analytical report of the centre for csr development

1

КОРПОРАТИВНА СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 2005–2010:

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВА РОЗВИТКУ

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ

2

ВСТУП

Перехід України на рейки сталого економічного розвитку, її інтеграція до європейського і сві-

тового співтовариства вимагають запровадження сучасних практик взаємодії держави та бізнесу, а

також бізнесу і суспільства, які б дозволили посилити взаємну відповідальність усіх учасників гро-

мадського життя, створити умови для подальшого стабільного розвитку держави і суспільства, за-

снованого на врахуванні якомога ширшого кола інтересів.

На сьогодні у найбільш економічно розвинутих державах світу поширення набула концепція

«корпоративної соціальної відповідальності» (КСВ), що розуміється як «концепція, згідно з якою

компанії інтегрують соціальні та екологічні питання у свою комерційну діяльність та у їх взаємо-

дію із заінтересованими сторонами на добровільній основі». Отже, КСВ є добровільною діяльніс-

тю компаній приватного та державного секторів, спрямованою на дотримання високих стандар-

тів операційної та виробничої діяльності, соціальних стандартів та якості роботи з персоналом, мі-

німізацію шкідливого впливу на навколишнє середовище тощо, з метою вирівнювання існуючих

економічних і соціальних диспропорцій, створення довірливих взаємовідносин між бізнесом, сус-

пільством та державою.

Нині соціально відповідальна діяльність бізнесу є загальноприйнятим правилом, якого дотри-

мується значна кількість великих, середніх і навіть малих компаній в усьому світі.

КСВ в Україні знаходиться на стадії свого становлення. Найактивнішими у цій сфері є, насампе-

ред, представництва іноземних компаній, які переносять на українське підґрунтя сучасні світові

практики, принципи і стандарти, а також найбільші українські підприємства.

З метою аналізу розвитку КСВ в Україні протягом 2005–2010 років та визначення перспектив

розвитку концепції на майбутнє Центр Розвитку КСВ ініціював проведення репрезентативного до-

слідження «Корпоративна соціальна відповідальність: стан та перспективи розвитку», яке дозво-

лить визначити сучасний стан і тенденції розвитку КСВ, проблеми та шляхи їх подолання.

Центр Розвитку КСВ має надію, що результати дослідження стануть основою підготовки Наці-

ональної концепції стратегії з КСВ в Україні, а також застосовуватимуться для популяризації кон-

цепції КСВ в українському суспільстві різними стейкхолдерами: державними органами влади,

бізнес-компаніями, науково-дослідними інституціями і університетами, громадськими неурядови-

ми і міжнародними організаціями.

З повагою, Марина Саприкіна, Центр Розвитку КСВ

3

ПРО ДОСЛІДЖЕННЯ

Дворічний проект «Розробка національного порядку денного з корпоративної соціальної від-

повідальності (КСВ)», підтриманий Програмою «Об’єднуймося заради реформ» (UNITER), PACT.

Inc, передбачає створення сприятливого середовища в Україні для розвитку соціальної відпові-

дальності. Для цього потрібно знати про нинішнє середовище в Україні, як воно розвивалося, які

стримуючі або заохочувальні фактори впливали на розвиток КСВ протягом 2005–2010 років.

Завданнями проекту є: підвищення обізнаності про КСВ на національному та регіональному

рівнях; розвиток потенціалу організацій різних форм власності з впровадження КСВ; розробка на-

ціональної стратегії розвитку соціальної відповідальності на 2011–2015 роки. В рамках Проекту

заплановано 17 основних активностей, одним із основних є проведення репрезентативного опи-

тування щодо обізнаності з КСВ.

Звіт базується на результатах опитування 600 компаній в Україні, проведеного Українською

Маркетинговою Групою, яка досліджувала розвиток соціальної відповідальності у 2005 році. У цій

роботі також використано аналітичний звіт дослідження 2005 року, яке проводилося на замов-

лення Офісу координатора системи ООН в Україні щодо останніх тенденцій розвитку соціальної

відповідальності бізнесу та застосування результатів як основи для популяризації концепції соці-

альної відповідальності в українському бізнес-середовищі.

Даний аналітичний звіт заснований і на інших дослідженнях, проведених Центром Розвитку

КСВ, наприклад щодо розвитку КСВ серед малого та середнього бізнесу, але водночас для нього

притаманне глибше розуміння соціальної відповідальності, засноване на новому міжнародному

стандарті-керівництві із соціальної відповідальності ISO 26000. До того ж, актуальні події, які від-

буваються сьогодні в Україні, також знайшли своє відображення у відповідях респондентів, а саме:

розробка Національної стратегії з КСВ, національного стандарту із соціальної відповідальності

тощо.

У звіті проаналізовано розуміння соціальної відповідальності, інтенсивність, пріоритети впро-

вадження і корпоративні практики із соціальної відповідальності, стимули, перешкоди та перспек-

тиви розвитку КСВ в Україні. Також у дослідженні проаналізовано особливості характеристик за-

лежно від розмірів підприємств, форми власності, секторів економіки та регіону — це все дає за-

гальну картину розвитку соціальної відповідальності в Україні протягом 2005–2010 років, її тен-

денцій та майбутнього.

Висловлення подяки:

Цей звіт підготовлено Центром «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності». Автори

висловлюють подяку українській мережі Глобального договору ООН, яка виступила партнером до-

слідження. Фінансову підтримку здійснювали Програма «Об’єднуймося заради реформ» (UNITER),

PACT, компанії «Київстар», «Майкрософт Україна» і ДТЕК, яким висловлюється щира подяка.

4

З моменту свого заснування у 2000 році Глобальний договір ООН розвинувся у найбільшу іні-

ціативу у сфері корпоративного громадянства. Глобальний договір, налічуючи уже більше 7 700

учасників із 130 країн світу, успішно продовжує заохочувати компанії та організації у всьому світі

підтримувати та інтегрувати в дію 10 універсальних принципів у сфері прав людини, навколиш-

нього середовища, трудових відносин та протидії корупції.

Для інтеграції цінностей Глобального договору у національний контекст, ініціатива оперує за

допомогою місцевих мереж. Мережа Глобального договору України була заснована за підтримки

Представництва ООН в Україні в 2006 році. З того моменту Мережа сприяє реалізації українськи-

ми компаніями та іншими зацікавленими сторонами принципів Глобального договору, виступаю-

чи найбільшою платформою розвитку корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) в Україні

та підтримує український бізнес в пошуку інноваційних рішень для вирішення екологічних та со-

ціальних проблем.

Українська мережа Глобального договору пропонує своїм членам великий вибір навчальних

подій, підтримку в написанні Звітів з прогресу, інформаційне сприяння, ознайомлює з найкращи-

ми практиками з реалізації КСВ в міжнародному контексті, надає можливість впливу на політику

з розвитку КСВ в Україні та ін.

Важливим та пріоритетним елементом на шляху до сталого розвитку мережа Глобального до-

говору України завжди вважала дослідницьку роботу. Партнерство у даному дослідженні відобра-

зило це стратегічне бачення та надало можливість оцінити напрацювання у сфері корпоративної

соціальної відповідальності, порівнявши їх з 2005 роком, коли було вперше проведене схоже до-

слідження Представництвом ООН в Україні. Результати дослідження, презентовані у звіті, нададуть

можливість оцінити сучасний стан справ відносно КСВ обізнаності та залучення до такої діяльнос-

ті компаній України, що було і залишається пріоритетним завданням для мережі Глобального до-

говору України і що найкращим чином відображає філософію ініціативи «думати глобально і дія-

ти локально»

Мережа Глобального договору України

5

Компанія Київстар

Успішний і довгостроковий бізнес

можливий лише у стабільному та гар-

монійному суспільстві. Розуміння цієї

аксіоми було очевидне для «Київстар»

із самого початку нашої роботи. Тому

відповідальне та уважне ставлення до

принципів ведення нашого бізнесу та

потреб суспільства стало правилом

нашої діяльності, а зараз є систем-

ною, зваженою роботою в напрямку

корпоративної соціальної відпові-

дальності «Київстар» і популяризації

соціально відповідального підходу до

ведення бізнесу в Україні.

Результати проведеного дослі-

дження «Корпоративна соціальна

відповідальність 2005-2010: стан та

перспектива розвитку» підтвердили,

що позитивні зрушення в напрямку

розуміння КСВ українським бізнесом

є. Про це свідчить суттєве зростання

поінформованості з КСВ серед вели-

ких підприємств. Ми сподіваємося,

що наступні 5 років будуть ще більш

ефективними в поширенні концепції

та практик соціально відповідально-

го бізнесу в Україні

Жанна Ревнова, директор

департаменту з корпоративних

зв’язків, компанія «Київстар»

Компанія ДТЕК прагне стати лідером не лише у бізнесі, але й у сто-

сунках із суспільством. Ми переконані, що Корпоративна соціальна

відповідальність є невід’ємною складовою сталого розвитку Компа-

нії. Ми також розуміємо наскільки важливим є діалог між бізнесом, суспільством та вла-

дою. Такий діалог допоможе нам усім краще усвідомити, у якому світі ми бажали б жити,

та у якому світі житимуть наші діти та онуки. На нашу думку, аналітичній звіт «Корпора-

тивна соціальна відповідальність 2005-2010: стан та перспектива розвитку» є важливим

підґрунтям для просування позитивного діалогу та співпраці між бізнесом, владою та сус-

пільством для подальшого стабільного розвитку.

Вікторія Гриб,

менеджер з КСВ компанії ДТЕК

Компанія Майкрософт

Компанія «Майкрософт Україна» пра-

цює над програмами корпоративної соці-

альної відповідальності із самого початку

своєї діяльності - 2003 року. Ми працюємо

над подоланням комп’ютерної неграмот-

ності, наданням якісної технічної освіти в

країні, сприяємо розвитку інновацій; пер-

шими взялися за напрямок, спрямований

на безпеку дітей в Інтернеті. За ці роки ба-

гато компаній, які працюють на україн-

ському ринку, усвідомили необхідність

вести бізнес відповідально та брати на

себе добровільні зобов’язання розвивати

суспільство, в якому всі ми працюємо. Це

дослідження ставило на меті показати, як

же змінилося ставлення до КСВ в Україні

серед компаній із усіх сфер діяльності, що

вони вже роблять в цій галузі і до чого ще

тільки прагнуть.

Компанія «Майкрософт Україна» вирі-

шила підтримати це дослідження, оскіль-

ки ми розуміємо цінність соціальної від-

повідальності, яка закладена в нашу гло-

бальну корпоративну культуру. Ми пере-

конані в тому, що це – ключовий аспект

бізнесу і вітаємо тенденцію до розвитку

КСВ серед українських компаній.

Кортні Зукоскі, директор

академічних та соціальних програм

«Майкрософт Україна»

7

ЗМІСТ

МЕТОДОЛОГІЯ 9

1. РОЗУМІННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 131.1. РІВЕНЬ ПОІНФОРМОВАНОСТІ ПРО СОЦІАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 13

1.2. РОЗУМІННЯ ТЕРМІНА «СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ» 14

1.3. РОЛЬ БІЗНЕСУ У ВИРІШЕННІ СОЦІАЛЬНИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ

ПРОБЛЕМ СУСПІЛЬСТВА 16

1.4. РОЛЬ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ВЕДЕННІ БІЗНЕСУ 17

ПІДСУМКИ РОЗДІЛУ 1 19

2. ІНТЕНСИВНІСТЬ ТА ПРІОРИТЕТИ ВПРОВАДЖЕННЯСОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 202.1. ВПРОВАДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНИХ ЗАХОДІВ 20

2.2. ЗАХОДИ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 21

2.3. ПЕРІОДИЧНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНИХ ЗАХОДІВ 22

2.4. ЧИННИКИ, ЩО СПОНУКАЮТЬ КОМПАНІЇ ЗДІЙСНЮВАТИ 23

СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНІ ЗАХОДИ

2.5. ПЕРЕШКОДИ ВПРОВАДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 25


3. ПРАКТИКИ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 283.1. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ 28

3.1.1. Відкритість компаній 28

3.1.2. Місія, цінності та кодекси поведінки компанії 29

3.1.3. Стратегія і фінансування соціальної відповідальності 29

3.1.4. Антикорупційні заходи 30

3.2. ПРАВА ЛЮДИНИ І ТРУДОВІ ПРАКТИКИ 31

3.2.1. Сприяння діяльності об’єднань працівників компаній 32

3.2.3. Програма балансу між сім’єю і роботою 34

3.3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕД ГРОМАДОЮ 35

3.4. ЕКОЛОГІЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 37

3.5. СТАВЛЕННЯ ДО СПОЖИВАЧІВ 39

3.6. ВРАХУВАННЯ ІНТЕРЕСІВ СТЕЙКХОЛДЕРІВ КОМПАНІЙ.

ДІАЛОГ ЗІ СТЕЙКХОЛДЕРАМИ 41

3.7. РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 43


4. ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 47ПІДСУМКИ РОЗДІЛУ 4 51

5. ВИСНОВКИ 52

ПЕРЕЛІК МАЛЮНКІВ І ТАБЛИЦЬ 56

9

МЕТОДОЛОГІЯ

Звіт підготовлений за результатами опитування представників 600 підприємств України (вища лан-

ка управління або керівники відповідних департаментів) методом персонального інтерв’ю. Майже по-

ловина опитаних респондентів (49,5 %) — керівники компаній. Респонденти володіли інформацією

мінімум на 70 % (вимоги дослідження) щодо кожного з наступних напрямків: відносини компанії з

громадськістю, екологічні аспекти діяльності підприємства, діяльність компанії з корпоративної со-

ціальної відповідальності (КСВ), що дозволило отримати об’єктивніші дані по кожному із запитань.

Основною метою дослідження було виявлення головних змін у тенденціях розвитку корпора-

тивної соціальної відповідальності на сучасному етапі розвитку країни. Завданнями дослідження

були: дізнатися як КСВ розуміється та втілюється у практику компаніями, які працюють в Україні; як

менеджери оцінюють стимули та найбільші перешкоди при впровадженні програм КСВ; виділити

перспективи розвитку КСВ в Україні.

Для проведення опитування за результатами тендеру була обрана міжнародна дослідна компа-

нія «Українська Маркетингова Група», яка проводила дослідження розвитку соціальної відповідаль-

ності у 2005 році1. Аналіз результатів опитування проводився аналітиками Центру «Розвиток кор-

поративної соціальної відповідальності».

Опитування представників підприємств було проведено у квітні – травні 2010 року за методо-

логією дослідження 2005 року, що дозволяє порівнювати основні тенденції розвитку соціальної

відповідальності.

Критерії вибірки

Критерій вибірки (структура і відповідність галузевому розподілу, розміру підприємств та регіо-

ну) був розроблений на параметрах дослідження 2005 року. Опитування проводилося за квотною

вибіркою, яка формувалася на таких критеріях:

1. Секторальний (галузевий) розподіл — 10 секторів економіки:

10 секторів економіки

• сільське господарство (безпосередньо сільське господарство, рибні, фермерські господарства, підприємства лісопромислового комплексу, зерносховища і т. д.);

• виробництво товарів споживання (продукти харчування, текстиль, електроніка та побутова техніка, виробництво автомобілів, меблів, побутової хімії та інших товарів);

• виробництво товарів промислового призначення (чорна металургія, видобуток корисних копалин, хімічна промисловість, вугільна та інша продукція, що не відноситься до товарів народного споживання);

• будівництво — будь-яка діяльність, пов’язана із будівництвом або реконструкцією будівель (крім офісних і квартирних ремонтів, виробництва та реалізації будматеріалів);

• фінансові послуги, банківська діяльність (банки, кредитні товариства, страхові компанії, ломбарди, переказ грошей та інші послуги);

• торгівля, комерція (оптова та роздрібна торгівля, реалізація товарів, продаж квитків, автомобілів, іншої техніки та товарів);

• транспорт (транспортні компанії, автопарки, таксі, залізниця, транспортно-експедиторські організації, надання транспортних послуг);

• зв’язок (телефонний, мобільний, пошта, Інтернет, спецзв’язок, інші);• побутові та комунальні послуги населенню (ремонт, хімчистки, майстерні, інші прибуткові

підприємства, що надають послуги населенню, крім ЖЕКів);• інші послуги (ЗМІ, консультаційні, юридичні, маркетингові, туристичні, платна освіта, платні

медичні послуги, інші, крім торгівлі).

1 Дослідження.

10

2. Міста або області при опитуванні підприємств агропромислового комплексу. Анкетування

проводилося в шести найбільш економічно розвинутих регіонах України (Київ, Харків, Львів, Дні-

пропетровськ, Донецьк, Одеса), відібраних для участі в дослідженні 2005 року.

3. Розмір підприємств — три групи, включаючи малі, середні та великі. Групи за розмірами були

встановлені при дослідженні 2005 року на основі критерію кількості працівників. Так, малі компа-

нії були визначені як такі, де працює менше ніж 50 працівників, середні — 50–250 працівників і ве-

ликі — більше ніж 250 осіб. У звіті також було виділено дві категорії великих підприємств: 251–500

та більше за 500 працівників з метою глибшого аналізу варіації в групах за розміром.

Розподіл за секторами економіки і регіонами відображає розподіл підприємств згідно з даними

державної статистики за 2004 рік2. В межах кожного сектору економіки вся кількість підприємств

була поділена на три рівні групи за розмірами: великі, середні, малі. За формою власності — визна-

чена у 2005 році квота: 92 % приватних компаній та 8 % державних. Параметри вибірки представ-

лені у таблиці 1.

Таблиця 1. Параметри вибірки

Сектор економіки %

Сільське господарство 8,2

Виробництво товарів споживання 12,3

Виробництво товарів промислового призначення 8,8

Будівництво 8,5

Фінансові та банківські послуги 8,5

Торгівля 17,3

Транспорт 7,7

Зв’язок 7,7

Побутові та комунальні послуги 12,0

Інші послуги (ЗМІ, консалтинг, туризм, ресторанний, готельний бізнес, юридичні послуги та ін.)

9,0

Регіон

Київ 21,5

Львів 14,5

Дніпропетровськ 13,3

Донецьк 19,7

Одеса 15,0

Харків 16,0

Розмір підприємства

До 50 осіб 37,0

Від 50 до 250 осіб 33,3

Від 251 до 500 осіб 20,0

Понад 500 осіб 9,7

Анкета дослідження

Анкета-опитувальник містила блоки запитань, відповіді на які дозволили дослідити зміни, що

відбулися протягом останніх п’яти років:

• на рівні поінформованості про соціальну відповідальність;

• у розумінні суті соціальної відповідальності;

• у впровадженні політики і практики КСВ у відносинах зі співробітниками, громадою, в орга-

нізаційному управлінні, відносинах зі споживачами, екологічної відповідальності компаній.

2 Дослідження «Соціальна відповідальність українського бізнесу: результати опитування».— Київ: Видавнича компанія «КІТ», 2005.— 52 с.

11

Також опитувальник містив блоки запитань стосовно обмежень, стимулів та перспектив розви-

тку соціальної відповідальності в Україні. При проведенні дослідження в опитувальник 2005 року

були внесені зміни і доповнення з урахуванням сучасного рівня розуміння соціальної відповідаль-

ності. Так, наприклад, запитання «Чи Ваша компанія надавала благодійну допомогу за останні 3

роки?» було замінено на «Чи Ваша компанія здійснювала соціальні інвестиції за останні 5 років?», а

запитання «Чи розроблявся у Вашій компанії план (чи стратегія) соціальних заходів у 2005 році?»

— на «Чи має Ваша компанія стратегію соціальної відповідальності?»

В опитувальник 2010 року були додані такі запитання:

• «Які форми об’єднання працівників існують на Вашому підприємстві?»

• «Чи забезпечені рівні умови праці на Вашому підприємстві для жінок і чоловіків?»

• «Які практики балансу між роботою та сім’єю впроваджуються у Вашій компанії?»

• «Чи враховує Ваша компанія при розробці й впровадженні політики соціальної відповідаль-

ності інтереси таких заінтересованих сторін: органів державної влади, бізнес-організацій,

профспілок або інших об’єднань працівників, споживачів, неурядових, науково-дослідних

організацій, навчальних закладів?»

Похибка вибірки та недоліки

Недоліки цієї праці перейшли з дослідження 2005 року, що пов’язано з критерієм вибірки. Ви-

бірка була побудована на параметрах дослідження 2005 року, тому охоплює тільки шість найін-

дустріальніших міст / областей України. Стосовно ситуації із впровадженням програм / заходів із

соціальної відповідальності в інших регіонах країни можна робити лише припущення. До того ж,

квотна вибірка за своєю суттю не є репрезентативною для генеральної сукупності (шість облас-

тей). Квоти у даній вибірці лише відображають квоти у генеральній сукупності, але не є репрезен-

тативними для них. У 2010 році були опитані представники 600 підприємств країни. Репрезен-

тативні дані отримані після виваження. Похибка вибірки для репрезентативних даних, отримана

після виваження показників, не перевищує 4 %. Похибка вибірки не визначається для квотної ви-

бірки, оскільки не є випадковою вибіркою.

Слід також зазначити, що, на відміну від 2005 року зі сприятливими умовами, дослідження 2010

року проводилось після фінансово-економічної кризи в Україні 2008–2009 років, яка суттєво впли-

нула на політику і практику впровадження соціальної відповідальності, особливо для компаній ма-

лого та середнього бізнесу.

Аналіз даних

Аналіз даних був зроблений на виважених відомостях (запитання, вперше представлені в опи-

тувальнику 2010 року в порівнянні з 2005-м, виважувалися за статистичними даними 2009 року).

Тому, середнє значення даних у розрізі окремих параметрів не збігається з даними за загальною

вибіркою. В опитувальнику також були поставлені запитання з відповідями, що можуть передбача-

ти підтримку більше, ніж одного із запропонованих варіантів, тому загальна сума відсотків переви-

щує 100 % для більшості даних, наведених у звіті та таблицях (у додатку).

Зауважимо, що запропонований звіт слід розглядати як перший зріз тих змін, які відбулися в

основних тенденціях розвитку корпоративної соціальної відповідальності у порівнянні з 2005 ро-

ком (якісні зміни), а не кількісним відображенням розвитку соціальної відповідальності в країні.

13

1. РОЗУМІННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

1.1. РІВЕНЬ ПОІНФОРМОВАНОСТІ ПРО СОЦІАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Рівень поінформованості про соціальну відповідальність протягом останніх п’яти років, у по-

рівнянні з 2005 роком, загалом по країні не змінився.

До факторів, які вплинули на ці показники,

на думку дослідників, можна віднести наступ-

ні: фінансово-економічна криза 2008–2009

років в Україні; комерціалізація відносин ме-

діа-компаній щодо розміщення прес-релізів

з КСВ з 2005 по 2010 роки; індивідуальне ро-

зуміння терміна «соціальна відповідальність»

респондентами.

Однак протягом останніх п’яти років значні з міни відбулися на рівні поінформованості про со-

ціальну відповідальність залежно від розміру підприємств, регіону їх розміщення та сфери діяль-

ності. Якщо в 2005 році дослідники не виявили залежності рівня поінформованості про соціаль-

ну відповідальність від розміру підприємств (малі підприємства — 78,1 %, середні — 78,5 %, вели-

кі — 79,2 %), то в 2010 році простежується пряма залежність — чим більша компанія, тим вищий рі-

вень поінформованості (див. табл.1.1).

Табл. 1.1. Поінформованість підприємств про соціальну відповідальність

у розрізі їх розміру, % (N=600)

До 50 осібВід 50 до 250 осіб

Від 251 до 500 осіб

Більше ніж 500 осіб

Усього

Чули про поняття соціальної відповідальності бізнесу

75 86,9 91,8 98,1 76,3

Не чули про поняття соціальної відповідальності бізнесу

25 13,1 8,2 1,9 23,7

Регіональний аспект

Протягом останніх років залишається достатньо високим розрив рівня поінформованості між

регіонами (табл.1.2). У порівнянні з 2005 роком змінився і рівень поінформованості залежно від

регіону розміщення підприємства: так, якщо у Львові та Львівській області у 2005 році він був най-

нижчим, то у 2010-му він став одним із найвищих. Високий рівень поінформованості зафіксова-

ний також в Одесі та Одеській області.

Табл. 1.2. Поінформованість про соціальну відповідальність залежно від регіону, % (N=600)

РегіонДо 50 осіб

2005 2010

Київ та Київська область 90,7 71,3

Львів та Львівська область 62,9 94,7

Дніпропетровськ та Дніпропетровська область 77,1 72,7

Донецьк та Донецька область 61,5 75,8

Одеса та Одеська область 72,6 95,5

Харків та Харківська область 73,6 66,1

Більшість опитаних (у 2005 році — 78,1 %, 2010-му — 76,3 %) чули про поняття соціальної відповідальності бізнесу в порівнянні з 21,9 % підприємств, які не чули про це поняття у 2005 році, і 23,7 % — у 2010 році відповідно.

14

Сфера діяльності підприємств

Найпоінформованішими про соціальну відповідальність є будівельні компанії, підприємства,

які відносяться до сфери зв’язку, ЗМІ, консалтингу, юридичних послуг, ресторанного та готельного

бізнесу. Найменш поінформованими є підприємства галузі виробництва промислових і спожив-

чих товарів, торгівлі.

Форма власності

Як і у 2005 році на рівень поінформованості підприємств щодо соціальної відповідальності їх

форма власності фактично не впливає. З невеликою перевагою державні та акціонерні компанії

випереджають приватні.

1.2. РОЗУМІННЯ ТЕРМІНА «СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ»

Під соціальною відповідальністю компанії переважно розуміють надання благодійної допомо-

ги громаді, розвиток власного персоналу, чесне введення бізнесу та дотримання і захист прав лю-

дини. Найменше асоціюють із соціальною відповідальністю впровадження принципів і практик

підзвітності, прозорості й етичної поведінки, здійснення екологічних проектів та участь у регіо-

нальних програмах розвитку (мал.1.1).

Мал. 1.1. Розподіл відповідей респондентів на запитання «На Ваш погляд, що означає вираз

«соціальна відповідальність бізнесу?»», % (N=600)


У 2010 році, у порівнянні з 2005-м, спостерігаються значні регіональні розбіжності між розумін-

ням соціальної відповідальності. Більше ніж половина підприємств, розташованих у Донецькій об-

Рівень розуміння соціальної відповідальності у порівнянні з 2005 роком практично не змінився: – частка підприємств, які відносять до соціальної відповідальності надання благодійної

допомоги громаді та розвиток власного персоналу, протягом останніх п’яти років залишається достатньо великою;

– у 2005 і 2010 роках лише третина підприємств асоціює здійснення екологічних проектів та участь у регіональних програмах розвитку із соціальною відповідальністю;

– найменша частка підприємств як у 2005 році, так і у 2010-му, віднесла до соціальної відповідальності такий її аспект, як відкритість компанії.

15

ласті, віднесла до соціальної відповідальності всі запропоновані її складові, що може свідчити про

високий рівень поінформованості та глибоке розуміння соціальної відповідальності. Наприклад,

таку складову соціальної відповідальності, як впровадження принципів та практик підзвітності,

прозорості й етичної поведінки, обрали в 2,5 рази більше підприємств Донецької області, ніж за-

галом за вибіркою. Водночас можна говорити про поверхневе сприйняття / розуміння соціальної

відповідальності підприємств Одеської області, оскільки в декілька разів менша частка компаній

цієї області, ніж загалом за вибіркою, віднесла до складових соціальної відповідальності здійснен-

ня екологічних проектів; застосування в політиці компанії принципів етичного та відповідального

ставлення до споживачів; розвиток власного персоналу та участь у регіональних програмах роз-

витку. Це можна пояснити регіональною специфікою та економічним портретом областей. В До-

нецькій області розташовані підприємства великих фінансово-промислових груп, політика і прак-

тика яких (в т. ч. політика і практика соціальної відповідальності) мають великий вплив на інші під-

приємства регіону.

Розмір підприємств

Спостерігаються розбіжності в результатах дослідження в 2005 і 2010 роках у розумінні соці-

альної відповідальності залежно від розміру підприємств. Так, зі збільшенням їх розміру зростає

частка підприємств, які відносять до соціальної відповідальності такі її складові, як: впровадження

принципів та практик підзвітності, прозорості й етичної поведінки; застосування в політиці ком-

панії принципів етичного та відповідального ставлення до споживачів; здійснення екологічних

проектів та участь у регіональних програмах розвитку. Це ще раз свідчить про розрив, який існує

між великими компаніями та компаніями малого і середнього бізнесу3, щодо розуміння і впрова-

дження соціальної відповідальності.


Аналіз відповідей українських підприємств щодо основних складових соціальної відповідаль-

ності у розрізі форми власності суттєвих розбіжностей не виявив, за винятком двох складових:

1. Так, державних підприємств, які вважають, що чесне ведення бізнесу є складовою поняття со-

ціальної відповідальності, в 1,5 рази менше, ніж підприємств інших форм власності.

2. Майже вдвічі менша і частка підприємств державної форми власності, ніж частка акціонер-

них компаній, які відносять здійснення екологічних проектів до прояву соціальної відповідальнос-

ті підприємств.

Слід зауважити, що у порівнянні з 2005 роком частка підприємств державної форми власності,

які віднесли здійснення екологічних проектів до прояву соціальної відповідальності, значно зни-

зилась: з 78,2 % у 2005 році до 27,8 % у 2010 році.


За результатами отриманих даних можна дійти висновку щодо впливу на розуміння соціальної

відповідальності специфіки діяльності підприємств. Так, найбільша частка підприємств, які здій-

снення екологічних проектів віднесли до прояву соціальної відповідальності, належить до галузі

виробництва товарів промислового споживання та фінансів.

Чесне ведення бізнесу як складову соціальної відповідальності розглядають здебільшого під-

приємства торгівлі, побутових і комунальних послуг та будівництва, що зумовлено конкурент-

ністю ринку для цих товарів. Найбільша частка компаній, які надають консалтингові, юридичні

послуги, займаються туризмом, ЗМІ, ресторанним та готельним бізнесом, ніж підприємств інших

галузей, турботу про персонал віднесли до прояву соціальної відповідальності — найм та утриман-

ня персоналу саме для цих категорій бізнесу є найважливішим, оскільки саме люди впливають на

успішність їх бізнесу.

3 Експертне дослідження Центру Розвитку КСВ «Корпоративна соціальна відповідальність в малому та середньому бізнесі».

16

1.3. РОЛЬ БІЗНЕСУ У ВИРІШЕННІ СОЦІАЛЬНИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ

ПРОБЛЕМ СУСПІЛЬСТВА

На впровадження політики соціальної відповідальності безпосередньо впливає ставлення ком-

паній до соціальної відповідальності. Результати дослідження зафіксували значні зміни у ставленні

українських компаній до розуміння необхідності брати активну участь у вирішенні соціальних та

екологічних проблем, а не покладатися тільки на державу.

Так, частка тих, хто згоден з твердженням: «Бізнес повинен брати активну участь у вирішенні

соціальних та екологічних проблем суспільства і житті громади» (сума відповідей «повністю зго-

ден» та «скоріше згоден») вища (68,1 %), ніж тих, хто вважає: «Бізнес повинен тільки забезпечувати

прибуток власникам та платити податки» (сума відповідей «повністю згоден» та «скоріше згоден»)

(49,1 %) (мал. 1.2). Слід зазначити, що частка тих, хто абсолютно погоджується з тим, що бізнес

повинен брати активну участь у вирішенні со-

ціальних та екологічних проблем суспільства,

вдвічі більша, ніж тих, хто абсолютно згоден

з тим, що бізнес має сплачувати податки та

забезпечувати прибуток власниками (29,2 %

проти 14,9 %).


Суттєвих відмінностей у ставленні до ролі бізнесу у вирішенні соціальних та екологічних про-

блем за формою власності не існує. Частка державних і акціонерних компаній щодо активної ролі

бізнесу у вирішенні соціальних та екологічних проблем громади трохи вища, ніж відповідна част-

ка підприємств приватної форми власності. При цьому варто зазначити, що кількість акціонерних

компаній, які абсолютно згодні з таким рішенням, вдвічі перевищує кількість державних підпри-

ємств (45,1 % проти 21,2 % відповідно). Частка підприємств державної та акціонерної форми влас-

ності, які не підтримують твердження, що бізнес повинен тільки забезпечувати прибуток власни-

кам та платити податок, вища (41 % і 40,5 % відповідно), ніж частка тих, хто згоден з таким твер-

дженням (28,9 % та 36,3 % відповідно).

Мал. 1.2. Розподіл відповідей на запитання «Наскільки Ви згодні з наступним твердженням

про роль бізнесу в житті суспільства?», % (N=600)

У порівнянні з 2005 роком кількість підприємств, які вважають, що бізнес повинен брати активну участь у вирішенні соціальних та екологічних проблем зросла вдвічі (у 2005 році — 32,7 %).

17


Аналіз відповідей щодо ролі бізнесу у вирішенні соціальних та екологічних проблем суспільства

за розміром підприємств засвідчив, що частка великих підприємств, які вважають, що бізнес пови-

нен брати активну участь у вирішенні зазначених проблем нижча, ніж малих і середніх компаній.


Прихильників ідеї активної участі бізнесу у вирішенні соціальних та екологічних проблем сус-

пільства більше у Донецькій області, найменше — у Львівській. Переважна кількість підприємств, які

вважають, що бізнес повинен забезпечувати прибуток власникам та платити податки, знаходиться

у Львівській та Одеській областях, найменша — у Донецькій області. На наш погляд, це пов’язаноіз

економічною характеристикою регіону, оскільки у Львівській та Одеській областях більше малих

та середніх підприємств і менше великих.


Аналіз ставлення підприємств різних сфер діяльності до соціальної відповідальності засвідчив,

що окрема група компаній (які надають зв’язок, юридичні, туристичні послуги, займаються ресто-

ранним та готельним бізнесом, виробляють товари виробничого призначення та сільськогосподар-

ські підприємства, ЗМІ) більша схильна до думки, що бізнес повинен брати активну участь у вирішен-

ні соціальних та екологічних проблем суспільства, на відміну від підприємств транспорту, які більше

дотримуються думки, що бізнес має приносити прибуток своїм власникам та сплачувати податки.

1.4. РОЛЬ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ВЕДЕННІ БІЗНЕСУ

Ставлення компаній до необхідності впроваджувати політику і практику соціальної відповідаль-

ності протягом останніх п’яти років не змінилося.

Трохи більше половини опитаних (53,3 %) зазначили, що політика і практика соціальної відпо-

відальності повинна впроваджуватися кожним підприємством (у 2005 році — 53,9 %), а менша час-

тина (41,1 %) переконана, що соціальна відповідальність тільки для тих, хто хоче цим займатися (у

2005 році — 41,7 %). Тільки 5,6 % компаній вважають, що вони взагалі не повинні займатися соці-

альною відповідальністю (у 2005 році — 4,4 %) (мал. 1.3).

Мал. 1.3. Розподіл відповідей респодентів на запитання «Вважається, що бізнес

є соціально відповідальним, якщо несе відповідальність за вплив своїх рішень і діяльності

на громадськість і навколишнє середовище та сприяє сталому розвитку суспільства.

Яке Ваше ставлення до цього?», % (N=600)

18


У порівнянні з 2005 роком значно знизилася частка підприємств державної форми власності,

які підтримують активні підходи соціально відповідального бізнесу — з 90,6 % у 2005 році до 51,1

% у 2010-му, та відповідно зросла частка тих, хто вважає, що соціальна відповідальність тільки для

тих компаній, хто хоче цим займатися — з 8 % у 2005-му до 48,9 % у 2010 році. Причинами такої по-

зиції можна розглядати фінансово-економічну кризу і реалізацію замість проектів корпоративної

соціальної відповідальності благодійних проектів, які, здебільшого, не вплинули на фінансові по-

казники компаній, а отже, не зацікавили керівництво.

У 2010 році зросла до 74,9 % з 62,1 % у 2005 році частка акціонерних товариств, які вважають,

що кожна компанія повинна впроваджувати соціальну відповідальність у свою діяльність. Це може

бути пов’язано, на думку експертів, із вимогою самих акціонерів.


У ставленні компаній різного розміру до впровадження політик і практик соціальної відпові-

дальності суттєвих розбіжностей немає. Незначні зміни відбулися, у порівнянні з 2005 роком, се-

ред компаній, де працює більше ніж 500 осіб: частка таких підприємств, які вважають, що впрова-

дження соціальної відповідальності є обов’язком кожної компанії, знизилося з 73,7 % у 2005-му до

60,4 % у 2010 році.


Компанії виробництва товарів промислового значення та компаній зв’язку частіше, ніж підпри-

ємства інших галузей економіки, вважають, що впровадження соціальної відповідальності має ста-

ти обов’язком кожної компанії, а компанії, які виробляють споживчі товари та підприємства тран-

спорту, навпаки, частіше вважають, що такий підхід повинен впроваджуватися тільки тими компа-

ніями, які бажають це робити.


Переважна частина підприємств Донецької області вважає, що практики і політики соціальної

відповідальності повинні впроваджуватися кожною компанією, більша частка підприємств Львів-

ської та Одеської областей стверджують, що такий підхід тільки для тих компаній, хто хоче цим за-

йматися. Цікаво, що кожне п’яте підприємство Львівської області розділяє думку, що впровадження

соціальної відповідальності взагалі не має сенсу.

19

ПІДСУМКИ РОЗДІЛУ 1:

1. Протягом останніх п’яти років значні

зміни відбулися на рівні поінформованості

про соціальну відповідальність залежно від

розміру підприємств, регіону їх розміщення

та сфери діяльності. У дослідженні 2010

року простежується пряма залежність —

чим більше підприємство, тим вищий рі-

вень поінформованості.

2. Більшість підприємств до соціальної

відповідальності відносять надання благо-

дійної допомоги громаді, розвиток власно-

го персоналу та чесне ведення бізнесу. Як і у

2005 році, лише третина компаній асоці-

юють здійснення екологічних проектів та

участь у регіональних програмах розвитку

із соціальною відповідальністю. Найменша

кількість підприємств як у 2005 році, так

і у 2010-му, віднесла до соціальної відпові-

дальності такий її аспект, як відкритість

компанії.

3. Підприємства здебільшого усвідом-

лено сприймають соціальну відповідаль-

ність. Кількість компаній, які вважають,

що бізнес повинен брати активну участь

у вирішенні соціальних та екологічних

проблем, у порівнянні з 2005 роком, зросла

вдвічі. Це може свідчити про два моменти:

по-перше, концепція соціальної відповідаль-

ності одержує визнання з боку українських

підприємств і усвідомлення неминучості

їх активної участі у вирішенні соціальних

і екологічних проблем суспільства, а по-

друге, влада активніше почала залучати

бізнес до вирішення соціальних та еколо-

гічних проблем громад.

4. Половина українських підприємств

вважає, що політики і практики соціаль-

ної відповідальності повинні впроваджува-

тися кожною компанією.

20

2. ІНТЕНСИВНІСТЬ ТА ПРІОРИТЕТИ ВПРОВАДЖЕННЯСОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

2.1. ВПРОВАДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНИХ ЗАХОДІВ

Більшість опитаних (67,3 %) впроваджують соціально відповідальні заходи (див. мал. 2.1). У по-

рівняні з 2005 роком їх частка трохи скоротилася: у 2005 році — 75,8 % компаній впроваджували

соціальну відповідальність. Однією з причин такого результату може бути фінансова криза, а також

і те, що більшість підприємств здійснює зазначені заходи, не усвідомлюючи, що це частина політи-

ки соціальної відповідальності.

Мал. 2.1. Аналіз відповідей на запитання «Чи здійснює Ваша компанія заходи,

які можна віднести до соціально відповідальних? Під соціально відповідальними заходами

розуміється добровільна (лише за власною ініціативою) турбота підприємства про соціальні

(добробут працівників та громади) та екологічні проекти»


На противагу тенденції, зафіксованої у 2005 році, коли розмір підприємства відіграв вирішальну

роль у здійсненні соціальної відповідальності, суттєвої різниці у впровадженні соціальної відпові-

дальності у 2010 році за розміром підприємств та формою власності не спостерігається.

Мал. 2.2. Впровадження соціальної відповідальності, регіональний розподіл, % (N=600)

21


У регіональному розрізі найбільше практикують впровадження політики соціальної відпові-

дальності в свою діяльність підприємства Одеської та Донецької областей, найменше — Львівської

(мал. 2.2).


Галузевий розподіл виділив лідерів у впровадженні соціальної відповідальності: підприємства

зв’язку, готельного, консалтингового бізнесу, ЗМІ тощо. Найменша частка компаній, які впроваджу-

ють соціальну відповідальність — це транспортні компанії сільськогосподарські підприємства та

підприємства, що виробляють продукцію промислового виробництва. На наш погляд, це пов’язано

з динамічним характером бізнесу першої групи підприємств.

2.2. ЗАХОДИ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Переважну частину заходів із соціальної відповідальності, які впроваджують підприємства,

можна віднести до трудових практик (заходи із розвитку власного персоналу, відмова від викорис-

тання примусової та дитячої праці, відсутність дискримінації, впровадження програм поліпшення

умов праці) та захисту здоров’я і безпеки споживачів (див. мал. 2.3). Найменш поширеним для укра-

їнських підприємств, які впроваджують соціально відповідальні заходи, є захист природних ресур-

сів та співпраця з громадою.

Мал. 2.3. Розподіл відповідей на запитання «Які з наступних соціально відповідальних заходів

здійснює Ваша компанія?» (N=404)

22


Чим більше підприємство, тим частіше воно впроваджує такі соціально відповідальні заходи:

дотримання права працівників на свободу об’єднань та колективні переговори; зменшення вики-

дів у навколишнє середовище; захист природних запасів та інвестування своїх ресурсів у життя

громади. Заходи із захисту здоров’я і безпеки споживачів, навпаки, застосовує переважна більшість

малих компаній, ніж великих.


Існують деякі розбіжності й у застосуванні різноманітних заходів залежно від форми власності

підприємств. Вдвічі більша частка компаній державної та акціонерної форми власності, ніж при-

ватної, впроваджують у своїй діяльності такі заходи, як відновлення природних ресурсів. Більшість

підприємств державної форми власності, ніж інших форм власності, вкладають ресурси у розви-

ток інфраструктури та інші соціальні програми, спрямовані на поліпшення життя громади, засто-

совують в своїй діяльності принципи та практики підзвітності. Водночас підприємства державної

форми власності значно менше, ніж підприємства інших форм власності застосовують такі нор-

ми, як етичне і відповідальне ставлення до споживачів, застосування принципів чесної конкуренції

та етичного ставлення до конкурентів.


У різних регіонах спостерігається значні розбіжності у застосуванні підприємствами певних

соціально відповідальних заходів. Так, переважна більшість компаній Львівської, Дніпропетров-

ської та Донецької областей, ніж загалом за вибіркою, впроваджують усі перераховані практики

соціальної відповідальності, а за деякими позиціями їх активність перевищує інші регіони навіть

у декілька разів, водночас підприємства Одеської та Київської областей реалізують практики соці-

альної відповідальності менше, ніж загалом за вибіркою.

2.3. ПЕРІОДИЧНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНИХ ЗАХОДІВ

Трохи більше ніж половина опитаних українських компаній (55 %) впроваджують соціально

відповідальні заходи постійно, майже кожна десята компанія (9 %) — кілька разів на півроку. Решта

українських підприємств — періодично (див. мал. 2.4).

Мал. 2.4. Частота здійснення соціально відповідальних заходів «Як часто Ваша компанія

здійснює заходи, які можна віднести до соціально відповідальних?»

23


Найінтенсивніше соціальну відповідаль-

ність впроваджують на практиці компанії

Донецької та Львівської областей, найменше

— Київської та Дніпропетровської областей.


Простежуються відмінності в інтенсивності впровадження заходів із соціальної відповідальнос-

ті компаніями різних галузей. Переважна більшість підприємств сільськогосподарського вироб-

ництва, виробництва споживчих товарів (81,4 %) та товарів промислового призначення постійно

впроваджують соціально відповідальні заходи. Водночас більше ніж половина компаній банків-

ської сфери та фінансових послуг впроваджують заходи із соціальної відповідальності раз на рік та

рідше — лише 17 % підприємств цієї сфери здійснюють їх на постійній основі.

Достатньо низькою є й інтенсивність впровадження заходів із соціальної відповідальності у під-

приємств, які надають побутові та комунальні послуги. Так, частка підприємств, що здійснюють за-

ходи із соціальної відповідальності постійно, майже дорівнює частці підприємств цієї сфери, які їх

впроваджують кілька разів на рік.

2.4. ЧИННИКИ, ЩО СПОНУКАЮТЬ КОМПАНІЇ ЗДІЙСНЮВАТИ

СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНІ ЗАХОДИ

Серед основних чинників, які спонукають компанії впроваджувати соціально відповідальні за-

ходи, на першому плані стоять внутрішні переконання: моральні міркування та внутрішнє спо-

нукання. Проте досить вагомими є такі фактори, як зростання продажів компанії, копіювання дій

конкурентів та запит з боку органів місцевої влади (див. мал. 2.5).

Мал. 2.5. Відповіді респондентів на запитання «Які чинники спонукають Вашу компанію

здійснювати соціально відповідальні заходи? (відзначте все, що підходить)» (N=404)

У порівнянні з 2005 роком чисельність компаній, які постійно впроваджують соціально відповідальні заходи, зросла (у 2005 році лише 31,3 % компаній робили це на постійній основі).

24

У порівнянні з 2005 роком пріоритетність чинників для компаній не змінилась. Так, у 2005 році

моральні міркування стали основними чинниками для 71,8 % компаній, внутрішнє спонукання —

для 57,4 %, зростання продажів компанії для — 22,8 % та запит з боку органів місцевої влади — для

21 % підприємств. Цікаво, що майже вдвічі зросла частка підприємств (з 9,9 % у 2005 році до 19 % у

2010-му), для яких копіювання дій конкурентів стало одним із чинників впровадження соціальної

відповідальності.

Cфера діяльності підприємств

Розподіл відповідей за сферою їх діяльності виявив достатньо значущі розбіжності у чинниках,

які спонукають компанії різних галузей впроваджувати соціально відповідальні заходи:

• моральні міркування притаманні більшості підприємств сфери транспорту, фінансів, будів-

ництва та торгівлі. Найменше значення цей чинник має для підприємств, які надають послу-

ги у сфері готельного, ресторанного бізнесу, туризму, консалтингових і юридичних послуг,

ЗМІ та підприємств зв’язку.

• внутрішнє спонукання характерне для переважної частини підприємств, що виробляють

товари промислового значення, підприємств будівництва, транспорту, компаній, що нада-

ють побутові та комунальні послуги та підприємств, які надають послуги у сфері готельного,

ресторанного бізнесу, туризму, консалтингових і юридичних послуг, ЗМІ. Найменша частка

підприємств, для яких соціальна відповідальність є внутрішнім спонуканням і принципом

діяльності, зосереджена у сфері фінансів і банківських послуг та у сфері виробництва спо-

живчих товарів.

• релігійні міркування є одним із чинників впровадження соціальної відповідальності для кож-

ного четвертого підприємства торгівлі та майже кожного десятого підприємства транспорту.

Понад третина підприємств сфери будівництва та кожне п’яте підприємство, що виробляє това-

ри промислового споживання, зазначили, що впровадження соціальної відповідальності обумов-

лено необхідністю компенсувати шкоду, заподіяну навколишньому середовищу діяльністю або

продукцією компанії. Цей чинник відіграє роль також для сільськогосподарських підприємств та

підприємств транспорту.

До групи важливих чинників, що спонукають підприємства впроваджувати соціальну відповідаль-

ність, можна віднести також групу чинників, які сприяють збільшенню конкурентних переваг під-

приємств — сприяння зростанню продажів. Так, більше ніж половина компаній, які надають послуги

у сфері готельного, ресторанного бізнесу, туризму, а також консалтингових і юридичних послуг, ЗМІ

та третина компаній сільськогосподарського виробництва, виробництва споживчих і виробничих

товарів та компаній торгівлі зазначили про вплив цього чинника на впровадження програм / захо-

дів і з соціальної відповідальності. Конкурентний чинник має більше вагу для підприємств, що виро-

бляють споживчі товари, сільськогосподарських підприємств та підприємств транспорту.

Для кожного п’ятого підприємства виробництва сільськогосподарської продукції одним із чин-

ників, який спонукає їх до впровадження соціальної відповідальності є висвітлення їх практики со-

ціальної відповідальності в засобах масової інформації, що в цілому сприяє іміджу компанії.

У впровадженні соціальної відповідальності значну роль відіграють запити заінтересованих

сторін (стейкхолдерів) — вимоги материнської компанії, іноземних партнерів, запити з боку

профспілок та органів місцевої влади. Для третини підприємств зв’язку, майже кожного четвертого

підприємства транспорту та фінансових послуг у впровадженні соціальної відповідальності мають

значення вимоги материнської компанії; для кожного десятого підприємства транспорту — вимо-

ги іноземних партнерів; для майже третини підприємств зв’язку та четвертої частини підприємств

виробництва товарів промислового призначення — запит з боку профспілок; для понад половини

підприємств сільськогосподарського виробництва та третини підприємств транспорту — запити

з боку органів місцевої влади.

25


Розмір підприємства деякою мірою впливає на пріоритетність чинників впровадження соціаль-

ної відповідальності. Так, чим більше за розміром підприємство, тим вага таких чинників, як мо-

ральні міркування та зростання обсягу продажів знижується, а зростає вага таких факторів, як: за-

пит з боку профспілок, органів місцевої влади, вимоги іноземних партнерів, висвітлення в ЗМІ і

сприяння формуванню іміджу компанії та необхідність компенсувати шкоду, заподіяну середови-

щу діяльністю або продукцією компанії.

Проте якщо у 2005 році конкурентний чинник мав більше значення для великих підприємств,

то у 2010 році він став відігравати більшу мотиваційну роль для малих та середніх підприємств, ніж

для великих. Для малих компаній у 2010 році також набув більшого значення, ніж для великих і се-

редніх, такий чинник, як зростання обсягу продажів, в той час як у 2005 році він однаково важив

для різного розміру підприємств.


Форма власності підприємств впливає на пріоритетність чинників.

Для державних підприємств найбільшу вагу мають такі чинники, як: запити з боку профспілок

та органів місцевої влади, зовсім не впливає на мотивацію державних компаній такий фактор, як

необхідність компенсування шкоди, заподіяну діяльністю або продукцією підприємства.

Для підприємств приватної форми власності найбільше значення має зростання обсягів прода-

жів та конкурентний і релігійний чинники, найменше — запити з боку профспілок.

Для акціонерних підприємств значним мотиваційним чинником виступає висвітлення їх прак-

тики соціальної відповідальності в ЗМІ, що сприяє формуванню позитивного іміджу компанії та

розуміння необхідності компенсувати шкоду, заподіяну навколишньому середовищу діяльністю

або продукцією підприємства.


Для підприємств Харківської області значну роль у впровадженні соціальної відповідальності

відіграють запити органів місцевої влади, для компаній Київської області — релігійні міркування

та зростання обсягів продажів, для підприємств Донецької області — конкурентний та іміджевий

чинники, запити з боку профспілок, вимоги материнської компанії та зростання обсягів продажів.

Для підприємств Одеської області вагоме значення має конкурентний фактор.

2.5. ПЕРЕШКОДИ ВПРОВАДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Майже третина (32,7 %) опитаних українських компаній зазначила, що вони не здійснюють за-

ходи із соціальної відповідальності. Для більшості з них (61,4 %) програми / заходи із соціальної

відповідальності не є актуальними через брак коштів (мал. 2.6).

Брак коштів є основним чинником не впровадження соціальної відповідальності для:

• малих підприємств;

• підприємств Львівської області;

• підприємств фінансової сфери, сфери виробництва товарів промислового призначення,

компній, які надають побутові та комунальні послуги та підприємств зв’язку;

• переважної більшості компаній (90,2 %) державної форми власності.

16 % з тих, хто зазначив, що не здійснюють заходи із соціальної відповідальності, ніколи не за-

мислювалися про впровадження програм / заходів із соціальної відповідальності; кожна десята

компанія (11 %) з тих, хто зазначив, що не здійснює заходи із соціальної відповідальності, вважає,

що це функція держави, а не бізнесу.

26

Ніколи не замислювалися про впровадження програм / заходів із соціальної відповідальності:

• кожне четверте підприємство сфери будівництва та кожне п’яте підприємство сфери тор-

гівлі і транспорту;

• 43,3 % підприємств, розташованих в Одесі та Одеській області, та майже кожне четверте під-

приємство, розташоване в Києві та Київській області (24,7 %);

• переважно акціонерні компанії (21,7 %).

Кожна четверта акціонерна компанія (25,4 %) та кожне четверте підприємство, яке надає по-

слуги у сфері готельного, ресторанного бізнесу, туризму, консалтингових і юридичних послуг, ЗМІ

(27,7 %), половина великих підприємств з кількістю понад 500 працівників (56 %) та 42 % компаній,

розташованих у Дніпропетровську та Дніпропетровській області, переконані, що це функція дер-

жави, а не бізнесу.

Мал. 2.6. Чому програми / заходи із соціальної відповідальності не є актуальними для Вашої

компанії на даний момент? (N=196)

Для майже кожного п’ятого акціонерного підприємства і переважної більшості компаній, розта-

шованих у Донецьку та Донецькій області, основною перепоною є переконання в тому, що впрова-

дження соціальної відповідальності не стимулює розвиток бізнесу.

Відсутність стимулів з боку держави є перешкодою для незначної частки підприємств, переваж-

но для великих, підприємств будівництва та компаній, розташованих у Дніпропетровську та облас-

ті, Харкові та Харківській області.

Приємним є той факт, що лише незначна частина українських підприємств (у межах похибки)

продемонструвала абсолютне неприйняття соціальної відповідальності (обрання варіантів відпо-

віді «Тому що це — марнування часу і грошей» та «Тому що це — не справжня діяльність, а лише мар-

кетингова хитрість, або «відмивання грошей»») або відчула розчарування при попередніх спробах

запровадження соціальної відповідальності.

27


1. Протягом останніх років інтенсив-

ність впровадження соціально відповідаль-

них заходів зросла з 31,3 % компаній, які ро-

били це постійно у 2005 році до 55 % у 2010

році.

2. Якщо у 2005 році впроваджували со-

ціально відповідальні заходи переважно

великі підприємства, то у 2010-му суттє-

вої різниці у впровадженні соціальної відпо-

відальності та інтенсивності здійснення

заходів із соціальної відповідальності за-

лежно від розміру компанії не простежу-

ється.

3. Серед основних чинників, які спону-

кають компанії впроваджувати соціаль-

но відповідальні заходи, на першому плані

стоять моральні міркування та внутріш-

нє спонукання. Проте досить вагомими

є такі чинники, як: зростання продажів

компанії, копіювання дій конкурентів та

запит з боку органів місцевої влади. У по-

рівнянні з 2005 роком, пріоритетність

факторів для компаній не змінилась, про-

те у двічі зросла кількість компаній, для

яких конкурентний чинник став досить

вагомим.

4. Як і у 2005 році, політика соціальної

відповідальності українських компаній

спрямовується, передусім, на їх співробіт-

ників та споживачів. Переважну частину

заходів із соціальної відповідальності мож-

на віднести до трудових практик: заходи

із розвитку власного персоналу, відмова

від використання примусової та дитячої

праці, відсутність дискримінації, впрова-

дження програм поліпшення умов праці, а

також — до заходів із захисту здоров’я і

безпеки споживачів. Найменш поширеними

для українських підприємств є заходи щодо

захисту природних ресурсів та співпраці з

громадою.

5. Майже третина українських ком-

паній повідомила, що не здійснює заходи із

соціальної відповідальності. Для більшості

з них програми / заходи із соціальної відпо-

відальності не є актуальними через брак

коштів, а кожна десята компанія, яка за-

значила, що не здійснює заходи із соціаль-

ної відповідальності, вважає, що це функція

держави, а не бізнесу. Лише незначна час-

тина українських підприємств (в межах

похибки) продемонструвала абсолютне

неприйняття соціальної відповідальності.

28

3. ПРАКТИКИ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

3.1. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ

Одним із ключових аспектів соціальної відповідальності є організаційне управління. Органі-

заційне управління будується на принципах та практиках прозорості, підзвітності, відповідності

правовим нормам, етичної поведінки та врахування інтересів зацікавлених сторін. Прозорість у

питаннях організаційного управління організації розглядається як своєчасне, об’єктивне інфор-

мування щодо рішень і дій організації.

3.1.1. Відкритість компаній

Дослідження 2010 року зафіксувало закритість українських компаній для широкої громадськос-

ті: для більшої половини компаній (59,8 %) детальна інформація про їх діяльність є лише для вну-

трішнього користування. Найбільша частка компаній, які не розкривають інформацію про свою

діяльність,— це приватні та акціонерні компанії, підприємства, що виробляють продукцію спо-

живчого призначення та організації побутового сектору. За регіональним розподілом найбільша

частка «закритих» для громадськості підприємств знаходиться у Київській та Харківській областях.

13 % компаній не змогли надати чітку відповідь щодо існуючих джерел отримання широкою гро-

мадськістю інформації про їх діяльність.

Найпопулярнішими каналами поширення інформації для широкої громадськості українськи-

ми компаніями є: веб-сторінки (15 %), друковані видання компанії, прес-релізи (13 %), профе-

сійні видання та ЗМІ (11,6 %). Найменш поширеними є участь у телепрограмах (3,5 %), на прес-

конференціях і зустрічах з громадськістю (3,4 %).

Найбільша частка підприємств, яка використовує різноманітні канали поширення інформації,

знаходиться у Донецькій області, за галузевим розподілом — це підприємства зв’язку та компанії,

що займаються виробництвом товарів промислового споживання.

Частка великих компаній, які використовують різноманітні канали подання інформації про свою

діяльність, вища, ніж частка малих і середніх (табл. 34), оскільки, зазвичай, в них більше ресурсів.

Ситуація з відкритістю інформації для широкої громадськістю практично не змінилась з 2005

року: пріоритетними каналами поширення інформації залишаються внутрішні канали (власні ви-

дання і веб-сторінки), а частка підприємств, для яких інформація про діяльність компанії є тільки

для внутрішнього користування, навіть трохи збільшилась (2005 рік — 40,6 %).

Одним із інструментів відкритості та підзвітності організацій в контексті соціальної відпові-

дальності є підготовка нефінансового звіту. У порівнянні з 2005 роком суттєво не змінилася ситуа-

ція з підготовкою такої звітності. За результатами дослідження в Україні майже кожне п’яте підпри-

ємство готує нефінансовий звіт як самостійний документ або як частину загального звіту компа-

нії (табл. 3.1.1). У 2005 році 25,9 % компаній готували соціальний звіт. При аналізі цієї відповіді до-

слідники хотіли би звернути увагу на те, що розуміють респонденти, говорячи про нефінансовий

або соціальний звіт. Можна зробити припущення, що для респондентів нефінансовим звітом є не

лише окремий звіт і частина загального звіту компанії, а й узагальнення соціальних або екологіч-

них проектів компаній.

Лідерами у підготовці соціальних звітів, за відповідями респондентів, є великі компанії та підпри-

ємства державної форми власності. За галузевим розподілом лідерами у підготовці соціальних зві-

тів є підприємства будівництва, зв’язку та компанії, які надають юридичні, консалтингові послуги,

займаються ресторанним, готельним бізнесом, туризмом, ЗМІ. У регіональному розрізі найбільша

частка компаній, яка готує соціальні звіти, зосереджена у Київській та Дніпропетровській областях.

29

Табл. 3.1.1. Розподіл відповідей на запитання «Чи робила Ваша компанія соціальний

(нефінансовий) звіт протягом останніх 5 років?» (N=600)

Так Ні

Компанія готує та оприлюднює окремий звіт 7,6 92,4

Соціальний звіт став частиною регулярного звіту компанії 11,8 88,2

3.1.2. Місія, цінності та кодекси поведінки компанії

Достатньо низькою є кількість підприємств, які мають затверджені місію, кодекси поведін-

ки тощо. У порівнянні з 2005 роком частка таких підприємств знизилась майже вдвічі. У 2010

році тільки 28,4 % українських підприємств мають затверджені цінності та кодекси поведінки,

42 % респондентів планують це зробити (у 2005 році — 49,7 % та 32,9 % відповідно). Частка ком-

паній, які мають цінності та затверджені кодекси поведінки, вища серед компаній, які впрова-

джують політику соціальної відповідальності (38,6 %), ніж серед тих, хто зазначив, що не впро-

ваджує її (7,2 %).

Затверджені цінності та кодекси поведінки мають переважно великі компанії, підприємства

державної форми власності, підприємства, що належать до сфери зв’язку та компанії, розташовані

у Донецькій області. За галузевим розподілом підприємств найменша частку компаній, які мають

проголошені кодекси поведінки, складають компанії з виробництва споживчих товарів.

3.1.3. Стратегія і фінансування соціальної відповідальності

Стратегію соціальної відповідальності мають 29,6 % підприємств. Серед компаній, які задекла-

рували впровадження політики соціальної відповідальності, цей показник трохи вищий — 38,5 %.

Розробкою стратегії соціальної відповідальності переважно займаються великі компанії, підпри-

ємства державної форми власності, зв’язку та транспорту, підприємства, які працюють у Донецькій

області (табл. 46–49).

Частка підприємств, які мають стратегію соціальної відповідальності, практично лишається не-

змінною: у 2005 році третина компаній (36,9 %) мала стратегічні плани заходів із соціальної відпо-

відальності, у 2002-му — 25,7 %.

Майже кожна п’ята компанія (17,0 %) має у 2010 році спеціальний бюджет або статтю в ньому

для проведення програм / заходів із соціальної відповідальності (табл. 3.1.2).

Табл. 3.1.2. Розподіл відповідей на запитання «Чи мала Ваша компанія спеціальний бюджет

(або статтю в бюджетах за напрямком) для проведення програм /

заходів із соціальної відповідальності протягом останніх 5 років?»

Так Ні Важко відповісти

2005 14,3 69,5 16,2

2006 15,0 69,6 15,5

2007 13,4 71,3 15,3

2008 14,8 70,3 14,9

2009 16,4 71,8 11,8

2010 17,0 69,7 13,3

Протягом останніх п’яти років частка тих українських підприємств, які мають бюджет на про-

ведення програм / заходів із соціальної відповідальності, практично не змінилися, а починаючи з

2008 року, потроху зростала до початку 2010 року (див. табл. 3.1.3).

30

Табл. 3.1.3. Розподіл відповідей на запитання «Як змінився бюджет (стаття в бюджеті),

який був призначений на проведення програм / заходів із соціальної відповідальності протягом

останніх 5 років?»

Зріс Не змінився Знизився Важко відповісти

2005 4,2 47,1 1,1 47,6

2006 5,5 46,0 0,8 47,7

2007 6,4 43,7 3,2 46,7

2008 5,5 41,0 9,2 44,3

2009 5,4 39,3 12,8 42,9

2010 3,5 40,6 12,8 43,2

Мають спеціальні бюджети на проведення програм \ заходів із соціальної відповідальності у

2010 році здебільшого сільськогосподарські підприємства, підприємства промислового виробни-

цтва, транспорту і зв’язку. Спеціальні бюджети у 2010 році мають майже половина компаній Одесь-

кої області.

Зниження спеціального бюджету на проведення програм \ заходів із соціальної відповідальнос-

ті у 2010 році відбулося переважно на підприємствах, які надають юридичні, консалтингові послу-

ги, займаються ресторанним, готельним бізнесом, туризмом, ЗМІ та підприємствах сільськогоспо-

дарського виробництва.

Як і у 2005 році розробкою заходів і програм із соціальної відповідальності займається в біль-

шості українських підприємств (82,2 %) (у 2005 році — 75,5 %) безпосередньо директор. В кожній

десятій компанії (10,4 %) — начальники бізнес-напрямку та заступники директорів. Практика ство-

рення спеціальних відділів або введених посад працівників практично не застосовується.

Роль директора підприємства як безпосереднього розробника програм із соціальної відпові-

дальності зростає із зменшенням розміру підприємства, що обумовлено невеликою кількістю пра-

цівників і адміністративного персоналу.

У великих компаніях функцію розробника програм із соціальної відповідальності виконують

відділ зв’язків із громадськістю, відділ людських ресурсів та заступники директорів.

На підприємствах державної і приватної форм власності більшою мірою, ніж на підприємствах

акціонерної форми власності, головним розробником програм із соціальної відповідальності є

директор компанії.

На підприємствах акціонерної форми власності зростає роль заступників директора, які вико-

нують функцію розробників програм із соціальної відповідальності, та відділів зв’язків із громад-

ськістю.

Створення спеціальних відділів або введених відповідних посад практикується, здебільшого, за

результатами відповідей, на незначній кількості підприємств зв’язку та промислового виробни-

цтва товарів промислового призначення, на середніх та великих компаніях та підприємствах, роз-

ташованих у Донецькій області.

3.1.4. Антикорупційні заходи

Майже половина українських підприємств (46 %) визнає, що інколи (сума відповідей «іноді»,

«дуже рідко») доводиться надавати неформальні платежі державним службовцям різного рівня

для «урегулювання бізнеспроблем». Значна частина українських компаній (39 %) вважає, що дово-

диться робити це часто, і тільки 15 % зазначили, що ніколи. Дослідження засвідчило, що з практи-

кою неформальних платежів державним службовцям стикалася більшість підприємств, які зазна-

чили, що вони не впроваджують соціальну відповідальність (56,7 %), ніж компанії, які задекларува-

ли впровадження соціальної відповідальності (30,2 %).

31

Ніколи не стикалися з «хабарами» (неформальними платежами державним службовцям), за від-

повідями респондентів, переважно великі компанії: частка таких підприємств майже вдвічі більша,

ніж відповідна частка малих компаній.

Галузевий розподіл засвідчив, що майже третина підприємств фінансового сектору ніколи не

стикалися з практикою неформальних платежів державним службовцям, натомість, більше ніж по-

ловина компаній транспорту, виробництва споживчих товарів, сільськогосподарського виробни-

цтва часто стикалися з відповідною практикою.

Майже половина українських підприємств (49 %) не має чіткої позиції у питаннях корпоратив-

них антикорупційних політик, майже кожне третє (32 %) — не готове віддати частку свого прибут-

ку на ефективну боротьбу з корупцією. Кожне четверте підприємство (19 %) готове віддати част-

ку свого прибутку на ефективну боротьбу з корупцією. Найбільша частка тих підприємств, які го-

тові віддати 3–5 % свого прибутку на ефективну боротьбу з корупцією, сконцентрована в сфері бу-

дівництва та Донецькій області. Суттєвих відмінностей за розміром підприємства та формою влас-

ності не простежується.

Переважна більшість українських компаній не готова до процедури сертифікації із соціальної

відповідальності. Частка тих, хто готовий пройти сертифікацію у разі розробки національного

стандарту із соціальної відповідальності, більш ніж вдвічі менша, ніж частка тих, хто не готовий до

процедури сертифікації (15,7 % проти 41,5 % відповідно). 42,9 % українських компаній не визначи-

лися у цьому питанні.

3.2. ПРАВА ЛЮДИНИ І ТРУДОВІ ПРАКТИКИ

За результатами опитування з’ясувалось, що кожна четверта компанія (26,4 %) спеціальних захо-

дів для власних працівників не має, проте чітко дотримується трудового законодавства. Три чвер-

ті опитаних українських компаній здійснюють різноманітні соціально відповідальні заходи для

власного персоналу (мал. 3.2.1):

• 63 % респондентів ніколи не затримують заробітну плату;

• 45,5 % компаній надає своїм працівникам гнучкий робочий графік;

• 42,5 % виплачують тільки білу зарплату;

• 40 % регулярно підвищують заробітну плату;

• 42,5 % дотримуються принципів недискримінації (прямої чи опосередкованої);

• 32,4 % оплачує понаднормові години роботи;

• майже кожна п’ята опитана українська компанія (19,6 %) має власну програму балансу між

сім’єю і роботою;

• 19,9 % надає своїм працівникам додаткові фінансові, матеріальні або інші заохочення за ви-

конання поставлених завдань

Найменш поширеними трудовими практиками в українських компаніях є медичне страхуван-

ня працівників (11 % опитаних зазначили, що впроваджують його в своїх відносинах з працівни-

ками), надання можливості їм відвідувати розважальні або спортивні заходи (10 %), власні систе-

ми кредитування та надання грошової допомоги для оплати житла, освіти та інших великих ви-

трат. (6,9 %).

Тільки третина компаній (33,4 %) проводить заходи з підтримки професійного навчання пра-

цівників. У порівнянні з 2005 роком незмінною залишилась пріоритетність соціально відповідаль-

них заходів щодо власних працівників: заходи з оплати праці, регулювання робочого часу та від-

сутності дискримінації при прийомі на роботу.

32

Мал. 3.2.1. Соціально відповідальні заходи компаній (N=600)


Існують відмінності у впровадженні заходів щодо власних працівників у різних за розміром

компаніях. Великі підприємства частіше, ніж інші, використовують такі форми підтримки праців-

ників, як: медичне страхування та оплата оздоровлення, надання можливості відвідувати розва-

жальні або спортивні заклади (спортзали, басейни, клуби, кінотеатри тощо), надання додаткових

фінансових, матеріальних або інших заохочень за виконання поставлених завдань. Безумовно, це

пов’язано з більшими фінансовими ресурсами, якими володіють великі компанії.


У впровадженні соціально відповідальних заходів відносно власних працівників державні під-

приємства частіше, ніж підприємства іншої форми власності, надають своїм працівникам медичне

страхування, частково або повністю оплачують їхнє оздоровлення. Вдвічі більша частка держав-

них підприємств виплачує «білу» зарплату своїм працівникам. Це обумовлено, на думку дослідни-

ків, розміром підприємств та активною діяльністю професійних спілок.

3.2.1. Сприяння діяльності об’єднань працівників компаній

Соціальна відповідальність щодо власних працівників передбачає також сприяння діяльності

об’єднань працівників компаній та залучення їх як однієї із заінтересованих сторін до процесу об-

говорення й ухвалення важливих рішень стосовно розвитку компанії. Цьому аспекту соціальної

відповідальності українські компанії приділяють незначну увагу. За результатами дослідження у

понад двох третин опитаних компаній України не існує об’єднань працівників. Тільки на кожно-

му десятому (10,7 %) підприємстві існує профспілка, майже на кожному п’ятому (17,3 %) — трудо-

ва рада. В регіональному розрізі найбільше профспілок мають підприємства Дніпропетровської та

33

Донецької областей, що пов’язано із економічною характеристикою регіонів. Трудові ради як фор-

ми об’єднання працівників існують на кожному п’ятому підприємстві, розташованому в Харків-

ській, Донецькій, Київській та Дніпропетровській областях.

За секторами економіки найбільша частка підприємств із відсутністю будь-яких об’єднань ро-

бітників — це підприємства, які надають юридичні, консалтингові послуги, займаються ресторан-

ним та готельним бізнесом, туризмом, ЗМІ, підприємства торгівлі та виробництва товарів спожив-

чих товарів. Найбільша частка компаній, які мають профспілки та трудові ради, сконцентрована в

галузі транспорту та зв’язку. Третина підприємств цієї галузі мають профспілки, а кожне п’яте під-

приємство — трудові ради. Достатньо високий рівень об’єднань працівників і у галузі виробництва

промислових товарів та компаній фінансового сектору економіки.

Врахування думки працівників

Переважна більшість опитаних (63,7 %) дізнається про думку працівників стосовно важливих

рішень, ухвалених на підприємстві, через процедуру обговорення рішень з колективом, майже на

третині опитаних підприємств (30,9 %) існує практика висловлення власних думок працівниками,

проте ця практика не носить систематичного характеру (мал. 3.2.2). Досить поширеним каналом

отримання інформації про думки працівників щодо прийнятих рішень на підприємстві є чутки. На

15,9 % підприємств саме через чутки на підприємстві дізнаються про думку працівників.

Процедура обговорень рішень з колективом притаманніша малим та середнім підприємствам.

У великих компаніях використовують інші канали отримання інформації про думку працівників —

профспілка, внутрішня преса та Інтранет, менеджмент компанії. Для підприємств державної фор-

ми власності більшою мірою характерно отримання інформації через профспілки та внутрішню

пресу й Інтранет. На підприємствах акціонерної та приватної форми власності майже вдвічі часті-

ше, ніж на підприємствах державної форми власності, працівники висловлюють свої думки само-

стійно. Для акціонерних компаній характерно також використання таких каналів отримання ін-

формації про думку працівників, як профспілка та менеджмент.

Мал. 3.2.2. Яким чином Ви дізнаєтесь про думку Ваших працівників про важливі рішення,

прийняті на підприємстві та діяльність підприємства взагалі? (N=600)


Підприємства Донецької області частіше, ніж підприємства інших регіонів, застосовують

такі форми отримання інформації про думку працівників, як профспілки, регулярне анонімне

опитування працівників і менеджмент компаній. Чутки, як спосіб отримання інформації, більш

34

характерний для підприємств Одеської та Київської областей. У Дніпропетровській області

більше підприємств, ніж підприємств, розташованих в інших областях, використовують цен-

тралізовану систему ухвалення рішень, за якою вони не обговорюються. Висловлення власної

думки працівниками притаманно більше компаніям Київської, Харківської та Донецької облас-

тей.

3.2.3. Програма балансу між сім’єю і роботою

Хоча тільки у 20 % українських підприємств існує програма балансу між сім’єю і роботою (див.

мал. 3.2.3 ), 76 % компаній мають власні практики (мал. 3.2.3.). Найпоширеніша практика балансу

між сім’єю і роботою — надання гнучкого робочого графіку (59,1 %). Здебільшого надають гнучкий

робочий графік своїм працівникам підприємства побутових послуг та компанії, які надають юри-

дичні та консалтингові послуги, займаються ресторанним та готельним бізнесом, туризмом, ЗМІ.

За регіональним розподілом — підприємства Львівської області.

Кожне четверте підприємство (27,7 %) підтримує працівників у догляді за дітьми. Серед них —

найбільше компаній сільськогосподарського виробництва та фінансової сфери, за регіональним

розподілом — підприємства, розташовані у Київській, Донецькій та Одеській областях.

Мал. 3.2.3. Розподіл відповідей на запитання «Які практики балансу між роботою і сім’єю

впроваджуються у Вашій компанії», % (N =600)

Підтримує працівників у догляді за хворими членами сім’ї майже кожне п’яте підприємство

(18,5 %). Переважно це — компанії, що виробляють продукцію промислового призначення, за ре-

гіональним розподілом — підприємства, розташовані у Донецькій області.

Найменш поширеними практиками балансу між сім’єю і роботою є скорочений робочий день

/ тиждень (12,4 %), надання відпустки з догляду за дітьми молодим татусям (7,4 %) та впровадження

практик дистанційної роботи (3,8 %).

Як засвідчили результати дослідження в українській практиці трапляються випадки дискримі-

нації за статтю при прийомі на роботу, в оплаті праці та при кар’єрному зростанні (табл. 3.2.1).

Табл. 3.2.1. Розподіл відповідей на запитання «Чи забезпечені рівні умови на Вашому підпри-

ємстві для жінок і чоловіків?» (N = 600)

Так Ні Важко відповісти

При прийомі на роботу 87,1 7,0 5,9

В оплаті праці 91,1 3,3 5,6

При кар’єрному зростанні 82,9 3,6 13,5

35

Більшість підприємств сільського господарства і будівництва, ніж загалом за вибіркою, при при-

йомі на роботу забезпечують рівні умови для чоловіків і жінок, що, на нашу думку, обумовлено спе-

цифікою роботи цих компаній; при оплаті праці — підприємства транспорту і зв’язку, сільського

господарства; при кар’єрному зростанні —сільськогосподарські підприємства, компанії, що виро-

бляють промислову продукцію, та підприємствах торгівлі.

3.3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕД ГРОМАДОЮ

Хоча більшість українських компаній вважає надання благодійної допомоги громаді проявом

соціальної відповідальності (мал. 1.1.), лише третина підприємств (37,5 %) здійснює соціальні ін-

вестиції в громаду. У половини з них (50 %) протягом останніх п’яти років обсяги соціальних ін-

вестицій не змінилися, у 46 % — зменшилися, у решти 4 % — зросли. У порівнянні з 2005 роком

частка компаній, які здійснюють соціальні інвестиції, скоротилась. За результатами опитування

2005 року 60,3 % компаній надавали благодійну допомогу. Вочевидь, це скорочення відбулося че-

рез фінансово-економічну кризу в країні та, можливо, переосмислення / перерозподілу ресурсів у

запровадженні різних аспектів політики соціальної відповідальності підприємств.

Найчастіше соціальні інвестиції здійснюють великі компанії та компанії, розташовані у Доне-

цькій, Харківській та Одеській областях. За сферою діяльності — це переважно будівельні компанії,

підприємства зв’язку та підприємства, що надають юридичні, консалтингові послуги, займаються

готельним, ресторанним бізнесом, туризмом, ЗМІ. Суттєвої різниці у здійсненні соціальних інвес-

тицій компаніями різної форми власності не простежується.

Найважливішими для соціальних інвестицій опитані підприємства вважають (за пріоритетніс-

тю) сферу охорони здоров’я, допомогу дітям та освіту.

У порівнянні з 2005 роком пріоритетні сфери соціальних інвестицій для підприємств трохи

змінилися. Так, на перше місце перемістилася сфера охорони здоров’я, на друге — допомога дітям,

а третє місце замість допомоги інвалідам, старим, знедоленим посіла освіта. Вочевидь, накопичен-

ня невирішених проблем в системі охорони здоров’я та освіті обумовили загострення уваги саме

на цих сферах і підприємств країни.

Більшість опитаних українських компаній не надає допомогу регіону (громаді), де знаходиться

компанія або її філіали чи представництва (42 % не надає допомогу, ще 16 % компаній не допомага-

ють, але планують це робити в майбутньому). У порівнянні з 2005 роком частка компаній, яка на-

дає допомогу регіону (громаді), де знаходиться вона або її філіали чи представництва, зменшилась

з 66,7 % у 2005 році до 42 % у 2010 році.

Не надають допомогу регіону (громаді), де знаходиться компанія або її філіали чи представни-

цтва, переважно малі підприємства та компанії приватної та акціонерної форми власності, і під-

приємства, які відповіли, що не впроваджують соціальну відповідальність (79,3 % проти 24 % тих,

які впроваджують соціальну відповідальність).

42 % українських компаній зазначили, що вони надають різноманітну допомогу регіону, де роз-

ташовані їх підприємства. Найпоширенішими практиками надання допомоги регіону (громаді)

серед компаній у 2010 році є:

• допомога в благоустрої території (30,5 %);

• програми створення робочих місць (18,7 %);

• надання робочих місць інвалідам (8,6 %);

• сприяння реалізації екологічних проектів (8,3 %);

• надання фінансової допомоги місцевій владі у вирішенні соціальних проблем (8,1 %) (мал. 3.3.1).

Якщо порівнювати з 2005 роком, то найпоширенішими видами допомоги громаді так і зали-

шилися благоустрій територій та програми створення робочих місць. У порівнянні з 2005 роком

36

втричі скоротилася частка підприємств, які надають такі види допомоги, як фінансова підтримка

владі у вирішенні проблем регіону (у 2005 році — 28,0%); вдвічі — частка підприємств, які сприя-

ють реалізації екологічних проектів (у 2005 році — 18,5%), виступають спонсорами спортивних та

культурних заходів (у 2005 році — 17,1%), надають робочі місця інвалідам у регіоні (у 2005 році —

14,6%); практично в п’ять разів — кількість підприємств, які шефствують над дитячими будинками

(школами, спортивними клубами й ін.) (у 2005 році — 20,2%).

Мал. 3.3.1. Як саме Ваша компанія допомагає розвитку регіонів (громад, місцевостей), де

вона знаходиться або має свої філіали, представників? (N=600)


Спостерігаються значні розбіжності у формах надання допомоги громаді різних за розміром і

формою власності підприємств. Як і у 2005 році великі компанії значно активніше беруть участь у

розвитку регіону, ніж малі.


Якщо у 2005 році переважна частина підприємств державної форми власності (64,2 %) надавала

фінансову допомогу місцевій владі, то у 2010 році їх частка (6,3 %) не тільки значно знизилася, а й

стала набагато меншою, ніж відповідна частка приватних і акціонерних компаній.

У 2010 році акціонерні компанії частіше, ніж компанії інших форм власності, надають фінансо-

ву допомогу місцевій владі та мають програми створення робочих місць у регіоні.

Проте частка державних підприємств, які займаються благоустроєм території, виступають

спонсорами спортивних і культурних заходів, сприяють реалізації екологічних проектів вища, ніж

частка приватних і акціонерних підприємств, які надають такі види допомоги.


Практично всі підприємства Донецької області надають різноманітні види допомоги місцевій

громаді, найменш активні у наданні такої допомоги підприємства Львівської та Київської областей.

37

Існують розбіжності й у формах надання допомоги залежно від регіону розміщення підприєм-

ства. Так, фінансову допомогу місцевій владі переважно надають підприємства Харківської та До-

нецької областей, мають програми створення робочих місць — компанії Донецької області, ство-

рюють робочі місця для інвалідів — підприємства Донецької та Одеської областей, сприяють еко-

логічним проектам — компанії Донецької області, виступають спонсорами спортивних і культур-

них заходів — підприємства Дніпропетровської області, благоустроєм території регіону розташу-

вання підприємства займається переважна більшість компаній Донецької, Харківської та Дніпро-

петровської областей.

3.4. ЕКОЛОГІЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Одним із найменш популярних для українських підприємств є реалізація екологічного аспек-

ту соціальної відповідальності За результатами опитування з’ясувалось, що половина українських

підприємств не здійснює заходи з охорони навколишнього середовища (мал. 3.4.1).

Переважно це малі та середні підприємства, підприємства приватної форми власності, за галу-

зевим розподілом — підприємства фінансової сфери, компанії, які надають юридичні та консал-

тингові послуги, займаються ресторанним та готельним бізнесом, туризмом, ЗМІ, підприємства

торгівлі, будівництва та транспорту.

За регіональним розподілом найбільша кількість підприємств, які не здійснювали екологічні за-

ходи, знаходяться у Львівській, Одеській та Київській областях.

Частка підприємств, які не впроваджують політику соціальної відповідальності, становить 80,4

%, у порівнянні з тими підприємствами, які задекларували впровадження соціальної відповідаль-

ності у своїх компаніях (35,3 %).

У порівнянні з 2005 роком не змінилася ані частка підприємств, які здійснюють екологічно від-

повідальні заходи (2005 рік — 52 %), ані пріоритетність впровадження тих чи тих заходів з еколо-

гічної відповідальності, проте значно знизилась кількістть підприємств, які їх впроваджують.

На підприємствах, які дотримуються екологічної відповідальності, найпоширенішими у 2010

році є практики впровадження енергозберігаючих технологій (для 26 % підприємств) та програ-

ми сортування й утилізації відходів (для 26 % підприємств). Слід зазначити, що частка компаній, які

впроваджують енергозберігаючі технології та програми утилізації відходів, знизилася у порівнян-

ні з 2005 роком у 1,5 рази (2005 рік — 42,8 % та 40,5 % відповідно).

Мал. 3.4.1. В яких напрямках Ваша компанія здійснювала екологічно відповідальні заходи?

(N=600)

38

Найменш поширеними практиками продовжують залишатися заходи щодо захисту водних / лі-

сових / земельних та інших природних ресурсів та заходи зі зменшення викидів у навколишнє се-

редовище. Проте частка підприємств, які їх впроваджують, у порівнянні з 2005 роком, скоротила-

ся у 5 разів (зменшення викидів у навколишнє середовище у 2005 році впроваджували 35,4 % ком-

паній, у 2010-му — 8,5 %, захист водних / лісових / земельних та інших природних ресурсів — 25,6

% та 7,9 % підприємств відповідно).

Зменшення частки підприємств, які впроваджують певні заходи із екологічної відповідальнос-

ті, обумовлена, на нашу думку, тим, що їх здійснення потребує інвестування достатньо великих ре-

сурсів у модернізацію наявних на підприємствах технологій та устаткування, а через фінансово-

економічну кризу більшість підприємств таких ресурсів не мала.


Великі та середні компанії частіше, ніж малі, здійснюють заходи зі зменшення викидів у навко-

лишнє середовище, щодо захисту водних / лісових / земельних та інших природних ресурсів,

впроваджують енергозберігаючі технології. Програми впровадження «зеленого офісу» характер-

ніші для великих підприємств із чисельністю понад 500 працівників та малих компаній.


Частка державних підприємств, які впроваджують енергозберігаючі технології, вища за частку

підприємств інших форм власності.

Компанії акціонерної форми власності частіше, ніж підприємства інших форм власності, здій-

снюють заходи зі зменшення викидів у навколишнє середовище.

Майже втричі переважають підприємства державної форми власності та акціонерної, ніж при-

ватної, у здійсненні заходів щодо захисту водних / лісових / земельних та інших природних ре-

сурсів.


Регіональний розподіл продемонстрував вищу активність підприємств Донецької області у

здійсненні різноманітних заходів з екологічної відповідальності: вони впроваджують енергозбері-

гаючі технології, реалізують програми з утилізації відходів та заходи щодо захисту водних / лісо-

вих / земельних та інших природних ресурсів.

Нійбільша кількість підприємств, які впроваджують програми «зеленого офісу», розташована у

Дніпропетровській області.


Заходи зі зменшення викидів у навколишнє середовище найбільше здійснюють підприємства

транспорту, впроваджують енергозберігаючі технології — підприємства, що виготовляють спо-

живчі товари, запроваджують програми утилізації відходів — компанії, що виготовляють това-

ри промислового споживання, здійснюють заходи із захисту природніх ресурсів — сільськогос-

подарські підприємства, впроваджують програми «зеленого офісу» — підприємства, які надають

юридичні та консалтингові послуги, займаються ресторанним та готельним бізнесом, туризмом,

ЗМІ. До речі, фінансові заклади, незважаючи на те, що вони були одними із лідерів у розумінні та

віднесенні екологічних заходів до КСВ, не є лідерами у впровадженні цих заходів.

Врахування наслідків впливу виробництва на навколишнє середовище

Існування досить маленької кількості компаній, які впроваджують заходи із екологічної відпо-

відальності, обумовлена, на нашу думку, необхідністю інвестицій і тим, що підприємства не замис-

люються про наслідки впливу виробництва або продукту компанії на навколишнє середовище. По-

39

ловина представників українських компаній (51 %) не має чіткої відповіді щодо процедури враху-

вання підприємством можливих наслідків впливу виробництва або продукту на навколишнє се-

редовище. Переважна більшість тих підприємств, які враховують такі наслідки, здійснюють це че-

рез вимірювання енерго- та водоспоживання (38,5 %), 14 % — вивчає думку громадськості.

Українські підприємства не мають чіткої відповіді й щодо поведінки компаній у випадку, коли

продукт або виробничий процес буде мати небажаний ефект для навколишнього середовища,

якщо цей аспект не враховано ще чинним екологічним законодавством. Так, 58 % вважають, що в

цьому випадку компанії будуть вкладати кошти для усунення (подолання) такого ефекту, 42 % вва-

жають, що ні. Планують вкладати кошти для усунення (подолання) небажаного ефекту на навко-

лишнє середовище, в основному, підприємства, що виготовляють продукцію промислового спо-

живання та будівельні компанії, розташовані у Дніпропетровській та Донецькій областях.

Суттєвих змін, у порівнянні з 2005 роком, не простежується. Частка компаній, які будуть вкла-

дати кошти для усунення небажаного ефекту на навколишнє середовище, залишається практично

незмінною (у 2005 році — 62,3 %).

3.5. СТАВЛЕННЯ ДО СПОЖИВАЧІВ

Одним із ключових елементів соціальної відповідальності є ставлення до споживачів (мал. 3.5.1).

Результати дослідження засвідчили, що протягом останніх років майже половина (від 47 % у 2005

році до 45 % у 2010-му) українських компаній питанням відносин із споживачами приділяла до-

статню увагу (сума відповідей «дуже часто» і «часто»). Проте майже кожна четверта компанія (25 %

у 2005 році, 23 % у 2009-му) ніколи не розглядала питання соціальної відповідальності у відноси-

нах з клієнтами. Переважно це підприємства, які зазначили, що вони не впроваджують соціальну

відповідальність у свою діяльність (у 2005 році — 63,7 %, 2009-му — 60,6 %). Тільки незначна кіль-

кість підприємств, які задекларували впровадження соціальної відповідальності (у 2005 році — 10

%, у 2009-му — 6,2 %), ніколи не розглядали питання соціальної відповідальності у відносинах з клі-

єнтами.

Близько третини компаній (27 % у 2005 році, 31 % у 2009-му) час від часу розглядали питання

ставлення до споживачів та клієнтів (див. табл. 3.5.1).

Мал. 3.5.1. Які саме заходи проводить Ваша компанія щодо підвищення своєї відповідальнос-

ті перед споживачами (N=600)

40

Табл. 3.5.1. Розподіл відповідей на запитання «Як часто у Вашій компанії розглядались

питання соціальної відповідальності щодо клієнтів або партнерів по бізнесу протягом

останніх 5 років?» (N=600)

Дуже часто Часто Іноді Ніколи

2005 7,3 39,9 27,5 25,3

2006 9,2 40,1 28,2 22,5

2007 7,7 38,1 33,6 20,7

2008 7,2 38,5 34,6 19,7

2009 6,9 38,5 31,4 23,2

Найчастіше розглядають питання соціальної відповідальності щодо клієнтів або партнерів по бізне-

су підприємства, які надають юридичні та консалтингові послуги, займаються ресторанним та готель-

ним бізнесом, туризмом, ЗМІ та будівельні компанії, за формою власності — державні підприємства.

У порівнянні з 2005 роком пріоритетність заходів з підвищення відповідальності перед спожи-

вачами суттєво не змінилася (мал. 3.5.1).

Підвищення якості продукції залишилося головним заходом, які впроваджують компанії. Проте

слід зазначити, що частка таких підприємств знизилась з 83,9 % у 2005 році до 53 % у 2010 році Кож-

на третя компанія як і у 2005 році (37,3 %) проводить тренінги для співробітників з питань обслу-

говування споживачів. Трохи менше половини компаній у 2010 році до заходів з підвищення своєї

відповідальності перед споживачами віднесли надання чесної інформації та реклами для спожива-

чів (42 %). Кожна п’ята компанія (20 %) має чітко розроблену систему управління скаргами.


Великі компанії частіше впроваджують різноманітні заходи із підвищення своєї соціальної від-

повідальності перед споживачами, проте зі зростанням розміру підприємств зменшується частка

тих, хто надає чесну інформацію та рекламу для споживачів.


Тренінги для персоналу з питань обслуговування споживачів частіше проводять підприємства

зв’язку та підприємства, які надають юридичні та консалтингові послуги, займаються ресторанним

та готельним бізнесмо, туризмом, ЗМІ, підтримують якість продукту компанії підприємства торгів-

лі та підприємства з виробництва споживчих товарів, надають чесну інформацію та рекламу — під-

приємства промислового виробництва та підприємства, які надають юридичні та консалтингові

послуги, займаються ресторанним та готельним бізнесом, туризмом, ЗМІ.


Найчастіше піклуються про якість товару в Дніпропетровській та Донецькій областях, впрова-

джують тренінги для персоналу в Дніпропетровській та Одеській областях, надають чесну інфор-

мацію та рекламу — підприємства Донецької області.


Державні підприємства частіше, ніж підприємства інших форм власності, мають чітко розро-

блену систему управління скаргами, «гарячу лінію» для споживачів та відкрито заявляють про свою

відповідальність та піклування щодо споживачів у ЗМІ.

Приватні та акціонерні компанії частіше за державні підтримують якість товару.

Частка приватних підприємств, яка проводить тренінги для персоналу з питань обслуговування

споживачів, трохи вища, ніж відповідна частка державних та акціонерних компаній.

41

3.6. ВРАХУВАННЯ ІНТЕРЕСІВ СТЕЙКХОЛДЕРІВ КОМПАНІЙ.

ДІАЛОГ ЗІ СТЕЙКХОЛДЕРАМИ

Врахування інтересів заінтересованих сторін (стейкхолдерів) при розробці та впровадженні

політики соціальної відповідальності залишається в Україні достатньо низьким (табл. 3.6.1). Най-

частіше компанії враховують інтереси споживачів та органів державної влади, найменше — недер-

жавних та науково-дослідних організацій, навчальних закладів.

Табл. 3.6.1. Розподіл відповідей на запитання «Чи враховує Ваша компанія

при розробці та впровадженні політики соціальної відповідальності інтереси наступних

зацікавлених сторін» (N=600)

Так Ні

Органів державної влади 57,0 43,0

Комерційних організацій / Бізнес-організацій 20,4 79,6

Профспілок або інших об’єднань працівників 27,9 72,1

Споживачів 81,8 18,2

Недержавних організацій 12,3 87,7

Науково-дослідних організацій, навчальних закладів 16,7 83,3

Основним джерелом ідей для розробки і впровадження програм / заходів із соціальної відпо-

відальності для переважної більшості українських підприємств (71 %) є керівництво компанії. На

кожне четверте українське підприємство (27,5 %) пропозиції для розробки і впровадження про-

грам / заходів із соціальної відповідальності подають працівники компанії. Найменше українські

підприємства отримують пропозиції або ідеї від органів місцевої влади (18 %), громадськості (13

%) та бізнес-партнерів (5 %). Для кожного десятого українського підприємства (10 %) джерелом

ідей для впровадження соціальної відповідальності є випадкова інформація (ЗМІ).


Для малих і середніх підприємств основними джерелами ідей, крім керівництва компанії, є її

працівники. Для великих підприємств з чисельністю понад 500 осіб — громадськість, органи міс-

цевої влади, відділи компанії та ЗМІ.

Бізнес-партнерів в якості одного із джерел ідей назвала незначна кількість середніх підпри-

ємств.


Частка державних та акціонерних компаній, для яких одними із основних джерел ідей для роз-

робки і впровадження програм із соціальної відповідальності є громадськість, місцева влада, пра-

цівники та відділи компанії, вища, ніж приватних компаній.


Галузевий та регіональний розподіл засвідчив такі відмінності:

• неприбуткові організації виступають основним джерелом ідей переважно для будівельних

компаній та підприємств Дніпропетровської області;

• громадськість — для підприємств сільськогосподарського виробництва, торгівлі й компаній

Донецької області;

• місцева влада — для сільськогосподарських підприємств, організацій, що надають кому-

нальні та побутові послуги, підприємств зв’язку, компаній Донецької, Харківської та Львів-

ської областей;

42

• працівники компанії — для організацій, які надають юридичні та консалтингові послуги, за-

ймаються ресторанним та готельним бізнесом, туризмом, ЗМІ та підприємств Одеської об-

ласті;

• відділи компаній та випадкова інформація — для підприємств, що виробляють продукцію

промислового призначення та організацій Донецької області;

• бізнес-партнери — для підприємств, що виробляють продукцію промислового призначен-

ня, компанії Харківської та Київської областей.

Як правило, при розробці та реалізації програм \ заходів із соціальної відповідальності співп-

рацюють з тим, хто виступив основним джерелом ідей. Переважна більшість українських компа-

ній (77 %) самостійно розробляє і здійснює програми / заходи із соціальної відповідальності. Зде-

більшого це малі та середні підприємства, компанії приватної та акціонерної форми власності.

Найбільша частка підприємств, які самостійно розробляють програми і заходи із соціальної від-

повідальності, сконцентрована у таких галузях економіки, як: промислове виробництво, фінанси,

транспорт та таких областях: Львівській, Одеській та Київській.

Основним зовнішнім партнером українських компаній при розробці програм / заходів із соці-

альної відповідальності, як і у 2005 році, є органи місцевої влади (29,6% ). 8 % українських підпри-

ємств співпрацюють з бізнес-партнерами. Рівень співпраці з іншими заінтересованими сторона-

ми — громадськими організаціями, ЗМІ, науковими (спеціалізованими) закладами — практично

відсутній (мал. 3.6.1).

З органами влади, як правило, співпрацюють більше великі підприємства, ніж середні та малі,

та більше підприємства державної форми власності, ніж приватної та акціонерної. Місцеві орга-

ни влади виступають головним партнером переважно для компаній сільськогосподарського ви-

робництва, побутових та комунальних послуг та підприємств зв’язку. Найбільший відсоток під-

приємств, які співпрацюють з органами державної влади, розташовані у Львівській та Харківській

областях.

Чим більше підприємство, тим частіше воно співпрацює з бізнес-партнерами, науковими закла-

дами, PR, рекламними агентствами та міжнародними організаціями. Державні підприємства часті-

ше за приватні та акціонерні співпрацюють з науковими, недержавними та міжнародними органі-

заціями, натомість акціонерні — із бізнес-партнерами та ЗМІ.

Мал. 3.6.1. З ким Ви співпрацюєте, коли розробляєте Ваші програми /

заходи із соціальної відповідальності?

43

Галузевий та регіональний розподіл також засвідчив різний рівень співпраці. Так, будівель-

ні, торговельні компанії, підприємства, що виготовляють продукцію промислового призначення,

частіше, ніж підприємства інших галузей економіки, співпрацюють з бізнес-партнерами.

Сільськогосподарські підприємства частіше, ніж компанії інших галузей, співпрацюють зі ЗМІ,

недержавними та науковими організаціями. Значний відсоток підприємств Донецької області при

розробці програм / заходів із соціальної відповідальності співпрацює зі ЗМІ, а підприємства Львів-

ської області — із бізнес-партнерами.

3.7. РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Оцінюючи вплив впровадження програм / заходів із соціальної відповідальності, респонденти

надали такі відповіді:

• 62 % українських компаній вважають, що вони принесли дійсну користь для суспільства,

громади;

• 70 % — поліпшення ставлення працівників до компанії;

• 53 % — покращення репутації компанії;

• 48 % — поліпшення економічних показників компанії (сума відповідей «скоріше так» і «так»).

Лише 13 % компаній відчула полегшений вихід на IPO (це обумовлено тим, що у виході на IPO

зацікавлені тільки великі за розміром підприємства), 26 % — покращення стосунків з інвесторами,

а 30 % — полегшення запровадження інновацій.

Частка компаній, які на початку опитування задекларували впровадження політики соціальної

відповідальності, в декілька разів більше, ніж частка інших організацій, відчула позитивний вплив

програм / заходів із соціальної відповідальності на всі запропоновані при опитуванні основні ас-

пекти діяльності компаній. Так, покращення репутації підприємства зауважило 72,5 % компаній,

які задекларували впровадження соціальної відповідальності, поліпшення економічних показни-

ків — 64 % таких компаній, дійсну користь для суспільства — 79,4 %, поліпшення ставлення праців-

ників до компанії — 86,7 %, запровадження інновацій — 41,3 %.


Великі підприємства, особливо підприємства з чисельністю понад 500 працівників, значно час-

тіше, ніж малі та середні, відчували позитивний вплив впровадження програм / заходів із соціаль-

ної відповідальності на поліпшення економічних показників, покращення репутації компанії, по-

легшений вихід на IPO та покращення стосунків з інвесторами.


Акціонерні підприємства частіше, ніж підприємства інших форм власності, відзначили пози-

тивний вплив на такі показники, як: дійсна користь для суспільства, поліпшення ставлення праців-

ників до компанії, покращення стосунків з інвесторами та полегшений вихід на IPO.


Серед галузей компанії, що займаються ресторанним та готельним бізнесом, виробництвом

споживчих товарів, надають юридичні, консалтингові послуги, та будівельні організації вважа-

ють, що запровадження програм із соціальної відповідальності приносять дійсну користь для

суспільства.

Будівельні компанії частіше, ніж підприємства інших галузей, відзначають вплив запроваджен-

ня програм із соціальної відповідальності на покращення стосунків з інвесторами, запровадження

інновацій, полегшений вихід на IPO.

44

Поліпшення ставлення працівників до компанії в результаті здійснення програм із соціальної

відповідальності найбільше відзначили підприємства зв’язку, компанії, що виробляють споживчі

товари, будівельні організації та підприємства, що надають консалтингові та юридичні послуги, за-

ймаються ресторанним та готельним бізнесом, туризмом, ЗМІ.

Більшість підприємств, що виробляють продукцію промислового призначення, ніж підпри-

ємств інших галузей, відзначили такий показник, як поліпшення економічних показників.

Покращення репутації компанії відчули переважно підприємства зв’язку, компанії, що виробля-

ють продукцію промислового призначення, та організації, що надають консалтингові та юридич-

ні послуги, займаються ресторанним і готельним бізнесом, туризмом, ЗМІ .


Підприємства Донецької, Одеської та Дніпропетровської областей частіше за інші відзначають

дійсну користь для суспільства — впровадження програм соціальної відповідальності; підприєм-

ства Одеської, Харківської та Донецької областей — поліпшення ставлення працівників.

Компанії Донецької області частіше, ніж

компанії інших регіонів, відзначають вплив

соціально відповідальної діяльності на поліп-

шення економічних показників, покращення

репутації, стосунків з інвесторами, запрова-

дження інновацій та полегшений вихід на IPO.

На думку дослідників, це можна пояснити тим, що 84 % українських компаній не відслідковує ре-

зультатів впровадження програм / заходів із соціальної відповідальності. З них тільки половина (43

%) планує проводити моніторинг та оцінку. Лише 14 % українських підприємств здійснюють вибір-

кові перевірки для оцінювання результатів впровадження програм / заходів із соціальної відпові-

дальності. Переважно це великі за розміром компанії; компанії, які займаються виробництвом това-

рів промислового призначення, організації, які надають юридичні та консалтингові послуги, займа-

ються ресторанним та готельним бізнесом, туризмом, ЗМІ та підприємства зв’язку, за формою влас-

ності — це державні та акціонерні компанії, за регіоном розміщення — підприємства Харківської та

Донецької областей.

Понад дві третини українських підприємств вважають, що заходи із соціальної відповідальнос-

ті впливають на можливості організації знайти та втримати кращих працівників (77 %), формуван-

ня позитивного іміджу і покращення репутації (76 %), створення переваг перед конкурентами (64

%). Половина опитаних вважає, що заходи із соціальної відповідальності впливають на покращен-

ня стосунків з владою (54 %), місцевою громадою та громадськими організаціями (51 %), поліпшу-

ють фінансові показники в майбутньому (50 %) та сприяють довгостроковій сталості компанії (48 %).

Трохи більше, ніж третина підприємств вважає, що соціальна відповідальність збільшує або дає нові

ринки збуту (42 %), допомагає налагодити стосунки з основними бізнес-партнерами (40 %), збіль-

шує інвестиційну привабливість компанії (38 %), допомагає знайти нових партнерів (37 %) та запро-

ваджувати інвестиції (37 %).

У порівнянні з 2005 роком рейтинг основних аспектів діяльності підприємств, на які впливають

заходи із соціальної відповідальності, практично не змінився. Як і у 2010 році, у 2005-му переважна

більшість компаній зазначила, що впровадження соціальної відповідальності впливає на можливос-

ті підприємства знайти та втримати кращих працівників (у 2010 році — 77 %, у 2005-му — 72,4 %), на

формування позитивного іміджу і покращення репутації (у 2010 році — 76 %, у 2005-му — 77,8 %). У

2005 році третім за значенням результатом впровадження соціальної відповідальності було покра-

щення співпраці з органами влади (61,6 %), у 2010 році цей чинник перемістився на четверте місце

(54 %), а третє зайняв такий аспект, як створення конкурентних переваг (64 %).

Від 20 % до 30 % українських компаній не змогли надати чітку відповідь щодо наслідків впровадження програм / заходів із соціальної відповідальності.

45


Більшість великих підприємств, ніж малих і середніх, відзначила вплив на такі аспекти, як: «спри-

яє довгостроковій сталості компанії», «налагодження стосунків з місцевою громадою та неприбутко-

вими організаціями», «налагодження стосунків з владою», «знаходження нових партнерів» та «запро-

вадження інновацій».


Про вплив запровадження політики соціальної відповідальності на збільшення або знаходження

нових ринків збуту найбільше відзначили компанії, які надають фінансові послуги, на покращення

фінансових показників компанії — підприємства, які надають юридичні, консалтингові послуги, за-

ймаються ресторанним, готельним бізнесом, туризмом, ЗМІ, на налагодження стосунків із основни-

ми бізнес-партнерами — компанії, що виробляють сільськогосподарську продукцію, на налагоджен-

ня стосунків з владою — підприємства зв’язку, на налагодження стосунків із місцевою громадою та

неприбутковими державними організаціями — компанії фінансового сектору, на пошук нових парт-

нерів — підприємства, що виробляють сільськогосподарську продукцію, на запровадження іннова-

цій — сільськогосподарські підприємства, компанії, що виробляють продукцію промислового при-

значення та будівельні організації.


1. Найпоширенішим напрямком соціаль-

ної відповідальності для українських підпри-

ємств є трудові практики — три чверті

опитаних українських компаній здійсню-

ють різноманітні соціально відповідальні

заходи для власного персоналу. Незмінною з

2005 року залишилась пріоритетність со-

ціально відповідальних заходів щодо влас-

них працівників: заходи з оплати праці,

регулювання робочого часу та відсутність

дискримінації при прийомі на роботу.

2. Лише третина компаній здійснює со-

ціальні інвестиції в розвиток громади, тро-

хи більше підприємств — надає різнома-

нітну допомогу регіону, де розташовані їх

підприємства. Найпоширенішими видами

допомоги громаді, у порівнянні з 2005 роком,

так і залишилися благоустрій територій

та програми створення робочих місць; од-

нак втричі скоротилася частка підпри-

ємств, які надають фінансову допомогу

владі у вирішенні проблем регіону; вдвічі —

частка підприємств, які сприяють реалі-

зації екологічних проектів та виступають

спонсорами спортивних і культурних за-

ходів. Лідерами у впровадженні програм на-

дання допомоги регіону, де знаходиться під-

приємство, є великі компанії.

46

3. Одним із найменш популярних на-

прямків соціальної відповідальності є за-

хист навколишнього середовища. Серед

тих підприємств, які впроваджують еколо-

гічну відповідальність, найпоширенішими є

практики впровадження енергозберігаю-

чих технологій та програми сортування й

утилізації відходів. Великі за розміром ком-

панії частіше за малі та середні здійсню-

ють різноманітні заходи із екологічної від-

повідальності.

4. Підвищення якості продукції зали-

шилося головним заходом соціальної від-

повідальності компаній, особливо великих,

щодо споживачів і партнерів. Проте зі зрос-

танням розміру підприємств зменшується

частка тих, хто надає чесну інформацію

та рекламу для споживачів.

5. За результатами дослідження 2010

року (як і в 2005-му), можна дійти висно-

вку — соціальна відповідальність ще не

стала частиною стратегічного менедж-

менту більшості українських компаній:

лише незначна частка організацій має

стратегію соціальної відповідальності, не

розпочався процес формування окремих

функціональних підрозділів із соціальної

відповідальності, компанії не мають чіт-

кого механізму контролю впровадження

програм / заходів із соціальної відповідаль-

ності. Лише п’ята частина підприємств

має спеціальний бюджет та готує соці-

альний (нефінансовий) звіт.

6. Більшість українських компаній вва-

жає, що програми/заходи із соціальної від-

повідальності принесли дійсну користь

для суспільства і регіону, вплинули на по-

ліпшення ставлення працівників до компа-

нії, покращили її репутацію та поліпшили

економічні показників компанії. Понад дві

третини українських підприємств вважає,

що заходи із соціальної відповідальності

впливають на можливості підприємства

знайти та втримати кращих працівників,

сформувати позитивний імідж і покращи-

ти репутацію, створити переваги перед

конкурентами.

7. Результати дослідження засвідчили,

що українські компанії все більше розуміють

і сприймають соціальну відповідальність як

інструмент підвищення конкурентоздат-

ності компаній.

8. Продовжує існувати достатньо низь-

кий рівень інформаційної відкритості для

суспільства українських компаній та рі-

вень їх співпраці з іншими організаціями в

розробці і впровадженні програм / заходів

із соціальної відповідальності. Для більшос-

ті компаній інформація про них лише для

внутрішнього користування. Частка під-

приємств, які використовують зовнішні ка-

нали інформації (телепередачі, публікації

в ЗМІ), менша, ніж тих, хто використовує

внутрішні канали інформації (внутрішня

преса, веб-сторінка).

9. Рівень співпраці з основними групами

стейкхолдерів достатньо низький. Найчас-

тіше компанії враховують інтереси спожи-

вачів та органів державної влади, наймен-

ше — недержавних та науково-дослідних

організацій, навчальних закладів. Здебіль-

шого організації самостійно розробляють і

впроваджують такі програми, враховуючи,

переважно, тільки інтереси споживачів та

органів місцевої влади. Основним зовнішнім

партнером у розробці і впровадженні про-

грам із соціальної відповідальності, як і у

2005 році, залишаються органи влади.

10. Переважна більшість українських

компаній не відслідковує результатів впро-

вадження програм / заходів із соціальної від-

повідальності, з них лише майже половина

планує проводити моніторинг та оцінку.

47

4. ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Переважна більшість українських компаній (76,5 %) вважає, що пільгове оподаткування для під-

приємств, які впроваджують соціальну відповідальність, може стимулювати розвиток соціальної

відповідальності компанії (мал. 4.1).

Ще понад третина підприємств (38,5 %) вважає, що зменшення адміністративного тиску місце-

вих органів влади стане стимулом для впровадження соціальної відповідальності.

Достатньо вагомим стимулом впровадження соціальної відповідальності для кожного третього

українського підприємства (35 %) є позитивні приклади впровадження програм / заходів із соці-

альної відповідальності в світі.

Для майже кожного четвертого – п’ятого підприємства країни стимулами у впровадження про-

грам і заходів стануть пропозиції місцевої влади бізнесу щодо програм розвитку регіону (25 %),

підвищення рівня довіри і лояльності споживачів та громади загалом (23 %), інтенсивніше висвіт-

лення практики соціальної відповідальності в ЗМІ (22 %), публічне визнання з боку влади і громади

(21 %), наявність банку соціальних програм або банку інформації в регіоні (21 %) (слід зазначити,

що цей чинник більше важить для підприємств, які зазначили, що не впроваджують соціальну від-

повідальність (25,2 %), ніж для компаній, які задекларували впровадження соціальної відповідаль-

ності (19,3 %)).

Протягом останніх п’яти років рейтинг основних стимулів для впровадження соціальної від-

повідальності не змінився. У порівнянні з 2005 роком частка підприємств, які вважають, що осно-

вними стимулами для впровадження соціальної відповідальності є пільгове оподаткування (74,1

%) та пропозиції місцевої влади щодо програм соціального розвитку регіонів (22 %), практично

не змінилася. У 2010 році відбулося зменшення кількості підприємств, які зазначили, що стимулом

для впровадження соціальної відповідальності для них стане зменшення адміністративного тиску

з боку органів влади (з 51,4 % у 2005 році до 38,5 %). Одним із основних чинників впровадження со-

ціальної відповідльності для підприємств у 2010 році стало ознайомлення із позитивними прикла-

дами впровадження соціальної відповідальності в світі.

Мал. 4.1. Що або хто, на Вашу думку, може стимулювати соціальну відповідальність

Вашого бізнесу?

48


Середні підприємства частіше, ніж малі і великі, основним стимулом розглядають пільгове опо-

даткування; частка малих підприємств — позитивні практики впровадження соціальної відпо-

відльності в світі, а частка великих компаній — визнання з боку влади і громади.


Для акціонерних компаній більшу вагу, ніж для державних і приватних, мають такі стимули, як:

публічне визнання з боку влади і громади, інтенсивніше висвітлення практики соціальної відпові-

дальності в ЗМІ та наявність банку соціальних програм або банку інформації в регіоні.

Слід також зауважити, що такий стимул, як підвищення рівня довіри і лояльності споживачів та

громади загалом, для державних підприємств має менше значення, ніж для приватних та акціонер-

них компаній.


Підвищення рівня довіри і лояльності споживачів та громади загалом є стимулом для майже

втричі більшої частини підприємств Донецької області, ніж загалом за вибіркою.

Для більшої частини підприємств Львівської та Харківської областей основним стимулом може

стати зменшення адміністративного тиску місцевих органів влади, для компаній Київської області

— висвітлення практики соцільної відповідальності в ЗМІ, пропозиції місцевої влади бізнесу щодо

програм соціального розвитку регіону та наявність банку соціальних програм або банку інформа-

ції в регіоні.

Позитивні приклади впровадження програм/заходів із соціальної відповідальності можуть ста-

ти основним стимулом для половини підприємств Дніпропетровської та Київської областей.


Пільгове оподаткування є основним стимулом для підприємств, які виробляють споживчі то-

вари. Для компаній цієї галузі економіки важливими стимулами також є інтенсивніше висвітлен-

ня практики соціальної відповідальності в ЗМІ та публічне визнання з боку влади і громади — ці

чинники обрали вдвічі більше підприємств цієї галузі, ніж загалом за вибіркою. Зменшення адмі-

ністративного тиску є основним стимулом для впровадження соціальної відповідальності для під-

приємств транспорту.

Перешкоди для провадження соціальної відповідальності

Головною перешкодою у здійсненні програм / заходів із соціальної відповідальності для 72 %

українських компаній є брак коштів, для третини підприємств (33 %) — податковий тиск, для 31

% — недосконалість нормативно-правової бази, яка б сприяла впровадженню програм / заходів із

соціальної відповідальності. Для інших 28 % українських підприємств основними перешкодами є

недостатність інформації (38,5 %) і досвіду (28 %) у процесі впровадження програм / заходів із со-

ціальної відповідальності, відсутність державних та недержавних організацій, які б могли допо-

могти (18 %). Кожне десяте опитане підприємство (11 %) основною перешкодою визначило відсут-

ність або слабкість суспільного інтересу (мал. 4.2).

Зі збільшенням розміру підприємства зменшується значення таких чинників, що стають осно-

вною перешкодою у здійсненні соціальної відповідальності, як: брак коштів, недостатність інфор-

мації про принципи і підходи щодо впровадження соціальної відповідальності та податковий тиск.

У порівнянні з 2005 роком, головна перешкода у здійсненні соціальної відповідальності зали-

шилася незмінною — брак фінансових ресурсів, проте частка підприємств, для яких фінансовий

чинник є головним, збільшилася з 55 % у 2005 році до 72,4 % у 2010 році.

49

Мал. 4.2. Відповідь на запитання «Які перешкоди є найсерйознішими при здійсненні програм /

заходів із соціальної відповідальності Вашою компанією?» (N=283)


Залежності від регіону розміщення підприємств спостерігаються наступні відмінності. Відсут-

ність коштів є головною перешкодою для підприємств Львівської, Харківської та Київської областей.

Для підприємств Харківської, Одеської та Київської областей податковий тиск перешкоджає

впровадженню соціальної відповідальності. Про відсутність суспільного інтересу зазначила вдвічі

більше, ніж загалом за вибіркою, частка підприємств Київської області.

Підприємствам Донецької області, незважаючи на високий рівень та інтенсивність впрова-

дження програм / заходів із соціальної відповідальності, не вистачає власного досвіду, інформа-

ції про принципи і підходи до впровадження соціальної відповідальності, механізмів контролю за

використанням наданих коштів та державних і недержавних організацій, які б могли допомогти.

Брак часу став перешкодою для підприємств Дніпропетровської та Одеської областей, недоско-

налість нормативно-правової бази — для підприємств Дніпропетровської та Харківської областей.


Незначні відмінності спостерігалися в оцінці такого фактору, як брак коштів, який для підпри-

ємств державної форми власності набрав більшої ваги, а група чинників, які можна охарактеризу-

вати як «брак знань і досвіду щодо механізмів впровадження соціальної відповідальності» — недо-

статньо власного досвіду, не відпрацьований механізм впровадження соціальної відповідальнос-

ті, немає державних та недержавних організацій, які б могли допомогти, неможливість контролю

за використанням наданих коштів,— для акціонерних компаній набрали більшої ваги, ніж для дер-

жавних та приватних.


Брак коштів стає головною перешкодою для впровадження соціальної відповідальності для під-

приємств транспорту, податковий тиск — для підприємств торгівлі, недостатньо інформації та

власного досвіду щодо впровадження соціальної відповідальності — для підприємств, що виробля-

ють споживчі товари.

Недосконалість нормативно-правової бази, яка сприяла б впровадженню соціальної відпові-

дальності, стає основною перешкодою для половини підприємств, що виробляють товари про-

мислового призначення.

50

На відсутність державних та недержавних організацій, які б могли допомогти, вказали вдвічі

більше компаній зв’язку та фінансового сектору, ніж загалом за вибіркою.

Для вдвічі більше, ніж загалом за вибіркою, компаній, які надають юридичні та консалтингові

послуги, займаються ресторанним та готельним бізнесом, туризмом, ЗМІ — основною перешко-

дою у впровадженні політики соціальної відповідальності вказали на відсутність суспільного ін-

тересу.

Роль держави

Майже вдвічі більша частка українських підприємств вважає, що в найближчій перспективі дер-

жаві потрібно стимулювати залучення бізнесу для його активнішого втручання у вирішення соці-

альних проблем, ніж тих, хто вважає, що держава повинна сама вирішувати соціальні питання, для

чого треба посилити податкову дисципліну та залучати більше доходів у казну (68,6 % проти 37,3

% відповідно).

У порівнянні з 2005 роком частка тих, хто вважає, що держава має сама вирішувати соціальні

проблеми, посиливши податкову дисципліну, зменшилася з 50,8 % у 2005 році до 37,3 % у 2010 році.

Як і у 2005 році суттєвої різниці у виборі тієї чи тієї стратегії підприємства різного розміру не ви-

явлено. В регіональному розрізі, як і у 2005 році, «фіскальна» стратегія найпопулярніша у Львові, а

«мотиваційна» — у Києві. У 2010 році «мотиваційна» стратегія стала домінуючою і для підприємств

Донецької області. Простежуються деякі відмінності у виборі стратегії розвитку соціальної відпові-

дальності залежно від форми власності підприємств. Так, «фіскальну» стратегію обрало більше під-

приємств державної форми власності, а «мотиваційну» — акціонерні компанії.

Аналіз за секторами економіки виявив, що «фіскальна» стратегія найпопулярніша у підпри-

ємств, що виробляють сільськогосподарську продукцію та будівельних компаній, а «мотиваційна»

— у будівельних організаціях і на підприємствах зв’язку .

На думку двох третин українських компаній, найближчими роками для розвитку соціальної від-

повідальності необхідно:

• розробити й ухвалити Національну стратегію розвитку соціальної відповідальності (74 %)

(сума відповідей «повністю згоден» та «скоріше згоден»);

• провести широку інформаційно-просвітницьку кампанію з питань соціальної відповідаль-

ності (73 %);

• провести окрему просвітницьку програму для споживачів (71 %);

• впровадити принципи соціальної відповідальності в діяльність органів державної влади і

місцевого самоврядування (69,7 %).

Половина українських підприємств вважає, що в найближчій перспективі потрібно запровади-

ти проведення національного рейтингу соціально відповідальних компаній (56 %), активізувати

участь бізнес-асоціацій у впровадженні принципів і практики соціальної відповідальності (50,5 %)

та впровадити курси з КСВ у програми вищих навчальних закладів (53,4 %).

Найменша частка українських підприємств вважає за доцільне запровадити окрему посаду з

КСВ в організаціях (29 %) (при цьому слід зазначити, що частка тих, хто не згоден з цим кроком,

становить трохи менше за 24,9 %) та збільшити бюджети організацій на програми / заходи з КСВ

(45,8 %).

51


1. Перелік основних стимулів та пере-

шкод у впровадженні соціальної відпові-

дальності протягом останніх п’яти ро-

ків не змінився. Слід зазначити зростання

частки підприємств, для яких більше ва-

жать такі чинники, як: недостатність

інформації, позитивних прикладів впро-

вадження соціальної відповідальності,

організацій, які б змогли надати таку до-

помогу,— тобто, потенційна готовність

підприємств до впровадження програм/

заходів існує, потрібна лише зовнішня до-

помога в отриманні інформації і знань.

2. Для переважної більшості україн-

ських компаній основними стимулами у

впровадженні соціальної відповідальності

є пільгове оподаткування організацій, які

впроваджують соціальну відповідальність

(однак відсутність пільгового оподатку-

вання як основної перешкоди впроваджен-

ню програм/заходів із соціальної відпові-

дальності окреслили лише 3,4 % компаній,

які не займаються впровадженням соці-

альної відповідальності), зменшення ад-

міністративного тиску місцевих органів

влади та ознайомлення з позитивними

прикладами впровадження програм/за-

ходів із соціальної відповідальності в світі.

3. Головною перешкодою у здійсненні

програм/заходів із соціальної відповідаль-

ності для українських компаній є брак

коштів, податковий тиск та недоско-

налість нормативно-правової бази щодо

сприяння реалізації соціальної відпові-

дальності. Також було названо такі пе-

решкоди, як: недостатність інформації і

досвіду в процесі впровадження програм/

заходів із соціальної відповідальності, від-

сутність державних та недержавних ор-

ганізацій, які б могли допомогти.

4. Майже вдвічі більша частка укра-

їнських підприємств вважає, що в най-

ближчій перспективі державі потрібно

стимулювати залучення бізнесу для його

активнішого втручання у вирішення со-

ціальних проблем, ніж тих, хто вважає,

що держава має сама вирішувати соці-

альні питання, для чого треба посилити

податкову дисципліну та залучати біль-

ше доходів у казну. У порівнянні з 2005 ро-

ком частка тих, хто вважає, що держава

має сама вирішувати соціальні проблеми,

посиливши податкову дисципліну, трохи

зменшилася з 50,8 % у 2005 році до 37,3 %

у 2010 році.

5. На думку двох третин українських

підприємств, найближчим часом для роз-

витку соціальної відповідальності по-

трібно розробити і ухвалити Націо-

нальну стратегію розвитку соціальної

відповідальності, запровадити окрему

просвітницьку програму для споживачів,

провести широку інформаційно-просвіт-

ницьку кампанію з питань соціальної

відповідальності, впровадити принципи

соціальної відповідальності в діяльність

органів державної влади і місцевого само-

врядування. Найменша частка україн-

ських підприємств вважає за доцільне

запровадити окрему посаду з КСВ в органі-

заціях та збільшити їх бюджети на про-

грами/ заходи з КСВ.

52

5. ВИСНОВКИ

РОЗУМІННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ:

1. Протягом останніх п’яти років значні зміни

відбулися на рівні поінформованості про со-

ціальну відповідальність залежно від розміру

підприємств, регіону їх розміщення та сфери

діяльності. У дослідженні 2010 року простежу-

ється пряма залежність — чим більше підпри-

ємство, тим вищий рівень поінформованості.

2. Більшість підприємств до соціальної від-

повідальності відносять надання благодійної

допомоги громаді, розвиток власного пер-

соналу та чесне введення бізнесу. Як і у 2005

році, лише третина компаній асоціюють здій-

снення екологічних проектів та участь у регі-

ональних проектах розвитку із соціальною від-

повідальністю. Найменша частка підприємств

як у 2005 році, так і у 2010-му, віднесла до со-

ціальної відповідальності такий її аспект, як від-

критість компанії.

3. Підприємства здебільшого усвідомлено

сприймають соціальну відповідальність. Част-

ка компаній, які вважають, що бізнес повинен

брати активну участь у вирішенні соціальних та

екологічних проблем, у порівнянні з 2005 ро-

ком, зросла вдвічі. Це може свідчити про два

моменти: по-перше, концепція соціальної від-

повідальності одержує визнання з боку укра-

їнських підприємств і усвідомлення немину-

чості їх активної участі у вирішенні соціальних

і екологічних проблем суспільства, а по-друге,

що влада активніше почала залучати бізнес до

вирішення соціальних та екологічних проблем

громад.

4. Половина українських підприємств, вва-

жає, що політика і практика соціальної відпові-

дальності повинна впроваджуватися кожною

компанією.

53

1. Протягом останніх років інтенсивність

впровадження соціально відповідальних захо-

дів зросла з 31,3 % компаній, які робили це по-

стійно, у 2005 році до 55 % у 2010 році.

2. Якщо у 2005 році впроваджували соці-

ально відповідальні заходи переважно великі

підприємства, то у 2010-му суттєвої різниці у

впровадженні соціальної відповідальності та

інтенсивності здійснення заходів із соціальної

відповідальності залежно від розміру підпри-

ємства не простежується.

3. Серед основних чинників, які спонука-

ють компанії впроваджувати соціально відпо-

відальні заходи, на першому плані стоять мо-

ральні міркування та внутрішнє спонукання.

Проте досить вагомою є частка таких фак-

торів, як: зростання продажів компанії, копію-

вання дій конкурентів та запит з боку органів

місцевої влади. У порівнянні з 2005 роком,

пріоритетність чинників для компаній не змі-

нилась, проте у двічі зросла частка компаній,

для яких конкурентний чинник став досить

вагомим.

4. Як і у 2005 році, політика соціальної від-

повідальності українських компаній спрямо-

вується, передусім, на співробітників компанії

та споживачів. Переважну частину заходів із

соціальної відповідальності можна віднести до

трудових практик: заходи із розвитку власного

персоналу, відмова від використання примусо-

вої та дитячої праці, відсутність дискримінації,

впровадження програм поліпшення умов пра-

ці, а також — до заходів із захисту здоров’я і

безпеки споживачів. Найменш поширеними для

українських підприємств є заходи щодо захисту

природних ресурсів та взаємодії з громадою.

5. Майже третина українських компаній за-

значила, що вона не здійснюють заходи із со-

ціальної відповідальності. Для більшості з них

програми / заходи із соціальної відповідаль-

ності не є актуальними через брак коштів, а

кожна десята компанія, яка зазначила, що не

здійснює заходи із соціальної відповідальності,

вважає, що це функція держави, а не бізнесу.

Лише незначна частина українських підпри-

ємств (в межах похибки) продемонструвала

абсолютне неприйняття соціальної відпові-

дальності.

ІНТЕНСИВНІСТЬ ТА ПРІОРИТЕТИ ВПРОВАДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

54

ПРАКТИКИ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

1. Найпоширенішим напрямком соціальної від-

повідальності для українських підприємств є тру-

дові практики — три чверті опитаних українських

компаній здійснюють різноманітні соціально від-

повідальні заходи для власного персоналу. Не-

змінною з 2005 року залишилась пріоритетність

соціально відповідальних заходів щодо власних

працівників: заходи з оплати праці, регулювання

робочого часу та відсутності дискримінації при

прийомі на роботу.

2. Тільки третина компаній здійснює соціаль-

ні інвестиції в розвиток громади, трохи більша

частка підприємств надає різноманітну допомогу

регіону, де розташовані їх підприємства. Найпо-

ширенішими видами допомоги громаді, у порів-

нянні з 2005 роком, так і залишилися благоустрій

територій та програми створення робочих місць;

однак втричі скоротилася частка підприємств, які

надають фінансову допомогу владі у вирішенні

проблем регіону; вдвічі — частка підприємств, які

сприяють реалізації екологічних проектів та нада-

ють спонсорську допомогу спортивним та куль-

турним заходам. Лідерами у впровадженні про-

грам надання допомоги регіону, де знаходиться

підприємство, є великі компанії.

3. Одним із найменш популярних напрямків

соціальної відповідальності є захист навколиш-

нього середовища. Серед тих підприємств, які

впроваджують екологічну відповідальність, най-

поширенішими є практики впровадження енер-

гозберігаючих технологій та програми сортування

та утилізації відходів. Великі за розміром компанії,

частіше за малі та середні, здійснюють різноманітні

заходи із екологічної відповідальності.

4. Підвищення якості продукції залишилося

головним заходом соціальної відповідальності

компаній, особливо великих, щодо споживачів і

партнерів. Проте зі зростанням розміру підпри-

ємств зменшується частка тих, хто надає чесну

інформацію та рекламу для споживачів.

5. За результатами дослідження 2010 року, як

і в 2005-му, можна дійти висновку — соціальна

відповідальність ще не стала частиною стратегіч-

ного менеджменту більшості українських ком-

паній: лише незначна кількість підприємств має

стратегію соціальної відповідальності, не роз-

почався процес формування окремих функціо-

нальних підрозділів із соціальної відповідальності,

компанії не мають чіткого механізму контролю

впровадження програм/заходів із соціальної від-

повідальності. Лише п’ята частина компаній має

спеціальний бюджет та готує соціальний (нефі-

нансовий) звіт.

6. Більшість українських компаній вважає, що

програми/заходи із соціальної відповідальності

принесли дійсну користь для суспільства і регіо-

ну, вплинули на поліпшення ставлення працівни-

ків до компанії, покращили репутацію компанії та

поліпшили її економічні показники. Понад дві тре-

тини українських підприємств вважають, що за-

ходи із соціальної відповідальності впливають на

можливості організації знайти та втримати кра-

щих працівників, сформувати позитивний імідж і

покращити репутацію, створити переваги перед

конкурентами.

7. Результати дослідження засвідчили, що

українські компанії все більше розуміють і сприй-

мають соціальну відповідальність як інструмент

підвищення конкурентоздатності підприємства.

8. Продовжує існувати достатньо низький рі-

вень інформаційної відкритості для суспільства

українських компаній та рівень їх співпраці з інши-

ми організаціями у розробці і впровадженні про-

грам / заходів із соціальної відповідальності. Для

більшості компаній інформація про них лише для

внутрішнього користування. Частка підприємств,

які використовують зовнішні канали інформації

(телепередачі, публікації в ЗМІ) менша за тих, хто

використовує внутрішні канали інформації (вну-

трішня преса, веб-сторінка).

9. Рівень співпраці з основними групами

стейкхолдерів достатньо низький. Найчастіше

компанії враховують інтереси споживачів та ор-

ганів державної влади, найменше — недержав-

55

них та науково-дослідних організацій, навчаль-

них закладів. Здебільшого організації самостійно

розробляють і впроваджують такі програми, вра-

ховуючи, переважно, тільки інтереси споживачів

та органів місцевої влади. Основним зовнішнім

партнером у розробці та впровадженні програм

із соціальної відповідальності, як і у 2005 році, за-

лишаються органи влади.

10. Переважна більшість українських компаній

не відслідковує результатів впровадження про-

грам / заходів із соціальної відповідальності, з

них тільки майже половина планує проводити

моніторинг та оцінку.

ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

1. Перелік основних стимулів та перешкод у

впровадженні соціальної відповідальності про-

тягом останніх п’яти років не змінився. Слід зау-

важити зростання частки підприємств, для яких

більше важать такі чинники, як: недостатність

інформації, позитивних прикладів впроваджен-

ня соціальної відповідальності, організацій, які б

змогли надати таку допомогу,— тобто, потен-

ційна готовність підприємств до впровадження

програм/заходів існує, необхідна лише зовніш-

ня допомога в отриманні інформації і знань.

2. Для переважної більшості українських ком-

паній основними стимулами у впровадженні со-

ціальної відповідальності є пільгове оподатку-

вання підприємств, які впроваджують соціальну

відповідальність (однак відсутність пільгового

оподаткування як основної перешкоди впрова-

дженню програм/заходів із соціальної відпові-

дальності окреслили лише 3,4 % компаній, які не

займаються впровадженням соціальної відпові-

дальності), зменшення адміністративного тиску

місцевих органів влади та ознайомлення з по-

зитивними прикладами впровадження програм

/ заходів із соціальної відповідальності в світі.

3. Головною перешкодою у здійсненні про-

грам/заходів із соціальної відповідальності для

українських компаній є брак коштів, податковий

тиск та недосконалість нормативно-правової

бази щодо сприяння реалізації соціальної відпо-

відальності. Також було названо такі перешкоди,

як: недостатність інформації і досвіду у процесі

впровадження програм/ заходів із соціальної

відповідальності, відсутність державних та не-

державних організацій, які б могли допомогти.

4. Майже вдвічі більша частка українських

підприємств вважає, що в найближчій перспек-

тиві державі потрібно стимулювати залучення

бізнесу для його активнішого втручання у ви-

рішення соціальних проблем, ніж тих, хто вва-

жає, що держава має сама вирішувати соціальні

питання, для чого треба посилити податкову

дисципліну та залучати більше доходів у казну.

У порівнянні з 2005 роком, частка тих, хто вва-

жає, що держава має сама вирішувати соціаль-

ні проблеми, посиливши податкову дисципліну,

трохи зменшилася з 50,8 % у 2005 році до 37,3

% у 2010 році.

5. На думку двох третин українських під-

приємств, у найближчі роки для розвитку со-

ціальної відповідальності потрібно розробити й

ухвалити Національну стратегію розвитку со-

ціальної відповідальності, запровадити окрему

просвітницьку програму для споживачів, про-

вести широку інформаційно-просвітницьку

кампанію з питань соціальної відповідальності,

впровадити принципи соціальної відповідаль-

ності в діяльність органів державної влади і

місцевого самоврядування. Найменша частка

українських підприємств вважає за доцільне

запровадити окрему посаду з КСВ в організа-

ціях та збільшити їх бюджети на програми / за-

ходи з КСВ.

56

ПЕРЕЛІК МАЛЮНКІВ І ТАБЛИЦЬ

Номер Назва Сторінка

Табл. 1. Параметри вибірки. 1

Табл. 1.1. Поінформованість підприємств про соціальну відповідальність в розрізі розміру підприємств. 13

Табл. 1.2. Поінформованість про соціальну відповідальність залежно від регіону. 13

Мал. 1.1.Розподіл відповідей респондентів на запитання «На Ваш погляд, що означає вираз «соціальна відповідальність бізнесу?».

14

Мал.1.2. Розподіл відповідей на запитання «Наскільки Ви згодні з наступним твердженням про роль біз-несу в житті суспільства?»

16

Мал.1.3. Розподіл відповідей респодентів на запитання «Вважається, що бізнес є соціально відповідаль-ним, якщо він несе відповідальність за вплив своїх рішень і діяльності на суспільство і навко-лишнє середовище та сприяє сталому розвитку суспільства. Яке Ваше ставлення до цього?»

17

Мал. 2.1.

Розподіл відповідей на запитання «Чи здійснює Ваша компанія заходи, які можна віднести до соціально відповідальних? Під соціально відповідальними заходами розуміється добровільна (лише за власною ініціативою) турбота підприємства про соціальні (добробут працівників та громади) та екологічні проекти.

20

Мал. 2.2. Впровадження соціальної відповідальності, регіональний розподіл. 20

Мал. 2.3. Розподіл відповідей на запитання «Які з наступних соціально відповідальних заходів здійснює Ваша компанія?»

21

Мал. 2.4. Частота здійснення соціально відповідальних заходів. 22

Мал. 2.5. Розподіл відповідей респондентів на запитання «Які чинники спонукають Вашу компанію здій-снювати соціально відповідальні заходи?»

23

Мал. 2.6. Розподіл відповідей респондентів на запитання: «Чому програми / заходи із соціальної відпо-відальності не є актуальними для Вашої компанії на даний момент?»

26

Табл. 3.1.1. Розподіл відповідей на запитання «Чи робила Ваша компанія соціальний (нефінансовий) звіт протягом останніх 5 років?»

29

Табл. 3.1.2.Розподіл відповідей на запитання «Чи мала Ваша компанія спеціальний бюджет (або статтю в бюджетах за напрямком) для проведення програм / заходів із соціальної відповідальності про-тягом останніх 5 років?»

29

Табл. 3.1.3. Розподіл відповідей на запитання «Як змінився бюджет (стаття в бюджеті), який був призначе-ний на проведення програм / заходів із соціальної відповідальності протягом останніх 5 років?»

30

Мал. 3.2.1. Соціально відповідальні заходи компаній. 32

Мал. 3.2.2. Розподіл відповідей на запитання «Яким чином Ви дізнаєтесь про думку Ваших працівників про важливі рішення, прийняті на підприємстві та діяльність підприємства взагалі?»

33

Мал. 3.2.3.Розподіл відповідей на запитання «Які практики балансу між роботою і сім’єю впроваджуються у Вашій компанії?»

34

Табл. 3.2.1.Розподіл відповідей на запитання «Чи забезпеченні рівні умови на Вашому підприємстві для жінок і чоловіків?»

34

Мал. 3.3.1.Розподіл відповідей на запитання «Як саме Ваша компанія допомагає розвитку регіонів (громад, місцевостей), де вона знаходиться або має свої філіали, представників?»

36

Мал. 3.4.1.Розподіл відповідей на запитання «В яких напрямках Ваша компанія здійснювала екологічно відповідальні заходи?»

37

Мал. 3.5.1.Розподіл відповідей на запитання «Які саме заходи проводить Ваша компанія щодо підвищення своєї відповідальності перед споживачами?»

39

Табл. 3.5.1. Розподіл відповідей на запитання «Як часто у Вашій компанії розглядались питання соціальної відповідальності щодо клієнтів або партнерів по бізнесу протягом останніх 5 років?»

40

Табл. 3.6.1. Розподіл відповідей на запитання «Чи враховує Ваша компанія при розробці та впровадженні політики соціальної відповідальності інтереси таких зацікавлених сторін?»

41

Мал. 3.6.1. Розподіл відповідей на запитання «З ким Ви співпрацюєте, коли розробляєте Ваші програми / заходи із соціальної відповідальності?»

42

Мал. 4.1.Розподіл відповідей на запитання «Що або хто, на Вашу думку, може стимулювати соціальну від-повідальність Вашого бізнесу?»

47

Мал. 4.2.Розподіл відповідей на запитання «Які перешкоди є найсерйознішими при здійснен-ні програм / заходів із соціальної відповідальності Вашої компанією?»

49

analytical report of the centre for csr development

Documents