Правила з української мови

для початкової школиМово моя, ти для мене криниця,Я навіки з тобою, допоки я є.П’ю з твого джерела і не можу напиться,Ти для мене любов і натхнення моє.Ти і казка, і пісня чудова лірична.Ти і дума, і правда, і мрія людська.Неповторна і щира, ласкава й музична,Українському серденьку завжди близька.Ніби мати, така дорога і єдина.Ніби Всесвіт — велика й велична для нас.Ми з тобою — народ і велика родина!І тебе берегти саме час, саме час!

Даний посібник вміщає всі основні правила

з української мови і складений таким чином , щоб учням було цікаво

засвоювати шкільну програму.

ЗМІСТЧастини мови

Іменник

Прикметник

Числівник

Префікси і прийменники.

Займенник.

Дієслово.

Прислівник.

Мова і мовлення

Тект

Речення

Таблиця почуттів

Однорідні члени речення

Слово. Значення слова.

Будова слова.

Звуки і букви.

Текст Мова. Мовлення.

Види мовлення.

Усне мовлення.

Вимоги до мовлення.

З чого складається мовлення ?

Слова привітання.

Слова подяки.

Слова звертання.

Слова вибачення. Слова прощання.

моваБУКВИ (ЗНАКИ)

СЛОВА

СПОЛУЧЕННЯ СЛІВРЕЧЕННЯ

ТЕКСТ

мовлення СПІЛКУВАННЯ

ЗВУКИ

ПИСЬМОЧИТАННЯ

•Мова – найважливіший засіб спілку- вання.

Мовлення

усне (передача

інформації вусній формі)

писемне(усе написане або надруко-ване)

•Усне мовлення має бути зрозумілим для всіх , хтойого слухає.•Під час спілкування міжлюдьми використову-ється інтонація , сила го-лосу, міміка, жести.

•КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ –ЦЕ ПРАВИЛЬ-НІСТЬ , ТОЧНІСТЬ,ВИРАЗНІСТЬ МОВЛЕ-НОГО СЛОВА.•володіти писемним мовленням - значить правильно,точно, калігра-фічно і без помилок оформляти свої або чиїсь думки на письмі.

•Усне і писемне мовлення складається з речень .

• Усне і писемне мовлення складається•з речень.•Речення звۥязуються між собою у текст.

Прийшов вересень. Після душного літа, після серпне-вих теплих літніх днів наста-ла золота осінь. (І. Соколов-Микитиов)

Слова привітання:

Доброго ранку !Добрий ранок !Добридень!Доброго дня !

Доброго вечора !Добрий вечір !Доброго здоровۥя!Здрастуйте !

Слова подяки:

Дякую !Щиро дякую !Дуже вдячний!Спасибі !

Слова звертання:

Скажіть , будь ласка !Будьте ласкаві!Дозвольте запитати!Поясніть , будь ласка !Прошу вас !

Слова вибачення:

Пробачте , будь ласка !Даруйте!Перепрошую!Вибачте!

Слова прощання:

Пробачте , будь ласка !Даруйте!Перепрошую!Вибачте!

Слова вибачення:

Пробачте , будь ласка !Даруйте!Перепрошую!Вибачте!

Текст Текст. Види текстів.

Структура тексту.

Текст-розповідь.

Текст-опис.

Текст-міркування.

Текст -обۥєднані за змі-стом речення.

Види текстів Текст-розповідьМета його – про що чи про кого розпові-

сти, повідомити.

Текст-описМета його –описати

щось чи когось

Текст-міркування.У тексті є твердження , доказ і висновок.

У тексті завжди про щось або про когось розповідається , повідо-мляється. Це його тема.

Текст має заголовок.Текст може ділитися на абзаци.Текст складається з трьох частин- зачину , основної частини і кінцівки.

Текст-розповідьВсю ніч не могла заснути голодна лисиця , так її мучив голод. Вчорабув тяжкий день . Осіння ожеледьне давала можливості підлізти не то що до зайця навіть миша чула , коли наближалася лисиця, і миттю ховалася в нору. (За О.Копиленком)

Текст-описЛисиця живе в лісі. У неї руда шуб-ка. Хвіст довгий і пухнастий . Зуби гострі . Лисиця дуже хитра .Вона ловить та їсть мишей , зай-ців.

Текст-міркування Кожному відкрита дорога до знань. Школярі повинні наполе-гливо вчитися , багато читати , цікави-тись новим і корисним . Оволодівати знаннями , пізнавати таємниці при-роди. Людина , яка багато знає і вміє , приносить найбільшу користь сус-пільству.

Речення Що таке речення ?

Види речень.

Розповідне речення.

Питальне речення.

Спонукальне речення.

Окличне речення.

Звертання.

Головні члени речення.

Підмет.

Присудок.

Речення-виражає закін-чену думку.Перше слово в реченні пишеться з великої бук-ви. Сонячний осінній день. Чи буде дощ ?

За метою висловлювання речення бувають:

розповідні питальніспонукальні

За інтонацією речення бувають:

окличні неокличні

Речення , в якому про щось або про когось розповідаєть-ся , називається розповід-ним.В кінці розповідного реченняставиться крапка (.).На узліссі стоїть замріяний клен , він ніби сумує , що надійшов жовтень. (О.Копиленко)

Речення , в якому про щось або про когось запитуєтьсяназивається питальнимВ кінці питального реченняставиться знак питання (?).Які в тебе плани на літо ?

Речення, метою якого є спо-нукання до дії ,називається спонукальним .Спонукання виражається че-рез наказ , прохання ,заклик…У кінці спонукального речен-ня може стояти крапка абознак оклику.Люби свій край !Вивчайте рідну мову.

Якщо речення вимовляється з особли-вим почуттям , то воно стає окличним.Окличними можуть бути розповідні , питальні й спонукальні речення.В кінці окличних речень ставиться знакоклику.

Вдар словом так , щоб аж дзвеніло міддю ! (П.Тичина)

Звертання- це слово або сполучен-ня слів , що називають до кого звертаються . Під час вимови звертання виділя-ється голосом , а на письмі – комою або знаком оклику.

Здорові будьте , люди , я вас люблю! (Д.Павличко)

Слова в реченні , що відповідаютьна певне питання , називаються членами речення.

Головні члени речення :

Підмет Присудок

Усі інші члени речення є другорядними.

Член речення , який вказує , про кого або про що говориться в реченні , називається підметом.

Підмет відповідає на питання хто ? або що ?

Підмет підкреслюй так : ___________

Член речення , який вказує , що гово-риться про підмет , називається присудком.

Присудок відповідає на питання : що робить ? що зробить ? що робив ? що робиш ? яким є предмет ? хто він такий ? та інш.

Підкреслюй присудок так : ________________ ________________

Таблиця почуттів• радість•захоплення•здивування•гордість•співчуття•віра(в…)•любов (до…)•вдячність•життєрадісність•принципове ставлення (до…)

• повага•сум•гнів•розчарування•жаль•тривога•обурення•протест•заздрощі•зневага

Однорідні члени речення Однорідні члени речення в усному і писемному мовленні.

Поняття про однорідні члени речення.

Розділові знаки при однорідних членах речення.

Однорідні члени речення вимовляютьсяз перелічувальною інтонацією.На письмі між однорідними членами ре-чення ставиться кома.

Однорідні члени речення можуть зۥєднува-тися також за допомогою слів і (й), а , але.Це сполучники. Між двома однорідними членами перед сполучником і (й) кома не ставиться.

Залізо й дерево аж співали в дідових руках. (М.Стельмах)

Кілька членів речення , які відносятьсядо одного і того ж слова і відповідають на одне й те ж питання , називаються однорідними членами речення.

Однорідними можуть бути підмети , присуд-ки , другорядні члени речення

Під вікнами насадила Ганна бузку , любистку,півників та півонії. (І. Нечуй-Левицький)

Перед сполучниками а, але кома ставитьсязавжди.

Не одяг прикрашає людину , а розум.

Іноді в значенні сполучника але виступає слово та

Тече вода в синє море,Та не витікає.

(Т.Г.Шевченко)

ТА= АЛЕ

Слово.Значення слова.

Пряме і переносне значення слова.

Омоніми.

Синоніми.

Антоніми.

Слова вживаються в прямому і переносномузначеннях.

Марічка вбралася в нову блузку.Косу дівчина плете. (А.Свашенко)

У зелену гарну блузуВбралась кукурудза,Розпустила пишні косиВ колі стоголосім. (Р.Пінь)

У нашій мові є слова , які звучать і пишуть-ся однаково , але мають різне значення.Їх значення можна зрозуміти в сполученніз іншими словами .Це слова – омоніми.

З космосу наша планета Земля дуже гарна. Землямоя рідна, як я тебе люблю!

Дідусь виростив на землі гарний урожай огірків.

Журавлиний ключ. Ключ від замка. Скрипічний ключ. Гаєчний ключ

Слова близькі за значенням-

синоніми

Ліс, бір, діброва, пуща, перелісок, гай, праліс,байрак, чорноліс.

Тихий, спокійний, неголосний, негучний,нечутний , беззвучний.

Їхати, гнати, мчати, нестися, гарцювати, скакати.

Слова , протилежні за значенням-антоніми

Багатий – бідний,

Батьківщина- чужина,

успіх- невдача,корисно- шкідливо,

брати- віддавати.

Будова слова Споріднені слова.

Основа слова.

Корінь слова. Закінчення.

Префікс.

Суфікс.

Чергування звуків в коренях слів.

Ненаголошені звуки [е] ,[и] в корені слів.

Правопис префіксів РОЗ-,БЕЗ-.

Написання префікса С-.

Написання префікса ПРЕ-.

Написання префікса ПРИ-.

Слова , які мають однакову за

звуковим складом і спільну за смисловим

значенням частинку , називаються

спорідненимиВода , водяний, підводнийй, підводник.

Водити, водій ,переводити.

Думка, думки, думкою.

Частина слова без закінчення називаєтьсяосновою.

Дружба, книги, бадьорий, пишуть, земля.[ [[ [[

Спільна частина споріднених слів називається коренем

Поле , польовий , польоти.

﴾ ﴾Змінна частина слова називається

закінченням

﴾Закінчення служить для звۥязку слів у реченні.

Префікс-частина основи , що

стоїть перед коренем.

За допомогою префіксів утво-

рюються нові слова.Безмежний, розмова,зۥєднувати, премудрий, притулок.

¬ ¬¬ ¬¬

Суфікс- частина основи , що стоїть після кореня.За допомогою суфікса утворюються нові слова.

Братик, морозиво.

> >

У коренях слів відбувається чергування звуків.

і-оніч-ночі

лід – льодуосінь-осені

і-епіч- печівів- веланіс-несу

г-з-жподруга-подрузі-подружка

луг-лузі-лужоккрига-на кризі-крижина

к-ц-чкозак-козацький-козаччина

річка- річці-річечкабік-на боці-бочок

х-с-швухо- у вусі – вушко

кожух- у кожусі- кожушоквільха- вільсі- вільшина

Щоб знати , яку букву (Е чи И) писати в ненаголошеному складі , треба змінити слово або дібрати до нього споріднене так , щоб ненаголошений склад став наголошеним.

Великий –велич,клекотіти- клекіт,

криве- криво,шепотіти – шепіт.

/

/

/

/

У ПРЕФІКСАХ РОЗ- , БЕЗ- ЗАВЖДИ ПИШЕТЬСЯ БУКВА З.

Безтурботний, розۥїхати.

Перед буквами к,п,т,ф,х завжди пишеться префік с-.Списати , скликати, спитати,cфотографувати , схибнути.

Префікс пре- пишемо тоді,коли слово означає щось

надзвичайне.

Прекрасний, премудрий, предобрий.

Префікс при- пишемо тоді , коли слово означає

приближення.

Прийшов,прибіг, приклеїв.

Звуки і букви Український алфавіт.

Голосні та приголосні букви і звуки.

Букви Ї ,Я,Ю,Є.

Буква Щ. Буквосполучення ДЖ,ДЗ.

Приголосні звуки і букви.

Вимова і написання приголосних.

Склади. Правила переносу слів.

Апостроф.

Написання префікса С-.

Написання префікса ПРЕ-.

Написання префікса ПРИ-.

Аа Бб Вв Гг Ѓѓ Дд Ее Єє Жж

а бе ве ге ѓе де е є же

Зз Ии Іі Її Йй Кк Лл Мм Ннзе и і ї Ій

(йот)ка ел ем ен

Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Ццо пе ер ес те у еф ха це

Чч Шш Щщ

ь Юю Яя

че ша ща М ۥякийзнак ю я

Український алфавіт

*Голосні букви:А, О, У, Е, И, І, Я,Ю,Є,Ї

*Голосні звуки:[а],[о],[у],[е],[и],[і]

*МۥЯКІСТЬ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ НА ПИСЬМІ ПОЗНАЧАЄТЬСЯ

БУКВАМИ:

Ь , Я , Ю , Є , І.

*БУКВА Ї ЗАВЖДИ ПОЗНАЧАЄ ДВА ЗВУКИ [ЙІ]

*Букви Я ,Ю, Є на початку складу позначають два звуки [йа], [йу], [йе].

Яша, мрія, Юра, твоє, маяк.

*Буквосполучення ДЖ,ДЗ позначають один звук [дж], [дз], джміль, дзвінок.

*Буква щ позначає два звуки [шч] , дощ

Приголосні звуки бувають

Дзвінкі Глухіб,д,ж,з,г,дж,дз,з,в,к,л,м,р,й.

П,Т,Ш,С,Х,К,Ч,Ц,Ф.

•Дзвінкі приголосні звукив українській мові в кінціскладу і слова вимовляються дзвінко. МОРОЗ, ХЛІБ, СТЕЖКА.

•Деякі дзвінкі й глухі приголосні звуки при збігові в середині слова при письмі треба перевіряти.Для цього необхідно змінити слово абопідібрати спільнокореневе так, щоб пі-сля приголосного був голосний звук.

НІГТІ-НІГОТЬ,БОРОТЬБА-БОРОТИСЯ.

• У слові стільки складів , скільки голосних звуків .• Слова переносимо по складах.• Одна буква в рядку не залишаєть-ся і не переноситься в другий ря-док. Олі-вець , мело-дія.• При переносі слів букви Ь і Й не

відділяються від попередньо букви. Синь-ка, гай-ка.

•При переносі букво-спосполучень ДЗ ,ДЖ не розриваються, тому що вони позначають один звук. Гу-дзик, хо-джу.

•При переносі спо-лучення ЙО та ЬО не розриваються.Ра-йон , си-нього,синьо-го.

•Апостоф при переносі слів не відокремлюєть-ся від попередньої літери.Бурۥ-ян, соловۥ-їний.

•Апостроф (ۥ) ставиться після букв перед , які позначають два звуки:[йа],[йу],[йе],[йі].Пۥять, імۥя, вۥяз.

б,п,в,м,ф,ря,ю,є,ї

Апостроф пишеться після префіксів з кінце-вим твердим приго-лосним перед я,ю,є,ї , що позначають два звуки. Підۥ їзд, обۥ-єднати,розۥяснення.

Префікс- це частина слова. Він пишеться з словом разом.Поїхав, написав, забіг.Прийменник- це окреме слово. Він пишеться окремо від того слова ,перед яким стоїть.По воді. На полі. За лісом.

Частини мовиІменник

відповідає на питання хто ? що? означає предмет .

Прикметниквідповідає на питання який ?яка? яке? які?

називає ознаку предмету .

відповідає на питання що робити ? що робив ? що буде

робити ? що зробить ? що робитиме ?означає дію предмета .

Дієслово

Частини мовиЧислівник

означає кількість предметів або їх порядок при лічбі .

Займенникне називає предмет ,а тільки вказує на нього .

Прислівниквиражає ознаку дії або пояснюють де або коли відбувається дія.Відповідають на питання : як ? де? куди ? коли ? та ін.

Іменник Що таке іменник ?

Назви істот і неістот.

Загальні і власні іменники.

Рід іменників.

Зміна іменників за числами.

Відмінювання іменників.

Відмінювання іменників

Місцевий і давальний відмінки іменників.

Називний і знахідний відмінки іменників чоловічого і середнього роду, що є назвами неістот.

Родовий і знахідний відмінки іменників чоловічого роду ,що є назвами істот.

Іменники чоловічого роду однини.

Родовий відмінок однини іменників жіночого роду.

Орудний відмінок однини іменників жіночого роду на –а,-я.

Орудний відмінок іменників однини іменників чоловічого роду.

Орудний відмінок іменників чоловічого роду однини з основою, що закінчується на –р.

Давальний і місцевий відмінок іменників чоловічого роду однини

Орудний відмінок іменників жіночого роду з основою , що закінчується на приголосний.

Родовий , давальний і місцевий відмінки іменників у множині.

Іменник – це частинамови , що означає назву предмету і відповідає на питання хто ? або що ?

Зима (що ?) , чайка (хто ?)

Іменники є назвами істот і неістот

Назви істот- це назви людей і тварин. До них ставимо питання ХТО ?

Марічка , голуб, лисичка, дядько

Назва неістот- це назви неживих предметів.До них ставимо запитання ЩО ?

Берізка, велосипед, буря,війна.

Іменники бувають

загальними власнимиЗагальні іменники- це назви, що дають багатьом предметам. Вони пишутьсяз малої букви.

Країна, імя, море, книги, ріка.Власні іменники- це прізвища , імена, по бать-кові людей, клички тварин ,назви країн, міст ,сіл, вулиць,річок,гір,морів.ЛесяУкраїнка, кінь Орлик,село Вертелка, річка Дністер,місто Київ, вулиця Руська, Карпати.

Іменники належать до одного з родів

Іменники до якихможна підставити слова він,мій,-чоловічого роду.

Іменники до якихможна підставити слова вона, моя,-жіночого роду.

День,гай,товариш,Петро.

Земля, країна,злива ,Галина.

Іменники до якихможна підставити слова воно,моє,-середнього роду.

Поле,море, зерно, теля.

Більшість іменників змінюється за числами

однина множинаІменники , що означаютьодин предмет , стоять в однині.

Іменники , що означаютьдва і більше предметів , стоять у множині.

Село, парта, озеро,гриб.

Села, парти, озера, гриби.

Зміна закінчень іменників називається відмінюванням або змінюванням за відмінками.

Називний хто ? що ? голуб, траваРодовий кого? чого? голуба, травиДавальний кому ? чому ? голубу,травіЗнахідний кого ? що ? голуба, травуОрудний ким ?чим ? голубом,травоюМісцевий на кому ?

на чому ?на голубі,на траві

Кличний ---------------- траво ,голубе

Форма називного відмінка однини є початковою формою іменника.

У місцевому відмінку іменники завжди вживаються з приймен-никами. У давальному- майже завжди безприйменників.

Називний і знахідний відмінки іменників чоловічого і середньогороду , що означають назви неістот,

визначаються за їх роллю у реченні

Іменник у Н.В.- це підмет у реченні , а в Зн.в.- другорядний член речення.

Дерево ростиме біля оселі.Н.в.

Тарас посадив дерево.Зн.в.

Родовий і знахідний відмінки іменників чоловічого роду , що є назвами істот , розпізнаються за допомогою підстановкиІменника жіночого роду , який у назив-ному відмінку має закінчення –а (-я).

Іменники жіночого роду на –а (-я) у родовому і знахідному відмінках мають різні закінчення.

Олесь навчив голуба (маму) бути поштарем.

Біля свого голуба (мами) хлопчик проводив багато часу.

Зн.в.Зн.в.

Р.в.Р.в.

Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини мають закінчення –а (-я)-у (-ю).

Щоб перевірити закінчення іменників чоловічого роду в родовому відмінку однини , потрібно звернутися до орфографічного словника.У словнику поряд з формою називного відмінка ставиться закінчення родового.

Вовк , -а ; сад ,-у

У родовому відмінку однини іменники жіночого роду на –а (-я) після мۥяких приголосних та Ж,Ч,Ш мають закінчення -і , а після інших твердих приголосних-закінчення –И.

Господині , кручі, вежі; але липи, води.

В орудному відмінку однини іменники жіночого роду на –а (-я) мають закінчення-ою ,-ею,-єю. Закінчення –ою пишеться в іменникахз кінцевим твердим приголосним основи, крім Ж,Ч,Ш (рікою);-ею- в іменниках з кінцевим мۥяким приголосним основи і Ж,Ч,Ш (землею, межею);-єю- в іменниках з основою , що закінчується на Й (надією).

В орудному відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення –ом,-ем,-єм.Закінчення –ом пишеться в іменникахз основою на твердий приголосний (лихом);-ем- в іменниках з основорю на мۥякий приголосний і Ж,Ч,Ш (вужем, днем);-єм- в іменниках з основою , що закінчу-ється на Й (краєм).

Іменники чоловічого роду з основою , закінчується на -р в орудному відмінку однини можуть мати різні закінчення : -ом,-ем.Тому їх правопис слід перевіряти за орфографічним словником (шофером, лікарем).

Іменники чоловічого роду в давальномувідмінку однини мають закінчення –ові ,-еві(-єві) або –у(-ю),-і(-ї).Якщо у мовленні збігаються два іменникив давальному або місцевому відмінку , тоїх краще вживати з різними закінченнями.

Братові Ігорю або брату Ігореві

Іменнки жіночого роду з основою , що за-кінчується на приголосний , в орудному відмінку однини мають закінчення –у(-ю).

А) ПЕРЕД ЗАКІНЧЕННЯМ ПРИГОЛОСНІ ПОДОВЖУЮТЬСЯ: [Бۥ І Лۥ : У]. НА ПИСЬМІ ПОДОВЖЕННЯ ПРИГОЛОСНОГО ЗВУКА ПЕРЕДАЄТЬСЯ ДВОМА ОДНАКОВИМИ БУКВАМИ , А ЗАКІНЧЕННЯ –У-БУКВОЮ Ю:БІЛЛЮ.

Б) Не буває подовження звуків в іменниках жіночого роду в орудному відмінку однини перед закінченням –у(-ю) , якщо їх основа закінчується двома приголосними звуками :

СОВІСТЮ

В) Не подовжуютьтся приголосні

б,в,ф в орудному відмінку

однини іменників жіночого роду

на приголосний , після яких

закінчення –ю , а також у слові

матірۥю, ставиться апостроф :

любовۥю.

У родовому відмінку множини іменники мають закінчення –ів(-їв), -ей.

Мор ів , гаїв, солей.

Більшість іменників жіночого роду і деякі іменники середнього роду в цьому відмінку закінчень не мають.

Берізок,дошок,сіл.

У давальному відмінку множини іменники мають закінчення –ам, (-ям).

Межам , сім ямۥ .

У місцевому відмінку множини іменники мають закінчення –ах(-ях).

По садах , на хвилях .

Прикметник Що таке прикметник ?

Правопис відмінкових закінчень прикметників в однині.

Алгоритм визначення відмінка прикметника

Правопис прикметникових суфіксів –ськ-, -цьк-,-зьк-.

Родовий, давальний ,місцевий відмінки прикметників.

Прикметники чоловічого і середнього роду з основою, що закінчується на мۥякий приголосний.

Прикметники жіночого роду в давальному і місцевому відмінках однини.

Прикметник- частина мови , що називає ознаку предмета і відповідає в початковій формі на питання який ? яка ? яке ? які ?Ознака предмета- це колір , смак, матеріал ,форма, зовнішність і т.п.

Білий, квітуча, зоряне.

Прикметник завжди стоїть у тому числі , роді й відмінку , що й іменник,з яким він звۥязаний.Дерево (яке ?) високе (одн., с.р., Н.в.).

Прикметник змінюється за числами ,відмінками , а в однині- і за родами.

Правопис відмінкових закінчень прикметників в однині залежить від кінцевого приголосного основи.

а) Прикметники з основою , що закінчу-ється на твердий приголосний , мають у Н.в. однини такі закінчення :

ч.р. - -ий; ж.р. - -а; с.р. - -е.

б) Прикметники з основою , що закінчу-ється на мۥякий приголосний , у Н.в. однинимають на письмі такі закінчення :ч.р. - -ій; ж.р. - -я; с.р. - -є.

Щоб визначити відмінок прикметника,потрібно:а) зۥясувати , до якого іменника він належить;б) визначити відмінок іменника (а прикметник завжди стоїть у тому ж відмінку , що й іменник).

У суфіксах -ськ-, -цьк-, -зьк- завжди пишеться мۥякий знак.Київський, козацького.

У прикметниках чоловічого і середнього роду з основою ,

що закінчується на мۥякий приголосний , у Р., Д. і М. в. однини перед

закінченням пишеться мۥякий знак.Синього , синьому, у синьому.

Прикметники жіночого роду в Д.і М. відмінках однини мають закінчення –ій .Парній, народній, ясній.

Усі прикметники в Н.в. множини мають закінчення –і.Залізні, хоробрі, важкі.

Слова , які означають кількістьпредметів або їх порядок при лічбі , називаються числівниками.Числівники відповідають на питання скільки ? (один, два , вісім , двісті)- кількісні,і на питання який ? котрий ? (перший, пۥятий, трьохсотий) – порядкові.

Не вертають три брати,по світу блукають,а три шляхи широкіїтерном заростають. (Т.Г.Шевченко)

Займенник Що таке займенник ?

Особові займенники.

Про особові займенники..

Займенник- це чатина мови,що не називає предмет , а тільки вказує на нього.

Хороша книга- то найвірніший другЗ нею ти ніколи не розлучишся. (О. Донченко)

Я, ти, ми, ви, він, вона,воно, вони –

особові займенники однина множина

І особа я миІІ особа ти виІІІ особа він, вона,

воновони

У реченні особові займенники можуть бути підметом або другорядним членом речення.

Займенники з прийменниками пишутьсяокремо.

У тебе, для нас.Займенники відповідають на ті ж питання , що й іменники.

Після прийменників у займенниках 3-їособи пишеться буква Н.

Від нього, від них.

Дієслово Що таке дієслово ?

Змінювання дієслів за часами.

Неозначена форма дієслова.

Змінювання дієслів теперішнього часу за особами і числами.

Змінювання дієслів майбутнього часу , які відповідають на питання що зроблю ?

Дієвідміни.

Особові закінчення дієслів І дієвідміни.

Особові закінчення дієслів ІІ дієвідміни.

Зміна дієслів минулого часу в однині.

Не з дієсловами

Дієслово- це частина мови , що означає дію предмета і відповідає на питання що робити ? що робив ? що буде робити ? що зробить ? що робитиме ?

Дієслово в реченні найчастіше звۥязане з іменником , найчастіше виступає головним членом речення – присудком.Дієслова змінюються за числами (однина і множина).

Дієслова змінюються за часами.

а) Дієслова минулого часу описують дії , які відбувалися в минулому до того , як про них розповідаємо:

Що робив ? – малював ;що зробив ? – намалював.

б) Дієслова теперішнього часу означають дії , які відбуваються у той час , коли про них повідомляємо:що робить ? – малює ;що роблять ? – малюють.

в) Дієслова майбутнього часу означають дії,які відбудуться у майбутньому – після моменту мовлення:що буде робити ? – буде малювати ;що зробить? – намалює.

Неозначена форма дієслова не вказує ні на час ,ні на кількість її виконавців.

Це незмінна форма дієслова.Дієслова в неозначеній формі мають суфікс

–ти,-ть. Інколи після цих суфіксів стоїть –ся,-сь.

Виховувати, звертатись.

Неозначена форма є початковою формою дієслівВона відповідає на питання

що робити ? що зробити ?Дієслова виражають завершену (намалювали) або незавершену (малюють) дію.

Дієслова теперішнього часу змінюються за особами і числами.

Особа і число дієслова визначаються за допомогою займенника, питання та закінчення дієслова або

тільки за питанням і закінченням.

однина множина

І особа я думаю ми думаємо

ІІ особа ти думаєш ви думаєте

ІІІ особа він (вона, воно) думає

вони думають

Дієслова майбутнього часу , які відповідають на питання що зроблю ?,мають такі ж особові закінчення , як і дієслова теперішнього часу .

Якщо дієслова майбутнього часу складаються із двох слів , то змінюються тільки закінчення дієслова буду:буду співати, будеш співати і т.п.

Усі дієслова поділяються на дві дієвідміни.

а) До І дієвідміни належать дієслова , які в ІІІ особі множини мають закінчення –уть ,- ють, а в інших особових закінченнях – букви е, є.

Кажуть, кажеш, кажемо.

б) До ІІ дієвідміни належать дієслова , які в ІІІ особі множини мають закінчення

–ать, -ять , а в інших особових закінченнях- букви и,ї.

Біжать, біжиш, біжимо.

Особові закінчення дієслів І дієвідміни.

однина множина

І особа - у , - ю - емо , - ємоІІ

особа- еш , - єш - ете , - єте

ІІІ особа

- е , - є - уть , - ють

Особові закінчення дієслів ІІ дієвідміни.

однина множина

І особа - у , - ю - имо , - їмоІІ

особа- иш , - їш - ите , - їте

ІІІ особа

- ить , - їть - ать , - ять

Дієслова минулого часу в однині змінюються за родами.

Рід і число дієслова минулого часу визначаються за іменником ,

З яким воно звۥязується за змістом та за закінченням.

ЧАСТКА НЕ З ДІЄСЛОВАМИ ПИШЕТЬСЯ

ОКРЕМОНе ходити , не бігати .

ДІЄСЛОВА , ЯКІ БЕЗ НЕ НЕ ВЖИВАЮТЬСЯ , ПИШУТЬСЯ

РАЗОМ.Нехтувати, неволити, невгавати,незчутися, ненавидіти,нездужати,недоїдати, недочувати.

Прислівник – це незмінна частина мови.Вони виражають ознаку дії або

пояснюють де або коли відбувається дія.Відповідають на питання : як ? де ?

куди ? коли ? та ін.Зранку , вгорі, внизу, поважно, учора.

У реченні прислівники бувають другорядними членами.

Звязуються прислівники найчастіше з дієсловами.

Біжить (як ?) чимдуж.

Вірші про українську мовуХтось рідну мову ігнорує...Так! Нехтує, не хоче вчить.Ну, як він зветься? Той, хто чує,Але не хоче говоритьСвоєю мовою святою,Що нам дала для всіх Земля,Бо ж і калина над рікоюПо-українськи промовля,Бо й соловейко вранці в гаюНа український лад співа...Ну, як той зветься, я не знаю,Хто рідну мову забува?Он у задумі над рікою,Як дівчина, стоїть верба.І тихо лине над водоюЛюбов у пісні і журба...А над малям шепоче матиЩасливі, трепетні слова...А хтось не хоче мови знати. .І нехтує, і забува.Цурається своєї мовиТа роду-кореня свого.Він українець випадково?Чи як назвати нам його?

Сію дитиніВ серденьку ласку.Сійся-родися,Ніжне "будь ласка”,Вдячне "спасибі”,"Вибач” тремтливе, -Слово у серці –Як зернятко в ниві."Доброго ранку!”,"Світлої днини!” –Щедро даруй тиЛюдям дитино!Мова барвиста,Мова багата,Рідна і тепла,Як батьківська хата.

Мати, мова, батьківщина –ось і вся моя родина.Батьківщина, мати, мова –три цілющих вічних слова.Батьківщина, мова, мати –нас повік не роз’єднати.

До рідного слова торкаюсь душею,Боюсь очорнити чи зрадить його.З цих слів наша мова, пишаємось нею –Це музика й пісня народу мого.Без неї не зміг би на світі прожити,Не зміг би помітить земної краси,Не чув би й не бачив, як шепчеться жито,З якого стікають краплинки роси.Вона – джерело й найчистіша криниця,З якої черпаю натхнення й снагу.Вона кришталево дзвенить і іскриться,Я нею тамую духовну жагу.У шелесті трав, у цвітінні калиниЯ чую цю мову у сні й наяву.Вона в моїм серці, – це вся Україна,Я дихаю нею, я нею живу!

Мова кожного народу неповторна і - своя; в ній гримлять громи в негоду, в тиші - трелі солов'я.

На своїй природній мові і потоки гомонять; зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять.

Солов'їну, барвінкову, колосисту - на віки - українську рідну мову в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас, бо ж єдина - так, як мати, мова в кожного із нас!