політичні партії сша

Презентація з курсу з Історії та теорії політичних партій

Підготував студент групи ФФІ 32 Турчин Тарас

Типологія політичних партій США(на прикладі Демократичної та

Республіканської партій)

Сполучені Штати Америки — це найстаріша федерація у світі, яка складається з 50 штатів. Це конституційна республіка й репрезентативна демократія, в якій правила більшості регулюються правами більшості і захищаються законом. Керівництво регулюється системою стримувань і противаг, яка визначена конституцією Сполучених Штатів. Остання служить найвищим офіційним документом країни. Автори конституції, розробленоїв 1787 році, хотіли добитися, щоб жодна людина, жодна група людей не мала б занадто багато повноважень, тому вони вдалися до ступеневоїсистеми влади. В американській федеральній системі громадяни країни, як правило, підкорюються трьом рівням влади: федеральній, штатній і місцевій. Обов'язки місцевої влади розподілені між округом та муніципальною владою. На національному рівні влада ділиться на три незалежні гілки — судову,законодавчу і виконавчу.

Політична система Сполучених Штатів Америки характеризується двопартійністю. Найбільшими партіями США є:

Республіканська партія

Демократична партія

Республіканська партія США (Republican Party, Republicans, Grand Old Party, GOP) — одна з двох основних політичних партій США.Неофіційний символ партії — слон, «партійний» колір — червоний. Партія булазаснована 28 лютого 1854 в Ріпон, штат Вісконсін.Була організована як об'єднання супротивників рабства, відображаючи інтересипромисловців Півночі (янкі) і на противагу елітарноїдемократичної партії, яка монопольно правила країною після розвалу вігів. Республіканська партіявисунула вимоги заборонити розповсюдження рабства на західних землях, роздавати ці землі безкоштовно всім охочим (формально ці території буливільні, фактично їх заселяли індіанські племена, думкою яких ніхто не цікавився), а також встановити високі мита на ввезення промислових товарів з Європи.

Республіканці виступають за зниження податків, обмеженнянелегальної міграції (аж до мінімалізації міграційного потоку), вільну торгівлю і носіння вогнепальноїзброї, зміцнення ролі релігії в суспільному житті (принцип: Бог —армія — пошана старості),

моральність і сімейні цінності; неприйняття гомосексуальнихвідносин і абортів. Червоною ниткою в принципах республіканців проходить «невтручання державних структур в економічні процеси усередині країни». Ще республіканці заперечуютьідеї глобального потепління і парникового ефекту, вважаючи їхпропагандистськими крокамидемократів і їх прихильників. Основнасучасна ідеологія — неоконсерватизм. Політична орієнтація — правий центр.

Демократична партія США (англ. Democratic Party, Democrats) — одна з двохголовних партій США, що створюють двопартійну систему. Є однією з найдавніших політичних партій у світі. Її неофіційний символ — осел (символ упертого подолання перешкод), її колір — синій.Засновниками партії вважаються Томас Джефферсон (вважається таким, щозаклав основи партії у 1792) і Ендрю Джексон (перший президент США, вибраний як кандидат від цієї партії у 1828.У XX столітті демократична партія знайшла друге дихання і дала таких видатнихпрезидентів, як Вільсон, Ф. Рузвельт і Кеннеді. Кінець XX століття і початок XXI, не зважаючи на два президентські терміни демократа Клінтона в 1993—2001—це час нового відходу партії на другий план і переважання республіканців як в легіслатурах штатів, так і в Конгресі.

Вибори в 2006 принесли Демократичній партіїбільшість в Палатіпредставників, і можливо, Сенаті (провівсяперерахунок голосів) 110-го Конгресу, що має відкривсяна початку 2007. Крім того, демократи мали 28 представників партії на постах губернаторів штатів з 50. У 2009 році кандидат від Демократичної Партії США Б. Обама став президентом держави.

Залежно від місця, яке займає партія в політичній системі відповідноРеспубліканська партія Сполучених Штатів Америки є правлячою, оскільки після довиборів у Конгрес (законодавчий орган) у листопаді2010 року республіканці отримали більшість у Палаті представників. Після загального голосування 5 січня 2011 року Джон Бейнер бувобраний 61-м спікером, змінивши на цій посаді Ненсі Пелозі. Таким чином республіканці в результаті виборів у законодавчий орган країниотримали право формувати уряд і реалізувати політичну програмурозвитку суспільства відповідно до своїх завдань.

Демократична партія внаслідок своєї поразки на виборах 2010 року стала опозиційною, яка відіграє суттєву роль. Відтак опозиціонеризосередили свою діяльність на критиці офіційного урядового курсу і на розробці альтернативних програм.

За типологією організаційної структури (М. Дюверже) і Республіканську партію США, і Демократичну варто віднести до кадрових, оскільки вони:

1) об'єднують у своїх лавах невеликукількість впливових професійнихполітиків

2) спираються на фінансову підтримкупідприємницьких структур, займаютьсялоббізмом

3) є децентралізованими об'єднаннями, не має фіксованого членства

4) звертаються до громадян лише в періодвиборчої кампанії

За ступенем причетності індивіда до

партії (за М. Дюверже)

Республіканська та Демократичні партії

Сполучених Штатів Америки варто

віднести до спеціалізованих, оскільки

окрім партійної діяльності прихильник

партії може займатись особистим

життям, немає зрощення особистого та

загальнопартійного, вони носять

відкритий характер, присутні різні

погляди на розвиток партії.

Відносно ідеологічного

позиціонування, то

Республіканська партія

США і де-юре і де-факто є

неоконсервативною,

оскільки на перше місце

вона ставить соціальний

порядок, надаючи

перевагу йому перед

свободою і рівністю.

Вважає що держава не

повинна заважати

розвитку ринку і

обмежувати конкуренцію.

Консерватизм часто

проявляється у заявах

політиків-республіканців.

Демократична партія

США відносно

ідеологічного

позиціонування є

ліберальною, оскільки у

програмі цієї партії на

першому місці стоїть

принцип індивідуалізму:

автономність особистості,

вільний прояв особистої

ініціативи. Ідеї лібералізму

отримали практичне втілення в

діяльності адміністрації

президента-демократа

Б.Клінтона.

Отже, у США, як уже говорилося, особливостями партійної системиє те, що Демократична і Республіканська партії вважають своїмичленами всіх, хто голосував на виборах за їхніх кандидатів. Партійнівнески зазвичай не мають фіксованого характеру і сплачуються за бажанням або мають вигляд пожертвувань у партійну касу. На місцяхнерідко немає партійних організацій, зборів не проводяться, місцевекерівництво не обирається, а складається з відомих бізнесменів і політиків, на низовому рівні партійним лідером є бос. На мою думку, типологізувати політичні партії США є доволі просто, оскількидуже часто їх політична програма призводить до практичних дій.

Дякую за увагу!