Вісник - web.znu.edu.uaweb.znu.edu.ua/herald/issues/2011/2011-sport-2.pdf · ВПЛИВ...

Заснований у 2009 р.

Свідоцтво про державну реєстрацію

друкованого засобу масової інформації Серія КВ

№ 15436-4008 ПР, 22 червня 2009 р.

Адреса редакції :

Україна, 69600,

м. Запоріжжя, МСП-41,

вул. Жуковського, 66

Телефон

для довідок:

(061) 289-12-26

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «Запорізький національний університет»

Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

В і с н и к Запорізького національного

університету

● Фізичне виховання та спорт

№ 2(6), 2011

Запоріжжя 2011

Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових праць. Фізичне виховання та спорт. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2011. – 188 с.

Затверджено постановою президії ВАК України від 10 лютого 2010 р №1-05/1 як наукове фахове видання в галузі «Фізичне виховання та спорт», у якому можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук.

Затверджено вченою радою ЗНУ (протокол засідання № 4 від 20.12.2011 р.)

РЕДАКЦІЙНА РАДА

Головний редактор

– Маліков М.В., доктор біологічних наук, професор

Відповідальний редактор

– Кузнєцов А.О., кандидат біологічних наук, доцент

Редакційна колегія

Байкіна Н.Г. – доктор педагогічних наук, професор Башкін І.М. – доктор медичних наук, професор Бовт В.Д. – доктор біологічних наук, професор Бріскін Ю.А. – доктор наук з фізичного виховання

та спорту, професор Демінський О.Ц. – доктор наук з фізичного виховання

та спорту, професор Єщенко В.А. – доктор медичних наук, професор Конох А.П. – доктор педагогічних наук, професор Лизогуб В.С. – доктор біологічних наук, професор Ровний А.С. – доктор наук з фізичного виховання

та спорту, професор Сущенко Л.П. – доктор педагогічних наук, професор Філімонов В.І. – доктор медичних наук, професор Богдановська Н.В. – кандидат біологічних наук, доцент Власенко К.Л. – кандидат біологічних наук, доцент Клопов Р.В. – кандидат наук з фізичного виховання

та спорту, доцент Лиходід В.С. – кандидат біологічних наук, доцент Сватьєв А.В. – кандидат педагогічних наук, доцент

© Запорізький національний університет, 2011

3

Вісник Запорізького національного університету № 2(6), 2011

ЗМІСТ

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ5

КАЛАШНИК О.С. 5 АЕРОБІКА У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ СТУДЕНТОК ................................................................................................... 5

КОВАЛЕНКО Ю.О., ГОРБУЛЯ В.Б. ПРОВЕДЕННЯ ІНСЕНТІВ-ТУРІВ НА ТЕРИТОРІЇ ПІВОСТРОВА КРИМ ............................................................. 8

КОНОХ О.Є. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ З ДІТЬМИ 5-6 РОКІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕМЕНТІВ ФУТБОЛУ ................................................................................................................. 12

КУЗЬМИНА Л.И., ЧИЖЕНОК Т.М. ИЗУЧЕНИЕ ОСНОВ ОРГАНИЗАЦИИ И СОДЕРЖАНИЯ ВНЕКЛАССНОЙ РАБОТЫ ПО ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЕ В ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ШКОЛЕ ................................................................ 16

МІЩЕНКО Т.М., ГОНЧАРЕНКО О.В. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ НА ЧЕРКАЩИНІ ....................................................................................................................................................... 20

СМІРНОВА Н.І. ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ: КОМПЕТЕНТНО ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД .......................................................................................................... 25

СОКОЛОВА О.В. ВЛИЯНИЕ СИСТЕМАТИЧЕСКИХ ЗАНЯТИЙ СТЕП-АЭРОБИКОЙ НА УРОВЕНЬ ФИЗИЧЕСКОЙ РАБОТОСПОСОБНОСТИ И ФУНКЦИОНАЛЬНОГО СОСТОЯНИЯ ОРГАНИЗМА ЮНОШЕЙ И ДЕВУШЕК 17-18 ЛЕТ ............................................................................................... 31

СТРАЖЕВА О.В. ОЗДОРОВЧІ НАПРЯМКИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ........................................... 36

ЧЕРНЕНКО Е.Е. ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЙ МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕНИЯ ЗАНЯТИЙ ПО ФИЗИЧЕСКОМУ ВОСПИТАНИЮ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ФИТБОЛА ДЛЯ ДЕВУШЕК 18-19 ЛЕТ ...................................................................................................................................... 40

ЮЩЕНКО О. П. ВЛИЯНИЕ ПРОФИЛАКТИКИ ЗАБОЛЕВАНИЙ НА ПОВЫШЕНИЕ РАБОТОСПОСОБНОСТИ У СТУДЕНТОВ ........................................................................................................................................................... 47

ЮЩЕНКО О. П. МОТИВАЦІЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ ................................................................................................................ 50

ЯТЧЕНКО А.В. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНИХ МЕДИЧНИХ ГРУП ВНЗ ...................................... 54

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ БОГДАНОВСЬКА Н.В., КАЛЬОНОВА І.В., КРОТ М.С.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ІЗОМЕТРИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ У РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З ГРИЖАМИ МІЖХРЕБЦЕВИХ ДИСКІВ ....................................................................................................................................... 59

ГУЛБАНІ Р.Ш. КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ СИМЕТРІЙ ПОСТАВИ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ, ЩО ЗАЙМАЮТЬСЯ ХУДОЖНЬОЮ ГІМНАСТИКОЮ ......................................................................................... 64

ДОРОШЕНКО В.В., ТРОФИМОВ В.А. ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ ОЗДОРОВЧИХ ТА ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ ДЛЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ....................................... 68

ІВАНСЬКА О.В. АКВААЕРОБІКА ЯК ФІЗИЧНО – ОЗДОРОВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ............................................................................. 74

КЛАПЧУК В.В., ПРИСЯЖНЮК О.А., КОВАЛЕНКО М.О., РАЗДОБУДЬКО Л.Ю. ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ ПОРУШЕННЯХ ПОСТАВИ У ЗВ’ЯЗКУ З ТРУДОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ЛІКАРІВ-СТОМАТОЛОГІВ ................................................................................... 80

НЕКРАСОВ С.А., ШКОПИНСКИЙ Е.А., ДЕМИН А.Н. ВЛИЯНИЕ ГИДРАТА РАДИКАЛА АЛЛИЛА НА ПСИХОЭМОЦИОНАЛЬНОЕ СОСТОЯНИЕ СПОРТСМЕНОВ-ТУРИСТОВ .................................................................................................................................................. 86

4

Фізичне виховання та спорт

ОСТАПЕНКО Г.О., ПАНЧИШНА О.К., ЦИГАНОК О.В. ВИКОРИСТАННЯ ЕРГОТЕРАПІЇ В КОМПЛЕКСНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ 11-12 РОКІВ ІЗ ДИТЯЧИМ ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ .................................................................................................................. 91

СТРАКОЛИСТ Г.М., БОГДАНОВСЬКА Н.В., КРОТ М.С. ЗАЛЕЖНІСТЬ АДАПТИВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ АПАРАТУ КРОВООБІГУ ПРАКТИЧНО ЗДОРОВИХ ЮНАКІВ ТА ДІВЧАТ 18-20 РОКІВ ВІД СТАНУ ГАМКЕРГІЧНОЇ СИСТЕМИ ТА СИСТЕМИ СИНТЕЗУ ОКСИДУ АЗОТУ ЇХНЬОГО ОРГАНІЗМУ ............................................................................................................................. 98

ТОЛКАЧОВА О.В., ЖЕСТКОВ С.Г. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ ЩАДНОГО РЕЖИМУ ДНЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ЗАКЛАД ДЛЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ 11-14 РОКІВ З РЕЦИДИВУЮЧИМ БРОНХІТОМ ...................................................... 104

ЦИГАНОК О. В., ТКАЧОВ І.В. ВАЛЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ДО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ ............................... 109

ШЛАПАЧЕНКО О.A. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ОСНОВНИХ ФУНКЦІЙ РУК У ДІТЕЙ 5-8 РОКІВ ЗІ СПАСТИЧНОЮ ДИПЛЕГІЄЮ ......................................................................................................................................... 114

ОЛІМПІЙСЬКИЙ ТА ПРОФЕСІЙНИЙ СПОРТ ГОРБУЛЯ В.Б., ОЛІЙНИК М.О., ГОРБУЛЯ О.В.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ АКРОБАТИЧНИХ ВПРАВ У ТРЕНУВАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ВОЛЕЙБОЛІСТІВ ....................................................................................................... 120

КАЛАШНИК О.С. ТРЕНУВАЛЬНИЙ ПРОЦЕС У ЧЕРЛІДИНГУ ....................................................................................................... 124

КАПКО І.О. ОПТИМІЗАЦІЯ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ТА ОБЛІКУ ВИКОНАНОЇ ТРЕНУВАЛЬНОЇ РОБОТИ СПОРТСМЕНІВ, ЯКІ СПЕЦІАЛІЗУЮТЬСЯ З ПАУЕРЛІФТИНГУ, НА ЕТАПАХ БАГАТОРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ. КОМП’ЮТЕРНА БАЗА ДАНИХ «ЕЛЕКТРОННИЙ ЩОДЕННИК ТРЕНУВАНЬ» .................... 131

КОКАРЕВ Б.В., МАЛІКОВ М.В., КОКАРЕВА С.М. ВПЛИВ НОВИХ ПОЛОЖЕНЬ ПРАВИЛ СУДДІВСТВА ЗМАГАНЬ ЗІ СПОРТИВНОЇ АЕРОБІКИ (ВЕРСІЯ FIG) НА ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ ......................... 142

КОТЕНДЖИ Л.В. СПЕЦІАЛЬНЕ ЕКІПІЮВАННЯ В ЗМАГАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПАУЕРЛІФТЕРІВ І ДИНАМІКА ЙОГО ВИРОБНИЦТВА .................................................................................................................................. 147

ОЛЕШКО В.Г., СЛОБОДЯНЮК В.О. ПОБУДОВА ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ВАЖКОАТЛЕТОК РІЗНИХ ВІКО-КВАЛІФІКАЦІЙНИХ ГРУП У СПОРТИВНИХ ШКОЛАХ ................................................................................ 152

ПІТИН М.П., СТЕЦЬКОВИЧ С.Р., СТЕЦЬКОВИЧ Н.М. ВАГОМІСТЬ ВНЕСКУ ДИСЦИПЛІН СУЧАСНОГО П’ЯТИБОРСТВА В ЗАГАЛЬНИЙ СПОРТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ ВИДУ СПОРТУ ..................................................................................... 156

САМОЛЕНКО Т.В. ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ТРЕНЕРІВ З ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ.............................................................................................................................................. 162

СЕРДЮК Д.Г., ЯКОВЕНКО Д.С., СУШКО Д.І. ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ОЗДОРОВЧОЮ АЕРОБІКОЮ НА РІВЕНЬ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СТУДЕНТОК ........................................................................................ 165

СТРАЖЕВА О.В. МОТИВАЦІЯ ДОСЯГНЕНЬ СПОРТСМЕНІВ ........................................................................................................ 169

ХАНЮКОВА О.В. РІВЕНЬ РОЗВИТКУ СПЕЦІАЛЬНИХ ФІЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ЮНИХ ТЕНІСИСТІВ .................................. 173

ЯТЧЕНКО А.В. СПОРТ ДЛЯ ВСІХ ЯК СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА ................................................................................................... 178

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙ У “ВІСНИК ЗАПОРІЗЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО

УНІВЕРСИТЕТУ” ЗА ФАХОМ “ ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА СПОРТ ” .............................................. 186

5


ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

УДК 796.412.01

АЕРОБІКА У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ СТУДЕНТОК Калашник О.С., викладач

Класичний приватний університет Стаття розкриває певні компоненти підготовчої частини занять з фізичного виховання з елементами аеробіки. Подані методи, методики, на які можна спиратись при побудові як окремого заняття, так і цілого циклу.

Ключові слова: аеробіка, студентки, методи, методики.

Калашник О.С. АЭРОБИКА В ФИЗИЧЕСКОМ ВОСПИТАНИИ СТУДЕНТОК / Классический приватный университет, Украина.

Данная статья раскрывает компоненты подготовительной части занятия по физическому воспитанию с элементами аэробики. Даются методы, методики, на которые можно опираться при построении, как отдельного занятия, так и целого цикла.

Ключевые слова: аэробика, студентки, методы, методики.

Kalashnik O.S. AEROBICS IN THE PHYSICAL UPBRINGING OF GIRL-STUDENTS / Classic private university, Ukraine.

The article describes certain components of the preparing part of physical culture lesson with the elements of aerobics. Methods and system of methods which may be used in the structure of lesson and lesson cycles are given.

Key words: aerobics, girl-students, methods, system of methods.

ВСТУП Емансипація жінок ХХ століття підштовхнула суспільство до формування нового еталону жіночої краси. Відродження Олімпійських Ігор і участь у них жіночих команд, розкрили нові можливості жінкам різного походження, типу, тілобудови самостверджуватись, самовдосконалюватись, саморозвиватись за допомогою регулярних занять різними видами рухової активності. Як вказано в нормативних документах, на які спирається сучасна система освіти в вищих навчальних закладах, що основними завданнями є «створення умов для задоволення потреб кожного громадянина України у зміцненні здоров’я, фізичному та духовному розвитку; виховання у населення України відповідних мотиваційних та поведінкових характеристик…» [2, 4].

Існуючі в даний час програми з фізичної культури в освітніх установах України, їх зміст і стандартні вимоги суперечать з особистісно орієнтованим фізичним вихованням студенток, на яке орієнтовані останні дослідження в цій сфері. У зв'язку з цим назріла необхідність у корегуванні навчального процесу з фізичного виховання у вищих навчальних закладах освіти з урахуванням мотивації студенток до занять фізичною культурою і спортом.

Як показують останні дослідження, проведені нами серед учнівської молоді, актуальними на цей час руховими видами активності є аеробіка, шейпінг, фітнес та інші види ритмічної гімнастики. Саме вони є рушійною силою для підвищення мотивації студентської молоді до занять фізичним вихованням у ВНЗ і є задатком для подальшого здорового способу життя.

6


МЕТА І ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ Метою дослідження - впровадження елементів аеробіки і її форм в основні заняття по фізичному вихованню студентів, а саме студенток, оскільки саме цей контингент молоді, що вчиться, володіє низьким мотиваційним порогом для систематичних занять.

Завдання дослідження - показати ефективність елементів аеробіки в підготовчій частині заняття; підвищити мотивацію до систематичних занять фізичним вихованням; покращення показників фізичних якостей.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ В основу розробленої експериментальної програми «Тілесна культура студенток» були покладені дослідження багатьох вчених і власні. Так, експериментальні дослідження, які проводилися на групах студентської молоді в рамках вищого навчального закладу, показали позитивну динаміку в розвитку фізичних якостей в результаті занять аеробікою. Достовірні поліпшення відбулися майже у всіх використовуваних тестах. Крім того, виявили ефективність використання уроків аеробіки в порівнянні із звичайними уроками фізичної культури у зв'язку з їх популярністю в даний час, що є сильним мотиваційним чинником [3].

Особлива увага в розробленій програмі приділялася музичному супроводу. Володіючи безпосередньою емоційною дією, музика сприяє підвищенню продуктивності в будь-якому виді діяльності. Стимулює рухи, підвищує емоційність занять, допомагає легше переносити фізичне навантаження, позитивно впливає на психоемоційний стан людини, засвоєнню навчального матеріалу. Використовуючи музику, ми дотримувались необхідних умов: темп, жанр, музичні смаки, грамотне використання ритмічного рисунка, рахунки та ін.

При побудові занять з аеробіки ми використовували загальноприйняті в області фізичної культури і спорту методи навчання. У той же час існує специфічний підхід в підборі методів властивих тільки аеробіці. На сьогодні в практиці фізичного виховання у ВНЗ використовується достатньо велика кількість різноманітних методів, які допомагають студенткам освоювати дисципліну з більшою ефективністю.

Ми виділи деякі особливості, які впливають на вибір методів навчання в аеробіці при побудові підготовчої частини занять:

• викладач протягом підготовчої частини виконує разом з студентками всю програму, що висуває підвищені вимоги до його функціонального стану, до техніки рухів, яку він демонструє особистим прикладом;

• є дефіцит часу. За мінімально коротку тривалість частини заняття і кількість годин на тиждень необхідно добитися більшого оздоровчого ефекту;

• використання музичного супроводу в заняттях, яке «нав'язує» певний темп рухів, скорочує час для «обдумування» учбового матеріалу. Викладач при цьому вирішує всі задачі на ходу, стежить за технікою, за фізичним і психологічним станом студенток, робить поправки, дає пояснення, використовуючи при цьому необхідні в даній ситуації методичні прийоми.

Також нами були виділені основні методи, пов’язані з побудовою композицій: − метод лінійної прогресії, який полягає в багатократному повторенні елемента

ногами з поступовим додаванням інших компонентів (рук, поворотів, темпу та ін.);

− метод «від голови до ніг» висуває більш підвищені вимоги до рухових здібностей студенток, а також до рухової пам'яті, розвиток якої стане необхідним для оволодіння в подальшому складнішими вправами;

7


− метод «зигзаг» використовується при побудові композицій із вже засвоєних елементів. Він висуває вимоги до координації рухів і вимагає концентрації уваги.

− метод складання, на відміну від методу «зигзаг» в комбінації повторюються не окремі елементи, а їх з'єднання;

− метод блоків є найбільш складною формою організації різних елементів композицій в аеробіці [1].

При проведенні занять з фізичного виховання з елементами аеробіки важливе значення мали методичні прийоми управління групою. Це ще одна особливість яка обумовлювала специфіку наших занять:

1) Оперативний коментар і пояснення - це вказівки викладача по ходу виконання вправ. У цьому випадку особливістю даного прийому, який широко застосовується в будь-якому тренувальному процесі (вербальний метод), є уміння викладача застосовувати не тільки прямий рахунок при виконанні вправ, але і зворотний. Такий підхід відіграє роль попередньої команди, коли студентки розуміють, що наближається кінець вправи.

2) Метод жестів. Цей метод полегшує роботу викладача і дуже широко застосовується в практиці. Використання цього методу обумовлене звучанням музики на заняттях, яка не дозволяє вільно спілкуватися з учнями.

Окрім представлених вище методичних прийомів, можна назвати другорядні, але теж дуже значущі - виразні рухи тілом, міміка інструктора.

У методику наших занять з фізичного виховання (підготовчу частину) були включені ті види аеробіки, які найбільш доступні і надають достатньо різносторонню дію на організм студенток, а саме класична (базова) аеробіка, танцювальна, аеробіка з використанням елементів східного єдиноборства, силова аеробіка.

1) Класична аеробіка сприяє розвитку загальної витривалості, працездатності, вихованню правильної постави, є своєрідним «фундаментом» для освоєння інших видів аеробіки.

2) Танцювальна аеробіка, крім вказаних вище компонентів, розвиває координаційні і музичні здібності, відчуття ритму; виховує культуру рухів, смак, пластику та ін. Крім того, виховує позитивні емоції, створює гарний настрій.

3) Аеробіка з елементами східного єдиноборства в даний час дуже популярна. Вона включає елементи тай-бо, ушу, карате, кікбоксингу і сприяє розвитку швидкісно-силових якостей верхнього плечового поясу. Діє як психологічне розвантаження, знімаючи зайву емоційну напругу, агресію.

4) Силова аеробіка направлена на розвиток силових здібностей тих, хто займається і дуже гармонійно доповнює всі попередні напрями. Силова аеробіка звичайно використовується в комплексі з іншими видами аеробіки.

5) Крім того, на заняттях широко використовувалися елементи стретчингу. Це вправи на розтягування м'язів, зв'язок, сухожиль, які дуже благотворно впливають на функції організму, розвиток гнучкості і рухливості в суглобах, коректують поставу і мають лікувально-оздоровчий ефект.

ВИСНОВКИ При послідовному застосуванні компонентів (музики, навантаження, методів і методик) побудови сучасного заняття з фізичного виховання у вищих педагогічних закладах освіти, а саме його підготовчої частини, привело до підвищення загального мотиваційного порогу, а також покращилися показники фізичних якостей. Усе це

8


знайшло відображення в покращенні ставлення студенток до фізичної культури як навчальної дисципліни у ВНЗ, так і частини загальної культури життя.

ЛІТЕРАТУРА 1. Лэглэн Т. Методические основы организации занятий по аэробике со студентками

высших учебных заведений : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Лэглэн Туяа. – Улан-Удэ, 2006. – 169с.

2. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту в Україні від 28 вересня 2004 року № 1148/204. − К., 2005. − 12с.

3. Суетина Т.Н. Методические основы организации занятий по аэробике со студентками ВУЗа : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Суетина Татьяна Николаевна. – Улан-Удэ, 1999. – 208с.

4. Цільова комплексна програма «Фізичне виховання – здоров’я нації» від 1 вересня 1998 року № 963/98 / Державний комітет України з фізичної культури і спорту. – К., 1998. – 24с.

УДК 796.5:379.85(210.1=477.75)

ПРОВЕДЕННЯ ІНСЕНТІВ-ТУРІВ НА ТЕРИТОРІЇ ПІВОСТРОВА КРИМ

Коваленко Ю.О., к.пед.н, доцент, Горбуля В.Б., ст. викладач

Запорізький національний університет У дослідженні подано визначення поняття «інсентів-тур»; проаналізовано наявність туристичних ресурсів півострову Крим для проведення на його території інсентів-турів.

Ключові слова: тур, туристичні ресурси, півострів Крим, інсентів-тур.

Коваленко Ю.А., Горбуля В.Б. ПРОВЕДЕНИЕ ИНСЕНТИВ-ТУРОВ НА ТЕРРИТОРИИ ПОЛУОСТРОВА КРЫМ / Запорожский национальный университет, Украина.

В исследовании дается определение понятия «инсентив-тур»; проанализировано наличие туристических ресурсов полуострова Крым для проведения на его территории инсетив-туров.

Ключевые слова: тур, туристические ресурсы, полуостров Крым, инсентив-тур.

Kovalenko J., Gorbulya V.B. REALIZATION OF INCENTIVE-TOUR ON TERRITORY OF PENINSULA CRIMEA / Zaporizhzhya national university, Ukraine.

In research definition concepts are given «incentive-tour»; the presence of tourist resources is analysed to peninsula Crimea for realization on his territory of incentive-tour.

Key words: turn, tourist resources, peninsula Crimea, incentive-tour.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ Стратегічне управління фірмою вимагає величезних інтелектуальних і фінансових зусиль керівництва для оцінки стану середовища і вироблення методів управління для досягнення корпоративних цілей. Вироблення і мотивація певної виробничої поведінки персоналу – одне з найважливіших завдань, що стоять перед менеджером.

Мотивація праці відноситься до числа проблем, вирішенню яких у світовій практиці завжди приділялася велика увага. За останні двадцять років керівникам пропонувалася маса різних підходів до мотивації. У кожному з цих підходів є раціональне зерно, проте будь-який з них недосконалий. Останнім часом для стимулювання працівників

9


фінансової мотивації недостатньо, на працю їх надихають заохочення нематеріальні. Одним із таких заохочень є інсентів-тури.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ Визначення поняття «інсентів» (від англ. Incentive) розглядається, як мотивація, спонукання, стимул. Це вид ділового туризму, під ним мається на увазі подорож, якою комерційні фірми нагороджують своїх співробітників за високі показники в роботі або мотивують їх до більш продуктивної праці в майбутньому.

А.В. Бабкін у своїй книзі «Спеціальні види туризму» відзначає, що перший інсентів-тур було проведено в 1910 р. в США компанією «National Cash Register Company of Danton». Агенти і дилери компанії були нагороджені безкоштовною поїздкою в Нью-Йорк за відмінні результати в роботі. Початок регулярного використання подорожей у вигляді заохочення було покладено в 60–ті рр. XX століття завдяки початку польотів цивільних реактивних літаків. Лише в 70-80-і рр., з розширенням потоку премійованих туристів з Америки на старий континент, інсетнтів-туризм охопив Європу, а потім був запозичений і Азією [1].

Тому метою дослідження було проаналізувати наявність туристичних ресурсів півострову Крим для проведення на його території інсентів-турів.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ Мотиваційний туризм став відомим в Україні не так давно (приблизно у 70-80 рр. ХХ ст.), але впевнено завоював найпривабливішу нішу на ринку туристичних послуг як серед готелів та туроператорів, так і серед співробітників компаній, і швидко набирає обертів у нашій країні.

Інсентів-туризм переслідує декілька цілей: − презентація і просування нового продукту або послуги; − підвищення продуктивності та якості; − створення дилерської та агентської мережі; − формування лояльної і згуртованої команди. Американські маркетологи підрахували, що інсентів-тури сприяють зростанню продажів на 10-20%. В учасників виробляється командний дух [2].

Вищесказане можна підтвердити висловлюванням президента «Ford Motor Company» і голови правління корпорації «Chrysler» Лі Якокка: «Персонал підприємства − це як футбольна команда: вони повинні грати як єдина команда, а не збіговисько яскравих особистостей» [2].

Таким чином, інсентів-тур − це кращий засіб для заохочення співробітників, службовців, керівників вищої ланки, дилерів, ефект від якого триватиме довгий час.

У Європі найпопулярнішими центрами для інсентів-подорожей є середземноморські курорти, зокрема, чудові курорти Франції, Іспанії та Туреччини, а для нетривалих подорожей серед європейських міст обирають Лондон і Париж.

Ми вважаємо, що Україна має туристичний потенціал, зокрема на півострові Крим, для проведення мотиваційних турів за меншою ціною ніж в Європі, що дає можливість заохочувати більшу кількість працівників.

Кримський півострів відносно невеликий за площею, але належить до різних природних зон, кліматичних умов, має значну кількість історичних і культурних пам’яток. Традиційно виділяють кілька курортних зон Криму, будь-який куточок Криму має свою «родзинку».

10


Широко відомо, що на Південному березі Криму можна відвідати кримські печери Чатирдага − приголомшливу Мармурову печеру, яка входить до п’ятірки найкрасивіших печер світу. Варто відвідати і Нікітський ботанічний сад. Це унікальний куточок південного берега − «сад вічної весни». Можна відвідати дегустаційні зали Массандри. Однією з незвичайних визначних пам’яток Південного берегу Криму є канатна дорога, що піднімає туристів з Місхора на вершину Ай-Петрі. З Коктебеля проводиться прогулянка на катері навколо Кара-Дагу − погаслого вулкана, який є унікальним пам’ятником природи і геології, а також відвідати Карадагський дельфінарій. У Севастополі величезний вибір екскурсій до найцікавіших пам’яток старовини і сучасності. Слід неодмінно відвідати стародавнє місто Херсонес, пам’ятники I і II Світових воєн, а також секретний завод з ремонту підводних човнів у Балаклаві [3].

Отже, півострів Крим має потенціал для проведення не тільки традиційних туристичних маршрутів, а і для проведення оригінальних інсентів-турів. А саме:

1) Інсентів, з елементами навчання. Учасникам такого туру надається можливість оволодіти навичками і вміннями незвичайних професій:

• навчання елементам яхтингу, серфінгу, дайвінгу, вітрильному спорту (м. Ялта, м. Севастополь); • навчання ремеслам − гончарне, ковальська справа, скульптура з піску, роботи з деревом (м. Сімферополь); • навчання різним видам полювання (м. Судак, м. Бахчисарай, м. Алушта); • навчання різним видам риболовлі (м. Балаклава, м. Сиваш).

2) Інсентів, з елементами екстриму. Учасникам надається можливість відчути себе справжніми екстремальними спортсменами:

• підводна археологія (Херсонес); • стрибки з парашутом, польоти на дельтапланах і повітряних кулях, парапланеризм (м. Феодосія, м. Коктебель); • гірські походи на виживання, «останній герой» (м. Бахчисарай, м. Керч); • військовий туризм, ігри та розваги, стрільба (м. Севастополь);

3) Інсентів, з елементами етнографії. Учасники відчують себе частиною культурних та історичних традицій кримських етносів:

• гастрономічні програми (м. Алупка); • винні тури (м. Массандра, м. Коктебель); • навчання бойовим мистецтвам народів Криму (м. Євпаторія); • історичні ігри (м. Сімферополь, м. Судак).

Не останню роль у розвитку інсентів-туризму на Кримському півострові відіграє розвинена готельна індустрія. Більшість готелів, таких як «Алушта» і ТОК «Чайка» в Алушті, «Ореанда», «Пори року», «Левант», готельний комплекс «Ялта-Інтурист» у Ялті, «Україна» в центрі Севастополя, мають у своєму розпорядженні конференц-зали з усім необхідним устаткуванням для організації конференцій, проведення семінарів і симпозіумів. А також умови для надання учасникам номерів різного рівня комфортності, повноцінного харчування та якісного сервісу.

Прикладом інсентів-турів на території Криму є такі маршрути:

1) «Краса Феодосії з висоти пташиного польоту».

Щороку на початку травня у Феодосії проводяться міжнародні змагання «Повітряне братство» і чемпіонат України з польотів на теплових аеростатах. Даний інсентів-тур дозволяє не тільки спостерігати за чемпіонатом, але і надає можливість взяти участь у

11


показових польотах в якості пасажира. На горі Узун-Сирт туристи здійснюють польоти на дельтаплані або параплані.

2) «Подорож до Сонячної долини».

Кримські вина високої якості можна спробувати і придбати тільки в Криму. Даний інсентів-тур надає можливість відвідати фестиваль вина і винограду "Сонячна долина" в жовтні в Судаку, під час якого можна не тільки продегустувати вино, а і оцінити технологічну культуру виробництва, спуститися в підвали з величезними бутами і бочками, познайомитися з таїнством дозрівання вина, дізнатися про вікові традиції заводу «Судак». На ВАТ «Сонячна долина» організовано музей виноробства, де розкривається історія та особливості виноробства судакської кримської місцевості.

Фестиваль «Сонячна долина» сприяє ознайомленню з місцевими винами, з багатовіковими традиціями виробництва, а також дозволяє насолодитися стравами української кухні, музикою і танцями.

3) «На військових полях Криму».

На території Кримського півострова досить багато спеціальних військових туристичних об’єктів. Велика кількість руїн і багата військова історія залучають у Крим аматорів рольових ігор і історичного фехтування. Інсентів-тур «На військових полях Криму» − це велика рольова гра з боями в Малиновому струмку в с. Перевальне. У гущавині лісу влаштовано щось на кшталт фортеці, яку обстрілюють з катапульти. Протягом кількох тижнів гри можна потрапити в лапи до розбійників, або пропити й програтися в корчмі, а можна й знайти скарб. Усе може трапитися, і мало що можна передбачити. У цьому, власне і полягає краса гри.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ Отже, інсентів-туризм − один з ефективних інструментів командоутворення, який об’єднував співробітників загальними позитивними емоціями. Інсентів-тури слугують поліпшенню іміджу компанії, мотивації партнерів, налагодженню неформальних дружніх відносин між працівниками. Це незвичайний, вельми оригінальний спосіб заохочувати працівників, а при розробці такого туру туристичні фірми проводять повний аналіз бажань клієнта, чують усі його вимоги і в підсумку надають тур, який працівники клієнта запам’ятають надовго.

Також, на нашу думку, собівартість інсентів-турів до Криму буде в декілька разів дешевше, ніж подібні тури за кордон. Але стереотипні погляди на погану якість номерів готелів, невідповідне обслуговування, неналежний сервіс, не повинні відштовхувати фірми від розгляду пропозицій про проведення заохочувальних турів у Крим. На півострові існують можливості для проведення ділових зустрічей, конференцій та семінарів.

ЛІТЕРАТУРА 1. Бабкин А.В. Специальные виды туризма / А.В. Бабкин. − Ростов-на-Дону:

Феникс, 2008. − 252 с.

2. Головашенко О.В. Філософія туризму: навч. посіб. / О.В. Головашенко. – К.: Кондор, 2004. − 268 с.

3. Русанов И. А. Время отдыхать в Крыму / И. А. Русанов, К.А. Русанов. – К.: Альтерпрес, 2003. − 192 с., ил.

12


УДК 37.037.1:613.896

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ З ДІТЬМИ 5-6 РОКІВ З ВИКОРИСТАННЯМ

ЕЛЕМЕНТІВ ФУТБОЛУ Конох О.Є., викладач

Запорізький національний університет У статті розкривається роль футболу в розвитку фізичних якостей дітей старшого дошкільного віку. Автор висвітлює взаємозалежність між навчанням рухів і розвитком фізичних якостей вихованців. Пропонується використання системного підходу до формування техніки рухів як підґрунтя певних фізичних якостей, що розвиваються під час занять футболом.

Ключові слова: футбол, старший дошкільний вік, розвиток, фізичні якості.

Конох Е.Е. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕНИЯ ЗАНЯТИЙ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ С ДЕТЬМИ 5-6 ЛЕТ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ЭЛЕМЕНТОВ ФУТБОЛА / Запорожский национальный университет, Украина.

В статье раскрывается роль футбола в развитии физических качеств у детей старшего дошкольного возраста. Автор раскрывает взаимосвязь между обучением движениям и развитием физических качеств у воспитанников. Предлагается использование системного подхода к формированию техники движений как основы определенных физических качеств, которые развиваются во время занятий футболом.

Ключевые слова: футбол, старший дошкольный возраст, развитие, физические качества.

Коnoh H.Е. METHODS OF REALIZATION OF EMPLOYMENTS OF PHYSICAL EDUCATION WITH CHILDREN 5-6 YEARS AND USE OF ELEMENTS OF FOOTBALL / Zaporizhzhya national university, Ukraine.

In the article the role of game opens up football in development of physical internats for the children of senior preschool age. An author opens up intercommunication between teaching to motions and development of physical internats for pupils. The use of approach of the systems is offered to forming of technique of motions as bases of certain physical internats which develop during engaging in football.

Key words: football, senior preschool age, development, physical internats

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ Нині, незважаючи на різноманітність програм, що впроваджуються в дошкільних навчальних закладах, проблема вдосконалення фізичного виховання дітей залишається актуальною. Це підтверджується тенденцією погіршення стану здоров'я, зниженням рівня рухової підготовленості дітей дошкільного віку [1, 2, 3]. Фахівці зазначають, що система фізичного виховання дітей в дошкільних навчальних закладах функціонує недостатньо ефективно і наполягають на необхідності її вдосконалення, як у плані традиційно використовуваних, так і впровадження нових засобів, форм і методів занять фізичними вправами [4, 5, 6].

У цьому контексті особливого інтересу набуває використання в системі фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку ігрового методу і вправ з арсеналу спортивних ігор. Фізкультурні заняття, побудовані на використанні елементів спортивних ігор і вправ, значною мірою сприяють підвищенню рівня фізичної підготовленості, фізичному і психічному розвитку, викликають підвищений інтерес у дошкільників до занять руховою діяльністю [3, 4].

Серед спортивних ігор футбол є одним з популярних видів рухової активності дітей, але в теорії фізичного виховання дітей дошкільного віку методика навчання елементів гри у футбол є однією з найменш вивчених. При цьому можливості використання вправ з елементами гри у футбол для психофізичного розвитку дитини є значними [2, 3, 6]. Спостереження показують, що застосування на фізкультурних заняттях вправ з елементами гри у футбол з дітьми дошкільного віку носять епізодичний характер, або

13


не використовуються зовсім. Передусім, це пояснюється відсутністю розробленої й апробованої методики проведення фізкультурних занять на основі застосування елементів гри у футбол з дітьми старшого дошкільного віку. Враховуючи стан цієї проблеми і те, що рівень фізичної підготовленості, фізичного і психічного розвитку є одним з головних критеріїв ефективності освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах, виникла потреба глибшого вивчення впливу занять із застосуванням елементів гри у футбол на розвиток дітей 5-6 років і розробки відповідної методики фізкультурних занять [4, 5, 6]. Таким чином, необхідність у науковому обґрунтуванні методики фізкультурних занять з дітьми старшого дошкільного віку із застосуванням елементів гри у футбол визначило актуальність нашого дослідження.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ Аналіз і узагальнення науково-методичної літератури і педагогічної практики в аспекті цього дослідження [1, 2, 3, 4, 5, 6] дозволив виокремити суперечності між необхідністю вдосконалення фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку на основі розробки методики фізкультурних занять із застосуванням елементів гри у футбол і недостатньою теоретичною і методичною розробленістю питань змістовного їх забезпечення в дошкільних навчальних закладах; між об'єктивною необхідністю своєчасного формування рухових дій, підвищення рівня фізичної підготовленості і розвитку психічних процесів дітей 4-5 років і недооцінкою потенційних можливостей використання елементів гри футбол; між потребою дітей 5-6 років в ігровій діяльності і відсутністю методики фізкультурних занять з використанням елементів гри у футбол.

Відмічені суперечності дозволяють сформулювати проблему дослідження, яка полягає в науковому обґрунтуванні і розробці методики фізкультурних занять на основі використання елементів гри у футбол з дітьми 4-5 років в дошкільних освітніх установах.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ Метою роботи є розробка й експериментальне обґрунтування методики фізкультурних занять з використанням елементів футболу з дітьми 5-6 років в дошкільних навчальних закладах.

Теоретичною основою дослідження є положення і результати досліджень: І.М. Сеченова про взаємовплив рухової і мозкової діяльності; І.О. Аршавського про принцип домінанти в обґрунтуванні системи виховання і навчання дітей дошкільного віку; Е.П. Ільїна про формування рухових умінь і навичок; М.A. Бернштейна про “модель потрібного майбутнього” і багаторівневу систему управління довільними рухами; наукові розробки в галузі загальна", віковій і педагогічній психології і теорії розвиваючого навчання В.В. Давидова, Д.Б. Ельконіна; дослідження в галузі теорії і методики фізичного виховання дошкільників В.Д. Бальсевич, О.М. Вавілова, Є.С. Вільчковського, Н.Ф. Денисенко, Т.І. Осокіна.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ Результати дослідження дали можливість сформулювати основні методичні рекомендації з організації занять з фізичного виховання дітей 5-6 років на основі використання елементів гри у футбол і необхідність здійснення низки послідовних заходів,суть яких полягає: в підготовці місць і інвентаря для занять футболом в спортивному залі і на спортивному майданчику; доборі адекватних віковим особливостям способів володіння м'ячем; створенні умов виконання різних рухів в гомілковостопному, колінному і тазостегновому суглобах; забезпеченні умов виконання рухів окремими ланками рухового апарату в усіх можливих напрямах, зумовлених анатомічною будовою суглобів усього тіла; використанні вправ, що забезпечують узгодження рухів окремих ланок опорно-рухового апарату для виконання

14


рухової дії футболіста (удари по м'ячу, передачі, зупинки, ведення тощо); розподілі вправ, що вивчаються, по складності їх виконання і засвоєння дітьми протягом навчального року; створенні блоків, що складаються зі вправ, спрямованих на засвоєння рухових дій, а також ігор.

Заняття засвоєння елементів гри у футбол необхідно проводити на основі спеціально розробленої методики, яка характеризується послідовним опануванням дітьми п'ятьма блоками вправ з арсеналу рухових дій гри у футбол. Рекомендується застосовувати блоки спеціальних вправ у такій послідовності: на розвиток "почуття м'яча"; на навчання ударів; на навчання зупинок і передач; на навчання ведення; комбіновані вправи, що спрямовані на закріплення гри у футбол. Заняття необхідно проводити тричі на тиждень, тривалістю по 25-30 хвилин, включаючи елементи гри у футбол в співвідношенні 25%, 50%, 100% від загального часу занять. Обсяг занять за розробленою методикою повинен складати не менше 33,3% (34 заняття на рік) при 25%, 43,2% (44 заняття на рік) при 50% і 23,5% (24 заняття) і при 100% включенні до змісту занять елементів гри у футбол.

На початкових етапах заняття повинні носити ознайомчо-начальний характер (для ознайомлення з новим матеріалом), потім по мірі засвоєння рухових дій,проводяться фізкультурні заняття, що спрямовані на закріплення матеріалу, варіативні, з використанням складніших варіантів уже засвоєних рухових дій і тренувальні, що включають велику кількість вправ змагань і ігор з м'ячем, спрямованих на розвиток функціональних і рухових якостей.

У процесі всіх занять, що мають проводитися за розробленою методикою, спрямовані на інтеграцію пізнавальної і рухової діяльності дітей. Для цього необхідно підготувати спортивний інвентар і устаткування з дидактичною символікою (м'ячі, ворота, орієнтири, мішені, стійки для обведення з буквами, цифрами, різними малюнками тощо) для вирішення завдань і закріплення матеріалу з розділів освітньої програми.

Для розвитку "почуття м'яча" необхідно використовувати спеціальну розмітку на підлозі залу, так щоб діти могли катати м'яч по розмітці ("вісімка", "круг", "квадрат", "трикутник" тощо) як правою, так і лівою ногою. По мірі освоєння рухів величина фігур на підлозі збільшується до максимально можливо згідно з антропометричними даними дітей. Дітям пропонується під час виконання руху називати фігури, по яким котиться м'яч. Для нанесення розмітки використовувати кольоровий скотч.

Гра у футбол за спрощеними правилами проводиться малими командами від двох до чотирьох дітей. Рекомендована тривалість гри - два тайми по 3-5 хв. Мінімальні розміри майданчика - 10x5м. Ворота: висота - 150 см, ширина - 190 см. Перед грою дітей необхідно ознайомити з правилами футболу, яких обов'язково слід дотримуватися під час гри. Дітям пропонуються домашні завдання на повторення вправ з м'ячем.

Для контролю за успішністю освоєння дітьми рухових дій, фізичних якостей, рівня розвитку координаційних здібностей необхідними і достатніми є такі тести: "біг на 10 м з ходу"; "біг на 30 м"; "стрибок в довжину з місця"; "нахил вперед сидячи"; "біг 10 м змійкою"; "човниковий біг (6х5м)"; "човниковий біг з перенесенням предмета"; "чапля на болоті"; "пройти по лінії"; "біг до м'яча"; "ведення м'яча 10м з обведенням стійок". Формування рухових дій з м'ячем повинно здійснюватися на основі повторення вправ для дітей 5-6 років по 10-12 разів у 4-5 серіях.

На кожному етапі навчання необхідно здійснювати аналіз виконання дітьми рухових дій і встановлювати основні помилки, а також визначити, в якій фазі рухів вони відбуваються.

15


ВИСНОВКИ Аналіз досліджень свідчить, що використання вправ з елементами футболу в процесі фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільних навчальних закладах позитивно впливає на підвищення рівня фізичної підготовленості, фізичний і психічний розвиток дітей старшого дошкільного віку. Виявлено, що в системі фізичного виховання дітей цього віку у дошкільних навчальних закладах доля використання спортивних ігор складає 10-15% від загальної кількості рекомендованих в програмі вправ. У різних формах занять фізичними вправами фахівцями використовуються елементи гри в баскетбол (100%), волейбол (22%) і лише в 13% вправи з арсеналу футболу.

Розроблена методика фізкультурних занять на основі використання елементів гри у футбол для дітей 5-6 років підтверджена отриманими в ході педагогічного експерименту результатами. Так, у дітей з гармонійним фізичним розвитком в експериментальній групі стало на 32% більше, ніж у контрольній (р<0,05), що є наслідком збільшення інтенсивності й обсягу рухової активності дітей у процесі занять футболом.

Подальше дослідження передбачається направити на вивчення впливу занять футболом на стан здоров'я дітей цього віку.

ЛІТЕРАТУРА 1. Антипов А.В. Диагностика и тренировка двигательных способностей в детско-

юношеском футболе / А.В.Антипов, В.П. Губа, С.Ю. Тюленьков. – М.: Советский спорт, 2008. – 152 с.

2. Вайн X. Как научиться играть в футбол: Школа технического мастерства для молодых / X. Вайн.–М.: Терра-Спорт, Олимпия Пресс, 2004. – 244 с.

3. Денисенко Н.Ф. Теоретичні засади та технологія управління системою фізичного виховання дітей дошкільних навчальних закладів: автореф... дис…. канд. пед. наук. – К.: КНУ, 2002. – 20 с.

4. Вільчковський Є.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку / Є.С. Вільчковський. – Львів: ВНТЛ, 1998. – С. 98-102.

5. Вільчковський Є.С. Організація рухового режиму дітей 5-10 років у закладах освіти / Є.С. Вільчковський, Н.Ф. Денисенко. – Запоріжжя: Диво, 2006. – 221 с.

6. Дворкина Н.И. Методика сопряженного развития физических качеств и психических процессов у детей 3-6 лет на основе подвижных игр: учеб. метод. пособ. / Н.И. Дворкина. – М.: Советский спорт, 2005. – 184 с.

16


УДК 37.037.1:374

ИЗУЧЕНИЕ ОСНОВ ОРГАНИЗАЦИИ И СОДЕРЖАНИЯ ВНЕКЛАССНОЙ РАБОТЫ ПО ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЕ

В ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ШКОЛЕ Кузьмина Л.И., к.пед.н., доцент, *Чиженок Т.М., к.б.н., доцент

Белорусский государственный педагогический университет имени М. Танка, *Запорожский национальный университет

В статье приведены результаты организации и содержания внеклассной работы по физической культуре в старших классах общеобразовательных школ. Определены наиболее существенные направления повышения качества внеклассной работы в общеобразовательных школах.

Ключевые слова: внеклассная работа, физическая культура, учащиеся старшего школьного возраста, учителя физического воспитания.

Кузьмина Л.И., *Чиженок Т.М. ВИВЧЕННЯ ОСНОВ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЗМІСТУ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ / Білоруський державний педагогічний університет імені М. Танка, *Запорізький національний університет, Україна.

У статті наведені результати організації та змісту позакласної роботи з фізичної культури в старших класах загальноосвітніх шкіл. Визначені найбільш суттєві напрямки підвищення якості позакласної роботи в загальноосвітніх школах.

Ключові слова: позакласна робота, фізична культура, учні старшого шкільного віку, вчителі фізичного виховання.

Kyzmina L.I., *Chigenok T.M. STUDY OF BASES OF ORGANIZATION AND MAINTENANCE OF EXTRACURRICULAR WORK ON A PHYSICAL CULTURE AT GENERAL SCHOOL / Belarusian state pedagogical university of the name of М. Tankа, *Zaporizhzhya national university, Ukraine.

In the article the brought results over of organization and maintenance of extracurricular work on a physical culture in the senior classes of general schools. The certain most substantial directions of upgrading of extracurricular work are in general schools.

Key words: extracurricular work, physical culture, students senior school age, teacher of physical education.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМЫ. АНАЛИЗ ПОСЛЕДНИХ ДОСТИЖЕНИЙ И ПУБЛИКАЦИЙ

Внеклассная работа по физическому воспитанию в школе таит в себе неограниченные возможности в решении остро стоящих проблем по организации и проведению полезного и здорового досуга, направленного на формирование интереса и потребностей в занятиях физической культурой и спортом. И если программно-методическое обеспечение урочных форм занятий по физической культуре и спорту, качество их проведения в общеобразовательной школе в целом отвечает основным требованиям, то организация и содержание внеклассной работы, к сожалению, сегодня продолжают оставаться малоэффективными [1].

Одним из приоритетных направлений внеклассной работы по физической культуре в школе должно стать содействие успешному и полному овладению материалом программы по предмету “физическая культура”, формирование у детей привычек здорового образа жизни, воспитание ответственного отношения к собственному здоровью, повышение двигательной активности учащихся и активизация физкультурно-оздоровительной и спортивно-массовой работы [2].

По имеющимся данным и результатам исследований можно заметить, что задачи физического воспитания учащихся общеобразовательных школ в настоящее время реализуются не в полной мере, особенно во внеурочное время [3-5].

17


Наблюдается тенденция снижения интереса учащихся, особенно в старших классах, к занятиям физической культурой и спортом, что отчасти связано с недостатками в организации внеклассной работы в школе, не уделяется и должного внимания интересам и потребностям занимающихся. Это во многом объясняется неразработанностью вопросов формирования и развития интересов и потребностей школьников в занятиях физической культурой во внеурочное время [6, 8].

Современные исследования, посвященные определению оптимального уровня двигательной активности, выявили, что в старшем школьном возрасте он должен составлять минимум 14-21 час в неделю. Дефицит движений у учащихся, их малоподвижный образ жизни снижают сопротивляемость организма к инфекционным заболеваниям, способствуют умственной утомляемости, уменьшению мышечной силы, избыточной массе тела. Ухудшение здоровья учащихся старших классов становится не только медицинской, но и серьёзной педагогической проблемой [9].

Цель работы: изучение и анализ основ организации и содержания внеклассной работы по физической культуре в старших классах общеобразовательной школы.

Задачи исследования:

1. Проанализировать особенности организации и содержания внеклассной работы по физической культуре в школе.

2. Выявить интересы и потребности учащихся старших классов к внеклассным занятиям физической культурой.

МЕТОДЫ И ОРГАНИЗАЦИЯ ИССЛЕДОВАНИЯ Анализ и обобщение научно-методической литературы; анкетный опрос учителей и учащихся старших классов с целью выявления форм организации, содержания и оценки состояния внеклассной работы в школах; методы математической статистики.

В исследовании приняли участие 50 учителей физической культуры из 25 общеобразовательных школ, имеющих различный педагогический стаж, и 120 учащихся 10 и 11 классов, из них – 70 девушек и 50 юношей.

Для учителей физической культуры анкета включала 21 вопрос и 80 вариантов ответов, для учащихся старшего школьного возраста – 23 вопроса и 93 варианта ответов.

Вся программа исследования была выполнена в три этапа.

РЕЗУЛЬТАТЫ ИССЛЕДОВАНИЯ Анализируя данные, полученные в ходе опроса учителей физической культуры 25 общеобразовательных школ, было выявлено, что внеклассная работа в школах проводится (100% опрошенных). Состояние внеклассной работы в школе 56% учителей оценивают как удовлетворительное, 40% – как хорошее и 4% как неудовлетворительное. В то же время 50% учителей указывают на недостаток средств для приобретения спортивного оборудования и инвентаря, а также отсутствие необходимой материально-технической базы, 28% учителей – на недостаточную материальную оплату за внеклассную работу и 14% учителей – на отсутствие помощи со стороны администрации школы.

По мнению учителей физической культуры, наиболее эффективными формами внеклассной работы являются секции по видам спорта (80%), спортивные соревнования и праздники (44%), секции по ОФП с оздоровительной направленностью (42%).

При организации секционных занятий большинство учителей отдают предпочтение игровым видам спорта, а именно: 76% – волейболу, 52% – футболу, 44% – настольному

18


теннису, 28% – баскетболу и 16% – гандболу. Очень маленький процент учителей (всего 2%) организовывают секционные занятии по лёгкой атлетике.

Преимущественное использование игровых видов спорта при организации внеклассной работы объясняется узкой спортивной специализацией учителей, а также отсутствием необходимых материально-технических условий в школе (отсутствие бассейна, тренажёрного зала, туристического снаряжения).

В ходе дальнейшего анализа анкетных данных было выявлено, что 90,8% учителей организовывают и проводят физкультурно-оздоровительные и спортивно-массовые мероприятия.

Вместе с тем, наблюдается невысокий уровень участия старшеклассников в школьных спортивных мероприятиях. В физкультурно-оздоровительных мероприятиях постоянно участвуют 27,5% учащихся, 55% – участвуют, но очень редко, 17,5% – никогда не участвуют. Во внутришкольных соревнованиях принимают участие 41,7% опрошенных, 25% – в районных, 10,8% – в городских, а 50% опрошенных не участвуют ни в каких соревнованиях.

На вопрос “Как часто организовывают в вашей школе физкультурно-оздоровительные и спортивно-массовые мероприятия?” 56,7% старшеклассников ответило, что один раз в месяц, 32,5% – один раз в 2-3 месяца, 8,3% – один раз в пол года, 1,7% – один раз в год.

Все опрошенные учителя физической культуры (100%) осознают необходимость проведения внеклассных занятий, что аргументируют следующим: внеклассные занятия вызывают интерес у детей (70%), дают возможность проявить себя (56%), развивают физические качества (72%), способствуют дополнительной двигательной активности (64%), способствуют формированию ЗОЖ (48%), дают возможность заниматься со слабоподготовленными (12%).

Выявлено, что 74% учителей указывают на недостаточность научно-методической литературы по вопросам организации и проведения внеклассных занятий.

Анализ данных опроса учащихся старших классов показал, что значительная часть учащихся 10 и 11 классов осознаёт важность и необходимость внеклассных занятий физической культурой, но при этом отмечается невысокий уровень их участия в занятиях школьных спортивных секций (всего 25,8%). Можно предположить, что низкая активность связана с тем, что секционные занятия не отвечают интересам и потребностям старшеклассников. Юноши отдают предпочтение занятиям в секциях по видам спорта– футболу, баскетболу, гандболу, плаванию, дзюдо (42%); атлетической гимнастике (32%), настольному теннису (16%). Девушки хотели бы заниматься в секциях по видам спорта– плавание, волейбол, гандбол, баскетбол (22,9%); группах оздоровительной направленности (27,1%); группах по аэробике, фитнесу, йоге (24,3%). Занятия в секциях по аэробике, фитнесу, йоге, дзюдо, плаванию, атлетической гимнастике в школах, на базе которых проводилось исследование, не проводятся.

ВЫВОДЫ 1. Анализируя данные анкетного опроса учителей физической культуры и учащихся

старших классов, следует отметить, что организация и содержание внеклассной работы в школах зависит от многих обстоятельств: уровня развития физической культуры и спорта в каждой общеобразовательной школе, подготовленности учащихся, помощи руководства школы и педагогического коллектива, состояния и наличия материально-технической базы школы для проведения внеклассной работы.

19


2. В старших классах организация и содержание внеклассной работы находятся на недостаточно высоком уровне и требуют дальнейшего улучшения.

3. Для повышения качества внеклассной работы по физической культуре со старшеклассниками в общеобразовательных школах имеются значительные резервы: изменение отношения учащихся старшего школьного возраста к организации и проведению внеклассной работы по физической культуре; улучшение материально-технической базы школы – развитие широкой агитационно-пропагандистской работы среди учащихся, а также целенаправленная работа по формированию интереса к систематическим занятиям физической культурой.

ЛИТЕРАТУРА 1. Анфилатова О.Н. Внеклассной работе – массовость! / О.Н. Анфилатова,

Л.И.Тарасова // Физическая культура в школе. – 2008. – №8. – С. 43-45.

2. Ареф’єва В.Г. Фізичне виховання в школі / В.Г. Ареф’єва, В.В. Столітенко. – К.: ІЗМН, 1997. – 152 с.

3. Безверхняя Г. Мотивация старшеклассников к занятиям физической культурой и спортом / Г. Безверхняя // Олимпийский спорт для всех: тезисы 5 междунар. конгресса. – Минск: БГУФК, 2001. – С. 64.

4. Бессонова О.Н. Девочки спортивные / О.Н. Бессонова // Физическая культура в школе. – 2008. – №1. – С. 57.

5. Богуанов Г.П. Школьникам – здоровый образ жизни: внеурочные занятия с учащимися по физической культуре / Г.П. Богуанов. – М.: Физкультура и спорт, 1989. – 192 с.

6. Водолажский Г.Г. Исследование интереса учащихся 5-10 классов общеобразовательной школы к занятиям физическими упражнениями: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук / Г.Г. Водолажский. – М., 1969. – 23 с.

7. Зайчиков А.А. Дни здоровья / А.А. Зайчиков, Т.А. Павловская // Физическая культура в школе. – 2009. – №7. – С. 54-56.

8. Козленко Н.А. Школьникам – привычку заниматься физкультурой / Н.А. Козленко. – К.: Радянська школа, 1985. – 119 с.

9. Гузов Н.М. О физическом воспитании и двигательной активности / Н.М. Гузов, М.Н. Маркович // Современные проблемы теории и методики физического воспитания детей и учащейся молодёжи. – Витебск: Витеб. гос. ун-т, 1996. – С. 84-85.

20


УДК 796.012-055.2

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ НА ЧЕРКАЩИНІ

Міщенко Т.М., к.пед.н., доцент, Гончаренко О.В., студент

Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького Досліджено існуючу матеріально-технічну базу лікувально-оздоровчого комплексу Черкаської області та визначено місце регіону в лікувально-оздоровчому туризмі України. Розширено уявлення про природно-лікувальні фактори, що використовуються в роботі санаторно-оздоровчих закладів Черкащини.

Ключові слова: лікувально-оздоровчий туризм, санаторно-курортні та оздоровчі заклади, природно-лікувальні фактори, методи лікування.

Мищенко Т.М., Гончаренко Е.В. СОСТОЯНИЕ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ ЛЕЧЕБНО-ОЗДОРОВИТЕЛЬНОГО ТУРИЗМА НА ЧЕРКАЩИНЕ / Черкасский национальный университет имени Б. Хмельницкого, Украина.

Исследовано существующую материально-техническую базу лечебно-оздоровительного комплекса Черкасской области и определено место региона в лечебно-оздоровительном туризме Украины. Расширено представление о природно-лечебных факторах, которые используются в работе санаторно-оздоровительных учреждений Черкащины.

Ключевые слова: лечебно-оздоровительный туризм, санаторно-курортные и оздоровительные учреждения, природно-лечебные факторы, методы лечения.

Mischenko T.M., Honcharenko O.V. CONDITION AND FUTURE DEVELOPMENT OF HEALTH-IMPROVING AND CURATIVE TOURISM IN CHERKASSY REGION / Cherkassy Bohdan Khmelnitsky national university, Ukraine.

Existing material and technical base of health-improving and curative complex in Cherkassy region was researched and the region’s place in health-improving and curative tourism was identified. The idea of natural-healing factors, used in operation of recreation-caring organizations of Cherkassy region was widened.

Key words: health-improving and curative tourism, health-improving and recreation-caring organizations, natural-healing factors, healing methods.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ В Україні санаторно-курортна справа є одним з найдавніших видів рекреації. Послуги санаторно-курортних закладів в Україні становлять майже 40% від загального обсягу діяльності туристської галузі. Рекреаційні ресурси України активно використовуються з лікувально-оздоровчою метою, кожний регіон країни у більшій чи меншій мірі розвиває лікувально-оздоровчий туризм. На території Черкаської області представлені радонові бальнеологічні типи мінеральних вод. Черкащина має у своєму розпорядженні для розвитку туризму всі умови у всіх їх різноманітності, включаючи природні та історико-культурні визначні пам’ятки світового масштабу [3]. Досліджуваний регіон розміщений у лісостеповій зоні, яка займає більше третини території (34%) України. Кліматичні умови лісостепу є комфортними та субкомфортними для різнопланових рекреаційних занять і в літній, і в зимовий період, але малопридатні (через часту зміну метеорологічних характеристик) для кліматолікування [4].

Черкаський регіон займає не лідируючі позиції з розвитку даного виду туризму. Недоліки санаторно-курортної справи даного регіону як і всієї країни загалом, які заважають у просуванні на ринок національної санаторно-курортної пропозиції, полягають, перш за все, у застарілій матеріально-технічній базі, яка не відповідає вимогам часу, недостатності фінансування державних закладів та низькій конкурентоспроможності госпрозрахункових підприємств. Наслідком такої ситуації є збитковість половини санаторно-курортних закладів [5].

21


МАТЕРІАЛ ДОСЛІДЖЕННЯ Метою створення туристської інфраструктури в Черкаському регіоні є формування на території області високоефективного туристського комплексу відповідно до міжнародних вимог, який давав би змогу задовольнити потреби в туристських послугах як українців, так і представників з інших країн світу, і забезпечував надходження до державного та місцевих бюджетів, притоки іноземного капіталу, приріст робочих місць у регіоні, а також збереження і раціональне використовування природно-ресурсного та природно-культурного потенціалу регіону.

Розвиток санаторно-курортної справи в Україні, і на Черкащині зокрема, потребує підтримки, узгодженого розвитку в межах всієї індустрії туризму країни. Курортно-лікувальний туризм є одним з пріоритетних напрямків розвитку внутрішнього та іноземного туризму в країні, одним з найбільш сталих видових туристських ринків. Наявні та потенційні запаси лікувальних ресурсів, з огляду на їх якісні та кількісні характеристики, можуть бути основою створення інноваційного туристського продукту.

Існуюча матеріально-технічна база потребує значних капіталовкладень у розвиток та реконструкцію діючих курортів, у розвідку та облаштування нових курортів, чому повинні сприяти інвестиційні проекти, розраховані не тільки на зарубіжного, а й на вітчизняного інвестора. Потребують пильної уваги питання забудови курортів, розробка генеральних планів їх розвитку, економічне та фінансове забезпечення функціонування, процеси приватизації. Державний кадастр природно-лікувальних ресурсів та курортних територій України, створений з метою інформаційного забезпечення моніторингу природних територій курортів та прогнозування можливих змін під впливом господарської діяльності, дозволить створити інноваційний курортно-лікувальний продукт на основі як діючих марок, які вже зарекомендували себе як в Україні, так і за її межами, так і нових курортів (за відповідного матеріально-технічного забезпечення та інформаційно-рекламної підтримки), просувати цей продукт як на вітчизняному, так і на міжнародному туристських ринках.

Державна політика з розвитку санаторно-курортної справи на внутрішньому ринку залишається соціально орієнтованою і в той же час спрямованою на розвиток курортно-лікувального туризму, на формування в країні відповідного видового ринку та посилення конкурентних позицій суб'єктів даного ринку на міжнародній арені [5].

Важливою проблемою розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Черкаській області є забезпечення курортного комплексу розвиненою інфраструктурою, яка б відповідала світовим стандартам, сприяла б підвищенню його конкурентоспроможності. Її розвиток потребує вирішення територіально-функціональних, соціально-економічних, екологічних проблем і завдань.

Проблеми розвитку курортів поглиблюються також серйозними майновими проблемами. Незважаючи на існуючу і понині законодавчу заборону приватизації санаторно-курортних установ, вона проходила і до цього дня проходить в прихованій формі. Відсутність чіткої і чесної політики держави в цій сфері не дозволила привернути по справжньому серйозні інвестиції на курорти.

Наступна проблема розвитку стосуються як Черкаського регіону, так і всієї України загалом. Вітчизняні і зарубіжні експерти, що аналізували проблему розвитку курортів, стверджують, що податкове законодавство повинне стимулювати реальні інвестиції в розвиток курортної сфери за рахунок введення зменшеної або нульової ставки ПДВ, пакету преференцій для інвесторів [2].

Черкащина має потужний фундамент для розвитку лікувально-оздоровчого туризму на високому рівні. Регіон володіє як пам’ятками природи (урочище Монастирище,

22


Буцький Каньйон, Холодний Яр, Дендропарк «Софіївка»), так і культурними об’єктами туризму (Канівський музей-заповідник Т.Г.Шевченка; Чернеча гора; місто Чигирин; Мотронинський монастир; музеї П.І. Чайковського та О.С. Пушкіна у м. Кам'янка; музей Корсунь-Шевченківської битви; Свято-Покровський Красногірський монастир в м. Золотоноша), які приваблюють туристів-рекреантів не лише з України, а й зі всього світу. Черкащина має значні водні ресурси: найдовшу річку України – Дніпро, штучне Кременчуцьке водосховище, р. Рось, Тясмин, Вільшанка та ін. Перераховані ресурси сприяють організації цікавого та пізнавального дозвілля рекреантів.

Наявний ряд санаторно-лікувальних установ забезпечує відновлення сил, покращення здоров’я та слугує для відпочинку та оздоровлення бажаючих.

Останніми роками відзначаються позитивні тенденції в розвитку лікувально-оздоровчого туризму на Черкащині. Кількість санаторно-курортних і оздоровчих закладів у регіоні, починаючи з 2004 року, почала збільшуватись.

Таблиця 1 – Кількість санаторно-курортних і оздоровчих закладів в 1990-2005 рр. у Черкаській області, од.

1990 1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 Кількість закладів 191 150 80 79 79 76 81 81 Санаторії 10 9 9 10 10 10 10 10 у т.ч. дитячі 6 5 5 5 5 5 5 5 Санаторії-профілакторії 10 10 8 7 5 4 5 5

Будинки і пансіонати відпочинку 3 1 1 1

Бази та інші заклади відпочинку 168 130 63 61 61 59 63 63

Дитячі оздоровчі санаторні заклади цілорічної дії

2 3 3 3

У 2006 році в Черкаській області функціонувало 84 санаторно-курортних заклади, найбільшу питому вагу займали санаторії (12%) та бази відпочинку (79%) [1].

Найбільш відомими санаторно-оздоровчими закладами регіону є:

1. Санаторій «Аквадар» (смт Маньківка). Тип СКЗ (санаторно-курортний заклад): санаторій, загально терапевтичний. Тип курорту: бальнеологічний.

Працює цілорічно, за своїми природними та оздоровчими ресурсами, географічним розташуванням, зручним транспортним сполученням не має аналогів у Наддніпрянській Україні.

Застосовуються такі методи лікування: кліматотерапія, лікувальна фізкультура (кінезотерапія), бальнеотерапія, гідротерапія (гідропатія), пелоїдо- та теплотерапія, електро-, світлотерапія та інші види апаратної (штучної) фізіотерапії, лікувальний масаж, інші види терапії: фітотерапія, медикаментозна терапія, іпотерапія, лікування бішофітом.

Використовуються такі природно-лікувальні фактори:

- вода: походження: власна; свердловина: 323-В; назва родовища: Маньківське; тип води за хімічним складом: радонова, зовнішнє застосування; рівень мінералізації води: слабомінералізована; тип води за лікувальною характеристикою: лікувальна; вода

23


використовується: при зовнішньому застосуванні, для лікувальних басейнів, для оздоровчих басейнів;

- лікувальні грязі: тип пелоїдів: сульфідні мулові; родовище привізних пелоїдів: Сакське, Куяльник; форма застосування: грязьові аплікації, парафінові аплікації, озокеритові аплікації, грязьові компреси, електрофорез грязьових розчинів, гaльваногрязь, лікування бішофітом; пелоїди використовуються для надання бальнеопроцедур у бальнеокомплексі санаторно-курортного закладу.

2. Санаторій «Мошногір’я» (с. Будище Черкаського району). Тип СКЗ: санаторій, загальнотерапевтичний, з реабілітаційним відділенням. Тип курорту: бальнеологічний, кліматичний. Розташований на території лісопарку. Місцевість гориста, 100-160 м над рівнем моря. Вкрита дубовими і грабовими лісами. Вміст кисню в повітрі до 23%, а вуглекислого газу - у два рази менше середньостатистичних показників. На території санаторію є джерело мінеральної води.

Методи лікування: кліматотерапія, лікувальна фізкультура (кінезотерапія), внутрішнє застосування лікувальних мінеральних вод: власна мінеральна вода, питний бювет, бальнеотерапія, гідротерапія (гідропатія), пелоїдо- та теплотерапія, електро-, світлотерапія та інші види апаратної (штучної) фізіотерапії, лікувальний масаж, інші види терапії: психотерапія, фітотерапія, медикаментозна терапія, гомеопатична терапія, голкорефлексотерапія, ароматерапія, апітерапія, лікування бішофітом.

Серед використовуваних природно-лікувальних факторів найчастіше застосовують:

- воду: походження: власна ; свердловина: №2; назва родовища: Мошногірське; назва води: "Мошногірська"; тип води за хімічним складом: хлоридна натрієва; рівень мінеральзації води: маломінералізована; тип води за лікувальною характеристикою: лікувальна; вода використовується: для питного лікування в бюветі, при зовнішньому застосуванні, для лікувальних басейнів.

- лікувальні грязі (пелоїди): назва родовища: Куяльник; тип пелоїдів: сульфідні мулові; родовище привізних пелоїдів: Куяльник; форма застосування: грязьові аплікації, парафінові аплікації, озокеритові аплікації, грязьові компреси, гaльваногрязь, лікування бішофітом; пелоїди використовуються для надання бальнеопроцедур у бальнеокомплексі санаторно-курортного закладу.

3. Санаторій «Світанок» (с. Свидівок Черкаського району) розташований у мальовничому куточку, на правому березі Дніпра, в сосновому лісі, за 10 км від обласного центру. Тип курорту: кліматичний, питний.

У даній оздоровчій установі широко використовується клімато-терапевтичне лікування в комплексі з іншими різноманітними методами лікування. Зокрема такими як: кліматотерапія, лікувальна фізкультура (кінезотерапія), внутрішнє застосування лікувальних мінеральних вод: власна мінеральна вода, питний бювет, води, розлиті в бутилі, бальнеотерапія, гідротерапія (гідропатія), пелоїдо- та теплотерапія, електро-, світлотерапія та інші види апаратної (штучної) фізіотерапії, лікувальний масаж, інші види терапії: психотерапія, медикаментозна терапія, ароматерапія, медико-косметологічне лікування, лікування бішофітом.

Природно-лікувальними факторами виступають:

- вода: походження: привізна; назва родовища: Моршинське; назва води: "Джерело №6"; тип води за хімічним складом: сульфатно-хлоридна магнієво-калієво-натрієва мінеральна вода; тип води за лікувальною характеристикою: лікувальна; вода використовується для питного лікування в бюветі.

24


- вода: походження: привізна; назва родовища: Моршинське; назва води: "Джерело №1" (свердловина №29а); тип води за хімічним складом: хлоридно-сульфатна натрієво-калієво-магнієва мінеральна вода; рівень мінеральзації води: сильно мінералізована.

- лікувальні грязі (пелоїди): ділянка родовища пелоїдів: Куяльницький лиман; тип пелоїдів: сульфідні мулові; родовище привізних пелоїдів: Куяльник; форма застосування: грязьові аплікації, грязьові ректальні тампони, грязьові вагінальні тампони, парафінові аплікації, озокеритові аплікації, грязьові компреси, електрофорез грязьових розчинів, гaльваногрязь, лікування бішофітом; пелоїди використовуються для надання бальнеопроцедур у бальнеокомплексі санаторно-курортного закладу.

4. Санаторій «Україна» (м. Черкаси) - санаторій, спеціалізований, з реабілітаційним відділенням. Тип курорту: бальнеологічний, кліматичний.

Методи лікування: кліматотерапія, лікувальна фізкультура (кінезотерапія), внутрішнє застосування лікувальних мінеральних вод: власна мінеральна вода, питний бювет, води, розлиті у бутилі, бальнеотерапія, гідротерапія (гідропатія), пелоїдо- та теплотерапія, електро-, світлотерапія та інші види апаратної (штучної) фізіотерапії, лікувальний масаж, інші види терапії: психотерапія, фітотерапія, медикаментозна терапія, голкорефлексотерапія, мануальна терапія, ароматерапія, лікування бішофітом.

Природно-лікувальними факторами є:

- лікувальні грязі (пелоїди): ділянка родовища пелоїдів: Сакське родовище; тип пелоїдів: сульфідні мулові; родовище привізних пелоїдів: Сакське; форма застосування: грязьові аплікації, грязьові ректальні тампони, грязьові вагінальні тампони, парафінові аплікації, озокеритові аплікації, грязьові компреси, електрофорез грязьових розчинів, гaльваногрязь, лікування бішофітом; пелоїди використовуються для надання бальнеопроцедур у бальнеокомплексі санаторно-курортного закладу.

У кожному з вищезазначених оздоровчих закладів наявний широкий вибір місць відпочинку. Інфраструктура представлена такими об’єктами: дискотека, кінозал/ відеосалон/ відеотека, зала універсальна для культурних/ ділових заходів, з аудіо- та відеоапаратурою та ін., бібліотека, більярд, настільний теніс, закритий басейн, крита спортивна зала, спортивний майданчик, спортивно-оздоровчий центр з тренажерним і спортивним залом, дитячий майданчик, бар, салон краси, солярій, сауна, баня, масажний кабінет, тренажерна зала, рибалка, бібліотека, аніматори, автостоянка, що охороняється, дитячий вихователь.

Існуюча мережа санаторно-оздоровчих закладів є надзвичайно цінним надбанням і має бути збережена та доведена до рівня міжнародних стандартів.

За даними Держкомстату України у 2005/2006 роках діяльність санаторно-оздоровчих закладів України здійснювалась ефективно.

Таблиця 2 – Місце окремих регіонів України в лікувально-оздоровчому туризмі у 2005/2006 роках

Місце у списку Назва регіону Всього оздоровлено, осіб Частка області, %

1 АР Крим 935 710 28,78% 2 Одеська область 291 350 8,99% 3 Донецька область 284 574 8,78% 26 Черкаська область 382 0,01%

Загалом по Україні 3 241 348 100%

Найбільша кількість рекреантів були оздоровлені на території Автономної Республіки Крим. Черкаська область займала лише 0,01% ринку лікувально-оздоровчого туризму

25


України. Зважаючи на те, що в досліджуваному регіоні менша кількість рекреаційних ресурсів, ніж у кримському регіоні, стає зрозумілою мала частка області у загальній кількості оздоровлених по Україні. Той факт, що Черкащина займає останнє місце, свідчить про неналежний рівень надання послуг, недостатньо оснащену інфраструктуру та інші недоліки в роботі санаторно-оздоровчих закладів області.

ВИСНОВКИ Черкаський регіон має необхідні умови для розвитку лікувально-оздоровчого туризму на високому рівні, адже наявність рекреаційних ресурсів та пам’яток природи і культури на території Черкаської області створює передумови для процвітання лікувально-оздоровчого напрямку туристської галузі. На жаль, на даний час курортна інфраструктура регіону не відповідає високому рівню розвитку. Існує ряд невирішених проблем: відсутність досконалого економічного механізму діяльності галузі, незабезпечення комплексного розвитку курортних територій, зношеність основних фондів, практична відсутність інвестицій, неефективний маркетинг.

Сприяння розвитку та зміцнення санаторно-курортного комплексу Черкащини зокрема та України загалом позитивно вплине на стан здоров’я населення, підвищить конкурентоспроможність вітчизняної санаторно-курортної галузі на міжнародному ринку лікувально-оздоровчого туризму.

ЛІТЕРАТУРА 1. Державна служба туризму і курортів України [Електронний ресурс] – Режим

доступу: http://www.tourism.gov.ua

2. Самарцев Є. Курорти України. Про проблеми стійкого розвитку / Є. Самарцев // Готельний і ресторанний бізнес. – 2007. – №1. – С. 16-18.

3. Курорти та санаторії України: Науково-практичний довідник / За ред. К. Д. Бабова, В.В. Єжова, О. М. Торохіна. – К: Видавничий дім «Фолігрант», 2009. – 432 с.

4. Курорти та санаторії України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://sankurort.ua

5. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) / О.О. Любіцева. – К.: Альтерпрес, 2003. – 436 с.

УДК 378.937:796

ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ: КОМПЕТЕНТНО ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД

Смірнова Н.І., ст. викладач

Запорізький національний університет У статті аналізується сучасний етап розвитку професійної освіти з фізичної культури і спорту. Сучасна освітня доктрина при вирішенні даної проблеми пропонує орієнтуватися на компетентнісний підхід.

Ключові слова: компетентність, компетентно орієнтовний підхід, педагог з фізичної культури і спорту.

26


Смирнова Н.И. ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ ОБРАЗОВАНИЕ ПО ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЕ И СПОРТУ: КОМПЕТЕНТНО ОРИЕНТИРОВАННЫЙ ПОХОД / Запорожский национальный университет, Украина.

В статье анализируется современный этап развития профессионального образования по физической культуре и спорту. Современная образовательная доктрина при решении данной проблемы предлагает ориентироваться на компетентностный подход.

Ключевые слова: компетентность, компетентно ориентированный подход, педагог по физической культуре и спорту.

Smirnova N. PROFESSIONAL EDUCATION IN PHYSICAL CULTURE AND SPORT: COMPETENCE-ORIENTED APPROACH / Zaporizhzhya national university, Ukraine.

The article examines the current stage of development of vocational education in physical culture and sport. Modern educational doctrine to solve this problem, we propose to focus on competence hike.

Key words: competence, competence-oriented approach, a teacher of physical culture and sports.

ВСТУП Теоретичний аналіз поняття “компетенція” у варіантах його різних проявів, конкретизації та узагальнення стосовно завдань даного дослідження створює можливість реалізовувати тлумачення поняття “компетенції педагога з фізичної культури” як інтегративної характеристики максимально ефективного прояву особистісного профілю суб’єкта творчої управлінсько-педагогічної діяльності через відповідні професійні функції, які виступають як засоби особистісної самоорганізації та самореалізації, а також як мотиватори самоменеджменту керованої організації.

Оскільки компетентність є основа діяльності фахівця, елементи компетентності логічно розглядати як базу певних елементів діяльності. Отже, основними обов’язковими компонентами компетентності будь-якого виду можна вважати:

• позитивну мотивацію до прояву компетентності; • ціннісно-смислові уявлення (відносини) до змісту і результату діяльності; • знання, що лежать в основі вибору способу здійснення відповідної діяльності; • вміння, досвід (навичка) успішного здійснення необхідних дій на базі наявних

знань.

Дослідження показали, що, розвиваючи компетентність на основі педагогічних технологій, адекватних сучасній гуманітарній освітній парадигмі, необхідно керуватися такими вимогами:

• альтернативністю дій педагогів і студентів, використанням особистого досвіду з правом вибору відповідних рішень;

• можливістю вибору цілей, змісту, засобів професійної підготовки та виду своєї майбутньої професійної діяльності як педагога з фізичної культури і спорту;

• наявністю можливості для реалізації пропонованих варіантів досягнення цілей професійно-педагогічної освіти;

• оптимальністю, тобто відповідністю вибору цілям професійно-педагогічної підготовки, усвідомленістю професійно особистістого розвитку, певністю умов і сфери вибору, сприяє самопізнанню професійно-педагогічних здібностей, інтересів і саморозкриття творчого потенціалу;

• можливістю переорієнтації у виборі шляхів професійно-педагогічної підготовки;

• логічним взаємозв’язком етапів розгортання ситуацій вибору;

• системністю, яка реалізується в послідовності актів вибору і дій з реалізації прийнятого рішення [1, 2].

27


Як методологічні засади реалізації компетентного підходу в системі професійної фізкультурної освіти прийняті наступні принципи: принцип системності, принцип орієнтації проектування професійної освіти на функціональних і особистісних компетенціях, принцип діяльності, принцип індивідуалізації, принцип керованості, принцип усвідомленої перспективи, принцип рефлексивності.

Одним з методологічних підходів, що дозволяють переосмислити сучасний стан фізкультурної освіти в країні та визначити шляхи її модернізації, є інноваційна діяльність.

Інфраструктура підготовки педагога з фізичної культури до інноваційної діяльності являє собою комплекс таких взаємопов’язаних систем:

• інформаційного забезпечення;

• експертизи інноваційних професійно-педагогічних та фізкультурно-оздоровчих проектів і програм;

• фінансово-економічного забезпечення;

• виробничо-технологічної підтримки створення нових зразків педагогічних технологій та індивідуалізованих оздоровчих програм;

• технології та наукомісткої оздоровчої та педагогічної продукції та їх практичного освоєння;

• сертифікаційного забезпечення;

• просування науково-практичних педагогічних та оздоровчих розробок на регіональний, міжрегіональний і зарубіжний ринки;

• підготовки і перепідготовки кадрів з фізичної культури і спорту для інноваційної професійно-педагогічної діяльності;

• координації та регулювання розвитку інноваційної професійно-педагогічної діяльності в різних сферах фізичної культури.

Досягнення вершин професійної компетентності можна представити у вигляді чотириступінчастої моделі розвитку фахівця:

• “знати” (онтологічний рівень);

• “уміти” (поведінково-діяльнісний рівень);

• “володіти” (здібносний рівень);

• “бути” (особистісний, смисловий рівень).

Ці рівні відповідають просуванню студентів по щаблях від знання (рівень знайомства і розуміння основної компетенції, теорії, ідеї за допомогою інформаційної функції) до умінь (рівень застосування теорії для вирішення типових і стандартних завдань за допомогою діяльнісної функції),від них – до володіння (рівень освоєння та застосування способів діяльності, розумових стратегій для вирішення нестандартних завдань через креативну функцію), а потім до усвідомлення сенсу пройденого шляху (рівень розвитку креативних, розумових, комунікативних, рефлексивних здібностей, дозволяють вирішувати стратегічні проблеми, головне – налагоджувати ставлення до світу, справи і самого себе, тобто рівень самотворчості, що досягається через розвиваючу функцію) [3] .

Мета статті – проаналізувати сучасний стан розвитку професійної освіти з фізичної культури і спорту.

28


Для досягнення мети ставили такі завдання:

• вивчити ступінь вияву інтересу і потреб у професійній освіті;

• дослідити рівень інформованості в питаннях компетентно орієнтованого підходу;

• визначити фактори, що впливають на професійне становлення “компетенції педагога з фізичної культури і спорту”.

Робота виконана відповідно до плану НДР Запорізького національного університету.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Компетентно орієнтований підхід передбачає необхідність перенесення акцентів з накопичення репродуктивного знання на формування особистості, що володіє технологією творчої праці і здатної не тільки засвоювати готове знання, але й генерувати нове. Тому в рекомендаціях педагогам, які реалізують компетентно орієнтований підхід, пропонується:

• дати прогноз можливих помилок студентів за певними типами завдання;

• скласти на його основі проблемну ситуацію, передвіщає рішення учнями завдань або оптимального виходу з якихось ситуацій;

• розробити систему завдань (або ситуацій) розвивального типу та ін. Як одиницю педагогічної дії, в якій виявляється педагогічна компетентність, зазвичай виділяються педагогічна ситуація, педагогічна задача (Л. Ф. Спірін).

Таким чином, основний і педагогічно ефективний засіб організації дій студентів з вивчення і формування розуміння і вміння – завдання. На підставі цього можна сказати, що однією з ключових проблем формування конкретної навчальної дисципліни, підготовки її змісту до вивчення у вищих навчальних закладах є складання системи цільових завдань і відповідних їй банків конкретних ситуацій. Тим самим створюється “полігон”, на якому в процесі вирішення завдань у студентів формуються і розуміння (керуюча частина дії), та вміння (виконавча частина дії). У результаті студенти набувають навички обґрунтовано затребувати і комплексно використовувати необхідну науковий зміст кожної дисципліни навчального плану. Іншими словами, забезпечується досягнення цілей кожної дисципліни і всієї освіти у вищих навчальних закладах в цілому.

Клас професійних завдань як мета навчання визначає обсяг, структуру, організацію теоретичного і практичного навчання, а також формування навчально-виробничих завдань.

Навчально-виробничі завдання розробляються на основі адекватно типового професійного завдання і з урахуванням його, але має іншу мету. Якщо вирішення професійного завдання являє собою дію, спрямовану на виконання конкретної виробничої мети в заданих умовах, то мета вирішення навчально-виробничого завдання - оволодіння способом досягнення такої мети.

Імітація студентами професійної діяльності в ході вирішення навчально-виробничих завдань забезпечує оволодіння необхідними професійними вміннями та навичками. Іншими словами, навчально-виробничі завдання є тим фізичним аналогом (прообразом), з яких студентам неминуче доведеться стикатися на виробництві при вирішенні реальних виробничих завдань. Саме комплекс завдань і являє собою модель операціонально-практичного компонента професійної діяльності [4].

29


Торкнемося особливостей формування навчально-виробничих завдань. У практиці навчання це завдання, вправи, лабораторні роботи, курсові проекти, виробничі ситуації для аналізу і власне завдання.

Причому студентам пропонується такий алгоритм вирішення завдань: визначення вихідної ситуації; виявлення потреб, які вимагають задоволення – аналіз проблемної ситуації – постановка (формулювання) проблеми – збір інформації з проблеми – конкретизувати вимоги до вирішення, пошук рішення (висування ідей, формулювання альтернатив) – аналіз і оцінка альтернатив – вибір оптимальної альтернативи – перевірка рішення практична реалізація рішення – визначення нової вихідної ситуації. Якість рішення багато в чому зумовлюється ступенем раціональності процедури прийняття рішення. При навчанні розв’язування задач на раціональному рівні як компоненти змісту виступають раціональні процедури, що ведуть до вироблення найбільш оптимального рішення: з’ясування і постановка проблеми; формулювання варіантів рішення; оцінка їх перевагу; вибір засобів оптимального рішення. При цьому для прийняття рішень, крім знань про раціональні процедури і навички їх використання, необхідно включити розвинене рефлексивне мислення і висловити конструктивне ставлення до помилок, які виникають у результаті пробних рішень. Важливо створити умови, у яких студент, по-перше, розглядає проблемну ситуацію не тільки зі своєї позиції, але і з позиції інших учасників, по-друге, здатний вийти з ситуації і побачити процес здійснення діяльності ззовні, з боку; по-третє, він повинен бути налаштований на виявлення власних помилок, сприймаючи їх не як невдачу, а як можливість і стимул до вдосконалення [5].

Активність студентів досягається завдяки підвищенню їх розумової діяльності на основі вивчення понять. У ході дослідження ми встановили, що поняття найбільш успішно формуються, якщо педагогічна взаємодія складається з п’яти взаємопов’язаних етапів.

На першому етапі створюється установка на сприйняття нового поняття. На другому етапі формується поняття, а студенти його аналізують. На третьому увага студентів акцентується на структурі та основних елементах поняття, а студенти, у свою чергу, визначають його специфічні ознаки. На четвертому розглядається зв’язок поняття з уже вивченим. І, нарешті, вивчається проблема, де і коли можна застосовувати нове поняття.

На другому, третьому і четвертому етапах за допомогою діалогу зі студентами з’ясовується, наскільки чітко вони засвоїли поняття, визначили його специфічні ознаки і як бачать його в системі вивчених понять. Це дає можливість повернутися до його уточнення, якщо на одному з етапів студенти недостатньо чітко осмислили сутність поняття чи його зв’язок у системі понять [6].

ВИСНОВКИ Таким чином, як при традиційному, так і при компетентно орієнтованому підході в процесі професійної підготовки педагога з фізичної культури і спорту використовуються одні і ті ж види і форми роботи (лекції, семінари, практичні заняття та ін). Але цілі і сенс цієї діяльності відрізняються. У першому випадку представляють цінність інформаційна ємність матеріалу, об’єктивність висвітлення фактів, пошук істини, рівень засвоєння побаченого і почутого і т.п. У другому вищою цінністю є пробудження потреби в самостійному осягненні професійної діяльності, прагнення до самоосвіти та самовдосконалення через усвідомлення особистого ідеалу, через осмислення власного життя.

На наш погляд, усунути методичні труднощі, пов’язані з розривом між теорією і практикою освіти, між інновацією та її впровадженням у педагогічну дійсність, можна

30


постановкою і вирішенням суто техніко-конструкторською завдання – побудовою в навчальному закладі інтеграційних курсів. Таких курсів, на нашу думку, повинно бути як мінімум два: на першому (пропедевтичний) і на випускному (спецкурс) роках навчання (перший сприяє освоєнню навчальної діяльності, другий – професійної).

Формування компетенцій педагога з фізичної культури і спорту вимагає включення навчальної діяльності студентів на аналог майбутнього професійної праці, представлений різними формами квазіпрофесійної діяльності. Моделювання змісту і динаміки освоюваної студентами професійно-педагогічної діяльності здійснюється за допомогою технології контекстного навчання. Компетентно орієнтований підхід з використанням форм і методів контекстного навчання характеризується тим, що засвоєння абстрактних за своєю суттю педагогічних знань “накладено на канву” професійно-педагогічної діяльносній, що забезпечує студенту їх осмислення і засвоєння як засобів її здійснення та регуляції. Сутність контекстного навчання стосовно умов формування компетенцій педагога з фізичної культури і спорту полягає в діяльнісної реконструкції професійної діяльності в її предметному і соціальному аспектах. Модель цілісного змісту професійно-педагогічної діяльності представлена в контекстному навчанні системою професійних проблем, завдань та функцій, які відображаються в сукупності навчальних, квазіпрофесіональних і навчально-професійних завдань. Створювані в навчальному процесі моделі виступають засобом пізнання студентами оригіналу - освоюваної професійно-педагогічної діяльності, її змісту, динаміки, організаційних форм, цінностей і норм, предметних завдань.

Педагогу з фізичної культури і спорту в нових умовах треба керувати процесом оволодіння кожним з його підопічних всією палітрою, всім багатством соціального наслідування, повного (а не тільки фізичного) самовираження їх потреб і здібностей.

Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем професійної діяльності педагога з фізичної культури і спорту.

ЛІТЕРАТУРА 1. Захаров А. А. Проблемы и перспективы развития университетского образования в

области физической культуры и спорта / А. А. Захаров // Теория и практика физ. культуры. – 2003. – № 5. – С. 85–91.

2. Зимняя И. А. Ключевые компетенции – новая парадигма результата образования / И.А. Зимняя // Высшее образование сегодня. – 2003. – № 5. – С. 231–236.

3. Курдюков Б. Ф. Модернизация учебного процесса в вузе физической культуры / Б. Ф. Курдюков // Теория и практика физ. культуры. – 2004. – № 8. – С. 56–59.

4. Лубышева Л. И. Концепция модернизации процесса профессиональной подготовки специалистов по физической культуре и спорту / Л. И. Лубышева, В. А. Магин // Теория и практика физ. культуры. – 2003. – № 12. – С. 145-151.

5. Сорокопуд Ю. В. Концептуальная модель ведущих метаобразований преподавателя факультета физической культуры в контексте модернизации системы профессионального образования / Ю. В. Сорокопуд, Э.Н. Набат // Теория и практика физ. культуры. – 2007. – № 6. – С. 95–102.

6. Шадриков В. Д. Новая модель специалиста: инновационная подготовка и компетентностный подход / В. Д. Шадриков // Высшее образование сегодня. – 2005. – № 9. – С. 87–92.

31


УДК 796.011.1:796.412-053.67

ВЛИЯНИЕ СИСТЕМАТИЧЕСКИХ ЗАНЯТИЙ СТЕП-АЭРОБИКОЙ НА УРОВЕНЬ ФИЗИЧЕСКОЙ РАБОТОСПОСОБНОСТИ И ФУНКЦИОНАЛЬНОГО СОСТОЯНИЯ ОРГАНИЗМА

ЮНОШЕЙ И ДЕВУШЕК 17-18 ЛЕТ Соколова О.В., ст. преподаватель

Запорожский национальный университет Изучены особенности изменения физической работоспособности, функционального состояния и уровня физического здоровья у юношей и девушек 17-18 лет под влиянием систематических занятий степ-аэробикой. Результаты исследования позволили констатировать высокую эффективность предложенной студентам данного возраста программы тренировочных занятий, которая способствовала выраженной оптимизации их функционального состояния, физической работоспособности и физического здоровья.

Ключевые слова: функциональное состояние, физическая работоспособность, физическое здоровье, юноши, девушки, 17-18 лет, степ-аэробика, тренировочный процесс.

Соколова О.В. ВПЛИВ СИСТЕМАТИЧНИХ ЗАНЯТЬ СТЕП-АЕРОБІКОЮ НА РІВЕНЬ ФІЗИЧНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ ЮНАКІВ ТА ДІВЧАТ 17-18 РОКІВ / Запорізький національний університет, Україна.

Проведено вивчення особливостей зміни фізичної працездатності, функціонального стану та фізичного здоров’я у юнаків та дівчат 17-18 років під впливом систематичних занять степ-аеробікою. Результати дослідження дозволили констатувати високу ефективність запропонованої студентам цього віку програми тренувальних занять, яка сприяла вираженій оптимізації їхнього функціонального стану, фізичної працездатності та фізичного здоров'я.

Ключові слова: функціональний стан, фізична працездатність, фізичне здоров'я, юнаки, дівчата, 17-18 років, степ-аеробіка, тренувальний процес.

Sokolova O.V. THE INFLUENCE OF REGULAR STEP-AEROBICS STUDIES ON THE LEVEL OF PHYSICAL CAPACITY AND FUNCTIONAL STATE OF THE ORGANISM OF 17-18 YEARS OLD BOYS AND GIRLS / Zaporizhzhуa national university, Ukraine.

The study of the peculiarities of the changes in physical capacity, functional state and physical health of 17-18 years old boys and girls under the influence of regular step-aerobics studies is carried out. The results of the research let us state the high effectiveness of the proposed training studies program for the students of this age, which contributes to the optimization of the functional state, physical capacity and physical health.

Key words: functional state, physical capacity, physical health, boys, girls, 17-18 years, step-aerobics, training process.

ВВЕДЕНИЕ В настоящее время среди студенческой молодежи отмечается недостаточный уровень их физической подготовленности, а также функционального состояния ведущих физиологических систем и уровня физического здоровья в целом. По мнению большинства специалистов, одной из главных причин данной ситуации является высокий уровень их гиподинамии, несоблюдение основных принципов здорового образа жизни [1, 2, 3].

Исследованиями значительного количества авторов по данной проблеме показано положительное влияние систематических занятий физической культурой и спортом на функциональное состояние и уровень здоровья развивающегося организма [4]. Вместе с тем, практически отсутствуют экспериментальные работы, связанные с изучением влияния на юношеский организм таких видов спортивной деятельности, степ-аэробика, получившая в последнее время значительное развитие как в Украине, так и во всем мире. Очевидно, что только детальное исследование особенностей реакции юношеского организма на систематические занятия степ-аэробикой, способны стать основой для создания наиболее эффективной программы тренировочных занятий по данному виду спорта среди студентов.

32


Актуальность и несомненная практическая значимость указанной проблемы послужили предпосылками для проведения настоящего исследования.

Работа выполнена в соответствии с планом НИР Запорожского национального университета.

ФОРМУЛИРОВАНИЕ ЦЕЛЕЙ РАБОТЫ Целью исследования стало изучение влияния систематических занятий степ-аэробикой на функциональное состояние, уровень физической работоспособности и физического здоровья юношей и девушек 17-18 лет.

РЕЗУЛЬТАТЫ ИССЛЕДОВАНИЯ В соответствии с целью исследования нами было проведено обследование 37 юношей и 44 девушек в возрасте 17-18 лет, студентов 1 курса запорожского национального университета. Все студенты и студентки были разделены на две группы: основную (19 юношей и 23 девушки), представители которой в течение 8 месяцев систематически занимались степ-аэробикой и контрольную (18 юношей и 21 девушка), представители которой занимались физической культурой по традиционной программе для ВУЗов.

У всех обследованных в начале эксперимента, через 4 и 8 месяцев определяли: уровень физической работоспособности с помощью функциональной пробы Руфье-Диксона с расчетом индекса работоспособности (ИР, абсолютные единицы, а.е.); уровень физического состояния (УФС, а.е.) - по методике Пироговой-Иващенко; уровень функционального состояния систем кровообращения (УФСссс, баллы), уровень функционального состояния системы внешнего дыхания (УФСвд, баллы) и физического здоровья (УФЗ, баллы) - с помощью компьютерной программы «Здоровье» [5]. Все полученные в ходе исследования экспериментальные материалы были обработаны с использованием статистического пакета Microsoft Excel.

В соответствии с целью эксперимента оценку степени влияния систематических занятий степ-аэробикой на состояние студентов мы проводили на основе результатов сравнительного анализа динамики их физической работоспособности, функционального состояния и физического здоровья.

Как видно из результатов, приведенных в таблице 1, в начале исследования нам не удалось зарегистрировать достоверных межгрупповых различий между юношами и девушками основной и контрольной групп.

Независимо от пола, у всех обследованных студентов до начала систематических занятий степ-аэробикой отмечались «ниже среднего» уровни физического состояния их организма (УФС) (значения данного показателя колебались в интервале от 0,42±0,01 а.е до 0,46±0,01 а.е.) и функционального состояния системы кровообращения (УФСссс) (41,39±1,58 балла - 47,43±1,49 балла), «низкие» уровни функционального состояния системы внешнего дыхания (УФСвд) (26,16±1,92 балла - 28,74±1,11 балла) и физического здоровья (УФЗ) (22,54±1,83 балла - 29,57±3,02 балла).

Кроме этого, среди обследованных юношей данного возраста регистрировался «средний», а среди девушек «ниже среднего» уровень физической работоспособности их организма (ИР).

В соответствии с разработанной нами схемой эксперимента следующее обследование студентов и студенток, принявших участие в исследовании, было проведено через 4 месяца. Для удобства интерпретации данных мы посчитали возможным использовать на этом этапе работы величины относительного изменения значений изучаемых параметров к таковым, полученным в начале эксперимента.

33


Таблица 1 – Величины изученных показателей у юношей и девушек 17-18 лет основной и контрольной групп в начале эксперимента (М±м)

Показатели Юноши Девушки

Контрольная группа

Основная группа



УФС, а.е. 0,46±0,01 ниже среднего

0,43±0,02 ниже среднего



ИР, а.е. 9,98±0,31 средний

10,56±0,53 средний



УФСссс, баллы




47,43±1,49** ниже среднего

УФСвд, баллы

28,17±3,07 низкий

26,16±1,92 низкий

26,24±1,48 низкий

28,74±1,11 низкий

УФЗ, баллы 29,57±3,02 низкий

26,02±2,31 низкий

22,54±1,83 низкий

25,69±2,31 низкий

Как видно из таблицы 2, уже через 4 месяца систематических занятий степ-аэробикой у юношей и девушек основной группы отмечалась позитивная тенденция изменения использованных в работе показателей.

Таблица 2 – Величины относительного прироста изученных показателей юношей и девушек 17-18 лет основной и контрольной групп после 4 месяцев эксперимента (в % к значениям данных показателей, зарегистрированных в начале исследования) (М±м)






УФС 4,85±1,32 6,32±1,28 3,12±1,34 3,93±1,32

ИР -3,84±1,34 -5,98±1,27 -2,84±1,27 -5,31±1,29

УФСссс 2,28±1,33 2,99±1,35 0,22±1,33 4,49±1,42*

УФСвд 7,69±1,35 10,26±1,39 7,44±1,34 10,44±1,40

УФЗ 7,92±1,34 12,53±1,34** 12,49±1,34 15,71±1,38

Примечание: здесь и далее - * - p < 0,05; ** - - p < 0,01; *** - - p < 0,001 по сравнению с контрольной группой.

Так, для юношей была характерна тенденция к более выраженным темпам улучшения их физического состояния (УФС), физической работоспособности (ИР), функционального состояния системы внешнего дыхания (УФСвд), а также достоверно более высокие значения относительного прироста значений уровня физического здоровья (УФЗ) (соответственно 12,53±1,34% против 7,92±1,34% в контрольной группе).

Практически аналогичные данные были получены и при анализе результатов эксперимента среди девушек данного возраста. У представительниц основной группы была зарегистрирована тенденция к более высоким темпам позитивных изменений УФС, ИР, УФСвд, УФЗ, а также статистически значимо более выраженные величины улучшения функционального состояния сердечно-сосудистой системы их организма (4,49±1,42% против 0,22±1,33% среди студенток контрольной группы).

34


Наиболее выраженные межгрупповые различия были получены нами, как и предполагалось, через 8 месяцев после начала исследования.

В соответствии с материалами, представленными в таблице 3, через 8 месяцев систематических занятий степ-аэробикой у студентов отмечалась тенденция к более высоким значениям уровня их физической работоспособности (значения ИР соотносились как 9,11±0,28 а.е. и 9,23±0,21 а.е.), функционального состояния дыхательной системы (32,58±1,73 балла и 31,78±2,45 балла) и уровня физического здоровья (34,36±1,79 балла и 33,87±2,18 балла). Более того, к данному этапу эксперимента у представителей основной группы регистрировался достоверно более высокий, чем в контрольной группе, уровень функционального состояния системы кровообращения (значения УФСссс соотносились как 49,53±1,71 балла и 43,06±1,21 балла).

Таблица 3 – Величины изученных показателей юношей и девушек 17-18 лет основной и контрольной групп через 8 месяцев после начала эксперимента (М±м)


Контрольная группа Основная группа Контрольная

группа Основная

группа

УФС, а.е. 0,50±0,01 ниже среднего



0,47±0,01* ниже среднего

ИР, а.е. 9,23±0,21 средний

9,11±0,28 средний

10,46±0,17 средний

9,59±0,21** средний

УФСссс, баллы


49,53±1,71** средний


52,61±1,47*** средний

УФСвд, баллы

31,78±2,45 низкий


30,76±1,26 низкий


УФЗ, баллы 33,87±2,18 ниже среднего


27,63±1,55 низкий


Еще более выраженными оказались межгрупповые различия в группе обследованных девушек. Через 8 месяцев занятий степ-аэробикой у студенток 17-18 лет были зафиксированы статистически значимо более высокие, чем у представительниц контрольной группы, значения УФС (соответственно 0,47±0,01 а.е. и 0,44±0,01 а.е.), ИР (9,59±0,21 а.е. и 10,46±0,17 а.е.), УФСссс (52,61±1,47 балла и 43,33±1,38 балла), УФСвд (36,35±0,99 балла и 30,76±1,26 балла) и УФЗ (36,15±1,99 балла и 27,63±1,55 балла).

Полностью подтвердили объективность приведенных данных и результаты сравнительного анализа величин относительного изменения изученных показателей к заключительному этапу эксперимента.

В соответствии с данными, приведенными в таблице 4, независимо от пола, для представителей основной группы были характерны достоверно более лучшие значения относительного прироста УФС, ИР, УФСссс, УФСвд УФЗ.

Так, межгрупповые соотношения по УФС среди юношей контрольной и основной группы выглядели как 9,62±1,18% и 16,51±1,17%, по ИР как -7,51±1,20% и -13,76±1,13%, по УФСссс - 4,03±1,26% и 8,16±1,34%, УФСвд - 12,82±1,28% и 24,55±1,34%, а по УФЗ – как 14,54±1,23% и 32,03±1,27%.

Среди девушек изменения УФС составили 8,85±1,35% у студенток основной группы и 5,90±1,29% у студенток контрольной группы, изменения ИР – соответственно -11,33±1,21% и -5,43±1,19%, УФСссс - 10,91±1,41% и 2,36±1,35%, УФСвд - 26,48±1,34% и 17,24±1,31%, а УФЗ - 40,70±1,32% и 22,57±1,31%.

35


Таблица 4 – Величины относительного прироста изученных юношей и девушек 17-18 лет основной и контрольной групп после 8 месяцев эксперимента (в % к значениям данных показателей, зарегистрированных в начале исследования) (М±м)






УФС 9,62±1,18 16,51±1,17*** 5,90±1,29 8,85±1,35*

ИР -7,51±1,20 -13,76±1,13*** -5,43±1,19 -11,33±1,21**

УФСссс 4,03±1,26 8,16±1,34* 2,36±1,35 10,91±1,41***

УФСвд 12,82±1,28 24,55±1,34*** 17,24±1,31 26,48±1,34***

УФЗ 14,54±1,23 32,03±1,27*** 22,57±1,31 40,70±1,32***

ВЫВОДЫ Представленные в данном исследовании экспериментальные материалы позволили констатировать выраженное положительное влияние систематических занятий степ-аэробикой на функциональное состояние, уровни физической работоспособности и физического здоровья юношей и девушек 17-18 лет. Очевидно, что широкое привлечение студентов к занятиям данным видом спорта будет способствовать оптимизации их общей физической подготовленности и состояния здоровья в целом.

ЛИТЕРАТУРА 1. Антипенко Е.Н. Приоритеты здоровья населения Украины / Е.Н. Антипенко //

Медицина Украины. – 1996. - №2. – С. 214.

2. Апанасенко Г.Л. Охрана здоровья здоровых: некоторые проблемы теории и практики / Г.Л. Апанасенко // Валеология: диагностика, средства и практика обеспечения здоровья. – СПб.: Наука, 1993. – С. 49 – 60.

3. Высочин Ю.В. Физическое развитие и здоровье детей / Ю.В. Высочин, В.И. Шапошников // Физическая культура в школе. – 1999. - №3. – С. 69-72.

4. Квашніна Л.В. Поняття адаптації і адаптованість як інтегральний показник здоров’я / Л.В. Квашніна // Перинатологія та педіатрія. – 2000. - №1. – С. 33-36.

5. Маліков М.В. Функціональна діагностика в фізичному вихованні та спорті. Навчальний посібник / М.В. Маліков, Н.В. Богдановська, А.В. Сватьєв. – Запоріжжя: ЗНУ, 2006. – 246 с. (під грифом МОН України).

36


УДК 371.72

ОЗДОРОВЧІ НАПРЯМКИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Стражева О.В., доцент

Класичний приватний університет У статті визначено основні напрямки оздоровчої фізичної культури та сутність принципу оздоровчої спрямованості в практиці фізичного виховання.

Ключові слова: принцип оздоровчої фізичної культури, рекреація.

Стражева О.В. ОЗДОРОВИТЕЛЬНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ ФИЗИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ / Классический приватный университет, Украина.

В статье определены основные направления оздоровительной физической культуры и сущность принципа оздоровительной направленности в практике физического воспитания.

Ключевые слова: принцип оздоровительной физической культуры, рекреация.

Strazheva O.V. HEALTH DIRECTIONS OF PHYSICAL EDUCATION ARE ON THE MODERN STADE / Classic private university, Ukraine.

The main trends of recovering physical culture and the essence of recovering trends in the practice of physical education are highlighted in the article.

Key words: the principal of recovering physical culture, recreation.

ВСТУП Порушенням нормальної функціональної діяльності організму здорової людини є недостатня рухова активність та малорухомий спосіб життя, які призводять до змін стану серцево-судинної системи [1].

Недостатня рухова активність (гіпокінезія) обумовлена малорухомим способом життя. Через це і виникає необхідність у пошуках найбільш раціональних фізіологічних методів боротьби з недостатньою руховою активністю.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ Як показують дослідження та останні видання науково-методичної літератури, одним із засобів профілактики здоров’я молоді є заняття масовими видами спорту та фізичною культурою в різних її формах, у тому числі рекреаційної, котрі не вимагають великих матеріальних витрат, але при правильній методиці проведення занять дають оздоровчий ефект [3].

МЕТА РОБОТИ Розкрити сутність принципу оздоровчої спрямованості в практиці фізичного виховання та визначити основні напрямки оздоровчої фізичної культури на сучасному етапі.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕНЬ У сучасних умовах розвитку нашого суспільства спостерігається різке зниження стану здоров'я населення і довголіття. За даними різних досліджень близько 10 % молоді мають нормальний рівень фізичного здоров'я, тривалість життя скоротилась на 7-9 років, а в результаті знижується і виробничий потенціал суспільства. Тільки оптимальне фізичне навантаження в поєднанні з раціональним харчуванням і способом життя є найбільш ефективним попередженням багатьох захворювань і збільшенням тривалості життя [5].

Щоб фізична культура позитивно впливала на здоров'я людини, необхідно дотримуватись певних правил:

− засоби і методи фізичного виховання повинні застосовуватися тільки такі, які мають наукове обґрунтування їх оздоровчої цінності;

37


− фізичні навантаження повинні плануватися відповідно з можливостями людини;

− у процесі використання всіх форм фізичної культури необхідно забезпечити регулярність і єдність лікарського, педагогічного контролю та самоконтролю [4].

Принцип оздоровчої фізичної культури полягає в тому, що фізична культура повинна сприяти зміцненню здоров'я. Даний принцип зобов’язує спеціалістів фізичної культури і спорту так організовувати фізичне виховання, щоб воно виконувало і профілактичну і розвиваючу функції. Це означає, що з допомогою фізичного виховання необхідно:

− удосконалювати функціональні можливості організму, підвищувати його працездатність до негативних впливів;

− компенсувати нестачу рухової активності, яка виникає в умовах сучасного життя [3, 5].

На сьогоднішній день розроблені і практично випробувані авторські комплекси і програми фізичних вправ оздоровчої спрямованості для масового використання. Основні їх переваги – доступність, простота реалізації і ефективність. Насамперед, це: 1) біг з дозованим навантаженням (система Купера); 2) режим 1000 рухів (система Амосова); 3) 10000 кроків щодня (система Міхао Інаі); 4) біг заради життя (система Лід’ярда); 5) абетка оздоровчого бігу (система Мільнера).

У наш час з’явились нові течії оздоровчої фізичної культури, які дають оздоровчий ефект. До них можна приєднати оздоровчу аеробіку, і її різновиди: степ, слайд, джаз, аква або гідроаеробіку, велоаеробіку, аеробіку з навантаженням (невеликою штангою), акваджогінг, шейпінг, фітнес, стретчінг.

Важливим у виборі методики занять фізичними вправами із оздоровчою спрямованістю є співвідношення з реальними обставинами, можливостями, вимогами, деколи є справою індивідуального смаку і інтересу.

Оздоровчий ефект фізичних вправ спостерігається тільки в тих випадках, коли вони раціонально збалансовані по спрямованості до індивідуальних можливостей займаються.

Заняття фізичними вправами активізують і удосконалюють обмін речовин, покращують діяльність центральної нервової системи, забезпечують адаптацію серцево-судинної, дихальної та інших систем організму до умов м’язової діяльності, прискорюють процес входження в роботу і функціонування систем кровообігу і дихання, а також скорочують довжину функціонального відновлення після зрушень, які викликає фізичне навантаження. Крім оздоровчого ефекту, фізичні вправи діють тренувально на організм людини, (збільшують розумову і фізичну працездатність), дозволяють збільшити рівень фізичних якостей, впливають на формування і подальше удосконалення життєво важливих рухових умінь і навичок (плавання, ходьба на лижах і т.д.).

Оздоровчий, лікувальний і тренувальний вплив фізичних вправ на організм стає більш ефективним, якщо вони правильно поєднуються з загартуванням у вигляді водяних процедур, сонячних і повітряних ванн, а також масажу.

Таким чином, регулярне застосування фізичних вправ і загартовуючих факторів покращує життєвий тонус організму, загальний стан імунної системи, функції вегетативних систем, працездатність і попереджує передчасне старіння.

У системі оздоровчої фізичної культури виділяють основні напрямки: оздоровчо-рекреаційний, оздоровчо-реабілітаційний (спортивно-реабілітаційний, гігієнічний).

38


Оздоровчо-рекреаційна фізична культура – це відпочинок, відновлення сил за допомогою засобів фізичного виховання (заняття фізичними вправами, рухливі і спортивні ігри, туризм, полювання, фізкультурно-оздоровчі розваги). Термін рекреація означає відпочинок, відновлення сил людини, витрачених в процесі праці, тренувальних занять або змагань.

У сучасному суспільстві основні функції фізичної рекреації зводять до соціально-генетичної (механізм засвоєння історичного досвіду), творчо-атрибутивної (дозволяє її розглядати в розвитку і удосконаленні), системно-функціональної (яка розвиває фізичну, як функцію конкретної соціальної системи), комунікативної (важливий засіб неформального спілкування людей).

Одним із об’єктивних критеріїв здоров'я людини є рівень фізичної працездатності. Висока працездатність є показником міцного здоров'я і навпаки, низькі її значення розглядаються як фактор ризику для здоров'я. Висока фізична працездатність, як правило, пов’язана з більш високою руховою активністю і меншою захворюваністю [5].

У теперішній час фахівці різних країн приділяють увагу розробці різних форм оздоровчо-рекреаційної фізичної культури на підприємствах.

Основними видами фізичної рекреації є виробнича гімнастика, ввідна гімнастика, фізкультурні паузи (протягом робочого дня), заняття фізичними вправами в неробочий час – туризм (пішохідний, водяний, велосипедний), пішохідні і лижні прогулянки, полювання, масові ігри: волейбол, теніс, городки, бадмінтон.

По кількості людей, які займаються, рекреаційні заняття можуть бути індивідуальні (за програмами) і групові (сім’я, група за інтересами).

Оздоровчо-реабілітаційна фізична культура – це спеціально спрямоване використання фізичних вправ в якості засобів лікування і відновлення функцій організму, порушених або втрачених внаслідок захворювання, травм, перевтоми і інших причин. Застосування окремих форм рухів і рухових режимів з цією ціллю міцно ввійшло в систему охорони здоров’я, переважно у вигляді лікувальної фізичної культури.

В оздоровчо-реабілітаційній фізичній культурі значно зростає роль таких методичних принципів, як принцип індивідуалізації і поступового підвищення навантаження.

Оздоровчо-реабілітаційний напрямок представлено в основному трьома формами: 1) групи ЛФК при диспансерах, лікарнях; 2) групи здоров'я в колективах фізичної культури, на фізкультурно-спортивних

базах і т.д.; 3) самостійні заняття.

У рамках ЛФК широко використовується лікувальна гімнастика, дозована ходьба, біг, прогулянки на лижах і т.д. Розроблені організаційно-методичні форми занять (індивідуальні, групові).

Заняття в групах здоров'я мають, загальнооздоровчий характер для людей, у яких відсутні серйозні відхилення за станом здоров'я, а також спеціально-спрямований характер з урахуванням специфіки хвороби.

Основним засобом занять є легко дозуючі по навантаженню вправи основної гімнастики, плавання, легкої атлетики. Кращий оздоровчий і тонізуючий ефект досягається при комплексному використанні вправ, бажано різноманітних. Заняття проводяться за спеціально розробленими програмами під керівництвом методиста і наглядом лікаря.

39


Індивідуальні заняття реабілітаційного типу можуть також мати, як загальнооздоровчий, так спеціально-спрямований характер. Наприклад, під час функціональних порушень серцево-судинної дихальної систем, потрібно широко використовувати фізичні вправи аеробного характеру.

Оздоровчо-реабілітаційна культура відіграє важливу роль і в системі наукової організації праць. Проведення профілактичних заходів у фізкультурно-оздоровчих центрах дозволяє зняти стресові явища і негативні наслідки, які виникають внаслідок фізичного і психологічного перенапруження на виробництві і сучасних умов життя. До комплексу профілактичних заходів входять різні відновлювальні вправи, які застосовують в режимі і після робочого дня: масаж, баня, психокорегуючі та інші засоби.

Велику роль у системі підготовки спортсмена відіграє спортивно-реабілітаційна фізична культура. Вона спрямована на відновлення функціональних і адаптаційних можливостей організму після довгих періодів напружених тренувальних і змагальних навантажень, особливо під час перетренування ліквідації наслідків спортивних травм [3].

ВИСНОВКИ 1. Оздоровча фізична культура – основний засіб покращення стану здоров'я та

працездатності людини, яка сприяє актуалізації та удосконаленню обміну речовин, покращення діяльності центральної нервової системи.

2. Заняття фізичними вправами забезпечують адаптацію серцево-судинної, дихальної та інших систем до умов м’язової діяльності, прискорюють процес входження в роботу і функціонування систем кровообігу і дихання, а також відновлення, які викликає фізичне навантаження.

3. Регулярне застосування фізичних прав і загартовуючих процедур покращує життєвий тонус організму, загальний стан імунної системи, працездатність і попереджує передчасне старіння.

4. Знання і дотримання теоретико-методичних основ оздоровчої фізичної культури забезпечує позитивний вплив на організм людини.

Перспективи подальших досліджень. Подальша робота спрямована на визначення найбільш раціональних фізіологічних методів боротьби з недостатньою руховою активністю.

ЛІТЕРАТУРА 1. Макилова В.Н. Физическая культура в пожилом воздасте / В.Н. Макилова. – К.:

Здоров'я, 1980. – C. 3-9.

2. Апанасенко Г.Л. Проблемы управления здоровьем человека / Г.Л. Апанасенко // Наука в анатомическом спорте. – 1999. – Спец. вып. – C. 56-60.

3. Варавіна О.М. Оздоровча фізична культура як функціональна адаптація резервів організму людини / Т.Є. Мареєва, С.Г. Баланова, К.Ю. Лащева // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Випуск 35. Серія: педагогічні науки. – Чернігів: ЧДПУ, 2006. – №35. – C. 434-437.

4. Иващенко Л.Я. Методика физкультурно-оздоровительных занятий / Т.Ю. Круцевич. – К.: УГУ ФВС, 1994. – 126 с.

5. Пирогова Е.А. Влияние упражнений на работоспособность и здоровье человека / Е.А. Пирогова, Л.Я.Иващенко, Н.М. Странко. – К.: Здоров'я, 1986. – 152 с.

40


УДК 378.145:796.412-055.25

ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЙ МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕНИЯ ЗАНЯТИЙ ПО ФИЗИЧЕСКОМУ

ВОСПИТАНИЮ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ФИТБОЛА ДЛЯ ДЕВУШЕК 18-19 ЛЕТ

Черненко Е.Е., аспирант

Запорожский национальный университет В статье проанализированы особенности влияния занятий по физическому воспитанию с использованием средств фитбол-аэробики на уровень физической подготовленности девушек 18-19 лет. Результаты, полученные в ходе формирующего эксперимента, позволили говорить о высокой эффективности разработанной нами программы проведения занятий физическим воспитанием среди студенток 18-19 лет с использованием средств фитбол-аэробики, применение которой способствовало существенному улучшению их физической подготовленности, физической работоспособности.

Ключевые слова: студентки, аэробика, фитбол-аэробика, физическая подготовленность, физическая работоспособность, физические качества.

Черненко О.Є. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ФІТБОЛУ ДЛЯ ДІВЧАТ 18-19 РОКІВ / Запорізький національний університет, Україна.

У статті проаналізовано особливості впливу занять з фізичного виховання із використанням засобів фітбол-аеробіки на рівень фізичної підготовленості дівчат 18-19 років. Результати, отримані в ході формувального експерименту, дозволили говорити про високу ефективність нашої програми проведення занять з фізичного виховання серед студенток 18-19 років з використанням засобів фітбол-аеробіки, використання якої сприяло суттєвому покращенню їх фізичної підготовленості, фізичної працездатності.

Ключові слова: студентки, аеробіка, фітбол-аеробіка, фізична підготовленість, фізична працездатність, фізичні якості.

Chernenko E. ESTIMATION OF EXPERIMENTAL METHOD EFFICIENCY FOR LEADTHROUGH OF EMPLOYMENTS ON PHYSICAL EDUCATION WITH THE USE OF FITBALL FACILITIES FOR GIRLS OF 18-19 YEARS OLD / Zaporizhzhya national university, Ukraine.

In the article the features of influence of physical education employments with the use of fitball facilities on the level of physical preparedness of girls 18-19 years old are analyzed. Results, achieved during a forming experiment, allow to speak about high efficiency of such program of physical education employments carrying out developed by us on among students of 18-19 years old with the use of fitball facilities, application of which was instrumental in the substantial improvement of their physical preparedness, physical capacity.

Key words: women students, aerobics, fitball-aerobics, physical preparedness, physical capacities.

ВВЕДЕНИЕ Проблема существенного ухудшения состояния здоровья и физической подготовленности различных контингентов населения, в том числе детей школьного возраста и студенческой молодежи, является в настоящее время одной из наиболее актуальных в жизни современного общества.

По мнению целого ряда наиболее авторитетных специалистов, одними из главных причин этого являются как неблагоприятные социально-экономические и экологические условия, так и высокий уровень гиподинамии среди представителей подрастающего поколения, несоблюдение ими основных принципов здорового образа жизни, выраженное снижение мотивации на занятия физической культурой и спортом в системе физического воспитания в школах и ВУЗах, во внеурочное и внешкольное время [1, 2, 3, 4, 5]. В последние годы среди студенческой молодежи отмечен существенный рост популярности различных видов фитнесса, в частности, фитбол-аэробики,

41


привлекающих современных студентов доступностью, простотой, высоким эмоциональным фоном, выраженной общеоздоровительной направленностью [1,6, 7, 8].

АНАЛИЗ ПОСЛЕДНИХ ИССЛЕДОВАНИЙ И ПУБЛИКАЦИЙ В связи с этим, многими специалистами в области физического воспитания высказывается предположение, что практическое внедрение средств фитбол-аэробики в систему занятий по физическому воспитанию студентов различных специальностей, в том числе специализирующихся в направлении «Физическое воспитание и спорт», может способствовать существенному повышению эффективности процесса физического воспитания в ВУЗах и повышению, тем самым, уровня физического состояния современной студенческой молодежи [2, 4, 7]. Возможностям использования фитбол-аэробики в улучшении основных компонентов физического состояния разных категорий населения посвящены исследования Н.В. Авдасевой, О.Ю. Лядской, Т.С. Лисицкой и др.

В то же время количество исследований в данном направлении ограничено, проведено, преимущественно, с участием женщин зрелого возраста с использованием, в качестве критериев оценки эффективности занятий данным видом физических упражнений лишь отдельных показателей физического состояния организма. А значит, целостного, комплексного исследования эффективности использования средств фитбол-аэробики в системе занятий по физическому воспитанию среди студентов высших учебных заведений не проводилось, что подтверждает актуальность темы нашей работы.

Таким образом, использование средств фитбол-аэробики в оптимизации общего физического состояния студенток и его отдельных компонентов, направленное на повышение эффективности процесса физического воспитания, стало основанием для проведения нашего исследования и определило актуальность и практическое значение нашей работы.

ФОРМУЛИРОВАНИЕ ЦЕЛЕЙ РАБОТЫ Цель исследования – научно обосновать использование средств фитбол-аэробики в системе занятий по физическому воспитанию студенток 18-19 лет для повышения уровня их физической подготовленности и физической работоспособности.

Для решения задач исследования применялись следующие методы: анализ и обобщение научно-методической литературы и программно-нормативных документов; педагогические наблюдения; педагогический эксперимент; антропометрия; тестирование физической подготовленности [9]; методы математической статистики [10].

Нами была разработана экспериментальная методика проведения занятий по физическому воспитанию для студенток 18-19 лет, которая строилась на основных положениях программы по физическому воспитанию для ВУЗов.

В соответствии с основными положениями данной методики нами было предложено выделить для студенток 2 курса факультета физического воспитания, в рамках специально-практического блока учебного плана, 132 часа для занятий фитбол-аэробикой в 3 и 4 семестрах за счет соответствующего снижения количества часов в этих семестрах для занятий гимнастикой, спортивными играми, легкой атлетикой, плаванием, национальными и подвижными играми.

Так, в 3 и 4 семестрах для занятий фитбол-аэробикой было предложено выделить по 64 часа (32 занятия) в каждом из семестров за счет снижения на 30 часов объема учебной нагрузки по гимнастике, на 14 часов – по спортивным играм и легкой атлетике и на 6 часов по плаванию.

42


Занятия по фитбол-аэробике со студентками 2 курса факультета физического воспитания Запорожского национального университета проводились 2 раза в неделю по 60-70 мин в основном учебном времени.

В процессе каждого занятия студентки выполняли упражнения танцевального и силового характера. Деятельность студенток на уроках фитбол-аэробики была организована фронтальным (все одновременно выполняют упражнения) способом.

В зависимости от уровня физической подготовленности, студентки были разделены на группы и выстроены в две шеренги: в первой – студентки с низким и ниже среднего уровнем подготовленности, во второй – со средним и выше среднего, для возможности дифференцирования физической нагрузки преподавателем. При проведении занятий преподаватель находится перед занимающимися и демонстрирует все упражнения, сочетая показ с пояснением.

Упражнения подбирались с целью воздействия на физическую подготовленность занимающихся, коррекцию фигуры, снятия усталости и нервного напряжения, а также эмоционального воздействия на организм.

Для того чтобы занимающиеся получили нагрузку, адекватную возможностям своего организма, необходимо правильно выбрать тип занятия, который соответствовал их желаниям и способностям.

Следует рационально регулировать нагрузку. Дозировка объема и интенсивности физических упражнений достигается определенным количеством повторений, темпом выполнения, изменением площади опоры, использованием длинных и коротких рычагов, сменой исходных положений и способом выполнения упражнений, рациональным чередованием времени нагрузки и отдыха, применением различных предметов и снарядов, использованием музыки, слова, средств наглядного воздействия на организм человека.

Эффективность используемых подходов и приемов в организации занятий фитбол-аэробикой оценивалась путем анализа данных об изменении уровня физической подготовленности и физической работоспособности студенток.

РЕЗУЛЬТАТЫ ИССЛЕДОВАНИЙ В ходе формирующего эксперимента нами были проанализированы особенности динамики использованных в исследовании показателей физического состояния у студенток экспериментальной группы, занимавшихся по экспериментальной методике проведения занятий по физическому воспитанию с использованием средств фитбол-аэробики.

Заключительное тестирование студенток, принявших участие в эксперименте, было проведено нами в конце учебного года.

Как видно из результатов, представленных в таблице 1, к окончанию формирующего эксперимента у девушек экспериментальной группы, занимавшихся в течение учебного года фитбол-аэробикой, отмечался достоверный рост их физической работоспособности (увеличение значений PWC170 до 664,31±15,76 кгм/мин и индекса Руфье до 5,83±0,33 у.е.) (табл. 1).

Кроме этого, наблюдался рост скоростно-силовых способностей (прирост результатов прыжка в длину с места до 176,55±3,77 см), уровня развития ловкости (снижение времени челночного бега 4 по 9 м до 11,14±0,15 с), гибкости (увеличение амплитуды наклона до 18,81±1,10 см), а также силы мышц пресса и спины (соответственно до 44,23±1,03 кг и до 37,03±2,17 кг). Важно отметить и существенные положительные качественные изменения указанных показателей.

43


Изменения остальных показателей физической подготовленности студенток экспериментальной группы были менее существенными, хотя характеризовались выраженной тенденцией к улучшению.

Таблица 1 – Показатели физической подготовленности девушек 18-19 лет экспериментальной группы в начале и в конце формирующего эксперимента (М±м)

Показатели Начало Окончание t P

PWC170, кгм/мин 545,68±12,95 ниже среднего

664,31±15,76 средний 3,55 p<0,01

Индекс работоспособности, у.е. 8,96±0,52 средний

5,83±0,33 выше среднего 5,10 p<0,001

Динамометрия правой руки, кг 18,03±0,88 низкий

18,32±0,89 низкий 0,23 p>0,05

Динамометрия левой руки, кг 16,26±1,04 низкий

16,29±0,88 низкий 0,02 p>0,05

Прыжок вверх с места, см 32,29±0,79 низкий

34,23±0,87 ниже среднего 1,65 p>0,05

Прыжок в длину с места, см 162,97±3,48 ниже среднего

176,55±3,77 средний 2,65 p<0,01

Сгибание и разгибание рук в упоре лежа, к-во раз


21,48±1,41 средний 0,91 p>0,05

Челночный бег 4 по 9м, с 11,75±0,20 низкий

11,14±0,15 средний 2,50 p<0,01

Бег 30 м, с 6,13±0,07 ниже среднего

6,06±0,07 ниже среднего 0,40 p>0,05

Проба Ромберга, с 23,32±4,60 удовл.

36,84±7,49 удовл. 1,54 p>0,05

Наклоны, см 15,16±1,25 ниже среднего

18,81±1,10 выше среднего 2,19 p<0,05

Сила мышц пресса, к-во раз 38,35±1,37 ниже среднего

44,23±1,03 выше среднего 3,42 p<0,01

Сила мышц спины, к-во раз 24,13±1,52 ниже среднего

37,03±2,17 высокий 4,87 p<0,001

Более информативными оказались результаты анализа изменений во внутригрупповом распределении студенток экспериментальной группы по показателям их физической работоспособности и физической подготовленности к окончанию формирующего эксперимента.

Удалось установить, что к завершению годичных занятий фитбол-аэробикой, наблюдалось существенное увеличение числа студенток со средним и выше среднего уровнем физической работоспособности (соответственно на 25,84% и на 9,69% по PWC170 и на 16,15% и на 12,92% по индексу Руфье) (табл. 2).

Кроме этого, к окончанию формирующего эксперимента наблюдалось выраженное увеличение числа девушек со средним уровнем развития скоростных способностей (на 45,22%), средним и выше среднего уровнем развития ловкости (соответственно на 19,38% и на 6,46%), аналогичным уровнем развития гибкости (на 22,61%) и высоким уровнем развития координационных способностей (на 16,15%). Все указанные позитивные изменения наблюдались за счет перехода девушек из более низких функциональных классов в более высокие.

44


Таблица 2 – Изменения во внутригрупповом распределении девушек 18-19 лет экспериментальной группы по уровню их общей выносливости, скорости, ловкости, гибкости и координации к окончанию формирующего эксперимента (в % от общего числа девушек)

Уровни PWC170 ИР Б30 ЧБ Н ПР

Низкий -3,23 -6,46 -32,30 -25,84 -32,30 0

Ниже среднего -32,30 -22,61 -12,92 0 -12,92 -12,92

Средний +25,84 +16,15 +45,22 +19,38 +22,61 -3,23

Выше среднего +9,69 +12,92 0 +6,46 +22,61 +16,15

Высокий 0 0 0 0 0 0

Примечание: PWC170 – абсолютная величина PWC170; ИР – индекс работоспособности; Б30 – бег на 30 м; ЧБ – челночный бег 4 по 9 м; Н – наклоны туловища; ПР – проба Ромберга.

Таблица 3 – Изменения во внутригрупповом распределении девушек 18-19 лет экспериментальной группы по уровню их силовых способностей к окончанию формирующего эксперимента (в % от общего числа девушек)

Уровни Статическая

сила Взрывная

сила Динамическая

сила Дпр Длр ПРв ПРд Сг

Низкий -9,69 -16,15 -9,69 -22,61 -16,15

Ниже среднего +6,46 +16,15 +9,69 +12,92 0

Средний +3,23 0 0 +9,69 +16,15

Выше среднего 0 0 0 0 0

Высокий 0 0 0 0 0

Примечание: Дпр – динамометрия правой руки; Длр – динамометрия левой руки; ПРв – прыжок в высоту с места; ПРд – прыжок в длину с места; Сг – сгибание-разгибание рук в упоре лежа.

Определенные позитивные изменения, к окончанию формирующего эксперимента, были отмечены нами и для силовых способностей студенток экспериментальной группы (табл. 3).

Так, на 16,15% увеличилось число девушек с более высокими результатами в динамометрическом тесте правой и левой руки, на 22,61% с более высокими величинами взрывной силы и на 16,15% - динамической силы.

Еще более показательными оказались результаты внутригруппового перераспределения студенток экспериментальной группы по величинам силы отдельных мышечных групп (пресса и спины) (табл. 4).

К окончанию формирующего эксперимента у 29,07% девушек данной группы отмечался рост силы мышц пресса, а у 25,84% - силы мышц спины.

В связи с представленными данными, убедительно выглядели результаты сравнительного анализа величин показателей физической работоспособности и физической подготовленности, зарегистрированные в конце формирующего эксперимента у студенток контрольной и экспериментальной групп (табл. 5).

45


Таблица 4 – Изменения во внутригрупповом распределении девушек 18-19 лет экспериментальной группы по величине силы отдельных мышечных групп к окончанию формирующего эксперимента (в % от общего числа девушек)

Уровни Сила мышц спины Сила мышц пресса

Низкий -29,07 -25,84

Ниже среднего +12,92 +19,38

Средний +16,15 +6,46

Выше среднего 0 0

Высокий 0 0

Таблица 5 – Показатели физической подготовленности девушек 18-19 лет контрольной и экспериментальной групп в конце формирующего эксперимента (М±м)

Показатели Контрольная группа

Эксперимент. группа t P

PWC170, кгм/мин 570,14±14,31 ниже среднего

664,31±15,76 средний 4,42 p<0,001

Индекс работоспособности, у.е.


5,83±0,33 выше среднего 13,00 p<0,001

Динамометрия правой руки, кг 16,75±0,63 низкий

18,32±0,89 низкий 1,44 p>0,05

Динамометрия левой руки, кг 15,55±0,88 низкий

16,29±0,88 низкий 0,59 p>0,05

Прыжок вверх с места, см 30,05±0,63 ниже среднего

34,23±0,87 ниже среднего 3,90 p<0,001

Прыжок в длину с места, см 147,38±2,22 низкий

176,55±3,77 средний 6,67 p<0,001

Сгибание и разгибание рук в упоре лежа,

к-во раз


21,48±1,41 средний 2,02 p<0,05

Челночный бег 4 по 9м, с 13,74±0,20 низкий

11,14±0,15 средний 10,57 p<0,001

Бег 30 м, с 6,07±0,07 ниже среднего

6,06±0,07 ниже среднего 0,10 p>0,05

Проба Ромберга, с 20,85±1,57 удовл.

36,84±7,49 удовл. 2,09 p<0,05

Наклоны, см 14,64±0,64 средний

18,81±1,10 выше среднего 3,29 p<0,01

Сила мышц пресса, к-во раз

35,26±0,90 средний

44,23±1,03 выше среднего 6,55 p<0,001

Сила мышц спины, к-во раз


37,03±2,17 высокий 6,84 p<0,001

Оказалось, что к завершению исследования у девушек экспериментальной группы отмечались достоверно более высокие, чем у представительниц контрольной группы, значения PWC170 (соответственно 664,31±15,76 кгм/мин и 570,14±14,31 кгм/мин), результатов прыжков с места в высоту (34,23±0,87 см и 30,05±0,63 см), прыжков в длину с места (соответственно 176,55±3,77 см и 147,38±2,22 см), динамической силы (21,48±1,41 кг и 17,89±1,08 кг), силы мышц пресса (44,23±1,03 кг и 35,26±0,90 кг) и

46


спины (37,03±2,17 кг и 21,08±0,86 кг), уровня развития гибкости (соответственно 18,81±1,10 см и 14,64±0,64 см), координационных способностей (37,03±2,17 с и 21,08±0,86 с), а также более низкие величины челночного бега 4 по 9 м (11,14±0,15 с и 13,74±0,20 с).

Важно, что практически все из указанных показателей соответствовали у девушек экспериментальной группы более высоким функциональным классам, чем у студенток контрольной группы.

Более детальный анализ представленных данных позволил также констатировать, что под влиянием годичных занятий фитбол-аэробикой наиболее существенными у студенток экспериментальной группы были позитивные изменения гибкости, координационных способностей, динамической силы, силы мышц пресса и спины, общей физической работоспособности.

ВЫВОДЫ Полученные в ходе формирующего эксперимента результаты позволили говорить о высокой эффективности разработанной нами программы проведения занятий по физическому воспитанию среди студенток 18-19 лет с использованием средств фитбол-аэробики, применение которой способствовало существенному улучшению их физической подготовленности, физической работоспособности.

Установлено, что к окончанию формирующего эксперимента у девушек экспериментальной группы 18-19 лет отмечались достоверно (р<0,05; р<0,01; р<0,001) более высокие, чем в контрольной группе, величины практически всех параметров, характеризующих уровень их физической работоспособности и физической подготовленности:

• уровни физической работоспособности были выше, чем в контрольной группе, на 16,52±1,49% по PWC170;

• для студенток экспериментальной группы были характерны более высокие, чем у их сверстниц из контрольной группы, уровни развития ловкости (на 18,94±1,26%), гибкости (на 28,49±2,00%), скоростно-силовых (на 19,79±1,97%) и координационных способностей (на 76,72±4,89%);

• к завершению формирующего эксперимента у девушек экспериментальной группы были выше, чем в контрольной группе, величины показателей, характеризующих статическую силу (на 9,41±1,73% в динамометрическом тесте правой руки и на 4,76±1,42% в аналогичном тесте левой руки), динамическую силу (на 20,07±1,64%), а также силу мышц пресса (на 25,41±1,52%) и силу мышц спины (на 75,69±2,70%);

ЛИТЕРАТУРА 1. Дудорова Л.Ю. Соціально-педагогічні аспекти організації здорового способу

життя студентської молоді / Л.Ю. Дудорова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: зб. наук. пр. за ред. проф. Єрмакова С.С. – Х.: ХДАДМ (ХХІІІ), 2005. - № 8. – С. 24-30.

2. Егорова Н.В. Изменение физического развития женщин при занятиях аэробикой общефизической направленности / Н.В. Егорова // Слобожанський науково-спортивний вісник. –Х.: ХДАФК, 2005. – Вип. 8. – С. 40-43.

3. Коршунов А.А. Анализ и оценка двигательной активности и морфофункциональных показателей студентов в зависимости от возраста, уровня и вида физической активности / А.А. Коршунов // Слобожанський науково-спортивний вісник. –Х.: ХДАФК, 2004. – Вип. 7. – С. 8-11.

47


4. Круцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания / Т.Ю. Круцевич. – К.: Олимпийская література, 1999. – 230 с.

5. Насырова Г.Х. Влияние занятий физическим воспитанием на физическое и функциональное состояние организма студентов / Г.Х. Насырова // Актуальные проблемы физической культуры. Т. IV, Ч. 2: Проблемы физкультурного образования и физического воспитания учащейся молодежи: материалы регион. науч.-практ. конф. – Ростов н/Д., 1995. – С. 83-86.

6. Кривенко А.П. Фізичні вправи з різним рівнем гравітаційного навантаження у тижневому циклі занять як засіб підвищення фізичної підготовленості студенток / А.П. Кривенко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наук. монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. – Х.: ХДАДМ (ХХІІІ), 2006. - № 2. – С. 64-66.

7. Куликова И.В. Комплексное использование аэробики и шейпинга в учебных занятиях по физической культуре со студентками / И.В. Куликова; [под ред. проф. Ермакова С.С.] // Физическое воспитание и спорт в высших учебных заведениях // Сборник статей V международной научной конференции. - Харьков-Белгород-Красноярск, 2009. – С. 100-103.

8. Благуш П.К. Теория тестирования двигательных способностей / П.К. Благуш. – М.: Физкультура и спорт, 1982. – 165 с.

9. Романенко В.А. Диагностика двигательных способностей: учеб. пособ. / В.А. Романенко. - Донецк: Изд-во ДонНУ, 2005. – 290 с.

10. Спортивная метрология: учеб. для ин-тов физ.культ. / Под ред. В.М. Зациорского. – М.: Физкультура и спорт, 1982. – 256 с.

УДК 613.71:796/799:378.180.6

ВЛИЯНИЕ ПРОФИЛАКТИКИ ЗАБОЛЕВАНИЙ НА ПОВЫШЕНИЕ РАБОТОСПОСОБНОСТИ У СТУДЕНТОВ

Ющенко О. П., преподаватель

Классический приватный университет Данная статья рассматривает актуальную проблему повышения физической работоспособности студентов вузов по направлению профилактики травматизма, простудных и инфекционных заболеваний. В работе определен уровень знаний о профилактике заболеваемости (самоконтроля при выполнении физических нагрузок, правил выполнения физических упражнений на самостоятельных занятиях и лечебно-профилактических мероприятиях). Разработан комплекс мероприятий по профилактике заболеваемости и повышению информированности студентов по этому вопросу.

Ключевые слова: травматизм, заболеваемость, физическая работоспособность, информированность, профилактика.

Ющенко О.П. ВПЛИВ ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ НА ПІДВИЩЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ В СТУДЕНТІВ / Класичний приватний університет, Україна.

Дана стаття розглядає актуальну проблему підвищення фізичної працездатності студентів вишів у напрямку профілактики травматизму, простудних та інфекційних захворювань. У роботі визначено рівень знань про профілактику захворюваності (самоконтролю при виконанні фізичних навантажень, правил виконання фізичних вправ на самостійних

48


заняттях і лікувально-профілактичних заходах). Розроблено комплекс заходів з профілактики захворюваності та підвищення інформованості студентів з цього питання.

Ключові слова: травматизм, захворюваність, фізична працездатність, інформованість, профілактика.

Yushchenko O.P. DISEASE PREVENTIVE SUPPORT AS ONE OF THE WAYS OF INCREASE OF PHYSICAL WORKING CAPACITY / Classic private university, Ukraine.

Given article contemplates an actual problem of increase of physical working capacity of students of higher schools at the same time giving the direction for the prevention of traumatism, catarrhal and infectious diseases. The level of knowledge on disease prevention (self-checking at performance of physical activities, rules of performance of physical exercises during independent training and treatment-and-prevention measures) is defined in article. The complex of actions for prevention of morbidity and increase of knowledge of students on this question has been developed.

Key words: traumatism, morbidity, physical working capacity, awareness, prevention.

ВСТУПЛЕНИЕ Профилактика заболеваемости в настоящей момент является одной из важнейших задач современного общества. По отношению к физической культуре и спорту все заболевания можно условно разделить на две группы: первая группа – непосредственно связанные с занятиями физической культурой, к ним относятся травмы различной степени тяжести; вторая группа – все остальные. Анализ заболеваний первой группы свидетельствует о системном травматизме, поэтому травму необходимо рассматривать как закономерность, вызванную просчетами в системе подготовки [1, 3]. Основными причинами травматизма являются: • малое количество времени, уделяемое для разминки; • переоценка своих возможностей; • переутомление; • влияние внешних факторов; • низкий уровень воспитательной работы.

ЦЕЛЬ ИССЛЕДОВАНИЯ Каждый занимающийся физическими упражнениями должен уметь проводить наблюдения за изменением в состоянии своего здоровья, физической и функциональной готовностью организма. Результаты самоконтроля оказывают большую помощь преподавателю (тренеру), который в зависимости от характера возникающих изменений может регулировать тренировочные нагрузки. Ведь оптимальная дозированная мышечная нагрузка повышает общий эмоциональный тонус, создавая устойчивое бодрое настроение, которое служит наиболее благоприятным фоном для умственной деятельности и важным профилактическим средством против переутомления, а так же повышению работоспособности. Заболевания чаще проявляются в период экзаменационной сессии у студентов, имеющих низкую двигательную активность.

ЗАДАЧИ ИССЛЕДОВАНИЯ Показать эффективность профилактики и информированности студентов на снижение травматизма и улучшение работоспособности.

РЕЗУЛЬТАТЫ ИССЛЕДОВАНИЯ Объектом исследования был процесс повышения информированности о профилактике заболеваемости студентов. Проведенный массовый опрос показал, что на самостоятельных занятиях студенты уделяют разминке всего 4,45±0,15 минут. Очевидно, что этого не достаточно для подготовки организма к предстоящей работе.

Перечислить простейшие способы контроля за физиологическими сдвигами в организме смогли лишь 10% респондентов. Назвать тестовые упражнения для

49


определения физической и функциональной подготовленности (дать полный ответ) не смог никто из опрашиваемых.

Анализ полученных данных позволяет сделать вывод, что теоретические знания по профилактике травматизма (самоконтролю и правилам выполнения физических упражнений, на самостоятельных занятиях) у студентов находятся на низком уровне.

Одним из вопросов исследования являлось определение физической работоспособности студентов. Было сформировано 8 экспериментальных групп (по две группы – опытная и контрольная, на первом и втором курсах), численность которых составляла по 20 человек в каждой. Работоспособность определялась с помощью Гарвадского степ-теста [5]. В результате проведенного исследования было выявлено, что на первом курсе исходный уровень данного показателя студентов контрольной группы составил 57,35±2,01, а в опытной – 56,81±1,89 условных единиц (у.е.). Студенты второго года обучения показали, соответственно 55,91±3,82 и 55,94±3,2 у.е.

Полученные показатели во всех экспериментальных группах соответствуют уровню ниже средней физической работоспособности.

С целью активизации учебно-педагогического процесса, был проведен ряд организационных и информационных мероприятий [4]. Всю использованную методическую литературу по вопросам профилактики заболеваемости разделили на следующие группы: • методика проведения закаливающих процедур (контрастный душ, воздушные и

солнечные ванны); • использование специальных упражнений из различных оздоровительных систем

(используется в случае возникновения нарушений осанки, нарушений сердечнососудистой и дыхательной систем, при возникновении простудных и иных заболеваний);

• фитнес-технологии; • методика развития основных двигательных качеств; • самоконтроль функционального состояния; • правила поведения на спортивной площадке и тренажерном зале. Информация доводилась до студентов опытных групп. Кроме этого, предусматривалось ведение индивидуальных дневников самоконтроля (студентов опытных групп), где фиксировались запланированные мероприятия. В специальных графах дневника учитывались следующие показатели: выполнение рекомендуемой физической нагрузки; частота сердечных сокращений до выполнения физической нагрузки и после нее; общее самочувствие и утомляемость в течение дня.

В течение учебного года студенты опытных групп информировались об оценке их физической работоспособности и функционального состояния организма, им демонстрировалась взаимосвязь профилактики травматизма с работоспособностью. Обработанные результаты исследований анализировались на занятиях по физической подготовке со студентами.

После проведения повторного опроса (в конце учебного года) было выявлено, что уровень теоретических знаний по профилактике травматизма у студентов контрольных групп имеет положительную тенденцию и повысился на 15%. В опытных же группах, на всех курсах, наблюдается значительное (85%) повышение данного показателя.

Исследование заболеваемости и травматизма студентов экспериментальных групп было проведено в конце учебного года, в июле. Заметное уменьшение заболеваемости

50


произошло только в опытных группах, так, на первом курсе число заболевших уменьшилось на 35%, на втором курсе на 42%.

Также наблюдается уменьшение количества обращений в медпункт студентов опытных групп получивших различные травмы. Так, на первом курсе число больных уменьшилось на 30%, на втором на 20%. В контрольных группах данный показатель практически не изменился.

ВЫВОДЫ Полученные данные, дают основание утверждать, что уменьшение травматизма различной степени тяжести и простудных заболеваний в опытных группах произошли в результате повышения информированности испытуемых. В контрольных группах показатели по заболеваниям остались практически на прежнем уровне. В свою очередь вышеперечисленные мероприятия в совокупности с другими средствами применяемыми, в течение всего педагогического эксперимента, способствовали улучшению физической работоспособности студентов опытных групп, в то время как в контрольных группах выявлена положительная динамика лишь у студентов второго курса. Об этом свидетельствуют данные, полученные в результате повторного тестирования, которое проводилось в конце учебного года в июне.

ЛИТЕРАТУРА 1. Велитченко В. К. Физкультура без травм / В.К. Велитченко. – М.: Просвещение,

1993. – 129 с.

2. Виленский М. Я. Личностное развитие студента в гуманитарноориентированном образовательном пространстве физической культуры / М.Я. Велинский / Физическая культура, спорт, туризм: сегодня и завтра: Материалы Междунар. науч.-практ. конф. – Ростов-на-Дону, 2004. – С. 9-15.

3. Озолин Н. Г. Настольная книга тренера : наука побеждать / Н.Г. Озолин. – М.: АСТ, «Астрель», 2004. – 864 с.

4. Солодков А. С. Физиология человека. Общая. Спортивная. Возрастная: учеб. для вузов физ. культуры / А. С. Солодков, Е. Б. Сологуб. – М.: Терра-Спорт : Олимпия Пресс, 2001. – 519 с.

УДК 37.037

МОТИВАЦІЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Ющенко О. П., викладач

Класичний приватний університет У роботі за допомогою анкетування виявлені педагогічні умови формування в студентів свідомого ставлення до фізичного виховання, на основі взаємодії між викладачем і студентом.

Ключові слова: студент, викладач, мотив, умови, фізичне виховання.

Ющенко О.П. МОТИВАЦИЯ ПОВЫШЕНИЯ ЭФФЕКТИВНОСТИ ФИЗИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ В ВУЗЕ / Классический приватный университет, Украина.

51


В работе с помощью анкетирования выявлены педагогические условия формирования у студентов сознательного отношения к физическому воспитанию, на основе взаимодействия между преподавателем и студентом.

Ключевые слова: студент, преподаватель, мотив, условия, физическое воспитание.

Yushchenko O.P. MOTIVATION INCREASE PHYSICAL TRAINING IN HIGER EDUCATION / Classic private university, Ukraine.

Problems and ways of increasing effectiveness of physical training in the University. In the report, with the help of tests, pedagogical conditions of forming aimed attitude towards physical education on the basis of mutual interconnection between professor and a student are opened.

Key words: student, professor, motivation, conditions, physical education.

ВСТУП Зміст фізкультурно-спортивної діяльності конкретизується через мотиваційну сферу, що включає в себе мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації. До рушійних сил людської поведінки відносяться також почуття й емоції. Мотиваційна сфера визначає не тільки актуально здійснювану діяльність, але й перспективу подальшого розвитку діяльності у бажаному напрямку [1].

Конкретною ж рушійною силою процесу фізичного виховання є суперечності між цільовою настановою, що фіксує бажану якість і пов'язану зі змістовною стороною особистості (початковий морфофункціональний стан організму), і процесом діяльності, що здійснюється, (фізичним вихованням), що змінюється в залежності від педагогічних умов і пов'язаним з динамічною стороною особистості, її функціональними можливостями. Від правильно обраної мети, коректної цілеспрямованості (прийняття рішення про мету) залежать вибір засобів і методів здійснення педагогічної діяльності викладача з фізичного виховання, конкретний її результат [3].

У педагогічних дослідженнях, які спрямовані на вивчення та вдосконалення фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах, як правило, аналізується якась одна сторона даної проблеми – "викладацька" чи "студентська" [2, 3]. Подібний однобічний аналіз фізичного виховання у вищій школі неминуче призводить до еклектичних висновків і не дозволяє розглядати й удосконалювати його як діалектичний процес, де "суб'єкт-об'єкт" повинні розглядатися як полюси самокерованої системи, яка саморозвивається. У теорії та практиці фізичного виховання недостатньо вивчені педагогічні умови формування свідомого ставлення студента до фізичного виховання, що неможливо створити і реалізувати без найтіснішого особистісного співробітництва між викладачем і студентом.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ Вивчити та зробити аналіз питання мотиваційно-цільової спрямованості процесу фізичного виховання і питання, які тією чи іншою мірою опосередковано впливають на цю спрямованість. Представити процес фізичного виховання у вищому навчальному закладі (ВНЗ) у вигляді інформаційної моделі.

ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ Показати підвищення ефективності фізичного виховання завдяки інформованості та взаємодії між студентом і викладачем.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Виходячи з цих вимог, ми розробили анкету для викладачів і анкету для студентів, відповіді на питання, у яких дозволили розкрити постановку фізичного виховання у ВНЗ – з позиції студента і з позиції викладача. Такий підхід дозволив побачити принципові відмінності з мотиваційно-цільової спрямованості між ними, виявити головні суперечності як джерело основних рушійних сил процесу фізичного виховання і потім розробити адекватні педагогічні умови, що сприяють розв’язанню цих

52


суперечностей. Для цього питання були умовно поділені на блоки. До 1-го блоку увійшли питання, що розкривають потреби, мотиви і цілі, пов'язані з оволодінням фізичною культурою; до 2-го – питання, що розкривають знання, уміння і навички, що відносяться до фізичної культури. До 3-го блоку – анкети для студентів, увійшли питання з їх фізичної підготовленості і можливостей (для викладачів – пов'язані з їх особистісними і професійними якостями), 4-й блок – питання, що розкривають соціально-демографічні характеристики.

За даними результатів опитування, оцінюючи власну активність на навчальних заняттях з фізичного виховання, студенти першого курсу оцінили як 100 %, студенти 2-го курсу оцінювали власну активність – 85,2%.

Зниження активності ускладнює пасивність студентів у ставленні до особистого фізичного розвитку і стану здоров’я. Ставлення до цінностей фізичної культури формується залежно від складу їх об’єктів. Основними ознаками типології ставлень до цінностей фізичної культури є свідомість, почуття інтересу і поведінка, котрі фактично відтворюються в умовах навчально-виховного процесу. В анкеті для студентів найбільшу значимість представляли відповіді на питання: "Чому Ви витрачаєте свій час на фізичні вправи?" Студенти відповідали, що це необхідна умова для поліпшення здоров'я 42,2 %, збереження працездатності 12,2 %, вказували, що вправи сприяють фізичному розвитку 20,8 %, розвивають вольові якості людини 10,1%, моральні 6,8 % і естетичні 7,8 %.

Відповіді на питання: "Які фактори в більшому ступені ускладнюють можливість регулярно займатися фізичними вправами?" за ступенем значимості були такими: завантаженість навчальними заняттями 40,0%, зайнятість суспільною роботою 34,7 %, заняття особистими справами 24,9 %, зайнятість сімейними справами 4,9 %; лише біля 5 % студентів відповіли, що у них немає ускладнень для регулярних занять фізичними вправами. Ніхто зі студентів не відзначив, що їм важко змінити звичку, що склалася, відпочивати пасивно, хоча саме ця суб'єктивна причина за результатами деяких досліджень [1, 4] лежить в основі негативного ставлення до фізичної культури.

Відповіді на питання анкети для викладачів дозволили проаналізувати проблему фізичного виховання у ВНЗ, головним чином, за трьома напрямками: як викладачі оцінюють цілі, мотиви і потреби у фізичному вихованні студентів і свої власні, які знання, уміння і навички необхідні студентам і викладачам для успішної реалізації процесу фізичного виховання у ВНЗ; якими особистісними і професійними якостями повинен володіти викладач кафедри фізичного виховання ВНЗ.

Найбільшу значимість являли для нас відповіді на питання: "Що, на Вашу думку, формує в більшому ступені фізичну культуру студентів?" 64,5 % викладачів відповіли, що це – рівень розвитку фізичних якостей; 63,2 % – арсенал рухових умінь і навичок; 40,8% викладачів вважають, що фізичну культуру визначає стан здоров'я студентів. Ці відповіді свідчать про цільову характеристику процессу фізичного виховання, спрямованого на досягнення певного рівня фізичного розвитку, функціональної і фізичної підготовленості, що в кінцевому підсумку дозволить успішно здійснювати основну навчальну, а потім і трудову діяльність.

На думку викладачів, домінуючими мотивами, що спонукають студентів до занять фізичними вправами і спортом, є: розвиток фізичних якостей 51,3%, зміцнення здоров'я 48,6 %, емоційне задоволення від рухової активності 26,3%.

Мотив, як відомо, є головною спонукальною силою, що направляє людину на ту чи іншу конкретну, предметну діяльність, у тому числі на фізкультурно-спортивну. Природно, що стійкий мотив, що спонукає до занять фізичними вправами і спортом, може розвинутися тільки при зацікавленому ставленні студентів до фізичного

53


виховання як до життєво необхідної потреби, що в подальшому дозволить людині самостійно займатися фізичним самовдосконаленням.

Виходячи з теоретичного обґрунтування проблеми, ми представили процес фізичного виховання у ВНЗ у вигляді інформаційної моделі процесу формування фізичної культури студента в загальному вигляді (див. рис.1). Характерною особливістю даної моделі є тісний зворотний зв'язок (взаємодія) між студентом і викладачем, завдяки якій останній оцінює вихідний рівень фізичної культури студента за всіма її складовими. Потім викладач разом зі студентом розробляє і ставить найближчу мету для досягнення більш високого рівня його психофізіологічного і морфофункціонального розвитку у вигляді певної моделі процесу формування фізичної культури.

Рис. 1. Інформаційна модель процесу формування фізичної культури студента

При цьому, дана модель не повинна істотно розходитися з вимогами програми формування фізичної культури студента. Виходячи з інформаційної моделі, викладач і студент розглядалися в системі суб’єктно-об’єктних взаємозв'язків як взаємодіючі суб'єкти.

ВИСНОВКИ З даного дослідження ми можемо зробити наступні висновки та запропонувати такі перспективи подальших розвідок:

1. Завдяки розробленим анкетам для викладачів і анкетам для студентів ми маємо відповіді на питання, у яких розкривають постановку фізичного виховання у ВНЗ з позиції студента і з позиції викладача. Такий підхід дозволив побачити принципові відмінності з мотиваційно-цільової спрямованості між ними, виявити головні суперечності як джерело основних рушійних сил процесу фізичного виховання і потім розробити адекватні педагогічні умови, що сприяють вирішенню цих суперечностей.

2. Нами запропонована модель процесу формування фізичної культури студентів університету, яка полягає:

а) у комплексній діагностиці індивідуальних психофізіологічних і особистісних якостей;

СТУДЕНТ ВИКЛАДАЧ

Програма формування

фізичної культури студента

Поточний стан рівня фізичної

культури студента

Модель фізичної культури студента

МЕТА

54


б) у єдності теоретичної та практичної підготовки;

в) в організації взаємостосунків викладач – студент у процесі фізкультурно-спортивної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА 1. Алексейчук І. Мотиви занять фізичною культурою і спортом у вищій школі /

І. Алексейчук, Н. Добровольська, О. Начата // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: Зб. наукових праць. – Луцьк, 2002. – Т. 1. – С. 173-175.

2. Лігоцький А.О. Стратегія развитку професійної освіти в Україні: навч.-метод. посіб. / А.О. Лігоцький. – К.: НАВСУ, 1997. – 66 с.

3. Ведмеденко Б.Ф. Теоретичні основи і практика виховання молоді засобами фізичної культури / Б.Ф. Ведмеденко. – К., 1993. – С. 123-126.

4. Дубогай А.Д. Управлять здоровьем смолоду / А.Д. Дубогай. – К.: Молодь, 1985. – 11 с.

УДК 37.037

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ

СПЕЦІАЛЬНИХ МЕДИЧНИХ ГРУП ВНЗ Ятченко А.В., ст. викладач

Класичний приватний університет У статті розглянута проблема комплексної системи організації і умов педагогічного процесу з фізичного виховання студентів спеціальних медичних груп.

Ключові слова: педагогічні умови, спеціальні медичні групи, студенти, фізичне виховання.

Ятченко А.В. ОРГАНИЗАЦИОННО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО ПРОЦЕССА ФИЗИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ СТУДЕНТОВ СПЕЦИАЛЬНЫХ МЕДИЦИНСКИХ ГРУПП ВУЗОВ / Классический приватный университет, Украина.

В статье рассмотрена проблема комплексной системы организации и условий педагогического процесса по физическому фоспитанию студентов специальных медицинских групп.

Ключевые слова: педагогические условия, специальные медицинские группы, студенты, физическое воспитание.

Yathenko A.V. ORGANIZING-PEDAGOGICAL CONDITIONS OF THE EDUCATIONAL PROCESS IN PHYSICAL EDUCATION STUDENT SPECIAL MEDIKAL GROUPS HIGH SCHOOL / Classical private university, Ukraine.

In article is considered problem of the complex system to organizations and conditions of the pedagogical process in physical education student special medical groups.

Key words: pedagogical conditions, special medical groups, students, physical education.

ВСТУП З кожним роком суспільство висуває все більш високі вимоги до людини, її освіти, рівня загального розвитку. Зміна соціокультурної ситуації в країні породжує потребу в таких особистісних якостях, як відповідальність, самостійність, ініціативність і ведення здорового способу життя. У зв'язку з цим система освіти бачить свою мету в тому, щоб

55


з ВНЗ виходили люди, здатні жити в суспільстві, у природному оточенні, захищати його, розвивати і укріплювати здоров'я, тим самим, розвиваючи і себе, і суспільство.

Стан здоров'я студентів цього генофонду країни викликає серйозні побоювання. Роль фізичної культури і спорту в зміцненні етичного і фізичного здоров'я студентства постійно зростатиме при подальшому розвитку суспільства.

Зміни, що відбуваються в даний час, в економіці і системі утворення країни гостро ставлять проблему в зміцненні здоров'я громадян, у тому числі і студентів. Студентство як самостійна соціальна і значна група населення завжди була об'єктом особливої уваги. Аналіз наукових досліджень показує, що проблема організації фізичного виховання із студентами спеціальних медичних груп є однією з найбільш актуальних.

Новий час диктує вищі вимоги до біологічних і соціальних можливостей людини, тому необхідний новий підхід до навчального процесу по фізичному вихованню і нетрадиційні форми фізкультурно-оздоровчої роботи і спорту серед студентської молоді.

По-перше, молодь – основний резерв освіти. По-друге, стан здоров'я молодих груп населення сьогодні – це генофонд здоров'я нації в майбутньому. Тому проблема здоров'я студентства актуальна і вимагає свого вирішення. У час загострення соціально-економічної ситуації в Україні привело до різкого погіршення здоров'я студентів. У ВНЗ спостерігається висока захворюваність студентів, у 25-35% студентів виявляється ослаблене здоров'я, слабка фізична підготовка. Число студентів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, впродовж останніх років коливається в межах 30-35%. Збільшуються випадки звільнення від занять фізичною культурою за станом здоров'я, з кожним роком число звільнених студентів, на жаль, зростає. Зокрема спостерігається зростання кількості академічних відпусток внаслідок захворюваності. Іншими негативними чинниками, що безпосередньо впливають на здоров'я студентів, є шкідливі звички: пияцтво, алкоголізм, тютюнопаління. Небезпечний розвиток останнім часом отримує серед студентської молоді вживання наркотиків. Особливо тривожним є факт залучення до цих шкідливих звичок студентів, що мають різні відхилення в стані здоров'я [3].

Тим часом, сучасні уявлення про патогенез багатьох захворювань і про механізми дії фізичних вправ дозволяють розглядати дозовані фізичні навантаження як засіб профілактики і відновлення функцій, окремих систем і всього організму людини в цілому. Особливого значення набувають заняття фізичними вправами із студентами, що мають суттєві відхилення в стані здоров'я і зарахованими до спеціальних медичних груп (Е.Г. Булич [1], І.І.Вржесневський [2], О.Д.Дубогай, І.О. Короп [4]).

Найбільш гостро дана проблема відчувається в районах, віддалених від соціально культурних центрів. На жаль, до теперішнього часу фахівцями не виконано жодне наукове дослідження по проблемах організації і реалізації освітнього процесу по фізичній культурі студентів спеціальних медичних груп. У літературі немає сучасних методик оцінки фізичного стану студентів з відхиленнями здоров'я на основі використання доступних тестів, не вистачає методичних розробок для застосування засобів фізичного виховання, достатніх за обсягом і адекватних для здоров'я тих, що займаються. У реальній освітній практиці є суперечності, що полягають в невідповідності організаційно-педагогічних умов особливостям студентів спеціальних медичних груп і стану їх здоров'я. А саме для цієї групи студентів гостро потрібні науково-розроблені дозовані завдання з метою оптимізації їх рухової діяльності і, як наслідок, поліпшення стану здоров'я. Тому проблема пошуку нових технологій навчального процесу по фізичному вихованню студентів, і навчання їх здоровому способу життя на основі сучасних методичних принципів є актуальною проблемою науки і практики.

56


ФОРМУВАННЯ ЦІЛЕЙ РОБОТИ Мета статті – визначити організаційно-педагогічні умови освітнього процесу по фізичній культурі студентів спеціальних медичних груп ВНЗ.

Об'єктом дослідження – навчальний процес з фізичного виховання студентів спеціальних медичних груп.

Предметом дослідження виявилися педагогічні і дидактичні умови організації і реалізації освітнього процесу по фізичній культурі у ВНЗ.

На основі поставленої мети були визначені завдання дослідження:

1. Вивчити в стан проблеми організації і проведення занять по фізичному вихованню із студентами спеціальних медичних груп у вищій школі.

2. Визначити педагогічні умови організації і проведення занять по фізичній культурі із студентами спеціальних медичних груп ВНЗ країни на основі впровадження оздоровчих програм.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження: вивчення і аналіз науково-методичної літератури; анкетування, опитування, бесіди; педагогічні спостереження; педагогічний експеримент.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Педагогічний експеримент проводився в цілях перевірки ефективності оздоровчої програми в структурі навчальних занять з метою управління фізичними навантаженнями студентів спеціальної медичної групи. У ході експерименту суворо дотримувалася намічена програма. На основі отриманих даних проведений порівняльний аналіз. Теоретичний аналіз, узагальнення наявних даних дозволили встановити взаємозв'язок окремих чинників, направити хід подальшого дослідження, відібрати факти по ступеню їх важливості, їх значущості.

Відомо, що проведення навчальних занять повинно здійснюватись при суворому дотриманні принципів методики фізичного виховання і врахування диференційованого та індивідуального підходів. Велике число науково обґрунтованих методичних рекомендацій вирішує ряд загальних завдань по виконанню програми в спеціальних медичних групах [1]. Запропонований нами навчально-методичний підхід у ході вдосконалення викладання предмета, подолання консерватизму викладачів змушує впроваджувати необхідність правильного пошуку резервних можливостей вдосконалення викладання предмета. Наші дослідження показують, що мінімальний обсяг спеціальних вправ не приводить до значного покращення фізичної підготовленості студентів, а при тривалому його застосуванні приводить до зниження показників рухових якостей. З цього виникає необхідність включення резервних специфічних чинників по якісному поліпшенню сприйняття практичного матеріалу з великою відповідністю між можливостями і мірою доступності.

Результати проведених досліджень дозволили визначити такі основні педагогічні умови та методичні рекомендації організації занять в спеціальних медичних груп студентів:

− включити і освоїти певний мінімум теоретичних знань з нетрадиційних видів гімнастики, біоритмології і біоенергетики, сучасній теорії будови людини і формах життя в космосі [7];

− визначити, що тільки шлях свідомого підходу до своєї особистості допоможе повністю або частково реабілітувати захворювання, удосконалювати свої думки і тіло;

− поглиблення самим студентом теоретичних знань в області хвороб, що існують, або відхилень у стані здоров'я;

57


− укріплювати під час бесід віру в цілющу силу фізичних вправ лікувального характеру на конкретних прикладах;

− добиватися підвищення моторної щільності занять на певному емоційному рівні, при музичному супроводі і інших чинниках;

− коментувати в процесі виконання вправ лікувальні дії спеціальних вправ;

− використовувати сучасну діагностичну апаратуру, ілюстрації, схеми, фотографії, кінокадри, плакати як додаткові чинники зорового сприйняття;

− дати теоретичний матеріал знань про сучасні дані в області м'язової діяльності.

Поряд із цим існують певні додаткові чинники, які необхідно знати і враховувати при складанні комплексів, відповідно до загального розвитку або групи захворювань (діагнозу):

− базою комплексів повинні бути знайомі, раніше вивчені рухи;

− логічний зв'язок положень тіла і кінцевого результату, де положення попередньої вправи служить початковим для виконання ;

− рухи, які спрямовані за анатомічними ознаками на певну групу м'язів, з дотриманням човникової послідовності і змінності;

− легкість виконання і використання додаткових засобів;

− копіювання рухів або змагання на красу виконання;

− емоційне забарвлення, майстерність виконання;

− свідомість підходу як необхідність виконання;

− визначення обсягу використаних навантажень у градаціях часу, кількості і поступовості (індивідуально);

− музичний супровід розглядати як засіб психоемоційної дії із тонізуючим або релаксаційним ефектом;

− раціональне використання площі приміщень, шикувань групи, переміщення;

− збалансоване планування виконання рухових завдань з урахуванням послідовності задіювання верхньої і нижньої частин тіла;

− регулювання психоемоційних і м'язових зусиль залежно від функціонального стану і тренованості студентів;

− використання адекватних ізометричних зусиль вибіркової силової спрямованості;

− чергування напруги і розслаблення.

ВИСНОВКИ Результати досліджень, розробка раціональної побудови занять фізичними вправами студентів спеціальних медичних груп з оздоровчою спрямованістю на основі їх індивідуалізації сприяли: − підвищенню рівня фізичної підготовленості; − формуванню усвідомленого ставлення до своїх сил; − формуванню усвідомленої потреби в здоров'ї і дбайливого ставлення до нього, до його зміцнення; − самовдосконаленню і підвищенню рівня функціональної і фізичної підготовки.

58


ЛІТЕРАТУРА 1. Булич Э.Г. Физическое воспитание в специальных медицинских группах/

Э.Г.Булич. – М.: Высшая школа, 1986. – 255 с.

2. Вржесневский И.И. Унифицированная система оценки физических возможностей студентов специального отделения Вуза / И.И. Вржесневский // Педагогiка, психологiя та медико-бiологiчнi проблеми фiзичного виховання i спорту. – Х.: ХДАДМ, 2006. – С. 44-48.

3. Домашенко А.В. Физическая подготовленность и здоровье населения – приоритетная задача государственного строительства / А.В. Домашенко // Фізична підготовленість та здоров'я населення. – Одеса, 1998. – С. 10-12.

4. Дубогай О.Д. Методика фізичного виховання студентів віднесених до спеціальної медичної групи/ О.Д. Дубогай, І.О. Короп. – Луцк: Надстирья, 1995, 220 с.

5. Купчиков Р.И. Разминка в физическом воспитании студентов: метод. реком / Р.И. Купчиков. – Мн., 1990.

6. Муравов И.В. Оздоровительные эффекты физической культуры и спорта / И.В. Муравов. – К.: Здоров’я, 1989. – 245 с.

7. Соньки В.Д. Энергетика оздоровительных упражнений / В.Д. Соньки // Теория и практика физической культуры. – 1991. – №2. – 32-39с.

59


ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ

УДК 615.8:616.711

ЕФЕКТИВНІСТЬ ІЗОМЕТРИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ У РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З ГРИЖАМИ МІЖХРЕБЦЕВИХ ДИСКІВ Богдановська Н.В., к.б.н., доцент, Кальонова І.В., к.мед.н., доцент, Крот М.С., студент

Запорізький національний університет Проведено дослідження ефективності ізометричних навантажень у системі комплексної реабілітації хворих з неврологічними проявами гриж міжхребцевих дисків поперекової локалізації. Показано, що застосування в гострому періоді захворювання індивідуальних комплексів кінезотерапії з використанням малоамплітудних вправ у ізометричному режимі сприяє зменшенню больового синдрому, покращенню рухової і функціональної активності хворих.

Ключові слова: остеохондроз, грижа диска, кінезотерапія, ізометричні вправи.

Богдановская Н.В., Калёнова И.В., Крот М.С. ЭФФЕКТИВНОСТЬ ИЗОМЕТРИЧЕСКИХ НАГРУЗОК В РЕАБИЛИТАЦИИ БОЛЬНЫХ С ГРЫЖАМИ МЕЖПОЗВОНОЧНЫХ ДИСКОВ/ Запорожский национальный университет, Украина.

Проведено исследование эффективности изометрических нагрузок в системе комплексной реабилитации больных с неврологическими проявлениями грыж межпозвоночных дисков поясничной локализации. Показано, что применение в остром периоде заболевания индивидуальных комплексов кинезотерапии с использованием малоамплитудных упражнений в изометрическом режиме способствует уменьшению болевого синдрома, улучшению двигательной и функциональной активности больных.

Ключевые слова: остеохондроз, грыжа диска, кинезотерапия, изометрические упражнения.

Bogdanovskaya N.V., Kalyonova I.V., Krot M.S. EFFICIENCY OF ISOMETRIC LOADINGS IN REHABILITATION OF PATIENTS WITH HERNIAS OF INTERVERTEBRAL DISKS / Zaporizhzhya national university, Ukraine.

It is carried out researches of efficiency of isometric loadings in system of complex rehabilitation of patients with neurologic displays of hernias of intervertebral disks of lumbar localisation. It is shown, that application in the sharp period of disease of individual complexes kinezitherapy with use of exercises of small amplitude in an isometric mode promotes reduction of a painful syndrome, improvement of impellent and functional activity of patients.

Key words: оsteochondrosis, disk hernia, kinezitherapy, isometric exercises.

ВСТУП Остеохондроз хребта та зумовлені ним вертеброневрологічні синдроми є однією з найбільш актуальних проблем здоров'я суспільства, що обумовлено як частотою зустрічальності, так і економічними втратами у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або інвалідністю. Відправною точкою розвитку остеохондрозу, як правило, є дегенеративні зміни в міжхребцевих дисках, яким сприяють повторні травми, надлишкове статичне або динамічне навантаження, уроджені особливості будови хребта, спадкоємна схильність [1].

У структурі захворюваності на остеохондроз грижі міжхребцевих дисків (МХД) займають одне з перших місць, складаючи для різних контингентів населення від 10-12 % до 49-60 % [1]. Грижа МХД – найбільш часта причина поперекової радикулопатії – одного з найбільш важких варіантів вертеброгенних больових синдромів, що характеризується особливо інтенсивним і стійким болем і, звичайно, супроводжується різким обмеженням рухливості [2]. Хоча на частку радикулопатії припадає близько 5 % випадків болю в спині, саме вона є найбільш частою причиною стійкої втрати працездатності.

60


Найчастіше в ініціації болю при грижі диска вирішальну роль відіграє механічна компресія корінця й/або спинномозкового ганглія. Проте стійка підтримка інтенсивного больового синдрому може бути пов'язана не стільки з механічними факторами, скільки із вторинними токсичними, дисімунними та дисметаболічними процесами. Речовина пульпозного ядра, будучи хімічним подразником для нервової тканини, сприяє виникненню місцевої запальної реакції, набряку, мікроциркуляторних розладів. Це викликає локальне роздратування чутливих рецепторів і м'язовий спазм, що приводить до обмеження рухливості в ураженому відділі за рефлекторним механізмом [3]. Тривале існування спазму веде до порушення постави, розвитку патологічного рухового стереотипу й підтримує больовий синдром.

Класична схема реабілітаційних заходів при грижах МХД у гострій фазі захворювання передбачає призначення строгого постільного режиму протягом 1-2 тижнів. Проте дослідження останніх років показують, що така тактика приводить до зниження активності й ослаблення м'язових груп, які беруть участь в утриманні, фіксації й стабілізації хребта. З іншого боку, кінезотерапія в ранній термін розвитку больового синдрому нормалізує роботу патологічно змінених м'язів, зміцнює їх, прискорюючи процеси відновлення у структурах хребетних рухових сегментах як за рахунок збільшення циркуляції крові, так і за рахунок нарощування стабілізаційних властивостей [4]. На цій підставі запропонована методика застосування ізометричних вправ у гострому періоді реабілітації хворих з грижами міжхребцевих дисків.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ Мета роботи – вивчення ефективності застосування ізометричних вправ у комплексній реабілітації осіб з грижами міжхребцевих дисків поперекової локалізації.

У рамках дослідження на базі спеціалізованого відділення патології хребта Запорізької обласної клінічної лікарні під нашим спостереженням перебувало 35 хворих з грижами МХД поперекової локалізації. Дискогенний попереково-крижовий остеохондроз був представлений наявністю грижових випинань ІІ ступеня переважно диску L5-S1, рідше L4-L5, підтверджених комп’ютерно-томографічним дослідженням. Дана патологія клінічно проявлялася компресійним корінцевим синдромом або синдромом люмбоішіалгії. Хворі були поділені на дві групи – основну (19 осіб) і контрольну (16 осіб).

Згідно з класичною схемою реабілітації хворі обох груп у гострий період захворювання отримували медикаментозну терапію, яка була спрямована на зменшення больового синдрому шляхом зниження інтенсивності запального процесу, поліпшення кровообігу, зменшення ірітативних впливів збоку дегенеративно змінених хребетних рухових сегментів, нормалізацію тонусу м’язів [5].

У підгострий та відновлювальний періоди захворювання при стиханні больового синдрому в пацієнтів як основної, так і контрольної груп застосовувалися такі методи: тракційні заходи, фізіотерапевтичні процедури, лікувальний масаж, лікувальна гімнастика. У хворих контрольної групи кінезотерапія включала використання фізичних вправ за традиційною методикою: комплекс вправ динамічного характеру з різних вихідних положень, що чергувалися з вправами на розслаблення та дихальними вправами. Амплітуда рухів – до виникнення больових відчуттів, темп виконання вправ повільний, без різких рухів [6].

Хворим основної групи з першого дня перебування в стаціонарі був запропонований комплекс спеціалізованих ізометричних вправ. За основу комплексу узяті вправи ізометричного характеру для м’язів спини та черевного пресу. Ізометричні напруги м'язів проводились у вигляді тривалих (5-7 с) і ритмічних напруг з виконанням рухів у ритмі 7-10 разів у хвилину. Оптимальним числом повторень вважають 10 напруг для

61


кожної групи м'язів протягом одного заняття. Далі проводилось навчання хворих навичкам довільного розслаблення м'язів, дозованих м'язових скорочень, ізольованої напруги окремих м'язів, довільного включення в рух одночасно декількох м'язових груп [7].

Кожному хворому залежно від загального стану, стадії патологічного процесу, ступеня порушення функції й загальної фізичної підготовленості призначався відповідний режим рухів. Метою реабілітаційних заходів у гострий період є розслаблення спастичних м'язів спини, задньої групи м'язів стегна й гомілки, зменшення компресії на нервові закінчення, ліквідація функціональних блоків і анталгічної пози. Особливо ретельно варто домагатися розслаблення й розтягання м'язів-розгиначів хребта, клубово-поперекового м'яза, великих сідничних, грушоподібних м'язів і гомілки, які частіше інших при грижах поперекової локалізації утягуються в патологічний процес і перебувають у стані патологічного гіпертонусу [4, 7].

Особлива увага приділялася точному дозуванню вправ. Щадний режим у гострому періоді передбачає виконання всіх вправ на порозі больових відчуттів. Час однократного ізометричного скорочення не повинен у цей період перевищувати 5 с. Ізольоване довільне скорочення м'язів виконують із зусиллям не більше 50 % від максимального або до виникнення больових відчуттів.

Дослідження включало суб’єктивну оцінку виразності больового синдрому за показником візуальної аналогової шкали болю (ВАШ болю, мм), больовим індексом Мак-Гілла (бал), об’єктивну оцінку за індексом м’язового синдрому (ІМС), визначення статичної витривалості м’язів спини та черевного пресу [8]. Тривалість реабілітаційного курсу в обох групах склала 21 день.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ Первинне обстеження функціонального стану опорно-рухового апарату хворих обох груп не виявило істотних розходжень у величинах основних показників (табл. 1).

Таблиця 1 – Показники функціонального стану опорно-рухового апарату хворих основної і контрольної груп до проведення реабілітаційних заходів

Показник Основна група Контрольна група

ВАШ болю, мм 58,82±2,79 60,75±2,57

Індекс Мак-Гілла, бал 7,43±0,26 7,73±0,21 Індекс м’язового синдрому,

а.о 8,47±0,49 8,56±0,52

Статична витривалість м’язів спини, с 15,74±0,28 14,62±0,26

Статична витривалість м’язів черевного пресу, с 11,18±0,36 10,12±0,41

Основною суб’єктивною клінічною ознакою в даної категорії хворих була наявність больового синдрому, який було виявлено у всіх обстежених. Біль локалізувався в поперековому відділі хребта з іррадіацією в крижовий відділ, сідниці, нижні кінцівки, значно посилювався при виконанні рухів. Відповідно до результатів, представлених у таблиці 1 значення ВАШ болю достовірно не відрізнялись у представників обох досліджуваних груп: 58,8±2,79 балів в основній групі, проти 60,7±2,57 балів в контрольній групі, оцінка вербальних характеристик болю по шкалі Мак-Гілла також істотно не розрізнялась. ІМС був підвищений в обох групах – 8,47±0,49 і 8,56±0,52 балів в основній та контрольній групах, що відповідає важкості м'язового синдрому ІІ ступеня. Показники статичної витривалості м’язів спини і черевного пресу в обох групах були більше ніж у три рази менше фізіологічних норм.

62


У результаті проведених реабілітаційних заходів позитивні зміни основних функціональних показників досягнуті в обох групах хворих, що проявлялось у зменшенні виразності больового синдрому, м’язово-тонічних порушень, покращенні функціональної активності хворих (табл. 2).

Таблиця 2 – Показники функціонального стану опорно-рухового апарату хворих основної і контрольної груп після проведення реабілітаційних заходів

Показник Основна група Контрольна група

ВАШ болю, мм 36,67±4,01 46,92±3,17* Індекс Мак-Гілла, бал 3,78±0,08 4,69±0,15

Індекс м’язового синдрому, а.о 5,56±0,38 6,83±0,41*

Статична витривалість м’язів спини, с 35,46±0,61 29,94±0,73*

Статична витривалість м’язів черевного пресу, с 21,18±0,36 16,34±0,38*

Примітка: * – p >0,05 у порівнянні з основною групою

При повторному обстеженні у хворих основної групи показник ВАШ болю зменшився на 37,65 %, а саме з 58,8±2,79 мм до 36,67±4,01 мм; індекс Мак-Гілла на 50,87 % з 7,43±0,26 до 3,78±0,08 балів; індекс м’язового синдрому відповідно на 34,36 % з 8,47±0,49 балів до 5,56±0,38 балів. Достатньо високим виявилось збільшення показників статичної витривалості м’язів спини і черевного пресу, відповідно на 60,68 % і 34,56 %, що можна пояснити не тільки зміцненням м’язового корсету під впливом ізометричних вправ, але й зменшенням больового синдрому, що сприяло збільшенню тривалості виконання статичних тестів.

Аналогічна динаміка також зареєстрована при повторному обстеженні осіб контрольної групи, проте величини відносного покращення основних показників менш виразні, ніж в основній групі. Порівняльна характеристика показників функціонального стану опорно-рухового апарату хворих досліджуваних груп наприкінці дослідження представлена на рис. 1.

0

10

20

30

40

50

60

70

І* ІІ* III* IV* Vосновна група контрольна група

Рис. 3.1. Динаміка показників функціонального стану опорно-рухової системи

хворих з грижами міжхребцевих дисків наприкінці дослідження (%): І – зниження ВАШ болю; ІІ – зниження індексу Мак-Гілла; ІІІ – зниження виразності м’язово-

тонічних порушень; IV, V – збільшення статичної витривалості м’язів спини і черевного пресу

Примітка: * - р<0,05 – достовірна відмінність між показниками основної і контрольної груп

63


Таким чином, виконання ізометричних вправ для м'язів спини й передньої черевної стінки дозволило збільшити стабілізуючу і фіксуючу хребет функцію м'язового корсета, зменшити травмуючий вплив грижових випинань на спинномозкові нервові корінці, сприяло стабілізації хребетних рухових сегментів.

ВИСНОВКИ Таким чином, результати дослідження дозволяють констатувати значну ефективність застосування спеціалізованих кінезотерапевтичних комплексів на стаціонарному етапі реабілітації хворих з неврологічними проявами гриж міжхребцевих дисків поперекової локалізації. Позитивні результати реабілітаційної програми, що включає використання малоамплітудних ізометричних вправ у гострому періоді захворювання з послідовним підключенням масажу, фізіотерапевтичних заходів, динамічної лікувальної гімнастики, проявились у зменшенні виразності больового синдрому, м’язово-тонічних порушень, покращенні функціональної активності хворих. Вирішальне значення в успіху реабілітаційних заходів, на нашу думку, мають ранній початок, етапність і комплексність реабілітаційного процесу з обов’язковою індивідуалізацією комплексів фізичних вправ залежно від стадії захворювання, рівня локалізації процесу, характеру синдрому, загального стану хворого.

ЛІТЕРАТУРА 1. Козёлкин А.А. Дискогенные миелорадикулярные синдромы (принципы

диагностики и консервативного лечения) / А.А.Козёлкин // Міжнародний неврологічний журнал. – 2004. – № 4. – С. 16-20.

2. Бронштейн Д. Эпидемиология, этиология, диагностическая оценка и лечение поясничной боли / Д. Бронштейн // Международный медицинский журнал. – 2000. – № 5. – С. 36-42.

3. Дубенко Е.Г. Патогенетический двигательный режим при заболеваниях нервной системы / Е.Г. Дубенко, А.Я. Браславец. – К.: Здоров'я, 1983. – 104 с.

4. Лемішко Б.Б. Ізометричні напруження м’язів у лікуванні та профілактиці ускладнень остеохондрозу хребта / Б.Б. Лемішко, С.Й. Хабаль, О.В. Ярошик // Практична медицина. – 1999. - № 1-2. – С. 52-54.

5. Ходарев С.В. Принципы и методы лечения больных с вертеброневрологической патологией: учебное пособие / С.В. Ходарев, С.В. Гавришев, В.В. Молчановский. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. – 607 с.

6. Скоромец А.А. Лечение поясничных спондилогенных болевых синдромов / А.А. Скоромец, А.И. Ахметсафин, А.В. Клименко. – СПб.: Гиппократ, 2001. – 160 с.

7. Лазарев И.А. Кинезотерапия на наклонной плоскости при неврологических проявлениях остеохондроза позвоночника / И.А. Лазарев // Український медичний часопис. – 2002. - № 2. – С. 11-16.

8. Белова А.М. Шкалы, тесты и опросники в медицинской реабилитации / А.М. Белова. – М.: Антидор, 2002. – 440 с.

64


УДК 615.825

КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ СИМЕТРІЙ ПОСТАВИ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ,

ЩО ЗАЙМАЮТЬСЯ ХУДОЖНЬОЮ ГІМНАСТИКОЮ Гулбані Р.Ш., к.пед.н., доцент

Класичний приватний університет У статті йдеться про фізичну реабілітацію для дітей молодшого шкільного віку з асиметріями постави, яка б сприяла гармонійному розвитку дітей, корекція порушень постави та попередження розвитку сколіоза та функціональних порушень, пов’язаних з нею. Створення диференційованих програм сприяє зміцненню м’язово-зв’язкового апарату у дітей з функціональною недостатністю білатеральності розвитку м’язів правої й лівої сторони тіла. Програми сприятимуть попередженню розвитку сколіозів і зміцненню здоров’я на всіх етапах зростання та розвитку підростаючого покоління.

Ключові слова: постава, сколіоз, лікувальна фізична культура, корекційні заходи, гнучкість хребта, фізична реабілітація, дослідження.

Гулбани Р.Ш. КОРРЕКЦИЯ НАРУШЕНИЙ СИММЕТРИЙ ОСАНКИ ДЕТЕЙ МЛАДШЕГО ШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА, ЗАНИМАЮЩИХСЯ ХУДОЖЕСТВЕННОЙ ГИМНАСТИКОЙ / Классический приватный университет, Украина.

В статье идет речь о физической реабилитации детей младшего школьного возраста с функциональными нарушениями симметрии осанки, которая способствовала гармоничному развитию детей, коррекции асимметрий осанки и предупреждению развития сколиоза и функциональных нарушений, связанных с ней. Создание дифференцированных программ способствует укреплению мышечно-связочного аппарата у детей с функциональной недостаточностью билатеральности развития мышц правой и левой стороны тела. Программы будут способствовать предупреждению развития сколиозов и укреплению здоровья на всех этапах роста и развития подрастающего поколения.

Ключевые слова: осанка, сколиоз, лечебная физкультура, коррекционные мероприятия, гибкость позвоночника, физическая реабилитация.

Gulbani R.Sh. SYMMETRY CORRECTION POSTURE, PRIMARY SCHOOL CHILDREN, ENGAGE IN ARTISTIC GYMNASTICS / Classic private university, Ukraine.

The article comes to physical rehabilitation for primary school children with asymmetry of posture, which would promote the harmonious development of children, correction and prevention of posture disorders and functional disorders associated with it. Creating a differentiated program promotes muscle-connected device in children with functional deficiency of muscles bilateralism right and left side of the body. Programs will help prevent the development of scoliosis and health promotion at all stages of growth and development of the younger generation.

Key words: posture, scoliosis, therapeutic physical culture, corrective measures, spinal flexibility, physical rehabilitation and research.

ВСТУП Як не сумно це визнати, але наука вказує, що 86 відсотків наших дітей потребують корекції хребта, вони страждають порушенням опорно-рухового апарату тією чи іншою мірою. А це – передумова до розвитку багатьох хронічних хвороб.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ Фізичне виховання дітей молодшого шкільного віку 6-8 років, що мають порушення постави, є об'єктом постійної уваги вчених і практиків. В останні 10 років цій темі були присвячені дослідження Попова С.Н., В.А. Кашуба [4], та інших. Стан фізичного виховання в початкових класах середніх шкіл сьогодні не забезпечує необхідного фундаменту фізичного розвитку учнів на етапі першої ланки навчання в школі. У зв'язку з цим актуальним завданням є розробка та обґрунтування методик застосування різноманітних засобів фізичного виховання у дітей, що мають патологічні стани постави в молодших класах, а також запобігання порушень правильної постави, що сприяють розвитку як фізичних, так і розумових здібностей (Котешева І.А., 2003)[5].

65


Неправильна постава відбивається на роботі внутрішніх органів і систем. Якщо вигини хребта сформовані в режимі патології, то орган (або система органів), що перебуває в цій області, перетерплюють тиск, стискуються або витісняються зі свого місця призначеного йому природою. Витиснутий або стислий орган порушує свою діяльність, а частіше в ній відбуваються застої, що приводить до збоїв у роботі тої системи, до якої він належить [6].

У художній гімнастиці активно стимулюється розвиток правої сторони, негативно відображається на вертикалі хребта та білатерантності розвитку м’язів правої й лівої сторони тіла. Правильна постава забезпечує оптимальні умови для функцій всіх органів і систем організму як єдиного цілого.

Систематичні заняття фізичною культурою, використання вправ, що коригують, спрямованих на зміцнення недостатньо розвинених груп м'язів, сприяють формуванню правильної постави, що забезпечує гармонійне функціонування організму.

При правильній поставі створюються оптимальні умови для нормального функціонування окремих систем і всього організму, і при цьому утримання тіла у вертикальному положенні відбувається з найменшою витратою енергії.

Порушення постави у фронтальній площині називається асиметричною поставою. Остисті відростки хребців прямостоячої дитини створюють суцільну дугу бічного скривлення. При цьому є асиметрія більшого або меншого ступеня виразності між правою й лівою половинами тулуба, нерівномірність трикутників талії, одне надпліччя й лопатка опущені в порівнянні з іншою. Відзначається сплощення м'язів з однієї сторони шиї й грудної клітини [3].

Частіше сколіотичною хворобою страждають дівчата, що може пояснюватися їхнім менш сталим фізичним розвитком і слабкістю мускулатури. Виразні й достовірні ознаки, які говорять про асиметрію, а саме: неоднаковий рівень надпліч (на стороні скривлення надпліччя вище); неоднакова довжина надпліч і ключиць (на стороні скривлення надпліч й ключиця більше короткі); асиметричне розташування лопаток (на стороні скривлення лопатка розташована вище); противно скривлення в поперековому відділі хребта (лінія остистих відростків поперекових хребців вигнута вліво при правобічному грудному скривленні й навпаки); асиметрія трикутників талії, які утворюються лінією талії й внутрішньою поверхнею руки хворого, витягнутої уздовж тулуба: на стороні скривлення трикутник талії глибший і виражений більш чітко.

Основою корекції порушень постави, особливо початкового ступеня, є загальне тренування м'язів ослабленої дитини. Вона повинна здійснюватися на тлі оптимально організованого лікувально-рухового режиму, складеного з урахуванням виду порушень опорно-рухового апарата дитини, його віку.

Обраний напрямок дослідження відповідає науковому плану Класичного приватного університету «Теоретико-методичні основи фізичного виховання та фізичної реабілітації різних груп населення», номер держреєстрації 0107U004193.

Мета роботи полягала в оптимізації реабілітаційних заходів з корекції асиметричної постави в тренувальному процесі юних гімнасток-художниць в умовах позашкільного навчального закладу.

Основне завдання: зменшити асиметрію постави гімнасток шляхом підбору корекційних вправ.

Методи дослідження: аналіз літературних джерел, медико-біологічні методи дослідження, методи фізичної реабілітації, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.

66


РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ Практична й експериментальна частина роботи була виконана на базі позашкільного навчального закладу ″Обласна комплексна дитячо-юнацька спортивна школа Запорізької обласної організації фізкультурно-спортивного товариства ″Спартак″ з жовтня по березень 2011 року були виконані дослідження з оцінки постави, юних гімнасток-художниць, показники гнучкості хребта і рухливості плечового суглоба, методики оцінки та тестування, відповідно до плану роботи.

В експерименті брали участь дві групи (експериментальна й контрольна) діти 6-8 років з асиметричною поставою та різними порушеннями постави.

При організації реабілітаційних заходів в експериментальній групі, ми використовували індивідуальний досвід роботи, малогруповий і індивідуальний методи. На індивідуальних заняттях діти комплектувалися в невеликі групи з урахуванням однотипності порушень постави й віку або ж з урахуванням змісту роботи з кожною дитиною окремо.

При проведенні групових занять діти поєднувалися за віком та рівнем підготовленості. Для таких занять підбирали вправи для дітей з асиметричною поставою. Для дітей експериментальної групи всі реабілітаційні заходи проводилися індивідуальним методом.

Ми запропонували дівчаткам гімнасткам експериментальної групи виконувати комплекс корекційних вправ після основного уроку художньої гімнастики протягом 20-30 хвилин три рази на тиждень протягом трьох місяців. Корекційни вправи були запропоновані мало груповим та індивідуальним методом з рахунку асиметричних порушень постави дівчат. Додатково було запропоновано витягання хребта на гімнастичній перекладені після корекційних вправ протягом кількох хвилин з поворотом тулуба в різні сторони, пасивна корекція положенням під час розтягування м’язів нижніх кінцівок на декілька хвилин, або невеликих перервах основній частині між виконанням складних вправ.

Лікування положенням ми запропонували батькам, як домашнє завдання, контролювати правильність виконання завдання своїх дітей. Також вдома лікувальний масаж спини та нижніх кінцівок протягом 20-30 хвилин, 10 разів, через місяць. Попередня оцінка постави, виконана в сагітальній і фронтальній площині показала, що з двадцяти обстежених дівчаток тільки в однієї хребет був практично в нормі.

Для оцінки постави використовували рейтинг-карту Хоуллі, яку рекомендував В.А. Кашуба в монографії ″Біомеханіка постави″ (2003 р.).

У сагітальній площині в таблиці показані п’ять параметрів оцінки. З них ми виділили два найбільш показові для гімнасток параметри – це верхня частина спини та область живота. У верхній частині спини частіше за усе спостерігались крилоподібні лопатки, а область живота випирала вперед. У фронтальній площині з п’яти показників ми виділили три – це горизонтальна лінія плеча, горизонтальна лінія області грудей та повздошних кісток.

Ми виділили ці порушення в поставі, оскільки вони були присутні у всіх учасниць експерименту, серед яких не було ні однієї лівші. Проблема в художній гімнастиці полягає в тому, що активний розвиток сили і гнучкості правого боку тіла негативно проявляється на білатеральності м'язів тулуба і сприяє зсуву хребта від вертикального положення.

Для контролю за змінами рухових характеристик юних гімнасток були використані вправи на гнучкість – міст, нахили в положенні стоячи вперед та прогин тулуба назад, для оцінки плечового пояса ми використовували прокручування гімнастичного ціпка

67


назад з прямими руками. Порівняння результатів за всіма тестовими вправами між експериментальною та контрольною групами не показали відмінностей ні до експерименту, як потрібно по нормах проведення подібних робіт, так й після експерименту, між оцінками не спостерігається достовірних відмінностей.

Не відбулися достовірні зміни й з порівнянням всередині самих груп. Гнучкість збільшилась, але не на стільки, щоб вважатися статичної достовірної. Для оцінки на предмет симетрії розвитку м′язів правої й лівої сторін були виконані наклони тулуба у сторони у положенні стоячи у стіни, відхилятися не дозволялося.

На наш погляд, порушення вертикалі хребта найбільше проявляється в бокових нахилах, оскільки зміщення хребта вправо заважатиме нахилу вправо і навпаки полегшувати нахили вліво. Порівнювання отриманих результатів дозволяє нам судити про позитивні зміни у вертикалі постави гімнасток експериментальної групи так як результати показані у них після реабілітації з явною тенденцією ведуть до поліпшення показників симетрії хребта.

Порівнюючи результати показанні до и після експерименту можна констатувати, що:

1. До експерименту, спостерігається виражена асиметрія у глибині нахилу, що свідчить, на наш погляд, про більш активну гнучку роботу в праву сторону, що сприяє на розвиток жорсткого скелету та стимулює розвиток сколіотичної постави.

2. Після експерименту у експериментальній групі відмінність у нахилах у сторону помітно вирівнялось и складало 0.41 см, відносно початкового – 2.61см. У контрольній групі асиметрія практично збереглась, добре не збільшувалась.

3. Порівняння результатів між групами після закінчення експерименту показали достовірні зміни з переважанням результатів експериментальної групи, що можна вважати позитивним ефектом реабілітації.

Звичайно асиметрична постава є причиною асиметричних нахилів, але головне, що в тренувальному процесі така асиметрія стимулює та сколіотична постава посилюється. Істотною практичною рекомендацією може бути обов′язкове розвантаження правої сторони тіла після нахилів, хоча б у пасивному режимі, але з достатньою тривалістю утримання лікувальної пози, для вирівнювання м′язових тонусів правої та лівої сторони тулуба. Для оцінки сили м’язів тулуба, які беруть участь у підтриманні вертикалі хребта, були виконані тестові завдання для утримання м’язів спини, пресу й бокових м’язів тулуба за відлік часу.

Порівнюючи результати, показані до и після експерименту, можна констатувати таке:

1. До експерименту відмінностей між групами не спостерігалось.

2. Після – середньостатистичний показник збільшився майже в 3–4 рази, й спостерігається тенденція до збільшення відмінностей, хоча статистично вони між групами не достовірні.

3. У групах, під час експерименту також відбулися позитивні зміни, але й вони статистично не достовірні, хоча в експериментальній вони покращились у середньому у 2 рази більше, ніж у контрольній.

4. Помітна й достовірна різниця була отримана тільки в бічних нахилах.

Після закінчення експерименту час утримання бічного нахилу в експериментальній групі майже вирівнявся, але в порівнянні з контрольною навіть по одному пункту – утримання лівого нахилу статистично достовірно покращилось, що підтверджує вирівнювання асиметрії в м’язових тонусах.

68


Якщо до програми фізичної реабілітації відмінності між групами практично не спостерігалось, але остаточні оцінки постави показують позитивну тенденцію за всіма показниками, що свідчить про правильне складання програми фізичної реабілітації.

ВИСНОВКИ Таким чином, створення диференційованих, як профілактичних, так і реабілітаційних програм, які сприятимуть зміцненню м’язово-зв’язкового апарату в дітей з функціональною асиметрією постави, сприятимуть попередженню розвитку сколіозу і, відповідно, зміцненню здоров’я на всіх етапах зростання і розвитку підростаючого покоління.

Розроблені комплекси фізичних вправ можуть бути впровадженні в практичну діяльність шкіл, які дозволять як в умовах організованого колективу, так і під час виконання вправ вдома, попередити та виправити асиметричну поставу в дітей, своєчасно запобігти розвитку патології в дітей молодшого шкільного віку.

Подальші дослідження передбачається спрямувати на більш розширений пошук засобів і програм, які б сприяли зміцненню опорно-рухового апарату дітей молодшого шкільного віку з функціональною правосторонньою асиметрією постави.

ЛІТЕРАТУРА 1. Алтер М. Дж Наука о гибкости / М.Дж. Алтер. – К. : Олимпийская литература,

2001. – 421 с.

2. Брэгг П. Здоровый позвоночник / П. Брэгг. – СПб. : Вектор, 2007. – 87 с.

3. Гросс Н.А. Физическая реабилитация детей с нарушением функций опорно двигательного аппарата / Н.А. Гросс. – М. : Эксмо, 2000. – 224 с.

4. Кашуба В.А. Биомеханика осанки / В.А. Кашуба. – К. : Олимпийская литература, 2003. – 279 с.

5. Котешева И.А. Лечение и профилактика нарушений осанки / И.А. Котешева. – М. : Эксмо, 2003. – 190 с.

6. Окамото Г. Основи фізичної реабілітації / Г. Окамото, перекл. з англ. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2002. – 294 с.

УДК 37.037.1 – 053.66:373.1

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ ОЗДОРОВЧИХ ТА ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

ДЛЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ Дорошенко В.В., ст. викладач, *Трофимов В.А., доцент

Запорізький національний університет, *Бердянський державний педагогічний університет

У статті подається аналіз ефективності затосування в загальноосвітніх закладах оздоровчих та профілактичних заходів для дітей молодшого шкільного віку. Показано, що в процесі застосування оздоровчих та профілактичних заходів відзначається покращення рівня фізичного здоров'я, що може служити підтвердженням ефективності проведених заходів та доцільності їх використання.

Ключові слова: оздоровчі та профілактичні заходи, загальноосвітні заклади, молодший шкільний вік.

69


Дорошенко В.В., *Трофимов В.А. ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПРИМЕНЕНИЯ В ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ ШКОЛАХ ОЗДОРОВИТЕЛЬНЫХ И ПРОФИЛАКТИЧЕСКИХ МЕРОПРИЯТИЙ ДЛЯ ДЕТЕЙ МЛАДШЕГО ШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА / Запорожский национальный университет, *Бердянский государственный университет, Украина.

В статье дается анализ эффективности применения в общеобразовательных учреждениях оздоровительных и профилактических мероприятий для детей младшего школьного возраста. Показано, что в процессе применения оздоровительных и профилактических мероприятий отмечается улучшение уровня физического здоровья, что может служить подтверждением эффективности проводимых мероприятий и целесообразности их использования.

Ключевые слова: оздоровительные и профилактические мероприятия, общеобразовательные учреждения, младший школьный возраст.

Doroshenko V.V., *Trofimov V.A. EFFICIENCY OF USE IN SCHOOLS AND HEALTH PREVENTION VOR CHILDREN OF PRIMARY SCHOOL AGE / Zaporozhye national university, *Berdiansk state pedagogical university, Ukraine.

The article analyzes the effectiveness of general educational establishments of health and prevention for primary school children. It is shown that in the application of sanitary and preventive measures indicated improvement in the level of physical health, which may serve as confirmation of the effectiveness of interventions and their usefulness.

Key words: wellness and prevention activities, educational institutions, children of primary school age.

ВСТУП Фізичне здоров'я дітей – один з об'єктивних інтегральних показників, що характеризують розвиток дітей, важливий критерій комплексної оцінки впливу на організм людини біологічних, соціально-економічних, гігієнічних, кліматогеографічних і інших чинників [1, 2].

Інтерес до проблеми зміцнення та формування здоров'я, активізація досліджень цієї проблеми обумовлена зниженням показників здоров'я населення. Велику турботу викликає здоров'я школярів. При подальшому розвитку науково-технічного прогресу воно продовжує погіршуватися [3, 4]. На сьогодні інститутом суспільного здоров'я в Україні зареєстровано 13 млн. захворювань у дітей, кількість випускників шкіл, які є практично здоровими, за даними різних авторів складає від 5 до 25 %, до завершення навчання в школі кожний другий старшокласник має захворювання. Приблизно 10% випускників шкіл можуть вважатися здоровими [5, 6, 7].

Виходячи з вищесказаного, оздоровчі та профілактичні заходи для дітей є необхідністю в сучасному суспільстві. У зв'язку з цим зростає значення організації робіт профілактичної та корекційної спрямованості безпосередньо в умовах навчального закладу, де дитина перебуває практично щодня, отже, є можливість своєчасних і регулярних впливів.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ РОБОТИ Мета дослідження - оцінити ефективність застосування в загальноосвітніх школах оздоровчих та профілактичних заходів для молодших школярів.

У даному дослідженні вирішувались такі завдання:

1. Визначення рівня фізичного здоров'я, рівень функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем учнів молодшого шкільного віку, які навчаються в різних за обсягом оздоровчих та профілактичних заходів загальноосвітніх закладах.

2. Порівняльний аналіз рівня фізичного здоров'я дітей молодшого шкільного віку, які навчаються в різних за обсягом оздоровчих та профілактичних заходів загальноосвітніх закладах.

70


РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Дослідження проведені за допомогою комп'ютерної інформаційно-діагностичної програми "Оберіг" (автори Маліков М.В., Богдановська Н.В.) на базі загальноосвітнього навчально-оздоровчого комплексу № 110, де систематично проводяться оздоровчі та профілактичні заходи, та загальноосвітнього навчально-виховного комплексу № 34 м. Запоріжжя, який працює за звичайним режимом роботи. Контингент обстежених склали 60 школярів молодших класів, із них 30 школярів (13 дівчаток та 17 хлопчиків) школи № 110 (основна група) та 30 школярів (15 дівчаток та 15 хлопчиків) школи № 34 (контрольна група).

До комплексу оздоровчих та профілактичних заходів, що застосовувався в НВК № 110 (основна група), входили: 1) заняття ЛФК (у розкладі кожного класу з першого по четвертий щотижнево); 2) курси масажу за призначенням (не менше одного курсу на рік); 3) киснева терапія у вигляді кисневих коктейлів курсами; 4) оздоровлення у фітобарі в осінньо-зимовий та весняний періоди; 5) УФО; 6) електрофорез, тубус-кварц, апарат д'Арсонваль за призначенням.

Застосована в нашому дослідженні експрес-оцінка рівня функціонального стану серцево-судинної системи, дихальної системи та рівня фізичного здоров'я «Оберіг» передбачає попередню реєстрацію таких морфофункціональних показників як довжина і маса тіла, ЧСС, АТ, ЖЄЛ, час затримки дихання на вдиху і видиху, а також тестування підйому тулуба за 1 хвилину. У таблиці 1 представлені середні величини цих показників у дівчаток молодшого шкільного віку в основній і в контрольній групі, а також коефіцієнт відмінності між ними.

Таблиця 1 – Величини морфофункціональних показників дівчат молодшого шкільного віку контрольної та експериментальної груп (М+m)

Показники Контрольна група Основна група Довжина тіла (см) 132 ± 2,19 136,8 ± 1,297 Маса тіла (кг) 29,29± 2,53 30,73 ± 0,63 ЧСС (уд/хв) 86,8 ± 5,06 92,6± 3,29 САТ (мм.рт.ст.) 116,5 ± 3,29 110,2 ± 0,89 ДАТ (мм.рт.ст.) 74,2 ± 0,798 72,6 ± 1,89 ЖЄЛ (мл) 1630 ± 74,87 1840 ± 79,86 Проба Штанге (сек) 22,15 ± 3,06 37,76 ± 1,55* Проба Генчі (сек) 23,13± 1,12 30,55 ± 1,76* Підйом тулуба за 60 сек 31,2± 1,39 35,2 ± 0,69* Кількість балів 49,75 ± 0,89 61,2 ± 0,72* Рівень фізичного здоров'я Нижче середнього Середній

Примітка - *достовірні розходження (Р < 0,05).

Антропометричні показники знаходяться в межах вікових норм, і достовірних відмінностей між ними не було виявлено. Величини практично всіх функціональних показників у школярок основної групи значно краще, ніж у школярок контрольної групи. Достовірно вищими були у дівчаток молодшого шкільного віку основної групи величини показників, що характеризують потенційні можливості системи дихання і стійкість до гіпоксії. Так, величини часу затримки дихання на вдиху (проба Штанге) і видиху (проба Генче) становили відповідно 37,76±1,55 с і 30,55±1,76 с, тоді як у дівчаток молодшого шкільного віку контрольної групи значення даних показників були істотно нижче і становили відповідно 22,15±3,06 с і 23,13±1,2 с. Також вище результат

71


тестування підйому тулуба за 1 хвилину і склав відповідно в основній групі 35,2±0,69, тоді як у контрольній групі 31,2±1,39.

Більш детальний аналіз отриманих у ході експерименту даних дозволив встановити, що більшість школярок контрольної групи були віднесені до нижчого за середній рівня фізичного здоров'я (85,7%), 14,3% мали низький рівень, тоді як школярки основної групи були віднесені до середнього рівня фізичного здоров'я (72,8%), 27,2% мали рівень вище середнього.

У таблиці 2 представлені середні величини показників рівня функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем дівчаток молодшого шкільного віку, які в основній групі склали 75±2,18 балів і 79,5±1,66 балів, що відповідає рівню «вище середнього» стану даних систем, тоді як в контрольній групі відповідно 46,4±1,16 балів і 42,1±2,33 балів, відповідає рівню «нижче середнього» стану вищеназваних систем.

Відповідно, і загальна бальна оцінка рівня фізичного здоров'я дівчаток молодшого шкільного віку основної групи достовірно вище, ніж у їх ровесниць контрольної групи, і становить 61,2±0,72 балів, що відповідає середньому рівню, проти 49,7±0,89 балів, що відповідає рівню фізичного здоров'я «нижче середнього».

Таблиця 2 – Загальна бальна оцінка рівня функціонального стану провідних фізіологічних систем у дівчат молодшого шкільного віку контрольної та основної груп (М+m)

Показники Контрольна група Основна група РФСссс 46,4 ± 1,16 75 ± 2,18* РФСдс 42,1 ± 2,33 79,5 ± 1,66*

РФЗ 49,7 ± 0,89 61,2 ± 0,72* Примітка - *достовірні розходження (Р < 0,05).

Усі отримані в ході дослідження розрахункові показники дівчаток молодшого шкільного віку основної групи (таблиця 3) також достовірно вище, ніж у контрольній групі.

Таблиця 3 – Величини одержаних у ході дослідження розрахункових показників функціонального стану кардіореспіраторної системи дівчат молодшого шкільного віку контрольної та основної груп (М+m)

Показники Контрольна група Основна група Індекс Робінсона 81,54 ± 1,29 74,57±0,47*

Індекс гіпоксії 0,21 ± 0,004 0,36 ± 0,06* Індекс Кетле 189,71 ± 1,57 228,18 ± 1,64*

Індекс Скибінського 503,8 ± 9,5 779,5 ± 19,21* Індекс потужності 114,57 ± 2,23 129,5 ± 0,91*

СОК 42,28 ± 1,47 52,25 ± 1,2* ХОК 3,53 ± 0,5 4,85 ± 0,015*


Дані показники характеризують рівні функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем. Так, індекс Робінсона в контрольній групі склав 81,54±1,29 у.о., в основної групі відповідно 74,5±0,47 у.о., СОК - 42,28±1,47 мл і 52,25±1,2 мл, ХОК - 3,53±0,5 л/хв і 4,85±0,15 л/хв, індекс гіпоксії - 0,21±0,004 у.о. і 0,36±0,06 у.о., індекс Скибінського - 503,8±9,5 у.о. і 779,5±19,21 у.о., індекс потужності - 114,57±2,23 у.о. і 129,5±0,91 у.о., індекс Кетле - 189,71±1,57 у.о. і 228,18±1,64 у.о.

72


У таблиці 4 представлені середні величини морфофункціональних показників і функціональних проб у хлопчиків молодшого шкільного віку в контрольній і в основної групі, а також коефіцієнт відмінності між ними.

Таблиця 4 – Величини морфофункціональних показників хлопців молодшого шкільного віку контрольної та експериментальної груп (М+m)

Показники Контрольна група Основна група Довжина тіла (см) 134,07 ± 1,47 132,87 ± 1,22

Маса тіла (кг) 30,57 ± 1,05 32,12 ± 0,85 ЧСС (уд/хв) 87± 4,48 90,5 ± 0,89

САТ (мм.рт.ст.) 113,35 ± 2,93 110,62 ± 2,04 ДАТ (мм.рт.ст.) 87,07 ± 5,46 76,25 ± 1,47

ЖЄЛ (мл) 1785,7 ± 93,68 1762,5 ± 40,73 Проба Штанге (сек) 34,92 ± 1,88 47,44 ± 1,34* Проба Генчі (сек) 32, 19 ± 1,99 39,16± 2,33*

Підйом тулуба за 60 сек 33 ± 0,81 35,37± 0,57* Кількість балів 52 ± 1,05 67,2 ± 0,42*

Рівень фізичного здоров'я средній вище среднього Примітка - *достовірні розходження (Р < 0,05).

Антропометричні і функціональні показники знаходяться в межах вікових норм, і достовірних відмінностей між ними не було виявлено. Достовірно вищими були в хлопчиків молодшого шкільного віку основної групи показники, що характеризують потенційні можливості системи дихання і стійкість до гіпоксії. Так, у них величини часу затримки дихання на вдиху (проба Штанге) і видиху (проба Генчі) становили відповідно 47,44±1,34 с і 39,16±2,33 с, тоді як у хлопчиків молодшого шкільного віку контрольної групи значення даних показників були істотно нижчими і становили відповідно 34,92±1,88 с і 32,19±1,9 с. Також вище результат тестування підйому тулуба за 1 хвилину і склав відповідно в основній групі 35,37±0,57 у.о., тоді як у контрольній групі 33±0,81 у.о. Відповідно, і загальна бальна оцінка рівня фізичного здоров'я хлопчиків молодшого шкільного віку основної групи достовірно вище, ніж у їхніх однолітків контрольної групи, і складає 67,2±0,42 балів, що відповідає рівню «вище середнього», проти 52±1,05 балів, що відповідають середньому рівню фізичного здоров'я.

Детальний аналіз отриманих у ході експерименту даних дозволив встановити, що більшість школярів контрольної групи були віднесені до середнього рівня фізичного здоров'я (57,14%), 14,28% мали низький рівень, 28,5% мали рівень «нижче середнього», тоді як школярі основної групи були віднесені до рівня фізичного здоров'я «вище середнього» (62,5%); 37,5% мали середній рівень.

У таблиці 5 представлені середні величини показників рівня функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем хлопчиків молодшого шкільного віку, які в основній групі склали 65,6±2,43 бали і 87,33±2,25 бала, що відповідає рівням «середній» і «вище середнього» стану даних систем, тоді як в контрольній групі відповідно 46±1,14 балів і 45,7±1,82 балів, що відповідає рівню «нижче середнього» стану вищеназваних систем. Відповідно, і загальна бальна оцінка рівня фізичного здоров'я дівчаток молодшого шкільного віку основної групи достовірно вище, ніж у їх ровесниць контрольної групи, і складає 67,2±0,42 балів, що відповідає середньому рівню, проти 49,7±0,89 балів, що відповідає рівню «нижче середнього» фізичного здоров'я.

73


Таблиця 5 – Загальна бальна оцінка рівня функціонального стану провідних фізіологічних систем у хлопців молодшого шкільного віку контрольної та основної груп (М+m)

Показники Контрольна група Основна група РФСссс 46 ± 1,14 65,6± 2,43* РФСдс 45,7 ± 1,82 87,33 ± 2,25*

РФЗ 52 ± 1,05 67,2 ± 0,42* Примітка - *достовірні розходження (Р < 0,05).

Усі отримані в ході дослідження розрахункові показники хлопчиків молодшого шкільного віку основної групи (таблиця 6) достовірно вище, ніж у контрольній групі. Дані показники характеризують рівні функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем. Так, індекс Робінсона в контрольній групі склав - 109,7±2,24 у.о., в основній групі відповідно - 74,57±2,33 у.о., СОК - 37,44±0,83 мл і 40,58±0,95 мл, ХОК - 3,41±0,069 л/хв і 4,67±0,5 л/хв, індекс гіпоксії - 0,341±0,036 у.о. і 0,536±0,011 у.о., індекс Скибінського - 594,75±13,44 у.о. і 720,85±18,18 у.о., індекс потужності - 125,5±1,24 у.о. і 141,57±2,1 у.о., індекс Кетле - 187,57±3,9 у.о. і 244,71±1,99 у.о.

Таблиця 6 – Величини одержаних в ході дослідження розрахункових показників функціонального стану кардіореспіраторної системи хлопців молодшого шкільного віку контрольної та основної груп (М+m)

Показники Контрольна група Основнаа група Індекс Робінсона 81,54±1,29 74,57±0,47*

Індекс гіпоксії 0,21± 0,004 0,36± 0,06* Індекс Кетле 189,71±1,57 228,18±1,64*

Індекс Скибінського 503,8±9,5 779,5±19,21* Індекс потужності 114,57±2,23 129,5±0,91*

СОК 42,28±1,47 52,25±1,2* ХОК 3,53±0,5 4,85±0,015*


ВИСНОВКИ Оздоровчі та профілактичні заходи для дітей є необхідністю в сучасному суспільстві. У зв'язку з цим зростає значення організації робіт профілактичної та корекційної спрямованості безпосередньо в умовах навчального закладу, де дитина перебуває практично щодня, отже, є можливість своєчасних і регулярних впливів.

Порівняльний аналіз морфофункціональних показників школярів молодшого шкільного віку контрольної та основної груп показав, що антропометричні та деякі функціональні показники знаходяться в межах вікових норм, і достовірних відмінностей між ними не було виявлено. Достовірно вищими були в дітей основної групи показники функціональних проб, що характеризують потенційні можливості системи дихання і стійкість до гіпоксії, а також результати тестування фізичної підготовленості.

Рівень функціонального стану провідних фізіологічних систем основної групи достовірно вищими. Рівень функціонального стану серцево-судинної системи в хлопчиків і дівчаток молодшого шкільного віку контрольної групи склав рівень «нижче середнього», тоді як в основній групі рівень «вище середнього» і середній рівень. Рівень же функціонального стану дихальної системи дівчаток і хлопчиків основної

74


групи значно достовірно вище і відповідає рівню «вище середнього», ніж у контрольній групі рівень «нижче середнього».

Загальна бальна оцінка рівня фізичного здоров'я дітей молодшого шкільного віку школи, де проводяться оздоровчі та профілактичні заходи, достовірно вище і відповідає середньому рівню у дівчаток і рівнем «вище середнього» у хлопчиків, тоді як у їхніх однолітків, які навчаються в школі зі звичайним режимом роботи, відповідає рівню «нижче середнього» у дівчаток і середнього рівня у хлопчиків.

ЛІТЕРАТУРА 1. Здоровье детей в образовательных учереждениях. Организация и контроль / Под

ред. М.Ф. Рзянкиной, В.Г. Молочного. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2005. – 376 с.

2. Сердюкова Н.М. Проблемы формирования здоровья учащихся в современной школе / Н.М. Сердюкова // Журнал АМН Украины. – 2001. - №3. – С. 475-479.

3. Измеров Н.Ф. Роль профилактической медицины в сохранении здоровья населения / Н.Ф. Измеров // Медицина труда и пром. экология. – 2000. – №1. – С. 1-6.

4. Советова Е.В. Оздоровительные технологии в школе / Е.В. Советова. – Ростов-на Дону : Феникс, 2006. – 288 с.

5. Вишневский В.А. Эффективность школьных оздоровительных программ / В.А. Вишневский // Здравохранение РФ. – 2004. - №2. – С. 49-50.

6. Бурханов А.И. Состояние здоровья учащихся школ различного профиля / А.И. Бурханов, Т.А. Хорошева // Гигиена и санитария. – 2006. - №3. – С. 58-61.

7. Використання оцінки стану здоров'я та якості життя пов'язаної зі здоров'ям молодших школярів для розробки медико-профілактичних заходів оптимізації внутрішньошкільного середовища / Г.М. Даниленко, О.М. Шпак, Т.Е. Єфімова, Г.В. Гуторова, Т.В. Меркулова, С.А. Пашкевич // Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України: Зб. тез доповідей наук.-практ. конф. – К., 2007. – Вип. 7. - С. 117-118.

УДК 797.217:796.035

АКВААЕРОБІКА ЯК ФІЗИЧНО – ОЗДОРОВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ Іванська О.В., аспірант

Запорізький національний університет Заняття аквааеробікою сприяють не тільки задоволенню від фізично-оздоровчої діяльності, але поліпшують самопочуття, підвищують мотивацію до здорового способу життя, приносять радість у житті. Під час занятть аквааеробікою також загартовується організм людини, відбувається нормалізація кров’яного тиску і зниження ризику захворювань коронарних судин серця, також зміцнюється дихальна система.

Ключові слова: аквааеробіка, плавання, фізичні вправи, здоровий спосіб життя, частота серцевих скорочень.

Иванская Е.В. АКВААЭРОБИКА КАК ФИЗИЧЕСКО-ОЗДОРОВИТЕЛЬНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ / Запорожский национальный университет, Украина.

Занятия аквааэробикой приносят не только удовольствие от физической оздоровительной деятельности, но улучшают самочувствие, повышают мотивацю к здоровому образу жизни, приносят радость в жизни. Во время занятий аквааэробикой закаливается организм

75


человека, происходит нормализация кровяного давления и уменьшается риск заболевания коронарных сосудов сердца, также укрепляется дыхательная система.

Ключевые слова: аквааэробика, плавание, физические упражнения, здоровый образ жизни, частота сердечных сокращений.

Ivanskaya E.V. WATER AEROBICS AS PHYSICAL IS HEALTH ACTIVITY / Zaporizhzhya national university, Ukraine.

Water aerobics classes, bring not only the pleasure of physical fitness activity, but also improves health, increases the motivation for a healthy way of life, bring joy in life. Time to water aerobics, quenched the human body, is narmalizatsiya blood pressure and decreases the risk of coronary heart disease, also strengthens the respiratory system.

Key words: water aerobics, swimming, exercise, healthy way of life, cleanness of heart-thrabs.

ВСТУП Проблема удосконалення процесу фізичної підготовки студенток уже багато років є предметом вивчення фахівців. Тому у сфері освіти, у тому числі вищої, коли йдеться про фізичну культуру, основоположним має бути принцип послідовності. Особливо значущою є роль занять фізичною культурою і масовим спортом для дітей, підлітків, юнацтва – у зв’язку з необхідністю ефективного розв’язання завдань їхнього гармонійного розвитку з урахуванням таких вельми серйозних факторів, як недостатня рухова активність та зростаючі навантаження розумової діяльності під час навчання. Педагогічний процес ґрунтується на вирішенні основних завдань поліпшення здоров’я, формування рухових навичок, а також передачі студенткам вищих навчальних закладів спеціальної системи знань для усвідомлення ними пропонованих засобів та методик фізичного виховання.

Навчальна дисципліна «Фізичне виховання» у вищих навчальних закладах є складовою частиною системи освіти і виховання майбутніх фахівців і має удосконалювати знання в руслі сучасної концепції вищої школи, вирішуючи завдання зміцнення здоров’я та оптимального розвитку фізичних якостей. Одним із найважливіших завдань фізичного виховання студенток є усвідомлення значущості фізкультурно-спортивної діяльності та формування протягом навчання особистої потреби у фізичному самовдосконаленні.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ На сучасному етапі розвитку фізична культура є одним з важливих факторів у формуванні, зміцненні та збереженні здоров’я людини. Усе це має безпосереднє відношення до студентської молоді. Заняття фізичною культурою сприяють формуванню гармонійно розвинутої особистості та підготовці молодої людини до майбутньої професійної діяльності. Це положення відображене в Цільовій комплексній програмі «Фізичне виховання – здоров’я нації», де сказано, що в сучасних умовах в Україні склалася критична ситуація зі станом здоров’я населення. Різко зросла захворюваність. Близько 80% дітей, учнів та студентів мають відхилення в стані здоров’я, та понад 50% - незадовільну фізичну підготовленість.

Для того щоб підняти рівень фізичної підготовленість у студенток 18-20 років, звернемо увагу на оздоровче плавання, та заняття аквааеробікою. Заняття аеробікою у воді привертають своєю ефективністю і безпекою тренувань – можливість отримання травм практично зведена до нуля. Оскільки такий вид аеробіки універсальний і підходить для всіх категорій людей, і для молоді, і немолоді, і здоровим, і для тих людей які страждають будь якими захворюваннями, або спортсменам, що відновлюються після отриманих травм.

Аквааеробіка – зовсім нове поняття. Також відомі такі синоніми - гідроаеробіка, водна гімнастика або вправи у воді, всі ці поняття допускаються аеробні заняття в басейні, що являються основними відмінностями її від шейпінга та аеробіки. Зараз аквааеробіка – одна із найпопулярніших направленостей фітнеса.

76


Привабливості акваеробіки: 1. Похід в басейн – чудовий спосіб підняти настрій. 2. Аквааеробіка – це спортивно-розважальне заняття, де багато різних рухів, які не

повторюються. 3. Водне середовище забезпечує відмінне лікування, оскільки шкіра найбільший за

площею «орган» людини, який виводить шкідливі речовини через пори.

Аквааеробіка складається на основі танцювальних рухів у супроводі ритмічної музики, яка покращує емоційний стан, кожне заняття стає більш ефективним та цікавим.

Аквааеробіка – однин із різновидів аеробіки, тренування проходить у басейні. На сьогоднішній момент це самий ефективніший спосіб, для тих хто хоче відновити здоров’я і тримати себе в тонусі. Аквааеробіка показана людям всіх вікових груп, завдяки відсутності великих навантажень і профілактики деяких захворювань.

Аквааеробікою можна займатися як в басейні, так і в будь-якому іншому природному водоймищі, головне, щоб глибина досягла півтора - двох метрів. Це, звичайно, за умови, що ти умієш плавати. Заняття є комплексом вправ, які виконуються прямо у воді. Своїми рухами тіла ти долаєш опір води, що дає необхідне навантаження, і в той же час перебуваєш у безпеці від вивихів або інших травм суглобів. Оскільки на визначеній глибині коли занурюється людина у воду, то її опір рухами більше, і сильніше. Організм людини змушений направляти енергію в середину тіла – на роботу м’язів, і зовні з подолання опору води. При цьому відбувається постійний викид енергії для підтримки температурного балансу та задіяні всі м’язи тіла (у тому числі і антагоністи), що одержують більш серйозне багатопланове навантаження. Маса тіла, зануреного у воду, знижується в 8–10 разів, тому виникає приємний стан «невагомості» і зникає ударне навантаження на хребет та на опорно-руховий апарат. Під час занять аквааеробікою з’єднувальні тканини отримують прекрасний масаж під час виконання швидких енергійних рухів.

Ризик одержання травм від фітнес – вправ у воді набагато нижчий. У програму так само необхідно включити вправи, направлені на придбання гнучкості. Крім того, корисне виконання стрибків і підскоків, марширування у воді, махів руками, імітації бігу і танцювальних кроків. Деякі вправи у воді виконуються за допомогою спеціального спорядження, для ускладнення поставленого завдання можуть використовуватися ті, що спеціальні обтяження, які кріпляться до зап’ясть або кісточок. А лижні палиці, наприклад, допомагають відтворити у воді імітацію гонок на лижах. Імітація веслування можлива за допомогою спеціальних весел.

Під час занять плаванням вода очищає шкіру і сприяє поліпшенню її дихання і зміцнення шкірних покривів. При передуванні у воді відбувається ряд фізіологічних зрушень частіше дихання збільшується частота серцевих скорочень змінюється тонус периферичних кровоносних судин, посилюється обмін речовин. Це пов’язано з тим, що вода має більш високу теплопровідність, теплоємність і щільність у порівнянні з повітрям.

Заняття плаванням забезпечують гармонійний розвиток м’язової системи та збільшення силових якостей, завдяки чергуванню занять у воді з фізичними вправами.

Плавання сприяє поліпшенню роботи всіх систем організму і в першу чергу серцево-судинної та дихальної.

Полегшенню роботи серця у водному середовищі допомагають 3 фактори: 1. Тиск води на поверхню тіла, у цьому вода сприяє рухові венозної крові до серця і

полегшує присмоктуються функції діафрагми.

77


2. Горизонтальне положення тіла. У цьому випадку відсутня необхідність долати вагу власного тіла і витрачати на це додаткові зусилля.

3. Динамічна робота великих м’язових груп. У цьому випадку активно працює «м’язів насос».

Метою роботи є вивчення оздоровчого впливу занять аеробікою і аквааеробікою на стан здоров’я дівчат – студенток.

Задачі, які були поставлені:

1. Оцінка функціонального стану серцево-судинної та дихальної системи студенток 2-3 курсів, які займаються в групах аеробіки і аквааеробіки до і після дослідження.

2. Дати порівняльну характеристику ефективності оздоровчого впливу аеробіки та аквааеробіки студенток 2-3 курсів.

Дослідження проводилося з квітня 2011 р. по вересень 2011 р. на базі центра краси і здоров’я «ШЕКИ» м. Запоріжжя. У ньому брали участь 30 дівчат у віці 18-20 років (студенток 2 та 3 курсу факультету фізичного виховання ЗНУ), з них 15 дівчат займались в групі аеробіки та 15 в групі аквааеробіки.

Як видно з даних, представлених у таблицях 1 і 2 на початку та наприкінці дослідження, реєструється зміна більшості досліджуваних показників.

Таблиця 1 – Показники дівчат, які брали участь в досліджені, займалися аеробікою до і після дослідження.

Показники До початку досліду

У кінці досліду

СОК, мл 56,14±2,26 57,15±1,75 ХОК, л 2,80±0,18 3,00±0,11* СІ, л/хв./м² 2,39±0,09 2,67±0,07 ЗПОС дин² сек/см5 1599,80±122,43 1700,93±86,97 Vs, см² 560,21±20,97 580,21±20,97 ІР, у.о. 115,10±2,85 130,50±56,38* КЕК, у.о. 3440,07±300,33 3440,67±136,59 відх. АТс, мм. рт. ст. 31,53±3,43 31,40±3,36 відх. АТт, мм. рт. ст. 18±3,33 18,60±2,87 ІГ, у.о. 0,150±0,05 0,160±0,04 ІС, у.о. 900,07±200,33 1200,98±262,89 РФСссс, у.о. 45,78±3,59 42,77±4,45 РФСзд, у.о. 65,59±2,86 65,20±2,64

Примітка: * - р <0,05 порівняно на початку досліду.

Так, показник систолічного об’єму крові (СОК) в групі дівчат, які займаються аеробікою були на більш високому рівні з порівнянню з групою дівчат які займаються аквааеробікою. При цьому слід відзначити, що даний показник у представниць групи аквааеробіки збільшився не суттєво, при тому, що у представниць групи аеробіки він залишився на рівні зареєстрованому до проведення дослідження.

Значення хвилинного об’єму крові (ХОК), після проведення дослідження, незначно збільшився в групі дівчат, які займаються аеробікою порівняно з дівчатами, які займаються аквааеробікою 2,80±0,18л і 3,00±0,11л. Порівняно з даними фіксовано на початку дослідження у дівчат групі аеробіки значних змін не виявлено, а в групі аквааеробіки даний показник значно збільшився.

78


Таблиця 2 – Показники, студентів, які брали участь в досліджені, займалися аквааеробікою до і після дослідження.

Показники До початку досліду

У кінці досліду

СОК, мл 54,59±2,3 55,59±2,6 ХОК, л 3,20±0,22 4,21±0,25* СІ, л/хв./м² 2,17±0,11 2,91±0,11** ЗПОС дин² сек/см5 1600,59±190,45 1900,61±169,51 Vs, см² 590,86±20,63 630,29±21,82** ІР, у.о. 90,38±3,17 109,57±4,24** КЕК, у.о. 2356,07±174,67 2566,00±139,79 відх. АТс, мм.рт.ст. 25,27±3,93 12,73±2,22*** відх. АТт, мм.рт.ст. 18,60±3,67 9,60±2,24*** ІГ, у.о. 0,170±0,05 0,177±0,05 ІС, у.о. 1201,52±297,63 1700,65±271,03 РФСссс, у.о. 45,78±3,59 61,96±1,31*** РФСзд, у.о. 63,65±3,23 81,54±1,90***

Примітка: *- р <0,05 порівняно з групою аеробіки. **- р <0,01 порівняно з групою аеробіки ***- р <0,001 порівняно з групою аеробіки

Загальний периферичний опір судин (ЗПОС), цей показник характерний в групі дівчат, які займаються аквааеробікою збільшилися показники, ніж у групі аеробіки. При цьому треба відмітити, що показники збільшились рівномірно у двох групах.

Показник об’єм серця (Vs) в групі дівчат, які займаються аквааеробікою, збільшилось порівнянню з дівчатами, які займаються аеробікою. Даний показник (Vs) в групі дівчат, аеробіки, не змінився.

Індекс Робінсона після дослідження значно збільшився в дівчат, які займаються аеробікою.

Коефіцієнт економічності кровообігу після дослідження змінився, в групі аеробіки показник не змінився, а залишився на тому ж рівні, в групі дівчат, які займаються аквааеробікою, значно збільшився.

У групі дівчат, які займаються аеробікою, після проведеного дослідження значення індекса Робінсона почало відповідати низькому рівню, при початковому середньому рівні. У дівчат, які займаються аквааеробікою значення ІР відповідало рівню нижче середнього.

Коефіцієнт економічності кровообігу дівчат, які займаються аеробікою до початку дослідження, відповідав рівню нижче середнього, після дослідження рівень КЕК цієї групи залишився на тому ж рівні, при цьому в групі аквааеробіки як до початку дослідження відповідав середньому рівню.

Значення відхилення АТс в групі дівчат, які займаються аеробікою 31,40±3,36 мм.рт.ст. цей показник в групі аквааеробіки складає 12,73±2,22 мм.рт.ст. Треба відмітити, що в ході дослідження в групі аквааеробіки значно нижче характерне відхилення АТс, а в групі аеробіки залишилось на початковому рівні, це не відповідає допустимим нормам.

Відхилення АТт мм.рт.ст. також вище в групі дівчат, які займаються аеробікою. Треба відмітити, що підчас дослідження в групі аквааеробіки значно знизився.

Рівень функціонального стану серцево-судинної системи в групі дівчат, які займаються аеробікою після дослідження не змінилося, відповідно рівню нижче середнього. У групі

79


аквааеробіки даний показник зріс до середнього рівня порівняно з рівнем нижче середнього.

Рівень функціонального стану зовнішнього дихання, дівчат які займаються аеробікою, відповідає середньому рівню для даного показника. У групі аквааеробіки після дослідження дані значення відповідали рівню вище середнього, при цьому до початку дослідження цей показник відповідав середньому рівню.

У дівчат, які займаються в групі аквааеробікою, відмітили достовірні зміни показників, характеризуючи функціональний стан кардіореспіраторної системи в кінці дослідження. Ми бачимо, що заняття аквааеробікою має більш сильний оздоровчий вплив на організм дівчат, у рівнянню заняттями аеробікою.

Заняття плаванням (аквааеробікою) дають не тільки задоволення від фізично-оздоровчої діяльності, але поліпшують самопочуття, підвищують мотивацію до здорового способу життя, формують емоційні компоненти. Плавання є потужним засобом підвищення тренованості серцево-судинної та дихальної системи, стимулятором діяльності травного каналу та обміну речовин. Фізичні навантаження проходять в умовах, що знімають гравітаційні сили, звільняють хребет від осьового навантаження, таким чином сприяють корекції опорно-рухового апарату. Плавання благотворно впливає на стан центральної нервової системи: усувається зайва збудливість і дратівливість, з’являється впевненість у своїх силах. Регулярні заняття допомагають легше справлятися із стресом. Фізичні зусилля, необхідні для виконання вправ, і розслаблюючий вплив водного середовища. Заняття аквааеробікою збільшують циркуляцію ендоморфінів, гормонів «щастя».

ВИСНОВКИ 1. Отже, оцінка функціонального стану серцево - судинної та дихальної системи студенток 2-3 курсів, у вищих навчальних закладах, які займаються в групах аеробіки і аквааеробіки до і після дослідження. Відновлення частоти серцевих скорочень і подиху у воді відбувається набагато швидше ніж на суші. Це дає можливість займатися аквааеробікою особ із захворюванням серцево-судинної системи. Сприяє нормалізації кров’яного тиску і зниженню ризику захворювань коронарних судин серця.

Значення відхилення АТс в групі дівчат, які займаються аеробікою, 31,40±3,36 мм.рт.ст., цей показник у групі аквааеробіки складає 12,73±2,22 мм.рт.ст. Треба відмітити, що в ході дослідження в групі аквааеробіки значно нижче характерне відхилення АТс, а в групі аеробіки залишилось на початковому рівні, це не відповідає допустимим нормам.

Відхилення АТт мм.рт.ст. також вище в групі дівчат, які займаються аеробікою. Треба відмітити, що під час дослідження в групі аквааеробіки значно знизився.

Рівень функціонального стану серцево-судинної системи в групі дівчат, які займаються аеробікою після дослідження не змінився, відповідно рівню нижче середнього. У групі аквааеробіки даний показник зріс до середнього рівня порівняно з рівнем нижче середнього.

Рівень функціонального стану зовнішнього дихання, дівчат які займаються аеробікою, відповідає середньому рівню для даного показника. У групі аквааеробіки після дослідження дані значення відповідали рівню вище середнього, при цьому до початку дослідження цей показник відповідав середньому рівню.

2. Під час заняття аквааеробікою відсутнє почуття через знесилюючу втому, тому що тут кожний обирає свій рівень навантаження. Незалежно від того, у якому ритмі і з якою амплітудою рухаються інші, можна рухатися у своєму режимі. Заняття аеробікою у воді має багато переваг над тренуванням на суші. У дівчат які займаються в групі

80


аквааеробікою, відмітили достовірні зміни показників, характеризуючи функціональний стан кардіореспіраторної системи в кінці дослідження. Отже, заняття аквааеробікою має більш сильний оздоровчий вплив на організм дівчат, у рівнянню з заняттями аеробікою. Усе це перетворює водні заняття в найбільш безпечний і зручний вид фізичної діяльності не тільки для здорових людей і фізично ослаблених.

ЛІТЕРАТУРА 1. Гончар И.Л. Плавание. Теория и методика преподования / Гончар И.Л. – М., 1998.

– 156 с.

2. Перунова Е. Займись фитнесом – и твоя жизнь преобразится! // Е. Перунова Культура тела. – 2004. - № 5. – 26 с.

3. Бродовских Ю. Фитнес с удовольствием / Бродовских Ю. – М.: Эксмо, 2005. – 95 с.

4. Завацький В.І. Курс лекцій з фізіології: навч. посіб. / Завацький В.І. – Рівне: Волинські обереги, 2001. – С. 160-200.

5. Апанасенко Г.Л. Охрана здоровья здоровых: некоторые проблемы теории и практики / Г.Л. Апанасенко // Валеология: диагностика, средства и практика обеспечения здоровья. – СПб.: Наука, 1993. – С. 49-60.

6. Теория и методика физического воспитания /под ред. Т.Ю. Круцевич. – К.: Олимпийская литература, 2004. – Т.2. – 213 с.

УДК 616-057.876-072.7:796.6

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ ПОРУШЕННЯХ ПОСТАВИ У ЗВ’ЯЗКУ З ТРУДОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

ЛІКАРІВ-СТОМАТОЛОГІВ Клапчук В.В., д.мед.н., професор, Присяжнюк О.А., к.хім.н., доцент,

Коваленко М.О., к.мед.н., доцент, Раздобудько Л.Ю., магістр

Запорізький національний технічний університет У статті обґрунтовані методичні підходи до фізичної реабілітації лікарів-стоматологів, які мають порушення постави обумовлені професійною діяльністю. Показано, що під впливом спеціальних тренувань у обстежених лікарів-стоматологів суттєво покращуються показники фізичного стану та рейтинг постави.

Ключові слова: фізична реабілітація, лікарі-стоматологи, порушення постави, професійна діяльність.

Клапчук В.В., Присяжнюк Е.А., Коваленко М.О., Раздобудько Л.Ю. ФИЗИЧЕСКАЯ РЕАБИЛИТАЦИЯ ПРИ НАРУШЕНИЯХ ОСАНКИ В СВЯЗИ С ТРУДОВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬЮ ВРАЧЕЙ-СТОМАТОЛОГОВ / Запорожский национальный технический университет, Украина.

В статье обоснованы методические подходы к физической реабилитации врачей-стоматологов, имеющих нарушения осанки, которые возникли вследствие их профессиональной деятельности. Показано, что под влиянием специальных тренировок у обследованных врачей-стоматологов существенно улучшаются показатели физического состояния и рейтинг осанки.

Ключевые слова: физическая реабилитация, врачи-стоматологи, нарушения осанки, профессиональная деятельность.

81


Klapchuk V., Prisyazhnyuk H., Kovalenko N., Razdobudko L. PHYSICAL REHABILITATION FOR VIOLATIONS OF WORK-RELATED POSTUREIN DENTISTS / Zaporizhzhya national technical university, Ukraine.

The article justified methodological approaches to physical rehabilitation of dentists who have incorrect posture, which arose as a result of their professional activities. It has been shown that the physical condition and a rating of posture have been improved in evaluated dentists as a result of special training.

Key words: physical rehabilitation, dentists, incorrect posture, professional activity.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ Ефективність роботи медичної галузі щодо збереження і відновлення здоров’я працюючих залежить, зокрема, від стану здоров’я самих медичних працівників. Серед лікарських професій є такі, що пред’являють особливі вимоги до рухових можливостей та фізичної підготовленості спеціалістів. Перед усім, це хірургічні спеціальності, а також спеціальності лікаря-стоматолога [1, 2]. Професіоналізм цих фахівців з роками підвищується, а стан здоров’я суттєво погіршується. Це пов’язано і з тим, що професійна діяльність лікарів-стоматологів характеризується малою руховою активністю (гіпокінезією), довгим (близько 60% робочого часу) перебуванням у вимушеній робочій позі стоячи і сидячи [3]. Останнє призводить до порушень постави. Саме тому на сьогодні проблема збереження здоров’я та працездатності лікарів-стоматологів залишається досить актуальною і відкритою.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ Розв’язання даної проблеми в частині фізичної реабілітації лікарів-стоматологів у зв’язку з їх трудовою діяльністю започатковано у наукових працях з професійно-прикладної фізичної підготовки.

У дисертаційній роботі А.П. Дяченко «Професійно-прикладна фізична підготовка студентів-стоматологів» обґрунтовано зміст професійно-прикладної фізичної підготовки студентів-стоматологів і вдосконалення на цій основі програми такої підготовки. Експертний аналіз дозволив автору визначити найбільш вагомі рухові якості, що лімітують професійну діяльність лікаря-стоматолога, якими є загальна витривалість (36,9%), статична витривалість (16,9%), координація рухів рук, у тому числі пальців (16,2%). Менше значення мають сила (6,9%), гнучкість (3,8%) та швидкість (3,1%) [4].

Для студентів стоматологічного факультету та лікарів-стоматологів видано навчальний посібник з професійно-прикладної фізичної підготовки. Автори зазначають, що під час роботи лікарі-стоматологи зазнають короткочасну статичну напругу з частою зміною положення тіла. При роботі з пацієнтом хребетний стовп лікаря зміщується ліворуч від вертикальної осі в шийному і грудному відділах з невеликою ротацією хребців праворуч. При такому положенні хребетного стовпа ребра грудної клітини ліворуч розтягуються, праворуч - вони стиснуті, м’язи черевного пресу напружені, подих утруднений, часто супроводжується затримкою дихання [5]. Однак ці та інші автори не приділяють увагу фізичній реабілітації при порушеннях постави, обумовлених специфікою трудової діяльності лікарів-стоматологів.

МАТЕРІАЛИ, МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ Мета дослідження – надати клініко-фізіологічне обґрунтування та розробити методичні підходи до здійснення фізичної реабілітації при порушеннях постави у фронтальній площині в лікарів-стоматологів.

Обстежено 29 лікарів-стоматологів 4-ї міської лікарні м. Запоріжжя та стоматологічної поліклініки № 1 м. Дніпропетровська віком від 29 до 51 років, серед них 8 чоловіків та 21 жінка. Вони мали стаж трудової діяльності за спеціальністю від 5 до 27 років.

82


При проведенні дослідження, перед усім, за допомогою розробленої нами анкети вивчили фізичні особливості трудової діяльності обстежених лікарів-стоматологів. Вона містила 6 відкритих та 2 закритих питання стосовно факторів та м’язів, які лімітують професійну працездатність.

Для оцінки рейтингу постави у фронтальній площині використовували карту, яка була модифікована для цього професором В.В. Клапчуком і включала 14 соматоскопічних ознак (табл. 1).

Таблиця 1 – Карта рейтингу постави

П.І.Б.______________________ стать______________________ вік______________________

Соматоскопічні ознаки

Оцінка Дата

обстеження та бали

добре (8 балів)

задовільно (5-4 бали)

погано (1-0 балів)

Положення голови

Пряме, лінія потиличного бугра проходить вниз по

центру

Трохи нахилена в бік ввігнутості

хребта

Значно нахилена в бік ввігнутості

хребта

Положення надпліч На одному рівні Одне трохи вище Одне помітно вище

Обриси шийно-плечових ліній Симетричні Незначна асиметрія Значна асиметрія

Рівень розміщення кутів

лопаток На одному рівні Один трохи вище Один помітно вище

Прилягання лопаток Однакове Одна виступає

трохи більше

Одна виступає помітно більше і

ротована

Трикутники талії Симетричні та пропорціональні Один трохи більше Один помітно

більше

Рівень тазу Горизонтальний Один гребінь трохи вище

Один гребінь помітно вище

Рівень та глибина підсідничих

складок

Симетричні та однакові за глибиною

Незначна асиметрія рівня та глибини

Значна асиметрія рівня та глибини

Положення корпусу Пряме

Трохи зміщений до сторони випуклості

хребта

Помітне зміщення до сторони

випуклості хребта

Положення лінії остистих

відростків По прямій лінії Є одна трохи

помітна дуга

Є одна помітна дуга чи декілька невеликих дуг

Наявність реберного

випинання Відсутнє Помірне випинання Наявність

реберного горба

Наявність м’язових валиків Відсутні Трохи помітні Виражені помітно

Положення скроні

Скроня від 7-го шийного хребця проходить через

міжсідничу складку

Скроня проходить трохи збоку від

міжсідничої складки

Скроня проходить помітно збоку від

міжсідничої складки

Виконання рухових тестів

Не потрібні, оскільки викривлення хребта у фронтальній площині

візуально немає

При нахилі тулуба вперед, лежачи,

стоячи з руками за головою

викривлення хребта зникає

Викривлення хребта не зникає

або для цього необхідно його

витягнення вагою тіла (виси)

Сума балів (рейтинг постави у фронтальній площині)

83


При цьому окремо визначали рівновагу тулуба при вертикальному положенні обстежуваного за допомогою виска, який опускали від остистого відростку сьомого шийного хребця. За величиною зсуву проекції лінії схилу убік від міжсідничної складки судили про ступінь порушення рівноваги в положенні тулуба.

При оцінці функціональної здатності м’язів спини і живота, що визначають стабільність хребта, використовували спеціальні тести [6]. Для дослідження максимально можливої тривалості напруги м’язів, які розгинають тулуб й найширших м’язів спини обстежуваного укладали на живіт з розведеними ногами; руки зігнуті і покладені на потилицю. Пропонували зробити розгинання тулуба (до кута 30°) і, наскільки можливо довго, утримувати тулуб у цьому положенні, що фіксувалось секундоміром. Для оцінки статичної витривалості м’язів живота із положення сидячи на кушетці з напівзігнутими в тазостегнових і колінних суглобах ногами й відхиленим назад під кутом 60° тулубом та зігнутими і покладеними на потилицю руками, визначали час утримання тулуба в цьому положенні.

Зважаючи на напруженість респіраторної функції при трудовій діяльності лікарів-стоматологів, досліджували за допомогою сухого спірометру життєву ємкість легенів та за допомогою пневмоманометру мембранного типу, силу експіраторних м’язів [6]. За К. Дінейка розраховували індекс стійкості до гіпоксії [7], як результат ділення частоти пульсу (уд./хв) на показник проби Генча (с) з затримкою дихання після видиху. Чим менший одержаний показник, тим стійкість організму до кисневої недостатності краща.

Статистичні показники оцінювали за допомогою непараметричних критеріїв (знаків та Вілкоксона для пов’язаних сукупностей). При р<0,05 різницю вважали статистично достовірною [8].

Особливості методичного підходу. З метою вирішення завдань фізичної реабілітації особам зі сколіотичною поставою рекомендувався розроблений нами 3-місячний комплекс коригуючої гімнастики для самостійних занять за завданням у домашніх умовах. Пам’ятка містила 12 спеціальних вправ стоячи, сидячи та лежачи, а також поради лікарю-стоматологу щодо формування здорового хребта та 6 вправ для розвитку гнучкості хребта.

Зважаючи на поверхневе та переривчасте дихання під час стоматологічних маніпуляцій, нами для респіраторних тренувань лікарів-стоматологів адаптовані такі способи економного дихання [9]:

Ранкове (мобілізуюче) дихання виконують вранці після сну в положенні напівлежачи чи сидячи за такою схемою: 4(2)4, 5(2)4, 6(3)4, 7(3)4, 8(4)4, 9(4)5, 10(5)5, 10(5)6, 10(5)7, 10(5)8, 10(5)9, 10(5)9, 10(5)10, 10(5)9, 9(4)8, 8(4)7, 7(3)6, 6(3)5, 5(2)4, 4(2)4. В цій схемі першою цифрою зазначена тривалість вдиху за ударами пульсу, в дужках – тривалість паузи після вдиху, а останньою – тривалість видиху. Схема починається з дихального циклу 4(2)4 передбачає поступове збільшення тривалості фаз дихання, потім – поступове їх зменшення до вихідного циклу 4(2)4. Якщо при виконання завдання виникають труднощі, тоді з досягнутого дихального циклу в зворотному порядку повертаються до вихідного циклу 4(2)4.

Вечірнє (заспокійливе) дихання виконують перед сном у положенні лежачи за такою схемою: 4,4(2), 4,5(2), 4,6(2), 4,7(2), 4,8(2), 5,9(2), 5,10(2), 6,10(2), 6,10(3), 7,10(3), 8,10(4), 9,10(4), 10,10(5), 9,10(4), 8,9 (4), 7,8(3), 6,7(3), 5,6(2), 4,5(2), 4,4(2). В цій схемі першою цифрою зазначена тривалість вдиху за ударами пульсу, другою – тривалість видиху, в дужках – тривалість паузи після видиху. При труднощах у виконанні з досягнутого дихального циклу у зворотному порядку повертаються до вихідного циклу 4,4(2).

Крім цього, рекомендували від 50 до 100 повторень однієї з дихальних вправ з протидією вдиху за методикою так званої «парадоксальної» дихальної гімнастики [10].

84


РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ Анкетуванням для вивчення фізичних особливостей трудової діяльності було охоплено 29 лікарів-стоматологів. При середньому стажі роботи за спеціальністю 16,6 років вони зазначили, що протягом дня під впливом трудової діяльності в них найбільше втомлюються м’язи спини, шиї та верхнього плечового поясу. Меншою мірою це стосується м’язів кисті та нижніх кінцівок.

Серед хронічних захворювань ті, що анкетувались, вказують на гіпертонічну хворобу (2), вегето-судинну дистонію (1), остеохондроз хребта (2), холецистит (2), хронічний пієлонефрит (1). Наявність порушень постави зазначають в анкеті 10 лікарів-стоматологів (у 9-х - сколіоз, у одного - лордоз).

З числа опитаних 19 раніше займались спортом. У теперішній час спортом займається один лікар, 10 виконують ранкову гігієнічну гімнастику (6 регулярно, 2 – нерегулярно, 2 – від випадку до випадку).

При первинній оцінці стоматоскопічних ознак за картою рейтингу постави обстежені отримали в середньому 66,2 балів. У 17 з них за сумою балів постава оцінена як сколіотична, що дало підстави для подальших досліджень їх фізичного стану (вихідного та після відновного курсу).

Вивчення витривалості м’язів спини при статичній напрузі до початку відновних тренувань показало, що при тестуванні обстежені здатні знаходитись у заданій позі від 18 до 73 с (в середньому – 51,5 с), а м’язів живота – від 26 до 89 с (у середньому – 62,7 с).

Для оцінки отриманих результатів спірометрії їх порівнювали з належними величинами, які розраховували за формулами: для чоловіків – життєва ємкість легенів (ЖЄЛ)= 40 х зріст (см) + 30 х вага (кг) – 4400, для жінок – ЖЄЛ = 40 х зріст (см) + 10 х вага (кг) - 3800 [6]. При первинному обстеженні отримані фактичні показники спірометрії (від 2,1 до 4,8 л, в середньому 3,3 л) складали 79,1% від належних величин.

Вихідні показники експіраторної пневмоманометрії, які дозволяли судити про силу м’язів видиху, знаходились у діапазоні від 60 до 145 мм рт.ст. (в середньому 106,7 мм рт.ст.).

При оцінці фонового індексу стійкості до гіпоксії він досягав від 2,21 до 4,29 ум.од. (в середньому – 3,11 ум.од.).

Під впливом проведеного курсу фізичної реабілітації у зв’язку зі сколіотичною поставою у обстежених лікарів-стоматологів виявлена наступна динаміка показників фізичного стану (табл. 2).

Таблиця 2 – Динаміка досліджених показників фізичного стану в лікарів-стоматологів під впливом фізичних тренувань

Показники Характер змін Достовірність різниці (р) наявні непевні відсутні

Рейтинг постави 15 1 1 < 0,01 Статична витривалість - м’язи спини - м’язи живота

12 14

3 3

2 0

< 0,05 < 0,01

Спірометрія 11 3 3 < 0,05 Пневмоманометрія 13 2 2 < 0,01 Стійкість до гіпоксії 10 2 5 < 0,05

Як видно з таблиці 2, усі досліджені показники фізичного стану мали статично достовірну позитивну динаміку після фізичних тренувань, які вони проводили

85


самостійно за завданням у домашніх умовах протягом 3-х місяців. Це стосується як статичної витривалості м’язів спини та живота при рухових тестах, так і показників респіраторних можливостей, а також підсумкової оцінки рейтингу постави.

Обговорюючи отримані результати, слід зазначити, що обраний методичний підхід для проведення фізичної реабілітації при сколіотичній поставі у лікарів-стоматологів виявився правильним. Цьому сприяє реабілітаційний комплекс, який містить вправи коригуючої гімнастики, поради щодо формування здорового хребта і спеціальні вправи для розвитку його гнучкості, а також адаптовані нами для респіраторних тренувань способи економного дихання та підвищення функціональних резервів зовнішнього дихання, зокрема – шляхом зміцнення дихальних м’язів та підвищення здатності до вентиляції легень. Позитивну динаміку індексу стійкості до гіпоксії можна переважно пов’язати з вольовим керуванням диханням за способами, запропонованими для тренувань [7, 9].

ВИСНОВКИ 1. У лікарів-стоматологів відбувається порушення постави у фронтальній площині (сколіотична постава). При цьому у них знижена статична витривалість м’язів спини та живота, показники спірометрії, експіраторної пневмоманометрії стійкість до гіпоксії.

2. З точки зору клініко-фізіологічної потреби при фізичній реабілітації лікарів-стоматологів зі сколіотичною поставою виправданим є методичний підхід з використанням у реабілітаційному комплексі вправ коригуючої гімнастики та вольового керування диханням у процесі респіраторних тренувань.

3. Після курсу самостійних фізичних тренувань лікарів-стоматологів за завданням у домашніх умовах протягом 3-х місяців достовірно покращуються професійно важливі показники їхнього фізичного стану та рейтинг постави, що обґрунтовує доцільність впровадження запропонованої програми.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямку ми вбачаємо в проведенні наукових досліджень і розробці спеціальних програм для досягнення спадкоємності професійно-прикладної фізичної підготовки студентів стоматологічних факультетів вищих медичних закладів освіти та фізичної реабілітації лікарів-стоматологів, у яких є порушення постави.

ЛІТЕРАТУРА 1. Катаєва В.А. Оздоровление условий труда персонала стоматологических

поликлиник / В.А. Катаева // Справочник по стоматологии / Под ред. В.М.Безрукова. – М.: Медицина, 1998. – 578 с.

2. Качесов В.А. Клинические проявления и некоторые способы профилактики профессиональных заболеваний стоматологов – остеохондроза и плечелопаточного периартрита / В.А. Качесов // Новое в стоматологии. – 1998. – №4. – С. 65-71

3. Буря Л.В. Гігієнічне обґрунтування шляхів підвищення працездатності та ефективності праці лікарів-стоматологів терапевтичного профілю: Автореф. дис. … канд. мед. наук: спец. 14.02.01 / Л.В. Буря – Полтава. – 2006. – 20с.

4. Дяченко А.П. Профессионально-прикладная физическая подготовка студентов-стоматологов: Автореф. дис. … канд. пед. наук: спец. 24.00.02 «физ. культ., физ. восп. разных групп населения» / А.П. Дяченко. – Киев. – 1997. – 18 с.

5. Професійно-прикладна фізична підготовка студентів стоматологічного факультету: [навч. посіб.] / В.Б. Бакурідзе, В.В. Клапчук, О.Л. Смирнова. – Дніпропетровськ: Медакадемія, 2003. – 66 с.

86


6. Функціональна діагностика при фізичній реабілітації: [навч. посіб.] / В.В. Клапчук. – Дніпропетровськ: Ін-тут фізкультури, 2009. – 60 с.

7. Дінейка К. Рух, дихання, психофізичне тренування / К. Дінейка. – К.: Здоров'я, 1984. – 168 с.

8. Статистические методы исследования в медицине и здравоохранении / Под ред. проф. Л.Е. Полякова. – Л.: Медицина, 1971. – 200 с.

9. Клапчук В.В. Безпосередня ефективність модифікованих способів мобілізуючого та заспокійливого дихання за показниками хронотропної реакції серця / В.В. Клапчук, В.П. Лашко // Спортивний вісник Придніпров'я. – 2001. - № 1. – С. 56-58

10. Щетинин М.Н. Дыхательная гимнастика А.Н. Стрельниковой / М.Н. Щетинин. – М.: Метафора, 2007. – 128 с.

УДК 57.017.7:159.942.5:796.5

ВЛИЯНИЕ ГИДРАТА РАДИКАЛА АЛЛИЛА НА ПСИХОЭМОЦИОНАЛЬНОЕ СОСТОЯНИЕ

СПОРТСМЕНОВ-ТУРИСТОВ Некрасов С.А., ст. преподаватель, Шкопинский Е.А., к.б.н., доцент,

Демин А.Н., к.б.н., доцент

Запорожский национальный университет В статье рассматривается состояние, проблема влияния гидрата радикала аллила на психоэмоциональное состояние спортсменов-туристов.

Ключевые слова: гидрат радикала аллила, экзогенные факторы, психоэмоциональное состояние, турист.

Некрасов С.А., Шкопинський Є.О., Демін О.М. ВПЛИВ ГІДРАТУ РАДИКАЛА АЛЛІЛА НА ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН СПОРТСМЕНІВ-ТУРИСТІВ / Запорізький національний університет, Україна.

У статті розглядається стан, проблема впливу гідрату радикала алліла на психоемоційний стан спортсменів туристів.

Ключові слова: гідрат радикала алліла, екзогенні чинники, психоемоційний стан, турист.

Nekrasov S., Shkopinskiy U., Diomin O. THE HIDRATE RADICAL ALLIL INFLUENCE THE PSYCHOLOGICAL AND EMOTIONAL STATE OF SPORTSMEN-TOURISTS / Zaporizhzhya national university, Ukraine.

The article examined the state, problem of influence the hidrate radical allil, is examined on the psychological and emotional state of sportsmen-tourists.

Key words: the hidrate radical allil, exogenous factors, psychological and emotional state.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМЫ Модулирующее влияние психоэмоциональной компоненты на физическую работоспособность и достижение высокого спортивного результата достаточно хорошо известно и изучается в различных аспектах. В то же время существуют определенные проблемы с критериями оценки такого, во многом неспецифического, влияния на кардиореспираторную, эндокринную, пищеварительную, выделительную системы, опорно-двигательный и вестибулярный аппарат [1]. С другой стороны, не менее сложна оценка опосредованного влияния на психоэмоциональную сферу изменений в режиме

87


деятельности функциональных систем, непосредственно связанных с физическими и, в частности, спортивными нагрузками. Сложности, возникающие при рассмотрении вышеизложенных проблем, определяют и затруднения в оценке оптимальности влияния разнообразных экзогенных факторов (эмоциональные раздражители, биологически активные вещества, фармакологические препараты и т.д.), призванных, в конечном итоге, оптимизировать психоэмоциональную сферу и привести к повышению работоспособности и успешности спортивной деятельности [2].

В связи с этим представляет интерес изучение коррегирующего и модулирующего влияния одного из биологически активных веществ, широко используемого в повседневной практике для оптимизации психоэмоционального состояния как спортсменов, так и неспортсменов, эффекты применения которого достаточно дискутабельны и вызывают неоднозначную оценку специалистов [3].

Таким биологически активным веществом являются гидроксилсодержащие метаболиты углеводного обмена Saccharomycetes (ГМУО), применяемые давно и широко в разных сферах человеческой деятельности. Но изучение влияния этих веществ проводилось разными исследователями, на разнородных выборках, зачастую без унификации времени, способа применения, дозировки, а, зачастую, и при смешении различных модификаций ГМУО, что по нашему мнению, разделяемому многими экспериментаторами и людьми, непосредственно участвующими в исследованиях, совершенно контрпродуктивно и не оказывает положительного оптимизирующего влияния на психоэмоциональную деятельность [4].

Целью данной работы явилось изучение влияния гидроксилсодержащих метаболитов углеводного обмена Saccharomycetes на психоэмоциональную деятельность спортсменов.

Задачами исследования были определены следующие:

− определение в лабораторных условиях оптимальных для психоэмоционального статуса доз гидроксилсодержащих метаболитов углеводного обмена Saccharomycetes,

− изучение и оценка эффектов применения гидроксилсодержащих метаболитов углеводного обмена Saccharomycetes на психоэмоциональную деятельность спортсменов в лабораторных и полевых условиях.

МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫ ИССЛЕДОВАНИЯ В исследовании принимало участие 24 спортсмена-туриста, профессионально занимающихся этим видом спорта. У обследуемых проводилось определение, с учетом данных литературы, оптимальных дозировок гидроксилсодержащих метаболитов углеводного обмена Saccharomycetes (ГМУО), их влияние на состояние кровотока кожи, определяемого по показателям электропроводимости кожи с помощью прибора SCM-101, и общую физическую работоспособность, расчитываемую на основании стандартной двухступенчатой велоэргометрической пробы. Соответствие величин оптимальных доз и уровня психоэмоционального напряжения определялось по тестам Айзенка. Полученные данные обсчитывались параметрическими методами с помощью стандартного статистического пакета Microsoft Exel.

СОБСТВЕННЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ Первым этапом исследования явилось определение оптимальных доз используемого биологически-активного вещества. В фоновом обследовании измерялся профиль электрокожной проводимости, соответственно общепринятой методике и рассчитывался кожный кровоток. Затем обследуемые принимали постепенно увеличивающиеся дозы препарата. Через 5 минут после каждого приема ГМУО

88


регистрировался кожный кровоток и по итогам измерений была построена кривая «доза-эффект». На приведенном рисунке хорошо видно, что гиперболический характер приведенной кривой позволяет достаточно четко определить границы оптимальности принимаемого вещества. Отсутствие изменений кровотока кожи отмечалось в случаях, когда предъявляемая доза препарата была ниже 0,3 г/л. Незначительный прирост кожного кровотока, имеющий недостоверный характер, регистрировался в пределах доз от 0,3 г/л до 0,5 г/л. В диапазоне от 0,5 г/л до 1,5 г/л наблюдался наиболее выраженный эффект, который заключался в увеличении измеряемого показателя более чем в два раза (табл. 1). Увеличение дозы выше 1,5 г/л приводило к функциональным изменениям, носящим двухфазный характер. Вплоть до дозы, составляющей 1,9 г/л, сохранялся эффект, сходный с тем, что имел место в предыдущем диапазоне доз (0,3 г/л – 0,5 г/л). В дальнейшем по мере увеличения дозы наблюдался сначала медленный, а затем все более выраженно интенсифицирующийся процесс ограничения реакции по кожному кровотоку.

Таблица 1 – Изменения кровотока кожи в зависимости от дозы ГМУО

№ п/п Доза-ГМУО

Эффект Кровоток

кожи г/л Мл/кг M m

Фон 0,0 552,1 10,5 1 0,1 552,1 11,1 2 0,2 554,1 13,2 3 0,3 550,9 10,5 4 0,4 561,4 10,2 5 0,5 558,2 12,1 6 0,6 584,2 20,2 7 0,7 587,7 20,1 8 0,8 603,2 10,8 9 0,9 602,1 20,4

10 1 623,3 30,3 11 1,1 646,8 30,4 12 1,2 634,5 25,2 13 1,3 640,4 20,1 14 1,4 657,3 30,6 15 1,5 631,6 22,3 16 1,6 627,4 18,2 17 1,7 607,9 20,5 18 1,8 609,6 24,3 19 1,9 605,1 25,8 20 2 599,3 20,3 21 2,1 595,6 10,1 22 2,2 602,1 26,2 23 2,3 593,7 22,6 24 2,4 587,7 20,2 25 2,5 592,5 30,5

Таким образом были выявлены достаточно четко проявляющиеся закономерности зависимости «доза-эффект» в пределах изучаемых концентраций препарата (рис. 1).

89


500

550

600

650

700

г/л

мл/кг

Рис. 1. Зависимость кровотока кожи (мл/кг) от дозы принимаемого ГМУО (г/л)

Вторым этапом исследования явилось изучение соответствие выявленных по кожному кровотоку пределов оптимальности предъявляемых доз психоэмоциональному проявлению эффектов принимаемого препарата. В соответствии с тестами Айзенка оценивалось по балльной системе время и правильность ответов на предявленные тесты в условиях ограниченного (30 мин.) времени. После исходного тестирования обследуемые принимали препарат в дозах установленной на предыдущем этапе оптимальности. Через пять минут после приема препарата проводилось повторное тестирование. Полученные результаты (таб. 2) четко демонстрируют модифицирующее влияние изучаемого препарата на психоэмоциональную сферу. Так, не вызывающие сдвигов по кожному кровотоку дозы ниже 0,3 г/л, не влияют согласно полученным нами данным и на результаты повторного тестирования. Подобная реакция наблюдается и в диапазоне доз от 0,3 г/л до 0,5 г/л. Незначительное улучшение результатов тестирования не носило достоверного характера. В то же время прием препарата в пределах доз от 0,5 г/л до 1,5 г/л приводил как к сокращению времени ответа на предъявленные тесты, так и на качество (правильность) ответов на вопросы, приведенные в тестовых заданиях. Дозы, превышающие 1,5 г/л, вызывали достоверное снижение качества реализации тестовых заданий.

Таблица 2 – Изменения психоэмоционального статуса в ответ на тестирующие задания в условиях покоя

Доза (мл/л) Фон (баллы) М ± m

Воздействие(баллы) М ± m

Воздействие (%) М ± m ∆ (%)

< 0,3 100,3 ± 5,24 93,7 ± 7,25 93 ± 7,74 -7 0,31 – 0,5 97,6 ± 6,63 107,1 ± 9,71 110 ± 9,07 10 0,51 – 1,5 98,9 ± 19,24 183,2 ± 17,8 ** 185± 9,72 85

>1,5 100,1 ± 6,42 63,6 ± 4,67 *** 64 ± 7,35 -36

Таким образом, отмечается соответствие определенной нами оптимальности доз изучаемого препарата как реактивности кровотока кожи, так и изменениям в психоэмоциональной сфере.

90


На третьем этапе задачей исследования было определение эффектов предъявляемого препарата на фоне психоэмоциональной нагрузки в виде тестов по Айзенку в условиях создания испытуемому активных помех посредством отвлечения внимания на посторонние темы, шумов, музыкального сопровождения, комментариев по поводу ответов на тесты. Оценивалось снижение концентрации и возможности переключения внимания в условиях активного выбора информации (табл. 3).

В предлагаемых условиях наблюдается усиление тенденций, наблюдаемых при тестировании в состоянии покоя (рис. 2). Так, ухудшение качества ответов в условиях помехи приобретает достоверный характер по отношению к тестированию в состоянии покоя на фоне доз до 0,3 г/л и выше 1,5 г/л.

Таблица 3 – Изменения психоэмоционального статуса в ответ на тестирующие задания в условиях создания помехи

Доза (мл/л) Фон (баллы) М ± m

Воздействие(баллы) М ± m

Воздействие (%) М ± m

∆ (%)

< 0,3 98,6 ± 7,22 73,7 ± 4,69 ** 75 ± 6,37 -25 0,31 – 0,5 99,6 ± 4,53 103,1 ± 7,58 104 ± 7,35 4 0,51 – 1,5 98,9 ± 14,7 171,4 ± 15,4 ** 173± 9,01 73

>1,5 100,1 ± 6,3 44,6 ± 2,84 *** 45 ± 6,36 -55

Наблюдаемое снижение качества ответов на фоне доз от 0,3 г/л до 0,5 г/л не носит достоверного характера. Незначительное снижение качества ответов на предъявляемые тесты в диапазоне доз от 0,5 г/л до 1,5 г/л также недостоверно.

Рис. 2. Доза-тест

ВЫВОДЫ 1. Полученные результаты позволяют определить границы оптимальности влияния

ГМУО на функциональное состояние кровообращения кожи, а следовательно и на терморегуляционные процессы, протекающие в организме, а также на психоэмоциональную стабильность в условиях предъявляемых нагрузок.

2. Границы наибольшей оптимальности для ГМУО определены в пределах доз от 0,5 г/л до 1,5 г/л крови.

91


3. Оптимальность изменений кожного кровотока заключается в расширении профиля электрокожной проводимости, что подразумевает усиления кровообращения кожи, что в свою очередь интенсифицирует терморегуляционные процессы протекающие в организме.

4. Оптимальность изменений в области психоэмоциональных адаптивных реакций заключается в улучшении качества ответов на предъявляемые тестовые задания в диапазоне зон, определенных как наиболее оптимальные в функциональном отношении.

5. Данные, полученные на третьем этапе исследования, позволяют сделать вывод о протектирующем воздействии используемого препарата при выполнении заданий в условиях повышенных помех.

6. Предлагается использование ГМУО в дозах, определенных как оптимальные, для повышения уровня морфофункционального и психосоматического состояния спортсменов-туристов в условиях их спортивной деятельности.

ЛИТЕРАТУРА 1. Богданов Г.П. Школьникам – здоровый образ жизни: Внеурочные занятия с

учащимися по физической культуре / Г.Н. Богданов. – М.: Физкультура и спорт, 1989. –192 с.

2. Булашев А.Я. Спортивный туризм / А.Я. Булашев. – Х.: ХГАФК, 2004. – С. 78-81.

3. Жигарев О.Л. Безопасный отдых и туризм / О.Л. Жигарев. – Новосибирск: НГПУ, 2008. – С. 7.

4. Лапутін А.М. Біомеханіка спорту / Андрій Лапутін. – К.: Олімп, 2005. – 180 с.

УДК 612.769:616.832.21–002–053.6

ВИКОРИСТАННЯ ЕРГОТЕРАПІЇ В КОМПЛЕКСНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ 11-12 РОКІВ ІЗ ДИТЯЧИМ

ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ Остапенко Г.О., ст. викладач, Панчишна О.К., викладач, Циганок О.В., викладач

Запорізький національний університет Ретроспективний аналіз науково-методичної літератури показав, що рання і систематична корекція рухових порушень, здійснювана в єдиному комплексі лікувально-педагогічних заходів для дітей з дитячим церебральним паралічем, сприяє попередженню і подоланню багатьох ускладнюючих порушень і виявленню компенсаторних можливостей дитячого мозку. Отримані результати свідчать про ефективність вживання ерготерапії в комплексній реабілітації дітей 11-12 років зі спастичними формами дитячого церебрального паралічу, що підтверджується результатами поліпшення динаміки функціонального стану опорно-рухового апарату і маніпулятивної діяльності рук.

Ключові слова: дитячий церебральний параліч, оцінка основних моторних функцій за шкалою GMFM, маніпулятивна діяльність рук, ерготерапія.

Остапенко Г.А., Панчишная О.К., Цыганок А.В. ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭРГОТЕРАПИИ В КОМПЛЕКСНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ ДЕТЕЙ 11-12 ЛЕТ ДЕТСКИМ ЦЕРЕБРАЛЬНЫМ ПАРАЛИЧОМ / Запорожский национальный университет, Украина.

Ретроспективный анализ научно-методической литературы показал, что ранняя и систематическая коррекция двигательных нарушений, осуществляемая в едином комплексе

92


лечебно-педагогических мероприятий для детей с детским церебральным параличом, способствует предупреждению и преодолению многих осложняющих нарушений и выявлению компенсаторных возможностей детского мозга. Полученные результаты свидетельствуют об эффективности применения эрготерапии в комплексной реабилитации детей 11-12 лет со спастическими формами детского церебрального паралича, что подтверждается результатами улучшения динамики функционального состояния опорно-двигательного аппарата и манипулятивной деятельности рук.

Ключевые слова: детский церебральный паралич, оценка основных двигательних функций по шкале GMFM, манипулятивная деятельность рук, эрготерапия.

Ostapenko G., Panchishnaya O., Ciganok A. USING OF THE ERGOTHERAPY IN COMPLEX REHADILITATION OF 11-12 AGED CHILDREN WITH CEREBRAL PALSY / Zaporizhzhya national university, Ukraine.

The retrospective analysis of the scientifically-methodical literature has shown, that the early and regular correction of motor disorders, carried out in a single complex of medical and educational activities for children with cerebral paralysis, helps to prevent and overcome complicating disorders and identification of compensatory opportunities of a children's brain. The results demonstrated how effective the use of ergotherapy іn the complex rehabilitation of children 11-12 years old with spastic forms of cerebral palsy, as demonstrated by improving the dynamics of functional state of the musculoskeletal system and manipulative activities of the hands.

Key words: a children's cerebral paralysis, an estimation of the basic motor functions on scale GMFM, manipulative activities of the hands, ergotherapy.

ВСТУП Захворювання на дитячий церебральний параліч (ДЦП) є актуальною проблемою в дитячій неврології. За останні 40 років у всьому світі збільшилося число інвалідів дитинства з діагнозом ДЦП і становить 1,88 випадку на 1000 дітей. Тяжкість інвалідизації у 20-35% хворих виявляється настільки значною, що вони не можуть обслуговувати себе, пересуватися, важко навчаються [2, 7].

Різноманітні засоби фізичної реабілітації з корекції основних рухових функцій є важливою частиною загальної системи виховання, навчання дітей з церебральним паралічем і адаптацією їх у сучасному успільстві.

Метою дослідження було вивчення впливу ерготерапії на дітей зі спастичними формами дитячого церебрального паралічу в процесі реабілітації.

АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ Фізична реабілітація дітей з церебральним паралічем базується на теоретичній концепції поетапного формування рухових функцій як здорової дитини, так і дитини з ДЦП [4].

О.М. Мастюкова (1991) дає таке визначення ДЦП: “Термін ДЦП позначає групу рухових розладів, що виникають при поразці рухових систем головного мозку і виявляються в недоліку або відсутності контролю з боку нервової системи за функціями м’язів” [6].

За Л.О. Бадаляном (2003), дитячі церебральні паралічі – це група патологічних синдромів, що виникають унаслідок внутрішньоутробних, родових або післяродових уражень мозку і виявляються у формі рухових, мовних і психічних порушень [1].

За останні 15 років лікування таких хворих дітей показало, що тільки комплексне систематичне лікування може значно поліпшити загальний стан дитини. Це стало можливим завдяки тому, що були розроблені різні методи моторного перенавчання дітей (методи Бобат, Козявкіна, Кебот, Феліс, Семенової), які дозволяють значно знизити ступінь інвалідності або навіть усунути її [4].

На думку ряду авторів, у ході спеціально організованого коректувального процесу (включення в структуру комплексної реабілітації спеціально підібраних фізичних вправ, а саме впровадження розвиваючих ігор), можливо сформувати в дітей з вираженими

93


порушеннями психомоторного розвитку функції просторового аналізу і синтезу (орієнтування), необхідні для подальшого психічного розвитку, тобто такі, що сприяють не лише ефективному пристосуванню дитяти з дитячим церебральним паралічем до довколишньої дійсності, але і дають можливість подальшого успішного вчення і соціальної адаптації [5, 9].

Основними напрямами роботи по корекції рухових порушень є формування навиків самообстеження, розвиток практичної діяльності і підготовка руки до аркуша. При цьому поважно пам’ятати, що опанування рухових навиків відбувається поетапно і вимагає великого часу. Для здобуття позитивного реабілітаційного ефекту в дітей з ДЦП необхідна тривала і наполеглива робота [5].

З урахуванням специфіки рухових порушень при ДЦП фізична реабілітація має такі основні завдання: − зниження гіпертонусу м’язів, зміцнення ослабленихм’язів; − поліпшення рухливості в суглобах, корекція порочних установок опорно-

рухового апарату (ОРА); − поліпшення координації рухів і рівноваги; − стабілізація правильного положення тіла, закріплення самостійного стояння; − розширення загальної рухової активності дитини, тренування вікових рухових

навичок; − навчання разом з вихователями і батьками навичкам самообслуговування,

засвоєння основних видів побутової діяльності з врахуванням розумового розвитку дитини.

Для вирішення поставлених завдань використовуються такі групи вправ: вправи на розслаблення, ритмічне пасивне трушення кінцівок, махові рухи, динамічні вправи; пасивно-активні і активні вправи з полегшених вихідних положень, (сидячи, лежачи), вправи на м’ячі великого діаметра; вправи з предметами під музику, перемикання на нові умови діяльності, розвиток виразності рухів; вправи в різних видах ходьби: високо, низько, “слизько”, “жорстко”, з підштовхуванням; вправи для голови у вихідних положеннях, сидячи, стоячи; прийняття правильної постави біля опори із зоровим контролем; вправи в різних початкових положеннях перед дзеркалом; вправи для розвитку і тренування основних вікових рухових навичок: повзання, лазіння (по лавці), біг, стрибки (спочатку на міні-батуті), метання; вправи в русі з частою зміною вихідного положення; ігрові вправи: “як я одягаюся”, “як я роблю зачіску” і так далі.

Формування рухів повинне використовуватися в певній послідовності, а саме: починаючи з голови, потім йдуть руки-тулуб, руки-тулуб-ноги і спільні рухові дії. При цьому рухи руками і ногами повинні виконуватися спочатку у великих суглобах (плечовому і тазостегновому), потім поступово захоплювати середні суглоби (ліктьовий і колінний) і далі зміщуватися до променезап’ясткового і гомілковостопного. За наявності супутніх деформацій опорно-рухового апарату (ОРА) (контрактури, укорочення кінцівок, остеохондропатія, сколіози, остеохондрози), соматичних захворювань спектр завдань розширюється з врахуванням наявної патології [5].

Як вказує К.А. Семенова у своїй роботі, при лікуванні хворого ДЦП є виховання необхідного рухового стереотипу. Метою таких вправ є корекція вертикальної пози, навчання ходьби в нових умовах. Для виховання відчуття рівноваги і координації рухів хворого навмисно намагаються вивести з положення рівноваги за допомогою різних м’ячів. М'яч кидають на різну висоту і в різних напрямах так, щоб він ловив його справа, зліва, на рівні грудей або відставив ногу убік. Ходьбі навчають поступово. Спочатку, коли хворий ходить з опорою на ходилку, стежать за положенням тулуба. Хворий не повинен нахилятися вперед, убік, підтягати ноги [8, 10].

94


Масаж є незамінним засобом відновного лікування дітей з ДЦП. Релаксуючий масаж знижує м’язовий тонус, протидіє розвитку контрактур. Нормалізація м’язового тонусу є обов'язковим фоном для занять ЛФК. Для стимуляції розвитку рухів застосовується як загальний, так і точковий масаж по гальмівному методу.

Працетерапія необхідна дитині для розвитку основних прийомів самообслуговування, придбання певних трудових навиків, необхідних для соціалізації особи [6].

До програм з фізичної реабілітації крім масажу, прикладних видів фізичних вправ та працетерапії необхідно включати гідрокінезотерапію, фізіотерапію (теплолікування, електрофорез, УВЧ), іпотерапію, застосування ортопедичного устаткування (ходьба в лонгетах|, ортопедичних черевиках, космічному костюмі “Аделі”) [5].

Рання і систематична корекція рухових порушень, здійснювана в єдиному комплексі лікувально-педагогічних заходів, сприяє попередженню і подоланню багатьох ускладнюючих порушень і виявленню компенсаторних можливостей дитячого мозку, а використання нових методів оцінки основних рухових функцій дозволяють своєчасно вносити зміни| в процес фізичної реабілітації [11].

ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ Дослідження проводилося на базі Комунального закладу “Запорізький обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів” Запорізької обласної Ради.

Під нашим спостереженням перебувало 5 дітей у віці 11-12 років з дитячим церебральним паралічем (нижній спастичний парапарез, спастична геміплегія), які проходили 2 курси реабілітації (по 36 календарних днів). Реабілітаційна програма включала використання лікувального масажу, лікувальної гімнастики, використання тренажерного устаткування та ерготерапії.

Ерготерапевтичні заходи направлені на відновлення фізичної незалежності та добір оптимальної повсякденної активності. Проводились заняття для розвитку дрібної моторики рук із застосуванням тренажерів, через дрібний ремонт одягу і різні види творчої діяльності. Реалізувались програми з основ приготування їжі і відновленні навиків самообслуговування, трудовому навчанні. Заняття були направлені на розширення життєвого простору інваліда, формування і закріплення навиків соціально-побутової адаптації.

На всіх етапах проводилася оцінка основних моторних функцій за шкалою GMFM та оцінка маніпулятивної діяльності рук.

Шкала GMFM призначена для глобальної оцінки моторних функцій і складається з 88 стандартних рухових тестів, зведених у 5 підгруп у порядку ускладнення рухового завдання. Оцінка виконання кожного тесту градуюється від 0 до 3: 0 – відсутність ініціативи виконання; 1 – наявність ініціативи виконання; 2 – часткове виконання; 3 – повноцінне виконання.

Результат розраховувався в процентному співвідношенні до максимального числа балів. Залежно від цього виділялося 5 категорій тягаря рухових розладів: 0-20% – 5 категорія (максимальна міра важкості); 20-40% – 4 категорія (висока міра важкості); 40-60% – 3 категорія (середня міра важкості); 60-80% – 2 категорія (нижче середнього міра важкості); 80-100% – 1 категорія (нормотонія) [3].

Оцінка маніпулятивної діяльності рук за методикою Науково-дослідного інституту дитячої травматології і ортопедії імені Г.І.Турнера (Санкт-Петербург) включає: оцінку кистьового або пальцьового захвату; оцінку уміння малювати олівцем; оцінку володіння ножицями; оцінку збору кубиків за 10 с; оцінку складання піраміди з 5 кілець за 10 с. Оцінка кожного показника проводилася за шкалою від 1 до 5 балів [12].

95


Таблиця 1 – Оцінка маніпулятивної діяльності рук

Шкала (бали) Оцінка маніпулятивної діяльності рук

1 Нездатність виконати рух

2 Погана координація, незручність рухів

3 Незначні зміни об’єму, сили і точності рухів

4 Незначні зміни точності рухів

5 Чітке виконання рухів

Всі отримані результати дослідження були оброблені за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Excel з розрахунком середньої арифметичної (М), середньоквадратичного відхилення (σ), помилки середньої арифметичної (m) і критерію достовірності Ст’юдента (t) [7].

РЕЗУЛЬТАТИ І ЇХ ОБГОВОРЕННЯ Як зазначено вище, при ДЦП необхідне тривале, планомірне і послідовне лікування і реабілітація: у клініках, санаторіях, реабілітаційних центрах і сім’ї. Рішенню цього завдання сприяють різні засоби фізичної реабілітації.

Відповідно до мети і завдань дослідження на початку експерименту був проведений аналіз історій захворювань дітей 11-12 років.

Система GMFM призначена для оцінки основних рухових функцій в процентному співвідношенні до максимального числа балів, що дозволяє оцінити категорію важкості рухових розладів.

У таблиці 2 зазначені результати розподілу оцінки основних рухових функцій у дітей зі спастичними формами ДЦП на різних етапах обстеження.

Таблиця 2 – Показники оцінки основних рухових функцій за системою GMFM (%) у дітей 11-12 років зі спастичними формами ДЦП на різних етапах проведення реабілітаційних заходів (М ± m)

Показники Етапи обстеження

До проведення Після проведення Група А: лежання і перевертання (%) 76,86 ± 3,75 84,26 ± 4,7

Група Б: сидіння (%) 73,99 ± 4,55 74,66 ± 4,01

Група В: повзання і пересування на колінах (%) 69,51 ± 2,84 70,738 ± 2,03

Група Г: стояння (%) 43,18 ± 2,82 57,8 ± 4,34*

Група Д: ходьба, біг, стрибки (%) 40,27 ± 2,02 54,74 ± 4,45*

Система GMFM, (%) 60,81 ± 3,15 68,81 ± 3,18

Примітка: 1 * - р < 0,05 в порівнянні з I етапом обстеження На І етапі дослідження у всіх дітей до другої категорії, відповідної нижче середньої міри важкості, віднесені основні рухові функції в групі А (лежання і перевертання) – 76,86 ± 3,75%, в групі Б (сидіння) – 73,99 ± 4,55% і групі В (повзання і пересування на колінах) – 69,51 ± 2,84%.

96


У обстежуваних дітей в групі Г (стояння) і групі Д (ходьба, біг, стрибки) встановлена четверта категорія, що за системою GMFM відповідає високій мірі важкості рухових розладів.

Наведені дані свідчать про те, що на першому етапі обстеження в дітей 11-12 років зі спастичними формами ДЦП оцінка основних рухових функцій за системою класифікації великих моторних функцій (GMFM) віднесена до третьої категорії, що відповідає середній мірі важкості рухових розладів.

Дані ІІ етапу обстеження, представлені в таблиці 2, відображають достовірне поліпшення в групі Г (стояння) – до 57,8 ± 4,34% і відповідно в групі Д (ходьба, біг, стрибки) – до 54,74 ± 4,45%.

У групах А (лежання і перевертання), Б (сидіння), В (повзання і пересування на колінах) основних рухових функцій помітна тенденція до поліпшення основних рухових функцій.

Зазначена тенденція змін основних рухових функцій за системою GMFM свідчить про переведення до 3 категорії важкості рухових розладів.

Для даного дослідження було важливим провести порівняльний аналіз змін основних рухових функцій і маніпулятивної функції рук у дітей 11-12 років зі спастичними формами дитячого церебрального паралічу.

Результати обстеження маніпулятивної діяльності рук дітей зі спастичними формами ДЦП за методикою Науково-дослідного інституту імені Г.І.Турнера (Санкт-Петербург) на різних етапах застосування реабілітаційних заходів відображені на рис. 1.

3,3

4,7

3,2

4,7

4,4

1,5

3,7

2

3,7

3,1

0 0,5 1 1,5 2 2,5 3 3,5 4 4,5 5

збір піраміди

збір кубиків

вирізання ножицями

малювання

захват

Рис.1. Результати обстеження маніпулятивної діяльності рук дітей зі спастичними формами ДЦП на різних етапах дослідження (бали)

Примітки: 1. – І етап дослідження

2. – ІІ етап дослідження

У обстежуваних дітей на І етапі зафіксовані такі значення маніпулятивної діяльності рук: результати тесту “збір кубиків” склали 3,7 бала; тесту “збір піраміди” – 1,5 бала; тесту “вирізання ножицями” – 2 бали; тесту “малювання” – 2,6 бала; тесту “захват” – 3,1 бал. Найкращий результат було зафіксовано в тесті “збір кубиків” (3,7 бала).

97


Результати оцінки показників маніпулятивної діяльності рук дітей 11-12 років з ДЦП зафіксовані на ІІ етапі обстеження свідчать про високий приріст показників маніпулятивної діяльності рук у порівнянні з початком дослідження (рис.1).

Серед маніпулятивних здібностей дітей з церебральним паралічем чітко виділяються здібності, пов’язані із завданням швидко і правильно зібрати пірамідку.

Дані зміни підкреслюють важливість включення ерготерапії для реабілітації дітей, які страждають церебральним паралічем.

Отримані результати наочно відображують доцільність запропонованої реабілітаційної програми з використанням ерготерапії для дітей 11-12 років зі спастичними формами дитячого церебрального паралічу в процесі комплексної реабілітації.

ВИСНОВКИ 1. Аналіз науково-методичної літератури показав, систематична корекція рухових

порушень, здійснювана в єдиному комплексі лікувально-педагогічних заходів для дітей з дитячим церебральним паралічем, сприяє попередженню і подоланню багатьох ускладнюючих порушень і виявленню компенсаторних можливостей дитячого мозку.

2. У результатах першого етапу обстеження відмічається, що в оцінці маніпулятивної діяльності рук зафіксовані результати тестів значення, яких коливається от 1,5-3,7 бала оцінка основних рухових функцій за системою класифікації великих моторних функцій (GMFM) віднесена до третьої категорії, що відповідає середній мірі важкості рухових розладів.

3. Отримані результати свідчать про ефективність вживання ерготерапії в комплексній реабілітації дітей 11-12 років зі спастичними формами дитячого церебрального паралічу, підтверджується результатами поліпшення динаміки функціонального стану опорно-рухового апарату і маніпулятивної діяльності рук.

ЛІТЕРАТУРА 1. Бадалян Л. О. Невропатология / Л. О. Бадалян. – М. : Изд. центр «Академия»,

2003. – 368 с. 2. Дегодюк Е. Г. Экологічна ситуація і здоров’я населення України / Е. Г. Дегодюк,

С. Е. Дегодюк // Екологічний вісник. – 2002.– №7-8. – С. 10-14. 3. Декопов А.В. Применение хронической эпидуральной электростимуляции

поясничного утолщения спинного мозга для лечения спастического синдрома при детском церебральном параличе : атвтореф. дисс. на соискание степени канд. мед. наук : спец. 14.00.28 “Нейрохирургия” / А. В. Декопов. – М., 2007. – 24 с.

4. Козявкін В. І. Методи оцінки ефективності оцінки медичної реабілітації в системі інтенсивної нейрофізичної реабілітації / В. І. Козявкін, О. О. Качмар // Український медичний часопис. – 2003. – №3. – С. 61-66.

5. Мартинюк В. Ю. Основы медико-социальной реабилитации детей с органическими поражениями нервной системы / В. Ю. Мартинюк, С. М. Зинченко. – К. : Интермед, 2005. – 416 с.

6. Мастюкова Е. М. Физическое воспитание детей с церебральным параличом / Е. М. Мастюкова. – М. : Просвещение, 1991. – 159 с.

7. Начинская С. В. Основы спортивной статистики / С.В.Начинская. – К.: Вища школа, 1987. – 175 с.

8. Семенова К. А. Клиника и реабилитационная терапия ДЦП / К. А.Семенова, Е. М. Мастюкова. – М. : Медицина, 1972. – С. 27-39.

98


9. Семенова К. А. Медицинская реабилитация и социальная адаптация больных ДЦП / К. А. Семенова, Н. М. Махмудова. – Ташкент : Медицина, 1979. – С. 79-83.

10. Семенова К.А. Двигательные расстройства при ДЦП / К. А. Семенова. – М. : Просвещение 1999. – 383 с.

11. Физическая реабилитация / Под ред. С. Н. Попова. – Р-н-Д : Феникс, 2004. – 592 с. 12. Частные методики адаптивной физической культуры / Под ред. Л. В. Шапковой. –

М. : Советский спорт, 2003. – 464 с.

УДК [57.017.3:612.13–053.81]:616.833

ЗАЛЕЖНІСТЬ АДАПТИВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ АПАРАТУ КРОВООБІГУ ПРАКТИЧНО ЗДОРОВИХ ЮНАКІВ ТА ДІВЧАТ

18-20 РОКІВ ВІД СТАНУ ГАМКЕРГІЧНОЇ СИСТЕМИ ТА СИСТЕМИ СИНТЕЗУ ОКСИДУ АЗОТУ ЇХНЬОГО ОРГАНІЗМУ

Страколист Г.М., к.б.н., викладач, Богдановська Н.В., к.б.н., доцент, Крот М.С., студент

Запорізький національний університет Проведене дослідження дозволило констатувати, що найбільш оптимальний рівень адаптивних можливостей системи кровообігу практично здорових молодих осіб реєструється в разі підвищення фізіологічної кількості оксиду азоту, який оптимізує діяльність симпатичної нервової системи і гамааміномасляної кислоти, як продукту синтезу оксиду азоту.

Ключові слова: ГАМК (гамааміномасляна кислота), NO (оксид азоту), адаптивні можливості.

Страколист А.Н., Богдановская Н.В., Крот М.С. ЗАВИСИМОСТЬ АДАПТИВНЫХ ВОЗМОЖНОСТЕЙ АППАРАТА КРОВООБРАЩЕНИЯ ПРАКТИЧЕСКИ ЗДОРОВЫХ ЮНОШЕЙ И ДЕВУШЕК 18-20 ЛЕТ ОТ СОСТОЯНИЯ ГАМКЕРГИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ И СИСТЕМЫ СИНТЕЗА ОКСИДА АЗОТА ИХ ОРГАНИЗМА / Запорожский национальный университет, Украина.

Проведенное исследование позволило констатировать, что наиболее оптимальный уровень адаптивных возможностей системы кровообращения практически здоровых молодых лиц регистрируется в случае повышения физиологического количества оксида азота, который оптимизирует деятельность симпатической нервной системы и гаммааминомасляной кислоты, как продукта синтеза оксида азота.

Ключевые слова: ГАМК (гамааминомасляная кислота), NO (оксид азота), адаптивные возможности.

Strakolist A.N., Bogdanovskaya N.V., Krot M.S. DEPENDENCE OF ADAPTIVE POSSIBILITIES OF CIRCULATORY SYSTEM OF PRACTICALLY HEALTHY YOUTHS AND GIRLS OF 18-20 FROM THE STATE OF GAMKERGICAL SYSTEM AND NITROGEN OXIDE SYNTHESIS SYSTEM OF THEIR ORGANISM / Zaporizhzhian national university, Ukraine.

The carried out research allows establishing that the most optimal level of adaptive possibilities of the circulatory system of practically healthy young persons is registered in case of increasing of nitrogen oxide physiological amount that optimizes activity of the sympathetic nervous system and gamma aminobutyric acid, as a product of nitrogen oxide synthesis.

Key words: GABA (gamma aminobutyric acid), NO (nitrogen oxide), adaptive possibilities.

АКТУАЛЬНІСТЬ Вивченню вікових і статевих особливостей системи кровообігу практично здорових осіб присвячено достатньо велику кількість експериментальних досліджень. Зокрема, показано, що на рівень поточних адаптивних можливостей серцево-судинної системи істотно впливають статева і клімато-географічна належність, рівень фізичної підготовленості тощо [1, 4, 5].

99


Останнім часом інтенсивно досліджується роль оксиду азоту як найважливішого регулятора функціонального стану організму, що забезпечує найбільш оптимальний рівень його функціонування [2].

Висунуто припущення, що можливими фізіологічними механізмами впливу оксиду азоту (NO) на рівень адаптивних можливостей системи кровообігу є ефекти "постсинаптичної потенціації", гальмівний вплив гамааміномасляної кислоти як одного з продуктів синтезу оксиду азоту і підвищення діастолічної функції серця.

На думку Н.В. Каджая і співавторів [9], виснаження адаптаційних систем організму проявляється в зниженні рівня норадреналіну і γ-аміномасляної кислоти (ГАМК). Початкове значне підвищення молекул-регуляторів автори розглядають як неспецифічну стрес-реакцію організму на подразник надсильний, а відсутність нормалізації рівня досліджених показників, на їхню думку, свідчить про напруженість активності систем адаптації та про можливість формування віддалених наслідків.

Таким чином, адекватне реагування всіх ланок адаптаційних систем організму забезпечує нормальне функціонування систем організму, а порушення балансу в їхній діяльності супроводжується розгортанням неадекватних, пароксизмальних реакцій і супроводжується переростанням компенсаторно-пристосувальних реакцій в "Хвороби адаптації" [9].

γ-аміномасляна кислота − найважливіший гальмівний нейромедіатор центральної нервової системи людини і ссавців. Основна фізіологічна роль ГАМК – модуляція активності головного збудливого нейротрансмітера глутамата, створення стійкої рівноваги між збудливими і гальмівними системами.

Тривале зниження вмісту ГАМК у крові свідчить про пригнічення активності основних ланок систем адаптації, у результаті чого можуть бути недостатніми процеси енергопродукції та забезпечення організму пластичним матеріалом [6]. Оскільки дані показники є регуляторними для діяльності основних життєво важливих систем організму (серцево-судинної, нервової, ендокринної тощо) і впливають на всі сторони обміну (ліпідного, вуглеводного, білкового, мінерального), то тривалі їх зміни призводять до порушень нормального протікання процесів обміну і можливого пошкодження окремих органів.

МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ Актуальність і безсумнівна практична значимість зазначеної проблеми стали передумовами для подальшого нашого дослідження, метою якого було встановити залежність адаптивних можливостей апарату кровообігу практично здорових юнаків та дівчат 18-20 років від стану гамкергічної системи та системи синтезу NO їх організму.

Завдання дослідження – вивчити особливості залежності адаптивних можливостей апарату кровообігу практично здорових юнаків та дівчат 18-20 років від стану гамкергічної системи та системи синтезу NO їхнього організму.

Відповідно до мети і завдання нами було проведено обстеження 57 практично здорових юнаків і дівчат у віці 18-20 років.

У всіх осіб, які взяли участь у дослідженні, оцінювали: • стан системи синтезу оксиду азоту. У плазмі крові з використанням методів

біохімічного аналізу визначали вміст нітритів і нітратів, сечовини, сечової кислоти, заліза, гемоглобіну [8, 10];

• ефективність функціонування системи кровообігу та її адаптивні можливості оцінювали за допомогою методу амплітудної пульсометрії за М.В. Маліковим. Визначали величини показника ефективності роботи серця і адаптаційного потенціалу системи кровообігу [11];

100


• ступінь функціональної напруги регуляторних механізмів серцево-судинної системи оцінювали за допомогою методу варіаційної пульсометрії за Р.М. Баєвським [4]. Визначали величини індексів вегетативної рівноваги і напруги механізмів регуляції.

Усі отримані в ході дослідження експериментальні дані були оброблені методами математичної статистики з використанням статистичного пакета Microsoft Excel.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Аналіз отриманих у ході дослідження результатів дозволив констатувати, що рівень адаптивних можливостей серцево-судинної системи організму істотно залежить від статі обстежуваних осіб. Дослідженнями низки авторів показано, що у віці від 17 до 20 років для осіб чоловічої статі характерні більш високі адаптаційні здібності апарату кровообігу [7, 12]. Дане твердження в цілому підтвердили і результати нашого дослідження.

Відповідно до матеріалів, наданих у таблиці 1, для юнаків 18-20 років були характерні вірогідно більш високі, ніж у дівчат цього ж віку, величини адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи їхнього організму (АПссс, у.о.) (відповідно 0,96 ± 0,12 у.о. і 0,67 ± 0,11 у.о. або на 42,16 ± 1,48 %).

Таблиця 1 – Величини показників варіаційної і амплітудної пульсометрії в дівчат і юнаків 18-20 років ( ∫± xX )

Показники Дівчата (n=28) Юнаки (n=29) %

Мо, с 0,67±0,01 0,82±0,01*** 23,86±1,41

АМо, % 41,47±1,69 44,39±2,24 7,05±1,66

ΔХ, с 0,21±0,01 0,2±0,01* -8,64±1,33

ІНссс, у.о. 152,92±10,62 145,53±10,65 -4,84±1,42

ІВР, у.о. 198,85±11,2 234,72±15,2 18,04±1,69

Моh, мВ 0,83±0,03 0,82±0,02 -0,85±1,26

АМоh, % 35,75±1,2 54,16±2,74*** 51,49±2,49

ΔХh, мВ 0,19±0,01 0,21±0,01 6,87±1,27

ПЕРС, у.о. 83,24±6,73 110,16±6,41** 32,34±1,38

АП, у.о. 0,67±0,11 0,96±0,12* 42,16±1,48

Примітка: * - p <0,05; ** - p <0,01; *** - p <0,001 у порівнянні з величинами показників, зареєстрованих у групі дівчат; % - величина відносної різниці між показниками, %.

У цілому підтвердили цей висновок і результати порівняльного аналізу окремих параметрів варіаційної і амплітудної пульсометрії, що становлять основу для розрахунку загальної величини адаптаційного потенціалу. Так, у юнаків реєструвалися статистично вірогідно вищі, ніж у дівчат, значення Мо (відповідно 0,82 ± 0,01 с та 0,67 ± 0,01 с або на 23,86 ± 1,41 % вище), АМоh (відповідно 54,16 ± 2,74 % і 35,75 ± 1,2% або на 51,49 ± 2,49 % вище) і показника ефективності роботи серця (відповідно 110,16 ± 6,41 у.о. і 83,24 ± 6,73 у.о. або на 32,34 ± 1,38 % вище).

Важливо відзначити, що на фоні більш високих величин АПссс у юнаків відзначалася і виражена тенденція до більш низького ступеня функціональної напруги регуляторних механізмів системи кровообігу (величини ІНссс співвідносилися як 145,53 ± 10,65 у.о. і 152,92 ± 10,62 у.о.).

101


У зв’язку із зазначеною цілим рядом авторів важливою роллю оксиду азоту в забезпеченні оптимального рівня функціонування комплексу фізіологічних систем організму, у тому числі і серцево-судинної, нами було висунуто припущення про його істотний вплив на поточні адаптивні можливості апарату кровообігу.

З цією метою нами був проведений порівняльний аналіз величин показників, що використовуються для характеристики стану системи синтезу оксиду азоту.

Експериментальні дані, представлені в таблиці 2, дійсно дозволили констатувати об’єктивну наявність статевих особливостей у функціональному стані системи синтезу оксиду азоту серед практично здорових юнаків і дівчат у віці від 18 до 20 років.

Для юнаків був характерний більш високий вміст нітритів (NO2) (на 17,04 ± 1,66%) і, навпаки, менші величини вмісту сечовини (на 14,69 ± 1,46%) ніж у дівчат. Концентрації нітратів (NO3) (12,52 ± 0,70 нмоль / мг білка і 9,97 ± 0,70 нмоль / мг білка або на 20,32 ± 1,42%) відповідно.

Наведені дані дозволили говорити про те, що для осіб з більш високими адаптивними можливостями серцево-судинної системи організму (юнаки 18-20 років) характерне виражене домінування кісеньзалежного шляху утворення оксиду азоту з L-аргініну.

Можливий вплив оксиду азоту на рівень напруги регуляторних механізмів апарату кровообігу може бути пов’язаний з його відомою роллю в діяльності центральної і вегетативної нервової системи.

Крім цього, ми виходили з відомих уявлень [4, 5] про те, що рівень напруги регуляторних механізмів системи кровообігу залежить від співвідношення активності центральних і автономних ланок регуляції чи співвідношення активності симпатичного і парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи.

Таблиця 2 – Величини вивчених біохімічних показників в обстежених дівчат і юнаків 18-20 років ( ∫± xX )

Показники Дівчата (n=28)

Юнаки (n=29) %

Залізо, нмоль/мг білка 0,40±0,03 0,53±0,03** 24,50±1,63 Гемоглобін, нмоль/мг білка 1,49±0,17 2,09±0,16** 28,88±1,50

Сечовина, нмоль/мг білка 57,89±3,03 50,47±2,86 14,69±1,46 Сечова кислота, нмоль/мг білка 2,37±0,17 3,38±0,24*** 29,91±1,22

NO2, пмоль/мг білка 158,20±14,64 190,68±11,10 17,04±1,66

NO3, нмоль/мг білка 9,97±0,70 12,52±0,70** 20,32±1,42

Примітка: ** – p <0,01; *** – p <0,001 порівняно з величинами показників, зареєстрованих у групі дівчат; % – величина відносної різниці між показниками,%.

На нашу думку, позитивний вплив оксиду азоту на процеси проведення збудження, зокрема, в серці можна пояснити з точки зору вже добре відомого феномена «постсинаптичної потенціації» (підвищення ефективності проведення збудження крізь синапс для кожного наступного імпульсу в їх послідовності) [13].

Згідно з даними уявленнями синтезований NO дифундує в пресинаптичні закінчення і стимулює активність гуанілатциклази, що призводить до утворення цГМФ і, як наслідок, до посилення і збільшення тривалості виділення з пресинапсу нейромедіатора

102


глутамата, який, у свою чергу, чинить збудливу дію на постсинаптичні нейрони, забезпечуючи, таким чином, зворотний позитивний зв’язок з постійним посиленням.

Ефективність проведення порушення істотно підвищується у зв’язку з тим, що глутамат впливає на АМРА (А)-рецептори, що призводить до деполяризації плазматичної мембрани і відкриттю NMDA (N)-каналів. Крізь них у клітину надходить великий обсяг іонів кальцію, що активують утворення NO, і далі ланцюжком відбуваються реакції, що забезпечують оптимізацію проведення збудження.

Важливо зазначити також, що NO може надавати збудливий вплив не тільки на пресинаптичні розширення аксона, що формують синапс на даному постсинаптичному закінченні, а й, за рахунок дифузії до сусідніх нервових клітин, на довколишні аксони і дендрити, модулюючи їх активність.

Наведені дані свідчать про те, що підвищений синтез фізіологічних кількостей оксиду азоту істотно оптимізує діяльність симпатичної нервової системи, що розглядається традиційно як центральна ланка регуляції роботи серця, і серцево-судинної системи в цілому.

Важливо відзначити при цьому, що в осіб з більш високими адаптивними можливостями серцево-судинної системи реєструвалася експресія синтезу оксиду азоту.

Експресія синтезу NO, забезпечує оптимальну роботу автономного контуру регуляції апарату кровообігу, у зв’язку з тим, що в даному випадку синтезується низка важливих для організму біологічних речовин, у тому числі гамааміномасляної кислоти, що розглядається як гальмівний нейромедіатор парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи.

Результатом підвищення активності метаболізму L-аргініну, що відзначається в осіб з більш високими адаптивними можливостями серцево-судинної системи, є, на нашу думку, врівноваження процесів збудження і гальмування в їхньому організмі і, як наслідок, виражене падіння ступеня функціональної напруги регуляторних механізмів апарату кровообігу.

Дане припущення повністю підтверджують результати аналізу величин ІНссс і ІВР (характеризують ступінь функціональної напруги регуляторних механізмів), зареєстрованих в обстежених юнаків і дівчат з різним рівнем адаптаційних здібностей і різним рівнем активності.

ВИСНОВКИ Матеріали проведеного дослідження дозволили констатувати важливу роль оксиду азоту та γ-аміномасляної кислоти в забезпеченні поточних адаптивних можливостей серцево-судинної системи практично здорових молодих осіб у віці 18-20 років. Показано, що найбільш оптимальний рівень даних можливостей реєструється в разі підвищення фізіологічних кількостей оксиду азоту, який оптимізує діяльність симпатичної нервової системи.

Таким чином, представлені матеріали є певним доповненням до наявних теоретичних відомостей щодо фізіологічної ролі оксиду азоту в організмі і гамааміномасляної кислоти, як продукту синтезу оксиду азоту практично здорових осіб у віці 18-20 років.

ЛІТЕРАТУРА 1. Айдаралиев А.А. Комплексная оценка функциональных резервов организма /

А.А. Айдаралиев, Р.М. Баевский, А.П. Берсенева, А.Л. Максимов, [и др.]. – Фрунзе: Илим, 1988. – 196 с.

103


2. Андрухов О.Я. Механізми впливу оксиду азоту на чутливість скорочувального апарату судинних гладеньких м’язів до Са2+ / О.Я. Андрухов, В.Ф. Сагач // Фізіологічний журнал. – 2002. – № 2. – С. 3-4.

3. Артюхов В.Г. Динамика оксигенации нативного и УФ-модифицированного гемоглобина человека в присутствии оксида азота / В.Г. Артюхов, Е.А. Калаева, О.В. Путинцева // Физиология человека. – 2004. – № 2 – С. 110-116.

4. Баевский Р.М. Состояние и перспективы развития проблемы прогнозирования адаптивных возможностей здорового человека / Р.М. Баевский // Всесоюз. симпозиум «Проблемы оценки и прогнозирования функционального состояния в прикладной физиологии». – Фрунзе, 1988. – С. 16-18.

5. Богдановська Н.В. Особливості адаптивних можливостей серцево-судинної системи організму школярів в онтогенезі / Н.В. Богдановська // Всеукр. симпозіум Особливості формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі. – Київ, 2003. – С. 16-18.

6. Галенко-Ярошевський П.А. Влияние производного ГАМК Т3-50-2 на вегетативный отдел нервной системы / П.А. Галенко-Ярошевський, А.В. Уваров // Фармакология и токсикология. – 2000. – Т.129, №1.– С. 189-193.

7. Грибкова И.В. NO активирует выходящий Са2+-активируемый К+ поток гладкомышечных клеток хвостовой артерии крысы через сGMP-зависимый механизм / И.В. Грибкова, Р. Шуберт, В.Н. Серебряков // Кардиология. – 2002. – Т. 8. – С. 34-37.

8. Звягина Т.В. Уровень метаболитов оксида азота в крови при экспериментальном аутоиммунном заболевании в процессе иммунодепрессивной терапии / Т.В. Звягина, О.В. Синяченко, В.К. Гринь // Патологическая физиология и экспериментальная медицина. – 2003. – № 1. – С. 32-33.

9. Каджая Н.В. Особливості стану адаптивно-регуляторних систем у пацієнтів, що перенесли повторну черепно-мозкову травму / Н.В. Каджая, Н.Г. Чопик // Практична медицина.–2006.– С. 50-59.

10. Кіселик І.О. Особливості визначення нітратів та нітритів у крові хворих на вірусні гепатити та жовтяниці іншої етиології / І.О. Кіселик, М.Д. Луцик, Л.Ю. Шевченко // Лабораторна діагностика. – 2001. – № 3. – С. 43-45.

11. Маликов Н.В. Современные проблемы адаптации / Н.В. Маликов, Н.В. Богдановская. – Запорожье, 2007. – 251 с.

12. Малышев И.Ю. Стресс, адаптация и оксид азота / И.Ю. Малышев, Е.Б. Манухина // Биохимия. – 1998. – Т. 63, № 7. – С. 992-1006.

13. Мишунина Т.М. Компоненты гамкергической системы и ее функция в эндокринных железах / Т.М. Мишунина // Проблемы эндокринологии. – 2004.–Т.50, №2.– С.15-23.

14. Nitric oxide and the renin angiotensin system: contributions to blood pressure in the young rat / M. Charbit, I. Blazy, J. Gogusev [at all] // Pediatr. nephrol. – 1997. – Vol. 11, № 5. – P. 617-622.

104


УДК 612.2:615.832.1-057.874

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ ЩАДНОГО РЕЖИМУ ДНЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ЗАКЛАД ДЛЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ

11-14 РОКІВ З РЕЦИДИВУЮЧИМ БРОНХІТОМ Толкачова О.В., ст. викладач, Жестков С.Г., ст. викладач

Запорізький національний університет За поширеністю першість серед бронхолегеневої патології в дітей належить бронхітам, і насамперед, спостерігається неухильне зростання рецидивуючих бронхітів у дітей, особливо серед мешканців великих міст. Встановлено, що в школярів, які хворіють на рецидивуючий бронхіт знижуються функціональні можливості серцево-судинної й дихальної систем значно більшою міоюі, ніж у дітей, що рідко хворіють. Запропонований щадний режим дня для дітей даної категорії дуже складно впровадити в шкільну практику, тому існує потреба в його модифікації з урахуванням можливості впровадження в шкільний процес. Застосування запропонованого нами щадного режиму дня для дітей, які хворіють на рецидивуючий бронхіт, сприяло оптимальному відновленню порушених у гострий період захворювання функцій і працездатності. Застосування модифікованого щадного режиму дня для дітей 11-14 років з рецидивуючим бронхітом, свідчить про значні його переваги в порівнянні з існуючим режимом дня загальноосвітніх шкіл.

Ключові слова: рецидивуючий бронхіт, діти 11-14 років, щадний режим дня, модифікація

Толкачева Е.В., Жестков С.Г. ЭФФЕКТИВНОСТЬ ВНЕДРЕНИЯ ЩАДЯЩЕГО РЕЖИМА ДНЯ В ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНЫЕ ЗАВЕДЕНИЯ ДЛЯ РЕАБИЛИТАЦИИ ДЕТЕЙ 11-14 ЛЕТ С РЕЦИДИВИРУЮЩИМ БРОНХИТОМ / Запорожский национальный университет, Украина

Первенство среди бронхолегочной патологии у детей принадлежит бронхитам, и в первую очередь, наблюдается неуклонный рост рецидивирующих бронхитов, особенно среди жителей больших городов. Установлено, что у школьников, страдающих данной патологией, наблюдается снижение функциональных возможностей сердечно-сосудистой и дыхательной систем в значительно большей степени, чем у детей которые болеют редко. Щадящий режим дня, предложенный для восстановления детей с данной патологией очень сложно внедрить в школьную практику. Поэтому существует необходимость внедрения модифицированного щадящего режима дня. Применение модифицированного щадящего режима дня для детей, болеющих рецидивирующим бронхитом, способствовало оптимальному восстановлению, нарушенных в острый период функций и физической работоспособности.

Ключевые слова: рецидивирующий бронхит, дети 11-14 лет, щадящий режим дня, модификация

Tolkacheva E.V., Jestkov S.G. INFLUENCE of the PHYSICAL LOADS to DIFFERENT INTENSITY ON MENTAL CAPACITY TO WORK PUPIL IN HIS SENIOR YEAR / Zaporizhzhya national university, Ukraine.

After prevalence championship among pathology of the respiratory system for children belongs to the bronchitis, and first of all, there is a steady increase of recrudescent bronchitis for children, especially among the habitants of cities. It is set that for schoolboys which are ill a recrudescent bronchitis functional possibilities of the cardiovascular and respiratory systems go down in a considerably greater measure, what for children which are rarely ill. Application of the mode of day which spares offered by us for children which are ill a recrudescent bronchitis assisted optimal renewal of the functions and capacity broken in a sharp period of disease. Application of the modified mode of day which spares for children 11-14 years with a recrudescent bronchitis, testifies to his considerable advantages as compared to the existent mode of day of general schools. Offered mode of day which spares, for the children of this category it is very difficult to inculcate in school practice. Therefore there is a requirement in his modification taking into account possibility of introduction in a school process.

Key words: recrudescent bronchitis, children of 11-14 years, sparing mode of day, modification

ВСТУП Наразі найпоширенішими захворюваннями серед дитячого контингенту є захворювання дихальної системи різної етіології – вірусної, бактеріальної, паразитарної і становлять 62–65%, від загальної патології [1, 6]. За поширеністю першість серед бронхолегеневої

105


патології в дітей належить бронхітам, і насамперед, спостерігається неухильне зростання рецидивуючих бронхітів у дітей, особливо серед мешканців великих міст [2, 5]. Усі важкі форми бронхіту не завжди супроводжуються повним відновленням бронхіальної прохідності і створюють ґрунт для переходу в рецидивуючий бронхіт. Бронхоспастичний синдром, який спостерігається у більшості випадків як ускладнення бронхітів, може призвести до трансформації в інфекційно-алергічну бронхіальну астму [3, 4].

Останніми роками зростає частка хворих на рецидивуючий бронхіт препубертатного та пубертатного віку [6]. Розлад вегетативного забезпечення діяльності порушує поведінку хворої дитини і зумовлює недостатньо оптимальну адаптацію [7], що необхідно враховувати при виборі лікування дітям з даною патологією. Тому очевидна важливість пошуку й розробки методів впливу, які могли б прискорити одужання, зменшити медикаментозне навантаження на організм дитини, попередити повторні захворювання й одночасно не мали б побічних ефектів.

Таким вимогам відповідає щадний режим дня. Але запропонований щадний режим дня для дітей даної категорії дуже складно впровадити в шкільну практику. Тому існує потреба в його модифікації з урахуванням можливості впровадження в шкільний процес.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ Мета роботи - удосконалення процесу фізичної реабілітації дітей 11-14 років з рецидивуючим бронхітом в умовах загальноосвітнього закладу.

Для практичної реалізації поставлених у дослідженні мети й завдань використовувалися такі методи: аналіз літературних джерел; аналіз медичних карт; інструментальні методи (спірометрія, пульсометрія, артеріальна тонометрія); функціональні проби з дозованим фізичним навантаженням (проба Мартине-Кушелевського); гіпоксичні проби; антропометричні дослідження (вимір росту, ваги, ОГК);

У дослідженні взяли участь 36 школярів у віці від 11 до 14 років. Усі діти були розділені на дві групи: контрольну – 18 осіб і основну групу – 18 осіб. Розподіл на групи був довільним. Групи дітей були однорідні за статтю, віком, фізичним розвитком. Після обстеження діти контрольної групи займалися за загальноприйнятою методикою в рамках спеціальної медичної групи, а основна група – з урахуванням розробленого щадного режиму дня у фізичній реабілітації дітей з рецидивуючим бронхітом. Основні положення модифікованого щадного режиму дня для учнів, які перенесли рецидивуючий бронхіт, включають:

• обмеження тривалості навчальних занять дома; • збільшення тривалості сну (на 1–1,5 години); • 30-хвилиний відпочинок у позі Шавасана після шкільних занять; • виконання комплексу дихальної гімнастики (Пранайама); • звільнення від занять з фізкультури; • активний відпочинок на свіжому повітрі не менше 1,5-2 годин на день.

Режим дня дітей, що перенесли рецидивуючий бронхіт, повинен сприяти оптимальному відновленню порушених у гострий період захворювання функцій, і працездатності.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ Вивчення наукових робіт з даної проблематики засвідчує, що функціональні можливості організму і працездатність у хворих на рецидивуючий бронхіт нижче, ніж у

106


дітей, які хворіють рідко. Скупчення слизу, яке відмічається при бронхіті, може призвести до порушення функцій легенів і дихальної недостатності.

Тому при порівнянні отриманих даних з середніми показниками фізіологічної норми, для дітей даного віку, свідчать про відхилення від норми зросту на 2,1% , ваги на 6,9%, окружності грудної клітини - на 5,3%, артеріального тиску систолічного - на 14,3%, артеріального тиску діастолічного – 4,8%, частоти серцевих скорочень – на 6,3%, життєвої ємності легень – на 17,1%. Таблиця 1 – Показники фізичного розвитку, функції кардіореспіраторної системи і толерантності до фізичного навантаження контрольної та основної груп напочатку дослідження

Показник

Основна група (n=12) M±m

Контрольна група (n=12) M±m

t

Зріст, см 143,75±1,17 141,11±1,24 1,55 Вага, кг 37,11±0,81 36,91±0,72 0,18 ОГК, см 67,34±0,39 66,81±0,31 1,60 ЧД, спокої за хв. 21,29±0,14 21,78±0,21 1,94 ЖЄЛ, л 1615,26±12,16 1634,21±15,29 0,91 Проба Штанге, с 53,59±1,21 54,19±1,13 0,36 Проба Генчі, с 28,11±1,18 27,23±1,17 0,53 ЧСС, уд./хв. 79,48±1,42 80,32±1,27 0,44 АТс, мм.рт.ст. 97,38±1,75 96,12±1,53 0,54 АТд, мм.рт.ст. 63,42±1,33 63,45±1,27 0,02 ПТ, мм.рт.ст. 33,96±0,66 32,67±0,48 1,58 ЧСС після навант., уд/хв. 114,19±1,56 113,47±1,67 0,32 Атс після навант., мм.рт.ст. 126,34±1,54 125,22±1,51 0,52 Атд після навант., мм.рт.ст. 67,88±1,29 68,19±1,79 0,14 ПТ після навант., мм.рт.ст. 58,46±1,21 57,03±1,45 0,76

При порівнянні середніх показників життєвої ємності легенів, затримки дихання на вдиху та видиху, окружності грудної клітини, частоти серцевих скорочень, артеріального тиску до та після навантаження, у школярів основної та контрольної груп на початку дослідження міжгрупових розбіжностей виявлено не було (табл. 1).

Порівняльний аналіз двох зазначених режимів дня (для контрольної і основної груп хворих) свідчить про те, що послідовне здійснення всього комплексу оздоровчих і педагогічних заходів, що передбачаються розробленим нами щадним режимом, сприятливо позначається на стані дітей, істотно скорочує терміни нормалізації порушених функцій і дає виражений профілактичний ефект.

При повторному обстеженні школярів відзначалося достовірне поліпшення росто-вагових показників в основній групі, та тенденція до покращення в контрольній (табл. 2). Такі результати ми отримали і при вимірі окружності грудної клітки. Покращилися вентиляційні показники, спостерігалося зменшення частоти дихання, однак зберігалися зниженими величина ЖЄЛ, показники проби Генче. Але відхилення від норми життєвої ємності легень становить вже не 17,1%, а 15,3% в контрольній групі, та 8,6% в основній.

При оцінці функції серцево-судинної системи дітей контрольної групи в спокої відзначалося збільшення величини пульсового тиску, що може свідчить і про збільшення ударного об’єму крові. Реакція на фізичне навантаження стала більш

107


адекватною: відзначалася менш виражена реакція систолічного і діастолічного тиску, та прискорення відновних процесів.

Таблиця 2 – Показники фізичного розвитку, функції кардіореспіраторної системи і толерантності до фізичного навантаження контрольної та основної групи наприкінці дослідження.

Показник

Основна група (n=12) M±m


t

Зріст, см 147,50±1,34 143,23±1,19 2,38 Вага, кг 40,45±0,78 38,11±0,96 1,89 ОГК, см 69,41±0,32 67,49±0,48 3,33 ЧД, спокої за хв. 19,52±0,31 20,58±0,52 1,75 ЖЄЛ, л 1842,54±17,89 1734,73±15,32 4,57 Проба Штанге, с 69,21±0,32 62,81±1,21 5,11 Проба Генчі, с 35,41±1,34 32,74±1,02 1,59 ЧСС, уд./хв. 74,59±1,19 77,34±1,18 1,64 АТс, мм.рт.ст. 101,43±1,12 98,20±1,21 1,96 АТд, мм.рт.ст. 61,03±1,12 60,10±1,33 0,53 ПТ, мм.рт.ст. 40,04±0,31 38,10±1,44 1,32 ЧСС після навант., уд/хв. 101,21±0,87 111,88±1,29 6,86 Атс після навант., мм.рт.ст. 120,66±1,31 127,45±1,01 4,10 Атд після навант., мм.рт.ст. 61,25±0,87 62,11±0,79 0,73 ПТ після навант., мм.рт.ст. 59,41±1,10 65,23±1,12 3,71

У таблиці 3 наведені результати дослідження вивчених показників функції дихальної і серцево-судинної системи хворобливих дітей середнього шкільного віку, під впливом запропонованого щадного режиму дня.

Ці дані засвідчують, що в дітей основної групи спостерігалися вірогідно вище зміни у показниках життєвої ємності легень, гіпоксичних проб Штанге і Генчі, росту, ваги, окружності грудної клітки. Відзначається виражене поліпшення і розвиток економізації діяльності дихальної системи.

При оцінці функції серцево-судинної системи відзначалося достовірне поліпшення і економізація роботи серця в спокої і при фізичному навантаженні: порідшання пульсу, зниження величини діастолічного тиску і збільшення пульсового тиску (ПТ) (у межах вікових норм) у спокої, менш виражена реакція частоти серцевих скорочень (ЧСС), артеріального систолічного і діастолічного тиску (АТс, АТд,) збільшення величини пульсового тиску на фізичне навантаження, прискорення відновних процесів після функціональної проби, а також зменшення часу, витраченого на її виконання.

При зіставленні захворюваності учнів на рецидивуючий бронхіт до і після застосування щадного режиму та оздоровчих заходів виявлена їх висока профілактична ефективність. Про це свідчить зменшення числа перенесених захворювань у 1,6 разу в дітей, що часто хворіють, протягом року після застосування оздоровчих заходів, а також відносне збільшення частоти захворювань з легким перебігом.

У результаті число пропущених навчальних днів у школярів протягом наступного року зменшилося в 2,1 разу. Таким чином, досвід застосування реабілітаційного модифікованого режиму дня, що щадить, розробленого нами для школярів, які перенесли рецидивуючий бронхіт, свідчить про значні його переваги в порівнянні з існуючим режимом дня загальноосвітніх шкіл для дітей з даною патологією.

108


Таблиця 3 – Величини відносного приросту вивчених показників основної і контрольної груп після експерименту (у % до значень цих показників, зареєстрованих на початку дослідження)

Показник Основна група

(n=12) M±m


Зріст, см 2,60 1,50 Вага, кг 9,00 3,25 ОГК, см 3,07 1,02 ЧД, спокої за хв. -8,31 -5,50 ЖЄЛ, л 14,05 6,12 Проба Штанге, с 29,14 15,90 Проба Генчі, с 25,96 20,23 ЧСС, уд./хв. -6,15 -3,71 АТс, мм.рт.ст. 4,15 2,16 АТд, мм.рт.ст. -3,76 -5,27 ПТ, мм.рт.ст. 17,90 16,62 ЧСС після навант., уд/хв. -11,36 -1,40 Атс після навант., мм.рт.ст. -4,49 1,78 Атд після навант., мм.рт.ст. -9,76 -8,91 ПТ після навант., мм.рт.ст. 1,62 14,37

ВИСНОВКИ 1. Аналіз літературних джерел показав, що бронхолегенева патологія є високою. Це

обумовлено особливостями епідемічного процесу: легкістю поширення, практично загальною сприйнятливістю, значним інфікуванням без виражених клінічних проявів, а також періодичною зміною серологічних типів вірусу грипу.

2. Встановлено, що в школярів, які хворіють на рецидивуючий бронхіт, знижуються функції серцево-судинної й дихальної систем значно більше, ніж у дітей, що рідко хворіють.

3. Застосування запропонованого нами щадного режиму дня для дітей, які хворіють на рецидивуючий бронхіт, сприяло оптимальному відновленню порушених у гострий період захворювання функцій і працездатності.

4. Застосування режиму дня, що щадить, розробленого нами для школярів, свідчить про значні його переваги в порівнянні з існуючим режимом дня загальноосвітніх шкіл.

Перспективним є застосування щадного режиму для школярів інших вікових груп в умовах загальноосвітніх закладів.

ЛІТЕРАТУРА 1. Антипкин Ю. Г. Рецидивирующий бронхит у детей: дискуссионные вопросы /

Ю. Г. Антипкин, В. Ф. Лапшин, Т. Р. Уманец // Здоров’я України. – 2008. – № 18/1. – С. 19-21.

2. Дудченко Л. Ш. Рецидивирующий бронхит у детей и проблемы реабилитации / Л. Ш. Дудченко // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2002. – № 3. – С. 82-88.

109


3. Каладзе М. М. Нові засоби вторинної профілактики у дітей, хворих на рецидивний бронхіт / М. М. Каладзе, Л. Ш. Дудченко // Педіатрія. – 2002. – № 5. – С. 57-58.

4. Особливості клініко-функціонального стану дітей з рецидивуючим бронхітом у стадії ремісії / В. Ф. Лапшин, Т. Д. Задорожна, Т. Р. Уманець, В. Є. Хоменко, О. І. Пустовалова // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2006. – № 2. – С. 66-70.

5. Рецидивирующие и хронические заболевания легких у детей / В. Таточенко, И. Волков, С. Рачинский, А. Федоров, Т. Спичак, Н. Дорохова, О. Лукина, С. Шмакова // Врач. – 2002. – № 3. – С. 24-25.

6. Деякі особливості перебігу і комплексної відновлювальної терапії дітей, хворих на рецидивний бронхіт / Т. І. Федорчук, І. В. Галіна, Т. В. Польщакова, С. А. Доценко, Ю. М. Ладуба // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. – 2004. – № 3. – С. 27-28.

7. Хрущев С. В. Физическая культура детей с заболеваниями органов дыхания / С. В. Хрущев, О. И. Симонова. – М. : Академия, 2006. – 304 с.

УДК 378.17:796

ВАЛЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ДО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ

Циганок О. В., ст. викладач, *Ткачов І.В., методист

Запорізький національний університет *Запорізьке державне музичне училище ім. П.І. Майбороди

Результати дослідження свідчать про необхідність створення системи підготовки молоді до сімейного життя, ознайомлення її з принципами планування сім'ї, підготовки до зачаття і народження здорової дитини. Важко припустити, що всі знання, отримані студентами у ВНЗ, реалізуються при вступі до шлюбу і народженні дитини. Проте навчальні заклади до певної міри формують відповідальність самих батьків за здоров'я членів сім'ї.

Ключові слова: валеологічні аспекти, зачаття, вагітність, пологи, система підготовки молоді до сімейного життя.

Цыганок А.В., *Ткачов И.В. ВАЛЕОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ПОДГОТОВКИ СТУДЕНТОВ К РОЖДЕНИЮ РЕБЕНКА / Запорожский национальный университет, *Запорожское государственное музыкальное училище им.П.И. Майбороды, Украина.

Результаты исследования свидетельствуют о необходимости создания системы подготовки молодежи к семейной жизни, ознакомление ее с принципами планирования семьи, подготовки к зачатию и рождению здорового ребенка. Трудно предположить, что все знания, полученные студентами в вузе, реализуются при вступлении в брак и рождении ребенка. Однако учебные заведения в какой-то степени формируют ответственность самих родителей за здоровье членов семьи.

Ключевые слова: валеологические аспекты, зачатие, беременность, роды, системы подготовки молодежи к семейной жизни.

Tsyganok A.V., *Tkachov I.V. VALEOLOGICAL ASPECTS OF STUDENTS PREPARATION BEFORE CHILDBIRTH / Zaporizhzhya national university, *Zaporizhzhia state musical school of the mane of P.I. Mayborody, Ukraine.

The study indicates the need for a system of training young people for family life, her acquaintance with the principles of family planning, preparation for conception and birth of a healthy child. It is difficult to assume that all knowledge obtained by students in the university

110


implemented in the introduction to marriage and childbirth. However, schools with a degree form the most responsible parents for the health of family members.

Key words: valeological aspects, conception, pregnancy, childbirth, the system of training young people for family life.

ВСТУП Сучасний світ і українське суспільство зазнають глобальних змін, які активно впливають на систему вітчизняної освіти, вимагають від неї мобільності і адекватності. Динаміка розвитку соціуму, як правило, спонукає людину до всебічного розвитку, а широта і гнучкість професійної підготовки, творчість і уміння вирішувати нестандартні завдання перетворюються на важливі чинники суспільного прогресу. Українські ВНЗ можуть і повинні стати важливою ланкою в соціальній політиці держави відносно зміцнення сім'ї, сприяти підготовці студентів до сімейного життя і виконання функцій батьків.

Необхідність наукового дослідження підготовки студентської молоді до сімейного життя визначається проблемою розлучень і небажаної вагітності. Небажана вагітність, ранні шлюби, а потім розлучення молодих людей, стали однією із злободенних соціальних проблем. Твердження про те, що молоді люди, досягши юнацького віку, вже повністю готові до створення сім'ї, спростовується статистикою. Тому підготовка молодих людей до усвідомленого шлюбу, створення повноцінних сімей і формування відповідальності за народження і виховання дітей повинна стати одним з пріоритетних напрямів діяльності вищої школи в сучасних умовах.

Найважливішою складовою здоров'я людини є репродуктивне здоров'я, яке розглядається Всесвітньою організацією охорони здоров'я як стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя, а не тільки як відсутність патології органів репродуктивної (статевої) системи і/або порушень її функцій.

Право на репродуктивне здоров'я належить до основних прав людини, воно має на увазі наявність умов для безпечного відтворення, а саме:

• сексуальне здоров'я і можливість повноцінних безпечних статевих стосунків;

• безпечне материнство, включаючи грамотне планування вагітності, правильну поведінку в період вагітності і пологів, післяродовий догляд за матусею і дитиною;

• можливість повноцінного лікування і профілактики безпліддя, захворювань, що передаються статевим шляхом (зокрема ВІЛ/СНІД), іншої патології репродуктивної системи, а також ранньої діагностики онкологічних захворювань;

• ефективна профілактика клімактеричних порушень;

• гендерна рівність у питаннях репродукції, викорінювання так званого «домашнього насильства», відповідальне батьківство.

ОБ'ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ Метою дослідження було вивчити рівень знань студентів про готовність до народження здорової дитини.

Дослідження проводилося на базі ЗНУ серед студентів, у яких викладався предмет «валеологія» і тих, у яких не викладався. Було опитано 50 студентів факультету фізичного виховання (експериментальна група) та 50 студентів інших факультетів (контрольна група). Процентне співвідношення чоловіків та жінок у дослідженні було рівним. Вік опитуваних від 18-23 років.

Аналіз літератури, а також результати опитування підтвердили необхідність такого роду досліджень, показавши живий інтерес студентів до специфічної тематики

111


опитування і неграмотність в елементарних питаннях репродуктивного і сексуального здоров'я людини.

У ході експерименту нами використовувался метод опитування, у формі анкетування, а також метод кількістного аналізу отриманих даних, та комп‘ютерна програма обробки даних анкетування «Прикладний соціолог» версія 2.1. Анкета була розроблена спільно з кафедрою соціології та складалася з 37 питань, які містили валеологічні аспекти підготовки до народження дитини та знання про статевий розвиток. Рівні розраховувалися за допомогою програми, відповідно до кількості вірних відповідей.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ На питання про вплив стану здоров'я на розвиток майбутніх дітей студенти експериментальної групи в 76% відповіли на достатній рівень знань, 23% - недостатній, лише у 1% студентів знання з данної тематики відсутні, а в контрольній групі 45% студентів відповіли на достатній рівень - 45%, недостатній рівень також склав 45%, та 10% знань відсутні (рис. 1). Можна припустити, що студенти контрольної групи в школі, сім'ї і засобах масової інформації не отримали належного акценту на необхідність придбання знань про стан здоров'я.

На питання з яких джерел отримали знання про статевий розвиток та репродуктивну функцію студенти відповіли таким чином: у експериментальній групі з уроків біології - 45%, із засобів масової інформації - 25%, від друзів – 12%, від батьків - 8%, з уроків валеології - 2%, в контрольній групі з уроків біології - 35%, із засобів масової інформації - 36%, від друзів – 20%, від батьків - 8%, з уроків валеології - 1% (рис.2). Знання про статевий розвиток, репродуктивну функцію в основному студентами контрольної і експериментальної груп були отримані на уроках біології, відсоток цих знань склав відповідно 35% і 45%. На другому місці отримання знань про статевий розвиток і репродуктивну функцію знаходяться засоби масової інформації. Із цього випливає, що батьки і школа не формують у молодих людей світогляд по сексуальних питаннях. Необізнаність у питаннях інтимного життя і статевої гігієни призводить до етичної розбещеності. Віковий діапазон інтересу до цих питань складав - від 10 до 16 років. Найбільшу активність школярі проявляють у віці 14-16 років, періоді статевого дозрівання.

0

10

20

30

40

50

60

70

80

достатній рівень недостатній рівень відсутні знання

контрольна експериментальна

Рис. 1. Оцінка рівня знань студентів стосовно впливу стану здоров’я

на народження здорової дитини.

У експериментальній групі на питання, чи дотримуються вони правил особистої гігієни, приймаючи душ 2 рази на день із зміною нижньої білизни 1 раз на день, - 61% студентів відповіли «так», що на 52% більш ніж в контрольній. Основна частина

112


студентів контрольної групи приймає лише щоденний душ із зміною нижньої білизни. Цей факт скоріш за все пов'язаний з тим, що студенти експериментальної групи в процесі навчання відвідують спортивні пари, а так само багато хто з них є спортсменами, і відповідно після тренувань вимушені приймати душ.

05

1015202530354045

урок біологіі

ЗМІ друзі батьки заняття з валеології


Рис. 2. Аналіз джерел отримання знань про статевий розвиток студентами

досліджуваних груп.

Рівень валеологічних знань по підготовці до народження дитини майже з усіх питань в експериментальній групі на 20% вище, ніж в контрольній. А в питаннях "Як впливають куріння, алкоголь на стан здоров'я жінки і майбутньої дитини" і чи "Впливають фізична підготовленість матері і виконування фізичних вправ на розвиток майбутньої дитини" достатній рівень знань вище на 40 - 45% відпоідно в студентів, що вивчають валеологію. Про вплив наркотиків на здоров'я жінки і майбутньої дитини знають усі.

89% студентів експериментальної групи виявили достатній рівень знань про вплив абортів на репродуктивну функцію і протікання вагітності, у 10% - недостатній, і лише у 1% студентів знання відсутні, а в контрольній групі достатній рівень виявили 64% студентів, недостатній – 30%, у 6% знання відсутні (див. рис.3). Відомо, що переривання небажаної вагітності часто призводить до серйозних ускладнень: безпліддя, невиношування вагітності, рецидивуючих запальних процесів жіночих статевих органів, доброякісних і злоякісних пухлинах молочних залоз і статевої системи жінок. Після перенесеного штучного аборту ускладнення при наступних вагітностях і пологах зустрічаються в 3 рази частіше.

У експериментальній групі 90% студентів плануватимуть народження дитини, в контрольній – тільки 68%. У 1968 році ООН проголосила право на планування сім'ї як комплекс медико-соціальних рішень для забезпечення раціонального регулювання репродуктивної функції сім'ї. Забезпечуючи підлітків інформацією про секс і сімейне життя, представляючи їм при необхідності відповідні їхнього віку знання про контрацепцію, служби планування сім'ї можуть надати молодим людям велику допомогу в збереженні і зміцненні їхнього репродуктивного здоров'я.

113


0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

достатній рівень недостатній рівень відсутні знання


Рис. 3. Оцінка рівня знань студентів стосовно впливу абортів на репродуктивну

функцію і протікання вагітності. Таким чином, результати дослідження свідчать про необхідність освіти в питаннях підготовки до народження здорової дитини і введення предмета “валеології” в навчальні плани ВНЗ, технікумів, училищ і шкіл.

ВИСНОВКИ 1. Аналіз літературних даних показав, що демографічна ситуація на Україні

несхвальна. За станом на 1 квітня 2010 року населення України склало 45 905 341 осіб, а ще порівняно недавно звідусіль лунало «Нас 52 мільйони». Прогресуюча депопуляція в Україні, як і в більшості країн так званого перехідного періоду, поєднується з погіршенням здоров'я населення, зокрема зниженням репродуктивного потенціалу майбутнього нації - молодих людей, студентів. Оскільки студентська молодь є потенційним генофондом, і від неї залежить здоров'я нових поколінь України, тому так необхідно підвищувати рівень валеологічних знань студентів про підготовку до створення сім'ї і народження дитини.

2. Порівняльний аналіз рівня валеологічних знань експериментальної і контрольної груп показав, що в експериментальній групі він склав у середньому 80-90%, це вище ніж у контрольній на 20-45% і коливається від 45% до 75%.

3. Результати дослідження свідчать про необхідність створення системи підготовки молоді до сімейного життя, ознайомлення її з принципами планування сім'ї, підготовки до зачаття і народження здорової дитини.

ЛІТЕРАТУРА 1. Яковлева Э.Б. Планирование семьи, секс и судьба / Э.Б. Яковлева. – Донецк, 1994.

– 95 с.

2. Белов В.И. Валеология: здоровье, молодость, красота, долголетие / В.И. Белов, Ф.Ф. Михайлович. – М. : Недра коммюникейшенс ЛТД, 1999. – 664 с.

114


3. Інформаційні матеріали щодо стану здоров'я дітей в Україні та основних чинників, які впливають на його збереження // Інформ. зб. М-ва освіти і науки України. – 2002. – № 15-16. – С. 23-25.

4. Чарлтон Э. Основные принципы обучения здоровому образу жизни / Э. Чарлтон // Вопросы психологии. – 1997. – № 2. – С. 3 – 14.

5. Гриньова М.В. Методика викладання валеології: навч.-метод. посіб. / М.В. Гриньова. – Полтава: АСМІ, 2001. – 156 с.

6. Интернет энциклопедия семьи, материнства и детства [Электронный ресурс] режим доступа к документу: http://www.uaua.info/

УДК 371.916+793.4+616.936

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ОСНОВНИХ ФУНКЦІЙ РУК У ДІТЕЙ 5-8 РОКІВ ЗІ СПАСТИЧНОЮ ДИПЛЕГІЄЮ

Шлапаченко О.A., к. фіз. вих., в.о. доцента

Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського У статті автор обговорює особливості розвитку функцій рук у дітей 5-8 років зі спастичною диплегією.

Ключові слова: основні функції рук, спастична диплегія.

Шлапаченко О. А. ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ ОСНОВНЫХ ФУНКЦИЙ РУК У ДЕТЕЙ 5-8 ЛЕТ СО СПАСТИЧЕСКОЙ ДИПЛЕГИЕЙ / Южноукраинский национальный педагогический университет имени К. Д. Ушинского, Украина.

В статье автор обговаривает особенности развития основных функций рук у детей 5-8 лет со спастической диплегией.

Ключевые слова: основные функции рук, спастическая диплегия.

Shlapachenko O. PECULIARITIES OF DEVELOPMENT OF THE MAIN FUNCTIONS OF HANDS OF 5-8 YEARS OLD CHILDREN WITH SPASTIC DIPLEGY / Southernukrainian state national pedagogical university K. D. Ushinskyy, Ukraine.

The author writes about peculiarities of development of the main functions of hands of 5-8 years old children with spastic diplegy.

Key word: the main functions of hands, spastic diplegy.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ Сьогодні велика увага приділяється різним засобам відновлення дітей з церебральним паралічем: медикаментозній терапії (Гаврилова Т.К., Макарова Є.К. та ін., 1991); ортопедичному лікуванню (Козявкін В.І., Бабадагли М.А., 1999; Пчеляков А.В., 1999 та ін.); реабілітації засобами фізіотерапії: бальнеолікування (Штеренгерц Є.А., 1991; Галіна І.В., 2001 та ін.), електролікування (Семенова К.А., 1993; Немкова С.А. та співавтори, 2002 та ін.); фізичній реабілітації в умовах санаторно-курортного лікування та спеціалізованих стаціонарів (Мольська Н.Є., 1993; Козявкін В.І., 2003 та ін.).

Великою проблемою стає фізична реабілітація цих дітей, пошук методів та засобів, які спрямовані на максимальний розвиток збережених функцій, компенсацію фізичних вад та інтеґрацію дитини у суспільство (Куц О.С. та співавтори, 2002-2003; Луковська О.Л., Афанасьєв С.М., 2008).

Аналіз і систематизація літературних джерел за проблемою дослідження дозволили з'ясувати, що в дітей із церебральним паралічем відзначається затримка і якісне

115


порушення всіх основних функцій рук: довільного захвату, стереогнозу, опорної, маніпулятивної [4].

Опорна функція рук, диференційний захват, стереогноз є базовою основою розвитку маніпулятивної діяльності. Отже, специфічною діяльністю рук є насамперед маніпулятивна діяльність. Поняття «маніпулятивна» (від латинського «manipulus» - «жменя», manus – «рука») трактується як «виконувана руками складна дія, що звичайно вимагає вправності, вміння тощо». Маніпулятивна функція є «вищою формою предметної діяльності, яка найбільшої ступені розвинена у людини» [5].

В. Козявкін характеризує дрібну моторику як «одну з основних категорій нервово-психічного розвитку дитини, що пов'язана з функцією кисті, навичками сенсомоторної інтеграції та поведінкою дитини в побуті». Дрібна моторика – сукупність довільних рухових реакцій, тонких диференційних і складно координованих рухів рук. Дрібна моторика, як важливий показник психомоторного розвитку дитини характеризується руховими якостями і здібностями та руховими навичками і вміннями [1].

Психомоторні якості в аспекті дослідження рухових можливостей рук визначаються силою і витривалістю м'язів кисті, швидкістю тонких рухів, рухливістю в суглобах верхніх кінцівок. Базовим якісним показником цілеспрямованих довільних рухів є координація, що забезпечує точність, узгодженість, співмірність і плавність рухів. Координація виявляється в регуляції динамічних і просторово-часових параметрів руху й обумовлює здатністю до кін естетичної диференціації і формуванню рухової пам'яті [2].

Розвиток рухових функцій у дитини визначається поетапним дозріванням центральної нервової системи, генетичною програмою розвитку та різноманітним впливом довкілля, особливо цілеспрямованим тренуванням [3].

Спостерігається прямий взаємозв'язок і взаємообумовленість між розвитком функціональної можливості рук і формуванням загальної моторики. У процесі моторного розвитку примітивні й загальні рухові реакції поступово змінюються на довільні цілеспрямовані і диференційні рухи. Розвиток тонких, точних рухів пальців рук і диференційного захвату, залежно від характеру та величини предметів, свідчать не лише про вдосконалення рухових функцій рук, а й про ускладнення аналітичної діяльності мозку дитини. При всіх формах ДЦП розвиток тонких диференційних рухів рук затримується на 2-5 і більше років [4].

Затримка і порушення рухових функцій в кінцівках у дітей зі спастичною диплегією включає: наявність патології позотонічних рефлексів; порушення рецпрокної і нервової системи; підвищення м'язового тонусу; обмеженість або неможливість довільно рухатися; наявність патологічних сінкенезій; порушення відчуття положення і руху.

Мета дослідження. Виявити рівень розвитку основних функцій рук у дітей 5-8 років зі спастичною диплегією у констатувальному експерименті.

Методи дослідження. Для визначення рівня розвитку рухових функцій було складено схему тестів:

Тест на відтворення ритму і розвитку дрібної моторики, запропонованою Н.І. Озерецьким [6]:

1.1. / - // - / - // - / - // - / - // - / - //

1.2. /// - / - /// - / - /// - / - /// - / - ///

У завданні 1.1. передбачалось «/» - постукування, «//» - два постукування. У завданні 1.2. – «///» - три постукування.

116


За виконання запропонованою схемою кожної комбінації нараховується 1 бал, максимально - 2 бали. Дитина сидить за столом і олівцем вистукує запропонований ритм першого варіанту, потім, після відпочинку – другий варіант ритму, усього 2 комбінації.

2. Тест на реципрокну координацію [6]:

Сидячи за столом, руки прямі, долоні на столі. Дитина виконує стискання в кулак праву руку з одночасним розтисканням кулака лівої руки, потім навпаки. Фіксується точність і час виконання 6 рухів у секундах. Нормою є виконання 6 разів за 7 с дітей 5–6 років, за 5 с - 7–8 років.

Швидкість психомоторної реакції за методикою Б.Г. Сермєєва [6]:

Умови виконання: о.с. – 1- руки через сторони вгору, оплеск у долоні над головою; 2- зворотним рухом оплеск о стегна. Фіксується час виконання 10 рухів. Норма для виконання рухів дітей 5–6 років за 16 с, дітей 7–8 років – 13 с.

4. Швидкість мануальних маніпуляцій при складанні грецьких горіхів у коробку за методикою Мороз Л.В. [4]: В. п. сидячи за партою перед дитиною становили першу невелику картонну коробку на такій відстані, щоб вона, сидячи, могла вільно достати її напівзігнутою рукою. До стінки однієї коробки встановили другу коробку, в якій містилося 20 горіхів. За звуковим сигналом досліджуваний мав якомога швидше перекласти всі горіхи по одному до першої коробки. Треба їх класти, а не кидати. Визначають час виконання завдання.

5. Просторова координація і швидкість мануальної маніпуляції при розкладі грецьких горіхів по 4 коробках [4]: В. п. стоячи біля парти, на якій стоїть коробка з 20 горіхами. І 4 коробки трохи дали. За звуковим сигналом дитина повинна перекласти горіхи по одному в кожну коробку. Визначають час виконання завдання.

6. Одночасність мануальних маніпуляцій [4]: В. п. сидячи за партою. Встановлено 3 коробки. Середня коробка порожня. Дві коробки з лівої та правої сторони від середньої коробки наповненні горіхами по 10 штук. Треба двома руками одночасно перекласти по одному горіху в порожню коробку. Визначають час виконання завдання.

7. Почерговість мануальних маніпуляцій [4]: В. п. сидячи за партою. Встановлено 3 коробки так само, як у завданні №6. За звуковим сигналом треба почергово перекласти горіхи в порожню коробку. Визначають час виконання завдання.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Учені відмічають, що моторика, пізнавальні процеси й емоції розглядаються в нерозривній єдності. Динамічність моторики тісно пов'язана з розумовою активністю на всіх етапах розвитку дитини. Коли дитина має можливість рухатися, вона спроможна пізнавати навколишнє середовище [6]. Нами проведена оцінка рівня розвитку основних функцій рук у дітей 5–8 років зі спастичною диплегією.

Для визначення рівня розвитку психомоторики проводився тест на відтворення ритму й розвитку дрібної моторики, який складався з двох випробувань. Результати дослідження сформованості розвитку дрібної моторики представлені в табл. 1.

Результати дослідження показали, що діти 5–6 років контрольної 0,73 (36,50%) і основної 0,71 (35,50%) групи упоралися з завданням гірше, ніж діти 7–8 років контрольної 0,72 (36,01%) і основної 0,72 (36,00%) групи. Але різниця між виконанням цього завдання незначна. Діти припускалися багатьох помилок, не могли розрізнити ритм, що свідчить про слабкі можливості засвоєння ритму.

Аналіз виконання тесту показав, що діти 5–6 років у цілому упоралися з завданням на низькому рівні - 36,95%, вони допускали помилок більше, ніж діти 7–8 років - 36,01%.

117


Відтворювати ритм на слух дітям було важко, значна частина дітей навмання виконувала завдання. За результатами аналізу з'ясували, що здатність до засвоєння ритму у двох вікових групах слабка. Ми вважаємо, що виконання цього завдання дітям з ДЦП, було складним через рухове порушення роботи рук.

Таблиця 1 – Результати розвитку дрібної моторки на момент дослідження дітей контрольної та основної груп

Вік (повних років)

Кількість ( ±m і P±m%) виконання завдань у балах із двох запропонованих

контрольна (n=32) основна (n=32)

±m P±m% ±m P±m%

5–6 років 0,73±0,05 36,50±12,43 0,71±0,05 35,50±13,81 7–8 років 0,72±0,05 36,01±11,85 0,72±0,03 36,00±10,85

Результати виконання тесту на реципрокну координацію представлені в табл. 2.

Таблиця 2 – Результати виконання тесту на момент дослідження дітей контрольної та основної груп


Кількість ( ±m і P±m%) час виконання 6 рухів контрольна (n=32) основна (n=32)

±m P±m% ±m P±m% 5–6 років 11,47±0,18 44,00±12,81 11,01±0,12 45,41±14,37 7–8 років 11,34±0,15 44,09±12,04 11,17±0,96 44,76±11,12

За результатами виконання тесту реципрокної координації ми бачимо, що діти 5–6 років контрольної 11,47 с (44,00%) і основної 11,01 с (45,41%) групи виконали завдання практично однаково з дітьми 7–8 років контрольної 11,34 с (44,09%) і основної 11,17 с (44,76%) групи.

Аналіз виконання тесту показав, що діти 5–6 років у цілому упоралися з виконанням завдання практично на тому ж рівні 44,70%, що й діти 7–8 років 44,42%. Складність виконання тесту полягала в тому, що діти через насильницькі спастичні рухи не змогли швидко й правильно виконати завдання. Виконання завдання супроводжувалося зайвими рухами, такими як: відкривання рота, нахилу голови вбік. Результати виконання тесту на швидкість психомоторної реакції представлені в табл. 3

Таблиця 3 – Результати виконання тесту на момент дослідження дітей контрольної та основної груп


Кількість ( ±m і P±m%) час виконання 10 рухів контрольна (n=32) основна (n=32) ±m P±m% ±m P±m%

5–6 років 25,24±2,06 63,39±12,43 25,95±2,84 61,66±14,03 7–8 років 24,92±2,42 52,17±12,11 25,13±2,33 51,73±11,17

Результати виконання тесту на швидкість психомоторної реакції показали, що діти 5–6 років контрольної - 25,24 с (63,39%) і основної 25,95 с (61,66%) груп витратили часу на виконання тесту не набагато більше, ніж діти 7–8 років контрольної 24,92 с (52,17%) і основної 25,13 с (51,73%) груп.

Аналіз виконання тесту на швидкість психомоторної реакції показав, що діти 5–6 років у цілому виконали завдання гірше 62,52%, ніж діти 7–8 років 51,95%. Завдання було

118


складним, мабуть, через вплив патологічних порушень. Встановлено низький рівень сформованості розвитку дрібної моторики: від 35,75% до 36,25% від вікової норми, знижена здатність до засвоєння рухового ритму як у дітей 5–6 років, так й у дітей 7–8 років.

Виявлено менше 50% (44,04 - 45,08%) результату розвитку реципрокної координації рухів. Виявлено недостатній рівень сформованості швидкості психомоторної реакції (56,69 - 57,78%).

Результати виконання тестів дрібної моторики представлені табл. 4.

Проведене дослідження виявило значне відставання в розвитку цієї функції в дітей 5-8 років зі спастичною диплегією як у контрольній, такі основній групах. Особливих труднощів діти зазнавали під час виконання одночасних мануальних маніпуляцій. Спостерігалось значне ускладнення одночасного захоплення предметів обома руками. Більше дітей намагалось

виконати тестове завдання шляхом почергового захоплення предметів і одночасного їх перенесення у визначене за умовами місце.

Таблиця 4 – Результати виконання тестів на момент дослідження дітей контрольної та основної груп


№

Кількість ( ±m і P±m%) час виконання тестів №4, №5, №6, №7

контрольна (n=32) основна (n=32) ±m P±m% ±m P±m%

5–6 років 4

55,24±5,06 61,90±12,53 53,47±4,29 66,33±13,64 7–8 років 51,32±2,42 61,30±13,25 50,32±4,27 74,20±9,78 5-6років

5 62,81±6,12 44,31±13,93 61,40±5,52 46,50±14,39

7-8 років 60,76±6,02 58,12±13,32 60,02±4,54 49,95±11,18 5-6 років 6 45,24±6,75 66,92±8,18 44,57±4,60 68,58±9,18 7-8 років 44,82±6,12 68,12±7,90 43,28±4,27 61,81±6,13 5-6 років 7 55,17±4,18 72,08±13,49 56,12±6,44 59,71±14,16 7-8 років 51,35±3,94 71,63±10,93 52,39±5,08 69,03±10,33

Під час виконання тестових завдань у структурі якісної характеристики мануальні маніпуляції переважали порушення, пов'язані з довільним захопленням і відпусканням предметів, що обумовлено посиленням спастичності та виразності гіперкінезів у ситуації активізації уваги й довільної м'язової діяльності. У ході виконання завдань діти припускалися помилок, такі як порушення послідовності, виконання завдання зазначених рухових дій. Найменше помилок діти робили під час виконання почергових мануальних маніпуляцій.

ВИСНОВКИ Проблема розвитку функцій рук у дітей зі спастичною диплегією пов'язана з особливостями їх психофізичного розвитку.

1. Розвиток функціональних можливостей рук у дітей ускладнюється проявами синдрому рухових порушень, що характеризуються спастичністю м'язів, наявність залишкових позотонічних рефлексів і патологічних синкінезій, обмеженням рухливості в суглобах верхніх кінцівок, зниженням м'язової сили.

119


2. Важливу роль у патогенезі моторики рук відіграють порушення кінестетичного рухового аналізатора, порушення зорово-моторної координації, праксису, стереогнозу, просторових уявлень.

3. Психічний розвиток дітей зі спастичною диплегією має особливості, які обумовлені слабкістю вольових зусиль і мотивацій, недостатність уваги, низьку працездатність і швидку стомлюваність.

ЛІТЕРАТУРА 1. Бандуріна К.В. Організація самостійних занять фізичними вправами у фізичній

реабілітації дітей з церебральним паралічем в умовах спеціалізованої школи : автореф…дис. к. фіз.. вих. і спорту. – 24.00.03. - фізична реабілітація. – Львів, 2009. – 22 с.

2. Баришок Т.В. Теоретико-методичні основи застосування індивідуальних програм з фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем в умовах сім'ї : автореф…дис..к. фіз. вих.. і спорту. – 24.00.03 – фізична реабілітація. - Львів, 2009. – 22 с.

3. Григоренко В. Г. Теория и методика физического воспитания инвалидов : [уч. пособие] / В. Г. Григоренко, Б. В. Сермеев. – Одесса, 1991. – 232 с.

4. Мороз Л.В. Розвиток рухової активності в учнів з церебральним паралічем засобами нетрадиційних технологій навчання : автореф…дис.. к. фіз.. вих.. і спорту. – 24.00.03 – фізична реабілітація. – Львів, 2009. – 21 с.

5. Шинкарюк А. І. Розвиток моторики і психіки: проблема активності та свободи / А. І. Шинкарюк. – Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, інформаційно-видавничий відділ, 2002. – 200 с.

6. Шлапаченко О.А. Корекція рухової активності та пізнавальних процесів у дітей 5-8 років з ДЦП в умовах санаторно-курортного лікування з використанням рухливих ігор : автореф…дис.. к. фіз.. вих.. і спорту. – 24.00.03 – фізична реабілітація. – Львів, 2008. – 20 с.

120


ОЛІМПІЙСЬКИЙ ТА ПРОФЕСІЙНИЙ СПОРТ

УДК 796.325:796.015.3:796.417

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ АКРОБАТИЧНИХ ВПРАВ У ТРЕНУВАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ВОЛЕЙБОЛІСТІВ

Горбуля В.Б., ст.викладач, Олійник М.О., студент, Горбуля О.В., викладач

Запорізький національний університет Результати, отримані упродовж проведеного експериментального дослідження по розробці спеціальних комплексів акробатичних вправ та їх використанню в тренувальному процесі волейболістів, та визначенню ефективності впливу цих вправ на розвиток координаційних здібностей, дозволили констатувати, що використання додаткових вправ, які відрізняються від загальноприйнятих, дозволяє суттєво збільшити рівень розвитку координаційних здібностей волейболістів.

Ключові слова: волейбол, акробатика, вправи, координація, спритність.

Горбуля В.Б., Олейник Н.А., Горбуля А.В. ОСОБЕННОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ АКРОБАТИЧЕСКИХ УПРАЖЕНИЙ В ТРЕНИРОВОЧНОМ ПРОЦЕССЕ ВОЛЕЙБОЛИСТОВ / Запорожский национальный университет, Украина.

Результаты, полученные в ходе проведенного экспериментального исследования по разработке специальных комплексов акробатических упражнений и их использованию в тренировочном процессе волейболистов, и определению эффективности влияния этих упражнений на развитие координационных способностей, позволили констатировать, что применение дополнительных, отличных от общепринятых, упражнений, позволяет существенно повысить уровень развития координационных способностей волейболистов.

Ключевые слова: волейбол, акробатика, упражнения, координация, ловкость.

Gorbulya V.B., Oleynik M.A., Gorbulya A.V. THE PECULIARITIES OF ACROBAT EXERCISES USAGE IN THE VOLLEYBALLERS TRAINING PROCESS / Zaporizhzhya national university, Ukraine.

The results received from the research on development of special complexes of acrobatic exercises and their use in training process of volleyballers, and to definition of efficiency of influence of these exercises which was held with the help of special exercises that identify the peculiarities of the acrobat exercises using in the training process of the volleydball players and the influence of this type exercises on the coordination abilities development are regarded in the article.

Key words: volleyball, acrobatics, exercises, coordination, nimble.

ВСТУП Проводячи аналіз сучасного стану проблеми керування тренувальним процесом та спираючись на загальнотеоретичні знання у цій галузі, а також на результати багатьох досліджень, які висвітлюються в роботах В. Заціорського (1980, 1982), Л. Матвєєва (1999), В. Платонова (1999), А. Лапутіна (1999, 2005) та інших, можна сформулювати основні напрямки подальшого розвитку теорії та методики управління в спорті. Ці напрямки пов’язані з розвитком технології управління шляхом використання нових засобів тренувального процесу, які забезпечують успішну реалізацію нових поглядів, підходів, сучасних напрямків теорії та методики спорту, передових технологій у процесі підготовки спортсменів.

Волейбол належить до групи ситуаційних (які змінюються нестандартно) видів спорту. Вони характеризуються частою зміною умов виконання, відсутністю стереотипності у виконанні рухів, повторень стандартних ситуацій. Головною відмінною рисою спортивних ігор є їх постійне емоційне напруження, що зумовлюється виключно мірою

121


несподіваності дій суперника, що призводить за собою фізіологічні зміни в організмі, які відбуваються за типом стресових реакцій [1].

Зміст гри потребує від волейболіста прояву всього комплексу підготовки.

Волейбол характеризується високими вимогами до рівня майстерності спортсменів, які проявляються в ігрових ситуаціях, що постійно змінюються (В. Волкова, 1980).

Оскільки більшість дій у грі волейболістів на майданчику виконуються на великих швидкостях у ситуаціях, що постійно змінюються, які часто закінчуються падінням спортсменів, підвищується ризик травматизму, особливо коли «вірне» падіння можна спостерігати тільки під час виконання гравцями технічного прийому без опору. Частіш за все волейболісти травмуються саме підчас втрати рівноваги та координації [2, 3].

У зв’язку з цим, виникла необхідність у використанні нових засобів, які застосовуються у тренувальному процесі для підвищення рівня розвитку координаційних здібностей та функції рівноваги спортсменів. У наш час вправи акробатичного характеру у волейболі розглядають як засоби, які охоплюють всі основні етапи багатолітньої підготовки висококваліфікованих волейболістів (С. Бойченко, Г. Лисенчук, 2005).

Аналіз спеціальної літератури та узагальнення передового досвіду підготовки та участі українських спортсменів у національних та міжнародних змагань свідчать про постійне зростання конкуренції, що в свою чергу висуває все більш високі вимоги до рівня технічної, загальної та спеціальної підготовленості спортсменів. Ці завдання неможливо вирішити без комплексного системного підходу побудови тренувального процесу. Біомеханічні проблеми управління підготовки спортсменів у своїх дослідженнях вирішували В. Заціорський, В. Кузнєцов, А. Лапутін, В. Лях та інші. Сучасні спеціалісти успішно розробляють нові та вдосконалюють вже існуючи методи та засоби спортивного тренування та розширюють можливості засобів, які використовуються для підвищення рівня технічної та спеціальної фізичної підготовленості у волейболі (А. Кузнецов (1997), В. Платонов (2004) та інші).

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ РОБОТИ Виходячи з цілей роботи – вивчити особливості використання акробатичних вправ у тренувальному процесі – нами були визначені такі завдання:

1) визначити початковий рівень розвитку координаційних здібностей у волейболістів;

2) розробити рекомендації тренерам зі спеціальної рухової підготовки, які базуються на комплексі спеціальних акробатичних вправ для вдосконалення координаційних здібностей волейболістів.

У нашому досліджені ми використовували наступні методи дослідження: педагогічні спостереження, теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури та результатів наукових досліджень; контрольні випробування; методи математичної статистики.

Під час вибору методів дослідження використовувались сучасні уявлення про зміст, характер та вимоги до ведення науково-дослідницької роботи в галузі спорту та, зокрема, у складнокоординаційних видах спорту (гімнастика, акробатика, стрибки у воду та інші).

Дослідження проводилось у навчально-тренувальних групах з волейболу, які проводять на тренуваннях в школі-комплексу № 7 м. Запоріжжя. У них брали участь хлопці 15-17 років, які регулярно відвідували заняття з волейболу (3 рази на тиждень, тривалість кожного заняття становила 2 академічні години). Було досліджено 23 людини.

122


Окрім того, усі хлопці після проведення медичного огляду були віднесені за станом здоров’я до основної медичної групи.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Тенденції розвитку сучасного волейболу сприяють відносній універсалізації гравців, їх вмінню діяти ефективно у ігровій ситуації, що швидко та постійно змінюється. У зв’язку з цим висуваються високі вимоги до таких фізичних якостей як швидкість, спритність, спеціальна витривалість. Це у свою чергу, потребує від тренерів пошуку нових найбільш ефективних засобів, які використовуються в тренувальному процесі для підвищення рівня розвитку фізичних якостей волейболістів. Для того щоб визначити найбільш ефективні засоби підвищення рівня розвитку необхідних у волейболі фізичних якостей, ми провели початкове тестування волейболістів. Під час вибору тестів ми спиралися на дослідження багатьох науковців (В. Романенко, 2005; В. Платонов, К. Сахновский 1988; С. Бойченко, Г. Лисенчук, 2005 та інші). Нами були використані такі тестові завдання:

1. Із в.п. о.с. – стрибок в стійку ноги нарізно, руки донизу – стрибок в о.с., руки в сторони і т.д. Помилки виконання: порушення ритму рухів, зупинка більш ніж 2 с, порушення техніки рухів [9].

2. Проба Ромберга. Реєструється час утримання пози, с.

3. Влучні кидки м’яча (набивний масою 1 кг, гандбольний, баскетбольний, футбольний) рукою на задану відстань. Реєструється кількість влучних попадань з 8 спроб [9]. 4. Біг зі старту «змійкою» на дистанцію 30 м між п’ятьма стійками висотою 1,5 м. Результат тесту порівнюють з часом гладкого бігу на дистанцію 30 м. Менша різниця свідчить про кращі координаційні здібності [В. Романенко, 2005]. Аналіз результатів тестування волейболістів свідчить, що у відносно простих та звичних тестових завданнях між індивідуальна різниця результатів невелика. У завданнях, які вимагають максимального прояву спритності різниця більш помітна.

Виходячи з вищенаведеного, нами були розроблені та введені безпосередньо в тренувальну практику групи спортсменів, що займаються волейболом, комплекси спеціальних рухових завдань (гімнастичних та акробатичних вправ) переважно акробатичного характеру. Вправи добирались, враховуючи специфіку навчально-тренувальної та змагальної діяльності у волейболі. Проводилися консультації зі спеціалістами зі спортивної гімнастики, акробатики, батуту, міні-футболу. Розроблені комплекси використовувались у процесі підготовки навчально-тренувальної групи з волейболу. Комплекси складалися з 10-12 вправ. Використовувалися окремі вправи та їх комбінації. Це були стійки (стійки на лопатках, стійки на голові, стойки на руках), перевороти, перекиди та перекати в різних напрямах (вперед, назад, в бік), з різною амплітудою та з різноманітних вихідних положень. Також використовувались повороти (на двох ногах та на одній нозі), рівноваги, стрибки в комбінації з акробатичними вправами. Волейболісти виконували запропоновані нами комплекси 2 рази на тиждень.

Слід зазначити, що вправи, які використовувались у комплексах, змінювалися та ускладнювалися по мірі оволодіння їх технікою волейболістами. Також ми відмічали, що швидкість та якість оволодіння новими навиками волейболістами були різними (табл. 1).

На наш погляд, це свідчить про те, що під час введення однакової програми в процес тренувань волейболістів, гравці, які мають більш високий початковий рівень розвитку

123


фізичних якостей, насамперед спритності, швидше та успішніше засвоювали техніку виконання вправ та демонстрували більш стійкі навики виконання вправ в реальній ситуації у грі. Таким чином, було виявлено взаємозв’язок між ефективністю введення у тренувальний процес волейболістів акробатичних вправ, якістю їх засвоєння та майстерністю волейболістів.

Специфіка навчально-тренувальної та змагальної діяльності у волейболістів вимагає високого рівня розвитку координаційних здібностей та спеціальної спритності, а також розвитку функції рівноваги. Маючи загальний, достатньо високий рівень розвитку фізичних якостей (загальних та спеціальних), техніко-тактичної та психологічної підготовленості, будь-який додатковий фактор може стати вирішальним для досягнення загальної перемоги. Високий рівень розвитку координаційних здібностей та спеціальної спритності є «базою», своєрідним фундаментом, на якому можна вдосконалювати техніко-тактичну, фізичну та психологічну підготовленість.

Таблиця 1 – Результати тестування координаційних здібностей волейболістів

Тести Початок експерименту

Кінець експерименту

О.с. – стрибок в стійку ноги нарізно, руки донизу – стрибок в о.с., руки в сторони (кіл-ть помилок) 5±1,43 2±1,54

Проба Ромберга, с 12±0,85 22±1,23

Влучні кидки м’яча (набивний масою 1 кг, гандбольний, баскетбольний, футбольний) рукою на задану відстань (кіл-ть влучних

попадань з 8 спроб)

3±1,45 4±0,32

Біг зі старту «змійкою» на дистанцію 30 м (різниця, с) 5,8±0,58 5,1±1,61

З позицій сучасних даних можна констатувати, що більш високий рівень розвитку координаційних здібностей та спритності знаходяться в лінійній залежності з процесом економізації м’язових зусиль волейболістів й, в подальшому, дозволяє покращити рівень загальної та спеціальної витривалості спортсмена без використання тривалих виснажливих тренувань, які часто негативно відображаються на психологічному та імунному статусі гравців.

ВИСНОВКИ Проводячи аналіз отриманих результатів, ми можемо констатувати, що використання вправ акробатичного характеру дозволяє оптимізувати навчально-тренувальний та змагальний процес волейболістів. У процесі використання вправ даного типу необхідно враховувати період і цикл підготовки, індивідуальні особливості волейболістів, загальну спрямованість тренувального процесу на даний момент часу, щоб виключити можливий негативний вплив акробатичних вправ на спеціальні вправи змагального характеру.

Таким чином, незважаючи на те, що проблемою підвищення рівня розвитку фізичних якостей спортсменів, взагалі, та волейболістів зокрема, займаються багато дослідників, ця проблема на сьогоднішній день залишається дуже актуальною. Подальші дослідження планується проводити з метою виявлення нових найбільш ефективних засобів підвищення рівня спортивної майстерності та фізичної підготовленості волейболістів.

124


ЛІТЕРАТУРА 1. Волкова В.Н. Комплексный подход в организации учебно-тренировочного

процесса с детьми и подростками на этапе начальной спортивной подготовки. Программно-методические основы спортивных резервов / В.Н. Волкова. – М.: Физкультура и спорт, 1980. – 120 с.

2. Железняк Ю.Д. Волейбол в школе / Ю.Д. Железняк. – М.: Просвещение, 1989. – 128 с.

3. Ковалев В.Д. Спортивные игры / В.Д. Ковалев. – М.: Просвещение, 1988. – 295 с.

4. Бойченко С.В. Методы измерения и совершенствования ловкости / С.В. Бойченко, Г.А. Лисенчук // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: научная монография под ред. Ермакова С.С. – Харьков: ХГАДИ, 2005. - № 4. – С. 3-9.

5. Кузнецов А.В. Спортивные игры и методика преподавания / А.В. Кузнецов. – М.: Физкультура и спорт, 1997. – 268 с.

6. Лапутін А.М. Біомеханіка спорту / А.М. Лапутін. – К.: Олімпійська література, 2005. – 318 с.

7. Платонов В.Н. Подготовка юного спортсмена / В.Н. Платонов, К.П. Сахновский. – К.: Радянська школа, 1988. – 288 с.

8. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические положения / В.Н. Платонов. – К.: Олимпийская литература, 2004. – 808 с.

9. Романенко В.А. Диагностика двигательных способностей / В.А. Романенко. – Донецк: ДонНУ, 2005. – 290 с.

10. Спортивная метрология: учеб. для ин-тов физ.культ. / Под ред. В.М. Зациорского. – М.: Физкультура и спорт, 1982. – 256 с.

УДК 796.015.2:796.417.2

ТРЕНУВАЛЬНИЙ ПРОЦЕС У ЧЕРЛІДИНГУ Калашник О.С., викладач

Класичний приватний університет Черлідинг є новим для України видом спорту, який прийшов до нас з США, де він розвивається вже понад 100 років і є одним із символів американського спорту. Привабливість цього виду спорту зумовлюється поєднанням складності й краси рухів, емоційним контактом із глядачами. Черлідинг має великі перспективи розвитку в Україні, однак його прогрес гальмується нестачею інформації, нерозвиненою методичною базою, відсутністю наукової літератури. Саме тому доцільним є вивчення американського досвіду організації тренувального процесу та поєднання його з вітчизняними методичними розробками в аеробіці, гімнастиці, акробатиці для того, щоб отримати адаптовану методичну базу з організації тренувального процесу у черлідингу.

Ключові слова: черлідер, спортивні якості, формування команди, вивчення елементів, планування, організація.

Калашник О.С. ТРЕНИРОВОЧНЫЙ ПРОЦЕСС В ЧЕРЛИДИНГЕ / Классический приватный университет, Украина.

125


Черлидинг является новым для Украины видом спорта, который пришел к нам из США, где он развивается уже около 100 лет и является одним из символов американского спорта. Привлекательность этого вида спорта обуславливается соединением красоты и сложности движений, эмоциональным контактом со зрителями. Черлидинг имеет прекрасные перспективы развития в Украине, однако его прогресс замедляется недостаточностью информации, неразвитой методической базой, отсутствием научной литературы. Поэтому представляется целесообразным изучение американского опыта организации тренировочного процесса и соединение его с отечественными методическими разработками в аэробике, гимнастике, акробатике для того, чтобы получить адаптированную методическую базу для организации тренировочного процесса в черлидинге.

Ключевые слова: черлидер, спортивные качества, формирование команды, изучение элементов, планирование, организация.

Kalashnik O.S. TRAINING PROCESS IN CHEERLEADING / Classic private university, Ukraine. Cheerleading is a new sport for Ukraine, which came to us from USA, where it started more than 100 years ago and now is one of the symbols of American sport and culture. Cheerleading is so attractive because it unites the difficulty and the beauty of motions, emotional contact with spectators. Cheerleading has great perspectives of the development in Ukraine, but its progress slows down because of the lack of information, the absence of the methodical recommendations and scientific literature. That’s why it is important to study American experience in the field of the training process organization and unite it with the Ukrainian methodical recommendations in gymnastic, aerobics and acrobatics to get the adapted methodical base for the training process in cheerleading.

Key words: cheerleader, sport facilities, team spirit, elements teaching, planning, organization.

ВСТУП Черлідинг вже багато років є одним із найпопулярніших видів спорту в США. Важко уявити собі спортивний матч або яку-небудь розважальну подію без участі груп підтримки. Черлідинг в Америці сьогодні не просто спосіб активно й цікаво провести час, це професія, стиль поведінки, життєва філософія. Цей вид спорту як ніякий інший вчить командному духові, згуртованості, розвиває якості, які дозволяють спортсменам надалі легко адаптуватися в трудовому колективі, створювати свою команду й працювати в ній. Надзвичайно популярний черлідинг сьогодні в країнах Азії, зокрема в Японії, Кореї, Тайланді, Малайзії. Поступово черлідинг приходить і в європейські країни. Однак процес цей ускладнюється нестачею інформації, не завжди високим рівнем кваліфікації тренерів, відсутністю досвіду і дуже часто неможливістю міжнародного співробітництва.

Усі публікації з черлідингу переважно належать американським авторам і, на жаль, мають більше художній, ніж методичний характер. Основи й методику проведення тренувань американці викладають здебільшого на спеціалізованих семінарах, які не завжди є можливість відвідати через об'єктивні причини. Тому доцільно розробити методичну базу із проведення занять з черлідингу, посилаючись на американський досвід, а також вітчизняні методичні розробки з аеробіки, гімнастики, фітнесу.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ Метою дослідження є адаптація світового практичного досвіду з проведення тренувального процесу в черлідингу з використанням методичної бази таких видів спорту, як гімнастика, аеробіка тощо.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ Аналіз закордонних та вітчизняних літературних джерел, практичні заняття з командою з черлідингу, навчання на міжнародних тренерських та суддівських семінарах, участь у змаганнях, відвідування майстер-класів.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Важливо розуміти, що черлідинг сьогодні – це технічно складний, ризикований, видовищний вид спорту, який вимагає регулярних і виснажливих тренувань.

126


Тренування спортсменів і команди в цілому проводиться впродовж декількох років та повинно приводити до певних результатів. Для цього необхідно планувати тренувальний процес.

Перш ніж братися до перспективного планування тренер повинен визначитися з декількома питаннями:

− мета діяльності команди з черлідингу (змагальна, оздоровча, підтримка спортивних команд під час матчів тощо);

− тривалість сезону, дата початку й кінця тренувального процесу;

− встановлення стандартів (формулювання завдань, вивчення правил і норм тренувань та змагань);

− навчання навичкам і елементам (які навички й елементи знадобляться спортсменам для того, щоб успішно провести сезон);

− розробка довгострокових і короткострокових планів і завдань для команди на сезон;

− складання графіка тренувального процесу, робочого й навчального плану залежно від поставлених завдань.

При перспективному плануванні тренувань команди з черлідингу потрібно передбачати методи проведення тренування, шляхи оволодіння спортивною технікою, розвиток фізичних і моральних якостей спортсменів, способи їх оздоровлення. Тренер повинний вирішити, якими способами й засобами буде виконувати поставлені завдання.

Першим етапом є формування команди. Це реалізується шляхом проведення відбіркових кастингів, на яких кандидати демонструють свою фізичну форму, здатність проектувати свої емоції, свою зацікавленість у подальшій спортивній діяльності. Перелік характеристик, яким повинен відповідати кандидат, наведений нижче.

Особистісні характеристики, необхідні черлідеру:

1. Цілеспрямованість, завзятість, працьовитість.

2. Тип характеру: сангвінік або холерик. Меланхоліки й флегматики найчастіше не можуть відтворювати необхідні емоції й виконувати рухи на відповідному рівні.

3. Спортивний характер, прагнення до перемоги.

4. Уміння насолоджуватися своїми тренуваннями й виступами. Команда на змаганнях повинна виходити на майданчик не виконати тяжке завдання, а показати себе, передати свій настрій і позитив глядачам.

5. Уміння дружити, спілкуватися в колективі. Черлідинг як ніякий інший командний вид спорту неможливий без взаємовиручки й підтримки усередині команди. Усі спортсмени повинні бути єдиним цілим організмом, який випромінює енергію.

6. Повна довіра тренерові. Без цього спортсмени не будуть впевнені в собі, своїй вправі, тобто не зможуть якісно показувати свої здатності на змаганнях.

7. Повага суперників, суддів. Конкурентна боротьба, "підкладання голок у туфлі" та інші принципи нечесної гри неприйнятні в черлідингу. Черлідери дружать, підтримують і поважають один одного.

Технічні характеристики черлідера:

1. Наявність гнучкості. Як мінімум спортсмен повинен вміти виконувати правий і лівий шпагат, махи вище ніж рівень 120 градусів.

127


2. Здатність виконувати стрибки. Фірмовим знаком черлідинга є стрибок "Той тач". Для виконання цього та інших стрибків, спортсмен повинен мати високий стрибок. Ця здатність обумовлена природними даними й розвивається спеціальними засобами.

3. "Почуття повороту". Уміння спортсмена тримати вісь при поворотах, сильний вестибулярний апарат.

4. Сила. Усі рухи, що виконуються в черлідингу, повинні бути сильними, різкими, акцентованими.

5. Координованість. Вправи в черлідингу відрізняються високим рівнем швидкості, насиченості й координаційної складності, тому для їхнього виконання спортсмен повинен мати розвинуту координацію рухів.

6. Витривалість. Змагальна вправа триває 2.15-2.30 хв, упродовж яких спортсмен виконує танцювальні зв'язки й елементи на високому рівні з максимальною амплітудою й інтенсивністю. Безсумнівно, що для цього потрібно мати витривалість.

Після кастингу формується склад учасників команди. Американські фахівці радять при формуванні команди не брати кращих і гірших. Гірші будуть знижувати оцінки команди, тому що команда оцінюється за найслабшими. Кращі, знаючи про свої здатності, недостатньо вмотивовані й старанні. Крім того, на їхньому тлі виділятимуться недоліки й недосконалості інших членів команди. Як вихід із ситуації можна запропонувати: найкращих спортсменів ставити не в команду, а в дуети або індивідуальні категорії.

Але найголовнішим чинником успіху в черлідингу є не індивідуальні здібності кожного окремого спортсмена, а їх з'єднання в команді. Розглянемо, якими ознаками відрізняється успішна спортивна команда:

- налаштування на успіх (при створенні команда ставить перед собою певні завдання, на виконання яких і націлена вся її діяльність, тому повинно бути присутнє чітке спрямування);

- віра у свої сили (без цього неможливо досягти успіху, без віри в себе, у свою команду);

- згуртованість (у командних видах спорту тільки спільними зусиллями можна досягти результатів);

- організованість (повинна бути присутня дисципліна, чітка організація тренувального процесу, режиму відпочинку й харчування);

- ініціатива (бажання працювати й перемагати, створювати і випробувати щось нове – обов'язкова умова для успішного функціонування команди);

- творчий підхід (необхідний елемент, особливо для видовищних видів спорту);

- обов'язковість спортсменів (кожний повинен чітко усвідомлювати, що його дії або бездіяльність впливають на всіх членів команди);

- відповідальність за результати (помилки й недоопрацювання одного призводять до зниження загальної якості роботи);

- здоровий спосіб життя (черлідер – публічна людина, на яку рівняються інші, особливо підлітки й діти, тому він повинен подавати їм позитивний приклад);

- приємний зовнішній вигляд (важливість естетичного аспекту є дуже вагомою в черлідингу);

- сприятливий психологічний клімат у колективі (без нього неможлива побудова нормального тренувального, творчого, змагального процесу).

128


На другому етапі ви плануєте тренувальний процес залежно від завдань, що стоять перед вашою командою. Якщо команда орієнтована на участь у змагальних заходах, то показником спортивно-технічної майстерності спортсменів є змагання. На змаганнях спортсмен повинен максимально добре продемонструвати свої навички й уміння, морально-вольові якості.

Для цього спортсмен повинен перебувати в стані найкращої готовності, який називають спортивною формою. У це поняття входить досконале володіння комплексом вправ, які черлідер повинен продемонструвати на змаганнях [1]. Строки набуття спортивної форми залежать від таких умов: - тренувальне навантаження; - індивідуальні особливості черлідерів; - складність програми.

Враховуючи ці умови й календар змагань, тренер упродовж року повинен планувати тренувальний процес з періодами навантаження і відпочинку. Річний процес проведення тренувань ділиться на тренувальні цикли, протягом яких черлідер готується до змагань, виступає й відпочиває. Тренувальний цикл звичайно має 3 періоди: підготовчий, змагальний і перехідний.

У підготовчому періоді спортсмени набувають спортивну форму, опановують нові спортивні навички, розучують нові рухи, напрацьовують витривалість і синхронність. Це найважливіший період, упродовж якого закладається основа для наступних етапів підготовки черлідера. Як правило, цей етап досить тривалий за часом і може займати до 6 місяців.

Змагальний період містить у собі виступи на змаганнях. До цього етапу спортсмен повинен підійти в оптимальній формі, володіючи повним набором елементами й технічними характеристиками. Тривалість змагального періоду залежить від календаря змагань, який може містити кваліфікаційні змагання й основні старти.

Перехідний період – період часу між змаганнями, коли спортсмени активно відпочивають, а потім мають можливість внести корективи у свою змагальну композицію, набути нових навичок або вдосконалити наявні за підсумками змагального періоду.

Конкретним прикладом перспективного планування тренувального процесу команди з черлідингу може бути графік навчального процесу, навчальний і робочий плани збірної команди університету з черлідингу, розраховані на 10 годин тренувань у тиждень, 44 тижні на рік. Наприклад, піврічний план тренувань для університетської команди може виглядати так:

1. Підготовчий період починається від кінця серпня і триває до кінця жовтня. У цей час спортсмени набирають форму, активно використовуються загальну фізичну підготовку, стретчінг, тренують витривалість, відпрацьовують техніку основних елементів черлідинга. У цей же період звичайно складається нова або відпрацьовується стара змагальна вправа.

2. Змагальний період. Починається від кінця жовтня й триває близько місяця, впродовж якого звичайно проводиться одне регіональне змагання й Кубок України. У цей період увагу варто зосередити на відпрацьовуванні змагальної композиції, елементів, дуже важливою є робота над синхронним виконанням композиції.

3. Перехідний етап. Може тривати до середини січня. Містить також період відпочинку, який припадає на новорічні свята. У цей період за підсумками

129


змагань вносяться зміни в композицію або складається нова композиція. Розучуються нові зв'язки й елементи, удосконалюються наявні навички.

Якщо ж команда з черлідингу не бере участь у змаганнях, а призначена вирішувати оздоровчі й розважальні завдання, то тоді слід дотримуватися плану тренувань, подібного до занять фітнесом та аеробікою [2]. Отже, виділяються тижневі мікроцикли, місячні мезоцикли й піврічні макроцикли. Впродовж року плануються два макроцикли: осінньо-зимовий і весняно-літній. Наприклад, піврічний макроцикл може складатися з таких мезоциклів:

- перехідний (втягуючий) – 1 мезоцикл;

- набір форми – 2 мезоцикли;

- підтримка форми – 2-2,5 мезоцикла;

- активний відпочинок – 0,5 мезоцикла.

На перехідному етапі навантаження не дуже високе, тривалість занять 50-60 хв, переважає загально-фізичне навантаження. На етапі набору форми тривалість занять збільшується поступово до 90 хв, на рівні з ЗФП активно застосовується СФП, навантаження збільшується.

На третьому етапі навантаження може бути знижене, тому що підтримка форми не вимагає таких зусиль, як набір. Найбільша увага приділяється вдосконалюванню вмінь і навичок спортсменів, поліпшенню виконання й синхронності. Під час активного відпочинку краще взагалі не займатися черлідингом, а зайнятися спортивними іграми, плаванням, танцями. Таке планування занять забезпечує достатні оздоровчі та тренувальні ефекти.

Особливий графік у професійних груп підтримки спортивних команд. Їх підготовчий період збігається з періодом набору форми й починається як мінімум за місяць до початку сезону ігор команди, яку вони підтримують. У цей період складаються всі хореографічні номери й розучуються елементи. Потім настає період підтримки форми, який триває весь ігровий сезон і може перериватися короткими періодами активного відпочинку, пов'язаними з перервами в чемпіонаті.

Третім етапом після перспективного планування є безпосереднє навчання й тренування черлідерів. При навчанні спортсменів складним руховим навичкам необхідно дотримуватися таких принципів [3]:

− доступність: ваші пояснення повинні бути зрозумілі спортсменам, вимоги – доступні й реальні до виконання, досить актуальна візуальна демонстрація;

− індивідуалізація й адаптація: кожний спортсмен сприймає й запам'ятовує інформацію по-своєму, дуже важливий індивідуальний підхід. Також важливо розуміти межу здатностей кожного спортсмена окремо й команди в цілому, тому має місце адаптація особливо складних елементів;

− систематичність і регулярність: навчання елементам і композиціям повинне проводитися систематично й регулярно для того, щоб закріпитися в довгостроковій пам'яті спортсменів і згодом дійти до автоматизму;

− послідовність і логічність: послідовність вивчення елементів повинна бути від простого до складного, від елемента до композиції;

− повторюваність і закріплення засвоєних навичок: навички, якщо їх не закріплювати постійним повторенням, мають властивість втрачатися. Тому й елементи, і танцювальні зв'язки, і композиції необхідно постійно повторювати й закріплювати вивчений матеріал;

130


− запобігання й виправлення помилок: помилки необхідно виявляти на самому ранньому етапі, поки вони не закріпилися в пам'яті спортсмена й не стали звичкою. Завжди приділяйте увагу правильному положенню тіла, натягнутим підйомам і колінам під час виконання елементів, закінченості ліній рухів. Необхідно вчити відразу правильно;

− безпека й запобігання травматизму: усі елементи, вправи й зв'язки, що виконуються під час тренування й змагань повинні бути контрольованими, безпечними й не нести в собі елементів ризику для здоров'я й життя спортсмена.

При вивченні нових елементів спортсмен проходить кілька етапів [1]:

1. Етап створення уяви про елемент. На цьому етапі тренер описує або демонструє елемент спортсменові, уточнюючи технічні деталі виконання.

2. Етап безпосереднього освоєння елементу, коли спортсмен під керівництвом тренера намагається виконати елемент.

На цьому етапі використовується кілька допоміжних механізмів:

− фізична допомога тренера, особливо актуальна для навчання дітей і підлітків;

− навчання елементу вроздріб і в цілому;

− використання зорових і звукових орієнтирів. При навчанні піруетам спортсмен повинен "тримати очами точку", що є зоровим орієнтиром. Звуковим сигналом може бути голос тренера, який підказують спортсменам момент концентрації максимальних зусиль;

− імітація рухів, коли виконується значно полегшений варіант руху;

− використання підготовчих вправ, які підготовлюють м'язи й руховий апарат спортсмена до виконання основного елемента. Наприклад, підготовчими вправами до стрибків є шпагати й махи, без освоєння цих елементів, правильне виконання стрибків неможливе.

Процес навчання завершується закріпленням і вдосконаленням засвоєних навичок, що досягається багаторазовим повторенням.

Завершальним етапом тренувального процесу є виступ команди. Це може бути участь у змаганнях, або чер-підтримка спортивної команди під час гри, або просто показовий виступ.

ВИСНОВОК Правильне планування і організація тренувального процесу у черлідингу повинні спиратися на наукові та методичні принципи, які передбачають наявність певних етапів у підготовці черлідерів, а саме: попереднє планування, формування команди, планування і організація тренувального процесу згідно з метою і завданнями команди, безпосередньо навчання й тренування черлідерів і, як підсумок всього процесу, – виступ команди на змаганнях.

Якщо всі попередні етапи організації тренувального процесу були проведені правильно, тоді глядачі й судді побачать таке [4]: синхронність; різкість рухів; енергію й дух команди; м'язовий контроль і впевненість елементів, що виконуються; візуальний ефект від презентації спортсменів; дотримання ритму й стилю музики; чіткі малюнки; несподівані й оригінальні перебудування; складність, відповідну до рівня черлідерів; гармонію й органічність сприйняття; оригінальність і нестандартність.

Таким чином, правильне планування й організація тренувань з черлідингу дозволить реалізувати не тільки тренувальні й оздоровчі ефекти від занять цим видом спорту, це

131


дозволить створити так званий "spirit" – спортивний дух, емоційний зв'язок між спортсменами та глядачами, а також реалізувати естетичний ефект.

Дослідження в цьому напрямку мають великі перспективи. Черлідинг – масовий та видовищний вид спорту, який приваблює дітей та молодь до занять починаючи з аматорського рівня, що несе оздоровчий та рекреаційний ефекти, закінчуючи спортом вищих досягнень.

Тому дуже важливо продовжувати аналіз впливу занять черлідингом на фізичний і психологічний стан спортсменів, досліджувати способи розвитку різноманітних фізичних якостей методами черлідингу.

ЛІТЕРАТУРА 1. Семенов Л. Гимнастам о гимнастике / Л. Семенов, В. Смоленский. – М. :

Физкультура и спорт, 1961. – 112 с.

2. Мякинченко Е. Аэробика. Теория и методика проведения занятий / Е. Мякинченко, М. Шестакова. – М. : СпортАкадемПресс, 2002. – 304 с.

3. Chappell Linda Rae. Coaching cheerleading successfully / Linda Rae Chappell // Human Kinetics. – USA, – 2005. – 216 p.

4. Wilson Leslie. The ultimate guide to cheerleading / Leslie Wilson // Three rivers press. – New-York, – 2003. – 288 p.

УДК 796

ОПТИМІЗАЦІЯ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ТА ОБЛІКУ ВИКОНАНОЇ ТРЕНУВАЛЬНОЇ РОБОТИ СПОРТСМЕНІВ,

ЯКІ СПЕЦІАЛІЗУЮТЬСЯ З ПАУЕРЛІФТИНГУ, НА ЕТАПАХ БАГАТОРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ. КОМП’ЮТЕРНА БАЗА ДАНИХ

«ЕЛЕКТРОННИЙ ЩОДЕННИК ТРЕНУВАНЬ» Капко І.О., к.фіз.вих., доцент

Національний університет фізичного виховання і спорту України У статті обґрунтовано використання електронних баз даних для контролю та обліку тренувальної роботи спортсменів, які спеціалізуються з пауерліфтингу, на етапах багаторічної підготовки за такими показниками, як обсяг та інтенсивність навантаження, кількість піднімань штанги, частка навантаження за групами вправ, середня вага штанг та іншими, в змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах в підготовчому та змагальному періодах.

Ключові слова: тренувальна робота, обсяг, інтенсивність, змагальні, спеціально-допоміжні, додаткові вправи.

Капко И.О. ОПТИМИЗАЦИЯ СИСТЕМЫ КОНТРОЛЯ И УЧЕТА ВЫПОЛНЕННОЙ ТРЕНИРОВОЧНОЙ РАБОТЫ СПОРТСМЕНОВ, КОТОРЫЕ СПЕЦИАЛИЗИРУЮТСЯ В ПАУЭРЛИФТИНГЕ, НА ЭТАПАХ МНОГОЛЕТНЕЙ ПОДГОТОВКИ. КОМПЬЮТЕРНАЯ БАЗА ДАННЫХ «ЭЛЕКТРОННЫЙ ДНЕВНИК ТРЕНИРОВОК / Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, Украина.

В статье обосновано использования электронных баз данных для контроля и учета тренировочной работы спортсменов, которые специализируются в пауэрлифтинге, на этапах многолетней подготовки по таким показателям, как объем и интенсивность нагрузки, количество подъемов штанги, доля нагрузки по группам упражнений, средний вес штанг и

132


другими, в соревновательных, специально-подготовительных и дополнительных упражнениях в подготовительном и соревновательном периодах.

Ключевые слова: тренировочная работа, объем, интенсивность, соревновательные, специально-подготовительные, дополнительные упражнениях.

Kapko I.O. OPTIMIZATION OF THE SYSTEM CHECKING AND ACCOUNT OF THE EXECUTED TRAINING WORKING AS SPORTSMEN WHICH ARE SPECIALIZED IN POWERLIFTINGE ON THE STAGES OF LONG-TERM PREPARATION. A KOMP'YUTERNAYA DATABASE IS A «ELECTRONIC DIARY OF TRAININGS / National university of physical education and sports of Ukraine, Ukraine.

In the article the uses of electronic databases are grounded for control and account of training work of sportsmen which are specialized in powerliftinge on the stages of long-term preparation on such indexes, as a volume and intensity of loading, amount of gettings up of barbell, stake of loading on the groups of exercises, middle-weight of barbells and other in competitions, spetsial'no-podgotovitel'nikh and additional exercises in setup and competition time.

Key words: training work, volume, intensity, competitions, specially-preparatory, additional exercises.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ Безперечно, що на сучасному етапі розвитку комп’ютерних технологій, які пронизують суспільство в усіх його сферах життєдіяльності спорт не може залишаться осторонь цього блага людства.

Безперечно і те, що сучасний рівень спортивних досягнень вимагає ефективного контролю за проведеною підготовкою, а саме контролю за показниками компонентів тренувальної роботи.

У пауерліфтингу до основних найбільш інформативних компонентів тренувальної роботи, які характеризують навантаження зі зовнішнього боку, відносяться такі показники як: кількість тренувань та тренувальних днів, кількість підйомів штанги, тоннаж, середня вага штанги, відносна інтенсивність, частка навантаження за зонами інтенсивності в різних групах вправ та циклах підготовки, додатковими показниками, які характеризують тренувальне навантаження з внутрішнього боку, можуть бути: частота серцевих скорочень, маса тіла, самопочуття до та після тренування та інші, врахування яких, на наш погляд, є однією із головних умов доцільної та ефективної підготовки на всіх етапах багаторічного вдосконалення [1, 3].

Однак на практиці мало хто з тренерів та спортсменів веде облік показників виконаної тренувальної роботи за усіма хоча б основними компонентами, навіть в окремих тренувальних заняттях не кажучи вже про великі тренувальні цикли, це і не дивно, бо це дуже кропіткий процес, який вимагає великої кількості вільного часу та не дає гарантії, що в процесі ручного підрахунку не буде допущена помилка, яка не дасть змоги об’єктивно оцінити проведену підготовку [2, 4].

Отже, з упевненістю можна сказати, що якісне врахування найбільшої кількості інформативних компонентів тренувальної роботи в процесі багаторічного вдосконалення без використання комп’ютерних систем не видається можливим.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ Для вивчення стану проблеми відносно використання комп’ютерних програм, баз даних для обліку показників виконаної тренувальної роботи в практиці спорту, був проведений аналіз посилань за запитом "щоденник тренувань", "підрахунок тренувальної роботи", та "навантаження" у глобальній мережі Інтернет за допомогою пошукових систем Google, Яндекс, Rambler, та Yahoo. За результатами пошуку було зроблено перелік постачальників програмного забезпечення [ 5, 6, 7, 8], що займаються розробками в цьому напрямку, таких як:

• http://nextsoft.ru • http://www.pravilno.com • http://www.kalorii.bonduellerussia.ru

• http://www.softsoft.ru • та інші

http://nextsoft.ru/

http://www.pravilno.com/

http://www.kalorii.bonduellerussia.ru/

http://www.softsoft.ru/

133


який показав, що питання використання комп’ютерних програм у тренувальному процесі в основному зводиться до того, що підраховуються енерговитрати підчас використання тренувальної роботи різної спрямованості та пропонуються стандартизовані програми корекції тренувальних програм.

Однак є декілька програм підрахунку тренувальної роботи, які, на наш погляд, заслуговують на увагу.

Перша розробка, яка викликає зацікавленість, – це щоденник тренувань на основі бази даних MS Access для циклічних видів спорту [9] (біг, лижі, плавання, велоспорт):

• http://www.lk-izmajlovo.ru

З можливістю заповнення та перегляду великої кількості показників (графіків, звітів і т.ін.).

Рис1.

Подібним до вищезгаданої програми є комп’ютерний щоденник тренувань «Програма тренування» (http://www.pisoft.ru), яка запропонована також для обліку тренувань у циклічних видах спорту: біг, лижі, спортивне орієнтування, плавання [10].

Рис 2.

Програма автоматично підраховує параметри проведених тренувань за мікро - та мезоциклами підготовки. Має можливість експорту проведених тренувань, графіків

http://www.lk-izmajlovo.ru/

134


проходження дистанцій (відрізків) у текстові файли та Microsoft Excel. Будує графіки проходження дистанції по відрізках у графічному вигляді.

Програма працює в операційних системах Windows Vista/XP/NT/2000/2003, а також Windows 95/98/ME.

Аналіз стану питання у силових видах спорту: • http://soft.mail.ru • http://www.getfitbook.com • http://www.vidaone.com

• http://www.irondoom.ru • та інші

показав, що розробкою електронних щоденників тренувань займалися декілька фірм та авторів [ 11, 12, 13, 14]. Найбільш цікавими розробками є такі:

Перша, це програма «Розрахунок навантаження 0.01», (http://soft.mail.ru).

Рис 3.

Програма створена для автоматизованого підрахунку при аналізі щоденників тренувань спортсменів та планування тренувального навантаження у важкій атлетиці та пауерліфтингу, має російський інтерфейс, працює на операційних системах Windows 7, Windows Vista та Windows XP, розмір програми 14 КБайт. Безумовним плюсом програми є її простота у використанні та невеликій розмір, однак підрахунок тренувальної роботи здійснюється тільки за трьома показниками кількістю підйомів штанги, обсягу та відносній інтенсивністю, а також програма не дає змоги відстежувати динаміку змін тренувального навантаження в циклах підготовки.

Друга, це електронний щоденник Fitbook, розроблений компанією "Fitlosophy", запропонований для відстеження тренувань у фітнесі (http://www.getfitbook.com). Щоденник розрахований на 12 тижнів, на сторінки якого можна занести вправи, які виконувалися на тренуванні, та антропометричні дані. Щоденник розрахований на фітнес-індустрію і не передбачає детальний аналіз показників тренувальної роботи спортсменів.

Рис 4.

135


Наступна програма - це "MySportTraining 3.97", розробник "Expose Corp" (http://www.vidaone.com). Основними можливостями якої є: ведення детального щоденника тренувань з переглядом інформації тренування за день, місяць, та інший строк, перегляд графіків різних показників, 40 програм вправ, схема м'язів тіла з можливістю підбора вправ, підрахунок калорій. Інтеграція з іншим ПЗ. Розрахунок BMR (швидкість основного обміну), вбудований секундомір, експорт результатів у форматах CSV або Excel, підтримка операційної системи WM5, формату VGA, функція резервного копіювання даних.

Рис 5.

Розрахована програма на платформи Pocket PC ARM, Pocket PC SH, Pocket PC MIPS, Pocket PC 2002, Windows Mobile 2003 має англійський інтерфейс.

Найбільшої уваги, на наш погляд, заслуговує програма "IronDoom" - багатофункціональний центр спортсмена (http://www.irondoom.ru). Завдяки вбудованим робочим модулям можна легко вести особистий щоденник тренувань, розраховувати оптимальне тренувальне навантаження, переглянути техніку виконання вправ, скоригувати раціон харчування (база даних нараховує понад 1000 продуктів харчування).

Однак і ця програма не дає повного уявлення щодо використання компонентів тренувального навантаження за більшістю показників тренувальної роботи, оскільки аналізує її за трьома параметрами - кількістю підйомів штанги, обсягу та максимальною вагою. Розрахована програма на спортсменів, які переважно спеціалізуються з бодібілдингу.

Рис 6.

136


Враховуючи вищезгадане, не залишається сумнівів в актуальності та перспективності пошуку шляхів оптимізації системи обліку тренувальної роботи та розробки електронного щоденника тренувань спортсменів, які спеціалізуються з пауерліфтингу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, які складають зміст даної роботи, виконувалися відповідно до теми 2.1.5 Зведеного плану науково-дослідної роботи Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту на 2001 – 2010 рр. «Теоретико-методичні основи раціональної побудови тренувального процесу у важкій атлетиці на етапах багаторічної підготовки», спеціальність ВАК України 24.00.01. Розділ теми виконавця: «визначення закономірностей добору та розподілу засобів тренувальної роботи спортсменів різної статі та груп вагових категорій».

Формулювання цілей роботи. Пауерліфтинг ще досить молодий вид спорту і проблема підготовки в ньому потребує вивчення і подальшого вдосконалення.

У зв'язку з цим виникає необхідність проведення досліджень та розробки комплексної системи контролю та обліку тренувальної роботи спортсменів у мезоциклах підготовки у змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах на базі комп’ютерної програми, що дозволить оптимізувати процес підготовки до головних змагань року спортсменів високої кваліфікації України.

Методи досліджень: головний емпіричний матеріал щодо інформативних показників компонентів тренувальної роботи, які слід включити до комп'ютерної бази даних «електронний щоденник тренувань», було одержано в результаті аналізу документів планування та обліку, опитування тренерів та спортсменів, методу експертних оцінок.

Наукова новизна. За результатами розробленої комп'ютерної бази даних «електронний щоденник тренувань» вперше буде запропоновано комплексну систему контролю та обліку виконаної тренувальної роботи спортсменами, які спеціалізуються з пауерліфтингу в різних групах вправ за основними показниками навантаження (обсягом, інтенсивністю, кількістю піднімань штанги, часткою навантаження, середньою вагою штанги та іншими) в окремому тренувальному занятті, мікро-, мезо- та макроциклі підготовки. Вперше виділено інформативні компоненти тренувальної роботи спортсменів, що дозволяє удосконалити підготовку до головних змагань року спортсменів високої кваліфікації України.

Практичне значення результатів роботи полягає у вдосконаленні процесу підготовки до головних змагань року з пауерліфтингу спортсменів високої кваліфікації за рахунок оптимізації системи контролю та обліку виконаної тренувальної роботи.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ Комп'ютерна база даних «електронний щоденник тренувань» розроблено на основі СУБД (систем управління базами даних) "FileMaker" для основних операційних систем Microsoft Windows, та Apple Mac OS X. Має багаторівневу систему заповнення для декількох користувачів з інтерфейсом трьома мовами - російській, українській та англійській.

Додатковими перевагами бази даних є: простота в користуванні, висвітлення підказок, друк з попереднім переглядом, вбудований календар, додаткові відомості – включають у себе класифікацію вправ, правила змагань та інше, можливість перегляду динаміки показників тренувальної роботи в графічному вигляді за всіма періодами підготовки у всіх вправах та групах вправ.

Комп'ютерна база даних «електронний щоденник тренувань» має покрокове заповнення. Наприклад:

137


Крок 1. Увійти. Користувачу пропонується вказати логін та пароль.

Рис 7. Крок 1

Крок 2. Користувачу пропонується обрати, що робити. Якщо обрано, заповнити щоденник, то переходимо до наступного кроку.


Крок 3.


138


Крок 4


Крок 5


Крок 6


139


Крок 7


Крок 8


Крок 9 пропонує переглянути тренування за основними показниками тренувальної роботи, після чого можна перейти до інших функцій щоденника.


140


Наступним кроком може бути. Наприклад:

Перегляд навантаження за циклами підготовки.

Рис 16.

Користувач має можливість переглянути навантаження за мікро-, мезо-, макроцикли підготовки, або за будь-який інший період часу.

Рис 17.

Вигляд звіту, якщо користувач обрав переглянути тренувальне навантаження в мікроциклах підготовки за поточний тиждень.

141


Рис 18. Вигляд звіту

ВИСНОВКИ 1. Одним з головних питань спортивного тренування та інтенсифікації

тренувального процесу в пауерліфтингу є дозування компонентів тренувальної роботи в змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах у мікро-, мезо- та мікроциклах підготовки, визначення їх оптимальних величин залежно від цілей та задач тренування, періоду тренувального циклу, кваліфікації, рівня підготовленості, індивідуальних особливостей спортсмена.

2. Встановлені найбільш інформативні компоненти тренувальної роботи в пауерліфтингу, такі як: кількість тренувань та тренувальних днів, кількість підйомів штанги, тоннаж, середня вага штанги, відносна інтенсивність, частка навантаження за зонами інтенсивності в різних групах вправ та циклах підготовки, а також додаткові показники, які характеризують тренувальне навантаження з внутрішнього боку: частота серцевих скорочень, маса тіла, самопочуття до та після тренування, врахування яких, на наш погляд, є однією із головних умов доцільної та ефективної підготовки на всіх етапах багаторічного вдосконалення.

3. Розроблена комп'ютерна база даних «електронний щоденник тренувань», яка дозволяє оптимізувати систему обліку виконаної тренувальної роботи спортсменами, які спеціалізуються з пауерліфтингу в різних групах вправ за основними показниками навантаження (обсягом, інтенсивністю, кількістю піднімань штанги, часткою навантаження, середньою вагою штанги та іншими) в окремому тренувальному занятті, мікро-, мезо- та макроциклі підготовки.

ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Необхідність удосконалення системи підготовки та контролю спортсменів високої кваліфікації різної статі та вагових категорій до головних змагань року в пауерліфтингу існує поряд з відсутністю науково обґрунтованих робіт з цієї проблеми. Для вирішення даного питання слід розробити модельні показники компонентів тренувальної роботи найсильніших спортсменів світу різної статі та вагових категорій у мезоциклах підготовки в змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах за основними компонентами тренувальної роботи - обсягом, інтенсивністю, кількістю піднімань штанги, часткою навантаження, середньою вагою штанги та іншими.

142


ЛІТЕРАТУРА 1. Капко І.О. Моделі тренувальної роботи найсильніших спортсменів світу різної

статі, які спеціалізуються у пауерліфтингу / І.О. Капко // Педагогіка, психологія та медико–біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. – Х.: ХДАДМ (XXПI), 2005. – №11. – С. 29-33.

2. Капко І.О. Порівняльна характеристика тренувальної роботи найсильніших спортсменів світу різної статі та різних вагових категорій, які спеціалізуються у пауерліфтингу / І.О. Капко // ΙХ Міжнародний науковий конгрес „Олімпійський спорт і спорт для всіх. – Київ – 2005. – С. 361.

3. Стеценко А.І. Пауерліфтинг. Теорія та методика обраного виду спорту/ Стеценко А.І. – Черкаси: Вид. від. ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2008. – 452 с.

4. Шейко Б.И. Планы тренировочной нагрузки для спортсменов разного уровня / Б.И. Шейко // Пауэрлифтинг. Настольная книга пауэрлифтера. - М.: Новости, 2003. – С. 359-531.

УДК 796.072.4.004.24:796.412

ВПЛИВ НОВИХ ПОЛОЖЕНЬ ПРАВИЛ СУДДІВСТВА ЗМАГАНЬ ЗІ СПОРТИВНОЇ АЕРОБІКИ (ВЕРСІЯ FIG)

НА ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ

Кокарев Б.В., аспірант, Маліков М.В., д.б.н., професор, *Кокарева С.М., ст. викладач

Запорізький національний університет *Запорізький національний технічний університет

У статті проаналізовано вплив нових положень правил суддівства змагань зі спортивної аеробіки (версія FIG) на організаційно-методичні засади підготовки спортсменів, які входять до основного, резервного складу та кандидатів до збірної України зі спортивної аеробіки. Показано, що існує вельми істотна різниця в методиці суддівства згідно з національними і міжнародними правилами. Стаття присвячена пошуку підходів до подальшого вдосконалення організації та методики суддівства змагань в Україні, з урахуванням відмінностей та специфіки міжнародних тенденцій, а також проблемам побудови навчально-тренувального процесу підготовки збірної команди України зі спортивної аеробіки.

Ключові слова: елемент, аеробіка, підготовка, техніка, артистичність, складність, аналіз, компонент, методика, суддівство, класифікація.

Кокарев Б.В., Маликов Н.В., *Кокарева С.Н. ВЛИЯНИЕ НОВЫХ ПОЛОЖЕНИЙ ПРАВИЛ СУДЕЙСТВА СОРЕВНОВАНИЙ ПО СПОРТИВНОЙ АЭРОБИКЕ (ВЕРСИЯ FIG) НА ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЕ ПРИНЦИПЫ ПОДГОТОВКИ СПОРТСМЕНОВ / Запорожский национальный университет, *Запорожский национальный технический университет, Украина.

В статье проанализировано влияние новых положений правил судейства соревнований по спортивной аэробике (версия FIG) на организационно-методические принципы подготовки спортсменов, которые входят в основной, резервный состав и в число кандидатов в сборную Украину по спортивной аэробике. Показано, что существует весьма существенная разница в методике судейства, согласно национальным и международным правилам. Статья посвящена поиску подходов к дальнейшему совершенствованию организации и методики

143


судейства соревнований в Украине, с учетом отличий и специфики международных тенденций, а также проблемам построения учебно-тренировочного процесса подготовки сборной команды Украины по спортивной аэробике.

Ключевые слова: элемент, аэробика, подготовка, техника, артистичность, сложность, анализ, компонент, методика, судейство, классификация.

Kokarev B.V., Malikov M.V., *Kokareva S.M. INFLUENCE of NEW RULES STATUTES OF COMPETITIONS JUDGING IN SPORTS AEROBICS (FIG VERSION) ON ORGANIZATIONALLY-METHODICAL PRINCIPLES of SPORTSMEN TRaINING PROCESS / Zaporizhzhya national university, *Zaporizhzhya national technical university, Ukraine.

In the article influence of new rules positions of competitions judging in sports aerobics (version of FIG) on organizationally-methodical principles of sportsmen training which are included in the first, reserve team and in the number of candidates to Ukraine aerobic team. It is shown that a very substantial difference is in the methods of judging, in obedience to national and international rules. The article is sacred to the search of going near further perfection of organization and methods of judging of competitions in Ukraine, taking into account differences and specific of international tendencies, and also to the problems of construction of training process of preparation of Ukraine sports aerobic team.

Key words: element, aerobics, preparation, technique, artistic, complication, analysis, component, methods, judging, classification.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ На даний момент спортивна аеробіка – вид спорту, який активно розвивається і претендує на включення в Олімпійську програму. Першим кроком на цьому шляху ми сміливо можемо виділити включення спортивної аеробіки в програму Всесвітньої універсіади 2011 року в Китаї [1]. Українські спортсмени і тренери мають великий досвід перемог на змаганнях найвищого рангу. Чотири рази за останні 5 років вони здобували титул «чемпіон Європи», 4 рази займали призові місця на п'єдесталі світових чемпіонатів. Перед нашими спортсменами щорічно ставляться максимальні завдання: завоювання провідних позицій у світовому професійному і Олімпійському спорті. На вирішення цих завдань і направлена дана робота.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ Підсумком кожного старту або змагань є результат. У ньому втілюються зусилля з реалізації поставлених цілей, їх виконання або невиконання. Наприклад, молодий спортсмен, який потрапив вперше у фінал і, тим самим досяг важливої для себе мети – участі у змаганнях, часто виступає у фіналі сміливо і різноманітно, чого він не міг би собі дозволити під тягарем відповідальності і максимальної психічної напруги [2].

Як стверджує один з найбільших спортивних теоретиків нашого часу В.М. Платонов [3], в даний час, у міру зростання спортивних результатів, а так само під впливом професійного спорту, теорія підготовки різнобічно підготованого спортсмена, що існувала досі, почала витіснятися диференційованими системами підготовки спортсменів у різних видах спорту.

За даними А.А.Новікова і Б.Н.Шустіна [4], однією з тенденцій сучасного спорту вищих досягнень є зростання ролі обдарованості, яскравих індивідуальних особливостей як чинника, що визначає перспективність спортсмена і його здатність до досягнення дійсно видатних результатів.

Сучасна технологія підготовки спортсменів вищого класу спирається на результати наукових досліджень і має науково-методичне обґрунтування. Вітчизняними вченими розроблені біомеханічні і психолого-педагогічні основи діяльності спортсменів, а також основні аспекти їх підготовки (технічної, фізичної, психологічної і теоретичної) [4, 5, 6].

Таким чином, численні наукові дані свідчать про те, що науковий підхід до тренування на вищому рівні здатний забезпечити з високою вірогідністю найвищі досягнення в головних змаганнях сезону. У той же час, звертає на себе увагу той факт, що на відміну

144


від оздоровчого, спортивний напрям аеробіки прогресує значно швидше за рахунок систематичних доповнень до правил змагань, динамічного розвитку нових видів програми. Але зміни, що відбуваються, не знайшли до цього дня належного відображення в доступній науково-методичній літературі. Більшість методик підготовки спортсменів є або запозиченими з інших складно-координаційних видів спорту (спортивна і художня гімнастика, акробатика, стрибки у воду і так далі), або виведені емпіричним шляхом.

Зв'язок роботи з важливими науковими і практичними завданнями. Робота виконана відповідно до плану НДР Запорізького національного університету.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ ДОСЛІДЖЕННЯ Метою дослідження був детальний аналіз критеріїв оцінки нових видів командного багатоборства зі спортивної аеробіки для формулювання загальних організаційно-методичних засад підготовки збірної команди України до участі у Всесвітній універсіаді 2011 р.

Основні завдання дослідження:

1. Виявити подібність та різницю критеріїв оцінювання вправ нових видів програми командного багатоборства та традиційних видів спортивної аеробіки.

2. Сформулювати пропозиції та зауваження щодо подальшого вдосконалення та об’єктивізації критеріїв оцінювання, стосовно нових розділів правил суддівства.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ У серпні 2011 р. у Китаї пройшла Всесвітня універсіада. Вперше в історії спортивної аеробіки цей вид спорту був представлений у програмі універсіади. У зв'язку з цим, Міжнародною федерацією гімнастики, під егідою якої розвивається спортивна аеробіка (як гімнастична дисципліна), були внесені деякі зміни до правил змагань. Зокрема, з регламенту були видалені індивідуальні виступи (жіночі і чоловічі), але додані 2 нові види: степ-аеробіка (Step) і базова («танцювальна») аеробіка (Aerobic Dance).

Провідним завданням даного дослідження було порівняння критеріїв оцінювання складності, артистизму і виконання вправ, які відносяться як до нових, так і до вже традиційних видів багатоборства.

У зв'язку з тим, що спортивна аеробіка – вид спорту, який претендує на включення в Олімпійські ігри як гімнастична дисципліна, багато положень правил суддівства змагань по будь-якому з гімнастичних видів спорту (спортивна і художня гімнастики, акробатика, стрибки на батуті, естетична гімнастика, спортивна аеробіка) повинні бути уніфіковані. Тобто регламент будь-яких змагань, основи методики суддівства змагань мають бути ідентичні. У той же час, спеціальні вимоги в кожному з них, що цілком природно, істотно відрізняються. Причому, у видах гімнастичних дисциплін, де є багатоборство, ці спецвимоги можуть розрізнятися навіть між категоріями виступів (видами програми).

Так, ми бачимо, що на відміну від спецвимог, що висуваються до змішаних пар, трійок і груп (традиційні види), спецвимоги до виступів команд Aerobic Dance і Step мають істотні відмінності як в кількості критеріїв оцінювання, так і в їх смисловому наповненні.

Розглядаючи критерій «складність», легко відмітити такі відмінності. У традиційних видах композиція повинна включати 12 елементів з 4 різних підгруп, 4 з яких необхідно виконати як самостійний елемент, показаний без зв'язку з іншими елементами, що мають технічну складність (коефіцієнт складності від 0,3 до 1,0 балу) згідно з класифікацією елементів. Елементи, що залишилися, можна виконувати у зв'язці один з

145


одним, отримуючи за це надбавку (бонус) в 0,1 балу. Крім того, обов'язковим елементом є наявність 3-х підтримок. У той же час, у композиції Aerobic Dance має бути не більше 4 елементів вартістю від 0,1 до 0,6 балу. Забороняється виконувати елементи у зв'язці один з одним. Обов'язковою вимогою є наявність не більше ніж 1 підтримки. Час на виконання композицій: 1 хв. 45 сек. + 5 сек. і 1 хв. 30 сек. + 5 сек. відповідно.

На відміну від міжнародних правил, у вітчизняному суддівстві складність розглядається через групу критеріїв, кожен з яких оцінюється максимум у 2,0 бали і в сумі тих, що становлять 10,0 балів, а саме: складність і різноманітність базових танцювальних кроків; виконання 4-х елементів складності і їх коефіцієнт; складнокоординаційні рухи рук і ніг; складність переходів і переміщень по майданчику; загальний рівень виконання і витривалості.

У категорії ж Step, на відміну і від першого, і від другого даних варіантів, допускається, але не є обов'язковим виконання 4-х елементів складності, але при цьому вони не оцінюються (не дають математичної оцінки складності) але можуть вплинути побічно на сприйняття загальної складності продемонстрованої композиції.

У вітчизняній методиці суддівства складність степ-програми прийнято оцінювати за такими критеріями (кожен – 2,0 бали): складність і різноманітність степ-кроків; кількість сходжень на степ-платформу; складнокоординаційні рухи рук і ніг; складність переходів і перенесень; загальний рівень виконання. Решта спецвимог подібна до категорії Aerobic Dance.

Наступним з даних критеріїв ми обираємо «виконання», тобто здатність технічно правильно, з найменшою кількістю помилок виконувати елементи складності і хореографії, присутні в композиції. У міжнародній практиці суддівства, у даному випадку, немає суперечностей і різночитань між традиційними і новими видами програми змагання. Для всіх суддів виконання градація помилок така: дрібна помилка – знижка 0,1 балу; середня помилка – знижка 0,2 балу; велика помилка – знижка 0,3 балу; неприпустиме виконання або падіння – знижка 0,5 балу. Кінцева оцінка виводиться за принципом «негативного» оцінювання, тобто від 10,0 балів необхідно відняти суму знижки за усі технічні дії, зроблені протягом змагальної композиції.

Тим часом, національні правила суддівства змагань команд у базовій і степ-аеробіці розглядають дещо інші критерії оцінювання. Так, у базовій аеробіці розглядаються: техніка, майстерність виконання елементів складності; чіткість і точність виконання; м'язовий контроль і рівень виконання; синхронність; висока інтенсивність.

У суддівстві степ-композицій це: техніка виконання степ-кроків; чіткість і точність виконання; м'язовий контроль і рівень виконання; синхронність; висока інтенсивність.

Таким чином, вітчизняна система оцінювання на відміну від міжнародної, має в основі так званий «позитивний» принцип: наприкінці виконання вправи судді повинні нарахувати певні бали, здебільшого розподіляючи ранги виконавців за індивідуальним вподобанням, ніж за об’єктивними параметрами виконання.

І, нарешті, один із самих «спірних», тобто найбільш «суб'єктивних» критеріїв суддівства – це «артистичність». Проведений аналіз первинних суддівських протоколів, відео-записів національних, міжнародних змагань, як за участі збірної України, так і без неї, привів до таких висновків. Особливих розбіжностей у суддівстві традиційних і нових видів у методиці суддівства FIG не спостерігається. Так, з 3-х складових суддівства артистичності в традиційному варіанті: а) хореографія (4 бали); б) аеробний зміст (3 бали); в) презентація (3 бали) – присутні в нововведеннях всі три, хоча їх назва, смислове наповнення і оцінна вартість («вага») дещо переосмислені. Наприклад: а) композиція (6 балів); б) використання музики (2 бали); в) презентація (2 бали). У

146


правилах Федерації України зі спортивної аеробіки і фітнесу (ФУСАФ) ми бачимо той же підхід, що і в інших критеріях. У вітчизняних правилах артистизм як для базової, так і для степ-аеробіки, містить такі розділи: хореографія (степ-хореографія); музична інтерпретація; використання простору; презентація і взаємодія; переходи і перешикування (перенесення, перестановки степ-платформ).

Узагальнюючи отриману інформацію, ми маємо змогу констатувати, що для успішної підготовки збірної команди України зі спортивної аеробіки до міжнародних змагань найвищого рівня необхідно звернути увагу, перш за все, на методичні розбіжності міжнародного та вітчизняного суддівства, наведені вище. З точки зору організації підготовки збірної команди це, на наш погляд, дозволить вірно розподілити акценти у методиці постановки змагальних композицій, обранні адекватних наявним виконавцям елементів складності з урахуванням погляду на міжнародну практику оцінювання вправ.

Таким чином, проведене аналітичне дослідження дозволяє прогнозувати достатньо суттєвий вплив нових положень правил суддівства змагань зі спортивної аеробіки (версія FIG) на організаційно-методичні засади підготовки спортсменів до виступів у змаганнях найвищого міжнародного рівня.

ВИСНОВКИ 1. Таким чином, стає цілком очевидно, що тільки за рахунок регулярного, систематичного вдосконалення правил змагань як на національних, так і на міжнародному рівнях, спортивна аеробіка під егідою FIG має Олімпійські перспективи розвитку виду спорту. І перший крок на цьому шляху – включення спортивної аеробіки в програму Всесвітньої універсіади – вже зроблений.

2. Як видно з наведених вище порівняльних даних, різниця в методиці суддівства згідно національних і міжнародних правил вельми істотна. На наш погляд, на це потрібно звернути першочергову увагу, адаптувавши правила суддівства всеукраїнських змагань під міжнародний стандарт. Це дозволить уникнути прорахунків у побудові композицій змагань, правильно розставивши акценти, з урахуванням тих нюансів, які можуть бути вирішальними при міжнародному суддівстві.

Перспективи подальших досліджень. Пропонується визначення шляхів адаптації та вдосконалення науково обґрунтованих методик тренувального процесу до потреб розвитку сучасної спортивної аеробіки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аэробная гимнастика : Правила Соревнований 2009 – 2012 [Електронний ресурс] / Издание: март 2009. – Режим доступу: http://www.fig-gymnastics.com/vsite/vfile/page//fileurl/0,11040,5187-203419-220642-168708-0-file,00.pdf

2. Келлер В. С. Теоретико-методические основы подготовки спортсменов / В. С. Келлер, В. Н. Платонов. – Львов : Украинская спортивная ассоциация, 1993. – 270 с.

3. Платонов В. Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте / В. Н. Платонов. – К.: Олимпийская литература, 1997. – 583 с.

4. Новиков А. А. Тенденции исследования соревновательной деятельности в спорте высших достижений / А. А. Новиков, Б. Н. Шустин // Современный олимпийский спорт : тезисы докладов межд. науч. конгресса. - К., 10 - 15 мая 1993 г. – С. 167-170.

147


5. Булатова М. М. Теоретико-методические основы реализации функциональных резервов спортсменов в тренировочной и соревновательной деятельности : автореф. дис. на соискание научной степени доктора пед. наук / М. М. Булатова. – К., 1996. – 50 с.

6. Аркаев Л. Я. Концепция интегральной подготовки и ее основные технологические компоненты / Л. Я. Аркаев, Р. Н. Терехина, Н. Г. Сучилин // Педагогический профессионализм в сфере физической культуры и его формирование в системе высшего образования : матер. межвуз. научно-практ. конф. – С.-Пб.,1996. – С. 3-6.

УДК 376:611.1:616.12 (477+571.1)

СПЕЦІАЛЬНЕ ЕКІПІЮВАННЯ В ЗМАГАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПАУЕРЛІФТЕРІВ І ДИНАМІКА ЙОГО ВИРОБНИЦТВА

Котенджи Л.В., доцент

Бердянський державний педагогічний університет Дослідження присвячене проблемі спеціального екіпіювання для пауерліфтингу. Досліджено вплив спеціального екіпіювання на результативність пауерліфтерів, що дає можливість розширити уявлення про закономірності розвитку і перспектив пауерліфтингу.

Ключові слова: пауерліфтинг, спеціальне екіпіювання.

Котенджи Л. В. СПЕЦИАЛЬНАЯ ЭКИПИРОВКА В СОРЕВНОВАТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПАУЭРЛИФТЕРОВ И ДИНАМИКА ЕЕ ПРОИЗВОДСТВА / Бердянский государственный педагогический университет, Украина.

Исследование посвящено проблеме специальной экипировки для пауэрлифтинга. Проанализировано влияние специальной экипировки на результативность пауэрлифтеров, что дает возможность расширить представление о закономерностях развития и перспектив пауэрлифтинга.

Ключевые слова: пауэрлифтинг, специальная экипировка.

Kotendzhy L.V. SPECIAL EQUIPMENT IN COMPETITIVE ABILITY POWERLIFTERS AND DYNAMICS OF ITS MANUFACTURE / Berdiansk state pedagogical university, Ukraine.

Research is devoted a problem of special equipment for powerlifting. Influence of special equipment on productivity пауэрлифтеров is analysed that gives the chance to expand representation about laws of development and powerlifting prospects.

Key words: the powerlifting, special equipment.

АКТУАЛЬНІСТЬ Різке зростання останнім часом політичної значущості спорту, його інтенсивна комерціалізація, гостре посилення конкуренції на міжнародній спортивній арені стимулювали широке упровадження в спорт найрізноманітніших досягнень науково-технічного прогресу, пошук нових ефективних шляхів підвищення ефективності підготовки й змагальної діяльності спортсменів.

Останнім часом у спорті прийнято визначати ергогенні засоби, що забезпечують більш якісну підготовку спортсменів та позитивно впливають на змагальні результати [1, 2, 6]. У сучасній технології спорту і спортивно-педагогічній діяльності існує декілька основних напрямів підвищення працездатності спортсменів. Це, насамперед, раціональне використання відомих законів біохімії, фізіології, фізики, механіки та різноманітних інженерних наук у навчально-тренувальному та змагальному процесах. До них також відносять інформацію про біомеханічні ергогенні засоби, які застосовуються в спорті (спортивне екіпіювання та одяг, спортивні споруди, автоматизовані системи управління тренувальним процесом, гравітаційні біомеханічні

148


стимулятори та тренажерні пристрої). Застосування різних ергогенних чинників у системі підготовки й змагань спортсменів поступово перетворилося на одну з найважливіших і ефективніших складових сучасного спорту [1, 6 та ін.]. І сьогодні немає виду спорту, в якому застосування ергогенних засобів не впливало б істотно на рівень спортивних досягнень [2].

Проблемам пауерліфтингу присвячено ряд робіт, проте питання спеціального екіпіювання для пауерліфтингу розглянуті лише в деяких публікаціях [3 та ін.]. Така ситуація потребує додаткових досліджень і обумовлює актуальність обраної теми.

Актуальність та безперечна практична значущість стали передумовами щодо проведення дослідження.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ Метою дослідження було вивчення закономірностей і тенденцій використання спеціального екіпіювання в пауерліфтингу, визначення його впливу на результативність та обґрунтування змін у пріоритетах.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Як відомо, у світі існує понад 10 міжнародних організацій, які проводять чемпіонати світу та реєструють рекорди [3]. Виходячи з аналізу умов використання спеціального екіпіювання в різних міжнародних організаціях пауерліфтингу, що зазначаються відповідними правилами змагань, виявлено ряд відмінностей (табл. 1).

Таблиця 1 – Умови використання спеціального екіпіювання в різних міжнародних організаціях пауерліфтингу, що проводять чемпіонати світу

Федерація Дивізіон

Сорочка для жиму Трико для присідань і тяги Еластичні

труси Максимальна

кількість прошарків

Матеріал Максимальна

кількість прошарків

Матеріал

GPC 2 Polyester, Denim

Не обмежено Polyester, Denim, Canvas

Дозволено

IPF 1 Polyester 1 Polyester Не

дозволено

WDFPF Raw Не дозволено Не дозволено Не дозволено

WPA Open 2 Polyester,

Denim 2 Polyester Дозволено

WPC Не обмежено Polyester,

Denim, Canvas


Дозволено

WPF 1 Polyester,

Denim 1 Polyester, Denim, Canvas

Дозволено

WPO 2 Polyester,

Denim 3

Polyester, Canvas

Дозволено

WUAP 2 Polyester, Denim


Дозволено

149


Так, існують організації, де або частково (WDFPF) [9], або повністю (RAW 100%) [4] забороняється будь-яке використання такого екіпіювання, у деяких навпаки, використовуються найпотужніші зразки екіпіювання (WPC, GPC, WPF) [5; 10; 11], Спортсмени, які змагаються під егідою Міжнародної федерації пауерліфтингу (IPF), що є найпоширенішою світовою організацією пауерліфтингу, екіпіювання дозволяється використовувати з певними обмеженнями [8]. Щороку IPF поширює спеціальний інформаційний лист, у якому зазначаються всі види спеціального екіпіювання, дозволені для використання під час змагань.

Порівняльний аналіз результативності в жимі учасників чемпіонатів світу IPF серед чоловіків, котрі брали участь у зазначених змаганнях два роки поспіль (1991-1992 рр.), показав, що темпи приросту результатів значно відрізнялися (рис. 1). Нам удалося встановити 60 таких спортсменів, при чому враховувалися лише ті атлети, які не змінювали вагових категорій. Так, якщо в 1992 р. ці показники порівняно з 1991 р. покращилися в середньому на 1,64 ± 0,95 кг (0,97 ± 0,65%), то у 1994 р., коли було дозволено використання спеціальних жимових сорочок, приріст порівняно з 1993 р. (n = 38) становив уже 5,00 ± 1,20 кг (2,93 ± 0,71%), що вдвічі більше, ніж у попередньому періоді (p < 0,01). У наступному періоді 1993-1994 рр. (n = 36), коли сорочки продовжували використовувати, значення приросту результативності у жимі значно (p < 0,01) зменшилися порівняно з попереднім періодом (1,67 ± 0,98 кг (1,03 ± 0,57%), і повернулися на рівень 1991-1992 рр.

0

1

2

3

4

5

6

7

кг % кг % кг %

1991-1992 рр. 1993-1994 рр. 1994-1995 рр.

кг, %

Рис. 1 Прирости результатів у жимі учасників чемпіонатів світу IPF серед чоловіків у період початку використання спеціальних жимових сорочок (1991–1995 рр.)

Аналіз динаміки виробництва різних видів спеціального екіпіювання для пауерліфтингу в різні роки розвитку показав, що існує тенденція до розширення асортименту такої продукції (табл. 2).

150


Таблиця 2 – Хронологія динаміки виробництва спеціального екіпіювання для пауерліфтингу в різні періоди

Фірма- виробник

Трико для присідання

Сорочки для жиму

Трико для тяги

Сорочки для присідання і

тяги

Бинти колінні

Бинти кистьові

1997

2004

2010

1997

2004

2010

1997

2004

2010

1997

2004

2010

1997

2004

2010

1997

2004

2010

BSA 1 1 CRAIN 2 2 3 1 3 1 1 1 2 3 1 2 3 ELITE 1 1 INZER 2 3 5 4 7 10 1 3 2 4 1 2 7 1 2 3 MARATHON 1 1 1 1 METAL 4 6 3 8 1 4 2 3 2 3 MURPHY 1 PRO WRIST STRAPS 15 15 TITAN 2 2 4 1 5 1 1 1 4 5 1 4 5

Усього: 8 11 19 6 11 26 1 4 9 0 2 4 4 10 33 4 10 29

Так, якщо у 1997 р. використовувалося загалом 23 найменування всіх видів екіпіювання, не враховуючи поясів, то у 2004 р. цей показник збільшився вдвічі (48), а в 2010 р. вперше було зафіксовано понад сто (102) найменувань (рис. 2).

0

5

10

15

20

25

30

35

1997 2004 2010 1997 2004 2010 1997 2004 2010 1997 2004 2010 1997 2004 2010 1997 2004 2010

Трико дляприсідання

Сорочки дляжиму

Трико для тяги Сорочки дляприсідання і тяги

Бинти колінні Бинти кистьові

Кіл

ькіс

ть н

айме

нува

нь

Рис. 2 Кількість найменувань різних видів спеціального екіпіювання для пауерліфтингу в різні роки розвитку

Найбільше нових зразків спеціального екіпіювання для пауерліфтингу з’явилося останнім часом (2004-2010 рр.). Це може означати, що попит на спеціальне екіпіювання в середовищі пауерліфтерів постійно зростає, і такий вид бізнесу є досить прибутковим. Хоч варто нагадати, що IPF весь час вивчає питання про скасування екіпіювання в пауерліфтингу, що є однією з рекомендацій МОК. Перш за все мова йде про жимові сорочки. Проте для розв’язання цього питання не вистачає як необхідної кількості голосів серед членів IPF, так і безпосередньо волі керівників IPF.

151


2010 р. ледь не став революційним в історії пауерліфтингу, коли Національна федерація пауерліфтингу України виступила з пропозицією заборонити використання спеціального екіпіюваня. За прийняття цієї пропозиції на Генеральній асамблеї IPF під час голосування не вистачило лише декількох голосів. Натомість було прийняте рішення про „замороження” списку спеціального екіпіювання, що дозволяється для використання. Тому, починаючи з 01.01.2011 р., цей список не буде поповнюватися новими девайсами від виробників спеціального екіпіювання для пауерліфтингу.

Також черговим кроком повернення до безекіпіювального, або як його ще стали називати „класичного” пауерліфтингу, стало рішення IPF про проведення у 2012 р. чемпіонату світу без використання спеціального екіпіювання.

ВИСНОВКИ 1. Перспективи розвитку пауерліфтингу диктують необхідність розв’язання

науково-методичних завдань, що виникають. Проте питання використання спеціального екіпіювання в пауерліфтингу є одним з самих маловивчених аспектів. Необхідність розширення масштабів науково-дослідної роботи в цьому напрямку обумовлюється відсутністю на сьогодні науково обґрунтованої ґенези спеціального екіпіювання для пауерліфтингу.

2. Спеціальне екіпіювання в пауерліфтингу позитивно впливає на результативність атлетів і посідає визначальне місце у їхній змагальній діяльності.

3. Виходячи з обставин, що складаються в світовому пауерліфтингові, поступово назріває критична ситуація, коли керівникам IPF необхідно буде зробити вибір: або й надалі погоджуватися з експансією виробників суперефективного спеціального екіпіювання на користь результативності атлетів, або приймати рішення щодо обмеження чи заборони такого екіпіювання на користь загальних естетичних спортивних цінностей. Прикладом для таких реформ для пауерліфтингу може слугувати рішення Міжнародної федерації плавання про заборону використання спортсменами спеціальних комбінезонів [7].

Подальші дослідження мають бути присвячені соціально-етичним аспектам використання спеціального екіпіювання в пауерліфтингу та його впливу на організм людини.

ЛІТЕРАТУРА 1. Аруин А.С. Совершенствование спортивного инвентаря и оборудования /

А. С. Аруин // Современная система спортивной подготовки. – М. : СААМ, 1995. – С. 337 –342.

2. Допинг и эргогенные средства в спорте/ [под общ. ред. В. Н. Платонова]. – К. : Олимпийская литература, 2003. – 576 с.

3. Стеценко А. І. Пауерліфтинг. Теорія та методика викладання : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / А. І. Стеценко. – Черкаси : Вид. відділ ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2008. – 460 с.

4. 100% RAW Powerlifting Federation [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rawpowerlifting.com.

5. Global Powerlifting Commettee http://www.gpcpowerlifting.com. 6. Prisbrey K.A., Stolland S.K., Froes F.H. (Sam) / Materials and Science in Sports / The

Ethics of the Use of Advanced // Materials in Sports Equipment. – 2001. – р. 38-45. 7. Swimming Rules [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.fina.org/pool/index.php?option=com_content&view=article&id=7192&Itemid=269.

152


8. Technical Rulebook IPF [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.powerlifting-ipf.com/uploads/RTEmagicC_pdf_icon_24.jpg.jpg.

9. World Drug-Free Powerlifting Federation [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.wdfpf.co.uk/federation/pdf/FINAL%20COPY%20WDFPF%202009%20RULEBOOK-1.pdf.

10. World Powerlifting Congress [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://worldpowerliftingcongress.com.

11. World Powerlifting Federation [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.wpfpowerlifting.com.

УДК 796.8-055.2

ПОБУДОВА ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ВАЖКОАТЛЕТОК РІЗНИХ ВІКО-КВАЛІФІКАЦІЙНИХ ГРУП

У СПОРТИВНИХ ШКОЛАХ Олешко В.Г., к.пед.н., професор, Слободянюк В.О., аспірант

Національний університет фізичного виховання і спорту України Одним з основних завдань спорту вищих досягнень є підготовка спортивного резерву для збірних команд України, що забезпечується через систему дитячо-юнацького спорту в спортивних школах. Ефективність роботи спортивних шкіл залежить від науково розробленої навчальної програми для навчально-тренувальних груп спортсменів різної статі. У жіночій важкій атлетиці на даний момент не існує єдиної науково обґрунтованої думки щодо побудови програм підготовки важкоатлеток у різних навчально-тренувальних групах, тому вважаємо, що подальше дослідження побудови тренувального процесу з урахуванням показників загальної та спеціальної підготовленості спортсменок, встановлення найефективніших засобів підготовки та їхніх модельних величин, залишається актуальною проблемою, яка потребує вирішення.

Ключові слова: важкоатлетки, навчально-тренувальні групи, загальна та спеціальна підготовленість,тренувальний процес

Олешко В.Г., Слободянюк В.А. ПОСТРОЕНИЕ ТРЕНИРОВОЧНОГО ПРОЦЕССА ТЯЖЕЛОАТЛЕТОК РАЗЛИЧНЫХ ВОЗРАСТНО-КВАЛИФИКАЦИОННЫХ ГРУПП В СПОРТИВНЫХ ШКОЛАХ / Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, Украина.

Одним из основных заданий спорта высших достижений является подготовка спортивного резерва для сборных команд Украины, которая обеспечивается через систему детско-юношеского спорта в спортивных школах. Эффективность работы спортивных школ зависит от научно разработаной учебной програмы для учебно-тренировочных групп спортсменов разного пола. В женской атлетике на данный момент не существует единой научно обоснованной мысли относительно построения программ подготовки тяжелоатлеток в разных учебно-тренировочных группах, исходя из этого, считаем, что дальнейшее исследование построения тренировочного процесса с учетом показателей общей и специальной подготовленности спортсменок, установление самых эффективных средств подготовки и их модельных величин, остается актуальной проблемой, которая требует своего решения

Ключевые слова: тяжелоатлетки, учебно-тренировочные группы, общая и специальная подготовленность, тренировочный процесс

Oleshko V.G., Slobodyanuk V.A. CONSTRUCTION TRAINING PROCESS WOMEN'S WEIGHTLIFTING DIFFERENT AGE AND QUALIFICATIONS IN SPORTS SCHOOLS / National university of physical education and sports of Ukraine, Ukraine.

153


One of the main tasks of elite sport is the training of sports reserve for national teams of Ukraine, which is ensured through a system of youth sport in sports schools. The effectiveness of sports schools depends on the training program's research is elaboratedfor training groups of athletes of different women's athletics. At the moment there is no single evidence-based thinking on building training programs of lifter in different groups of training, based on this, we believe that further study the construction of the training process lifter based on indicators of general and special training of athletes, the establishment ofeffective means of preparing themselves and their model values, remains an urgent problem and needs to be addressed

Key words: lifter, education and training group, general and special preparedness, the training process

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ ТА АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

Останніми роками швидкими темпами розвивається жіночий спорт. Жінки освоюють дедалі більше видів спорту, які на початку свого розвитку вважалися виключно чоловічими. Таким шляхом пішла і важка атлетика. Сьогодні вже ніхто не дивується тому, що жінки займаються цим видом спорту [7]. Однією із найважливіших подій у розвитку та всесвітньому визнанні жіночої важкої атлетики є включення цього виду спорту до програми Олімпійських ігор 2000 року. Та для успіху наших спортсменок на світовій арені необхідна підготовка спортивного резерву для збірних команд України, що забезпечується через систему дитячо-юнацького спорту в ДЮСШ, СДЮШОР та ін. Ефективність роботи спортивних шкіл залежить від науково розробленої навчальної програми для навчально-тренувальних груп спортсменів різної статі.

В останні роки у чоловіків та жінок спостерігається тенденція до наближення змісту, спрямування, характеру, структури, обсягу та інтенсивності тренувальних навантажень та рівней їх вищих досягнень [2, 4, 11, 19, 20, 21]. У цьому аспекті одним з найменш вивчених та найбільш перспективних олімпійських видів спорту є жіноча важка атлетика. У зв’язку з недавньою історією розвитку жіночої важкої атлетики, чоловіча має суттєву перевагу в науково-методичному забезпеченні. Основні принципи побудови спортивного вдосконалення важкоатлетів було визначено науковцями ще в період 60-80-х років минулого століття. Ще в 1961 році М.Т. Лук’янов та А.І. Фаламєєв спробували науково-обгрунтовати структуру тренувального процесу юних важкоатлетів [21]. Іншими авторами [3, 8, 10] вивчались оптимальний вік для початку тренувань швидкісно-силовими видами спорту, вплив навантажень на організм юних важкоатлетів, поділ багаторічної спортивної підготовки на етапи, оптимальна структура і зміст спортивної підготовки. У цей період були видані перші поурочні програми, та програми багаторічної підготовки спортсменів для ДЮСШ. Та навіть у наш час науковці продовжують удосконалювати процес багаторічної спортивної підготовки важкоатлетів [6, 12].

Жіноча важка атлетика не мала програм, які визначають спрямованість та зміст навчально-тренувального процесу, до введення в дію нового положення про діяльність спортивних шкіл (Постанова Кабінету Міністрів від 5 листопада 2008 р. № 993), після чого вперше в Україні було розроблено методичні рекомендації щодо побудови навчально-тренувального процесу спортсменок, які викладені в навчальній программі з важкої атлетики для спортивних шкіл [14]. Але тренувальний процес важкоатлеток потребує подальшого дослідження і наукового обґрунтування.

Як показує аналіз літературних даних з поставленого питання, найбільш детально було розглянуто навчально-тренувальний процес жінок у важкій атлетиці, із врахуванням менструального циклу. У результаті дослідження було запропоновано програму спортивної підготовки спортсменок, які займаються важкою атлетикою в ДЮСШ, СДЮШОР, ШВСМ [5, 18], розроблену з урахуванням фаз оваріально-менструального циклу. В інших роботах [20] вирішувалась проблема оптимізації процесу навчання та планування тренувального процесу важкоатлеток на етапі початкової підготовки. Ще

154


одне дослідження [13, 16, 17] стосувалося проблеми побудови тренувального процесу важкоатлеток високої кваліфікації, на основі чого, було визначено раціональне співвідношення засобів та величин тренувальної роботи, розроблено та запропоновано річну програму підготовки важкоатлеток високої кваліфікації з урахуванням рівня спеціальної підготовленості.

У жіночій важкій атлетиці на даний момент не існує єдиної науково обґрунтованої думки щодо побудови програм підготовки важкоатлеток у різних навчально-тренувальних групах. Перша група вчених та практиків [1, 5, 9, 15, 17, 20, 21] вважає за доцільне враховувати під час побудови тренувального процесу спортсменок біологічний цикл жіночого організму. Друга група вчених та практиків вважає, що підготовку спортсменок необхідно максимально наблизити до тренувальних програм чоловіків на основі загально-прийнятих закономірностей спортивного удосконалення. Тому думки педагогів-практиків щодо спрямованості та змісту тренувального процесу жінок мають дещо різні підходи, не маючи при цьому єдності своїх поглядів на тренування спортсменок різних віко-кваліфікаційних груп.

У результаті аналізу літератури ми дійшли висновку, що представлена проблема є актуальною і потребує подальшого дослідження. Виходячи з цього, метою нашої подальшої роботи буде удосконалення структури тренувального процесу важкоатлеток, які займаються в спортивних школах, на основі раціонального добору параметрів тренувальної роботи.

ФОРМУВАННЯ ЦІЛЕЙ На загальному фоні успішних виступів жіночої збірної команди України з важкої атлетики є ряд проблем, вирішення яких могло б суттєво вплинути на подальший приріст результатів у жіночій важкій атлетиці. Однією з проблем є те, що загальна кількість жінок, які займаються важкою атлетикою та кількість спортивних шкіл, де розвивається цей вид спорту, залишає бажати кращого.

Наступна проблема постає в тому, що на даний момент формування навчально-тренувальних груп проходить за тими самими вимогами, що й у чоловіків. Це відбувається внаслідок того, що до сих пір немає програми спортивної підготовки жінок-важкоатлеток різних віко-кваліфікаційних груп для спортивних шкіл.

Вважаємо, що подальше дослідження побудови тренувального процесу важкоатлеток у таких віко-кваліфікаційних групах, як: групи початкової підготовки, групи попередньої базової підготовки, групи спеціальної базової підготовки з урахуванням показників загальної та спеціальної підготовленості спортсменок є актуальним і представлена проблема потребує вирішення таких питань, як:

• визначення особливостей побудови та закономірностей планування тренувальної роботи важкоатлеток у вищеназваних навчально-тренувальних групах;

• визначення рівня тренованості важкоатлеток за показниками загальної та спеціальної підготовленості спортсменок, з’ясувавши їх взаємозв’язок з показниками тренувальної роботи та розробити контрольно-нормативні тести для вищеназваних навчально-тренувальних груп;

• розробити та обґрунтувати програми підготовки важкоатлеток для різних віко-кваліфікаційних груп з урахуванням показників загальної та спеціальної підготовленості й перевірити їх ефективність на практиці.

155


ВИСНОВКИ 1. У жіночій важкій атлетиці на даний момент не існує єдиної науково обґрунтованої думки щодо побудови програм підготовки важкоатлеток у різних навчально-тренувальних групах. 2. Потребує подальшого дослідження проблема побудови тренувального процесу важкоатлеток у таких віко-кваліфікаційних групах: початкової підготовки (вік від 12 до 13 років), попередньої базової підготовки (від 14 до 17 років), спеціальної базової підготовки (від 18 до 20 років) з урахуванням показників загальної та спеціальної підготовленості спортсменок є актуальним, і представлена проблема потребує вирішення. 3. Потребують визначення найефективніші засоби загальної та спеціальної фізичної підготовки важкоатлеток і їхніх модельних величин тренувального процесу з урахуванням загальної та спеціальної фізичної підготовленості є необхідним для подальшого розвитку жіночої важкої атлетики.

Виділивши основні проблеми жіночої важкої атлетики продовжимо подальшу роботу, спрямовану на удосконалення структури тренувального процесу важкоатлеток різних віко-кваліфікаційних груп, які займаються у спортивних школах, на основі раціонального добору параметрів тренувальної роботи.

ЛІТЕРАТУРА 1. Абрамова Т.Ф. Современные представления о научных основах тренировки

женщин / Т.Ф. Абрамова, Н.Н. Озолин, В.А. Геселевич // Труды ВНИИФК. – М., 1993. – С. 183-194.

2. Воробьев А.Н. Современная тренировка тяжелоатлета / А.Н. Воробьев – М.: Физкультура и спорт, 1964. – 207 с.

3. Гасанова З.А. Женщины в изначально мужских видах спорта / З.А. Гасанова // Теория и практика физ. культуры. – 1996. – № 7. – С. 18-22.

4. Горулев П.С. Женская тяжелая атлетика: Проблемы и перспективы: учеб. пособие / П.С. Горулев, Э.Р. Румянцева. – Уфа: Тип. УГНТУ, 2004. – 199 с.

5. Дворкин Л.С. Научно-педагогические основы системы многолетней подготовки тяжелоатлетов: дис. доктора пед. наук: 13.00.04 / Леонид Самойлович Дворкин. - М., 1990. – 453 с.

6. Женщина в современном спорте высших достижений /Л.И. Лубышева, Л.Г. Шахлина, А.Р. Радзиевский и др.//Теория и практика физ. культуры. – 2004. – № 10. – С. 58-63.

7. Иванов М.И. Особенности тренировки женщин-тяжелоатлеток Болгарии в подготовительном и соревновательном этапах: дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / М.И. Иванов. – М., 1995. – 220 с.

8. Иорданская Ф.А. Физкультура и спорт в жизни женщины /Ф.А. Иорданская. – М.: Советский спорт, 1995. – С. 159.

9. К проблеме диморфизма в современном спорте / Т.К. Соха // Наука в олимпийском спорте. – 1997. – №2. – с.24-30.

10. Лапутин Н.П. Специальные упражнения тяжелоатлета / Н.П. Лапутин – М.: Физкультура и спорт, 1973. – 136 с.

11. Медведев А.С. Система многолетней тренировки в тяжелой атлетике : учеб. пособие для тренеров / А.С. Медведев – М.: ФиС, 1986. – 272 с.

156


12. Олешко В.Г. Підготовка спортсменів у силових видах спорту: [навч. посіб.] / В.Г. Олешко. – К.: КІА, 2011. – 444 с.

13. Морфологічні моделі критеріїв відбору спортсменок силових видів спорту / В. Г. Олешко, С. О. Пуцов, Я. Сахарук // Актуальні проблеми фіз. культури і спорту. – 2004. – № 4. – C. 54-57.

14. Олешко В.Г. Важка атлетика. Навчальна програма для дитячо-юнацьких спортивних щкіл, спеціалізованих дитячо- юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, училищ олімпійського резерву та шкіл вищої спортивної майстерності: навч. метод. видання / Олешко В.Г., Пуцов О.І., Ткаченко К.В. – К.: Літера, 2011. – 88 с.

15. Особенности методики тренировки юных тяжелоатлеток на этапе начальной спортивной специализации / Е.В. Фильгина // Мир спорта. – 2004. - № 3.– С.31-36.

16. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в Олимпийском спорте: Учебник для студентов вузов физического воспитания и спорта / В.Н. Платонов. – К.: Олимпийская литература, 2004. – 851 с.

17. Проблеми нормування обсягу тренувальної роботи важкоатлеток високої кваліфікації / С. О. Пуцов // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту / За ред. С. С. Єрмакова. - Х.: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - № 11. - С. 90-98.

18. Проблемы полового диморфизма в спорте высших достижений / Л.Г. Шахлина // Теория и практика физ. культуры. – 1999. – № 6. – С. 51-56.

19. Соха Т.К. Женский спорт (новое знание – новые методы тренировки) / Т.К. Соха. – М.: Изд. «Теория и практика физической культуры», 2002. – 203 с.

20. Фаламеев А.И. Тяжелая атлетика для юношей: учеб. пособие / А.И. Фаламеев, М.Т. Лукьянов. - М.: Физкультура и спорт, 1961. - 200 с.

21. Физиологическое обоснование педагогических воздействий скоростно-силовой направленности с учетом адаптационных характеристик на организм женщин-тяжелоатлеток / Э.Р. Румянцева, П.С. Горулев // Адаптивная физическая культура. – 2004. – № 1. – С. 21-22.

УДК 796.1/3

ВАГОМІСТЬ ВНЕСКУ ДИСЦИПЛІН СУЧАСНОГО П’ЯТИБОРСТВА В ЗАГАЛЬНИЙ СПОРТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

ВИДУ СПОРТУ Пітин М.П., к. фіз. вих., доцент, Стецькович С.Р., магістр, Стецькович Н.М., студент

Львівський державний університет фізичної культури Стаття присвячена аналізу спортивних результатів спортсменів п’ятиборців за останнє десятиліття. За результатами досліджень визначено та проаналізовано вагомість внеску дисциплін сучасного п’ятиборства у кінцевий спортивний результат виду спорту.

Ключові слова: сучасне п'ятиборство, дисципліни, вагомість результату, внесок. Питын М.П., Стецкович С.Р., Стецкович Н.М. ВЕСОМОСТЬ ВЗНОСА ДИСЦИПЛИН СОВРЕМЕННОГО ПЯТИБОРЬЯ В ОБЩИЙ СПОРТИВНЫЙ РЕЗУЛЬТАТ ВИДА СПОРТА / Львовский государственный университет физической культуры, Украина.

157


Статья посвящена анализу спортивных результатов спортсменов пятиборцев за последнее десятилетие. За результатами исследований определенно и проанализирована весомость взноса дисциплин современного пятиборья в конечный спортивный результат вида спорта.

Ключевые слова: современное пятиборье, дисциплины, весомость результата, взнос.

Pitun M.P., Stetskovich S.R., Stetskovich N.M., PONDERABILITY OF CONTRIBUTION OF MODERN PENTATHLON DISCIPLINES TO THE FINAL SPORTING RESULT OF THIS TYPE OF SPORT / Lviv state universiti of physical culture, Ukraine.

The article is devoted to the analysis of sporting results of pentathlonist sportsmen for the last decade. As the result of the research the ponderability of contribution of modern pentathlon disciplines to the final sporting result of this type of sport is defined and analysed

Key words: modern pentathlon, disciplines, ponderability of result, contribution.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ Засновник «офіцерського олімпійського п’ятиборства» (сучасне п’ятиборство) П’єр де Кубертен покладав у нього ідеї, згідно яких, внесок усіх дисциплін комплексу у завершальний спортивний результат виду спорту повинен бути урівноваженим. Тобто, кінцевий результат змагальної діяльності, повинен включати п’ять рівних частин і складати відповідно в середньому 20 % загальної кількості залікових очок щодо кожної дисципліни комплексу. Такий розподіл між дисциплінами комплексу пов’язаний з можливістю компенсації підготовленості спортсменів в окремих видах програми та нівелюванням переваги у одній з дисциплін за рахунок іншої [2, 6].

Проте, особливості правил змагань, їх часта зміна та існуючий на сьогодні формат, вказують на необхідність ґрунтовного вивчення спортивних результатів спортсменів-п’ятиборців та визначення внеску дисциплін комплексу у загальний спортивний результат сучасного п’ятиборства у відповідності до існуючих правил змагань [4, 5].

Зв'язок роботи з важливими науковими завданнями. Робота виконана згідно теми 2.6 «Теоретико-методичні основи удосконалення тренувального процесу та змагальної діяльності у структурі багаторічної підготовки спортсменів» Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2011-2015 рр. Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту.

У науково-методичній літературі щодо актуальних питань сучасного п’ятиборства розглядалися проблеми: удосконалення технічної підготовки в стрільбі та фехтуванні (Бороменский А.В, Машошин А.И.), вдосконалення загальної та спеціальної фізичної підготовленості (Дрюков В.А., Ягелло В., Ефременко А.), розглянуті основні аспекти психічної підготовки спортсменів-п’ятиборців (Воронова В.).

Зміни в правилах змагань і їх вплив на формування структури спортивного результату в сучасному п’ятиборстві вивчено недостатньо. Так, лише у науковій роботі (Козаря В.М.), частково розглянуто питання впливу правил змагань на спортивний результат, а у роботі (Павленка Ю.А.) зміна результатів спортсменів на Чемпіонатах світу.

Мета роботи – встановити внесок дисциплін сучасного п’ятиборства в кінцевий результат виду спорту.

Завдання: 1. Визначити загальну структуру сучасного п’ятиборства як виду спорту. 2. Визначити відсоткове співвідношення внеску дисципліни комплексу у загальний

спортивний результат сучасного п’ятиборства.

Методи дослідження: 1. Теоретичний аналіз документів; 2. Порівняння; 3. Методи математичної статистики (H, М, min, max).

158


ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ Розглядаючи результати змагань рівня Чемпіонатів світу та Ігор Олімпіад, можна стверджувати, що внесок окремих дисципліни в кінцевий спортивний результат у сучасному п’ятиборстві значно відрізняється між собою у змаганнях одного рівня [3]. Також, відмінності спостерігаються між компонентами результату однієї дисципліни в різних за значенням та престижністю змаганнях, тобто Іграх Олімпіад та Чемпіонатах світу (табл. 1).

Таблиця 1 - Вагомість компонентів загального результату переможців Ігор Олімпіад та Чемпіонатів світу із сучасного п’ятиборства за 2000-2010 роки.

Рік

пров

еден

ня

змаг

ань

Прі

звищ

е, Ім

’я

Сум

а (1

00 %

)

Відсоткове співвідношення (%)

Фех

тува

ння

Пла

ванн

я

Кон

кур

Стр

ільб

а *

Біг

*

Ком

біно

вани

й ви

д **

2000 ЧС Заднепровскіс А. 5577 16,2 22,8 19,1 20,9 21,0 41,9 2000 ОІ Сватковський Д. 5376 16,3 22,7 19,9 19,5 21,6 41,1 2001 ЧС Балог Г. 5604 17,8 22,5 18,5 20,8 20,2 41,0 2002 ЧС Седлецькі М. 5640 16,7 21,9 19,2 20,7 21,2 41,9 2003 ЧС Вальтер Е. 5692 16,5 24,3 20,0 18,4 20,5 38,9 2004 ЧС Заднепровскіс А. 5608 14,1 23,7 20,3 19,9 20,0 39,9 2004 ОІ Мойсеєв А. 5480 18,2 25,1 18,8 18,7 18,8 37,5 2005 ЧС Кван Ж. 5756 17,8 23,0 20,8 21,3 16,8 38,1 2006 ЧС Крунголас Е. 5588 16,0 23,0 20,3 20,7 20,0 40,7 2007 ЧС Хорват В. 5704 15,8 22,7 20,5 20,8 20,0 40,8 2008 ЧС Фролов І. 5796 16,4 23,3 19,7 20,1 20,2 40,3 2008 ОІ Мойсеєв А. 5632 18,1 23,6 18,9 20,7 18,6 39,3 2009 ЧС Маросі А. 6136 14,7 21,8 18,3 22,5 22,5 45,0 2010 ЧС Карякін С. 5816 15,9 22,5 20,6 20,4 20,4 40,8

Максимальне, max 18,2 25,1 20,8 21,3 21,6 45,0 Мінімальне, min 14,1 21,8 18,3 18,4 16,8 40,8

Розмах, H 4,1 3,3 2,5 2,9 4,8 4,2 середнє арифметичне, M 16,5 23,1 19,6 20,2 19,9 42,9

Примітка: *- дисципліна проводилась до 2008 року, після 2008 року – 50 % від «комбінованого виду» **- дисципліна включена в програму змагань після 2008 року, до 2008 року взято як суму двох дисциплін (стрільби та бігу)

Аналізуючи отриманні дані, щодо внеску компонентів змагальної діяльності у кінцевий спортивний результат сучасного п’ятиборства, потрібно звернути увагу на максимальні (max) та мінімальні (min) показники внеску кожної дисципліни.

Найбільш вагомий внесок у кінцевий спортивний результат в сучасному п’ятиборстві (max), спостерігається у комбінованому виді. Він становив 45 % від усієї суми здобутої спортсменами в ході боротьби. Проте, якщо врахувати те, що до складу комбінованого виду входить дві дисципліни (біг та стрільба), відповідно цей показник потрібно розподіляти порівно між ними. Таким чином, його вагомість дещо знижується. Відповідно, максимальний внесок (max) серед усіх дисциплін сучасного п’ятиборства можна спостерігати у плаванні, де він становить 25,1 %. Мінімальне значення (min) внеску дисципліни у завершальний результат п’ятиборців, становить 14,1 %, що спостерігається у фехтуванні.

Спостерігаючи за питомою вагою внеску кожної дисципліни у кінцевий спортивний результат у сучасному п’ятиборстві окремо, потрібно зауважити, що внески кожної

159


окремо взятої дисципліни різняться як у відповідності до змагань, так і в періодах підготовки за досліджуваними роками (табл. 1) [6].

Різниця відсоткового співвідношення результатів між окремими дисциплінами комплексу «H», протягом усього досліджуваного періоду виглядає наступним чином: фехтування – 4,1 %, плавання – 3,3 %, стрільба (до 2008 р.) – 2,9 %, конкур – 2,5 %, біг (до 2008 р.) – 4,8 %, комбінований вид (з 2009 р.) – 4,2 %. Ця різниця між максимальними (max) і мінімальними (min) показниками внеску компонентів змагальної діяльності у результат п’ятиборців, вказує на специфіку підготовленості спортсменів у кожній з дисциплін комплексу. Із отриманих результатів помітно, що найбільш істотна різниця між результатами спортсменів в окремій дисципліні, спостерігається у бігу (за період з 2000 - 2008 рр.), а за існуючими правилами змагань у комбінованому виді (2009 – 2010 рр.) та фехтуванні (2000 – 2010 рр.), розмах яких перевищує 4 %. Така різниця max і min показників між результатами дисциплін є надзвичайно суттєвою та виразно впливає на значення кінцевих спортивних результатів спортсменів. Такий великий розмах у результатах, підтверджує складність підготовки спортсменів як у дисциплінах, так і загалом в сучасному п’ятиборстві, в залежності від умов проведення змагань.

Розглядаючи різницю між результатами спортсменів, потрібно зауважити різницю між відсотковим співвідношенням у окремих видах сучасного п’ятиборства, а саме таких як: фехтування і плавання, результати в яких, є кардинально протилежними один до одного.

Отже, внесок фехтування в загальний результат коливався від min значення – 14,1% у 2004 році на Чемпіонаті світу і до max – 18,2% того ж 2004 року, проте уже на змаганнях Ігор XVIII Олімпіади (Афіни, Греція). Різниця між цими показниками вказує на непередбачуваність даної дисципліни та її специфічність (спортсмен своєю перемогою забирає очки у свого суперника) в порівнянні з іншими дисциплінами комплексу. Варто зазначити, що внесок, близький до 18,0% від усієї суми, протягом досліджуваного періоду спостерігається лише чотири рази, двічі він показаний одним і тим самим спортсменом. Усі інші результати не перевищують середній показник у 16,7% від усієї суми. Щодо періоду, де був продемонстрований найкращий внесок фехтування у кінцеву суму сучасного п’ятиборства, то у фехтуванні він спостерігається під час Ігор Олімпіад і Чемпіонатах світу відразу після Ігор Олімпіад. Винятком став лише Чемпіонат світу 2009 року (м. Лондон) де переможець продемонстрував найнижчий показник внеску фехтування у кінцеву суму сучасного п’ятиборства в порівнянні з Чемпіонатами світу, які відбувалися відразу, після Ігор Олімпіад. Проте, це стало наслідком того, що найбільший внесок в цей рік зробив комбінований вид, результат якого об’єктивно включав, додатково 360 очок, та відповідно необ’єктивний, щодо інших дисциплін комплексу. Також, закономірно стверджувати те, що внесок фехтування в кінцевий результат залежить від індивідуальних особливостей кожного спортсмена. Так, спостерігаючи за найбільшими внесками фехтування у кінцевий результат сучасного п’ятиборства, потрібно відмітити той факт, що два найкращі внески результату фехтування у кінцеву суму, показані одним і тим же спортсменом (А. Мойсєєвим, РФ ), що в свою чергу свідчить про високий рівень індивідуальної майстерності цього спортсмена у даній дисципліні [4].

Внесок результату плавання у кінцевий показник змагальної діяльності п’ятиборців коливається в межах від 21,8% до 25,1% від здобутої спортсменами суми. Слід зазначити, що цей внесок прогресує протягом кожного Олімпійського циклу і свого максимуму досягає на головних змаганнях чотириріччя (Іграх Олімпіад) (табл. 1). Також цей внесок збільшується хвилеподібно у відповідності до Олімпійських циклів. Тобто після Ігор Олімпіад внесок плавання в завершальний результат знижується та поступово зростає до наступних змагань рівня Ігор Олімпіад. Це свідчить про те, що

160


плавання відіграє провідну роль в період Ігор Олімпіад. Такий розподіл у завершальному результаті спортсменів-п’ятиборців пов’язаний з тим, що спортсменів до Ігор Олімпіад виводять на пік форми, і в циклічних дисциплінах (плавання та біг (до 2009 року)) вони показують свої найкращі результати на головних змаганнях Олімпійського циклу. У плаванні, для того, щоб продемонструвати високі результати спортсменам не заважають жодні чинники. У бігу ж, багато що залежить від умов навколишнього середовища та складності маршруту, який прокладають організатори змагань. У ациклічних видах (фехтування, конкур та стрільба (до 2008 р.)) і комбінованих (комбінований вид) має суттєве значення психічне напруження, і тому спортсмени не завжди можуть показувати свої найкращі результати.

Внесок здобутих очок у кінцевий спортивний результат таких дисциплін як стрільба, конкур, біг та комбінований вид, не залежить від певного періоду та коливається в межах індивідуальних можливостей кожного спортсмена протягом усього досліджуваного періоду [3, 4].

Досліджуючи внесок дисципліни у завершальний результат п’ятиборців, слід звернути увагу на середньо – арифметичні показники кожної дисципліни окремо.

Аналізуючи отримані дані, можна стверджувати, що плавання робить найвагоміший внесок у завершальний результат п’ятиборців. При цьому його внесок подекуди складає «чверть» від загально здобутого результату у всіх дисциплінах. Стає зрозумілим, що у сучасному п’ятиборстві плавання має одні з ключових ролей у формуванні спортивного результату [4].

Протилежну ситуацію можна спостерігати у фехтуванні яке у кінцевий результат п’ятиборців робить найменший внесок, лише, в середньому – 16,5%. Проте, ця дисципліна є надзвичайно важлива з огляду попередніх результатів, і тому, якщо спортсмен набере хоча б 18,0% від суми за рахунок фехтування, то це значно підвищить його шанси на перемогу, і скоріш за все буде гарантувати йому місце у призовій трійці за умов стабільних результатів в інших дисциплінах (прикладом такого вдалого розподілення результатів є переможці Чемпіонату світу – 2001 р., та ігор Олімпіад – 2004 та 2008 рр.). Окрім цього, фехтування єдина дисципліна серед п’яти, де спортсмен своїм виграшем відбирає очки у свого суперника. Проте трапляються випадки, коли жоден з суперників не наніс переможного уколу у визначений час, і двом спортсменам зараховується поразка. Таким чином, чим більший внесок у кінцевий результат зробить п’ятиборець за рахунок фехтування, тим більше очок він відбере у свого противника, і тим менший внесок фехтування зробить у кінцевий результат цього спортсмена.

Різниця у середніх значеннях «M» показників: стрільби, конкуру та бігу коливаються в діапазоні 0,6%, що вказує на рівність результатів цих дисциплін для спортсменів. Таке незначне коливання між цими дисциплінами спричинено тим, що спортсмени високо класу у даних видах програми показують результати близькі до максимально допустимих нормативів та свого індивідуального максимуму.

Середній показник внеску комбінованого виду у результат складає 42,9%, проте варто орієнтуватися на показник у 40,8% показаний на Чемпіонаті світу 2010 року, оскільки він є більш достовірний. Це має підґрунтя, враховуючи доповнення до зміни правил змагань даної дисципліни які відбулися у 2009 році. Тому, показник у 40,8% робить суттєвий внесок в результат п’ятиборців та яскраво відображає вагомість цієї дисципліни для сучасного п’ятиборства. Окрім цього результати в цій дисципліні на сьогоднішній день ще не остаточно сформовані та будуть розвиватися протягом найближчого проміжку часу, на що вказує діяльність Міжнародної федерації сучасного п’ятиборства, щодо змін правил змагань.

161


ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕНЬ Внесок результатів окремих дисциплін у загальний спортивний результат сучасного п’ятиборства, за період розвитку виду спорту змінювався відповідно до зміни правил проведення змагань.

У відповідності до сучасних правил змагань, внесок дисциплін у загальний результат сучасного п’ятиборства,складає за середніми значеннями для кожної дисципліни комплексу такі показники: 16,5% - фехтування; 23,1% – плавання; 19,6% – конкур; 40,8% (42,9) – комбінований вид.

Перспективи подальших досліджень передбачають вивчення внеску спортивних дисциплін комплексу сучасного п’ятиборства на різних рівнях майстерності спортсменів у цьому виді спорту.

ЛІТЕРАТУРА 1. Дрюков В. А. Система построения четырехлетних циклов подготовки

спортсменов высокого класса к олимпийским играм (на матери современного пятиборья) : дис. ... д-ра наук по физ. восп. и спорту: 24.00.01 / Нац. ун-т физ. восп. и спорта Украины. − К. 2002. – 410 с.

2. Дрюков В. А. Модель заключного року підготовки до Ігор XXVIII олімпіади в Афінах (на матеріалі сучасного п’ятиборства) / Дрюков В. А., Дрожжин В. Ю., Карленко В. П., Павленко Ю. А., Азарченко П. М. / Актуальні проблеми фіз. культури і спорту. − 2003. − №1. - С.25-32.

3. Дрюков В.О. Підсумки чемпіонатів світу 2005–2006 рр. з олімпійських видів спорту й перспективи виступу збірних команд України на Іграх ХХІХ Олімпіади в Пекіні / В. О. Дрюков, Ю. О. Павленко, Г. В. Коробейніков, С. В. Дрюков, М. П. Кірієнко, А. Ю. Шидловський / Актуальні проблеми фіз. культури і спорту. – 2006. – № 11. – С. 4-57.

4. Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения: ученик для студ. высш. учеб. заведений физ. воспитания и спорта / В. Н. Платонов – К. : Олимпийская литература, 2004. – 808 с. – ISBN 966 – 7133 – 64 – 8.

5. Селецкий А. Совершенствование подготовки спортсменов-пятиборцев на основе учета психомоторных качеств / А. Селецкий // Молода спортивна наука України : Зб. наук. праць з галузі фіз. культури і спорту. – Вип. 15. – Львів, 2011. – Т.1.– С. 299-304.

6. Стецькович С.Р. Зміни результатів провідних п’ятиборців світу відповідно до змін правил змагань / Стецькович С. Р., Пітин М. П. // Материал. третьей междунар. науч.-практ. конф. «Здоровье для всех»: редкол.: К.К. Шебеко [и др.]. – Пинск: ПолесГУ, 2011. – Ч.ІІІ. – С. 167-170. С. 271-273. ISBN 978-985-516-160-9.

162


УДК 796.071.43 – 057.21:796.42

ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ТРЕНЕРІВ З ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ

Самоленко Т.В., к.фіз.вих., доцент

Класичний приватний університет Для підготовки спортсменів високого класу Україна гостро потребує фахівців найвищої категорії. Проблема підготовки таких спеціалістів є важливою для представлення України на світовій арені спорту. У статті автор виявляє проблеми підготовки та підвищення кваліфікації тренерів з легкої атлетики та окреслює основні напрямки вирішення проблем.

Ключові слова: підготовка, легка атлетика, фізична культура, спорт, спортсмени, навчальні заклади.

Самоленко Т.В. ПРОБЛЕМЫ ПОДГОТОВКИ И ПОВЫШЕНИЯ КВАЛИФИКАЦИИ ТРЕНЕРОВ ПО ЛЕГКОЙ АТЛЕТИКЕ / Классический приватный университет, Украина.

Для подготовки спортсменов высокого класса в Украине остро требуются специалисты наивысшей категории. Проблема подготовки таких специалистов является важной для представления Украины на мировой арене спорта. В статье автор находит проблемы подготовки и повышения квалификации тренеров по легкой атлетике и устанавливает основные направления решения проблем.

Ключевые слова: подготовка, легкая атлетика, физическая культура, спорт, спортсмены, учебные заведения.

Samolenko T.V. THE PROBLEMS PREPARATION AND IN-PLANT TRAINING OF TRAINERS FOR TRACK AND FIELD ATHLETICS / Сlassic private university, Ukraine.

For preparation of sportsmen of high class Ukraine requires the specialists of the greatest category sharply. A problem of preparation of such specialists is important for presentation of Ukraine on the world arena of sport. The author finds problems of preparation and improvement of professional skill of trainers in clause on track and field athletics and establishes the basic directions of the decision of problems.

Key words: preparation, track and field athletics, physical training, sports, sportsmen, sportsmen educational.

ВСТУП На цей час підготовка висококваліфікованих спортсменів вимагає високої професійної підготовки тренерів та спеціалістів збірних команд, яка включає до себе як фундаментальні знання, так і володіння професійними навиками в області теорії та методики спортивної підготовки. Сучасні умови потребують ефективного використання системи професійної підготовки, підвищення кваліфікації та стажування тренерського складу.

Для підготовки тренерських кадрів в Україні працюють ряд навчальних закладів фізкультурного напрямку. Готують фізкультурні кадри 4 університети фізичної культури: у Києві – національний університет фізичного виховання і спорту України; у Дніпропетровську – державний університет фізичної культури і спорту; у Львові – державний університет фізичної культури; у Донецьку – державний університет здоров’я, фізичного виховання і спорту та 1 академія у Харкові – державна академія фізичної культури. Середню спеціальну фізкультурну освіту здобувають в Івано-Франківському та Дніпропетровському коледжах фізичної культури. Окрім цього, вищу освіту здобувають у 5, а середню спеціальну – у 10 непрофільних закладах.

За територіально-адміністративним розподілом до кожного навчального закладу умовно розподілено області України. Так, у Львові навчаються із західного регіону України, а це – 6 областей: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Ровенська та Тернопільська. Дніпропетровськ охоплює 3 області (Дніпропетровська, Запорізька, Одеська), Республіку Крим та м. Севастополь. У Києві навчаються студенти з 6 областей: Київської, Вінницької, Житомирської, Хмельницької, Черкаської,

163


Чернігівської та м. Києва. Харківська, Сумська, Полтавська, Кіровоградська області мають змогу навчатися у Харкові. У Донецьку здобувають вищу освіту з Донецької, Луганської, Миколаївської та Херсонської областей. Повний обсяг областей України, закріплених за навчальними закладами, сприяє виявленню обдарованої молоді до тренерської роботи. Автор [3] визначає деякі аспекти організації процесу підготовки фахівців фізичного виховання та спорту до майбутньої професійної діяльності у вищих навчальних закладах. Однак результати українських спортсменів на змаганнях світового рівня залишають сподівання на краще. Тому дана тема актуальна і вимагає вивчення.

Зв'язок роботи із важливими науковими програмами або практичними завданнями. Дослідження виконане згідно із Зведеним планом НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр. Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту за темою 2.2.10.3 “Підвищення швидкісно-силової та технічної підготовленості легкоатлетів різної кваліфікації ”.

Метою дослідження є вивчення проблем підготовки та підвищення кваліфікації тренерських кадрів і спеціалістів.

Завдання дослідження: 1. Вивчити умови підготовки фахівців з фізичної культури. 2. Визначити проблеми підготовки та підвищення кваліфікації тренерських кадрів. 3. Окреслити основні напрямки усунення проблем у підготовці тренерів.

Методи дослідження: аналіз та синтез матеріалів літературних джерел.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Аналізуючи закон України [1], визначаємо основні положення. Отже, держава повинна забезпечувати підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів у сфері фізичної культури і спорту. Фахівцям, які мають спеціальну освіту та відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень, надається право проводити фізкультурно-оздоровчу та спортивну діяльність. Тренери проходять обов'язкову атестацію.

Тренер є однією з найважливіших постатей у спорті, він керує всією спортивною діяльністю спортсмена [2]. Для росту професійної майстерності тренера необхідно постійно здобувати нові знання і вміння, а також розвивати організаційні здібності і особисті якості.

Сучасне суспільство вимагає від вищих навчальних закладів підготовки конкурентоспроможних фахівців, які б могли працювати в нестабільних умовах і при цьому розвиватися професійно [3].

Спорт покликаний на забезпечення зміцнення здоров'я, виховання високих моральних якостей, підвищення авторитету держави у світовому співтоваристві. Провідне місце в спорті належить тренерам, які здійснюють відбір і підготовку спортсменів, забезпечують їх участь у змаганнях. Тренерський склад налічує близько 16 тис. фахівців, які у складних соціально-економічних умовах намагаються гідно виконувати свою роботу [4].

Як зазначають автори [2, 4], тренер у своїй спортивній діяльності виявляє ряд важливих педагогічно-виховних недоліків у формуванні, насамперед, справжньої людини, а пізніше вже спортсмена. Отже, це робота не проста і вимагає великої віддачі.

Водночас через ряд обставин невирішеними залишаються окремі проблеми підвищення ефективності діяльності тренерів, зокрема щодо престижності їх роботи, недостатнього рівня матеріальної винагороди та стимулювання високих досягнень [4, 5]. Є недоліки в оплаті праці тренерів, оскільки не враховується специфіка їхньої діяльності, пов'язана з

164


необхідністю постійного збереження контингенту спортсменів, частими від'їздами до місць змагань та постійною змагальністю за найвищі світові результати.

Наведені фактори і відсутність перспектив для професійного зростання спричиняють відплив висококваліфікованих тренерських кадрів до інших сфер діяльності та за кордон (за роки незалежності з України виїхало понад 200 тренерів міжнародного рівня).

Нерозроблений механізм прогнозування потреби в тренерських кадрах для різних видів спорту, визначення обсягів державного замовлення на їх підготовку. Потребує поліпшення відповідна професійна орієнтація молоді. Недосконалою є процедура зарахування осіб до вищих навчальних закладів спортивного профілю. Рівень знань та вмінь багатьох молодих тренерів здебільшого не відповідає сучасним вимогам. Відсутні об'єктивні важелі впливу на тренерів для постійного підвищення їх кваліфікації. Система атестації тренерів не позбавлена формалізму. Значного оновлення потребує післядипломна освіта. Повільно впроваджуються в практику підготовки спортсменів передові технології, досягнення спортивної науки. Стримуючим фактором у роботі тренерів є нестача спортивних споруд та їх невідповідність сучасним вимогам, відсутність спеціального інвентарю та обладнання.

Усі вище перераховані проблеми дозволили визначити основні напрямки долання проблем. По-перше, максимальне наближення теоретичної підготовки фахівців з легкої атлетики до практичної діяльності тренера. По-друге, покращення матеріальної бази спортивних шкіл. По-третє, проведення традиційних курсів для підвищення кваліфікації тренерів із залученням провідних тренерів та спортсменів високого класу для вивчення сучасних технологій, запроваджених у спорті.

ВИСНОВКИ Для залучення до тренерської роботи висококваліфікованих фахівців та стимулювання підвищення їх професійної майстерності, слід розглянути можливість удосконалення умов оплати тренерів. Удосконалити механізм відбору абітурієнтів та їх зарахування до вищих навчальних закладів, які проводять підготовку тренерських кадрів. Організувати проведення щорічного конкурсу серед засобів масової інформації на кращі публікації та передачі про тренерів. Залучати студентів, які навчаються за спеціальністю "Олімпійський та професійний спорт", до тренерської практики без відриву від навчання з обов'язковою фаховою (переддипломною) практикою за місцем майбутнього працевлаштування.

Для підвищення кваліфікації тренерів найбільш оптимальною формою організації є проведення курсів по підвищенню кваліфікації без відриву від роботи - під час проведення навчально-тренувальних зборів. Необхідно створити вищу школу тренерів при профільних університетах.

Як додаткові форми організації підвищення кваліфікації тренерів та інших спеціалістів, можуть використовуватися такі форми: − щорічні науково-практичні конференції; − семінари; − конгреси з проблем підготовки спортсменів; − стажировка перспективного тренерського складу та спеціалістів у збірних

командах України, спортивних центрах, клубах і за кордоном; − стажировка спеціалістів та загальна науково-дослідницька робота з проблем

спорту вищих досягнень у зарубіжних науково-дослідницьких інститутах та інших наукових організаціях.

165


− забезпечити розвиток дистанційної та самоосвітньої форми підвищення кваліфікації тренерів з використанням можливостей електронних засобів зв'язку.

Перспективи подальших досліджень у даному напрямку. У подальшому планується вивчення нетрадиційних методів підготовки спортсменів.

ЛІТЕРАТУРА 1. Закон України «Про фізичну культуру і спорт». – К., 1993. – 22 с.

2. Басенко, О. Дослідження креативності особистості тренера [Текст] / О. Басенко // Молода спортивна наука України : Зб. наук. праць з галузі фізкультури і спорту. – Львів : Укр. Технолог., 2006. – Вип.10: У 4 т. : Кн.1. – С. 15-19.

3. Безкоровайна Л.В. Деякі аспекти організації процесу підготовки фахівців фізичного виховання та спорту до майбутньої професійної діяльності у вищих навчальних закладах / Л.В. Безкоровайна, А.В. Сватьєв // Вісник Запорізького національного університету. Фізичне виховання та спорт, 2009. - № 2.

4. Романина Е.В. Особенности формирования индивидуального стиля тренера в процессе профессиональной деятельности [Текст] / Е.В. Романина, Е.А. Романин // Теория и практика физической культуры, 2006. – № 6. – С. 18-24.

5. Сущенко Л.П. Професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту (теоретико-методологічний аспект) / Сущенко Людмила Петрівна // Запоріжжя : Запорізький держ. ун-т, 2003. – 442 с.

УДК 796.412 – 057.875

ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ОЗДОРОВЧОЮ АЕРОБІКОЮ НА РІВЕНЬ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СТУДЕНТОК

Сердюк Д.Г., ст. викладач, Яковенко Д.С., студент, Сушко Д.І., студент

Запорізький національний університет У статті проаналізовано особливості впливу занять фітбол-аеробікою на рівень фізичної підготовленості дівчат-студенток. Результати, отримані в процесі проведеного експериментального дослідження, дозволили констатувати, що займатися більш складними видами фізичних вправ, а саме фітбол-аеробікою, необхідно, маючи певну базову фізичну та технічну підготовленість.

Ключові слова: дівчата, аеробіка, фітбол-аеробіка, рівень фізичної підготовленості, фізичні якості.

Сердюк Д.Г., Яковенко Д.С., Сушко Д.И. ВЛИЯНИЕ ЗАНЯТИЙ ОЗДОРОВИТЕЛЬНОЙ АЭРОБИКОЙ НА УРОВЕНЬ ФИЗИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВЛЕННОСТИ СТУДЕНТОК / Запорожский национальный университет, Украина.

В статье проанализированы особенности влияния занятий фитбол-аэробикой на уровень физической подготовленности девушек-студенток. Результаты, полученные в ходе проведенного экспериментального исследования, позволили констатировать, что заниматься более сложными видами физических упражнений, а именно фитбол-аэробикой, необходимо, имея определенную базовую физическую и техническую подготовленность.

Ключевые слова: девушки, аэробика, фитбол-аэробика, уровень физической подготовленности, физические качества.

Serdyuk D.,Yakovenko D., Sushko D. EFFECT OF WORK HEALS AEROBICS THE LEVEL OF PHYSICAL FITNESS OF STUDENTS / Zaporizhzhya national university, Ukraine.

166


The main points of influence of fitball-aerobics were analyzed students-girls. The results which were found out during experimental research allowed saying exactly that doing more complex exercises fitball-aerobic basic readiness is necessary only when you have physical and special a definite.

Key words: girls, aerobics, fitball-aerobics, the level of physical readiness and physical facilities.

ВСТУП Оздоровча аеробіка у всіх її різновидах - одна з сучасних систем оздоровчої гімнастики, яка спрямована на формування статури дівчат та жінок та виховання вміння красиво рухатися. Ефективними в цьому напрямку є спеціальні танцювальні та гімнастичні вправи [1, 2, 3].

У сучасній науковій та спеціальній літературі питання впливу занять аеробікою на рівень фізичної підготовленості різних верств населення під впливом групових занять висвітлені недостатньо.

У системі фізичного виховання студентів назріла необхідність проведення занять, спираючись на можливості та схильності тих, хто займається. Різноманітність занять, що проводяться, у багатьох випадках зумовлює зацікавленість та бажання студентів займатися фізичними вправами взагалі та аеробікою зокрема [4].

У наш час найбільш поширеними видами оздоровчої аеробіки, які проводяться зі студентками, є базова та степ-аеробіка. А такий вид оздоровчої аеробіки, як фітбол-аеробіка використовують на заняттях зі студентками вищих навчальних закладів вкрай рідко. У зв’язку з цим нам було цікаво проаналізувати зміни фізичної підготовленості студенток під впливом занять саме фітбол-аеробікою.

Враховуючи вищенаведене, слід вважати, що напрямок нашої роботи є актуальною проблемою сучасної теорії та методики оздоровчої аеробіки. Розвиток цієї галузі знань відкриває нові перспективи в методиці побудови та проведення занять оздоровчого напрямку.

Необхідність вивчення наукових основ впливу занять в оздоровчих групах на рівень фізичної підготовленості, а також планування оздоровчо-тренувального процесу послужили підставою для проведення цього дослідження.

Використання системного підходу під час проведення оздоровчих занять сприяло підвищенню ефективності фізичних навантажень, які виконуються на заняттях. Біомеханічні проблеми управління вирішували у своїх працях І.П. Батов, В.В. Кузнєцов, В.І. Лях та інші.

Спираючись на фундаментальні праці І.М. Сеченова, П.Ф. Лесгафта, П.К. Анохіна та інших вчених, сучасні спеціалісти успішно розвивають та вдосконалюють форми та засоби оздоровчих занять та розширюють можливості підвищення рівня фізичної підготовленості тих, що займаються аеробікою (Т.С. Лісицька (2002), О.Ю. Фанигіна (2005), С.І. Атаманюк (2006), М.Є. Акімова (2008), О.В. Соколова (2011) та інші).

Аналіз спеціальної літератури й узагальнення передового досвіду підготовки фахівців у галузі фізичного виховання та спорту, а також у сфері оздоровчих занять виявив, що багато досліджень проведено у сфері підготовки тренерів зі спортивної аеробіки (М.Р. Батищева, 2003; Т.С. Лисицька, 2003, 2004; С.І. Атаманюк, 2006 та інші), вивчення впливу аеробіки на організм (В.С. Чебураєв, 2002; Т.С. Лисицька, 2003; Е.В. Майданюк, 2004, О.В. Соколова, 2011 та інші), впровадження аеробіки в процес фізичного виховання з різними верствами населення (Т.П.Киреєва, 2003; Л.Б Андрющенко, 2004 та інші), але не знайдено жодної фундаментальної праці стосовно впливу занять фітбол-аеробікою на фізичний та функціональний стан студенток вищих навчальних закладів [5, 6].

167


ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ Визначити вплив занять фітбол-аеробікою на рівень фізичної підготовленості дівчат-студенток Запорізького національного університету.

Ми використовували такі методи дослідження: аналіз літературних джерел та узагальнення досвіду роботи; педагогічне спостереження; педагогічний експеримент; тестування; методи математичної статистики.

Для визначення рівня фізичної підготовленості ми використовували тести, які запропоновані В.О. Романенко (2005) [ 7 ]:

• Нахил, стоячи на гімнастичній лаві (см). • Човниковий біг 4х9м, сек. • Згинання та розгинання рук в упорі лежачи (кількість раз). • Піднімання тулуба з положення лежачи на спині (кількість раз за 1 хвилину). • Стрибок у висоту з місця, см. • Стрибок у довжину з місця (см). • Статична рівновага, сек.

Дослідження проводилось у групах спортивно-педагогічного вдосконалення (СПВ) (аеробіка) факультету фізичного виховання ЗНУ. У них брали участь дівчата 17-19 років, які регулярно відвідували заняття з аеробіки (3 рази на тиждень, тривалість кожного заняття становила 2 академічні години). Було досліджено 31 людину. Дівчата займались фітбол-аеробікою за авторською програмою.

Окрім того, усі студентки прийшли на заняття після тривалого літнього відпочинку, що пов’язане з періодом літніх канікул. Усі дівчата після проведення медичного огляду були віднесені за станом здоров’я до основної медичної групи.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Двічі упродовж експериментального дослідження проводилося тестування для визначення рівня фізичної підготовленості тих, що займаються в групах СПВ (аеробіка).

Проаналізувавши дані, слід відмітити, що достовірні статистичні зміни показників, які характеризують фізичну підготовленість студенток та розвиток їхніх рухових якостей, ближче до закінчення експерименту відбулися в результатах таких тестів. У студенток, які займалися фітбол-аеробікою, найбільший відносний приріст результатів ми спостерігали у результатах тесту, що характеризує розвиток функції рівноваги (проба Ромберга, сек) - 29,46%. На наш погляд, таке значне покращення результатів можна пояснити тим, що більша частина вправ виконувалася сидячи або лежачи на фітболі, що потребує вміння зберігати рівновагу та контролювати правильне положення тіла.

Не менш значущі зміни в показниках нами зафіксовано в результатах тестів «Нахил, стоячи на гімнастичній лаві» та «Піднімання тулуба із положення лежачи на спині». Відносний приріст результатів у цих тестах – 13,85% та 10,43% відповідно. Покращення результатів у цих тестових вправах також пояснюється технічними особливостями виконання вправ на фітболі.

Практично однакові покращення результатів нами зафіксовано в результатах таких тестів: «Стрибок у висоту з місця» - 4,89%, «Човниковий біг 4х9м» - 4,63% та «Стрибок у довжину з місця» - 4,57%. Це свідчить про те, що вправи з фітболом сприяють покращенню показників, що характеризують розвиток швидкісно-силових здібностей та координаційних здібностей студенток.

Негативний приріст результатів нами зафіксовано у показниках тесту «Згинання-розгинання рук в упорі лежачи» - 1,13%. Це свідчить про те, що для покращення

168


результатів у цій тестовій вправі недостатньо виконувати вправи з фітболом, а необхідно на кожному занятті виконувати саме згинання та розгинання рук у різних вихідних положеннях.

Враховуючи отримані результати, ми можемо констатувати, що заняття фітбол-аеробікою сприяють покращенню рівня розвитку фізичних якостей студенток 17-19 років. Однак заняття фітбол-аеробікою призводять до достовірно значущих змін у розвитку функції рівноваги, гнучкості та сили. Рівень розвитку інших якостей свідчить про тенденцію до покращення показників.

На наш погляд, такі розбіжності в результатах можна пояснити тим, що вправи фітбол-аеробіки мають більш виражений силовий характер, а також можливість виконувати вправи в різних вихідних положеннях (сидячи та лежачи на фітболі, тримаючи фітбол у руках, ногах, виконуючи кидки, перекати та інше). Але більш ефективними заняття фітбол-аеробікою будуть після опанування технікою виконання базових кроків та рухів, тобто після отримання певної базової підготовки.

ВИСНОВКИ Проаналізувавши сучасне становище у сфері побудови та проведення занять оздоровчої аеробіки зі студентками, нами було визначено рівень розвитку фізичних якостей дівчат, які навчаються на факультеті фізичного виховання ЗНУ.

Проводячи повторне тестування, ми спостерігаємо підвищення результатів у студенток. Однак достовірне збільшення показників простежується в дівчат у тестах, які характеризують розвиток функції рівноваги, гнучкості та сили. Результати, які зафіксовані у інших тестах дівчат, свідчать про тенденцію до покращення цих показників.

Таким чином, ми можемо констатувати, що заняття фітбол-аеробікою покращують показники рівня розвитку фізичних якостей дівчат 17-19 років. Однак слід зазначити, що для більш ефективних занять складними видами аеробіки, а саме фітбол-аеробікою, необхідно мати достатній рівень базової підготовки (фізичної, технічної…).

Подальші дослідження ми плануємо проводити з метою визначення впливів занять іншими видами оздоровчої аеробіки на фізичний та функціональний стан студенток факультету фізичного виховання ЗНУ на заняттях спортивно-педагогічного вдосконалення (аеробіка).

ЛІТЕРАТУРА 1. Кокарев Б.В. Основи побудови та проведення занять з оздоровчої аеробіки: навч.-

метод. посіб. з розділу навчальної дисципліни «Аеробіка» для студентів факультету фізичного виховання всіх спеціальностей / Кокарев Б.В., Черненко О.Є. , Гордейченко О.А. – Запоріжжя: ЗНУ, 2006. – 70 с.

2. Вдосконалення технічної майстерності у спортивній аеробіці / А.М. Гурєєва, О.А.Гордейченко, О.Є. Черненко та ін. // Сучасні технології у сфері фізичного виховання, спорту та валеології: Збірник наукових праць II Міжнар. (Інтернет) наук.-практ. конф. – Харків: Акад. ВВ МВС України, 2008. – С. 76-81

3. Лисицкая Т.С. Аэробика: В 2 т. Т. 1: Частные методики / Т.С. Лисицкая, Л.В. Сиднева. – М.: Федерация аэробики России, 2002. – 216 с.

4. Черненко О.Є. Базова аеробіка з методикою викладання: Методичні рекомендації для студентів факультету фізичного виховання, вчителів фізичного виховання та інструкторів аеробіки / Черненко О.Є., Кокарева С.М., Кокарев Б.В. – Запоріжжя: ЗДУ, 2004. – 40 с.

169


5. Акимова М.Е. Исследование физической подготовленности студенток, занимающихся спортивной аэробикой / М.Е. Акимова // Проблемы и перспективы развития спортивных игр и единоборств в высших учебных заведениях // Сборник статей под ред. Ермакова С.С. / IV междунар. науч. конф., 5 февраля 2008 года. – Харьков-Белгород-Красноярск, 2008. – 208с. – С. 3-5.

6. Акимова М.Е. Содержание и методика проведения занятий по аэробике со студентами высших учебных заведений / М.Е. Акимова // Проблемы и перспективы развития спортивных игр и единоборств в высших учебных заведениях // Сборник статей под ред. Ермакова С.С. / IV междунар. науч. конф., 5 февраля 2008 года. – Харьков-Белгород-Красноярск, 2008. – 208 с. – С. 5-7.

7. Романенко В.А. Диагностика двигательных способностей / Валерий Романенко. – Донецк: ДонНУ, 2005. – 290 с.

УДК 159.9:796

МОТИВАЦІЯ ДОСЯГНЕНЬ СПОРТСМЕНІВ Стражева О.В., доцент

Класичний приватний університет У статті розкриваються проблеми формування мотивації досягнень спортсменів. Наведено рекомендації для створення мотивації та підвищення внутрішньої мотивації. Розглянуто теорії мотивації та етапи розвитку мотивації досягнень і змагальності.

Ключові слова: мотивація, мотив, змагальність, мотивація досягнень.

Стражева О.В. МОТИВАЦИЯ ДОСТИЖЕНИЙ СПОРТСМЕНОВ / Классический приватный университет, Украина.

В статье раскрываются проблемы формирования мотивации достижений спортсменов. Приведены рекомендации для создания мотивации и повышения внутренней мотивации. Рассмотрены теории мотивации на этапах развития мотивации достижений и состязательности. Ключевые слова: мотивация, мотив, состязательность, мотивация достижений.

Strazheva O.V. MOTIVATION OF ACHIEVING SPORTSMEN / Classic private university, Ukraine.

The problems of forming motivation of achievements of sportsmen open in article up. Recommendations for creation of motivation and rise of imlying motivation are led. Theories of motivation and stages of development of motivation of achievements and zmagalnosti are considered.

Key words: motivation, reason, zmagalnist, motivation of achievements.

ВСТУП Спорт є специфічною сферою діяльності людини, вона має свій творчий характер. Відомо, що психіка, свідомість людини, особистість у цілому формуються в діяльності. Щоденні тренувальні заняття, участь у змаганнях розвивають ті якості (фізичні і психічні), що лежать в основі спортивної діяльності. Тому спорт входить у систему видів діяльності, має велике значення для розвитку й удосконалення особистості.

Специфічні особливості діяльності в спорті визначаються різницею в умовах, цілях, мотивах, засобах і результатах, що досягаються. Мотивація відображає спонукальний бік поведінки людини. Це система чинників, які детермінують поведінку та пояснюють активність людини.

170


Відомий німецький психолог К. Левін стверджував, що кожна людина характерним для неї чином сприймає й оцінює одну і ту ж ситуацію, й у різних людей ці оцінки не збігаються. Мотивація в цьому випадку визначається як процес безперервного вибору й прийняття рішень на основі зважування поведінкових альтернатив.

Мотивація пояснює цілеспрямованість дії, організованість і стійкість цілісної діяльності, спрямованої на досягнення певної мети. Мотив на відміну від мотивації – це те, що належить самому суб'єктові, є його стійкою особистісною властивістю, що зсередини спонукує до здійснення певних дій. Мотив також можна визначити як поняття, що в узагальненому вигляді представляє безліч диспозицій.

Аналіз літературних джерел свідчить про те, що проблема мотивації досягнень спортсменів недостатньо вивчена, недостатньо розкриті проблеми залежності мотивації досягнень від потреб спортсменів, мотиви досягнення успіхів у мотивації спортсмена та мотивація досягнення і мотив уникнення невдачі.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ Визначити способи формування мотивації досягнень спортсменів.

Завдання: 1. Вивчити і проаналізувати наявну літературу з даної проблеми. 2. Зробити психологічний аналіз поняття мотивації та мотиваційної сфери особистості спортсмена. 3. Cформулювати висновки.

Мотивація – це сукупність спонукальних чинників, які визначають активність особистості; це всі мотиви, потреби, стимули, ситуативні чинники, які спонукають поведінку людини. Однак мотивація – це не лише мотиви, а й ситуативні чинники (вплив різних людей, специфіка діяльності й ситуації тощо). Ситуативні чинники (фактори) є досить динамічними, мінливими, що створює значні можливості впливу на них і на активність у цілому. Інтенсивність актуальної (що діє «тут і тепер») мотивації залежить від сили мотиву й інтенсивності ситуативних детермінант мотивації (вимог та впливу інших людей, складності завдань тощо).

Мотивація спортсмена (актуальна мотивація досягнення під час змагання) визначається не тільки особливостями й силою його мотивів, а й багатьма ситуативними чинниками (настановами тренера, турнірною ситуацією, очікуваннями інших людей, командним "духом" тощо) [3].

Певним мотивом (або навіть сукупністю мотивів) мотивація діяльності не вичерпується. Необхідно враховувати вплив чинників конкретної ситуації. Надмірна складність діяльності, несприятлива конкретна життєва ситуація призводять до зниження не лише мотивації, а й ефективності діяльності [1].

Поняття “мотивація досягнень” з’явилося в 40-х рр. минулого століття. Ним описувалися зусилля людини, спрямовані на виконання завдань, досягнення досконалості, переборення перешкод і труднощів, виконання чогось краще за інших.

Мотивація досягнень – це орієнтація людини на прагнення до успішного виконання завдання, наполегливість перед невдачами та відчуття гордості за виконане завдання. У спортивному світі мотивацію досягнень називають змагальністю. В умовах занять спортом і фізичною культурою мотивація досягнень сфокусована на змаганнях із самим собою, тоді як змагальність впливає на поведінку в ситуаціях соціальної оцінки.

Мотивацію ділять на зовнішню та внутрішню [4]. Збільшення чи зниження внутрішньої мотивації залежить від того, як людина сприймає заохочення. Заохочення, які сприймаються як такі, що контролюють поведінку людини чи забезпечують інформацію про її некомпетентність, знижують рівень внутрішньої мотивації. Заохочення, що мають інформаційний аспект і забезпечують позитивний зворотний зв’язок про компетентність людини, підвищують рівень внутрішньої мотивації.

171


Спортивною психологією пропонуються 5 рекомендацій зі створення мотивації:

1. Щоб підвищити рівень мотивації, необхідно аналізувати взаємодію особистісних і ситуаційних особливостей.

2. Необхідно враховувати різноманітність мотивів та їх кількість, постійно їх контролюючи.

3. Щоб підвищити мотивацію, треба створити такі умови (середовище) занять, які б задовольніли потреби всіх учасників.

4. Керівник має усвідомити свою роль у мотиваційному середовищі, а також те, що він впливає на мотивацію як безпосередньо, так і опосередковано.

5. Використовувати методи модифікації поведінки для зміни небажаних мотивів та зміцнення слабких.

Пропонуються також рекомендації з підвищення внутрішньої мотивації:

1. Забезпечення успішного досвіду. 2. Забезпечення відповідності заохочення виконуваній діяльності. 3. Використання словесних та інших видів заохочення. 4. Зміна змісту та послідовності виконання вправ. 5. Втягування учасників у прийняття рішення. 6. Визначення реальних цілей.

Таким чином, мотивація — це сукупність усіх чинників (як особистісних, так і ситуативних), які спонукають людину до активності (діяльності).

Існує три теорії, які пояснюють, що мотивує (спонукує) людей до дії: теорія потреби досягнення, теорія атрибуції, теорія досягнення мети [2].

Щоб зрозуміти, як мотивація досягнення впливає на фізичну активність, необхідно, насамперед, з'ясувати, що це таке, і як це поняття пов'язане зі змагальністю. Цей термін з'явився більше 50 років тому для опису зусиль людини, спрямованих на виконання завдання, досягнення досконалості, подолання труднощів (перешкод), виконання чого-небудь краще від інших. Мотивація досягнення – це орієнтація людини на прагнення до успішного виконання завдання, наполегливість перед невдачею і почуття гордості за виконання поставленого завдання.

Американські психологи Д. Аткінсон і Д. Мак-Клелланд установили, що мотив досягнення складається з двох протилежних мотиваційних тенденцій — прагнення до успіху та уникнення невдачі.

Високий рівень мотивації досягнення означає, що в дитини переважає прагнення до успіху; низький рівень мотивації свідчить, навпаки, що домінує прагнення уникати невдачі.

Змагальність Рейнер Мартені визначив як "схильність до прагнення задоволеності при порівнянні із шаблоном досконалості в присутності інших, які здатні здійснити оцінку". Він розглядає змагальність як поведінку досягнення в змагальному контексті, де соціальна оцінка є ключовим компонентом.

Розвиток мотивації досягнення й змагальності відбувається в три послідовніх етапи.Не кожний досягає заключного етапу, а вік, у якому досягають того або іншого етапу, значно коливається [1].

1. Етап автономної компетентності. На цьому етапі, що, приблизно, триває до 4-річного віку, дитина концентрує свою увагу на своєму оточенні й самооцінці.

172


2. Етап соціального порівняння. На цьому етапі, що починається приблизно в 5–річному віці, дитина головним чином співставляє свій рівень діяльності з рівнем діяльності інших. Це етап, "хто швидше, більше, привабливіше й сильніше".

3. Інтегрований етап. Є поєднанням двох попередніх етапів. Людина, що досить повно здійснює таку інтеграцію, знає, коли настає підходящий момент для змагання й порівняння себе з іншими, а коли варто використовувати для порівняння свої попередні результати. Цей етап, що інтегрує компоненти двох попередніх етапів, найбільше підходить для досягнення. Люди досягають цього етапу в різному віці.

Соціальне середовище, у якому перебуває людина, має велике значення для мотивації досягнень змагальності. Значимі оточуючі можуть відіграти важливу роль у створенні як позитивного, так негативного клімату.

Особливо важливу роль для спортсмена відіграють батьки, викладачі й тренери. Викладачі тренери безпосередньо й опосередковано створюють мотиваційний клімат. Вони визначають завдання ігри як змагальні або комплексні, відповідним чином групують учасників і диференційовано визначають мету або результат.

Особи з сильним мотивом досягнення успіху [4]:

1. Наполегливі в досягненні мети.

2. Не задовольняються отриманим результатом.

3. Що б не робили, намагаються це виконати краще, ніж раніше.

4. Для них головне в житті — це переживання радості успіху внаслідок досягнення високих результатів.

5. Схильні ставити віддалені цілі.

6. Не задовольняються простим завданням і легкодосяжними цілями.

7. Захоплюються роботою, досягаючи дедалі нових і нових цілей.

УСПІХ= З + Мд + С,

де З – здібності; Мд – мотивація досягнень; С – ситуація (сприятливі обставини).

Мотив досягнення — це загальна, відносно стійка риса особистості, яка виявляється в прагненні до успіху, бажанні досягти високих результатів і відчувати задоволення при цьому. Д. Мак-Клелланд, аналізуючи умови формування мотивації досягнення, об'єднав основні формувальні впливи в чотири групи [3]:

− формування синдрому досягнення (переваги в людини прагнення до успіху над прагненням уникати невдач);

− самоаналіз;

− формування прагнення та навичок ставити перед собою високі, але адекватні цілі;

− міжособистісна підтримка.

ВИСНОВКИ Аналіз наукових джерел та літератури з даної теми дав можливість зробити такі висновки:

1. Мотивація досягнення і змагальність проходять наступні етапи розвитку: а) автономний етап, коли увага звертається на вдосконалювання свого оточення;

б) етап соціального порівняння, коли акцент робиться на порівняння себе з іншими;

173


в) інтегрований етап, що включає самовдосконалення й соціальне порівняння. Головне завдання – досягти автономного, інтегрованого етапу, а також розуміти, коли доцільно змагатися й порівнювати себе з іншими, а коли – зіставляти результати зі своїми, показаними раніше.

2. На мотивацію досягнення спортсменів значний вплив роблять батьки, викладачі, тренери та референтні групи. Вони можуть створювати клімат, що підвищує досягнення й протистоїть засвоєної безпорадності. Це найкраще досягається за рахунок: а) усвідомлення взаємодіючого впливу на мотивацію досягнення;

б) акцентування уваги на націленість на завдання, зниження при цьому націленості на результат;

в) контролю й забезпечення атрибутивного зворотного зв'язка;

г) обговорення із тими, що займаються, коли доцільно змагатися й порівнювати себе з іншими, а коли – порівнювати результати зі своїми, показаними раніше.

ЛІТЕРАТУРА 1. Занюк С.С. Психологія мотивації: навч. посіб. – К.: Либідь, 2002. – 304 с.

2. Цимбалюк І.М. Психологія: навч. посіб. – К.: Професіонал, 2004. – 189 c.

3. Комісарик М.І. Основи психології спорту: навч. посіб. / Б.А. Леко, Г.В.Чуйко. – Чернівці: Рута, 2004. – 400 с.

4. Уэйнберг Р.С. Основы психологии спорта и физической культуры / Д. Гоулд. – К.: Олимпийская литература, 1998. – 335 с.

УДК 376:611.1:616.12 (477+571.1)

РІВЕНЬ РОЗВИТКУ СПЕЦІАЛЬНИХ ФІЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ЮНИХ ТЕНІСИСТІВ Ханюкова О.В., к. физ. восп.

Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту У статті відображені результати дослідження рівня спеціальної фізичної підготовленості юних тенісистів на початку дослідження та наприкінці першого року навчання після впровадження експериментальної методики.

Ключові слова: юні тенісисти, спеціальні фізичні здібності, тести.

Ханюкова О.В. УРОВЕНЬ СПЕЦИАЛЬНОЙ ФИЗИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВЛЕННОСТИ ЮНЫХ ТЕННИСИСТОВ / Днепропетровский государственный институт физической культуры и спорта, Украина.

В статье отображены результаты исследования уровня специальной физической подготовленности юных теннисистов в начале исследования и в конце первого года обучения после внедрения экспериментальной методики.

Ключевые слова: юные теннисисты, специальные физические способности, тесты.

Khaniukova O.V. LEVEL OF DEVELOPMENT OF SPECIAL PHYSICAL QUALITIES OF YOUNG TENNIS PLAYERS / Dnipropetrovsk state institute of physical culture and sport, Ukraine.

The article displays the results of studies of special physical fitness level of young tennis players at the beginning and at the end of the first year after the introduction of the experimental methodology.

Key words: young tennis players, special physical qualities, test.

174


АКТУАЛЬНІСТЬ Сьогоднішній професійний теніс відрізняється значною швидкістю пересувань, потужністю ударів та їх різноманітністю. Тому однією з найголовніших умов для досягнення вагомих успіхів у сучасному тенісі та й загалом у спорті є забезпечення високого рівня фізичної підготовленості спортсмена. Фізична підготовка тенісиста – невід’ємна частина тренувального процесу, яка передбачає розвиток фізичних якостей, що проявляються у рухових здібностях необхідних у тенісі [1, 2, 5].

Загальна фізична підготовка тенісистів передбачає всебічний розвиток фізичних якостей, а спеціальна – розвиток фізичних здібностей необхідних тенісистам. Для досягнення оптимальної фізичної форми, фізична підготовка тенісиста повинна бути спеціалізованою. Всі досягнення у силі, гнучкості, швидкості та витривалості повинні бути пристосовані для суперництва у тенісі [3, 4, 8].

Майстерність найсильніших представників сучасного тенісу відрізняється атлетичною, активною, тактично гнучкою грою у швидкому темпі, з частими виходами до сітки, з широким використанням нападаючих ударів, особливо атакуючою подачі, високим мистецтвом як нападу, так і захисту, вмінням успішно грати по всьому майданчику [3, 7, 9].

Всебічного фізичного розвитку тенісист не може досягти лише за рахунок гри на майданчику. Необхідне органічне поєднання занять на майданчику з багатосторонньою фізичною підготовкою [2, 3, 10]. Саме тому виникає потреба приділяти увагу спеціальній фізичній підготовці вже на початковому етапі підготовки юних тенісистів.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ Метою дослідження було визначення рівня спеціальної фізичної підготовленості юних тенісистів.

Для вирішення поставленої мети застосовано наступні методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури, тестування спеціальних фізичних здібностей, методи математичної статистики.

Рівень розвитку спеціальних здібностей юних тенісистів оцінювався за наступними тестами:

• десять вісімок (тест Копилова), с. У вихідному положенні ноги нарізно з нахилом тулуба вперед, м’яч в одній руці, виконується «вісімка» передачею м’яча із руки в руку;

• човниковий біг «3 точки», с. Тест виконується на тенісному корті зі зміною тенісних м’ячів.

• біг 30 м з ходу, с;

• три перекиди вперед (тест Лях), с. Перекиди виконуються і закінчуються з вихідного положення – основна стійка;

• хват падаючої палиці, см. Тест виконується з вихідного положення – ноги на ширині плечей, руки зігнуті в ліктях і притиснуті до тулуба, пальці стиснуті в кулак.

• біг на місці 5 с з високим підніманням стегна до рівня 900, кількість кроків.

• метання 24 тенісних м’ячів у квадрати, кількість разів попадання. Тест виконують із положення – основна стійка, метання провідною і непровідною рукою по 12 м’ячів; з них по 3 м’ячі – у кожний квадрат 2х2 м з відстані 5 м.

175


Дослідження проводилося на базі спортивного клубу «Восход» м. Дніпропетровська. У дослідженні прийняли участь 30 юних тенісистів (15 дівчат – контрольна група, 15 дівчат – експериментальна), що займалися в групах першого року навчання, віком 7-8 років.

Контрольна група протягом року займалася згідно програми ДЮСШ [6], яка пропонувала для занять фізичною підготовкою 173,5 годин від загального часу тренувань.

У той же час експериментальна група тренувалася за розробленою нами методикою, яка відводила на загальну фізичну підготовку 121,5 год., спеціальну фізичну підготовку – 52 год. Особливістю даної методики є розроблені нами моделі тренувальних блоків та послідовність переходу від одного блоку до іншого з урахуванням принципів доступності та індивідуалізації, а також поступового зростання навантаження протягом року.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Після впровадження експериментальної методики показники рівня спеціальних здібностей (табл. 1), а саме – координаційних, відповідно до специфіки виду спорту, свідчать про суттєві зміни за усіма контрольними тестами в експериментальній групі (при р<0,01–0,001; t-критерій Стьюдента складає від 5,810 до 11,220).

Таблиця 1 – Показники координаційних здібностей контрольної та експериментальної груп на початку занять тенісом та після першого року тренувань

Контрольний тест Етап

експе-рименту

Показники х ± S V % Р

КГ ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ

Човниковий біг „3 точки”, с

до 11,69 11,60 1,04 1,15 8,85 9,89 > 0,05 1,353

<0,01 5,810 р > 0,05 (t=0,234)

після 11,19 9,77 0,99 0,42 8,82 4,25 р < 0,01 (t=5,158)

Хват падаючої гімнастичної

палиці, см

до 32,40 33,67 5,17 6,70 15,94 19,91 >0,05 1,684

<0,01 7,805 Р > 0,05 (t=0,580)

після 29,30 19,47 4,92 2,17 16,78 11,13 р < 0,001 (t=7,088)

Десять вісімок (тест Копилова), с

до 15,79 15,88 1,12 1,84 7,13 11,56 >0,05 1,423

<0,01 8,322 р > 0,05 (t=0,168)

після 15,32 11,69 0,59 0,66 3,85 5,60 р< 0,001 (t=15,940)

Три перекиди вперед, с

до 4,68 4,67 0,91 0,91 19,52 19,57 >0,05 0,998

<0,01 9,701 р> 0,05 (t=0,009)

після 4,31 4,1 1,03 0,40 23,77 18,60 р< 0,01 (t=7,547)

Кидок тенісного м’яча в квадрати

провідною рукою, кількість попадань

з 12 разів

до 1,93 2,07 0,96 0,88 46,71 42,76 <0,05 2,652

<0,01 10,33 р > 0,05 (t=0,346)

після 2,93 5,20 1,10 0,77 37,49 14,90

р < 0,05 (t=6,526)

Кидок тенісного м’яча у квадрати

непровідною рукою, кількість

попадань з 12 разів

до 1,20 1,27 0,86 0,88 71,82 69,77 <0,05 4,141

<0,01 11,22 р > 0,05 (t=0,290)

після 2,33 4,60 0,62 0,74 26,45 16,02

p < 0,01 (t=9,134)

176


Необхідно зазначити, що в контрольній групі відбулися зміни лише в показниках тесту «кидок тенісного м’яча у квадрати провідною та непровідною рукою» (при р<0,05 t-критерій Стьюдента склав 2,652 та 4,141, відповідно).

За критеріями оцінки швидкість рухової реакції юних тенісистів після першого року занять у контрольній групі, за тестом «хват падаючої палиці» відповідає оцінці «задовільно», розвиток координованості рухів («три перекиди вперед») – «відмінно», «десять вісімок» – «добре».

В експериментальній групі, відповідно до вищевказаних тестів, оцінка – «відмінно».

Необхідно звернути увагу на тест «кидки тенісного м’яча у квадрати». З 12 кидків однією рукою спортсмени обох груп в середньому попадають 1-2 рази до експерименту, а після – від 3 до 6 разів.

0

1

2

3

4

5

6

конт. експ. конт. експ.

кіль

кіст

ьпо

пада

нь

Рис. 1 Динаміка показників здібностей до оцінки і регуляції просторових і динамічних параметрів рухів на початку занять і після першого року навчання в контрольній та експериментальній групах: 1 – кидок м’яча в квадрати провідною рукою 2 – кидок м’яча в квадрати непровідною рукою; - до початку занять; - після першого року навчання.

Такі результати свідчать про низький рівень розвитку здібності до оцінки і регуляції просторових та динамічних параметрів рухів. Однак дана здібність під впливом тренувань підвищилась як у контрольній, так і в експериментальній групах (рис. 1). Результати досліджень свідчать про те, що під впливом занять тенісом відбувся приріст показників швидкісних здібностей. Такий приріст визначився у двох групах: p<0,01 (табл. 2).

Таблиця 2 – Показники швидкісних здібностей в контрольній та експериментальній групах на початку занять тенісом та після першого року тренувань

Контрольний тест Етап

експери-менту

Показники х ± S V % р

КГ ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ

Біг 30 м з ходу, с До 6,71 6,80 0,33 0,34 4,93 4,97 <0,05

4,222 <0,01 9,015 Після 6,21 5,53 0,31 0,43 4,97 7,78

Р < 0,01 (t=5,022) Біг на місці з

високим підніманням стегна 5 с,

кількість рухів

До 17,27 17,80 0,19 2,08 11,67 16,88 <0,05 2,900

<0,01 8,918 Після 25,07 23,93 3,86 1,67 15,41 6,97

Р > 0,05 (t=0,319)

177


Однак у контрольній групі даний приріст у тесті «біг на 30м з ходу» склав 8,00% при р<0,05; t=4,222, а в експериментальній – 22,96% при р<0,01; t=9,015.

Ми порівняли рівень розвитку швидкісних здібностей (біг 30м з ходу) контрольної та експериментальної груп: до експерименту результати середніх значень практично однакові (6,71±0,33 і 6,80±0,34 відповідно до груп), а після першого року тренувань в експериментальній – значно вищі, достовірна різниця визначилась при р<0,01 (t=5,022).

Коефіцієнт варіації свідчить про скупченість показників як до, так і після експерименту (у контрольній – 4,93% і 4,97%, в експериментальній – 4,97% і 7,78%).

Аналогічні зміни спостерігаються в показниках на частоту рухів, в тесті «біг на місці з високим підніманням стегна». Так, у контрольній групі достовірний приріст визначився при р<0,05; t=2,900, а в експериментальній – при р<0,001; t=8,918. Необхідно зазначити, що в контрольній групі після експерименту визначився значний розмах показників, оскільки коефіцієнт варіації склав 15,41%. А в експериментальній – результати більш скупчені, адже коефіцієнт варіації склав 6,97%.

ВИСНОВКИ 1. Аналіз науково-методичної літератури свідчать про необхідність підвищувати рівень спеціальних здібностей юних тенісистів вже на першому році навчання для досягнення високих результатів у майбутньому в процесі змагальної діяльності; 2. Результати дослідження свідчать, що під впливом занять тенісом відбувся приріст показників швидкісних та координаційних здібностей, відповідно до специфіки виду спорту, про що свідчать суттєві зміни за усіма контрольними тестами в експериментальній групі.

ЛІТЕРАТУРА 1. Ахмеров В.Э. Повышение эффективности тактической подготовки теннисистов:

Учебно-методическое пособие / В.Э.Ахмеров.– Минск: УП БГУФК, 2005. – 50 с. 2. Зайцева Л.С. Передвижения теннисистов высокой квалификации / Л.С. Зайцева,

А.А. Лаптев, Тьен Чен // Теория и практика физической культуры. – Москва. – 2010. – № 5. – С. 66-69.

3. Ибраимова М.В. Современный подход к организации и содержанию начальной подготовки спортивного резерва в теннисе / М.В. Ибраимова // Междунар. науч.-практ. конф. «Актуальные проблемы подготовки резерва в спорте высших достижений» Белоруссия. – 11-12 ноября. – 2009. – С. 125-127.

4. Платонов В. Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте / В.Н. Платонов – К. : Олимпийская литература, 2004. – 584 с.

5. Тарпищев Ш.А. Особенности подготовки юных теннисистов / Ш.А. Тарпищев, В.П. Губа, А.Б. Самойлов. – [2-е изд., перераб. и доп.] – М. : ФиС, 2006. – 191 с.

6. Чертова М.В., Машовець А.В. Теніс: навчальна програма для дитячо-юнацьких шкіл, спеціалізованних дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності. – Київ, 1994. – 124 с.

7. Ягелло М.В. Поэтапный педагогический контроль специальной физической подготовленности теннисисток 8–12-летнего возраста: Автореф. дис… канд. пед наук: 13.000.04 / Украинский государственный университет физического воспитания и спорта. – К., 1994. – 23 с.

8. Chu D. Power tennis training book / D. Chu – 2007. – 79 p. 9. Roetert E. Coaching tennis successefully. – Univ. of Chicago,2003. – 176 p. 10. Saviano N. Maximum tennis. – USTA, 2003. – 145 p.

178


УДК 796.011.1

СПОРТ ДЛЯ ВСІХ ЯК СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА Ятченко А.В., ст. викладач

Класичний приватний університет У статті розглянуто спорт для всіх як соціальну систему, наведено характеристику її суб’єктів та форм реалізації. Досліджено ієрархію цілей системи спорту для всіх.

Ключові слова: спорт для всіх, соціальна система, ціль, інтерес, рухова активність, населення, людина.

Ятченко А.В. СПОРТ ДЛЯ ВСЕХ КАК СОЦИАЛЬНАЯ СИСТЕМА / Классический приватный университет, Украина.

В статье рассмотрен спорт для всех как социальная система, приведена характеристика ее субъектов и форм реализации. Исследована иерархия целей системы спорта для всех.

Ключевые слова: спорт для всех, социальная система, цель, интерес, двигательная активность, население, человек.

Yathenko A.V. SPORT FOR ALL AS THE SOCIAL SYSTEM / Classical private university, Ukraine.

In the article it was considered Sport for All as the social system, made the characteristic of its subjects and forms of the realization. It was investigated hierarchy of the aims of the system Sport for All.

Key words: sport for all, social system, aim, interest, physical activity, population, person.

ВСТУП Спорт для всіх, який зародився в 60-70-х роках минулого століття як спортивний рух (нестійке соціальне утворення), завдяки важливості та корисності для суспільства, зростаючій популярності, соціальному визнанню та певній типовості в реалізації, оформився на межі століть як соціальне явище (закономірна тенденція життєдіяльності суспільства) з відповідними властивостями та ознаками. Саме останні як видові характеристики відрізняють спорт для всіх від іншого соціального явища спортивного характеру – спорту вищих досягнень.

У низці наукових досліджень вивчалась сутність спорту для всіх, проте їх аналіз вказує на відсутність єдиної узгодженої характеристики цього явища, хоча більшість авторів відзначають ряд його подібних ознак [6, 9, 10]. Критичне переосмислення результатів цих досліджень дозволило нам на основі законів логіки обґрунтувати таке визначення спорту для всіх – це самостійне соціальне явище, що полягає в регулярному використанні різними групами населення під час дозвілля доступних видів рухової активності належного обсягу шляхом участі у відповідних спортивних заходах, самостійних занять та/або занять у формальних чи неформальних організаціях для зміцнення здоров’я та покращення якості життя людини [2].

Науковий аналіз будь-якого соціального явища, у тому числі спорту для всіх, передбачає використання системного підходу. Цей підхід визначається Ю.П.Сурміним як принцип пізнавальної і практичної діяльності, що ґрунтується на системному віддзеркаленні дійсності.

У соціальних системах, як особливо складних системах, здійснюється декомпозиція основної цілі на низку складових, що дозволяє сформувати ієрархію цілей від найвищої до найнижчої. Супідрядність цілей для наочності подається у вигляді так званого “дерева цілей”, яке дозволяє системно показати порядок руху до мети шляхом досягнення цілей нижчого рівня.

Разом з цим, у доступних інформаційних джерелах відсутні наукові дані про характеристику спорту для всіх як соціальної системи, а також не обґрунтовано декомпозицію мети цієї соціальної системи. У результаті ускладнюється процес

179


формування відповідної системи в Україні, що негативно позначається на рівні залучення населення до рухової активності під час дозвілля для зміцнення здоров’я.

ФОРМУВАННЯ ЦІЛЕЙ РОБОТИ Мета роботи полягає в науковому обґрунтуванні спорту для всіх як соціальної системи, а також у дослідженні цільового компоненту цієї системи.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Слово “система” походить від грецького слова σύστημα – ціле, що складається із частин. Розрізняють механічні, фізичні, хімічні, біологічні та соціальні системи. Соціальна система – це впорядкованість в певному відношенні взаємодіючих індивідуумів, групп індивідуумів, процесів, що утворюють інтегральні якості, не властиві складовим її компонентам.

Головною властивістю соціальних систем є те, що в їх основі лежать інтереси людей, оскільки основний їх елемент – людина [4]. Цим пояснюється максимальна складність соціальних систем у порівнянні з іншими її видами, оскільки кожна людина володіє суб’єктивністю та широким діапазоном вибору поведінки.

З-поміж головних змістовних характеристик соціальних систем слід відзначити цілісність та ділимість. З одного боку, система являє собою сукупність певних частин, з характерними взаємовідносинами та властивостями, а з іншого – система складається із підсистем, які можуть бути представлені як самостійні системи, а також сама система входить як підсистема в систему більш вищого рівня. Системоутворюючими чинниками соціальних систем є мета, структура та управління.

Соціальні системи володіють певними функціями, які визначаються їх структурою та особливостями взаємовідносин між складовими цих систем.

Соціальні системи – це динамічні відкриті системи, які повинні постійно реагувати на зміни в зовнішньому оточуючому середовищі. Зовнішнє середовище включає політичні, соціально-економічні, правові та демографічні умови, суспільні цінності, культуру та менталітет народу, релігійні віросповідання, географічні та кліматичні умови.

На основі проведеного теоретичного аналізу соціальних систем та сутності спорту для всіх [2] видається обґрунтованим визначення системи спорту для всіх як сукупності взаємопов’язаних та взаємодіючих між собою суб’єктів для досягнення визначеної мети та реалізації відповідних функцій.

Це цілісна соціальна система та одночасно підсистема сфери фізичної культури і спорту. Система спорту для всіх має встановлену організаційну структуру та процедуру управління. Умови життя людей та потреби соціального замовлення суттєво впливають на формування, функціонування та розвиток системи спорту для всіх. Зазначена соціальна система тісно пов’язана з іншими важливими системами суспільства: політикою, економікою, культурою, наукою тощо.

Головним суб’єктом та об’єктом системи спорту для всіх є людина. Інші суб’єкти доцільно розділити та такі групи: перша група – суб’єкти, які безпосередньо організовують та здійснюють заходи із залучення людини до рухової активності, – це спортивні клуби оздоровчої спрямованості різних форм власності та організаційно-правових форм, фізкультурно-оздоровчі заклади (фітнес-центри, SPA-центри, комплекси, школи, студії тощо), центри фізичного здоров’я населення, фізкультурно-спортивні товариства, спортивні федерації (асоціації, спілки тощо); друга група – суб’єкти, які сприяють залученню людини до рухової активності, – це спортивні споруди, рекреаційні парки, бази відпочинку та інші місця для рухової активності людини; вищі навчальні заклади, в яких готуються фахівці відповідної кваліфікації;

180


наукові установи, де досліджуються проблеми функціонування та розвитку системи спорту для всіх; медичні установи (дозвіл на заняття, медичний контроль та супроводження занять); засоби масової інформації, які розповсюджують відповідні освітні, пропагандистські та рекламні повідомлення; підприємства та організації спортивної індустрії, які забезпечують виробництво та реалізацію спортивного і туристичного обладнання та інвентарю, спортивної екіпіровки та взуття, а також їх прокат; третя група – суб’єкти, які забезпечують управління взаємодією перелічених вище суб’єктів системи спорту для всіх, – це органи державного управління та місцевого самоврядування у сфері фізичної культури і спорту.

Крім зазначених суб’єктів, система спорту для всіх включає сукупність теоретико-методологічних, технологічних, наукових, управлінських, програмних та правових основ. Обґрунтування та розробка зазначених основ видаються перспективними напрямами та завданнями як відповідних фундаментальних, так і прикладних досліджень.

У результаті узагальнення передового світового досвіду та проведеного нами теоретичного дослідження можна виділити такі форми реалізації системи спорту для всіх: спортивні програми – спеціально організовані загальнодоступні масові спортивні заходи та фестивалі (можуть бути заочними, коли окремі учасники чи команди змагаються між собою на відстані за перепискою, фіксуючи певні показники, або проводитись безпосередньо для всіх учасників у місцях масового відпочинку людей та інших пристосованих місцях); фітнес-програми – заняття спортом для всіх з акцентом на підвищення функціональних можливостей організму та профілактику хронічних захворювань людей, що здійснюються самостійно або в формальних організаціях (фітнес-центри, спортивні клуби тощо); рекреаційні програми – заняття спортом для всіх розважального характеру, що здійснюються самостійно або у неформальних організаціях за місцем проживання та/або масового відпочинку людей, у спеціальних рекреаційних місцях (бази відпочинку, профілакторії, лісопарки, туристичні бази тощо).

Одне із значень слова “ціль” – це те, до чого прагнуть, що треба здійснити. Ціль характеризує уявне передбачення бажаного результату діяльності. Визначення основної цілі має дати відповідь на питання: задля чого існує певна система?

У літературних джерелах рекомендовані такі основні вимоги до якості цілей: віддзеркалення суперечності між наявною ситуацією та реальними суспільними потребами; досяжність та реалістичність, несуперечність закономірностям самоорганізації; зрозумілість викладення; вимірюваність рівня досягнення за певними одиницями характерних ознак; кількісне оформлення в показниках, що базуються на вибраних критеріях. Важливу роль у визначенні та досягненні мети відіграють: несуперечність та сумісність цілей різних ієрархічних рівнів; зворотній зв’язок у процесі функціонування системи; можливість перевірки та корекції взаємодій; застосування стимулів за узгоджену діяльність та штрафних санкцій за зривання цілісного функціонування. Цілі соціальної системи є домінантою визначення шляхів і засобів їх досягнення, структури системи, організації її функціонування і реалізації управління нею [3, 7]. Крім цього, доцільно враховувати, що цілі соціальної системи являються одночасно важливими як для розвитку конкретної людини, так і суспільного поступу загалом.

Вищенаведені теоретичні положення дають можливість визначити, що основна ціль (або мета) системи спорту для всіх – це залучення людей до рухової активності під час дозвілля для зміцнення здоров’я.

181


Така мета соціальної системи звичайно є так би мовити “дороговказною зіркою” для суб’єктів, які об’єднані в систему спорту для всіх. Вона визначає напрям руху і кінцевий його результат.

Критерієм рівня реалізації цієї мети є показник співвідношення кількості людей, які мають достатню рухову активність під час дозвілля для збереження здоров’я, до загальної кількості населення.

Очікуваний соціальний ефект від системи спорту для всіх суспільство може відчути тоді, коли число осіб, які займаються різними видами рухової активності, становить в середньому більше 30 % загальної кількості населення [1]. Отже, можна стверджувати, що в державах, де не досягнуто зазначеного показника, є нагальна потреба формування системи спорту для всіх. До їх числа відноситься ще більшість держав світу, в тому числі Україна. Сигналом про сформованість такої системи є зазначений вище рівень залученого населення до рухової активності під час дозвілля для збереження здоров’я. Далі відбувається перехід до етапу функціонування та розвитку системи спорту для всіх до досягнення та збереження абсолютного результату – залучення всіх людей до відповідної рухової активності.

Для визначення шляхів досягнення вказаної мети системи спорту для всіх її необхідно диференціювати на проміжні та первинні цілі, суть яких зводиться до відповіді на питання: яким чином залучити та утримати кожну людину на відповідному рівні рухової активності під час дозвілля для зміцнення здоров’я?

Вище зазначалось, що базисом соціальних систем є інтереси людей. Слово “інтерес” (від лат. interesse – бути всередині, мати важливе значення) тлумачиться як риса особистості, що виявляється в скерованості людини на надбання певних знань чи на виконання певної діяльності.

Інтерес займає проміжне положення в низці психологічних феноменів, що характеризують механізми спонукання людини до діяльності, пов’язаної із задоволенням певних потреб, тобто з мотивами (від лат. moveo – штовхаю, рухаю). Інтерес виникає на основі пізнавального потягу (бажання) – енергії, яка активізує поведінку людини стосовно того чи іншого виду діяльності. Це перший емоційний прояв потреби людини в чомусь. Поява потягу утворює початковий етап мотиваційного процесу. Далі інтерес, як усвідомлений мотив, може перерости в прагнення (сильне бажання, хотіння) та переконання (система стійких принципів особистості). Інтерес ще трактується як специфічний людський рівень в розвитку потреб, для якого притаманна свідомість та свобода. Інтерес – це “вищі культурні потреби”, що є рушійними силами поведінки людини. Вони проявляються, передусім, у завзятому та постійному захопленні певною діяльністю.

Є.П. Ільїн підкреслював, що потреби набувають свідомої, “змістоутворюючої” сили через інтерес, тобто через повне розуміння сутності потреби та шляхів її задоволення, в результаті чого мотиваційний процес набуває ясної та чіткої спрямованості. Безумовними для тлумачення інтересів є дві обставини: наявність в них тієї чи іншої потреби та позитивне переживання цієї потреби. Акцент у розумінні взаємозв’язку “потреба – інтерес” належить меті, яка ніби “позначає” інтерес, показуючи стосовно чого він проявляється [5].

Таким чином, сучасне трактування інтересу людини до рухової активності передбачає розкриття сутності відповідних індивідуальних потреб особистості.

З–поміж чинників, до яких в ході філогенезу пристосовується людський організм, суттєву роль відіграє рухова активність, потреба в якій генетично зумовлена. Одночасно необхідно брати до уваги і соціальну зумовленість та соціальне значення цієї потреби. Через рухову діяльність здійснюється взаємодія людини з природними

182


умовами, причому не тільки як пристосування до них, але і як оволодіння людиною цими умовами. Разом з цим, рухова активність є важливим чинником розвитку людини, підвищення її фізичних кондицій, зміцнення здоров’я, набуття рухових вмінь та навиків, а отже і задоволення відповідних потреб [10].

В ієрархічній піраміді потреб за А.Маслоу такі потреби відносяться до потреб зростання і знаходяться на вершині піраміди – це так звані “потреби самоповаги” (необхідність бути компетентним, впевненим, досягати успіху, бути незалежним і вільним, а також сюди належить повага і визнання з боку інших, престиж, репутація, статус, позитивна оцінка і прийняття групою) та “потреби самоактуалізації” (необхідність у реалізації власних можливостей, потреба особистого вдосконалення, потреба стати тим, ким людина може стати). Зазначені потреби задовольняються людиною зазвичай після задоволення потреб, які знаходяться ближче до основи піраміди – “фізіологічних потреб” (потреби в їжі, питті, кисню) та “потреб у безпеці” (потреби опіки, стабільності, захисту, звільнення від страху й тривог, свободи тощо). Важливим моментом у концепції ієрархії потреб А.Маслоу є також те, що потреби ніколи не бувають задоволені за принципом “все або нічого”. Тому людина одночасно може задовольняти два і більше рівнів потреб. Вчений вважав, що середня людина задовольняє свої потреби у такому об’ємі: 85% – фізіологічних, 70% – безпеки, 50% – філіації, 40% – самоповаги і 10% – самоактуалізації.

На основі узагальнення практики фізкультурно-оздоровчої діяльності та проведеного наукового аналізу окремих положень теорії та методики фізичного виховання різних груп населення і загальної психології нами здійснена спроба охарактеризувати індивідуальні потреби людини в руховій активності як комплекс, що включає потреби організму людини та потреби особистості, які також диференціюються на окремі складові.

Зокрема, потреби організму людини в руховій активності включають:

а) необхідність в оздоровленні організму, підвищенні його життєздатності; б) необхідність в оптимізації фізичної підготовленості людини та її фізичного розвитку; в) потребу компенсувати негативний вплив гіподинамії на психофізичний стан організму людини; г) потребу у відновленні працездатності організму після робочого дня і тижня.

Потреби особистості в руховій активності об’єднують:

а) необхідність активного дозвілля; б) потребу в спілкуванні з іншими людьми; в) потребу в емоційно насичених розвагах; г) необхідність забезпечення творчого довголіття; д) потребу в покращенні якості життя.

У ході рухової активності, окрім зазначених основних потреб задовольняється і ціла низка супутніх потреб: потреба визнання, досягнень, честолюбства, показати себе; потреба зберегти свій статус, уникнути розчарувань і подолати поразки, невдачі; потреба в придбанні предметів, прагнення до порядку; потреба брати участь в пізнавальних процесах, бажання задовольнити свою цікавість; потреба в розвитку інтелектуальних, вольових і моральних якостей та інші.

Крім індивідуального інтересу, важливими стимуляторами та регуляторами процесу спонукання людини до рухової активності є відповідні соціальні інтереси, які органічно пов’язані з потребами суспільства. Такі інтереси, як зазначає Т.Ю.Круцевич, виступають у вигляді ідеалів, законів, громадської думки, моди, форм організації населення та педагогічного процесу, матеріального забезпечення, моральної орієнтованості [8].

183


Між індивідуальними та соціальними інтересами існує діалектичний взаємозв’язок, вони впливають одні на одних: соціальні інтереси виступають як узагальнення індивідуальних, а формування та задоволення індивідуальних інтересів здійснюється з урахуванням соціальних. Відповідно до гуманістичної доктрини суспільного розвитку держава та її інтереси повинні слугувати розвитку особистості, а не особистість має ущемлятися заради держави, її ідеології, досягнення нею удаваної величі та могутності.

Отже, на основі проведеного теоретичного дослідження інтересу людини до рухової активності та відповідно до обґрунтованої нами концепції гуманізації процесу залучення населення до рухової активності можна стверджувати, що проміжними цілями для досягнення мети системи спорту для всіх є: сформованість інтересу людини до рухової активності та наявність можливостей для підтримки та задоволення цього інтересу.

Формування інтересу людини до рухової активності, як усвідомленого мотиву, відбувається через пізнання та розуміння значимості відповідних індивідуальних та соціальних причин такої діяльності.

Для появи у людини пізнавального потягу (бажання) здійснювати рухову активність під час дозвілля для зміцнення здоров’я необхідно досягти таких первинних цілей (відповідно до номерів на рис. 1):

1) забезпечення інформованості населення про користь рухової активності та про можливі шляхи зміни поведінки людини для ведення здорового способу життя;

2) здійснення пропаганди різних форм та видів спорту для всіх.

Людина, яка усвідомила потреби в руховій активності, практично завжди знаходить можливості для їх задоволення. Основою формування інтересу є потреба, яка актуалізується в процесі предметної діяльності. І саме в процесі виконання цієї діяльності відбувається формування та закріплення певного інтересу.

Регулярне задоволення потреби, яке супроводжується утіхою, створює позитивне відношення (інтерес) до діяльності, що задовольняє потребу. Тільки одна зацікавленість в результаті діяльності при відсутності приємних переживань (задоволення, радості) спричиняє зникнення (згасання) інтересу.

Негативні емоції спонукають людину уникати ситуацій та людей, що приносили або можуть принести їм неприємні переживання. Отже, в ході рухової активності людини негативні емоції згубно впливають як на її бажання, так навіть і на переконання стосовно продовження подальших відповідних занять.

Крім позитивних емоцій, важливе значення для формування інтересу до рухової активності під час дозвілля для зміцнення здоров’я мають добровільність та вільний вибір людиною форм та видів спорту для всіх, а також інші складові обґрунтованої нами концепції гуманізації процесу залучення населення до рухової активності.

Створення можливостей для підтримки та задоволення інтересу людини до рухової активності передбачає такі первинні цілі системи спорту для всіх (відповідно до номерів на рис.1):

3) оптимальне планування кожною людиною свого вільного часу та передбачення в ньому періоду для рухової активності для зміцнення здоров’я;

4) володіння кожною людиною комплексом спеціальних знань та вмінь стосовно ефективного використання рухової активності для зміцнення здоров’я під час самостійних занять та занять в неформальних групах;

5) формування та дотримання соціальних стандартів рівня забезпеченості населення доступними спортивними спорудами та професійними кадрами і волонтерами;

184


6) проведення соціального моніторингу рівня залучення населення до рухової активності та оцінки рівня фізичного здоров’я населення;

7) запровадження технологій для об’єктивного вимірювання рівня рухової активності людини (крокоміри, аксерометри тощо);

8) організація масових спортивних заходів та фестивалів;

9) розгалужена мережа закладів, установ та організацій з надання фізкультурно-оздоровчих послуг;

10) заохочення у сфері транспорту фізично активних способів пересування (ходьба, їзда на велосипеді);

11) здійснення міського планування і будівництва, яке б спонукало людину до рухової активності для здоров’я.

Запропонована декомпозиція цілей системи спорту для всіх дозволяє, на наш погляд, класифікувати та систематизувати їх на основі внутрішнього взаємозв’язку та ієрархічного принципу (розташування частин або елементів цілого в певному порядку від вищого до нижчого). Наведені цілі є реалістичними, досяжними та вимірюваними, що дає можливість застосовувати їх у практичній роботі як чіткі орієнтири.

Рис. 1. “Дерево цілей” системи спорту для всіх (умовні позначення в тексті).

ВИСНОВКИ Визначено, що спорт для всіх як соціальна система – це сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих між собою суб’єктів для досягнення визначеної мети та реалізації відповідних функцій.

Головним суб’єктом і об’єктом системи спорту для всіх є людина. Інші суб’єкти розподілені на три групи: 1) суб’єкти, які безпосередньо організовують та здійснюють заходи із залучення людей до рухової активності; 2) суб’єкти, які сприяють залученню людей до рухової активності; 3) суб’єкти, які забезпечують управління взаємодією зазначених вище суб’єктів. Визначені також три форми реалізації спорту для всіх: спортивні програми, фітнес-програми та рекреаційні програми.

Основна ціль соціальної системи спорту для всіх – це залучення населення до рухової активності під час дозвілля для зміцнення здоров’я. Проведено декомпозицію цієї цілі на проміжні та первинні цілі.

Обґрунтоване в ході дослідження “дерево цілей” системи спорту для всіх, безумовно, має наукове та практичне значення для визначених суб’єктів цієї системи та

залучення людей до рухової активності під час дозвілля для зміцнення здоров’я

поява інтересу людини до рухової активності

підтримка та задоволення інтересу людини до рухової активності

1 2 3 4 5 6 7

8 9 10

11

185


відповідних фахівців (менеджерів, інструкторів, волонтерів, аматорів та ін.), оскільки дозволяє концентрувати зусилля на головному, раціонально використовувати наявні ресурси, ставити адекватні завдання та підбирати необхідні технології для їх успішної реалізації.

Перспективи подальших досліджень. У контексті подальшого обґрунтування спорту для всіх як соціальної системи важливим видається проведення вивчення функцій цієї системи.

ЛІТЕРАТУРА 1. Гуськов С. „Спорт для всех” и телевидение в России / С. Гуськов // Четвертий

Міжнародний науковий конгресс „Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації”: Тези доповідей. – К.: Олімпійська література, 2000. – С. 474.

2. Дутчак М.В. Генезис та сутність спорту для всіх: теоретико-методологічний аналіз / М.В. Дутчак // Педагогіка, психологія, та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. – №11. – С. 38-45.

3. Жолдак В.И. Менеджмент / В.И. Жолдак, С.Г. Сейранов. – М.: Советский спорт, 1999. – 528 с.

4. Жолдак В.И., Сейранов С.Г. Социология менеджмента физической культуры и спорта / В.И. Жолдак, С.Г. Сейранов. – М.: Советский спорт, 2003. – 384 с.

5. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Е.П. Ильин. – СПб.: Питер, 2002. – 512 с.

6. Исаев А.А. Спортивная политика России / А.А. Исаев. – М.: Советский спорт, 2002. – 512 с.

7. Кремень В.Г. Філософія управління: Підруч. для студ. вищ. навч. закл./ В.Г. Кремень, С.М. Пазиніч, О.С. Пономарьов. – К.: Знання України, 2007. – 360 с.

8. Матвеев Л.П. Размышления о спорте / Л.П. Матвеев // Спортивный менеджмент. – 2004. – № 1. – С. 16–21.

9. Золотов М.И. Менеджмент и экономика физической культуры и спорта: учеб. пособ. для студ. высш. пед. учеб. заведений / М.И. Золотов, В.В. Кузин, М.Е. Кутепов, С.Г. Сейранов. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 432 с.

10. Партико Т.Б. Загальна психологія: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Т.Б. Партико. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. – 416 с.

186


УДК …………

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙ У “ВІСНИК ЗАПОРІЗЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ”

ЗА ФАХОМ “ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА СПОРТ” Іваненко В.А., д. б. н., професор

Запорізький національний університет

До друку будуть прийматися лише наукові статті, де присутні такі необхідні елементи (п.3 Постанови президії ВАК України № 7 – 05 / 1 від 15 січня 2003 р.): • Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими

чи практичними завданнями ; • Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної

проблеми і на які спирається автор ; • Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим

присвячується дана стаття ; • Формулювання цілей статті (постановка завдання) ; • Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих

наукових результатів ; • Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному

напрямку.

1. МАКЕТ СТОРІНКИ Для оригінал-макета використовується формат А4 з такими полями: Верхнє та нижнє поля – 2 см, ліве поле – 2 см, праве поле – 3 см. Шрифт набору – Times New Roman. У разі необхідності для шрифтових виділень у таблицях і рисунках дозволяється застосовувати шрифт Courier New (наприклад, для ілюстрації текстів програм для ЕОМ). Для стилістичного виділення фраґментів тексту слід вживати начертання курсив, напівжирний, напівжирний курсив зі збереженням гарнітури, розміру шрифта та інтервалу абзаца. Гарнітури, розміри шрифтів та начертання: a) для заголовку статті: Times New Roman, – 14 пт, напівжирний, усі великі. b) для підзаголовків: Times New Roman, – 12 пт, напівжирний, усі великі. c) для основного тексту, УДК, авторів, місце роботи/навчання(курсив), виносок,

посилань, підписів до рисунків та надписів над таблицями: Times New Roman, – 12 пт., d) для анотацій, ключових слів -10 пт. Інтервал між абзацами – 6 пт, міжрядковий інтервал – одинарний.

2. ТИПОГРАФСЬКІ ПОГОДЖЕННЯ ТА СТИЛІ УДК набирається в першому рядкові сторінки і вирівнюється за лівим краєм. Заголовок статті набирається у наступному за УДК рядкові і вирівнюється посередині. Потім указують: прізвища, ініціали авторів, їх посади, учені ступені, звання, нижче - місце роботи (курсивом). Далі розташовуються анотації українською, російською, англійською мовами і ключові слова (також трьома мовами). Анотації повинні містити: прізвища, ініціали авторів, назву статті, місце їх роботи або навчання.

Початок абзаца основного тексту виділяється збільшеним інтервалом між абзацами і не виділяється відступом або пустим рядком. Усі ілюстрації мають бути оригінальними рисунками або фотографіями. Фотографії скануються у 256 градаціях сірого. Усі ілюстрації розташовуються у відповідних місцях тексту статті (по можливості угорі сторінки) і повинні бути послідовно пронумеровані: Рис. 1, Рис. 2,… (слід вживати арабську нумерацію). Виконання рисунків засобами Microsoft Word здійснюється через використання команд панелі "Рисование". Підписи здійснюються командою "Надпись". Усі графічні компоненти рисунка і

187


надписи об'єднуються командою "Группировать" (меню "Действия" на панелі "Рисование") і повинні мати необхідне обтікання. Кожен рисунок та надписи до нього включаються до тексту публікації у вигляді одного графічного об'єкта з необхідним обтіканням і, при потребі, прив'язаним до тексту. Створення графічного об'єкта може здійснюватися будь-яким графічним редактором у форматі BMP файлів. Усі таблиці розташовуються у відповідних місцях тексту (по можливості угорі сторінки) і повинні бути послідовно пронумеровані: Таблиця 1, Таблиця 2, … (слід використовувати арабську нумерацію). Надписи розташовуються над таблицями. Посилання на літературні джерела подаються у квадратних дужках і послідовно нумеруються (слід використовувати арабську нумерацію) у порядку появи виноски в тексті статті. Перелік літературних джерел розташовується в порядку їх нумерації, в останньому розділі статті з підзаголовком ЛІТЕРАТУРА.

3. СТИЛІСТИЧНІ ПОГОДЖЕННЯ • Не допускається закінчення сторінки одним або декількома пустими рядками, за винятком

випадків, спричинених необхідністю дотримання попереднього пункту (висячі підзаголовки і початок абзаца) та кінця статті.

• Не допускається починати сторінку незакінченим рядком (переноси в останньому рядкові заборонені).

• Не дозволяється підкреслювання в заголовках, підписах і надписах. • Слід дотримуватися правила про мінімальні зміни в шрифтовому та стильовому

оформленні сторінки для того, щоб максимально уникнути різнорідності макета і зберегти єдиний стиль журналу.

• Не допускається часте використання виносок (виноска повинна розглядатися як виняток і вживатися тільки у випадку дійсної необхідності).

• Ілюстрації мають бути підготовані та масштабовані таким чином, щоб розміри букв тексту на ілюстраціях не перевищували розмір букв основного тексту статті більш ніж на 50%.

• Сторінки тексту статті слід пронумерувати. • На етикетці диску треба обов’язково вказувати прізвище, ініціали автора, імена файлів. • На диску повинно бути два файли: перший - із текстом статті та анотацій з ключовими словами, назва файла повинна містити

прізвище автора (наприклад: Шевченко-стаття.doc); другий - із відомостями про авторів (прізвище, ім΄я, по батькові; посада; вчений ступінь;

учене звання; місце роботи або навчання; адреса електронної пошти; дом. адреса; номери контактних телефонів).

4. ДЛЯ ОПУБЛІКУВАННЯ СТАТТІ АВТОРУ НЕОБХІДНО ПОДАТИ : 1. Роздрукований текст статті з анотаціями та ключовими словами. 2. Відомості про авторів. 3. Витяг з протоколу засідання вченої ради факультету. 4. Зовнішню рецензію. 5. Диск з текстом статті, анотації, ключовими словами та відомостями про авторів. 6. Лист-клопотання (для співробітників сторонніх організацій) на ім'я ректора ЗНУ з

проханням опублікувати статтю.

Адреса редакції : Україна, 69600, м. Запоріжжя, МСП-41, вул. Жуковського, 66

Довідки за телефонами: (061) 289-12-26 – редакція (IV корпус, кімн. 323) (061) 228-75-53 – відповідальний редактор

Адреса електронної пошти: [email protected]

[email protected]

Збірник наукових праць

Вісник Запорізького національного університету


№ 2(6), 2011

Технічний редактор С.О.Борю

Верстка, дизайн-проробка, оригінал-макет і друк виконані у видавництві Запорізького національного університету

тел. (061) 228-75-47

Підписано до друку 23.12.2012. Формат 60 х 90/8.

Папір Data Copy. Гарнітура “Таймс”.

Умовн.-друк. арк. 13,1.

Замовлення № 444. Наклад 100 прим.

Запорізький національний університет

69600, м. Запоріжжя, МСП-41 вул. Жуковського, 66

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

ДК № 2952 від 30.08.2007

Вісник - web.znu.edu.uaweb.znu.edu.ua/herald/issues/2011/2011-sport-2.pdf · ВПЛИВ...

Documents