркову акцію, щоб у гідний спосіб відзначити 20-ліття смерти Олени Теліги.

Новозаенований хор Відділу Союзу Українок Австралії у Кабраматі.Від ліва до права: пп. Гут, Нейман, Дубиніна, Москаль, Гузій, Котурай, дири ­

гент Т. Фіґоль. пп. Сосняк, Лихо, Марушечко, Чайківська, Якубовська. U k ra in ia n w o m en ’s choir, fo u n d ed re c e n tly in K a b ra m a tta , A u s tra lia .

НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962 15

Г Р О М А Д Я Н К А

з 1 9 4 6 — 1 9 5 0 pp.5 чи сел к ош тую ть 1 д о л .

Зам овл яти в Ц ен трал і С У А .

Help for Our ChurchesTwo m oves w ere m ade recen t­

ly in U k ra in ian com m unities. F irs t, a m em orandum to th e U nited N ations, signed by 25 o u ts tan d in g F ren ch in tellectuals— aim ing to free M etropolitan Joseph Slipy a f te r 17 y ea rs of forced labor in U SSR. Second w ere reso lu tions 82 and 718 in ­troduced in to th e H ouse and Sen­a te of th e U. S. by C ongressm an D. S h o rt and S en ato r M. R. Y oung, u rg in g th e Com m issions of F o reign R elations to tak e steps in th e U nited N ations to consider th e condition of th e p e r­secuted U k ra in ian church.

T hese tw o m oves w ere u n d er­tak en sep ara te ly , and w ith o u t connection w ith each o ther. I t p roves th e conscience of th e free w orld is alive and responding. B u t i t show s th e p lig h t of th e U k ra in ian C atholic and O rtho ­dox church . T he sam e fa te befell th e P ro te s ta n t, Jew ish and M os­lem fa ith s in USSR.

W e a re g ra te fu l to th e in itia ­to rs of th ese m oves. W e are es­pecially p roud th a t th e F ren ch m em orandum w as handed oyer to th e rep re sen ta tiv e of U kra ine in U N by M rs. M arie L afau - cheux, P res id en t of th e In te rn a ­tional Council of W om en. A nd to S enato r M. R. Y oung and Con­g ressm an Don L. L. S hort, we A m ericans of U k ra in ian descent have a lread y expressed our th an k s .

B u t is th is enough? Should i t n o t be done m ore in th is m an­n er? W e read aga in and aga in abou t fa ith persecu tions in USSR. R ecently th e com m unists in Poland s ta r te d an organized a tta c k on th e Polish church . The people th e re canno t defend them selves ag a in s t it. T he f a i th ­fu l and th e p rie s ts a re helpless a g a in s t th e organized p ressu re of a to ta lita r ia n s ta te .

I t is very , very little in com­parison w ith w h a t could be done. A lthough th is issue canno t be th e ob ject of a dip lom atic in te r­ference, i t can influence th e opinion of th e free w orld. The sp read in g of new s, th e analyzing of th e p ress, th e re p o rtin g of each new fa c t can help keep th e m a tte rs alive. T his could be of m ost effec tive help to th e churches behind th e Iro n C ur­ta in .

T h erefo re le t us all su p p o rt s im ilar actions. W e U kra in ians express our g ra titu d e to M rs. L afaucheux , to C ongressm an Don L. S h o rt and S en ato r M. R. Young. Also le t us be on th e look­ou t fo r o th e r opportun ities to help com m unities or groups in sim ilar d ifficu lties.

T H E S I S O N U K R A I N I A N E A S T E R E G G S

M rs. Iv an n a W itoshynska, now liv ing in Scunthorpe, E n g ­land, an U k ra in ian fo lk lo rist, w ro te us abou t a th es is on U k­ra in ian E a s te r eggs, th a t w as p re sen ted a t th e B a tte rse a T ra in in g College in London.

Some tim e ago M rs. W itoshyn­ska gave a lec tu re abou t E a s te r eggs a t Queen M ary ’s E m bro id ­ery Guild in London. T he new s of th is lec tu re spread . M iss M. E vans, a s tu d en t a t th is Col­lege asked h e r fo r m a te r ia l on th e sub ject. T hey m et on F eb ru ­a ry 23 in Scun thorpe and d is­cussed M rs. W ito sh y n sk a’s col­lection, and all o th e r p rin ted sources. F ro m th is c r ite r ia M iss E vans fo rm ed h e r th es is on E a s ­te r custom s, w ith special r e fe r ­ence to E a s te r eggs. C ertain ly i t is th e f i r s t one w orked ou t by

an E n g lish s tu d en t.

G E N E R A L F E D E R A T I O N O F W O M E N ’S C L U B S G E T S L I S T O F B O O K S O N U K R A I N E

A lis t of books in tee E ng lish language on U kraine, i ts h is to ry , l ite ra tu re , relig ion and cu lture , as well as com m unism , h as been p rep ared fo r th e G eneral F ed e ra ­tion of W om en’s Clubs by M rs. M ary D ushnyck, O rgan ization C hairm an of “Soyuz U kra inok ,” P res id en t of B ranch 72, New Y ork C ity, and sec re ta ry of W om en fo r F reedom . T he lis t also includes th e N ew Concise U k ra in ian Encyclopedia soon to be published by th e U k ra in ian N ational A ss’n.

T he G eneral F ed era tio n of W om en’s Clubs includes am ong its m em ber clubs th e “Soyuz U kra in o k ” and i t h as a w orld­w ide m em bersh ip of tw elve m il­lion club women.

The F ed era tio n will issue to its m em bersh ip a special su g ­gested read in g lis t of books sub­m itted by various groups.,

In h e r lis t of books M rs. D ush ­nyck gave th e title , th e au th o r, th e pub lisher, th e num b er of pages, th e p rice and w here each book m ay be purchased . She also no ted th a t S p r it o f F l a m e : A c o l ­l e c t io n o f t h e W o r k s o f L e s y a U k r a in k a and W o m a n o f U k r a in e could be o rdered fro m th e U k ra in ian N ational W om en’s L eague h ead q u arte rs .

A G R E A T T R I A LThe tr ia l ag a in s t B. S tash y n -

sky, th e m u rd e re r of tw o o u t­s tan d in g U k ra in ian political leaders, s tir re d th e m inds of all freedom lovers. T he cold-blooded m urder, and th e aw ful w eapon used ca s t a deep lig h t on th e m ethods of Soviet ty ran n y . I t proved th a t n o th in g h as changed in th e ir system of violence.

16 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

“In the Stable,” by Irene Shuchewych, one of the 56 oil paintings (oils) shown at the W omen’s Arts and Crafts Exhibit , during the XIII Convention

of the Ukra in ian National W omen’s League of America.

W omen's Arts and Crafts ExhibitA t t h e 1 3 t h U N W L A C o n v e n ­

t io n — b e s id e C o m m is s io n w o r k a n d P le n a r y S e s s io n s — a n E x ­h ib i t o f W o m e n ’s A r t s a n d C r a f t s w a s d is p la y e d in t h e A u ­d it o r iu m o f t h e n e w U N W L A B u i ld in g .

T h e E x h i b i t C o m m it t e e , h e a d ­e d b y M r s . S t e f a n i a P u s h k a r , V ic e - P r e s id e n t o f U N W L A p r e ­s e n t e d m a n y a r t o b j e c t s . O n e t a ­b le w a s c o v e r e d w i t h t h e b o o k s o f U k r a in ia n w o m e n a u t h o r s w h ic h h a d b e e n p r in t e d f r o m 1 9 5 8 -6 2 . O n t h e w a l l s h u n g t h e p a in t in g s , o f 1 9 U k r a in ia n a r ­t i s t s . B e n e a t h t h e s e o n e c o u ld a d ­m ir e t h e s k i l l s o f U k r a in ia n e m ­b r o id e r y , c e r a m is , E a s t e r e g g s , w o v e n f a b r i c s a n d d o lls .

A c o lo r f u l v i e w in d e e d . T h e A u d it o r iu m h o u s e d t h e a c h i e v e ­m e n t s o f U k r a in ia n a r t i s t s a n d a r t s t u d e n t s l i v in g in t h e U S A . I t w a s e n c o u r a g in g t o s e e t h e m e a s u r e o f t h e i r s t e a d y a r t i s t i c g r o w t h a s r e v e a le d in t h e i r s t r u g g l e s a n d t r ia l s .

T h e E x h i b i t w a s o p e n e d p r i ­v a t e ly J u n e 2 9 , 1 9 6 2 t o t h e B o a r d a M d e l e g a t e s t o t h e C o n ­v e n t io n . L a t e r , o n J u n e 1 5 t h t h e p u b l ic w a s i n v i t e d t o v i e w i t . O n J u ly 1 4 t h , j u s t p r io r t o i t s c lo s ­

in g a s m a l l p a r t y w a s h e ld f o r t h e a r t i s t s a n d t h e i r a d m ir e r s .

&

T h e W o m e n ’s A r t s a n d C r a f t s E x h i b i t d u r in g t h e X I I I U N W L A C o n v e n t io n in P h i la d e lp h ia m e n ­t io n e d w i t h p r id e t h e p a r t i c ip a ­t io n o f A m e r ic a n s o f U k r a in ia n d e s c e n t . A g r o u p o f m e m b e r s o f U N W L A B r a n c h 3 7 in D e t r o i t s e n t a w o n d e r f u l t a b le - c lo t h , a p r e t t y a c u s h io n a n d a n ic e c u ­s h io n f o r a p ia n o s e a t . T h e l a s t o n e ( r e d s t a r s o n a b la c k g r o u n d ) m a d e b y M r s . D a n ia D o m r e y o f D e t r o i t r e c e iv e d a n a w a r d .

A C K N O W L E D G E M E N TD e a r M r s . L o t o t s k y :

T h is w i l l a c k n o le d g e y o u r l e t ­t e r o f J u ly 3 0 , 1 9 6 2 , c o n c e r n in g S e n a t e C o n c u r r e n t R e s o lu t io n 8 2 , w h ic h w a s in t r o d u c e d b y S e n ­a t o r Y o u n g o f N o r t h D a k o t a .

Y o u r t h o u g h t f u l n e s s in w r i t ­i n g t o g i v e m e t h e b e n e f i t o f y o u r t h i n k i n g i s a p p r e c ia t e d , a n d I s h a l l k e e p y o u r v i e w s in m in d .

S in c e r e ly y o u r s ,J . W . F u lb r ig h t

C h a ir m a n , F o r e ig n R e la t io n s C o m m it t e e

A N U K R A I N I A N D A N C E R I N A U S T R A L I A

M r s . E u g e n ia A n d r u c h o v y c h f o u n d e d in 1 9 5 9 , in A d e la id e , S . A ., a d a n c in g g r o u p o f 1 2 c o u ­p le s , w h ic h h a d i t s f i r s t p e r f o r ­m a n c e a t t h e I n t e r n a t io n a l A r t F e s t iv a l in t h a t c i t y . E a s t e r 1 9 6 0 b r o u g h t a g r e a t s u r p r is e— U k r a in ia n E a s t e r c u s t o m s , a r ­r a n g e d b y M r s . A n d r u c h o v y c h w e r e s h o w n o n t e l e v i s i o n f o r 2 5 m in u t e s . B e s id e t h a t t h e d a n c in g g r o u p w a s in v i t e d t o g a t h e r in g s o f t h e A u s t r a l i a n R e d C r o s s , t h e G o o d N e ig h b o r h o o d C o u n c il, a n d B a w l in g C lu b . A l l t h e s e o p p o r ­t u n i t i e s s e r v e d t o s p r e a d t h e k n o w le d g e a b o u t U k r a in ia n c u l­t u r e .

In h e r e a r ly y o u t h M r s . A n ­d r u c h o v y c h s t a r t e d t o s t u d y U k ­r a in ia n f o lk d a n c e s . A l t h o u g h s h e w a s a t e a c h e r o f H o m e E c o ­n o m ic s , d a n c e w a s h e r b e lo v e d h o b b y , t o w h ic h s h e g a v e h e r b e s t e n d e a v o r . D u r in g h e r s o ­j o u r n in G e r m a n y , a f t e r W o r ld W a r I I , s h e p u b l i s h e d a b o o k le t a b o u t t h e v a r io u s U k r a in ia n d a n c e s .

At the Folk A rt Festival of the In te r ­national Institu te of Philadelphia — The Ukra in ian exhibit has shown the copy of the original ceramic stove as

it was used in the homeland. ;

НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962 17

Ukrainian Folk Costume for Children Ukrainian DishesB E L T

T h e b e l t s in U k r a in e w e r e o f h a n c lw o v e n m a t e r ia l . H e r e w e c a n s u b s t i t u t e i t b y a lo n g s t r ip o f w o o le n o r s i lk f a b r ic . I t s c o lo r h a s t o m a t c h t h e s k ir t o r t h e a p r o n . T h e m a t e r ia l h a s t o b e s o f t a n d w i t h o u t s h e e n .

P a t t e r n : C u t o u t t h e s t r ip 6 ” w id e , s e w i t t o g e t h e r . T h e b e l t h a s t o b e d o u b le .

T h e l e n g t h o f t h e s t r ip h a s t o c ir c le t h e g i r l ’s w a i s t o n c e o r t w ic e a n d t o f o r m o n e o r t w o k n o t s .

W r a p p in g o f t h e b e l t . B e v e r y c a r e f u l w h i le t y i n g t h e b e l t a r o u n d t h e w a i s t . A s y o u s e e o n t h e d r a w in g y o u c a n t i e i t u p in d i f f e r e n t w a y s . W r a p p in g t h e w a i s t o n c e y o u c a n t u c k t h e t w o e n d s in f r o n t , o n o n e s id e o r in t h e b a c k . M a k e s u r e t h e k n o t i s s t r o n g in o r d e r t o a v o id c o m in g lo o s e a t d a n c e p e r f o r m a n c e s .

B e w a r e o f : T h e H u t s u l b e l t c a l le d “ k r a y k a ” d o e s n o t f i t t h e U k r a in ia n K ie v o r P o l t a v a c o s ­t u m e .

B O O T SG ir ls in U k r a in e w o r e b o o t s

a t f o r m a l o c c a s io n s . B u t y o u m u s t n o t f o l l o w t h e c u s t o m . G ir ls m a y w e a r s im p le b la c k o r b r o w n h a l f - s h o e s a s w e r e u s e d a ls o in

S U C C E S S O F U K R A I N I A N W O M E N

M r s . I v a n n a P r y m a , a r e n o w n ­e d U k r a in ia n m u s ic ia n t e a c h e s p ia n o a t t h e E c h e s S c h o o l in P a lm B e a c h , F lo r id a . A t t h e M u ­s i c F e s t i v a l , a r r a n g e d l a t e l y in F lo r id a , h e r p u p i l s r e c e iv e d a w a r d s f o r t h e i r s p e c ia l t r a in - in g .

A C o m m is s io n o n t h e S t a t u s o f W o m e n t o s t u d y d is c r im in a ­t i o n in p u b l ic a n d p r iv a t e e m ­p lo y m e n t w a s e s t a b l i s h e d b y G o v . S w a in s o n in L a n s in g , M ic h . F o u r m e n a n d 2 0 w o m e n w e r e a p p o in t e d . M r s . D o r o t h y M c A l­l i s t e r o f G r a n d R a p id s , a m e m ­b e r o f t h e S t a t e B o a r d o f L ib r a ­r i e s , w a s d e s ig n a t e d C h a ir m a n .

U k r a in e . T o h a r m o n iz e t h e m t o t h e c o s t u m e , t i e t h e m w i t h c o l-

T h e ends of th e b e lt a re tu c k e d u n ­d e r on b o th sides of th e w aist.

o r e d s h o e - s t r i n g s ( r e d o r g r e e n ) . S t o c k in g s o f u s u a l b o d y c o lo r .

B e w a r e o f : I n d ia n m o c a s s in s d o n o t f i t t h e U k r a in ia n K ie v o r P o l t a v a c o s t u m e . N o r d o s l ip ­p e r s w i t h h ig h h e e l s o r o p e n t o e .

M is s M a r y V . B e c k , D e t r o i t C o m ­m o n C o u n c il m e m b e r i s n a m e d a m o n g t h e m e m b e r s .

R e c e n t ly G o v e r n o r N e ls o n R o c k e f e l l e r a w a r d e d m e d a ls t o s t a f f m e m b e r s o f t h e N e w Y o r k P u b l ic L ib r a r y s y s t e m ; a n d s p o k e in w a r m t e r m s o f t h e i r f i n e s e r v ic e .

A m o n g t h o s e a w a r d e d w a s a n U k r a in ia n w o m a n , M r s . D im a K o m i le w s k a . M r s . K o m i le w s k a i s a h ig h r a n k in g U k r a in ia n p o ­e t e s s , w h o s e l i t e r a r y n a m e i s D im a .

W isdom is som etim es nearer when we stoop then when we soar.

R O A S T L A M B ( 6 - 8 s e r v in g s )

2 to 3 lb . leg of lam b1 c love g a rlic2 tsp . sa lt 1 T. f lo u r3 T. f a t 1 on ionVs tsp . p e p p e r1 cup w a te r2 T. ch opped p a rs le y

W a s h m e a t a n d d r y t h o r o u g h ­ly . C r u s h g a r l i c in t o s a l t a n d r u b o n m e a t . S p r in k le f l o u r o v e r a ll .

M e lt f a t i n r o a s t in g p a n a n d p la c e m e a t in i t . R o a s t 3 0 m in ­u t e s in 4 0 0 d e g r e e o v e n . B a s t e w i t h f a t 3 t im e s .

C h o p o n io n a n d a d d t o f a t a r o u n d t h e r o a s t a n d a l lo w t o b r o w n ; t h e n a d d t h e w a t e r a n d p e p p e r ; r e d u c e t e m p e r a t u r e t o 3 0 0 d e g r e e s a n d r o a s t in c o v e r ­e d p a n f o r 1 a n d a h a l f h o u r s , b a s t i n g 3 t i m e s m o r e .

S l ic e m e a t a n d a r r a n g e o n p la t ­t e r . S t r a in g r a v y a n d p o u r o v e r t o p o f s l i c e d m e a t . G a r n is h w i t h c h o p p e d p a r s le y .

M a c a r o n i, r e d c a b b a g e o r b e e t s a r e g o o d s e r v e d w i t h t h i s .

F r u i t a n d N u t Z w ie b a c k4 eggs s e p a ra te d ІУ2 C. su g a r2 C. m in ced figs, ra is in s , n u ts and

a lm onds2 C. f lo u r

B le n d e g g y o lk s a n d s u g a r a n d b e a t f o r 1 0 m in u t e s . A d d m in c e d f r u i t a n d n u t s . S t i r in f lo u r a n d f o ld in s t i f f l y b e a t e n e g g w h i t e s .

B a k e in lo n g , s h a l lo w , g r e a s e d c a k e p a n a t 3 0 0 d e g r e e s f o r 4 5 m in u t e s . W h e n d o n e , c o v e r w i t h d r y c lo t h b e f o r e r e m o v in g f r o m o v e n a n d l e a v e c o v e r e d u n t i l c o o l. C u t w i t h a s h a r p k n i f e . G o o d w i t h t e a .

O U R L I F E Edi ted by Ed i torial Board

Published by the Ukra'aian N ational Women’s League

of Am erica, Inc.4936 N . 13th St.

Philadelphia 41, Pa.

18 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

У НАШІЙ ХАТІНевибагливі кімнатні рослини

П лекання кімнатних рослин ви­магає досвіду, щ о його передавали колись із роду в рід. Тому, щ о т е ­пер появляю ться нові кімнатні р о ­слини, не все можемо їх успіш но плекати. Подаю тут кілька най­менш вибагливих, що їх — згідноз найновіш ою городничою практи­кою — м ож уть плекати навіть по­чатківці, щ о в тій ділянці щ е не мають досвіду.

Аспідістра ( A s p id is t r a e l a t i o r ) , звана також „залізним листям 11, походить з Японії й належ ить до найбільш витривалих кімнатних рослин. Листя ї ї тем нозелене і р о ­сте вгору до висоти 24 інчів. Вліт­ку п ересто їть навіть у тіні на баль- коні або в городі. Зим ує добре у холодній або теплій кімнаті. П о­тр еб у є постійної вогкости, але не зносить мокроти. Від весни до кін­ця літа п отребує угноєння. Листя добре оприскати раз або двічі місяць водою . Д овго росте в ва- зонку без пересадж ування, хіба що сильно розкоріниться. П ереса­дж увати треба в пож ивну, не з а ­важ ку землю. Під час пересадж у­вання можна рослину поділити.

Зелена лелія ( C h lo r o p h y tu m c o m o s u m ) , звуть ї ї також „л ітаю ­чим голляндцем ". П оходить із п ів­денно ї Африки. ї ї листя подібне до трави, завш ирш ки пів інча, дов­ге на 12 інчів і має білі смужки. З середини виростаю ть довгі гони й на них цвітуть білі квіти. По від- квітненні усуваєм о квіти, а гони залиш аєм о для дальш ого розм но­ж ення. Рослина лю бить світло, свіже повітря, досить води й угн о­єння. Р о зростається дуж е, отж е потребує більш их вазонків і си ль­ної землі. Р озм нож ується легко відростками й діленням. У літку з а ­копуємо разом із ваізонком у го ­роді і часто підливаємо. М ож е п е­резимувати в пивниці, де дохо­дить сонце.

Ціссус (C is s u s a n t a r c t i c a ) , звуть ї ї також „вином к ан ґу р ів 1' П оходить із А встралії. Це пнуча рослина, з як о ї звисаю ть середньо великі, серцеваті, досить тверді, зубкован і листки — висоти 16-20 інчів. Споріднена з винною лозою . Зносить півтінь і кімнатне тепло, а найкращ е для неї місце при пів­нічному або західньому вікні. Л і­то може перебути в кімнаті або в городі в тіні. П ідливання залеж ить від тепла й сухости в кімнаті. З ем ­ля в вазонку повинна бути вогка, але не мокра. П отребує угноєння від весни до вересня. П ересадж у­ємо в березні-квітн і не частіш е, як щ о 3-4 роки у пож ивну, багату в порохнячку землю і в не завел и ­кий вазонок. У тутеш ніх квітових крамницях -можна придбати кілька підвідмін ( R h o ic is s u s rh o m b o i- d e a і C is su s s t r i a t a ) . Це новостіз кращ им листям. Розм нож уєм о весною дуж е легко втятими гон а­ми у пісковій землі під склом, у теплому місці.

Циперус (C y p e ru s a l te r n i f o - l iu s ) , зветься також „бю ровою пальмою " П оходить із М адагас­кару, де росте на багнах. Тому п о ­требує, щ об під вазонком у під­ставці була вода, йнакш е листя його ж овкне і гине. Зносить тепло й холод, але в теплі росте кращ е. Весь час потребує угноєння. Між його гострокутним и листками розквітає брунатна квітка. Р о з ­м нож ується легко втятими гонами або відкладами в воді чи в вогкім піску.

Плющ кімнатний ( H e d e r a h e ­l ix ) , звисна і пнуча рослина у к іль­кох підвідмінах, а саме: зелено і пестролиста, сильно і слабо росла та з дуж е дрібним листям. Н ай кра­щ е росте у холодній кімнаті, але зносить також тепло. П ідливання залеж ить від теплоти в кімнаті, може стояти навіть по кутах світ­

ло ї кімнати, де звисаю чи оіля сЬортепіяну або ш афи є дуж е д ек о ­ративна. П рямого соняш ного про­міння не зносить. Улітку можіна ї ї закопати з вазонком у городі в півтінистому місці, де п отребує по­стійного угноєння й підливання. П ересадж уєм о весною щ о два р о ­ки, а розм нож уєм о втятими го н а­ми, від вересня до листопада.

Роман Коцик

Городничий порадник

ПРО ПЛЕКАННЯ КАМЕЛІЇЧому моя найбільш улюблена квітка

камелія, по мимо пересадження у сві­жу землю ще з весною, не відновила своїх листків? Вони надалі жовкнутьі чорніють, а галузки виглядають, не­мов би їх хтось попелом присипав. Чи може ця рослина потребуе спе- ціяльної землі? Якщо так, то прошу подати докладну кількість і назву складників.

Марія Левицька JIoc Анджелес

Трудно подати причину недуги ка­мелії, не бачивши її. Ця рослина на­лежить до дуже вибагливих і погре­бує пропускальної, пухкої і врожай­ної землі. Для неї вживають мішани­ни: одна частина листяної, одна ча­стина торфу (піт-мос), одна розсад- никової, одна городової, а одна піску. Під час росту потребує щотижнево­го угноєння. Коли надто часто міняти її місце, тоді звичайно скидає зав’язки квітів.

Тому, що в Каліфорнії інші, мені невідомі вегетаційні умовини, добре було б Вам звернутися до стації охо­рони рослин стейту Каліфорнія (одназ найкраще поставлених у ЗД!А), де Вам напевно подадуть пораду. Адресу цієї стації довідаєтесь у кожній го- родничій крамниці. Роман Коцик

Зеновія Терлецька

Що подасться на прийняття?Такий запит поставила нам п-ні

Маруся І. в вересневому числі. Видно клопочеться тим, чим при­йняти приятелів, коли завітають. А тепер саме починається той час. Дай, Боже, якнайкраще пригости­ти всіх Михайлів, Марусь, Рома­нів і Микол!

Осінньою й зимовою порою по­даємо повіний обід чи вечерю. Не раджу перевантажувати його ба­гатьма стравами. Але придумати добірний стравоспис і добре вико­нати його.

Чому не використати багатства цієї країни? Є тут багато таких родів городини й садовини що її в Рідному Краю іне було. Чому не включити їх у наші страви?

С т р а в о с п и с :Овочевий «актей, як у Н. Ж. ч. 8,1962. Закуска: начинювані печерички, або

начинювані помідори Юшка з квітної капусти (каляфіору) Печеня з яловичини (волова) Городина: морква з горошком, бу­

рячкисмажена картопля

Тортик із трьох коржиків Морозиво Кава, чай

Начинювані печеричкиПотрібно:

2 ф печеричок 1 яйце варене 1 яйце сире 1 ложечка сухариків 1 велика цибуля1 ложечка сметанки1 ложка маслаВибрати великі печерички (по

2 на особу), відрізати корінці, обчистити і раз заварити в соло­ній воді. Покласти, що'б вистигли. Другу частину печеричок (самі головки) посікти і вкинути на га­рячий товщ разом Із січеною ци­булею. Тушкувати, аж будуть го­тові (не доливати води!). Коли вже м’яке, поставити, нехай про­стигне. Тоді додати зварене й по­

січене яйце, ложечку тертих су­хариків, розведених сметанкою. Все це вимішати з сирим яйцем.

Тією начинкою начинити ша­почки зварених печериць. Обта- чати їх у борошні (муці), яйці й тертих сухариках, немов котлети. Смажити легко на маслі аж дійде. Повинно виглядати, як паштетики.

Юшка з квітної капусти (каляфіору)

Потрібно:1 велика квітна капуста (каляфіор) росіл з курятини й городини трохи рижуКвітну капусту (каляфіор) по­

ділити на частинки й обмити. Ро­сіл, зварений із курятини і за ­кришки перецідити. На ту юшку вкинути квітну капусту і завари­ти. По 15 хвилинах вкинути лож­ку споло-каного рижу.

Цю юшку можна варити й без курятини, а тільки з самої горо­дини. Але тоді треба заправити на кінці сметаною. Склянку сметани розбити з дрібкою борошна (му­ки).

Печеня з яловичини (волова) Потрібно:

З ф волового м’яса кілька платків бейкону2 цибулі2 ложки товщу 1 цитрина (сок)М’ясо помити й легко побити.

Помастити розрізаною цитриною і покласти до ринки іна гарячий товщ. Вставити до печі на 450 ст. не накриваючи і пекти чверть го­дини. Потім обложити платками бейкону, додати цибулю (найкра­ще вложити чвертками на краю ринки) і накрити покришкою. Пекти дальше іна 350 ст. около 2 години (пробувати чи м’яке). Під­ливу з цибулею перетерти через ситко й подавати до' печені.

Жертвуйте на пам’ятник Тараса Шевченка у Вашингтоні!

Тортик із трьох коржиків Потрібно:

На 1-ший корж:1 горнятко мелених присмажених

ліскових орішків4 яйця4 ложки цукру-ґрисіку 1 мала ложечка борошна (муки)1 мала ложечка тертих сухариків трохи шкірки з помаранчі і цитрини

На 2-ий корж:1 горнятко волоських оріхів4 яйця4 ложки цукру-ґрисіку 1 мала ложечка борошна 1 мала ложечка тертих сухариків трохи шкірки з помаранчі і цитрини

На 3-тій корж:1 горнятко спарених і присмажених

мелених міґдалів /4 яйця4 ложки цукру-ґрисіку 1 мала ложечка борошна (муки)1 мала ложечка тертих сухариків трохи шкірки з помаранчі і цитрини

Кожен корж треба виконати й пекти окремо.

Поступ роботи: Жовтка втертиз цукром аж збіліють. Білок вби­ти на тугий шум. Ложечку бо­рошна вимішати з сухариками й меленими орішками та запахом. Тепер додавати по трохи до жовт­ків вда переміну з шумом і легко вимішати. Виложити до тортівіниці й пекти у вигрітій печі на. 300 ст. Пекти треба около К год. (го­тове, коли корж відстане від кра­їв). Вийняти, нехай постоїть 10 хвилин. Зсунути на кружок. Пе­рекладати на другий день.

Начинки. Перекладати різними масами. До цього годиться каво­ва, оріхова й овочева начинка.

Кавова начинка — гл. Н. Жит­тя 1961 ч. 9.

Овочева 'начинка — гл. Н. Жит­тя 1961, ч. 6.

Оріхова маса. Зробити сироп (2 ложки цукру на склянку води), додати склянку мелених оріхів, мішати в посудині над парою, щоб набрало відповідної густоти. Поставити, нехай вистигне. Втер­ти ложку масла з ложкою цукру- мучки і вимішати з масою.

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

На Гуцульщині

ЧОЛОВІЧЕ ВЗУТТЯ

Через суворий клімат та гористий терен взуття мусить бути тепле й міц­не. Такими є грубі вовняні панчохи (,,капці“ або ,,капчурі“ ) і постоли.

Вовняні панчохи можуть бути пле­тені з грубої брунатної або сірої вов­ни і сягають до половини литки. Верх­ній край є прикрашений плетивом із кольорової волічкн. Такі панчохи звуться „капчурі“.

Панчохи з сукна — де „капці“. їх стопа скроєна так само, як при ж іно­чому вбранні (гл. Н. Ж. 1961, ч. 7), а

тільки верх інакший. Тоді коли в ж і­ночих „ к а п ц я х 1* верх рівно скроєний, у чоловічих він має скісний виступ на бік. Цей верх („нахлипка") зви­чайно краєм обведений кольоровою волічкою. Натягнувши капець на но­гу, гуцул притримує краї штанів („га- чів“ ) і поверха обводить їх „нахлия- кою “. Потім обмотує „волоками", себ­то шнуром, яким прикріплює постоли до ноги.

Постоли чоловічі такі самі, як ж іно­чі. Рисунок і спосіб роботи подані в Н. Ж. 1961 ч. 7.

Нога гуцула взута у „капці“і „постіл".

T h e H u tsu l’s fo o tw e a r consists of a w oo len g a ite r “k a p e i” an d th e m ocassin “p o s til ,” fa s te n e d by

w oo len strin g s .

Крій „капців". P a t te rn of th e g a ite r.

НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962

К Р Е М ИЄВГЕН ІЇ ЯН КІВСЬКО Ї:

Г ор м он ов і проти зм ор ш ок $ 2 .7 5В ітам інові в ідж ивні 1 .8 5П ідклад п ід п у д е р („ П а в д ер

Б ей з Л о ш е н “ ) 1 .2 5

В иси л аєм о за п ісля п л атою .

А д р еса :

M O N A L I S A C O S M E T I C S M f g . 8 4 P r i c e f i e l d R d ., T o r o n t o , O n t .

Мешканевий порадник

ЯК УРЯДИТИ СУМЕЖНІ КІМНАТИ?У моїй хаті вітальня й їдальня спо­

лучені в одне приміщення. Як маю їх устаткувати? Мені хотілось би влаш­тувати вітальню по-но®ому, а саме — до французької софи хочу підібрати

модерні столики, картини, килим і кві­ти. А в їдальні дала б радо українські вишивки, кераміку й картини з укра­їнською тематикою. Чи де не буде надто великим контрастом, коли між вітальнею й їдальнею немає стіни?

За влучну пораду щироВ д я ч н а .

Перш усього хочемо звернути Вашу увагу на те, що до французької софи (маєте напевне на думці гнуті меблі з парчевим обиттям) ніяк не підхо­дять модерні столики. Радимо підо- брати цілу вітальню в одному стилі — французькому (Людовика або Люї- Філіпа) або в модерному.

Щ одо контрасту з їдальнею в укра­їнському стилі, то він напевне буде, якщо немає переділки між обома кім­натами. Хіба, щ о Ви підобрали б ви ­шивки й кераміку з 'Полтавщини, яка має виразні барокові впливи. Ніжні полтавські орнаменти і квіти можуть сміло стояти поруч французького бро­кату.

А коли маєте хрестикові подільські чи гуцульські вишивки і таку ж ке­раміку, тоді радимо зробити невелич­ке відділення. Його тепер переводять імпровізовано при допомозі паравану або поличок. Це зовсім не стінка, а тільки натяк на неї. Одне й друге мо­

жете купити в департам ентові^ крам­ницях (рум дівайдер). На параванах буваю ть візерунки, отже треба дуже уважно підбирати взір, щоб відпові­дав обом частинам кімнати. Через те поличка більш доцільна, а навіть прак­тична, бо на ній можете вмістити ра- діо-апарат, книжки, а то й квіти. Ціна зовсім приступна. Ред.

Господарський порадник

НА ЛОВЕЦЬКИЙ СЕЗОНВже розпочався ловецький сезон,

а з ним клопоти молодих господинь — „що з тим фантом зробити, що чоло­вік до хати приніс44... Тому прошу на сторінках журналу подати приписи на препарування й печення дичини, го­ловно серни. Мирослава С.

Радо подам Вам загальні вказівки щодо приладження дичини. Всю ди­чину приладжується однаково, отже припис не тільки можна примінити до серни, але до зайця, цапа, дика. З дика можна приправити шинку на зразок звичайної свинячої, а з іншої дичи­ни ні.

М’ясо з дичини мусить постояти, бо воно тоді крушіє. Потім зняти шкіру й коли не можна зараз зужити, обви­

нути в стирку, намочену в оцті, і по­класти в зимному місці.

Печеня з дичиниПотрібно:

З ф. м’яса У-i склянки оцту

коріння (лавровий листок, обидва роди перцю)

трохи солонини і бейкону2 цибулі1 горнятко сметани 1 ложечка борошна (муки)

М'ясо, призначене на печеню, треба наперед маринувати. Перед тим його добре потовкти, легко посолити і вл©- жити в холодну маринату, зварену з оцту й коріння. Нехай полежить у ній 2—3 дні. М’ясо треба обертати, щоб добре перейшло маринатою.

Третього дня вийняти (не мити!), нашпигувати м’ясом пасочками сала (солонини) і дати до ринки на гарячий товщ. Полляти маринатою і пекти пів години на 450 ст., обертаючи. (Можна також обложити бейконом, бо дичина є худа). Пізніше дати 2 цибулі, порі­зані на чвертки, обнизитн температу­ру печі на 350 ст. і пекти, поливаючи дальше маринатою, аж буде м’яке (пробувати вилкою). Коли готове, ви­йняти, перетерти підливу, дадати см е­тану розколочену з борошном, нехай раз закипить і полляти тим печеню. Подавати з бурячками й макаронами.

На цей спосіб можна приправляти м’ясо з серни, цапа, зайця й дика.

Припис на паштет із дичини подамо в черговому числі.

Зеновія Терлецька

ЧИ Є РАЗОВЕ БОРОШНО В АМЕРИЦІ?

Мене дуже зацікавив припис печен­ня разового хліба, поданий у ч. 8 Н. Ж. Прошу пояснити мені, де дістати ра­зового борошна. Тут є біле й темне, але разового я в Америці не зустрі­чала. Оксана Колесніченио..

Разове борошно зветься в Америці w ho le w h e a t flo u r, і його можна ді­стати тільки в великих харчових крам­ницях. Розпитайте у сусідньому „су­пермаркеті", а напевне знайдете.

Анна Сивуляк

Відновлюйте Вашу передплату вчас, тим осягнете миле почуття упорядкованосте а видавництву зрівноважений бюджет.

Полички, що перегороджую ть кімнату.R oom d iv id e r b e tw e e n liv in g an d lin in g room .

22 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

Мудра Галочка КІНЕЦЬ ОСЕНИ

Д ав н ен ь к о вж е не видно н аш о ї Г алоч ки в саду . С у м у ю ть за Г а ­л очк ою всі: і б ілка, як ій н іком у вин ести теп ер см ачни х гор іш ків , і зай ч и к о в і н іхто не п р и н есе с о ­л о д к о ї м оркви , аб о св іж их л и с т о ч ­ків к ап у сти . А бідн і го р о б ч и к и дарм а зб и р а ю т ь с я на ґа н к у — н е ­ма там ан і к р и ш о к із б ілого хл іба , ані см ачних зер н я т . Н аш у Г ал о ч к у всі д у ж е л ю б л ять , ал е чом у ї ї н е ­має — ц ьо го н іхто з них не зн ає .

А Г ало ч к а за с т у д и л а с ь і л еж и ть б ідн а в л іж ку , п ’є я к ісь так і н е ­см ачні ліки , а щ о н ай гір ш е — м у ­сить м іряти часто т е м п е р а т у р у . І навіщ о ця т ем п е р а т у р а і той п о ­ганий тєр м о м ет ер ? А д ж е ж від н ього їй ан і тр іш ки не л егш е, все так сам о бо л и ть го л о в а , а щ о в е ­чора р о б и т ь ся д у ж е гар яч е , теч е з носа, щ е й к аш ел ь п очав д о к у ­чати . Ні, т ер м о м етр н іч ого « е д о ­п ом агає. іВі'н н ед об ри й . Й о го т р е ­ба ви к и н ути ч е р е з в ікно.

А ле я к й ого в и к и н у т и ? Я к т іл ь ­ки Г ало ч к а п ідн ім еться на л іж ку , о д р а з у щ о сь так е зр о б и т ь с я з г о ­ловою , щ о вон а не х о ч е тр и м ати ­ся й п ад ає на п о д у ш к у .

А мама так а сту р б о в ан а , так п р о си ть тр и м ати той терм ом етр тер п ел и в о в роті. Г а л о ч к а д у ж е л ю б и ть м ам у. А ле ч ом у м ам а не ро зу м іє , щ о той тер м о м етр їй не п о м а га є? Він н ав іть ш к о д и ть їй ! А ле Г ало ч к а н е х о ч е р о б и ти мам і п ри к рощ ів . Х ай у ж е т ак буд е. В о ­на вж е я к о с ь п о тер п и ть .

Т ак п рой ш л о , як Г ало ч ц і зд а в а ­л ося , б агато днів.

О д н о го р ан к у д о к т о р зали ш и в на стол и к у , б іля Г ало ч ч и н о го л іж ­ка, свою м ед и ч н у в ал ізк у , а салі вий ш ов у д р у г у к ім н ату . Г ал о ч к а п ід в ел ася і сіла на л іж к у . В она бу л а д у ж е р ад а , щ о г о л о в а ц ьо го р а зу не вп ал а на п о д у ш к у .

О сь т е п е р вон а зн ає , я к п о з б у ­ти ся того п о ган ю ч о го тер м о м етр а , того в о р о га , щ о три м ає ї ї в л іж ­ку . Д о к т о р о в а в ал ізо ч к а б у л а в ід ­чи н ена. Г а л о ч к а ск о р ен ьк о п о к л а ­

ла в н е ї на сам ий сп ід терм ом етр , а сам а — ш у сть під к о вд р у .

К оли мама з д о к то р о м увій ш ли в к ім н ату , Г ало ч к а п р и к и н у л ась , щ о спить.

— Н е буд ем о ї ї т у р б у в ати , — ск азав д о к то р . — Ц е м аб у ть н а ­стала к р и за . Н аш а Г алю ся в и д у ­ж у є.

Д о к т о р п о п р о щ ав ся і вий ш ов. А мама сіла на л іж ко й д о в го г л а ­ди ла Г алоччи н і р у ч к и та го л івк у . П ід м ам ині н іж ні п есто щ і та л а ­скаві слова Г ал о ч к а сп равд і з а ­снула.

Н а д р у ги й ден ь, коли д о к то р п рий ш ов до Г алочки , вон а сиділа на л іж к у й ск л ад ал а свою у л ю б ­л ен у к а р т у -за г а д к у . О чі в н е ї б у ­ли в есел і й сам а усм іхн ен а .

— П ане д о к то р е , а ви вм ієте скл адати к а р т и -за га д к и ? Н і? Н е вм ієте? Х очете , я вас н авч у !

— Д о б р е , Г алоч к о ! А ле с п о ­чатк у зм ір яєм о т е м п е р а т у р у . О , я м уш у п р и зн ати ся , щ о в ч о р а я к о сь п ом и лково я зах о п и в ваш т е р м о ­метр. В ибачте , б у д ь л аск а , м ені — зв е р н у в с я він до мами.

Г ало ч к а в ід р а зу п осум н іл а і з а ­п лак ал а .

— Я не х о ч у тер м о м етр а! Я зн о в у зах в о р ію ! Н е тр еб а ! Н е т р е ­ба! П рош у , д у ж е п р о ш у !

М ам а схви л ю вал ась , а до к то р п ри к л ав свою р у к у до Г ал о ч ч и н о ­го чол а й ск а за в :

— Ти не м аєш гар яч к и , гол івка тво я х о л о д н а . Н е хви лю й ся! Н е буд ем о м іряти т ем п ер ат у р у . Ч ом у ти не л ю биш т ер м о м етр а? А дж е ж він не р о б и ть б о л я ч е — ніколи .

— Він п оган и й , п оган и й ! Ц е ч е ­р е з н ьо го я т а к д о в го л еж ал а в л іж к у . В чора я й ого п о к л ал а в в а ­ш у в а л ізк у й о д р а зу ви д у ж ал а .

Д о к т о р і мама д о в го см іяли ся з Г алоч ки й тіш или ся , щ о в о н а в и ­д у ж ал а , а н ай б іл ьш е зр ад ію ть Г а ­лочч и н і д р у з і — твар и н ки в саду .

М. Стратієнко

Падає листя пожовкле, Встелює землю в саду. Пташки давно вже замовкли: Всі вони в теплім краю.

Вийшла Галюся в садочок, Вийшла — давно не була. Інший там кожний куточок — Квітів, комашок нема.

Білочку Галя спитала:„Чом так змінився наш сад?“ Білочка Галі сказала:„Бо надворі листопад".

Зайчика Галя зустріла, Стежкою біг через сад.Шубка на ньому вже біла,Бо надворі листопад.

Падає листя пожовкле,Падає, встелює сад.Галочка вже тепер знає,Що надворі листопад.

М. С т р а т і є н к о

КОЛИСКОВА

Гулі, гулі, голуби, не злітайте над горби, прилітайте до вікон, принесіть дитині сон.

Принесіть дитині сон із тихої вулички.

Гулі, гулі, гулечки.

Прилетіли голуби, впали тіні голубі на м’якенькі подушки, на постельку-пелюшки.

На постельку-пелюшки, на білу кошуленьку.

Гулі, гулі, гуленьки.

Воркували голуби: ой якби же, ой якби милий хлопчик підростав, на рівненькі ніжки став.

Голубочків привітав:„Голуб’ята, гуленьки! “

Люлі, люлі, люленьки.Г. Ч о р н о б и ц ь к а

НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962 23

Олена Цегельська

Павине пероСкільки т о р адости б у л о , коли

Гринь дов ідав ся , щ о й ого батьки купили « о в у ха т у ! А скільки вті­хи, коли о д н о го р а зу взяли й о го з со б о ю , щ о б ї ї огля н ув !

Там, к уди не ступ и — зел ен а мурава і квіти і в ел и ч езн і кріслаті дер ев а , щ о аж п ід н еб о виросли. В сю ди п ростір — є д е п огуляти .І все ц е о б г о р о д ж е н е за л ізн о ю сіткою , а від хати д о брам и в еде д ор іж к а, о б са д ж ен а кущ ам и. Щ о т о говор ити ! їВсе тут, одним с л о ­вом, ч у д о в о !

От і заж ив Гринь із батьками в цій хаті, с е р е д зел ен і та п а х о ­щ ів. П о як ом усь часі зац ікавила й ого й су с ід н я сади ба , в ід г о р о ­д ж ен а від їх н ь о ї камінним м у р о м . А щ о м ур 'був високий, то Гринь приставив с о б і я к усь скриньку, щ об у с е побачити . І зди вувався . Та ж то якийсь великий парк із дер евам и , дор іж кам и, квітяними грядками! А п одал ьш е якась хата- палата з ґаночкам и, бальк онам и . Щ е не доси ть н адивувався , к оли й ого зір прикувало н адзви ч ай н е явищ е. З дал ек а н а б л и ж а л о сь як есь дивне створіння. Щ о ц е? М ож е гадю ка, а м ож е велика ч ер еп а х а ?

Й ш л о вон о, су н у л о с ь по м у р а ­ві, а за со б о ю вол ікло щ о сь таке, наче бар вн ий килимчик, щ о на н ьом у р озм ал ьован о п овн о з ірок , сон еч ок , щ о лиш так мигтіли у со - н яш ном у світлі. І л ізе в он о п оволі й барвам и п ер ел и в ається . Гриневі аж в іддих за п ер л о від дива.

— М амо, мамо! — закликав. — Щ о в он о таке, он там?

Н адійш ла мама, глянула п онад мур.

— Ц е такий великий птах, щ о зв еть ся павич, Гриню .

—- іА щ о він тягне за со б о ю , як усь так у з ір ч а с т у х у с т к у ?

— - Та ж ц е й ого великий, п иш ­ний хв іст із р ізн о б а р в н и х п ер .

— - Із п ер ? — зд и в ув ав ся Гринь.— О, вони кращ і в ід тих, щ о м а­м уся м ає на к ап ел ю ш к у...

А по хвилині н адум и :— * М ам о, а зв ідк іл я б ер у т ь ся

п ера на к апелю ш к ах?— - Т о, Гриню , м и сли ві полю ю ть

на птахів, щ о м аю ть гарні пер а та й п родаю ть їх . О т і в се ... — ск а­зал а мама та й п іш ла со б і.

А Г р ин ь щ е до в го приглядався павичеві.

— - П ол ю ю ть ... — - п овтори в м а­мині слова -— • це, м абуть, так, як р облять індіяни: скр адаю ться, п о в ­зут ь , а потім нагло стріляю ть або зловл ять і... маю ть п ер а!

І прийш ла йом у о х о т а : А щ о, як би я так піш ов полю вати на п а ­вича і з д о б у в с о б і п ер о ? Та й у ж е ця дум к а не давала й ом у сп ок ою . З а р а з ж е почав ш укати в м урі пе-

п тах із криком п он ісся в го р у й п о ­летів. А Гринь і с о б і закричав із болю й р озти рав Кров на ск а л іч е­ній р уц і.

На ці крики п оч ув ся з і стор они д о м у гавкіт собак . Гринь леж ав на траві, ' зам ур зан и й к ров’ю і з е м ­лею .

А т ут як не зір в еть ся лоскіт, нен аче з -п ід зем л і, як не ви ск о­чать два великі собак и з в и со л о п ­леними язиками, як не вискалять св о ї зу б и , як не д и хн ут ь гарячим соп ухом прам о в лице Гриня, як

Керр, кеер, крр, закричав павич.

р е х о д у на той бік та й н еза б а р о м відкрив невели кий вилом і з т р у ­дом крізь н ього п р оти сн ув ся . О сь у ж е він на т ом у 'боці. О б ер еж н о р озгл я н ув ся , чи х т о сь й ого не б а ­чить? Ні, ск р ізь тихо , ані ж и в о ї душ і.

Н е гаячись к инувся в т рав у й рачки п ідп ов з, мов справж ній ін- діянин, д о н ед а л ек о го к ущ а, п ов з який випадало павичеві йти. Гринь за п ер у с о б і в ідди х . О сь у ж е н а­бл и зи в ся павич, р озп усти в ш и свій ч удови й барви стий хвіст . І й де, наче пливе б л и зь к о , ой, як б л и зь ­ко! Н агл о біля кущ ика спинився і н есп од ів ан о п ов ер н ув ся хвостом д о Гриня, от м о ж е на крок в ід д а ­лі. Н е б у л о ч а су н адум увати сь .

М иттю Гринь скочив, п р о стя г­н ув р у к у і вж е схоп и в р ук ою м ай ­ж е п ол ов и н у п авиного хв оста . П а ­вич сіп н увся , а Гринь упав.

— К р ее... к р ее ... кір! — - зв ер е- щ ав павич, п ов ер н ув го л о в у д о Гриня і клю в-клю в гострим д зю - бом скалічив й ом у р у к у . Гринь випустив хв іст павича з рук. А

не загарчать гр ізн о !...Гринь завм ер у три возі.— М амо, р ятуй! — - заш еп тав

дриж ачи м и устам и .Б ули б н ап евн е натерм осили

гультіп ак у ( б о ц е не б ул и п р ості пси, а б у л ь д о г и ) , коли б із д о м у не п оч ув ся заклик:

— Л еді, Н ер о ! Д о м ене, до ноги!

К різь сл ь ози Гринь п обачив па- н ю -су с ід к у , щ о закликала псів і у сп ок ою в ал а їх . П ідій ш ла й д о Г р и н я :

— А ти щ о за оди н ? Як н а зи ­ваєш ся?

— Та я ... я Гринь... — так він крізь плач.

— А ч ого ж ти хотів від м ого павича?

— Я хотів у зя т и с о б і о д н е п ер о з хв оста ...

Н агло ця пані сильно сіп нула Гриня за ч уп р и н у . іВін крикнув із б ол ю :

— - П ані, ц е болить!— Б олить? — зн ов пані. — А

(Докінчення на обгортці)

24 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

Н абл и ж ається Р іздвян и й с е зо н . Із рад істю й п ідн есен н ям п ід го т о в ­л яю ться В ідділи д о привітання св. М иколая чи С вя т-В еч ора. А наш і хор и чи ревн і к олядниці в ж е п ер егл я даю ть тексти колядок . Чи не зв ер н у ти б нам у ц ьом у р о ц і у в а гу на наш і щедрівки? Гарний, п р и забут и й о б р я д сл ід насвітлити ок р ем ою д о п о в ідд ю й вивчити кілька щ едр івок . Ц е з б а ­гатить наш у о б р я д о в іст ь і дасть нам нові м ел о д ії й слова.

В ж е слід п одум ати про 'підготоіву Свята Ж ін к и -Г ер о їн і. П ер ед нами рік великих роковин — 50-л іт т я з дня см ерти Л есі У країнки. Н ап евн е їй п оклониться к ож н а наш а гр ом ада великим к он ц ер том . А ми, у к р а їн ­ське ж ін оц т в о , зл ож и м о їй свій поклін, влаш товую чи наш е С вято Г е р о ­їн і з ї ї м атер іялів . Ц е ж ї ї п ол у м ’ян е сл ово п р ов ади л о наш их ж ін ок - гер о їн ь , ї ї незлам ний д у х був їх до р о го в к а зо м !

П ош ирю йм о наш ви дн окр уг! З т ією м етою К онвен ція СУА п о р у - чила впровадити доповідь або гутірку в п р огр ам у к ож н и х щ ом ісячн и х сходи н . Х оч ем о зап ізн ат и сь із б удую ч и м и м ом ентами з м и н ул ого У к ра­їн и , х оч ем о п ізн ати ї ї ек он ом іч н у си туац ію , і побач ити су ч а сн е п о л і­тичне п ол ож ен н я в світі. Є також тем и більш практичного п о р я д к у , щ о п р и н есуть нам користь, як наприклад п ро су ч а сн у в ідж и ву і ї ї зн а ­чення для л ю дсь к ого з д о р о в ’я.

д-р Євгенія ЄржківськаК ул ь т.-О св ітня р еф ер ен тк а Гол. У прави

Централя одержалаВІД 26 ВЕРЕСНЯ ДО 31 ЖОВТНЯ

1962:

Річна вкладка і Організаційний фонд:

Від. 7 А крон 20.00 5.00„ 25 Потакет 20.00 5.00„ 35 Озон Парк 10.00 2.50„ 38 Ленсинґ 10.00 2.50„ 41 Филаделфія 20.00 5.00„ 58 Дітройт 20.00 5.00„ 60 Клівленд 20.00 5.00

Фонд Централі і СФУЖО:Від. 7 Акрон 57.00 5.70

„ 16 Твин Ситі 78.00 7.80„ 25 Потакет 37.50 3.75„ 35 Озон Парк 30.00 3.00„ 38 Ленсинґ 17.00 1.50„ 41 Филаделфія 34.50 3.45„ 42 Филаделфія 79.50 7.95„ 58 Дітройт 18.00 1.80„ 60 Клівленд 57.00 5.70

Фонд Резервовий і Конвенційний:

Від. 7 Акрон 10.00 5.00„ 25 Потакет 10.00 5.00„ 35 Озон Парк 5.00 2.50

38 Ленсинґ 41 Филаделфія 58 Дітройт 60 Клівленд

5.0010.00

10.00

10.00

2.505.005.005.00

На Дім СУА:

Від. 57 Ю тика 25.00Ніна Лужницька, Филаделфія 20.00Маруся Величко, Филаделфія 5.00Лідія Бурачинська, Филаделфія 5.00

Фонд Репрезентації:Від. 16 Твин Ситі 5.00

Пресовий фонд Н. Ж .:Від. 16 Твин Ситі 5.00Филип Дем’ян, Дітройт 5.00ОУЖ, Англія фунтів шт. 5.00Іван Ж илюк, Гент 2.00Іванна Городиська, Ш икаґо 2.00 Анастазія Чопек, Милвил 2.00Пелагія Хичій, Торонто 2.00Степанія Дуб, Дітройт 2.00

По 1.00 дол. зложили: Катерина Ко- леняк, Кінгстон; Марія Бандера, Гарт- форд; Ольга М уссаковська, Ірвінґтон; Юлія Микита, Спрінґфілд; д-р Дарія Ґеник-Березовська, Гемілтон; Ольга Чмола, Бофало; Корнелія Юсипчук,

Едмонтон; Анна Ґембарська, Вінніпег; Ангела Ш евчик, Картерет; Стефанія Лісікевич, Варрен; Стефанія Білинська, Аллентавн, Стефанія Савчук, Торонто; Наталія Рупчинська-Парубчак, Ірвінг- тон.

Фонд Мати й Дитина:Від. 11 Трентон 45.00

„ 13 Честер 10.00„ 16 Твин Ситі 12.00„ 19 Амстердам 96.00„ 22 Ш икаґо 100.00„ 33 Клівленд 150.00„ 34 Коговс 40.00„ 43 Филаделфія 45.00

, 47 Рочестер 69.00„ 54 Вілмінґтон 23.00„ 64 Ню й о р к 284.00„ 69 Лорейн 80.00„ 70 Пассейк 15.00„ 71 Д ж ерзі Ситі 5.00

Марія й Осип Бандери, Гартфорд 15.00Анастазія Банах, Нюберри 3.00Стефанія Лісікевич, Варрен 2.00

Вкладка до УККА:Окружна Рада СУА, Фила. 10.00 Від. 16 Твии Ситі 10.00

„ 34 Коговс 10.00З подякою

А. Кульчицька, фін. секр.А. Сивуляк, касієрка

ГОСТІ В ЦЕНТРАЛІ

У травні прибула до Филаделфії п-ні Ірина -Пеленська, б. голова Союзу Українок Австралії, що переселилась на постійний побут до ЗДА. Відвідала Централю СУА, з якою лучать її з ча­су Світового Конгресу Українського Ж іноцтва приязні зв ’язки. У довшій розмові п-ні Пеленська розказала про працю Союзу Українок А встралії та свої плянн на майбутнє.

У квітні відвідала Дім СУА п-ні О ле­на Василева, письменниця і вчена,..з Ню Йорку. Прибула до Филаделфії у зв ’язку з доповіддю з Літ. Мист. КлГо­бі. В її товаристві було подружжя Ко- бринських, що допомогли доповідіш- ці висвітлити світлини до ЇЇ доповіді. Темою було Ельдорадо — оселя пись­менників біля Саратоґи.

В тому ж місяці побувала в Домі СУА письменниця Докія Гуменна1 з Ню Йорку. Привезла з собою перший примірник книжки „Серед хмарося- гів“ та власноручно розмальований килимок із трипільським мотивом. Присутні члени Екзекутиви подивляли колекцію ромальованих письменницею тканин на світлинах.

ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАД. РАДИ ЖІНОК АМЕРИКИ

У днях 10. і 11. жовтня відбулися в Ню Йорку річні збори цієї централь­ної жіночої організації. Союз Укра­їнок Америки репрезентувала там го­това п-ні Олена Лотоцька, яка виго­лосила короткий звіт про діяльність СУА. Окрім неї якийсь час була та­кож присутня п-ні Марія Душник, орг. референтка Гол. Управи СУА.

Із загальними зборами була полу- чена Жіноча Конференція, що мала за тему „Жіноче сумління". Промовляли: п-ні П. Миррі, професор права універ­ситету Єйл, іп-ні Естера Петерсон, аси­стентка секретаря праці, п-на Рахел Карсон, біолог, авторка книжки „Мов­чазна весна“, і дружина астронавта Карпентера. Конференцію провадила п-ні Ярнел Джекобс, президентка Над. Ради Жінок Америки.

Конференція порушила суттєві про­блеми нашого часу, в яких американ­ська жінка остерігає суспільство.

КОНФЕРЕНЦІЯ ГРОМАДЯНСТВА У ВАШИНГТОНІ

Як щороку, так і цього відбулась у вересні Конференція, присвячена громадським проблемам Америки. Представницею Союзу Українок Аме­рики була містоголова п-ні Стефанія Пушкар. Разом із представником УККА вона ввійшла до Комісії для су­спільно-громадських справ. іВ осеред­ку нарад були найбільш пекучі про­блеми ЗДА, а саме — боротьба з ко­мунізмом і сегрегація. В дискусії над першою темою п-ні Пушкар могла се­бе проявити.

Напередодні Конференції вітала мі- стоголову СУА Жіноча Секція Об’єд­нання Українців Вашингтону товари­ською зустріччю. Голова Секції п-ні Варваріїв проводила вечором. П-ні Ст. Пушкар зложила короткий звіт із двох Конвенцій, що відбулись недавно то­му, а саме Конвенції Генеральної Фе­дерації Жіночих Клюбів (дня 24. черв­ня у Вашингтоні) і Конвенції Союзу Українок Америки (дня 29. червня у Филаделфії). Осяги й проблеми обох з ’їздів живо цікавили присутніх.

ФИЛАДЕЛФІЯ, ПА.Літературний Вечір Виставки Жіночої

ТворчостиТвори жіночого пера, ідо були ви­

ставлені на Виставці Ж іночої Творчо­сті! в липні ц. р. заслуговую ть на до ­кладніший огляд. Через літню пору не можна було цього в часі Виставки зробити. Щ ойно тепер 'Комітет Ви­ставки запросив до цього знавців того діла. ГІ-ні Ірина Пеленська зладила о- гляд книжок жіночого пера, а п-ні Ніна Лужннцька підготувала з молод­дю читання уривків із найкращих тво­рів.

Дня 21. жовтня 1962 відбулась ця цікава імпреза. її відкрила вступним словом п-ні Ніна Лужницька, імпрезо­ва референтка Гол. Управи. Вона при­вітала численно зібрану публику та представила виконавців. З черги за ­брала слово п-ні Ірина Пеленська і по­яснила свій намір — дати огляд літе­ратурної творчости письменниць та їх творів, що появились у 1959-62 pp. На Виставці було 29 книжок, у тому 17 творів мистецької прози, 9 віршованої лірики, 2 описи подорожі й одна зб ір­ка біографічних нарисів.

Щ об зручніше подати, доповіднпця поділила їх на три групи. Перша — це твори з суспільною тематикою патріо­тичного, виховного, історичного та побутового характеру. Сюди належать „Калейдоскоп11 М. Кравців, „До сонця, до волі“ Г. Лагодинської, „Куди йшла стежка" О. Мак, „Провалля" Я. О - струк, „Неповторні дні" О. Копач, „У темряві" Лесі Храпливої, більшість віршів І. Чорнобривець „З блакиті не­ба", „Море ж итейскеє" О. Василевої, „Хризантеми" У. Кравченко, „її Ню- й о р к " Д. Ярославської, „Серед хма- росягів", „Ж адоба", „Вічні вогні Аль- берти" Д. Гуменної, „Інший світ" О. Войценко, „Вірний приятель" і „Лю­блю Діброву" С. Парфанович.

По закінченні цієї групи студентка Мирося М азурок відчитала нарис „Мрія здійснилась" Д. Гуменної.

До другої групи вона включила тв о ­ри з релігійною тематикою. Це — „Співуче світло" і „Недільний ранок"І. Ш уварської, частина збірки „Горст­ка променів" М. іКосович, „Щ о є істи­на" Н. Королевої, частина оповідань

„Давні дні" Л. Коваленко, „Вітражі" й „Чорні акації" Віри Вовк.

На кінці студент Марко Царинник відчитав нарис Л. Коваленко „Ґроно винограду", а панна Ірина Гнатюк ле­генду з „Вітражів" Віри Вовк.

На третю групу склались твори з загально-людською, але не визначено релігійною проблематикою. Це є зб ір­ки віршів „Короткі віддалі" Ж. Ва­сильківської, „Трагедія джмелів" П. Килини, „Людина" О. Черненко.

Тут студент Роман Циган відчитав уривок із поеми О. Черненко „Люди­на", а Мирося М азурок поезію Ж. Васильківської „-Батьківщина".

Доповідь дала докладну характери­стику кожного твору, як і загальну сильветку письменниці.

Не були обняті Виставкою і не вві­йшли до цього огляду твори дитячих письменниць і наукові.

Численно зібрана публнка тепло привітала виконавців. Видно, що літе­ратурні теми притягають, а участь студентської молоді мала своє зна­чення. Радісно було бачити, що й мо­лодь цікавиться і слідкує за нашою літературою.

Імпрезу закрила п-ні Стефанія Пуш­кар, голова Комітету Виставки.

Окремо на столі були виставлені всі обговорені твори. Л. Б.

ШИКАҐО, ІЛЛ.Відновлення діяльности Окр РадиДня 12. ж овтня 1962 на запрошення

п-ні Марії Яримович, містоголови Гол. Управи, зійшлись представниці Відді­лів Ш икаго й околиці, щоб відновити діяльність О круж ної Ради. П-ні Яри­мович відкрила збори, стверджуючи їх правосильність. Були заступлені три Відділи, а саме від 22 Відділу — пп. Ярослава Фаріон, Анна Васильов- ська і Дора Рак, від 29 Відділу — пп. Людмила Васинчук, Ірина Мигаль і Лідія Балабан, від 51 Відділу — п-ні Лідія Олексюк. Голова 36 Відділу ви­правдала свою неприсутність.

П-ні Яримович відчитала постанови статуту, які відносяться до Окр. Ради й відкрила дискусію в справі віднов­лення її. Як відомо, Окр. Рада була заснована в Ш икаго у 1958 p., але че­рез непідготування терену не розви­нула своєї діяльности. Тепер настав час ї ї відновити, що й стверджено у вичерпній дискусії. Одноголосно ухва­лено поновне створення ї ї й об’єднан­ня в ній Відділів 22, 29, 36 і 51.

До Упраіви Окр. Ради ввійшли: п-ні

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

Дора Рак, голова, п-ні Лідія Балабан, містоголова, п-ні Ірина Мигаль, скарб­ник. Референтками стали: п-ні Марія Яримович організаційною, п-ні Анна Васильовська зв’язків. Дальших чле­нів Управи кооптують пізніше.

Д ора Рак, секр. зборів

ЮТИКА, Н. Й.Окружний З ’їзд

Цього року вперше округа Роче- стеру відбула свій Окружний З ’їзд у Ютиці. Дня 21. жовтня відкрила його голова п-ні Софія Онуфрик. До Пре­зидії З ’їзду обрано п-ні Марію Кра­марчук головою, а на секретарок пп. Мирославу Приймак і Фалину Войто­вич.

Слідував звіт голови за пращо Окр. Ради за останні три роки. Вона йшла в організаційному напрямку й поляга­ла в допомозі й пораді Відділам. А саме — відвідини Відділів, участь в їх імпрезах, поради і вказівки в біжучих справах. Окрім того Окр. Рада захо­дилась коло створення нового Відділу в Бофало, якого до тепер із незалеж ­них причин не вдалося зорганізувати.

Окр. Рада виступає раз у рік перед українською громадою із Святом Ж інки-Героїні. Останнього року вла­штувала концерт у честь Т. Ш евченка й академію в пам’ять Олени Теліги. Також впроваджує нові почини в пра­цю жіночих організацій, а таким був Виховний Семінар, проведений у 1961 році. Репрезентує Відділи СУА в усіх починах української громади, вітає від їх імені видатні особистості, як п-ні Олену Залізняк, голову СФУЖО, п-ні Олену Чехівську, члена Управи СФУЖО, і п. Осипа Бойдуника, го­лову Укр. Нац. Ради. П роводить деякі збірки, як для хворого священика в Бразилії, на будову пам’ятника Лесі Українки і т. д.

За гурток „Наша Батьківщина*4 зві­тувала його голова п-ні Орися 'Кости­нюк і цей звіт подамо окремо. Секре­тарка п-ні Марія Холєвчук зложила звіт із відбутих засідань і листування. За неприсутню касіерку п-ні Е. Ґеру- лу звітувала п-ні Крамарчук. Прихо­дів у pp. 1960-62 було 875.50 дол., а розходів 871.69 до. Майном Окр. Р а­ди є машинка до писання. Фінансовою підставою Окр. Ради є річний даток Відділів по 20 дол.

Слідували звіти Відділів — від 6-го Відділу зложила п-ні Анна Мельник, від 47 Відділу — п-ні Ірина Остап’юк,

від 49 Відділу — п-ні Оксана Салдит, від 57 'Відділу в Ютиці — п-ні Марія Когутяк, від 68 Відділу — п-ні д-р Єв­гена Єржківська. У більшості ці по­чини вже були обговорені в нашому журналі, тому їх тут удруге не по­даємо.

Дискусію над звітами відкрила п-ні Онуфрик. Висловилась із признанням для праці Відділів. Вони дали доказ того, що живемо й діємо. За нами слідкують і згідно з нашими осягами нас оцінюють. Про це треба пам’ятати в наших намаганнях допомогти Рід­ному Краєві. Пригадала важливість Гуртка „Наша Батьківщ ина" й проха­ла підтримувати його пожертвами. П-ні д-р Єржківська вказала на до­цільність Окр. Ради, що дозволяє членкам охопити працю й завдання цілої округи. Це підготовляє їх до праці в проводі.

Порушено теж можливість засну­вання нових Відділів у цій окрузі. Такі є в Амстердамі, де був Відділ, тепер нечинний, і в Бінґгемтоні. Намічено, як завдання на майбутнє.

Голова Контр. Комісії п-ні Когутяк здала звіт із контролі книг, які зна­йшла в найкращому порядку. П оста­вила внесок на уділення абсолюторії, що збори одноголосно уділили.

Головною темою Окр. З ’їзду була аналіза ХЇІІ. Конвенції СУА. В цьому напрямку п-ні Крамарчук відчитала доповідь „Членка й організація", на­діслану з Централі. Тут заторкнено суттєву організаційну проблему — відношення членки до організації, зрозуміння її завдань, пошану й при­в’язання до СУА, погляд на цілість її проблем, а потім, що з того випливає— важливу місію, яку має кожна членка СУА. Цю місію накладає на неї поневолена Батьківщина — дбати, щоб кожна українка знайшлася в рам­ках своєї організації і була включена в працю для її визволення.

До розгляду Конвенції причинилась ще п-ні д-р Єржківська, порушуючи кілька суттєвих її проблем. Зокрема підкреслила важливе значення жінки й матері для оформлення і напрямлен­ня молодого покоління. У дискусії брали ще участь пп. Стецьків, Томич, Холєвчук, Савицька, Смик, Когутяк, Остап’юк.

До Управи Окр. Ради ввійшли: п-ні Марія Когутяк, голова; п-ні Ольга Лі- тинська, містоголова; п-ні Теодосія Савицька, секретарка; п-ні Карла Процьків, касієрка. Ререфентками ста­

ли: п-ні Софія Онуфрик і Марія Хо­лєвчук — організаційними, п-ні Ніля Стецьків — культ.-освітньою, п-ні Во­лодимира Величко — сусп. опіки, п-ні Марія Крамарчук — зв’язків, п-ні Ми­рослава Приймак — пресовою. Голо­вою Гуртка „Н аш а Батьківщина*' з а ­лишилась п-ні Орися Костинюк. Тим самим осідок Окр. Ради перенісся до Ютики, щ о напевне надасть їй нового значення.

Окр. З ’їзд ухвалив вислати приві­тання голові СФУЖО п-ні Олені З а ­лізняк, яка віднедавна замешкала в Рочестері й прнділює багато уваги праці Окр. Ради.

ТРЕНТОН, Н. ДЖ .Печемо картоплю

(Із зустрічі 11 і 43 Відділів у Черчі)Улітку, коли ще ледве картоплю

підгортали, голова 11 Відділу СУА в Трентоні п-ні Ніна Самокішин запро­сила 43 Відділ із Филаделфії до Черча— пекти картоплю.

Так чому ж не поїхати? Любо нага­дати молоді літа, надихатись димом, наспіватись, наговоритись та побути в щирій Союзянській родині!

Отже днем зустрічі призначено пер­шу неділю жовтня. Договорились, хто привезе картоплю і кукурудзу, а хто коржики й медяники і за кілька хвилин наша однозгідна постанова була по­тверджена словом — згода! Осіння неділя випала напричуд гарна, соняш- на й тепла, а дорога з Филаделфії до Черча, що веде полями крізь ліси — це краса, якої не забути. Дерева вдяг­нулись в осінні шати пурпурово-золо­ті, лиш стрункі смереки і кріслаті со­сни пишаються зеленню. Вони, хоч старіються, але не в’януть. Тому й не диво, що наші Союзянки з ріднею та внуками поспішали до Черча.

І ось — Черче, заховане серед со­снових лісів, здалека від міського га­мору, справжнє місце відпочинку та поєднання людини з природою. Віта­ють нас милі й гостинні пані з 11 Від­ділу СУА з головою п-ні Самокішин на чолі. їх сердечність і запопадли­вість подивугідна. Ми зразу почуває­мось із ними, як із рідними і цей ми­лий настрій залишається аж до наш о­го від’їзду. Оглядаємо Черче. Гарна капличка, купелеве заведення (купелі з боровини), басейн, розкинені серед лісу доми на літній відпочинок і „старі літа". Заходимо в хату п-ні Людмили Сердюк, містоголови 11 Відділу, що

НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962 г і

збудована в модерном у стилі, й п о­дивляємо крізь скляні стіни красу о- СІННЬО'ГО лісу.

Та вже час пекти картоплю; вогонь розгорівся на добре і в цьому моменті він є для нас справжнім вогнем лю- бовн, до якого ми всі прийшли спекти нашу спільну картоплю. Ворожимо, співаємо, промовляємо, щоб той во­гонь не погас...

Була між нами й наша „бабця“ п-ні Михайлина Чайковська. То ж не обі- йшось без „пані цісаревої**, що при­їхала скупатись „у Черчанську воду**. Гомоном неслися вдоволення і сміх по соснових лісах і пташки на деревах почали нам вторувати, а легенький ві­трець грався перекотиполем і нашими зачісками.

Та ось голова п-ні Самокішин закли­кала нас до обширної їдальні. Напев­не треба щось помагати! Та де там: заходимо в розкішно прибрану осін­нім листом і квітами залю й очам сво­їм не віримо — обильно заставлені столи ж дуть на гостей. Чого там не­має! Голубці, варена кукурудза, ка­пуста з ковбасою, а до цього печена картопля з маслом, коржі, медяники —-справжній пир! А як усе смакує! І вино з’явилось на столі, що його виграв на виграші д-р Сухий із Фила­делфії.

Голова 43 Відділу п-ні О. Грабовен­ська зложила щиру подяку гостинно­му 11 Відділові на руки його голови, а грімке „Многая літа“ понеслось сер­дечним акордом. Редактор Лев Леп- кий, основник і директор Черча, при­вітав гостей від управи оселі Черче. Приємно було послухати „старої вой- їиі“, Усусуса і композитора стрілець­ких пісень, на яких ростуть покоління.

А вже справжньою несподіванкою був приїзд гостей із Нюарку з голо­вою Окр. Ради п-ні Ольгою Салук на чолі. Сердечні привітання, друж ня роз­мова, виміна думок, ось що зв’язує Союзянок у велику сім’ю.

Погас вогонь, сонце сховалося за дерева. Знак, що наша зустріч кінча­ється. Ш кода! Як гарно зустрітись се­ред природи серцем і думками! Вони широкі й відкриті, як простір та повні надій на майбутнє.

Залишаємо Черче, гостинний 11 Від­діл СУА і незабутню „печену картоп­лю ”. Хай за Ваші труди, дорогі пані, буде Вам подяка від 43 Відділу СУА, а Ваша гостинність прикладом для ін­ших Відділів!

Осипа Грабовенськаголова 43 Відділу СУА.

МІННЕАППОЛІС, М1НН.Виставка нар. мистецтва

Заходами нашого Відділу влаш то­вано в днях 15. липня до 13. серпня 1962 р. .виставку нар. мистецтва в Цен­тральній Бібліотеці. Експонати для ви­ставки дали пп. Марія Процай, Люба Перчишин і М ирослава Петришак. Д о­гляд над виставкою мала мистецька референтка Відділу п-ні Процай. Р и ­сунки з типами народнього вбранняз різних частин України були розві­шані біля полиць із книжками у відділі „Мистецтво".

Друга виставка народнього мистец­тва відбулась на стейтовому Базарі,

що тривала від 25. серпня аж до Лей- бор Дей. Тут були вишивки, кераміка, дереворізьба й ляльки. Цікаве те, що українськими взорами й писанками щ ораз 'більше цікавляться американки. На ярмарці1 було багато вишивок, ви­конаних американками, а скатерть, що її вишила американка за порадою п-ні Процай, дістала першу нагороду. Від­діл є гордий із своєї мистецької реф е­рентки, що зазнайомлює американців із нашою народньою культурою, а її українська крамниця є знана на цілий стейт. В. Єрмоленко

ДІТРОЙТ, МИШ.Ювілей 23 Відділу СУА

Дня 14. жовтня ц. р. Богослуження за покійних членок відправив о. Яр- мак, в якому членки Відділу взяли чи­сленну участь. О год. 3-ій по пол. роз­почалась святочна програма і бенкет в Укр. Нар. Домі. Залю заповнили членки й гості. Столи були прибрані квітами і написом: „30-літній ювілей 23 Відділу СУА**.

Ювілейну програму відкрила голо­ва п-ні М. Ясінська вступним словом, віддеклямувала вірш „Спомин пере­житих літ“ і передала провід програми п-ні Честух. У першій частині хор Від­ділу під орудою п. Орлика відспівав Гимн СУА при супроводі п-ні Лідії Соя. Потім американський гимн від­співала п-ні Ксеня Палер, а третю піс­ню знов хор („Бож е Великий*1). У другій частині програми п-ні Палер зложила звіт із 30-літньої праці, потім відчитала доповідь п-ні Марія Голуб із Каламазу. По закінченні доповіді хор відспівав в’язанку народніх пісень і американську пісню.

Подано обід, щ о його приладив ко­мітет підприємств під зарядом п-ні Па- влини Боднар. Отці Ярмак і Трешнев- ський провели молитву. При столах услугували членки Відділу. Всі були удекоровані ювілейною китичкою, що складалась із пшеничних колосків, о- повитих синьо-жовтою стрічкою. На столі пишався коровай із написом „30- літній ювілей**, декорації п-ні К. М ель­ник.

По обіді пані голова покликала до слова о. Ярмака і о. Трешневського, що зложили побажання. З черги скла­дали привіти — від Окр. Ради СУА п-ні А. Вокер, від Федерації д-р Ма- рітчак, від 5 Відділу пп. К. Соснов- ська, Будзол і Сіділо, від 26 Відділу п-ні Хом’як, від 31 Відділу п-ні А. Б і­ловус, від 38 Відділу п-ні Наконечна, від 56 Відділу п-ні Мариняк, від 58 Відділу п-ні Франя Гнатушко, від Т-ва „Просвіта" п-ні Віхор, від Укр. Нар. Союзу п. Василь Терлецький, від Укр. Нар. Дому п. Ів. Терлецький, від Апо- стольства Молитви Дітройту п-ні Ми- халишин, від Ап-ва Молитви з Дірбор- ну п-ні Дзядик. Письменні привіти прислали Філія УККА і 63 Відділ СУА. По закінченні привітів п-ні Ясінська відзначила довголітню урядничку Від­ділу п-ні М. Слупецьку, вручивши їй вазонок квітів. Потім подякувала от­цям духовним за гарні промови, учас­никам програми за гарне виконання, а комітетові підприємств за смачний обід. На кінці хор заспівав усім гостям „Многая літа**.

Свято закінчено співом „Щ е не вмерла Україна**.

Ксеня Палер, рек. секр.

Збірник для дітей „ С Р І Б Н А З І Р К А *

К ош тує 5 0 ц. Замовляти в Централі СУА

28 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962

Із виставки нар. мистецтва в Міннеаполісі:

T he U N W LA B ra n c h 16 in M in n ea ­polis, M inn., a rra n g e d a U k ra in ia n fo lk a r t e x h ib it in th e C e n tra l L i­

b ra ry .

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

ПОТАКЕТ, Р. Ай.Річні збори 25 Відділу

Д ата: 15. квітня 1962.Звіти Управи зложили: голова п-ні

д-р О. Коропей, містоголова п-ні С. Стерпак, секретарка п-ні І. Клюфас, скарбник п-ні Л. Левицька, коресп. секретарка п-ні І. Ганушевська.

Діяльність Відділу:а) Організаційна: Відділ відбув дв і­

чі ширші сходини членів для обгово­рення біжучих справ. Сходини Управи відбувались частіше.

б) Культ.-освітня й Імпрезова: Дня 25. серпня 1961 відбулись „хрестини*1 иовозаснованого Відділу, що були рів­ночасно зустріччю з українським гро­мадянством. Дня 24. вересня 1961 р. спільно з Укр. Клюбом улаштовано пікнік на просторій фармі в Джанстон, Р. Ай. Дня 19. листопада 1961 відбув­ся обід з нагоди Дня Подяки, а 6. січ­ня 1962 спільно з усіми місцевими ор­ганізаціями традиційний Свят-Вечір. У прибраній залі довкруги ялинки зі­бралися гості. Д-р О. Коропей розка­зав про гарні українські звичаї, а інж.І. Стерпак відчитав Різдвяні вірші. Слідувала дитяча деклямація. Всі свят- вечірні страви були дбайливо підгото­вані. Дня 28. січня 1962 спільно з ін ­шими організаціями відсвятковано ро­ковини 22. січня. Дня 3. березня 1962 влаштовано в залі Укр. Гром. Клюбу Чайний Вечір.

Контр. Комісія ствердила, що книги Відділу знаходяться в порядку і по­ставила внесок на уділення абсолю то­рії, яку збори одноголосно уділили.

Нова Управа: п-ні д-р Ольга К оро­пей, голева; п-ні Ніна Коропей, місто­голова; п-ні Ірина Клюфас, секретар­ка; п-ні О ксана Ґайдало, скарбник. Референтки: п-ні Олена Тренклєр, культ.-освітня; п-ні Стефанія Стерпак, організаційна; п-ні Марія Скарбоня, сусгі. опіки; п-ні Марія Кручковська, господарська.

Контр. Комісія: пп. Іванна Гануш ев­ська, Ольга Ґайдало, Єва Сорокова.

І. Г.

ДІТРОЙТ, м и ш .Подружній ювілей

Приємно нам подати вістку, що дня1. червня 1962 (відбувся подружній ю- вілей нашої довголітньої членки п-ні Анастазії Дем’ян. Того дня пп. Ана­стазія й Пилип Дем’яни обходили 50- ліття свого подружжя. В церкві Н е­порочного Зачаття Пречистої Діви М а­

рії була відслужена Служба Божа в їх наміренні. Отець д-р Степан Кнап по­благословив їх на дальш у дорогу ж ит­тя. Саме свято відбулося в родинному кружку, а Відділ вислав з цієї нагоди п-ву Дем’янам свої щирі побажання. П-ні Дем’ян зложила 5 дол. на пресо­вий фонд Н. Ж.

Стефанія Заплітна, секр.

НЮАРК, Н. ДЖ .З діяльности 28 Відділу СУА в 1962 р.

У Великодньому сезоні відбулася під патронатом нашого Відділу виставка писанок зі збірки проф. Горнягкевича в бібліотеці Мейплвуд Меморіял. З у- вагн на невеликі розміри приміщення не можна було виставити нічого біль ше крім писанок, але й вони зробили дуже добрий розголос для україн­ського народнього мистецтва. Була дуж е прихильна згадка в місцевій пре­сі, від управительки бібліотеки знає­мо, що ніяка з виставок у тій бібліо­теці не стягнула стільки відвідувачів -— місцевих і позамісцевих, від малих д і­тей до старців. Дуж е важно при вла­штовуванні таких Е-иставок подбати про інформативний матеріял з каргою України включно, щоб крім естетич­ної насолоди залишилось у відвідува­чів (бодай у декого з них) якесь по­няття про країну, що може похвали­тися таким мистецтвом.

У травні відбулося Свято Матері. Цим разом виконавцями були діти і молодь: учні місцевої парохіяльпої школи та курсів українознавства, чле­ни Пласту і юного ОДУМ-у. Народні танки виконала група С. Снігура. Як завжди в таких випадках — настрій на залі радісний, мами мають насоло­ду оглядати своїх дітей на сцені, самі виконавці перейняті своїми ролями, раз вони на сцені, то знову на залі се­ред публіки, приглядаючись виступам другої групи. Кожна мама дістала в дарунку китичку квіток.

Після вакаційної перерви 28 Відділ влаштував у сусідньому Випані „День Союзянки“ —- пікнік, заплянований ще перед вакаціями, заініціоваиий О круж ­ною Радою, яка й була патроном цієї імпрези. Спершу були поділені дум­ки: чи влаштовувати пікнік, беручи в рахубу риск евеніуальної невдачі на випадок злої погоди, чи може дати добрий веселий вечір, без риску, але й із меншими виглядами на дохід. А дохід був доконче потрібний на те, щоб перевести в діло думку, що ви­йшла від О круж ної Ради, яку піддер­

жав з ентузіязмом загал членства Ню- арку й сусідніх Відділів: створити сти­пендію імені Олени Гординської. Чи можна було придумати щось краще для тривалого вшанування пам’яті на­шої улюбленої незабутньої секретар­ки Відділу і голови О круж ної Ради? Усю її довголітню діяльність характе­ризувала безперервність праці, виш у­кування завжди нових доріг помочі тим. що направду її потребують. Вона до останніх днів зберегла молодий оп­тимізм, що для доброго задуму завжди знайдуться засоби. За цим приміром ідучи Союзянки були певні, щ о для такої мети, як стипендія для талано­витої української юначки, спільним зусиллям роздобудемо засоби. Ніхто з членок не відтягнувся від праці, від пожертв, сусідні Відділи теж активно помогли, погода дописала, публіка з’я­вилася численно і у висліді маємо на початок 377 дол. чистого зиску. Відді­ли нашої округи поспішили зі своїми пожертвами (Ню Бронсвик і Перт Ам- бий по 25 дол.), знайшлися теж окре­мі особи ж ертводавці (пп. Настюк, Юрчик, Федчишин, Рублева і Андруш- кова — по 5 дол. і п. Левкович — 10 дол.) і маємо надію, що за їх добрим приміром підуть ще другі, складаючи свої пожертви до суспільної опіки 28. Відділу СУА в Нюарку.

Наш Відділ довгі роки посилав по­стійний щомісячний даток на вдер­жання садку в Інґольштадті. Тепер той садок розв’язано через брак са- дівнички. Через два роки ми помагали фінансово молодій українці в Німеч­чині до закінчення студій. Сьогодні вона вже самостійно Заробляє. Вида­ється нам, що пора стипендією їм. Олени Гординської помагати черговим молодим людям здобувати з н а н н я — той скарб, що його „вода не забере, вогонь не спалить". Д. Г.

ЛЕНСІНҐ, МИШ.Вигравка 38 Відділу СУА

Дня 19. серпня відбувся пікнік наш о­го Відділу, під час якого ми вильосу- вали килим. Ц ей справжній гуцуль­ський килим подарував для нашого Відділу п. Степан Пилипчук із Джеік- сону в пам’ять своєї покійної друж и­ни. Бл. п. Христина Пилипчук була ко­лись головою нашого Відділу та від­дано для його добра працювала. Отже пам’ятаючи її бажання, п. Пилипчук не тільки передав цей килим, але й допоміг сам розпродувати квитки. Ми їх розпродували перед тим, а килим

НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962 29

люди знали, бо вже давніше ми випо­зичали його на виставку в Інтернац. Інституті та в ІВКА.

Щ асливо зложилося, що килим ви­грала п-на Луцишин із Албон, Миш., похресниця покійної Христини Пи- липчук. Радіємо дуже, що килим зо ­стався в українських руках, бо п-на Луцишин напевне йтиме шляхом сво­є ї хресної матері і не відмовить по­зичити килима, коли буде потрібно на виставку. А п-ві Пилипчукові щиро дякуємо за його сердечне відношення та ставимо його за приклад віддано­го ставлення до пам’яті дружини.

Із вигравки ми виручили 150 дол.З того ми пожертвували 50 дол. на пам’ятник Т. Ш евченка у Вашінґтоні,50 дол. на журнал Наше Життя, а 50 дол. на фонд „Мати й Дитина".

Анна Наконечна, голова

ФИЛАДЕЛФІЯ, ПА.Ювілей 42 Відділу СУА

Бажаю вам, любі сестри,І щастя, і долі!Ви ж бажайте Україні Свободи і волі!

Ш ануймо День Союзянки І всі тяжкі труди!Як будемо в згоді жити — Україна буде!

Є. Задорож на

Дня 23. вересня 1962 численно з і­йшлися членки Відділу, представники організацій і гості до залі Укр. Нар. Дому в Найставні, щоб відзначити його 30-ліття. Перед тим у церкві Ц а­ря Христа відправлено молебень за здоров’я ж изих, а потім панахиду за тих членок, що відійшли. Біля 2 год., коли всі засіли за столи, почалась ім­преза.

її відкрила голова Комітету п-ні Євгенія Задорожна, вітаючи всіх при­сутніх. З черги о. парох Головінський провів молитву і накреслив коротко історію С ою зу Українок Америки. Г о­лова Відділу п. Марія Пащ ук привіта­ла членок-основниць, що засіли при головному столі й як признання за їх 30-літню працю, пришпилила їм ки­тички. Це були — п-ні Анна Бойко, перша голова й почесна членка Від­ділу і пп. Єва Вовчак, Параскева Ду- рановська, Пелагія Малиновська, Ро- залія Миколаїв і Софія Миць. Пані голова згадала також членок, що ві­дійшли у вічність і їх пам’ять присут­ні пом’янули мовчанкою.

Провід гостини перебрала голова Централі і членка Відділу п-ні Олена Лотоцька. Коли гості з’їли смачний обід, представила наперед двох най­старших Союзянок на залі, а саме п-ню Анну Баран і К. Сенькович.

Потім з черги викликано представ­ниць Відділів, що прибули. Це були п-ні Н. Лопатинська (10), п-ні М. Чайковська (20), п-ні М. Чопик (41), пп. М. Євсезська, А. Богачевська, О. Федак (43), п-ні Г. Царинник (44), п-ні О. Фостик (46), пп. М. Баб’як, О. Вовчак (46), пп. Е. Бохей, О. Лисо- вич, Н. Гнида (52). Врешті голова Комітету п-ні Задорожна прочитала коротку історію Відділу, що за ЗО літ існування виконав велику працю та пожертвував 21.850 дол. на народні і церковні цілі.

Почалась мистецька програма. Хор 10 Відділу під орудою проф. Ірини Чумової відспівав гимн СУА, муз. Гайворонського і Привіт Батьківщині, муз. Китастого. Зворуш ена цими піс­нями заля на пропозицію ведучої рі­шила передати привіт посестрам в Україні. З черги молода співачка п-на Олімпія Кучерява відспівала кілька народніх пісень укладу А. Рудниць- кого й зібрала бурю оплесків. ї ї ми­лозвучне сопрано чудово надається до такої інтерпретації. При фортепія­ні п-ні Варвара Баймонд.

По цьому вокальному вступі при­сутні радо привітали популярних ар ­тистів сцени — Оксану й Ярослава Рудакевнчів. П-ні Оксана виголосила монолог власного укладу „Щ одня працюю при машині" та відспівала жартівливу пісню „Ходжу на пробн“, а пан Ярослав розказав монолог-смі- ховинку „про американських докто­рів".

Слідували привіти організації і чіль­них громадян. Промовив д-р Володи­мир Галан, голова ЗУАД Комітету і Відділу УККА, д-р Марія Струтинськп, голова М арійської Дружини, ri-ні М а­рія Мазур, радна „Провидіння", адво­кат Теодор Свистун, п-ні Михайлпна Чайковська, голова 20 Відділу СУА.

Знов весела точка. П-ні Оксана Ру- дакевич продеклямувала „За роком рік“ і „У пас, як у того Мошка" — дотепні монологи власного укладу, а пан Ярослав розказав про „Вакації в Америці". Мистецьку програму завер­шив виступ хору 10 Відділу, співаючи „Прялю" і В’язанку народніх пісень.

Вкінці промовила основниця Відділу і перша голова п-ні Анна Бойко. По­

дякувала Господу Богові за тих 30 літ, що пройшли в мирі і злагоді й закликала вступати в члени Відділу, щоб продовжувати його працю.

Від Окр. Ради привітала Відділ го­лова п-ні Н. Лопатинська, від 43 Від­ділу i i - н і Євсевська, від 44 Відділу п-ні Царинник. П-ні Анна Сивуляк, касієрка Гол. Управи і секретарка Відділу пригадала попередні ювілеї й висловила свою радість з успіху те­перішнього.

Письмові привітання надіслали — Стипендійна Комісія Фонду при УККА, 54 Відділ СУА з Вилмінґтону, Україн­ська Ліга з 23 і Бравн, містоголова п-ні Анна Мищишнн, що перебуває в шпиталі, п-во Карбівнники і п-ні Олена Чехівська. Присутня

МИЛВОКІ, ВИСК.Ювілей 51 Відділу СУА

В місяці жовтні минуло 10 літ від заснування 51 'Відділу СУА. Цю по­важну подію Відділ відсвяткував ве­личаво. Свято започатковано співа­ною Службою Божою за здоров’я чле­нок у церкві св. Михаїла, яку відслу­жив о. Олексюк. По Богослуженні у- країнське громадянство та делегати організацій перейшли до гарно при­браної залі, де відбувся бенкет.

У дверях залі всіх вітала сердечно голова Відділу п-ні Лідія Олексюк та запрош увала до столів. Потім вона ж відкрила бенкет загальним привітан­ням та запросила до смашного обіду. По обіді пані голова коротко переда­ла перебіг праці 51 Відділу в хроно­логічному порядку за 10 літ його існу­вання. Підкреслила важку працю піо- нерок, бувших голов, а зокрема семи­літньої голови п-ні Анни Мандзенко. Вітала присутню на святі п-ні Ольгу Заброцьку з Ш икаґо, яка допомагала в часі організування Відділу. Також привітала сердечно п-ні А. Хариш, яка помагала ж іноцтву Милвокі в 1952 р. зорганізувати цей Відділ. Діти, зодяг­нені в народні строї, подали п-ні А. Хариш дуж е гарну китицю троянд, як вислів подяки Відділу за ї ї працю. П о­тім керму свята пані голова передала членці 51 Відділу п-ні Д. Нагірняк.

П-ні Нагірняк привітала представ­ників організацій, американських го ­стей, містоголову Гол. Управи СУА п-ні Марію Яримович та делегаток 22 Відділу СУА з Ш икаґо.

Слідувала концертова частина, в яку ввійшли виступи хору шкільної мо-

(Докінчення на обгортці)

ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

П. Щ-а

У століття „Запорожця"2

Уривок із спогадів ж інки-дириґентки

В р озп ал і праці і безн аст ан н ій балакани ні не могла моя увага зо се р е д и т и сь на ор к естр і. Н авіть на сам ом у початку виринала у м ен е дум ка про ви к о­нання оп ер и під ф ор теп ія н , хоч скром ний ф ор теп ія - новий аком паніям ент дал ек о не в ідповідав би ш и р о ­ком у 'маш табові за д у м а н о ї постанов ки . А ле коли наш е товари ство виріш ило поставити о п ер у на честь п р ези д ен т а р есп убл ік и з н агоди дня й ого н ароди н , питання ор к естр и п остал о в повній гост р оті, тим б іл ь ­ш е, щ о ви р іш ено б у л о поставити о п е р у в м іськом у доси ть великом у театрі. М ені зд ав ал ося , щ о в таком у місті як У. зав ж ди м ож на знайти хоч би невеликий інструм ентальний ансам бль, з яким б е з особл и в и х т р удн ощ ів у д аст ь ся р о зу ч и т и і п р ов ести о п ер у . І ось , коли ост ат оч н о ви яснилося , щ о о п ер у конче тр еба виконати з ор к ест р о ю , п оч ал ося р озш ук ув ан н я о р к е ­странтів. Н еза б а р о м виявилося, щ о навіть невеликий гур ток п ривати стів -м узикан тів дал ек о не так легк о знайти , як д ум ал ося . Т ут х т о сь п ідказав , щ о єди н а в ж е з ігр ан а і м узи чн о осв ічен а ор к ест р а — ц е в ій ­ськова ор к естра , щ о зав ж ди в и ступ ає на всяких о ф і­ційних н ар одн и х святах. Я зн ала, щ о у в ій ськ ову о р ­к ест р у прийм алося л ю дей вж е з м узи ч н ою осв ітою , а б о вояки, зд іб н і д о м узи ки , мали пройти к у р с н ав­чання в військовій м узичній ш колі, а з н е ї а бсол ь - вентів призначали в т у чи інш у в ій ськ ову о р к ест р у . О тж е, ц е б у л о для н а ш о ї справи найкращ им виходом з п ол ож ен н я . З м ісцевим капельм айстром в ій ськ ов ої ор кестр и я б ул а зн айом а, але він, на ж аль, б у в сам е в той час на в ідп устц і. З а ст у п а в й ого помічник, який зви чайно, не мав ні т ак ого д о св ід у , ні автори тету , як головни й керівник. П ер его в о р и з військовим н а ­чальством взялися вести члени уп рави х о р у , які н е ­за б а р о м і п ри ступ и ли д о виконання с в о є ї м іс ії. К о ­м андир г а р н ізо н у , полковник, н е вбачав н ічого н е ­сл уш н ого в том у, щ о б військова ор к естр а виступила у виставі у к р а їн с ь к о ї оп ер и , тим більш е, щ о ця в и ­става мала в ід б у т и ся в м іськ ом у театр і та щ е й на честь п р ези д ен т а р есп убл ік и . І він дав д о зв іл на уч асть ор к естр и . Т о д і н іком у й не впало на дум к у , щ о ор к естр а б у д е грати на ук р а їн сь к ій виставі під к еруван ням н ев ій сь к о в о ї лю дини та щ е й ж інки, тим більш е, щ о таке , ,позичання" ц іє ї ор к естр и був ал о не р аз і раніш , в ц ьом у ж таки театрі, як м ені казали, на виставах у к р а їн с ь к о ї т еа т р а л ь н о ї труп и , коли вона спр ом агалася ставити оп ер и . З аб езп еч и в ш и сь д о зв о л о м , т р еб а б у л о м ен і п одбати про ноти . В ияви­л ося , щ о з м и нул их часів, коли щ е т р уп а М. К. С а­д ов сь к ого влаш товувала вистави в У., зб ер егл а ся повна ор кестр ов к а . Таким чином, спадала з м о їх плечей найгол овн іш а т у р б о т а , б о в п роти вн ом у разі м ені т р еб а б у л о б ден ь і ніч сидіти , щ о б скорим т ем ­пом зор к ест р у в а т и ц іл у о п ер у , полиш ивш и на боц і ін ш у п ідго т о в н у працю . Д ов ір я ю ч и д о св ід о в і св о їх п опередни к ів — - диригентів , я не п ер егл я н ул а д о к л а д ­но в с іє ї ор к естров к и , обм еж и вш и сь тільки п ер ев ір ­кою ск р и п к ов о ї п ар т ії, як г о л о в н о ї п арт ії н еск л а д ­

них оп ер н и х п родук ц ій . При том у я побачил а, щ о в гл р т ії є багат о п озн ач ок різним и олівцям и, го л о в ­ним чином ви креслю вань, в ідп ов ідн о д о т о го , які м узи чн і р есу р си бул и в ди ри ген та та які вимоги ст а ­вив він св о їм виконавцям, у за л е ж н о ст і від б іл ь ш о ї чи м ен ш о ї їх н ь о ї м у зи ч н о ї гр ам отн ости , як і сам ого керівника. А л е в загал ь н ом у я сп ост ер егл а , щ о коли викинути всі ті п означк и , т о грати м ож н а, хоч сама ор к естр ов к а н е являла со б о ю д о с к о н а л о ї праці. В к ож н ом у р азі, справа н отн о го м атер ія л у м ен е вж е не т у р б у в а л а та й н е б у л о ч а су присвятити їй більш е уваги .

І ось настав ден ь п ер ш о ї зігравки . Н а ж аль п о л ­ковник дозв ол и в тільки дві р еп ет и ц ії, та й нам самим б у л о не п о-к и ш ен і п росити б іл ь ш ої їх к ількості, б о за к ож н у т р еба б у л о платити доси т ь со л ідн у сум у . Т ом у я п роси л а прислати м ені ок р ем о ст р у н н у гр у п у вояк ів-м узик антів *на о д н у год и н у , а на н а ст у п н у — виконавців на д у х о в и х ін стр ум ен тах . Як звичайно, всі у к р а їн сь к і ім пр ези , як так ож і р еп ет и ц ії, ніколи не починаю ться у нас вчасно, том у і я не д у ж е п о ­спіш ала за звичкою прийти точн о в п р и зн ач ен у г о ­ди н у . А ле коли я, увій ш овш и в б у д и н о к , стала йти на г о р у по с х о д а х , то м ене н е м ало зди в ув ал а ти- ш ина н авколо. Г Іодум алось м ені: м абуть м о ї м у зи ­канти щ е не прийш ли. О дначе, щ е більш е я бул а зди вован а, коли, р оздя гн ув ш и сь у р оздя гал ь н і, я у в і­йшла на зал ю і п обачи л а, щ о всі м о ї скрипалі сидять на с в о їх м ісц ях в п ов н ом у п ор я дк у , маю чи зл а г о ­д ж ен і всі ін струм ен ти і з н ал еж н ою військовою д и с ­ципліною оч ік ую ть керівника, не р озм ов ляю чи м іж со б о ю . При м о їй п ояві вояки ані не встали, настільки вони не сп од івали сь ди р и ґен та-ж ін к и . І тільки коли я стан ула п ер ед ними, вони вр аз п іднялися з с в о їх м ісць. Н а їх н іх обли ч ч ях м ож н а б у л о бачити зміш а ­ний ви раз — ц ікавости і зди вуван н я . Д л я м ен е така зу ст р іч б у л а звичайним явищ ем : з п о п е р е д н ь о ї п р а к ­тики я вж е зн ала, щ о п остать ж ін к и -ди ри ген та в б іл ь ­ш ост і випадків викликає у виконавців зди вуван ня , о со б л и в о у ч о л о в іч о ї статі. А т у т ж е бул и самі ч о ­ловіки.

О тж е, привітавш ись, ми почали грати. В ід р а зу м ож на б у л о відмітити м о л о д о го в іол ь он чел іста , щ о д о б р е грав ,,з л и ст а “ і т у т ж е таки л егк о п іддавався динамічним вказівкам ди ри ген та (н ам п р и ходи л ось за браком в ідп ов ідн ого ч а су р оби ти р азом і техн іч н у з іграв к у , і п евн е динам ічне о ф о р м л е н н я ). А ле разом з тим впало м ені в очі, щ о м у зи к а н т -ф ел ь д ф еб ел ь , який очолю вав на той час г р у п у д о в ір ен и х й ом у м у ­зикантів, щ ось т р охи бен т еж и т ь ся і гр ає у д р уги х скрипках не в лад. Н іяк ово б у л о м ені зуп и н яти всіх м узикантів -скр ипалів , щ о б зр о б и т и за у в а ж ен н я д о ­св ідч ен ом у ск р и п ал ю -„н ач ал ь ст в у“ , і я, не п е р е с т а ­ючи ди ри гувати , п ідійш ла д о н ього і загл я н ул а в ноти. Я к е ж б у л о м оє зди в ув ан н я , коли я побачил а, щ о за к ольорови м и позначкам и не м ож на б у л о р озібр ат и

м айж е н іо д н о ї ноти! Я припинила р еп ети ц ію та й п и ­таю :

— Як це ви в том у р о зб и р а єт ес ь , щ о у вас н апи сано?

А він мені й в ідп ов ідає:— А я ди влю сь одним , ,очком" д о ал ь тов о ї

п ар тії, — пульт я к о ї був п оруч із други м и скрипками.О сь ц е ди сципл ін а — п одум ал а я со б і. Щ о б не

п ер ер ивати праці, досв ідч ен и й м узи кан т почав сам к ом бін увати , щ о б ун ик н ути плутанини в св о їй п ар т ії. Я, зви ч айн о, п оп р оси л а вибаченн я у н ього і п о о б і­цяла на н аст у п н у з ігр ав к у п р ин ести ноти в п овн ом у п ор я дк у . П ри ц ь ом у я прийш ла д о п ер ек он анн я , щ о на таких м узи кан тів м ож на п окл адатись. З гр іхом п о ­полам докінчили ми св ою працю , на кінці я к о ї п ід час павзи для в ідпочинк у той самий ф ельф еб ель п ід і­йш ов д о м ен е і ск азав: Ч есть вам і сл ав а!“

Н е л іпш е стояла справа і з партіями д у х о в и х ін ­стр ум ен тів: м о ї п оп ер едн и к и д у ж е п опи сали ся р із ­ними викреслю ванням и, п ер ек ресл ю ван н ям и та за м і­нами одн и х н от інш ими. П ам’ятаю ж ахливий д и с о ­нанс, коли під час в с ту п у д о каватини сул тан а мій м узи к ан г-в ол тор н ість повним ф о р т е заграв щ ось н е ­м ож ливе. А коли я п ідійш ла д о н ь ого і глянула в партію , то ‘п обачил а з б о к у п о зн а ч к у : „Г рай in Я ком у керівникові спало на д у м к у ц е написати — н ев ідом о, одн ач е м узи к ан т справився з тим, щ о від н ього вим агалося і п ок азав свою т ео р ет и ч н у п ід г о ­товку. М о ж е колись, за ,,ц аря Г о р о х а “ ви конавец ь грав на (натуральній волторіні з стр оєм in С, та й те щ ось н еп р а в д о п о д іб н е . Я сно б у л о од н е, щ о мені т р еб а б у л о засіст и на кілька дн ів і ночей , щ о б д о ­вести д о л а д у всі о р к ест р ов і п а р т ії. На др у гій зігравц і п ощ асти л о м ені надати ор к ест р і певний вигляд.

П р и гадую с о б і т е гар не вр аж ен ня , коли на г е н е ­ральній р еп ет и ц ії б ільш -м ен ш зл а го д ж ен а ор кестр а і доси ть д о б р е виш колений х о р та м ол оді, св іж і г о ­лоси сол іст ів-ви кон авц ів зли ли ся в гар н у гарм онію , щ о осв ітли ло о п е р у в д о ст о й н о м у вигляді. П р и гадую і св оє п оч уття д у ш е в н о ї са т и сф а к ц ії. В ідч ув ал ося зах о п л ен н я і вдов ол ен н я виконавців, зок р ем а сол і- стів-співаків , яким п ощ астил о п одол ати св оє хв и л ю ­вання і д ек о м у з них п оч ути вп ер ш е свій го л о с , щ о л ун ав над звук ом ор к естри . Н авіть в очах п р о ф е с іо ­налів м узикан тів п ом ічал ося в дов ол ен н я з п ов н ого зв у к у , чистоти ін т о н а ц ії т ощ о . Н е зав ж ди м ож на б у л о за п о п е р е д н іх часів дося гн у т и о с о б л и в о ї ч и ­стоти ін т о н а ц ії в ам аторськ их гур тк ах зок р ем а в м а­сов и х сц ен ах , д е виконавці не мали п остав л ен и х г о ­л осів і часто не знали , як в ол одіти диханням . Т р еба щ е д о т о го додати й те, щ о т у т н е м алу р олю в ідо - гравала м ол одість як виконавців на сц ен і, так і самих м узикантів , п огл яд яких ін о д і за б л у к а в п ор уч з у в а ­гою на ди ри ген та чи н оти і на гар не х л о п ’яче чи д і ­воче обличчя.

З яким за д о в о л ен н я м ми з х о р ео гр а ф о м зводи ли танці, які, д о реч і, йш ли щ о д о м у зи ч н о ї частини цілком зад ов іл ь н о , б о д о о р к е ст р о в о ї п ар т ії б а л е т н о ї частини не дот ор к ал ася ж адн а „ З е в е с о в а п р ав и ц я 11з р ізн ок ол ь ор ови м и олівцями з огл я д у на те, щ о п р осто всі сторінки б а л е т н о ї частини -були доси ть ґр у н т о в н о зл іп л ен і по краях. Б алет був дост ат н ь о ви ­

тренов ани й , і м ож на б у л о сп одіватися загалом , щ о справа п іде д о б р е .

О сь настав і д ен ь сам ого свята. В аж к о сказати, щ о я т од і о с о б и с т о в ідчувала. З агал ьн е д у ш ев н е п ід ­н есен н я , велике н ап р уж ен н я нервів, віра в св о ї сили ( б е з ч ого ніколи і н іком у н іщ о не в д ав ал ося ) і п р аг­нення дов ести справність св ого починання та б а ­ж анн я п о б о р о т и ч асто пом илкові т р а д и ц ії, — так м ож на б у л о б схар ак тер и зув ати мій тод іш н ій д у ­ш евний стан. З р анн ь ого р анку почалися святочні виступи в м істі. М о ї м узи кан ти вж е з 4 - о ї години р ан к у були в п е р м а н е н ц ії: то вони грали п ід час п ід ­готовки д о в ій сь к ов о ї паради, то потім сама парада в п р и сут н ост і п р и їзж и х ви щ их начальників, то ор- кестральна гра на п л ощ ах для н асел ен н я а б о для вій­сь к о в о ї еліти в о ф іц ер сь к о м у клю бі п ід час о б ід у і т. ін. О дним словом , коли м о ї вояки прийш ли в т е ­атр, щ о б н ареш ті щ е цілий вечір грати о п ер у , то ї х ­ній вигляд був ж алю гідний . А л е військовий тренін г давав їм зм о гу оп анув ати втом у і щ е в остан н є т о го дня н ап р уж и ти ся і виконати п ок л аден е на них за в ­дання.

П ам’ятаю , щ о коли я в теат р і стала за д и р и ­гентський пульт, загальний настрій в ідчувався д у ж е п ідн есен и й . Т еатр був вщ ерть н апов нени й п убл ік ою , в п ер ш их рядах сиділа головним чином еліта цивіль­н ого гром адянства та війська. На п очатк у т р еб а б у л о заграти дер ж ав н і гимни, п ід час ц ь ого всі п ри сутн і встали. О чевидно, моя п остать в ст оя ч ом у п о л ож ен і б у л а більш п ом ітн ою , і вона н е мало зди в ув ал а г о ­ловним чином в ійськове начальство. З ай в о за гл и б л ю ­ватися д о п о д р о б и ц ь н аш ого виконання, які могли б бути цікавими для сп ец іял істів -м узи к ан тів . З а зн а ч у тільки, щ о пер етовм л ен и й в ол тор н іст ч асто р оби в т. зв . „к ік си “, викликаю чи мій н ев дов ол ен и й п огляд в й ого бік. К оли п ід час ан тракту ми з ним зу с т р ін у - лись, милий вояк б е з м ого за у в а ж ен н я сам п ідійш ов д о м ен е, п о -в ій сь к ов ом у став с т р у н к о і ск азав: „ В и ­бачте, я вж е не міг » в и ф о в к н у т и « “, ц еб т о чисто з а ­грати . Г оді б у л о гн іватися на вщ ент п ер ет ом л ен и х вояків, — вони й так р оби л и ди во , справляю чись м айж е б езд о г а н н о з м атер іялом , не ц ілком о п ан ов а­ним за к ороткий час. Б ул о у нас чимало пом илок, н едогл я дів , втрати т в ер д о го ґр у н т у п ід ногам и с е р е д м ол оди х адеп тів сц ен іч н ого м истецтва, осо б л и в о щ о д о ритміки, але н іхто з п убл ік и навіть с е р е д д о б р е озн ай ом л ен и х з о п ер о ю сл ухач ів , тих н едол ік ів не помітив. Та й д е їх не б у в а є ? Н авіть у п р о ф ес іо н а л ь ­них тр уп і на великих сц ен а х трапляю ться п охибк и , і зал еж и ть тільки від керівників так їх прикрити і з а ­м аскувати , щ о б н евтаєм ни чений глядач н ічого не п о ­мітив. Т р еб а сказати тільки о д н е , щ о між м оїм и м у ­зикантам и і м ною був повний контакт і п ор озум ін н я , а в так ом у ви п адку зав ж ди м ож на „виручити" в и ­конавця.

Н айбільш зв ор уш л и в ою б у л а сц ен а молитви зв іл ь нени х л ю дей , щ о ви рядж ал и сь у д о р о г у на свою батьк івщ и ну: великий х о р з добр и м и сол істам и, с т о я ­чи навколіш ки, співав сп равді з великим почуттям і п ідп ор я дк ов ув ав ся динамічним вказівкам диригентаз повним р озум ін н ям . В ідч ув ал ося зв о р у ш ен н я м айж е у всіх співаків, і ц е н е м огло не п ер едат и ся п убл іц і.

32 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД 1962

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

ДО ВИБОРУ МОЛОДОГО ТАЛАНТУ 1962 Р.Вже лиш короткий час ділить нас від 1963 р. Тому розгляньмось

поміж молодим жіноцтвом наш ої місцевости чи округи! Хто з них має осяги в професійній, громадській чи мистецькій праці?

Присилайте Вашу думку щ одо вибору найкращого молодого таланту в 1962 р.

Редакція Нашого Життя

НЮ ЙОРК, Н. й .Конвенція УкраїнськогоКонгресового Комітету

8. Конвенція УККА відбулась у днях 12, 13 і 14. жовтня у Ню Йорку. Тех­нічно була добре підготована й дала можність більшості делегатів висло­витись. Дискусія змагала до більшого впливу організацій і вимагала від УККА кращого впорядкування нашо­го життя. Зокрема делегати ставили вимоги до Шкільної Ради, щоб вона охопила своїм керівництвом усі шко­ли українознавства.Централя звернулась із закликом до

Відділів, щоб подбали про участь сво­їх делегаток. Відділи виявили належне зрозуміння, бо навіть далеко положені осередки, як Клівленд і Дітройт при­слали представниць. І так були з 1 Відділу — п-ні К. Пелешок, із 3 — п-ні М. Марусевич, із 4 — п-ні І. Бенцаль, із 11 — п-ні Н. Самокішин, із 20 —- п-ні В. Ценко, із 28 — п-ні А. Настюк, із ЗО — п-ні О. Трембовецька, із 33 — п-ні Є. Дубас, із 43 — п-ні О. Грабо- венська, із 63 — п-ні JI. Галяженко, із 65 — п-ні С. Котис, із 70 — п-ні М. Стефанів, із 71 — п-ні К. Салюк, із 72 — п-ні М. Душник. Централю СУА репрезентували голова п-ні Олена Лотоцька і містоголова п-ні Стефанія Пушкар.При виборі керівних органів Номін.

Комісія узгляднила представництво СУА. До Екзекутиви увійшла п-ні Оле­на Лотоцька, як містоголова, до Полі­тичної Ради пп. Катерина Пелешок і Ольга Салук. Сюди вперше вибрано представницю Українського Золотого Хреста, якою стала там п-ні Марія Квітковська.

ОПРАВЛЕННЯ ПОМИЛКИУ звідомленні з перебігу Конвенції

зайшла помилка. Склад Номін. Комісії перед Конвенцією СУА охоплює окрім голов Окружних Рад не — як було подано містоголову Гол. Управи — а голову Контр. Комісії СУА. За недо­гляд перепрошуємо.

ЗАСНУВАВСЯ НОВИЙ ВІДДІЛ СУАДня 28. жовтня 1962 року відбулись

основні збори Відділу СУА у Бридж- порті, Конн. Представницею Централі й Окр. Ради СУА була п-ні Ірина Па- дох із Ню йорку. Відділ дістав черго­ве число 73 і належатиме до округи Ню Йорку. На чолі Відділу станула п-ні Михайлина Шиманська. Доклад­ніше про перебіг зборів подамо в чер­говому числі.

ПАВИНЕ ПЕРО(Докінчення зі стор. 24)

бачиш, в павича так само заболі­ло, коли ти його рвонув за хвіст...

— О-о!.. А я й не знав!—• Отже знай: ніхто птахові

живцем пер не вириває, бо це бо­лить!

Відтак пані-сусідка завела Гри- ня до басейну, де він обмився, пе­рев 'язала йому руку, ну, й по­дзвонила до Гриневого тата. Тато забрав Гриня додому. •

І не погладив його по головці за цю витівку, ні!... А ви як ду­маєте?

Якось за кілька днів Гринь по­чув, що його хтось із-за муру кличе. Прибіг ближче, а то пані- сусідка. Вона кинула йому прегар­не павине перо.

—- Гриню, це наш павич загу­бив перо для тебе. Він уже про­стив тобі твої збитки.

МИЛВОКІ, ВИСК.(Докінчення зі ст. ЗО)

лоді. що їх підготувала п-ні Олексюк, фортепйшове сольо п-ни Нагірняк, ба­летної групи дітей та танкової групиз пародніми танками. Концертову ча­стину закінчив своїм виступом відо­мий український тенор п. Вас. Мель- ннчин.Потім п-ні Нагірняк попросила го­

стей до другої залі, де була влашто­вана виставка образотворчого й на- роднього мистецтва. Добором експо­натів зайнялись голова п-ні Олексюк і д-р Старух із Шикаґо. Присутні о­

глянули її й висловлювали своє захоп­лення.З нагоди 10-ліття п-ні Олексюк ви­

дала п’єсу на вечір св. Миколая п. н. „В чарі облуди“, під псевдонімом На­дія Верба.Свято залишило миле та симпатич­

не враження в присутніх. Переведен­ня його вимагало багато праці, енергії та часу, якого не жаліли Союзники м. Милвокі. На початку свого існування мали вони дуже важкий шлях, але завдяки своєму громадському вироб­ленню й здисциплінованості перебо­роли це все та завершили велике діло своєї невтомної праці цим урочистим святом. Своєю працею в гарно розви­неному Відділі вони виправдали перед громадянством своє право на існуван­ня. Завдяки великій любові до Укра­їни, її традицій, завдяки впертому змаганню до наміченої мети, оптиміз­мові та ентузіязмові вони не тільки довершили великого діла, але все гід­но репрезентують жінку-українку у вільному світі. Тому сьогодні членкам 51 Відділу на чолі з головою п-ні О- лексюк належиться велике признання за їх працю та побажання успіхів у дальших намічених плянах.

А. Хариш

ІЗ ЛИСТІВ ДО АДМІНІСТРАЦІЇ

Книжка про К. МалицькуПосилаю однорічну передплату за

Ваш інтересний, культурний і такий жіночий журнал. Прошу також наді­слати книжку про Константину Ма­лицьку, коли вийде друком.

Романа Яхторович, Шикаго

ДО НАШИХ ЧИТАЧОКНапередодні нового року нашого видання укладаємо свій плян

на майбутнє. Хотіли б внести щось нового, збагатити наш зміст і ви­гляд. Рахуємось із Вашими побажаннями щ одо друкування повісти, лікарських статтей, вказівок про кераміку, кольорових узорів та до­бр о ї господарської частини. Тому хочемо поширити наше число у 1963 році.

Це приведе з собою до збільшення коштів друку, а через те і збільшення передплати. Та ми віримо, що підвишка передплати не творитиме перешкоди для Вас, а принесе багато більше користи з журналу. Тому з вірою в Вашу прихильність починаємо це діло й певні, що вдоволимо Вас.

Редакція й Адміністрація Нашого Життя

Return to:“OUR LIFE” Magazine

4936 N. 13th St. Philadelphia 41, Pa.

RETURN POSTAGE GUARANTEED

Із листів до А дм ін істрац іїЗАМОВЛЯЙТЕ ПІДРУЧНИКИ

Дитяча світличкаукладу Ірини Пеленської

Весняний цикль, 16 лекцій Осінній цикль, 14 лекцій

разом із частиною

„Д итячі п існ і4*із збірничками: Зима, Золоте павутиння, Веселий струмок, Срібна зірка, Проліски, Осін­нє листя, Щ ебетали пташеч­

ки, Снігова баба.

Є

Ціна одного циклю із збірничками (5 прим.)

3»50 дол,•

Замовляти в адміністрації „Нашого Ж иття“.

Перепрошую за спізненняДуже перепрошую за спізнення.

,.Наше Життя" є для мене дуже ці­каве, хоч би навіть тому, що читаю там прізвища своїх . товаришок чи знайомих. Марія Т.

Велике признанняМушу висказати велике признання

за видавання такого всесгороннього українського магазину. Прикро і див­но, що деякі пані недоціиюють тих трудів і не інтересуються тими „бай­ками". А скільки краси в тих „бай­ках"!

Каролина Бойко, ІрвінґтонНайцікавіший журнал

Мушу сказати, що вважаю Наше Життя найцікавішим, дуже вартісним пашим журналом.

Марія Шуя, ПассейкЗалюбки їх читала

Якщо у Вас є ще на складі журнализ січня й лютого ц. p., прошу вислати їх моїй доні. Вона, будучи ще панною вдома, залюбки їх читала церша зі всіх. Осипа Олінкевнч, Клівленд

„ВІД дошки до дошки“Все нетерпеливо очікую кожного

місяця цей цінний жіночий журнал і перечитую все дослівно „від дошки до дошки". Але не тільки я, але й мій чоловік і діти. Всі вважаємо, що жур­нал є справді гарно і дбайливо реда­гований.

Марія Г'анас, ГемілтонДуже радо читаю

І Ірошу прийняти 1 дол. як скромний даток на пресовий фонд журналу, ко­трий дуже радо читаю.

Стефанія Даниляк, ТоронтоОбійтись не можу

Без Вашого журналу, я правду ска­завши, таки обійтись уже не можу, немов бракувало б чогось у моєму родинно-буденному житті.. У ньому знаходжу все щось наше „рідне", яко­го не можна знайти серед буденних турбот та чужого середовища.Бажаю Вам багато щастя й україн­

ського тепла в Вашому новому при­міщенні та свіжих сил і запалу про­довжувати Вашу корисну, хоч важку працю для добра українського жіноц­тва на американському континенті та ширення українського жіночого руху у вільному світі.

Оксана Копачівська, ГемплтоиДякую за пригадку

Щиро дякую за пригадку. Надси­лаю річну передплату за Ваш гарний журнал „Наше Життя".

Петро Павлович, ОрганнаБажаю 100-процентового збільшенняБажаю Вам ще більших успіхів у

Вашій праці та бодай 100-процентово- го збільшення числа Ваших перед­платниць, читачок і приятельок. Щоб у цьому році і завжди Ваш цікавий та вартісний журнал був очікуваним і почесним гостем у кожній українській родині .

Стефанія Лукомська, Ню-Гейвен

Зм іна адресиДо Адміністрації „НАШОГО ЖИТТЯ“

Коли зміняєте мешкання, не за­будьте повідомити нас про зміну Вашої адреси.

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.