Тема «Включення позитивних почуттів у

роботу – високий рівень педагогічної майстерності

за творами С. Л. Рубінштейна»

Коротко з біографії Установленні вітчизняної психологічної думки особливу заслугу

має видатний філософ і психолог С.Л.Рубінштейн. Він прожив в Україні понад 40 років, переїхавши до Ленінграда лише в 1930 р. В український період діяльності предметом уваги вченого була творча особистість в її певній історичній ситуації. Рубінштейн приділив також велику увагу розробці проблем логіки як теорії знання, цікавився віковими особливостями мислення, його загальною філософсько-психологічною структурою. Крім того, Рубінштейн із запалом відгукувався на нагальні питання суспільного життя, займався проблемами формування людини нового, соціалістичного суспільства.

Праця “Людина і світ " стала для Рубінштейна вершиною філософських роздумів. Читач робить висновок про те, що єдиною реальною дійовою зв'язкою між світом і людиною є саме вчинок. Діалектичний перехід людини і світу — ось що таке вчинок.У такому разі він виступає універсальною категорією, і з нього слід починати і ним слід завершувати систему психології.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇБуття і свідомість (1957)Людина і світ (2003)Принцип творчої самодіяльності (1922)Проблеми загальної психології (1973)Про мислення і шляхи його пізнання (1958)Принципи і шляхи розвитку психології (1959)Шляхи і досягнення радянської психології. Вісник АН СРСР, 4, 1945.Основи загальної психології (1940; 1946; 1989; 2009)Проблеми психології в працях Карла Маркса (1933)

Рубінштейн Сергій

Леонідович

Введення.Пізнаючи дійсність, людина так чи інакше ставиться до предметів, явищ,

подій, до інших людей, до своєї особистості. Одні явища дійсності радують його, інші - засмучують, треті - обурюють і т. д. Радість, смуток, захоплення, обурення, гнів. сором тощо, - все це різні види суб'єктивного ставлення людини до дійсності.

Почуття виражають упередженість людини, без якої немислимий жоден активний його крок. Почуття з усією очевидністю виявляють свій вплив на виробництві та в сім'ї, в пізнанні та мистецтві, педагогіці та клініці, в творчості і душевних криз людини.

Така універсальна значимість почуттів повинна свідчити про великий інтерес до них і високого ступеня їх вивченості. Однак такий інтерес серед психологів-дослідників не є стійким. Це пов'язано з невдачами в спробах відшукати досить тонкі і надійні засоби для об'єктивного вивчення почуттів.

Велику плутанину у розвиток психології почуттів вносять термінологічні розбіжності. В якійсь мірі вони закладені вже в повсякденній мові, що дозволяє нам називати, наприклад, страх емоцією, афектом, почуттям або навіть відчуттям або об'єднувати під загальною назвою почуттів такі різні явища, як біль або іронію, красу і впевненість, дотик і справедливість. Але це свідчить про те, що феноменологічний матеріал не має чітко помітними ознаками, які могли б забезпечити деяку єдину початкову його групування та впорядкування. При вирішенні цього завдання психологічної теорії вплив неминуче надають концептуальні традиції і уявлення, які в силу своїх відмінностей закріплюють за невизначеними життєвими поняттями різний зміст.

Очевидно, що теорії, С. Л. Рубінштейн наділяє афективністю всякий психічний процес.

Рівні емоційного реагування по С. Л. Рубінштейну

 

С. Л. Рубінштейн у різноманітних виявах емоційної сфери особистості виділяє три рівня. Перший - це рівень органічної ефективно-емоційної чутливості. Він пов'язаний з фізичними відчуттями задоволення - незадоволення, які обумовлені органічними потребами. Вони можуть бути, по Рубинштейну, як спеціалізованими, місцевого характеру, відображаючи як емоційне забарвлення або тону окреме відчуття, так і більш загального, розлитого характеру, відображаючи більш-менш загальне самопочуття людини, не пов'язане у свідомості з конкретним предметом (безпредметні туга, тривога чи радість).

Другий, вищий рівень емоційних виявів, за Рубинштейном, становлять предметні почуття (емоції). На зміну безпредметною тривоги приходить страх перед чим-небудь. Людина усвідомлює причину емоційного переживання. Опредмеченность почуттів знаходить своє вище вираження в тому, що самі почуття диференціюються, залежно від предметної сфери, до якої належать, на інтелектуальні, естетичні та моральні. Із цим рівнем повязане захоплення одним предметом і відраза до іншого, любов або ненависть до певної особи, обурення якою-небудь людиною чи подією тощо

Третій рівень пов'язаний з більш узагальненими почуттями, аналогічними за рівнем узагальненості відверненому мисленню. Це почуття гумору, іронії, почуття піднесеного, трагічного тощо Вони теж можуть іноді виступати як більш або менш приватні стану, приурочені до певного випадку, однак найчастіше вони виражають загальні стійкі світоглядні установки особистості. Рубінштейн називає їх світоглядними почуттями.Таким чином, підсумовує Рубінштейн, «у розвитку емоцій можна... намітити наступні ступені: 1) елементарні почуття як прояви органічної афективної чутливості, що грають у людини підпорядковану роль загального емоційного фону, кольору, тону або ж компонента більш складних почуттів; 2) різноманітні предметні почуття у вигляді специфічних емоційних процесів та станів; 3) узагальнені світоглядні почуття; всі вони утворюють основні прояви емоційної сфери, органічно включеної в життя особистості»

У контексті теорії С. Рубінштейна всі мотиви професійного саморозвитку вчителя можна звести до чотирьох основних: 1) інтерес до змісту професійного саморозвитку; 2) інтерес до видів діяльності, які передбачає професійний саморозвиток; 3) інтерес, пов’язаний із можливістю реалізувати власні схильності під час професійного саморозвитку; 4) інтерес до опанування педагогічної професії, викликаний необхідністю професійної діяльності після закінчення навчання.

Естетичне виховання розвиває смак, вміння помічати прекрасне й потворне; воно важливо ще й тому, що пов'язаний із багатьма сторонами виховання: моральним вихованням, що розвиває у дитині відчуття любові, гордості; з трудовим вихованням, яке допомагає дитині з повагою ставитися до праці людей, бачити красу зробленого.

При моральному вихованні розвиваються такі почуття як любов, повагу, жалість до оточуючих, такі необхідні на виховання “повноцінного ”людини.

Усе це необхідні виховання всебічно розвиненого людини.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

Як визначав С.Л. Рубінштейн "Процес розвитку здібностей людини є процес розвитку людини. Засвоєння людиною певних знань та способів дій мають своєю передумовою, своєю внутрішньою умовою певний рівень розумового розвитку — розвитку розумових здібностей".