структурно функціональний аналіз системи...

Виконав: студент V курсу,1 групи

Долобан Олександр Сергійович

Керівники бакалаврської роботи:

д. пед. н., проф. Н.М. Рідей

асистент кафедри Д.Л. Шофолов

Об’єкт дослідження – система державного екологічного управління природокористуванням.

Предмет дослідження – структурно-функціональні особливості державного екологічного управління

природокористуванням.

Мета – здійснити структурно-функціональний аналіз державного екологічного управління

природокористуванням в Україні.

провести аналіз літературних джерел, нормативно-правової й науково-методичної бази та здійснити теоретичне обґрунтування організаційного розвитку системи державного екоуправління природокористуванням;

ознайомитись з науково-методичними засадами державного екологічного управління природокористуванням;

визначити структурно-функціональні особливості системи державного управління природокористуванням.

Актуальність окресленої проблеми в умовах інституційних й парадигфальних змін у державі зумовлена наявністю стійких суперечностей і на законодавчому, і на практично-методичному рівнях, а саме: вимогами суспільства до висококваліфікованих фахівців зі збалансованого природокористування та відсутністю розроблених підходів до формування соціоекологічного замовлення; потребами держави у мобільних фахівцях зі збалансованого природокористування, що досконало володіють сучасними методами, засобами реалізації професійної діяльності, здатні швидко реагувати на соціально-економічні зміни та невідповідністю законодавчих і нормативно-правових актів регулювання цієї сфери.

Поняття „управління природокористуванням” увійшло до наукового вжитку наприкінці 80-х років ХХ століття. Зміст управління природокористу-ванням розкривається у конкретних формах його організації та обраній системі впливу, а характер системи управління визначається передусім поставленою метою і залежить від особливостей конкретної території, що впливає на специфіку природокористування, і потребує різного рівневого підходу (глобального, національного, регіонального, локального) до організації систем управління природокористуванням

Екологічне управління природокористуванням в Україні нажаль не має бажаного рівня пріоритетності, що обумовлено існуючою нормативно-правовою базою та закладеними в неї підходами до діяльності центральних і місцевих органів державної влади. Саме це виступає певним стимулом для спроби розглядати екологічну безпеку та процеси її забезпечення в країні як відносно самостійний напрям досліджень у науці державного управління та в практиці його здійснення.

Головним центральним органом системи органів виконавчої влади з управління природокористуванням є Мінприроди, яке формує і забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме:

державного нагляду (контролю) за додержанням вимог екологічного законодавства;

раціонального використання, відтворення і охо-рони природних ресурсів;

відтворення та охорони земель, геологічного вив-чення та раціонального використання надр та здійснення державного геоло-гічного контролю;

Установлено, що структурно-функціональний аналіз системи екологічного управління розглядається як сукупність (система) органів влади в єдності їхніх функцій, повноважень, організаційних зв’язків і забезпечує цілісний управлінський вплив на суспільну систему, її сфери та довкілля. У процесі теоретичного дослідження підтверджено значущу роль впливу державних програм розвитку на координацію дій у системі управління природокористуванням та необхідності врахування в її змісті й структурі регіональних і галузевих екологічних особливостей.