1

Чікен БамбоніДенис Андрущенко

Артур Шаповал

Художник – Лада Дар’я

ISBN 978-966-493-707-5

ЧеРайКаси2013

2

Дабл-бабах від двох поетів-роздовбаїв

Поезія Шаповала та Андрущенка різна і в чомусь близька. Вона подрібнена на шматки емоцій та спроб побачити реальність крізь розбиту призму часу, і водночас – об’єднана спільними темами філософії життя, кохання, патріотизму та питання митця у світі. Та й що таке світ для цих хлопців? Здається, що і Всесвіту їм замало, «Бо коли помру – // забіг закінчився// і пора міняти// вид спорту// на цікавіший».

Кожен вірш, кожен рядок верлібрів струменіє своєю енергією, яка може надихати або від якої нудить «як від реальності». У будь-якому разі вони не залишать читача байдужим. «Чікен Бамбоні» – це справжній експеримент, це вибух реактивів різноманітних поглядів на життя молодих особистостей, коли їхню свідомість іще не загнали у колію мейнстріму суспільства, де все зводиться до мишачого кольору буденності.

Виразною рисою творчості молодих поетів є довільна форма вірша. Дуже часто вони нехтують розділовими знаками ба – й художніми засобами, оголюючи зміст, ту саму думку, яку воліють донести ще тепленькою. Якщо ж орфографії й доводиться осісти на рядках з-поміж зерен «чистої поезії», то на те є свої, «авторські» причини й задуми.

3

Не останнє місце посідає іронія. Тож Артурові «терабайти незрозумілих віршів, //які смакують хіба що до пива..» вдало перегукуються з Денисовим: «спершу Америка, потім // “факін Юкрейн”». Їм можна, бо їхня поезія жива і ступила на ці сторінки аж геть не із захмарно-примарних слонячих веж. Хлопці знають напевно: «справжні поети – //це поети, //що живуть з музами, //які варять борщ».

Гортаючи сторінки збірки, читач неодмінно пройде цікаве випробування на створених поетами «американських гірках»: прості й доступні вірші то набирають динаміки, «збуджують кров» і закидають «душу… в ломбард», то сповільнюють темп, лірично здіймаючись до високого, до наступного стрімкого спуску драйву та відвертості.

Можливо, десь можна не погодитися з думкою авторів або навіть відкрито викликати їх на диску(р)сію, та «рідне – це не краще //а частина тебе //і тобі вирішувати //бути найкращим».Тож читайте і кайфуйте.

Сергій Пантюк, член Національної спілки письменників України, слемер

4

Артур Шаповал

5

Я в світ прийшов не лише

пити й їсти..

Василь Симоненко

All you need is love, love

Love is all you need.

John Lennon

И когда бы я мог изменить расклад,

Я оставил бы все как есть.

БГ

6

Пляшка портвейну й паштет в кишені дуля; в очах здивування – я вільний і до того ж поет вірші виправдають моє існування. Побути одним із господніх псів перемогти у війні з банкоматами написати сім гарних віршів і досить… більшого не бажатиму.

7

В людські душі відкриті брами і в любові вічно житиме кожна, адже душі – це теж храми, а святе зруйнувати не можна.

Тож пильнуй чистоту і лад, не допускай ні корозії, ні іржі, бо сказав нам колись Сократ, що життя – це лиш примха душі.

В людські душі відкриті брами, тож і ти відкривай свою... і нехай усіма скарбами стане, для тебе, слово ЛЮБЛЮ!

8

Скоро вірші почну палити, бо чужі думки падають на голову, ніби кам’яні плити, і до того ж я вже пухну від голоду.

Я – просто мішень для тих верблюдів безликих, які щодня плюють на людей Великих.

Кому потрібен нікчемний поет, який, до речі, спивається?! Колись пророкували: філософ, естет, але доля… одним допомога, а іншими грається.

9

Поет

переспав

з музою

і сам

народив

вірша –

ось це і є

справжнє диво.

10

Ми не були різними

Просто Вона любила читати Жадана,а я виривав з його книг сторінки. Вона була вічно стурбована і вічно одна, а я кожного дня видаляв вхідні дзвінки.

Ми не були різними

Просто коли я вмикав відео з Карпою, Вона хаотично збирала речі… і їхала. раз-за-разом знаходив її в Харкові... вже в потязі ми разом читали Глібова.

Ми не були різними

…бо обидва любили Барбару Редінг (її етюди)"Істота", "Тюлені", "З шизою", "Дорослому" обоє любили її міцні твори та пружні груди,хтось в прямому сенсі, хтось в переносному.

Ми не були різними

11

Під впливом кислотних дощівз’являється нещирих емоцій зливай терабайти незрозумілих віршів,які смакують хіба що до пива.під впливом кислотних дощіві формується сучасна література,коли десятки напівп’яних митцівзабувають, що існує: мораль та культура.під впливом кислотних дощівз поезії проростає зерно…і думка про кінечність днівпороджує девізи: “мені все одно…”

12

13

Не готуватимусь на залікову пару, а краще довше пробуду у лазні – все одно ж залік отримаю на шару, бо такі от, у нас, викладачі класні. Є гарне прислів’я "іспанське", що книга – це просто ганчірка... подарую викладачу шампанське і буде у мене п’ятірка. Починається сесія!.. викладачі люті! а у мене зламався годинник... нічо, складу в національній валюті, бо я все ж Відмінник!..

14

Схилився, згорбився над листком поет-початківець. Він би й з демоном бився, тільки б музу прибити гвіздком бо не пишеться… і…капець. Образи блін темні, сирі, рими якісь цнотливі. Що ж діється в його голові, де ж поділись думки красиві? “Ти мене кохаєш?”– чується голос оголеної панянки десь звідти… з постілі. Згинь! більше не надихаєш! … Рука знову тягнеться склянки, душа дотліває у грилі…

15

Тебе для себе виріжу з картону й серця шматок покладу біля ніг дівча у сукні кольору циркону для тебе ж царство Зеда переміг.

Вогненної води та гіркого кофеїну й розбуджу натхнення неземне відфільтрую негативних думок піну тоді, моя любо, й створю я тебе.

16

відбиваюсь думками і вилами від кохання що не вийде за межі кохання за звичками й правилами бісової соціальної мережі

об’єднують нас не кохання тенета і наша ода зовсім не схожа на спів це все – лиш мережа інтернету що з нашої волі ґвалтує нас всіх

17

Одразу після такої аварії коли голова вся в бинтах коли починається марення хочеться щоб все було так.

позбутись відчуття реальності знайти на телеку Барселону забути примхи й банальності зловити радіохвилю шансону й випити холодного квасу з нової проте розбитої вази.

Чи була аварія насправді? Чи щось наснилося знов? я не знаю кажучи по правді чому з чола й досі стікає кров.

18

19

ти хочеш менелюбитиі граєш волоссям на струнах моїх бажаньа ящоб тебе не злитипросто говорю збавляй –адже у тебе очі як у моєї мами а значить - goodbye.

20

21

ти дізнавалась який я? для мене це честь царівно я повна протилежність твоя разом нам буде цікаво й чарівно

чекаю на тебе о восьмій чекаю бо маю надію чекаю в клітчастій сорочці чекаю... чекаю і мрію

замість побачення отримав якогось листка ти пояснюєш що маємо різне бачення і не буде між нами містка

знову з гітарою наодинці писатиму безглузді вірші бачитиму тебе на картинці і любитиму більше... ще більше

22

більше писати несила

та чи має це сенс???

скоріше все це зведе в могилу

ніж викличе чийсь інтерес

та

я – геній

і цього досить

не годитиму землі всій

нехай навіть весь світ попросить...

я – геній

і цього досить.

23

Всі бажання тяжіють до сну зовсім вичерпаний душевний запал організм вимкнув функцію самозахисну серце ніби безглуздий овал.

Давно вже втомився я від життя земного але що ж цікавить в житті людей? Особисто я вже закляк в пошуках нового хоч в повітрі так багато класних ідей.

Знайду трохи вільного паперу відкрию в собі нові опції і стану колекціонером буду колекціонувати емоції...

24

25

… але хочеться жити, значить, треба пити...Віктор Бронюк

…від реальностінудитьяквід гарячого пива…алехочеться житизначитьтреба пити…

26

душа дуже любила тіло…і весь час забувалащо ніякого тіла…нема.душа себе вчора вбилавона вбила себе сама.

27

...ми скинули із себе одягі стоячи навколішкахпри свічкахмолилися просили пробачення і молилисядо світанкуа коли грішні думки та бажанняпокинули наші голови…ми накинулися один на одного…ми сміялися і плакаливід задоволенняаж поки не стали собою…Адамом і Євоюпершими і останніми щасливими людьми на Землі!..

28

воназавжди говорилащо торгує насолодоюя купив а це всього лиш тілоя говорив що пишу поезіївона почитала…і з тих пір ми разомми – чергова пара закоханих невдах що чекає на народженнягеніальної дитини.

29

Твої постійні депресії... розбитий посуд, рольові ігри – руйнують мою поезію і я більше не пишу верлібри. Наші зустрічі обростають буденністю губи черствіють від поцілунків все що було – забудеться з легкістю пам’ять залишить лиш пару малюнків... станеш нудною, як твоя мама, та залежною від власного оточення а я бігатиму вулицямив костюмі Адама бо Життя – це найбільше збочення.

30

тієї весняної ночі я вистелив килим в небо я бачив що вона хоче і думав що уже треба

рікою почуття влилися в єдиний океан любові й наші серця сплелися мов метафори в мові

вона беззахисна й гарна як під дощем квітка а ніч така невблаганна закінчилася швидко

осипались зірки пророчі навіяли розлуку раннютієї весняної ночі я бачив її... востаннє.

31

32

Коли життя стало бентежним,мене покликав шал доріг,хотів свободи до безмежжяі рідний переступив поріг.

Квиток на потяг – в один бік…погляд на верхню поличку:“О Боже, який збіг,що ти тут робиш, Марічко?”

Не було ніяких пояснень,за вікнами шуміла злива,лише поцілунки робилидень ясним…все інше ж було неважливо.

33

Суспільство жадає інтиму розфарбовує час в емоції щоби позбутись від диму тієї вічності що нас розділяє на порції. Суспільство урбанізоване шукає халявних квитків в життя вічне. І прогнозовано пірнає з буденних містків в щось таємниче, магічне. Нова епоха стікає слиною алкоголем б'ючи архетипи нова епоха грає людиною переважно трагічні мотиви.

34

Лечу крізь життяу вічність, де ніхтоне вивчає апорії…лечу, мов авто, по трамвайній колії –постійно по колу, до поліка газ і так ніби вічно,та зустріч з трамваєм скоро, і для когось із нас все закінчиться трагічно.міцно тримаю кермо,щоб вижити… і не лягти під подій круговерть.буду жити, щоб перемогти власну смерть!..

35

Душу закину в ломбардв цемісце для сховукоштовностей і лицекуплю в секонді новероз’їдає алкогольсовість і страхзникає важлива ролья вільний нах…

36

страхперед самотністювідчай - тиші творецьLife is for you!ти ж бо митецьстріляй словомв натовп псевдолюдейі в літературу – з ломомі криком Е-ге-гей!зможеш?не зможу…втомився. весна. А й досінікому зігрітилягаю на підлозій засинаю… літо.

37

звичайні людські чеснотизникають в глибинах душіі совість позбавлена цноти– людина на куражі!пише вірші, життя, історіюсмакує радість, і біль, і бьорнлюдина поїдає теоріїй системи немов попкорні скільки ноги її не пекли бі натовп не штрикав в бокисвій палаючий смолоскипвона пронесе крізь роки.хтось вже дістався Олімпуа хтось придрімав в дорозітримаймося життя – німбуправда на нашому боці.

38

нам було добребо ми кохали ітримались один за одного(вона трималасьза мою бородуа я –за її груди);

нам було добребоїйснилосьніби вона пеститьнаших спільних синіва я –зізнавався що меній досі снятьсяїї груди;

нам було добребовона докивона не розбиламого дзеркала…

нам було добредоки… вона не стала

39

моїмдзеркалом.

40

справжні поети –

це поети що пишуть вірші

частіше,

ніж варять борщ…

справжні поети –

це не ті,

до кого приходять музи

а ті,

з ким музи живуть…

справжні поети –

це поети,

що живуть з музами,

які варять борщ.

41