« Починати виховання дітей зі школи - означає зводити

будівлю на піску і без фундаменту». Н. Лубенець

ПРЕЗЕНТАЦІЯ НА ТЕМУ:

Відомо, що вступ до школи - переломний момент у житті дитини. Тому початкова ланка освіти покликана забезпечити подальше становлення особистості дитини, цілеспрямований вияв і розвиток здібностей, формування вміння і бажання вчитися .

Залучення батьків до співпраці з педагогами у творчому розвитку дитини та підготовці до школи - це одне з базових завдань навчального закладу.

. Щоб зберегти самоцінність дитини та полегшити адаптацію

до шкільного навчання, у початковій ланці повинні

враховуватись і продовжуватись характерні для

дошкільного віку моменти:

- використання мотивів ігрової поведінки ;

- цілеспрямований розвиток сенсорних процесів, чутності слуху, гостроти зору, можливостей руки.

З огляду на це, необхідний зв'язок програм, методів і форм навчання в дитячому садку і початковій школі. А шкільне навчання має забезпечити взаємозв'язок, розширення, поглиблення й удосконалення отриманих у дитячому садку знань, умінь і навичок.

Розглядаючи психолого-педагогічний аспект проблеми наступності, З.Н.Борисова, В.В.Гурська, О.В.Киричук, Ф.Я.Шелу-хін виділяють три напрями її забезпечення в роботі дитячого садка і школи.

1.Вся виховна робота в дитячому садку спрямована на загальну підготовку дитини до шкільного навчання. За допомогою відповідної організації навчально-виховної роботи забезпечується всебічний і гармонійний розвиток дитини .

2. Спеціальна підготовка дітей до тих предметів, які вони вивчатимуть у початкових класах.

3.Спільна робота школи, дитячого садка і батьків, співпраця вчителів з вихователями.

Формувати пізнавальні інтереси у майбутнього школяра необхідно на базі сфери почуттів, передусім таких, як подив при зустрічі з незвичним, несподіваним, тим, що суперечить досвіду або наявним уявленням; вагання і сумніви у процесі пошуку; радість відкриття; піднесений настій від розв’язання проблеми і т.ін.

Готовність до навчання у школі є інтегративною характеристикою психічного розвитку дитини, яка охоплює компоненти, що забезпечують її успішну

адаптацію до умов і вимог школи.

Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є:

1. Мотиваційна готовність до навчання у школі. Виявляється у прагненні дитини до навчання, бути школярем; у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і мислительних операцій; у володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціального розвитку.

2. Емоційно-вольова готовність до навчання в школі. Засвідчує здатність дитини регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності, виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати необхідні вольові зусилля.

3. Розумова готовність дитини до навчання в школі. Виявляється у загальному рівні її розумового розвитку, володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчати передбачені програмою предмети.

4. Психологічна готовність до спілкування та спільної діяльності. Це важливе новоутворення обумовлене зміною провідних типів діяльності, переходом від сюжетно-рольової гри до

навчальної діяльності.

Високий рівень адаптації забезпечують:

1. Виховання у повній сім’ї ;2. Належний рівень освіти батька і матері;3. Правильні методи виховання в сім’ї ;4. Позитивне ставлення до дітей вихователя старшої групи;5. Позитивне ставлення до дітей вчителя першого класу;6. Функціональна готовність дитини до навчання в школі;7. Сприятливий статус дитини в групі до вступу в перший клас;8.Задоволеність спілкування з дорослими;9. Адекватне усвідомлення свого становища в групі однолітків.

Критерієм нормальної адаптованості дитини до шкільного навчання є:

- її позитивне ставлення до школи;- розуміння пояснюваного вчителем навчального матеріалу;- самостійність;- здатність зосереджувати увагу при виконанні завдань;- охоче виконання громадських обов'язків ;- доброзичливе ставлення до однокласників;- очікування оцінки;Надання переваги колективним заняттям над індивідуальними;- визнання авторитету вчителя.