МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЛУК‘ЯНОВА ВАЛЕНТИНА ВЯЧЕСЛАВІВНА

УДК 658:330.131.7

МЕХАНІЗМ ДІАГНОСТИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ З

УРАХУВАННЯМ РИЗИКУ

Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами

(переробна промисловість)

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Науковий консультант –Орлов Олівер Олексійович доктор економічних наук, професор

Хмельницький – 2008

Зміст

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РИЗИКУ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

15

1.1. Еволюція наукових поглядів на феномен ризику в економічній теорії

15

1.2. Сутність ризику як економічної категорії: дефініції, точки зору, проблеми

31

1.3. Методологічні основи класифікації ризиків 64Висновки до розділу 1 101

РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ДІАГНОСТИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

104

2.1. Сучасний стан теоретичних основ діагностики діяльності підприємств

104

2.2. Структурно-логічна модель діагностики 1182.3. Концепція формування механізму діагностики діяльності підприємств з урахуванням ризику

125

Висновки до розділу 2 138

РОЗДІЛ 3. НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ З УРАХУВАННЯМ РИЗИКУ

140

3.1. Оцінка ефективності функціонування підприємства і підприємництва

140

3.2. Обґрунтування і вибір критеріїв для процесу діагностики

150

3.3. Математичне забезпечення діагностики діяльності підприємств з урахуванням ризику

169

Висновки до розділу 3 210

РОЗДІЛ 4. ОЦІНКА РИЗИКУ НА МЕЗОРІВНІ ЯК 214

2

СКЛАДОВА МЕХАНІЗМУ ДІАГНОСТИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ4.1. Вплив галузевого середовища на діяльність підприємств

214

4.2. Ризики регіонів України: критерії та показники оцінки для врахування у діяльності підприємств

238

4.3. Різні аспекти оцінки мезоризиків економічної системи України

251

Висновки до розділу 4 267

РОЗДІЛ 5. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МОДЕЛІ ДІАГНОСТИКИ НА МІКРОРІВНІ

270

5.1. Загальна оцінка ризику діяльності підприємства 2705.1.1. Інтегральна оцінка ризику діяльності підприємства на базі фінансової звітності

270

5.1.2. Комплексна оцінка ризику діяльності підприємства з використання методів теорії нечітких множин і теорії нечіткої логіки

288

5.2. Діагностика окремих об’єктів ризику на мікрорівні 3035.2.1. Оцінка стійкого розвитку підприємства 3035.2.2. Оцінка чутливості підприємства до змін 3185.3. Адаптації функціонування підприємств до ризику в нестабільному ринковому середовищі

322

Висновки до розділу 5 347

ВИСНОВКИ 351СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 356ДОДАТКИ 391

3

ВСТУП

Актуальність теми. Економіка України розвивається у нестабільному

політичному, соціальному та економічному середовищі за несприятливих, а

почасти – кризових і екстремальних умов. У країні практично відсутні чітка,

ефективно діюча структура влади, передбачувана і стабільна законодавча

політика регулювання ділової сфери (щодо податкових ставок, кредитних

відносин, залучення інвестицій тощо). Дію економічних механізмів владні

органи намагаються замінювати так званим “ручним регулюванням”,

спостерігаються вплив на взаємодію між державним і приватним секторами,

пряме контролювання діяльності приватних підприємств. Різке

розшарування населення за рівнями доходу призводить до зменшення як

первинного споживчого попиту так і обсягу ринку кінцевих продуктів

(особливо вітчизняного виробництва). Нестабільність в економіці істотно

погіршує перспективи зростання українських підприємств, понижує

можливості накопичення капіталу, необхідного для вкладень у виробництво,

особливо в основні фонди.

При переході до ринкових механізмів господарювання докорінним

чином змінюється роль і місце ризику як економічного явища в системі

управління підприємством. Слід зазначити, що певний ризик був присутній і

в планово-адміністративній економіці, де він був, наприклад, пов'язаний з

невиконанням державного замовлення, порушенням договірних зобов'язань,

незабезпеченістю транспортом, ресурсами тощо. Проте відповідальність за

ризик не була чітко визначена, її можна було “перекласти” на вищестоящі

організації, а втрати компенсувати з державних фондів. При цьому масштаби

ризику на рівні підприємства були істотно менші, ніж в умовах ринку,

оскільки вплив наперед невідомих кон'юнктурних факторів був незначним, а

держава брала на себе велику частину відповідальності за ризик через

механізми відшкодування втрат, дотацій тощо. Система централізованого

4

планування практично унеможливлювала прийняття самими підприємствами

рішень з урахуванням елементів ризику.

За ринкових відносин держава не несе відповідальності за

зобов'язаннями підприємств, а першочерговими елементами ризику стають

непередбачуваність кон'юнктури ринку, попиту, цін та інших факторів, що

диференціюють різноманітні впливи зовнішнього середовища на результати

діяльності підприємства. При цьому поле діяльності комерційних структур

різних типів і рівнів принципово розширюється, збільшуються їх можливості

і ступінь свободи в процесі прийняття управлінських рішень, а, отже,

кардинально зростає невизначеність, з'являється необхідність врахування,

аналізу і оцінки ризику у системі управління підприємством.

Фундаментальні основи теорії та практики моделювання фінансових

ризиків закладено у працях Нобелівських лауреатів: Дж. Тобіна,

Ф. Модільяні, М. Міллера, Г. Марковіца, В. Шарпа, Р. Мертона, М. Шоулса,

Д. Канемана, Є. Фама, Ф. Блека, М. Шоулса, Р. Мертона та інших зарубіжних

вчених. Вони обґрунтували роль ризиків у фінансовій сфері діяльності,

заклали основи кількісної оцінки ризику, розробки та прийняття

управлінських рішень з врахуванням факторів ризику.

В Україні вагомий внесок у дослідження теоретичних та практичних

аспектів управління підприємствами в умовах невизначеності та ризику

внесли праці вітчизняних і зарубіжних економістів: О. Альгіна, І. Балабанова,

Т. Бачкаї, І. Бланка, А. Буянова, Г. Великоїваненко, П. Верченко,

В. Вітлінського, Ю. Гермейера, В. Гранатурова, О. Дубової, І. Івченко,

Ю. Єрмолаєва, А. Камінського, К. Кірсанова, М. Клапків, Т. Клебанової,

Г. Клейнера, В. Ковальова, Б. Койлі, Н. Машина, Д. Месен, Д. Мико,

В. Михалевич, Л. Міхайлова, М. Моісеєва, О. Мороза, Ф. Найта, Т. Райса,

О. Устенко, Е. Уткіна, В. Хобти, В. Христіановського, В. Черкасова,

Д. Штефанича, О. Ястремського.

Теоретичні засади та практичні рекомендації щодо діагностики

діяльності підприємства в умовах нестабільного середовища функціонування

5

розглядаються А. Вартановим, А. Воронковою, О. Гетьманом, А. Градовим,

А. Гречан, Н. Данілочкіною, В. Забродським, В. Зінченко, М. Кизимом,

Е. Коротковим, Г. Козаченко, Л. Костирко, В. Кузіним, І. Отенко,

В. Пономарьовим, Г. Савицькою, І. Сокирницькою, В. Шаповалом,

Г. Швиданенко.

Однак процеси перебудови системи господарювання об'єктивно

обумовлюють наростання невизначеності ситуації і нестабільності соціально-

економічного середовища, в якому діють підприємства. Внаслідок цього

знижуються можливості прогнозування, погіршується якість прогнозів і, як

наслідок, зростають і урізноманітнюються ризики, спричиняючи відхилення

від поставленої мети.

Досвід України в реформуванні господарського механізму, що привів

до дестабілізації соціально-економічної ситуації не можна вважати

абсолютно унікальним. Відомо, що так звана “постіндустріальна”

нестабільність, що виникла в США у середині 50-х років, поширилася потім

на Західну Європу, а після 1982 р. і на Японію. Сьогодні вже очевидно, що

нестабільність зовнішнього середовища підприємства, що функціонує як

відкрита система, є найбільш значною детермінантою її діяльності і

основним фактором впливу на неї.

За таких обставин безумовно актуальною є необхідність обґрунтувати

теоретичні та методологічні положення з формування механізму діагностики

діяльності економічних об’єктів з урахуванням ризику і адаптації їх

функціонування до ризику в нестабільному ринковому середовищі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційну роботу виконано в межах тем, передбачених планами науково-

дослідних робіт Хмельницького національного університету Міністерства

освіти і науки України: “Методологічні основи і методи планування на

промислових підприємствах в умовах ринку” (2005-2006 рр., номер

держреєстрації 0105U000719) – автором розроблено методи та критерії

загальної оцінки ризику в системі управління основними видами діяльності

6

підприємством; “Розробка спеціального курсу наукового та науково-

методичного забезпечення для підготовки магістрів спеціальності

«Міжнародні відносини» за напрямом: економічна безпека України в системі

розвитку євроатлантичних процесів” (2007 р., номер держреєстрації

0107U006933), де автором проаналізовано макро-, мезо- та мікроекономічні

фактори ризику, що впливають на економічну безпеку українських

підприємств, визначено місце оцінки ризику на макрорівні в системі

дослідження економічної безпеки України; “Діагностика ризику зовнішнього

середовища підприємства” (2007 р., номер держреєстрації 0107U012253) та

“Діагностика ризику діяльності підприємства” (2007-2008 рр., номер

держреєстрації 0107U007882), у яких розроблено науково-методичні

положення та практичні рекомендації щодо діагностики ризику мезо- та

мікросередовища діяльності промислових підприємств з урахуванням

галузевої специфіки.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у теоретичному

та методологічному обґрунтуванні організаційно-економічного механізму

діагностики діяльності підприємств з урахуванням ризику, що сприятиме їх

адаптації до функціонування у нестабільному ринковому середовищі.

Для досягнення цієї мети поставлено та вирішено такі основні завдання:

визначено роль і місце феномену ризику в економічній теорії; сутність,

зміст, основні властивості ризику як економічної категорії;

узагальнено і розвинено методологічні підходи до класифікації ризиків

функціонування економічних систем;

сформовано характеристики діагностики як процесу, розроблено

методичні підходи й аналітичні інструменти діагностики діяльності

підприємства у межах концепції стійкого розвитку;

обґрунтовано концептуальні засади формування організаційно-еко-

номічного механізму діагностики діяльності підприємства з урахуванням

ризику;

7

обґрунтовано систему аналітичних показників оцінки чутливості

функціонування підприємства до ризику відповідно до побудованого

механізму діагностики;

здійснено практичне застосування моделі діагностики ризику на

мезорівні з оцінкою галузевого та регіонального аспектів як складової

механізму діагностики діяльності підприємств;

за результатами функціонування промислових підприємств України

здійснено оцінку ризику їх діяльності у межах сформованого механізму

діагностики;

розроблено систему управління ризиком діяльності підприємств у

рамках різних типів загального менеджменту.

Об’єктом дослідження є процеси управління діяльністю підприємств в

умовах невизначеності та ризику.

Предмет дослідження – теоретичні, методологічні основи та прикладні

аспекти формування організаційно-економічного механізму діагностики

діяльності підприємств переробної промисловості з урахуванням ризику.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять

концептуальні положення економічної теорії та теорії управління

підприємством, сукупність принципів і методів наукового дослідження. При

проведенні дослідження використано: методи гносеологічного аналізу

(історичний, аналітичний, логічний, узагальнення, декомпозиції) – для

визначення сутності ризику як економічної категорії та розкриття його

основних рис, властивостей та функцій; системний підхід, аналіз, синтез,

індукція та дедукція – при дослідженні окремих аспектів функціонування

підприємства як системи; наукової абстракції – при розробці концептуальної

моделі діагностики ризику діяльності підприємства; групування – при

розподілі об’єктів діагностики (видів економічної діяльності, регіонів,

підприємств) за критерієм рівня генерованого ризику; аналізу й синтезу – при

формуванні груп факторів ризику та розробці системи ключових показників

оцінки ризику; економіко-математичні та статистичні методи – для оцінки

8

ризику функціонування економічних систем. Реалізацію запропонованих

процедур діагностики ризику та моделей прогнозування здійснено у

програмному середовищі Microsoft Excel.

Інформаційну базу дослідження становлять правові та нормативні

документи Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, офіційні

матеріали Державного комітету статистики України, статистичні дані

Національного банку України, публікації вітчизняних і зарубіжних учених,

первинні дані про результати господарської діяльності промислових

підприємств, матеріали особистих досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати наукового

дослідження в сукупності вирішують важливу науково-практичну проблему

розробки теоретико-методологічних основ формування організаційно-еконо-

мічного механізму діагностики діяльності підприємств з урахуванням ризику.

Наукову новизну дисертації визначають такі суттєві результати:

уперше:

обґрунтовано концепцію організаційно-економічного механізму

діагностики, складовою якої є механізм діагностики діяльності підприємства

як економічної системи з урахуванням факторів ризику, що включає: вибір

показників оцінки ефективності функціонування об’єкта; обґрунтування і

вибір показників для процесу діагностики ризику; розробку математичного

забезпечення діагностики діяльності підприємства з урахуванням ризику;

запропоновано й обґрунтовано концепцію діагностики ризику діяльності

економічного об’єкта (у тому числі підприємства), яка враховує дві мети

системи управління ризиком, а саме забезпечення стійкого розвитку й

обмеження небажаного впливу. Такий підхід надав змогу виділити три

напрями діагностики: стійкості (стабільності), розвитку (зростання), впливу

(чутливості);

здійснено оцінку ризику на мезорівні (галузевого та регіонального) за

кількома сценаріями залежно від заданого метою діагностики ступеня

деталізації і відповідно до рівнів дослідження мезоризиків, що надало

9

можливість побудувати профілі ризику за дією виділених груп факторів та

групування об’єктів дослідження (видів економічної діяльності, видів

промислової діяльності регіонів на міжобласному та районному рівнях);

обґрунтовано і запропоновано економічний показник “коефіцієнт

ризикової переваги”, що дозволяє оцінити не лише ризик, але й ефективність

функціонування об’єкта; розроблено систему відносних показників для

оцінки економічних систем мезорівня;

розроблено та обґрунтовано методологічні засади технології оцінки

стійкого розвитку підприємства та окремих напрямів господарської

діяльності за різними рівнями деталізації дії факторів ризику на мікрорівні,

що дозволяє формувати систему управління ризиком підприємства з

урахуванням дії факторів ризику на різних рівнях управління;

удосконалено:

понятійно-категорійний апарат ризикології як конкретної галузі

економічної науки шляхом уточнення таких базових понять, як об’єкт,

предмет, основні методи дослідження;

класифікаційну систему ризику шляхом систематизації ознак, що

дозволило сформувати два класи: перший включає 13 основних ознак

класифікації для усіх рівнів об’єктів та суб’єктів ризику; в основу другого

покладено рівень виникнення економічних ризиків і відповідно виділено

мега-, макро-, мезо- та мікроризики. Деталізація мікрорівня (об’єкт

дослідження – підприємство) надала змогу виокремити два підкласи ризиків:

первинні та вторинні;

методичний підхід до діагностики ризику, а саме діагностики розвитку

(зростання) шляхом модифікації -коефіцієнта, який розглядається як

базовий критерій діагностики стійкості стану об’єкта дослідження;

науково-методичний підхід до формування систем показників

доходності та рентабельності, які можуть використовуватися для діагностики

різних напрямів господарської діяльності підприємства;

системний підхід до управління ризиком підприємства в межах сучасних

10

концепцій загального менеджменту на підприємстві, який спрямований на

адаптацію функціонування підприємства до ризику у нестабільному

ринковому середовищі;

дістали подальшого розвитку:

наукове обґрунтування сутнісних характеристик ризику як об’єктивної

економічної категорії: об’єкта, суб’єкта, основних рис та властивостей,

функцій, одержаних на підставі гносеологічного аналізу та системного

підходу до економічних об’єктів. Це дозволило розкрити його сутність і

створило наукову базу для розробки наукових положень з формування

організаційно-економічного механізму діагностики діяльності підприємства

як економічної системи з урахуванням дії факторів ризику;

характеристики діагностики на основі систематизації таких понять, як

мета, предмет, об’єкт, завдання та методи діагностики, що дозволило

побудувати механізм діагностики функціонування об’єкта дослідження

(підприємства) за умов нестабільного зовнішнього середовища;

методи розрахунку темпів зростання для економічних показників, що

можуть одержувати від’ємні значення, – це дає змогу вирішувати проблему

порівняльності не лише абсолютних, але і відносних величин;

методологічні та методичні засади проведення діагностики ризику на

мікрорівні за такими напрямами: інтегральний підхід до оцінки ризику

діяльності підприємства на базі фінансової звітності, який доповнено

оцінкою рівня фінансово-інвестиційного ризику, розмежовано дію

виробничого ризику на три складові – загально-виробничий, організаційно-

управлінський (адміністративний), комерційний (збутовий) ризик;

комплексна оцінка ризику діяльності підприємства з використанням методів

теорії нечітких множин і теорії нечіткої логіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що

основні положення, викладені в дисертації, доведено до рівня методичних

розробок та практичних рекомендацій, які мають універсальний характер.

Теоретичні, науково-методичні та практичні результати дослідження

11

використано в діяльності: Союзу промисловців і підприємців Хмельницької

області (довідка про впровадження № С-134/03-06 від 28.03.2006 р.),

Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури

Хмельницької області (довідка про впровадження № 18-9/312 від 03.04.2008

р.), Головного управління статистики Хмельницької області (довідка про

впровадження № 21-02/4 від 10.06.2008 р.).

Науково-методичні рекомендації з проведення діагностики ризику

впроваджено у практику діяльності підприємств: Деражнянський молочний

завод Хмельницької області (довідка про впровадження № 663 від

21.11.2007 р.), Красилівський агрегатний завод Хмельницької області

(довідка про впровадження № 10-2373 від 28.11.2007 р.), Хмельницьке ВАТ

“Взутекс” (довідка про впровадження № 48 від 17.08.2007р.), ТОВ

“Жовківський торговий дім “АГРОНАФТОПРОДУКТ” Львівської області

(довідка про впровадження № 30 від 10.03.2006 р.), ТОВ “Аллея” Львівської

області (довідка про впровадження № 29 від 17.03.2006 р.), ТОВ

“Політехпром” Миколаївської області (довідка про впровадження № 12-5/08

від 16.04.2008 р.), ВАТ “Інпроектсервіс” Миколаївської області (довідка про

впровадження № 0108/1124 від 13.05.2008 р.), Рівненське обласне управління

“Рівнеекокомресурси” (довідка про впровадження № 7-12/412-18 від

09.04.2008 р.).

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес

Хмельницького національного університету при розробці методичного

забезпечення і викладанні дисциплін “Економічний ризик та методи його

вимірювання”, “Управління ризиком”, “Економічна діагностика” (довідка від

12.06.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною

науковою працею, у якій викладено авторський підхід до формування

механізму діагностики діяльності підприємств з урахуванням ризику.

Основні положення дисертаційної роботи, її висновки і рекомендації

розроблено та обґрунтовано особисто автором. З наукових праць, виконаних

12

у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які

запропоновано особисто автором.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати

дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на міжнародних та

всеукраїнських науково-практичних конференціях. Основні з них:

Міжнародна науково-практична конференція “Стратегія інноваційного

розвитку підприємств України” (м. Київ, 17-20 вересня 2003 р.);

ІV-VI Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми

планування на промислових підприємствах” (м. Алушта, вересень - жовтень

2005-2007 рр.);

Міжнародна науково-практична конференція “Економічна система

України: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Львів, 21-22 жовтня 2005 р.);

Міжнародна науково-практична конференція “Управління

стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія

та практика” (КНТЕУ, м. Київ, 27-28 жовтня 2005 р.);

І Міжнародна науково-практична конференція “Управління

організаційними змінами в контексті формування економіки знань” (м.

Хмельницький, 16-19 листопада 2005 р.);

Шостий міжнародний науковий конгрес "Державне управління та

місцеве самоврядування (м. Харків, 23 лютого 2006 р.);

Друга міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми

регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (м. Луцьк,

червень 2006 р.);

Науково-практична конференція “Регіональна політика на сучасному

етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи

впровадження” (м. Одеса, 31 жовтня 2006 р.);

Міжнародна науково-практична конференція “Економічна організація та

економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку” (КНЕУ ім.

В.Гетьмана, м. Київ, 7-8 лютого 2007 р.);

Міжнародна науково-практична конференція “Стан та перспективи

13

економічного розвитку регіону в умовах удосконалення інституціональної

структури суспільства” Одеського регіонального інституту державного

управління Національної академії державного управління при Президентові

України (м. Одеса, 25 травня 2007 р.);

Міжнародна науково-практична конференція “Інноваційні технології та

методи в управлінні організаціями, програмами і проектами” (м. Кам'янець-

Подільський, 22-24 травня 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 37 праць загальним

обсягом 137,78 д.а., з яких автору особисто належить 78,83 д.а., у тому числі:

1 індивідуальна монографія (19,03 д.а.), 23 статті у наукових фахових

виданнях, 9 – за матеріалами конференцій, 4 навчальних посібники (1

індивідуальний, 2 у співавторстві та 1 колективний).

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п’яти

розділів, висновків, списку використаних джерел із 345 найменувань,

додатків і містить 41 таблицю і 33 рисунки. Загальний обсяг викладено на

452 сторінках.

14

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РИЗИКУ В ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Еволюція наукових поглядів на феномен ризику в економічній

теорії

Будь-яка сфера діяльності людини, особливо економіка та

підприємництво, пов’язані з вибором і прийняттям рішень щодо поведінки,

дій (у тому числі бездіяльності) за умов неповної інформації. Джерела

невизначеності можуть бути найрізноманітнішими: нестабільність

економічної, соціальної або політичної ситуації, непрогнозованість поведінки

партнерів, випадкові фактори, тобто різноманітні обставини, мінливість яких

передбачити неможливо (наприклад, погодні умови, невизначеність смаків і

переваг споживачів, неточність інформації).

Ризик можна розглядати як історичну категорію. Як феномен буття він

виник на нижчій сходинці цивілізації з першою усвідомленою людиною

можливою небезпекою і супроводжує всю еволюцію людства. За

твердженням А.П.Альгіна “ризик – обов’язковий компонент існування

людської цивілізації” [5, с. 4]. Очевидно, це положення може бути

дискусійним стосовно конкретних життєвих моментів, але в глобальному

масштабі історичного розвитку людства є обґрунтованим.

Про те, що “великі справи завжди пов’язані із великим ризиком”

стверджував у своїх працях древньогрецький історик Геродот. Аристотель

відмічав, що “прибуткового повинно бути більше ніж неприбуткового, а

доходні справи потрібно розподілити так, щоб не всі відразу наражати на

ризик” [184, с.130].

15

Згадки про феномен ризику зустрічаються неодноразово у Біблії,

зокрема у притчі про сон єгипетського фараона (Старий Заповіт, розділ 41

книги Буття), котрий пророк Йосиф трактує, як імовірність настання у Єгипті

після семи урожайних років семи “голодних”. Фараон прислухався до порад

Йосипа і повелів відкладати в запас п'яту частину врожаю протягом семи

урожайних років. Ситуацію можна розглядати як приклад використання

резервів як одного із заходів зниження ступеня ризику.

Опис ризикових ситуацій і можливі форми зниження ризику також

можна знайти у 25-му розділі Євангелія від Матвія – притча про дівчат, що

зустрічали молодого і не взяли достатньо оливи для світильників і притча

про таланти. У контексті теорії ризику ці притчі можна розглядати як заклик

бути постійно готовими до несподіваної зміни обставин. У

древньохристиянському творі можна знайти навіть такі елемент як опис

ризикованої ситуації, процедура управління ризиком, заходи зниження

ризику і негативні наслідки виникнення ризикованої ситуації.

З зародженням товарно-грошових відносин, конкуренцією учасників

господарського процесу ризик стає економічною категорією - подією, яка

може відбутися або ні, і тісно пов’язана з зусиллями, спрямованими на

досягнення привабливої мети, що супроводжується небезпекою, загрозою

втрат чи неуспіху.

У середні віки у Європі з’явилося хеджування (обмеження) ризику:

споживачі могли заключати договір про поставку товарів (зерна, тканин,

прянощів) у зазначені дати в майбутньому у визначених розмірах та по

заздалегідь заданих цінах – це стало поштовхом у розвитку торгівлі,

особливо морської.

вырезано13. За характером (формою, часом) прояву ризики бувають

короткострокові і довгострокові (характеризуються відповідно невеликим і

значним часом впливу факторів ризику стосовно розвитку ризикованої

16

ситуацій), дискретні (ступінчасті) і неперервні (ступінь ризику змінюється у

часі стрибкоподібно або залишається постійним за всього перебігу ситуації

ризику), випадкові (нехарактерні для суб’єкта ризику, спричиняються дією

випадкових процесів) і систематичні (генеруються умовами функціонування

суб’єкта ризику, реалізації певної події чи операції, наприклад,

породжуються дією ринкових факторів на діяльність підприємства).

В основу формування другого класу покладено рівень виникнення

(сфера походження) економічних ризиків і відповідно виділено мега-, макро-,

мезо- і мікроризики. Окремі науковці вважають таку класифікацію основною

[111, с.69; 130; 190; 236; 294; 304, с.11-12], хоча інші вчені критикують даний

підхід, розглядаючи цю класифікацію як допоміжну [235, с.124]. Середовище

виникнення і дія ризиків на підприємство наведено на рис. 1.4.

Мегаризик визначається факторами, які притаманні ситуаціям

невизначеності у діяльності світового суспільства загалом (тероризм,

екологічні катастрофи, наркобізнес та інше). До цього підкласу ризиків

відносяться: природно-екологічні (зміни природнокліматичних умов,

несприятливий вплив шкідливих виробництв); геополітичні (нестабільність,

конфлікти в певних країнах чи регіонах світу), соціально-політичні

(можливість виникнення непередбачених ситуацій у разі зміни державою

політичного курсу, запровадження або відміни соціальних програм тощо);

демографічні (зміни демографічної ситуації в країні).

17

Рис. 1.4. Середовище виникнення і об’єкт ризику

Макроризик виникає на рівні окремої країни, на його рівень впливає

велика кількість політичних, економічних, демографічних, соціальних,

географічних та інших факторів. Структура макроризиків і їх зв'язок з

мегаризиком наведено на рис. 1.5. Більш детально про характер прояву

макроризиків можна ознайомитись у наукових працях [157, 306].

Підприємство

Світова економіка

Економіка країни

Економіка галузі (регіону)

18

Рис. 1.5. Структура макроризиків

Мезоризик (міжгалузевий, галузевий, регіональний) характеризується

рівнем предметної та технологічної спеціалізації продукції галузі (виду

економічної діяльності), певного регіону, капітальних вкладань, концентрації

виробництва. Галузь розглядається як сукупність усіх виробничих одиниць,

які беруть участь переважно в однакових або подібних видах виробничої

діяльності.

Внаслідок суспільного поділу праці виник поділ економіки на види

економічної діяльності – сукупності виробничих відносин, які пов’язують

різноманітні підприємства, установи і організації, що виробляють однорідну

продукцію і характеризуються визначеним напрямом використання ресурсів,

виробничих процесів. Визначальним критерієм належності підприємства до

певного виду економічної діяльності є призначення продукції, яке воно

виробляє.

Мегаризик

Макроризик

Фактори впливу: геополітичні, природно-екологічні, соціально-

політичні, демографічні тощо

Ризик країниВалютний

ризикІнфляційний

ризикРизик форс-

мажорних обставин

Політичні ризики

Правові ризики

Економічні ризики:загальноекономічні;фінансові;технічні;інші

Комерційні ризики

Конверсійні ризики

Трансляційні ризикиПодатковий ризик

19

Відповідно до державної програми переходу України на міжнародну

систему обліку та статистики наказом Держстандарту України від 22 жовтня

1996 р. № 441 затверджено і введено в дію з 01.07.1997 р. Державний

класифікатор України ДК 009-96 “Класифікація видів економічної

діяльності” (КВЕД) [112], що замінив діючий до цього “Загальний

класифікатор галузей народного господарства” (ЗКГНГ). Наказом

Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. №375 прийнято і

введено в дію з 01.04. 2006 р. національний класифікатор України ДК

009:2005 (нова редакція КВЕД) [113].

Метою розробки другої редакції КВЕД є приведення її у відповідність

до базової міжнародної статистичної класифікації видів діяльності NACE

(Rev.1.1-2002 р.) та перегляд певних позицій національного рівня

класифікації. Натепер КВЕД включає: 17 секцій (видів економічної

діяльності), 16 підсекцій, 62 розділи, 224 групи, 514 класи та 620 підкласів,

що прийшли на зміну галузевому поділу економіки ( в той же час терміни

“галузь”, “галузевий”, “міжгалузевий” вважаємо за доцільне застосовувати як

загальні характеристики поділу видів діяльності)

Найбільше позначається на галузевому ризику економічна і фінансова

динаміка галузі, чим динамічніша галузь - тим вищий ступінь ризику.

Галузевий ризик – результат відображення на функціонування підприємства

динамічних особливостей певної галузі, визначеним її життєвим циклом.

Галузевий ризик зумовлює комплекс факторів, які можна об'єднати у

такі групи:

- діяльність підприємств галузі і підприємств альтернативних галузей

за певний період часу. Її оцінюють за допомогою специфічного аналізу рівня

середньоквадратичного відхилення;

- стійкість роботи підприємств галузі порівняно з економікою країни

загалом;

- життєвий цикл продукції галузі і внутрігалузева конкуренція (цінова і

нецінова), яка залежить від однорідності галузі, складності входження нових

20

виробників у галузь, невизначеності попиту (у т.ч. наявності чи відсутності

товарів-замінників), комунікаційних факторів (наприклад, купівельної

здатності споживачів, рейтингу постачальників і посередників).

Найвищий рівень галузевого ризику характерний для підприємств

високотехнологічних, нових галузей (мікробіологія, виробництво

електронно-обчислювальної техніки, космічна техніка). Отже, хоча чинники

галузевого ризику генеруються на мезорівні, однак кожне конкретне

підприємство, що належить до певної галузі економіки повинно враховувати

їх дію (наприклад, життєвий цикл продукції, виробничий цикл, стабільність

техніки і технології, смаків споживачів). Рівень галузевого ризику достатньо

динамічний і вимагає проведення аналізу не тільки в статиці, але і в динаміці.

Регіональний ризик (ризик регіонів) також генерується факторами

ризику на мезорівні і визначається динамікою розвитку окремих регіонів

(областей, міст, районів і т.д). В Україні основний поділ на регіони включає

виділення АР Крим, 24 областей і двох міст (Київ та Севастополь). На рівні

окремих областей (в т.ч. АР Крим) здійснюється подальша деталізація з

виділенням районів і міст обласного підпорядкування. За необхідності

деталізацію можна продовжити до рівня окремих районів у великих містах,

селищних Рад у районах, але отримання статистичної інформації при такій

деталізації дуже утруднене і обмежене. Тому зазвичай розглядається лише

два рівні деталізації – обласний і районний.

Мікроризик (підприємницький ризик) спричиняється діяльністю

підприємства і функціонально залежить від неї (генеруються специфікою

діяльності конкретного підприємства як суб’єкта ринку). На мікрорівні за

відношенням до видів діяльності підприємства генеруються два підкласи

ризиків (визначаються роллю і місцем окремих видів діяльності у загальній

роботі підприємства): первинні (виробничий, комерційний, фінансовий) та

вторинні (транспортний, логістичний, аудиторський, екологічний та ін.).

Більш детально зупинимося на первинних ризиках.

21

Виробничий ризик. Метою кожної комерційної організації є отримання

прибутку, яке неможливе без здійснення виробничої діяльності – ціле

спрямованого, постадійного перетворення вихідної сировини (матеріальні

ресурси, інформація) на готову продукції (послуги), яка призначена як для

споживання так і для подальшого перероблення.

Виробничий (операційний) ризик [16, с.68; 26, с.87; 39, с.87; 67, с.58;

194, с.21; 221, с.45; 262, с.26; 275, с.23; 288, с.25; 325] пов'язаний із

здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності (виробництво продукції,

товарів, надання послуг), в процесі якої підприємства стикаються з

проблемами неадекватного постачання (за строком, якістю або кількістю) чи

використання (перевитрати) сировини, неефективним використанням наявної

технології і робочої сили, що зазвичай призводить до підвищення

собівартості продукції, збоїв у виробництві чи випуску неякісної продукції.

Специфічної форми набуває виробничий ризик на підприємствах

невиробничих видів діяльності – відповідно банківський, страховий,

аудиторський, комерційно-логістичний та інші, кожний з яких має свої

різновиди, особливості виникнення, впливу, методи управління.

Виробничий ризик – імовірність збитків або додаткових витрат,

пов’язаних із збоями або зупинкою виробничих процесів, порушенням

технології виконання операцій, низькою якістю сировини, роботи персоналу,

виготовленої продукції або наданих послуг.

Виділимо наступні види виробничих ризиків діяльності підприємств

(основна орієнтація підприємства вторинної сфери).

1. Постачальницькі ризики виникають у сфері здійснення

підприємством операцій із партнерами (постачальники, банки, транспортні,

страхові організації та ін.) з постачання сировини, матеріалів,

комплектуючих, енергоресурсів зокрема:

- ризик збоїв у виробництві внаслідок неукладання договорів на

постачання (причини: відмова традиційних постачальників від заключення

договорів, неприйнятні для підприємства умови постачання (ціни, строки,

22

якість, кількість), неадекватна оцінка потреби у зовнішніх закупках,

неправильно розроблено план-графік закупок, незнаходження на ринку

постачальників унікальних ресурсів);

- ризик недоодержання матеріально-енергетичних ресурсів внаслідок

порушень укладених договорів про постачання (причини: форс-мажорні

обставини, неправильні чи неточні прогнози кон’юнктури на всіх або

окремих ринках закупок, зміни умов постачання, невідповідальність

партнерів, затримки на митниці, транспортні аварії);

- ризик неповернення передоплати постачальниками (причини:

укладення договорів з недієздатним, неплатоспроможним чи фіктивним

постачальником, правові порушення в процесі постачання);

- ризики зростання собівартості виробництва продукції (причини:

збільшення браку продукції або перевитрати при обробці внаслідок

постачання неякісної сировини, непередбачене зростання цін на ринку на

матеріально-енергетичних ресурсів, підвищення відсоткових ставок за

кредит).

2. Технічні і технологічні ризики, об’єктами яких є наявне обладнання,

виробничі площі, технологія, зокрема:

- ризики техногенних аварій (причини: форс-мажорні обставини,

фізичний знос обладнання, невідповідність обладнання застосовуваним

технологіям, недотримання технології)

- ризики зростання собівартості виробництва продукції (причини:

збільшення браку внаслідок порушень у технології обробки, фізичного і

морального знос обладнання, додаткові виплати за термінові роботи,

неадекватні виробничі потужності і невикористання ефекту масштабу

виробництва);

- ризики випуску неякісної продукції (причини: фізичний і моральний

знос обладнання, недотримання технології, застаріла технологія);

- ризик підвищення витрат на охорону праці і природоохоронну

діяльність (причини: наявність шкідливих умов праці, перевищення гранично

23

допустимих рівнів викидів через використання відсталої техніки чи

технології, відсутність пристроїв, захисних споруд).

3. Організаційно-управлінські ризики, пов’язані з процесом організації

і управління виробництвом на рівні окремих підрозділів і підприємства

загалом:

- ризики розробки стратегії (необґрунтоване визначення пріоритетів

загальної економічної і ринкової стратегії підприємства щодо інновацій,

поточної виробничої діяльності);

- ризики збоїв у виробництві продукції (причини: відсутність належної

системи оперативно-виробничого планування, відсутність або недотримання

план-графіків ремонту технологічного обладнання, графіків виконання

робіт);

- ризики безгосподарності (причини: несвоєчасне проведення

інвентаризації, відсутність належного контролю за роботою працівників,

відповідальних за зберігання та охорону товарно-матеріальних цінностей).

4. Трудові ризики, джерелом яких є виробничий персонал

підприємства, породжені такими причинами: низька кваліфікація кадрів,

плинність, низька продуктивність праці, відсутність дієвої системи мотивації

праці, неукомплектованість спеціалістами відповідної кваліфікації,

нераціональне використання наявних працівників, перевитрати по фонду

оплати праці, низький рівень виробничої дисципліни.

Специфічним видом виробничих ризиків є ризик, пов'язаний з

ключовим виробничим фактором (унікальне обладнання, технологія,

висококваліфікований спеціаліст з особливими знаннями та навичками),

відмова від функціонування якого (поломка обладнання, хвороба чи смерть

працівника) призводить до виникнення катастрофічного рівня ризику.

Комерційний ризик. Для забезпечення життєдіяльності підприємства,

одержання прибутку вироблену продукцію (послуги) необхідно перетворити

на товар, тобто продати. У сфері купівлі-продажу товарів відбуваються

надзвичайно складні процеси, діють численні фактори зовнішнього і

24

внутрішнього середовища, які зумовлюють комерційні ризики (інколи їх

називають реалізаційними або маркетинговими [150; 151, с.118; 194, с.21;

223, с.104; 262, с.26-28; 287, с.64; 302, с.35; 307, с.73]).

Комерційний ризик — ризик, пов'язаний з імовірністю виникнення

втрат у процесі збуту продукції (послуг), і контактів з контрагентами та

партнерами з метою організації продажу.

Комерційні ризики характерні для різних етапів товарно–грошових і

торгово-обмінних операцій, відповідно до яких виокремимо такі види

ризиків.

1. Маркетингові ризики, що виникають на етапі здійснення

маркетингових досліджень. Їх поділяють на ризики маркетингової стратегії

та інформаційні ризики. Основними причинами цього виду ризику є

неадекватні результати маркетингових досліджень, їх нераціональна

організація.

Маркетингове дослідження (аналіз) спрямоване на систематичний збір,

оцінку і аналіз фактографічної інформації щодо потреб, думок, мотивацій,

відносин, поведінки окремих осіб і організацій, пов’язаних з маркетингом,

тобто всіх аспектів просування на ринку певних товарів і послуг, а також

підготовку цієї інформації для прийняття маркетингових рішень.

Дослідження передбачає аналіз ефективності кожного каналу збуту товару,

визначення обсягу витрат з його реалізації, вивчення проблем, пов'язаних з

рекламою пропонованого до реалізації товару і формуванням попиту на

нього. Якісний і всебічний маркетинговий аналіз є основою побудови

ефективної збутової стратегії підприємства.

Ризик неправильної організації маркетингових досліджень і отримання

неадекватних результатів (навіть за умов найякіснішого аналізу) при

дослідженні факторів, що впливають на стратегію підприємства, є наслідком

наявності невизначеності щодо місткості ринку або його цільового сегменту,

на якому підприємство працює, характеру попиту на пропонований до

реалізації продукт, наявності аналогічного продукту, пропонованого

25

конкурентами, неточності прогнозів щодо умов рівноваги попиту і

пропозиції на ринку, а особливо щодо ніші, яку займає підприємство.

Імовірність виникнення ризиків, пов'язаних з неправильною

організацією маркетингових досліджень, значно зростає при допущенні

помилок в процесі розробки планів з їх проведення і постановки завдань,

найбільш істотними з них є такі:

- проведення маркетингового дослідження з метою вивчення

купівельного попиту на свій продукт без попереднього ознайомлення

покупців з ним (випуск нового продукту на ринок, споживчі якості якого ще

до кінця невідпрацьовані);

- неправильно обраний час або повнота охоплення маркетингового

дослідження (завчасна широка інформованість про інновацію надає

можливість конкурентам перехопити ініціативу у розробках, недостатня або

запізніла – призволить до необізнаності і несприйняття ринком нового

продукту);

- неврахування при проведенні маркетингового дослідження інформації

про конкурентів у повному обсязі (про продукти, що ними виробляються,

плани розвитку) і преференцій споживачів щодо певних характеристик

товарів (неправильне наголошування на перевагах власного продукту);

- неправильний вибір методу проведення дослідження (телефонне

опитування, анкетування) при підготовці маркетингового дослідження

(потенційні споживачі відповідають на обмежений перелік питань і не

завжди мають змогу висловити власну думку щодо деяких важливих із їхньої

точки зору питань);

- помилковий вибір об'єкту дослідження (менеджери оптових чи

роздрібних фірм, споживачі різних вікових груп, регіонів);

- недостатня репрезентативність вибірки при проведенні

маркетингових досліджень (економія витрат у результаті призводить до

малоінформованості, неповного охоплення усіх категорій потенційних

споживачів);

26

- неякісні формулювання питань при опитуванні (некоректні або

незрозумілі питання);

- неякісний підбір інтерв'юерів (людей, які проводять опитування) з

погляду їх кваліфікації, ступені контактності;

- помилкова інтерпретація отриманих результатів, а отже, і невдала

розробка подальшої маркетингової стратегії.

Істотність розглянутих помилок помітним чином впливає на

підвищення імовірності виникнення ризиків, пов'язаних з неправильною

організацією маркетингових досліджень і отриманням внаслідок цього

неадекватних результатів.

2. Збутові ризики, які виникають безпосередньо на етапі реалізації

виготовленої продукції (надання послуг) підприємством і охоплюють:

- ризики недостатньо обґрунтованої сегментації ринків збуту

(ненаціленість продукції, що випускається підприємством-виробником для

певних груп споживачів). Ця група ризиків найхарактерніша для

підприємств, що випускають на ринок нові продукти (джерелами ризику є

невідповідність якості, ціни, функціонального призначення визначеним

групам споживачів; мала або занадто велика модифікація продукту);

- ризики помилкового вибору цільового сегменту ринку (продукт

призначений для реалізації в таких сегментах ринку, де потреба в ньому

порівняно з іншими сегментами або негостра, або недостатньо усвідомлена;

група потенційних покупців даного продукту має низьку купівельну

спроможність (обсяг попиту не задовольняє умову ефективності масштабу

виробництва); зміни пріоритетів споживачів в купівельному попиті через

нестабільну макроекономічну ситуацію (інфляція чи дефляція); несхильність

або неможливість потенційних споживачів скористатися кредитом для

придбання відносно дорогих капітальних товарів (меблі, машини, будівлі);

різкі коливання в попиті на продукт на вибраному сегменті ринку, що не

дають змоги підприємству вийти на плановий рівень обсягів продажу; значні

27

витрати на транспортування, організацію системи збуту (рекламу),

післяпродажне обслуговування на певному ринковому сегменті;

- ризики помилкового вибору стратегії продажу продукту, організації

мережі збуту, системи логістики та трансфертних моделей реалізації

продукту. Ці ризики є наслідком невизначеності при прийнятті

управлінських рішень, що може виразитися в допущенні помилок (як з

суб'єктивних, так і об'єктивних причин) при визначенні стратегії діяльності

підприємства з продажу виробленої продукції. Причинами стратегічних

помилок, а отже, і джерелами існування даної групи ризиків є: неправильний

вибір пріоритетів при побудові системи реалізації своєї продукції

(самостійно або за допомогою посередників); надання повноважень із збуту

своєї продукції неоптимальному для даного товару і ринку типу

посередників; помилки при проведенні оцінки ефективності придбання

підприємством специфічних видів нематеріальних активів (наприклад,

товарних знаків), витрати на які не окуповуються зростанням обсягу

продажу; неточна оцінка можливих обсягів збуту продукції, зокрема

внаслідок неврахування сезонної циклічності обсягів продажу (занижена

зумовлює ризик втрачених можливостей, завищена – ризик неефективного

використання потужностей, ресурсів, додаткових витрат на складування

тощо);

- ризик помилкової стратегії і тактики ціноутворення внаслідок

неадекватного врахування в процесі формування ціни таких факторів як:

собівартості виробництва і реалізації, тенденції кон'юнктури ринку

(включаючи відносини ринкових суб'єктів з державою) та інші. Основними

джерелами ризику є неправильне визначення пріоритетних принципів

ціноутворення (витратний підхід та його модифікації, конкурентна ціна

ринку, змішані стратегії); неякісна оцінка прогнозу ринкової рівноваги на

ресурси та продукти підприємства; неадекватна (невчасна) реакція змін

базової ціни продукту на ринку на коливання попиту або темпи інфляції

(використання плаваючих цін, поправок на індекс інфляції тощо);

28

- ризик невдалої організації мережі збуту і системи просування товару

до споживача. Його основними джерела виникнення є помилки при виборі

системи збуту товару (інтенсивний збут для товарів широкого споживання з

використанням широкої мережі посередників і значними витратами на

рекламу, прямий збут на ринку засобів виробництва за допомогою

встановлення прямих контактів з покупцем, непрямий збут через

спеціалізовані торгові організації та агентів-комісіонерів, націлений збут

товарів на конкретну групу покупців, ненацілений збут товарів, селективний

збут товарів з обмеженням торгових посередників в залежності від характеру

їх клієнтури, створення сервісного обслуговування, кваліфікації продавців);

відсутність у підприємства власної системи збуту (її нерозвиненість в рамках

оптової і роздрібної торгівлі не дає змоги довести товар до кінцевого

споживача); високий рівень витрат на реалізацію продукції власними силами

(неефективне стимулювання працівників мережі збуту, значні витрати на

організацію торговельних точок); помилкове надання підприємством

посередникам деяких виключних прав на власну продукцію (проведення

рекламної компанії, формування ціни тощо);

- ризики зниження загальноринкових цін, пов’язані з недоодержання

доходу при збуті окремих груп продукції внаслідок коливання цін на ринку.

Часто вони виникають при одночасному зниженні цін на однотипні товари чи

послуги. Оцінка цієї групи ризиків має особливо важливе значення для

спеціалізованих підприємств.

3. Ризики взаємодії з контрагентами і партнерами в процесі організації

продажу продукції (надання послуг). Група цих ризиків також тісно пов'язана

з процесом реалізації продукції. Вони обумовлені тим, що підприємство

переважно залучає до просування товару до споживачів посередницькі

організації (оптові і роздрібні торговці, рекламні фірми). До цих ризиків

належать:

- ризики неефективної реклами. Реклама – це комерційна інформація

про товари, послуги з метою інформування споживачів про товари і послуги і

29

створення попиту на них, одна з складових частин загальної системи

маркетингу, завдання якої полягає в просуванні товару на ринок. Рекламна

діяльність може здійснюватися за допомогою спеціалізованої служби

підприємства-виробника або незалежних рекламних агентств. Джерелами

ризику неефективної реклами є: неадекватний вибір виду реклами

(конкурентна призначена для наголошування на привабливих особливостях

товару порівняно з аналогічними, престижна - для популяризації товарного

знаку виробника, зберігаюча - для підтримки попиту на раніше рекламований

продукт) чи стратегії поведінки підприємства на ринку; недостатність або

надмірність інтенсивності, частоти доведення реклами в різних формах до

об'єкта впливу; помилки в сегментації реклами (неточності при підготовці

різних за змістом рекламних акцій для різних груп потенційних покупців),

виборі форми її подання (наприклад, неефективною буде форма реклами за

допомогою розсилки інформації через електронну пошту, якщо у багатьох з

потенційних покупців вона відсутня); використання підприємством-

виробником послуг недостатньо компетентних рекламних фірм (економія

витрат на формування рекламної інформації). Наслідками неефективної

реклами можуть бути не тільки прямі втрати через невідповідний обсяг

продаж товарів, а й непрямі втрати, пов’язані із зниженням іміджу

підприємства у споживача;

- ризики переоцінки маркетингових принципів збуту і

недовикористання або неефективного застосування трансфертних моделей

реалізації продукту, що пов'язано з потребою узгодження поведінки

підприємств-партнерів на ринку (надання інформації, пільгових умов

постачання-збуту, участі в капіталі і прибутках тощо). Основними

причинами прояву даних ризиків є такі: засоби, асигновані підприємством

для придбання частки в капіталі ключових постачальників ресурсів і

покупців продукції, що реалізовується, можуть виявитися недостатніми для

забезпечення йому пільгових умов; грошові засоби, які підприємство

спрямовує для забезпечення злиття з ключовими контрагентами, можуть

30

виявитися настільки значними, що воно може опинитися в критичному

фінансовому положенні (окремим випадком цієї управлінської помилки може

бути те, що підприємство взагалі може змінити власника); небезпека, що

підприємство, яке прийняло рішення про асоціацію капіталів, може вибрати

не найкращі (особливо важливі) або недостатньо корисні і сильні об'єкти для

співпраці. Економія на трансфертних витратах, яку одержує підприємство,

збільшує ризик залежності від партнерів;

- ризики укладання договірних відносин з недієздатними або

неплатоспроможними партнерами, які: не в змозі виконати свої зобов'язання

через відсутність необхідного потенціалу або засобів для цього;

неправомочні мати певного роду договірні відносини; не мають наміру

виконувати свої договірні зобов'язання; планують певні глобальні зміни в

своїй організації (зміна власника, перепрофілізація тощо). Наслідками

виникнення даного виду ризику є: потреби в пошуку альтернативних

партнерів, джерел покриття заборгованостей, що з'явилися; перегляд

розроблених раніше планів; додаткові витрати і відкладання на майбутнє

отримання доходів від своєї діяльності;

- ризики затримки партнерами поточних договірних зобов'язань

полягають в імовірності порушення і неузгодження термінів робіт, платежів і

доходів під час проведення підприємством своєї господарської діяльності.

Наслідки прояву даного ризику аналогічні наслідкам ризиків укладання

договірних відносин з недієздатними або неплатоспроможними партнерами;

- ризики розірвання партнерами попередньо укладених договорів,

обумовлені невизначеністю в прогнозуванні поведінки партнерів або

неякісно складені контракти (неузгодженість в діях, зміна власників,

підвищення статусу на ринку, одержання кращих пропозицій від

конкурентів).

4. Ризики непередбаченої конкуренції, основними джерелами

походження яких є невизначеність стратегії поведінки суб'єктів ринку, що

пов’язано з можливим переливанням капіталу у рентабельніші сфери

31

діяльності (поява нових підприємств-конкурентів, експансії на місцевий

ринок з боку зарубіжних експортерів, конкуренція з боку аналогів

(замінників) продукту, що реалізується підприємством). Додатковими

факторами ризику є витік конфіденційної інформації з вини працівників

підприємства або в результаті промислового шпіонажу конкурентів, повільне

впровадження інноваційних продуктів, застосування конкурентами

недобросовісних методів конкурентної боротьби та ін.

Отже, комерційну діяльність підприємства, пов’язану з просуванням

товарів на ринок і їх збутом, слід будувати, прагнучи мінімізувати можливі

ризики, що її супроводжують. Кожне підприємство самостійно формує

ефективну програму управління комерційними ризиками: проводить

маркетингові дослідження і будує розгалужену систему збуту, працює за

прямими контактами з партнерами чи користується послугами

спеціалізованих фірм (рекламних, посередницьких, оптово-роздрібних баз).

Фінансовий ризик. Основним видом діяльності більшості підприємств

(окрім спеціалізованих – банки, кредитні спілки, фінансові групи) є

виробництво продукції, товарів, послуг, яке супроводжують різні види

виробничого, комерційного ризиків. Іншим напрямом діяльності підприємств

є фінансова діяльність, яка генерує різноманітні види фінансових ризиків.

Фінанси підприємства є системою грошових відносин, які

відображають формування, розподіл та використання грошових фондів і

доходів суб’єктів господарювання в процесі відтворення. Фінансову

діяльність формує система форм і методів, які використовуються для

фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними

поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує

життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансовий ризик – ризик, який виникає при здійснення діяльності

фінансовими установами або фінансових операцій не фінансових

підприємств і пов'язаний з імовірністю втрат фінансових ресурсів.

Виокремимо кілька великих груп фінансових ризиків.

32

1. Валютні та інфляційні ризики, пов’язані із змінами купівельної

здатності грошей. Ці ризики за сферою походження віднесено до

макроризиків, причини їх виникнення безпосередньо не пов’язані з

діяльністю підприємств, але суттєво впливають на його функціонування.

Хоча основні чинники валютного та інфляційного ризику породжуються на

макрорівні (діяльність державних інститутів, в т.ч. інших країн тощо)

підприємства повинні прогнозувати і враховувати негативний їх вплив,

здійснювати активну адаптаційну політику.

2. Ризики фінансової стійкості та ліквідності, що пов’язані з

порушенням рівноваги фінансового розвитку підприємства або

незбалансованою ліквідністю його активів. Ця група включає два види

ризику:

- ризик зниження фінансової стійкості. Він генерується недосконалою

структурою капіталу (значною часткою залучених коштів), що породжує

незбалансованість обсягів потоків доходів (від різних напрямів діяльності) і

зобов’язань (перед банками – по кредитах, державою – по податках і

відрахуваннях, працівникам – по заробітній платі, перед партнерами – по

постачанню матеріально-енергетичних ресурсів, наданню послуг).

Критичним ступенем прояву наслідків даного виду ризику є банкрутство

підприємства;

- ризик ліквідності. Виникає за необхідності оперативного

конвертування активів підприємства в готівкові кошти. Такі ризики

спричинені дефіцитом готівкових коштів у момент, коли виникає нагальна

потреба; втратами при терміновій реалізації цінних паперів або інших активів

внаслідок недооцінювання їхньої якості і споживчої вартості. Підприємство,

обтяжене ризиком ліквідності, може бути вимушене залучати засоби за дуже

високою відсотковою ставкою для задоволення поточної потреби в готівці,

що призводить до додаткових витрат і зниження прибутку. Одержання

доходів, як правило, пов’язане з тимчасової втратою частини ліквідності

капіталу.

33

Ризики фінансової стійкості та ліквідності – це ризики невідповідності

у структурі пасивів та активів підприємства.

3. Фінансово-кредитні (кредитні чи неповернення боргу) ризики

генеруються імовірністю незабезпечення господарської діяльності

необхідним фінансуванням і пов'язані з можливістю невиконання

контрагентом умов фінансових зобов’язань щодо повернення кредиту. Цей

ризик однаково стосується всіх суб’єктів господарської діяльності. Він

наявний у фінансовій діяльності виробничого підприємства при наданні ним

товарного (комерційного) або споживчого кредиту покупцям. Для банків,

кредитних спілок та інших фінансових організацій, де кредитування

належить до операційної діяльності цей вид ризику є визначальним і

постійним.

Цей ризик може набувати таких форм:

- ризик вибору недобросовісного партнера, спричинений неправильною

оцінкою кредитоспроможності партнера, неповною інформованістю про його

ринковий статус;

- промисловий ризик, що пов’язаний з можливістю спаду виробництва

чи попиту на продукцію певної галузі;

- ризик урегулювання і поставок, зумовлений невиконанням з будь-

яких причин договірних зобов‘язань;

- ризик, спричинений трансформацією виду ресурсів (найчастіше за

терміном), втратою його споживчої вартості для споживача або зниження

корисності використання;

- ризик форс-мажорних обставин.

Досить детально фінансово-кредитні ризики розглянуто у низці

наукових праць [23, 39, 59, 220, 245, 256, 273, 313]. Також необхідно

відмітити ґрунтовну роботу, присвячену економіко-математичному

моделюванню фінансових ризиків А.Б. Камінського [105].

4. Фінансово-інвестиційні (інвестиційні) ризики, які супроводжують

інвестиційну діяльність підприємства. Інвестиційний ризик розглядаємо як

34

можливість недосягнення запланованих цілей інвестування (прибуток або

соціальний ефект) і грошових втрат внаслідок цього.

Більшість банківських установ і фінансових організацій постійно

інвестують вільні кошти (у цінні папери, у тому числі державні, інвестиційні

проекти (будівництво, розробка нових технологій, обладнання, продуктів),

вкладення на депозит у інших банках). Для інших підприємств інвестиційна

діяльність не є основною, зазвичай здійснюється періодично і за

конкретними напрямами.

Фінансово-інвестиційні ризики поділяємо на дві великі групи:

- ризик фінансових інвестицій. Ця група ризиків належить до

портфельних, оскільки вони діють на усю сукупність фінансових інвестицій

(акції, облігації, ощадні (депозитні) сертифікати), якими оперує

підприємство. Рівень портфельного ризику завжди нижчий, ніж рівень

окремих інвестиційних інструментів, що включено до нього (за рахунок

ефекту диверсифікації, коваріації тощо). Цей ризик є складним,

багатоаспектним поняттям, його характеризують такі особливості:

інтегрований характер (оцінка потребує врахування інших видів ризиків –

наприклад, кредитного, відсоткового, інфляційного, упущеної вигоди);

наявність системної складової (значна залежність від коливань кон’юнктури

фінансового ринку і зовнішнього середовища в цілому); зв'язок з майбутніми

результатами діяльності емітента (фінансовий стан, ринкова вартість

підприємства тощо); висока варіабельність дохідності, значні часові

коливання, залежність від періоду обігу по окремих фінансових

інструментах); потреба оцінки реальної вартості фінансових інвестицій при

прогнозуванні рівня доходності;

- ризик реальних інвестицій (інвестиційного проекту чи проектний).

Цей ризик виникає у процесі реалізації інвестиційного проекту за

несприятливих подій, які спричиняють зниження його очікуваної

ефективності. Проектний ризик є об’єктивним явищем у функціонуванні

будь-якого підприємства, яке здійснює реальне інвестування (будівництво,

35

придбання (розробка, реконструкція) нової техніки, технології, продукту).

Рівень цього ризику є варіабельним за багатьма об’єктивними і

суб’єктивними динамічними факторами, що потребує індивідуальної оцінки

кожного реального інвестиційного проекту у конкретних умовах його

здійснення. Першу стадію інвестиційного проекту – інвестування засобів у

різні активи – супроводжують ризики незавершення проекту, проектування

тощо, а другу - повернення інвестованих коштів і одержання прибутку -

обтяжують ризики неокупності проекту, виробничі і комерційні ризики та ін.

Останнім десятиріччям у світовій економіці відбулися докорінні зміни

у співвідношенні факторів економічного зростання — на перше місце

виходять інноваційні і їхня частка продовжує зростати. Так, за даними

Лондонського економічного інституту, в економічно розвинутих країнах

частка інноваційних факторів у прирості ВВП становить 70% і більше.

Інноваційні процеси, втілення їх у нових продуктах і технологіях, методах

організації виробництва та збуту служать основою підвищення

конкурентоспроможності як окремих підприємств, так и економік країн

загалом, створюють базу для їхнього прискорення економічного розвитку.

Однак інновації та інноваційна діяльність обтяжені значним ризиком,

оскільки їх сенсом є зміни, які розглядають як джерело доходу, а процеси й

результати змін містять істотну частку елементів невизначеності і

спричиненого нею ризику. Інноваційний ризик входить до групи фінансово-

інвестиційних ризиків (різновид ризику реальних інвестицій), але має

особливості: обмеженість оцінки і низька прогнозованість внаслідок

відсутності інформації про перебіг невідомих процесів; особливий вплив

екологічної складової (екологічного ризику). Розгляду фінансово-

інвестиційних ризиків присвячено багато наукових праць [98, 101, 313].

5. Відсоткові ризики як окремий різновид фінансово-кредитних та

фінансово-інвестиційних ризиків зумовлені небезпекою виникнення втрат

комерційних банків, кредитних установ, інвестиційних компаній внаслідок

36

перевищення відсоткових ставок, які виплачуються за запозичені кошти, над

ставками по наданих кредитах.

До відсоткових ризиків відносять також ризики втрат, які можуть

понести інвестори у зв’язку зі змінами дивідендів по акціях, відсоткових

ставок на ринку по облігаціях, сертифікатах та інших цінних паперах.

Хоча фінансова (кредитна та інвестиційна) діяльність є основною лише

для банківських та фінансових установ, різновиди фінансового ризику

виникають на усіх підприємствах (незалежно від їх розміру, форми власності,

галузевої приналежності). В основу управління фінансовими ризиками

покладають оперативне і помірковане розпорядження власними на

залученими фінансовими ресурсами.

Вторинні ризики супроводжують основні види діяльності підприємства

(виробничу, комерційну та фінансову). За незначних розмірів або низької

імовірності вони розглядаються як частина певного виду первинних

підприємницьких ризиків (транспортний ризик у виробничій і комерційній

діяльності, аудиторський ризик у фінансовій діяльності тощо). Але у певні

моменти вплив окремих вторинних ризиків може бути суттєвим і

потребувати деталізації.

До основних вторинних підприємницьких ризиків можна віднести

транспортний, екологічний та аудиторський.

Транспортний ризик. Транспорт надає специфічні послуги, пов’язані з

переміщенням товарів або людей у просторі. Транспортна діяльність не

супроводжується створенням нових речей (предметів матеріального світу), її

результатом є економічний ефект, який створюється внаслідок переміщення

вантажу, пасажира і багажу в узгоджене місце. Відносини по перевезенню

виникають за наявності потреби в територіальному переміщенні об'єктів або

людей за допомогою транспортних засобів. Їх суб'єктами є транспортна

організація і особа (продавець і покупець), зацікавлена в транспортуванні.

Проте не всяке територіальне переміщення товару за допомогою

транспортних засобів призводить до виникнення зобов'язань перевезення.

37

Транспортні операції супроводжують різні етапи виробничого процесу

(постачання сировини, матеріалів, енергоносіїв, обладнання, збут готової

продукції), тому ризики, пов’язані з перевезеннями, можна виокремити в

самостійну групу.

Транспортний ризик – ризик, який виникає у зв’язку з транспортними

операціями, тобто процесом переміщення матеріальних цінностей (продукції,

сировини, обладнання тощо) і людей в просторі і пов'язаний з потенційною

можливістю зниження споживчих властивостей об’єктів і порушенням умов

їх переміщення (терміни, кінцевий пункт тощо).

Транспортні ризики тісно зв’язані з логістичними (постачальницькими

і збутовими), оскільки перевезення є джерелами їх виникнення. Транспортні

ризики значною мірою залежать від імовірності виникнення форс-мажорних

обставин в тих регіонах, в яких (або через які) перевозиться товар. Ступінь

транспортних ризиків може бути значно знижена за умов правильного

вибору виду транспорту залежно від специфіки товарів, що транспортуються.

Основними видами транспортних ризиків є: ризик неправильного

визначення моменту передачі відповідальності за вантаж у процесі

транспортування, ризик вибору транспортного засобу, ризик пошкодження

вантажу в процесі транспортування.

У структурі ризиків зовнішньоекономічної діяльності в окрему групу

можна виділити митні ризики. До цієї групи належать: ризики, пов’язані з

несвоєчасною сертифікацією товарів; ризики неправильного розрахунку

митних платежів, акцизів, ПДВ; ризики вибору транспортного засобу, що не

відповідає вимогам Митної конвенції. Одним з найнегативніших факторів,

що несуть у собі ці ризики, є часовий, що особливо важливо, коли товар уже

перетнув кордон. Збитки визначаються простроченням надходження коштів

на розрахунковий рахунок митниці і проведенням сертифікації (чим довший

цей час, тим більші збитки через простій транспортних засобів і штрафи за

прострочення платежів).

38

Отже, перевезення вантажів як одна із ланок доведення товарів від

продавця (виробника, торгівельної чи посередницької організації) до покупця

(споживача, торгівельної чи посередницької організації) є джерелом

транспортних ризиків, більшість з яких контролюють додержанням

міжнародних (ІНКОТЕРМС) чи національних (Митний кодекс) нормативних

документів.

Екологічний ризик. Життєдіяльності людей, природним ресурсам,

історичним, культурним і матеріальним цінностям можуть загрожувати

природні катастрофи або екологічно небезпечні виробничі об'єкти.

Розміщення житлово-комунальних, промислових, сільськогосподарських

об'єктів в зонах можливих стихійних лих теж екологічно небезпечне. У

історичному масштабі нерозсудлива діяльність людини досить часто

приводила до тяжких екологічних наслідків, які нерідко змінювали і

погіршували спосіб життя великих груп людей і навіть цілих народів.

Сучасний розвиток суспільного виробництва характеризується збільшенням

складності і концентрації потенційно небезпечних промислових об'єктів:

зростає ймовірність аварій, аварійні ситуації загрожують здоров'ю і життю

людей, завдають непоправного збитку природі, руйнують матеріальні і

культурні цінності у зростаючих масштабах.

Екологічні ризики, зумовлені антропогенною діяльністю, відрізняються

від природних (стихійних лих або форс-мажорних обставин) причинами

виникнення (до природних належать ризики, пов'язані з виявами природних

сил: землетруси, повені, бурі, заморозки, тайфуни тощо).

Екологічні ризики — ймовірність негативних для життєдіяльності

суспільства, в тому числі для здоров'я населення, результатів будь-яких

(спеціальних, постійних чи катастрофічних) антропогенних або техногенних

змін природних об'єктів і факторів.

Екологічний ризик можна розглядати також як імовірність змін або

руйнування (загибелі) екологічного об'єкта внаслідок змін у навколишньому

середовищі. Однак у цьому визначенні головними є імовірнісні зміни саме

39

екологічного об'єкта (тобто об'єкта, який перебуває під впливом різних

факторів довкілля — біосфери, техносфери, соціосфери), вони первинні щодо

змін у навколишньому середовищі. За такого підпорядкування при

подальшому факторному аналізі будуть розглянуті лише фактори, значущі

для цього екологічного об'єкта, а екологічні ризики вимагають більш

масштабного дослідження.

Екологічний ризик може виникнути в процесі будівництва і

експлуатації об'єкта і бути складовою частиною інвестиційного чи

виробничого ризику. Наслідки діяльності людини для навколишнього

середовища полягають у забрудненні або знищенні лісів, водних і земельних

ресурсів, повітряного простору, біосфери і сільськогосподарських угідь.

Завдання шкоди третім особам полягає у збільшення захворювань і

смертності, а також спричиненні моральних чи матеріальних збитків. При

цьому виникає цивільна відповідальність за нанесення в процесі виробництва

шкоди третім особам - юридичним (підприємствам, організаціям) чи

фізичним (населенню), яка покладається на суб’єкта, що спричинив ризик.

На практиці необхідність виявлення і врахування екологічного ризику

обумовлена такими факторами: екологічний ризик існує на будь-яких

територіях; виникає на усіх рівнях – від локального до глобального він

вимагає багатоваріантних та імовірнісних розрахунків, оскільки межі впливу

багатьох факторів практично з’ясувати неможливо; врахування потребують

потенційний і фактичний ризик (не тільки для нормальних умов

функціонування виробництва, а й на випадок аварії); ризики для природного

середовища і здоров'я людини потребують виокремлення.

За останні роки різко зросла частка екологічних ризиків у інноваційній

діяльності підприємства, втрати від прояву яких у навколишньому

природному середовищі (НПС) особливо значні, ігнорування цього факту

загрожує самому існуванню людської цивілізації, у крайньому разі, у її

нинішньому вигляді. За результатами наукових досліджень вплив

технологічного фактора на кризову екологічну ситуацію сьогодні є

40

вирішальним (наприклад, серед інших факторів можна виділити кількість

населення, його екологічну культуру, рівень добробуту). Насамперед

об'єктами екологічного ризику стають екологічно чутливі галузі: сільське

господарство, туризм, риболовні промисли тощо. І суб'єктами, і об'єктами

екологічних ризиків можуть стати самі підприємства-забруднювачі.

Класифікацію екологічних ризиків інновацій за джерелами виникнення

та основними ознаками вияву зображено на рис 1.6 [172, с. 330-338].

Екологічні ризики інновацій впливають на ефективність процесів

розробки та просування на ринку інноваційних проектів, тому потребують

належної оцінки і врахування при їх обґрунтуванні. Зважаючи на реалії

сьогодення, оцінка екологічного ризику таких проектів набуває особливого

значення. Як виробник інновацій, так і споживач повинні бути впевненні, що

очікуваний прибуток від реалізації проекту не буде втрачений через

необхідність компенсувати збитки, завданні навколишньому природному

середовищу і пов’язані з цим наслідки несприятливого розвитку подій. Дуже

важливим є прогнозування ризикових впливів у довготривалій перспективі,

оскільки моментальна вигода може обернутися дуже тяжкими наслідками у

майбутньому (захоронення радіоактивних відходів, будівництво АЕС за

дешевими технологіями чи поблизу великих міст тощо).

Рис. 1.6. Основні види екологічних ризиків інновацій

Джерела виникнення екологічних ризиків інновацій

Зворотна реакція НПС

Розвиток техносфери

Правова свідомість держави

Суспільна свідомість населення

Міжнародна екологічна свідомість

Економічний розвиток країни

Природно-екологічний

Еколого-демографічний

Еколого-політичний

Еколого-нормативний

Еколого-економічний

Соціально-екологічний

Ризики катастроф

ТехногеннийЕколого-демографічний

41

Аудиторський ризик. Діяльність підприємства можна прослідкувати не

лише за матеріальними (сировина, енергоресурси, продукція), а й за

інформаційними потоками. Одержання своєчасної і повної необхідної

інформації про стан підприємства, особливо даних фінансової звітності,

відіграє важливу роль у прийнятті управлінських рішень, побудові відносин з

партнерами по бізнесу, державою, акціонерами, інвесторами і споживачами.

З розвитком економічних відносин в нашій країні гостро постає

завдання фінансового контролю економічних суб'єктів економіки. Основним

методом подолання цієї проблеми є аудит, що передбачає об’єктивне,

незалежне оцінювання фінансової звітності і всіх фінансових зобов’язань

підприємства (організації). Однією з функцій аудиту є контроль фінансово-

економічної діяльності економічних суб'єктів.

На аудитора покладається велика відповідальність по проведенню і

правильному освітленню фінансової діяльності підприємств. Тому в

аудиторської фірми (зовнішнього аудитора) і підприємства (внутрішнього

аудитора) виникають різні ризики, пов'язані з окремими етапами проведення

аудиторської перевірки. Наприклад, ризики при зборі інформації, неправдиві

відповіді персоналу на поставлені питання. Становленню аудиту в Україні

перешкоджають відсутність належного законодавства (немає закону про

аудит), належних (повних і комплексних) стандартів по проведенню

аудиторської перевірки, нерегламентованість дій за непередбачених

ситуацій, нерозуміння необхідності аудиту адміністрацією підприємств і т.д.

Аудиторський ризик —ризик помилкового визначення аудитором

достовірності фінансової звітності, яке при подальшій перевірці не буде

підтверджене іншими аудиторами чи контрольними органами, або в

результаті якого буде прийняте неадекватне управлінське рішення суб’єктом

економічних відносин (наприклад, державним органом управління,

інвестором, кредитором), щодо якого здійснюється аудиторська перевірка.

За змістом ризик аудиту відрізняється від неспроможності аудиту, хоч

остання є також певною формою ризику. Неспроможність аудиту - це

42

ситуація, коли аудитор робить неточний висновок після аудиторської

перевірки та помилкові узагальнення, що може бути наслідком невиконання

вимог стандартів аудиту. Неспроможність аудиту може сприяти

підприємницькій діяльності, а може, навпаки, завдавати збитки. Можливо

також, що помилковий аудиторський висновок буде отримано за дотримання

загальноприйнятих стандартів аудиту, що є аудиторським ризиком.

З аудитом фінансової звітності безпосередньо пов'язані кілька видів

ризику: аудиторський ризик і ризик для бізнесу, чи підприємницький

(виробничий ризик аудитора або його фірми).

Аудиторський ризик виникає тоді, коли на підставі перевірки аудитор в

аудиторському висновку стверджує без застереження, що фінансова звітність

є правильною, а насправді вона має істотні похибки.

Виробничий ризик аудитора (ризик для бізнесу) полягає у тому, що

аудитор (аудиторська фірма) може зазнати невдачу у взаємовідносинах з

клієнтом навіть тоді, коли клієнту представлено правильний аудиторський

висновок. Це можливо у випадках розголошення конфіденційності

аудиторського висновку, відсутності рекомендацій щодо прогнозування

діяльності клієнта на перспективу.

Аудиторський ризик поділяють на три види: внутрішньогосподарський,

контролю і невиявлення.

Внутрішньогосподарський аудиторський ризик — це ризик наявності

значних погрішностей у фінансовій звітності внаслідок некомпетентності

бухгалтера або відсутності внутрішньогосподарського контролю. Інколи

аудитор нехтує внутрішньогосподарським контролем і робить висновок про

значну імовірність помилок, що генерує високий рівень

внутрішньогосподарського аудиторського ризику.

Ризик контролю пов'язаний з оцінкою ефективності системи

внутрігосподарського контролю клієнта з огляду на спроможність запобігати

помилкам або виявляти їх і залежить від кваліфікації бухгалтерських і

економічних працівників підприємства.

43

Ризик невиявлення — це ризик, відповідальність за який повністю

накладається на аудитора, тобто він повинен бути готовий до ризику не

виявити істотних помилок у фінансовій звітності за допомогою аудиторських

процедур навіть за умови компетентних дій. Ризик невиявлення

зумовлюється кількістю фактів, які аудитор планує зібрати. Аудитор не

повинен погоджуватися брати на себе великий ризик невиявлення помилок

через нестачу фактів, тому має докладати усіх зусиль для отримання більшої

кількості фактів (доказів), необхідних дня дослідження поставлених клієнтом

питань.

Найбільшими проблемами аудиторів і економічних суб'єктів, що

перевіряються, є некоректність при організації внутрішньогосподарського

контролю і бухгалтерського обліку, недосконалість чинного законодавства і

облікової системи, які орієнтовані на фіскальні потреби. У сучасних умовах

України аудитор нерідко стає пасивним заручником недосконалої системи, у

якого навіть немає інструментарію захисту - повного набору аудиторських

стандартів. Прогнозування прийнятного рівня аудиторського ризику

залежить від організації контрольно-аудиторського процесу, його

інформаційного, методичного і кадрового забезпечення.

Отже, підприємницькі (мікро) ризики різноманітні, характерні для всіх

підприємств, незалежно від розміру, виду власності, галузевої

приналежності, але їх вплив і величина досить різна. Підприємства повинні

активно не тільки розпізнавати різні ризики, вимірювати їх величину, але й

розробляти програми управління ризиками і окремими ризикованими

ситуаціями.

Висновки до розділу 1

44

1.Ризик необхідно розглядати як історичну категорію. З зародженням

товарно-грошових відносин, конкуренцією учасників господарського

процесу ризик стає економічною категорією - подією, яка може відбутися або

ні і супроводжує всю діяльність, спрямовану на досягнення привабливої

мети, що пов’язана з елементами небезпеки, загрозою втрат чи неуспіху.

2.На основі результатів дослідження проблем ризику впродовж

останніх десятиліть інтенсивно формується окрема наука про економічний

ризик, що отримала назву ризикологія – наука про закони й закономірності

функціонування економічних систем з огляду на необхідність виявлення і

прогнозування можливих загроз та невикористаних можливостей, які можуть

проявлятись у поточній та майбутній діяльності, яка відображає особливості

сприйняття зацікавленими суб’єктами об’єктивно існуючих невизначеності,

конфліктності, іманентних процесам цілепокладання, оцінювання та

управління об’єктами ризику. До базових понять ризикології як науки варто

віднести об’єкт, предмет ризикології, основні методи дослідження.

3.Додержуючись сучасних поглядів на ризик як об’єктивно-

суб’єктивну категорію можна стверджувати, що ризик – це ситуативна

характеристика розвитку системи у просторі і часі, яка носить об’єктивний

характер і призводить до зміни рівноважної стійкості системи ( або її

складових), відображає невизначеність реалізації цільових задач внаслідок

впливу ендогенних і/або екзогенних факторів та різних варіантів дій (в т.ч.

бездіяльності) суб'єктів ризику.

4. Економічний ризик - це складова діяльності суб’єктів

підприємництва, зумовлена дисбалансом розвитку економічних систем у

невизначеному середовищі функціонування і можливістю оцінити

ймовірність досягнення заданої мети чи відхилення від неї у ситуації

невідкладного вибору. Сприйняття ризику як системи включає такі

постулати: всеосяжність ризику, об’єктивність його прояву, спрямованість у

майбутнє, непостійність і мінливість у просторі і часі, прояв синергізму при

розвитку ризикованої ситуації, поява ризику у ситуації невідкладного вибору

45

в момент прийняття рішення, виникнення ризику в процесах досягнення

мети, необхідність чіткого розділення ризику як економічної категорії та як

кількісної оцінки невизначеності ситуації, вимірювання ризику на основі

загальнометодологічних положень теорії вимірювання. До основних

властивостей економічного ризику необхідно віднести невизначеність,

конфліктність (суперечливість), альтернативність, правомірність та

результативність.

5.Сутність економічного ризику втілюється у функціях, які він виконує

при здійсненні господарської діяльності в умовах невизначеності. Функція

ризику розглядається як зовнішній прояв дії ризику на параметри соціально-

економічної системи і її окремі складові (суспільство, спільноти людей,

економіка, галузь, підприємство).

6.Важливими елементами аналізу, оцінки та управління ризиками є їх

класифікація і розробка класифікатора, тобто класифікаційної системи, що

адекватна парадигмі феномену ризику. Запропоновано ознаки класифікації

ризику згрупувати у два класи. Перший клас дає змогу здійснити

класифікацію економічних ризиків за основними виділеними ознаками на

усіх рівнях об’єктів і суб’єктів ризику, які об’єднано у 13 підкласів. В основу

формування другого класу покладено рівень виникнення (сфера походження)

економічних ризиків і відповідно виділено мега-, макро-, мезо- і

мікроризики. На мікрорівні за відношенням до видів діяльності підприємства

ризики генеруються у два підкласи: первинні (виробничий, комерційний,

фінансовий) та вторинні (транспортний, логістичний, аудиторський,

екологічний та ін.).

Результати даного розділу опубліковані в роботах [153, 154, 157, 159,

172, 173].

46

РОЗДІЛ 2

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ

ДІАГНОСТИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

2.1. Сучасний стан теоретичних основ діагностики діяльності

підприємств

Необхідність аналітичного (діагностичного) дослідження підприємства

для виявлення проблемних питань функціонування та розробки засобів,

спрямованих на покращення його становища, не викликає сумнівів та

усвідомлюється усіма дослідниками. Але, як показав аналіз окремих

публікацій, вимоги до змісту процесу діагностики, перелік об'єктів

дослідження, методологія узагальнення отриманих результатів ще

перебувають у стадії формування та неоднозначно трактуються різними

фахівцями. Тому основним дослідницьким завданням цього розділу є

уточнення категоріального понятійного апарату аналітичного дослідження,

обґрунтування основних завдань та проведення декомпозиції діагностичних

процедур.

У ринковому середовищі розпізнавання, визначення характеру, ознак,

виявлення причин відхилень результатів від намічених (ситуація ризику)

здійснюється за допомогою діагностики, яка є засобом, методом та

інструментом усебічного дослідження діяльності підприємства. Необхідність

вдосконалення системи управління підприємством, орієнтованої на ризик, і

відсутність методологічної основи проведення діагностичних досліджень у

даній сфері визначає актуальність виділення діагностики діяльності

підприємства за умов ризику у самостійний предмет дослідження. Вважаємо

за доцільне звернути увагу, що пропонується в подальшому дослідженні

використовувати термін не “аналіз” – звичний для економічних досліджень

47

прийом вивчення певного об’єкта, - а “діагностика”. Необхідність вивчення

коректності застосування цього терміну обумовила потребу в проведенні

гносеологічного дослідження його сутності та особливостей.

Діагностика не є чимось новим в економіці вітчизняних підприємств.

Від визначення і оцінки стану функціонування суб’єктів економічного

процесу залежить розробка комплексу профілактичних заходів, рекомендацій

і процедур, спрямованих на поліпшення цього стану або попередження

несприятливих для його функціонування ситуацій і подій у невизначеному

ринковому середовищі. Тобто економічна діагностика повинна виступати як

обґрунтована та достовірна процедура, від якої залежить подальша діяльність

суб’єкта господарювання. Будь-який неправильно зроблений діагностичний

висновок може звести нанівець усі зусилля підприємства, спрямовані на

досягнення стабільності чи кращих перспектив розвитку.

Термін “діагностика” походить з грецького diagnōstikόs – здатний

розпізнавати і розглядається як вчення про методи і принципи розпізнавання

проблемних ситуацій (хвороб у медицині, поломок у пристроях,

незадовільних результатах функціонування економічних об’єктів) і

постановки діагнозу. Іншими словами діагностика передбачає: розпізнавання

стану об’єкту за другорядними ознаками; дослідження стану об’єкту;

формування уяви про об’єкт.

Вперше діагностика стала застосовуватись у медицині. Діагностичні

дослідження Гіппократа і розроблена ним система цих досліджень

визнаються як початок наукової діагностики. З появою складних механічних

пристроїв методи діагностики почали активно розвиватися у техніці. Саме ця

сфера і до сьогодні вважається основною предметною областю застосування

діагностичних процедур. Донедавна розвиток економічних методів

дослідження був спрямований на пошук нових і вдосконалення існуючих

методів аналізу (загальноекономічного, функціонально вартісного,

операційного та маржинального і, особливо останнім часом, фінансового).

48

При цьому аналіз розглядається як окрема управлінська функція, що повинна

(бажано) передувати (і обґрунтовувати) прийняття управлінських рішень.

Серед економістів поки не існує єдиного підходу до розуміння сутності

і змісту процесу діагностики, не дивлячись на те, що це поняття достатньо

широко застосовується при дослідженні всіх проблем вдосконалення

організації виробництва і управління підприємством. Досить

розповсюдженою помилкою менеджерів є прийняття рішення без

встановлення дійсної причини проблеми, тобто без визначення тих “хвороб”,

від яких необхідно вилічити підприємство.

- вырезано- оцінка ризику діяльності, що базується на з’ясуванні впливу

макроекономічного оточення підприємства і на прогнозах макроекономічної

кон’юнктури;

- оцінка ризику діяльності, пов’язана з прогнозами змін міжнародної

галузевої і макроекономічної кон’юнктури.

Розглянемо механізм діагностики як систему елементів (процеси

діагностики), призначених для перетворення вихідної інформації про стан

об’єкта управління шляхом проведення діагностичних процедур на можливі

рекомендації щодо зменшення негативних впливів і покращення

(відновлення) стану об’єкту. Узагальнюючи та творчо розвиваючи існуючі

методичні підходи щодо проведення діагностики, було здійснено

декомпозицію процесу діагностики і запропоновано власну структурно-

логічну модель її проведення (рис. 2.3).

На рис. 2.3 виділено такі етапи діагностики:

1) визначення об’єкта діагностики – політичної, соціальної,

економічної, технічної систем, суспільних відносин і зовнішнього

середовища, що поділяється на зовнішнє середовище прямого і непрямого

впливу на об’єкт дослідження;

49

2) визначення меж системи як об’єкта аналізу, побудова математичної

моделі;

3) процес аналізу і оцінки окремих факторів;

4) синтез впливу факторів на діяльність підприємства;

5) формуванні кінцевих висновків суб’єкта управління щодо

результатів діагностики та визначення варіантів вирішення виявлених

проблем.

Дані етапи як складові процесу діагностики передбачають логіко-

математичне перетворення аналізованих показників, їх кількісну

характеристику, спрямовану на якісну ідентифікацію стану об’єкту

дослідження.

50

Рис. 2.3. Організаційно-економічний механізм діагностики

Перший етап діагностики передбачає вибір об’єкту дослідження.

Суб’єкт господарювання (менеджер підприємства, державний службовець

певного рівня управління – місцевого чи республіканського) з огляду на

поставлену мету визначає об’єкт діагностики. Виходячи із підпорядкованості

і рівня управління можна, виділити наступні об’єкти діагностики (рис. 2.4).

контур зворотного зв’язку: поточного управліннятактичного управліннястратегічного управління

Вибір об’єкту діагностикиСистемиМегарівеньМакрорівеньМезорівеньМікрорівеньГеополітичні

Соціально-політичніДемографічні Природно-екологічніПолітичніЕкономічніСоціальніТехнологічніГалузевіМіжгалузевіПідгалузевіРегіональні ПідприємствоВиробництвоФінансиМаркетинг

ПідсистемиМегарівеньМакрорівеньМезорівеньМікрорівеньМіжнародні організації

Союзи, співдружностіСистема впливу Система владиДержавні та громадські інститути ЕкономічнаСуспільнаТехнологічна ПродукціяТехнологіяКадри

Виділення окремих складових системи

Побудова математичної моделіІнформаційне забезпеченняФактори ризикуКритерії оцінкиАлгоритм

обробкиОптимізаційні моделі

Оцінка окремих факторівМегарівеньМакрорівеньМезорівеньМікрорівень

Комплексний аналіз факторівВибір ключових

факторівОцінка ризику групи факторівОцінка рівня ризику об’єкта дослідження

Адаптація об’єкту до ризикуВихід із системиПокращення стану системиПошук нових сфер діяльностіРозробка

заходів попередження, фінансування ризику тощо

1 етап

2 етап

3 етап

4 етап

5 етап

51

Рис. 2.4. Види об’єктів діагностики

На другому етапі суб’єкт управління, зважаючи на визначений на

першому етапі об’єкт діагностики як високоорганізовану систему

виокремлює певні його складові (підсистеми, елементи) для дослідження їх

впливу на стан системи. Окремою частиною цього етапу є побудова

математичної моделі і розробка математичного забезпечення процесу

діагностики, що включає алгоритм проходження таких процедур:

- інформаційної (збір і систематизація вхідних даних про об’єкт

дослідження і його окремі складові, визначення факторів ризику);

- обчислювальної (перелік критеріальних показників, алгоритм їх

обробки, моделі оптимізації);

- узагальнюючої (комплексна оцінка результатів обчислення, моделі

оптимізації значень показників).

Третій етап діагностики включає здійснення безпосередньо

аналітичних розрахункових процедур, тобто розрахунок окремих показників

ризику за виділеними факторами.

На четвертому етапі необхідно провезти комплексну оцінку впливу

факторів на стан об’єкта дослідження, що передбачає вибір найсуттєвіших

факторів впливу, оскільки охопити аналізом усю сукупність ризиків, що

Мікрорівень

Мезорівень

Макрорівень

Рівень діагностики

Об’єкти діагностики

Держава

Вищі органи управління

Верховна рада

Кабінет міністрів

Галузеві міністерства

Відомства

Політична ситуаціяЕкономічна системаЕкологічна системаСоціальні відносиниРегіони

Економічні секціїГалузіПідгалузіОб’єднанняПідприємствоСтратегічна зона господарюванняІнше

Адміністрація Президента

Місцеві органи

управління

Підприємство (об‘єднання) Власники

ПартнериМенеджери

підприємства

Рівень управління Суб’єкти управління

52

генеруються на підприємстві і у зовнішньому середовищі неможливо і

недоцільно. Насамперед дослідження потребують ті види ризику, вплив яких

на діяльність підприємства є значним, має тенденцію до зростання, носить

несистематичний характер.

П’ятий, завершальний етап діагностики спрямований на розробку

комплексу профілактичних заходів, рекомендацій та процедур, призначених

для поліпшення стану системи або попередження несприятливих для його

функціонування ситуацій і подій. На даному етапі визначаються заходи,

здатні оптимізувати вплив ризику на діяльність підприємства і відповідно

покращити або відновити стан системи (підприємства або відповідного

об’єкту діагностики).

Запропонований організаційно-економічний механізм діагностики

ризику (рис. 2.3) у вигляді структурно-логічної моделі окремих

діагностичних процедур призначений для вирішення проблем адаптації

підприємницьких структур до нестабільного ринкового середовища.

2.3. Концепція формування механізму діагностики діяльності

підприємств з урахуванням ризику

Використовувані натепер методики оцінки передбачають використання

складних математичних і статистичних інструментів. Правильне і своєчасне

їх використання дозволяє оцінити ризик хоча б наближено, передбачити з

певною ймовірність майбутні події та наслідки прийнятих рішень.

Ґрунтовні рекомендації, щодо кількісної оцінки ризику наводять

В.В. Вітлінський та Г.І. Великоіваненко: “вимірювальними властивостями

економічних систем повинні бути характеристики структури, стану, динаміки

чи поведінки цих систем та зовнішнього середовища, котрі дають змогу в

умовах невизначеності та конфлікту віднайти й деталізувати за потенційними

53

наслідками можливі майбутні стани чи траєкторії (їх множину) поведінки

певних економічних об’єктів, можливі відхилення від цілей, можливі збитки,

невикористані можливості” [43, с.16].

Методи, що застосовуються для проведення діагностики, зумовлені

самим визначенням цього терміну як процесу, що пов’язаний з

розпізнаванням і виявленням стану і проблем функціонування об’єкта. Тобто

найбільш прийнятними для цілей діагностики є методи розпізнавання

образів, за допомогою яких можна визначати, до якого класу відноситься

об’єкт або досліджувана ситуація. Коло завдань, які можуть вирішуватися за

допомогою систем розпізнавання, є досить широким. Сюди останнім часом

все частіше відносять не тільки задачі технічної діагностики розпізнавання, а

й задачі розпізнавання складних процесів та явищ, що виникають, наприклад,

при виборі доцільних дій керівників в умовах ефективного управління

технологічними, економічними, транспортними або іншими операціями. В

кожній з таких задач аналізуються певні явища, процеси, зовнішнє

становище. Але перед діагностикою об’єкта або ситуації необхідно отримати

про нього впорядковану інформацію. Ця інформація являє собою

характеристику об’єктів, їх відображення на множині сприймаючих органів

системи розпізнавання.

Розпізнавання образів можна визначити як віднесення вихідних даних

до певного класу за допомогою виділення суттєвих ознак або властивостей із

загальної маси менш суттєвих деталей [231]. І головна складність в цьому

процесі – це визначення принципу, на підставі якого певні об’єкти можуть

бути визнаними схожими між собою. Розроблення цієї проблематики може

сприяти автоматизації не тільки рутинних, а й творчих дій менеджера.

При вирішенні задач управління методами розпізнавання образів

вживається термін “стан об’єкта”. Стан – це відображення в певній формі

поточних характеристик об’єкта, що спостерігається та діагностується.

Сукупність станів визначає ситуацію (у даному випадку ситуацію ризику),

що відповідає певному образу “об’єкта”. Ситуацією прийнято називати певну

54

сукупність станів складного об’єкта, кожна з яких характеризується тими

самими або схожими характеристиками об’єкта [253]. Наприклад, якщо в

якості об’єкта спостереження та діагностики виступає певний об’єкт

управління, то ситуація буде об’єднувати такі стани цього об’єкту, в яких

слід приймати однакові управлінські рішення. Стосовно ситуації ризику

(ризикової ситуації), то вона визначається сукупністю станів об’єкту, що

відповідають певному діапазону кількісної оцінки рівня ризику за

виділеними ознаками (профілю ризику). Наслідки дії однотипних ситуацій

ризику корегуються в рамках єдиної стратегії управління ризиком. Ризикова

ситуація проходить кілька стадій розвитку: зародження (початок

формування); прояв (формування виразних форм); загострення (критична

стадія негативного впливу із відповідними наслідками) і відповідно для неї

характерні такі ознаки:

- різноспрямованість (одночасно містить як негативний , так і

позитивний потенціал);

- дискретність (зміна характеру і природи ситуації в часі);

- альтернативність (необхідність вибору одного з декількох

взаємовиключних варіантів перебігу);

- імовірність (можливість кількісного та якісного визначення

імовірності реалізації певного варіанта дій);

- керованість (зміни характеру перебігу залежно від впливів суб’єкта на

зовнішнє і внутрішнє середовище).

Предмет розпізнавання образів об’єднує кілька наукових дисциплін; їх

пов'язує пошук рішення спільної задачі – виділити елементи, які відносяться

до конкретного класу, з множини елементів, що відносяться до декількох

класів. Під класом образів розуміють певну категорію, що визначається

низкою властивостей, спільних для всіх її елементів. “Образ – це опис будь-

якого елемента як представника відповідного класу образів” [281, с.18].

Розпізнавання – це логіко-класифікаційний процес, який реалізується

системою розпізнавання, що має вхід та вихід. На вхід системи подається

55

інформація про ознаки, притаманні об’єктам, що ідентифікуються. На виході

системи відображається інформація про те, до яких класів віднесено

розпізнані об’єкти. З метою з’ясування сутності та аналізу сфери

застосування методів розпізнавання образів розглянемо їхню типологію.

Окремі автори [281, 295] розрізняють параметричні, непараметричні та

евристичні методи, інші [88, 182, 231] – виділяють групи методів, виходячи з

напрямів, що склалися в даній області дослідження. Досить обґрунтованою є

класифікація, що розглядається у роботі І.Г. Сокиринської [254]. Вона

виділяє дві основні групи методів розпізнавання образів: інтенсиональні

методи, які ґрунтуються на операціях з ознаками та екстенсиональні методи,

підставою для яких є операції з об’єктами.

Особливістю інтенсиональних методів є те, що в якості елементів

операцій при побудові і застосуванні алгоритмів розпізнавання образів вони

використовують різноманітні характеристики образів та їх зв’язків. Такими

елементами можуть бути окремі значення або інтервали значень ознак,

середні величини та дисперсії, матриці зв’язків, ознак. При цьому об’єкти в

даних методах виступають в ролі індикаторів для оцінки взаємодії та

поведінки своїх атрибутів. Група інтенсиональних методів включає і логічні

методи, які ґрунтуються на апараті алгебри логіки, коли формується певна

система логічних правил розв’язання (наприклад, у вигляді кон’юнкцій

елементів, кожний з яких має свою вагу); лінгвістичні методи розпізнавання,

які базуються на використанні спеціальних граматик, за допомогою яких

може бути описана сукупність властивостей об’єктів, що розпізнаються;

методи, засновані на припущеннях щодо класу функцій розв’язання (в цьому

випадку математична задача розпізнавання зводиться до задачі пошуку

екстремуму).

В методах екстенсиональної групи, на відміну від інтенсионального

напрямку, кожному об’єкту, що вивчається, надається більшого самостійного

діагностичного значення. Тобто кожний об’єкт розглядається як цілісна

індивідуальна система, що має власну діагностичну цінність. Основними

56

операціями в розпізнаванні образів тут постають визначення схожості та

відмінностей різних об’єктів. До найбільш простих екстенсиональних

методів розпізнавання відноситься метод порівняння з прототипом. Він,

зокрема, може застосовуватися при розв’язанні задач економічного

напрямку, коли можна встановити певний еталон кожного окремого класу.

Для класифікації невідомого об’єкта знаходиться найближчий до нього

прототип (еталон), і об’єкт зараховується до того ж класу, що й прототип. Ще

один з методів цієї групи – метод k-найближчих сусідів, коли при

класифікації невідомого об’єкта знаходиться задане число (k) геометрично

найближчих до нього в просторі ознак інших об’єктів (найближчих сусідів)

із заздалегідь відомою належністю до класів, що розпізнаються. Рішення про

віднесення невідомого об’єкта до того чи іншого діагностичного класу

приймаються за допомогою аналізу інформації про відому приналежність

його найближчих сусідів.

Отже використання саме цих двох загальних груп методів

розпізнавання (інтенсиональних, тобто таких, що ґрунтуються на операціях з

ознаками (характеристиками, факторами впливу), та екстенсиональних, що

оперують з об’єктами) є закономірним. Застосування їх у сукупності

дозволяє сформувати предметну галузь максимально адекватно.

Дослідження ризиків доцільно проводити за кількома основними

напрямками, наявність яких обумовлена:

- особливостями зовнішнього середовища, в якому функціонує

підприємство, і яке знаходиться в процесі постійного розвитку;

- особливостями безпосередньо суб’єкта, який займається

підприємницькою діяльністю;

- взаємозв’язком і взаємо проникненням зовнішнього середовища і

внутрішнього механізму господарювання і у зворотному напрямі.

З огляду на визначені напрямки дослідження механізм діагностики

діяльності підприємства як системи з врахуванням ризику можна подати у

вигляді схеми (рис. 2.5).

57

Рис. 2.5. Механізм діагностики ризику

Механізм діагностики включає чотири блоки: блок 1 – оцінка якості

вихідної інформації; блок 2 – оцінка ризику; блок 3 – ранжування об’єктів

діагностики; блок 4 – адаптація об’єктів до ризику. У першому блоці

механізму визначається достовірність інформації про ситуацію ризику на

Ні

Блок 1. Оцінка якості вихідної інформації

Управління інформацієюЗбір та

реєстраціяПередача та

обробкаОцінка Аналіз

Критерії якості інформації

Так

Блок 2. Оцінка ризику

Управління факторами ризику

Розпізнавання ризику

джерела причини канали

наслідки

Вибір критеріїв оцінки

Оцінка

Побудова профілю ризику

Блок 3. Ранжування об’єктів діагностики

Перевірка рівня ризику на допустимістьОцінка фактора

ризикуОцінка групи факторів

ризику (підсистем)Оцінка ризику підприємства

Блок 4. Адаптація об’єктів до ризику

Діагноз проблемних факторів

Діагноз проблемних підсистем

Загальний діагноз ризику підприємства

тенденції розвитку

пріоритетність щодо корегування

можливі управлінські дії

тенденції розвитку

пріоритетність щодо корегування

можливі управлінські дії

тенденції розвитку

можливі управлінські дії

самоліквідація

58

підставі встановлених критеріїв якості інформації, що значною мірою

характеризує ефективність реалізації механізму діагностики в цілому. З

формальної точки зору процес управління інформацією можна представити у

вигляді чотирьох послідовних етапів.

На першому етапі даного процесу вивчається потреба в конкретній

інформації, визначаються пріоритети інформаційних характеристик

виявлених проблем, джерело і технологія отримання інформації, якість

технічних засобів її вимірювання і контролю.

Найбільш істотним чинником, що визначає збір інформації, є

доступність до джерела отримання необхідних даних. Як показали проведені

дослідження, на цьому етапі перевага, перш за все, віддається доступнішим

джерелам, а потім – менш доступним, проте, слід звернути увагу на те, що

доступне джерело може бути недостатньо інформативним, що призводить до

постановки необ'єктивного діагнозу. Тому основна увага при виборі

джерела інформації повинна приділятися повноті охоплення, кількісному і

якісному опису об'єкту, що діагностується, а також можливостям

практичного застосування отриманої інформації.

Аналіз процесу управління ризиком показує, що потреба в збільшенні

обсягу інформації істотно зростає з ускладненням об’єкта дослідження. При

цьому необхідно зазначити, що зростання обсягу інформації окрім

зменшення невизначеності про даний об’єкт, несе і негативні наслідки,

пов'язані з втратою адекватності сприйняття інформації. Отже, обсяг

інформації повинен бути достатнім, але не надлишковим, оскільки на

певному етапі її надлишок лише утруднює аналіз і здорожує її обробку.

На другому етапі визначається належність інформації до визначеної

групи або класу за принципом схожості і однорідності, проводиться

фільтрація - виключаються дані, що не відносяться до даної проблемної

ситуації, формується комплексне уявлення про неї.

На третьому етапі, виділяють найбільш перспективні інформаційні

повідомлення, здійснюють їх оцінку, при цьому визначають вихідні дані з

59

підвищеною інформаційністю. Для оцінки стану об’єкта, виявлення

тенденцій і закономірностей його розвитку розраховують індекси і

синтетичні показники.

На четвертому етапі аналізується інформація на предмет її

актуальності і можливості використання досягнень вітчизняної і зарубіжної

науки управління в рішенні аналогічних проблем. Результатом завершальної

стадії даного етапу є висновок про інформаційне представлення проблем

ризику.

Слід також вказати на можливість виникнення на цьому етапі

інформаційних втрат, які відбуваються з причини неправильної інтерпретації

отриманих даних, переоцінки значущості тих або інших факторів і

неможливості узагальнення ряду даних, що містяться в різних джерелах

інформації.

Всі вищенаведені стадії визначення достовірності інформації про

ризикову ситуацію тісно взаємозв'язані між собою і впливають на якість

інформації, що надається, що забезпечує зниження імовірності постановки

неправильного діагнозу.

Якість інформації включає три форми оцінки її адекватності:

синтаксичну, семантичну, прагматичну (рис. 2.6).

На рис. 2.6 процес перетворення первинних даних в інформаційну

систему зображено у вигляді вирви, в якій поетапно із масиву відомостей,

фактів, що надходять із зовнішнього та внутрішнього середовища,

відбирається ті, що відповідають таким вимогам:

1) синтаксичної адекватності, що пов'язана зі сприйняттям формально-

структурних характеристик відображення абстраговано від змістових та

споживчих (корисних) параметрів об'єкту. Оцінюється такими

характеристиками: доступність збору (відкритість зовнішніх даних, ступінь

формування у діючій системі комунікацій об’єкта) та достовірність даних

(безпомилковість, яка вимірюється ймовірністю появи помилок у даних);

60

2) семантичної адекватності - виражає відповідність образу та об'єкта,

тобто відношення інформації та джерела її виникнення. Включає такі

характеристики: змістовність (відношення кількості семантичної інформації

в повідомленні до розміру даних), репрезентативність (правильність добору й

формування з метою адекватного відображення заданих властивостей

об'єкта), точність (ступінь наближення відображуваного інформацією

параметра і його істинного значення), стійкість (властивість інформації

реагувати на зміни вхідних даних, зберігаючи необхідну точність),

вірогідність (властивість інформації відображати реально діючі об'єкти з

необхідною точністю);

Рис. 2.6. Ранжування якісних характеристик інформації у системі

діагностики

3) прагматичної адекватності, що показує відповідність інформації

цілям управління, які реалізуються на її основі. Оцінюється наступними

характеристиками: повнота (мінімальний, але достатній для прийняття

ефективного управлінського рішення набір показників), актуальність

(ступінь збереження корисності інформації для управління в момент її

ВИХІДНА ІНФОРМАЦІЯ (первинні дані)

Синтаксична адекватністьдоступність збору достовірність даних

Семантична адекватністьзмістовність репрезентативність точність стійкість вірогідність

Прагматична адекватністьповнота актуальність своєчасність

доступність сприйняттяцінність

ІНФОРМАЦІЙНАБАЗА

ДІАГНОСТИКИ

Вим

оги

до ін

фор

маці

ї

61

використання), своєчасність (момент надходження інформації не порушує

процедури і регламенту її обробки), доступність сприйняття (не передбачає

додаткових процедур перетворення при прийнятті рішень), цінність

(забезпечує досягнення поставлених цілей діагностики).

Дослідження процесу розробки інформаційного забезпечення

діагностики ризику дозволило встановити наступні найбільш типові

проблеми, що виникають в цьому напрямі:

- складність отримання достовірної аналітичної інформації і істотне

запізнювання в часі статистичних даних макро- та мезорівні;

- приховування інформації підприємством під приводом комерційної

таємниці;

- недостатність фактичної інформації про результати функціонування

різних господарських об'єктів на момент її складання;

- недостатня кількість висококваліфікованих фахівців, здатних

грамотно проаналізувати отриману інформацію;

- недостатня ефективність комунікаційних каналів підприємства;

- прагнення монополізувати інформацію на вищих рівнях

управління;

- недооцінка сигнальної інформації, що поступає з нижчих рівнів

управління;

вырезаноОтже, підприємству слід детально проаналізувати структуру постійних

витрат (особлива адміністративних) і розробити комплекс заходів щодо

зменшення їх величини.

Запропонована методика оцінювання агрегованого ризику досить

просто реалізується і може використовуватись як для внутрішнього аналізу

на самому підприємству, так і для аналізу становища його партнерів чи

контрагентів.

62

5.1.2. Комплексна оцінка ризику діяльності підприємства з

використання методів теорії нечітких множин і теорії нечіткої логіки

Економічні, екологічні, соціальні та інші проблеми, що пов'язані із

функціонування підприємницьких структур, часто характеризуються лише

теоретично, пропонуються загальні описові рекомендації щодо їх вирішення

без використання числових показників. Чіткі підходи на зразок класичного

статистичного чи регресійного аналізу стосовно підприємницьких

організацій використати неможливо. Описові методики не дають змоги

комплексно оцінювати ризики, що виникають в процесі діяльності

підприємств з метою визначення проблем та пошуку шляхів покращення

ситуації. Комплексний аналіз можна здійснювати лише на якісному рівні із

використанням суто словесних міркувань та висновків (метод експертних

оцінок).

Проте, за допомогою нечітких описів строгою мовою математики

дають можна формулювати та розв'язувати навіть такі задачі, в яких присутні

лише лінгвістичні висловлювання (нечислові змінні), а також оцінювати

ефективність функціонування системи через поєднання кількісних і якісних

показників, розглядаючи їх не тільки у статиці, але й динаміці.

Для оцінювання ризику окремих видів діяльності підприємства можна

додатково використовувати апарати нечіткої логіки та нечітких множин, що

об'єктивно дає змогу моделювати виробничі, комерційні, фінансові та

інвестиційно-інноваційні аспекти діяльності підприємства. Апарати нечітких

множин та нечіткої логіки призначені для роботи із числовими і нечисловими

даними та налаштування моделі відповідно до реальних даних. Теоретичні

розробки основ теорії нечітких множин та нечіткої логіки були закладені

Л. Заде [95, 343, 344], в Україні дослідження проблем ризику з

використанням елементів теорії нечітких множин здійснюють науковці під

керівництвом О.В. Мороза (м Вінниця) – С.В. Козловський, А.В. Матвійчук

та А.О. Свєнтух [125, 191, 192, 204, 241].

63

Загальна процедура побудові моделі об’єкта з використанням методів

нечітких множин включає створення множини значень змінних для

можливих станів об’єкту і відповідно множини оцінок (бальних чи

лінгвістичних) цих значень.

Основним поняттям теорії нечіткої логіки є лінгвістична змінна -

змінна, значеннями якої є слова або вирази природної чи штучної мови [95,

191, с.15]. Прикладом лінгвістичної змінної може бути характеристика такого

показника як “зменшення ефективності виробництва”, якщо вона вказується

в лінгвістичних значеннях: незначне, помітне, істотне, катастрофічне чи інші.

Лінгвістичні значення нечітко характеризують наявну ситуацію. Наприклад,

зменшення ефективності виробництва на 3% можна розглядати в одних

ситуаціях як незначне, а в інших - як помітне. При цьому імовірність, що

подібне падіння є катастрофічним, повинна бути дуже малою.

Визначення лінгвістичних оцінок змінних і необхідних для їх

формалізації функцій належності є першим етапом побудови нечіткої моделі

досліджуваного об'єкта. У літературі з нечіткої логіки цей етап одержав назву

фаззифікації змінних (від англ. fuzzification) [95, 191, с.12].

Зміст лінгвістичного значення X характеризується обраною мірою -

функцією належності (membership function) :U[0,1], за якою кожному

елементу u універсальної множини U ставлять у відповідність значення

сумісності цього елемента з X. Наприклад, універсальною множиною є

множина всіх можливих значень падіння ефективності виробництва (від 0 до

100%).

Нечіткі описи у структурі методу оцінювання ризикових ситуацій

з'являються в зв'язку з невпевненістю експерта, що виникає при

різноманітних класифікаціях. Наприклад, експерт не може чітко розмежувати

поняття “високої” і “максимальної” ймовірності, або провести межу між

середнім і низьким рівнем значення деякого параметра (падіння ефективності

виробництва). Тоді застосування нечітких описів передбачає, що експерт

утворює лінгвістичну змінну зі своєю терм-множиною значень. Наприклад,

64

змінна “рівень ризику” повинна мати терм-множиною значень (терм –

повний набір лінгвістичних термінів, що відповідають усім можливим станам

даної змінної): {дуже низький, низький, середній, високий, дуже високий}.

Щоб конструктивно описати лінгвістичну змінну, експерт обирає відповідну

їй кількісну ознаку, наприклад, сконструйований у певний спосіб показник

величини ризику виникнення небезпеки, що набуває значення від нуля до

одиниці. Далі експерт кожному значенню лінгвістичної змінної (яке за своєю

сутністю є нечіткою підмножиною області значень показника рівня ризику в

інтервалі [0, 1]) зіставляє функції належності ступеня ризику тій чи іншій

нечіткій підмножині. Найпоширенішими є трапецієподібні функції

належності (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Нечітка змінна х із трапецієподібною функцією належності

Нижня основа трапеції виражає всю припустиму множину

значень нечіткого фактора х, верхня - тих значень, для яких експерт

встановлює гарантовану відповідність обраному значенню лінгвістичної

змінної. Бічні ребра трапеції відображують зміну ступеня впевненості

експерта щодо його оцінки від 1 до 0. Усі інші значення фактора х, що

виходять за межі основи трапеції, однозначно не будуть відповідати обраній

лінгвістичній змінній.

Для компактного опису трапецієподібної форми нечіткого числа х

зручно користуватись трапецієподібними числами виду .

Інтервал називають оптимістичною оцінкою параметра х, а інтервал

65

x x

- песимістичною оцінкою параметра х. Представимо трапецієподібну

функцію належності, зображену на рис. 5.4, в аналітичній формі:

(5.15)

Опис лінгвістичної змінної на даному етапі закінчено, і аналітик може

використовувати її як математичний об'єкт у відповідних операціях і

методах.

Нехай U - універсальна множина, тобто повна множина, що охоплює

всю проблемну область. Нечітка підмножина F множини U визначається

через функцію належності , де u - елемент універсальної множини,

тобто u U. Функція належності відображає елементи із множини U на

множину чисел в діапазоні [0, 1], які характеризують ступінь належності

кожного елемента u U до нечіткої множини F U. Носієм

підмножини F називається множина таких точок в U, для яких величина

позитивна.

Якщо універсальна множина U охоплює кінцеву кількість множин,

елементів u1, u2,…un (як це є в фінансово-економічних задачах), то нечітку

множину F можна представити у вигляді:

(5.16)

Розглянемо об'єкт з одним виходом і n входами типу:

(5.17)

66

де - набір значень вхідних змінних;

у - відповідне значення вихідної змінної.

Змінні і у можуть бути як кількісними, так і якісними. Якісні

змінні і у характеризуються множиною всіх можливих значень:

(5.18)

(5.19)

де - бальна оцінка, що відповідає найменшому (найбільшому)

значенню вхідної змінної xi;

- бальна оцінка, що відповідає найменшому (найбільшому)

значенню вихідної змінної у.

Для розв'язання поставленої задачі необхідно розробити методику

прийняття рішення, за допомогою якої фіксованому вектору вхідних змінних

однозначно ставився б у відповідність розв'язок

для об'єкта з дискретним виходом. Для формального розв'язання такої задачі

необхідною умовою є наявність залежності (5.17). Для встановлення такої

залежності будемо розглядати вхідні та вихідну у змінні як

лінгвістичні перемінні, задані на універсальних множинах (5.18), (5.19). Для

оцінювання лінгвістичних змінних і у будемо використовувати якісні терми

з таких терм-множин:

- терм-множина вхідної змінної ;

- терм-множина вихідної змінної у,

де - p –ий лінгвістичний терм змінної ;

- j-ий лінгвістичний терм змінної у.

Якщо змінні і у є якісними, нечіткі множини і будуть визначатися у

такий спосіб:

67

, (5.20)

(5.21)

де - ступінь належності елемента до терму , , ;

- ступінь належності елемента до терму , .

Більшість підходів до кількісного оцінювання економічних втрат та

ризиків дають змогу оцінити ризики окремих напрямів діяльності тільки на

основі статистичних даних по числових показниках без урахування впливу

якісних факторів.

З огляду на недоліки існуючих підходів виникла необхідність у

розробці комплексної методики оцінювання ризикованості функціонування

підприємств, позбавленої суб'єктивізму, наділеної властивостями

адаптивності до мінливих умов навколишнього середовища. З цією метою

можна успішно застосувати апарат нечіткої логіки, який дозволить

налаштувавати модель не тільки на економічні характеристики конкретного

об'єкта підприємницької діяльності, але й враховувати специфіку регіону,

період часу, в якому проводиться оцінювання. Поєднання у нечітких описах

кількісних та якісних показників, дослідження їх у статиці та динаміці

сприяють ураховуванню невизначеності не тільки статистичної, а й

лінгвістичної природи.

Ефективність логічного висновку можна підвищити, якщо спочатку

весь набір факторів впливу розподілити між кількома узагальненими групами

і вже згідно з ними здійснювати заключний аналіз. Такий підхід дає змогу

логічно структурувати систему, і окрім визначення кінцевої оцінки рівня

ризикованості функціонування досліджуваного об'єкту, ще й цілеспрямовано

здійснювати ґрунтовний аналіз окремих його складових.

Розроблені і застосовувані багаторівневі системи для визначення

68

результативного показника ризику на основі різних методів (статистичного,

експертного та ін.) або не мають механізму навчання на реальних даних

взагалі, або налаштування в них проводиться лише шляхом підбору

відповідних значень термів вихідних параметрів. Системи нечіткої логіки

можуть оперувати неточною якісною інформацією та пояснювати прийняті

рішення, але водночас не здатні автоматично засвоювати правила їх

обґрунтування. Для подолання цього недоліку виникає потреба в їх

поєднанні з іншими системами обробки інформації. Значно підвищити

можливості налаштування моделі можна через введення до неї елементів

нейронних мереж - це моделі, побудовані на принципах функціонування

людського мозку (неформалізованість оцінок – не тільки “так” чи “ні”, але й

“не знаю точно, але скоріше так”) і створенні для роботи за умов неповної

інформації про зовнішнє середовище. Їх основною перевагою є можливість

навчання (налаштування), тобто процес адаптації мережі до заданих

еталонних зразків шляхом модифікації (згідно з заданим алгоритмом). Цей

процес є результатом алгоритму функціонування мережі, а не попередньо

закладених людиною знань. Нейронні мережі сьогодні активно

використовують для настроювання функцій належності нечітких систем

прийняття рішень в різних галузях підприємницької діяльності (контроль

технологічних процесів, конструювання, фінансові операції, оцінка

кредитоспроможності, медична діагностика та ін.). При розв'язанні

економічних задач завдяки динамічності своєї функції належності нейронні

дають змогу адаптуватися до постійно змінюваних умов.

Хоча нечітка логіка дає змогу оперувати лінгвістичними змінними,

зазвичай необхідно достатньо багато часу для конструювання і настроювання

функцій належності, що кількісно визначать такі змінні. Нейромережеві

методи навчання, які передбачають використання процедур побудови

нейтронної мережі для створення моделі об’єкту, автоматизують цей процес,

істотно скорочують час розробки і витрати, поліпшуючи при цьому

параметри системи. Системи, що використовують нейронні мережі для

69

визначення параметрів нечітких моделей, називаються нейронними

нечіткими системами [29, 140, 191, 210, 345]. Найважливішою властивістю

цих систем є можливість їхньої інтерпретації у термінах нечітких правил

“ЯКЩО-ТОДІ”.

У сучасних гібридних нейронних нечітких системах нейронні мережі

та нечіткі моделі комбінуються в єдину гомогенну (однорідну) структуру.

Такі системи можуть інтерпретуватися або як нейронні мережі з нечіткими

параметрами, або як паралельні розподілені нечіткі системи.

Отже, сучасні математичні теорії дають змогу розробити багаторівневу

систему оцінювання ризику із використанням методів нечіткої логіки,

нейронних мереж та нечітко-множинного підходу. При побудові такої моделі

визначаємо можливий діапазон змінювання контрольованих параметрів та

вихідної змінної - задаємо вигляд функцій належності нечітких термів для

різних контрольованих параметрів. Функція належності відображає елементи

з множини X на множину чисел в інтервалі [0, 1], які вказують на ступінь

належності кожного елемента до різних якісних термів. Для побудови

функцій належності можна визначити п'ять (або менше чи більше) нечітких

термів вхідної змінної {ДН, Н, С, В, ДВ). Вони відображають діапазони зміни

параметрів на єдину універсальну множину X, задають п'ять нечітких

підмножин, функції належності яких показані на рис. 5.2.

Розробимо математичну модель оцінки інтегрального показника

ризикованості функціонування підприємства із використанням методів

нечітких множин, що буде формуватись у кілька основних етапів.

Етап 1 (показники). Експерт-аналітик обирає показники X = {Xi}, , які

вважає найважливішими для оцінювання показника ризикованості. Щоб

уникнути дублювання критеріїв з огляду на їхню значущість для оцінювання,

відібрані показники повинні оцінювати різні за видами аспекти виникнення

ризиків. Так, набір X показників для оцінки комплексного показника ризику

може бути складений з якісних критеріїв Х1, Х2, …,Хn (виробничий,

комерційний, фінансовий, екологічний та інші види ризиків).

70

Рис. 5.2. Множина значень нечіткої змінної Хі, із трапецієподібною

функцією належності

Етап 2 (лінгвістичні змінні і нечіткі підмножини). Спочатку повна

множина рівнів ризику G розбивається на 5 підмножин:

G1 - нечітка підмножина “ризик незначний”;

G2 - нечітка підмножина “низький рівень ризику”;

G3 — нечітка підмножина “рівень ризику середній”;

G4 - нечітка підмножина “ризик високий”;

G5 - нечітка підмножина “дуже високий рівень ризику”.

Носій множини G — показник рівня інтегрального показника ризику g

— набуває значень від нуля до одиниці за визначенням.

Для будь-якого окремого фактора впливу на рівень ризику Xi повна

множина його значень Bi розбивається на п'ять підмножин:

Вi1 - підмножина “дуже низький рівень показника Xi”;

Вi2 - підмножина “низький рівень показника Xi “;

Bi3 - підмножина “середній рівень показника Xi “;

Вi4 - підмножина “високий рівень показника Xi “;

Bi5 - підмножина “дуже високий рівень показника Xi”.

Принциповою у такому разі є констатація тієї умови, що зростання

окремого показника Xi пов'язано із зростанням рівня ризику, що виникає в

процесі функціонування підприємства. Якщо для даного показника

0

iX

ДН1

Н С В ДВ

71

спостерігається зворотна тенденція, то в процесі оцінювання його варто

замінити оберненим.

Якщо при аналізі виявляється, що деякий показник Xi відповідно до

класифікації належить рівню підмножини Bij, то рівень ризику

характеризується як Gj. Виконання цієї умови впливає на правильну кількісну

класифікацію рівнів показників і на адекватне визначення рівня значущості

показника у системі оцінки.

Етап 3 (значущість). Зіставляємо з кожним показником Xi рівень його

значущості ri для оцінювання. Щоб оцінити цей рівень, потрібно

розташувати всі показники в порядку зменшення значущості у такий спосіб,

щоб виконувалося правило:

. (5.21)

Якщо систему показників проранжовано у порядку зменшення їхньої

значущості, то значущість i-го показника можна визначати за правилом

Фішберна [281]:

. (5.22)

Правило Фішберна відображає той факт, що про рівень значущості

показників невідомо нічого, крім (5.21). У такому разі оцінка (5.22)

відповідає наявному значенню ентропії наявної інформаційної

невизначеності про об'єкт дослідження. Якщо ж усі показники мають

однакові значущість або системи переваг немає, тоді:

. (5.23)

Етап 4 (класифікація рівнів ризикованості функціонування об'єкта

ризику). Будуємо класифікацію поточного значення показника рівня

ризикованості g як критерію розбивки множини G на нечіткі підмножини,

72

результати зведемо в табл. 5.4.

Таблиця 5.4Класифікація значень показника рівня ризику

Інтервал значень G Найменування підмножини0,8g1 G1 – “дуже високий рівень ризику”

0,6g0,8 G2 – “ризик високий”0,4g0,6 G3 – “рівень ризику середній”0,2g0,4 G4 – “низький рівень ризику”0g0,2 G5 – “ризику незначний”

Етап 5 (класифікація рівня вихідного параметра та ступеня впевненості

в ній). Будуємо класифікацію поточного значення g показника рівня ризику

як критерій розбивки цієї множини на нечіткі підмножини (табл. 5.5).

Таблиця 5.5Класифікація значення g показника рівня ризику

Інтервал значень g

Класифікація рівня параметра

Ступінь впевненості (функція належності)

0g0,15 G5 10,15g0,25 G5 5 = 10 (0,25 – g)

G4 1 - 5 = 4

0,25g0,35 G4 10,35g0,45 G4 4 = 10 (0,45 – g)

G3 1 - 4 = 3

0,45g0,55 G3 10,55g0,65 G3 3 = 10 (0,65 – g)

G2 1 - 3 = 2

0,65g0,75 G2 10,75g0,85 G2 2 = 10 (0,25 – g)

G1 1 - 2 = 1

0,85g0,1 G1 1

Етап 6 (класифікація значень показників). Зведемо у табл. 5.6

класифікацію поточних значень х показників X як критерій розбивки повної

множини їхніх значень на підмножини виду В.

Таблиця 5.6Класифікація поточних значень обраних показників

Найменування показника

Критерій розбивки по підмножинахВі1 Ві2 Ві3 Ві4 Ві5

Х1 x1<b11 b11<x1<b12 b12<x1<b13 b13<x1<b14 b14<x1

… … … … … …Хі xi<bi1 bi1<xi<bi2 bi2<xi<bi3 bi3<xi<bi4 bi4<xi

73

… … … … … …Хn xn<bn1 bn1<xn<bn2 bn2<xn<bn3 bn3<xn<bn4 bn4<xn

Етап 7 (оцінка рівня показників). Необхідною є оцінювання поточного

рівня факторів Xi = xi за показниками діяльності об'єкта дослідження та

експертними судженнями для різних часових періодів або різних однотипних

об'єктів, щоб мати змогу або прослідкувати динаміку змін якості

функціонування об'єкта, або порівняти ризикованість функціонування різних

об'єктів.

Етап 8 (класифікація рівня показників). Проведемо класифікацію

поточних значень xi, за критерієм табл. 5.4. Результатом проведеної

класифікації є табл. 5.7, де ij - рівень належності носія хi, нечіткій

підмножині Bj. У таблиці ij = 1, якщо , та ij = 0 у протилежному

разі (коли значення хi, не потрапляє в обраний діапазон класифікації).

Таблиця 5.7Класифікація рівня показників

Найменування показника

Результат класифікації по підмножинахВі1 Ві2 Ві3 Ві4 Ві5

Х1 11 12 13 14 15

… … … … … …Хі i1 i2 i3 i4 i5

… … … … … …Хn n1 n2 in3 n4 n5

Етап 9 (оцінка ступеня ризику). Виконаємо формальні арифметичні дії

з оцінювання ступеня ризику певного напряму діяльності або конкретної

ситуації прийняття управлінського рішення g:

(5.24)

де kj – число, яке визначає належність параметра до певної множини

(визначається за таблицею 5.7), а ri – за формулами (5.22) або (5.23).

Етап 10 (лінгвістичне розпізнавання). Класифікуємо отримане значення

рівня імовірних втрат за базою даних (табл. 5.4). Результатом класифікації у

74

даному разі є лінгвістичний опис ступеня ризику виникнення втрат (або не

досягнення очікуваного результату), а також ступінь впевненості експерта у

правильності його класифікації. Висновок про рівень ризику набуває не

тільки лінгвістичну форму, але й характеристику якості отриманих

тверджень. У загальному випадку при використанні нечітко-множинного

підходу модель оцінки загального показника ризикованості матиме такий

вигляд:

. (5.25)

Наведений алгоритм побудови відповідної моделі оцінки ризику дає

змогу поєднувати вже існуючі методики оцінки ризику з методом експертних

оцінок та методами математичного апарату теорії нечітких множин та

нечіткої логіки, що підвищує якість узагальнюючих оцінок ризику.

Розглянемо практичне застосування запропонованої методики

комплексного оцінювання ризику діяльності підприємства, здійснивши

аналіз показників виробничого, фінансового, комерційного та екологічного

ризиків конкретного підприємства переробної промисловості Хмельницької

області.

У проведеному дослідженні відібрано по одному показнику (критерію

ризику) для оцінювання різних видів ризику (значимість усіх показників

прийнята однаковою: ¼=0,25):

виробничий ризик: коефіцієнт запасу міцності (розрахункове

значення 0,47);

фінансовий ризик: коефіцієнт заборгованості (0,95);

комерційний ризик: коефіцієнт рентабельності збутових витрат

(0,23);

екологічний ризик: питома вага екологічних штрафів у чистому

доході підприємства (0,082).

75

Множину рівнів ризику підприємства розбито на 5 підмножин: ризик

“незначний” (ДН(0;0,2)), “низький” (Н(0,2;0,4)), “середній” (С(0,4;0,6)),

“високий” (В(0,6;0,8)), “дуже високий” (ДВ(0,8;1)). Відповідно

сформовано таблицю значень рівня окремих видів ризику (табл. 5.8).

Таблиця 5.8Класифікація поточних значень показників ризику

Показник Критерії розбивки на підмножини за рівнем ризикуДВ(0,8;1) В(0,6;0,8) С(0,4;0,6) Н(0,2;0,4) ДН(0;0,2)

Коефіцієнт запасу міцності (-;0,05) (0;0,20) (0,15;0,40) (0,35;0,60) (0,55;)Коефіцієнт заборгованості (1,90;) (1,40;2,00) (0,90;1,50) (0,50;1,00) (0;0,6)Коефіцієнт рентабельності збутових витрат (-;0) (-0,05;0,25) (0,20;0,45) (0,40;0,65) (0,60;)

Питома вага екологічних штрафів (0,20;) (0,09;0,25) (0,06;0,10) (0,025;0,075) (0;0,05)

Належність до певного рівня ризику подамо у таблиці 5.9.

Таблиця 5.9

Класифікація поточних значень показників ризику

(за нечіткими ознаками)

ПоказникРівень належності параметру ризику (терм-множина)

ДВ(0,8;1) В(0,6;0,8) С(0,4;0,6) Н(0,2;0,4) ДН(0;0,2)1 0,5 0,5 1 0,5 0,5 1 0,5 0,5 1 0,5 0,5 1

Коефіцієнт запасу міцності

(-;0) (0;0,05) (0;0,05) (0;0,15) (0,15;0,20) (0,15;0,20) (0,2;0,35) (0,35;0,40) (0,35;0,40) (0,40;0,55) (0,55;0,60) (0,55;0,60) (0,60;)

Коефіцієнт заборгованості

(2,00;) (1,90;2,00) (1,90;2,00) (1,50;1,90) (1,40;1,50) (1,40;1,50) (1,00;1,40) (0,90;1,00) (0,90;1,00) (0,60;0,90) (0,50;0,06) (0,50;0,06) (0;0,5)

Коефіцієнт рентабельності збутових витрат

(-;0) (-0,05,0) (-0,05,0) (0;0,20) (0,20;0,25) (0,20;0,25) (0,25;0,40) (0,40;0,45) (0,40;0,45) (0,45;0,60) (0,60;0,65) (0,60;0,65) (0,65;)

Питома вага екологічних штрафів

(0,25;) (0,20;0,25) (0,20;0,25) (0,22;0,10) (0,09;0,10) (0,09;0,10) (0,075;0,09) (0,06;0,075) (0,06;0,075) (0,05;0,06) (0,025;0,05) (0,025;0,05) (0;0,025)

Класифікація конкретних значень показників за належністю до певного

рівня ризику покажемо у табл. 5.10.

Таблиця 5.10Класифікація рівня показників ризику

ПоказникРівень належності параметру ризику

ДВ(0,8;1) В(0,6;0,8) С(0,4;0,6) Н(0,2;0,4) ДН(0;0,2)1 0,5 0,5 1 0,5 0,5 1 0,5 0,5 1 0,5 0,5 1

Коефіцієнт запасу міцності 1

Коефіцієнт 1 1

76

заборгованостіКоефіцієнт рентабельності збутових витрат

1 1

Питома вага екологічних штрафів

1

На завершальному етапі одержимо таку оцінку ступеня ризику

діяльності підприємства:

- виробничий: 10,3=0,3;

- фінансовий: 0,50,55+0,50,35=0,45;

- комерційний: 0,50,65+0,50,55=0,6;

- екологічний: 10,5=0,5;

- підприємства: (0,3+0,45+0,6+0,5) 0,25=0,4625

Висновок (лінгвістичне розпізнавання ризику): рівень ризику

діяльності підприємства швидше “середній” ніж “низький”.

Наведений розрахунок відтворив досить просту модель оцінки ризику з

використанням методики теорії нечітких множин. Для отримання більш

точної оцінки необхідно розширити перелік різновидів ризику, що

оцінюється і збільшити кількість показників для кожного з них.

Запропонований метод є новим, не усі його процедури добре відпрацьовані,

але він відкриває великі перспективи для проведення комплексного

оцінювання ризику.

Розглянуті методи діагностики ризику діяльності підприємства

спрямовані на отримання комплексної оцінки і можуть широко

застосовуватися у підприємницьких структурах і державних органів

управління, хоча і не забезпечують достатньої інформації щодо рівня

окремих ризиків операцій, подій, проектів.

5.2 Діагностика окремих об’єктів ризику на мікрорівні

5.2.1 Оцінка стійкого розвитку підприємства

77

Проблема оцінювання результативності діяльності підприємницьких

систем завжди була актуальною в економічній науці. Потреба її вирішення

виникає на різних рівнях управління економікою – від власників приватного

підприємства до керівників держави. Термін “результат” може розглядатись

як наслідок зміни стану певного об’єкта, зумовлений здійсненням

виробничо-комерційної операції. Якщо провести математичну аналогію, то

результат – приріст деякої змінної або різниця між її попереднім і наступним

значеннями. Зрозуміло, що значення цього приросту може бути як додатнім,

так і від’ємним або взагалі нульовим. Аналогічно й результат може бути як

позитивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни

деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме

нульовий результат, можна в конкретних умовах вважати або позитивним,

або негативним результатом і окремо не розглядати.

Таким чином, існують як об’єктивна зміна стану певної системи

(об’єкта), так і її оцінка. Ця оцінка може мати кількісний і якісний характер.

Типовим прикладом якісних оцінок може бути розподіл множини результатів

на позитивні, негативні та нейтральні. Кількісне ж оцінювання здійснюється

за допомогою різноманітних показників, які можна поділити на дві великі

групи: загальні і часткові.

вырезаноЗа ознакою і характером врахування і неврахування змін умов

реалізації ризикових рішень можна виокремити:

1) гнучкі системи, алгоритми реалізації альтернативних рішень в яких

напрацьовані заздалегідь, вже на стадії їх підготовки. Вони передбачають

різні варіанти дій залежно від умов (ситуації), що складаються;

2) системи з жорстким алгоритмом прийняття і виконання рішення, що

мають єдиний варіант реалізації за будь-яких умов і стану суб’єктів

управління.

78

Якщо проблема належно структурована на основі предметної і

статистичної інформації, то можливе застосування запрограмованих рішень.

Тоді методичні особливості різних типів менеджменту відображаються у

розробці алгоритмів підготовки і прийняття ризикових рішень. Розробка

спеціальних алгоритмів прийняття ризикових рішень може забезпечити

необхідний рівень їх якості, знизити вплив суб’єктивних факторів,

раціоналізувати процес управління ризиком за умов дефіциту часу.

Алгоритм прийняття ризикових рішень у традиційному менеджменті

включає такі операції:

- виявлення ризикової проблеми;

- збирання інформації про джерела, особливості ризикоутворюючих

факторів, ступінь чутливості об’єкта ризику до зміни параметрів та ключових

змінних, наслідки і втрати, які з'являються під впливом ризикоутворюючих

факторів;

- відображення одержаної інформації в зручному для аналізу вигляді;

- аналіз інформації про можливі ризики, дослідження вразливості

об’єкта, оцінка обсягів можливих втрат;

- визначення цілей управління у вирішенні ризикової проблеми;

- ідентифікація ризикової проблеми порівнянням з раніше існуючою;

- вивчення прийомів управління ризиками та їх наслідків;

- вибір варіанта дій на основі аналогії та здорового глузду.

Алгоритм прийняття ризикових рішень у системному менеджменті

включає такі операції:

- збирання інформації;

- відображення отриманої інформації в зручному для аналізу вигляді;

- аналіз інформації про ризики в системі;

- контроль і виявлення ризикової проблеми;

- дослідження співвідношення між ризиками окремих елементів

системи;

- дослідження співвідношення між ризиками різної природи;

79

- дослідження співвідношення частоти і складності ризиків окремих

елементів;

- генерація переліку можливих наслідків ризиків кожного елемента

системи і прогнозування ступеня (сили) цих впливів для більш високого

рівня ієрархічної системи;

- оцінювання і верифікація варіантів рішень;

- прийняття, оформлення, доведення до відома виконавців, виконання,

контроль за виконанням рішень.

Алгоритм прийняття ризикових рішень у ситуаційному менеджменті

включає такі операції:

- виявлення (ідентифікація) ризикової проблеми;

- збирання інформації про ризики, небажані фактори, вразливість

об’єкта щодо ризику в конкретній ситуації;

- відображення інформації в зручному для аналізу вигляді;

- аналіз наявної інформації про ризики для кожної з можливих ситуацій

(джерела, об’єкти ризику, можливі впливи, прогноз їх ефективності);

- діагностика проблеми і ранжування ризиків, визначених з

урахуванням доступних ресурсів;

- розробка критеріїв оцінювання ефективності управління ризиками в

конкретній ситуації;

- верифікація та оцінка ризикових рішень;

- прийняття, оформлення, доведення до виконавців, виконання,

контроль за виконанням рішень.

Алгоритм прийняття ризикових рішень у соціально-етичному

менеджменті включає такі операції:

- збирання інформації про джерела ризику, їх фізичну природу і

частоту настання, поточний стан і ступінь вразливості (чутливості,

еластичності) об’єкта ризику, доступні управлінські впливи, параметри

недопустимих станів об’єкта управління;

- аналіз наявної інформації;

80

- діагностика ризикової проблеми;

- визначення цілей управління, необхідних для вирішення проблеми;

- формування системи критеріїв оцінювання катастрофічного

(недопустимого) стану досліджувальної системи;

- розробка критеріїв оцінки ефективності управління;

- генерація альтернативних варіантів можливих керівних впливів для

зниження ступеня ризику;

- прогнозування наслідків кожного з управлінських впливів;

- оцінювання того, чи є допустимими наслідки у кожному з доступних

керівних впливів;

- розробка критерію оптимальності рішення щодо управління

структурою і ступенем ризику;

- верифікація та оцінювання варіантів рішень;

- вибір найкращого рішення із множини запропонованих за

прийнятими критеріями оптимальності;

- оформлення прийнятого рішення;

- доведення прийнятого рішення до виконавців чи відповідних органів

управління;

- виконання, контроль.

Алгоритм прийняття ризикових рішень у стабілізаційному

менеджменті передбачає такі операції:

- виявлення ризикової проблеми;

- збирання інформації про зміни структури і параметри ризику;

- дослідження динаміки зміни структури і величини параметрів ризику

об’єкта управління;

- оцінювання часу, потрібного для виконання операцій управління

ризиком (тобто часу, протягом якого об’єкт управління ще перебуватиме у

стані, який дає змогу управляти ним, з імовірністю, меншою від заданої);

81

- розподіл часу на операції підготовки, прийняття і виконання рішень

для забезпечення допустимого ступеня ризику, який притаманний об’єкту

управління з імовірністю, не меншою від заданої;

- системний аналіз інформації про ризики, діагностика ризикової

проблеми;

- визначення цілей управління ризиком при вирішенні проблеми,

генерація переліку можливих впливів, прогноз наслідків;

- визначення раціональної інтенсивності впливів для управління

ризиком і забезпечення необхідної тенденції йог зміни;

- прийняття, оформлення, доведення до виконавців, контроль за

виконанням.

Зазначимо, що при розв’язанні конкретних задач з використанням того

чи іншого типу менеджменту ці алгоритми можуть змінюватися відповідно

до специфіки конкретної задачі, прийнятої системи гіпотез, ставлення

суб’єкта до ризику.

Управління ризиком спирається на результати комплексного техніко-

технологічного і економічного аналізу потенціалу і середовища

функціонування підприємства, на діючу нормативну базу господарювання,

економіко-математичні методи аналізу та інші дослідження. Аналіз ризиків

передбачає підхід до ризику не як до обов’язкового статично незмінного, а як

до підконтрольного параметра, на рівень якого не тільки можна, а й треба

впливати. Кінцева мета управління ризиками повністю відповідає цільовій

функції підприємництва, яка полягає в одержанні доходу (прибутку) за

оптимального співвідношення “прибуток-ризик”.

Висновки до розділу 5

82

1. Для управління підприємством, розробки стратегії його розвитку

важлива оцінка сукупного (агрегованого) ризику певних видів діяльності і

підприємства в цілому. Агрегований ризик діяльності конкретного

підприємства будемо розглядати у двох аспектах: фінансовому (фінансово-

кредитному та фінансово інвестиційному) і операційному (виробничому,

організаційно-управлінському та комерційному).

2. Для розв'язання завдання оцінки ризику окремих видів діяльності

підприємства можна додатково використовувати апарати нечіткої логіки та

нечітких множин, що об'єктивно дає змогу моделювати виробничі,

комерційні, фінансові та інвестиційно-інноваційні аспекти діяльності

підприємства. В роботі наведено алгоритм побудови відповідної моделі

оцінювання ризику, який дає змогу поєднувати вже існуючі методики

оцінювання ризику з методом експертних оцінок та методами математичного

апарату теорії нечітких множин та нечіткої логіки, що підвищує якість

узагальнюючої діагностики ризику.

3. Результатами здійснення підприємством різних напрямків

виробничо-комерційної діяльності можуть бути обсяги виготовленої чи

реалізованої продукції в натуральному чи вартісному (за чистою доданою

вартістю, собівартістю, оптовими чи роздрібними цінами) виразі або

прибуток (валовий, операційний, фінансовий, чистий тощо). Але сама по собі

величина цих результатів не дає змоги зробити висновки про ефективність

або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною

отримані ці результати. Отже, для отримання об’єктивної діагностики

результативності підприємства необхідно також враховувати оцінку витрат,

спрямованих на отримування тих чи інших результатів. Процес

підприємницької діяльності здійснюється через поєднання факторів, що його

визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні

фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, на виробництво істотно

впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні,

управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як

83

нематеріальні ресурси. Отже, при оцінюванні витрат логічно врахувати всі

перелічені ресурси.

4. Для діагностики фінансових результатів різних напрямів діяльності

підприємства пропонуємо використовувати множину показників доходності і

рентабельності. Показники доходності окремих напрямів діяльності

дозволяють оцінити стабільність роботи і розширення масштабів діяльності,

прибутковість відповідно дає змогу дослідити ефективність покриття витрат

за різними напрямами діяльності підприємства. Загальним (підсумковим)

критерієм роботи підприємства буде визначено відповідно доходність та

прибутковість звичайної діяльності (надзвичайну діяльність на підприємстві

виключено з дослідження, оскільки вона носить випадковий характер і

практично не контролюється суб’єктом ризику). Розрахунки здійснюються у

межах методики діагностики стійкого розвитку підприємства.

5. Діагностика ризику за методикою стійкого розвитку дає змогу

виявляти найбільш нестабільні сегменти діяльності підприємства з

негативними тенденціями змін. Але її застосування обмежене необхідністю

виділення узагальнюючого показника для підприємства, що несе середній

рівень ризику, є підсумковим для даного напряму оцінки і відповідно -

коефіцієнт якого прийнято за одиницю. Таке виокремлення не завжди

можливе (або доцільне). У таких випадках можна застосовувати модель

оцінки чутливості об’єкту дослідження до ризику.

6. Управління ризиком на підприємстві покликане виконувати:

- функції об’єкта управління (діяльність зі зниження величини

ризику, страхування ризику, економічних відносин та зв’язків між

суб’єктами виробничого процесу, ризикованих вкладень капіталу, організація

процесу управління ризиком);

- функції суб’єкта управління, (прогнозування (перспективна оцінка

змін стану об’єкта та його складових), організація (об'єднання працівників,

що займаються управлінням ризиками, на основі певних правил та процедур:

створення органів управління, побудова структури апарату управління,

84

розробка норм та нормативів), координація (узгодження роботи всіх ланок

системи управління ризиком), регулювання (коригуючий вплив на об’єкт,

спрямований на досягнення його стійкості щодо дії факторів ризику),

стимулювання (сприяння створенню зацікавленості працівників у

застосуванні процедур управління ризиком) та контроль (перевірка

організації роботи з регулювання рівня ризику)).

7. Вибір і застосування конкретних прийомів управління ризиком

залежать відрівня управління і конкретизується при переході з вищої ланки

управління на нижчу, тобто коли зменшується сфера впливу ризику і

конкретизується управління ним.

8. Різні типи менеджменту породжують різні типи ризиків, тому що,

по-перше, по-різному використовують інформацію як основу, а

прогнозування і планування – як інструмент менеджменту; по-друге,

неоднаково застосовують методи прогнозування і планування. Порівняльний

аналіз рішень, одержаних у межах різних типів менеджменту, дає змогу

суттєво знизити ступінь ризику рішення.

Результати даного розділу опубліковані в роботах [61, 154, 159, 160,

161, 165, 166, 170, 171, 173, 176, 177, 256, 257, 258, 259, 320].

85

ВИСНОВКИ

1. На основі результатів дослідження проблем ризику впродовж

останніх десятиліть інтенсивно формується окрема наука про економічний

ризик, що отримала назву “ризикологія”. Притримуючись сучасних поглядів

на ризик як об’єктивно-суб’єктивну категорію, можна стверджувати, що

ризик - це ситуативна характеристика розвитку системи у просторі і часі, яка

має об’єктивний характер і призводить до зміни рівноважної стійкості

системи (або її складових), відображає невизначеність реалізації цільових

завдань, зумовлену впливом ендогенних і/або екзогенних факторів та різних

варіантів дій (в т.ч. бездіяльності) суб'єктів ризику.

2. Економічний ризик – це складова діяльності суб’єктів

підприємництва, зумовлена дисбалансом розвитку економічних систем у

невизначеному середовищі функціонування і можливістю оцінити

ймовірність досягнення заданої мети чи відхилення від неї у ситуації

невідкладного вибору. Сприйняття ризику як системи ґрунтується на системі

постулатів. До основних властивостей економічного ризику необхідно

віднести невизначеність, конфліктність (суперечливість), альтернативність,

правомірність та результативність. Сутність економічного ризику втілюється

у функціях, які він виконує при здійсненні господарської діяльності в умовах

невизначеності.

3. Важливими елементами аналізу, оцінки та управління ризиками є їх

класифікація і розробка класифікатора, тобто класифікаційної системи,

адекватної парадигмі феномену ризику. Запропоновано ознаки класифікації

ризику згрупувати у два класи. Перший клас дає змогу здійснити

класифікацію економічних ризиків за основними виділеними ознаками на

усіх рівнях об’єктів і суб’єктів ризику, в основу формування другого класу

покладено рівень виникнення (сфера походження) економічних ризиків і

відповідно виділено мега-, макро-, мезо- і мікроризики.

86

4. Діагностика підприємств розглядається як процес розпізнавання і

виявлення на основі визначених ознак (ключових оцінних показників,

вивчення окремих результатів, неповної інформації) проблем у

функціонуванні об’єкта з метою оцінювання наявних тенденцій і виявлення

можливих перспектив його розвитку та аналіз варіантів найкращого

вирішення виявлених проблем.

5. Пропонується проводити інтегральну (синтетичну) оцінку ризику

діяльності підприємства, яка враховує весь спектр релевантних факторів

ризику і включає систему кількісних показників. Механізм діагностики

ризику можна розглядати як систему елементів (процеси діагностики),

призначених для перетворення вихідної інформації про стан об’єкта

управління шляхом проведення діагностичних процедур на можливі

рекомендації щодо зменшення негативних впливів і покращення

(відновлення) стану об’єкту.

6. Застосування моделі діагностики ризику діяльності підприємств

практично набагато спрощується за можливості формування єдиного

критерію оцінки (ключового показника ризику), який розглядається як

комплекс параметрів зміни стану об’єкту ризику, який з великою імовірністю

відображає зміну профілю ризику системи і дозволяє шляхом діагностування

намітити необхідні управлінські рішення щодо покращення (відновлення)

стану об’єкту ризику.

7. На основі сучасних розробок теорії ризику ми пропонуємо виділити

дві цілі управління ризиками підприємства: перша (стратегічна) мета

спрямована на забезпечення (збереження) стійкого розвитку підприємства

(стійкий розвиток передбачає наявність сталої тенденції до покращення

критеріальних показників діяльності); друга (поточна) мета передбачає

утримання величини ризику у допустимих для підприємства межах.

8. З огляду на розглянуті властивості -коефіцієнта, пропонується для

діагностики стійкості та діагностики розвитку у межах механізму

діагностики на різних рівнях управління використовувати розроблені

87

модифіковані формули даного показника, що застосовується як для оцінки

окремих показників, груп факторів ризику так і ризику об’єкта діагностики в

цілому. Залежно від заданого метою діагностики ступеня деталізації і

відповідно виділених рівнів дослідження мезоризиків, подальший розрахунок

агрегованих показників може здійснюватись за декількома сценаріями.

9. На мікрорівні (об’єкт діагностики – внутрішнє середовище

підприємства і прямі фактори зовнішнього середовища) діагностика ризику

може проводитися за трьома напрямами: діагностика стійкості; діагностика

розвитку; діагностика чутливості впливу. Діагностика стійкого розвитку

здійснюватиметься за -коефіцієнтом, для проведення діагностики

чутливості впливу при оцінюванні ризику найкраще застосовувати

загальновідомі показники статистичного методу оцінки ризику.

10.Орієнтуючись на мету дослідження і глибину діагностики

мезоризиків підприємства можна виділити дві групи ризиків: галузеві –

включають ризики за основними видами економічної діяльності та всередині

галузеві; регіональні. При оцінюванні будь-якої групи мезоризиків

пропонується дотримуватись системи базових критеріїв розрахунків, що

ґрунтуються на розробленій математичні моделі діагностики. На основі

аналізу наукової літератури, присвяченої підходам до виділення окремих

факторів ризику вважаємо доцільними на мезорівні для оцінювання ризику

виділити такі фактори: економічні; політико-адміністративні; суспільні;

науково-технічні та технологічні.

11.При обґрунтуванні конкретних рішень необхідно враховувати

величину очікуваної доходності (покращення чи погіршення показників, що

відображають ефективність функціонування об’єкта дослідження), оскільки

рівень ризику характеризує не майбутній стан об’єкта (або доходів від

прийняття певних ризикових рішень), а тільки його відхилення від очікуваної

величини. З цієї метою пропонується застосовувати додатковий показник, що

дозволить оцінити не лише ризик, а й ефективність (доходність) –

“коефіцієнт ризикової переваги”.

88

12.Для управління підприємством, розробки стратегії його розвитку

важлива оцінка сукупного (агрегованого) ризику певних видів діяльності і

підприємства в цілому. Агрегований ризик діяльності конкретного

підприємства будемо розглядати у двох аспектах: фінансовому (фінансово-

кредитному та фінансово-інвестиційному) і операційному (виробничому,

організаційно-управлінському та комерційному). Для оцінювання ризику

окремих видів діяльності підприємства можна додатково використовувати

апарати нечіткої логіки та нечітких множин, що об'єктивно дає змогу

моделювати виробничі, комерційні, фінансові та інвестиційно-інноваційні

аспекти діяльності підприємства.

13.Для діагностики фінансових результатів різних напрямів діяльності

підприємства ми пропонуємо використовувати цілу множину показників

доходності і рентабельності. Показники доходності окремих напрямів

діяльності дозволяють оцінити стабільність роботи і розширення масштабів

діяльності, прибутковість відповідно дає змогу дослідити ефективність

покриття витрат за різними напрямами діяльності підприємства. Загальним

(підсумковим) критерієм діяльності підприємства буде визначено відповідно

доходність та прибутковість звичайної діяльності. Розрахунки здійснюються

у межах методики діагностики стійкого розвитку підприємства.

14.Діагностика ризику за методикою стійкого розвитку дає змогу

виявляти найнестабільніші сегменти діяльності підприємства з негативними

тенденціями змін. Але її застосування обмежене необхідністю виділення

узагальнюючого показника для підприємства, що несе середній рівень

ризику, є підсумковим для даного напряму оцінки і відповідно -коефіцієнт

якого прийнято за одиницю. Таке виокремлення не завжди можливе (або

доцільне). У таких випадках можна застосовувати модель оцінки чутливості

об’єкта дослідження до ризику.

15.Управління ризиком – комплекс управлінських дій та заходів

впливу на суб’єкти господарської діяльності, який забезпечує максимально

широке охоплення можливих ризиків, обґрунтоване прийняття і доведення їх

89

впливу до оптимально можливих меж для зниження імовірності настання

негативних подій стохастичного характеру і нейтралізація їхніх наслідків.

16.Вибір і застосування конкретних прийомів управління ризиком

залежать від рівня управління і конкретизується при переході з вищої ланки

управління на нижчу, тобто коли зменшується сфера впливу ризику і

конкретизується управління ним. Різні типи менеджменту породжують різні

типи ризиків, тому що, по-перше, по-різному використовують інформацію як

основу, а прогнозування і планування – як інструмент менеджменту; по-

друге, неоднаково застосовують методи прогнозування і планування.

Порівняльний аналіз рішень, одержаних у межах різних типів менеджменту,

дає змогу суттєво знизити ступінь ризику, що обтяжує прийняте рішення.

90

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агапеев В.Е. Риск как основание защиты имущественных

интересов – участников дорожно-транспортных происшествий // Права и

свободы граждан и роль милиции в их обеспечении / В.Е. Агапеев, Д.М. 

Розанцева – М.: 1991. – 88 с.

2. Адамчук Н. Управление риском на предприятии и страхование /

Н. Адамчук, Д. Алешин // Управление риском. – 2001. – №1. – С. 32–39.

3. Адміністративно-територіальний устрій та сталий розвиток

регіону: Концептуальні основи та методологія / [В.М. Бабаєв, Л.Л.

Товажнянський, М.Д. Годлевський, О.С. Куценко, В.Л. Лисицький] /

Харківський нац. техн. ун-т. – Х.: НТУ “ХПІ”, 2006. – 315 с.

4. Алексеюк Л. Ризик – один із факторів формування прибутку / Л.

Алексеюк // Економіка, фінанси, право. – 2000. – №4. – С. 17–21.

5. Альгин А.П. Риск и его роль в общественной жизни / А.П. Альгин

– М.: Мысль, 1989. – 188 с.

6. Андреева В.Г. Синтез системы диагностики управления

финансовой деятельностью предприятия: дис... канд. экон. наук: 08.06.01 /

Донец. нац. ун-т. / Андреева Виктория Геннадьевна. – Донецк, 2004. – 271 с.

7. Андрійчук В. Менеджмент: прийняття рішень і ризик: навч. посіб.

/ В. Андрійчук, Л. Бауер – К.: КНЕУ, 1998. – 316 с.

8. Антикризисное управление: учеб. / [Э. М. Коротков, А. А. Беляев,

Д. В. Валовой, Н.И. Глазунова, М.Р. Ефимова] ; ред. Э.М. Коротков. – М.:

ИНФРА-М, 2003. – 431 с.

9. Багиева М.Н. Концептуальные основы анализа и оценки рисков

предприятия: учеб. пособие по курсу “Управление рисками” / М.Н.

Багиева. / Санкт-Петербургский гос. ун-т экономики и финансов – СПб.:

Изд-во СПб ГУЭФ, 2001. – 51 с.

10. Бадзь К.М. Математичне моделювання в управлінні фінансовою

діяльністю підприємства: дис... канд. екон. наук: 08.03.02 / Львів. держ. Ун-т

ім.. Івана Франка. / Бадзь Катерина Михайлівна. – Львів, 1998. – 151 с.

11. Бадрак О.С. Удосконалення фінансового механізму забезпечення

сталого розвитку України: дис... канд. екон. наук: 08.08.01 / НАН України;

Рада по вивченню продуктивних сил України. / Бадрак Олександр

Сергійович. – К., 2006. – 239 с.

12. Бажин И.И. Информационные системы менеджмента / И.И.

Бажин. – М.: ГУ–ВШЭ, 2000. – 688 с.

13. Байцим В.Ф. Підприємницька модель антикризового управління

підприємством: дис... канд. екон. наук: 08.06.02 / Харків. держ. екон. ун-т. /

Байцим Василь Федорович. – Х., 2001. – 238 с.

14. Бакаєв Л.О. Кількісні методи в управлінні інвестиціями: навч.

посібн. / Бакаєв Л.О. – К.: КНЕУ, 2000. – 151 с.

15. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент / И.Т. Балабанов. – М.: Финансы

и статистика, 1996. – 192 с.

16. Балашова Н. Управление операционным риском: анализ

современных тенденций / Н. Балашова // Рынок ценных бумаг. – 2001. – №7.

– С. 68–70.

17. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового

управління / [Т. С. Клебанова, О. М. Бондар, О. В. Мозенков, О.В. Раєвнева,

Н.А. Дубровіна] ; ред. О.В. Мозенков. – Х. : ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 271 с.

18. Бердникова Т.Б. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной

деятельности предприятия: учеб. пособие / Т.Б. Бердникова. – М.: ИНФРА–

М, 2002. – 214 с.

19. Березанська Н.І. Економічний ризик у суспільстві / Н.І.

Березанська // Фінанси України. – 2003. – № 8. – С. 74–76.

20. Бернар И. Толковый экономический и финансовый словарь: в 2–х

т. / И.Бернар, Ж.–К.Колли ; пер с фр. – М.: Междунар. отношения. – 1997. –

Т.2. – 1997. – 760 с.

92

21. Білошкурський М.В. Деякі особливості діагностики кризового

стану підприємства / М.В. Білошкурський // Актуальні проблеми економіки.

– 2005. – № 3. – С. 85–89.

22. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента / И.А. Бланк. – К.:

Ника–Центр, 1999. – 592 с.

23. Бланк И.А. Управление финансовыми рисками / И.А. Бланк. – К.:

Ника–Центр, 2005. – 600 с.

24. Блюмин И.Г. Субъективная школа в политической экономике.

Австрийская и англо–американская школа. / И.Г. Блюмин. – М.:

Коммунистич. акад., 1967. – 338 с.

25. Бобришева-Шкарлет Т.О. Діагностика та оцінка кризового стану

суб'єктів підприємницької діяльності: автореф. дис. на здобуття наук.

ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 “Економіка, організація і управління

підприємствами” / Київ. нац. екон. ун-т. / Бобришева-Шкарлет Тетяна

Олегівна. – К., 2004. – 20 с.

26. Бондаренко Л.А. Побудова системи ризик-менеджменту в

комерційному банку / Л.А. Бондаренко // Фінанси України. – 2003. – №9. –

С. 85–93.

27. Бондаренко М.В. Управління процесом забезпечення загальної

стійкості промислового підприємства: автореф. дис... канд. екон. наук:

08.06.01 “Економіка, організація і управління підприємствами” / Харьк.

держ. екон. ун-т. / Бондаренко Марина Владиславівна. – Х., 2002. – 18 с.

28. Борисов А.Н. Модели принятия решений на основе

лингвистической переменной / А.Н. Борисов, А.В. Алексеев, О.Д. Крумберг.

– Рига: Зинатне, 1982. – 256 с.

29. Бочарников В.П. Fuzzy Technology: основы моделирования и

решения экспертно–аналитических задач / В.П. Бочарников, С.В.

Свешников. – К.: Эльга, Ника-Центр, 2003 . – 296 с.

30. Бурденко І.М. Фінансово-економічні механізми інноваційно-

інвестиційного розвитку України: колективна наук. монографія / [І.М.

93

Бурденко, Ю.М. Вербицька, О.В. Герасименко, О.І. Гуменюк, В.Г.

Дем'янишин] / Національна академія управління / Олександр Анатолійович

Кириченко (наук.ред.). — К. : НАУ, 2008. — 252 c.

31. Буянов А.П. Рискология (управление рисками): учеб. пособие. /

А.П. Буянов, К.А. Кирсанов, Л.М. Михайлов. – М.: Издательство Экзамен,

2003. – 384 с.

32. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и управление стоимостью

предприятия / С.В. Валдайцев. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 720 с.

33. Ванюшкін О.С. Оптимізація співвідношення “ризик – витрати –

прибуток” інвестиційних проектів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня

канд. техн. наук: 05.13.22 “Управління проектами і програмами” / Київ. нац.

ун-т будівництва і архітектури. / Ванюшкін Олександр Сергійович. – К.,

2003. – 15 с.

34. Вартанов А.С. Экономическая диагностика деятельности

предприятия: организация и методология / А.С. Вартанов. – М.: Финансы и

статистика, 1991. – 81 с.

35. Василенко В.А. Диагностика устойчивого развития предприятий /

В.А. Василенко / Таврический нац. ун-т им. В.И. Вернадского. – К. : Центр

учебной литературы, 2005. – 142 с.

36. Василенко В.А. Менеджмент устойчивого развития предприятий /

В.А. Василенко / Таврический нац. ун-т им. В.И. Вернадского. – К. : Центр

учебной литературы, 2005. – 648 с.

37. Верба В.А. Організація консалтингової діяльності: навч. посіб. /

В.А. Верба, Т.І. Решетняк. – К.: КНЕУ, 2000. – 242 с.

38. Верлен Т. Теория праздного класса / Т. Верлен. – М.: Прогресс,

1982. – 367 с.

39. Версаль Н.І. Кредитні ризики як важлива складова ризиків

банківської діяльності / Н.І. Версаль, С.М. Олексієнко // Фінанси України. –

2002. – № 8. – С. 86– 95.

94

40. Верченко П.І. Багатокритеріальність і динаміка економічного

ризику (моделі та методи) / П.І. Верченко / Київський нац. екон. ун-т ім.

Вадима Гетьмана. – К. : КНЕУ, 2006. – 272 с.

41. Вилкас Э.Й. Оптимальность в играх и решениях / Э.Й. Вилкас. –

М.: Наука, 1990. – 256 с.

42. Вітлінський В.В. Аналіз, моделювання та управління економічним

ризиком: навч.посібник / Вітлінський В.В., Верчено П.І. – К.: КНЕУ, 2000. –

292 с.

43. Вітлінський В.В. Кількісне оцінювання ризику у фінансово-

економічній сфері / В.В. Вітлінський, Г.І. Великоіваненко // Фінанси

України. – 2003. – №11. – С. 16–24.

44. Вітлінський В.В. Моделювання економіки: навч. посіб. / В.В.

Вітлінський. – К.: КНЕУ, – 2003. – 408 с.

45. Вітлінський В.В. Оцінка, моделювання та оптимізація управління

економічним ризиком: дис… д–ра. екон. наук: 08.03.02 / Київ. нац. екон. ун-

т. / Вітлінський Вальдемар Володимирович – К.: 1996. – 322 с.

46. Вітлінський В.В. Ризик у менеджменті / В.В. Вітлінський, С.І.

Наконечний. – К.: ТОВ “Борисфен –М”, 1996. – 336 с.

47. Вітлінський В.В. Ризикологія в економіці та підприємництві:

монографія / Вітлінський В.В., Великоіваненко Г.І. – К.: КНЕУ, 2004. – 480

с.

48. Вітлінський В.В. Фінансовий ризик і методи його вимірювання /

В.В. Вітлінський, Г.І. Великоіваненко // Фінанси України. – 2000. – №5. –

С. 13–23.

49. Внукова Н.М. Економічна оцінка ризику діяльності підприємств:

проблеми теорії та практики / Н.М. Внукова, В.А. Смоляк. / Харків. нац.

екон. ун-т. – Х. : ВД “ІНЖЕК”, 2006. – 181с.

50. Воронкова А.Э. Стратегическое управление

конкурентоспособным потенциалом промышленных предприятий: дис... д–

95

ра екон. наук: 08.06.01 / Восточноукр. нац. ун-т. / Воронкова Алла Эженовна

– Луганск, 2001. – 482 с.

51. Гавриленко Ю.А. Модель оценки эффективности инновационных

проектов с пофакторным учетом рисков: автореф. дис. на соискание учен.

степ. канд. экон. наук: 08.00.02 “Мировое хозяйство и международные

экономические отношения” / Єреван. гос. ун-т. / Гавриленко Юрий

Александрович. – Ереван, 2003. – 20 с.

52. Гайворонська Ю.Є. Методичні основи функціонування механізму

антикризового управління підприємством: дис... канд. екон. наук: 08.06.01 /

Нац. транспортний ун-т. / Гайворонська Юлія Євгеніївна – К., 2006. – 185 с.

53. Гаймидаров П. Ризик-менеджмент в банку / П. Гаймидаров //

Регіональна економіка. – 2003. – № 4. – С. 140-145.

54. Галасюк В. Риск как один из неотъемлемых факторов бизнеса /

В. Галасюк, М. Сорока, В. Галасюк // Економіка, фінанси. Право. – 2002. – №

2. – С. 17–23.

55. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія,

ефективність / В. Г. Герасимчук. – К. : Вища школа, 1995. – 120 с.

56. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку:

методологія формування, механізми реалізації / З.В. Герасимчук. / НАН

України; Ін-т регіональних досліджень. – Луцьк : Надстир'я, 2001. – 528 с.

57. Гермейер Ю.Б. Игры с непротивоположными интересами /

Ю.Б. Гермейер. – М.: Наука, 1976. – 327 с.

58. Гетьман О.О. Економічна діагностика: навч. посібн. / О.О.

Гетьман, В.М. Шаповал. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 307 с.

59. Глущенко В.В. Управление рисками. Страхование / В.В.

Глущенко. – г. Железнодорожный, Моск. обл.: ТОО НПЦ “Крылья”, 1999. –

336 с.

60. Гобсон Дж. Проблемы бедности и безработицы / Дж. Гобсон. –

СПб.: 1900. – 443 с.

96

61. Головач Т.В. Оцінка ризику діяльності підприємства / Т.В.

Головач, В.В. Лук‘янова, В.В. Швид // Вісник Технологічного університету

Поділля. Серія: Економічні науки. – Хмельницький: ТУП, 2002. – №2, ч.1. –

С. 289–292.

62. Голуб В. Кредитні ризики комерційних банків як об’єкт

управління / В. Голуб // Вісник Київ. нац. екон. ун-ту. – 2001. – №5. – С. 46–

60.

63. Грабовський І.С. Механізм управління ризиками інвестиційних

проектів на підприємствах: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. екон.

наук: 08.06.01 “Економіка, організація і управління підприємствами” /

Дніпропетров. ун-т економіки і права. / Грабовський Ігор Сергійович. –

Донецьк, 2003. – 20с.

64. Гранатуров В,М. Управление предпринимательскими рисками:

вопросы теории и практики / В.М. Гранатуров, И.В. Литовченко. – Одесса :

МЧП “Эвен”, 2005. – 204 с.

65. Гранатуров В. М. Аналіз підприємницьких ризиків: проблеми

визначення, класифікації та кількісної оцінки / В. М. Гранатуров, І. В.

Литовченко, С. К. Харічков. / НАН України; Інститут проблем ринку та

економіко–екологічних досліджень – Одеса, 2003. – 164 с.

66. Гранатуров В.М. Экономический риск: сущность, методы

измерения, пути снижения: учебное пособие / В.М. Гранатуров. – М.:

Издательство Дело и Сервис, 2002. – 160 с.

67. Грачов В.І. Класифікація ризиків та управління ними / В.І. Грачов,

Т.П. Корда. // Фінанси України. – 2002. – №10. – С. 56–60.

68. Гречан А.П. Сучасні підходи до оцінки інноваційного потенціалу

промислових підприємств / А.П. Гречан // Зб. наук. праць Луцького

державного технічного університету. Серія: Економіка та менеджмент. /

відп. ред. д.е.н., проф. Герасимчук З.В. – Луцьк: Луцький держ. технічний

ун-т, 2006. – С. 120-127.

97

69. Грунин О.А. Экономическая безопасность организации / О.А.

Грунин, С.О. Грунин. – СПб.: Питер, 2002. – 160 с.

70. Давидова Р.Т. Понятие, признаки, критерии, виды и особенности

экологических рисков / Р.Т. Давидова // Управление риском. – 2002. – №3. –

С. 42.

71. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. /

В. Даль. – М.: Рус. яз., 1980. – Т. 4 – 683 с.

72. Данилишин Б.М. Эколого-экономические проблемы обеспечения

устойчивого развития производительных сил Украины / Б.М. Данилишин.  –

К.: СОПС НАН Украины, 1996. – 257 с.

73. Дєєва Н.Е. Організаційно-економічний механізм управління

екологічними ризиками: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. екон.

наук: 08.08.01 “Економіка природокористування і охорони навколишнього

середовища” / Нац. гірничий ун-т. / Дєєва Наталія Едуардівна. – Д., 2004. –

19 с.

74. Диагностика банкротства, санация и перспективная оценка

средств предприятия в условиях влияния негативных внешних факторов /

[Малышенко В.А., Малышенко К.А., Поповченко О.Н., Рябчиков М.А.] ;

общ.ред. В.В. Дорофиенко / – Донецк: ВИК, 2003. – 228 с.

75. Діагностика стану підприємства: теорія і практика / [А. Е.

Воронкова, Р. З. Вечерковські, Д. К. Воронов, Е.Н. Коренєв, І.В. Мажура] ;

заг.ред. А.Е. Воронкова. / Харків. нац. екон. ун-т. – Х. : ВД “ІНЖЕК”, 2006. –

447 с.

76. Діаностика стану підприємства: теорія і практика: монографія / за

заг. ред. проф. А.Е. Воронкової. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2006. – 448 с.

77. Діяльність підприємств-суб'єктів підприємницької діяльності:

стат. зб. / за ред. І.М. Жук. – К., 2006. – Ч.IІ – 210 с.

78. Діяльність підприємств-суб'єктів підприємницької діяльності:

стат. зб. / за ред. І.М. Жук. – К., 2006. – Ч.І – 164 с.

98

79. Дмитренко А.І. Діагностика ймовірності банкрутства підприємств

та формування антикризових програм їх діяльності (за матеріалами

взуттєвих підприємств України): автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд.

екон. наук: 08.06.01 “Економіка, організація і управління підприємствами” /

Київ. нац. екон. ун-т. / Дмитренко Артем Іванович. – К., 2004. – 19 с.

80. Дорогунцов С.І. Безпека розвитку і безпека стабільності –

відповідь на виклики глобалізації / С.І. Дорогунцов, О.М. Ральчук, А.М.

Федорищева. / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України.

– К. : Т-во “Знання України”, 2004. – 39 с.

81. Дорогунцов С., Федорищева А. Сталість розвитку еколого–

економічного потенціалу України та її регіонів / С. Дорогунцов , А.

Федорищева  // Економіка України. – 1996. – №7. – С. 4–17.

82. Дубров А.М. Моделирование рисковых ситуаций в экономике и

бизнесе: учеб. пособие/ под ред. Б.И. Лагоши. – М.: Финансы и статистика,

1999. – 176 с.

83. Дуброва О.С. Формування комплексної системи управління

господарськими ризиками (за матеріалами підприємств олійно-жирової

галузі України): дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Київ. нац. екон. ун-т. /

Дуброва Оксана Станіславівна. – К., 2004. – 297 с.

84. Егоров П.В. Диагностика управления финансовой деятельностью

предприятия / П.В. Егоров, В.Г. Андреева. – Донецк : ООО “Юго–Восток,

Лтд”, 2005. – 202 с.

85. Егорова Е.Е. Еще раз о сущности риска и системном подходе /

Е.Е. Егорова. // Управление риском. – 2002. – № 2. – С. 9–12.

86. Економіка України: Підсумки перетворень та перспективи

зростання: монографія ; за ред. В.М. Гейця. – Х.: Форт, 2000. – 392 с.

87. Економічна енциклопедія: у 3 т. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп.

ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – Т.2. – 848 с.

88. Елисеева И.И. Группировка, корреляция, распознавание образов /

Елисеева И.И., Рукавишников В.О. – М.: Статистика, 1997. – 196 с.

99

89. Елисеева О.К. Диагностика управления производственно–

экономическими системами / О.К. Елисеева, А.Н. Марюта, В.Н. Цзунов. –

Днепропетровск: Наука и образование, 2004. – 191 с.

90. Ермолаев Ю.М. Об исследованиях в области риска / Ю.М.

Ермолаев, В.С. Михалевич. – М.: ИК им. В.М.Глушкова, 1991. – 10 с. –

(Препринт).

91. Ермолаев Ю.М. Стохастические модели и методы в

экономическом планировании / Ю.М. Ермолаев, В.С. Михалевич. – М.:

Наука, 1979. – 254 с.

92. Євдокимов Н.М. Економічна діагностика: навч. посібн. / Н.М.

Євдокимов, А.В. Кирієнко. – К.: КНЕУ, 2003. – 110 с.

93. Єлісєєва О.К. Економічна діагностика в управлінні виробничо–

економічними системами (статистичний аспект) / О.К. Єлисєєва. – Д. : Наука

і освіта, 2006. – 292 с.

94. Жданов С.А. Экономические модели и методы в управлении /

С.А.  Жданов. – М.: Дело и Сервис, 1998. – 175 с.

95. Заде Л. Понятие лингвистической переменной и ее применение к

принятию приближенных решений / Л. Заде : пер.с англ. – М.: Мир, 1976. –

167 с.

96. Зомбард В. Буржуа / В. Зомбард : пер. с нем. – М.: Наука, 1983. –

443 с.

97. Зубков В.И. Социологическая теория риска: монография /

В.И. Зубков. – М.: Изд–во РУДН, 2003. – 230 с.

98. Ивахнюк Д. Экстремумы и оптимум / Д. Ивахнюк // РИСК. –

2002. – №1. – С. 66–69.

99. Истомина Т.А. Диагностика кризисных ситуаций в процессе

управления реструктуризацией предприятия: дис. канд... экон. наук: 08.06.01

/ Харьк. гос. экон. ун-т. / Истомина Татьяна Анатолиевна. – Х., 2002. – 191 с.

100

100. Іващук Н. Л. Застосування кількісних методів в управлінні

операційним ризиком / Н. Л. Іващук // Вісник Національного університету

“Львівська політехніка”. – 2006. – №4 (554). – С. 255–261.

101. Івченко І.Ю. Економічні ризики: навч. пос. / І.Ю. Івченко/ – К.:

Центр навчально літератури, 2004. – 304 с.

102. Ігнатьєва А.І. Стратегічний менеджмент: Теорія, методологія,

практика: монографія / А.І. Ігнатьєва. – К.: Знання України, 2005. – 250 с.

103. Ілляшенко С.М. Екологічні ризики інновацій: класифікація та

аналіз / Ілляшенко С.М., Божкова В.В. // Фінанси України. – 2005. – № 1. – С.

49–59.

104. Каминський П.Д. Удосконалення механізму сталого розвитку

промислового підприємства в умовах нестабільної кон'юнктури: автореф.

дис... канд. екон. наук: 08.06.01 “Економіка організація і управління

підприємствами” / Донец. держ. ун-т економіки і торгівлі ім.. М. Туган-

Барановського / Каминський Павло Дмитрович. – Донецьк, 2004. – 19 с.

105. Камінський А.Б. Економіко-математичне моделювання

фінансових ризиків: дис…д-ра екон.наук: 08.00.11 / Київ. нац. ун-т ім. Т.

Шевченка / Камінський Андрій Борисович. – К., 2007. – 415 с.

106. Камінський А.Б. Концептуальні підходи до вимірювання

фінансових ризиків / А.Б. Камінський //Фінанси України. – 2006. – №5. – С.

78–85.

107. Карман С.В. Оцінка та прогнозування економічного ризику у

сфері переробки соняшнику: дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / Таврійська

держ. агротехнічна акад. / Карман Сергій Вікторович. – Мелітополь, 2003. –

187 с.

108. Карпінський Б.А. Сталий розвиток економіки: узагальнена модель

/ Б.А. Карпінський, С.М. Божко. – Л. : Логос, 2005. – 255 с.

109. Качалов Р.М. Управление хозяйственным риском / Р.М. Качалов.

– М.: Наука, 2002. – 192 с.

101

110. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег /

Ассоциация российских вузов / Дж.М. Кейнс ; пер.с англ. Н.Н. Любимов. –

М. : Гелиос АРВ, 1999. – 352 с.

111. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків / М.С. Клапків. –

Тернопіль: Економічна думка, 2002. – 570 с.

112. Класифікатор видів економічної діяльності. ДК 009:1996.

[Прийнято наказом Державного комітету по стандартизації, метрології та

стандартизації від 22 жовтня 1996 р. № 441] [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://search.liga.net/l_doc2.nsf/link1?OpenAgent&id=fin18658&ed=

2005_12_26

113. Класифікатор видів економічної діяльності. ДК 009:2005.

[Прийнято наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. №

375] [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://search.liga.net/l_doc2.nsf/link1?

OpenAgent&id=fin18658&ed=2005_12_26

114. Клебанова Т.С. Теория экономического риска: учеб. пособие для

вузов / Т.С. Клебанова, Е.В. Раевнева. – Х.: Изд. Дом “ИНЖЭК”, 2003.–

152 с.

115. Клейнер Г.Б. Предприятие в нестабильной экономической среде:

риски, стратегии, безопасность / Г.Б. Клейнер, В.Л. Тамбовцев,

Р.М. Качалов. – М.: Экономика, 1997. – 288 с.

116. Клименко С.М. Обґрунтування господарських рішень та оцінка

ризиків: навч.посібник / С.М. Клименко, О.С. Дуброва/ – К.: КНЕУ, 2005. –

252 с.

117. Клочан В.П. Методичні підходи діагностики можливого

банкрутства сільськогосподарських підприємств / В.П. Клочан, Н. І.

Костаневич // Економіка АПК. – 2003. – № 6. – С. 69–74.

118. Ключка В.Л. Механізм антикризового державного регулювання

галузевих ринків: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. наук з держ.

102

упр.: 25.00.02 “Механізми державного управління” / Донец. держ. ун-т

управління. / Ключка Віталій Леонідович. – Донецьк, 2006. – 20 с.

119. Ковалев А.П. Диагностика банкротства / А.П. Ковалев. – М.: АО

“Финстатинформ”, 1995. – 96 с.

120. Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры / В.В.

Ковалев. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 560 с.

121. Коваленко Ю.О. Механізм адаптації підприємств до ризику: дис...

канд. екон. наук: 08.06.01 / Донец. нац. ун-т. / Коваленко Юлія

Олександрівна. – Донецьк, 2003. – 245 с.

122. Ковальчук К.Ф. Методи інтелектуальної підтримки прийняття

економічних рішень: автореферат дис. на здобуття наук. ступ. д-ра екон.

наук: 08.03.02 “Економіко-математичне моделювання” / НАН України; Ін-т

кібернетики ім.. В.М. Глушкова / Ковальчук Костянтин Федорович. – К.,

1996. – 32 с.

123. Козаченко А.В. Экономическая безопасность предприятия:

сущность и механизм обеспечения: монография / А.В. Козаченко, В.П.

Пономарев, О.М. Ляшенко. – К.: Либра, 2003. – 280 с

124. Козаченко С.В. Діагностика та оцінка кризового стану суб'єктів

підприємницької діяльності: навч. посіб. / Між нар. наук.-техн. ун-т ;

Чернігівський ін-т інформації, бізнесу і права / С.В. Козаченко, С.М.

Шкарлет, Т.О. Бобришева–Шкарлет. – Чернігів: РВК “Деснянська правда”,

2005. – 263 с.

125. Козловський С.В. Макроекономічне моделювання та

прогнозування валютного курсу в Україні на основі нечіткої логіки: автореф.

дис на здобуття наук. ступ. канд. екон. наук: 08.03.02 “Економіко-

математичне моделювання” / Технологічний ун-т Поділля / Козловський

Сергій Володимирович. – Хмельницький, 2005. – 20 с.

126. Колесарь Е. Модели диагностики банкротства предприятий

Украины / Е. Колесарь // Економіст. – 2002. – №10. – С.60–63.

103

127. Коллас Б. Управление финансовой деятельностью передприятия.

Проблемы, концепции и методы / Б. Колас ; пер. с франц. проф. Я.В.

Соколова. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – 576 с.

128. Колос А.Л. Моделювання процесів антикризового управління

підприємством: дис... канд. екон. наук: 08.03.02 / Харків. держ. екон. ун-т. /

Колос Андрій Леонідович. – Х., 2001. – 241 с.

129. Конкурентоспроможність і сталий розвиток у глобальній

перспективі: матеріали міжнар. наук. конф. з нагоди 10-ліття Відділу

глобалістики, геополітики та геоекономіки ІСЕМВ НАН України / НАН

України ; Ін-т світової економіки і міжнародних відносин ; Ін-т соціології

НАН України ; Між нар. асоціація “Україна–Римський клуб” ; наук.ред. О.Г.

Білорус, В.М. Ворона. – К., 2005. – 203 с.

130. Конкуренция и управление рисками на предприятиях в условиях

рынка / [Н. Цай, П. Г. Грабовой, Б. С. Марашда] – М.: Изд-во “Аланс”, 1997.

– 288 с.

131. Кононенко О. Анализ финансовой отчетности / О. Кононенко/ –

Х.: Фактор, 2003. – 148 с.

132. Контроллинг как инструмент управления предприятием / [под ред.

Н.Г. Данилочкиной]. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 278 с.

133. Концепція сталого розвитку України (проект) // Світ. – 1997. –

№12. – Вересень. – С. 4–6.

134. Копилюк О. І. Фінансова санація та банкрутство підприємств:

навч. посіб. / О. І. Копилюк, А. М. Штангрет – [2-e вид.]. – Л.: Українська

академія друкарства, 2005. – 150 с.

135. Корецька С.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств:

навч. посібник / Корецька С.О. – Запоріжжя : Гуманітарний ун-т

“Запорізький ін-т держ. та муніципального управління”, 2005. – 159с.

136. Коритько Т.Ю. Організаційно-економічний механізм управління

фінансовими ризиками на підприємствах: автореф. дис. на здобуття наук.

ступ. канд. екон. наук: 08.06.01 “Економіка, організація і управління

104

підприємствами” / Призов. держ. техн. ун-т. / Коритько Т.Ю. – Маріуполь,

2005. – 18 с.

137. Коротких Н. Предпринимательский риск как объект страхования /

Н. Коротких // Управление риском. – 2001. – № 3. – С. 49–52.

138. Костирко Л.А. Диагностика потенциала финансово–

экономической устойчивости предприятия: монография / Л.А. Костирко. –

Луганск: Изд-во СНУ им. В. Даля, 2004. – 240 с.

139. Костирко Л.А. Формування механізму фінансової стратегії

сталого розвитку підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступ.. д–ра

екон. наук: 08.04.01 “Фінанси, грошовий обіг і кредит” / НАН України; Ін-т

економіки пром-сті. / Костирко Лідія Андріївна. – Донецьк, 2004. – 31 с.

140. Кофман А. Введение в теорию нечетких множеств / А. Кофман. –

М.: Радио и связь, 1982. – 432 с.

141. Кочетков В.Н. Экономический риск и методы его измерения:

учеб. Пособие / В.Н. Кочетков, Н.А. Шипова. – К.: Европейский

университет финансов, информационных систем, менеджмента и бизнеса,

2000. – 68 с.

142. Красиков С. Риски: социологические подходы / С. Красиков //

Управление риском. – 2001. – №4. – С. 23–27.

143. Кредитний ризик комерційного банку: навч. посібник/ [В.В.

Вітлінський, О.В. Пернарівський, Я.С. Наконечний, Г.І. Велікоіваненко] ; pа

ред. В.В. Вітлінського. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 251 с.

144. Кризові явища у світовій економіці та антикризова політика

України / [В. М. Геєць, О. І. Барановський, Ю. В. Василенко, Т.П. Вахненко,

С.О. Кораблін] ; ред. В.М. Геєць. – К.: НАН України; Ін-т екон.

прогнозування 2002. – 76 с.

145. Кузьменко В.В. Економічна безпека та сталий розвиток: взаємодія

на регіональному рівні: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. екон.

наук: 08.00.01 “Економічна теорія та історія економічної думки” / Кузьменко

Вікторія Валеріївна. – Донецьк, 2007. – 20 с.

105

146. Куроптев Н. Уточнение к понятийному аппарату / Н. Куроптев. //

РИСК. – 2004. – № 4. – С. 30–32

147. Ладенко И.С. Интеллектуальные системы и информатика /

И.С. Ладенко, В.Г. Поляков. – М.: Знание, 1991, – 48 с.

148. Лактионова А.А. Управление инвестиционными рисками в

производственно-хозяйственных системах: дис... канд. экон. наук: 08.02.03 /

Донец. нац. ун-т. / Лактионова Александра Анатольевна. – Донецк, 2004. –

270 с.

149. Лепа Н.Н. Моделирование процессов управления развитием

предприятий: монография / Н.Н. Лепа, Р.Н. Лепа, А.И. Пушкарь. – Донецк:

ООО “Юго–Восток, ЛТД”, 2005. – 448 с.

150. Литовченко І. В. Обґрунтування складу ризиків та їх рівня при

оцінці загроз діяльності підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступ.

канд. екон. наук: 08.06.01 “Економіка, організація і управління

підприємствами” / Одеська нац. акад. зв’язку ім. О.С. Попова. / Литовченко

Ігор Володимирович. – О., 2004. – 20 с.

151. Логистика, эффективность и риски внешнеэкономических

операций / [К.В. Захаров, А.В. Цыганок, В.П. Бочарников, А.К. Захаров] –

К.: ИНЭКС, 2000. – 258 с.

152. Лук‘янова В.В. Діагностика фінансових результатів діяльності

підприємства / В.В. Лук‘янова // Вісник Технологічного університету

Поділля. Серія: Економічні науки. – Хмельницький: ТУП, 2005. – №5. – Т.2.

– С. 20–24.

153. Лук‘янова В.В. Еволюція поглядів на феномен ризику / В.В.

Лук‘янова // Науковий вісник. Одеський державний економічний

університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. / Науки: економіка,

політологія, історія. – Одеса: ОДЕУ, 2006. – №3 (23). – С. 3–14.

154. Лук‘янова В.В. Економічний ризик: навч. посіб. / В.В. Лук‘янова,

Т.В. Головач– К.: Академія, 2007. – 464 с.

106

155. Лук‘янова В.В. Комп'ютерний аналіз даних: навч. посіб. /

В.В. Лук‘янова – К.: Академія, 2003. – 352 с.

156. Лук‘янова В.В. Математичне забезпечення діагностики об’єкту

господарської діяльності з урахуванням ризику (на прикладі оцінки

мезоризиків) / В.В. Лук‘янова // Економіка і прогнозування. – 2008. – № 2. –

С. 128–139.

157. Лук‘янова В.В. Методологічні підходи до класифікації ризиків /

В.В. Лук‘янова // Вісник Хмельницького національного університету. Серія:

Економічні науки. – Хмельницький: ХНУ, 2007. –№3. – Т.2. – С. 130–137.

158. Лук‘янова В.В. Обґрунтування і вибір критеріїв для процесу

діагностики ризику / В.В. Лук‘янова // Вісник Хмельницького національного

університету. Серія: Економічні науки. – Хмельницький: ХНУ, 2008. – №4.

– Т.1. – С. 115–124.

159. Лук‘янова В.В. Особисті фактори при прийнятті управлінських

рішень за умов ризику / В.В. Лук‘янова // Социально–экономические

аспекты промышленной политики. Управление человеческими ресурсами:

государство, регион, предприятие: сб.науч.тр. / НАН Украины. Институт

экономики промышленности. –– Донецк: НАН Украины. Ин-т экономики

пром-сти; Амоша А.И. (отв.ред.) и др. – 2006. – Т.3. – С. 134–140.

160. Лук‘янова В.В. Оцінка агрегованого ризику діяльності

підприємства / В.В. Лук‘янова // Фінанси України. – 2004. – № 6. – С. 74–81.

161. Лук‘янова В.В. Оцінка внутрішнього ризику діяльності

підприємства / В.В. Лук‘янова // Вісник Технологічного університету

Поділля. Серія: Економічні науки. – Хмельницький: ТУП, 1999. – №5. – С.

72–74.

162. Лук‘янова В.В. Оцінка ефективності підприємства і

підприємництва /В.В. Лук‘янова//Вісник Донецького державного

університету економіки і торгівлі. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. – №4. – С.

110–116.

107

163. Лук‘янова В.В. Оцінка ризику регіонів України / В.В. Лук‘янова //

Вісник Хмельницького національного університету. Серія: Економічні

науки. – Хмельницький: ХНУ, 2008. –№3. – Т.1. – С. 34–43.

164. Лук‘янова В.В. Оцінка рівня галузевого ризику (на прикладі

машинобудування та харчової промисловості) / В.В. Лук‘янова // Вісник

Хмельницького національного університету. Серія: Економічні науки. –

Хмельницький: ХНУ, 2007. –№4. – Т.2. – С. 75–80.

165. Лук‘янова В.В. Розробка програми управління ризиком на

підприємстві / В.В. Лук‘янова // Вісник Хмельницького національного

університету. Серія: Економічні науки. – Хмельницький: ХНУ, 2006. –№2. –

Т.2. – С. 27–31.

166. Лук‘янова В.В. Система управління підприємницьким ризиком //

Сучасні концепції менеджменту: навч. посіб.; за ред. Л.І. Федулової. – К.:

Центр учбової літератури, 2007. – С. 475–529.

167. Лук‘янова В.В. Статистична оцінка динаміки фінансових

результатів підприємства / В.В. Лук‘янова // Вісник Технологічного

університету Поділля. Серія: Економічні науки. – Хмельницький: ТУП, 2004.

– №4.– Т.2, ч.1. – С. 16–19.

168. Лук‘янова В.В. Статистична оцінка діяльності підприємства за

умов ризику / В.В. Лук‘янова // Вісник соціально-економічних досліджень. –

Одеса: Одеський державний економічний університет, 2005 – Вип.19. –

С. 162–168.

169. Лук‘янова В.В. Статистичні методи вивчення динаміки та

процедури їх виконання на ЕОМ / В.В. Лук‘янова // Вісник Технологічного

університету Поділля. Серія: Економічні науки. – Хмельницький: ТУП, 2003.

– №2. – Т.2. – С. 153–157.

170. Лук‘янова В.В. Теоретичні аспекти управління підприємством в

умовах невизначеності / В.В. Лук‘янова // Вісник Хмельницького

національного університету. Серія: Економічні науки. – Хмельницький:

ХНУ, 2006. – №4. – Т.1. – С.111–116.

108

171. Лук‘янова В.В. Теоретичні підходи до управління підприємством

в умовах невизначеності / В.В. Лук‘янова // Вісник Київського

національного торговельно-економічного університету. – Київ: КНТЕУ,

2006. – №1. – С. 28–32.

172. Лук‘янова В.В. Управління екологічним ризиком інновацій у

регіоні / В.В. Лук‘янова // Актуальні проблеми державного управління: зб.

наук. праць. – Х: В-во ХарРІ НАДУ, 2006. –№2 (29), ч.2. – С. 330–338.

173. Лук'янова В.В. Діагностика ризику // Економічна діагностика:

навч. посіб.; за ред. Т.Ф.Косянчук. – Львів: Новий світ – 2000, 2007. – С.

316–375.

174. Лук'янова В.В. Діагностика ризику діяльності підприємства /

В.В. Лук‘янова. – Хмельницький: ПП Ковальський В.В, 2007. – 312 с.

175. Лук'янова В.В. До питання аналізу фінансових показників в

умовах інфляції / В.В. Лук'янова, Л.П. Швець // Вісник Технологічного

університету Поділля. – 1997. – №1. – С. 100-106.

176. Лук'янова В.В. Економічний ризик та методи його вимірювання:

методичні вказівки / В.В. Лук'янова. – Хмельницький: ТУП, 2002. – 49 с.

177. Лук'янова В.В. Операційний аналіз на ЕОМ / В.В. Лук'янова //

Вісник Технологічного університету Поділля. – 2002. – №5. – Т.3, ч. 2. – С.

100-106.

178. Ляпунов А.М. Общая задача об устойчивости движения / А.М.

Ляпунов – М.; Л.: Госиздат технико-теоретической лит., 1950. – 471 с.

179. Майборода О.Є. Розвиток методичного забезпечення

антикризового управління на підприємстві: автореф. дис. на здобуття наук.

ступ. канд. екон. наук: 08.06.01 “Економіка, організація і управління

підприємствами” / Харк. нац. екон. ун-т. / Майборода Ольга Євгенівна. – Х.,

2006. – 19 с.

180. Майнбурд К.М. Введение в историю экономической мысли: от

пророков до профессоров / К.М. Майнбурд. – М.: Дело: Вита–пресс, 1996. –

544 с.

109

181. Макарова Н.В. Статистика в Excel: учеб.пособие / Н.В. Макарова,

В.Я. Трофимец. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 368 с.

182. Малиновский Л.Г. Классификация объектов методами

дискриминантного анализа / Л.Г. Малиновский. – М.: Наука, 1978. – 260 с.

183. Малі підприємства Хмельниччини: основні фінансові показники

(2002–2005 рр.) / [ Головне управління статистики у Хмельницькій області] –

Хмельницький, 2006. – 124 с.

184. Малькова Т.Н. Древняя бухгалтерия: какой она была? / Малькова

Т.Н. – М.: Финансы и статистика, 1995 – 304 с.

185. Манойленко О.В. Механізми антикризового управління в

корпоративному секторі економіки / Нац. акад. держ. управління при

Президентові України / О.В. Манойленко. – К. : Видавництво НАДУ, 2006. –

351c.

186. Маршалл А. Принципи економічної науки: в 3 т. / А. Маршалл;

пер. с англ. – М. : ИД “Прогресс”, 1993. – Т.2. – 310 с.

187. Масалітіна В.В. Планування руху грошових коштів в системі

управління фінансовими ризиками: дис... канд. екон. наук: 08.06.01

“Економіка, організація і управління підприємствами” / Нац. транспортний

ун-т. / Масалітіна Вікторія Володимирівна. – К., 2003. – 215 с.

188. Маслова С.О. Фінансовий ринок: навч. посіб. / С.О. Маслова,

О.А. Опалов. – К.: “Каравела”; Львів “Новий світ – 2000”, 2002. – 304 с.

189. Масловська Л.Ц. Сталий розвиток продуктивних сил регіонів:

теорія, методологія, практика / Л.Ц. Масловська. / Київ. нац. торгов.екон. ун-

т. – К. : КНТЕУ, 2003. – 365 с.

190. Мастикаш О.І. Методи оцінки економічного ризику при прийнятті

управлінських рішень у галузі зв’язку: автореф. дис. на здобуття наук. ступ.

канд. екон. наук: 08.07.04 “Економіка транспорту і зв’язку” / Одес. Нац. акад.

зв’язку ім. О.С. Попова. / Мастикаш Олег Іванович. – О., 2003. – 17 с.

110

191. Матвійчук А.В. Аналіз та прогнозування розвитку фінансово–

економічних систем із використанням теорії нечіткої логіки: монографія /

А.В. Матвійчук – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 206 с.

192. Матвійчук А.В. Оптимізаційне управління структурою портфеля

цінних паперів: автореф.дис. на здобуття наук. ступ. канд. екон. наук

08.03.02 “Економіко-математичне моделювання” / Технологічний ун-т

Поділля. / Матвійчук Андрій Вікторович. – Хмельницький, 2005. – 20 с.

193. Матейко С.В. Формування економічної стійкості аграрних

підприємств: дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / Гуманітарний ун-т

“Запорізький ін-т держє та муніципального управління”. / Матейко Світлана

Вікторівна. – Запоріжжя, 2005. – 214 с.

194. Машина Н.І. Економічний ризик і методи його вимірювання:

навчальний посібник / Н.І. Машина. – К.: Центр навчальної літератури, 2003.

– 188 с.

195. Мезіна Л.В. Механізм формування економічної стійкості розвитку

морських торгових портів: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.07.04

“Економіка транспорту і зв’язку” / Ін-т проблем ринку та економіко-

екологічних досліджень. / Мезіна Лілія Василівна. – О., 2006. – 20с.

196. Мельник Л.Г. Фундаментальні основи розвитку / Л.Г. Мельник –

Суми: Університетська книга, 2003 – 283 c.

197. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф.

Хедоури; пер. с англ. Л.И. Евенко. – М.: Дело, 1999. – 800 с.

198. Милль Дж. Основы политической экономии: в 3 т. / Дж. Милль;

общ. ред. А.Г. Милейковского, Ю.В. Кочеврина. – М.: Прогресс, 1982. – Т.3

– 447 с.

199. Міщук Г.Ю. Організація біржового регулювання ризик–прибутків

суб'єктів підприємництва: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. екон.

наук: 08.02.03 “Економіко-математичне моделювання” / Український держ.

ун-т водного господарства та природокористування. / Міщук Галина

Юріївна. – Рівне, 2004 – 18 с.

111

200. Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті: навч.пос. /

[за ред. Ф.Ф. Бутинця, М.М. Шигун]. – Житомир: ЖДГУ, 2004. – 352 с.

201. Моделі і методи соціально-економічного прогнозування:

підручник / [В.М. Геєць, Т.С. Клебанова, О.І. Черняк, В.В. Іванов, Н.А.

Дубровіна] – Х.: ІНЖЕК, 2005. – 396 с.

202. Моисеев Н.Н. Математические задачи системного анализа /

Н.Н. Моисеев. – М.: Наука, 1981. – 487 с.

203. Мороз О.В. Інституціональні особливості превентивного

антикризового управління підприємством / О.В. Мороз, І.В. Шварц. –

Вінниця : УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2006. – 137 с.

204. Мороз О.В. Оптимальне управління економічними системами в

умовах невизначеності та ризику: монографія / Мороз О.В., Матвійчук А.В.

– Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2003. – 177 с.

205. Муравьев А.И. Теория экономического анализа: проблемы и

решения / А.И. Муравьев. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 144 с.

206. Назаров В.В. Формування механізму стійкості підприємств малого

бізнесу: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.02 “Підприємництво,

менеджмент та маркетинг” / Східноукраїнський нац. ун-т ім. Володимира

Даля. / Назаров Валерій Вікторович. – Луганськ, 2002. – 18 с.

207. Найт Ф.Х. Риск, неопределенность и прибыль / Ф.Х. Найт. – М.:

Дело, 2003. – 359 с.

208. Наконечна Г.Ф. Показники рентабельності операційної діяльності

та їх класифікація / Г.Ф. Наконечна, П.О. Магдійчук // Вісник

Хмельницького національного університету. Серія: Економічні науки. –

2005. – №5. – Т.2, ч.2. –– С. 72–76.

209. Национальные стандарты и план счетов бухгалтерского учета в

Украине. Нормативы и комментарии / [сост. В.П. Червань, Л.Ф. Романенко,

Н.И. Морозова]. – К.: Укр. союз промышленников и предпринимателей,

2000. – 307 с.

112

210. Недосеткин А.О. Нечетко-множественный анализ рисков

фондовых инвестиций / А.О. Недосеткин. – CПб.: Типография “Сезам”, 2002.

– 181 с.

211. Нємцов В.Д. Стратегічний менеджмент: навч. пос. / В.Д. Нємцов,

Л.Є. Довгань. – К.: ТОВ “УВПК “ЕксОб”, 2002. – 560 с.

212. Нивен Пол Р. Сбалансированная система показателей – шаг за

шагом: максимальное повышение эффективности и закрепление полученных

результатов / Пол Р. Нивен; [пер. с англ.]. – Днепропетровск: Баланс-Клуб,

2003. – 328 с.

213. Общая теория статистики: Статистическая методология в

изучении коммерческой деятельности / [под ред. А.А.Спирина,

О.Э.Баштной]. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 296 с.

214. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Ожегов С.И. ; под ред.

Н.Ю. Шведовой. – [13–е изд., испр.]. – М.: Рус.яз., 1981. – 816 с.

215. Ойгензихт В.А. Категория риска в советском гражданском праве /

В.А. Ойгензихт //Язв. вузов. Правоведение. – 1971. – № 5. – С. 64–144.

216. Орлов О.А. Маржинальная прибыль в экономических расчетах на

промышленном предприятии: монография / О.А. Орлов, Е.Г. Рясных. – К.:

Скарби, 2003. – 225 с.

217. Осауленко О.Г. Сталий соціально-економічний розвиток:

Моделювання та управління: монографія / О.Г. Осауленко. – К.: 2000.– 176 с.

218. Отенко І.П. Аналіз та оцінка стратегічного потенціалу

підприємства: монографія / І.П. Отенко, Л. М. Малярець , Г. А. Іваненко.  –

Харків: ХНЕУ, 2007. – 348 с.

219. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства / [М.О.

Кизим, В.А. Забродський, В.А. Зінченко, Ю.С. Копчак] – Х. : ВД “ІНЖЕК”,

2003. – 141 с.

220. Павлюк С.М. Кредитні ризики та управління ними / С.М.

Павлюк // Фінанси України. – 2003. – №11. – С. 105– 111.

113

221. Пернарівський О. Аналіз, оцінка та способи зниження банківських

ризиків / О. Пернарівський // Вісник Національного банку України. – 2004. –

№4. – С. 44–48.

222. Подольчак Н.Ю.Формування систем управління підприємством на

засадах ризик-менеджменту: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд.

екон. наук: 08.06.01 “Економіка, організація і управління підприємствами” /

Нац. ун-т “Львівська політехніка”. / Подольчак Назар Юрійович. – Л., 2003. –

20 с.

223. Покропивний С.Ф. Бізнес-план: технологія розробки та

обґрунтування: навч. посібник / С.Ф. Покропивний, С.М. Соболь, Г.О.

Швиденько. – К.: КНЕУ, 1999. – 208 с.

224. Пономаренко В.С. Стратегія розвитку підприємства в умовах

кризи / В.С. Пономаренко, О.М. Тридід, М.О. Кизим. – Х.: ВД ”НЖЕК”,

2003. – 328 с.

225. Про затвердження Методики визначення комплексної оцінки

результатів соціально-економічного розвитку регіонів / Постанова Кабінету

Міністрів України від 04.02.2004 р., № 113 // Офіційний вісник України. –

2004. – №5. – Ст. 234.

226. Про соціально-економічне становище області за 2006 рік.

/Головне управління статистики у Хмельницькій області. – Хмельницький,

2007– 67 с.

227. Проблеми економічного ризику: аналіз та управління: зб. наук.

праць за матеріалами Першої Всеукр. наук.-практ. конф., 26–28 жовтня 1998

р., Київ. / О.Д. Шарапов (відп.ред.): Київський нац. екон. у-т. – К.: КНЕУ,

1998. – 94 с.

228. Промисловість України у 2001–2005 рр.: стат. зб. / [за ред. Л.М.

Овденко]. – К., 2006. – 303 с.

229. Равнєва О.В. Управління розвитком підприємства: методологія,

механізми, моделі: монографія / О.В. Равнєва. –Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2006. –

496 с.

114

230. Райс Т. Финансовые инвестиции и риск / Т. Райс, Б. Койли; [пер. с

анг.]. – К.: Торг.-издате. бюро ВНV, 1995. – 592 с.

231. Распознавание образов: состояние и перспективы / [пер. с англ.

К. Верхаген, Р. Дейн, Ф. Грун и др.]. – М.: Радио и связь, 1985. – 104 с.

232. Рзаєва Т.Г. Обґрунтування методики перерахунку окремих

показників звітності підприємства за умов інфляції / Т.Г. Рзаєва, В.В.

Лук‘янова // Вісник Технологічного університету Поділля. Серія: Економічні

науки. – Хмельницький: ТУП, 2002. – №5. – Т.3, ч.2.– С. 202–205.

233. Родионова Н.В. Антикризисный менеджмент / Н.В. Родионова. –

М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 223 с.

234. Розсоха В.В. Управління економічними ризиками в

енергозбутовій діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. екон.

наук: 08.02.03 “Економіко-математичне моделювання” / Харк. нац. ун-т ім..

В.Н. Каразіна/ Розсоха Володимир Васильович. – Х., 2004. – 18 с.

235. Романченко Л.Ф. Ризики у банківській діяльності / Л.Ф.

Романченко, А.В. Коротеєва // Фінанси України. – 2003. – №5. – С. 121– 127.

236. Романченко О.В. Фінансові ризики в діяльності комерційних

банків: дис… канд. екон. наук: 08.04.03 / Київ ун-т ім. Т. Швченка. /

Романченко Олена Вікторівна. – К., 1997. – 157 с.

237. Русаненко І.С. Управління валютними ризиками підприємств–

експортерів: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. екон. наук:

08.04.01”Фінанси грошовий обіг і кредит” / Укр.. акад.. банківської справи. /

Русаненко Ігор Станіславович. – Суми, 2004. – 18 с.

238. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные

вопросы с анализом деловых ситуаций: учеб. пособие. / Савчук В.П. – К.: ИД

“Максимум”, 2001. – 592 с.

239. Сайфулин Р.С. Экономико-математические методы в анализе

хозяйственной деятельности / Р.С. Сайфулин. – М.: Финансы, 1978. – 63 с.

240. Самарский А.А. Математическое моделирование: идеи, методы,

примеры / А.А. Самарский, А.П. Михайлов. – М.: Наука, 1997. – 320 с.

115

241. Свентух А.О. Оцінка ризикованості функціонування об’єктів

комунального господарства на основі нечітко-множинного підходу: автореф.

дис. на здобуття наук. ступ. канд. екон. наук 08.03.02 “Економіко-

математичне моделювання” / Хмельницький нац. ун-т. / Свентух Андрій

Олегович. – Хмельницький, 2005. – 20 с.

242. Севрук В.Г. Банковские риски / В.Г. Севрук. – М.: Дело ЛТД,

1994. – 72 с.

243. Селигмен Б. Основные течения современной экономической

мысли / Б. Селигмен; [пер. с англ.]. – М.: Прогресс, 1968. – 600 с.

244. Сидоренко-Мельник Г.М. Методика діагностики фінансового

стану господарюючих суб'єктів споживчої кооперації України: дис... канд.

екон. наук: 08.04.01 / Полтавський ун-т споживчої кооперації України/

Сидоренко-Мельник Ганна Миколаївна. – Полтава, 2004. – 244 с.

245. Слобода Л. Роль та функції кредитних ризиків у банківській

діяльності / Л. Слобода // Регіональна економіка. – 2005. – №1. – С. 128–137.

246. Слюсаренко О. А. Диагностика банкротства / О. А. Слюсаренко /

Агентство по вопросам предотвращения банкротства предприятий и

организаций Украины – Одесса : Инноцентр, 1997. – 350 с.

247. Слюсаренко О.О. Банкрутство підприємств: методологія,

механізм, практика: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. д-ра екон. наук:

08.06.01 01 “Економіка, організація і управління підприємствами” / Харк.

держ. екон. ун-т. / Слюсаренко Оксана Олександрівна. – Х., 1998. – 32 с.

248. Сметанюк О.А.. Діагностика фінансового стану підприємства в

системі антикризового управління: дис... канд. екон. наук: 08.06.01

/Вінницький нац. техн.. ун-т. / Сметанюк Олена Анатоліївна. –

Хмельницький, 2006. – 215 с.

249. Смирнова Е. Производственный риск: сущность и управление /

Е. Смирнова // Управление риском. – 2002. – №2. – С. 20–23.

250. Смирнова Е. Производственный риск: сущность и управление /

Е. Смирнова // Управление риском. – 2002. – № 1. – С. 3–6.

116

251. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов /

А. Смит – М. Наука, 1992. – 572 с.

252. Смоляк В.А. Економічна оцінка ризику діяльності промислових

підприємств: дис... канд. екон. наук: 08.07.01 / Харк. нац. екон. ун-т. /

Смоляк Віктор Анатолійович. – Х., 2005. – 260 с.

253. Сокиринська І.Г. Діагностика фінансового забезпечення

діяльності підприємства / Сокиринська І.Г. // Фінанси України. – 2003.– №

1. – С. 88–95.

254. Сокиринська І.Г. Економічна діагностика та управління

фінансовим забезпеченням підприємства: дис… канд. екон. наук: 08.06.01 /

Нац. металургійна акд. України. / Сокириська Ірина Геннадіївна. –

Дніпропетровськ, 2004. – 191 с.

255. Сокиринська І.Г. Концепція економічної діагностики та її роль в

управлінні підприємством / І.Г. Сокиринська // Вісник Академії праці і

соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2002. – №1 (14). – С.

147–151.

256. Сокирник І.В. До питання функціонування підприємств малого

бізнесу в умовах ринку / І.В. Сокирник, О.С. Новікова, В.В. Лук‘янова //

Удосконалення соціальної інфраструктури у трансформаційній економіці:

зб. наук. праць. – Київ: Ін-т економіки НАН України, 1998. – С. 67–74.

257. Сокирник І.В. Дослідження діяльності акціонерних підприємств в

умовах становлення ринку / І.В. Сокирник, В.В. Лук‘янова, В.О.

Шипуліна // Вісник Технологічного університету Поділля. Серія: Економічні

науки. – Хмельницький: ТУП, 1997. – №1. – С. 41–44.

258. Сокирник І.В. Утворення системи управління підприємствами

невиробничої сфери, адекватної умовам ринку / І.В. Сокирник, В.В.

Лук‘янова, О.С. Новікова // Перспективи розвитку сфери послуг: зб. наук.

праць. – Київ: Ін-т економіки НАН України, 1997. – С. 44–50.

259. Сокирник І.В. Формування стратегії розвитку підприємств в

умовах становлення ринкових відносин / І.В. Сокирник, В.В. Лук‘янова, О.С.

117

Новікова // Соціальна сфера в перехідній економіці: зб. наук. праць. – Київ:

Ін-т економіки НАН України, 2000. – С. 118–129.

260. Соколовская З.Н. Диагностика хозяйственных ситуаций в

деятельности предприятия: монография / З.Н. Соколовская. – Одесса: ОЦНТ

и ЭИ; ОКФА, 1995. – 120 с.

261. Станиславчик Е.Н. Риск–менеджмент на предприятии. Теория и

практика / Е.Н. Станиславчик. – М.: “Ось–89”, 2002. – 80 с.

262. Старостіна А.О. Ризик-менеджмент: теорія та практика: навч.

посібник / А.О. Старостіна, В.А. Кравченко. – К.: ІВЦ “В-во

«Політтехніка»”, 2004. – 200 с.

263. Статистичний щорічник України за 2000 р. / Держкомстат

України; за ред. О.Г. Осауленка. – К.: Техніка, 2001. – 598 с.

264. Статистичний щорічник України за 2001 р. / Держкомстат

України; за ред. О.Г. Осауленка. – К.: Техніка, 2002. – 644 с.

265. Статистичний щорічник України за 2002 р. / Держкомстат

України; за ред. О.Г. Осауленка. – К.: Консультант, 2003. – 662 с.

266. Статистичний щорічник України за 2003 р. / Держкомстат

України; за ред. О.Г. Осауленка. – К.: Консультант, 2004. – 631 с.

267. Статистичний щорічник України за 2005 р. / Держкомстат

України; за ред. О.Г. Осауленка. – К.: Консультант, 2006. – 575 с.

268. Статистичний щорічник України за 2006 р. / Держкомстат

України; за ред. О.Г. Осауленка. – К.: Консультант, 2007. – 551 с.

269. Статистичний щорічник Хмельницької області за 2005 р. /

Держкомстат України; за ред. В.В.Скальського. – Хмельницький: Головне

управл. стат. Хм. обл., 2006. – 441 с.

270. Статистичний щорічник Хмельницької області за 2006 р. /

Держкомстат України; за ред. В.В.Скальського. – Хмельницький: Головне

управл. стат. Хм. обл., 2007. – 435 с.

118

271. Стоянов Е.А. Экспертная диагностика и аудит финансово–

хозяйственного положения предприятия / Е.А. Стоянов, Е.С. Стоянова. – М.:

Перспектива, 1993. – 89 с.

272. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой / [под

общ.ред. А.П. Градова, В.И. Кузина]. – СПб.: Специальная литература, 1996.

– 510 с.

273. Сусіденко В. Стратегія ризику в банківському маркетингу:

методичний аспект / В. Сусіденко, Р. Жарлінська // Вісник Тернопільської

академії народного господарства. – 2001. – №18, ч.2. – С. 144–149.

274. Танаев В.М. Понятие “риск” в Гражданском кодексе Российской

Федерации: Актуальные проблемы гражданского права / В.М. Танаев. – М.:

Статут, 2000 – 256 с.

275. Таран О.В. Сучасні питання проблематики ризиків фінансової

сфери діяльності підприємства: теоретичні узагальнення та прикладний

аналіз / О.В. Таран. – Х.: Константа, 2004. – 110 с.

276. Терещенко О.О. Антикризове управління фінансами підприємств:

дис... д-ра екон. наук: 08.04.01 / Київ. нац. екон. ун-т. / Терещенко Олег

Олександрович. – К., 2005. – 496 с.

277. Толчеев Ю.З. Механизмы антикризисного управления

предприятием: дис... канд. экон. наук: 08.02.03 / Донец. нац. ун-т. / Толчеев

Юрий Захарович. – Донецк, 2004. – 184 с.

278. Толчеев Ю.З. Система диагностики в антикризисном управлении

промышленным предприятием / Ю.З. Толчеев // Модели управления в

рыночной экономике: сб. науч.т рудов / [общ. ред. и предисл. Ю.Г. Лисенко];

Донец. нац. ун-т. – Донецк: ДонНУ, 2003. – Вып. 6. – С. 158–164.

279. Тоффлер Э. Третья волна / Э. Тоффлер. – М.: ООО “Фирма

«Издательство АСТ»”, 1999. – 784 с.

280. Трегобчук В.М. Регіональні аспекти екологічної політики та

переходу на модель сталого й екологобезпечного розвитку /

Трегобчук В.М. // Національні і регіональні особливості реформування

119

соціально–економічних відносин і регулювання екологічних процесів в

Україні та Польщі: наук. доп. VІІ укр.-польського наук. сем. – Київ, 1997. –

С. 54–68.

281. Ту Дж., Гонсалес Р. Принципы распознавания образов / Дж. Ту,

Р. Гонсалес; пер. с англ. / [под ред. Ю.И. Гуревича]. – М.: Мир, 1978. – 411 с.

282. Тэпман Л.Н. Риски в экономике: учеб. пособие для вузов /

Л.Н. Тэпман. / [под ред. проф. В.А. Швандара]. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.

– 380 с.

283. Уманець Т.В. Загальна теорія статистики: навч. посіб. / Т.В.

Уманець. – К.: Знання, 2006. – 239 с.

284. Уманець Т.В. Методологія управління ефективністю роботи

підприємства / Т.В. Уманець // Вісник Хмельницького національного

університету. Серія: Економічні науки. – 2005. – №5. – Т.2, ч.2. –– С. 24–32.

285. Управління підприємницьким ризиком: навч. посібник / [за ред.

Д.А. Штефанича]. – Тернопіль, 1999. – 224 с.

286. Устенко О.Л. Теория экономического риска: монография / О.Л.

Устенко. – К.: МАУП. – 1997. –164 с.

287. Уткин Э.А. Риск–менеджмент / Уткин Э.А. – М.: Ассоциация

авторов и издателей “ТАНДЕМ”. Изд-во ЭКМОС, 1998. – 288 с.

288. Фабер С. Нагляд на основі оцінки ризиків: українська перспектива

/ С. Фабер, І. Пожарська, О. Куценко // Вісник Національного банку України.

– 2004. – №6. – С. 24–26.

289. Филин С. Преодоление рискозависимости / С. Филин, М. Брук, А.

Федорова // РИСК. – 2002. – №1. – С. 56–65.

290. Финансовый менеджмент: теория и практика / [под ред.

Е.А.Стояновой]. – М.: Перспектива, 1996. – 405 с.

291. Фишберн П. Теория полезности для принятия решений / П.

Фишберн – М.: Наука, 1978. – 352 с.

292. Фінанси Хмельницької області 2001–2004 рр. – Хмельницький,

2005. – 122 с.

120

293. Фокіна Н.П. Методика виявлення загрози банкрутства

підприємств за оцінкою показників фінансового стану / Н.П. Фокіна //

Актуальні проблеми економіки. – 2003. – №7. – С. 56–62.

294. Фокіна Н.П. Розробка організаційно–економічних основ зниження

ризиків підприємств легкої промисловості: автореф. дис. на здобуття наук.

ступ. канд. екон. наук: 08.06.01 “Економіка, організація і управління

підприємствами” / Нац. ун-т харчових технологій. / Фокіна Наталя Петрівна

– К., 2004. – 21 с.

295. Фомичев А.Н. Риск-менеджмент: учеб. пособие / А.Н. Фомичев. –

М.: ИТК “Дашков и К”, 2004. – 292 с.

296. Фукунага К. Введение в статистическую теорию распознавания

образов / К. Фукунага; [пер. с англ.]. – М.: Наука. – 368 с.

297. Хобта В.М. Формирование хозяйственных решений предприятий

с учетом риска / В.М. Хобта, О.А. Солодова // Наукові праці ДонНТУ, сер.

екон. – 2002. – № 49. – С. 52–59.

298. Хозяйственный риск и методы его измерения / [Т. Бачкаи, Д.

Месена, Д. Мико и др.] / [пер. с венгр.]. – М.: Экономика, 1979. – 183 с.

299. Хонгвен Ч. Моделювання діагностики банкрутства комерційного

банку: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. екон. наук: 08.03.02

“Економіко-математичне моделювання” / Харк. держ. екон. ун-т. / Хонгвен

Чанг – Х., 2002. – 17с.

300. Хохлов Н.В. Управление риском / Хохлов Н.В. – М.: ЮНИТИ–

ДАНА, 1000. – 239 с.

301. Христиановский В.В. Экономический риск и методы его

измерения: учеб.пособие / В.В. Христиановский, Ю.Н. Полшков, В.П.

Щербина. – Донецк, ДонГУ, 1999. – 250 с.

302. Цакаев А.Х. Комплексный риск–менеджмент / А.Х. Цакаев //

Менеджмент в России и за рубежом. – 2005. – №2. – С. 31–39.

121

303. Цал-Цалко Ю.С. Статистичний аналіз фінансової звітності: теорія,

практика та інтерпретація / Ю.С. Цал-Цалко. – Житомир: ЖДТУ, 2004. – 506

с.

304. Цветкова Е.В. Риски в экономической деятельности: учебное

пособие / Е.В. Цветкова, И.О. Арлюкова. – СПб.: ИВЭСЭП, Знание, 2002. –

64 с.

305. Цурик В.В. Управление предприятием в условиях кризиса: дис...

канд. экон. наук: 08.06.01 / Донец. гос. ун-т экономики и торговли им М.

Туган-Барановского. / Цурик Валерий Витальевич. – Донецк, 2005. – 183 с.

306. Черкасов В.В. Деловой риск в предпринимательской деятельности

/ В.В. Черкасов. – К.: ООО “Издательство Либра”, 1996. – 160 с.

307. Черкасов В.В. Проблемы риска в управленческой деятельности /

В.В. Черкасов. – М.: Релф-бук, 1999. – 288 с.

308. Чернега В.В. Формування механізму забезпечення стійкості

підприємств на основі розвитку підприємництва: дис... канд. екон. наук:

08.06.01/ Київ. Нац. ун-т технологій та дизайну. / Чернега Вікторія

Валентинівна. – К., 2006. – 266 с.

309. Чернова Г.И. Практика управления рисками на уровне

предприятия / Г.И. Чернова. – СПб.: Питер, 2000. – 176 с.

310. Четыркин Е.М. Финансовый анализ производственных

инвестиций / Е. М. Четыркин. – М.: “Дело”, 1998. – 256 с.

311. Чумаченко М.Г. Концепція державної промислової політики

України / [Чумаченко М.Г., Амоша О.І., Іванов М.І. та ін.] / НАН України;

Ін-т економіки пром-сті. — Донецьк : ІЕП НАН України, 2000. — 424с.

312. Шарп У. Инвестиции / У. Шарп, Г. Александер, Дж. Бэйли ; пер с

англ. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 1024 с.

313. Шашкин А.С. Экономические и финансовые риски. Оценка,

управление, портфель инвестиций / А.С. Шашкин – М.: ИТК “Дашков и К”,

2003. – 544 с.

122

314. Швец А.В. О наиболее нецелеобразном методе оценки риска /

А.В. Швец // Управление риском. – 2002. – №4. – С. 56–60.

315. Швиданенко Г.О. Сучасна технологія діагностики фінансово–

економічної діяльності підприємства: монографія / Г.О. Швиданенко,

О.І. Олексюк – К.: КНЕУ, 2002 – 192 с.

316. Шеремет А.Д. Методика финансового анализа / Шеремет А.Д.,

Сайфулин Р.С. – М.: ИНФРА–М, 1996. – 176 с.

317. Шмиголь Н.М. Основні види і характеристики моделей ризику в

аудиті / Н.М. Шмиголь // Економіка та підприємництво Держава та регіони.

– 2006.– №1. – С. 290–294.

318. Штефанич Д.А. Еще раз о сущности риска и системном подход /

Д.А. Штефанич, Е.Е. Егорова // Управление риском. – 2002. – № 2. – С. 9–12.

319. Шумпетер Й. Теория экономического развития: Исследование

предпринимательской прибыли, капитала, процента и цикла конъюнктуры /

Й. Шумпетер. – М.: Прогресс, 1982. – 455 с.

320. Шутяк Ю.В. Стратегічне управління як необхідна умова

підвищення ефективності діяльності підприємства в сучасних умовах

господарювання / Ю.В. Шутяк, В.В. Лук‘янова // Вісник Технологічного

університету Поділля. Серія: Економічні науки. – Хмельницький: ТУП, 2004.

– №4. – Т.1, ч.1. – С.119–121.

321. Экономический анализ и диагностика состояния современного

предприятия: учеб. пособие / [Т.Д. Костенко, Е.А. Подгора, В.С. Рыжиков,

В.А. Панков, А.А. Герасимов] – Краматорск : Донбасская гос.

машиностроительная академия, 2005. – 291 с.

322. Экономический потенциал региона: анализ, оценка, диагностика /

[А.Н. Тищенко, Н.А. Кизим, А.И. Кубах, Е.В. Давыскиба] / Ин-т проблем

развития обзества. – Х. : ИД “ИНЖЭК”, 2005. – 176 с.

323. Эннусте Ю.А. Стохастические экономические модели

адаптивного планирования и проблемы их координации / Ю.А. Эннусте,

А.В. Матин. – М.: Наука, 1989. – 96 с.

123

324. Ястремський О.І. Моделювання економічного ризику / О.І.

Ястремський. – К.: Либідь, 1992. – 176 с.

325. Casserley, Dominic. Facing up to risks: how financial firms survive

and prosper / Casserley. – New York: Harper Business. – 1993. – 336 p.

326. Fama E.F. Agency problem and the theory of the firm / E.F. Fama //

Journal of Political Economy. – 1980. – Vol. 88, № 2. – Р. 288–307.

327. Fama E.F. Separation of Ownership and Control / E.F. Fama,

M.C. Jensen // Journal of Law and Economics. – 1983. Vol. 26, №2. – Р.301–

325.

328. Generally Accepted Risk Principles – GARP – Guide to Risk Manage-

ment – Morgan Guaranty Trust Company of New York. – N.Y. – 1999.

329. Generally accepted risk principles. – L.: Coopers & Lybrand, 1996. –

228 p.

330. Jensen M. C. Theory of the firm: managerial behaviour, agency costs,

and ownership structure / M. C. Jensen, W. H. Meckling // Journal of Financial

Economics. – 1976. – Vol. 3, № 5. – P. 305–360.

331. Jensen M. Organization Theory and Methodology / M. Jensen // Ac-

counting Review. – 1983. – Vol. 58, № 2. – Р. 319–339.

332. Kaplan R. The balanced scorecard–measures that drive performance /

Robert S. Kaplan, David P. Norton // Harvard Business Review. – 1992. – №70. –

P. 58–63.

333. Lintner J. Security Prices, Risk, and Maximal Gains from Diversifica-

tion / J. Lintner // Journ. Finance. – 1965. – Dec. – P. 587–616.

334. Markowitz H. Portfolio Selection / H. Markowitz // Journal of Finance.

– 1952. – Vol. 7. – №1. – P. 77–91.

335. Markowitz H. Portfolio Selection. Efficient Diversification of Invest-

ments / H. Markowitz/ – N.Y.: John Wiley and Sons, 1959.

336. Marshall A. Principles of Economics / A. Marshall. – London: Macmil-

lan, 1965 – 794 р.

124

337. Risk management & insurance. – 8th ed. / [C. Arthur, C. Williams,

P.C. Young, M.L. Smith] – N.Y.: McGraw-Hill, Inc. 1998. – P.12–22. : http://

www3.ntu.edu.sg/lib/collections/rbr/rbr07-1/NBS.htm.

338. Root F.U.S. Business abroad and political risk / F.U.S. Root. // Busi-

ness. – 1968. – Winter. – 276 p.

339. Sharpe W. F. Investmenst. – 6th ed. / W. F. Sharpe, G. J. Alexander, J.

V. Bailey– Upper Saddler River : Prentice Hall, 1999. – 962 p.

340. Sharps W. F. Capital Asset Prices: A Theory of Market Equilibrium

Under Conditions of Risk / W. F. Sharps // Journ. Finance. – 1964. – Sept. – P.

425–442.

341. Tobin D. Liquidity preference as behaviour today risk / D. Tobin //

Rew. of Econ. Studies. – 1958. – V.25, №1. – P. 65–86.

342. Webster N. Dictionary of the English language / N. Webster. – N.Y.,

1888.

343. Zadeh L.A. Fuzzy sets / L.A. Zadeh. – Inform Control. – 1965. –

Vol.8. – P. 338–353.

344. Zadeh L.A. Fuzzy sets as a basis for a theory of possibility / L.A. Za-

deh. // Fuzzy sets and Systems. – 1978. – Vol. 1. – Р. 3–28.

345. Zimmerman H.-J. Fuzzy Set Theory and Its Applications. – 2 ed. /

H.-J. Zimmerman. – Dordrecht, Boston: Kluwer Academic Publishers/ – 1991. –

315 p.

125

Додаток А

126