Проект «Старовинні парки Чернігівського Полісся як перспективні осередки збереження фіторізноманіття»

Біленький С.Л., учень 10-А класу гімназії №31 гуманітарно-естетичного профілю М.Чернігова, Черныгывський ОО ВДС «Екологічна Варта»

Всі парки Чернігівського Полісся потребують детальної інвентаризації, проведенню санітарних робіт, для збереженню рідкісних видів рослин. Метою проекту було: на засадах комплексної оцінки сучасного стану старовинних парків Чернігівського полісся, дати йому характеристику їх рослинного покриву, для розробки пропозицій щодо оптимізації збереження, охорони та відновлення природного та інтродукованого фіто різноманіття. Щоб зберегти фіто різноманіття парків потрібно проводити санітарну прорубку дерев, проводити регулярне винищування шкідників, підтримувати запас поживних речовин у ґрунті. Під час виконання проекту ми дали комплексну оцінки сучасного стану старовинних парків Чернігівського полісся, також дали характеристику їх рослинного покриву, для розробки пропозицій щодо оптимізації збереження, охорони та відновлення природного та інтродукованого фіто різноманіття. На сучасному етапі проблема збереження фіторізноманіття та історико-культурної спадщини набуває значущості. В цьому аспекті важливим є проведення детальних флористичних досліджень об'єктів, які мають історико-культурну цінність. Виявлення повного видового складу та детальний аналіз флори старовинних парків є основою для науково обґрунтованої системи охорони фіто-різноманіття пам'яток садово-паркового мистецтва XVIII-XIX ст. Старовинні парки Чернігівського Полісся є перспективними осередками збереження рідкісного природного та інтродукованого фіторізноманіття України та Європи. Флористичні дослідження об'єктів, які мають історико-культурну цінність, необхідні для здійснення моніторингових досліджень, виявлення негативних тенденцій у розвитку їх рослинного покриву. Аналіз літературних і архівних даних, результати власних спостережень свідчать, що флора старовинних парків, насамперед її раритетний та інтродуцентний компоненти, потребують детальної інвентаризації, що дозволить дати оцінку акліматизаційної здатності низки декоративних деревних та чагарникових інтродуцентів в умовах Чернігівського Полісся, встановити сучасний стан природної флори, а також виявити негативні тенденції інвазій здичавілих інтродуцентів на об'єкти садово-паркового мистецтва. На базі старовинних парків можливе проведення робіт з інтродукції та акліматизації нових декоративних видів і ренатуралізації созофітів природної флори. При оптимізації природно-заповідної мережі регіону старовинні парки доцільно включати до перспективних регіональних ландшафтних парків та складових екомережі регіону. За результатами виконання проекту буде складений конспект флори судинних рослин старовинних парків Чернігівське Полісся, започатковані моніторингові дослідження біорізноманіття об'єктів історико-культурної

1

спадщини регіону та роботи по ренатуралізації раритетного природного компоненту флори. Виконання проекту сприятиме розв'язанню завдань в галузі охорони біорізноманіття, зокрема оптимізація природно-заповідної мережі, збереження раритетного природного та інтродукованого компонентів флори, запобігання поширенню інвазійних (у т.ч. небезпечних карантинних) видів через занедбані старовинні парки. За результатами виконання проекту будуть розроблені пропозиції та рекомендації по оптимізації природно-заповідної мережі регіону і передані до природоохоронних установ та органів місцевого самоврядування. Аналогічні вітчизняні та зарубіжні розробки стосуються лише старовинних парків, на базі яких існують наукові установи (ботанічні сади, дендропарки, історико-архітектурні заповідники). При виконанні проекту значна увага буде приділена старовинним паркам Чернігівського Полісся, які перебувають у занедбаному стані. Новизна в галузі прикладних наук, покращення стану навколишнього середовища, розвиток людського потенціалу та громадського суспільства

Робота виконувалася протягом 2010-2011 років на території Чернігівської області. При виконанні роботи були використані матеріали Управління екології та природних ресурсів в Чернігівській області та власні дослідження. Отримані нами матеріали включають геоботанічні описи, картосхему розміщення стародавніх парків Чернігівської області. Дослідження проводилися маршрутно - рекогносційними, маршрутними та напівстаціонар ними методами. Одним з основних методів – опис рослинних. Проводилося також фотографування об’єктів природно-заповідного фонду.

В останні роки збереженню історико-культурної спадщини приділяється значна увага. Чернігівщина широко відома архітектурними й природними пам’ятками. Донині збереглися закладені у ХІХ ст. парки. Станом на 01.01.2010 природно-заповідний фонд Чернігівської області нараховує 19 парків-памяток садово-паркового мистецтва, площею 40 га. Нажаль, більшість старовинних парків у поліській частині області є маловідомими. З часом втрачається первинний вигляд парків, змінюється їх рослинний покрив. Проте вони є перспективними осередками збереження природного та інтродукованого фіто-різноманіття регіону. Флористичні дослідження об'єктів, які мають історико-культурну цінність, необхідні для здійснення моніторингових досліджень, виявлення негативних тенденцій у розвитку їх рослинного покриву.

Вже було проведено дослідження флори Ваганицького парку [1], який зберігся в Городнянському районі в селі Ваганичі. Створений у 19 столітті парк займає площу 6 га. Під час досліджень в серпні-вересні 2010 р. ми досліджували флору двох парків-пам’яток садово-паркового мистецтва міста Чернігова – «Болдиної гори» та «Міського саду». Старовинний парк «Болдина гора», площею 6 га. зберігся на високому гористому березі р. Десни, на базі старовинних пралісів та древніх курганів. Серед деревних порід переважають дуб звичайний (Quercus robur L.), сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), ялівець козацький (Juniperus sabina), клен гостролистий (Acer platanoides L.), клен польовий (Acer campestre L.), ряд інтродуцентів (туя західна (Thuja occidentalis L.), кизильника чорноплідного (Cotoneaster melanocarpus Fisch.). Яри повністю вкриті робінією звичайною (Robinia pseudoacacia L.). У трав’яному покриві

2

переважає злакове різнотрав’я, місцями незначно розбавлене м’яточником чорним (Ballota nigra L.), зірочником середнім (Stellaria media L.) та злинкою канадською (Erigeron canadensis L.). Навесні в трав’яному ярусі з’являється пшінка весняна (Ficaria verna Huds). На схилах ростуть вікові дуби, які є ботанічними пам’ятками природи. «Багатовіковий дуб» віком 400 років оголошений пам’яткою рішенням Чернігівського облвиконкому від 28.03.1964 р. «Міський сад», площею 11,2 га, розташований в місті по вулиці Шевченка оголошений пам’яткою садово-паркового мистецтва рішенням Чернігівського облвиконкому від 28.03.1964 р. Парк був закладений у ХVІІІ ст. на базі природного лісу. Старовинний парк охоплює частину тераси та заплави р. Десна. Природні угруповання представлені на основі природного заплавного лісу. Серед деревних порід переважають посадки культурних дерев: дуба звичайного (Quercus robur L.), липи серцелистої (Tilia cordata Mill), клену гостролистого (Acer platanoides L.), ялини європейської (Piceae abies L.Karst), катальпи бігонієвидної (Catalpa speciosa Warde) та рядом інших декоративних насаджень. Заплава характеризується наявністю осинових лісів. Основний фон представлений липою серцелистою (Tilia cordata Mill), кленом гостролистим (Acer platanoides L.), кленом ясинолистим (Acer negundo L.), дубом північним (Quercus rubra L.), грушею звичайною (Pyrus communis L.), яблунею лісовою (Malus silvestris Mill.), ясеном пенсільванським (Fraxinus pennsylvanica Marsh.). В чагарниковому ярусі переважає пухироплідник калинолистий (Physocarpus opulifolius). Терасна частина парку характеризується наявністю ялівця козачого (Juniperus sabina) та туї західної (Thuja occidentalis L.). Деревостан утворений типовими породами широколистяних лісів, чіткого домінування не спостерігається. У трав’яному покриві (30%) спостерігається переважання злакових та бур’янів, зокрема чистотілу звичайного (Chelidonium majus L.), герані Роберта (Geranium robertianum L.). Трав’яний покрив значною мірою рудералізований. Серед видів занесених до Червоної книги, можна зустріти коручку чемерниковидну (Epipactis helleborine (L) Grantz.) та сальвінію плаваючу (Salvinia natans (L.) All). В довіднику «Природно-заповідний Чернігівський фонд» [3] наведено ряд старовинних парків Чернігівського Полісся, які потребують детального вивчення. У Менському районі парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва оголошений «Стольненський парк», площею – 12 га. Це парк дендрологічного типу з системою ставків, заснований у ХІХ столітті. В парку зростає більше 50 видів і форм дерев і чагарників, серед яких чимало вікових дубів, лип, кленів-яворів, тополь та інших насаджень. У Чернігівському районі в смт. Седнів зберігся старовинний парк, заснований наприкінці VIIX ст. на базі природної діброви на високому березі р. Снов – «Лизогубівський (Седнівський) парк» [3]. В парку зростає вікова каштанова алея, чимало багатовікових дерев. З історіє парку пов’язані імена Т.Г. Шевченка, Л. Глібова. В одному з куточків збереглася «Липа Т.Г. Шевченка» - дерево-довгожитель віком понад 600 років, яка є ботанічною пам’яткою природи [6]. У с. Савин Козелецького району розташований старовинний парк пана Солонини «Панський парк», площею 1 га. Має широкий склад листяних та шпилькових порід, в тому числі ялини і смереки. Частина дерев, зокрема акація біло досягли віку понад 200 років [6]. Отже, на Лівобережному Поліссі

3

нараховується 8 старовинних парків загальною площею 71,2 га. Всі вони є парками-пам’ятками садово-паркового мистецтва. Флора і рослинність парків потребує детальної інвентаризації. Флора старовинних парків, насамперед її інтродуцентний компонент, потребує детальної інвентаризації, що дозволить дати оцінку акліматизаційної здатності низки декоративних деревних та чагарникових інтродуцентів в умовах Чернігівського Полісся, встановити сучасний стан природної флори, а також виявити характер інвазій здичавілих інтродуцентів на об'єкти садово-паркового мистецтва. До того ж, на базі старовинних парків можливе проведення робіт з інтродукції та акліматизації нових декоративних видів і ренатуралізації рідкісних видів природної флори. При оптимізації природно-заповідної мережі регіону старовинні парки доцільно включати до перспективних регіональних ландшафтних парків та складових екомережі регіону. На разі не вивченим є питання синантропізації їх рослинного покриву. Ваганицький парк на Чернігівщині, заснований у другій половині ХІХ ст. земським лікарем М.М. Євреїновим, являє собою цінний комплекс паркових композицій з деревних та чагарникових видів природного та інтродукованого походження. Найбільшу цінність становлять дерева Larix decidua Mill., Tilia platyphyllos Scop ‘Laciniata’, Aesculus carnea Hayne, Phellodendron amurense Rupr., вік яких близько 150 років. У перспективі парк може використовуватися як модельна ділянка для аналізу акліматизаційної здатності декоративних деревних та чагарникових інтродуцентів та введення в культуру рідкісних для Чернігівського Полісся погранично-ареальних ефемероїдів. Ваганицький парк знаходиться в с. Ваганичі Городнянського району Чернігівської області. Площа парку 6 га. Село Ваганичі вперше згадується в 1718 році. Ваганичі одержали назву від річки Вага, яка впадала в річку Чибриж. Відомості про минуле Ваганицького парку дуже обмежені. За рукописними краєзнавчими матеріалами, що зберігаються в Городнянській районній бібліотеці можна зробити висновок про те, що парк був закладений у другій половині (кінці) ХІХ ст. Особливий внесок у формування парку зробив земський лікар Микола Миколайович Євреїнов, який водночас суміщав посаду предводителя уїзного дворянства. М.М. Євреїнов у с. Ваганичі мав велику економію, винокуренний завод, три тисячі десятин паші та сімсот десятин лісу. Ліс був багатий чорноліссям: тисячі могутніх дубів у два – три обхвати, велетенські клени, граб, береза, осика, ліщина. У кінці цього лісу на піщаних ґрунтах було близько ста десятин сосняку. На околиці с. Ваганичі М.М. Євреїнов збудував лікарню, амбулаторію. На подвір’ї лікарні були посаджені декоративні дерева. Навколо лікарні на шести гектарах був сад, який з одного боку межував із селянськими сінокісними угіддями. Основу сучасного Ваганицького парку становить сад, який був посаджений на дванадцяти десятинах у центрі села навколо панського будинку, що складався з 18 кімнат та залів. Через вулицю від будівлі знаходилися кухня, прачечна, конюшні та корівники. Усе це було оточене високим парканом. Біля під’їзду будинку М.М. Євреїнова було багато клумб. Посередині подвір’я зростав віковий гіркокаштан, навколо якого була висипана доріжка жовтим піском. Кучер виїздив з господарського подвір’я, тричі об’їздив навколо гіркокаштану, а потім

4

зупинявся біля парадного входу, увінчаного тріумфальними орлами в готичному стилі. Нині збереглися лише рештки маєтку Євреїнова. Зразу за будинком була гіркокаштанова алея, з обох боків якої посаджений фруктовий сад. Паралельно до неї - липова алея, за якою до самого ставу зростали кущі бузку, жасмину садового та інші декоративні чагарники. Став, оточений тополями, був глибокий та займав близько трьох гектарів. За переказами місцевих жителів М.М. Євреїнов розводив рибу. Кожна рибина була помічена металічними кілечками на лусці. Тому вкрадену рибу господар легко впізнавав, а крадія зобов’язував пожертвувати копійку на користь церкви. Біля ставу були оранжереї під скляним дахом. Там росли цитрусові, тропічні пальми, а також велика кількість декоративних дерев Африки та Азії. Догляд за декоративними рослинами здійснювався під керівництвом садівника-поляка, відомого за прізвиськом Альбо. За радянських часів найбільшої руйнації зазнали архітектурні споруди маєтку Євреїнова, була знищена дерев’яна церква заввишки 32 аршини, збудована в 1861 р. Паркові композиції були залишені і ретельно доглядалися до пострадянських часів. Рішенням Чернігівського обласного виконавчого комітету від 27.04.1964р. Ваганицький парк проголошений парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення [1]. Нині парк залишений без спеціального догляду. Прилеглий до нього став сильно обмілів і замулився. У сучасному Ваганицькому парку наявні наступні прийоми оформлення паркових композицій: масиви, групи, солітерні, алейні та узлісні посадки. Масиви дерев утворює береза повисла (Betula pendula Roth), сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), дуб звичайний (Quercus robur L.), осика (Populus tremula L.), клен гостролистий (Acer platanoides L.), розміщені у периферійних частинах парку. Групові паркові композиції сформовані листяними породами (ясен високий (Fraxinus excelsior L.), ясен американський (F. americana L.), ясен ланцетний (F. lanceolata Borkn), липа серцелиста (Tilia cordata Mill), горіх волоський (Juglans cinerea L.), горіх манджурський (J. mandshurica Maxim), робінія звичайна (Robinia pseudoacacia L.), гіркокаштан звичайний (Aesculus hippocastanum L.), горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.), граб звичайний (Carpinus betulus L.), клен цукровий (Acer saccharinum L.), клен ясенелистий (A. negundo L.), вяз голий (Ulmus glabra Huds) та хвойними (ялина європейська (Piceae abies L.Karst), ялина колюча (P. pungens Engelm), сосна звичайна (Pinus sylvestris L.). Чагарниковий ярус паркових композицій представлений Euonymus verrucosa Scop., E. europaea L., вербою козячою Salix caprea L. При обсадженні ставу, використані тополя біла (Populus alba L.), осика (P. tremula L.) та тополя чорна (P. nigra L.). У парку добре збереглися дві паралельні алеї – перша, висаджена каштаном кінським (Aesculus hippocastanum), друга із чергуванням липи серцелистої (Tilia cordata Mill) і клена гостролистого (Acer platanoides L.). Одиночні посадки, розміщені поблизу колишнього панського будинку представлені найбільш екзотичними для Східного Полісся деревами, зокрема модриною європейською. (Larix deciduas Mill), липою широколистою (Tilia platyphyllos Scop 'Laciniata'), Aescuhts carnea Hayne, бархатом амурським (Phellodendron amnrense Riipr), вік яких близько 150 років, а також глодом м'якуватим (Crataegus submollis Sarg). У трав'яному ярусі лісопаркових ділянок переважають яглиця звичайна

5

(Aegopodium podagraria L) та розрив-трава дрібноквіткова (Impatiens parviflora DC) (покриття 20 - 40%). Весняні синузії на окремих ділянках утворюють лісові неморальні види: пшінка весняна (Ficaria verna Huds) та ряст порожнистий (Corydalis cava). Окремі ділянки парку заросли апофітом кропива дводомна (Urtica dioica L.) Часто трапляються полин звичайний (Artemisia vulgaris L), полин віниковий (А. scoparia Waldst. et Kit), лобода біла (Chenopodium album L), лобода міська (Ch. urbicum), тонконіг однорічний (Poa annua L), тонконіг стиснутий (Р. compressa L), чистотіл великий (Chelidonium majus L), гравілат міський (Geum urbanum L.) Трав'яний покрив галявин (покриття до 70%) утворений з грястиці звичайної (Dactylis glomerata L), тонконогу лучного (Poa pratensis L), райграсу великого (Arhenatherum elatilis), розхідника звичайного (Glechoma hederacea L). Участь адвентивних трав'янистих рослин незначна (поодиноко представлені Conyza canadensis (L.) Cronq., мильнянка лікарська (Saponaria officinalis L)). Стежки флористично одноманітні і представлені стійкими до витоптування видами: подорожник великий (Plantago major), тонконіг однорічний (Роа аппиа) та конюшина повзуча (Trifolium repens L). На добре освітлених смугах, прилеглих до стежок трапляється гірчак звичайний (Polygonum aviculare L). На окремих ділянках трав'яний покрив повністю трансформований і представлений такими видами, як моховинка вузлувата (Sagina nodosa L Fenzl), кульбаба лікарська (Taraxacum officinalis L), за участю апофітів подорожника великого (Plantago major L), березки польової (Convolvulus arvensis L) та археофіту грициків звичайних (Capsella bursa-Характер грунтового покриву (переважання сірих лісових грунтів) та рослинності (переважання ділянок листяних лісів) створюють можливість спроби введення в культуру на території парку рідкісних для Східного Полісся пограничноареальних ефемероїдів Galanthus nivalis L., Scilla bifolia L., Scilla siberica Haw., Allium ursinum L., Anemone nemorosa L. Дендрофлора парку, насамперед її інтродуцентний компонент, потребує детальної інвентаризації, що дозволить дати оцінку акліматизаційної здатності низки декоративних деревних та чагарникових інтродуцентів в умовах Східного Полісся. До того ж на базі парку можливе проведення робіт з інтродукції та акліматизації нових декоративних видів. У подальшому формування паркового ландшафту Ваганицького парку слід проводити в напрямку реконструкції існуючих насаджень. При оптимізації природно-заповідної мережі регіону Ваганицький парк доцільно включити до перспективного Рубіжанського регіонального ландшафтного парку. Старовинний «Тупичівський» парк, площею 3 га, розташований у с. Тупичів і закладений у 1965 році. Це парк з віковими деревами, переважно липою звичайною (Tilia vulgaris). Нараховує близько 120 видів дерев. Деревний ярус представлений домінуванням липи серцелистої (Tilia cordata Mill) (окрасою парку є липова алея), клена гостролистого (Acer platanoides L.), дуба звичайного (Quercus robur), ясена американського (F. americana L.), ясена ланцетного (F. lanceolata Borkn). Серед чагарників наявні види різних природних зон, переважно північноамериканської та далекосхідної флори. В підліску росте ліщина звичайна (Corylus avellana L.), бузина чорна (Sambukus nigra L.), горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.), робінія звичайна (Robinia

6

pseudoacacia L.). В південно-західній частині парку спостерігається інвазія борщівника Монтеграції (Heracleum mantegazzianum). Трав’янистий ярус дуже розріджений і значною мірою переважають рудеральні види, є залишки природного домінування листяних лісів, зокрема яглиці звичайної (Aegopodium podagraria L.). Старовинний парк з віковими деревами липи серцелистої (Tilia cordata Mill), дуба звичайного (Quercus robur L.), ясеня звичайного (Fraxinus excelsior L.), в’язу гладкого (Ulmus laevis Pall) розташований в місті Новгород-Сіверському і має площу 10 га. 1.На території Чернігівського Полісся нараховуються 8 старовинних парків, зальною площею 71.2га: Ваганицький, Болдина гора, Чернігівський Міський Сад, Стольненський , Лизогубівський, Панський , Тупичівський парки.2.Флора старовинних парків Чернігівського Полісся представлена синантропними видами,третина з яких становить адвентивні рослини, переважно північноамериканського походження.3.Рослинний покрив парків на сучасному етапі значною мірою трансформований і представлений рудеральними трав’яними та деревно-чагарниковими угрупуваннями. 4.Композиції старовинних парків здебільшого сформовані інтродуцентними , а також природними видами5.Флора старовинних парків потребує детальної інвентаризації, що дозволить дати оцінку акліматичної здатності декоративних дерев, та чагарникових рослин в умовах Чернігівського Полісся.На базі старовинних парків можна провести роботі з інтродукції та акліматизації нових видів декоративних видів рослин, і ренатурації рідкісних видів природної флори.6.Оптимізація природо-заповідної мережі в Ваганецькому та в інших ,раніше згаданих парках, також доцільним буде включити дані території до перспективних регіонів ландшафтних парків.

Список використаної літератури1.Ваганицький парк на Чернігівщині як перспективний осередок збереження природного та інтродукованого фіторізноманіття Східного Полісся / О.В. Лукаш, С.В. Кирієнко, О.О. Рак [та ін.] // Старовинні парки та ботанічні сади – наукові центри збереження біорізноманіття та охорони історико-культурної спадщини: мат. міжнар. наук. конф. – К.: Академперіодика, 2006. – С. 259–262. 2.Клименко А.В. Старовинні парки Чернігівщини / А.В. Клименко, Ю.О.Клименко. - К., 2001. - 54 с.3.Природно-заповідний фонд Чернігівської області / [під заг. ред. Ю.О. Карпенка]. – Чернігів: Держ. упр. екол. та прир. ресурсів в Черніг. обл., 2002. – 237 с. 4.Природно-заповідний фонд Чернігівщини: Реєстр-довідник / В.А. Губко, Г.В. Кононенко, Ю.Г. Лифар та ін. – Чернігів: Облполіграфвидав, 1990. – 72 с. 5.Романча Л.В. Озеленение села. – Киев: Урожай, 1989. – 184 с.6.Чернігівщина. Енциклопедичний довідник / [за ред. А.В. Кудрицького]. – К.: Укр. рад. енцикл. ім. М.П. Бажана, 1990. – 1006 с.

7