проект ольги слабкої

ПРОЕКТ«Фронтовими дорогами

мого прадіда»

підготувала учениця 9-го класуГончарівської ЗОШ І−ІІІ ступенівСватівської райради Луганської областіОльга Слабка;керівники: А.В. Лебединець, П.В. Мокрушина

Гончарівка2015

Мне кажется порою, что солдаты,С кровавых не пришедшие полей,Не в землю нашу полегли когда-то,А превратились в белых журавлей.

Р. Гамзатов

ВарвараОліянівн

а Слабка

Герой війни

Моя бабуся

Варвара Оліянівна народилася 20 грудня 1923 року в с. Гончарівці. Навчалася в Сватовому на тракториста, а потім у зоошколі. Коли розпочалася війна, її мобілізували. Мала значки «Ворошиловський стрілок», «Готовий до ППХО».

1942-й год. «Кто из вас умеет хорошо стрелять?» — обратился капитан, принимавший новое пополнение. Из новобранцев, стоявших в строю в три ряда, сделали несколько шагов вперед шесть человек. И среди них была 19-летняя Варвара, имевшая уже тогда значок «Ворошиловский стрелок». С этого дня ее фронтовая судьба была предопределена — снайпер особого полка 1-го Украинского фронта. 

Зі статті Володимира Петрушенка

— Орден «За мужество», — говорит Варвара Емельяновна, — я получила за немецкую штабную машину. Ехали фашистские штабники… я-то им колеса и пробила. И водителя «сняла». Наши подоспели, забрали немцев в плен. Оказалось, очень важные документы везли немецкие штабисты. У нас ведь работа тонкая, как у охотника на белку. Надо и белку убить, и мех не попортить. Точно в глаз надо стрелять. А снайперу надо, чтобы «язык» тоже целехонький остался. И немца взять, и живым его сохранить. <…> Чтобы обнаружить вражеского стрелка, надо как-то заставить его выстрелить первым. Засекла немецкого снайпера. Надо постараться «снять» первым же выстрелом. Иначе себя тоже выдашь, и тогда начнется чистый поединок один на один. Убрала я немецкого снайпера со второго выстрела.

<…> После этого эпизода я получила тяжелое ранение. Перебило мне и руку, и ноги. Смотрю на стопу ноги, а ее развернуло на 180 градусов. Пальцы в обратную сторону смотрят.

Потом был госпиталь. Потом снова фронт — и новая награда за разведку. Помогла я нашим разведчикам «языка» взять, да хорошего — полковника из штаба. Надела я обычное платье. Под него небольшую подушечку — как будто беременная. Пошла в тыл. Определила одну особенность: в немецком штабе (здание бывшей школы) нет внутри туалета. А сам «нужник» находится на улице, рядом большой куст роз растет. Вот в этом кусту, когда начало смеркать, и подкараулили наши разведчики ценного «языка». Потом я окончательно оправилась от ранения и снова стала заниматься своей основной задачей — посылать наше снайперское «ку-ку» немецким оккупантам.

Бабуся брала участь у форсуванні Дніпра, звільняла Україну, Польщу, дійшла до Берліна…

Слава героям, слава й хвала,Молодість ваша в боях одцвіла…

Д. Луценко

ВарвараОліянівна

Слабка(у дівоцтві

− Сіроштан)

Її чоловікОлексій

ОлексійовичСлабкий

Подружжя Слабких

Їх поєднав Господь…

Після війни подружжя повернулося до рідного села.

Через деякий час у їхній сім’ї народилися сини Микола та Геннадій.

До речі, Геннадій Олексійович Слабкий − лікар, доктор медичних наук, професор. Він одержав почесну нагороду «Посол миру».

Сама Варвара Оліянівна все життя працювала в Сватівській обласній психіатричній лікарні. Спочатку медсестрою, потім медсестрою-господаркою.

Мы благодарны, ветераны, ВамЗа мужество и стойкость при защите,За труд и уважение к годам«Спасибо» и поклон от нас примите!

Нагороди

Ювілейна медаль «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941−1945 рр.», 1967 р.

Ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР», 1978 р.

Ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР», 1988 р.

Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня, 1985 р.

Ювілейна медаль «Сорок років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941−1945 рр.», 1985 р.

Пам’ятний знак «50 років визволення України», 1995 р.

Ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941−1945 рр.», 1994 р.

Медаль Жукова, 1998 р.

Медаль «Захиснику Вітчизни», 1999 р. Орден «За мужність» ІІІ ступеня, 1999 р.

Медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941−1945 рр.», 2005 р.

Медаль «Ветерану-визволителю», 2005 р.

Медаль «За заслуги перед Луганщиною», 2008 р. Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941−1945 рр.», 2010 р.

Ветерани − наша гордість!

Варвара Оліянівна на вечорі пам’яті в школі. Гончарівка, 2011 р.

Учні Гончарівської школи не перший рік товаришують з ветеранами.

Представники шкільного саморядування завітали до Варвари Оліянівни.

Школярі цікавляться історією рідного краю. Діти вшановують героїв. Гончарівка, 2014 р.

2008 року імена Геннадія Олексійовича Слабкого, а також його батьків занесені до Української Енциклопедії сучасності. 

Варвара Оліянівна знайомить школярів з публікаціями її спогадів про перебування на фронті.

Я (дівчинка праворуч)

надзвичайно уважна до слів своєї бабусі.

Учні школи підготували лінійку, присвячену пам’яті полеглих у Великій Вітчизняній війні. Гончарівка, 2014 р.