Міжнародна економіка€¦ · „Маркетинг”, 6.050106 „Облік і...

1

Міжнародна

економіка

2013 / 2014 навчальний рік

2

Лектор:

Семів Сергій Романович –

доцент кафедри МЕВ, кандидат економічних наук

Асистент:

Чех Мирослава Михайлівна

асистент кафедри МЕВ

3

Структура курсу:

ІІ семестр:

- 18 годин лекцій

- 18 годин практичних занять

- колоквіум

- екзамен

4

Методичне забезпечення:

1. Семів С.Р. Методичні вказівки до

самостійного вивчення курсу „Міжнародна

економіка” для студентів денної форми

навчання спеціальностей 6.050104 „Фінанси”,

6.050105 „Банківська справа”, 6.050108

„Маркетинг”, 6.050106 „Облік і аудит”.

2. Семів С.Р., Лапшина І.А. Тестові завдання з

дисципліни „Міжнародна економіка” для

студентів спеціальностей 6.050104 „Фінанси”,

6.050105 „Банківська справа”, 6.050108

„Маркетинг”, 6.050106 „Облік і аудит”.

5

Література:

1.Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів: підручник для магістрантів з міжнародної економіки і державної служби. – Тернопіль: економічна думка, 2001. – 504 с. -11 примірників

2.Міжнародна економіка: Підручник / А.П. Румянцев, Г.Н. Климко, В.В. Рокоча та ін.: за ред. А.П. Румянцева. – К.: Знання-Прес, 2003. – 447 с. -40 примірників

3.Міжнародна економіка: Підручник / за ред. Козака. – К.: 2003. -21 примірник

4.Світова економіка: Підручник / А. С. Філіпенко, О. І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. – К.: Либідь, 2000. – 582 с. -25 примірників (+ 2 примірн. видання 2001р.)

5.Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, А.С. Гальчинський та ін. – К.: Либідь, 2002. – 470 с. -6 примірників

6.Шевчук В. О. Міжнародна економіка: теорія і практика. - Львів: Каменяр, 2003. — 719 c. -68 примірників

6

ТЕМА 1

Предмет і завдання вивчення дисципліни

„Міжнародна економіка”

7

ПЛАН

1. Предмет і завдання вивчення дисципліни Міжнародна економіка.

2. Поняття і суть світового господарства, міжнародного поділу праці і світового ринку.

3. Етапи формування і розвитку МЕВ.

4. Особливості сучасного стану міжнародних економічних відносин

8

1. Предмет і завдання

вивчення дисципліни

9

Міжнародна

економіка

Екон. теорія

Міжнародна

інформація

Монетарна політика

Світові фінанси

Теорія МВ

Міжнар.

торгівля Міжнародна

політика

Перехідні

економічні

системи

Міжнародний інноваційний

менеджмент

Міжнародні

організації Економічна дипломатія

Фінансовий

менеджмент

Регулювання світової

економіки Корпоративне

управління

Теорія грошей

Економіка

Фінансова

математика

Економічна теорія

Статистика

Міжнар. маркетинг

Вища математика

Валютно-кред. відносини

Країнознавство

Світова

економіка

Кредит і банки

Податки і системи

оподаткування

Основи наукових

досліджень

Міжнародні митні

регулятори

Міжнародні

10

Предметом дисципліни є

вивчення законів, закономірностей,

тенденцій і особливостей розвитку

світового господарства.

11

Міжнародна економіка вивчає:

1. теорію міжнародної торгівлі, протекціонізму;

2. потоки товарів, послуг і платежів між окремими

країнами.

3. на макроекономічному рівні - платіжний баланс і

політика його узгодження,

4. моделі відкритої економіки і

5. міжнародні фінанси.

12

Основні теорії, моделі та концепції міжнародної економіки:

Класичні теорії:

меркантилізм;

теорія абсолютних

переваг А. Сміта;

теорія відносних

переваг Д. Рікардо.

13

Неокласичні теорії:

теорема Хекшера-Оліна

парадокс Леонтьєва

14

Неотехнологічні теорії:

модель наукомісткої спеціалізації;

теорія технологічного розриву

теорія життєвого циклу продукту на

світовому ринку (Р. Верном, 1966 р.)

15

Сучасні теорії, моделі та концепції міжнародної торгівлі:

модель економії на

масштабах;

модель

внутрішньогалузевої

торгівлі

(П. Ліндерт, 1961 р.);

теорія конкурентних

переваг (М. Портер, 1991

р.).

16

Зв’язок курсу „Міжнародна економіка” з іншими дисциплінами:

Міжнародні економічні відносини

Макроекономіка та мікроекономіка

Статистика;

Маркетинг;

Комерційна діяльність;

Міжнародна торгівля

17

Теми ТЕМА 1. ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕМА 2. СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТЕМА 3. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ ТЕМА 4. МІЖНАРОДНІ ІНВЕСТИЦІЇ ТЕМА 5. МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТ ТЕМА 6. МІЖНАРОДНА ТРУДОВА МІГРАЦІЯ ТЕМА 7. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА ТЕМА 8. МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ І ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС ТЕМА 9. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ ТЕМА 10. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ТЕМА 11. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ

18

2. Поняття і суть світового

господарства, міжнародного

поділу праці і світового ринку.

19

Світове господарство –

це система взаємодіючих господарств

різних рівнів різних країн світу, що

пов’язані між собою системою

міжнародних економічних відносин, які

базуються на міжнародному поділі праці.

У світовому господарстві взаємодіють приватна, акціонерна

(корпоративна), державна і змішані форми власності.

20

Головними елементами світового господарства є наступні:

1) виробничо-інвестиційна діяльність;

2) науково-технічна сфера;

3) міжнародна торгівля;

4) валютно-фінансові та кредитні відносини;

5) світовий ринок

21

Світовий ринок

являє собою сферу обмінних відносин між країнами та між іншими суб’єктами світового господарства товарами, послугами, які пов’язані між собою участю у міжнародному поділі праці.

Становлення світового ринку як системи пов’язане з промисловим переворотом, з розвитком розширеного відтворення на індустріальній основі.

Структурним елементом світового ринку є національний ринок. Під національним ринком розуміють систему відносин обміну ресурсами, товарами, послугами, яка історично склалася в тій чи іншій країні на основі суспільного поділу праці та економічних відносин.

22

Зміст поділу праці

полягає у відокремленні (спеціалізації) різних видів трудової діяльності, їхній взаємодії та взаємодоповненні.

Міжнародний поділ праці – це вищий ступінь розвитку

суспільного територіального поділу праці між країнами, який спирається на стійку, економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва між ними в певних кількісних і якісних співвідношеннях.

23

Виділяють три основних типи міжнародного поділу праці

Міжнародний поділ праці загального типу, тобто за сферами виробництва (видобуток, переробка; виробництво, сільське господарство) – притаманне періоду екстенсивного розвитку господарства і диктується перш за все природно-географічними умовами виробництва;

Міжнародний поділ праці часткового типу – при цьому все більшого значення набувають технологічні, кваліфікаційні фактори, формується міжнародна спеціалізація в окремих галузях, підгалузях і видах виробництва;

Міжнародний поділ праці одиничного типу – передбачає спеціалізацію на окремих операціях і технологічних стадіях.

24

Leoni AG (м. Стрий)

25

Місце країн в сучасному поділі праці визначається:

наявністю факторів виробництва та

порівняльних переваг, які визначають

конкурентоспроможність країни;

результативністю цілеспрямованих зусиль

кожної країни, правильністю її

господарської стратегії і політики.

26

CASE Україна

Країни за джерелами

конкурентоспроможності – рівнем

розвитку

17 000 та більше Інновації

3000 – 9000

Ефективність

(розподілу ресурсів на користь

найкращого використання)

Менше 2000 Фактори виробництва

(сировина, дешева праця)

ВВП на душу

населення, USD

Головне джерело

конкурентоздатності

27

=

конкурентоздатність

Конкурентний відбір

ресурси

Умови для інвестування

х

х

Інституции

Еффективність ринків

«Витонченність» бизнесу

Інноваційність

Природні

Людські

Інституції

Макроекономіка

Технологічна готовність

28

інсти

туц

ії

інф

растр

уктур

а

Ма

кр

оеко

но

міч

на

стаб

іль

ніс

ть

Осо

би

ста б

езп

ека

Лю

дсь

ки

й к

ап

італ

Еф

екти

вн

ість

то

вар

ни

х р

ин

ків

Еф

екти

вн

ість

ри

нків

пр

ац

і

Еф

екти

вн

ість

фін

ан

со

ви

х р

ин

ків

Тех

но

ло

гіч

на г

ото

вн

ість

Від

кр

итіс

ть

та р

озм

ір в

ну

тр

. р

ин

ку

“в

ито

нч

ен

ість

” б

ізн

есу

інн

ов

ац

ійн

ість

29

визначає визначається Індекс

Індекс світової конкуретоспроможності

Потенціал зростання

Факторами, які зазвичай повязані з довготерміновим зростанням

конкурентоспроможності у зростанні

Поточний рівень добробуту

Поточним рівнем конкурентоспроможності компаній

бізнесової конкурентоспроможності (мікроекономічний)

Опитування

більш як 8 700 керівників

фірм у 104 країнах

Статистичні показники з

різних джерел

30

31

Рейтинг країн за величиною індексу конкурентоспроможності у

2007 р. (до фінансової кризи)

32

Рейтинг країн за величиною індексу конкурентоспроможності у 2012-2013 рр.

33

Рейтинг країн за величиною індексу конкурентоспроможності у 2011-2012 рр.

34

За даними Світового економічного форуму,

Україна за глобальним індексом

конкурентоспроможності (Global

Competitiveness Index, GCI) посіла 73-е

місце серед 142 країн.

Польща та Росія посіли 41-е та 67-е місця

за GCI.

35

Україна:

73 73

86

69

78

81

80

82

Індекс глобальної

конкурентоспроможності

Базові передумови

Передумови

ефективності

Фактори іноваційності

Індекс бізнесової

конкурентоспроможності

якість роботи компаній

середовище для бізнесу

36

інсти

туц

ії

інф

растр

уктур

а

Ма

кр

оеко

но

міч

на

стаб

іль

ніс

ть

Осо

би

ста б

езп

ека

Лю

дсь

ки

й к

ап

італ

Еф

екти

вн

ість

то

вар

ни

х р

ин

ків

Еф

екти

вн

ість

ри

нків

пр

ац

і

Еф

екти

вн

ість

фін

ан

со

ви

х р

ин

ків

Тех

но

ло

гіч

на г

ото

вн

ість

Від

кр

итіс

ть

та р

озм

ір в

ну

тр

. р

ин

ку

“в

ито

нч

ен

ість

” б

ізн

есу

інн

ов

ац

ійн

ість

132 90 65

84/

52 88 117 62 91 114 81 57 71

37

38

39

Деякі переваги

Конкурентна позиція України

Низький реальний обмінний курс

Високі заощадження

Велика кількість випускників

ВУЗів

Високі витрати компаній на

дослідження

Основні недоліки

Гнучкий ринок праці

Доступність компонетнів та

обладнання

Корупція

Високі податки, що

неефективно та обтяжливо

адмініструються та

неефективно витрачаються

урядом

Слабкі інститути фондового

ринку

Незахищеність прав

власності

Субсидування матеріалів

Можуть бути

змарновані!

Назрілі

інституційні

реформи!

40

41

Давос:

42

Українська делегація в Давосі

43

44

45

3. Етапи формування і розвитку міжнародних економічних відносин

46

Підходи до періодизації розвитку

міжнародної економіки:

за етапами розвитку науково-технічного прогресу

(за змінами у виробничих силах);

за етапами вдосконалення транспортної системи

(як транспортних засобів, так і доріг);

за пріоритетними напрямами у

зовнішньоторговельних політиках країн

(лібералізація / протекціонізм);

за основними ключовими історичними подіями у

світі.

47

Етапи розвитку міжнародної

економіки:

І — початковий (з XVIII ст. до першої

половини XIX ст.);

II — друга половина XIX ст. — початок

Першої світової війни (1914р.);

III — період між двома світовими війнами

(1914—1939 рр.);

IV — повоєнний (50—60-ті роки);

V — сучасний (з початку 70-х років):

48

І етап розвитку міжнародної

економіки

Чинники

зовнішнього

середовища

Особливості

торговельних

процесів

Регулювання

з XVIII ст. до першої половини XIX ст.

Промислові

революції

Залучення нових

регіонів земної

кулі до

міжнародного

товарообміну

Прогрес у

розвитку

транспортної

мережі світу

Революція в

засобах зв'язку

Вивезення товарів

Лідерство

Великобританії на

світовому ринку

Випередження темпів

зростання світового

товарообороту порівняно

з ростом промислового

виробництва

Перевага

політики

протекціонізму

Зародження

політики

фритредерства

49

ІІ етап розвитку міжнародної економіки

Чинники

зовнішнього

середовища

Особливості

торговельних процесів

Регулювання

друга половина XIX ст. — початок Першої світової

війни (1914р.)

НТП у виробництві

товарів

Розвиток

транспортних шляхів

і поліпшення якісних

характеристик

транспортних засобів

Розвиток

монополістичного

виробництва

Вивезення капіталу

Швидке зростання

товарооброту

Зміна співвідношення сил

на світовому ринку

(зменшення впливу

Великобританії та Франції)

Концентрація

торговельних зв'язків між

найбільш розвинутими

країнами

Посилення

протекціоністських

тенденцій

Перехід від

захисного до

наступального

протекціонізму

50

Динаміка частки країн у

світовому експорті, % Країни Роки Країни Роки

1870 1913 1870 1913

Великобританія 25,0 15,2 Австро-

Угорщина

3,7 3,1

Франція 10,4 7,8 Нідерланди 3,2 3,6

Німеччина 9,7 13,1 Бельгія 2,8 4,2

США 7,5 11,2 Японія 0,6 1,6

Росія 4,8 3,9 Інші країни 32,3 36,3

51

Динаміка частки країн у

світовому експорті, %

05

10152025303540

Вел

ик

об

ри

тан

і

Фр

ан

ція

Нім

ечч

ин

а

СШ

А

Ро

сія

Ав

стр

о-

Нід

ерл

ан

ди

Бел

ьгі

я

Яп

он

ія

Інш

і к

ра

їни

1870

1913

52

ІІІ етап розвитку міжнародної

економіки

Чинники

зовнішнього

середовища

Особливості

торговельних процесів

Регулювання

період між двома світовими війнами

(1914—1939 рр.)

Наслідки Першої

світової війни

(економічні та

політичні)

Економічні кризи

(1920-1921 рр.,

1929-1933 рр.)

Початок

формування двох

світових систем

господарства

Тривале та глибоке

порушення

торговельних зв'язків

Різкі коливання обсягів

товарообороту

Переважно сировинна

структура експорту та

імпорту

Посилення митного

протекціонізму

Крах міжнародної

валютної системи та

виникнення

валютних блоків

53

ІV етап розвитку міжнародної

економіки

Чинники

зовнішнього

середовища

Особливості

торговельних процесів

Регулювання

повоєнний (50—60-ті роки)

Посилення

диференціації двох

світових систем

господарства

Розпад світової

колоніальної системи

Формування

регіональних

інтеграційних

угруповань

Поява глобальних

міжнародних

організацій

Збільшення темпів росту

світового товарооброту

Зрушення в товарній

структурі експорту

Послаблення позицій країн,

що розвиваються

Посилення позицій Японії,

ФРН, Італії, Канади;

зменшення питомої ваги

США, Великобританії та

Франції в світовому експорті

Перехід до політики

лібералізації

зовнішньоторговельних

зв'язків

Реалізація комплексу

митно-тарифних заходів

під егідою ГАТТ

54

Динаміка структури світового

експорту, %

Група товарів Роки

1953 1963 1970

Сировина,

продовольство та

паливо

53,2 42,6 24,7

Готові вироби 46,8 57,4 75,3

55

Динаміка структури світового

експорту, %

53,246,8

42,6

57,4

24,7

75,3

0

10

20

30

40

50

60

70

80%

1953 1963 1970

Сировина,

продовольство

та паливо

Готові вироби

56

V етап розвитку міжнародної економіки

Чинники

зовнішнього

середовища

Особливості

торговельних процесів

Регулювання

сучасний (з початку 70-х років)

Посилення міжнародної

конкуренції

Зміцнення існуючих і

поява нових

інтеграційних угруповань

Індустріалізація

більшості країн, що

розвиваються

Розпад світової

соціалістичної системи

господарства

Різке збільшення обсягів торгівлі

Підвищення ролі зовнішньої

торгівлі в економічному розвитку

країн

Значні коливання рівня світових

цін

Зрушення в товарній структурі

експорту (послуги, промислові

товари)

Поширення усталених і

довгострокових відносин

Збільшення частки

внутрішньофірмових поставок у

світовій торгівлі

Підвищення ролі країн, що

розвиваються

Посилення конкуренціїї між

Перехід від тарифного до

нетарифного регулювання

Неопротекціонізм

Стимулювання

експортного виробництва

Поява тенденції до

створення замкнутих

економічних блоків

57

V етап - Сучасний етап розвитку

міжнародної економіки

вже сьогодні можна поділити на два періоди:

конкуренції двох світових систем

господарства — капіталістичної та

соціалістичної (до початку 90-х років);

глобалізації світової економіки (з початку

90-х років).

58

МЕВ як система економічних зв’язків за

ступенем розвитку проходять такі 4 рівні:

1) міжнародні економічні контакти (притаманні юридичним особам і носять, як правило, разовий характер);

2) міжнародна економічна взаємодія (стійкі економічні зв’язки, які базуються на економічних угодах);

3) міжнародне економічне співробітництво (тривалі зв’язки кооперативного типу, побудовані на принципах партнерства);

4) міжнародна економічна інтеграція (це вищий рівень розвитку МЕВ, який характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики у взаємних економічних відносинах і відносинах з третіми країнами).

59

Головними елементами міжнародної

економічної системи на сучасному етапі є:

1) центри світової економіки (найрозвинутіші

індустріальні держави світу, передусім країни

“великої сімки”);

2) перехідні транзитні економіки (насамперед,

країни Центральної і Південно-Східної Європи,

нові незалежні держави 28 країн);

3) традиційні (периферійні) економічні системи.

Згідно з класифікацією МВФ існує також поділ країн на

індустріальні країни (23 країни), країни що розвиваються

(130 країн) та країни з перехідним типом економіки (28

країн).

60

Характерними ознаками країн, що є

центрами світової економіки, є такі:

розвинуте ринкове господарство;

найбільша вичерпаність джерел

промислового розвитку;

домінуюче становище у світовій економіці;

стрімке зростання фінансового сектора;

велика частка сфери послуг у ВВП;

опора в економічній політиці на людські і

інформаційні ресурси.

61

Головними ознаками і рисами

перехідних економік, є такі:

відносна тривалість трансформаційних процесів в

економіці;

здійснення глибоких економічних змін, пов’язаних

з перетворенням власності, зі створенням

сучасної ринкової інфраструктури;

структурне оновлення економіки на сучасній

технологічній базі;

перехід до нових джерел і факторів економічного

розвитку;

поглиблення взаємодії з світовим ринком;

реструктуризація соціальної політики.

62

Особливим фактором

формування світової економіки є

глобальні проблеми людства,

тобто такі, які стосуються всіх і можуть

вирішуватися лише шляхом залучення ресурсів

світової спільноти. Таких проблем на

сьогоднішній день є приблизно 40.

63

До глобальних проблем світового

господарства відносяться наступні:

конверсія військового виробництва і

роззброєння;

екологічна проблема;

проблема забезпечення енергетичними,

сировинними і продовольчими ресурсами;

проблема освоєння світового океану і

космосу;

демографічна проблема;

міжнародний тероризм.

64

New York, 11.09.2001

65

4. Особливості сучасного стану міжнародних

економічних відносин

66

Характерними ознаками сучасного етапу

розвитку світового господарства є

наступні:

1) створення системи міжнародних, наддержавних організацій, діяльність яких забезпечує стабільний і збалансований економічний розвиток;

2) зростання рівня відкритості національних економічних систем незалежно від політичного устрою і рівня розвитку;

3) виникнення і широке поширення діяльності транснаціональних корпорацій, які у все більшій мірі визначають міжнародну промислову, торговельну та інвестиційну політику;

4) наявність розвинутої сфери міжнародної торгівлі, переміщення трудових, фінансових і технологічних ресурсів;

5) самостійне функціонування міжнародної фінансової сфери, яка безпосередньо не пов’язана з зовнішньою торгівлею і міжнародним переміщенням факторів виробництва.

6) Загострення світових фінансових криз

67

Сучасний стан міжнародних

економічних відносин обумовлюється розвитком такого явища, як

глобалізація економічних процесів.

Основними ознаками глобалізації є:

зростаюча взаємозалежність економік різних країн;

зростання цілісності і єдності світового господарства;

посилення відкритості національних ринків;

поглиблення міжнародного поділу і кооперації праці.

68

В умовах глобалізації головними суб’єктами

світового господарства і МЕВ стають такі:

1) міжнародні організації (МВФ, Світовий банк, ЮНКТАД, ФАО, МОП, СОТ);

2) країни “великої сімки”;

3) регіональні організації, яких налічується близько 60;

4) багатонаціональні корпорації (майже 50 тис.);

5) інституціональні інвестори (пенсійні та інвестиційні фонди, страхові компанії);

6) неурядові організації;

7) великі міста (наприклад, в одному лише Токіо виробляється вдвоє більше товарів і послуг, ніж в Бразилії);

8) окремі видатні особистості (відомі фінансисти, підприємці, політичні діячі, науковці).

69

Важливою тенденцією розвитку МЕВ, що діє всупереч

процесу глобалізації, є регіоналізація, коли

торговельні потоки спрямовуються в країни, об’єднані

різноманітними торговельно-економічними угодами.

Найбільшим регіональним угрупованням нині є:

АПЕК (Азійсько-Тихоокеанське економічне об’єднання), на яке

припадає 50% міжнародної торгівлі.

Друге місце займає Європейський Союз (37,3% світової

торгівлі).

Третє місце – НАФТА (Північноамериканське регіональне

об’єднання) – (18,7% торговельного обороту світу).

Далі слідують АСЕАН (південносхідноазійське об’єднання – 6,8%)

та латиноамериканське МЕРКОСУР (1,5%).

70