В и п у с к 1 4 | ч е р в е н ь 2 0 1 3

25 травня у Києві відбувся перший уКраїнсьКий Марш рівності (прайд-Марш) – правозахисний захід з виМогаМи забезпечити права та свободи для МешКанців

уКраїни, що належать до лгбт-спільноти. захід пройшов під посиленою охороною Міліції та за участі уКраїнсьКих лгбт аКтивістів, правозахисниКів, ніМецьКої делегації на чолі з МероМ Мюнхена, депутатів європарлеМенту та Міжнародних організацій, серед яКих була і Amnesty InternAtIonAl.

Марш Рівності, що мав відбутись минулого року в Києві, було скасовано після того, як міська влада запропонувала ор-ганізаторам провести ходу у віддаленому від центру місці на березі Дніпра, і не забезпечила адекватного захисту міліції перед загрозою насильства з боку контрдемонстрантів. Крім того, відразу після скасування Маршу 20 травня 2012 року, а також протягом місяця після нього, на деяких організаторів були здійснені жорстокі напади.

За два тижні до проведення Маршу, Amnesty International випустила нову доповідь “Немає підстав для гордості. Дискри-мінація ЛГБТ в Україні”, в якій зафіксувала серйозні порушення прав людини для лесбійок, геїв, бісексуалів та трансген-дерних людей (див. стор.8). На презентації доповіді виконавчий директор представництва Amnesty International в Україні зазначила, що влада має не тільки дозволити Маршу Рівності відбутися в запланованому організаторами місці, але і забезпечити належний захист з боку міліції.

райдужна перспеКтива.

у Києві відбувся перший Марш рівності

обМеження права на Мирні збори

Проте 21 травня Київська міська державна адміністрація оголосила, що подасть судо-вий позов про заборону проведення акції 25 травня, обґрунтовуючи це великою кількістю заходів у центрі Києва, приурочених до дня міста, а також через низку повідомлень про акції від противників проведення Маршу. У зв’язку з цією заявою, у цей же день Amnesty International передала до міської адміністрації петицію на підтримку Маршу рівності, підписи під якою розпочала зби-рати 14 травня. Менше ніж за один тиждень було зібрано понад 22 тисячі підписів з України, Бельгії, Данії, Нідерландів, Німеччи-ни, Норвегії, Угорщини, Франції, Швейцарії, Швеції та інших країн Європи.

«Така велика кількість підписів, зібраних лише за один тиждень, наочно підтверджує, наскільки пильно європейське співтова-риство спостерігає за подіями у Києві та демонструє необхідність підтримки ЛГБТ-спільноти у від-стоюванні своїх прав»

відзначила тетяна Мазур після передачі петиції до КМда.

23 травня суд заборонив проведення будь-яких акцій у центрі Києва, крім запланова-них міською адміністрацією. Треба відміти-ти, що запланована локація Маршу Рівності (вул. Червоноармійська) не підпадала під межі центральної частини, і суд під час засідання задовольнив прохання позивача включити цю вулицю у заборону. Зачитуючи постанову за два дні до дати маршу, суддя заявив, що безпека громадян переважає над правом громадян на мирні збори. В свою чергу, Стаття 11 Європейської конвенції з прав людини забороняє обмеження на здій-

снення права на свободу мирних зібрань, за винятками, які “встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб”. Таким чином, КМДА не тільки позбавила організаторів права на свободу мирних збо-рів без вагомих причин, а також унеможли-вила оскарження постанови до проведення заходу.

«Заборона першого в Україні Маршу Рівності через ризик того, що він може викликати обурення окремих груп громадськості чи завадити урочистостям – це явне порушення зобов’язань України гарантувати право на свободу зборів без дискримінації»

прокоментувала постанову суду тетяна Мазур.

МіліцейсьКий обов’язоК

24 травня, за день до запланованого Маршу Рівності, організатори вирішили не відмовлятися від проведення заходу та змінити формат акції на закритий. Amnesty International і голова комітету безпеки КиївПрайд2013 мали можливість провести зустріч з представниками блоку громад-ської безпеки ГУМВС у Києві до початку за-ходу, у ході якої організаторам представили детальний план безпеки заходу.

У день Маршу міліціонери були присутні для захисту маршруту від близько п’ятисот контр-протестуючих. Не дивлячись на це, декілька контрпротестуючих змогли перетнути міліцейський кордон. Коли ці контрпротестуючі порушили ходу, штовха-ючи учасників та розриваючи банери, вони були швидко затримані без застосування

надмірної сили. Двадцять одну особу було заарештовано і дванадцятьом з них були пред’явлені звинувачення в дрібному хуліганстві.

«Визнання та виконання Мініс-терством внутрішніх справ своїх зобов’язань щодо захисту пра-ва на свободу мирних зборів для ЛГБТ є важливим кроком у боротьбі з дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності в Україні» - зазначила директор Amnesty International в

україні. «Однак аж до самого дня Маршу ми не були впевнені в адекват-ності захисту з боку міліції, адже організатори були змушені про-водити захід в іншому місці, яке було погоджено з міліцією лише за 24 години до події.»

захист лгбт – Міжнародне зобов’язання уКраїни

Проводячи Прайд-марші, лесбійки, геї, бі-сексуали та трансгендерні люди реалізують свої права на свободу вираження та свобо-ду мирних зборів. Прайди дозволяють ЛГБТ людям посилити свою видимість, заявити про прояви дискримінації і надають мож-ливість відстоювати свої права як частини суспільства. Виходячи на подібні публічні акції, ЛГБТ-люди заявляють, що вони не вимагають жодних окремих прав, але вима-гають забезпечення основоположних прав людини для представників своєї спільноти. Це є ключовим фактором в таких країнах, як Україна, де дискримінація та нетер-пимість щодо ЛГБТ-осіб поширені серед населення. Крім того, в Україні парламент

2Інформаційний бюлетеньВипуск 14 | червень 2013

нещодавно висунув гомофобні законодавчі ініціативи, які передбачають кримінальну відповідальність за будь-яку позитивну інформацію про гомосексуальність.

У складі делегації АІ була присутня і Вероні-ка Сконьямільо, Координатор європейської кампанії Amnesty International проти дис-кримінації. Вона наголосила, що міжнародні зобов’язання України передбачають захист прав на свободу вираження і свободу зборів для всіх без дискримінації.

«Тому Україна повинна забезпечи-ти, щоб Прайд-марші проходили безперешкодно і з належним захистом, а також вирішити про-блему злочинів на ґрунті ненави-сті і утримуватися від прийняття гомофобних законів. Ми споді-ваємося, що успішне проведення першого в українській історії Прайду стане першим кроком у цьому напрямку»

відмітила вероніка.

погляд з європи

Так само, як Amnesty International, Євро-пейський Союз та інститути Ради Європи пильно слідкували за розвитком подій на-вколо Маршу Гордості та були занепокоєні забороною проведення маршу. Серед інших, Європейська комісія висловила розчару-вання рішенням суду про заборону всіх масових заходів у центрі Києва під час свят-кування дня міста, які не організовуються міською адміністрацією, включаючи Марш Рівності. Нагадуючи про минулорічну ситу-ацію, коли Марш довелося скасувати через небезпеку зі сторони контрдемонстрантів та недостатню підготовку міліції, виконавчий орган Євросоюзу закликав Українську владу забезпечити всіх осіб можливістю реалізу-вати своє право на свободу мирних зібрань, не ставлячи їх особисту безпеку під загрозу.

Прийняття всеосяжного антидискримінацій-ного закону є частиною умов, що Європей-ський союз встановив в рамках Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України. Тим не менш, пряме включення сексуальної орієнтації серед підстав для заборони дискримінації, зустріло сильний суспільний спротив. Крім того, український парламент у даний час розглядає два за-конопроекти, які б забороняли «пропаганду гомосексуалізму», під чим мається на увазі будь-яка інформація про одностатеві сто-сунки. У разі прийняття, цей закон криміна-лізує будь-яке розповсюдження позитивної інформації про гомосексуальність, а також заборонить ЗМІ поширювати таку інформа-цію. Як доводять недавні голосування Єв-ропейського парламенту щодо лібералізації

візового режиму для українських громадян, Європа очікує від України скасування цих законів і швидше вжити адекватних заходів по боротьбі з дискримінацією, у відповід-ності зі стандартами ЄС.

«Кілька депутатів Європарламен-ту та європейських політичних груп дуже чітко висловились про неможливість подальшого пом’якшення візових правил, поки гомофобні закони стоять на порядку денному Ради»,

зазначила вероніка. «Крім того, Європейська комісія заявила, що повна візова лібера-лізація неможлива за умови при-йняття цих гомофобних законів».

різноМанітне суспільство

Поширюючи знання і підвищуючи інформо-ваність з питань прав людини для ЛГБТ, у довготривалій перспективі Прайди спри-яють повазі до різноманіття у суспільстві та боротьбі проти дискримінації та уперед-жень.

«Про це свідчить історія ЛГБТ-руху не тільки в Західній, а й у Схід-ній та Південно-Східній Європі. Тільки кілька років тому Прайди в Ризі, столиці Латвії, опинялися під ризиком заборони зі сторони місцевих органів влади та не були належним чином захищені. Та вже торік Прайд-марш у Ризі був вперше підтриманий національ-ним урядом, а в 2015 році Рига організує Європрайд»

розповіла вероніка.

Подібні історичні зміни відбулися в таких країнах, як Польща і Хорватія. Разом з пра-вом на свободу зібрань, ситуація з іншими правами людини для ЛГБТ покращилась у цих країнах, демонструючи, що видимість, розширення можливостей і прогрес у від-стоюванні прав людини йдуть пліч-о-пліч.

Марш гордості 2013 – це тільКи перший КроК

Працівники, міжнародні делегати та активісти Amnesty International вітають проведення Маршу Рівності та сподівають-ся, що цей марш стане одним із багатьох в Україні. У майбутньому організатори Маршу зможуть спиратися на цьогорічний досвід організації заходу та забезпечення безпеки, проте підтримка організаторів зі сторони державних органів, міжнарод-них та громадських організацій все ще є вкрай важливою для успіху майбутніх Прайд-маршів, особливо в довгостроковій перспективі.

Інформаційний бюлетень3Випуск 14 | червень 2013

Координатор з росту та активізму Amnesty International в Україні

Чому AI вирішила направити групу своїх активістів на Прайд-марш?Цьогорічний Марш – це важливий правозахисний захід, тому активісти Amnesty International в Україні просто не могли про-пустити таку історичну подію.

Скільки всього активістів взяли участь у заході?Загалом у заході взяли участь 6 активістів Amnesty International в Україні.

Якою була загальна мотивація тих, хто захотів приєднатися до правозахисної ходи?Важко робити якісь узагальнення, проте як на мене, головною мотивацією було показати суспільству, що права людини на-лежать усім без виключення і що ми готові за це боротися, не дивлячись ні на що.

Які враження залишилися після? Для мене особисто це був сильний емоційний вибух. По-перше, я раділа, що все пройшло мирно і ніхто не постраждав, по-друге, що цей довгоочікуваний захід все-таки відбувся. А зараз я щиро вірю в те, що Марш стане початком змін: ЛГБТ-спільнота стане більш впевненою і активною у захисті своїх прав, а дискриміна-ція відійде у минуле. Звичайно, на все це потрібно багато часу, але я вірю, що Марш цьому сильно посприяв.

Як бажаючі активісти та прихильники Amnesty можуть доєдна-тися до подібних заходів у майбутньому?Я сподіваюся, що подібні заходи у майбутньому будуть більш відкритими і усі охочі зможуть приєднатися без заповнень яки-хось анкет чи подання заявок. Проте, це буде залежати від рівня безпеки, що вищим він буде, то більшим буде кількість учасників таких заходів.

Як взагалі Amnesty International готує своїх активістів, і якою була специфіка підготовки до цього заходу?Усі активісти, що брали участь у Прайд Марші мали визначені ролі і завдання. Дехто працював в парі з міжнародними спосте-рігачами, дехто, - з командою медіа, усі інші крокували в колоні. Кожна група отримувала детальні інструкції від керівників їхніх команд. Також, усі без винятку проходили тренінг з безпеки, адже для нас було надзвичайно важливим те, щоб активісти розуміли реальну ситуацію, всі ризики, а також знали, як по-водитися в екстрених ситуаціях. Ми заздалегідь попередили усіх учасників, що якщо рівень небезпеки буде занадто високим, то ми просто не зможемо дозволити їм брати участь у Марші. Але на щастя, все пройшло успішно.

у прайд Марші взяли участь і аКтивісти Amnesty InternAtIonAl в уКраїні. учасниКи Колони триМали в руКах жовті щити з написаМи «права лгбт = права людини» та сКандували «права людини – Моя гордість!»

руслана панухник, активістка Amnesty International в Україні

Чому ви вирішили прийти на Прайд Марш у складі делегації Amnesty International?Я є активісткою Amnesty International близько року, тому питання, з ким йти на Марш Рівності навіть не стояло.Тим паче, що АІ шукала волонтерів для забезпечення якомога без-печної та комфортної акції для учасників – це була можливість для мене допомогти в організації такої важливої особисто для мене події.

На вашу думку, яка мета таких заходів, як Марш Рівності?В першу чергу, Марш Рівності – правозахисна акція, що має на меті артикулювати питання, пов’язані із реалізацією прав людини. Адже, будучи прихованими та невисловленими – проблеми залишаються проблемами, навіть більше загострюються. Йдучи на Марш Рівності, хотілося показати, що ЛГБТ – це такі ж самі люди, яких ми зустрічаємо щодня у своєму повсякденному житті. Ми – такі ж самі, із подібними поглядами і проблемами, переживаннями та мріями. Ніхто ж не вимагає якихось спеціальних прав для ЛГБТ – просто ті ж самі, що навіть не піддаються сумніву для інших людей.

Як ви вважаєте, що може змінити Марш Рівності? Я вбачаю в Марші акцію боротьби за права, всезагальні і універ-сальні. Така боротьба є довготривалою і, можливо, позбавленою миттєвих результатів, але вона варта того, щоб діяти.

Вода камінь точить – я би так охарактеризувала своє розуміння ефективності таких заходів, як Марш Рівності чи будь-яких інших правозахисних акцій. Саме так, маленькими струмочками, спільни-ми зусиллями можливо розмити стіну дискримінації, нетолерант-ності, недотримання прав і свобод. Тому такі акції, як Марш є дуже важливими.

Також, на мою думку, проведення Маршу ще більше загострило увагу до питань дискримінації/недискримінації ( в першу чергу щодо ЛГБТ) в теперішньому правозахисному дискурсі, візуалізувало представників ЛГБТ-спільноти як звичайних людей, показало рівень міжнародної підтримки.

Але, найголовнішим, як на мене, було те, що сам факт безпечного та вдалого проведення Маршу Рівності показав готовність суспіль-ства, самої ЛГБТ-спільноти, а також держави до таких акцій.

Розкажіть про свої особисті враження від Маршу Рівності?Звичайно, місяць потому, важко згадати усе, що я відчувала на той момент. Адже тоді рівень усього просто “зашкалював”. В голо-ві лише уривки: площа-автобус-дорога невідомо куди-величезна кількість міліції та опонентів; страх і радість одночасно, піднесення і тривога…Проте, я, напевно ніколи не забуду того неймовірного від-чуття щирої радості та дружніх обіймів одразу після цієї знаменної стометрівки – для мене це був момент справжнього щастя.

Незважаючи, що вся акція тривала близько 30 хвилин – такої кількості емоцій та вражень я, напевно, не переживала за все своє свідоме життя! В цей момент творилася історія, і я безмежно вдячна усім і, в першу чергу, Amnesty International, що в мене була можливість долучитися.

вікторія архипенко,

4Інформаційний бюлетеньВипуск 14 | червень 2013

26 червня, у Міжнародний день на підтримку жертв катувань,

активісти Amnesty International в україні провели акцію проти тортур та безкарності в українській міліції.

У центрі Києва, біля станції метро “Хре-щатик”, було встановлено магнітний пазл із силуетом міліціонера, що замахується кийком. Кожен бажаючий підписати петицію проти катувань забирав фрагмент пазлу та відкривав частину схованого малюнку. Коли останній пазл було знято, з’явився підготов-лений активістами колаж з текстівками, які описують їх бачення ідеальної міліції – “під-звітна, професійна, неупереджена, відкрита, добре оплачувана, некорумпована, здатна допомогти”.

«Сьогоднішня акція демонструє бажання українців мати дійсно ефективну правоохоронну систе-му, де міліціонери охороняли б їх безпеку, а не порушували права людини, особливо в такій грубій формі як катування»

сказала тетяна Мазур, виконавчий директор Amnesty International в україні.

«Факти катувань людей міліціо-нерами є злочинами зі сторони представників держави, за які винні занадто часто залишаються непокараними. Влада має щонай-швидше створити Державне бюро розслідувань та наділити його функціями незалежного меха-нізму з розслідування злочинів, скоєних працівниками правоохо-ронних органів»

Положення про Державне бюро розсліду-вань міститься у новому Кримінальному

процесуальному кодексі, що вступив в силу у листопаді 2012 року. Також згідно з новим Кодексом, явка з повинною більше не враховується при розгляді справи у суді – це зменшує один зі стимулів для міліції застосовувати тортури щодо підозрюваних. Однак Amnesty International продовжує до-кументувати випадки вмотивовані бажан-ням міліціонерів покарати осіб без суду, у відповідь на скарги щодо посадових осіб, або з метою вимагання грошей.

«Це означає, що міліціонери не припинять катування тільки через те, що мають менше стимулів до таких дій. Вони мають чітко розу-міти, що порушення прав людини призведуть до судового переслі-дування та ув’язнення.»

сказала Мазур.

До акції долучилися представники інших правозахисних організацій. За словами, Андрія Діденко, представника Української Гельсінської спілки з прав людини та Хар-ківської правозахисної групи, катування в міліції це системне явище. «Дослідження, які щороку про-

водять Харківський інститут соціальних досліджень спільно з Харківською правозахисною групою свідчать, що майже кожні сорок секунд в підрозділах міліції відбувається акт незаконного на-силля.»

сказав діденко. Найголовнішою причиною безкарності мілі-ціонерів є неефективність прокуратури у розслідувані справ міліцейського свавілля. Через тісний контакт міліціонерів та проку-рорів, які разом працюють над звичайними справами, прокурори не в змозі належним чином розслідувати злочини, вчинені мілі-ціонерами. Занепокоєння щодо ефективності Генераль-ної прокуратури висловив і єврокомісар з питань розширення та Європейської політики сусідства Штефан Фюле після за-кінчення засідання Ради зі співробітництва Україна-ЄС 24 червня, заявивши, що «Київ повинен взяти до уваги нещодавній висно-вок Венеціанської комісії «для вирішення інших реформ, що залишилися, зокрема, реформи функціонування офісу Генераль-ної прокуратури».” «Виконуючи свої зобов’язання

перед Європейським Союзом напередодні Саміту у Вільнюсі, перш за все українська влада має орієнтуватися на реалізацію

основоположних прав людини, що закріплені у Європейській конвен-ції з прав людини та Європейській конвенції про запобігання кату-ванням.»

сказала тетяна Мазур.

запорізьКі аКтивісти висту-пили проти тортурАкції проти катувань також провели акти-вісти Amnesty International у Запоріжжі. Ця локальна група сформувалася у квітні цього року і вже встигла провести дві акції в рамках кампанії «Зупинимо тортури в Україні». Перша акція зі збору підписів під петицією відбулася 17 травня, а 25 червня члени групи зібралися у центрі Запоріжжя напередодні Міжнародного дня на підтрим-ку жертв катувань.

олександра Мальцева, запорізька активістка, ділиться своїми враженнями від акцій:

«Під час акцій нам довелося багато розповідати про те, хто ми такі, що таке Amnesty International, як вона з’явилася і чого досягла. А потім нам задавали найголовніше питання: “А чим допоможе мій підпис?” Тоді дуже відчувалося, що це питання дійсно мало зна-чення для тих, хто його ставив. Особисто я відповідала те, у що вірю - “Звичайно! Та якщо ви не підпишете зараз, нам ніколи не вдасться зрозуміти, чи це справді так!”. Люди охоче підписували, і по усмішці в їхніх очах я розуміла, що підписи цих людей підняли настрій і їм, і мені.»

«КатуванняМ не Місце в уКраїнсьКій Міліції!» - аКтивісти Amnesty InternAtIonAl

Інформаційний бюлетень5Випуск 14 | червень 2013

ÔÀÊÒÈ ² ÖÈÔÐÈ ÏÐÀÂÀ ËÞÄÈÍÈ

Ó 2012 ðîö³ îðãàí³çàö³ÿ Amnesty International çàô³êñóâàëà ³ ðîçñë³äóâàëà ïîðóøåííÿ ïðàâëþäèíè â 159 êðà¿íàõ ³ òåðèòîð³àëüíèõ óòâîðåííÿõ ïî âñüîìó ñâ³òó, âêëþ÷àþ÷è, êð³ì ³íøîãî,òîðòóðè, íåçàêîíí³ âáèâñòâà, íàñèëüíèöüê³ âèñåëåííÿ, âèêðàäåííÿ ³ íàñèëüñòâî ïðîòè æ³íîê.

112 ÊÐÀ¯Í

ϲÄÄÀËÎ ÒÎÐÒÓÐÀÌÑÂÎ¯Õ ÃÐÎÌÀÄßÍ Ó 2012 ÐÎÖ²

101 ÊÐÀ¯ÍÀ ÏÎÐÓØÓÂÀËÀ ÏÐÀÂÎ ÑÂÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÍÀ ÑÂÎÁÎÄÓ ÑËÎÂÀ ² ÂÈÑËÎÂËÞÂÀÍÍß ÄÓÌÎÊ Â 2012 ÐÎÖ²

155 ÄÅÐÆÀ ÏÐÎÃÎËÎÑÓÂÀËÈ ÇÀ ÏÐÈÉÍßÒÒß ÄÎÃÎÂÎÐÓ ÏÐÎ ÒÎÐòÂËÞ ÇÁÐÎªÞ ÍÀ ÃÅÍÅÐÀËÜÍ²É ÀÑÀÌÁËů ÎÎÍ Ó Ê²ÒͲ 2013 ÐÎÊÓ

Ò²ËÜÊÈ ÒÐÈ ÊÐÀ¯ÍÈ (²ÐÀÍ, ÊÍÄÐ ² ÑÈвß) ÏÐÎÃÎËÎÑÓÂÀËÈ ÏÐÎÒÈ ÄÎÃÎÂÎÐÓ

Ó 80 ÊÐÀ¯ÍÀÕ ÏÐÎÕÎÄÈËÈ ÍÅÑÏÐÀÂÅÄËȲ

ÑÓÄβ ÏÐÎÖÅÑÈ

Â'ßÇͲ ÑÓÌ˲ÍÍß ÓÒÐÈÌÓÂÀËÈÑß Ï²Ä ÂÀÐÒÎÞ

 87 ÊÐÀ¯ÍÀÕ

Ò²ËÜÊÈ Â 21 ÊÐÀ¯Í² ÏÐÈÂÅËÈ Ó ÂÈÊÎÍÀÍÍß ÑÒÐÀÒÓ Â 2012 ÐÎÖ².

Á²ËÜØÅ ÄÂÎÕ ÒÐÅÒÈÍ ÊÐÀ¯Í ѲÒÓ - 140 ÊÐÀ¯Í - ÄΠʲÍÖß 2012 ÐÎÊÓ ÑÊÀÑÓÂÀËÈ ÑÌÅÐÒÍÓ ÊÀÐÓ Â ÇÀÊÎÍÎÄÀÂÑÒ² ² ÏÐÀÂÎÇÀÑÒÎÑÎÂÍ²É ÏÐÀÊÒÈÖ²

ÑÈËβ ÑÒÐÓÊÒÓÐÈ ÂÈßÂÈËÈÑß Â²ÄÏβÄÀËÜͲ ÇÀ ÍÅÇÀÊÎÍͲ ÂÁÈÂÑÒÂÀ  ÌÈÐÍÈÉ ×ÀÑ Â

50 ÊÐÀ¯ÍÀÕ

×ÎËβÊÈ, ƲÍÊÈ ² IJÒÈ Ï²ÄÄÀËÈÑßÍÀÑÈËÜÍÈÖÜÊÎÌÓ ÂÈÑÅËÅÍÍÞ Â

36 ÊÐÀ¯ÍÀÕ ÍÀÑÈËÜÍÈÖÜʲ ÇÍÈÊÍÅÍÍß ËÞÄÅÉ Â²ÄÁÓËÈÑß Â

31 ÊÐÀ¯Í²

12 ̲ËÜÉÎͲ ÎѲÁ ÍÅ ÌÀËÈ ÃÐÎÌÀÄßÍÑÒÂÀ ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 2012 ÐÎÊÓ

15 ̲ËÜÉÎͲ ËÞÄÅÉ ÇÀÐŪÑÒÐÎÂÀͲ  ÄÀÍÈÉ ×ÀÑ Â ßÊÎÑÒ² Á²ÆÅÍÖ²Â

Ñòàòèñòè÷í³ â³äîìîñò³, íàâåäåí³ â öüîìó äîêóìåíò³, íå º âè÷åðïíèìè ³ â³äíîñÿòüñÿ äî òèõ êðà¿í, â ÿêèõ Amnesty International çàðåºñòðóâàëà êîíêðåòí³ ïîðóøåííÿ ïðàâ ëþäèíè â 2012 ðîö³.

23 травня Amnesty InternAtIonAl

представила свою що-річну доповідь про стан прав людини в світі.

В центрі уваги цьогорічної доповіді опинилися біженці та мігранти, для яких сучасний світ є вкрай небезпеч-ним з огляду на відсутність глобаль-ного прогресу в галузі захисту прав людини.

Організація заявила, що права мільйо-нів людей, які покинули свої країни у пошуках порятунку від конфліктів і пе-реслідувань, або мігрували в пошуках роботи і кращого життя для себе і сво-їх сімей, порушуються. Уряди у всьому світі більш зацікавлені в захисті своїх національних кордонів, ніж прав своїх громадян або прав тих, хто шукає при-тулку або інших можливостей в межах цих кордонів.

«Нездатність ефективно вирішу-вати конфліктні ситуації створює глобальний підклас людей. Права тих, що рятуються від конфліктів, не захищаються. Занадто багато урядів порушують права людини, проводячи імміграційний контр-оль, що далеко виходить за рамки законних заходів прикордонного контролю», -

заявив саліл шетті, генеральний секретар Amnesty International.

«Ці заходи позначаються не тільки на людях, що рятуються від конфліктів. Мільйони мігрантів піддаються примусовій праці та сексуальному насильству через антиімміграційну політику, яка до-зволяє безкарно використовувати таким чином людей. Більшість цих заходів підтримуються популіст-ською риторикою, відповідно до якої саме біженці та мігранти звинувачуються у всіх внутрішніх труднощах урядів», заявив шетті.

У 2012 році світова спільнота стала свідком великої кількості надзвичай-них ситуацій, внаслідок яких велика кількість людей опинялась у пошуку безпеки у своїх країнах та за кор-доном. Від Північної Кореї до Малі, Судану та Демократичної Республіки Конго люди залишали свої домівки у пошуках безпеки.

За останній рік мало що змінилося у Сирії, окрім постійно зростаючої кількості зруйнованих життів, адже в результаті конфлікту мільйони людей були змушені до переселення. Світ залишався осторонь, коли сирійські військові та сили безпеки продовжу-вали вчиняти безрозбірні та цільові атаки по цивільному населенню і піддавали насильницькому викра-денню, безпідставному затриманню, тортурам і позасудовим покаранням тих, хто виступав проти уряду; в той же час, збройні групи продовжували маломасштабні операції по захоплен-ню заручників, вчинювали тортури та вбивали людей.

річна доповідь Amnesty InternAtIonAl 2013: небезпечний світ для біженців та Мігрантів

8Інформаційний бюлетеньВипуск 14 | червень 2013

Виправдання, що права людини є «внутрішніми справами» держав, використовувалося для блокування міжнародних зусиль задля вирішення надзвичайних ситуацій, таких як у Си-рії. Рада Безпеки ООН, уповноважена у глобальній безпеці та лідерстві, як і раніше не в змозі забезпечити узго-джені і єдині політичні дії.

«Повага до державного сувере-нітету не може бути використана як привід до бездіяльності. Рада Безпеки ООН повинна боротися зі зловживанням, які руйнують життя і змушують людей покидати свої домівки. Це означає відмову від за-старілих та аморальних доктрин, що масові вбивства, тортури та голод нікого не стосуються»,

заявив шетті.

Люди, які намагаються втекти від кон-фліктів та переслідувань, регулярно зустрічаються з серйозними перешко-дами під час перетину міжнародних кордонів. Дуже часто біженцям пере-тинати кордони важче, ніж гарматам та зброї, що сприяють насильству та змушують людей покидати свої до-мівки. Проте прийняття ООН Договору про торгівлю зброєю у березні 2013 року дає надію, що постачання зброї, що може бути використана для ма-сових порушень прав людини, може бути, нарешті, зупинено.

«На проблеми біженців та пересе-ленців вже не можна не зважати. Ми всі відповідальні за їх за-хист. Сьогодні завдяки сучасним комунікаціям, що створили світ без кордонів, набагато важче при-ховувати зловживання в межах національних кордонів, що дає безпрецедентну можливості для всіх встати на захист прав міль-йонів людей, змушених покинути свої домівки»,

заявив шетті.

Біженці, які змогли дістатися до інших країн у пошуках притулку, часто опиняються, в прямому і переносному сенсі, в одному човні з мігрантами, які залишають свої країни в пошуках кращого життя для себе і своїх сімей. Багато хто з них змушені жити в мар-гінальних умовах, вони не захищені місцевим законодавством та стають об’єктом популістської риторики, що призводить до ксенофобії та збільшує ризик насильства по відношенню до них.

Права величезної кількості мігрантів, число яких нараховує 214 мільйонів осіб, не перебувають під захистом ні у державі свого походження, ані у дер-жаві перебування. Мільйони мігрантів працюють в умовах, що наближають-ся до примусової праці, а в деяких випадках - у рабських умовах – через те, що уряди ставляться до них як до злочинців, а корпорації піклуються більше про прибуток, ніж про працю-ючих. Нелегальні мігранти особливо піддаються ризику експлуатації та порушенню прав людини.

«Ті, хто живуть за межами своїх країн, є найбільш уразливою час-тиною населення у світі, що при-речена на відчайдушне життя»,

«Більш справедливе майбутнє можливо у тому разі, якщо уряди будуть поважати права всіх людей, незалежно від національ-ності. Світова спільнота не може дозволити існування закритих для доступу зон. Має бути забезпече-ний захист прав усіх людей, де б вони не знаходилися».

заявив шетті.

європейський союз впроваджує нові заходи щодо контролю кордонів, що наражають життя мігрантів та шукачів притулку на небезпеку, та не гарантують безпеку тих, що тікають від конфліктів і переслідувань. у всьому світу мігрантів та шукачів притулку регулярно закривають у місцях утримання, а в гіршому випадку поміщають у металеві клітки або навіть контейнери.

Інформаційний бюлетень9Випуск 14 | червень 2013

НЕМАЄ ПІДСТАВ ДЛЯ ГОРДОСТІДИСКРИМІНАЦІЯ ЛГБТ В УКРАЇНІ

16 травня 2013 Amnesty International представила нову доповідь щодо прав людини для лгбт – лесбійок, геїв, бісексуалів та трансґендерних людей. організація

закликала уряд прийняти законодавство для боротьби з дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності після низки нападів на представників лгбт. Крім того, законодавці мають відхилити запропоновані законопроекти, що передбачають кримінальну відповідальність за «пропаганду гомосексуальності» і наразі обговорюються у верховній раді.

«В Україні мають місце випадки побиття та навіть вбивства людей через їх реальну чи гадану сек-суальну орієнтацію або ґендерну ідентичність. Більшість цих зло-чинів не були належним чином розслідувані, а винні залишилися не покараними»

сказав Макс такер, експерт Amnesty International по україні.

«Більш того, можливість нападу зараз регулярно використовуєть-ся як привід, щоб позбавити геїв, лесбійок, бісексуалів і трансґен-дерних людей (ЛГБТ) основопо-ложних прав для всіх людей на самовираження та проведення мирних демонстрацій».

У доповіді «Нема підстав для гордості. Дискри-мінація ЛГБТ в Україні» Amnesty International висвітлює системний характер проявів дис-кримінації з боку посадових осіб і громад-ськості до представників ЛГБТ. Напади на ЛГБТ підживлюються заявами посадових осіб та церковних лідерів, які мають стереотипний та дискримінаційний характер.

Замість того, щоб боротися з дискримінацією щодо ЛГБТ, Верховна Рада обговорює закони, які криміналізують «пропаганду гомосексу-альності» та обмежують основоположні права людини, включаючи право на свободу виражен-ня і зібрань.

Положення законів, спрямованих на боротьбу з дискримінацією та злочинами на ґрунті не-нависті, не включають сексуальну орієнтацію або ґендерну ідентичність. Наприклад, Закон 2013 року «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» не відносить сексу-альну орієнтацію або ґендерну ідентичність до заборонених підстав для дискримінації.

звіт AI щодо дисКриМінації лгбт в уКраїні

неМ

ає п

ідст

ав д

ля г

орд

ост

іAmnesty International в Україні долучиться до Міжнародного фестивалю мистецтв «Франко.Місія», який пройде на Львівщині з 19 по 28 липня 2013 р. Активісти органі-зації проведуть низку правозахисних акцій, збиратимуть підписи під петицією в рамках кампанії «Зупинимо тортури в Україні», організують воркшопи та тренінги на теми прав людини.

«Франко.Місія» постала з об’єднання двох великих фестивалів «Fort.Missia» та «Фран-ко Фест», які вирішили упродовж десяти днів створити масштабний і різножанровий мистецький рух.

На фестивалі «Франко.Місія» виступлять музичні гурти та проекти з України, Грузії, Канади, США, Польші, Німеччини, Чехії,

Сербії, Азербайджану та інших країн. На фестивалі заплановано потужна літературна та мистецька програма, яким фестиваль приділяє особливу увагу. На заходи проекту завітає велика кількість письменників-учасників, а перфоманси, спеціальні події, ленд-арт об’єкти будуть творити кілька десятків митців з різних міст України та з-за кордону. Куратором візуальної частини фестивалю буде знаний митець, фіксатор дійсності, арт-директор галереї «Дзиґа», Влодко Кауфман.

вхід на всі заходи фестивалю – безКо-штовний. за додатковою інформацією щодо участі у фестивалі в складі команди активістів Amnesty International в україні, звертайтесь до вікторії архипенко, Коор-динатора з росту та активізму, за e-mail v.arkhipenko@amnesty.org.ua.

аКтивісти Amnesty вирушать на

фестиваль «франКо.Місія»

10Інформаційний бюлетеньВипуск 14 | червень 2013

««Міліція повинна гарантувати на-лежний захист для ЛГБТ-спільноти під час мирних публічних заходів. Нездатність міліції адекватно за-хистити учасників і організаторів торішнього Прайд-маршу в Києві є нічім іншим, як порушенням права учасників на свободу зі-брань»

сказав Макс такер.

«Якщо уряд України хоче здійснити свої євроінтеграційні амбіції, він має привести законодавство у відповідність з європейськими стандартами з прав людини. Уряд повинен забезпечити, щоб всі люди, в тому числі ЛГБТ, почува-лись та були рівними.»

Інформаційний бюлетень

Випуск 14 1 червнь 2013 11

Українська влада не повною мірою роз-слідує та належним чином не проводить кримінальні переслідування актів на-сильства на ґрунті упереджень. Натомість, працівники міліції, прокуратури та інших державних установ регулярно висловлю-ють негативні та стереотипні заяви про представників ЛГБТ-спільноти, ставлячи під сумнів їх готовність надати кожному рівний захист зі сторони закону.

Одна з українських неурядових організацій (НУО) отримала 29 повідомлень про на-сильницькі напади на ЛГБТ представниками громадськості в 2012 році і 36 повідомлень про погрози насильства. Організація також зафіксувала 49 випадків порушень прав людини співробітниками міліції відносно представників ЛГБТ-спільноти в 2012 році, в тому числі незаконне затримання, шантаж, тортури та інші види жорстокого поводження.

Запланований на травень минулого року Прайд-марш був скасований в останній момент через загрозу насильства і не-здатність київської міліції забезпечити належні заходи безпеки для захисту демонстрантів. Відразу ж після скасуван-ня, і в наступні місяці, на деяких органі-заторів напали через їх зв’язок з подією. Жодне з розслідувань цих атак не було завершено.

Під час іншого публічного заходу, орга-нізованого ЛГБТ-спільнотою, учасники зазнали нападу з боку екстремістів, а міліція не тільки не захистила, а й почала судове переслідування ЛГБТ-активістів за здійснення свого права на свободу мирних зібрань.

2 березня 2013 21-річний Микола Лебедь перебував з друзями в барі в місті Рівне, коли на нього раптово напала група чо-ловіків напідпитку, що сиділи за сусіднім столом. Йому набили синці під очима та зламали ніс під час нападу. Нападники називали його геєм і погрожували йому за носіння «вузьких джинсів і сережки». Міліціонери відмовились прийняти заяву та, як повідомляється, сказали Миколі Лебедю, що вони не будуть заарештовува-ти нападників, тому що вони є частиною «вищої структури» – натякаючи на про-куратуру.

Армен Овчарук, молодий гей, як повідо-мляється, прямував з одного київського гей клубу до іншого в ніч на 22 жовтня 2012 року, коли отримав удар по голові. Свідки викликали швидку допомогу. Його друзі повідомили про злочин і слідом за цим розслідування розпочалося на наступний день. Результати розтину виявили, що його вдарили в потилицю тупим предметом, а на його тілі виявили подряпини та синці. Після нападу гроші та цінні речі залишилися при ньому. Армен помер від отриманих травм 27 жовтня, але до цих пір Amnesty International не отримала відповіді від Міністерства вну-трішніх справ на запит про хід розсліду-вання та про те, чи була ненависть до гея мотивом цього злочину.

аКтивісти Amnesty вирушать на

фестиваль «франКо.Місія»

огляд ситуації з праваМи людини в уКраїніза інформацією, представленою у річній доповіді, в україні катування та інші види жорстокого поводження залишилися широко поширеними, а безкарність за такі дії залишилися. недоліки в системі кримінального правосуддя призвели до тривалих періодів досудового утримання під вартою, а також відсутності гарантій прав затри-маних. біженці та шукачі притулку опинялися під ризиком затримання та примусового повернення в країн, де вони зіткнулися з порушеннями прав людини. порушувались, в свою чергу, і права людини для представників лгбт-спільноти.

Катування та інші види жорстоКого поводженняПродовжували надходити повідомлення про тортури та інші види жорстокого по-водження у відділеннях міліції. У доповіді за підсумками візиту до України у 2011 році, опублікованому в листопаді, Комітет Ради Європи з попередження тортур заявив, що в комітет «надійшла величезна кількість повідомлень від затриманих осіб», яких співробітники міліції піддали жорстокому поводженню (як фізичному, так і психічно-му). Зокрема, Шевченківське РУВС міста Києва було відзначено як особливо «про-блематичне».

Вісімнадцятого вересня парламент прийняв закон, що дозволяє Уповноваженому з прав людини при Верховній Раді виконува-ти функції Національного превентивного механізму. Це було зроблено в порядку виконання зобов’язань України в рамках Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти тортур.

безКарністьУ жовтні в рамках Універсального періодичного огляду ООН була проведена оцінка положення з правами людини в Україні. Рада ООН з прав людини рекомендувала державі створити незалежний орган для розслідування випадків тортур і гарантувати компенсацію потерпілим. Станом на кінець року Україна нічого не відповіла на цю та 145 інших рекомендацій, отриманих нею за підсумками огляду. Особи, постраждалі внаслідок тортур і жорстокого поводження,

як і раніше стикалися з складнощами, намагаючись добитися розслідування своїх скарг. При цьому заходи покарання, що призначалися судами, часто не відповідали тяжкості злочинів.

біженці та шуКачі притулКуУкраїна як і раніше порушувала міжнародні зобов’язання в рамках Конвенції ООН про статус біженців, задовольняючи запити про екстрадицію навіть щодо осіб, які шукають притулку, та осіб, які отримали статус біженця.

У червні УВКБ ООН відзначило, що, не-зважаючи на новий закон про біженців 2011 року, процедури і законодавство в цій сфері як і раніше не відповідають міжнародним стандартам. Зокрема, особам, які шукають притулку, у яких часто немає документів, загрожує утримання під вартою строком до 12 місяців за незаконне перебування на території України.

судова систеМа14 травня президент затвердив новий Кримінальний процесуальний кодекс - значно поліпшений в порівнянні з попереднім. У ньому чітко вказано, що взяття під варту починається з моменту затримання співробітником міліції, що з цього моменту затримані мають право на адвоката і незалежного медичного експерта, а також що запобіжний захід у вигляді взяття під варту може застосовуватися лише у виняткових обставинах, відповідно до рекомендацій Ради Європи. Крім того, новий кодекс передбачає автоматичний перегляд запобіжного заходу у вигляді взяття під варту кожні два місяці. Проте зберігається стурбованість обставиною, що участь адвоката є обов’язковою лише у випадках особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 10 років, а також що безкоштовна юридична допомога надається тільки в тих випадках, коли участь адвоката у справі обов’язкова.

права лесбійоК, геїв, бісеКсуалів та трансґендерних людейУ жовтні парламент прийняв у другому читанні проект закону «Про внесення по-правок до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформа-ційний простір)». У проекті закону пропо-нувалося заборонити виробництво, імпорт і розповсюдження видань, фільмів та відеоматеріалів, що пропагують гомосексуа-лізм. У разі набуття чинності закон жорстко обмежить право представників ЛГБТ на вільне вираження думки.

Міжнародне правосуддяДвадцять четвертого жовтня уряд заявив, що Україна як і раніше прихильна ідеї створення Міжнародного кримінального суду. Однак при цьому не вживалося жодних кроків в плані необхідних законодавчих реформ і впровадженню Римського статуту Міжнародного кримінального суду та Угоди про привілеї та імунітети, до яких Україна приєдналася 20 січня 2000 і 29 січня 2007 відповідно.

Якщо Ви хочете долучитися до найбільшого правозахисного руху у світі та сприяти змінам ситуації з правами людини у світі – ставайте прихиль-ником Amnesty International в Україні. Прихильники не сплачують член-ських внесків, а лише зобов’язуються брати участь щонайменше в одній ак-ції Amnesty International в Україні у будь-якій формі (он-лайн або оф-лайн) протягом року. Щоб дізнатися більше та заповнити реєстраційну форму, заходьте на http://amnesty.org.ua/supporter.

Також ви можете приєднатися до Amnesty International в Україні в соціаль-них мережах, щоб оперативно отримувати всі новини організації на свою «стіну».

amnesty.org.uafacebook.com/aiukrainevk.com/aiukrainetwitter.com/Amnesty_UAyoutube.com/AmnestyUA

info@amnesty.org.uawww.amnesty.org.ua

приєднуйтеся до Amnesty InternAtIonAl в уКраїні

12

Випуск 14 | червень 2013

28 травня 2013 Amnesty International виповнилося 52 роки