№17 (138) 13 вересня 2017 рокуГАЗЕТА ДЛЯ ТИХ , ХТО ПРАЦЮЄ НА ЗЕМЛІ www.ridneselo.com

Сільський Ревізор в Боратині на Волині

СТОР. 4-5

Вирощуємо горіхи розміром з куряче яйце й обираємо

здорових поросят

СТОР. 7, 9Утеплюємо

будинок і вогнем тестуємо вікна

СТОР. 10Страви з грибів і консервовані

салати

СТОР. 12

У НОМЕРІ:

Успішний бізнес-проект

із переробки ягід та овочів

СТОР. 6

Ціна – 26,31 грн на 3 міс. (без урахування вартості приймання передплати)

Щоб отримати подарунок, необхідно надіслати копію передплатної квитанції (абонемента з відбитком календарного

штемпеля) на адресу редакції: ТОВ «Рідне село Україна», а/с 166, м.Київ, 01001.

На передплатній квитанції мають бути вказані прізвище, ім’я, по батькові передплатника, адреса та контактний телефон.

На звороті конверта напиши НАСІННЯ

Передплачуй газету «РІДНЕ СЕЛО УКРАЇНА» терміном від 3 місяців і гарантовано отримай 2 пакети насіння (овочі + квіти)

го

,

Ірина Костюшко, ініціатор та ідеолог Міжнародного фести-валю льонарства, під час свята вшановує робітницю нині вже знищеного льонопереробного заводу, який працював на Жи-томирщині до початку 2000-х років.

– У 90-х роках у нашій країні льон-довгунець вирощували на 136-ти тисячах гектарів. Зараз

залишилося лише близько двох тисяч. Наше завдання поверну-ти Україні втрачений авторитет світового лідера з переробки льону, – каже Ірина Костюш-ко, засновниця громадської спілки «Асоціація розвитку льонарства і коноплярства України» та аграрної компа-нії «Зоря», депутат Житомир-ської обласної ради.

26 серпня в селі Стремиго-род Коростенського району на Житомирщині заклали наріж-ний камінь для побудови пер-шого льоноперебного заводу. Цеглину з неба на землю спус-тив гелікоптер. Це відбулося під час Фестивалю льонарства, який уже втретє проводить Ірина Костюшко. Цьогорічний фестиваль відвідали аграрії,

переробники, а також науков-ці галузі льонарства. Участь у фестивалі взяли представники інших країн: Франції, Польщі, Бельгії, ПАР, Молдови, Білорусі. На фестиваль завітали фоль-клорні колективи з різних регі-онів України. Усього захід від-відали понад 13 тисяч людей.

Закінчення на 2 стор.

На Житомирщині побудують перший льонопереробний завод

Індекс передплати – 89782

ФОТО

НАДАНЕ

ПРЕС

-СЛУЖБОЮ

ІРИНИ

КОСТЮШКО

У День Незалежності, 24 серп-ня, село Потік Миронівського ра-йону на Київщині щороку святкує день свого заснування. Цьогоріч йому виповнилося 375 років. Свою назву воно отримало від місцевої річки Потічок. Біля неї, рухаючись із Криму, зупинялися чумаки. Згодом тут утворилося поселення. На початку ХІХ сто-ліття Потік навіть мав статус міс-течка. І хоч зараз у селі живе лише 1102 осіб, але це одне з найкра-щих сіл району з асфальтованими та освітленими вулицями, газифі-кованими будинками, водогоном. Тут діють амбулаторія загальної практики сімейної медицини, ап-тека, магазини, кафе, торговель-ний майданчик. У селі працюють школа та дитячий садочок, бібліо-тека та Будинок культури. 

Саме Потіцька школа є опо-рною для 8 населених пунктів. У ній навчається 186 дітей, яких підвозять 2 автобуси.

– У нас три мультимедій-ні дошки, комп’ютерний клас, звукова акустична система, 12 предметних кабінетів, майстер-ня, бібліотеки, їдальня на 75 місць, – розповідає Олександр Зварич, директор школи.

Дитячий садочок відкрили 2010 року завдяки збільшенню надходжень до бюджету сіль-ської ради та за підтримки міс-цевих підприємців, а також нині покійного фермера Василя Ма-льованого. Він також збудував у селі каплицю. На його честь на-звали одну з вулиць села.

Закінчення на 3 стор.

Успішним селам невигідно приєднуватися до ОТГ

та візьми участь у розіграші цінних призів: твердопаливного котла, автоклава, кукурузолущилки ручної, соковижималки та ін.

В акції беруть участь квитанції на річну передплату

Передплати газету «Рідне село Україна» на 2018 рік

Вартість передплати на рік 135,48 грн (без урахування вартості приймання передплати)

№17 (138) 13 вересня 2017 року2 АГРОНОВИНИ

Початок на 1 стор

Національний ринок льону може бути ефективним завдя-ки створенню кооперацій. Таку думку під час фестивалю льону висловили аграрії цієї галузі. Тому відразу створили громад-ську спілку «Асоціація розвитку льонарства і коноплярства Украї-ни». До неї ввійшли виробники й переробники льону та конопель, а також науковці. Останні дово-дять, що льонарство – це вигід-ний для агрокомпаній напрямок.

– Олійний льон гарний по-передник для озимих колосових та інших культур. У льону ко-роткий вегетаційний період. Це страхова культура в разі загибелі озимих зернових. До того ж вона посухостійка, у льону нескладна агротехніка вирощування, – по-яснила Катерина Ведмедєва, кандидат біологічних наук, заступник директора з науко-вої роботи Інституту олійних культур Національної акаде-мії аграрних наук.

Водночас учасники конфе-ренції порушили питання від-сутності національних виробни-ків спеціалізованої техніки для вирощування культури. Ще одна вагома проблема, яка гальмує розвиток льонарства – це зако-нодавча база.

– Асоціація звернулася до Верховної Ради з проханням скасувати мито на експорт на-сіння льону, подрібненого або не подрібненого, та рижію. Інакше українське льонарство не зможе розвиватися, – зазначив Микола Шкурко, голова Ради дирек-

торів ГС «Асоціація розвитку льонарства і коноплярства України».

Фестиваль льону – не тільки необхідна справа для розви-тку галузі, а й велике культур-но-мистецьке дійство. Під час фестивалю просто неба відбувся

концерт популярного естрадно-го співака Арсена Мірзояна. Спе-ціально до фестивалю зварили сир із льоном та відтворили весь прадавній процес переробки. Ві-зитівкою заходу стали прикра-си у формі підвіски. У кожній із них була квітка льону. Їх збирали

спеціально до фестивалю на по-лях компанії «Зоря», яка віднов-лює льонарство та є генеральним спонсором фестивалю. На святі відбулося дефіле лля них суконь від дизайнера Оксани Полонець. Продемонстрували взуття й ак-сесуари з льону та конопель, а та-кож казкові фігури звірів із льо-ну української майстерні Ліни Костенко. Про історію викорис-тання льону на теренах України розповідав історик Володимир Янченко. Гостей фестивалю роз-важали кінно-трюковим, а також повітряним шоу та польотом на повітряній кулі. Фольклорну час-тину забезпечили етнографічні колективи Житомирщини, Пол-тавщини та Львівщини, квінтет гармоністів із Білорусі «Кармян-ськия прымаки».

Проведенню фестивалю спри-яла обласна адміністрація Жито-мирщини, підприємці-мецена-ти, місцева Торгово-промислова палата, а також сільські та селищ-ні громади. Зокрема Холосне, Михайлівська, Ушомирська ОТГ, Стремигородська та Хотинівська сільські ради.

– У мене є скатертина, зро-блена з льону, вирощеного на Поліссі. Для мене вона символ віри в справу відродження льо-нарства в Україні, – наголосила Ірина Костюшко. – Я мрію, щоб така скатертина з українського льону була в кожній українській родині. І тут, і за кордоном. І щоб господарі пишалися, а гості зна-ли, що вона з нашого українсько-го льону.

Мирослава МИГИДЮК

На Житомирщині побудують перший льонопереробний заводЛьон і коноплі – перспективні культури для українських агрокомпаній

Прогнозують ріст цін на молоко

У першій половині вересня закупівельна ціна на молоко зросла. В межах 4-5 відсотків для молока екстракласу. Зрос-тання цін спостерігалося ще в серпні. Вартість становила 8,65 грн/кг із ПДВ. Порівняно з ми-нулим роком, вона зросла на 46,4 відсотка. Пов’язано це зі зростанням попиту на молоко в усьому світі. На світовому рин-ку за 100 кг молока дають 38,9 долара. Це на 55 відсотків біль-ше, ніж торік. Окрім того, ріст цін пов’язують і з наближенням зими. При очікуваному дефіциті молока світові компанії хочуть зробити запас. Також зросли ціни на молочні продукти в ма-газинах. Молоко на 40 копійок, масло – на 88 копійок, а сир – на 30 копійок.

В Україні рекордний урожай жита та ячменю

Посівні площі під ячмінь цьо-горіч скоротилися на 13 відсо-тків. Але врожай відповідає се-редньому показнику за останні п’ять років. Зріс урожай і жита та зернобобових культур. Ринкові очікування перевищила й вро-жайність пшениці. Хоча її посівні площі також скорочували. Сіяли більше олійних. Усього врожай зерна в Україні становить біль-ше 63 млн тонн. Хоча ще в серпні Мінагрополітики заявляло, що очікує зібрати менше 63 тонн зернових.

На Львівщині кредитують садівників

Львівський обласний фонд індивідуального будівництва на селі надає кредити садівникам. Фінансують з обласного бюдже-ту. Пільгові кредити дають під 5 відсотків річних. Гроші надають виробникам ягід і садівникам. Асоціація промислового садів-ництва наразі працює над про-грамою страхування багаторіч-них насаджень урожаю. А також звернулася до Мінагропрому з проханням включити ягоди та фрукти до державної програми страхування. Це надасть можли-вість компенсувати садівникам можливі збитки.

Оксана КОВАЛЬЧУК

На Київщині ферму обігрівають соломою

Замість газу котли на соло-мі встановили на фермах у селі Пісківка Бородянського райо-ну на Київщині. У господар-стві встановили піч заввишки з двоповерховий будинок. До неї кидають тюки із соломи, гріють воду та забезпечують теплом ферми. Улітку займа-ються заготівлею екологічного палива.

Екопіч дозволила заощадити витрати на опаленні вдвічі. А це майже 60 тисяч гривень. Керів-ник господарства, що входить до Асоціації виробників молока, ПСП «Пісківське» Валерій Коло-ша планує найближчим часом встановити ще й сонячні бата-реї, а також використовувати біогазову установку, яка працює від переробки гною.

Оксана ТУПАЛЬСЬКА

Першу цеглину майбутнього заводу спустили гелікоптером

Через овочі гризуни розносять лептоспіроз та інші інфекції

ФОТО

НАДАНЕ

ПРЕС

-СЛУЖБОЮ

ІРИНИ

КОСТЮШКО

Жителі села Волоща до сьогодні працюють у кол-госпі. Більше на Львівщині сіл зі збереженим колгоспом немає. Раніше тут було ве-лике радянське колективне господарство. Коли Україна стала незалежною, змінюва-ти нічого селяни не захотіли. Вони й досі хазяйнують усі разом. У документах колгосп значиться як товариство з обмеженою відповідальніс-тю. Та на практиці це колек-тивне господарство. Колгосп забезпечує селянам і зарп-латню, і дивіденди.

– Практично сто відсотків людей віддали і майнові, і земельні паї в господарство. Господарство розраховується з людьми, дивіденди хоро-ші. Ніхто не жаліється. Тіль-ки одне домогосподарство вийшло зі своїм земельним паєм, але воно практично ним не користується. Шко-дує, що вийшло, але назад дороги немає. То вже прин-

ципове питання. Хотів – те-пер нехай пробує господарю-вати самостійно, – розповів Федір Нечипор, сільський голова Волощі.

Господарство села Волоща має 1,2 тис. га свого поля. І ще орендує в сусіднього села. Техніку мають усю свою. Кредитів не беруть. Трима-ють майже 900 голів худоби. У цьому році зібрали врожай зерна майже по 70 центнерів із гектара. Готуються до посі-ву озимих.

– Навколишні села до нас приїжджають по все. Ми ма-ємо свій млин, їдуть молоти. По насіння озимих і ярих. По органіку до нас теж при-їздять. І всі довколишні села кажуть, що вони при пусти-лися великої помилки, що дали розвалити колгоспи, – розповів Микола Пінчак, директор ТзОВ «Волощан-ське».

Оксана КОВАЛЬЧУК

На Львівщині селяни зберегли колгосп

Миші у великій кількості ата-кують поля в Сумській області. Місцеві агрономи розказують, що на деяких полях гризуни облаштували по 4-5 колоній на 1 гектар. У посівах багаторіч-них трав чисельність шкідників може бути ще більшою. При-чинами такого зростання попу-ляції науковці називають теплі зими. А ще збільшення площі неораних земель і звалищ по-близу житлових забудов, які служать прихистком мишам.

Через засилля гризунів можуть постраждати посіви озимих. Борються з ними завдяки об-робітку ґрунту та хімікатами. Раніше контроль за мишами на полях здійснювався за держав-ний кошт. Тепер кожен фермер має дбати про це самостійно.

Більше про навалу й боротьбу з гризунами

на сайті SuperAgronom.com

Оксана КОВАЛЬЧУК

На Сумщині навала мишей

HT

TP

://P

AR

AZ

IT

AM

-S

TO

P.C

OM

3№17 (138) 13 вересня 2017 року ГРОМАДА

Початок на 1 стор.

– Підтримувати розвиток сво-го села – це вже традиція місце-вих фермерів. Вони створили робочі місця для людей, напо-внюють бюджет. Раніше його вистачало лише на зарплату та енергоносії. На розвиток грошей не було. Але провели інвента-ризацію земель, витребували оплату за користування нашою землею в тих орендарів, які не платили. А також зміна держав-ної політики в бюджетній сфері дали можливість ремонтувати дороги, об’єкти соцсфери, від-новлювати вуличне освітлення тощо, – розповідає Людмила Музичка, сільський голова села Потік.

Людмила Музичка на посаді вже 15 років. Односельці щора-зу довіряють їй дбати про гро-маду. Нині голова клопочеться про збереження доброботу гро-мади після можливого приєд-нання до районного центру в рамках створення ОТГ.

– Миронівка ініціює створен-ня ОТГ із приєднанням усіх сіл. У місті й селі різні потреби. Знову ж коли в ОТГ 5-6 сіл, то голови мо-жуть спланувати бюджет, визна-чити першочерговість потреб, а коли нас буде 23 сільських ради, то яким чином і в якій черговос-ті розподілятимуть кошти? Яке представництво сіл буде в раді ОТГ, коли вибори в міську ОТГ будуть за пропорційною систе-мою, а не мажоритарно, як тепер у сільських радах? Хто лобіюва-тиме інтереси сіл в ОТГ. Знову ж, раніше чимало довідок, ті ж водійські права, люди робили в райцентрі. Тепер це перенесли в Білу Церкву. Поки що покращан-

ня ми не бачимо. І цим занепо-коєні всі сільські голови району, – каже Людмила Музичка.

Останніх три роки з сільських бюджетів вилучили до районно-го 25 відсотків податків із доходу фізичних осіб. У Потоці – це 700-800 тисяч гривень щорічно.

– Робочі місця створюються в нас, у нас наші люди працюють, ідуть на пенсію. Ці гроші повинні залишатися тут, щоб ми могли покращувати соціальну сферу, – розмірковує Людмила Музичка. – Якби в нас не забирали ПДФО, то ми могли б успішно розвива-тися й без об’єднання. Тим паче, що і так вчимо дітей із 8 сіл, наша амбулаторія обслуговує 3 села. А

де гарантія, що все це збережемо після приєднання до райцентру?

Торік у центрі села встанови-ли дитячий майданчик. Кошти надав житель села Потік Олек-сандр Скопець. Громадою поса-дили алею, зробили пляж, оно-вили огорожі.

При сільському Будинку куль-тури діє вокальний ансамбль «Потічанка». Є майстри народ-ного мистецтва – вишивки, бі-сероплетіння, різьби по дереву. А в садибі Марії Дріч зібрані рослини з усієї України, Криму, Байкалу, навіть із Соловків. Ці напрямки допоможуть розви-нути зелений туризм. Тим паче, що Тарас Шевченко саме в По-

тоці писав поему «Єретик», аква-рель «Комора в Потоках». У селі є пам’ятний знак поетові. Торік відкрили нову церкву на місці старої, в якій Шевченко хрестив доньку диякона.

Щороку на день села вша-новують подарунками багато-дітних мам, наймолодшого та найстаршого жителя. Цьогоріч це Ганна Зленко, якій виповни-лося 92 роки. Є в селі дві подруж-ні пари, які вже 59 років разом. Цього року вшанували жителів села – 12 учасників АТО, деся-тьох з них нагородили медалями «За оборону рідної держави».

Мирослава МИГИДЮК

Успішним селам невигідно приєднуватися до ОТГ

Людмила Музичка (третя ліворуч) і ансамбль «Потічанка» на святкуванні Дня Незалежності в Миронівці

ФОТО

НАДАНЕ

СІЛЬСЬКОЮ

РАДОЮ

С. ПОТІК

Упродовж двох днів, 9-10 ве-ресня, у Борщові на Тернопіль-щині відбувся Всеукраїнський фольклорно-мистецький фести-валь «Борщівська вишиванка». Цього року він ювілейний, про-вели його десятий рік поспіль.

Спеціально на це свято місце-ві мешканці одягають бабусині сорочки, яким понад 100 років. А в краєзнавчому музеї відкри-вають експозицію борщівських сорочок. Найвідоміші з них ви-конані в старовинній техніці «колодка». Її виконували на ко-нопляному полотні чорними вовняними нитками. Колодкою вишивали в двох техніках, але їх можна відрізнити лише з ви-вороту.

Щоб вишити борщагівську со-рочку, треба мати «набиту» руку. Тому в давнину заможні жінки, які мали багато поля, замовля-ли такі сорочки в бідних дівчат, які в такий спосіб підробляли. До речі, серед жінок вважало-

ся ганьбою прийти до церкви в двох однакових вишиванках, тому переймали одна в одної лише деякі елементи, а дизайн придумували самі, щоб виріз-нятися. За сорочкою можна було визначити навіть вік її власниці. Так, барвиста, із багатим рос-линним орнаментом, укрита вишиваними смужками, пасува-ла дівчині або молодиці, більш стримана і строга – літній жінці. Мода на чорну сорочку тривала до середини ХХ століття, згодом дівчата і жінки почали одягати різнокольорові вишиванки. 

Про всі тонкощі вишиванок відвідувачі фестивалю дізнали-ся під час науково-практичного семінару. А спробувати техніку власноруч пропонували на май-стер-класі «Мережки та змере-жування». У рамках фестивалю провели етнографічне дефіле народного одягу.

Мар’яна ОЛІЙНИК

На Тернопільщині провели етнографічне дефіле

Люди самі купили обладнання для лікарні

На Чернігівщині обрали найкращу автобусну зупинку

Лосинівська об’єднана тери-торіальна громада організува-ла конкурс «Найкраща зупинка Лосинівської громади 2017». У конкурсі брали участь шість сіл. Їхні жителі облаштували авто-бусні зупинки. Їх фарбували, встановлювали лави, прибира-ли територію навколо. Команда кожного села прикрасила стіни патріотичними малюнками. За рішенням спеціальної комісії перемогу розділили поміж со-бою жителі сіл Вікторівка та Шняківка. Друге місце дісталося селам Сальне, Терешківка та Ле-онідівка. Третіми стали Шатура та Шняківка.

Донецьке село отримало приз від Посольства Франції

Село Червоне на Житомирщи-ні перемогло у Всеукраїнському конкурсі «Неймовірні села». І на-городу 75 тисяч гривень і поїзд-ку до Німеччини для отримання досвіду управління та коопера-ційного самоврядування. Друге місце отримало село Яворів на Івано-Франківщині, а третє – Ло-мачинці Чернівецької області. За друге і третє місця – 30 та 15 відповідно. Ще 30 тисяч гривень розділять між рештою сіл, які ввійшли до першої десятки. Пре-мію для учасників призначило ще й Посольство Франції. За вне-сок у збереження екології 50 тис. грн від посольства отримало село Олександро-Калинове в Доне-цькій області.

Зремонтували три кілометри дороги за кошт громади

Дорога до села Переброди на Рівненщині не ремонтувалася тридцять років. Селяни вирішили самостійно заладнати ями. По-крити дорогу асфальтом. З кож-ної хати давали хто скільки зміг. Навіть по декілька тисяч гривень. Розпочався ремонт у перших чис-лах вересня цього року. До села вантажівками підвозили асфальт. Селяни вкладали його власни-ми силами. Робітники автодору розказували, як правильно це зробити. Загалом громада села поремонтувала більше трьох кі-лометрів дороги. Це ділянка на півночі області, біля кордону з Бі-лоруссю.

Селяни Вінниччини провели спортивні змагання

Кращих спортсменів серед се-лян визначали у вісьмох видах спорту. Це малий футбол, волей-бол серед жінок і чоловіків, арм-спорт, гирьовий спорт, легкоат-летичний крос, настільний теніс, перетягування линви та шашки.

Такі змагання проводяться в усіх областях країни. Переможці регіональних змагань захищати-муть першість області на всеукра-їнських змаганнях. Виборюва-тимуть титул «Краще спортивне село України 2017 року». Фінал змагань заплановано на 21-24 ве-ресня. Місцем проведення стане смт Ворохта Івано-Франківської області.

Оксана КОВАЛЬЧУК

Громада Дертківської сільської ради Ізяславсько-го району на Хмельниччи-ні зібрала й передала 850 тисяч гривень на купівлю апарата для штучної венти-ляції легень. Апаратури по-требувала районна лікарня.

– Новий апарат був дав-но потрібен для підтримки життя пацієнтів із дихаль-ною недостатністю. Окрім того, його можна викорис-товувати і для малюків, які передчасно народилися зо-всім крихітними — із вагою від 300 грамів. Адже це не просто апарат штучної вен-тиляції легень, а ціла бага-тофункціональна система, що дозволяє ефективно про-водити інтенсивну терапію. Його можна використовува-ти не лише в умовах стаці-онару, але й при транспор-туванні хворого впродовж чотирьох годин, – пояснює

Олександра Мельник, за-відувач реанімаційного відділення Ізяславської центральної районної лі-карні.

До Дертківської сільської ради входить п’ять сіл. У кожному від півсотні до пів-тори сотні жителів. Такій невеликій громаді складно самостійно забезпечувати ефективну медичну допомо-гу. Тому жителі в разі потре-би звертаються в районну лі-карню. Відтак, вирішили не залишати гроші в бюджеті, а купити необхідну районній лікарні установку.

Медики переконані, що саме така співпраця з тери-торіальними громадами до-поможе покращити медичне обслуговування сільських жи-телів. Від такої співпраці ви-грають і мешканці райцентру.

Оксана КОВАЛЬЧУК

№17 (138) 13 вересня 2017 року4

Боратин визнано найкра-щим спортивним селом Укра-їни на турнірі до Дня праців-ника сільського господарства у Ворохті. Команда села змага-лася в легкій атлетиці, шахах, шашках, плаванні, перетягу-ванні линви. У селі є 2 фут-больні команди та 5 дитячих футбольних груп. Усі спортив-ні гуртки фінансує сільська рада. Тренуються на власному спортивному комплексі. Він займає 4,6 га. У нього входять футбольні поля, бігові до-ріжки, метання списа, легка

атлетика, туризм, недобудо-вані тенісні корти, ставок, во-лейбольний і баскетбольний майданчики. Є й недобудова-не міні-поле зі штучним по-криттям. Усього в будівництво вклали 2,6 млн грн і ще майже 200 тис. щомісяця витрачають на догляд.

– Колись у Німеччині на та-кому стадіоні бігав. Займався легкою атлетикою, – пояснює Володимир Марчук, дирек-тор спорткомплексу.

Чоловік сам розробив про-ект спорткомплексу. У Варшаві

його стадіон виграв «Кришта-леву цеглину». Це найкраща спортивна інфраструктура в районі, якщо не в області. Во-лодимир Марчук також спро-ектував стадіон у Рафалівці, а зараз допомагає будівництву в Рованцях.

Улітку в спорткомплексі вже четвертий рік поспіль відкри-вають дитячий табір за під-тримки американських спон-сорів. Встановлюють надувні гірки, батути, проводять кон-курси-естафети. Безкоштовно харчують і навчають дітей.

У серпні Сільський Ревізор інспектував село Боратин Луць-кого району на Волині. Тут збира-ють електропроводку для BMW, Mercedes і Volkswagen. Працюють цукровий і комбікормовий за-води й щороку зводять 40 нових будинків.

Біля сільської ради є парковка та б’є фонтан

У триповерховій будівлі до-рога плитка, масивні штори й натерті до блиску столи. Але гос-подар дому – сільський голова Боратина Сергій Яручик у зруч-ному кріслі ошатного кабінету не засиджується.

– Сільський голова повинен не в кабінеті сидіти, а їздити з реві-зією по селу або добиватися для нього благоустрою, – каже при зу-стрічі Сергій Яручик, сільський голова Боратина.

У селі його знають як свого колишнього класного керівни-ка і вчителя української мови та літератури. Кажуть, змінивши професію, їхній Сергій Олексан-дрович не змінився. Місцевою говіркою – не задирка. На посаді вже 4 скликання.

Першого робочого дня прий-шов у нових туфлях і відразу по-рвав. Перечепився за залізяку. Такі тут були дороги. А коли отри-мав першу зарплату – нижчу від попередньої вчительської, то по-думав: «Куди я потрапив», – зга-дує, тепер уже з усмішкою Сергій Яручик.

Боратин люди обрали центром ОТГ

Боратин став центром об’єдна-ної територіальної громади. Для проведення децентралізації в Боратинській сільській раді вне-сли зміни в 2 перспективні плани області й провели референдум. Переважна більшість – за при-єднання до Боратина, а це 12 сіл. Після об’єднання до ОТГ увійшло 5 шкіл, 2 дитячі садочки, більш як 200 кілометрів доріг і до 20 тисяч населення, а бюджет громади становитиме понад 60 млн грн.

– До нас захотіли приєднатися

і такі села, в яких я жодного разу не був. У такі сам їздив, заходив у сільський магазин, придивлявся до хат, людей, щоб відчути їхнє життя, – розказує Сергій Яручик.

Люди часто бояться об’єд нан-ня, бо думають, що закриють школу, ФАП. По довідки до сіль-ради потрібно буде їхати в інше село. У Боратині ж, навпаки, у кожному з сіл, які увійшли до ОТГ, планують відкрити центри з надання адміністративних по-слуг. Школи залишать і в кож-ному селі відкриють відділення боратинської амбулаторії. У них прийматиме сімейний лікар.

– Треба, щоб децентралізація відбулася по-справжньому. А не так, як зараз: однією рукою да-ють, а іншою забирають. Усі ка-жуть: «бюджет збільшиться в 5 разів», але ніхто ж не каже, що ви-датки зростуть у 10. Люди пови-нні відразу відчути покращання, інакше, в чому сенс децентралі-зації? – розмірковує Сергій Яру-чик. – Людям треба показувати інвестиції, а не балачки. Усі села, що об’єдналися, повинні розви-

ватися рівномірно. А баланс між дотаційними селами й тими, що заробляють, утримати складно.

Про інвестора домовився в коридорі

Бюджет Боратина зараз по-над 7 млн грн. Наповнюють його місцеві підприємства. Серед них – «Волинь-Зерно-Продукт», чий комбікормовий завод та елеватор працюють у Боратині. Сільгосп-підприємство «Агротехсервіс», яке орендує в Боратині землю. Кондитерська компанія «Ласка», склади фармацевтичної компа-нії «Волинь Фарм». Гнідавський цукровий завод, асфальтні за-води та завод Krombegr&Shubert Україна, який виготовляє елек-тропроводки для BMW, Mercedes і Volkswagen. Останній найбіль-ший платник податків. Працює в Боратині вже 10 років. Сільський голова каже, що підприємство за-йшло випадково.

– Прийшов на нараду в облад-міністрацію й зустрів у коридорі начальника відділу земельних

ресурсів. Він каже: «Йдемо нім-цям показувати, де можна роз-містити підприємство». А я у відповідь: «А на нашій території де будете показувати?», «Ніде», – відповідає, – пригадує Сергій Яручик. – Швиденько порадив ді-лянку в Боратині й пішов на свою нараду. Через півтори години, під кінець наради, заходить началь-ник відділу земельних ресурсів і каже, що німці свій завод будува-тимуть у нас в Боратині.

Сергій Яручик одразу подав клопотання до компанії про те, щоб на завод узяли працювати місцевих селян. Першого тижня прийшло понад 200 працівників. Зараз на заводі працює майже 6 тисяч людей.

Разом із паями роздали ділянки для будівництва

Під час розпаювання, коли люди тягнули номер із паєм, у Боратині додавали ще один – під забудову. 700 пайовиків отрима-ли не тільки земельні паї, а й ді-лянки під будівництво.

– Якщо в сім’ю потрапили 3-4 ділянки, то люди їх продавати-муть. Але за виручені кошти вони відремонтують хату, паркан, під-лікуються, вивчать онуків, ку-плять машину. Хоча, я вважаю, що це неправильно, бо краще будуватися, – розмірковує сіль-ський голова. – Але доярка, яка вставала о 4-й ранку і йшла на ферму доїти корів усе своє життя, має право на таку ділянку. Нехай якийсь луцький бізнесмен ку-пить у неї цю землю й вона отри-має відчутну копійку.

Продали ділянки не всі. У селі щороку будується до 40 житлових будинків. Створили свою кому-нальну службу та невдовзі ку-плять сміттєвоз.

Дороги Асфальтовані, але не вистачає «лежачих поліцейських». На території 4 сіл вулиці освітле-ні тисячею ліхтарів.

Магазини та кафеПрацює 5 магазинів, торговий центр і ресторан «Алтея». Кафе і барів немає. За со-ціальний кошик продуктів заплатили 96,50 грн.

Зв’язокВід Боратина до Луцька 9 км. Маршрутки їздять щогодини, проїзд 5 грн. Селом курсують автобуси. Є поштове відділен-ня, до Нової пошти від села 2 км. Є мережі всіх мобільних операторів і 3G, біля сільради вай-фай.

БезпекаСтворена група швидкого реагування поліції та охорон-на фірма «Щит Волині». В її складі учасники АТО, які без-коштовно патрулюють вулиці.

Допомога АТОУсі учасники АТО (41 особа) з Боратина отримали земельні ділянки. Для них до Дня коза-цтва сільрада влаштує свято. Дарує по 2 квитки на фести-валь «Бандерштат».

Колишній учитель зробив із села справжнє європейське містечко

Сергій Яручик: «Людям треба показувати інвестиції, а не балачки. Об’єднані в ОТГ села повинні розвиватися рівномірно»

Для догляду за стадіоном купили спецтехніку

Спортивний комплекс збудували за німецьким зразком

Сільський Ревізор – це соціальний проект.Щомісяця журналісти інспектують село. За їхніми та читацькими оцінками буде обрано Село Року.

5№17 (138) 13 вересня 2017 року

У Будинку культури органі-зовані вокальний, танцюваль-ний і театральний колективи. Є хоровий народний аматор-ський колектив і духовий ор-кестр. Наймолодшому учасни-кові духового оркестру 16 років, найстаршому – 76.

– Я прийшов сюди студен-том із педагогічного коледжу в 19 років. На той час – підігравав на баяні чоловічому колективу. Стіни були пофарбовані синьою фарбою, підлога прогнила, стільці старезні, – згадує Сер-гій Шуляк, завідувач Будинку культури.

Сергій Шуляк очолює Буди-нок культури 9 рік. Сам грає на баяні, акордеоні, гітарі, фор-тепіано, контрабасі, сопілці та саксофоні. Його сільрада замо-вила прямо з Лондона.

– Це стереотип, що селя-ни недалекі й неосвячені. Ми, можливо, навіть на вищому культурному рувні, ніж містяни, – каже Наталія Черняк, керів-ник театрального гуртка.

Сільський театр працює сьомий рік. Найпершою була вистава «За двома зайцями». Клуб малуватий і не вміщає всіх охочих подивитися місце-вий театр. Тому голова сільра-ди вже планує новий Будинок культури. У нинішній сільська рада закупила освітлення сце-ни, по 2 комплекти костюмів – хорових, театральних, тан-цювальних, апаратуру та всі необхідні реквізити для ви-став. Не гірше оснащена й міс-цева бібліотека. Є комп’ютери, принтер і ксерокс. Бібліотека виграла їх за програмою «Бі-бліоміст».

– Відвідувачів одразу по-більшало і до нас потягнулася молодь. Фонд у нашій бібліо-теці постійно оновлюється, до вересневого Дня бібліотек заку-повуємо до 1000 нових книг. Го-лова щороку дає по п’ять тисяч гривень на це задоволення, та й область виділяє немало, – роз-повідає Руслана Фурман, заві-дувачка бібліотекою.

Відкрили стоматологію та соляну шахтуШість років тому відкрили

нову амбулаторію, яка обслу-говує 5 тисяч людей із 4 сіл. Працюють 2 лікарі, фельдшер, сімейна та молодша медсе-стри, акушерка, реєстратор і лаборант.

– Маємо кардіограф, апарат для УЗО , фізіотерапевтичний кабінет, денний стаціонар на 5 ліжок і приватний стомато-логічний кабінет, а також ав-

томобіль, – розповідає Сергій Чирук, фельдшер амбулато-рії.

По сільській раді 98 ді-тей до 1 року життя. За їхнім здоров’ям стежить сімейний лікар Тетяна Поліщук.

В амбулаторії є кабінет га-лотерапії – соляна шахта. Ди-хання в ній допомагає при за-студах та алергії. Сеанс коштує 30 грн. Кабінет приватний.

У Боратинській школі навча-ються 350 учнів із чотирьох сіл, працює 31 педагог. Є 12 телеві-зорів, 13 комп’ютерів. По всій школі встановлено камери віде-оспостереження. Це стимулює дітей проводити перерви спо-кійніше. Можна відпочити в бі-бліотеці. Там є спеціальна зона з диваном. Заодно й погортати книжку. Два роки тому школа перейшла на опалення аль-тернативними видами палива. Торік перекрили дах. Цьогоріч утеплили й замінили фасад і ві-кна. Завершують другий спорт-зал для учнів початкових класів.

Нашій школі вже 20 років, але вона ще не добудована. Досі зво-дять третю чергу, а вже потрібно

в добудованій частині замінити підлогу, стіни підремонтувати, розширити їдальню, відкрити ще один комп’ютерний клас. Немає актової зали, тому всі заходи про-водимо у вщерть заповненому холі, – розповідає Зоя Ляшук, за-ступник директора з навчаль-но-виховної роботи.

Триває також ремонт у дитя-чому садку Боратина. Перекри-вають дах і добудовують спор-тивну залу. А два роки тому в котельні встановили польський котел на дубових пелетах і від-мовилися від газу. Уже першого року заощадили понад 40 відсо-тків коштів на опаленні.

– Цього року ще утеплимо фасади й замінимо батареї, –

розказує Галина Киричук, за-відувачка ДНЗ. – У нас в садку є гуртки з вивчення англійської мови, хореографії, спортивної гімнастики, театральна студія. Черга в дитсадок – 120 дітей. Хоча ми приміське село й поруч є багато гарних дитсадків.

Садок має город, де діти вчать-ся вирощувати городину. Навіть льон – традиційну для Волині культуру. Садок має свій веб-сайт. Виграв кришталеву сову в за-гальнонаціональній громадській акції «Флагмани освіти і науки України». Завідувачка каже, що в цьому велика заслуга й сільсько-го голови. У нього ж є освітянська мрія – побудувати в селі ще й му-зичну школу.

Оцініть інфраструктуру Боратина та більше дізнайтеся про проект і візьміть участь в обранні Села Року на сайті

SilskiyRevizor.com

У Боратині було дослідне гос-подарство «Агротехсервіс» Ака-демії аграрних наук. Академія його розпаювала й зараз «Агро-техсервіс» – це приватна фер-ма, на якій утримують 200 голів м’ясного та 100 голів дійного стада, а також обробляють 2,5 тисячі гектарів землі. Господар-ство виділило паї для обробітку вчителям та іншим соціальним працівникам.

– Вони так само тяжко працю-вали на селі, як і інші. І їм образ-ливо, що землі не дісталося. Тому дали паї сільській інтелігенції, – розказує Степан Москвич, керівник підприємства «Агро-техсервіс».

Господарство фінансово під-тримало прокладання 44 км газо-гону, 50 км водогону, підключен-ня всіх сіл до централізованого водогону, асфальтування доріг, будівництво спортивного комп-лексу, нової школи на території села Рованці, амбулаторію в Бо-ратині.

– Сільське господарство – біз-нес нерозумної людини, бо всі зароблені гроші вкладаєш у со-ціальну сферу. Якщо господа-рюєш на території громади, то передусім повинен дбати не про прибутки, а про благоустрій села, – розмірковує Степан Москвич.

На території господарства, окрім звичної для села худоби, є страуси, поні, лами, фазани й павичі. Це маленький зоопарк для дітей з навколишніх сіл. А до-рослі в Боратин приїжджають на роботу. І так уже 12 років, відко-ли в селі почав працювати завод Kromberg&Schubert .

Роблять кар’єру на німецькому заводі

На підприємстві Kromberg& Schubert збирають проводку для BMW, Mercedes і Volkswagen. Що-дня з Боратина до Німеччини їде 6 вантажівок готової продукції. На заводі працює майже 6 тисяч селян. Фонд заробітної плати ста-новить 50-55 млн грн щомісячно.

– Люди з віддалених сіл, де ніколи не було можливості заро-бити, почали їздити в Боратин на роботу. Раніше вони жили

тільки зі свого господарства, а те-пер цілими родинами, вулицями працюють на виробництві. Тим більше, що в них є можливість кар’єрного зростання. Увесь ме-неджмент, який у нас є, починав на заводі з нуля. Я теж свого часу починала працювати як комп-лектувальник проводів, – розка-зує Наталія Шевельова, керів-ник соціального напрямку.

Kromberg&Schubert став хо-рошою школою для фахівців, які зараз керують заводами по всьо-му світу. Один із них управляє заводом у Китаї, інший поїхав будувати завод у Мексику, група з 60 осіб скоро відбуде розвивати завод у Марокко.

– Життя процвітає в околицях великих міст і в селах, де створе-но комфортні «комуни», – ділить-ся спостереженням Олександр Шаварський, комерційний ди-ректор заводу.

Та людей утримати на міс-ці, навіть із гарною зарплатою, важко – багато хто їде в Польщу

на ягоди. Тому завод пропонує повний соцпакет: закуповує путівки в санаторії та дитячі табори, організовує відпочинок працівників, оформляє медичні страховки, організовує шахо-ві, спортивні турніри, участь у спартакіадах, марафонах, кон-цертах.

Запрошують на практику студентів

Виробництво Боратина – це ще й «Волинь-Зерно-Продукт», на якому працює понад тисячу людей. Це елеватор і комбікор-мовий завод. Завідує підприєм-ством Євген Дудка.

В лабораторії елеватора пра-цює понад 30 людей. У тому числі й донька керівника підприємства Лілія Дудка. Вона навчається на аграрних біотехнологіях. Під час літніх канікул, як і багато сту-дентів аграрних спеціальностей, практикувалася в лабораторії батькового підприємства.

У Боратині створили робочі місця для шести тисяч людей

Є свій театр і духовий оркестр

У школі працюють відеокамери

• Недостатня кількість місць у дитсадку • Замалий Будинок культури

• робочі місця для селян у місцевих підприємствах і агрокомпаніях• Новітній спорткомплекс• Відремонтована амбулаторія та аптека соціальних цін• Між селянами розпаювали землю під забудову• Усі вулиці освітлено• Близька відстань до обласного центру• Безкоштовний літній табір для дітей

59 із можливих 60 балів

ÏÅÐÅÂÀÃÈ

ÍÅÄÎ˲ÊÈ

Оцінка Боратина від Сільського Ревізора

Підготували Дарина КОЗОРІЗ, Мирослава МИГИДЮК, фото Василя НІКОЛАЄНКА

Саксофон Сергію Шуляку сільрада виписала з ЛондонаПроводку для автомобілів збирають передовсім жінки

№17 (138) 13 вересня 2017 року6 СВОЯ СПРАВА

FO

OD

AN

DM

OO

D.C

OM

.UA

Галина Сергієнко з Козель-щинського району Полтавської області працює перукарем уже 7 років. За фахом жінка агро-ном. Роботу за спеціальністю знайти не вдалося. Щоб мати заробіток, закінчила курси пе-рукарів.

– На таку думку наштов-хнула подруга. Бідкалася – аби зробити стрижку, потрібно їха-ти в райцентр, – згадує Галина Сергієнко. – Я порозпитувала людей. Усі стояли на тому, що в селі власний перукар буде на вагу золота. Отак й придумала власну справу.

Перукарське навчання опла-тила з власної кишені. Як і пер-ший набір ножиць. Навчалася в Полтаві. Ще не закінчила курси, а вже знайшла перших клієнтів. На стрижку приходи-ли сусіди, знайомі. Нікому не відмовляла, бо потрібна була практика. Але й грошей не брала.

Перший заробіток отри-мала, коли вже мала диплом, – розказує перукар. – Трохи боялася, що люди звикнуть так просто підстригатися й не пла-титимуть. Але на мої ціни всі погодилися.

Ціни в Галини Сергієнко дешевші від тих, що в рай-центрі. Стрижка коштує 40 гривень, фарбування 80. Зави-вка і весільна зачіска дорожче – 100-150 гривень. Як почала заробляти, то придбала фен, машинку для стрижки, засоби для миття голови, фарбування, завивки.

– Спочатку думала купу-вати дорогі матеріали лише тоді, коли людина записалася на завивку чи фарбування. Та зрозуміла, що так не вигідно. Потрібно все необхідне мати під рукою. Бо комусь терміно-во, а я клієнта розчаровувати не хочу, – каже перукар. – Але в мінусі не залишилася. Бо

часто й фарбуються, і завивки роблять.

Підстригає Галина Сергієнко всіх бажаючих. І чоловіків, і жі-нок, і дітей. А ще робить свят-кові і весільні зачіски. Прикла-ди нових стрижок й укладок роздруковує з інтернету на принтері в сільській раді.

– Спочатку приймала клі-єнтів у себе в хаті. А як бажа-ючих побільшало, попросила сільського голову, щоб виділив кімнату, – розповідає Галина Сергієнко. – Виїжджаю і в на-вколишні села, там теж клієн-ти. Записується 5-8 жінок на стрижку, фарбування. Домовля-ються, у кого вдома організують мені робоче місце. І дзвонять, просять, щоб приїхала на вка-заний час. Уже зараз можу й на дальні села поїхати, бо є скутер. Купила сама, на зароблені гро-ші, – хвалиться майстер .

Оксана КОВАЛЬЧУК

Агроном вивчилася на перукаря й відкрила в селі салонКиянка Ірина Ремизова ро-

бить на замовлення дитячі аль-боми та прикраси. Без затратних матеріалів чистої виручки можна отримати 1,5-2 тисячі на місяць.

– Уперше зробила поробку два роки тому, коли була в де-креті. До цього працювала 5 років юристом. Спочатку виго-товила для своєї доньки. Потім стали замовляти друзі та зна-йомі з дитячого майданчика, – каже Ірина Ремизова.

Першою роботою були «Ма-мині скарби». Це коробка, в якій лежать кілька менших, а в них – перший локон, зуб та інші речі, які батьки хочуть зберегти на пам’ять. «Скарби» також робить у вигляді лялькових будинків із крихітними меблями.

Для початку роботи потрібна точна лінійка, канцелярський чи будівельний ніж, тканини, картон і скрап-папір. Матеріали Ірина замовляє разом із такими, як вона, дівчатами в поставщи-ків. Так дешевше, ніж у магазині фурнітури. Клей краще викорис-

товувати «Момент-кришталь» чи «Момент-гель», він не залишає слідів, але має різкий запах.

– На 1 вересня та 8 Березня найбільше замовляють обручі, гребінці, заколки, резинки для волосся. На Новий рік багато за-мовляють корон. Це сезонні по-купки, – розповідає жінка.

Для асортименту робить та-кож скриньки для прикрас, об-кладинки на паспорт, рамочки для фото. Купує заготовки, фар-бує їх і підбирає декор. На фото-альбоми йде найбільше часу та матеріалів. Щоб зробити альбом із чистими листками, йде два дні, а коли кожен листок прикра-шений – то 2-3 тижні.

Був випадок, коли на одні ма-теріалі для альбому витратила 500 гривень. Замовили спеціаль-ний папір, який в Україні не ви-готовляють. Заробила на ньому 200 гривень, хоча й прововтузи-лася довго, бо не хотіла відляка-ти покупця космічною сумою.

Карина ХОМЕНКО

На альбомах заробляють дві тисячі гривень

Зоя Бургонська з Київщини заснувала власну торгову марку з виготовлення фруктової, ягід-ної та навіть овочевої пастили. Продає її в крамницях Києва, Львова. А починала свій міні-бізнес із домашньої кухні.

– Спочатку не мала про-фесійного обладнання. Першу пастилу готувала за допомогою звичного кухонного приладдя. Сушарки для фруктів, блендера, кухонного комбайна, – згадує Зоя Бургонська, підприєм-ниця. – Та коли збільшилися об’єми замовлень, зрозуміла, що побутова техніка цього не витримає. Придбала професій-ну. А ще кожен рецепт власними силами доводила до ідеального. Експериментувала зі смаками. Першими дегустаторами була моя сім’я. Коли ми між собою досягали згоди, лише тоді за-тверджували рецептуру. Потім пропонували такий смак покуп-цям. Обов’язково прислухалася до відгуків.

У міжсезоння переробляють заморожені ягоди

Експерименти з рецептурою продовжує і зараз. Результатом став новий смак кави та банана. У такий спосіб вдосконалювала-ся вишнева пастила. Зої Бургон-ській її смак здався простим. А тому вона доповнила його пря-нощами. Запропонувала по-купцям несолодку пастилу – з гарбузів, помідорів, грибів. За-раз майстриня допрацьовує ці рецепти.

– Я особисто займаюся за-купівлею сировини. Зараз вже маємо постійних, перевірених постачальників. У сезон закупо-вуємо свіжі ягоди, фрукти. Коли вони відходять, то тоді викорис-товуємо заморожену продук-цію, – говорить підприємниця.

Із фруктів і ягід готують пюре в блендері. Яке потім висушу-ється в спеціальній сушарці. Процес може займати від 12 до 30 годин. Якщо ягоди з кісточка-ми, як-то суниця садова, мали-на, чорниця, тільки перетерти їх недостатньо. Потрібно відді-лити кісточки через сито.

Стабільний прибуток гарантують оптові покупці

Першими покупцями були друзі та знайомі. Продукцію ре-кламувала в соцмережі.

– Раніше я займалася логіс-тикою, туризмом, сама багато подорожувала. Тому аудиторію в соцмережі мала велику. Це до-помогло мені знайти перших покупців для пастили, – розка-зує Зоя Бургонська.

Пастила – це натуральний рослинний продукт. Тому ще ак-тивно велася рекламна кампа-нія серед магазинів екологічної продукції, вегетаріанської їжі.

– Будь-якому виробникові найбільшу частку продажів за-безпечують оптові замовники. Тому ми зосередилися на тому, щоб налагодити контакт із ме-режами магазинів, кафе, екола-вок, – пояснює жінка.

Збільшенню обсягів прода-

жів сприяє і зовнішній вигляд продукту. Тому увагу Зоя Бур-гонська приділила й упаковці.

– Я сама за освітою маркето-лог. Тому багато чого по ство-

ренню власного бренду змогла зробити самотужки. Опитува-ла друзів, знайомих, які назви бренду могли би бути цікавими. Викреслювали ті, які не подо-

балися людям. Знову проводи-ли опитування, аби визначити переможця. А виготовлення логотипу довірила професіона-лу. Своїй знайомій дизайнерці. Вона ж допомагала створити зовнішнє оформлення для со-лодощів, – розказує власниця торгової марки.

Знаходити партнерів для бізнесу радить на виставках

Найкраще місце для знайом-ства з потенціальними партне-рами за бізнесом – це маркети, фестивалі вуличної їжі, вистав-ки виробників, – ділиться вра-женнями підприємниця. – На цих подіях невеликі крафтові виробники можуть переймати досвід один у одного. А також поділитися контактами поста-чальників, партнерів. На вели-ких подіях можна навіть роз-ділити одне виставкове місце. Якщо площа дуже велика. Так виходить дешевше.

Проект себе виправдав. За-раз він заробляє сам на себе. А ще дозволяє орендувати при-міщення під виробництво. Пла-тити зарплатню робітникам. Наразі в проекті задіяно, що-правда, разом зі фрилансерами, десять чоловік. Власне в цеху в нас працюють 2-4 людини. Ще є продавців та ті, хто займається замовленням, дизайном. Цьо-горіч уже найняла бухгалтера, хоча бізнесу ще не виповнилося й двох років.

Оксана КОВАЛЬЧУК

Мати п’яти дітей започаткувала успішний сімейний бізнесЯгоди, фруки, овочі та навіть гриби вигідно переробляти на пастилу

Зоя Бургонська створила десять робочих місць

7№17 (138) 13 вересня 2017 року САД І ВИНОГРАД

– Садити горіхи найкраще во-сени. Тоді вони добре приймуть-ся. Тут головне – якісне насіння, – каже Борис Карпіч. – Він виро-щує сорти грецьких горіхів біль-ше 15 років. – Раджу брати одно-річні або дворічні саджанці. Вони краще приживаються. У старших коренева система настільки роз-ростається, що після пересадки на нове місце деревця погано приживаються.

Перед тим як посадити саджа-нець на постійне місце росту, зрі-зує з коріння сухі кінчики. Осві-жений корінь швидше проросте.

– При виборі саджанця на ба-зарі треба звертати увагу, щоб біля товстого кореня було багато дрібних. Вони витягують із землі поживні речовини. Якщо вони «опустили вуха», то їх довго во-зять по базарах. Такі краще не брати. Корінці мають бути пруж-ними і добре тримати форму.

Кору саджанця радить пере-віряти нігтем. Подерти й приди-витися до кольору роздряпаного місця. Якщо воно зелене – брати, а як темне – значить, горіх підсо-хлий.

Саджанці поливають до морозів

Борис Карпіч перед посад-кою горіха радить викопати яму 40 на 40 сантиметрів і стільки ж углиб. Змішати в рівних про-порціях перепрілий гній, попіл і пісок. Висипати в яму й поса-дити в цю суміш саджанець. Од-разу вилити два відра води. До морозів поливати раз на 3-4 дні по 10 літрів води. Улітку поливає дерево двічі на тиждень. Можна

й один раз, якщо землю під ним замульчувати скошеною травою чи тирсою.

– Горіх любить багато сонця й волі. Біля нього не має бути ін-ших дерев на відстані не менш як сім метрів. Так він не заті-нятиме нічого й сам добре пус-тить корені. Із ним треба бути обережним. Не любить розпу-шення. Тому краще не чіпати й дерево не обсапувати. Тоді на одному місці горіх може рости більше ста років, – каже садів-ник.

Якщо садити не 1-2 саджанці, а цілий сад, то варто дотримува-тися відстані між деревами 20 см, а між рядами – 40 см.

Перед посадкою плоди підсушують

Саджанці Борис Карпіч ви-рощує сам. Збирає врожай, коли

тріскається шкаралупа, і відби-рає на насіння найбільші горіхи. Тиждень підсушує в тіні й садить у землю.

– Головне не класти сушити на сонце. Від цього пошкоджуються зачатки й горіхи погано сходять, – радить Борис Карпіч.

Ділянку готує так само, як і для саджанців. Копає яму завглибшки вдвічі більшу, ніж сам горіх. Якщо розмір горіха 3 см, то яма має бути глибиною 6 см.

– Горіх треба класти в землю не боком, а носиком – гострішим боком донизу. Тоді корінь рос-тиме рівно. Якщо горіх покласти набік, то корінь виросте покруче-ний, – попереджає садівник.

Київська бомба сягає розміру курячого яйця

Саджанці на грядці вирощує рік-два. Потім пересаджує на

постійне місце. Підживлювати їх не треба. Достатньо тих до-брив, які заклали під час посад-ки. Корінь витягує корисні речо-вини глибоко з землі.

– За 15 років дружби з горі-хами відібрав шість найкращих сортів: Київський ранній, Київ-ська бомба, Буковинський, Сло-божанський, Багряний і Дерол. Усі тонкокорі зі світлим ядром. Найбільший із них Київська бомба. Горіхи виростають роз-міром із куряче яйце. Решта сортів трохи менші – діаметром 5 сантиметрів.

Горіхи не бояться ні грибків, ні шкідників. Посадив і забув. Це не картопля, яку постійно треба доглядати. Та й ціна на них значно вища. До того ж го-ріхи називають плодами старо-сті, адже по них не треба лізти на дерево, як по фрукти, бо па-дають на землю.

Морозостійкі сорти на зиму не вкривають

– На зиму землю під саджан-цями не вкриваю. Мої сорти мо-розостійкі. Але можна замульчу-вати перегноєм або хвойними гілками. Вони підживлять землю і втримають вологу. Якщо немає хвої, можна вкрити ґрунт соло-мою, – радить Борис Карпіч.

Саджанці починають плодо-носити на 4-5 рік після посадки. Перші врожаї невеликі, десь по 20 кг із дерева. Доросле дерево дає до 70 кг горіхів. Достигають пло-ди у вересні. Борис Карпіч збирає їх, коли трісне зелена шкаралупа й вони обпадуть на землю. Такі довше зберігаються.

Щороку попит на ядра грець-ких горіхів збільшується як в Україні, так і за кордоном.

Детальніше за тел. 067-722-63-62Карина ХОМЕНКО

Горіхи в землю садять униз гострим носикомНа одному місці дерево росте сто років й щоосені дає до сімдесяти кілограмів плодів

Сорт Київська бомба виростає до розміру курячого яйцяБорис Карпіч вирощує і продає саджанці горіхів 15 років

У вересні, коли наливається виноград, аромат стиглих ягід приваблює ос. Комахи про-колюють шкірку й сік в ягоді починає бродити. Якщо поряд живе кілька осиних сімей, то зібрати врожай із виноград-ника дуже важко. Щоб захис-тити грона від ос, виноградарі одягають на грона спеціальні мішки з москітної сітки. Або ж капронові панчохи.

– Якщо кілька грон, то мож-на, а якщо кілька сотень, то це затратно, каже Михайло Ко-віньков, виноградар із міста Біляївка на Одещині. – Окрім того, оси можуть прогризати капрон. Особливо, якщо яго-да тріснула й комахи почули смак винограду. Панчохи біль-ше підходять для відлякування птахів.

Щоб віднадити ос, шукають і руйнують їхні гнізда, які вони зробили в саду. Найкраще в су-

тінки, коли робочі оси злетять-ся в гніздо. Для освітлення бе-руть червоний ліхтар. Червоне

світло оси не бачать, а тому не почнуть вилітати. Якщо ліхта-ря з червоною лампою немає,

можна обгорнути звичайний ліхтар червоним целофаном. Руйнувати гніздо з осами по-трібно в захисному одязі.

– Можна обприскувати яго-ди винограду розчином харчо-вої соди. Розводять одну сто-лову ложку літром води. Такий розчин перебиває запах сти-глих ягід. Після дощу процеду-ру повторюють. Обприскувати потрібно ще до того, як оси по-чали пошкоджувати виноград. Якщо ж ягода ушкоджена, то сода не допоможе, – розпові-дає Михайло Ковіньков.

Ще обприскують ягоди на-стоянкою часнику або хвої. Це перебиває природний запах стиглих ягід. Однак такі різкі аромати можуть увібрати яго-ди, їхній смак погіршиться. Краще поставити пастки на ос. Це захистить виноградник і від ос, які живуть по сусідству.

– У пластиковій пляшці від-

різують верхню частину, пере-вертають і вставляють у нижню. Усередину заливають приман-ку. Підсолоджену воду, пиво, розведене у воді варення. Воно швидко заброджує й принад-жує ос. Найкраще малинове, абрикосове, – радить Михайло Ковіньков. – Якщо поруч пасі-ка, то краще ловити ос на сирі рибу та м’ясо, розчавлені фрук-ти. Щоб бджоли не пили солодкі розчини й не псували мед.

У пастки попадаються не тільки оси, а й виноградна муха, метелики-плодожерки. Тому приманку в пастках міня-ють щотижня. У приманку та-кож додають інсектицид проти ос. Розраховують таким чином, щоб отрута не відразу вбила ко-маху. Вона повинна принести сироп з інсектицидом у гніздо й нагодувати потомство.

Оксана КОВАЛЬЧУК

Пастками виловлюють плодожерок і виноградних мух

Ос у винограднику ловлять на пиво й варення

KL

OP

91

1.R

U

ФОТО

НАДАНЕ

БОРИСОМ

КАРПІЧЕМ

ФОТО

НАДАНЕ

БОРИСОМ

КАРПІЧЕМ

№17 (138) 13 вересня 2017 року8 ГОРОДНИЦТВО

– Повикопували з городу в’ялу картоплю та моркву. Вони вигля-дають як підпечені. Хоча що ж могло вирости, як півліта тривав холод, а пів пекло, як у пустелі, – каже Марія Поліщук із смт Чуднів Житомирської облас-ті. – Що з ними тепер робити? З’їсти все швидко не вдасться, а зберігати не знаю як.

У погребі ставлять відра з водою

Посуха та часті перепади тем-ператури зіпсували цьогоріч-ний урожай. У багатьох областях люди жаліються на в’ялі овочі. Такі на зиму не закладають. Їх треба з’їсти відразу або згоду-вати тваринам. Овочам після посушливого літа бракує воло-ги. Тому вони після закладання у погріб можуть продовжувати в’янути.

– Треба розбризкувати воду по підлозі погреба або наливати її в невеликі відерця. Вода ви-паровується й зволожує повітря, – каже Сергій Щербина, кан-дидат сільськогосподарських наук з Інституту овочівництва та баштанництва в селищі Се-лекційне Харківської області.

У регіонах, де навпаки лляв дощ, овочі натягнули зайвої во-логи. Такі адаптовують до тих умов, де вони лежатимуть усю зиму.

– Перед тим як засипати кар-топлю чи буряки на постійне місце, вони мають охолонути. Потім їх поступово засипають у засіки, щоб вони набирали тем-ператури погреба. Це захищає від перепаду температури, від чого на поверхні овочів випадає роса і вони гниють чи пророста-ють, – продовжує фахівець.

Моркву зберігають у поліетилені

Моркву Сергій Щербина ра-дить зберігати не в засіку, а у

вологому піску чи поліетиле-нових мішках. Не більше ніж по 25 кг.

– У моркви часто буває біла гниль. Зароджується вогнища-ми, і якщо пофасувати овоч меншими порціями, то можна вберегти від зараження більшу частину врожаю.

Товщина плівки мішків має бути 200 мікрон. У них засипа-ють моркву, а потім по всій ви-соті рівномірно роблять про-коли цвяхом соткою.

– Ці невеликі отвори за-хищають від надмірного на-копичення вуглекислого газу в мішку. Це своєрідна авто-консервація, під час якої овочі продовжують «дихати», – по-яснює Сергій Щербина.

Моркву також можна попа-кувати в поліетиленові пакети по кілограму. Туго зав’язати. Пересипана піском у ящиках може проростати, коли навес-ні пісок потягне вологу з пові-тря.

Капусту розкладають поверх картоплі

Щоб зберегти якнайдовше свіжою пізні сорти капусти, її не зрізують, а виривають із ко-ренем. До нього прив’язують мотузку й підвішують до стелі погреба.

– У погреби стараються по-класти побільше продукції. Наприклад, ту ж капусту роз-кладають на банки з консер-вацією. Насправді шкідливо зберігати разом коренеплоди, овочі, фрукти та консервацію. Капуста виділяє газ етилен, який стимулює в інших овочів стрімке проростання, – пояс-нює фахівець.

Головки капусти добре збе-рігає газета. Кожну капустину потрібно загорнути й виклас-ти на полиці в погребі. Загор-нуту в газету капусту можна розкладати й поверх картоплі.

Цибулю вкривають старим одягом

– При зберіганні цибулі важлива не температура, а вологість повітря. Гниє вона через грибки, яких набралася з ґрунту. Від того як ретельно

господиня відбирає перед за-кладанням на зиму цибулю, як її просушить, залежить як овоч збережеться, – розказує Сергій Щербина.

Спочатку її просушують. Можна на горищі, а потім об-різають і складають у ящики

з отворами або сплітають у вінок. Можна зберігати всю зиму на горищі. Щоб цибуля не підмерзла, її накривають старими куртками чи покри-валами. Розкривають, коли починається відлига. Але не можна стелити під цибулю плівку. Стеля прогрівається від хати, а на горищі прохолодно, і на плівці утворюється конден-сат. Цибуля почне проростати й гнисти. Тому її розстеляють без підстилки. Виняток – сіно чи солома.

Часник вмочують у парафін

Озимий часник зберігаєть-ся до Нового року. Далі почи-нає сохнути.

– Учені проводили дослі-дження, коли перед зберіган-ням занурювали головки в розплавлений парафін чи віск. Часник покрився плівкою і не так сохнув, – розповідає Сер-гій Щербина.

Краще зберігати ярий час-ник. Довше лежать сорти, що не стрілкуються. Ті, що стріл-куються, дають більший уро-жай, але під час зберігання сохнуть. Тримати часник, як і цибулю, можна у вінках або зв’язувати в пучки за стебла й підв’язувати на горищі до бан-тини.

– Для консервації та свіжої продукції мають бути різні режими зберігання. Для кон-сервації треба приміщення сухіше, ніж для овочів. Інакше ржавітимуть кришки, – засте-рігає Сергій Щербина.

Деякі господині, щоб запо-бігти цьому, на кришку кожної банки одягають поліетилено-вий пакет і міцно зав’язують навколо горла банки. Таким чином залізна кришка буде за-хищена від вологи.

Карина ХОМЕНКО

Мішки з морквою проколюють цвяхом Пізню капусту виривають із корінням і на зиму замотують у газетний папір

DIY.O

BI.R

U

Овочі в погребі найкраще зберігати в окремих невеликих засіках

– Збираю гарбузи з городу, тільки коли стоїть сонячна по-года. Тоді витягується зайва волога і врожай не гниє під час зберігання, – каже Марія Сін-кевич із села Снітинка Фас-тівського району Київської області. – Полежати на сонці мають не менше тижня.

Вибирає такий момент збо-ру, щоб уже підсохла плодоніж-ка. Але ще не настали примо-розки. Вони псують гарбузи, і ті незабаром загниватимуться з підмороженого боку.

– Стараюся класти на зи-му тільки цілі плоди. У не-врожайні роки немає з чого вибирати і доводиться ря-тувати те, що є. Місця з по-дряпаною шкіркою заклеюю

бактерицидним лейкопласти-ром, крізь який не проходять гнильні бактерії.

Зриває плоди обов’язково з плодоніжкою. Це найвраз-ливіше місце, звідки й най-частіше починається гниття в підвалі.

– Найкраще тримати їх у сухому погребі, поклавши на стелажі хвостиком вгору. Треба старатися, щоб вони не стикалися один з одним. Якщо такої можливості не-має, можна застелити підлогу дошками і викласти на них овочі. Або замінити на суху хвою, солому або тирсу, – про-довжує господиня.

За кімнатної температури розрізаний гарбуз може лежати

3 дні. Краще витерти зріз сер-веткою, загорнути в полотняну тканину і сховати від сонця.

– Гарбузи гарно лежать, якщо немає доступу сонячного світла та часте провітрювання, – уточнює Марія Сінкевич.

Якщо треба подовше збе-регти гарбуз не для годів-лі худоби, а на кашу, можна нарізати його й покласти в холодильник. Там гарно ле-жать місяць. Зрізає шкірку з гарбуза і розрізає на шматки. Кожен загортає у фольгу і кла-де в холодильник. У харчовій плівці можна тримати тиж-день. Якщо заморозити, то зберігатиметься рік.

Карина ХОМЕНКО

Салат, редис, шпинат, руко-ла – це все ще встигне вирости до морозів. Ці рослини люблять прохолоду і короткий світловий день. Якщо влітку їх притіняють, то зараз найкомфортніший для них час.

Для осіннього посіву піді-йдуть салат-латук, крес-салат. Останній пишний і кучерявий. Він росте найшвидше, дозріває за 12-17 днів. Салат-латук росте 35-40 днів, але легко переносить низькі температури. Росте навіть за п’яти градусів тепла. Йому не страшні заморозки. У прохолодну пору цей салат набуває відмінно-го смаку. Якщо ж морози вдарять раніше, достигнути салат зможе і під плівкою. Просто накрийте грядку на ніч.

Рукола також краще росте во-сени, ніж літом. Легко переносить до мінус 5-7 градусів. Але щоб урожай не гірчив, грядки потріб-но гарно поливати.

Швидко росте й шпинат. Їсти його можна вже на 30 день після посіву. Висіяти можна й ароматні трави: кріп, коріандр, базилік, пе-трушку, цибулю на зелень.

Також у вересні не пізно посі-яти щавель чи осінній редис. На смак цей овоч буде навіть кращим за весняний. Більш ніжний і со-лодкий. Культура не любить спеку, а саме від неї редис гірчить.

Щоб насіння швидше зійшло, перед висіванням його пророщу-ють у вогкій тканині.

Оксана КОВАЛЬЧУК

Подряпини на гарбузі заклеюють бактерицидним пластиром

У вересні сіють салатну зелень

9№17 (138) 13 вересня 2017 року ТВАРИННИЦТВО

– Тримаю вже третій рік овець, а такого ще не було. Дві вівці спочатку 2-3 дні кульга-ли, а тоді злягли і не могли ста-ти на ноги. Якби затягнув із лі-куванням, довелося б дорізати, – каже Михайло Клименчук із Любара Житомирської об-ласті. – Ветеринар сказав, що це відшаровуються копита че-рез інфекцію – копитну гниль.

Копитна гниль – інфекцій-на хвороба овець, коли запа-люється шкіра в міжкопитній щілині. Із копита виділяється

сірий слиз із гнилуватим запа-хом. Починають відшаровува-тися внутрішні стінки копита. Найчастіше в овець, рідше в кіз. Виникає після поранення ко-пита цвяхом, дротом чи склом. Хвороба передається, тому ін-фікованих овець треба відразу перевести в окрему клітку.

– Ветеринар розчистив ко-пито й обрізав частину, яка відшарувалася, пошкоджені тканини. Самому робити цьо-го не можна. Потім він поста-вив копито на 2-3 хвилини в

10-відсотков ий розчин мідно-го купоросу. Залив рану йодом і зав’язав, – розказує господар. – Наказав підстилати солому. У стійлі має бути сухо. Не ви-пускати пасти на заболочені місця.

Копита в овець ростуть на-багато швидше, ніж вони всти-гають обточувати при випа-санні і в стійлах. Тому за ними треба слідкувати й при потребі обрізувати. Для цього мають бути спеціальні ножиці, ніж. Як доглядати за копитами ху-

доби, господарю має показати ветеринар. Якщо самостійно обрізати копита не виходить, то треба запрошувати ветери-нара. Підрізати копита в овець необхідно щонайменше раз на три місяці. Якщо цього не робити, у копитах збирається земля, гній, гравій. Тварині бо-лить, і вона починає кульгати. Одразу потрібно оглянути ко-пито й вичистити. Це вбереже від ускладнень.

Карина ХОМЕНКО

– Вибрати здорове порося – завдання не з легких, – розпо-відає Тарас Сень, лікар-вете-ринар із Тернополя. – Колись на Галичині була спеціальна людина на ринку, котра за окрему плату допомагала ви-брати худобу. Тепер же люди покладаються на власну інту-їцію. Однак є кілька певних ознак, за якими обирають здо-рових тварин.

Хворих миють і випоюють льоном

Молоде порося повинно бути чистим, із блідо-рожевою шкірою та короткою шерстю. Плями на шкірі сигналізують про грибок чи коросту, а над-мірно бліда шкіра – про ане-мію.

– Ніколи не ведіться на най-більше порося з довгою, ску-йовдженою шерстю, – це стара тварина, котра не хоче рости, і продавець спеціально кинув його до наймолодших, щоб збу-ти. Часто продавці хитрують, і щоб порося мало товарний ви-гляд, випоюють його чаєм із льону. Тоді шкіра стає блиску-чою, – каже Тарас Сень.

Також миють перед прода-жем поросят із проносом. У та-ких хвіст буде мокрий. Він має бути закручений і обов’язково стирчати вгору. Голова має бути широка, рило коротке. Якщо великий, обвислий жи-віт, значить порося хворе ра-хітом. Довгі ноги сигналізують про порушений обмін речовин. Вони повинні бути з провисли-ми округлими стегнами наче в штанцях.

Здорове вищить, наче пилорама

– Погляньте, чи нема слизо-вих виділень із носа, це вказує на те, що в поросяти скручені носо-ві ходи, – застерігає ветеринар.

Порося повинне бути спо-кійним, не нервовим – тоді воно добре їстиме і швидше набиратиме вагу. Про поганий характер свідчить довге рило. А перевірити вдачу порося-ти можна, простягнувши руку

до загорожі. Спокійне порося підніме голову. Прихопіть із собою корм і почастуйте його. Найкраще намочений у моло-ці хліб. Якщо порося здорове, то хапатиме його й ковтатиме. Якщо смокче, то буде весь час перебирати харчами.

Нервове стрибатиме на стін-ку ящика. Але надто спокійною тварина теж не має бути. Один із перевірених способів – під-няти порося за задні ноги. Здо-рове повинно вищати, наче працює пилорама. Якщо по-рося худе й скрегоче зубами, швидше за все – у нього глисти.

Порося має припасти до душі

Тарас Сень радить, купую-чи поросят, прислухатися й до власної інтуїції.

– Порося вам повинно при-пасти до душі, – зауважує ве-теринар. – Я спостерігаю серед людей таку тенденцію: захо-дять до хліва, кричать на тих тварин, обзивають лайливими словами і ще хочуть, щоб вони після того добре росли. Якою енергетикою заряджаєте їх, та-кий матимете й результат.

Із худобою потрібно лагід-но говорити, гладити, дати їй кличку. Тварини відчувають ставлення господаря, відгуку-ються на його голос, довіряють. Такі тварини спокійні й швид-ше ростуть і набирають вагу. Найкраще купувати парою. Тоді поросята краще ростуть, бо не відчувають самотності. У них менший стрес після того, як їх відлучили від стада й пе-ревезли в новий хлів. Перед запуском нових свиней його

треба продезінфікувати. Хоча б побілити вапном. Вимити корита й постелити свіжу суху підстилку. Це убезпечить поро-сят від хвороб. Щодо щеплень, то в кожному регіоні можуть бути різні хвороби свиней. Тому краще радитися з місце-вим ветеринаром, а також ді-знатися, які щеплення робили свиноматці, від якої купуєте поросята. Вони отримують вак-цину з молоком матері.

– В ідеалі я б радив купува-ти поросят у племінних госпо-дарствах, – каже лікар. – Хоча, звісно, найкращих вони завше залишають собі на виведення плем’я. Утім, і з середнячків вдасться виростити гарну свин-ку, адже в племінних господар-ствах дуже гарна генетика.

Мар’яна ОЛІЙНИК

За поросятами їдуть із розмоченим у молоці хлібом

Шановні читачі, завдяки цій колонці в газеті я відпо-відаю на ваші запитання та дзвінки. Ділюся знаннями та особистим досвідом, а також звертаюся до вас із порадами та побажаннями. Але здоров’я ваших тварин значною мірою залежить від умов утримання, годівлі. Надаю кілька базових рекомендацій для профілакти-ки хвороб і рентабельного тва-ринництва.

Найчастіше тварини хворі-ють, коли їх утримують у за-мкнутих приміщеннях. Коли в кормах недостатньо поживних речовин, вітамінів і мінералів, збіднені пасовища. Скорости-глим бройлерам чи високомо-лочним коровам мало дерті. Їм конче необхідно давати зба-лансовані комбікорми. Вони дорожчі, і господарі на них за-ощаджуть. Але шкодять худобі й втрачають прибутки. Господар-тваринник повинен годувати своїх утриманців згідно з пев-ним раціоном.

Часто мало консультації ветеринара телефоном. Необ-хідний огляд, щоб встановити точний діагноз і призначити результативне лікування. Тим більше, не варто довіряти по-радам людей без ветеринарної освіти. Мати зв’язок із місце-вим ветеринаром. Але інколи господарям самим необхідно знати та вміти надавати пер-шу допомогу тваринам. На-приклад, при легких ранах, для профілактики гельмінтів, корости. Уміти правильно змі-шати профілактичні препарати з водою, кормами.

Трапляється, що тримають слабих тварин. Витрачають гро-ші й ставлять під загрозу інфі-кування здорове поголів’я. Не варто утримувати хворих від народження тварин – курчат, які вилупилися зі скривленими ла-пами, поросят, що народилися з вагою менше ніж півкілограма.

Також худоба старіє, і як би господар не був до неї прив’язаний, із віком вона втра-чає репродуктивність. Вчасно оновлюйте маточне поголів’я та цікавтеся новими репродуктив-ними породами тварин і птиці.

Щиро бажаю прибуткового господарювання та здоров’я вам і вашій худобі.

Зв’язок із ветеринаром телефоном 067-699-42-87

На запитання читачів відповідає

ветеринарний лікар Василь Усатенко

РЕКЛАМА

ÊÎÍÑÓËÜÒÀÖ²ß

В овець гниють копита, поранені склом чи цвяхом

очі блискучі та не сонні

вологий і прохолодний п’ятак

рівні з навислими стегнами наче в штанях ноги

на сонці просвічуються вуха

закручений й піднятий угору хвіст

П’ять ознак здорового поросяти

№17 (138) 13 вересня 2017 року10 БУДІВНИЦТВО

Восени, поки не задощило, саме час подбати про утеплен-ня будинку. Для кращого ефекту треба утеплити стелю та стіни. Найкраще мінеральною ватою або екструдованим полістиро-лом. Вони не промерзають, лег-кі та рівні.

Під шубою розводяться грибки

– Дехто обирає дешевший варіант – пінопласт. Узагалі це не будівельний матеріал, а пакувальний. Він найгірше тримає тепло. Якщо пінопласт побуде місяць на сонці, від уль-трафіолету стає крихкий. Шту-катурка погано чіплятиметься. Якщо постоїть відкритим ціле літо, вважайте, що пустили гро-ші на вітер, – роз’яснює Іван Пономаренко, столичний ар-хітектор.

На цегляну хату варто клас-ти мінеральну вату 50-100 мм завтовшки. Потім зробити вен-тиляційний прошарок і венти-льований фасад. Тобто прибити 2-сантиметрову рейку, яка за-безпечить вентиляцію, і зверху прибити дошки або алюмінієві панелі. Знизу буде вхід повітря, зверху вихід. Дошки захищають вату від дощу.

– Це ідеальний варіант уте-плення, але в нас люди роблять простіший варіант – покрива-ють вату шубою – декоративною штукатуркою. Вона теж дихає, але менше, ніж дошки. Треба, щоб волога, яка проходить крізь цегляні стіни та вату, розчиня-лася в повітрі, тоді на стінах не буде грибка, – каже Іван Поно-маренко.

Горище утеплюють пір’ям

Утеплити горище можна й народним способом – розсте-лити сіно чи солому, але суттєво тепла вони не втримають. Окрім того – це пожежонебезпечно. Сіно не можна класти впритул до лежаків і димаря. Краще за сіно тепло зберігає розстеле-не пір’я. Дає ефект перини, але воно таке ж легкозаймисте.

Якщо будинок не новий і на горищі гуляють протяги, їх по-трібно усунути. Забити або при-наймні закласти ганчір’ям міс-ця, через які дме вітер. Звісно, що це не дасть такого збережен-ня тепла, як мінеральна вата, але все одно зменшить втрати.

Якщо утеплювати горище професійно, то найкраще, як і стіни, мінеральною ватою.

– Горище утеплюють удві-чі товстішою ватою, ніж стіни – 150-200 мм. Вона має бути в

плівці. Зверху для гідроізоляції, а знизу – для пароізоляції. Тоді вона не промокне й не промерз-не. Закладають її під риштуван-ня, на яких лежить шифер, – каже Іван Пономаренко.

Склопакет тестують при покупцеві

Найбільше тепло з хати ви-ходить через вікна. Мало поста-вити пластикові вікна. Потрібне енергозберігаюче скло. Воно не-дороге. 80-90 відсотків вартості вікна – це пластиковий профіль і фурнітура. Якщо вікна вже пластикові або нові дерев’яні рами, то не обов’язково заміню-вати все вікно, можна в уже іс-нуючі пластикові профілі поста-вити теплоощадні склопакети.

Краще обрати перевіреного виробника, який дає гарантію на теплоощадний склопакет, а не тих шарлатанів, які ходять по селах і наживаються на довірли-

вих людях. Це зазвичай розвод на гроші, – застерігає Іван По-номаренко.

Зовні склопакети не відріз-няються. Люди помилково ду-мають, що там є якась захисна плівка. Насправді на них напи-лено срібло завтовшки мікрон. Воно невидиме. Його не можна нанести в домашніх умовах. Це роблять під час виготовлення склопакета. Напилення стримує випромінювання тепла надвір.

– На склі має бути наліпка зі спеціальним написом, що це енергозберігаюче скло. Скло-пакет при покупцеві перевіря-ють невеликим приладом, що працює як металошукач. Його прикладають до скла. Якщо по-дає звуковий сигнал, значить, на склі є срібне покриття, – по-яснює Іван Пономаренко.

Карина ХОМЕНКО

Тепло в будинку тримають енергозберігаючі вікна Стіни і дах оббивають мінеральною ватою, а на горищі розстелюють пір’я

– Напилення срібла на енер-гозберігаючому склі наносять всередині склопакета, – роз-казує Андрій Спеш, директор столичної компанії з вироб-ництва енергозберігаючих вікон. – Так роблять для того, щоб утримувати тепло, аби воно залишалося в кімнаті.За новими державними нор-мами, напилення має бути на всіх вікнах. Про це має свід-чити відповідна етикетка. Але не всі виробники цього дотримуються. Перевірити, чи є на склі напилення, може будь-який покупець за допо-могою запальнички.– Достатньо піднести до ві-кна ввімкнену запальничку. Якщо там два скла, то буде чотири віддзеркалення. На звичайному склі вони всі однакові, а на енергозберіга-ючому – одне з них буде ін-шого кольору. Наприклад, три вогні жовті, а передостаннє

– рожеве, – пояснює Андрій Спеш. Новинка на ринку – мульти-функціональне вікно. На ньому напилення наносять на вну-трішню частину зовнішнього скла склопакета.Таке скло не тільки зберігає тепло в будинку, а й відбиває інфрачервоне сонячне про-міння. Улітку в хаті з такими вікнами буде прохолодно, – розказує Андрій Спеш. – Такі вікна дорожчі на 30 відсотків порівняно зі звичайними. Але з ними людина заощаджує не тільки на опаленні будинку взимку, а й на охолодженні влітку. Через 2-3 роки це на-буде значного поширення.Вікна зі срібним напиленням не потребують особливого догляду. Мити їх можна, як і звичайне скло. Срібне напи-лення в середині склопакета, тому миючі розчини з ним не контактують.

Напилення на склі перевіряють запальничкою

Рожеве полум’я підтверджує покриття скла срібломN

EW

-R

EM

ON

T.P

P.U

A

РЕКЛАМА

Найчастіше проблем із по-гребом завдає вода. Надмірна вологість провокує появу пліс-няви. Якщо ґрунт піщаний і підземні води близько, то кра-ще будувати не заглиблений у ґрунт, а наземний, насипний погріб. Через надмірні дощі восени в погребі може про-ступити вода. Якщо таке тра-пляється, потрібно збудувати внутрішній дренаж і зробити гідроізоляцію стін і підлоги погреба.

Для встановлення кільцево-го дренажу копають траншею навкруг погреба. Завглибшки до самої підошви фундаменту. Стіни та дно траншеї закрива-ють водонепроникним мате-ріалом. На дно насипають ще-бінь, розрівнюють. На щебінь вкладають пластикову трубу 10 см діаметром. Попередньо в трубі просвердлюють дірки на відстані 10 см одна від одної.

Трубу з’єднують у кільце, укла-дають під невеликим кутом. Нахил має бути в напрямку колодязя-збирача відведеної води. Це викопана якнайда-лі від погреба яма. Далі трубу засипають гравієм. На нього вкладають фільтрувальну тка-нину. На неї насипають круп-нозернистий пісок.

Якщо причиною появи во-логості й плісняви є погана циркуляція повітря, то вста-новлюють систему приточно-витяжної вентиляції. Роблять її з двох труб. Одну встанов-люють у погребі на висоті 20-30 см від підлоги і виводять назовні. Другу трубу встанов-люють у протилежному куті, під стелею. Також виводять назовні. Таким чином у погре-бі утвориться легкий протяг. Якщо ж у льосі стояла вода, сушіння прискорять електро-нагрівальні пристрої. Також

можна поставити відро з тлію-чим вугіллям.

Після того, як погрі б висохне, у ньому знищують грибки пліс-няви. Обробляють розчинами з хлором. Стіни й стелю білять гашеним і хлорним вапном. Компоненти змішують у рівній кількості. Полиці миють із до-даванням у воду хлору. Робити це слід у захисній масці й гумо-вих рукавицях. Також обробля-ють підлогу погреба. Її можна покропити дезінфікуючим роз-чином із садового обприскува-ча. Після обробки погріб прові-трюють до повного висихання.

Щоб позбутися гризунів, у сховищі розкладають нафта-лін, суху дику м’яту. А ще під-палюють шматок шерсті. Миші та щурі не переносять запах паленої шерсті, тому зникнуть надовго.

Оксана КОВАЛЬЧУК

У вогкому погребі роблять протяг із двох труб

УВАГА: АКЦІЯ!УВАГА: АКЦІЯ!

Головний офіс: м.Київ, вул. Борщагівська, 154а Діє мережа філій по Україні.

тел: 044-384-01-41, 067-324-01-41.

БЕЗКОШТОВНА доставка по УкраїніРозстрочка, кредит

• протизламна ручка «НОРЕ» на кожну стулку вікна• москітна сітка на кожне вікно• енергозберігаючий склопакет на кожне вікно

При замовленні металопластикових вікон подарунок на вибір:

Замов вікна компанії та заощадь на опаленні взимку!

Державна програма кредитування – компенсація

30% від суми кредиту

http://centrltd.com E-mail: okna@centrltd.com

11№17 (138) 13 вересня 2017 року МИСЛИВСТВО

Кожен мисливець обирає для себе, так само як зброю й пса, свого ножа. У хорошого мисливця їх кілька. Кожен має своє призначення й переваги.

– Ніж – це дуже особис-те. Я, будучи майже 20 років мисливцем, теж маю своє уявлення про ідеальний ніж, – каже Сергій Тащук із Чер-нівецької області, майстер із виготовлення мислив-ських і кухонних ножів. – Мисливський ніж має бути не дуже великий. Довжина леза не більше 13 см, ширина 25-35 см, товщина 2,5-4 мм. Але всі ці цифри не є еталоном. Бо при виборі має значення і форма, і сталь, і заточка леза. І навіть вигляд руків’я.

Мисливські ножі роблять із нержавіючої сталі або чорно-го металу. Ножі з нержавіючої сталі не бояться вологи, але не тверді. Зате їх можна легко заточити підручними матері-алами. Наприклад, об фарфо-рове блюдечко із сервізу.

– Ніж із нержавіючої сталі має так званий маслянистий різ. Лезо майже не відчуває спротиву, коли ріжеш. Це теж далеко не всім до вподоби. Бо гірше відчуваєш ножа, – роз-казує Сергій Тащук.

Ножами з інструменталь-них чи так званих чорних ста-лей найкраще знімати шкуру. Твердість леза більш ніж 60 одиниць за шкалою Роквелла .

– Коли ріжеш таким ножем, аж шумить під лезом, але він швидко ржавіє. Не тільки від води, а й від крові, овочів, фруктів, – пояснює майстер.

Мисливські ножі також роб-лять із дамаської та булатної сталі. В останні роки з’явилися ножі з порошкової сталі. Їхня ціна вимірюється тисячами доларів.

– Зараз популярний якут-ський ніж. У нього односто-роння заточка, – продовжує Сергій Тащук. – Хороший ка-

надець, але він маловідомий в Україні. Його форма леза тро-хи дивна для європейця. На-гадує листок грецького горіха. Руків’я при цьому зміщене догори, як на професійних ку-харських ножах. Ззовні ніж не дуже зграбний, але ним легко працювати.

Для мисливця зручне ви-гнуте лезо, профіль якого на-гадує качиний дзьоб. Тонкий і довгий. Дроп поінт – це ніж із краплеподібним лезом. Вістря розташоване чітко по центру. Спір поінт має вигнуте назо-вні полотно леза, частково за-точений обух. Ніж скінер, ним знімають шкуру з туші. Кли-нок широкий, короткий. Має плавне округле вістря.

– Форма заточки забезпе-чує легкість користування но-жем. Найпоширеніші – клин та увігнута бритвена заточки. У фінських ножах скандинав-ська заточка у формі витяг-нутого ромбу, – пояснює май-стер.

Руків’я найкращі з нату-

рального дерева, набірної шкіри чи рогів лося, оленя або сайгака. Матеріали також по-єднують.

– Навіть із рогу звичайної домашньої корови можна ви-готовити справжній шедевр,– переконує Сергій Тащук. – Больстер і тильник – місце закріплення леза в руків’я можуть бути з бронзи, латуні, дюралюмінію, нержавіючої сталі та навіть срібла.

Дерев’яне руків’я догляда-ють і полірують так само, як приклад рушниці. До лляної олії додають віск і живицю. Змащують ним ручку ножа.

– Ніж має бути практич-ним, зручним і гарним. Тому його роблять як мінімум три майстри – коваль, ножівник і художник, – розкриває процес Сергій Тащук. – Ножем завзя-тий мисливець користується частіше, ніж зубною щіткою. Тому в інструменті все має бути досконалим.

Детальніше за тел. 095-805-11-61

Мисливці найчастіше обирають якутські ножі Лезо з порошкової сталі коштує тисячі доларів

Восени, у розпал полю-вання на пернатих, мислив-ці принаджують їх манками. Раніше це були духові при-строї, але вже є й електронні. Полювання з ними забороне-не. За порушення мисливців штрафують на суму від 6 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При по-вторному порушенні штраф збільшується від 60 до 120 не-оподатковуваних мінімумів. Також можуть конфіскувати рушницю і навіть мисливсько-го собаку, відібрати дозвіл на полювання на термін до трьох років. Заборона стосується ви-

ключно електронних манків. Вони відтворюють попере-дньо записані голоси птахів. Працюють автономно. Бата-реї вистачає на 10-12 годин. Браконьєри ставлять їх на ніч. Вимикається пристрій після сходу сонця. Таке тривале від-творення голосів птахів при-наджує пернатих і забезпечує браконьєру гарантовану здо-бич.

– Втрачається сама суть процесу. На полювання хо-дять не стільки за м’ясом, скільки за власним задо-воленням, – говорить Олек-сандр Мошковський, мис-

ливець із Житомирщини з 30-річним досвідом. – Є гарні дерев’яні, губні манки. Не менш ефективні, та, що важливіше, – законні. Голо-вна зброя мисливця – це його знання та навички. У тому числі й розуміння того, як ма-нити птаха.

Духові манки, тріщалки мисливець може застосувати лише протягом невеликого проміжку часу, бо сам при-водить їх у дію. Далі, прима-нивши птаха, він розпочинає полювання, а не просто від-стрілює птицю, ошелешену за ніч електронним манком.

Манки й муляжі для полювання

+38 (098) 496-24-60, +38 (099) 246-77-38. Сайт: kozaki.com.ua

Інтернет-магазин товарів для полювання KOZAKI.com.ua

Доставка по Україні

За полювання з електронним манком можуть відібрати рушницю й собаку

Полювання з мисливським собакою передбачає спілку-вання з ним жестами та за ін-туїцією. Щоб знайти контакт із твариною й виховати слух-няного рушничного пса, по-трібно дотримуватися певних правил.

Вистежування дичини за запахом

Щоб відправити пса шукати дичину, станьте позад нього на два-три кроки. Та відійдіть убік кроків на п’ять. Відходьте в той бік, у який хочете спря-мувати лягавого. Якщо стоїте ліворуч, піднімаєте ліву руку й даєте команду «шукати». Коли спрямовуєте праворуч, стаєте справа, показуєте правицею. Краще послати пса на вітер. Зустрічні потоки допоможуть розпізнати запах. Особливо важливий цей момент у по-люванні з молодим собакою, у якого ще мало досвіду. Не до-зволяйте псові йти у пошук без дозволу. Привчайте, що почи-нати пошук собака має з вико-нання команди «лежати». Тоді лягава на полюванні займати-меться справою, а не бродяжи-тиме.

Підйом птаха із засідки в небо

Не посилайте собаку на під-йом птаха при підході до нього. Так він призвичаїться на схід зі стійки. Потрібно наблизитися до дичини, зупинитися. І тільки потім дати команду. На стійці пса затримувати теж не потріб-но. Бо так посил на підйом пта-ха може виявитися даремним. У такому випадку краще продо-вжити пошуки втікача.

Не стріляйте в птаха, якого побачили, але якого не від-працював пес. Таке полюван-ня привчить його шукати не носом, а очима. Собака почне пропускати дичину або спорю-вати її.

Пошук підбитої здобичі

Після пострілу підійдіть до місця, куди падав птах. Спро-буйте знайти його самостійно. Пес же має залишатися на тому місці, з якого він підняв птаха. Якщо ви не знайшли здобич, тільки тоді підкликайте соба-ку. Для цього дайте їй команду «шукати». Пес повинен шукати там, де ви йому покажете. Мис-

ливцю в цей час краще залиша-тися на місці. Так не зникатиме запах, який залишила дичина.

Щоб пес впевнено стояв на стійці, мисливець сам має бути стриманим. Не потрібно бігти за збитим птахом. Після пострілу собака повинен за-лишатися на місці, а не гнати здобич. Так він ризикує потра-пити під наступний постріл. Якщо після пострілу пес не ліг, мисливцю потрібно змусити його лягти. І тільки потім йти підбирати здобич. Коли підня-ли птаха, самі йдіть до пса, а не підкликайте його до себе.

Після того, як птах знайшов-ся, не поспішайте сховати тро-фей. Потримайте його в руці, погладьте собаку, похваліть його. Потрібно, аби тварина ро-зуміла, що ви задоволені нею.

Подача трофею з води та чагарників

Захоплюватися подачею дичини не варто. Це може со-баку вводити в азарт, змушу-вати гнати птаха. Робити це слід лише у випадку, коли ваш пес навчений подачі. І лише тоді, коли самі не можете діс-тати дичину. Це подача з води, з іншого боку річки, чагарни-ка. Подавати собака має лише за вашою вимогою. Ще можна дозволити псу подати дичину, коли птахів дуже мало. І коли ви бачите, що пес втрачає ін-терес до полювання. Але це та-кож виняток, зловживати цим не потрібно.

Правила виховання рушничного пса

РЕКЛАМА

Лягавий пес породи Курцхаар

Сергій Тащук п’ятнадцять років виготовляє чохли та ножі

ST

EE

LE

DG

E.C

OM

.UA

Підготувала Оксана КОВАЛЬЧУК

SP

OL

ET

ON

LIN

E

№17 (138) 13 вересня 2017 року12 СМАЧНОГО

Консервовані салати на зимуІз квасолі та болгарського перцю

Залити водою 500 г квасолі, відварити 1 годину. Помити 5 кг болгарського перцю і нарізати соломкою. 2 кг цибулі нарізати півкільцями, а 3 кг помідорів – скибочками. У великій мис-ці перемішати перець, цибулю, помідори та квасолю. Додати 300 г цукру, 100 г солі, 200 мл оцту і 0,5 л олії. Переклас-ти суміш у каструлю, накрити кришкою і довести до кипіння. Тушкувати з моменту закипан-ня близько 1 год. Розкласти в 7 підготовлених літрових банок і законсервувати.

Із зелених помідорів2 кг зелених помідорів на-

різати часточками. 3 болгарські перці дрібно нарізати кубиками, а 1 моркву натерти на крупній тертці. 1 перець чилі та 3 зубчи-ки часнику дрібно нарізати. Усі овочі перемішати в каструлі. До-дати по 0,5 склянки олії, оцту та цукру. Всипати 2 ч. л. солі й на-лити склянку води. Поставити каструлю з овочами на вогонь, довести до кипіння. Дати по-кипіти 10-15 хвилин і викласти салат у стерилізовані банки. За-консервувати їх і перевернути. Укутати ковдрою і залишити для повільного охолодження на 5-6 годин.

Зі слив і перцюПочистити й нарізати кіль-

цями 300 грамів цибулі. Таким же чином порізати 1 кг перцю, 0,5 кг кислих яблук – часточка-ми. 300 грамів слив розділити на половинки і витягнути кіс-точки. Змішати все разом і до-дати 1 ст. л. солі, 2 ст. л. цукру, 1 ч. л. чорного меленого перцю і 10 бутонів гвоздики. Налити 0,5 склянки олії і залишити на 6 годин. Поставити суміш на середній вогонь до закипання. Зменшити вогонь і провари-ти 5 хвилин. Розкласти салат у стерильні банки і ще півгодини простерилізувати їх на водяній бані. Потім уже законсервувати.

Із огірків і баклажанівПорізати 1,5 кг баклажанів

кубиками. Додати 1 ст. л. солі й залишити на годину, щоб зійшла гіркота. Потім злити рідину і промити баклажани. Порізати так само по 700 грам огірків і перцю. Перекрутити помідори на м’ясорубці й від-тиснути сік. Має вийти 1,5 л. Налити його у велику кастру-лю й поставити на середній вогонь. Порізати 300 грамів цибулі півкільцями і додати киплячий томатний сік. Через 5-7 хвилин додати огірки, пе-рець, баклажани. Перемішати і довести суміш до кипіння. Зменшити вогонь і тушкувати під кришкою 20 хвилин. Потім додати 1 ст. л. солі, 4 ст. л. цу-кру, склянку олії та 70 мл оцту. Перемішати і варити ще 5 хви-лин. Розкласти салат у стерилі-зовані банки.

Карина ХОМЕНКО

– Подруга все життя мріяла відвідати Париж. Тому на день народження вирішила спекти її солод-ку мрію – торт із Ейфеле-вою вежею, – розповідає Світлана Грекул із Тер-нополя.

Для бісквіту збила 6 яєць зі склянкою цукру, додала склянку борошна і 10 грамів порошку для печива. Випекла, а коли бі-сквіт охолов, розрізала на-впіл уздовж.

Крем готувала з 2 сто-лових ложок вершкового масла та стільки ж цукру, столової ложки борошна і склянки молока. Усе змі-шала й витиснула сік ли-мона й апельсина, – роз-казує господиня. – Потім поставила на повільний вогонь.

Варила, поміщуючи, поки не загус. Охолодила й додала півлітра збитих 30-відсоткових вершків. Коржі бісквіту просочи-ла сумішшю зі 100 грамів води й по чайній ложці коньяку й цукру. Перемас-тила їх кремом і поклала в холодильник.

Ескіз Ейфелевої вежі я знайшла в інтернеті й роздрукувала його, – роз-повідає Світлана Грекул. – На пергаментному па-пері намалювала всі деталі вежі в чотирьох екземпля-рах. По 4 деталі нижнього, обох середніх ярусів і ще 4 частини верхівки та ще три перемички. Розтопи-ла шоколад і зробила ним малюнки всіх деталей на пергаменті. Відклала, щоб застигли. Далі кожен ярус

вежі «склеювала» розто-пленим шоколадом. Кожен ярус вкривала решіткою з шоколаду і так у сі 4 яруси окремо. Зверху вежу вкри-ла золотисто-коричневою харчовою фарбою.

Для прикрас крем готу-вала окремо. 4 білки збила зі склянкою цукру, дода-ла лимонної кислоти на кінчику ножа. Поставила на водяну баню. Помішу-ючи, протомила 20 хви-лин. Зняла з вогню і ще збивала протягом 5 хви-лин. Отриманим кремом намастила верхній корж і акуратно виклала троянди з консервованих персиків. Після цього поставила на торт шоколадну Ейфелеву вежу.

Мар’яна ОЛІЙНИК

Шоколадну Ейфелеву вежу роблять на пергаменті

ФОТО

МАР

’ЯНИ

ОЛІЙНИК

Троянди викладені з консервованих персиків

Сіль із йодом зіпсує страву

Для соління краще брати ри-жики, зеленушки.

– Ці гриби хрумкі й ароматні, – розповідає Катерина Ляшок. – Кожен рижик, уже перебраний і промитий, вкладаю шапкою вниз у відро чи бідончик. Кожен шар пересипаю чайною ложкою солі. На 1 кілограм чистих грибів

іде 40-50 грам солі. У жодному разі не беріть йодовану, від неї гриби стають м’які, не хрумкі. Ємність із грибами залишаю на добу за кімнатної температури, щоб пустили сік. Після кладу на гриби гніт. Вантаж має бути важким, аби витиснув усе пові-тря із-поміж грибів. Якщо воно залишиться, то гриби матимуть синюватий відтінок. Соляться 20 днів. Смачні зі сметаною.

Зеленушки перед засолюван-ням добу вимочує в холодній дуже солоній воді. Вони ростуть у піску, дуже крихкі, вимити пі-сок складно. Солона ж вода роз-криває пластинки, пісок легко видаляється. Для зеленушок готує маринад. На 1 літр води – 50 грамів солі. Кип’ятить і додає горошки чорного та духмяного перцю, лавровий лист. Холодним маринадом заливає гриби. Звер-

ху накриває чистою тканиною та кладе гніт. Гриби готові вже че-рез два тижні.

Маринують із духмяними спеціями

– Маринувати найкраще бо-ровики, підберезники, опень-ки. Відварюю гриби 15 хвилин у підсоленій воді - на 1 літр води 1 столова ложка солі. Розкладаю в стерилізовані банки. У банки за-кладаю спеції. Це гвоздика, зерна коріандру, чорного перцю. Окре-мо готую маринад. На 1 літр води – 2 столові ложки солі, 1 столова ложка цукру, 50 мілілітрів оцту. Маринад закип’ятити, залити в банки. Стерилізувати – літрові годину, півлітрові – півгодини й закрутити , – радить господиня.

Оксана КОВАЛЬЧУК

Смажені гриби присмачують часником і заливають сметаноюДля зберігання делікатес морозять сирим і відвареним

Ознаки отруйного гриба1 Темніє срібло від свіжого соку

2 Синіє біла цибуля під час варіння

3 Скисає молоко з грибом за кілька годин

4 Не їдять слимаки

Посмажені з цибулею гриби готують із дріжджовим і листковим тістом

ET

NO

XA

TA

.CO

M.U

A

Як тільки в криниці на кільцях з’являються гриби, досвідчені грибники знають, що час вирушати до лісу. Пер-ші гриби збирають уже на-прикінці серпня, якщо літо було дощове. У вересні-жов-тні найкращий час для білих грибів, рижиків, маслюків, сироїжок. До морозів збира-ють опеньки.

– У нас поліський край, тому грибів росте багато, – розказує Катерина Ляшок із Житомирщини. – Збираю та готую їх усе життя. Деякі рецепти залишилися ще від батьків. А деякі знаходила та випробувала сама. Сімейна традиція – насмажити грибів, щойно повернувшись із лісу.

Смажать до випаровування рідини

Перебрані й промиті гриби ріже завбільшки із сірникову коробку. Маленькі залишає ці-лими. Смажить на олії. Криш-кою не накриває, щоб випаро-вувалася рідина. Тоді кладе цибулю, солить, перчить.

– Готові гриби наче по-тріскують. Дуже смачні, якщо в кінці додати почавлений часник, влити сметани й про-тушкувати. Уже під кришкою, – додає господиня. – Можна залити збитими яйцями.

Зібрані гриби готують як-найшвидше. Через добу зі-псуються. Скоріш за все за-морозити. Сирі промити під проточною водою й дати стек-ти. Або проварити хвилин 10 і остудити. Пофасувати в паке-ти порційно й заморозити. Із таких готують підливи, супи, смажать. Для заморожування підходять будь-які гриби.

13№17 (138) 13 вересня 2017 року РУКОДІЛЛЯ

Передплачуй газету «РІДНЕ СЕЛО Україна» терміном від 3 місяців і візьми участь у розіграші

20 комплектів ниток для вишивки.Передплатний індекс 89782.

Вартість передплати на 3 місяці – 26,31 грн(ціна без урахування вартості приймання передплати).УВАГА! У розіграші беруть участь квитанції про передплату на газету «РІДНЕ СЕЛО Україна» терміном від 3 місяців.Квитанції про передплату на 1-2 місяці участі в розіграші не беруть.Щоб претендувати на подарунок, необхідно надіслати копію передплатної квитанції (абонемента з відбитком ка-лендарного штемпеля) на адресу редакції: ТОВ «Рідне село Україна», а/с 166, м. Київ, 01001.На передплатній квитанції мають бути вказані прізвище, ім’я, по батькові передплатника, адреса та контактний телефон.На звороті конверта напиши НИТКИ.

Кожна із вас творить шедев-ри, часто навіть не усвідомлю-ючи цього.

Ваша праця робить затиш-ними ваші оселі й зігріває в хо-лодну пору рідних. Часто ці речі одягають на особливий свят-ковий випадок. Безсумнівно, з вдячністю за працю й тепло, яке ви вкладаєте в кожен свій виріб.

Запрошуємо поділитися з чи-тачами та такими ж рукодільни-цями, як ви, вашими роботами.

Надсилайте опис і схеми ва-ших робіт (плетіння шпицями, гачком), а також знімки ваших онуків, дітей та інших, хто но-сить цей виріб. А також ваші контакти та коротку розповідь про себе.

Кожна з вас не тільки поба-чить свою роботу в нашій га-зеті, а й гарантовано отримає подарунок від редакції – пе-редплату на 3 місяці.

Ваша кропітка праця заслуго-вує на те, щоб її побачили інші.

Чекаємо на ваші роботи з фото за адресою:

ТОВ «Рідне село Украї-на», а/с 166, м. Київ, 01001. На звороті конверта напиши РУКОДІЛЛЯ.

Або за електронною адре-сою:

info@ridneselo.comУ темі електронного листа

вказуй «Рукоділля».

Даруємо нитки для вишивання

Лебеді в парку

Дорогі наші рукодільниці!

DMC 310DMC 317DMC 321DMC 334DMC 603DMC 606DMC 647

DMC 722DMC 745DMC 746DMC 775DMC 798DMC 809DMC 840

DMC 890DMC 906DMC 934DMC 3072DMC 3371DMC 3799DMC 3819

DMC 3825 DMC 3864DMC B5200

№17 (138) 13 вересня 2017 року14 ЗДОРОВ’Я І КРАСА

Заважає та болить кісточка на великому Заважає та болить кісточка на великому пальці ноги? Досить страждати! пальці ноги? Досить страждати!

Зроблено в Німеччині Зроблено в Німеччині

HALLUFIX®(Халлюфікс) – ваша хода буде легкою та безболісною

(044) 400-10-00 (067) 916-30-90(063) 5-150-150 (066) 014-39-40

Реклама виробу медичного призначення. Перед використанням проконсультуйтесь з лікарем та обов’язково ознайомтесь

з інструкцією. Виробник: Hallufix AG, Німеччина, СР МОЗ України № 14428/2014 від 05.12.2014 р.

САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ’Яwww.hallufi x.com.ua

Найчастіше від цього потер-пають жінки. Особливо, коли приходить час купувати осіннє чи зимове взуття. Нога не вла-зить, кісточка натирає й запа-люється, часто рве виріб. Тому, окрім медичних, практикують чимало народних методів проти кісточки великого пальця ноги. Але вони не тільки не дієві, а час-то й шкідливі.

– Для лікування кісточки біля великого пальця найчастіше ви-користовують різні примочки. Накладають капустяний лист, глину, сіль, сиру рибу. Мастять по-дрібненим аспірином або йодом. Йод іноді тримають аж до опіків шкіри, а він, крім того, може шко-дить щитоподібній залозі, – роз-повідає Володимир Ковальчук, столичний ортопед.

Усі народні методи спрямова-ні на зниження болісності кісточ-ки, але виправити або хоча б зу-пинити деформацію стопи вони не можуть.

Це все одно, що в людини рос-туть криво зуби, а він буде нама-гатися їх випрямити полоскан-ням або чудо-маззю. Будь-кому зрозуміло, без спеціальних ор-топедичних пристосувань тут не обійтися.

Кісточка біля великого пальця ніг – це частіше жіноча, а не чо-ловіча проблема. У них слабше зв’язки стопи, ніж у чоловіків, тому частіше деформується. На слабість зв’язок стопи впли-вають гормональні зміни при клімаксі чи вагітності. Розви-ток хвороби також провокують великі навантаження на стопу, пов’язані з професією або спор-том, зайва вага.

Назви цієї хвороби україн-ською немає. А латиною звучить як халюс вальгус, що в перекла-ді – скривлений великий палець. Хворобу часто плутають із пода-

грою, але подагра – це порушен-ня обміну речовин, яке частіше буває у чоловіків.

Передається спадково та буває від широкого взуття

– Кісточка халюс вальгус – це ортопедичне захворювання, передня частина стопи починає розширюваться, ця деформація призводить до поперечної плос-костопості. Збільшується на-вантаження на великий палець, і щоб його зменшити, палець відхиляється до сусіднього. Від цього назовні випирає суглоб ве-ликого пальця, який також може запалюватися. Це і є кісточка, – пояснює Володимир Ковальчук.

Кісточка дуже часто переда-ється спадково. Якщо така про-блема є в близьких родичів, із

великою ймовірністю вона буде і у вас.

Деформація може залежати і від взуття.

– Кісточки бувають частіше не у тих, хто носить взуття на висо-ких підборах, а в тих, хто любить широке взуття – кеди, балетки, чоботи уггі. Саме таке взуття дає поштовх до появи кісточки на нозі. У них кісточка не нати-рається і може не запалюватися, але деформація при цьому тіль-ки посилюється.

Викривлений палець відтягують шиною

Щоб зупинити деформацію стопи, треба зменшити наван-таження на неї. Для цього є ор-топедичні устілки. Вони розпо-діляють навантаження на стопу і зупиняють деформацію. Якщо

стопу нічим не підтримувати, вона продовжує ще більше де-формуватися. Окрім устілки, ще використовують спеціальні бан-дажі або вальгусні шини .

– Раніше балеринам просто бинтували ногу, так щоб у них стопи не розширювалися. Якщо палець уже скривлений, його треба вирівняти і поставити на місце. На стопу ремінцями крі-плять спеціальну шину, вона стягує розширення передньої частини стопи та випрямляє скривлений великий палець. На це йде кілька місяців. Шини до-зволяють обійтися без операції, – розказує ортопед.

Операція не завжди може вирішити всі проблеми

Якщо кісточку не лікувати, з часом ходіння може супроводжу-ватися дуже вираженим болем. Доведеться робити операцію.

– План операції кожному складають індивідуально. Перед тим роблять рентген стопи сто-ячи, щоб бачити її конфігурацію під час навантаження. Наступ-ного дня після реконструкції стопи людина вже може само-стійно пересуватися у спеціаль-ному ортопедичному взутті, – пояснює Володимир Ковальчук.

Абсолютним показанням до операції є наявність що-денного болю і дискомфорту. Сама деформація без болю – не означає, що таку стопу треба негайно оперувати. Тому треба добре зважити необхідність хі-рургічного втручання, тому що операція не завжди може ви-рішити всі проблеми, а ризик післяопераційних ускладнень може сягати 20%.

Карина ХОМЕНКО

Мастити кісточку йодом шкідливо для щитівки

Ефективний метод вирівнювання кісточки може підібрати лише ортопед

Пляшку, в якій зберігати-меться засіб, обдають окро-пом. Пакетик ромашкового чаю або ж чайну ложку сухої ромашки чи шавлії залива-ють сімдесятьма мілілітрами гарячої води. Корисно взяти мінеральну воду без газу. На-стоювати 10-15 хвилин. У цім відварі розчинити лимонну кислоту на кінчику ножа. Пере-ливають відвар у пляшку. Туди ж додають 25 грамів нерафіно-ваної оливкової олії. Її можна замінити косметичною олією з аптеки. Підійде мигдальна, олія паростків пшениці, пер-сикова олія. Якщо використати касторову олію, засіб сприя-тиме зміцне нню та росту вій. Наостанок до отриманої сумі-ші додають одну чайну ложку якісного дитячого шампуню. Можна додати кілька крапель ефірної олії на ваш вибір. Тоді засіб матиме приємний запах. Зберігають у холодильнику. Перед застосуванням збовта-ти.

Оксана КОВАЛЬЧУК

Хміль повертає обличчю молодість, розгладжує зморш-ки, запобігає появі нових. Одну чайну ложку сушених шишок хмелю заливають склянкою води. Доводять до кипіння і варять 5 хвилин. Відвар про-ціджують, охолоджують. Його використовують як тонік для обличчя. Пляшку з відваром зберігають у холодильнику. Протирають обличчя щодня, вранці та ввечері. Із того ж від-вару можна приготувати кос-метичний лід. Розлити його у форми для льоду, заморозити. Кубиками льоду протирати об-личчя. Це допомагає позбави-тися набряків, поліпшити ко-лір обличчя.

Раз чи два на місяць облич-чю можна влаштовувати паро-ву баню з хмелем. Це сприяє очищенню пор, позбавляє по-дразнення, висипів. Готують розчин із розрахунку 1 столо-

ва ложка подрібнених шишок хмелю на 1 літр води. Розчин кип’ятять упродовж 5 хвилин. Потім знімають із вогню. На-кривають рушником і нагина-ються над ємністю з відваром. Парова баня має тривати 5-7 хвилин.

Хміль також усуває лупу й

зміцнює волосся. Розчин для миття голови готують так: 4-5 столових ложок шишок хмелю заливають 0,5 літра води, 15 хвилин кип’ятять. Настоюють 30 хвилин. Настій використову-ють для ополіскування волосся.

Оксана КОВАЛЬЧУК

Засіб для зняття макіяжу роблять із чаю та олії

Шишки хмелю попереджають появу зморщок

Відвар хмелю зміцнює волосся і робить його шовковистим

Демакіяжем із трав можна вмиватися

РЕКЛАМА

GR

EY

SR

AIN

BO

W.C

OM

AL

OD

OK

TE

R.C

OM

MIR

TE

SE

N.R

U

15№17 (138) 13 вересня 2017 року ОГОЛОШЕННЯ

ПРОДАМ• Саджанці смородини Ювілей-на Копаня. Саджанці горіхів. 097-626-43-19. Людмила.

• Монастирську мазь за старо-винним рецептом від фурунку-лів, геморою, варикозного роз-ширення вен, артритів, опіків, ран. Сухий корінь женьшеню. 067-722-63-62.

• Автоклави електричні та на дровах, млини-зернодробилки, бурякорізки, січкарні малога-баритні і великі (та запчастини до них), преси для соку, сокови-жималки, кукурудзолущилки. 096-791-44-31.

• Продаємо насіння високовро-жайної елітної пшениці, ячме-ню, озимого гороху, вики, жита, ріпаку. Протруйники та гербіци-ди. 096-791-44-31

• Саджанці морозостійких самозапильних ківі, граната, інжиру, хурми. Черенковані. 099-798-29-88.

• Суницю, земклуніку, годжі, смородину, аґрус, малину, ківі. 097-426-13-00.

• Часник Любаша. Зінаїда. 068-720-58-53.

• Картоплю Ярла, Вінетта, Ле-генда та ін. 70 сортів. 19520, Чер-каська обл., Городищенський р-н., с.Валява. 096-160-06-55, 050-510-82-88.• Гібіскуси, канни крупноквітко-ві, жоржини, багаторічники для клумб, малину. 095-502-53-39.• Робочу кобилу віком 8 років та бричку. Ціна договірна. Людми-ла Миколаївна, Дніпропетров-ська обл. 067-298-80-63.• Будинок, Київська обл., Поліський р-н., с. Вовчків, вул. Миру, 31. Ціна договірна. 096-873-98-83.• Будинок 1982 року: де рев’я-ний, обкладений цеглою, є х/г вода, італійський котел. Сарай, гараж, погріб, колодязь із насо-сом, сад. Площа ділянки – 0,57 га, городу – 0,25 га. Приватизо-вано. Ціна договірна. 066-600-81-21, Анна (с. Ківшовата, Київ-ська обл.).

РОБОТА• Фермерське господарство за-прошує доярок, пастухів, різно-робів для дбайливого догляду за тваринами. Проживання і харчі безкоштовні. 067-861-31-46.

ÎÃÎËÎØÅÍÍß

ВАРТІСТЬ РОЗМІЩЕННЯ ОГОЛОШЕНЬ Куплю та продам, до 8 слів — 40 гривень.Привітання, до 20 слів — 100 гривень, до 20 слів + фото — 175 гри-вень.Познайомлюся – 1 слово – 5 гривень.Некролог, до 20 слів — 75 гривень.Довідки та подання оголошень тел. 068-303-12-49.

²ÒÀªÌÎ

Виставка-продаж відкривається 16 вересня 2017 року о 10 год.

м. Хмельницький, вул. Кам’янецька, торгівельно-сервісний центр «Поділля»

Підвіз маршрутними автобусами від зупинки

5-й автовокзал, вул. Кам’янецька, 124/1в

Запрошуємо взяти участь у 30 ювілейній виставці

На вас чекає:• продаж саджанців дерев, ягідників, квітів та засобів захисту рослин

• репродуктивні породи свійських тварин та птиці

• продукція бджільництва, харчової та переробної промисловості

• сільськогосподарська техніка та обладнання

• органічні товари, вироби народних умільців

Довідки: тел./факс: (0382) 72-05-96, 79-44-81, 79-57-93, 79-54-27, 76-33-14

dagro@adm-km.gov.ua.

Сергій Поліщук познайомив-ся зі своєю другою дружиною через газетне оголошення. За-раз вони живуть у селищі Чуд-нів Житомирської області.

– Коли мене покинула жінка, думав, що так уже й зістарюся сам. Якби вживав спиртне, то, мабуть, і спився б з горя. Сусіди всі перешіптувалися, що сором-но було навіть за ворота вийти, але не було коли горювати. На руках залишилося троє синів, найменший якраз у перший клас мав іти. Старшому Павли-ку було 10 років, Віталику – 7 і Максимові – 6.

Чоловік навчився сам і ко-рову доїти, і пельмені ліпити, і прати, і штани латати, які в хлопців тріщать через день. Оголошення майбутньої дру-жини кинулося чоловіку в очі випадково.

– Якось завозив батькові мо-локо, і той віддав пусту банку з минулого разу, замотану в газе-ту. Мою увагу привернув яскра-вий малюнок біля привітання. Там поряд були оголошення про знайомства.

– Жінка писала, що була б рада познайомитися зі спокій-ним чоловіком, без шкідливих звичок. Бажано, щоб мав дітей, бо своїх не було. Про знайом-ство задумався не стільки для себе, скільки для моїх хлопчи-ків, – згадує чоловік.

Написав Наталії листа і там розповів трохи про себе, вказав номер телефону, щоб можна було поговорити, познайоми-тися. Відповіді не було місяць. Сергій уже подумав, що дарем-но все затіяв. А якось у неділю з обіду подзвонив невідомий номер. То була Наталія. Із того часу вони телефоном спілкува-лися три місяці.

– До приїзду Наташі дітей готував тижнів два. Спочатку пояснював, що мама вже не по-вернеться в сім’ю, а потім на-водив позитивні якості Наташі. Cам боявся, щоб вона не була білоручкою. Удома маю хазяй-ство, трактор і багато землі. За рахунок цього усі й живемо. Якщо не працюватимеш, нічого й не матимеш. Але Наташа ви-явилася дуже працьовитою.

Перший раз вона приїхала погостювати на вихідні. Вона була теж із Житомирщини, лише з іншого району – з Малина. Тому їхати було не дуже далеко.

– Перше, що мені кинулося в очі, що Сергій до дітей ста-виться краще, ніж деякі матері. Вони в нього і нагодовані, і уро-ки пороблені, і не розбалувані, – згадує Наталя.

Із першим чоловіком Вікто-

ром дітей жінка не мала. Піс-ля того, як потрапила в таксі в аварію, лікарі порадили не на-роджувати. Жінка пошкодила хребет і його зафіксували ме-талевими пластинами. Вони не були розраховані на виношу-вання дитини та пологи.

– Мій тодішній чоловік Вітя як почув, то дременув від мене, не дочекавшись виписки з лі-карні. Через місяць надіслав до-кументи на розлучення. Йому важливо мати дитину, бо по-трапив би до матері в немилість. Отак сама й прожила два роки.

Дати оголошення в газету Наталю підбила сестра. Переко-нувала, що є багато достойних чоловіків, які соромляться зна-йомитися з жінками.

– Наташа нам сподобалася тим, що в усьому цікавилася нашою думкою. Ми чекали злу тітку, а приїхала весела і лагідна. Завжди пожаліє, послухає, хоча

й може покарати. Тільки робить не так, як усі – не б’є паском чи батіжком, а садить посеред кімнати на стілець. Сидіти там треба, поки не зрозуміємо сво-єї провини, – каже найстарший син Павло.

Познайомилися Сергій із Наталею на Великдень, а після Різдва розписалися. Жінка пе-реїхала жити до нової родини. Влаштувалася працювати в міс-цеву лікарню терапевтом.

– Не вимагаю, щоб діти мене матір’ю називали. Мати в них є, та, що їх виношувала та на-роджувала. Я не можу забрати в неї це право. Достатньо мені й просто Наташі.

Через півтора року в подруж-жя народилася спільна дитина, теж хлопчик. Назвали Іллею.

– Не розділяю дітей на своїх і чоловікових. Вони всі наші, – додає Наталя.

У сім’ї мають власну тра-дицію, щоб всіх здружити, по суботах дивляться фільм. Ви-бирають в інтернеті щодня по черзі кіно, і решта має погоди-тися з вибором. Удень із дітьми печуть якісь солодощі, а ввечері збираються на підлозі перед те-левізором із чаєм і випічкою.

– Минуло вже три роки, як ми одружилися, і я жодного разу не пожалкував, що привів у сім’ю до дітей чужу жінку. Вона за ними краще доглядає, ніж рідна мати. Хоча й та стала на-відуватися. Заявляється раз на 2-3 місяці. Я не проти, щоб діти знали рідну матір, – каже Сергій Поліщук.

Карина ХОМЕНКО

Чоловік із трьома дітьми знайшов жінку за газетним оголошенням Через півтора року народили спільного сина

Не вимагаю, щоб діти мене матір’ю називали. Мати в них та, що виношувала та народжувала. Я не можу забрати в неї це право

ÏÎÇÍÀÉÎÌËÞÑß

• Проста жінка 63/170/70 із сіль-ської місцевості. Для створення сім’ї познайомлюся з порядним чоловіком без шкідливих звичок. 068-261-82-28.• Чоловік, 53/182/80. Познайом-

люся із жінкою до 40 років, без шкідливих звичок, незалежною, такою, що бажає жити в селі.  095-806-74-48, 096-821-52-23• Чоловік, 68/168/58, розлучений. Мрію познайомитися для ство-

рення сім’ї із жінкою, згодною на переїзд. Подробиці в особис-тому листуванні. Вул. Пирогова, 1, смт Брацлав, Немирівський  р-н, Вінницька обл., 22870  Олек-сандр Макарович Кудрик

Одне оголошення в газеті може змінити все життя

ST.D

EP

OS

IT

PH

OT

OS

.CO

M

Шановні працівники лісу! Від щирого серця вітаємо вас із вашим професійним днем!

Ваша фахова діяльність перебуває серед найгуманніших професій. Низько вклоняємося вам за вашу невтомну та чесну працю. За вірність, вміння, старання, відданість обраній професії. Бажаємо, аби ваша шляхетна звитяга увінчалася трудовими здобутками, моральним задоволенням. А ваші досягнення були гідно поціновані нашим суспільствомі державою загалом. Нехай лісове господарство стане затишним куточком для мешканців лісу й відпочивальників, де в усьому панує лад і спокій. Бажаємо, щоб ваші серця завжди були зігріті людським теплом і турботою близьких!

Редакція, партнери та читачі газети.

ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА «РІДНЕ СЕЛО УКРАЇНА»

16

Передплатний індекс 89782 Виходить 2 рази на місяць (2-га та 4-та середи)Засновник: ТОВ «Газета «Рідне село» Головний редактор: Мирослава ТаванецьДизайн та верстка: Вадим Петровський

З питань розміщення реклами, оголошень, передплати звертатися за тел.: 068-303-12-49 e-mail: pr@ridneselo.comНадруковано у друкарні ТОВ «Мега-Поліграф».04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14.

Наклад №17 (138) — 13000 примірників

Свідоцтво: Серія КВ №20895-10695ПР, видане Державною реєстраційною службою України 29.07.2014. Редакція листується з читачами тільки на сторін-ках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. Рукописи не рецензуються і не поверта-ються. За зміст рекламних матеріалів та приват-них оголошень на сторінках газети відповідаль-ність несе рекламодавець.

Адреса для листування: ТОВ «Газета «Рідне село», а/с 166, м. Київ, 01001 (вказуйте свій телефон). Тел. редакції: 067-549-59-40, 066-204-94-73.e-mail: info@ridneselo.comwww.ridneselo.com www.facebook.com/uaridneselo

№17 (138) 13 вересня 2017 рокуНАОСТАНОК

ÊÐÎÑÂÎÐÄПО ГОРИЗОНТАЛІ: 5. Спеціаліст

швидкого скороченого запису усно-го мовлення. 10. Історична область на північному заході Франції. 11. Ви-хваляння чогось замість об’єктивного судження. 12. Річка в Гайсині Ві-нницької області, притока Півден-ного Бугу. 13. Нав’язлива людина. 14. Старокиївський титул влади Оль-ги – дружини князя Ігоря. 16. Хутір в Прибалтиці. 18. Виноградний цукор. 21. Драма В. Шекспіра. 22. Орнамен-тальні композиції, зроблені з окре-мих, щільно припасованих один до одного шматочків смальти, кольоро-вого скла, камінців тощо. 23. Восьми-кутник. 25. Нетільна корова. 30. Акт вищих органів державної влади. 31. Давньоскандинавський воїн, учасник морських походів. 32. До-ріжка в парку, обсаджена з обох боків деревами. 33. У народів Середньої Азії – мудрий, шанований літній чо-

ловік. 34. Хижий ссавець родини ко-тячих. 35. Озеро в США і Канаді.

ПО ВЕРТИКАЛІ: 1. Автор му-зичного твору. 2. Місто в Черкаській області. 3. Нерозлучна супутниця Діда Мороза. 4. Лікар, що визначає вид харчування для хворих. 6. Ме-тальна зброя індіанців Північної Америки. 7. Спільне обговорення, вирішення певних питань. 8. Во-рожка. 9. Недокрів’я. 12. Шахіст, 7-ий чемпіон світу. 15. Плід вишні, суниці, смородини. 17. Сукупність прила-дів. 19. Процес утворення, нагрома-дження й періодичного виділення молока у ссавців. 20. Загальна назва органічних добрив. 24. Модель мо-більного телефону. 25. Крива турець-ка шабля. 26. Велика довгохвоста ящірка. 27. Завите волосся. 28. Му-зично-драматичний твір, призначе-ний для виконання в театрі. 29. Істо-ричний район Києва.

ПО ГОРИЗОНТАЛІ: 6.Стенографіст. 10.Нормандія. 11.Апологетика. 11.Соб. 13.Прилипала. 14.Княги-ня. 16.Миза. 18.Глюкоза. 21.Отелло. 22.Мозаїка. 23.Октагон. 25.Ялівка. 30.Постанова. 31.Вікінг. 32.Алея. 33.Аксакал. 34.Ягуар. 35.Онтаріо.

ВЕРТИКАЛЬНО: 1.Композитор. 2.Сміла. 3.Снігу-рочка. 4.Дієтолог. 6.Томагавк. 7.Нарада. 8.Гадалка. 9.Анемія. 12.Смислов. 15.Ягода. 17.Апаратура. 19.Лактація. 20.Органіка. 24.Нокіа. 25.Ятаган. 26.Ігуана. 27.Кучері. 28.Опера. 29. Подол.

ВІДПОВІДІ:

Склав Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ

Народна артистка України Катерина Бужинська вирощує в Болгарії на балконі чорно-бривці. Там вона живе разом із чоловіком Дмитром, дочками Оленою та Катериною і сином Дмитром.

– Вирощую вдома чорно-бривці, бо вони мені найближче до душі. Їх посіяти запропону-вала моя старша дочка Олена. Зараз за ними вдвох доглядає-мо. Вони є символом України, тому тепер за кордоном у нас є часточка України, – каже Кате-рина Бужинська. – Крім них, у вдома є пеларгонія, яку нази-вають ще калачик. Набереться більше десятка видів. Дуже лю-блю ці квіти.

Більше полюбляє квітучі рос-лини, тому екзотичних вазонів типу пальми чи фікуса не виро-щує.

– Кілька років тому з мамою в Україні на дачі посадили 40 ку-щів троянд, – згадує співачка.

У той час, коли Катерина Бу-жинська жила постійно в Украї-ні, то садила власну городину.

– Вирощувала огірки, помі-дори та перець. Знаю, як садити розсаду і сапати город. До робо-ти з овочами звикла і прекрасно можу все робити. Роботи на зем-лі не боюся. От тільки картоплю не саджу, – сміється виконавиця.

На дачі в Україні є сад. У ньо-

му чотири яблуні. Три пізнього сорту й одна раннього.

– Дуже люблю ранній сорт

Слава переможцям. Цей ранній сорт яблук дуже смачний, – каже Катерина Бужинська.

Окрім яблунь, у саду Бужин-ської ростуть алича, слива, вино-град і груша.

– Посадила біля хати черешню, щоб дітям було чим посмакува-ти. Моєму дереву вже вісім років. Воно родить кожен рік рожевими ягодами, – розповідає співачка.

У Болгарії Катерина Бужин-ська не вирощує ніяких рослин, окрім квітів.

– Тварин удома не маю нія-ких. У мене троє дітей, і немає часу приділяти ще й тваринам. Раніше мала собаку Маріка по-

роди лабрадор. Зараз часто в роз’їздах, немає можливості про тварин дбати. Тому не заводимо, – пояснює.

У Катерини Бужинської немає родичів у селах. Тільки в місті. Тому вона ніколи сама не догля-дала за свійськими тваринами.

– Під час гастролей часто бу-ваю в селах і дуже люблю парне молоко. Хоча ніколи не доводи-лося самій доїти корови, – зізна-ється Катерина Бужинська.

Карина ХОМЕНКО

Катерина Бужинська посіяла в Болгарії мамині чорнобривціНа дачі під Києвом посадила сорок кущів троянд і вирощувала власну городину

У квартирі та на балконі співачки понад десяток вазонів пеларгонії

В Україні артистка мала на дачі власні фрукти

1 2 3

13

16 17

1514

21

2524 26

32

27

19 2018

22

23

28 29

31

30

33 34 35

4 5 6 7 8 9

12

10

11

Р І Д НЕ

Е

С

ЛО

Наступний номер «Рідного села» вийде друком 27 вересня 2017 року

ФОТО

НАДАНЕ

КАТЕРИНОЮ

БУЖИНСЬКОЮ

ФОТО

НАДАНЕ

КАТЕРИНОЮ

БУЖИНСЬКОЮ