ренесанс
Post on 31-Jul-2015
330 Views
Preview:
TRANSCRIPT
ОРИГІНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА РУСІ-УКРАЇНИ
В українському письменстві, культурі Середньовіччя почергово
розвинулися два напрямки – монументалізм і орнаменталізм.
Монументалівзм – ІХ-ХІІ ст
Для мистецтва цього напрямку характерні:
1. Масштабність, величавість, суворість.
2. Незначна кількість формальних прикрас: паралелізм сусідніх
речень, думок, алітерації, порівняння.
3. чіткість, простота композиції.
4. Християнський оптимізм.
5. Державницька ідеологія.
6. Зосередження уваги на змісті.
ОРИГІНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА РУСІ-УКРАЇНИ
Серед визначних творів монументально напрямку:
- «Повість минулих літ»
- «Повчання дітям» Володимира Мономаха
- Проповіді Феодосія Печерського
- «Житіє Феодосія Печерського»
- «Слово про закон благодать» Митрополита
Іларіона
- «Житіє Бориса і Гліба»
ОРИГІНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА РУСІ-УКРАЇНИ
Орнаменталізм – ХІІ-ХІІІ ст
На зміну монументалізму прийшов новий напрям –
орнаменталізм. Основні риси:
1. Мозаїчність та багатотематичність творів.
2. Погляд на світ як на систему символів.
3. Багата тропіка: гіперболи, фольклорні постійні
епітети.
4. Складна, заплутана синтаксична побудова тексту.
5. На зміну оптимізмові приходить песимізм.
ОРИГІНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА РУСІ-УКРАЇНИ
Зразки цього напряму:
Героїчна поема «Слово про похід Ігорів»,
проповіді Кирила Туріського та Серапіона,
Києво-Печерський патерик, Київський літопис,
Галицько-Волинський літопис.
Ренесанс — середина ХV — початок ХVІ ст.ст.
У ХІV–ХV ст. українські землі були спустошені
турецькими й татарськими ордами, унаслідок
чого ослаблена країна була поділена сусідами:
Галичину захопили поляки, Закарпаття —
угорці. Для захисту своїх земель наш народ
створив збройні сили — козацтво, яке
прославилося на всю Європу, адже захистило від
турків і татар слов’янські землі.
Братства Наприкінці ХVІ ст. в Україні виникають численні громадсько-політичні й освітні
організації, відомі як братства.
Братські товариства засновувалися, як правило, при православних церквах. Отже, до
певної міри вони були й релігійними організаціями,хоча їхня діяльність уважалася
здебільшого світською.
До братств належали переважно купці, ремісники й простолюд. Ці організації мали
свій суд, скарбницю, вони засновували школи й друкарні, а деякі опікувалися хворими й
нужденними, будували лікарні й притулки для бідних.
В Україні найстарішим є Львівське Успенське братство, яке в 1585 р. організувало
школу, де навчалися й викладали відомі діячі культури (Памво Беринда, Йов
Борецький, Кирило Транквіліон-Ставровецький).
Важливу роль у громадському житті відігравали братства, що виникли в Дрогобичі,
Києві, Луцьку, Перемишлі.
Київська академія Серед усіх братських шкіл
найбільше значення мала
Київська, заснована в 1632
р. в статусі колегії. Нею
опікувався митрополит Петро
Могила, після смерті якого
заклад було перейменовано на
його честь.
Циркульний
(Ковніровський) корпус
Києво-Могилянської
академії споруджено у
три етапи: в 1899 році
збудовано перший
поверх, у 1904 —
добудовано другий, а в
1953 споруда стала
триповерховою і набула
сучасного вигляду.
1. Саме Києво-Могилянська академія, перша вища школа
східних слов’ян, дала світові філософа й письменника
Григорія СковородуГригорій Сковорода (1722 — 1794)1738 р. —вступає до Києво-Могилянської Академії.
ученого Михайла Ломоносова
Миха3йло Васи3льович
Ломоно3сов
(8 (19) листопада 1711 —
4 (15) квітня 1765) —
росiйський вчений-
натураліст, геохімік,
поет, реформатор
російської мови.
Композиторів: Максима Березовського Дмитра Бортнянського
архітектора Івана Григоровича-БарськогоЗа проектами архітектора в Києві були побудовані: Покровська Церва – 1766рЦерва Миколи Набережного
державних і військових діячів: Івана Мазепу та Семена Палія
Народився визначний український воєнначальник у Борзні (тепер Чернігівська область) в козацькій родині. Вчився у Києво-Могилянській Колегії
Мазепа Іван Степанович — гетьман України (1687—1709 рр.); видатний державно-політичний і культурний діяч кінця XVII — поч. XVIII ст.Народився 20 березня 1639 р. у с. Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області).
У ХVІІ ст. подібні заклади виникають у
Переяславі, Чернігові, Харкові, 1661 р. у
Львові відкривається університет. Про
високий рівень освіти в Україні залишив
спогад сирійський мандрівник Павло
Алепський, приємно здивований чудовою
рисою українців: «Усі вони, за винятком
небагатьох, навіть більшість їхніх жінок і
дочок, уміють читати… У землі козаків усі
діти вміють читати, навіть сироти».
Книгодрукування У ХV ст. в Україні розквітає
книгодрукування. Засновником
українського друкарства став
Святополк Фіоль, який у 1491
р. видав дві книжки
слов’янською мовою для потреб
українців (ці книжки — Октоїх і
Часослов — були опубліковані в
Кракові). У другій половині ХVІ
ст. друкарні виникають по всіх
українських землях — у Львові,
Острозі, Перемишлі, Луцьку,
Житомирі, Чернігові, Почаєві
та інших містах.
Сторінки «Октоїха» Фіоля (1491)
«Часослов» Святополка Фіоля
Найбільшою українською
книговидавничою установою в той час була
друкарня Києво-Печерської лаври, яка за
перші п’ятнадцять років свого існування
надрукувала сорок книжок, з-поміж яких значну
частину становили монументальні видання на
п’ятсот–тисячу п’ятсот сторінок. Розвиткові
нашого книговидавництва сприяв славетний Іван
Федоров, який у 1574 р. надрукував у Львові
«Буквар» і «Апостол», а ще через сім років в
Острозі — Біблію.
Будинок колишньої друкарні Києво-печерської лаври.
ЗАРАЗ ТУТ — МУЗЕЙ КНИГИ ТА ДРУКАРСТВА
Іван Федорович (Іван Феодорович, Іван Федоров) (1510 - 1530) — діяч східнослов'янської культури, один із перших (після Швайпольта Фіоля та Франциска Скорини) східнослов'янських типографів, а також гравер, інженер, ливарник.
Автограф Федоровича з 23 липня 1583
Ренесанс і бароко У ХІV–ХV ст. у Європі починається Ренесанс (від латин.
renascor — відроджуюсь) — епоха Відродження
західноєвропейського мистецтва й літератури, що прийшла
на зміну епосі Середньовіччя. Основною рисою Ренесансу
є повернення в мистецтві до античних зразків, проникнення
науки в закони світобудови. У цей час у літературі панує
латинська мова, повертається античний ідеал краси,
особлива увага звертається на цінність
людської особистості, звільнення її від середньовічних догм.
Ренесанс спочатку виник в Італії, значно пізніше
поширився в інших європейських країнах. До України
Ренесанс дійшов із запізненням. У нашій культурі він
не охопив усіх видів мистецтва, а існував у ХVІ ст. як
окрема естетична течія, яка в першій половині ХVІІ ст.
злилася з українським бароко. Найскладніша
проблема для кожного періоду — вироблення власного
літературного стилю — так і не була розв’язана.
Найвідомішим представником українського
літературного ренесансу є Павло Русин, який писав
латиною (відома його поетична збірка «Пісні Павла
Русина з Кросна», яка побачила світ 1509 р. у Відні).
Каплиця Боїмів у Львові (1609—1615) — пам'ятка пізнього ренесансу в Україні
У мистецтві Ренесанс — назва стилю,
що прийшов на зміну готиці. В Україні
на початку 16 — пол. 17 ст. за доби
розвитку міст і зростання міщанського
стану. Пам'ятки Ренесансу
характеристичні насамперед для
західної області України, зокрема для
Львова, до якого приїздили
кваліфіковані майстри з мистецьких
центрів Італії і Німеччини
Назву доби Ренесанс пишуть з великої
літери, а назву стилю — з малої (пор.: доба
Ренесансу, епоха Відродження; твір,
написаний у стилі ренесансу, ренесансна
архітектура).
БарокоБароко (від італ. barocco — вибагливий, химерний)
— це стиль у європейському мистецтві (ХVІ ст.), що прийшов на зміну ренесансу. Бароко притаманні
урочистість, пишність, складність, динамічність композиції, мінливість. Літературі бароко властиве поєднання релігійних і
світських мотивів, образів, тяжіння до різноманітних контрастів, метафоричності й алегоричності, прагнення вразити читача. Цей стиль особливо проявився в літературі й архітектурі нашої країни (наприкінці ХVІІ–ХVІІІ ст.) і набув назви українське бароко (а ще козацьке бароко — у красному письменстві).
Найяскравішими представниками літературного бароко
є : Іван Величковський і Лазар Баранович — у поезії,
Іва3н Величко3вський (*близько 1630 (?1651) — †1701? (1726)) — український письменник, поет, священик. Іван Величковський належить до майже зовсім невідомих українських письменників кінця XVII і початку XVIII ст. Перекладач і автор різних аскетичних творів, архімандрит Нямецького монастиря в Молдавії.
Народився в 1620 р. в Україні.Навчався в школі Київського Братського Богоявленського монастиря.Остаточну освіту отримав у польських колегіях.
Самійло Величко — у літописанні
Народився у козацькій родині.
Його батько, козак Василь
Величко, належав до першої
сотні Полтавського полку, був
людиною грамотною, мудрою й
шанованою, мав велику
книгарню.
Феофан Прокопович — у драматургії
Феофан Прокопович — визначний
український діяч епохи бароко.
Різносторонність обдарувань,
енциклопедичність знань, видатні
досягнення в галузі науки,
політики, без сумніву дозволяють
поставити його в ряд геніїв
людства.
Вишенський Іван (між
1545 та 1550, м. Судова Вишня, нині Львівська обл. — після 1620) — письменник-полеміст. Представник раннього українського бароко. Автор послань та трактатів, головною темою яких є полеміка з католицизмом. Визначальною в його творчості була ідея вічного спасіння.
Помітні елементи бароко в полемічній творчості Івана Вишенського, про якого
йтиметься згодом.
1545—1620
Судова Вишня. Іван Вишенський.
Потрібно згадати й про архітектуру бароко, адже
вона представлена сьогодні багатьма зразками в Києві,
Львові, Харкові, Новгороді-Сіверському, Глухові,
Лубнах та інших містах і так само цікава, як і
література цього стилю. Архітектурі бароко
притаманні виразність, яскравість, контрастність,
велика увага тут приділяється декоративним
прикрасам, формам заломів стін і вікон. Передусім у
барокові шати вдягалися великі міські храми.
Велике значення надавалося й інтер’єру барокового
храму.
Яскравими зразками барокової архітектури в Україні є
брама Заборовського (колишній головний вхід до будинку
київського митрополита на території Софійського собору в
Києві; архітектор Й..Т. Шедель); будівлі Києво-Печерської
лаври (архітектор С. Ковнір); собор Святого Юра у Львові
(архітектор Б. Меретин); Андріївська церква й Маріїнський
палац у Києві (архітектор В. Растреллі). Усі названі
архітектурні об’єкти є шедеврами світового значення, а
більшість із них перебуває під охороною ЮНЕСКО.
Брама Заборовського
Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра
Андріївська церква
Маріїнський палац
Ренесанс ХІV — початок ХVІІ ст.
• повернення до зразків античного мистецтва (ідеалом стає краса форми); • увага до особистості, її внутрішнього світу, до життя простих людей; • поширення гуманістичних, волелюбних ідей; • заперечення середньовічних традицій
Павло Русин, Себастіан Кльонович, Петро Скарга
Бароко кінець ХVІІ– ХVІІІ ст.
• повернення уваги до Бога як до вер шини досконалості; • поєднання краси духовної й фізичної, зовнішньої та внутрішньої; • бачення світу через контрасти й суперечності; • перенасичення художніми засобами (метафори, гіперболи, порівняння, антитези, алегорії тощо); • урочистість, мальовничість, пишна декоративність, динамічність композиції
Іван Величковський, Григорій Грабянка, Григорій Сковорода, Феофан Прокопович;елементи бароко у творах Івана Вишенського
top related