Тема заняття: ФІЗИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СОНЦЯ. БУДОВА СОНЦЯ ТА

ДЖЕРЕЛА ЙОГО ЕНЕРГІЇ

розробила викладач

Прилуцького агротехнічного коледжу

Дронь Вікторія Василівна

План опрацювання нового матеріалу:

1. Основні фізичні характеристики Сонця (радіус, маса, температура, світність).

2. Внутрішня будова Сонця.

3. Структура сонячної атмосфери.

1. Назвіть закономірності будови нашої планетної системи.

2. У чому полягають основні етапи формування протопланетного диска?

3. Що вам відомо про планету Фаетон?

4. Який вік нашої планетної системи?

Повторимо!

Сонце – центральне тіло Сонячної системи

Основні фізичні характеристики

Радіус в 109 разів перевищує радіус Землі.

Маса у 333 тис. разів більша за масу Землі.

Середня густина сонячної речовини 1,4 г/см3

Випромінює енергію в усьому діапазоні довжини електромагнітних хвиль.

Потужність випромінювання 3,85 ·1026 Вт.

Температура Сонця в середньому вона дорівнює 6 000 К.

Хімічний склад сонцяУ спектрі Сонця виявлено лінії 72 хімічних елементів.

Переважаючим елементом є еквівалентні ширини спектральних ліній водню. Він становить 63% маси Сонця. Потім йде гелій (36%) і на решту елементів припадає 1%.

Неперервний спектр Сонця містить понад 10 000 ліній поглинання, які називаються фраунгоферовими.

1 – Сонця (жовтий карлик), 2 - водню, 3 - гелію, 4 - Сіріуса (біла зоря), 5 - α Оріона (червона зоря).

1

2

3

4

5

Обертання СонцяСпостерігаючи сонячні плями в телескоп, Галілей помітив, що вони пересуваються вздовж видимого диска Сонця. Спостереження поверхні Сонця привели до висновку, що Сонце обертається навколо своєї осі в тому ж напрямку, що і всі планети навколо нього, тобто проти годинникової стрілки.

Внутрішня будова Сонця

Ядро - тиск і температура забезпечують перебіг ядерних реакцій; вона простягається від центра на відстань приблизно 1/3 радіуса; температура 15 млн К.Промениста зона (відстань від 1/3 до 2/3 радіуса), в ній енергія передається назовні внаслідок послідовного поглинання і випромінювання квантів електромагнітної енергії; Конвективна зона - від верхньої частини «променистої» зони майже до видимої поверхні Сонця; температура швидко зменшується з наближенням до видимої поверхні світила.

Структура сонячної атмосфери

Зовнішні шари Сонця називаються атмосферою і умовно поділяються на три концентричні оболонки:

Фотосферу,

Хромосферу,

Корону.

Фотосфера(з гр. — «сфера світла») — це найнижчий і найщільніший шар атмосфери, 300 км завтовшки, від якого ми отримуємо основний потік сонячного випромінювання. Майже посередині фотосфери проходить умовний рівень із певними оптичними властивостями, який називається поверхнею Сонця.

Температура зменшується з висотою і має в середньому 6000 К.Фотосфера має зернисту структуру, яку називають грануляцією (від лат. granulum – зернятко).

ХромосфераРозташована над фотосферою.

Товщина – 12000 км.

Температура зростає з висотою з 4500 К до 100000 К.

Пронизана великою кількістю спікул.

Одночасно є 30000 спікул, існує до 2-5 хв.

висота спікули сягає 10 тис. км.

Речовина спікули піднімається зі швидкістю до 20 км/с і потрапляє в сонячну корону.

Спікули — основний елемент тонкої структури хромосфери Сонця. Були відкриті Анжело Секкі у Ватиканській обсерваторії у 1877 році.

Хромосфера пронизана величезною кількістю спікул (від лат. spiculum – вістря, кінчик) – тонких колоноподібних утворень із відносно холодної речовини, оточених значно гарячішою плазмою. Одночасно є близько 30 000 спікул, кожна з яких існує 2–5 хв. Висота спікули може сягати 10 тис. км. Речовина спікули, піднімаючись зі швидкістю до 20 км/с, потрапляє із хромосфери в сонячну корону.

КоронаЗовнішній дуже розріджений шар атмосфери.

Відстань понад 10 радіусів Сонця.

Температура підвищується до 2 млн. К.

Перебуває в стані динамічної рівноваги.

Поповнюється речовиною з хромосфери.

З неї витікає неперервний потік частинок – протонів, електронів, α-частинок, іонів – які називають сонячним вітром.

У внутрішніх шарах корони виникають величезні потоки плазми – протуберанці.

Протуберанці

Корона Хромосфера