Презентация оп

28 квітня - Всесвітній день охорони праці

Емблема Всесвітнього

дня охорони праці

ІСТОРІЯ СВЯТА Історія Всесвітнього дня охорони праці починається з 1999 року, коли профспілками і працівниками було проведено «День пам'яті загиблих працівників» в США і Канаді в пам'ять про тих, хто постраждав або загинув на робочому місці.

Десять років більш ніж у 100 державах планети проводяться акції та заходи, спрямовані на привернення уваги людей і чиновників до різних проблем пов'язаних з охороною праці.

Всесвітній день охорони праці вперше відзначався у 2003 році, за ініціативою Міжнародної організацією праці (МОП).

Офіційно заснувавши цей день організація мала на меті привернути увагу світової громадськості до масштабів проблеми, а також до того, яким чином створення і просування культури охорони праці може сприяти зниженню щорічної смертності на робочому місці

Ідея проведення свята Ідея проведення Всесвітнього дня охорони праці бере початок від Дня пам'яті загиблих працівників, вперше проведеного американськими і канадськими трудящими в 1989 році в пам'ять про працівників, загиблих і постраждалих на роботі.

Міжнародна конфедерація вільних профспілок та інші всесвітні федерації профспілок зробили цей день всесвітнім заходом, розширивши його межі для залучення уваги до раціональних умов праці і організації робочих місць.

Міжнародний день пам'яті загиблих та постраждалих працівників зараз проводиться більш ніж в ста країнах світу.

Що таке культура охорони праці? Національна культура охорони праці означає: пріоритетну роль профілактики (виплата компенсацій за погані умови праці не входить у поняття культури охорони праці); використання всіх можливостей для освіти та поширення знань про виробничі ризики, про їх контроль і профілактику; активну участь уряду, працівників і роботодавців у забезпеченні безпечних і здорових умов праці через чітко сформульовану систему прав і обов'язків; забезпечення права на безпечні та здорові умови праці на всіх рівнях.

Високий рівень травматизму в галузях господарства свідчить про те, що заходи з пропаганди безпечних та нешкідливих умов праці, що діють нині, недостатньо висвітлюють проблемні питання.