Участь українців у повстаннях у сталінських ...

Участь українців у повстаннях у сталінських

концтаборах 1953-1954 рр.

Система ГУЛАГу свого апогею досягла саме в повоєнні роки.

У повоєнний час, як і колись, переслідувалося інакомислення. Було репресовано багато: військові маршали, члени Політбюро, лікарі, звинувачені у замахах на вище керівництво країни і багато інших,що мали відношення до влади, так і прості громадяни.Були розв'язані ідеологічні кампанії проти відомих письменників (А. А. Ахматова, М. М. Зощенка та ін), композиторів (Д. Д. Шостакович та ін), вчених (біологів - генетиків, кібернетиків та ін.) Багатьох діячів науки і мистецтва звинувачували в космополітизмі, тобто у відсутності патріотизму і схилянні перед «гнилої» західною культурою. Одним з останніх процесів стала «справа лікарів» 1953 р., звинувачених у невірному лікуванні вищого керівництва, що спричинило смерть низки деяких видних діячів.

Нори́льське повста́ння — повстання політичних в'язнів Норильського концтабору,

яке тривало з 26 травня по 4 серпня 1953 року.

- Передумовами до повстання стало прибуття в Горлаг етапів з ув'язненими, які вже мали досвід участі в табірних заворушеннях 1952 року-Що амністія поширилася лише на кримінальників та ув'язнених з малими термінами, відсоток яких у Горлагу був невеликий. Багато ув'язнених були політичними.

Євге́н Степа́нович Гриця́к (* 9 серпня 1926, с. Стецівка, Снятинського району, Івано-Франківської області) — член молодіжної організації ОУН, один з керівників повстання в Норильских таборах 1953 року. У таборах Грицяк постійно й активно протистояв сваволі табірної і в'язничної адміністрації, за що мав 42 дисциплінарні покарання і за три з них — по 1 рік закритої тюрми. В 1956 Грицяк був звільнений за постановою Комісії Президії Верховної Ради СРСР. 28 січня 1959 року Грицяк був заарештований за постановою Президії Верховної Ради СРСР, у якій було сказано, що постанова Комісії Президії Верховної Ради СРСР від 7 липня 1956 , за якою Грицяк був звільнений, скасовується з огляду на тяжкість учиненого ним злочину. Таким чином, набрав сили попередній вирок 1949 року — 25 років позбавлення волі. 6 жовтня 1964 р. Грицяк звільнений.

В 1980 зарубіжне видавництво «Смолоскип» видало книгу Грицяка «Короткий запис спогадів. Історія Норильського

повстання», після чого розпочалися нові утиски й погрози з боку КДБ. Тоді Грицяк написав листа Леоніду Брежнєву, в

якому, зокрема, писав:

Обидва ми рівноправні громадяни Радянського Союзу і... обидва написали свої спогади. Ви писали про свій шлях, я про свій... Ви опублікували свої спогади в Радянському Союзі і за кордоном, я — тільки за кордоном. Але Вас не викликають, як мене, в КДБ і не питають, яким шляхом Ви передали за кордон Ваші спогади, від Вас не вимагають відречення від Вашої праці... Навпаки, Вас вихваляють і Вами захоплюються...Чому мене збираються судити? Адже Вас ніхто не судить?!

4 липня у 4-ій зоні адміністрація поставила ультиматум: вихід за зону або розстріл. Щоб уникнути кровопролиття і зберегти людей, керівник повстання Євген Грицяк вивів усіх за зону.

Придушення повстання

Саме з Норильського повстання почався демонтаж людиноненависницької системи Леніна—Сталіна. Майже через два місяці після Норильського повстання, у воркутинському таборі «Речлаг» теж почалися заворушення.

Страйк у Воркуті (1953 рік)

Початок страйку - Все починалося з того, що зміни прохідників гірських виробок

відмовлялися спускатися в шахту.

- Табірне начальство не на жарт сполохалось.

- У Речлаге табірних відділень було 17. Повстали 6.

- Ситуація загрожувала вийти з-під контролю.

- У Воркуту прибула комісія МВС СРСР на чолі з генералом армії

І. І. Масленниковим.

Повсталі влітку 1953 року гірники Воркути висунули гасло:

«Вугілля - Батьківщині, нам - свободу!»

Протестний рух в таборах ГУЛАГу в той час виражалося

в наступних формах:-мітинги і збори для вироблення загальних вимог,

- масова голодовка,

- невихід на роботу,

- "видача на гора порожняка" у гірників,

-листи, скарги, заяви, прохання,

- звернення в Радянський уряд і Президія ЦК КПРС і багато

іншого.

Дії влади На придушення повстання були кинуті 50 наглядачів. Побачивши їх, ув’язнені кинулися ламати паркан і, озброївшись кілками та дошками, стали витісняти наглядачів. Невільники спробували взяти штурмом і ворота, за якими було виставлено оточення з озброєних солдатів і офіцерів. Там же знаходилися прибулі з Москви генерали і полковники. З заздалегідь підготовленої пожежної автомашини на передні ряди повсталих направили струменя води. Але в результаті їм вдалося вирвати шланг і розрізати його. До вихідних воріт залишалося п'ять метрів. Послідував наказ відкрити вогонь . Члени московської комісії в діях охорони табору помилок не побачили. Застосування зброї проти беззбройних людей було визнано правомірним.

...Убитих українців було тридцять два, більше трьохсот були поранені. 29 ув'язнених були відправлені в карцер, 280 поміщені у в'язницю. Ще для 883 побудували спеціальний табірний пункт.

Результат повстання Повстання призвело до:-послаблення режиму; -побудували приміщення з кількома кімнатами для побачень; -було скасовано обмеження на листування всередині країни; -ув'язненим Речлага стали видавати пропуску на пересування без конвою; -у 1953 році скасували спеціальні нашивки на одязі політв'язнів.

Кенгі́рське повста́ння

Національний склад Степлагу Національність Кількість  %%

Українці 9 596 46.36%Литовці 2 690 13.0%Росіяни 2 661 12.86%Латиші 1 074 5.19%Білоруси 878 4.24%Естонці 873 4.22%Поляки 379 1.83%Німці 359 1.73%Казахи 291 1.40%Молдавани 208 1.0%Узбеки 204 0.99%Євреї 174 0.84%Вірмени 154 0.74%Грузини 132 0.64%Татари 127 0.61%Чеченці 124 0.60%Азербайджанці 108 0.52%

Національний склад Степлагу Національність Кількість  %%

Туркмени 76 0.38%Інгуші 56 0.27%Китайці 55 0.27%Таджики 54 0.26%Корейці 52 0.25%Киргизи 50 0.24%Японці 30 0.14%Румуни 24 0.12%Греки 21 0.10%Удмурти 20 0.10%Іранці 18 0.09%Фіни і карели 16 0.08%Башкири 9 0.04%Афганці 8 0.04%Турки 8 0.04%Монголи 2 0.01%Інші 167 0.81%

Борець за незалежну Україну Гірш Келлер. У 1944 році цей партизан опинився в сталінському концтаборі. Про нього, до речі, була велика стаття в «Московских новостях» в 2004 році — саме Келлер на прізвисько Жид був ватажком повстання в Кенгірі. Михайло Келлер. У документах слідства проходить під ім'ям Герша Келлера. За деякими даними дослідників повстання він — Михайло Пендрак, народився у селі Аненберг Славського району Дрогобицької області, українець, член ОУН і УПА. При полоненні радянською владою, його прийняли за єврея, і -хскориставшись можливістю вижити, він вирішив не повідомляти своє ім'я і національність; так вберіг від репресій рідних і знайомих та побратимів, які його за таким іменем не знали.

Повсталі вимагали:- «притягнути до відповідальності винних у застосуванні зброї 17 травня та розслідувати всі випадки застосування зброї, що були 1954 року- не застосовувати репресій до членів комісії ув'язнених та не проводити відправку етапів до кінця розслідування,- ліквідувати слідчий ізолятор і штрафний барак- знизити термін ув'язнення засудженим на 25 років та змінити відношення до сімей в'язнів, засуджених за статтею 58- відмінити заслання особам, вже звільненим із спецтаборів- встановити оплату праці ув'язнених на рівні із вільнонайманими робітниками,- ввести восьмигодинний робочий день для всіх в'язнів- відмінити урядові вироки табірних судів за статтею 58- дозволити вільне спілкування чоловіків і жінок- обмежити право адміністрації щодо стягнень із в'язнів, ув'язення в ШІЗО лише із санкції прокурора- встановлення пільгових умов для заліків жінок- прибуття до табора члена Президії ЦК КПРС або секретаря ЦК».

Придушення повстання 26 червня вранці, з 3 годин 25 хвилин до 4-ї ранку комісія МВС по радіо зверталася до повсталих з вимогою здатися, повідомивши про введення військ. Після цього в зону рушили 1 600 солдатів, з сотнею вишколених собак, 3 пожежні машини, 5 танків Т-34 1-ї мотострілкової дивізії військ НКВС ім. Дзержинського. Більше в радянській історії придушень табірних повстань з танками не було. Приблизно 700 трупів, серед яких були й дівочі, стали розплатою за 40 днів волі. Пізніше всі учасники Кенгірського повстання, які залишилися живими, були примушені дати підписку про нерозголошення інформації стосовно тих подій.

За 1954-1956 рр.. були реабілітовані 7679 чоловік, багато посмертно. З в'язниць і таборів вже до XX з'їзду вийшли десятки тисяч людей. Отже, незважаючи на велику кількість жертв: загиблих, постраждалих морально і фізично, все-таки була досягнута поставлена мета: зруйнувати систему ГУЛАГу. Всі ці люди, що пройшли через табори або залишилися там, гинули в ім'я своєї ідеї, своє мети, мрії. Велика заслуга всіх цих ув'язнених полягає в тому, що вони все ж таки змогли, все ж знайшли в собі сили протистояти «табірного начальства», та й влади в цілому.