Т.Г. Шевченко

Т.Г. Шевченко

Маляр, художник, графік

(1814-1861)

На сьогодні збереглося 835 творів, що дійшли до нашого часу в оригіналах і частково в гравюрах на металі й дереві російських та граверів з інших країн, а також у копіях, що їх виконали художники ще за життя Шевченка. Уявлення про мистецьку спадщину Шевченка доповнюють відомості про понад 270 втрачених і досі не знайдених робіт. Живописні й графічні твори за часом виконання датуються 1830–1861 роками й територіально пов'язані з Росією, Україною і Казахстаном.

За жанрами — це портрети, композиції на міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди. Виконано їх у техніці олійного письма на полотні, а також аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу різних розмірів, а також у п'ятьох альбомах. Значну частину мистецької спадщини Шевченка становлять завершені роботи, але не менш цінними для розуміння творчого шляху й розкриття творчого методу художника є й його численні ескізи, етюди, начерки та навчальні студії. З усіх творів лише незначна частина має авторські підписи, написи і ще менша — авторські дати.

Автопортрети

Папір, сепія. 1849 р.

Автопортрет. 1840 р.

Портрет намальований у період навчання Шевченка в Академії мистецтв, після тяжкої хвороби

Перед нами молодий Шевченко. У правій руці в нього олівець, а лівою він підняв високо над головою запалену свічку, яскраве полум’я якої мовби вириває з темряви обличчя художника, освітлюючи його високе чоло, надаючи твору символічного звучання.

Поет ніби промовляє:Моя ти доле молодая!

Не покидай мене. Вночі,І вдень, і ввечері, і рано

Витай зо мною і учи,Учи неложними устами

Сказати правду.Поможи Молитву

діяти до краю.Автопортрет з свічкою. Папір, офорт. 1860 р.

Автопортрет. Папір, олівець. 1857 р. Під зображенням дарчий напис “Михайлу Семеновичу Щепкіну, на пам’ять 24 декабря 1857 года отъ Тараса Шевченка”

Автопортрет у світлому костюм Папір,офорт. 1860 р.

Цей портрет вражає глибиною і цілісністю характеру. Сучасники поета засвідчували, що тут він найбільше подібний на себе. В технічному плані роботу виконано бездоганно, художник зумів передати на офорті навіть блиск очей, немовби перейнятих сльозою.

Автопортрет у шапці та кожусі. Папір, офорт. 1860 р.

В 1847 році за участь у таємному Кирило-Мефодіївському товаристві Тарас Григорович був засланий рядовим солдатом у далекий Оренбурзький корпус із забороною писати й малювати. Але він не скорився жорстокому примусу, про це красномовно говорить “Мала книжка” поезій та акварелі періоду заслання.

Автопортрет.

Папір, олівець.1847 р.

Перший малярський твір,виконаний на засланні всупереч царській забороні писати й малювати

Малюнки з серії “Притча про блудного сина”, де Шевченко виніс на суд громадськості факти знущання над солдатами у царській армії.

Кара колодкою. Туш, бістр.1856-1857

Кара шпіцрутенами. Туш, бістр.1856-1857

Портретна галерея

З перших років навчання в Академії мистецтв у Шевченка виявився талант портретиста. Його роботи привертають увагу реалістичним трактуванням форми, глибиною психологічної характеристики образу.

Портрети

Портрет дітей В. Рєпніна. Олія. (1-10 січня) 1844 р.

Портрет дівчини з собакою. Акварель. 1838 р.

Портрет І. Гребінки. Акварель. 1837 р.

Портрет Катерини Абази. Акварель. 1837 р.

Портрет купця. Акварель, олівець.(квітень 1846 – квітень 1847) Портрет невідомої в блакитному

вбранні. Акварель. (квітень 1845- квітень 1846)

Портрет О. Суворова. Гравюра.1844 р.

Портрет М. Голєніщева-Кутузова. Гравюра. 1844 р.

Перебуваючи десять довгих років на засланні Т.Шевченко був учасником двох наукових експедицій, і його роботи того часу становлять своєрідний художньо-науковий літопис Казахстану.

В них виявлена щира симпатія художника до народу, серед якого прийшлось жити і творити.

Казахська тематика

Т. Шевченко і діти-байгуші. Папір, сепія. 1855-1857 рр.

Т. Шевченко і казахський хлопчик, що грається з кішкою. Папір, сепія. 1856-1857рр.

Казашка Катя. Сепія. 1856-1857р. На малюнку відтворено казахський народний обряд поминання померлих

Далісман-Мула-Аульє. Акварель. 1851 р. В перекладі з казахської означає :“Могила святого Далісмена”

Картини написані до відомих літературних

творів

Умираючий гладіатор. Сепія. 1856р. Виконано на тему однойменної поезії М.Ю. Лермонтова

Робінзон Крузо. Сепія. 1856 р. Виконано на тему однойменного твору Данієля Дефо

Катерина. Олія. 1842 р. Картину виконано на тему однойменної поеми

До появи цієї картини не лише в українському, а й загальноросійському мистецтві не було твору з таким гострим і злободенним сюжетом. Уперше героїнею живописного полотна стала людина з народу – дівчина-кріпачка, жертва панської розпусти, принижена й ображена в найкращих почуттях.Шевченко творив свою картину далеко від рідної України, тому не мав змоги малювати з натури. Але національний український одяг дівчини, характерний краєвид надають картині виразного національного колориту.

Марія. Композиція за поемою О.С. Пушкіна “Полтава”Акварель, бронза. 1840 р.

Циганка-ворожка. Акварель. 1841 р. Це повторення картини “Циганка”, яка на жальне збереглася. Це бувальщина про те, як молода дівчинавирілила вдатися до гадання циганки щодо своєї долі. Митець дає досить виразну характеристику персонажам, ретельно вималював риси їхньої вдачі – довірливої простодушної дівчини та балакучої ворожки. З острахом і надією, навіть побоюючись глянути на свою пророчицю, чекає чорнява красуня на свій вирок.За цю картину Шевченко 26 вересня 1841 року одержав срібну медаль 2-го ступеня, яка експонувалась на виставці в Петербурзі

Альбом “Живописная Украина” офортів виданий в 1844 році в Петербурзі двома випусками став визначною подією тогочасного мистецкого життя. В ньому вміщені малюнки часів подорожей Т.Шевченка по Україні.

Селянська родина. Олія.1843 р.

Селянська родина. Ескіз. Олія. 1843 р.

Хата батьків в с. Кирилівка. Олівець. 1843 р. Під малюнком напис “Хата Шевченка по указанію самого Шевченка”

Почаївська Лавра з заходу. Папір, акварель. 1846 р. тут Шевченко перебував за завданням Археографічної комісії

Тополя. Етюд.Олія.1839 р.

Київський Національний Університет. Олівець. 1846 р.

Костел у Києві. Акварель. 1846 р.

Суботів. Церква Богдана ХмельницькогоАварель.1846р.

К.П. Брюлов Портрет В.А. Жуковського

Заходами передових діячів російської та української культури цей портрет було розіграно в лотерею і за одержані 2500крб.викуплено Т. Шевченка з кріпацької неволі у поміщика Енгельгардта

«Уже для багатьох поколінь українців - і не тільки українців - Шевченко означає так багато, що сама собою створюється така ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне - невичерпний і нескінчений»

(І.Дзюба).