5—6 березень 2020 р. - investplan.com.ua · Ємельянов В.М., доктор...

№ 5—6 березень 2020 р.

Журнал засновано у січні 2002 року.Виходить 2 рази на місяць

ІНВЕСТИЦІЇ:ПРАКТИКА ТА ДОСВІД

Головний редактор:

Ємельянов В.М.,доктор наук з державного управління,

професор, заслужений діяч наукиі техніки України

Члени редакційної колегії:

Abbas Mardani, Ph.D. in Philosophy Management(USA)Бартош Гордецки, доктор політичних наук, профе-сор факультету журналістики й політичних наукУніверситету імені Адама Міцкевича (м. Познань,Польща)Беглиця В. П., кандидат економічних наук, докторнаук з державного управління, професорГармідер Л. Д., доктор економічних наук, доцентГнатьєва Т. М., кандидат економічних наук,доцентГорлачук В. В., доктор економічних наук,професорГришова І. Ю., доктор економічних наукДацій О. І., доктор економічних наукДенисенко М.П., доктор економічних наук,професорКозловський С. В., доктор економічних наук,професорКравчук А. О., кандидат економічних наук, доцентКушнір С. О., кандидат економічних наук,професорЛазарева О. В., доктор економічних наук,професорНіколюк О. В., кандидат економічних наук, доцентПлеханов Д.О., кандидат економічнихнаук, доктор наук з державногоуправління, професорРезнікова Н. В., доктор економічних наук,професорСазонець І. Л., доктор економічних наук,професорСазонець О. М., доктор економічних наук, професорСорока С.В., доктор наук з державного управління,професорСтоян О.Ю., кандидат економічних наук,доктор наук з державного управління, доцентТарасова Т. О., доктор економічних наук,професорЧвертко Л. А., кандидат економічних наук, доцентЯременко Л. М., к. е. н., доцент, доцент кафедрифінансів, обліку і оподаткуванняЯрошевська О. В., доктор економічних наук,професор

Відповідальні секретарі:

Штирьов О.М., кандидат наук здержавного управління, доцентТимофеев С.П., кандидат наук здержавного управління, доцентКучеренко Г.Б.

Заступники головного редактора:

Антонова Л.В.,кандидат економічних наук, доктор наук

з державного управління, професорНорд Г.Л.,

доктор економічних наук, професор

© ІНВЕСТИЦІЇ: ПРАКТИКА ТА ДОСВІД, 2020

Свідоцтво КВ № 23727-13567ПР від 17.12.2018 рокуISSN 2306-6814

Передплатний індекс: 23892

Адреса редакції:04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 18, к. 29

Поштова адреса:04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 18, к. 29

Телефон: (044) 223-26-28, 537-14-33 Тел./факс: (044) 458-10-73

E-mail: [email protected]

Засновники:Чорноморський національний університет

імені Петра Могили,ТОВ "ДКС Центр"

Видавець:ТОВ "ДКС Центр"

Передрукування дозволяється лише за згодоюредакції.

Відповідальність за добір і викладення фактів несутьавтори. Редакція не завжди поділяє позицію авторів

публікацій.За зміст та достовірність реклами несе

відповідальність рекламодавець.

Формат 60х84 1/8, Ум. друк. арк. 31,4.Наклад — 1000 прим.

Папір крейдований, друк офсетний.Замовлення № 0503/1.

Віддруковано у ТОВ «ДКС Центр»м. Київ, пров. Куренівський, 17

Тел. (044) 537-14-34

Рекомендовано до друку Вченою РадоюЧорноморського національного університету

імені Петра Могили 05.03.20 р.Підписано до друку 05.03.20 р.

ІНДЕКСАЦІЯ ВИДАННЯ В НАУКОМЕТРИЧНИХ БАЗАХ:

— Index Copernicus (IC);— SIS;— Google Scholar.

Журнал включено до переліку наукових фаховихвидань України, в яких можуть публікуватисярезультати дисертаційних робіт на здобуттянаукових ступенів доктора і кандидата наук з

ЕКОНОМІКИ(наказ Міністерства освіти і науки України

№ 747 від 13.07.2015)ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

(наказ Міністерства освіти і науки України№ 1528 від 29.12.2014 )

РОЗМІЩЕННЯ СТАТТІ

1. Вимоги щодо змісту наукової статті.1.1. Високий науковий рівень статті.1.2. Приймаються раніше не опубліковані наукові статті.1.3. Автор несе відповідальність за оригінальність тексту статті (за плагіат відповідає автор).1.4. Стаття повинна бути написана українською, російською або англійською мовою.1.5. Автори опублікованих матеріалів несуть відповідальність за точність наведених фактів, цитат, статис-тичних даних, власних назв, географічних назв та інших відомостей, а також за те, що в матеріалах немістяться дані, що не підлягають відкритій публікації.1.6. Остаточне рішення про публікацію ухвалюється Редакційною колегією, яка також залишає за собоюправо на додаткове рецензування, редагування і відхилення статей.

2. Вимоги щодо оформлення наукової статті.2.1. У статті з лівого боку має стояти індекс УДК (Регистр – «ВСЕ ПРОПИСНЫЕ»)2.2. Ініціали та прізвище автора. Через кому після ПІБ зазначається науковий ступінь, вчене звання, посада,науковий заклад. (На мові статті, українською (якщо стаття не україномовна) та англійською мовою).ORCID ID.2.3. Назва статті (Регистр – «Как в предложениях») мовою статті, українською (якщо стаття не україномовна)та англійською мовою.2.4. Анотація.

2.4.1. Мовою статті (обсяг не менш як 100 слів).2.4.2. Англійською мовою (обсяг не менш як 1800 знаків без пробілів).2.4.3. У статті не українською мовою обов’язкова анотація українською мовою (обсяг не менш як

1800 знаків без пробілів).2.5. Ключові слова (5—8 слів) мовою статті, українською (якщо стаття не україномовна) та англійськоюмовою.2.6. Текст статті.У статті повинні міститись (із виділенням у тексті) такі елементи:

— постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичнимизавданнями;

— аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячуєтьсяозначена стаття;

— формулювання цілей статті (постановка завдання);— виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових

результатів;— висновки з проведеного дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі;— список літератури;— список літератури (References) в романському алфавіті.

Згідно з новими правилами, які враховують вимоги міжнародних систем цитування, автори статей повиннідавати список літератури в двох варіантах: один мовою оригіналу і окремим блоком той же списоклітератури (References) в романському алфавіті (harvard reference system), повторюючи в ньому в тому жпорядку всі джерела літератури, незалежно від того, чи є серед них іноземні.Для правильного оформлення, скористайтеся рекомендаціями http://www.economy.in.ua/d/references.docабо замовте цю послугу в редакції (див. анкету для автора).

3. Технічні вимоги до статті.3.1. Обсяг рукопису — 20—35 тис. знаків, включаючи рисунки, таблиці.3.2. Стаття повинна бути виконана у форматі А-4 текстового редактора Microsoft Word for Windows (шрифт– Times New Roman). Якщо стаття зроблена в редакторі Microsoft Word (версія 2007) і має розширенням.docx, обов’язково потрібно відправити додатково файли статті перезбережені у формат .doc для MicrosoftWord (версія 97-2003) або .rtf. Назва файлу має відповідати прізвищу автора (наприклад: Іванов або Ivanov ).3.3. Кількість табличного матеріалу та ілюстрацій повинна бути доречною. Цифровий матеріал подається утаблиці, що має порядковий номер (наприклад, Таблиця 1.) і назву (друкується над таблицею посерединіжирним шрифтом). Ілюстрації також потрібно нумерувати і вони повинні мати назви, які вказуються підкожною ілюстрацією (наприклад, Рис. 2. Переваги ефективної структуризації попиту).3.4. Рисунки, виконані у MS Word, потрібно згрупувати; вони повинні бути єдиним графічним об’єктом. Длярисунків, зроблених у програмі Excel, потрібно додатково до статті відправити файл Excel (2003).3.5. Формули виконуються за допомогою вбудованого редактора формул MS Equation і нумеруються зправого боку.3.6. Посилання на літературу в тексті необхідно подавати в квадратних дужках, наприклад, [3, с. 35; 8, с. 56–59], в яких перша цифра вказує порядковий номер джерела в списку літератури, а друга – відповіднусторінку в цьому джерелі; одне джерело (зі сторінкою) відокремлюється від іншого крапкою з комою.3.7. У статті не повинно бути переносу слів та макросів При наборі слід вимкнути автоматичний «м’який»перенос (заборонені «примусові» переноси – за допомогою дефісу). Абзаци позначати тільки клавішею«Enter», не застосовувати пробіли або табуляцію (клавіша «Tab»).

4. Матеріали, які потрібно подати до редакції.4.1. Стаття, рисунки окремими файлами (якщо потрібно (див. пункт 3.4).4.2. Анкета (скачати на сайті).4.3. Рецензія на статтю* (з підписом рецензента та печаткою):

— якщо автор або один із співавторів не має наукового ступеня (статті українською, російською абоанглійською мовами);

— якщо в статті один автор, який не має наукового ступеня доктора наук (статті англійською мовою).Матеріали надсилати на електронну адресу [email protected]

* Рецензію та витяг редакція має право запросити у автора з науковим ступенем.

У НОМЕРІ:

ІНВЕСТИЦІЇ: ПРАКТИКА ТА ДОСВІД№ 5—6 березень 2020 р.

Економічна наукаПисьменна Т. В., Письменний В. В.Розвиток недержавних пенсійних фондів в Україні: оцінка сучасних тенденцій ....................................................................... 5Збарський В. К., Грибова Д. В.Сучасні напрями функціонування сфери туризму в Україні ......................................................................................................... 11Дергалюк Б. В.Роль інтелектуального капіталу для здійснення структурної модернізації регіональної економіки .................................. 17Тілікіна Н. В., Кримова М. О.Навички XXI століття як умова виходу молоді на ринок праці .................................................................................................... 21Казак О. О., Обелець Т. В.Нова промислова політика в країнах Центральної та Східної Європи: досвід розвитку та висновки для України ............. 29Турлакова С. С.Влияние компетентности агентов на рефлексивные процессы проявления стадного поведения на предприятиях ................. 38Батрак О. В.Діагностика фінансової результативності підприємств з виробництва одягу: проблеми макро- і мікрорівня ................. 47Білоцька І. А.Транспарентність корпоративного сектору як передумова результативності бізнесу в Україні ......................................... 54Зікій Н. Л.Передумови реструктуризації туристичних підприємств .............................................................................................................. 59Туманов О. О.Формування системи статистичних показників для дослідження соціальних медіа в Україні ............................................. 66Ханін С. Г.Теорії модернізації продуктивних сил регіонів за рахунок активізації використання екзогенних факторів ................... 72

Державне управлінняСиченко В. В., Пугач А. М., Мареніченко В. В., Хитько М. М.Механізми державного регулювання розвитку інформаційного суспільства ........................................................................... 76Акімов О. О.Системогенез особистісних компетентностей у психогенному вимірі ....................................................................................... 81Медведчук О. В.Реформування будівельної галузі: практичні аспекти впровадження законодавчих новацій ............................................... 89Шкурат І. В.Генезис поняття "демократія" в контексті глобалізаційних процесів: теоретико-методичний аспект ............................... 96Антипенко І. В.Концептуалізація категорії "управління політичними ризиками" ............................................................................................. 101Барзилович А. Д.Впровадження обов'язкового медичного страхування в Україні ............................................................................................... 109Малий І. Й., Фоя О. В.Стратегія управління державним боргом (інвестиційний аспект) ............................................................................................. 115Новікова Н. Л., Притула К. В.Соціальні мережі як інструмент для органів державної влади для налагодження зв'язків з громадськістю .................. 123Подольчак Н. Ю., Карковська В. Я.Вплив престижності державної служби на кадрову безпеку державної структури .............................................................. 128Дикий А. П., Ковальчук В. В., Крикун О. Д., Петрик С. М.Інформаційна модель операцій з модернізації об'єкту концесії як форми реалізаціїдержавно-приватного партнерства ................................................................................................................................................... 135Колесник В. А.Дискреційні повноваження органів державної влади як предмет розгляду публічно-правових спорів ........................... 141Мурашко В. С.Особливості інституціоналізації процесів формування механізмів забезпечення національної безпекиу провідних країнах ЄС ........................................................................................................................................................................ 147Височанський М. Р.Окремі аспекти процесу децентралізації влади в Україні в рамках державного регулювання ........................................... 153Бень Я. О.Євроатлантична інтеграція України: темпоральна дискретність ............................................................................................... 158Обуховська Л. І.Теоретичні передумови державного регулювання інституту комунальної власності ........................................................... 163Паутов В. О.Роль органів протидії корупції в системі забезпечення національної безпеки ....................................................................... 170Петрів І. М.До питання удосконалення механізму державного управління органу конституційної юстиціїяк державного органу з особливим статусом ................................................................................................................................. 175Дима В. В.Фінансові інструменти стимулювання розвитку "зеленої" економіки в Україні .................................................................... 182Швидкий Я. Ю.Інституційне забезпечення національної безпеки органами протидії корупції ..................................................................... 188

INVESTYTSIYI: PRAKTYKA TA DOSVID№ 5—6 / 2020

CONTENTS:

ЕconomyPysmenna T., Pysmennyi V.DEVELOPMENT OF NON-STATE PENSION FUNDS IN UKRAINE: ASSESSMENT OF CURRENT TRENDS ................................................................................. 5

Zbarsky V., Gribova D.CURRENT DIRECTIONS OF FUNCTIONING OF TOURISM IN UKRAINE ........................................................................................................................................... 11

Dergaliuk B.THE ROLE OF INTELLECTUAL CAPITAL FOR STRUCTURAL MODERNIZATION OF THE REGIONAL ECONOMY .......................................................... 17

Tylikina N., Krymova M.SKILLS XXI CENTURY, AS A CONDITION FOR THE RELEASE OF YOUNG PEOPLE INTO THE LABOR MARKET ............................................................. 21

Kazak O., Obelets T.NEW INDUSTRIAL POLICY IN CENTRAL AND EASTERN EUROPE: DEVELOPMENT'S EXPERIENCE AND CONCLUSIONS FOR UKRAINE .............. 29

Turlakova S.THE INFLUENCE OF AGENT COMPETENCE ON THE REFLEXIVE PROCESSES OF MANIFESTATION OF HERD BEHAVIOR AT ENTERPRISES .... 38

Batrak О.DIAGNOSTICS OF FINANCIAL EFFICIENCY OF CLOTHING PRODUCTION ENTERPRISES: UNITY OF MACRO AND MICRO LEVEL ........................ 47

Bilotska I.CORPORATE SECTOR TRANSPARENCY AS A PREREQUISITE OF BUSINESS PERFORMANCE IN UKRAINE ....................................................................... 54

Zikiy N.GROUNDS FOR THE RESTRUCTURING OF TOURISM ENTERPRISES ................................................................................................................................................. 59

Tumanov O.MODELING OF A SYSTEM OF STATISTICAL INDICATORS FOR SOCIAL MEDIA RESEARCH IN UKRAINE ......................................................................... 66

Hanin S.THEORIES OF MODERNIZATION OF THE PRODUCTIVE FORCES OF THE REGIONS BY ACTIVATING THE INVOLVEMENTOF EXOGENOUS FACTORS ............................................................................................................................................................................................................................... 72

Рublic administrationSychenko V., Pugach A., Marenichenko V., Khytko M.MECHANISMS OF STATE REGULATION OF INFORMATION SOCIETY DEVELOPMENT ............................................................................................................ 76

Akimov O.SYSTEMOGENESIS OF PERSONAL COMPETENCES IN PSYCHOGENIC MEASUREMENT ........................................................................................................... 81

Medvedchuk О.REFORMING THE CONSTRUCTION INDUSTRY: PRACTICAL ASPECTS OF IMPLEMENTING LEGISLATIVE INNOVATIONS ...................................... 89

Shkurat I.GENESIS OF THE CONCEPT OF "DEMOCRACY" IN THE CONTEXT OF GLOBALIZATION PROCESSES: THEORETICALAND METHODOLOGICAL ASPECT ................................................................................................................................................................................................................ 96

Antypenko I.CONCEPTUALIZATION OF THE CATEGORY "POLITICAL RISK GOVERNANCE" ...................................................................................................................... 101

Barzylovych A.IMPLEMENTATION OF COMPULSORY MEDICAL INSURANCE IN UKRAINE .............................................................................................................................. 109

Malyi I., Foia O.STRATEGY OF MANAGEMENT NATIONAL DEBT (INVESTMENT ASPECT) ................................................................................................................................. 115

Novikova N., Prytula K.SOCIAL NETWORKS AS A TOOL FOR PUBLIC AUTHORITIES FOR ESTABLISHING PUBLIC RELATIONS ......................................................................... 123

Podolchak N., Karkovska V.THE INFLUENCE OF PRESTIGIOUS GOVERNMENT SERVICE ON STATE SECURITY STAFF ................................................................................................... 128

Dykyi A., Kovalchuk V., Krykun O., Petryk S.INFORMATION MODEL OF OPERATIONS ON MODERNIZATION OF THE CONCESSION OBJECTAS A FORM OF PUBLIC-PRIVATE PARTNERSHIP REALIZATION .................................................................................................................................................... 135

Kolesnyk V.DISCRETIONAL AUTHORITIES OF GOVERNMENT AUTHORITIES AS A SUBJECT TO PUBLIC LEGAL DISPUTES ......................................................... 141

Murashko V.PECULIARITIES OF INSTITUTIONALIZATION OF THE PROCESSES OF FORMATION OF NATIONAL SECURITY MECHANISMSIN THE LEADING EU COUNTRIES ............................................................................................................................................................................................................... 147

Vysochanskiy M.SEPARATEASPECTS OF THE POWER DECENTRALIZATION PROCESS IN UKRAINE WITHIN THE STATE REGULATION .......................................... 153

Ben Ya.EURO-ATLANTIC INTEGRATION OF UKRAINE: TEMPORAL DISCRETION ................................................................................................................................. 158

Obukhovska L.THEORETICAL PREREQUISITES OF STATE REGULATION OF THE COMMUNAL PROPERTY INSTITUTE ........................................................................ 163

Pautov V.THE ROLE OF ANTI-CORRUPTION BODIES IN THE NATIONAL SECURITY SYSTEM ............................................................................................................... 170

Petriv I.TO THE QUESTION OF IMPROVEMENT OF THE MECHANISM OF STATE GOVERNANCE OF THE CONSTITUTIONAL JUSTICE BODYAS A STATE BODY WITH SPECIAL STATUS .............................................................................................................................................................................................. 175

Dyma V.FINANCIAL INSTRUMENTS TO PROMOTE GREEN ECONOMY DEVELOPMENT IN UKRAINE .............................................................................................. 182

Shvydkyi Y.INSTITUTIONAL PROVISION OF NATIONAL SECURITY BY ANTI-CORRUPTION BODIES .................................................................................................... 188

5

ЕКОНОМІЧНА НАУКА

УДК 336.7

Т. В. Письменна,к. е. н., доцент кафедри фінансового менеджменту та страхування,Тернопільський національний економічний університетORCID ID: 0000-0001-8055-545XВ. В. Письменний,д. е. н., доцент кафедри фінансів імені С. І. Юрія,Тернопільський національний економічний університетORCID ID: 0000-0001-7852-3627

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.5

РОЗВИТОК НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВВ УКРАЇНІ: ОЦІНКА СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ

T. Pysmenna,PhD in Economics, Associate Professor of the Department of Financial Management and Insurance,Ternopil National Economic UniversityV. Pysmennyi,Doctor of Economic Sciences, Associate Professor of the Department of Finance named after S. I. Yurii,Ternopil National Economic University

DEVELOPMENT OF NON-STATE PENSION FUNDS IN UKRAINE: ASSESSMENT OF CURRENT TRENDS

У статті визначено, що добровільна недержавна система пенсійних заощаджень є соціально зна-чимою і стратегічно необхідною. Її функціонування забезпечують недержавні пенсійні фонди якфінансові соціально-економічні інститути зі статусом неприбуткових організацій.

Проведено аналіз основних показників діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні за ос-танні декілька років. Виявлено позитивну динаміку обсягів пенсійних внесків, пенсійних виплат іпенсійних активів упродовж досліджуваного періоду.

Встановлено найбільш поширені пенсійні активи у структурі інвестиційного портфеля недержав-них пенсійних фондів України за ряд останніх років. Це депозити на банківських рахунках, державніборгові цінні папери та облігації вітчизняних підприємств. Зроблено висновок про те, що недер-жавні пенсійні фонди застосовують консервативну інвестиційну стратегію, формуючи портфель інве-стованих пенсійних активів на практиці.

Efficient functioning of non-state pension system is one of the national socio-economic priorities intoday's world. Private pension administration system effectively addresses social issues and ensuresthe development of the country's economy.

The purpose of the research is to evaluate current trends in the development of private pension fundsin Ukraine.

Such general scientific methods of theoretical cognition as induction, deduction, analysis, synthesisand generalization were applied in the research.

The opinion of scientists on social importance and strategic necessity of non-state pensionadministration is supported. The voluntary non-governmental pension savings system is a source ofadditional retirement benefits for the public, as well as an important component of long-term investmentsnecessary for the economic development of the country.

It has been found out which financial institution is called a non-state pension fund. It is a financial socio-economic institute operating on a non-profit basis within the pension system. Its main tasks are toaccumulate participants' pension contributions, manage pension assets and make pension payments.

The dynamics of the number of non-state pension funds of Ukraine over the last few years has beendetermined. The conclusion is made about the narrowing of the financial market segment in which non-state institutions of the pension administration system operate.

Інвестиції: практика та досвід № 5—6/20206


ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ УЗАГАЛЬНОМУ ВИГЛЯДІ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОК ІЗВАЖЛИВИМИ НАУКОВИМИ ЧИПРАКТИЧНИМИ ЗАВДАННЯМИ

В умовах сьогодення ефективне функціонуваннясистеми недержавного пенсійного забезпечення вва-жається одним зі загальнонаціональних соціально-еко-номічних пріоритетів. Це пояснюється тим, що, по-пер-ше, через систему недержавного пенсійного забезпе-чення вирішуються соціальні проблеми шляхом форму-вання додаткових пенсійних виплат поряд з державноюпенсією, а по-друге, завдяки діяльності недержавнихпенсійних фондів як інституційних інвесторів забезпе-чується розвиток економіки країни.

Актуальні проблеми функціонування недержавнихпенсійних фондів викликають науковий інтерес через те,що на сьогодні громадськість недостатньо обізнана уможливостях використання системи недержавного пен-сійного забезпечення, тому нею охоплена незначнакількість населення. Водночас можемо констатувати,що в Україні провадять свою діяльність недержавніпенсійні фонди, під них створено необхідну інфраструк-туру, прийнято відповідні законодавчі акти.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ

Вибраною нами для дослідження проблематикоюфункціонування системи недержавного пенсійного за-безпечення, зокрема у частині діяльності недержавнихпенсійних фондів, цікавляться такі вітчизняні науковці:Брус С., Вишивана Б., Владика Ю., Мамчур В., ПриймакІ., Сокоринський Ю., Ткаченко Н. та Федина В. Особли-ву увагу вони приділяють розкриттю особливостей не-державного пенсійного забезпечення; обгрунтуваннюсоціальної значимості та стратегічної необхідності доб-ровільної недержавної системи пенсійних заощаджень;окресленню проблем, які стримують розвиток недер-жавного пенсійного забезпечення в Україні; узагальнен-ню дефініції недержавного пенсійного фонду; визначен-ню стратегії, яку застосовують вітчизняні недержавніпенсійні фонди при інвестуванні пенсійних активів; на-данню пропозицій щодо підвищення ефективності інве-стиційної діяльності недержавних пенсійних фондів.

The main activity indicators of non-state pension funds in Ukraine over the past few years are analyzed.It was found that over the period under review, the amounts of pension contributions, pension paymentsand retirement assets increased. This indicates that the studied segment of the financial market iscurrently at its development stage.

According to the analysis of the investment portfolio structure of non-state pension funds of Ukraine,the most widespread pension assets for the last years have been established. They were deposits in bankaccounts, government debt securities and bonds of domestic enterprises. It is concluded that non-statepension funds use a conservative investment strategy when forming a portfolio of invested pension assetsin practice.

It is noted that today non-state pension insurance has not yet become a widespread mechanism forforming pension savings. This is due to the difficult economic situation in the country, low income ofworking population and distrust of financial institutions.

Ключові слова: недержавне пенсійне забезпечення, недержавні пенсійні фонди, пенсійні внески, пенсійнівиплати, пенсійні активи, портфель інвестованих пенсійних активів.

Key words: non-state pension system, private pension funds, pension contributions, pension payments, retirementassets, portfolio of invested pension assets.

МЕТА НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯПеред науковим дослідженням було поставлено

мету — оцінити сучасні тенденції розвитку недержав-них пенсійних фондів в Україні за результатами аналізунайбільш вагомих показників їх діяльності.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕННЯ З ПОВНИМОБГРУНТУВАННЯМ ОТРИМАНИХНАУКОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

На сьогодні майже в усіх економічно розвинутихкраїнах функціонує багаторівневе пенсійне забезпечен-ня, яке охоплює солідарну систему, обов'язкове нако-пичення та добровільне формування пенсійних коштів.У Законі України "Про загальнообов'язкове державнепенсійне страхування" визначено, що у країні має фун-кціонувати трирівнева система пенсійного забезпечен-ня, що охоплює, відповідно, солідарну й накопичуваль-ну системи загальнообов'язкового державного пенсій-ного страхування, а також систему недержавного пен-сійного забезпечення [1].

У науковому колі ведуться обговорення законопро-ектів у сфері пенсійного забезпечення, за результата-ми яких пенсійну систему, складену з другого і третьо-го вищеназваних рівнів, називають накопичувальною.Об'єднання рівнів за такою назвою грунтується на по-ложенні законопроектів, згідно з яким потрібно відмо-витися від централізованої моделі пенсійного страхуван-ня через створення накопичувального фонду для аку-мулювання страхових внесків та перейти до децентрал-ізованої моделі, що реалізується через діяльність не-державних пенсійних фондів. За такою моделлю обо-в'язкові пенсійні накопичення формуються у вибранихгромадянами недержавних пенсійних фондах разом іздобровільними пенсійними заощадженнями [2, с. 119].

У продовження розпочатої вище дискусії наведемовизначення поняття "система недержавного пенсійногозабезпечення" відповідно до однойменного законодав-чого акту. Так, у ньому система недержавного пен-сійного забезпечення визначається як складова части-на системи накопичувального пенсійного забезпечення,що базується на добровільній участі фізичних і юридич-них осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою

7


отримання її учасниками додатковихдо загальнообов'язкового державно-го пенсійного страхування пенсійнихвиплат [3].

Недержавне пенсійне забезпечен-ня вирізняється серед інших видівпенсійного забезпечення за рахунокособливостей, які йому притаманні тарозкривають його специфіку. Соко-ринський Ю.В. виділяє особливостінедержавного пенсійного забезпе-чення, які подаються у таблиці 1.

Як обгрунтовують у науковомуколі, разом зі загальнообов'язковимдержавним пенсійним страхуваннямнедержавне пенсійне забезпечення єсоціально значимим і стратегічно не-обхідним, зважаючи на те, що добро-вільна недержавна система пенсійнихзаощаджень: по-перше, є джереломдодаткових пенсійних виплат для на-селення; по-друге, здатна мінімізува-ти негативний вплив демографічнихризиків, а також ризиків, пов'язанихз погіршенням загальноекономічноїситуації у країні; по-третє, є переду-мовою збереження достойного рівняжиття при досягненні пенсійного віку;по-четверте, виступає джерелом дов-гострокових інвестицій, необхідних для економічногорозвитку країни [5, с. 383].

Звернемося до Закону України "Про недержавнепенсійне забезпечення", щоби з'ясувати, яку саме фінан-сову установу називають недержавним пенсійним фон-дом. Так, недержавний пенсійний фонд має статус не-прибуткової організації, функціонує та провадитьдіяльність виключно з метою накопичення пенсійнихвнесків на користь учасників із подальшим управліннямпенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплатиучасникам у визначеному законодавством порядку [3].

Доволі цінною нам видається наукова думка, сфор-мульована за результатами аналізу різних дефініційпоняття "недержавний пенсійний фонд". Така думкаузагальнює подані у науковій літературі визначення цьо-го поняття, одночасно виділяючи характерні особли-вості функціонування недержавного пенсійного фонду.Так, недержавний пенсійний фонд: функціонує у межахпенсійної системи; створюється у формі юридичної осо-би, а саме непідприємницького товариства; здійснюєсвою діяльність з метою збирання і акумулювання пен-сійних внесків, проведення виплат його учасникам у разідосягнення пенсійного віку чи на вимогу при важливійпотребі, а також адміністрування, управління, обслуго-вування та убезпечення пенсійних активів від впливувнутрішніх і зовнішніх загроз [4, с. 74].

Вважаємо, що важливими доповненнями до проци-тованої вище дефініції недержавного пенсійного фон-ду будуть такі положення: це фінансовий соціально-еко-номічний інститут, що функціонує у межах пенсійноїсистеми; його завданнями є збирання і акумулюванняпенсійних внесків, формування пенсійних активів шля-хом розміщення акумульованих пенсійних внесків на

фінансовому ринку, а також здійснення пенсійних ви-плат [6, с. 55].

Якраз вчасно з'ясувати, яка кількість недержавнихпенсійних фондів функціонувала впродовж останніхдекількох років і з якою динамікою змінювався цей по-казник. Так, як свідчать статистичні дані, за період2012—2018 рр. кількість недержавних пенсійних фондівзмінювалася за низхідною траєкторією, за виключен-ням 2016—2017 рр., коли даний показник знаходивсяна одному рівні і складав 64 од. За нашими розрахунка-ми, впродовж досліджуваного періоду кількість недер-жавних пенсійних фондів зменшилася на 32 од., тобто з94 до 62. Відносне від'ємне відхилення цього показни-ка становить 32% [7].

З основними показниками діяльності недержавнихпенсійних фондів в Україні у 2012—2018 рр. можнаознайомитися у таблиці 2.

З даних у таблиці видно, що впродовж 2012—2018 рр.пенсійні внески щороку зростали з більшими або мен-шими темпами свого приросту. Так, найбільші темпиприросту цього показника спостерігалися у 2012—2014 рр. (20,8 і 13,9% відповідно), а найменші — у2015—2017 рр. (відповідно, 0,4 і 0,1%). За період2012—2018 рр. пенсійні внески збільшилися на 52,3%,тобто з 1313,7 до 2000,5 млн грн.

Характерно, що структуру пенсійних внесківпредставлено, в основному, пенсійними внесками відюридичних осіб. За нашими розрахунками, впро-довж 2012—2018 рр. середня питома вага пенсійнихвнесків від юридичних осіб у їхній загальній струк-турі становила 94,7%. Відзначимо, що у 2012—2014 рр.питома вага пенсійних внесків від юридичних осібзбільшувалася, а у 2014—2018 рр. — зменшувала-

Ознака Роз’яснення 1. Недержавне пенсійне

забезпечення є складником

накопичувального пенсійного забезпечення

Недержавне пенсійне забезпечення вважається

накопичувальним, тому що передбачає акумуляцію

коштів особою на відповідних індивідуальних рахунках недержавного пенсійного фонду

2. Недержавне пенсійне

забезпечення являє собою додаткове накопичення

грошового пенсійного

забезпечення протягом трудової діяльності, яке

характеризується добровільною

участю його учасників

Основне призначення недержавного пенсійного

забезпечення – це, передусім, надання його учасникам додаткових до загальнообов’язкового державного

пенсійного страхування пенсійних виплат за рахунок

сформованих пенсійних накопичень. Участь осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною

3. Участь у системі недержавного пенсійного

забезпечення не виключає

можливості участі у загальнообов’язковому

державному пенсійному

страхуванні

Перед особою не може стояти вибір щодо солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного

страхування чи системи недержавного пенсійного

забезпечення

4. Недержавне пенсійне

забезпечення реалізують

визначені суб’єкти

Суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення

групують на: 1) суб’єктів, які, власне, складають систему

недержавного пенсійного забезпечення (недержавні

пенсійні фонди, страхові компанії, банки); 2) суб’єктів,

які беруть участь у недержавному пенсійному

забезпеченні (працівники і роботодавці); 3) суб’єктів, які сприяють функціонуванню системи недержавного

пенсійного забезпечення (адміністратори недержавних

пенсійних фондів, зберігачі, аудитори, особи, які надають консультаційні й агентські послуги)

Таблиця 1. Особливості недержавного пенсійного

забезпечення

Джерело: складено автором на основі [4].



ся. За весь досліджуваний період пенсійні внески відюридичних осіб збільшилися на 45,6%, тобто з1254,9 до 1827,7 млн грн.

Натомість, упродовж 2012—2018 рр. середня пито-ма вага пенсійних внесків від фізичних осіб у загальнійїхній структурі становила тільки 5,3%. Водночас цей по-казник у 2012—2014 рр. змінювався за низхідною трає-кторією, а у 2014—2018 рр. — за висхідною траєкто-рією. За всі досліджувані роки питома вага пенсійнихвнесків від фізичних осіб збільшилася майже у 3 рази,тобто з 58,6 до 172,1 млн грн. У 2012—2018 рр. пенсійнівнески від фізичних осіб-підприємців постійно дорівню-вали 0,2 млн грн.

Інший важливий показник діяльності недержавнихпенсійних фондів, пов'язаний з пенсійними внесками, —пенсійні виплати. Як можна бачити у таблиці, значенняцього показника впродовж 2012—2018 рр. постійнозбільшувалося, але з різними темпами приросту. Так,найбільші темпи приросту пенсійних виплат спосте-рігалися у 2012—2015 рр. і становили, відповідно, 19,2,40,4 і 32,2%. Порівняно з ними менші темпи прироступенсійних виплат були наявні у 2015—2018 рр. і дорів-нювали 13,1, 10,5 і 16,3% відповідно. За весь дослід-жуваний період пенсійні виплати збільшилися понад3 рази, а саме з 251,9 до 809,9 млн грн.

У складі пенсійних виплат одноразові пенсійні ви-плати впродовж 2012—2015 рр. збільшувалися, відпові-дно, на 16,1, 37,6 і 23,7%. Це вищі темпи приросту цьогопоказника порівняно зі значеннями, які спостерігалися у2015—2018 рр. Так, у цей період одноразові пенсійнівиплати збільшувалися на 5,0, 1,3 і 7,8% відповідно.Впродовж 2012—2018 рр. пенсійні виплати на визначе-ний строк, порівняно з одноразовими пенсійними випла-тами, завжди мали високі темпи приросту, які становили,відповідно, 85,6, 78,6, 121,2, 60,3, 45,9 і 38,9%.

Якщо порівнювати одноразові пенсійні виплати іпенсійні виплати на визначений строк за обсягом, то, занашим спостереженням, значення першого показника2012 р. майже збігається зі значенням другого показ-ника 2018 р. Тобто одноразові пенсійні виплати у 2012 р.складали 240,8 млн грн, а пенсійні виплати на визначе-ний строк у 2018 р. дорівнювали 264,4 млн грн За весь

досліджуваний період одноразовіпенсійні виплати збільшилисябільше ніж у 2 рази (з 240,8 до545,5 млн грн), а пенсійні виплати навизначений строк — майже у24 рази (з 11,1 до 264,4 млн грн).

За період 2012—2018 рр. се-редня кількість осіб, які отрималиабо отримують пенсійні виплати, до-рівнювала 76 тис. Як можна просте-жити за даними у таблиці, цей по-казник характеризувався висхід-ною динамікою у 2012—2015 рр. і2017—2018 рр., а низхідною дина-мікою — у 2015—2017 рр. Додат-ково зазначимо, що у 2012 р. 66,2тис. особам було здійснено пенсійнівиплати, а у 2018 р. таких осіб було81,3 тис.

Дані у таблиці свідчать про те,що впродовж 2012—2014 рр. і 2015—2018 рр. пенсійніактиви збільшувалися, а у 2014—2015 рр. — зменшу-валися. Зокрема у цей період зменшення пенсійних ак-тивів відбулося на 19,8%. В інші зазначені періодипенсійні активи збільшувалися, відповідно, на 25,9 і18,2%, а також на 8,0, 15,3 і 11,3% відповідно. За на-шими розрахунками, впродовж 2012—2018 рр. пенсійніактиви збільшилися на 65,4%, тобто з 1660,1 до 2745,2млн грн.

Як зауважують у науковому колі, діяльність недер-жавних пенсійних фондів грунтується на інвестиційно-му використанні залучених ресурсів, тому, беручи доуваги соціальну місію системи недержавного пенсійно-го забезпечення, а також її залежність від рівня розвит-ку вітчизняного фінансового ринку та його інструментів,необхідно забезпечити ефективність при управлінні пен-сійними активами [8, с. 130]. У таблиці 3 містяться дані,які відображають питому вагу активів, інвестованих не-державними пенсійними фондами у 2012—2018 рр.

Якщо порівнювати середню питому вагу інвестова-них пенсійних активів за 2012—2018 рр., то можна ви-ділити декілька найбільш поширених напрямків, за яки-ми недержавні пенсійні фонди інвестували активи. Так,найбільш поширеними інвестованими пенсійними акти-вами виявилися грошові кошти, розміщені на вкладних(депозитних) банківських рахунках. За досліджуванийперіод на них у середньому припадало 38,6%. У 2012—2017 рр. цей показник змінювався за висхідною траєк-торією, проте у 2017—2018 рр. — за низхідною траєк-торію.

Наступними найбільш поширеними інвестованимипенсійними активами є цінні папери, дохід за якимигарантовано Кабінетом Міністрів України. У 2012—2018 рр. цей вид активів, інвестованих недержавнимипенсійними фондами, у середньому займав 28,7%. Якможна бачити у таблиці, даний показник періодичнозмінювався за низхідною та висхідною траєкторіями.

Заключними найбільш поширеними активами, якіінвестували недержавні пенсійні фонди у 2012—2018 рр., являються облігації вітчизняних підприємств-емітентів. За досліджуваний період ці інвестованіпенсійні активи займали у середньому 18,1% у їхній за-

Таблиця 2. Основні показники діяльності недержавних

пенсійних фондів в Україні у 2012—2018 рр.


Показники 2012 р. 2013 р. 2014 р. 2015 р. 2016 р. 2017 р. 2018 р. Пенсійні внески, млн грн 1313,7 1587,5 1808,2 1886,8 1895,2 1897,3 2000,5

У тому числі:

– від фізичних осіб; 58,6 66,5 71,4 80,3 92,2 124,3 172,1

– від фізичних осіб-підприємців;

0,2 0,2 0,2 0,2 0,2 0,2 0,2

– від юридичних осіб 1254,9 1520,5 1736,1 1806,3 1802,1 1772,3 1827,7

Пенсійні виплати, млн грн

251,9 300,2 421,4 557,1 629,9 696,3 809,9

У тому числі:

– одноразові пенсійні

виплати; 240,8 279,6 384,6 475,7 499,4 505,9 545,5

– пенсійні виплати на

визначений строк 11,1 20,6 36,8 81,4 130,5 190,4 264,4

Кількість учасників, які отримали/отримують

пенсійні виплати, тис.

осіб

66,2 69,0 75,6 82,2 81,3 78,8 81,3

Пенсійні активи, млн грн 1660,1 2089,8 2469,2 1980,0 2138,7 2465,6 2745,2

9


гальній структурі. Характерно, що у 2012—2017 рр. цейпоказник підвищувався, а у 2017—2018 рр. — знижу-вався.

За період 2012—2018 рр. у структурі інвестованихпенсійних активів акції вітчизняних емітентів у серед-ньому займали 6,5%, об'єкти нерухомості — 2,9%, де-біторська заборгованість — 1,9%, кошти на поточно-му рахунку — 0,8%, банківські метали — 0,6%, а та-кож ще були активи, не заборонені законодавством Ук-раїни. Їх можна вважати не дуже поширеними напряма-ми, за якими недержавні пенсійні фонди інвестувалиактиви, зважаючи на середню питому вагу, яка їм нале-жала.

На практиці недержавні пенсійні фонди можуть реа-лізовувати одну з трьох інвестиційних стратегій — кон-сервативну, помірковану або агресивну. Їх розмежову-ють залежно від того, що ставиться у пріоритеті —надійність інвестицій чи їхня максимальна прибут-ковість. Як визначено у теорії, при консервативній інве-стиційній стратегії пенсійні накопичення інвестуються унайбільш надійні види активів — банківські депозити,державні облігації та цінні папери великих публічнихкомпаній. Застосування такої інвестиційної стратегії даєвисоку ймовірність отримання стабільного доходу. Їїобирають ті учасники недержавних пенсійних фондів,які прагнуть зберегти кошти, передані в управління, атакож досягти прибутковості, що перевищує рівеньінфляції [9, с. 202].

Зважаючи на те, що в інвестиційному портфелі вітчиз-няних недержавних пенсійних фондів переважають гро-шові кошти, розміщені на вкладних (депозитних) банкі-вських рахунках, цінні папери, дохід за якими гарантова-

но Кабінетом Міністрів України, атакож облігації українських під-приємств-емітентів, тобто інвесто-вані пенсійні активи з фіксованоюдохідністю, то можна стверджуватипро застосування консервативноїінвестиційної стратегії на практиці.

ВИСНОВКИРезультати проведеного аналі-

зу найбільш вагомих показниківдіяльності недержавних пенсійнихфондів в Україні дають змогу ок-реслити сьогочасні тенденції їх роз-витку та сформулювати на основіцього такі висновки:

1. Як знаємо, на законодавчо-му рівні передбачено функціону-вання трирівневої системи пенсій-ного забезпечення, зокрема: со-лідарної системи загальнообов'яз-кового державного пенсійногострахування, при якій пенсії випла-чуються за рахунок коштів Пенсій-ного фонду; накопичувальної сис-теми загальнообов'язкового дер-жавного пенсійного страхування,що базується на накопиченні коштівзастрахованих осіб у накопичуваль-ному фонді; системи недержавно-

го пенсійного забезпечення, в основі якої знаходитьсядобровільна участь громадян, роботодавців та їхніх об-'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метоюздійснення громадянам пенсійних виплат.

На сьогодні в Україні функціонують тільки перший ітретій рівні системи пенсійного забезпечення, а запро-вадження другого рівня не відбулося дотепер. За умо-ви відсутності накопичувального обов'язкового держав-ного пенсійного страхування саме недержавне пенсій-не забезпечення дає змогу кожному громадянину за-ощадити кошти на безбідну старість. Але доводитьсяконстатувати, що через складну економічну ситуацію україні, низький рівень доходів працюючого населення,недовіру до фінансових установ недержавне пенсійнезабезпечення ще не стало поширеним механізмомформування пенсійних заощаджень [8, с. 127—128].

2. Упродовж останніх декількох років кількість не-державних пенсійних фондів в Україні змінювалася занизхідною траєкторією. Така динаміка цього показни-ка свідчить про звуження сегменту фінансового ринку,на якому діють недержавні інститути системи пенсійно-го забезпечення.

Проведений аналіз основних показників діяльностінедержавних пенсійних фондів в Україні за період 2012—2018 рр. дає змогу стверджувати про: щорічне зростан-ня пенсійних внесків з більшими або меншими темпамисвого приросту; майже абсолютне переважання серед-ньої питомої ваги пенсійних внесків від юридичних осібнад середньою питомою вагою пенсійних внесків відфізичних осіб у загальній їхній структурі; щорічнезбільшення пенсійних виплат з різними темпами прирос-ту; перевищення обсягу одноразових пенсійних виплат

Інвестовані пенсійні активи

2012 р. 2013 р. 2014 р. 2015 р. 2016 р. 2017 р. 2018 р.

1 2 3 4 5 6 7 8 Грошові кошти, розміщені на вкладних

(депозитних)

банківських рахунках

34,5 36,4 38,6 39,4 41,3 43,9 35,9

Цінні папери, дохід за якими гарантовано

Кабінетом Міністрів

України

11,9 11,5 15,3 34,1 41,0 40,8 46,0

Цінні папери, дохід за

якими гарантовано

Радою міністрів АР Крим, місцевими радами

0,2 0,5 - - - - -

Облігації підприємств,

емітентами яких є

резиденти України

31,2 31,0 27,6 13,4 9,4 8,2 10,9

Акції українських

емітентів

15,5 13,3 10,6 3,3 0,7 0,5 1,6

Об’єкти нерухомості 2,9 2,8 2,8 3,6 4,0 2,5 1,7

Банківські метали 1,1 0,7 0,6 0,7 0,4 0,4 0,4

Кошти на поточному рахунку

0,6 0,9 0,7 0,9 0,9 0,9 0,7

Активи, не заборонені

законодавством України

0,8 1,3 1,0 1,3 1,0 1,0 0,9

Дебіторська

заборгованість

1,3 1,6 2,8 3,2 1,2 1,7 1,8

Акції іноземних

емітентів

- - - - 0,02 0,1 0,1

Усього 100 100 100 100 100 100 100

Таблиця 3. Питома вага інвестованих пенсійних активів

у 2012—2018 рр.




над обсягом пенсійних виплат на визначений строк у дварази за останній досліджуваний рік; досягнення серед-ньою кількістю осіб, які отримали або отримують пенсійнівиплати, рівня більше 70 тис.; збільшення пенсійних ак-тивів за весь досліджуваний період майже у два рази, незважаючи на зменшення їхнього обсягу в окремі роки.

3. Проведений аналіз структури інвестиційного пор-тфеля вітчизняних недержавних пенсійних фондів давзмогу встановити найбільш поширені пенсійні активи у2012—2018 рр. Ними виявилися грошові кошти, розмі-щені на вкладних (депозитних) банківських рахунках,цінні папери, дохід за якими гарантовано КабінетомМіністрів України, а також облігації вітчизнянихпідприємств-емітентів. Названі види пенсійних активівскладали у середньому 85,4% інвестиційного портфе-ля недержавних пенсійних фондів України.

Вітчизняні недержавні пенсійні фонди реалізуютьполітику формування портфеля з інвестиційних інстру-ментів найнижчого рівня ризику, при цьому має викону-ватися основна умова — це отримання інвестиційногодоходу, який би не тільки забезпечив приріст пенсійнихактивів, а й захистив кошти від інфляційних ризиків.Характерно, що метою інвестування пенсійних активівє насамперед збереження пенсійних заощаджень гро-мадян. Тому стратегія інвестування недержавних пенс-ійних фондів вважається більш консервативною, якщопорівнювати її з інвестиційною стратегією інших фінан-сових установ [2, с. 120; 10, с. 64].

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі.В усьому світі недержавні пенсійні фонди є активнимисуб'єктами ринку капіталу. Здійснюючи трансформаціювільних коштів домогосподарств і підприємств у інвес-тиції, недержавні пенсійні фонди, таким чином, створю-ють джерело довгострокових інвестиційних ресурсів,сприяючи економічному зростанню у країні. З огляду назазначене, проблематика інвестиційної діяльності недер-жавних пенсійних фондів потребує подальшого дослід-ження, зокрема, у частині аналізу всіх без виключенняпоказників, які характеризують її фінансові результати.

Література:1. Закон України "Про загальнообов'язкове держав-

не пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (уред. закону від 01.01.2020 р. № 329-IX). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 (дата звернен-ня: 28.01.2020).

2. Федина В.В. Управління активами недержавнихпенсійних фондів: зарубіжний досвід та вітчизнянапрактика. Економіка та держава. Економічна наука.2019. № 5. С. 118—123.

3. Закон України "Про недержавне пенсійне забез-печення" від 09.07.2003 р. № 1057-IV (у ред. закону від04.11.2018 р. № 2581-VIII). URL: https://zakon.ra-da.gov.ua/laws/show/1057-15 (дата звернення:28.01.2020).

4. Сокоринський Ю.В. Особливості та зміст недер-жавного пенсійного забезпечення. Науковий вісникМіжнародного гуманітарного університету. Юриспру-денція. 2018. № 36. Т. 2. С. 72—76.

5. Владика Ю.П. Напрями розвитку недержавногопенсійного забезпечення. Глобальні та національні про-блеми економіки. 2017. Вип. 19. С. 382—386.

6. Мамчур В.А. Недержавне пенсійне забезпечен-ня як складова інституціональної системи соціальнихгарантій населення. Економіка. Фінанси. Менедж-мент: актуальні питання науки і практики. 2016. № 5.С. 51—68.

7. Підсумки розвитку системи недержавного пенс-ійного забезпечення за 2012—2018 рр. URL: https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/NPF/NPF_IV_-kv%202018.pdf (дата звернення: 28.01.2020).

8. Приймак І., Вишивана Б. Недержавне пенсійнезабезпечення в системі соціального захисту населення.Світ фінансів. 2019. № 3 (60). С. 121—138.

9. Ткаченко Н. Вектори розвитку інвестиційної діяль-ності недержавних пенсійних фондів в Україні. Пробле-ми і перспективи економіки та управління. 2019. № 1(17). С. 200—206.

10. Брус С.І. Недержавні пенсійні фонди як інсти-туційні інвестори: тенденції та проблеми розвитку. Еко-номіка і прогнозування. 2018. № 2. С. 62—75.

References:1. The Verkhovna Rada of Ukraine (2003), The Law of

Ukraine "About compulsory state pension insurance",available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 (accessed 28 January 2020).

2. Fedyna, V.V. (2019), "Asset management of non-state pension funds: foreign experience and domesticpractice", Ekonomika ta derzhava. Ekonomichna nauka,vol. 5, pp. 118—123.

3. The Verkhovna Rada of Ukraine (2003), The Law ofUkraine "About non-state pension provision", available at:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1057-15(accessed 28 January 2020).

4. Sokorynskyi, Yu.V. (2018), "Features and contentof non-state pension provision", Naukovyi visnyk Mizh-narodnoho humanitarnoho universytetu. Yurysprudentsiia,vol. 36, pp. 72—76.

5. Vladyka, Yu.P. (2017), "Areas of development ofnon-state pension provision", Hlobalni ta natsionalniproblemy ekonomiky, vol. 19, pp. 382—386.

6. Mamchur, V.A. (2016), "Non-state pension provisionas a component of the institutional system of socialguarantees of the population", Ekonomika. Finansy.Menedzhment: aktualni pytannia nauky i praktyky, vol. 5,pp. 51—68.

7. National Commission for State Regulation ofFinancial Services Markets (2019), "Results of thedevelopment of the non-state pension system in 2012—2018", available at: https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/NPF/NPF_IV_kv%202018.pdf (accessed28 January 2020).

8. Pryimak, I. and Vyshyvana, B. (2019), "Non-statepension provision in the system of social protection of thepopulation", Svit finansiv, vol. 3 (60), pp. 121—138.

9. Tkachenko, N. (2019), "Vectors of development ofinvestment activity of non-state pension funds in Ukraine",Problemy i perspektyvy ekonomiky ta upravlinnia, vol. 1(17), pp. 200—206.

10. Brus, S.I. (2018), "Non-state pension funds asinstitutional investors: trends and development problems",Ekonomika i prohnozuvannia, vol. 2, pp. 62—75.Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.

11


УДК 330.101

В. К. Збарський,д. е. н., професор,Національний університет біоресурсів і природокористування УкраїниORCID ID: 0000-0002-6114-8602Д. В. Грибова,к. е. н., доцент,Таврійський державний агротехнологічний університетімені Дмитра МоторногоORCID ID: 0000-0002-3270-2504

СУЧАСНІ НАПРЯМИ ФУНКЦІОНУВАННЯСФЕРИ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.11

V. Zbarsky,Doctor of Economic Science, Professor, National University of Lifeand Environmental Sciences of UkraineD. Gribova,PhD in Economics, Associate Professor,Dmytro Motorniy Tavria state agrotechnological university

CURRENT DIRECTIONS OF FUNCTIONING OF TOURISM IN UKRAINE

У статті досліджено сучасний стан та напрями розвитку туристичної галузі в Україні. Зазна-чено роль екологічних чинників у процесі забезпечення ефективного функціонування туристич-ного бізнесу. Обгрунтовано необхідність запровадження заходів щодо формування серед на-селення поведінкової моделі рекреаційного природокористування. Вона має бути спрямованана усвідомлення важливості дбайливого ставлення до навколишнього середовища в бізнесовійдіяльності, а також в особистому житті. Вказується на факт існування великої проблеми в про-цесі формування іміджу України за кордоном. Зазначається, що державна стратегія та грошо-ва підтримка практично не спрямовані на підвищення ефективності маркетингу країни для іно-земців. Вказується, що уряду слід подбати про зниження непрямих податків у авіаційному таготельному бізнесі, що значно вплине на кількість туристичного прибуття в країну. Наголошуєть-ся на особливому значенні інфраструктурного забезпечення надання туристичних послуг. Ви-ділено такі напрями покращення конкурентоспроможності туризму в Україні: визнання турис-тичної галузі одним з пріоритетів держави; оптимізація системи нормативного забезпеченняприродокористування; розвиток інфраструктурного забезпечення.

The article investigates the current state and directions of tourism industry development in Ukraine.The role of environmental factors in the process of ensuring the efficient functioning of the tourismbusiness is outlined. The necessity of introducing measures to form a behavioral model of recreationalnature use among the population is substantiated. It should be aimed at recognizing the importanceof caring for the environment in business as well as in personal life. The fact that there is a big problemin the process of forming the image of Ukraine abroad is pointed out. It is noted that the state strategyand financial support are practically not aimed at improving the country's marketing effectivenessfor foreigners. It is stated that the government should take care to reduce indirect taxes in the aviationand hotel business, which will significantly affect the number of tourist arrivals in the country. The



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИЗа сучасних умов функціонування національної еко-

номіки набувають особливої значущості питання забез-печення ефективного розвитку галузевих напрямів, по-в'язаних із наданням соціальних послуг. Активізаціятаких видів діяльності, окрім іншого, позитивно впли-ває на стан регіонального бізнесу, уповільнює негативнідемографічні тенденції на селі тощо. Однією з них є без-посередньо сфера туризму.


Слід відзначити, що проблематика розвитку ту-ристичної галузі знайшла своє відображення в працяхЛ.В. Забуранної, С.В. Кальченко, В.А Квартальнова таін. Водночас, на нашу думку, потребують подальшоговивчення особливості сучасного рівня розвитку націо-нальної туристичної галузі.

МЕТА СТАТТІМета статті — дослідження сучасного стану та спе-

цифіки функціонування вітчизняної сфери туризму.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИДОСЛІДЖЕННЯ

Згідно з оцінкою в Україні у структурі державнихпріоритетів туризм займає одне з останніх місць — іна-кше 92 позицію прокоментувати неможна. На фоні при-вілею вирішення політичних проблем країни це зрозу-міло. Однак експерти Всесвітнього економічного фору-му зазначають, що знають, як визначати дійсний інте-рес уряду до туризму і якими насправді повинні бути ре-

importance of infrastructure for the provision of tourist services is emphasized. It is noted that withthe right offer to tourists of all alternatives of accommodation, the level of differentiation of touristsincreases, which in the future will positively affect the socio-economic development of the tourismindustry. In order to establish the closeness of Ukraine's tourism potential with other countries andthe similarity of competitive indicators, direct tourism factors were analyzed. It has been proven thatSpain, France and Germany are the center of tourism in the peripheral structure of tourism, whileUkraine is the tourist periphery of Europe. The very low rate of arrival, due to the lack of continuousgeneration of organizational and marketing innovations in the tourism industry, causes a low shareof cash inflows from the industry, compared with the leading countries. It is noted that potentiallyUkraine has no worse factor potential than the leading countries. However, in reality, the neglect ofthis sector of the economy demonstrates a significant lag in the tourism potential of Ukraine fromthe potential of European landmarks. The following directions of improvement of competitiveness oftourism in Ukraine are highlighted: recognition of the tourism industry as one of the priorities of thestate; optimization of the system of regulatory support of environmental management; developmentof infrastructure support.

Ключові слова: туристичний бізнес, інтегральний показник конкурентоспроможність, світовий рей-тинг, рекреаційне природокористування" інвестиційна привабливість.

Key words: tourism business, integral competitiveness indicator, world rating, recreational nature management,investment attractiveness.

альні дії для підтримки розвитку туристичної індустрії,навіть за таких політико-економічних умов. Достатньодивним є факт, що за розмірами державних витрат краї-на є на 31 місці [7]. Так дійсно, бюджетна підтримка ту-ризму щороку зростає і в 2018 році становила 3,8 млрдгрн проти 1,7 млрд грн у 2013 році [1]. Проте навіть затаких темпів росту державних трансфертів у галузь існуєвелика проблема у результаті формування іміджу Ук-раїни за кордоном. Іншими словами, державна страте-гія та грошова підтримка взагалі не спрямовані на підви-щення ефективності маркетингу і брендингу країни дляіноземців (101 місце) [7]. Така стратегічна непослі-довність держави по відношенню до туризму призвеладо низького результату — бренд України як туристич-ної країни становить 119 місце [7], що зумовлює загаль-ну втрату позиції, порівняно з 2017 роком — на 2 пунк-ти, порівняно з 2013 роком — аж на 8 пунктів.

У розділі, що стосується екології також негативнапозиція. Експерти, наприклад, вважають законодавствокраїни щодо охорони природи досить не жорстким —дотримання екологічних норм у рейтингу має 119 місце[7]. Проте, порівнюючи рівень відповідальності юридич-них і фізичних осіб у сфері порушення законодавства втаких країнах, як Швеція, Норвегія, Фінляндія, то з та-кою оцінкою з легкістю погоджуєшся. Сучасний розви-ток туристичної індустрії відбувається без обліку їїстійкості по відношенню до зовнішнього середовища тараціонального використання ресурсів — під час ство-рення нових інфраструктурних проектів даний факторвраховується в останню чергу. Це формує такі наслідки:зміна лісового покриву (75 місце), базовий дефіцит води(93 місце) [7]. Отже, 114 місце — це позиція країни на

13


яку вона дійсно заслуговує, яка, на жаль, порівняно з2013 роком погіршилася аж на 22 пункти.

Ще більш низьку оцінку, ніж у 2013 та 2015 рокахУкраїна отримала за природні ресурси — зміна на 14пунктів зі 102 до 116 місця. За кількістю природнихоб'єктів, що входять у світове наслідування, Україназаймає 50 місце, а за видовим різновидом тваринногота рослинного світу — 84-те [7]. Проте українці на-стільки не бережуть власну природу, що світова спільно-та розмістила Україну аж на 108 місце. Разом із цим вонавходить у частку 25% найкращих країн за результата-ми таких показників: "Здоров'я та гігієна" (11 місце) та"Цінова конкурентоспроможність" (19 місце).

Високе місце країни у розділі здоров'я і гігієни —дуже добре. Проте цим досягненням завдячуємо лі-дерським позиціям за кількістю лікарняних ліжок (3 міс-це) та щільністю лікарів (36 місце) [7], що було закла-дено ще за радянських часів. Однак 58 місце по доступ-ності якісної питної води та 106 місце по розповсюдже-ності СНІДУ [7], негативно впливає на туристичну при-вабливість. Взагалі стан показника у 2019 році погіршив-ся на 3 пункти порівняно з 2013—2015 роками, що дужезасмучує.

Дуже важливе значення має цінова конкуренто-спроможність у туризмі. У 2013 році Україна була 110-ою,у 2017 році — піднялася до 45 місця, а у 2019 році —покращила позицію аж до 19 місця. Основна перевага— це паритет купівельної спроможності національноївалюти, який має високу оцінку — 12 місце [7]. Індексцін на готелі (31 місце) та середня вартість пального (47місце) — це критерії, що також підштовхують Українидо позиції топ-20 країн за даним показником. Безпереч-но, на вищу сходинку Україну не підняла система опо-даткування, яка отримала непривабливу 60 позицію [7].Тому уряду слід подбати про зниження непрямих по-датків у авіа- та готельному бізнесах, що значно вплинена кількість туристичного прибуття в країну.

Також можемо спостерігати позитивні зрушення затакими показниками України, як "Людські ресурси таринок праці" (порівняно з 2013 роком показник зміцнив-ся на 51 позицію), "Культурні ресурси та ділові по-дорожі" (порівняно з 2013 роком показник зміцнивсяна 25 позицій), "Міжнародна відкритість" (порівняно з2013 роком показник зміцнився на 59 позицій), "Інфра-структура повітряного транспорту" (порівняно з 2013 ро-ком показник зміцнився на 7 позицій). Ці зрушення мализагальну тенденцію, проте після 2017 року дещо по-гіршилися.

Ситуація з якістю ринку праці в Україні, за аналізо-ваний період, значно покращилася — з 99-го до 48 міс-ця. До сильних позицій можна віднести достатньо ефек-

тивну для бізнесу систему найму та звільнення (36 міс-це), заробітну плату і продуктивність (53 місце) талегкість пошуку кваліфікованих кадрів (54 місце) [7].Слабкою позицією експерти вважають недолік людсь-ких ресурсів в аспекті якості навчальної та середньоїосвіти (87 та 62 місця) та ступеня орієнтації на клієнта(66 місце) [7]. Отже, з позиції можливості формуванняякісного персоналу та організації ефективних тренінгівдля сфери туризму Україна, за умов активного розвит-ку ринку праці, невпевнено, проте набуває вищого ран-гу.

Розділ, пов'язаний з оцінкою рівня міжнародноївідкритості, достатньо високий за рангом — 55 місце.До сильної позиції України увійшов такий чинник, яккількість регіональних торговельних угод — 48 місце[7]. Відкритість двосторонніх угод про повітряне спо-лучення становить лише 113 місце [7]. Ситуацію рятуєдостатньо високий рейтинг візової вимоги (39 місце), щозагалом формує відкритість країни для туризму і доситьперспективне позиціонування гостинної країни.

Щодо показника "Культурні ресурси та ділові по-дорожі", то Україна також має достатньо високий світо-вий рейтинг — 55 місце. За кількістю культурних пам'я-ток ЮНЕСКО країна займає 38 позицію, кількістюспортивних споруд — 25 місце, рівня цифрового попи-ту на культурно-розважальний туризм — 70 місце, а сфе-ра виставкового бізнесу, на жаль, займає лише 87 міс-це [7]. Тобто велика унікальна культурна спадщина Ук-раїни — це одна з головних можливостей створеннясприятливого іміджу країни на туристичному ринку.Подальший успіх розвитку туризму країна матиме заумов позитивної динаміки ділових подорожей в Украї-ну.

Завдяки деяким позиціям показника інфраструкту-ри повітряного транспорту, де базою були реальні статис-тичні дані, Україні вдалося піднятися зі 79-го у 2017 роціна71-ше місце у 2019 році. Дуже сумно, що країна —провідний виробник літаків має такі світові позиції. Про-те велика конкурентна боротьба в сфері авіаперевезен-ня формує наглядний прогрес. Низька оцінка якості по-вітряної інфраструктури (93 місце) вже сьогодні стиму-лює регіони України до більшої активності, модернізаціїаеропортів. Так, у 2019 році реалізовано проекти по ре-конструкції та будівництву аеропортів у м. Запоріжжя,м. Одеса, м. Вінниця.

Спостерігаються негативні зрушення за такими по-казниками України, як "Наземна і портова інфраструк-тура (порівняно з 2013 роком знизився на 4 позиції),"Інфраструктура туристичних послуг" (порівняно з 2013 ро-ком знизився на 15 позицій), "Розвиток ІКТ" (порівняноз 2013 роком знизився на 8 позицій).

Показники Україна Іспанія Франція Німеччина

Доля у сукупному

прибутті

в Європі, %

2,2 12,4 13,1 5,7

Частка у сукупних

туристичних доходах в

Європі, %

0,2 13,3 11,9 7,8

Доля туризму в ВВП, % 1,4 5,4 3,9 3,5

Таблиця 1. Прямі економічні чинники туристичної конкурентоспроможності

країн Європи у 2019 році

Джерело: складено та розраховано авторами за даними [7].



Наземна інфраструктура є ще гіршою за повітряну.І причина цьому — якість дорожньої інфраструктури(123 місце у світовому рейтингу) [7]. Достатньо високуконкурентоздатну 77-му позицію у наземному транс-порті Україна отримала завдяки 36 місцю [7] за якістьзалізничних доріг. Однак все одно ранг 2019 року ниж-чий на 4 позиції за ранг інфраструктури 2013 року.

Окремої уваги заслуговує розділ інфраструктуритуристичних послуг. До нього включено 3 позиції:кількість готельних номерів (106 місце), наявність ком-паній з прокату автомобілів (23 місце) та кількість бан-коматів, що приймають картки-VISA (21 місце) [7]. Щостосується готельних номерів, то Україна, згідно рей-тингу, має їх недостатньо. У 2018 році у країні нарахо-вувалося 2777 готелів, однак їхня кількість є меншоюза кількість готелів таких країн як Замбія, Уганда, Ніге-рія [7]. Проте лише згідно з офіційною статистикою вданих готелях більше 135 тис. місць [8]. А до них мож-на дорахувати номери приватних засобів розміщення ісанаторно-курортні заклади. Тобто за вірної пропозиціїтуристам усіх альтернатив засобів розміщення зростаєрівень диференціації туристів, що в майбутньому по-зитивно вплине на соціально-економічний розвиток ту-ристичної індустрії. На жаль, і якість інфраструктури ту-ризму віднесено лише на 105 позицію [7], що зумовилозниження загального рейтингу (65 місце) на 15 позиційпорівняно з 2013 роком. І лише за кількістю банкоматівУкраїна значно покращила свої позиції.

ІКТ готовність демонструє також некращі позиції.Україна має не досить високоякісну систему телекому-нікації. Відсутність або погана робота у сучасних готе-лях VI-FI, мережі Internet, мобільного покриття мережів on-lain режимі — на сьогодні є проблемою. У цій сферіУкраїна має поганий вигляд, зниження у рейтингу на 8позицій до 78 місця. Водночас доступність мобільногозв'язку позиціонує Україну на 36 місці.

Зрозуміло, що Україна, маючи 78 місце в рейтингусеред інших держав, за основними показниками індек-су туристичної конкурентоспроможності не займає ліди-руючі позиції. З метою встановлення близькості турис-

тичного потенціалу України з іншими країнами та схо-жості конкурентних показників зіставимо прямі турис-тичні чинники, що є результатом, у більшій мірі, останніхдвох субіндексів (табл. 1).

Зіставлення прямих економічних чинників туризмудовели, що Іспанія, Франція та Німеччина за перифе-ричною структурою туризму — це центр, тоді як Украї-на — це туристична периферія Європи. Дуже низькийкоефіцієнт прибуття внаслідок відсутності постійного ге-нерування організаційних, процесних та маркетинговихнововведень в індустрію туризму, зумовлює низьку пи-тому вагу грошових надходжень від галузі, порівняно зкраїнами-лідерами. Нерозвинута інфраструктура знач-но знижує вклад туризму в економіку — лише 1,4%,проти долі країн-лідерів від 3,5% до 5,4%. І тільки ве-лика кількість культурних пам'яток у поєднанні з різноп-лановими природними ландшафтами формує існуючийнезначний попит (2,2% від сукупного прибуття в Європі)на подорожі в Україну.

Отже, констатуємо, що потенційно Україна, по-рівняно з країнами-лідерами, має не гірший фактор-ний потенціал. Однак у реалії занедбаність даної сфе-ри економіки демонструє значне відставання туристич-ного потенціалу України від потенціалу європейськихкраїн-орієнтирів. Причина цьому — внутрішні чинникикраїни, які не коригуються в бік світового досвідувірної стратегічної роботи уряду та органів управлін-ня сфери туризму. Ситуація, що склалася в Українивизначає необхідність підвищення конкурентоспро-можності туристичного продукту країни шляхом перей-мання досвіду розвитку туристичної індустрії у країн-лідерів, що дозволить підвищити конкурентоздатніпозиції туризму в країні та підтримувати зростанняпопиту на подорожі в Україну в довгостроковій перс-пективі.

Для проведення економічної аналітики розвиткутуристичної галузі України вивчимо стан ринку турис-тичних послуг за період 2014—2018 рр. на базі статис-тики країн Євросоюзу (EU) та Організації чорноморсь-кого економічного співробітництва (BSEC) до складу

Джерело: розраховано та побудовано авторами за даними державного управління статистки.

Рис. 1. Динаміка результатів АВС-аналізу для країн Європи за зростанням доходів від експорту

туристичних послуг

15


якої входить наша країна. Інструментом вивчення обра-но аналітичний метод АВС-аналізу.

Під час проведення АВС-аналізу необхідно дотри-муватися наступної умови — кожний з класів А, В та Сбуде характеризуватися двома параметрами: Х — долякраїн у загальній кількості країн, що аналізується (37країн); У — частка у сукупному розмірі економічногопоказника. Згідно з правилом Парето, Х=20% таУ=80% — засвідчує 20-ти відсоткову групу країн у ка-тегорії А, які забезпечують 80% сукупного економіч-ного показника.

Найбільш суттєвим показником стану галузі туриз-му, на думку Всесвітньої Ради з туризму та подорожей(WTTC), є доходи від експорту туристичних послуг. Самецей показник буде базою економічної аналітики заобраною методикою. Спираючись на світові дані тури-стичної статистики, дослідимо зміни результатів АВС-аналізу за абсолютними показниками.

Дослідження дозволило встановити, що за розмі-ром доходів від експорту туризму клас А стабільноформувався за рахунок найбільш економічно розвину-тих країн Європи: Іспанії, Франції, Німеччини, Велико-британії, Італії (рис.1). Це легко пояснити високим рів-нем розвитку туризму та суміжних галузей економіки,що вимагає постійної фінансової підтримки як з бокудержави, так і приватного бізнесу.

Протягом аналізованого періоду практично не-змінним залишався також клас В. Такі країни, як Туреч-чина, Австрія, Греція, Португалія, Польща, РосійськаФедерація, Кіпр були незмінним змістом цієї категоріїкраїн. Україна ж, на жаль, починаючи з 2014 року, зна-ходилася у класі С. А це ще раз доводить, що на фоніреальних тенденцій розвитку світового та європейсько-го ринку туризму, Україна по відношенню до нього ціп'ять років була інертною.

Оскільки абсолютні величини економічного по-казника в наслідок домінації значень країн-лідерівЄвросоюзу не проявляють динаміку в змінах резуль-татів АВС-аналізу, логічним буде дослідити дані васпекті відносного зростання (зниження) розмірудоходів від експорту туризму. Протягом 2014—2018 років зміст класів А та В, як за показником Х,так і за показником У, скоротився приблизно на 3відсоткових пункти, що засвідчує більш динамічнудиференціацію країн Європи за відносного зростан-ня доходів від експорту туризму в умовах чіткої діїзакону Парето.

Приріст доходів від експорту туризму, як показник,що демонструє розвиток галузі, за 2014—2018 роки по-казав негативні тенденції в більшості аналізованих краї-нах Європи. Сталу основу країн категорії А із року в рікзберігають 7 міцних туристичних держав: Іспанія, Італія,Німеччина, Португалія, Греція, Туреччина та РосійськаФедерація. У 2018 році, разом з Францією, вони сфор-мували Парето-ефективну нішу на ринку, зайнявши21,62% у його структурі. Водночас частка їх приростудоходу становила 77,84%.

З великої кількості економічно розвинених країнЄвропи лише Австрія, Польща та Хорватія, по віднос-ному зростанню показника, стабільно формували кате-горію В. Це пояснюється значною спрямованістю дер-жавної політики країн не лише на підтримку поточного

стану туристичної галузі, а й її перспективного розвит-ку.

Великою несподіванкою аналізу став зміст країнкатегорії С. Поруч з економічно слабкими країнами опи-нилися країни зі стабільною економікою. Інакше кажу-чи, цей клас формує найбільшу частку ринку, якому ха-рактерні незначні або, взагалі, від'ємні зміни в розмі-рах доходів від туризму. Причини низьких темпів роступоказника дві. Для таких країн, як Данія, Великобрита-нія, Бельгія, Люксембург та інші скорочення відносно-го зростання доходів є результатом достатньо високо-го рівня життя та значно дорожчого ціноутворення. ДляУкраїни, Сербії, Вірменії, Молдови, Румунії та іншихдержав — це замалий розмір інвестицій у сферу туриз-му, що формує низький рівень розвиненості туристич-ної інфраструктури, і, як наслідок, зниження інтересутуристів до відвідування цих країн.

Отже, дослідження дозволило оцінити стан турис-тичного ринку України по відношенню до країн Європи.За рахунок динамічного АВС-аналізу визначено більшчітку диференціацію країн за розвитком економічногопоказника галузі. Встановлено, що Україна — це краї-на, що стабільно належить до категорії С з причин від-сутності достатнього рівня інвестицій. Відсутність мож-ливості переходу з класу С до класу В у 2014—2018 ро-ках, за наявного факторного потенціалу України, — церезультат неефективної державної стратегії розвиткутуристичної індустрії.

Таким чином, світова оцінка профілю туристичноїекономіки України показала широке коло чинників, щовизначають успіх туристичної індустрії країни та загос-трює увагу на важливих проблемах. Констатуємо, щоза 2013—2019 рр. Україна зазнала значних негативнихзрушень під впливом подій 2014 року. На базі динамікиокремих позицій профілю країни, на нашу думку, мож-на виділити низку напрямів покращення конкуренто-спроможності країни в туризмі:

1. Першочерговою задачею є визнання туристичноїгалузі одним з пріоритетів держави з обов'язковоюреалізацією ключових дій в аспекті впровадження еко-номічних механізмів підтримки інвесторів та ведення ту-ристичного бізнесу. Лише нормальна податкова політи-ка, спрямована не на посилення фіскального наванта-ження, а на м'яке оподаткування, допоможе індустріїтуризму продемонструвати реальні фінансові обороти— і тим самим збільшити податкові надходження, ста-білізувати галузь, підвищити капіталоємність та вклад вінновації та ІТ-технології.

2. Україна може збільшити свою конкурентоспро-можність на світовому ринку туризму, якщо в контекстінормативно-правової бази покращить та підвищитьякість умов, що стосуються навколишнього середови-ща та безпеки учасників туристичної діяльності. Якіс-ний розвиток туризму можливий за умов припиненняруйнування природньої та культурної спадщини. На-вколишнє середовище — це не лише природно-еколо-гічний стан, а й велика можливість для розвитку туриз-му.

3. Дуже значний вплив на конкуренті переваги ту-ристичного напрямі має загальна інфраструктура. Особ-лива роль — це транспорт, безпека туристів, суспільнокорисні послуги (чистота та доступність громадських



приміщень, вуличне освітлення, якість доріг, зелені на-садження тощо).

Удосконалення цих ключових напрямків — це ба-зис для подальшого розвитку позитивного інформацій-ного фону туристичної України.

ВИСНОВКИУ статті проаналізовано сучасний стан та напрямки

розвитку туристичної галузі в Україні. Обгрунтованонеобхідність запровадження заходів щодо формуван-ня серед населення поведінкової моделі рекреаційногоприродокористування. Вказується на факт існуваннявеликої проблеми в процесі формування іміджу Украї-ни за кордоном. Зазначається, що державна стратегіята грошова підтримка практично не спрямовані на підви-щення ефективності маркетингу країни для іноземців.Наголошується на особливому значенні інфраструктур-ного забезпечення надання туристичних послуг. Виді-лено такі напрями покращення конкурентоспромож-ності туризму в Україні, а саме: визнання туристичноїгалузі одним з пріоритетів держави; оптимізація систе-ми нормативного забезпечення природокористування;розвиток інфраструктурного забезпечення.

Література:1. Світовий атлас даних. URL https://knoema.ru/

atlas/Весь мир/Туризм (дата звернення 02.02.2020).2. World Tourism Barometer. URL: https://www.un-

wto.org/publication/unwto-world-tourism-barometer-and-statistical-annex-may-2019 (дата звернення 02.02.2020).

3. UNWTO Tourism Highlights 2018 Edition. URL:https://www.e-unwto.org/doi/pdf/10.18111/978928-4419876 (дата звернення 02.02.2020).

4. Путешествия, туризм, гостиничный бизнес. Эко-номический вклад туризма и путешествий в ВВП по все-му миру 2006—2018. URL: https://www.statista.com/statistics/233223/travel-and-tourism--total-economic-contribution-worldwide/ (дата звернення 02.02.2020).

5. Інформація щодо відвідування України інозем-цями та виїзду громадян України за кордон (2015—2018 роки) (за даними Адміністрації Державної прикор-донної служби). URL: https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=3ba262e6-1603-4090-b741-e3c47a7f6d71&title=InformatsiiaSchodo-VidviduvanniaUkrainiInozemnimiTuristamiTaViizduGro-madianUkrainiZaKordonZaIPivrichchia2016-2017-Rokiv&-isSpecial=true (дата звернення 02.02.2020).

6. Інформація щодо показників розвитку сфери ту-ризму та курортів у 2016 році. URL: https://www.me.-gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=5badba79-cfc540c1a1ec61f2e39161aa&title=InformatsiiaSchodo-PokaznikivRozvitkuSferiTurizmuTaKurortivU2016-Rotsi(дата звернення 02.02.2020).

7. The Travel & Tourism Competitiveness Report 2019.URL: http://reports.weforum.org/ttcr (дата звернення02.02.2020).

8. Туризм. Кількість засобів розміщення 2018 рік.URL: https://vuzlit.ru/378030/rozvitok_gotelnogo_-gospodarstva_ukrayini (дата звернення 02.02.2020).

9. Забуранна Л.В. Зарубіжний досвід розвиткусільського зеленого туризму. Економіка АПК. 2011. № 6.С.178—183.

10. Кальченко С.В., Демко В.С. Стратегічні напрям-ки розвитку туристичної галузі в Запорізькій області.Збірник наукових праць ТДАТУ (економічні науки).2019. № 1. С.121—128.

11. Квартальнов В.А. Туризм. Учебник. М.: Финан-сы и статистика. 2002. 320 с.

References:1. World Data Atlas (2020), available at: https://

knoema.ru/atlas/Весь мир/Туризм (Accessed 2February 2020).

2. UNWTO (2019), "World Tourism Barometer",available at: https://www.unwto.org/publication/unwto-world-tourism-barometer-and-statistical-annex-may-2019. (Accessed 2 February 2020).

3. UNWTO (2019), "UNWTO Tourism Highlights 2018Edition", available at: https://www.e-unwto.org/doi/pdf/10.18111/9789284419876 (Accessed 2 February2020).

4. Statista (2019), "Travel, Tourism, Hospitality.Economic Contribution of Tourism and Travel to GDPWorldwide 2006—2018", available at: https://www.sta-tista.com/statistics/233223/travel-and-tourism--total-economic-contribution-worldwide/ (Accessed 2 February2020).

5. Ministry for Development of Economy, Trade andAgriculture of Ukraine (2019), "Information on the visit offoreigners to Ukraine and the departure of Ukrainiancitizens abroad (2015-2018) (according to the data of theState Border Service)", available at: https://w ww. me .g o v. u a/ Do c ume nt s /Det a il? la ng = uk -UA&id=3ba262e6-1603-4090-b741-e3c47a7f6d71&-title=InformatsiiaSchodoVidviduvanniaUkraini-InozemnimiTuristamiTaViizduGromadianUkraini-ZaKordonZaIPivrichchia2016-2017-Rokiv&isSpecial=true(Accessed 2 February 2020).

6. Ministry for Development of Economy, Tradeand Agriculture of Ukraine (2017), "Information ontourism and resort development indicators in 2016",available at: https://www.me.gov.ua/Documents/De ta i l? l a n g = u k - U A &id = 5 b a d b a 7 9 - c f c 5 4 0 c 1 -a1ec61f2e39161aa&title=InformatsiiaSchodoPo-kaznik ivRozvitkuSferiTurizmuTaKurortivU2016-Rotsi (Accessed 2 February 2020).

7. World Economic Forum (2019), "The Travel &Tourism Competitiveness Report 2019", available at:http://reports.weforum.org/ttcr (Accessed 2 February2020).

8. vuzlit (2019), "Tourism. Number of accommodationunits 2018", available at: https://vuzlit.ru/378030/rozvitok_gotelnogo_gospodarstva_ukrayini (Accessed 2February 2020).

9. Zaburanna, L.V. (2011), "Foreign experience in thedevelopment of rural green tourism", APK economy, vol.6, pp.178—183.

10. Kal'chenko S.V. and Demko, V.S. (2019), "Strategicdirections of tourism industry development in Zapo-rizhzhya region", Proceedings of the TDATU (EconomicSciences), vol.1, pp.121—128.

11. Kvartal'nov, V.A. (2002), Turizm [Tourism], Financeand statistic, Moscow, Russian.Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.

17


УДК 330.34:332.142

Б. В. Дергалюк,к. е. н., доцент, доцент кафедри економіки і підприємництва, Національний технічнийуніверситет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"ORCID ID: 0000-0001-8791-9121

РОЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ СТРУКТУРНОЇМОДЕРНІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОЇЕКОНОМІКИ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.17

B. Dergaliuk,PhD in Economics, Associate professor, Associate professor of economics and entrepreneurship department,National technical university of Ukraine "Igor Sikorsky Kiev polytechnic institute"

THE ROLE OF INTELLECTUAL CAPITAL FOR STRUCTURAL MODERNIZATIONOF THE REGIONAL ECONOMY

У статті обгрунтовано детермінуюче значення інтелектуального капіталу для здійснення струк-турної модернізації регіональної економіки. З'ясовано, що до причин необхідності структурної мо-дернізації регіональної економіки відносяться: зміна ціннісних орієнтирів у системі споживчих по-треб під впливом масових суспільних явищ або досягнень науково-технічного прогресу; якісні зміниматеріально-технічної бази виробництва під впливом інтенсифікації інноваційних процесів; впливпроцесів ринкового саморегулювання; вплив наявних структурних зрушень або структурних зру-шень, які мали місце у минулому; глобальні тенденції до лібералізації зовнішньоекономічних взає-модій між державами тощо. Окреслено, що метою структурної модернізації регіональної економі-ки виступає прискорення економічного розвитку регіонів, підвищення ефективності регіональноїгосподарської діяльності та рівня життя населення. Визначено, що структурна модернізація регіо-нальної економіки спирається на притаманні властивості конкретного регіону та має певні пов'я-зані з цим ознаки. Виявлено особливості, на яких базується структурна модернізація регіональноїекономіки. Оскільки сучасні виклики доводять необхідність пошуку напрямів активізації інтелекту-ального потенціалу регіонів для забезпечення структурної модернізації регіональної економіки,обгрунтовано детермінуючє значення інтелектуального потенціалу регіону у структурній модерні-зації. Виокремлено чинники впливу на формування інтелектуального капіталу регіонів, серед яких:природно-ресурсний потенціал регіонів; економічний розвиток регіонів та його динаміка; сформо-вана структура регіонального виробництва; регіональні програми розвитку соціальної сфери; де-мографічна ситуація в регіоні; структура попиту на робочу силу; направленість регіональної освіт-ньої політики; розгалуженість освітньої сфери регіону тощо.

The determinant value of intellectual capital for structural modernization of regional economy issubstantiated in the article. It is found that the reasons for the need for structural modernization of theregional economy include: the change of value orientations in the system of consumer needs under theinfluence of mass social phenomena or the achievements of scientific and technological progress;qualitative changes in the material and technical base of production under the influence of intensificationof innovative processes; the impact of market self-regulation processes; the impact of existing structuralchanges or structural changes that have occurred in the soap; global tendencies towards liberalization offoreign economic relations between states and others. It is outlined that the purpose of structuralmodernization of the regional economy is to accelerate the economic development of the regions, toincrease the efficiency of regional economic activity and the standard of living of the population. It hasbeen determined that the structural modernization of the regional economy is based on the inherentproperties of a particular region and has certain related features, including: specificity of the economic,internal political, cultural, social sphere of life of the regions; factors and implementation of structuralshifts in regional systems that have a synergistic effect with respect to shifts in different spheres of life in



ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯДинаміка розвитку провідних країн світу впродовж

останнього десятиліття свідчить про наявність складнихвнутрішньо-системних трансформацій як всередині на-ціональних економік та її регіонів, так і в рамках їх взає-модії на глобальному рівні. Активні процеси економіч-ної інтеграції в поєднанні з тотальною інформатизацієюекономічного простору забезпечили стабільні темпизростання прогресивних країн, однак наразі їх ефектзгасає. Водночас помітна поляризація підходів у вирі-шенні глобальних проблем (світова торгівля, міграція,екологія тощо) разом із загостренням соціокультурнихпитань гуманітарного характеру сприяють розбалансу-ванню структури економік і створюють загрози виник-нення майбутніх криз.

Діалектика поточного стану української економікивідзначається формуванням описаних раніше загроз ци-вілізаційного масштабу, які складають передумови по-глиблення існуючих структурних проблем, водночасстворюючи потенційні можливості та перспективні на-прями їх вирішення. Більш того, обраний Україноюєвроінтеграційний курс розвитку вимагає якісно новихпідходів у формуванні ключових принципів та напрямівпровадження структурної модернізації регіонів Украї-ни.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬТА ПУБЛІКАЦІЙ

Модернізаційні аспекти розвитку економічних сис-тем досліджували такі західні науковці: Г. Александер,Дж. Бейлі, Г. Марковіц, М. Міллер, Ф. Модільяні,М. Фрідмен, У. Шарп, Й. Шумпетер та інші дослідники.

Модернізаційні аспекти просторового розвитку,структурна модернізація регіональних господарськихсистем широко висвітлюється вітчизняними науковця-ми, серед яких необхідно відзначити науковий доробок:О. Амоши, Б. Буркинського, М. Бутка, С. Вовканича,А. Власюка, В. Гейця, Б. Данилишина, М. Долішнього,І. Дунаєва, В. Кулішова, П. Любченко, Ю. Макогона,М. Михальченка, М. Пашкевича, С. Пирожкова, С. Ро-манюка, В. Сіденка, В. Симоненка, І. Сторонянської,С. Тульчинської, В. Чужикова, С. Штефана, С. Шульцата багатьох інших.

the region; existing established values and resources are an incentive mechanism for structuralmodernization of regions; a tendency towards a purposeful and permanent transition to more modernforms of economic development; rationality and evolution of the processes of structural modernizationof regions, which is caused by the search for optimal ways of development of the regional economy, etc.The features on which structural modernization of the regional economy is based are revealed. As thecurrent challenges prove the need to search for ways of activating the intellectual potential of the regionsin order to ensure the structural modernization of the regional economy, the determinant value of theintellectual potential of the region in the structural modernization is justified. The factors of influence onthe formation of intellectual capital of the regions are distinguished, among them: the natural resourcepotential of the regions; economic development of the regions and its dynamics; formed structure ofregional production; regional social development programs; demographic situation in the region; structureof demand for labor; the focus of regional education policy; branching of the educational sphere of theregion, etc.

Ключові слова: структурна модернізація регіональної економіки, інтелектуальний капітал, регіональ-на економіка, регіон, структурні зрушення, модернізація.

Key words: structural modernization of regional economy, intellectual capital, regional economy, region, structuralchanges, modernization.

Незважаючи на науковий пошук вчених, необхідновідзначити, що питання структурної модернізації регіо-нальної економіки залишаються недостатньо розроб-леними та потребують подальших досліджень.

МЕТА І ЗАВДАННЯ СТАТТІМетою статті виступає обгрунтування детерміную-

чого значення інтелектуального капіталу для здійснен-ня структурної модернізації регіональної економіки.

Для досягнення поставленої мети в процесі дослід-ження було поставлено та вирішено такі завдання:

— визначено причини необхідності структурної мо-дернізації регіональної економіки;

— окреслено ознаки, які притаманні структурніймодернізації із урахуванням регіональних специфічнихнаявних ресурсів та потенційних можливостей;

— виявлено особливості, на яких базується струк-турна модернізація регіональної економіки;

— обгрунтовано детермінуюче значення інтелек-туального потенціалу регіону у структурній модернізації;

— визначено чинники впливу на формування інте-лектуального потенціалу регіону.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕННЯ

Структурна модернізація систем різного рівня ви-ступає загальносвітовою проблемою розвитку еконо-мічних систем. Науковці визначають актуальність ташляхи пошуку структурних зрушень економіки на різнихрівнях.

До причин необхідності структурної модернізаціїрегіональної економіки слід віднести таке:

— зміну ціннісних орієнтирів у системі споживчихпотреб під впливом масових суспільних явищ або до-сягнень науково-технічного прогресу;

— якісні зміни матеріально-технічної бази виробниц-тва під впливом інтенсифікації інноваційних процесів;

— вплив процесів ринкового саморегулювання;— вплив наявних структурних зрушень або струк-

турних зрушень, які мали місце у милому;— циклічні процеси економічної системи (від дріб-

них кон'юнктурних коливань до економічних криз гло-бального масштабу);

19


— інформатизацію та діджиталізацію глобальногоекономічного простору;

— глобальні тенденції до лібералізації зовнішньо-економічних взаємодій між державами тощо.

Модернізація регіональної економіки із притаман-ними їй принципами, підходами та інструментами про-водиться за рахунок структурної політики держави, алекожен регіон із урахуванням наявних ресурсів та потен-ціалу вибудовує власний напрям та визначає акцентищодо використання інструментарію структурної модер-нізації регіону, його напрями та цілі. Водночас, струк-турна модернізація регіональної економіки виступаєскладовою модернізації економіки країни.

Мета структурної модернізації регіональної еконо-міки полягає у прискоренні економічного розвитку ре-гіонів, підвищенні ефективності регіональної госпо-дарської діяльності та рівня життя населення.

Структурна модернізація регіональної економікиспирається на притаманні властивості конкретного ре-гіону та має певні пов'язані з цим ознаки, серед яких:

— специфіка економічної, внутрішньополітичної,культурної, соціальної сфери життя регіонів;

— фактори здійснення структурних зрушень регіо-нальних систем, що мають синергійний ефект по відно-шенню до зрушень у різних сферах життя регіону;

— наявні усталені цінності та ресурси, які виступа-ють спонукальним механізмом здійснення структурноїмодернізації регіонів;

— тенденції щодо цілеспрямованого та постійногопереходу на більш сучасні форми економічного розвит-ку;

— раціональність та еволюційність процесів струк-турної модернізації регіонів, що зумовлено пошуком оп-тимальних шляхів розвитку регіональної економіки;

— стратегічна спрямованість планів та програм ре-гіонального розвитку на довгострокову перспективу тапостійний розвиток регіону у разі залучення певних ме-ханізмів та інструментів їх досягнення;

— притаманний характер динамічності економічно-го розвитку, що являється рушійною силою регіональ-них систем;

— специфічні внутрішні взаємозв'язки та процеси,що включають у себе партнерські, комерційні, держав-но-приватні та інші різновиди;

— модернізаційні процеси в регіонах є частиноюкомплексної структурної модернізації країни загалом.

Водночас структурна модернізація регіональноїекономіки базується на:

— виявленні базових галузей та об'єднань на тери-торії регіону, модернізація яких спроможна дати синер-гійний ефект для регіонального економічного розвит-ку;

— налагодженні більш тісних, а також нових взає-мозв'язків між суб'єктами господарювання регіонів тапоза його межами;

— зміні структури галузевих співвідношень у ре-гіоні;

— розвитку соціальної, інноваційної, інформацій-ної та економічної інфраструктури регіонів;

— зміні у структурі управління економічним розвит-ком через спрямування зусиль на управління структур-ною модернізацію;

— диверсифікації господарської діяльності в ре-гіоні;

— раціоналізації співвідношень між різновидамигалузей у регіональному валовому продукті;

— переході до інноваційної моделі розвитку еко-номіки регіонів;

— переформатуванні механізму перерозподілу існу-ючих ресурсів тощо.

Структурна модернізація регіональної економікисупроводжується просторовим розвитком регіонів тазабезпечується певними принципами її проходження [3]:

— формування сприятливого регіонального сере-довища для здійснення структурних зрушень;

— вибір найбільш оптимальної траєкторії розвиткуз багатьох наявних;

— прийняття неминучості економічних рецесій урозвитку регіональної економіки, що обумовлено цик-лічним характером розвитку;

— багатополярність у дотриманні інтересів населен-ня регіонів;

— інформаційна публічність зрушень у регіональнійекономіці;

— еволюційна революційність;— суб'єктна відносність.Погоджуючись із думкою багатьох вчених [1; 2; 6;

7], зрозуміло, що детермінуючим фактором структур-ної модернізації виступає інтелектуальний потенціалрегіонів. Так, наприклад, поштовхом та основою струк-турної модернізації регіональної економіки, на думкуО.В. Попело, виступають інноваційні регіональні струк-тури, серед яких особливе місце займають підприєм-ницькі інноваційні кластери. Як визначає авторка, такікластери "володіють потужним потенціалом для зрос-тання технологічного рівня виробництва, створюютьсприятливі умови для активного впровадження інно-вацій; в їх рамках поєднуються інтереси регіональнихгосподарських систем, реалізується людський потенціалі науковоосвітні домінанти, суттєво прискорюються про-цеси формування секторальних сегментів інноваційноїмоделі економіки…" [4, c. 223]. Погоджуючись з автор-кою, що підприємницькі інноваційні кластери безумов-но спроможні впливати та здійснювати структурну мо-дернізацію регіональної економіки, хочемо зосереди-ти увагу також на необхідності забезпечення умов роз-витку таких кластерів, а також підтримці та розвиткуінтелектуального потенціалу регіонів.

Проведення модернізаційних реформ у регіонах унапрямі структурної модернізації регіональної еконо-міки спроможна реалізовуватися за рахунок підприєм-ницьких інноваційних кластерів. Але водночас потрібнозапроваджувати підтримку освіти, науки, інноваційно-технологічну діяльність тощо. Без запровадженняпідтримки освітньої та наукової сфери неможливо бу-дувати підприємницькі інноваційні кластери.

Незважаючи на те, що інтелектуальний капітал у нашчас визначає розвиток регіонів, охоплюючи всю мате-ріальну і фінансову структуру економіки, поки що за-лишається проблема його стимулювання та фінансуван-ня.

В Україні досі спостерігається стабільний відтік ви-сококваліфікованих фахівців, як правило, зі своїмиінноваційними напрацюваннями, а також старіння на-



укових кадрів, зменшення результативності науково-го пошуку унаслідок хронічного недофінсування тастарої матеріальної бази наукових установ. Але сучаснівиклики доводять необхідність пошуку напрямів акти-візації інтелектуального потенціалу регіонів для забез-печення структурної модернізації регіональної еконо-міки.

Необхідно зауважити, що "на мезо- та макрорівніінтелектуальний капітал представляє собою сукупністьособистих здібностей, реалізація яких зумовлює мож-ливість формування конкурентних переваг інтелектуаль-но-інноваційної системи регіонів за допомогою якісно-го оновлення виробництва, реформування ринку праціта відносин інтелектуальної власності, а також вдоско-налення форм міжрегіональної співпраці" [5, c. 58].

На формування інтелектуального капіталу регіоніввпливають:

— природно-ресурсний потенціал регіонів;— економічний розвиток регіонів та його динаміка;— сформована структура регіонального виробниц-

тва;— регіональні програми розвитку соціальної сфе-

ри;— демографічна ситуація в регіоні;— структура попиту на робочу силу;— направленість регіональної освітньої політики;— розгалуженість освітньої сфери регіону тощо.

ВИСНОВКИОтже, проведене дослідження дає можливість

стверджувати, що головною метою структурної модер-нізації регіональної економіки виступає прискоренняекономічного розвитку регіонів, підвищення ефектив-ності регіональної господарської діяльності та рівняжиття населення. Окреслення причин необхідностіструктурної модернізації регіональної економіки, щолежать у площині як регіонального розвитку, так і аспек-тів національної економіки загалом дало можливість:по-перше, окреслити ознаки, які притаманні структурніймодернізації із урахуванням регіональних специфічнихнаявних ресурсів та потенційних можливостей; по-дру-ге, виявити особливості,на яких базується структурнамодернізація регіональної економіки; по-третє, обгрун-тувати детермінуюче значення інтелектуального потен-ціалу регіону у структурній модернізації. Із урахуваннямдетермінуючого значення інтелектуального потенціалущодо ефективності структурної модернізації регіональ-ної економіки виокремлено чинники впливу на йогоформування.

Здійснення структурної модернізації економіки ре-гіонів із урахуванням використання інтелектуальнихресурсів сприятиме підвищенню конкурентоспромож-ності регіонів, підвищенню ефективності їх господарсь-кої діяльності тощо.

Подальших наукових розвідок вимагають питаннярозроблення концептуальних засад модернізації струк-турних перетворень у економіці регіонів України в кон-тексті капіталізації інтелектуального капіталу.

Література:1. Бутко М.П., Попело О.В. Інтелектуальний капітал

як чинник модернізації регіонального економічного

простору: монографія. Ніжин, Аспект-Поліграф, 2014.372 с.

2. Детермінанти розвитку національного господар-ства: монографія. за заг. ред. П.В. Круша. Київ, НТУУ"КПІ", 2014. 276 с.

3. Пашкевич М.С., Лисунець К.П. Принципи модер-нізації економіки регіонів України в аспекті сучасноїрегіональної політики. Ефективна економіка. 2014.№ 10. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2014_10_7(дата звернення: 20.01.2020).

4. Попело О.В. Інноваційна активність як доміную-ча складова модернізації продуктивних сил регіону.Проблеми і перспективи економіки та управління. № 4(4), 2015. С. 222—229.

5. Тульчинська С.О. Інтелектуально-інноваційнамодернізація економіки України: теоретико-методо-логічні аспекти: монографія. Київ, НТУУ "КПІ", 2009.488 с.

6. Тульчинська С.О. Перспективи та домінанти роз-витку інтелектуально-інноваційної системи регіонів Ук-раїни: монографія. Херсон, Ви-во "ПП ВишемирськийВ.С.", 2014. 210 с.

7. Тульчинський Р.В. Детермінанти становленнянового регіоналізму: теорія, методологія, практика:монографія. Херсон, Вид-во "ПП Вишемирський В.С.",2018. 400 с.

References:1. Butko, M.P. and Popelo, O.V. (2014), Intelektual'nyj

kapital iak chynnyk modernizatsii rehional'noho ekono-michnoho prostoru [Intellectual capital as a factor ofmodernization of regional economic space], Aspekt-Polihraf, Nizhyn, Ukraine.

2. Krush, P.V. (2014), Determinanty rozvytku natsio-nal'noho hospodarstva [Determinants of the developmentof the national economy], NTUU "KPI", Kyiv, Ukraine.

3. Pashkevych, M.S. and Lysunets', K.P. (2014),"Principles of modernization of economy of regions ofUkraine in the aspect of modern regional policy", Efektyvnaekonomika, vol. 10, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2014_10_7 (Accessed 20 January 2020).

4. Popelo, O.V. (2015), "Innovative activity as adominant component of modernization of the productiveforces of the region", Problemy i perspektyvy ekonomikyta upravlinnia, vol. 4, no. 4, pp. 222—229.

5. Tul'chyns'ka, S.O. (2009), Intelektual'no-inno-vatsijna modernizatsiia ekonomiky Ukrainy: teoretyko-metodolohichni aspekty [Intellectual-innovativemodernization of the Ukrainian economy: theoretical andmethodological aspects], NTUU "KPI", Kyiv, Ukraine.

6. Tul'chyns'ka, S.O. (2014), Perspektyvy ta dominantyrozvytku intelektual'no-innovatsijnoi systemy rehionivUkrainy [Perspectives and dominants of development ofthe intellectually innovative system of the regions ofUkraine], Vyd-vo "PP Vyshemyrs'kyj V.S.", Kherson,Ukraine.

7. Tul'chyns'kyj, R.V. (2018), Determinanty stanovle-nnia novoho rehionalizmu: teoriia, metodolohiia, praktyka[Determinants of the emergence of a new regionalism:theory, methodology, practice], Vyd-vo "PP Vyshemyrs'kyjV.S.", Kherson, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.

21


УДК 331.5

Н. В. Тілікіна,к. е. н., заступник директора з наукової роботи,Державна установа "Державний інститут сімейної та молодіжної політики", м. КиївORCID ID: 0000-0002-5755-5301М. О. Кримова,к. е. н., старший науковий співробітник,Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, м. КиївORCID ID: 0000-0002-9753-9672

НАВИЧКИ XXI СТОЛІТТЯ ЯК УМОВАВИХОДУ МОЛОДІ НА РИНОК ПРАЦІ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.21

N. Tylikina,PhD in Economics, deputy director of scientific work,State Institution "State Institute of Family and youth policy", KievM. Krymova,PhD in Economics, Senior Researcher, Ptoukha Institute for Demographyand Social Study of Ukraine of the National Academy of Science of Ukrain, Kiev

SKILLS XXI CENTURY, AS A CONDITION FOR THE RELEASE OF YOUNG PEOPLEINTO THE LABOR MARKET

У статті проведено комплексне дослідження структури попиту та пропозиції навичок, які реа-лізуються молоддю на ринку праці України. Здійснено порівняльну оцінку поточної та перспек-тивної затребуваності серед роботодавців навичок і вмінь у молодій робочій силі. Визначенороль соціальних компетенцій у забезпеченні конкурентоспроможності молоді на ринку праці,встановлено, що творчість, багатозадачність та стресостійкість є одними з найважливіших на-вичок для роботодавців сьогодні. Проведено оцінку рівня володіння молоддю актуальнимивміння та навичками, серед яких найбільшого вдосконалення потребують: комунікабельністьта ораторське мистецтво, вміння працювати в команді, аналітичне та системне мислення,осмислення і прийняття рішень тощо. Окреслено вікові відмінності у ступені володіння та зат-ребуваності певних навичок. Запропоновано заходи, щодо розширення можливостей збалан-сування попиту та пропозиції на навички на ринку праці.

The article is devoted to a comprehensive study of the structure of supply and demand for skillsimplemented by young people in the labor market of Ukraine, based on the analysis of internationaland national research in this field. The comparative assessment of current and future demand amongemployers, skills and abilities of the young workforce. The role of social competences in ensuringthe competitiveness of young people in the labor market has been determined, it has been establishedthat creativity, multitasking and stress resistance are among the most important for employers today.Modern Ukrainian youth are well versed in: adaptability, teamwork, communication skills, negotiationskills, competent written and spoken language, ability to learn quickly, initiative and basic computerliteracy. The estimation of current level of youth skills, the most need of improvement: communicationand public speaking, teamwork, analytical and systematic thinking, thinking and decision-making,and so on. The age differences in the level of ownership and demand for certain skills are outlined, inparticular in the speed of adaptability of the staff, ability to learn, flexibility, skills and willingness towork in a team, information and media literacy. The lack of a clear vision of the skills and professionsthat will be required in the future has been identified among Ukrainian employers. Most of theseskills are considered by employers to be important and in demand today. Measures have been



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ ТААКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ

Одним з ключових трендів сучасності є динамізмсоціальних і економічних процесів, який виникає в гло-бальному світі та впливає на функціонування кожногосоціуму. Зародження нових сфер економічної діяль-ності, поява нових знань і технологій, посиленняміжкраїнної конкуренції, змінило пріоритети розвиткубільшості держав поставивши на перший план людинута її навички, як основний ресурс економічного зрос-тання. У цих умовах все більшої актуальності набуваєпитання наявності у індивіда, не лише, суто предметних(прикладних) навичок у сфері професійної діяльності,а й навичок критичного й аналітичного мислення, пізна-вальної гнучкості, здатності до постійного навчання,ініціативності, медійної та інформаційної грамотностітощо.

У глобальній економічній концепції, вважається, щосаме молодь є носієм потенціалу, який при реалізаціїправильних підходів людського розвитку може датиможливості досягнення найкращих результатів еконо-мічного та соціального розвитку. Однак молоде поко-ління, як окрема частина суспільства, має свої спе-цифічні позитивні та негативні риси. З одного боку, мо-лоді люди більш мобільні, ініціативні, творчі, мають ре-сурси часу для розвитку, відкриті та готові до змін тасприйняття нового, володіють сучасними знаннями татонко відчувають тренди сьогодення. З іншого боку,вони є вразливими, це пов'язано з відсутністю життєво-го та професійного досвіду, недостатнім рівнем квалі-фікації, бажанням, нерозумінням процесів, які відбува-ються в трудовому житті, все це стримує можливістьмаксимальної реалізації їх потенціалу на ринку праці.За даними Державної служби статистики України май-же половина штатних працівників на сьогодні, є пред-ставниками молодого покоління у віці від 14 до 35 років.Значний потенціал молоді, залучений до ринку праці,говорить про наявність можливостей забезпечення ак-тивного економічного розвитку країни. Однак існуютьреальні перепони, які стоять на цьому шляху, зокрема:невідповідність професійної підготовки молоді, фактич-ному місцю працевлаштування (за результатами соціо-логічного дослідження "Молодь України" — половина

proposed to expand the opportunities for balancing demand and supply of skills in the labor market,in particular in the field of: strengthening public-private partnership in the field of education,introducing the practice of involving practitioners in professional meetings with students andteachers, strengthening the practical component of the learning process, expanding the practice ofusing dual approaches, expanding the practice of conducting social competency training for students,introducing a system of forecasting labor market, improving the organizational and managerialstructure of the vocational guidance system, expanding the opportunities for obtaining andrecognizing non-formal education, extending state subsidies for the creation of modern jobs for youngpeople.

Ключові слова: навички, молодь, соціальні компетенції, освіта, ринок праці.Key words: skills, youth, social competences, education, labor market.

зайнятої молоді віком 14—34 роки працює не за фахомчи спеціальністю, отриманою в закладі освіти) [1]; не-ефективне використання накопиченого людського ка-піталу молоді (за результатами дослідження "Перехідмолоді на ринок праці" третина працюючих молодоговіку мають надмірну кваліфікацію) [2]; наявність прога-лин у наявних та затребуваних на ринку праці навичках(сучасній молоді дуже часто не вистачає соціальних іпрофесійних компетенцій, пов'язаних з досвідом, а та-кож навичок пошуку роботи та ефективної самопрезен-тиації); відсутність реальної інформації щодо попиту наробочу силу у розрізі кількісних та якісних характерис-тик.

Зазначені вище перспективи та перепони актуалізу-ють питання, необхідності здійснення глибинного до-слідження наявних і затребуваних вмінь та навичок наринку праці, здатних забезпечити максимально ефек-тивну реалізацію потенціалу молоді в професійній діяль-ності.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯМетою дослідження є комплексне дослідження

структури попиту та пропозиції навичок, які реалізують-ся молоддю на ринку праці України.

НАУКОВА НОВИЗНАНаукова новизна статті полягає у здійсненні секто-

рального дослідження характеру та змісту наявних і за-требуваних вмінь та навичок української молоді, наоснові комплексного аналізу вторинних і первинних ем-піричних даних; визначення рівня та глибини невідпові-дності попиту та пропозиції навичок на українськомуринку праці.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯПід час написання статті використано широкий ком-

плекс загальних і прикладних методів наукового пізнан-ня, зокрема: аналітичний метод — під час збирання,оброблення й систематизації наукової інформації, вив-ченні зарубіжного і вітчизняного досвіду, проведеннясхожого типу досліджень, оцінки статистичного відхи-лення структури попиту та пропозиції на ринку праці; ме-тоди наукового абстрагування, спостереження, соціо-

23


логічного опитування, синтезу та аналізу — під час по-рівняльної оцінки характеру наявних та затребуванихвмінь та навичок молоді у поточній та майбутній перс-пективі; індукції та дедукції — під час обгрунтування за-ходів щодо розширення можливостей збалансуванняпопиту та пропозиції на навички на ринку праці; абст-рактно-логічний метод — під час узагальнення та фор-муванні загальних висновків дослідження.


У сучасній науці та управлінській практиці, питаннядослідження категорій навичок та попиту та пропозиціїна них є достатньо поширеним та актуальним. Існує ши-роке коло доробок, які торкаються питання, як теоре-тично грунтовного дослідження сутності цієї категоріїта її ролі в економічній та соціальній науці, так і питаннявикористання навичок, як інструменту, що дозволяєрегулювати внутрішні процеси на ринку праці та забез-печувати збалансований його розвиток. Серед вітчиз-няних науковців, що здійснили значний внесок у кате-горіальний апарат дослідження навичок, варто виділи-ти роботи К.О. Коваль [3], О. Абашкіна [4], Н.А. Длугу-нович [5], О.В. Родіна [6] та інших. Більш детально підхо-ди щодо формування класифікаційних ознак навичокта їх вплив на процеси трудової діяльності в своїх робо-тах розглядали, такі закордонні вчені: Керрі Соммеріль(K. Sommerville) [7], Н. Гуерра (N. Guerra), К. Моде-сті (K. Modecki), В. Куннінгман (W. Cunningham) [8],М.С. Рао (M.S. Rao) [9], А. Дубрін (A. DuBrin) [10],М.М. Роблес (M.M. Robles) [11] та інші.

Питання розвитку національного ринку праці, у т.ч.його молодіжного сегменту, в контексті якісних харак-теристик робочої сили, є сферою інтересів таких вітчиз-няних науковців: Л.М. Ільїч [12], Е.М. Лібанова, О. Цим-бал, О. Ярош, Л. Лісогор [2], Л.В. Шаульська та інші.Існують й певні національні доробки щодо оцінки попи-ту сучасного бізнесу на навички, про це свідчать прове-дені спільні дослідження вітчизняних і закордонних на-уковців у рамках міжнародних проектів Світового Бан-ку та USAID, авторами яких стали (Х. Дель Карпіо,О. Купець, Н. Мюллер, А. Олефір [13], О. Кульга, C. Те-репищий та інші [14].

Водночас досі недостатньо дослідженими залиша-ються питання узагальнення наявної структури попитута пропозиції навичок, які реалізуються молоддю наринку праці України, що обумовило необхідність про-ведення даного дослідження.


У сучасній економічній та соціальній літературі єбагато трактувань поняття "навички". Досить часто підцим терміном мають на увазі "компетенції, установки,переконання і поведінку, які здатні змінюватися у про-цесі розвитку особистості та піддаються вдосконален-ню в рамках спеціальних програм і політик" [15]. У пси-хології навички визначаються як "повністю автоматизо-вані компоненти вмінь, які реалізуються на рівні несвідо-мого контролю. Якщо під дією розуміти частину діяль-ності, що має чітко поставлену свідому мету, то навич-кою, також можна назвати автоматизований компонент

дії" [15]. Тобто навички — це поєднання знань і вмінь,які отримані упродовж життя. Знання — це сукупністьінформації з будь-якої галузі, набутих у процесі навчан-ня, дослідження тощо. Уміння — здобута на основі до-свіду і знань здатність робити щось належним чином.Для формування усіх типів знань і вмінь велике значен-ня мають освітні інструменти, завдяки яким відбуваєть-ся автоматизація навичок, удосконалення вмінь і діяль-ності загалом.

У вітчизняній і закордонній літературі існує безлічкласифікацій навичок. Так, світовий банк, під час про-ведення своїх досліджень виокремлює: когнітивні (ба-зові знання вміння, читання, писання, прийняття простихрішень, ментальні настанови), соціоемоційні (навичкироботи в команді, вміння діяти у складних ситуаціях, пси-хоемоційна стабільність, навички міжособистісногоспілкування), технічні навички (навички напряму пов'я-зані з виконанням професійної діяльності, знання спе-цифічних технологій, методів). Дослідники, які проти-ставляють навички компетенціям, класифікують їх: ба-зові, соціальні та професійні. Керрі Коммеріль виділяєтри категорії навичок: технічні, людські (або соціальні),концептуальні [7]. М.С. Рао замінює перші дві на "hardskills" (технічні навички) та "soft skills" (соціальні навич-ки) [9]. Hard skills — це будь-які навички, пов'язані зконкретним завданням або ситуацією, що включаютьрозуміння і знання конкретної діяльності [10]. Soft skills— це поєднання навичок міжособистісних, соціальнихнавичок, навичок спілкування, рис характеру, ставлен-ня, атрибутів кар'єри і коефіцієнта емоційного інтелек-ту. До цих навичок відносяться: чесність, спілкування,ввічливість, відповідальність, соціальні навички, пози-тивне ставлення, професіоналізм, гнучкість, робота вкоманді та робоча етика та інше [11]. Саме ця класифі-кація найчастіше використовується у сучасній світовійпрактиці досліджень.

Світові та національні дослідження затребуваностінавичок на сучасному ринку праці показують зростан-ня актуальності та важливості, саме соціальних компе-тенцій, а також технічних навичок в сфері інформацій-них технологій та автоматизації власної діяльності.

Так, у звіті про майбутнє професій, представленомуна Всесвітньому економічному форумі в Давосі, булоназвано список тих навичок, які будуть найбільш затре-буваними у 2020 р. До цього списку увійшли: вміння роз-в'язувати комплексні задачі, критичне мислення, креа-тивність, управлінські компетенції, навички комунікації тавзаємодії з людьми, емоційний інтелект, уміння аналізу-вати і приймати ефективні рішення, клієнтоорієнто-ваність, навички ведення переговорів [13]. Майже 80%цих навичок можна прямо, чи опосередковано віднестидо групи соціальних та універсальних навичок (Soft skills).

Українські дослідження та бачення експертів і прак-тиків показують наявність схожої тенденції. На думкупредставників бізнесу, оптимальним співвідношеннямSoft skills і Hard skills є 61% та 39%. Найбільш затре-буваними з боку роботодавців є вміння брати на себевідповідальність (62,1%), бажання розвиватися(56,9%), наполегливість (48,3%) і комунікабельність(51,7%) [16].

За результатами проекту "Оцінка економічного по-тенціалу університетів Донбасу" роботодавці бачать



затребуваними такі компетенції випускників закладіввищої освіти: вміння працювати на комп'ютері; знанняіноземних мов; володіння навичками збирання; оброб-ки, аналізу, узагальнення інформації та презентації ре-зультатів; вміння застосовувати набуті теоретичні знан-ня; дисциплінованість; вміння виконувати основні про-фесійні функції за профілем, обізнаність із законодав-чо-нормативною базою, вміння працювати в команді,

вміння враховувати корпоративні інтереси, багатоза-дачність [14]. Дослідження показало, що роботодавціцілком усвідомлюють відсутність досвіду у випускниківі грунтовних практичних навичок, але вони готові бутилояльними до цих недоліків у разі наявності у випуск-ника високого рівня здатності до навчання та орієнтаціїна результат у процесі роботи.

Схожі дослідження затребуваності навичок прово-

7

10

22

37

4424

33

15

7

1Бажання вчитися

Багатозадачність

Креативність

Уміння працювати вкоманді

Стресостійкість

за резюме, %

за вакансіями, %

Рис. 1. Порівняльна оцінка структури попиту та пропозиції соціальних навичок

на ринку праці України

Джерело: складено на основі узагальнення матеріалів [18].

20,7

23,8

25,2

29,9

30,7

32,6

33,1

34,5

35,6

36,2

36,8

39,2

40

23,1

24,1

28,6

24,8

23,6

19,8

18,7

18,8

18,9

20,1

18,1

18,9

10,1

0 5 10 15 20 25 30 35 40 45

Важко відповісти

Технологічнаграмотність

Медіаграмотність

Лідерство

Критичне мислення

Інформаційнаграмотність

Здатність швидконавчатися

Мобільність

Адаптивність

Гнучкість

Комунікативність

Творчість

Вміння працювати вкоманді

Володіє

Потрібновдосконалити

Рис. 2. Навички XXI ст., якими володіє молодь і які їй потрібно вдосконалювати, % серед усіх

респондентів

Примітка. Сума відповідей переважає 100 %, оскільки респонденти могли обрати кілька варіантів відповідей.Джерело: онлайн-опитування молоді віком 14—34 роки щодо навичок ХХІ ст., проведене у серпні — вересні 2019 р. Загалом

опитано 2001 респондент. Опитування не є репрезентативним за статтю, віком, типом поселення і регіоном, тому що проводилосясеред користувачів Інтернету.

25


дились Світовим банком в Україні [13] виявили, щонайбільш цінними у працівників є: у агробізнесі — спец-іальні технічні вміння, професійність, вміння вирішенняпроблем, здатність до самостійної роботи, командна ро-бота; у агропереробці — спеціальні технічні вміння,професійність, вміння вирішення проблем, командна ро-бота, здатність до самостійної роботи; у відновлюванійенергетиці — спеціальні технічні уміння, вміння вирішен-ня проблем, креативне та критичне мислення, про-фесійність, командна робота; у сфері інформаційнихтехнологій — спеціальні технічні вміння, вміння вирішен-ня проблем, професійність, здатність до самостійної ро-боти, командна робота [13]. Ці актуальні навички буловизнано роботодавцями однаково важливими, як дляпрофесій високої складності (керівників), так і для про-фесій середньої або низької складності (адміністратив-ний персонал).

Дослідження "Навички для України 2030: поглядбізнесу" довело, що найбільш затребуваними середроботодавців є такі навички 2030 р., як: емоційний інте-лект, вміння працювати в команді, можливість вирішу-вати комплексні проблеми, здатність швидко навчати-ся, адаптивність, аналітичне мислення, критичне мис-лення, управління проектами, стратегічне мислення,ініціативність. Тоді як серед навичок 2016 р. роботодавціназивали: комунікабельність, вміння працювати в ко-манді, вирішення комплексних проблем, аналітичне мис-лення, здатність швидко навчатися, адаптативність,ініціативність, грамотна усна і письмова мова, емоцій-ний інтелект, відповідальність. Що знов ж таки актуалі-зує та підкреслює першочерговість і важливість самесоціальних компетенцій на ринку праці [17].

Підтверджує зазначену в багатьох дослідження тен-денцію збільшення актуальності соціальних компетенційі проведений аналіз кваліфікаційних вимог до канди-датів на вакантні посади. Так, за даними сайтів з пошу-ку роботи HeadHunter, Robota.ua найбільш затребува-ними на ринку праці Україні є такі навички, як: комуні-кабельність, здатність до навчання, знання технік про-даж, вміння аналізувати та узагальнювати інформацію,відповідальність, стресостійкість, цілеспрямованість,знання іноземної мови.

Аналіз цих же джерел показав наявність прогалин урівні компетентності молоді та вимог роботодавців, такза чотирма з п'яти основних соціальних навичок затре-буваність по вакансіям є вищою за представленою врезюме. Найбільший розрив складає креативність табажання вчитися (рис. 1) [18].

Аналіз досліджень щодо пропозиції навичок на ук-раїнському ринку праці показує наявність значного рівняневідповідності наявної компетентності вимогам ринкупраці, це підкреслюють як сама молодь, так і робото-давці.

Результати онлайн опитування серед молоді віком14—34 роки показали, що найбільш розвиненими в на-копиченому ними людському капіталі є: вміння працю-вати в команді (40% від усіх респондентів), творчість(39,2%), комунікативність (36,8%), гнучкість (36,3%),адаптивність (35,6%). Найменш розвиненими опитанівизнали: лідерство (28,6%), медіаграмотність (25,2%)і технологічну грамотність (23,8%) (рис. 2). Важливе ро-зуміння необхідності вдосконалення навичок молоддю

було продемонстровано в сфері лідерства (28,6%), кри-тичного мислення (24,8%), медіа грамотність (24,1%)та технологічна грамотність (23,1%).

Під час аналізу даних за віком респондентів вияв-лено, що наймолодші вікові групи молоді (14—19 роківі 20—24 роки) більш впевнені в тому, що вони володі-ють певними навичками, ніж старші вікові групи молоді(табл. 1). Це пов'язано, насамперед, з відсутністю у нихреального професійного досвіду, який зміг би допомог-ти більш об'єктивно визначити ступінь розвиненості уних навичок. Натомість, що стосується навичок, які по-трібно вдосконалювати молоді, не виявлено статистич-но значущих відмінностей. За статтю і типом поселенняреспондентів також статистично значущих відмінностейвиявлено не було.

Проведений вторинний аналіз публікацій і резуль-татів соціологічних досліджень дав змогу узагальнитинавички ХХІ ст., що є дефіцитними, реалізованими танайбільш затребуваними роботодавцями серед молоді

Володіють 14–19 років

20–24 роки

25–29 років

30–34 роки

Вміння працювати в команді 41,8 47,1 37,2 37,0

Творчість 46,0 38,5 38,5 36,1

Комунікативність 39,4 38,8 37,8 33,2

Гнучкість 38,4 38,0 34,1 35,6

Адаптивність 39,6 39,8 33,5 32,3

Мобільність 37,9 40,6 32,6 30,3

Здатність швидко навчатися 39,9 37,0 27,8 30,9

Інформаційна грамотність 34,0 36,0 31,9 30,4

Критичне мислення 34,2 30,5 32,4 27,4

Лідерство 35,2 28,5 29,6 27,7

Медіаграмотність 26,7 31,2 24,8 20,9

Технологічна грамотність 26,4 27,0 25,0 19,4

Важко відповісти 8,1 9,1 12,6 9,9

Потрібно вдосконалювати 14–19 років

20–24 роки

25–29 років

30–34 роки

Вміння працювати в команді 22,0 18,6 18,7 17,4

Творчість 18,6 18,4 19,3 16,8

Комунікативність 22,5 25,2 19,3 16,2

Гнучкість 18,3 20,7 19,8 17,4

Адаптивність 18,1 16,9 21,9 17,9

Мобільність 22,5 16,1 20,2 16,7

Здатність швидко навчатися 24,4 17,1 19,4 18,8

Інформаційна грамотність 24,9 22,2 25,0 22,6

Критичне мислення 28,4 24,2 26,5 21,7

Лідерство 29,1 32,2 25,9 28,4

Медіаграмотність 23,0 25,9 25,6 22,5

Технологічна грамотність 24,2 27,7 20,6 21,9

Важко відповісти 22,7 16,6 20,6 22,2

Таблиця 1. Навички XXI ст., якими володіє

молодь і які їй потрібно вдосконалювати,

залежно від віку, % серед усіх респондентів

Примітка. Сума відповідей переважає 100 %, оскільки рес-понденти могли обрати кілька варіантів відповідей.

Джерело: онлайн-опитування молоді віком 14—34 рокищодо навичок ХХІ століття, проведене у серпні-вересні 2019 р.Загалом опитано 2001 респондент. Опитування не є репрезен-тативним за статтю, віком, типом поселення і регіоном, тому щопроводилося серед користувачів Інтернету.



в поточному та короткостроковому періодах. Та зроби-ти, такі зазначені нижче висновки.

Сучасна українська молодь задовільною мірою во-лодіє такими навичками: адаптивність, вміння працюва-ти в команді, комунікабельність, навички ведення пере-говорів, грамотна письмова й усна мова, здатність швид-ко навчатися, ініціативність та базова комп'ютерна гра-мотність. Більшість з цих навичок є, на думку робото-давців, важливими та затребуваними на сьогодні.

Найбільш гострим, в умовах сьогодення, є дефіциттаких навичок, як критичне та аналітичне мислення, емо-ційний інтелект, вміння комплексного розв'язання про-блем, вміння поводитись в конфліктній ситуації, реак-ція на стресові ситуації.

На думку молоді, найменш розвиненими у них є на-вички критичного та аналітичного мислення, емпатія,емоційний інтелект, навички комплексного розв'язанняпроблем, управлінські (менеджерські компетенції), на-вички критичного мислення, спонтанного прийняттярішень.

Найбільший дефіцит навичок, у перші роки робо-ти, молодь відчувала за такими компетенціями, як ко-мунікабельність та навички ведення переговорів, кри-тичне та аналітичне мислення, комп'ютерна грамот-ність, ораторське мистецтво та мистецтво ведення пе-реговорів, вміння працювати під тиском та в кон-фліктній ситуації.

Більшість роботодавців зазначають недорозви-неність актуальних в майбутньому навичок у молоді,найкритичнішою є ситуація з навичками адаптивності,комплексного розв'язання проблем, креативності, стра-тегічного мислення та швидкої реакції на виникаючі про-блеми та виклики.

Аналіз наявних досліджень показав загальну тен-денцію перевищення молоддю важливості та розвине-ності у них накопичених у процесі навчання навичок.Якщо в середньому випускники оцінюють свій рівеньпідготовленості до трудової діяльності, як добрий абовідмінний, то роботодавці в більшості залишаються не-задоволеними наявною компетентністю випускників і на-рікають на необхідність перенавчання або більшого роз-винення необхідних навичок.

Проблема з невідповідністю навичок існує нетільки в Україні. Згідно з дослідженнями Сучасноїпрограми розвитку нових навичок для Європи (NewSkills Agenda for Europe), 70 млн жителів Європи немають адекватних навичок читання і письма, а щебільше мають слабкі математичні навички. Крім того,значна кількість європейців, особливо висококвалі-фікованої молодь, працює на робочих місцях, які невідповідають їх талантам і прагненням. Водночас 40%європейських роботодавців заявляють, що не можутьзнайти працівників з потрібними навичками. Дуже не-значна частка осіб мають навички для створення і ве-

Молодь Роботодавці

володіє

найгірше

володіє

відчуває

нестачу у

перший рік роботи

затребувані

зараз 2020 2030

Адаптивність + + +

Вміння працювати в

команді

+ + + +

Комунікабельність,

навички ведення

переговорів

+ + + +

Грамотна письмова й усна мова

+ +

Здатність швидко

навчатися

+ + +

Ініціативність + + +

Критичне й аналітичне

мислення

+ + + + +

Емоційний інтелект + + + +

Можливість комплексно розв’язувати проблеми

+ + + +

Управлінські

компетенції

+ + +

Стратегічне мислення + +

Комп’ютерна грамотність

+ + +

Клієнтоорієнтованість +

Креативність +

Відповідальність +

Ораторське мистецтво +

Осмислення і прийняття

рішень

+ + +

Вміння працювати під тиском

+

Управління

конфліктами

+ +

Таблиця 2. Вторинний аналіз попиту та пропозиції на навички молоді

у ХХІ століття

Джерело: складено авторами за [13; 14; 17].

27


дення власного бізнесу і складно адаптуються до змінринку праці, що розвивається [19].

Виходячи з цього, Європейська Комісія (EuropeanCommision) пропонує здійснити 10 кроків упродовж на-ступних двох років, а саме: допомогти дорослим низь-кокваліфікованим здобути мінімальний рівень грамот-ності і цифрових навичок; розробити перелік цифровихнавичок і забезпечити, щоб робоча сила в Європі малавідповідні навички; розробити профіль навичок для гро-мадян третіх країн; розширити можливості для сту-дентів, які навчаються у закладах професійної (профес-ійно-технічної) освіти, для першого робочого місця [19].

ВИСНОВКИПроведене дослідження структури попиту та пропо-

зиції навичок, які реалізуються молоддю на ринку праціУкраїни, дало змогу визначити наявність низки проблем,що сформувалась у сфері накопичення та реалізаціїосвітнього потенціалу населення Україні. Достатньовеликий прошарок роботодавців та молоді залишають-ся незадоволеними наявними навичками та підкреслю-ють їх дефіцитність в окремих галузях. Однією з нега-тивних рис характерних сучасній Україні є відсутність уроботодавців чіткого бачення щодо навичок і професій,які будуть затребуваними у майбутньому. У більшостіце пов'язано з відсутності можливості побудови довго-строкових стратегій розвитку бізнесу, у зв'язку з неста-більністю та динамічністю розвитку економічних, со-ціальних систем та HR-технологій. Більшість українсь-ких роботодавців стверджують про наявність дефіцитунеобхідних умінь і навичок у молоді, особливо у сфе-рах, що потребують фахівців з високоскладними тех-нологічними завданнями або в сферах, що знаходить-ся на перетині декількох видів діяльність та передбача-ють мультізадачність виробничого процесу.

З метою комплексного розв'язання проблеми де-фіциту сучасних навичок у молоді актуальним, з точкизору реалізації національної політики, може стати:

посилення державно-приватного партнерства у сферіосвіти, зокрема, залучення більшого кола роботодавцівдо створення професійних стандартів, а також донесен-ня інформації, щодо змісту та характеру кваліфікаційнихвимог до освітніх установ; впровадження практики залу-чення фахівців-практиків до проведення професійнихзустрічей зі студентами та викладачами; розширенняможливостей участі роботодавців у формуванні матері-ально-технічної бази закладів професійної (професійно-технічної) освіти з подальшою можливістю підготовкистудентів у відповідності до вимог роботодавців;

посилення практичної складової процесу навчання,розширення практики використання дуальних підходів,як у закладах професійної (професійно-технічної), такі вищої освіти; поширення практики довгостроковогостажування студентів та випускників закладах освіти напідприємстві;

внесення до обов'язкового переліку навчальних про-грам закладів освіти тренінгів з розвитку соціальних(гнучких) компетенцій, а також тренінгів з набуття нави-чок ефективного працевлаштування та самопрезентації;

впровадження системи прогнозування навичок наринку праці шляхом реалізації передових закордоннихпрактик і проведення моніторингу змін попиту та про-

позиції на навички в Україні;удосконалення організаційної та управлінської

структуру системи професійної орієнтації; розширеннямережі профорієнтаційних відділів по роботі з молод-дю у закладах освіти, державної служби зайнятості,молодіжних центрах та інших установах й організаціях,які працюють з молоддю та надають освітні послугичерез формальну та неформальну систему навчання;

розширення можливостей отримання та визнаннянеформальної освіти, задля забезпечення накопичен-ня молоддю необхідних на сучасному ринку праці вміньі навичок, а також забезпечення поширення практикинавчання упродовж життя;

поширення державних субвенцій на створення су-часних робочих місць, привабливих для молоді своїмиформами організації робочого простору, змістом праці,гнучкими підходами до тривалості робочого дня та мож-ливостей самовдосконалення, саморозвитку та само-реалізації в процесі праці.

Література:1. Молодь України — 2018: результати репрезен-

тативного соціологічного дослідження / Міністерствомолоді та спорту України. Тернопіль: ТОВ "Терно-граф",2018, 72 с.

2. Лібанова Е., Цимбал О., Ярош О., Лісогор Л. Пе-рехід на ринок праці молоді України: результати міжна-родного дослідження "School-to-worktransitionsurveys"в Україні у 2013 та 2015 роках. — Міжнародне бюропраці. Женева: МОП, 2016. — 112 c.

3. Коваль К.О. Розвиток "soft skills" у студентів —один з важливих чинників працевлаштування // ВісникВінницького політехнічного інституту. — 2015. — № 2.— С. 162—167.

4. Абашкина О. Soft skills: ключ к карьере // Спра-вочник по управлению персоналом: научный журнал. —2008. — № 9 (сентябрь). — С. 124—126.

5. Длугунович Н. А. Soft skills як необхідна складо-ва підготовки ІТ-фахівців // Вісник Хмельницькогонаціонального університету. — 2014. — № 6 (219). —С. 239—242.

6. Родина Е.В. Формирование практических уменийи навыков студентов аграрного вуза на основе лабора-торно-практических занятий // Инновации в образо-вании. — 2011. — № 1. — С. 47—63.

7. Sommerville K. Hospitality Employee Managementand Supervision: Concepts and Practical Applications.Hoboken, NJ: John Wiley & Sons, Inc., 2007. — 328 p.

8. Guerra N., Modecki K., Cunningham W. Social-Emotional Skills Development across the Life Span:PRACTICE. — World Bank Policy Research Working Paper7123, Washington, DC: World Bank, 2014.

9. Rao M.S. Soft Skills — Enhancing Employability:Connecting Campus with Corporate. — New Delhi: I. K.International Publishing House Pvt Ltd., 2010. — 225 p.

10. DuBrin A. Essentials of Management. Mason, OH:South-Western Cengage Learning, 2008. — 16 p.

11. Robles M.M. Executive Perceptions of the Top 10Soft Skills Needed in Today's Workplace. — BusinessCommunication Quarterly. — 75 (4). — 2016. — Р. 453—465.

12. Ільїч Л.М. Структурні зрушення транзитивногоринку праці: теорія та методологія регулювання: авто-



реф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. екон. наук:спец. 08.00.07 "Демографія, економіка праці, соціаль-на економіка та політика". — Київ, 2017. — 40 с.

13. Дель Карпіо Х., Купець О., Мюллер Н., Оле-фір А. Навички для сучасної України. [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: http://www.ipq.org.ua/upload/files/files/03_Novyny/2015.11.17_Skills_for_-Modern_Ukraine (дата звернення: 23.10.2019).

14. Terepyshchyi S., Svyrydenko D., Zakharenko K.,Bezgin K., Kulga O., Evaluation of Donbas universities'economic potential: problems of personnel training andunemployment, Naukovyi Visnyk Natsionalnoho Hirnycho-ho Universytetu, 2019, vol. 5 [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://www.nvngu.in.ua/jdownloads/pdf/2019/05/05_2019_Terepyshchyi.pdf (дата звер-нення: 10.10.2019).

15. Морозов А.В. Деловая психология: Учебник длявысших и средних специальных учебных заведений.СПб.: Издательство Союз, 2000. — 576 с.

16. Правлаштування молодих спеціалістів: дослід-ження у рамках проєкту "Академія навичок" у парт-нерстві з Європейською Бізнес Асоціацією, HumanCapital Forum та HP-форумом [Електронний ресурс]. —Режим доступу: www.dcz.gov.ua/ode/file/link/44686/file/Презентація%20Mapi (дата звернення: 17.09.2019).

17. Зінченко А.Г., Саприкіна М.А. Навички для Ук-раїни 2030: погляд бізнесу. — Київ: ТОВ "Видавництво"ЮСТОН", 2016. — 36 с.

18. 5 "гнучких навичок" у роботі. Сайт НВ [Елект-ронний ресурс]. — Режим доступу: https://nv.ua/ukr/biz/experts/5-gnuchkih-navichok-u-roboti-1685290.html(дата звернення: 17.09.2019).

19. Ten actions to help equip people in Europe withbetter skills [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://europa.eu/rapid/press-release_IP-16-2039_-en.htm (дата звернення: 19.09.2019).

References:1. Ministry of Youth and Sports (2017), Molod' Ukrainy

— 2017: rezul'taty reprezentatyvnoho sotsiolohichnohodoslidzhennia [Youth of Ukraine - 2017: results of arepresentative sociological survey], TOV "Terno-hraf",Ternopil, Ukraine.

2. Lianova, E. Tsymbal, O. Yarosh, O. and Lisohor, L.(2016), "Perekhid na rynok pratsi molodi Ukrainy: rezul'tatymizhnarodnoho doslidzhennia "School-to-worktran-sitionsurveys" v Ukraini u 2013 ta 2015 rokakh" [Work-4Youth Publication Series: Labour market transitions ofyoung women and men in Ukraine: Results of the 2013 and2015 school-to-work transition surveys], MOP, Zheneva,Ukraine.

3. Koval', K.O. (2015), "Development of "soft skills"for students is one of important factors of employment",Visnyk Vinnyts'koho politekhnichnoho instytutu, vol. 2, pp.162—167.

4. Abashkyna, O. (2008), "Soft skills: key to a career",Spravochnyk po upravlenyiu personalom: nauchnyj zhur-nal, , vol. 9, P. 124—126.

5. Dluhunovych, N.A. (2014), "Soft skills training as anecessary component of it professionals", VisnykKhmel'nyts'koho natsional'noho universytetu, vol. 6 (219),pp. 239—242.

6. Rodina, E.V. (2011), "The formation of practicalskills of students of an agricultural university on the basisof laboratory and practical classes", Ynnovatsyy vobrazovanyy, vol. 1, pp. 47—63.

7. Sommerville, K. (2007), "Hospitality EmployeeManagement and Supervision: Concepts and PracticalApplications, John Wiley & Sons, Inc., Hoboken, USA.

8. Guerra, N. Modecki, K. and Cunningham, W. (2014),Social-Emotional Skills Development across the Life Span:PRACTICE, World Bank Policy Research Working Paper7123, World Bank, Washington, DC, USA.

9. Rao, M.S. (2010), Soft Skills - EnhancingEmployability: Connecting Campus with Corporate, I. K.International Publishing House Pvt Ltd, New Delhi, India.

10. DuBrin, A. (2008), Essentials of Management,South-Western Cengage Learning, Mason, USA.

11. Robles, M. M. (2016), "Executive Perceptions ofthe Top 10 Soft Skills Needed in Today's Workplace",Business Communication Quarterly, vol. 75 (4), pp. 453—465.

12. Il'ich, L.M. (2017), "Struktural shifts of the tran-sitional labour market: theory and methology ofregulation", Abstract of Doctor of Economic SciencesThesis, Ptoukha Institute for Demography and SocialStudies of the National Academy of Sciences of Ukraine,Kyiv, Ukraine.

13. Del' Karpio, Kh. Kupets', O. Miulle,r N. and Olefir,A. (2015), "Skills for modern Ukraine" [Online], availableat: http://www.ipq.org.ua/upload/files/files/03_Novyny/2015.11.17_Skills_for_Modern_Ukraine(Accessed 23 Feb 2020).

14. Terepyshchyi, S. Svyrydenko, D. ?Zakharenko, K.Bezgin, K. and Kulga, O. (2019), "Evaluation of Donbasuniversities' economic potential: problems of personneltraining and unemployment", Naukovyi Visnyk Natsio-nalnoho Hirnychoho Universytetu [Online], vol. 5, availableat: https://drive.google.com/file/d/1ZwrCCP3j-UMKT2CvTQm4cgiQw7_ZnlfbZ/view (Accessed 10 Feb2020).

15. Morozov, A.V. (2000), Delovaia psykholohyia:Uchebnyk dlia vysshykh y srednykh spetsyal'nykhuchebnykh zavedenyj [Business Psychology: A Textbookfor Higher and Secondary Specialized EducationalInstitutions], Soyuz Publishing House, St. Petersburg,Russian.

16. State Employment Center (2020), "Empowermentof young professionals", [Online], available at:www.dcz.gov.ua/ode/file/link/44686/file/Презен-тація%20Mapi (Accessed 17 Feb 2020).

17. Zinchenko, A.H. and Saprykina, M.A. (2016),Navychky dlia Ukrainy 2030: pohliad biznesu [Skills forUkraine 2030: a business perspective], TOV "Vydavnytstvo"YuSTON", Kyiv, Ukraine.

18. NV (2017), "5 "Soft Skills" at Work", [Online],available at: https://nv.ua/ukr/biz/experts/5-gnuchkih-navichok-u-roboti-1685290.html (Accessed 17Feb 2020).

19. European Commission (2016), "Ten actions to helpequip people in Europe with better skills", [Online],available at: https://europa.eu/rapid/press-release_IP-16-2039_en.htm (Accessed 19 Feb 2020).Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.

29


УДК 336.7: 338.2

O. Kazak,PhD in Economics, Borys Grinchenko Kyiv University, Kyiv, UkraineORCID ID: 0000-0003-2088-9022T. Obelets,PhD in Economics, Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute, Kyiv, UkraineORCID ID: 0000-0002-1553-5150

NEW INDUSTRIAL POLICY IN CENTRAL AND EASTERNEUROPE: DEVELOPMENT'S EXPERIENCE ANDCONCLUSIONS FOR UKRAINE

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.29

О. О. Казак,к. е. н., доцент кафедри фінансів та економіки, Київський університет імені Бориса ГрінченкаТ. В. Обелець,к. е. н., старший викладач кафедри теоретичної та прикладної економіки факультету менеджменту та маркетингу,Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"

НОВА ПРОМИСЛОВА ПОЛІТИКА В КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ: ДОСВІДРОЗВИТКУ ТА ВИСНОВКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

In this article, the experience of the new going is analyzed near industrial politics of successfulcountries of region of Central and East Europe (CEE). Research method. The method of comparativeanalysis of new industrial politician is used for research of similar with Ukraine economies of Poland,Chech Republic and Hungary. By the method of ascent from part to general we defined such generaland distinctive signs politician of countries of region of CEE. Main part. We are studied, analyzedand groupped an instruments of industrial politics in area of stimulation of Export, including for theenterprises of small and middle businesses (SME). These mechanisms were worked out andsuccessfully mastered in the United States of America and were used on the stages of economictransformation of post-socialistic countries. We distinguished the features of vertical and horizontalinstruments of industrial politics and then the most often applied events of Hard and Soft variants ofindustrial politics are structured in a CEE region. In this Region it was come forward basis of successfulstimulation of height of industry such as presence of own currency (zloty, chech crowne and forint)and realization of independent currency-course politics, creation of industrial parks and specialeconomic zones, and also application of mechanisms of reduction of prices and insurance of exportby means of Export-credit Agencies. By the distinctive feature of Poland in realization of industrialpolitics there is reducing of greater part and successful restructuring of remaining volume of aSovereign debt on new basis. This Debt was re-profiled on the advantageous terms for Poland bothbefore international financial organizations (IMF, World bank etc.) and before large private creditors.Reduction of promissory burden pawned basis for creation of new workplaces and technologicalrearmament in industry, that resulted in the speed-up economy growing of Poland. The feature ofnew industrial politics of Hungary are state measures on support of enterprises with specializationon NT with the large stake of value-added — in particular electronics. It distinguishes Hungary fromnearby Republic of Slovakia, where by a government a course was taken on stimulation of creation ofcluster of automobile and motor industry. Also the feature of Hungary is the developed system oftrade houses with the purpose of advancement of the Hungarian export abroad at the financialassistance of the state participating Export-import bank and Export-credit agency, working in closecooperation. We recommend within the framework of realization of new industrial politics in Ukraineactively to bring over small and middle enterprises (SME) to export activity. We proposed forstimulation industrial policy as important institutional mechanism to establish the specialized stateAgency of development of small and midsize businesses in Ukraine. It can become for example of theUnited States of America, with the use of real experience of countries of region of CEE. Usingexperience of Hungary, we offer creation by Government the National Trade House in Ukraine forfinancial and organizational support of advancement of export in co-operating with state specialized



INTRODUCTIONCapital reproduction in the context of the transition

to a knowledge economy within the framework of theIndustry 4.0 approach provides structural economic shiftson a productive basis. This cannot be achieved withoutthe implementation of state industrial policy.

In the international arena, many scholars have exploredchanges in the industrial policies of developed and emergingcountries. In particular, E. Reinert writes: "a country withoutindustry must continue to obey the iron laws of diminishingreturns. Even if technological changes can move a flexible

Ukreximbank and accrued Export-credit Agency of Ukraine. Also we consider a necessity to usedPoland's and Chech Republic's experience on creation of the ramified network of Industrial parks onall territory of the country in Ukraine.

У статті проаналізовано досвід індустріальної політики успішних країн регіону Центральноїта Східної Європи (ЦСЄ). Дослідження аналогічних з Україною економік Польщі, Чехії та Угор-щини здійснене за допомогою методу порівняльного аналізу. Загальні та відмінні ознаки по-літик країн регіону Центральної та Східної Європи визначено за допомогою методу сходженнявід абстрактного до конкретного. В статі проаналізовано та згруповано інструменти промисло-вої політики у сфері стимулювання експорту, у тому числі для підприємств малого та серед-нього бізнесу (МСП), які були розроблені та успішно освоєні у Сполучених Штатах Америки тавикористовувалися на етапах економічної трансформації постсоціалістичних країн. Виокрем-лено особливості вертикальних та горизонтальних інструментів індустріальної політики,найбільш часто застосовувані події жорстких та м'яких варіантів промислової політики струк-туровані в регіоні Центральної та Східної Європи. В зазначеному регіоні за основу успішногостимулювання зростання промисловості було визначено наявність власної валюти (злотих,чеської крони та форинтів) та здійснення незалежної валютно-курсової політики, створенняіндустріальних парків та спеціальних економічних зон, а також застосування механізмів зни-ження цін та страхування експорту за допомогою Експортно-кредитних агентств.

Відмінною рисою Польщі в реалізації промислової політики визначено зменшення більшоїчастини та успішна реструктуризація залишків обсягу суверенного боргу на нових засадах. Цейборг був перепрофільований на вигідних для Польщі умовах як перед міжнародними фінансо-вими організаціями (МВФ, Світовим банком тощо), так і перед великими приватними кредито-рами. Зниження вексельного тягаря стало основою для створення нових робочих місць та тех-нологічного переозброєння в промисловості, що призвело до зростання прискореної еконо-міки Польщі.

Особливістю нової промислової політики Угорщини є державні заходи щодо підтримкипідприємств зі спеціалізацією на NT з великою часткою доданої вартості — зокрема електро-ніки. Це відрізняє Угорщину від сусідньої Республіки Словаччини, де урядом було взято курс настимулювання створення кластеру транспортної та автомобільної промисловості. ОсобливістюУгорщини є розроблена система торгових будинків з метою просування угорського експортуза кордон за фінансової допомоги державного експортно-імпортного банку та Експортно-кре-дитного агентства, які працюють у тісній співпраці.

За результатами дослідження запропоновано в Україні в рамках реалізації нової промисло-вої політики запропоновано активне залучення малих та середніх підприємств (МСП) до екс-портної діяльності. Враховуючи довід Угорщини запропоновано створити Урядом Національ-ний торговий дім в Україні для фінансової та організаційної підтримки просування експорту успівпраці з спеціалізованим Укрексімбанком та акумульованим Експортно-кредитним агент-ством України. За необхідне запропоноване використання досвіду Польщі та Чехії щодо ство-рення розгалуженої мережі індустріальних парків на всій території України.

Key words: industrial policy, Central and East Europe, industrial parks, export, trade houses, small and mediumbusiness, ECA.

Ключові слова: промислова політика, країни Центральної та Східної Європи, індустріальні парки, екс-порт, торгові дома, малий та середній бізнес, експортно-кредитне агентство.

wall, it still stands" [13, p. 205]. In his report to the 50thAnniversary of the Club of Rome, von Weizsacker andWykman emphasized that "our entire industrial sector is nowmaking an interesting transition to Industry 4.0... inconnection with renewable energy" [1, p. 182]. Without thedevelopment of a new eco-friendly industry, it is impossibleto "effectively manage scarce resources to achieve the bestresults for the benefit of most people with due respect fornature," writes G. Maxton [8, p. 283].

The state defines the criteria of economic regulationto establish a balance between business interests and the

31


needs of social and economic development, and this,according to the V. Panchenko N. Reznikova and enablesthe "find a rational structure of domestic economy and thepotential of scientific research and research anddevelopment work (RDW). The realization of the tasks ofpermanent modernization of the economy, its sustainablegrowth is achieved in this way. It will inevitably contributeto maintaining the proper level of national security" [12,p. 96—97].

Industrial policy is a basic component of a nationwideeconomic policy aimed at accelerating growth andsustainable development. Effective investment andfinancial policies will encourage high-tech imports and thedeployment of available resources for the development ofpriority sectors of industry. In such circumstances, thereis a need to establish clear rules for the coexistence ofbusiness and government, to establish a system ofpenalties for corruption and dishonesty of businessconduct. At the same time, the application of a system ofincentives for business innovation and its social orientationwill allow for a new industrialization of the country.

THE PURPOSE OF THE ARTICLEThe purpose of the article is to analyze new approaches

to industrial policy in Central and Eastern Europeancountries. They have made significant progress in post-socialist transformation towards accession to theEuropean Union through a comparative analysis ofincentive measures taken by their own and borrowed inmore developed countries, including the United States thetransition of the economies of these countries to the pathof development.

This allows science and high-tech industries to becomethe engine of economic growth, to provide adequateconditions for the development of small and medium-sizedbusinesses and the manufacturing sector of the economyof new technological ways. The research material is thereports of OECD International Organizations, UNCTAD,Small and Medium Business Development Agencies andExport Credit Agencies of their respective countries.

FORMULATION OF THE PROBLEMUNCTAD experts [20] suggest, "Industrial policy" as

"any type of targeted action or public policy designed toreorient the sectoral structure of production to thosesectors that are projected to be able to open widerprospects for economic growth than in the absence ofsuch". Such measures are aimed at diversifying the internalstructure of production and facilitating the accumulationof potential in new industries or in new activities, and arepart of the so-called vertical industrial policy.

ANALYSIS OF RECENT RESEARCHUkrainian researchers have studied the trans-

formational changes in the field of new industrial policydeep enough. In particular, V. Galasyuk [2, p. 49], I. Guzhva[3, p. 84—85] investigate export promotion and tariffprotectionism in foreign trade and the mechanism ofindustrial development through industrial parks. V. Kor-neyev [7, p.180—181] studies the impact on the industryof financial intermediaries and the state financial develop-ment policy. V. Panchenko [12, p. 10—20] and N. Rez-

nikova [14, p. 48—51]; [15, p. 7—10] in their works deve-loped the theoretical foundations of the transition fromneo-protectionism to the next stage — economic na-tionalism. In particular, they emphasize that ""industrialpolicy", "sectoral policy" in domestic practice and theoryare considered synonymous; although in foreign literaturethe term "industry" means any area of industrial activities,including the sphere of services" [11, p.5]. However, if thisterm means "industry" then it is used in a narrow senseand reflects industry policy itself.

THE RESEARCH RESULTSAt the present stage, there is an outdated already

broad consensus that industrial policy must ensure thecompetitiveness of the entire manufacturing sector andencompass almost all of the economic sectors that producegross domestic product. In this approach, "in addition toindustries, it is proposed to stimulate construction, trans-port, agriculture and services" [15, p. 6].

However, in our opinion, such an expanded approachdoes not help to resolve the issue of modernizing the"mission of Ukraine" not as an agrarian but a new industrialstate. The experience of many developing countries showsthat modernization, given to the redemption of the freemarket, without carrying out proactive industrial policymeasures, is not able to solve the problems of structuraltransformation of the economy as a whole. However, inour view, industrial policy should not be limited toaddressing the problems of individual industries, but ratherto promote the efficiency of the economy by optimizingthe allocation of resources and responding adequately toexternal shocks.

A. Moskalenko [10, p. 462] emphasizes, "Internationaltechnological unevenness determines the differentiationof countries by the level of economic development. Indeveloped countries, a new technological mode ofproduction is being actively formed, which… containstechnologies such as biotechnology, artificial intelligencesystems, global information networks and integrated high-speed transport systems, nanotechnologies, etc.". Theydetermine the place of the country in the future globaldistribution.

The Government's role in the formulation of industrialpolicy is, first and foremost, to create an institutionalenvironment that would enable effective action to be takento ensure progressive changes in the structure of industrialproduction by attracting additional and redistributingavailable resources. This approach involves consideringthe new industrial policy as a set of specific measures,which are described in the relevant action programaccording to the chosen strategy, depending on the statedgoals. Both national and local authorities through thedevelopment and implementation of a set of measures toimprove the competitiveness of the industrial complex toensure economic growth in the country implement effectiveindustrial policy.

The transition to higher technological structures as aguarantee of raising socio-economic standards in thecountry is possible only in the case of complex structuraland technological restructuring of the outdated industry.

Researchers generally identify two models of industrialpolicy — rigid and soft [11, p. 6—7]:



1. The rigid model involves the use of tools such as:— direct redistribution of country resources for the

benefit of specific economic entities — or industries;— preferential taxation, subsidies;— availability of government orders;— direct investment;— state regulation of prices for certain categories of

goods;— state guarantees on subjects' loans;— the presence of a high duty on non-investment and

non-raw materials;— asymmetry of information;— high level of assignment of bureaucratic rent.This model relies on budget subsidies and preferential

lending to priority industries. However, this implies theimplementation of a protectionist course in foreign tradeaimed at creating so-called "greenhouse" conditions fornational producers and attracting foreign directinvestment, which are motivated by the interest in avoidinghigh input tariffs on finished goods at import.

2. The soft model involves the use of other tools,namely:

— support for the competitiveness of nationalcompanies and conduct business in all sectors without theallocation of state support entities;

— technical regulation;— production risk insurance and non-financial support

for exporters;— assistance with R&D;— infrastructure development;— staff training and retraining;— high "quality" of bureaucracy and low level of

assignment of bureaucratic rent.This makes it possible to emphasize the promotion of

competitiveness of national producers, the cultivation ofso-called "national champions" with the support of stateagencies and ministries of investment infrastructure andinnovation projects that allow private businesses in thecountry to increase the level of efficiency.

Thus, industrial policy can concentrate on the creationand development of priority sectors of the economy, aswell as focus on stimulating the activities of nationalmanufacturing companies. At present, whatever theexperience of developed countries in harnessing thepotential of industrial sectors of the economy and toolsfor implementing industrial policy, it is necessary to takeinto account the stage of economic development and thestrategic challenges facing the state.

At the stage of implementation of the newindustrialization policy, it is crucial to borrow technologyand investment imports. Low customs tariffs, tax breaks,subsidies to consumers of investment imports andrestrictions on imports of finished industrial productsstimulate this. In the context of refocusing on theproduction of high-tech products, investment imports(machinery, equipment, equipment) can have a muchgreater positive effect on the economy than the positivebalance of trade. For transitional countries, technologyimports, foreign investment and licensing often play a moreimportant role than manufacturing using outdated orunderperforming domestic technologies. The InternationalMonetary Fund's policy in this case does not look like an

end in itself and set the reduction of payment imbalances.Because the negative trade balance, which wouldapparently arise in case of payment of expensive imports,in this case is not the result of "eating up" of credit lines,economic policies aimed at further economic growth.

In the next phase of export-oriented growth,institutional, administrative and monetary instruments ofexport promotion are used. Increasing exports of industrialproducts as part of the solution to the problem involves anumber of interrelated tasks that in a comprehensivemanner it must be performed, synergistically increasingthe efficiency of each. The monetary regime of flexibleinflation targeting or the choice of a rigid exchange ratewill help to attract foreign direct investment in prioritysectors of the economy. The use of market mechanisms ofstate incentives for industrial exports with a large shareof value added will increase the competitiveness of theirown industrial products, and the implementation ofeffective import substitution programs will support theexchange rate of the national currency.

At the stage of accelerated economic development, itis possible to reduce the direct influence of the state onbig business and give priority to supporting small andmedium-sized businesses. Tariffs and/or non-tariffbarriers to export-import activities may be reduced inconjunction with tax and customs optimization measures,primarily to encourage the inflow of long-term non-speculative foreign direct investment. It stimulatesgeographical diversification of foreign trade flows in orderto exploit the country's potential for new emergingmarkets. It is logical to stimulate the state to increasewages and raise the educational level of the workforce.

At the stage of sustainable market development,horizontal industrial policy instruments come to the fore,and vertical instruments are used in the context of counter-cyclical policy. Early application of horizontal approachesmay not be effective at the end of the growth phase.

Thus, the effectiveness of implementing a newindustrial policy is determined by the optimal combinationof general (measures to ensure a level playing field for allindustries and business entities) and selective (measuresto support certain priority industries and business entities,in particular SMEs) instruments of state support.Particularly effective actions can be in the field of public-private partnerships (targeted programs, investment andinnovation projects, product sharing agreements, jointventures, regional investment and innovation projects,large-scale privatization, vertical integration, mergers andacquisitions of companies to form industrial nationalchampions).

Economic and geopolitical factors must be taken intoaccount when developing a new national industrial policy.As G. Kissinger summarizes: "The political and economicorganizations of the world are at odds with each other.The international economic system has become global,while the political structure of the world continues to buildon nation-states. Economic globalization, by its verynature, ignores national borders" [5, p. 294—295]

Experience in promoting US industrial policy used byCEE countries. The industrial policy of developed countriesemphasizes the importance of intangible factors(information, scientific knowledge, skills of the workforce)

33


in ensuring the competitiveness ofenterprises. The countries of Centraland Eastern Europe (CEE), inaddition to the experience of theEuropean Union, have used manyyears of experience as a world leader— the United States.

The United States has con-sistently pursued industrial policiesto maintain the viability of itsindustrial base and maintain itsglobal technological leadership. Inrecent years, the attention of UnitedStates policymakers has not focusedon providing national strategies andnational programs with centralizedfocal points for industry-specificdevelopment, despite the fact thatsuch a model has been usedperiodically in the past. Instead, theyused a more decentralized approachwhereby a variety of initiatives andprograms developed at the federaland state levels supported bothtraditional and emerging strategicindustries.

State incentives for investmentin the country's industry are activelyused by the US government andinclude broad communication of thebusiness environment with availableand potential investment oppor-tunities and a range of measures in the area of investmentclimate. The introduction of accelerated depreciation, theapplication of various tax breaks, the reduction of theeffective corporate tax rate in the United States areexamples of how fiscal policy instruments increase thereturn on industry, whose products in the country's foreigntrade play a leading role.

In its role as an "entrepreneurial state", the UnitedStates assumes major risks and plays a leading role inshaping markets in the development and commercializationof new technologies that are considered important to thecountry.

As a coordinating state, the United States createsnetworks and manages and manages networks betweendifferent entities in innovation systems (such ascompanies, financial institutions, research institutes, andgovernment funds), and within organizations andinstitutions.

CEE countries used many of the US experience to pro-mote small and medium-sized businesses. Global experi-ence shows that small business, which also includesmedium-sized businesses (SMEs) in most countries, is akey segment of the modern market economy, with a largeportion of national economic resources concentrated.Thus, more than 95% of the total number of US enterprisesare SMEs, namely small and medium-sized enterprisesproduce almost half of the total output, create more than75% of new jobs [23].

The US model of small business financial supportinvolves the direct support of small business through public

money and the independent functioning of private smallbusiness financing. Thus, in the area of SME support, themost widespread use in the USA has been:

— private investment, as a rule, of wealthy families,with the aim of "aggressively investing" part of familyfunds in small businesses;

— professional funds that manage the money ofvarious organizations;

— resources of investment companies, investorassociations to find the most attractive venture busi-nesses;

— resources of insurance companies, which are usuallymore conservative and often require a certain share ofequity to guarantee their interests.

The US Small Business Administration (SBA) is theworld's most important and successful small businessfinancial support institution. The SBA is pursuing a ratheraggressive policy in order to find market opportunities forsmall businesses with export potential. Working withvarious government agencies and universities, the SBAregulates the operation of approximately 900 smallbusiness development centers that provide technical andmanagerial assistance to entrepreneurs. The immediateresult of SBA's activities is to increase access to creditfor small businesses; reducing private equity risk;increasing the share of small business in US GDP. Withinthe SBA, the current programs are updated annually. Thereare also new areas of support for small businesses. Themost famous programs are three: — 7a; — CDC / 504; —microcredit loans.

5

1

2

6

2 3

1

3

Small business

Creditor

(commercial banks, private

borrowers, others)

SBA - US Small Business Administration

CDC is a private non-profit

corporation

5 4 4 1

Figure 1. US SME lending schemes

US Small Business Loan Scheme 7A (direct arrows):1 — small business provides the creditor with documents for obtaining a loan;2 — the creditor submits an application for SBA review;3, 4 — if consent to lending is obtained, then SBA acts as the guarantor of the loan for

the small business and at the same time insures the credit risk;5 — the lender provides funds to the small business.

CDC / 504 Small Business Loan Scheme (Zigzag Arrows):1 — a private non-profit corporation (CDC) finds a lender, acting as an intermediary

between the SBA and private lenders;2 — small business provides documents to the lender for the loan;3 — the creditor submits an application for consideration of the SBA;4, 5 — if the consent to lending is obtained, then SBA acts as a guarantor of the loan for

small business and at the same time insures the credit risk;6 — the lender provides credit resources to the small business.



In general, SBA activity from the point of view ofcommercial banks, which are under guarantee for lendingto a small business, can be represented as a generalizedscheme Fig. 1 [19].

In summary, the features of SBA lending programsand the types of loans available to SMEs are presentedin Table 1.

In EU countries, the share of SMEs in the total valueof exports in 2015 was about 35%, and in Ukraine —14.5% [10, p. 41]. There are reserves for attracting SMEsto meet the goals of the new industrial policy throughexport growth. But there are some serious obstacles inthe way of their realization. Namely: "identification ofbusiness opportunities abroad; identification and analysisof markets; establishing contacts with foreign clients;ensuring the reliable representation of the commercialinterests of the company abroad; access to financing offoreign economic activity; management's ability to devotesufficient time to managing the company's operations inforeign markets; attracting professionals to assistmanagement in conducting operations in foreign markets:cover the costs of entering international markets;counteracting unfair competition: difficulties in obtainingstate support"[18].

One of the incentives for new industrial policy is thepractice of debt relief for countries, which is mainly usedwhen borrowers have "critical" or close levels of creditrisk. Debt write-offs to London Club creditors were firstapplied in 1990. For Mexico, Costa Rica and Venezuela. Inthe first half of the 1990s, between 30 and 50% of thecommercial debts of Bulgaria, Romania, Hungary, Poland,Egypt were written off, which was due not only to economicbut also political considerations. The example of Polandshows that, along with the success of markettransformations, debt relief took into account itsassistance in conducting operations in Iraq. In addition,

according to some estimates, thedebt of these countries wasestimated at more than 600%relative to annual exports, which ismore than double the critical level.Debt relief is also applicable in othercases, for example, whenimplementing the technology ofissuing long-term Brady bonds ofvarious modifications for countriessuffering from excessive debt.

Poland's long-term economicgrowth trends significantly outpacethe dynamics of the other 27 EUcountries. The key to the rapiddevelopment of the country'seconomy is to increase laborproductivity, increase productionefficiency through the introduction ofnew technologies and investments.Largely, these achievements werethe result of debt relief and industrialpolicy measures. The main creator ofthe Polish economic miracle Gz.Kolodko [6; p. 65], concludes that"countries that are able to draw the

appropriate conclusions for economic policy from relevanteconomic theories are developing faster. There is a chanceto stay on the path of rapid growth for many years, as forPoland in 1994—1997, when GDP per capita has grownby as much as 28%. "

In 1989, the Polish government began negotiationswith 17 state creditors represented by the Paris Club onthe partial repayment of the country's debt. It ended in1991 with the signing of the protocol on 50% reductionand 50% reorganization of external debt on acceptedlong— and medium-term loans. The repayment consistedof a two-stage reduction of commitments, initially 30% in1991—1994 and the next 20% in 1994, but only withPoland's timely payment of 20% of the interest in 1991—1994 and economic reforms under IMF control; establishingin the process of negotiations with private creditors thesame scale of debt repayment.

Poland's industrial policy has evolved from predo-minantly vertical to horizontal approaches. According tothe European Commission, horizontal support measurestoday account for more than 70% of total state aid inPoland. The contribution of SMEs to the GDP of Polandexceeds 51% and the share of total employment — 68%[4, p. 56]. The main priorities of horizontal industrialpolicy are market conditions, stable and predictablelegislation, availability of financial, labor, innovationresources. The key prerequisites for the success ofPoland's industrial policy are researchers, in particular I.Guzhva [3, p.102], who emphasize the stimulation ofindustrial exports. As part of the government's exportsupport program from the Republic of Poland, exportingcompanies can attract long-term credit resources underthe insurance coverage of the Export Credit InsuranceCorporation Joint Stock Company (KUKE) of the PolishExport Credit Insurance Corporation products of Polishmanufacturers for export.

Program Types of loans under the

program Short description

Special program for small business lending, which includes financial assistance for enterprises with special requirements Express SBA and pilot programs

Offer an improved and expedited version of the lending process for individual groups of borrowers (for military personnel, veterans, and other such borrowers)

Export Development Credit Programs

Provide financial assistance to small businesses that are exporters, include credit programs specifically designed to encourage exports

7а

Rural business loans Designed to provide financial support to farmers. Feature of the program – simplified procedure of crediting, optimization of process of registration and processing of credit application

Long-term fixed rate lending program for fixed asset acquisition. The program provides additional financing for working capital, consolidation, repayment or refinancing of debt

Loan secured by a private lender

Providing a loan for up to 50% of the project cost

CDC/ 504

Credit secured by CDC A type of CDC lending where 100% of the project cost is covered. The SBA provides a full debt guarantee (100%) with collateral covering up to 40% of the project cost. The contribution from the borrower is at least 10% of the project cost

Microloans The microcredit program provides small short-term loans to small businesses. The maximum loan amount is $ 50 thousand. (Average micro-credit is $ 13,000)

Table 1. SBA programs and their features

Source: SBA USA [21].

35


There is support for investment in leading industriesin different categories (new investment, foreign directinvestment, job creation, etc.). Special investmentregimes, government grants under the Investment SupportProgram (important for the economy for 2011—2020), EUstructural funds resources, etc. are used as investmentpromotion instruments. Poland ranks high in the EU interms of investment competitiveness. Support for jobcreation "depends on the project and can reach up to 15.6thousand zl ($ 4 thousand) per job. There is also supportfor training programs aimed at improving the skills of thestaff — the maximum amount of compensation is 70%"[2, p. 44];

Preferential investment regimes in Poland operate inthe territory of 14 Special Economic Zones (SEZs).Favorable conditions of doing business in these territoriesinclude tax benefits, easier employment procedures,quality infrastructure. Producers in industrial parks locatedin Polish SEZs can receive from the state exemption fromcorporate tax or personal income tax, as well as partialexemption from property tax.

Financial support for the innovation and technologicaldevelopment of the economy is provided through theIntellectual Development Program ("Kredyt na innowacjetechnologiczne", Programu Inteligentny Rozwoj), whilefacilitating access to financial resources for small andmedium-sized enterprises (SMEs) in the form of grants andloans through the above US experience. financed from thestate budget and European funds. Encouraging thedevelopment of SMEs, especially in innovative industriesthat produce high value-added products for thegovernment, is a priority. It is also important to supportthe industrial development of the regions as a componentof the country's development in the framework of asuccessful decentralization reform.

The stability and high activity of the financial sector inthe supply of services to businesses is also a key factor inthe new industrial policy. The Warsaw Stock Exchange isthe largest financial market in the CEE region and is a trulyinnovative hub for trading financial instruments open toissuers and investors from Poland and other countries.

Over the last 15 years, Hungary has achieved higheconomic growth rates, ahead of the European Union onaverage, due to its ability to attract foreign directinvestment and its own monetary policy — non-eurozoneand the flexibility of its own national currency — forint.Hungary has become the CEE region's leader in attractingforeign investment through the establishment of industrialparks. World experience has shown that industrial parkscan be an effective way of attracting investment in certainsectors of the economy, contributing to reducingunemployment and developing better technology andinfrastructure.

In the last ten years, Hungary has succeeded inbecoming a leader in attracting foreign investment throughthe establishment of industrial parks. Due to its ability toattract foreign direct investment in high-tech areas,Hungary has also achieved the greatest success in theelectronics industry, unlike neighboring Slovakia, withpriority in the development of engineering, transport.Hungary needs foreign direct investment to integrateexisting and future electronics companies into global

manufacturing networks. Meanwhile, as 90% of foreigndirect investment in the country goes to the electronicsindustry, in 2001, Hungarian exports accounted for 50%of total exports of electronic goods from Central andEastern Europe.

Today, there are more than 160 different industrialparks in Hungary, among which investors can chooseaccording to their activities and specialization re-quirements. The number of industrial parks in Hungary andtheir performance indicators (profitability and exportvolumes) have increased more than fivefold since 1997,while the number of people working in industrial parks hasalmost quadrupled. The Hungarian Investment and TradeDevelopment Agency states that industrial parks currentlyproduce 25% of total industrial output and 40% ofexported industrial output. Drivers of growth -in laborintensification and return on labor. At the same time, laborproductivity in industrial parks is more than 70% higherthan the average labor productivity in the Hungarianeconomy and only 15% lower than the average laborproductivity in the EU as a whole.

All industrial parks in Hungary offer the followingservices:

— basic infrastructure. It includes water and sewerageservices, electricity, gas, paved roads, telephone networkand site lighting. Industrial parks that are moresophisticated offer additional infrastructure, such asInternet access, digital integrated communicationsnetworks, asymmetric digital subscriber lines, access tofiber optic communication lines (VOLs), and more.

— ancillary services — administrative and innovativeservices. Administrative services include Single Window,Bank Affiliates, Administration, Management and LegalRepresentation. Additional innovative services: consultingand monitoring of tendering.

— supplier base. Industrial parks are designed tosupport the development of a strong supplier base.

— professional cooperation. Industrial parks can helpreduce production costs by establishing collaborationbetween similar technical work operations / companies.

In addition to providing these services, Hungary alsohas an excellent transport system. Most industrial parkshave motorways connected to the European motorwaynetwork. At the same time, even the outermost regionscan be reached through 60 airports in a relatively small areaof Hungary.

With the state support in the Hungarian industrialparks began to pay more attention to research work. Inaddition, Hungary has a number of educational institutionsthat provide business and skilled.

At the national level, the Hungarian Government offersincentives and financial assistance to promote thedevelopment of industrial parks and attract investors.Once investors are entitled to be called "industrial parkresidents," they can apply for various types of financialsupport, from national subsidies to duty free zones. TheHungarian Government also proposes co-financing ofvarious types of investments. Investors can also receivefinancial assistance by applying for EU grants.

To implement state support for exports, the HungarianGovernment, together with the Hungarian Chamber ofCommerce and Industry (CCI), in 2013 established JSC



Hungarian National Chamber of Commerce. It opened itsrepresentative offices in 25 countries and promotedexports in the first year of its operation in 2014 2.3thousand small and medium-sized enterprises of thecountry for a total amount of 125 million Euros [19].

The importance of functioning trading houses inHungary is to fulfill their dual role in promoting exports.On the one hand, they are communities that bring togetherprofessionals in the field of international trade to helpbusinesses. Moreover, on the other, act as a mediatorbetween government and business, issues of support forforeign economic activity, which will be an interestingmechanism for Ukraine's industrial policy.

The Czech Republic was also one of the first CEEs in1998 to introduce a state program for the development ofindustrial parks. In the 7 years since its launch, about ahundred industrial parks have been created; investors haveinvested more than€ 9 billion in new productions, createdmore than 70,000 jobs. V. Halasyuk shows that "in 1990,by real GDP per capita, the Czech Republic was 2 timesahead of Ukraine, today it is 4 times ahead of Ukraine" [2,p. 44].

In the Czech Republic, manufacturers in industrial parksunder different programs can receive corporate taxexemption for up to 10 years and property tax exemption for5 years. In addition, the Czech Republic grants up to 300,000CZK ($ 12,000) to create each new job in industrial parks.

CONCLUSIONSThe basis for the successful stimulation of industrial

growth in the region were: the availability of its owncurrency (gold, kroner and forint) and the conduct of anindependent exchange rate policy, the creation of industrialparks and special economic zones, as well as the use ofmechanisms of cheaper and export insurance throughExport Credit Agencies.

Poland's peculiarity in pursuing industrial policy on anew basis was the cancellation of most and the successfulrestructuring of the remaining public debt. On favorableterms for Poland, this debt was repurposed over the longterm both to international financial institutions (IMF, WorldBank, etc.) and to large private lenders. Reducing the debtburden has set the stage for job creation and technologicalre-equipment in the industry.

A feature of Hungary's new industrial policy is statesupport measures for enterprises specializing in new high-value-added technologies — in particular electronics, incontrast to neighboring Slovakia, where the Governmenthas taken a course to encourage the creation of a carcluster that solved the problem of unemployment and jobreduction. In addition, a special feature of Hungary is adeveloped system of trading houses with the aim ofpromoting Hungarian exports abroad with the financialassistance of the State Export-Import Bank and theExport-Credit Agency, working in close cooperation.

It is recommended that in the framework of the newindustrial policy in Ukraine actively involve small andmedium-sized enterprises (SMEs) in the export activity andstimulate their work by creating a specialized State Agencyfor Small and Medium Business Development following theexample of the United States of America and using theexperience of CEE countries.

Drawing on the experience of Hungary, we propose inUkraine to establish a National Trade House with a networkof representative offices in major regions to financiallyand organizationally support export promotion incooperation with the state specialized Ukreximbank andthe newly established Export Credit Agency of Ukraine[17]. We also look at the existing need for the domesticindustry to use the Polish and Czech experience of creatingand taxing the government and local United TerritorialCommunities (UGT) in Ukraine of an extensive industrialpark network within the framework of decentralizationprocesses.

Література:1. Вайцзеккер Е.У. фон, Війкман А. Come On! Капі-

талізм, недалекоглядність, населення і руйнування пла-нети. Доповідь Римському клубу: пер.з англ. Ю. Сірош;за наук. ред. В. Вовка, В. Бутка. К.: Саміт-Книга, 2019.276 с.

2. Галасюк В.В. Індустріальні парки: світовий досвідта перспективи створення в Україні. Економічний аналіз.2018. Т. 28. №1. С. 40—50.

3. Гужва І.Ю. Актуалітети зовнішньоторговельноїполітики України: монографія. К.: Національна акаде-мія управління, 2017. 298 с.

4. Гужва І.Ю. Україна в глобальній торгівлі: моно-графія. К.: Зовнішня торгівля, 2015. 236 с.

5. Кіссінджер Генрі. Світовий порядок. Роздуми прохарактер націй в історичному контексті: пер. з англ.Надія Коваль. К.: Наш формат, 2017. 320 с.

6. Колодко Гжегож В. Глобализация, трансформа-ция, кризис — что дальше?. Москва: Магистр, 2012. 176 с.

7. Корнєєв В.В. Фінансові посередники як інститутирозвитку: монографія. К.: Основа, 2007. 192 с.

8. Макстон Грем, Рандерс Йорген. У пошуках доб-робуту. Керування економічним розвитком для змен-шення безробіття, нерівності та змін клімату. К.: Пабу-лум, 2017. 320 с.

9. Москаленко О. М. Теорія і модель випереджаю-чого економічного розвитку в системі суспільних стра-тегічних потреб. Монографія. К.: КНЕУ, 2014. 550 с.

10. Оніщенко В., Гужва І. Стимулювання національ-ного експорту. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси,право. 2017. № 6. С. 33—47.

11. Панченко В. Г. Нова промислова політика Украї-ни як прояв ліберального економічного патріотизму // Міжнародні відносини. Серія: Економічні науки. 2015.№ 6. С.1—21.

12. Панченко В., Рєзнікова Н. Від протекціонізму донеопротекціонізму: нові виміри ліберального регулю-вання. Міжнародна економічна політика. 2017. № 2 (27).С. 95—117.

13. Райнерт Е.С. Як багаті країни забагатіли… і чомубідні країни лишаються бідними. К.: Темпора, 2014. 444 с.

14. Резнікова Н.В. Економічна неозалежність країнв умовах глобальних трансформацій. К. АграрМедіа-Груп, 2018. 460 с.

15. Резнікова Н.В. Політика економічного націона-лізму: від витоків до нових варіацій економічного пат-ріотизму. Економіка і держава. 2017. № 8. С. 5—11.

16. Резнікова Н.В. Методологічні засади економічногонаціоналізму. Економіка і держава. 2017. № 7. С. 4—8.

37


17. Про забезпечення масштабної експансії екс-порту товарів (робіт, послуг) українського поход-ження шляхом страхування, гарантування та здешев-лення кредитування експорту: Закон України від20.12.2016 р. № 1792-19. URL: http://zakon2.rada.-gov.ua/laws/show/1792-19 (дата звернення:15.09.2019).

18. The Athens Action Plan for Removing Barriers toSME access to international markets. URL: http://www.oecd.org/industry/smes/37818332.pdf (датазвернення: 10.09.2019).

19. European Confederation of International TradingHouses. URL: http://www.citha.eu (дата звернення:12.09.2019).

20. Groth A., Bhasin K. 18 Amazing Facts About SmallBusinesses In America. Business Insider. 2011. URL:https://www.businessinsider.com/facts-about-small-businesses-in-america-2011-8#70-of-small-businesses-are-owned-and-operated-by-a-single-person-2 (дата звер-нення: 03.08.2019).

21. NIH Small Business Innovation Research and SmallBusiness Technology Transfer Grants, Fiscal Years 2002-2011. URL: http://report.nih.gov/success_rates/index.aspx (дата звернення: 22.09.2019).

22. Small Business Development Center. URL: http://www.americassbdc.org (дата звернення: 11.08.2019).

23. Trade and Development Report, 2014. UnitedNations. New York. URL: https://unctad.org/en/PublicationsLibrary/tdr2014_en.pdf (дата звернення:09.09.2019).

References:1. Waitzekker von, E. and Wijkman, A. (2019), Come

On! Kapitalizm, nedalekohliadnist', naselennia i rujnuvanniaplanety. Dopovid' Ryms'komu klubu [Come On! Capitalism,short-sightedness, population and destruction of planet.Lecture to the Club of Rome], Summit-book, Kyiv, Ukraine.

2. Halasiuk, V. (2018), "Industrial parkas: worldexperience and prospects of creation in Ukraine", The Eco-nomic analysis, vol. 28,1, pp. 40—50.

3. Guzhva, I. (2017), Aktualitety zovnishn'otorho-vel'noi polityky Ukrainy [Actuality of foreign trade politicsin Ukraine], the National academy of management, Kyiv,Ukraine.

4. Guzhva, I.(2015), Ukraina v hlobal'nij torhivli[Ukraine in global trade], Foreign trade, Kyiv, Ukraine.

5. Kissinger, G. (2017), Svitovyj poriadok. Rozdumypro kharakter natsij v istorychnomu konteksti [Worldorder. Reflections are about character of nations in thehistorical context], Our format, Kyiv, Ukraine.

6. Kolodko, G. (2012), Hlobalyzatsyia, transfor-matsyia, kryzys — chto dal'she? [Globalization, transfor-mation, crisis — what next?], Master, Moscow, Russia.

7. Korneev, V. (2007), Finansovi poserednyky iakinstytuty rozvytku [Financial mediators as institutes ofdevelopment], Basis, Kyiv, Ukraine.

8. Maxtone, G. and Randers, Y. (2017), U poshukakhdobrobutu. Keruvannia ekonomichnym rozvytkom dliazmenshennia bezrobittia, nerivnosti ta zmin klimatu [InSearch of Welfare. A management economic developmentis for reduction of unemployment, inequality and changesof climate], PABULUM, Kyiv, Ukraine.

9. Moskalenko, O. (2014), Teoriia i model' vyperedz-haiuchoho ekonomichnoho rozvytku v systemi suspil'nykhstratehichnykh potreb [A theory and model of passingahead economic development are in the system of publicstrategic necessities], KNEU, Kyiv, Ukraine.

10. Onishchenko, V. and Guzhva, I. (2017), "Stimulationof national export", Foreign trade: economy, finances,right, vol. 6, pp. 33—47.

11. Panchenko, V. (2015), "New industrial politics ofUkraine as display of liberal economic patriotism", TheInternational relations. Series: Economic sciences, vol. 6,pp. 1—21.

12. Panchenko, V. and Reznikova, N. (2017), "Fromprotectionism to neoprotectionism: new measuring of theliberal adjusting", INTERNATIONAL ECONOMICPOLITICS, vol. 27, pp. 95—117.

13. Reinert, E. (2014), Yak bahati krainy zabahatily… ichomu bidni krainy lyshaiut'sia bidnymy [As rich countrieswere riched and why poor countries still poor], Tempora,Kyiv, Ukraine.

14. Reznikova, N. (2018), Ekonomichna neozalezhnist'krain v umovakh hlobal'nykh transformatsij [Economicneodependence of countries is in the conditions of globaltransformations], AgrarMediaGrup, Kyiv, Ukraine.

15. Reznikova, N. (2017), "Politics of economicnationalism: from sources to new variations of economicpatriotism", Economy and state, vol. 8, pp. 5—11.

16. Reznikova, N. (2017), "Methodological principlesof economic nationalism", Economy and state, vol. 7, pp.4—8.

17. Verkhovna Rada of Ukraine (2016), The Law ofUkraine "About providing of scale expansion of export ofcommodities (works, services) of the Ukrainian origin byinsurance, guaranteeing and reduction of prices ofcrediting of export", available at: http://zakon2.ra-da.gov.ua/laws/show/1792-19 (Accessed 1 March2020).

18. OECD (2006), "The Athens Action Plan forRemoving Barriers to SME access to international mar-kets", available at: http://www.oecd.org/industry/smes/37818332.pdf (Accessed 1 March 2020).

19. European Confederation of International TradingHouses (2020), available at: http://www.citha.eu(Accessed 1 March 2020).

20. Groth, A. and Bhasin, K. (2011), "18 Amazing FactsAbout Small Businesses In America. Business Insider",available at: https://www.businessinsider.com/facts-about-small-businesses-in-america-2011-8#70-of-small-businesses-are-owned-and-operated-by-a-single-person-2 (Accessed 1 March 2020).

21. NIH (2012), "NIH Small Business InnovationResearch and Small Business Technology Transfer Grants,Fiscal Years 2002-2011", available at: http://report.nih.gov/success_rates/index.aspx (Accessed 1March 2020).

22. Small Business Development Center (2020),available at: http://www.americassbdc.org (Accessed 1March 2020).

23. United Nations (2014), "Trade and DevelopmentReport", available at: https://unctad.org/en/Publica-tionsLibrary/tdr2014_en.pdf (Accessed 1 March 2020).Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.



УДК 658.3

С. С. Турлакова,к. э.н., доцент, старший научный сотрудник,Институт экономики промышленности НАН УкраиныORCID ID: 0000-0002-3954-8503

ВЛИЯНИЕ КОМПЕТЕНТНОСТИ АГЕНТОВНА РЕФЛЕКСИВНЫЕ ПРОЦЕССЫПРОЯВЛЕНИЯ СТАДНОГО ПОВЕДЕНИЯНА ПРЕДПРИЯТИЯХ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.38

S. Turlakova,PhD in Economics, assistant professor, Senior Researcher, Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine

THE INFLUENCE OF AGENT COMPETENCE ON THE REFLEXIVE PROCESSESOF MANIFESTATION OF HERD BEHAVIOR AT ENTERPRISES

ВПЛИВ КОМПЕТЕНТНОСТІ АГЕНТІВ НА РЕФЛЕКСИВНІ ПРОЦЕСИ ПРОЯВУ СТАДНОЇПОВЕДІНКИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

С. С. Турлакова,к. е. н., доцент, старший науковий співробітник, Інститут економіки промисловості НАН України

Обоснована актуальность изучения влияния компетентности на рефлексивные процессы про-явления стадного поведения на предприятиях. Определено, что компетентность служит целиобеспечения способности к действию в личных и профессиональных ситуациях посредствомуспешного знания, умения и желания. Компетентность заключает в себе не только формаль-ный уровень образования и квалификации, но и имеющуюся способность к преодолению кон-кретных ситуаций, накопленный ранее опыт. Компетентность агента относительно предмет-ной области принимаемого им решения играет важную роль в структуре информированностиагентов управления и пересекается с другими рефлексивными характеристиками процессапринятия решений агентов. Дано определение компетентности как способности к действиюэкономических агентов соответственно знаниям, умениям, формальному и реальному уровнюобразования и квалификации. Определено, что от компетентности агента управления зависитна сколько агент подвержен проявлениям стадного поведения в процессе принятия решений.Намечены перспективные направления исследований.

Важливу роль у процесі формування структури інформованості агентів управління відіграєкомпетентність щодо предметної області прийнятого ним рішення. Когнітивні спотвореннявідображають суть рефлексивних процесів у прийнятті рішень у процесі прояву стадної пове-дінки на підприємствах. Обгрунтовано актуальність вивчення впливу компетентності на реф-лексивні процеси прояву стадної поведінки на підприємствах.

Визначено, що компетентність має на меті забезпечення здатності до дії в особистих і про-фесійних ситуаціях за допомогою успішного знання, вміння і бажання. Компетентність укладаєв собі не тільки формальний рівень освіти і кваліфікації, але і наявну здатність до подоланняконкретних ситуацій, і накопичений раніше досвід.

39


ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМЫРефлексивные составляющие процесса принятия

решений экономическими субъектами опосредуют вы-бор агентами конкретного решения и обуславливают их

Компетентність агента щодо предметної області прийнятого ним рішення грає важливу рольу структурі інформованості агентів управління і перетинається з іншими рефлексивними ха-рактеристиками процесу прийняття рішень агентів. Дано визначення компетентності як здат-ності до дії економічних агентів відповідно знань, умінь, формальному і реальному рівню осві-ти і кваліфікації. Визначено, що від компетентності агента управління залежить на скільки агентсхильний до проявів стадної поведінки в процесі прийняття рішень. Чим більш компетентнийагент управління, тим менше ймовірність того, що в процесі прийняття рішення він буде на-слідувати лідерові і/або іншим агентам управління і самостійно прийме рішення.

Позначено, що компетентність агента управління характеризується ймовірністю прийняттярішення відповідно загальноприйнятому алгоритму, відповідного посадовими інструкціями/компетенціями агента управління. Таким чином, для визначення відповідної ймовірності необ-хідно використовувати синтезоване значення рівня компетентності агента управління, засно-ване на оцінках компетенцій агента щодо предметної області прийнятих ним рішень.

Перспективним напрямом досліджень є чисельне визначення значень компетентності агентівуправління на підприємствах в рамках моделювання механізму рефлексивного управління стад-ною поведінкою на підприємствах.

The competence of the agent regarding the subject matter of his decision plays an important rolein shaping the knowledge structure of management agents. Cognitive distortions reflect the essenceof reflexive processes in decision-making in the process of manifestation of herd behavior atenterprises. The relevance of studying the influence of competence on reflexive processes ofmanifestation of herd behavior at enterprises is justified.

Competence is defined as serving the purpose of ensuring ability to act in personal and professionalsituations through successful knowledge, skill and desire. Competence includes not only the formallevel of education and qualifications, but also the capacity to overcome specific situations, but alsothe experience gained earlier.

The agent 's competence regarding the subject area of the decision he makes plays an importantrole in the knowledge structure of the management agents and intersects with other reflexivecharacteristics of the agents decision-making process. Competence is defined as the ability to actof economic agents according to knowledge, skills, formal and real level of education andqualification. It is determined that the competence of the management agent depends on how muchthe agent is exposed to manifestations of herd behavior in the decision-making process. The morecompetent a management agent is, the less likely it is to emulate a leader and/or other managementagents in the decision-making process and make a decision on its own.

It is indicated that the competence of the management agent is characterized by the probability ofmaking a decision according to a conventional algorithm corresponding to the job instructions/competencies of the management agent. Thus, in order to determine the appropriate probability, itis necessary to use the synthesized value of the competence level of the management agent basedon the assessments of the competences of the management agent with respect to the subject areaof its decisions.

A promising direction of research is the numerical determination of competence values ofmanagement agents at enterprises within the framework of simulation of the mechanism of reflexivecontrol of herd behavior at enterprises.

Ключевые слова: принятие решений, экономический агент, компетентность, рефлексивные процес-сы, стадное поведение, предприятие.

Ключові слова: прийняття рішень, економічний агент, компетентність, рефлексивні процеси, стаднаповедінка, підприємство.

Key words: decision making, economic agent, competence, reflexive processes, herd behavior, enterprise.

поведение [1]. В [2] выделены когнитивные искаженияв суждениях, которые проявляются в процессе приня-тия решений экономическими агентами и связанны с ихповедением. Когнитивные искажения могут приводить



к неточным суждениям, неправильной интерпретацииинформации или к проявлениям иррациональности вповедении агентов [1].

Действительно, когнитивные искажения отражаютсуть рефлексивных процессов в принятии решений впроцессе проявления стадного поведения на предприя-тиях и влияют не только на процесс принятия решенияагентами, но и на его результат. Основой рефлексив-ного управления является информационная структура,которой руководствуются агенты в процессе принятиярешений и которая определяет результат выбора тойили иной альтернативы. Важную роль процессе форми-рования структуры информированности агентов управ-ления играет компетентность агента относительно пред-метной области принимаемого им решения.

АНАЛИЗ ПОСЛЕДНИХ ИССЛЕДОВАНИЙ ИПУБЛИКАЦИЙ

Изучению компетенций и компетентности агентовпринятия решений в различных системах управленияпосвящены работы отечественных и зарубежных ис-следователей: Дж. Равена [7], Дж. Боон, M. Клинка [8],В. Вестера [9], С. Арагона, С. Джонсона [10], Р. Райла[11], С. Бирзеа [12], В. Мэнсфилда, Г. Шмидта [13], Р. Мар-зано, Дж. Кендала [14] и др. В работах в основном рас-сматриваются общие вопросы определения компетент-ности и компетенций, изучаются общие определения,рассматриваются вопросы отождествления понятийкомпетенций и компетентности агентов, определения ихзначений и т.д. Однако, вопросы проявления стадногоповедения на предприятиях и влияние на эти процессыкомпетентности агентов изучены не достаточно и тре-буют дополнительного рассмотрения.

ЦЕЛЬ СТАТЬИЦелью статьи является изучение влияния компетен-

тности на рефлексивные процессы проявления стадно-го поведения на предприятиях

ИЗЛОЖЕНИЕ ОСНОВНОГО МАТЕРИАЛАВ [15] компетентность определяется как "осведом-

ленность, авторитетность", компетенция — круг вопро-сов, явлений, в которых данное лицо обладает автори-тетностью, познанием, опытом или круг полномочий, об-ласть подлежащих чьему-нибудь ведению вопросу, яв-лений. В [16] компетентность — "обладание знаниями,опытом и умениями, которые необходимы для профес-сионального исполнения должностных полномочий".

В [17] компетентность трактуется как "основываю-щийся на знаниях, интеллектуально и личностно обус-ловленный опыт социально-профессиональной жизне-деятельности человека".

В [18] приводится следующее определение: "Ком-петентный (лат competens, competentis надлежащий,способный) — знающий, сведущий в определенной об-ласти; имеющий право по своим знаниям или полномо-чиям делать или решать что-либо, судить о чем-либо".

В [19] отмечено, что под компетенцией, как прави-ло, понимают: 1) круг полномочий, предоставленных за-коном, уставом или иным актом конкретному органу илидолжностному лицу; 2) знания и опыт в той или инойобласти.

Анализ приведенных выше определений показыва-ет, что в русском языке используются два разных сло-ва: компетентность и компетенция. В английском языкенапротив — существует только одно — competence, ко-торое в зависимости от контекста означает: 1) способ-ность, 2) умение. Таким образом, в английском языкепонятия "компетентность" и "компетенция" отождеств-ляются.

Ряд авторов рассматривает компетентности (компе-тенции) как составляющие части общей компетентнос-ти человека (специалиста). Так, например, С.Ш. Черно-ва [20] в определении соотношения понятий "компетен-тность" и "компетенции" занимает позицию, согласнокоторой "под компетентностью понимается характери-стика личности, означающая обладание совокупностьюопределенных компетенций. Компетенция — единствознаний, опыта, способности действовать и навыков по-ведения индивида, определяемых заданностью ситуа-ции". При такой интерпретации компетентность вклю-чает в себя разного рода компетентности и (или) ком-петенции.

В своих исследованиях И.Я. Зимняя принципиаль-но разводит эти понятия. По мнению И.Я. Зимней поня-тие "компетентность по сравнению с компетенцией го-раздо шире. Оно включает наряду с когнитивно-зна-ниевым мотивационный, отношенческий, регулятивныйкомпоненты" [21]. Компетенция, по автору, это "про-грамма", на основе которой развивается компетент-ность.

Э. Шорт дает определение "компетенции" и отме-чает, что "компетенция — это владение ситуацией вусловиях изменяющейся окружающей среды, это спо-собность реагировать на воздействие среды и изменятьее" [22].

По мнению Т. Е. Исаевой, компетенции — это слож-ное явление, определенное качество восприятия чело-веком действительности, которое подсказывает наибо-лее эффективный способ решения жизненных ситуаций.Т. Е. Исаева отмечает, что особенностью компетенцииявляется способность личности использовать получен-ные знания, умения, создавать новые смыслы, инфор-мацию, объекты действительности в процессе непре-рывного личностного самосовершенствования [23].

Дж. Равен определяет компетентность как специфи-ческую способность эффективного выполнения конк-ретных действий в предметной области, включая узко-предметные знания, особого рода предметные навыки,способы мышления, понимание ответственности за своидействия. Он выделяет "высшие компетентности", ко-торые предполагают наличие у человека высокого уров-ня инициативы, способности организовывать людей длявыполнения поставленных целей, готовности оцениватьи анализировать социальные последствия своих дей-ствий [7].

Э.Ф. Зеер определяет компетентность как целост-ную и систематизированную совокупность обобщенныхзнаний. А компетенцию как обобщенный способ дей-ствий, обеспечивающих продуктивное выполнение про-фессиональной деятельности, т. е. способность чело-века реализовывать на практике свою компетентность.Он считает, что реализация компетенции происходит впроцессе выполнения разнообразных видов деятельно-

41


сти. Помимо деятельностных знаний, умений и навыков,в структуру компетенции Э.Ф. Зеер включает мотива-ционную и эмоционально-волевую сферы, считая важ-ным компонентном компетенции опыт — интеграцию вединое целое усвоенных человеком отдельных дей-ствий, способов и приемов решения задач [24].

А.В. Хуторской разделяет понятия "компетенции"и "компетентности", понимая под первым совокупностьвзаимосвязанных качеств личности задаваемых по отно-шению к определенному кругу предметов и процессов.Компетентность он определяет как владение человекомсоответствующей компетенцией, включающей его лич-ностное отношение к ней и предмету деятельности. Дру-гими словами, компетенция это наперед заданное тре-бование к подготовке индивида, а компетентность —уже состоявшиеся качества личности агента и минималь-ный опыт по отношению к деятельности в заданнойсфере [25].

С. Велде также считает, что компетентность естьличностная характеристика, совокупность интериори-зованных мобильных знаний, умений, навыков и гибко-го мышления, а компетенции — некоторые отчужден-ные, наперед заданные требования к подготовке аген-та, составляющие "анатомию" компетентности [26].

В целом, исторически термин "компетентность"впервые был введен в обращение в 1959 г. Р. Уайтом[27] для того, чтобы описать особенности индивидуаль-ности, которые тесно связаны с превосходным выпол-нением работы на основе полученной подготовки исформированной в процессе обучения высокой моти-вацией к ее выполнению.

Следуя этому теоретическому подходу, американ-ский исследователь Д. Маклеланд [28] разработал ком-петентностные тесты, позволяющие предсказывать эф-фективность в работе, и впоследствии описал характе-ристики, свойственные отличному выполнению paботы.В результате проведенных наблюдений и исследованийД. Маклеланд пришел к выводу, что компетенция явля-ется поведенческой характеристикой и может бытьсформирована через обучение и развитие.

С конца 90-х гг. XX в. концепция компетенций зна-чительно расширилась за счет включения в нее знанийи навыков наряду с поведенческими характеристиками.Таким образом, большая часть современной американ-ской литературы сконцентрирована на связанных с ра-ботой (функциональных) компетенциях [10, 8], в осно-ву которых положены поведенческие компетенции.

В Великобритании в 80-х гг. XX в. был сформиро-ван новый подход на основе компетентности, котораяопределяется как соответствие результатов деятельно-сти индивида сложившимся стандартам [29]. Здесь ком-петентность определяется как "способность выполнятьдействия на рабочих местах в рамках стандартов дляпрофессии, включая мастерство и понимание, а такжеличную ответственность за эффективное выполнениеработы" [29]. Важно отметить, что правительственныйобзop профессионально-технических квалификаций в1996 г. расширил определение компетентности: "спо-собность применять знания, понимание и навыки в со-ответствии с требуемыми стандартами" [29]. Тради-ционные типы квалификаций в Великобритании охва-тили целый список навыков и умений, необходимых для

определенной должности. Эти списки "действий" сталиизвестны как стандарты компетентности, а квалифика-ции, созданные на их основе, как национальные про-фессиональные квалификации.

При теоретическом анализе представленных в оп-ределениях, несмотря на такое разнообразие, одной изважнейших характеристик элементов компетентности икомпетенций, подчеркивается именно действенностьимеющихся знаний и опыта, наличие потенциальной (по-требность, мотив, цель, инструментальная основа) иреализованной структуры (внутренняя и внешняя дея-тельность) в компетентности.

Тем не менее, в современных работах часто именнокомпетенции определяются как знания и умения в опре-деленной сфере человеческой деятельности, а компе-тентность "как качественное использование компетен-ций", что представляется соотнесением понятий компе-тенция и компетентность "с точностью до наоборот".Так, британскими исследователями термин "знаю как"понимается как компетентность (competence), то естьмотивированная и обоснованная способность к осуще-ствлению деятельности [11].

Другое определение компетентности, предлагаемоеН.Н. Нечаевым: "Доскональное знание своего дела, су-щества выполняемой работы, сложных связей, явленийи процессов, возможных способов и средств достиже-ния намеченных целей" [30], действительно соответству-ет "знанию как", и охватывает достаточно большуюобласть "знания что", но не включает элементов моти-вации, включение которой в понятие компетентностиуточняет его и приближает к рассматриваемому реаль-ному явлению.

В работе голландского исследователя В. Вестеракомпетентность понимается как "способность субъек-та принимать логические решения в идеальных услови-ях, то есть компетентность в построении суждений вы-водится из скрытого состояния посредством внешнихфакторов" [9] и в сфере развития человекодействую-щим индивидуумом или множество требований к харак-теристикам определенной работы". В. Вестера делаетвывод, "что существуют две проблемы, связанные спонятием "компетентность". Во-первых, понятие компе-тентности стремится установить когнитивные стандар-ты для повеления, которое не может быть стандартизо-вано. Во-вторых, с научной точки зрения, компетентно-сти должны выдумываться как подкатегории когнитв-ных умений. То есть, компетентности как отдельная ка-тегория отличная от когнитивных способностей долж-ны быть исключены" [9]. В. Вестера приводит структур-ную модель взаимосвязи компонентов компетентност-ного подхода. Здесь структурные модели компетентно-стного обучения усложняются по мере их уточнения. Новсе приведенные модели остаются статическими, в товремя как всеми исследователями подчеркивается ди-намический характер понятия "компетентность".

Таким образом, исследователи приходят к выводу,что компетентность имеет два измерения: знания и спо-собности, и трактуют компетентность как очень слож-ное явление и проводят различие между компетентнос-тью (competence) и компетенцией (competency).

В работе английского ученого Дж. Равена [7] дает-ся развернутое толкование компетентности — это та-



кое явление, которое "состоит из большого числа ком-понентов, многие из которых относительно независи-мы друг от друга, … некоторые компоненты относятсяскорее к когнитивной сфере, а другие — к эмоциональ-ной, … эти компоненты могут заменять друг друга в ка-честве составляющих эффективного поведения". Приэтом как подчеркивает Дж. Равен, "виды компетентно-сти" это "мотивированные способности" [7, c. 258], онисоотносятся с ценностями. Он приводит несколько де-сятков видов компетентностей, отражающих способно-сти и качества личности. В формулировках таких качествнаиболее часто встречаются: стремление, способность,готовность, самоконтроль, уверенность, настойчивость,критическое мышление, инициативность и т.д.

Таким образом, что в Великобритании более рас-ширенно трактуется понятие "компетентность" по срав-нению с американским пониманием термина. Действи-тельно, в отличие от США, где компетентности нацеле-ны исключительно на поведенческие характеристики,связанные со спецификой профессиональной деятель-ности, в Великобритании понятие компетентности рас-ширяется и охватывает базисные знания и характерис-тики, ценностные ориентации, а не просто функциональ-ные компетенции, связанные со спецификой работы.

Более многомерно и целостно данная проблемарассматривается в исследованиях французских и немец-ких ученых.

Исследователи [28] отмечают, что проблема фор-мирования компетенций поляризуется в два отличныхдруг от друга направления: личностное, сосредоточен-ное на характеристике поведения каждого индивида, иколлективное, нацеленное на построение модели ком-петенций, необходимых для эффективной организацииработы коллективов и участия в этой работе одного изчленов коллектива. Большинство определений компе-тенций располагается между двумя полюсами: компе-тенции как универсальный признак, тип грамотности икомпетенции в терминах индивидуальных способностей,которые проявляются только в контексте работы [28].

Таким образом, французские исследователи изуча-ют компетенции более всесторонне по сравнению с ан-глийскими и американскими учеными, поскольку вклю-чают в компетенции знаниевые, функциональные и по-веденческие характеристики.

Изучение источников показало, что понятие "ком-петенция" у немецких коллег имеет весьма широкийспектр толкований и определяется как состоятельностьдля персональной самореализации, т.е. включает дея-тельностное начало, а потому отличается от простогонабора знаний, умений, навыков [12, 28, 13]. При этомисключительно важно, что компетентности реализуют-ся в трех типах действия: действовать автономно и реф-лексивно; использовать различные средства интерак-тивно; входить в социально гетерогенные группы и фун-кционировать в них.

Так, в [12] рассматривается профессионально-дея-тельностная компетенция как "имеющийся сформиро-ванный потенциал профессиональных способностей,который позволяет индивидууму действовать в конкрет-ных профессиональных ситуациях в соответствии с по-ставленными требованиями". С. Адам и Г. Влуменштейнопределяют компетенцию как понятие, охватывающее

способности, готовность, знание, поведение, необходи-мые для определенной деятельности [31].

Достаточно обоснованной является точка зренияавторов, которые утверждают, что любое обучениеможно считать компетентностно-ориентированным,если оно использует анализ деятельности для опреде-ления соответствующего содержания. Обучение в этомслучае должно включать в себя поведенческие цели,сформулированные в бихевиористской терминологии,индивидуализированное обучение и оценивание на ос-нове стандартизированных тестов [14].

Таким образом, в Германии компетенции понима-ются как овладение знаниями, умениями и способнос-тями, необходимыми для работы по специальности приодновременной автономности и гибкости в части реше-ния профессиональных проблем, развитое сотрудниче-ство с коллегами и профессиональной межличностнойсредой [32].

Со временем понятие компетентность обрело болеецелостную структуру, наиболее характерную для Фран-ции и Германии, где знания, умения и навыки вместе споведенческими и мотивационными аспектами вошликак составные элементы общей структуры компетент-ностей. Анализ европейского опыта становления дан-ных понятий показал, что выявление функциональныхи когнитивных компетенций в подходах Великобрита-нии, Германии и Франции расширило начальный пове-денческий подход, сложившийся в США. С годами про-исходило расширение и углубление содержания поня-тий "компетентность" и "компетенция".

Обобщая опыт зарубежных стран в подходах к трак-товке понятий "компетенция" и "компетентность" и ихреализации, автор [33] утверждает, что данные поня-тия отождествляются. Обоснованием такого мненияслужит тот факт, что и то, и другое включает в себя мо-билизацию знаний, умений и поведенческих отношений,ориентированных на условия конкретной деятельнос-ти.

Действительно, сфера использования рассматрива-емых понятий в значительной степени определяет и со-держательные характеристики. Так, в психологическихисследованиях содержание конструкта рассматривает-ся как приложение к развитию теоретических моделейвысококвалифицированной организации труда или об-щего организационного поведения в сложных ситуа-циях.

В педагогике понятие "компетентность" использу-ется в смысле определенного теоретического базисапри структурировании классификаций и их компонен-тов, что является центральной, но еще недостаточноразработанной темой. В практике управления персона-лом понятие приобретает так называемый "инфляцион-ный" характер в контексте ориентированных на буду-щее, инновационных концепций развития персонала.Оно в качестве стратегического фактора должно гаран-тировать стабильное развитие и процветание пред-приятия.

Понятие "competentia" происходит от латинскогоглагола "competere", что означает "совпадать, подо-бать". Римские ученые в области права использовалиприлагательное "competens" в смысле "относящийся ккому-либо, обладающий правом, правомерно, порядоч-

43


но". Компетентность в государственном праве обозна-чается как компетенция, полномочие или законностьвысших государственных органов и подчиненных служб,учреждений или отдельных людей, задействованных вобщественной работе, и суверенных полномочий [34].

"Компетентность" в философии управления и управ-лении персоналом понимается как выражение профес-сионализма, а также как способность к решению про-блем.

Дж. Вейнберг обозначает компетентность как всеспособности, составные знания и модели мышления,которые человек приобретает в своей жизни и приме-няет в деятельности. Компетентности — это предпосыл-ки самоорганизации, которые заключают в себе способ-ности людей, уметь самоорганизованно разбираться воткрытых, сложных и динамических ситуациях. Такиеситуации довольно часто происходят на фоне существу-ющего экономического, политического и глобальногоразвития, динамичности процессов и их комплекснос-ти. Дж. Вейнберг обозначает понятием компетентностите способности, которые позволяют эффективно дей-ствовать как в прогнозируемой, так и в предсказуемойситуации [34].

Р.В. Вайт впервые ввел понятие компетентности впсихологию мотивации. Оно определяется как резуль-таты развития основополагающих способностей, кото-рые не были генетически заложены, как и не являлисьпродуктом личностного развития, а порождались самиминдивидуумом в процессе его самоорганизованной де-ятельности. Компетентность, по Р.В. Вайту, это пред-посылка выполнения (рабочая характеристика, произ-водительность), которую индивидуум формирует в про-цессе мотивирующей интеракции с окружающей средой[27]. При этом компетентность нельзя напрямую изме-рить. Только через реализацию способностей при вы-полнении какого-либо действия возможны выявлениеи оценка компетентности.

Общность большинства научных заключений по изу-чению компетентностей состоит в том, что компетент-ность описывается как строго ограниченная, специали-зированная система индивидуальных (точнее, общих)способностей, которые необходимы для достиженияопределенных целей. В отличие от других конструктов,понятие компетентности определяется как умение, спо-собность и квалификация, способность самоорганиза-ции личности. В то время как квалификация обознача-ется в смысле выполнения конкретно определенных,поставленных кем-либо заданий, обусловленная побольшей части приобретенными, сертифицированнымизнаниями, способностями и умениями, компетентностьвыдвигает на первый план необходимость самооргани-зованного, духовного и физического действия в новых,сложных ситуациях. При этом важно учитывать индиви-дуальные мотивы, установки, а также социальные цен-ности.

Компетентность с точки зрения управления, — этосумма отдельных способностей, которые управленчес-кий персонал должен сочетать в себе для успешногопредставления управленческих отношений. Компетент-ность включает способности, установки и опыт однойличности, учитывая при этом эту компонентную взаи-мосвязь. Такое специфическое сочетание отдельных

способностей образует основу поведения, направлен-ного на решения управленческих задач. Исследовате-лями при описании понятия компетентности делаетсяособый акцент на действие, деятельность в целом. Ин-дивидуальная деятельностная компетентность базиру-ется на комплексе различных факторов, таких как лич-ностные особенности действующего, его умения, егоиндивидуальная готовность выполнять действие и накомплексе имеющихся у личности прямых и косвенныхзнаний.

В своей модели E. Staudt и B. Kriegesmann вводятновый центральный фактор — "ситуация", которыйвлияет на умение личности действовать и на ее состав-ляющие элементы, а также на готовность к действию[35]. Здесь многочисленные разнообразные измененияситуации все более определяют обладание личностьюдеятельностной компетентностью, которая способству-ет лучшему пониманию всей сложности социального ипрофессионального окружения и помогает осознанно,с полной ответственностью осуществлять действие.

Следует отметить, что индивидуальная деятельнос-тная компетентность не представляет собой стабильнуювеличину. Ее структура образуется в результате слож-ных процессов развития. Личностные качества созда-ют для этого основу человеческого стиля поведения иоказывают влияние как на развитие умения действовать,так и на готовность выполнять действие. Мотивы в этомслучае индивидуальны и играют роль побуждающих кдействию факторов.

Некоторыми исследователями предпринималисьпопытки представить рассматриваемые понятия в видетой или иной структурной модели, показывающей вза-имосвязь и взаимодействие перечисленных понятий.

Так, в [36] предпринята попытака построить модельотражающую и структуру и динамику системы, котораяпредставляет компетентностный подход. Входами сис-темы являются имеющиеся на данный момент индиви-дуальные характеристики субъекта, большинство изкоторых перечислены Д. Равеном в его списке компе-тентностей. Отдельным входом обозначены "Знания",потому что они могут существовать независимо отсубъекта. Внешними факторами по отношению к моде-лируемой системе являются "Цель" и "Ценности". Врезультате взаимодействия внутренних подсистем, воз-никают эмерджентные свойства, каковыми и являютсяприобретенная (достигнутая) "компетентность" и опре-деленная (заданная) "компетенция" субъекта. Обратныесвязи позволяют "компетентности" постоянно разви-ваться в процессе её реализации, а компетентности рас-ширяться или сужаться в зависимости от результатовдеятельности субъекта.

Аналогично, в [37] рассматриваются компетент-ность и компетенции как взаимоподчиненные компонен-ты активности субъекта. Компетенция здесь рассматри-вается как потенциальная активность, готовность истремление к определенному виду деятельности. Ком-петентность — интегральное качество личности — этоуспешно реализованная в деятельности компетенция.Компоненты компетенции/ компетентности в какой-либо сфере жизнедеятельности согласно [37] представ-ляются следующим образом: когнитивный компонент(знания); мотивационный компонент; аксиологический



компонент (направленность, ценностные отношенияличности); практический компонент (умения, навыки,опыт деятельности); способности; эмоционально-воле-вой компонент (саморегуляция). В этом случае компе-тенция выступает как потенциал компетентности, кото-рый может быть реализован в определённой сфере де-ятельности, должен стать действенным с помощью ме-ханизмов самоорганизации, саморегуляции.

ВЫВОДЫТаким образом, можно утверждать, что компетент-

ность служит цели обеспечения способности к действиюв личных и профессиональных ситуациях посредствомуспешного знания, умения и желания. Она заключает всебе не только формальный уровень образования и ква-лификации, но и имеющуюся способность к преодоле-нию конкретных ситуаций, накопленный ранее опыт.

Компетентность агента относительно предметнойобласти принимаемого им решения играет важную рольв структуре информированности агентов управления ибезусловно пересекается с другими рефлексивнымихарактеристиками процесса принятия решений эконо-мических агентов. В связи с этим под компетентностьюбудем понимать способности к действию экономичес-ких агентов соответственно знаниям, умениям, фор-мальному и реальному уровню образования и квалифи-кации. Что касается накопленного ранее опыта подоб-ных конкретному решению ситуаций — отнесем его кинформированности агентов принятия решений. Приэтом определим компетентность как некоторую интег-ральную рефлексивную характеристику агентов управ-ления, в состав которой входят перечисленные вышекомпетенции — характеристики (составные части) ком-петентности.

Относительно изучения проявлений стадности напредприятиях от компетентности агента управления за-висит на сколько агент подвержен проявлениям стад-ного поведения в процессе принятия решений. Чем бо-лее компетентен агент управления, тем меньше вероят-ность того, что в процессе принятия решения он будетподражать лидеру и/или другим агентам управления исамостоятельно примет решение.

Таким образом, можно говорить о том, что компе-тентность агента управления характеризуется вероят-ностью принятия решения соответственно общеприня-тому алгоритму, соответствующему должностным ин-струкциям/компетенциям агента управления. Такимобразом, для определения соответствующей вероят-ности необходимо использовать синтезированное зна-чение уровня компетентности агента управления, ос-нованное на оценках компетенций агента управленияотносительно предметной области принимаемых имрешений.

Перспективным направлением исследований явля-ется численное определение значений компетентностиагентов управления на предприятиях в рамках модели-рования механизма рефлексивного управления стаднымповедением на предприятиях.

Литература:1. Турлакова С.С. Аналіз рефлексивних складових

процесу прийняття рішень економічними суб'єктами.

Перший етап модернізації економіки України: досвід тапроблеми. Запоріжжя: КПУ. 2014. С. 378—386.

2. Попов А.Ю., Вихман А.А. Когнитивные искаже-ния в процессе принятия решений: научная проблема игуманитарная технология. Вестник Южно-Уральскогогосударственного университета. Серия: Психология.7 (1). 2014. С. 5—16.

3. Kahneman D., Tversky A. Subjective probability: Ajudgment of representativeness. Cognitive Psychology.Vol. 3, № 3. 1972. рр. 430-454. doi:10.1016/0010-0285(72)90016-3.

4. Baron J. Thinking and deciding (4th ed.) New York,NY: Cambridge University Press. 2007.

5. Ariely D. Predictably irrational: The hidden forcesthat shape our decisions. New York, NY: HarperCollins.2008.

6. Dwyer S. Moral competence. In Philosophy andlinguistics. Routledge. 2019. Р. 169—190.

7. Равен Дж. Компетентность в современном обще-стве. Выявление, развитие и реализация. М., 2002.

8. Boon J., van der Klink M. Competencies: the triumphof a fuzzy concept, Academy of Human Resource Develop-ment Annual Conference, Honolulu, HA, 27 February — 3March, in: Proceedings. Vol. 1. 2002. Р. 327—334.

9. Westera W. Competences in education: A confusionof tongues. Journal of Curriculum Studies. Vol. 33, No.1.2001. Р. 75—88.

10. Aragon S.R., Johnson S.D. Emerging roles andcompetencies for training in e-learning environments.Advances in Developing Human Resources. 4 (4). 2002.Р. 424—439.

11. Райл Р. Понятие сознания. М.: ИдеяПресс. 2000.408 с.

12. Birzea С. Education for democratic citizenship: alifelong learning perspective. Council of Europe. DGEV/EDU2000/CIT 21.: Strasbourg Cedcx: CoE, 2000. 88 p.

13. Мэнсфилд В., Шмидт Г. Ключевые навыки. Ев-ропейский фонд образования. 2000. 112 с.

14. Marzano R.J., Kendall J.S. The new taxonomy ofeducational objectives (2nd ed.). Thousand Oaks, CA:Corwin Press. 2007.

15. Ожегов С.И. Словарь русского языка. 18-е изд.,стер. М.: Русский язык. 1987. 853 с.

16. Шепель В.М. Человековедческая компетент-ность менеджера. Управленческая антропология. М.:Народное образование. 1999. 432 с.

17. Берестова Л.И. Социально-психологическаякомпетентность как профессиональная характеристи-ка руководителя. АДК. М., 1994.

18. Краткий словарь иностранных слов. Под ред.С.М. Лошкина. М. "Советская энциклопедия" 1971.102 с.

19. Колодезникова С.И., Неустроева Е.Н. Управлен-ческая компетентность как ключевой фактор в про-фессиональном становлении специалиста вуза. Векторнауки ТГУ. 2 (5). 2011. С. 114—117.

20. Чернова Ю.К. Квалиметрические методы выде-ления базовых компетенций при подготовке специали-стов инженерного профиля. Под науч. ред. Н. А. Селез-невой. М. 2006. 26 с.

21. Зимняя И.А. Компетентностный подход. Како-во его место в системе современных подходов к про-

45


блемам образования?: (теоретико-методологическийаспект). Высшее образование сегодня. 2006. № 8.С. 20—26.

22. Competence: Inquiries into its Meaning andAcquisition in education Settings / ed. By Edmund C.Short. Lanham etc., University Press of America. Vol. VI.1984. С. 22.

23. Исаева Т.Е. Классификация профессионально-личностных компетенций вузовского преподавателя.Педагогика. 2006. № 9.

24. Зеер Э.Ф., Павлова А.М., Сыманюк Э.Э. Модер-низация профессионального образования: компетент-ностный подход: учебное пособие для вузов по спе-циальности "Профессиональное обучение (по отрас-лям)". Моск. психолого-социальный ин-т. Москва:МПСИ, 2005. 216 с.

25. Хуторской А. Ключевые компетенции как ком-понент личностно-ориентированного образования. На-родное образование. 2003. № 2.

26. Velde C. Crossing borders: an alternative con-ception of competence. 27 Annual SCUTREA conference:27 — 35. 1997.

27. White R.W. Motivation reconsidered: the conceptof competence. Psychological Review. 1959. Р. 297—333.

28. McCelland D. С Testing for competense ratherthan for "intelligence". American Psychologist. 28. 1973.143 p.

29. Boyatzis R.E., Sala F. (2004). Assessing emotionalintelligence competencies. The measurement of emotionalintelligence. P. 147—180.

30. Нечаев Н.Н., Резницкая Г.И. Формирование ком-муникативной компетенции как условие становленияпрофессионального сознания специалиста. ВестникУРАО. № 1. 2002. С. 3—21.

31. Papadopouli, M. Resource sharing in mobilewireless networks. Columbia University. 2002. 214 p.

32. Байденко В. И., Оскарссон Б. Базовые навыки(ключевые компетенции) как интегрирующий факторобразовательного процесса. Профессиональное обра-зование и формирование личности специалиста. М.2002. 241 с.

33. Демченкова С. А. Основные подходы к трактов-ке понятий "Компетенция" и "Компетентность" за рубе-жом и их содержательное наполнение. Вестник Томс-кого государственного педагогического университета.13. 2011. С. 243—246.

34. Erpenbeck J., Rosenstiel L., Grote S., & Sauter W.(2017). Handbuch Kompetenzmessung: Erkennen,verstehen und bewerten von Kompetenzen in der betri-eblichen, pаdagogischen und psychologischen Praxis.Schаffer-Poeschel. 737 p.

35. Staudt E., Kriegesmann B., Kottmann M. (2000).Wissenschaft ignoriert Mittelstand und Handwerk"Fachleute nicht mehr verfugbar". Know-How. Vol. 4. S. 4—10.

36. Ярыгин О.Н. "Компетентность" и "компетенция"как эмерджентные свойства деятельности человека.Вектор науки ТГУ. 1 (15). 2011. C. 345—348.

37. Ильязова М.Д. Компетентность, компетенция,квалификация основные направления современных ис-следований. Научные исследования в образовании. (1).2008. С. 28—31.

References:1. Turlakova, S.S. (2014), "Analysis of reflexive

components of decision-making process by economicsubjects ", Pershiy etap modernіzatsії ekonomіki Ukraїni:dosvіd ta problemi [The first stage of modernization ofeconomy of Ukraine: Experience and problems], KPU,Zaporіzhzhya, Ukraine.

2. Popov A. Yu. and Vikhman, A. A. (2014), "Cognitivedistortions in decision-making: scientific problem andhumanitarian technology", Vestnik Yuzhno-Ural'skogogosudarstvennogo universiteta, Seriya: Psikhologiya, vol.7, no.1, pp. 5—16.

3. Kahneman, D. and Tversky, A. (1972), Subjectiveprobability: A judgment of representativeness, CognitivePsychology, Vol. 3, no. 3, рр. 430—454, doi:10.1016/0010-0285(72)90016-3.

4. Baron, J. (2007), Thinking and deciding, 4th ed.,Cambridge University Press, New York, USA.

5. Ariely, D. (2008), Predictably irrational: The hiddenforces that shape our decisions, HarperCollins, New York,United States.

6. Dwyer, S. (2019), "Moral competence", In Philo-sophy and linguistics, Routledge, pp. 169—190.

7. Raven, Dzh. (2002), Kompetentnost' v sovre-mennom obshchestve. Vyyavlenie, razvitie i realizatsiya[Competence in modern society. Identification, develop-ment and implementation], Moscow, Russia.

8. Boon, J. and van der Klink, M. (2002), Competencies:the triumph of a fuzzy concept, Academy of Human ResourceDevelopment Annual Conference, Honolulu, HA, 27 February— 3 March, in: Proceedings, vol. 1, pp. 327—334.

9. Westera, W. (2001), Competences in education:A confusion of tongues, Journal of Curriculum Studies,vol. 33, no. 1, pp. 75—88.

10. Aragon, S. R. and Johnson, S. D. (2002), Emergingroles and competencies for training in e-learningenvironments, Advances in Developing Human Resources,4 (4), pp. 424—439.

11. Rayl, R. (2000), Ponyatie soznaniya [Concept ofconsciousness], IdeyaPress, Moscow, Russia.

12. Birzea, С. (2000), "Education for democraticcitizenship: a lifelong learning perspective", Council ofEurope. DGEV/EDU2000/CIT 21, Cedcx: CoE,Strasbourg, France.

13. Mensfild, V. and Shmidt, G. (2000), Klyuchevyenavyki, Evropeyskiy fond obrazovaniya [Key Skills],European Foundation for Education, Moscow, Russia.

14. Marzano, R. J. and Kendall, J. S. (2007), The newtaxonomy of educational objectives, 2nd ed., CorwinPress, Thousand Oaks, California, United States.

15. Ozhegov, S. I. (1987), Slovar' russkogo yazyka[Dictionary of Russian], 4th ed., Russkij jazyk, Moscow,Russia.

16. Shepel', V.M. (1999), Chelovekovedcheskayakompetentnost' menedzhera. Upravlencheskayaantropologiya [Human Competence Manager. ManagementAnthropology], Narodnoe obrazovanie, Moscow, Russia.

17. Berestova, L.I. (1994), Sotsial'no-psikhologiches-kaya kompetentnost' kak professional'naya kharakteristikarukovoditelya. ADK [Socio-psychological competence asa professional characteristic of a leader], ADK, Moscow,Russia.



18. Sovetskaya entsiklopediya (1971), Kratkiy slovar'inostrannykh slov [A Brief Dictionary of Foreign Words],Sovetskaya entsiklopediya, Moscow, USSR.

19. Kolodeznikova, S.I. and Neustroeva, E.N. (2011),"Management competence as a key factor in the profe-ssional development of a university specialist", Vektornauki Tol'yattinskogo gosudarstvennogo universiteta.Seriya: Pedagogika, psikhologiya, vol. 2, pp. 114—118.

20. Chernova, Yu.K. (2006), Kvalimetricheskie metodyvydeleniya bazovykh kompetentsiy pri podgotovkespetsialistov inzhenernogo profilya [Qualimetric methodsof allocation of basic competences in training of specialistsof engineering profile], Moscow, Russia.

21. Zimnyaya, I. A. (2006), "Competence-basedapproach. What is its place in the system of modernapproaches to the problem of education? (theoretical andmethodological aspect)", Vysshee obrazovanie segodnya,vol. 8, pp. 20—26.

22. University Press of America (1984), Competence:Inquiries into its Meaning and Acquisition in educationSettings, University Press of America, Lanham, Maryland,United States.

23. Isaeva, T.E. (2006), "Classification of professionaland personal competencies of a university teacher",Pedagogika, vol.9, pp. 55—61.

24. Zeer, E.F. Pavlova, A.M. and Symanyuk, E.E.(2005), Modernizatsiya professional'nogo obrazovaniya:kompetentnostnyy podkhod: uchebnoe posobie dlya vuzovpo spetsial'nosti "Professional'noe obuchenie (pootraslyam)" [Modernization of vocational education:competency-based approach: textbook for universities inthe specialty "Vocational training (by industry)"], Mosk.psikhologo-sotsial'nyy in-t MPSI, Moscow, Russia.

25. Khutorskoy A. (2003), "Key competencies as acomponent of personal-oriented education", Narodnoeobrazovanie, vol. 2, pp. 58—64.

26. Velde, C. (1997), "Crossing borders: an alternativeconception of competence and implications for provisionalpractice in the workplace", 27 Annual SCUTREA confe-rence, Education-line, pp. 27—35.

27. White, R.W. (1959), Motivation reconsidered: Theconcept of competence, Psychological review, vol. 66 (5),pp. 297—333.

28. McClelland, D. C. (1973), "Testing for competencerather than for "intelligence", American psychologist, vol.28, no. 1, pp. 1—14.

29. Boyatzis, R.E. and Sala, F. (2004), "Assessingemotional intelligence competencies", The measurementof emotional intelligence, pp. 147—180.

30. Nechaev, N.N. and Reznitskaya, G.I. (2002). "Theformation of communicative competence as a conditionfor the formation of professional consciousness of aspecialist", Vestnik UrAO, vol. 1, pp. 3—21.

31. Papadopouli, M, (2002), Resource sharing in mobilewireless networks, Columbia University, New York, UnitedStates.

32. Baydenko, V.I. and Oskarsson, B. (2002), "Basicskills (key competencies) as an integrating factor in theeducational process", Professional'noe obrazovanie iformirovanie lichnosti spetsialista, vol. 5, pp. 22—46.

33. Demchenkova, S. A. (2011), "The main approachesto the interpretation of the concepts of "competence" and

"competence" abroad and their meaningful content",Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo pedagogicheskogouniversiteta, vol. 13, pp. 243—246.

34. Erpenbeck, J. Rosenstiel, L. Grote, S. and Sauter,W. (2017), Handbuch Kompetenzmessung: Erkennen,verstehen und bewerten von Kompetenzen in derbetrieblichen, pаdagogischen und psychologischen Praxis,Schаffer-Poeschel, Stuttgart, Germany.

35. Staudt, E. Kriegesmann, B. and Kottmann, M.(2000), "Wissenschaft ignoriert Mittelstand und Hand-werk" Fachleute nicht mehr verfugbar", Know-How, vol.4, pp. 4—10.

36. Yarygin, O. N. (2011), "Competence" and "compe-tence" as emergent properties of human activity". Vektornauki Tol'yattinskogo gosudarstvennogo universiteta,Vol. 1, pp. 345—348.

37. Il'yazova, M. D. (2008), "Competence, competence,qualification main directions of modern research", Nauch-nye issledovaniya v obrazovanii, vol. (1), pp. 28—31.Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.

47


УДК 336.67

О. В. Батрак,асистент кафедри фінансів та фінансово-економічної безпеки,Київський національний університет технологій та дизайну, м. КиївORCID ID: 0000-0003-1386-4169

ДІАГНОСТИКА ФІНАНСОВОЇРЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВЗ ВИРОБНИЦТВА ОДЯГУ: ПРОБЛЕМИМАКРО- І МІКРОРІВНЯ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.47

О. Batrak,Assistant of the Department of Finance and Financial and Economic Security,Kyiv National University of Technology and Design

DIAGNOSTICS OF FINANCIAL EFFICIENCY OF CLOTHING PRODUCTION ENTERPRISES:UNITY OF MACRO AND MICRO LEVEL

Предметом дослідження є теоретичні засади, методичні основи і практичні аспекти діагнос-тики фінансової результативності підприємств з виробництва одягу на макро- і мікрорівні. Ме-тодологічною та інформаційною основою роботи є наукові праці, матеріали періодичних ви-дань, ресурси Internet, публічна фінансова звітність підприємств швейної галузі за десятирічнийперіод. Під час проведення дослідження використано методи аналізу і синтезу, табличного таграфічного відображення даних.

Метою статті є багаторівнева діагностика фінансової результативності швейної промисло-вості України за даними суб'єктів господарювання і статистичними спостереженнями на рівнінаціональної економіки.

У статті виявлено причинно-наслідкові зв'язки між станом і динамікою фінансових резуль-татів підприємств з виробництва одягу, окрім хутряного, на макро- і мікроекономічному рівні.Встановлено, що у результаті структурних змін змінилися підгалузі — лідери внеску у форму-вання сукупного фінансового результату: якщо на початок аналізованого періоду це було ви-робництво іншого одягу, то на кінець — виробництво робочого одягу.

Вибірка підприємств з виробництва одягу на мікрорівні у кількості 20 суб'єктів господарю-вання репрезентативно представляє обрану підгалузь швейної промисловості, як за кодамивидів економічної діяльності (виробництво робочого, іншого верхнього, спіднього одягу), так ів територіальному розрізі (половина регіонів України). Представлена вибірка підприємств кон-центровано виражає стан фінансової кризи в галузі, оскільки протягом десятирічного періодувона має сукупні кумулятивні збитки і від'ємні фінансові результати за підсумками шести років.

Індивідуальна оцінка підприємств мікрорівня дозволяє зробити позитивний прогноз для тихсуб'єктів господарювання, які мають додатні кумулятивні фінансові результати і тенденцію доїх покращення. Негативний прогноз слід поширити на підприємства, які мають кумулятивні збит-ки, накопичені протягом більше, ніж п'ятирічного періоду, з тенденцією до стабілізації або по-



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ УЗАГАЛЬНОМУ ВИГЛЯДІ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОК ІЗВАЖЛИВИМИ НАУКОВИМИ ЧИПРАКТИЧНИМИ ЗАВДАННЯМИ

Легка промисловість та її швейна підгалузь відігра-ють важливу роль у розвитку національної економікита забезпеченні добробуту громадян. В умовах євроін-теграції перед галуззю стоїть низка важливих завдань,серед яких вагоме місце посідають: зміцнення фінансо-вої конкурентоспроможності підприємств, забезпечен-ня зростання якості і асортименту товарної продукції,адаптація її властивостей до вимог ЄС. На сьогодніспільна торговельна політика ЄС у галузі торгівлі тек-стилем та одягом концентрується на відкритті неєвро-пейських ринків і заохоченні експорту з ЄС, розвиткуміжнародної спеціалізації окремих видів виробництваз урахуванням наявних конкурентних переваг, скоро-

гіршення фінансових результатів. Втрата вартості є неприйнятною для раціональних власниківі потребує запровадження концепції антикризового управління підприємствами швейної про-мисловості.

The subject of the research is theoretical foundations, methodological bases and practical aspectsof diagnostics of financial performance of clothing manufacturing enterprises at the macro and microlevels. Methodological and informational basis of the work are scientific works, materials ofperiodicals, Internet resources, public financial statements of the enterprises of the garment industryfor a ten-year period. The study used methods of analysis and synthesis, tabular and graphical displayof data. The purpose of the article is a multilevel diagnostic of the financial performance of the garmentindustry of Ukraine according to the data of economic entities and statistical observations at thelevel of the national economy.

The purpose of the article is a multilevel diagnostic of the financial performance of the garmentindustry of Ukraine according to the data of economic entities and statistical observations at thelevel of the national economy.

The article identifies cause and effect relationships between the state and dynamics of financialperformance of clothing manufacturing companies, except for fur, at the macro and microeconomiclevels. It is established that as a result of structural changes the sub-sectors — leaders of contributionto the formation of the cumulative financial result have changed: if at the beginning of the analyzedperiod it was the production of other clothes, then at the end — the production of working clothes.

The sample of micro-level apparel enterprises in the number of 20 economic entities representsthe selected sub-sector of the garment industry, both by economic activity codes (production ofworkwear, other outerwear, underwear) and by territorial section (half of Ukraine's regions). Thesample of enterprises is a concentrated expression of the state of the financial crisis in the industry,because over the 10-year period it has cumulative losses and negative financial results for six years.

Individual assessment of micro-level enterprises makes a positive outlook for those entities thathave positive cumulative financial results and tend to improve. The negative outlook should beextended to enterprises that have cumulative losses accumulated over more than five years, with atendency to stabilize or deteriorate their financial results. The loss of value is unacceptable to rationalowners and requires the introduction of a crisis management concept for the garment industry.

Ключові слова: діагностика, фінансова результативність, підприємства, виробництво одягу, макро-,мікрорівень.

Key words: diagnostics, financial efficiency, enterprises, clothing production, macro, microlevel.

ченні виробничих потужностей на території ЄС [1]. Дляукраїнських підприємств з виробництва одягу відкрива-ються великі можливості використання пан'європейсь-кої системи діагональної кумуляції походження товару,що дозволятиме випускати продукцію відомих євро-пейських брендів і подолати вади поширених у галузідавальницьких схем. Розбудова повноцінної системиекспорту продукції вітчизняної швейної промисловостіпід власними брендами потребує реалізації низки за-ходів, зокрема [2]: зниження витрат на виробництво,активізація інвестиційної діяльності для технічного пе-реоснащення підприємств і використання інноваційнихтехнологій пошиву одягу. Розширення збутових мож-ливостей підприємств з виробництва одягу, їх закріплен-ня на європейських ринках дозволить наростити обся-ги виробництва продукції, покращити фінансові резуль-тати та подолати фінансову кризу в галузі [3].

49


АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІПУБЛІКАЦІЙ, В ЯКИХ ЗАПОЧАТКОВАНОРОЗВ'ЯЗАННЯ ДАНОЇ ПРОБЛЕМИ І НА ЯКІСПИРАЄТЬСЯ АВТОР, ВИДІЛЕННЯ НЕВИРІШЕНИХ РАНІШЕ ЧАСТИНЗАГАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ, КОТРИМПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ОЗНАЧЕНА СТАТТЯ

Питання діагностики фінансової результативностіп ідприємств з виробництва одягу на макро- імікрорівні знаходяться у центрі уваги багатьох уче-них. Бродюк І. В. зазначає, що вступ до ЄС активізуєструктурне реформування національної економікизагалом та її швейної галузі зокрема. Водночас слідочікувати на суперечливі наслідки: у короткостроко-вому аспекті можливо закриття неконкурентоспро-можних та неефективних підприємств, зростання без-робіття; у довгостроковому — збільшення обсягіввиробництва, створення нових робочих місць за умо-ви здійснення капітальних інвестицій на реконструк-цію і технічне переоснащення підприємств, оновлен-ня основних засобів, зростання обсягів екзогенногофінансування і кредитування, зміни підходів до мо-тивації праці робітників [4].

Погоджуємося з Гончаренко І., що складні конку-рентні умови, кризові явища в легкій промисловостіУкраїни погіршили її фінансові результати, що негатив-но позначилося на ринковій вартості підприємств галузі,зниженні рівня їх капіталізації тощо [5]. На мікроеко-номічному рівні Кравченко Н. Б., Мільченко А.А. роз-глядають проблеми фінансування процесу екологізаціївиробництва, засновані на визначенні рівня беззбитко-вості виробництва, використанні природоохоронногообладнання тощо [6]. Запропонований Левкулич В.В.підхід до прогнозування результатів реалізації стратегіїеколого-орієнтованого розвитку підприємств легкоїпромисловості за допомогою методу кореляційно-рег-ресійного аналізу дозволяє виявити критичні області вдіяльності підприємства, що здійснюють безпосереднійвплив на цільовий показник економічної доданої вар-тості [7].

Розглядаючи фактори зниження фінансовоїрезультативності підприємств з виробництва одягу,Левкулич В.В. зазначає, що робота більшості вітчиз-няних підприємств на давальницькій сировині при-зводить до втрати значної частини прибутку і вик-лючення з життєвого циклу продукту таких стадій якмаркетингові дослідження, проектування та розроб-ка продукту, реалізація та післяпродажне обслуго-вування, а також до відсутності системи управлінняякістю на підприємстві [8]. Зазначені фактори спри-чиняють зниження не лише фінансового, але і мар-кетингового потенціалу підприємств швейної про-мисловості, оскільки конкурентоспроможність їїпродукції визначається якісними параметрами [9].Бєляєвою Н.С. запропоновано вирішувати завданнямаксимізації прибутку або мінімізації витрат підприє-мства швейної промисловості за допомогою лінійно-го програмування [10]. Високо оцінюючи науковийдоробок зазначених авторів, слід визнати недоста-ню увагу до питань діагностики фінансової резуль-тативності підприємств з виробництва одягу нарізних економічних рівнях.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІМетою статті є багаторівнева діагностика фінансо-

вої результативності швейної промисловості України заданими суб'єктів господарювання і статистичними спо-стереженнями на рівні національної економіки.


Протягом 2010—2018 років кількість підприємств,що виробляють одяг, крім хутряного (код КВЕД 14.1),скоротилася із 2094 од. до 1624 од., або на 22,4%. Най-більшими темпами скоротилася кількість підприємств,що виробляють іншій верхній одяг (код КВЕД 14.13), —із 1309 од. до 751 од. (на 53,76%). Кількість під-приємств, що виробляють робочий одяг (код КВЕД14.12), зросла на 8,9%, а питома вага — із 21,35% до29,99%. Кількість підприємств, що виробляє спіднійодяг (код КВЕД 14.14), скоротилася незначно — із 167 од.до 142 од., або на 15%, тому структура змінилася не-суттєво — скоротилася з 7,98% до 8,74%.

Протягом 2010—2018 рр. фінансові результатипідприємств, що здійснюють виробництво одягу,крім хутряного (код КВЕД 14.1), збільшилися із47387,9 тис. грн до 470624,2 тис. грн, або у 9,93 разів(табл. 1).

Збитки мали місце лише протягом одного 2012 р.— (-30486,7 тис. грн), коли вони збільшилися більше ніжна третину. Частка підприємств, які працюють прибут-ково, зросла із 62,7% до 71,7%.

На початку аналізованого періоду (2010 р.) основ-ну частку прибутку в галузі генерували підприємства, щовиробляють інший верхній одяг (83,41%), на кінець ана-лізованого періоду (2018 р.) вона скоротилася до34,59%. Основна причина — відставання темпу роступрибутку в підгалузі (4,12 разів) порівняно з виробниц-твом верхнього одягу, крім хутряного, загалом. Най-більший обсяг додатного фінансового результатупідприємств, що здійснюють виробництво іншого верх-нього одягу (код КВЕД 14.13) мав місце у 2016 р.(313952,6 тис. грн, що у 7,94 разів більше порівняно з2010 р.), від'ємний — у 2012 р. (-63463,5 тис. грн, що у1,61 разів більше за модулем порівняно з базовим ро-ком). Збитки підгалузі у 2012 р. обумовили збитковістьвиробництва одягу загалом і більше ніж вдвічі (208,17%)перевищували загальні збитки по галузі. Серед дослід-жуваної сукупності підприємств підгалузь має наймен-шу частку підприємств, що працюють прибутково, алевона зросла з 61,7% до 66,2%.

Суттєве покращення фінансової результативностіспостерігається в діяльності підприємств, що здійсню-ють виробництво робочого одягу (код КВЕД 14.12).Якщо у 2010 р. збитки становили -5379,2 тис. грн, топрибутки 2018 р. — 202010,7 тис. грн, тобто зростанняза модулем — у 37,55 разів. Питома вага збитків підга-лузі у фінансових результатах на початок аналізовано-го періоду становила (-11,35%), на кінець аналізовано-го періоду підприємства, що виробляють робочий одяг,генерували основну частину прибутку (42,92%), а най-більша частка спостерігалася у 2014 р. (57,53%). Підга-лузь має найбільшу частку прибуткових підприємств, яка



зросла з 64,8% до 81,4% з найбільшими значеннями у2015—2016 рр., які перевищували 85%.

Найбільш нестабільною є діяльність підприємств ізвиробництва спіднього одягу (код КВЕД 14.14) — про-тягом 2013—2015 рр. вона була збитковою із макси-мальним значенням від'ємного фінансового результатуу 2014 р. (-109868,2 тис. грн), який майже у 10 разів замодулем перевищував прибуток 2010 р. (11052,7 тис.грн). Фінансові результати 2018 р. (81774,5 тис. грн) у7,4 разів перевищують показники базового періоду.Частка підприємств, які працюють прибутково, зрослаз 65,6% до 71,5%. На початок і кінець аналізованогоперіоду внесок підприємств, що виробляють спіднійодяг, у формування фінансового результату по галузістановив відповідно 23,32% і 17,38%, а у 2014 р. збит-ки більше ніж удвічі перевищували його (225,54%).

Таким чином, на макроекономічному рівні спосте-рігаються чітко виражені тенденції зміцнення фінан-сової конкурентоспроможності підприємств, що ви-

робляють робочий одяг порівняно з іншими видамиодягу.

На мікроекономічному рівні досліджено фінансовірезультати до оподаткування діяльності 20 швейнихпідприємств за 2009—2018 рр. з кодами КВЕД 14.12,14.13, 14.14 (табл. 2).

Вони досить повно репрезентують регіональне роз-поділення швейних підприємств України: дев'ять обла-стей (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська,Київська, Кіровоградська, Львівська, Тернопільська,Черкаська, Чернігівська) і три міста (Київ, Луцьк Могилiв— Подільський).

У 9 із досліджуваних підприємств середньорічні ікумулятивні показники фінансових результатів є додат-ними, у решти — від'ємними. Єдиним підприємством, якепротягом аналізованого періоду працювало беззбитко-во, є ПРАТ "Швейна фабрика "Ніна" (Київська обл., кодКВЕД 14.12), по якому середньорічний прибуток склав293,87 тис. грн, кумулятивний — 2938,7 тис. грн.

Таблиця 1. Динаміка фінансових результатів до оподаткування підприємств за видами

економічної діяльності

Джерело: розраховано за даними [11].

Фінансовий результат (сальдо) до оподаткування

Підприємства, які одержали прибуток

Підприємства, які одержали збиток

Роки

тис. грн базисний індекс,

частка од.

у % до загальної кількості

фінансовий результат, тис. грн

у % до загальної кількості

фінансовий результат, тис. грн

Структура фінансового результату,

%

Виробництво одягу, крім хутряного (14.1)

2010 47387,9 1,00 62,7 183016,8 37,3 135628,9 100,00

2011 78387,0 1,65 69,6 177657,2 30,4 99270,2 100,00

2012 -30486,7 -0,64 62,4 171107,4 37,6 201594,1 100,00

2013 47168,8 1,00 66,9 165333,5 33,1 118164,7 100,00

2014 48713,6 1,03 70,3 327546,8 29,7 278833,2 100,00

2015 366002,0 7,72 76,7 638516,2 23,3 272514,2 100,00

2016 563627,2 11,89 76,5 646850,8 23,5 83223,6 100,00

2017 558972,6 11,80 72,5 717757,6 27,5 158785,0 100,00

2018 470624,2 9,93 71,7 624471,5 28,3 153847,3 100,00

Виробництво робочого одягу (14.12)

2010 -5379,2 -1,00 64,8 18273,8 35,2 23653,0 -11,35

2011 18479,1 3,44 73,0 43756,1 27,0 25277,0 23,57

2012 21081,6 3,92 68,8 48701,7 31,2 27620,1 -69,15

2013 19903,3 3,70 69,1 41747,2 30,9 21843,9 42,20

2014 28023,0 5,21 76,6 69301,8 23,4 41278,8 57,53

2015 162403,3 30,19 85,1 189007,6 14,9 26604,3 44,37

2016 178027,9 33,10 85,9 187720,4 14,1 9692,5 31,59

2017 183021,5 34,02 81,7 221711,9 18,3 38690,4 32,74

2018 202010,7 37,55 81,4 220804,6 18,6 18793,9 42,92

Виробництво іншого верхнього одягу (14.13)

2010 39524,1 1,00 61,7 125703,7 38,3 86179,6 83,41

2011 42490,6 1,08 68,7 96458,5 31,3 53967,9 54,21

2012 -63463,5 -1,61 60,1 69878,9 39,9 133342,4 208,17

2013 1918,0 0,05 66,7 65333,5 33,3 63415,5 4,07

2014 91924,8 2,33 66,6 165164,6 33,4 73239,8 188,70

2015 249189,2 6,30 72,5 313594,7 27,5 64405,5 68,08

2016 313952,6 7,94 71,1 339528,4 28,9 25575,8 55,70

2017 300747,9 7,61 67,5 357632,5 32,5 56884,6 53,80

2018 162792,1 4,12 66,2 245947,6 33,8 83155,5 34,59

Виробництво спіднього одягу (14.14)

2010 11052,7 1,00 65,6 30491,5 34,4 19438,8 23,32

2011 13858,3 1,25 68,8 28975,1 31,3 15116,8 17,68

2012 1115,7 0,10 64,2 27404,4 35,8 26288,7 -3,66

2013 -1720,1 -0,16 66,0 22479,6 34,0 24199,7 -3,65

2014 -109868,2 -9,94 73,2 47623,6 26,8 157491,8 -225,54

2015 -89673,0 -8,11 73,7 80576,7 26,3 170249,7 -24,50

2016 21569,2 1,95 84,2 60477,9 15,8 38908,7 3,83

2017 19206,1 1,74 74,8 72627,9 25,2 53421,8 3,44

2018 81774,5 7,40 71,5 104744,0 28,5 22969,5 17,38

51


Протягом одного року збитковою виявилася діяль-ність таких підприємств: ПрАТ "Чернігівська швейнафабрика "Елегант" (Чернігівська обл., код КВЕД 14.13,14.12) і ПрАТ "Коломийська швейна фабрика" (Івано-Франківська обл., код КВЕД 14.13, 14.12). Їх кумуля-тивний прибуток склав відповідно 34433,0 тис. грн і 212,0тис. грн. Водночас перше підприємство демонструвалотенденцію к покращенню фінансових результатів, у дру-гого підприємства вони були відносно стабільними.Дворічні прибутки отримало ПрАТ "Швейна фабрика"Зорянка" (Кіровоградська обл., код КВЕД 14.13), ку-мулятивний прибуток 4072,0 тис. грн із тенденцією допокращення.

У переважної більшості прибуткових підприємствкількість збиткових періодів не перевищувала 4. ПрАТ"Швейна фабрика "Воронін" (м. Київ. код КВЕД 14.13),незважаючи на чотирьохрічний збитковий період, отри-

мала за другий за масою обсяг кумулятивного прибут-ку (22481,0 млн грн) із тенденцією до покращення. Про-тилежні результати демонструє ПрАТ "Стрийська швей-на фабрика "Стрітекс" (Львівська обл., код КВЕД 14.12)із чотирьохрічними збитками, які протягом 2015—2018 рр.зросли з 705 тис. грн до 6953 тис. Незважаючи на стаб-ільне зростання прибутку протягом 2009—2014 рр. із145 тис. грн до 2103 тис. грн, кумулятивні фінансові ре-зультати виявилися від'ємними (8286,0 тис. грн).

П'ятирічні збитки продемонстрували підприємства,що виробляли інший одяг (код КВЕД 14.13), — ПАТ"Луцьке виробничо-торгівельне швейне підприємство"Волинь" (м. Луцьк) і ПрАТ "Прилуцька швейна фабри-ка" (Чернігівська обл.). Коливання їх річних фінансовихрезультатів було відносно стабільним, а кумулятивнийзбитки склали відповідно (-937,0 тис. грн) і (-1549,0 тис.грн). Два підприємства з найменшими від'ємними куму-

Таблиця 2. Показники фінансових результатів до оподаткування підприємств з виробництва

одягу за видами економічної діяльності за 2009—2018 рр.

Джерело: власні розрахунки.

Фінансові результати

Кількість збиткових років №

п/п ЄДРПОУ Регіон Назва підприємства Код КВЕД

середнє за рік

куму-лятивні

середнє за рік

куму-лятивні

Тенденція фінансових результатів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

1 05502634 Чернігівська обл. ПрАТ «Чернігівська швейна фабрика «Елегант»

14.13, 14.12 3443,3 34433,0 1 1 покращення

2 00309252 м. Київ ПрАТ «Швейна фабрика «Воронін»

14.13 2248,1 22481,0 4 1 покращення

3 05502462 Івано-Франківська обл. ПрАТ «Івано-Франківське виробничо-торгівельне швейне підприємство «Галичина»

14.13 456,6 4566,0 3 1 покращення

4 05502700 Кіровоградська обл. ПрАТ «Швейна фабрика «Зорянка»

14.13 407,2 4072,0 2 2 покращення

5 05415556 Київська обл. ПРАТ «Швейна фабрика «Ніна»

14.12 293,87 2938,7 0 0 покращення

6 13352962 Волинська обл. ПрАТ «Нововолинська швейна фабрика»

14.12 240,1 2401,0 3 2 покращення

7 13592338 Закарпатська обл. ПрАТ «Швейна фабрика «Прометей»

14.13, 14.12 51,8 518,0 3 0 стабільність

8 00309223 Івано-Франківська обл. ПрАТ «Коломийська швейна фабрика»

14.14, 14.13 21,2 212,0 1 0 стабільність

9 05468133 Київська обл. ПрАТ «Лiткiвська швейна фабрика «Любич»

14.13 13,74 137,4 5 6 покращення

10 00310083 Чернігівська обл. ПрАТ «Добрянська швейна фабрика «Полісся»

14.12 -31,88 -318,8 6 10 покращення

11 00309387 Київська обл. ПрАТ «Фастівське швейне підприємство «Козак»

14.13 -55 -550,0 6 10 покращення

12 05468104 Тернопільська обл. ПрАТ «Чортківська швейна фабрика»

14.13 -58,3 -583,0 9 7 погіршення

13 05468021 Львівська обл. ПрАТ «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг»

14.12 -60,97 -609,7 6 10 погіршення

14 05468162 м. Могилiв-Подiльський

ПАТ «Могилів-Подільська швейна фабрика «Аліса»

14.13 -81,93 -819,3 8 10 стабільність

15 05502568 м. Луцьк ПАТ «Луцьке виробничо-торгівельне швейне підприємство «Волинь»

14.13 -93,7 -937,0 5 10 стабільність

16 05468015 Черкаська обл. ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера»

14.13 -153,5 -1535,0 9 8 стабільність

17 00310093 Чернігівська обл. ПрАТ «Прилуцька швейна фабрика»

14.13 -154,9 -1549,0 5 7 стабільність

18 05468127 Львівська обл. ПрАТ «Стрийська швейна фабрика «Стрітекс»

14.12 -828,6 -8286,0 4 2 погіршення

19 00309140 Закарпатська обл. ПрАТ «Ужгородська швейна фабрика»

14.13 -1508,4 -15084,0 8 9 стабільність

20 00309246 м. Київ ПрАТ «Швейне підприємство «Юність»

14.14, 14.13 -9505 -95050,0 8 10 стабільність



лятивними фінансовими результатами (-318,8 тис. грн і-550,0 тис. грн), незважаючи на 6-річний збитковий пе-ріод, демонструють тенденцію до їх покращення — цеПрАТ "Добрянська швейна фабрика "Полісся" (Черні-гівська обл., код КВЕД 14.12) і ПрАТ "Фастівське швей-не підприємство "Козак" (Київська обл., код КВЕД14.13).

У решти підприємств кумулятивні від'ємні фінансовірезультати сформувалися як наслідок збиткової діяль-ності протягом 8—9 річного періоду. ПрАТ "Ужгородсь-ка швейна фабрика" (Закарпатська обл., код КВЕД14.13) отримала прибуток вдвічі — у 2009 р. (881 тис.грн) і у 2017 р. (3203 тис. грн), протягом інших періодіврозмір збитків був стабільним. На ПрАТ "Швейнепідприємство "Юність" (м. Київ, коди КВЕД 14.14, 14.13)протягом 2009—2016 рр. розмір збитків збільшився з2967 тис. грн до 49924 тис. грн. Незважаючи на те, що у2017—2018 рр. воно перейшло до беззбиткової діяль-ності, отримавши прибутки відповідно 73 тис. грн і 35 тис.грн, підприємство можна вважати стабільно збитковиміз огляду на малий обсяг їх маси.

Оцінюючи якість змін, слід визнати, що у 9 дослід-жуваних підприємств спостерігалася тенденція до по-кращення фінансових результатів, у 8 вони буливідносно стабільними, у 3 мало місце погіршення. По-кращення фінансових результатів було притаманно дляпідприємств з кумулятивним прибутком і для двохпідприємств із найменшими кумулятивними збитками,погіршення — для підприємств з від'ємними фінансо-вими результатами. Ознака "стабільність" у 75% ви-падків має негативний окрас, оскільки відноситься допідприємств, які отримували збитки протягом 8—9річного періоду.

Протягом 2009—2018 рр. сукупний фінансовий ре-зультат досліджуваних 20 підприємств був від'ємнимпротягом 2009—2012 рр. (максимальне значення (-14043 тис. грн) у 2010 р.) та у 2015 р. та у 2016 р. —збитки відповідно (-23766 тис. грн) та (-40667 тис.грн). Прибутковими виявилися тільки 40% досліджува-них річних інтервалів (рис. 1).

Протягом 2009—2016 рр. спостерігалося стійке зро-стання від'ємного кумулятивного фінансового ре-зультату до оподаткування досліджуваних підприємств

-14043

-3304

2292 670

-40667

23788

5700

-69 -3936

-23766-21352 -18390

-42156

-82823

-59035

-53334

-100000

-80000

-60000

-40000

-20000

0

20000

40000

2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018

річні кумулятивні

Рис. 1. Динаміка фінансового результату до оподаткування за сукупністю досліджуваних

підприємств з виробництва одягу, крім хутряного, тис. грн

Джерело: власні розрахунки.

з 69 тис. грн до 82823 тис. грн до кінця аналізованогоперіоду обсяг збитків скоротився до 53334 тис. грн.

ВИСНОВКИ З ПРОВЕДЕНОГОДОСЛІДЖЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК У ЦЬОМУНАПРЯМІ

1. Ретроспективний період дослідження діяльностіпідприємств з виробництва одягу становить десять років(2009—2018), який характеризується кількісними і які-сними змінами. Фінансова результативність дослідже-них швейних підприємств на макрорівні покращилась,що виражається у зростанні додатних фінансових ре-зультатів і зменшенні частки підприємств, які отримализбитки. Найстійкіший тренд покращення фінансових ре-зультатів демонструють підприємства з виробництва ро-бочого одягу, найбільш варіативними є фінансова ре-зультативність підприємств з виробництва спідньогоодягу. У результаті структурних змін, що відбулися,змінилися підгалузі — лідери внеску у формування су-купного фінансового результату: якщо на початок ана-лізованого періоду це було виробництво іншого одягу,то на кінець — виробництво робочого одягу.

2. Вибірка підприємств з виробництва одягу намікрорівні у кількості 20 суб'єктів господарювання ре-презентативно представляє обрану підгалузь швейноїпромисловості, як за кодами видів економічної діяль-ності (виробництво робочого, іншого верхнього,спіднього одягу), так і в територіальному розрізі (поло-вина регіонів України). Представлена вибірка під-приємств концентровано виражає стан фінансової кри-зи в галузі, оскільки протягом десятирічного періодувона має сукупні кумулятивні збитки і від'ємні фінансовірезультати за підсумками шести років.

3. Індивідуальна оцінка підприємств мікрорівня доз-воляє зробити позитивний прогноз для тих суб'єктів гос-подарювання, які мають додатні кумулятивні фінансовірезультати і тенденцію до їх покращення. Негативнийпрогноз слід поширити на підприємства, які мають ку-мулятивні збитки, накопичені протягом більше, ніж п'я-тирічного періоду, з тенденцією до стабілізації або по-гіршення фінансових результатів. Втрата вартості є не-прийнятною для раціональних власників і потребує за-

53


провадження концепції антикризового управлінняпідприємствами швейної промисловості.

Метою подальших досліджень є діагностика фінан-сової стійкості швейних підприємств у системі антикри-зового управління.

Література:1. Усенко О. Оцінка результатів угоди про вільну

торгівлю між Україною та ЄС для галузей обробної про-мисловості (машинобудування, хімічної, легкої про-мисловості). Міжнародна економічна політика. 2007.Вип. 7. С. 84—129.

2. Чубар М.М. Формування стратегії вітчизняногошвейного підприємства-експортера в поточних еконо-мічно-правових умовах. Вісник Чернівецького торго-вельно-економічного інституту. Економічні науки. 2014.Вип. 3. С. 160—167.

3. Чубар М.М. Ринок європейського економічногопростору як найбільш пріоритетний для експортноїдіяльності вітчизняних підприємств-виробників одягу.Вісник Хмельницького національного університету. Еко-номічні науки. 2014. № 5 (1). С. 58—62.

4. Бродюк І.В. Інтеграція швейних підприємств Ук-раїни у європейський економічний простір. Ефективнаекономіка. 2015. № 1. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2015_1_24

5. Гончаренко І. Діагностика фінансового станупідприємств легкої промисловості як складової фінан-сового та конкурентного потенціалу. Економічнийаналіз. 2013. Т. 12 (3). С. 80—84.

6. Кравченко Н. Б., Мільченко А. А. Вирішення про-блеми фінансування процесу екологізації швейного ви-робництва. Людина та довкілля. Проблеми неоекології.2014. № 1—2. С. 106—111.

7. Волошенко О.О. Прогнозування результатівреалізації стратегії еколого-орієнтованого розвитку під-приємств легкої промисловості. Проблеми і перспекти-ви економіки та управління. 2015. № 4. С. 140—145.

8. Левкулич В.В. Формування витрат, пов'язаних ззабезпеченням та покращенням якості продукції нашвейних підприємствах. Економічні науки. Cер.: Облік іфінанси. 2012. Вип. 9 (2). С. 258—265.

9. Драбаніч А.В. Процес оптимізації витрат швейно-го виробництва на забезпечення планового рівня спо-живчої якості. Економіка і управління. 2012. № 4. С.120—126.

10. Бєляєва Н.С. Сумісна оптимізація виробничоїпрограми та витрат на виробництво продукції підприє-мствами швейної промисловості. Проблеми і перспек-тиви розвитку підприємництва. 2014. № 2 (1). С. 56—59.

11. Державна служба статистики України. URL:http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата доступу 01.02.2020).

References:1. Usenko, O. (2007), "Evaluation of the results of the

FTA between Ukraine and the EU for the manufacturingindustries (mechanical engineering, chemical, light industry)",Mizhnarodna ekonomichna polityka, vol. 7, pp. 84—129.

2. Chubar, M. M. (2014), "Formation of the strategyof domestic garment exporting enterprise on the conveyorof economic and legal conditions", Ekonomichni nauky, vol.3, pp. 160—167.

3. Chubar, M. M. (2014), "The market of the EuropeanEconomic Area as the most priority for export activitiesof domestic garment manufacturing companies", VisnykKhmelnytskoho natsionalnoho universytetu. Ekonomichninauky, vol. 5 (1), pp. 58—62.

4. Brodiuk, I. V. (2015), "Integration of garmententerprises of Ukraine into the European economic space",Efektyvna ekonomika, vol. 1, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2015_1_24 (Accessed 1February 2020).

5. Honcharenko, I. (2013), "Diagnosis of financialstatus of light industry enterprises as a component offinancial and competitive potential", Ekonomichnyi analiz,vol. 12 (3), pp. 80—84.

6. Kravchenko, N. B. and Milchenko, A. A. (2014),"Solving the problem of financing the process of greeninggarment production", Liudyna ta dovkillia. Problemyneoekolohii, vol. 1—2, pp. 106—111.

7. Voloshenko, O. O. (2015), "Forecasting the resultsof the implementation of the strategy of environmentallyoriented development of light industry enterprises",Problemy i perspektyvy ekonomiky ta upravlinnia, vol. 4,pp. 140—145.

8. Levkulych, V. V. (2012), "Formation of costsassociated with providing and improving the quality ofproducts at garment enterprises", Ekonomichni nauky.Cer.: Oblik i finansy, vol. 9 (2), pp. 258—265.

9. Drabanich, A. V. (2012), "The process of optimizingthe cost of garment production to ensure the planned levelof consumer quality", Ekonomika i upravlinnia, vol. 4, pp.120—126.

10. Bieliaieva, N. S. (2014), "Joint optimization of theproduction program and the cost of production of productsby the garment industry", Problemy i perspektyvy rozvytkupidpryiemnytstva, vol. 2(1), pp. 56—59.

11. State Statistics Service of Ukraine (2020),available at: http://www.ukrstat.gov.ua/ (Accessed 1February 2020).Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.



УДК 336.61

І. А. Білоцька,старший викладач кафедри корпоративних фінансів і контролінгу,ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"ORCID ID: 0000-0002-2771-5917

ТРАНСПАРЕНТНІСТЬ КОРПОРАТИВНОГОСЕКТОРУ ЯК ПЕРЕДУМОВАРЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ БІЗНЕСУВ УКРАЇНІ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.54

I. Bilotska,Senior lecturer Department of Corporate Finance and Controlling,SHEI "Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman"

CORPORATE SECTOR TRANSPARENCY AS A PREREQUISITE OF BUSINESS PERFORMANCEIN UKRAINE

У статті аналізуються теоретичні та прагматичні аспекти впливу транспарентності на корпо-ративний фінансовий менеджмент та його результативність. Визначено змістовні риси поняття"транспарентність" та його ключові характеристики. Проведено аналіз факторів транспарент-ності на рівні внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. Визначено причини знач-ної інформаційної асиметрії в корпоративному секторі української економіки. Розкрито впливінформаційної асиметрії на корпоративний фінансовий менеджмент та розвиток корпоратив-ного сектору в Україні. Визначено чинники, які роблять привабливою стратегію "закриття" інфор-мації для власників підприємств. Детерміновано відсутні та неповноцінні компоненти норма-тивно-правової бази з питань розкриття інформації акціонерними товариствами в Україні. Об-грунтовано заходи, спрямовані на посилення рівня транспарентності корпоративного секторув Україні, та їх позитивний вплив на його діяльність на сучасному етапі.

The article analyzes theoretical and pragmatic aspects of transparency impact on corporatefinancial management and its effectiveness. The substantive features of the concept of transparencyand its key characteristics are identified. It is established that transparency characterizes thecondition of business unit in which the maximum possible volume of its activity is published. Theanalysis of transparency factors at the level of internal and external environment of enterprise iscarried out. At the level of internal environment, it is first and foremost a subjective assessment ofshareholders and management regarding disclosure. At the level of external environment, institutionalfactors, requirements from various stakeholders, regulatory support play a role. The causes ofsignificant information asymmetry in corporate sector of Ukrainian economy are identified. Theinfluence of information asymmetry on the corporate financial management and development ofcorporate sector in Ukraine is revealed. The factors that make the strategy of "closing" information

55


for business owners are identified. In particular, it is emphasized that in Ukraine there are no marketmechanisms for control of public joint-stock companies functioning due to the weakness of the sphereof financial instruments circulation. Significant role is played by trends in "shadow" economydevelopment, which determine the important role of offshore zones in the ownership structure ofdomestic corporate sector. The missing and defective components of regulatory framework ondisclosure of information by joint stock companies in Ukraine were determined. Current requirementsfor transparency of corporate business in Ukraine are inadequate and cause a considerable level ofinformation asymmetry. Measures aimed at enhancing of the level of corporate sector transparencyin Ukraine and their positive impact on its activity at modern stage is justified. In particular, increasingresponsibility for late and/or incomplete disclosure should be an important step. The format ofinformation presentation by domestic joint-stock companies also needs to be changed taking intoaccount further "virtualization" of financial relations.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИСучасна парадигма корпоративного фінансового

менеджменту в якості одного із визначальних факторіврезультативності бізнесу виділяє транспарентність. Заостанні десятиліття людство зробило гігантські кроки внапрямку удосконалення технології збирання та опра-цювання інформації, в т.ч. — фінансової. Цей прорив вінформаційній сфері призвів до формування інформа-ційної економіки, в якій домінуючу роль як економічніресурси відіграють інформація та знання. Усі без винят-ку економічні агенти, які претендують на роль успішних,мають враховувати зазначені зміни у власній діяльності.Особливо важливими зазначені трансформації є длякорпорацій, базисом функціонування яких є залученняфінансових ресурсів з фондового ринку. В підсумку,корпоративний сектор країн з розвиненими економіка-ми, визначає свою діяльність у сфері інформаційноївзаємодії як одну із найбільш важливих функціональ-них підстратегій.

В Україні спостерігається принципово інша ситуа-ція, коли навіть публічні акціонерні товариства фактич-но ігнорують роль інформації у своїй діяльності. Як на-слідок, вітчизняний корпоративний сектор суттєво зни-жує власну конкурентоспроможність, "штучно" обме-жує доступ до ресурсів фондового ринку та інвестицій-ний потенціал. За таких умов вкотре постає питання пронаукове обгрунтування шляхів забезпечення транспа-рентності корпоративного бізнесу в Україні.


Проблематика корпоративного фінансового менед-жменту, в т.ч. — в світлі інформаційної політики вітчиз-няних акціонерних товариств досліджувалася в робо-

Ключові слова: корпоративні фінанси, фінансова стратегія, корпоративний фінансовий менеджмент,результативність, фінансова інформація, інформаційна асиметрія.

Key words: corporate finance, financial strategy, corporate financial management, performance, financialinformation, information asymmetry.

тах Н. Бабяк, Д. Баюри, С. Бірюка, О. Бондаренко,Н. Борецької, Д. Головної, А. Іващенко, Н. Мельник,Л. Наливайко, Н. Рязанової, Б. Стеценка, О. Терещен-ка, Н. Шапран та ін. Водночас питання транспарентностікорпоративного сектору в Україні у своїй переважнійбільшості залишаються невирішеними.

МЕТА СТАТТІМета статті — обгрунтувати ймовірні заходи, спря-

мовані на підвищення рівня транспарентності вітчизня-них акціонерних товариств, для забезпечення їх резуль-тативності.

ВИКЛАД ОСНОВНОГОДОСЛІДЖЕННЯ

Поняття "транспарентність" всього за кілька деся-тиліть досить міцно увійшло до понятійного апарату су-часної економічної науки. Не в останню чергу це стало-ся через глибинні зміни, що відбулися в засадничихпринципах економічних відносин, зокрема — черезактивне використання інформації в якості економічно-го ресурсу. Розглянемо найбільш поширені наукові по-зиції щодо змісту дефініції "транспарентність" у широ-кому контексті та відносно суб'єкта господарювання.

Зокрема, в роботі вітчизняних вчених транспа-рентність розглядається наступним чином: "інформац-ійна прозорість або гласність, публічність середовища,в якому знаходиться суб'єкт та надає всім зацікавленимсторонам необхідну їм для прийняття раціональнихрішень інформацію у відкритій, повній, своєчасній і зро-зумілій формі" [1]. В такій позиції привертає увагу кількаважливих моментів:

— транспарентність суб'єкта напряму пов'язана зпоняттями "інформація" та "економічна інформація";



— транспарентність визначається здатністю суб'єк-та оприлюднювати інформацію, яка необхідна іншимучасникам відносин.

Водночас на наш погляд, можна виділити і кількасуперечливих моментів, які присутні у наведеномупідході. Так, автори напряму пов'язують транспарент-ність суб'єкта з відповідним станом зовнішнього сере-довища, в якому він функціонує. Загалом погоджуючисьз таким поглядом, зауважимо, що транспарентність се-редовища хоча і є одним із визначальних факторів відпо-відного стану самого суб'єкта, проте ототожнювати їхне варто. Також можна поставити під сумнів, що для за-безпечення транспарентності суб'єкт має надавати по-вну інформацію "усім зацікавленим сторонам". Тимбільше не варто сподіватися, що наявність повної інфор-мації є запорукою прийняття раціональних рішень.

Зазначимо, акцент на ролі інформації у забезпеченнітранспарентності економічного агента базується на ро-ботах одного із фундаторів цього напряму економічноїнауки — Дж. Стігліца [2].

Звернемо увагу на визначення, яке використовує усвоїй діяльності Національний банк України: "розкрит-тя банком всім зацікавленим особам (кредиторам, інве-сторам, громадськості) інформації щодо цілей діяль-ності, правових, інституційних і економічних основ,принципових рішень і їх обгрунтування, даних та інфор-мації, прямо або опосередковано пов'язаних з діяль-ністю банку, а також умов підзвітності в повному об-сязі, в доступній формі та на своєчасній основі" [3]. Якбачимо, НБУ акцентує увагу на кількох важливих рисахтранспарентності банку. По-перше, чітко окреслюєть-ся коло осіб, що зацікавлені в отриманні інформації пронього — кредитори, інвестори, громадськість. По-дру-ге, деталізується на видах інформації, що цікавить іншихекономічних агентів (цілі діяльності, принципові рішен-ня та їх обгрунтування і т.д.). По-третє, вказуються ви-моги до інформації, яка оприлюднюється для забезпе-чення транспарентності, — доступність форми поданнята своєчасть оприлюднення.

Також в роботі Р. Кузіної дається таке визначення:"ступінь, з якою інвестори мають вільний доступ до будь-якої необхідної інформації про компанії, так і рівні цін,глибини ринку" [4]. Знову таки, як і підходи Ж. Дерій,можна поставити під сумнів необхідність забезпеченнякомпанією отримання про свою діяльність будь-якої

інформації. З цього приводу слід звернути увагу, що вумовах перетворення інформації на економічний ресурс,вона отримує свою вартість [5].

Сучасна економічна діяльність базується на широко-му використанні інформації. Будь-які дії економічногоагента передбачають отримання, опрацювання, подаль-ше передачу певного масиву інформації. Очевидно, щооскільки інформація стає важливим ресурсом, вона от-римує свою вартість. Також застосування категорії"вартість" до інформації обумовлює необхідність пере-гляду наукових положень щодо доступу до неї. Саме зцих причин окремі науковці, визначаючи сутність транс-парентності, спрямовують увагу не на кількісні парамет-ри інформації, що оприлюднюється суб'єктом господа-рювання, а на якісні — зокрема, доступ до неї з бокуінших економічних агентів. Наведемо таке визначення,де транспарентність розглядається як "…достовірність,ясність, можливість легкої перевірки відомостей про що-небудь, відсутність секретності, тобто властивість бутиявним чи легким для розуміння" [6]. Аналогічний підхідможна використовувати і щодо економічних агентів. Впідсумку, базові характеристики транспарентності су-б'єкта господарювання можна представити так (рис. 1).

Саме наведені на рисунку 1 базові характеристикитранспарентності слід використати для трансформаціїпрактичних підходів в діяльності вітчизняних акціонер-них товариств. Загалом зазначимо, що на сьогодні фун-кціонування українського корпоративного сектору вінформаційній сфері визначене наступними рамками:

1. Норми щодо оприлюднення інформації корпора-тивним бізнесом, що зафіксовані у вітчизняному зако-нодавстві.

2. Вимоги ринкового характеру (з боку основнихгруп стейкхолдерів) щодо інформаційної політики акціо-нерних товариств.

3. Суб'єктивні оцінки менеджменту акціонерних то-вариств у питанні оприлюднення інформації.

У межах цієї статті акцентуємо увагу на норматив-но-правовому забезпеченні, яким урегульовано процесоприлюднення інформації вітчизняними акціонернимитовариствами. З цією метою необхідно провести аналізЗакону України "Про акціонерні товариства" [7], Зако-ну України "Про цінні папери та фондовий ринок" [8] таПоложення про розкриття інформації емітентами ціннихпаперів [9]. Насамперед, зазначимо, що за роки неза-

ТРАНСПАРЕНТНІСТЬ СУБ’ЄКТА

ГОСПОДАРЮВАННЯ

Кількісні та якісні

критерії оцінки

Зв’язок внутрішнього та

зовнішнього середовища

Інформаційна

природа

Об’єктивна

обмеженість

Технологізація Орієнтація на потреби

споживачів інформації

Рис.1. Ключові характеристики транспарентності

суб'єкта господарювання

Джерело: розроблено автором.

57


лежності Україна пройшла значний шлях у формуваннінормативних вимог до транспарентності корпоративно-го сектору. Проте перелік невирішених проблем зали-шаються достатньо широким (тут у далі аналіз стосува-тиметься публічних акціонерних товариств). На наш по-гляд, найбільш суперечливими положення чинної нор-мативно-правової бази є:

1. Вимога щодо розкриття публічним акціонернимтовариством регульованої інформації не пізніше 30 квіт-ня року, наступного за звітним. Вказана норма синхро-нізована в Україні зі спеціалізованим бухгалтерськимзаконодавством, проте вмотивованість їх застосуванняможна поставити під сумнів. Не викликає заперечень тойфакт, що зовнішнє середовище сучасних підприємств єнадзвичайно динамічним. Розвиток технологій призвівдо того, що достатньо кількох секунд для кардиналь-ної зміни умов, при цьому такий динамізм є багато в чомубезперервним. Водночас стейкхолдери в Україні можутьотримати повну інформацію про діяльність акціонерноготовариства у попередньому періоді лише через 4 місяціпісля закінчення року. Звернемо увагу також і на тойфакт, що на зарубіжним ринках ситуація, коли акції пуб-лічного АТ не котируються на біржовому ринку є вик-лючною. Проте в Україні — це цілком типова ситуація,навіть з врахуванням вимог законодавства. Відповідно,стейкхолдери підприємства не мають можливості вико-ристовувати ринкові індикатори (насамперед, ціну акцій)для оцінки результатів підприємства та його перспек-тив. З наведеного можна зробити висновок, що вказа-ну норму може бути переглянуто, зокрема, і за рахунокунормування можливості щодо оприлюднення відпові-дним способом частини регульованої інформації.

2. Законодавством встановлено, що річна інформа-ція повинна залишатися в публічному доступі на влас-ному веб-сайті емітента протягом щонайменше 10 роківпісля її розкриття. Важливість цієї норми не викликаєсумнівів, адже вона дає можливість існуючим та потен-ційним акціонерам сформувати необхідний інформа-ційний масив, на основі якого можна оцінити тренди в

діяльності акціонерного товариства. Водночас законо-давство жодним чином не регулює питання щодо місцязнаходження такої інформації в структурі web-сайту ак-ціонерного товариства. Аналіз виконання зазначеноїнорми компаніями електроенергетики України засвід-чує таке:

— у 60,7 % випадків розділ "Річний звіт" відокрем-лений від архіву річних звітів акціонерного товариства,що очевидно створює додаткові незручності в процесіпошуку та використання цієї інформації;

— на сайтах українських акціонерних товариств ре-гульована інформація подається під різними рубрика-ми — "Акціонерам", "Інвесторам", "Інформація пропідприємство", "Звіти" і т.д. На наш погляд, абсолютновиправданим кроком стане уніфікація в цьому питаннічерез встановлення норми про обов'язкову наявність уструктурі сайту підрозділу "Регульована інформація" звідповідним наповненням.

3. В Україні нормативними вимогами зафіксованасуттєва різниця між обсягом річної та проміжної інфор-мації про діяльність акціонерного товариства. На нашпогляд, така ситуація посилює рівень інформаційноїасиметрії і вимагає змін. Зокрема слід розширити змістпроміжної інформації, яка оприлюднюється акціонер-ним товариством.

4. З метою забезпечення транспарентності корпо-ративного сектору в Україні, слід трансформувати ви-моги до особливої інформації емітентів цінних паперів(табл. 1).

Надзвичайно важливим кроком має стати і змінаобсягів та структури річної інформації. Зокрема цілкомвмотивованими є наступні нормативні трансформації:

— доповнити інформацію про цінні папери емітен-та даними щодо: а) відповідності акцій критеріям лістин-гу фондових бірж (для публічних акціонерних това-риств); б) обсягу угод, що укладені з цінним паперамиакціонерного товариства на фондових біржах; в) ціни,що була зафіксована у найбільшій за кількістю ціннихпаперів угоді;

№ з.п.

Напрям змін Вплив на транспарентність

1 Склад особливої інформації. Прийняття рішення про розміщення цінних паперів, що перевищує 10 відсотків статутного капіталу

Зниження порогового значення з 25 до 10 % зменшить рівень інформаційної асиметрії у випадку розміщення цінних паперів і відповідно забезпечить кращий захист немайнових прав акціонерів

2 Видозмінити пункт «Факти включення/виключення цінних паперів до біржового реєстру фондової біржі»

Акції публічного акціонерного товариства апріорі мають бути включені до біржового реєстру. Відповідно, існує потреба в оприлюдненні інформації про виключення акцій та включення/виключення інших, ніж пайові, цінних паперів

3 Порядок розкриття особливої інформації

Вимога щодо необхідності розкриття особливої інформації на web-сайті «якнайшвидше» має бути змінена на «якнайшидше, але не пізніше 9.00 наступного робочого дня після вчинення дії»

4 Порядок розкриття особливої інформації

Загальнодоступній інформаційній базі НКЦПФР – не пізніше 18.00 першого робочого дня після вчинення дії

Таблиця 1. Зміни до складу та режиму оприлюднення особливої інформації

про емітента цінних паперів в Україні

Джерело: розроблено автором.



— уточнити рубрику "Інформація про структуру ка-піталу", включивши до неї інформацію про боргові цінніпапери та боргові несек'юритизовані фінансові інстру-менти;

— включити до інформації про винагороди та ком-пенсації, що мають бути виплачені посадовим особам уразі звільнення, дані щодо здійснених фактично виплату звітному періоді.

ВИСНОВКИПроблеми економічного поступу України напряму

пов'язані з результативністю функціонування корпора-тивного сектору. Досвід інших держав яскраво свідчить,що саме найбільші корпорації здатні забезпечити еко-номічний "прорив", підвищити конкурентоспроможністьдержави на глобальному рівні. Водночас розвиток кор-порацій у сучасний умовах у значній мірі залежить віддоступу до ресурсів ринку капіталів. Якраз за рахуноквипуску акцій та облігацій акціонерні товариство здатніакумулювати капітал та вирішувати широкий спектр зав-дань. Проте активне залучення капіталу з зовнішніхджерел вимагає і оприлюднення широкого спектруінформації. Вітчизняні акціонерні товариства застосо-вують принципово іншу стратегію, максимально обме-жуючи інформацію про свою діяльність. Не в останнючергу це є наслідком орієнтації на внутрішні джерелафінансування. Для подолання згаданих диспропорційнеобхідно реалізувати комплекс заходів, спрямованихна удосконалення чинної нормативно-правової бази зпитань транспарентності корпоративного сектору. Такікроки стануть надійним базисом для підвищення резуль-тативності діяльності корпоративного сектору в Україні.

Література:1. Дерій Ж., Завгородня Н. Транспарентність інно-

ваційної діяльності як необхідна умова існування та роз-витку харчової промисловості України. Науковий вісникУжгородського університету. Серія: Економіка. 2016.Вип. 1 (2). С. 264—267.

2. Joseph E. Stiglitz The Contribution of the Economicsof Information to Twentieth Century Economics. TheQuarterly Journal of Economics, Volume 115, Issue 4, 1 No-vember 2000, Pр. 1441—1478.

3. Глосарій банківської термінології. Національнийбанк України. Офіційний сайт. URL: http://www.bank.gov.ua (дата звернення 1 березня 2020).

4. Кузіна Р. Транспарентність корпоративної звіт-ності як основа її формування. Науковий вісник Хер-сонського державного університету. Серія "Економічнінауки". 2015. № 12. С. 193—197.

5. Чалий І., Момот Т. Суттєвість та вартість інфор-мації — український формат та зарубіжний досвід. Бух-галтерський облік і аудит. 2002. № 11. С. 29—31.

6. Тихомирова Є. Транспарентність і відкритістьдіяльності влади та шляхи їх забезпечення. Наукові за-писки НаУКМА. Політологія. 2002. Т. 20. С. 39-—43.

7. Закон України "Про акціонерні товариства"№514-VI від 17 вересня 2008 року. URL: http://www.rada.gov.ua (дата звернення 1 березня 2020).

8. Закон України "Про цінні папери та фондовийринок" №3480-IV від 23 лютого 2006 року. URL: http://www.rada.gov.ua (дата звернення 1 березня 2020).

9. Положення "Про розкриття інформації емітен-тами цінних паперів". Рішення НКЦПФР №2826 від03 грудня 2013 року. URL: http://www.nssmc.gov.ua(дата звернення 1 березня 2020).

References:1. Derii Zh. and Zavgorodnia N. (2016), "Transparency

of innovative activity as a necessary condition forexistence and development of the food industry ofUkraine", Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu.Seriia: Ekonomika, vol. 1 (2), vol. 1 (2). pp. 264—267.

2. Joseph E. Stiglitz (2000), "The Contribution of theEconomics of Information to Twentieth CenturyEconomics". The Quarterly Journal of Economics, Vol. 115(4), рр. 1441—1478.

3. The Official site of the National Bank of Ukraine(2020), "Glossary of Banking Terminology" available at:http://www.bank. gov.ua (Accessed 1 Marth 2020).

4. Kuzina R. (2015), "Transparency of corporate re-porting as a basis for its formation". Naukovyi visnykKhersonskoho derzhavnoho universytetu. Seriia "Ekono-michni nauky". 2015, vol. 12, pp. 193—197.

5. Chalyi, I. Momot, T. (2002), "Materiality and valueof information — Ukrainian format and foreign expe-rience", Buhgalyerskiy oblik i audit, vol. 11, pp. 29—31.

6. Tihomirova Ye. (2002), "Transparency and opennessof the activities of the authorities and ways to ensure them",Naukovi zapiski NAUKMA. Politologija, vol. 20, pp. 39—43.

7. The Official site of the Verkhovna Rada of Ukraine(2020), Law of Ukraine "On Joint Stock Companies", availableat: http://www.rada. gov.ua (Accessed 1 Marth 2020).

8. The Official site of the Verkhovna Rada of Ukraine(2020), Law of Ukraine "About securities and capitalmarket", available at: http://www.rada. gov.ua (Accessed1 Marth 2020).

9. The Official site of the National Securities and StockMarket Commission (2020), "On disclosure of informationby securities issuers", available at: http://www.nss-mc.gov.ua (Accessed 1 Marth 2020).Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.

59


УДК 338.486.2:005.591.4

Н. Л. Зікій,аспірант кафедри готельно-ресторанного бізнесу,Київський національний торговельно-економічний університетORCID ID: 0000-0001-9781-7479

ПЕРЕДУМОВИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.59

N. Zikiy,postgraduate student of the Department of Hotel and Restaurant Business,Kyiv National University of Trade and Economics

GROUNDS FOR THE RESTRUCTURING OF TOURISM ENTERPRISES

У статті проаналізовано діяльність туристичних підприємств, їх динаміку, визначено основніпричини скорочення кількості суб'єктів господарювання. Розглянуто основні фактори, які пе-решкоджають ефективному функціонуванню туристичних підприємств і виявлено, що най-впливовішими гальмівними факторами виявилися: недостатній попит, фінансові обмеження танестача робочої сили. Досліджено сайти 64 туристичних операторів та 101 туристичного аген-тства, проаналізовано їх наявність, функціональність, актуальність розміщеної інформації,відповідність сучасним умовам та вимогам. У результаті цього виявлено, що керівники туропе-раторів досить велику увагу приділяють електронному простору, а керівники турагентств —навпаки: 15.8% досліджених підприємств не мають власних сайтів, а в 16.8% — актуальністьсайту втрачена. Досліджено, якими соціальними мережами користуються в своїй діяльностітуристичні оператори та туристичні агентства. Виявлено, що найпоширенішою із дослідженихсоціальних мереж є Facebook. На основі даних звітів "Про туристичну діяльність" за 2014—2018 роки по основним показникам діяльності на прикладі 6 туроператорів за допомогою ме-тоду економіко-математичного моделювання, а саме кореляційно-регресійного аналізу, виз-начено результативну та факторні величини. В якості результативної виділено доход від надан-ня туристичних послуг, а факторними величинами визначено кількість обслугованих туристів,обсяг операційних витрат та середньооблікова кількість штатних працівників. Встановлено кон-кретний вплив кожного фактору на діяльність підприємств, а також характер зв'язку між ре-зультативною та факторними ознаками та здійснено вимір тісноти зв'язку між ними. Визначе-но, що найвпливовішими факторами на формування обсягу доходу є кількість обслугованихтуристів та середньооблікова кількість працівників. Побудовано економіко-математичні моделі,які характеризуються високим рівнем статистичної достовірності. Тому такі моделі мають прак-тичне значення для підприємств туристичного бізнесу щодо вирішення гострих питань у роз-витку та прогнозуванні їхньої діяльності.

The article analyzes the activity of tourism enterprises, their dynamics, identifies the main reasonsfor the reduction in the number of economic entities. The main factors are considered that obstructfor the effective functioning of tourism enterprises. It`s found that the most influential inhibitingfactors were: insufficient demand, financial constraints and shortage of labor. The sites of 64 traveloperators and 101 travel agencies were investigated, their availability, functionality, relevance ofinformation posted, compliance with current conditions and requirements were analyzed. As a result,it was found that tour operators pay a lot of attention to the electronic space, and travel agencymanagers — on the contrary: 15.8% of the surveyed enterprises do not have their own sites, and thesites of 16.8% enterprises become out of date. It is investigated what kind of social networks traveloperators and travel agencies use in their activities. It has been found that Facebook is the mostcommon of the explored social networks. Based on the data of the tourist activity reports for theyears 2014—2018 on the main indicators of activity on the example of 6 touroperators using the



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИЕкономічні реалії функціонування туристичних

підприємств демонструють нам сьогодні низку проблем,пов'язаних із якістю обслуговування, професіоналізмомобслуговуючого персоналу, невиконанням грошовихзобов'язань перед постачальниками послуг та передтуристами зокрема. В кінцевому результаті це відобра-жається на доходах підприємства, різниці між власнимі позиковим капіталом, рентабельності діяльності в ціло-му та призводить до банкрутства. Задля уникнення про-цесу банкрутства, необхідно дослідити, які факторипровокують проведення реструктуризаційних змін таоцінити їх вплив на основний показник діяльностіпідприємства — доход від надання туристичних послуг.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬАналіз наукових праць таких вчених: І. Бурнашов [2],

Л. Дядечко [3], O. Кальченко [4], Г. Михайліченко [6],Т. Ткаченко [7], В.М. Шаповал, Т.В. Герасименко [9],С. Цьохла [8] та інші ілюструє постійне вивчення питаньрозвитку підприємств туристичної сфери та факторіввпливу на їх діяльність. Проте з розвитком економіки,конкуренції та зміни попиту фактори впливу на діяль-ність туристичних підприємств час від часу змінюютьсяі потребують постійного дослідження.

МЕТА СТАТТІМетою статті є визначення фак-

торів, які є передумовами здійсненняреструктуризаційних заходів, та оцінкаїх впливу на діяльність туристичнихпідприємств через кореляційно-регре-сійний аналіз.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИМетодологічною базою досліджен-

ня стали сукупність таких наукових ме-тодів: узагальнення, порівняльного ана-лізу, аналізу та синтезу, які в поєднаннідали змогу проаналізувати діяльністьтуристичних операторів та агентств,

method of economic and mathematical modeling, namely correlation-regression analysis,determined the effective and factor values. The effective value was income from the provision oftourist services, and the factor values were determined the number of served tourists served, theamount of operating expenses and the average number of full-time employees. It was establishedthe specific influence of each factor on the activity of the enterprises and the nature of the relationshipbetween the effective and factor values and it was measured the close relationship between them. Itis determined that the most influential factors in the formation of the volume of income are the numberof served tourists and the average number of employees. Economic and mathematical models areconstructed, which are characterized by high level of statistical reliability. Therefore, these modelsare of practical importance for tourism businesses to address pressing issues in the developmentand forecasting of their activities.

Ключові слова: туристичні оператори, туристичні агентства, фактори, кореляційно-регресійнийаналіз, економіко-математичні моделі.

Key words: tourist operators, travel agencies, factors, correlation-regression analysis, economic-mathematicalmodels.

дослідити фактори та оцінити їх вплив на діяльністьпідприємств. Інформаційною базою дослідження сталипраці вітчизняних вчених, статистичні матеріали та сай-ти туристичних підприємств.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬАналіз вітчизняного ринку туристичних послуг

(рис. 1) свідчить про сприятливу ситуацію для веденнятуристичного бізнесу у 2011—2013 роках: у 2013 р. упорівнянні з 2011 р. відкрилось 68 туроператорів, темпросту становив 7.8 %, туристичних агентств-юридичнихосіб — 328 (+22.3 %), а турагентств-фізичних осіб —449 (+22 %). Складність та нестабільність економічно-го та політичного становища країни, анексія Криму,воєнні дії на сході України з 2014 р. і дотепер негативновпливають на ділову активність. У 2018 р. у порівнянні з2013 р. кількість туроператорів скоротилась на 44 %,туристичних агентств-юридичних осіб — на 31 %, тури-стичних агентств-фізичних осіб — на 10.7 %. За відсут-ності інформації через анексію Криму та воєнні дії насході з 2014—2018 рр. не враховано діяльність турис-тичних підприємств на непідконтрольних Україні тери-торіях [5, c. 72—73]. Це і стало підгрунтям вивченняпричин скорочення підприємств туристичної діяльності.

0

500

1000

1500

2000

2500

3000

2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018

Туристичні оператори

Туристичні агенства юридичні особи

Туристичні агенства фізичні особи

Рис. 1. Динаміка кількості туристичних підприємств

за 2011—2018 рр.

Джерело: побудовано автором на основі [11; 12].

61


Експерти Державної служби статистики провелиопитування керівників підприємств туристичної сферищодо оцінки впливу факторів, які стримують їхдіяльність за такими критеріями: недостатній попит; не-стача робочої сили; нестача площ, устаткування; фінан-сові обмеження; інші фактори; нічого не стримує, оці-нюючи кожний у 100 балів. Дослідження показує, що

найвпливовішими гальмів-ними факторами виявили-ся: недостатній попит, фі-нансові обмеження та не-стача робочої сили (рис. 2).

Збільшення споживчо-го попиту значною міроюзалежить від наявностіweb-сайтів туристичнихпідприємств. Дослідженняїх електронного простору вмережі Інтернет показуєрізнобарвність сайтів та їхбагатофункціональність,що впливає на ефектив-ність діяльності загалом.

Моніторинг web-ре-сурсів туристичних опера-торів свідчить про те, щовища ланка управління до-сить велику увагу приділяє

розвитку діяльності у мережі Інтернет (рис. 3):— 100% підприємств із 64 проаналізованих (Київ

(45), Львів (6), Одеса (5), Тернопіль (1), Дніпро (3),Харків (3), Черкаси (1)) мають власні сайти;

— 90,6 % досліджуваних підприємств розміщуютьактуальну інформацію на власних сайтах, що засвідчуєфакт активної діяльності і дотепер, а також створюєть-ся позитивне враження у відвідувача сайту та підви-щується рівень довіри до підприємства;

— 16 підприємств (25%) надають можливість зали-шити та оприлюднити відгуки туристів. Ця складова маєдва завдання: по-перше, відвідувач, який вперше зай-шов на сторінку підприємства, або ж при вибору новоготуристичного напрямку, може оцінити як роботу менед-жерів по туризму, так і позитивні та негативні моментипри подорожі; по-друге, керівництво має змогу вчасновизначити внутрішні критичні точки роботи підприєм-ства, які можуть бути пов'язані як із якістю обслугову-вання менеджерів по туризму, так і з перевагами чи не-доліками нового розробленого туристичного напрям-ку, і, відповідно, вчасно внести корективи задля уник-нення конфліктних ситуацій й надалі;

— 10 операторів (15,6% досліджуваних під-приємств) станом на січень 2020 року розмістили інфор-

мацію про партнерів — туристичних агентств,оскільки за новими Ліцензійними умовами,прийнятими 22 травня 2019 року, кожному ту-ристичному оператору необхідно розміститиінформацію у довільній формі про своїх парт-нерів із зазначенням повної назви підприєм-ства, строку дії агентського договору та рекв-ізитів установи, що надала гарантію банку, абоіншої кредитної установи [1];

— 9 підприємств (14%) надають мож-ливість туристу особисто переглянути статусзаявки за номером заявки чи закордонногопаспорту, інші туроператори надають такуможливість зробити агентству через авториза-цію в особистий кабінет.

Найпопулярнішими соціальними мережа-ми серед досліджуваних туристичних опера-

43

50

0

0

7

0

0

0

0

0

21

36

29

36

14

14

21

21

57

57

29

29

21

21

0 10 20 30 40 50 60

І квартал

ІІ квартал

ІІІ квартал

ІV квартал

нічого не стримує

інші фактори

фінансові обмеження

нестача площ, устаткування

нестача робочої сили

недостатній попит

Рис. 2. Результати опитування оцінки впливу факторів на діяльність

туристичних підприємств за 2018 рік

Джерело: побудовано автором на основі [10].

58

36

9 1016

0

10

20

30

40

50

60

актуальністьінформації

зворотнійзв'язок

можливістьперегляду

статусузаявки

маютьреєстр ТА-партнерів

маютьвідгутитуристів

Рис. 3. Моніторинг функціоналу web-сайтів

деяких туристичних операторів України

57

40

24

19 1713 13

2 2 2 2 20

10

20

30

40

50

60

Fac

eboo

k

Inst

agra

m

Tw

itte

r

You

tube

Tel

egra

m

Goo

gle+

Vib

er

Skyp

e

Lin

kedI

n

Одн

окла

сни

ки

Flic

kr

Wha

tsA

pp

Рис. 4. Моніторинг розміщення сторінок туристичних

операторів у соціальних мережах



торів є Facebook (89%), Instagram (62.5%) та Twitter(37.5%). Youtube (29.7%), Telegram (26.6%), Google+(20.3%) та Viber (20.3%) набирають обертів у користу-ванні як при обслуговуванні туристів, так і при розпов-сюдженні інформації про нові пропозиції, акції, ново-введення підприємства. Менш популярними виявилисьSkype, LinkedIn, Flickr та WhatsApp (рис. 4).

Сьогодні уявити діяльність будь-якого підприємствабез власного сайту неможливо. Але дослідження web-сайтів туристичних агентств показує протилежне (рис. 5),а саме із 101 досліджуваного підприємства:

— 81 туристичний агент має робочий сайт;— 16 підприємств не мають власного сайту. Лока-

ція цих агентств зосереджена в Харкові, Одесі, Криво-му Розі, Черкасах, Маріуполі, Кременчуці, ОлександріїКам'янському, Чорноморську, Дніпрі та Хмельницькому;

— туристичне агенство "Глобус-Сервис" (Дрогобич)— власного сайту немає, але при обслуговуванні ту-ристів використовує сайт http://www.hottour.com.ua/;

— з технічних причин не працює сайт ТА "Гала-тур", ТОВ"Міко-тревел" (Дніпро) і ТА "Веста М" (Кропивницький).

Актуальність розміщеної інформації слугує факто-ром відображення ефективної та про-дуктивної діяльності підприємства,впливає на рівень довіри відвідувачасайту та створення образу підприєм-ства. Моніторинг інформації, яку роз-містили 81 агентство на своїх діючихсайтах, показує, що у 17 із них, вонабезкорисна, тобто неактуальна. Цестосується таких модулів, як новини,інформації по турах (дати заїзду), атакож не активність вкладок "Пропідприємство" та технічна несправ-ність пошукової системи.

На створення позитивного / не-гативного образу підприємства у по-тенційного споживача туристичнихпослуг та збільшення вірогідності по-купки впливають відгуки туристів,

швидкий доступ до зворотного зв'язку та можливістьзалишити заявку. Аналіз сайтів туристичних агентствпоказує, що 23 підприємства мають встановлений мо-дуль "Відгуки", 44 — мають зворотній зв'язок, 63 —надають можливість потенційному туристу залишитизаявку.

Дослідження наявності простору туристичнихагентств у соціальних медіа (рис. 6) показує, що най-більша кількість підприємств зосереджена у Facebook— 74 підприємства, що складає 73.2% від загальноїкількості досліджуваних агентств, Instagram — 35 під-приємств (34.6%) та Twitter — 12 підприємств (11.9%).

Отже, аналіз наявності та функціональності web-сайтів туристичних агентств показує, що 15.8% під-приємств не мають власних сайтів, а в 16.8% — акту-альність сайту втрачена. Причиною такої поведінкипідприємств є: напрацьована, достатня та постійна базаклієнтів, немає в альтернативі стратегічного розвиткупідприємства (збільшення кількості обслугованих ту-ристів, завоювання більшої ринкової частки в туристич-ному бізнесі), налагоджена система співпраці з туропе-ратором.

81

16

1 3

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

кількість підприємств,які мають власний

робочий сайт

кількість підприємств,які не мають сайту

кількість підприємств,які користуються сайтом

туроператора

кількість підприємств,сайти яких не працюють

із технічних причин

Рис. 5. Дослідження наявності та функціоналу сайтів туристичних агентств України,

кількість підприємств

74

35

12

9

7

6

6

4

2

0 10 20 30 40 50 60 70 80

Facebook

Instagram

Twitter

Telegram

Google+

Youtube

Skype

Viber

LinkedIn

Рис. 6. Моніторинг розміщення сторінок туристичних

агентств у соціальних мережах, кількість підприємств

63


На основі даних звітів "Про туристичну діяльність"за 2014—2018 роки по основним показникам діяль-ності на прикладі 6 туроператорів за допомогою мето-ду економіко-математичного моделювання, а саме ко-реляційно-регресійного аналізу, встановимо конкрет-ний вплив кожного фактору на діяльність підприємств,а також характер зв'язку між результативною та фак-торними ознаками та виміряємо тісноту зв'язку міжними.

Результативною ознакою діяльності туро-ператорів ми виділили дохід від надання ту-ристичних послуг, оскільки саме цей показникхарактеризує якість роботи підприємства тайого діяльність загалом, а в якості факторнихознак — кількість обслугованих туристів (х

1),

обсяг операційних витрат (х2) та середньооб-

лікова кількість штатних працівників (х3)

(табл. 1).Розрахунок коефіцієнту кореляції туристич-

них підприємств (табл. 2) дає змогу оцінити на-прям зв'язку між доходом від надання туристич-них послуг (у) та факторними ознаками (кількістьобслугованих туристів (х

1), обсяг операційних

витрат (х2), середньооблікова кількість штатних

працівників (х3)). Дослідження показує сильний

прямий зв'язок між факторною ознакою х1 та у

у всіх досліджених підприємствах. Факторна оз-нака х

2 має прямий сильний зв'язок із доходом у

таких підприємствах: ТОВ "Анімар Україна",ПП "Любосвіт", ТОВ "Adria Hit", ТОВ "Арістея",ТОВ "Дрім Тревел". Проте у ТОВ "MouzenidisTravel" факторна ознака х

2 має зворотній зв'я-

зок: при збільшенні обсягу операційних витрат —обсяг доходу туроператора буде зменшуватись.Дослідження зв'язку факторної ознаки х

3 та у по-

казує сильний прямий зв'язок у ТОВ "Анімар Ук-раїна", ПП "Любосвіт", ТОВ "Adria Hit" та ТОВ "ДрімТревел"; незначний прямий зв'язок у ТОВ "Арі-стея", а також зворотній зв'язок у ТОВ "Mou-zenidis Travel".

Для аналізу кількісних зв'язків між залеж-ною змінною У та факторами х

1, х

2, х

3, що на

неї впливають за допомогою регресійного ана-лізу побудуємо економіко-математичну модельзалежності доходу від надання туристичних по-слуг операторів від кількості реалізованих пу-тівок, їх вартості та операційних витрат під-

приємств.Оскільки існує набір з трьох факторів, то

нашим завданням є визначення параметріврівняння множинної регресії виду:

у = + + + (1),де у — залежна змінна;а

і — параметри моделі;

хі — незалежні змінні.

За допомогою MS Excel побудуємо фак-торні моделі, що відображають залежністьдоходу від надання туристичних послуг опе-раторів від кількості обслугованих туристів,операційних витрат та середньообліковоїкількості працівників підприємств.

У результаті побудови економіко-математичнихмоделей (табл. 3) формування доходу туристичнихпідприємств під впливом трьох факторів, можемо зро-бити висновок, що найбільший вплив на формуваннядоходу туристичних підприємств має середньообліко-ва кількість штатних працівників. Однак для підприєм-ства ТОВ "Mouzenidis Travel" збільшення середньооб-лікової кількості штатних працівників призведе дозначного скорочення обсягів доходу від надання ту-ристичних послуг.

Значення парного коефіцієнту кореляції між у та № Туристичне підприємство

1. ТОВ «Анімар Україна» 0.771505 0.579454 0.716661

2. ТОВ «Mouzenidis Travel» 0.526088 -0.36296 -0.81652

3. ПП «Любосвіт» 0.986399 0.933665 0.992815

4. ТОВ «Adria Hit» 0.981679 0.948419 0.866291

5. ТОВ «Арістея» 0.99719 0.739559 0.107422

6. ТОВ «Дрім Тревел» 0.99633 0.984807 0.856143

Таблиця 2. Зведені дані кореляційної матриці

факторних величин на обсяг доходу туристичних

підприємств

Джерело: власні розрахунки автора на основі таблиці 1.

Таблиця 1. Вихідні дані для кореляційно-

регресійного аналізу впливу факторних величин

на обсяг доходу туристичних підприємств

Джерело: побудовано автором на основі джерел [13—18].

Показник / Рік 2014 рік 2015 рік 2016 рік 2017 рік 2018 рік ТОВ «Анімар Україна»

, тис .грн 1 384.4 2 366.1 6 384.4 6 366.1 4 543.2

, осіб 180 230 319 530 229

, тис. грн 597.9 938.7 5517 1008.7 893.3

, осіб 2 4 5 7 8

ТОВ «Mouzenidis Travel»

, тис. грн 675 000 720 000 1 080 000 653 321 875 620

, осіб 45 000 48 000 54 000 32 000 35 000

, тис. грн 25 000 18 000 22 000 53 220 35 300

, осіб 89 85 80 87 78

ПП «Любосвіт»

, тис. грн 15 000 19 500 40 000 78 900 98 200

, осіб 1 000 1 300 2 000 3 900 4 000

, тис. грн 2 000 1 500 3 000 4 600 4 200

, осіб 4 4 5 6 7

ТОВ «Adria Hit»

, тис. грн 31 500 37 500 60 000 68 590 93 500

, осіб 2 100 2 500 3 000 3 400 3 800

, тис. грн 1 500 1 000 2 000 3 500 5 670

, осіб 5 5 6 6 6

ТОВ «Арістея»

, тис. грн 18 000 15 000 44 000 44 200 68 900

, осіб 1 200 1 000 2 200 2 200 3 000

, тис. грн 1 000 2 000 1 200 2 200 3 900

, осіб 5 8 7 6 7

ТОВ «Дрім Тревел»

, тис. грн 9 000 12 000 18 000 20 450 45 800

, осіб 600 800 900 1 000 1 900

, тис. грн 500 800 900 2 050 5 200

, осіб 5 5 7 7 8



Коефіцієнт множинної регресії R пока-зує дуже щільний зв'язок між результатив-ною та факторними величинами на всіх про-аналізованих підприємствах. Коефіцієнтдетермінації R 2 показує високий ступінь за-лежності доходу досліджених підприємстввід кількості обслугованих туристів, обся-гу операційних витрат та кількості праців-ників. Для перевірки адекватності матема-тичних моделей використовують критерійФішера. Для всіх досліджуваних моделейзначення F-критерію є більшим ніж таблич-не і є підтвердженням адекватності наведенихекономіко-математичних моделей (табл. 4).

Для кількісної оцінки рівня значимості впли-ву кожного фактору на результативну ознаку,розрахуємо коефіцієнти еластичності, які пока-зують на скільки відсотків зміниться результа-тивна ознака, якщо значення однієї з факторнихознак зміниться на 1%, а значення інших факторівзалишаться без змін. Коефіцієнт еластичностірозраховується за формулою:

= * ( / ) (2),

Значення коефіцієнту

еластичності № Туристичне

підприємство

1. ТОВ «Анімар

Україна» 0.53 0.23 0.57

2. ТОВ «Mouzenidis Travel»

1.07 0.31 -3.26

3. ПП «Любосвіт» 0.68 -0.2 1.7

4. ТОВ «Adria Hit» 0.94 0.25 0.59

5. ТОВ «Арістея» 1.28 0.09 0.05

6. ТОВ «Дрім Тревел» 1.05 0.11 0.4

Джерело: власні розрахунки автора на основі таблиці 1.Розрахунок коефіцієнту еластичності розкриває

відсоткову зміну обсягу доходу кожного туристичногопідприємства:

1) у ТОВ "Анімар Україна" — найбільший вплив наобсяг доходу має середньооблікова кількість штатнихпрацівників та кількість обслугованих туристів:збільшення кількості працівників на 1% призведе дозростання обсягу доходу на 0.57%, а збільшеннякількості обслугованих туристів на 1% призведе до зро-стання обсягу доходу на 0.53%;

2) у ТОВ "Mouzenidis Travel" — найбільший впливна обсяг доходу має кількість обслугованих туристів:збільшення їх кількості на 1% призведе до зростанняобсягу доходу на 1.07 %, проте збільшення середньо-облікової кількості штатних працівників призведе доскорочення обсягу доходу на 3.26%;

3) у ПП "Любосвіт" — найбільший вплив на обсягдоходу має середньооблікова кількість штатних пра-цівників та кількість обслугованих туристів: збільшенняїх кількості на 1% призведе до зростання обсягу дохо-ду на 1.7% та 0.68% відповідно, проте зростання обся-гу операційних витрат призведе до скорочення обсягудоходу на 0.2%;

4) у ТОВ "Adria Hit" — найбільший вплив на обсягдоходу має кількість обслугованих туристів та серед-ньооблікова кількість штатних працівників: збільшення

їх кількості на 1% призведе до зростання обсягу дохо-ду на 0.94% та 0.59%, а зростання обсягу операційнихвитрат на 1% призведе до зростання обсягу доходу на0.25%;

5) у ТОВ "Арістея" — найбільший вплив на обсягдоходу має кількість обслугованих туристів: збільшен-ня їх кількості на 1% призведе до зростання обсягу до-ходу на 1.28%, а зміна обсягу операційних витрат та се-редньооблікової кількості штатних працівників на 1%призведе до незначного зростання обсягу доходу на0.09% та 0.05% відповідно;

6) у ТОВ "Дрім Тревел" — найбільший вплив на обсягдоходу має кількість обслугованих туристів: збільшення їхкількості на 1% призведе до зростання обсягу доходу на1.05%, а зміна обсягу операційних витрат та середньооб-лікової кількості штатних працівників на 1% призведе дозростання обсягу доходу на 0.11% та 0.4% відповідно.

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Отже, в результаті дослідження діяльності туристич-них підприємств передумовами реструктуризації вияв-лено: недостатній попит, фінансові обмеження, неста-ча робочої сили, відсутність web-сайту у 15,8% дослід-жуваних турагентств, неповна функціональність сайтів.Визначено вплив кількості обслугованих туристів, об-сягу операційних витрат та середньооблікової кількостіштатних працівників на обсяг доходу від надання тури-стичних послуг. Проведене дослідження на основі ко-реляційно-регресійного аналізу спрямоване на побудо-ву економіко-математичних моделей, які характеризу-ються високим рівнем статистичної достовірності. Томуці моделі мають практичне значення для підприємствтуристичного бізнесу щодо вирішення гострих питань урозвитку та прогнозуванні їхньої діяльності. Перспек-

№ Туристичне

підприємство Вигляд економіко-математичної моделі

1. ТОВ «Анімар Україна» у = -1410.9 + 7.5 + 0.56 + 457.7

2. ТОВ «Mouzenidis Travel» у = 2307959.1 + 20.01 + 8.14 - 31185.45

3. ПП «Любосвіт» у = -59032.69 + 13.99 - 3.29 + 16405.39

4. ТОВ «Adria Hit» у = -45441.94 + 18.51 + 5.26 + 6157.18

5. ТОВ «Арістея» у = -15968.07 + 25.29 + 1.65 + 308.14

6. ТОВ «Дрім Тревел» у = -11894.36 + 21.27 + 1.23 + 1327.89

Таблиця 3. Економіко-математичні моделі впливу

факторів на дохід туристичних підприємств


Показники регресійної статистики

Показники дисперсії

№ Туристичне

підприємство коефіцієнт множинної

регресії

коефіцієнт детермінації

F

Значущість F

1. ТОВ «Анімар Україна» 0.99669 0.99339 50.113 0.103

2. ТОВ «Mouzenidis Travel» 0.9847 0.96964 10.64 0.2207

3. ПП «Любосвіт» 0.99978 0.99956 750.28 0.0268

4. ТОВ «Adria Hit» 0.99433 0.98870 29.17 0.1351

5. ТОВ «Арістея» 0.99967 0.99934 504.0 0.0327

6. ТОВ «Дрім Тревел» 0.99878 0.99756 136.59 0.0628

Таблиця 4. Регресійний аналіз факторних величин

туристичних підприємств


65


тивою подальших досліджень є моніторинг реструкту-ризаційних змін туристичних підприємств та оцінкаефективності від їх проведення.

Література:1. Про внесення змін до Ліцензійних умов провад-

ження туроператорської діяльності. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/420-2019-%D0%BF

2. Бурнашов І. Проблеми та перспективи розвиткутуризму в Україні на сучасному етапі. URL: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/18385-3;jsessionid=CBACCE6697D400A116E060E

3. Дядечко Л. П. Економіка туристичного бізнесу /Л.П. Дядечко. — К.: Центр учбової літератури, 2007. —224 с.

4. Кальченко О.М. Оцінка впливу факторів розвит-ку підприємств туристичної сфери // Науковий вісникЧернігівського державного інституту економіки і управ-ління. Серія 1: Економіка. — 2013. — Вип. 3. — С. 94—101.

5. Мельниченко С. Туристичні підприємства: викли-ки реальності / С.В. Мельниченко, Н.Л. Зікій // ВісникКНТЕУ. 2019. № 3 (125). С. 70—84.

6. Михайліченко Г.І. Інноваційний розвиток туриз-му: моногр. / Г.І. Михайліченко. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2012. — 608 с.

7. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія,методологія, реалії бізнесу: моногр. / Т.І. Ткаченко. К.:Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009. — 537 с.

8. Цьохла С.Ю. Ученые записки Таврического на-ционального университета им. В.И. Вернадского. Се-рия "Экономика и управление". — 2009. — Т. 22 (61),№ 2. — С. 373—380.

9. Шаповал В., Герасименко Т. Фактори та принци-пи підвищення ефективності діяльності підприємств ту-ристичного комплексу. URL: http://ev.nmu.org.ua/docs/2016/3/EV20163_079-086.pdf

10. Офіційний сайт Державна служба статистикиУкраїни URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2018/fin/opd_ek/posl/posl_15_18.xlsx

11. Офіційний сайт Державна служба статистикиУкраїни. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publtur_u.htm

12.Офіційний сайт Державна служба статистикиУкраїни. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/Arhiv_u/15/Arch_td_bl.htm

13. Офіційний сайт ТОВ "Анімар Україна". URL:http://www.animar.com.ua/

14. Офіційний сайт ТОВ "Mouzenidis Travel". URL:https://www.mouzenidis.com/uk-ua/

15. Офіційний сайт ПП "Любосвіт". URL: https://lyubosvit.com.ua/

16. Офіційний сайт ТОВ "Adria Hit". URL: http://www.adriahit.com/

17. Офіційний сайт ТОВ "Арістея". URL: https://aristeya.com.ua/

18. Офіційний сайт ТОВ "Дрім Тревел". URL: https://dreamtravel.ua/

References:1. Cabinet of Ministers of Ukraine (2019), "On amend-

ments to the License conditions for conducting touroperator activity", available at: https://zakon.ra-

da.gov.ua/laws/show/420-2019-%D0%BF (Accessed10 February 2020).

2. Burnashov, I. (2013), "Problems and prospects oftourism development in Ukraine at the present stage",available at: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/183853;jsessionid=CBACCE66-97D400A116E060E (Accessed 20 January 2020).

3. Diadechko, L.P. (2007), Ekonomika turystychnohobiznesu [Economy of tourism business], Tsentr uchbovoiliteratury, Kyiv, Ukraine

4. Kal'chenko, O.M. (2013), "Assessment of factor-sinfluence for development enterprises of tourist sphere",Naukovyj visnyk Chernihivs'koho derzhavnoho instytutuekonomiky i upravlinnia, Seriia 1: Ekonomika, vol. 3,pp. 94—101.

5. Mel'nychenko, S.V. and Zikii, N.L. (2019), " Tourismenterprises of Ukraine: challenges of reality", VisnykKNTEU, vol. 3 (125), pp. 70—84

6. Mykhajlichenko, H.I. (2012), Innovatsijnyj rozvytokturyzmu: monohr. [Innovative tourism development:monograph], Kyiv. nats. torh.-ekon. un-t, Kyiv, Ukraine.

7. Tkachenko, T. I. (2009), Stalyj rozvytok turyzmu:teoriia, metodolohiia, realii biznesu: monohr. [ Sustainabletourism development: theory, methodology, businessrealities: monograph], Kyiv. nats. torh.-ekon. un-t, Kyiv,Ukraine.

8. Ts'okhla, S.Yu. (2009), Uchenye zapysky Tavry-cheskoho natsyonal'noho unyversyteta ym. V.Y.Vernadskoho. Seryia "Ekonomyka y upravlenye". vol. 22(61), no. 2 pp. 373—380

9. Shapoval, V. and Herasymenko T. (2016), "Factorsand principles of increasing efficiency of tourism complexcompanies", Ekonomichnyj visnyk, [Online], vol. 3,available at: http://ev.nmu.org.ua/docs/2016/3/EV20163_079-086.pdf (Accessed 20 February 2020).

10. State Statistics Service of Ukraine (2018),"Expectations of service companies on prospects ofdevelopment of their business activity", available at: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2018/fin/opd_ek/posl/posl_15_18.xlsx (Accessed 20 January2020).

11. State Statistics Service of Ukraine (2017), "Tou-rism", available at: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publtur_u.htm (Accessed 20 January2020).

12. State Statistics Service of Ukraine (2017), "Statis-tical Bulletin "Tourism in Ukraine", available at: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/Arhiv_u/15/Arch_td_bl.htm (Accessed 20 January 2020).

13. Animar Ukraina (2020), available at: http://www.animar.com.ua/ (Accessed 25 February 2020).

14. Mouzenidis Travel (2020), available at: https://www.mouzenidis.com/uk-ua/ (Accessed 25 February 2020).

15. Liubosvit (2020), available at: https://lyubo-svit.com.ua/ (Accessed 25 February 2020).

16. Adria Hit (2020), available at: http://www.ad-riahit.com/ (Accessed 25 February 2020).

17. Aristeia (2020), available at: https://aris-teya.com.ua/ (Accessed 25 February 2020).

18. Drim Trevel (2020), available at: https://dreamtravel.ua/ (Accessed 25 February 2020).Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.



УДК 303.71:[316.77:004.77](477)

О. О. Туманов,здобувач кафедри статистики, обліку та аудиту,Харківський Національний університет імені В. Н. КаразінаORCID ID: 0000-0003-0674-0037

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИСТАТИСТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНИХМЕДІА В УКРАЇНІ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.66

O. Tumanov,applicant at the Department of Statistics, Accounting and Auditing, V. N. Karazіn Kharkiv National University

MODELING OF A SYSTEM OF STATISTICAL INDICATORS FOR SOCIAL MEDIA RESEARCH IN UKRAINE

В останні роки спостерігається швидкий розвиток та поширення напрямів використання "со-ціальних медіа". Платформи соціальних медіа зараз використовуються як ключові місця длястворення мереж, спілкування і, що важливо, для роздумів над усіма аспектами повсякденно-го життя. Інформаційний простір Інтернету містить величезну кількість природних даних на будь-які теми: від поведінки споживачів, ставлення до екологічної політики, до політичних поглядівта уподобань. Це надає дослідникам величезну можливість збирати дані, які в іншому випадкупотребували би багато часу та ресурсів.

У статті розглядаються підходи до формування статистичних показників, збору даних у со-ціальних медіа та їх подальшого аналізу. Представлено систему основних статистичних показ-ників за трьома найбільшими групами соціальних мереж: форумами, соціальними мережамита мультимедійними сервісами. Розглянуто підходи до аналізу статистичних даних, які пред-ставлено у соціальних мережах та наведено їх приклади. Розглянуто проблеми достовірностіта надійності даних. Автор порушує питання систематизації дослідження соціальних медіа таїх використання.

In recent years, there has been an increase not only in conversations about "social media", butalso in the use of systems and sites that are relevant to this field. The high speed development ofthese resources of communication and the reach of the audience leaves no chance of ignoring itfrom the scientists side and those who have not yet used them. Social media platforms are now usedas key places for creating not only professional connections, but also for ordinary communication.Importantly, they are also used to reflect on all aspects of everyday life. Therefore, such spaces onthe Internet contain a huge amount of diverse data on any topic: from consumer behavior, attitudestowards environmental policies and political views, to preferences in the direction of leisure or placesof work / study. This gives to researchers a great opportunity to collect data that, with any otherapproach, would require not only a huge amount of time and resources, but often could not becollected. A user can share a lot of information if he is not pressured by such factors as time, place oraudience. On social networks (as on other social media platforms), the user is in a relaxedatmosphere. This can happen on a walk or at home, during lunch or on vacation. A platform gives afeeling of freedom of expression and time of use. This freedom is captivates and addictives. A userwho is in the system interacts with its tools (messages, viewing photos and videos) is in a state that isvery difficult to trigger during regular polls, which directly affects the way of thinking.

The article considers the coverage of the population by social media, their diversity and map,approaches to the formation of statistical indicators, data collection and their subsequent analysis.

67


ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУ ЗАГАЛЬНОМУ ВИГЛЯДІ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОКІЗ ВАЖЛИВИМИ НАУКОВИМИ ЧИПРАКТИЧНИМИ ЗАВДАННЯМИ

Щороку на ринку з'являються нові інструменти со-ціальних медіа, тоді як існуючі продовжують розширю-вати спектр своїх послуг. Поява нових інструментів со-ціальних медіа обумовлює необхідність використаннянових статистичних показників, що здатні вимірюватиїх ефективність. Наприклад, під час введення на риноксоціального інструмента Space tag виникла потреба встворенні показника, який дозволив би вимірятикількість користувачів, що сфотографували одне й те жмісце, а також з'явилася необхідність у формуванні мет-рики, що дозволяє виміряти кількість коментарів, зали-шених користувачами [19].

Швидкий розвиток соціальних медіа зумовлює акту-альність пошуку ефективних показників для їх оцінки.Формування системи показників для аналізу соціальнихмедіа дозволить забезпечити науковий підхід до вивчен-ня використання даних соціальних медіа у статистичнихдослідженнях.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІПУБЛІКАЦІЙ, В ЯКИХ ЗАПОЧАТКОВАНОРОЗВ'ЯЗАННЯ ДАНОЇ ПРОБЛЕМИ,ВИДІЛЕННЯ НЕ ВИРІШЕНИХ РАНІШЕЧАСТИН ЗАГАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ

Питання систематизації даних соціальних медіа длявикористання їх у статистичних дослідженнях досить ак-туальне. Але вітчизняними дослідниками цьому питан-ню приділяється недостатньо уваги.

Методологічні підходи до його вирішен-ня викладені в роботі Лазебник Ю.О. "Ста-тистичне визначення сектора "контент таінформаційні медіа", в якій висвітлено ос-новні положення, що мають стати основоюстатистичного визначення сектора "контентта інформаційні медіа" на основі між-народних стандартів та класифікацій [6]. По-ширення соціальних медіа обумовлює зро-стання інтересу до їх вивчення. Питаннявпливу соціальних медіа на різні напрямкисоціально-економічної діяльності розгляда-ли такі вітчизняні дослідники: Лисак Н.Ю.[7], Малаховська Г.В. [7], Матвійчук Н.М. [8],Милашко О.Г. [9], Петропавловська С.Є. [7],

The use of key indicators for the three largest groups of social media is proposed: forums, socialnetworks and multimedia services. Various approaches to the analysis of statistical data that can becollected using these sources are considered and examples are given. Mentioned about key attributesthat may affect the accuracy and reliability of the data collected.

Ключові слова: статистичні показники, збір даних, соціальні медіа, аналіз, соціальні мережі.Key words: statistical indicators, data collection, social media, analysis, social networks.

Шепель М.С. [9], Шульська Н.М. [8]. Також питаннямиформування систем статистичних показників для ана-лізу різних напрямів соціально-економічних процесів вУкраїні займалися такі вітчизняні дослідники: Артем'єваІ.О. [1], Василевська-Смаглюк О.М. [2], Корепанов Г.С.[5], Чала Т.Г. [5], Черненко Д.І. [5].

Актуальність формування системи статистичнихпоказників для вивчення соціальних медіа зумовленатакож необхідністю забезпечення якості отриманихданих, оскільки обсяг даних, що містяться в соціальнихмедіа, має великий потенціал для соціально-економіч-них досліджень.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІМетою статті є формування системи статистичних

показників для дослідження соціальних медіа в Україні.


Соціальні медіа та сайти соціальних мереж є ваго-мою частиною щоденного розпорядку. За даними дос-лідження платформи Statista у 2018 році в середньомув світі людина проводить 136 хвилин в день онлайн [16].Це на 30% більше ніж у 2013 році. Люди прокидаютьсята відкривають свої аккаунти, щоб слідкувати за нови-нами, друзями, ділитися подіями із сімейного життя чистворювати контент. За даними Інституту маркетинго-вих досліджень (Marketing Science Institute — MSI) 46%користувачів соціальних мереж обговорюють новини та

Рис. 1. Соціальні медіа як частина ринку інформаційно-

комунікаційних технологій



половина учасників Facebook діляться но-винами із зовнішніх посилань [15]. У кори-стувачів соціальних медіа з'явилася мож-ливість впливу на соціально-економічнестановище, адже соціальні мережі в Інтер-неті стали платформою для вираження ду-мок (поширення контенту), а також вонирозглядаються як двостороння комунікац-ійна платформа [11].

Низка вчених визначає, що соціальнімедіа мають величезний обсяг інформації,який створюється спільно з учасниками задопомогою відкритої форми розмови тамасової співпраці, орієнтованої на взаємо-стосунки, є вільними та простими у викори-станні [10].

Соціальні медіа також визначаються як"онлайн-платформи, де користувачі спілку-ються в чаті, діляться відео та фотографія-ми, компанії роблять свої фан-сторінки табагато іншого" [12].

Соціальні медіа є частиною ринкуінформаційно-комунікаційних технологій(рис. 1).

Дослідження компанії PlusOne "Face-book в Україні" визначило, що серед 42,2 млннаселення України, 21,4 млн є користувача- Рис. 2. Карта соціальних медіа в Україні

Таблиця 1. Статистичні показники для оцінки ефективності соціальних медіа:

Веб-блоги/форуми

Назва показника Порядок розрахунку

Трафік веб-сайту (загальна кількість відвідувачів, які зайшли на сайт за і-й період часу)

∑∑ += нiпiвi BВТ , (1.1)

де

пiВ – кількість відвідувачів за і-й період часу, що

перейшли за прямими посиланнями (браузними вкладками, написання адреси сайту в адресний рядок);

нiВ – кількість відвідувачів за і-й період часу, що

перейшли за непрямими посиланнями (через пошукові системи, соціальні мережі, блоги, форуми, тощо)

Кількість унікальних відвідувачів, які зайшли на сайт за і-й період часу

∑= івi хУ , (1.2)

де

iх – кількість користувачів, які вперше відвідали сайт за

і-й період часу (перше відвідування визначається за допомогою IP-адреси, cookies , тощо)

Частка унікальних відвідувачів за і-й період часу

вiвiвi ТУКУ ÷= , (1.3) де

вiУ – кількість унікальних відвідувачів за і-й період часу;

вiТ – трафік веб-сайту за і-й період часу

Час, проведений на сайті впродовж і-го періоду часу

вхiвихiзi ЧЧЧ −= , (1.4) де

вхiЧ – час входу відвідувача на сайт впродовж і-го

періоду часу;

вихiЧ – час виходу відвідувача з сайту впродовж і-го

періоду часу

Середній час, проведений на сайті за і-й період

вiзii ТЧЧ ÷= , (1.5) де

зiЧ – загальний час, проведений на сайті за і-й період;

вiТ – загальна кількість користувачів, що зайшли на сайт

за і-й період

Кількість переглянутих сторінок за і-й період часу

∑= iп сС , (1.6)

де

iС – кількість переходів відвідувачем на сторінки сайту

за і-й період часу

69


ми інтернет мережі, а з них 13 млн користуються мере-жою Facebook [14]. Зростання користувачів соціальнихмедіа спостерігається і в інших мережах соціальних ме-діа, як-от: LinkedIn, Pinterest, Instagram та Twitter [13].

Львівське інтернет-видання "Варіанти"провело аналіз карти соціальних медіа в Ук-раїні на основі аналогічних дослідженьпольських вчених, які базувалися на класи-фікації соціальних медіа Кавацца [4].

На базі цього дослідження карта со-ціальних медіа в Україні представлена на ри-сунку 2.

Різноманітність соціальних медіа обу-мовлює необхідність формування статистич-них показників окремо для кожної групи.

Доцільно виділити три основні групи со-ціальних медіа:

— блоги та форуми,— соціальні мережі та— мультимедійні сервіси.Статистичні показники, що запропоно-

вані для дослідження соціальних медіа за їхтипами, представлено в таблицях 1, 2, 3.

Показники соціальних медіа слід визна-чати за певний проміжок часу. Так як ак-тивність користувачів соціальних медіа єдуже великою і обсяги інформації у нихзбільшуються щосекунди, то необхідно роз-раховувати показники за такі проміжки часу,як день чи місяць.

Способи збирання та форматування даних соціаль-них медіа визначаються характером процесів що до-сліджуються, та платформами, які використовуються яквихідний матеріал [18]. Однією суттєвою відмінністю у

Таблиця 3. Статистичні показники для оцінки ефективності соціальних медіа:

мультимедійні сервіси

Назва показника Порядок розрахунку Кількість переглядів за і-й період часу

∑= ii bW , (1.13) де

ib – загальна кількість переглядів відео-контенту за і-й

період часу

Кількість унікальних переглядів за і-й період часу

∑= iwi uU , (1.14) де

iu – кількість унікальних переглядів за і-й період часу

(унікальність може визначатися за допомогою IP-адреси чи cookies)

Сумарний час перегляду за і-й період часу

∑= ii eTw , (1.15) де

ie – кількість часу перегляду контенту користувачем за

і-й період часу Середній час перегляду за і-й період часу

iwii WTT ÷= , (1.16) де

wiT – сумарна кількість часу перегляду за і-й період

часу;

iW – кількість переглядів за і-й період часу

Кількість підписників за і-й період часу

∑= ii fQ , (1.17) де

if – кількість користувачів, що підписалися на канал за

і-й період часу Кількість посилань за і-й період часу

∑= ii wL , (1.18) де

iw – кількість посилань на канал контенту в інших

джерелах за і-й період часу Кількість коментарів за і-й період часу

∑= ii aC , (1.19) де

ia – кількість коментарів інших користувачів під

контентом на каналі за і-й період часу

Таблиця 2. Статистичні показники для оцінки

ефективності соціальних медіа: соціальні мережі

Назва показника Порядок розрахунку

Кількість підписників (фоловерів) за і-й період часу

∑= іi уФ , (1.7)

де

іу – кількість людей, що підписалися на перегляд

постів користувача за і-й період часу

Кількість підписок за і-й період часу

∑= іi хП , (1.8)

де

іх – кількість профілів, за новинами яких слідкує

користувач за обраний період

Кількість лайків за і-й період часу

∑= іi zЛ , (1.9)

де

іz – кількість вподобань іншими користувачами, постів

профілю за і-й період часу

Кількість коментарів за і-й період часу

∑= іi kK , (1.10)

де

іk – кількість коментарів інших користувачів під

постами на профілі за і-й період часу

Кількість постів за і-й період часу

∑= іоi рП , (1.11)

де

ір – кількість постів, які розмістив користувач на

своєму профілі за і-й період часу

Кількість переглядів профілю за і-й період часу

pii cПп = , (1.12)

де

pic – кількість переглядів профілю користувача іншими

користувачами за і-й період часу



зборі даних соціальних медіа є розробка автоматизо-ваних технологічних інструментів, які можуть збирати,очищати та аналізувати великі обсяги даних з високоюшвидкістю.

Один з варіантів збору даних у соціальних мере-жах — це придбання даних у авторизованого торго-вого посередника, наприклад, Gnip полегшує прид-бання індивідуальних наборів даних Twitter [17]. Уразі володіння аналітиками відповідними навичкамипрограмування ефективним способом збиранняскладних наборів даних є інтерфейси прикладногопрограмування (API). Зразки даних, у разі викорис-тання API часто доступні безкоштовно. Такі інтерфей-си надають набір протоколів та інструментів, що доз-воляють будувати програми та процеси. Хоча APIможе використовуватися в багатьох обставинах (на-приклад, карти Google мають API, який дозволяє про-грамістам вбудовувати карту Google на веб-сайт),однак, що стосується доступу до даних соціальних ме-діа, то API зазвичай надають посилання в реальномучасі на відповідні дані, які потім можна проаналізу-вати та / або візуалізувати.

Державна служба статистики України оприлюднюєінформацію про використання інформаційно-комуніка-ційних технологій (ІКТ) на підприємствах. Основні по-казники, які характеризують використання ІКТ напідприємствах представлені в таблиці 4.

Серед зазначених показників використання ІКТ напідприємствах є кількість підприємств, які використо-вували соціальні медіа. За даними Державної службистатистики України у 2018 р. використання соціальнихмедіа підприємствами України характеризується таки-ми даними [3]:

— соціальні мережі: 12321 одиниць;— блоги чи мікроблоги підприємства: 3437 одиниць;— вебсайти з мультимедійним вмістом: 6123 оди-

ниць;— засоби обміну знаннями: 5584 одиниць.

ВИСНОВКИФормування системи статистичних показників є

важливим етапом під час вивчення соціальних медіа.Особливість структури соціальних медіа зумовлюєрізноманітність показників у залежності від типу ме-діа.

У статі було сформовано та обгрунтовано доціль-ність використання статистичних показників для трьохгруп соціальних медіа, таких як: форуми, соціальні ме-режі та мультимедійні сервіси.

Література:1. Артем'єва І. Основні напрями побудови систе-

ми вимірювання цифрової економіки // Нові дже-рела та методи поширення даних у статистиці: мате-ріали XVІI Міжнародної науково-практичної конфе-ренції з нагоди дня працівників статистики. Націо-нальна академія статистики, обліку та аудиту. Київ,2019. С. 126—129.

2. Василевська-Смаглюк О. Статистичне вимірюван-ня цифрової економіки / Нові джерела та методи по-ширення даних у статистиці // Матеріали XVІI Міжна-родної науково-практичної конференції з нагоди дня

працівників статистики. Національна академія статисти-ки, обліку та аудиту. Київ, 2019. С. 138—140.

3. Використання інформаційно-комунікаційних тех-нологій на підприємствах // Державна служба статис-тики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ (датазвернення 10.01.2020).

4. Карта соціальних медіа в Україні // Львівськеінтернет-видання "Варіанти". 2014. URL: https://varianty.lviv.ua/23260-karta-sotsialnykh-media-ukrainy(дата звернення 09.01.2020).

5. Корепанов Г., Чала Т., Черненко Д. Система по-казників моніторингу досягнення цілей сталого розвит-ку аграрного сектора // БІЗНЕС ІНФОРМ. 2017. № 6.С. 130—138.

6. Лазебник Ю. Статистичне визначення сектора"контент та інформаційні медіа" // БІЗНЕС ІНФОРМ.2018. № 8. С. 13—19.

7. Лисак Н., Малаховська Г., Петропавловська С.Соціальні медіа як інструмент управління лояльністюспоживачів // Проблеми системного підходу в еко-номіці. 2018. Вип. № 1 (63). С. 166—173.

8. Матвійчук Н., Шульська Н. М. Соціальні мережі якефективне середовище викладацько-студентської кому-нікації в навчальному процесі. // Інформаційні техно-логії і засоби навчання. 2017. Т. 58, № 2. С. 155—164.

9. Милашко О., Шепель М. Статистичний аналіз ви-користання соціальних медіа на підприємствах // Ста-тистика — інструмент соціально-економічних дослід-жень: збірник наукових студентських праць. 2018. Вип.4. Частина IІ. С. 159—165.

10. Aksoy L., Donkers B., Kumar V., Tillmanns S.,Venkatesan R., Wiesel T. Undervalued or OvervaluedCustomers: Capturing Total Customer Engagement Value.// Journal of Service Research: JSR; Thousand Oaks 13,3. 2015. P. 297.

11. Blaschke S., Veh A. Strategies for the use of socialmedia in stakeholder conversations // Strategien fur den

№ з\п

Назва показника

1. Кількість підприємств, які використовували комп'ютери

2. Середня кількість працівників, які використовували комп'ютер

3. Кількість підприємств, які мали доступ до мережі Інтернет

4. Середня кількість працівників, які використовували комп'ютер із доступом до мережі Інтернет

5. Кількість підприємств, які мали фахівців у сфері ІКТ

6. Кількість підприємств, що мали вебсайт, який функціонував у мережі Інтернет

7. Кількість підприємств, які використовували соціальні медіа

8. Кількість підприємств, що купували послуги хмарних обчислень упродовж року

9. Кількість підприємств, що проводили аналіз «великих даних»

10. Кількість підприємств, що здійснювали 3D-друк

11. Кількість підприємств, які надавали рахунки-фактури в електронному вигляді/на паперових носіях

12. Кількість підприємств, що отримували замовлення через мережу Інтернет на продаж товарів або послуг (за винятком замовлень, отриманих електронною поштою), одиниць

Таблиця 4. Показники використання ІКТ

на підприємствах в Україні

Джерело: узагальнено автором за даними Державної служ-би статистики України [3].

71


Einsatz sozialer Medien in Stakeholderkonversationen. 75,6. 2015. pp. 401—412.

12. Christodoulides G., Dabrowski D., Schivinski B."Measuring Consumers' Engagement With Brand-RelatedSocial-Media Content" // Journal of Advertising Research56, 1. 2016. pp. 64—80.

13. Duggan M. Mobile messaging and social media2015: The demographic of social media users. // PewResearch Center. URL: http://www.pewinternet.org/2015/08/19/mobilemessaging-and-social-media-2015/(дата звернення 12.01.2020).

14. Facebook в Україні. // PlusOne. 2019. P. 13. URL:https://plusone.com.ua/fb/ (дата звернення14.01.2020).

15. Friends or Foes: Social Influence, Online SocialNetworks, and News Consumption // Marketing ScienceInstitute. 2019. URL: https://www.msi.org/topics/(дата звернення 10.01.2020).

16. Global time spent on social media daily 2018.Statista. URL: https://www.statista.com/statistics/433871/daily-social-media-usage-worldwide/ (дата звер-нення 11.01.2020).

17. Gnip APIs. URL: https://support.gnip.com/apis/ (дата звернення 09.01.2020).

18. Gosling S., Graham L., Wilson R. A Review ofFacebook Research in the Social Sciences // Perspectiveson Psychological Science, 2012. pp. 203—220.

19. Space Tag app allows users to leave eternal tags// NoCamels. URL: http://nocamels.com/2015/01/space-tag-app-social-network-shopcloud/ (дата звернен-ня 12.01.2020).

References:1. Artem'ieva, I. (2019), "The basic directions of

construction of the system of measurement of digitaleconomy", Novi dzherela ta metody poshyrennia danykh ustatystytsi [Proceedings of the ХVII International scientificand practical conference on the occasion of the Day ofStatistics], New Sources and Methods of Data Disse-mination in Statistics: proceedings of the ХVII Internationalscientific and practical conference on the occasion of theDay of Statistics. National Academy of Statistics,Accounting and Audit, Kyiv, Ukraine, pp. 126—129.

2. Vasylevs'ka-Smahliuk, O. (2019), "Statistical mea-surement of the digital economy" Novi dzherela ta metodyposhyrennia danykh u statystytsi [Proceedings of the ХVIIInternational scientific and practical conference on theoccasion of the Day of Statistics], New Sources andMethods of Data Dissemination in Statistics: proceedingsof the ХVII International scientific and practical conferenceon the occasion of the Day of Statistics. National Academyof Statistics, Accounting and Audit, Kyiv, Ukraine,pp. 138—140.

3. The official site of State Statistics Service ofUkraine (2018), "Vykorystannia informatsijno-komu-nikatsijnykh tekhnolohij na pidpryiemstvakh", available at:http://www.ukrstat.gov.ua/ (Accessed 10 January2020).

4. L'vivs'ke internet-vydannia "Varianty" (2014), "Kartasotsial'nykh media v Ukraini", // available at: https://varianty.lviv.ua/23260-karta-sotsialnykh-media-ukrainy(Accessed 9 January 2020).

5. Korepanov, G. Chala, T. Chernenko, D. (2017), "TheSystem of Indicators for Monitoring the Achievement ofthe Goals of Sustainable Development in the AgrarianSector", Business Inform, vol. 6, pp. 130—138.

6. Lazebnyk, Iu. (2018), "The Statistical Definition ofthe "Sector of Content and Information Media"", BusinessInform, vol. 8, pp. 13—19.

7. Lysak, N. Malahovska, G. and Petropavlovskaya, S.(2018), "Social media as a tool for managing consumerloyalty", Problemy systemnoho pidkhodu v ekonomitsi,vol. 1 (63), pp. 166—173.

8. Matviichuk, N. and Shulska, N. (2017), "Socialnetwork as an effective communication environmentbetween teacher and student in educational process",Informatsijni tekhnolohii i zasoby navchannia, vol. 58, №2, pp. 155—164.

9. Shepel, M. and Mylashko, O. (2018), "Statisticalanalysis of the use of social media in enterprises",Statystyka — instrument sotsial'no-ekonomichnykhdoslidzhen': zbirnyk naukovykh students'kykh prats',vol. 4, Part II, pp. С. 159—165.

10. Aksoy, L. Donkers, B. Kumar, V. Tillmanns, S.Venkatesan, R. and Wiesel, T. (2015), "Undervalued orOvervalued Customers: Capturing Total CustomerEngagement Value", Journal of Service Research: JSR;Thousand Oaks 13, vol. 3, P. 297.

11. Blaschke, S. and Veh, A. (2015), "Strategies forthe use of social media in stakeholder conversations",Strategien fur den Einsatz sozialer Medien in Stake-holderkonversationen, 75, 6. pp. 401—412.

12. Christodoulides, G. Dabrowski, D. and Schivinski,B. (2016), "Measuring Consumers' Engagement WithBrand-Related Social-Media Content", Journal of Adver-tising Research 56, vol. 1. pp. 64—80.

13. Duggan, M. (2015), "Mobile messaging and socialmedia 2015: The demographic of social media users", PewResearch Center, available at: http://www.pewinter-net.org/2015/08/19/mobilemessaging-and-social-media-2015/ (Accessed 12 January 2020).

14. PlusOne (2019), "Facebook in Ukraine", P. 13.available at: https://plusone.com.ua/fb/ (Accessed14 January 2020).

15. Marketing Science Institute (2019), "Friends orFoes: Social Influence, Online Social Networks, and NewsConsumption" available at: https://www.msi.org/topics/ (Accessed 10 January 2020).

16. Statista (2018), "Global time spent on social mediadaily 2018" available at: https://www.statista.com/statistics/433871/daily-social-media-usage-worldwide/(Accessed 11 January 2020).

17. Gnip APIs, available at: https://support.-gnip.com/apis/ (Accessed 09 January 2020).

18. Gosling, S. Graham, L. and Wilson, R. (2012),"A Review of Facebook Research in the SocialSciences", Perspectives on Psychological Science, pp.203—220.

19. NoCamels (2015), "Space Tag app allows users toleave eternal tags" available at: http://nocamels.com/2015/01/space-tag-app-social-network-shopcloud/(Accessed 12 January 2020).Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.



УДК 330.34:332.142

С. Г. Ханін,викладач кафедри менеджменту та публічного адміністрування,ПВНЗ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая"ORCID ID: 0000-0003-1520-9504

ТЕОРІЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПРОДУКТИВНИХ СИЛРЕГІОНІВ ЗА РАХУНОК АКТИВІЗАЦІЇВИКОРИСТАННЯ ЕКЗОГЕННИХ ФАКТОРІВ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.72

S. Hanin,Lecturer in the Department of Management and AdministrationInternational Scientific and Technical University named after Academician Yuriy Bugai

THEORIES OF MODERNIZATION OF THE PRODUCTIVE FORCES OF THE REGIONSBY ACTIVATING THE INVOLVEMENT OF EXOGENOUS FACTORS

У статті досліджуються сучасні теорії модернізації продуктивних сил регіонів за рахунок акти-візації та використання екзогенних факторів. З'ясовано, що у сучасних дослідженнях акцентуєтьсяувага саме на дослідженні продуктивних сил регіонів, оскільки сучасні теорії розвитку продуктив-них сил і регіональної економіки доводять, що сталий розвиток країн базується саме на регіональ-ному аспекті. Значення регіонів для досягнення цілей сталого розвитку набуває актуальності оск-ільки регіони спроможні більш ефективно використовувати свої переваги, що базуються на вико-ристанні ендогенних ресурсів та активізації внутрішнього потенціалу. Обгрунтовано, що модерні-зація продуктивних сил регіонів базується на розвитку людського потенціалу та інноваційному роз-витку засобів виробництва. Проведене дослідження сучасних теорій модернізації продуктивних силрегіонів дає можливість зазначити, що прихильники різних наукових течій акцентують увагу на мо-дернізації розвитку продуктивних сил регіонів. Водночас регіони визначаються рушійною силоюрозвитку країн, що стають вагомими акторами на світовому ринку в сучасних умовах глобалізацій-них викликів. У результаті дослідження з'ясовано, що ендогенними чинниками модернізації еконо-міки регіонів можуть виступати: малі та середні підприємства; інноваційна діяльність та інформаційніресурси; щільністю взаємозв'язку між інституціями; система суспільних цінностей, які представ-ляється як частина об'єктивної реальності; регіональні кластери; гнучкість локалізованих виробни-чих систем; методи організації промислового виробництва; трудові відносини та зміни в оплатипраці; створення висококонкурентних анклавів тощо.

The article explores current theories of modernization of productive forces of regions at the expenseof activation and use of exogenous factors. It is found that the current research focuses specifically onthe study of productive forces of the regions, since modern theories of the development of productiveforces and the regional economy prove that the sustainable development of countries is based on theregional aspect. The importance of regions for achieving the Sustainable Development Goals is becomingmore relevant as regions are able to make more effective use of their benefits based on the use ofendogenous resources and the enhancement of internal potential. The policy of European countries isaimed at providing an institutional environment that promotes the development of the regions, unites theefforts and interests of all subjects of regional economic systems. It is substantiated that themodernization of the productive forces of the regions is based on the development of human potentialand innovative development of the means of production. But, today, the modernization of productive forcescannot happen only because of this, but also requires the development of consistent strategic measuresaimed at activating endogenous factors of the regions, organizational measures to introduce moreadvanced methods of production organization, innovation and technological re-equipment of productionin accordance with current trends and opportunities, retraining personnel, improving her skills. Incombination, these factors are capable of providing a synergistic effect and driving the modernizationchange of the productive forces of the regions. The conducted research of the modern theories ofmodernization of productive forces of regions gives the opportunity to point out that supporters of differentscientific trends focus on modernization of development of productive forces of regions. At the sametime, regions are determined by the driving force for the development of countries that are becomingimportant players in the world market in the current conditions of globalization challenges. The studyfound that endogenous factors for the modernization of the regional economy may be: small and medium-sized enterprises; innovation and information resources; the density of interconnections between

73


ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯНа сучасному етапі розвитку економіки на перший

план виходить необхідність вирішення завдань модерні-зації продуктивних сил. Водночас у зв'язку із тим, щоновітні теорії розвитку продуктивних сил і регіональноїекономіки на основі емпіричних даних підтверджують ак-центуацію саме на продуктивних силах регіонів та базу-вання сталого розвитку на регіональному аспекті. Вико-ристання внутрішнього потенціалу та ендогенних ресурсівдає можливість регіонам більш ефективно використову-вати свої переваги. Один із елементів політики країн Євро-пейського Співтовариства, спрямований на розвитку ре-гіонів, — убезпечення інституціонального середовища,що об'єднує зусилля та інтереси всіх суб'єктів регіональ-них господарських систем. Втім необхідно зазначити, щоважливим фактором є визначення теоретичної бази длявтілення прикладних завдань, а саме таких: модерніза-ція та спрямування політики використання продуктивнихсил щодо залучення ендогенних факторів розвитку.


Свій поштовх концепція розміщення продуктивнихсил і регіональної економіки отримала у XVIII ст., алеостаннім часом питання модернізації продуктивних силрегіонів отримали все більшого поширення.

Серед авторів розробників теорій продуктивних силі регіональної економіки слід відмітити науковий доро-бок Ж. Будвіля, А. Вебера, М. Колосовського, В. Кріс-таллера, В. Лаунхардта, В. Леонтьєва, А. Льоша, В. Пет-ті, Ф. Перру, У. Рейлі, Д. Рікардо, А. Сміта, Й. Тюнената інших.

Питання пов'язані із модернізацією продуктивнихсил регіонів також широко висвітлені у вітчизнянихнаукових працях серед авторів яких, слід відміти: О. Амо-шу, Б. Буркинського, М. Бутка, С. Вовканича, А. Власю-ка, В. Гейця, Б. Данилишина, М. Долішнього, І. Дунає-ва, В. Кулішова, П. Любченко, Ю. Макогона, М. Ми-хальченка, М. Пашкевича, С. Пирожкова, С. Романюка,В. Сіденка, В. Симоненка, І. Сторонянську, С. Тульчинсь-ку, В. Чужикова, С. Штефана, С. Шульц та багатьохінших.

Незважаючи на науковий пошук науковців, необ-хідно відзначити, що питання структурної модернізаціїрозвитку продуктивних сил за рахунок ендогенних ре-сурсів залишаються недостатньо розробленими та по-требують подальших досліджень, у тому числі, у час-тині обгрунтування теоретико-методичної бази модер-нізації продуктивних сил регіонів.

ФОРМУВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІМетою статті виступає обгрунтування теоретико-

методичної бази дослідження модернізації продуктив-

institutions; a system of social values that is presented as part of objective reality; regional clusters;flexibility of localized production systems; methods of organization of industrial production; labor relationsand changes in remuneration; creating highly competitive enclaves and more.

Ключові слова: модернізація, продуктивні сили регіонів, ендогенні чинники, розвиток, теорія, концепція,економіка регіонів.

Key words: modernization, productive forces of regions, endogenous factors, development, theory, concept,economy of regions.

них сил регіонів. Для досягнення якої у статті було: ви-значено значення структурної модернізації продуктивнихсил регіонів для розвитку економік держав; роль регі-онів у світовій економіці; виокремлено на базі аналітич-ного дослідження ендогенні чинники модернізації про-дуктивних сил регіонів за теоретичними концепціями роз-витку продуктивних сил та регіональної економіки.


У сучасних умовах глобалізаційних викликів щодорозвитку світових відносин завдання модернізації про-дуктивних сил регіонів набуває усе більшого значення тауваги. Це обумовлено тим фактором, що, за сучаснимиуявленнями, держава складається із регіони — субнаці-ональних утворень, що матимуть вагомого впливу на про-цес розвитку національних економік та світу загалом. Так,заслуговує уваги думка американського вченого Е. Тоф-флера, який був одним із засновників концепції постінду-стріального суспільства та визначав, що "успіх модерні-заційних перетворень у постіндустріальну епоху визна-чається не стільки досягнутою стадією розвитку, скількизв'язками і становищем в економічному просторі" [2].Результатом глобалізаційних викликів суспільного роз-витку визначено те, що саме розвитку регіонів, які ста-ють рушійними силами розвитку країн, приділяється ос-новна увага. На світовій економічній арені регіон стаєповноцінним важливим суб'єктом. Таким чином, країнинамагаються максимально задіяти саморозвиток своїхрегіонів завдяки використанню та інтенсифікації вклю-чення наявних ендогенних ресурсів. Необхідно підкрес-лити, окрім наявних механізмів активізації розвитку рег-іонів поширене використання децентралізації як еконо-міко-правового напряму розвитку країн, а також різно-манітних методів підвищення доходності регіональних тамісцевих бюджетів, створення спеціальних фондів регі-онального розвитку тощо [3—5].

Модернізація продуктивних сил регіонів базується нарозвитку людського потенціалу та інноваційному розвиткузасобів виробництва. Але сьогодні модернізація продуктив-них сил не може відбуватися тільки завдяки цьому, а такожвимагає розроблення послідовних стратегічних заходівспрямованих на активізацію ендогенних чинників регіонів,організаційних заходів щодо впровадження більш прогре-сивних методів організації виробництва, інноваційно-техно-логічне переоснащення виробництва відповідно до сучас-них тенденцій та можливостей, перепідготовку кадрів, підви-щення її кваліфікації. Ці фактори у своєму поєднанні спро-можні забезпечити синергійний ефект та стати рушієм мо-дернізаційних змін продуктивних сил регіонів.

Загальновідома теорія А. Аміна та Н. Тріфта [6] щодонапрямів соціально-економічних досліджень регіонально-го розвитку справила вплив на сукупність модернізаційних



аспектів розвитку продуктивних сил регіонів. Інституціо-нальні відмінності, згідно із обгрунтування, наведеним утеорії вчених, зумовлюють існуючу в країнах економічнунерівність. Водночас створюється інституціональне середо-вище, як зумовлює процес диференціації за відношеннямдо створення нових технологій регіональних та локальних(місцевих) можливостей. Також науковці наголошували назначенні "інституціональної щільності", що обумовленащільністю взаємозв'язку між інституціями, громадськимиорганізаціями та суспільством в цілому. Інституціональнащільність створює суспільне усвідомлення колективної ло-кальної концентрації економічного розвитку [6]. У тих рег-іонах, у яких ступінь інституціональної щільності є вищою,значно більшою є і ступінь соціальної довіри. Крім того,підвищується інноваційна спрямованість економічного роз-витку продуктивних сил як результат удосконалення коо-перативних взаємовідносин, більш швидкого обміну інфор-мації, скорочення трансакційних витрат, зменшення ризиків.

Як наслідок, виникає інноваційна щільність — по-хідна інституціональної щільності, що обумовлює під-няття рівня інноваційної спрямованості модернізаціїпродуктивних сил регіонів та регіонального й локаль-ного соціально-економічного розвитку.

Теж необхідно відмітити працю "Теоретичні до-слідження на тему зростання регіональної консолідації"[7, с. 113—124] авторів Б. Хeттне та Ф. Содербаума, якіє прибічниками теорії соціального конструктивізму, че-рез яку вони досліджували розвиток регіонів. Науковціаналізують та досліджують регіон в якості консолідова-ної та конструйованої конструкції як результат взаємодіїспільноти та історично-закономірних, довготривалихвідносин скрізь призму соціального конструктивізму.

Для з'ясування сутності конструктивізму треба розумі-ти той факт, що політичні спільноти сформувалися та кон-струювалися у конкретному регіоні із певним проміжкомчасу, а не є привнесеними із зовні. Регіон відображаєтьсяяк соціальна конструкція, якої притаманне розмаїття загаль-них інтересів, що вибудовується завдяки внутрішньої регі-ональної взаємодії та ідентичності. Це обумовлює важ-ливість значення у консолідації та конструктивізмі розпод-ілу знань, умінь, ідейних сил, інституційних структур. Змінів інтересах спільноти, виникненню нових ідентичностей танових форм співпраці сприяє виникнення інтерсуб'єктнихструктур у регіоні. Прихильники теорії соціального конст-руктивізму, таким чином, схиляються до думки, що регіон— адаптивне, гнучке утворення, яке формується спільно-тою, має особливу систему суспільних цінностей, яке пред-ставляється у якості частини об'єктивної реальності та обу-мовлюють розвиток продуктивних сил.

Дослідженню модернізації продуктивних сил регіонівприділено багато уваги науковців у розвитку теорії ново-го регіоналізму. Так, один із засновників теорії новогорегіоналізму американський вчений М. Сторпер [13] опи-сав схему регіонального кластеру як схему "ідеальногорозвитку" регіону, а, крім того, розробив конвенції, якігрунтуються на територіальному, організаційному та тех-нологічному аспектах розвитку, втілюються через "неко-мерційні взаємозалежності" та мають вирішальну роль уекономіці знань [12]. М. Сторпер акцентував свою увагуна аспекті важливості актуальності та домінантності інсти-туціональних та соціокультурних чинників, виділяв лока-лізований характер інноваційної діяльності, гнучкість

локалізованих виробничих систем регіону для регіональ-ного розвитку. В трансформаційних умовах, при цьому,регіональні кластери виступатиме джерелом промисло-вої динаміки, а регіони — головним осередком прийнят-тя політичних рішень та громадського життя в цілому.

Прихильники теорії нового регіоналізму італійські вченіД. Цейтлін та Ч.Ф. Сейбл [10] запропонували власну теоріюгнучкої спеціалізації, спираючись, при цьому, на концепціюціноутворення англійського науковця А. Маршалла. Нау-ковці у своїй теорії дослідили взаємозв'язок та вплив нарегіональний розвиток різного роду методів організаціїпромислового виробництва, виробничих режимів, а також,змін оплати праці та трудових відносин. Крім того, їх увагупривертали питання, які пов'язано із вертикальною інтегра-цією та дезінтеграцією продуктивних сил регіонів. Булодоведено позитивний характер впливу залучення фахівціввисокої кваліфікації до виробничих процесів. Зміни пара-метрів та структури попиту розглядаються з точки зору якіс-ної зміни структури продуктивних сил, а також базису от-римання регіонами конкурентних переваг. Проте, зміни упопиті зумовлюють необхідність розширення гнучкості тазбільшення мобільності підприємств у регіонах. На думкунауковців, економічне зростання залежить безпосереднімчином від сконцентрованості та ефективності діяльностімалого та середнього бізнесу, який територіально зосеред-жений у регіоні. Малі і середні підприємства, що зосеред-жені на території регіону, мають по відношенню до великихпідприємств значні конкурентні переваги як результат ефек-ту від присутності більшої гнучкості у спеціалізації вироб-ництва та заощадження на масштабах виробництва.

Також необхідно відзначити праці засновників ново-го регіоналізму — англійських науковців М. Кіттінга та Дж.Лонгліна [1; 8], які підкреслюють значення регіонів у світо-вих економічних відносинах, констатуючи, той факт, щокраїни ЄС переходять від неокейнсіанства до неолібера-лізму. Регіони, що можуть утворюватися в межах існую-чих адміністративних меж, на думку прибічників нового ре-гіоналізму, здатні відгравати нові значні ролі у системіміжнародного поділу праці за рахунок своїх новітніх кон-курентних властивостей. Регіони здатні до набуття новітніхконкурентних властивостей завдяки таким заходам: ство-рення висококонкурентних анклавів на базі філій транс-кордонних компаній: на базі дочірніх підприємств; вико-ристання інноваційних та інформаційних ресурсів. Нові ут-ворені регіони, які охоплюють території декількох держав,можуть отримати нові конкурентні якості за рахунок новоївзаємодії між суб'єктами, що сприятиме їх розвитку, зав-дяки отриманню синергійного ефекту.

Дж. МакКомбі [9] та М. Сеттерфілд [11], що є авторами"циклічної теорії кумулятивної конкурентоспроможностірегіону", досліджували модернізацію продуктивних силрегіонів, акцентуючи увагу на конкурентоспроможностірегіонів. Автори представили цикл конкурентоспромож-ності регіону у вигляді ланцюга, який укладається з такоїструктури: підвищення показника валового регіональногопродукту — активізація та стимулювання інноваційної діяль-ності — підвищення рівня продуктивності праці в регіоні —зменшення відносних витрат на заробітну плату — знижен-ня собівартості на експортну продукцію — зниження цінина експортну продукцію — підвищення попиту на таку про-дукцію. Дослідники емпіричним шляхом довели, за допо-могою побудови такого циклу, взаємозв'язок між зростан-

75


ням попиту на експортну продукцію регіону та зростаннямвалового регіонального продукту. Тобто фактично валовийрегіональний продукт є функцією попиту на експортну про-дукцію із урахуванням світових цін на неї.

ВИСНОВКИОтже, проведене дослідження сучасних теорій мо-

дернізації продуктивних сил регіонів засвідчують, щоприхильники різних наукових течій акцентують увагу намодернізації розвитку продуктивних сил регіонів. Вод-ночас регіони визначаються рушійною силою розвиткукраїн, що стають вагомими акторами на світовому рин-ку в сучасних умовах глобалізаційних викликів.

Проведене дослідження дає можливість зазначити,що ендогенними чинниками модернізації економіки ре-гіонів можуть виступати:

— малі та середні підприємства;— інноваційна діяльність та інформаційні ресурси;— щільністю взаємозв'язку між інституціями;— система суспільних цінностей, які представляєть-

ся як частина об'єктивної реальності;— регіональні кластери;— гнучкість локалізованих виробничих систем;— методи організації промислового виробництва;— трудові відносини та зміни в оплати праці;— створення висококонкурентних анклавів.Подальших досліджень вимагають питання ви-

окремлення ендогенних чинників розвитку регіонів Ук-раїни з метою розроблення напрямів їх активізації тавикористання.

Література:1. Китинг М. Новый регионализм в Западной Евро-

пе. Логос. 2003. № 6 (40). С. 67—116.2. Тоффлер Э. Третья волна. науч. ред., авт. пре-

дисл. П. С. Гуревич. Москва, АСТ, 2010. 784 с.3. Тульчинська С.О., Кириченко С.О., Тульчинський Р.В.

Детермінанти розвитку соціальної інфраструктури регіонів вумовах становлення нового регіоналізму. Київ, 2018. 198 с.

4. Тульчинський Р.В. Державно-приватне партнер-ство як детермінанта становлення нового регіоналізмув Україні. Ефективна економіка. 2017. № 8. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?n=11&y=2017 (датазвернення 20.04.2019 р.).

5. Тульчинський Р.В. Загрози розвитку регіональ-них господарських систем в умовах становлення ново-го регіоналізму в Україні. Ефективна економіка. 2017.№ 11. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?n=8&y=2017 (дата звернення 22.03.2018 р.).

6. Amin A., Thrift N. Living in the global. Globalization,institutions, and regional development in Europe. Oxford,1995. Р. 1—19.

7. Hettne B., Soderbaum F., Stalgren P. EU as global actorin the South. Swedish Institute for European policy studies. 2008.№ 8. URL: http://theorytalks.fileave.com/EU%20as%20-global%20actor.pdf (дата звернення 06.11.2018).

8. Keating M., The New Regionalism in Western Euro-pe. Territorial Restructuring and Political Change (EdwardElgar, 1998), Р. 242.

9. McCombie J., Pugno M., Soro B. (2002). Produc-tivity growth and economic performance: essays onVerdoorn's Law. Houndmills: Palgrave. 296 p.

10. Sabel F. Charles, Zeitlin Jonathan, World ofPossibilities: Flexibility and Mass Production in WesternIndustrialization Cambridge: Cambridge University Press,2002, "Studies in Modern Capitalism", p. 524.

11. Setterfield М. A. A model of Kaldorian traverse:cumulative causation, structural change and evolutionaryhysteresis. Edward Elgar Publishing. 2002, 233 p.

12. Storper M. The regional world: territorial developmentin a global economy. New York, Guilford Press, 1997. 326 p.

13. Storper M. The resurgence of regional economies,ten years later: the region as a nexus of untradedinterdependencies. European urban and regional studies.1995, v. 2. Р. 191—221.

References:1. Kiting, M. (2003), "New Regionalism in Western

Europe", Logos, vol. 6, no. 40, pp. 67—116.2. Toffler, Je. (2010), Tret'ja volna [The third wave],

AST, Moskva, Russia.3. Tul'chyns'ka, S.O. Kyrychenko, S.O. and Tul'chyn-

s'kyj, R.V. (2018), Determinanty rozvytku sotsial'noiinfrastruktury rehioniv v umovakh stanovlennia novohorehionalizmu [Determinants of development of socialinfrastructure of regions in the conditions of formation ofnew regionalism], Kyiv, Ukraine.

4. Tul'chyns'kyj, R.V. (2017), "Public-private partner-ship as a determinant of the emergence of new regionalismin Ukraine", Efektyvna ekonomika, vol. 8, available at:http://www.economy.nayka.com.ua/?n=11&y=2017(Accessed 20 April 2019).

5. Tul'chyns'kyj, R.V. (2017), "Threats of developmentof regional economic systems in the conditions offormation of new regionalism in Ukraine", Efektyvnaekonomika, vol. 11, available at: http://www.economy.-nayka.com.ua/?n=8&y=2017. (Accessed 22 March 2018).

6. Amin, A. and Thrift, N. (1995), "Living in the global.Globalization, institutions, and regional development inEurope", Oxford, pp. 1—19.

7. Hettne, B., Soderbaum, F. and Stalgren, P. (2008),"EU as global actor in the South. Swedish Institute forEuropean policy studies", vol. 8, available at: http://theorytalks.fileave.com/EU%20as%20global%-20actor.pdf (Accessed 6 November 2018).

8. Keating, M. (1998), The New Regionalism in Wes-tern Europe. Territorial Restructuring and Political Change,Edward Elgar, New York, USA.

9. McCombie, J. Pugno, M. and Soro, B. (2002),Productivity growth and economic performance: essayson Verdoorn's Law. Houndmills, Palgrave.

10. Sabel, F.C. and Zeitlin, J. (2002), World of Possibilities:Flexibility and Mass Production in Western IndustrializationCambridge, Cambridge University Press, Cambridge, UK.

11. Setterfield, М. (2002), A model of Kaldorian traverse:cumulative causation, structural change and evolutionaryhysteresis. Edward Elgar Publishing. Cheltenham, UK.

12. Storper, M. (1997), The regional world: territorialdevelopment in a global economy. Guilford Press, NewYork, USA.

13. Storper, M. (1995), "The resurgence of regionaleconomies, ten years later: the regionas a nexus ofuntraded interdependencies", European urban and regionalstudies, vol. 2, pp. 191—221.Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.


ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ

УДК 351.82:338.24

В. В. Сиченко,д. держ. упр., професор,ректор, КЗВО "Дніпровська академія неперервної освіти" ДОРORCID ID: 0000-0001-9655-2317А. М. Пугач,д. держ. упр., професор,завідувач кафедри менеджменту, публічного управління та адміністрування,Дніпровський державний аграрно-економічний університетORCID ID: 0000-0002-5586-424XВ. В. Мареніченко,к. держ. упр.,доцент кафедри менеджменту, публічного управління та адміністрування,Дніпровський державний аграрно-економічний університетORCID ID: 0000-0002-0183-1354М. М. Хитько,к. держ. упр.,доцент кафедри публічного управління та права,КЗВО "Дніпровська академія неперервної освіти" ДОРORCID ID: 0000-0002-9216-8876

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯРОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.76

V. Sychenko,Doctor of Sciences in Public Administration, professor,Head of Communal Institution of Higher Education "Dnipro Academy of Continuing Education" DORA. Pugach,Doctor of Sciences in Public Administration, professor,Head of the Department of Management, public management and administration,Dnipro State Agrarian and Economic UniversityV. Marenichenko,PhD in Public Administration,assistant professor of the Department of Management, public management and administration,Dnipro State Agrarian and Economic UniversityM. Khytko,PhD in Public Administration,assistant professor of the Department of Public management and law of Communal Institution of Higher Education"Dnipro Academy of Continuing Education" DOR

MECHANISMS OF STATE REGULATION OF INFORMATION SOCIETY DEVELOPMENT

Досліджено поняття інформаційного суспільства в працях українських та зарубіжних вчених;охарактеризовано соціально-економічні, політичні та соціально-культурні умови інформацій-ного розвитку; обгрунтовано проблеми формування та розвитку сучасного інформаційного су-спільства в Україні; виділено основні стратегічні цілі розвитку інформаційного суспільства; ак-центовано увагу на головних напрямах розвитку інформаційного суспільства в Україні; для підви-щення ефективності розвитку інформаційного суспільства поставлено задачу створення цілісноїсистеми законодавства, яка є гармонізованою з нормами міжнародного права з питань роз-витку інформаційного суспільства; вивчено кращий світовий досвід із розвитку інформаційно-го суспільства, зокрема США та ЄС; обгрунтовано застосування векторного аналізу як сучасно-го механізму державного регулювання розвитку інформаційного суспільства в Україні, що грун-тується на знаходженні і фокусуванні векторів зі світових практик та тенденцій; створено стра-тегічні орієнтири розвитку інформаційного суспільства на основі сучасних світових тенденцій.

77


ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИВ умовах сучасних трансформацій питання про

сутність нового етапу суспільного розвитку є одним знайважливіших питань соціальної теорії і практики. Йоговідмінна риса полягає в тому, що інформація і знаннявиступають в новій для них ролі системоутворюючихцінностей, що визначають суть всіх змін, що відбувають-ся, перехідних станів у відносинах, зв'язках, структурісучасного суспільства. Все більш інтенсивно розвива-ються процеси, в яких знання відіграють ключову роль:формується економіка, заснована на знаннях, пов'яза-на з "інтелектуалізацією" використовуваних технологійі домінуванням на ринку інтелектуальних товарів і по-слуг; відбувається зміна соціальної структури суспіль-ства, викликана зростанням кількості зайнятих у сферіпослуг; удосконалюються форми організації науки;оновлюється освітня система.

Водночас рівень розвитку української інформаційноїінфраструктури, використання інформаційно-комуніка-ційних технологій в суспільному виробництві і держав-ному управлінні не відповідає завданням формуванняінформаційного суспільства, підвищення конкурентосп-роможності країни, добробуту і якості життя громадян,

The concept of information society in the writings of Ukrainian and foreign scholars is investigated;socio-economic, political and socio-cultural conditions of information society development arecharacterized; the problems of formation and development of modern information society in Ukraineare substantiated; the main strategic goals of the information society development are highlighted;the main directions of the information society development in Ukraine are emphasized; to increasethe efficiency of information society development, the task is to create a coherent system oflegislation that is harmonized with the norms of international law on information society development;the best world experience in the development of the information society, in particular the USA andthe EU, is studied, and it is determined that the way to form information society of USA is based onthe general model of socio-economic development, when the functions of the state are minimized,and the activities of business and citizens are maximized, and politics of EU is built on economicefficiency, formation of free market, development of innovation precisely in aspects of informationsociety technologies and universal information access for all citizens; the use of vector analysis as amodern mechanism of state regulation of information society development in Ukraine is grounded,based on finding and focusing vectors on world practices and trends; strategic guidelines fordevelopment of the information society based on current global trends have been created. Inparticular, these strategic guidelines should include intellectualization of the economy in informationsociety (development of the concept of the knowledge economy with increasing share of services inthe structure of the national economy); transformation of the role of science in the information society(the formation of innovative system that includes the infrastructure of basic science and technologytransfer centers); modernization of education of the information society (shifting of the main emphasison assimilation of large volumes of information on mastering the ways of new knowledge continuousacquisition); transformation of government institutions (reducing the imbalance in the developmentof information and communication technologies between central authorities and local governments);formation of information society culture (harmonious combination of cultural traditions andtechnological innovations).

Ключові слова: вектор, державне регулювання, інформаційне суспільство, механізми, розвиток, стра-тегія.

Key words: vector, state regulation, information society, mechanisms, development, strategy.

а також істотно поступається розвиненим країнам світу.Зусилля, що робить держава для створення умов фор-мування і розвитку інформаційного суспільства, недо-статньо скоординовані, на низькому рівні використо-вується потенціал бізнесу та громадянського суспільства.


Питанням розвитку інформаційного суспільства тастворення і реалізації механізмів державного регулю-вання в цьому напрямі присвячено багато праць украї-нських та зарубіжних вчених, зокрема, як_от: Дж. Бен-ігер, В. Данильян, Дж. Кері, В. Ліпкан, К. Редька, І. Роз-кладай, І. Федоркова та інших. Проте сьогодні виникаєнеобхідність застосування таких механізмів державно-го регулювання у сфері розвитку інформаційного су-спільства, що дозволять скоординувати зусилля владита потенціал населення і бізнесу.

МЕТА СТАТТІМетою статті є обгрунтування застосування сучас-

них механізмів державного регулювання розвиткуінформаційного суспільства.




Інформаційне суспільство — це глобальна науково-технічна та соціально-економічна реальність існуваннясучасного людства. Однією з важливих характеристикцієї реальності в XX і XXI століттях стала інтеграція вглобальний світ на основі інформаційно-комп'ютернихтехнологій, появи Інтернет. Проблеми цієї глобальноїреальності вже кілька десятиліть перебувають у центріуваги світової та наукової політичної думки.

Думка щодо надважливості розвитку інформацій-ного суспільства та інформаційно-комунікаційного за-безпечення діяльності політичної системи належитьДж. Бенігеру [6], Дж. Кері [7]. Що ж стосується украї-нських вчених, то інформаційне суспільство як важли-вий елемент нового етапу розвитку людства розглядав-ся в наукових працях В. Данильяна [1], В. Ліпкана [3] таін.

Сучасна Україна є частиною світового економічно-го співтовариства. Побудова інформаційного суспіль-ства в нашій країні є одним із стратегічних завдань со-ціально-економічного розвитку, від вирішення якої за-лежить стан економіки, а також рівень і якість життянаселення, національна безпека, також входження вглобальне інформаційно-економічне співтовариство якповноправний учасник. Для цього необхідно якомогашвидше перейти від накопичення інформації до наступ-ного етапу — формування та накопичення знання.

Порушення проблем у формуванні інформаційногосуспільства є особливо актуальним для країн, які знахо-дяться у перехідних умовах, зокрема для сучасної Украї-ни. В Україні зараз проходить процес апробації новихмоделей соціального управління, спрямованих на поси-лення співпраці влади та суспільства. Сучасне суспільствов Україні перебуває в специфічних умовах соціальногоіснування — трансформаційних. Ця тенденція, а такожвплив глобалізації становить вирішальне значення у роз-витку інформаційного суспільства в Україні.

Безумовно, український вектор в інформаційномурозвитку визначають соціально-економічними, політич-ними та соціально-культурними умовами, які іноді є су-перечливими, враховуючи перехідний період розвиткукраїни. До таких умов слід віднести:

— нестабільність у політичному та економічномунапрямах;

— відсутність вільного інвестиційного забезпечен-ня для фінансування програм і проектів, що реалізуютьстратегію переходу до інформаційного суспільства;

— суттєвий спад обсягів виробництва, насамперед,у високотехнологічних галузях;

— високий рівень монополізації ЗМІ, низький рівеньпідконтрольності суспільству та ін.

Вищезазначені умови в переході України до інфор-маційного суспільства мають відмінність від умов, якіхарактерні розвиненим країнам. Таким чином, слід ви-значити вектор, який буде властивим для України, вра-ховуючи світовий досвід.

Україна має тотожні складнощі у формуванні інфор-маційного суспільства, як і інші країни перехідного пе-ріоду. Це пояснюється через швидке поширення новітніх

ІТ, глобалізацію світових ринків. Є розходження у не-достатньо розвиненій інформаційній інфраструктурі ізагальному перехідному стані економіки та суспільства,а також у дефіциті фінансових ресурсів та системностізаходів, які спрямовані на розбудову інформаційногосуспільства та розвиток системи управління інформа-ційними ресурсами в державному секторі.

І. Федоркова в статті "Сучасне інформаційне су-спільство: критичний аналіз" наводить чіткі проблемисучасного інформаційного суспільства, серед них виді-лено соціальну та економічну нестабільність; сконцент-ровано акценти на недостатньому розвитку норматив-но-правової бази інформаційної сфери, зокрема, відсут-ності національної стратегії розвитку інформаційногосуспільства в Україні і плану дій щодо її реалізації;акцентовано увагу на хаотичному характері вже існую-чого інформаційного законодавства, яке складається збагаточисленних нормативно-правових документіврізних рівнів, що часто суперечать один одному; сфо-кусовано увагу на недостатньому розвитку та неефек-тивності інформаційної інфраструктури.

В Україні стан і темпи впровадження новітніх тех-нологій не відповідають світовим тенденціям розвитку,а національна інформаційна інфраструктура не встигаєза сучасними тенденціями. Різноманітні діючі інфор-маційні сфери не працюють в сукупності з іншими, тимсамим не формуючи загальної інформаційної системи.Забезпечення основи технологічної бази інформаційно-го суспільства в Україні не відбувається вчасно. Вели-ким проблемним питанням залишається забезпеченнявідкритого доступу до інформаційних ресурсів [5].

Іншими проблемами формування інформаційногосуспільства в Україні визначено:

— відсутність координації зусиль державного і при-ватного секторів у ефективному використанні ресурс-ного потенціалу;

— низький рівень ефективності використанняфінансових, матеріальних, людських ресурсів та по-вільний темп впровадження ІКТ у соціально-економіч-ну та політичну сферу;

— повільна розбудова інформаційної інфраструк-тури, відстаючий характер в галузі ІТ;

— нерівномірне забезпечення у можливостях до-ступу населення до телекомунікаційних та комп'ютер-них засобів, формуванні "інформаційного розриву" міжокремими регіонами чи навіть галузями економіки ірізними категоріями та класами населення;

— низький рівень у забезпеченні комп'ютерною тех-нікою населення;

— низький рівень інформаційного представленняУкраїни в просторі Інтернет;

— відстаючий характер у впровадженні технологійелектронного бізнесу, електронних аукціонів та бірж,використанні форм безготівкового розрахунку за това-ри та послуги в міжнародному масштабі;

— низький рівень інформаційно-правової культурисуспільства загалом;

— складність повновимірного вирішення питання узахисті авторського права на програмну продукцію,відсутність системних державних рішень, спрямованихна утворення технологічних структур (технополісів,центрів і технопарків).

79


Серед основних стратегічних цілей розвитку інфор-маційного суспільства в Україні виділяється захистінформаційних прав громадян, насамперед, щодо до-ступності інформації, захисту інформації про особу,підтримки демократичних інститутів та мінімізації ризи-ку, інформаційної нерівності, вдосконалення законо-давства з регулювання інформаційних відносин.

Основними напрямами розвитку інформаційногосуспільства в Україні визначено, зокрема, забезпечен-ня участі громадськості в побудові інформаційного су-спільства, забезпечення конституційних прав людини,суспільства та держави в інформаційній сфері та зако-нодавче забезпечення розвитку інформаційного су-спільства. Для підвищення ефективності розвиткуінформаційного суспільства ставиться задача створитицілісну систему законодавства, гармонізовану з норма-ми міжнародного права з питань розвитку інформацій-ного суспільства.

Перехід до інформаційного суспільства є необхід-ною умовою виходу країни з економічної кризи, як за-раз у нас існує. Щоб цього досягти, необхідна коорди-нація дій влади та суспільства. Таким чином, виникаєнеобхідність обміркованої, цілеспрямованої державноїполітики, а розвиток інформаційного суспільства маєстати пріоритетним напрямом.

Розвиток інформаційного суспільства в Україні слідзабезпечувати із застосуванням ефективних методик такращого передового світового досвіду, зокрема країнЄС та США. Екстраполяція моделі розвитку інформа-ційного суспільства цих країн на наше суспільство, вра-ховуючи національний характер та зважаючи на мента-літет нашого народу, дозволить знизити до мінімумукількість можливих помилок.

Як свідчить світовий досвід, кожна країна йде доінформаційного суспільства своїм шляхом, який визна-чають сформовані політичні, соціально-економічні ікультурні умови. Багато з розвинених країн і країн, щорозвиваються, повною мірою усвідомили величезні пе-реваги, пов'язані з розвитком і поширенням останніх.Так, наприклад, США сподіваються реалізувати проектінформаційного суспільства самостійно, країни Євро-пейського союзу, маючи в деяких випадках власні на-ціональні програми, пропонують об'єднати зусилля іресурси.

Слід наголосити на тому, що лідируюча позиція упросуванні та розвитку інформаційного суспільстваСША забезпечена саме комплексною державною про-грамою підтримки розвитку ІТ, великих бізнес-структур,що забезпечують дослідницьку роботу, виробництво таторгові операції у сфері ІКТ. Шлях формування інфор-маційного суспільства США грунтується на загальніймоделі соціально-економічного розвитку, коли функціїдержави зводяться до мінімуму, а діяльність бізнесу тагромадян — до максимуму. Головна ідея даного підхо-ду направлена на повну лібералізацію ринку ІКТ, роз-виток інформаційних супермагістралей та їх соціальнуорієнтацію.

І. Розкладай у своєму дослідженні "Інформаційнесуспільство затиснули в рамки закону" підкреслив, щосьогодні вже відбулися значні кроки у лібералізації те-лекомунікаційного сектора в ЄС; реалізовано дії у забез-печенні соціальної орієнтації розвитку ІКТ та підтримки

різного рівня ініціатив; надано підтримку європейськоїіндустрії виробництва змісту інформації; реалізованорізноманітні програми з наукових досліджень.

Таким чином ЄС став одним із основних гравців між-народного масштабу із забезпечення принципів форму-вання глобального інформаційного суспільства. Це при-звело до виникнення такого терміну, як "Європейськийшлях". "Європейський шлях" було побудовано на еко-номічній дієвості, формуванні вільного ринку, розвит-ку інновацій саме в аспектах технологій інформаційно-го суспільства та універсальному інформаційному до-ступі для всіх громадян. "Європейський шлях" визначе-но вектором політичної дії, який оживив концепцію со-ціальної ринкової економіки [2].

Всі існуючі національні стратегії держав-членів ЄСмають свої специфічні аспекти, тим не менш кожна з нихзорієнтована на реалізацію принципів стратегії ЄС у тійабо іншій мірі. Незважаючи на значну увагу, яка при-діляється проблемам переходу до інформаційного сус-пільства, в межах ЄС все ще немає єдиної політики в ційсфері. Причиною цього є не тільки неоднаковий рівеньрозвитку інформаційної індустрії та інфраструктурно-го забезпечення, фінансового та науково-технологічно-го потенціалу країн-членів, а й різний державний пріо-ритет цих країн щодо розвитку тих чи інших напрямівполітики.

Слід відмітити, що прискорення процесу розвиткуінформаційного суспільства можна очікувати з тогочасу, коли його головні завдання стануть державнимпріоритетом не тільки декларативно.

Світовий досвід свідчить про те, що шлях розвиткуінформаційного суспільства розвинених країн мав, пер-шочергово, перші кроки в усвідомленні на найвищомурівні влади у необхідності проведення реформ. За світо-вою практикою держава є каталізатором змін і коорди-натором діяльності учасників процесу руху до інфор-маційного суспільства. Проте розвиток інформаційно-го суспільства можливий лише із залученням трьох клю-чових гравців — держави, бізнесу і громадянського сус-пільства.

Сьогодні реалізації національної стратегії подаль-шого розвитку інформаційного суспільства в Україні якінновативного суспільства передбачає:

— підвищення рівня комп'ютерної грамотності на-селення та впровадження і використання можливостейІКТ у соціальнокультурній сфері й інших секторах еко-номіки на основі розробки та впровадження відповід-них галузевих і міжгалузевих програм;

— подолання цифрової нерівності в доступі грома-дян України до електронних комунікацій та інформа-ційних ресурсів як "першого рівня" (доступу нових ко-ристувачів), так і "другого рівня" (доступу існуючих ко-ристувачів), що пов'язано із соціально-віковим розри-вом через низькі доходи, особливо певних категорійгромадян, та географічно-культурологічним розривом,що потребує реалізації компенсаційного механізму (суб-сидій) операторам на підключення за доступними ціна-ми, враховуючи рівень доходів населення тощо [4].

Розвиток цифрової економіки України полягає устворенні ринкових стимулів, мотивацій, попиту та фор-муванні потреб щодо використання цифрових техно-логій, продуктів та послуг серед українських секторів



промисловості, сфер життєдіяльності, бізнесу та су-спільства для їх ефективності, конкурентоздатності та на-ціонального розвитку, зростання обсягів виробництва ви-сокотехнологічної продукції та благополуччя населення.

Аналізуючи національні та регіональні інтереси Ук-раїни в розвитку інформаційного суспільства, слід за-значити, що вони фокусуються переважно на таких бло-ках, як електронна демократія, електронне урядуван-ня, надання публічних послуг, забезпечення національ-ного захисту, забезпечення населення інформаційно-комунікаційними технологіями.

Сучасним механізмом державного регулюваннярозвитку інформаційного суспільства в Україні є век-торний аналіз, що грунтується на знаходженні і фоку-суванні векторів зі світових практик та тенденцій.

Світові вектори розвитку інформаційного суспіль-ства мають більш розгалужений спектр, а тому слід де-талізувати пріоритетні стратегічні механізми України вцьому напрямі.

Сьогодні виникла необхідність розробки та реалі-зації комплексної державної стратегії інформаційногосуспільства, що передбачатиме реалізацію механізмів,які спрямовані на розвиток інформаційного суспільствав різних сферах на довгострокову перспективу з бага-токанальним та стратегічним далекоглядним баченням.

Дослідження механізмів державного регулюванняінформаційного суспільства дозволило створити стра-тегічні орієнтири його розвитку в Україні на основі сучас-них світових тенденцій, тобто здійснити векторний аналіз:

1) інтелектуалізація економіки в інформаційномусуспільстві: розвиток концепції економіки знань з підви-щенням частки сфери послуг у структурі національноїекономіки;

2) трансформація ролі науки в інформаційномусуспільстві: формування інноваційної системи, що вклю-чає інфраструктуру фундаментальної науки та центрівтрансферу технологій;

3) модернізація освіти інформаційного суспільства:зміщення основного акценту з засвоєння значних об-сягів інформації на оволодіння способами безперерв-ного набуття нових знань;

4) трансформація інститутів влади: зменшення дис-балансу розвитку інформаційно-комунікаційних техно-логій між центральними органами влади та органамимісцевого самоврядування;

5) формування культури інформаційного суспіль-ства: гармонійне поєднання культурних традицій та тех-нологічних інновацій.

Таким чином, у статті запропоновано використаннясучасних механізмів державного регулювання розвит-ку інформаційного суспільства.


Розвиток інформаційного суспільства в Україні мож-ливий тільки при використанні комплексного підходу зістратегічним баченням інформатизації суспільства надовгострокову перспективу, з чіткими пріоритетамиінформатизації, з координацією наявних соціально-еко-номічних, політичних та соціально-культурних умов. Роз-

робка такого підходу передбачає участь таких гравців,як держава, бізнес та громадянське суспільство, алетільки за наявності політичної волі та реалістичних цілей.

Головним завданням на найближчу перспективу єреалізація механізмів державного регулювання розвит-ку інформаційного суспільства на основі стратегічнихорієнтирів його розвитку в Україні, використовуючинайкращий досвід і практики провідних країн світу, щопотребує неперервних досліджень у цьому напрямі.

Література:1. Данильян В.О. Інформаційне суспільство та перс-

пективи його розвитку в Україні (соціально-філософсь-кий аналіз): монографія / В.О. Данильян. — Х.: Право,2008. — 184 с.

2. Інформаційне суспільство затиснули в рамки за-кону [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://cedem.org.ua/articles/informatsijne-suspilstvo-zatysnuly-v-ramky-zakonu/

3. Ліпкан В.А. Систематизація інформаційного зако-нодавства України: монографія / В.А. Ліпкан, В.А. За-лізняк. — К.: ФОП О.С. Ліпкан, 2012. — 304 с.

4. Редька К.Ю. Стратегічні орієнтири розвитку сфе-ри інфокомунікацій [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: http://journals.uran.ua/bdi/article/view/150358/149488.

5. Федоркова І.Н. Сучасне інформаційне суспіль-ство: критичний аналіз / І.Н.Федоркова.— Чернівці:Рута, 2008. — 140 с.

6. Benigar J.R. Control Revolution: Technological andEconomic Origins of the Information Society. — Cam-bridge, Mass.: Harvard University Press, 1986. — 493 p.

7. Carey J. Communication as Culture: Essays on Mediaand Society. — N.Y.: Unwin/Hyman, 1989. — P. 309.

References:1. Danylyan, V.O. (2008), Informatsijne suspil'stvo ta

perspektyvy joho rozvytku v Ukraini (sotsial'no-filo-sofs'kyj analiz) [Information society and its developmentprospects in Ukraine (socio-philosophical analysis)],Pravo, Kharkiv, Ukraine.

2. The official site of Centre for Democracy and Ruleof Law (CEDEM) (2007), "The information society has beenframed in law", available at: https://cedem.org.ua/articles/informatsijne-suspilstvo-zatysnuly-v-ramky-zakonu/ (Accessed 1 March 2020).

3. Lipkan, V.A. and Zaliznyak, V.A. (2012), Syste-matyzatsiia informatsijnoho zakonodavstva Ukrainy[Systematization of information legislation of Ukraine],FOP O.S. Lipkan, Kyiv, Ukraine.

4. Redka, K.Y. (2018), "Strategic guidelines for thedevelopment of the infocommunication sphere", availableat: http://journals.uran.ua/bdi/article/view/150358/149488 (Accessed 1 March 2020).

5. Fedorkova, I.N. (2008), Modern Information Society:A Critical Analysis, Ruta, Chernivtsi, Ukraine.

6. Benigar, J.R. (1986), Control Revolution: Techno-logical and Economic Origins of the Information Society,Harvard University Press, Cambridge, USA.

7. Carey, J. (1989), Communication as Culture: Essayson Media and Society, Unwin/Hyman, N.Y., USA.Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.

81


УДК 351

О. О. Акімов,к. держ. упр., доцент, Заслужений економіст України, начальник відділу правовогозабезпечення, Національна служба посередництва і примиренняORCID ID:0000-0002-9557-2276

СИСТЕМОГЕНЕЗ ОСОБИСТІСНИХКОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У ПСИХОГЕННОМУВИМІРІ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.81

O. Akimov,PhD in Public Administration, Associate professor,Honored Economist of Ukraine,Head of the legal department,National Mediation and Conciliation Service

SYSTEMOGENESIS OF PERSONAL COMPETENCES IN PSYCHOGENIC MEASUREMENT

У статті здійснено дослідження системогенезу особистісних компетентностей у психогенно-му вимірі, оскільки на сьогодні стає актуальним та значущим питання розвитку особистіснихкомпетентностей, у тому числі індивідуальної та групової стійкості в умовах впливу зовнішніхта внутрішніх психогенних факторів, які перешкоджають ефективному здійсненню державно-управлінської діяльності. Проаналізовано теоретичні та інституційні передумови застосуваннясистемогенезу особистісних компетентностей у психогенному вимірі до державно-управлінсь-кої діяльності, зокрема в частині виявлення формуючих чинників.

Визначено, що системогенезно особистісні компетентності в державно-управлінської діяль-ності доцільно застосовувати комплексно, як у контексті здійснення державно-управлінськоїдіяльності, так і до її складових елементів. Передумовами до дослідження особистісних ком-петентностей у психогенному вимірі як підходу розвитку, еволюції основних складових її еле-ментів визначено дослідження таких елементів: державно-службова діяльність (професійнадіяльність державних службовців), державно-інституційна діяльність (діяльність органів дер-жавної влади). Щодо напрямку дослідження державно-службової діяльності запропонованорозкрити професіоналізацію загалом державної служби, професійну компетентність держав-них службовців, формування специфічного комплексу функцій і професійних стандартів; інсти-туціоналізацію трудових відносин у сфері державної служби; розвиток інститутів індивідуаль-ної професіоналізації тощо. Виявлено проблемні питання формування особистісних компетен-тностей до здійснення державно-управлінської діяльності у гносеологічному аспекті. Запро-поновано можливості застосування окремих методів дослідження державно-управлінськоїдіяльності як системного утворення.

The article studies the systemogenesis of personal competencies in a psychogenic dimension,since today the development of personal competencies, including individual and group sustainabilityunder the influence of external and internal psychogenic factors that impede the effectiveimplementation of public administration, is becoming relevant and relevant. The theoretical andinstitutional prerequisites for the application of the systemogenesis of personal competencies inthe psychogenic dimension in public administration are analyzed, in terms of identifying formativefactors.




Актуальність процесів систематизації у сфері дер-жавного управління, у тому числі державно-управлінсь-кої діяльності, їх розвиток, наукове підгрунтя та прак-тична реалізація є важливою умовою розвитку вітчиз-няної науки публічного управління та адміністрування.Розвиток вітчизняного державного управління на сучас-ному етапі перебуває на етапі пошуку нових шляхівздійснення ефективної державно-управлінської діяль-ності, з можливістю пропонування кар'єрного зростудля молодих фахівців, залучення ефективного зару-біжного досвіду, розвитку нових професійних стан-дартів та формування нових компетентностей для дер-жавних службовців. Функціонування та розвиток дер-жавно-управлінської діяльності як системного утворен-ня потребує як наукового вивчення, зокрема у контекстіметодологічного його забезпечення, так і розробкипрактичних рекомендацій для ефективної її здійснення.

Систематизацію державно-управлінської діяльностідоцільно розглядати в контексті таких формуючих чин-ників: правові чинники; функціональні чинники; орга-нізаційні чинники; інституційні чинники; компетентніснічинники; мотиваційні чинники; психологічні чинники.

Таким чином, проблема дослідження системогене-зу особистісних компетентностей у психогенному виміріта подальшого розвитку системогенезного підходу додержавно-управлінської діяльності, порядку організаціїорганів державної влади обумовлена: відсутністю вра-

It has been determined that it is advisable to apply systemically-genetically personal competenciesin public administration in a comprehensive manner, both in the context of public administration andin its constituent elements. The prerequisites for the study of personal competencies in thepsychogenic dimension as an approach to development, the evolution of its main components arestudies of such elements as public service activities (professional activities of public servants), stateand institutional activities (activities of public authorities). Regarding the direction of the study ofpublic service activities, we proposed to disclose in general the professionalization of public service,the professional competence of public servants, the formation of a specific set of functions andprofessional standards; institutionalization of labor relations in the field of public service; developmentof institutions of individual professionalization and the like. Thus, the systematization of publicadministration should be considered in the context of such formative factors as: legal factors;functional factors; organizational factors; institutional factors; Competency factors; motivationalfactors; psychological factors. The problematic issues of the formation of personal competencies inthe implementation of public administration in the epistemological aspect are identified. Thepossibilities of using individual research methods of public administration as a system of educationare proposed.

Ключові слова: державно-управлінська діяльність, особистісні компетентності, психогенний вимір, тен-денції розвитку, системогенез, публічне управління, державне управління, державна служба.

Key words: public administration, personal competencies, psychogenic dimension, development trends,systemogenesis, public administration, public administration, public service.

хування системогенезних аспектів розвитку загаломпублічного управління, у тому числі і державного управ-ління; розвитком вітчизняної практики здійснення дер-жавної служби, професійної діяльності державнихслужбовців у системогенезному вимірі; відсутністю си-стематизованих, комплексних дослідження щодо про-блематики застосування системогенезу як парадигмипублічного управління загалом і до державного управ-ління зокрема.


Актуалізовано заявлену наукову проблематику іпитаннями реформування державної служби та держав-ного управління як соціального інституту з врахуваннямпоточних потреб сьогодення. Адже необхідними на сьо-годні є: налагодження процесів комунікації між владоюта суспільством, робота у напрямку формування якіс-них кадрів, підвищення якості адміністративних послуг,розвиток компетентностей державних службовців зага-лом та зокрема морально-етичні, соціокультурні, нау-ково-пізнавальні та інші складові компетентностей. Си-стематизація, на перший погляд таких різних проблем,по суті, має єдину мету — ефективне здійснення дер-жавно-управлінської діяльності. Тому таким важливимдля досягнення високих результатів є розгляд і вирішен-ня усіх зазначених проблемних питань у контексті діє-вості державного управління як системного утворення.

Вивченню різних проблем функціонування та роз-витку державного управління як системного утворенняприсвячено праці багатьох вітчизняних дослідників:

83


О.В. Антонової, В.В. Баштанника, С.А. Дубенко, В.Ю. За-харченка, С.В. Загороднюка, Н.А. Липовської, В.Я. Ма-линовського, Т.В. Мотренка, Н.Р. Нижник, О.Ю. Обо-ленського, В.М. Олуйка, Т.І. Пахомової, Л.А. Пашко,О.І. Пархоменко-Куцевіл, М.І. Рудакевич, А.С. Сіцінсько-го, С.М. Серьогіна, Ю.П. Сурміна та ін. У переважнійбільшості досліджень розглядаються базові засади дер-жавного управління, державної служби, визначальніоснови державно-управлінської діяльності. Питанняформування та реалізації інституційності суб'єктів здійс-нення державно-управлінської діяльності розкриті у пра-цях сучасних дослідників вітчизняної науки — В. Авер'я-нова, Е. Афоніна, С. Вирового, І. Грицяка, В. Малиновсь-кого, О. Оболенського, Г.Ситника та ін.; закордонноїнауки — В. Парсонса, Г. Колбеча, А. Сміта, Дж. Мілла,В. Данна, Л. Пала, П. Брауна, Л. Ганна та ін.

Проблематика застосування системогенезного під-ходу виявлена і до окремих елементів державно-управ-лінської діяльності. До прикладу складним та багатоас-пектним є поняття посади державної служби, яке засвоїм змістом, наповненням, характеристиками, місцему системі державної служби та іншими особливостямивчені розкривають за допомогою різноманітних мето-дологічних підходів. Однак на сьогодні залишаються ма-лодослідженими питання дослідження системогенезуособистісних компетентностей у психогенному вимірі якфункціонально-компетенційної складової державно-управлінської діяльності та її місця і ролі у системоге-незі державно-управлінської діяльності з позиції функ-ціонування державного управління.

НЕ ВИРІШЕНІ РАНІШЕ ЧАСТИНИЗАГАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ

Загальною проблемою залишаються дослідженняскладових системогенезу особистісних компетентнос-тей у психогенному вимірі як основи державно-управ-лінської діяльності. Частинами цієї загальної проблеми,які потребують вирішення, є вибір формуючих критеріїву державно-управлінській діяльності, взаємозв'язкискладових елементів державно-управлінської діяль-ності, формування визначальних факторів розвиткупрофесійної діяльності державних службовців таорганів державної влади. Формування концепту систе-могенезу особистісних компетентностей у психогенно-му вимірі дозволяє систематизувати складові системидержавно-управлінської діяльності, виявити їх особли-вості, встановити взаємозв'язки, розкрити розвиток,підвищувати ефективність державно-управлінськоїдіяльності.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ(ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ)

Мета статті — обгрунтувати складові системогене-зу особистісних компетентностей у психогенному виміріяк основи державно-управлінської діяльності. Об'єктомданого дослідження є державно-управлінськадіяльність. Предметом дослідження є виявлення скла-дових системогенезу особистісних компетентностей упсихогенному вимірі як основи державно-управлінськоїдіяльності.

Для цього поставлені такі завдання: а) виявитискладові системогенезу особистісних компетентнос-

тей у психогенному вимірі як основи державно-управ-лінської діяльності; б) виявити передумови застосу-вання системогенезу особистісних компетентностейу психогенному вимірі до державно-управлінськоїдіяльності; в) виявити проблеми формування систе-могенезного підходу до здійснення державно-управ-лінської діяльності у гносеологічному аспекті; г) окрес-лити методологічні проблеми дослідження та можли-вості застосування окремих методів дослідження досистемогенезного підходу державно-управлінськоїдіяльності.


Формування та розвиток професійної діяльностідержавних службовців як системного утворення потре-бує як наукового вивчення, зокрема у контексті мето-дологічного забезпечення, так і ефективної реалізації.У роботі заявлений підхід базується на понятті систе-могенезу (генезис у перекладі з грец. — походження,виникнення) як процесу зародження та розвитку, ево-люції систем від нижчих форм до вищих, тлумаченніетапів цієї еволюції [1].

Поводження людей по відношенню один до одногостає усе більше деструктивним. Сьогодні ми розуміємоприроду людської агресії з позиції психології, соціо-логії, фізіології, філософії, генетики, конфліктології,психоаналізу краще, ніж колись, втім, людська жор-стокість та причини виникнення агресії не зменшилися.Агресія людини/групи людей націлена на те, щоб при-нести шкоду іншому, а саме рукоприкладство, пряміобрази, глузування, приниження, погрози, політичніінтереси, територіальні претензії, що призводить доконфліктів особистісних, професійних, воєнних, по-літичних. Необхідність врегулювання конфліктів, щосупроводжують відносини міжособистісні/суспільні,політичні, залишається ключовою складовою процесузабезпечення безпеки на індивідуальному, груповому,регіональному, державному та наддержавному рівнях.У зв'язку з розпадом СРСР розпочався процес змінисвого лінгвістичного, культурного, релігійного або по-літичного статусу, а накопичення великого арсеналуозброєння у країнах пострадянського простору призве-ло до появи нового виду конфліктів суспільних відно-син, які вийшли на новий рівень розвитку — збройнихзіткнень: карабахський, грузино-абхазький, грузино-південноосетинський, осетино-інгушський, громадянсь-ка війна в Таджикистані, чеченська війна, конфлікт уПридністров'ї у результаті яких загинуло понад 200 тис.осіб [2].

Сьогодні і на території України існують "гарячі" та"потенційно-вразливі" точки: 1) міжетнічного проти-стояння: Північна Буковина, Південна Бессарабія, За-карпаття); 2) воєнних конфліктів на історико-географі-чних територіях: Крим, Слобожанщина, Донщина, За-поріжжя; 3) заморожений придністровський конфліктпоблизу кордонів України, які створюють потенційнуконфліктогенність: спорадичну, перманентну, хронічну,яка націлена на перерозподіл влади, зміну політичноїсистеми, державного устрою.



У зв'язку з вищезазначеним, стає актуальним та зна-чущим питання розвитку особистісних компетентностей,у тому числі індивідуальної та групової стійкості в умо-вах впливу зовнішніх та внутрішніх психогенних фак-торів, які перешкоджають ефективному здійсненнюдержавно-управлінської діяльності. Психогенні факто-ри впливу на системогенез державно-управлінськоїдіяльності все частіше стають доробком вітчизняних тазарубіжних експертів та науковців з питань публічногоуправління.

Ф. Ніцше в своїх роботах писав, що оцінити намірабо дію як аморальне, ганебне можливо лише в томувипадку, якщо в культурі, свідомості чітко виявлені,окреслені, позначені моральні цінності, які злим вчин-ком зневажаються. У свою чергу, реально існуюче зложивить силу опору тих, хто відстоює добро; гіркийдосвід зіткнення зі злом стимулює пошук більш людя-них, більш комфортних психологічних взаємин міжлюдьми, а здорова мораль повинна прославляти і укрі-плювати життя, її волю до влади, всяка інша мораль —занепадницька, є симптомом хвороби [3].

Cьогодні існують численні соціологічні, педагогічніі психологічні дослідження, в яких описується тенден-ція вживати поняття "готовність", як в широкому діапа-зоні значень, так і у контексті достатньо різнобічногоспектру психологічних явищ: готовність до ризику, додіяльності, до праці: М.О. Котик (1989), Т.М. Корнило-ва (1997), М.І. Крилов (1967), Л.А. Мойсеєнко (1993);готовність до вибору професії, до професійної діяль-ності: Е.А. Фарапонова (1984), В.І. Виноградов (1996);готовність до політичної діяльності: А.С. Мельничук;готовність до педагогічної діяльності: Н.В. Кузьміна(1975), Д.І. Фельдштейна (1977); психологічна го-товність державних службовців в умовах євроінтеграціїО.О. Акімов (2013), готовність особистості воїна добойової діяльності (М.П. Коробейніков, 1972), готов-ність до виконання завдань бойового чергування:С.І. Яковенко (1997), готовність молоді до військовоїслужби: В.В. Шевченко (1999); готовність працівниківорганів внутрішніх справ до застосування табельної вог-непальної зброї: М.О. Чміль (2007); готовність до подо-лання корупційного делікту правоохоронців: М.Д. Дан-чук (2007); готовність до діяльності охоронця, до екстре-мальних ситуацій, до смерті, до тероризму: Є.В. Тара-сова (2011) та т. ін., а також, С. Четвертаков, А. Сафро-нов, Ю. Молчанова, В. Луговий, В. Князєв, В. Куценко,Г. Литвинов, С. Ожегов, Н. Шведова та ін., які розроб-ляли різні питанна теорії та практики психології особи-стості.

Репрезентація наукових досліджень Фрідріха Ніц-ше, Ендрю Карнегі, Жан-Жака Руссо, Томаса Гоббса,Зигмунда Фрейда, Мойсея Кагана, Конрада Лоренца,Джона Долларда, Леонарда Берковица, Абрама Мас-лоу, Аристотеля дозволила зрозуміти, що схожіжиттєві події для різних людей мають зовсім різне зна-чення. Тому визначення потреби в розвиненій психо-логічній готовності як мети й складової фахової підго-товки власної діяльності державних службовців черезпризму наукового доробку видатних філософів, зас-новників психоаналізу та соціальних психологів здаєть-ся нам цікавим та таким, що потребує грунтовного дос-лідження.

Актуальним є розвитку особистісних компетентно-стей у разі впливу на неї дії зовнішніх/внутрішніх фак-торів, які заважають формуванню особистісних компе-тентностей власної діяльності, також допоможе ство-рити ефективну процедуру адаптації державного служ-бовця до специфічних умов державно-управлінськоїдіяльності. Не буває двох людей з однаковим поєднан-ням психологічних особливостей, тому особа — це пе-редусім жива людина зі своєю гідністю і недоліками.Кожна особа характеризується своєю життєвою пози-цією, тобто певним відношенням до матеріальних умовжиття, до суспільства, людей, до себе самої. Усе це ра-зом характеризує моральне обличчя особи, її соціальніустановки. Одні і ті ж обставини можуть призводити доформування різних життєвих позицій. Особа є індиві-дуальністю, має свій певний характер і темперамент, якітісно пов'язані між собою.

Характер — це основа особи, склада найбільш ви-ражені і взаємопов'язані властивості, що виразно про-являються в різних видах діяльності.

Виробляючи в собі позитивний характер, людинадістає можливість володіти своїм темпераментом, стри-мувати його прояви, якщо це розходиться з вимогамитакту. Коли говорять про людину з хорошим характе-ром, то мають на увазі, що він морально вихований, допевної міри м'який і сердечний по відношенню до лю-дей, здатний до співпраці в колективі і готовий прийтина допомогу.

І навпаки, людина з поганим характером, або такзваною важкою вдачею невдоволений іншими, а іншіневдоволені ним. Так створюється таке коло стосунківз людьми, внаслідок чого порушується нормальна пра-ця і життя в колективі, виникають конфлікти, які викли-кають емоційні стреси, ведучі нерідко до захворювань.

Отже, розглянемо, яким чином внутрішні (біологічні,фізіологічні, генетичні, біохімічні) та зовнішні (психо-логічний біль, фрустрація, атакуюче поводження, агре-сія) фактори впливають на формування особистіснихкомпетентностей державних службовців і чи є мож-ливість послабити їх вплив на здійснення державно-уп-ралінської діяльності. Так, біологічні фактори впливу налюдину у своїх трудах розглядав Жан-Жак Руссо, якийскладав провину за соціальне зло не на людську приро-ду, а на суспільство [4].

Томас Гоббс, висвітлював соціальні обмеження якнеобхідні для приборкання тваринних проявів людсь-кої натури, а агресивні спонукання є вродженими й томунеминучими [5].

Зигмунд Фрейд засновник психоаналізу, вважав, щоджерело людської агресії — це переорієнтуванняенергії примітивного потягу до смерті, яке він називав"інстинктом смерті" [6].

Конрад Лоренц вивчав фізіологічні фактори впливуна людину у контексті уміння володіти вродженими ме-ханізмами гальмування агресії. К. Лоренца лякала озбро-єність людини "бійцівським інстинктом" та відсутністьзасобів його гальмування. Очевидно, що фізіологічніфактори впливають на поведінку людини настільки жсильно як і виховання на характер, темперамент, а пе-реживання людини взаємозалежні з генетично вибуду-ваною нервовою системою. Агресія є складний поведі-нковий комплекс: у людському мозку відсутній "центр

85


контролю агресії", однак є ділянки нервової системи,які відповідають за прояв агресії. У разі активації цихструктур мозку ворожість зростає, а дезактивація ведедо зменшення ворожості [7].

Моісей Каган розглядав агресію з позиції генетич-ного фактору, який вважав, що спадковість впливає начутливість нервової системи до збудників агресії. Тем-перамент людини — це те, наскільки ми сприйнятливі йреактивні, яка частково дається нам від народження йзалежить від реактивності нашої симпатичної нервовоїсистеми [8].

Також на чутливість нервової системи до стимуляціїагресії впливає біохімічний фактор, наприклад хімічнийсклад крові. Так, людей у стані алкогольного сп'яніннялегше спровокувати на агресивне поводження на тліінтоксикації. Алкоголь підсилює агресивність, знижую-чи в людини рівень осудності, послабляючи здатністьпередбачати наслідки чинених дій, затушовує індиві-дуальність і знімає заборони. Існують і інші біохімічнівпливи: високий рівень цукру в крові та тестостерону,які теж можуть підвищувати агресивність та агресивнийпрояв людини у відповідь на провокацію.

Отже, з'ясовано, що внутрішні фактори (біологічні,фізіологічні, генетичні й біохімічні) сприяють виникнен-ню агресії, тобто дисбаланс, який виникає всерединісистеми впливає на психоемоційний стан людини.

Абрахам Маслоу — видатний представник "гума-ністичної теорії особи" вважав, що люди — це вкрайсвідомі і розумні створення без домінуючих несвідомихпотреб і конфліктів і саме цим психологія гуманістичноїспрямованості відрізняється від позицій попередніх пси-хоаналітиків, які розглядали людину як істоту з інстин-ктивними і інтрапсихічними конфліктами та прихиль-ників біхевіоризму, які трактують людей як слухнянихта пасивних жертв довкілля. А. Маслоу вважав, що влюдині від природи закладені потенційні можливостідля позитивного зростання і вдосконалення. У зв'язкуз чим, він розташував всі природжені потреби, мотиво-вані людиною у порядку їх черговості, а саме: а) потре-би самоактуалізації: реалізація потенціалу; б) потребисамоповаги: значення, компетентність; в) потреби при-належності і любові: приєднання і прийняття; г) потре-би безпеки: довготривале виживання і стабільність; д)фізіологічні потреби: голод, спрага і таке інше [9—11].

Отже, у результаті цієї ієрархії домінуючі людськіпотреби знаходяться внизу і якщо вони не задоволені,то людина не усвідомлює необхідність реалізації по-треб, які знаходяться вище.

Чим вище людина піднімається у цій ієрархії, тимвона індивідуальніша і тим краще демонструє своїлюдські якості, психічне здоров'я.

Так, на психічне здоров'я впливає такий зовнішнійфактор як фрустрація. Джон Доллард писав, що фрус-трація завжди веде до прояву агресії та перешкоджаєдосягненню мети і підсилюється тоді, коли цілеспрямо-ваність людини має сильну мотивацію, коли вона очікуєодержати задоволення, але цього не відбувається тоб-то блокується. Енергія агресії необов'язково направ-ляється на причину, що її викликала. Поступово люди-на навчається придушувати бажання прямої відплати,особливо коли нестриманість може викликати несхва-лення або навіть покарання з боку навколишніх, тобто

фрустрація створює мотивацію для прояву агресії.Страх покарання або осуд за агресію, спрямовану без-посередньо на першопричину фрустрації, може обумо-вити перенос агресивного удару на іншу мішень абонавіть на себе самого [12].

Леонард Берковиц розглядав фрустрацію як роз-дратування й емоційну готовність реагувати агресивно.Людина дратується більшою мірою, якщо той, хто вик-ликав у нього фрустрацію, мав можливість діяти інакше.У кожному випадку стимули, що асоціюються з агре-сією, підсилюють агресію. Л. Берковиц вважав, що по-дібним стимулом є зброя, що перебуває у полі зору лю-дини [13].

Як різновид фрустрації можна розглядати "психо-логічний біль", який дезорганізує свідомість тадіяльність людини. Психологічний біль виникає тоді,коли поріг невдоволеності вищій ніж людина може ви-терпіти, тобто в умовах негативної соціальної оцінки/самооцінки. Як правило, психологічний біль відчуваютьакцентуьовані, емоційно вразливі та фіксовані на своїхвідчуттях особистості, у яких: послаблені гальмуючімеханізми свідомості на півдсвідомість; мають низькийрівень культури; не розвинені вольові риси характерута особи, які мають захворювання, що заважають про-цес впливу вищих коркових структур на їхню поведінку.

Атакуюче поводження є надзвичайно сильним збуд-ником агресії людини, тому, на нашу думку, необхіднорозглянути, яким чином працює психологія суперника(опонента), який проводить "атаку" у діалозі. За допо-могою мовного діалогу, ми вивчаємо характер людини,його темперамент, звички, вивчаємо коло його інтересів.

Головні цілі діалогу: проаналізувати, вивчити, дізна-тися, відстояти свою точку зору і перемогти в проти-стоянні [20]. Якщо немає досвіду в баченні діалогу, томожна бути "атакованим", так і не проаналізувавши сво-го опонента і не виявити його сильні і слабкі сторони[21]. Або навпаки самому використовувати агресивнутактику ведення діалогу, спрямовану на дестабілізаціюпротивника і як результат здобути швидку перемогу/поразку над суперником — цей етап можна назвати дос-лідницьким [22].

Наступний етап розвитку діалогу є "синтез", завдя-ки якому можна створити конкретний образ опонента, іякий допоможе оцінити силу його атаки. Третій етап"інтелектуальний" — визначення вразливості опонентата повне усвідомлення ступеню псіхоемоціональної де-структивності, яку може нанести опонент.

Отже, взаємодія між людьми являє собою склад-ний процес, який не завжди вигідний для всіх учасниківвзаємодії. Найчастіше людина виходить зі спілкуванняв стані набагато гіршому, ніж те, з яким спілкування булорозпочато [23; 24; 25].

А.Г. Сафронов вважає, що кожна людина несвідо-мо володіє методами психологічного нападу, алебільшість людей володіють також способами психоло-гічного захисту. Автор зводить методи психологічногозахисту до трьох базових технік: а) дистанціювання відагресора (закритися в собі, в своїх справах, спробоювідволіктися від фрустрації); б) контратака — представ-ляє собою також поширений метод психологічного за-хисту, але є ймовірність переходу контратаки в скандал;в) психологічна амортизація — переривання мовного



потоку з боку атакуючого, порушення його психологіч-ної цілісності [14].

Аристотель вважав, що емоційне порушення несеемоційну розрядку що можливо очищатися (катарсис)від гнітючих емоцій. Пізніше гіпотеза катарсису буларозширена й стала містити в собі емоційну розрядку,що досягається не тільки за допомогою спогляданнядраматичних добутків, але також шляхом викликання впам'яті й "проживання" заново минулих подій, череззовнішнє вираження емоцій і через різні дії [15].

А. Маслоу зазначав, що тільки самі люди відпові-дальні за вибір, який вони роблять, але свобода виборуне гарантує правильність вибору. Самоактуалізація —процес, що включає здоровий розвиток здібностейлюдей, що б вони могли бути тим, ким можуть бути, асамоактулізуючі люди — це ті люди, які задовольнилисвої дефіцитарні потреби і розвинули свій потенціалнастільки, що можуть вважатися вкрай здоровими людь-ми [16].

Отже, зважаючи на вищевикладене необхідно з'ясу-вати, як здійснювати відбір людей у систему державно-го управління, які б могли контролювати фактори, якіза певних умов та обставин до їх життя і діяльності спо-нукають до зміни особистої поведінки і які заважаютьформуванню готовності до роботи в напружених пси-хологічних умовах: надзвичайних професійних, абожиттєвих ситуаціях. Схожі життєві події для різних лю-дей мають зовсім різне значення [26]. Саме тому під часвідбору людей до державно-службової діяльності у спе-цифічних умовах необхідно використовувати такий зна-чущій діагностичний критерій, як індивідуальнасхильність до сприйняття психогенії [27].

Поведінка людини у стресовій ситуації багато в чомузалежить від її особистісних особливостей та таких, якіна неї впливають, а саме: від уміння швидко оцінюватиситуацію; від навичок миттєвої орієнтації за несподіва-них обставин; від вольової зібраності, рішучості, до-цільності дій і розвитку витримки; від наявного досвідуповедінки в аналогічних ситуаціях.

Ефективна реалізація змісту управлінської діяль-ності передбачає наявність у того, хто її реалізує, комп-лексу відповідних мотивів, знань, умінь, навичок та осо-бистісних якостей, які б забезпечували успішну взаємо-дію учасників управлінського процесу (суб'єктів управл-іння) зокрема та результативність загалом. Психологіятлумачить зазначений комплекс як поняття "психологі-чної готовності особистості" та розглядає його як не-обхідну та провідну умову здійснення будь-якої ціле-спрямованої діяльності, її регуляції, стійкості та ефек-тивності [17].

Структура психологічної готовності до управлінняможе бути представлена мотиваційним, когнітивним, опе-раційним та особистісними компонентами, які є адекват-ними вимогам, змісту та умовам управлінської діяльностіі загалом забезпечують її ефективність, що являє собоювизначальною ланкою в системі професійної підготовкиспеціалістів для системи державного управління. Остан-ня передбачає необхідність створення певної освітньоїсистеми, спроможної вирішити складні завдання цілісно-го формування особистості управлінця [18].

У словнику С.І. Ожегова дається таке визначеннякатегорії "готовність" — "стан, при якому все зробле-

но, все готово, для чого-небудь". Отже, "готовність" —це автономна характеристика людини, яка змінюєтьсяв ситуаціях, має свій зміст, походження і історію [19].

Отже, існує два підходи до "психологічної готов-ності" людини: 1) функціональний, який визначає го-товність до дії як стан мобілізації всіх фізіологічних си-стем людини; 2) особистісний, який розглядає го-товність як невід'ємний і суттєвий компонент розвиткуособистості, а саме: мотиваційний, інтелектуальний,емоційно-вольовий.

Тому у переломні, поворотні моменти життя люди-на повинна зберегти стійкість визначених своїх пара-метрів, особливо важливих для її існування, або про-фесійної діяльності, тобто в умовах швидкозмінної, ба-гатогранної соціальної дійсності змінювати свої різніпсихологічні якості [28]. На нашу думку, "психологічнаготовність" — спонукає індивіда до дії виконуватифункції в умовах підвищеної ефективної діяльності тазапобігає стресу людини [29]. Професіоналізм управ-лінської діяльності передбачає виконання її функційспеціально підготовленими спеціалістами з управління,які здатні використовувати психологію управління [30].Психологічна готовність власної діяльності, а саме —діяльність державного службовця, що саме по собі вжеє надзвичайно специфічним, у якого поставлене завдан-ня, а саме- працювати в умовах надзвичайних профе-сійних ситуацій не вкладається, на нашу думку, в рамкисхеми, в якій би хоча б одна із вищенаведених науко-вцями "психологічних готовностей" мала найбільш зна-чуще місце.

Тому слід зазначити, що формування особистіснихкомпетентностей у психогенному вимірі державно-управлінської діяльності включає: визначення особист-існих параметрів, критеріїв для їх формування та роз-витку; необхідне методичне, організаційне та ресурснезабезпечення; можливості для реалізації особистіснихкомпетентностей та їх розвитку.


На підставі здійсненого дослідження відповідно допоставлених мети та завдань можна зробити такі ви-сновки:

Залучення системного підходу до дослідження сис-темогенезу особистісних компетентностей у психогенно-му вимірі щодо здійснення державно-управлінськоїдіяльності забезпечило систематизацію функціональних,соціально-психологічних, психогенних, комунікаційних таінших аспектів, що проявляються у процесах здійсненнядержавно-управлінської діяльності як окремої системи.Структурний аналіз складових державно-управлінськоїдіяльності дозволив визначити відношення та зв'язки міжосновними складовими, з'ясувати суб'єктно-об'єкнийсклад державно-управлінської діяльності, виокремитирозвиток окремих як складових системи, так і загаломдержавно-управлінської діяльності. Найбільш проявля-ються у компетенційному контексті зв'язки управлінняміж суб'єктами, та функціональні зв'язки.

Враховуючи суб'єктну-об'єктну складову державно-управлінської діяльності, з'ясовано, що на сьогодні стає

87


актуальним та значущим питання розвитку особистіснихкомпетентностей, у тому числі індивідуальної та групо-вої стійкості в умовах впливу зовнішніх та внутрішніхпсихогенних факторів, які перешкоджають ефективно-му здійсненню державно-управлінської діяльності. Крімтого, теоретичні підходи до професійного навчання дер-жавних службовців в частині розвитку особистісних ком-петентностей у психогенному вимірі; розвитку особис-тісно-компететнісних характеристик як основи системо-генезу державно-управлінської діяльності; в частиніудосконалення оцінювання компетентностей державнихслужбовців як одного з чинників розвитку системоге-незу державно-управлінської діяльності. Доведено, щоодними з необхідних умов формування системогенезуособистісних компетентностей у психогенному вимірімають бути ознаки системних утворень, їх функціону-вання та розвиток. Тому застосування системогенезуособистісних компетентностей є актуальним напрямомдослідження зазначеної проблематики з позиції дина-міки та розвитку загалом публічного управління. Сис-тематизація процесів державно-управлінської діяль-ності, передумов до її виникнення (правових, організа-ційних, функціональних, психологічних та інших), забез-печення їх діяльності, принципів здійснення державно-управлінської діяльності, здійснення її оцінки, форму-вання кадрової політики та інші елементи системи дер-жавно-управлінської діяльності становить теоретико-методологічну основу для формування системогенезуяк парадигми державно-управлінської діяльності.

Література:1. Словник системного аналізу проблем державного

управління. — Київ: вид-во НАДУ при Президентові Украї-ни, 2006. — С. 71 [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://academy.gov.ua/NMKD/library_nadu/Encycloped_vydanniy/f4a14404-2b5a-4031-968c-c95c5a50b4c5.pdf.

2. Розпад СРСР. Офіційний сайт <http://znai-mo.com.ua>

3. Ницше Ф. К генеалогии морали. (1887). Ницше Ф.Сочинения в 2 т. Т. 2. М.: Мысль. 1990. 407 — 524.

4. Руссо Ж.-Ж. Пед. соч. М.: Т. 1. 27.5. Гоббс Т. Левиафан. Соченгение. 1965. М.: Т.2.6. Фрейд А. (1993). Психология "Я" и защитные ме-

ханизмы. Инфра-М.]. Фрейд З. (1998). Вступ до психо-аналізу. К.: Основи, С. 709.

7. Лоренц К. Агрессия. М.: Прогресс.1994. 276.8. Каган М.С. Мир общения. Проблема межсубъек-

тивных отношений. М.: Политиздат. 1988. 335.9. Маслоу А. Дальние пределы человеческой пси-

хики. СПб. В 2-х томах. 2003. 432.10. Маслоу А. Мотивация и личность. СПб. В 2-х то-

мах. 2002. С. 480.11. Четвертаков С.А. Иерархия потребностей по

Маслоу — общая теория мотивации для социологии.Электронный ресурс <http://sergeychet.narod.ru/motiv.html>.

12. John Dollard, J.W. Doob, N.E. Miller, O.H. Mower,R.R. Sears (1939)."Frustrationand Aggression". YaleUniversity Press.

13. Берковиц Л. (2001). Агресія. К.14. Сафронов А.Г. Мы атакуем — нас атакуют. Тео-

рия и практика психологического айкидо. Електронний

ресурс. <http://www.psychology-online.net/articles/doc-930.html>

15. Аристотель. Сочинения: В 4-х т. М.: 1976. Т. 4.153.

16. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности СПб.: Пи-тер, 2009, 3-е издание. 608.

17. Молчанова Ю. (2004). Теоретичні основи впро-вадження психолого-управлінського консультування вдержавних установах та організаціях. Вісн. НАДУ. № 4.60 — 67.

18. Луговий В., Князєв В., Куценко В., Литвинов Г.(2001). Проблеми та пріоритети удосконалення добо-ру, розстановки і підготовки кадрів державного управ-ління в Україні. Вісн. УАДУ. № 4.

19. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарьрусского языка. М.: Азбуковник. 1999.944.

20. Акімов О.О. Психологічні аспекти проявів ко-рупції в державному управлінні / О.О. Акімов // Дер-жавне управління: теорія та практика. — 2014. — № 1.— С. 181—188.

21. Акімов О.О. Концепт системогенезу професій-ної діяльності державних службовців / О.О. Акімов //Інвестиції: практика та досвід. — 2018. — № 23. — С.133—138.

22. Акімов О.О. Функціональні чинники системоге-незу професійної діяльності державних службовців /О.О. Акімов // Інвестиції: практика та досвід. — 2018.— № 24. С. 68—74.

23. Акімов О.О. Робастність системи професійноїдіяльності державних службовців: системогенезний кон-текст / О.О. Акімов // Інвестиції: практика та досвід.2019. — № 5. — С. 104—109.

24. Кринична І.П. Компетенційний підхід до профе-сійної діяльності публічних службовців в умовах євроі-нтеграції / І.П. Кринична, О.О. Акімов // Публічнаслужба: системна парадигма: кол. моногр. / К.О. Ващен-ко, С.М. Серьогін, Є.І. Бородін, Н.А. Липовська, Н.Г. Со-рокіна [та ін.]; за заг. ред. С.М. Серьогіна. — Дніпро:ДРІДУ НАДУ, 2017. — С. 132—143.

25. Акімов О.О. Системогенез професійної діяль-ності державних службовців / О. О. Акімов // Теоріята практика публічної служби: матеріали наук.-практ.конф., 21 грудня 2018 р., Дніпро / За заг. ред. С.М. Се-рьогіна. — Д.: ДРІДУ НАДУ, 2018. — С. 5—7.

26. Акімов О.О. Концепт системогинезу діяль-ності державних службовців в контексті управліннясоціальним і гуманітарним розвитком / О.О. Акімов// Проблеми управління соціальним і гуманітарнимрозвитком: матеріали ХІІ регіон. наук.-практ. конф.за міжнар. участю (30 листопада 2018 р.) / За заг.ред. О.Б. Кірєєвої. — Д.: ДРІДУ НАДУ, 2018. — С.14—17.

27. Акімов О.О. Соціально-психологічний складнику системогенезі професійної діяльності державнихслужбовців / О.О. Акімов // Публічне адмініструван-ня: теорія та практика. — 2018. — Вип. 2 (20). — Режимдоступу: http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2018-02(20)/index.html.

28. Акімов О.О. Професійні компетенції держав-них службовців як чинник модернізації вищої освіти /О.О. Акімов // Публічне урядування. — 2016. — № 1. —С. 189—199.



29. Акімов О.О. Основні принципи державно-управ-лінської діяльності у системогенезній динаміці. Держав-не управління: удосконалення та розвиток. 2019. № 12.— URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1571(дата звернення: 26.02.2020).

30. Акімов О.О. Функціонально-компетенційнаскладова державно-управлінської діяльності: зміст таджерела наповнення. Державне управління: удоскона-лення та розвиток. 2020. № 1. — URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1574 (дата звернен-ня: 26.02.2020).

References:1. NADU under the President of Ukraine (2006), "A

glossary of a systemic problem concerning management",[Online], available at: http://academy.gov.ua/ NMKD/library_nadu/Encycloped_vydanniy/f4a14404-b5a-4031-968c-c95c5a50b4c5.pdf (Accessed 19 Jan 2020).

2. znaimo.com.ua (2020), "The collapse of the USSR",available at: http://znaimo.com.ua (Accessed 25 Feb2020).

3. Nytsshe F. (1990), K henealohyy moraly. (1887).Nytsshe F. Sochynenyia v 2 t. [To the genealogy of morality.(1887). Nietzsche F. Works in 2 volume], Mysl', Moscow,Russia.

4. Russo, Zh.-Zh.(1960), Ped.soch. [Pedagogicalworks], Moscow, Russia.

5. Hobbs, T. (1965), Levyafan [Leviathan], Moscow,Russia.

6. Frejd, A. (1993), Psykholohyia "Ya" y zaschytnyemekhanyzmy [Psychology "I" and defense mechanisms],Ynfra-M, Moscow, Russia.

7. Lorents, K. (1994), Ahressyia [Aggression],Prohress, Moscow, Russia.

8. Kahan, M.S. (1988), Myr obschenyia. Problemamezhsub'ektyvnykh otnoshenyj [The world ofcommunication. The problem of intersubjective relations],Polytyzdat, Moscow, Russia.

9. Maslou, A. (2003), Dal'nye predely chelovecheskojpsykhyky [The far reaches of the human psyche],St.Petersburg, Russia.

10. Maslou, A. (2002), Motyvatsyia y lychnost'[Motivation and personality], St.Petersburg, Russia.

11. Chetvertakov, S.A. (2018), "Maslow's hierarchy ofneeds — a general theory of motivation for sociology",available at: http://sergeychet.narod.ru/motiv.html(Accessed 25 Feb 2020).

12. Dollard, J. Doob, J.W. Miller, N.E. Mower, O.H. andSears. R.R. (1939), Frustrationand Aggression, YaleUniversity Press, New Haven, USA.

13. Berkovyts, L. (2001), Ahresiia [Aggression], Kyiv,Ukraine.

14. Safronov, A.H. (2008), "We attack - they attackus. Theory and practice of psychological aikido", availableat: http://www.psychology-online.net/articles/doc-930.html (Accessed 25 Feb 2020).

15. Arystotel'. (1976), Sochynenyia [Works], Moscow,Russia.

16. Kh'ell, L. and Zyhler, D. (2009), Teoryy lychnosty[Theories of personality], Pyter, St.Petersburg, Russia.

17. Molchanova, Yu. (2004), "Theoretical bases ofintroduction of psychological-managerial consulting in

state institutions and organizations", Visn. NADU, vol. 4,pp. 60—67.

18. Luhovyj, V. Kniaziev, V. Kutsenko, V. and Lytvynov,H. (2001), "Problems and priorities for improving theselection, placement and training of public administrationin Ukraine", Visn. UADU, vol. 4.

19. Ozhehov, S.Y. and Shvedova, N.Yu. (1999),Tolkovyj slovar' russkoho iazyka [Explanatory dictionaryof the Russian language], Azbukovnyk, Moscow, Russia.

20. Akimov, O.O. (2014), "Psychological aspects ofcorruption in public administration", Derzhavneupravlinnia: teoriia ta praktyka, [Online], vol. 1, pp. 181-188, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Dutp_-2014_1_23 (Accessed 19 Jan 2020).

21. Akimov, O. (2018), "The concept of the systemgenesis of the professional activities of public servants",Investytsiyi: praktyka ta dosvid, vol. 23, pp. 133—138.

22. Akimov, O. (2018), "Functional factors of thesystem genesis of the professional activities of civilservants", Investytsiyi: praktyka ta dosvid, vol. 24, pp.68—74.

23. Akimov, O. (2019), "The robustness of the systemof professional activity of public employees:systemogenescial context", Investytsiyi: praktyka tadosvid, vol. 5, pp. 104—109.

24. Krynychna, I.P. and Akimov, O.O. (2017),"Competent approach to professional activity of publicservants in the context of European integration", Publichnasluzhba: systemna paradygma [Public service: a systemicparadigm], DRIDU NADU, Dnipro, Ukraine, pp. 132-143.

25. Akimov O.O. (2018), "Systemogenesis of theprofessional activities of public servants". Materials ofscientific and practical. conf. [Theory and practice of publicservice], Dnipro, Ukraine, 21 December.

26. Akimov, O.O. (2018), "The concept of a systemicsystem of civil servants in the context of social andhumanitarian development management". Materials of theKhII region. scientific and practical. conf. by internationalparticipation. [Problems of managing social andhumanitarian development], Dnipro, Ukraine, 30November.

27. Akimov, O.O. (2018), "Socio-psychologicalcomponent in the systemogenesis of the professionalactivities of public servants", Public Administration:Theory and Practice, [Online], Issue. 2 (20). available at:http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2018-02(20)/index.html (Accessed 19 Jan 2020).

28. Akimov, О.О. (2016), "Professional competenciesof public servants the factor of modernization ofeducation", Public administration, vol. 1, pp. 189—199.

29. Akimov, O.O. (2019), "The main principles of publicadministration in the systemogenesis dynamics",Derzhavne upravlinnya: udoskonalennya ta rozvytok,[Online], vol. 12, available at: http://www.dy.nayka.-com.ua/?op=1&z=1571 (Accessed 26 Feb 2020).

30. Akimov, O. (2020), "Functional-competentcomponent of state-management activity: content andsources of filling", Derzhavne upravlinnya: udosko-nalennya ta rozvytok, [Online], vol. 1, available at:http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1574(Accessed 26 Feb 2020).Стаття надійшла до редакції 27.02.2020 р.

89


УДК 355.241.212

О. В. Медведчук,к. держ. упр., доцент кафедри публічного адміністрування,Міжрегіональна академія управління персоналом, м. КиївORCID ID: 0000-0002-2795-8193

РЕФОРМУВАННЯ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ: ПРАКТИЧНІАСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАКОНОДАВЧИХ НОВАЦІЙ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.89

О. Medvedchuk,PhD in Public Administration, Associate Professor of the Department of Public Administration,Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv

REFORMING THE CONSTRUCTION INDUSTRY: PRACTICAL ASPECTS OF IMPLEMENTINGLEGISLATIVE INNOVATIONS

За результатами комплексного аналізу норм Закону України від 17 жовтня 2019 року № 199-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення порядку надання адмі-ністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системиу сфері будівництва", що набрали чинності на першому етапі його впровадження, виявленоособливості застосування новацій щодо: запровадження Єдиної державної електронної сис-теми у сфері будівництва; посилення безстроковості технічних умов для проектування об'єктів;удосконалення правового регулювання з питань створення і ведення містобудівного кадастру;здійснення архітектурної діяльності іноземцями; дотримання строків надання адміністратив-них послуг органами місцевого самоврядування; реклами об'єктів будівництва тощо. Попризагалом позитивну спрямованість означених змін, виявлено ризики та вади правового регулю-вання будівництва, серед яких: труднощі правозастосування правових норм, пов'язані з над-мірним ускладненням положень щодо набрання ними чинності; негативні наслідки швидкогорозгляду і прийняття Верховною Радою законопроектів, що призводить до виникнення право-вих колізій, прогалин і неузгодженостей; випадки неефективного регулювання. Розроблено про-позиції щодо удосконалення містобудівного законодавства.

The paper proves that improving a legal mechanism for public administration in construction isone of preconditions to construction industry growth. The comprehensive review of the Law of Ukraineof October 17, 2019 No. 199-ІХ On Amendments to Certain Legislative Acts on Improving theAdministrative Services Procedure in the Field of Construction and the Launch of a Unified StateElectronic System in the Field of Construction, which came into effect at the first stage of itsimplementation (December 01, 2019 and January 01, 2020), demonstrated features of theapplication of innovations in as follows: introducing a unified state electronic system in constructionand its components (Register of construction activity, the user's electronic account, the electronicsystem portal); strengthening the open-ended duration of engineering specifications for designingconstruction projects; improving regulation on launch and maintenance of the urban cadastre;performing architectural activity by foreigners; complying with the terms of providing administrativeservices by local governments; advertising of construction projects, etc. Despite the generallypositive nature of these changes, the risks and drawbacks of the regulation in construction wereidentified, including as follows: difficulties in enforcing legal rules due to the excessive complexityof the provisions on their entry into force; negative consequences of an expeditious reviewal andadoption of bills by the Verkhovna Rada, which leads to a conflict of laws, gaps and inconsistencies;inefficient regulation. The paper contains proposals aimed to improve the urban planning legislation,




Будівельна спільнота активно обговорює Закон Украї-ни № 199-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчихактів щодо удосконалення порядку надання адміністра-тивних послуг у сфері будівництва та створення Єдиноїдержавної електронної системи у сфері будівництва" прий-нятий 17 жовтня 2019 року [1]. Це великий за обсягом,складний, багатоаспектний і, певною мірою, неоднознач-ний документ. Зміни, що вносяться до 24-х законодавчихактів України, набирають чинності у сім етапів. Окремінорми та цілі статті у певні відрізки часу не застосовуєть-ся, а завершити реформування планується аж через двароки після набрання чинності цим Законом.

Потребують висвітлення основні новації цього За-кону, що набрали чинності на перших етапах його реа-лізації, а також інструменти державного управління бу-дівництвом, удосконалення яких передбачено. Аналізпрактики застосування правових норм може бути корис-ним не лише широкому загалу учасників будівництва,але й при підготовці підзаконних актів органами влади,та сприятиме кращому розумінню і застосуванню зако-нодавчих змін.


Правові проблеми реформування містобудівного за-конодавства вивчали О. Марушева, Ю. Прав, А. Гаври-лов, І. Власенко. Технічне регулювання у будівництвістало предметом дослідження Д. Барзиловича та І. Ла-гунової. Вагомий внесок у розвиток означених питаньвнесли дослідники Наукової школи управління ризика-ми при будівництві та експлуатації об'єктів нерухомостіпід керівництвом О. Непомнящого, утвореної при Міжре-гіональній академії управління персоналом. Однак темпзаконодавчих змін вимагає наукового аналізу й узагаль-нення нових законодавчих актів України, пов'язаних зреформою у будівництві, яким присвячено цю статтю.

МЕТА СТАТТІМетою дослідження є аналіз законодавчих новацій

щодо шляхів розв'язання назрілих проблем регулюван-

Ключові слова: будівництво, містобудування, законодавство, нормативно-правові акти, державнеуправління.

Keywords: construction, urban development, legislation, regulatory acts, public administration.

ня будівництва в Україні та розроблення практичнихрекомендацій з удосконалення містобудівного законо-давства.


У ході проведеного аналізу українського законодав-ства у галузі будівництва вітчизняними вченими встанов-лено, що воно не завжди відповідає європейським ви-могам, адже все ще містить норми, які регламентуютьне відкритий ринок, а командно-адміністративну еконо-міку [2, с. 138]. Тож можна стверджувати, що подальшеконструктивне реформування в означеній сфері є не-обхідним.

Основні новації Закону № 199-ІХ [1], який є ключо-вим реформаторським законодавчим актом у галузі бу-дівництва, прийнятим Верховною Радою Украї-ни ІХ скликання, вважаємо за доцільне висвітлити заетапами набрання чинності його норм (в рамках публі-кації розглянуто два етапи: 1 грудня 2019 року та 1 січня2020 року).

Насамперед, як зазначено у пункті 1 розділу ІІ "При-кінцеві та перехідні положення" [1], з 1 грудня 2019 рокунабрав чинності власне ввесь Закон. Однак у разі де-тального вивчення встановлено, що частка норм, які на-брали чинності і застосовуються з 1 грудня 2019 року, єнезначною та, без урахування самих прикінцевих поло-жень, складає менше 2% від загального обсягу текстуЗакону. Водночас низка норм і цілих статей, які набра-ли чинності, відповідно до пунктів 2—8 розділу ІІ "При-кінцеві та перехідні положення" мають часові обмежен-ня щодо застосування. Зокрема, у Законі України "Прорегулювання містобудівної діяльності" [3] у певні пе-ріоди не застосовуються:

— з 1 грудня 2019 р. по 30 листопада 2020 р. статті— з 22-1 по 22-4, 26-1, 26-2, 26-4;

— з 1 грудня 2019 р. по 29 лютого 2020 р. — статті26-3 та 26-5;

— з 1 березня 2020 р. по 30 листопада 2021 р. —абзаци одинадцятий-вісімнадцятий частини третьоїстатті 37, абзац третій частини третьої та частина чет-верта статті 39-3;

— з 1 червня 2020 р. по 30 листопада 2020 р. — аб-заци п'ятий та шостий частини шостої статті 37, абзац

including alternatives to legal regulation over the performance of architectural activity by foreignersand stateless persons in Ukraine and on the monitoring of compliance with the requirements foradvertising of construction projects. This paper examines the mechanisms for ensuring theimplementation of laws adopted by the Verkhovna Rada. It establishes that with the amendments tothe Rules of Procedure of the Cabinet of Ministers of Ukraine, the implementation management ofthe adopted legislative acts of Ukraine is entrusted to the central executive bodies, which significantlyenhances their role and, at the same time, strengthens the responsibility on these issues. The paperproves that a successful implementation of the Law No. 199-IX requires making timely amendmentsto the applicable acts of the Cabinet of Ministers of Ukraine and relevant ministries, conducting publicawareness and sensitization campaigns, particularly amendments based on scientific research andgeneralization of the features of the new procedure for legal regulation of construction.

91


дев'ятнадцятий частини першої статті 41, абзаци оди-надцятий та чотирнадцятий частини четвертої статті 41-1;

— з 1 серпня 2020 р. по 30 листопада 2020 р. —пункт 11 частини п'ятої статті 29;

— з 1 грудня 2020 р. по 30 листопада 2021 р. —пункт 2 частини восьмої статті 31, пункт 2 частини де-в'ятої статті 36, друге речення абзацу третього частинидругої та пункт 2 частини четвертої статті 39.

Крім того, абзац другий частини першої статті 27 За-кону України "Про архітектурну діяльність" [4] у частинівключення до Єдиної державної електронної системи усфері будівництва осіб, які мають відповідний кваліфі-каційний сертифікат або отримали сертифікат за напря-мом професійної атестації в органах з сертифікації пер-соналу, акредитованих відповідно до закону, не засто-совується з 1 березня 2020 р. по 30 листопада 2020 р.

Як бачимо, обраний авторами Закону спосіб введен-ня в дію законодавчих новацій є не зовсім типовим урамках нормопроектувальної техніки, то ж розібрати-ся, що і коли застосовується, не так просто. Ситуаціяускладнюється ще й тим, що в інформаційній базі "За-конодавство України" на сайті Верховної Ради, яка длябагатьох користувачів є основним джерелом правовоїінформації, текст статей, які у ті чи інші періоди часу незастосовуються, нічим не відрізняється від чинних і вве-дених у дію норм, а посилання на відповідний пункт За-кону № 199-ІХ під заголовком статті проблему не вирі-шує. У системі ЛІГА:ЗАКОН інформація представленадещо краще. Тут, принаймні, замість відсилання до пун-кту Закону № 199-ІХ прямо вказано строки початку за-стосування правових норм, хоча сам їх текст, як і в по-передньому випадку, виглядає так само, як і чинні тадіючі норми. Тож у найближчі кілька років у Законі Ук-раїни "Про регулювання містобудівної діяльності" слідуважно читати не лише основний текст (статті та їх час-тини), але й примітки дрібним шрифтом, наведені у дуж-ках, щодо особливостей їх застосування.

За результатами якісного контент-аналізу установ-лено, що загалом (але не виключно) відтерміновано нор-ми щодо:

1) запровадження Єдиної державної електронноїсистеми у сфері будівництва (далі — ЄДЕС): основні нор-ми не застосовуються до 30 листопада 2020 року; вимо-ги щодо формування через таку систему містобудівнихумов і обмежень забудови земельної ділянки, технічнихумов та змін до них, відображення геопросторової інфор-мації з використанням картографічної основи Держав-ного земельного кадастру, електронної інформаційноївзаємодії з автоматизованою системою виконавчого про-вадження — до 30 листопада 2021 р.; відображення ма-теріалів технічної інвентаризації — до 30 листопада 2021р., а внесення раніше виготовлених інвентаризаційнихсправ до ЄДЕС — до 30 листопада 2022 р.);

2) запровадження ідентифікатора об'єкта будівниц-тва (не застосовується до 30 листопада 2020 р.);

3) присвоєння адрес об'єктам нерухомого майна(основні норми не застосовується до 29 лютого 2020 р.,а особливості присвоєння, коригування адреси післязапровадження електронної системи щодо об'єктів,право на виконання будівельних робіт щодо яких отри-мано до запровадження такої системи — до 30 листо-пада 2020 р.).

Перейдемо до змісту норм, які набрали чинностіз 1 грудня 2019 р.

Щодо запровадження Єдиної державної електрон-ної системи у сфері будівництва. Хоча норми щодо без-посереднього запровадження ЄДЕС починають діятилише через рік, запровадження цієї системи є основоюЗакону, що розглядається, а пункти Прикінцевих поло-жень щодо її формування вже набрали чинності і за-стосовуються. ЄДЕС утворюється як складова містобу-дівного кадастру і складається з:

1) Реєстру будівельної діяльності (створення, зби-рання, накопичення, обробка, захист, облік інформації);

2) електронного кабінету користувача (взаємодіяміж фізичними та юридичними особами, державнимиорганами, органами місцевого самоврядування, центра-ми надання адмінпослуг, а також отримання послуг);

3) порталу електронної системи (оболонка для до-ступу і взаємодії).

Передбачається, що ЄДЕС має містити всю інфор-мацію, необхідну для здійснення будівництва, та взає-модіє з усіма необхідними електронними реєстрами ібазами, а внесені до неї відомості є достовірними і мо-жуть бути використані під час вирішення спорів.

Виключно в електронній формі подаватимуться до-кументи щодо об'єктів класу наслідків СС2 та СС3 для:

— отримання вихідних даних (містобудівних умовта обмежень і технічних умов);

— експертизи проектної документації;— оцінки впливу на довкілля;— отримання права на виконання підготовчих та

будівельних робіт;— погодження обгрунтованих відхилень від буді-

вельних норм;— сертифікації енергетичної ефективності;— прийняття в експлуатацію закінчених будівницт-

вом об'єктів;— технічної інвентаризації;— присвоєння, зміни, коригування, анулювання

адреси об'єкта нерухомого майна;— обстеження інженерних систем будівлі.За твердженням О. Марушевої, запровадження

Єдиної державної електронної системи визначить по-дальші напрями нововведень, а підвищення ефектив-ності запроваджених змін у межах реалізації положеньЗакону можна спостерігати вже на перших етапах, щодозволяє забезпечити скорочення строків надання ад-міністративних послуг у сфері будівництва, сприяє підви-щенню якості їхнього надання, зниженню корупційнихризиків при наданні таких послуг [5, с. 15].

Щодо посилення безстроковості технічних умов.Перше речення абзацу першого частини сьомої статті30 Закону України "Про регулювання містобудівноїдіяльності" доповнено словами "або підприємства,установи та організації, які надали такі технічні умови"[3]. Отже, вимоги щодо безстроковості технічних умовдля проектування об'єктів будівництва посилено: тепервони є чинними до завершення будівництва об'єкта не-залежно не лише від зміни замовника, як вимагалося іраніше, але й від зміни підприємства, установи та орга-нізації, яка їх надала.

Слід зазначити, що, попри позитивну роль, безстро-ковість технічних умов спричиняє певні ризики. Адже



за тривалого строку будівництва умови підключення доінженерних мереж можуть суттєво змінитися. Та й "ре-зервування" обсягів і точок підключення, наданих у те-хумовах для об'єктів, які роками не споруджуються,створює проблеми, що породжує нові законодавчіініціативи з обмеження такої безстроковості.

Щодо містобудівного кадастру. Статтю 22 ЗаконуУкраїни "Про регулювання містобудівної діяльності" [3]доповнено кількома, подекуди непримітними, але дужеважливими нормами.

Перше. Установлено, що складовою частиноюмістобудівного кадастру є Єдина державна електроннасистема у сфері будівництва. Радує, що законодавці нестали запроваджувати ще одну електронну систему, якце часто трапляється, а імплементували її до містобу-дівного кадастру. Це має стимулювати формуваннямістобудівного кадастру на всіх рівнях та сприятиме на-лагодженню інформаційної взаємодії містобудівногокадастру, Державного земельного кадастру, інших ка-дастрів, реєстрів і баз даних.

Друге. Змістовне наповнення містобудівного када-стру доповнено даними про будівельну діяльність, що єнеобхідним для внесення до нього всієї інформації Реє-стру будівельної діяльності, що є складовою частиноюЄДЕС.

Третє. Передбачено можливість ведення містобу-дівного кадастру не лише уповноваженими органамимістобудування та архітектури, які можуть утворюватидля цього служби містобудівного кадастру, але й інши-ми суб'єктами, визначеними цим Законом. Відмітимо,що дані ЄДЕС як складової містобудівного кадаструможуть зберігатися у Міністерстві розвитку громад татериторій, Міністерстві цифрової трансформації і в йогодержавного підприємства, яке буде визначено техніч-ним адміністратором ЄДЕС, та у саморегулівних орга-нізаціях у сфері архітектурної діяльності. В інших дер-жавних органах, органах місцевого самоврядування тадержавних підприємствах такі дані можуть зберігатисялише за рішенням Уряду.

Четверте. Передбачено можливість фінансуванняробіт зі створення містобудівного кадастру не лише зарахунок відповідних бюджетів, але й за кошти міжна-родної технічної та/або поворотної або безповоротноїфінансової допомоги міжнародних організацій. Безу-мовно, такий амбітний план як запровадження ЄДЕСпотребуватиме значних фінансових ресурсів. Врахову-ючи слабкі темпи формування містобудівного кадаст-ру, зокрема, через брак коштів, фінансова допомога небуде зайвою.

Про здійснення архітектурної діяльності іноземця-ми. Донедавна частина друга статті 20 Закону України"Про архітектурну діяльність" [4] передбачала, що натериторії України іноземці та особи без громадянства,які не отримали відповідний кваліфікаційний серти-фікат, можуть виконувати роботи, визначені статтею 19цього Закону, та брати участь у розробленні містобуді-вної документації, здійснювати проектування об'єктівархітектури, розробляти робочу документацію для бу-дівництва лише на підставі договорів з суб'єктамипідприємницької діяльності, які мають ліцензію на ви-конання окремих видів господарської діяльності у бу-дівництві або із фахівцями, які мають кваліфікаційний

сертифікат. З 1 грудня 2019 року слова "з суб'єктамипідприємницької діяльності, які мають ліцензію на ви-конання окремих видів господарської діяльності у буд-івництві" виключено. Тож означені особи можуть на те-риторії України працювати лише "на підставі договорівіз фахівцями, які мають кваліфікаційний сертифікат".Про які договори йдеться — залишається незрозумілим,так само як і спосіб практичної реалізації цієї норми.

Виходячи з міжнародного досвіду, можемо запро-понувати різні варіанти вирішення цього питання. Так,іноземці, які мають намір виконувати роботи, щодо якихвстановлено персональну відповідальність, можуть навласний вибір пройти професійну атестацію відповіднодо Закону України "Про архітектурну діяльність", абож підтвердити свою кваліфікацію шляхом отримання:

— сертифіката, виданого на території іноземноїдержави акредитованим органом із сертифікації персо-налу в рамках договору про взаємне визнання серти-фікатів, укладеного Національним агентством з акре-дитації України;

— Європейської професійної карти, виданої завідповідною професією згідно з Директивою 2005/36/ЄС про визнання професійних кваліфікацій [6].

Однак практична реалізація таких підходів потре-бує додаткового законодавчого врегулювання.

Про дотримання строків надання адмінпослуг. Завизначенням вітчизняних вчених, основними тенден-ціями вдосконалення державного регулювання у будів-ництві є: дерегуляція підприємницької діяльності; децен-тралізація управління будівництвом; акцент на регіо-нальний розвиток і розвиток місцевих громад; перехідвід функціонального до проектного управління тощо [7,с. 154]. Означене вимагає якісного надання адміністра-тивних послуг, насамперед, органами місцевого само-врядування. Однак на практиці строки надання адмін-послуг іноді не узгоджуються із порядком діяльностівиконавчих органів рад.

Так, відповідно до частини першої статті 53 ЗаконуУкраїни "Про місцеве самоврядування в Україні" [8]засідання виконавчого комітету рад скликаються в мірунеобхідності, але не рідше одного разу на місяць. За-коном № 199-ІХ установлено, що повноваження, пов'я-зані з наданням адміністративних послуг, здійснюють-ся виконавчим комітетом сільської, селищної, міської,районної у місті (у разі її створення) ради у визначенийзаконом строк [1].

Також розширено можливості прийняття рішеннямісцевими радами про розмежування повноважень міжїї виконавчим комітетом, відділами, управліннями, інши-ми виконавчими органами ради та сільським, селищним,міським головою (у тому числі з метою забезпеченнянадання адміністративних послуг у строк, визначенийзаконом) в межах повноважень, наданих законом.

І, врешті, внесено зміни до Закону України "Продоступ до публічної інформації" [9], якими дозволеноне застосовувати до проектів рішень органів місцевогосамоврядування, спрямованих на надання адміністра-тивних послуг, вимоги щодо їх оприлюднення не пізнішяк за 20 робочих днів до дати розгляду, якщо це при-зведе до порушення встановленого законом строку на-дання відповідної адміністративної послуги. На скількиці зміни будуть дієвими — покаже практика надання

93


адміністративних послуг органами місцевого самовря-дування.

Через два місяці з дня набрання чинності Законом№ 199-ІХ, тобто 1 лютого 2020 року, запровадженалише одна новація (пункт 9 розділу І Закону № 199-ІХ),і стосується вона питань реклами.

Зміни до Закону України "Про рекламу". Верхов-ною Радою ІХ скликання лише за пів року зміни до За-кону України "Про рекламу" [10] вносилися шість разів.То ж реформування, передбачене Законом № 199-ІХ,не можна розглядати без короткого історичного екс-курсу.

Вперше стаття 25-1, що регулює рекламу об'єктівбудівництва, а також відповідні положення у статті 8Закону України "Про рекламу", які дозволяли рекламуновобудов виключно при наявності необхідних ліцензійта дозволів, з'явилися ще у 2008 році [11]. Пізніше ціположення будо удосконалено: встановлено заборонурозповсюджувати рекламу про спорудження житлово-го будинку з використанням недержавних коштів, залу-чених від фізичних та юридичних осіб, ще й без доку-мента про право власності або користування земельноюділянкою.

Верховна Рада України у 2019 році знову поверну-лася до цього питання. Прийнятий 2 жовтня Закон Ук-раїни № 139-IX "Про внесення змін до деяких законо-давчих актів України щодо удосконалення порядкуліцензування господарської діяльності" [12], вирішую-чи комплексно питання щодо удосконалення ліцензій-них процедур, не оминув увагою і проблеми рекламинерухомості. Відповідні норми в законі систематизова-но та уточнено. То ж після набрання ними чинності,що очікується через шість місяців з дня опублікування(18 квітня 2020 року), реклама об'єктів незавершеногобудівництва, які споруджуються з використанням недер-жавних коштів, залучених від фізичних та юридичнихосіб, дозволятиметься лише за наявності у замовника:

— права власності або користування земельноюділянкою;

— документів, що дають право на виконання буді-вельних робіт відповідно до Закону України "Про регу-лювання містобудівної діяльності";

— ліцензії на провадження господарської діяль-ності для об'єктів, що за класом наслідків (відповідаль-ності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та знач-ними (СС3) наслідками.

Крім того для реклами житлових будинків, де кош-ти залучаються з використанням фінансово-кредитнихмеханізмів, вимагається інформація про ліцензію упра-вителя фонду фінансування будівництва або свідоцтвопро реєстрацію випуску цільових облігацій.

Тепер повернемося до Закону № 199-IX, який булоприйнято 17 жовтня 2019 року, тобто, всього лише че-рез 2 тижні після прийняття Закону № 139-IX, і якимтакож внесено зміни до відповідних статей закону "Прорекламу". Зокрема, не змінюючи назву статті 25-1, якастосується об'єктів будівництва, будівель, приміщеньбудь-якого призначення, Закон № 199-ІХ звужує змістстатті виключно до регулювання реклами об'єктів жит-лового будівництва [1]. Крім того, замість деталізова-них вимог до документів, які є обов'язковими при рек-ламі об'єктів із залученням коштів через фінансово-

кредитні механізми, з'явилася відсилочна норма: такареклама дозволяється "за умови, якщо залученнякоштів фізичних та юридичних осіб (у тому числі в уп-равління) для спорудження таких об'єктів здійснюєть-ся відповідно до частини третьої статті 4 Закону Ук-раїни "Про інвестиційну діяльність". І третє — зобов'-язання вказувати у рекламі ідентифікатор об'єкта бу-дівництва в Єдиній державній електронній системі усфері будівництва (для об'єктів, щодо яких набуто пра-во на виконання будівельних робіт після запроваджен-ня ЄДЕС).

Не будемо зупинятися на детальному розгляді оз-начених змін, оскільки їм судилося коротке існування:набравши чинності 1 лютого 2020 року, норми, внесенідо Закону України "Про рекламу" Законом № 199-ІХ,вже 17 квітня втратять чинність та будуть замінені ре-дакцією, визначеною Законом № 139-IX.

Тобто бачимо результат негативних наслідків швид-кого розгляду і прийняття Верховною Радою законо-проектів, коли під час внесення змін не враховуютьсязакони, прийняті напередодні. Водночас виникають пра-вові колізії, прогалини і неузгодженості, що ускладню-ють правозастосування.

Водночас слід визнати, що наведені вади — неєдина проблема правового регулювання рекламиоб'єктів нерухомості, зокрема житла. Як свідчить прак-тика, коригування статті 25-1 та відповідних положеньстатті 8 Закону України "Про рекламу" не має практич-ного результату, оскільки на сьогодні в Україні відсутнійорган, який би контролював їх виконання.

Контроль за дотриманням законодавства Українипро рекламу здійснюють у межах своїх повноваженьоргани, визначені статтею 26 Закону України "Про рек-ламу" [10], серед яких зазначено і центральний органвиконавчої влади, що реалізує державну політику усферах будівництва, архітектури, — щодо споруджен-ня житлового будинку. Чому ж Мінрегіон не контролюєрекламу нерухомості, принаймні, як визначено цієюстаттею — житлової? Відповідь лежить у площині роз-поділу функцій між органами влади та в нормах загаль-ного законодавства у сфері державного контролю і на-гляду.

Відповідно до статті 19 Конституції України [13],органи державної влади та органи місцевого самовря-дування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише напідставі, в межах повноважень та у спосіб, що передба-чені Конституцією та законами України. Водночас, яквідомо, органи державної влади і посадові особи, упов-новажені здійснювати державний контроль і нагляд загосподарською діяльністю, їх статус та загальні умови іпорядок здійснення контролю і нагляду визначаютьсявиключно законами.

Міністерство розвитку громад та територій Українияк центральний орган виконавчої влади, що реалізуєдержавну політику у сферах будівництва, містобудуван-ня й архітектури, відповідно до закону не наділене фун-кціями зі здійснення державного контролю за госпо-дарською діяльністю, не має визначених законом про-цедур та посадових осіб, які б такі функції здійснюва-ли. То ж є нагальна необхідність внесення змін до статті26 закону про рекламу в частині визначення контролю-ючого органу у цій сфері.



Такі повноваження, на нашу думку, можуть бутипокладені на місцеві органи архітектури, як це було довнесення змін у Закон України "Про рекламу" у 2012році, або ж на Держпродспоживслужбу — центральнийорган виконавчої влади, що реалізує державну політи-ку у сфері державного контролю за додержанням за-конодавства про захист прав споживачів, яка опікуєть-ся питаннями щодо захисту прав споживачів усіх іншихвидів реклами.

Про механізми забезпечення виконання прийнятихзаконів. Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Закону№ 199-ІХ Кабінет Міністрів України протягом двохмісяців з дня набрання чинності цим Законом мав за-безпечити затвердження Плану заходів щодо створен-ня та запровадження Єдиної державної електронноїсистеми у сфері будівництва. Це важливий крок з імпле-ментації Закону, який не можна оминути увагою.

Необхідність затвердження такого плану не викли-кає сумніву, адже створення ЄДЕС вимагає цілого ком-плексу заходів, що передбачають як прийняття низкинормативно-правових актів Уряду і міністерств, необ-хідних для забезпечення виконання Закону № 199-ІХ,так і дій технічного характеру, яких потребує розроб-лення, впровадження та забезпечення функціонуваннянової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Плануючи публікацію, сподівались проаналізувативже затверджений план. Так не сталося, документ досівідсутній. Зрозуміло, у будь-якому разі розпоряджен-ня Уряду буде прийнято, як того вимагає закон. Однакбезліч питань та нагальна необхідність у їх врегулюванніна рівні підзаконних актів вимагають критичного аналі-зу механізмів реалізації прийнятих законів взагалі, особ-ливо враховуючи зростання їх кількості.

Донедавна забезпечення імплементації прийнятихВерховною Радою України законодавчих актів перед-бачало затвердження протокольним рішенням УрядуПлану організації підготовки проектів актів, необхіднихдля їх виконання. У такому Плані зазначалося конкрет-не положення акта законодавства (цитата або короткийзміст), на виконання якого приймалися ті чи інші підза-конні акти чи зміни до них, що забезпечувало прозорістьта зрозумілість змістовного наповнення його пунктів;описувався зміст заходів; визначалися органи, відпові-дальні за виконання та структурні підрозділи Секрета-ріату Кабінету Міністрів; установлювався строк виконан-ня.

Однак у жовтні 2019 року до Регламенту КабінетуМіністрів України внесено зміни [14], відповідно до якихПрем'єр-міністр або за його дорученням Перший віце-прем'єр-міністр визначає органи виконавчої влади, якіє відповідальними за забезпечення виконання законівУкраїни (§ 76 Регламенту), а Уряд лише здійснює конт-роль і моніторинг за виконанням закону (§ 79). Такимчином, організацію виконання законів, прийнятих Вер-ховною Радою України, повністю покладено на цент-ральні органи виконавчої влади, що суттєво підвищуєїх роль та водночас посилює відповідальність з цих пи-тань.

Беручи до уваги важливість для будівельної галузіновацій, визначених Законом № 199-ІХ, а такожскладність, багатоаспектність і, певною мірою, неодно-значність цього документа, його успішна імплементація

вимагає своєчасного внесення змін до актів КабінетуМіністрів України та відповідних міністерств, проведен-ня інформаційно-роз'яснювальної кампанії, у томучислі, на основі наукового дослідження і узагальненняособливостей нового порядку правового регулюваннябудівництва.

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК

Однією з передумов розвитку будівельної галузі євдосконалення правового механізму державного управ-ління будівництвом. Суттєвим кроком до цього сталоприйняття Верховною Радою Закону України "Про вне-сення змін до деяких законодавчих актів щодо удоско-налення порядку надання адміністративних послуг усфері будівництва та створення Єдиної державної елект-ронної системи у сфері будівництва". Норми цього зако-ну, що набрали чинності 1 грудня 2019 та 1 січня 2020 ро-ку, передбачають низку новацій щодо: запровадженняЄдиної державної електронної системи у сфері будів-ництва; посилення безстроковості технічних умов дляпроектування об'єктів; удосконалення правового регу-лювання з питань створення і ведення містобудівногокадастру; змін в частині здійснення архітектурної діяль-ності іноземцями; створення умов для забезпеченнядотримання строків надання адміністративних послугорганами місцевого самоврядування; чергового кори-гування положень про рекламу об'єктів будівництва.

Попри загалом позитивну спрямованість означенихзмін, виявлено ризики та вади правового регулюваннябудівництва, серед яких: труднощі правозастосуванняправових норм, пов'язані з надмірним ускладненнямположень щодо набрання ними чинності; негативні на-слідки швидкого розгляду і прийняття Верховною Ра-дою законопроектів, що призводить до виникнення пра-вових колізій, прогалин і неузгодженостей; випадки не-ефективного регулювання (регулювання рекламиоб'єктів будівництва, здійснення архітектурної діяль-ності іноземцями). Установлено, що зі змінами до Рег-ламенту Кабінету Міністрів України організація виконан-ня прийнятих законодавчих актів України покладена нацентральні органи виконавчої влади, що суттєво поси-лює їх роль і відповідальність щодо цих питань.

Вивчення наступних етапів імплементації Закону Ук-раїни № 139-IX, зокрема, щодо залучення інженера-кон-сультанта, інвентаризації об'єктів нерухомого майна,присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес та-ких об'єктів, нових підходів до ліцензування та архбуд-контролю, посилення відповідальності за порушення за-конодавства з надання адміністративних послуг тощо маєстати предметом подальших наукових розвідок.

Література:1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів

України щодо удосконалення порядку надання адміні-стративних послуг у сфері будівництва та створенняЄдиної державної електронної системи у сфері будів-ництва: Закон України від 17 жовт. 2019 р. № 199-ІХ.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/199-20(дата звернення 12.02.2020).

2. Непомнящий О.М. Дегтяр О.А. Адаптація украї-нського законодавства до кращих європейських прак-

95


тик регулювання будівництва. Держава та регіони. Се-рія: Державне управління. 2018. № 4. С.133—137.

3. Про регулювання містобудівної діяльності: ЗаконУкраїни від 17 лют. 2011 р. № 3038-VI. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 (дата звернен-ня: 10.01.2020).

4. Про архітектурну діяльність: Закон України від20 трав. 1999 р. № 687-XІV. URL: http://zakon4.ra-da.gov.ua/ laws/show/687-14 (дата звернення12.02.2020).

5. Марушева О.А. Етапи створення та запроваджен-ня Єдиної державної електронної системи у сфері бу-дівництва: електронний кабінет забудовника. Актуаль-ные научные исследования в современном мире. Випуск1 (57), ч. 2. — 2020. С. 12—16.

6. Directive 2005/36/EC of the European Parliamentand of the Council of 7 September 2005 on the recognitionof professional qualifications. EUR-Lex Access to Euro-pean Union law. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex:32005L0036 (дата звер-нення 10.02.2020).

7. Прав Ю.Г. Сучасні тенденції вдосконаленнядержавного регулювання в будівництві. Держава тарегіони. Серія: Державне управління. 2018. № 4.С.151—155.

8. Про місцеве самоврядування в Україні: ЗаконУкраїни від 21 трав. 1997 р. № 280/97-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 280/97-вр (дата звер-нення 12.02.2020).

9. Про доступ до публічної інформації: Закон Ук-раїни від 13 січ. 2011 р. № 2939-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 (дата звернен-ня 12.02.2020).

10. Про рекламу: Закон України від 3 лип. 1996 р.№ 270/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270/96-вр (дата звернення 10.02.2020).

11. Про запобігання впливу світової фінансової кри-зи на розвиток будівельної галузі та житлового будів-ництва: Закон України від 25 груд. 2008 р. № 800-VI. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-17 (датазвернення 12.02.2020).

12. Про внесення змін до деяких законодавчих актівУкраїни щодо удосконалення порядку ліцензування гос-подарської діяльності: Закон України від 2 жовт. 2019 р.№ 139-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/139-20 (дата звернення 12.02.2020).

13. Конституція України: Закон України від 28 черв.1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр (дата звернення: 02.02.2020).

14. Про внесення змін до постанов Кабінету Мініст-рів України від 18 липня 2007 р. № 950 і від 31 травня2017 р. № 512: Постанова Кабінету Міністрів Українивід 9 жовт. 2019 р. № 874. URL: https://zakon.ra-da.gov.ua/laws/show/874-2019-п (дата звернення:10.06.2017).

References:1. Verkhovna Rada of Ukraine (2019), The Law of

Ukraine "On amendments to some legislative acts ofUkraine on improvement of the order of rendering ofadministrative services in the field of construction andcreation of the Unified state electronic system in the field

of construction", available at: https://zakon.ra-da.gov.ua/laws/show/199-20 (Accessed 25 Feb 2020).(Accessed 25 Feb 2020).

2. Nepomniaschyj, O.M. and Dehtiar, O.A. (2018),"Adaptation of Ukrainian legislation to the best Europeanconstruction regulation practices", Derzhava ta rehiony.Seriia: Derzhavne upravlinnia, vol. 4, pp.133-137.

3. Verkhovna Rada of Ukraine (2011), The Law ofUkraine "On Regulation of City Planning Activity", availableat: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3038-17(Accessed 25 Feb 2020).

4. Verkhovna Rada of Ukraine (1999), The Law ofUkraine "On Architectural Activity", available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/687-14 (Accessed 25Feb 2020).

5. Marusheva, O.A. (2020), "Stages of creation andimplementation of the Unified state electronic system inthe field of construction: electronic office of thedeveloper", Aktual'nye nauchnye yssledovanyia vsovremennom myre, vol. 1 (57), no. 2, pp. 12-16.

6. EUR-Lex Access to European Union law (2005),"Directive 2005/36/EC of the European Parliament andof the Council of 7 September 2005 on the recognition ofprofessional qualifications", available at: https://eur-l e x . e u r o p a . e u / l e g a l - c o n t e n t / E N / T X T /?uri=celex:32005L0036 (Accessed 25 Feb 2020).

7. Prav, Yu.H. (2018), "Current trends of improvementof state regulation in construction", Derzhava ta rehiony.Seriia: Derzhavne upravlinnia, vol. 4, pp. 151-155.

8. Verkhovna Rada of Ukraine (1997), The Law ofUkraine "On Local Self-Government in Ukraine", availableat: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/280/97-вр (Accessed 25 Feb 2020).

9. Verkhovna Rada of Ukraine (2011), The Law ofUkraine "On Access to Public Information", available at:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17(Accessed 25 Feb 2020).

10. Verkhovna Rada of Ukraine (1996), The Law ofUkraine "On Advertising", available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270/96-вр (Accessed 25Feb 2020).

11. Verkhovna Rada of Ukraine (2008), The Law ofUkraine "On Preventing the Impact of the Global FinancialCrisis on the Development of the Construction Sector andResidential Construction", available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-17 (Accessed 25 Feb2020).

12. Verkhovna Rada of Ukraine (2019), The Law ofUkraine "On Amendments to Some Legislative Acts ofUkraine on Improving the Procedure of Licensing ofBusiness Activity", available at: https://zakon.rada.-gov.ua/laws/show/139-20 (Accessed 25 Feb 2020).

13. Verkhovna Rada of Ukraine (1996), "The Con-stitution of Ukraine", available at: http://zakon5.ra-da.gov.ua/laws/show/en/254%D0%BA/96-%D0%-B2%D1%80 (Accessed 25 Feb 2020).

14. Cabinet of Ministers of Ukraine (2019), Resolution"On amendments to the resolutions of the Cabinet ofMinisters of Ukraine of July 18, 2007 No. 950 and of May31, 2017 No. 512", available at: https://zakon.rada.-gov.ua/laws/show/874-2019-p (Accessed 25 Feb 2020).Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.



УДК 321.7+342.25+331.522

І. В. Шкурат,к. держ. упр., доцент кафедри політології,Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди,докторант, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, м. КиївORCID ID: 0000-0002-8810-2890

ГЕНЕЗИС ПОНЯТТЯ "ДЕМОКРАТІЯ"В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХПРОЦЕСІВ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНИЙАСПЕКТ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.96

I. Shkurat,PhD in Public Administration, Associate Professor of Department of Political Scienceof Pereyaslav-Khmelnytsky State Pedagogical University named by Gregory Skovoroda,Doctoral Student of the Ukrainian state employment service, Kyiv

GENESIS OF THE CONCEPT OF "DEMOCRACY" IN THE CONTEXT OF GLOBALIZATIONPROCESSES: THEORETICAL AND METHODOLOGICAL ASPECT

У статті висвітлено питання щодо еволюції поняття "демократія", проаналізовано та узагаль-нено основні форми та види демократії. Тим самим, автором реалізовано мету дослідження,що полягає в дослідженні розвитку демократії та її ролі в Україні в епоху глобалізації.

Досліджено, що історична природа демократії полягає у тому, що вона є міжформаційнимфеноменом, який був супутнім становленню, передусім західної цивілізації на всіх етапах їїрозвитку. Демократія виникає практично на кожній формаційній стадії — у своїй специфічнійформі. Встановлено, що у середньому демократії і недемократії забезпечують приблизно од-накові темпи зростання загального доходу. Проте відмінність у темпах зростання значно більшпоширена серед авторитарних режимів, ніж серед демократій. Обгрунтовано, що для еконо-мічного зростання характеристики політичної системи є менш важливими ніж інвестиційнастабільність. Одна з головних причина того, що справедливість має значення для розвитку,полягає у тому, що взаємозалежність і стійкість цих форм нерівності означають, що деякі гру-пи населення мають менше економічних, соціальних і політичних можливостей, ніж їх співгро-мадяни.

The article discusses the evolution of the concept of "democracy", analyzes and summarizesthe main forms and types of democracy. Thus, the author realizes the purpose of the research,which is to study the study of the development of democracy and its role in Ukraine in the age ofglobalization.

97


ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИПерехід від однієї до іншої формації сприймається

нами як якісний стрибок, передусім в економічній і тех-нологічній сферах. Але основні проблеми демократії інавіть її моделі — представницька, плебісцитна, парти-ципальна — були сформульовані вже в античності.Навіть така актуальна проблема, як різниця між демок-ратією — нічим не обмеженою гегемонією більшості(якобінська модель) і демократією — владою більшостів межах закону, була відома уже Аристотелю. Серед-ньовічна муніципальна демократія також була близькадо ідеалу самодіяльного громадянського суспільства,де громадяни самі намічають проекти і самі їх здійсню-ють. У зв'язку з цим справжня дилема, яка співвідно-ситься з протиставленням демократії і авторитаризму(деспотизму) розділяє не стільки традиційне середнь-овіччя і Новий час, скільки пролягає в середині Ново-го часу. Саме в Новий час відбулися процеси, які підко-рили громадянське суспільство державі і різко скоро-тили, а в деяких країнах і зовсім знищили політичні му-ніципальні свободи — втілення самодіяльної демок-ратії.

Історична природа демократії полягає у тому, щовона є міжформаційним феноменом, який був супутнімстановленню, передусім західної цивілізації на всіх ета-пах її розвитку. Демократія виникає практично на кожнійформаційній стадії — у своїй специфічній формі. Вона,як правило, виявляється початковою фазою кожноїформації. Нова фаза знаменується появою нових формдемократії, а також розширенням масштабів демокра-

The study used general scientific and special methods: scientific generalization andsystematization — to determine the characteristics of the concept of "democracy"; benchmarking —to compare some aspects of democracy development abroad and in Ukraine; systematic analysis —to identify major socio-philosophical problems of democracy; logical synthesis — to explain the resultsof the study.

The researched that the historical nature of democracy lies in the fact that it is an inter-informationalphenomenon that was associated with the formation, first, of Western civilization at all stages of itsdevelopment. Democracy arises at virtually every formative stage — in its specific form. It detectedby the initial phase of each formation. The new phase marked by the emergence of new forms ofdemocracy, as well as the expansion of the democratic process.

The founded that average democracies and democracies provide roughly equal rates of growth intotal income. However, differences in growth rates are far more widespread among authoritarianregimes than among democracies. Dictatorships do economic wonders, but they also lead toeconomic disasters. Democracies, on average, give a stable average rate. The success of countries'political and economic development depends largely on what they invest etc. There is no single recipefor success; each country has its own recipe.

The substantiated that for economic growth, the characteristics of the political system are lessimportant than investment stability. One of the main reasons that justice matters for development isthat the interdependence and resilience of these inequalities mean that some populations have fewereconomic, social and political opportunities than their fellow citizens do.

Ключові слова: демократія, суспільство, глобалізація, уряд, влада, управління.Key words: democracy, society, globalization, government, power, management.

тичного процесу. Замість лінійної перспективи, що очі-кують прибічники дихотомії "традиційне суспільство —сучасне", ми спостерігаємо циклічно перервний харак-тер демократичного процесу. Історичний досвід підка-зує, що демократія можлива у будь-якому суспільстві,тільки потрібен час і просвіта громадян, і насампередправлячої еліти. Якщо вона зорієнтована на демокра-тичні цінності, то і в суспільстві будуть впроваджувати-ся відповідні цінності та норми.


Проблемам дослідження демократії науковці зав-жди приділяли значну увагу. Свій внесок у розвиток цієїтеми зробили найвидатніші науковці людства, а саме:Перикл (Давня Греція), Б. Спіноза (Нідерланди, ХVII ст.),Ж.-Ж. Руссо (Франція, ХVІII ст.), Т. Джеферсон (США,ХVIІI ст.), І. Франко (Україна, кінець ХІХ—ХХ ст.), В. Га-вел (Чехія, ХХ ст.), С. Сахаров (Росія, ХХ ст.) та ін. Ізсучасних науковців можна виокремити таких вчених якР. Войтович, П. Ворону, Є. Бистрицького [1], І. Вороно-ву [2], К. Гаджієва [3], М. Гримську [4], В. Лугового [5],В. Князєва [5], А. Пехника [6], В. Рукавішніков [7],О. Скакуна [8], В. Федоренка [9], Ф. Фукуяму [10] таін., які вивчали питання демократії, права та мораль-ності, питання внутрішньої політики в країнах Європи,демократії на місцевому рівні, демократизацію та фе-номен "електоральної революції" в Україні.

За наявності значної кількості наукових робіт із пи-тань розвитку демократії багато аспектів даної науко-



вої проблеми залишається недостатньо розкритими таобгрунтованими. Потребують подальшого досліджен-ня розвитку демократії в контексті глобалізаційних про-цесів.

МЕТА СТАТТІМетою роботи є дослідження еволюції поняття "де-

мократії" та її роль в Україні в епоху глобалізації.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУСьогодні на Заході переважає оцінка демократії як

феномену Нового часу, що ознаменувався переходомвід традиційного суспільства до сучасного. Сучасністьвважається еталоном, який увінчує людську історію, аокремі держави вважають своєю місією творити істо-рію всього світу [10].

На основі того факту, що у висококонкурентоздат-них суспільствах більше свободи, прозорості в ухваленнісуспільно-значущих рішень і можливості для виразудумок бізнесменів, ніж у суспільствах менш конкурен-тоздатних, науковці роблять логічний висновок, щовільні, дійсно демократичні, суспільства сьогодні є са-мими конкурентоздатними [7].

У політичній літературі, в публіцистиці, засобах ма-сової інформації мало таких термінів, які використову-валися б так часто, як "демократія". Важко назвати та-кож проблему, яка б привертала таку пильну увагу до-слідників, як проблема демократії. Ця проблема нео-сяжна за своїми масштабами, і природно її подача у на-вчальних курсах пов'язана з майже непереборнимитруднощами.

Демократія має тривалу історію, і її можна розгля-дати як результат розвитку західної цивілізації, особ-ливо грецької і римської спадщини, з одного боку, ііудейсько-християнської традиції — з іншою. Термін"демократія" походить від грецького слова demokratia,що складається у свою чергу з двох слів: demos — на-род і kratos — влада, правління.

Звертає на себе увагу багатозначність і невизна-ченість самого поняття "демократія". І водночас термін"демократія" належить до числа найчисленніших і не-ясних понять сучасної політичної теорії.

Нині термін "демократія" використовується в де-кількох значеннях:

1. Форма правління, за якої політичні рішення прий-мають безпосередньо всі без виключення громадяни,діючі відповідно до правил правління більшості, нази-вається прямою демократією або демократією участі.

2. Форма правління, за якої громадяни здійснюютьсвоє право ухвалення рішення не особисто, а через своїхпредставників, вибраних ними і відповідальних передними, називається представницькою або плюралістич-ною демократією.

3. Форма правління, при якому влада більшості ре-алізується в рамках конституційних обмежень, що ма-ють на своїй меті гарантувати меншості умови дляздійснення певних індивідуальних або колективнихправ, таких, наприклад, як свобода слова, віросповідан-ня і т.д., називається ліберальною або конституційноюдемократією.

4. Форма правління, при якому будь-яка політичнаабо соціальна система незалежно від того, чи є вона

дійсно демократичної чи ні, ставить собі за мету звестидо мінімуму соціальні і економічні відмінності, особли-во спричинені нерівним розподілом приватної власності,називається соціальною демократією, крайнім виражен-ням якої є соціалістична демократія [3, с. 126—127].

З точки зору права термін "демократія" трактуєть-ся як "політична організація влади народу, за якої за-безпечується: рівна участь усіх і кожного в управліннідержавними і суспільними справами; виборність основ-них органів держави і законність у функціонуванні всіхсуб'єктів політичної системи суспільства; забезпеченняправ і свобод людини і меншості відповідно до міжна-родних стандартів" [8, с. 148].

У словнику-довіднику з методології державногоуправління термін "демократизація" подається як яви-ще і процес, що характеризується розширенням прав ісвобод громадян та їх об'єднань, активізацією участінароду в політичному житті та його впливу на прийняттядержавно-управлінських рішень, посиленням контролюз боку суспільства за діяльністю держави, ідеологічнимта політичним плюралізмом [5, с. 29].

Для поглибленого розуміння демократії необхідносформувати її основні соціально-філософські пробле-ми. Перша з них стосується історичної природи демо-кратії: є вона формаційним феноменом, який виник ра-зом з капіталізмом, чи міжформаційним, який був су-путнім становленню цивілізації на всіх етапах її розвит-ку. Друга: є вона особливістю (формаційною чи міжфор-маційною), що іманентно властива одній тільки західнійцивілізації, чи являє собою універсальний феномен ізагальнолюдську цінність. Третя: яке походження ба-гатьох загальнолюдських цінностей, які попередньоутвердилися на Заході. Є вони визначально такими(загальнолюдськими) чи утверджуються у цій якості підвпливом західної цивілізації, експансія якої не обме-жується економічною і науково-технічною сферою, алеі захоплює світ цінностей. І четверта: наскільки збігаєть-ся загальний процес соціальної модернізації (і демок-ратії як її вищого прояву) з вестернізацією — уподіб-нення незахідних суспільств європейському "еталону".

Всі ці проблеми в загальному вигляді виступають якпитання про співвідношення загальнолюдських універ-салій і історичної специфіки: формаційної, цивілізацій-ної, регіональної (країнознавчої). Оцінити статус демок-ратії у контексті цього співвідношення — значить отри-мати ключ до вирішення багатьох проблем сучасногополітичного розвитку [5, с. 124].

Для людства характерний хроноцентризм — абсо-лютизація теперішнього в якості крапки в яку стягуєть-ся вся світова історія. Це випливає з психології людини— переживати свій час і свій досвід в якості єдино зна-чимого і унікального. Але задача політико-філософсь-кого аналізу полягає у тому, щоб піддати поверхові "оче-видності" критичному дискурсу.

Тобто відбувається певна циклічність: в античностідемократія передує монархії (Греція) чи імперії (Рим).У європейському середньовіччі демократичні міста-дер-жави також нерідко передують феодальному абсолю-тизму, який знищив і принцип виборності, і принципмісцевого самоврядування. В Новий час ми знову спос-терігаємо нелінійний характер демократичного проце-су. Цінності лібералізму, плюралізму і самодіяльності в

99


парламентських республіках Заходу знову передуютьавторитарно-патерналістським і центристським тенден-ціям масового суспільства. Уже Токвіль відмічав проти-річчя між "демократією рівності" і "демократією сво-боди". І тут знову ми спостерігаємо нелінійний процес:розквіт ліберальної "демократії свободи" приходитьсяна ХІХ ст.; ХХ ст. знаменується тяжкими поразками івідступами ліберальної демократії, тому, що маси, якіступили на політичну арену більше цікавляться рівністюніж свободою.

Якщо людям, з їх спонтанними можливостями, на-дати свободу ініціативи, вони безперечно приведуть донерівних результатів, до нерівності престижу і благопо-луччя. Щоб забезпечити фактичну рівність, довелось биобмежити свободу, замінити ініціативу соціально-еко-номічної діяльності регламентацією все проникаючоїдержавної опіки.

Але оскільки рівність неможливо гарантувати разі назавжди цією системою законів (фактична нерівністьлюдей завжди знайде спосіб реалізувати себе в якій-небудь новій, не передбаченій регламентом формі), тодіяльність, яка впроваджує фактичну рівність, повин-на була б скористатися беззаконням, свавіллям, пост-ійними перетурбаціями, щоб періодично вштовхуватиприродну нерівність людей у прокрустове ложерівності.

Для розуміння безпосередньої демократії актуаль-ною є проблема взаємин більшості та меншості місце-вого співтовариства. У радянській юридичній літературіхарактер таких відносин визначається однозначно якпідпорядкування меншості більшості. Водночас не зга-дується другий аспект цих взаємин, а саме — гаранту-вання та захист прав і інтересів меншості [6]. Демокра-тія в її вихідному значенні як влада народу збігається зоднією з головних характеристик сучасної комунікації— розширенням простору відкритості інформації тадоступу до інформації [1]. Підтримуючи теорію та прак-тику демократичного врядування, крайні праві політичніпартії наголошують, що представницьке правління, ха-рактерне для більшості розвинених країн, не дозволяєповною мірою захищати інтереси народу [4].

Між свободою і рівністю немає нерозв'язного про-тиріччя. Принцип рівності, рівних можливостей відно-ситься до самої суті сучасного суспільства, його гарантіїкоріняться в самій економічній еволюції: економічнийпрогрес ламає всі застарілі соціальні структури, ввер-гає людей у перманентну турботу нових способів праці,побуту і тим самим заважає створенню застиглих кас-тових груп. Іншими словами, принцип рівності — цепринцип соціальної мобільності, а він пов'язаний з сут-тю "сучасного" (тобто капіталістичного) способу вироб-ництва, як способу революційного, що передбачає по-стійну експансію нового. А ось свобода є більш крих-кою цінністю, вона не має будь-яких природних гарантій,ніякий економічний детермінізм не передбачає її без-посередньо. Тому сучасне суспільство загалі — це де-мократичне, тобто масове суспільство. Воно передба-чає дві різновидності: режим свободи і режим тиранії.

Маси, на думку науковця, не бачать у свободі най-вищої цінності. Свобода у якості насущної потреби з'яв-ляється на тому рівні життя і культури, до якого масиХІХ — першої половини ХХ ст. ще не доросли. Ось чому

у всіх випадках, коли свобода вступає в протиріччя зпринципом будь-то матеріальної рівності чи з принци-пом економічної ефективності (тобто знову-таки з уст-ремлінням мас до матеріального благополуччя), масиохоче жертвують нею [5, с. 128—131].

На думку розробників концепції інформаційногосуспільства головне протиріччя цього суспільства ужене протиріччя між капіталом і демократією, а протиріч-чя між демократією і бюрократією. Підприємництвотому оцінюється як союзник демократії, як специфічнарізновидність ініціативної творчої самодіяльності у най-важливішій сфері життя — економічній [9].

Демократія можлива у будь-якому суспільстві,тільки потрібен час і просвіта громадян, насампередправлячої еліти. Якщо вона зорієнтована на демокра-тичні цінності, то і в суспільстві будуть впроваджувати-ся відповідні цінності та норми. Стійкість демократич-ної форми державного устрою залежить від багатьохфакторів, але один із головних — це рівень життя насе-лення. У процесі розвитку демократичних засад життясуспільства право у все більшій мірі знаходиться підсвоєрідним контролем моральних цінностей, які висту-пають у ролі суворих критеріїв [2].

У країнах з низьким рівнем доходу (з ВВП на душунаселення менше тисячі доларів по ПКС 1980 року) гинекожна восьма демократія. В бідних країнах демократіїдосить нестійкі. Але вже коли рівень душового ВВП пе-ревалює за три тисячі доларів по ПКС 1980 року, шансина виживання демократичної системи різко зростають.Вірогідність того, що країна, де рівень доходу на душунаселення складає чотири тисячі дев'ятсот доларів поПКС, відмовиться від демократії на користь диктаторсь-кого режиму, близька до нуля. У демократичній країні,де на людину ВВП складає шість тисяч доларів по ПКС— вірогідність нульова.

Багатство природними ресурсами, зокрема енерге-тичними, нерідко негативно впливає на економічне зро-стання і приводить до формування автократії. Причинапроста — в багатих сировиною країнах можна правитибез співпраці з населенням.

У середньому демократії і недемократії забезпечу-ють приблизно однакові темпи зростання загальногодоходу. Проте відмінність у темпах зростання значнобільш поширена серед авторитарних режимів, ніж се-ред демократій. Диктатури роблять економічні чудеса,але вони ж приводять і до економічних катастроф. Де-мократії ж у середньому дають стабільні середні тем-пи. Успіх політичного і економічного розвитку країнбагато у чому залежить від того, у що вони інвестують.Єдиного рецепту успіху не існує, для кожної країни вінсвій.

ВИСНОВКИДля економічного зростання характеристики по-

літичної системи є менш важливими ніж інвестиційнастабільність. Одна з головних причина того, що спра-ведливість має значення для розвитку, полягає у тому,що взаємозалежність і стійкість цих форм нерівностіозначають, що деякі групи населення мають менше еко-номічних, соціальних і політичних можливостей, ніж їхспівгромадяни. Більшість населення вважає, що такі явнівідмінності підривають відчуття справедливості, особ-



ливо коли від людей, яких воно торкається, мало щозалежить. Залежність між розвитком і нерівністю мож-ливостей і несправедливістю проявляється у двох ос-новних напрямах: нерівністю можливостей в умовахнедосконалих ринків і впливу нерівності на якість інсти-тутів, які створює суспільство. В умовах недосконалихринків нерівність влади і багатства проявляється у не-рівності можливостей, що веде до непродуктивного ви-користання потенціалу і неефективного розподілу ре-сурсів.

Література:1. Бистрицький Є. Демократія і публічний дискурс.

Філософська думка. 2019, № 6. С. 46—63.2. Воронова І.В. Демократія, право, моральність:

співвідношення у сучасних умовах. Вісник Харківсько-го національного університету імені В. Н. Каразіна. Се-рія: Право. 2017. Вип. 23. С. 27—30.

3. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку:Учеб. для ВУЗов. 2-е изд., перераб. и доп. М.: "Логос",1997. 544 с.

4. Гримська М.І. Демократія та питання внутрішньоїполітики у програмах крайніх правих політичних партійв країнах Європи. Держава і право. Серія: Політичні нау-ки. 2015. Вип. 70. С. 194—205.

5. Методологія державного управління: Слов.-довід. За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2004. 196 с.

6. Пехник А.В. Дзюбенко Ю.М. Безпосередня де-мократія як форма реалізації народовладдя в Україні(місцевий рівень). Актуальні проблеми політики. 2018.Вип. 61. С. 275—285.

7. Рукавишников В.О. Конкурентоспособность идемократия. Социологические исследования. 2005. № 2.С. 3—15.

8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник.Харків: Консум, 2006. 656 с.

9. Федоренко В.Л. Демократія, демократизація тафеномен "електоральної революції" 2019 року в Ук-раїні. Право України. 2019. № 11. С. 200—224.

10. Фукуяма Ф. (2004). Строительство государств:пособие для начинающих. Россия в глобальной поли-тике. №3. URL: http://www.globalaffairs.ru/numbers/8/2681.html (дата звернення 20.02.2020).

References:1. Bystrytskyi, Ye. (2019), "Democracy and Public

Discourse", Filosofska dumka, vol. 6, pp. 46—63.2. Voronova, I. V. (2017), "Democracy, Law, Morality:

Correlation in Modern Conditions", Visnyk Kharkivskohonatsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina. Seriia:Pravo, vol. 23, pp. 27—30.

3. Hadzhyev, K. S. (1997), Vvedenye v polytycheskuiunauku [Introduction to Political Science], Lohos, Moscow,Russia.

4. Hrymska, M. I. (2015), "Democracy and domesticpolicy issues in the programs of extreme right-wingpolitical parties in European countries", Derzhava i pravo.Seriia: Politychni nauky, vol. 70, pp. 194—205.

5. Luhovoho, V. I. and Kniazieva, V. M. (2004), Meto-dolohiia derzhavnoho upravlinnia [Methodology of PublicAdministration], NADU, Kyiv, Ukraine.

6. Pekhnyk, A. V. and Dziubenko, Yu. M. (2018), "Di-rect democracy as a form of realization of democracy inUkraine (local level)", Aktualni problemy polityky, vol. 61,pp. 275—285.

7. Rukavyshnykov, V. O. (2005), "Competitiveness anddemocracy", Sotsyolohycheskye yssledovanyia, vol. 2, pp.3—15.

8. Skakun, O. F. (2006), Teoriia derzhavy i prava: Pid-ruchnyk [Theory of State and Law], Konsum, Kharkiv,Ukraine.

9. Fedorenko, V. L. (2019), "Democracy, democra-tization and the phenomenon of "electoral revolution" in2019 in Ukraine", Pravo Ukrainy, vol. 11, pp. 200—224.

10. Fukuiama, F. (2004), "Building States: A Beginner'sGuide", Rossyia v hlobalnoi polytyke, [Online], vol. 3, avai-lable at: http://www.globalaffairs.ru/numbers/8/2681.html (Accessed 20 February 2020).Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.

101


УДК 351:321

І. В. Антипенко,к. ю. н., докторант кафедри публічної політики та політичної аналітики,Національна академія державного управління при Президентові УкраїниORCID ID: 0000-0001-9520-4353

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ КАТЕГОРІЇ"УПРАВЛІННЯ ПОЛІТИЧНИМИРИЗИКАМИ"

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.101

I. Antypenko,PhD in Law, doctoral candidate of the Public Policy and Political Analysis Chair,National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

CONCEPTUALIZATION OF THE CATEGORY "POLITICAL RISK GOVERNANCE"

Статтю присвячено аналізу концептуалізації поняття "управління політичними ризиком" у на-уково-дослідницькому дискурсі. Аналізуються сучасні наукові підходи до розуміння термінів"управління ризиком" (risk governance), "ризик-менеджмент" (risk management) та "процесризик-менеджменту". Зроблено висновок про помилковість підміни змісту поняття "ризик-ме-неджмент" категорією "процес ризик-менеджменту", що має місце у фахових дослідженнях зризикології. Особливу увагу приділено інтерпретації терміну "управління ризиками" (riskgovernance) у зарубіжних урядових документах і посібниках із управління державними ризика-ми. У результаті аналізу з'ясовано, що цей термін виводиться не з категорії "management", а"governance", тобто "врядування" і нормативної концепції публічного управління, відомої як"добре врядування". На основі проведеного дослідження визначено сутнісний зміст управлін-ня політичними ризиками як категорії державно-управлінської науки.

This article analyzes the conceptualization of the term "political risk governance" in researchdiscourse. The modern scientific approaches to understanding the terms "risk governance", "riskmanagement" and "risk management process" are analyzed іn the article. As author shows, the baseconcept that describes management of risks in practical-applied, theoretical and methodicalpublications devoted to enterprise risk management processes, in modern international riskmanagement standards and scientific researches considering risk as an economic category primarilyis revealed through the terms "risk management "and" risk management process". The professionalliterature, as shown by the analysis conducted by the author, explained the concept of riskmanagement mainly as a process of management entity influence on the control object, which aimsat identifying the widest possible range of risks and ways to reduce their negative impact to anacceptable level. At the same time, the article concludes that the category "risk managementprocess" often mistakenly replaces the concept of the risk management concept. Risk managementprocess by itself only defines the risk management structure and technically designed to provide aunified system of continuous and sequential actions to overcome the negative consequences of riskydecisions or events.

Interpretation of the term "risk governance" in foreign government documents and manuals hasparticular attention. The analysis shows that this term does not come from the category of



"management", but "governance" and the normative concept of public administration, known as"good governance", which is a fundamental difference from other approaches to understanding theessential nature of managing political risks by the state. Conducted research clarified the essentialcontent of political risk governance as a category of public administration science. The authorproposes to understand this category as not only government actions taken to mitigate or preventthe consequences of political risks, but also the interaction of all non-governmental actors involvedin this activity, as well as all actions and procedures that constitute the structure of the riskmanagement process.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИПроблематика управління політичними ризиками

це — комплекс складних проблем, що включають у себесукупність механізмів і інститутів із управління со-цієтальною системою, всіма аспектами її безпеки, полі-тичну культуру, а також різні уявлення про самий (по-літичний) ризик, який можна цілком обгрунтовано відне-сти до одного із видів державно-управлінських ризиків,а саме як потенційний соціально небезпечний продуктпроцесу вироблення державної політики або в більш за-гальному плані — роботи системи державного управл-іння.

Однак серед науковців, які навіть досліджують про-блеми, пов'язані з управлінням політичними ризикамина рівні державного управління, немає чіткої й одно-значної думки щодо інтерпретації самого концепту"управління ризиком", а отже, і категорії "управлінняполітичними ризиками". Різночитання по самій суті цьо-го поняття починаються вже на етапі перекладу англо-мовних слів "risk management" і "risk governance". Обид-ва терміни перекладаються з англійської на українськута інші мови, або як "управління ризиками", або як "ри-зик-менеджмент", що створює певну плутанину в інтер-претації сутнісного змісту даного поняття. Фахова літе-ратура по-різному розглядає це поняття, у тому числі,його риси, особливості, складові, функції та етапи. Ба-гатоманітність наукових поглядів щодо сутності управ-ління ризиками пояснюється існуванням різних методич-них підходів до його визначення та використання в уп-равлінській діяльності різноманітних інститутів. Як на-слідок, існуючі наукові підходи, що інтерпретують цепоняття, або недостатньо повно характеризують йогояк державно-управлінську категорію, або не взагаліприділяють належної уваги його інтерпретації саме втакому аспекті. Все це робить актуальним проведеннярозвідки, присвяченої концептуалізації категорій"управління ризиком" і відповідно "управління політич-ними ризиками".


Різним аспектам теорії управління політичними ри-зиками приділялося багато уваги в роботах провіднихіноземних і вітчизняних дослідників, зокрема, Т. Аве-

Ключові слова: ризик, політичний ризик, ризик-менеджмент, управління ризиками, управління політич-ними ризиками, процес ризик-менеджменту.

Key words: risk, political risk, risk management, risk governance, political risk governance, risk managementprocess.

на, Г. Бхатти, К. Ващенко, О. Віннічук, В. Гранатурова,А. Загороднього, В. Кривошеїна, В. Масюк, А. Старо-стіної, О. Ренна, О. Устенко, А. Фомичева, Д. Хаббер-да, Г. Чернової, Р. Яресько та ін.

Переважна більшість фахівців-ризикологів вивча-ють місце і роль ризик-менеджменту у бізнес-процесах,фокусуючись на інтерпретації його як складової стра-тегічного або оперативного управління кампанією. Вод-ночас у ризикологічній науковій літературі приділенонедостатньо уваги висвітленню сутнісного змісту тер-міну "управління політичними ризиками" як категоріїдержавно-управлінської науки.

МЕТА СТАТТІМетою статті є аналіз концептуалізації терміну

"управління ризиком" у науково-дослідницькому дис-курсі, на базі якого ставиться завдання з'ясувати сутні-сний зміст управління політичними ризиками як категоріїдержавно-управлінської науки.


У практико-прикладних і теоретико-методичній ви-даннях, присвячених управлінським процесам в підприє-мницькій діяльності, сучасних міжнародних стандартахіз управління і наукових виданнях, що розглядають ри-зик як економічну категорію, поняття управління ризи-ком розкривається через терміну "ризик-менеджмент".

Так, у міжнародному стандарті управління ризика-ми ISO 31000:2009, що нині є останнім з прийнятихміжнародних стандартів, створених Міжнародноюорганізацією зі стандартизації (ISO), ризик-менеджментвизначається як "скоординовані дії для того, щоб на-правляти і контролювати організацію щодо ризиків"[25].

В економічній науковій літературі найбільш поши-реними визначеннями ризик-менеджменту як економі-ко-управлінську категорії можна вважати такі:

— процес розробки та впровадження програмизменшення будь-яких випадкових збитків (програмиуправління ризиками на рівні підприємства), що охоп-лює дві стадії: попередню (вивчення всієї, необхідноїдля складання програми управління ризиками, інфор-мації та прийняття певних рішень) й основну (розробка

103


та перегляд конкретної програми управління ризиками)(у вузькому змісті) (А. Фомічєв) [15, с. 125];

— система управління ризиком та фінансово-еко-номічними відносинами, які виникають у процесі управ-ління (І. Балабанов) [1, с. 86];

— управління організацією з урахуванням факторівризику (тобто випадкових подій, що впливають на орга-нізацію) на основі особливої процедури їх виявлення йоцінки, а також вибору і використання методів нейтра-лізації наслідків цих подій, обміну інформацією про ри-зики і контролю результатів застосування цих методів)(А. Старостіна) [13, с. 119].

Досить близькими до попередніх є визначення тер-міну "ризик-менеджмент", що даються в англомовнихпрактико-прикладних за своєю спрямованістю джере-лах, присвячених організації управлінської діяльності врізних організаціях, переважно підприємствах. Це недивно, адже вище вказані дефініції є, або прямим пере-кладом досліджуваного терміну з англомовних джерел,або просто базуються на нижче вказаних визначеннях-відповідниках. Зокрема можна навести такі дефініції:

— це триваючий у часі процес виявлення, аналізу,оцінки і зниження втрат, моніторинг і контроль ризиківта фінансових ресурсів, спрямований на зниження не-гативних наслідків (Університет Маркетт, США) [29];

— "ризик-менеджмент включає в себе виявлення,оцінку і розстановку пріоритетів у сфері ризиків, за яки-ми йде скоординоване економічне використання ре-сурсів, спрямоване на мінімізацію, моніторинг і конт-роль за ймовірністю і / або впливом негативних подій,а також на максимізацію реалізації можливостей"(Д. Хаббард) [24, p. 46];

— "процес, за допомогою якого організації мето-дично усувають ризики, пов'язані з їхньою діяльністю,з метою досягнення стійкої переваги в рамках кожноговиду діяльності і по всьому портфелю всіх видів діяль-ності… Ризик-менеджмент має бути безперервним про-цесом, який інтегрований у саму стратегію розвиткуорганізації та у процес реалізації цієї стратегії. Він по-винен методично вирішувати всі ризики, пов'язані здіяльністю організації в минулому, сьогоденні і, зокре-ма, в майбутньому" (Інститут Ризик-менеджменту (IRM),Сполучене Королівство Великобританія) [18].

У вітчизняній фаховій літературі з ризикології інтер-претація терміну "управління ризиками" часто нічим невідрізняється дефініцій ризик-менеджменту. Типовимидефініціями терміну "управління ризиками", наприклад,є такі:

— це процеси, пов'язані з ідентифікацією, аналізомризиків і ухваленням рішень, які включають максиміза-цію позитивних і мінімізацію негативних наслідків на-стання ризикованих подій (О. Віннічук) [3, с. 102];

— сукупність методів, прийомів, заходів, що доз-воляють певною мірою прогнозувати настання ризико-ваних подій і вживати заходів щодо виключення або зни-ження негативних наслідків їх настання (В. Гранатуров)[5, с. 78];

— процес впливу на суб'єкт управління, за якогозабезпечується максимально широкий діапазон охоп-лення можливих ризиків, їх обгрунтоване прийняття тазведення ступеню їх впливу до мінімальних меж, а та-кож розробка стратегії поведінки даного суб'єкту в разі

реалізації конкретних видів ризику (О. Устенко) [14,с. 83];

— процес прийняття і виконання управлінськихрішень, які мінімізують негативний вплив на державу,суспільство, організацію або особу збитків, викликанихвипадковими подіями (Г. Чернова) [16, с. 43];

— "управління політичним ризиком в широкому зна-ченні — це процес виявлення та оцінки політичних ри-зиків, а також вибір методів та інструментів управліннядля оптимізації (мінімізації) політичного ризику. Це не-обхідність використовувати в управлінській діяльностірізноманітні підходи, процеси, заходи, які дозволяютьпевною мірою (наскільки це можливо) прогнозуватиможливість настання ризикованих подій і домагатисязниження ступеня ризику до припустимих меж" (В. Кри-вошеїн) [10, с. 225].

Загалом існуючі наукові підходи до визначення тер-міну "управління ризиками" (у значенні risk management)недостатньо повно характеризують цю управлінськукатегорію. Більшість точок зору фактично зводяться доінтерпретації ризик-менеджменту як процесу впливусуб'єкта управління на об'єкт управління, що спрямо-вується на виявлення максимально широкого діапазо-ну можливих ризиків і шляхів зменшення негативноговпливу останніх до прийнятного рівня. Такий підхід фак-тично концентрує основну увагу суб'єктів управлінняризиками навколо самого процесу ризик-менеджмен-ту, який також є досить усталеною категорією.

Для порівняння можна навести такі дефініції термі-ну "процес ризик-менеджменту":

— "полягає у моделюванні ризикових ситуацій танаслідків від їх настання завдяки дослідженню минулихпомилок і досвіду інших підприємств тієї ж самої сферидіяльності, включаючи формування відповідних заходівз управління і мінімізації ризиків" [17, с. 47];

— є систематичним використанням методів, спо-собів і прийомів для вирішення завдань, що стосуютьсяризиків: установлення контексту, аналізу (виявлення йоцінки) впливу, моніторингу і комунікації [19];

— "процес ризик-менеджменту можна відобразитипослідовністю етапів, кінцевою метою яких є уникнен-ня втрат або ж їхня мінімізація у разі настання ризико-вих подій" [12, с. 72].

З огляду на той факт, що процес управління ризи-ком є складною і багаторівневою процедурою, йогоумовно прийнято розділяти на ряд послідовних етапів.Щоправда єдиного підходу з приводу структури такоїпроцедури представниками сучасної ризикології не ви-роблено.

Окремі фахівці з управління ризиками виділяютьп'ять послідовних етапів процесу ризик-менеджменту:1) ідентифікація і аналіз ризику; 2) аналіз альтернатив-них підходів до управління ризиком; 3) вибір методівуправління ризиком; 4) реалізація обраного методууправління ризиком; 5) моніторинг результатів і вдос-коналення системи управління ризиком [16, с. 58—64].

Інші вважають, що процес управління ризиками по-винен складатися з чотирьох фаз, однак науково-мето-дологічні позиції щодо їх послідовності різняться, азміст етапів може набувати різного наповнення.

Наприклад, А. Загородній і Л. Пилипенко виділяютьтакі етапи: 1) виявлення та розпізнавання (ідентифіка-



ція ризиків); 2) оцінювання ризиків; 3) вибір і реалізаціяметодів управління ризиками; 4) аналіз результатівуправління та покриття можливих збитків [7, с. 60]. Вод-ночас, на думку К. Ващенко, у разі експертно-аналітич-ного забезпечення державної політики управління полі-тичними ризиками має передбачати такі кроки: 1) вияв-лення і аналіз чинників ризику; 2) вимірювання та оцін-ка ризику; 3) прогнозування політичних ризиків; 4) мі-німізація негативних наслідків політичних ризиків та їхпопередження [2, с. 35].

З точки зору В. Вітлінського, в управлінні ризикомнеобхідно виділяти сім етапів: 1) інформаційно-аналі-тичний етап, за допомогою якого оцінюють всю су-купність ризиків незалежно від того, чи апарат управлі-ння зможе впливати на них у випадку їхньої реалізаціїчи ні; 2) ідентифікація, за якої визначають параметривсіх можливих ризиків з урахуванням управлінськоїдіяльності і напрямів діяльності організації; 3) аналізризику, у результаті якого вирішують питання продоцільність займатися певним напрямом діяльності занаявності інформації про вже ідентифіковані ризики;4) зниження рівня ризику, що передбачає пошук шляхівсвоєчасного захисту від недопустимого ризику і розроб-лення механізму їхньої реалізації; 5) контроль можли-вої чи наявної ситуації; 6) реалізація програми дій у разівиникнення ризику; 7) аналіз, висновки і пропозиції наперспективу [4, с. 319—320].

Аналогічним чином вважає провідний українськийфахівець з політичної ризикології В. Кривошеїн. Вінвиділяє процес ризик-менеджменту такі кроки [10,с. 232—233]:

— інформаційно-аналітична стадія: дає можливістьоцінити виникнення всієї сукупності політичних ризиківнезалежно від того, зможе чи ні апарат управління чи-нити вплив на них у випадку їхньої актуалізації;

— стадія ідентифікації: встановлюються можливіпараметри всіх можливих політичних ризиків з ураху-ванням управлінської діяльності та напрямів діяльностісуб'єкта.

— стадія комплексного аналізу політичних ризиків:проведення якісного та кількісного аналізу політичнихризиків з розрахунком ступеня їх можливого впливу нафункціонування об'єкта управління. На цьому кроці, якзазначає дослідник, ще можливо уникнути політичногоризику, якщо він не задовольняє умовам стратегії су-б'єкта, але водночас з'являється ризик невикористанихможливостей;

— стадія зниження ступеня політичних ризиків тапланування дій суб'єкта: здійснюється пошук шляхівсвоєчасного і якісного захисту від неприпустимого рівняполітичного ризику і розробка конкретного механізмуїх реалізації;

— стадія контролю можливої чи наявної ситуації:передбачається моніторинг ризикованої ситуації, щобна певній стадії можна було завчасно й адекватно від-реагувати на обставини, що виникли в ході реалізаціїзапланованих дій;

— стадія реалізації програми дій у випадку виник-нення ризику: при настанні несприятливих обставинвідбувається реалізація відповідного плану дій;

— стадія аналізу дій щодо управління політичнимиризиками, формування висновків і пропозиції на перс-

пективу: негативні і позитивні наслідки управлінськихрішень формують досвід, який необхідно використову-вати в подальшій діяльності.

Попри очевидну різницю у підходах дослідниківщодо структури процесу ризик-менеджменту, вищевка-зані класифікації об'єднує декілька спільних рис.

По-перше, станом на сьогодні в основі всіх практич-них заходів з управління ризиком, в описаних вище схе-мах, лежить концепція прийнятного ризику, яка поля-гає в прагненні знизити ризик до безпечного рівня, а неповного його усунення, що неможливо. Такий підхід уцілому не викликає жодних сумнівів, оскільки є на-слідком розуміння природи ризику, й як економічної (деризик, крім іншого, обіцяє також потенційно велику ви-нагороду), й як соціокультурної категорії (де ризик,зокрема, є природним атрибутом ризикогенних (глоба-лізованих) соцієтальних систем сучасності), найкращерозкритої у поглядах представників теорії "суспільстваризику" У. Бека, Е. Гідденса, О. Яницького, а також кон-цепції Н. Лумана.

По-друге, усі вони описують загальну і, що важли-во, замкнену, яка має логічний початок і кінець, струк-туру управління різного роду ризиками на рівні певноїорганізації, передусім підприємства. І ось тут є декіль-ка співних моментів.

Почнемо з того, що саме у комерційному секторівідбувалося зародження і становлення самої концепціїризик-менеджменту як особливої функції корпоратив-ного управління, яка потребувала формалізації з метоювизначення і підвищення її ефективності. Спочаткубільшість стандартів і методик, що визначали структу-ру процесу ризик-менеджменту не мали необхідноїтеоретичної бази, і часто менеджмент компаній розгля-дав їх як джерело бюрократизації процесів управліннякомерційною організацією [11, с. 72]. Однак зі зростан-ням технічного і соціального прогресу відбувалося ізростання чинників невизначеності для діяльності ком-паній, як у кількісному, так і в якісному відношенні. Не-обхідність у нових підходах до управління комплексни-ми і складними ризиками, будь то корпоративні або по-літичні, актуалізованими в умовах невизначеності про-цесів глобалізації, призвела до різних зусиль із розроб-ки нових універсальних структур ризик-менеджменту,які відповідають запитам різних інститутів, як комер-ційного сектора, так і державного. Логічним результа-том таких пошуків стало розроблення й впровадженняміжнародних стандартів ризик-менеджменту. Тут пере-дусім можна згадати такі стандарти:

— стандарт управління ризиками FERMA RMS [23]— спільний продукт кооперації Національного форумуВеликобританії з питань ризик-менеджменту в гро-мадському секторі (ALARM), Інституту ризик менедж-менту (IRM), Асоціації ризик-менеджменту та страхуван-ня (AIRMIC);

— стандарт корпоративного ризик-менеджментуCOSO ERM [22] (The Committee of Sponsoring Orga-nizations of the Treadway Commission), орієнтований,передусім, на підвищення достовірності корпоративноїзвітності й розроблений за сприяння Комітету органі-зацій-спонсорів Комісії Тредвея (США) — організації, щоспеціалізується виробленні відповідних рекомендацій, утому числі у сфері управління ризиками компаній;

105


— міжнародний стандарт управління ризиками —ISO 31000:2009 [25], який станом на сьогодні часто на-зивається "золотим стандартом ризик-менеджменту".Його сильною стороною стала уніфікація підходів допроцедури управління ризиками. Він може бути засто-сований до будь-якого типу ризиків, незалежно від того,яку природу вони мають, а також забезпечує підтримкуусім прийнятим раніше стандартам з управління ризи-ками, що використовують різні типи інститутів у різнихсферах, у тому числі у державному управлінні.

Водночас варто зазначити, що стандарти управлін-ня підприємницькими ризиками, котрі, як правило, і ле-жать в основі різноманітних дослідницьких класифі-кацій етапів процесу ризик-менеджменту, у тому числіполітичного (див., наприклад, ідентичні класифікаціїВ. Кривошеїна для політичних і В. Вітлінського дляпідприємницьких ризиків), більше фокусуються науправлінні операційними та стратегічними ризиками ко-мерційних організацій, недооцінюючи вплив інших фак-торів, наприклад, соціокультурного контексту, який се-ред іншого визначає перцепцію тих чи інших ризиків нарівні цілих соціумів. Це означає, що, крім так званого"фактичного" виміру ризику (який може бути вимірянийоцінювачами ризику), у процес управління ризиками та-кож повинен бути включений "соціокультурний" кон-текст [20, р. 53], оскільки політичні ризики є продуктомсаме такого середовища і характеризуються впливомна всю соцієтальну систему. Як наслідок, різні компо-ненти ризик-менеджменту, особливо політичного, по-винні бути належним чином спроектовані, так щоб матиможливість працювати як з "фактичним", так і з "соціо-культурним" контекстом, тобто включати різні цінностіі уявлення плюралістичних суспільств [20, р. 53]. Чому ввище описаних класифікаціях зі зрозумілих причин неприділяється належної уваги.

З цього випливає важливий висновок, що підприєм-ницькі і політичні ризики мають неоднакову природу.Ці відмінності необхідно враховувати в структурі про-цесу управління ризиками.

Підсумовуючи блок, присвячений проблемі спів-відношення категорій ризик-менеджменту і процесууправління ризиками, можемо стверджувати, що остан-ній технічно покликаний забезпечувати єдину системубезперервних і послідовних у часі дій щодо подоланнянегативних наслідків від ризикованих рішень або подій,однак він не повинен підміняти собою власне саме уп-равління ризиками, яке, як буде показано нижче, є більшкомплексним поняттям. Точніше навпаки, поняття управ-ління ризиками не коректно звужувати до самої проце-дури ризик-менеджменту, яка лише описує структурууправління ризиками що, судячи з поширених дефініційдосліджуваного терміну, доволі часто робиться багать-ма фахівцями.

Повертаючись до проблеми визначення сутностікатегорії "управління ризиками", то як свідчать деякіпідходи іноземних колег, що мають тривалий досвід увивченні проблем управління системними ризиками, утому числі політичними, даний концепт у значенні riskgovernance має ширше значення ніж ризик-менеджмент.

Так, за визначенням Міжнародної ради з управлін-ня ризиками, відомого міжнародного неурядового ана-літичного центру (IRGC), термін "управління ризиками"

(risk governance) включає в себе сукупність дійових осіб,правил, угод, процесів і механізмів, пов'язаних із тим,як відповідна інформація про ризики збирається, ана-лізується і передається, а також приймаються управ-лінські рішення [20, р. 50].

З першого погляду можна не побачити відміннос-тей із попередніми дефініціями. Однак у цьому контекстіуправління ризиками не обмежується лише внутрішні-ми рішеннями і діями з боку урядових або приватнихорганізацій стосовно ризику, воно також включає не-обхідність співпраці і координації між різними зацікав-леними сторонами, що часто знаходяться по-за межа-ми конкретного інституційного середовища прийняттярішень. Тобто управління ризиками, особливо політич-ними, з такої точки зору, є багатоакторним процесом.Але не тільки. Воно також включає в себе різні контек-стуальні чинники, такі як інституційні механізми (наприк-лад, нормативно-правова база, яка визначає відносини,ролі і обов'язки акторів і механізми їх координації), атакож політичну культуру, включаючи різні уявлення просаму природу ризику [20, р. 50].

Таким чином, розуміння даного терміну виводитьсяіз категорії "governance", а не "management", яка зде-більшого використовується для маркування управлінсь-ких процесів у комерційному секторі, що є принципо-вою відмінністю у підходах до розуміння сутнісної при-роди управління саме політичними ризиками.

В останнє десятиліття термін "врядування", саме таксучасні фахівців з державного управління переклада-ють з англійської слово governance (див., наприклад: [8],придбав величезну популярність у літературі з міжна-родних відносин, порівняльної політології, державно-го управління, соціології довкілля, технологій, а такождослідження ризиків.

У самому загальному розумінні концепція врядуван-ня ("governance") включає в себе управління держав-ним сектором, підзвітність органів публічної влади, вер-ховенство закону (зокрема, забезпечення прав влас-ності), прозорість ухвалення рішень і доступ до інфор-мації, компетентність уряду і захист прав людини задопомогою верховенства закону [21, р. 11; 26, р. 4—5].Споріднений термін, "добре врядування" (goodgovernance), є нормативним поняттям і розширив цейконцепт за рахунок таких компонентів як: удосконален-ня державного управління (включно з реформою дер-жавних фінансів і децентралізацію), розвиток грома-дянського суспільства і демократичних принципів управ-ління, що включає приділення великої ваги консульта-ційним процедурам із зацікавленими групами під час ви-роблення державної (тут краще сказати публічної) по-літики (див., наприклад: [6; 9]).

Таким чином, з точки зору концепції врядуваннянеурядові актори відіграють все більш важливу роль істають все більш важливими в державному управлінніполітичними та іншими ризиками, оскільки вони воло-діють вирішальними перевагами стосовно інформації таресурсів у порівнянні з державою. Тому розуміння тер-міну "управління ризиками" (тут логічніше використо-вувати словосполучення "врядування ризиками", алесуто фонетично воно звучить дисгармонійно), запропо-новане фахівцями IRGC, значно адекватніше, на нашпогляд, ніж інші підходи до визначення даного поняття,



відповідає реаліям організації управління ризиками, тимбільше політичними, сучасною державною.

У рамках даного підходу до категорії "управлінняризиками" ключове значення набуває комунікації і кон-сультації. Дослідники (див. [20, р. 52; 27; 28, р. 55—56])виділяють чотири основні функції процесу комунікаційі консультацій стосовно ризиків, у тому числі політич-них, які спрямовані на те, щоб допомогти всім зацікав-леним сторонам, а також широкої громадськості, зро-бити усвідомлений вибір стикаючись із потенційно не-безпечними подіями:

— освіта та просвіта, що означає інформування гро-мадськості про ризики, включаючи результати оцінкиризиків та їх обробки відповідно до стратегій управлін-ня ризиками;

— навчання ризикам і спонукання до змін поведін-ки, що допомагає людям справлятися з ризиками;

— зміцнення довіри до установ, які відповідають заоцінку ризиків і управління ними, для того щоб надатилюдям впевненості в тому, що особи, відповідальні заоцінку ризиків та їх обробку, діють ефективно, і прий-нятний спосіб;

— участь у прийнятті рішень, пов'язаних із ризиком,а також вирішення конфліктів шляхом надання зацікав-леним сторонам і представникам громадськості можли-вості брати участь в ухваленні рішень, пов'язаних із ри-зиком.

Отже, можна підсумувати, що управління політич-ними ризиками як державно-управлінську категорію, зурахуванням вищевикладеного, можна охарактеризува-ти як дії органів державного управління, що вживають-ся для пом'якшення або запобігання наслідкам політич-них ризиків, так і взаємодії всіх неурядових акторів,задіяних у цій діяльності, а також усі дії й процедури,що представляють собою структуру процесу ризик-ме-неджменту.

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Аналіз концептуалізації категорії "управління ризи-ком" показує, що більшість наукових підходів фактич-но фокусуються на інтерпретації цього терміну у зна-ченні ризик-менеджменту (risk management), тобто якпроцесу впливу суб'єкта управління на об'єкт управлін-ня, що спрямовується на виявлення максимально ши-рокого діапазону можливих ризиків і шляхів зменшен-ня негативного впливу останніх до прийнятного рівня.Однак недоліком такого підходу стало зближення абопідміна змісту терміну "ризик-менеджмент" іншою ка-тегорією — "процес ризик-менеджменту", який лишеокреслює структуру управління ризиками і технічно по-кликаний забезпечувати єдину систему безперервних іпослідовних у часі дій щодо подолання негативнихнаслідків від ризикованих рішень або подій.

Водночас термін "управління ризиками" у зарубіж-ній фаховій літературі часто інтерпретується і в іншомузначенні — як risk governance, що, як з'ясувалося, маєширше значення ніж risk management. У цьому дослід-женні ми вважаємо обгрунтованим визначення терміну"управління ризиками" (risk governance), запропонова-не Міжнародною радою з управління ризиками (IRGC).Такий термін за дефініцією IRGC "включає в себе су-

купність дійових осіб, правил, угод, процесів і ме-ханізмів, пов'язаних із тим, як відповідна інформація проризики збирається, аналізується і передається, а такожприймаються управлінські рішення". З урахуванням ви-щесказаного, концепт "управління ризиком" виводить-ся не з категорії "management", а "governance", себто"врядування" і нормативної концепції публічного управ-ління, відомої як "добре врядування" (належне вряду-вання — з англ. "good governance"), що є принциповоювідмінністю від інших підходів до розуміння сутнісноїприроди управління політичними ризиками.

Таким чином, управління політичними ризиками яккатегорія державно-управлінської науки, розумієтьсяавтором не тільки як дії органів державного управлін-ня, що вживаються для пом'якшення або запобіганнянаслідкам політичних ризиків, але і взаємодії всіх не-урядових акторів, задіяних у цій діяльності, а також всідії й процедури, що представляють собою структурупроцесу ризик-менеджменту. Водночас розкриття сутіта змісту досліджуваної категорії потребує осмисленняїї як виду управлінської діяльності на державному рівнів усіх її специфічних проявах, притаманних інституціо-нальному середовищу державного управління. Останнєрозглядається автором як перспективний напрям по-дальших наукових розвідок.

Література:1. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент / И.Т. Балаба-

нов. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 192 с.2. Ващенко К.О. Експертно-аналітичне забезпе-

чення державної політики: навч.-метод. матеріали /К.О. Ващенко; уклад. М.Т. Солоха. — К.: НАДУ, 2013. —56 с.

3. Віннічук О.В. Політичні ризики в умовах демок-ратичної трансформації суспільства: теоретико-праксе-ологічний аналіз: монографія / О.В. Віннічук. — Ка-м'янець-Подільський: ПП Мошак М.І., 2013. — 220 с.

4. Вітлінський В.В. Ризикологія в економіці тапідприємництві: монографія / В.В. Вітлінський, Г.І. Ве-ликоіваненко. — Київ: КНЕУ, 2004. — 480 с.

5. Гранатуров В.М. Аналіз підприємницьких ризиків:проблеми визначення, класифікації та кількісні оцінки:монографія / В.М. Гранатуров, І.В. Литовченко, С.К. Ха-річков. — Одеса: Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, 2003. — 164 с.

6. Європейська Стратегія щодо інновацій та добро-го врядування на місцевому рівні [Електронний ресурс].— Режим доступу: http://irgo.org.ua/politika-i-vlast/yevropejska-strategiya-shhodo-innovacij-ta-dobrogo-vryaduvannya-na-miscevomu-rivni

7. Загородній А.Г. Ризики аудиторської діяльності:методика виявлення й оцінювання: монографія /А.Г. Загородній, Л.М. Пилипенко. — Львів: Вид-воЗУКЦ, 2010. — 232 с.

8. Колодій А.Ф. Публічне врядування і публічнеадміністрування / А.Ф. Колодій // Енциклопедіядержавного управління: у 8 т. — Т. 8: Публічне врядуван-ня / наук. ред. кол.: В.С. Загорський, С.О. Телешун таін. — Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2011. — С. 488—491.

9. Комісія Європейських Співтовариств. Європейсь-ке врядування. Біла книга, Брюссель, 25.7.2001COM(2001) 428 остаточна редакція [Електронний ре-

107


сурс]. — Режим доступу: http://eukraina.com/load/eurointegration/4-1-0-113

10. Кривошеїн В.В. Політична ризикологія: епісте-мологічний статус, предметна, сфера, аналітичні інстру-менти: монографія / В.В. Кривошеїн. — Д.: Інновація,2009. — 316 с.

11. Макарова В.А. Анализ и оценка экономическойэффективности риск-менеджмента / В.А. Макарова //Стратегические решения и риск-менеджмент. — 2015. —№ 3. — С. 72—83.

12. Масюк В.М. Виявлення та оцінювання ризиків ізагроз як чинників антикризового управління машино-будівним підприємством: дис. … канд. екон. наук: (док-тора філософії) за спеціальністю 08.00.04 — "Економі-ка та управління підприємствами (за видами економіч-ної діяльності)" / В.М. Масюк; Національний універси-тет "Львівська політехніка". — Л., 2017. — 272 с.

13. Старостіна А.О. Ризик-менеджмент: навч. по-сібник / А.О. Старостіна, В.А. Кравченко. К.: ІВЦ "Ви-давництво "Політехніка", 2003. — 120 с.

14. Устенко О.Л. Теория экономического риска:монографія / О.Л. Устенко. — К.: МАУП, 1997. — 164 с.

15. Фомичев А.Н. Риск-менеджмент: учебное посо-бие / А. Н. Фомичев. — М.: Издательско-торговая кор-порация "Дашков и К0", 2004. ? 292 с.

16. Чернова Г.В. Управление рисками / Г.В. Черно-ва, А.А. Кудрявцев. — М.: Проспект, 2013. — 129 с.

17. Яресько Р.С. Ризик-менеджмент інвестиційнихпроектів енергетичних підприємств: дис.... канд. екон.наук за спеціальністю 08.00.04 — "Економіка та управ-ління підприємствами (за видами економічної діяль-ності)" / Р.С. Яресько; Нац. техн. ун-т України "Київ.політехн. ін-т". — К., 2016. — 245 с.

18. A Risk Management Standard [Electronic resource]/ IRM, 2002. — Access mode: https://www.theirm.org/media/886059/ARMS_2002_IRM.pdf

19. AS/NZS ISO 31000:2009. Risk management-Principles and guidelines [Electronic resource]. — Accessmode: http://www.standards.org.au/search/Results.-aspx?k=AS%2FNZS%20ISO%2031000%3A2009

20. Aven T., Renn O. Risk management and gover-nance: concepts, guidelines and applications / T. Aven andO. Renn. — Heidelberg; New York: Springer, 2010. — 276 p.

21. Bhatta G. Public sector governance and risks: aproposed methodology to do risk assessments at theprogram level / G. Bhatta. — Mandaluyong City, Phil.:Asian Development Bank, 2008. — 52 р.

22. Enterprise Risk Management — IntegratedFramework. Executive Summary [Electronic resource] /Committee of Sponsoring Organizations of the TreadwayCommission (COSO), September 2004. — Access mode:https://www.coso.org/Documents/COSO-ERM-Executive-Summary.pdf

23. FERMA:2003. Стандарт риск-менеджмента Фе-дерации европейских ассоциаций по риск-менеджмен-ту [Электронный ресурс]. — Режим доступа: https://www.dvbi.ru/risk-management/library/Token/ViewInfo/ItemId/6/Стандарт-управления-рисками-FERMA-eng-rus

24. Hubbard D. The Failure of Risk Management: WhyIt's Broken and How to Fix It / D. Hubbard. — Hoboken,N.J.: Wiley, 2009. — 281 р.

25. ISO 31000:2009, Риск Менеджмент — Принци-пы и руководства [Электронный ресурс]. — Режим до-ступа: http://www.amu.kz/fotos-news/vstrecha_rec-tora_so_stud_31_oct/ISO%2031000-2009.pdf

26. Landman T. Preliminary Survey on Donor Use ofGovernance Assessments / T. Landman J. Bewsher,E. Carvalho. — Oslo: United Nations DevelopmentProgramme (UNDP); University of Essex, 2008. — 90 p.

27. Morgan M. G. Communicating risk to the public /M. G. Morgan, B. Fischhoff, A. Bostrom, L. Lave, С. Atman// Environmental Science and Technology. — 1992. —№ 26 (11). — Р. 2049—2056.

28. Risk governance: Towards an integrative approach.White Paper №1 [Electronic resource] / O. Renn, P. Gra-ham. — Geneva: IRGC, 2005. — Access mode: https://www.irgc.org/wp-content/uploads/2012/04/IRGC_-WP_No_1_Risk_Governance__reprinted_version_3.pdf

29. What is risk-management [Electronic resource]. —Access mode: http://www.marquette.edu/riskunit/riskmanagement/whatis.shtml

References:1. Balabanov Y.T. (1996), Rysk-menedzhment [Risk

management], Fynansy y statystyka, Moscow, Russia.2. Vaschenko, K.O. (2013), Ekspertno-analitychne

zabezpechennia derzhavnoi polityky [Expert-analyticalsupport of state policy], NADU, Kyiv, Ukraine.

3. Vinnichuk, O.V. (2013), Politychni ryzyky v umovakhdemokratychnoi transformatsii suspil'stva: teoretyko-prakseolohichnyj analiz [Political risks in the conditionsof democratic transformation of society: theoretical andpraxis analysis], Kam'ianets'-Podil's'kyj, Ukraine.

4. Vitlins'kyj, V.V. and Velykoivanenko, H.I. (2004),Ryzykolohiia v ekonomitsi ta pidpryiemnytstvi [Riskologyin Economics and Entrepreneurship], KNEU, Kyiv, Ukraine.

5. Hranaturov, V.M. Lytovchenko, I.V. and Kharichkov,S.K. (2003), Analiz pidpryiemnyts'kykh ryzykiv: problemyvyznachennia, klasyfikatsii ta kil'kisni otsinky [Businessrisk analysis: problems of definition, classification andquantification], Instytut problem rynku ta ekonomiko-ekolohichnykh doslidzhen' NAN Ukrainy, Odesa, Ukraine.

6. irgo.org.ua (2020), "A European Strategy forInnovation and Good Governance at Local Level", availableat: http://irgo.org.ua/politika-i-vlast/yevropejska-strategiya-shhodo-innovacij-ta-dobrogo-vryaduvannya-na-miscevomu-rivni (Accessed 25 Feb 2020).

7. Zahorodnij, A.H. and Pylypenko, L.M. (2010),Ryzyky audytors'koi diial'nosti: metodyka vyiavlennia jotsiniuvannia [Risks of audit activity: methodology ofdetection and evaluation], Vyd-vo ZUKTs, L'viv, Ukraine.

8. Kolodij, A.F. (2011), "Public administration andpublic administration", Entsyklopediia derzhavnohoupravlinnia: u 8 t. T. 8: Publichne vriaduvannia [Encyclo-pedia of Public Administration: in 8 volumes - Vol. 8: PublicGovernance], LRIDU NADU, Lviv, Ukraine, pp. 488—491.

9. European Commission (2001), "Europeangovernance. White book", available at: http://eukra-ina.com/load/eurointegration/4-1-0-113 (Accessed 25Feb 2020).

10. Kryvoshein, V.V. (2009), Politychna ryzykolohiia:epistemolohichnyj status, predmetna sfera, analitychniinstrumenty [Political risk: epistemological status, subject,



sphere, analytical tools], Innovatsiia, Dnipropetrovs'k,Ukraine.

11. Makarova, V.A. (2015), "Analysis and assessmentof the cost-effectiveness of risk management", Strate-hycheskye reshenyia y rysk-menedzhment, vol. 3, pp. 72—83.

12. Masiuk, V.M. (2017), "Identification and assess-ment of risks and threats as factors of crisis managementof machine-building enterprise", Abstract of Ph.D.dissertation, Economy, Natsional'nyj universytet "L'vivs'kapolitekhnika", L'viv, Ukraine.

13. Starostina, A.O. and Kravchenko, V.A. (2003),Ryzyk-menedzhment [Risk management], IVTs"Vydavnytstvo "Politekhnika", Kyiv, Ukraine.

14. Ustenko, O.L. (1997), Teoryia ekonomycheskohoryska [The theory of economic risk], MAUP, Kyiv,Ukraine.

15. Fomychev, A.N. (2004), Rysk-menedzhment [Riskmanagement], Yzdatel'sko-torhovaia korporatsyia"Dashkov y K0", Moscow, Russia.

16. Chernova, H.V. and Kudriavtsev, A.A. (2013),Upravlenye ryskamy [Risk Management], Prospekt,Moscow, Russia.

17. Yares'ko, R.S. (2016), "Risk management ofinvestment projects of energy companies", Abstract ofPh.D. dissertation, Economy, Nats. tekhn. un-t Ukrainy"Kyiv. politekhn. in-t", Kyiv, Ukraine.

18. IRM (2002), "A Risk Management Standard",available at: https://www.theirm.org/media/886059/ARMS_2002_IRM.pdf (Accessed 25 Feb 2020).

19. AS/NZS (2009), "ISO 31000:2009. Riskmanagement-Principles and guidelines", available at:http://www.standards.org.au/search/Results.-aspx?k=AS%2FNZS%20ISO%2031000%3A2009(Accessed 25 Feb 2020).

20. Aven, T. and Renn, O. (2010), Risk managementand governance: concepts, guidelines and applications,Springer, New York, USA.

21. Bhatta, G. (2008), Public sector governance andrisks: a proposed methodology to do risk assessments atthe program level, Asian Development Bank, MandaluyongCity, Phil.

22. Committee of Sponsoring Organizations of theTreadway Commission (COSO) (2004), "Enterprise RiskManagement — Integrated Framework. ExecutiveSummary", available at: https://www.coso.org/Documents/COSO-ERM-Executive-Summary.pdf(Accessed 25 Feb 2020).

23. FERMA (2003), "A risk management standard",available at: https://www.dvbi.ru/risk-management/libr ar y/ Tok en /Vie wInfo /Ite mId/6 /S ta nd ar t-upravlenyia-ryskamy-FERMA-eng-rus (Accessed 25 Feb2020).

24. Hubbard, D. (2009), The Failure of RiskManagement: Why It's Broken and How to Fix It, Wiley,Hoboken, N.J., USA.

25. ISO 31000:2009 (2009), "Risk Management -Principles and Guides", available at: http://www.amu.kz/fotos-news/vstrecha_rectora_so_stud_31_oct/ISO%-2031000-2009.pdf (Accessed 25 Feb 2020).

26. Landman, T. Bewsher, J. and Carvalho, E. (2008),Preliminary Survey on Donor Use of Governance

Assessments, United Nations Development Programme(UNDP); University of Essex, Oslo.

27. Morgan, M. Fischhoff, G.B. Bostrom, A. Lave, L.and Atman, S. (1992), "Communicating risk to the public",Environmental Science and Technology, vol. 26 (11),pp. 2049—2056.

28. Renn, O. and Graham, P. (2005), "Risk governance:Towards an integrative approach", IRGC White Paper, vol.1, available at: https://www.irgc.org/wp-content/u p l o a d s / 2 0 1 2 / 0 4 / IR G C _ W P _ N o _ 1 _ R i s k _ -Governance__reprinted_version_3.pdf (Accessed 28 Feb2020).

29. Marquette University (2020), "What is risk-management", available at: http://www.marquette.edu/riskunit/riskmanagement/whatis.shtml (Accessed 25 Feb2020).Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.

109


УДК 368.9.06; 369.06

А. Д. Барзилович,к. м. н., директор, МЦ КіндерКлінік, м. КиївORCID ID: 0000-0002-0330-5147

ВПРОВАДЖЕННЯ ОБОВ'ЯЗКОВОГОМЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.109

A. Barzylovych,PhD in Medical Sciences, Director, mc KinderKlinik, Kiev

IMPLEMENTATION OF COMPULSORY MEDICAL INSURANCE IN UKRAINE

Проникнення тенденцій функціонування світової економічної та соціальної сфери у вітчизня-ну практику спонукає запозичення позитивних процесів із них. Одним із них виступає практикипоширення обов'язкового медичного страхування у розвинутих країнах як гарантії надання ви-сокого рівня медичних послуг населенню. Відтак,в Україні неодноразово робились спроби роз-горнути медичне страхування в обов'язковій формі, проте на момент дослідження цього досяг-нути не вдалось. Водночас запровадження медичної реформи показує, що і в напрямі обов'яз-кового страхування вже зроблено перші кроки, наскільки вони будуть успішні на цьому етапісказати важко.

З урахуванням вищенаведеного, у науковій статті наведено дослідження рівня фінансуваннямедицини у світі, поруч із порівнянням їх із рекомендаціями Всесвітньої організації охорониздоров`я. Окрім того, проведено вивчення поточного стану медичної галузі в Україні. Проана-лізовано тенденції зміни обсягів фінансування медицини протягом останніх років, а саме: час-тку видатків бюджету на охорону здоров'я у Зведеному бюджеті України, а також у ВВП. Окрес-лено сутність обов'язкового медичного страхування та визначено принципи на яких воно грун-тується. Визначено можливі варіанти розгортання страхової медицини та моделей її фінансу-вання в країнах світу, а також проаналізовано можливість адаптації однієї із них до потреб Ук-раїни.

У статті визначено етапи реформування галузі охорони здоров'я на шляху до забезпеченнянеобхідних умов для розвитку обов'язкового медичного страхування у вітчизняній практиці.Окреслено напрями дії органів державної влади на найближчий рік, у напрямі запровадженняобов'язкового медичного страхування. Описано реальну ситуацію по запровадженню цього видустрахування станом на момент проведення дослідження, із наведенням коментарів щодо неїМіністерства охорони здоров'я. Визначено ключові проблеми, з якими стикається процес зап-ровадження обов'язкового медичного страхування. Проаналізовано ймовірний обсяг витрат накупівлю полісу обов'язкового страхування, а також напрями розвитку даного виду страхуванняна найближчу перспективу.

The penetration of the tendencies of the functioning of the world economic and social sphere inthe domestic practice prompts borrowing of positive processes from them. One of them is the practiceof spreading compulsory health insurance in developed countries as a guarantee of providing a highlevel of health services to the population. Therefore, Ukraine has repeatedly attempted to extend



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУспішний розвиток будь-якої країни залежить від

наявності здорового та міцного суспільства. Ключовимелементом у цьому виступає забезпечення гідного рівнянадання медичних послуг для всіх верств населення. Нажаль, як показує практика, поточна ситуація, яка сфор-мувалась у вітчизняному медичному секторі залишаєбажати кращого. Так, за роки незалежності медицинане лише неназдогнала рівень розвинутих країн, а й ста-ла практично нездатною забезпечити необхідний медич-ний догляд, зберігається стійка тенденція до перевищен-ня рівня смертності над народжуваністю. Закордоннийдосвід багатьох країн із розвинутою системою охоро-ни здоров'я, доводить, що розвиток медичної галузі,підвищення ефективності та якості її функціонуваннядосягається за допомогою запровадження загальноо-бов'язкового медичного страхування (ОМС), що врахо-вуючи ситуацію, яка склалась у медичній галузі в Ук-раїні є особливо актуальним.


З урахуванням позитивного впливу обов'язково ме-дичного страхування на медичну галузь та рівень надан-ня медичних послуг, особливостями його запроваджен-ня та функціонування присвячено праці багатьох вітчиз-няних та зарубіжних вчених. Зокрема вагомий вкладбуло здійснено такими вченими: Т. Галайда, В. Моска-ленко, С. Онишко, О. Ярошенко, В. Стеценко, Н. Бідник,

compulsory health insurance, but failed at the time of the study. At the same time, the introductionof health care reform shows that the first steps have already been taken towards compulsoryinsurance, which is difficult to say at this stage.

In view of the above, this scientific article presents a study of the level of financing of medicine inthe world, along with comparing them with the recommendations of the World Health Organization.In addition, the current state of the medical industry in Ukraine has been studied. Trends in changesin the financing of medicine in recent years, namely the share of health care budget expenditures inthe Consolidated Budget of Ukraine as well as in GDP, are analyzed. The nature of compulsory healthinsurance is outlined and the principles on which it is based. Possible options for the deployment ofinsurance medicine and models of its financing in the countries of the world are identified, and thepossibility of adapting one of them to the needs of Ukraine is analyzed.

At the same time, the article defines the stages of reforming the health care industry on the way toensuring the necessary conditions for the development of compulsory health insurance in thedomestic practice. The directions of action of the state authorities for the coming year, in the directionof the introduction of compulsory health insurance are outlined. The real situation on the introductionof this type of insurance at the time of the study is described, with comments from the Minister ofHealth. The key issues facing mandatory health insurance are identified. The probable amount ofexpenses for the purchase of the compulsory insurance policy, as well as the directions ofdevelopment of this type of insurance in the short term are analyzed.

Ключові слова: медицина, страхування, страхова медицина, фінансування, обов'язкове медичне стра-хування, моделі фінансування медицини.

Key words: medicine, insurance, insurance medicine, financing, compulsory health insurance, models of financingof medicine.

Ю. Вороненко, О. Солдатенко, О. Денісова, Є. Кісєло-ва та інші. Окрім того, О. Білик, І. Грушко, С. Качмар-чик, А. Череп, А. Шипко досліджували проблеми та пе-репони на шляху до запровадження обов'язкового ме-дичного страхування в Україні.

МЕТА СТАТТІМетою проведення наукового дослідження є аналіз

передумов для запровадження на державному рівні внайближчому майбутньому обов'язкового медичногострахування в Україні, дослідження специфічних особ-ливостей цього процесу, а також визначення перешкодна шляху до успішного функціонування цього виду стра-хування на теренах нашої країни.


Особливістю функціонування сучасної медичної га-лузі в Україні є конституційно закріплена норма її без-коштовності та загальнодоступності. Проте ця норманосить здебільшого декларативний характер, бо напрактиці більшість послуг є фактично платними, а їхякість залежить від фінансових можливостей пацієнта.Цей факт дозволяє охарактеризувати стан охорони здо-ров'я в нашій країні як вкрай незадовільний. Погіршуєситуацію і факт недофінансування медичної галузі, щообумовлюється відсутністю передумов для наданняякісної медичної допомоги в необхідних обсягах, зок-рема й для незахищених верств населення.

111


Так, для прикладу проаналізуємо досвід фінансу-вання медицини на душу населення у зарубіжних краї-нах, а саме: у США держава витрачає близько 10000 до-ларів на людину, Люксембург — 8000, Норвегія таШвейцарія — по 7000, а Україна лише 77 доларів [8].

Для всебічного аналізу наявної ситуації проаналі-зуємо динаміку зміни обсягу видатків на охорону здо-ров'я в структурі зведеного бюджету, а також часткововидатків на охорону здоров'я по відношенню до ВВПкраїни (рис. 1).

Аналіз проведено на основі даних Міністерствафінансів України (Статистичного збірника за 2018 рік)[4]. Базовим періодом для дослідження обрано 2016—2018 роки.

Таким чином, за результатами аналізу рисунка мож-на зробити висновок, що тенденція зміни обсягів видатківна охорону здоров'я коливається в межах 1 %. Проте нафоні прийняття в 2018 році Закону України "Про державніфінансові гарантії медичного обслуговування населен-ня" [1], згідно з яким розпочалась реформа фінансуван-ня медичної галузі ситуація мала б змінитись у напрямідо зростання видатків бюджету на цю сферу.

Підтвердженням недостатності наявного фінансу-вання медицини є рекомендація Всесвітньої організаціїохорони здоров'я (ВООЗ), згідно з якою витрати на ме-дицину повинні становити не менше 5% ВВП країни [9].На думку фахівців, якщо ця межа не досягається медич-на сфера не здатна ефективнота у повному обсязі ви-конувати свої функції. Тому представлена вище тенден-ція є ще одним підтвердженням кризового рівня меди-цини в Україні.

Окрім того ВООЗ наголошує на зростанні вар-тості медицини в світі з кожним роком. Зокрема вкраїнах, що розвиваються щорічно на 6 %, а у роз-винутих на 4 % щороку. Станом на кінець поперед-нього року, витрати на медичну галузь у світі стано-вили 10 % глобального ВВП. Водночас темп приро-сту витрат є вищими за темпи приросту світової еко-номіки [8]. З огляду на це, можемо дійти висновку,що медична галузь в Україні потребує негайноїтрансформації, адже окреслена динаміка у нашійкраїні не те що, не відстежується, а й моментаминабуває від'ємного значення (наприклад, 2018 рікпорівняно з 2017 роком (рис.1)).

9,09,7

9,3

3,2 3,4 3,3

0,0

2,0

4,0

6,0

8,0

10,0

12,0

2016 рік 2017 рік 2018 рік

Частка видатків наохорону здоров`я увидатках Зведеногобюджету України,%Частка видатків наохорону здоров`я уВВП України, %

Рис. 1. Частка видатків на охорону здоров'я

у Зведеному бюджеті України та у ВВП за 2016—2018 роки

Джерело: власна розробка на основі [4].

Основні принципи обов’язкового медичного страхування

Принцип відшкодування Принцип еквівалентності

Принцип солідарності Принцип паритетності представництва

суб’єктів та учасників ОМС

Принцип обов’язковості сплати страхувальниками страхових внесків на

ОМС у встановлених розмірах

Створення умов для забезпечення доступності та якості медичної

допомоги, яку надають в межах програм ОМС

Рис. 2. Основні принципи обов'язкового

медичного страхування

Джерело: власна розробка на основі [7, c. 84].



Одним із способів на шляху до відчутного покращен-ня ситуації для нашої країни та забезпечення медичноїгалузі достатнім рівнем фінансування, сформованим задопомогою страхових внесків є впровадження дієвих за-сад страхової медицини, зокрема загальнообов'язко-вого медичного страхування.

Отже, обов'язкове медичне страхування — це елементсистеми соціального страхування, в основі якого лежитьпринцип обов'язковості участі страхувальників (громадян,підприємств, підприємців) щодо фінансування охорониздоров'я шляхом внесення щомісячних страхових внесківдо відповідних фондів держави або шляхом залучення доцього процесу страхових медичних компаній [7, c. 81]. Рольдержави в цьому процесі можнаоцінювати по різному-.Окрім того, необхідно враховувати, що функціонуваннясистеми обов'язкового медичного страхування повинногрунтуватись на відповідних принципах (рис. 2).

Розглянемо детальніше деякі з цих принципів. Так,принцип відшкодування передбачає, що за допомогоюкоштів ОМС гарантується безоплатне надання застра-хованій особі медичної допомоги в разі настання стра-хового випадку. Принцип еквівалентності також озна-чає стійкість фінансової системи ОМС, що забезпечуєть-ся на основі еквівалентності страхового забезпеченнязасобів ОМС. Під принципом солідарності, розумієтьсянаявність державних гарантій дотримання прав застра-хованих осіб у межах базової програми страхування, незалежно від фінансового стану страховика [7, c. 84].

У світі існує чотири моделі фінансування медично-го страхування в країні. Вибір однієї з них залежить відвибору джерела фінансування з-поміж податковихкоштів, коштів з фонду обов'язкового страхування тапрямих платежів пацієнтів, а також визначення місцядержави у цьому процесі. Розглянемо моделі фінансу-вання детальніше та проаналізуємо, яку з них найкра-ще адаптувати в Україні [2]:

1. Модель Бісмарка, передбачає що всі заклади охо-рони здоров'я є приватними, а оплата медичних послугпроводиться з фонду страхування працівників. Данийфонд акумулює кошти від роботодавців та працівниківшляхом здійснення відрахувань із заробітної плати. Такамодель діє у Франції, Нідерландах, Німеччині, Бельгії,Японії, Швейцарії.

2. Модель Беверіджа грунтується на тому, що ме-дичні установи переважно знаходяться у державнійвласності, водночас використовують податки для надан-ня та фінансування урядом медичного обслуговування.За такої моделі, пацієнт самостійно не платить за ме-дичні послуги. Дана модель переважно діє у Велико-британії, Іспанії, Скандинавії та Новій Зеландії.

3. Третя модель є сукупністю першої та другої. Вонапереважно застосовується у Канаді. Згідно з цією мо-деллю медичні послуги надаються приватними поста-чальниками, але оплачуються вони за рахунок коштівдержавної програми страхування. Паралельно відбу-вається контроль витрат на медичні послуги шляхомобмеження відшкодування вартості деяких послуг, атакож формуванням листків очікувань на певний вид по-слуг.

4. Модель прямої оплати, згідно з якою медична до-помога оплачується напряму медичним установам. Такамодель застосовується у розвинутих країнах для окре-мої категорії послуг і, більшістю країн, під час купівлілікарських засобів, що відпускаються без рецепта.

Проте варто зазначити, що ідеальна модельне існуєза визначенням. Як правило, вибір здійснюється на ос-нові сукупності критеріїв відповідності певної моделісоціокультурній специфіці країни її можливого засто-совування.

Загалом зараз, можна впевнено стверджувати, щоУкраїна стоїть на межі впровадження загальнообов'яз-кового медичного страхування. Незважаючи на те, щопротягом останнього десятиліття було підготовлено низ-ку цілковито протилежних за сутністю проектів законівщодо запровадження цього виду страхування, практи-ка проведення медичної реформи дозволяє відстежитидеяку послідовність та взаємопов'язаність кроків нашляху до формування системи медичного страхування,спочатку в добровільній формі, а з часом і в обов'яз-ковій.

Так, в Україні планується застосовувати модельмедичного страхування, що функціонує у Великобри-танії, згідно з якою страхова медицина має фінансува-тися з усієї суми податків, а не лише тих, які платятьпрацевлаштовані офіційно. Окрім того, страхова меди-цина буде характеризуватись універсальним покриттям,

Рис. 3. Етапи реформування системи охорони здоров'я в УкраїніДжерело: власна розробка на основі [6; 8].

Етапи реформування системи охорони здоров’я в межах медичної реформи

Етап 1. Створення Національної служби здоров’я України – орган фінансових гарантій медичного обслуговування населення. Забезпечення функціонування первинної ланки медичного

забезпечення в особі сімейних лікарів

Етап 2. Адаптування медичних установ до нових умов їх

діяльності, зростання конкуренції на ринку медичних послуг,

реалізації принципу «гроші ідуть за пацієнтом»

Етап 3. Розроблення та прийняття Закону України «Про

загальнодержавне добровільне медичне страхування»

113


тобто все населення нашої країни буде мати право на їїотримання [5]. У межах цієї моделі виділяється набірмедичних послуг і ліків, що оплачуються державою, авсе що виходить за межі даного переліку оплачуєтьсяпацієнтом самостійно. Застосування даної моделі на-ближено до потреб України, оскільки у нас присутнійвеликий прошарок соціально незахищеного населення,поруч із значною тінізацією економіки.

Усі етапи по реформуванню системи охорони здо-ров'я на шляху до запровадження обов'язкової страхо-вої медицини зображено на рисунку 3.

Таким чином, можна зробити висновок, що системареформування медичної галузі в Україні розпочаласьшляхом створення у 2017 році відокремленої установи— Національної служби здоров'я України, на яку по-кладено функції розподільника коштів для фінансуван-ня медичної галузі. У межах цього етапу відокремленопервинну ланку лікарів, що дозволило підвищити кон-куренцію на ринку медичних послуг, а також спричини-ло зростання реальної заробітної плати медичних пра-цівників первинної ланки. На наступному етапі відбу-вається адаптація всіх медичних установ до умов діяль-ності, з поступовим формуванням вторинної та третин-ної ланки надання медичних послуг.

Третім етапом, який нині не є впроваджений є фор-мування на законодавчому рівні відповідних засад длястворення системи добровільного медичного страхуван-ня, як передумови для формування засад розвитку обо-в'язкового медичного страхування. На цьому етапі про-понується здійснювати тісну взаємодію зі страховимикомпаніями щодо створення переліку медичних послугта лікарських засобів, вартість яких має покриватись зарахунок страхових коштів, та формування консолідо-ваного пакету оцінювання ризиків.

У 2020 році планувалось розпочати практичне вве-дення страхової медицини в нашій країні [5]. Проте, якзазначає міністр охорони здоров'я Зоряна Скалецька,в уряді розраховують у 2020 році лише надати україн-цям на обговорення законопроект про модель страхо-вого медичного забезпечення. Окрім того, очільницяМіністерства охорони здоров'я зазначає, що поки немаєєдиної думки яким чином має виглядати реформа,відсутня також робоча група з обговорення особливо-стей її проведення. У межах спільних обговорень міжміністерством та робочою групою планується визначи-ти, яким чином будуть акумулюватись кошти та на що їхспрямовувати. Окрім того, на початковому етапі дискусіїбудуть обмежуватись особливостями запровадженнядобровільного страхування та включення держави доцього процесу [3]. Ці факти ще раз підтверджують не-можливість введення обов'язкового медичного страху-вання в нашій країні, що спричинено в першу чергувідсутністю фундаментальних передумов для його про-ведення. Всі описані вище кроки, якраз і формують базудля подальшого введення даного виду страхування внашій державі.

Водночас, на думку деяких експертів,у запровад-женні ОМС не зацікавлені страхові компанії, яким це невигідно, і саме вони блокують прийняття законів прообов'язкове страхування [5]. Факт неготовності стра-хового ринку до введення медичного страхування, якобов'язкового, підтверджується і нашим дослідженням,

що показує відсутність єдиного бачення постулатів за-провадження ОМС, не говорячи про прийняття закону,який би відповідав реальним потребам.

Важливим у цьому процесі є також врахування тогофакту, що медичне страхування є складним за своєюсутністю, а отже, вимагає залучення до процесу квалі-фікованих спеціалістів. Паралельно цьому, обов'язко-вою умовою є розвиток інституту незалежних експертів,обов'язком яких є оцінювання правильності лікування,аналіз відповідності причин відмови у виплатах коштіввимогам договору страхування та чинному законодав-ству тощо.

Окрім вищеперерахованого, у 2020 році плануєть-ся реалізувати наступний етап медичної реформи черезформування першого мінімуму медичних послуг, гаран-тованих державою на всіх рівня. На думку експертів,введення страхової медицини буде логічним продовжен-ням цього процесу.

Проте на шляху формування системи медичногострахування в Україні знаходяться ще й інші законодавчіперешкоди. До прикладу присутній факт подвійного абонавіть потрійного оподаткування, бо щомісячний стра-ховий внесок за своєю сутністю буде як ще один видоподаткування, що впливає на небажання власниківбізнес-структур оформляти страховки для своїх співро-бітників [5]. Адже набагато простіше самостійно за-платити за лікування працівника, аніж сплачувати не-помірні суми податків. Але можна стверджувати, що мивпевнено рухаємось на шляху до використання страхо-вої медицини у діяльності вітчизняної медичної сфери.

Очікується, що з прийняттям закону про обов'язко-ве медичне страхування мають бути застраховані всіжителі України, а страхові поліси будуть надаватисьстраховими компаніями, що спеціалізуються на лайфо-вому страхуванні в частині обов'язкового медичногострахування. До таких страхових компаній будуть вису-ватись вимоги з приводу стабільності фінансового ста-ну і здатності організувати лікування застрахованихосіб.

Після введення обов'язкового страхування,річний внесок з кожного українця планово станови-тиме 4700 грн, тобто українці сплачуватимуть по 400 грнщомісяця [5]. Проте необхідно розуміти, що ця суманаразі є приблизно, і не може сприйматися як еталон-на у разі визначення страховий платежів. Адже оста-точно ситуація проясниться вже на момент прийняттяЗакону України "Про обов'язкове медичне страхуван-ня" і розраховуватиметься на основі цін, які склалисьна ринку у той час. Окрім того, експерти зазначають,що гроші будуть платити роботодавці, а за непрацю-ючих внески сплачуватиме держава, в особі місцевихорганів. Ці кошти будуть акумулюватись із сплаченихподатків. Але насправді, реальна ситуація така, щогрошей на медичне страхування у держави не виста-чає, а додавати новий вид податку є досить ризико-ваним. Саме тому Уряд планує розпочати запровад-ження страхової медицини з позикових і донорськихкоштів, які Україна отримає з зовнішніх джерел, апротягом наступних декількох років зменшувати сумузовнішніх надходжень і заміщувати власними фінан-совими ресурсами, зменшивши таким чином іноземніінвестиції до мінімуму.



Проте говорити про остаточну модель страховоїмедицини в Україні ще зарано. Влада з року в рік відтер-міновує строки введення страхової медицина, а реальнікроки почались лише нещодавно, тому введення ОМС єпитанням часу та послідовності головних учасників цьо-го процесу.

ВИСНОВКИ З ПРОВЕДЕНОГОДОСЛІДЖЕННЯ

Підсумовуючи вищезазначене, зауважимо, що си-туація, яка склалась в Україні наразі, як ніколи вимагаєрішучих дій. В медичнійгалузі з року в рік знижуєтьсядовіра населення до лікарів, одночасно зі зниженнямякості надання послуг. Так, досвід останніх років пока-зує, що вже прийняті деякі вдалі кроки на шляху до пе-ретворення сфери охорони здоров'я на ефективну га-лузь економіки. Проте відкритою залишається пробле-ма її недофінансування, а також можливість викорис-тання обов'язкового медичного страхування як інстру-менту для подолання ситуації, що склалася. Поруч ізцим, на практиці, процес законодавчого закріпленняОМС натикається на певні бар'єри, пов'язані з відсут-ністю у держави послідовного механізму з формуванняпередумов для розвитку страхової медицини в країні.Вирішення наявних проблем — це завдання номер одиндля уряду на найближчі пару років, у тому числій завер-шення процесу запровадження обов'язкового медично-го страхування, розпочатого ще в минулому десятилітті.

Література:1. Закон України "Про державні фінансові гарантії

медичного обслуговування населення" № 2168 — VIII.Верховна Рада України. Офіційний сайт. Нормативніакти. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-19#n137 (дата звернення 17.02.2020).

2. Зінькова І. Впровадження обов'язкового медич-ного страхування в Україні. Науковий блог. Національ-ний університет "Острозька Академія": веб-сайт. URL:https://naub.oa.edu.ua/2014/vprovadzhennya-obo-vyazkovoho-medychnoho-strahuvannya-v-ukrajini/ (датазвернення 18.02.2020).

3. Інформаційне агентство УНІАН. Введення стра-хової медицини: очільниця МОЗ розповіла коли почнеть-ся робота над впровадженням: веб-сайт. URL:https://www.unian.ua/insurance/10839038-vvedennya-strahovoji-medicini-ochilnicya-moz-rozpovila-koli-pochnetsya-robota-nad-vprovadzhennyam.html (датазвернення 18.02.2020).

4. Міністерство фінансів України. Статистичнийзбірник. Бюджет України 2018. URL: https://www.mof.-gov.ua/storage/file s/Budget%20of%20Ukraine%-202018%20(for%20website).pdf (дата звернення17.02.2020).

5. Політека. Медичне страхування в Україні: пере-ваги та недоліки в 2019 році: веб-сайт. URL:https://politeka.net/uk/news/society/1162605-medicinskoe-strahovanie-v-ukraine-preimushhestva-i-nedostatki-v-2019-godu (дата звернення 17.02.2020).

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 груд-ня 2017 року № 1101 "Про утворення Національноїслужби здоров'я України". Верховна Рада України.Офіційний сайт. Нормативні акти. URL: https://za-

kon.rada.gov.ua/laws/show/1101-2017-п (дата звер-нення 17.02.2020).

7. Сова О.Ю. Сучасний стан та перспективи розвит-ку медичного страхування в Україні. Вчені записки уні-верситету "КРОК". 2018. Вип. 49. С. 80—92.

8. Торгун О. Чотири моделі страхової медицини. Якуобрала нова влада?: веб-сайт. URL:https://nv.ua/ukr/opinion/strahova-medicina-v-ukrajini-shcho-varto-znati-ostanni-novini-50065848.html2020) (дата звернення17.02.2020).

9. Федорович І. М.Теоретичні та практичні засадиреалізації медичного страхування в Україні Науковийвісник Міжнародного гуманітарного університету. 2017.Вип. 23 (2). С. 76—80.

References:1. The Verkhovna Rada of Ukraine (2018), The Law of

Ukraine "About the state financial guarantees of healthcare of the population", available at: https://zakon.ra-da.gov.ua/laws/show/2168-19#n137 (Accessed 17Febr 2020).

2. Zinkova, I. (2014), "Introduction of compulsoryhealth insurance in Ukraine", Naukovyj bloh. Natsional'nyjuniversytet "Ostroz'ka Akademiia", [Online], available at:https://naub.oa.edu.ua/2014/vprovadzhennya-obovy-azkovoho-medychnoho-strahuvannya-v-ukrajini/ (Acce-ssed 18 Febr 2020).

3. UNIAN news agency (2020), "Introduction ofinsurance medicine: the MOH head told when work onimplementation would begin", [Online], available at:https://www.unian.ua/insurance/10839038-vvedennya-strahovoji-medicini-ochilnicya-moz-rozpovila-koli-pochnetsya-robota-nad-vprovadzhennyam.html (Acce-ssed 18 Febr 2020).

4. Ministry of Finance of Ukraine (2019), "Statisticalcollection. Budget of Ukraine 2018", [Online], available at:https://www.mof.gov.ua/storage/file s/Budget%-20of%20Ukraine%202018%20(for%20website).pdf(Accessed 17 Febr 2020).

5. Politeca (2019), "Health insurance in Ukraine:advantages and disadvantages in 2019", [Online], availableat: https://politeka.net/uk/news/society/1162605-medicinskoe-strahovanie-v-ukraine-preimushhestva-i-nedostatki-v-2019-godu (Accessed 17 Febr 2020).

6. Cabinet of Ministers of Ukraine (2017), "Resolutionof the Cabinet of Ministers of Ukraine"About the formationof the National Health Service of Ukraine"", available at:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1101-2017-п(Accessed 17 Febr 2020).

7. Sova, O.Yu. (2018), "The current state and pros-pects of development of health insurance in Ukraine", Vchenizapysky universytetu "KROK", vol. 49. pp. 80—92.

8. Torgun, O. (2020), "Four models of insurancemedicine. Which elected the new government ?", [Online],available at:https://nv.ua/eng/opinion/strahova-medicina-v-ukrajini-shcho-varto-znati-ostanni-novini-50065848.html2020) (Accessed 17 Febr 2020).

9. Fedorovych, I. M. (2017), "Theoretical and practicalprinciples of realization of health insurance in Ukraine",Naukovyj visnyk Mizhnarodnoho humanitarnohouniversytetu, vol. 23 (2), pp. 76—80.Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.

115


УДК 332.1

І. Й. Малий,д. е. н., професор кафедри національної економіки та публічного управління,ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима ГетьманаORCID: 0000-0002-9975-5299О. В. Фоя,аспірант кафедри національної економіки та публічного управління,ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"ORCID ID: 0000-0002-4642-8462

СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМБОРГОМ (ІНВЕСТИЦІЙНИЙ АСПЕКТ)

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.115

I. Malyi,Doctor of Economic Sciences, Professor Head of National Economy and Public Administration Department,Kyiv National Economic University named after Vadym Hetma, KyivO. Foia,postgraduate student at the Head of National Economy and Public Administration Department,Kyiv National Economic University named after Vadym Hetma, Kyiv

STRATEGY OF MANAGEMENT NATIONAL DEBT (INVESTMENT ASPECT)

За останні два десятиліття активізувались трансформаційні процеси в розвитку національ-них економік під впливом поглиблення глобалізації, запровадження цифрових технологій таактивізації інформаційних війн, фінансових спекуляцій та загостренням протистояння за дос-туп до світових енергетичних ресурсів, що не могло не позначитись на стабільності та ефектив-ності розвитку суспільства. В статті, на основі ретроспективного аналізу теоретичних підходівта світового досвіду макроекономічної політики, виявлено, з одного боку, глобальну тенден-цію постійного зростання частки державного боргу по відношенню до ВВП, а з другого — нео-днакові (майже протилежні) соціально-економічні наслідки від використання означених запо-зичень. Акцентовано увагу не тільки на динаміці обсягів та структурі державних запозичень, а йна інституційних та макроекономічних чинниках зростання боргового тягаря в Україні, які спот-ворили та повністю локалізували інвестиційну роль державного боргу в економці, до форму-вання замкнутого кола бідності. Зроблено висновок, що сьогодні значна частина країн викори-стовує запозичення задля економічного зростання, інноваційності та посилення національноїконкурентоспроможності. Розкрито інституційні рутини боргової політики в Україні. Відсутністьверховенства права та цинізм судової системи (високий рівень корупції та проблеми захиступрав власності), домінування тотальної монополізації та неефективність регулювання, флук-тація фінансових спекуляцій та нестабільності банківської системи є, на сьогодні, найголовні-шими факторами дезінтеграції та стагнації економіки України, що загрожує національній без-пеці. На основі оцінювання інституційних змін та динаміки економічного розвитку України заостанні два десятиліття запропоновано стратегію зниження боргового тягаря та розробленонапрями корекції інвестиційної політики розвитку економіки на наступний період. Обгрунту-вання ендогенної парадигми антикризового управління повинно стати важливим напрямомперспективного дослідження реанімації привабливого інвестиційного середовища в Україні, азначить і зниження рівня заборгованості та зростання суспільного добробуту.

The synthesis of public management and macroeconomic policy theories, as well as a comparativeanalysis of the world's experience in debt management, have investigated the critical mass of debtburden in Ukraine's economy because of the lack of investment use of borrowing that threatens



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИРозвиток національної економіки та її структурна

перебудова залежать від активізації інвестиційної діяль-ності. На сучасному етапі системної трансформації гло-бального світу та загострення конкуренції між країна-ми за ринки ресурсів та товарів актуалізувалась пробле-ма пошуку фінансових джерел інвестування розвиткунаціональних економік задля забезпечення економіч-ної стабільності, інноваційності та конкурентоспромож-ності. Одним із таких джерел є державні (зовнішні тавнутрішні) запозичення. Аналіз еволюції теоретичноїспадщини та досвіду країн свідчить про зміни в фінан-совій політиці за останні півстоліття. Вдосконаленнямакроекономічного інструментарію управління держав-ним боргом та їх ефективне використання з урахуван-ням інституційної національної специфіки призвів однікраїни до процвітання, а інші — до занепаду.

Безкінечна стагнація економіки, безробіття та зу-божіння актуалізували дослідження проблем управлін-ня державними запозиченнями в Україні. Розвиток еко-номіки за роки новітньої історії України супроводжуєть-ся економічною та політичною нестабільністю, перма-нентністю та безкінечністю ринкового реформуванняекономіки, турбулентністю приватизаційних процесів увсіх сферах господарської діяльності, наслідком чогонизький рівень інвестиційної привабливості національ-ної економіки. Політична турбулентність 2004—2006 рр.

Ukraine's economic security. Over the past two decades has intensified the transformation processesin the development of national economies under the influence of deepening globalization, digitaltechnologies and enhancing of information wars, financial speculation and aggravation ofconfrontation over access to global energy resources, which could not affect the stability andefficiency of the development of society. In the article, on the one hand, the global trend of thepermanent growth of the share of public debt relative to GDP, and with another — differently (almostopposite) socio-economic impacts from the use of these borrowings. The attention is focused notonly on the dynamics of volume and structure of public borrowing, but also on institutional andmacroeconomic factors growth of the debt burden in Ukraine. These factors have distorted andcompletely localized the investment role of public debt in the economy, and formed a vicious circleof poverty. The article concluded that a significant portion of the country uses its borrowing foreconomic growth, innovation and enhance national competitiveness. The absence of the rule of lawand high levels of corruption and inefficiency of regulation, instability of the banking system is todaythe main factors of stagnation of Ukraine's economy that threatens national security. The paperproposed a strategy to reduce the debt burden and the developed ways of correction of the investmentpolicy of the economy in the next period. Based on the macroeconomic assessment of the dynamicsof economic development of Ukraine over the past two decades, to develop a strategy to reduce thedebt trap and recession, with subsequent economic recovery. Justification of the endogenousparadigm of crisis management has become an important direction of future research is theresuscitation of an attractive investment environment in Ukraine and, therefore, reducing the levelof debt and an increase in social welfare.

Ключові слова: публічне управління, стратегія управління, державний борг, макроекономічна політика,борговий тягар, інвестиції, цінні папери, конкуренція, інституційне середовище.

Key words: public administration, management strategy, public debt, macroeconomic policy, debt burden,investments, securities, competition, institutional environment.

та воєнна агресія Росії 2014—2019 рр. спричинили шо-кову дестабілізацію економіки на межі фінансового де-фолту, до зростання запозичень держави як засобууникнення загроз державності України. Світова фінан-сова криза 2008—2009 років стала каталізатором талакмусовим папірцем виміру провалу економічної полі-тики в частині формування інституційних та економіч-них передумов привабливого інвестиційного середови-ща в Україні.

Провали ринкової трансформації економіки Украї-ни призвели до катастрофічного зростання державно-го бору, до економічної стагнації, дефіцитів бюджетута пенсійного фонду, негативного сальдо торговельно-го балансу, внаслідок чого загострилась проблема об-слуговування та виплат за державним боргом. Тенден-ція зростання державних запозичень, як свідчить світо-вий досвід, притаманний більшості країнам світу і відоб-ражає фінансово-економічний тренд сучасної глобаль-ної економіки. Аналіз боргової політики країн свідчитьпро позитивні та негативні впливи на результати еконо-мічного розвитку. Попри те, що Україна, на відміну відінших країн — боржників, володіє багатими природни-ми ресурсами, трудовим та інтелектуальним потенціа-лом, все ж таки опинилася на межі фінансового дефол-ту і тому потребує переосмислення макроекономічноїполітики по регулюванню державного боргу та інститу-ційних засад стратегії публічного управління. Нагальна

117


потреба уникнення дефолту, стабілізації економічногорозвитку України та зростання суспільного добробутухарактеризують актуальність теми дослідження та їїприкладну значимість для українського суспільства.


Аналіз зарубіжної та вітчизняної наукової літера-тури свідчить про неоднозначність поглядів на функ-ціональну роль державний боргу в регулюванні націо-нальної економіки, його порогових значень по відно-шенню до ВВП та його впливу на розвиток суспільства.Дослідженню питань стабілізації економіки, економіч-ного зростання та ролі в цьому валютного курсу, без-робіття, процентної ставки та державного боргу при-свячено праці зарубіжних таких вчених: Дж. Бюккенен,С.Л. Брю, А. Вагнер, Д. Грос, Дж. Кейнс, К.Р. Маккон-нелл, А. Модільяні, П. Самюельсон, М. Фрідмен та інші.Серед вітчизняних вчених, які розглядали проблемати-ку державних запозичень у процесі ринкового рефор-мування пострадянської економіки України, слід від-нести праці І. Барановського, М. Боднара, В. Бочарова,С. Буткевич, Н. Зражевської, В. Козюка, М. Крупки,І. Лютого, Л. Новосада, В. Федосова та інші. Ретроспек-тивний аналіз праць свідчить про значний прогрес у ме-тодології дослідження та методиці оцінювання впливівдержавного боргу як на розвиток окремих країн, так іна особливості перерозподілу фінансових ресурсівсвітових фінансових гравців (країн та корпорацій) ужорсткій економічній конкуренції за фінансові ресур-си.

На наш погляд, як свідчить світовий досвід еконо-мічної політики та провалів державного антикризовогорегулювання економіки України, зниження негативно-го впливу державних запозичень та пожвавлення еко-номіки потребує критичного макроекономічного аналі-зу всієї сукупності чинників економічного та інституцій-ного характеру, поточної макроекономічної політики тапошуку нового підходу до управління державними за-позиченнями. Концентрація зусиль вчених повинна ба-зуватись на врахуванні національних моделей розвиткусуспільства, наявного економічного потенціалу країнита рівнів інтеграції національного господарства у гло-бальну економіку, які визначають конкурентоспро-можність та інвестиційну привабливість національноїекономіки.

МЕТА І ЗАВДАННЯ СТАТТІМетою дослідження є обгрунтування стратегії

управління державним боргом в Україні задля зменшен-ня боргового тягаря, забезпечення фінансової стабілі-зації, економічного зростання та поліпшення добробу-ту громадян. Для досягнення мети було поставлено такізавдання:

— розкрити світові та національні тенденції держав-них запозичень і виявити їх вплив на економічний роз-виток країни;

— проаналізувати динаміку та взаємозв'язок мак-роекономічних показників, що характеризують борго-ву політику України;

— виявити економічні та інституційні чинники по-стійного зростання обсягів державного боргу в Україні;

— обгрунтувати інвестиційну складову стратегіїуправління державними запозиченнями.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУБорг країни є важливим інструментом фінансового

розвитку. Залучення держаних запозичень як внут-рішніх, так і зовнішніх, здебільшого застосовується длястимулювання економічного зростання, галузевого роз-витку економіки, покриття дефіциту бюджету або сти-мулювання виробництва. Залучені кошти є додаткови-ми фінансовими ресурсами. Але від того, на що витра-чаються ці кошти (споживання, покриття дефіциту бюд-жету, підтримка платіжного балансу та грошової оди-ниці держави чи на фінансування проектів соціальноекономічного розвитку), залежить можливість економ-ічного зростання держави чи занепад її економіки, до-ведення ситуації до дефолту.

Часто зростання державного боргу є наслідком нез-балансованої державної економічної політики та управ-ління публічними фінансами. Так, для країн, що розви-ваються, характерно швидке нарощення боргових зо-бов'язань. Це виникає здебільшого через те, що вонине здатні в короткостроковому періоді досягти необ-хідного економічного зростання та створити необхіднувеличину доданої вартості для покриття платежів за ви-користання та обслуговування державного боргу. В ційситуації держава здебільшого вимушена вдаватися дозалучення нових позик для покриття старих зобов'язань.З постійним збільшення загального обсягу запозичень,збільшуються і виплати на погашення та обслуговуван-ня боргу. Отже, в цьому випадку, стимулюючий ефектна економіку країни, здійснюватимуть, лише та частинанових позик, яка перевищує платежі за старими. Томуможна прослідкувати таку тенденцію, за якої країни зслабо розвиненою економікою швидкими темпами на-рощують борги, які обтяжуючи економіку, призводятьдо макроекономічної нестабільності та економічного за-непаду держави.

Проте факт істотного нагромадження державногоборгу не дає повної уяви про економічний стан держа-ви. Більшість світових економік живуть у борг. Еко-номічні кризи показали, що надмірний борговий тягарне просто обтяжує економіку держави, а й несе згуб-ний вплив для макроекономічної стабільності, на-слідком якого, може бути дефолт. Всі розвинені країнисвіту мають великий державний борг, як внутрішній, такі зовнішній, але водночас можуть знаходитися на стадіїекономічного зростання.

В Україні державні запозичення в своїй більшостіідуть на фінансування бюджетного дефіциту, і лишечастка невелика частка використовується на інвестиційніпотреби на інноваційний розвиток. А враховуючи тойфакт, що в Україні за всю новітню історію кожні п'ятьроків змінювались президента та уряди, які в своїй пол-ітиці зосереджували увагу не на розробці та реалізаціїстратегічних цілей, а на приватизації об'єктів держав-ної власності, на перерозподілі та привласнені націо-нального доходу та вивозу капіталу в офшори. Замістьпроведення політики затягування поясів, запроваджен-ня режиму економії в національних масштабам, першіспроби яких ми спостерігаємо сьогодні, в Україні заостанні два десятиліття проводилась політика латання



дир в бюджеті та вирішення поточних питань, внаслідокчого ми отримали катастрофічне зростання державно-го бору на тлі виснаження економіки. В ході трансфор-маційних процесів в Україні, формування державногоборгу відбувалося дещо хаотично, під впливом потребоперативного фінансування. Водночас ефективне вико-ристання боргових запозичень для фінансування інвес-тиційних проектів дає змогу прискорити економічне зро-стання в країні. Нераціональне використання борговихкоштів створюють надмірні боргові навантаження, якітакож будуть суттєво обмежувати державу, в ролі упов-новажених нею органів, у проведенні ефективної еко-номічної політики.

Протягом грудня 2019 року сума державного та га-рантованого державою боргу України збільшилась угривневому еквіваленті на 7,46 млрд грн та у доларо-вому еквіваленті державний та гарантований державоюборг збільшився на 1,54 млрд дол. США. [19] Наве-дені в Таблиці 1 макроекономічні показники розвиткуУкраїни за останні два десятиліття підтверджують не-гативне співвідношення державного боргу, ВВП, до-

ходів бюджету, середньої заробітної плати, капіталь-них інвестицій та боргового навантаження на економ-іку. Так, темпи зростання обсягів державного боргу пе-ревищують темпи зростання валового внутрішньогопродукту: за два десятиліття ВВП збільшився в 28 разів,державний борг в 61 рази, доходи бюджету — 57 разіва капітальні інвестиції зросли лише в 3 рази. Коливан-ня динаміки середньої заробітної носила спорадичнийхарактер і залежала від політичної кон'юнктури таінфляційних збурень.

Виходячи з даних таблиці 1 державний борг Ук-раїни характеризується значною часткою зовнішнь-ого боргу, наприклад, у 2018 році вона становила58,01% від загальної суми державного боргу. Це вка-зує на порівняно вищу вразливість України дозовнішніх шоків.

Державний борг України значною мірою складаєть-ся з боргу, номінованого в іноземних валютах, основначастина (майже 50 %) це долари США, другий за обся-гом— борг в євро, який було залучено в основному вмежах програм Макрофінансової допомоги Євро-

Показники 1999 2009 2010 2013 2014 2017 2018 2019 Реальний ВВП, в цінах попереднього року, млрд грн

50,440 - - 1410,6 1365,1 2445,5 3083,4 12688,7

Державний борг, млрд грн 28,111 316,8 432,2 584,1 1100,5 2141,6 2168,6 1 998,22

Внутрішній борг 6,337 105,1 155,4 284,08 488,86 766,67 771,4 839,05

Зовнішній борг, млрд грн 21,773 211,7 276,7 300,025 611,69 1 374,9 1397,21 1 159,23

Виплата відсотків за державним боргом, млрд грн

- 9,0 16,5 31,7 48,0 - - -

Доходи бюджету, млрд грн 17,443 - - - 357 793,2 928,1 998,2

Видатки бюджету 14,522 - - - 430,2 839,2 985,8 1072,8

Капітальні інвестиції, млрд грн - 192,9 180,6 249,9 219,4 448,5 578,7 -

Середня заробітна плата, грн, на початок року

12,499 1916 3000 3148 6008 7711 9223

ВВП на душу населення, грн - 19836,3 23603,6 31988,7 35834,0 70224,3 84192,0 -

Державний борг4 у розрахунку на 1 людину, грн

- 4117 6885 11204 12697 41935 46565 444565

Сальдо торгівлі товарами та послугами, млрд дол. США

- -1,3 -3,1 -8,5 3,8 -2,6 -5,8 -4,16

Таблиця1. Макроекономічні показники розвитку України за 1991 [2] та 2009—2019 роки

Примітка:1 За на ІІІ квартали 2019.2 Станом на 31.12.2019.3 Станом на 31.12.2019.4 На початок відповідного періоду.5 Станом на 01.11.2019.6 Станом на січень-вересень 2019.

Джерело: створено авторами на основі [2; 15; 19].

Таблиця 2. Тиск боргових платежів на державний бюджет

і ВВП країни

Джерело: складено за даними[15; 19].

Показники: 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2018 І кв.

2019 І кв.

Платежі за державним боргом, млрд грн, у т. ч.:

114,2 171,8 503,4 208,8 475 349,9 87,4 126,4

- внутрішнім 65,7 102,7 151,3 166,5 370,1 241,9 61,0 96,3

- зовнішнім 48,5 69,1 352,1 42,3 104,9 108 26,3 30,1

Частка платежів за державним боргом у витратах бюджету, %

23,3 26,3 28,5 22,4 37,1 28,5 32,1 38,0

Частка відсоткових виплат за боргом у видатках бюджету, %

8,5 11,9 15 14,2 13,2 11,7 14,1 13,5

Відношення відсоткових виплат за боргом до ВВП,%

2,3 3,2 4,4 4,1 3,7 3,3 3,3 4,0

Відношення платежів за державним боргом до ВВП, %

7,5 10,8 10,2 8,8 15,9 10,0 9,5 15,9

119


пейського Союзу у 2015—2018 рр. Частка боргу в спец-іальних правах запозичення (СПЗ), залученого в ме-жах програм фінансування МВФ складала 8% накінець 2018 року [18]. Наявність внутрішнього боргу,в іноземній валюті збільшує частку загального держав-ного боргу в іноземній валюті, а отже, і його валютнийризик.

Головним джерелом фінансування капітальних інве-стицій, як і раніше, залишаються власні кошти під-приємств та організацій, за рахунок яких у І півріччі2019 року освоєно 73,3 відсотка капіталовкладень.

Частка кредитів банків та інших позик у загальнихобсягах капіталовкладень становила 7,7 відсотка.

За рахунок державного та місцевих бюджетівосвоєно 9,0 відсотка капітальних інвестицій. Часткакоштів іноземних інвесторів становила 0,8 відсотка усіхкапіталовкладень, частка коштів населення на будівниц-тво житла — 6,6 відсотка. Інші джерела фінансуваннястановлять 2,6 відсотка [19].

Аналіз показників боргових виплат упродовж 2013-2019 років свідчить про вагоме зростання тягаря пога-шення і обслуговування боргу після 2014 р. із досягнен-ням пікових значень у 2017 р. і І кварталі 2019 р. задеякого зменшенні тягаря у 2018 році. Відносно ВВПобсяг платежів за державним боргом збільшився з 7,5%у 2013 р. до 8,8 — 15,9% ВВП, причому найвищі обсягимали місце у 2017 р. і в І кварталі 2019 р. Сума відсотко-вих платежів за державним боргом збільшилася з 2,3%ВВП у 2013 р. до 4,4% у 2015 і надалі поступово змен-шувалася — до 3,3% у 2018 р. В І кварталі 2019 р. тягарвідсоткових виплат за боргом знову посилився: їх вели-чина зросла до 4% ВВП [15;19] (табл. 2).

Отже, аналізуючи дані таблиці 2, зазначимо, щозначний обсяг видатків бюджету на обслуговуванняборгу звужує потенціал держави щодо фінансуваннясоціально-економічних потреб країни, що в багатьохвипадках призводить до зниження якості соціально-го капіталу, падіння рівня життя населення та гальму-вання економічної активності. Такі явища, безпереч-но, погіршують перспективи економічного розвиткукраїни та підвищують ризики соціально-політичнихпотрясінь.

Ризики рефінансування державного боргу актуа-лізуються у 2019—2020 роках у зв'язку із збільшен-ням сум погашення зовнішнього державного боргу тапостійним зростанням відсоткових видатків бюджету,в тому числі і внаслідок проведення надмірно рестрик-тивної монетарної політики. Основним напрямом вдос-коналення управління державним боргом України по-винна стати переорієнтація використання запозиченьна інвестування економіки, а не на проїдання.Відсутність привабливого інвестиційного середовищав Україні, що обумовлено трансформаційними втрата-ми та несприятливим інституційним середовищем, як-раз і виступає основним фактором деформації та дес-труктивності фінансової політики в частині борговихзобов'язань [3—5].

Сучасна інвестиційна політика України зводиться вбільшій мірі до позик МВФ, Світового банку та іншихміжнародних фінансових структур задля подоланнядефіциту бюджету. Саме тому значна частина інозем-них портфельних інвестицій, які надходять до нашої

держави, представлена борговими інструментами, а неакціями підприємств. У платіжному балансі України ціінструменти, у свою чергу, представлені кредитами таоблігаціями різного терміну дії, одержувачами яких єприватні та державні структури.

Останні роки посилилася конкуренція за приваб-ливість країни для залучення прямих іноземних інвес-тицій (далі ПІІ). Аналізуючи ситуацію сьогодення, ба-чимо, що значна частка ПІІ зосереджується в розвине-них країнах. Передумовами такої ситуації є кон-курентоспроможність економік цих країн на світово-му ринку, низький рівень ризиковості вкладення капі-талів, їх правова захищеність з боку держави тощо.Стає зрозумілим, що потоки капіталу є вкрай чутливи-ми до якості інститутів. Особливо це стосується ПІІ, якіздебільшого надходять у країни, де має місце верхо-венство права (захист прав інвесторів, гарантії вико-нання контрактів, відсутність рейдерства, захист кон-куренції, вільний доступ до ресурсів та розвиток інфра-структури тощо). Вигоди від глобальної фінансовоїінтеграції з'являються тільки після досягнення певно-го порогу якості інститутів.

Основною причиною зміну напрямку з "Північ—Південь" на "Південь—Північ" є бажання вкладати вактиви, які гарантують вищий рівень захисту прав влас-ності та конфіденційності. Тобто термін "втеча капіта-лу" набуває нових причин, стає способом диверсифі-кації ризиків шляхом формування портфеля активів,який балансував би потік доходів і захист прав влас-ності. Слабкі інститути не гарантують права власності.Високі ризики експропріації чи тіньового механізму пе-рерозподілу виштовхують капітал з бідніших країн не-зважаючи на той факт, що такі країни є капітало-деф-іцитними. Відсутність соціальної злагоди, змагальнийпопулізм або "хижацтво еліт", зумовлюючи постійнуконкурентну боротьбу за доступ до ренти, є потужни-ми факторами постійного ризику перерозподілу акти-вів в економіці.

У контексті зазначеного, в Україні монополізаціяекономіки, корупція, правовий нігілізм та соціальна не-справедливість (злиденність) сформували у під-приємців та державних службовців девіантну поведін-ку "прихватизації" національного майна, злодійства тарейдерства, споживацької стихії та мажорства, зруй-нувавши мотиви не тільки трудової та підприємниць-кої, а й зацікавленості в інвестуванні економіки. Як-раз відсутність політичної волі щодо використання ча-стини державних запозичень на інвестування економ-іки та за умов правового свавілля, відсутності стратегіїпублічного управління та контролю за використаннямзапозичень призвело до проїдання та розкраданнядержавного боргу. В економіці України було сформо-вано замкнуте коло бідності: відсутність інвестиційведе до зменшення кількості зайнятості — до знижен-ня доходів населення — до спаду обсягів сукупногопопиту — до зниження інвестування економіки — дозменшення зайнятості — до зниження доходів насе-лення [16, c. 151—163].

Забезпечення високих темпів економічного зростан-ня та економічного розвитку України є умовою її успішноїінтеграції в Європейське Співтовариство. Міжнароднийдосвід підтверджує, що для цього рівень інвестицій пови-



нен становити 19—25 % ВВП. В Україні ж до початку кри-зи 2008 року цей показник дорівнював 13—17%. Украйслабкою є потужність державного бюджету, за рахунокякого в останні роки фінансується всього 7 % інвестицій восновний капітал. Самим потужним джерелом інвестуван-ня в основний капітал залишаються власні коштипідприємств — 56,5 %. У 2008 році у порівнянні з 2007роком інноваційна здатність промислових підприємствскоротилася майже в 1,45 рази. Досить низькою є питомавага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промис-лового виробництва. Цей показник за період 2000—2008років становив усього 7—8 % і має стійку тенденцію дозниження. У зв'язку із цим виникає необхідність у науко-во-методологічному обгрунтуванні механізмів інвестуван-ня, здатних забезпечити економічний розвиток країни.

Відповідно до даних державної служби статистикиобсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну у ви-гляді акціонерного капіталу станом на жовтень 2019 рокустановив $34,73 млрд, що на $1,82 млрд, або на 5,5%,перевищує показник на початок року. Надходженняінвестицій за перше півріччя року становило $1,67 млрд,вилучення — $0,98, однак більшу частину приросту за-безпечила курсова різниця через зміцнення гривні —$1,14 млрд [15]. За рахунок державного та місцевихбюджетів освоєно 9,0 відсотка капітальних інвестицій.Частка коштів іноземних інвесторів становила 0,8 від-сотка усіх капіталовкладень, частка коштів населенняна будівництво житла — 6,6 відсотка. Інші джерелафінансування становлять 2,6 відсотка [19].

Позитивні та негативі фактори, що впливають наінвестиційний клімат, оцінюються міжнародними індек-сами та рейтингами (табл. 3). Індекс інституційної при-вабливості — результат дослідження, який відображаєстан бізнес-клімату за експертними оцінками першихосіб компаній-членів Європейської Бізнес Асоціації.Індекс складається із трьох компонентів: оцінка інвес-торами попереднього періоду, прогнози на найближчийперіод, оцінка поточного стану. Він вимірюється кожніпівроку, починаючи з 2008 року (табл. 3).

Позначка три вважається нейтральною, показникивище трьох свідчать про позитивні зрушення. Станом накінець 2018 року Індекс інвестиційної привабливостіУкраїни склав 3,07 з можливих 5 балів. В ЄвропейськійБізнес Асоціації наголошують, що вже другий рікпоспіль Індекс тримається на рівні вище трьох балів. Цеозначає, що Індекс вийшов з негативної площини та пе-рейшов у нейтральну [15].

За індексом Rule of Law на 2016 р. (обраховуєтьсяСвітовим банком) Україна посідає 147-ме місце, тоді якПольща — 46-те. За індексом Regulatory Quality на2016 р. (так само обраховується Світовим банком),відповідно, 121-ше та 39-те [15]. Простий приклад з цимидвома індексами чітко вказує на очевидну проблему:низький рівень захисту прав власності на інвестований

капітал і низька якість регулювання є відображеннямзагальної інституціональної слабкості. За індексомPolitical Stability, який обраховується Світовим банком,Україна посідає 183-тє місце, тоді як Польща — 65-те.

Впродовж 2010—2018 років обсяги ПІІ, відповід-но до даних НБУ, в яких кінцевим контролюючим інве-стором є резидент (round tripping) оцінено у 8.4 млрддол США, що становить 22% від притоку ПІІ в Україну(38.2 млрд дол. США). Характерною рисою, інвестиційround tripping є те, що вони є спрямованими за кордонкоштами резидентів, які потім вертаються в країну увигляді прямих інвестицій. Через політичні зміни вкраїні, а також через початок воєнних дій, впродовж2014—2015 роках спостерігався відтік коштів за опе-раціями round tripping. Зростання, за цим видом інве-стування відбулося лише з 2016 року, але в значноменших обсягах, ніж напередодні кризи. В 2016 роцівони забезпечили 4.1%, у 2017 році — 10.4% притокуПІІ в Україну. Найбільші обсяги операцій round trippingздійснювались через Кіпр, Нідерланди, Швейцарію таАвстрію [15].

Відмінності в поведінці round-tripping ПІІ до Рево-люції Гідності та початку російської агресії і після неївказують на очевидну логіку олігархічної моделі рухукапіталу. Такий відплив чітко продемонстрував намаган-ня окремих олігархічних груп мінімізувати ризики втратвід війни та потенційного перерозподілу власності.Відзначимо, що несприятливе макроекономічне та інве-стиційно середовище в національній економіці Українисформувало за роки незалежності умови досить мо-гутній та стабільний сектор тіньової економіки, що єфундаментальною засадою приховання капіталів в оф-шорах вітчизняними олігархічними групами, які не до-віряють власній державній владі, яку й самі контролю-ють. Постійні судові процеси між олігархами в Лон-донському суді щодо правової "справедливості" "при-хватизації об'єктів державності власності є підтверд-женням означеної тези. В цьому контексті ми погоджує-мось, що низька інвестиційна мотивація макроекономіч-ного середовища в Україні пояснюється відсутністю інве-стиційного кодексу — значна частина інвестиційнихвідносин підпадає під регулювання законодавчих актіврізних галузей, що ускладнює правозастосування інвес-тиційного законодавства і негативно впливає на розви-ток економіки країни [21] а також слабкістю державнихінститутів та ігнорування органами державної влади про-блем інвесторів створюють невизначеність і псують іміджнашої держави як надійного бізнес-партнера [22].

Огляд країн-експортерів ПІІ в економіку Українисвідчить про невисоку частку ПІІ з розвинених країнсвіту, натомість кількість з офшорних зон — доситьзначна. Це означає, що легальний капітал з розвиненихкраїн не довіряє правовій системі України, а тіньовийкапітал повертається з офшор у свою рідну гавань.

2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018

Індекс Інвестиційної Привабливості

2,57 3,28 2,19 2,21 1,81 2,5 2,57 2,85 3,03 3,07

Таблиця 3. Динаміка Індексу інвестиційної привабливості України

за 2009—2018 роки

Джерело: складено авторами на основі [19; 15].

121


Зокрема станом на кінець 2017р. сумарний обсяг нако-пичених ПІІ з таких територій сягнув $13 045,7 млн, щостановить понад 33% від загального обсягу ПІІ. У такийспосіб офшорні інвестиції витісняють з української еко-номіки капітал розвинених країн та забезпечують лишекількісні показники приросту надходження ПІІ до Украї-ни, а не якісні, тобто не сприяють зростання зайнятостінаселення та їх доходності.

Загалом можна сформулювати такі висновки. По-перше, катастрофічне зростання обсягів державногоборгу протягом останніх двадцять років постійно при-гнічувало економічну діяльність підприємців, що призве-ло до стагнації економіки, формування психології тим-часовості та проїдання запозичень. Відсутність політич-ної волі державної влади та інституційна неспромож-ність реалізації наукових підходів до управління держав-ним боргом в контексті інвестиційної спрямованостісформували в Україні ситуацію фінансового дефолту.До причин та наслідків такого стану, маючи на увазі, щопричина може перейти у наслідок і навпаки, слід відне-сти високий рівень корупції; відсутність довіри до судо-вої системи, безкінечність судової реформи; інститу-ційна невизначеність з правами власності на землю;політичну нестабільність та російську агресію; постійназміна норм податкового законодавства (наприклад,відшкодування ПДВ, а також подолання технічнихбар'єрів у торгівлі та проходження митних процедур);нечіткість та непрозорість законодавчих норм, які мож-на трактувати неоднозначно; високий рівень бюрократії(необхідність отримання великої кількості дозвільнихдокументів у різних інстанціях); надмірне публічне адмі-ністрування, перевищення повноважень органами кон-тролю та перевірки; зростання частки інвестицій з оф-шорних (та квазі-офшорних) юрисдикцій Європейсько-го Союзу (насамперед, з Кіпру).

ВИСНОВОКПроведене дослідження інвестиційних процесів в

економіці України надало можливість відзначити, щонадмірне нагромадження державного боргу, неефектив-не використання боргових запозичень, нестабільна по-літична ситуації, неможливість робити виплати по пога-шенню та обслуговуванню державного боргу в повномуобсязі без отримання нових запозичень створюють умо-ви для недовіри інвесторів вкладати кошти в розвитокнашої держави. В якості напрямів стратегії управліннядержавним боргом і перетворення державних запозиченьу фінансове джерело економічного зростання за раху-нок підвищення інвестиційного клімату в Україні, на нашудумку, необхідно покінчити з корупцією шляхом забез-печення верховенство права та справедливості, заверши-ти земельну реформу через механізм реалізації праввласності та державницької стратегії ефективного та еко-логічного використання земель сільськогосподарськогопризначення з успадкуванням привласнення земельноїренти, формування національної стратегії запроваджен-ня режиму економії у всіх сферах людської діяльності,демонополізації економіки та громадянської ідентифі-кації інститутів держави, переорієнтації олігархічногокапіталу з функцій перерозподілу доходів та вивозу вофшори на виконання інвестиційних функцій стимулю-вання розвитку національної економіки України.

Література:1. Антикризове управління національною економі-

кою: монографія / [І. Малий, І. Радіонова, Л. Ємелья-ненко та ін.] / за заг. ред. І. Малого. К.: КНЕУ, 2017.368 с.

2. Малий І.Й. Теорія розподілу суспільного продук-ту: Монографія. Київ: КНЕУ, 2000. 248 с.

3. Малий І.Й. Іноземні інвестиції: Наукова доповідь.— К.:, Науково-дослідний фінансовий інститут приМіністерстві фінансів України, Наукове видання, 1999,45 с.

4. Малий І.Й. Вплив державного боргу на розвитокекономіки. — Вчені записки: Наук. збірник. Вип. 2 /Відп.ред. В.С. Савчук.— К.: КНЕУ, 1999. С. 127—134

5. Малий І.Й. Макрорегулювання фінансового сек-тору: монографія / І.Й. Малий, Т.О. Королюк. — К:КНЕУ, 2015, 303 с.

6. Геєць В.М. Суспільство, держава, економіка: фе-номенологія взаємодії та розвитку. Київ: НАНУ, 2009.864 с.

7. Бідник Н.Б. Співпраця України з міжнароднимифінансовими організаціями як чинник економічногорозвитку держави / Науковий вісник НЛТУ України.2009. Вип.19.3. С. 153—157.

8. Бурковська А.В., Пепуль О.О. Міжнародні фінан-сово-кредитні установи та їх зв'язок з Україною / Нау-ково-теоретичний журнал "Студентський науковийВісник" Миколаївського державного аграрного універ-ситету. 2009. Вип. 1 (1). С. 305—308.

9. Вахненко Т. Міжнародний кредит у світовій ва-лютно-фінансовій системі. /Фінанси України. 2006,№11 — С. 143—154.

10. Доліновська О.Я. "Співпраця України з МВФ таперспективи розвитку економіки держави". URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1401 (датазвернення: 04.02.2020).

11. Інформаційна довідка щодо історії співпраці зМіжнародним валютним фондом. Від 23.05.2011.URL:http://195.78.68.18/minfin/control/publish/article/main?art_id=388292&cat_id=353172 (дата звернення:04.02.2020).

12. "Китай може ліквідувати в Україні інвестиційнийголод". / Економіст URL: http://ua-ekonomist.com/4050-kitay-mozhe-lkvduvati-v-ukrayin-nvesticyniy-golod.html (дата звернення: 07.02.2020).

13. Міжнародні фінанси [Текст]: навчальний по-сібник / [І.І. Д'яконова, М.І. Макаренко, Ф.О. Журавката ін.]; за ред. д-ра екон. наук, проф. М.І. Макаренка тад-ра екон. наук, доц. І.І. Д'яконової. — Київ: "Центр уч-бової літератури", 2012. — 548 с.

14. Лобас М.Г. Міжнародні фінансові організації таїх значення для економічного розвитку країн. Агро-інком: аграрний інформаційний науково-виробничийжурнал. — 2010. № 4—6. — С. 12—14. URL: http://base.dnsgb.com.ua/files/journal/Agroinkom/agroinkom2009-1-4/agroinkom2009-1-4_12-14.pdf (датазвернення: 05.02.2020).

15.Офіційний сайт Національного банку УкраїниURL: http://www.bank.gov.ua (дата звернення:04.02.2020).

16. Ращупкіна Ю. Ціна свободи: скільки насправдікоштує кредит МВФ. URL: http://krytyka.com/ua/



articles/tsina-svobody-skilky-naspravdi-koshtuie-kredyt-mvf#sthash.7gCQgtlW.dpuf (дата звернення:05.02.2020).

17. Шпакович О.М. Вплив актів міжнародних орган-ізацій на внутрішні правопорядки держав-членів: тео-рія і практика. — ВПЦ "Київський університет", 2011.— 415 с.

18. Мінфін "Державний борг України" URL: https://index.minfin.com.ua/ua/finance/debtgov/ (дата звер-нення: 07.02.2020).

19. Офіційний сайт Міністерства фінансів України URL:https://mof.gov.ua/uk (дата звернення: 06.02.2020).

20. Посольство Японії в Україні "Допомога ЯпоніїУкраїні" URL: Режим доступу: https://www.ua.emb-japan.go.jp/files/000336613.pdf (дата звернення:07.02.2020).

21. Доброчинська А. Плюси та мінуси для інвестицій:огляд законодавства // "Юридична газета" — профес-ійне юридичне видання. 20019. № 20. URL:https://yur-gazeta.com/publications/practice/mizhnarodne-pravo-investiciyi/plyusi-ta-minusi-dlya-investiciy-oglyad-zakonodavstva.html (дата звернення: 20.02.2020).

22. Маркевич К. Хто і як інвестує в Україну / Ук-раїнський центр економічних та політичних дослідженьім. О. Разумкова. 2019. URL: http://razumkov.org.ua/statti/khto-i-iak-investuie-v-ukrainu (дата звернення:21.02.2020)

References:1. Malyj, І. J. Radіonova, І.F. and Emelyanenko, L. M.

(2017), Antikrizove upravlіnnya natsіonalnoyu ekono-mіkoyu: monografіya [Crisis management of the nationaleconomy: a monograph], KNEU, Kyiv, Ukraine.

2. Malyj, I.J. (2000), Teoriia rozpodilu suspil'nohoproduktu: monografіya [Social product distribution theory:a monograph], KNEU, Кyiv, Ukraine.

3. Malyj, I.J. (1999), "Foreign Investments: ScientificReport", Research Institute of the Ministry of Finance ofUkraine, Naukove vydannia, Кyiv, Ukraine.

4. Malyj, I.J. (1999), "Impact of public debt on economicdevelopment", Vcheni zapysky: Nauk. Zbirnyk, KNEU,vol. 2 pp.127—134.

5.Malyj, I.J. and Koroliuk, T.O. (2015), Makrorehu-liuvannia finansovoho sektoru: monohrafiia [Macro-regulation of the financial sector: a monograph] KNEU,Кyiv, Ukraine.

6.Heiets', V. M. (2009), Suspil'stvo, derzhava, ekono-mika: fenomenolohiia vzaiemodii ta rozvytku [Society,state, economy: phenomenology of interaction anddevelopment], NANU, Kyiv, Ukraine.

7. Bidnyk, N.B. (2009), "Cooperation of Ukraine withinternational financial organizations as a factor ofeconomic development of the country", Naukovyj visnykNLTU, vol.19.3, pp.153—157.

8. Burkovsjka, A.V. and Pepulj, O.O. (2009), "Inter-national financial institutions and their relationship withUkraine ", Naukovo-teoretychnyj zhurnal "Studentsjkyjnauko-vyj Visnyk" Mykolajivsjkogho derzhavnogho aghrar-nogho universytetu, vol. 1 (1), pp. 305—308.

9. Vakhnenko, T. (2006), "International credit in theworld monetary and financial system", Finansy Ukrajiny,vol. 11, pp.143—154.

10. Dolinovsjka, O. Ja. (2012),"Ukraine's cooperationwith the IMF and prospects for the country's economy",Efektyvna ekonomika, [Online], vol. 9, available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1401(accessed 4 February 2020).

11. The official site of the Ministry of Finance ofUkraine (2011), "Information background on the historyof cooperation with the International Monetary Fund",available at: http://195.78.68.18/minfin/control/publish/article/main?art_id=388292&cat_id=353172(accessed 4 February 2020).

12. Ukrainian journal Ekonomist (2013), "China caneliminate investment hunger in Ukraine", available at:http://ua-ekonomist.com/4050-kitay-mozhe-lkvduvati-v-ukrayin-nvesticyniy-golod.html (accessed7 February2020).

13. D'jakonova, I. I. Makarenko, M. I. and Zhuravkaand,F. O. (2012), "Mizhnarodni finansy" [International Finance],Centr uchbovoji literatury, Кyiv, Ukraine.

14. Lobas, M.Gh. (2009), "International financialinstitutions and their importance for the economicdevelopment of countries", Agroinkom, vol. 4—6, pp.12—14, [Online], available at: http://base.dnsgb.com.ua/files/journal/Agroinkom/agroinkom2009-1-4/agroinkom2009-1-4_12-14.pdf (accessed 5 February2020).

15. Official site of the National Bank of Ukraine (2020),[Online], Available at: http://www.bank.gov.ua (accessed4 February 2020).

16. Rashhupkina, Ju. (2013), "The price of freedom:how much the IMF loan actually costs", [Online], availableat: http://krytyka.com/ua/articles/tsina-svobody-skilky-naspravdi-koshtuie-kredyt-mvf#sthash.7-gCQgtlW.dpuf (accessed 5 February 2020).

17.Shpakovych, O. M. (2011), Vplyv aktiv mizhna-rodnykh orhanizatsij na vnutrishni pravoporiadky derzhav-chleniv: teoriia i praktyka [The Impact of InternationalOrganizations Acts on the Internal Law Enforcement ofMember States: Theory and Practice], Publishing andprinting center "Kyjivsjkyj universytet", Kyiv, Ukraine.

18. Ministry of Finance of Ukraine (2020), "State Debtof Ukraine", available at: https://index.minfin.com.ua/ua/finance/debtgov/ (accessed 7 February 2020).

19. The official site of Ministry of Finance of Ukraine(2018), "International Monetary Fund", available at: https://mof.gov.ua/uk/mvf (accessed 6 February 2020).

20. The Embassy of Japan in Ukraine (2018), "DAssis-tance to Japan Ukraine", available at: https://www.ua.-emb-japan.go.jp/files/000336613.pdf (accessed 7 Feb-ruary 2020).

21. Dobrochyns'ka, A. (2019), "Pros and cons forinvesting: A review of the legislation", Yurydychna hazeta,[Online], available at: https://yur-gazeta.com/publi-cations/practice/mizhnarodne-pravo-investiciyi/plyusi-ta-minusi-dlya-investiciy-oglyad-zakonodavstva.html(accessed 20 February 2020).

22. Markevych, K. (2019), "Who and how invests inUkraine", Ukrains'kyj tsentr ekonomichnykh ta polity-chnykh doslidzhen' im. O. Razumkova, [Online], Availableat: http://razumkov.org.ua/statti/khto-i-iak-investuie-v-ukrainu (accessed 21 February 2020).Стаття надійшла до редакції 27.02.2020 р.

123


УДК 323.21

Н. Л. Новікова,д. е. н., професор, завідувач кафедри публічного управління та адміністрування,Київський національний торговельно-економічний університетORCID ID: 0000-0001-5219-9494К. В. Притула,аспірант І курсу спеціальності "Публічне управління та адміністрування",Київський національний торговельно-економічний університетORCID ID: 0000-0003-1831-9856

СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ОРГАНІВДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ДЛЯ НАЛАГОДЖЕННЯ ЗВ'ЯЗКІВ ЗГРОМАДСЬКІСТЮ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.123

N. Novikova,Doctor of Economic Sciences, Professor, Head of the Department of Public Administration,Kyiv National University of Trade and EconomicsK. Prytula,postgraduate student of the first year of the specialty "Public Administration"of Kyiv National University of Trade and Economics

SOCIAL NETWORKS AS A TOOL FOR PUBLIC AUTHORITIES FOR ESTABLISHING PUBLIC RELATIONS

У статті досліджено питання ролі комунікацій в системі органів державної влади. Запропоновановизначення терміну "зв'язки з громадськістю" (PR) та обгрунтовано необхідність використанняPR-інструментів в діяльності урядових інституцій. Проаналізовано актуальні нормативно-правовіакти, що стосуються функціонування центральних органів виконавчої влади, що відповідають за фор-мування інформаційної політики та цифрової трансформації. Вивчено світові тенденції розвитку ме-режі Інтернет та розглянуто можливість застосування соціальних мереж як одного з каналів кому-нікації з громадськістю. Здійснено моніторинг веб-сайтів урядових інституцій та офіційних сторінокполітичних осіб у соціальних мережах. Вивчено успішні практики застосування соціальних мереждля інформування громадськості щодо розробки та запуску нової адміністративної послуги для на-селення. Окреслено можливі шляхи збільшення рівня довіри до державних органів та запропонова-но способи вдосконалення діючих стратегічних комунікацій.

This article examines the role of communications in the public authorities' system. The authors examinethe existing definitions of the term 'public relations" (PR) proposed by Ukrainian and foreign theoristsand practitioners, outline the core features of this term and propose their own definition of the publicrelations. The world trends of Internet development and its usage in different aspects of people's life aresurveyed and the possibility of using social networks as one of the channels of communication with thepublic is considered. It was drawn out the place and role of Internet in business and administrativeperformance. The latest statistics data were investigated and compared to the previous years. The authorsunderline the necessity of using public relations' tools in the activities of government institutions. Thelegal acts that entered into force in Ukraine concerning the functioning of the central executive bodiesresponsible for the information and digital transformation policy-making are also analyzed. The particularattention was paid to the development of strategic communications in Ukraine and the creation andfunctioning of the Ministry of Digital Transformation of Ukraine. The official websites of severalgovernmental institutions and social network profiles of Ukrainian political personalities have beenmonitored. Successful practices of using social networks to inform the public about the development andlaunch of new administrative services for the population have been studied. The launch of mobileapplication Diia that is aimed to reduce the number of paper documents and to deliver administrativeservices to the citizens in a proper way was one of the subjects to analyze. The authors monitored thedynamics of upload and usage of the application in the first week of launch (February 2020). Also thepossible ways of increasing the level of trust in state authorities are outlined in the article and the ways of



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОКІЗ ВАЖЛИВИМИ НАУКОВИМИ ЧИПРАКТИЧНИМИ ЗАВДАННЯМИ

Питання урядових комунікацій завжди було контро-версійним. З одного боку, система державних органіввважалася закритою та консервативною у своїй кому-нікації "назовні", з іншого — в умовах стрімкого роз-витку інформаційних технологій та побудови сучасногодемократичного суспільства необхідно використовува-ти максимально ефективно усі наявні інструменти дляналагодження діалогу із громадськістю.

Комунікація між державними органами та громадсь-кістю стає більш динамічною та різноплановою. Грома-дяни хочуть отримувати інформацію за свої запити таотримувати публічні послуги швидше та якісніше. Саметому важливо переглянути комунікаційні стратегії дер-жавних органів, додавши до них технологічну та марке-тингову складові. А в тих установах, де стратегії відсутні— нарешті розробити та затвердити їх.


Питання взаємодії органів влади з громадськістюдосліджували відомі українські та зарубіжні вчені тео-ретики та практики: Алюшина Н.О., Бакуменко В.Д.,Гавлін М., Грехем М., Кіслов Д.В., Колосок С.В., Король-ко В.Г., Куйбіда В.С, Лашкіна М.Г., Пахнін М.Л., Почеп-цов Г.Г., Хаджирадєва С.К. та ін. Однак все залишають-ся недостатньо дослідженими питання використаннясучасних інформаційних технологій в публічному управ-лінні в умовах переосмислення ролі мас-медіа в діалозігромадськості та влади та приведення у відповідністьукраїнського законодавства до європейських стандартівінформаційної політики.

МЕТА СТАТТІМетою статті є охарактеризувати сучасний стан

взаємодії органів державної влади з громадськістю вконтексті змін в інформаційному середовищі та роз-глянути можливість формування суспільної довіри шля-хом використання в стратегічних комунікацій соціаль-них мереж та мобільних додатків.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУСьогодні важко уявити світ без використання мас-ме-

діа та сучасних інформаційних технологій. Відповідно дорезультатів Глобального цифрового звіту 2019 року [2]за станом на січень 2019 року у світі налічувалося 4,388млрд осіб, що користуються мережею Інтернет, з них3,484 млрд осіб є активними користувачами соціальнихмереж. Ці показники щороку збільшуються зі стабільноюдинамікою. Так, у порівнянні з 2018 роком, кількість ко-ристувачів мережі Інтернет збільшилася на 367 млн осіб,а кількість користувачів соціальних мереж зросла на 288

improving existing strategic communications are proposed. The research on the communications ingovernmental institutions with the usage of modern tools is going to be continued in the further scientificpublications.

Ключові слова: зв'язки з громадськістю, комунікація, органи державної влади, взаємодія, соціальні ме-режі, мобільні додатки.

Key words: public relations, communication, authorities, interaction, social networks, mobile applications.

млн осіб. Це становить 9,1% та 9% відповідно. Інфор-маційний простір швидко та невпинно переходить в Інтер-нет площину, залишаючи такі "класичні" джерела інфор-мації, як ТБ та друковані ЗМІ, у минулому. Відповідно дорезультатів дослідження, проведеного дослідницькоюкомпанією Factum Group на замовлення Інтернет-асоці-ації України в Україні налічується 22,96 млн регулярнихкористувачів Інтернету, що становить близько 71% на-селення країни (населення без урахування АР Крим таокупованих територій, віком від 15 років) [3]. У рамкахдослідження було виявлено, що станом на грудень 2019року 47% користувачів мережі Інтернет регулярно вико-ристовують додаток інстаграм (Instagram), 41% корис-туються мережею фейсбук (Facebook) та 41% — додат-ком телеграм (Telegram). Тобто майже кожний другийкористувач користується соціальними мережами.

Окрім функції інформування, мережа Інтернет перей-няла на себе левову частку комерційної складової, пере-творившись у бізнес-середовище. Інтернет пропонує ши-рокий спектр напрямків діяльності, водночас "не вимага-ючи" певного територіального розташування. Продаж то-варів, надання послуг та бізнес на трафіку є одними з ос-новних комерційних діяльностей, які можна здійснюватив мережі. Підприємці мають змогу заощадити кошти нафізичному утриманні приміщення та продукції для демон-страції споживачу, адже наявність детального опису това-ру чи послуги, їх зображення та, що найголовніше, відгу-ки інших покупців, роблять свою справу: зменшують вит-рати на процес продажу та створюють рекламу, яка є до-сить витратним, але дуже необхідним етапом маркетингу.

Державні органи, окрім функцій формування та реа-лізації політики, є надавачами публічних послуг для на-селення. Головна відмінність між бізнесом та держав-ними органами в даному аспекті полягає в тому, що адмі-ністративні послуги не достатньо "рекламуються" та незавжди забезпечується належний доступ до них. СамеІнтернет може стати тим інструментом, що допоможеусунути "бар'єри" між владою та громадськістю.

Специфіка діяльності державних органів полягає у тому,що виконується величезний обсяг роботи (аналітичної, нор-мопроектувальної, перформативної), але громадськість незнає і третини результатів, які досягаються під час форму-вання та реалізації політики. Схожа ситуація із перелікомадміністративних послуг, які надаються кожним окремиморганом влади. Саме для інформування населення про до-сягнення та виклики, можливості для суспільства, а такожпобудови діалогу між громадянином "платником податків"та державою "послугонадавачем" і необхідно встановитита постійно підтримувати зв'язки з громадськістю.

Існує ціла низка визначень поняття "зв'язки з гро-мадськістю", що в світі більше відомо як "паблік рі-лейшнз". Зокрема:

"паблік рілейшнз — це розвинута науково-приклад-на дисципліна, і повсякденна практична діяльність як

125


важлива складова репутаційного менеджменту будь-якої організації" [5, с. 22].

"PR — це навмисне, плановане і тривале зусилля, спря-моване на досягнення і підтримку взаємного розуміння міжорганізацією та громадськістю" (Британський Інститут PR).

"Зв'язки з громадськістю — формування системи ко-мунікацій соціального суб'єкта з громадськістю, що забез-печує оптимізацію соціальних взаємодій зі значимими длянього сегментами середовища" (М. А. Шишкіна) [10].

"Зв'язки із громадськістю — це комунікативна дис-ципліна, спрямована на організацію комунікативногопростору в сприятливому режимі для об'єкта зв'язків ізгромадськістю та покликана управляти позитивниміміджем фірми або людини" (Г. Почепцов) [7, c.16].

Скотт М. Катліп, Ален Г. Центер і Глен М. Брум усвоїй книзі "Ефективні зв'язки з громадськістю" наво-дять таке визначення: "Зв'язки з громадськістю є такимрізновидом управлінської діяльності, яка відповідає завизначення, встановлення і підтримку взаємовигіднихвзаємин між повною організацією і тими численнимигрупами суспільства, від яких залежить успіх або невда-ча діяльності даної фірми" [1].

"Зв'язки із громадськістю — це управління суспіль-ним сприйняттям і стратегічними взаєминами між певноюорганізацією і всіма (як внутрішніми, так і зовнішніми) ко-лами, зацікавленими в її діяльності, яке здійснюється задопомогою комунікації" (Визначення Південно-Афри-канського інституту із вивчення зв'язків із громадськістю).

"Зв'язки із громадськістю — це систематична і по-слідовна управлінська діяльність, за допомогою якоїприватні і громадські організації вирішують завдання зівстановлення розуміння, позитивного ставлення іпідтримки в тих громадських колах, в яких вони здійсню-ють (або планують здійснювати) свою діяльність" [8].

Англійський вчений Сем Блек [4] дає своє трактуван-ня поняття PR: "плановані, тривалі зусилля, спрямованіна створення та підтримку доброзичливих відносин і взає-морозуміння між організацією та її громадськістю".

Отже, зв'язки з громадськістю в державномууправлінні — це запланована, тривала та комплекснадіяльність у сфері комунікацій, спрямована на встанов-лення та підтримки постійної взаємодії з суспільством,формування позитивного іміджу інституції та зміцнен-ня рівня довіри до органів влади.

Ключовим моментом зв'язків з громадськістю єсаме досягнення розуміння та взаємодії. Взаємодія жможе бути досягнута виключно за умови функціонуван-ня дво- або багатосторонньої комунікації.

Відомий теоретик у сфері комунікацій професорДжон Марстон визначає 4 основні етапи зв'язків з гро-мадськістю — RACE, де R — research (аналіз, дослід-ження), A — action (дія), C — communication (комуніка-ція) та E — evaluation (оцінка).

Кожен з цих етапів є важливим елементом побудо-ви комунікації. В умовах комунікацій органів держав-ної влади доцільно виокремити ще два етапи: форму-вання стратегії вирішення питання та зворотній зв'язок,результати якого стануть підгрунтям для оцінки ефек-тивності діяльності органу (рис. 1).

Використання паблік рілейшнз в урядовій діяльностіє ефективним способом просування місії органу за до-помогою менших витрат. Наприклад, інформаційні кам-

панії з надання публічних послуг можуть виступати в роліінструменту впливу на поведінку населення, просуван-ня рішень, необхідних для досягнення цілей демокра-тичного суспільства.

Питання побудови ефективної комунікації для держав-них органів України стало актуальним після РеволюціїГідності. Представники державної влади чітко усвідомили,що без конструктивного діалогу із суспільством довіра доорганів державної влади не буде відновлена. Тому саме з2014 року почався процес переформатування класичнихпрес-служб органів та установ у комунікаційні центри. Од-ним із перших незалежних прогресивних центрів став Ук-раїнський кризовий медіа-центр (УКМЦ), що був заснова-ний у березні 2014 року. Він не підпорядковується жодно-му ЦОВВ, оскільки його засновником є громадське об-'єднання. Метою УКМЦ було надання об'єктивної інфор-мації про події в Україні, виклики та загрози національнійбезпеці, зокрема у військовій, політичній, економічній, енер-гетичній та гуманітарній сферах. УКМЦ став майданчикомдля дискусій та оперативним центром останніх новин. Вумовах анексії Криму та військової агресії на Донбасі це бувпотужний інструмент для поширення інформації серед на-селення України та для закордонних партнерів.

Питання побудови інформаційної політики загаломта налагодження комунікації було окреслено 14 січня2015 року, коли Кабінет Міністрів України ухвалив по-станову "Питання діяльності Міністерства інформацій-ної політики України", відповідно до якої було створе-но Міністерство інформаційної політики України якокремий центральний орган виконавчої влади. Це рішен-ня стало початком формування нових інформаційно-комунікаційних цілей для урядових інституцій.

Паралельно з урядовим процесом до зміни підходіву побудові комунікації органів влади та переглядом обо-в'язків і компетенцій "екс-прес-центрів", що мали пере-творитися у "стратком-центри" долучилися, зокрема,Адміністрація Президента України, Апарат ВерховноїРади України та органи судової влади,

У діяльності комунікаційних служб були переглянутіта зміщені акценти. Ключовим моментом був перегляд

Рис. 1. Цикл функціонування зв'язків

з громадськістю



напрацьованих практик та відхід від схеми "анонс —прес-реліз — звіт". В основі діяльності комунікаційнихпідрозділів мала стати комунікаційна стратегія.

Комунікації у державних структурах повинні сприйма-тися як обов'язкова складова планування різних видів діяль-ності та прийняття рішень. Ефективну комунікаційну стра-тегію варто розглядати не лише як додаткову місію органу,а й як важливу публічну послугу, на яку є стійкий попит.

Сьогодні вже не достатньо для установи мати відділрозгляду звернень громадян, телефон гарячої лінії таофіційний веб-сайт у мережі Інтернет. Значна кількістьурядових інституцій вже перенесли частину своєї кому-нікації в площину соціальних мереж. Однак далеко невсі установи ще змінили формат інформування населен-ня про свої досягнення та завдання.

Наразі ще триває процес переходу органів держав-ної влади від класичних "усталених" завдань для прес-секретарів щодо номінального інформування населен-ня до залучення фахівців з комунікацій до побудовиякісного діалогу між органом влади та громадськістю.

Особа чи команда, яка має відповідати за зв'язки згромадськістю виконує досить комплексну роль. Для ре-алізації ефективної комунікації необхідні знання не тількижурналістики, філології чи державного управління, а йкомпетенції соціолога, психолога та маркетолога для чітко-го усвідомлення, які "маячки" в інформації зачеплять пев-ну цільову аудиторію. Необхідно враховувати особливостіцільової аудиторії, для якої формується ключове повідом-лення. В залежності від її специфіки, формат одного й тогож повідомлення може разюче відрізнятися.

Найтиповішою помилкою під час публікації інформаціїв соціальній мережі є абсолютне копіювання тексту прес-релізу чи уривку зі звіту про діяльність органу. Такий фор-мат тексту не буде цікавим для пересічного читача та не ви-конає заплановане охоплення аудиторії. Кілька поспільопублікованих "канцелярських" повідомлень можуть сфор-мувати в аудиторії враження, що уся інформація від даногоканалу (інтернет-сторінки, профілю чи блогу) не несе сусп-ільного інтересу та користі, і як наслідок, навіть якщо будеопублікована цікава та важлива інформація, виникає ризик,що вона буде просто "прогорнута" в новинній стрічці.

У контексті процесу "твіттерізації" медіа, найбіль-ше охоплення аудиторії мають саме короткі публікації,що супроводжуються яскравим зображенням чи гучнізаголовки або відеоролики тривалістю 3—5 хвилин.

Після проведення президентських та достроковихпарламентських виборів 2019 року до посилення інфор-маційної політики додався ще один пріоритет — цифро-ва грамотність та залученість населення України. 18 ве-ресня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв по-станову про створення Міністерства цифрової трансфор-мації України. Цей центральний орган визначений відпо-відальним за формування та реалізацію державної пол-ітики у сфері цифровізації, цифрової економіки, цифро-вих інновацій, електронного урядування та електронноїдемократії, розвитку інформаційного суспільства [6].

Таким чином, діяльність органів державної влади по-ступово переносить частину своїх функцій в Інтернет-пло-щину. Міністр цифрової трансформації М. Федоров у своє-му телеграм-каналі нещодавно зазначив, що "хоче карди-нально змінити підхід до комунікації державних органів.Традиційне поняття "прес-служби" має припинити існува-

ти. Формування "позитивного образу політика/органу",— повинно перестати бути метою. Основне завдання ко-мунікації в цей історичний період — пояснити макси-мальній кількості людей — куди ми рухаємося, на що спря-мовані наші реформи, навчитися заміряти проміжні резуль-тати, отримувати зворотний зв'язок, чути "клієнтів" (длякого робиться реформа), покращувати процеси" [9].

Одним із перших рішень новоствореного міністерствабуло розроблення та запуск зручного сервісного мобіль-ного додатку "Дія". Цей додаток має об'єднати в собі усіпослуги, які надаються державою громадянам та бізнесу.

Головною відмінністю даної урядової ініціативи є те,що інформування населення про розробку сервісу по-чалося майже одразу з моменту прийняття рішення пройого розробку. Головним каналом інформування сталимережа фейсбук та телеграм-канал Міністра М. Федо-рова. Кожен етап розробки додатку висвітлювався ко-ротко та доступно. Ключові повідомлення формулюва-лися простою мовою, без використання складної тер-мінології та довгих речень. Окрему увагу приділяли фінан-совому аспекту — пояснювали скільки та на якому етапідержава заощаджуватиме за допомогою даного серві-су. Такий підхід є дуже вдалим з точки зору оперуванняфінансовими показниками та демонстрацією "перемо-ги", що завжди викликало суспільний інтерес.

Наприклад, "за 4 місяці роботи нашого міністерстваз нуля, за підтримки профільних міністрів ми заощадилибюджету України щонайменше 1 380 000 000 грн" — такекоротке інформування про зупинення IT-закупівель меншніж за добу отримало охоплення більше 10 тис. читачів.

6 лютого 2020 року додаток було презентовано тазапущено. Вже менш ніж за добу Міністр проінформу-вав, що додаток успішно завантажили та авторизувалибільш ніж 310 тис. користувачів, за дві доби цей показ-ник сягнув 800 тис. користувачів, а за чотири доби відбу-лося 1 047 403 завантаження (рис. 2).

Таке поширення інформації про сервіс стало мож-ливим саме завдяки активному використанні інструмен-ту соціальних мереж для формування стійкого суспіль-ного інтересу до сервісу. Відносно недавнє утворенняМіністерства, абсолютно новий підхід до комунікацій згромадськістю дали свої позитивні результати — насе-лення позитивно сприймає ініціативи органу та схильнібільше довіряти даному органу, аніж іншим державнимустановам, що мають більш традиційний підхід до взає-модії з громадськістю.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Враховуючи надшвидку динаміку розвитку інфор-маційних технологій у світі та Україні зокрема, органидержавної влади мають переглянути свої ключові прин-ципи взаємодії з громадськістю. За результатами про-веденого аналізу для цієї статті виокремимо такі вис-новки-твердження:

— українські державні комунікації є недостатньорозвиненими та не відповідають сучасним викликам;

— значна частина державних органів не має стра-тегічних комунікацій, а ті, що мають, — не завжди ви-користовують їх в повному обсязі та у відповідній формі;

— складне, "канцелярське" формулювання ключо-вих повідомлень щодо діяльності державних органів не

127


вирішує проблему нерозуміння держав-ної політики українським суспільством;

— успішні рішення та реформи сла-бо комунікуються і не підвищують авто-ритет влади в очах громадськості.

Для вирішення зазначених проблемдержавним органам варто переглянутиосновні комунікаційні підходи, визначи-ти пріоритетні напрямки інформуваннясуспільства. Щодо організаційного за-безпечення, то державним органам вар-то залучити до управлінь, що відповіда-ють за зв'язки з громадськістю, фахівцівз питань комунікації, включити до стра-тегічних комунікаційних планів моніто-ринг суспільних інтересів у сфері, яку ре-гулює державний орган, та залучити якодин з каналів комунікації соціальні ме-режі. Вивчення успішних практик українських та зару-біжних державних комунікацій в мережі Інтернет мо-жуть стати методичною основою для формування"social media communication plan". Адже соціальні ме-режі на сьогодні є потужним та поки фінансово не зат-ратним джерелом прямого контакту з великоюкількістю громадян одночасно. Питання порушене упублікації потребує більш детального та комплексно-го дослідження та має бути відображеним у таких пуб-лікаціях.

Література:1. Cutlip S. M., Center A. H., Broom F. M. Effective

public relations 7-th edition — Englewood Cliffs, N. J.Prentice Hall, 1994 — P. 1—8.

2. The Global State of Digital in 2019 Report [Елект-ронний ресурс] // Hootsuite. — 2019. — Режим досту-пу до ресурсу: https://hootsuite.com/pages/digital-in-2019

3. Дані досліджень інтернет-аудиторії України[Електронний ресурс] // Інтернет Асоціація України(ІнАУ). — 2020. — Режим доступу: https://inau.ua/proekty/doslidzhennya-internet-audytoriyi.

4. Зв'язки з громадськістю: технології прагматичноїкомунікації: навч. посіб. / Л.Д. Климанська; М-во осві-ти і науки України, Нац. ун-т "Львів. Політехніка". — Л.:Вид-во Львів. Політехніки, 2014. — 164 с.

5. Королько В.Г., Некрасова О.В. Зв'язки з гро-мадськістю. Наукові основи, методика, практика: підр.Для студентів вищих навчальних закладів / 3-те вид.,доповн. І переробл. — К.: Вид. дім. "Києво-Могилянсь-ка академія", 2009. — 831 с.

6. Постанова Кабінету Міністрів України "ПитанняМіністерства цифрової трансформації" від 18 вересня2019 р. № 856 [Електронний ресурс]. — 2019. — Ре-жим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/856-2019-%D0%BF

7. Почепцов Г.Г. Паблік рилейшнз: навч. посіб. /Г.Г. Почепцов. — К.: Знання, 2006. — 327 c.

8. Руденко О.І. Поняття "політичні зв'язки з гро-мадськістю" в наукових дискусіях, тематика: політичніпроблеми міжнародних систем і глобального розвитку// Освіта регіону. Сер.: Політологія. Психологія. Ко-мунікації. — 2011. — № 2. — С. 107—110.

9. Телеграм канал Міністра цифрової трансформаціїМ.Федорова [Електронний ресурс]. — Режим доступудо ресурсу: https://t.me/zedigital

10. Шишкина М.А. Паблик рилейшнз в системе со-циального управления / М.А. Шишкина. — СПб: Русич,2002. — 441 с. — (Паллада-медиа).

References:1. Cutlip, S.M. Center, A.H. and Broom, F.M. (1994),

Effective public relations, 7-th edition, Prentice Hall,Englewood Cliffs, N. J., USA, pp. 1—8.

2. Hootsuite (2019), "The Global State of Digital in2019 Report", available at: https://hootsuite.com/pa-ges/digital-in-2019 (Accessed 25 Feb 2020).

3. InAU (2020), "Research data of Internet audience ofUkraine", available at: https://inau.ua/proekty/doslidzhennya-internet-audytoriyi (Accessed 25 Feb 2020).

4. Klymans'ka, L.D. (2014), Zv'iazky z hromads'kistiu:tekhnolohii prahmatychnoi komunikatsii [Public relations:pragmatic communication technologies], M-vo osvity inauky Ukrainy, Nats. Un-t "L'viv. Politekhnika". Vyd-voL'viv. Politekhniky, L'viv, Ukraine.

5. Korol'ko, V.H. and Nekrasova, O.V. (2009), Zv'iazkyz hromads'kistiu. Naukovi osnovy, metodyka, praktyka[Public relations. Scientific bases, methodology, practice],Vyd. dim. "Kyievo-Mohylians'ka akademiia", Kyiv, Ukraine.

6. Cabinet of Ministers of Ukraine (2019), Resolution"Questions from the Ministry of Digital Transformation",available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/856-2019-%D0%BF (Accessed 25 Feb 2020).

7. Pocheptsov, H.H. (2006), Pablik rylejshnz [PublicRelations], Znannia, Kyiv, Ukraine.

8. Rudenko, O.I. (2011), "The concept of "politicalpublic relations" in scientific discussions, topics: politicalproblems of international systems and global develop-ment", Osvita rehionu. Ser.: Politolohiia. Psykholohiia.Komunikatsii, vol. 2, pp. 107—110.

9. Telegram channel of the Minister of DigitalTransformation M.Fedorov (2020), available at: https://t.me/zedigital (Accessed 25 Feb 2020).

10. Shyshkyna, M.A. (2002), Pablyk rylejshnz v systemesotsyal'noho upravlenyia [Public relations in the socialmanagement system], Rusych, St.Petersburg, Russia.Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.

Рис. 2. Динаміка завантажень додатку "Дія"



УДК 35.075:371.15: 351.108.2

Н. Ю. Подольчак,д. е. н., професор, завідувач кафедри адміністративного та фінансового менеджменту,Національний університет "Львівська політехніка"ORCID ID: 0000-0002-0284-9601В. Я. Карковська,к. е. н., доцент кафедри адміністративного та фінансового менеджменту,Національний університет "Львівська політехніка"ORCID ID: 0000-0003-0178-4137

ВПЛИВ ПРЕСТИЖНОСТІ ДЕРЖАВНОЇСЛУЖБИ НА КАДРОВУ БЕЗПЕКУДЕРЖАВНОЇ СТРУКТУРИ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.128

N. Podolchak,Doctor of Economic Sciences, Professors, Lviv Polytechnic National UniversityV. Karkovska,PhD in Economics, Associate Professor of the Department of Administrativeand Financial Management, Lviv Polytechnic National University

THE INFLUENCE OF PRESTIGIOUS GOVERNMENT SERVICE ON STATE SECURITY STAFF

Престиж державної служби впливає на якість залучення ресурсів до державного управління,а держслужба розглядається як частина державного управління, пов'язана з реалізацією цілей,завдань і функцій держави. Престижність державної служби є вагомим індикатором забезпе-чення кадрової безпеки державної структури. Вивчення факторів престижу і спроба форму-вання його моделі необхідні для управління процесом підвищення престижу суспільно значу-щих сфер життєдіяльності, однією з яких є захист національних інтересів. У статті виокремле-но та проаналізовано показники, що здійснюють вплив на формування престижу державноїслужби України та провідних країн. Також для врахування престижу обрано міжнародні індек-си, які є результуючими щодо ефективності державного управління, кадрової безпеки та мак-роекономічного середовища, оскільки відображають можливості та свободу реалізації діяль-ності. За допомогою кластерного аналізу здійснено класифікацію показників, які характеризу-ють рівень престижності державної служби в різних країнах світу. В результаті чого розглянутоутворення кластерів престижності державної служби в різних країнах світу та представленопрактичні рекомендації щодо її підвищення.

Throughout the development of society, the concept of public service has traditionally beenregarded as a special type of public activity, carried out on a professional basis by employees ofpublic bodies for the purpose of performing functions and tasks. Updating the prestige of the civilservice is a prerequisite for successful European integration and good and efficient publicadministration that meets the requirements of modern times and European standards and principlesof good governance.

In today's transformational processes that are taking place in Ukrainian society, the institute ofcivil service is becoming increasingly important. That is why various aspects of its functioning areanalyzed in detail in their works by domestic experts. The issue of increasing the prestige of the civilservice is of great practical importance.

The prestige of the civil service influences the quality of attracting resources to the stateadministration, and the civil service is considered as part of the public administration, connectedwith the realization of the goals, tasks and functions of the state. The prestige of the civil service is a

129


ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИВпродовж розвитку суспільства поняття державної

служби традиційно розглядалося як особливий вид дер-жавної діяльності, що здійснюється на професійній осно-ві працівниками державних органів з метою виконанняфункцій і завдань. Державні службовці відрізнялися відінших громадян своїм авторитетом і, отже, завжди зна-ходилися в пошані. Свідченням цього є реформа дер-жавного управління, яка є однією з першочергових ре-форм Стратегії сталого розвитку "Україна — 2020" дляпобудови прозорої системи державного управління [19].Професійність інституту державної служби, забезпечен-ня її ефективності, модернізація державної служби тауправління людськими ресурсами є одним із ключовихнапрямів забезпечення престижності державної служ-би. Оскільки проблема забезпечення кадрової безпекидержавної структури є основою ефективності держав-ної служби. Актуалізацію престижу державної службиє необхідною умовою успішної європейської інтеграціїта належного і дієвого публічного управління, що відпо-відає вимогам сучасності та європейським стандартам іпринципам належного врядування. Престижність дер-жавної служби пропагує формування єдиних цінностей,напрямів діяльності, здійснення публічного управлінняна основі якісно нового підходу. Таким чином, буде вра-ховане економіко-політичні, соціально-культурні,інформаційно-технологічні особливості та спрямованена підтримку сталого розвитку та економічного зрос-тання країни завдяки розгляду взаємодії не як впливувлади на приватний сектор, а як співпраці.


У сучасних трансформаційних процесах, що відбу-ваються в українському суспільстві, дедалі вагомішогозначення набуває забезпечення кадрової безпеки дер-жавної структури. Саме тому різноманітні аспекти фун-кціонування та розвитку інститутів державної службидетально аналізують у своїх працях вітчизняні фахівці,а саме [1; 2] вивчає його з погляду необхідності дотри-

significant indicator of ensuring the personnel security of the state structure. The study of the factorsof prestige and the attempt to formulate its model are necessary to manage the process of raisingthe prestige of socially important spheres of life, one of which is the protection of national interests.The article identifies and analyzes the indicators that influence the formation of the prestige of thecivil service of Ukraine and leading countries. Also, international indices have been selected to takeaccount of prestige, which are a result of the efficiency of public administration, personnel securityand macroeconomic environment, as they reflect the possibilities and freedom of activity. Usingcluster analysis, the classification of the indicators characterizing the level of prestige of the civilservice in different countries of the world was carried out. As a result, the formation of clusters ofcivil service prestige in different countries of the world is considered and practical recommendationsfor its enhancement are presented.

Ключові слова: державна служба, кадрова безпека, престиж державної служби, кластерний аналіз,кластери.

Key words: civil service, personnel security, prestige of civil service, cluster analysis, clusters.

мання людської гідності, досліджує авторитетність ви-щого рівня керівництва, розглядають як етичні, так ізагально управлінські аспекти цього явища [5; 7] аналі-зують підходи до авторитетності з позиції професіона-лізму. Водночас вплив престижності державної службина кадрову безпеку державної структури майже не дос-ліджувався. Фрагментарно він вивчався лише в межахмотиваційної кризи, професійної свідомості та культу-ри державних службовців.

Окремі аспекти, пов'язані з формуванням позитив-ного іміджу влади, престижу публічної служби, її авто-ритету, які також вимагають підвищення рівня довіринаселення до влади, розкриваються у роботах [16; 17;13; 1; 2].

Питання підвищення престижу державної службиносить величезне практичне значення. Неможливо за-лучити на державну службу високопрофесійних служ-бовців без забезпечення високого престижу даного видудіяльності. А без професіоналів високого рівня, не мож-на претендувати на ефективне державне управління [3;6; 9; 18; 11]. Таким чином, перш ніж ставити завданняпідвищення престижу державної служби необхідно ро-зуміти систему цінностей у сучасному українськомусуспільстві та сформувати механізми інтеграції цихцінностей у державну службу. Більш того, часто вини-кає питання навіть не стільки про підвищення престижу,скільки про те, щоб не знижувати цей престиж як інди-катора кадрової безпеки державної структури.

МЕТА СТАТТІМетою статті є проведення кластерного аналізу

щодо розмежування країн за кластерами у відповідностідо престижу державної служби та її впливу на кадровубезпеку державної структури.

ВИКЛАДЕННЯ ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУМодернізація державної служби є одним із визна-

чальних пріоритетів реформування державного управ-ління, становлення України як демократичної держави.Без модернізації державної служби неможливо подо-



лати існуючі в системі державної служби та в діяльностідержавних органів проблеми, забезпечити суттєвепідвищення рівня життя громадян. Лише послідовнепроведення модернізації державної служби в Україні,удосконалення існуючої системи державного управлін-ня сприятиме створенню професійної, політично не-упередженої, стабільної, високоефективної, авторитет-ної і престижної державної служби, здатної відповіда-ти на виклики сьогодення й надавати якісні адміністра-тивні послуги, що відповідають європейським стандар-там [13].

Ефективна престижна державна служба слугує еле-ментом конкурентної переваги сучасної держави на гло-бальному ринку. Проведене дослідження передбачаєоцінювання престижності та якості державної службиУкраїни на основі таких основних показників (табл.1),як заробітна плата державних службовців (тис. €), се-редня заробітна плата €/рік, кількість громадян, щоприпадає на одного чиновника, населення (тис. чол.),коефіцієнт дохідності, дохід на душу населення (тис. €),ВВП на душу населення (€) тощо.

Всі показники відображають результати державно-го управління та розвиток ефективність публічного

управління, при цьому чим вище значення чотирьох пер-ших та індексу сприйняття корупції тим вищий рівеньефективності та значення якого повинно прямувати домаксимуму. Щодо індексів конкурентоспроможності таекономічної свободи, то значення його свідчить про сво-боду на високий рівень розвитку, якщо зростає. Вибірсаме вищезазначених індексів супроводжується низкоюпроблем, серед яких основною є те, що Україна покищо не належить до прогресивної міжнародної спільно-ти, яка просуває політики покращення економічного тасоціального благополуччя населення всього світу.Звідси — відсутність України в більшості вимірювань.Так, за підтримки Оксфордського університету, Інсти-туту урядування та публічної служби Великої Британії,Фонду відкритого суспільства у 2017 році розробленота апробовано Міжнародний індекс ефективності дер-жавної служби. Індекс включає оцінку основних функційі атрибутів державної служби в 31-й країні, до числа якихУкраїна, на жаль, не належить [21].

Ще однією підставою для вибору показників євідповідність їх принципу ефективності державногоуправління та макроекономічного середовища, оскіль-ки відображають можливості та свободу реалізації

Показник Характеристика Умовне

скорочення для аналізу

Заробітна плата (Є)

Заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу

І1

Кількість громадян на 1 чиновника

Визначення необхідно-оптимальної кількості державних службовців для забезпечення системи державного управління

І2

ВВП на душу населення (Є)

Вартістю виготовлених товарів та послуг для кінцевого використання на душу населення

І3

Коефіцієнт дохідності

Інтегральний показник, що відображає ефективність роботи підприємства, що націлене на отримання прибутку у короткостроковій перспективі і який вказує на якість управлінських рішень. Демонструє ефективність виконання функцій системи державного управління та забезпечення сприятливих умов розвитку бізнесу

І4

Індекс сприйняття корупції

Країни у рейтингу впорядковані за показником рівня корупції, який базується на оцінках підприємців та аналітиків. за шкалою від 100 (немає корупції) до 0 (сильна корупція). Відображає спробу більшості країн контролювати корупцію, що сприяє кризі демократії у всьому світі та зниженню престижу державної служби. Перехресний аналіз із даними глобальної демократії виявляє зв’язок між корупцією та здоров'ям демократій

І5

Індекс конкуренто-спроможності

Індекс глобальної конкурентоспроможності складений з 113 змінних, які детально характеризують конкурентоспроможність країн світу, що знаходяться на різних рівнях економічного розвитку. Всі змінні об'єднані в 12 контрольних показників, що визначають національну конкурентоспроможність: Якість інститутів. Інфраструктура. Макроекономічна стабільність. Здоров'я і початкова освіта. Вища освіта і професійна підготовка. Ефективність ринку товарів і послуг. Ефективність ринку праці. Розвиненість фінансового ринку. Рівень технологічного розвитку. Розмір внутрішнього ринку. Конкурентоспроможність. Інноваційний потенціал

І6

Індекс економічної свободи

Базується на 10-ти індексах, які оцінюються за шкалою від 0 до 100, причому, показник 100 відповідає максимальній свободі: Свобода бізнесу; Свобода торгівлі; Податкова свобода; Державні витрати; Грошова свобода; Свобода інвестицій; Фінансова свобода; Захист прав власності; Свобода від корупції; Свобода трудових стосунків

І7

Таблиця 1. Характеристика показників та індексів для проведення кластерного аналізу

Джерело: [20; 19; 21].

131


діяльності [17]. Також обрані показники відповідаютьпринципу доступності та повноті, оскільки відповідно довітчизняного законодавства є такими, які підлягаютьобов'язковому опублікуванні в засобах масової інфор-мації та оцінюються незалежними міжнародними екс-пертами (стосується обраних індексів). Найважливішоюпричиною вибору саме цих показників є те, що вонивідображають інтереси приватного та державного сек-торів держави. Сформовані вектори складаються ви-ключно з факторів, що позитивно впливають на престиждержавної служби та високий рівень кадрової безпеки.

Сутність кластерного аналізу полягає у здійсненнікласифікації показників, які характеризують рівень пре-стижності державної служби в різних країнах світу задопомогою численних обчислювальних процедур. Урезультаті цього утворюються "кластери". На відміну відінших методів, цей вид аналізу дає можливість класи-фікувати вплив престижності країни на кадрову безпе-ку державної структури не за однією ознакою (показ-ником), а за декількома одночасно. Для цього вводять-ся відповідні показники, що характеризують певну мірублизькості за всіма класифікаційними параметрами.

Мета кластерного аналізу престижності державноїслужби в різних країнах світу полягає в пошуку наявнихструктур, що виражається в утворенні кластерів, тобтогруп країн у відповідності до рівня престижності дер-жавної служби у й відповідності рівня кадрової безпе-

ки державної структури. Водночас його дія полягає й упривнесенні структури в досліджувані об'єкти.

З метою визначення оптимальної кількості кластерівпобудовано графік списку об'єднання країн у класте-ри, який передбачає відкладання по вертикальній осівідстані, а на горизонтальній — крок об'єднання. Згідноз встановленими вимогами оптимальності, проведенорозбиття країн за рівнем престижності державної служ-би на чотири кластери. Зазначимо, що оптимальноювважається така кількість кластерів, яка дорівнюєрізниці кількості спостережень (у нашому прикладі —29) і кількості кроків, після яких відстань об'єднаннязростає стрибкоподібно (у нашому прикладі — 7). Та-ким чином, країни за рівнем престижності державноїслужби розділено на чотири кластери (табл. 2).

За результатами проведеного кластерного аналізу,отримані за допомогою ієрархічного агломеративногометоду середнього зв'язку, використані під час реалі-зації ітеративного методу k-середніх, тобто було зада-но, як вхідні дані кількість кластерів, на які розбитавхідна сукупність, тобто 4 кластери. Застосування ме-тоду k-середніх передусім визначає центр кластера, а вподальшому, групує всі об'єкти в межах заданого відцентру порогового значення. В результаті кластеризаціїза методом k-середніх отримано такий склад кластерів,наведений у таблиці 3.

Кластеризація країн за рівнем престижності держав-ної служби, із застосуванням методу k-середніх, ба-зується на таких параметрах розподілу об'єктів, як ба-гатомірне середнє і багатомірна дисперсія [14]. За до-помогою методу k-середні обчислені середні значенняпоказників для кожного з чотирьох кластерів (рис. 1).

Як зображено на рисунку 1, до першого кластеравходять країни, у яких середні значення більшості по-казників менші, ніж у інших кластерах.

На основі проведеного дослідження за допомогоюзастосування кластерного аналізу кластер 1 має най-нижче середнє значення за змінною І1 (заробітна пла-та), І3 (ВВП на душу населення, І6 (Індекс конкурентос-проможності). Значення показників кількість громадянна 1 чиновника, коефіцієнт дохідності, індекс економіч-ної свободи є в межах значень інших кластерів. Відпов-

Кластери Об’єкти класифікації 1 Естонія, Болгарія, Латвія, Румунія,

Угорщина, Польща, Словаччина, Чехія, Хорватія

2 Австрія, Великобританія, Португалія, Греція, Нідерланди, Словенія, Бельгія, Фінляндія, Данія, Кіпр, Іспанія, Мальта

3 Італія, Литва, Німеччина, Франція, Ірландія, Швеція, Люксембург

4 Україна

Таблиця 2. Результати класифікації об'єктів

дослідження за показниками престижності

державної служби

Джерело: систематизовано авторами за результатами кла-стерного аналізу.

Рис. 1. Графік списку об'єднання країн у кластери

Джерело: сформовано авторами на основі результатів кластерного аналізу [21].



ідно цей кластер сформовано із країн з середніми тем-пами розвитку. Дещо нижчими за середні значенняінших показник у даному кластері країн є сприйняттякорупції. Засвідчує, що корупції стає дещо менше увідносинах між владою та бізнесом.

Кластер 2 об'єднує країни, що мають найвищі зна-чення за змінними І1, І5, а також достатньо високі зна-чення за іншими показниками рівня престижності дер-жавної служби. Таким чином, цей кластер об'єднав краї-ни з вищою заробітною платою та найнижчим рівнемсприйняття корупції. Також цей кластер представленийвищою середнього значення необхідно-оптимальноїкількості державних службовців для забезпечення си-стеми державного управління. Нижчий рівень економі-чної свободи свідчить про залежність підприємств, ус-танов та організацій від певних обставин, а саме фунда-ментальне право кожної людини управляти її власноюпрацею та майном. В економічно вільних суспільствах,особи вільні у виборі роботи, виробництві товарів, ви-тратах та інвестиціях будь-яким шляхом, яким забажа-ють. Всі ці свободи підтримуються і захищаються дер-жавою. В економічно вільних суспільствах також уряддозволяє праці, капіталу і товарам вільно пересуватисяі утримується від примусу і тиску на свободи, втручаєть-ся лише у разі необхідності збереження і функціонуван-ня самого себе.

Кластер номер три об'єднав країни з високими зна-чення індексів сприйняття корупції, конкурентоспро-можності, економічної свободи. За своєю суттю індексконкурентоспроможності оцінює здатність країн забез-печити високий рівень забезпечення своїх громадян. Пе-редусім це залежить від ефективності використання на-явних у країні ресурсів. Водночас необхідне постійнепідвищення рівня продуктивності праці та якості товаріві послуг. Методика застосування Індексу конкурентос-проможності сконцентрована на нових факторах кон-курентоспроможності, пов'язаних із швидким поширен-ням цифрових технологій, які раніше не були в пріори-теті політичних рішень урядів. Мова йде про генеруван-ня ідей, підприємницьку культуру, інновації, відкритістьта адаптивність.

Кластер 4 — країна (Україна), яка входять у клас-тер, майже за всіма значеннями показників демонструєсередні значення (І1, І3 — І7) при найвищому значенніпоказника І2, тобто найбільшій кількості громадян на 1чиновника.

Аналіз досліджень, на основі яких розраховувавсяІндекс сприйняття корупції, свідчить про певне зменшен-ня рівня корупції у відносинах між бізнесом та держав-ними структурами. В Україні цьому могли сприяти зап-ровадження автоматичного відшкодування Податку надодану вартість, функціонування інституту бізнес-ом-будсмена, електронних систем ProZorro. Продажі.Відновлення довіри до системи правосуддя залишаєть-ся ключовим викликом, за оцінкою бізнесу. Ріст показ-ників Індексу сприйняття корупції України за останніроки стримали і масові випадки тиску та нападів на ак-тивістів і журналістів, що працюють в сфері протидіїкорупції. Показник України досі гірший ніж у країнсусідів: Польща, Угорщина та інші.

Враховуючи аналіз сформованих кластерів за скла-дом та середніми значеннями кожної із класифікацій-

них ознак, доцільно ідентифікувати їх за назвою (табл. 3).Подальшим етапом проведення кластерного аналі-

зу є перевірка одержаних результатів на адекватність,тобто їхню достовірність і надійність. Реалізувати цейетап можливо за допомогою програмного пакетуStatistica.

Так, розглядається кластерна приналежність об'єк-тів і відстані між об'єктом і його класифікаційним цент-ром. Таким чином, у процесі дослідження встановлено,що чим менша відстань між об'єктом та його класифі-каційним центром, тим більше об'єкт відповідає харак-теристикам сформованого кластера. І навпаки, чимбільша відстань, тим ближче об'єкт за класифікаційни-ми параметрами наближається до сусідніх кластерів.

Отриманні результати із відстанями кінцевих клас-терних центрів свідчать про те, що пари кластерів доб-ре розділені. Випадки та об'єкти систематично відно-сять до кластерів щоб максимізувати відмінності зазмінними, що лежать в основі кластеризації, тому отри-мані значення ймовірностей не слід інтерпретувати якперевірку нульової гіпотези про відсутність відміннос-тей між кластерами [15].

Крім того, для перевірки достовірності даних мож-на використати для класифікації вибірки різні способивимірювання відстаней між кластерами, різні методикластерного аналізу, розбити вихідну сукупність на де-кілька вибірок та окремо виконати для кожної із нихкластеризацію, змінювати кількість змінних тощо [14;15]. Як відомо, кластерний аналіз був виконаний в дваетапи, двома різними методами. Також було викорис-тано різні способи вимірювання відстаней між класте-рами. Як бачимо, результати кластеризації вказують нате, що кількість кластерів вибрана вірною, оскільки се-редні значення за сформованими кластерами суттєворізняться між собою.

ВИСНОВКИОтримані результати проведеного аналізу надій-

ності і адекватності дали змогу зробити висновок провисокий рівень достовірності. Із проведеного кластер-ного аналізу бачимо, що більшість країн відносяться докластеру № 2, тобто кластер із достатнім рівнем пре-стижності державної служби, що адекватно відображаєстан та тенденції розвитку державного управління. Та-кож у другий кластер частково увійшли країни Заснов-ниці Європейського Союзу, а саме — Бельгія та Нідер-ланди. Проведене дослідження дає змогу надати на-ступні рекомендації щодо забезпечення рівня прести-

Кластери Назва кластерів Кластер № 1 Кластер середнього рівня престижності


Кластер № 2 Кластер достатнього рівня престижності державної служби

Кластер № 3 Кластер високого рівня престижності державної служби

Кластер № 4 Кластер низького рівня престижності державної служби

Таблиця 3. Ідентифікація кластерів на основі

аналізу результатів рівня престижності


Джерело: сформовано авторами на основі результатів кла-стерного аналізу.

133


жу державної служби за допомогою підвищення рівняекономічної свободи.

Країни, які увійшли в кластер №3, а це більшістькраїн Засновниць Європейського Союзу (Німеччина, Іта-лія, Франція та Люксембург) супроводжуються високимрівнем престижності державної служби, який грунтуєть-ся на високих показниках економічної та політичної ста-більності. Для цих країн характерною буде стратегіяпідтримання відповідного рівня престижу державноїслужби через призму стабільно високих темпів зростан-ня.

Таким чином, аналізуючи кластер № 2 та № 3 мож-на підсумувати, що престиж державної служби країн,які увійшли в ці кластери формувався на класичних по-стулатах політичної ідеології Європейського Союзу здотриманням принципів демократичності, незалежностіта свободи та високого рівня кадрової безпеки держав-них структур.

Другий за розміром кластер, а це № 1, включає ко-лишні соціалістичні країни. Ці країни впродовж транс-формації економіки демонструють достатньо високіпоказники економічного зростання та середнього рівняпрестижності державної служби. Керуючись показни-ками найнижчого рівня заробітної плата державногослужбовця, серед досліджуваних країн, можна зроби-ти висновок проте, що пріоритетами державних служ-бовців цих країн є економічне зростання та добробутгромадян.

У кластер № 4, а це кластер з низьким рівнем пре-стижності державної служби увійшла тільки одна краї-на — Україна. Описуючи результати проведеного ана-лізу, можна сформувати наступні характеристики, асаме рівень престижності державної служби визна-чається, в першу чергу, високими заробітними плата-ми державних службовців (акцент не робиться на служ-бовцях найнижчих рангів, які отримують невисокі за-робітні плати) та їхню високу чисельність. Однак ре-зультати кластеризації свідчать про те, що дистанціябільшості показників, як-от: ВВП на душу населення,коефіцієнт дохідності, індекс сприйняття корупції,індекс конкуренто-спроможності, індекс економічноїсвободи наближається до кластеру № 1. Це свідчитьпро позитивну динаміку та близьку за змістом страте-гію розвитку державного управління та держави докраїн-сусідів за територіальною та історичною прина-лежністю.

Державна служба є сполучною ланкою між держа-вою і суспільством і представляє собою сферу профе-сійної діяльності щодо захисту прав та інтересів грома-дян, форму прояву суспільних зв'язків і відносин, спосібі засіб наближення конституційного ідеалу держави дооб'єктивної реальності, не тільки політико-правову, а йетичну систему владних відносин.

Вплив престижності державної служби на кадровубезпеку викликана не тільки негативними тенденціямиїї сучасного стану, а й передумовами спричиненими мо-рально-етичними принципами (патріотизмом, очікува-ністю, династійністю тощо). Вивчення ціннісної та оцін-ної природи престижу дозволяє прогнозувати динамікузмін, трансформації соціальних цінностей; падіння пре-стижу суспільно значущих сфер життєдіяльності люди-ни.

Література:1. Podolchak N.Y., Prokopyshyn-Rashkevych L.M., &

Karkovska V.J. Coaching as the art of increasing effectiveimplementation of enterprise's managerial potential. Ак-туальні проблеми економіки. 2014. (8). 147—153.

2. Shpak N., Podolchak N., Karkovska V., & Sroka W.The influence of age factors on the reform of the publicservice of Ukraine. Central European Journal of PublicPolicy. 2019. 13 (2). С. 40—52.

3. Барков В. Людська гідність та соціальний престижФілософська думка. 1999. № 1—2. С. 252—274.

4. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: пробле-ми становлення, розвитку та функціонування. Яросла-ва Мудрого. 2006, 419, c. 380—419.

5. Гончаров В.В. В поисках совершенства управле-ния: Руководство для высшего управленческого персо-нала: в 2 т. М.: МНИИПУ, Т. 1: Опыт лучших промышлен-ных фирм США, Японии и стран Западной Европы. 1996.752 c.

6. Гончарук Н.Т. Розвиток публічної служби Украї-ни в умовах її реформування та модернізації. СхваленоВченою радою Дніпропетровського регіональногоінституту державного управління Національної академіїдержавного управління при Президентові України. Про-токол № 09/220 від 06 грудня 2018 року. 2018. 9 c.

7. Горзов А., Долгий О. Дисциплінарна відпові-дальність державних службовців. Науковий часописНаціональної академії прокуратури України. 2017. (1).С. 13.

8. Дзендзель С.Ю., Машлій Г.Б. Основні підходидо публічного адміністрування/ С.Ю. Дзендзель,Г.Б. Машлій // Публічне управління та адмініструван-ня: конкурентні виклики сучасності: Матеріали всеукраї-нської науково-практичної інтернет-конференції. Львів:ТзОВ "Ліга-Прес", 2018. С. 37.

9. Дикань О.В., Дикань В.В., Глушенко Т.М. Плану-вання і розвиток кар'єри державних муніципальнихслужбовців. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр". 2018.173—177.

10. Зінченко О.А. Формування інвестиційної приваб-ливості країни в аспекті економічних кластерів як фак-тор активізації транскордонного партнерства [Текст] /О.А. Зінченко, Д.С. Зінченко // Вісник Київськогонаціонального університету технологій та дизайну. Се-рія Економічні науки. 2019. № 1 (131). С. 8—19.

11. Карковська В.Я. Особливості управління систе-мою фінансово-економічної безпеки підприємства.2013. URL: http://ena.lp.edu.ua/bitstream/ntb/22399/1/16-Karkovska-31-32.pdf

12. Карковська В.Я. Управління знаннями: актуалі-зація державного управління. Публічне управління таадміністрування у процесах економічних реформ:збірник тез доповідей ІІ Всеукраїнської науково-прак-тичної інтернет-конференції, 17 жовтня 2018 р. — Хер-сон: ДВНЗ "ХДАУ", 2018. 221 с.

13. Кушніренко І.Ю. Державна кадрова політика вУкраїні: проблеми та перспективи розвитку. Науковийвісник Міжнародного гуманітарного університету. 2018.15. С. 97—100.

14. Ларина Н.И., Макаев А.И. Кластеризация какпуть повышения международной конкурентоспособно-сти страны и регионов // ЭКО. 2006. №. 10 (388).



15. Малхотра Н.К. Маркетинговые исследования.Практическое руководство. М.: Вильямс, 2002. 960 с.

16. Публічне адміністрування та економічна безпе-ка в умовах європейської інтеграції: монографія / зазаг. ред. Н.Ю. Подольчака, Я.Я. Пушака та П.В. Воро-ни, Львів: Ліга-Прес, 2017. 274 с.

17. Скоч А.В. Эффективность кластеризации реги-ональной экономики. Экономические стратегии. 2007.9 (5—6). 160—167.

18. України З. Про державну службу. Відомості Вер-ховної Ради України. 1993. 52. 490.

19. Указ Президента України (2015). Про стратегіюсталого розвитку Україна 2020. 12 січня. 2015. № 5,2015, Урядовий кур'єр. — № 6.

20. The Global Competitiveness Report 2018. URL:http://reports.weforum.org/global-competitiveness-report2018/?doing_wp_cron=1569833103.169054985-0463867187500

21. International civil service effectiveness (incise)index (2019). Blavatnik School of Government, Universityof Oxford, Radcliffe Observatory Quarter, UnitedKingdom. URL: https://www.bsg.ox.ac.uk/about/partnerships/international-civil-service-effectiveness-index-2019

References:1. Podolchak, N. Y. Prokopyshyn-Rashkevych, L. M.

and Karkovska, V. J. (2014), "Coaching as the art ofincreasing effective implementation of enterprise'smanagerial potential", Aktual'ni problemy ekonomiky, vol.8, pp.147—153.

2. Shpak, N. Podolchak, N. Karkovska, V. and Sroka,W. (2019), "The influence of age factors on the reform ofthe public service of Ukraine", Central European Journalof Public Policy, vol. 13(2), pp. 40—52.

3. Barkov, V. (1999), "Human dignity and socialprestige", Filosofs'ka dumka, vol. 1— 2, pp. 252—274.

4. Bytiak, Yu. P. (2006), "Public Service in Ukraine:Problems of Formation, Development and Functioning",Yaroslava Mudroho, vol.419, pp. 380—419.

5. Honcharov, V. V. (1996), V poiskah sovershenstvaupravlenija: Rukovodstvo dlja vysshego upravlencheskogopersonala [In search of management excellence: A guidefor senior management], vol. 1, Opyt luchshih promysh-lennyh firm SShA, Japonii i stran Zapadnoj Evropy [Expe-rience of the best industrial firms of the USA, Japan andthe countries of Western Europe], MNYYPU, Moscow,Russia.

6. Honcharuk, N. T. (2018), Rozvytok publichnoisluzhby Ukrainy v umovakh ii reformuvannia ta moder-nizatsii [Development of the public service of Ukraine interms of its reform and modernization], Oberih, Kharkiv,Ukraine.

7. Horzov, A. and Dolhyj, O. (2017), "Disciplinaryresponsibility of civil servants", Naukovyj chasopysNatsional'noi akademii prokuratury Ukrainy, Vol. 1, p. 13.

8. Dzendzel', S. Yu. and Mashlij, H. B. (2018), "Basicapproaches to public administration", Publichne uprav-linnia ta administruvannia: konkurentni vyklyky suchas-nosti: Materialy vseukrains'koi naukovo-praktychnoiinternet-konferentsii [Public Administration andAdministration: Competitive Challenges of Today: Pro-

ceedings of the All-Ukrainian Scientific and PracticalInternet Conference], TzOV "Liha-Pres", L'viv, Ukraine.

9. Dykan', O. V. and Dykan', V. V. Hlushenko, T. M.(2018), Planuvannia i rozvytok kar'iery derzhavnykh munit-sypal'nykh sluzhbovtsiv [Planning and career developmentof public servants], Vyd-vo KharRI NADU "Mahistr",Kharkiv, Ukraine, pp. 173—177.

10. Zinchenko, O. A. (2019), "Formation of the count-ry's investment attractiveness in the aspect of economicclusters as a factor of intensification of cross-borderpartnership", Visnyk Kyivs'koho natsional'noho univer-sytetu tekhnolohij ta dyzajnu. Seriia Ekonomichni nauky,vol.1 (131), pp. 8—19.

11. Karkovs'ka, V. Ya. (2013), "Features of mana-gement of the system of financial and economic securityof the enterprise", [Online], available at: http://ena.lp.-edu.ua/bitstream/ntb/22399/1/16-Karkovska-31-32.pdf (Accessed 24 February 2020).

12. Karkovs'ka, V. Ya. (2018), "Knowledge manage-ment: actualization of public administration", Publichneupravlinnia ta administruvannia u protsesakh ekono-michnykh reform: zbirnyk tez dopovidej II Vseukrains'koinaukovo-praktychnoi internet-konferentsii [PublicAdministration and Administration in the Process ofEconomic Reforms: Collection of Abstracts of the II All-Ukrainian Scientific and Practical Internet Confe-rence],DVNZ "KhDAU", Kherson, Ukraine.

13. Kushnirenko, I. Yu. (2018), "State personnel policyin Ukraine: problems and prospects for development",Naukovyj visnyk Mizhnarodnoho humanitarnohouniversytetu, Vol.15, pр. 97—100.

14. Laryna, N.Y. and Makaev, A.Y. (2006), "Clusteringas a way to increase the international competitiveness ofcountries and regions", EKO, vol. 10 (388).

15. Malkhotra, N. K. (2002), "Marketing research".Praktycheskoe rukovodstvo. Moscow, Vyl'iams, 960 p.

16. Podol'chaka, N.Yu. Pushaka Ya.Ya. and VoronyP.V. (2017), Publichne administruvannia ta ekonomichnabezpeka v umovakh ievropejs'koi intehratsii [Publicadministration and economic security in the context ofEuropean integration], Liha-Pres, L'viv, Ukraine.

17. Skoch, A. V. (2007), "Clustering efficiency of theregional economy. Economic strategies", Vol. 9 (5—6),pp.160—167.

18. Verkhovna Rada of Ukraine (1993), The Law ofUkraine "About the civil service", Vidomosti VerkhovnoiRady Ukrainy, vol. 52.

19. President of Ukraine (2015), Decree "SustainableDevelopment Strategy Ukraine 2020", Uriadovyj kur'ier,vol. 6.

20. World Economic Forum (2018), "The GlobalCompetitiveness Report", [Online], available at: http://reports.wef orum.or g/globa l-compe tit iven ess-report2018/?doing_wp_cron=1569833103.16905-49850463867187500 (Accessed 28 February 2020).

21. Blavatnik School of Government, University ofOxford, Radcliffe Observatory Quarter (2019), "Inter-national civil service effectiveness (incise) index", [Online],available at: https://www.bsg.ox.ac.uk/about/partnerships/international-civil-service-effectiveness-index-2019. (Accessed 28 February 2020).Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.

135


УДК 657:351

А. П. Дикий,к. е. н., доцент, Державний університет "Житомирська політехніка", м. ЖитомирORCID ID: 0000-0002-5819-0236В. В. Ковальчук,к. е. н., Державний університет "Житомирська політехніка", м. ЖитомирORCID ID:0000-0001-6503-7005О. Д. Крикун,аспірант, Міжрегіональна академія управління персоналом, м. КиївORCID ID: 0000-0002-6986-3360С. М. Петрик,аспірант, Міжрегіональна академія управління персоналом, м. КиївORCID ID: 0000-0001-9942-1937

ІНФОРМАЦІЙНА МОДЕЛЬ ОПЕРАЦІЙ ЗМОДЕРНІЗАЦІЇ ОБ'ЄКТУ КОНЦЕСІЇ ЯКФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.135

A. Dykyi,PhD in Economics, Zhytomyr Polytechnic State University, ZhytomyrV. Kovalchuk,PhD in Economics, Zhytomyr Polytechnic State University, ZhytomyrO. Krykun,postgraduate student,Interregional Academy of Personnel Management, KyivS. Petryk,postgraduate student, Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv

INFORMATION MODEL OF OPERATIONS ON MODERNIZATION OF THE CONCESSION OBJECTAS A FORM OF PUBLIC-PRIVATE PARTNERSHIP REALIZATION

У статті опрацьовано сучасний стан управління державним майном, який характеризуєтьсязначним зниженням його продуктивності у зв'язку із зношеністю. Метою статті є визначенняоблікового відображення операцій з модернізації об'єкту концесії. Варто зауважити, що самепотреба в модернізації є власне метою формування та реалізації проекту державно-приватно-го у формі концесії. Серед дієвих способів відновлення та підвищення рівня споживчих власти-востей і працездатності основних засобів виділяють поліпшення об'єктів, що пов'язане з істот-но меншими інвестиційними витратами у порівнянні із новим будівництвом, та обмін зношено-го обладнання на більш сучасне та продуктивне. В процесі дослідження нами було обгрунтова-но напрями розвитку бухгалтерського обліку операцій з модернізації необоротних активів, щоотримані в концесію. Запропоновані нами аналітичні розрізи в повній мірі враховують специ-фіку досліджуваного об'єкту, а саме витрат на модернізацію об'єкту концесії. На основі зазна-ченого запропонували підхід до відображення капітальних витрат за умови, що концесія виз-нається нематеріальним активом або фінансовим активом. У статті було обгрунтовано напря-ми розвитку бухгалтерського обліку операцій з модернізації необоротних активів, що отриманів концесію (право концесіонера стягувати плату з користувачів громадських послуг; беззасте-режне контрактне право концесіонера на отримання грошових коштів або іншого фінансовогоактиву від концесіодавця (або за його вказівкою) за модернізацію інфраструктури; отримання



АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯСучасний стан управління державним майном харак-

теризується значним зниженням його продуктивності узв'язку із зношеністю. В умовах динамічних змін еконо-мічної системи та потребою у підвищенні інвестиційногоклімату у відповідних регіонах є потреба у перегляді уп-равління інфраструктурним комплексом. "Особливостіекономічної системи України визначають специфічні ви-моги до підвищення ефективності процесу відтворенняосновних виробничих фондів, у яких матеріалізуютьсянові ресурси, що накопичуються. Раціональне викорис-тання основних засобів, їх провідна роль у забезпеченнірозширеного відтворення впливають на формування су-купної народногосподарської ефективності, розвитокекономічної системи в цілому. Ураховуючи значимістьосновних засобів у здійсненні виробничого процесу до-цільно зосередити увагу на проблемних питаннях бухгал-терського та податкового обліку, що виникли у зв'язку ізтрансформуванням вітчизняного обліку відповідно доМіжнародних стандартів" [3, с. 94].

Модернізація об'єктів необоротних активів є основ-ною умовою укладеного договору концесії. Варто за-

концесіонером компенсації понад величину вартості надання послуг експлуатації інфраструк-тури). Особливості запропонованих підходів полягають у тому, що враховувано усі можливіпідходи до відображення об'єкту концесії. Також було запропоновано виділяти аналітичнийрахунок 154 "Створення нематеріального активу в результаті виконання умов концесійного до-говору". Зважаючи на специфіку визнання об'єкту концесії в бухгалтерському обліку, а саме: вскладі необоротних активів підприємства-концесіонера; як фінансовий актив; як нематеріаль-ний актив; частково як нематеріальний актив та частково як фінансовий актив.

The article deals with the current state of the management of state property, which is characterizedby a significant decrease in its productivity due to wear and tear. The purpose of the article is todetermine the accounting of operations to modernize the concession object. It is worth noting thatthe need for modernization is the very purpose of forming and implementing a public-private projectin the form of a concession. Effective ways of restoring and enhancing the level of consumerproperties and working capital of fixed assets are the improvement of facilities associated withsignificantly lower investment costs compared to new construction and the replacement of worn-outequipment for more modern and productive ones. In the course of the research we have substantiatedthe directions of development of accounting of operations for modernization of non-current assetsreceived in concession. The analytical sections we offer take full account of the specifics of the objectbeing investigated, namely the cost of upgrading the concession object. Based on the above, anapproach to reflecting capital expenditures was proposed, provided that the concession is recognizedas an intangible asset or a financial asset. The article substantiated the directions of accountingdevelopment of operations for the modernization of non-current assets received in concession (rightof the concessionaire to collect payment from users of public services; unconditional contractualright of the concessionaire to receive money or other financial asset from the concessionaire (or forits modernization) receiving compensation from the concessionaire in excess of the cost of providinginfrastructure operation services). The features of the proposed approaches are that all possibleapproaches to the display of the concession object are taken into account. It was also proposed toallocate the analytical account 154 "Creation of intangible asset as a result of fulfillment of theconditions of the concession agreement". Considering the specificity of recognition of the object ofconcession in accounting, namely: as a part of non-current assets of the concessionaire; as a financialasset; as an intangible asset; partly as an intangible asset and partly as a financial asset.

Ключові слова: облікове відображення, об'єкт концесії, модернізація, концесія, бухгалтерський облік.Key words: accounting, concession object, modernization, concession, accounting.

уважити, що саме потреба в модернізації є власне ме-тою формування та реалізації проекту державно-при-ватного у формі концесії. Питання бухгалтерського об-ліку витрат на модернізацію об'єктів необоротних акти-вів отриманих у концесію на сьогодні не вирішеним. Цеобумовлено сукупністю чинників, основними з яких є:недосконале законодавство, що регулює порядок фор-мування та реалізації проектів державно-приватногопартнерства у формі концесії; відсутність методичнихрекомендацій щодо облікового відображення об'єктівнеоборотних активів, що надходять у результаті засто-сування різних правових режимів; неузгодженістьвітчизняного та бухгалтерського законодавства, зокре-ма національних положень (стандартів) бухгалтерсько-го обліку та міжнародних стандартів фінансовоїзвітності.

Вищевикладене вимагає перегляду організаційно-методичних положень бухгалтерського обліку операційз модернізації в частинні об'єктів необоротних активів,що отримані в концесію. Зокрема є потреба в обгрунту-ванні якісно нових підходів до облікового відображен-ня цього об'єкту, зважаючи на різні підходи до відоб-

137


раження концесійних операцій в системі бухгалтерсь-кого обліку.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ПУБЛІКАЦІЙПитання організації та методики бухгалтерського

обліку операцій з модернізації об'єктів концесії до-сліджувалися вітчизняними та зарубіжними вченими:В.В. Бабич, Д.О. Грицишен, А.М. Герасимович, С.Ф. Го-лов, Л.М. Кіндрацька, М.М. Коцупатрий, Я.Д. Крупка,С.Ф. Покропивний, В.В. Сопко, Л.К. Сук, Н.М. Ткачен-ко, П.Я. Хомин, М.Г. Чумаченко, В.О. Шевчук та інші.

МЕТА СТАТТІМетою статті є визначення порядку облікового

відображення операцій з модернізації об'єкту концесії.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУВітчизняні та зарубіжні вчені внесли вагомий вне-

сок в розвиток власне операцій з модернізації в системібухгалтерського обліку. Проте їх дослідження не сто-сувалися об'єктів необоротних активів, які утримують-ся та експлуатуються підприємством за різних право-вих режимах права власності.

"Серед дієвих способів відновлення та підвищеннярівня споживчих властивостей і працездатності основ-них засобів виділяють поліпшення об'єктів, що пов'яза-не з істотно меншими інвестиційними витратами у по-рівнянні із новим будівництвом, та обмін зношеногообладнання на більш сучасне та продуктивне. Тому до-волі актуальними питаннями залишаються чітке й одно-значне роз'яснення поняття "ремонт основних засобів",безпосередньо його відображення у обліковому про-цесі в залежності від видів ремонтів" [5, с. 108].

Вітчизнам законодавством передбаченого різніпідходи до поліпшення об'єктів необоротних активів, щопредставлено в таблиці 1.

У працях вітчизняних вчених обгрунтовується роз-ширена класифікація досліджуваних операцій (табл. 2).

Для відображення витрат на капітальний ремонтнеоборотних активів передбачено рахунок 15 "Капі-тальні інвестиції". Призначення даного рахунку при-значено для відображення витрат, що пов'язанні ізпридбанням та створенням необоротних активів якматеріальних так і нематеріальних. Відповідно доінструкції із застосування Плану рахунків бухгал-терського обліку активів, капіталу, зобов'язань і гос-

подарських операцій підприємств і організацій, перед-бачено 5 субрахунків:

— 151 "Капітальне будівництво";— 152 "Придбання (виготовлення) основних за-

собів";— 153 "Придбання (виготовлення) інших необорот-

них матеріальних активів";— 154 "Придбання (створення) нематеріальних

активів";— 155 "Придбання (вирощування) довгострокових

біологічних активів"."Зарахування на баланс власної частки збудовано-

го об'єкта відображається за дебетом рахунку 10 "Ос-новні засоби" та кредитом рахунку 15. Якщо власна ча-стка збудованого об'єкта (квартири, нежитлові при-міщення) призначені пайовиком для продажу, то їх за-рахування на баланс пайовика відображається за дебе-том рахунку 28 "Товари" та кредитом рахунку 15. Ана-

Класифікаційна ознака Види ремонтів Залежно від мети Технічний огляд; ремонт; покращення

За технічними ознаками Поточні ремонти; середні ремонти; капітальні ремонти

Залежно від способу здійснення Господарський; підрядний; змішаний

За відношенням до плану За планом; непередбачуваний

За відношенням до господарської діяльності

Ремонти виробничих основних засобів; ремонти невиробничих основних засобів

За включенням витрат на ремонт До первісної вартості основних засобів; до складу витрат

За належністю основних засобів Власні; орендовані

За якістю поліпшення основних засобів Реконструкція; модернізація; модифікація; дообладнання; технічне переозброєння

Джерело: [1; 3].

Таблиця 2. Класифікація видів ремонту

Таблиця 1. Класифікація підходів до

поліпшення та модернізації об'єктів

необоротних активів

Документ Види Податковий кодекс [6]

Поточний ремонт; капітальний ремонт; модернізація; технічне переозброєння; інші види поліпшення

П(С)БО 7 «Основні засоби» [7]

Модернізація; модифікація; добудова; дообладнання; реконструкція; інші види поліпшення

МСФЗ 16 «Основні засоби» [4]

Модифікація програмного забезпечення та об’єктів основних засобів, що збільшує термін їх корисного використання; створення нового змінного елемента складного об’єкту основних засобів; упровадження нових виробничих процесів, що забезпечать зменшення витрат; удосконалення деталей, вузів і машин для досягнення якості продукції; ремонт та обслуговування

Методичні рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів [2]

Модернізація; модифікація; заміна окремих частин обладнання; впровадження ефективнішого технологічного процесу; добудова (надбудова); технічне обслуговування та технічний огляд; ремонт



літичний облік капітальних інвестицій ведеться відпо-відно за видами основних засобів, інших матеріаль-них необоротних активів, нематеріальних активів, а та-кож за окремими об'єктами капітальних вкладень(інвентарними об'єктами)".

Характеристика вище представлених субрахунківдо рахунку 15 "Капітальні інвестиції" відповідно доінструкції та її зміна відповідно до положень обліко-вого відображення операцій за договорами концесіїпредставлено в таблиці 3.

Відповідного до зазначеного є потреба у форму-вання аналітичного обліку як основою формування ро-бочого плану рахунків бухгалтерського обліку. Про-понуємо такі складові організації аналітичного облікуза рахунком 15 "Капітальні інвестиції" (табл. 3), зва-жаючи на специфіку визнання об'єкту концесії в бух-галтерському обліку, а саме:

— у складі необоротних активів підприємства-кон-цесіонера;

— як фінансовий актив;— як нематеріальний актив;— частково як нематеріальний актив та частково

як фінансовий актив.Запропоновані аналітичні розрізи в повній мірі вра-

ховують специфіку досліджуваного об'єкту, а самевитрат на модернізацію об'єкту концесії. Подальшіаналітичні розрізи можуть формуватися за видами вит-рат, а саме: матеріальні витрати, витрати на оплатупраці, витрати на соціальні заходи, амортизація та інші

Рахунки Субрахунки Аналітичні рахунки Шифр Назва Шифр Назва Шифр Назва

1 2 3 4 5 6 151.1 Капітальне будівництво

власного об’єкту 151 Капітальне

будівництво

151.2 Капітальне будівництво об’єкту концесії

152.1 Придбання (виготовлення) власних основних засобів

152 Придбання (виготовлення) основних засобів 152.2 Придбання (виготовлення)

основних засобів отримані в концесію

153.1 Придбання (виготовлення) власних інших необоротних матеріальних активів

153 Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів

153.2 Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів отриманих в концесію

Варіант 1. Об’єкт концесії визнається нематеріальним активом

154.1 Створення нематеріального активу в результаті виконання умов концесійного договору

Варіант 2. Об’єкт концесії визнається необоротними активами

154 Придбання (створення) нематеріальних активів

154.2 Придбання (створення) нематеріальних активів отриманих в результаті концесії

155.1 Придбання (вирощування) власних довгострокових біологічних активів

15 Капітальні інвестиції

155 Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів

155.2 Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів отриманих в концесію

Таблиця 4. Розвиток елементу методу рахунків для відображення необоротних активів,

що отримані в концесію, на позабалансових рахунках

Таблиця 3. Характеристика субрахунків до

рахунку 15 "Капітальні інвестиції" з позиції

відображення капітальних витрат щодо

модернізації об'єкту концесії

Субрахунок Характеристика відповідно до діючої

інструкції 151 «Капітальне будівництво»

Відображаються витрати на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства

152 "Придбання (виготовлення) основних засобів"

Призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 "Основні засоби" (крім об'єктів будівництва та основного стада)

153 "Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів"

Відображаються витрати підприємства (організації, установи) на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи"

154 "Придбання (створення) нематеріальних активів"

Відображаються витрати підприємства на придбання або створення власними силами активів, облік яких ведеться на рахунку 12 "Нематеріальні активи"

155 "Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів"

Ведеться облік витрат на придбання або вирощування (створення) довгострокових біологічних активів, облік яких ведеться на рахунку 16 "Довгострокові біологічні активи", у тому числі на вирощування незрілих довгострокових біологічних активів, та формування основного стада робочої і продуктивної худоби (крім тварин, які обліковуються на рахунку 21 "Поточні біологічні активи")

139


витрати. Це залежить від запиту користувачів фінансо-вої звітності та організованої системи управлінняпідприємства концесіонера та її підсистем (планування,аналізу, контролю). На основі зазначеного пропонуємотакий підхід до відображення капітальних витрат на ра-хунках бухгалтерського обліку за умови, що концесіявизнається нематеріальним активом або фінансовим ак-тивом (табл. 4).

Запропоновані напрями відображення витрат намодернізацію об'єктів необоротних активів, що отри-мані в концесію, повною мірою враховують варіанти, як

визначення міжнародними стандартами фінансовоїзвітності, а саме:

— право концесіонера стягувати плату з користу-вачів громадських послуг;

— беззастережне контрактне право концесіонерана отримання грошових коштів або іншого фінансово-го активу від концесіодавця (або за його вказівкою) замодернізацію інфраструктури;

— отримання концесіонером компенсації понад ве-личину вартості надання послуг експлуатації інфраст-руктури.

Таблиця 5. Порядок облікового відображення операцій з передачі об'єктів інфраструктури,

переданих концесіонеру, їх модернізація та визнання прав на використання майна

концесіонером

Примітки:* У встановленій сумі, якщо вона визначена договором концесії, а концесіонер не отримує права стягувати плату з користу-

вачів громадських послуг.** У сумі різниці між сумою, отриманою від споживачів громадських послуг, і встановленою сумою, або сумою, яку можна

визначити, а концесіонер має право стягувати плату з користувачів громадських послуг.____________________________

1 Право концесіонера стягувати плату з користувачів громадських послуг.2 Беззастережне контрактне право концесіонера на отримання грошових коштів або іншого фінансового активу від концесіо-

давця (або за його вказівкою) за модернізацію інфраструктури.3 Отримання концесіонером компенсації понад величину вартості надання послуг експлуатації інфраструктури.

Облікове відображення Варіант 11 Варіант 2 2 Варіант 33 №

з/п Зміст господарської операції

Д-т К-т Д-т К-т Д-т К-т 1. Отримано концесіонером об’єкт інфраструктури 01 - 01 -

Витрачено ресурси концесіонера на модернізацію об'єкта інфраструктури

- товарно-матеріальні цінності (сировину, паливо, будівельні матеріали, запасні частини, МШП)

20, 22 20, 22 20, 22

- нараховано заробітну плату працівникам 661 661 661

- нараховано ЄСВ 651 651 651

- використано послуги підрядників 685 685 685

- нараховано амортизацію на необоротні активи, використані в процесі модернізації

131, 132

131, 132

131, 132

2.

- сплачено плату за адміністративні послуги, пов’язані з введенням в експлуатацію об’єкта

154.1

642

151

642

154.1

642

3. Визнано нематеріальний актив у формі прав концесіонера на користування майном (інфраструктурою)

122.2 154.1 103 286

151 103

122.2 154.1

Таблиця 6. Порядок облікового відображення модернізації необоротних активів,

що отримані в результаті концесії

Проводка № Зміст господарської операції

Д-т К-т 1 2 3 4

1. Відображено витрати за завершеного будівництва отриманого в концесію 151.2 20, 66, 65, 13, 68

2. Виведено об’єкти концесії із складу основних засобів, що експлуатуються 152.2 101(6,7,9).2 103 (4,5).5

3. Відображено витрати на модернізацію об’єкту основних засобів, що отримані в концесію 152.2 20, 66, 65, 13, 68

4. Виведено об’єкти концесії із складу інших необоротних матеріальних активів, що експлуатуються

153.2 111(2,3,4,5, 7).2

5. Відображено витрати на модернізацію об’єкту інших необоротних матеріальних активів, що отримані в концесію

153.2 20, 66, 65, 13, 68

6. Виведено об’єкти концесії із складу нематеріальних активів, що експлуатуються 154.2 121(2,3,4,5, 7).2

7. Відображено витрати на модернізацію об’єкту нематеріальних активів, що отримані в концесію 154.2 20, 66, 65, 13, 68

Введено в експлуатацію об’єкт будівництва 103.5 151.2

8. Виведено об’єкти концесії із складу довгострокових біологічних активів, що експлуатуються 155.2 161(2,3,4,5, 6).2

9. Відображено витрати на модернізацію об’єкту довгострокових біологічних активів, що отримані в концесію

155.2 20, 66, 65, 13, 68

10. Відображено введення в експлуатацію модернізованих основних засобів 101(6,7,9).2 103 (4,5).5

152.2

11. Відображено введення в експлуатацію модернізованих інших необоротних матеріальних активів 111(2,3,4,5, 7).2 153.2

12. Відображено введення в експлуатацію модернізованих нематеріальних активів 121(2,3,4,5, 7).2 154.2

13. Відображено введення в експлуатацію модернізованих довгострокових біологічних активів, що отримані в концесію

161(2,3,4,5, 6).2 155.2



Впровадження зазначених положень можливе заумови, що підприємство-концесіонер не трансформуєзвітність складної за національними стандартами взвітність за МСФЗ, а одразу ж веде бухгалтерський облікза міжнародними стандартами фінансової звітності.

За другого варіанту, коли об'єкти концесії відобра-жаються на балансі підприємства в складі необоротнихактивів, процедура відображення на рахунках бухгал-терського обліку операцій з модернізації об'єктів кон-цесії матимуть такий вигляд (табл. 6).

Зауважимо, що для цілей нарахування амортизаціїна необоротні активи, що отримані в концесію, пропо-нуємо за кожним об'єктом відкривати два аналітичні ра-хунки: 1) вартість об'єкту необоротних активів, що от-римано в концесію, відповідно до акту прийманні пере-дачі об'єкту. Оцінка такого об'єкту здійснюється у відпо-відності до способів, які представленні вище; 2) вартістькапітальних витрат, які були понесенні концесіонерому результаті модернізації об'єктів необоротних активів,отриманих в концесію. Зазначене дозволить в повніймірі відобразити витрати та собівартість суспільної по-слуги, яка реалізується концесіонером

ВИСНОВКИТаким чином, нами обгрунтовано напрями розвит-

ку бухгалтерського обліку операцій з модернізації нео-боротних активів, що отримані в концесію. Особливостізапропонованих підходів полягає в тому, що врахову-вано усі можливі підходи до відображення об'єкту кон-цесії: а саме:

— По-перше, в складі необоротних активів відоб-ражаються усі необоротні активи, що отримані в кон-цесію. В цьому випадку усі капітальні витрати відобра-жаються за конкретним об'єктом на запропонованихсубрахунках та аналітичних рахунках до рахунку 15 "Ка-пітальні інвестиції". В подальшому такі витрати збільшу-ють балансову вартість об'єкту необоротних активів (ос-новні засоби (рахунок 10), інші необоротні матеріальніактиви (рахунок 11), нематеріальні активи (рахунок 12),довгострокові біологічні активи (рахунок 16)). Такийпідхід повністю відповідає діючому господарському за-конодавству, Закону України про концесії та положен-ням (стандартам) бухгалтерського обліку. В цьому на-прямі обгрунтовано порядок організації аналітичногообліку як основи формування робочого плану рахунківта запропоновано порядок відображення на рахунках.

— по-друге, відображення об'єкту концесію у відпо-відності з міжнародними стандартами фінансовоїзвітності, що передбачає такі варіанти: право концесіо-нера стягувати плату з користувачів громадських послуг;беззастережне контрактне право концесіонера на от-римання грошових коштів або іншого фінансового ак-тиву від концесіодавця (або за його вказівкою) за мо-дернізацію інфраструктури; отримання концесіонеромкомпенсації понад величину вартості надання послугексплуатації інфраструктури. За зазначеним напрямомусі витрати пов'язанні із модернізацію відображають ускладі капітальних інвестицій на субрахунку 154 "Прид-бання (створення) нематеріальних активів". Нами зап-ропоновано виділяти аналітичний рахунок 154 "Створен-ня нематеріального активу в результаті виконання умовконцесійного договору".

У практичну діяльність зазначенні пропозиції мо-жуть бути впровадження шляхом внесення змін увідповідні нормативно-правові акти. Законодавчомуінституту під час вибору того чи іншого запропоновано-го варіанту варто враховувати стратегічні напрями роз-витку державно-приватного партнерства. Кожен із вар-іантів потребує змін не лише в системі бухгалтерськогозаконодавства, але й системи нормативно-правовихактів, що регулюють концесію та господарськудіяльність підприємств-концесіонерів.

Література:1. Кучірка М.В. Фінансовий та податковий облік вит-

рат на ремонт основних засобів, джерела їх відшкоду-вання та амортизація // Науковий вісник Ужгородсь-кого університету: Серія: Економіка 2010.— С. 75—80.

2. Методичні рекомендації з бухгалтерського облікуосновних засобів: наказ Міністерства фінансів України№ 561 від 30.09.2003 рокую. URL: http://www.za-kon.rada.gov.ua

3. Миронова Ю.Ю., Попова А.М. Облік витрат з по-ліпшення основних засобів на підприємстві // Еконо-міка і регіон. 2014. № 6. С. 93—98. URL: http://nbuv.-gov.ua/UJRN/econrig_2014_6_17

4. Міжнародний стандарт фінансової звітності 16"Основні засоби". URL: http://www.zakon.rada.kiev.ua.

5. Плахтій Т.Ф. Облік витрат на ремонт та модерніза-цію основних засобів: бухгалтерські та податкові наслідки.URL: http://repository.vsau.org/getfile.php/12986.pdf

6. Податковий кодекс України № 2755-VI від02.12.2010 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7"Основні засоби" № 92 від 27.04.2000 року. URL: http://www.zakon.rada.gov.ua

References:1. Kuchirka, M.V. (2010), "Financial and tax accounting

of fixed asset repair costs, sources of compensation anddepreciation", Naukovyj visnyk Uzhgorods'kogo univer-sytetu: Serija: Ekonomika, pp. 75—80.

2. Ministry of Finance of Ukraine (2003), "Guidelinesfor accounting for fixed assets", available at: http://www.zakon.rada.gov.ua (Accessed 25 Feb 2020).

3. Myronova, Ju.Ju., and Popova, A.M. (2014), "Costaccounting for the improvement of fixed assets at theenterprise", Ekonomika i region, vol. 6. pp. 93-98, availableat: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econrig_2014_6_17(Accessed 25 Feb 2020).

4. Ministry of Finance of Ukraine (2012), "InternationalFinancial Reporting Standard 16 "Property, Plant andEquipment", available at: http://www.zakon.rada.kiev.ua.

5. Plahtij, T.F. (2017), "Cost accounting for fixedassets repair and modernization: accounting and taximplications", available at: http://repository.vsau.org/getfile.php/12986.pdf (Accessed 25 Feb 2020).

6. Verkhovna Rada of Ukraine (2010), "Tax Code ofUkraine", available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (Accessed 25 Feb 2020).

7. Ministry of Finance of Ukraine (2000), "AccountingStandard (Standard) 7 "Fixed Assets", available at: http://www.zakon.rada.gov.ua (Accessed 25 Feb 2020).Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.

141


УДК 351.95

В. А. Колесник,старший викладач кафедри публічного адміністрування,ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом"ORCID ID: 0000-0002-3395-9205

ДИСКРЕЦІЙНІ ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ЯК ПРЕДМЕТ РОЗГЛЯДУПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.141

V. Kolesnyk,Senior Lecturer, Department of Public Administration, Interregional Academy of Personnel Management (IAPM)

DISCRETIONAL AUTHORITIES OF GOVERNMENT AUTHORITIES AS A SUBJECT TO PUBLICLEGAL DISPUTES

У статті розкрито проблематику дискреційної компетенції органів державної влади. Зокре-ма запропоновано розглядати публічно-правовий спір як один із можливих способів виявленнята реалізацій дискреційних повноважень органами державної влади. У статті визначено диск-реційні повноваження органів державної влади як предмет розгляду публічно-правових спорів.

З'ясовано, що дискреційні повноваження входять як складові елементи у дискреційну ком-петенцію, яка реалізовується через дискреційну владу. Виявлення теоретичних та методолог-ічних розробок щодо розкриття такої схеми дало можливість обгрунтувати сутність дискрецій-них повноважень, яка розкривається у спосіб їх закріплення в оціночних поняттях, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою.

Характеризуючи суб'єкта владних повноважень як одну із сторін публічно-правового спору,приведено дві сфери правовідносин, у яких виникають публічно-правові конфлікти: внутріш-ньо-компетенційна сфера правовідносин, тобто такі, які формуються між органами публічноївлади та особами, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самовряду-вання; правовідносини між органами державної влади, з однієї сторони, та фізичними та юри-дичними особами, з іншої сторони. Визначено, що з позиції реалізації дискреційних повнова-жень перша група правовідносин є менш уразливою, оскільки вплив на статусні характеристи-ки суб'єктів владних повноважень мінімальний, адже кожен з них володіє певною владною ком-петенцією, користується узагальненою регламентацією прав та обов'язків.

У статті виявлено змістову складову дискреційних повноважень органів державної влади, якавиступає предметом розгляду публічно-правових спорів. Розкрито передумови спорів, які про-являються з позиції внутрішньо-компетенційної сфери правовідносин. З'ясовано, що інша сфе-ра правовідносин, яка визначена як відносини між суб'єктами владних повноважень, з однієїсторони, та фізичними та юридичними особами, з іншої сторони, встановлює більш жорстківимоги до механізму використання дискреційних повноважень.

In the article the problem of discretionary competence of public authorities is exposed. In particular,it is proposed to consider the public-legal dispute as one of the possible ways of revealing andexercising discretionary powers by public authorities. The article defines the discretionary powersof public authorities as the subject of consideration of public law disputes.

Discretionary powers have been found to be constituent elements of discretionary competence,which in turn is exercised through discretionary power. The discovery of theoretical andmethodological developments regarding the disclosure of this scheme revealed the essence of thediscretionary powers, which is revealed in the way of their fixation in evaluative concepts, relative-definite norm, alternative norm, norm with uncertain hypothesis.

Describing the subject of power as one of the parties to a public-law dispute, two areas of legalrelations in which public-legal conflicts arise are presented: the internal-competence sphere of legal



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИПроблематика виявлення та реалізацій дискрецій-

них повноважень органами державної влади є надзви-чайно актуальною і у разі виникнення публічного конф-лікту та за неможливості вирішення його іншим шляхом,потребує судового розгляду. Тому актуальним є напрямрозробок щодо функціонально-організаційного, мето-дологічного, процедурного та інституційного забезпе-чення розгляду публічно-правових спорів як одного ізспособів виявлення та реалізацій дискреційних повно-важень. Невирішеними частинами цієї проблеми на сьо-годні є питання формування змістової складової диск-реційних повноважень органів державної влади, перс-пективи застосування наданих у межах закону повно-важень на власний розсуд, виявлення необхідностіузгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими су-б'єктами тощо.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕННЯІ ПУБЛІКАЦІЙ

Дослідження сутності, виявлення, реалізації диск-реційних повноважень органів державної влади є пред-метом вивчення як науковців, здебільшого сфер пуб-лічного управління та адміністративного права, так іпрактиків. Тому у статті використано матеріали теоре-тичних напрацювань щодо вибраної проблематики, зок-рема у сфері розмежування та встановлення компе-тенцій органів публічної влади як більш узагальнюючо-го поняття. Дослідження особливостей компетенції су-дових, правоохоронних та правозахисних органів Ук-раїни, їх структури, діяльності є прикладами вияву, ана-лізу та шляхів вирішення питань компетенційного харак-теру та їх впливу на практичну діяльність [1]. Окремі дос-лідження стосуються аналізу компетенцій органів вла-ди, можливостей щодо їх розмежування, способів їхвстановлення та особливостей реалізації [2; 3].

Щодо дослідження практики реалізації дискрецій-них повноважень органів державної влади, процедур-них та сутнісних питань сфери застосування публічно-правових спорів як інструменту встановлення, відміни

relations — that is, those formed between public authorities and persons empowered to performfunctions state or local government; legal relations between public authorities, on the one hand, andindividuals and legal entities, on the other. It has been determined that from the point of view ofexercising discretionary powers, the first group of legal relations is less vulnerable, since the influenceon the status characteristics of the subjects of power is minimal, since each of them has a certainpower of competence, has a general regulation of rights and obligations.

The article reveals the substantive component of the discretionary powers of public authorities,which is the subject of public-law disputes. The prerequisites of disputes that emerge from the pointof view of the intra-competence sphere of legal relations are revealed. The other area of legal relationsis defined by the relations between the authorities on the one hand, and individuals and legal entitieson the other, which sets stricter requirements for the mechanism of use of discretionary powers.

Ключові слова: органи державної влади, публічно-правовий спір, дискреційні повноваження, публічні пра-вовідносини.

Key words: public authorities, public law dispute, discretionary powers, public relations.

чи реалізації повноважень, увагу заслуговують такі пуб-лікації експертів як Перепелюк В., у науковому виснов-ку якого від 01.03.2018р. надано аргументовані мате-ріали щодо сутності, природи, методології застосуван-ня, меж дискреційного повноваження суб'єкта владнихповноважень [4]. Окремі розробки стосуються конкрет-них органів державної влади, в яких наприклад зазна-чається, що "уряд, податковий, митний орган, прийма-ючи рішення на свій розсуд, не може виходити із загаль-них меж наданої їм компетенції, тобто здійснюючи по-даткове правозастосування, уповноважені державніоргани діють в рамках компетенції" [5, с. 61].

Тому дослідження доцільно проводити комплексно задекількома напрямами: щодо питань розмежування компе-тенцій органів публічної влади з позиції адміністративногота конституційного права, публічного управління, держав-ного управління; щодо вироблення теоретичних підходів; уконтексті застосування методологічних розробок (ме-ханізмів, методів, інструментів, процедурних питань тощо).

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ(ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ)

Дослідження має на меті розкрити дискреційні по-вноваження органів державної влади як предмет роз-гляду публічно-правових спорів. Для досягнення мети уроботі поставлені такі завдання:

— розкрити сутність дискреційних повноваженьорганів державної влади як складових дискреційноїкомпетенції;

— визначити дискреційні повноваження органівдержавної влади як предмет розгляду публічно-право-вих спорів;

— виявити змістову складову дискреційних повно-важень органів державної влади, яка виступає предме-том розгляду публічно-правових спорів.


Термін дискреція походить від франц. discretio-nnaire — залежний від власного розсуду) — спосіб

143


реалізації публічної (тобто з боку держави і місцевогосамоврядування) влади, за яким відповідний суб'єкт вла-ди (орган чи посадова особа) застосовує надані йому вмежах закону повноваження на власний розсуд, безнеобхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій зіншими суб'єктами. Ці повноваження називаються дис-креційними. Наприклад, за Конституцією України главадержави має право призначати окремих посад, осіблише за згодою Верховної Ради України, а інших — безтакої згоди, тобто дискреційно. Акти, що їх видає Пре-зидент України у межах певного кола визначених ч. 4ст. 106 Конституції України повноважень, потребуютьскріплення підписами Прем'єр-міністра України іміністра, відповідального за акт та його виконання, тоб-то контрасигнації. В усіх інших випадках глава державивидає акти дискреційно, без контрасигнації [6].

В юридичній енциклопедії дискреційні повноважен-ня визначаються як право глави держави, голови уря-ду, інших посадових осіб органів державної влади дія-ти за певних умов на власний розсуд у межах закону[7]. Радянський енциклопедичний словар дискреційнувладу визнавав аналогічним чином, вказуючи, що цеслово французького походження (від слова —discretionnaire), яке означає залежність від особистогорозсуду [8]. Тлумачний словник суспільствознавчихтермінів дискрецію трактує як процес вирішення поса-довою особою або державним органом будь-якого пи-тання на власний розсуд [9]. Водночас за латиноюdiscretio це — рішення посадової особи або державно-го органу віднесеного до їх компетенції питання на влас-ний розсуд в порядку реалізації дискреційної влади. Ветимологічному словнику російської мови знаходимохарактеристику слова "дискреція" як таке, що з'явило-ся у вжитку вперше в 1705 році через застосуваннянімецького слова "diskretion" та польського "dyskrecja"[10; 11].

У науковій доповіді науковий консультант відділузабезпечення діяльності голови та заступника головисуду секретаріату Касаційного адміністративного судуВолодимир Перепелюк зробив висновки щодо меж дис-креційного повноваження суб'єкта владних повнова-жень та судового контролю за його реалізацією [4].Зокрема було зазначено, що дискреційне повноважен-ня може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщодіяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів,що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важ-ливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюєть-ся без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. Дискреційне повноваження надається у спосіб йогозакріплення в оціночному понятті, відносно-визначенійнормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеноюгіпотезою. Для позначення дискреційного повноважен-ня законодавець використовує, зокрема, терміни"може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає","забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визна-чає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну узаконі не свідчить автоматично про наявність у суб'єктавладних повноважень дискреційного повноваження;подібний термін є приводом для докладного аналізузакону на предмет того, що відповідне повноваження єдійсно дискреційним. Тому предмет публічно-правовихконфліктів часто знаходиться у площині проблематики

виявлення, фіксації та реалізації дискреційних повно-важень. Зокрема до розгляду публічно-правового спо-ру призводить виникнення публічно-правового конфлі-кту, предметом якого виступатимуть приватні чи публічніінтереси сторін спору. Враховуючи, що однією із сторінпублічно-правового спору є суб'єкт владних повнова-жень, а іншою стороною — приватні чи юридичні осо-би, між ними виникатимуть публічно-правові відносини.А предмет конфлікту знаходитиметься у площині реа-лізації прав та обов'язків, які закріплені певною мате-ріальною нормою.

До предмету розгляду публічно-правових спорівналежать:

— публічні та приватні інтереси, права;— компетенція органів публічної (державної та са-

моврядної) влади та їх посадових осіб;— дія, бездіяльність, рішення суб'єктів публічно-

правових відносин.У ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства Ук-

раїни (далі — КАС України) [12] розкрито поняття публ-ічно-правового спору та ознаки, за якими виявляють,визначають та здійснюють розгляд публічно-правовихспорів. Визначено, що публічно-правовим вважаєтьсяспір, коли хоча б одна сторона здійснює публічно-владніуправлінські функції, в тому числі на виконання делего-ваних повноважень, і спір виник у зв'язку із виконаннямабо невиконанням такою стороною зазначених функцій.Або хоча б одна сторона надає адміністративні послу-ги на підставі законодавства, яке уповноважує або зо-бов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта влад-них повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням абоненаданням такою стороною зазначених послуг. Абохоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу абопроцесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушен-ням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владнихповноважень або іншої особи.

Такий висновок підсилює зміст ст. 19 КАС України,якою визначається юрисдикція адміністративних судів,яка охоплює:

— спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктомвладних повноважень щодо оскарження його рішень(нормативно-правових актів чи правових актів індиві-дуальної дії), дій чи бездіяльності;

— спори з приводу прийняття громадян на публічнуслужбу, її проходження, звільнення з публічної служ-би;

— спори між суб'єктами владних повноважень зприводу реалізації їхньої компетенції у сфері управлін-ня, у тому числі делегованих повноважень, а також спо-ри, які виникають з приводу укладання, виконання, при-пинення, скасування чи визнання нечинними адмініст-ративних договорів;

— спори за зверненням суб'єкта владних повнова-жень у випадках, встановлених законом;

— спори щодо правовідносин, пов'язаних з вибор-чим процесом чи процесом референдуму.

Зміст статті нормативно визначає сфери, в якихреалізовуються дискреційні повноваження органів дер-жавної влади. Слушним є позиція, за якої існує мож-ливість реалізації дискреційних повноважень у "право-творчій (встановлення норм права), правозастосовчій,організаційній та матеріально-технічній діяльності" [13].



Характеризуючи суб'єкта владних повноважень якодну із сторін публічно-правового спору, приведемо двісфери правовідносин, у яких виникають публічно-пра-вові конфлікти:

1) внутрішньо-компетенційна сфера правовідносин,у якій правовідносини формуються між органами пуб-лічної влади та особами, уповноваженим на виконанняфункцій держави або місцевого самоврядування;

2) сфера правовідносини між органами державноївлади, з однієї сторони, та фізичними та юридичнимиособами, з іншої сторони.

З позиції реалізації дискреційних повноважень пер-ша група правовідносин є менш уразливою, оскількивплив на статусні характеристики суб'єктів владних по-вноважень мінімальний, адже кожен з них володіє пев-ною владною компетенцією, користується узагальне-ною регламентацією прав, обов'язків. Прикладами внут-рішньо-компетенційних сфер правовідносин, яким при-таманні дискреційні повноваження є:

— відносини, що виникають між Президентом Ук-раїни, Кабінетом Міністрів України, Верховною РадоюУкраїни та іншими органами державної влади;

— відносини між органами державної влади та орга-нами місцевого самоврядування;

— відносини між керівником органу державної вла-ди, органу місцевого самоврядування і особою, упов-новаженою на виконання функцій держави або місце-вого самоврядування;

— відносини між органом державної влади і під-відомчими йому державними установами і підприємствами;

— відносини за галузевою та предметною ознакоюміж органами публічної влади (до прикладу, сфери еко-логії, сфери управління державним майном, сфери ре-гулювання земельних відносин тощо).

У наказі Міністерства юстиції України від 24.04.2017№ 1395/5 наведено орієнтовний перелік відносин міжсуб'єктами владних повноважень, з однієї сторони, тафізичними та юридичними особами, з іншої сторони,який встановлює більш жорсткі вимоги до механізмувикористання дискреційних повноважень. А саме:

— відносини, пов'язані з виявленням і припиненнямправопорушень, застосуванням заходів державної і су-спільної безпеки, ліквідації загрози життю і здоров'югромадян;

— відносини, пов'язані з призначенням публічно-правових санкцій;

— відносини, пов'язані з контрольно-наглядовоюдіяльністю;

— відносини, пов'язані з наданням адміністратив-них послуг;

— відносини, пов'язані з видачею адміністративнихдозволів, ліцензій, атестацією, акредитацією;

— відносини, пов'язані з державною реєстрацією,постановкою на державний облік;

— відносини, пов'язані з наданням соціальних ви-плат;

— відносини, пов'язані з розподілом квот, прове-денням конкурсних (тендерних) процедур, пов'язанихз закупівлею майна, наданням державного майна в ко-ристування [14].

У зазначеному підзаконному акті визначено переліксуспільних відносин з метою здійснення оцінки коруп-

ційності під час поєднання дискреційного повноважен-ня з реалізацією визначеного виду суб'єктивних правфізичних та юридичних осіб. Тобто, такі суспільні відно-сини можуть мати конфліктний фактор, який веде до ви-никнення публічно-правових спорів та стає згодом пред-метом їх розгляду, а саме:

1) поєднання дискреційного повноваження з надан-ням організаційної допомоги юридичним особам, фізич-ним особам — підприємцям і громадянам;

2) поєднання дискреційного повноваження з право-вим забезпеченням немайнових прав юридичних осіб,фізичних осіб — підприємців і громадян;

3) поєднання дискреційного повноваження із за-стосуванням щодо фізичних та юридичних осіб заходівдержавного примусу, безпосередньо не пов'язаних звиплатою фінансових коштів;

4) поєднання дискреційного повноваження з накла-денням на юридичних осіб, фізичних осіб — підприємціві громадян грошових зобов'язань, інших фінансових,економічних обтяжень;

5) поєднання дискреційного повноваження з надан-ням, розподілом, виділенням грошових коштів, фінан-сових та інших економічних або виробничих ресурсів,майна або майнових прав юридичним особам, фізичнимособам — підприємцям, громадянам [14].

Розгляд дискреційних повноважень органів держав-ної влади у публічно-правових спорах має низку пере-думов інституційного характеру. В практичному засто-суванні термінології про дискрецію необхідно зверну-тися до рішення № 1-рп/2007 Конституційного СудуУкраїни від 16 травня 2007 року у справі № 1-6/2007, вякому Суд застосував вислів: "самостійне (дискрецій-не) право" в контексті того, що Президент України немає самостійного (дискреційного) права на призначен-ня суддів на адміністративні посади [15]. Слушна думказ цього приводу судді Закуріна М.К., який визначає, щодискреційні повноваження в більш звуженому розумінні— це можливість діяти за власним розсудом, у межахзакону, можливість застосувати норми закону та вчи-нити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з якихокремо є відносно правильними (законними).

У діяльності посадових осіб державної влади,управління, органів місцевого самоврядування, судівтощо виникають ситуації застосування дискреційнихповноважень, вони можуть бути правильними та навпа-ки. Безпосередньо помилковість, вихід за межі повно-важень, закону та взагалі права, під час їх застосуван-ня, стає підставою для виникнення юридичнихконфліктів, які вирішуються особами, повноважними натакі дії, в тому числі, судом [11].

У методологічному аспекті дискреційні повноважен-ня зафіксовані за допомогою різних способів, здебіль-шого у нормативно-правових актах, проектах, методич-них розробках, а саме:

— у формі оціночних понять (приклади застосуван-ня виявлені у форматі "за наявності поважних причинорган вправі надати...", "у виключних випадках особа,уповноважена на виконання функцій держави або місце-вого самоврядування, може дозволити...", "рішенняможе бути прийнято, якщо це не суперечить суспільнимінтересам...", "може", "має право", "за власної ініціати-ви", "на свій розсуд" тощо;

145


— у формі видів рішень, що приймаються суб'єктомвладних повноважень;

— у формі права суб'єкта приймати чи не прийматиуправлінське рішення.

1 лютого 2018 року колегія суддів Касаційного кри-мінального суду у складі Верховного Суду ухвалилапостанову, в якій роз'яснила поняття судової дискреції(судового розсуду) у кримінальному судочинстві. Цепоняття включає повноваження суду обирати між закон-ними альтернативами та діяльність суду з вирішенняспірних правових питань. Такі повноваження суду ма-ють виходити із цілей та принципів права, загальних за-сад судочинства, конкретних обставин ситуації, данихпро особу винного, справедливості й достатності обра-ного покарання тощо. Підставами для судового розсу-ду під час призначення покарання виступають [16]:

— кримінально-правові, відносно-визначені (девстановлюються межі покарання) та альтернативні (депередбачено декілька видів покарань) санкції;

— принципи права;— норми, де використовуються формулювання, що

суд "може", "вправі";— багатозначні юридичні терміни та поняття, які не

мають нормативного закріплення, зокрема "особа вин-ного", "щире каяття" тощо;

— оціночні поняття, зміст яких визначається не за-коном або нормативним актом, а правосвідомістю су-б'єкта правозастосування;

— індивідуалізація покарання — конкретизаціявиду і розміру міри державного примусу особі залежновід особливостей злочину і його суб'єкта.


На підставі здійсненого дослідження та відповіднодо поставлених завдань визначено такі висновки:

1. Дискреційні повноваження як складові елементивходять у дискреційну компетенцію, яка так реалізовуєдискреційну владу. Виявлення теоретичних та методо-логічних розробок щодо розкриття такої схеми вияви-ло сутність дискреційних повноважень, яка розкриваєть-ся у спосіб їх закріплення в оціночних поняттях, віднос-но-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із не-визначеною гіпотезою.

2. У статті визначено дискреційні повноваженняорганів державної влади як предмет розгляду публіч-но-правових спорів. Характеризуючи суб'єкта владнихповноважень як одну із сторін публічно-правового спо-ру, приведено дві сфери правовідносин, у яких виника-ють публічно-правові конфлікти: внутрішньо-компетен-ційна сфера правовідносин, тобто такі правовідносини,які формуються між органами публічної влади та осо-бами, уповноваженим на виконання функцій державиабо місцевого самоврядування; сфера правовідносинміж органами державної влади, з однієї сторони, тафізичними та юридичними особами, з іншої сторони.Зазначено, що з позиції реалізації дискреційних повно-важень перша група правовідносин є менш уразливою,оскільки вплив на статусні характеристики суб'єктіввладних повноважень мінімальний, адже кожен з них

володіє певною владною компетенцією, користуєтьсяузагальненою регламентацією прав, обов'язків.

3. Змістова складова дискреційних повноваженьорганів державної влади, яка виступає предметом роз-гляду публічно-правових спорів, виявлена з позиції внут-рішньо-компетенційної сфери правовідносин, та відно-син між суб'єктами владних повноважень, з однієї сто-рони, та фізичними та юридичними особами, з іншоїсторони, що встановлює більш жорсткі вимоги до ме-ханізму використання дискреційних повноважень. Ба-зою для визначення предметів розгляду публічно-пра-вових спорів стали методологічні матеріали, наданіМіністерством юстиції (Наказ від 24.04.2017 № 1395/5"Про затвердження Методології проведення антикоруп-ційної експертизи"). Як висновок, доцільно привести такісутнісні ознаки, визначені у зазначеній методологічнійрозробці, які притаманні публічно-правовим спорам,предметам виникнення публічно-правових конфліктів,а згодом предметам розгляду у суді, які:

1) дозволяють органу (особі, уповноваженій на ви-конання функцій держави або місцевого самоврядуван-ня) на власний розсуд оцінювати юридичний факт (фак-тичний склад), внаслідок чого можуть виникати, зміню-ватись або припинятись правовідносини;

2) дозволяють на власний розсуд обирати одну іздекількох запропонованих у нормативно-правовомуакті, проекті нормативно-правового акта форм реагу-вання на цей юридичний факт;

3) надають можливість органу (особі, уповнова-женій на виконання функцій держави або місцевого са-моврядування) на власний розсуд вибирати міру пуб-лічно-правового впливу щодо фізичних та юридичнихосіб, його вид, розмір, спосіб реалізації;

4) дозволяють органу (особі, уповноваженій на ви-конання функцій держави або місцевого самоврядуван-ня) обрати форму реалізації своїх повноважень — ви-дання нормативного або індивідуально-правового акта,вчинення (утримання від вчинення) адміністративної дії;

5) наділяють орган (особу, уповноважену на вико-нання функцій держави або місцевого самоврядуван-ня) правом повністю або частково визначати порядокздійснення юридично значущих дій, у тому числі строкта послідовність їх здійснення;

6) надають можливість органу (особі, уповнова-женій на виконання функцій держави або місцевого са-моврядування) на власний розсуд визначати спосіб ви-конання управлінського рішення, у тому числі переда-вати виконання прийнятого рішення підлеглим особам,іншим органам державної влади та місцевого самовря-дування, встановлювати строки і процедуру виконан-ня.

Література:1. Баранік Р.В. Судові, правоохоронні та правоза-

хисні органи України [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: http://4vuz.com.ua/book_28.html

2. Карпа М.І. Межі компетенції суб'єктів публічноїслужби: особливості визначення. // Державне управ-ління та місцеве самоврядування (текст): зб. наук. пр.ДРІДУ НАДУ, 2017. — Вип. 2 (33). — С. 109—116.

3. Карпа М.І. Компетенційний підхід до розвиткупублічної служби: концептуальні аспекти // Ефек-



тивність держ. управління (текст): зб. наук. пр. ЛРІДУНАДУ. — Вип. 4 (53).— 2017. — С. 143—153.

4. Перепелюк В. Науковий висновок щодо меж дис-креційного повноваження суб'єкта владних повнова-жень та судового контролю за його реалізацією. веб-сайту Верховного Суду Верховний суд України. —https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/naukovi_visnovki/nauk_visnovok_01_03_2018

5. Желтобрюх І.Л. Розсуд в податковому правоза-стосуванні: автореф. дис. … канд.. юрид. наук; Держав-ний вищий навчальний заклад "Київський національнийекономічний університет імені Вадима Гетьмана". —Київ, 2016. — 21 с.

6. Авер'янов В.Б. Дискреційна влада. Юридична ен-циклопедія: в 6 т. т. 4: Н — П / НАН України. Ін-т дер-жави і права імені В.М. Корецького; голова редкол.Ю.С. Шемшученко; редкол.: М.П. Зяблюк, В.П. Горба-тенко. — [б. м.]: Вид-во "Українська енциклопедія" іменіМ.П. Бажана, 2002.

7. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шем-шученко (голова редкол.) та ін. — К.: Укр. енцикл., 1998.

8. Советский энциклопедический словарь / Изда-тельство "Советская энциклопедия", 1990, Москва, из-дание четвертое, исправленное и дополненное, предсе-датель редакционного совета А.М. Прохоров.

9. Толковый словарь обществоведческих терминов.Н.Е. Яценко. 1999.

10. Этимологический словарь русского языка Мак-са Фасмера.

11. Закурін М.К. " Дискреція — дія на власний роз-суд. Поняття та прояв" https://ks.arbitr.gov.ua/sud5024/8/8/721/

12. Кодекс адміністративного судочинства України:Кодекс України; Кодекс, Закон від 06.07.2005 № 2747-IV [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15

13. Лагода О.С. Адміністративна процедура: теоріяі практика застосування: дис. … канд.. юрид. наук; На-ціональний університет державної податкової службиУкраїни. — Ірпінь, 2007. — 187 с., 104 с.

14. Про затвердження Методології проведення ан-тикорупційної експертизи: Наказ Міністерства юстиціїУкраїни від 24.04.2017 № 1395/5 [Електронний ресурс].— Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1395323-17

15. Рішення Конституційного Суду України від 16 трав-ня 2007 року № 1-рп/2007 у справі N 1-6/2007 за кон-ституційним поданням Вищої ради юстиції про офіцій-не тлумачення положення частини п'ятої статті 20 Зако-ну України "Про судоустрій України" (справа прозвільнення судді з адміністративної посади) / ВідомостіВерховної Ради України, 2002 р., N 27, ст. 180.

16. Офіційний веб-сайт Судова Влада України [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу: https://court.gov.-ua/archive/437962

References:1. Baranik, RV (2013), "Judicial, law enforcement and

human rights bodies of Ukraine", available at: http://4vuz.com.ua/book_28.html (Accessed 25 Feb 2020).

2. Karpa, M.I. (2017), "Competences of public serviceentities: specifics of definition", Derzhavne upravlinnia ta

mistseve samovriaduvannia (tekst): zb.nauk.pr. DRIDUNADU, vol. 2 (33), pp. 109—116.

3. Karpa, M.I. (2017), "Competent approach to thedevelopment of public service: conceptual aspects",Efektyvnist' derzh.upravlinnia (tekst): zb.n auk.pr. LRIDUNADU, vol. 4 (53), pp. 143—153.

4. Perepeliuk, V. (2018), "Scientific conclusion on thelimits of the discretionary power of the subject of powerand judicial control over its implementation", available at:https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/naukovi_visnovki/nauk_visnovok_01_03_2018 (Acce-ssed 25 Feb 2020).

5. Zheltobriukh, I.L. (2016), "Discretion in taxenforcement", Ph.D. Thesis, Law, Derzhavnyj vyschyjnavchal'nyj zaklad "Kyivs'kyj natsional'nyj ekonomichnyjuniversytet imeni Vadyma Het'mana", Kyiv, Ukraine.

6. Aver'ianov, V.B. (2002), "Discretionary power",Yurydychna entsyklopediia [Legal Encyclopedia], Vyd-vo"Ukrains'ka entsyklopediia" imeni M.P. Bazhana, Kyiv,Ukraine.

7. Shemshuchenko, Yu.S. (1998), Yurydychnaentsyklopediia [Legal Encyclopedia], Ukr. entsykl., Kyiv,Ukraine.

8. Prokhorov, A.M. (1990), Sovetskyj entsyklo-pedycheskyj slovar' [Soviet Encyclopedic Dictionary],Yzdatel'stvo "Sovetskaia entsyklopedyia", Moscow,Russia.

9. Yatsenko, N.E. (1999), Tolkovyj slovar' obschest-vovedcheskykh termynov [Explanatory dictionary of socialscience terms], Lan', St.Petersburg, Russia.

10. Fasmer, M. (1958), Etymolohycheskyj slovar'russkoho iazyka [Etymological dictionary of the Russianlanguage], Universitеtsverlag Winter, Heidelberg, FRG.

11. Zakurin, M.K. (2009), "Discretion - acting at ourdiscretion. Concept and manifestation", available at:https://ks.arbitr.gov.ua/sud5024/8/8/721/ (Acce-ssed 25 Feb 2020).

12. Verkhovna Rada of Ukraine (2005), "The Code ofAdministrative Proceedings of Ukraine", available at:.https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15(Accessed 25 Feb 2020).

13. Lahoda, O.S. (2007), "Administrative procedure:theory and practice of application", Ph.D. Thesis, Law,Natsional'nyj universytet derzhavnoi podatkovoi sluzhbyUkrainy, Irpin', Ukraine.

14. Ministry of Justice of Ukraine (2017), "On approvalof the Methodology of conducting anti-corruptionexpertise", available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1395323-17 (Accessed 25 Feb 2020).

15. Constitutional Court of Ukraine (2007), "Decisionof May 16, 2007 № 1-rp / 2007 in case N 1—6 / 2007 onthe constitutional submission of the High Council ofJustice on the official interpretation of the provisions ofpart five of Article 20 of the Law of Ukraine "On theJudiciary of Ukraine" (case of dismissal of anadministrative judge posts)", Vidomosti Verkhovnoi RadyUkrainy, vol. 27.

16. The Judiciary of Ukraine (2018), "The SupremeCourt provided clarification on the content of judicialdiscretion in criminal proceedings", available at: https://court.gov.ua/archive/437962 (Accessed 25 Feb 2020).Стаття надійшла до редакції 27.02.2020 р.

147


УДК 351

В. С. Мурашко,старший викладач кафедри публічного адміністрування, аспірант,Міжрегіональна Академія управління персоналом, м. КиївORCID ID: 0000-0002-8668-2043

ОСОБЛИВОСТІ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇПРОЦЕСІВ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇБЕЗПЕКИ У ПРОВІДНИХ КРАЇНАХ ЄС

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.147

V. Murashko,Senior Lecturer of the Department of Public Administration,postgraduate student, Interregional Academy of Personnel Management, Kiev

PECULIARITIES OF INSTITUTIONALIZATION OF THE PROCESSES OF FORMATIONOF NATIONAL SECURITY MECHANISMS IN THE LEADING EU COUNTRIES

Доведено, що під впливом глобалізації у сучасному світі спостерігається загострення ви-никнення традиційних та нетрадиційних загроз, тому виникає необхідність посилення інститу-ціональної та функціональної ролей військової складової Європейського Союзу як гаранта без-пеки не лише для всього європейського регіону, а й для всього світу шляхом:

— впровадження для всіх країн-членів нової загальної Декларації європейської регіональноїбезпеки;

— взаємне скоординоване співробітництво з різними міжнародними організаціями у галузіміжнародної безпеки;

— формування власної військово-силової структури здатної адекватно реагувати на сучаснізагрози й виклики;

— зосередження на розв'язанні регіональних та етнічних конфліктів, скорочення державногобюрократичного апарату;

— перехід з "натоцентризму" на "євроцентризм" тощо.Обгрунтовано, що нині широко обговорюється формат взаємодії євроатлантичного і євразій-

ського просторів безпеки, розробка шляхів реформування основних безпекових інститутів, та-ких, як-от: Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй, Організація Північноатлантичного до-говору, Європейський Союз. Між інститутами існує співпраця, спрямована на охоплення яко-мога ширшого кола проблем безпеки та уникнення дублювання функцій суб'єктів забезпечен-ня національної безпеки щодо їх усунення. Зазначено на дієвості системи управління націо-нальною безпекою Німеччини, яка знайшла власний підхід до управління безпекою, який маєсуттєві відмінності від тих систем, що мають місце у країнах з розвинутою президентською вла-дою. Сутність його полягає у тому, що завдання, функції та відповідальність з питань управлін-ня безпекою розпорошені по різних управліннях і структурах. У державі існує дуже багато різнихнадвідомчих рад і комітетів, які не пов'язані один з одним, проте, загалом, вони забезпечуютьстабільне функціонування усієї системи національної безпеки.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИГеополітична ситуація сьогодення диктує країнам-

членам Європейського Союзу нові правила, за якимивони мають розпочати відхід від декларативної формиспівробітництва та, у широкому сенсі, активізувати роз-робку спільної зовнішньої політики у сфері безпеки.

Низька ефективність досягнення поставленихспільних цілей, впроваджених у такі напрями зовнішньоїполітики, як Чорноморська синергія, Східне партнер-ство, має свій прояв у нездатності відповідати очікуван-ням громадськості на загальноєвропейському рівні.Наріжним каменем у контексті об'єднання напрямузовнішніх політик європейських держав є незадоволен-ня великих країн потребою відмови від їх власної по-літичної міці у сфері безпеки. Це призупиняє процес зак-ріплення статусу Європейського Союзу як цілісногогравця міжнародної політичної арени.

Дійсно, неготовність великих держав переглянутинаціональну політику та традиційний авторитет такихкраїн, як: Німеччина, Франція, Велика Британія, не да-ють змоги лобіювати свої ініціативи амбітним, але нетаким впливовим країнам, як Польща або Чехія, які б удовготерміновому періоді вплинули на політичну си-туацію в Європі на користь України. Поза тим, з'явля-ються виклики нового формату, як-от: інформаційнівійни, тероризм, зовнішньоекономічний вплив. Вони ви-

It is proved that under the influence of globalization in the modern world there is an exacerbationof the emergence of traditional and unconventional threats, so there is a need to strengthen theinstitutional and functional roles of the military component of the European Union as a guarantor ofsecurity not only for the entire European region, but also for the whole European region:

— implementation of a new Common European Regional Security Declaration for all Member States;— mutual coordinated cooperation with various international organizations in the field of

international security;— formation of its own military-force structure capable of responding adequately to modern threats

and challenges;— focusing on resolving regional and ethnic conflicts, reducing the state bureaucracy; transition from "natocentrism" to "Eurocentrism" and the like.It is justified that the format of the Euro-Atlantic and Eurasian security space interaction is being

widely discussed now, the ways of reforming the main security institutions, such as: the United NationsSecurity Council, the North Atlantic Treaty Organization, the European Union, are being discussed.There is cooperation between the institutions aimed at addressing as wide a range of security issuesas possible and avoiding duplication of the functions of national security entities to address them. Theeffectiveness of the national security management system of Germany, which has found its ownapproach to security management, which differs substantially from those existing in countries withadvanced presidential power, is pointed out. Its essence is that the tasks, functions and responsibilitiesof security management are spread across different departments and structures. However, there aremany different supervisory boards and committees in the country that are not related to each other,but in general, they ensure the stable functioning of the entire national security system.

Ключові слова: механізми забезпечення національної безпеки, процеси інституціоналізації, провідні краї-ни ЄС, формування військової єдності.

Key words: national security mechanisms, institutionalization processes, leading EU countries, formation ofmilitary unity.

магають форсування процесу інтеграції країн Євро-пейського Союзу для спільного захисту та пропагандиколективних цінностей, і застосування не лише м'якоїсили.


Проблема світового врядування, фундаментом якоїє мирне співіснування і суспільна безпека, сьогодні єдуже актуальною. Проблемі впровадження спільної зов-нішньої політики у сфері забезпечення безпеки Євро-пейського Союзу присвячено значну кількість науковихробіт [1, c. 226—227].

Серед науковців, які в різний час досліджувалиаспекти такої теми, варто виділити Ш. Брезертон і Д.Воглера [2], які розглядали Європейський Союз як грав-ця міжнародної арени. Також можемо згадати Я. Ман-нерса [3], який досліджував напрями зовнішніх політикрізних країн Європи, акцентуючи увагу на питаннях нор-мативного забезпечення спільної зовнішньої та безпе-кової політик країн Європейського Союзу та який роз-глядає міжнародні відносини через призму глобалі-заційних викликів.

Розвиток зовнішньої політики ЄвропейськогоСоюзу, еволюцію її інституційних аспектів було розгля-нуто у дослідженнях: Х. Магоні [4], Х. Макенштейна [5],

149


С. Марша та М. Сміта [6]. Питанням "мілітаризації" табезпекової політики було присвячено наукові праціМ. Поллака [7].

Серед українських науковців, які приділяли увагузагальному аналізу зовнішньої політики Європейсько-го Союзу, можна назвати Ю. Ковбасюка [8], О. Шапо-валову[9], О. Шниркова [10] та інших.

МЕТА СТАТТІМета статті — проаналізувати особливості інститу-

ціоналізації процесів формування механізмів забезпе-чення національної безпеки у провідних країнах ЄС.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУНа сьогодні Німеччина розпочала активну транс-

формацію національної системи забезпечення безпекивідповідно до нових викликів та завдань [11, c. 2]. На-ціональна система безпеки у Німеччині включає у себезабезпечення свободи, миру і незалежності держави табере за основу історичний досвід, національні інтересита ідеали, а також враховує обставини та зміни у світі.Забезпеченням національної безпеки ФедеративноїРеспубліки Німеччини займається Федеральна Радабезпеки [12, c. 188].

Тим інструментом, який найчастіше застосовує ке-рівництво країни для забезпечення національних інте-

ресів та реалізації безпеки держави і громадян є Збройнісили Німеччини — Бундесвер (Bundeswehr).

Унаслідок неминучих модифікацій сфери безпеки,у Німеччині суттєво змінюються міркування уряду щододопустимих меж, наслідків, форм, умов і цілей застосу-вання збройного насильства. Усі офіційні настанови сто-совно цього фіксуються в доктринах військового при-значення [13, c. 88—89].

Система органів безпеки Німеччини включає [12,c. 188]:

— федеральну розвідувальну службу разом ізвідомством розвідки Бундесверу;

— органи контррозвідки, до яких входять:— воєнну контррозвідку;— відомство по охороні Конституції (разом із відом-

ством по охороні Конституції в землях);— особливі підрозділи Відомства кримінальної

поліції у федерації і землях;— спеціальні формування прикордонної охорони

Міністерства Внутрішніх Справ;— служби безпеки Міністерства економіки та інших

міністерств, великих підприємств, фірм і компаній.Цікавою для розгляду систему національної безпе-

ки Німеччини робить також той фактор, що, окрім фе-деративних органів, уповноважених гарантувати націо-нальну безпеку, забезпечувати такі функції також мо-

Інституційні засади організації системи органів безпеки Німеччини

Існування системи урядового і парламентського контролів за роботою служб спеціального призначення, яка сприяє перевірці законності їх дій та тому, щоб

зовнішня безпека запроваджувалася органами розвідки, а внутрішня – органами контррозвідки і поліції

Впровадження механізму із забезпечення координації усіх органів, які

відповідальні за безпеку держави та існування органів спеціального призначення

із забезпеченням їх нормативно-правової бази

Кожний орган має визначені законом функції і завдання, так само як і оперативні інструменти і методи, якими він керується при виконанні завдань

Чіткий розподіл повноважень поліцейських, розвідувальних і контррозвідувальних підрозділів

Виконання розвідувальних і контррозвідувальних заходів окремо від оперативно-

слідчих дій

Рис. 1. Інституційні засади організації системи органів безпеки Німеччини

Інституційні засади організації системи органів безпеки Німеччини



жуть і органи безпеки великих компаній Німеччини не-державної форми власності.

Моніторинг та контроль діяльності служб, які маютьповноваження на виконання функцій захисту країни,здійснюють [12]:

— парламент та комісії Бундестагу;— урядовий контроль (до складу якого входить Фе-

деральний Канцлер, Відомство Федерального Канцле-ру, Федеральна Рада безпеки, Комітет статс-секретаріву справах секретних служб і безпеки, уповноваженийпо координації діяльності спеціальних служб);

— постійний міжвідомчий комітет із питань безпекив спецслужбах, а також відділи і комітети у Міністерствіоборони і Міністерстві Внутрішніх Справ;

— федеральний уповноважений по захисту персо-нальних даних громадян.

Щодо Конституції Німеччини, вона включає основніконцептуальні положення політики національної безпе-ки Німеччини [13, c. 88]. Концептуальні положення щодогарантування національної безпеки Німеччини і перспек-тив розвитку Бундесверу сформовано у Білій книзіНімеччини.

Спостерігаючи за трансформаціями змісту найне-безпечніших загроз, можемо припустити, що Німеч-чина рухається у напрямі найширшого розуміння обо-рони і безпеки, що включає у себе не лише загрозивоєнних дій, але й фактори інформаційного, екологі-чного, економічного, соціального та етнічного харак-терів, які можуть призвести до появи конфліктів ікриз.

Основною ідеєю воєнно-політичної діяльностіНімеччини, в офіційному дискурсі, визначено надійнуоборону території держави. Політичний аспект націо-нальної безпеки полягає в існуючому механізмі співпраціміж Європейським Союзом та Організацією Північно-атлантичного договору. Фундаментальними документа-ми в оборонній сфері виступають Білі книги національ-ної безпеки та Оборонно-політичні директиви Міністер-ства оборони Німеччини.

Нормативно-правовими актами Німеччини визначе-но інституційні засади організації системи органів за-безпечення національної та зовнішньої безпек (див. рис.1).

Безпосередню відповідальність за впровадженнястратегії національної безпеки, прийняття заходів щодозабезпечення внутрішньої та зовнішньої безпек держа-ви та перешкоджання потенціальних та існуючих загрознесе Федеральна Рада безпеки Німеччини. Основні за-грози національній безпеці Німеччини представлені нарисунку 2.

Забезпечення національної безпеки Німеччини маєтаку характерну рису, що не лише сама держава ство-рює безпеку для населення, але й окремі її громадяни.Наприклад, Конституція дозволяє громадянам цієї краї-ни чинити опір будь-кому, хто матиме намір усунути вста-новлений державний устрій у випадку, коли інші засобине можуть бути застосовані.

Волночас ст. 18 Конституції Німеччини свідчить проте, що громадяни, які займаються діяльністю проти ос-нов конституційного устрою, втрачають права на сво-боду висловлення думок, на створення об'єднань,організацію зібрань, згідно з рішенням ФедеральногоКонституційного Суду.

Також цікавим є той факт, що у випадку загрози ос-новам конституційного устрою усієї країни, або однійіз її земель, у державі вводиться внутрішній надзвичай-ний стан. За приклади таких загроз Німеччина розгля-дає: загрози державному правопорядку та національнійбезпеці, існуванню, або вільному демократичному уст-рою усієї країни, або однієї із її земель.

Необхідною умовою проголошення надзвичайногостану є випадок, коли загроза не може бути нейтралі-зована органами поліції Німеччини.

Щодо загроз основам конституційного устрою, тоза них Німеччина приймає: порушення територіальноїцілісності держави, загрозу безпеці громадян, забезпе-чення незалежності країни, спроможність органів дер-жавної влади до повноцінної зовнішньої, або внутріш-

Рис. 2. Загрози національній безпеці Німеччини

Загрози національній безпеці Німеччини

Внутрішні Зовнішні

- посягання на конституційний устрій, права і свободи громадян,

територіальну цілісність, оборонний і науково-технічний

потенціали, економічну ситуацію у країні;

- розвідувальні заходи закордонних спецслужб;

- злочинність проти миру і

безпеки населення

- посягання на незалежність

держави; - втручання інших країн у

внутрішні справи держави; - політична хиткість;

- локальні, або регіональні,

сутички по всій країні

151


ньої, діяльностей, загрозу незалежності судової влади,законності управління, принципу розподілу влади, за-безпеченню багатопартійності та реальній можливостідля участі у виборах тощо. Одним із найімовірнішихнаслідків запровадження такого стану є повна центра-лізація державної влади [12, c. 189].

Діяльність системи національної безпеки Німеччи-ни, також, має вираження в укріпленні зв'язків із Спо-лученими Штатами Америки, у міжнародному співро-бітництві трансатлантичного партнерства, у активнійучасті у діяльності Організації Об'єднаних Націй і Орга-нізації з безпеки і співробітництва в Європі, в участі упроведенні політики оборони і безпеки ЄвропейськогоСоюзу для стабілізації сфери безпеки в Європі.

Уряд Німеччини вважає, що прийшов час для розгор-тання оновленої стратегії безпеки. За його словами йогопредставників, остання "Біла книга 2006 року німецькоїполітики безпеки і майбутнього Бундесверу" вже заста-ріла і вимагає глибокого оновлення. Оновлена оборон-

Рис. 3. Можливі загрози для безпеки Німеччини та її партнерів на заході

Можливі загрози для безпеки Німеччини та її партнерів на заході

Посилення міграції, яку неможливо проконтролювати. Наслідком чого стає

збільшення кількості біженців. Таке явище стає все дедалі серйознішою

проблемою не тільки для Німеччини, але і для інших країн Європи, що стає

приводом для поширення радикальних настроїв серед громадян

Укріплення ролі Ісламської держави Іраку та Леванту у світі та захист

своїх інтересів від її послідовників, які вже знаходяться у Німеччини

Зростання кількості терористичних актів

Поява такого явища, як кібертероризм

Зростаючі регіональні непорозуміння як у Європі, так і за її межами

Відсутність чіткої стратегії у боротьбі з епідеміями

Збільшення кількості вогнепальної зброї у вільному доступі

на політика Німеччина стала менше обмежена та більшеагресивна. Інакше кажучи, Німеччина більше не дотри-мується традиційних післявоєнних заборон, які були за-стосовані до цієї сфери зовнішньої політики держави.Такий стан речей говорить про те, що оновлена стратегіябезпеки Німеччини обходить географічні, політичні, еко-номічні або інші "табу" для впровадження військовоїінтервенції за межами країни. Все більше значення длябезпеки Німеччини та її партнерів на заході набувають інові можливі загрози, систематизовані на рисунку 3.

ВИСНОВКИНа прикладі Німеччини, визначено і обгрунтовано

п'ять основних інституційних засад формування ме-ханізмів забезпечення національної безпеки для шир-шого розуміння сучасних факторів державного управ-ління безпекою в умовах різних викликів та загроз, з-поміж яких:



— існування системи урядового і парламентськогоконтролів за роботою служб спеціального призначен-ня, яка сприяє перевірці законності їх дій та тому, щобзовнішня безпека запроваджувалася органами розвід-ки, а внутрішня — органами контррозвідки і поліції;

— впровадження механізму із забезпечення коор-динації усіх органів, які відповідальні за безпеку дер-жави та існування органів спеціального призначення іззабезпеченням їх нормативно-правової бази;

— кожний орган має визначені законом функції ізавдання, так само як і оперативні інструменти і мето-ди, якими він керується під час виконання завдань;

— виконання розвідувальних і контррозвідувальнихзаходів окремо від оперативно-слідчих дій;

— чіткий розподіл повноважень поліцейських, роз-відувальних і контррозвідувальних підрозділів.

Література:1. Фоменко С. В. / Спільна зовнішня і безпекова пол-

ітика ЄС: від національних інтересів до спільних цінностей/ С. В. Фоменко // Збірник наукових праць Національ-ної академії державного управління при ПрезидентовіУкраїни. — 2015. — Вип. 1. — С. 224—242. — Режим до-ступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpnadu_2015_1_19

2. Bretherton C. The European Union as a Global Actor/ C. Bretherton, J. Vogler // Routledge. — London, 2005.— 269 p.

3. Manners I. The Normative Ethics of the EuropeanUnion / I. Manners // International Affairs. — 2008. —Vol. 84. — № 1. — P. 45—60.

4. Magone J.M. Contemporary European Politics: aComparative Introduction / J. M. Magone // Taylor andFrancis Group. — London, 2010. — 643 p.

5. Marsh S. The International Relations of the EuropeanUnion / S. Marsh, H. Mackenstein // Routledge. —London, 2014. — 305 p.

6. Smith M.E. Europe's Foreign and Security Policy:the Institutionalization of Cooperation / M.E. Smith //Cambridge University Press. — London, 2004. — 308 p.

7. Pollack M. The new Transatlantic Agenda at Ten:Reflections on an Experiment in International Governance/ M. Pollack // Journal of Common Market Studies. —2005. — Vol. 43. — № 5. — P. 899—919.

8. Модернізація державного управління та євро-пейська інтеграція України: наук. доп. / авт. кол.: Ю.В.Ковбасюк, К.О. Ващенко, Ю.П. Сурмін та ін.; за заг. ред.д-ра наук з держ. упр., проф. Ю.В. Ковбасюка. — К.:НАДУ, 2013. — 120 с.

9. Шаповалова О.І. Європейський Союз — Україна:межі нормативної сили / О.І. Шаповалова // Inter-national Review. — 2010. — № 2 (14). — P. 4—10.

10. Шнирков О.І. Європейський Союз у глобальномуінноваційному просторі: монографія / О.І. Шнирков. — К.:Видав.-поліграф. центр "Київський ун-т", 2008. — 143 с.

11. Міфтахов Б.Г. Трансформація пріоритетів без-пекової політики ФРН в умовах нових викликів та за-гроз / Міжнародні відносини серія "політичні науки"№ 9 (2015).— С.7 http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/view/2765

12. Кобко Є.В., Даугулє А.В. Досвід публічно-право-вого забезпечення національної безпеки країн європи і сшата шляхи його запозичення для україни / Науковий вісник

публічного та приватного права. № 4. Т. 2. — 2018. — С.186http://www.nvppp.in.ua/vip/2018/4/tom_2/38.pdf

13. Пелих А.О. Воєнно-політичні моделі держав вуправлінні національною безпекою євроатлантичних іпострадянських країн // НАДУ / Дисертація на здо-буття наукового ступеня кандидата наук з державногоуправління 25.00.01 — теорія та історія державногоуправління. Київ. 2017. С. 255.

References:1. Fomenko, S.V. (2015), "The EU's common foreign

and security policy: from national interests to commonvalues", Zbirnyk naukovykh prats' Natsional'noi akademiiderzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy, vol. 1,pp. 224—242, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpnadu_2015_1_19 (Accessed 25 Feb 2020).

2. Bretherton, C. and Vogler, J. (2005), The EuropeanUnion as a Global Actor, Routledge, London, UK.

3. Manners, I. (2008), "The Normative Ethics of theEuropean Union", International Affairs, Vol. 84, no. 1, pp.45—60.

4. Magone, J.M. (2010), Contemporary EuropeanPolitics: a Comparative Introduction, Taylor and FrancisGroup, London, UK.

5. Marsh, S. and Mackenstein, H. (2014), TheInternational Relations of the European Union, Routledge,London, UK.

6. Smith, M.E. (2004), Europe's Foreign and SecurityPolicy: the Institutionalization of Cooperation, CambridgeUniversity Press, London, UK.

7. Pollack, M. (2005), "The new Transatlantic Agendaat Ten: Reflections on an Experiment in InternationalGovernance", Journal of Common Market Studies, vol. 43,no. 5, pp. 899—919.

8. Kovbasiuk, Yu.V. Vaschenko, K.O. and Surmin,Yu.P. (2013), Modernizatsiia derzhavnoho upravlinnia taievropejs'ka intehratsiia Ukrainy [Modernization of publicadministration and European integration of Ukraine],NADU, Kyiv, Ukraine.

9. Shapovalova, O.I. (2010), "European Union-Ukraine:the limits of regulatory power", International Review, vol.2 (14), pp. 4—10.

10. Shnyrkov, O.I. (2008), Yevropejs'kyj Soiuz uhlobal'nomu innovatsijnomu prostori [The European Unionin the global innovation space], Vydav.-polihraf. tsentr"Kyivs'kyj un-t", Kyiv, Ukraine.

11. Miftakhov, B.H. (2015), "Transformation of thepriorities of the German security policy in the face of newchallenges and threats", Mizhnarodni vidnosyny seriia"politychni nauky", vol. 9, p. 7, available at: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/view/2765(Accessed 25 Feb 2020).

12. Kobko, Ye.V. and Dauhulye, A.V. (2018), "Experienceof public and legal support of national security of the countriesof Europe and the USA and ways of its borrowing forUkraine", Naukovyj visnyk publichnoho ta pryvatnoho prava,vol. 4, no. 2, available at: http://www.nvppp.in.ua/vip/2018/4/tom_2/38.pdf (Accessed 25 Feb 2020).

13. Pelykh, A.O. (2017), "Military-political models ofstates in the management of national security of Euro-Atlantic and post-Soviet countries", NADU, Kyiv, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.

153


УДК 342.5, 352/354

М. Р. Височанський,головний оперуповноважений, Департамент стратегічних розслідувань,Національна поліція України, м. КиївORCID ID: 0000-0002-6028-2922

ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПРОЦЕСУДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІВ РАМКАХ ДЕРЖАВНОГОРЕГУЛЮВАННЯ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.153

M. Vysochanskiy,chief operating officer, Department of Strategic Investigation of the National Police of Ukraine, Kiev

SEPARATEASPECTS OF THE POWER DECENTRALIZATION PROCESS IN UKRAINE WITHINTHE STATE REGULATION

У статті проведено аналіз функцій держави перехідного суспільства, які класифіковані за-лежно від етапу трансформації економічної системи на системо-формівні, системо-стверджу-вальні та системо-відновлювальні. Системо-формівні функції розглянуто як функції започат-кування якісно нової системи, які сформовані відповідно потреб держави та об'єктивно необхіднідля її становлення та функціонування. Системо-стверджувальні функції визначено як функції,що спрямовані на формування достатніх умов для фіксування новоствореної системи та не обер-неності трансформаційного процесу. Системо-відтворювальними функціями є функції спря-мовані на формування умов, що необхідні та достатні для сталого розвитку сформованої сис-теми, а також націлені на її затвердження, зміцнення та розширенням. Зазначені функції роз-глянуто на прикладі процесу децентралізації влади в Україні, що було розпочато з 2014 року,проводиться у два етапи та заплановано відповідно на 2014—2018 та 2019—2021 роки. Одни-ми із причин, які негативно впливають на проведення реформ в Україні, визначені нестача кад-рового персоналу; відсутність дієвої програми для виховання (підготовки) кадрів; відтік перс-пективної молоді за рубіж; низька мотиваційна складова для працівників державної сфери. Устатті звернуто увагу на важливість кадрового планування, яке повинно орієнтуватись на реа-лізацію довгострокової політики держави, зорієнтованої виключно на майбутнє. Проаналізо-вано діяльність кадрової служби, що спрямована на виконання завдань держави в рамках дер-жавного регулювання. Окреслено коло завдань, що виконує кадрова служба. Наголошено, щодержавний контроль є одним із важливих етапів державного регулювання, який впливає на якістьпроведення реформ у державі. Так, він має умовно-примусовий характер відносно плануваннята безпосереднього виконання дій, що пов'язані з регулюванням; що ж до здійснення подаль-шої оцінки та аналізу дій, контроль є частиною інформаційної бази. Визначено основною ме-тою реформ досягнення сталого розвитку, що водночас може виступати критерієм їх оцінки таефективності.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИПроцеси реформування в Україні є не достатньо

прогнозованими та спланованими, що є наслідком фраг-ментарного регулювання з боку держави. Відповідно,наявна загроза отримання неочікуваних результатів, щоможуть надалі відображати негативну динаміку зміннавзамін очікуваної позитивної. Враховуючи наведене,потребують детальнішого вивчення та аналізу окреміпитання, що стосуються державного регулювання підчас проведення реформ в Україні, які запропонованорозглянути на прикладі децентралізації влади.


Питання, що стосуються децентралізації та сталогорозвитку держави є предметом дослідження вчених еко-номічної спрямованості, а також науковців, які працю-ють у сфері дослідження державного регулювання тауправління. Зокрема окремі аспекти децентралізаціївсвоїх роботах досліджували Т.І. Гладка, Н.Т. Гончарук,Н.В. Корень, Т.І. Куджа, О.Б. Мосій, В.Б. Родченко,О.А. Сороківська, С.М. Серьогін, І.В. Ярошенко.

The article analyzes the functions of the state of transitional society, which are classified accordingto the stage of transformation of the economic system into system-forming, system-affirmative andsystem-restorative. System-forming functions are considered as functions of launching a qualitativelynew system, which are formed in accordance with the needs of the state and objectively necessaryfor its formation and functioning. System-affirmative functions are defined as functions aimed atforming sufficient conditions for fixing a newly created system and not reversing the transformationprocess. System-reproducing functions are functions aimed at creating conditions that are necessaryand sufficient for the sustainable development of the formed system, as well as aimed at its approval,strengthening and expansion. These functions are considered as an example of the process ofdecentralization of power in Ukraine, which started in 2014, is carried out in two stages and is plannedrespectively for 2014—2018 and 2019—2021. One of the reasons that negatively influence thereforms in Ukraine is the lack of staff; lack of an effective program for education (training) ofpersonnel; the outflow of prospective young people abroad; low motivational component for publicsector employees. The article draws attention to the importance of personnel planning, which shouldfocus on the implementation of a long-term policy of the state, focused solely on the future. Theactivity of the personnel service aimed at fulfilling the tasks of the state within the framework ofstate regulation is analyzed. The range of tasks performed by the HR service is outlined. It isemphasized that state control is one of the important stages of state regulation that affects the qualityof reforms in the country. Yes, it is conditional on planning and direct implementation of regulatoryactions; as for further evaluation and analysis of actions, control is part of the information base. It isdefined as the main goal of sustainable development reforms, which can at the same time be a criterionfor their evaluation and effectiveness.

Ключові слова: державне регулювання, децентралізація, функції держави, перехідне суспільство, ре-форми, влада.

Key words: state regulation, decentralization,functions of the state,transitional society, reforms, power.

Увагу проблемам сталого розвитку приділилиО.Б. Бабченко, І.К. Бистряков, Б.М. Ільченко,М.І. Звєря-ков, Л.Ц. Масловська, М.А. Хвесик. Оскільки у статтізвернуто увагу на важливість питань кадрового плану-вання під час процесу децентралізації влади, слід заз-начити, що проблематику кадрової політики вивчали тааналізували О.В. Банчук-Петросова, М.В. Канавець,В.М. Олуйко, В.С. Фуртатов, О.В. Чумаченко.

МЕТА СТАТТІВиявлення та аналіз проблем, що виникають на су-

часному етапі в Україні як у державі перехідного су-спільства на прикладі процесу децентралізації влади.Визначення значення державного регулювання під часреформ в Україні. Формування пропозицій щодо вдос-коналення прогнозування, в тому числі кадрового пла-нування, під час проведення змін у країні в рамках дер-жавного регулювання.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУНині свого історичного розвитку Україна перебуває

на стадії реформування, саме тому систему виконання

155


державою своїх функцій слід вважати перехідною. Так,в Україні проводяться реформи правоохороннихорганів, судової системи, самоврядування та інші, якібезперечно потребують аналізу та ефективної оцінки зметою виявлення їх впливу на розвиток країни загалом.Також про наявність в Україні ознак перехідного су-спільства свідчать політичні та кадрові зміни за 2019 рік:обрання президента та Верховної Ради України, фор-мування Кабінету міністрів України під керівництвомО.В. Гончарука; далі — зміна уряду в березні 2020 рокута його оголення Д.А. Шмигалем. Слід звернути увагу,що під час перехідного періоду важливе значення маєкадрова політика держави, бо саме від правильногопідбору кадрів залежить якість проведення реформ, щонадалі визначає якісну динаміку змін внаслідок їх про-ведення.

Враховуючи наведене, під час переходу суспільствавід усталених правил до якісно-нової концепції можли-ве ускладнення діяльності держави, яке зазвичай харак-теризується наявністю кризових явищ у економічній тасоціальній сферах, а також трансформацією інституці-онального середовища, що не завжди відбувається врамках запланованого процесу.

Для кращого розуміння процесів реформування вдержавах, розглянемо функції держави перехідногосуспільства, які у науковій літературі класифікують за-лежно від етапу трансформації економічної системи на:

1) системо-формівні функції;2) системо-стверджувальні функції;3) системо-відтворювальні функції [1, с. 305].Системо-формівні функції — це функції започатку-

вання якісно нової системи, які сформовані відповіднопотреб держави та об'єктивно необхідні для її станов-лення та функціонування.

Системо-стверджувальні функції — це функції спря-мовані на формування достатніх умов для фіксуванняновоствореної системи та не оберненості трансформа-ційного процесу.

Системо-відтворювальні функції — це функції спря-мовані на формування умов, що необхідні та достатнідля сталого розвитку сформованої системи, а такожнацілені на її затвердження, зміцнення та розширенням[1, с. 306—307].

На прикладі проведення децентралізації влади вУкраїні яскраво проглядаються системо-формівні, сис-темо-стверджувальні та системо-відтворювальніфункції, які саме характеризують перехідну систему утеперішньому суспільстві України.

На першому етапі реалізації системо формівнихфункцій використовується державне прогнозування, щоявляє собою науково обгрунтоване передбачення на-прямів розвитку країни, окремих галузей економіки абоокремих адміністративно: територіальних одиниць,можливого стану соціально:економічної та культурноїсфер у майбутньому, а також альтернативних шляхів істроків досягнення параметрів економічного, соціаль-ного і культурного розвитку. Прогноз розвитку є засо-бом обгрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прий-няття конкретних рішень органами законодавчої та ви-конавчої влади, органами місцевого самоврядуваннящодо регулювання соціально:економічних і гуманітар-них процесів [2].

На сучасному етапі державне регулювання регіо-нального розвитку продовжується: процесс децентра-лізації влади в Україні триває з 2014 року, дорожня кар-та якого прописана до 2021 року [3].

Так, децентралізацію проводять в два етапи: 2014—2018 та 2019—2021 роки.

Перший етап децентралізації (2014—2018)Державна політика України у сфері місцевого са-

моврядування спирається на інтереси жителів терито-ріальних громад і передбачає децентралізацію влади, асаме тобто передачу від органів виконавчої влади орга-нам місцевого самоврядування значної частини повно-важень, ресурсів та відповідальності. В основу цієї по-літики закладено положення Європейської хартії місце-вого самоврядування та найкращі світові стандарти су-спільних відносин у цій сфері.

У квітні 2014 року за ініціативи тодішнього Віце-прем'єр-міністра — Міністра регіонального розвитку,будівництва та ЖКГ України Володимира ГройсманаУряд схвалив основний концептуальний документ -Кон-цепцію реформування місцевого самоврядування та те-риторіальної організації влади. Після цього був затвер-джений План заходів щодо її реалізації, які дали стартреформі.

Надалі були прийняті закони про внесення змін донормативної бази України. Завдяки цим змінам відбу-лася фінансова децентралізація:

Так, завдяки Закону України "Про добровільнеоб'єднання територіальних громад" розпочато форму-вання спроможного базового рівня місцевого самовря-дування, зокрема з 2015 по 2018 роки в Україні булостворено 878 об'єднаних територіальних громад.

Згідно з Законом України "Про співробітництво те-риторіальних громад" створено механізми вирішенняспільних проблем громад: утилізація та переробкасміття, розвиток спільної інфраструктури тощо.

Надалі, прийняті закони стосовно розширення по-вноважень органів місцевого самоврядування та опти-мізації надання адміністративних послуг, що дозволи-ло делегувати органам місцевого самоврядування відпо-відного рівня повноваження з надання базових адмі-ністративних послуг, а саме реєстрацію місця проживан-ня, видачу паспортних документів, державну реєстра-цію юридичних та фізичних осіб, підприємців, об'єднаньгромадян, реєстрацію актів цивільного стану, речовихправ, вирішення земельних питань тощо.

Другий етап децентралізації (2019—2021)23 січня 2019 року Кабінет Міністрів України ініцію-

вав перехід до наступного етапу реформи децентралі-зації, який передбачає закріплення вже набутих успіхіві формування спроможних громад, зміну територіаль-ного устрою на рівні районів та громад, чітке розмежу-вання повноважень та функцій контролю різних рівнівуправління, а також розвиток форм місцевої демократії[3].

Також на етапі реалізації системо формівних функ-цій важливе місце займає кадрове планування, а самемеханізм реалізації концепції довгострокової, орієнто-ваної на майбутнє кадрової політики. Результати кад-рового планування залежать від внутрішніх і зовнішніхфакторів. До внутрішніх належать: аналіз змісту праці;аналіз відносної цінності праці; класи: фіксація посад;



аналіз результатів праці; продуктивність праці; оплатапраці. До зовнішніх: вікова структура персоналу; про-екція звільнення і ротації кадрів; програмні цілі органі-зації; бюджет організації; зміни в нормативно:правовихактах; ситуація на ринку праці; політичний клімат. Особ-ливого значення сьогодні набув останній фактор, бодіяльність персоналу органів виконавчої влади не-віддільна від політичного тиску, лобізму зацікавленихгруп та інших впливів і зовнішніх викликів [4, с. 79].

Якщо на етапі втілення системо-формівних функційдержави одне з важливих місць займає кадрове плану-вання, то на наступному етапі, а саме реалізації систе-мо-стверджувальних функцій до цієї діяльності долу-чається робота кадрової служби як структурногопідрозділу органу виконавчої влади, однією з функційякого є здійснення кадрового менеджменту. Така ро-бота може виконуватись як загалом, враховуючи пол-ітичний напрям держави, так і щодо конкретного ново-створеного або реформованого органу.

Слід зазначити, що кадрова служба виконує важ-ливі завдання, а саме проводить соціально-психологіч-ну діагностику, аналіз і регулювання групових та осо-бистісних взаємин, стосунків керівника і підлеглих;управляє виробничими і соціальними конфліктами, стре-сами; здійснює інформаційне забезпечення системикадрового управління; забезпечує оцінку й добір кан-дидатів на вакантні посади; врегульовує зайнятість; ана-лізує кадровий потенціал та потреби в кадрах; прово-дить кадровий маркетинг; планування і контроль діло-вої кар'єри. Окрім зазначеного, діяльність кадровоїслужби спрямована на забезпечення соціально-психо-логічної адаптації працівників; трудової мотивації; ре-гулювання правових питань трудових відносин; дотри-мання вимог психо-фізіології, ергономіки та естетикипраці.

Підсумовуючи наведене, слід наголосити, що самекадрова служба зосереджуються на аналітичній таорганізаційній роботі кадрового менеджменту, аналізіефективності діяльності органу виконавчої влади, йогоструктурних підрозділів, професійної діяльності кожно-го, прогнозуванні розвитку персоналу, плануванні ка-р'єри особового складу, забезпеченні навчання та моні-торингу ефективності роботи [4, с. 78—79].

Безперечно, що забезпечення проведення реформу перехідному суспільстві неможливе без державногоконтролю на регулювання. Слід зазначити, що регуля-торний вплив є присутнім у кожній сфері діяльності дер-жави, а тому структурно державне регулювання по-діляється на підвиди за критерієм відношення до конк-ретної діяльності [5, c. 10].

Державний контроль є одним із важливих етапівдержавного регулювання, якість якого впливає на реш-ту етапів. Так, він має умовно-примусовий характервідносно планування та безпосереднього виконання дій,що пов'язані з регулюванням; що ж до здійснення по-дальшої оцінки та аналізу дій, контроль є частиноюінформаційної бази.

Під поняттям державного регулювання, на нашудумку, слід розуміти діяльність, що застосовується спе-ціально уповноваженими органами, врегульовану норма-ми права та спрямовану на забезпечення функціонуван-ня держави з урахуванням її цілісності, неподільності,

прав та свобод громадян як найвищих соціальних цінно-стей. Також слід звернути увагу, що державне регулю-вання застосовується не тільки в межах виконавчої вла-ди і передбачає не тільки вплив на об'єкти регулюван-ня, а й вплив на суспільне середовище цих об'єктів. Такесередовище означає соціальні процеси та явища, якібезпосередньо впливають на стан певного об'єкта уп-равління. Отже, державне регулювання створює умовидля діяльності суб'єктів та об'єктів в напрямі, який єбажаним для держави і за яким відбуватиметься розви-ток системи регулювання в цілому. Причому державнерегулювання передбачає декілька варіантів майбутньоїдіяльності керованих об'єктів, створюючи можливістьдіяти найбільш ефективно в напрямку досягнення ста-лого розвитку держави, в тому числі стосовно питаньреформованої галузі чи об'єкту.

Зауважимо, що без якісно сформованого правово-го інституту, а саме правового регулювання, неможли-во реалізувати функції держави. Під правовим регулю-ванням слід розуміти вплив влади на суспільні відноси-ни, який здійснюється державою за допомогою всіхюридичних засобів з метою їх закріплення, упорядку-вання, розвитку та охорони, спрямований на відобра-ження та узгодження суспільних інтересів задля розвит-ку основних сфер суспільних відносин. Безперечно пра-вове регулювання безпосередньо пов'язане з правом тазабезпечує приведення поведінки людей та їх колективівдо вимог правових норм, обмеження поведінки певни-ми дозволами і заборонами.

Завершальним етапом, яким виступає реалізаціясистемо-відтворювальної функції є досягнення стало-го розвитку новосформованої системи, що на нашу дум-ку є основною метою під час проведення будь-яких ре-форм у державі.

Ряд регіонів України можуть обирати стратегії роз-витку, орієнтовані на використання нетрадиційних фак-торів, наприклад, переваг геополітичного або транзит-ного положення, що передбачають транскордоннеспівробітництво та створення вільних економічних зон.Відповідно, стратегії регіонального розвитку можутьвідрізнятись між собою за пріоритетами. Стратегію роз-витку регіонів формують за напрямами вирішенняосновних проблем на місцях [6, с. 49].

Стосовно питань досягнення сталого розвитку вУкраїні у літературі визначають позитивні та негативнічинники.

Так, до позитивних чинників відносять вигідне гео-політичне розташування на карті транснаціональнихтранспортно-комунікаційних коридорів; прийнятнатранспортно-комунікаційна інфраструктура тощо. Не-гативними чинниками вважають такі: недосконалістьнормативно-правового забезпечення реалізації кон-цепції сталого розвитку; недостатня ефективність існу-ючого законодавства щодо регулювання складових ста-лого розвитку тощо [7, с. 105].

Одними із причин, які негативно впливають на про-ведення реформ в Україні, зокрема стосовно децент-ралізації влади, на наш погляд, є:

1) нестача кадрового персоналу;2) відсутність дієвої програми для виховання (підго-

товки) кадрів;3) відтік перспективної молоді за рубіж;

157


4) низька мотиваційна складова для працівниківдержавної сфери.

Зазначені проблемні питання слід вирішувати ком-плексно, використовуючи вплив державного регулюван-ня. У випадку децентралізації влади, бачимо перероз-поділ владних повноважень від центру до регіонів, відпо-відно наявною стає потреба у підготовці та підвищеннікваліфікації кадрів управлінської сфери на місцях, атакож підтримання їх мотиваційної складової стосовновиконуваних ними повноважень.

ВИСНОВКИПід час здійснення реформ в Україні, що є свідчен-

ням про наявність перехідного періоду, функції держа-ви слід розглядати в світлі трансформації економічноїсистеми як системо-формівні;системо-стверджуваль-ні;системо-відтворювальні. Результатом реформ пови-нен бути сталий розвиток діяльності, що реформува-лась. Під час проведення реформ слід намагатись ефек-тивно виконати кадрове планування та прогнозування.На державному рівні слід розробити план заходів щодопокращення пошуку, підготовки, підвищення кваліфі-кації кадрів, які зможуть якісно виконувати роботу як упроцесі реформування галузі, так і після завершенняпроведення змін.

Література:1. Кундицький О.О. До питання про суть державно-

го регулювання економіки Науковий вісник Національ-ного лісотехнічного університету України. Збірник нау-ково-технічних праць. Вип. 16.2.2006. C. 302—307.

2. Закон України Про державне прогнозування тарозроблення програм економічного і соціального роз-витку України від 23.03.2000. URL: https://zakon.ra-da.gov.ua/laws/show/1602-14 (дата звернення12.03.2020).

3. Децентралізація в Україні. Державні сайти Украї-ни. URL: https://decentralization.gov.ua/about (датазвернення 12.03.2020).

4. Малиновський В.Я. Словник термінів і понять здержавного управління. — К.: Центр сприяння інститу-ційному розвитку державної служби, 2005. 251 с.

5. Щербина В. Поняття та види засобів державногорегулювання господарської діяльності. Вісник Київсь-кого національного університету імені Тараса Шевчен-ка. Юридичні науки. 94/2012. С. 10—15.

6. Масловська Л.Ц. Сталий розвиток продуктивнихсил регіонів: теорія, методологія, практика: Моногра-фія. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2003. 366 с.

7. Бурик З.М. Проблеми та потенціал державногорегулювання сталого розвитку України. Інвестиції: прак-тика та досвід. № 5. 2018. С. 104—108.

References:1. Kunditskiy, O.O. (2006), "To the question of the

essence of state regulation of the economy", Naukovijvi`snik Naczi`onal`nogo li`sotekhni`chnogo uni`versitetuUkrayini. Zbi`rnik naukovo-tekhni`chnikh pracz`, vol.16.2.2006, pp. 302-307.

2. The Verkhovna Rada of Ukraine (2000), The Law ofUkraine "On State Forecasting and Development ofPrograms of Economic and Social Development of

Ukraine", available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1602-14 (Accessed 25 Feb 2020).

3. State Sites of Ukraine (2020), "Decentralization inUkraine", available at: https://decentralization.gov.ua/about (Accessed 25 Feb 2020).

4. Malinovsky, V. Ya. (2005), Slovnyk terminiv i poniat'z derzhavnoho upravlinnia [Dictionary of Terms andConcepts of Public Administration], Tsentr spryianniainstytutsijnomu rozvytku derzhavnoi sluzhby, Kyiv,Ukraine.

5. Scherbyna, V. (2012), "Definitions and types ofmeans of state regulation of economic activity", VisnykKyivs'koho natsional'noho universytetu imeni TarasaShevchenka. Yurydychni nauky, vol. 94, pp. 10—15.

6. Maslovskaya, L.C. (2003), Stalyj rozvytok pro-duktyvnykh syl rehioniv: teoriia, metodolohiia, praktyka[Sustainable development of productive forces of regions:theory, methodology, practice], Kyiv. nats. torh,- ekon. un-t,Kyiv, Ukraine.

7. Buryk, Z.M. (2018), "Problems and potential of stateregulation of sustainable development of Ukraine"Investytsii: praktyka ta dosvid, vol. 5, pp. 104—108.Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.



УДК 327.57(477+327.7НАТО)

Я. О. Бень,аспірант кафедри глобалістики, євроінтеграції та управління національною безпекою,Національна академія державного управління при Президентові УкраїниORCID ID: 0000-0002-4222-813Х

ЄВРОАТЛАНТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ:ТЕМПОРАЛЬНА ДИСКРЕТНІСТЬ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.158

Ya. Ben,applicant of the Department of Globalistics, European Integration аnd NationalSecurity, National Academy of Public Administration, the President of Ukraine

EURO-ATLANTIC INTEGRATION OF UKRAINE: TEMPORAL DISCRETION

У статті досліджено нормативно-правові та інституційні основи взаємодії України з ОрганізацієюПівнічно-Атлантичного договору впродовж 1992—2020 рр. Головну увагу зосереджено на Держав-них програмах співробітництва України з НАТО, а також на спільних органах (комісіях), призначенихдля реалізації запланованих заходів. Підкреслено особливе значення конституційного закріпленняу 2019 р. євроінтеграційних намірів України. Детально розглянуто Річну національну програму підегідою Комісії Україна — НАТО на 2020 рік, яка змістовно наближена до Плану дій щодо набуття член-ства в НАТО. На цій основі виділено етапи євроатлантичної інтеграції України: 1992—1997 рр. — ство-рення основ співробітництва України з НАТО; 1997—2005 рр. — інтенсифікація співробітництва Ук-раїни з Альянсом; 2005—2008 рр. — підготовка України до подання заявки на повноцінне членство вНАТО; 2008—2010 рр. — продовження співробітництва України з Альянсом з одночасним відтермі-нуванням її вступу на невизначений термін; 2010—2014 рр. — гальмування співробітництва Україниз НАТО за ініціативою української сторони; 2014—2019 рр. — повторна інтенсифікація співробітниц-тва України з Альянсом із законодавчим (конституційним) закріпленням майбутнього членства вНАТО. Вказано, що 2020 р. започатковує новий етап у взаєминах України з НАТО, тривалість та спе-цифіка якого поки що невизначено.

The article explores the legal and institutional framework for Ukraine's interaction with the North AtlanticTreaty Organization during the period 1992—2020. The focus is on the State Programs of Cooperation ofUkraine with NATO, as well as on joint bodies (commissions) designated for the implementation of theplanned activities. The special importance of constitutional consolidation in 2019 of Ukraine's Europeanintegration intentions is underlined. The Annual National Program under the auspices of the NATO-UkraineCommission for 2020, which is substantially approximated to the NATO Membership Action Plan, isreviewed in detail.

The main elements of the legal framework of Ukraine's Euro-Atlantic integration are: Charter on a SpecialPartnership between Ukraine and the North Atlantic Treaty Organization, Ukraine-NATO NationalCooperation Program, NATO-Ukraine Action Plan, Target plans to achieve the principles and objectivesset out in the NATO-Ukraine Action Plan, State programs to inform the public about Ukraine's Euro-Atlanticintegration issues, State program of training, retraining and advanced training of specialists in the fieldof European and Euro-Atlantic integration of Ukraine, Annual National Programs to Prepare Ukraine forMembership of the North Atlantic Treaty Organization, Annual National NATO-Ukraine CooperationPrograms, The concept of improving public awareness of Ukraine's Euro-Atlantic integration issues, etc.

The institutional basis for Euro-Atlantic integration of Ukraine during the same period is formed by:Coordinator-in-Chief of Ukraine's cooperation with NATO and the Western European Union in the militaryfield (currently non-existent); NATO-Ukraine Commission; national co-ordinators of Ukraine's cooperationwith the North Atlantic Treaty Organization (NATO) (currently non-existent); Commissioner for Europeanand Euro-Atlantic Integration (currently non-existent); National Center for Euro-Atlantic Integration(disbanded); Interagency Commission on Preparation of Ukraine for NATO Accession (disbanded), Euro-Atlantic Integration Commission of Ukraine.

On this basis, the stages of Ukraine's Euro-Atlantic integration were distinguished: 1992—1997 —creation of the bases for Ukraine's cooperation with NATO; 1997—2005 — intensification of Ukraine's

159


cooperation with the Alliance; 2005—2008 — preparing Ukraine for the application for full NATOmembership; 2008—2010 — continued cooperation of Ukraine with the Alliance while delaying itsaccession indefinitely; 2010—2014 — slowing down Ukraine-NATO cooperation on the initiative of theUkrainian side; 2014—2019 — re-intensification of Ukraine's cooperation with the Alliance with thelegislative (constitutional) fixing of future NATO membership. It is stated that 2020 marks the beginningof a new stage in Ukraine's relations with NATO, the duration and specificity of which is still uncertain.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ УЗАГАЛЬНОМУ ВИГЛЯДІ

Взаємодія України з Організацією Північноатлантич-ного договору, розпочавшись на початку 90-х років, де-монструвала різні фази розвитку, проте не припиняласьпопри об'єктивні зміни державного керівництва та кори-гування національних інтересів. Водночас вона аж ніякне являє собою лінійного процесу, що розвивається вик-лючно по висхідній. Євроатлантична інтеграція Українишвидше є хвилеподібним процесом. Якщо на рубежі 2008р. Україна мала реальну можливість набути членства вАльянсі, то вже в 2010 р. інтенсивність діалогу сторін булазнижена до рівня "співробітництва". Новий імпульс євро-атлантичній інтеграції надала Революція Гідності з наступ-ною конституційною фіксацією євроатлантичних намірівУкраїни. Задля прискорення процесу євроатлантичноїінтеграції існують необхідні нормативно-правові та інсти-туційні підстави. Проте навіть за сучасних умов чіткихчасових критеріїв вступу України до НАТО не визначено.Це стимулює подальшу наукову увагу до проблематикиєвроатлантичної інтеграції України, включно з вироблен-ням необхідних практичних рекомендацій.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ ПО ТЕМІ

Проблематика євроатлантичної інтеграції Українизалишається на порядку денному фахової наукової дис-кусії з цих питань. Доречно вказати на праці (монографії,дисертації, статті) вітчизняних науковців О. Білоуса,В. Бурдяк, Р. Войтович, А. Гетьмана, В. Горбуліна, О. Го-цур, В. Гречанінова, О. Деменка, І. Доцяка, В. Климон-чука, М. Кордона, О. Крапівіна, С. Ліпкевича, Л. Ма-каренко, Я. Малика, В. Мандрагелі, І. Мороза, О. Палія,О. Пошедіна, С. Прийдуна, І. Смирнової, В. Смолянюка,І. Тодорова, П. Тригуба, В. Шевельова, М. Юрчак таінших авторів. Проте динаміка євроінтеграційного про-цесу за участю України не дозволяє вирішувати пробле-ми майбутнього, опираючись лише на науковий доро-бок минулого. Саме тому осмислення євроінтеграцій-них перспектив України з урахуванням новітніх трендів(спрямованих як pro, так і contra євроатлантичного руху)має продовжуватися, ретранслюючись на загально-суспільні інтереси, оцінки та очікування.

ЦІЛІ СТАТТІРозкрити нормативно-правові та інституційні заса-

ди євроатлантичної інтеграції України. Здійснити пе-ріодизацію євроатлантичного курсу України. Виокреми-ти періоди гальмування євроатлантичних зусиль. Вка-

Ключові слова: євроатлантична інтеграція, НАТО, державні програми співробітництва, нормативно-правовий базис, інституційний базис, етапи євроатлантичної інтеграції.

Key words: Euro-Atlantic integration, NATO, national cooperation programs, legal framework, institutionalframework, stages of Euro-Atlantic integration.

зати на необхідність вирішення нагальних завдань, по-в'язаних з конкретизацією часових показників процесунабуття Україною повноцінного членства в НАТО.


Україна має доволі розгалужену нормативно-пра-вову та інституційну основи взаємодії з ОрганізацієюПівнічноатлантичного договору (НАТО), формуванняякої почалося відразу після здобуття незалежності. Проце свідчить така послідовність дій Української держа-ви.

У лютому 1992 р. відбувся перший візит генераль-ного секретаря НАТО М. Вернера до Києва, який офі-ційно запросив Україну до участі в Раді Північноатлан-тичного партнерства (з 1997 р. — Рада євроатлантич-ного співробітництва). 10.03.1992 р. Україна стала чле-ном цієї організації. У липні 1992 р. Президент УкраїниЛ. Кравчук вперше відвідав штаб-квартиру НАТО вБрюсселі.

1992 р.: відкрилося Посольство України в Брюсселі,яке стало сполучною ланкою в контактах між нашоюдержавою та НАТО.

1994 р.: Україною було підписано розробленийНАТО Рамковий документ "Партнерство заради миру".

1994 р.: розпочалися безпосередні консультаціїУкраїни з НАТО у форматі "16+1", як це було передба-чено Рамковим документом програми "Партнерствозаради миру", з метою вивчення умов налагодженняособливих відносин та встановлення "спеціальногопартнерства" між Україною і НАТО.

1995 р.: було підписано першу Індивідуальну про-граму партнерства між Україною і НАТО.

1996 р.: було створено посаду Головного коорди-натора у співробітництві України з НАТО і Західноєв-ропейським союзом у військовій галузі.

1997 р.: було підписано Хартію про особливе парт-нерство між Україною та Організацією Північноатлан-тичного договору [1, с. 327—328]. Документ ставав го-ловним регулятором відносин України з НАТО, визна-чав політичні зобов'язання сторін на найвищому рівніта необхідність розвивати відносини "особливого" та"ефективного" партнерства з метою сприяння більшійстабільності і просуванню спільних демократичнихцінностей у Центрально-Східній Європі.

Того ж року було створено Комісію Україна —НАТО (КУН), на яку було покладено відповідальністьза прийняття рішень, розвиток відносин між Україною іНАТО, управління діяльністю зі співробітництва сторін.



2001 р.: було прийнято Державну програму співро-бітництва України з НАТО на 2001—2004 рр. [2].

2001 р.: було затверджено Положення про націо-нальних координаторів співробітництва України зОрганізацією Північноатлантичного договору (НАТО).

2002 р.: було підписано План дій Україна — НАТО.Документ визначив стратегічні цілі і пріоритети Українидля досягнення повної інтеграції у євроатлантичні струк-тури безпеки та для створення стратегічних рамок дляіснуючого і майбутнього співробітництва України зНАТО відповідно до Хартії про особливе партнерство.

2003 р.: було запроваджено посаду Уповноважено-го України з питань європейської і євроатлантичної інтег-рації з метою забезпечення динамічного розвитку про-цесу входження України у європейський і євроатлантич-ний простір та узгодження діяльності і заходів, здійсню-ваних органами виконавчої влади у цій сфері. Крім того,було створено Національний центр з питань євроатлан-тичної інтеграції як консультативно-дорадчий (дорадчий)орган при Президентові України, метою якого було за-безпечення послідовної реалізації курсу України на євро-атлантичну інтеграцію, підготовка пропозицій щодо ко-ординації роботи органів виконавчої влади у цій сфері.

2003—2009 рр.: Україна щорічно представлялаЦільові плани для досягнення принципів і цілей, викла-дених у Плані дій Україна — НАТО. Плани формувалисьна основі пропозицій міністерств і відомств і містиликонкретні завдання в різних сферах (внутрішньополі-тичні питання, зовнішня політика, реформування струк-тур безпеки та оборони, інформування громадськості,інформаційна безпека, а також економічні та правовіпитання).

2004 р.: було прийнято Державну програму інфор-мування громадськості з питань євроатлантичної інтег-рації України на 2004—2007 роки, а також Державнупрограму підготовки, перепідготовки та підвищення ква-ліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлан-тичної інтеграції України.

2005 р.: Україна, як учасниця "Партнерства зарадимиру", виявила прагнення набути членство в НАТО. Нарівні КУН було прийнято рішення про активізацію діа-логу щодо прагнень України до набуття членства в НАТОта здійснення нею відповідних реформ. У Воєнній док-трині України від 21.04.2005 р. було підкреслено: "Ук-раїна готується до повноправного членства в НАТО таЄС" та "активізація євроатлантичної інтеграції Україниз орієнтацією на вступ до НАТО... належить до найваж-ливіших пріоритетів як зовнішньої, так і внутрішньоїполітики".

2006 р.: було створено Національну систему коор-динації співробітництва України з ОрганізацієюПівнічноатлантичного договору з метою забезпеченнявиконання пріоритетних завдань щодо дальшого роз-витку відносин України з НАТО, поглиблення співро-бітництва України з державами — членами НАТО, до-сягнення критеріїв членства України в НАТО. У цьому жроці було створено Міжвідомчу комісію з питань підго-товки України до вступу в НАТО як консультативно-до-радчий орган при Президентові України, складовий еле-мент національної системи координації України з НАТО.

У квітні 2008 р. на Бухарестському саміті Північно-атлантичної ради НАТО на рівні глав держав було прий-

нято рішення про те, що Україна і Грузія в майбутньомуприєднаються до Альянсу, однак точних дат названо небуло через жорстку позицію Німеччини і Франції. Надумку лідерів цих держав, ідея вступу України до НАТОне підтримується всередині країни всіма політичнимипартіями, а також населенням Східної України. ТомуАльянс відклав питання про приєднання цих двох країндо Плану дій щодо членства (ПДЧ), однак гарантувавїхнє входження в НАТО "згодом" [3]. Крім того, у2008 р. було підписано Державну цільову програмуінформування громадськості з питань євроатлантичноїінтеграції України на 2008—2011 рр.

Починаючи з 2009 р., річні цільові плани сторонизамінили на річні національні програми співробітницт-ва України з Альянсом.

2009 р.: було підписано Декларацію про доповнен-ня Хартії про особливе партнерство.

2009—2010 рр.: підписувались Річні національніпрограми з підготовки України до набуття членства вОрганізації Північноатлантичного договору.

2010 рік та кілька наступних років стали періодомгальмування євроатлантичних дій України. Закон Украї-ни від 01.07.2010 р. "Про засади внутрішньої і зовніш-ньої політики України" визначив позаблоковий статусдержави, що зробило неможливою її євроатлантичнуінтеграцію. На основі цього Закону були внесені відпо-відні поправки в чинне законодавство.

У квітні 2010 р. Президент України ліквідував Між-відомчу комісію з питань підготовки України до вступу вНАТО та Національний центр з питань євроатлантичноїінтеграції. У листопаді цього ж року ним було підписаноУказ "Про забезпечення продовження конструктивногопартнерства України з Організацією Північноатлантично-го договору". Внаслідок цих та інших дій євроатлантич-на риторика Києва виявилась послабленою, проте не зня-тою з порядку денного реального політичного процесу.

2011—2019 рр.: підписувались Річні національніпрограми співробітництва Україна — НАТО (Річні на-ціональні програми під егідою КУН). Винятком став 2014р., протягом якого на основі здобутків РеволюціїГідності 2013—2014 рр. відбувалось демократичнеоновлення легітимних органів влади України — вибориглави держави, парламентські та місцеві вибори. Того-часна політична криза в Україні своїм наслідком малаоб'єктивне послаблення державної уваги до зовніш-ньополітичних проблем, зокрема до поточних питаньєвроатлантичного співробітництва.

23.12.2014 р. Верховна Рада України за поданнямПрезидента України ухвалила Закон України "Про внесен-ня змін до деяких законів України щодо відмови Українивід здійснення політики позаблоковості" [4]. Відповіднодо цього Закону, у ст. 6 Закону України "Про основи на-ціональної безпеки України" від 10.06.2003 р. було віднов-лено положення, що серед пріоритетів національних інте-ресів є інтеграція України у європейський політичний, еко-номічний, правовий простір з метою набуття членства вЄвропейському Союзі та в євроатлантичний безпековийпростір, а також розвиток рівноправних взаємовигіднихвідносин з іншими державами світу в інтересах України.

У 2017 р. було введено в дію Концепцію вдоскона-лення інформування громадськості з питань євроатлан-тичної інтеграції України на 2017—2020 роки.

161


21.06.2018 р. було прийнято Закон України "Пронаціональну безпеку України", ст. 3 якого до фундамен-тальних національних інтересів України віднесла "інтег-рацію України в європейський політичний, економічний,безпековий, правовий простір, набуття членства в Євро-пейському Союзі та в Організації Північноатлантичногодоговору, розвиток рівноправних взаємовигідних відно-син з іншими державами".

07.02.2019 р. положення про євроатлантичний курснашої держави були внесені в Основний Закон [5]. Так,у Преамбулі зміненої Конституції України йдеться:"підтверджуючи європейську ідентичність Українсько-го народу і незворотність європейського та євроатлан-тичного курсу України";

у розділі ІV "Верховна Рада України" вказується:"визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики,реалізація стратегічного курсу держави та набуття по-вноправного членства України в Європейському Союзіта в Організації Північноатлантичного договору";

у розділі V "Президент України" вказується: "Пре-зидент України є гарантом реалізації стратегічного кур-су держави на набуття повноправного членства Украї-ни в Європейському Союзі та в Організації Північноат-лантичного договору";

у розділі VІ "Кабінет Міністрів України. Інші органивиконавчої влади" вказується: уряд "забезпечує реалі-зацію стратегічного курсу держави на набуття повно-правного членства України в Європейському Союзі таОрганізації Північноатлантичного договору".

30.10.2019 р. були затверджені нове Положення проКомісію з питань євроатлантичної інтеграції України, атакож її склад.

05.02.2020 р. український уряд схвалив Річну націо-нальну програму під егідою Комісії Україна — НАТО на2020 рік (РНП-2020) [6]. Документ містить деякі інно-ваційні моменти. Зокрема, РНП-2020:

розроблена за методологією вимірювання досягну-тих результатів. Розробка програми вперше здійснюва-лася за міжнародною методикою Results-BasedManagement (RBM, "Управління, орієнтоване на резуль-тат");

є людиноцентричною, оскільки ставить у центр ува-ги безпеку людини, її права, свободи і законні інтереси;

містить механізм моніторингу виконання;побудована за принципами, структурою та змістом

планів дій щодо членства в НАТО країн, які раніше всту-пили до Альянсу.

РНП-2020 передбачає продовження реформуваннясектору безпеки та оборони України. Йдеться про при-ведення системи управління силами оборони, страте-гічного та оперативного (бойового) управління, зв'яз-ку, розвідки та спостереження до стандартів НАТО тасумісності із системами Альянсу, впровадження демок-ратичного цивільного контролю над сектором безпекиі оборони, забезпечення умов для участі українськихпідприємств у багатонаціональних проектах НАТО усфері розробки та виробництва озброєння і технікитощо.

Крім того, РНП-2020 передбачає стимулювання по-дальших демократичних перетворень в Україні. Середних, зокрема, формування ринкової економіки, забез-печення прозорості податкової системи, ефективне

наукове співробітництво між Україною та країнамиНАТО і ЄС, удосконалення системи боротьби з теро-ризмом, яка робить Україну надійним партнером у си-стемі міжнародної безпеки, розвиток системи націо-нальної стійкості та захисту критичної інфраструкту-ри тощо.

РНП-2020 максимально наближена за змістом тапринципами до Плану дій щодо членства у НАТО. Цезасвідчує її структура, що складається з п'яти розділів(як і ПДЧ): I. Політичні та економічні питання; II. Оборо-на / Військові питання; III. Питання ресурсів; IV. Питан-ня безпеки; V. Правові питання.

Виконання вказаної РНП спрямоване на досягнен-ня цілі 17.2 Програми діяльності Кабінету Міністрів Ук-раїни, яка звучить наступним чином: "Україна відпові-дає принципам та критеріям, необхідним для набуттячленства в Організації Північноатлантичного договору"[7].

РНП-2020, яка відрізняється від раніше існуючихпрограм, слід додатково оцінювати з позицій офіційно-го звернення України до НАТО у листопаді 2019 р. зпроханням приєднатися до Програми розширених мож-ливостей (EOP) [8]. Ця програма серед іншого надаєдоступ до розширеного діалогу сторін у сфері розвід-ки, а також дозволяє громадянам країн-партнерів обій-мати посади в штаб-квартирі НАТО або в команднійструктурі Альянсу. Програма об'єднує довкола НАТОклуб найближчих партнерів, які з різних причин не вхо-дять до Альянсу, але готові тісно взаємодіяти з ним. Насьогодні до програми ЕОР входять Грузія, Швеція,Фінляндія, Австралія та Йорданія.

Очікується, що РНП-2020 суттєво посприяє при-єднанню України до Програми розширених можливос-тей загалом прискорить процес євроатлантичної інтег-рації України.

Таким чином, можемо вказати на основні елементинормативно-правового базису євроатлантичної інтег-рації України [9]. На основі Хартії про особливе парт-нерство між Україною та Організацією Північноатлан-тичного договору були розроблені та певною міроюреалізовані Державна програма співробітництва Украї-ни з НАТО, План дій Україна — НАТО, Цільові планидля досягнення принципів і цілей, викладених у Планідій Україна — НАТО, Державні програми інформуван-ня громадськості з питань євроатлантичної інтеграціїУкраїни, Державна програма підготовки, перепідготов-ки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері євро-пейської та євроатлантичної інтеграції України, Річнінаціональні програми з підготовки України до набуттячленства в Організації Північноатлантичного договору,Річні національні програми співробітництва Україна —НАТО, Концепція вдосконалення інформування гро-мадськості з питань євроатлантичної інтеграції Украї-ни. У 2018 р. "набуття членства в Організації Північно-атлантичного договору" як "фундаментальний націо-нальний інтерес України" було зафіксовано в ЗаконіУкраїни "Про національну безпеку України". У 2019 р.положення про євроатлантичний курс нашої державибули внесені в Конституцію України. У 2020 р. затверд-жено Річну національну програму під егідою КомісіїУкраїна — НАТО, яка за структурою відповідає Планудій щодо підготовки до членства в НАТО.



Інституційну основу євроатлантичної інтеграції Ук-раїни за цей же період утворюють (утворювали): Голов-ний координатор у співробітництві України з НАТО іЗахідноєвропейським союзом у військовій галузі (заразне існує); Комісія Україна — НАТО; національні коор-динатори співробітництва України з ОрганізацієюПівнічноатлантичного договору (НАТО) (зараз не існу-ють); Уповноважений України з питань європейської ієвроатлантичної інтеграції (зараз не існує); Національ-ний центр з питань євроатлантичної інтеграції (розфор-мований); Міжвідомча комісія з питань підготовки Ук-раїни до вступу в НАТО (розформована), Комісія з пи-тань євроатлантичної інтеграції України.

Можемо виділити етапи євроатлантичної інтеграціїУкраїни:

1992—1997 рр. — створення основ співробітницт-ва України з НАТО;

1997—2005 рр. — інтенсифікація співробітництваУкраїни з Альянсом;

2005—2008 рр. — підготовка України до поданнязаявки на повноцінне членство в НАТО;

2008—2010 рр. — продовження співробітництва Ук-раїни з Альянсом з одночасним відтермінуванням її всту-пу на невизначений термін;

2010—2014 рр. — гальмування співробітництва Ук-раїни з НАТО за ініціативою української сторони;

2014—2019 рр. — повторна інтенсифікація співро-бітництва України з Альянсом із законодавчим (консти-туційним) закріпленням майбутнього членства в НАТО.

Ймовірно, 2020 р. започатковує новий етап у взає-минах України з НАТО, проте його змістовне наповнен-ня тільки розпочато.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК

Попри значний обсяг державних заходів, виконанихупродовж усього періоду державно-політичної незалеж-ності України, можемо констатувати невиконання голов-ної мети євроатлантичної інтеграції — відсутність нашоїдержави у переліку держав-членів НАТО. Це контрас-тує з успіхами інших країн, які стали повноцінними чле-нами Альянсу, маючи більш обмежені часові, інсти-туційні, нормативно-правові та ін. ресурси.

За таких умов Україні слід виконати низку взаємопо-в'язаних заходів: забезпечити внутрішню консолідаціюактивних верств населення з питань євроатлантичноїінтеграції та поширити її на електоральну громаду всіхрегіонів, включно зі Східною Україною; нейтралізуватидії інших держав, які необгрунтовано критикують, а інодій блокують євроінтеграційні зусилля Києва; поставитиперед главами держав-членів НАТО питання при визна-чення чітких часових нормативів вступу України до НАТО;організувати діяльність держави і суспільства щодо своє-часного досягнення намічених темпоральних горизонтів.Усі ці питання мають отримувати належне наукове висві-тлення та широку суспільну презентацію.

Література:1. Смолянюк В.Ф. Хартія про особливе партнерство

між Україною та Організацією Північноатлантичногодоговору. Юридична енциклопедія: в 6 т. К.: Українсь-ка енциклопедія, 1998. Т. 6.

2. Державні програми та плани співробітництва.URL: https://ukraine-nato.mfa.gov.ua/dokumenti/

3. Смирнова І.Є. Євроатлантична інтеграція Украї-ни (в ракурсі рішень самітів у Бухаресті та Брюсселі.URL: file:///C:/Users/ADmin/Downloads/3362-D1%96-7105-1-10-20150703%20(1).pdf

4. Рада скасувала позаблоковий статус України.URL: https://www.unian.ua/politics/1025042-rada-skasuvala-pozablokoviy-status-ukrajini.html

5. Яковлєв А.А. Питання євроатлантичної інтеграції всучасному конституційному процесі України. URL: file:///C:/Users/ADmin/Downloads/180048-400274-1-PB.pdf

6. Уряд схвалив Річну національну програму Украї-на-НАТО нової якості. URL: http://www.mil.gov.ua/news/2020/02/05/

7. Програма діяльності Кабінету Міністрів України.URL: https://program.kmu.gov.ua/

8. Україна звернулася до НАТО з проханням проучасть у Програмі розширених можливостей. URL:https://www.eurointegration.com.ua/news /2019/11/1/7102532/

9. Ліпкевич С.Я. Правові аспекти співробітництваУкраїни з НАТО. URL: http://vlp.com.ua/files/28_5.pdf

References:1. Smolianiuk, V.F. (1998), "Charter on special

partnership between Ukraine and the North Atlantic TreatyOrganization", Yurydychna entsyklopediia [LegalEncyclopedia], Ukrains'ka entsyklopediia, Kyiv, Ukraine.

2. Ukraine - NATO (2020), "State programs and plansof cooperation", available at: https://ukraine-nato.mfa.-gov.ua/dokumenti/ (Accessed 25 Feb 2020).

3. Smyrnova, I.Ye. (2018), "Ukraine's Euro-Atlanticintegration (in view of the Bucharest and Brusselssummits)", available at: https://periodicals.karazin.ua/politology/article/download/3362/2935/ (Accessed 25Feb 2020).

4. UNIAN (2014), "The Council canceled Ukraine's non-aligned status", available at: https://www.unian.ua/politics/1025042-rada-skasuvala-pozablokoviy-status-ukrajini.html (Accessed 25 Feb 2020).

5. Yakovliev, A.A. (2019), "Issues of Euro-Atlanticintegration in Ukraine's current constitutional process",available at: http://journals.uran.ua/sr_law/article/download/180048/180589 (Accessed 25 Feb 2020).

6. Ministry of Defenсe of Ukraine (2020), "TheGovernment endorsed the New Ukraine-NATO Annual NationalProgram of New Quality", available at: http://www.mil.-gov.ua/news/2020/02/05/ (Accessed 25 Feb 2020).

7. Cabinet of Ministers of Ukraine (2020), "Programof activities of the Cabinet of Ministers of Ukraine",available at: https://program.kmu.gov.ua/ (Accessed 25Feb 2020).

8. YevroPravda (2019), "Ukraine has requested NATOto participate in the Enhanced Capability Program",available at: https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/11/1/7102532/ (Accessed 25 Feb 2020).

9. Lipkevych, S.Ya. (2008), "Legal aspects ofUkraine's cooperation with NATO", available at: http://vlp.com.ua/files/28_5.pdf (Accessed 25 Feb 2020).Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.

163


УДК 352.075.2: 332.025.2

Л. І. Обуховська,медичний директор комунального підприємства,"Рівненська обласна клінічна лікарня", м. РівнеORCID ID: 0000-0002-2471-9277

ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯІНСТИТУТУ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.163

L. Obukhovska,Medical director of the Municipal Enterprise, "Rivne Regional Clinical Hospital", Rivne

THEORETICAL PREREQUISITES OF STATE REGULATION OF THE COMMUNAL PROPERTYINSTITUTE

У статті доведено, що інститут власності повинен бути спрямованим на дотримання паритетуматеріальної рівності громадян країни. Форми власності повинні бути різноманітними з тієюметою. Вони повинні надати доступ до власності всім верствам населення, а також підприєм-цям. Власність є системою відносин, яка повинна регулюватися державою з метою наданнядоступу до неї. Держава повинна створити умови для можливого переходу власності із рук уруки та трансформації однієї форми власності в іншу. Власність є по суті системою відносин усуспільстві і в економіці, але вона ще й впливає на відносини в інших сферах економіки, су-спільного життя, розвитку країн;

Визначено, що державне регулювання інститутом власності проводиться на основі запро-вадження головного інструменту — системи права. Законодавчі та нормативні акти регулюютьсистему відносин власності. Законодавчі механізми формують систему власності, захищаютьїї та трансформують. Наявність власності є гарантією заможності населення країни.

Доведено, що система власності щільно пов'язана із інститутом соціальної справедливості.Ця теза знаходить відображення в сучасних концепціях корпоративної соціальної відповідаль-ності, соціального партнерства, які стають основою для практичних заходів зменшення не-рівності у статках, доходах людей, яке зумовлюється стрімкими процесами концентрації влас-ності в національних економіках.

Встановлено, що серед форм власності найбільш швидкі трансформації в Україні проявля-ються в сфері комунальної власності. Це пов'язано із проведенням реформи децентралізаціїта передачею управлінських функцій держави на місця — місцевим органам влади.

Різні підходи у трактуванні сутності комунальної власності, її призначенням та функціямивизначаються значною кількістю форм комунальної власності та поширенням сфери застосу-вання.

Зазначено, що під час становлення ринкових відносин та демократичних, ліберальних відно-син у сфері державного управління на початку 90-х років структура власності кардинальнозмінювалася. Вона перетворювалася із державної на інші форми передусім — приватні.

The article proves that the property institute should be aimed at maintaining the parity of materialequality of citizens of the country. Forms of ownership should be varied for this purpose. They mustgive access to property to all sections of the population, as well as to entrepreneurs. Property is asystem of relations that must be regulated by the state in order to give access to it. The state mustcreate conditions for the possible transfer of ownership from hand to hand and transformation of



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИСеред форм власності найбільш швидкі транс-

формації на теперішній час в Україні проявляютьсяв сфері комунальної власності. Це пов'язано пере-дусім і проведенням реформи децентралізації та пе-редачею управлінських функцій держави на місця —місцевим органам влади. Економічною, матеріаль-ною основою передачі таких повноважень є перероз-поділ відносин власності, зокрема передача об'єктівдержавної власності в комунальну власність. Широ-кий спектр передачі владних повноважень на місцязумовлює і передачу в комунальну власність об'єктіврізного спрямування у використання та функціональ-ного призначення. Реформування функцій місцево-го управління зачіпає виробничу, сільськогоспо-дарську сферу, соціально-культурну сферу, тому івласність об'єктів, що належить до цих сфер транс-формується.

Еволюція форм власності доводить, що від ефек-тивної системи функціонування інституту власності, ви-рішення питань управління правами на їх реалізацію,ефективного застосування законодавства, системи за-хисту власності значною мірою залежить добробут гро-мадян, процвітання суспільства та перспективи розвит-ку державності в країні.


Серед сучасних вітчизняних авторів, які досліджу-вали проблеми трансформації власності під впливомпроцесів децентралізації, світовий досвід процесів

one form of ownership into another. Property is essentially a system of relations in society and in theeconomy, but it also affects relations in other spheres of economy, social life, and development ofcountries;

It is determined that state regulation of the property institute is carried out on the basis ofintroduction of the main tool — the system of law. Legislative and regulatory acts regulate the systemof property relations. Legislative mechanisms shape the property system, protect it and transformit. Ownership is a guarantee of the wealth of the country's population;

The ownership system has been proven to be closely linked to the social justice institute. Thisthesis is reflected in the modern concepts of corporate social responsibility, social partnership, whichbecome the basis for practical measures to reduce inequality in wealth, income of people, which iscaused by rapid processes of concentration of property in national economies.

It is established that among the forms of ownership the most rapid transformations in Ukraine aremanifested in the sphere of communal property. This is related to the implementation ofdecentralization reform and the transfer of governmental functions to local authorities.

Different approaches to the interpretation of the essence of communal property, its purpose andfunctions are determined by a large number of forms of communal property and the extension of itsscope.

It was noted that during the formation of market relations and democratic, liberal relations in thesphere of public administration in the early 90-ies the ownership structure changed dramatically. Itwas transformed from state to other forms — primarily private.

Ключові слова: теоретичні, державне, регулювання, власність, інститут, комунальна.Key words: theoretical, state, regulation, property, institute, communal.

трансформації слід визначити таких: Безтелесна Л.І. [1] —досліджувала соціальні процеси в розвитку суспільства,що пов'язані із шляхами ліквідації нерівності, Валіуллі-на З.В. [3] — досліджувала форми концентрації влас-ності транснаціональними корпораціями та сучасні на-прямки розвитку діяльності корпоративного сектору,Гладченко А.Ю. [2; 4] — доводив, що власність як одиніз чинників формування процесу економічної рівновагив країнах світової економіки, Гуськова І.Б. [10] — ви-значала пріоритети розвитку комунальної власності, якформи впровадження елементів соціальної справедли-вості, Зима І.Я. [7] — визначав напрями розвитку со-ціальної сфери, зокрема системи охорони здоров'я наоснові розвитку комунальної власності, Сазонець І.Л.[1; 2; 5] — досліджував проблеми концентрації капіта-лу та одночасно розвинув теорію, запровадження інсти-туту комунальної власності в процесі децентралізації,Сазонець О.М. [11] — визначила можливості діяльностіпідприємств системи охорони здоров'я на основі функ-ціонування їх як комунальних підприємств, Сменти-на Н.В. [12] — досліджувала ефективність управліннякомунальною власністю на базі впровадження оціноч-ної діяльності, Тихончук Л.Х. [6] — надала пропозиціїщодо удосконалення механізмів державного управлін-ня діяльністю корпорацій України.

У своїх працях вітчизняні науковці визначили пріо-ритети реформи децентралізації влади, сфери першо-чергової уваги держави в процесі проведення рефор-ми, особливості передачі об'єктів державної власностів комунальну, особливості процедури трансформаціївласності та переваги для громад.

165


МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯЛишаються не до кінця розкритими питання меха-

нізму трансформації, чинників реалізації ключових пе-реваг комунальної власності в регіонах та юридичнийта суспільний статус комунальної власності і у зв'язку зцим — механізми державного управління системоювласності у регіонах, тому основною метою статті є виз-начення тенденцій та перспектив державного регулю-вання інституту комунальної власності на основі ефек-тивного проведення реформи децентралізації влади.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУЕфективне проведення реформ власності може ба-

зуватися тільки на основі використання наукових до-сліджень, що спираються на грунтовний аналіз транс-формації поняття власності та впливу трансформаціїінституту власності на суспільно-економічні відносинив країнах світу. Використовуючи дослідження Д. Зюзя

"Генеза інституту власності та роль держави в трансфор-мації відносин власності" [15] та Гуськової І.Б. "Особ-ливості управління комунальною власністю як специ-фічною формою групової власності" [16], можна виок-ремити такі етапи розвитку наукової думки в питаннятрансформації інституту власності (таблиця 1).

Із поданого аналізу думок мислителів минулого ісучасності щодо функціонування інституту державноївласності необхідно визначити, що практично всі вонинаголошували, що інститут власності повинен бути спря-мованим на дотримання паритету матеріальної рівностігромадян країни (Платон, Аристотель, Дж. Локк). Фор-ми власності повинні бути різноманітними з тією метою,щоб надати доступ до власності всім верствам населен-ня, а також підприємцям. До того ж власність є систе-мою відносин, яка повинна регулюватися державою зметою надання доступу до неї. Держава повинна ство-рити умови для можливого переходу власності із рук у

Джерело: складено автором на основі [15; 16].

Таблиця 1. Трансформація інституту власності в контексті досліджень провідних вчених

минулого та сучасності

№ Вчені Напрями досліджень, зміст концепції

1 Давньогрецький філософ Платон (427–347 рр. до н. е.)

Виділяв храмове й державне майно, особисте й суспільне. Наголошував на тому, що влада завжди надає великі переваги. І важливо, щоб люди, які очолюють цю владу, були справедливими, адже несправедливий шлях породжує тиранію, яка то нишком, то насильно захоплює те, що їй не належить. Стверджував, що в державі не повинно бути ні бідних, ні багатих. Надлишок майна породжує неприязнь і розбрат як у державі, так і в приватному житті

2 Арістотель (384–322 рр. до н. е.)

Розглядав її у площині найкращого державного устрою. Тобто чи повинна власність бути загальною (державною) або не загальною (приватною)? Надавав перевагу приватній власності. Арістотель, вбачав – не стільки зрівняти у майнових статках, скільки влаштувати так, щоб люди, від природи гідні, не бажали мати більше, а негідні не мали такої можливості

3 Англійський філософ Дж. Локк (1632–1704 рр.)

Стояв на позиціях приватної власності, але з у мовою того, що людина буде раціонально використовувати природні блага. Наприклад, якщо розглядати власність на землю, то він вважав, що людина може привласнити, таку ділянку, яку зможе самостійно зорати, засіяти, удобрити та спожити вирощений продукт [6]. Але, як свідчить історія, кожна людина прагне розширювати своє майно і не завжди це розширення знаходиться в рамках моралі та закону

4 Французький економіст Ф. Кене (1694–1774 рр.)

Вважав, що забезпеченість власності є основою економічного устрою суспільства. Тобто власність як на нерухомі, так і рухомі багатства повинна бути гарантована (державою) їх законним представникам. Наголошував, що лише за таких умов можливе економічне зростання

5 Англійський утилітарист І. Бентам (1748–1832 рр.)

В основу будь-якої власності вкладає зміст юридичного феномену. Стверджував, що власність і закон разом народжуються, разом і вмирають; поки не було законів, не було і власності; у разі зникнення законів, зникає і власність

6 Р. Оуен (1771–1858 рр.)

Відстоював правову рівність громадян, наголошував на важливості забезпечити кожного освітою, роботою тощо. Стояв на позиціях справедливого перерозподілу благ у суспільстві. Виступав проти приватної власності. Вбачав у ній джерело ворожнечі між людьми, джерело злочинності. В якості альтернативи пропонував кооперативну організацію суспільного виробництва, яка повинна була будуватися в середині старої економічної системи, не руйнуючи її

7 Французький мислитель П. Прудон (1809–1865 рр.)

Якщо власність є природним правом, то це право не соціальне, але антисоціальне. Власність і суспільство – дві речі безумовно непоєднувані; змусити з’єднатися двох власників так само важко, як змусити два магніти з’єднатися однаковими полюсами. Суспільство повинно загинути або знищити власність. Таким чином вчений засуджував власність як право, що суперечить природі і розуму

8 К. Маркс (1818–1883 рр.) і Ф. Енгельс (1820–1895 рр.)

У кожну історичну епоху власність розвивалася по-різному і за абсолютно різних суспільних відносин. Відповідно власність потрібно розглядати як таку, що утворюється завдяки суспільним відносинам або іншими словами суспільні відносини, утворюють те, що нині називають власністю. З цього твердження можна зробити висновок, що внаслідок еволюції відносин у суспільстві (суспільний поділ праці, ступінь розвитку продуктивних сили тощо) відбувається трансформація відносин та форм власності

9 Засновник американського інституціоналізму Т. Веблен (1857–1929 рр.)

Мотив, який є основою власності – суперництво; цей же мотив суперництва, на базі якого виникає інститут власності, залишається дієвим у подальшому розвитку цього інституту і в еволюції всіх тих рис соціальної структури, до яких власність має відношення. Вважав, що головний стимул виходив спочатку з відмінностей і заздрості, пов’язаних із рівнем добробут. Таким чином Веблен, негативно оцінював еволюцію інституту приватної власності, адже з його міркувань, вона призведе до розшарування у суспільстві та неминучого антагонізму між багатими та бідними

10 Російський філософ І. Ільїн (1883–1954 рр.)

Розглядав власність із духовного боку. Визнавав приватну власність як таку, що відповідає тому індивідуальному способу буття, який дано людині від природи. Вона йде назустріч інстинктивному та духовному життю людини, задовольняючи її природним правом на самодіяльність і самостійність. Але з поправкою на те, що народ повинен систематично виховуватися до вірного розуміння ідеї приватної власності (обгрунтовував ідеологічний зміст власності). Звертав увагу саме на соціальний бік приватної власності, тобто формацію, що на сьогодні зветься соціально відповідальний бізнес



руки та трансформації однієї форми власності в іншу.Тому власність є, по суті, системою відносин у суспіль-стві і в економіці, але крім того, що власність є сама пособі системою відносин, вона ще й впливає на відноси-ни в інших сферах економіки, суспільного життя, роз-витку країн. Ефективність системи власності є основоюефективного функціонування економіки та соціальноїсфери.

Державне регулювання інститутом власності прово-диться на основі запровадження головного інструмен-ту — системи права. Законодавчі та нормативні актирегулюють систему відносин власності. Про це зокре-ма, говорили Р. Оуен та І. Бентан. Законодавчі механіз-ми формують систему власності, захищають її та транс-формують. Захист власності та її трансформація тіснопов'язані із системою матеріального забезпечення гро-мадян держави. Власність формує статки громадян тапідприємців, корпоративних структур, тому чим більшевласності знаходиться у населення, тим більш воно за-можне. Наявність власності є гарантією заможності на-селення країни. Такий позитивний момент власності виз-начив Т. Веблен. Він був противником концентрації влас-ності і вважав, що її концентрація призведе до збільшен-ня нерівності.

Саме завдяки цьому чиннику система власностіщільно пов'язана із інститутом соціальної справедли-вості. Одним з фундаторів методології державного ре-гулювання соціальних процесів у сфері використаннявласності був відомий філософ І. Ільїн. Його ідеї знай-шли відображення в сучасних концепція корпоративноїсоціальної відповідальності, соціального партнерства,які стають основою для практичних заходів зменшеннянерівності у статках, доходах людей, яке зумовлюєть-ся стрімкими процесами концентрації власності в націо-нальних економіках.

Тенденція до зміни форм власності в Україні не єновою. Під час становлення ринкових відносин та де-мократичних, ліберальних відносин в сфері державно-го управління на початку 90-х років структура власностікардинально змінювалася. Вона перетворювалася іздержавної на інші форми — передусім — приватні. Втой час було прийнято цілий ряд законів, що регулюва-ли ці процеси. На тепер трансформації власності не єтакими масштабними, але вони не можуть проводитисяна усталеній методичній основі. Потрібні нові дослід-ження систем державного управління та визначення націй основі нових тенденцій в реформуванні законодав-чої бази та організаційних процедур.

Основи інституту комунальної власності подані уЗаконі України "Про власність". У відповідності до статті35 Закону "Об'єкти права комунальної власності" ви-значено, що "об'єктами права комунальної власності ємайно, що забезпечує діяльність відповідних Рад іутворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів,державний житловий фонд, об'єкти житлово-комуналь-ного господарства; майно закладів народної освіти,культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслу-говування; майно підприємств; місцеві енергетичні сис-теми, транспорт, системи зв'язку та інформації, вклю-чаючи націоналізоване майно, передане відповіднимпідприємствам, установам, організаціям; а також іншемайно, необхідне для забезпечення економічного і со-

ціального розвитку відповідної території". Таким чином,ми можемо побачити, що основними суб'єктами держав-ної власності є органи місцевого самоврядування, щозабезпечують розвиток соціальної сфери в регіоні, втому числі і в сфері охорони здоров'я. Частина другацієї статті Закону "Про власність" визначає, що "У ко-мунальній власності перебуває також майно, переданеу власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права влас-ності". Таке формулювання закладає основи подальшо-го розвитку комунальної власності і, зокрема, транс-формації всієї системи управління соціальною сфероюв країні, передачі майнових повноважень на місця ра-зом з управлінськими функціями та відповідальністю.Натепер цей Закон не є діючим. Замість нього основ-ним документом цієї сфери став Цивільний Кодекс Ук-раїни, який дуже лаконічно в статті 237 визначає сферипоширення комунальної власності.

У відповідності до статті 1 Закону України "Промісцеве самоврядування в Україні" "право комунальноївласності — право територіальної громади володіти,доцільно, економно, ефективно користуватися і розпо-ряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном,що належить їй, як безпосередньо, так і через органимісцевого самоврядування" [8]. Таким чином, ми може-мо побачити практично повну самостійність місцевихгромад у розпорядженні комунальною власністю. Такаавтономність регіонів у цьому питанні підсилюється стат-тею 17 цього Закону: "Відносини органів місцевого са-моврядування з підприємствами, установами та органі-заціями, що перебувають у комунальній власності відпо-відних територіальних громад, будуються на засадах їхпідпорядкованості, підзвітності та підконтрольностіорганам місцевого самоврядування [8]". Органи місце-вого самоврядування перебирають на себе не тількирозпорядчі функції управління власністю на своїй тери-торії, але й контрольні. Зокрема в тій же статті зафіксо-вано, що "органи місцевого самоврядування приздійсненні повноважень у сфері контролю за додержан-ням законодавства про працю та зайнятість населенняможуть проводити перевірки на підприємствах, в уста-новах та організаціях, що перебувають у комунальнійвласності відповідної територіальної громади" [8]. На-певно, такі функції органів місцевого самоврядуваннядозволять більш оперативно і з більшою користю длягромади вирішувати проблемні питання управління ко-мунальної власністю.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Ук-раїні" регулює процес набуття права комунальної влас-ності називає наступні. В ньому зазначаються такі ме-ханізми формування комунальної власності:

1) передача майна територіальним громадам безоп-латно державою (тобто "роздержавлення");

2) передача майна територіальним громадам безоп-латно іншими суб'єктами права власності;

3) створення майна органами місцевого самовряду-вання;

4) придбання майна органами місцевого самовряду-вання в порядку, встановленому законом [8].

Одним з головних юридичних документів, який ро-з'яснює статус комунальної власності та сутність йогоіснування в сучасній системі державотворення в Україні

167


є Рішення Конституційного Суду України у справі законституційним зверненням відкритого акціонерноготовариства "Кіровоградобленерго" про офіційне тлума-чення положень частини восьмої статті 5 Закону Украї-ни "Про відновлення платоспроможності боржника абовизнання його банкрутом" (справа щодо кредиторівпідприємств комунальної форми власності) від 20 черв-ня 2007 року № 5-рп/2007. Зокрема в цьому рішеннізазначено: "метою наділення територіальних громадправом комунальної власності є в першу чергу викори-стання майнових об'єктів для задоволення нагальнихпотреб жителів цих громад у невідкладних послугах, ілише в другу чергу право цієї форми власності призна-чено для доцільного, економного та ефективного вико-ристання майна територіальних громад в інших інтере-сах їх жителів" [9]. Таке визначення є повним ї грунтов-ним відображення змісту та задач процесу трансфор-мації власності в Україні та набуття місцевими громада-ми прав на комунальну власність.

Крім того, в цій постанові Конституційного суду за-значається, що "на конституційному рівні принципововідокремлено комунальну власність від державної влас-ності. Комунальна власність не входить до складу дер-жавної, є самостійним об'єктом права власності, управ-ління якою здійснює безпосередньо територіальна гро-мада або створені нею органи" [9]. Таким чином, це є

вагомим аргументом самостійності управління громада-ми комунальною власністю на своєї території та немож-ливості втручання органів центральної влади в управ-ління комунальним майном.

Однак такі чітки юридичні викладення потребуютьнаукової трактовки з точки зору державного управлін-ня. В цьому контексті необхідно навести думку Гусько-вої І.Б. щодо наукового підгрунття поділу власності затипами та класифікації та призначення комунальноївласності:

По-перше, це недержавна форма власності.Відносне відособлення місцевого самоврядування якформи народовладдя породжує необхідність створен-ня відповідних економічних стосунків як економічноїоснови цієї форми влади. Іноді важко розмежуватидержавну і комунальну власності, оскільки вони обидвіє видами публічної власності. Тому ставлення до ко-мунальної власності як до форми державної власностідосі залишається дуже поширеним у свідомості гро-мадян.

По-друге, комунальна власність не є приватною в їїкласичному розумінні. До складу комунальної власностівходять соціальний житловий фонд, майно місцевихорганів влади, місцеві фінанси, об'єкти, за допомогоюяких здійснюється комунальне обслуговування населен-ня, підприємств і організацій території. До неї також

Таблиця 2. Короткий зміст законодавчих актів в сфері комунальної власності


№ Законодавчий акт Сфера регулювання комунальної власності

1 Конституції України, ст. 143 Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності

2 Цивільний кодекс України, ст. 327

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування

3 Господарський кодекс України, глава 8.

Порядок створення комунальних підприємств, структура, органи управління, їх функції в комунальних підприємствах, види діяльності, форми звітності комунальних підприємств, забезпечення прозорості діяльності

4 Закон України «Про місцеве самоврядування», ст. 1

Дає визначення поняття права комунальної власності, а саме: це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування

5 Постанова КМ від 19.02.1996 р. N 222 «Про поетапну передачу до комунальної власності об’єктів соціальної інфраструктури, які належать суб’єктам підприємницької діяльності

Створення сприятливих умов для господарювання суб’єктів підприємницької діяльності, заснованих на загальнодержавній власності, збереження функціонального призначення майна об’єктів соціальної інфраструктури та зміцнення економічних основ місцевого самоврядування

6 Постанова КМ від 2.12. 1996 р. № 1443 «Про поетапну передачу до комунальної власності об’єктів соціальної інфраструктури»

Урахування реальних можливостей державного бюджету щодо фінансування видатків на утримання об’єктів соціальної інфраструктури, які передаються суб’єктами підприємницької діяльності до комунальної власності

7 Постанова КМ від 21.09. 1998 р. № 1482 «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»

Визначає порядок безоплатної передачі об’єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об’єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності, Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій



належать споруди і мережі водопровідно-каналізацій-ного господарства, теплопостачання, електропостачан-ня, інженерна інфраструктура, підприємства і органі-зації місцевого підпорядкування і т.і.

По-третє, комунальна власність на відміну від при-ватної не може бути орієнтована тільки на отриманнядоходу. Її розміри мають бути достатніми для нормаль-ної життєдіяльності населення відповідної території.Але це не означає, що місцеві органи влади позбавленіправа отримувати економічний ефект від використаннякомунальної власності [10].

Різновекторні підходи у трактуванні сутності кому-нальної власності, її призначенням та функціями мож-на пояснює Н.В. Сментін значну кількість форм кому-нальної власності.

За думкою науковця, по-перше, критичний аналізнаукових праць показав відсутність системногопідходу до проблеми формування інституту кому-нальної власності, що не дозволяє однозначно су-дити про особливості його виникнення, по-друге, надержавному рівні необхідно розробити класифіка-цію об'єктів комунальної власності малих та середніхміст за їх функціональним призначенням. Вона доз-воляє в більш повній мірі врахувати різні видиоб'єктів, що перебувають у комунальній власностіабо можуть бути передані до її складу, по-третє: єнеобхідність визначення ринкової вартості майнакомунальної власності для підвищення ефективностізасобів управління ним. Знання справжньої ринко-вої вартості, розрахованої з урахуванням подальшоїдолі об'єкта, що оцінюється, його комерційних вла-стивостей, соціальної значимості, дозволяє органамвиконавчої влади на місцях обгрунтовувати тавідстоювати свою позицію у взаєминах з іншими еко-номічними суб'єктами, оцінювати ефективність укла-деної угоди та її результат [12].

У відповідності до "Роз'яснення порядку реєстраціїправ власності на об'єкти нерухомого майна залежновід форм власності" можна визначити такі сфери регу-лювання комунальної власності законодавчими та нор-мативними документами України (табл. 2).

ВИСНОВКИІнститут власності повинен бути спрямованим на

дотримання паритету матеріальної рівності громадянкраїни. Форми власності повинні бути різноманітни-ми з тією метою, щоб надати доступ до власностівсім верствам населення, а також підприємцям. Дотого ж власність є системою відносин, яка повиннарегулюватися державою з метою надання доступу донеї. Держава повинна створити умови для можливо-го переходу власності із рук у руки та трансформаціїоднієї форми власності в іншу. Тому власність є, посуті, системою відносин у суспільстві і в економіці,але крім того, що власність є сама по собі системоювідносин, вона ще й впливає на відносини в іншихсферах економіки, суспільного життя, розвиткукраїн.

Державне регулювання інститутом власності прово-диться на основі запровадження головного інструмен-ту — системи права. Законодавчі та нормативні актирегулюють систему відносин власності. Законодавчі

механізми формують систему власності, захищають їїта трансформують. Наявність власності є гарантією за-можності населення країни.

Система власності щільно пов'язана із інститутомсоціальної справедливості. Ця теза знаходить відобра-ження в сучасних концепціях корпоративної соціальноївідповідальності, соціального партнерства, які стаютьосновою для практичних заходів зменшення нерівностіу статках, доходах людей, яке зумовлюється стрімкимипроцесами концентрації власності в національних еко-номіках.

Серед форм власності найбільш швидкі трансфор-мації на теперішній час в Україні проявляються в сферікомунальної власності. Це пов'язано передусім із про-веденням реформи децентралізації та передачею управ-лінських функцій держави на місця — місцевим орга-нам влади.

Під час становлення ринкових відносин та демок-ратичних, ліберальних відносин у сфері державного уп-равління на початку 90-х років структура власності кар-динально змінювалася. Вона перетворювалася із дер-жавної на інші форми — передусім — приватні. В тойчас було прийнято цілий ряд законів, що регулювали ціпроцеси. Натепер трансформації власності не є такимимасштабними, але вони не можуть проводитися на ус-таленій методичній основі.

У відповідності до статті 1 Закону України "Промісцеве самоврядування в Україні" ми можемо побачи-ти практично повну самостійність місцевих громад урозпорядженні комунальною власністю. Така авто-номність регіонів в цьому питанні підсилюється статтею17 цього Закону.

Різновекторні підходи у трактуванні сутності кому-нальної власності, її призначенням та функціями мож-на пояснити значною кількістю форм комунальної влас-ності.

Література:1. Соціальний концепт суспільних та економічних

процесів національного розвитку [Текст]: Колективнамонографія [Безтелесна Л.І., Сазонець І.Л. та ін.]: Занаук. ред. д.е.н., проф. Безтелесної Л.І. — Рівне: Во-лин. обереги, 2016. — 184 с.

2. Сазонець І.Л., Гладченко А.Ю., Гессен А.Є. Со-ціально-економічні детермінанти глобальної рівноваги.Рівне. Волинські обереги, 2016. 352 с.

3. Валіулліна З.В. Концептуалізація діяльності кор-порацій в інформаційно-інституційному середовищі.Рівне. 2018. 232 с.

4. Гладченко А.Ю. Інституційне забезпечення діяль-ності корпорацій в процесі формування глобальноїрівноваги. Рівне. 2018. 244 с.

5. Наукові основи та імплементація світових прак-тик місцевого самоврядування і об'єднання територіаль-них громад / за ред. І.Л. Сазонця. Рівне. 2017. 216 с.

6. Тихончук Л.Х. Інституційно-економічні засадидержавного регулювання міжнародної діяльності кор-порацій. Рівне. 2018. 308 с.

7. Зима І.Я. Інституційний вплив на трансформаціюдержавного управління системою охорони здоров'я /за ред. І.Л. Сазонця. Рівне: Волинські обереги, 2019.С. 202—253.

169


8. Закон України "Про місцеве самоврядуванняв Україні" 280/97-ВР від 21.05.1997 р. Електроннийресурс. — URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 (дата звернення10.02.2020).

9. Рішення Конституційного Суду України у справіза конституційним зверненням відкритого акціонерно-го товариства "Кіровоградобленерго" про офіційне тлу-мачення положень частини восьмої статті 5 Закону Ук-раїни "Про відновлення платоспроможності боржникаабо визнання його банкрутом" (справа щодо кредиторівпідприємств комунальної форми власності) від 20 черв-ня 2007 року № 5-рп/2007. Електронний ресурс. URL:http://ccu.gov.ua/storinka-knygy/781-komunalna-vlasnist (дата звернення 10.02.2020)

10. Гуськова І.Б. Комунальна власність як ресурсмісцевого самоврядування. Інвестиції: практика тадосвід. 2013. № 21. С. 144—147.

11. Альшаафі Мохамед Алі, Сазонець О.М. Підви-щення ефективності використання потенціалу закладівохорони здоров'я. Сучасний стан та перспективи роз-витку економіки, обліку, менеджменту, фінансів та пра-ва: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., (Полтава,26 січня 2019 р.). ЦФЕНД, 2019. С. 60—62.

12. Ефективність управління комунальною власні-стю на базі впровадження оціночної діяльності (на при-кладі міст Одеської області): Автореф. дис.. канд. екон.наук / Н.В. Сментина; Одес. держ. екон. ун-т. — О.,2006. — 19 c.

13. Закон України "Про власність". Електроннийресурс. ULR: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/697-12 (дата звернення 10.02.2020 р).

14. Роз'яснення порядку реєстрації прав власностіна об'єкти нерухомого майна залежно від форм влас-ності. Електронний ресурс. — ULR: https://zakon.ra-da.gov.ua/laws/show/v32_2323-07?lang=en (датазвернення 10.02.2020).

15. Зюзь Д. Генеза інституту власності та роль дер-жави в трансформації відносин власності. Ефективністьдержавного управління. 2017. № 2 (51). С. 102—110.

16. Гуськова І. Особливості управління комунальноювласністю як специфічною формою групової власності.Публічне управління: теорія та практика. 2012. № 4 (12).С. 162—167.

References:1. Beztelesna, L.I. and Sazonets, I.L. (2016), Sotsialnyi

kontsept suspilnykh ta ekonomichnykh protsesivnatsionalnoho rozvytku [The social concept of social andeconomic processes of national development], Volyn.oberehy, Rivne, Ukraine.

2. Sazonets, I.L. Hladchenko, A.Yu. and Hessen, A.Ye.(2016), Sotsialno-ekonomichni determinanty hlobalnoirivnovahy [Socio-economic Determinants of GlobalEquilibrium], Volyn. oberehy, Rivne, Ukraine.

3. Valiullina, Z.V. (2018), Kontseptualizatsiia diialnostikorporatsii v informatsiino-instytutsiinomu seredovyshchi[Conceptualizing Corporate Activity in an Information-Institutional Environment], Volyn. oberehy, Rivne, Ukraine.

4. Hladchenko, A.Yu. (2018), Instytutsiine zabez-pechennia diialnosti korporatsii v protsesi formuvanniahlobalnoi rivnovahy [Institutional support of corporations

in the process of global equilibrium formation], Volyn.oberehy, Rivne, Ukraine.

5. Sazonets, I.L. (2017), Naukovi osnovy ta imple-mentatsiia svitovykh praktyk mistsevoho samovria-duvannia i obiednannia terytorialnykh hromad [Scientificbases and implementation of world practices of local self-government and unification of territorial communities],Rivne, Ukraine.

6. Tykhonchuk, L.Kh. (2018), Instytutsiino-ekonomichni zasady derzhavnoho rehuliuvanniamizhnarodnoi diialnosti korporatsii [Institutional andeconomic principles of state regulation of internationalactivity of corporations], Rivne, Ukraine.

7. Zyma, I.Ya. (2019), Mekhanizmy instytutsiinoitransformatsii derzhavnoho upravlinnia okhoronoiuzdorovia [Mechanisms of institutional transformation ofpublic health management], Rivne, Ukraine.

8. The Verkhovna Rada of Ukraine (1997), The Law ofUkraine "On Local Self-Government in Ukraine", availableat: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 (Accessed 25 Feb 2020).

9. Constitutional Court of Ukraine (2007), Decision ofthe Constitutional Court of Ukraine in the case of theconstitutional complaint of the open joint-stock companyKirovogradoblenergo on the official interpretation of theprovisions of part eight of Article 5 of the Law of Ukraine"On restoration of solvency of a debtor or bankruptcy"(case of creditors of enterprises of communal ownership),available at: http://ccu.gov.ua/storinka-knygy/781-komunalna-vlasnist (Accessed 25 Feb 2020).

10. Huskova, I.B. (2013), "Communal property as alocal government resource", Investytsii: praktyka tadosvid, vol. 21, pp. 144—147.

11. Alshaafi Mokhamed Ali and Sazonets, O.M. (2019)"Improving the capacity utilization of healthcare facilities",Suchasnyi stan ta perspektyvy rozvytku ekonomiky, obliku,menedzhmentu, finansiv ta prava [Current status andprospects of economic development, accounting,management, finance and law], Materialy Mizhnar. nauk.-prakt. konf. [Materials International. Research Practiceconf.], TsFEND, Poltava, Ukraine, January 26, pp. 60—62.

12. Smentyna, N.V. (2006), "Effectiveness of municipalproperty management based on the implementation ofvaluation activities (for example, cities of Odessa region)",Ph.D. Thesis, Odes. derzh. ekon. un-t., Odesa, Ukraine.

13. Verkhovna Rada of Ukraine (2007), The Law ofUkraine "On Property", available at: https://zakon.ra-da.gov.ua/laws/show/697-12 (Accessed 25 Feb 2020).

14. Ministry of Justice of Ukraine (2007), "Clarificationof the procedure for registration of property rights forreal estate objects, depending on the forms of ownership",available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v32_2323-07?lang=en (Accessed 25 Feb 2020).

15. Ziuz', D. (2017), "Genesis of the property instituteand the role of the state in the transformation of propertyrelations", Efektyvnist' derzhavnoho upravlinnia, vol. 2(51), pp. 102—110.

16. Hus'kova, I. (2012), "Features of municipal propertymanagement as a specific form of group ownership",Publichne upravlinnia: teoriia ta praktyka, vol. 4 (12),pp. 162—167.Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.



УДК 343.9

В. О. Паутов,здобувач кафедри публічного управління та адміністрування,Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, м. КиївORCID ID: 0000-0002-0587-6293

РОЛЬ ОРГАНІВ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇВ СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯНАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.170

THE ROLE OF ANTI-CORRUPTION BODIES IN THE NATIONAL SECURITY SYSTEM

V. Pautov,postgraduate student of Public Administration and administrationof the Ukrainian state employment service training institute, Kyiv

У статті висвітлено питання щодо діяльності органів державної влади протидії корупції, про-аналізовано та узагальнено основні чинники, які сприяють корупції. Тим самим, автором реа-лізовано мету роботи, що полягає в дослідженні поняття "корупція" та ролі державних органівщодо запобігання її в українському суспільстві в контексті забезпечення національної безпе-ки.

Досліджено, що корупція як соціальне явище притаманна інституту держави від виникненняпершої держави. В Україні власне феномен корупції та засобів протидії корупції досить частопоставав предметом політичної боротьби. На державному рівні протягом двадцяти років по-стійно приймалися закони, концепції та програми щодо протидії корупції.

Обгрунтовано, що задачі антикорупційної боротьби мають статус загальнодержавних та пріо-ритетних, адже ефективно протидіяти цьому негативному суспільному явищу можна тільки,якщо будуть створені та реалізовані належні механізми організаційно-правової підтримки ре-форм, спрямованих на запобігання корупційним проявам у владних структурах та активне до-лучення до цього процесу громади.

Визначено, що поширення корупції зберігає свої масштаби, а методи подолання корупції вУкраїні залишаються малоефективними. Причиною цьому є недостатня суспільна реакція насистемність проявів корупції, відсутність абсолютно негативного сприйняття громадянами ко-рупції в державі. Для України низька ефективність протидії корупції в попередні роки обумов-лена тим, що корупція (як характерний прояв неусталеного механізму публічного управління,особливо в країнах з перехідною економікою) досить часто є звичайним атрибутом публічногоуправління.

Проаналізовано, що появі і поширенню в економічному, політичному та соціально-структур-ному сегменті суспільства корупції як соціального явища сприяли певні причини, що сталореальною загрозою для національної безпеки. Проте більша частина її наслідків накладає свійвідбито на реальне соціальне життя, впливає на його рівень, ступінь захищеності населення,забезпеченості прав і свобод громадянина. Корупція є явищем, що починає своє існування ра-зом із державою, тому, однозначно, приборкати її так само тяжко, як перемогти явище зло-чинності.

171


ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИОдна з найбільш нагальних проблем України поля-

гає в боротьбі з корупцією в органах державної влади.Ряд об'єктивних факторів розвитку корупції свідчить простворювану нею серйозну загрозу суспільству, і на цейчас вона є настільки поширеною, що є реальною загро-зою національній безпеці [1]. Саме через це задачі анти-корупційної боротьби мають зараз статус загальнодер-жавних та пріоритетних, адже ефективно протидіяти цьо-му негативному суспільному явищу можна тільки, якщобудуть створені та реалізовані належні механізми орган-ізаційно-правової підтримки реформ, спрямованих на за-побігання корупційним проявам у владних структурах таактивне долучення до цього процесу громади. Попри рядвжитих за останні два роки організаційно-правових за-ходів по боротьбі з корупцією, вона не стала менш мас-штабною. На міжнародній арені Україну часто сприйма-ють як корумповану країну, свідченням чого є низькі по-зиції в рейтингу за рівнем доброчесності, визначені у ре-зультаті досліджень, які здійснили упродовж останніхроків авторитетні міжнародні інституції.

The article covers the issues related to the activity of the state authorities against corruption,analyzes and summarizes the main factors contributing to corruption. Thus, the author realized thepurpose of the work, which is to investigate the concept of "corruption" and the role of state bodiesin preventing it in Ukrainian society in the context of ensuring national security.

It was research that corruption, as a social phenomenon has been inherent in the institution of thestate since the emergence of the first state. In Ukraine, the phenomenon of corruption and the meansof combating corruption has often been the subject of political struggle. At the state level, laws,concepts and programs were adopt for twenty years to combat corruption.

It was substantiate that the tasks of anticorruption struggle have the status of national and priority,because it is only possible to split infinite this negative social phenomenon if proper mechanisms oforganizational and legal support for reforms aimed at preventing corruption in the authorities in theprocess of corruption were create and implement.

It is determined that the spread of corruption is still widespread, and that the methods of combatingcorruption in Ukraine remain ineffective. The reason for this is insufficient public reaction to thesystematic manifestation of corruption, the absence of negative perception of corruption by thecitizens in the state. For Ukraine, the low effectiveness of counteracting corruption in previous yearsis because to the fact that corruption (as a characteristic manifestation of an unsettled mechanismof public administration, especially in countries with economies in transition) is often a commonattribute of public administration.

It was analyze that the emergence and spread of corruption in the economic, political and socio-structural segment of society as a social phenomenon contributed to certain causes, which becamea real threat to national security. However, most of its consequences impose its reflection on thereal social life, affecting its level, degree of protection of the population, security of rights andfreedoms of the citizen. Corruption is a phenomenon that begins to coexist with the state, so,unambiguously, curbing it is as difficult as defeating the phenomenon of crime.

Ключові слова: корупція, суспільство, уряд, влада, управління, національна безпека.Key words: corruption, society, government, power, management, National security.


Проблемам дослідження корупції та її протидії, атакож вивчення питань національної безпеки державинауковці завжди приділяли значну увагу. Свій внесок урозвиток цих тем зробили такі вчені: Р. Войтович,П. Ворона, В. Ліпкан, З. Чуйко, О. Власюк [1], А. Бутей-ко, І. Квеліашвілі [2], А. Сухорукова, С. Лазаренко [3],А. Новак [4], С. П'ясецька-Устич [5], С. Серьогін [6],С. Телешун [8], І. Шевчук [9] та ін.

За наявності значної кількості наукових робіт із пи-тань розвитку демократії багато аспектів зазначеноїнаукової проблеми залишається недостатньо розкрити-ми та обгрунтованими. Потребують подальшого дослі-дження діяльність відповідних органів, які протидіютькорупції в системі забезпечення національної безпекидержави.

МЕТА СТАТТІМетою роботи є дослідження поняття "корупція" та

роль державних органів щодо запобігання її в українсь-



кому суспільстві в контексті забезпечення національноїбезпеки.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУЩоб утвердилася демократична, правова, соціаль-

на держава, розвивалося громадянське та інформацій-не суспільство, щоб Україна пройшла через євроінтег-рацію, було проведено політичну, адміністративну таекономічну реформи, необхідні рішучі дії щодо протидіїявищу корупції. Сучасний етап розбудови суспільствапід час швидких суспільно-політичних зрушень суттєвоактуалізував необхідність вдосконалити роль антико-рупційних структур у системі забезпечення національ-ної безпеки, адже антикорупційна боротьба має актив-ний вплив на життєдіяльність суспільства і на формуван-ня певного вектору подальшої розбудови країни [2].

Загальновизнано, що корупція як соціальне явищепритаманна інституту держави від виникнення першоїдержави. В Україні власне феномен корупції та засобівпротидії корупції досить часто поставав предметом по-літичної боротьби. На державному рівні протягом двад-цяти років постійно приймалися закони, концепції тапрограми щодо протидії корупції. Утім, як показує прак-тика, поширення корупції зберігає свої масштаби, а ме-тоди подолання корупції в Україні залишаються мало-ефективними. Причиною цьому є недостатня суспільнареакція на системність проявів корупції, відсутність аб-солютно негативного сприйняття громадянами корупціїв державі. Для України низька ефективність протидіїкорупції в попередні роки обумовлена тим, що коруп-ція (як характерний прояв неусталеного механізму пуб-лічного управління, особливо в країнах з перехідноюекономікою) досить часто є звичайним атрибутом пуб-лічного управління. Однак це суперечить проголошениму Конституції ідеалам соціальної, правової держави.Поширення корупційних способів вирішення політичних,економічних і соціальних питань, правових спорів даєпідстави дійти висновку про системність корупції в усіхсферах державного й суспільного життя, і навіть прозагрозу формування в Україні так званої корупційноїкультури [4].

Міжнародна практика побудови антикорупційноїполітики різноманітна, а конкретні форми втілення по-дібної політики узалежнена від численних пов'язаних міжсобою чинників з урахуванням соціальних умов, рівня,який мають економічний розвиток, політична культура,державне управління. Водночас є низка визначальнихпринципів і підходів, загальних для більшої частини дер-жав [3]. Передусім, це усвідомлення того, якими є нега-тивні наслідки корупції, її небезпечний вплив на розви-ток та повноцінне забезпечення прав людини в пол-ітичній, соціальній і економічній площині. Дуже важли-вими для суспільства посттоталітарного типу є сформу-вати систему органів з протидії корупції, розвивати на-ціональне законодавство, вивчати досвід постійно фун-кціонуючих у певних країнах інституцій, що діють припрезидентах, урядах, парламентах. Дослідивши міжна-родно-правові акти та досвід антикорупційної бороть-би в деяких державах, можна окреслити головні спосо-би, завдяки яким вдасться зробити національне украї-нське законодавство відповідним до міжнародних пра-вових нормативів [6].

Корупція тісно пов'язана з організованою злочин-ністю, шкодить нормальному функціонуванню влади увсіх її видах: законодавчій, виконавчій та судовій. Унас-лідок цього порушуються законні права та інтереси гро-мадян України. Корупція є однією з головних причинполітичної і соціальної нестабільності в Україні, неефек-тивності проведення економічних реформ, що можепризвести до фінансового краху держави і подальшогозубожіння населення. Корумпованість органів публіч-ної влади вкрай негативно впливає на рівень довіри на-селення до влади, унеможливлює процес зростаннядобробуту населення і може призвести до соціальноговибуху [4].

Появі і поширенню в економічному, політичному тасоціально-структурному сегменті суспільства корупції яксоціального явища сприяли певні причини, що сталореальною загрозою для національної безпеки. Протебільша частина її наслідків накладає свій відбито нареальне соціальне життя, впливає на його рівень, ступіньзахищеності населення, забезпеченості прав і свободгромадянина. Корупція є явищем, що починає своє існу-вання разом із державою, тому, однозначно, прибор-кати її так само тяжко, як перемогти явище злочинності.Причиною цього зокрема є той факт, що системноюкорупцією характеризуються бідні держави із дужеслабкими суспільством та інститутами.

Для системи національної безпеки держави еконо-мічна безпека — це базис, матеріальна основа, завдя-ки якій забезпечуються незалежність, суверенність таналежний рівень добробуту людей. У зв'язку з тим, щобезпеку держави у кожній її формі реалізують завдякидержавному фінансуванню, в основі якого лежить ВВП,то саме економічній безпеці належить роль того важе-ля, який робить всі види безпеки стійкими до загроз зов-нішнього й внутрішнього походження та сприяє конку-рентоспроможності країни у міжнародних відносинах.

Явище корупції — це небезпечне соціально-політич-не явище, яка становить суттєву загрозу як для націо-нальної безпеки, так і економічної безпеки у тому числі,адже як на суспільство, так і на країну воно впливає си-стемно і комплексно (стосується також політичних, еко-номічних, соціальних та міжнародних аспектів такоговпливу) [8]. Тому це явище необхідно глибоко досліди-ти та сформувати комплекс попереджувальних заходів.

На сучасному етапі корупція є однією з ключовихзагроз економічній безпеці, оскільки гальмується со-ціально-економічний прогрес, процес утвердження де-мократичних засад громадянського суспільства, обме-жує реалізацію прав і свобод людини і громадянина.Недосконалість правових норм заперечує принцип вер-ховенства права, відбувається утиск свободи слова, щопороджує недовіру громадян через зневіру у можливістьсправедливого і чесного вирішення питань. Корупціявпливає негативно і на імідж країни на міжнароднійарені, що веде до зниження місця у міжнародних рей-тингах що веде до зменшення обсягів закордонних інве-стицій в економіку України [9].

Корупція як системне та комплексне явище можегарантувати бізнес-структурам отримання державногоабо муніципального замовлення, забезпечуючи стабіль-не джерело фінансування підприємницької діяльності(виграний тендер, участь в реалізації певної програми

173


або інвестиційного проекту). Корупція дає можливістьнавмисно створювати перешкоди для бізнесу, штучнообмежуючи його пропозицію та отримуючи при цьомузначну вигоду. Така ситуація в економічній теорії ви-значається як формування монопольного прибутку, абомонопольної ренти [5, с. 22].

З метою протидії корупції та забезпеченню еконо-мічної безпеки держави слід, насамперед, забезпечитироботу незалежних антикорупційних органів (НАБУ,Спеціалізованої антикорупційної прокуратури), налаго-дити систему електронного декларування й активізува-ти роботу НАЗК у частині вчасного та повного розкрит-тя інформації в е-деклараціях. Крім того, поряд з вико-нанням своїх безпосередніх функцій антикорупційніоргани мають співпрацювати між собою і уникати кон-фліктних ситуацій, особливо що стосується притягнен-ня до відповідальності високопосадовців. Тобто забез-печити реалізацію принципу невідворотності покаран-ня для осіб, які вчинили корупційний злочин або пода-ли неправдиву інформацію в декларації, в тому числіякісно знизити рівень кількості внесення застав за та-ких осіб й таким чином, зменшити можливість чиновни-ка уникнути ув'язнення [9].

Роль однієї з основних запорук вдалої антикоруп-ційної боротьби належить політичній волі, намірам дер-жавного керівництва попереджувати та викорінюватикорупцію на кожному рівні влади та в будь-якому про-яві. Свідченням цього має бути притягнення будь-якогогромадянина до відповідальності, незважаючи на по-літичні уподобання, займану цією людиною посаду, на-ближеність до державного керівництва чи інші су-б'єктивні обставини. Ключову і визначальну роль, реа-лізуючи політичну волю, відіграє глава держави з огля-ду на широкі повноваження, які передбачають підтрим-ку нацбезпеки (обов'язки Голови РНБО України, Голов-нокомандувача ЗСУ) і економічної безпеки в тому числі,координацію роботи виконавчих та правоохороннихструктур.

Суб'єкти, уповноважені державою запобігати і про-тидіяти корупційним проявам та повноваження якихвона регулює в межах загальних напрямів, можна под-ілити три групи: 1) суб'єкти, що мають загальні повно-важення; 2) суб'єкти, що мають спеціальні повноважен-ня; 3) суб'єкти, що мають повноваження учасника анти-корупційних заходів.

1 група суб'єктів, які здійснюють заходи щодо за-побігання і протидії корупції, включає суб'єкти із загаль-ними повноваженнями, не створені спеціально для без-посередньої боротьби з корупцією, проте уповноваженіпротидіяти корупції [7]: Президент України — у межахсвоїх повноважень він затверджує загальнонаціональніпрограми, концепції тощо; Верховна Рада України —єдиний орган законодавчої влади в Україні; КабінетМіністрів України — як вищий орган у системі органіввиконавчої влади (прикладом нормативної координа-ційної діяльності Уряду є встановлення та зміна струк-турних підрозділів органів виконавчої влади, зокрема йпідрозділів, діяльність яких спрямована на запобіганняі протидію корупції); Генеральний прокурор України вчастині реалізації свого конституційного статусу.

2 групу суб'єктів зі спеціальними повноваженнямискладають спеціально уповноважені суб'єкти у сфері

протидії корупції, визначені ЗУ "Про запобігання ко-рупції", які здійснюють заходи щодо запобігання і про-тидії їй, безпосередньо виявляють, припиняють аборозслідують корупційні правопорушення чи пов'язаніз ними [7]: органи прокуратури; органи Національноїполіції України; Національне антикорупційне бюроУкраїни; Національне агентство з питань запобіганнякорупції.

3 група складається з суб'єктів, які мають праволише брати участь у запобіганні та протидії корупції.Однак у певних випадках вони мають право здійснюва-ти заходи щодо припинення корупційних правопору-шень, сприяти відновленню порушених прав чи інтересівдержави, фізичних і юридичних осіб, брати участь вінформаційному й науково — дослідному забезпеченніпроведення заходів щодо запобігання і протидії ко-рупції, залучатися до таких заходів [7]: державні орга-ни; органи влади; органи місцевого самоврядування;підприємства, установи, організації незалежно від підпо-рядкованості та форми власності, їхні посадові та служ-бові особи; посадові та службові особи юридичних осібпублічного права, їх структурних підрозділів; громадя-ни, об'єднання громадян (за їх згодою).

У межах державних органів, владних структур таорганів місцевого самоврядування відповідно до рішен-ням, ухваленого керівником центрального виконавчогооргану, утворено низку уповноважених підрозділів(осіб), які займаються запобіганням та виявленням ко-рупційних правопорушень, зокрема в центральних ви-конавчих структурах та їхніх територіальних відділах.

Основними функціями, покладеними на спеціальніуповноважені суб'єкти у сфері боротьби з корупцією,такі як прокуратура є:

— підтримувати державне обвинувачення в судовихпроцесах;

— представляти інтереси громадянина або держа-ви в судовому процесі у випадках, окреслених законо-давчою базою;

— наглядати за тим, чи додержуються законодав-ства органи, що займаються оперативно-розшуковоюдіяльністю, дізнанням, досудовим слідством;

— наглядати за тим, чи додержано законів під часвиконанні рішень суду у справах кримінального плану,а також, коли застосовуються інші примусові заходи іобмежується особиста свобода людини.

Крім того, структура Генпрокуратури України перед-бачає, що як самостійний структурний підрозділ можеутворитися Спеціалізована антикорупційна прокурату-ра, яка має виконувати такі функції:

— здійснювати нагляд за тим, чи додержується ви-мог законодавства Національне антикорупційне бюроУкраїни, коли проводить оперативно-розшукову діяль-ність, досудове розслідування;

— підтримувати державне обвинувачення в межахвідповідних проваджень;

— представляти інтереси особи або країни в судо-вому процесі у випадках, визначених законодавством іпов'язаних із корупційним діянням або пов'язаними зявищем корупції правопорушенням.

Також прокуратура зобов'язана координуватидіяльність правоохоронних структур щодо боротьби зкорупцією.



ВИСНОВКИТаким чином, корупцію слід розуміти як одну з

найбільш актуальних проблем нашого часу, адже неюможуть охоплюватися різноманітні органи влади дер-жави та напрямки їх роботи, а її негативні наслідки за-чіпають різні сфери держави у наш час. Через корумпо-ваність влади знижується рівень довіри до апарату дер-жави та чиниться негативний вплив на авторитет наміжнародній арені. Ця проблема актуальна і для Украї-ни, для якої корупція є безпосередньою загрозою на-цбезпеці, про що не раз було зазначено у текстах про-грамних та концептуальних правових актів щодо про-тидії злочинності загалом та корупції в тому числі. Алеспеціальними антикорупційними законами, які булиприйняті, підзаконними нормативно-правовими актами,що мали антикорупційне спрямування так і не було до-сягнуто відчутних результатів у протистоянні корупцій-ним процесам, у тому числі, зниження її показників івпливу на роботу, яку провадять державні владні орга-ни. На органи протидії корупції покладається поперед-ження, виявлення, припинення, розслідування та роз-криття корупційних правопорушень, віднесених до йогопідслідності, а також запобігання вчиненню нових зад-ля підвищення національної безпеки країни.

Література:1. Власюк О.С. Національна безпека України: ево-

люція проблем внутрішньої політики: вибр. наук. праці.К.: НІСД, 2016. 528 с.

2. Квеліашвілі І.М. Концепція національної безпеки:інтерпретація базових понять. Вісник Академії митноїслужби України. Сер.: Державне управління. 2009.№ 1. С. 13—19.

3. Лазаренко С.Ж. Корупція як результат системноїнеефективності державного управління. Інвестиції:практика та досвід: наук.-практ. журн. 2014. № 24.С. 149—151.

4. Новак А. Теоретичні основи дослідження протидіїкорупційним проявам у системі публічного управління.Державне управління та місцеве самоврядування. 2016.Вип. 1. С. 29—36.

5. П'ясецька-Устич С.В. Феномен корупції в Україні(політико-економічний аналіз). Глобальні та національніпроблеми економіки. Вип. 14. 2016. С. 20—25.

6. Серьогін С.С. Механізми попередження та про-тидії корупції в органах публічної влади. Університетськінаукові записки. 2009. № 4. С. 284—289.

7. Інформаційна сторінка вебпорталу Головноуправління Пенсійного фонду України в Луганській об-ласті. Суб'єкти у сфері запобігання та протидії корупції.URL: https://www.pfu.gov.ua/lg/873-sub-yekty-u-sferi-zapobigannya-ta-protydiyi-koruptsiyi (дата звернен-ня 27.02.2020).

8. Телешун С.О. Корупція. Енциклопедичний слов-ник з державного управління [уклад.: Ю.В. Ковбасюк,В.П. Трощинський, Ю.П. Сурмін та ін.]. К.: НАДУ, 2010.С. 349—350.

9. Шевчук І.В. Корупційна складова як чинник де-стабілізації та загроза економічній безпеці України.Державне управління: удосконалення та розвиток,2017. № 12. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=-1&z=1192 (дата звернення 27.02.2020).

References:1. Vlasiuk, O. S. (2016), Natsionalna bezpeka Ukrainy:

evoliutsiia problem vnutrishnoi polityky [National Securityof Ukraine: The Evolution of Domestic Policy], NISD, Kyiv,Ukraine.

2. Kveliashvili, I. M. (2009), "The concept of nationalsecurity: interpretation of basic concepts", Visnyk Aka-demii mytnoi sluzhby Ukrainy. Ser.: Derzhavne upravlinnia,vol. 1, pp. 13—19.

3. Lazarenko, S. Zh. (2014), "Corruption as a resultof systemic inefficiency of public administration",Investytsii: praktyka ta dosvid : nauk.-prakt. Zhurn, vol.24, pp. 149—151.

4. Novak, A. (2016), "Theoretical bases of researchon counteraction to corruption manifestations in thesystem of public administration", Derzhavne upravlinniata mistseve samovriaduvannia, vol. 1, pp. 29—36.

5. Piasetska-Ustych, S. V. (2016), "The phenomenonof corruption in Ukraine (political and economic analysis)",Hlobalni ta natsionalni problemy ekonomiky, vol. 14, pp.20—25.

6. Serohin, S. S. (2009), "Mechanisms of preventionand counteraction of corruption in public authorities",Universytetski naukovi zapysky, vol. 4, pp. 284—289.

7. Information portal of the web portal MainDepartment of the Pension Fund of Ukraine in Luhanskregion (2020), "Subjects in the field of preventing andcombating corruption", available at: https://www.pfu.-gov.ua/lg/873-sub-yekty-u-sferi-zapobigannya-ta-protydiyi-koruptsiyi. (Accessed 27 February 2020).

8. Teleshun, S. O. (2010), Koruptsiia. Entsyklope-dychnyi slovnyk z derzhavnoho upravlinnia [Corruption.Encyclopedic Dictionary of Public Administration], NADU,Kyiv, Ukraine.

9. Shevchuk, I. V. (2017), "Corruption component as afactor of destabilization and threat to economic security ofUkraine", Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok,[Online], vol. 12, available at: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1192 (Accessed 27 February 2020).Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.

175


УДК 354.075.1(477)

І. М. Петрів,аспірант, Міжрегіональна Академія управління персоналом, УкраїнаORCID ID: 0000-0003-2698-395X

ДО ПИТАННЯ УДОСКОНАЛЕННЯМЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯОРГАНУ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮСТИЦІЇ ЯКДЕРЖАВНОГО ОРГАНУ З ОСОБЛИВИМСТАТУСОМ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.175

I. Petriv,postgraduate student, Interregional Academy of Personnel Management, Ukraine

TO THE QUESTION OF IMPROVEMENT OF THE MECHANISM OF STATE GOVERNANCEOF THE CONSTITUTIONAL JUSTICE BODY AS A STATE BODY WITH SPECIAL STATUS

У статті досліджено діяльність органу конституційної юстиції як частини механізму держав-ного управління в Україні та окремих державах Східної Європи. Приділено увагу результатамдіяльності конституційної юстиції в системі органів державної влади та аналізу існуючого зако-нодавства з цього питання. Зазначено, що у процесі діяльності конституційної юстиції, при ви-несенні рішень та висновків органом конституційної юстиції здійснюється вагомий вплив нафункціонування механізму державного управління, передусім, з огляду на загальнообов'яз-ковість виконання прийнятих рішень цим державним органом. Проаналізовано значення рішеньта висновків органу конституційної юстиції в механізмі державного управління.

Метою статті є дослідження впливу конституційної юстиції в Україні та окремих державахСхідної Європи на функціонування механізму державного управління.

Наукова новизна полягає у дослідженні та виокремленні органів конституційної юстиції вУкраїні та окремих державах Східної Європи як особливого елементу в механізмі державногоуправління, а також у визначенні ролі та значенні рішень і висновків конституційної юстиції вмеханізмі державного управління.

Висновки. Побудова та розвиток збалансованого механізму державного управління вимагаєпостійного вирішення проблемних питань, що виникають в процесі розвитку держави та су-спільства. Забезпечення ефективного функціонування органів державної влади обгрунтованотеорією розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки. Однак на практиці реалі-зація принципу верховенства права та дотримання основного закону під час функціонуванняорганів державної влади є складним завданням. Реалізація повноважень органів державноївлади може ефективно забезпечуватись лише за рахунок безумовного та неухильного вико-нання рішень та висновків органу конституційної юстиції. Лише таким чином можливо досягтистабільного функціонування механізму державного управління та вирішення конфліктних си-туацій на найвищому рівні. Водночас дослідження результатів діяльності органу конституцій-ної юстиції в Україні та окремих державах Східної Європи підтверджує думку про те, що органиконституційної юстиції, виходячи з їх повноважень та законодавчих гарантій діяльності, можнавважати органами з особливим статусом та не відносити до жодної з гілок влади. Такий підхіддозволяє обгрунтувати відсутність законодавчого віднесення Конституційного Суду України доконкретної з гілок влади та, водночас виключні повноваження на вирішення конфліктів між ви-щими органами державної влади. Відсутність повноцінного інституту конституційної скарги,відсутність повноважень щодо оцінки судових рішень на предмет конституційності залишає на



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИБільшість дослідників, вивчаючи той чи інший орган

державної влади, виходять передусім з віднесення йогодо однієї з гілок влади, що є традиційним підходом.

порядку денному питання місця конституційної юстиції в механізмі державного управління.Аналіз досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених стосовно місця та значення конституцій-ної юстиції в механізмі державного управління дає змогу зробити висновок, що наразі відсутнійєдиний підхід до розуміння правового статусу органу конституційної юстиції, а вітчизняне за-конодавство потребує суттєвого доопрацювання з метою завершення формування Конституц-ійного Суду України як дієвого елементу механізму державного управління.

The article investigates the activity of the constitutional justice body as part of the mechanism ofpublic administration in Ukraine and in individual states of Eastern Europe. Attention was paid to theresults of the work of constitutional justice in the system of state bodies and analysis of existinglegislation on this issue. It is noted that in the course of the activity of constitutional justice, whenrendering decisions and conclusions, the body of constitutional justice exerts a significant influenceon the functioning of the mechanism of public administration, first of all, given the obligatoryimplementation of the decisions made by this state body. The significance of the decisions andconclusions of the constitutional justice body in the mechanism of public administration is analyzed.

The purpose of the article is to investigate the impact of constitutional justice in Ukraine and theindividual states of Eastern Europe on the functioning of the mechanism of public administration.

Scientific novelty is to study and separation of constitutional justice bodies in Ukraine and theindividual states of Eastern Europe as a special element in the mechanism of public administration,as well as in determining the role and significance of constitutional justice decisions and conclusionsin the mechanism of public administration.

Conclusions. The construction and development of a balanced mechanism of public administrationrequires constant resolution of the problematic issues that arise in the process of development ofthe state and society. Ensuring the efficient functioning of public authorities is grounded in the theoryof the separation of powers into the legislative, executive and judicial branches. However, in practice,the implementation of the rule of law and the observance of fundamental law in the functioning ofpublic authorities is a difficult task. The exercise of powers of the state authorities can only beeffectively ensured by the unconditional and steady execution of the decisions and conclusions ofthe constitutional justice body. Only in this way is it possible to achieve a stable functioning of themechanism of public administration and resolution of conflicts at the highest level. At the same time,the study of the results of the activity of the constitutional justice body in Ukraine and the individualstates of Eastern Europe confirms the opinion that, based on their powers and legislative guaranteesof activity of the constitutional justice bodies, they can be considered as special bodies and notattributed to any of the branches of government. This approach makes it possible to justify theabsence of a legislative reference of the Constitutional Court of Ukraine to a specific one of thebranches of government and, at the same time, exclusive powers to resolve conflicts between higherbodies of state power. At the same time, the absence of a full-fledged institute of constitutionalcomplaint, the lack of powers to evaluate judgments on the subject of constitutionality, leaves onthe agenda the place of constitutional justice in the mechanism of public administration. Analysis ofstudies of domestic and foreign scholars on the place and importance of constitutional justice in themechanism of public administration makes it possible to conclude that there is currently no singleapproach to understanding the legal status of the body of constitutional justice, and that nationallegislation needs substantial refinement to complete the Constitution. mechanism of publicadministration.

Ключові слова: механізм державного управління, конституційна юстиція, Конституційний Суд Украї-ни, конституційна юстиція в механізмі державного управління, конституційний контроль.

Key words: mechanism of public administration, constitutional justice, Constitutional Court of Ukraine,constitutional justice in the mechanism of public administration, constitutional control.

Водночас функціональні характеристики та кінцевий ре-зультат окремих органів державної влади не дозволяєоднозначно стверджувати про їх приналежність дооднієї з гілок влади.

177


Органи конституційної юстиції завжди займалиособливе місце в системі органів державної владибудь-якої з держав (у цій статті мова йтиме виключнопро модель конституційної юстиції європейськоготипу), що обумовлено особливостями їх компетенції.Необхідність побудови збалансованого та функціо-нально стабільного механізму державного управлінняпояснює законодавче закріплення обов'язковості довиконання рішень та висновків органу конституційноїюстиції.

Досліджуючи діяльність Конституційного Суду Ук-раїни та органів конституційної юстиції держав СхідноїЄвропи, необхідно визнати, що їх діяльність була б поз-бавлена змісту, якби не законодавчо закріплений обо-в'язок виконання постановлених рішень. Саме резуль-тат діяльності у вигляді постановленого рішення є відоб-раженням здійснення конституційною юстицією визна-чених функцій через призму законодавчо визначенихповноважень.

Зазначену функцію можна визначити як функціюзабезпечення принципу поділу державної влади (арбіт-ражна функція). Вона є притаманною для органів кон-ституційної юстиції держав Східної Європи. Прояв цієїфункції віднаходимо серед повноважень органів кон-ституційної юстиції щодо врегулювання компетенційнихспорів між органами державної влади та органамимісцевого самоврядування. Саме завдяки остаточностірішень органів конституційної юстиції, які спрямованіна врегулювання конфлікту між органами державноївлади, вдається зберегти баланс в механізмі стримуваньта противаг.

Вирішення питання місця органу конституційноїюстиції в системі органів державної влади надасть змо-гу удосконалити діюче законодавство та суттєво про-сунутися в побудові ефективного механізму державно-го управління, що функціонуватиме в умовах неухиль-ного дотримання основного закону та принципу верхо-венства права.


Необхідно наголосити на тому, що для розумінняактуальних проблем формування й розвитку механізмівдержавного управління в Україні необхідно враховува-ти відповідні положення наукових робіт вітчизняних вче-них-теоретиків у галузі конституційного, муніципально-го права та в сфері економіки: М. Орзіха [3], Ю. Бальція[4], І. Гришової [5], О. Копиленко[6], С. Шевчука [7] таін., що стосуються питань конституційної юстиції, еле-ментів та сутності механізмів державного управління.

МЕТА СТАТТІМетою статті є визначення місця та значення орга-

ну конституційної юстиції в механізмі державногоуправління в Україні.

ВИКЛАД ОСНОВНОГОМАТЕРІАЛУ

Останні десятиліття в Україні та державах СхідноїЄвропи ознаменувались низкою реформ та перетво-рень. У тому числі й формуванням органів конституцій-ної юстиції як необхідної умови побудови правової дер-

жави. Будучи новітньо сформованими та опираючисьлише на досвід діяльності подібних органів в інших дер-жавах, органи конституційної юстиції не уникнули по-милок та недоліків у своїй діяльності. Проте, характе-ризуючи загалом діяльність органів конституційної юс-тиції в державах Східної Європи, можна говорити проїх позитивний вплив на формування ефективного меха-нізму державного управління, на реалізацію конститу-ційно закріплених принципів верховенства права та пріо-ритету прав і свобод людини і громадянина. А набутийз роками досвід лише додає вагомості їх рішенням тависновкам.

Під час здійснення будь-якого напряму своєї діяль-ності, Конституційний Суд України стикається з низкоюпроблем. Найвагомішими з них є прогалини в праві тавідсутність адекватного нормативного правового регу-лювання суспільних відносин в Україні.

Дійсно, звернення до аналізу законодавства під-тверджує виняткову юридичну силу рішень органів кон-ституційної юстиції та обов'язок їх виконання. Так, в ч.2 ст. 150 Конституції України визначено, що Конститу-ційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язко-вими до виконання на території України, остаточними іне можуть бути оскаржені [1]. В ст. 69 Закону України"Про Конституційний Суд України" вказується, щорішення і висновки Конституційного Суду Українирівною мірою є обов'язковими до виконання. А відпо-відно до ст. 70 цього ж Закону у разі необхідності Кон-ституційний Суд України може визначити у своємурішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а та-кож покласти на відповідні державні органи обов'язкищодо забезпечення виконання рішення, додержаннявисновку. Конституційний Суд України має право зажа-дати від органів, зазначених у цій статті, письмовогопідтвердження виконання рішення, додержання виснов-ку Конституційного Суду України. Невиконання рішеньта недодержання висновків Конституційного Суду Ук-раїни тягнуть за собою відповідальність згідно з зако-ном [2].

Варто звернути увагу на те, що рішення, які прий-маються Конституційним Судом України, неможливорозглядати окремо від процесів, що відбуваються всуспільстві та державі, оскільки вони значною міроювпливають на законодавче регулювання, права людинита на функціонування механізму державного управлін-ня загалом. У зв'язку з цим необхідно визначити, в яко-му обсязі Конституційний Суд України своїми рішення-ми може впливати на механізм державного управліннята чи можуть його рішення вносити "корективи" у йогофункціонування взагалі.

Досліджуючи сутність рішень КонституційногоСуду України, слід звернути увагу на те, що вони ма-ють нормативно-правову природу, впливають на най-важливіші суспільні відносини, розраховані на всіхучасників правовідносин, мають загальнообов'язковийта остаточний характер. Встановлені рішення Консти-туційного Суду України є загальнообов'язковими длязастосування всіма суб'єктами правозастосування таорганами державної влади при реалізації своїх повно-важень. Крім того, рішення Конституційного Суду Ук-раїни здійснюють вагомий вплив на формування пра-вової доктрини. Як слушно зауважує М.П. Орзіх, "…



приписи і практика Конституційного Суду України,зміст окремих думок суддів дають підстави вважатидоктрину джерелом права, роль якої для Конституцій-ного Суду України саме як джерела права зростатимеаж до того, щоб визначити його як суд доктринально-го права" [3, с. 57].

Завдяки наданим повноваженням та наділеннірішень Конституційного Суду України особливою юри-дичною силою, можна говорити про реальну мож-ливість Суду впливати на функціонування механізмудержавного управління загалом шляхом винесеннярішень, які в подальшому можуть бути використані підчас реалізації своїх повноважень органами державноївлади.

Під час винесення рішень з'являється небезпекавиходу Конституційного Суду України за межі тлума-чення, яка присутня через те, що в конституційному іпоточному законодавстві наявна значна кількість оці-ночних понять та через недосконалість юридичноїтермінології, що провокує Суд "скоригувати" змістнорми шляхом її тлумачення. Водночас порушенняКонституції України стає особливо вірогідним, оскіль-ки в основі інтерпретації можуть лежати не правовікритерії.

Особливо увагу вчені звертають на проблемати-ку політизації рішень Конституційного Суду Україниі, таким чином, впливу на механізм державного управ-ління політичних чинників. Це питання актуалізуєть-ся у зв'язку з тим, що значна частина справ, які розг-лядає Конституційний Суд України, має політичних ха-рактер.

Значну увагу громадськості привернуло одне зрішень Конституційного Суду України, а саме рішеннявід 25.01.2012 р. № 3-рп/2012 [8], яким розтлумаченонорми Конституції України щодо застосування судамиУкраїни нормативно-правових актів Кабінету МіністрівУкраїни та регулювання цими актами порядку тарозмірів соціальних виплат та допомоги, які фінансу-ються за рахунок коштів Державного бюджету Украї-ни, відповідно до Конституції та законів України. Од-ним із питань, які мав розглянути Суд, було питання прообов'язковість для застосування судами України нор-мативно-правових актів Кабінету Міністрів України зпитань соціального захисту громадян, виданих на вико-нання вимог Бюджетного кодексу України, Закону проДержавний бюджет України на відповідний рік та іншихзаконів України.

По суті, Конституційний Суд України ствердно від-повів на це питання, підтвердивши, що Кабінет МіністрівУкраїни регулює порядок та розміри соціальних виплатта допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Дер-жавного бюджету України, відповідно до Конституції тазаконів України. Таке рішення викликало значний ре-зонанс у суспільстві та стало підгрунтям для дискусії проможливість обмеження підзаконними нормативно-пра-вовими актами, що видані Кабінетом Міністрів України,закріплених у Конституції та законах обов'язкових со-ціальних виплат.

Дискусійним стало питання щодо наділення Кабіне-ту Міністрів України повноваженням видачі підзаконнихнормативних актів з метою регулювання подібних відно-син соціального забезпечення, опираючись на рішення

Конституційного Суду України та на соціально-еко-номічні можливості держави. Це пов'язано з тим, щовказані суспільні відносини повинні регулюватися лишезаконами, на що вказується в ст. 92 Конституції Украї-ни, зокрема, у п. 6 закріплено регулювання виключнозаконами питань соціального та пенсійного забезпечен-ня [1].

Отже, рішення органу конституційної юстиції при-значені, насамперед, для вирішення питання відповід-ності Конституції певного нормативного акту та внесен-ня правової одноманітності при застосуванні окремихположень Основного Закону, але аж ніяк не можна ви-користовувати їх як інструмент для вирішення окремихполітичних завдань.

Вплив рішень Конституційного Суду України надіючий механізм державного управління є очевид-ним. Своїми рішеннями Конституційний Суд Україниповинен гарантувати верховенство Конституції Ук-раїни, забезпечувати конституційну законність тастабільність функціонування механізму державногоуправління на основі принципу верховенства права,який виключає можливість впливу на рішення Кон-ституційного Суду України будь-яких не правовихчинників.

Виходячи з зазначеного, варто відзначити, що од-ним із проблемних аспектів у практичному здійсненніповноважень Конституційного Суду України є пробле-ма виконання його рішень, без вирішення якої важкоговорити про ефективне забезпечення збалансова-ності механізму державного управління. Більше того,потрібно вести мову не просто про обов'язок вико-нання резолютивної частини рішення Конституційно-го Суду, але й про дотримання основних принципо-вих положень, викладених в тексті рішення Консти-туційного Суду. Зазначені вище проблемні питання єрезультатом низького рівня правової освідченості,правової культури та правової свідомості передусімосіб, яким адресуються рішення КонституційногоСуду України.

Як зазначалося вище, Конституційний Суд Украї-ни може визначити у своєму рішенні порядок та стро-ки виконання рішення і зобов'язати відповідні орга-ни виконати рішення. Сам Конституційний Суд Украї-ни тлумачить положення ст. 70 Закону України "ПроКонституційний Суд України" у рішенні від 14 грудня2000 року так, що рішення Конституційного Суду Ук-раїни незалежно від того, визначено в них порядок істроки їх виконання чи ні, є обов'язковими до вико-нання на всій території України. Органи державноївлади, органи Автономної Республіки Крим, органимісцевого самоврядування, підприємства, установи,організації, посадові та службові особи, громадянита їх об'єднання, іноземці, особи без громадянстваповинні утримуватись від застосування чи використан-ня правових актів або їх положень, визнаних некон-ституційними.

Рішення Конституційного Суду України мають пря-му дію і для набрання чинності не потребують підтверд-жень з боку будь-яких органів державної влади. Обо-в'язок виконання рішення Конституційного Суду Украї-ни є вимогою Конституції України (частина друга статті150), яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших

179


нормативно-правових актів (частина друга статті 8) [9].З огляду на реальний стан виконання рішень Кон-

ституційного Суду України та його "споглядальну пози-цію щодо здійснення контролю за реалізацією йогоактів, незважаючи на непоодинокі випадки ігноруваннярішень суб'єктами, яким ці рішення адресовані" [10,с. 32] слід погодитися з тезою про те, що "домогтисяефективності виконання кожного рішення Суду поки щоне вдається з причин, які не залежать від Конституцій-ного Суду і перебувають поза межами його повнова-жень" [11, с. 6].

Тому видається, що одним із необхідних кроків уцьому напрямку є жорстка законодавча регламента-ція порядку та строків виконання рішень та висновківКонституційного Суду України. У цьому зв'язку, ви-дається позитивним досвід окремих держав СхідноїЄвропи.

У більшості держав Східної Європи при здійсненняпопереднього конституційного контролю виявляютьсяпотенційні негативні наслідки для держави чи громадян.А завдяки завчасно прийнятим рішенням органів кон-ституційної юстиції усуваються можливі порушенняосновного закону.

Слід відзначити, що держава може називатися пра-вовою лише у тому випадку, коли в ній визнаються, по-важаються, забезпечуються, гарантуються і захищають-ся права людини. З метою підвищення ролі прав і сво-бод людини і громадянина в Україні як правовій дер-жаві у ст. 8 Конституції України гарантується право назвернення до суду для захисту конституційних прав ісвобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції України [1].

Одним із основоположних принципів існування іфункціонування правової держави є верховенство кон-ституції в системі нормативно-правових актів. З метоюзабезпечення дотримання конституції у більшості країнсформовано інститути конституційного контролю, якийзокрема здійснюють органи конституційної юстиції.

Безумовно, основною функцією КонституційногоСуду України можна вважати функцію захисту прав тасвобод людини і громадянина. Однак у чинному зако-нодавстві можливість громадянина безпосередньо звер-нутися до Конституційного Суду України у разі порушен-ня його прав і свобод, а також захист судом порушенихправ людини і громадянина за власною ініціативою непередбачено.

Таким чином, функція захисту прав і свобод люди-ни і громадянина ні в Конституції України, ні в ЗаконіУкраїни "Про Конституційний Суд України" прямо непередбачена. Проте можна стверджувати, що вона єосновною в діяльності цього органу конституційної юс-тиції.

У законодавстві України не передбачено право гро-мадян звернутися до Конституційного Суду України зприводу конституційності законів і, відповідно, немаєможливості захистити свої права, якщо вони обмежені,звужені за змістом та обсягом відносно існуючих і га-рантованих Конституцією України. Йдеться про прямийдоступ громадян до конституційного правосуддя, проможливість не чекати, коли Президент України або на-родні депутати підтримають індивідуальне зверненнящодо порушеного права людини у чинних законах, а

власними зусиллями усувати порушення конституційнихправ.

Необхідно також відзначити, що роль зазначенихвище суб'єктів конституційного подання у захисті прав ісвобод людини неоднакова. Так, практика діяльностіорганів конституційного правосуддя країн Європи по-казує, що ні посадові особи вищих органів державноївлади, ні суди загальної юрисдикції не використовуютьможливості конституційного правосуддя щодо захиступрав і свобод людини так активно, як це роблять фізичніособи.

Аналіз статей 42, 43 Закону України "Про Консти-туційний Суд України", надає можливість зробити вис-новок, що законодавець передбачає можливість фізич-них та юридичних осіб звертатися до КонституційногоСуду України. Але в законі йдеться про право звертати-ся до Суду для захисту своїх прав лише з питань офіцій-ного тлумачення Конституції та законів України. Тобтоособа може звернутися до Суду лише з проханням тлу-мачення певної норми правового акта і лише у разі нео-днозначного застосування цієї норми судом чи іншиморганом державної влади. Вона не має можливості звер-татися до Конституційного Суду України з проханнямвизнати той чи інший нормативний акт неконституцій-ним. Таке право належить чітко визначеному колу осіб.Досліджуючи процедуру конституційного звернення, івимоги, виконання яких є необхідною умовою при прий-нятті звернення до розгляду, можна стверджувати, щодля більшості громадян без кваліфікованої допомогиреалізація права на конституційне звернення є немож-ливою.

Одним із проблемних аспектів функціонування ме-ханізму державного управління слід виділити наявністьпрогалин в праві. Це значною мірою розбалансовує си-стему та зумовлює до прийняття хибних рішень окре-мими органами державної влади, а подекуди призводитьдо функціонального конфлікту. В таких ситуаціях орга-ни конституційної юстиції можуть приймати ефективнірішення, що гарантуватимуть стабільність функціону-вання органів державної влади. Зокрема О.В. Кузнєцо-ва відзначає, що органи конституційної юстиції на прак-тиці не лише констатують наявність прогалини, але йзастосовують заходи з їх подолання або усунення. Ви-ходячи з зазначеного, О.В. Кузнєцова виділяє функціювиявлення прогалин в праві як одну з функцій органуконституційної юстиції [12].

Варто погодитися з наведеним вище міркуван-ням, адже найчастіше орган конституційної юстиціївиявляє та усуває встановлені прогалини та колізії взаконодавстві. Завдяки юридичній силі рішень, щоприймаються органами конституційної юстиції,вдається усунути правові колізії шляхом скасуванняокремих норм. Проте більш складна ситуація з ро-зумінням ролі конституційної юстиції в сфері усунен-ня прогалин в праві. Зокрема рішення прийняті ор-ганом конституційної юстиції володіють ознакаминормативно-правового акта, проте вони не можутьзамінювати їх собою.

До вирішення питання усунення прогалин в правізасобами конституційної юстиції в різних державахСхідної Європи застосовуються наступні підходи. Так,у Законі Республіки Білорусь "Про конституційне судо-



чинство" окрема глава присвячена усуненню в норма-тивно-правових актах прогалин, виключенню в нихколізій та правової невизначеності.

Зокрема в главі 24 зазначеного нормативного актувказано, що підставою для порушення провадження усправі про усунення в нормативних правових актах про-галин, виключення в них колізій і правової невизначе-ності є надіслані до Конституційного Суду зверненнядержавних органів, інших організацій, а також грома-дян, у тому числі індивідуальних підприємців, що містятьінформацію про наявність в нормативних правових ак-тах прогалин, колізій і правової невизначеності. Провад-ження у справі про усунення в нормативних правовихактах прогалин, виключення в них колізій і правової не-визначеності може бути також порушено Конституцій-ним Судом за власною ініціативою [13].

Таким чином, законодавець забезпечив Конститу-ційний Суд Білорусі активність та можливість ініціатив-ності в питаннях усунення прогалин, колізій та правовоїневизначеності. Крім того, така можливість передбаче-на і для різних органів державної влади та місцевогосамоврядування, адже саме вони першими виявляютьпроблемні ситуації.

За результатами розгляду справи КонституційнийСуд Білорусі приймає рішення, в якому викладаєтьсявисновок про наявність у нормативних правових актахпрогалин, колізій, правової невизначеності, а такожформулюється пропозиція конкретному державномуоргану, посадовій особі про необхідність усунення в цихактах відповідно до їх компетенції прогалин, виключен-ня в них колізій і правової невизначеності.

Оскільки виконання рішень у Білорусі контро-люється безпосередньо органом конституційної юс-тиції, то його діяльність щодо усунення прогалин,колізій та правової невизначеності має досить ефек-тивний характер.

Подібним чином врегульовано питання й у законо-давстві Молдови. Так, у ст. 79 Кодексу конституційноїюрисдикції Молдови зазначено, що у разі виявленняпрогалин в законодавстві, які пов'язані з нереалізацієюположень Конституції, Конституційний Суд спрямовуєподання до відповідного органу, в якому звертає увагуна необхідність усунення виявлених прогалин [14].

ВИСНОВКИПідсумовуючи, варто відзначити, що органи консти-

туційної юстиції в Україні та деяких державах СхідноїЄвропи стикаються з подібними проблемами під часреалізації своїх повноважень. Це пов'язано з тим, щобільшість з східноєвропейських держав є новими демок-ратіями, в яких, на відміну від західноєвропейських дер-жав, конституційна юстиція не формувалася в глибокихдемократичних умовах. Відтак практика конституційно-го правосуддя відображає нестабільність соціально-політичних процесів, нестандартні моделі судової пове-дінки, конфлікти з виконавчою та законодавчою гілка-ми влади. Як наслідок, виникають досить суперечливірішення, що продиктовані складністю загальнодержав-них політичних процесів або надмірною обережністюсуддів.

З огляду на викладене вище, з метою забезпеченняефективного функціонування механізму державного

управління, під час розгляду питання удосконаленнядіяльності конституційної юстиції в Україні необхіднопереглянути законодавчий підхід до визначення право-вого статусу Конституційного Суду України. Наразі за-конодавство не відносить до однієї з гілок влади Кон-ституційний Суд України. Такий підхід дає досить ши-рокі перспективи застосування цього органу в системіорганів державної влади. Водночас відсутність законо-давчо визначених функцій попереднього і наступногоконституційного контролю, контролю за виконаннямрішень, механізму конституційної скарги, можливостірозглядати рішення судів на предмет конституційностізначно обмежує потенціал Конституційного Суду Украї-ни.

Ефективність механізму державного управління тайого подальший розвиток значною мірою залежать відроботи над удосконаленням функціонального напов-нення конституційної юстиції. Конституційний Суд Ук-раїни має вийти з ролі пасивного наглядача та виконав-ця "політичних замовлень" та стати драйвером розвит-ку системи державного управління з метою якісногозадоволення потреб суспільства.

Література:1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Вер-

ховної Ради України 28 червня 1996 року. ВідомостіВерховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

2. Про Конституційний Суд України: Закон Українивід 16 жовтня 1996 року // Відомості Верховної РадиУкраїни. — 1996. — № 49. — Ст. 272.

3. Орзіх М. Доктрина в діяльності КонституційногоСуду України / М. Орзіх // Вісник КонституційногоСуду України. — 2011. — № 4-5. — Ст. 57—63.

4. Бальцій Ю.Ю. Система місцевого самоврядуван-ня в пострадянських державах / Ю.Ю. Бальцій // Юри-дичний вісник. — № 3. — Одеса, 2019. — С. 85—90.

5. Gryshova I., Tielkiniena T. and Guliyeva A. (2018).Lobbying for Public Interests as a Democratic SocialLeadership Factorfor Reforming LegislationIn: Striel-kowski W., Sustainable Leadership for Entrepreneurs andAcademics. Springer Proceedingsin BusinessandEconomics. Springer, Cham 481—489.

6. Копиленко О.Л. Реалізація реформ в Україні вконтексті планування законодавчої діяльності парла-менту // Законодавча діяльність Верховної Ради Ук-раїни: стратегія планування в умовах європейської інтег-рації. — К.: Інститут законодавства Верховної Ради Ук-раїни, 2015. — С. 8—11.

7. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції/ С. Шевчук. — К.: Український центр правничих студій,2001. — 302 с.

8. Рішення Конституційного Суду України від25.01.2012 р. № 3-рп/2012 [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/docca-talog/list?currDir=168063

9. Рішення Конституційного Суду України від 14 груд-ня 2000 року №15-рп/2000 [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-00

10. Владиченко С. Про деякі особливості застосу-вання рішень органів судового конституційного контро-лю, які захищають права людини / С. Владиченко //

181


Часопис Київського Університету права. — 2003. —№ 2. — С. 32—34.

11. Скомороха В. За невиконання рішень Конститу-ційного Суду повинна бути передбачена відповідаль-ність / В. Скомороха // День. — 2002. — №185. —Ст. 6.

12. Kuznetsova E.V. Activity framework of con-stitutional justice bodies to identify and eliminate legalgaps [Електронний ресурс] / Kuznetsova E.V. — Режимдоступу: http://vestnik.uapa.ru/en/issue/2015/01/23/

13. Про конституційне судочинство: Закон Респуб-ліки Білорусь від 08 січня 2014 року [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: http://www.kc.gov.by/main.aspx?guid=21735

14. Кодекс конституционной юрисдикции Республи-ки Молдова от 16 июня 1995 года [Електронний ресурс]— Режим доступу: http://www.constcourt.md/public/files/file/Baza%20legala/CodJC.rus.pdf

References:1. Verkhovna Rada of Ukraine (1996), "The Con-

stitution of Ukraine", Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy,vol. 30.

2. Verkhovna Rada of Ukraine (1996), The Law ofUkraine "About the Constitutional Court of Ukraine",Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, vol. 49.

3. Orzikh, M. (2011), "The doctrine of the Consti-tutional Court of Ukraine", Visnyk Konstytutsijnoho SuduUkrainy, vol. 4—5, pp. 57—63.

4. Bal'tsij, Yu.Yu. (2019), "The system of local self-government in the post-Soviet states", Yurydychnyjvisnyk, vol. 3, pp. 85-90.

5. Gryshova, I. Tielkiniena, T. and Guliyeva, A. (2018),"Lobbying for Public Interests as a Democratic SocialLeadership Factor for Reforming Legislation", SustainableLeadership for Entrepreneurs and Academics. SpringerProceedings in Business and Economics, Springer, Cham,pp. 481—489.

6. Kopylenko, O.L. (2015), "Implementation ofreforms in Ukraine in the context of planning legislativeactivity of Parliament", Zakonodavcha diial'nist'Verkhovnoi Rady Ukrainy: stratehiia planuvannia vumovakh ievropejs'koi intehratsii [Legislative activityof the Verkhovna Rada of Ukraine: planning strategy inthe context of European integration], Instytutzakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, Kyiv, Ukraine,pp. 8—11.

7. Shevchuk, S. (2001), Osnovy konstytutsijnoiiurysprudentsii [Fundamentals of ConstitutionalJurisprudence], Ukrains'kyj tsentr pravnychykh studij,Kyiv, Ukraine.

8. Constitutional Court of Ukraine (2012), "Judgmentof the Constitutional Court of Ukraine dated 25.01.2012No. 3-RP / 2012", available at: http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=168063 (Accessed 25 Feb2020).

9. Constitutional Court of Ukraine (2000), "Judgmentof the Constitutional Court of Ukraine of December 14,2000 No. 15-rp / 2000", available at: http://zakon2.ra-da.gov.ua/laws/show/v015p710-00 (Accessed 25 Feb2020).

10. Vladychenko, S. (2003), "Some features of theapplication of decisions of judicial constitutional reviewbodies that protect human rights", Chasopys Kyivs'kohoUniversytetu prava, vol. 2, pp. 32—34.

11. Skomorokha, V. (2002), "Liability for failure tocomply with the decisions of the Constitutional Courtshould be provided for", Den', vol. 185, p. 6.

12. Kuznetsova, E.V. (2015), "Activity framework ofconstitutional justice bodies to identify and eliminate legalgaps", available at: http://vestnik.uapa.ru/en/issue/2015/01/23/ (Accessed 25 Feb 2020).

13. President of the Republic of Belarus (2014), "OnConstitutional Justice: Law of the Republic of Belarus",available at: http://www.kc.gov.by/document-35203(Accessed 25 Feb 2020).

14. Constitutional Court of the Republic of Moldova(1995), "Code of Constitutional Jurisdiction of the Republicof Moldova of June 16, 1995", available at: http://www.constcourt.md/public/files/file/Baza%20legala/CodJC.rus.pdf (Accessed 25 Feb 2020).Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.



УДК 338.23:336.1:[330.3:502.131](477)

В. В. Дима,аспірант кафедри економічної політики та врядування,Національна академія державного управління при Президентові УкраїниORCID ID: 0000-0002-7540-3491

ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ СТИМУЛЮВАННЯРОЗВИТКУ "ЗЕЛЕНОЇ" ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.182

V. Dyma,postgraduate student, Economic Policy and Governance Department,National Academy of Public Administration under the President of Ukraine

FINANCIAL INSTRUMENTS TO PROMOTE GREEN ECONOMY DEVELOPMENT IN UKRAINE

Статтю присвячено аналізу теоретичних та практичних засад розвитку зелених фінансів, атакож перспектив запровадження дієвих фінансових інструментів у сфері розвитку "зеленої"економіки в Україні. Значну увагу приділена огляду фінансових інструментів, які потенційноможуть бути застосовані в Україні з метою стимулювання залучення інвестицій в зелені секто-ри економіки на основі досвіду впровадження стимулюючих механізмів розвитку "зеленої" еко-номіки урядами європейських країн. Це стосується низки бюджетно-податкових, фінансовихінструментів, зокрема таких: "зелені" тарифи, податок на СО2, екологічні податки, "зелені"облігації тощо. Автор наголошує на необхідності розробки стратегії розвитку "зелених"фінансів, реалізація якої має спрямовуватися на вдосконалення нормативно-правової бази,правил та процедур зеленого фінансування, створення інституційної бази зелених фінансів(фінансових установ, організацій тощо), залучення фінансування з Зеленого кліматичного фон-ду (Green Climate Fund), розробку нових зелених фінансових інструментів, інтеграцію до гло-бальної системи зелених фінансів та створення відповідної інфраструктури.

Introduction: In recent years, the concept of a green economy in the context of sustainabledevelopment has become particularly important for Ukraine, because it is within the framework ofthe implementation of this concept that the key prospects for the development of the Ukrainianeconomy and the possibility of achieving a high level of well-being of citizens while preserving theenvironment for future generations. The transition towards a "Green Economy" requires investmentand implementation of the new financial instruments to intensify green growth of Ukrainian economy.In Ukraine there is a lack of such instruments and the government should elaborate new policy togreen the economy. State policy to stimulate green economy development through fiscal andmonetary impact should include, in particular, the development of financial instruments to supportgreen growth by accumulating and channeling green investment into priority industries.

Research: The green investment market in Ukraine is only at an early stage of its development,characterized by extremely limited resources and a short list of available financial instruments thatcan be used to attract investment in green projects. The current situation requires vigorous actionby the state to create a green finance sector in order to secure long-term green economic growth,including the introduction of a number of financial instruments to attract financing to environmentally-friendly projects.

The international and European experience in introducing incentives for green economydevelopment demonstrates the use of a number of financial instruments, in particular the so-called"green tariffs" and "green bonds". If green tariffs for electricity production from renewable energysources have been operating in Ukraine for more than 10 years, then such a tool as "green bonds" isa novelty for the domestic financial market. Given the current economic conditions, the prospects

183


ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИОстанні роки концепція "зеленої" економіки в кон-

тексті сталого розвитку набуває особливо важливогозначення для України, оскільки саме в рамках реалізаціїданої концепції вбачаються ключові перспективи роз-витку економіки України та можливості досягнення ви-сокого рівня добробуту громадян з одночасним збере-женням навколишнього природного середовища дляприйдешніх поколінь. Державна політика стимулюван-ня розвитку "зеленої" економіки серед бюджетно-по-даткових та грошово-кредитних методів впливу має пе-редбачати, зокрема й розвиток фінансових інструментівдля підтримки зеленого зростання шляхом акумуляціїта спрямування в пріоритетні галузі економіки "зелених"інвестицій. Ринок "зелених" інвестицій в Україні пере-буває лише на початковому етапі свого розвитку, харак-теризується деформованістю, вкрай обмеженими ре-сурсами та переліком доступних фінансових інстру-ментів, що можуть бути використані для залучення інве-стицій в "зелені" проекти. Ситуація, що склалася, потре-бує активних дій з боку держави щодо створення сек-тору "зелених" фінансів з метою забезпечення довго-строкового зеленого економічного зростання, зокремазапровадження низки фінансових інструментів для за-лучення фінансування у екологоорієнтовані проекти.

АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПУБЛІКАЦІЙТеоретичні та практичні аспекти, зарубіжні практи-

ки та досвід практичної реалізації концепції "зеленої"економіки досліджують багато вітчизняних вчених, зок-рема: Т. Буренко, Б. Буркинський, Т. Галушкіна, Н. За-харкевич, Д. Клиновий, В. Потапенко, Л. Мельник, В. Мо-роз [9], Н. Олійник, Є. Хлобистов та ін. Однак, питаннявпровадження фінансових інструментів реалізації стра-тегій розвитку "зеленої" економіки потребує подальшо-го поглибленого аналізу, ретельного вивчення і науко-вого осмислення з метою вироблення рекомендацій дляїх запровадження в практичну діяльність суб'єктів ринку.

for greening the domestic economy, which means improving the sectoral and technological structureof Ukraine's economy, will depend on initiatives by the government and other central governmentbodies to improve existing and put in place new stimulus mechanisms.

A positive step for the development of renewable energy in Ukraine was the adoption of Law No.8449-d on "green" auctions, which creates competitive conditions for market participants. Thesystem of "green" auctions will allow set a fair market price for "clean" electricity; reduce the cost ofgreen electricity for the consumers; to create competition between market players.

Recently, a new draft law № 2284 as of 17.10.2019 appeared to introduce green bonds in Ukraineand set rules for participants in this market. Adoption of this bill will allow launching in Ukraine a newtool that will give impetus to the implementation of green projects, and will also become an additionalsource of investment resources for sustainable development.

Conclusion: In order to ensure sustainable development and implementation of the concept of a"green" economy, Ukraine needs to continue its work on improving the legal and organizationalmechanisms to stimulate investment attraction into promising, environmentally sound sectors of theeconomy.

Ключові слова: "зелені" фінанси, фінансові інструменти, "зелена" економіка, "зелені" облігації, "зеле-ний" тариф.

Key words: green finance, financial instruments, green economy, green bonds, green tariffs.

МЕТА СТАТТІМетою статті є аналіз теоретичних та практичних

засад розвитку зелених фінансів, а також перспективзапровадження дієвих фінансових інструментів у сферірозвитку "зеленої" економіки в Україні.


Сьогодні весь світ рухається в напрямі розбудовиекономічних систем, що розвиваються та зростають зарахунок інтенсифікації технологічних змін, формуван-ня та реалізації держаної політики, яка сприяє появінових джерел економічного зростання шляхом створен-ня необхідних умов для залучення інвестицій, впровад-ження інновацій у пріоритетні галузі економіки та роз-витку екологоорієнтованих інноваційних проектів нарегіональному та місцевому рівнях. Водночас ключовуроль у реалізації такої моделі економічного зростаннявідіграє розвинений фінансовий сектор з широким на-бором фінансових інструментів, що сприяють активізаціїінвестиційних процесів, екологізації бізнесу і який ста-ло прийнято називати "сектором зелених фінансів абозеленими фінансами".

Зелені фінанси можна розглядати з двох точок зору.По-перше, зелені фінанси можуть відігравати певну рольу пом'якшенні екологічних збитків, особливо наслідківвпливу змін клімату на економічну систему та суспіль-ство.

По-друге, зелені фінанси можуть грати роль якцільового фінансування, що підтримує зелене зростан-ня. Оскільки зелене зростання — це нова парадигмаекономічного зростання, яка поєднує екологічну стій-кість та економічне зростання, для її реалізації необхі-дна підтримка фінансової системи, яка відповідає по-требам капітального фінансування галузей економіки,придатних для "озеленення" [1].

Водночас є певні особливості здійснення зеленихінвестицій в різних галузях та сферах підприємницької



діяльності. Так, інвестиції в зелені галузі мають висо-кий рівень ризику та невизначеності, оскільки більшістьзелених галузей формуються більшою мірою за раху-нок нематеріальних активів, ніж матеріальних, а такожзорієнтовані на потенціал майбутнього зростання в дов-гостроковій перспективі.

Крім того, існує інформаційна асиметрія між інвес-торами та компаніями, що працюють у галузях "зеле-ної" економіки, що може спричинити дисбаланс у обся-гах транзакцій та "відмови" ринку капіталу. Тому дляпідтримки зеленого зростання потрібен новий підхід,який відрізняється від традиційних фінансів.

Водночас суттєво зростає роль держави та уряду взабезпечення фінансової підтримки розвитку зеленихгалузей, особливо на початкових стадіях реалізації про-ектів. Однак в умовах бюджетних обмежень уряд не зав-жди спроможний забезпечити дієву бюджетну підтрим-

ку. В цих умовах роль зелених інвестицій приватногосектору досить значна. Однак за існуючого фінансово-го механізму в зелені проекти важко інвестувати, оскіль-ки ризики та потенційна дохідність на вкладений капі-тал відрізняється від інвестування у традиційні галузі.Тому потрібно розробляти стратегії розвитку зеленихфінансів, що зокрема включатимуть: вдосконаленнянормативно-правової бази, правил та процедур зелено-го фінансування, створення інституційної бази зеленихфінансів (фінансових установ, організацій тощо), вико-ристання Зеленого кліматичного фонду (Green ClimateFund), розробку нових зелених фінансових інструментів,інтеграцію до глобальної системи зелених фінансів тастворення відповідної інфраструктури.

Завдяки тенденції до зростання ролі та попиту назелені фінансові інструменти все більше фінансовихустанов залучаються до фінансування зелених ініціатив

Таблиця 1. Характеристика фінансових інструментів,

що сприяють розвитку "зеленої" економіки


Фінансовий інструмент

Характеристика

Банківський сектор Зелені іпотечні кредити

Банки пропонують нижчі відсоткові ставки роздрібним клієнтам, які купують нові енергоефективні будинки та / або інвестують у модернізацію, енергоефективні заходи. Банки також можуть пропонувати покриття витрат на перехід будинку із використання традиційної на зелену енергію

Позики на енергомодернізацію будинків

Банки пропонують клієнтам нижчу ставку, яка мотивує домогосподарства до встановлення новітніх енергоощадних технологій та систем, що використовують відновлювані джерела енергії. Для цього різні банки співпрацюють з виробниками та постачальниками таких технологій, а також екологічними громадськими організаціями

Зелені позики на комерційне будівництво

Пріоритетне кредитування надається компаніям, що будують будинки, які менше споживають енергії, продукують відходів та забруднення, порівняно з традиційними

Зелені автокредити Такі низько відсоткові кредити заохочують клієнтів купувати автомобілі з високою економічною та екологічною ефективністю

Зелені банківські кредитні картки

Власники кредитних карток, погоджуються робити пожертви екологічним громадським організаціям біля 0,5% відсотка від кожної покупки, переказу тощо

Корпоративний та інвестиційний банкінг Зелене фінансування проектів

Банки можуть створювати відділи обслуговування або пули для фінансування великих масштабних проектів відновлюваної енергетики

Зелена сек’юритизація

Використовуються різні методи сек’юритизації у сфері природокористування. Наприклад: лісові облігації тощо

Зелені венчурний капітал та приватні інвестиції

Більшу увагу приділяється екологічним аспектам під час фінансування компаній через ринок капіталу. Інвестиційні банки допомагають у виході на IPO компаніям, що постачають екологічні товари та послуги. Банки також можуть створювати інвестиційну базу для екологічних проектів через спеціалізовані підрозділи з управління приватним капіталом

Зелені індекси Банки розробляють індекси, які враховують майбутні екологічні можливості та загрози. Наприклад: Merrill Lynch розробила індекс енергоефективності, який фокусується виключно на енергозбереженні

Вуглецеві товари Завдяки Схемі торгівлі викидами в ЄС (EU ETS) понад 12 000 європейських промислових об’єктів підпали під вуглецеві обмеження

Управління активами Зелені фіскальні фонди

Голландські банки отримують вигоди від ініціативи, розпочатої в 1995 році: купуючи акції «зеленого» фонду або вкладаючи гроші в «зелений» банк, громадяни звільняються від сплати податку на приріст капіталу і отримують знижку з податку на прибуток. Як результат, інвестори-вкладники погоджуються на нижчу відсоткову ставку щодо своїх вкладень, а банки можуть запропонувати зелені позики за меншою вартістю

Зелені інвестиційні фонди

Інвестиційні фонди акумулюють інвестиційні ресурси й спрямовують свої кошти на фінансування зелених проектів та компаній

Вуглецеві фонди Вуглецевий фонд отримує гроші від інвесторів для придбання кредитів скорочення викидів CO2 у існуючих проектів або інвестують у нові проекти, які генерують потік кредитів на скорочення викидів CO2

Страхування Зелене страхування Цей вид страхування охоплює дві сфери:

1. Страхові продукти, які диференціюють страхові внески відповідно до екологічних особливостей. 2. Страхування з урахуванням чистої технології та видів викидів. Приклад: страхування зеленого будинку, де передбачено привабливі тарифи для енергоефективних будівель

Вуглецеве страхування

Ця страховка має на меті зменшити ризик транзакцій зі скорочення викидів, оцінювання проектів з низьким вмістом вуглецю та управляти коливанням цін на кредити вуглецю

185


та проектів. Фінансовий бізнес у сфері "зеленої" еко-номіки можна розділити на чотири категорії або сегмен-ти: банківський бізнес, корпоративний та інвестиційнийбанкінг, управління активами та страхування.

Крім базових фінансових інструментів, важливуроль у розвитку "зеленої" економіки можуть відіграва-ти й похідні фінансові інструменти або деривативи (ф'ю-черси, опціони тощо). Компанії, що працюють у секторізелених інвестицій можуть використовувати цілий рядпохідних інструментів з метою хеджування ризиків, по-в'язаних, зокрема зі зміною погодних умов. Наприклад,американський інвестиційний банк Goldman Sachs про-понує похідні фінансові інструменти, які можна вико-ристовувати для зменшення ризику, пов'язаного з не-сприятливими або непередбачуваними погодними умо-вами. Деривативи на зміну погодних умов або дерива-тиви на вітер та інші подібні інструменти дозволяютьвиробникам вітроенергетики хеджувати ризики у разінеможливості виробництва електроенергії, а значитьотримувати дохід в умовах відсутності вітру. Такі фінан-сові установи, як ABN AMRO, Rabobank та GoldmanSachs активно працюють на цих ринках.

Міжнародний та європейський досвід впроваджен-ня стимулюючих механізмів розвитку "зеленої" еконо-міки свідчить про використання урядами низки бюджет-но-податкових, фінансових інструментів, зокрема таких:"зелені" тарифи, податок на СО2, екологічні податки,"зелені" облігації тощо.

"Зелений" тариф — це спеціальна ціна, за якою ку-пується енергія, вироблена з відновлюваних джереленергії — гідроелектростанціями, сонячними, вітрови-ми або біостанціями.

Стимулювання виробництва за допомогою "зелено-го" тарифу поширюється майже на всі відновлювані дже-рела енергії (за винятком електроенергії, виробленої ве-ликими гідроелектростанціями). Водночас всю відновлю-вану енергетику розподілено за двома групами:

1) електроенергія, щодо якої законом установленийгарантований мінімальний "зелений" тариф (енергіявітру, сонця, біомаси та малих ГЕС);

2) електроенергія, на яку гарантований мінімальний"зелений" тариф не поширюється [5].

Україна у світлі глобальних економічних індексівзаймає не високі рейтинги та характеризується наяв-ністю низки інституційних факторів, які негативно впли-вають на розвиток національної економіки [6]. Водно-час в Україні є такі механізми стимулювання виробниц-тва відновлюваної електроенергії: "зелений" тариф;пільги в оподаткуванні; пільговий режим приєднання доелектричної мережі. Так, на сьогодні в економіку Ук-раїни залучено понад 4 млрд євро "зелених" інвестиційза 5 років, що свідчить наскільки затребуваними та усп-ішними є проекти у цих сферах у країні. Це дає значнийпоштовх для активізації економічних процесів. Схемастимулювання виробництва електроенергії за допомо-гою "зеленого" тарифу встановлена до 01.01.2030 р. тапоширюється на суб'єктів господарювання, які вироб-ляють електроенергію з відновлюваних джерел енергіїна електростанціях, введених в експлуатацію в період їїчинності [5].

В Україні відзначається тенденція до збільшенняобсягу об'єктів відновлюваної електроенергетики. За

даними Держенергоефективності станом на 1 жовтня2019 року загальний обсяг об'єктів відновлюваної елек-троенергетики, що працюють за "зеленим" тарифомстановить 4 935 МВт. (з них найбільша частка СЕС —3420 МВт, ВЕС — 932 МВт). З початку 2015 р. введено 3968 МВт та залучено близько 3,4 млрд Євро інвестицій.Така висока динаміка пояснюється передусім тим, щовідповідно до законодавства, 2019 р. це останній рікколи ті, хто побудує нові потужності, встигнуть отрима-ти максимально високий "зелений" тариф, а саме насонце 18 євроцентів/КВт*г (близько 5 грн за КВт*г),на вітер 11,6/КВт*г (близько 3,3 грн за КВт*г), за яки-ми будуть розраховуватися аж до 2030 року [2].

Водночас, зростання обсягу чистої енергії при існу-ючих правилах створює ряд серйозних проблем. По-перше, сьогодні в Україні склалася ситуація, коли діютьодні з найвищих "зелених" тарифів у світі. По-друге,вартість технології суттєво падає через масове вироб-ництво, а "зелений" тариф в Україні залишається фіксо-ваним. Тому різниця між реальною вартістю і тарифомстає надприбутками, за які держава в особі ДП "Енер-горинок" сплачує приватним компаніям.

На нашу думку, позитивним кроком з боку державидля вирішення проблеми дорогих тарифів та розвиткувідновлюваних джерел енергії в Україні стало прийнят-тя закону №8449-д про "зелені" аукціони, що створюєконкурентні умови для учасників ринку шляхом запро-вадження аукціонів, тендерів передбачено для більшостітипів проектів "Керівними принципами 2014 року щододержавної допомоги для захисту навколишнього сере-довища та енергетики" (EEAG 2014—2020). Законвідкриває новий етап розвитку відновлюваної енерге-тики: від "зелених" тарифів до прозорих та конкурент-них аукціонів. Система "зелених" аукціонів дозволяє:значно удосконалити механізм ціноутворення, зокремавстановлювати більш справедливу (ринкову) ціну на "чи-сту" електроенергію; здешевити вартість "зеленої" елек-троенергії для кінцевих споживачів; сформувати конку-ренцію між гравцями ринку; врегулювати плануваннябюджету; надати гарантії інвесторам щодо реалізаціїпроектів та інше [4].

Якщо "зелені" тарифи на виробництво електро-енергії з відновлюваних джерел енергії діють в Українівже більше 10 років, то такий інструмент, як "зелені"облігації є новинкою для вітчизняного фінансового рин-ку. Досвід впровадження та фінансування "зелених"проектів країн Європейського Союзу доводить, що такзвані "зелені" облігації можуть бути ефективним інстру-ментом залучення коштів для фінансування таких проек-тів.

"Зелена" облігація — це борговий інструмент, кош-ти від продажу якого спрямовуються виключно нафінансування "зелених" проектів. Такий фінансовийінструмент призводить до здешевлення фінансових ре-сурсів на "зелені" проекти та виступає мультиплікато-ром залучення інвестицій, оскільки вони можуть бутивипущені багатьма суб'єктами (уряд, муніципалітети,банки, міжнародні фінансові організації, спеціалізованіфонди тощо) [3].

Серед переваг випуску "зелених" облігацій є мож-ливості доступу до ринку кліматичних фінансів, у томучислі Зеленого кліматичного фонду (Green Climate



Fund), який може надавати кошти на відповідні програ-ми. Запровадження "зелених" облігацій в Україні спри-ятиме здешевленню фінансових ресурсів на реалізаціюпроектів "чистої" енергетики та дозволить мобілізува-ти потрібні інвестиційні ресурси.

Згідно з результатами аналізу, проведеного орган-ізацією Climate Bond Initiative [7], світовий обсяг емісіїзелених облігацій та зелених позик у 2019 році склав257,7 млрд дол. США, що на 51% більше від остаточ-ного показника за 2018 рік — 170,6 млрд дол. США.Зелені позики із загальної суми склали 4 млрд дол. США(4%). Водночас загальна сукупність сертифікованихкліматичних облігацій пройшла важливий рубіж на100 млрд дол. США. Відзначається, що на європейсь-кий ринок сек'юритизації припало 45% світової емісії,на ринок Азіатсько-Тихоокеанського регіону — 25% таПівнічної Америки — 23% (рис. 1).

За секторами найбільші обсяги коштів від емісії "зе-лених" облігацій спрямовуються у проекти відновлюва-ної енергетики та будівництва, сектори низькоемісійно-го транспорту, водних ресурсів, переробки та утилізаціївідходів, сільське, лісове та водне господарство.

Фінансові корпорації забезпечили випуск зеленихоблігацій на суму 55 млрд дол. США (2018 рік: 49,7 млрддол. США), або 21% від загального обсягу річних. Дванайкращих емітента — китайські фінансові установи,такі як ICBC та Industrial Bank. Французькі банки CrеditAgricole та BNP Paribas займають третє та четвертемісце, із загальною сумою у 4,5 млрд дол. США.

Очолили рейтинг ТОП-15 країн-емітентів США, Ки-тай та Франція. Разом вони становили 44% світовоїемісії в 2019 році. Американські емітенти внесли в за-гальну суму 51,3 млрд дол. США, тоді як їхні китайськіта французькі колеги принесли на ринок 31,3 млрд дол.США та 30,1 млрд дол. США.

Сьогодні розробляється Концепція створення рин-ку "зелених" облігацій в Україні та Плану дій з її реалі-зації, а також пакета необхідного первинного та вторин-ного законодавства. Держенергоефективності спільноіз Нацкомісією з цінних паперів та фондового ринку тапроектом GIZ "Консультування підприємств щодо енер-гоефективності" розробило норми до законопроек-

ту № 2284 від 17.10.2019, якими пе-редбачається запровадження "зеле-них" облігацій в Україні та встановлен-ня правил для учасників цього ринку.Прийняття цього законопроекту доз-волить запустити в Україні новийінструмент, який дасть поштовх впро-вадження зелених проектів, а такожстане додатковим джерелом інвести-ційних ресурсів на цілі сталого розвит-ку. Також підготовлено проект розпо-рядження Кабінету Міністрів України"Про схвалення Концепції запровад-ження ринку зелених облігацій в Ук-раїні та затвердження плану заходівщодо її реалізації", що опрацьовуєть-ся разом із Міністерством енергетикита захисту довкілля України. Як пока-зує світова практика, запуск ринку зе-лених облігацій дає країнам доступ до

великого пулу інвесторів і сприяє виконанню цілей таміжнародних зобов'язань щодо цілей сталого розвит-ку. За розрахунком International Finance Company запускринку "зелених" облігацій дасть змогу Україні залучити73 млрд дол. США до 2030 року.

Важливим напрямком удосконалення податкової пол-ітики в Україні стало підвищення з 1 січня 2019 року став-ки екологічного податку за викиди двоокису вуглецю (СО2)стаціонарними джерелами з 0,41 грн/тонн до 10 грн/тоннз метою стимулювання підприємств-забруднювачів дозменшення забруднення навколишнього природного се-редовища, а також наближення до ставок за викиди пар-никових газів, що діють у країнах ЄС. Такий механізм можестати дієвим інструментом акумуляції фінансових ресурсівна потреби екологізації галузей економіки. Одним із вар-іантів може бути створення так званого "вуглецевого фон-ду", як окремої статті держбюджету. Головне при цьомузабезпечити цільове використання цих коштів, включно наздійснення природоохоронних заходів із запобігання,зменшення та усунення забруднення довкілля.

Загалом розвиток "зеленої" економіки в Україні по-требує активної підтримки держави за допомогою ви-користання низки стимулюючих механізмів: регулятор-них, організаційних, економічних, фінансових, інфор-маційних, комунікаційних, бюджетних та податкових.Підписання Угоди про асоціацію з Європейським Со-юзом є хорошим та ефективним поштовхом до озеле-нення української економіки, розвитку та підтримкинових "зелених" секторів економіки [9].

ВИСНОВКИЗа сучасних економічних умов, перспективи "озе-

ленення" вітчизняної економіки, а це означає покращен-ня галузевої та технологічної структури економіки Ук-раїни залежатимуть від ініціатив з боку уряду та іншихЦОВВ щодо удосконалення діючих та введення в діюнових стимулюючих механізмів.

Таким чином, аналіз теоретичних та практичних за-сад розвитку зелених фінансів, а також дієвості фінан-сових інструментів у сфері розвитку "зеленої" еконо-міки свідчить про недостатню розвиненість сектору зе-лених фінансів в Україні. Ринок зелених фінансів пе-

ТОП-15 країн-емітентів у 2019 р.

0

10

20

30

40

50

60С

ША

Ки

тай

Фра

нц

ія

Нім

еччи

ни

Нід

ерла

нди

Над

нац

іон

альн

і

Шве

ція

Яп

онія

Кан

ада

Італ

ія

Ісп

анія

ОА

Е

Пів

ден

на

Кор

ея

Авс

трал

ія

Фін

лян

дія

Бел

ьгія

Інш

і

млд

р до

л.С

ША

Джерело: [7].

Рис. 1. ТОП-15 країн-емітентів у 2019 р.

187


ребуває на початковому етапі свого формування і ха-рактеризується обмеженістю фінансових інструментівдоступних для використання суб'єктами господарюван-ня з метою фінансування зеленої модернізації та реал-ізації зелених проектів в різних галузях економіки.

На наш погляд, в Україні для забезпечення сталогорозвитку та реалізації концепції "зеленої" економікинеобхідно проводити подальшу роботу над удоскона-ленням правових, організаційних та фінансових ме-ханізмів стимулювання залучення зелених інвестицій вперспективні, екологобезпечні сектори економіки, атакож адаптувати прогресивний світовий досвід у данійсфері. Запровадження дієвих фінансових інструментівна кшталт зелених облігацій, зеленого кредитування,створення фондів фінансування зелених проектів,оптимізація зелених тарифів, введення аукціонів про-дажу енергії з ВДЕ сприятиме розвитку зеленої низько-вуглецевої економіки в Україні.

Література:1. "Зелені" інвестиції у сталому розвитку: світовий

досвід та український контекст / Видання серії "Бібліо-тека Центру Разумкова" [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу: http://razumkov.org.ua/uploads/article/2019_ZELEN_INVEST.pdf

2. Енергоефективність та "зелена" енергетика Ук-раїни: здобутки 5 останніх років та наступні цілі [Елект-ронний ресурс]. — Режим доступу: http://saee.gov.ua/sites/default/files/Savchuk_SAEE_22_11_2019.pdf

3. Запровадження зелених облігацій в Україні якінструмент залучення інвестицій в проекти з енерго-ефективності та ВДЕ [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: https://saee.gov.ua/sites/default/files/Green_bonds_Ukraine.pdf

4. Пояснювальна записка до проекту Закону провнесення змін до деяких законів України щодо забез-печення конкурентних умов виробництва електричноїенергії з альтернативних джерел енергії (№ 8449— до-опрацьований) [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_-1?pf3511=65076

5. Стимулювання відновлюваної енергетики в Україніза допомогою "зеленого" тариф. [Електронний ресурс].— Режим доступу: http://saee.gov.ua/documents/green-tariff.pdf

6. Мороз В.В., Шепетько Р.І. Інституційне середо-вище неоіндустріалізації економіки України в світлі гло-бальних комплексних індексів "Економічний часопис-ХХІ" № 7—8 (2) 2015. С. 12—14 [Електронний ресурс]— Режим доступу: http://soskin.info/userfiles/file/2015/7-8_2_2015/Moroz_Shepetko.pdf

7. The official site of Green Bonds Market Summary2019, Reports Februrary 2020: https://www.climate-bonds.net/files/reports/2019_annual_highlights-final.pdf

8. Noh H. J. 2018. Financial Strategy to AccelerateGreen Growth.ADBI Working Paper 866. Tokyo: AsianDevelopment Bank Institute. Available: https://www.adb.org/publications/financial-strategy-acce-lerate-green-growth

9. Moroz V.V. Ecological modernisation of theUkrainian economy as a prerequisite for green growth //Modernization of socio-economic development of Ukraine:

challenges and prospects: collective monograph /D.V.Klynovyi, E.B. Boychenko, I.O. Petrovskaya, V.V. Kor-neev, etc. — Lviv-Torun: Liha-Pres, 2019 — Availiable at:http://catalog.liha-pres.eu/index.php/liha-pres/catalog/view/25/275/611-1

References:1. Razumkov Centre (2019), "Green investment in

sustainable development: world experience and theUkrainian context", available at: http://razumkov.-org.ua/uploads/article/2019_ZELEN_INVEST.pdf(Accessed 1 March 2020).

2. State Agency on Energy Efficiency and EnergySaving of Ukraine (2019), "Energy efficiency and greenenergy of Ukraine: achievements of last 5 years and nextgoals", available at: http://saee.gov.ua/sites/default/files/Savchuk_SAEE_22_11_2019.pdf (Accessed 1March 2020).

3. State Agency on Energy Efficiency and EnergySaving of Ukraine (2019), "Introducing green bonds inUkraine as a tool for attracting investment in energyefficiency and renewable energy projects", available at:https://saee.gov.ua/sites/default/files/Green_-bonds_Ukraine.pdf (Accessed 1 March 2020).

4. Verkhovna Rada of Ukraine (2019), "ExplanatoryNote to the Draft Law on Amendments to Certain Laws ofUkraine on Ensuring Competitive Conditions forGeneration of Electricity from Alternative Energy Sources(No. 8449- revised)", available at: http://w1.c1.ra-da.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=65076(Accessed 1 March 2020).

5. State Agency on Energy Efficiency and EnergySaving of Ukraine (2012), "Promoting renewable energyin Ukraine through a "green" tariff", available at: http://saee.gov.ua/documents/green-tariff.pdf (Accessed 1March 2020).

6. Moroz, V.V. and Shepet'ko, R.I. (2015), "Theinstitutional environment of neo-industrialization of theUkrainian economy in the light of global complex indices",Ekonomichnyy chasopys-ХХІ, vol. 7—8 (2), pp. 12—14,available at: http://soskin.info/userfiles/file/2015/7-8_2_2015/Moroz_Shepetko.pdf (Accessed 1 March2020).

7. The official site of Climate Bonds Initiative(2020),"Green Bonds Market Summary Reports Februrary"available at: https://www.climatebonds.net/files/reports/2019_annual_highlights-final.pdf (Accessed 1March 2020).

8. Noh, H. J. (2018), "Financial Strategy to AccelerateGreen Growth", ADBI Working Paper, [Online], vol. 866,Tokyo: Asian Development Bank Institute, available at:https://www.adb.org/publications/financial-strategy-accelerate-green-growth (Accessed 1 March 2020).

9. Moroz, V.V. Klynovyi, D.V., Boychenko, E. B Petrov-skaya, I.O. and Korneev, V.V. (2019), "Ecological moder-nization of the Ukrainian economy as a prerequisite forgreen growth", Modernization of socio-economicdevelopment of Ukraine: challenges and prospects, рр.179—198, available at: http://catalog.liha-pres.eu/index.php/liha-pres/catalog/view/25/275/611-1(Accessed 1 March 2020).Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.



УДК 343.9

Я. Ю. Швидкий,здобувач кафедри публічного управління та адміністрування,Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, м. КиївORCID ID: 0000-0002-9561-7112

ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯНАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ОРГАНАМИПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ

DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5—6.188

Y. Shvydkyi,postgraduate student of Public Administration and administrationof the Ukrainian state employment service training institute, Kyiv

INSTITUTIONAL PROVISION OF NATIONAL SECURITY BY ANTI-CORRUPTION BODIES

У статті висвітлено питання щодо нормативно-правового забезпечення діяльності органівдержавної влади протидії корупції. Автором реалізовано мету дослідження, що полягає в аналізіінституційного забезпечення національної безпеки органами протидії корупції з урахуваннямміжнародного досвіду та досвіду попередньої інституційної підтримки політики антикорупцій-ного спрямування.

Досліджено, що до інститутів забезпечення протидії корупції відносять: Міноборони; ЗСУ;МВС; Нацгвардія; Нацполіція; Держприкордонслужба; Державна міграційна служба; Держав-на служба з надзвичайних ситуацій; СБУ; Управління держохорони; Держслужба спецзв'язкута захисту інформації; Державна спеціальна служба транспорту; Апарат РНБО; розвідувальніоргани; центральний орган виконавчої влади щодо військово-промислової політики та інші орга-ни.

Обгрунтовано, що задачі антикорупційної боротьби мають статус загальнодержавних та пріо-ритетних. Вітчизняна законодавча база щодо питань безпеки має фіксувати чітке розмежуван-ня повноважень держорганів, передусім органів сфери безпеки, сприяти міжвідомчій коорди-нації, у тому числі в умовах довготривалої агресії проти нашої країни, яка має, так звані,"гібридні" прояви.

Проаналізовано, що недосконала система структур антикорупційного спрямування, а такожвідсутні чітка державна антикорупційна політика та державні органи, відповідальні за її прове-дення, є суттєвим чинником складного становища України у питанні корупції. Враховуючи ан-тикорупційну політику та її суть, функціональне призначення та повноваження, можливий поділсуб'єктів боротьби з корупцією на головні групи: низку суб'єктів, якими: визначається і забез-печується реалізація державної антикорупційної політики; створюється і удосконалюється нор-мативно-правова база антикорупційної боротьби; здійснюється безпосередня правоохороннаробота у галузі протидії корупції; розглядаються справи щодо корупційних правопорушень усуді; здійснюється діагностика, профілактика та попередження корупції; координується анти-корупційна діяльність; реалізуються функції контролю та нагляду за роботою суб'єктів, які зай-маються безпосередньою правоохоронною діяльністю у питанні протидії корупції; поновлю-ються законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб, усуваються наслідки дій корупцій-ного характеру; здійснюється фінансова, матеріально-технічна, інформаційна та науково-ана-літична підтримка антикорупційної боротьби.

The article deals with the issues of regulatory support for the activities of public authorities againstcorruption. The author realizes the purpose of the research, which is to analyze the institutionalsupport of national security by anti-corruption bodies, taking into account the internationalexperience and the experience of previous institutional support for anti-corruption policy.

189


ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИПротидія корупції є актуальною проблемою, вирі-

шення якої має суттєву суспільно-політичну значущістьдля того, щоб стабільно функціонувала демократичнаправова державність. Від ефективного виконання своїхзавдань державними органами протидії корупції зале-жить успішність реалізації зовнішньополітичної діяль-ності нашої країни на світовій арені. У зв'язку з цим ви-никає необхідність детально проаналізувати норматив-но-правову базу стосовно організації держуправлінняу сфері зовнішньої політики України, націленої на за-хист державної нацбезпеки та правову регламентаціюфункціонування усіх державних органів, які залучені дозовнішньополітичного процесу на підставі законодав-чо наданих їм повноважень, необхідно й обгрунтованоз точки зору права, щоб узгодити діяльність вітчизня-них держструктур стосовно галузі міжнародних відно-син.


Проблемам дослідження питань протидії корупції вконтексті дотримання національної безпеки присвяче-но роботи таких науковців О. Баранецької [1], І. Бенько[2], О. Бусола [3], В. Веклич, А. Волошенка, З. Гбура,О. Гейця [4], Б. Гребенюка, Д. Єренка, О. Житника,С. Задорожнього та ін.

The institutions for ensuring the fight against corruption include research: the Ministry of Defense;Armed Forces; MIA; The National Guard; The National Police; State Border Service; State MigrationService; State Emergency Service; SBU; Department of State Guard; The State Intelligence andInformation Protection Service; State Special Transport Service; NSDC apparatus; intelligenceagencies; central executive authority on military-industrial policy and other bodies.

It was substantiate that the tasks of anticorruption struggle have the status of national and priority.The domestic legislation on security issues should record a clear delimitation of the powers of statebodies, first of all, of the security sector, promote interagency coordination, including in theconditions of long-term aggression against our country, which has so-called "hybrid" manifestations.

It was analyze that the imperfect system of anti-corruption structures, as well as the absence of aclear state anti-corruption policy and state bodies responsible for its implementation, are a significantfactor in the difficult situation of Ukraine in the issue of corruption. Considering the anti-corruptionpolicy and its essence, functional purpose and powers, it is possible to divide the subjects of thefight against corruption into main groups: a number of entities which: determine and ensure theimplementation of the state anti-corruption policy; the legal base of anti-corruption fight is createdand improved; direct law enforcement work in the field of combating corruption; cases of corruptionoffenses are considered in court; diagnostics, prevention and prevention of corruption; anti-corruption activities are coordinated; the functions of control and supervision over the work ofsubjects engaged in direct law enforcement activities in the fight against corruption are implemented;the legal rights and interests of individuals and legal entities are restored, the consequences of actsof corruption are eliminated; financial, logistical, information and scientific-analytical support ofthe anti-corruption fight is carried out.

Ключові слова: корупція, національна безпека, інституційне забезпечення, державні органи, повнова-ження.

Key words: corruption, national security, institutional support, government agencies, powers.

За наявності значної кількості наукових робіт із пи-тань протидії корупції багато аспектів даної науковоїпроблеми залишається недостатньо розкритими та об-грунтованими. Потребують подальшого дослідженняаналіз чинного законодавства щодо запобігання ко-рупції з метою вивчення основних завдань та функцій,які закріплені за відповідними державними органами.

МЕТА СТАТТІМета статті — аналіз чинної нормативно-правової

бази національної безпеки щодо запобігання та бороть-би з корупцією з урахуванням міжнародного досвіду тадосвіду попередньої інституційної підтримки політикиантикорупційного спрямування.

ВИКЛАД ОСНОВНОГОМАТЕРІАЛУ

У червні 2018 року було прийнято Закон України"Про національну безпеку України". Як і в новій Воєннійдоктрині України, у ньому міститься визначення силбезпеки й оборони. До них зараховують такі інститути[5]: Міноборони; ЗСУ; МВС; Нацгвардія; Нацполіція;Держприкордонслужба; Державна міграційна служба;Державна служба з надзвичайних ситуацій; СБУ; Управ-ління держохорони; Держслужба спецзв'язку та захис-ту інформації; Державна спеціальна служба транспор-ту; Апарат РНБО; розвідувальні органи; центральний



орган виконавчої влади щодо військово-промисловоїполітики та інші органи.

До основних функцій суб'єктів забезпечення нац-безпеки належить:

— виробляти і періодично уточнювати Стратегіюнаціональної безпеки України і її Воєнну доктрину, док-трини, концепції, стратегії і програми у питаннях націо-нальної безпеки, планувати і здійснювати конкретні за-ходи, покликані протидіяти і нейтралізовувати загрозидля національних інтересів України;

— створювати нормативно-правову базу, необхід-ну для того, щоб система національної безпеки ефек-тивно функціонувала;

— удосконалити її організаційну структуру;— у комплексі кадрово, фінансово, матеріально,

технічно, інформаційно тощо забезпечувати життє-діяльність складників (структурних частин) системи;

— готувати сили та засоби суб'єктів системи до мож-ливості застосувати їх відповідно до призначення;

— постійно відстежувати вплив на нацбезпеку про-цесів, що проходять у межах політичної, соціальної, еко-номічної, екологічної, науково-технологічної, інформа-ційної, воєнної та інших сфер, релігійного середовища,міжетнічних стосунків; прогнозувати зміни в їхній струк-турі, та потенційні загрози для національної безпеки;

— систематично відстежувати стан і прояви міжна-родного чи іншого виду тероризму;

— прогнозувати, виявляти та оцінювати можливізагрози, дестабілізуючі чинники і конфлікти, причиниїх появи та наслідки прояву;

— розробляти науково обгрунтовані пропозиції ірекомендації щодо ухвалення рішень управлінськогоплану з ціллю захистити національні інтереси України;

— запобігати та усувати загрози і дестабілізуючічинники для національних інтересів;

— локалізувати, проводити деескалацію та врегу-льовувати конфлікти і ліквідовувати їхні наслідки абовплив, який чинять дестабілізуючі чинники;

— оцінювати, наскільки результативно забезпе-чується національна безпека, та визначати витрати натакі цілі;

— залучатися до двостороннього і багатосторон-нього співробітництва в питаннях безпеки, якщо цевідповідає колу національних інтересів нашої країни;

— спільно проводити планові та оперативні заходиз міжнародними організаціями та згідно з договорамиу сфері безпеки.

Згідно з Конституцією і законами України:— Президенту України як главі держави, гаранту

того, що зберігатиметься державний суверенітет, тери-торіальна цілісність країни, додержуватимуться Консти-туція України, людські і громадянські права і свободи,Верховному Головнокомандувачу ЗСУ і Голові РНБОналежить займатися загальним керівництвом у галузяхнацбезпеки та оборони України;

— Верховній Раді України згідно з повноваження-ми, визначеними в Конституції України, належить здійс-нювати визначення засад внутрішньо- та зовнішньопо-літичної діяльності, основ нацбезпеки, формування за-конодавчої бази в цьому сегменті, схвалення рішеньщодо того, чи вводити надзвичайний і воєнний стан,мобілізацію, визначати загальну структуру, чисельність,

функції ЗСУ та решти формувань, утворених згідно зукраїнським законодавством;

— РНБО України займається координацією та кон-тролем діяльності виконавчих структур у сегменті на-цбезпеки і оборони; враховуючи зміни у геополітично-му ландшафті надає Президенту ряд пропозицій, щобуточнити Стратегію державної національної безпеки таВоєнну доктрину країни;

— Кабінету Міністрів України як вищому органу увиконавчій владній системі притаманне здійснювати за-безпечення державного суверенітету і економічної са-мостійності України, забезпечувати права і свободилюдини і громадянина, обороноздатність, національнубезпеку держави, громадський порядок і протидію зло-чинності;

— Нацбанк України згідно з основними засадами,на яких базується грошово-кредитна політика, здійснюєвизначення та проведення грошово-кредитної політикизадля інтересів нацбезпеки країни;

— міністерствами, СБУ та іншими центральними ви-конавчими органами згідно зі своїми повноваженнямивиконуються передбачені в Конституції і законах Украї-ни, актах Президента України, Кабінету Міністрів Украї-ни завдання, реалізуються концепції, програми у сек-торі нацбезпеки, підтримується у готовності коло силта засобів обстоювання національної безпеки;

— місцевими державними адміністраціями та орга-нами місцевого самоврядування вирішуються питаннястосовно нацбезпеки, законодавчо включених у їхнюкомпетенцію;

— Завдяки Воєнній організації держави забезпе-чується оборона нашої країни, обстоюється її сувере-нітет, територіальна цілісність і недоторканність лініїкордону; здійснюється протидія воєнним загрозам зов-нішнього походження;

— правоохоронна система протидіє злочинності ібореться з тероризмом, захищає і рятує громадян, якщовиникають надзвичайні техногенні чи природні ситуації;

— судові установи із загальною юрисдикцією зай-маються судочинством у справах стосовно злочинів, щонесуть шкоду для національної безпеки України;

— вітчизняною прокуратурою здійснюється колоповноважень у питаннях нацбезпеки згідно з Конститу-цією України та Законом України "Про прокуратуруУкраїни";

— українці через вибори, референдуми та рештуформ демократичного волевиявлення, а також за до-помогою владних держструктур та органів місцевогосамоврядування, які обираються ними, здійснюють ре-алізацію національних інтересів, добровільним чином івиконуючи конституційні обов'язки вживають заходів,визначених в українському законодавстві щодо підтри-мання її нацбезпеки; як напряму, так і завдяки громадсь-ким об'єднанням акцентують увагу інституцій держави ісуспільства на загрозливих явищах і процесах у різнихаспектах життя держави; законним способом і за допо-могою законних засобів реалізують захист власних правта інтересів, а також власної безпеки.

Вітчизняна законодавча база щодо питань безпе-ки має фіксувати чітке розмежування повноваженьдержорганів, передусім органів сфери безпеки, спри-яти міжвідомчій координації, у тому числі в умовах

191


довготривалої агресії проти нашої країни, яка має, такзвані, "гібридні" прояви. Водночас варто дати конк-ретніший опис аспектів такого явища, як "цивільнийконтроль". Завдяки новому Закону України "Про на-ціональну безпеку України" [5] має відбутися усунен-ня невиправданого розділення Законів України "Прооснови національної безпеки України" і "Про демок-ратичний цивільний контроль над Воєнною організа-цією і правоохоронними органами держави", адже ци-вільний демократичний контроль — це невід'ємнаскладова втілення держполітики у питанні нацбезпе-ки.

Збройні Сили України забезпечують стримування тавідсіч збройної агресії проти України, охорону повітря-ного простору держави та підводного простору у ме-жах територіального моря України, у випадках, визна-чених законом, беруть участь у заходах, спрямованихна боротьбу з терроризмом [5].

Тоді як, служба безпеки України є державним орга-ном спеціального призначення з правоохоронними фун-кціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючиз неухильним дотриманням прав і свобод людини і гро-мадянина [5]: 1) протидію розвідувально-підривнійдіяльності проти України; 2) боротьбу з тероризмом;3) контррозвідувальний захист державного сувереніте-ту, конституційного ладу і територіальної цілісності,оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербез-пеки, економічної та інформаційної безпеки держави,об'єктів критичної інфраструктури; 4) охорону держав-ної таємниці.

Продовжуючи, зауважимо, що У Законі України"Про національну безпеку України" [5] передбаченоможливість комплексного стратегічного управління взазначеній сфері, що враховує і планування. У свій часпланування в оборонній галузі проходило, враховуючиположення, у тому числі Закону України "Про організа-цію оборонного планування". Водночас є потреба ком-плексно законодавчо врегулювати планування у питаніцивільної безпеки та узгодити його з процесами плану-вання у оборонному сегменті. Необхідно закріпити управовій площині зв'язок рішень вищих владних держ-структур у секторі нацбезпеки, діяльність органів без-пекового сегменту, націлених на їхнє втілення, виділен-ня належних ресурсів, щоб забезпечити таку діяльність,спеціальних процедур парламентського контролю заперебігом планування у галузі нацбезпеки тощо. Такожважливо уточнити роль та місце держорганів, які зай-маються здійсненням державної політики у галузі зовн-ішньополітичних відносин з ціллю підтримати безпекунашої країни на необхідному рівні та її позитивний іміджу міжнародному просторі. Врегулювання всього цьогоналежить виконати новому Закону України "Про націо-нальну безпеки України" [5], положення якого аналізу-ються у цій науковій праці.

Якщо говорити про те, як забезпечується дієвістьта ефективність антикорупційного курсу країни, дося-гається поставлена мета та виконуються основні завдан-ня, вкрай важливо чітко визначити суб'єкти та засади їївтілення.

Недосконала система структур антикорупційногоспрямування, а також відсутні чітка державна антико-рупційна політика та державні органи, відповідальні за

її проведення, є суттєвим фактором складного стано-вища України у питанні корупції [1].

Новий Закон цю проблему вирішує, функціональ-но розмежовуючи суб'єкти, відповідальні за коорди-нування державної антикорупційної діяльності (1 гру-па), ті, що безпосередньо виявляють, припиняють тарозслідують корупційні правопорушення (2 група), атакож ті, що долучаються до запобігання, виявленнята припинення правопорушень корупційного характе-ру (3 група).

Коло суб'єктів, відповідальних за те, як коорди-нується державна антикорупційна політика. Згідно зіст. 4 "Про засади запобігання та протидії корупції", Каб-міном спрямовується і координується робота виконав-чих владних структур стосовно запобігання і боротьбиз корупцією згідно з Конституцією і законами України,актами Президента України.

Водночас у цій же статті зазначається, що коорди-націю реалізації органами виконавчої влади визначеноїПрезидентом України антикорупційної стратегії здійс-нює спеціально уповноважений орган з питань антико-рупційної політики, який утворюється Президентом Ук-раїни і діє відповідно до вимог, встановлених законом.Тобто певним чином відбувається дублювання функційз координування роботи органів виконавчої влади щодозапобігання і протидії корупції двома суб'єктами — Ка-бінетом Міністрів України та спеціально утвореним Пре-зидентом органом, хоча на сьогодні остатнього органупоки що не існує [4].

Також координують діяльність структур правоохо-ронної системи у сфері боротьби з корупцією, згідно знаданими законодавством повноваженнями, Генпроку-рор України та низка підпорядкованих йому прокурорів,що також є причиною певного дисбалансу у координу-ванні роботи з цього питання, адже структури МВС таподаткові органи — це і центральні виконавчі органи,роботу яких, як вже було зазначено, має координуватиі Кабмін, і спеціально уповноважений орган з антико-рупційних питань.

Спеціально уповноваженими суб'єктами у сферіпротидії корупції є [2]:

— органи прокуратури;— спеціальні підрозділи по боротьбі з організова-

ною злочинністю Міністерства внутрішніх справ Украї-ни;

— спеціальні підрозділи податкової міліції;— спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та

організованою злочинністю Служби безпеки України,— спеціальні підрозділи Військової служби право-

порядку у Збройних Силах України, якщо інше не пе-редбачено законом.

Перелік суб'єктів, які запобігають, виявляють, а увстановлених законодавством ситуаціях — здійснюютьзаходи, щоб припинити корупційні правопорушення,відновлюють порушені права чи інтереси фізичних таюридичних осіб, державні інтереси, а також залучені доінформаційного і науково-дослідного забезпеченнявтілення заходів стосовно попередження і боротьби зкорупцією, до міжнародного співробітництва в цій га-лузі, включає [3]:

1) уповноважені підрозділи органів державної вла-ди;



2) місцеві органи виконавчої влади, органи місце-вого самоврядування;

3) підприємства, установи, організації незалежновід підпорядкованості та форми власності, їх посадовіта службові особи, а також громадяни, об'єднання гро-мадян за їх згодою.

Справедливо буде відзначити, що коло завдань таповноважень таких суб'єктів є суттєво вужчим порівня-но із тими, що мають спеціально уповноважені суб'єкти.Вони переважно повинні здійснювати заходи, покликаніпопереджувати корупційні правопорушення та сприятидіяльності спеціально уповноважених суб'єктів.

Враховуючи антикорупційну політику та її суть, фун-кціональне призначення та повноваження, можливийподіл суб'єктів боротьби з корупцією на головні групи:низку суб'єктів, якими: визначається і забезпечуєтьсяреалізація державної антикорупційної політики; ство-рюється і удосконалюється нормативно-правова базаантикорупційної боротьби; здійснюється безпосередняправоохоронна робота у галузі протидії корупції; роз-глядаються справи щодо корупційних правопорушеньу суді; здійснюється діагностика, профілактика та по-передження корупції; координується антикорупційнадіяльність; реалізуються функції контролю та наглядуза роботою суб'єктів, які займаються безпосередньоюправоохоронною діяльністю у питанні протидії корупції;поновлюються законні права та інтереси фізичних іюридичних осіб, усуваються наслідки дій корупційногохарактеру; здійснюється фінансова, матеріально-тех-нічна, інформаційна та науково-аналітична підтримкаантикорупційної боротьби.

ВИСНОВКИВ Україні було інституціонально оформлено анти-

корупційну стратегію, враховуючи зміст антикорупцій-ної роботи, функціональну спрямованість та коло по-вноважень, були утворені окремі суб'єкти, які маютьзапобігати та протидіяти корупції. Важливе досягненняна шляху втілення державного антикорупційного стра-тегічного плану полягає у тому, що було створено ок-ремі спеціально уповноважені органи по боротьбі з ко-рупцією та надано їм спеціальні повноваження, де чіткорозподілено компетенцію. Проаналізувавши чинну нор-мативно-правову базу щодо запобігання та боротьби зкорупцією, можемо ствердно говорити про те, що за-конодавець діяв з урахуванням міжнародного досвідута досвіду попередньої інституційної підтримки політи-

ки антикорупційного спрямування, і було однозначновизначено державні структури з відповідними завдан-нями у цьому секторі.

Література:1. Баранецька О.В. Протидія корупції в Україні:

аналіз стану і законодавча підтримка. Актуальні пробле-ми правознавства. 2017. Вип. 1. С. 81—86.

2. Бенько І.Д., Сисюк С.В. Корупція у сфері пуб-лічних закупівель: форми прояву та засоби протидії.Причорноморські економічні студії. 2019. Вип. 38 (2).С. 84—87.

3. Бусол О.Ю. Стан запобігання корупції та протидіїкорупційній злочинності в контексті національної без-пеки України. Вчені записки Таврійського національно-го університету імені В.І. Вернадського. Серія: Юридичнінауки. 2019. Т. 30 (69), № 2. С. 101—109.

4. Гейц О.О. Систематизація наукових дослідженьз протидії корупції. Науковий вісник Дніпропетровсько-го державного університету внутрішніх справ. — 2018.№ 4. С. 121—125.

5. Закон України "Про національну безпеку Украї-ни" (2018), № 2469-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.-ua/laws/show/2469-19 (дата звернення 01.03.2020).

References:1. Baranetska O. V. (2017). "Anti-corruption in

Ukraine: analysis of the situation and legislative support",Aktualni problemy pravoznavstva, vol. 1, pp. 81—86.

2. Benko I. D. and Sysiuk S. V. (2019). "Corruption inpublic procurement: forms of expression andcounteraction", Prychornomorski ekonomichni studii, vol.38 (2), pp. 84—87.

3. Busol O. Yu. (2019). "State of Prevention of Corrup-tion and Combating Corruption Crime in the Context ofNational Security of Ukraine", Vcheni zapysky Tavriiskohonatsionalnoho universytetu imeni V. I. Vernadskoho. Seriia :Yurydychni nauky, tom 30 (69), vol. 2, pp. 101—109.

4. Heits O. O. (2018). "Systematization of scientificresearch on combating corruption". Naukovyi visnykDnipropetrovskoho derzhavnoho universytetu vnut-rishnikh sprav, vol. 4, pp. 121—125.

5. The Verkhovna Rada of Ukraine (2018), The Law ofUkraine "On National Security of Ukraine", available at:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19(Accessed 01 March 2020).Стаття надійшла до редакції 02.03.2020 р.

ПЕРЕДПЛАТА

ВИДАННЯ МОЖНА ПЕРЕДПЛАТИТИ З БУДЬ-ЯКОГО МІСЯЦЯ!

— ЧЕРЕЗ РЕДАКЦІЮ (ТЕЛ. 458-10-73);

— ЧЕРЕЗ ДП "ПРЕСА"(У КАТАЛОЗІ ВИДАНЬ УКРАЇНИ);

— ЧЕРЕЗ ПЕРЕДПЛАТНІ АГЕНТСТВА