Центр професійно – технічної освіти м. Житомира

Літературно – музична композиціяМетодична розробка

Підготувала вихователь:

Маслова Л.Л.

2014 року

Мета: Поглибити знання учнів про свою державу, історію українського народу; виховувати громадянина України; спонукати учнів до усвідомлення ними необхідності бути корисним своїй державі, розвивати навики самостійної роботи з різними джерелами, вміння робити аналіз фактів.

Обладнання. Зображення державних символів України — Герба та Прапора; карта України; вислови відомих людей про Україну; рушники; керамічні вироби з українським орнаментом; елементи українського національного одягу; виставка «Мене навчили руки батька й неньки» — учнівські роботи.

Вихователь: Людина народжується і отримує в спадщину саме дороге, що в неї є – Батьківщину. Її не обирають, вона, як і мати – твоя доля, яка випадає раз на віку, бо Україна - це пісня, яка вічна на цій землі. Багатовікова історія українського народу, на долі якого було досить лиха, майже кожного століття, як свідчать джерела, розпочате голодними війнами, чужоземними навалами. Важко назвати країну, яка пережила б те, що пережила Україна за більш ніж пів тисячолітнє поневолення.

( звучить мелодія про Україну)

Ведучий 1 :Я - українка! І я горда цим званням!Іду. Пишаюся. Заквітчана барвінкомМоя душа. І прадідів земляВеде мене в майбутнє. На

хвилинкуЯ зупинюся, щоб напитися життяЗ криниці, щоб набратись сил від сонця,

Відчути серцем пісню солов'я,Спіймати долю у свої долонці.

Ведучий 2: Я - українець! Це моє ім'я!Моє покликання! Моя болюча туга...Ступаю босий... Зорана рілля

Димить у полі під залізним плугом.Цвіркун скликає гучно на обід,У пелюстках квіток бджола працює.Я хочу відродити славний рід,Де мир, любов і щастя запанують!

Ведучий 3: Я - українка! Горді куполиПовстануть брамою. Земля моя священнаВоскресне з першим паростком з землі.Повстане. І вогнем благословенна,Очиститься, умиється від сліз,Відродиться, вдихне на повні груди.На сцену гордо вийде з-за куліс! Всі разом : Я - українець! Я цим пишаюсь!

( Звучить музика)

Ведучий 3: Україно, рідна нене,Розквітай, мов зоряний розмайНайдорожче ,що є у мене,Тільки ти ,мій неповторний край

Ведучий 1: Це для тебе сонце сяєІ сади на обрії цвітутьУкраїна – матінка благає:Рідне слово – синку не забудь!

(Інсценівка про мову. Звучить музика із казки «Ангелу Божий, Хранителю мій». Виходить мати – Україна ,дівчина в українському вбранні, вінку. Поруч йде друга дівчина , менша ростом)

Дівчина: Дякую вам ,мамо, за перший скарб пісню над колисковою( звучить тихо мелодія колискової). Ми з Вашої любові і пісні прийшли у світ і бережемо в піснях Ваше життя. А поки співає мати, доти буде на землі Україна.( мати – Україна і дівчинка сідають. Входить хлопчик)

Хлопчик: ( підходить до матері – України) Дякую Вам мамо за другий скарб – рідну мову. Українську мову.Дівчинка (встає) : Слово ваше осяяло нас, дітей, любов’ю - великою

ніби сонце засяяло, вклоняємося Вам до

землі( кланяється)

Хлопчик: Слово ваше стало заповітом: не зрадиш маминої мови- не зрадиш Україну ( всі виходять)

( Звучить музика)

Ведучий 3 : Треба за життя подумати про своє місце на землі рідної України, подумати про те, чи скажуть про тебе люди добре слово, яку пам'ять залишиш після себе, яким ти був сином чи донькою для своєї матері - України, для своїх батьків. Пам'ять роду і почуття патріотизму тісно пов'язані між собою. Адже від шанування батьків йде шанування рідної землі -Батьківщини. Шанування батьків - один з найсвятіших обов'язків людини, а також її неоплатний борг. Батьки нас зростили, виховали, навчили добра, і як же не відплатити їм пошаною, любов'ю, ласкою. А власне, вони тільки цього на схилі літ і хочуть від нас. Скупимося ми на ласкаві слова для своїх рідних і тільки тоді, як втрачаємо їх, відчуваємо провину. Тож дорожіть, діти, кожним днем, прожитим разом із батьками, допомагайте їм у всьому.

(Звучить пісня "Батько і мати" О.Злотника)

(Заходять мати, юнак, бабусята дідусь)

Мати: У які світи тебе, синку, не поведе життя, пам'ятай: найдорожче в ньому - твоя Батьківщина, земля, на якій ти народився. Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати. (Простягає сину вишитий рушник)

Візьми на щастя. Він тебе завжди поверне до отчого дому.

Юнак: Я буду пам'ятати, мамо, бо Україна і світ наді мною стоять. Україна і Світ - два крила мого лету. Вони в серці моєму безмежно дзвенять, Вони з духом моїм поєднали планету. Без Вкраїни мені не являється Світ,

А без Світу для мене немає Вкраїни. Бо для мене вони, як отой моноліт, Без якого не бачу в собі я людину.

Бабуся: А ще, мій онучку, хліб - усьому голова. Хліб наш насущний. Це найвищий здобуток нашої праці, глава дому, із мозолистих рук предків узяли ми його собі у спадок. На жаркому черені випечений у капустяному листі, вистояний, обплетений передвечірньою райдугою, пахощами любистку, м'яти, татар-зілля, запах якого порівнюється з принадним маревом найтонших парфумів. Вишептаний на молитві, він не має ціни (Дає юнакові кусань хліба). Візьми його він додасть тобі сили, зніме втому. Оцей кусень знає ціну життя і смерті. До нього ми простягаємо руки з дня народження, вклоняємося йому перед смертю.

Дідусь: Шануйте славні традиції, звичаї нашого народу, пам'ятайте завжди і скрізь, що ви діти козацького роду, онуки славних пращурів, що не корилися ні кровавій орді, ні мечу, ні кулемету, а свято вірили в майбутнє своєї держави.

( Всі виходять. )

( Звучить музичний супровід .Інсценівка. На сцену виходить Тарас Бульба зі своїми синами – Андрієм та Остапом)

Тарас Бульба: Ось сини мої ви на славній Запорозькій Січі. Встроміть тут по стрілі, куску сала та хліба. Бо такий уже в козаків звичай приходити до цього велетня – дуба і приносити йому жертву .

( Сини

встромляють стріли біля дуба, кладуть сало і хліб . Заходить писар за вухом у нього перо, на шиї каламар із чорнилами)

Писар: Ого – го хотів вас видіти , Тарасе. Ось ми і зустрілись. Проходьте , прохадьте. ( Бульба з писаром обіймаються)

Тарас Бульба: Здоров – був Печерице, Ось привів своїх синів. Ану глянь , які славні козаки Остап та Андрій.( Сини вклоняються)

Писар: Здоров, здоров, в Христа віруєте?

Андрій : Віруємо.

Писар: І в Трійцю Святу віруєте?Остап: ВіруємоПисар: А в церкву святу ходите? Андрій: Ходимо Писар: Христитися вмієте? ( Хрестяться)Писар :Битися будете?Остап: Будемо ! До загину!Писар: А за кого?Разом сини : За Україну!Писар: Гарні з вас козаки вийдуть.

Тарас Бульба: Дорогі сини мої підійдіть до мене (Сини

підходять стають на коліна, схиляють голови). Благословляю вас дорогі мої діти. Свято бережіть козацьку честь. І Боже вас збав зрадити своїй землі, своєму народові.

Хай береже вас Господь.( Цілує синів)

Писар: Вибирайте куріні, а зараз і козаки підійдуть. (Заходять козаки сміються).

1 Козак: Та у нас поповнення. Чи їж ви будете?

Остап: Ми сини славного козака Бульби2 Козак: Ось наша Січ. Звідки «відлітають усі горді й дужі,

як орли. Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Вкраїну»Андрій: А чолом вам шановне товариство! Преславне

рицарство низове, чи згода нас прийняти?

Козаки разом: Згода! Згода!

( Всі йдуть зі сцени. Виходять ведучі .Музика про прапор)

Ведучий 1:Вже стільки закривавлених столітьТебе, Вкраїно, імені лишали….Тож встаньмо, браття, в цю урочисту мить:Внесіте прапор вільної Держави!Степів таврійських і карпатських гірЗєднався синій і жовтавийГей недругам усім на перекір

Внесіте прапор вільної Держави!

Ведучий 2: Ганьбив наш прапор зловорожий гнівЙого полотна в попелі лежали…Але він знав, як день новий розцвів.Повірте в те, що нас вже не здолать,І долучаймось до добра і слави.Хай будуть з вами Правда і Господь –Внесіте прапор вільної Держави!

Ведучий 3 : До внесення прапора вільної Держави, прошу всіх встати.

( звучить фрагмент «Запорізьського маршу» . Вносять прапор учні одягнені в козаків, стають біля прапора, один читає вірш)

Учень: Віддавна народи світуМають власні прапори,Наче долю горду й світлу Піднімають до гориВ будь – якій чужій країніЯ завжди усім кажу:

- В мене прапор жовто – синійЦе колосся й небеса.З’єднуй фарби – жовту й синю –

У гармонію одну:Хліб дарує людям – силу,Небо – віру і мету

Звучить пісня у виконанні учениці 27 групи Микитюк І. «Мальви»

( Звучить музика «Плине кача» Входять ведучі)

Ведучий 1: Дехто в близькому зарубіжжі й досі не вирішив: чи має українській народ право на державність, чи мусить жити, як досі жив, “під сильною й надійною рукою старшого брата”. Дискутують не соромлячись у висловах, у засобах і вчинках теж. А між тим – нашій незалежності пішов вже тридцятий рік.

Ведучий 2: А ми живемо в 21 столітті.І Україна вже, немов Афганістан.

Майдан і люди - кров'ю всі омиті.У нас війна! Війна - не надзвичайний стан!

Ведучий 3: Всі борються за незалежність справжню, волю,І віддають за це свої життя,Вони - борці за кращу для нас долю.Герої! Але кожен з них - чиєсь дитя....

Ведучий1: А жертв із кожним днем стає все більше...І чиясь мати знов оплакує дитя.А з кожним днем стає все гірше й гірше...І ллється кров борців за Україну.

Ведучий 2:Благословімо ж її! Благословімо сьогодні і назавжди! І даймо собі слово: будемо терпеливими й мудрими, аби вистачило в нас усіх сили йти несхитними обраним шляхом, виважуючи кожне свій крок.

Ведучий 3: Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям. Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях.

Ведуча 1 Шановні гості, учні! Вшануймо пам'ять героїв України, які загинули під час бойових дій, хвилиною мовчання.

( Всі встають. Звучить цокіт годинника 1 хвилина)

(Музика про Україну .На сцену виходять всі учасники)

Ведучий 1: Любіть Україну, козацькі сини,

Вона в нас , як мати єдина.

Любіть Україну, шануйте її –

І з вами вона не загине.

Ведучий 2 : Любіть Україну, вона в нас одна,

Другої нема і не буде.

Любіть Україну, як матір, щодня-

Тоді вона вас незабуде.

Ведучий 3: Любіть Україну, як матір свою,

Як рідну, кохану дитину.

Любіть Україну, благаю, молю,

Як першу любов – і єдину.

Всі разом: Любіть Україну, всім серцем любіть, свою Україну.

Слава Україні! Героям Слава!

Слава нації! Смерть ворогам!

Україна - понад усе!

( Звучить Гімн України)

Кінець заходу