– 48 –

3’2013

Часто вживають прислiвник «пiзнiше», замiню-ючи ним прислiвники «потiм» i «згодом». У газетахпишуть: «…на базi якої пiзнiше створив крилату ра-кету…», «І хоча офiцiйний наказ надiйшов пiзнiше,технiчна пiдготовка виробництва ракети розгорну-лася з перших днiв нового 1958 року», «Це вжепiзнiше, через кiлька рокiв, нерiдко можна було по-чути: “Кому треба? Навiщо треба? Чому треба?”»,«Вже пiзнiше, в емiграцiї у Францiї, ГалинаАндрiївна спiвпрацюватиме з газетою “Українськiвiстi”…», «Енеа Сiльвiо Пiкколомiнi, пiзнiше бiльшвiдомий як Папа Римський Пiй ІІ…»; «У Запорiжжiбув створений такий iнститут, а пiзнiше був ор-ганiзований ПАБ…», «Пiзнiше версiю змiнили»,«Пiзнiше мiнiстр... заявив...».

У словниках «пiзнiше», «потiм» i «згодом» пода-но як синонiми. Зокрема у словниковiй статтi лексе-ми «пiзнiше» «Словника синонiмiв української мо-ви» написано «див. згодом» [8, т. 2; 231], а у словни-ковiй статтi лексеми «згодом» наведено «через дея-кий час пiсля чогось, пiзнiше...» [8, т. 1; 598]. «Вели-кий тлумачний словник сучасної української мови»(кер. вид. проекту П.Мовчан, В.Нiмчук, В.Клiчак)пояснює, що «згодом» – це «через деякий час (пiслянастання дiї в минулому або майбутньому); пiзнiше,потiм...» [2; 364]. А у «Великому тлумачному словни-ку сучасної української мови» (укладач В.Бусел) за-значено: «з бiгом часу» – «згодом, пiзнiше, в пiзнiшо-му розвитку подiй» [1; 79]; «потiм» – «...через деякийчас, iншим разом; згодом, пiзнiше...» [1; 1089]; «зго-дом» – «...пiзнiше, потiм» [1; 452]; «iншим часом» –«згодом, колись, пiзнiше» [1; 1594]. У цьому словни-ку читаємо: «непристосованiсть окремих груп ор-ганiзмiв до змiнених конкретних умов iснування, щопiзнiше зумовлює вимирання цих груп» [1; 494], «ма-ли вiйськовий характер; пiзнiше до них ввели му-зичнi змагання» [1; 526], «одне з корiнних племен,пiзнiше – ранньофеодальна держава...» [1; 551], «рiдволинки, пiзнiше – духовий язичковий музичнийiнструмент...» [1; 575].

Пояснення прикметника «пiзнiй» чiтке i зро-зумiле: «1. Який наближається до свого кiнця, якийуже спливає (про час року, частину доби i т. iн.). //Який перебуває на останньому етапi, ступенi свогорозвитку; який становить кiнцевий етап, ступiнь урозвитку чого-небудь. 2. Який дiє, має мiсце i т. iн. ду-же пiзно увечерi, вночi. 3. Який настає, з’являється iт. iн. пiсля звичайного, встановленого, потрiбного ча-су або занадто пiзно. 4. Якого висiвають або якийдозрiває пiсля iнших, йому подiбних» [1; 971]. І вросiйсько-українському словнику до лексеми «поз-же» подано «пiзнiше, пiзнiш; не позже двух [часов]не пiзнiше другої [години]; позже всех пiзнiше вiдусiх (за всiх, всiх)» [6].

«Пiзнiше» – це пiсля визначеного часу, через де-який час порiвняно з iншими (росiйською мовою«позже, позднее» [10; 551]). Вiдповiдно «запiзнiй»,«запiзнений», «запiзнiлий», «спiзнений», «спiзнi-лий», «припiзнений» [7], «запiзно», «запiзнився»,«запiзнення» та iн. «Пiзнiше» – це антонiм до «ранi-ше». А «ранiше», як пише І.Огiєнко, «в українськiймовi визначає тiльки “перше” або “рано”. На-пр[иклад]: Я вернуся додому ранiше, як ти. Я встаюранiше вiд тебе. Сьогоднi я встану ранiше. Прийдудо тебе ранiше... я все вставав ранiше вiд тебе, а те-пер спiзнююсь» [4]. Правильно «народився (наро-дилася) ранiше або пiзнiше на рiк вiд iншого брата(iншої сестри)» [1; 1004], «Найранiше встає мати;Найпiзнiше повертається син» [3].

«Згодом» – це через деякий час пiсля чогось(росiйською мовою «спустя некоторое время», «че-рез некоторое время»; «со временем», «впоследст-вии» [10; 260]). Наприклад, «автотомiя – захиснепристосування тварин, що полягає у мимовiльномувiдокремленнi частини тiла, що згодом вiднов-люється» [1; 8], «масонство – релiгiйно-етичнийрух, що виник на початку 18 ст. в Англiї, а згодомпоширився у виглядi таємних товариств» [1; 650],«Згодом ми почули чиїсь кроки...» (Леся Українка);«Оглянулась i Катря до порога, бо чула, як грюкну-ли сiнешнi дверi. Згодом рипнули хатнi...» (А.Го-ловко), «Старi помовчали, зiтхнули глибоко, а тро-хи згодом поснули» (М.Коцюбинський) [9, т. 3;518], «У вiдсвiтах вогнища деякий час видно булойого постать, що вiддалялась, а згодом i зовсiм зник-ла в темрявi» (Гр.Тютюнник) [8, т. 2; 598].

«Потiм» – це пiсля чогось, позначення послiдов-ностi у часi чи просторi, коли немає чiткої вказiвкина час (росiйською мовою «потом, после»; «впо-следствии (по прошествии некоторого времени)»[10; 612]). Наприклад, «дихотомiя – послiдовнедiлення цiлого на двi частини, потiм кожної частинизнову на двi i т. д.» [1; 301], «двокомпонентний –...споживачi оплачують фiксовану суму за доступ допослуги, а потiм оплачують саму послугу» [1; 276],«Ішли, iшли, а потiм стали» (Т.Шевченко), «Дочкаглянула на матiр, потiм на батька i знову перевелаочi на матiр» (Панас Мирний), «Урядник лютопiдняв нагайку, махнув нею в повiтрi, потiм скочивна коня...» (М.Стельмах), «Таким вiн зробився кра-сенем невимовленним... що хто його упершестрiчав, то й стане перед ним й онiмiє, i потiм нiко-ли вже не змiг забути його обличчя красного»(Марко Вовчок), «Чисте незаросле мiсце то зужува-лося... то мiсцями розходилось... потiм знову зужу-валось» (І.Нечуй-Левицький), «Попереду пiшли...стрiлецькi роти, потiм штаб батальйону, потiм ротаБрянського» (О.Гончар) [9, т. 7; 410].

Прислiвники «пiзнiше», «потiм» i «згодом» в українськiй мовi

ÉÓ‚Ó¥ÏÓ Ô‡‚ËθÌÓ

– 49 –

3’2013

Прислiвник «потiм» (не «пiзнiше») правильновжито у реченнi «Аж потiм, коли козацька доля ки-нула його, молодого лицаря, на морськi хвилi, вiн по-бачив, що є й ще така сама... краса...» у творi С.Черка-сенка «Схiд сонця в степу», який І.Огiєнко подає у«Практичних лекцiях лiтературної мови» [5]. Жоднезi значень лексеми «пiзнiше» тут не пiдходить. Як i непiдходить до вищенаведених прикладiв з газет. Нанаш погляд, правильно писати так: «…на базi якої зго-дом створив крилату ракету…», «І хоча офiцiйний на-каз надiйшов згодом, технiчна пiдготовка виробниц-тва ракети розгорнулася з перших днiв нового 1958року», «Це вже згодом, через кiлька рокiв нерiдко

можна було почути: “Кому треба? Навiщо треба? Чо-му треба?”», «Вже згодом (потiм), в емiграцiї уФранцiї, Галина Андрiївна спiвпрацюватиме з газе-тою “Українськi вiстi”…», «Енеа Сiльвiо Пiкколомiнi,згодом бiльш вiдомий як Папа Римський Пiй ІІ…»,«У Запорiжжi створено такий iнститут, а згодом ор-ганiзовано ПАБ…», «Згодом (потiм) версiю змiни-ли»; «Потiм (згодом) мiнiстр заявив...».

Отже, «пiзнiше» – це пiсля визначеного часу, че-рез деякий час порiвняно з iншими, антонiм до«ранiше». У значеннi через деякий час правильнописати «згодом», а на позначення пiсля чогось, колинемає чiткої вказiвки на час, слiд уживати «потiм».

Л i т е р а т у р а

1. Великий тлумачний словник сучасної української мо-ви (з дод. допов. та CD) / [уклад. i голов. ред. В.Бусел]. – К.;Ірпiнь: Перун, 2007.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мо-ви / [кер. вид. проекту П.Мовчан, В.Нiмчук, В.Клiчак]. – К.:Видавництво «Днiпро», 2009.

3. В и х о в а н е ц ь І. Теоретична морфологiя ук-раїнської мови : Академ. граматика укр. мови / І.Вихованець,К.Городенська; за ред. І.Вихованця. – К.: Пульсари, 2004.

4. О г i є н к о І. Москалiзми в українськiй мовi. Давнi-ше, а не ранiше / І.Огiєнко // Рiдна мова. – 1933. – Ч. 1.

5. Практичнi лекцiї лiтературної мови // Рiдна мова. –1936. – Ч. 3.

6. Русско-украинский словарь: в 3 т. – К.: Голов. ред.Укр. Рад. Енциклопедiї, 1980–1981. – Т. 2.

7. Русско-украинский словарь синонимов / Н.Башняко-ва, Г.Вишневская, Н.Пилинский и др.; под ред. Н.Пилинско-го. – К.: Освiта, 1995.

8. Словник синонiмiв української мови: у 2 т. / [А.Буря-чок, Г.Гнатюк; С.Головащук та iн.]. – К.: Наук. думка,1999–2000.

9. Словник української мови: в 11 т. – К.: Наук. думка,1970–1980.

10. Українсько-росiйський словник / уклад.: В.Ільїн,К.Дорошенко, С.Левченко та iн. – К.: Голов. ред. Укр. Рад.Енциклопедiї, 1976.

Марiя РІПЕЙ,Львiвський нацiональний унiверситет

iм. Івана Франка

Ще кiлька столiть тому олiвцi гострили ножами,проте з ХІХ ст. робити це стало простiше з винайден-ням спецiального iнструмента. Уперше цю рiч буловиготовлено в Америцi, але запатентував її фран-цузький математик Бернард Лассiмон у 1828 р. Нинiпоступове обертання ножа вiдносно олiвця iснує i вмеханiчному, i в електронному варiантах, оскiлькицей iнструмент став незамiнним у сучасному свiтi.

В Українi засiб для пiдстругування поширивсядавно, проте поки що у мовi немає єдиного правиль-ного вiдповiдника для його найменування. Побуту-вання кiлькох слiв на позначення одного предметаспричинене росiйськомовним упливом, плутани-ною значень, вiдсутнiстю цих слiв у тлумачнихсловниках тощо.

Сьогоднi на Інтернет-сторiнках та в магазинахпропонують: «кишенькову стругачку для ножiв»,«точилку (точило) для ножiв», «стругачку дляножiв», «гострилку (гострило) для олiвцiв», «стру-гачку для олiвцiв», «пiдстругачку для олiвцiв», «то-чилку для олiвцiв» тощо.

Словник української мови так поясненює цi сло-ва: «Точило, а; Камiнний або наждачний круг, а та-кож наждачний верстат, за допомогою якого

гострять рiзальнi й колючi iнструменти [2, Т. 10;213]. Стругачка, и, ж. Те саме, що стругач (нiж,яким стружуть деревину) [2, Т. 9; 789]. Пiдстругу-вати, ую, уєш. 1. Трохи, додатково стругати. 2. Ро-бити гострим кiнець олiвця, пера [2, Т. 6; 509]». Сло-ва «гострилка» у словниках немає, а дiєслово«гострити» пояснюється як дiя, за допомогою якоїможна зробити щось гострим (переносне значення– «гострити зуби», «гострий розум»; гострити (ман-тачити) косу) [1, Т. 2; 256].

У текстах українських письменникiв читаємо:«Став (Давид) олiвця ножем пiдстругувати» (А.Го-ловко), «Ми клеїли з мамою нашу тиху розмову, а вкухнi iз свистом i скреготiнням точили об макiтруножi» (М.Коцюбинський).

Отже, предмет, за допомогою якого можна зро-бити гострим кiнець олiвця, варто називатипiдстругачкою. Найменування цього iменника вмо-тивоване, бо деревину стружуть стругачем чи стру-гачкою (окремий iнструмент на вiдмiну вiд пiдстру-гачки), а олiвцi виготовленi з дерева, тому логiчнобуде пiдстругувати олiвцi, аби вони були гострими.Радимо уникати слова «точилка», бо це калька зросiйської мови (рус. «точилка для карандашей»).

Гострилка, пiдстругачка, стругачка, точилкаЯк правильно називати предмет, за допомогою якого можна зробити гострим кiнець олiвця

15 квiтня 1770 р. Джозеф Прiстлi зробив запис усвоєму щоденнику про те, що вiн знайшов iдеаль-ний матерiал для знищення записiв, зробленихолiвцем. Це був каучук. Того ж року англiйськийiнженер Едвард Наїрн теж випадково вiдкрив вла-стивiсть гуми стирати зробленi записи, переплутав-ши шматок матерiалу з хлiбом, котрий використо-вувався для видалення записiв з паперу. ПiзнiшеНаїрн розпочав продаж ластикiв пiд назвоюiндiйська гума. У 1839 р. Чарлз Гуд’їр винайшовпроцес вулканiзацiї, який значно покращив якiстьта мiцнiсть гуми, що вироблялася з натуральногокаучуку. Нинi ластик, вже удосконалений шматокгуми, є канцелярським виробом для стирання напи-саного з поверхонь для письма (найчастiше з папе-ру). В українськiй мовi iснує декiлька синонiмiв найого позначення, але, з погляду граматики, не всi цiслова варто вживати у своєму мовленнi.

Якщо подивимося у словники української мови,то знайдемо: «Гумка, и, ж. 1. Шматок гуми, призна-чений для стирання написаного, накресленого тощо.Стирати гумкою. 2. Присмачений чим-небудь шма-ток гуми, що використовується для жування; жуй-

ка. Жувальна гумка» [2, Т. 2; 155]. «Стирка, и, ж.Шматок тканини (звичайно тiєї, що була у вжит-ку), яку використовують для витирання чого-не-будь. Стирочка (зменш.)» [2, Т. 9; 701]. Іменник «ви-тирачка» не внесений до жодного зi словниковихреєстрiв української мови. Звернувши увагу надiєслова, вiд яких походять зазначенi iменники,помiчаємо, йдеться про вiдмiннi значення: витира-ти – робити що-небудь сухим або чистим, стираю-чи щось з його поверхнi [2, Т. 1; 510]; стирати – ви-тираючи, знiмати з якої-небудь поверхнi щось абоочищати вiд чогось; робити що-небудь чистим абосухим, тручи чим-небудь по його поверхнi, знищу-вати що-небудь написане, намальоване, витираючи,зiскрiбаючи i т.iн. [2, Т. 9; 700].

Українськi письменники вживають слово «стир-ка» у таких значеннях: «Мокрими стирками вити-рали [корчмарi] заболочену пiдлогу» (І.Франко),«Пан Зефiрин тремтячими руками взяв... зiм’ятий,як стирка, лист кракiвської газети» (І.Франко).

Отже, канцелярський вирiб, призначений длястирання написаного чи намальованого, правильноназивати стирачкою або гумкою.

– 50 –

3’2013

Л i т е р а т у р а

1. Великий тлумачний словник сучасної української мо-ви (з дод. i допов.) / За ред. В.Бусла. – К., 2005.

2. Словник української мови в 11 томах / За ред.І.Бiлодiда, Г.Гнатюка, А.Бурячка та iн. – К., 1970–1980.

Олександра БОРЕЙЧУК, магiстрант Інституту фiлологiї

КНУ iм. Тараса Шевченка

Витирачка, гумка, стирачкаЯк називається предмет, призначений для стирання написаного, накресленого?

М.Стратiлат. Зустрiч у Москвi М.Стратiлат. Пам’ятник Шевченку в Києвi